Основні стадії науково-дослідного процесу
«Основні
стадії науково-дослідного процесу»
Зміст
Вступ
.
Науково-дослідний процес, його стадії та особливості
.
Загальні етапи економічного дослідження як процесу виробництва знань
.
Наукова проблема та обґрунтування теми дослідження. Гіпотези у наукових
дослідженнях
.
Критерії вибору теми наукового дослідження, порядок її конкретизації і
затвердження
.
Бібліотека - інтелектуальний центр наукових досліджень. Структура і організація
економічної бібліографії
.
Дослідна і завершальна стадії науково-дослідного процесу
Висновки
Додатки
Список
використаних джерел
Вступ
Наукове дослідження - це цілеспрямований процес
виробництва нових знань, які розкривають нові явища у суспільстві і природі,
для використання їх у практичній діяльності людей. Методологія наукових
досліджень у природознавчих, технічних та інших науках має багато спільного,
проте процес наукового дослідження економічних явищ має деякі відмінності.
Особливість економічних досліджень полягає в
тому, що, на відміну від природничих чи технічних досліджень, експеримент із
втручанням в об´єкт
дослідження здійснювати досить складно, частіше - практично неможливо. Тому в
економічних дослідженнях застосовують такий прийом як абстрагування - виділення
із системи основних складових та абстрагування (відхилення) інших з метою
виявлення тенденцій поведінки об´єкта.
За допомогою абстракції в процесі дослідження виявляють закономірності та
залежності, визначають взаємозв´язки
між економічними явищами та процесами, прогнозують їх розвиток.
Закономірності розвитку суспільства - це
передусім, закономірності розвитку матеріального виробництва. Основою
будь-якого суспільства є матеріальне виробництво, де люди вступають у певні
виробничі, економічні відносини, що є основними серед усіх суспільних відносин,
з якими вони пов´язані.
Прикладом таких взаємозв´язків є зв´язок
між продуктивними силами і виробничими відносинами, між галузями господарства
країни, між споживанням та нагромадженням, Постачальниками і покупцями та ін.
Дослідження економіки показує, що зв´язки
між її явищами неоднакові за силою, характером і спрямованістю. Зв´язки
можуть бути істотними та неістотними, безпосередніми та опосередкованими,
випадковими та необхідними, внутрішніми і зовнішніми. Тому в процесі
дослідження добирають лише ті методи, які дають змогу правильно розрахувати та
охарактеризувати суттєві зв´язки
з метою їх економічного регулювання. Так, за допомогою математичної статистики
можна правильно сформулювати завдання, які виникають при аналізі
закономірностей розвитку економічних явищ і процесів.
Отже, науково-дослідний процес в економічній
науці є системним впливом на об´єкт
дослідження з метою вивчення, виявлення способів удосконалення та оптимізації
його використання у практичній діяльності людини.
1. Науково-дослідний процес, його
стадії та особливості
Науково-дослідний процес - це сукупність
організаційних, методичних і технічних прийомів, що здійснюються за допомогою
певних процедур. Він складається з таких стадій: організаційної; дослідної;
стадії узагальнення і апробації результатів дослідження (рис.1).
На організаційній стадії вивчається стан об´єкта
дослідження та виконується організаційно-методична підготовка дослідження.
Дослідна стадія наукового процесу складається з
двох етапів. На першому-вибирають критерії оцінки дослідження, збирають
інформацію для обробки її на ЕОМ відповідно до програми і методики дослідження.
На другому - здійснюється дослідження зібраної інформації, доводять поставлені
гіпотези, висувають нові, попередні висновки піддають апробації, коригують щодо
показників та оприлюднюють.
Стадія узагальнення і апробації результатів
дослідження включає узагальнення, що відображають у звітах про виконану
науково-дослідну роботу, дипломних роботах, монографіях, дисертаціях.
Результати дослідження обговорюють публічно, здійснюють рецензування роботи,
вносять при необхідності певні корективи. Після цього здійснюється реалізація
висновків і пропозицій, які обґрунтовані у роботі.
