Принципи планування на підприємстві

Принципи планування на підприємстві

1. Теоретичні основи бізнес-планування

1.1 Бізнес-план у ринковій системі господарювання

Успіх підприємницького проекту, незалежно від його масштабів, сфери діяльності, форми організації бізнесу, неможливий без чіткого уявлення про перспективи діяльності, без опрацювання надійних орієнтирів і реального планування.

У ринковій економіці бізнес-план служить важливим робочим інструментом як для діючих, так і для знову утворених фірм. Вітчизняний підприємець не завжди чітко представляє, як важлива наявність професійна підготовленого й обґрунтованого бізнес-плану. З його допомогою стає можливим одержати необхідні інвестиції, розробити реальні плани на досить віддалену перспективу, скласти систему фактичних і прогнозних числових оцінок економічних, фінансових і соціальних показників по який можна було б вірогідно судити про ступінь успішності розвитку власної справи. Бізнес-план спонукає підприємця ретельно вивчити, глибоко досліджувати кожен елемент передбачуваного ризикового ринкового проекту, пропозиції, підприємницької справи [4 с. 21].

Щоб переконати кредитора в успіху починання, потрібно ознайомити його з планом на сьогодні і на перспективу, викладеними на папері і забезпеченими всіма необхідними розрахунками. Те, що буде написано на цьому папері, у середовищі людей ділових і називається бізнес-планом [2 с. 12].

Сучасною методологією формування на науковій основі стратегічних і внутріфірмових планів діяльності будь-якої фірми є методологія бізнесу-планування. Її реалізація повинна здійснюватися на постійній і регулярній основі [5 с. 371].

Жодна кредитна установа не буде розмовляти з підприємцем, який замість серйозних досліджень і розрахунків надасть твір на тему «Ким я хочу бути». Простіше говорячи, у бізнес-плані надії на майбутній успіх повинні бути підкріплені цифрами, графіками і вступним резюме, яке зачепить за живе.

Природно, кредитора в першу чергу хвилює, чи зумієте ви вчасно з ним розрахуватися. Виходить, з особливою старанністю варто підійти до складання розділу, в якому оцінюється окупність підприємства. Консалтингові фірми беручись за складання цього розділу, вивчають десятки, а то і сотні параметрів, що характеризують майбутній бізнес. Вони враховують і прогнозовану кон’юнктуру ринку, і плановий ріст класифікації співробітників. Але остаточно їх задача зводиться до одного - зробити цифри, які сподобаються кредитору, тому що вони є обґрунтованими і реальними.

В економічній політиці України у найближчі роки переважатиме виважений курс на залучення іноземних інвестицій.

У цих умовах бізнес-план виконуватиме функції не тільки внутрішнього документа фірми, він використовуватиметься і при встановленні контрактів із сторонніми, в тому числі й з іноземними, інвесторами, що ставить відповідні вимоги щодо його оформлення і структури.

Традиційно бізнес-план розглядається як інструмент залучення необхідних для реалізації проекту фінансових ресурсів [6 с. 29]. Зовнішні інвестори та кредитори ніколи не вкладатимуть гроші в бізнес, якщо не ознайомляться з ретельно підготовленим бізнес-планом. Такий план має переконати потенційних інвесторів у тому, що підприємницький проект має чітко визначену стратегію успіху та заслуговує на фінансову підтримку.

Бізнес-план складається на кілька років наперед і переглядається в міру необхідності, як правило, один раз на рік. У міру накопичення інформації і досвіду процес коригування плану полегшується.

Крім основного варіанта бізнес-плану, складаються спеціальні скорочені його варіанти для осіб, у контактах з якими підприємець зацікавлений.

Таким чином, в умовах ринкової системи господарювання бізнес-план - це активний робочий інструмент управління, відправний пункт усієї планової та виконавчої діяльності підприємства: це документ, який визначає оптимальні за часом і найменш ризиковані шляхи реалізації підприємницького проекту [12 с. 116].

Без бізнес-плану взагалі не можна братися за комерційну діяльність, оскільки можливість невдачі буде дуже велика [8, с. 64].

Методологія бізнесу-планування поширюється на будь-які ділові пропозиції, проекти, угоди (комерційні, інвестиційні, венчурні, розвитку регіону), задуми (відкриття власної справи, збільшення власної частки на цільовому ринку), наміру (вийти на зовнішній ринок зі своєю продукцією, послугою), удосконалення (виробленого виробу, товару, послуги), заходу (зв'язані з упровадженням нової технології), нововведення (впровадження ноу-хау), заявки на кредит (для одержання інвестицій), а також на розроблювальні, перспективні і поточні плани виробничого, збутового, соціального й іншого видів діяльності фірми [3, с. 151].

