Управління продуктивністю праці на ПАТ 'Янтар'

Управління продуктивністю праці на ПАТ 'Янтар'

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи продуктивності праці

.1 Поняття продуктивності праці

.2 Методика розрахунку середньооблікової чисельності працівників та трудомісткості господарської діяльності

.3 Методика розрахунку обсягів господарської діяльності

.4 Планування і контроль продуктивності праці

Розділ 2. ПАТ Коростенський завод «Янтар» як суб’єкт господарської діяльності та об’єкт планування і контролю

.1 Організаційно-правова характеристика підприємства як суб’єкта господарювання

.2 Діагностика фінансово-економічної діяльності підприємства

.3 Аналіз існуючої системи планування і контролю на підприємстві

.4 Планування і контроль продуктивності праці працівників

Розділ 3. Удосконалення системи планування і контролю продуктивності праці працівників ПАТ «Янтар»

.1 Стан системи планування і контролю продуктивності праці працівників ПАТ «Янтар»

.2 Шляхи удосконалення планування і контролю продуктивності праці працівників ПАТ «Янтар»

.3 Наслідки впровадження запропонованих заходів та їх вплив на процес планування продуктивності праці працівників

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

продуктивність праця економічний фінансовий

Складні умови господарювання, зміни в техніці та технологіях, зростаючі вимоги споживачів вимагають від сучасних спеціалістів всіх рівнів управління нових знань та навичок, які б відповідали вимогам часу. Життєва необхідність у використанні найефективніших засобів управління організацією, спонукається розвитком ринкових відносин позитивними зрушеннями в економіці України, зростаючою конкуренцією на будь-якому ринку. Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці. В посібнику Н.Г. Менк`ю „Макроекономіка” продуктивність праці визначена як „середній продукт”. [12, с.20] Середній продукт будь-якого виду затрат - це відношення обсягу створеної продукції до використаного обсягу даного виду затрат. Огляд публікацій з питань економіки у сучасних наукових та інших виданнях свідчить про те, що у кожній публікації чи публічному виступі майже не згадується і, тим більше, не обґрунтовується таке актуальне і вкрай необхідне питання, як зростання продуктивності. Між тим, яку б проблему не поставити, обійти питання продуктивності не можливо. Насамперед тому, що ця категорія належить до базових виробничих, які складають фундамент і джерела відтворень виробництва, зростання доходів, стримування інфляційного тиску тощо.

Але на жаль, сучасний етап розвитку економічної системи в Україні характеризується вкрай низькою ефективністю використання праці. За деякими даними, продуктивність праці в Україні у два, три рази нижча, ніж у таких країнах, як Росія, Польща, та у сім, десять разів нижча, ніж у розвинених країнах.

З огляду на це виникає нагальна потреба у підвищенні ефективності праці на рівні кожного підприємства - первинної ланки суспільного виробництва в усіх галузях народного господарства. Керівники і спеціалісти підприємств повинні розробляти і впроваджувати програми управління продуктивністю праці. Активізація людського фактора на підприємстві та врахування соціально-психологічних особливостей персоналу - вирішальна умова підвищення конкурентоспроможності та довгострокового розвитку підприємства.

Точність та об’єктивність інформації про рівень продуктивності праці на підприємстві в цілому і в його окремих підрозділах - обов’язкова передумова прийняття управлінських рішень, які забезпечують прибутковість підприємства та його здатність виживати за умов ринкового середовища. Необхідно зазначити, що підвищення якості функціонування для підприємства означає підвищення ефективності використання праці його робітниками. Для виконавця підвищення якості функціонування означає збільшення заробітної плати з метою задоволення своїх потреб, забезпечення певного становища в суспільстві, а також можливість розвитку та реалізації індивідуальних здібностей.

Таким чином проблема управління продуктивністю праці на підприємстві є досить актуальною, що послужило вибору теми для написання даної роботи. Об’єктом дослідження є публічне акціонерне товариство Коростенський завод „Янтар”.

Предметом дослідження виступає управління продуктивністю праці на ПАТ „Янтар” з метою розробки шляхів підвищення продуктивності праці та оцінки можливих резервів її зростання.

В даній роботі використовуються різні методи дослідження, але особлива увага приділяється таким методам, як історичний, для вивчення та систематизація фактів та метод порівняльного аналізу, за допомогою якого можливо виокремити головне в питаннях, що розглядаються. Також можливо простежити зміни, що сталися протягом останніх років, виявити закономірності, проаналізувати дефекти в розвитку бізнесу, визначити можливості та тенденції подальшого розвитку.

Взагалі, існує тісний зв’язок між минулим, сучасним і майбутнім станом ефективності діяльності підприємства - станом, що характеризує рівень отримуваного кінцевого результату діяльності підприємства і створених протягом певного періоду можливостей розвитку і можливостей занепаду. Сучасним спеціалістам доводиться ретельно аналізувати зовнішнє середовище для своєчасного внесення змін у вибраний курс фірми. Вони повинні добре знати особливості діяльності своєї компанії, її сильні та слабкі сторони, щоб передбачити, які зміни принесуть успіх компанії.

