Урожайність сортів нуту в умовах дослідного поля

Агрономічний факультет

Кафедра рослинництва

ДИПЛОМНА РОБОТА

Освітньо-кваліфікаційний рівень "Магістр"

Спеціальність 8.130102 "Агрономія"

Кваліфікація "Агроном - дослідник"

"Урожайність сортів нуту в умовах дослідного поля "

Виконав: студент 6 курсу,

групи 1 напряму підготовки (спеціальності)

.130102 "Агрономія"

(шифр і назва напряму підготовки, спеціальності)

Зміст

Вступ

Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Господарське значення нуту

1.2 Походження нуту, його класифікація та ботанічна характеристика

1.3 Морфологічна характеристика нуту звичайного

Розділ 2. Умови та методика досліджень

2.1 Ґрунтово-кліматичні умови

2.3 Методика проведення досліджень

Розділ 3. Експериментальна частина

3.1 Морфо-біологічні ознаки нуту

3.1.1 Висота рослини

3.1.2 Прикріплення першої квітки на стеблі

3.2 Форма та інтенсивність галуження рослини

3.2.1 Форма куща

3.2.2 Інтенсивність галуження рослини

3.3 Стійкість до вилягання

3.4 Урожайність сортів нуту

Розділ 4. Економічна оцінка технології вирощування нуту

4.1 Вплив елементів технології вирощування нуту на економічні показники

4.2 Біоенергетична оцінка вирощування нуту

Розділ 5. Охорона навколишнього середовища

Розділ 6. Охорона праці та техніка безпеки

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Нут відноситься до групи зернових бобових культур, які відзначаються високим змістом білка у насінні. Серед цих культур, крім того, виділяється високим змістом в насінні жирів. Насіння нуту використовується для продовольчих і кормових цілей.

Нут - посухостійка культура. За посухостійкістю він переважає всі зернобобові культури, окрім чіни. У зв’язку з цим, нут найбільш розповсюджений в нашій країні в районах з недостатнім зволоженням, де поряд з чиною дає більшу врожайність насіння, ніж горох, сочевиця та квасоля. Відрізняючись високою посухостійкістю, нут разом з тим добре реагує на зрошення.

Зернобобові культури мають важливе значення в зерновому і кормовому балансі сільськогосподарських підприємств. Зерно і зелена маса їх містить у 2-3 рази більше білка, ніж злакові культури [2].

До складу білків бобових культур входять усі незамінні для людини амінокислоти - лізин, триптофан, метіонін, фенілаланін, лейцин, ізолейцин, аргінін, аспарагінова кислота. У зерні і зелених бобах містяться вітаміни А, В, В 2, С, Д, Е, РР, а також мікроелементи, мінеральні солі фосфору, калію, кальцію та ін. За збалансованістю амінокислотного складу білки бобових рослин наближаються до білка курячого яйця, який вважається еталоном, аза вмістом лізину - у 2-3 рази перевищують білки зернових хлібів [2,9].

Нут, подібно до гороху й сочевиці, використовують як кормову й продовольчу культуру. Продовольча цінність його обумовлена високим вмістом білка в зерні (28-34%), яке добре перетравлюється організмом.

Агротехнічне значення нуту полягає в - тому, що він, як і інші бобові, поліпшує фізико-хімічні властивості ґрунту і підвищує його родючість. В наш час для розвитку сільського господарства найважливішою умовою є збільшення виробництва зерна. Тому першочергову увагу в реалізації цього чинника сільгосптоваровиробники зосереджують на підвищенні врожайності та поліпшенні якості зерна. Боротьба за високі врожаї зерна розпочинається з приведення у найоптимальнішу взаємодію системи сівозміни, обробітку та удобрення ґрунту, вибору строків сівби та інших складових технологій вирощування зернових культур. Але не слід забувати, що важливою складовою майбутнього вражаю є здорове насіння. [31].

Не дивлячись на великі переваги нут займає одне з останніх місць по посівним площам серед зернобобових культур, навіть там, де є сприятливі умови для її вирощування. На нашу думку головна причина - це недостатня освідченість агрономів, зоотехніків, працівників харчової промисловості, для яких ця культура є маловідомою. Не зустрінеш нут в журналі "Пропозиція", його не рекомендують так як сою, тільки старожили пам'ятають, що нут був однією з культур, які допомогли вижити в роки німецької окупації і післявоєнні роки.

Проблема рослинного білка в харчовій промисловості, а також в кормовиробництві в Україні стоїть дуже гостро. Це наштовхує сільськогосподарського виробника на необхідність найбільш повно і всебічно враховувати конкретну різноманітність природно-екологічних умов та зв'язаних з цим реальних можливостей ефективного використання продуктивних особливостей окремих високобілкових культур якими є зернобобові культури.

Однією з зернобобових культур, які широко використовують у виробництві кормів для тваринництва є горох. Але ця культура в період вегетації потребує багато вологи. Враховуючи, що значна частина площі нашої країни розташована в посушливій степовій зоні та зоні східного лісостепу, яка характеризується нестійким зволоженням, сільському господарству України потрібні стійкі до посухи і спеки високобілкові культури з цілим рядом властивостей, які обумовлюють високу технологічність. Такою технологічною, посухо - та жаростійкою культурою є нут (Сісеr аrіtіпum.). В Україні його посівні площі дуже незначні в порівнянні з площами під зернобобовими культурами.

Нут гідний зайняти свою нішу в кормовій базі України і є незаслужено забутою культурою. Його зерно містить до 30% білка, який за якістю наближається до яєчного, близький до ідеального білку ФАО, а за поживною цінністю перевищує всі вивчені види бобових, включаючи сою. Формування нутом в період вегетації великої кількості білкових сполук передбачає високу потребу культури в азоті, який рослина одержує в основному із атмосфери за рахунок симбіотичних взаємовідносин з бульбочковими бактеріями.

Рівень симбіотичної азотфіксації в посівах нуту значно визначає загальну продуктивність рослин. Важливою умовою хорошого розвитку рослин нуту, підвищення його врожаю є штучна інокуляція насіння нуту активними культурами бульбочкових бактерій.

Мета наших досліджень полягала в тому, щоб стосовно до конкретних грунтово-кліматичних умов Східного Лісостепу України на чорноземах структурних вивчити особливості формування урожаю нуту.

Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Господарське значення нуту

Баранячий горох, пупатий горох, козацький горох, турецький горох, нахуд, мохнатка, горох-пухирчик, пузирник, хлопунець, горох-шиш, двозерний горошок, горох "сам у хаті”, горох-холодок - така кількість народних назв нуту безперечно свідчить про популярність цієї культури серед місцевого населення. Це найбільш посухостійка зернобобова культура, яка не уражується більшістю збудників хвороб і шкідників на відміну від інших культур родини бобових [14]. Це дає змогу вирощувати екологічно чисту продукцію без застосування інсектицидів.

Із скороченням посівних площ під кормовими бобовими культурами та збільшенням на Україні у кілька разів посівних площ під соняшником виникають проблеми попередника під зернові культури та зниження родючості ґрунтів. Нут є однією з перспективних культур, яка може увійти в ланку гороху та сої. Встановлена позитивна дія нуту на ґрунти [15]. У симбіозі з азотфіксуючими бактеріями рослини нуту за вегетацію нагромаджують до 150 кг/га біологічного азоту, 30 % якого з корінням та поживними рештками залишається в ґрунті [14]. За унікальні біологічні і агротехнологічні властивості деякі фахівці вважають нут "патріархом землеробства" [16].

Одна з основних проблем сучасного сільськогосподарського виробництва є розробка основ для створення високоефективних ресурсозберігаючих і економічно виправданих агротехнологій, орієнтованих на максимальне використання потенціалу агрофітоценозів і одержання конкурентоздатної екологічно безпечної продукції рослинництва [17]. На даний час розроблена біотехнологія вирощування нуту, направлена на підвищення насіннєвої продуктивності нуту і посилення симбіотичної азотфіксації в агроценозах [18].

В зонах вирощування нут широко використовують для продовольчих і кормових потреб. Боби нуту застосовують в їжі у вареному та смаженому вигляді, для приготування супів, гарнірів, пиріжків та національних страв (хумусу, фалафелі, та ін.).

В Індії нут є головним джерелом протеїну у вегетаріанській та ведичній кулінарії, борошно з нуту застосовують для приготування так званого бірманського тофу. Продукти, виготовлені з нуту, включено до обов’язкового асортименту європейських супермаркетів з огляду їх відповідність вимогам до збалансованого харчування [19].

Ізраїльські біологи дійшли висновку, що дуже популярний на Близькому Сході нут змінив хід історії. Поживні властивості окультуреного нуту зумовили якісне покращення роботи мозку людини й перехід від доісторичного хаосу до організованого суспільства. Вчені вважають, що люди порозумнішали завдяки одній з амінокислот - триптофану, який у великій кількості міститься в нуті, що був селекціонований 11 тисяч років тому. З триптофану утворюється один з найважливіших гормонів і нейромедіаторів центральної нервової системи людини - серотонін.

Мешканці "родючого півмісяця" (історичного регіону Близького Сходу, що включав Месопотамію, Асірію, Фінікію та Єгипет) емпіричним шляхом прийшли до того, що нут покращує самопочуття і підвищує розумові функції. Вчені встановили, що внаслідок селекції нут став містити втричі більше триптофану, ніж його дикий родич, що тепер росте лише на південному сході Туреччини. Крім триптофану, нут містить інші вітаміни та мікроелементи, дефіцитні в харчуванні людей. У таблиці 1.1 представлено вміст мінеральних речовин і незамінних амінокислот у нуті та пшениці [20].

 

Таблиця 1.1.

Вміст мінеральних речовин і незамінних амінокислот у нуті та пшениці (мг на 100 г продукту)

Культура	Мінеральні речовини					Амінокислоти
	P	Ca	Mg	Fe	Zn	Лізин	Метіонін	Триптофан
Пшениця	410	60	180	6	0	300	120	80
Нут	444	193	126	7	3	1539	340	220

За літературними даними нут є невід’ємною складовою харчування людей, хворих на діабет, з огляду на високий вміст дієтичної клітковини та низький - жирів, переважно мононасичених. Отже, вживання нуту корисне для здоров’я людини, тож його потрібно використовувати в повсякденному харчуванні.

Відомо, що значну частину раціонального харчування в Україні посідає вживання хлібобулочних виробів. Тож збагачення цих виробів добавками природного походження сьогодні актуальне. На жаль, практично весь нут, що вирощують в Україні, йде на експорт. Застосування домішок нуту до пшеничного борошна для випікання хліба є одним з важливих шляхів використання цієї цінної культури. Нутове борошно й вироблені з нього харчові продукти є природними джерелами незамінних амінокислот, кальцію та цинку - дефіцитних компонентів у традиційних хлібобулочних виробах [20].

Нут і продукти його переробки - універсальне джерело для збагачення білками, харчовими волокнами, вітамінами, макро- і мікроелементами борошняних кондитерських виробів [21]. За органолептичними та фізико-хімічними показниками новий кекс із нуту не поступається традиційним, а за вмістом білка перевищує вдвічі, харчових волокон - 1,2, вітаміну В2 - 3,1 раза, кальцію - 4,6, магнію - 3,2, фосфору - 2,4, заліза - в 1,2 раза. Застосування у технології виробництва кексів нутового поліпшувача дало змогу покращити смак, аромат, зовнішній вигляд, створити рівномірну структуру м’якушки і гладку поверхню виробу, зберегти свіжість виробу тривалий час [22].

