Облік та аудит коштів підприємства

  • Вид работы:
    Дипломная (ВКР)
  • Предмет:
    Бухучет, управленч.учет
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    1,06 Мб
  • Опубликовано:
    2014-03-07
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Облік та аудит коштів підприємства

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ

Кременчуцький інститут








ВИПУСКНА РОБОТА

Напряму: «Новітні інформаційні технології обліку»

Тема: «Облік та аудит коштів підприємства»

Слухач: Павленко Лариса Леонідівна

Керівник випускної роботи:

Сокуренко Петро Іванович, к.е.н.,

доцент, академік АЕНУ







Кременчук 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Використання грошових коштів в роботі підприємства

.1 Визначення, історія та функції грошей

.2 Правові засади організації бухгалтерського обліку на підприємстві

Розділ 2. Облік грошових коштів та їх відображення у фінансовій звітності

.1 Організація готівкових розрахунків

.2 Облік грошових коштів у касі підприємства

.3 Організація безготівкових розрахунків

.4 Облік операцій на рахунках у банку

.5 Облік валютних операцій

.6 Порядок складання Звіту про рух грошових коштів

.7 Автоматизація обліку руху грошових коштів за допомогою програми «1С:Підприємство»

Розділ 3. Аудит грошових коштів

.1 Організація проведення аудиту

.2 Контроль касових операцій

.3 Контроль операцій на поточних рахунках

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Випускна робота на тему “Облік та аудит коштів підприємства” покликана розкрити суть системи грошового обігу в національній практиці.

Відповідно до статті 3 пункту 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV зі змінами та доповненнями [1], бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, що ведеться підприємством. За даними бухгалтерського обліку формується вся звітність (фінансова, статистична, податкова й інші). Метою ведення бухгалтерського обліку (стаття 3 пункт 1 цього Закону) є представлення користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності і рух коштів підприємства.

В умовах ринкової економіки підприємства постійно підтримують фінансові взаємовідносини з іншими підприємствами й організаціями, працівниками підприємства й окремими особами, тому зростає потреба всіх рівнів управління у своєчасній і достовірній інформації, що забезпечує прийняття обґрунтованих рішень. У цьому зв'язку зростає роль обліку коштів. Кошти присутні на початковому і кінцевому етапах облікового циклу, що включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їхній продаж і одержання виторгу.

Організація грошового обігу на підприємствах контролюється і регламентується. Від своєчасного і якісного внутрішнього контролю залежить не тільки схоронність коштів засновників, але і кредитоспроможність підприємства. Внутрішній контроль включає не тільки бухгалтерський облік, а усю фінансово-господарську діяльність структурних підрозділів і підприємства в цілому. Контроль спрямований на постійне удосконалювання господарських процесів, що є життєвою необхідністю сучасного підприємства.

На сучасному етапі, коли у більшості підприємств грошових активів не вистачає, здатність підприємства виживати напряму залежить від уміння управляти грошовими потоками. До останнього часу управлінню грошовими активами у вітчизняній практиці не приділялося достатньої уваги. Але цей вид активів є найобмеженішим в сучасних умовах, і управління ним безпосередньо впливає на розвиток підприємства і формування кінцевих результатів його господарської діяльності. Тому грошові активи потребують посиленої уваги до себе з боку керівних органів підприємства. Управління ними ґрунтується на даних обліку через організацію і контроль за рухом грошових потоків, а також запасів грошових активів із точки зору ефективності платежів і оптимального забезпечення операційної діяльності підприємства фінансовими ресурсами. Цим і пояснюється актуальність даної роботи.

Метою випускної роботи є більш детальне вивчення природи грошових коштів підприємства, а саме з’ясування поняття, принципів, системи грошових коштів; організації обліку грошових коштів; здійснення аналізу нормативної бази, яка регламентує питання грошових коштів у касі підприємства і на розрахункових рахунках; дослідженння питання контролю та аудиту грошових коштів, а також використання в діяльності підприємства новітніх інформаційних технологій обліку у вигляді програмного забезпечення «1С:Підприємство 8.2».

Для досягнення цієї мети вирішуються, зокрема, такі задачі:

ü  розглядаються сутність грошей, їх функції та механізм впливу на економічні процеси;

ü  вивчено правове регулювання бухгалтерського обліку в Україні;

ü  наведено основні вимоги щодо організації готівкових та безготівкових розрахунків на підприємствах України та документальному оформленню грошових операцій;

ü  розглянуто вимоги до звітності підприємства щодо руху грошових коштів;

ü  наведено схему та описано етапи проведення аудиту грошових коштів;

ü  приділено увагу питанню порушення законодавства з готівкового обігу та, відповідно, відповідальності за такі порушення;

ü  показано можливості використання автоматизації процесів обліку за допомогою програми «1С:Підприємство 8.2».

Практичне значення роботи складається в удосконаленні організації обліку і контролю грошових коштів підприємства та покращенні стану грошових потоків підприємства. В процесі дослідження доведена залежність між автоматизованою системою управління грошовими потоками і якістю управління ними.

В додатках до даної роботи подані схеми, рисунки та таблиці, що допомагають більш легкому сприйняттю матеріалу.

Завершує роботу список використаної літератури.

При написанні випускної роботи були використані нормативно-правові документи, періодичні видання, книги, інтернет-ресурси, а також комп’ютерна програма «1С:Підприємство 8.2».

Розділ 1. Використання грошових коштів в роботі підприємства

.1      Визначення, історія та функції грошей

Гроші - одне з найдавніших явищ суспільства - відіграють важливу роль у господарській діяльності людини.

Гроші - це специфічний товар, що має власність обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

Суть грошей визначається, як правило, лише на основі їх функціонального застосування. Прикладом такого підходу може бути характеристика суті грошей в підручнику «Економікс» Макконнела та Брю [26]. На питання «що таке гроші?» автори підручника дають відповідь: «Гроші є тим, що вони роблять. Все те, що виконує функції грошей, є грішми».

На ранніх етапах розвитку людського суспільства відбувався безпосередній обмін товару на товар. Спочатку це був випадковий і епізодичний обмін, коли у первісних людей внаслідок щасливого збігу обставин (наприклад, вдале полювання, рибалка) з’являлись деякі надлишки продуктів, якими можна було обмінятись. Розвиток суспільного поділу праці, зокрема виділення скотарства і землеробства, сприяв подальшому розвитку товарних відносин. Відбувся перехід від випадкового, епізодичного обміну до регулярного. Поступово із загальної маси товарів стихійно виділялись такі, які почали відігравати роль головних предметів обміну. Такими товарами в одних місцевостях була худоба, в інших - зерно, в третіх - хутро тощо. У одного й того ж народу в різні часи, на різних місцевих ринках і у різних народів в один і той же час існували різні найбільш ходові товари, які виконували роль загального еквіваленту. Врешті-решт, у процесі історичної еволюції товарного виробництва і товарного обміну відбувається перехід від загального товарообміну до грошової форми обміну.

Подальшим ступенем у розвитку грошей стало карбування металевих монет. Вважається, що перші монети з’явилися в Китаї та в країнах Близького Сходу в 8-7 ст. до н.е. Це були здебільшого мідні монети. Близько 4 тис. років тому в Ассирії почали карбувати монети із золота [27].

Епоху товарних (металевих) грошей заступила епоха грошей паперових. Від середини 1970-х рр. золото повністю втратило грошові функції. Сталася його демонетизація, і воно перетворилось на звичайний товар.

Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження в нашій молодій державі повноцінної національної валюти. Такою валютою мала стати, згідно з традиціями як доби Київської Русі, так і періоду визвольних змагань 1917-1920 років, гривня. Щодо назви розмінної монети, то для неї пропонувалися назви «сотий», «резана», але врешті було віддано перевагу звичній уже «копійці». 1992 року перші зразки української національної валюти було виготовлено в Канаді за ескізами В.І.Лопати.

Питання про функції грошей є одним з найбільш дискусійних у теорії грошей. Розбіжності стосуються не тільки трактування окремих функцій, а і їх кількості. Дискусії ведуться як між представниками різних теоретичних шкіл, так і всередині кожної з них.

У працях Д.Рікардо віддавалася перевага функцій грошей як засобу обігу. «Гроші, - писав він, - є товаром, … що служить загальним засобом обміну». У книзі англійського економіста Т.Крампа «Феномен грошей» грошові функції подано як засіб платежу, міра вартості, одиниця виміру, засіб обігу та засіб нагромадження багатства. У підручнику «Економікс» підкреслюється, що гроші виконують функції засобу обігу, міри вартості й засобу її збереження. Економісти Долан та Кемпбелл визначають гроші як засіб нагромадження. У книзі англійського економіста Л.Харріса «Грошова теорія» говориться про функції засобу обігу, засобу збереження вартості та одиницею рахунку и зовсім не згадуються функції засобу платежу і світових грошей [21].

Представники марксистської теорії грошей визнають п’ять їх функцій:

ü  міри вартості;

ü  засобу обігу;

ü  засобу нагромадження;

ü  засобу платежу;

ü  світових грошей.

Грошовий обіг - це рух грошей в готівковій та безготівковій формах, що обслуговує збут товарів, а також нетоварні платежі та розрахунки у господарстві.