Розділ 1. Теоретичні основи продуктивності праці

1.1 Поняття продуктивності праці

Вихід України з економічної кризи і вирішення стратегічних завдань, які стоять в перед народом по створенню національної економіки, можливі за умови значного підвищення ефективності всієї сукупності праці суспільства. Від цього залежить ступінь задоволення потреб її громадян і місце в світовому співтоваристві. Тому вже сьогодні ринкова трансформація економіки вимагає не тільки подолання кризових явищ у всіх сферах народного господарства, але й кардинальних зрушень для зростання продуктивності праці. [8, с.21] Згідно з дослідженнями Міжнародної Організації Праці, Україна перебуває на 89 місці з продуктивності праці - між Марокко і Пакистаном. Серед країн СНД ми займаємо четверту позицію. Україну випереджають Білорусь, Казахстан і Росія. Середньорічні темпи падіння продуктивності праці у промисловості тільки за останні 5 років становили близько 8%, а в сільському господарстві - 12%.

Погіршилась трудова і виробнича дисципліна, зменшилась зацікавленість працівників у розвитку своєї майстерності, набула поширення трудова апатія. Така ситуація вимагає практичних дій в цьому напрямку на мікро - і макроекономічному рівнях.[4, с. 36]

В економічній науці й господарській практиці нашої країни і за кордоном для характеристики результативності трудової діяльності людей і оцінки її рівня протягом багатьох років використовується категорія "продуктивність праці", яка показує співвідношення кількості продукції, що виробляється в процесі праці, і затрат паці на її виробництво.

Багатогранна проблема підвищення продуктивності праці стала предметом уваги багатьох зарубіжних дослідників, зокрема - Д. Сінка, Ф Тейлора, Г. Емерсона, Б. Генкіна, Р. Колосової, Р. Яковлєва та ін. Серед українських дослідників істотний внесок у вивчення цієї проблеми належить А. Ревенко, А. Колоту, Т. Заяць, Г. Кулікову, О. Грішновій ін.

Аналіз відомих з літератури підходів дозволяє з’ясувати, що серед вчених продовжується дискусія навколо тлумачення терміна «продуктивність праці», що зумовлює відмінності в методологічних підходах щодо вимірювання продуктивності праці на різних економічних рівнях.

Тому, розглянемо детальніше поняття «продуктивності праці» для кращого розуміння досліджуваної теми.

Таблиця 1.1. Огляд літературних джерел за темою дослідження

Узагальнюючі наукові погляди, можна зробити висновок, що продуктивність праці - це показник трудової діяльності працівників, який характеризує кількість продукції, виробленої за одиницю часу, або витрати часу на виробництво одиниці продукції.

Суттєвою особливістю категорії "продуктивність праці" є те, що вона характеризує результативність живої праці як діяльності людей, усіх її видів (наприклад: вченого, лікаря, вчителя, артиста, підприємця, менеджера, робітника тощо) і всієї сукупної праці суспільства, а також усіх її складових (якості, кількості, інтенсивності, продуктивної сили). Категорія "продуктивність праці" має соціальний аспект, який у цивілізованих країнах набуває виключно важливого значення. Отже, продуктивність праці розглядається в економічній науці як самостійна категорія і обчислюється у суспільстві в цілому, в окремих галузях і підприємствах (організаціях, установах, закладах) [15, с.55].

Рівень продуктивності праці в ринковій економіці характеризується системою взаємопов'язаних і доповнюючих один одного натуральних і вартісних показників, кожний з яких відбиває результат праці з того чи іншого боку і може використовуватись у господарському механізмі ринкової економіки у відповідності з його економічною природою і тією роллю, яку він здатний відігравати в тій чи іншій ланці господарювання (аналізі, плануванні, стимулюванні). В галузях матеріального виробництва такими показниками можуть бути: вид продукту, номенклатура і асортимент продукції, загальна кількість продукції і кількість продукції в розрахунку на одиницю робочого часу, обсяг продукції в грошовому виразі, затрати праці на виробництво одиниці продукції [9, с.85].

В сфері нематеріального виробництва показниками результативності трудової діяльності виступають: вид і обсяг результату, його наукова або художня цінність, актуальність, своєчасність, зручність, уважність, а також обсяг діяльності в грошовому виразі і затрати праці на одиницю обсягу діяльності [9, с.86].

Суть проблеми підвищення продуктивності праці, полягає в досягненні певної мети з мінімальними затратами праці. Кожний суб'єкт і суспільство в цілому ставлять перед собою свою мету, але для всіх є спільне - намагання досягти мети з мінімальними зусиллями. Досягнення мети з мінімальними зусиллями виступає однією з економічних закономірностей суспільства, що зумовлена всезростаючими потребами громадян у товарах, послугах та суспільних благах, а також необхідністю їх постійного задоволення при обмежених виробничих ресурсах.

