Право економічної інтеграції Європейського Союзу

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Мировая экономика, МЭО
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    23,35 Кб
  • Опубликовано:
    2013-12-11
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Право економічної інтеграції Європейського Союзу

Вступ

Актуальність теми дослідження. На сьогоднішній день людство живе в єдиному глобальному світі, який зароджує якісно нові принципи організації економічного і соціального життя. Глобалізаційні процеси які відбуваються у світовій політиці та економіці, призводять до встановлення тісного політичного діалогу між окремими країнами та регіонами світу, а також до поглиблення міжнародних господарських звязків, посилення взаємозалежності національних економік.

Нині найбільшим та найпотужнішим інтеграційним обєднанням у світі є Європейський Союз, метою створення якого є сприяння економічному добробуту, підвищенню життєвого рівня громадян ЄС, зміцнення миру та створення стійкого союзу Європейської Спільноти.

За роки свого існування Європейський Союз став одним із найвпливовіших субєктів на міжнародній арені. Завдяки унікальному статусу, серед інших гравців, ЄС заслуговує на прискіпливу увагу з боку науковців, бо це є найяскравішим прикладом економічної інтеграції країн яка переросла в настільки потужний союз що існує й до сьогодні. Зараз Європейський Союз є тим індустріальним ядром й економічною силою, яка визначає характер і тенденції господарського та соціально-політичного розвитку всього західноєвропейського регіону, а також його позицій у світовому господарстві.

В даній роботі ми пропонуємо дослідити зародження і розвиток економічної інтеграції Європейського Союзу. Також ми звернемо увагу на родзинки економічної інтеграції які проявляються в єдиному ринку Європейського союзу та Економічному і Валютному союзі. Дослідивши особливості економічної інтеграції ЄС ми дослідимо чи є в України шанси приєднатися до лав країн-учасниць Європейського Союзу.

Джерельну базу дослідження становлять, нормативна база України та зарубіжних країн, спеціальна наукова література (історична, теоретико-юридична, міжнародно-правова тощо); наукові статті, навчальні посібники, підручники, праці істориків, енциклопедичні словники.

Разом з тим при такому розмаїтті літератури, вона не охоплює всієї проблематики даної теми, тому щодо найсвіжіших новин слід звертатись до засобів масової інформації.

Мета і завдання дослідження. За мету в даній роботі поставлено дослідити правову природу зародження і особливості розвитку економічної інтеграції Європейського Союзу а також її віддзеркалення на Україну. Задля досягнення поставленої мети були поставлені наступні завдання:

Дати історико-правову характеристику економічної інтеграції ЄС на різних етапах його розвитку

Сформулювати визначення поняття європейської економічної інтеграції яке б характеризувало певні етапи розвитку інтеграційних процесів

Дослідити особливості Єдиного ринку та Економічного і Валютного союзу як особливих утворень в процесі інтеграції

Дослідити відносини Україна - ЄС та дати оцінку можливостям України бути членом ЄС

Обєктом даного дослідження виступає Європейський Союз як унікальне інтеграційне обєднання європейських країн.

Предметом дослідження виступають загальна характеристика становлення і розвитку інтеграційних процесів в Європі, дослідження особливостей єдиного ринку та ЕВС а також інтеграційні процеси України до Європейського Союзу.

Методологічна основа. Були використані такі загальні методи наукового пізнання як: компаративний, абстрагування, аналіз, синтез і структурний методи.

Поняття інтеграції в аспекті становлення ЄС

Становлення інтеграційних процесів в ході формування перших Європейських Співтовариств

Сучасні дослідники історії економічної інтеграції в Європі по різному ставляться до того, що ж було початком євро інтеграційної ідеї, називаючи при цьому створення Римської імперії, Великі хрестові походи, завойовницькі війни, що вели основні європейські держави упродовж раннього та пізнього середньовіччя. Але ми все ж таки підтримуємо думку що безпосередньою рушійною силою економічної інтеграції Європи є промова, проголошена міністром закордонних справ Франції Робертом Шуманом, який пропонував утворити Європейську асоціацію вугілля і сталі, завдяки якій було б виведення базових галузей промисловості з-під нагляду національних адміністрацій і підпорядкування їх Верховному урядові.

Автором та ініціатором самої ідеї став французький комісар у справах планування, а також підприємець, Жан Моне. Проект, що був згодом підготовлений містив поєднання німецького та французького виробництва вугілля і сталі, а також встановлення над ним спільного контролю. Такі дії і стали початком інтеграції Європи, оскільки охоплювали не надто чисельну групу підприємств та продуктів. Господарства цих країн мають взаємно доповнюватись і сприяти цьому має їх географічне сусідство. Спільний контроль мав також на меті виключити надмірну розбудову військових арсеналів.