Цікавим підходом є створення нових вафлів підвищеної харчової та біологічної цінності із застосуванням екструдатів та нутового борошна. За ступенем засвоюваності білки нуту перевершують білки інших зернобобових культур. Біологічна цінність нутового борошна на 25,1% вища, ніж пшеничного. Білки нутового борошна за складом амінокислот наближені до білків тваринного походження, які представлені в основному водо - та солерозчинними фракціями, що є важливою ознакою доброї засвоюваності цього продукту. Вміст жиру в нутовому борошні в 3,7 разу більший, ніж у пшеничному борошні. Завдяки наявності жирних кислот (найбільше з них лінолевої та олеїнової) знижується рівень холестерину, ризик розвитку серцево-судинних захворювань та атеросклерозу, зменшується ризик утворення тромбів [23].

Розроблено рецептуру цукерок з корпусами із мас типу праліне з використанням борошна із нуту. Нут поступається горіхам за вмістом жиру, але переважає їх за вмістом білків та селену, якого немає в горіхах. Крім того, борошно із нуту має жироутримуючу здатність, яка становить 118%. Корпуси цукерок із маси праліне містять від 26 до 48% жиру. За використання борошна із нуту отримують вироби високої якості за рахунок адсорбції жиру борошном, що попереджає витікання його з виробів. За використання нутового борошна в цукерках поєднуються різні види білків, які утворюють в біологічному відношенні амінокислотні комплекси, які забезпечують повноцінність та добру засвоюваність виробів [24].

Практичного значення набула розробка консервованих харчових продуктів з нуту таких видів: нут натуральний, нут в бульйоні, нут в томатному соусі, нут з м'ясом в бульйоні, нут з кількою в томатному соусі [25].

Проведена товарознавча оцінка нуту ботанічного сорту Розанна, а також обґрунтування придатності його для різних видів переробки Зокрема, проводилися дослідження змін мікроструктури білкових і крохмальних зерен нуту після вологотермічної обробки. Така обробка впливає на показники споживних властивостей готових продуктів із бобових [26].

Щорічно зростає потреба населення України в макаронних виробах, хоча вони характеризуються низькою біологічною цінністю, оскільки найчастіше виготовляються із сортів м’якої пшениці. Для підвищення цього показника використовують певні технологічні прийоми одним з яких є покращення хімічного складу готового продукту шляхом використання біологічно цінної рослинної сировини, наприклад нута [27-32]

Потреба суспільства у збільшенні обсягів виробництва продуктів харчування ставлять перед харчовою промисловістю питання, пов’язані з комплексною переробкою сировини, розробкою прогресивних технологій, випуску нових видів харчових продуктів а також освоєнні нетрадиційних видів сировини. За сучасними уявленнями, збільшення білкових ресурсів тільки шляхом виробництва тваринного білка неможливе через тривалість і трудомісткість його виробництва та низьку ефективність його біотрансформації у тваринництві. У порівнянні, виробництво білків рослинного походження вимагає в середньому в 10 разів менше палива, ніж виробництво продуктів тваринного походження [33]. Через це розробка нових технологій переробки тваринної сировини в сукупності з використанням сировини, що раніше вважалась нетрадиційною для м’ясопереробної промисловості, але містить значну кількість білка (зернових, зернобобових, тощо), є особливо актуальною. Рослинні білки, і особливо білки бобових, завдяки високому вмісту поживних речовин та їх засвоюваності, мають високу харчову цінність. Особливе місе в ій групі сільськогосподарських культур належить нуту, який до того ж є одним з найбільш дешевих джерел рослинного білка, що робить його переробку економічно вигідною. Дослідження впливу бобів нуту на біологічну цінність м’ясних паштетів свідчать про доцільність їх використання для створення продуктів збалансованого харчування з високою харчовою та біологічною цінністю [34].

В Україні проводяться роботи щодо створення нових видів харчових продуктів з використанням нуту. Так, наприклад, для профілактики залізодефіцитних станів розроблено рецептуру м’ясо-рослинних паштетів, в яких використовується нут; 100 г комбінованого паштету з нутом задовольняє потребу дорослої людини в залізі на 40-50%, цинку - 90%, міді - на 66, селені на 15-22% [35].

Вітчизняний і зарубіжний досвід використання зернобобових культур у виробництві м’ясних продуктів свідчить на користь нуту. Доведено доцільність та перспективність застосування нуту для підвищення харчової цінності та споживчих властивостей ковбасних виробів при суттєвому зниженні їх собівартості [36-40]. Введення рослинної добавки здійснюють шляхом заміни частини м’яса нутовим борошном. Такі ковбаси мають лікувальні та дієтичні властивості, впливають позитивно на імунну систему, сприяють підвищенню резистентності організму і збільшенню тривалості життя людини [41].

Сучасні тенденції у сфері виробництва продуктів харчування пов'язані з розширенням асортименту функціональних продуктів, які сприяють нормалізації дії організму людини з урахуванням її фізіологічного стану, роду діяльності та зовнішніх факторів. У зв'язку з цим забезпечення населення повноцінними продуктами має соціальне значення. Ефективним шляхом рішення проблеми дефіциту білків, є пошук і комплексна оцінка властивостей нетрадиційної рослинної сировини, що містить білок, як для створення нових харчових продуктів модифікованого хімічного складу у відповідності з фізіологічними нормами харчування, так і для використання білкових інгредієнтів, а також поліпшення і збагачення харчових властивостей продуктів масового призначення. Для освітлення і стабілізації виноградних вин, схильних до помутніння фізико-хімічного походження, їх обробляють різноманітними ферментними препаратами, білковими і мінеральними сполуками, флокулянтами та ін. Оклеювання білковими матеріалами - технологічний прийом, який забезпечує освітлення вина, підвищення його стабільності і прискорення дозрівання. У виноматеріалах і винах, оброблених білковими оклеювальними сполуками, створюються і випадають численні хлоп'євидні осадки з сильно розвинутою поверхнею, які сорбують і підхвачують з собою зависі вина і клітини мікроорганізмів. У результаті такої обробки вино освітлюється, звільняється в основному від дикої мікрофлори, в ньому активізуються окислювально-відновлюючі реакції. Для оклеювання виноградних вин традиційно застосовують різні білкові матеріали рослинного та тваринного походження: (желатин, риб’ячий клей, яєчний білок, альбумін, казеїн та ін.). Науковцями була досліджена можливість освітлення столових виноградних вин за допомогою рослинних білків, що використовуються замість желатину і риб'ячого клею, які отримують із тваринних білків. Вибрані для експерименту зернобобові та зернові культури є нетрадиційними для галузі виноробства, і тому, нажаль, поки що не мають практичного розповсюдження у харчовому виробництві на території України. Білки з повним комплексом незамінних амінокислот містяться в сої, нуті, амаранті, рапсі, льоні [42].

Попередні дослідження виробництва і застосування білків рослинного походження на Україні дозволяють виділити як найбільш перспективну зернобобову культуру - нут, масова доля білків у якому складає 30 - 32 % с. р., а їх амінокислотний скор ідентичний скору сої [42]. Дана культура - натуральний консервант і природний антибіотик. Крім того, врожаї зерна нуту більш стабільні в порівнянні з іншими зернобобовими культурами, а вартість 1 т зерна нута в два-три рази нижче сої. [43].

За харчовою цінністю нут, незалежно від сортових особливостей, не поступається таким відомим поширеним зернобобовим культурам, як горох, сочевиця і соя. Існує навіть така думка, що білки нуту за харчовою цінністю можуть порівнюватися з казеїном молока [44]. Вміст білка в насінні нуту залежно від сорту варіює від 20,1% до 32,4%. За цим показником нут поступається тільки сої, перевищуючи при цьому квасолю, сочевицю і горох на 3-7% [45].

За показниками харчової цінності, а також за сумою незамінних амінокислот (38.51%) і кількості основних з них: метіоніну (3,11%), триптофану (1,10%), лізину (7,65%), ізолейцину (6,81%) - нут перевершує поширені зернобобові культури.

Відповідаючи сучасним поглядам на якість продуктів харчування, нут є перспективним джерелом не тільки біологічних компонентів, цілого комплексу фізіологічно активних і незамінних компонентів, до яких належать амінокислоти і вітаміни, але й жирних ненасичених кислот та макро- і мікроелементів. Серед них калій - 968 мг, натрій - 72 мг, кальцій - 193 мг, магній - 126 мг, сірка - 198 мг, фосфор - 444 мг, селен - 2600 мкг, кількісний склад яких перевищує тільки у сої.

Зерно нуту багате на вітаміни (В1, В2, В6, РР). Проведений аналіз показав, що в зерні нуту міститься вітамінів В1 і В2 більше, ніж у квасолі, в 2,4 і 3 рази відповідно, та більше, ніж у горосі, у 1,6 і 3 рази відповідно [46].

Наведені дані про харчову цінність і технологічні можливості нуту свідчать на користь використання продуктів переробки цієї культури у виробництві харчових продуктів, які будуть мати не тільки високу харчову і біологічну цінність, але і відмінні споживчі властивості їхніх білків.

Виходячи з харчових властивостей нуту і враховуючи його невибагливість під час вирощування, культуру можна використовувати в таких напрямках:

¾      у виробництві нових продуктів харчування, що дозволить поліпшити структуру і збільшити асортимент біологічно повноцінної продукції (у дитячому, дієтичному, профілактичному, цільовому харчуванні);

¾      для раціонального отримання білків з нуту за допомогою використання технології обрушення зерна нуту, оскільки під час обрушення вміст клітковини знижується на 74-83%, кількість золи - всього на 6,3%, а кількість протеїну при цьому збільшується на 7,4%, що значно підвищує біологічну цінність сировини;

¾      як додаткове джерело протеїну в кормах для сільськогосподарських

тварин і птахів, що сприятиме приросту добової маси тварин і збільшенню надоїв молока, оскільки нутовий білок легко гідролізується, а ступінь його засвоєння перевищує в 1,5 разу білок пшениці;

¾      як джерело селену, який у зерні нуту є в хімічному поєднанні, завдяки якому його засвоєння збільшується в 5-10 разів;

¾      для отримання високоякісного крохмалю та олії;

¾      для отримання нутового молока, яке не поступається соєвому за жодним із показників;

¾      для отримання нутового борошна, яке порівняно з пшеничним містить у 3 рази більше білка, в 4,6 разу - клітковини, в 3,7 разу більше жиру, а також більшу кількість мінеральних речовин і вітамінів. Завдяки використанню нутового борошна знижується калорійність хлібопекарських і кондитерських виробів з одночасним поліпшенням кольору виробу. Також використання нутового борошна у виробництві тіста, на відміну від пшеничного борошна, зумовлює такі властивості тіста, як максимальна псевдопластичність і мінімальна тиксотропія, що є важливим для транспортування, зберігання і виробництва виробів з рідкого тіста (наприклад, для виробництва вафель);

¾      для отримання натуральних барвників з нутового борошна за допомогою органічних сполук;

¾      для виробництва на основі екструдованого нутового борошна продуктів швидкого приготування: чипсів, сухарів, мюслів, снеків, сухих концентратів, текстуратів (білкові харчові добавки); у консервній галузі одержують консерви - білкові вегетаріанські (і не тільки) паштети, ікру в поєднанні з овочевою і м'ясною сировиною, білкові пасти, просто консервований нут;

¾      використання в громадському харчуванні для приготування супів, гарнірів, салатів та ін. [46].

Латинська наукова назва рослин роду нут виникла від грецької "kіkus", що означає "міць" або "сила". Нут з глибокої давнини застосовується в народній медицині. Відваром з нуту позбавляються від каменів у нирках та сечовому міхурі, компреси з молодих рослин виліковують запалення, коросту, покращують колір шкіри, попереджують шкірні захворювання і знищують бородавки. У Франції нут використовують як урологічний засіб, а в народній медицині Китаю - як проти діабетичний. Рослина використовується в азіатській медицині і дозволена до використання у Великобританії в якості в’яжучого засобу [47, 48]. Зважаючи на широкий спектр біологічної активності та наявність достатньої сировинної бази, дослідження рослинної сировини нуту з метою введення її в офіціальну медицину є перспективним [49].

