Правовий менталітет
ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ І. сутність, поняття та функції ТА ПРАВОВОГО МЕНТАЛІТЕТУ
1.1 Поняття і природа правового менталітету
1.2 Основні функції правового менталітету
РОЗДІЛ ІІ. ОЗНАКИ ПРАВОВОГО МЕНТАЛІТЕТУ
РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВОВИЙ МЕНТАЛІТЕТ ТА ПРАВОВА ТРАДИЦІЯ: ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ПОНЯТЬ
РОЗДІЛ IV. ПРАВОВИЙ ПАТЕРНАЛІЗМ ЯК РИСА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
На початку XXI століття весь світ проходить через ряд серйозних змін, які охоплюють більшість сфер життєдіяльності людини - економіку, політику, суспільні відносини, духовну сферу. Процеси, що ведуть до об'єднання та уніфікації всіх форм життєдіяльності, охопили і Україну, метою якої можна вважати інтеграцію у світове співтовариство. Це багато в чому залежить не тільки від політичної діяльності, але і від культурної спадщини, національних і психологічних рис. У сучасній науці починає домінувати ціннісний підхід до вивчення державно-правових явищ, у зв'язку, з чим слід приділити велику увагу ментальності і правовому менталітету як невід'ємної частини правової культури суспільства.
Українська державна і правова система завжди виділялася своєю винятковістю і самобутністю, що є прямим наслідком існування особливого правового менталітету та правової культури нашої країни. Ломка звичних цінностей і стереотипів поведінки, винятковість національних рис і звичок, неможливість розуміння змісту процесів, що відбуваються в державі змушує громадян переоцінити історію і по-новому подивитися на минуле своєї країни.
Об'єктом дослідження представленої роботи є процес формування і становлення правового менталітету.
Метою курсової роботи є комплексне вивчення феномена правого менталітету, а також визначити його вплив на розвиток української державності.
Сформульована мета передбачає вирішення наступних завдань:
дати теоретико-правову характеристику поняття правовий менталітет;
визначити основні ознаки правового менталітету;
проаналізувати відмінність між поняттями правовий менталітет та правова традиція;
розглянути правовий патерналізм як характерну рису української правової ментальності.
Методом дослідження є діалектичний матеріалізм як загальний метод пізнання. Дослідження базується на загальнонаукових (аналізу, синтезу, порівняння дедукції, індукції, аналогії та ін.) а також приватно-наукових методах дослідження (порівняльно-правовому, формально-юридичному, історико-правовому та ін.). Необхідно зазначити, що історично-правовий метод дослідження є домінуючим серед приватно-наукових методів дослідження
Практичне ж значення даної роботи полягає в тому, що матеріали курсової роботи можуть бути використані студентами при вивченні правового менталітету сучасної України.
РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ, ПОНЯТТЯ ТА ФУНКЦІЇ ТА ПРАВОВОГО МЕНТАЛІТЕТУ
1.1 Поняття і природа правового менталітету
Теорія правового менталітету як одного із правових явищ сфери духовного світу суспільства розробляється в науці досить давно. Загальне поняття менталітету при цьому по-різному оцінюється різними вченими.
Так, А.С. Пиголкин визначав «менталітет» як «щось спільне, що лежить в основі свідомого і несвідомого, логічного та емоційного, тобто глибинний і тому важкофіксоване джерело мислення, ідеології та віри, почуття і емоцій»[19,с.85].
У традиційному трактуванні менталітет - це сукупність інваріантних, часто важко-вловимих і вельми складно вербалізованих встановлень, зразків і символів, що формуються в рамках кожної історико-культурної епохи, з урахуванням національних та релігійно-етичних особливостей суспільства.
Із загального розуміння терміна «менталітет» утворюється поняття правового менталітету.
Перед тим, як ввести зазначене поняття, слід зазначити, що правова ментальність є невід'ємною частиною правової культури, як більш широкого поняття. Менталітет при цьому виступає основою цієї культури і надає сильний вплив на інші її складові, такі як правосвідомість, правовий світогляд і правове мислення.
Варто відзначити, що не всі вчені дотримуються зазначеної точки зору. Так, В.М. Корельський ототожнює правовий менталітет і правову культуру, визнаючи їх одним і тим же правовим явищем, просто по-різному оцінюваним в залежності від конкретних умов[21,с.101].
На наш погляд, погодиться з таким твердженням не представляється можливим.
Треба сказати, що всі представлені вище елементи правової культури розрізняються залежно від історичного етапу розвитку суспільства, його соціального, культурного рівня, правової системи. Правовий менталітет є нижчим щаблем проявлення правових явищ духовної сфери життя суспільства, «глибинним відображенням існуючих правових реалій».