Отже юридичне започаткування європейської економічної інтеграції повязане з утворенням на основі Паризького договору Європейського співтовариства вугілля і сталі як першого секторального співтовариства, яке стало фундаментом подальших інтеграційних процесів. Державами засновниками були Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Німеччина та Італія. Завдяки цьому співтовариству вдалось створити наднаціональну організацію для координації одного, але стратегічного, сектора господарства. Фактично йдеться про інтеграцію функціонального типу з тривалою перспективою. Фактично ЄАВС створила базову інфраструктуру для поширення інтеграції на інші галузі господарства, поставивши за мету забезпечення швидкого і зрівноваженого економічного розвитку, збільшення зайнятості а також у підсумку підвищення рівня життя громадян країн-учасниць. ЄАВС працювало як міжнародна організація наднаціонального характеру, яка функціонувала на основі делегування суверенних прав держав-членів. Напрями розвитку обєднання визначала його організаційна структура, яку утворювали органи з незалежних одиниць, покликані служити спільному інтересу: Високий орган (Комісія), Рада (міністрів), до складу якої входили представники держав-членів, Суд та Парламентська асамблея. Основна компетенція щодо регулювання діяльності ЄАВС належала Комісії. Зокрема цей незалежний орган був уповноважений видавати правові акти, які безпосередньо стосувалися окремих підприємств.

Позитивний досвід роботи ЄАВС та економічне зростання в державах шістки підштовхувало їх до необхідності посилення співпраці, про що, власне кажучи, йшлося на конференції в Мессіні. Її рішення мали винятково важливі результати для масштабніших - Римських угод 1957 року. Якими було утворено Європейське Економічне Співтовариство та Європейське співтовариство атомної енергії.

Як головні завдання Співтовариства від початку передбачалися ліквідація барєрів, що поділяли Європу на локальні ринки держав і створення економічно-валютної унії. Метою було забезпечення динамічного соціально-економічного розвитку країн-членів. Серед причин інтеграції в такому напрямку є можливість використання потенційних переваг масштабу виробництва і порівняльної переваги різних територіальних сегментів контингенту. Зацікавленість країн-учасниць в цих угодах була доволі великою. Що призвело до їх швидкої ратифікації парламентами, тому вже 1 січня 1958 року вони набули чинності. Цього ж року починається основна робота штаб-квартири ЄЕС та Комісії Євроатома. Упродовж 1959-1961 років проходили три етапи зниження мита та зменшення імпортних та експортних квот. 4 січня 1960 року відбулося підписання угоди про створення Європейської асоціації вільної торгівлі, до якої крім країн учасниць ЄЕС приєдналися Австрія, Данія, Норвегія, Португалія, Велика Британія, Швейцарія та Швеція.

Таким чином в середині 1960-х років завершилась перша сходинка створення правового механізму європейської економічної інтеграції, яка здійснювалась в межах європейських співтовариств. У цьому трикутнику європейських співтовариств ЄЕС стало структурою з повноваженнями для здійснення економічної, політичної, соціальної та правової інтеграції. Дія Римського договору про заснування ЄЕС охоплювало практично всю економіку держав-членів. Тоді як Паризький договір про заснування ЄСВС та Римський договір про заснування Євроатому забезпечували правове регулювання секторної інтеграції.

Тому на даному етапі розвитку інтеграційних процесів в Європі поняття економічної інтеграції можна визначити як процес зближення національних господарств та їх секторальне переплетення, що мало місце після другої світової війни, та яке проявляється в зближенні економік країн з метою підвищення життєвого рівня та заради збереження миру.

Подальший розвиток інтеграції в рамках ЄЕС

Так як час не стоїть на місці так само як і інтеграційні процеси, до установчих документів європейських співтовариств час від часу вносилися зміни задля підтримання динамічного просування інтеграційних процесів. При реалізації установчих договорів європейських співтовариств виникло багато проблем, одна з яких передбачала те що спільний ринок потребував доповнення спільною господарською та валютною політикою. Ця та інші проблеми зумовили виникнення нової європейської ініціативи, актуалізації до того часу досить неконкретного цільового поняття європейської політики. Скерованої на утворення справжньої економічної і валютної унії. Отже виникла обєктивна потреба в новому договорі, який був розроблений і передбачав утворення Європейського Союзу.

лютого 1984 року Європейський парламент прийняв проект угоди про утворення Європейського Союзу, опрацьованого інституційною комісією під керівництвом Альтієро Спінеллі. Результатом цих подій була так звана Біла Книга - е документ, що інвентаризує фізичні, технічні та фіскальні обмеження і барєри, які утруднюють обєднання національних ринків, також вона передбачала план дій щодо завершення формування спільного ринку. І врешті решт багатоденна праця багатьох осіб і органів ЄЕС було узгодження і затвердження всіх регуляцій в Єдиному Європейському Акті підписаному у лютому 1986 році. Головним елементом ЄЄА було завершення до 1992 року створення єдиного внутрішнього ринку, тобто створення простору без внутрішніх кордонів, у якому має бути забезпечена вільні циркуляція товарів, осіб, послуг і капіталів. Також було передбачено прийняття щодо внутрішнього ринку процедури прийняття рішень, яка передбачала прийняття відповідного рішення Радою Міністрів на базі кваліфікованої більшості. Усі інституційні зміни мали на меті полегшити в політичному та законодавчому плані створення у 1992 році внутрішнього ринку. Позитивним результатом цих заходів стало значне прискорення законотворчого процесу в європейських співтовариствах. Зявились нові законодавчі акти у сферах, в яких до прийняття ЄЄА законодавчий процес був пов'язаний з великими труднощами, - банківське право, транспорт. Страхування, інтелектуальна власність, податкове законодавство. Таким чином порядок денний ЄЄА було виконане і постало нове завдання - вирішення проблем політичних. У звязку з цим з назви Європейського Економічного Співтовариства було виключено слово «економічне», як підтвердження того, що віднині будуть вирішуватись не тільки завдання економіки. Це нововведення було закріплене в Маастрихтському Договорі, який було підписано 1992 року та набрав чинності 1 листопада 1993 року. Саме з цього дня європейські співтовариства стали офіційно називатися Європейським Союзом. Цим договором були окреслені нові сфери співробітництва:

) єдина зовнішня політика і політика у галузі забезпечення безпеки;

) правосуддя і тісна взаємодія у вирішенні внутрішніх питань.