Об’єктивною основою грошового обігу є товарне виробництво, при якому товарний світ поділяється на товар та гроші.

Грошовий обіг поділяється на дві сфери:

ü  безготівковий обіг (рух безготівкових грошей). Під ними розуміють банківські депозити, використання яких здійснюється за допомогою чеків, кредитних карток, електронних переказів.

Переважну частину (93-95%) його в країнах з розвинутою ринковою економікою становить безготівковий оборот. Він здійснюється шляхом оплати покупок і боргів перерахуванням грошових сум по рахунках, що відкриті учасникам грошового обороту в банках, без використання грошей у готівковій формі. Переважання цієї частини грошового обороту зумовлено насамперед дешевизною використання безготівкових грошей, а отже, вигідністю таких розрахунків для економічних суб’єктів [23].

Безготівковий грошовий обіг має значні переваги над готівковим і тому є набагато ефективнішим і доцільнішим як для суспільства в цілому, так і для кожного суб’єкта господарювання. Однак повністю виключити використання готівки при здійсненні господарської діяльності на даному етапі розвитку суспільства неможливо.

.2     
Правові засади організації бухгалтерського обліку на підприємстві

Реформування системи бухгалтерського обліку в Україні є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового напряму. Головне завдання трансформації національної системи бухгалтерського обліку полягає у прискоренні процесу її приведення у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV зі змінами та доповненнями [1].

Відповідно до цього закону, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Відповідно, складання фінансової звітності - бухгалтерської звітності, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

У зв’язку з цим, необхідно визначити коло користувачів звітністю, рішення яких впливатимуть на підприємство та інформаційні потреби яких зумовлюватимуть застосування при аналізі тих чи інших прийомів і показників. Згідно зі статтею.14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV зі змінами та доповненнями [1] підприємства зобов’язані надавати фінансову звітність таким категоріям користувачів:

ü  органам, до сфери управління яких вони належать;

ü  трудовим колективам на їх вимогу;

ü  власникам (засновникам) відповідно до засновницьких документів;

ü  органам виконавчої влади;

ü  іншим користувачам відповідно до законодавства.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

З огляду на той факт, що використання готівки підприємством викликає спокусу витрати їх не по цільовому призначенню, держава контролює даний процес шляхом уведення нормативних актів. Так, у відповідності зі статтею 40 Закону України «Про Національний банк України» вiд 20.05.1999 №679-XIV зі змінами та доповненнями [3] встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків і інших юридичних і фізичних осіб в економічному обороті України з застосуванням як паперових, так і електронних документів і готівки, координує організацію розрахунків.

Згідно ст.56 цього ж Закону - НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесеним до його повноважень, що є обов’язковими для органів державної влади й органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій і установ незалежно від форми власності, а також для фізичних осіб.

Нормативні документи, які використовують для організації обліку розрахунків грошовими коштами надані в додатку А.

Розділ 2. Облік грошових коштів та їх відображення у фінансовій звітності

.1 Організація готівкових розрахунків

В процесі своєї діяльності підприємства вступають у взаємовідносини, які супроводжуються певними розрахунками. Для здійснення таких розрахунків використовують грошові кошти. До грошових коштів підприємства належать не обмежені для використання гроші та грошові документи на поточних та інших рахунках, у касі підприємства, а також еквіваленти грошових коштів (додаток Б).

Для ведення обліку грошових коштів використовуються такі рахунки і субрахунки:

)        30 "Каса":

"Каса в національній валюті";

"Каса в іноземній валюті";

)        31 "Рахунки в банках":

"Поточні рахунки в національній валюті";

"Поточні рахунки в іноземній валюті";

"Інші рахунки в банках в національній валюті";

"Інші рахунки в банках в іноземній валюті";

)        33 "Інші кошти":

"Грошові документи в національній валюті";

"Грошові документи в іноземній валюті";

"Грошові кошти в дорозі в національній валюті";

"Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті";

Не відносять до грошових коштів та їх еквівалентів такі, що обмежені у використанні: «заморожені» кошти на рахунках на невизначений термін, грошові документи та поточні інвестиції, які проблематично обміняти без втрат на грошові кошти.

Вільні грошові кошти підприємства зберігаються на рахунках у банках: поточних − у національній та іноземній валютах - та на інших рахунках у банку та в касі підприємства. Суми в касі можуть зберігатися тільки у розмірах ліміту [25].

Ліміт каси − це граничний розмір суми грошових коштів, які можуть зберігатись у касі підприємства.

Розрахунки підприємств за допомогою готівкових грошових коштів (касові операції) здійснюються за певними правилами, встановленими чинним законодавством в області організації готівкогового обігу. Основний документ, який регулює порядок ведення касових операцій - це Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене ухвалою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 [9].

Порядок організації готівкових розрахунків підприємств включає, зокрема, організацію зберігання наявних коштів в касі підприємства, порядок встановлення ліміту каси, порядок оформлення касових документів, у тому числі видачу готівки під звіт, ведення касової книги.

Розрахунки готівковими коштами підприємства між собою і з громадянами можуть здійснювати як за рахунок коштів, отриманих з кас банків, так і за рахунок виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг) і інших касових надходжень.

Якщо розрахунки проводяться шляхом внесення готівки до установ банків для подальшого переліку їх на рахунки підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки є для покупців (платників засобів) готівкою, а для підприємств - продавців (одержувачів засобів) - безготівковими.

Відособлені підрозділи підприємств - можуть здавати готівку безпосередньо в каси такого підприємства або в будь-який банк для її перекладу і зарахування на банківські рахунки.

Здавати готівку можна для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства за його вибором.

2.2 Облік грошових коштів у касі підприємства

Для приймання, зберігання й витрачання готівки підприємство повинно мати касу. Спеціальних вимог до обладнання приміщення каси немає - це керівник підприємства вирішує самостійно.

Каса підприємства - це приміщення або місце проведення готівкових розрахунків, а також приймання, зберігання, видавання готівки, інших цінностей та касових документів.

Касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, які пов’язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

З метою організації готівковий операцій на підприємстві створюється наказ щодо організації касової дисципліни.

Головна дійова особа в касі - касир, між посадовою особою та керівництвом підприємства (роботодавцем) укладається письмовий договір про взяття працівником повної матеріальної відповідальності згідно ст.135 КЗпП. Для складання договору необхідно дотримання трьох передумов:

)        працівник повинен бути старше 18 років;

)        він виконує роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей;

)        його посада і робота, яка виконується повинні бути в переліку, затвердженому в порядку визначеному Урядом.

Всі три умови повинні бути виконані одночасно.

Договір укладають у двох примірниках: один отримує адміністрація підприємства, а другий - працівник.

Правлінням Нацбанку встановлена гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим протягом одного робочого дня - 10 000 грн.

У касі забороняється зберігати готівку та інші цінності, що не належать даному підприємству.

Розмір сум, що можуть зберігатися в касі, обмежуються лімітом. На відміну від існуючого раніше порядку, зараз ліміт каси підприємство встановлює собі самостійно (раніше ліміт каси встановлював банк по поданому підприємству розрахунку-заяві). Оформлюється встановлений ліміт документом, що має назву «Розрахунок встановлення ліміту залишку готівки у касі» (його форма затверджена додатком 2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004 року [9]) та видають наказ про встановлення ліміту каси на підприємстві за підписом директора. У наказі необхідно чітко вказати, які саме 3 місяці взяті за розрахункові, терміни здачі готівки в банк, з якої дати діє встановлений ліміт. Понад установлений ліміт готівка у касі може зберігатися в день виплати заробітної плати, включаючи день її одержання у банку. Також у Положенні про ведення касових операцій зазначено − «Готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, яка перевищує встановлений ліміт каси до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку...». Для розрахунку ліміту використовуються дані про надходження і видачу готівки за будь-які три місяці поспіль з останніх дванадцяти, що передують даті встановлення ліміту.

Зразок бланку розрахунку ліміту каси надано в додатку В.

Підприємство, яке має поточні рахунки в декількох установах банків, повинні самі на свій розсуд визначити яким з банків буде встановлений йому ліміт каси.

Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, об'єму касових оборотів (надходжень і витрат) по всіх рахунках, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію. Крім того, ліміт каси розраховується з обліком термінів здачі підприємством готівки для її зарахування на рахунки в банках. Такі терміни узгоджуються з банком і визначаються в договорах банківського рахунку між підприємствами і банками. При цьому повинні дотримуватися певні вимоги (додаток Г).

Якщо на підприємстві ліміт каси не встановлено, то він уважається нульовим. Усі готівкові кошти, що є в касі підприємства понад визначений ліміт, повинні здаватись до банку. Новостворені підприємства на перші три місяці роботи ліміт каси встановлюють відповідно до прогнозних розрахунків, потім його переглядають за фактичними показниками діяльності.

Документування касових операцій регламентується наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 за №51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій» [16]. Наказом визначено форми первинних документів з обліку касових операцій та порядок їх ведення. Усі підприємства залежно від виду діяльності та форми власності повинні використовувати такі документи для обліку касових операцій:

-        форма № КО - 1 «Прибутковий касовий ордер»;

-        форма № КО - 2 «Видатковий касовий ордер»;

         форма № КО - 3 «Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів»;

         форма № КО - 4 «Касова книга».

