Облік, аналіз та аудит операційних витрат

Облік, аналіз та аудит операційних витрат

СОДЕРЖАНИЕ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ОБЛІКУ І АУДИТУ ВИТРАТ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КП «ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО»

1.1  Витрати операційної діяльності як об’єкт обліку і аудиту

1.2    Проблемні аспекти побудови ефективної системи обліку і аудиту витрат операційної діяльності

.3      Особливості операційної діяльності КП «Теплокомуненерго» та їх вплив на побудову обліку витрат.

.4      Аналіз основних показників діяльності та оцінка фінансового стану підприємства

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ОБЛІКУ ВИТРАТ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КП «ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО»

2.1 Організація обліку на КП «Теплокомуненерго»

. 2 Первинний аналітичний та синтетичний облік виробничих витрат та формування собівартості

.3 Організація обліку адміністративних та збутових витрат

2.4 Організація обліку інших витрат операційної діяльності

.5 Особливості автоматизації обліку

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ТА СТРУКТУРИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

3.1 Зміст та завдання аналізу витрат підприємства

3.2 Аналіз динаміки та структури операційних витрат

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА АУДИТУ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ НА КП «ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО»

4.1 Організація проведення аудиту

.2 Методика проведення аудиту

.3 Заключні процедури узагальнення результатів аудиту та рекомендації щодо покращення проведення аудиту

.4 Загальна характеристика стану охорони праці та техніки безпеки на КП «Теплокомуненерго»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Стабільність і розвиток будь-якого суб’єкта підприємництва на конкурентному ринку істотно залежать від створення ефективної системи управління витратами. Величина витрат є важливим показником для оцінювання ефективності діяльності підприємства, а також визначальною для формування фінансового результату підприємства. З огляду на це процес управління витратами потребує подальшого детального вивчення та удосконалення.

Розвиток послуг теплової енергії з урахуванням сучасного ринкового середовища вимагає поглиблених досліджень ефективності господарської діяльності, а також зміни методів і форм управління. Для досягнення запланованої ефективності діяльності, а відтак і конкурентоспроможності на ринку, підприємствам за умов обмеженості ресурсів потрібно постійно зіставляти витрати та отримані результати. Ускладнюється процес управління господарською діяльністю підприємств ще й тим, що упродовж останніх років активізувались інфляційні процеси. Тому необхідно вирішити питання максимізації прибутку на основі управління рівнем витрат задля підвищення ефективності як окремих виробничих процесів, так і господарської діяльності підприємства загалом.

Витрати підприємства є складним об’єктом, на який впливають різноманітні зовнішні та внутрішні чинники. Тому для отримання стабільного доходу і прийнятного рівня прибутку необхідно управляти витратами системно. Системно-орієнтоване управління витратами розглядає об’єкт витрат як частку цілого і дає змогу глибше дослідити його та детально визначити причинно-наслідкові зв’язки між елементами об’єкта.

За мету поставлено дослідження витрат операційної діяльності та відображення їх в обліку досліджуваного підприємства вимогам чинного законодавства і потребам управління витратами та обґрунтування напрямків оптимізації обліку та рекомендації з проведення аудиту витрат.

Предметом дослідження є операційні витрати підприємства, а об’єктом дослідження - методики обліку та аудиту витрат операційної діяльності.

Для досягнення мети поставлено та вирішено наступні завдання:

-   визначено сутність витрат операційної діяльності як об’єкт обліку та аудиту;

-        вивчено нормативну регламентацію та проблемні аспекти побудови ефективної системи обліку і аудиту витрат операційної діяльності;

         проведено економіко - правовий аудит та аналіз господарської діяльності КП «Теплокомуненерго»;

         досліджено організаційні аспекти обліку та проведено аудит облікової політики КП «Теплокомуненерго»;

         вивчено первинний, аналітичний та синтетичний облік витрат операційної діяльності;

         проведено економічний аналіз витрат операційної діяльності ;

         надана загальна характеристика стану охорони праці та техніки безпеки КП «Теплокомуненерго»;

Інформаційною базою дослідження є: нормативні та законодавчі акти України, результати напрацювань вітчизняних та зарубіжних вчених у межах дослідження витрат, нормативно - правова база організації та методики обліку і аудиту витрат, фінансова звітність , бухгалтерські регістри та первинні документи КП «Теплокомуненерго», матеріали періодичних фахових видань .

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ОБЛІКУ І АУДИТУ ВИТРАТ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КП «ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО»

1.1 Витрати операційної діяльності як об’єкт обліку і аудиту

Важливим у процесі кругообороту капіталу є процес виробництва, який являє собою сукупність операцій з виготовлення продукції, виконання робіт та надання послуг . Він здійснюється в результаті взаємодії факторів виробництва: засобів праці,предметів праці та живої праці. Це зумовлює відповідні витрати підприємства на виробництво продукції : витрати сировини і матеріалів на виготовлення продукції амортизації засобів праці зайнятих у виробництві , заробітної плати , нарахованої працівникам , та інші витрати, пов’язані з організацією та управлінням процесом виробництва. Всі витрати, пов’язані з виробництво , у сукупності складають виробничу собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Отже процес виробництва - це процес реалізації витрат, результатом якого є продукція (роботи , послуги).

Бухгалтерський облік має на меті : здійснення обліку витрат матеріальних, трудових та фінансових ресурсів на виробництво продукції; визначення обсягів отриманої продукції (виконаних робіт, наданих послуг); розрахунок витрат на продукції, виробництво якої не завершено (незавершене виробництво); розрахунок вартості (собівартості) готової продукції та калькулювання собівартості одиниці продукції.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського облік 16 «Витрати» витратами визнаються або зменшення активів , або збільшення зобов’язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови , що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Для визначення фінансових результатів звітного періоду необхідно порівнювати доходи звітного періоду з витратами, які було здійснено для отримання цих доходів , що відповідає принципу бухгалтерського обліку - нарахування та відповідності доходів і витрат.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати та розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», даним документом визначено, що витрати визнаються , якщо:

- вони можуть бути достовірно оцінені;

-        операція призводить до зменшення активу або збільшення зобов’язань;

         не відбувається вилучення або розподіл власного капіталу власниками;

         відбувається одночасне визнання доходу , для отримання якого вони були здійснені.

Не визнаються витратами:

- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

-        попередні (авансова) оплата запасів, робіт , послуг;

         погашення одержаних позик;

         інші зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що не відповідають критеріям визнання;

         витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу.

До витрат , що пов’язані з операційною діяльністю це витрати:

- адміністративні витрати;

-        витрати на збут продукції;

         інші операційні витрати

Витрати виробництва - це виражені в грошовій формі поточні витрати матеріальних, трудових. Фінансових та інших ресурсів на виробництво продукції. Витрати здійснюються шляхом виплат грошових котів або зменшення не грошових активів; виникнення заборгованості за прийнятими до оплати й акцептованими рахунками, векселями виданими, зобов’язань за нарахованою оплатою праці; обміну (зустрічного продажу) іншого активу. Ці поточні витрати обліковуються та плануються як собівартість продукції.

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу(за винятком зменшення капіталу за рахунок вилучення або розподілення власниками).

Витрати в бухгалтерському розумінні відрізняються від витрат в економічному тлумаченні. Витрати - це загальноекономічна категорія, яка характеризує використання різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Під економічними витратами розуміють “затрати втрачених можливостей ”, тобто суму грошей, яку можна отримати при найбільш вигідному із усіх можливих альтернативних варіантів використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва продукції, дорівнюють його вартості за найкращого з усіх можливих варіантів використання. Поняття економічних витрат обумовлене обмеженістю ресурсів порівняно з кількістю варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору, витрати - це тільки конкретні витрати ресурсів.

Наявність різних точок зору щодо сутності витрат обумовлена різними підходами у поглядах на природу економічного буття взагалі, і виробничого процесу, зокрема. Можна виділити два основоположних підходи. Перший базується на розумінні господарського життя з позицій трудової теорії вартості, яка передбачає взаємодію у процесі виробництва трьох основних факторів (робочої сили, предметів праці та засобів праці) з відповідною інтерпретацією поняття вартості, її складових і структури. Дана орієнтація була переважаючою в розумінні сутності економічного життя у вітчизняній науці та практиці, відповідно відбувався процес формування поглядів на поняття витрат виробництва і в бухгалтерській сфері. Типовим тлумаченням витрат виробництва за даного підходу є наступне: витрати - це затрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції. Другий підхід базується на ресурсному розумінні природи господарства, передбачаючи обмеженість всіх видів ресурсів і альтернативність варіантів застосування, та по-своєму визначає сутність вартості та її складових елементів. Даний підхід передбачає, що місце та роль витрат розглядається та розкривається в прикладному аспекті як складовий елемент ціни, що формується під дією сукупності факторів у системі функціонування ринку на основі зміни попиту та пропозиції.

Для побудови облік витрат потрібна їх класифікація за змістом. З господарської точки зору всі затрати групуються за загальноекономічним змістом та планово - обліковими (технічними) ознаками. Кожна ознака характеризує затрати з певної сторони.

За загальноекономічним змістом склад затрат характеризується такими ознаками:

-    відношення до праці (трудові, нетрудові, матеріальні);

-        відношення до трьох простих моментів виробництва(самої праці,засобів праці, предметів праці);

         належність до трьох елементів вартості (трудові, матеріальні, грошові);

         економічна роль у виробництві (основні , накладні);

         відношення до обсягу виробництва (залежні і не залежні від нього);

Згідно економіко-правового та планово - облікового групування затрат здійснюється за такими ознаками:

-    за економічними елементами;

-        за способом включення елементів затрат в об’єкт обліку і об’єкт калькуляції (прямі, непрямі);

         за відношенням до собівартості продукції (затрати, що включаються в собівартість продукції);

         за місцем виникнення - центам затрат (господарство , підприємство, виробництво, комерційно-структурний підрозділ, дільниця, бригада);

         за видами продукції (вироби, роботи, послуги);

         за елементами собівартості (статті затрат);

         за сферою виникнення(до виробничі, виробничі, невиробничі, позавиробничі);

         за ступенем охоплення планом, нормуванням (планові, позапланові);

         за однорідністю складу (однорідні, неоднорідні - складні).

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Бухгалтерський облік витрат підприємства здійснюється у двох напрямках: за видами діяльності та за елементами.

Облік витрат за видами діяльності відображає, на що, на які цілі витрачені активи підприємства. Облік витрат за елементами показує, що конкретно, які ресурси витрачені.

Класифікація видів діяльності, яка використовується для обліку витрат, наведена на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Класифікація видів діяльності

Звичайна діяльність - будь-яка діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її або виникають внаслідок здійснення такої діяльності.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Основна діяльність - операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Надзвичайна діяльність - операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно.

Витрати, пов’язані зі здійсненням операційної діяльності (операційні витрати), включають: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Елемент витрат представляє собою сукупність економічно однорідних витрат.

За елементами операційні витрати поділяються на матеріальні, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.

На рис. 1.2 представлений взаємозв’язок розглянутих класифікацій витрат операційної діяльності.

Рис. 1.2. Структура операційних витрат і їх склад за елементами

Облік витрат за елементами передбачає групування витрат за ознакою їх однорідності, незалежно від того, на які конкретно цілі витрати здійснені.

Так, елемент «Матеріальні витрати» включає:

- сировину й основні матеріали;

купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

паливо і енергію;

будівельні матеріали;

запасні частини;

тару і тарні матеріали;

допоміжні та інші матеріали.

До елементу «Витрати на оплату праці» відносяться:

·   заробітна плата за окладами й тарифами;

·   премії та заохочення;

·   компенсаційні виплати;

·   оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

Елемент «Відрахування на соціальні заходи» охоплює такі витрати:

·   відрахування єдиного соціального внеску;

·   відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

·   відрахування на інші соціальні заходи.

Елемент «Амортизація» включає:

·   амортизацію основних засобів;

·   амортизацію нематеріальних активів;

·   амортизацію інших необоротних активів.

Елемент «Інші операційні витрати» включає:

·   витрати на відрядження;

·   послуги зв’язку;

·   матеріальну допомогу;

·   плату за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Узагальнення інформації за окремими статтями загальновиробничих, адміністративних і збутових витрат, а також інших витрат операційної діяльності відображаються на рахунках:

«Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати, 92 «Адміністративні витрати» , 93 «Витрати на збут », 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Для обліку виробничих витрат і визначення собівартості виготовленої продукції призначений активний рахунок 23 «Виробництво», основними завданнями якого є накопичення виробничих витрат і визначення фактичної собівартості продукції, робіт та послуг. За дебетом рахунка 23 «Виробництво» протягом місяця відносять прямі й непрямі витрати, пов’язані з виробництвом продукції , робіт та послуг, за кредитом відображаються суми фактичної собівартості надання послуг, виготовлення продукції, за кредитом відображаються суми фактичної собівартості завершеної виробництвом готової продукції. Прямі витрати це :

-    прямі матеріальні витрати (сировина та матеріали, купівельні напівфабрикати, комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту обліку витрат);

-        прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат);

         інші прямі витрати (усі інші витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат).

Загальновиробничі витрати , пов’язані з обслуговуванням основних і допоміжних цехів та управлінням ними, які відображаються в бухгалтерському обліку на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

З метою більш повного виявлення резервів економії витрат на обслуговування виробництва, їх планування, облік таких витрат необхідно вести за статтями витрат, номенклатура статей витрат наведено таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Номенклатура статей загальновиробничих витрат

В кінці місяця загальновиробничі витрати розподіляються за кожним цехом окремо. Загальновиробничі витрати поділяються на змінні та постійні. Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат встановлюється підприємством, що зазначається в Наказі про облікову політику.

До змінних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування та управління виробництвом, які змінюються прямо пропорційно змінні обсягу виробництва. Такі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості продукції, робіт та послуг у період їх виникнення і списуються на витрати виробництва Дебет рахунка 23 «Виробництво».

Постійні загальновиробничі витрати це витрати на обслуговування і управління виробництвом, які залишаються незмінними при змінні обсягу виробництва. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використання бази розподілу при нормальній потужності . Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійно та зазначається в Наказі про облікову політику підприємства.

Загальновиробничі витрати, які знаходяться у межах нормативів вважаються розподіленими та списуються в Дебет рахунка 23 «Виробництво». Інші витрати є нерозподіленими та відносяться у Дебет рахунка 90 «Собівартість реалізації».

Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції , робіт та послуг, поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати..

Адміністративні витрати це витрати пов’язані з обслуговуванням виробництва й управління ним у масштабі всього підприємства. До адміністративних витрат відносять:

-  загальні та корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати);

-        витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого адміністративного персоналу;

         витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення;

         винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна);

         витрати на зв’язок;

         амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення;

         витрати на врегулювання спорів у судових органах;

         плата за розрахунково - касове обслуговування та інші послуги банків, інші витрати адміністративного призначення.

Загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства , відображаються на рахунку 92 «Адміністративні витрати», за дебетом даного рахунку відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 «Фінансові результати». Аналітичний облік адміністративних витрат ведеться за статтями витрат в розрізі елементів витрат.

Витрати на збут включають наступні витрати , пов’язані з реалізацією продукції, товарів , робіт , послуг:

-    витрати матеріалів для пакування готової продукції на складах, витрати на ремонт тари;

-        витрати на оплату праці та комісійні винагороди продавцям, працівникам підрозділу, які забезпечують збут;

         витрати на рекламу та дослідження ринку;

         витрати на відрядження працівників , занятих збутом;

         витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції;

         витрати на транспортування , страхування готової продукції, транспортно-експедиційні та інші послуги;

         витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування.

Облік витрат , пов’язаних зі збутом продукції, робіт та послуг ведеться на рахунку 93 «Витрати на збут». За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом - списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

Для обліку інших витрат операційної діяльності використовують рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності», за дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом їх списання на рахунок 79 «Фінансові результати». Рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності» має такі субрахунки, що представлено таблице. 1.2

Таблиці 1.2

Субрахунки рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності»

Розкриття інформації про склад інших операційних витрат відображається у Примітках до річної звітності.

Для обліку витрат за елементами у плані рахунків бухгалтерського обліку передбачені рахунки класу 8 «Витрати за елементами». За дебетом цих рахунків протягом звітного періоду здійснюється відображення витрат по мірі їх виникнення, а за кредитом списання у кінці звітного періоду на дебет рахунка 79 «Фінансові результати», або на дебет рахунків класу 9 «Витрати діяльності», якщо облік витрат на підприємстві ведеться за схемою розгорнутого обліку. Рахунки класу 8 залишків на кінець звітного періоду не мають

Повна інформація про витрати розкривається у фінансовій звітності (Звіт про фінансові результати (Ф.№2)), та в Примітках до річної фінансової звітності (ф.№ 5). Згідно Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» із змінами внесеними наказами Мінфіну від 27.06.2013 № 627, від 08.02.2014 р № 46 надані визначення :

-    витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);

-        операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Розділом ІІ пунктом 8 визначено , що у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Згідно Податкового кодексу України ст. 138, Склад витрат та порядок їх визнання та 138.1 Витрати , що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування , складаються із витрати операційної діяльності :

-    витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт та послуг;

-        собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану , придатного для продажу;

         фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку;

         собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг а саме: прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів;

         склад інших прямих витрат , що включають всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об’єкт витрат;

         адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством;

         витрати на збут, які включають витрати , пов’язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

         суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв’язку з втратою, знищенням або зіпсуванням документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Статтею 140 ПКУ визначені особливості визнання витрат подвійного призначення:

-    витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, засобами індивідуального захисту, а також продуктами спеціального харчування;

-        витрати , пов’язані з науково - технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно - експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльності платника податку.