Саме Маастрихтський договір поглибив співпрацю держав-членів у сфері туризму, охорони здоровя, освіти, культури, охорони прав споживачів. В межах інституційної реформи відбулося подальше розширення сфер, в яких застосовувалась процедура вироблення спільної позиції. Була започаткована процедура спільного ухвалення рішень Європарламентом, яка надала йому право вето при прийнятті нових правових актів.

Відтак Договір про Європейський Союз відкриває у взаємодії держав-членів нові сфери співпраці, не обмежені рамками системи трьох Спільнот і засновує нове утворення - «Європейський Союз» як своєрідний «дах» над європейськими спільнотами. З набранням чинності Маастрихтським договором утворився складний механізм правового регулювання інтеграції в ЄС. Цей механізм охоплював так звані три опори Союзу: європейські співтовариства, спільну політику у сфері оборони, безпеки, зовнішніх зносин та співпрацю у галузі внутрішніх справ та юстиції.

Підсумувавши вищевикладене, варто зазначити, що на цьому етапі розвитку європейської економічної інтеграції її можна визначити як формування на території Європи, за активної участі держав, стійких, різносторонніх звязків між їх національними господарствами, в процесі якого виникає співпраця не лише в сфері господарювання а й в сфері науки, освіти, охорони здоровя тощо, а також модифікується і посилюється наддержавне управління цими сферами за добровільного делегування повноважень суверенними державами.

Звичайно на Маастрихтському договорі право європейської економічної інтеграції не завершується, однак серцевиною її являється саме вищезазначені договори. Подальші установчі договори в рамках Європейського Союзу є лише відповіддю на стрімке розширення кордонів ЄС що в свою чергу зумовлює ускладнення в управлінні процесами узгоджених дій країн задля досягнення стабільності. Але такий етап вже можна визначити не як економічну а вже безпосередньо політичну інтеграцію, тому в даній роботі дослідження з даної тематики не будуть вестись.

Підсумовуючи все сказане можна зробити висновок, що Європа пройшла і проходить й досі тернистий шлях інтеграційних процесів що можна розділити на наступні етапи:

Галузевий союз (1951-1957) за підписання Паризького договору, коли відбулось картелювання двох базових галузей економік шести країн.

Зона вільної торгівлі (1958-1968) за підписання історичних Римських договорів про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Європейського співтовариства з атомної енергії.

Митний союз (1968-1986) який був створений відповідно до статті 9 Римського договору про створення Європейського економічного співтовариства.

Спільний ринок (1986-1992) який почав своє існування з 1987 року, відповідно до рішень Єдиного європейського.

Економічний і валютний союз (1993 - …) є новітнім етапом інтеграційних процесів в Європі після підписання Маастрихтського договору..

Наразі Європа не зупиняється на досягнутому тому інтеграційні процеси продовжуються та поглиблюються з кожним новим членом, яких на сьогоднішній день налічується 27, але на лаві ЄС вже очікується поповнення з 1 липня 2013 року в особі Хорватії, яка чекала цього ще з 2003 року.

Сучасні інтеграційні процеси в рамках ЄС

Єдиний ринок

В науковій літературі фігурує поняття спільного ринку а не єдиного ринку. Хоча єдиний ринок є наслідком модифікацій спільного ринку і тому саме він має досліджуватись. Спільний ринок визначають як етап економічної інтеграції, спрямованої, згідно з висновком Суду ЄС, на скасування всіх торговельних перешкод у межах Спільноти задля обєднання національних ринків у єдиний ринок, створюючи таким чином умови, якнайбільше наближені до справжнього внутрішнього ринку. Єдиний ринок став найбільш великим досягненням інтеграційного процесу в рамках ЄС. Єдиний внутрішній ринок - це основа основ європейської інтеграції і являє собою фізичний і економічний простір, всередині якого не існує економічних кордонів і де діють «чотири свободи». Європейські споживачі, вибір яких донині був обмежений національними ринками, тепер здобули доступ до величезного ринку високоякісних товарів і послуг за цінами, сформованими в умовах вільної конкуренції. Вільний рух працівників, свобода надання послуг і свобода підприємницької діяльності становлять основні права, що, в свою чергу гарантують громадянам ЄС право проживання в будь-якій державі-члені ЄС. Нині громадянина будь-якої країни ЄС в іншій країні Союзу вважають не чужинцем, а громадянином ЄС, а тому заборонені будь-які форми дискримінації щодо нього.

Запровадження основних свобод єдиного ринку дозволяє безперешкодно функціонувати факторам виробництва. У системі вільної конкуренції підприємства мають право виробляти й продавати свою продукцію в будь-якій країні ЄС, де умови функціонування є для них найсприятливішими. Водночас вони мають доступ до численних джерел капіталу в будь-якій державі ЄС. Лібералізація капіталу сприяє ліпшому розподілу ресурсів у межах Союзу. В усіх державах-членах державні контракти на постачання відкриті для участі у тендері будь-якій компанії ЄС. В сфері банківських послуг і страхування, транскордонна конкуренція призвела до зростання філій і розширення ринку збуту в інших державах-членах ЄС. У такий спосіб єдиний ринок засвідчив переваги багатонаціональної інтеграції як щодо економічної ефективності, так і щодо добробуту громадян держав-членів.