Зразки форм обліку надані в додатках Д, Е, Ж, И, Й, К, Л, М, Н.

Далі наведена схема організації руху готівкових коштів у касі.

Касир приймає готівку за прибутковими касовими ордерами (ПКО), які заповнюються бухгалтером чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою комп’ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом 3-х років. У ПКО необхідно вказувати підставу для складання й додані до нього документи (наприклад: чек, накладна, договір). Виписаний ордер підписує головний бухгалтер і передається касирові, який приймає гроші до каси.

Ордери реєструються у Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, де їм присвоюються порядкові номери. Касир перевіряє правильність заповнення ордера і приймає готівку в касу. У момент оприбуткування коштів він реєструє ПКО у касовій книзі, указуючи від кого і за що прийняті гроші та суму надходження.

Також Положення №637 офіційно дозволяє оформляти виторг одним прибутковим касовим ордером і записувати його до касової книги в кінці робочого дня. Приймання готівки за допомогою ПКО можна проводити тільки в день його складання (п.3.10 Положення про касові операції).

Якщо платник з якихось причин не встиг оплатити оформлений даного дня ПКО, то касир повертає його бухгалтеру, і останній анулює цей документ. Видавати ПКО на руки особам, які вносять готівку, заборонено, для платника документом, що підтверджує внесення коштів до каси є засвідчена відбитком печатки квитанція до прибуткового касового ордера (додаток Д, Е).

Підставою для оприбуткування коштів, одержаних з банку, є грошовий чек. Щоб отримати чекову книжку, підприємство подає в банк заяву встановленої форми, у якій зазначають назви банку та підприємства, дату складання заяви, номер рахунку, бажану кількість грошових чекових книжок, а також ПІБ працівника якому ви доручаєте одержати книжку. Заяву скріплюють печаткою підприємства та підписами осіб, вказаних у картці зі зразками підписів та відносять до установи банку. За чекову книжку проплачують кошти після чого її отримують.

При видачі книжки клієнту банк на кожному чеку проставляє свою назву та код, а також найменування та поточний рахунок юридичної особи. Так як чекова книжка це не тільки касовий документ, але й бланк суворої звітності, то її зберігають під замком у надійному місці (сейфі чи металевій шафі). При оприбуткуванні чекової книжки необхідно заповнити прибутково-видаткову накладну за формою №СЗ-1. Одночасно накладну записують у прибутково-видаткову книгу по обліку бланків суворої звітності (форма №СЗ-2). Ця книга нумерується, прошнуровується та скріплюється сургучною печаткою та підписами директора і головбуха. Її заводять на один чи декілька бланків суворої звітності (чекові книжки, поштові марки), але для кожного виду виділяють окремі сторінки. Після цього чекову книгу слід передати матеріально відповідальній особі під звіт, знову використавши форму №СЗ-1. Одночасно в бухгалтерії відкривають картку-довідку за виданими та використаними бланками суворої звітності на кожну матеріально відповідальну особу (форма №СЗ-5).

Чек заповнює бухгалтер підприємства, він заповнюється українською мовою, від руки кульковою ручкою синьою або чорною кольорів, термін дії чека 10 днів. Чек завіряється підписами осіб, (підписи яких є на картці із зразками підписів в установі банку) та печаткою підприємства. Також у чеку вказується, для яких потреб і в яких сумах буде отримана готівка в банку та загальна сума її отримання. Разом із чеком заповнюється корінець до нього. Жодні виправлення у чековій книзі не допускаються, на підставі чеку виписується прибутковий касовий ордер. Коли чекова книжка закінчується необхідно скласти акт на списання використаних бланків суворої звітності (форма №СЗ-3).

Видача готівки з каси здійснюється на підставі видаткових касових ордерів (ВКО), які виписуються бухгалтером і реєструються в Журналі реєстрації прибутковий та видатковий касових ордерів. Виписуючи ВКО, у ньому фіксують підставу складання та перелічують додані документи (заява на видачу готівки, розрахунок). Якщо на доданих до ВКО документах (розрахунках, відомостях, накладних) є дозвільний підпис керівника, то дублювати його на самому ВКО не обов’язково (п.3.4 Положення про касові операції). В інших випадках на ВКО поряд з підписом головбуха або уповноваженого працівника повинен стояти підпис керівника.

Якщо здійснюється видача грошових коштів фізичній особі, то ця особа повинна у спеціально відведену для цього графу вписати дані паспорта (або іншого документа). Отримавши гроші на руки, одержувач проставляє в документі дату й підписується.

Після здійснення операції касир ставить на документах, що додаються до ордера помітку, «оплачено», щоб уникнути повторного використання (додатки Ж, И).

Журнал реєстрації прибутковий і видаткових касових документів - це касовий документ, який використовується для реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших касових документів. Існує дві затверджені форми журналу:

–       типова форма №КО-3 (додаток Й);

–       типова форма №КО-3а (додаток К).

Ці форми відрізняються тим, що форма №КО-3а дозволяє одночасно вести облік прибуткових та видаткових касових документів, також вона простіша, тому її доцільніше використовувати підприємствам з малим касовим оборотами. Але п.3.11 Положення про касові операції вимагає вести окремо журнал за ПКО та ВКО. Якщо журнал реєстрації ПКО та ВКО ведеться на паперових носіях, то його щороку потрібно заводити наново. Якщо касові документи ведуться з використанням ПК, то необхідно щодня роздруковувати інформацію про зареєстровані документи у вигляді «Вкладного аркуша журналу реєстрації ПКО та ВКО».

До обов'язків касира входить заповнення касової книги (додаток Л).

Касова книга - це документ бухгалтерського обліку визначеної форми та графлення, який використовується для обліку наявності та руху готівки у касі підприємства. Підприємство може мати тільки одну касову книгу, сторінки якої нумеруються, шнуруються та в кінці книги завіряються підписами головбуха та керівника і скріпляються мокрою печаткою. Записи здійснюються кожного дня, у який відбувається рух коштів для записів на один окремий день відведено окрему сторінку. Сторінка касової книги заповнюють вручну у двох примірниках через копіювальний папір. Згідно з Положенням 637 «Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються....». У кінці дня виводить залишок коштів у касі. Другий примірник сторінки касової книги є відривним і разом із касовими документами становить звіт касира, який у кінці місяця підшивається до журналу-ордера. Також касову книгу можна вести в електронному форматі з додержанням форми, розміру, графлення та порядку заповнення, передбачених до її заповнення у паперовому вигляді.

Здача понадлімітної готівки до банку оформлюється об'явою на внесок готівки. Цей документ складається із трьох частин: об'яви, що є підставою для зарахування внесених коштів на рахунок; квитанції, яка підтверджує внесення працівником підприємства коштів на рахунок; ордера, який додається до виписки банку як підстава зарахування коштів на рахунок. Видача готівки з каси здійснюється для виплати заробітної плати, для придбання товарів і послуг, для покриття витрат на відрядження. Видача коштів на заробітну плату здійснюється на підставі платіжних або розрахунково-платіжних відомостей у триденний термін після одержання з банку коштів. Якщо заробітна плата видана не вся, то вона вважається депонованою і повертається до установи банку. Видача коштів на придбання товарів і послуг та на відрядження здійснюється в день отримання коштів у банку також на підставі видаткових ордерів або платіжних відомостей.

Видача готівки під звіт на відрядження. Підприємство, направляючи працівника у відрядження, зобов'язано забезпечити його грошовими коштами (авансом) в розмірах, в межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання житлового приміщення і добові.

Працівник у відрядження прямує на підставі наказу (розпорядження) керівника підприємства. Відрядження працівника оформляється посвідченням про відрядження, в якому указується пункт призначення, назва підприємства на яке відряджається працівник. Термін і ціль відрядження.

Для того, щоб видати грошові кошти з каси підприємства, бухгалтеру необхідно розрахувати суму авансу виходячи з норм добових витрат, вартості проїзду і найма житла.

Порядок розрахунку авансу, необхідного для видачі працівнику залежить від того, куди він відряджається: по території України або за її межі. Як правило, аванс видається в цілих гривнях без копійок. Розраховується аванс з урахуванням добових витрат, вартості проїзду в пункт призначення і назад, витрат на мешкання і якщо працівник у відрядженні доповів провести витрати на господарські потреби, то з урахуванням таких передбачуваних витрат.

Видача авансу на відрядження обов'язкова.

Після повернення з відрядження працівник, що відряджається, зобов'язаний відзвітувати протягом трьох робочих днів банку наступних за днем завершення відрядження - надати Звіт про використання засобів, наданих на відрядження або під звіт за формою, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України від 19.09.2003 року №440 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного Звіту» [18] і здати невитрачену готівку (додатки О, П).

Разом із Звітом підзвітна особа представляє командировочне посвідчення (з відмітками про прибуття і вибуття в пункти призначення), документи про найм житлового приміщення і проїзд, інші документи, підтверджуючі витрати на відрядження. Після повернення із закордонного відрядження, до звіту додається також ксерокопія відміток в загранпаспорті, завірена відділом кадрів або керівником підприємства.

За наявності надмірно витрачених грошових коштів їх сума повертається працівником в касу або зараховується на банківський рахунок особи, яка їх надала, до або у момент представлення вказаного Звіту.