Існують дві найважливіші причини, що обумовлюють необхідність розробки бізнес-плану. Необхідно:

–  переконати сторонніх інвесторів в економічної доцільності вкладення грошей у даний чи проект надання кредиту;

–       допомогти реалізувати в повному обсязі сформульовану місію фірми і не дозволити випадковим обставинам сприяти відхиленню фірми від обраної головної (глобальної) мети.

Мета розробки бізнес-плану - спланувати господарську діяльність фірми на найближчий і віддалені періоди відповідно до потреб ринку і можливостей отримання необхідних ресурсів [3, с. 67].

Будь-який бізнес-план повинний давати переконливі відповіді для самого підприємця і його можливих партнерів на п'ять основних питань.

Бізнес-план допомагає підприємцю вирішити наступні основні завдання:

–  визначити конкретні напрями діяльності фірми, цільові ринки і місце фірми на цих ринках;

–       сформулювати довготривалі і короткострокові цілі фірми, стратегію і тактику їх досягнення. Визначити осіб, відповідальних за реалізацію стратегії;

–       вибрати склад і визначити показники товарів і послуг, які будуть запропоновані фірмою споживачам. Оцінити виробничі і торгові витрати по їх створенню і реалізації;

–       виявить відповідність наявних кадрів фірми, умов мотивації їх праці вимогам, що пред'являються, для досягнення поставленої мети;

–       визначити склад маркетингових заходів фірми по вивченню ринку, рекламі, стимулюванню продажів, ціноутворенню, каналам збуту і др.;

–       оцінити фінансове положення фірми і відповідність наявних фінансових і матеріальних ресурсів можливостям досягнення поставленої мети;

–       передбачити труднощі, «підводні камені», які можуть перешкодити практичному виконанню бізнес-плану [8 с. 87].

1.2 Структура, зміст та особливості реалізації бізнес-плану

Економічний аспект проекту у формі бізнес-плану має прийняту структуру розділів, хоча вона може змінюватися залежно від галузевих і регіональних особливостей проекту й бажань інвестора та його партнерів. Як правило, бізнес-план інвестиційного проекту складається з 10-50 і більше сторінок описів, коментарів, розрахунків, обґрунтувань. Можливий склад розділів інвестиційного бізнес-плану наведено нижче [7, с. 85].

Взаємозв'язок між ними представимо нижче.

Основні положення проекту: резюме

Цей розділ є концентрованим викладом основної ідеї проекту: продукція, інвестиції, технологія виробництва, фінансові потоки, маркетингова стратегія, можливі учасники, очікувані результати. Мета першого розділу - за п'ять хвилин зацікавити й переконати в перевагах проекту, заохотити до подальшого ознайомлення з проектом.

Інші розділи інвестиційного проекту ґрунтовно і послідовно розкривають зміст проекту за головними аспектами, планують дії щодо реалізації проекту.

Маркетинговий план проекту

Завдання маркетингового плану проекту - прогнозування попиту на продукцію і можливих цін на ринку, план забезпечення збуту. Цілком імовірні помилки в прогнозах поводження ринку після виходу на нього продукції проекту і відповідна розбіжність у прогнозах місткості ринку щодо продукції проекту [4, с. 443].

Прогнози попиту вимагають постійних коригувань навіть уже в ході реалізації проекту. Прогнозування змін у технології, доходах споживачів, цінах на сировину й матеріали досить невизначене за результатами, особливо на тривалу перспективу. Тому маркетинговий план повинен мати достатній запас міцності в оцінці майбутнього попиту, щоб непередбачені коливання ринкової кон'юнктури не позначилися негативно на прибутковості проекту [12, с. 119].

Матеріально-технічне забезпечення проекту

Так само як, і ринкова стратегія проекту, мають бути відпрацьовані питання забезпечення проекту необхідними матеріальними ресурсами. Потрібно проаналізувати не тільки поточного стан, а і спрогнозувати зміну сировинних (для проекту) ринків на всю його глибину [8, с. 247].