Єдиний ринок ліквідував фіскальні кордони, прискорив формування європейських ринків електрики і газу, транспорту та телекомунікацій. У рамках єдиного ринку дедалі більше розвиваються правові заходи щодо захисту прав споживачів та довкілля, політики з питань науково-дослідної діяльності й розвитку.

За оцінками Єврокомісії, функціонування єдиного ринку дало такі економічні переваги країнам, як приріст ВВП на 1,8% в середньому щорічно; підвищення конкурентоспроможності європейських компаній (частка експорту у ВВП зросла майже в два рази з 6,9 % у 1992р. до 11,2% у 2010р.); підвищення інвестиційної привабливості ЄС (нетто-приплив ПІІ збільшився більш ніж в 2 рази); знизилися ціни на товари та послуги зв'язку (на внутрішні дзвінки на 50% і на міжнародні дзвінки на 40%); створено 2,5 млн. нових робочих місць; зросли міграційні потоки всередині ЄС (за оцінками, більше 15 млн. осіб переїхали в інші країни-члени на роботу і на постійне місце проживання після виходу на пенсію). Зберігаються проблеми на шляху вільного переміщення чотирьох факторів, в тому числі бар'єри в окремих сферах і різношвидкісний досягнення цілей негативно позначаються на інтеграції національних ринків у єдиний внутрішній ринок і на ефективності його функціонування. Тому можна сміливо стверджувати що єдиний ринок - це європейський варіант відповіді на економічні та технологічні виклики ХХІ ст. та фундамент, на якому успішно будується валютна та політична інтеграція.

Економічний і валютний союз

Єдиний ринок усунув митні та технічні барєри, що заважали торгівлі між країнами ЄС, але сам по собі не міг запобігти коливанням курсів валют, які можуть створювати перешкоди, що виявляються такими ж, якщо не більш нездоланними, як і митні барєри. Як зазначають науковці девальвація валюти в країні, що є членом митного союзу, за своєю дією еквівалентна введенню митних тарифів на всі імпортовані товари та субсидуванню експорту цієї країни. І навпаки ревальвація валюти обмежує обсяги експорту і створює сприятливі умови для імпорту, а ці чинники стримують розширення бізнесу в країнах з сильною валютою.

Створення Економічного і валютного союзу почався 1 січня 1994 року і завершився 31 грудня 1998 року. Запровадив таке створення Договір про ЄС. За своєю суттю ЕВС - це дворівнева система банків, до складу якої входить Європейський Центральний банк та Центральні банки країн-членів. Щоб стати членом ЕВС держави мають відповідати наступним вимогам:

Сумісність національних законодавств держав-членів ЄС із положеннями Договору про Співтовариства 1957 р. та статуту Європейської системи центральних банків щодо невтручання національних урядів у діяльність національних центральних банків і навпаки.

Досягнення державами членами високого рівня стійкого зближення економічних показників.

Економічний і валютний союз передбачали як вже зазначалось систему центральних банків на чолі з Європейським Центральним банком, спільну економічну політику та спільну валютну політику. На нашу думку найбільш визначним досягненням ЕВС є запровадження єдиної європейської валюти - євро, що відбулось 1 січня 1999 року. Таким чином євро замінив собою попередню розрахункову одиницю - екю. 1 січня 2002 року єдину європейську валюту було випущено в готівковий обіг. А вже в липні цього ж року скасували статус національної валюти держав-членів, які увійшли до «зони євро», як платіжних засобів. На сьогоднішній день до зазначеної зони входять 17 держав-членів ЄС. Нові держави-члени, такі як Латвія, Польща, Угорщина та інші, зобовязалися запровадити на своїй території євро, протягом установлених угодами про приєднання до ЄС, до 2014 року. Таким чином після 2014 року за межами єврозони, якщо не приймуть в односторонньому порядку рішення про приєднання до євро, залишатимуться Велика Британія, Данія та Швеція.

Але після введення євро як громадяни так і підприємства постали перед істотними проблемами, пристосовуючись до нової валюти. Головні проблеми мали здебільшого психологічний характер. Спільнота потребувала часу для пристосування до нової грошової одиниці, що дозволило осягнути всі переваги від неї. Однією з таких переваг є стабільність цін та посилення позицій ЄС в безладі міжнародного фінансового ринку. Завдяки євро ЄС дістав змогу відігравати в світовій валютній системі роль, що відповідає його економічному й торговельному потенціалові.

Таким чином, запровадження Економічного і Валютного союзу спричинило фундаментальну трансформацію економічних відносин в ЄС і ще більшу інтеграцію між державами-членами. Створення ЕВС хоч і обмежує суверенітет держав-членів та фактично створює «наддержаву» з виключною компетенцією в галузі економічного, банківського та валютного регулювання, але все ж таки має свої надзвичайні пріоритети. Зокрема союз дозволяє збудувати справжній внутрішній ринок ЄС, позбавлений будь-яких кордонів, та досягти однієї із найголовніших цілей ЄС - гармонійного, збалансованого і стійкого розвитку підприємництва та високого ступеню конкурентності і конвергентності економічної діяльності, а через це - досягнення якнайбільшої економічної та соціальної солідарності країн Європи.

