я прийомний діти опіка
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СПЕЦИФІКИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З СІМ'ЯМИ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ПРИЙОМНИХ ДІТЕЙ
.1 Підтримка прийомної сім'ї
Як свідчать наукові дослідження з психології, влаштування нерідних дітей у прийомні сім'ї призводить до появи нових проблем та ускладнень у стосунках між членами родини. Тому ефективне функціонування прийомної сім'ї, відновлення її виховного потенціалу вимагає постійної підтримки.
Організація роботи з підтримки функціонування прийомної сім'ї має ґрунтуватися на засадах неперервності, професійності, міжвідомчої взаємодії та етапності.
На початковому етапі функціонування прийомної сім'ї здійснюється початкова підтримка. Вона потрібна для сприяння адаптації сім'ї і прийомної дитини до нових умов проживання, пошуку ефективних способів взаємодії. Подальша підтримка спрямована на розв'язання проблем розвитку прийомної дитини в різні періоди її становлення чи проблем функціонування сім'ї, які обмежують її можливості в наданні опіки прийомній дитині.
Процес надання підтримки прийомним сім'ям здійснюється шляхом соціального супроводу.
Учасниками супроводу прийомних сімей є: представники органів державної влади; соціальні працівники; прийомні батьки та їхні діти; прийомні діти;біологічні батьки прийомних дітей, родичі; залучені спеціалісти; супервізор.
Учасники процесу супроводу мають усвідомлювати, що ефективність підтримки прийомних сімей залежить від їхньої узгодженої взаємодії. Для цього важливо, щоб принципи взаємодії основних учасників були відображені в угоді про влаштування дитини у прийомну сім'ю. На даний час організацію та здійснення соціального супроводу сімейних форм опіки покладено на Центри соціальних служб для молоді.
Важливими організаційними заходами з підтримки прийомних сімей та прийомних дітей є:
аналіз дотримання державних гарантій прийомним сім'ям та забезпечення прав прийомних дітей;
щорічний огляд функціонування сім'ї та розвитку прийомної дитини;
організація заходів щодо надання благодійної допомоги прийомним сім'ям;
сприяння розвитку груп взаємодопомоги прийомних батьків (групи зустрічей).
організація навчання членів прийомних сімей (наприклад, проведення літньої школи для прийомних сімей) [18,84].
Держава в особі представників відповідних відділів державної адміністрації гарантує надання таких видів матеріальної підтримки прийомним батькам та забезпечення прав прийомних дітей:
вчасних виплат на утримання дітей в прийомних сім'ях;
дотримання та забезпечення особистісних й матеріальних прав прийомних дітей (оздоровлення, безкоштовний проїзний квиток, забезпечення житлом, тощо);
організації супроводу прийомних сімей тощо.
Соціальний супровід прийомних дітей - вид соціальної роботи, система комплексних заходів для підтримки, реабілітації та соціалізації прийомних дітей.
Основний принцип роботи соціального працівника, який здійснює супровід прийомних дітей - індивідуальний підхід до коленої дитини. Це сприятиме повноцінній соціалізації, реабілітації/ збереженню її здоров'я тощо.
Визначальними завданнями соціального супроводу прийомних дітей є:
робота по забезпеченню вікових потреб дітей;
здійснення реабілітаційних заходів (медичних та оздоровчих, освітянських, соціальних та правових);
захист прав прийомних дітей (майнових, житлових, особистісних);
підтримка контактів дитини з її біологічними родичами;
залучення різних видів додаткової допомоги для прийомних дітей;
підготовка щорічного звіту про стан та розвиток дитини у прийомній сім'ї [14,167].
Основними формами роботи соціального працівника щодо реалізації плану соціального супроводу прийомних дітей є:
відвідування на дому;
зустрічі, прогулянки з прийомними дітьми:
підтримка телефонних контактів (робота щотижневої телефонної години);
консультування прийомних дітей;
організація зустрічей з біологічними родичами і спостереження за перебігом цих зустрічей;
представлення інтересів прийомних дітей в установах та закладах;
організація навчальних програм для прийомних дітей;
щорічний аналіз стану та розвитку прийомних сімей [10,155].
