Хліб починається з маленької зернини
Виховний захід
«Хліб починається з маленької зернини»
Мета: Актуалізувати знання дітей про шлях хліба від поля до столу, розширити поняття хліб-годувальник, ознайомити з народними переказами про хліб, учити бережно поводитись з хлібом, берегти його.
Обладнання: приказки, прислівя про хліб, на столі на вишитому рушнику хліб, Святково прикрашена класна кімната вишитими рушниками, дитячими малюнками про хліб.
Вихователь. Сьогодні ми поведемо мову про те, без чого не уявити ні степові далі, ні світанку, ні рідного дому, ні самого життя.
А про що саме, спробуйте дізнатися із загадки.
В полі ріс я, колосився
На стеблинці уродився,
А тепер мене ви ріжте
Й на здоров'я смачно їжте. (Хліб)
Діти.
Про хліб. (починається презентація)
Вихователь. Вірно, сьогодні ми будемо вести мову про людську святиню - наш насущний хліб. Здавалося, про що можна говорити, він щодня у нас на столі, щодня приносимо ми його з магазину.
Вчитель. З давніх-давен ведеться в Україні, що хліб у хаті - то багатство, сіль - то гостинність і щирість. Нашу Вітчизну називають хлібним краєм. Для українського народу хліб був не просто стравою - це була основа його життя і найдорожча святиня. В усі часи хліб берегли. Він з людиною від народження і до глибокої старості.
З давніх часів батьки привчали дітей своїх берегти хліб. Ще з молоком матері засвоювались правила бережливого ставлення до святая святих. Хліб був мірилом життя, визначальником людських статків, повсякденної культури. Людей, які прийшли з чистим серцем, доброю місією чи хорошою новиною, на нашій землі завжди зустрічали хлібом сіллю. Короваєм благословляли молодят, без хлібини не можна було зайти в новий дім, народжувалася дитина - теж ішли з хлібом…
Віддаймо ж пошану тим, хто зростив його, рукам, котрі подарували духмяні, схожі на сонце, паляниці. Низько уклонімося, аби одвічно він був на нашому столі, щоб не черствів, бо, як мовлять народні вуста, коли черствіє хліб - черствіють душі.
Учень. Певне, чули ви, малята,
вже не раз такі слова;
«Хліб потрібно шанувати!
Хліб усьому голова!»
Учень. - Не кидайсь хлібом, він святий!-
В суворості ласкавій,
Бувало каже дід старий
Малечі кучерявій
Учень. - Не грайся хлібом, то ж бо гріх!-
Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало каже мати.
Учень. Бо красен труд, хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські ріднить мови.
Учень. Хто зерно сіє золоте
В землі палку невтому,
Той сам пшеницею зросте
На полі вселюдському.
А ви задумувались звідки і з чого починається хліб?
1-й учень. Хліб починається з маленької зернини, яку посіяли у теплий вологий грунт, з неї проростає рослина, яка викидає пшеничний колосок. Влітку зерно дозріває. Потім комбайнери його збирають, а водії відвозять на елеватор, де його провіюють і сушать.
2-й учень. Готове зерно везуть до млина, там його мелють на борошно. А потім з борошна на хлібозаводі печуть духмяний та поживний хліб.
Вихователь. І насправді діти, хлібна зернина - це таке досконале створення природи. В такій малесенькій зернині закладене життя. Ми, від зернини до готового смачного хліба дійшли дуже швидко, а на справді багато людей прикладають свою працю, щоб ми з вами їли смачний хліб.
Учень.
Пахне хліб.
Пахне хліб,
Як тепло пахне хліб!
Любов`ю трударів
І радістю земною,
І сонцем, що всміхалося весною,
І щастям наших неповторних діб -
Духмяно пахне хліб.
Вихователь. Важка праця хлібороба. Це недоспані ночі, напружені дні, висушені сонцем обличчя, мокра від поту сорочка. Зараз на допомогу людині прийшла техніка - трактори, комбайни, машини.
. Чи є ще більше щастя на землі,
Як сіять хліб, виплекувать достаток?
У хлібі цім життя бере початок,
В нім сила нездоланна трударів.
. Хліб - основа нашого життя,
Хліб - народна міра всіх щедрот,
Хліба доторкаючись, дитя
Вперше відчуває свій народ.
. Всі слова на світі замалі,
Щоб, як хліб, дзвеніти з краю в край.
Хай щодня на вашому столі,
Наче сонце, сяє коровай.
А у давні часи кожен колосочок мали зібрати руки селянина, зростити його. Хто з вас пригадає, як раніше вирощували хліб?
1-й учень. У давнину вирощували хліб у тяжкій праці. Землю орали сохою, зерно висівали вручну.
2-й учень. А коли зазеленіють хліби, за українським звичаєм, люди виходили в поле родиною і тричі обходили його, несучи на руках хліб і сіль, щоб виріс великий урожай.
3-й учень. І коли приходив час збирати врожай, то теж на поле в перший день виходили цілими сім'ями хлібороби, чисто одягнені, з хлібом у руках. Господар, повернувшись на схід сонця, промовляв: «Дай, Боже, час добрий, і в пору, і в доброму здоров'ї пожати, та й на той новий рік дочекати».