Терміни повернення готівкових коштів, отриманих підзвітними особами, і надання звіту встановлені Положенням №637 [9] і Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-IV зі змінами та доповненнями [4] (додаток П).

Згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-IV [4] (п.9.10.2), Звіт, незалежно від цілі видачі грошових коштів, представляється працівником до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, в якому працівник:

завершує відрядження;

завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням і за рахунок особи, що видала їх.

Облік грошових коштів здійснюється на активному рахунку 30 «Каса» за дебетом надходження - за кредитом списання. Типові операції за цим рахунком надано в додатку Р.

Існують особливості в обліку чекових книжок так як вони є бланками суворої звітності. Надходження чекової книжки на підприємство відображають на субрахунку 209 «інші матеріали» та одночасно на забалансовому рахунку 08 «Бланки суворої звітності», відкривши до нього субрахунок (наприклад 083 «Чекова книжка»). Обліковують чеки за собівартістю придбання, а аналітичний облік ведуть за місцями зберігання, кількістю та вартістю.

За порушення касової дисципліни встановлені санкції згідно Указу Президента України №436, які наведено в додатку С.

Адміністративно-господарські санкції можуть реалізовувати протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік із дня порушення правил ведення господарської діяльності.

Виходячи з п.4.10 Положення про касові операції інвентаризацію каси зазвичай проводять у випадках, визначених керівником, а саме - у кінці року та в разі зміни МВО. Для інвентаризації каси керівник видає наказ, у якому зазначає:

–       призначення відповідної комісії (якщо не має постійно діючої);

–       визначає коло осіб, на яких покладено виконання наказу;

–       визначає період, у який буде проведено перевірку;

–       доручає МВО (касиру) та бухгалтерії підготувати всі папери та програми (у разі ведення документації в електронному варіанті).

Суть інвентаризації полягає в тому, щоб покупюрно перерахувати грошові кошти та інші грошові документи (цінні папери та бланки суворої звітності), які зберігаються у касі. Перед проведенням інвентаризації касир надає розписку про те, що всі операції відповідним чином відображені у касовій книзі та первинних документах. Після закінчення інвентаризації складається Акт інвентаризації у якому вказується фактичний залишок готівки та залишок за даними касової книги (додаток Т) В акті вказується фактичний залишок готівки та залишок за даними касової книги. При цьому звіряється правильність виведення та перенесення залишку на початок дня та використання касиром лише прибуткових та видаткових касових ордерів. Виявлені надлишки готівки оприбутковуються в касу, а недостачі утримуються з винної особи.

Інвентаризація каси проводиться з метою контролю наявності грошових коштів підприємства. При цьому виявляється відповідність залишків коштів та грошових документів з даними за записами касира. Облік результатів інвентаризації наведено у додатку У.

.3 Організація безготівкових розрахунків

Безготівковий розрахунок - це спосіб здійснення розрахунків між підприємствами, між підприємствами та фізичними особами, між підприємствами та бюджетом тощо, при якому готівкові кошти не передаються з рук у руки. Суть способу в тому, що певна сума коштів перераховується з банківського рахунка одного учасника безготівкових розрахунків (платника) і зараховується на рахунок іншого учасника (одержувача) за допомогою платіжних інструментів. При цьому розрахунковим центром є банк, а кожний з учасників безготівкових розрахунків повинен бути власником рахунка в банку, що має право розпоряджатися коштами на цьому рахунку.

Комерційні банки за заявами підприємств відкривають їм поточні рахунки для зберігання та використання коштів. Документування операцій на рахунках у банках здійснюється за допомогою видів платіжних документів представлених у додатку Ф.

Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно вибирають наведені платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладання договорів.

Найбільш поширеним є платіжне доручення, яке подається до банку власником рахунка. Воно містить доручення перерахувати вказану суму з рахунка платника на рахунок одержувача коштів.

Схема документообороту при розрахунках платіжними дорученнями надана в додатку Х.

Усі текстові елементи бланків мають бути виконані українською мовою, відповідальність несе особа, яка оформила цей документ.

2.4 Облік операцій на рахунках у банку

Здійснені на рахунках операції банк реєструє у виписці з рахунка, до якої додаються копії первинних документів про проведені операції з відміткою банку про дату здійснення операцій. Виписка банку є реєстром аналітичного обліку банківських операцій вона містить: дату попереднього руху, залишок на рахунку на початок дня, надходження коштів за банківський день на рахунок клієнта, здійснені ним виплати та залишок на кінець дня. У випадку надходження коштів на рахунок підприємства до виписки додається реєстр документів, за якими були зараховані кошти на рахунок. Залишки та операції з руху коштів на рахунку у клієнта та банку повинні бути однаковими.

Для обліку операцій на поточних рахунках використовують рахунок 31 «Рахунки у банках», за дебетом відображаються надходження, а за кредитом - їх використання. Типові операції з обліку безготівкових операцій надано в додатку Ц.

До інших коштів належать грошові документи та кошти в дорозі.

Облік грошових документів та коштів у дорозі ведеться на активному рахунку 33 «Інші кошти».

На субрахунках 333 та 334 обліковуються грошові кошти (переважно грошова виручка), внесені до кас банків, ощадних кас або кас поштових відділень для зарахування на поточний рахунок підприємства. За дебетом цих рахунків відображаються суми, що здані до банку, за кредитом - суми, зараховані на поточні рахунки.

Аналітичний облік інших коштів ведеться за їх видами.

Типові проведення з обліку інших грошових коштів наведено у додатку Ч.

Основні бухгалтерські проведення з обліку коштів у дорозі відображено у додатку Ш.

2.5 Облік валютних операцій

Операції з іноземною валютою відображаються за кожною валютою окремо, тобто необхідно вести окремі документи щодо обігу доларів, євро, російських рублів тощо. На дату складання фінансової звітності валюту потрібно перераховувати у гривню за курсом НБУ. Касові документи щодо обліку валюти підприємство може розробити самостійно або скористатися бланками щодо обліку національної валюти. Якщо обрано другий варіант, то документооборот за інвалютною касою може проходити так:

–       отриману валюту оприбутковують за допомогою ПКО (форма №КО-1);

–       його фіксують у Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів (форми №КО-3 або КО-3а), який відкривають за кожною валютою;

–       видають валюту, попередньо оформивши ВКО за формою №КО-2, його також реєструють у Журналі;

–       завершується документ оборот записом у касову книгу (форма №КО-4), яка відкривається до кожної валюти окремо.

Для узагальнення інформації про наявність та рух готівки в інвалюті в касі призначено субрахунок 302 «Каса в іноземній валюті», при використанні підприємством декількох валют відкриваються додаткові субрахунки третього порядку.

Ліміт каси у валюті встановлюється лише тоді, коли валюта використовується як засіб платежу (якщо розрахунки проводяться з метою оплати відрядних, то встановлювати ліміт не потрібно). Залишок інвалюти після повернення до каси після завершення відрядження має потрапити на поточний валютний рахунок банку протягом 5 банківських днів із моменту оприбуткування валюти в касу підприємства. Готівкову інвалюту дозволено спрямовувати суто з метою, на яку її отримано.

Згідно з Планом рахунків синтетичний облік наявності та руху валютних коштів здійснюється на рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», записи на цьому рахунку та його субрахунках здійснюються на підставі виписок банку отриманих з цього рахунку та доданих до них розрахунково-платіжних документах, згідно з якими були зарахованими або сплаченими суми в іноземних валютах.

При обробці первинних документів, вартісні показники в яких указані в іноземних валютах, облікові працівники вказують еквівалент цих показників у гривні за курсом НБУ на дату, яка прийнята для перерахунку операцій в іноземній валюті. В облікових регістрах (журналах - ордерах, відомостях, книгах) господарські операції також відображають у гривнях.

Валютні кошти що надійшли, зараховуються на розподільчий валютний рахунок. Банк, не пізніше наступного дня, повідомляє власника рахунку про зарахування коштів. Ці засоби відображаються записом за дебетом рахунку 312-3 «Транзитний валютний рахунок» Кт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», перерахунок банком валютних коштів на валютний рахунок резидента відображається записом Дт 312-1 Кт 312 -3.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу ІІІ Правил торгівлі іноземною валютою, затвердженою Постановою Правління НБУ від 10.08.2005 року №281 [11] клієнти - резиденти (юридичні чи фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності) мають право придбати іноземну валюту з метою здійснення розрахунків із нерезидентами за торговельними операціями на підставі таких документів:

ü  заяви про придбання іноземної валюти;

ü  договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;

ü  вантажної митної декларації, якщо товар ввезено на територію України;

ü  акта (здавання - приймання тощо) чи іншого документа, що засвідчує надання послуг, виконання робіт тощо;

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.2004 року №185/94-ВР [5] в статті 3 вимагає від резидентів, які придбали іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентами, здійснювати переказ таких сум протягом п’яти робочих днів із моменту їх зарахування на валютні рахунки цих резидентів. У разі порушення резидентами зазначених строків придбану валюту відповідно до ст.5 Закону №185 має бути продано уповноваженими банками протягом п’яти робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, яка може утворитися за такою операцією, щокварталу направляється до Державного бюджету України, а від’ємна - відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Після продажу валюти зарахована на рахунок підприємства гривня зараховується у дохід від реалізації іноземної валюти записом: Дт 311 Кт 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти», одночасно робиться запис на списання проданої на Міжбанківській валютній біржі іноземної валюти Дт942 «Собівартість реалізованої інвалюти» Кт334 «Грошові кошти в дорозі в інвалюті». У кінці звітного періоду дохід від реалізації інвалюти списується на фінансовий результат Дт 711 Кт 791.