Для виконання поставлених завдань та вирішення нагальних питань розвитку прийомної дитини соціальний працівник налагоджує співпрацю з різними фахівцями та державними службовцями.
Соціальний супровід прийомних сімей- вид соціальної роботи, система комплексних заходів для підтримки сприятливих соціально-економічних та психологічних умов функціонування сім'ї, збереження її здатності до виховання прийомних дітей.
Основними завданнями соціального супроводу прийомних сімей є:
підтримка здорового соціально-психологічного клімату сім'ї;
навчання та посилення виховного потенціалу прийомних батьків;
контроль за отриманням батьками державних виплат на утримання дитини;
формування партнерських стосунків між учасниками соціального супроводу;
залучення різних видів додаткової допомоги за потребою;
захист прав та інтересів прийомних сімей;
підготовка щорічного звіту про ефективність функціонування прийомної сім'ї [13,203].
Соціальний супровід прийомних сімей ґрунтується на принципі співпраці між учасниками процесу для виконання головного завдання - соціальної реабілітації та соціалізації прийомних дітей.
Формами роботи соціального працівника із супроводу прийомної сім'ї є:
- відвідування прийомної сім'ї;
- підтримка телефонних контактів;
- організація груп взаємопідтримки, спеціальні індивідуальні освітні програми тощо;
- представництво інтересів прийомних сімей;
- посередництво при вирішенні суперечностей;
- організація надання матеріальної та інших видів допомоги за потребою;
- щорічний аналіз ефективності функціонування прийомних сімей.
Соціальний працівник та прийомні батьки є партнерами у наданні опіки дитини у прийомній сім'ї. Соціальний працівник є з'єднуючою ланкою-між державою та прийомними батьками і саме його кваліфікаційна підготовка та робота забезпечують компетентне вирішення і узгодження усіх поточних питань супроводу прийомної сім'ї.
План соціального супроводу - це план спільних дій соціального працівника та прийомних батьків щодо соціалізації прийомних дітей та підтримки прийомних сімей. План соціального супроводу складається соціальними працівниками після підписання угоди про влаштування дитини у прийомну сім'ю відповідно до визначених завдань і містить у собі дві частини.
Для прийомної дитини план соціального супроводу (частина перша) складається за такими напрямками:
Економічний супровід - діяльність спрямована на підтримку матеріального благополуччя прийомної дитини. Передбачає дотримання своєчасності державних виплат на утримання дитини в прийомній сім'ї та пошук додаткових ресурсів для вирішення актуальних потреб дитини, підтримки її здоров'я, процесу навчання та розвитку.
Психологічний супровід - проведення комплексу заходів з реабілітації, реактивації, перенаучіння та ресоціалізації прийомних дітей в прийомних сім'ях. Для цього можуть використовуватися такі форми роботи: моніторинг психічного стану та розвитку дитини, психодіагностика (базова, поточна, за запитом, по виходу дитини з прийомної сім'ї - завершальна), психокорекція, психотерапія (робота з травмою втрати), консультування, організація та проведення тренінгів. моніторинг інтеграції дитини в прийомній сім'ї.
Медичний супровід - діяльність спрямована па вирішення питань охорони здоров'я прийомної дитини. Це передбачає: спільне відвідування соціальним працівником, прийомними батьками та прийомною дитиною дільничного лікаря;
складання плану медичного супроводу та контроль за його виконанням;
контроль за використанням коштів, заощаджених на рахунку дитини для спеціального лікування;
пошук коштів на медичну допомогу для особливих видів лікування тощо.
Педагогічний супровід - діяльність спрямована на вирішення питань навчання прийомних дітей та здобуття ними освіти. Це передбачає:
складання плану педагогічної роботи з прийомною дитиною в рамках компетенції навчального закладу та контроль за його виконанням;
зустрічі та бесіди з керівниками навчальних закладів та педагогічним персоналом (за потребою);
підтримка контактів з педагогічними працівниками та керівництвом навчального закладу (за потребою);
бесіди з прийомними дітьми та прийомними батьками щодо організації домашнього навчання;
заняття з прийомними дітьми (за потребою) [15,71].