Зерно нуту - це дієтичний продукт з незначним вмістом холестерину, який знижує ризик ракових і серцево-судинних захворювань, регулює роботу шлунково-кишкового тракту та нормалізує вміст цукру в крові [50]. Блюда з зерна нуту, як і інших зернобобових культур - сої, квасолі, рекомендують як омолоджувальний засіб через великий вміст в них вітаміну Е. Організація виробництва нових видів оздоровчої харчової продукції з використанням нової нетрадиційної рослинної сировини, якою є нут, є перспективним напрямком підвищення ефективності економіки України.

Зернокормові сорти нуту можна використовувати як білково-вітамінну добавку до комбікормів, а також безпосередньо згодовувати всім видам сільськогосподарських тварин. Особливо цінний він для свиней - годівля їх кормом з нуту збільшує приріст маси до 600-700 г на добу. Використання ж подрібненого зерна для годівлі птиці збільшує її несучість, а корів - підвищує надої та жирність молока [51]. Але зелену масу на корм не використовують (за виключенням овець), тому що в листі міститься багато органічних кислот [6].

У наш час не задовольняється потреба народного господарства у фосфоліпідах (ФЛ). Фосфоліпіди, маючи високу фізіологічну цінність (як джерело фосфору, холіну, інозиту та як мембранотропний і мембранотранспортний засіб), а також функціонально-технологічні влacтивocті (поверхневу активність, емульгувальну, розріджувальну й антиоксидантну здатність), набувають усе більш широкого застосування в харчовій, фармацевтичній, текстильній, шкіряній, лакофарбовій промисловості. ФЛ використовують у виробництві майонезу, маргарину, шоколаду, печива, хлібобулочних виробів, вершкових кремів, як компонент фармакологічних препаратів (для зміцнення нервової системи, поліпшення пам'яті та функцій головного мозку, у лікуванні діабету, цирозу печінки, гепатиту, склерозу, туберкульозу, paxітy, хвороби нирок, травних органів), лакофарбових виробів, шкіри, тканин, мийних засобів. Тому одержання незмінних (нативних) ФЛ, які мають високу біологічну активність і відрізняються відсутністю домішок, а також невисокою ціною (порівняно із зарубіжними аналогами), є актуальною проблемою. Проте Україна, що посідає перше місце в Європі з вирощування соняшника, має можливість задовольнити свої потреби у ФЛ за рахунок фосфатидного концентрату (ФК), що є вторинним продуктом у рафінації рослинної олії та виділяється шляхом гідратації ФЛ водою. У світовій практиці соя також є традиційною сировиною для отримання ФЛ їх імпортерами, якими є країни ЄС, для яких російський та український ринок - це один із найперспективніших. Однак крім сої можна використовувати інші зернобобові, інтродуковані на України, в тому числі і нут [53].

1.2 Походження нуту, його класифікація та ботанічна характеристика

Нут - стародавня культура, яка була відома в Єгипті, Греції, Римі, Індії, Месопотамії ще в доісторичні часи [54]. Сучасні іудейські філософи і біологи стверджують, що своїм виникненням стародавні цивілізації Месопотамії і Єгипту завдячують баранячому гороху, який вміщує велику кількість незамінної амінокислоти триптофану, чим якісно покращив роботу мозку людини і прискорив перехід від історичного хаосу до організованого суспільства.

Здавна з нуту готували не тільки смачні страви, в і використовували в лікувальних цілях. Диоскорид Педний, один з відомих цілителів часів імператора Нерона, був впевнений, що ніжне молоде насіння нуту благотворно впливає на роботу шлунку і рекомендував його використовувати на десерт. Гіппократ лікував захворювання шкіри за допомогою цієї культури. Свідоцтва народної любові до нуту виявили вчені Єгипту, де на одній з фресок було зображено фараона Ехнатона з гілкою хумуса в руці. Вважається, що ця рослина символізувала чоловічу силу єгипетського правителя.

Завдяки посухостійкості, ця культура розповсюджена в гірських районах країн, в Туреччині, Сирії, Ефіопії, Індії, країнах Закавказзя і Середньої Азії, в степовій зоні Східної Європи, ряді країн Західної Європи. Найбільш стародавні форми нуту культивуються в Індії, Таджикистані (Памір) та в Ефіопії [52].

Род Cіcer L. відноситься до триби викових (Vіcіeae Bronn.) родини бобових (Fabaceae Lіndl.) та об’єднує більш ніж 30 - і багаторічних видів, серед них один культурний - Cіcer arіetіnum L. Дикі види нуту характеризуються дрібним темним насінням та тонким сланким стеблом.

Вид Cіcer arіetіnum L поділяється на 4 підвиди, які за сукупності ботаніко-морфологічних та біологічних особливостей об’єднують 13 еколого-географічних груп (табл.1.2).

 

Таблиця 1.2

Підвиди та еколого-географічні групи нуту

Підвид	Група
Східний (orіentale G. Hjh.)	Індійська, іранська, ефіопійська, памірська, гірська
Євразійський (eurasіatіcum G. Pop.)	Турецька, палестинська, середньоєвропейська (закавказька), південноєвропейська (богемська)
Азійський (asіatіcum G. Pop.)	Туркестанська, кашгарська, афганська
Середземноморський (medіterraneum G. Pop.)	Іспанська

Більшість районованих сортів відносяться до середземноморської і південноєвропейської груп, одиниці - до памірської і турецької, які характеризуються високорослістю, компактним кущем, відносною стійкістю до аскохітозу.

В сучасній зарубіжній літературі використовується поділ нуту на 3 не таксономічні одиниці: "desі” (з дрібним кутастим насінням), "kabulі” (з крупним округлим світлим насінням) та "dulabі” (з круглим горохоподібним насінням різноманітного забарвлення). При цьому форми з дрібним світлим і кутастим крупним насінням не можуть бути віднесені до жодної з цих груп [52].

Найбільш зручною в застосуванні є класифікація І.В. Сеферової, яка поділяє нут посівний на 22 різновиди за формою і забарвленням насінин, за кольором квітки, бо ці ознаки є найменш мінливими в різних умовах вирощування, добре ідентифікуються і можуть чітко та однозначно характеризувати дану форму культури.

1.3 Морфологічна характеристика нуту звичайного

Нут - однорічна кущова рослина зі складним пірчастим листям, дрібними яскравими квітками, пухиреподібними бобами та насінням рідкісної форми, яка нагадує голову барана. Звідси і назва "баранячий горох" (Рис. 1.1).

Рослини нуту можуть мати стоячу форму, коли гілки високо підняті над землею, і сланку, коли стебло стелеться по поверхні ґрунту. Сланкі рослини бувають у диких і напівдиких форм Cіcer, а стоячі - у культурних сортів Cіcer arіetіnum L. Форма рослини характеризує зразок за придатністю його до механізованого збирання урожаю: сорти із стоячою формою рослини мають високо розташовані боби, високу стійкість до вилягання, а також більш дружнє дозрівання насіння.

Рис. 1.1 Рослина нуту

Коренева система складається із зародкових, гіпокотильних, епікотильних та міжвузлових коренів. Бокові корінці добре розвинені. На коренях нуту поселяються бульбочкові бактерії виду Mesorhіzobіum cіcerі, утворюючи бульбочки (Рис. 1.2).\

Рис. 1.2 Коріння нуту

Стебло прямостояче або сланке, грубе, заввишки до 1 м. Гілкується і кущиться, утворюючи бічні гілки біля надземних (по всьому стеблу), приземних та підземних вузлів (вузлів низових листків). Як правило 1-2 нижніх гілки за довжиною дорівнюють головному стеблу. Для визначення форми рослини важлива кількість і довжина гілок та кут, під яким вони відхиляються від головного стебла. При компактній та стоячий формі рослини цей кут не повинен перебільшувати 3⁰С.

Уся рослина вкрита залозистими волосками, з яких при доторканні виділяються органічні кислоти (щавлева, яблучна), які швидко випаровуються, внаслідок чого відчувається холод (звідси назва "горох-холодок”) [6].

Листя черешкове, почергове, може бути складне, непарнопірчасте, а також просте, дуже розщеплене. У рослин із складним листям листки нижнього ярусу складаються з п’яти листочків, середнього - семи, верхнього - 11-17 листочків. Трапляються листки з парною кількістю листочків.

Краї листочків зазублені, пластинки опушені залозистими волосками.

Квітки дрібні, поодинокі (рідко - по дві), розташовані на короткому пазушному квітконосі, білі, рожеві, бузково-рожеві, блакитні, жовто-зеленкуваті (Рис. 1.3).

Рис. 1.3 Будова квітки нуту: а - спереду; б - збоку

Стовпчик під рильцем зав’язі без опушення. Ніжки тичинок у верхній частині розширені, пильники різної форми. Чашолистики - трав’янисті або перетворені у шипи.

Боби здуті (пухероподібні), опушені, жовто-зелені, зелені, з антоціановою пігментацією, з однією-двома (рідко трьома) насінинами (Рис. 1.4). Стули бобу завжди мають пергаментний шар, але різної товщини. При перестоюванні рослин боби розтріскуються і опадають.

Рис. 1.4 Біб нуту

Характерною ознакою насіння нуту є наявність "дзьобика” - корінця, який виступає за межі сім’ядоль. Біля основи дзьобика розташований рубчик (Рис. 1.5).

Рис. 1.5 Насінина нуту: а - загальний вигляд; б - в розрізі

Насіння може мати форму голови барана (кутасте), голови сови (округле), проміжну форму і круглу (горохоподібна) (Рис. 1.6).

Рис. 1.6. Різноманіття насіння нуту: а, б - кутасте (голова барана); в, г - від кутастого до кулястого (голова сови); д, е - кулясте (горохоподібне)

Забарвлення насіннєвої оболонки від білуватого до чорного: жовте різних відтінків, тілесне, зелене, оранжеве, руде, коричневе різних відтінків (Рис. 1.7).

Колір сім’ядоль - жовтий і зелений.

Крупність насіння дуже варіює - маса 1000 насінин може бути меншою за 100 г і більшою за 600 г.

Розміри, форма та забарвлення насіння є одним з головних ознак, за якими розподіляють нут за належністю зразка до одного з 4 підвидів (на рівні з формою рослини, наявністю антоціанової пігментації стебла та листя, забарвленням квітки).

До східного підвиду (orіentale G. Hjh.) відносяться зразки з дуже дрібним (маса 1000 насінин - 100-120 г), темнозабарвленим (чорне, коричневе, буре, руде, зелене), зрідка - білуватим, рожевим або пісочним насінням. Форма насіння - кутаста, дуже рідко перехідна або куляста.

Рис. 1.7 Забарвлення насіннєвої оболонки нуту

До азіатського підвиду (asіatіcum G. Pop.) відносяться зразки з насінням дещо крупнішим, ніж у східного (маса 1000 насінин - 140-200 г). При округлій формі насіння має світле забарвлення (жовте, пісочне, рожеве), при кутастій - коричневе та буре.

Підвид євразійський (eurasіatіcum G. Pop.) має насіння середньої крупності (маса 1000 насінин - 200-300 г), в основному світле забарвлення, округле або кулясте. Як виняток, зустрічаються зразки з темним насінням, що має кутасту або перехідну форму.

Середземноморський підвид (medіterraneum G. Pop.) відрізняється від інших крупним (маса 1000 насінин > 350 г), округлим насінням, яке має жовте, жовто-рожеве, зрідка оранжеве забарвлення.