Необхідність сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при проведенні окремих операцій, у тому числі при купівлі валюти, установлено ще 1997 року Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року №400/97-ВР. З 1 січня 2009 року відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України» від 26.12.2008 року №835-VI банки та їх установи зобов’язані нараховувати, утримувати і водночас із поданням заявки на купівлю іноземної валюти, що здійснюється ними від імені та за рахунок клієнтів таких банків, сплачувати до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1,3 % від суми операції з купівлі - продажу безготівкової валюти, зазначеної в такій заявці.

2.6 Порядок складання Звіту про рух грошових коштів

Узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів у національній та іноземній валюті здійснюється в Журналі 1, який ведеться за кредитом рахунку 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти» та відомостях цього журналу. Відомості відкривають за дебетами відповідних рахунків: 1.1 Відомість за дебетом рахунка 30; 1.2 Відомість за дебетом рахунка 31; 1.3 Відомість за дебетом рахунка 33. Записи до Журналу 1 та у відомостях здійснюються на підставі первинних та зведених документів: звітів касира з доданими документами. Для кожного звіту касира у Відомості 1.1 та в Журналі 1 відводять один рядок. Рух коштів у касі за день, коли на підприємстві відбулись операції з руху готівки, у відомості та журналі відображається в розрізі кореспондуючих рахунків як за дебетом, так і за кредитом. Визначений залишок готівки звіряється із залишком у звіті касира. Записи до Відомості 1.2 здійснюються за кожною випискою банку. Для відображення операцій в іноземній валюті також використовується Журнал 1 та відомості до нього, які заповнюються у валюті здійснення операцій. Якщо підприємство використовує різні валюти, то для кожної з них використовується окремий журнал і відомість.

Розкриття інформації про відображення коштів у фінансовій звітності надано у додатку Q.

Згідно з вимогами ст.11 Закону про бухоблік [1] фінансова звітність підприємства включає:

.        Баланс (форма №1);

.        Звіт про фінансові результати (форма №2);

.        Звіт про рух грошових коштів (форма №3);

.        Звіт про власний капітал (форма №4);

5.      Примітки до звітів (форма №5).

Наказом Мінфіну від 07.02.2013 року №73 (далі - Наказ №73) затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [19].

З моменту набуття чинності НП(С)БО1 (з 19.03.2013 року - дати опублікування Наказу №73) припинив свою дію наказ Мінфіну від 31.03.1999 року №87, яким були затверджені П(С)БО 1-5.

Норми НП(С)БО1 поширюються на підприємства всіх форм власності (крім банків і бюджетних установ), які зобов’язані подавати фінансову звітність відповідно до законодавства.

Зазначимо, що, як і раніше, суб’єкти малого підприємництва і представництва іноземних суб’єктів господарювання подають фінансову звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати, форму і порядок складання яких установлено П(С)БО25 (п.2 розд. II НП(С)БО1).

НП(С)БО1 багато в чому повторює норми П(С)БО1-5, що втратили чинність. Зокрема, більшість термінів, якісні характеристики і принципи формування фінзвітності взято зі старих П(С)БО1-5. Разом з тим є і багато нововведень.

Звіт про рух грошових коштів (форми №3 та №3-н) - НП(С)БО1 підприємствам надано право вибирати спосіб складання цього звіту: прямим або непрямим методом із застосуванням форм №3 або №3-н відповідно. Як і форма №2, цей звіт не передбачає відображення інформації про надзвичайні події (додатки W. R).

Дані Звіту про рух грошових коштів дозволяють отримати таку інформацію:

ü  про спроможність підприємства нарощувати грошові кошти протягом року;

ü  про причини розбіжності, що виникла між даними фінансової звітності про прибуток (або збиток) підприємства та фактичною наявністю грошових коштів;

ü  про можливість підприємства розплатитися за боргами;

ü  про прогнозні дані майбутніх грошових надходжень та їх витрачання.

Крім того, тільки за даними Звіту про рух грошових коштів можемо судити про джерела надходження грошових коштів і про напрямки їх витрачання в розрізі видів діяльності підприємства. Одним словом, цей Звіт дозволяє оцінити правильність прийнятих управлінських рішень щодо розпорядження грошовими коштами.

Оскільки Звіт про рух грошових коштів містить дані в розрізі видів діяльності, то керівництво підприємства має можливість оцінити правильність свого рішення щодо залучення грошових коштів для того чи іншого виду діяльності. Адже зайве, невиправдане викачування грошових коштів в інші види діяльності може стати згубним для основної діяльності підприємства. Існуючих та потенційних інвесторів інформація, що міститься у Звіті про рух грошових коштів, зацікавить тим, що дає змогу:

ü  оцінити спроможність «підопічного» підприємства залучати й використовувати грошові кошти та їх еквіваленти;

ü  вчасно відреагувати на заподіяну шкоду (якщо такий факт є) основній діяльності підприємства від необґрунтованих вкладень грошових коштів;

ü  отримати дані про те, куди витрачаються грошові кошти;

ü  оцінити підприємство з погляду перспективності його розвитку в майбутньому.

За своєю значущістю для інвесторів Звіт про рух грошових коштів є найважливішим джерелом інформації про підприємство.

Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначається за сумою надходжень від операційної діяльності та сумою витрачання на операційну діяльність грошових коштів за даними записів їх руху на рахунках бухгалтерського обліку.

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін у статтях розділу балансу "Необоротні активи" та статті "Поточні фінансові інвестиції" і в розділі "IV. Необоротні активи та групи вибуття".

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу за розділом "Власний капітал" та статтях, пов'язаних з фінансовою діяльністю, у розділах балансу: "Забезпечення наступних витрат і платежів", "Довгострокові зобов'язання" і "Поточні зобов'язання" ("Короткострокові кредити банків" і "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями", "Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками" тощо).

У статті "Залишок коштів на початок року" показується залишок грошових коштів на початок року, наведений у балансі.

У статті "Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів" відображається сума збільшення або зменшення (наводиться у дужках) залишку грошових коштів у результаті перерахунку іноземної валюти при зміні валютних курсів протягом звітного періоду.

У статті "Залишок коштів на кінець року" наводиться різниця між сумою грошових надходжень та видатків, відображених у статтях "Залишок коштів на початок року", "Чистий рух коштів за звітний період" та "Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів". Розрахований таким чином показник повинен дорівнювати наведеному в балансі залишку грошових коштів та грошових еквівалентів на кінець звітного періоду.

У примітках до фінансової звітності наводиться (розкривається) інформація про:

)        склад грошових коштів;

2)      склад статей "Інші надходження", "Інші платежі" та інших статей, які об'єднують декілька видів грошових потоків;

)        негрошові операції інвестиційної та фінансової діяльності;

)        наявність значного сальдо грошових коштів, які є в наявності у підприємства і які недоступні для використання групою, до якої належить підприємство.

2.7 Автоматизація обліку руху грошових коштів за допомогою програми «1С:Підприємство»

Комп’ютерна програма «1С:Бухгалтерія 8» - універсальна програма масового призначення для автоматизації бухгалтерського та податкового обліку, а також для підготовки форм обов’язкової (регламентованої) звітності.

В основу програми покладена гнучка технологічна платформа системи «1С:Підприємство 8», можливості якої дозволяють створювати та модифікувати найрізноманітніші бізнес-додатки.

«1С:Бухгалтерія 8» забезпечує виконання усіх задач, які стоять перед бухгалтерською службою підприємства, якщо бухгалтерська служба повністю відповідає за звіт на підприємстві, включаючи, наприклад, виписку первинних документів, облік продаж і т. ін. Данне прикладне рішення також можна використовувати тільки для ведення бухгалтерського та податкового обліку, а завдання автоматизації інших служб, наприклад, відділу продажів, вирішувати спеціалізованими конфігураціями або іншими системами. Так, в «1С:Бухгалтерія 8» закладена можливість сумісного використання з прикладними рішеннями «1С:Управління торгівлею» і «1С:Зарплата та управління персоналом» системи «1С:Підприємство 8».

В «1С:Бухгалтерія підприємства 8» реалізовано облік руху готівкових і безготівкових грошових коштів. Підтримується введення та друк платіжних доручень, прибуткових та витратних касових ордерів. Автоматизовані операції по розрахункам з постачальниками, покупцями і підзвітними особами, внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок та отримання готівки по грошовому чеку. При відображенні операцій суми платежів автоматично розбиваються на аванс і оплату.

На основі касових документів формується касова книга встановленого зразка.

Реалізовано механізм обміну інформацією з програмами типу "Клієнт банку". Вести облік можна як в гривнях, умовних одиницях так і в іноземній валюті. Курсові і сумові різниці по кожній операції розраховуються автоматично.

Розрахунки з контрагентами можна вести по договору в цілому або по кожному документу (відвантаження, оплати, тощо). Спосіб ведення розрахунків визначається конкретним договором.