2. Загальні етапи економічного
дослідження як процесу виробництва знань
науковий дослідження знання
економічний
В найбільш загальному вигляді економічне
дослідження як процес виробництва знань включає в себе наступні етапи:
) визначення цілі і завдань;
) вивчення теорії і методики;
) виділення об´єкту,
одиниць дослідження, їх ознак;
) отримання інформації та оцінка її за
достовірністю, однорідністю, порівняльністю і повнотою;
) обробка отриманої інформації, її аналіз із
застосуванням статистично-математичних методів;
) формулювання висновків за результатами
проведеного аналізу;
) оформлення рекомендацій та пропозицій щодо
втілення у практичну діяльність результатів дослідження.
Перший етап найвідповідальніший і важливий, бо
від встановлення мети і завдань залежить можливість і корисність отримання
результату дослідження. При цьому актуальним є коректне формулювання проблеми.
Шлях до цього формулювання лежить через свідомо-логічну розумову діяльність
дослідника. На цьому етапі досліднику доцільно абстрагуватись від частковостей
і випадкових величин (для запобігання розсіювання уваги дослідника).
Другий етап здійснюється на основі історичного
підходу, враховуючи погляди, які існували в минулому, а також критичної оцінки
цих поглядів, виходячи з умов сучасності. Цей етап методологічно базується на
твердженні про відносність і динамічність всіх знань.
Третій етап передбачає вивчення явищ чи процесу
в економіці через виділення об´єкту
економічного дослідження. Вивчення кількісних характеристик об´єкту,
що досліджується, дозволяє в комплексі оцінити і якісні його характеристики.
Наприклад, встановивши обсяг діяльності підприємства за певним кількісним
показником, товарооборотом, та скориставшись певним методом розрахунку,
визначимо кількісну величину прибутку, а співставивши прибуток і обсяг
діяльності (товарооборот) у процентному виразі, отримаємо якісну характеристику
діяльності підприємства - рентабельність.
Четвертий етап є своєрідним забезпеченням
процесу економічного дослідження інформаційними ресурсами. Даний етап виступає
передумовою проведення аналізу, що є основним завданням економічного дослідження.
Аналітичні розрахунки вимагають такої економічної інформації, яка відповідає
вимогам повноти (насиченості), достовірності (об´єктивності),
порівняльності і однорідності. Такі характеристики інформації дозволяють
досліднику в процесі аналізу здійснювати її узагальнення, формулювати висновки.
П´ятий
етап передбачає наявність у дослідника певного набору знань
статистично-математичних методів. Ця вимога обумовлена методикою та
методологією економічних досліджень, а саме економічного аналізу як методу.
Зібрана на попередньому етапі інформація повинна
бути приведена до зручного та наочного вигляду. Наочність інформації
забезпечується складанням дослідником таблиць і занесенням у них зібраної
інформації, об´єднанням даних
декількох таблиць в одну згруповану і та ін. Обробка зібраної інформації
здійснюється і через її узагальнення (розрахунок середніх величин, виділення
груп, класів інформації, систематизацію інформації за структурою об´єкту
дослідження і та ін.). Лише оброблена статистично і математично інформація може
бути безпосереднім ресурсом для здійснення аналітичних розрахунків.
Шостий етап є завершальним у дослідженні. Він
показує, наскільки вміло були поєднані результати знань теорії і практики
дослідником, сформульовані висновки як результат узагальнення. Останній етап
знаходить своє відображення у апробації результатів наукового дослідження.
Виходячи з того, що дослідження в конкретних економіках носять прикладний
характер, даний етап висвітлює результат дослідження.
. Наукова проблема та обґрунтування
теми дослідження. Гіпотези у наукових дослідженнях
Наукова проблема - це сукупність нових,
діалектично складних теоретичних або практичних питань, які суперечать існуючим
знанням або прикладним методам у науці і потребують вирішення за допомогою наукових
досліджень. Наукові проблеми виникають в економіці не стихійно, а закономірно
під дією економічних законів у зв´язку
з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин. Вирішуються вони за
допомогою наукових методів. Проблеми є рушійною силою у розвитку економічної
науки.
