Психологія грошей

Психологія грошей

Зміст

1. Поняття грошей та психології грошей

2. Внесок класичних напрямів психології у вивчення феномена грошей

Список використаних джерел

1. Поняття грошей та психології грошей

Гроші - необхідний атрибут функціонування економіки в сучасному світі. При ефективному виконанні своїх основних функцій (міра вартості, засіб обігу, засіб накопичення та заощадження, світові гроші і засіб платежу) гроші стимулюють економічний і соціальний прогрес. Різноманітність грошей як чинника детермінації абстрагованих міжособистісних процесів економічного обміну робить їх психологізованим явищем.

Незважаючи на все більшу актуальність і прикладну важливість, а також "ексклюзивність" цієї теми в економічній психології, психологічні аспекти грошей ще і досі залишаються мало розробленими.

У зарубіжній психології є ряд різних, не пов'язаних між собою досліджень сприйняття монет і банкнот, ставлення людей до грошей, а також декілька теорій про походження переконань і поведінки, що стосуються грошей [1, c.45].

Єдиної логічно послідовної теорії або дослідження даної проблеми в економічній психології не існує і у вітчизняних роботах, за виключенням хіба що робіт В.М. Соколінського з фінансової психології доходів і заощаджень та досліджень з урахування менталітету населення в західноєвропейських країнах.

Економічні теорії в основному виходять з "безликості", "подібності" грошей. Психологи, навпаки, вважають, що будь-які суми грошей, представлені в тій або іншій формі, є об'єктом психологічної оцінки, і вона справляє сильний вплив на функціонування даної конкретної суми.

Розглянемо психологію грошей детальніше.

Сприйняття грошей суб'єктивне, і воно впливає на їх використання. Неоднаково витрачаються крупні і дрібні купюри: крупні швидше асоціюються з накопиченням, а дрібні - із споживанням.

Наприклад, щоб не розмінювати крупну купюру, людина може вчинити нераціонально і не купити потрібну або дешевшу річ, а на дрібні гроші може купити більше, ніж планувалося.

Невідповідність суб'єктивної оцінки грошей їх номіналу виявляється і в різному ставленні до нових і старих грошей в період грошового реформування. Людина може програти в розрахунку заради володіння новими грошима або зробити нераціональну купівлю, щоб позбавитися старих грошей, незважаючи на однаковий правовий статус і номінальну цінність монет і купюр старого і нового зразка в даний період часу [5, с.26].

Психологічне "забарвлення" грошей пов'язане з джерелом походження конкретної суми. Дбайливому і економному ставленню до заробітної платні часто протистоїть марнотратне ставлення до несподіваного доходу, наприклад, премії, і особливо до яких-небудь незаслужених грошей. При дослідженні вікової клептоманії виявилося, що вкрадені гроші частіше витрачаються на неблаговидні справи, ніж гроші, отримані від батьків.

Дослідження, проведені А.Л. Журавльовим свідчать про те, що позитивне ставлення особистості до таких еквівалентів грошей як дорогі метали (золото, платина), позитивно пов'язане з психологічною готовністю до придбання предметів мистецтва. І навпаки, віддання переваги особистістю твердій валюті (наприклад, долару) як формі грошей може гальмувати (принаймні, негативно пов'язано) психологічну готовність до придбання предметів мистецтва і інших культурних цінностей.

Ставлення особистості до витрачання грошей може бути різним залежно від того, які це гроші за формою володіння ними: одноосібною або розділеною з іншими людьми. При цьому ще дуже важливо, як представлені інші співвласники: особисто (наприклад, конкретні члени сім'ї, партнери, співзасновники) або безособово (гроші можуть належати фірмі, організації в цілому). Психологічна готовність до витрачання грошей безособового власника, але розпорядником яких у даному випадку все-таки є людина, швидше за все, вище порівняно з грошима, що мають особисто представленого власника, у розпорядженні якими значно підвищується відповідальність [2, с.34].

Щось подібне у своїй економічній поведінці демонструють фірми, організації і навіть уряд.