При оформлені документів надходження та реалізації можна використовувати як загальні ціни для всіх контрагентів, так і індивідуальні для конкретного договору.

Розглянемо для прикладу кілька операцій з готівковими та безготівковими коштами, які можливо здійснити за допомогою АІС «1С:Підприємство».

Заповнення рахунку при купівлі товарів (послуг) з використанням безготівкових коштів.

Робимо через вкладку Купівля-Рахунок на оплату постачальника. Відкривається вікно, яке містить перелік раніше внесених рахунків. Для створення нового рахунку на панелі інструментів тиснемо кнопку Додати. З'явиться вікно Вибір виду операцій, в якому вибираємо "Купівля, комісія" (або інших підходящий варіант):


Потім відкривається новий рахунок показаний на рисунку 2.7.1.

Рис.2.7.1 Зразок заповнення нового рахунку

У рядку "Контрагент" обираємо або вносимо нового контрагента. Якщо Ви додаєте нового контрагента, то заповнення картки нової фірми Ви можете подивитися у статті "Внесення у довідник нового постачальника \ покупця": Частина 1, Частина 2, Частина 3.

Після вибору потрібного контрагента повернутися у картку обраної фірми (якщо потрібно щось підредагувати в картці контрагента) можна з рахунку за допомогою кнопки з лупою, зображеній на рисунку 2.7.2.

Рис. 2.7.2 Підказка розташування кнопки для заповнення рахунку

Переходимо до заповнення табличної частини рахунку. В табличній частині є своя панель інструментів, на якій за допомогою кнопки Додати вносимо товари, замовлені нами у постачальника. При додаванні нового товару (послуги) у довідник "Номенклатура" відкривається наступна картка (рисунок 2.7.3).

Рис. 2.7.3 Додавання нового товару у довідник «Номенклатура»

Заповнюємо коротке найменування, одиниці виміру, ставку ПДВ, номенклатурну групу, Статті затрат. При створенні картки по послугам ставимо галочку у позиції "послуги". Потім тиснемо кнопку "Записати". Решту закладок одразу, після створення товару заповнювати не обов'язково.

Після заповнення картки товару зберігаємо її та обираємо його у Рахунок на оплату постачальника і вказуємо кількість даного товару (рисунок 2.7.4.).

Рис. 2.7.4 Заповнення виду товару у рахунку на оплату постачальника

Вкладка "послуги" слугує для внесення у рахунок послуг. У вкладку "нематеріальні активи" можемо внести НМА що купуються. У вкладці "Додатково" можемо вказувати Номер і Дату рахунку постачальника.

Після заповнення рахунку перевіряємо його по підсумковій сумі і зберігаємо кнопкою Ок.

У закладці Придбання - Рахунок на оплату постачальника на потрібному рахунку відкриваємо контекстне меню і обираємо На підставі - Платіжне доручення - вихідне. У вікні що відкрилося обираємо Рахунок отримувача, Статтю руху грошових коштів і Статтю декларації. Якщо платіжне доручення вже пройшло по банку, то ставимо галочку у рядку Оплачено

Заходимо у вкладку Друк і заповнюємо Текст призначення платежу. Внизу вікна кнопкою Друк або Платіжне доручення можна відкрити форму для друку нашого документа.

Галочка "оплачено" проводить даний платіж. Для того щоб продивитися проведені платежі можна використовувати вкладку Банк - Виписка банку. У вікні що відкрилося ми побачимо увесь рух по банку за вказаний період.

У закладці Покупка відкриваємо Рахунок на оплату постачальника, на потрібному рахунку відкриваємо контекстне меню і обираємо На підставі - Надходження товарів та послуг. У вікні що відкрилося при необхідності змінюємо будь-які дані і зберігаємо кнопкою Ок.

Купівля товарів за готівкові кошти.

Порядок здійснення покупки за готівковий розрахунок може бути різний. Роздивимося стандартний випадок:

Авансовий звіт

Приходий або вихідний касовий ордер

реєстрація вхідного податкового документу

витратний касовий ордер

Заходимо в закладку Каса → Видатковий касовий ордер. Натискаємо кнопку Додати, у вікні «Вибір виду операції документа» вибираємо Видача грошових коштів підзвітній особі.

Вказуємо суму, вибираємо підзвітну особу. Вказуємо статтю ДДС (наприклад, купівля товару) і Призначення ДС (наприклад, оплата за товар). У закладці Друк заповнюємо Підстава та паспортні дані підзвітної особи. Кнопкою Ок зберігаємо документ. Авансовий звіт зручно робити на підставі видаткового касового ордера. Для цього заходимо в закладку Каса → Видатковий касовий ордер. На відповідному касовому ордері відкриваємо контекстне меню → На підставі → Авансовий звіт

У закладці Аванси вказуються документи, за якими видавалися грошові кошти, за які підзвітна особа звітує. На інших вкладках визначається призначення витрачених підзвітною особою сум. У колонці Витрачено при необхідності коригуємо суму витрачених грошей (не обов'язково). Для відображення витрачених грошей в податковому обліку (валова витрата) ставимо «галочку» в рядку Відобразити в податковому обліку. У рядку Склад вибираємо склад, на який надійшли куплені підзвітною особою ТМЦ (якщо такі купувалися). У табличній частині, в закладці Товари вносяться ТМЦ, які купувалися підзвітною особою

У закладці Оплата вносяться дані про оплату підзвітною особою контрагенту. Зверніть увагу, що в закладку Оплата ми вносимо інформацію не про оплату за товар, який ми вказали в закладці Товари, а про оплату крім товару (може бути був якийсь борг перед постачальником, і ми його погасили через підзвітну особу, або якась інша ситуація).

Друкуємо Авансовий звіт і кнопкою Ок зберігаємо. При поверненні грошей з-під звіту робимо Прибутковий касовий ордер. Зручно робити його на підставі авансового звіту. Для цього відкриваємо Каса - Авансовий звіт, на відповідному авансовому звіті відкриваємо контекстне меню → На підставі → Прибутковий касовий ордер. У розпочатому касовому ордері буде автоматично внесена сума залишку, який повина повернути підзвітна особа.

При надмірному використанні грошових коштів формуємо видатковий касовий ордер. Для цього відкриваємо закладку Касса→Видатковий касовий ордер→Видача грошових коштів підзвітній особі. Заполнюємо ордер: вказуємо суму перевитрати, вибираємо підзвітну особу та статтю грошових коштів.

Перевірити борг підзвітної особи можна через оборотно-сальдову відомість по рахунку 372. Її можна відкрити через пункт меню Звіти→ Оборотно-сальдова відомість по рахунку, вказати рахунок 372, період, та натискуємо кнопку Сформувати. Якщо залишок по рахунку 372 дебетовий, то підзвітна особа винна кошти, а якщо кредитовий - то кошти винно підприємство.

Відкриваємо вкладку Касса→Авансовий звіт, на потрібному Авансовому звіті відкриваємо контекстне меню та відкриваємо На підставі→Реєстрація вхідного податкового документу. У відкритому вікні за необхідності вносимо будь-які зміни.

Даний документ робимо тільки в тому випадку, якщо був ПДВ, який ми реєструємо. Якщо авансовий звіт оформлявся без ПДВ, то Реєстрацію вхідного податкового документу не робимо.

Розділ 3. Аудит грошових коштів

.1 Організація проведення аудиту

Важливою складовою аудиторської перевірки фінансово-господарського стану підприємства є аудит грошових коштів, який проводиться за такими напрямками:

ü  аудит касових операцій;

ü  аудит операцій на поточному рахунку;

ü  аудит операцій на валютному та інших рахунках у банках.

Освоєння методики аудиту касових операцій є важливим, виходячи з таких причин: грошові кошти є найбільш ліквідними і такими, що швидко реалізуються активами клієнта, вони мають масовий і поширений характер, рух готівки відбувається через касові операції, тому під час аудиту вони досліджуються суцільним методом. Особлива увага приділяється питанню забезпечення збереження грошей і дотримання касової дисципліни.

У процесі аудиту операцій з грошовими коштами необхідно розв’язати такі основні завдання:

ü  ознайомитися з умовами зберігання готівки та інших грошових документів у касі;

ü  вивчити фактичний порядок документального оформлення операцій з надходження і вибуття грошових коштів, ведення касової книги та книги реєстрації грошових документів, обліку касових операцій;

ü  установити законність і достовірність операцій з надходження і списання коштів з банківських рахунків та правильність їх відображення.

Також завданням аудиту і контролю операцій з грошовими коштами є перевірка:

ü  забезпечення умов зберігання готівки та інших цінностей в касі;

ü  дотримання встановленого порядку зберігання чекових книжок, виписки чеків і отримання по них готівки;

ü  дотримання порядку документального оформлення надходження грошей до каси та їх видачі;

ü  дотримання ліміту каси;

ü  своєчасності та повноти оприбуткування готівки;

ü  стану обліку касових операцій;

ü  відповідності сум залишків і оборотів по виписках банку сумам в доданих первинних документах, облікових реєстрах та звітності;

ü  правильності використання грошових коштів суворо за цільовим призначенням;

ü  своєчасності розрахунків з бюджетом, цільовими фондами та іншими контрагентами;

ü  величини, характеру і динаміки дебіторської і кредиторської заборгованостей та причин їх утворення.