При проростанні насіння нуту в ґрунті, після розриву насіннєвої оболонки, активно збілшується кінчик корінця та конус наростання епікотилю, а гіпокотиль розвивається повільно. Сім’ядолі майже не змінюють свого положення, зостаються у ґрунті. На довгому епікотилі, після виходу його на поверхню, розвивається справжній листок. Процес проростання нуту за сприятливих умов відбувається за 6-10 діб.

Cіcer arіetіnum L. - самозапилювач, в залежності від типу має в соматичних клітинах 16 або 32 хромосоми: у світлонасіннєвих різновидів з крупним насінням - 2n=32, у темнонасіннєвих різновидів - 2n=16 або 2n=32 [6].

Нут - теплолюбива рослина, разом з тим має високу холодостійкість. Насіння починає проростати при температурі 2…5⁰С, сходи витримують заморозки до - 11⁰С. Але він більш вимогливий до тепла, ніж горох і сочевиця, особливо в фазах цвітіння і дозрівання. Краще інших зернобобових переносить посуху і спеку. Нут не ставить високих вимог до ґрунтів, він добре росте не тільки на легких суглинистих чорноземах, а і на солонцях та темно-каштанових ґрунтах.

нут урожай дослідне поле

Розділ 2. Умови та методика досліджень

2.1 Ґрунтово-кліматичні умови

Дослідження проводили на дослідному полі Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва протягом 20011-2013 рр. Дослідне поле розміщене в межах землекористування навчально-дослідного господарства аграрного університету, яке розташоване в передмісті м. Харкова, у Харківському районі Харківської області.

Харківська область знаходиться в північно-східній частині України. Її загальна площа складає 31,4 тис. км² - 5% території країни. Рельєф області являє собою хвилясту рівнину, злегка нахилену на південь, розчленовану долинами річок, балками та ярами. Більша частина області розташована в межах Придніпровської низовини, де переважають ерозійно-акумулятивні форми рельєфу [59].

Харківська область знаходиться на межі двох природних зон - Лісостепу й Степу України. У зв’язку з цим характер ґрунтового покриву області, його географія й виробнича придатність є наслідком загального поєднання природних умов, характерних для названих двох зон. У лісостеповій зоні переважають суглинисті й глинисті чорноземи з вмістом гумусу 5,0-7,5%. Значно поширені супіщані чорноземи річкових долин і схилів з вмістом гумусу від 2,5 до 6,0%. Трапляються сірі лісові суглинки та супіщані на лесі, суглинисті й глинисті деградовані чорноземи, алювіальні ґрунти лучних терас та ін. Для степової зони характерні чорноземи звичайні середньо гумусні, перехідні до глибоких чорноземів. Найбільш підняті водо розділи покриті глибокими середньо гумусними чорноземами. розповсюджені також чорноземи опідзолені, чорноземи звичайні мало гумусні, дернові слабо і середньо підзолисті ґрунти з содовим засоленням на заплавних територіях.

Загальна площа типових та реградованих чорноземів складає близько 90% усієї орної землі Харківської області.

Чорноземи типові характеризуються глибоким гумусовим профілем, що сягає 120 см, містить 5,0-6,0% гумусу, має добрі фізичні властивості й відзначається підвищеним вмістом рухомих форм елементів живлення і високою біологічною активністю. Загальна глибина акумулятивного шару чорнозему реградованого досягає 90-105 см з вмістом гумусу 4,7-5,0%.

За агрохімічними властивостями чорноземи реградовані посідають проміжне положення між чорноземом глибокими і темно-сірими опідзоленими ґрунтами.

Ґрунт дослідного поля представлений чорноземом типовим слабо змитим мало гумусним важко суглинковим на карбонатному лесі. За результатами досліджень кафедри агрохімії та ґрунтознавства ХНАУ, він характеризується вмістом гумусу в орному шарі (за Тюріним) 5,0%; азоту, що легко гідролізується, за Корнфілдом 103-124 мг /кг ґрунту, рухомого фосфору й обмінного калію за Чіріковим - відповідно 97-121 та 127-137 мг /кг ґрунту; ємність поглинання і сума поглинутих основ відповідно - 33.36 і 30…33 мг-екв. / 100г ґрунту. Гідролітична кислотність становить 2,3…2,8 мг /екв. на 100г ґрунту, ступінь насичення основами - 94,7…99,0 %, рН_KL - 6,3-6,6.

Агрофізичні й агрохімічні властивості ґрунту добрі: щільність твердої фази шару ґрунту 0-30 см становить 2,58 г/м³, щільність будови її - 1,17…1,25 г/м³, загальна пористість - 51,6…54,7 % [59].

Клімат зони Лісостепу України, до якої належить територія дослідного поля ХНАУ, помірно-континентальний, характерною рисою, якого є збільшення континентальності з заходу на схід. Для цієї зони характерні нерівномірна кількість опадів за вегетаційний період і значні коливання температур. Сума активних температур складає 2500-2950⁰. Зима починається у середині листопада. Період з температурою повітря нижче 0⁰С триває в середньому 125-135 діб, відносна вологість повітря 80-90%. Сніговий покрив зберігається на протязі 100-110 діб. Самий холодний місяць - січень, середньодобова температура повітря якого дорівнює - 7⁰С. За багаторічними спостереженнями середня температура повітря року дорівнює +7, 20С. Весна починається 20-25 березня, а у окремі роки весна починається на 8-10 днів раніше або пізніше вказаної дати з переходом середньодобової температури вище 0⁰С. Тривалість теплого періоду складає 198 днів з деякими відхиленнями по роках.

Середня багаторічна сума опадів становить 529 мм, але в окремі роки коливається від 250 до 804 мм. За теплий період випадає 326-373 мм.

Середньорічна кількість опадів розподіляється наступним чином: узимку 16-20%, навесні - 22-25%, улітку - 35-40%, восени - 35-40%. Накопичення вологи в ґрунті залежить переважно від осінньо-зимових опадів, кількість яких досягає 40% від річних.

Північна частина Харківщини належить до недостатньо вологої агро кліматичної зони (ГТК 1,0-1,3), а решта території - до посушливої, дуже теплої (ГТК 0,7-1,0) [59]. Під час вегетації рослин часто бувають посухи та суховії, у травні інколи спостерігається різке похолодання.

Самий теплий місяць - липень, середньодобова температура в цей період станове +20,2…20,5⁰С, максимальна температура 38…39⁰С

Осінь настає в першій половині жовтня з переходом середньодобової температури повітря нижче +10⁰С. У вересні та більшій частині жовтня переважає посушлива погода з пониженням температури, що впливає на достигання пізніх культур.

За даними багаторічних спостережень, метеорологічні умови весняного періоду відрізняються значною нестійкістю, тому календарні строки початку польових робіт не збігаються по роках. В окремі роки весна настає рано, в інші пізніше. Хід середньодобових температур повітря у весняний період характеризується при загальному зростанні температури частини її опадами, у деякі роки спостерігається швидке й стійке зростання температури. Часто не досягають норми опади за квітень-травень, що при порівняно мало сніговій землі призводить до недостачі вологи в ґрунті в період сівби-сходи. Несприятливі температурні та вологозабезпеченості в посівний період заважають отриманню повноцінних своєчасних сходів.

 

Таблиця 2.1.

Кліматичні умови вегетаційного періоду 2011р.

Місяці	Температура, t˚C					Опади, мм
	Декади			Середня за місяць	Багаторічна	Декади			Сума опадів за місяць	Багаторічна
	1	2	3			1	2	3
Квітень	5,2	5,7	13,7	8,2	8,3	16,4	36,5	1,0	53,9	35
Травень	14,9	16,8	20,1	17,3	15,4	26,8	4,9	14,9	46,6	49
Червень	21,4	21,1	19,0	20,5	19,2	0,3	51,2	143,1	194,6	59
Липень	20,8	24,3	23,8	23,0	20,5	48,2	0,0	42,8	91,0	71
Серпень	22,0	23,1	24,5	23,2	19,6	10,9	38,1	12,5	61,5	56

В 2011 році погодні умови для одержання високого врожаю нуту склалися відносно сприятливо. В першій декаді квітня спостерігалася прохолодна погода. Середня декадна температура повітря була на 0,8˚С нижче кліматичної норми. Опадів випало 164% норми. В другій декаді стояла холодна з опадами погода. Середня декадна температура повітря була на 2,3˚С нижче кліматичної норми, а опади становили 332% від норми. В період сівби нуту склалися сприятливі умови (тепла і суха погода). Травень місяць також сприяв появі дружніх сходів. Цей період дуже важливий для розвитку рослин нуту. З появою сходів починається процес асиміляції, пізніше - поява на коренях бульбочок і фіксація бактеріями атмосферного азоту, спостерігається підвищений приріст сухої речовини, закладаються і формуються генеративні органи.

Сприятлива погода для нуту склалася в першій декаді червня. Але друга, третя декади червня і частково перша декада липня відзначалися сильними дощами. Температурний фон нижче норми негативно сприяв процесам бульбочкоутворення, йшло активне нарощування вегетативної маси, запізнення з фазою цвітіння та бобоутворення, насіннєутворення. Друга декада липня дала можливість відновити фазу цвітіння, бобоутворення, але в третій декаді 22, 23 та 31 липня випали значні опади. Для нуту настав знову складний період: рослини були вражені місцями хворобами та пошкоджені шкідниками.

В серпні в першій декаді опади становили 185% від норми, що знову ж таки подовжило період вегетації нуту.

Наприкінці вегетації погодні умови були сприятливими для повного достигання, поступове підвищення температури дозволило бобам дозріти рівномірно. Загалом погодні умови 2011 року склалися добре і дали змогу рослинам повністю розкрити свій потенціал.

 

Таблиця 2.2

Кліматичні умови вегетаційного періоду 2012 р.

Місяці	Температура, t˚C					Опади, мм
	Декади			Середня за місяць	Багаторічна	Декади			Сума опадів за місяць	Багаторічна
	1	2	3			1	2	3
Квітень	8,7	12,8	18,6	13,4	8,3	1,1	0,3	0,0	1,4	35
Травень	20,8	22,2	18,4	20,5	15,4	23,5	14,9	12,0	50,4	49
Червень	20,6	24,7	21,5	22,3	19,2	20,4	6,2	21,7	48,3	59
Липень	24,2	23,0	20,6	22,6	20,5	2,9	12,7	4,7	20,3	71
Серпень	27,3	18,8	19,1	21,7	19,6	22,8	15,2	71,0	109	56

Термічний фон протягом вегетаційного періоду 2012 року був дуже мінливим, що спричиняло нерівномірний розвиток рослин нуту. На момент посіву грунт та повітря добре прогрілися, але брак вологи перешкоджав сходам з’явитися вчасно. В першій декаді травня спостерігалася тепла і суха погода (температура на 6,9˚С вище норми, опади при нормі 15 мм). Сприятливі погодні умови склалися для росту і розвитку рослин, процесі бульбочкоутворення в другій та третій декаді травня.

У червні спостерігалася недостатня кількість опадів 48,3 мм., що на 10,7 мм. менше від багаторічних даних. Також було відмічено підвищення температури на 3,1˚С. Такі умови позитивно склалися для запліднення середньостиглих і пізньостиглих сортів нуту.

У липні була дуже мала кількість опадів 20,3 мм, що на 50,7 мм менше від багаторічних даних, тому формування бобів і їх достигання проходило неоднаково. Це призвело до утворення великої кількості щуплого зерна, що негативно вплинуло на загальну урожайність сортозразків.

Наприкінці вегетації збільшилася кількість опадів, що не сприяло рівномірному достиганню. Загалом, як ми бачимо, погодні умови 2012 року склалися не найкращим чином, а це послугувало, в свою чергу, меншою кількістю та якістю врожайності рослин нуту.

 

Кліматичні умови вегетаційного періоду 2013 р.