Проживання та сімейні взаємини в прийомній сім'ї - спостереження за тим, як складаються стосунки дитини із членами прийомної сім'ї, чи враховуються потреби прийомної дитини, наскільки дитина комфортно себе почуває в сім'ї. Це здійснюється під час відвідувань прийомної сім'ї, зустрічей та прогулянок з дитиною.
Стосунки з біологічною ріднею - робота спрямована на виконання визнаних доцільними опікунською радою контактів дитини з її біологічними родичами. Це передбачає організацію зустрічей на визначеній території з дотриманням екологічності умов проведення. Робота соціального працівника з біологічними батьками та родичами прийомної дитини проводиться з метою оцінки можливості її реінтеграції. Повернення дитини у біологічну сім'ю можливе внаслідок відновлення здатності батьків (родичів) самостійно та повноцінно турбуватися про дитину. У випадку неможливості реінтеграції соціальний працівник має зважати на доречність усиновлення прийомної дитини.
Частина друга плану, яка стосується прийомної сім'ї містить такі блоки:
Економічний - включає в себе контроль за своєчасним отриманням прийомними батьками коштів на утримання прийомної дитини в сім'ї, контроль за своєчасним поданням прийомними батьками фінансових звітів, пошук додаткових ресурсів для задоволення потреб прийомної сім'ї.
Моніторинг стану прийомної сім'ї - включає в себе спостереження за психологічним станом членів прийомної сім'ї, аналіз цих спостережень з метою попередження ускладнень, що можуть виникати у сім'ї. За результатами моніторингу вносяться поточні корективи у план супроводу прийомної сім'ї. Моніторинг здійснюється методом відвідувань, телефонних контактів, організації у Службі зустрічей всіх членів сім'ї.
Консультативний, методично - навчальний - включає надання консультацій з різних напрямків знань щодо функціонування прийомної сім'ї. Здійснюється згідно плану та за запитом членів сім'ї. Він охоплює такі напрямки - медичний, юридично - правовий, соціальний, педагогічно-виховний. Формами його реалізації є надання необхідної інформації, проведення консультацій, груп взаємо підтримки, організація індивідуальних та групових форм навчання з метою підвищення виховного потенціалу прийомної сім'ї.
Психологічний (за потребою) - включає в себе систему заходів, спрямованих на корекцію соціально-психологічного клімату прийомної сім'ї.
Спочатку слід розробити план соціального супроводу на перший місяць існування прийомної сім'ї, враховуючи найбільш гострі проблеми, які потребують термінового вирішення, далі розробляється план супроводу на півріччя. У подальшому складається щорічний план соціального супроводу.
Виконання завдань соціального супроводу прийомних дітей та сімей має здійснюватися окремо уповноваженими соціальними працівниками. Тому чіткий розподіл обов'язків між ними, уміння домовлятися при плануванні візитів, об'єктивність оцінки ситуації, толерантність у спілкуванні є запорукою успішної співпраці.
Спільні відвідування прийомної сім'ї необхідно здійснювати у період взаємної адаптації після влаштування дитини у прийомну сім'ю. Адаптаційний період триває один рік і має такі контрольні межі: перший місяць існування прийомної сім'ї, три місяці, шість та дванадцять місяців. Впродовж першого місяця соціальні працівники мають відвідувати прийомну сім'ї щотижнево. Протягом наступних трьох місяців - один раз на два тижні, потім, якщо все добре у новоствореній сім'ї, візити плануються один раз на місяць. У період адаптації бажано, щоб під час візитів були присутні всі члени сім'ї для того, щоб мати змогу при потребі поспілкуватися із соціальними працівниками.
Протягом другого року існування прийомної сім'ї відвідування плануються один раз на два/три місяці і мають здійснюватися соціальними працівниками окремо. У подальшому візити плануються один раз у півроку та за потребою.
2.2 Моніторинг опіки дітей у прийомних сім'ях
Державна опіка дітей у прийомних сім'ях потребує здійснення контролю з боку державних органів влади. Функції створення, підтримки та контролю належного рівня державної опіки у прийомних сім'ях делеговані відділам державних адміністрацій у справах сім'ї та молоді. Функція-контролю реалізується через такий вид соціальної роботи-як нагляд за функціонуванням прийомної сім'ї та падання заміщувальної опіки прийомній дитині.