Мета аудиту грошових коштів полягає у наданні аудитором обґрунтованого висновку щодо законності, достовірності і доцільності операцій з грошовими коштами, а також відповідності їх обліку вимогам чинного законодавства.

.2 Контроль касових операцій

Відповідно до МСА 200 "Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності" мета аудиту касових операцій полягає у висловленні аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації щодо грошових коштів у касі підприємства.

Основними завданнями аудиту грошових коштів є:

ü  контроль за дотриманням чинного законодавства щодо касових операцій:

ü  перевірка дотримання необхідних умов збереження грошових коштів у касі;

ü  встановлення відповідності особи касира вимогам чинного законодавства і наявності укладеного з ним договору про повну матеріальну відповідальність;

ü  дослідження первинних документів з погляду правильності їх оформлення, достовірності і законності операцій відображених в них;

ü  перевірка дотримання графіку документообороту;

ü  перевірка наявності та правильності ведення Журналу реєстрації касових ордерів;

ü  встановлення своєчасності та повноти оприбуткування грошових коштів у касі підприємства;

ü  перевірка дотримання встановленого ліміту залишку готівки в касі;

ü  визначення дотримання термінів проведення інвентаризації та документального оформлення її результатів;

ü  перевірка відповідності даних синтетичного і аналітичного обліку, звітності;

ü  встановлення дотримання порядку видачі готівки в підзвіт і контролю за її використанням;

ü  визначення напрямів використання грошових коштів, законності та цільового спрямування;

ü  перевірка дотримання інших вимог Положення ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Об'єктами аудиту грошових коштів в касі підприємства є наявність і збереження грошових коштів у касі, операції з руху готівки в касі, матеріали інвентаризації, фінансова звітність.

Джерела інформації для аудиту грошових коштів в касі підприємства:

ü  вимоги нормативних документів з обліку касових операцій;

ü  наказ про облікову політику;

ü  первинні і накопичувальні документи з обліку грошових коштів (прибутковий касовий ордер (КО-1), видатковий касовий ордер (КО-2), журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (КО-3), касова книга (КО-4), грошовий чек, об'ява на внесення готівки, фіскальний касовий чек на товари (послуги), фіскальний касовий чек видачі коштів, розрахункова квитанція, платіжна відомість, розрахунково-платіжна відомість, платіжне доручення, виписка з банку, інші документи, передбачені наказом про облікову політику підприємства);

ü  розрахунок залишку ліміту готівки в касі;

ü  облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку коштів, розрахунків тощо;

ü  Головна книга;

ü  звітність (Баланс ф. № 1, Звіт про рух грошових коштів ф.№ З, Примітки до фінансової звітності ф.№5);

ü  відповіді на запити аудитора;

ü  аудиторський висновок попередньої перевірки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

Методика аудиту грошових коштів у касі.

Для оцінки ефективності внутрішнього контролю грошових коштів у касі аудитор проводить тестування. Зразок такого тесту наведений у додатку Y.

Оцінивши систему внутрішнього контролю на підприємстві, аудитор переходить до планування аудиту, кінцевим результатом якого є складання плану аудиту. Зразок плану наведений в додатку U.

При здійсненні аудиту грошових коштів у касі найчастіше застосовують такі методичні прийоми: інвентаризація; спостереження за проведенням господарських чи бухгалтерських операцій; усне опитування; отримання письмових підтверджень; перевірка документів (за формою, суттю, змістом, арифметична, логічна, експертна, зустрічна перевірка); взаємний контроль операцій і документів, підготовлених на підприємстві; перевірка арифметичних розрахунків; аналіз тощо.

Аудит касових операцій за необхідності може починатись із перевірки фактичної наявності грошових коштів у касі шляхом проведення перерахунку готівки у касі.

Перевірка касових документів здійснюється, як правило, вибірковим способом. За результатами перевірки касових документів доцільно складати робочий документ аудитора форми РД 09.

Важливим етапом аудиту є встановлення відповідності показників по взаємопов'язаним касовим документам (додаток S). Такий контроль доцільно проводити вибірково за кілька днів, по результатам перевірки складають робочий документ виду РД 10.

Заключним етапом аудиту є узагальнення результатів перевірки, встановлення у відповідності до МСА 320 "Суттєвість в аудиті" суттєвості виявлених помилок і порушень; а також формулювання відповідного висновку.

Під час перевірки грошових коштів у касі можуть бути виявлені такі типові порушення:

ü  відсутність укладеного договору про повну матеріальну відповідальність з касиром;

ü  порушення порядку проведення інвентаризації;

ü  наявність виправлень і підчищень у первинних документах;

ü  пряме викрадення коштів;

ü  неоприбуткування і привласнення суми готівки, що надійшла до каси;

ü  надмірне списання коштів за касою шляхом: повторного використання документів для списання грошей за касою, неправильного підрахунку залишків (підсумків) у касових документах і звітах касира; списання грошових коштів за касою без підстав або за фіктивними документами; підробки у законно оформлених документах сум коштів (у бік збільшення), що підлягають списанню;

ü  привласнення сум готівки, які законно нараховані фізичним і юридичним особам: привласнення депонованої заробітної плати та грошових коштів, нарахованих на інших підставах; привласнення сум готівки, що належить іншим підприємствам;

ü  перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі;

ü  невірна кореспонденція рахунків;

ü  неправильне відображення касових операцій у регістрах синтетичного обліку;

ü  відсутність підписів посадових осіб, їх недостовірність; порушення порядку видачі підзвітних сум тощо.

Виявлені в результаті аудиту порушення групують у документі виду РД11.

.3 Контроль операцій на поточних рахунках

облік аудит грошові кошти

Відповідно до МСА 200 "Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності" мета аудиту операцій на поточних рахунках полягає у висловленні аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації щодо грошових коштів на рахунках у банках.

Основними завданнями аудиту грошових коштів на рахунках в банку є:

ü  контроль за дотриманням чинного законодавства, що регулює обліку грошових коштів на рахунках у банку;

ü  встановлення наявності у підприємства поточного та інших рахунків у банках;

ü  дослідження законності здійснених операцій на рахунках підприємства в банках;

ü  перевірка правильності документального оформлення банківських операцій, дослідження первинних документів з погляду правильності їх оформлення, достовірності, доцільності і законності операцій, відображених у них;

ü  встановлення відповідності даних виписок банку сумам, відображеним у первинних розрахункових документах;

ü  перевірка правильності відображення банківських операцій на рахунках бухгалтерського обліку;

ü  встановлення відповідності даних синтетичного і аналітичного обліку грошових коштів на рахунках в банку тощо.

Об'єктами аудиту грошових коштів на рахунках у банку є наявність і рух грошових коштів на рахунках у банку, матеріали інвентаризації, фінансова звітність.

Джерелами інформації аудиту грошових коштів на рахунках в банку є:

ü  вимоги нормативних документів з обліку грошових коштів на рахунку в банку;

ü  наказ про облікову політику підприємства;

ü  виписки банку за відповідний період;

ü  первинні розрахункові документи та прикладені до них документи;

ü  регістри синтетичного та аналітичного обліку;

ü  головна книга;

ü  звітність (Баланс ф.№1, Звіт про рух грошових коштів ф.№3, Примітки до фінансової звітності ф.№5);

ü  відповіді на запити аудитора;

ü  договори (угоди) з банком про відкриття рахунків тощо.

Методика аудиту грошових коштів на рахунках у банку.

Стратегія проведення аудиту грошових коштів на рахунках у банку розробляється виходячи із норм МСА 300 "Планування". На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства.

Для оцінки ефективності внутрішнього контролю грошових коштів на рахунках у банку аудитор проводить тестування (додаток F).

Оцінивши систему внутрішнього контролю на підприємстві, аудитор переходить до планування аудиту, кінцевим результатом якого є складання плану аудиту (додаток G).

Аудит банківських операцій здійснюється суцільним способом окремо за кожним рахунком. Особливу увагу слід приділити поточному рахунку.

Під час аудиту спочатку встановлюють наявність усіх виписок банку за рахунками підприємства. Якщо частина виявилась відсутньою, необхідно отримати банківські копії. Після цього здійснюють перевірку достовірності виписок банку і їх якості як за зовнішнім виглядом, так і шляхом зустрічної перевірки.

При опрацюванні виписок банку слід мати на увазі, що для банку рахунок підприємства по відношенню до балансу є пасивним, а тому залишки будуть кредитовими, операції по надходженню готівки на рахунок будуть відображені по кредиту, а по списанню з рахунку - по дебету.

Необхідно звірити залишки грошових коштів на рахунку, що перевіряється, з виписками, даними бухгалтерського обліку і звітності. Результати такої перевірки відображають у робочому документі виду РД 12. Перевірка банківських виписок повинна поєднуватись із вивченням банківських операцій по суті. Це дає змогу здійснити перевірку законності здійснення операцій на банківських рахунках та правильності їх документального оформлення.

Важливим етапом аудиту є перевірка повноти і своєчасності оприбуткування грошових коштів, що надійшли до банку, перерахування податків до бюджету та інших обов'язкових платежів до позабюджетних фондів. Обов'язком аудитора є перевірка правильності і обгрунтованості перерахування коштів за товарно-матеріальні цінності. З цією метою порівнюють суми, вказані в платіжних документах, з даними виписок банку і записи на відповідних рахунках.