Серед всіх інших явищ правової культури він виступає основою для формування та прояви категорій правової культури, в той час як ті є засобами для його внутрішнього життя та функціонування.
Д.В. Меняйло вводить наступне визначення правового менталітету: «правовим менталітетом є історично сформовані специфічні, найбільш типові і стійкі для певної соціальної або національно-етнічної спільності, системи світоглядних уявлень, оцінювань та реагувань на об'єкти державно-правової дійсності»[6,с.70]. Таким чином, досліджуване нами поняття являє собою відображення менталітету як філософсько-соціального поняття в ламанні правової сфери життя суспільства.
Більш коротке поняття правового менталітету вводить О.В. Петришин: правовий менталітет - це «сталий світогляд особистості, соціальної групи, суспільства в цілому щодо права»[1,с.126].
Основними ознаками правового менталітету є:
правовий менталітет є основою побудови таких елементів правової культури як правове світогляд, правове мислення, правосвідомість. При цьому він одночасно є їх породженням.
структурні елементи моделі правового менталітету розташовуються на двох рівнях - усвідомленому (свідомому) і неусвідомленому (несвідомому).
формування менталітету пов'язане із впливом на свідомість людей особливої сукупності факторів.
правова ментальність - динамічна, постійно змінювана категорія.
правовий менталітет, який є особливим для кожного індивіда, розглядається в науці виключно як групове явище.
У представленому визначенні простежується тенденція неоднозначності розуміння досліджуваного нами поняття в теорії права.
Варто відзначити, що в науці виділяється кілька типів правового менталітету в залежності від різних критеріїв. Можна виділити чотири таких типи:
цивілізаційний;
національний;
етнічний;
«епохальний»[3,с.91].
Найбільш поширеним в теорії при цьому є перший тип. Критерієм для виділення цивілізаційного типу є існуючі правові системи. На цій підставі можна виділити такі його підвиди як:
слов'янський;
англосаксонський;
романо-германський;
мусульманський;
індуський правовий менталітет та інші.
Основою їх виділення є не стільки національність представників кожного підвиду, скільки історичний аспект формування тієї чи іншої цивілізації, релігійні та моральні уявлення, державно-правові переконання і традиції соціальної організації відповідних товариств.
Слід зазначити, що правовий менталітет являє собою основу правової культури й одночасно є її найважливішим елементом нарівні з правосвідомістю, правовим світоглядом і правовим мисленням. При цьому розглядається поняття пов'язане із загальним теоретичним розумінням менталітету, причому останнє є його основою.
1.2 Основні функції правового менталітету
Правовий менталітет являє собою складне багатофункціональне явище. Виділяють наступні основні функції даного явища.
Пізнавальна функція. Так як правовий менталітет є, насамперед, теоретичним поняттям, і вивчається наукою саме в даному контексті, отже, первісною метою процесу його вивчення буде саме пізнання правового менталітету як правового явища і його ознак, що розрізняються залежно від епохи і національно-релігійного укладу того або іншого суспільства. При цьому через призму менталітету пізнаються також інші явища правової сфери і, насамперед, елементи правової культури, безпосередньо пов'язані з ним - правовий світогляд, правосвідомість і правове мислення.
Оціночна функція. Ця функція спрямована, насамперед, на оцінку існуючої (або яка існувала) правової реальності в залежності від типу правового менталітету, що мав місце в певний відрізок часу. Для цього, зокрема, менталітет ділиться на типи, що дозволяє вивчати певні спільності людей, що належать до одного типу, в контексті змісту і основних ознак такого типу [4,с.112].
Регулятивна функція. Ця функція зважаючи на відсутність не тільки закріплення досліджуваного теоретичного поняття на нормативному рівні, а й навіть можливості такого закріплення, може бути реалізована, по-перше, на моральному рівні за допомогою усвідомлення недоліків, властивих конкретному правовому менталітету того чи іншого суспільства. При цьому заходи морального впливу повинні бути спрямовані на подолання таких недоліків, а значить на регулювання правової культури тієї чи іншої соціальної спільності.
По-друге, теоретичні здобутки науки можуть бути також успішно використані і законодавцем за допомогою введення специфічних правових норм, спрямованих на подолання можливих правопорушень і зловживань, що випливають з особливостей правового менталітету.
Функція збереження (захисту). Правова культура, як частина загальної культури того чи іншого суспільства або соціальної групи, має величезну цінність. Правовий менталітет, як частина правової культури, також володіє нею. Не дивлячись на те, що дане явище завжди має як переваги, так і недоліки, які необхідно долати з часом, менталітет своїм існуванням зберігає традиції певного народу або соціальної групи [2,с.81].