Нагляд є важливим елементом моніторингу прийомної сім'ї і здійснюється у процесі планових візитів соціальних працівників. Слід зазначити, що проведення нагляду не повинно збільшувати кількість візитів у прийомну сім'ю і таким чином спричиняти додаткове навантаження на прийомну родину. Число запланованих на рік зустрічей має бути сталим, проте одні візити мають здійснюватися з метою соціального супроводу, інші - нагляду.
Нагляд за функціонуванням прийомної сім'ї має гарантувати, що прийомні діти виховуються у нормальних умовах і їм нічого не загрожує. Крім того, нагляд - це право і джерело підтримки для прийомних батьків, а не додаткові проблеми. Знання про здібності, сильні та слабкі сторони прийомних батьків уможливлюють надання належної підтримки, особливо при складних обставинах. Регулярні цілеспрямовані зустрічі допомагають розвивати робочі відносини, гарантують, що соціальний працівник може запропонувати необхідну підтримку. Органи опіки та піклування несуть відповідальність за узгодженість і своєчасність проведення нагляду та прийняття відповідних рішень за його результатами.
Основними завданнями нагляду за прийомною сім'єю та розвитком дитини є:
спостереження за виконанням прийомними батьками плану соціального супроводу прийомної дитини та дотримання ними умов угоди;
щорічна оцінка розвитку прийомної дитини;
щорічна оцінка ефективності функціонування прийомної сім'ї;
аналіз сімейного клімату та виконання прийомними батьками функцій опіки [16,68].
Результати процесу нагляду оформлюються у вигляді звіту і виносяться на розгляд комісії фахівців та опікунської ради.
Оцінка дитини у прийомній сім'ї спрямована на виявлення змін, що відбулися у її розвитку та з'ясування відповідності надання опіки потребам дитини, Основними видами оцінки є:
оцінка стану здоров'я та розвитку прийомної дитини, яка поділяється на базову, поточну, завершальну;
оцінка якості опіки дитини в прийомній сім'ї, яка поділяється на поточну та завершальну,
Базова оцінка (як правило, експерта) проводиться спочатку па етапі влаштування дитини в прийомну сім'ю і включає загальну інформацію про дитину, а також результати діагностики стану здоров'я та розвитку дитини. На підставі даної оцінки складається план соціального супроводу сім'ї і формуються індивідуальні критерії для проведення подальшого щорічного оцінювання (поточного, результуючого).
Поточна оцінка здійснюється методом порівняння попередніх даних з поточними і слугує основою для корекції плану супроводу. Проводиться, як правило, в перший рік функціонування прийомної сім'ї через півроку після влаштування дитини в прийомну сім'ю.
Завершальна оцінка проводиться за півроку до виходу дитини з прийомної сім'ї, щоб з'ясувати, чи готова дитина до самостійного життя. Цей вид оцінки проводиться також у ситуації переводу прийомної дитини чи припинення функціонування прийомної сім'ї.
Для проведення оцінки використовують такі показники:
стан здоров'я дітей;
дотримання особистісних прав дітей (право на ім'я, національність, громадянство, підтримку контактів з біологічними родичами тощо);
забезпечення майнових та житлових прав дітей (спадок, житло тощо);
рівень розвитку (фізичного, емоційного, соціального, морального тощо) і стан дитини;
рівень досягнень в освіті;
відповідність опіки потребам дитини;
здатність прийомної сім'ї опікуватися про нерідну дитину [17,97].
За результатами оцінки складаються рекомендації для подальших дій щодо соціального супроводу прийомної сім'ї та прийомної дитини. Матеріали оцінки надаються органам опіки та піклування, для узгодження подальших дій щодо захисту прав, підтримки дитини та прийомної сім'ї.
2.3 Форми соціальної роботи з прийомними сім'ями та прийомними дітьми
Всі форми соціальної роботи із супроводу прийомних сімей та прийомних дітей поділяються на групові та індивідуальні.