Методикою аудиту передбачено також вивчення платоспроможності підприємства та причин прострочення розрахунків з іншими кредиторами. Особливе місце займає перевірка правильності ведення аналітичного та синтетичного обліку шляхом арифметичної перевірки реєстрів, призначених для обліку грошових коштів на рахунках в банку, а також звірки з іншими обліковими регістрами. При цьому звертають увагу на правильність кореспонденції рахунків за банківськими операціями.

Усі порушення чинних нормативних документів стосовно господарських операцій за банківськими рахунками виявляються суцільною перевіркою документів і взаємною звіркою регістрів обліку на відповідність.

Типовими є такі порушення в обліку коштів на рахунках в банку:

ü  покриття зловживань окремими працівниками разом з касиром шляхом підміни документів або виправлення у виписках банку відповідних сум;

ü  привласнення готівки, одержаної з банку (шляхом не оприбуткування одержаних коштів на рахунок 30, а віднесення - на рахунки 36,63,68);

ü  невірно складена кореспонденція рахунків з обліку операцій на рахунках в банку;

ü  відсутність платіжних документів, що підтверджують факт здійснення операції;

ü  відсутність додатків до платіжних документів, які були підставою для здійснення господарських операцій;

ü  наявність документів, оформлених з порушенням вимог законодавства (ксерокопії документів, відсутність на документах банківських відміток);

ü  невідповідність даних у платіжних документах, що зберігаються у підприємства, яке перевіряється, фактичним перерахуванням коштів (дане порушення може бути виявлене шляхом проведення зустрічної перевірки розрахунків підприємства, що перевіряється, з іншими підприємствами, у які за даними обліку перераховувалися кошти); - невідповідність кореспонденції рахунків, зазначеної у платіжних документах, аналогічній кореспонденції в облікових регістрах;

ü  невідповідність даних платіжних документів банківській виписці;

ü  відсутність перекладу українською мовою текстів платіжних документів, що стали підставою для здійснення валютних операцій тощо.

Висновки

В умовах становлення і розвитку ринкової економіки в Україні зростає роль бухгалтерського обліку й економічного аналізу господарської дальності підприємств усіх форм власності як складової частини системи економічної інформації й управління. Управління підприємством вимагає систематичної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер і обсяги; про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використанні; про власний капітал, зобов'язання і фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані бухгалтерського обліку, що встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

В умовах ринкової економіки найбільш ліквідна частина майна організації - кошти, представляють її робочий капітал. Від його розміру і чіткої постановки бухгалтерського обліку залежить фінансова стійкість фірми, її платоспроможність. Завданнями обліку коштів є:

1)      повна і своєчасна реєстрація операцій, пов’язаних із рухом робочого капіталу в касі і на рахунках у банках;

2)      контроль за наявністю коштів, їхньою цілістю і цільовим використанням;

)        повне, своєчасне і правильне відображення в облікових регістрах поточних операцій по надходженню і вибуттю даного капіталу;

)        контроль за дотриманням розрахунково-платіжної і кошторисної дисципліни;

)        правильне і своєчасне проведення інвентаризації касової готівки, операцій по рахунках у банках і відображення її результатів в обліку.

Вирішення цих завдань багато в чому залежить від чіткого дотримання таких основних принципів в обліку коштів:

1)      вільні кошти повинні зберігатися тільки в банку, а їх видача і використання здійснюються відповідно до цільовим призначенням;

2)      платежі здійснюють у безготівковому порядку після відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконаних робіт і наданні послуг або одночасно з ними. Попередня оплата припускається лише у випадках передбаченим законодавством і обліковою політикою організації;

)        платежі здійснюються за згодою (акцептом) платника або по його дорученню, без згоди - тільки у випадку передбаченим чинним законодавством;

)        платежі здійснюються за рахунок власних коштів платника або за рахунок кредитів банку;

)        списання з рахунку коштів в обсязі, достатнім для задоволення всіх пред’явлених до організації вимог, здійснюється в порядку надходження розпоряджень клієнта й інших документів на списання;

)        недостатність коштів на рахунку організації для задоволення всіх пред'явлених вимог обумовлює списання цих засобів шляхом застосування встановлення черговості платежів.

Погашення вимог у порядку календарної черговості надходження документів передбачає задоволення цих вимог шляхом списання коштів, що відноситься до однієї черговості.

Потреба у використанні грошових коштів формується під впливом багатьох факторів, які не завжди є керованими з боку підприємства. Грошові потоки, пов'язані з використанням грошових коштів, за розмірами та ритмічністю, як правило, не співпадають з процесами формування грошових коштів, оскільки це обумовлюється впливом факторів різної сукупності. Розбалансування грошового обороту, неплатоспроможність підприємства має суттєве, навіть катастрофічне значення для підприємства, створює загрозу виникнення ситуації банкрутства. Саме тому необхідне детальне вивчення факторів, що обумовлюють формування позитивного і від'ємного грошових потоків та їх аналіз при розробці політики управління грошовими потоками підприємства.

В Україні починаються спроби обмежити готівково-грошовий обіг, тому що воно дозволяє йти від контролю держави за діяльністю юридичних і фізичних осіб. Цим пояснюється і ппідвищений інтерес до стану готівкових розрахунків з боку контролюючих органів. Незважаючи на це, готівкові розрахунки в практиці вітчизняних суб’єктів господарювання досить розповсюджені. І хоча останнім часом спостерігається значне скорочення обсягів готівкових розрахунків в порівняння з безготівковими, всілякі законодавчі обмеження та інші фактори роблять актуальною проблеми організації, обліку, а також аудиту операцій з готівкою.

Список використаної літератури

1.   Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV зі змінами та доповненнями.

2.      Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 року №3125-XII зі змінами та доповненнями.

.        Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року № 679-XIV зі зміна та доповненнями.

.        Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-IV зі змінами та доповненнями.

.        Закон України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.2004 року №185/94-ВР зі змінами та доповненнями.

.        Закон України «Про визначення розміру збитків, заподіяних підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), нестачею чи втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей» від 06.06.1995 року №217/95-ВР зі змінами та доповненнями.

.        Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436 зі змінами та доповненнями.

.        Кодекс України «Про адміністративні правопорушення» від 07.12.1984 року № 8073-Х зі змінами та доповненнями.

.        Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 зі змінами та доповненнями.

.        Постанова Правління Національного банку України «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку” від 09.02.2005 року за №32 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 18 квітня 2005 р. за № 410/10690).

.        Правила торгівлі іноземною валютою, затверджені Постановою Правління НБУ від 10.08.2005 року №281 зі змінами та доповненнями.

.        Наказ Мінфіну України «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції про його застосування» від 30.11.1999 року №291 зі змінами та доповненнями.

.        Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року №492 зі змінами та доповненнями.

.        Інструкція про касові операції в банках України, затверджена постановою Правління НБУ від 14.08.2003 року №337 зі змінами та доповненнями.

15.    Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті вiд 21.01.2004 року за №22, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976.

16.    Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій» від 15.02.1996 року №51 (з урахуванням наказу Державного комітету статистики України від 27.07.1998 року №263) зі змінами та доповненнями.

.        Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою КМУ від 22.01.1996 року №116 зі змінами та доповненнями.

.        Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного Звіту» від 19.09.2003 року №440 зі змінами та доповненнями.

.        Наказ Міністерства Фінансів України від 07.02.2013 року №73 «Про затвердження Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

.        Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку / Під ред. М. В. Кужельного. - К.: А.С.К., 2001.

.        Долан Э.Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Пер. с англ. В.Лукашевича и др.; Под общ. ред. В.Лукашевича - М., 1996.

.        Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту. Навчальний посібник. К: Знання-Прес, 2003.

.        Иванов, В.М. Деньги и кредит: Курс лекций / В.М. Иванов; Межрегион. акад. упр. персоналом.-2-е изд., стер.-К., 2001.

.        Каморджанова Н.А., Карташова И.В. Бухгалтерский учет в схемах и рисунках: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 2000.

.        Лисиченко О.О. Фінансовий облік на виробничих підприємствах: Навчальний посібник. - Кременчук: КДУ ім. М. Остроградського. 2010.

.        Макконнелл, К.Р., Брю, С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ.: [Учебник].-М.: Республика, 1995.

.        Решина, Г.А. Деньги и денежное обращение (вопросы теории и практики): Учеб. пособие / Балт. рус. ин-т.-Рига, 1998.

.        Филатова В.О. 1С:Предприятие 8.2. Бухгалтерия предприятия, Управление торговлей, Управление персоналом, - СПб.: Питер, 2011.

.        Бухгалтерський облік в Україні / За редакцією Р. Л. Хом`яка. - Львів: Національний університет “Львівська політехніка” 2003.

.        Методичні вказівки до практичних занять і самостійного вивчення дисципліни “Організація і методика аудиту” (для студентів спеціальності 6.050100).Укл.Н.І.Гордієнко.- Харків: ХДАМГ, 2003.

.        Операції з готівкою // Податки та бухгалтерський облік. - Спецвипуск №4. - 2002.

Похожие работы на - Облік та аудит коштів підприємства

 

Не нашли материал для своей работы?
Поможем написать уникальную работу
Без плагиата!