Для вирішення наукової проблеми в сучасних
умовах НТП необхідні зусилля великого колективу фахівців різного профілю
(економістів, бухгалтерів, статистиків, математиків, кібернетиків). Кожний член
наукового колективу повинен мати вольові якості у проведенні досліджень, бути
цілеспрямованим у досягненні наукової істини. Вибір проблеми дослідження
обґрунтовується насамперед її актуальністю: обраний напрям дослідження повинен
сприяти економічному і соціальному розвитку країни.
Оскільки наукова проблема являє собою сукупність
складних теоретичних або практичних питань, то в процесі наукового дослідження
або визначення їх параметрів, проблеми поділяють на складові компоненти - теми.
Тема (від грец. thema - основна думка, завдання,
положення, яке необхідно розвинути) - частина наукової проблеми, яке охоплює
одне або кілька питань дослідження.
Виходячи з мети дослідження, яка повинна
передбачати розробку нових концепцій або напрямків розвитку певної
науки, вдосконалення існуючої методології або розробку нових методик
(рекомендацій) з окремих розділів економічної науки, дослідник вибирає тему
наукової роботи. Теми наукових досліджень з конкретної економіки формуються в
межах проблем цілої науки та поділяються на теоретичні, методологічні та організаційні.
Теоретичні теми передбачають дослідження окремих
концепцій теорії певної науки, що стосуються її наукових законів, розробки
аксіоматичних знань.
Методологічні теми стосуються методів певної
науки, що застосовуються в процесі вивчення її об´єктів.
Організаційні теми включають організацію
досліджень з певної науки і застосування її результатів у практичній
діяльності.
Вибір і побудова методології наукового
дослідження відбувається через розробку гіпотези.
Гіпотеза (з грец. - передбачення розв´язку)
- спрямовуюча наукова ідея, що потребує подальшої перевірки з точки зору
якісних характеристик. Гіпотеза - це науково-обґрунтоване припущення про факт,
що знаходиться за межами безпосереднього спостереження або про закономірні зв´язки
і закономірний порядок явищ, не перевірені науковими методами. Розрізняють
наступні типи гіпотез: необґрунтовані, теоретично обґрунтовані, емпірично
обґрунтовані та повністю обґрунтовані.
Гіпотеза повинна бути такою, що перевіряється;
володіти певною передбаченістю; не повинна бути логічно суперечливою.
Необхідність розробки гіпотези полягає в тому,
що, по-перше, неможливо здійснювати дослідження, не маючи певної цілі (ідеї) та
методів її досягнення; по-друге, передбачення розв´язку
(гіпотеза) дає уявлення про достатність матеріалу, що є в наявності у
дослідника, чи його недостатність. Знання методики дослідження скеровує
дослідника на необхідний масив інформації, що потрібно зібрати в процесі
дослідження.
Процес прийняття гіпотези складається з
декількох етапів (рис.2):
- розгляд власної ідеї дослідника і
співставлення її з вивченим матеріалом;
опрацювання літератури з теми дослідження;
вибір однієї найбільш ймовірної чи декількох
альтернативних гіпотез;
уточнення, доповнення, вдосконалення вибраної
гіпотези в процесі дослідження.