На рівні правлячої еліти, відповідно до закономірностей теорії обміну, співвідношенням внесок/віддача, "легкі гроші" (отримані за допомогою невиправданої приватизації, шляхом позик, слабо контрольованого бюджету) породили таке ставлення до грошей, яке небезпечне психологічною орієнтацією на короткотривалий економічний інтерес, а не на майбутнє, на невиправдані витрати і розкрадання, а не на заощадження і накопичення, на особисті і локальні вигоди, а не прибутковість економіки країни в цілому. Стихія первинного накопичення капіталу в основному при торгових операціях і махінаціях з бюджетними грошима притупила відчуття відповідальності і економічної безпеки. Все це гальмувало і продовжує гальмувати вкладення у виробничо-технологічну базу економіки країни.

Ставлення до грошей залежить і від конкретних цілей їх використання. На цьому ефекті засноване так зване "відмивання грошей", створення різного роду благодійних фондів і спонсорських програм і відрахувань від прибутку сумнівного походження.

Різні психологічні відтінки використання мають і різні грошові форми (готівка, векселі, облігації), а також способи готівкового і безготівкового розрахунку (чеки, електронні картки). Так, банківський рахунок і готівка, кредитні карти і "живі" гроші в нашій країні погано сприймаються як щось взаємозамінне, як частини цілого, що набуває різних форм. Розпадаючись на ряд складових, гроші погано зберігають об'єднуючу ознаку їх потенційних можливостей. Це пов'язано із слабкою довірою до грошових інновацій і відповідальних за них економічних агентів. Так за даними, отриманими за допомогою опитувальника Фенема, у більшості росіян і українців переважає бажання мати готівку і недовіра до інших грошових форм, наприклад, кредитних карток [4, с.42].

Використання грошей регламентується психосоціальними нормами і соціальними цінностями. Наприклад, по відношенню до подарунка, вираженого в грошовій формі, виявляються інші очікування, оскільки гроші девальвують цінність акту дарування. Якщо дарують гроші, то в два рази більше ціни планованого подарунка.

Психосоціальні норми використання грошей змінюються з часом. Так, неприйнятні раніше шлюбні контракти, страхування життя, здача крові за гроші і т. ін. в даний час не засуджуються, а, наприклад, позика грошей знайомим під відсотки вважається негожою.

Узагальнюючи результати проведеного О.С. Дейнекою дослідження, відзначимо, що економіко-політичний статус держави значною мірою відображається в її грошовій одиниці. Вона - якийсь конкретний (і співвідносний) показник благополуччя економіки і прибутковості країни.

Відірваність грошей від виробництва, тобто від їх стабілізаційної бази, викликає характерні деформації в економічній свідомості населення. Коли в грошах мінімізована та/або зовсім втрачена частка реальної (виробляючої) праці, тоді домінує уявлення про них як про явище, яке породжує саме себе.

Психологічними наслідками цього феномена стають:

по-перше, гіпертрофована віра у фінансові ігри, випадок, фінансовий успіх, миттєве збагачення;

по-друге, надмірна споживацька активність (гроші потрібно зараз же витратити), знижений фінансовий самоконтроль господарюючого суб'єкта на всіх рівнях (від сім'ї до уряду), спровокований мінімізацією стабілізаційної складової грошей;

по-третє, посилення відчуття непередбачуваності, непідвладності людині (її контролю) економічних процесів і викликана цим перманентна тривога, що переходить у безвихідність. Відсутність стабілізаційної бази в грошах трансформується через інфляцію в психологію марнотратної безгосподарності. Навіть такі компоненти зміненої економічної свідомості як збільшена значущість грошей і посилення мотиву заощадження, не виконують поки істотної ролі на макроекономічному рівні. Їх сприятливий вплив на оздоровлення економіки вельми обмежений через те, що гривня не сприймається як стійкій засіб заощадження і накопичення [1, с.84].

Особливий інтерес з погляду економічної і клінічної психології становлять на наш погляд результати досліджень, пов'язані з основними причинами боргів, душевним здоров'ям і грошовими типами особистості, які багато в чому пояснюють ірраціональність фінансової поведінки людей всупереч усілякій логіці найрізноманітніших економічних теорій.