Підвищення продуктивності праці безпосередньо пов'язане з головною метою суспільства - забезпеченням стійких і високих темпів економічного зростання, яке визначається як збільшення реального ВНП в цілому і на душу населення. Збільшення кількості товарів і послуг у процесі економічного зростання забезпечує населенню країни більш високий рівень життя. Економічне зростання надає людям ширші можливості вибору занять, роботи і відпочинку [8, с.63].

Щоб підвищити продуктивність праці, необхідно визначити фактори (рушійні сили) на неї. Продуктивність праці складається під впливом багатьох факторів. Пізнання суті й механізму дії кожного з них є необхідною умовою визначення конкретних шляхів підвищення продуктивності праці, науково обґрунтованого управління цим процесом. Знання факторів продуктивності праці й механізму їх дії дозволяє цілеспрямовано впливати на досягнення необхідних результатів [3, с.87].

На результативність трудової діяльності людей і, зрештою, на економічне зростання, як відзначалося вище, безпосередньо впливають фактори виробництва і технологія. Обсяг продукції є функцією кількості праці та капіталу при існуючій виробничій технології. Якщо збільшується кількість праці та капіталу, то зростає і кількість продукції. Обсяг продукції збільшується також при застосуванні кращої технології. Але як відомо, ринкова економіка розвивається циклічно, що зумовлює періодичні спади виробництва, неповне використання трудових ресурсів і завантаження виробничих потужностей. У цих умовах суспільству доводиться вибирати, що і в якій кількості виробляти в першу чергу і як краще використовувати ресурси [3, с.59].

Як тільки економіка країни досягає стійкого стану, коли можливості суспільства розвиватися за рахунок збільшення праці й капіталу вичерпуються, темпи зростання виробництва залежать лише від прискорення технологічного прогресу, від технічних нововведень. Лише технологічний прогрес може підтримувати безперервне зростання випуску продукції в розрахунку на одного працівника. На основі технологічного прогресу відбуваються зміни в кількості праці й капіталу, а також у величині сукупної продуктивності факторів виробництва [15, с.39].

Дослідження факторів продуктивності праці не слід обмежувати кількісними параметрами праці й капіталу та їх технологічним поєднанням. Продуктивність праці залежить від працівників. Як суб'єкти трудової діяльності люди розглядаються з точки зору біологічних, психологічних і соціальних властивостей, що впливають на трудовий процес та його результати. Це стать, вік, стан здоров'я, знання, уміння, досвід, винахідливість, свідомість, сумлінність, дисциплінованість, організованість, інтереси, потреби тощо. Продуктивність праці залежить також від умов трудової діяльності: соціально - економічних, організаційних, правових, психологічних, санітарно - гігієнічних, природних. Стан середовища, в якому працюють люди, впливає на них, визначає рівень їхніх фізичних, інтелектуальних і моральних сил, ставлення до праці. Внаслідок одночасної дії всієї сукупності факторів може складатися зростаюча, стала або спадна продуктивності праці. Застосування продуктивності праці як показника дозволяє оцінити ефективність праці як окремого працівника, так і колективу працівників. Підвищення продуктивності праці завжди має вирішальне значення для розвитку економіки країни. Ріст продуктивності праці завжди виявляється у наступних формах:

скорочення витрат праці на одиницю виробленої споживацької вартості, що виражається в економії матеріальних і трудових ресурсів;

ріст маси споживацьких вартостей, що відображається не у витратах, а в результатах праці;

зміна та співвідношення між живою та упредметненою працею зі зменшенням витрат сукупної праці;

збільшення маси та норми прибавочного продукту [25, с.98].

Вимір продуктивності праці стосується трьох взаємопов’язаних питань:

економічного змісту продуктивності праці;

визначення показників, які могли б служити кількісною мірою продуктивності праці;

принципів порівняння показників продуктивності праці в часі та просторі.

Вимоги, які висуваються обліку продуктивності праці:

одиниця виміру не повинна перекручувати показники продуктивності праці і при цьому повинна відповідати задачам обліку;

змістовність обліку і відповідність облікового обсягу виробництва фізичному обсягу робіт; є

єдність методів виміру продуктивності праці;

показник продуктивності праці повинен бути наскрізним, зведеним, порівняним і мати високий ступінь узагальнення, гнучкості, універсальності застосування;

забезпечення можливості отримання даних не тільки для виміру, але й для планування, а також аналізу факторів, за рахунок впливу яких продуктивність праці змінюється або повинна змінюватись в порівнянні з базисним (плановим) періодом [36, с.94].

Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої) праці. Конкретно воно полягає в тім, що частка живої праці зменшується, а уречевленої збільшується, проте збільшується в такий спосіб, що загальна величина трудомісткості товарів зменшується.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги) [24, с.107].

Вимірювання продуктивності праці здійснюється шляхом порівняння результатів праці у вигляді обсягів виробленої праці (робіт, послуг) із витратами праці (середньооблікова чисельність робітників).

Рівень та динаміку продуктивності праці можна висловити і за допомогою зворотної величини - трудомісткості. Тобто - витрати робочого часу на одиницю продукції [12, с.112].