Процес аудиту витрат підприємства на виробництво вважається найбільш складним і трудомістким. Витрати містять у собі безліч різнопланових складових , перевірка яких потребує правильного й повного подання аудитором особливостей їхнього формування. У ході перевірки аудитори повинні враховувати вид діяльності, структуру витрат, специфіку виробничого процесу та організації облікової роботи, а також докорінно змінену нормативну базу обліку витрат операційної діяльності витрат підприємства.

Основними завданнями аудиту в операційних витрат виробництва є:

-    перевірка обґрунтованості включення у витрати окремих витрат;

-        перевірка обґрунтованості віднесення прямих витрат на окремі види продукції;

         перевірка формування витрат за різними напрямками;

         перевірка правильності розподілу загальновиробничих витрат;

У зв’язку з тим, що прямі витрати становлять основу вартості наданих послуг, їх розглядають в першу чергу. Матеріальні витрати та витрати на оплату праці виробничих працівників є основними представниками прямих витрат. З них і розпочинають аудиторську перевірку витрат на виробництво.

Аудиторській перевірці підлягає правильність віднесення загальновиробничих витрат до постійних і змінних, правильність їх списання до витрат виробництва.

1.2    Проблемні аспекти побудови ефективної системи обліку і аудиту витрат операційної діяльності

У процесі діяльності підприємства використовують різні за своїм характером та властивостями речовини та сили природи. В економічній літературі цей процес прийнято називати затратами. Таким чином , затрати - це загально - економічне поняття, що характеризує використання різних речовин і сил природи у процесі господарювання. Здійснюючи господарську діяльність підприємства несуть різні затрати. Але за своїм змістом термін «затрати» є багатогранним та багатоаспектним, що вимагає їх класифікації. Класифікація затрат потрібна для визначення вартості продукції, та відповідно , для ціноутворення, а також для визначення собівартості продукції, тобто локальних затрат.

Для забезпечення раціональної організації обліку витрат визначено за неохідне враховувати організаційну та виробничу структуру підприємства. Це зумовлено тим, що бухгалтерський облік витрат базується на взаємозв’язку між окремими підрозділами та видами діяльності підприємства. У свою чергу на організаційну структуру підприємства впливає широке коло різноманітних факторів: вид діяльності, характер виробництва продукції, структура управління та розміри підприємства, особливості технології та організації виробництва [7с.67;8 с 386] .

Розглядаючи складові організації обліку витрат, науковці акцентують увагу на предметі обліку витрат, об’єктах обліку, принципах організації та ведення обліку[ 9], розглядають організацію бухгалтерського обліку як сукупність відповідних процедур:

-    організація облікового процесу;

-        праця облікових працівників;

         забезпечення обліку та розвиток обліку [ 10 ].

Особливо важливим завданням, яке постало перед вітчизняною наукою й практикою, є формування у системі бухгалтерського обліку достовірної та оперативної інформації про витрати виробництва та собівартість продукції, яка б спрямовувала управлінський персонал на вибір найбільш ефективних шляхів розвитку підприємства.

Проблема визначення сутності системи бухгалтерського обліку розглядалася українськими вченими ще з середини 90-х років ХХ ст. Особливе значення мають дослідження системи бухгалтерського обліку , проведені проф. М.С. Пушкарем [11 ]. Вченим обґрунтовано, що система бухгалтерського обліку слугує інформаційною базою для прийняття управлінських рішень, складається з елементів, які взаємодіють між собою, залежать одне від одного і формують єдине ціле.

Такі висновки вченого базуються на тому, що за своїм змістом система передбачає:

-    порядок, зумовлений правильним розташуванням частин, стрункий ряд, зв’язане ціле;

-        сукупність принципів, що лежать в основі певного вчення;

         форма суспільного устрою;

         сукупність частин, пов’язаних спільною функцією;

         форма, спосіб побудови, організація чогось:

         сукупність господарських одиниць, установ, організаційно об’єднаних в єдине ціле [ 12,с.271 ]

Основною інформаційної та управлінської систем доц. С.В.Бойко називає підсистему обліку, яка відображає реальний стан системи, що підлягає управлінню, та формує необхідні для аналізу та планування показників в наступному періоді [ 17,с.7Пр].

Вивчення структури будь - якої системи, в тому числі і бухгалтерського обліку, передбачає визначення елементів, за допомогою яких суб’єкт чинить вплив на об’єкт. Під структурою системи Ю.І.Черняк розуміє сукупність внутрішніх стійких зв’язків між елементами системи, що визначає її основні властивості [16 ] Так елементами системи бухгалтерського обліку є його підсистеми: бухгалтерський , фінансовий , внутрішньогосподарський (управлінський) та податковий облік. Предметом даного дослідження є бухгалтерський фінансовий та внутрішньогосподарський (управлінський) облік витрат основної діяльності.

Представники Житомирської наукової бухгалтерської школи під системою бухгалтерського обліку розуміють: «сукупність прийомів і методів, за допомогою яких узагальнюється інформація про господарську діяльність підприємств… вирішуються чітко визначені задачі і забезпечується управління підприємством на основі реалізації його тактичних і стратегічних завдань» [18 с.146].

Управління витратами та обсягами виробництва, а отже, й продажем продукції можливе за умови надання системою бухгалтерського обліку інформації для складання бюджетів (планів, кошторисів) витрат. Організація бюджетування (планування) витрат відповідно до технології виробництва дозволяє приймати ефективні управлінські рішення.

Для того щоб вірно вирішити побудову бухгалтерського обліку затрат виробництва та випуску й калькулювання собівартості продукції, його слід будувати на кібернетичній основі як «вхід» - «процес» - «вихід». Кожен елемент кібернетичного характеру передбачає відповідні характеристики витрат: вартісні, натуральні, трудові, що забезпечується організацією аналітичного обліку витрат виробництва в розрізах, визначених обліковою політикою підприємства.

Вхід в процес        Облікові дані про придбані ресурси для виробництва.

Облік витрат, пов’язаних з придбанням виробничих запасів і формування їх первісної вартості (в розрізі кількості, ціни, якості, місць зберігання, матеріально відповідальних осіб).

Процес Облікові дані про використання та перетворення (трансформацію) виробничих ресурсів у новий продукт праці, незавершене виробництво в складі напівфабрикатів або готової продукції

Облік списання на виробництво різних ресурсів і формування елементів витрат; перетворення запущених (переданих) у процес виробництва ресурсів у новий продукт - напівфабрикати або готову продукцію, облік виготовленого нового продукту праці, облік використання трудових ресурсів для виробництва(у розрізі видів витрат, етапів технологічного процесу, матеріально відповідальних осіб, місць зберігання напівфабрикатів і готової продукції)

Вихід із системи            Облікові дані та бухгалтерська інформація про продаж або залишки на складі напівфабрикатів або готової продукції

Облік продажу напівфабрикатів або готової продукції(у розрізі кількості, ціни, покупців, матеріально відповідальних осіб).

Кожна із складових системи бухгалтерського обліку за кібернетичним підходом передбачає ведення фінансового та управлінського обліку витрат у розрізі відповідних показників.

Ведення бухгалтерського фінансового обліку передбачає:

-    документування придбаних виробничих запасів і транспортно - заготівельних витрат . пов’язаних з їх придбанням;

-        формування елементів витрат;

         визначення та формування функціональних напрямів елементів витрат за ознаками: основні та накладні;

         визначення та відображення прямих і непрямих накладних витрат у розрізі об’єктів калькулювання ;

         документування і облікове відображення адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат;

         розподіл непрямих загальновиробничих витрат між об’єктами обліку та визначення виробничої собівартості об’єктів калькулювання;

         обчислення собівартості реалізованої продукції;

         формування показників фінансової звітності в частині витрат виробництва та діяльності.

В економічній літературі до цього часу немає єдиної точки зору щодо правомірності та необхідності вживання двох термінів, вихідних понять фінансової системи: “затрати” та “витрати”. У бухгалтерському обліку ринкової економіки поширена диференційована інтерпретація цих понять, чим, як вважається, досягається достовірне формування фінансового результату.

Трактування термінів «затрати» та «витрати» у працях провідних науковців продемонстровано таблицею у таблиці 1.1 [3], [4], [5].

Таблиця 1.1

Визначення термінів «затрати» і «витрати» у працях провідних науковців

Проведений аналіз визначення термінів «затрати» і «витрати» показав, що неузгодженість даних трактувань є питанням, яке виникло ще в кінці минулого століття, але почали інтенсивно займатись даною проблемою лише в останні десять років. На сьогоднішній день, як видно із вищенаведеної таблиці, питанням трактування понять «затрат» і «витрат» присвячено достатньо уваги в періодичній літературі, дана проблема була розглянута в багатьох дисертаційних роботах. Проте, у деяких працях зустрічається ототожнення затрат і витрат, а у інших навпаки - категоричне їх розмежування. У тих науковців, котрі вважають, що даним поняттям притаманний різний економічний зміст, розуміння затрат зводиться переважно або до вихідних грошових потоків, або до використання ресурсів у процесі створення нової вартості; витрат - до зменшення активів і збільшення зобов’язань за період.

Вживання синонімом до терміну «витрати» поняття «затрати» є економічно не обґрунтованим, оскільки з точки зору бухгалтерського обліку дані категорії відрізняються значенням. Термін «затрати» стосується усілякого використання ресурсів, у тому числі щодо придбання активів, у той час як «витрати» - використання лише тих ресурсів, які при визначенні прибутку господарюючого суб’єкта за певний період часу ставляться у відповідність до доходів [6].

Отже, на основі проведеного огляду літературних джерел з даної тематики можна виділити основні три підходи до розуміння авторами понять “витрати” та “затрати”

Підхід перший до розуміння «витрат» та «затрат»:

- це синоніми;

-        це різні поняття;

         затрати - це натурально-речовий показник.

Підхід другий:

витрати - зменшення активів або збільшення зобов’язань,що призводить до зменшення власного капіталу

витрати - це вартісний показник

Підхід третій:

- затрати - вартісна оцінка використаних ресурсів, не зменшують власний капітал організації

Окрім достовірності визначення фінансового результату, обґрунтований облік витрат дозволяє керувати діяльністю підприємства, досягати зменшення витрат і збільшення накопичень шляхом надання даних про фактичні витрати. Надзвичайно важливою є правильна обробка та впровадження на підприємстві тих методів обліку витрат, які дозволяють контролювати рух продукції, збереженість та раціональне використання матеріальних цінностей і майна підприємства в цілому.

Проблеми термінології, організації і методики обліку витрат є предметом дискусії науковців. Більшість наукових публікацій і дисертацій присвячені саме темі витрат. Серед наукових праць є монографії проф. В.Ф. Палія , проф. П.С. Безруких, І.О. Ламикіна, проф. В.Б. Івашкевича , проф. І.І. Поклада За останні роки видано монографії М.Д. Врублевського, Л.В. Нападовської.

Багатоплановість проблем обліку витрат зумовила необхідність їх розгляду в дисертаційних дослідженнях, зокрема: А.М. Герасимовича, Н.М. Нечай, А.В. Озеран, О.В. Олійник, В.В. Сопко, В.І. Стоян .

1.3 Особливості операційної діяльності КП «Теплокомуненерго» та їх вплив на побудову обліку витрат

Комунальне підприємство “Теплокомуненерго” Олександрійської міської Ради було створене на підставі рішення виконавчого комітету Олександрійської міської Ради від 22.09.1994 року № 370. Статут підприємства затверджено рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської Ради № 62 від 12 лютого 2004 року та зареєстровано розпорядженням виконавчого комітету Олександрійської міської ради № П-54-Р від 30.03.2004 року.

Згідно статуту метою діяльності підприємства є: залучення матеріальних, фінансових та інших ресурсів членів громади для задоволення потреб населення та юридичних осіб в безперебійному і надійному теплопостачанні житла, комунально-побутових об'єктів та інших споживачів міста та прилеглих селищ, - шляхом здійснення виробничої, посередницької, маркетингової, торговельної та іншої діяльності і реалізації інтересів членів громади на основі одержаного прибутку, та задоволення соціальних та економічних інтересів трудового колективу підприємства; отримання прибутку (доходу) від здійснення господарської діяльності.

Комунальне підприємство “Теплокомуненерго” є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші види рахунків в установах банків та в управлінні Державного казначейства України, печатку з найменуванням підприємства, штампи, фірмовий бланк та інші атрибути юридичної особи.

Комунальне підприємство “Теплокомуненерго” несе відповідальність по своїх зобов'язаннях в межах закріпленого за ним майна згідно з діючим законодавством України. Майно підприємства є комунальною власністю і закріплено за ним на праві господарського відання. КП “Теплокомуненерго” володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать законодавству України та статуту підприємства.

Комунальне підприємство “Теплокомуненерго” здійснює господарську діяльність, що не заборонена законодавством України і відповідає меті та предмету діяльності, що передбачені у статуті підприємства.

Діяльність здійснюється за територіальним принципом і спрямована на: надання споживачам послуг централізованого теплопостачання (забезпечення опалення та підігріву води житлового фонду, комунального, побутових та інших об'єктів міста та прилеглих селищ); розвиток централізованого теплопостачання споживачів як найбільш економічного; технічне обслуговування, ремонт і налагоджування котелень та теплових мереж; видачу технічних умов на проектування, будівництво і реконструкцію теплових мереж та систем теплопостачання; надання послуг в сфері побутового обслуговування населенню, підприємствам та організаціям; хімічне очищення одягу, прання білизни, фарбування одягу, чищення та фарбування текстильних і хутрових виробів; проведення ремонтно-будівельних, монтажних, зварювальних та інших видів робіт по ремонту котельних, теплових пунктів і мереж, а також контроль за їх проведенням іншими організаціями; реалізація будівельних матеріалів та інших товарів народного споживання; надання транспортних послуг; здійснення інших видів комерційної та господарської діяльності, не заборонених законодавством України.

Звичайно зазначені види діяльності здійснюються відповідно до потреби, замовлення та за умови наявності відповідних ресурсів.

Комунальне підприємство “Теплокомуненерго” є суб'єктом природної монополії в сфері реалізації централізованого теплопостачання в м. Олександрія, селищах Перемога, Жовтневе та Пантаївка, і входить до “Переліку підприємств, що займають монопольне становище в Кіровоградській області”.

Діяльність з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії КП «Теплокомуненерго» здійснює відповідно до діючої ліцензії та Ліцензійних умов затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 30 грудня 2008 р. № 167/417.

Відповідно до вищезазначеного документу провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії можливе при виконанні таких умов: наявність у власності або користуванні ліцензіата теплогенеруючих установок; забезпечення обліку виробленої теплової енергії; ведення бухгалтерського обліку господарської діяльності з виробництва теплової енергії окремо від обліку інших видів діяльності; припинення практики перехресного субсидіювання за рахунок діяльності з виробництва теплової енергії.

Ліцензіат, тобто КП «Теплокомуненерго» має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Суб'єктам господарської діяльності у сфері теплопостачання забороняється зловживати монопольним становищем у будь-якій формі.

Суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють виробництво та постачання теплової енергії і займають монопольне (домінуюче) положення на ринку теплової енергії (до них належить КП «Теплокомуненерго»), не можуть припиняти свою діяльність або зменшувати обсяг виробництва та постачання теплової енергії з метою створення дефіциту теплової енергії, якщо необхідність такого обмеження не встановлена законодавством України.

Енергопостачальні підприємства, які мають на балансі котельні і теплові мережі та відпускають тепло та гарячу воду населенню на комунально-побутові потреби надають фонду державної статистики за місцем знаходження звіт про постачання тепло енергії, форма звіту річна, термін подання не пізніше 20 січня.

Відповідно Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» регулювання діяльності (надання ліцензій, встановлення тарифів) суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Розрахунки тарифів у сфері теплопостачання здійснюються відповідно до вимог Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою НКРЕ України від 17.02.2011 № 242.Розрахунок тарифу на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води наведені в додатку. Вихідні данні для розрахунку тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води наведені в додатку.

Комунальне підприємство “Теплокомуненерго” самостійно планує свою діяльність, визначає стратегію і основні напрямки розвитку згідно з галузевими науково-технічними прогнозами і пріоритетами. Плани погоджуються з міськвиконкомом, який в подальшому контролює їх виконання. Проте для підвищення організації діяльності є необхідність посилити внутрішньогосподарський контроль та розробити систему заходів по удосконаленню використання теплової енергії.

ТОВ «Інститут місцевого розвитку» розроблені методичні рекомендації щодо визначення переліку та складу статей витрат, порядок їх групування та розподілу витрат загальновиробничого призначення та визначення баз розподілу.