Україна на шляху до ЄС

Зародження і еволюція відносин Україна - ЄС

З часу здобуття Україною незалежності її інтеграція до Європейського Союзу стала для неї одним з головних політичних та економічних пріоритетів. Пояснення такого вибору України дуже просту - на сьогоднішній день ЄС відіграє визначну роль у забезпеченні стабільності та безпеки європейського контингенту у різних сферах. Саме тому в 90-ті роки ХХ століття сформувалась зовнішньополітична орієнтація України в напрямку інтеграції до європейської спільноти.

Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як представник головуючої в ЄС країни, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України.

Бажання України стати повноправним членом ЄС було висловлено Президентом України Леонідом Кравчуком 14 червня 1994 року в Люксембурзі під час підписання Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС. Дату підписання цієї угоди можна вважати завершенням початкового етапу становлення відносин Україна - ЄС, протягом якого відбувалося визнання незалежної української держави з боку країн-членів ЄС. Але вже на наступному етапі розвитку зазначених відносин ускладнювалось вимогами Брюсселя щодо набуття Україною безядерного статусу. Іншим гострим питанням, яке занепокоїло ЄС стало закриття Чорнобильської АЕС і забезпечення ядерної безпеки нових реакторів. Задля врегулювання цих проблем була підписана Угода між США, Росією та Україною про виведення ядерної зброї з України що й відкрило шлях для підписання Угоди про партнерство і співробітництво і розширення співробітництва між Києвом та Брюсселем. Україна стала однією з перших країн колишнього Радянського Союзу, з якою ЄС підписав Угоду про партнерство та співробітництво. Набрала чинності Угода 1 березня 1998 року.

В наступні роки в Києві були відкриті Представницькі Комісії ЄС і у Брюсселі Представництва України при ЄС. Важливим механізмом реалізації європейського курсу Україні був Міжвідомчий комітет у справах Європейських співтовариств як державний орган узгодження і координації політики України щодо ЄС. УПС також передбачала створення трьох спільних інститутів - Ради з питань співробітництва, Комітету з питань співробітництва та Комітету з парламентського співробітництва. Рада отримала право обговорювати питання виконання УПС та давати рекомендації сторонам УПС. Комітет з питань співробітництва організовує засідання Ради та забезпечує безперервність її роботи між засіданнями. Українська частина Комітету з питань співробітництва є підпорядкованою та підзвітною премєр-міністрові України. Комітет з парламентського співробітництва обмінюється інформацією з Радою та дає рекомендації.

На наступному етапі розвитку відносин Україна - ЄС була прийнята Спільна стратегія ЄС щодо України прийнята на Європейській Раді в Гельсінкі 10 грудня 1999 року. В ті роки відбулися події, які стали етапними в процесі зближення України з ЄС. Серед них - набуття Україною членства у Раді Європи та ОБСЄ; членство в програмі «Партнерство заради миру»; підписання в липні 1997 року Хартії про особливе партнерство України з НАТО; ратифікація Україною Європейської конвенції з прав людини; початок переговорів щодо вступу України до СОТ.

червня 1998 року Указом Президента України було затверджено Стратегію інтеграції України до ЄС, у якій сформульовані основні напрями співробітництва України з ЄС. Стратегія визначила державні структури України, відповідальні за забезпечення інтеграційного процесу, а також шляхи організаційного. Фінансового, правового, інформаційного забезпечення інтеграції України до ЄС. Прийняття цієї стратегії засвідчило, що співробітництво з Україною становить особливий інтерес для країн-членів ЄС. Спільна стратегія вперше задекларувала політичне визнання ЄС європейських прагнень України, а також підтвердила курс на стратегічне партнерство з нею. Інтеграція України в ЄС була проголошена ключовим зовнішньополітичним пріоритетом в інавгураційній промові Президента Леоніда Кучми (листопад 1999 року) і визначена в урядовій програмі стратегічною метою держави (початок 2000 року).

Прийнято Постанову Уряду від 1998 року про затвердження механізму адаптації законодавства України до законодавства ЄС, 16 серпня 1999 року затверджено Концепцію адаптації законодавства України до законодавства ЄС.

Підтримка курсу на інтеграцію до ЄС традиційно надається й на рівні Верховної Ради України, зокрема відповідні положення містяться в Постанові Верховної Ради України з приводу рекомендацій парламентських слухань про співробітництво України та ЄС, ухваленій 28 листопада 2002 року, Заяві Верховної Ради України від 22 лютого 2007 року з приводу підготовки до початку переговорів щодо нової угоди між Україною та ЄС, Постанові Верховної Ради України з приводу рекомендацій парламентських слухань про стан та перспективи розвитку економічних відносин України з ЄС та Митним союзом, ухваленій 19 травня 2011 року, а також в Постанові Верховної Ради України від 20 березня 2012 року.

Політика України щодо розбудови відносин з Європейським Союзом впроваджується на основі Закону України від 1 липня 2010 року «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики». Відповідно до статті 11 Закону однією з основоположних засад зовнішньої політики України є «забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в ЄС».

Тому можна сміливо стверджувати, що правова основа відносин Україна - ЄС є досить розвиненою, вона підтверджує прагнення України до вступу в ЄС але сама процедура цього є дуже довготривалою і складною для України, бо вона є дуже молодою державою.