На наш погляд, недоліки менталітету необхідно усувати, при цьому аналізуючи і зберігаючи знання про них. Вдалий же досвід і позитивні риси менталітету повинні бути накопичені в системі знань, що в свою чергу забезпечується розглянутої нами функцією.
Комунікативна функція. Правовий менталітет - суспільне явище, а значить, не може існувати поза комунікативних зв'язків між членами суспільства. При цьому сам по собі менталітет, коли незабаром різними його типами наділені не тільки суспільство в цілому, але й існують усередині нього різні соціальні спільності, виконує комунікативну функцію в суспільстві, сприяючи спілкуванню і взаємозбагаченню індивідів.
Функція щодо упорядкування, стабілізації та консервації правосвідомості. При цьому правовий менталітет виступав основним з цих елементів. Дане правове явище пов'язане також і з правосвідомістю, як з більш «розвиненою» категорією. Справа в тому, що менталітет є, насамперед, явищем духовної сфери суспільства, лежачому на рівні емоцій, соціальних установок і попереднього людського досвіду, і менше всіх інших елементів правової культури пов'язаний з інтелектуальною діяльністю [23,с.96].
Правосвідомість ж виступає результатом розумової діяльності людини, за допомогою придбання досвіду, його аналізу, і формування власних правових переконань. Правовий менталітет сам, як основа зазначеного процесу, закладає первинний фундамент і формує індивідуальні особливості процесу пізнання і формування правових установок особистості[7,с.105].
Суб'єктивне пізнання неможливо без опосередкування будь-яких знань особистістю з її життєвим досвідом та індивідуальними особливостями, які в кінцевому підсумку складаються на основі загальних особливостей. Отже, і правовий менталітет в даному відношенні буде тим загальним, на основі якого буде будуватися правосвідомість кожного окремо взятого індивіда.
РОЗДІЛ ІІ. ОЗНАКИ ПРАВОВОГО МЕНТАЛІТЕТУ
Правовий менталітет - найважливіша теоретична категорія, що представляє собою історично сформовані специфічні, найбільш типові і стійкі для певної соціальної або національно-етнічної спільності, системи світоглядних уявлень, оцінювань та реагувань на об'єкти державно-правової дійсності. При цьому менталітет володіє рядом специфічних рис або ознак, що характеризують дане поняття. Розглянемо ці особливості докладніше [16,с.88].
Правовий менталітет, виступаючи правовим явищем духовної сфери людини і елементом правової культури, при цьому одночасно є основою побудови інших правових явищ, таких як правосвідомість, правове мислення і правовий світогляд. У даному відношенні спостерігається тісний взаємозв'язок між означеними явищами.
Таким чином, правовий менталітет та інші елементи правової культури взаємовпливають один на одного, але при цьому побудова всіх інших правових явищ неможливо без менталітету, як найбільш глибокого і безпосередньо пов'язаного з правосвідомістю елемента.
Виходячи з характеристики першої ознаки, можна зробити висновок про те, що структурні складові правового менталітету в його внутрішній будові розташовуються на двох рівнях - усвідомленому (свідомому) і неусвідомленому (несвідомому). При цьому до таких складових належать:
правові уявлення;
правові стереотипи;
ціннісно-правові орієнтації;
правові аттітюди;
установки[9,с.78].
Всі вони, залежно від ступеня усвідомленості того чи іншого елемента окремо взятим індивідом чи соціальною групою в цілому, розташовуються на двох рівнях.
Варто відзначити також, що елементи, що знаходяться на свідомому рівні володіють меншою стійкістю при свідомості, більше схильні до змін і впливу життєвого досвіду і пізнання, тоді як елементи несвідомого рівня малозмінювані. Велика стійкість другої категорії елементів пов'язана з тим, що вони знаходяться в сфері підсвідомості, первинного життєвого досвіду і суспільних установок, які апріорі не можуть мати високу динаміку.
Правовий менталітет формується під впливом великої кількості специфічних для кожної конкретної соціальної спільності факторів (як зовнішніх, так і внутрішніх), що призводить до наділення даної категорії певними індивідуальними рисами. До таких факторів належать:
географічне розташування;
протяжність і заселеність території;
багато-національність;
природно-кліматичні чинники;
релігія;
війни;
освіта;
менталітет етносів;
епохальний менталітет.
Сукупність перерахованих факторів формує неповторний, особливий історичний шлях розвитку державності, права, культури, менталітету, які обумовлені умовами життєдіяльності.
Правова ментальність не є статичною категорією, вона «береться як зміст (образ, уявлення, поняття), сукупність «живих» стереотипів, установок - як процес».
Дійсно, розмежування елементів досліджуваної нами категорії на два рівні вже саме по собі вказує на те, що один з таких рівнів є мінливим, інший - стійким. Однак обидва ці рівні перебувають у русі (хоч і з різною швидкістю), що говорить про сталу динаміку правового менталітету.