Для реєстрації і узагальнення витрат за видами ліцензованої діяльності в Робочому плані рахунків бухгалтерського обліку відкриваються субрахунки другого, третього, четвертого порядку.

Ліцензіат самостійно формує субрахунки аналітичного обліку в залежності від видів економічної діяльності та організаційної структури і потреб облікової інформації ліцензіата, так:

- субрахунок 230 «Виробництво за ліцензованими видами діяльності»;

-        2301 «Виробництво теплової енергії»;

         2302 «Транспортування теплової енергії»;

         2303 «Постачання теплової енергії».

Витрати згідно з принципом нарахування визнаються витратами звітного періоду їх виникнення одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені незалежно від факту оплати або іншого способу компенсації.

Витрати, які не можливо прямо пов’язати з доходом звітного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду , в якому вони були здійснені.

Обороти за субрахунками обліку витрат за ліцензованими та іншими видами діяльності, при їх закритті підлягають списанню на відповідні субрахунки рахунку 79 «Фінансові результати» в порядку закриття рахунків обліку витрат.

Визначення переліку та складу статей витрат, порядок групування та розподілу витрат загального призначення , визначення баз розподілу:

- методичні засади бухгалтерського обліку витрат за складом , видами діяльності, групування , розподілу базуються на вимогах П(С)БО, методах калькулювання собівартості продукції, робіт та послуг та організаційно - технологічній структурі виробничо - господарських процесів;

-        групування та облік витрат за видами діяльності ліцензіат здійснює за елементами та статтями витрат згідно П(С)БО 16 «Витрати»;

         перелік і склад статей витрат за кожним видом діяльності визначено в наказі про облікову політику.

Витрати, пов’язані з наданням послуг , групуються за статтями калькуляції, номенклатура яких включається до номенклатури статей формування тарифів:

- сировина та матеріали;

-        купівельні напівфабрикати та послуги сторонніх організацій;

         паливо та енергія на технологічні цілі;

         основна заробітна плата;

         додаткова заробітна плата;

         відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

         витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

         втрати від браку;

         інші прямі витрати;

         змінні загальновиробничі та постійні розподілені

         загальновиробничі витрати.

До прямих витрат на постачання теплової енергії включаються всі витрати , пов’язані зі збутом теплової енергії, що можуть бути безпосередньо віднесені до цього виду діяльності(витрати , пов’язані з виставленням рахунків, роботою з договорами купівлі -продажу теплової енергії, претензійною та інформаційною роботою зі споживачами теплової енергії).

У випадках, якщо у власності або користуванні підприємства з постачання теплової енергії знаходяться індивідуальні теплові пункти (ІТП) і будинкові засоби обліку теплової енергії, то витрати на їх утримання та обслуговування відносяться до витрат на постачання теплової енергії, якщо підприємство з постачання теплової енергії не є при цьому ліцензіатом з транспортування теплової енергії то витрати відносяться до витрат на транспортування теплової енергії.

До складу прямих витрат на постачання теплової енергії не включаються витрати, пов’язані зі здійснення ліцензіатом діяльності зі збуту послуг централізованого опалення та постачання гарячої води.

До витрат на оплату праці у складі прямих,, загальновиробничих, адміністративних витрат та витрат на збут, включаються витрати на основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, витрати на оплату праці (винагорода) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками) , за виконання робіт згідно з договорами цивільно - правового характеру, включаючи договір підряду (за винятком фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності); винагород фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно - правовими договорами.

Для визначення прямих витрат на оплату праці та інших витрат,, пов’язаних з персоналом безпосередньо залученим до технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, ліцензіат класифікує такий персонал за видами ліцензованої діяльності в розрізі виробничих структурних підрозділів(котельні, тепловий пункт, дільниця (експлуатаційна, виробнича) та інші(виробництва, цехи, відділення, дільниці, бригади, бюро, лабораторія).

Керівництво підприємством здійснює директор, який наймається на роботу міським головою шляхом підписання контракту терміном на три роки. Чинна організаційна структура підприємства і розподіл функціональних обов'язків на цей час повною мірою відповідає його цілям і характеру поточної роботи.

Штатний розклад і посадові обов'язки «Теплокомуненерго» визначаються державними нормативами, відображені в посадових інструкціях та затверджуються директором підприємства. Посадові інструкції розроблені на всі посади та професії, але потребують перегляду інструкції працівників бухгалтерії в зв’язку зі змінами нормативних актів по бухгалтерському та податковому обліку, виробничо-технічного та юридичного відділу в зв’язку з реорганізацією відділів та настанням термінів перегляду інструкцій.

Підприємство коригує чисельність персоналу в бік збільшення чи зменшення залежно від фактичних потреб в межах нормативних показників. У зв'язку з відсутністю коштів на оплату природного газу для надання послуг гарячого водопостачання в літній період, по закінченню опалювального сезону котельні зупиняються, частина обслуговуючого персоналу вимушено переводиться на охорону об'єктів та виконання ремонтних робіт, частина персоналу приймається на роботу на опалювальний сезон.

Комунальне підприємство “Теплокомуненерго” має 10 виробничих дільниць та інші служби без права юридичної особи. Адміністративні та фінансові підрозділи безпосередньо підпорядковуються директору, технічні відділи та виробничі дільниці - головному інженеру, адміністративно-господарські служби - заступнику директора з загальногосподарських питань.

Чисельність персоналу підприємства встановлена згідно з розрахунком, виконаним науково-дослідним інститутом економіки житлово-комунального господарства та підготовки кадрів “Комунекономіка” Держкомітету України по житлово-комунальному господарству (рис.1.2).

Рис. 1.1 Структура персоналу за місцем виникнення витрат на КП «Теплокомуненерго» за даними 2013 року.

Середньорічна чисельність працюючих за даними 2013 року становить 315 осіб. Більша половина становить виробничий персонал (79,9 %). Найменше працівників зайнято у службі збуту, лише 3,4 % (11 осіб). Якісний склад працівників та вікові категорії розглянуто у таблиці 1.2.

Отже, станом на 1 січня 2014 року загальна чисельність працюючих на підприємстві становила 315 осіб (в тому числі 94 жінки). За рівнем кваліфікації персонал підприємства розподіляється наступним чином: 5 осіб (1,5 %) - керівники, 37 осіб (11,2 %) - спеціалісти та службовці, 287 осіб (87,2 %) - робітники.

Після закінчення опалювального сезону станом на 1 травня 2014 року загальна чисельність працюючих зменшилася до 301 особи (у зв’язку з вивільненням працівників, які приймались на роботу на опалювальний сезон).

Таблиця 1.3.

Середній вік та стаж роботи персоналу підприємства станом на 1 січня 2014 року

Середній вік персоналу підприємства складає 48 років, а частка осіб пенсійного та передпенсійного віку сягає 60 осіб, або 18,2 % до загальної чисельності працюючих.

Кадрова політика підприємства направлена на залучення та утримання висококваліфікованих працівників. Це означає необхідність підвищення рівня заробітної плати до ринкового, поступове приведення штату підприємства у відповідність до “Типових норм чисельності працюючих на підприємствах комунальної теплоенергетики” (ГКН 02.07.04) та підвищення продуктивності праці для надання якісних послуг за доступними цінами.

Кошти на навчання та підвищення кваліфікації кадрів бюджетом підприємства не передбачені. На підприємстві проводиться навчання працівників з питань охорони праці і безпечної експлуатації обладнання.

На підприємстві розроблена система преміювання працівників усіх структурних підрозділів. Діюча система преміювання створює необхідні умови для стимулювання працівників підприємства.

Атестація робітників проводиться кожен рік перед початком опалювального періоду згідно затверджених графіків. Атестація керівників та технічних спеціалістів проводиться один раз на три роки (згідно вимог нормативних актів з охорони праці). Атестація робочих місць на наявність шкідливих умов праці проводилась в 2012-2013 рр.

Олександрійська міська Рада та її виконавчий комітет здійснює контроль за економічними і технічними показниками роботи підприємства теплопостачання та ефективністю використання майна і прибутків підприємства. Контроль здійснюється через надання звітності та надання інформації на запити депутатів міської ради.

До організаційно-економічних та галузевих особливостей, які впливають на прийняття рішень керівником комунального підприємства «Теплокомуненерго», є передусім постійне недофінансування підприємства. Воно виникає через масштабну неспроможність населення оплатити отримані ними послуги з теплопостачання, а також коли органи місцевого самоуправління встановлюють занижені тарифи на теплопостачання в «обмін на дотації, які підприємство не отримує роками, або отримує не в повному обсязі.

1.4 Аналіз основних показників діяльності та оцінка фінансового стану підприємства

Загальна оцінка фінансового стану підприємства проводиться за допомогою читання балансу.

Для загальної оцінки фінансового стану доцільно використовувати показники горизонтального (динамічного), вертикального (структура) і трендевого аналізу.

Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємств слугують показники надходження і витрачання грошових коштів: виписки з рахунків установ банків, які обслуговують підприємство% картотека рахунків , які підлягають оплаті, платіжні календарі, складені фінансовим відділом підприємства: планові дані руху грошових коштів; звітно - статистичні дані бухгалтерського обліку

Рух коштів у результаті фінансової діяльності виражає стан кредитних відносин та цільового використання прибутку. Відстеживши рух коштів , можна визначити пріоритетні напрямки позитивних змін і чинники стратегічного та тактичного плану. Головним у цьому є не миттєва вигода , а стабільність позитивних змін.

Активи підприємства - це засоби господарюючого суб’єкта, які потрібні для його функціонування у різних формах діяльності з метою одержання прибутку. Відповідно до принципів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності за міжнародними стандартами активи підприємства класифікуються за різними ознаками.

Завдання аналізу активів:

- оцінка стану , структури та динаміки зміни активів підприємства;

-        оцінка впливу зміни активів на зміну фінансового стану підприємства;

         виявлення причин, позитивних і негативних тенденцій зміни активів підприємства;

         зміну аналіз і оцінка ефективності функціонування активів підприємства.

Використовуючи дані про стан і зміну обсягу та структури активів підприємства табл.. 1.3) можна зробити основні висновки про фінансовий стан, використовуючи для цього форми звітності Баланс за 2012 ,2013 роки (форма 1)

Таблиця 1.3

Характеристика зміни обсягу структури та динаміки активів за 2012 рік

Згідно даної таблиці можна зробити висновок, що валюта балансу на кінець року зменшилась на 7803 тис. грн., всі показники, що відображені в таблиці 1.3 зменшились, але поряд з цим виросла дебіторська заборгованість за послуги - 9370 тис.грн., розрахунки з бюджетом також збільшились на 1387 тис.грн., що негативно впливає на фінансовий стан підприємства.

Зміна частки необоротних і оборотних активів. Негативним являється те,що не є зміцненням фінансового стану зменшення частки оборотних активів , що збільшує ризик компенсації авансового капіталу та зменшує його віддачу внаслідок зменшення оборотності оборотних активів.

Таблиця 1.4

Характеристика зміни обсягу структури та динаміки активів за 2013 рік

Згідно показників звіту про фінансовий стан за 2013 рік , можна зробити висновок, що валюта балансу на кінець звітного періоду збільшилась в результаті збільшення статті інших необоротних активів на 17801 тис.грн., та грошових коштів на рахунках в банку в розмірі 2766 тис.грн., особливо позитивним є абсолютний приріст(+2730 тис.грн.), збільшення частки (+2,3%) грошових коштів і їхніх еквівалентів. Зменшення дебіторської заборгованості (-2730тис.грн.) покращує якісні характеристики фінансового стану .

Для аналізу динаміки чисельності працівників та впливу на неї виробничих факторів зробимо певні розрахунки (табл. 1.5. і табл. 1.6.).

Таблиця 1.5

Показники питомої чисельності персоналу підприємства КП “Теплокомуненерго” в середньому за даними 2012 року

Як свідчать наведені статистичні дані, у 2012 році порівняно з попереднім роком чисельність персоналу підприємства в розрахунках на 1 км теплових мереж, на 1000 Гкал виробленої теплової енергії і на 1000 побутових споживачів, залишилась практично незмінною. Серйозною проблемою для підприємства є плинність кадрів (за даними 2013 року - 31,8 %, або 87 осіб), головною причиною якої є сезонність виробництва.

Таблиця 1.6

Аналіз продуктивності праці та середньої заробітної плати КП «Теплокомуненерго»

З таблиці видно, що не зважаючи на зменшення чисельності працівників у 2013 році виробництво продукції збільшилось. І це не тільки завдяки підвищенню собівартості, але й за рахунок підвищення продуктивності праці на 28,9 %. При цьому також на 18,5 % зріс розмір середньої заробітної плати. Зростання заробітної плати обумовлено підвищенням тарифів за рахунок підвищення державою мінімальної заробітної плати. Тобто на КП «Теплокомуненерго» приріст продуктивності праці на 10,4 % вищий за приріст заробітної плати, що є позитивним і свідчить про високу організованість виробничого процесу.

В ринкових умовах діяльності КП «Теплокомуненерго» зростає роль і значення аналізу фінансових результатів і фінансового стану і змінюється методика його проведення.

Фінансові результати відображаються показниками одержаного прибутку та рівня рентабельності підприємства. Чим більше величина прибутку і вище рівень рентабельності, тим ефективніше функціонує підприємство, тим стійкіший його фінансовий стан.

Чистий прибуток є одним із важливіших показників, що характеризує кінцеві результати господарської діяльності підприємства. Кількісно він являє собою різницю між валовим прибутком і сумою внесених в бюджет податків з прибутку, економічних санкцій та інших зобов’язань платежів і підприємства за рахунок прибутку.

Головними завданнями аналізу фінансових результатів підприємства є:

систематичний контроль за виконанням планів одержання прибутку; виявлення факторів формування показників прибутку та розрахунки їхнього впливу; вивчення напрямків і тенденцій розподілу прибутку;

виявлення резервів збільшення прибутку; розробка заходів для використання виявлених резервів.

Для проведення фінансового аналізу використаємо дані (форм 2,за 2012,2013 роки) що відображено таблицею 1.7

Таблиця 1.7

Показники формування фінансових результатів КП «Теплокомуненерго»

Протягом досліджуваного періоду витрати операційної діяльності не відшкодовувались нарахованими чистими доходами від реалізованих послуг. В результаті, збитки підприємства від операційної діяльності склали 15,6 млн. грн. в 2013 році та прибутку 8,7 млн. грн. в 2012 році.

Це означає, що тарифи, не зважаючи на їх підвищення в кінці, були недостатніми для відшкодування фактичної вартості послуг підприємства.

За відомчим підходом збитковість КП «Теплокомуненерго» частково пояснюється недосконалістю тарифної політики, яка не враховує особливість господарювання теплопостачального підприємства в умовах обліку споживання теплової енергії.

При дії одноставкового тарифу за 1 Гкал для населення, будинки якого обладнані тепловими лічильниками (приблизно 58 % загальної опалювальної площі), не можливо відшкодувати „умовно постійну” частину витрат на виробництво, навіть за умови повного виконання виробничої програми.

Отже, одноставковий тариф розраховано з використанням середньої питомої норми споживання теплової енергії по місту (0,198 Гкал/кв.м), а лічильники встановлені в 5-ти і більше поверхових будинках, питома норма споживання яких становить 0,144 Гкал/кв.м.

Тобто, максимально можливе відшкодування “умовно постійних” витрат мешканцями багатоповерхових будинків, обладнаних приладами обліку, за одноставковим тарифом складає лише 85,7 %.

Фактично за 2013 рік підприємство не виставило рахунків населенню, будинки яких обладнані приладами обліку, на 957 тис. грн. порівняно з виробничою програмою, на яку затверджений тариф.

Аналіз діяльності було виконано з використанням показників аналітичних даних підприємства наведених у фінансовій і статистичній звітності, в тому числі форма 1 “Баланс”, форма 2 “Звіт про фінансові результати”.

Висновки такого аналізу дозволять в цілому оцінити фінансовий стан підприємства та визначити можливі шляхи його покращення (табл. 1.8).

витрата операційний облік аудит

Таблиця 1.8

Основні показники платоспроможності КП «Теплокомуненерго»

Найважливішим показником платоспроможності (ліквідності) є коефіцієнт покриття, що характеризує рівень покриття активами підприємством своїх зобов’язань. Коефіцієнт покриття визначається відношенням усіх поточних активів підприємства до його поточних зобов'язань. Нормативне значення коефіцієнта - більше 1. Якщо значення відповідає нормативному, підприємство може своєчасно погасити свої зобов’язання, а якщо коефіцієнт менше 1, підприємство має неліквідний баланс.

Крім коефіцієнта покриття для оцінки рівня ліквідності розраховують коефіцієнти швидкої і абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується діленням найбільш ліквідних активів та активів, які швидко реалізуються (грошових коштів і дебіторської заборгованості), на поточні зобов'язання. Середнє значення коефіцієнта 0,5...0,6 %.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризується рівнем покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строку погашення зобов’язань. Визначається коефіцієнт абсолютної ліквідності як відношення суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми короткострокових (поточних) зобов’язань. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності більше 0,2 % достатнє, щоб підприємство своєчасно розрахувалось за своїми боргами з кредиторами.