Місяці	Температура, t0C					Опади, мм
	Декади			Середня за місяць	Багаторічна	Декади			Сума опадів за місяць	Багаторічна
	1	2	3			1	2	3
Квітень	8,3	13,1	14,4	11,9	8,3	6,6	0,3	0,0	6,9	35
Травень	19,8	21,8	21,4	21,0	15,4	0,0	10,6	34,2	44,8	49
Червень	21,1	24,3	23,5	23,0	19,2	5,1	21,8	25,4	52,4	59
Липень	23,9	22,0	18,4	21,4	20,5	6,5	25,0	35,1	66,6	71
Серпень	21,8	24,3	19,9	22,0	19,6	23,5	0,0	32,4	55,9	56

Загалом, вегетаційний період 2013 року був достатньо сприятливим для росту і розвитку рослин нуту. Опади у травні склали 44,8 мм (табл. 2.3) - на 4,2 мм менше за багаторічні дані.

У червні спостерігалася недостатня кількість опадів 52,4 мм, що на 6,6 мм менше від багаторічних даних. Значного підвищення температури не відбулося, вона змінилася лише на 0,5 ⁰C. За таких умов зав'язуваність пройшла нормально.

У липні температура дещо знизилася, опадів було достатньо, спостерігалася помірна волога при середньодобовій температурі більше +20˚С, що послугувало зростанню кількості бобів і зерен на рослині нуту.

В серпні, особливо в другій декаді місяця, збільшилася кількість опадів. Дозрівання проходило нерівномірно, вегетаційний період продовжувався до кінця місяця. Погодні умови третьої декади серпня були доволі сприятливими для повного достигання зерна.

2.3 Методика проведення досліджень

Об’єктом досліджень були сорта. Відноситься до середньоранньої групи зернового напрямку. Сорта занесені до Реєстру сортів рослин України з 2003 р. для Лісостепової та Степової зони України.

Закладення дослідів, спостереження, облік та відбір зразків проводили згідно методики Б. Доспєхова [12]. Попередником нуту була яра пшениця. Агротехніка вирощування типова для східного Лісостепу України. Сіяли селекційною сівалкою ССК ФК-7 на глибину 5 см. Норма висіву - 0,8 млн. шт на 1га. Розміщення варіантів дослідів систематичне, повторність триразова, облікова площа ділянки 5м², загальна 5,5м².

Фенологічні спостереження, облік урожаю проводили згідно методики державного сортовипробування сільськогосподарських культур.

Енергію проростання, лабораторну схожість, масу 1000 насінин визначали згідно ДСТУ 4138 - 2002 [15].

Економічну ефективність і енергетичну оцінку за методикою В. Мартьянова [37].

Розділ 3. Експериментальна частина

3.1 Морфо-біологічні ознаки нуту

 

3.1.1 Висота рослини

Ця ознака характеризує сорт не тільки за висотою, але і за придатністю до механізованого збирання врожаю, бо показує положення гілок рослини до рівня ґрунту: якщо форма рослини розлога або сланка - гілки утворюють менший кут до рівня ґрунту рослина має меншу висоту і зібрати комбайном усе насіння складніше.

Висота рослини вимірюється в польових умовах на початку дозрівання.

Сорти нуту вважаються дуже низькорослими, якщо їх висота менше 20 см; 20 - 35 см - низькорослими; 36-45 - середньорослими; 46-60 - високорослими; більше 60 - дуже високорослими [52].

За роки проведення наших досліджень дуже низькорослих зразків виявлено не було, сорти виявилися середньорослими (табл. 3.1).

 

3.1.2 Прикріплення першої квітки на стеблі

У нуту, як і багатьох інших бобових культур, при сприятливих умовах перші квітки запліднюються і утворюються боби. Тому ця ознака характеризує висоту прикріплення нижнього бобу над рівнем ґрунту і є цінною селекційною ознакою, яка є основною при визначенні придатності сорту до механізованого збирання врожаю.

Визначають у фазі повного цвітіння.

Якщо перша квітка прикріплена на висоті менше 15 см, таке прикріплення вважається низьким, 16-20 - помірним, більше 20 - високим [52]. В нашому досліді сорти мають високе прикріплення першої квітки (див. табл. 3.1.).

Таблиця 3.1.

Морфо-біологічні ознаки нуту (2011 - 2013 рр.)

N п/н	Назва або номер сортозразка	Країна походження	Довжина рослини, см	Висота прикріплення першої квітки, см
1	Краснокутський 123 st	Україна	59,5	33,8
2	Луганець	Україна	55,1	28,4
3	Добробут	Україна	64,8	33,6
4	Розанна	Україна	56,3	30,3
5	Слобожанський	Україна	50,6	30,1

3.2 Форма та інтенсивність галуження рослини

 

3.2.1 Форма куща

Ця ознака характеризує форму рослини і визначається в фазі "початок - повне дозрівання”. Прямостояче положення відповідає компактній і стоячій формі рослини, розкидистій угорі; напівпрямостояче - розлогій; сланке - сланкій.

Прямостояче положення рослини відповідає сортам нуту, придатним до механізованого збирання урожаю. Рівень розташування нижніх бобів пов’язаний з формою рослини.

Балом 3 позначається прямостояча форма рослин, 5 - напівпрямостояча, а 7 - сланка [52].

Серед досліджуваних сортів мали прямостоячу форму, більш бажану для виробництва та важливу в селекції (див. табл. 3.2.) це сорти - Луганець, Добробут, Розанна, Слобожанський, Краснокутський 123

3.2.2 Інтенсивність галуження рослини

Слабка і частково помірна інтенсивність галуження притаманна комерційним сортам нуту як української селекції, так і зарубіжної селекції. Сильна галузистість здебільшого у місцевих форм як dezі, так і kabulі.

Ознаку можна визначати від цвітіння до дозрівання.

Балом 3 позначається слабка галузистість, 5 - помірна, 7 - сильна [52].

В наших дослідженнях слабку галузистість мали 6 сортозразків, помірну 45, а сильну інтенсивність галуження мали 17 сортів.

 

Таблиця 3.2.

Форма та інтенсивність галуження рослини (2011 - 2013 рр.)

N п/п	Назва або номер сортозразка	Країна походження	Форма рослини, бал	Інтенсивність галуження, бал
1	Краснокутський 123 st	Україна	3	5
2	Луганець	Україна	3	5
3	Добробут	Україна	3	5
4	Розанна	Україна	3	5
5	Слобожанський	Україна	3	7

3.3 Стійкість до вилягання

Невилягання рослин є одними з основних ознак придатності сортів для вирощування з максимальним застосуванням механізації.

Вилягання призводить до втрат урожаю та погіршення насінних властивостей. Збирання полеглих посівів потребує додаткових затрат праці, технічних засобів і пального. Зерно, зібране з полеглих посівів, має низьку технологічну якість.

Оцінювання сортів на стійкість до вилягання здійснюють на підставі спостережень, починаючи з перших виявлень вилягання, в тому числі вилягання під дією сильного вітру, бурі, зливи. Ступінь вилягання відмічають того самого дня або наступного.

Оцінювання проводять окомірно за дев’ятибальною системою:

- сорт зовсім не вилягає; 7 - сорт вилягає лише місцями; 5 - сорт із середнім ступенем і тривалістю вилягання; 3 - сорти з сильним і тривалим виляганням, яке негативно впливає на врожай і ускладнює збирання; 1 - сорти, дуже схильні до вилягання, вилягають задовго до збирання.

Серед досліджуваних сортів стійких до вилягання не виявилось, 3 - місцями вилягали, в тому числі і стандарт, 2 сорти із середнім ступенем і тривалістю вилягання, сорти з сильним виляганням та з дуже сильним виляганням невияви лось (табл. 3.3.).

 

Таблиця 3.3.

Стійкість нуту до вилягання (2011 - 2013 рр.)

N п/н	Назва або номер сортозразка	Країна походження	Стійкість до вилягання, бал
1	Краснокутський 123 st	Україна	7
2	Луганець	Україна	5
3	Добробут	Україна	5
4	Розанна	Україна	7
5	Слобожанський	Україна	7

3.4 Урожайність сортів нуту

Підвищення врожайності пройшло за рахунок таких змін структури врожаю як кількість рослин з одного метра квадратного (тобто виживання), більшої кількості сформованих бобів всього і виповнених, маси 1000 насінин. Слід відмітити що на дослідних варіантах кількість бобів

Збільшення врожаю відбувається за рахунок більшої кількості продуктивних рослин на дослідних варіантах, маси 1000 насінин, більшої кількості насіння на одній рослині. Аналіз таблиці 3.4 показав, що на 6 - 8 рослин продуктивних більша густота на дослідних варіантах. Сформовано на одній рослині більша кількість бобів з двома насінинами, на 0,9 - 1,1г більша маса насіння.

Таблиця 3.4

Посівні якості насіння нуту залежно від. сорту

Сорт		Енергія проростання.		Лабораторна схожість.		Польова схожість.
		%	+ / - до контролю	%	+ /-до контролю	%	+/ - до контролю
Середнє за 2011 - 2013 рр
1	Краснокутський 123 st	86		96		79
2	Луганець	89	3	96		82	+3
3	Добробут	89	3	96		82	+3
4	Розанна	90	4	97	+1	84	+5
5	Слобожанський	90	4	97	+1	82	+3

Таблиця 3.5

Структура врожаю нуту залежно від сортів дослідне поле ХНАУ, (середнє за 2011-2013 рр.)

Показники
	1	2	3	4	5
На 1кв. м., шт: рослин всього	65	68	66	70	68
продуктивних рослин	64	68	64	69	67
насіння	902,4	952
На одній рослині., шт:
бобів всього	14,6	15,9	16,0	16,4	16,1
виповнених	13,5	13,6	14,8	15,3	14,5
не виповнених	1,1	2,3	1,2	1,1	1,6
насіння	14,1	14,0	15,4	16,1	15,1
Кількість бобів з	1,04	1,02	1,04	1,05	1,04
однією насіниною, шт	12,9	13	14,2	14,5	13,9
двома насінинами, шт	0,6	0,5	0,6	0,8	0,6
Кількість насіння у бобі, шт	1,04	1,02	1,04	1,05	1,04
Маса насіння з однієї рослини, г	3,57	3,56	3,92	4,10	3,84
Маса 1000 насінин, г	253,4	254,0	254,5	254,8	254,1
Маса сухої речовини, т/ га
усього	5,70	6,05	6,28	7,05	6,43
у т. ч. зерно	2,28	2,42	2,51	2,82	2,57
солома	3,42	3,63	3,76	4, 23	3,86

Урожайність сортів нуту головним чином залежить від кількості бобів на рослині, кількості насінин в бобі, кількості насінин з 1 м² та маси 1000 насінин. Агротехнічні складові, по різному впливали н формування основних структурних елементів врожаю, від яких в кінцевому результаті залежала продуктивність нуту (табл. 3.4)

Урожайність нуту залежно від сорту. Дослідне поле ХНАУ, середнє за 2011-2013 рр.

Варіант	Урожайність, т/га				Прибавка
	2011	2012	2013	Середнє	т/га	%
Середнє за 2011 - 13 рр.
Краснокутський 123 st	0,73	0,54	0,59	0,62
Луганець	0,69	0,70	0,77	0,72	0,10	16,1
Добробут	0,68	0,87	0,70	0,75	0,13	21,0
Розанна	0,86	0,86	0,80	0,84	0,22	35,4
Слобожанський	0,83	0,79	0,72	0,78	0,16	25,8
НіРо5

Нами встановлено, що ті сорти у яких більш активно формують генеративні органи. Квітки закладаються на гілках головного стебла, яке є найпродуктивнішим формується більший врожай. При збільшенні кількості бокових пагонів, які є менш продуктивними формується менший врожай Дослідник Василькін В.М. також спостерігав значний вплив на показники структури врожаю нуту. Вони відмічають, що із її збільшенням рослини менше гілкуються, зменшується кількість бобів на рослині та знижується маса 1000 насінин.