У процесі своєї життєдіяльності індивідуальні менталітети різних людей «стикаються» і роблять взаємний вплив один на одного, в результаті чого відбувається формування загальної правової ментальності соціальної групи. Цей процес є безперервним, що і пояснює перманентну динаміку менталітету як правової категорії[10,с.73].
Правова ментальність, як і ментальність взагалі, є стійкою налаштованістю внутрішнього світу індивідів, гуртуючої їх в різні (у тому числі національні) спільності, соціальні групи, професійні корпорації і так далі.
Безумовно, першоджерелом правового менталітету є індивідуальний менталітет, проте сама ця категорія зводить всі індивідуальні ментальні особливості до одного спільного правового менталітету соціальної спільності, що характеризується схильністю до певного типу мислення і дії.
Особливістю категорії правового менталітету на відміну від менталітету загально-філософского виступає його так званий мікрорівень, або індивідуальний менталітет, згадуваний нами раніше. Розглянутий рівень являє собою особистісний зріз менталітету,який все ж передбачає деяку різноманітність можливих варіантів поведінки в одній і тій же субкультурі, малій соціальної групи, громаді, суспільстві, цивілізації. При цьому груповий розгляд досліджуваного нами поняття завжди здійснюється з поправкою на наявність унікальних ментальних особливостей у окремих індивідів.
Правовий менталітет вивчається, насамперед, в контексті певного історико-цивілізаційного, національного матеріалу. Не дивлячись на те, що теорія розглядає різні соціальні спільності в якості носіїв менталітету, превалюючою виступає саме цивілізація, на основі якої виділяється його цивілізаційний тип. Виділення цивілізації як основний критерій типізації менталітету виправдано, насамперед, високою стійкістю даних соціальних структур у часі, а також найбільш повним відображенням ними типових властивостей загальної правової ментальності соціальних груп[12,с.62].
Правовий менталітет розглядається в науці як форма вираження групової свідомості. Такий підхід дозволяє зрозуміти своєрідність сприйняття та оцінки різними соціальними групами того чи іншого суспільного явища чи процесу, пояснити характер і специфіку поведінки представників цих груп, суспільства в цілому як в нормальних, так і в кризових ситуаціях.
Виходячи з дворівневого уявлення про менталітет, можна зробити висновок про те, що дана категорія являє собою також дворівневий зріз соціуму. Правовий менталітет на рівні несвідомого - це ні що інше як емоційно-ціннісний вимір суспільства. Рівень усвідомленого же представлений свідомо-вольовим виміром.
Особливість бінарного підходу до розгляду соціуму в контексті правової ментальності полягає в специфічності рис самого правового менталітету, відбитого на індивідуальному рівні як на рівні неусвідомлених вчинків і переваг, що випливають з емоційної несвідомої сфери, так і на рівні інтелектуально усвідомлених дій.
Правовий менталітет є невід'ємною складовою всіх суспільних процесів. Його вплив можна виявити в правових, політичних, етичних, релігійних та інших соціальних явищах. Менталітет як основа правової культури виступає об'єктивним першоджерелом функціонування суспільства. Дії всіх представників суспільства неминуче випливають з їх психологічних особливостей (і, в тому числі, правового менталітету), які в свою чергу формуються протягом життя на емоційному рівні несвідомого[14,с.98].
Можна стверджувати, що правовий менталітет, як найважливіша теоретична категорія характеризується рядом найважливіших ознак, до яких, зокрема, відноситься постійна динаміка правової ментальності, її обумовленість впливом ряду специфічних факторів, дворівневою структурою розташування елементів даного явища і т.п. Також в якості найважливішої відмінності поняття правового менталітету від загально-філософського його визначення, виступає облік індивідуального, або мікрорівня, ментальності при дослідженні групового менталітету соціальних спільнот.
РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВОВИЙ МЕНТАЛІТЕТ ТА ПРАВОВА ТРАДИЦІЯ: ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ПОНЯТЬ
менталітет патерналізм функція
Сучасна українська юридична наука становить собою уже не просто систему знань порівняно з тою, яка існувала ще півстоліття тому, а складається з різноманітних правових течій, ідеологій та вчень. Разом з цим жодна правова доктрина не має панівного становища в юридичній науці та в юридичній практиці. В такій ситуації кожне нове соціальне явище знаходить своє незалежне,всебічно-правове тлумачення та пояснення. Але, в першу чергу, подальше правове визнання та правова реалізація будь-якого соціального, економічного, політичного явища, майбутня його «правова доля», залежить від певних домінантних факторів, які природно впливають на незалежність такого правового трактування. До таких факторів юридична наука відносить правовий менталітет та правову традицію.