Перспективи розвитку відносин Україна - ЄС

Якісно новим етапом європейської інтеграції є підписання Угоди про Асоціацію з ЄС та разом з нею Договір про Зону вільної торгівлі. Саме за результатами осіннього саміту буде вирішено чи продовжить Україна модифікувати відносини Україна - ЄС чи вони будуть безперспективно припинені.

Угода про асоціацію між Україною та ЄС - це великий економічний та політичний проект, який було розпочато у 2007 році і який сьогодні може стати одним з інструментів модернізації Української держави. Враховуючи особливість цієї Угоди з точки зору політичної асоціації та інтеграції європейського та українського ринків, її підписання має важливе політичне значення, оскільки воно означатиме свідомий вибір української влади на користь розвитку України в рамках європейської цивілізаційної моделі. Україна наразі знаходиться в позиції учня якому лише потрібно виконувати домашнє завдання від вчителя. Сьогодні є всі підстави вважати, що ЄС поставив прийняття рішення щодо підписання УА в залежність від здійснення певних внутрішньополітичних кроків в Україні. Так, міністр закордонних справ Данії Віллі Сьовндал, який головував на засіданні Ради зі співробітництва між Україною та ЄС 15 травня 2012 р., серед вимог, які ЄС публічно висуває офіційному Києву, назвав:

) ліквідацію вибіркового правосуддя (проблема стосується засудження декількох впливових в минулому політичних лідерів) та проведення широкої судової реформи;

) пришвидшення реалізації програми реформ.

Щодо виконання «домашнього завдання» МЗС 18 квітня 2013 року проінформував, що вже підготовлено законопроект про вдосконалення виборчого законодавства. Цей документ, а також проект закону щодо повторних виборів в окремих одномандатних округах тепер передано на експертизу до Ради Європи, ОБСЄ та ЄС. У плані реформування системи правосуддя в МЗС зазначають особливу роль місії уповноважених представників Європарламенту А. Кваснєвського і П. Кокса. "Українська сторона надає максимальне сприяння її реалізації", - зазначили в уряді. У листі також підкреслюється, що помилування Юрія Луценка стало "доказом приведення українського законодавства до європейських стандартів".

У Кабміні нагадали, що 22 лютого цього року Конституційна Асамблея прийняла за основу проект Закону "Про внесення змін до Конституції України щодо удосконалення судової системи та принципів здійснення правосуддя в Україні". У квітні цього року МЗС України передав до Венеціанської комісії проект Закону "Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів" для професійної експертизи. Уряд також проінформував про удосконалення законодавства щодо боротьби з корупцією відповідно до рекомендацій групи держав по боротьбі з корупцією. Тому можна зазначити що вирішення проблем відбувається але поступово і повільно - це наша головна проблема. Повільність України у вирішенні проблем може зіграти проти нас. Хоча ЄС зазначив що він не вимагає повного вирішення проблем. Їм потрібно бачити, що Україні не байдужі зауваження, що їм робить авторитетний ЄС.

Україна ж в свою чергу намагається зробити все й одразу бо знає, що якщо мі приєднаємось до країн-членів ЄС ми станемо на якісно новий етап розвитку нашої держави. Тому важливо зазначити що ж саме принесе нам членство в ЄС. Більшість переваг і недоліків можна зобразити у вигляді таблиці за трьома сферами - політичній, економічній, соціальній.

Схід чи Захід - це для українців як сало чи борщ - жити неможливо без обох компонентів. Україні потрібно все й одразу. Як зазначила Європа Україна не може перебувати одразу в Митному Союзі та Зоні вільної торгівлі, тому Володимир Путін зазначив, що дана угода вплине на економічні відносини України з Росією, Білорусією та Казахстаном. Росія стверджує, що їй доведеться вибудувати кордон для українських товарів якщо угода буде підписана. Схід чи Захід - це для українців як сало чи борщ - жити неможливо без обох компонентів. Україні потрібно все й одразу. Як зазначила Європа Україна не може перебувати одразу в Митному Союзі та Зоні вільної торгівлі, тому Володимир Путін зазначив, що дана угода вплине на економічні відносини України з Росією, Білорусією та Казахстаном. Росія стверджує, що їй доведеться вибудувати кордон для українських товарів якщо угода буде підписана. Противники вступу до ЄС кажуть, що це підірве і без того поганий зовнішньоторговельний баланс України, збільшить наш імпорт, зменшить експорт через санкції Митного союзу і не дасть домовитися з Росією про дешевий газ.

СфераПеревагиНедолікиПолітичнаСтабілізація політичної системи України Зростання поваги до України як до субєкта політичних відносин Європейська колективна безпекаЧасткова втрата суверенітету Погіршення відносин з країнами СНД та Митним Союзом* Небезпека втягнення України в конфлікт цивілізацій між Заходом і мусульманським світомЕкономічна- Макроекономічна стабільність - Додаткові інвестиції в українську економіку - Надання субсидій сільському господарству - Спільні митні тарифи - Забезпечення розвитку малого та середнього бізнесу - Упровадження стандартів ЄС у виробництві- Втрата конкурентоспроможності певних галузей - Складність переходу на європейський рівень цін - Квотування певних видів товарів - Можливе переміщення до України шкідливих виробництв - Використання України як сировинного придатку - Використання України як дешевої робочої силиСоціальна- Ефективний захист прав людини в інституціях ЄС - Відкриття кордонів для вільного пересування населення - Забезпечення високого рівня життя населення - Формування середнього класу - Реформування освіти, охорони здоровя, соціального захисту- Ускладнення візового режиму із східними сусідами - Поглиблення демографічного спаду - Незаконна міграція та відплив кадрівєвропейський співтовариство україна корупція