Таким чином, виробіток виражає ріст продуктивності праці через збільшення обсягу продукції в одиницю часу, трудомісткість характеризує економію праці, затраченої на випуск одиниці продукції.

Якщо показники виробітку мають більш узагальнюючий, універсальний характер, то показники трудомісткості можна розраховувати за окремими видами продукції (послуг) та використовувати для розрахунків потрібної кількості робітників, виявлення конкретних резервів підвищення продуктивності праці. Достовірність розрахунків зростає за визначення повної трудомісткості (технологічної, обслуговування та управління виробництвом). Натуральні показники виробітку найбільш точно відображають динаміку продуктивності праці, але можуть бути застосовані лише на підприємствах, що випускають однорідну продукцію. Використання так званих умовно-натуральних вимірювачів дозволяє розширити можливість застосування цих показників [13, с.124].

Трудові показники потребують добре налагодженої роботи з технічного нормування та обліку праці. Переважно їх використовують на робочих місцях, дільницях, цехах, що випускають різнорідну продукцію, та за наявності значних обсягів незавершеного виробництва, яке неможливо виміряти в натуральних та грошових одиницях.

Найуніверсальнішими, а тому й найпоширенішим є вартісні показники виробітку. Вони можуть застосовуватись для визначення рівня та динаміки продуктивності праці на підприємствах з різноманітною продукцією, що випускається, і послугами, що надаються [13, с.127].

Методи вимірювання продуктивності праці відрізняються залежно від способів визначення обсягів виробництва. Їх є чотири: натуральний (в т, кг, одиницях), умовно - натуральний, вартісний (в грошовому вираженні), трудовий (у людино/годинах) [25, с.76].

Натуральний метод вимірювання продуктивності праці характеризується показниками виробітку, обчисленими в одиницях фізичного обсягу. В цьому випадку одиниці виміру обсягу продукції - т, шт., м, кг, віднесені до середньоспискового числа працівників або витрат праці: люд. - годин, люд. - днів, тощо.

Перевага даного методу полягає у встановленні залежності між обсягом виробництва і трудовими витратами, у виключенні впливу на показник продуктивності праці змін в обсягах поставок, організаційній структурі виробництва, дозволяє тісно ув’язати зміни продуктивності праці з виявленням резервів її росту, співставити затрати праці на однакові вироби у різних цехах підприємства [26, с.154].

Умовно-натуральний метод вимірювання продуктивності праці застосовується у тому випадку, коли на підприємстві декілька видів однорідної продукції. Для обчислення обсягів виробленої продукції перераховують планову і фактично вироблену кількість продукції в умовні одиниці за коефіцієнтами, встановленими за спеціальною шкалою.

Перевага даного методу в безпосередній зрівнюваності показників продуктивності праці. Недолік натурального і умовно - натурального методів у тому, що можна вимірювати продуктивність праці лише в межах окремих видів продукції або робіт [26, с.157].

Натуральний і умовно - натуральний показники не можуть вимірювати обсяг складних виробів, які мають багатоцільове призначення. Вони не можуть застосовуватися на підприємствах, які виробляють різнорідну продукцію. Крім того, не забезпечують наскрізного обліку витрат праці навіть на одному підприємстві, не говорячи вже про галузь, все народне господарство. Вартісний метод характеризується вартісними показниками продуктивності праці, які обчислюються як співвідношення виробленої продукції в грошових одиницях до витрат робочого часу. Вартісні показники продуктивності праці є універсальними. Оскільки вони дозволяють порівнювати продуктивність праці при виробництві наспів ставних благ. Недоліком вартісного методу є те, що необґрунтоване завищення ціни продукції товаровиробниками призводить до фіктивного зростання продуктивності їх праці [5, с.168].

Вартісні показники продуктивності праці є: (рік, півріччя, квартал, місяць)

)валова продукція в поточних, або спів ставних цінах у розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць). Валова продукція по галузі - це сума показників валової продукції всіх промислових об’єднань і самостійних підприємств галузі [11, с.125].

)товарна продукція в поточних цінах в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць). Під товарною продукцією розуміють тільки повністю закінчені і ті, що можуть бути реалізовані вироби і роботи промислового характеру, але не враховуються зміни залишків незавершеного виробництва, цикл виготовлення, яких перевищує два місяці.

) реалізована продукція в поточних цінах в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць). Реалізованою вважається продукція, оплачена покупцями, або збутовою організацією. Недолік даного показника полягає в тому, що об’єктивно складається значний розрив у часі між завершенням виробництва продукції і призначенням її реалізованою.

Трудовий метод виміру продуктивності праці використовується в умовах випуску на підприємстві різноманітної незавершеної продукції. В якості сумірника використовуються нормо - години, тобто кількість праці, в людино - годинах, яка потрібна по нормах для виготовлення одиниці продукції. Вказаний показник вільний від впливу ціноутворюючих факторів. Застосування цього методу потребує добре поставленого нормування праці. При науково - обґрунтованих нормах цей метод точно характеризує динаміку продуктивності праці [13, с.156].