Як зазначає М.В. Цвік щодо значення та ролі правового менталітету,доктрина правової держави - належність до західної європейської цивілізації і культури, стан конкретного правового менталітету [11,с. 135].
П.М. Рабінович стверджує, що сучасна характеристика правосвідомості пов'язана з використанням поняття правовий менталітет. Правовий менталітет дозволяє відзначити сталі психологічні риси по відношенню до права та державної влади в існуючій конкретній правовій культурі [13,с. 52].
За допомогою правового менталітету юридична наука відрізняє у правовій реальності західну правову ментальність, східну правову ментальність,південну, північну правову ментальність тощо. Правова ментальність - вияв різних компонентів загальної правової культури етносу, який, перебуваючи в тісному зв'язку з правосвідомістю, набуває відповідного індивідуального стану. За допомогою такої правової конструкції юридична наука має можливість ґрунтовно дослідити будь-яку правову формацію, її правову спадщину, доктрини тощо.
Слово «менталітет» первинно походить від латинського mens, mentis - розум, думка, інтелект; у пізні часи у французькій мові mentalite стало буквально означати - спрямування думок, умонастроїв, розум, його скерованість, розумові здібності, розумовий розвиток, мислення тощо. В сучасній науковій термінології слова «менталітет», «ментальність» вживають для характеристики певних особливостей тих чи інших суспільних груп чи узагальненого образу (наприклад, «ментальність народу» «менталітет нації», «менталітет радянських людей», «менталітет хліборобів», «менталітет кочівників», «менталітет француза», «менталітет українця» і т. д.).
Правовий менталітет непов'язаний з державною ідеологією та незалежно від підходів наукових доктрин, правових течій до пояснення та реалізації тих чи інших новацій в праві скеровує процес праворозуміння у своєму спектрі, з урахуванням існуючої індивідуальності етносу[8,с.59].
Індивідуальність етносу прийнято розуміти як закладений в матеріальних основах психіки певний код поведінки, що демонструє стійкий соціально-психологічний стан суб'єкта (людини, нації, народу), органічну цілісність соціально-психологічних якостей і рис, притаманних певному народові, його громадянам, який зумовлює саме таку, а не іншу реакцію суб'єкта менталітету на зміну певних правових явищ. Такий процес прийнято відносити до природного права, оскільки правовий менталітет має глибокі вихідні взаємозв'язки у житті людини та коріниться в самій глибині її правосвідомості.
Таким чином, в правовому менталітеті закладено специфічні способи сприйняття і розуміння етносом свого внутрішнього ціннісно-справедливого світу,своєрідну «душу народу», те що пронизує всі сфери життєдіяльності людей.
Вважається, наприклад, що в українському правовому менталітеті закладено спокійне, толерантне вирішення конфліктів. Ще Микола Костомаров свого часу писав, що українці ніколи не відчували «відрази до чужих облич». Така думка дає підстави вважати, що в правовому менталітеті українця відсутня агресія. Правова ментальність формується під впливом соціокультурних факторів,переважно, правової традиції.
Під елементами соціальної та культурної спадщини прийнято розуміти саме традиції. Оскільки, згідно з енциклопедичним визначенням, традиція (від лат. Tradition - передача, спадщина) - елементи соціальної та культурної спадщини, що передаються від покоління до покоління і зберігаються у відповідних суспільствах, його класах, соціальних групах протягом довгого періоду часу. Традиції в цілому охоплюють об'єкти соціальної спадщини (матеріальні та духовні цінності). Як традиції виступають певні суспільні правила (допустимі норми) по ведінки, цінності, ідеї, звичаї тощо.
Традиції не належать до найбільш стереотипних своїх різновидів, таких є звичай і обряд, а розповсюджуються на найбільш широку частину соціальних явищ [15, 141].
Правова традиція - це усталений культурно-родовий досвід правової культури, яка містить в собі стійку систему цінностей та ідей, чим забезпечує індивідуальність національної правової системи серед інших правових систем. Правова традиція втілює в собі найбільш яскраві прояви правової спадщини, передаючи їх з покоління в покоління, є головним носієм правової культури. На основі правової традиції формується правовий менталітет, утверджуються правові принципи, джерела, встановлюються відповідні правові режими, порядки та процедури. Як зазначається, правові традиції забезпечують зв'язок між минулим, теперішнім і майбутнім не тільки самого права, правової культури, а в більшості створюють стійкий розвиток культури суспільства [18,с.61].