4-й учень. Жали золоті колосочки серпом, або скошували косою. Снопи складали в копички. А перший вижатий сніп приносили додому, примощували на покутті, де він стояв до закінчення жнив. Молотили зерно ціпом, мололи на жорнах.
Вихователь. Діти, а яку народну пісеньку ви знаєте про косарів?
(Українська народна пісня «Вийшли в поле косарі»).
Вийшли в поле косарі
Приспів.
Гей, нуте, косарі,
Бо нерано почали,
Хоч нерано почали,
Так багато утяли!
До обіда покосили,
Гострі коси потупили…
Приспів.
По обіді спочивали,
Гострі коси поклепали…
Приспів.
Увечері холодком
Йшли додому всі рядком…
Приспів.
Вихователь. Почесне місце посідає хліб у звичаях і обрядах українців. Будь-яке свято не обходиться без паляниці. З хлібом приходили родичі і сусіди вітати новонародженого. Хлібом і сіллю вітали і проводжали гостей. Житнім зерном обсипали наречених, які їхали до шлюбу. На весілля пекли коровай. Мати проводжає сина в далеку дорогу з хлібом Хліб і рушник - одвічні людські символи. Хліб і сіль на вишитому рушникові - гостинність українського народу.
Хліб святий
Це велике щастя на землі,
Коли хліб вродив, шумить колосся…
Він - святий на нашому столі
Споконвіку так вважати довелося.
Хліб - святий, живий, від нього сила
Від народження він з нами і до скону днів,
Новосілля, сватання, хрестини…
Чільне місце в Україні він посів.
Хліб - святий, наш символ і, по праву,
Це його цілуємо завжди,
Щедрістю, гостинністю і славою
В короваї нашому цвісти.
Хліб від зайчиків
На галявині у лісі
Серед кленів і дубів
Я зайчаток працьовитих
За роботою зустрів.
Із добірної пшениці
Із любовю і теплом
Випікали паляниці
Зайченята під дубком.
Випікали й роздавали
Всім матусям залюбки
Щоби хлібцем смакували
Невгамовні малюки.
І хрумтять щасливі діти
Паляницями зайчат
Бо від зайця паляниці
Найсмачніші для малят.
Вихователь. Багато про хліб написано в книгах. Не перелічити пісень, легенд, загадок, прислів'їв, казок про хліб.
(Казка про хліб.)
Дід Харитон попросив Михайлика принести з магазину хліб. Хлопчик швиденько повернувся додому тай каже:
-Дідусю, я вам купив хліба, а собі - халви. Я дуже люблю халву, а без хліба можна обійтися.
День їв Михайлик халву, два дні їв Михайлик халву, а на третій не витримав і мовить дідусю:
Дідусю Харитоне, хочете, я віддам вам свою халву, а ви мені - хоч шматочок хліба!
Алеж ти, внучку, казав, що без хліба можна обійтися?
Можна, - зітхнув Михайлик, - але не довше двох днів.
хліб казка переказ народний
Вихователь. Раніше хлібний колосок був наповнений зерном від самої землі до верхівки. Одного разу Бог з святим Петром спустилися на землю, переодяглися старими, немічними чоловіками, завітали до однієї жінки, щоб попросити хліба. Жінка в цей час годувала млинцями свою дитину. На прохання перехожих недбало кинула млинець в їхню сторону. Бог розсердився за таке поводження з хлібом і почав зшморгувати зернини з колоска. І коли вже зерна залишились лише на верхівці, до нього підбіг собака і став просити, залишити хліба хоч для нього. Бог змилувався над ним. З того часу колосок носить собі зерно лише на верхівці, а в народі кажуть, що люди їдять собачий хліб, бо собака випросив залишити трохи зерна.
Вихователь. А зараз послухайте загадки і спробуйте їх відгадати.
(Діти загадують загадки).
В землю кидалося,
На повітрі розгулялося,
В печі гартувалося,
Запахом своїм всіх приваблює. (Хліб)
Мене ріжуть, мене б'ють,
Мучать і на порох труть.
Безперестанку гублять,
І всі мене дуже люблять. (Хліб)
Учениця. А я знаю прислівя про хліб:
Не страшна біда, коли є хліб та вода.
Лежачого хліба ніде нема.
Сій вчасно - вродить рясно.
Посій упору, будеш мати зерна гору.
Яка пшениця, така й паляниця.
Земля-годівниця аж парує, та хліб людям дарує.
Поганого хліба немає - погано, як нема хліба.
Вихователь. Дуже багато народних звичаїв повязано з хлібом.
Учень 1. Якщо впала додолу скибочка - неодмінно підніми і, поцілувавши, поклади на стіл.
Учень 2. Хліб ріжуть тільки в руках - лівою тримаючи хлібину, притиснувши її до грудей, а правою - ножа.
Учень 3. Паляниця, за добрим українським звичаєм, мала неодмінно лежати на столі. Не можна її класти сподом догори.
Учень 4. Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна було через нього переступати. Треба підняти, обтрусити й покласти на видному місці птахам.