4. Критерії вибору теми наукового
дослідження, порядок її конкретизації і затвердження
Початковим етапом наукового дослідження є вибір
теми наукового дослідження. Для того, щоб забезпечити відповідну ефективність
економічного дослідження, тема, обрана дослідником, повинна відповідати таким
критеріям:
) актуальність, тобто необхідність і
невідкладність її висвітлення в сучасних умовах;
) припустима ефективність розробки передбачає,
що дослідження даної теми повинно дати очікувані результати при визначених
затратах. В залежності від ступеня актуальності теми результат дослідження буде
більш чи менш ефективним;
) новизна теми гарантує розгляд нових
недосліджених об´єктів або
дослідження відомих об´єктів
нетрадиційними методами і з нетрадиційної точки зору;
) перспективність теми передбачає можливість
подальшої її розробки (дослідження вглиб і вшир). Такий процес можливий в тому
випадку, коли тема має достатній ступінь глибини. У практиці перспективність
теми дозволяє студенту, який виконав курсову роботу за певною темою, продовжити
дослідження даної теми у дипломній роботі. Як дослідники, студенти, вивчаючи
різні економічні питання у колективі студентського наукового гуртка, обирають
найцікавіше для себе питання і займаються його дослідженням і в курсовій, і в
дипломній роботі;
) відповідність теми профілю навчання студента
означає, що тема відображає спеціальність студента і повинна входити у спектр
знань, які їй відповідають;
) можливість розробки теми студентами в умовах
навчального закладу означає достатність і вільний доступ до технічних засобів,
інформаційних джерел та інших необхідних матеріалів для розробки (дослідження)
даної теми;
) ступінь відповідності теми теоретичній
спрямованості науково-дослідної роботи кафедри, при якій виконується дана тема,
передбачає, що викладачі, як наукові керівники виконання тем економічних
досліджень, повинні бути достатньо компетентні у проблематиці вибраних
студентами тем.
Конкретизація і затвердження обраної теми
здійснюється в наступному порядку:
. формулювання проблеми (теми);
. визначення в загальних рисах очікуваних
результатів;
. обґрунтування актуальності питань
плану;
. затвердження (формальне) теми і плану
наукового дослідження;
. визначення шляхів впровадження отриманих
результатів дослідження в практику господарської діяльності.
5. Бібліотека - інтелектуальний
центр наукових досліджень. Структура і організація економічної бібліографії
Бібліотека (від грец. biblio - книга, theke -
сховище) вперше заснована ще у Месопотамії у III тис. до н.е. як сховище пам´яток
шумерської культури, де зберігалися глиняні пластинки з клинописними текстами.
Найбільшою бібліотекою Стародавнього світу є бібліотека царя Ассирії
Ашшурбаніпала. Він зібрав літературу на кількох мовах. У бібліотеці зберігалися
медичні трактати і граматичні довідники, книги релігійного змісту і міфи,
літописи, записи астрологічних досліджень. Бібліотеки у Стародавньому Єгипті
вважали зосередженням мудрості. Існували вони здебільшого при храмах. При багатьох
бібліотеках навчалися писарі, які вели також облікові записи коштів,
господарських операцій.
У ІІІ-ІІ ст. до н.е. в епоху проникнення греків
на Схід, книга стала необхідним джерелом відомостей про світ. Виникла
Олександрійська бібліотека, де книги досліджували, вивчали і розмножували
переписуванням. В цей час була створена академія наук Стародавнього світу з
бібліотекою, що налічувала 700 тис. текстів на багатьох мовах. В 642 р.
правитель арабів Халіф Омар зайняв Олександрію, знищив бібліотеку, наказавши опалювати
книгами і рукописами лазні.
У Римі на початку IY ст. н.е. було близько 30
великих бібліотек. Книги зберігались у шафах у систематизованому порядку, з´явились
каталоги і посібники з комплектування бібліотек. Існувало центральне управління
бібліотек, яке очолював особливий чиновник - прокурор.
У Західній Європі найбільш значними були
бібліотеки Кентерберійського абатства (Англія, YI ст), Празького єпископату
(Чехія, X ст.), Шартрського собору (Франція, ІХ-Х ст.) та ін. Фонди цих
бібліотек складались переважно з богословських книг і лише незначна кількість
їх була творами античних авторів.