У великій кількості наукових публікацій та досліджень звертається увагана те, що коли в правовій системі існує криза правових традицій, то правовийменталітет стає виразником правового нігілізму. Подібна ситуація спостерігається у правовій системі України, коли вікове перебування в бездержавному національному стані, наявність в Україні тоталітарних режимів, безперечно, вплинули на народ та призвели до трансформацій, до глибоких «тріщин і корозій» у сформованій тисячоліттями національній правовій спадщині українців.
За таких обставин український народ перейняв негативні проекції домінуючих культур, зокрема комплекс неповноцінності (культурної, моральної та правової зокрема), негативний стереотип українця постійно нав'язували в правову ментальність польська влада - як «різуна», «гайдамаки», «бандита»; спочатку імперської Росії, пізніше комуністична, радянська влада - «хохла малороса», «заробітчанина», «бендери» тощо. Все це закладало у внутрішній суб'єктивно-правовий, ментальний склад українця стереотипи млявого, дикуватого, приниженого, примітивного, жадібного і безвольного селянина-роботяги. Внаслідок цього у правовій системі України переважно панує менталітет з такими рисами, як повна недовіра до сили права, справедливості, негативне відношення додержавної влади та її представників, песимізм тощо.
Виходячи з цього, найбільш ефективними правовими заходами підвищення ментального рівня народу, усунення правового нігілізму є юридичне відновлення національних правових традицій шляхом проведення відповідної правової роботи, де зразки власної традиційності будуть запроваджені і продемонстровані на всіх рівнях соціальної ієрархії.
РОЗДІЛ IV. ПРАВОВИЙ ПАТЕРНАЛІЗМ ЯК РИСА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ
Українська правова ментальність, що відноситься до слов'янського цивілізаційного типу, поза всяким сумнівом, є специфічною. Її унікальні риси містяться в прислів'ях, приказках, висловах, міфах, билинах, казках, які є усною формою прояву народної правової культури, а також відображаються в звичаях і традиціях, що вироблялися в правовій повсякденності протягом всієї історії існування українського народу.
Особливим в даних уявленнях, оцінювання і реакціях є те, що інтереси індивіда, підпорядковані інтересам соціуму і держави. Виходячи з цього, як правило, у взаєминах із суспільством і державою в індивіда було більше обов'язків, ніж прав. Зазначене явище визначається в науці як патерналізм і є однією з найважливіших рис української правової ментальності[17,с.84].
Сутність правового патерналізму можна охарактеризувати наступним чином. Зазначене явище правової культури полягає в наявності обов'язковості опіки з боку держави та міфологізації влади. При цьому носій влади визнається непогрішним, обожнюється. Патерналізм перетворює людину не в громадянина, а в підданого, породжуючи утриманські відносини в суспільстві і привчаючи людини до пасивного вичікування, він обмежує самостійну ініціативу. У кінцевому підсумку питання про патерналістські відносини - це питання про юридичний статус і про співвідношення прав і обов'язків, про ставлення людей до права і закону.
Деякі вчені відзначають зумовленість формування патерналістських установок в українській правовій ментальності і пов'язують це з наявністю ряду значимих обставин. До таких обставин належать, зокрема:
суперечлива взаємодія європейського і східного соціокультурних типів, перший з яких заснований на егоїстичних засадах верховенства особистості та її інтересів, а другий - на вторинності особистості по відношенню до суспільства;
етатистська орієнтація правової культури та наявність тенденцій державності за відсутності розвиненої міської культури та громадянського суспільства;
протистояння ліберальних і патріархально-традиціоналістських цінностей;
соціально-економічні та станові особливості населення, переважання більшість консервативних страт в його структурі.
Правовим явищем, що сприяв «вкоріненню» патерналізму в ментальності та правовій культурі, стала нерозвиненість останньої, а також правовий нігілізм населення нашої країни. Історично розглянута ситуація мала місце як при царській владі, так і в період існування радянської держави. При цьому правосвідомість і правовий менталітет формувалися на основі повного підпорядкування особистості державі, яка здійснювала політичну доктрину. Таким чином, державна влада ставилася вище закону, що формувало невіру в нього в якості втілення справедливості і засоби боротьби зі злом. Передумовами патерналістських установок у правовій ментальності стало також відсутність ситуації вибору і обмеженість потреб і запитів громадян. На рівні масової свідомості формувалися і відтворювалися установки на соціальне утриманство, патерналістське сприйняття державної влади.
Як зазначають деякі науковці, «цінність соціальної захищеності, зведена в абсолют, служила виправданням диктату державної влади та тоталітарного контролю над особистістю. Все це сприяло відтворенню кріпосницької психології, громадянською пасивністю, установлена не так на саморозвиток, а на пристосування і орієнтацію на державу при вирішенні життєвих проблем»[25,с.185].