Виділяють основні причини боргів, що детермінують подібну поведінку, а саме:

Соціальне схвалення боргів: оскільки суспільство рухається від засудження боргів до підтримки кредитів, сучасна "споживацька мораль" ставиться до боргів терпимо (і навіть вітає їх).

Економічна соціалізація: сім'ї, що вважають борги прийнятними, відтворюють подібну модель у наступних поколіннях.

Соціальне порівняння: якщо люди порівнюють себе з невідповідною (багатшою) референтною групою, вони з більшою легкістю залізають в борги, щоб бути "не гіршими за інших".

Уміння розпоряджатися грошима: нездатність раціонально розпоряджатися грошима свідчить про загальну неорганізованість, так і про фінансові проблеми.

Споживацька поведінка: неадекватні моделі споживання (наприклад, впевненість у необхідності предметів розкоші) рано чи пізно призводять до боргів.

Часовий горизонт: чим менш реалістична тимчасова перспектива, в якій існує людина, тим легше вона робить борги.

Ставлення до боргів: якщо людина не відчуває занепокоєння або жалю, коли їй доводиться брати в борг, вона частіше вдається до подібної поведінки.

Фаталізм: чим у людини більш виражений зовнішній локус контролю, тим більше вона схильна залізати в борги.

Гроші оточені величезною кількістю парадоксів, брехні, безглуздостей і лицемірства. На погляд стороннього спостерігача, західна людина здається вельми непослідовною відносно грошей. Вона переконана, що отримує те, за що платить, але тільки й думає про те, як би кого-небудь "надути" при операції. Жадібність до грошей вважається гріховною і відштовхуючою, але багатство повсюдно викликає пошану. Гроші є прямим індикатором значущості людини. Ті, хто прагне до них, досить часто піддаються приниженню і залякуванню з боку тих, хто їх має. Лицемірство по відношенню до грошей поширене всюди - їх публічно зневажають, але таємно жадають; їх розглядають як мало не найважливішу річ на світі, але при цьому говорять про них, як про незначну дрібницю.

Важко оцінити, наскільки в західному суспільстві поширені психічні розлади, пов'язані з грошима. Статистики подібних розладів не існує. Виняткові випадки бувають настільки яскравими і запам'ятовуються, що їх частота може переоцінюватися. Але оскільки дослідження в цій табуйованій області украй рідкісні, справжня поширеність серйозних грошових неврозів може насправді недооцінюватися. Відповіді на опитування "здорового ставлення до грошей" (Money-sanity subscale) показують, що, хоча переважна більшість респондентів вважає своє ставлення до грошей цілком "здоровим", приблизно третина респондентів визнають у себе наявність тих або інших симптомів грошової патології [6, с.83].

У різних дослідженнях пропонують декілька пояснень патології, пов'язаної з грошима:

Переживання раннього дитинства: пережиті в дитинстві бідність, період економічної кризи або явні (порівняно з оточуючими) економічні труднощі стають для декого стимулом до накопичення великих капіталів.

Міжгрупове суперництво: уявлення про жалість багатих до бідних і про заздрість і ненависть бідних до багатих породжує безліч міжгрупових конфліктів. Загроза безпеці, статусу і репутації може слугувати могутнім джерелом психологічної тривоги і спроб контролювати її за допомогою грошей.

Релігія і етика: відчуття провини за своє багатство і особистої відповідальності за долю бідняків складає ядро християнської релігії. Внаслідок цього самоосуд і розкаяння часто детермінують дивну поведінку людей, які виховані у переконанні, що дуже великі гроші, які отримані легким шляхом і виставляються напоказ, свідчать про гріховність людини.

Таблиця 1.1

2. Внесок класичних напрямів психології у вивчення феномена грошей

Передумови розвитку психологічних досліджень феномена грошей на рівні особистості можна знайти в класичних підходах психології: у психоаналізі, біхевіоризмі, в теорії розвитку Ж. Піаже, в роботах когнітивістської орієнтації.