Фактори підвищення продуктивності праці є такі, як науково - технологічні, організаційні, структурні та соціальні, які у свою чергу, поєднуються в наступні групи: трудові, природні, матеріальні, технологічні та фінансові.

Науково-технологічні фактори відіграють вирішальну роль у забезпеченні конкурентоспроможності продукції та створюванні матеріально - технічної бази ефективності праці, до них відносяться: технологія як зв’язкова ланка між людиною предметами і засобами праці та мікроекологією праці, які використовуються; автоматизація як соціально - орієнтований напрямок підвищення ефективності людської діяльності [5, с.145].

Організаційні фактори відіграють синтезуючу, координуючу роль у комплексному використанні всіх факторів ефективності праці. До них відносяться: взаємодія людини з предметами та засобами праці; взаємодія людей у процесі спільної праці; виконання трудових, виробничих та господарчих функцій у всіх сферах діяльності, будування організаційних структур; формування ефективності використання трудових та матеріально-технічних ресурсів, вдосконалення організації праці і виробництва, механізація і раціоналізація праці в управлінні, удосконалення нормування праці, підвищення або зменшення питомої ваги окремих видів продукції з різним рівнем трудомісткості [9, с.127].

Структурні фактори - це зміна виробничої програми за обсягом продукції, її складу (номенклатурі, якості), яка призводить до змін співвідношень між різними видами продукції, тобто до структурних зрушень у виробництві. Соціальні фактори - відображають три найважливіші характеристики: якісний рівень трудових ресурсів, відношення робітників до праці, соціальні умови праці, а також підвищення виробничої кваліфікації, покращення характеру і умов праці, стимули, мотиви і спонукання до трудової діяльності. На підвищення продуктивності праці суттєво впливають не тільки фактори ефективності праці як рушійна сила її росту, але й резерви росту продуктивності праці. Зв’язок факторів і резервів підвищення продуктивності праці полягає в тому, що якщо фактори виступають рушійною силою або причиною зміни її рівня, то використання резервів є безпосередньо процесом реалізації дії тих чи інших факторів [24, с.184].

1.2 Методика розрахунку середньооблікової чисельності працівників та трудомісткості господарської діяльності

Середньооблікова чисельність - чисельність працівників у середньому за певний період (місяць, квартал, з початку року, за рік). Середньооблікова чисельність працівників за місяць визначається додаванням чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день місяця. При цьому облікова чисельність працівників за вихідні і святкові дні прирівнюється до облікової чисельності персоналу попереднього робочого дня.

Середньооблікова чисельність показує, скільки в середньому працівників щодня рахувалося в списках підприємства за даний період. При визначенні середньооблікової чисельності працівники, прийняті на неповний робочий день або неповний робочий тиждень (сумісники) враховуються пропорційно фактично відпрацьованому ними часу. Персонал, який працює на дому, рахується як ціла одиниця. Деякі працівники облікового складу не враховуються при визначенні чисельності (жінки, які перебувають у відпустці по вагітності і пологах, у додатковій відпустці за доглядом за дитиною; працівники, які знаходяться в навчальній відпустці без збереження заробітної плати тощо).

Саме на підставі табельного обліку використання робочого часу визначається кількість працівників, які з’явилися чи не з’явилися на роботу. Визначити середньооблікову чисельність працівників за місяць, відповідно до пп. 3.2.1 Інструкції №286, можна поетапно.

. Підсумовуємо кількість штатних працівників облікового складу за кожен календарний день звітного місяця. На підставі табеля обліку робочого часу підсумовуємо кількість працівників за кожен місяць з 1 до 30 або 31 число (для лютого - до 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні. Кількість штатних працівників за вихідний, святковий і неробочий день береться на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день.

Етап 2. Не включаємо до розрахунку певні категорії працівників. Так, на підставі пп. 3.2.2 Інструкції №286 при обчисленні середньооблікової чисельності працівників облікового складу враховують усі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників:

) які перебувають у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами (пп. 2.5.8);

) які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства (пп. 2.5.9);

) зазначених у п. 2.6 - зокрема сумісників та осіб, які працюють за договорами підряду.

Етап 3. Отриманий результат ділимо на кількість календарних днів звітного місяця.

Якщо треба розрахувати середньооблікову чисельність працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік), то слід підсумувати середньооблікову чисельність працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та поділити одержану суму на кількість місяців у цьому періоді.

Трудомісткість господарської діяльності - це відношення суми витрат на оплату праці та соціальні заходи до загальної суми витрат, пов’язаних з господарською діяльністю.

Трудомісткість господарської діяльності визначається затратами праці на одиницю продукції в натуральному чи грошовому вимірі.

Виробнича трудомісткість (Тв) - складається з трудомісткості технологічної і трудомісткості обслуговування

Т_в = Т_т + Т_о, (1.1)

де Т_т - технологічна трудомісткість;

Т_о - трудомісткість обслуговування.