Варто відзначити, що патерналізм як одне з правових явищ в рамках правового менталітету не володіє власною структурою і не диференційований на види. Однак, він має поведінкові способи зовнішнього прояву, одним з яких виступає правовий нігілізм. Дана форма зовнішнього вираження негативних тенденцій правової ментальності населення, з одного боку виражає його правову необізнаність, а з іншого - свідчить про невіру в закон і право, характерному для більшої частини населення країни. Правовий нігілізм, який корениться в архетипових характеристиках правосвідомості і правової менталітету, химерно змикається з патерналістськими установками, притаманними сучасному українському правовому менталітету.
Патерналістські тенденції суспільства вже досить тривалий час піддаються науковій критиці. Так, у підручнику під редакцією С.С. Алексєєва наголошується, що «патерналізм, породжує і численних ідеологічних« зброєносців », готових на всі лади вихваляти вождів, виправдовувати в очах людей самі негативні їх дії та рішення». При цьому, на думку автора, подібні громадські установки неминуче призводять в результаті до формування тоталітарної держави, як це сталося з Радянським Союзом за часів правління І.В. Сталіна [20,с.143].
Не дивлячись на те, що, як правило, в якості основних причин розвитку патерналізму вказуються традиції абсолютної монархії і тривалий період кріпацтва, що перестали існувати кілька десятиліть тому, патерналістські тенденції залишаються характерними і для сучасного українського суспільства.
При цьому особливе побоювання викликає позитивне ставлення до таких соціальних процесів певної категорії населення. Як правило, до таких громадян належать особи, які здійснюють державну владу на більш низькому рівні, і безпосередні пов'язані з нею.
Варто також відзначити, що в даний час процеси правотворчості та правозастосування в Україні в значній мірі успадковують традиційну для менталітету опору на патерналістські установки. При цьому зазначені тенденції поєднуються з прогресуванням правового нігілізму як вкрай негативного правового явища.
Слід наголосити, що для нашої держави, яка переживає перехідний період з характерною для нею зміною базових ціннісно-нормативних орієнтацій, вивчення взаємодії ментальних патерналістських установок і правових засад громадянського суспільства має особливе значення. Успіхи модернізації, спрямованої, зокрема, на утвердження цінностей права в усіх сферах суспільного життя, безпосередньо залежать від того, наскільки реформування відповідає основоположним ціннісно-нормативним орієнтаціям. Патерналізм при цьому, безсумнівно, виступає «гальмом» розвитку української правової культури[24,с.16].
Патерналістські установки правової ментальності населення нашої країни мають глибокі історичні корені, і пов'язані з превалюванням інтересів держави над потребами індивіда, міфологізацією влади та добровільної залежністю особистості від рішень «зверху». При цьому найбільш небезпечними проявами патерналізму на рівні поведінки кожної окремо взятої людини є правовий нігілізм і громадянська пасивність.
В даний час сукупність патерналістських установок, нерідко актуалізуються в залежності від економічної і соціальної обстановки, приходить в конфліктну взаємодію і протиріччя з принципами громадянського суспільства, ускладнює його формування, становлення сучасного правосвідомості та правової культури.
ВИСНОВКИ
Правовий менталітет являє собою різновид загального менталітету і будучи сферою повсякденного досвіду формується і підживлюється на основі правової дійсності. При цьому правовий менталітет серед інших правових явищ сфери духовного світу суспільства є нижчим щаблем, глибинним відображенням існуючих правових реалій. У той час як правове мислення більше відноситься до індивіда, правовий менталітет обтяжує до колективного, масового. Правовий менталітет не поглинає правосвідомість, правовий світогляд, правову культуру, правове мислення, так як всі вони досить автономні по відношенню один до одного, але між тим і в значній мірі стикаються, надаючи колосальний взаємний вплив.
історично складена культурологічна своєрідність;
консервативність, стійкий і статичний характер;
типовість уявлень, оцінювання, реагування;
колективний характер;
його політико-правова природа.
На підставі зазначених ознак можна сформулювати коротке визначення правового менталітету. Правовим менталітетом є усвідомлені і неусвідомлені, історично сформовані специфічні, найбільш типові і стійкі для певного суспільства (нації, етносу, народності) системи уявлень, оцінювань та реагувань на об'єкти політико-правової дійсності у світі, державі, регіоні.
Структура правового менталітету як складного явища представляє два тісно взаємодіючих рівня свідомого і несвідомого - сукупність усвідомлених і неусвідомлених правових уявлень, стереотипів, ціннісно-правових орієнтацій, правових аттітюдів і установок певних соціальних спільнот у сфері політико-правової повсякденності. У свою чергу сутність і структура правового менталітету обумовлюють і його головні функції, а саме такі, як: пізнавальна, оцінна, регулятивна, збереження (захисту), накопичувальна, комунікативна, функції з упорядкування, стабілізації та консервації правосвідомості, а також функції категоризації та інтеграції.