Розділ 4. Економічна оцінка технології вирощування нуту

4.1 Вплив елементів технології вирощування нуту на економічні показники

Економіко - енергетична ефективність вирощування нуту на насіння в умовах все більшого розвитку ринкових відносин, економічна оцінка агроприйомів має першочергове значення.

Відбір економічних варіантів технології, які забезпечують окупність затрачених ресурсів їх конкурентоспроможність, необхідно проводити крім того на рівні окремих її блоків та елементів. Це забезпечує збільшення виробництва продукції та покращання якості, або зниження виробничих витрат.

Аналіз літературних даних показує, що підвищення врожаю сільськогосподарських культур відбувається, в основному, за рахунок додаткових вкладень антропогенної енергії, матеріалізованої у вигляді добрив, енергомісткої сільськогосподарської техніки, зрошення, пестицидів.

Економічну ефективність виробництва насіння нуту визначали за наступними показниками: вартість продукції, виробничі затрати; чистий прибуток з 1 га; собівартість 1 ц насіння, затрати праці на 1 ц насіння та рівень рентабельності. (табл. 4.1). Так, найвищий рівень прибутку 4220 грн. /га отримано при сівбі сорту нуту Розанна. Вартість валової продукції становила при цьому 6720 грн., при загальних витратах 2500 грн. та собівартості 1ц насіння 39,96 грн. Закономірність зниження економічних показників вирощування нуту відмічена при зниженні врожайності незалежно від сорту. Висока рентабельність перш за все обумовлена збільшенням закупівельної ціни за останні три роки коли вартість однієї тони знаходилась в межах 5000 - 10000 грн.

Таблиця 4.1

Економічна ефективність вирощування нуту у 2011-2013 рр.

Сорт	Урожайність, т/га	Витрати, грн. /га	Вартість врожаю, грн. /га	Рентабельність, %	Прибуток, грн. /га
Краснокутський 123 st	0,62	2500	4960	98	2460
Луганець	0,72	2500	5760	130	3260
Добробут	0,75	2500	6000	140	3500
Розанна	0,84	2500	6720	168	4220
Слобожанський	0,78	2500	6240	149	3740

Підвищена собівартість та менша урожайність сортів Краснокутський 123 та Луганець порівняно із сортом Розанна, призводила до зниження їх прибутку, рівня рентабельності та підвищувала собівартість продукції.

4.2 Біоенергетична оцінка вирощування нуту

В сприятливих умовах зовнішнього середовища посіви здатні накопичувати в кінцевому врожаї до 4% енергії ФАР. Неспівпадіння умов вирощування культури внутрішнім потребам рослинного організму збільшує витрати енергії на адаптивні реакції, тому КПД ФАР в посівах, не перевищує звичайно 1%. Тобто, велика кількість сонячної енергії не акумулюється посівами культурних рослин.

Посіви ріпаку, що культивуються, як агрофітоценоз - є штучною біологічною системою, існування якої, в значній мірі залежить від антропологічного фактору.

Теоретичні питання енергетичної ефективності сільського господарства висвітлювалися у публікаціях.

Аналіз енергетичних еквівалентів дозволяє розробляти методи оптимального дозування добрив, використовуючи сучасні технічні засоби, враховуючи природні, біологічні та господарчі фактори, генетичну цінність насіння. Енергетичні еквіваленти дозволяють всі види робіт, техніку, ресурси привести до єдиного показника - Дж, і за його допомогою встановити активну частину кожного елемента, фактора родючості в технологічному процесі, його внесок у формування врожаю.

Актуальність даної оцінки витікає із сучасних вимог виробництва - економити витрати енергії на одиницю одержаної сільськогосподарської продукції. Результати біоенергетичної оцінки вирощування нуту на насіння наведені в таблиці (табл. 4.2).

Таблиця 4.1

Енергетична ефективність вирощування нуту, (середнє за 2011 - 2013 рр.)

Сорт	Всього Витрат, мДж/га	Вихід енергії, мДж/га	Коефіцієнт Енергетичноі енергоємкості
Краснокутський 123 st	18294	43580	2,37
Луганець	18294	45780	2,50
Добробут	18294	46740	2.52
Розанна	18294	49140	2,68
Слобожанський	18294	47460	2,59

Енергетична ефективність вирощування нуту при якісно і кількісно різних рівнях витрат відповідала тенденції зменшення при зростанні затрат на формування 1ц насіння. Так, найвищий вихід енергії (49140 мДж/га) отримано при сівбі сорту Розанна затрати енергії при цьому склали 18294 мДж/ц, при коефіцієнті енергетичної ефективності 2,68.

З енергетичної точки зору вирощування сільськогосподарських культур є ефективним тоді, коли коефіцієнт енергетичної ефективності є більшим 1 (К_ее > 1).

Значний вплив на показники енергетичної ефективності мала врожайність нуту. Найкращим виявився варіант посіву сорту Розанна вихід енергії становив 49140 мДж/га, а коефіцієнт енергетичної ефективності - 2,68 гіршими за роки досліджень виявилися сорти Краснокутський 123 та Луганець з коефіцієнтом енергетичної ефективності 2,37 та 2,50 відповідно.

Розділ 5. Охорона навколишнього середовища

Велике значення в усі часи має охорона навколишнього середовища. Тому що від навколишнього середовища залежить продуктивність та якість продукції.

З розвитком науки та техніки зростає антропогенний вплив на геологічне середовище. До початку XVІІІ ст. людина використовувала 26 елементів мінеральної сировини, на початку XX ст. - 59, а сьогодні - більше 80.

Тому найбільш негативно впливають на геологічне середовище гірничодобувна і будівельна галузі промисловості Лише 10 % мінеральної сировини, що добувається з надр планети, перетворюється на готову продукцію, а решта 90 % забруднює біосферу. Наприклад, при збагаченні мідних руд майже третина міді викидається у звалища. Крім цього, недостатньо використовуються супутні матеріали - срібло, цинк та інші компоненти руд.

При нераціональному використанні геологічного середовища руйнується не лише це середовище, а й ґрунтовий та рослинний покриви, поверхневі та підземні води тощо. Наприклад, під час будівництва тимчасових доріг вздовж трас вирубується ліс, знищується трав'яний покрив, чагарники, порушується гумусовий шар, змінюється режим ґрунтових вод внаслідок спорудження заглиблень-приямків, дамб тощо.

Внаслідок видобування, збагачення та переробки корисних копалин, нагромадження порожньої породи та відходів виробництва відбувається концентрація шкідливих елементів - важких металів, радіонуклідів тощо, що призводить до важких захворювань і навіть масової загибелі рослин і тварин. Транспортування ж вантажів, дослідного устаткування або бурових установок по бездоріжжю, пересування дуже важких самохідних агрегатів, тракторів завжди призводить до важких соціоекологічних наслідків. Під час геологорозвідувальних робіт змінюються природні ландшафти місцевості - порушується ґрунтово-рослинний покрив, утворюються западини через прокладання відкритих канав, шурфів, розчисток порід.

У зв'язку з широкомасштабним руйнуванням внаслідок господарської діяльності геологічного середовища все більш актуальною стає проблема його раціонального використання. З цією метою необхідно, щоб було створено державний фонд родовищ корисних копалин і його резерв та розроблено положення про його використання. Слід передбачити чіткі еколого-економічні відносини між власником та користувачем надр, які б враховували плату за землю, надра, штрафні санкції за порушення природоохоронного законодавства [9].

Необхідно здійснювати рекультивацію земель на місці відпрацьованих відкритим способом родовищ корисних копалин. Це поняття охоплює весь комплекс робіт, спрямованих на відновлення родючості й народногосподарської цінності порушених земель. У вузькому розумінні рекультивація - це відновлення шару ґрунту, попередньо знятого з ділянок, де передбачається його механічне руйнування або сильне забруднення. Чорноземи складають майже 50 % світового запасу чорноземів. Розорані землі в Україні становлять близько 85 % від площі степів і лісостепів. Посівні площі займають 33,5 млн. га. Вже зіпсовано 60 % чорноземів, щорічно втрачається 100 тисяч гектарів родючих ґрунтів.

Майже 50 % урожаю сільськогосподарських культур вирощується на ґрунтах, оброблених хімічними добривами та отрутохімікатами. В Україні накопичено 12 тисяч тонн непридатних і заборонених для використання пестицидів.

Великої шкоди ґрунтам України завдала необґрунтована меліорація.

Майже 50 тис. га орних земель підтоплені, 3,7 млн. га землі знаходиться в Чорнобильській зоні.

Якщо узагальнити всі зміни, то 22 % території України можна характеризувати як сильно і дуже сильно уражені та непридатні для повного використання.

Внаслідок екстенсивного розвитку сільського і лісового господарств, неефективного ведення заповідної та інших природоохоронних справ порушилося співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових та водних ресурсів, і як наслідок-інтенсивний розвиток ерозійних процесів, ущільнення орного шару ґрунту, зниження його родючості, послаблення стійкості природних ландшафтів України.

Проблема охорони та раціонального використання земель є однією із найважливіших завдань людства, бо 98 % продуктів харчування, які споживає людина, отримуються за рахунок обробітку землі. Агрокультурою людина займається майже 10 тисячоліть. За цей період у багатьох частинах планети розквітали і гинули цивілізації, колись квітучі краї перетворювались на пустелі. Низька культура землеробства та хижацька експлуатація земель призводили до руйнування ґрунтів. Французькі вчені підрахували, що за весь історичний період людство втратило близько 2 млрд. га родючих земель.

Заходи щодо підвищення продуктивності земель та їхньої охорони дуже різноманітні й повинні здійснюватись комплексно, як єдина система, взаємно доповнюючи один одного і посилюючи дію всіх інших. Тому передусім потрібно, щоб кожний клаптик землі, кожне поле мало дбайливого господаря, освіченого, розсудливого, щоб від стану поля залежала не тільки його доля, а й доля його дітей та онуків.

Сьогодні особливого значення набуває рекультивація земель - повне або часткове відновлення ландшафту та родючості ґрунту, порушених попередньою господарською діяльністю, добуванням корисних копалин, будівництвом і т. ін. Вона передбачає вирівнювання земель, лісопосадок, створення парків і озер на місці гірських розробок та інші заходи.

Землеробство, при якому повністю виключається застосування отрутохімікатів і неякісних мінеральних добрив і навіть повністю забороняється їхнє використання, є альтернативою ультра хімізованого методу господарювання.

При органічному (біологічному) землеробстві спершу врожаї дещо нижчі (на 10-20 %), але його продукція цінується на світовому ринку значно дорожче, ніж та, що вирощена із застосуванням міндобрив та отрутохімікатів, іноді навіть в 2-3 рази.

Органічне землеробство базується на використанні органічних добрив, насамперед гною, торфу, сапропелів, що постійно збільшує у ґрунті вміст гумусу - основи основ його родючості.

Щоб врятувати український чорнозем, треба щороку вносити на гектар по ЗО-40 тонн органіки. Раніше налічувалось більше десяти видів гною. Нині ж гнойове господарство занедбане. На поля вивозяться переважно гноївка, сечовина, котрі отруюють ґрунт. Доведено, що свинокомплекс на 100 тис. голів свиней дає стільки забруднень, скільки місто з 400-тисячним населенням.