Технологічна трудомісткість (Тт) - визначається затратами праці основних робітників відрядників і погодинників. Вона розраховується за виробничими операціями, деталями, вузлами, готовими виробами. Трудомісткість обслуговування (То) - являє собою затрати праці допоміжних робітників основних цехів і всіх робітників допоміжних цехів і підрозділів, зайнятих обслуговуванням виробництва. Її розрахунок здійснюється за кожною операцією, виробом або пропорційно технологічною трудомісткістю виробів.

.3 Методика розрахунку обсягів господарської діяльності

Основними показниками, що характеризують обсяг випущеної та реалізованої продукції, є валова, товарна, реалізована продукція.

Валова продукція - вся вироблена продукція та виконані роботи, включаючи залишки незавершеного виробництва.

Товарна продукція - готова продукція, що пройшла всі стадії виробництва і здана на склад.

Реалізована продукція - продукція, що відвантажена споживачам (незалежно від оплати).

При динамічній, ритмічній та злагодженій роботі підприємства темпи зростання по вказаних показниках повинні бути приблизно однакові. Але існує ряд причин, які порушують цю рівновагу.

Причину розбіжностей у темпах зростання по валовій та товарній продукції можна пояснити зміною суми залишків незавершеного виробництва. Розбіжність у темпах зростання по реалізованій та товарній продукції пояснюється зміною залишків нереалізованої товарної продукції.

Причиною розбіжностей у темпах зростання товарної продукції у вартісному і трудовому вимірниках є зміна структури продукції за трудомісткістю.

Обсяг виробництва є вихідним показником для розрахунків, що використовуються в практиці обліку, планування, аналізу і звітності за різні проміжки часу (місяць, квартал, рік, зміну).

Обсяг виробництва слугує основою визначення планових і звітних показників ефективності використання ресурсів: продуктивності праці, фондовіддачі, матеріаловіддачі, собівартості, прибутку.

Обсяг продукції виражається в натуральних, трудових та вартісних (грошових) вимірниках..

Найбільш точно відображають обсяг продукції натуральні вимірники. Вони застосовуються при аналізі лише однорідної продукції. Трудові вимірники (нормо-години, нормативна вартість обробки, нормативна зарплата робітників) використовуються для аналізу структури продукції за трудомісткістю.

Вартісні вимірники дозволяють узагальнювати дані про випуск продукції підприємством, його окремими підрозділами, галузями промисловості. Основними вартісним показниками обсягу продукції, робіт і послуг є такі: в промисловості - обсяг товарної продукції; в будівництві - обсяг будівельно-монтажних робіт, обсяг капітальних вкладень; в сільському господарстві - обсяг валової, товарної продукції рослинництва і тваринництва; на транспорті - вантажообіг; тощо.

1.4 Планування і контроль продуктивності праці

Потреба в персоналі визначається обсягом робіт і рівнем продуктивності праці. Планування продуктивності праці дає можливість встановити рівень, темпи й фактори її зростання, а також співвідношення збільшення продуктивності праці і зарплати.

У плануванні продуктивності праці використовують абсолютні показники, які характеризують рівень продуктивності праці, і відносні показники, які характеризують динаміку її зростання.

Розраховуючи рівень продуктивності праці, використовують прямий і обернений методи (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Методи вимірювання продуктивності праці

Прямий метод показує кількість продукції (обсяг робіт, послуг), яка виробляється за одиницю часу (виробіток):

В =  (1.2)

де ОВ - обсяг виробництва продукції (надання послуг);

З - затрати праці на виробництво цього обсягу.

Показник «виробіток продукції» застосовують під час аналізу та планування продуктивності праці на підприємстві в цілому й за його підрозділами (цехами, дільницями тощо).

Залежно від особливостей діяльності підприємства (підрозділів), мети розрахунків використовують різні показники обсягу продукції (послуг) і обсягу трудовитрат (табл..1.2).

Таблиця 1.2. Показники обсягу продукції і обсягу трудовитрат

Динаміку рівня продуктивності праці вимірюють індексом I_пп:

I_пп = , (1.3)

де В_б і В_п - виробіток у базовому та плановому періодах.

У внутрішньовиробничому плануванні для вимірювання продуктивності праці використовують обернений метод.

Точність вимірювання зростає, якщо затрати праці розраховувати за повною трудомісткістю виготовлення продукції (робіт). Повна трудомісткість виробничої програми охоплює виробничу трудомісткість і трудомісткість управління.

Передплановим етапом планування продуктивності праці є її аналіз. Для оцінювання рівня продуктивності праці використовують показники середньорічний, середньоденний, середньогодинний виробіток продукції одним робітником; середньорічний виробіток продукції на одного працівника; трудомісткість продукції.

Узагальнюючим показником є середньорічний виробіток продукції на одного працівника. Він залежить від виробітку, їх питомої ваги в загальній чисельності, а також кількості відпрацьованих днів і тривалості робочого дня. У процесі передпланового аналізу треба з’ясувати резерви зростання середньорічного виробітку одного працівника промислово-виробничого персоналу.