Виникнення книгодрукування відносять до середини
XY ст., коли у Німеччині Йоган Гутенберг виготовив із виноробного преса
друкарський верстат (1448 p.). Перші слов´янські
книги з´явились
спочатку у Чехії, потім у Польщі. У 1564 р. Іван Федоров і Петро Мстиславець
вперше видали у Москві книгу "Апостол". Пізніше вони ж продовжили
книгодрукування у Львові та інших містах України. У 1037 р. князь Ярослав
Мудрий у Софійському соборі у Києві заснував першу бібліотеку. Перша бібліотека
у Києві була свого часу найбільшим зібранням рукописних книг, сприяла зростанню
кількості освічених людей у Київській державі. Доля бібліотеки Ярослава Мудрого
досі невідома. Крім монастирських бібліотек, в Київській Русі було багато
бібліотек при училищах. В Україні були відомі бібліотеки князів Острозьких,
Київської академії, Львівського університету. На сьогодні провідне місце
займають масові і наукові бібліотеки.
Масові бібліотеки в Україні мають універсальні
фонди. Вони задовольняють широкі читацькі запити - від художньої літератури до
навчальної, науково-популярної і навіть спеціальної з усіх основних галузей
знань.
Наукові бібліотеки забезпечують вчених і
спеціалістів літературою з відповідних галузей знань, виконують роботи,
спрямовані на підготовку та підвищення кваліфікації кадрів науково-дослідного
фаху. В умовах швидкого розвитку електронних мереж та комп´ютеризації
знань отримали розвиток електронні бібліотеки. Використання електронних мереж
типу «Інтернет» розширило доступ наукових працівників до джерел інформації та
можливості комунікації вчених.
Отже, забезпечуючи збереження і активне
використання знань, нагромаджених у процесі еволюції людства, бібліотеки стали
інтелектуальними центрами науки, сприяють підвищенню інтелектуального і
морального потенціалу суспільства, гуманізації всіх соціальних процесів,
сприяють формуванню наукового світогляду і підвищенню культурного рівня кожної
окремої людини.
Бібліографія (від грец. biblio - книга, grapho -
писати) - галузь знання про методи і способи складання покажчиків, оглядів
друкованих творів, списків. Завдання бібліографії полягає у реєстрації
друкованих творів з певної галузі знань, окремої проблеми, теми. Подається вона
у наукових дослідженнях у вигляді переліку книг, журналів і статей із
посиланням на місце і рік опублікування, видавництво та ін.
Бібліографічні джерела економічної інформації
представляють собою сукупність літературно оформлених робіт, випущених
видавництвами або депонованих у закладах науково-технічної інформації.
Депонуються, тобто здаються на зберігання і за запитами видаються користувачам
у вигляді копій або мікрофільмів, звіти про виконані науково-дослідні роботи,
статті, реферати та інші роботи, які становлять інтерес для вузького кола
дослідників.
Залежно від цільового призначення бібліографічні
літературні джерела економічної інформації поділяють на такі види: праці
відомих представників економічної думки; статистичні матеріали;
науково-дослідна література; навчальна література; науково-популярна
література; практичні посібники; довідкова література. Статистичні матеріали -
відомості про розвиток господарства країни, подані у вигляді таблиць,
узагальнених у щорічних статистичних збірниках, що видаються Державним комітетом
статистики України. Крім вітчизняних, розрізняють і статистичні видання інших
країн.
Науково-дослідна література видається у вигляді
монографій, збірників статей, збірників наукових праць, авторефератів
дисертацій тощо.
Навчальна література - це видання з економічних
дисциплін, призначені для підготовки спеціалістів в сфері економіки. За видами
її поділяють на підручники, навчальні посібники, програмно-методичні матеріали.
Науково-популярна література - брошури і книги з
економічних питань, призначені для реклами серед широкого кола читачів,
насамперед зайнятих у матеріальному виробництві, пояснення економічної політики
держави.
Практичні посібники - це видання, розраховані на
задоволення потреб окремих категорій спеціалістів народного господарства країни
в їх повсякденній практичній діяльності. Це література з питань бухгалтерського
обліку, статистики, аудиту, фінансів, планування і організації виробництва.