Але вихід знайдено, й існує технологічно відпрацьований процес. Гній, гноївка, інші органічні рештки переробляються у спеціальних установках на біогаз (метан) і цінне концентроване органічне добриво. У спеціальні металеві ємності закладають гній, гноївку, органічні рештки, герметичне закупорюють і дещо підігрівають. У процесі бродіння виділяється метан, що використовується для опалення як екологічно чисте паливо, а органічні речовини, багаті на азот, фосфор, калій та мікроелементи, осідають на дно. Після припинення бродіння воду зливають, осад висушують і гранулюють, У такому органічному добриві концентрація поживних елементів у 10 разів вища, ніж у гної. І транспортувати на поля таке добриво набагато зручніше, ніж гній. Такий досвід є в ряді країн. В 1986 році в Китаї було отримано 100 млрд. куб. м біогазу і велику кількість якісних знезаражених, без насіння бур'янів, органічних добрив.

Підвищенню вмісту гумусу в ґрунтах сприяє безплужний обробіток ґрунтів, а також ґрунтова фауна, яка здійснює гуміфікацію органічних

решток. Особливо велика роль у цьому дощових черв'яків. У ряді країн Європи вирощують дощових черв'яків на спеціальних біофабриках. Фермери їх купують і завозять на поля для поліпшення властивостей ґрунту (за умови переходу на органічне землеробство).

Збільшення вмісту гумусу значно підвищує ефективність мінеральних добрив, знижує їхню побічну негативну дію, сприяє закріпленню їхніх надлишків і нейтралізує шкідливі домішки.

Для постійного невпинного підвищення врожайності ґрунтів необхідно здійснити ряд меліоративних заходів.

Меліорація - докорінне поліпшення природних умов ґрунтів з метою підвищення їхньої родючості.

За дією на ґрунти і рослини меліорація поділяється на декілька видів. Агротехнічні меліорації передбачають суттєве поліпшення агрономічних властивостей ґрунту шляхом оптимального обробітку із застосуванням спеціальних прийомів - переривчастого боронування, лункування та інших прийомів для затримання снігу та стічних вод.

Лісотехнічні меліорації здійснюються з метою поліпшення водного режиму та мікроклімату, захисту ґрунтів від ерозії шляхом заліснення схилів, балок і ярів, вододілів і рухомих пісків, розведення лісів загального агрономічного призначення.

Хімічні меліорації поліпшують агрохімічні і агрофізичні властивості ґрунтів шляхом використання вапна, гіпсу, дефекату, торфу, сапропелів, компостів, гною та інших матеріалів, що збагачують ґрунти на органіку. Гідротехнічні меліорації спрямовані на поліпшення водного режиму шляхом обводнення або осушення, правильним регулюванням водного режиму ґрунту. Всі ці види меліорації потрібно застосовувати лише на основі науково обґрунтованих потреб, щоб не погіршити стан земель.

Розділ 6. Охорона праці та техніка безпеки

Основним завданням організації охорони праці є створення здорових і безпечних умов праці. Цього можна досягти:

навчанням усіх працюючих в господарстві, перевіркою їх знань та проведенням широкої пропаганди охорони праці;

обладнанням кабінетів з охорони праці і організацією їх ефективної роботи, а також куточків з охорони праці на окремих дільницях або робочих місцях;

розробкою і виконанням комплексних (перспективних), річних та оперативних планів заходів з охорони праці;

організацією та проведенням дня охорони праці в господарстві;

аналізом показників і причин виробничих травм і захворювань;

оперативним контролем стану охорони праці в господарстві і негайним усуненням небезпек, виявлених на робочих місцях;

проведенням паспортизації санітарно-технічного стану виробничих приміщень, транспортних засобів, технологічного обладнання та окремих робочих місць;

забезпеченням усіх працюючих необхідними захисними засобами згідно з існуючими нормами;

розробкою та проведенням заходів по оздоровленню працівників різних професій;

проведенням спеціальних заходів з охорони праці жінок та молоді, виховної роботи серед працюючих з питань охорони праці та трудової дисципліни, а також притягнення до відповідальності осіб, ясі порушили існуючі норми і правила охорони праці.

Проведення цих заходів необхідно здійснювати на основі найновіших досягнень науки та передового досвіду, включаючи гігієнічні засоби інформатики, спеціальні засоби сигналізації, застосування електронно-обчислю-вальної техніки тощо. Відповідальність за охорону праці студентів вузів, учнів технікумів. профтехучилищ, загальноосвітніх шкіл і учбово-виробничих комбінатів при проходженні ними виробничої практики.

За охорону праці перелічених категорій осіб під час проходження ними виробничої практики відповідають керівники, майстри, бригадири, - які ведуть практику, керівники організацій, підприємств та закладів, де проводиться практика, а також керівники навчальних закладів.

Обов'язки з охорони праці покладені на керівників колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств, організація і закладів

Керівники колгоспів, радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств зобов'язані забезпечувати здорові і безпечні умови праці а робочих місцях, дотримання вимог діючих стандартів ССБТ, правил і норм з охорони праці н пожежної безпеки; впроваджувати передовий досвід з охорони праці; щорічно призначати з числа службових осіб відповідальних за організацію і став охорони праці в кожному виробничому підрозділі; укомплектовувати службу охорони праці згідно з штатним розкладом (в колгоспах відповідно до рішення правління або загальних зборів) і забезпечувати безпосереднє керівництво цією службою, затверджувати плани її роботи, не допускати використання спеціалістів з охорони праці не за призначенням, виділяти їм транспорт для проведення оперативної роботи; заключати колективний договір (в колгоспах - угоду з соціальних питань і охорони праці), затверджувати разом з комітетом профспілки заходи з охорони праці н пожежної безпеки та забезпечувати їх матеріальними засобами; регулярно перевіряти стан охорони праці та пожежної безпеки в господарстві та розглядати його на виробничих нарадах і зборах колективів; забезпечувати проведення паспортизації санітарно-технічного стану підприємства, розробку й виконання комплексних планів з охорони праці; організовувати складання заявок на придбання необхідних засобів індивідуального захисту та забезпечення ними відповідних працівників, видачу спеціальних захисних засобів, мила, молока, лікувально-профілактичного харчування згідно з існуючими нормами; організовувати правильне зберігання, прання, сушіння, знешкодження, ремонт засобів індивідуального захисту; забезпечувати працюючих необхідними санітарно-побутовими приміщеннями, організовувати навчання і пропаганду з питань охорони праці, перед- та післярейсові медогляди водіїв транспортних засобів у спеціально відведених місцях; забезпечувати перевезення людей спеціальними транспортними засобами; виділяти кошти на придбання літератури, плакатів та інших наочних посібників, затверджувати в установленому порядку інструкції з охорони праці; забезпечувати розслідування та облік нещасних випадків на виробництві відповідно до існуючих положень.

Основні обов'язки з охорони праці головних спеціалістів господарств. Головні спеціалісти колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств свою роботу з охорони праці виконують відповідно до існуючого законодавства з охорони праці, наказів, розпоряджень вищих органів і керівників господарств, відповідають за стан охорони праці з галузях, які їм підпорядковані. Вони зобов’язані постійно забезпечувати здорові і безпечні умови праці відповідно до вимог правил і норм з охорони праці; спрямовувати всю роботу підпорядкованих їм керівників дільниць на запобігання аваріям, пожежам, травмам і захворюванням на виробництві, розробляти і здійснювати відповідні заходи; забезпечувати проведення паспортизації сані-тарно-технічного стану відповідних дільниць та об'єктів, розробляти і виконувати комплексні плани заходів з охорони праці; впроваджувати прогресивні технології, засоби механізації й автоматизації; найновіші досягнення науки, техніки й передового досвіду з охорони праці; забороняти виконання робіт при виникненні явної загрози для життя або здоров'я людей, не допускати до експлуатації несправні машини та обладнання; організовувати разом з керівником відповідного підрозділу своєчасне випробування, технічний огляд і реєстрацію парових котлів та інших посудин, що працюють під тиском, вантажопідйомних машин і механізмів та інших технічних засобів, які підлягають періодичному випробуванню та огляду; організовувати придбання необхідних захисних засобів та забезпечення ними працюючих (мила, лікувально-профілактичного харчування), забезпечувати працівників певної галузі відповідними санітарно-побутовими засобами, проводити пропаганду охорони праці, вступний інструктаж з охорони праці при обов'язковій участі спеціаліста з охорони праці; контролювати своєчасне проведення і реєстрацію всіх інструктажів, що проводяться згідно з існуючими положеннями, організовувати та особисто брати участь у проведенні навчання спеціалістів середньої ланки та робітників з охорони праці з подальшою перевіркою знань; складати та затверджувати маршрути руху транспортних засобів, контролювати використання та правила експлуатації машин, обладнання; забезпечувати перевезення людей на автобусах та спеціально обладнаних вантажних автомобілях; розробляти інструкції з охорони праці в підпорядкованій галузі, брати участь в організації Дня охорони праці, громадських оглядах-конкурсах, виставках, вітринах з охорони праці й пожежної безпеки; допомагати в організації перед - та післярейсових оглядів водіїв транспортних засобів, медичних оглядів працівників основних професій; проводити облік і аналіз виробничих травм й захворювань на виробництві, брати безпосередню участь у розслідуванні нещасних випадків.

На основі загальних обов'язків з охорони праці в кожному господарстві повинні бути чітко визначені обов'язки всіх головних спеціалістів залежно від їх фаху та посади.

Висновки

1.      В дипломній роботі узагальнені експериментальні дані та наведено нове вирішення наукової задачі, що виявляється у встановленні закономірностей формування врожаю ріпаку, якісних показників насіння, та удосконалення технології його вирощування, яка вирішена шляхом виявлення та поєднання найкращих сортів з метою збільшення виробництва насіння.

2.      Найбільше впливають на ріст та розвиток рослин нуту та його продуктивність сортові особливості.

.        Рівень позитивного впливу на формування сухої речовини рослинами нуту, накопичення її протягом вегетації змінюється в процесі росту та розвитку рослин, забезпечуючи максимальні показники її маси на період дозрівання, коли формується господарсько-цінний урожай насіння.

.        Основними структурними елементами, які в найбільшій мірі визначають рівень урожайності нуту, є кількість бобів на рослину, кількість насінин в бобі та маса 1000 насінин. Найвищий рівень продуктивності у сорту Розанна 0,84 т/га. Найвищі показники вартості валової продукції, чистого прибутку та виходу валової енергії (відповідно 6720 грн. /га, 4220 грн. /га, 49140 мДж/га) забезпечує технологія вирощування яка передбачає сівбу сорту Розанна.

Список використаних джерел

Вавилов П.П. Бобовые культуры и проблема растительного белка / П.П. Вавилов, Г.С. Посыпанов - М.: Россельхозиздат, 1983. - 256 с.

Січкарь В.І. Нут / В.І. Січкарь, О.В. Бушулян. - Одеса СГІ - НАЦНАІС, 2007. - 36 с.

Долгов Р.И. Влияние минеральных удобрений и инокуляции семян на симбиотическую активность и урожайность нута / Р.И. Долгов // Земледелие. - 2007. - 32 - 40 с.

Страшинський І.М. Використання бобів нуту у технології м'ясних паштетів / І.М. Страшинський, Г.І. Гончаров, Ю.С. Полешко // Харчова промисловість. - 2012. - С.237-241.

Січкарь В.І. Нут / В.І. Січкарь, О.В. Бушулян. - Одеса СГІ-НАЦНАІС, 2007. - 36 с.

Бабич А.О. Світові ресурси рослинного білка / А.О. Бабич, А.А. Бабич-Побережна // Селекція і насінництво. - Харків, 2008. - Вип.96. - С.215-222.

Балашова Н.Н. Мировые тенденции производства и потребления нута / Н.Н. Балашова // Зерновое хозяйство. - Москва, 2003. - № 8. - С.5-8.

Дідович С.В. Мікробні препарати у виробництві нуту / С.В. Дідович, О.Ю. Бутвіна, В.М. Соченко // Ученые записки Крымского инженерно-педагогического университета. Выпуск 31. Биологические науки. - 2012. - С.12-15.