Групи зустрічей прийомних батьків проводяться один раз на місяць. Метою проведення групових зустрічей прийомних батьків є набуття ними навичок прийняття і розуміння себе та інших, розвиток уміння встановлювати партнерські стосунки та здобуття здатності бути гнучким у поведінці. Групи зустрічей проводить психолог або досвідчений соціальний працівник, який володіє методикою проведення таких зустрічей.
Завдання:
. створення в групі атмосфери взаємодовіри. взаємоповаги та взаємопідтримки;
. вчасне виявлення "проблемних зон" функціонування прийомної сім'ї;
. прояснення потреб прийомних батьків та напрямків необхідної підтримки;
. розширення досвіду учасників в вирішенні складних ситуацій;
. навчання методам психологічної самодопомоги;
. навчання навичкам ассертивної поведінки;
. інформування про сфери отримання кваліфікованої допомоги.
Щоб позитивний груповий процес міг відбутися, потрібно дотримуватися таких умов проведення групових зустрічей:
час роботи групи і його використання планують самі учасники згідно питань, які їх хвилюють. Формами роботи може бути поведінковий тренінг, робота в партнерських парах тощо;
роботи повинна проводитися в спеціально облаштованому для цього приміщенні;
доречна наявність поруч окремої кімнати, яка знадобиться у випадках розгортання конфліктної ситуації між окремими учасниками групи. У групі завжди знайдеться медіатор - нейтральна особа або другий ведучий, який захоче уважно вислухати спочатку одного, а потім другого учасника суперечки. Конфлікт що виник, не завжди швидко може бути вирішений. Група зустрічей завжди має обмежений час проведення. Тож, щоб груповий процес залишити у безпеці і захистити від деструктивних процесів, які завжди будуть виникати з групі, краще конфліктну ситуацію ізолювати і для її вирішення надати медіатору та учасникам конфлікту окрему кімнату. Етап «вибуху», через який проходить будь-яка тривалоіснуюча група є одним із методів, який використовується в психотерапевтичних групах особистісного росту. В групових зустрічах цей процес потрібно купирувати. Одним із таких способів є вище описаний;
група повинна бути відкрита для нових учасників, що буде сприяти збереженню позитивного групового процесу;
оскільки групи зустрічей народжують почуття унікальності спілкування, яке важко відтворити в реальному житті, ведучий групи повинен слідкувати за наступним:
щоб самовираження та саморозкриття членів групи не були самоціллю, а сприяли створенню довірливої атмосфери і усвідомленню свого «Я»;
люди, які нездатні адаптуватися до реального світу, комфортно себе почувають лише в вузькому колі однодумців. Не слід допускати, щоб такі групи ставали замінниками реального спілкування;
група має позитивний вплив на особистість, якщо набутий в групі досвід вона використовує в реальному житті:
підходи ведучого до групової роботи та особистісні характеристики членів групи є визначальними факторами її успішності:
робота ведучого групи не повинна зумовлювати формування ставлення до нього як до наділеного «магічними якостями». Ведучий повинен залишатися реальною людиною і на рівні інших членів групи бути включений в її роботу;
як правило, прийомні батьки мають здатність долати складні ситуації [18,93].
Метод груп зустрічей дає людям відчуття спільності, тому їх надбання широко використовуються у роботі різних груп та соціальних інститутів.
Поки існує проблема самотності, відчуження, а також прагнення особистості до реалізації власного потенціалу, буде відповідна необхідність у групах зустрічей. Інститут прийомної сім'ї недостатньо розвинений у нашій країні. Тож потреба у підтримці однодумцями людей, які створили прийомні сім'ї, ще тривалий час буде актуальною. Проведення групових зустрічей є вдалою та ефективною формою підтримки прийомних батьків.
2.4 Діагностика внутрішньосімейних відносин за методикою «Кінетичного малюнку сімї»
Тест «Кінетичний малюнок сімї» запропонований в 1972 р. Р. Бернсом і С.Кауфманом для діагностики внутрішньосіейних відносин з точки зору дитини, дає інформацію про субєктивну сімейну ситуацію дитини. Він допомагає виявити відносини в сімї, які викликають тривогу у дитини, показує ,як він сприймає інших членів сімї та своє місце серед них.