Зменшення цього коефіцієнта відображає зовнішню причину неплатоспроможності підприємства. Якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності менше 0,2 %, а коефіцієнта покриття менше 0,5%, підприємство вважається банкрутом і може підлягати ліквідації з продажем майна.

Коефіцієнт автономії - показник, який характеризує частку власних активів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Коефіцієнт автономії розраховується діленням суми власного капіталу на вартість майна підприємства. Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії більше 0,5 %.

Таке значення цього показника дає змогу припустити, що всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті власними активами. Збільшення коефіцієнта автономії свідчить про більшу фінансову незалежність, підвищення гарантії погашення підприємством своїх зобов’язань.

Отже, чим більший коефіцієнт автономії, то кращий фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт фінансової стабільності - показник, який характеризується відношенням власних і позикових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позикових коштів залучило підприємство в розрахунку на 1 грн., вкладених в активи власних коштів. Нормальним (нормативним) вважається коефіцієнт більше 1. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел.

Коефіцієнт фінансового лівериджу характеризується відношенням довгострокових зобов’язань і джерел власних коштів підприємства, тобто показує, скільки довгострокових зобов’язань припадає на одиницю джерел власних коштів. Нормальним (нормативним) вважається менше 1. У цьому разі фінансовий стан підприємства відносно нормальний.

Для кращої наочності динаміки фінансових коефіцієнтів побудуємо діаграму (рис. 1.3.).

Рис. 1.3. Динаміка фінансових коефіцієнтів по КП «Теплокомуненерго»

Коефіцієнт покриття на підприємстві «Теплокомуненерго» складає 1,33 % у 2013 році. Так як показник вище одиниці, то це означає що підприємство може своєчасно погасити свої зобов’язання.

Коефіцієнт швидкої ліквідності на досліджуваному підприємстві складає 1,02 % у 2013 році, що вдвічі вище нормативного значення. І хоча коефіцієнт покриття має незначне зниження порівняно з 2012 роком, все ж можна вважати підприємство платоспроможним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на підприємстві «Теплокомуненерго» складає 0,07 % у 2013 році, що менше середнього значення на 0,13 %.

Коефіцієнт автономії на підприємстві «Теплокомуненерго» у 2013 році складає 0,56 %, що на 0,01 % більше ніж у 2012 році, а також знаходиться в межах нормативного значення. Коефіцієнт фінансової стабільності більше одиниці (1,37 %), а це означає що підприємство відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел. Коефіцієнт лівереджу також знаходиться в межах норми.

Хоча в цілому фінансовий стан підприємства добрий, але все ж таки негативним є збитковість підприємства.

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стабільності. У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблено систему показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства. Ці показники поділяють на два класи.

До першого класу відносять показники зі встановленими нормативними значеннями (усі перелічені показники ліквідності та платоспроможності); до другого класу - показники, без установлених нормативних значень (показники рентабельності, ефективності управління, ділової активності).

Проведений аналіз являє собою комплексну оцінку фінансового стану підприємства, шляхом аналізу структури активу і пасиву балансу, аналізу показників ліквідності, рентабельності, платоспроможності.

Для прогнозування банкрутства на КП «Теплокомуненерго» використаємо модель Альтмана, яка має такий вигляд:

Де Z - інтегральний показник рівня загрози банкрутства

К1 = власний оборотний капітал/сума активів

К2 = нерозподілений прибуток/сума активів

К3 = прибуток до сплати відсотків/сума активів

К4 = ринкова вартість власного капіталу/позиковий капітал

К5= обсяг продажів/сума активів

Імовірність банкрутства визначається виходячи із значення показника Z: 1,8 і нижче - дуже висока; 1,81 - 2,70 - висока; 2,71 - 2,99 - можлива; 3,00 і вище - дуже низька.

Підставивши конкретні показники звітності КП «Теплокомуненерго», спрогнозуємо імовірність його банкрутства.

Проаналізуємо імовірність банкрутства підприємства на 01.01.2012:

К1 = власний оборотний капітал/сума активів =27332/44638=0,61

К2 = нерозподілений прибуток/сума активів =5924/44638=0,13

К3 = дохід від основної діяльності/сума активів =88/44638=0,002

К4 = ринкова вартість власного капіталу/сума активів =

/44638=0,55

К5= обсяг продажів/сума активів=28034/44638=0,63початок періоду =

,2*0,61+1,4*0,13+3,3*0,002+0,6*0,55+1,0*0,63 = 1,8806

Проаналізуємо імовірність банкрутства підприємства на 31.12.2013:

К1 = власний оборотний капітал/сума активів = 16178/32316=0,5

К2 = нерозподілений прибуток/сума активів =-758/32316=-0,02

К3 = прибуток до сплати відсотків/сума активів =-5176/32316=-0,16

К4 = ринкова вартість власного капіталу/позиковий капітал =

/32316=0,56

К5= обсяг продажів/сума активів=30192/32316=0,93кінець періоду = 1,2*0,5+1,4*-0,02+3,3*-0,16+0,6*0,56+1,0*0,93 = 1,31

В результаті розрахунків було отримане значення Z=1,8806 для початку аналізованого періоду, що свідчить про високу ймовірність банкрутства досліджуваного підприємства та значення Z=1,31 для кінця аналізованого періоду, що свідчить про дуже високу ймовірність банкрутства комунального підприємства «Теплокомуненерго».

Фінансова стабілізація КП «Теплокомуненерго» в умовах кризової ситуації послідовно здійснюється за такими основними етапами:

усунення неплатоспроможності;

відновлення фінансової стійкості;

забезпечення фінансової рівноваги в тривалому періоді.

Хоча неплатоспроможність підприємства може бути усунута протягом короткого періоду за рахунок здійснення ряду аварійних фінансових операцій, причини, що генерують неплатоспроможність, можуть залишатися незмінними, якщо не буде відновлена до безпечного рівня фінансова стійкість підприємства. Це дозволить усунути загрозу банкрутства не тільки в короткому, але й у відносно більш тривалому проміжку часу.

Отже, деякі показники, що характеризують платоспроможність «Теплокомуненерго», знаходяться на рівні нижче норми, що порозумівається, в основному, наявністю в підприємства значної суми кредиторської заборгованості. Це говорить про те, що на підприємстві не досить добре організоване керування кредиторською заборгованістю, що її погашення відбувається занадто повільними темпами. Для рішення сформованої ситуації, підприємству необхідно чітко структурувати усі борги по термінах виплати і намагатися виплачувати їх у порядку черговості.

РОЗДІЛ 2. Організація і методика обліку витрат операційної діяльності КП «Теплокомуненерго»

.1 Організація обліку в установі

Однією з найважливіших ділянок обліку на підприємстві є облік витрат на виробництво та формування готової продукції. Під час обґрунтування елементів облікової політики є необхідним прийняття зважених рішень щодо об’єктів і методів обліку виробництва, взаємозв’язку обліку та процедури калькулювання, формування фінансової та управлінської інформації. Побудова обліку витрат виробництва зумовлена організаційно - економічними особливостями господарювання, вимогами стандартів та інформаційними запитами управління.

Облікова політика є основою ведення бухгалтерського обліку підприємств і організацій, оскільки саме наказ про облікову політику має скеровувати обліковий процес до досягнення основних стратегічних завдань, що їх ставить перед собою будь -яка економічна одиниця незалежно від форми її власності.

Облікова система - це своєрідний механізм підготовки та відображення інформації про фінансово - майновий стан підприємства. Завдяки цій інформації внутрішні та зовнішні її користувачі мають уявлення про реальний стан справ підприємств.

Згідно із законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.199 р. № 999-ХІУ, положень бухгалтерського обліку, затверджених наказом міністерства фінансів України, в цілях забезпечення єдиної облікової політики і наданні достовірної фінансової звітності на комунальному підприємстві та згідно Податкового кодексу від 02.12.2010 р.№ 2755-УІ , КП «Теплокомуненерго» діє наказ №1 «Про облікову політику підприємства і організації бухгалтерського обліку» від 12.01.2014 року.

Згідно Наказу про облікову політику на підприємстві встановлено принципи , методи облікової політики з урахуванням вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та Податкового кодексу України.

В першому розділі наказу визначена організація бухгалтерського обліку про :

застосовування на підприємстві журнально-ордерну систему обліку;

щомісячне складання журналів - ордерів , роздруківки з комп’ютерної програми підписувати виконавцем і бухгалтером, що відповідають за складання облікового документа;

фахівцям відділу збуту, постачання, виробничо-технічного персоналу неухильно виконувати вимоги працівників бухгалтерії;

даним наказом затверджена постійно діюча інвентаризаційна комісія.

Другим розділом Наказу про облікову політику визначено,що:

-        зміни облікової політики проводити при зміні вимог Міністерства фінансів України та зміни статутних вимог підприємства;

-        установлені методи нарахування амортизації інших необоротних матеріальних активів - прямолінійний метод;

         МШП та бібліотечних фондів - у розмірі 50% їх вартості в першому місяці використання об’єкта і 50% при списанні;

         встановлений метод ФІФО відпуску матеріалів у виробництво та їх реалізації;

         застосовувати прямолінійний метод нарахування амортизації нематеріальних активів та основних засобів;

         контроль за нормами списання та використання матеріальних цінностей призначена постійно діюча комісія;

         суму резерву сумнівних боргів установлювати на підставі класифікації дебіторської заборгованості за послуги теплопостачання за термінами її непогашення.

Гармонізація бухгалтерського та податкового обліку, у зв’язку з набуттям чинності Податкового кодексу України розкрито третім розділом, а саме:

-        первісну вартість основних засобів збільшувати на суму витрат , пов’язаних з поліпшенням та ремонтом об’єкта , визначену у порядку , встановленому податковим законодавством;

-        нарахування амортизації здійснювати з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством;

         витрати повної собівартості теплової енергії формувати окремо по видам діяльності : виробництво, транспортування, постачання та інші послуги при цьому групування витрат здійснювати за статтями відповідно до П(С)БО 16 «Витрати»;( витрати виробничої собівартості, адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати операційної діяльності, фінансові витрати);

         статті витрат за видами діяльності розподіляти по елементам операційних витрат(матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати);

         змінні загальновиробничі витрати та постійні розподіляти між видами діяльності пропорційно прямим витратам;

         адміністративні витрати розподіляти між видами діяльності пропорційно виробничій собівартості;

         до складу витрат на збут включати витрати безпосередньо пов’язані зі збутом теплової енергії споживачам.

Розроблено робочий план рахунків відповідно до діяльності підприємства, приймаючи за основу План рахунків, затверджений Наказом міністерства фінансів України від 30.11.99р. № 291 із змінами та доповненнями, забезпечує бухгалтерський облік на підприємстві бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером. Своєчасно складено графік документообороту по КП «Теплокомуненерго».

Організаційна структура бухгалтерського відділу представлена рис. 2.1

Рис.2.1 Організаційна структура бухгалтерського відділу Олександрійського КП «Теплокомуненерго»

Головний бухгалтер належить до професійної групи «Керівники», призначення на посаду головного бухгалтера та звільнення з неї здійснюється наказом керівника підприємства з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та чинного законодавства про працю; головний бухгалтер безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства; головний бухгалтер здійснює керівництво працівниками бухгалтерії підприємства.

В своїй роботі головний бухгалтер керується законами України, Указами Президента України , постановами та розпорядженнями методологічної ради бухгалтерського обліку, рішеннями Кабінету Міністрів України, постановами та рішеннями Державної податкової адміністрації України з питань правових засад регулювання господарської діяльності підприємства , а також галузевими методичними та законодавчими документами; постановами та рішеннями центральних органів виконавчої влади щодо кошторисів плати за надані послуги.

Головний бухгалтер забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996, з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних.

Головний бухгалтер організує роботу бухгалтерської служби, веде контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, вимагає від підрозділів , служб та працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах і звітності протягом встановленого терміну.

Головний бухгалтер здійснює облік по банківським операціям, веде облік розрахунків з постачальниками та покупцями, здійснює контроль за своєчасністю звітності підзвітних осіб, складає та подає звіти до Пенсійного фонду .

За відсутності головного бухгалтера його обов’язки виконує заступник головного бухгалтера, який набуває відповідних прав і несе відповідальність за належне виконання покладених на нього обов’язків. Згідно посадової інструкції заступник головного бухгалтера здійснює облік витрат виробництва

та формування собівартості продукції , протягом звітного періоду формує журнали - ордери на основі яких заносить обороти та залишки до Головної книги, формує форми фінансової звітності (форму №1 «Баланс(Звіт про фінансовий стан)», форма №2 «Звіт про фінансової результати(Звіт про сукупний дохід)»).

Згідно організаційної структури роботи бухгалтерської служби кожен працівник бухгалтерії має Посадову інструкції, в яких визначені функції, службові обов’язки, права , відповідальність та взаємовідносини

В складі бухгалтерської служби три бухгалтера ІІ категорії , які призначаються на посаду наказом керівника підприємства за поданням головного бухгалтера , на данні посади призначаються особи , що мають вищу або середньо спеціальну освіту та стаж роботи не менше 3-х років.

Бухгалтер ІІ категорії з обліку матеріальних цінностей, згідно посадової інструкції здійснює:

-        веде облік товарно - матеріальних цінностей;

-        складає відомість №5 «Про рух товарно - матеріальних цінностей»;

         веде синтетичний облік по рахунку 20, класу 2 «Запаси»;

         здійснює контроль за дотриманням встановлених норм запасів, за їх збереженням у місцях зберігання на всіх етапах руху;

         бере участь у проведені інвентаризації матеріальних цінностей підприємства;

         здійснює правильне нарахування амортизації основних засобів та малоцінних швидкозношуваних предметів;

         контролює рух та використання основних засобів як за матеріально - відповідальними особами так і використання за відповідними дільницями КП «Теплокомуненерго»;

         контролює виконання кошторисів витрат капітальних та поточних ремонтів основних засобів.

Бухгалтер обліку нарахувань та обов’язкових утримань із заробітної плати покладено на бухгалтера І категорії, який:

-        своєчасно нараховує заробітну плату , згідно поданих документів (табель обліку робочого часу);

-        складає розрахунково - платіжну відомість ;

         складає кореспонденцію рахунків, щодо обліку витрат;

         проводить утримання обов’язкових платежів .

Як і всі підприємства з найманою працею КП «Теплокомуненерго» є податковим агентом щодо сплати податку на доходи фізичних осіб. Даний податок утримується із заробітної плати працівників підприємства і за правильність його утримання відповідає бухгалтер з оплати праці.

Ставка податку складає 15 % від суми заробітної плати, зменшеної на суму єдиного соціального внеску та суму соціальної податкової пільги. Сплачується нарахований податок в день перерахунку заробітної плати на картки працівників, а звітність за формою 1-ДФ подається до податкової інспекції щоквартально (протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу

Відповідно до чинного законодавства КП «Теплокомуненерго» сплачує наступні податки і збори: податок на прибуток; податок на додану вартість;податок на доходи фізичних осіб;податок на землю;екологічний податок;збір за спеціальне використання води;єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Облік податків та зборів ведеться на пасивному рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами», який має такі субрахунки: 641 «Розрахунки за податками», 643 «Податкові зобов’язання» та 644 «Податковий кредит». На кожен податок на КП «Теплокомуненерго» відкривають субрахунок другого порядку, наприклад 641/1 «Податок на прибуток», 641/2 «ПДВ» та ін.

З набуттям чинності норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ порядок оподаткування суб’єктів господарювання податком на прибуток підприємств здійснюється відповідно до розділу ІІІ Податкового кодексу.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток для комунального підприємства «Теплокомуненерго» є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду. При обчисленні об’єкта оподаткування враховується дохід від операційної діяльності в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань та інші доходи.

При обчисленні об’єкта оподаткування враховуються витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами Податкового кодексу та включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, а також інші витрати.

Ставка податку на прибуток для КП «Теплокомуненерго», як і для інших підприємств у 2014 році складає 19 %.

Щоквартально бухгалтерія КП «Теплокомуненерго» звітує до Олександрійської ОДПІ і подає Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства разом із відповідними додатками. Але, як свідчить практика, підприємство є збитковим, і за ІІІ квартал 2013 року було задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування (- 10`011`919 грн.).

Податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу. Так як загальна сума операцій з надання послуг КП «Теплокомуненерго» за рік перевищує 300 тис. грн., дане підприємство є платником ПДВ. Податковим періодом для КП «Теплокомуненерго» є календарний місяць. До 20-го числа місяця наступного за звітним (кожного місяця) бухгалтерія підприємства подає до податкової інспекції Податкову декларацію з податку на додану вартість із відповідними додатками.

Дана декларація складається на основі даних бухгалтерського обліку, які в свою чергу, фіксуються на основі податкових накладних. Податкова накладна є первинним розрахунковим документом для платників податку на додану вартість.

Згідно пункту 10 статті 187 Податкового кодексу України КП «Теплокомуненерго», як постачальник теплової енергії використовує касовий метод нарахування податку на додану вартість.

Даний метод передбачає, що датою виникнення податкових зобов’язань є дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку, а датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунку в оплату придбаних товарів (послуг).