Під календарні плани виробництва готуються аналогічні за деталізацією календарні плани матеріально-технічного забезпечення виробництва кожного виду продукції, представленого в планах виробництва. Вони оформлюються у формі шахових таблиць-матриць, де ліва частина містить номенклатурні позиції сировини і матеріалів необхідних для виробництва щодня (чи на зміну). З урахуванням що денної потреби в сировині, матеріалах, комплектуючих виробах прийнятих норм мінімально необхідних запасів складаються плані закупівлі й завезення сировини, матеріалів і комплектуючих виробів на місяць. При цьому визначається найоптимальніший розмір парті постачань з урахуванням місткості транспортних засобів доставки та вартості транспортування [2, с. 233].

Фінансовий план проекту

Аналіз фінансової спроможності проекту передбачає планування грошових припливів і відпливів по проекту з метою визначення його сумарної вигоди в найліквіднішій, грошовій формі.

Фінансові потоки проекту становлять результативні підсумки керування ресурсами проекту: фінансовими, матеріальними, трудовими. Вони агрегують і відбивають у вартісній формі результативність усіх аспектів проекту. Фінансовий план проекту складається останнім, після розробки інших розділів бізнес-плану, адже він на них ґрунтується. Після фінансового плану розраховуються тільки показники ефективності проекту, які можна вважати продовженням фінансового плану, тому що інформацією для розрахунку ефективності є сконцентровані у фінансовому плані прогнозні грошові потоки [11, с. 352].

Фінансовий план проекту містить такі складові:

прогноз доходів і витрат;

прогноз грошових потоків протягом терміну реалізації проекту;

прогноз активів і пасивів проекту (бухгалтерського балансу);

розрахунок потреби в інвестиційних витратах для реалізації проекту;

джерела засобів для фінансування проекту, порядок фінансування та обсяги позик, що потрібні для реалізації проекту;

графіки погашення боргів;

прогноз фінансового стану базового підприємства.

обсяги та напрями використання прибутку [2, с. 188].

Стосовно «виробничих» проектів особлива увага при аналізі має приділятися рівню опрацьованості організації виробничого процесу і технічного обладнання.

Організаційний план проекту містить комплекс питань, пов'язаних з обґрунтуванням реалістичності інвестування з боку адміністративних і юридичних аспектів, узгодженості із зовнішнім середовищем (загальнодержавним, галузевим і регіональним рівнем економіки й умовам для підприємництва) [9, с. 93].

У цьому розділі наводиться характеристика масштабу і головних ознак проекту:

–  склад проекту;

–       масштаб, стратегічність проекту;

–       відповідність стратегії підприємства;

–       період реалізації: характеристика часових параметрів організації проекту, розбивка по періодах і оцінка їх особливостей (підготовчий, період створення інвестиційного об'єкта, період окупності, період отримання чистого прибутку по проекту);

–       тип проекту за формою його майбутніх активів, форма відтворення основних фондів;

–       галузева орієнтація проекту;

–       регіон реалізації (аналіз транспортної й інженерної інфраструктури місця, обраного для реалізації проекту, географічні й регіональні умови для проекту);

–       підприємство, на базі якого реалізовуватиметься проект;

–       джерела коштів для проекту.

Оцінюється інвестиційна привабливість галузі й регіону, стан та перспективи підприємства, на базі якого планується проект [9, с. 94].

Виробничий план проекту складається з метою забезпечення добре організованого, взаємопов'язаного (за часом, матеріальними ресурсами, наявною технічною базою і персоналом) виробничого процесу на кожному робочому місці й загалом по проекту. Особливе значення цей аспект проекту має в разі організації багатономенклатурного виробництва зі складною внутрішньовиробничою (подетальною чи поопераційною) системою внутрішньоцехових переміщень продукції [6, с. 71].

Виробничий план зазвичай складається з кількох складових, синхронізованих між собою в єдину постійно діючу виробничу систему проекту:

–  виробничий апарат;

–       календарні плани випуску продукції;

–       організація зберігання та транспортування матеріальних ресурсів і готової продукції;

–       плани технічного обслуговування устаткування.

Плани виробництва мають забезпечуватися ресурсами через плани матеріально-технічного постачання. Вони також потребують деталізованості щодо номенклатури необхідних сировини і матеріалів. Детальність у часі таких планів може бути до одного дня і навіть зміни [6, с. 55].

Частина проекту, що пов'язана з технічними засобами його реалізації, називається інжинірингом проекту. До нього відносять набір дій з планування й обслуговування виробничого апарату проекту:

–  вибір місця розташування виробництва з урахуванням місцевої інженерної й транспортної інфраструктури;

–       вибір і обґрунтування технології;

–       вибір, придбання й монтаж устаткування;

–       вибір і підготовка приміщень для монтажу устаткування;

–       технологічна схема розміщення устаткування у виробничих приміщеннях;

–       технічне забезпечення системи приймання матеріальних ресурсів і відправлення готової продукції;

–       підготовка й освоєння виробничих процесів;

–       забезпечення якості продукції технічними засобами;

–       устаткування складського господарства;

–       організація транспортних перевезень;

–       підготовка технічних фахівців для обслуговування устаткування.