Хотілося б відзначити, що менталітет будь-якої нації складається під впливом ряду умов, в яких протікає її життя. Безсумнівно, фактори, серед яких географічне розташування, протяжність і заселеність території, багатонаціональність, природно-кліматичні чинники, релігія, війни, освіту, а також менталітет етносів і епохальний менталітет справили вплив на формування «національної правоментальної» сфери населення України, на його правові уявлення , ціннісно-правові орієнтації, правові установки. Перераховані фактори показують нам, що історичний шлях розвитку державності, права, культури, менталітету, які обумовлені умовами життєдіяльності, у кожної нації особливий і притаманний тільки йому.
Образно кажучи, правової менталітет - це як земля (грунт), в кожній точці світу вона має свій неповторний склад. Здавалося б цей склад незмінний, але тим не менше, людина своїми діями може або «культивуючи», обробляючи і додаючи корисні речовини - покращувати якість складу, або, отруювати - погіршуючи ці якості. Так і з правоментальної сферою суспільства. Вона здатна хоча і не значною мірою, але змінюватися (незважаючи на те, що правовий менталітет характеризується як «консервативний» фактор).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Теорія держави і права [Текст]: підручник / за ред. О. В. Петришина ; НУ ЮАУ. - Х.: Право, 2014. - 368 с.
. Загальна теорія держави і права [Текст]: підручник / за ред.: М. В. Цвік, О. В. Петришин, юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого Нац. - Х.: Право, 2013. - 584 с.
. Крестовська Н.М., Матвеева Л.Г. Теорія держави і права. Видання друге. - X.: ТОВ «Одіссей», 2012.- 432 с.
. Скакун О.Ф. Теорія держави і права [Текст]... О.Ф. Теорія права ідержави [Текст]: підручник / О. Ф. Скакун. - К.: Правова єдність, 2013.
.В. С. Кульчицький, М.. Настюк, Б.Й. Тищик. Історія держави і права України: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер,2002.
. Меняйло, Д.В. Правовой менталитет: автореф. дис. … канд. юрид. наук / Дмитрий Васильевич Меняйло. - Волгоград, 2013. - 23 с.
. Комаров С. А. Теория государства и права в схемах и определениях. - М., 2005.
. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2008.
. С.С. Алексеев: «Теория государства и права»: ученик для юридических вузов и факультетов, под. ред…проф.. С.С.Алексеева: Норма; Моска; 2012.-302с.
. Волинка К.Г. Теорія держави і права: Навчальний посібник - К.: МАУП,2009.-240 с.
. Загальна теорія держави і права:Підручник для студ. юр. спец. вищ. навч. закладів /М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л.Богачова та ін..; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. - Харків: Право, 2011. с. 42-50.
. Сухонос В.В.: Теорія держави і права; Навчальний посібник. - «Університетська книга»,2010, 536 с.
. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права і держави [Текст]: навчальний посібник / П. М. Рабінович. - [3-є вид. зі змін. і доповн.]. - К.: ІСДО, 2008. - С. 93
. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. - 2-е изд., перераб. и доп. - М., 2011.
. Є.О. Гіда, Є.В. Білозьоров, A.M. Завальний та ін. /Теорія держави та права/: підручник:.С. Ліпкан 2011 р.- 576 ст.
. Алексеев С. С. Общая теория права: учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. / С. С. Алексеев. - М., 2008.
. Венгеров АБ. Теория государства и права [Текст]: [учебн.] / А. Б. Венгеров. - [3-е изд.]. - М.: Юриспруденция, 2010. - 528 с.
. Копєйчиков В.В «Загальна теорія держави і права» - Навчальний посібник.-К.:Юрінком,2007.
. Теория государства и права: учебник / А.С. Пиголкин, А.Н. Головастикова, Ю.А. Дмитриев; под. ред. А.С. Пиголкина. - М.: Издательство Юрайт, 2010. - 744 с.
. Теория государства и права: учебник / С.С. Алексеев, С.И. Архипов, В.М. Корельский; под ред. С.С. Алексеева. - М.: Норма, 2011. - 458 с.
. Корельський В.М і Перевалова В.Д. «Теория государства и права» Підручник/ - М., 2002.
. Лазарєв В.В., Липень С.В. «Теорія держави і права», Підручник для вузів. М.:Спарк,2012.
. Нерсесянц В.С. «Загальна теорія права і держави» М.,2006.
.Гладкий С. О. Правовий менталітет як обєкт правового самопізнання [Електронний ресурс] / С. О. Гладкий // Часопис Київського університету права. - 2014. - № 2. - С. 14-17.