Пунктом 7 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов’язання також виникає у разі отримання компенсації у будь-якій формі за надані послуги.

Відповідно до законодавства на КП «Теплокомуненрго» ведеться Реєстр виданих та отриманих податкових накладних. В них зазначають дату виписки, номер накладної, назву підприємства (постачальника або споживача), його індивідуальний податковий номер, загальну суму операції, базу оподаткування та суму податку.

Податкове навантаження з ПДВ - співвідношення суми податку на додану вартість до сплати в бюджет до загальної суми податкових зобов’язань за звітний період. На КП «Теплокомуненерго» за березень 2014 року даний показник склав: 133052 / 311103 * 100 = 42,8 %.

У Податковому розрахунку вказують сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) для кожного працівника призначений окремий рядок, в якому зазначається ідентифікаційний номер, прізвище, ім'я та по-батькові, сума нарахованого та виплаченого доходу, сума нарахованого та сплаченого податку та ін..

Кожна структурна одиниця (дільниця) КП «Теплокомуненерго» знаходиться на земельній ділянці (землі населених пунктів), на яку виписаний державний акт, і тому КП «Теплокомуненерго» являється платником земельного податку.

Сума податку визначається множенням площі земельної ділянки на її грошову оцінку та на ставку, яка для КП «Теплокомуненерго» складає 1 %.

Бухгалтерія підприємства самостійно обчислює суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подає до податкової інспекції за місцезнаходженням земельних ділянок

Податковий розрахунок земельного податку, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Так як КП «Теплокомуненерго» викидає в атмосферне повітря забруднюючі речовини стаціонарними джерелами забруднення та розміщує небезпечні відходи у спеціально відведених для цього місцях, то дане підприємство є платником екологічного податку.

Бухгалтерія підприємства щоквартально подає до податкової інспекції Податкову декларацію екологічного податку та додатки до неї. Додатками являються розрахунки податку.

В них вказують фактичні обсяги викидів та обсяги розміщення відходів у натуральних одиницях (тонах), ставки податку та суми нарахованого податку.

Для здійснення своєї господарської діяльності, виробництва продукції та надання послуг КП «Теплокомунеенрго» використовує поверхневі водні об’єкти місцевого значення. Таким чином підприємство є платником збору за спеціальне використання води.

Бухгалтерія підприємства самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води (на основі даних лічильників про фактичні обсяги використання води з урахуванням обсягу втрат води у власних системах водопостачання) щокварталу наростаючим підсумком з початку року і подає до податкової інспекції Податкову декларацію збору за спеціальне використання води.

Відповідно до закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із заробітної плати працівників підприємство утримує єдиний соціальний внесок 3,6 %.

Також підприємство зобов’язане здійснювати нарахування єдиного соціального внеску на фонд оплати праці у розмірах встановлених відповідно до ризикованості виробництва (для КП «Теплокомуненерго» 37,06 %).

Отже, підприємство забезпечує своєчасну сплату податків та інших відрахувань згідно з чинним законодавством, створює належні умови для високопродуктивної праці, забезпечує дотримання законодавства про працю; здійснює заходи по вдосконаленню організації заробітної плати працівників з метою посилення їхньої матеріальної зацікавленості як в результатах особистої праці, так і в загальних підсумках роботи підприємства, забезпечує раціональне використання фонду споживання і своєчасні розрахунки з працівниками підприємства. Керівник підприємства та головний бухгалтер несуть персональну відповідальність за дотримання порядку ведення і достовірність обліку та

2.2 Первинний аналітичний та синтетичний облік витрат та формування собівартості

На підприємстві у процесі кругообігу капіталу є процес виробництва , який являє собою сукупність операцій з надання послуг, який здійснюється в результаті взаємодії факторів виробництва: засобів праці, предметів праці та живої праці. Це відповідно витрати підприємства на надання послуг :

-        витрати сировини і матеріалів на виготовлення теплової енергії;

-        амортизації засобів праці зайнятих у виробництві;

         заробітної плати нарахованої працівникам підприємства;

         інші витрати , пов’язані з організацією та управлінням процесом виробництва.

Всі витрати, пов’язані з виробництвом теплової енергії , у сукупності складають виробничу собівартість теплової енергії.

Для правильного визначення собівартості продукції в плануванні й обліку, виробничі витрати групують за видами діяльності :

-      виробництво теплової енергії котельнями;

-        транспортування теплової енергії;

         постачання теплової енергії;

         водопостачання;

         водовідведення;

         надання послуг з централізованого опалення та ГВП;

         утримання будинків, споруд, прибудинкових територій;

         інші не ліцензовані види діяльності (ремонтні роботи, оренда).

За цільовим призначенням затрати поділяють на основні і накладні.   До основних відносять витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції і становлять її матеріальну основу це :

-      прямі матеріальні витрати;

-        прямі витрати на оплату праці ;

         інші прямі витрати .

До накладних відносять витрати пов’язані з організацією виробництва та його управлінням (загальновиробничі витрати).

Синтетичний облік процесу виробництва здійснюють на рахунку 23 «Виробництво», який має певні субрахунки;

«Виробництво теплової енергії»;

«Транспортування теплової енергії»;

«Постачання теплової енергії»;

«Послуги з централізованого опалення»

Прямі витрати на виробництво теплової енергії класифікуються відповідно до п.15 П(С)БО 16 «Витрати».

Прямі матеріальні витрати : паливо (газ , мазут, вугілля ), електроенергія, вода для технологічних потреб виробництва теплової енергії; покупна теплова енергія; витрати на капітальні і поточні ремонти основних засобів, задіяних у виробництві теплової енергії; спецодяг та спецвзуття, спецхарчування для працівників , що займаються виробництвом теплової енергії; сіль, спирт, паливно - мастильні матеріали, що використовуються для виробництва теплової енергії.

Витрати на оплату праці працівників, що задіяні у виробництві теплової енергії та складаються із:

-        виплат по окладах і тарифах, премій і заохочень;

-        компенсаційних виплат;

         оплати відпусток;

         оплати іншого невідпрацьованого часу (в тому числі перших 5 днів лікарняного за рахунок коштів підприємства);

Відрахування на соціальні заходи фонду оплати праці працівників виробництва теплової енергії.

Амортизація виробничих основних заходів і інших необротних матеріальних активів, що задіяні у виробництві теплової енергії, операційна оренда засобів, що задіяні у виробництві теплової енергії. Повірка приладів та обслуговування виробничих основних засобів що використовуються у виробництві теплової енергії.

Інші прямі витрати на виробництво теплової енергії розподіляються на об’єкти витрат (котельні) пропорційно виробленій енергії.

Кореспонденція рахунків обліку витрат виробництва теплової енергії, представлена таблицею 2.1

Таблиця 2.1

Кореспонденція рахунків витрат виробництва теплової енергії

Прямі витрати на транспортування теплової енергії обліковуються на рахунку 2302 «Транспортування теплової енергії» по дебету якого формуються прямі витрати.

Матеріальні витрати :

-        електроенергія, вода для технологічних потреб по транспортуванню теплової енергії;

-        витрати на капітальні і поточні ремонти основних засобів, що задіяні для транспортування теплової енергії;

         спецодяг та спецвзуття , спецхарчування для працівників, що займаються транспортуванням теплової енергії;

         паливно - мастильні матеріали, інші матеріали, що використовуються для забезпечення транспортування теплової енергії.

Витрати на оплату праці:

-        виплати по окладах і тарифах, премії і заохочення та компенсаційні виплати ;

-        оплати відпусток;

         оплата іншого невідпрацьованого часу;

         оплата перших 5 днів лікарняних.

Відрахування на соціальні заходи фонду оплати праці працівників , що задіяні в транспортуванні теплової енергії.

Амортизація виробничих основних засобів та молоцінних необортних матеріальних активів, що задіяні у транспортуванні теплової енергії, операційна оренда засобів, повірка приладів, що задіяні у транспортуванні теплової енергії

Інші прямі витрати для транспортування теплової енергії, до складу яких включаються виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкт витрат.

Прямі витрати на транспортування теплової енергії розподіляються на об’єкти витрат (теплової мережі) пропорційно виробленій тепловій енергії.

Кореспонденція рахунків відображається по дебету рахунку 2302 «Транспортування теплової енергії» і кредиту рахунків :

201»Сировина і матеріали»;

»Розрахунки за заробітною платою»

651 «За розрахунки із загальнообов’язкового державного соціального страхування»

131 «Знос основних засобів»

«Загальновиробничі витрати на транспортування теплової енергії.

Комунальне підприємство виділяє третю складову витрат виробництва це прямі витрати на постачання теплової енергії дані витрати класифікуються згідно п.15 П(С)БО 16 (прямі матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних засобів, інші витрати - витрати що задіяні в постачанні теплової енергії). Прямі витрати на постачання теплової енергії обліковуються по дебету рахунку 2303 «Постачання теплової енергії».

Четвертою складовою витрат є прямі витрати на послугу з централізованого опалення, які також класифікуються відповідно до п.15 П(С)БО 16, дані витрати обліковуються по дебету рахунка 2304«Послуги з централізованого опалення».

Первинними документами списання матеріальних витрат на підприємстві оформляється лімітно - забірна карта , або вимога, нарахування заробітної плати працівників , що задіяні в виробництві, транспортуванні та постачанні теплової енергії проводиться на основі табеля обліку робочого часу, сума відрахувань на соціальні заходи розраховується бухгалтерською довідкою, яка складається бухгалтером , який відповідає за правильність нарахувань та перерахувань внесків до відповідних фондів. Розрахунок амортизації об’єктів основних засобів проводиться прямолінійним методом , що визначено наказом про облікову політику , згідно відомості розрахунку.

Загальновиробничі витрати пов'язані з організацією, обслуговуванням виробництва та управлінням ним. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами й підприємством.

За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяються на змінні та постійні.

Зміні витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску). До постійних відносять витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва (прикладом можуть бути адміністративні витрати).

Слід відмітити, що поділ на змінні й постійні витрати є дещо умовним, оскільки в чистому вигляді вони не проявляються: змінні витрати на одиницю послуг змінюються під впливом організаційно-технічних заходів; величина постійних витрат - при суттєвій зміні обсягу виробництва. Тому правильніше їх називати умовно-змінними та умовно-постійними витратами.

Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо). На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами. Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат є загальновиробничі витрати, які включають практично всі економічні елементи.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі.

Витрати на виробництво конкретного виду послуг, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими. Непрямі витрати - це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до виду послуг витрат економічно доцільним шляхом, а тому потребують розподілу. Розподіл непрямих витрат призводить до неточностей у визначенні собівартості окремих видів продукції, тому при організації обліку повинна приділятися увага збільшенню питомої ваги прямих витрат.

В процесі управління витратами КП «Теплокомуненерго» основна увага зосереджується на мінімізації їх загального обсягу. Найбільшого значення при цьому набуває оперативність отримання інформації про витрати, що дозволяє втручатися у виробничий процес з метою його оптимізації, попереджувати невиробничі витрати, що має велике значення у мобілізації резервів виробництва та підвищенні його ефективності. Управління витратами дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження тарифу.

Облікові дані використовуються в цілях управління для:

визначення динаміки витрат підприємства;

мінімізації витрат шляхом порівняння фактичних витрат з витратами, передбаченими в кошторисі;

оптимізації виробництва за підрозділами, для підтримання рівномірного потоку матеріалів;

отримання повних точних даних про діяльність підприємства;

встановлення витрат за основними функціями управління;

розрахунку витрат у розрізі виробничих підрозділів підприємства;

мінімізації витрат на одиницю продукції (робіт, послуг);

оцінки витрат при виборі та прийнятті управлінських рішень;

виявлення технічних способів і засобів виміру та контролю витрат;

пошуку резервів зниження витрат на всіх етапах діяльності та в усіх

підрозділах підприємства.

Для збереження і покращання загальної прибутковості підприємства керівництво повинне знати суму витрат на будь-який момент за окремими видами послуг, за кожним структурним підрозділом підприємства. Облік витрат дає цю інформацію, допомагає контролювати витрати, встановлюючи критерії ефективності виробництва. Перевірка витрат за кожен тиждень або місяць надає керівництву інформацію про ефективність діяльності підприємства. Вона показує, на якій ділянці потрібно вжити заходів щодо зменшення витрат.

Основні переваги облікової інформації про витрати, з точки зору її використання в управлінні, полягають у тому, що вона точно відображає, де були здійснені витрати, створює передумови для їх скорочення та допомагає керівництву виявляти підрозділи, відповідальні за понесені витрати.

Якість облікових даних про витрати оцінюється адміністрацією підприємства з позиції їх придатності для прийняття управлінських рішень.

Первинними документами при відображенні накопичення загальновиробничих витрат є накладна, рахунок, ВКО, виписка банку, авансовий звіт, розрахунок (довідка) бухгалтерії тощо. Щомісячне списання загальновиробничих витрат за відповідним розподілом оформлюється довідкою (розрахунком) бухгалтерії.

Облік загальновиробничих витрат відображається на рахунку 910 «Загальновиробничі витрати», таблицею 2.2 представлена номенклатура статей загальновиробничих витрат.

Таблиця 2.2

Номенклатура (склад) статей загальновиробничих витрат

Аналітичний облік загально виробничих витрат ведуть по кожному цеху окремо за визначеною структурою рахунків 91 «Загальновиробничі витрати»:

«Виробництво теплової енергії»;

«Транспортування теплової енергії»;

«Постачання теплової енергії»;

«Послуги з централізованого опалення»

витрати обліковуються за окремо за прийнятою номенклатурою статей у відомості №12 (або відповідній машинограмі). Місячні підсумки відомостей переносять до журналу-ордеру №10.

Бухгалтерськими документами, які є підставою для віднесення витрат до загальновиробничих, виступають:

по амортизації “Розрахунок амортизації основних запасів”;

по виробничих запасах “Лімітно-забірна картка”, “Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів;

по малоцінних та швидкозношуваних предметах - “Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів”;

грошових коштів - “Видатковий касовий ордер”, виписка банку,

витрат на відрядження - “Авансовий звіт”;

робіт і послуг підрядників - “Рахунок-фактура”, “Акт приймання виконаних підрядних робіт”;

заробітної плати -“Табель обліку використання робочого часу”, а також, складена на його підставі “Розрахунково-платіжна відомість”.

на утримання працівників апарату управління виробництвом (цехами, дільницями тощо);

на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць у межах норм, передбачених законодавством (без готельного збору);

на придбання спеціалізованої літератури для інформаційного забезпечення виробничої діяльності цеху, дільниці тощо;

на сплату послуг за участь у семінарах, що провадяться з метою підвищення професійного рівня робітників; зайнятих виробництвом продукції (робіт, послуг), які перебувають у трудових відносинах з підприємством.

. Амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

. Сума сплачених орендарем платежів за користування наданими в оперативний лізинг (оренду) основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами та нематеріальними активами загальновиробничого призначення.

. Витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технологій та організацією виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності та інших експлуатаційних властивостей у ході виробничого процесу.

. Витрати на обслуговування виробничого процесу:

а) на забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, паливом, енергією, інструментом, пристроями та іншими засобами і предметами праці;

б) на транспортне обслуговування, яке включає витрати на утримання та експлуатацію автотранспорту загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

в) на утримання та експлуатацію, технічний огляд і технічне обслуговування основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення, у тому числі взятих у тимчасове користування за угодами оперативного лізингу (оренди);

г) на проведення ремонтів, які здійснюються для підтримання в робочому стані та одержання первинно очікуваних економічних вигод від використання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

д) витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції (робіт, послуг);

є) на утримання загальновиробничого персоналу, зайнятого обслуговуванням виробничого процесу.

. Витрати на охорону праці:

а) на забезпечення правил техніки безпеки праці, охорони праці, санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду і контролю за діяльністю виробництв, цехів у встановленому законодавством порядку;

б) на проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (на протязі трудової діяльності) медичних оглядів робітників, зайнятих на тяжких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці (відповідно до Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів та робіт, для виконання яких є обов’язковими медичні огляди робітників), або таких, де існує необхідність у професійному відборі (обов’язковий первинний та періодичний профілактичний наркологічний огляд), а також щорічного обов’язкового медичного огляду осіб у віці до 21 року;

в) на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні їм для виконання професійних обов’язків, та іншими засобами індивідуального захисту, милом та іншими миючими засобами, знешкоджувальними особами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням відповідно до переліку та норм, встановлених чинними нормативно-правовими актами (статтею 163 КЗпП України та статтею 10 Закону України від 14.10.92р. №2694-ХІІ “Про охорону праці”, із змінами та доповненнями), або на відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у випадках невидачі їх адміністрацією.

. Витрати на пожежну і сторожову охорону (включаючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну та сторожову охорону) цеху, дільниці.

. Плата за використання та обслуговування засобів сигналізації, за надані для виробничих потреб послуги телефонного зв'язку.

Виробничі підрозділи, які орендують приміщення з телефоном, на час оренди повинні переоформити телефонний номер на себе.

. Податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі, безпосередньо пов’язані з виробничим процесом і кількістю продукції, що випускається:

а) плата за землю, якщо виробничий підрозділ (цех) є власником відокремленої ділянки землі або землекористувачем і його права на земельну ділянку засвідчені актом на право власності або право користування.