Довідкова література призначена для різних
фактографічних довідок. Вона поділяється на дві групи. До першої належить
довідкова література, призначена для широкого кола спеціалістів, незалежно від
виробничих функцій (енциклопедії, словники, календарі господарника, довідники,
хроніки економічних подій). Другу групу складає література для певних категорій
спеціалістів (довідники та різні нормативні документи, необхідні конкретним
спеціалістам).
Процес ознайомлення з літературними джерелами з
обраної теми необхідно починати із ознайомлення з довідковою літературою.
Традиційними інформаційно-пошуковими системами є
карткові каталоги і картотеки. Існує два типи читацьких каталогів, що носять
довідково-рекомендаційний характер: алфавітний, в якому картки розташовані в
алфавітному порядку прізвищ авторів чи заголовків творів та систематичний, в
якому картки розташовані за галузями знань і в алфавітному порядку в межах
певної галузі.
В процесі вивчення літератури досліднику
доцільно скласти власну бібліографію. Вона формується на основі бібліотечних
каталогів, що представляють собою набір карток, в яких містяться дані про
книги, журнали, газети і т.д. При складанні власної бібліографії необхідно
звертати увагу на списки літератури, що знаходяться в кінці книг, статей.
Оформлення власної бібліографії може здійснюватись за допомогою картотеки, в
якій є три розділи: "Прочитати", "Прочитано",
"Законспектовано". Така картотека допомагає досліднику
систематизувати роботу з літературними джерелами, виділити основний зміст в
опрацьованих творах.
. Дослідна і завершальна стадії
науково-дослідного процесу
Дослідна стадія науково-дослідного процесу
включає в себе створення нової інформації та перетворення її із застосуванням
комп´ютерних
технологій, теоретичних і емпіричних методів у інформаційні сукупності
відповідно до програми дослідження теми конкретної економіки.
Створення нової інформації полягає у проведенні
спостережень і виборі оціночних критеріїв досліджуваних економічних процесів, а
також збереженні та групуванні інформації. При цьому передбачається вивчення
технологічних процесів, застосування прогресивних засобів виробництва,
економічних видів сировини, використання досягнень технічного прогресу в
управлінні виробництвом, впровадження нових методів і технічних засобів у
плануванні, обліку і контролі виробничої та фінансово-господарської діяльності
підприємств, корпорацій, галузі. Це дає змогу виявити позитивні і негативні
фактори, що впливають на функціонування об´єкта
дослідження, та визначити, якими критеріями їх вимірювати.
Збір і групування інформації в дослідній та
завершальній стадії використовують для характеристики досліджуваних процесів,
виявлення закономірностей і тенденцій їх розвитку. Згрупована інформація далі
використовується і перетворюється відповідно до мети дослідження.
Перетворення інформації на ПЕОМ здійснюється
згідно з методикою дослідження. Для цього використовують ділові і професійні
ПЕОМ. Вони використовуються при створенні автоматизованих робочих місць (АРМ)
економіста, бухгалтера, науковця та вивільнюють їх від рутинної обробки даних,
розширюють можливості займатися інтелектуальною діяльністю.
Персональний доступ до ресурсів локальних і
глобальних обчислювальних мереж розширює інформаційне забезпечення дослідника,
дає змогу використовувати інформаційне моделювання у наукових дослідженнях.
Алгоритмізація і постановка завдань є
необхідними елементами модельного дослідження, що ґрунтується на декомпозиції
моделі на підмоделі, пов´язані
інформаційно між собою.
Алгоритмізація - це моделювання завдання для
розв´язання
на ПЕОМ, виконання науково-дослідних процедур у поточному загальноприйнятому
режимі, що передбачає процес перетворення вихідних даних у пошуковий результат.
Алгоритм - це упорядкована сукупність елементів
арифметичних і логічних операцій, записаних будь-якою вихідною мовою
(математичні формули, структурна схема, запис універсальною алгоритмічною
мовою), виконання яких дає змогу розв´язати
відповідне завдання.