Біхевіористичні теорії торкалися того, як гроші стають умовним підкріпленням. Перш за все, це дослідження на тваринах і експерименти на людях у клініці. Щури і примати досить швидко навчилися реагувати на фішки або інші заохочувальні стимули, які можна було б обміняти на будь-яку їжу і які, так чином, моделювали функції грошей. Схожість у поведінці тварин і людини, що працює за гроші, дозволила Б. Скіннеру стверджувати, що гроші - це лише узагальнене умовне підкріплення, пов'язане з безліччю товарів і послуг, які можуть служити як безумовне підкріплення [3, с.18].

В рамках теорії розвитку Ж. Піаже, в роботах когнітивістської орієнтації робилися спроби пошуку більш окремих закономірностей і механізмів відображення грошей: так, когнітивісти прагнули виявити розумові механізми грошової поведінки, а девелопменталісти (девелопменталізм - теорія розвитку) робили акцент на стадіях розвитку сприйняття грошей і ставлення до них.

Проте найретельніше розробленою психологічною теорією, що чітко пояснює індивідуальні відмінності у ставленні до грошей, залишається психоаналіз.

У роботі "Характер і анальний еротизм" Фрейд вперше звернув увагу на те, що ставлення дорослої людини до грошей може визначатися особливостями її дитячої сексуальності. "Щастя, - писав він, - є відстрочене виконання інфантильного бажання. От чому багатство приносить так мало щастя: гроші не можуть бути бажанням немовляти". Згодом Ференці, розвиваючи ідеї Фрейда, описав онтогенетичні стадії розвитку цього потягу: від задоволення, отримуваного від бруду і екскрементів, до любові до грошей.

Фрейд виділяв три основні риси характеру людей, фіксованих на анальній стадії: акуратність, скупість і впертість, які він пов'язував також з охайністю, надійністю, сумлінністю, запальністю і мстивістю.

Згідно з психоаналітичною теорією, всі діти відчувають задоволення при дефекації. У віці близько двох років батьки в західних країнах починають привчати дітей до горщика, або виражаючи ентузіазм і схвалення при дефекації дитини, або караючи її і пригрожуючи, коли вона відмовляється це зробити. Привчання до горщика збігається за часом з тією стадією розвитку дитини, коли вона бореться за автономію і незалежність. Часто привчання до горщика стає джерелом конфлікту між дитиною і батьками. Цей конфлікт може посилитися через непослідовну поведінку батьків, які, з одного боку, цінують фекалії як подарунок дитини, а з іншого - вважають їх брудними, не торкаються до них і прагнуть швидше викинути. При цьому діти, яких постійно хвалили за успішне спорожнення шлунку, розглядаючи це як подарунок батькам, зростаючи, із задоволенням роблять подарунки і витрачають гроші. Ті ж, хто відмовлявся це зробити, страждають згодом "фінансовими замками" [3, с.21].

Таким чином, психоаналітична теорія напряму зв'язує травматичний досвід привчання до горщика з подальшим типом компенсаторної поведінки. Те, як скупий притримує гроші, розглядається як відображення дитячої відмови від дефекації на вимогу батьків. Марнотрат же, навпаки, нагадує дитину, котра прагне до схвалення батьками її "подарунків". Деякі люди вважають витрати умовою отримання любові і схвалення, і тому схильні витрачати гроші, коли відчувають себе самотньо, тривожно або потребують любові.

Список використаних джерел

1. Бурега В.В., Любчук О.К. Економічна психологія в схемах і таблицях. - Донецьк: ДонДАУ, 2003. - 63 с.

2. Данчева О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі. - К.: Лібра, 1999. - 270 с.

3. Конина Л.В., Клецова С.Я. Экономическая психология. - Алчевск: ДГМИ, 2003. - 156 с.

4. Машков В.Н. Психология экономики. - СПб.: Издательство Михайлова В.А., 2001. - 187 с.

5. Прутська О.О. Інституціоналізм і проблеми економічної поведінки в перехідній економіці. - К.: Логос, 2003. - 266 с.

6. Спасенников В.В. Экономическая психология. - М.: ПЕР СЭ, 2003. - 420 с.