При оренді будівлі, споруди або іншого об'єкта основних засобів з відповідною частиною земельної ділянки платником земельного податку є не орендар, а орендодавець;

б) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів зальновиробничого призначення.

Цей податок включається до складу витрат виробництва незалежно від виду транспортного засобу, але за наявності його зв'язку з виробничою діяльністю цеху, дільниці (діючі обмеження, пов'язані з експлуатацією легкового транспорту, цього податку не стосуються);

в) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, здійснюється згідно з Порядком нарахування та стягнення відрахувань на геологорозвідувальні роботи, якщо діяльність виробничого підрозділу (цеху) пов’язана з видобутком корисних копалин;

г) плата за спеціальне використання природних ресурсів (водних, лісових ресурсів, надр при видобутку корисних копалин), якщо діяльність виробничого підрозділу (цеху) безпосередньо пов’язана з їх використанням.

д) рентна плата за нафту та природний газ власного видобутку.

Щомісячне списання загальновиробничих витрат оформляється за допомогою розрахунку (довідки), складеного працівником бухгалтерії, загальновиробничі витрати розподіляються пропорційно заробітній платі основних виробничих працівників.

2.3 Облік адміністративних , збутових витрат та інших витрат операційної діяльності

Витрати спрямовані на обслуговування і управління підприємством Класифікація витрат проводиться відповідно до п.18 П(С)БО 16. Визначення та віднесення адміністративних витрат, що можуть бути прямо (безпосередньо) віднесені до конкретного виду діяльності, та розподіл решти адміністративних витрат між видами діяльності на виробництво, транспортування , постачання теплової енергії, послуги з центрального опалення та інші види діяльності пропорційно заробітній платі.

На дебеті рахунка № 92 «Адміністративні витрати» відображають загальногосподарські витрати звітного періоду, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства, тобто:

-        заробітна плата апарату управління підприємством;

-        витрати на всі види відряджень працівників управління;

         позавідомча пожежна охорона ;

         інші витрати по управлінню цехів основного та допоміжного виробництв;

         витрати на утримання телефонних станцій, комутаторів тощо;

-        амортизаційні відрахування від вартості основних засобів загальногосподарського призначення, в т.ч. відрахування амортизації будівель і приміщень, використовуваних управлінням підприємства, а також для ведення культурно-просвітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи серед працівників підприємства та членів їхніх сімей; амортизаційні відрахування від вартості основних засобів, наданих підприємствам громадського харчування, утримання і ремонт будівель, споруд та інвентарю загальногосподарського призначення.

Методика та техніка обліку всіх видів витрат на управління єдина, тобто витрати формуються у межах кожного підрозділу, кожного субрахунка в розрізі елементів витрат та номенклатури статей кошторису. Але наприкінці місяця розподіл, перерозподіл та списання витрат на управління по кожному з рівнів управління мають свої особливості.

Витрати на рівні бригади усередині (дільниці або цеху) розподіляють та списують простим методом, тобто тільки за видами послуг.

Нормативний метод обліку витрат на управління структурними підрозділами здійснюється аналогічно витратам на утримання та експлуатацію машин і обладнання, тобто зібрані на дебеті рахунка витрати у розрізі елементів витрат та статей кошторису за загальною схемою наприкінці місяця списуються на основі первинного їх розподілу за напрямками послуг та відображаються на рахунках обліку виробництва :

Д-т 2301 «Виробництво теплової енергії» К-т 9201;

Д-т 2302 «Транспортування теплової енергії»К-т 9202;

Д-т 2303 «Постачання теплової енергії» К-т 9203;

Д-т 2304 «Послуги з централізованого опалення» К-т 9204

Обліковані витрати, відображені на дебеті рахунка № 92 «Адміністративні витрати», які не потрапили до повної собівартості списуються в дебет рахунка № 79 «Фінансові результати».

До витрат на збут продукції (робіт та послуг) відносять:

-        витрати на утримання підрозділів підприємства , що пов’язані зі збутом :

·        на оплату праці, що забезпечують збут послуг;

·        відрахування на соціальні послуги;

·        витрати на оплату службових відряджень у межах норм , встановлених законодавством;

·        витрати на матеріали, канцелярські товари.

витрати на утримання , ремонт та експлуатацію основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, пов’язаних зі збутом:

·        на технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт та утримання у робочому стані основних засобі та інших необоротних матеріальних активів;

·        на оплату праці робітників , зайнятих обслуговуванням та ремонтом основних засобів та нематеріальних активів;

·        відрахування на соціальні заходи;

·        вартість спожитих електроенергії, матеріалів, запасних частин, мастильних та обтиральних матеріалів, води, пари та інших видів енергії;

·        сума сплачених орендарем платежів за користування наданими в оперативну оренду основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та нематеріальні активи.

витрати, пов’язані з транспортуванням послуг:

·        відшкодування транспортних та страхувальних витрат постачальника;

·        оплата послуг транспортно - експедиційних та посередницьких організацій, вартість яких включається до ціни послуг згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін;

витрати ,пов’язані з забезпеченням правил техніки безпеки та охорони праці;

·        оплата праці працівників, зайнятих забезпеченням нормальних умов праці та правил техніки безпеки;

·        відрахування на соціальні заходи;

·        матеріали, паливо та енергію для забезпечення охорони праці.

Облік витрат на збут на підприємстві обліковуються на рахунку 93 «Витрати на збут». По дебету рахунку 93 протягом звітного періоду накопичуються витрати у зв’язку з кредитом таких рахунків:

-   20 «Виробничі запаси»;

-        22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»;

         13 «Знос (амортизації) необоротних активів»;

         66 «Розрахунки за виплатами працівників»;

         65 «Розрахунки за страхуванням»;

         68 «Розрахунки за іншими операціями».

Загальна сума витрат на збут в кінці звітного періоду списується і включається до рахунку фінансових результатів.

Дебет рахунку 79 «Фінансові результати»

Кредит рахунку 93 «Витрати на збут».

У внутрішньогосподарському обліку затрати на збут є частиною собівартості реалізованих послуг. Для розподілу витрат на збут в бухгалтерії складають довідку - розрахунок , де вказують види реалізації послуг, її виробничу собівартість.

2.4 Організація обліку інших витрат операційної діяльності

На підприємстві інші операційні витрати формують окрему самостійну облікову одиницю в системі витрат діяльності.

На рахунку № 94 «Інші витрати операційної діяльності» на підприємстві облік їх відповідає Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 16 , що відображає :

-      витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»;

-        собівартість реалізованих виробничих запасів, що складаються з облікової вартості запасів і витрат, пов’язаних з їх реалізацією;

         сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

         втрати від знецінювання запасів, такі витрати виникають при вибутті запасів підприємства з найменшою із двох оцінок;

         нестачі і витрати від псування цінностей - це вартість повністю втрачених (зіпсованих або відсутніх запасів , а також нестачі коштів) запасів;

         визнані штрафи, пені, неустойки це санкції , що містять у собі як санкції за порушення податкового й іншого законодавства, так і за порушення умов договорів, пов’язаних з купівлею - продажем активів, (робіт, послуг);

         витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

Інші витрати операційної діяльності, обліковуються на рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» включають;

-      втрати на утримання об’єктів соціально - культурного призначення;

-        здешевлення харчування працівників у їдальнях;

         одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію.

Наприкінці місяця ці витрати списуються з кредита рахунку 94 в дебет рахунка № 79 «Фінансові результати».

2.5 Особливості автоматизації обліку

Автоматизована інформаційна система - це взаємозв’язана сукупність даних, обладнання, програмних засобів, персоналу, стандартних процедур, які призначені для збору, обробки, розподілу, зберігання, представлення інформації у відповідності з вимогами, які випливають з цілей організації.

Стан забезпеченості підприємства комп’ютерною та офісною технікою (табл. 2.3) дозволяє судити про швидкість, повноту, точність та акуратність заповнення первинної документації, що в свою чергу прискорює проведення розрахунків та прийняття управлінських рішень.

Таблиця 2.3

Стан забезпеченості КП «Теплокомуненерго» комп’ютерною та офісною технікою

Як видно з таблиці забезпеченість КП «Теплокомуненерго» комп’ютерною та офісною технікою дозволяє працювати в сучасних умовах інформатизації обліку та управління.

Відповідно до наказу про облікову політику головний бухгалтер забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись методологічних засад, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних. Організує роботу бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Вимагає від підрозділів, служб та працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну. Забезпечує складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, підписання її та подання в установлені строки користувачам. Здійснює заходи щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Бере участь у підготовці та поданні інших видів періодичної звітності, які передбачають підпис головного бухгалтера, до органів вищого рівня у відповідності з нормативними актами, затвердженими формами та інструкціями. За погодженням з керівником підприємства забезпечує перерахування податків та зборів, передбачених законодавством, проводить розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань. Здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Бере участь у проведенні інвентаризаційної роботи на підприємстві, оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства. Забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах. Організує роботу з підготовки пропозицій для власника (керівника) підприємства щодо: визначення облікової політики підприємства, внесення змін до обраної облікової політики, вибору форми бухгалтерського обліку з урахуванням діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних; розроблення системи і форм управлінського обліку та правил документообігу, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку, звітності і контролю господарських операцій; визначення прав працівників на підписання первинних та зведених облікових документів; вибору оптимальної структури бухгалтерської служби та чисельності її працівників, підвищення професійного рівня бухгалтерів, забезпечення їх довідковими матеріалами; поліпшення системи інформаційного забезпечення управління та шляхів проходження обробленої інформації до виконавців; впровадження автоматизованої системи оброблення даних бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей діяльності підприємства чи удосконалення діючої; забезпечення збереження майна, раціонального та ефективного використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, залучення кредитів та їх погашення. Керує працівниками бухгалтерського обліку підприємства та розподіляє між ними посадові завдання та обов'язки. Знайомить цих працівників із нормативно-методичними документами та інформаційними матеріалами, які стосуються їх діяльності, а також із змінами в чинному законодавстві.

Головний бухгалтер діє від імені бухгалтерії підприємства, представляє інтереси підприємства у взаємовідносинах зі структурними підрозділами та іншими організаціями з господарсько - фінансових та інших питань. В межах своєї компетенції підписує документи.

Головний бухгалтер несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України. За завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.

За відсутності головного бухгалтера його обов'язки виконує заступник (за відсутності останнього - особа, призначена у відповідному порядку), який набуває відповідних прав і несе відповідальність за належне виконання покладених на нього обов'язків. Для виконання обов'язків та реалізації прав головний бухгалтер взаємодіє з керівниками всіх структурних підрозділів підприємства з питань фінансово-господарської діяльності підприємства.

Головному бухгалтеру в питаннях організації і ведення бухгалтерського обліку та звітності підпорядковуються працівники інших підрозділів і служб, зайняті бухгалтерським обліком.

Відповідно до наказу про облікову політику на підприємстві використовується автоматизована форма обліку на основі програми «Турбо Бухгалтер». Тому замість журналів ордерів для архівування бухгалтерських даних на паперових носіях використовують машинограми.

Введення інформації до програми здійснюється на основі первинних та зведених документів. Для своєчасного відображення неупередженої та правдивої і точної інформації на КП «Теплокомуненерго» складено і затверджено графік документообігу.

Комп'ютерна система бухгалтерського обліку повинна забезпечувати виконання функцій та вимог бухгалтерського обліку. Основою бухгалтерського обліку є облікова політика підприємства. В обліковій політиці підприємства затверджуються: робочий план рахунків бухгалтерського обліку, форми документів, порядок проведення інвентаризації, методи оцінки активів і зобов'язань, правила документообіг і технологія обробки облікової інформації, порядок контролю здійснення господарських операцій тощо.

Для програмної реалізації алгоритмів бухгалтерського обліку використовуються наступні ознаки рахунків бухгалтерського обліку: тип сальдо для балансових рахунків;періодичність, алгоритм закриття рахунка (щомісяця, щоквартально); валютний облік по рахунку; структура коду рахунка;відповідність до групи, підгрупи або розділу плану рахунків.

Аналітичний облік забезпечує групування інформації в середині кожного синтетичного рахунка у вартісному або кількісному виразі.

В автоматизованій системі обліку первинний документ може складатися вручну безпосередньо на місці здійснення господарської операції без створення електронного первинного документа. Потім цей документ передається до бухгалтерії для обробки. Бухгалтер (оператор) створює за ним проводку, яка додається до хронологічного масиву даних - журналу операцій.

На комунальному підприємстві «Теплокомуненерго» відповідно до наказу про облікову політику бухгалтерський облік ведеться з використанням комп’ютерної програми «Турбо Бухгалтер». Дана програма відноситься до універсальних систем бухгалтерського обліку. Це програмний продукт, орієнтований на бухгалтерії малих та середніх підприємств, який в спрощеному варіанті забезпечує ведення всіх ділянок обліку. Така системи поєднують облікові функції, зокрема функції кількісного обліку в межах однієї програми і розрахована для роботи на одному комп'ютері або на кількох комп'ютерах у локальній мережі.

У програмі «Турбо Бухгалтер» функції створення первинних документів, здійснення розрахунків та систематизації розрахунків відокремлені одна від одної. Тобто відповідні служби здають до бухгалтерії первинні та зведені документи відповідно до графіку документообігу, а бухгалтерія їх перевіряє та вносить дані в комп’ютер. Основним елементом програми, який систематизує облікові дані є Журнал операцій.

Для введення бухгалтерських проводок необхідно відкрити Журнал, встановити дату, зазначити рахунок дебету і кредиту та суму. Якщо по рахунку ведеться аналітичний облік, також є можливість зазначити аналітичні ознаки. В програмі є можливість вводити проводки на основі створеного електронного первинного документу або за допомогою заздалегідь створеної типової операції.

План рахунків зберігається у спеціальному файлі counts. Кожен рахунок записується в один рядок і має такий формат запису: код рахунку згідно плану рахунків;код рядка активу балансу, куди необхідно помістити дебетове сальдо цього рахунку; код рядка пасиву балансу, куди необхідно помістити кредитове сальдо цього рахунку; назва рахунка.

Звіти у програмі «Турбо Бухгалтер» поділяються на два типи: звіти по проводках та звіти по оборотах. Для створення звітів використовується пункт меню програми «Отчет». Але такі звіти використовуються більшою мірою для внутрішнього використання. Програма «Турбо Бухгалтер» не пристосована для складання форм податкової звітності та звітності до Пенсійного фонду і управління статистики.

З метою складання та подання звітності до податкової інспекції на комунальному підприємстві «Теплокомуненерго» використовують спеціалізований програмний комплекс «Бест Звіт Плюс».

«Бест Звіт Плюс» - це сучасні технології роботи з електронними документами, підготовка та подання звітності в електронному вигляді із використанням електронного цифрового підпису. Програмний комплекс «Бест Звіт Плюс» призначений для автоматизації процесів роботи зі звітною документацією встановленого зразка. Він забезпечує організацію електронного документообігу між КП «Теплокомуненерго» та Олександрійською ОДПІ та іншими державними органами.

Програма забезпечує: перевірку стану платника ПДВ за ІПН із бази платників ДПАУ; перевірку стану розрахунків підприємства з бюджетом; обмін електронними податковими накладними з контрагентами підприємства із використанням електронного цифрового підпису; подання звітності електронною поштою без паперових носіїв.

Основними функціональними можливостями програмного забезпечення є: формування та ведення реєстру форм (бланків) звітних документів; формування звітних документів із використанням різноманітних функцій контролю; формування пакетів звітності в електронному вигляді.

Перевагами даного програмного комплексу є: більше як 3000 бланків звітних документів; звільнення від рутинної роботи із заповнення "шапок" бланків; автозаповнення та авторозрахунок звітних форм; бланки звітів забезпечені механізмами контролю коректності заповнення за алгоритмами контролюючих органів та формування реєстру помилок. наявна група форм первинної документації (накладна, рахунок і т.д.);та багато інших.

Отже, проаналізувавши стан використання сучасних інформаційних технологій на КП «Теплокомуненерго» можна зробити висновок, що автоматизована форма обліку на даному підприємстві є достатньою. Програма «Турбо Бухгалтер» забезпечує автоматизацію розрахункових операцій (нарахування заробітної плати, нарахування амортизації) та отримання внутрішніх звітів (машинограм) на будь-який момент часу. А програмний комплекс «Бест Звіт Плюс» забезпечує створення та подачу податкової та фінансової звітності (з попереднім програмним контролем правильності заповнення звітних форм). Хоча краще було б використання універсальної програми, яка б поєднувала створення первинних документів, бухгалтерський облік та формування звітності (наприклад «1С:Підприємство»).

РОЗДІЛ 3. Аналіз динаміки та структури операційних витрат

.1 Зміст та завдання аналізу витрат підприємства

Господарська діяльність підприємств різних галузей матеріального виробництва є основою суспільного відтворення валового внутрішнього продукту. Відомо, що кожне підприємство є складною системою взаємозв’язаних підрозділів і ланок, які виконують різні функції в процесі виробництва продукції. Економічний бік діяльності підприємства відображує система показників, які дають економічну оцінку процесам та результатам цієї діяльності [4, с. 62].