Використовуючи тест «Кінетичного малюнку сімї», слід мати на увазі , що кожен малюнок є творчою діяльністю , і не тільки відбиває сприйняття своєї сімї, а й дозволяє дитині аналізувати ,переосмислювати сімейні відносини. Тому малюнок сімї не тільки відображає сьогодення і минуле, але також спрямований на майбутнє: при малюванні дитина інтерпретує ситуацію , по-своєму вирішує проблему актуальних сімейних відносин.
Тест проводиться з 8 - річним хлопчиком Пашею, який проживає в прийомній родині один рік.
Тест «Кінетичний малюнок сімї» складається з 2 частин : малювання своєї сімї та бесіди після малювання. Для виконання тесту дитині дається стандартний аркуш паперу для малювання , олівець,кольорові олівці і гумка.
Бесіда після закінчення малювання включає в себе такі питання:
.Хто намальований на малюнку?
2.Що робить кожен член сімї ?
3.Де вони знаходяться ?
4.Їм весело або нудно ?
5.Хто з них найщасливіший і чому ?
6.Хто самий нещасний ,чому?
Крім питань дитині можна запропонувати рішення декількох ситуацій для виявлення позитивних і негативних стосунків у сімї :
.Уяви собі ,що ти маєш два квитки в цирк. Кого ти покликав піти з собою ?
2.Ти будуєш з конструктора будинок і у тебе не виходить . Кого ти покличеш на допомогу ?
3.Ти маєш багато квитків (на один менше , чим членів родини) на цікаву кінокартину .Хто залишиться вдома?
4.Уяви собі ,що ти потрапив на безлюдний острів .З ким би ти хотів та м пожити?
Аналіз структури малюнка .
1. Порівняння складу сімї з реальним.
Сімя намальована в повному складі, що свідчить про емоційне благополуччя в родині, дружні відносини, в дитини присутнє почуття спільності з родиною.
2.Розташування членів родини, особливості їх взаємодії .
Члени сімї розташовані досить близько один до одного, це ознака почуття єдності. Всі вони зайняті однією справою - введення домашнього господарства, що свідчить про згуртованість, спільність інтересів, взаємодопомогу.
3. Послідовність і особливості малювання членів сімї.
Першими були намальовані батьки, спочатку тато, а потім мама. За ними була намальована сестра, а потім брат . У центрі композиції - тато, як важливий субєкт в домашній ієрархії. Всі вони приблизно однакового розміру, що свідчить про значимість цих членів родини для дитини. Всі члени родини в гарному настрої, усміхнені. Дитина намалювала себе приблизно однаково за зовнішнім виглядом зі своїм братом, що може свідчити про ідентифікацію себе з ним та тісний дружній звязок. Також вони з братом зайняті спільною справою - прибиранням.
4.Кольорова гамма малюнку .
Зазвичай діти використовують 6-8 кольорів. У цьому випадку можна говорити про нормальний середньому рівню емоційний розвиток. На малюнку зображеному дитиною кількість кольорів становить 8. Найбільш емоційно значимі фігури виділяють великою кількістю кольорів. У кожного з члена родини до 5 кольорів , з чого можна зробити висновок, що кожен з них важливий для дитини та відіграє важливу роль. Всі кольори яскраві, темних зовсім незначна кількість.
На малюнку переважають такі кольори:
-зелений - свідчить про врівноваженість, незалежність, наполегливість упертість, прагнення до безпеки;
-жовтий - позитивні емоції, безпосередність, допитливість, оптимізм;
фіолетовий - фантазія, інтуїція, емоційна та інтелектуальна незрілість (діти часто відають перевагу цьому кольору );
голубий - дружба, спокій, гармонія.
В бесіді після закінчення малювання дитина назвала всіх членів родини, розповіла про те, чим кожний з них займається, де знаходиться, розповіла про їх емоціональний стан. Всі члени родини щасливі, їм подобається те, чим вони займаються.