Типове подання технічних питань у бізнес-плані: перелік і опис необхідного устаткування, опис його переваг, умови роботи й продуктивність устаткування, запланований режим роботи, організація технічного обслуговування і його вартість [5, с. 341]

Особливе значення має етап вибору технології. Прийняте рішення має бути обґрунтоване порівнянням з альтернативними варіантами. Порівняння технологій здійснюється за багатьма критеріями. Зважаючи на те, що зазвичай кращі технології зосереджені у виробників із розвинених країн, до цієї роботи на стадії аналізу і вибору доцільно залучати іноземних фахівців з фірм технічного консалтингу. Це дорого, але результати будуть надійнішими.

На завершення необхідно зазначити, що виробничий план проекту в масштабних багатономенклатурних процесах припускає досягнення високої узгодженості щодо обсягів виробництва, можливостей матеріально-технічного забезпечення, терміну роботи устаткування і фонду робочого часу персоналу. План має бути також оптимальним щодо поточної вартості його обслуговування: мінімізація запасів, максимальне використання устаткування, зростання продуктивності праці, багатозмінність роботи.

Бізнес-план проекту має бути простим і зрозумілим за формою, глибоким і деталізованим за змістом і складом, містити лише перевірену інформацію, конкретні твердження, необхідні показники і розрахунки, бути стислим і добре оформленим документом.

Досвід організації підприємництва свідчить, що планування діяльності організації набуває все більшого значення в умовах швидких змін в середовищі функціонування підприємства. Чим більш динамічним та невизначеним стає середовище діяльності, тим більше уваги слід приділяти розробці стратегій та оперативних дій для їх реалізації. Відсутність чіткого плану є незаперечним свідченням незадовільного управління підприємством.

Нині в Україні необхідність розробки планів тісно пов'язують з ефективністю приватизації підприємств. Ефективність приватизації майна можна сформулювати як оптимальне співвідношення факторів виробництва (праці і капіталу) і необхідного обсягу виробництва, що відповідає пред'явленому попиту населення.

В умовах ринкової системи господарювання жодне підприємство не може працювати прибутково без ретельно підготовленого плану. Досвід організації підприємництва свідчить, що планування діяльності організації набуває все більшого значення в умовах швидких змін у середовищі функціонування підприємства. Чим більш динамічним та невизначеним стає середовище діяльності, тим більше порядку має бути на самому підприємстві, тим більше уваги слід приділяти розробці стратегій та оперативних дій для їх реалізації [8, с. 288].

Планування - це поширений у ринковій економіці інструмент менеджменту, основа конкретної маркетингової, фінансової, матеріально-технічної, кадрової політики ведення власного бізнесу.

Планування - візитна картка, за якою потенційні партнери з бізнесу оцінюють шанси на успіх підприємницької справи, це мова ведення переговорів із закордонними партнерами та майбутніми інвесторами.

При фінансовому плануванні формуються перспективи та поточні цілі реалізації ідеї, оцінюються сильні та слабкі сторони бізнесу, наводяться результати аналізу ринку та його особливостей, викладаються подробиці функціонування підприємства за цих умов, визначаються обсяги фінансових і матеріальних ресурсів для реалізації проекту.

2. Коротка організаційно-економічна характеристика ТОВ «Данко»

2.1 Характеристика підприємства ТОВ «Данко»

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Данко» створене з ініціативи Керничного О.Д.; Крупського А.Є.; Бєлкіна І.В., які є його засновниками. Керівником підприємства є один із засновників - Крупський Артур Євгенович.

Оріхівський район, на території якого знаходиться підприємство ТОВ «Данко», відноситься до першого, дуже теплого і помірно посушливого агрокліматичного району [3, с. 23 - 28]. Таким чином, за погодно-кліматичними умовами територія землекористування ТОВ «Данко» відноситься до зони ризикованого землеробства.

Територія господарства має сильно хвилястий рельєф, схильна до ерозії, що і зумовило необхідність досліджень щодо організації ефективного сільськогосподарського землекористування.

Переважаючі ґрунтотворні породи на території господарства - леси.

Ґрунти господарства формувались на лесі під впливом степової рослинності, яка тут зміняла одна другу.