Господарська діяльність підприємств, як і інші явища суспільного життя, потребує систематичного вивчення для успішного й ефективного управління нею. Одним із способів вивчення діяльності є аналіз. Термін "аналіз" іншомовного походження (від гр. analysis) і означає "розділяти", "розчленовувати". Щодо економічного аналізу - це означає вичленовування окремих показників господарської діяльності із загальних складових для наступного їх вивчення. Аналіз економічних показників доповнюється в міру необхідності протилежним заходом - синтезом (гр. synthesis), який, з’єднуючи окремі показники в одне ціле, уможливлює вивчення зв’язків і залежностей між ними. Отже, аналіз і синтез у комплексі забезпечують наукове вивчення явищ і процесів у їхньому зв’язку та взаємодії. Слід підкреслити, що економічний аналіз провадиться на всіх рівнях управління економікою: на рівні держави, галузей та регіонів (макроекономіка), на рівні підприємств і організацій (мікроекономіка). На макрорівні здійснюється економічний аналіз макропоказників, на мікрорівні - конкретний економічний аналіз, який іще називають аналізом господарської діяльності підприємства. Економічний аналіз діяльності підприємства має бути тісно пов’язаний із системним підходом, тобто з комплексним вивченням об’єкта управління з урахуванням усіх його аспектів: економічного, соціального, технічного, організаційного, екологічного та психологічного.

За системного підходу кожний об’єкт управління розглядають як комплекс взаємозв’язаних елементів, котрим притаманні визначені загальні властивості і котрі об’єднані для досягнення певної мети. У спеціальній літературі рекомендується для визначення системи користуватися п’ятьма найважливішими принципами:

·   системі притаманна єдина мета;

·   система складається із взаємозв’язаних елементів, які створюють її внутрішню структуру;

·   система існує в певному середовищі, яке може справляти обмежуючий вплив на її функціонування;

·   система має певні ресурси, які забезпечують її функціонування;

·   систему очолює керуючий центр, який організує її рух до визначеної мети.

Ці особливості системного підходу до управління свідчать, що економічний аналіз не може забезпечити підготовки управлінських рішень стосовно всіх аспектів діяльності підприємства. Але він є надійним інструментом для вирішення проблем саме економічного аспекту, а також для економічного обґрунтування рішень з інших проблем управління.

Це дає змогу визначити місце економічного аналізу в системі управління підприємством. На рис. 3.1 зображено систему управління підприємством як сукупність трьох підсистем: власне системи управління, системи, що управляється, та інформаційної системи. Як видно зі схеми, інформаційна система управління включає всі види обліку, що створюють масив управлінської інформації, котрий характеризує стан системи, що управляється, та виконання управлінських рішень. Уся управлінська інформація аналізується, і відповідно до результатів аналізу готуються проекти управлінських рішень, які передаються в систему управління.

Сучасні умови господарювання надають підприємствам повну самостійність у питаннях виробництва та реалізації продукції; планування й організація технологічного процесу, обсяги виробництва, структура продукції, контрагенти та напрямки реалізації. Правильно обрана стратегія виробництва та відповідні обсяги надання послуг забезпечують бажаний обсяг реалізації та фінансові результати, що відповідають масштабам цієї діяльності. При цьому необхідно враховувати , що виробнича діяльність знаходиться під впливом загальної економічної ситуації , галузевих пропорцій та платоспроможності попиту населення.

Будь-яка діяльність господарюючого суб’єкта пов’язана з витратами матеріально - речових, трудових та інших ресурсів,цінність яких визначається на ринку. В системі управління підприємством головним об’єктом виступає процес управління витратами господарської діяльності в цілому, та в розрізі їх видів, цілей, періодів здійснення.

В умовах ринкової економіки виникає проблема у визначенні витрат, їх розподілу за об’єктами та забезпечення мінімізації, скільки в управлінні ними в умовах конкуренції і визнання доцільності та досягнення необхідної їх прибутковості. Причому завдання полягає у їх мінімізації, а у досягненні такого рівня, за яким вони визнаються споживачами та приносить відповідний прибуток виробникам.

У системі, що управляє, проекти управлінських рішень разом з іншою інформацією використовуються відповідно до загальних функцій управління для формулювання управлінських рішень, які передаються на об’єкт управління (систему, що управляється) [2, с. 51].

В об’єкті управління управлінські рішення передаються у відповідні підрозділи та забезпечується контроль за їх виконанням. Щодо всіх операцій, які здійснюються в підрозділах, формується відповідна первинна інформація, котра в порядку зворотного зв’язку направляється в інформаційну систему управління.

Короткий огляд циклу управління підприємством показує, що економічний аналіз займає важливе місце в інформаційній підсистемі управління для економічного обґрунтування управлінських рішень і контролю за їх виконанням.

Ці трансформації тривають під впливом розвитку суспільних відносин. Слід коротко назвати особливості сучасних змін економічного аналізу порівняно з традиційними його формами.

1. Значно ширше використання принципу управління за відхиленнями, що дає можливість керівництву звертати увагу на зміни безпосередньо в процесі виробництва.

2. Підвищення оперативності економічного аналізу, що виявляється в мінімізації періоду, за який проводиться поточний аналіз.

3. Відхід від обов’язкової формальної "точності" результатів аналізу, тобто перенесення центру уваги від аналізу звітності до аналізу ситуацій, цільового аналізу резервів.

4. Широке використання додаткової інформації поряд з використанням зовнішньої і внутрішньої звітності.

5. Створення аналітичних груп з участю економістів, технологів, маркетологів, юристів (залежно від змісту проблеми) для забезпечення комплексності економічного аналізу.

6. Розширення використання в економічному аналізі вибіркових даних.

Економічний аналіз широко застосовується в процесі проведення ревізій, аудиторських перевірок та маркетингових досліджень. Це невід’ємна частина системи планування підприємства, яка (особливо щодо собівартості продукції) є складовою управлінського обліку [5, с. 74].

Сумарний обсяг витрат виробничої та інших видів операційної діяльності визначається їх кошторисом, який складається в цілому відносно господарюючого суб’єкта на обумовлений період. Кошторис операційної діяльності підприємства виражає по елементний розріз витрат, оскільки цим досягається їх сумування незалежно від виду діяльності чи виду наданих послуг. За кошторисом можна дати оцінку повноти покриття витрат матеріальних,, трудових , фінансових та інших ресурсів за визначний період діяльності підприємства.

В процесі аналізу кошторису витрат підприємства вирішуються такі основні завдання:

визначається обґрунтованість планового кошторису витрат при індикативному чи бізнес плануванні;

проводиться аналіз виконання планового кошторису та впливу факторів на зміну фактичного кошторису проти запланованого;

проводиться аналіз резервів раціоналізації кошторисних витрат;

проводиться аналіз ефективності раціоналізації кошторису за зміною граничного рівня витрат.

При аналізі виконання кошторису витрат операційної діяльності необхідно дати оцінку дотримання обсягу витрат за економічним елементами та структурних змін в складі загального кошторису.

3.2 Аналіз динаміки та структури операційних витрат

Основним фактором, що впливає на формування прибутку є витрати.

Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів інші витрати.

У практиці бухгалтерського обліку та аналітичних досліджень витрати на виробництво групують і вивчають за двома взаємодоповнюючими напрямками - за елементами витрат та за калькуляційними статтями.

Для проведення мінімізації витрат на виробництво економічна служба КП «Теплокомуненерго» проводить аналіз витрат (табл. 3.1) і дає відповідні рекомендації керівництву. Дані для проведення аналізу за елементами витрат проводиться згідно даних Форм бухгалтерського обліку 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)».

Таблиця 3.1

Аналіз витрат виробництва за 2012 -2013 роки КП «Теплокомуненерго»

З таблиці 3.1 видно, що обсяг виробленої продукції 2013 в порівнянні з 2012 роком зменшився на 0,9% елементи операційних витрат також зменшились, але поряд з цим зменшились матеріальні витрати на 0,8 % а, витрати на оплату праці , амортизація та інші операційні витрати зросли майже на 1,2 % кожен елемент.

Проаналізувавши структуру позитивним моментом можна вважати зниження у структурі, хоча і незначне, матеріальних витрат..

Розподіл витрат у 2012 році розглянуто на діаграмі (рис. 3.1). На якій видно, що найбільше витрат, більше 50,6 млн. грн., було віднесено на матеріальні витрати, найменше 649тис. грн. на інші операційні витрати.

Рис.3.2 Розподіл витрат за елементами у 2012 році на КП «Теплокомуненерго»

Витрати у 2013році зменшились в порівнянні з 2012 роком на 2219 тис.грн., структура витрат за елементами представлена рис.3.2

Рис. 3.2 Розподіл витрат за елементами у 2013 році на КП «Теплокомуненерго»

Порівняння витрат 2012-2013 років.

Рис.3.3 Операційні витрати за економічними елементами 2012-2013 років

Проведемо аналіз витрат, який дозволяє не лише оптимізувати функціонування підприємства в умовах ринкової економіки, а й виявляє проблему раціонального витрачання ресурсів, докорінно поліпшує управління витратами для забезпечення конкурентоспроможності продукції, а відтак при зменшенню обсягу витрат збільшуються доходи. Мета аналізу витрат обумовлена можливими варіантами розвитку підприємства у майбутньому. Тому проведемо структурно-динамічний аналіз витрат на основі форми 2 Звіту про фінансові результати. (таблиці 3.4);

Таблиця 3.4

Динамічний аналіз витрат на КП «Теплокомуненерго»

З таблиці 3.4 ми бачимо, що витрати характеризуються за трьома показниками, а саме: адміністративні витрати з 2012 по 2013 роки збільшуються на 200 тис.грн ,

Інші операційні витрати 2013 році в порівнянні з 2012 роком зменшилися на 1439 тис.грн. , що стосується інших витрат то спостерігається тенденція до збільшення їх протягом років дослідження.

Рис.3.4 Витрати за економічними елементами за 2013, 2013 роки

Також проведемо динамічний аналіз і факторний аналіз операційних витрат за економічними елементами за аналітичними рахунками витрат.

Таблиця 3.5

Структурно-динамічний аналіз операційних витрат за економічними елементами за аналітичними рахунками витрат

Рис. 3.5 Структура витрат аналітичного рахунку «Виробництво » за 2012 рік

Рис. 3.6 Структура витрат аналітичного рахунку «Виробництво » за 2013 рік

Згідно проведеного аналізу за 2012 , 2013 року аналітичного рахунку «Виробництво» витрати за елементами мають такий вигляд:

найбільша частка у загальному обсягу витрат складають матеріальні витрати 2012 рік -85 %, 2013 рік- 82 %, питома вага в матеріальних витратах це вартість газу .

Виробництво тепла на КП «Теплокомуненерго» є матеріаломістким.

Структура витрат аналітичного рахунку «Транспортування»

Рис.3.7 Структура витрат аналітичного рахунку «Транспортування » за 2012 рік

Рис.3.8 Структура витрат аналітичного рахунку «Транспортування » за 2013 рік

При проведенні аналізу аналітичного рахунку витрат «транспортування» , можна зробити висновок ,що найбільша питома вага в структурі витрат складають витрати на оплату праці як у 2012 так і 2013 роках.

В порівняння з роками витрати за елементами рахунку «Транспортування » майже не змінилися.

Структура витрат аналітичного рахунку «Постачання»

Рис.3.9 8 Структура витрат аналітичного рахунку «Транспортування » за 2012 рік

Рис.3.10 Структура витрат аналітичного рахунку «Транспортування» за 2013 рік

В структурі витрат аналітичного рахунку «Транспортування» за 2012, 2013 роки , можна зробити висновок , що найбільша питома вага в структурі витрат займають витрати на оплату праці. Взагалі суттєвих структурних змін в структурі витрат за 2012 та 2013 років не відбулося.

Проаналізувавши структурно-динамічний аналіз операційних витрат за економічними елементами аналітичних рахунків , можна зробити наступні висновки: що найбільша питома вага аналітичного рахунку «Виробництво» - (2012р.-85,0;%, 2013 р.-81,8%) - матеріальні витрати, а аналітичних рахунків «Транспортування» та «Постачання»- це витрати на оплату праці.. Найменша питома вага по аналітичних рахунках займають інші витрати.

Протягом досліджуваного періоду відбуваються різні зміни структури витрат У 2012 році порівняно з 2013 роком на рахунку «Виробництво» спостерігається зниження і спадання матеріальних витрат, збільшення витрати на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, оскільки вони пов’язані із оплатою праці та незначні зміни амортизаційних відрахувань та інших витрат.

Що стосується аналітичного рахунку «Транспортування» спостерігається тенденція до збільшення всіх витрат за елементами .

РОЗДІЛ 4. Організація та методика аудиту операційних витрат на КП «Теплокомуненерго»

.1 Організація проведення аудиту

Аудиторська діяльність - це безпосередня, самостійна, систематична , на власний ризик підприємницька діяльність із надання аудиторських послуг із метою отримання прибутку.

Для проведення перевірки аудитор розробляє і документально оформляє аудиторську програму . В даній програмі необхідно відобразити види аудиту, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з загальним планом проведення аудиту. Дана програма допомагає здійснювати загальне керівництво з боку фірми проведення аудиту та контролювати роботу аудиторів.

Одним з найважливіших вимог до сучасного аудиту є його обов'язкове планування, яке забезпечує своєчасне та ефективне виконання робіт. Планування аудиторських робіт допомагає звернути необхідну увагу аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найбільш ретельно. Допомагає належним чином організувати свою роботу, і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій. Характер планування в значній мірі залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві. Найважливіша складова частина планування аудиту - отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві. Усвідомлення аудитором цього питання допоможе йому визначити події, операції та заходи, які могли істотно вплинути на звітність підприємства і зменшити загальну ризику в аудиті. Загальний ризик в аудиті - це небезпека того, що аудитор допустить неправильний висновок по виконаних ним аудиторських процедур, іншими словами, по невірно підготовленій звітності буде представлено аудиторський висновок без зауважень. Аудитор обговорює з керівництвом та фахівцями підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури для досягнення ефективності та результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства.

У процесі планування створюються два основних документи: загальний план і програма перевірки. План, як правило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту, а програма містить конкретні завдання і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунки бухгалтерського обліку.

Під час планування необхідно враховувати таку інформацію:

- умови конкретного договору <#"789511.files/image017.jpg">

Рис. 4.2. Організація робочого місця бухгалтера

Монітор встановлено правильно, якщо його верхній край знаходиться нижче рівня очей (погляд на монітор повинен бути спрямований на 10° вииз від горизонталі) (рис. 4.3).

Рис.4.3 Правильне встановлення монітора

Екран повинен бути повернений у вертикальній площині так, щоб відстань від верхнього і нижнього краю монітора до очей була однаковою.

Згідно з Правилами охорони праці відстань від екрану до очей працівника залежить від розміру екрану (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

Відстань від екрану до очей

Вагомий вплив на роботу бухгалтерів здійснюють соціально-психологічні фактори, до яких належать:

настрій працівників,

згуртованість колективу,

сумісність працівників,

відносини між членами колективу,

психологічний клімат,

колективна думка й традиції колективу.

Настрій людини - це відображення її внутрішнього стану, який визначається багатьма факторами: фізичне самопочуття, соціально-психологічні умови, які сформувалися в колективі тощо.

Від настрою залежить продуктивність праці будь-якого підрозділу підприємства, зокрема й бухгалтерської служби. Результати дослідження показали, що продуктивність праці при гарному настрої працівника зростає на 30 % і більше, а при поганому - знижується на 40-50 %.

Крім того, у колективних умовах настрій однієї людини швидко передається до іншої.

Найчастіше на настрій, самопочуття та ефективність роботи облікових працівників впливає головний бухгалтер.

Він повинен бути об'єктивним у відношенні до підлеглих, відповідальним, вимогливим до себе і підлеглих, володіти витримкою і темпераментом, вмінням визнавати свої помилки, вміти об'єднати колектив і підтримати творчу ініціативу підлеглих.

Зауваження головного бухгалтера повинні бути справедливими, не принижувати гідність працівників.

Важлива роль в ефективному забезпеченні праці належить моральному мікроклімату. Відносини працівників повинні ґрунтуватися на об'єктивності, доброзичливості, взаємодопомозі, глибокій повазі до кожного члена колективу, турботі про молодих співробітників.

Неприязні відносини між працівниками можуть значно понизити працездатність колективу, в той час як доброзичлива атмосфера сприяє підвищенню продуктивності праці.

На відносини в колективі також впливає добросовісність виконання дорученої роботи.

Несвоєчасне та неякісне виконання роботи одним працівником збільшує навантаження на інших, що, відповідно, погіршує відносини між працівниками.

Одним із соціально-психологічних факторів є культура праці. її елементом є спеціальний робочий одяг, який повинен бути легким, гарним, практичним і відповідати вимогам гігієни праці.

Велике значення для організації облікового персоналу підприємства має режим роботи даного підрозділу. Режим праці - це порядок чергування часу праці та відпочинку окремих працівників і підрозділу в цілому.

Режим праці визначає час початку та закінчення роботи, перерв й відпочинку, чергування видів робіт, графік відпусток.