Учень 5. Крихти зі столу ніколи не змітали на долівку, збирали й віддавали курям. А крихти свяченої паски - худобі й птиці.
«Ой, на горі жито» (укр. нар. пісня)
) Ой, на горі жито, сидить зайчик,
Він ніжками чеберяє.
…Коли б такі ніжки мала,
…То я б ними чеберяла,
…Як той зайчик, як той зайчик.
) Ой, на горі просо, сидить зайчик,
Він ніжками чеберяє.
…Коли б такі ніжки мала,
…То я б ними чеберяла,
…Як той зайчик, як той зайчик.
) Ой, на горі гречка, сидить зайчик,
Він ніжками чеберяє.
…Коли б такі ніжки мала,
…То я б ними чеберяла,
…Як той зайчик, як той зайчик.
Вихователь. Як гірко буває, коли ми бачимо шматок хліба на підлозі в коридорі, під партою. Хліб - не забавка, він вимагає до себе чемного, поважного ставлення.
Народна мудрість так говорить про хліб:
«Хліб-сіль смакуй, добрих людей шануй».
Бо в нього вкладена праця людська, її мудрість. Вічним символом хліборобства і стала хлібина. Хлібина, що майстерно випечена, нагадувала собою сонце - кругле, рум'яне, вічне.
1. Усе прекрасне на землі
Бере початок з колоска,
Що пломеніє на стеблі,
Неначе мрія рільника.
. Колоски вклоняються землі,
Колоски вклоняються людині.
А ми бачим на столі
Білий хліб на білій скатертині.
. Сонце встане, вляжеться туман,
Забринить веселий колосочок,
Оживе пшеничний океан,
Захлюпоче, серце залоскоче.
.І поля покотять перегук
В трудовому жнивному роздоллі,
Як проміння хліборобських рук,
Колоски хитаються у полі.
. Попливуть комбайни-кораблі
В золоті орбіти України.
Колоски вклоняються землі,
А людина вклониться людині.
Були, діти, такі страшні часи на Україні, коли у людей не було чого їсти. Хліб їм тільки снився. Тоді в Україні був голод. Вмирали від голоду цілими сімями, селами. Голод - таке страшне слово. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. А скільки довелося нашому народові пережити в голодне лихоліття.
У роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль, а й від голоду помирали люди. Лініями окопів покраяні поля, сплюндровані війною села. Але тільки далі відходив фронт, враз люди бралися за хліб. Він був з домішками трав, картопляних лушпайок, але все-таки хліб і хліб для живих.
А ще був і страшний голодомор в Україні 33-го року. Скрізь, як говорив Шевченко, «Село неначе погоріло, неначе люди подуріли». Від голоду помирали і дорослі, і діти, промовляючи своє останнє слово в житті - «хліб». Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, скільки і саме життя.
І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи до кінця своїх днів не кине шматок хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.
Вчитель. Давайте я запалю свічку. Нехай в цю хвилину наш зал стане храмом пам'яті. Вшануймо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу. (Хвилина мовчання.)
Діти, давайте звернемось до Господа нашого і попросимо, щоб наша земля щедро віддавала свої дари.
(Одна дитина промовляє молитву).
Молитва
До тебе звертаємось, Боже!
Хай воля твоя допоможе
Нам мудрими й мужніми стати,
Землиці твій дар зберігати:
Барвисте, ошатне вбрання.
Не йти по землі навмання.
І бачити кожну стеблину,
І в серці нести Україну.
Ведуча:
Кожен з вас знає, що головний злак на землі - пшениця. Жито прийшло до людей набагато пізніше. Першими його почали сіяти люди, які жили на території сучасної України. Воно стало головним хлібом, тому що не боялося морозів.
Про жито склали багато пісень і намальовано багато картин.
(Пісня «Ой зелене жито зелене…»)
Також в Україні є багато музеїв хліба.
(Пісня)
Біла паляничка -
Це вам не дрібничка.
Де немає хліба
Там нема обіда.
Де хороший пекар -
Не потрібен лікар.
Кожен день, як свято,
І пісень багато.
Приспів
Добрі люди, в Україну
Завітайте у гостину!
Всіх запрошуєм до столу
В добрий день і в добрий час
А духмяна паляниця
Серед столу, як годиться,
На квітчастім рушникові
Щоби все було гаразд. 2 р.
Вихователь. Гадаю тепер, що після нашого заходу кожен з вас ще раз задумається, чим для нас є хліб, пройметься глибокою повагою до нелегкої людської праці, усвідомить мудрість звичаїв предків і з вдумливим розумінням вимовить: «Хліб - святий». Ми сьогодні повели непросту й серйозну розмову про хліб. Про хліб, що здавна був поняттям святим. Я вірю, діти, що в кожне ваше серденько потрапило сьогодні зернятко добра, і як із зернятка виросте хлібний колос - важкий, могутній, так і у вашому серці нехай із цього зернятка виросте великий колос добра, честі, справедливості, трепетного та ніжного ставлення до таких понять, як мама, Вітчизна, хліб. Нехай душа ваша буде такою ж великою й чесною, як безкрає пшеничне поле. Спасибі Вам усім за увагу.