А все це разом може згубити українську економіку. У той же час прихильники вступу до зони вільної торгівлі, наприклад, Олександр Жолудь, зазначає, що через 3-5 років ЗВТ дозволить підняти нашу економіку. За розрахунками Єврокомісії, в перші роки дії ЗВТ бюджет України втрачатиме близько 5-6 мільярдів доларів на рік. І ми їх ніколи не заповнимо. Але в той же час це надасть поштовх Україні до покращення якості продукції заради конкурентоздатності.

Підсумувавши наведені вище дані таблиці та сучасного стану відносин Україна - ЄС можна стверджувати, що Україна крокує в правильному напряму і старанно виконує всі завдання які надає ЄС. Україна є потужною країною із багатими землями, працьовитим народом і трудолюбивістю. Єдиною проблемою є нестача кваліфікованих управлінців і політиків. Тому якщо восени 2013 року на саміті Україна - ЄС європейці будуть задоволені змінами в Україні то членство не буде довго чекати. Як наслідок ми почнемо опановувати нові ринки збуту, підвищувати стандарти до товарів та послуг, модифікувати освіту завдяки чому реформується система управління що дозволить Україні стати на шлях прискореного виходу на вищий рівень економічного, політичного та соціального розвитку, властивий більш розвиненим країнам Євросоюзу. І ми можемо впевнено стверджувати що через декілька десятків років Україна може спілкуватися на рівних с титанами ЄС: Німеччиною, Францією та Великою Британією.

Висновки

Результати інтеграційних процесів в ЄС є унікальним явищем. Провівши історико-правовий аналіз зародження і розвитку інтеграційних процесів в Європі ми дійшли висновку що їх можна розділити на наступні етапи: Галузевий союз (1951-1957); Зона вільної торгівлі (1958-1968); Єдиний ринок (1986-1992); Економічний і валютний союз (1993 - даний час).

За формування Європейських співтовариств європейську економічно інтеграцію слід визначати як процес зближення національних господарств та їх секторальне переплетення, що мало місце після другої світової війни, та яке проявляється в зближенні економік країн з метою підвищення життєвого рівня та заради збереження миру.

На етапі розширення і поглиблення інтеграції вже після створення Європейського Союзу економічна інтеграція набирає нового значення. Тому на цьому етапі європейську економічну інтеграцію слід визначати як формування на території Європи, за активної участі держав, стійких, різносторонніх звязків між їх національними господарствами, в процесі якого виникає співпраця не лише в сфері господарювання а й в сфері науки, освіти, охорони здоровя тощо, а також модифікується і посилюється наддержавне управління цими сферами за добровільного делегування повноважень суверенними державами.

Єдиний ринок став найбільш великим досягненням інтеграційного процесу в рамках ЄС.

Єдиний внутрішній ринок - це основа основ європейської інтеграції і являє собою фізичний і економічний простір, всередині якого не існує економічних кордонів і де діють «чотири свободи».

Вільний рух працівників, свобода надання послуг і свобода підприємницької діяльності становлять основні права, що, в свою чергу гарантують громадянам ЄС право проживання в будь-якій державі-члені ЄС.

У системі вільної конкуренції підприємства мають право виробляти й продавати свою продукцію в будь-якій країні ЄС, де умови функціонування є для них найсприятливішими. Єдиний ринок ліквідував фіскальні кордони, прискорив формування європейських ринків електрики і газу, транспорту та телекомунікацій.

Запровадження Економічного і Валютного союзу спричинило фундаментальну трансформацію економічних відносин в ЄС і ще більшу інтеграцію між державами-членами. Зазначений Союз дозволив уникнути коливання курсу валют таким чином підвищити рівень розвитку спільного ринку, ввів єдину грошову одиницю - євро, забезпечив ЄС системою центральних банків які регулюються на наддержавному рівні в сферах визначених установчими договорами, на чолі цієї системи стоїть Європейський центральний банк.

Що ж до України то історія відносин Україна - ЄС триває протягом усього життя держави Україна. Ми чітко висловили позицію щодо інтеграції до Європейського Союзу і робимо все можливе щоб втілити цю мету в життя. Підписані десятки угод і договорів, створені спеціальні органи задля покращення співпраці між ЄС та Україною.

Історія на стільки давня що можуть закрастися сумніви щодо можливості членства в ЄС. Але не слід забувати що ми пострадянська країна в якій ще й досі панує дух СРСР, якого дуже важко позбутись, як в громаді так і в політиці і в законодавстві.

Тому процес інтеграції України до ЄС затягується. Але восени 2013 року в України є шанс підписати Угода про асоціацію та зону вільної торгівлі, якщо виконаємо домашнє завдання ЄС.

Як зазначив Кабмін, то по всім пунктам вимог ЄС зроблені значні кроки що позитивно впливатиме на прийняття рішень Європейським Союзом.

І якщо восени 2013 року на саміті Україна - ЄС європейці будуть задоволені змінами в Україні то членство не буде довго чекати.