Для забезпечення найбільш ефективного виконання обов'язків, плануючи розпорядок, слід дотримуватися таких принципів:

для розумової праці ранішні години робочого дня введено (з 8 до 12 год.), які є найбільш продуктивними;

виділення часу для виконання індивідуальної, найбільш відповідальної праці, протягом якого ніхто не повинен відвертати увагу працівника;

для зняття втоми через кожні 1,5-2 год. робити перерву для відпочинку на 5-10 хв.;

Початок і закінчення робочого дня, а також перерву на обід у бухгалтерській службі узгоджують з іншими членами колективу.

Специфіка роботи облікових працівників, постійне спілкування з людьми справляють на них великий нервово-емоційний вплив. Тому в режимі робочого дня слід передбачити чергування праці й відпочинку, щоб звести втому до мінімуму. Відпочинок має бути активним.

Одним з його елементів пропонується гімнастика або фізкультпаузи. Гімнастичні комплекси дають переважно навантаження на ті частини тіла, які були нерухомими у зв'язку з характером праці бухгалтерів.

Для досягнення оптимізації річного режиму праці та відпочинку графіки відпусток плануються з урахуванням своєчасного складання періодичної і річної звітності, а також побажань окремих облікових працівників.

Згідно організаційної структури діяльності на КП «Теплокомуненерго» штатною одиницею є заступник директора з охорони праці та техніки безпеки, який підпорядкований директору підприємства.

На підприємстві покладена відповідальність на заступника директора з охорони праці та техніки безпеки за проведення інструктажів робітників і службовців з виробничої санітарії та техніки безпеки та за контроль за додержанням працівниками вимог інструкції з охорони праці.

На підприємстві щорічно від імені трудового колективу укладаються профспілковим комітетом з адміністрацією, конкретна робота в галузі охорони праці.

На підприємстві утворена комісія з розслідування нещасних випадків, до складу якої входять ; заступник директора з охорони праці та техніки безпеки (голова комісії), керівник структурного підрозділу, представник профспілкової організації.

Витрати на заходи щодо покращення умов і охорони праці включають:

-  витрати на ремонт та дезінфекцію одягу;

-        витрати на сигналізацію та інших пристроїв , що забезпечують безпеку праці;

         витрати на подання першої медичної допомоги; витрати на вентиляцію приміщень , на утримання душових, пралень не побутового характеру.

Облік витрат на охорону праці та техніку безпеки обліковують на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».

Література

1.ПКУ

.П(С)БО №1

. Павелко О.В. Особливості використання термінів "затрати" і "витрати" в обліку будівельно-монтажних організацій //Фінанси,облік і аудит. - 2009. - №14. -С.277-286

. Безверхий К.В. Ще раз про тлумачення сутності понять “затрати” і “витрати”, “витрати виробництва” та “виробнича собівартість” // Вісник ЖДТУ / Економічні науки. - 2010. - № 2(52). - С. 222-228

. Лозинський Д.Л. «Витрати» та «Затрати»: узгодження понять в бухгалтерському обліку // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Серія: економічні науки. - 2009. - №4. -С.55-59

. Скрипник М.І. Затрати і витрати: проблема трактування понять //Міжнародний збірник наукових праць. - 2009. - Випуск 1(13). - С.236-240

. Карпенко О.В. Управлінський облік : організація, методологія, методика викладання:-Полтава: РВЦ ПУСКУ,2005 -341с.

.Основи економічної теорії:політ економічний аспект: Підручник/за ред..Г. Климка та ін..- 2-ге вид., перероб. І допов.-К: Вища школа,1997-743с.

.Нападовська Л.В.Внутрішньогосподарський контроль в ринковій економіці/Дніпропетровськ: Наука і освіта ,2000.-341с.

.Пушкар М.С. Розробка системи обліку: Навч.посібник/ Тернопіль.Карт-Бланш, 2003,-198с.

. Український радянський енциклопедичний словник. В трьох томах.Том 3 Полюс-Ь.-К: Академія наук Української РСР, 1967.-856с.

.Черняк Ю.І.Системний аналіз в управлінні економікою/Ю.І.Черняк.-М:»Економіка», 1995.-164с.

.Бойко С.В. Облік і калькулювання на промислових підприємствах:організація і методика: автореф.дис.на здобуття наук.ступеня канд..екон.наук:спец.08.06.04 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит»/Держкомстат України.-К., 2005.-21с.

Організація бухгалтерського облік: Навч.посібник для студентів спеціальності 7.050106 «Облік іаудит»/Бутинець Ф.Ф., О.В. Олійник,М.М. Шигун, -2-ге вид., доп. І перероб.-Житомир:ЖІТІ,2001.-576с.

Список джерел до питання 3.1

19.Шевчук В.О., Коновалова О.В., Пантелєєв В.П Аналіз господарської діяльності: навч. посіб..; Нац. акад.. статистики, обліку та аудиту Держкомстату України. - К.: ДП "Ін форм.-аналіт. агентство", 2011. - 399с.

. Экономический анализ работы предприятий. Под ред. А.Ш. Маргулиса. - М.: "Финансы". 1997. - 424 с.

. Лазаришина І.Д. Економічний аналіз в Україні: історія, методологія, практика: Монографія. - Рівне: НУВГП, 2005. - 369 с.

. Мендела І.Я. Формування системи продажу продукції нафтопереробних підприємств: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.04 / І.Я. Мендела; Івано-Франків. нац. техн. ун-т нафти і газу. - Івано-Франківськ, 2009. - 20 с.

. Мних Є.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Підручник - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. - 514 с.

. Мошенський С.З., Олійник О.В. Економічний аналіз: підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. // За ред. д.е.н., проф., Заслуженого діяча науки і техніки України Ф.Ф.Бутинця. - 2-ге вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП "Рута", 2007. - 704 с.

Список використаних літературних джерел

25.Податковий кодекс України від 2 грудня 2010р. № 2755-VI // Вісник Податкової служби України № 46 (618) - 2010. 240 с.

6. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995р.№108/95-ВР

27. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 - ХІV від 16.07.1999р. з послідуючими змінами та доповненнями;

28. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 22.12.2011N 4235-VI Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, N 6, ст.50

29.Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування » від 08.07.2010р. №2464-УІ

30. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», із змінами внесеними наказами Мінфіну від 27.06.2013 №627, від 08.02.2014 р. № 48;

31. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000р. №92 з послідуючими змінами та доповненнями.

32. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999р. №246, зареєстрованим у Мінюсті України 02.11.1999р. за №751/4044;

33. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну України від 29.11.99р. № 290 з послідуючими змінами та доповненнями;

34. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене Мінфіном України від 31.12.1999р. №318, зареєстрованим в Мінюсті України 19.01.2000р. за №27/4248;

35. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 р. № 34 «Про затвердження Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007 - 2015 роки». [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/

36. Проект положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі «Основні засоби». [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/

37. Про затвердження типових форм первинного обліку Наказ Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 352

38. Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги Постанова Кабінету міністрів України від 1 червня 2011 р. N 869

39. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435 - ІV;

40. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436 - ІV;

41. Наказ Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку»;

42. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 22.01.1996р. №116;

43. Інструкція про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Мінфіну України від 11.08.1994р. №69, зареєстрована у Мін`юсті України 26.08.1994. за №202/412;

44. Інструкція про застосування плану Рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999р. №291, зареєстрованим у Мінюсті України 21.12.1999р. за №893/4186;

45. Інструкція про порядок визначення розміру збитків від нестач, розкрадання, псування матеріальних цінностей №116 від 22.1.1996р.

46. Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затверджена наказом Держказначейства України від 17.02.200р. № 64.

47. Лист Мінфіну від 07.04.04р. № 31-04200-05 /1010/5700 «Щодо відображення в бухгалтерському обліку доходів при нарахуванні амортизації за безоплатно отриманими необоротними активами».

48. Методичні рекомендації щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Мінфіну України від 29.12.2000р. № 356.

49. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну України від 30.09.2003р. № 561.

50. Методичні рекомендації щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Мінфіну України від 29.12.2000р. № 356 з послідуючими змінами та доповненнями.

. Безверхий К.В. Ще раз про тлумачення сутності понять «затрати» і «витрати», «витрати виробництва» та «виробнича собівартість» // Вісник ЖДТУ / Економічні науки. - 2010. - № 2(52). - С. 222-228

52. Бойко С.В. Облік і калькулювання на промислових підприємствах:організація і методика: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук:спец. 08.06.04 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит»/Держкомстат України.-К., 2005.-21с.

53. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік в Україні. Міфологія. - Житомир: ЖДТУ, 2009р.

. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: підручник для студентів вузів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”/ Вид.2-е, доп. і перероб.-Житомир: ЖІТІ, 2002. - 640с.

. Бутинець Ф.Ф „Бухгалтерський фінансовий облік” підручник - Житомир 2002 рік - 608 с.

. Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М., Петренко Н.Т. Аудит: стан і тенденції розвитку в Україні та світі. Монографія. - Житомир: ЖДТУ, 2003р.

.Бутинець Ф.Ф. Аудит. - Житомир: ПП “Рута”, 2009р.

. Бардаш С. В., Дерій В. А., Петренко Н. І. Контроль і ревізія. Практикум, - Житомир: ЖУТУ, 2000. - 384с.

. Бутинець Ф. Ф., Читавська Л. В., Герасимчук Н. В. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник. - Житомир: ЖУТУ, 2000. - 416

. Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. Економічний аналіз. Практикум: Навч. посібник для студентів вузів. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 416 с.

. Білостоцька В.О. Податкове навантаження в Україні / В.О. Білостоцька, В.І. Островецький // Фінанси України. - 2002. - №12. - С. 17-22

. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів вузів екон. спец. - 5-те вид, доп. і перероб. - К.: А.С.К, 2000, с. 126 - 140.

. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навч. -практ. посібник / За ред. С. Ф. Голова. - Дн.: Баланс-клуб, 2001.

. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник. За ред. С.Ф. Голова. - Дніпропетровськ, 2000р.

. Бойко С.В. Облік і калькулювання на промислових підприємствах : організація і методика:автореф. Дис.. на здобуття наук. Ступеня канд..екон. наук: спец.08.06.04 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» Держклмстат України.-К.,2005-21с.

.Войналович О.П. Організація бухгалтерського обліку : теоретико - методичні засади/дис. кандидата екон. наук; 08.06.04 К,2006-189с.

. Гавриленко Н.В. Вплив податкового навантаження підприємницької сфери на національну економіку / Н.В. Гавриленко // Науковий вісник. - 2007. - №3(40). - С. 12-

. Герасим П.М. та ін. Управлінський облік на підприємстві. Монографія. - Тернопіль: Економічна думка, 2001р.

. Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами: Практ. посібник. - К.: Лібра, 2004.

. Голов С.Ф.,Костюченко В.М., Кравченко І.Ю., Фінансовий облік: Підручник -К;Лібра ,2005р.-стр.456.

. Давидов Г. М. Аудит: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. І доп. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001.- 363 с.

. Давидов Г.М. Облікова політика Київ. «Знання»2010р. 479 стор.

. Євгеній Губа Податок на прибуток та податкове навантаження // Школа бухгалтера № 7 2007р.

. Житна І.П. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. - К.: Вища шк., 1992.

. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік, контроль та аудит в умовах ринку - К., ”Вакнер”,1997.-794 с.

. Івахненко В.М., Горбаток М.І., Льовочкін В.С. Економічний аналіз. - К.: КНЕУ, 1999. - 176 с.

. Іващенко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності. - К.: КНЕУ, 1999. - 204 с.

78.Карпенко О.В. Управлінський облік : організація, методологія, методика викладання:-Полтава: РВЦ ПУСКУ,2005 -341с.

79. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. - К.: Знання, 2000.

. Коблянська О.І. Фінансвоий облік:Навчальний посібник-К:Знання,2013-473.

. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Організація і методика аудиту: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.-К.: «Каравела» - 2005р.

. Краснокутська Л. Розрахунки та оподаткування відпускних // Бухгалтерський облік і аудит,№7 2008.-38с.

. Лахтінова Л.А. Фінансовий аналіз суб`єктів господарювання. Монографія. - К.:КНЕУ, 2001р.

84. Лозинський Д.Л. «Витрати» та «Затрати»: узгодження понять в бухгалтерському обліку // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Серія: економічні науки. - 2009. - №4. -С.55-59

85. Мендела І.Я. Формування системи продажу продукції нафтопереробних підприємств: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.04 / І.Я. Мендела; Івано-Франків. нац. техн. ун-т нафти і газу. - Івано-Франківськ, 2009. - 20 с

. Метелиця В.М. Облік основних засобів в державному секторі // України Облік і фінанси АПК № 3 2010р.

. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 132 с.

88. Мних Є.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Підручник - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. - 514 с.

89. Мошенський С.З., Олійник О.В. Економічний аналіз: підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. // За ред. д.е.н., проф., Заслуженого діяча науки і техніки України Ф.Ф.Бутинця. - 2-ге вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП "Рута", 2007. - 704 с.

90. Нападовська Л.В.Внутрішньогосподарський контроль в ринковій економіці/Дніпропетровськ: Наука і освіта ,2000.-341с

. Олійник О.В. Економічний аналіз:Практикум для студентів вищих закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит».-Житомир:ПП «Рута»,2003.

. Остап`юк М.Л., Даньків Й.Я., Лучко М.Р. Теорія бухгалтерського обліку Монографія - Ужгород: Ужгородський держуніверситет, 2008р.

. Основи економічної теорії:політ економічний аспект: Підручник/за ред..Г. Климка та ін..- 2-ге вид., перероб. І допов.-К: Вища школа,1997-743с

. Орлова В.М. Современные методики расчета налоговой нагрузки на предприятия / В.М. Орлова // Налоги. - 2007. - № 31. - С. 23-28

. Облікова політика : навч. посіб. / В.М. Савченко, О.В. Пальчук, Л.В. Саловська та ін. ; за ред. Г.М. Давидова. - К.: Знання, 2010. - 479 с

. Основные средства: налоговый и бухгалтерский учет. Ч.1.- Юровский Б. А. и др.-2000.-206с.

. Основные средства: налоговый и бухгалтерский учет. Ч.2.- Юровский Б. А. и др.-2000.-83с.

. Організація бухгалтерського облік: Навч.посібник для студентів спеціальності 7.050106 «Облік іаудит»/Бутинець Ф.Ф., О.В. Олійник,М.М. Шигун, -2-ге вид., доп. І перероб.-Житомир:ЖІТІ,2001.-576с

99. Павелко О.В. Особливості використання термінів "затрати" і "витрати" в обліку будівельно-монтажних організацій //Фінанси,облік і аудит. - 2009. - №14. -С.277-286

. Пантелеійчук Л. Про особливості відображення на рахунках бухгалтерського обліку рахунків за виплатами працівникам//Праця і зарплата-2008р.№9 с.17-21

. Пушкар М.С.Розробка системи обліку: Навч.посібник/ Тернопіль.Карт-Бланш, 2003,-198с.

102. Скрипник М.І. Затрати і витрати: проблема трактування понять //Міжнародний збірник наукових праць. - 2009. - Випуск 1(13). - С.236-240

103. Український радянський енциклопедичний словник. В трьох томах.Том 3 Полюс-Ь.-К: Академія наук Української РСР, 1967.-856с.

. Семенов Г.А. Організація обліку розрахунків з персоналом з оплати праці -2009р.

. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник.-К.: КНЕУ,2000.

. Соколовська А.М. Теоретичні засади визначення податкового навантаження та рівня оподаткування економіки / А. М. Соколовська // Економіка України. - 2006. - №7.

. Свірко С.В. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: методологія та організація: монографія / С. В. Свірко - К.: КНЕУ, 2006. - 244 с.

. Сушко Н.І. Бухгалтерський облік та внутрішній аудит у державному секторі: частина 3. Бухгалтерський облік та звітність у бюджетній сфері України. Навчальний посібник / Н.І. Сушко, Л.В. Гізатуліна, О.П. Куценко; ред.: М.В. Кужельний, Л. Демчук - К.: Аграрна наука, 2009. - 336 с.

. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства АЛЕТРА Київ,2009р.483стор.

. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів економічної спеціальності вищих навчальних закладів.- 6-те видавництво.-К.:А.С.К., 2011р.

. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий обік на підприємствах України. - Київ: А.С.К., 2009р.

. Фінансова звітність за національним стандартом. Практичний посібник.- К.: Лібра, 1999-336с.

. Чернякова Т.М. Критерії ефективності процесу податкового адміністрування // Часопис економічнихреформ № 3 / 2011

114. Черняк Ю.І. Системний аналіз в управлінні економікою/Ю.І.Черняк.-М:»Економіка», 1995.-164с.

115. Шевчук В.О., Коновалова О.В., Пантелєєв В.П Аналіз господарської діяльності: навч. посіб..; Нац. акад.. статистики, обліку та аудиту Держкомстату України. - К.: ДП "Ін форм.-аналіт. агентство", 2011. - 399с.

116. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: Знання, 2004. - 447 с.

117.Юрчук Н.П. Складові методології обліку праці та її оплати на сільськогосподарських підприємствах:- Вісник Сумського національного аграрного університету. № 1-2012 р.