Ґрунти господарства наступні:

0 чорнозем звичайний неглибокий малогумусний легкоглинистий на лесах - 41,2%;

1 чорнозем звичайний неглибокий малогумусний легкоглинистий слабоеродований на лесах - 30,1%;

2 чорнозем звичайний неглибокий малогумусний легкоглинистий середньоеродований на лесах - 5,5%;

3 чорнозем звичайний намитий важкосуглинковий на лесах - 4,0%;

4 чорнозем залишково слабосолонцьований середньоглинистий на каолінізованих опіщанених глинах - 6,6%;

5 чорнозем залишково середньосолонцьований середньоглинистий на каолінізованих опіщанених глинах - 1,3%;

6 чорнозем легкоглинистий середньо - і сильноеродований у комплексі з ярами, розмиїнами і вимиїнами на коолінізованих опіщанених глинах - 4,6%;

7 лучно-чорноземний середньосолнцюватий легкоглинистий на делювіальних відкладеннях - 4,7%.

Невиконання агротехнічних вимог в господарстві протягом попередніх років господарювання призвело до того, що в ґрунтах порушився необхідний рівень та гармонійне співвідношення ґрунтових режимів, які необхідні для життєдіяльності рослин. У результаті погіршилась структура ґрунтів, істотно знизився в них вміст поживних речовин і, як результат, зменшились урожаї сільськогосподарських культур.

Трудовий колектив складають всі громадяни які своєю працею приймають участь в діяльності господарства на основі трудового договору, контракту та інших форм, що регулюють трудові відносини.

Усі працівники, у т.ч. спеціалісти, службовці, робітники приймаються на роботу на основі конкурсного відбору і оформлюються згідно трудового договору. Загальна кількість працівників станом на 01.01. 10 складає 45 чоловік.

Вищим контролюючим органом господарства є Збори Учасників. Підприємство самостійно визначає структуру управління і затверджує штатний розпис. Виконавчим органом є адміністрація на чолі з керівником ТОВ «Данко».

У Товаристві діє комбінована система управління, на оперативних засіданнях спільно з керівниками виробничих підрозділів і спеціалістами вирішуються основні поточні питання і намічаються заходи на перспективу.

Організаційна структура господарства визначається кількістю внутрішньогосподарських одиниць, відділень, ділянок, бригад, промислових, підсобних і допоміжних виробництв, розміри цих підрозділів характеризуються натуральними показниками: кількістю працівників, земельною площею.

Виробничі потреби в рослинництві забезпечують тракторно-рільничі бригади №№1, 2, де працює 21 чоловік., у обслуговуючих цехах: автопарк - 4 осіб, механічна майстерня - 4 чоловік, у токовому господарстві - 5, олійному цеху - 2. Решта - адміністративно-управлінський персонал та сторожа.

Усі складські та виробничі будівлі зосереджено в с. Новоданилівка.

2.2 Аналіз виробництва продукції на підприємстві

Виробництво продукції контролюється й оцінюється за такими показниками: загальний обсяг продукції, виконання плану виробництва з номенклатури (комплектності), ритмічність виробництва, якість продукції.

Загальний обсяг виробництва визначається у прийнятому вимірнику і за результатами звітного періоду оцінюється відповідність його фактичного

рівня плановому або темп (індекс) зміни порівняно з попереднім періодом.

Товариство відповідає вимогам сучасних ринкових відносин, що в свою чергу, забезпечує можливість кожному робітнику господарства отримувати персональний прибуток зі свого земельного та майнового паю.

ТОВ «Данко» орендує 2749 га сільськогосподарських угідь, із них 2268 - рілля. Договори оренди укладені на короткий термін, що є негативним фактором у організації стабільного виробництва, зростанні економічної ефективності сталого землекористування. Орендна плата за землю за останні роки зросла, хоч переважна більшість виплат була здійснена не в грошовій, а в натуральній формі.

Отже, детальний аналіз дозволяє визначити напрямок розвитку господарства - зерновий. ТОВ «Данко» відноситься до спеціалізованих господарств з зерновим напрямом розвитку. особливу увагу надають вирощуванню озимої пшениці та соняшнику.

Площа сільськогосподарських угідь і ріллі також зросла на 0,12%, оскільки крім ріллі у підприємстві відсутні інші види сільськогосподарських угідь. Питома вага сільськогосподарських угідь становить 100. Площа парів за 2008-2010 рр. на підприємстві зменшилась на 46,04%, а площа посіві навпаки зросла на 7,03%.

Склад та структура земельних угідь господарства