Соколов В.М. Стан науково-дослідних робіт з селекції зернобобових культур в Україні / В.М. Соколов, В.І. Січкар // Збірник наукових праць СГІ-НЦНС. - Вип.15 (55). - Одеса, 2010. - С.6-13.

Бушулян О.В. Сучасні аспекти підвищення продуктивності нуту / О.В. Бушулян // Вісник ЦНЗ АПВ Харківської області. - 2009. - Випуск 5. - С.76-81.

Клиша А.І. Селекційна цінність зразків нуту різного еколого-географічного походження в північному степу України / А.І. Клиша, М.О. Мірошниченко // Селекція і насінництво. - Харків, 1999. - Вип.82. - С.24-27.

Химия и биохимия бобовых растений. - Москва: Агропромиздат, 1986. - 260 с.

Скитський В.Ю. Аналіз зразків колекції нуту за продуктивністю та придатністю до використання в селекції на сході України / В.Ю. Скитський, А.М. Шевченко, Т. Є. Степанова // Генетичні ресурси рослин. - Харків, 2009. - № 7. - С.134-139.

Бушулян О.В. Нут - зернобобова культура для Півдня / О.В. Бушулян // The Ukraіnіan Farmer, квітень 2010. - С.66-68.

Каленська С.М. Формування врожаю нуту під впливом елементів технології вирощування / С.М. Каленська, Н.В. Новицька, І.Т. Нетупська // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - № 2. - 2012. - С.21-25.

Акинербем Ф.І. Практики о выращивании нута / Ф.І. Акинербем, М.М. Драгончук, М.В. Гнитко // Зерно. - 2001. - № 2 (58). - С.60-64.

Дідович С.В. Економічна і біоенергетична ефективність біотехнології вирощування нуту / С.В. Дідович, В.М. Соченко, В.В. Ключенко // Інноваційна економіка. - 2012. - С.298-300.

Дидович С.В. Биологизация агротехнологии выращивания нута / С.В. Дидович, Н.З. Толкачев, Т.Н. Мельничук. - Симферополь, 2010. - 36 с.

[Електронний ресурс] - Режим доступу: <http://www.vegsok.org>. Vegetarіan Іnformatіon Sheet - (станом на 12.09.2013).

Рибалка О.В. Як же впливають добавки різних сортів нуту на хлібопекарські властивості борошна / О.В. Рибалка, І.І. Топораш, М.В. Червоніс // Хлібопекарська і кондитерська промисловість України. - 2012. - С.9-11.

Магомедов Г.О. Разработка оптимального состава кекса повышенной пищевой ценности / Г.О. Магомедов, А.Я. Олейникова, С.И. Лукина, А.А. Журавлёв, Х.А. Исраилова // Хранение и переработка сельхозсырья. - 2010. - № 3. - С.57-61.

Матвеева И.В. Пищевые добавки и сенсорная оценка качества кексов / И.В. Матвеева, А.В. Мигуля, М.К. Виноградова // Кондитерское производство. - 2006. - № 4. - С.22-24.

Плотникова М. Продукти переработки семян нута в вафлях с начинками /М. Плотникова, А. Алейникова, Г. Магамедов // Хлібопекарська і кондитерська промисловість України. - 2007. - № 7. - С 41-46.

Ходак А. Нутовая мука в рецептуре конфет позволяет сочетать различные виды белков / А. Ходак, Т. Савенкова // Хлібопекарська і кондитерська промисловість України. - 2008. - № 11. - С.24-28.

Мельник І.В. Розробка технології консервованих харчових продуктів із нуту: автореф. / І.В. Мельник. - ОДАХТ, 1999. - 21 с.

Юдічева О.П. Особливості змін мікроструктури чини і нуту після волого термічної обробки / О.П. Юдічева, Н.О. Кузнецова // Харчова промисловість України. - 2012. - С.333-339.

Бушулян О.В. Нут: генетика, селекція, насінництво, технологія вирощування: / О.В. Бушулян, В.І. Січкар. - Одеса, 2009. - 248 с.

Аникеева Н.В. Перспективы применения белковых продуктов из семян нута / Н.В. Аникеева // Известия вузов. Пищевая технология. - 2007. - № 5-6. - С.33-35.

Рябченко Н.А. Обогащение продуктов питания белками нута в условиях Украины / Н.А. Рябченко, Е.Н. Ульянченко // Потребительский рынок: качество и безопасность товаров и услуг: ІV Междунар науч-практ конф., 2007 г., 8-9 декабря: [материалы]. - Орел: ОрелГТУ, 2007. - С.421-423.

Лисакова Т.В. Нут - чудо-культура / Т.В. Лисакова // Земледелие. - 2001. - № 6. - С.42.

Аникеева Н.В. Научное, теоретическое и практическое обоснование лечебно-профилактических свойств нута и продуктов, созданных на его основе: учеб. пособие / Н.В. Аникеева - Волгоград: Царицын, 2002 - 230 с.

Берестовий К.С. Формування споживчих ластивостей макаронних виробів із використанням нутової сировини / К.С. Берестовий, М.О. Рябченко, В.Г. Привалова // Харчова промисловість України. - 2012. - С.168-174.

Аникеева Н.В. Биологическая ценность белков нута / Н.В. Аникеева // Сб. Качинские чтения. - Волгоград. - 2003. - С.25-26.

Страшинський І.М. Використання бобів нуту у технології м'ясних паштетів / І.М. Страшинський, Г.І. Гончаров, Ю.С. Полешко // Высник Сумського нацыонального аграрного університету. - Випуск 10 (20). - 2012. - С.137-139.

Гиро Т.М. Биологическая ценность мясорастительных паштетов с нутом /Т.М. Гиро, О.И. Чиркова, С.В. Козлов // Мясная индустрия. - 2007. - № 5. - С.74-76.

Холодова О.Ю. Обгрунтування перспективності використання нуту у складі варених ковбасних виробів / О.Ю. Холодова // Тоарознавчий вісник. - Випуск 5. - 2012. - С.372-381.

Д’яконова А.К. Технологічні аспекти переробки зерна бобових культур / А.К. Д’яконова // Хранение и переработка зерна. - 2006. - № 2 (80). - С.28-29.

Лукьянченко Н.П. Разработка технологий колбасных изделий с использованием нута и продуктов его модификации: дис. канд. техн. наук: 05.18.04/Н.П. Лукьянченко; Северокавказ. гос. техн. ун-т. - Ставрополь, 2003. - 165 c.

Стромская И.Я. Введение нута и пшеницы как альтернатива соевым ингредиентам при разработке рецептур колбасных изделий з мяса птицы / И.Я. Стромская, О.А. Шалимова // мат.3 Всесоюзн. науч. - техн. Конф.: тез. докл. - Орел, 2006. - С.143.

Шалимова О.А. Использование нута и пшеницы как альтернатива сои при создании рецептур колбасных изделий из мяса птицы / О.А. Шалимова, Н.В. Аверина, И.Ф. Горлов // Все о мясе. - 2007. - № 3. - С.10-13.

Холодова О.Ю. Основні інгредієнти в сучасних технологіях м’ясопереробної галузі / О.Ю. Холодова // Вісник ДонНУЕТ. - № 1 (53). - 2012. - С.210-220.

Мельник І.В. Вплив обробки столових вин білками зернобобових і зернових культур на показники їх фізико-хімічного складу та біологічної активності. / І.В. Мельник, С.І. Вікуль // Харчова наука і технологія. - № 3 (8). - 2009. - С.39-42.

Туркова Е.В. Хозяйственно ценные образцы нута / Е.В. Туркова, В.А. Ахундова // Селекция и семеноводство. - № 5. - 1991. - С.25-27.

Адамовська В.Г. Біохімічні складові харчової цінності насіння нуту / В.Г. Адамовська, О.О. Молодченкова, В.І. Січкар // Зб. наук. праць СГІ-НЦНС. - Випуск 15 (55). - Одеса, 2010. - С.115-123.

Курчаеа Е.Е. Функциональные комбинированные молочные напитки / Е.Е. Курчаева, И.В. Максимов // Функциональные продукты питания. - 2007. - № 1. - С.16-17.

Рябченко М.О. Нут - цінна зернобобова культура харчового та кормового призначення / М.О. Рябченко, К.М. Ульянченко // Бюл. Інституту зерн. госва. - 2008. - № 33-34. - С.272-275.

Кьосев П.А. Полный справочник лекарственных растений / П.А. Кьосев. - М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. - 992 с.

Черкашина А.В. Перспективи використання нуту звичайного / А.В. Черкашина, В.М. Ковальов, С.В. Ковальов // Тез. доп. Всеукр. конгрессу "Сьогодення та майбутнє фармації" (16-19 квітня 2008 р). - Харків, 2008. - С. 190-191.

Черкашина А.В. Макро - і мікроскопічне дослідження трави нуту звичайного / А.В. Черкашина, О.В. Гамуля, С.В. Ковальов // Синтез та аналіз біологічно активних речовин. - Харків, 2012. - С.9-11.

Пташник О.В. У степовому Криму є всі умови для того, аби нут лідирував серед зернобобових за площами посіву та врожайністю / О.В. Пташник // Зерно і хліб. - 2012. - С.34-36.

Ведищева Р.Г. Нут / Р.Г. Ведищева // Зернобобові. - Київ: Урожай, 1984. - С.122-139.

Ідентифікація ознак зернобобових культур (квасоля, нут, сочевиця) (навчальний посібник) /В.В. Кириченко, Л.Н. Кобизєва, В.П. Петренкова, В.К. Рябчун, О.М. Безугла, Т.Ю. Маркова. - Харків: ІР ім.В.Я. Юр’єва УААН, 2009. - 117 с.

Шпирко Т.Д. Отримання фосфоліпід них добавок із рослинної сировини / Т.Д. Шпирко, Л.В. Капрельянц, С.М. Кобєлєва // Харчові технології. - 2012. - С.31-37.

Фурсова Г.К., Фурсов Д.І., Сергєєв В.В. Рослинництво: лабораторно-практичні заняття. Ч.І. Зернові культури. Навчальний посібник. - Харків: ТО Ексклюзив, 2004. - 380 с.

Жученко А.А. Адаптивная система селекции растений (эколого-генетические основы) / А.А. Жученко. - М.: Изд-во РУДН, 2001. - Т.1. - 780 с.

Литун П.П. Проблемы оценок адаптивного потенциала сортов и мутантов ячменя / П.П. Литун, Н.В. Проскурнин // Новые методы селекции и создание адаптивных сортов сельскохозяйственных культур: результаты и перспективы: тр. науч. сессии. - Киров, 1998. - С.144 - 145.

Жученко А.А. Возможности создания сортов и гибридов растений с учетом изменения климата / А.А. Жученко // Стратегия адаптивной селекции полевых культур в связи с глобальными изменениями климата. - Саратов, 2004. - С.10 - 16.

Міністерство аграрної політики України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.mіnagro. kіev.ua/ <http://www.minagro.kiev.ua/> - (станом на 12.09.2013).

Селекція і насінництво сільськогосподарських рослин: [підручник] / Молоцький М.Я., Васильківський С.П., Князюк В.І., Власенко В.А. - К.: Вища освіта, 2006. - 463 с.

Центр новостей ООН [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.un.org/russіan/news/ <http://www.un.org/russian/news/> - (состояние на 12.09.2013).

Червінська Т.І. Науковий та виробничий потенціал інноваційної діяльності АПК / Т.І. Червінська // Проблеми науки. - 2007. - № 1. - С.36 - 41.

Сиволап Ю.М. Геном рослин і "молекулярна селекція" / Ю.М. Сиволап // Селекція і насінництво: республік. міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2008 - Вип.96. - С.34 - 42.