З питаннях рішення ситуацій для виявлення позитивних і негативних стосунків можна зробити висновок, що у дитини склалися дружні відносини з братом та сестрою, які не є всиновленими, а є рідними дітьми прийомних батьків. З питання про конструктор, а точніше кого б покликав на допомогу, якщо не виходило збудувати, видно, що дитина покладається на батька, може завжди знайти підтримку в ньому. Але не в одному питанні не було вказано матері, можливо це свідчить про те, що відносини з нею не є такими близькими та довірчими, аніж з іншими членами родини.
В загалом малюнок вийшов яскравим, легким, життєрадісним, упорядкованим, швидше доброзичливим. З цього можна зробити висновок, що атмосфера в цій прийомній родині досить позитивна. Дитина сприйнялась членами родини, та сама дитина сприйняла родину дружньо, вони знайшли спільну мову, дитина здружилась з рідними дітьми прийомних дітей. Паша адаптувався в цій родині за незначний строк - один рік. Він є повноправним членом родини, як і рідні діти.
ВИСНОВКИ
Таким чином, ми дослідити історію дослідження специфіки соціальної роботи з сімями, які виховують прийомних дітей. Визначили головні поняття роботи такі, як: «соціальна робота», «прийомна сім`я», «прийомна дитина». Проаналізували принципи і методи дослідження використання у соціальній роботі ігрової терапії з дітьми дошкільного віку.
Отже, створення прийомної сімї є лише першим кроком до відновлення життя дитини, яка опинилася в кризовій ситуації. Це складний процес для всіх його учасників: для дитини, яка зазнала травм і потребує кваліфікованої (в той же час сімейної) допомоги; прийомної сімї, яка приймає дитину; служби супроводу та держави і її соціальної політики стосовно форм та якості надання турботи дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування.
Дитяча «Книга життя» не починається з її входження у прийомну сімю. Допомога дитині обережно і уважно відкрити попередні сторінки своєї «Книги життя», переосмислюючи її зміст, робить маленьку особистість здатною до написання нових «сторінок». Обєднання новоствореної сімї здійснюється через сприйняття минулого дитини, а відтворення довіри до світу у «дітей без сімей» відбувається через надання турботи та її постійності з боку значимих дорослих - прийомних батьків. Потреба в увазі у таких дітей буває настільки сильна, що вони прагнуть отримати її різними способами, а також з будь-яких джерел. Для прийомних дітей першою сходинкою до повернення у дитинство і вивільнення від пут попереднього досвіду є емоційне спілкування з прийомною матірю, а для майбутньої соціалізації дитини - «виведенню її у світ» надзвичайно важливою є роль батька.
Прийомна сімя є живим організмом, у якому час від часу відбуваються як позитивні, так і негативні процеси. Успішність «народження нової сімї» залежить від розуміння батьками потреб прийомної дитини та усвідомлення можливих труднощів на цьому шляху. Створення прийомної сімї повинно бути завжди спільним і усвідомленим рішенням всіх її членів, а також прийомної дитини при підтримці служби супроводу. Соціальний супровід бере на себе вирішення частини проблем, які виникають в ситуації заміщувальної опіки, розвантажуючи в такий спосіб сімю щодо непрямих витрат (оформлення документів дитини, медичного обстеження тощо).
Досвід створення прийомних сімей в Україні продемонстрував важливість організації належного соціального супроводу створених прийомних сімей. Ефективність його роботи в першу чергу буде визначатися саме фактом збереження сімї, а в подальшому сприятиме розвязанню основного завдання сімї заміщувальної опіки - надання домівки прийомній дитині та попередження зміни місця її проживання.
Завдяки методиці «Кінетичного малюнку сімї» вдалось проаналізувати внутрішню атмосферу родини. Також дану методику можна розглядати як процедуру, яка відображає в першу чергу переживання і сприйняття дитиною свого місця в сім'ї, ставлення дитини до сім'ї в цілому і окремим її членам, особливості "Я-образу" дитини, його статевої ідентифікації.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Бевз Г.М., Пєша І.В. Дитина в прийомній сім'ї. Нотатки психолога. - К.: наука, 2001 - 101с.