Як наслідок ми почнемо опановувати нові ринки збуту, підвищувати стандарти до товарів та послуг, модифікувати освіту завдяки чому реформується система управління що дозволить Україні стати на шлях прискореного виходу на вищий рівень економічного, політичного та соціального розвитку, властивий більш розвиненим країнам Євросоюзу.

Список використаних джерел

1.Указ Президента України від 21 квітня 1997 р. № 354/97 «Про Представництво України при Європейських Співтовариствах (Європейському Союзі)».

.Указ Президента України від 24 лютого 1998 року № 148/98 «Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейським Співтовариствами (Європейським Союзом)»

.Положення про Українську частину Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом), затверджений Постановою Кабінетом Міністрів України від 13 липня 1998 року № 1047.

4.Treaty establishing the European Coal and Steel Community (Paris, 18 April 1951)<http://www.cvce.eu/obj/treaty_establishing_the_european_coal_and_steel_community_paris_18_april_1951-en-11a21305-941e-49d7-a171-ed5be548cd58.html>

.The Treaty establishing the European Economic Community <http://eur-lex.europa.eu/en/treaties/index.htm>

.Treaty establishing the European Atomic Energy Community (1957) http://eur-lex.europa.eu/en/treaties/new_founding_treaties.htm#founding <http://eur-lex.europa.eu/en/treaties/new_founding_treaties.htm>

.Treaty on European Union (1992) <http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:11992M/TXT:EN:NOT>

8.Матеріали правозастосовчої практики.

.Judgment of May 5 Gaston Schul., case 15/81, ECR 1982, P 1409

.Единый внутренний рынок ЕС [електронний ресурс]. - режим доступу <http://www.webeconomy.ru/index.php?page=cat&newsid=870&type=news>

.Європейський Союз Консолідовані договори / наук. Ред. В. Муравйов. Переклад Ю. Петруся. - К.: «Port-Royal», 1999.

.Європейська інтеграційна політика: навч посібник/ [А.М. Поручник, В.І. Чужиков, Д.О. Ільницький, О.А. Федірко]; за аг. Ред. д-ра екон. Наук, проф. В.І. Чужикова. - К.:КНЕУ, 2010.

.Європейські інтеграційні процеси: формування єдиного ринку: Монографія. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2004.

.Європейська та євроатлантична інтеграція України. 2-ге видання. Навч. Посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2010.

.Європейський Союз: Підручник / Колектив авторів. Видання друге, доповнене та виправлене. - К.: НАОУ, 2008.

.Європейський Союз: заснування і етапи становлення. Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2001.

.Європейська інтеграція і глобальні проблеми сучасності: Навчальний посібник. - К.: «Хай-Тек Прес», 2007

.Інститут Євро-Атлантичного співробітництва, аналітичні матеріали «Європейська та євроатлантична інтеграція України: шлях до демократії» - К.: 2007.

.Інформація з сайту вільної енциклопедії «Вікіпедія»: en.wikipedia.org/wiki/Economic_and_Monetary_Union_of_the_European_Union

.Кабмін відзвітував про виконання вимог для асоціації з ЄС [електронний ресурс]. - режим доступу <http://eu.prostir.ua/news/257333.html>

.Матіас Гердеген Європейське право/ пер. З німецької. - К.: «К.І.С.», 2008.

.Митний союз погрожує Україні захисними діями 28.02.2013 [електронний ресурс]. - режим доступу <http://tyzhden.ua/News/73575>

.-Олександр Панченко «Минусы зоны свободной торговли:Украине оставят только кагор, а российский рынок закроют» <http://www.segodnya.ua/economics/business/minucy-zony-cvobodnoj-torhovli-ukraine-octavjat-tolko-kahor-a-roccijckij-rynok---zakrojut.html> [електронний ресурс]. - режим доступу <http://www.segodnya.ua/economics/business/minucy-zony-cvobodnoj-torhovli-ukraine-octavjat-tolko-kahor-a-roccijckij-rynok---zakrojut.html>

.Право Європейського Союзу: загальна частина: навчальний посібник / В.Ф. Опришко, А.В.Омельченко, А.С. Фастовець ; ред. В.Ф. Опришко. - К.: КНЕУ, 2002.

.Право Європейського Союзу: підручник/ за ред.. В.І. Муравйова. - К.: Юрінком Інтер, 2011.

.Право Європейського Союзу: навчальний посібник / за ред.. Р.А. Петрова. - 4-те видання, змінене і доповнене - К.: Істина, 2011.

.Тачинська Й., Ільченко О. Право внутрішнього ринку ЄС: нав. Посіб. - К.: ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка, 2010.

.Торговельно-економічні відносини між Україною та ЄС: Регулювання зовнішньої торгівлі та конкуренції в умовах єдиного ринку ЄС. Підручник/ за загальною ред..: М. Бойцуна, І. Грицяка, Я. Мудрого, О. Рудіка, Л. Прокопенко та В. Стрельцова. - К.: Міленіум, 2008 (15 - 37).

."Угода про асоціацію між Україною та ЄС: перспективи підписання та можливості тимчасового застосування". Аналітична записка. електронний ресурс]. - режим доступу <http://www.niss.gov.ua/articles/911/>

.Усе про спільні політики Європейського Союзу / пер. З англійської. - К.: «К.І.С.», 2005.

Похожие работы на - Право економічної інтеграції Європейського Союзу

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!