Постановка завдання - це формулювання вихідних
посилань, потрібних для розв´язання
завдання та опису його математичного змісту.
Розрізняють такі способи введення інформації в
систему обробки на ПЕОМ для наукового дослідження:
) клавішне, яке поєднує функції введення,
обробки та управління програмними і апаратними засобами;
) мовне;
) скануюче введення інформації, що передбачає
використання для системи обробки текстових і графічних документів, паперових
носіїв;
) сенсорне введення, що ґрунтується на
використанні сенсорного екрана, за допомогою якого здійснюється безпосереднє
введення інформації в ПЕОМ.
Виведення інформації при роботі з ПЕОМ може
здійснюватися двома способами: пристрої видають користувачу результати роботи у
формі відображення інформації на екрані символьного чи графічного дисплея або
друкованого тексту, рисунка чи графіка.
Після створення перетвореної на ПЕОМ інформації
виконується дослідження із застосуванням теоретичних та емпіричних методів, яке
включає такі етапи, як доведення гіпотез; формування висновків і рекомендацій;
науковий експеримент; коригування попередніх висновків і результатів
дослідження; оприлюднення проміжних висновків і пропозицій; узагальнення, апробація
і реалізація результатів дослідження.
Доведення гіпотез - приведення зібраної
інформації у систему, яка підтверджує наукове передбачення, що досліджується,
або спростовує його. В зв´язку з цим
виникають нові робочі гіпотези, яким дослідник повинен дати оцінку.
Формування висновків і рекомендацій є попереднім
узагальненням результатів доведення гіпотез, обиранням методів перевірки
достовірності і обґрунтованості цих результатів.
Науковий експеримент - перевірка попередніх
результатів дослідження способом їх апробації у конкретних економічних умовах
або їх моделюванням у лабораторних умовах з використанням ПЕОМ.
Коригування попередніх висновків і результатів
досліджень здійснюється шляхом внесення виправлень до попередньо сформованих
висновків і рекомендацій на основі системи доказів та відповідно до результатів
проведеного експерименту.
Оприлюднення проміжних висновків і пропозицій
проводиться через повідомлення, доповіді на семінарах та конференціях,
публікацію статей за наслідками дослідження окремих питань, розділів.
Узагальненням результатів дослідження є
літературний виклад їх у вигляді звіту про виконану науково-дослідну роботу,
дисертації, студентської науково-дослідної роботи та інших форм подання
завершеної наукової продукції. При цьому визначають призначення продукту
інтелектуальної праці та напрями його використання. Якість виконаної роботи
визначають апробацією.
Апробація включає в себе колективне обговорення
виконаного дослідження на науково-технічних нарадах, його рецензування і
експертизу, оприлюднення кінцевих результатів у спеціальних журналах,
реферативних збірниках, а також у виступах дослідників на науково-практичних
конференціях. Крім того, результати дослідження апробуються зовнішнім
рецензуванням, коли рецензентом виступає стороння установа.
Реалізація результатів дослідження здійснюється
через дослідне впровадження їх у практику за участю замовника теми. При цьому
виявляються недоробки, які потім усуваються дослідником, коригується звіт про
науково-дослідну роботу, оприлюднюються кінцеві результати дослідження.
Реалізація результатів дослідження завершується складанням акту про
впровадження за участю представників дослідника і замовника, а також
здійсненням авторського нагляду за виробничим впровадженням результатів
науково-технічних досліджень, захистом дисертації.
Висновки
Науці належить винятково важлива роль у
забезпеченні подальшого прогресу світової цивілізації. В Декларації "Про
науку і використання наукових знань", прийнятій на Всесвітній конференції
з науки в Будапешті, підкреслено, що наукові дослідження завжди мають бути
спрямовані на підвищення добробуту людства.
Необхідні передумови стабільного економічного
зростання на основі інноваційного розвитку і досі в нашій державі не створені.