2.Дементьева И.Ф., Олиференко, Л.Я. Приемная семья - институт защиты детства: Методические рекомендации / И.Ф. Дементьева, Л.Я. Олиференко. - М.: 2000. - 55 с.
3.Капська А.Й. Соціальна педагогіка. Навчально-методичний посібник / За заг. ред.. - К.: ІЗИН, 1998. - 220 с.
4.Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка / Соціальна робота: Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1997 - 392 с.
5.Кузнецова Л.П. Основные технологии социальной работы: Учебное пособие. - Владивосток: Изд-во ДВГТУ, 2002. - 92 с.
6.Кизименко Л.Д., Бєдна Л.М. Словник-довідник соціального працівника (для студентив та соціальних працівників) - Міні - глосарій - Львів, ДЦ МОУ, 2000. - 67 с.
.Лодкина Т.В. Социально-педагогическая защита семьи и детства: Уч. пос. для студ. пед. завед. - М.: "Академия", 2003 - 156 с.
8.Лукашевич М.П., Мигович І.І. Теорія і методи соціальної роботи: Навч. посіб. - 2-ге вид., доп. і випр. - К.: МАУП, 2003. - 168 с.
.Методичний посібник по проведенню тренінг-курсу для соціальних працівників з питань підбору, підготовки та соціального супроводу прийомних батьків / Г.М. Бевз, А.Й. Капська, Н.М. Комарова та ін. - К.: УІСД, 2000 - 128 с.
10.Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо соціального супроводу прийомних сімей / Н.М. Комарова, Г.М. Бевз, Л.С. Волинець та ін. - К.: УІСД, 1999 - 278 с.
11.Міщик Л.І. Соціальна педагогіка: Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1997 - 240 с.
.Мустафаева Ф.А. Основы социальной педагогики: Учебник для студ. высш. пед. учеб. заведений. - М.: Академический проэкт, 2002 - 208 с.
13.Никитина Н.И. Методика и технология работы социального педагога / Н.И. Никитина, М.Ф. Глухова. - М.: Гуманитар. изд. центр «Владос», 2007. - 399 с.
14.Павлова В.А. Семейная форма воспитания детей-сирот / В.А. Павлова. - СПб, 2003. - 349 с.
.Пєша І.В. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. - К.: Логос, 2000 - 287 с.
.Прийомна сімя: методика створення і соціального супроводу: Науково-методичний посібник/ Г.М. Бевз, В.О. Кузьмінський,, О.І. Нескучаєва та ін. - К.: Центр стратегічної підтримки, 2003. - 292 с.
.Соціальне становлення дитини у прийомній сім'ї: соціальний супровід: Навч.- метод, посіб. / Г.М. Бевз, Л.С. Волинець, А.Й. Капська та ін. - К.: УІСД, 2000 - 285 с.
.Створення та функціонування прийомних сімей: Навчальний посібник для державних службовців/ О.О. Яременко, Н.М. Комарова, Л.С. Волинець, І.В. Пєша. - К.: УІСД, 2000 - 128 с.
19.Социальная работа / Под общ. ред. В.И. Курбатова. - Ростов н\Д: Феникс, 2003. - 576 с.
20.Теорії і методи соціальної роботи: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Т.В. Семигіної, І.І. Миговича. - К.: Акедемвидав, 2005. - 328 с.
.Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота (теорія і практика). Навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів. - К.: ВМУРОЛ «Україна», 2004. - 408 с.
22.Теория социальной работы // Под ред. Холостовой Е.И. - М.: Юрист, 1998 - 334 с.
23.Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За ред. проф. А.Й. Капської. - К.: Наука, 2000. - 372 с.
.Технології створення та функціонування прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу: Збірник методичних матеріалів / Авт. кол. Г.М. Бевз, А.Й. Капська, Н.М. Комарова та ін. - К.: Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003 - 188 с.
25.Холостова Е.И. Социальная работа с семьей / Е.И. Холостова. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дошков и К», 2008. - 212 с.
26.Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. - 432 с.
28.<http://www.fostercare.org.ua>
.<http://www.uapravo.net>
.http://www.ditu.gov.ua