У перспективному плануванні продуктивності праці використовують метод екстраполяції та метод коригування базового рівня продуктивності праці з урахуванням його зміни під дією техніко-економічних факторів.

Метод екстраполяції має невелику трудомісткість, хоча він і не досить точний, оскільки не враховує позитивні зрушення в продуктивності праці, можливі в плановому періоді.

Метод коригування базової продуктивності праці під дією техніко-економічних факторів більш трудомісткий, але дає точніші результати й застосовується на етапі складання планів. Він передбачає розрахунок планованого скорочення (збільшення) чисельності під впливом кожного техніко-економічного фактора й на цій підставі визначення планованого зростання продуктивності праці в такій послідовності:

а) розрахунок вихідної чисельності промислово-виробничого персоналу підприємства в плановому періоді (тобто умовна чисельність, яка була б потрібна для випуску планового обсягу продукції за збереження базового рівня виробітку продукції на одного працівника).

б) визначення зміни чисельності працівників під впливом різних факторів зростання продуктивності праці і розрахунок загального зменшення (збільшення) чисельності (Є).

в) визначення планового приросту продуктивності праці (∆ПП) стосовно до базового (передпланового) періоду.

Для розрахунку приросту продуктивності праці завдяки окремому фактору (∆ПП_і) використовують формулу:

∆ПП_і =  100

Питому вагу кожного фактора в загальному прорості продуктивності праці (∆ПП_іу) обчислюють за формулою:

∆ПП_іу =  100

г) розрахунок планового рівня продуктивності праці (В_п):

В_п = В_б(1+ );

В_п = _;

Ч_п = Ч_ви - Є,

де Ч_п - планова чисельність працівників, осіб.

д) визначення питомої ваги приросту обсягів виробництва завдяки підвищенню продуктивності праці (∆ОВ`).

∆ОВ`= (1-  )100,

де ∆ОВ - темпи проросту обсягу виробництва в плановому періоді, %;

∆Ч - темпи приросту чисельності працівників у плановому періоді, %.

Темп приросту розраховується так:

∆Ч =  100

З огляду на можливості впливу на діяльність підприємства всі чинники зростання продуктивності праці можна поділити на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх чинників належать ті, що об’єктивно перебувають поза контролем підприємства (законодавство, політика, ринкова інфраструктура, природні ресурси). Ураховуючи їх, можна ґрунтовніше виробляти стратегію щодо продуктивності праці на перспективний період.

До внутрішніх чинників належать ті, на які підприємство може впливати безпосередньо (характер продукції, технологічні процеси, матеріали, енергія, персонал, організація виробництва та праці, система мотивації тощо).

З метою планування продуктивності праці ці чинники можна об’єднати в такі групи:

підвищення науково-технологічного рівня виробництва;

удосконалення організації виробництва, праці й управління;

зміна обсягу та структури продукції, що випускається;

інші фактори.

Кількість чинників, які враховують під час планування продуктивності праці, та їхній зміст залежать від галузевої специфіки підприємства, особливостей здійснюваних заходів. Вплив чинників на продуктивність праці в даному методі планування визначають на підставі розрахунку умовного вивільнення чисельності працівників.

Розділ 2. ПАТ Коростенський завод «Янтар» як суб’єкт господарської діяльності та об’єкт планування і контролю

.1 Організаційно-правова характеристика підприємства як суб’єкта господарювання

Повна назва підприємства публічне акціонерне товариство Коростенський завод «Янтар». Адреса - м. Коростень, вул. Житомирська, 2 Форма власності - публічна. Виробництво лакофарбової продукції публічне акціонерне товариство «Янтар» розпочало з 1953 року. Довгий час тут виготовлялась олійна фарба та віконна замазка. В 60-х роках став розширюватись асортимент фарб та освоювалось виробництво інших товарів побутової хімії. Завод було спеціалізовано для виробництва хімічної продукції - фарби, оліфи, сикативи, розчинники, інше.

Виробничі потужності заводу дають змогу переробляти до 20 тис. тон живиці в рік, виготовляти щодоби 40 тон фарби. Валовий обсяг продукції становить понад 25 млн. грн.

В складних умовах завод зумів зміцнити власний потенціал, за власний рахунок модернізувати виробництво і розширити асортимент, 40 видів продукції з якого розробили спеціалісти заводу «Янтар». Статутний капітал Товариства утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій. Статутний капітал Товариства становить 782300,00 гривень, який складається виключно з простих іменних акцій та поділений на 782300 простих іменних акцій номінальною вартістю одна гривня кожна. Товариство розміщує акції одного типу - прості іменні. Акції Товариства існують в бездокументарній формі.

Таблиця 2.1. Характеристика засновників підприємства за статутним капіталом

Метою діяльності товариства є :

отримання законного прибутку у разі здійснення підприємницької діяльності;

задоволення потреб в його послугах, роботах, товарах та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів акціонерів товариства, а також економічних і соціальних інтересів трудового колективу.