Статистичні дані свідчать про довготривалу тенденцію падіння рівня інноваційної
активності в усіх галузях виробництва. За останні 10 років кількість
винахідників та раціоналізаторів скоротилася більш як у 20 разів і склала в
2000 році 45,1 тис.чол., або в середньому 27 осіб на одне підприємство, що
займалось винахідництвом та раціоналізацією. У 2000 році видано понад 3 тисячі
патентів на винаходи і найбільша їх кількість отримана підприємствами та
організаціями галузей "Наука і наукове обслуговування", "Чорна
металургія", "Машинобудування та металообробка", "Хімічна
та нафтохімічна промисловість". Спостерігається постійне падіння рівня
наукоємкості вітчизняної продукції. Як наслідок, вітчизняна продукція менш
конкурентоспроможна на світовому ринку. Відсутність інноваційного розвитку
обумовлює вкрай високу енергоємкість виробництва і цей показник не тільки в
кілька разів вищий, ніж у розвинених країнах, а й з кожним роком зростає.
Роздержавлення ряду великих наукоємких підприємств дасть змогу посилити перехід
на інноваційний шлях розвитку економіки в цілому.
Незважаючи на значні втрати останніх років,
вдалося зберегти досить потужний науково-технічний та науково-виробничий
потенціал, провідні наукові школи в різних галузях науки. Залишаються високими
загальний рівень освіти та кваліфікація фахівців. Останнім часом з´явилося
чимало науково-технологічних розробок, які можуть бути конкурентоспроможними на
світовому ринку. Слід врахувати наявність реальних зовнішніх ринків збуту
готової продукції українських підприємств в окремих галузях, зокрема, в машинобудуванні,
металообробці, біотехнології, харчовій промисловості. Існують зразки успішної
роботи в ринкових умовах окремих наукоємких підприємств. Наприклад, під Києвом
вводиться в дію найсучасніше виробництво голографічних засобів захисту
продукції.
Україна - одна з найбільших країн Європи - має
досить розвинутий науково-технічний, промисловий і аграрний потенціал. Вона
посідає провідне місце в Європі по видобуванню руди, виробництву чавуну і
сталі, виробництву міндобрив, тракторів і цукру, по видобуванню вугілля і газу,
по виробництву металообробних верстатів, електроенергії і цементу. Проте
сьогодні міжнародну вагу і престиж країни не можна оцінювати цими показниками.
Кризове становище країни вимагає фундаментального наукового підходу до розв´язання
багатьох економічних проблем. Саме здійснення наукових досліджень дозволить
знайти шляхи виходу з кризи, визначити перспективні напрямки розвитку економіки
і входження її в цивілізоване ринкове середовище, оцінити можливості
використання закордонного досвіду економічного розвитку для рішення проблем
народного господарства України.
Тому об´єктами
наукового дослідження в економіці є продуктивні сили; виробничі відносини;
засоби виробництва; ціноутворення; функції управління народним господарством;
трудові ресурси; фінансові ресурси та ін.
Єдиний шлях, який дасть змогу Україні підняти
економіку та вийти на світовий ринок, - власний інноваційний розвиток.
Додатоки
Рис. 1. Процес наукового дослідження
теми конкретної економіки.
Рис. 2 Блок-схема гіпотези
дослідження.
Список використаних джерел
1. Закон
України. Про наукову та науково-технічну діяльність.
. Білуха
М.Т. Основи наукових досліджень: Підручник. - К.: Вища школа, 1997.
. Марцин
В.С., Міценко Н.Г., Даниленко О.А. та ін. Основи наукових досліджень.
Навчальний посібник / Л.: Ромус-Поліграф, 2002.- 128 c.
. Геєць
В. Про підсумки наукової діяльності установ Відділення економіки ПАНУ в 2000 р.
та перспективи розвитку фундаментальних досліджень у галузі економічних наук //
Економіка України. - 2001. - №4.