Предметом діяльності товариства є :

. У сфері виробництва:

виробництво продукції промислово - технічного призначення та товарів широкого вжитку і народного споживання, побутового призначення з власних та придбаних матеріалів і сировини;

виробництво будівельних матеріалів;

. У сфері послуг:

ремонт, наладка, технічне обслуговування технологічних ліній промислового призначення;

. У сфері торгівлі:

організація і здійснення оптової, роздрібної та комісійної торгівлі промисловими товарами, продукцією промислово - технічного призначення, як власного виробництва, так і продукцією закупленою в інших виробників, створення власної торгівельної мережі.

Організаційна структура управління ПАТ „Янтар” являє собою склад, взаємозв’язки та підпорядкованість організаційних одиниць і ланок, які виконують функції управління (Дод. А).

Після цього доцільно подати коротку характеристику обов’язків структур підприємства, які зображені на рисунку.

Загальні збори акціонерів є вищим управлінським органом товариства, який має такі функції:

засновницькі це визначення структури товариства, припинення діяльності;

нормотворчі затвердження статуту, положень та інших внутрішніх документів, внесення змін до статуту товариства;

посадові функції - обрання та відкликання членів виконавчого органу, членів спостережної ради, ревізійної комісії. Визначення умов оплати праці посадових осіб. Винесення рішень про притягнення до матеріальної відповідальності посадових осіб, органів управління товариством.

Збори розглядають порядок розподілу прибутку товариства, затверджують договори, угоди на суму, яка перевищує вказану в статуті товариства.

Виконавчим органом товариства, яке здійснює керівництво його поточною діяльністю є правління.

До функцій і обов’язків правління входить розгляд всіх питань, крім тих, які чинним законодавством і статутом віднесені до компетенції іншого органу товариства. Також воно зобов’язане подавати спостережній раді зведений річний баланс, зведений звіт прибутків і збитків.

роботою правління керує голова правління, який діє без доручення від імені товариства, перед державними органами, вітчизняними та іноземними підприємствами;

призначає заступника із числа обраних членів правління і розподіляє функціональні обов’язки між членами правління;

розпоряджається майном товариства у рамках повноважень;

здійснює оперативне розпорядження коштами товариства;

укладає господарські договори;

видає накази та розпорядження, обов’язкові для всіх працівників товариства.

Орган, що представляє інтереси акціонерів - це спостережна рада, яка

здійснює контроль за діяльністю правління щодо виконання рішень загальних зборів акціонерів;

розглядає звіти за півріччя;

аналізує дії правління щодо змін і робить відповідні висновки;

Ревізійна комісія здійснює перевірку фінансово - господарської діяльності товариства.

До компетенції планово - економічного відділу входять такі функції як організація і загальне керівництво розробкою проектів, перспективних і поточних планів підприємства у відповідності з контрольними цифрами;

розподіл виробничої програми між цехами і службами підприємства;

організація роботи по нормуванню і ціноутворенню на підприємстві;

контроль за правильністю складання відповідними службами і цехами підприємства розрахунків економічної ефективності впровадження нової техніки, раціональних пропозицій;

організовує економічне навчання з метою підвищення кваліфікації робітників всіх економічних служб підприємства.

Щодо функцій бухгалтерії, то до них відноситься:

складання звітів на квартал, рік, місяць;

складання звітів по випуску продукції(в номенклатурі і грошовій оцінці);

складання фінансових планів;

надання даних про стан незавершеного виробництва;

проведення амортизаційних розрахунків по цехам і підприємству в цілому;

щоденні звіти про виконання плану реалізації по цехам;

До функцій виробничо-технічного відділу відносяться:

складання перспективних і поточних планів розвитку і впровадження нової техніки і поліпшення організації виробництва з розрахунками економічної ефективності від впровадження інновацій і звіти про їх виконання;

звіти про виконання завдань зниженню собівартістю продукції;

складання кошторисів затрат на основі освоєння виробництв нових продуктів.

Основною продукцією, яку виготовляє ПАТ „Янтар” - це оліфа, лаки, фарба, грунтівка, шпаклівка. Ця продукція відрізняється за своїм призначенням та за рядом властивостей, але технологія виготовлення подібна. До компетенції відділу капітального будівництва відносяться такі функції, як складання і виконання планів будівництва виробничих об’єктів, а також складання кошторису затрат на ремонт будівель.

Функції відділу збуту - це:

складання звітів про відвантаження готової продукції;

складання річних, квартальних і місячних планів виробництва по об'єму і номенклатурі;

подання щоденних звітів про випуск готової продукції.

Так як служба маркетингу на підприємстві працює не так давно, то вона ще не встигла на всю міць розгорнути свою діяльність, але на основні питання вона вже сконцентрувала свою увагу і розробила плани, які поступово реалізує. Тому можна сказати, що маркетингова діяльність ПАТ „Янтар” організовується згідно плану маркетингу, який розробляється на рік інженерами - маркетологами. Відповідальним за план є начальник відділу збуту. План маркетингу на наступний рік має затвердити голова правління ПАТ „Янтар” до 25 грудня поточного року. У плані зазначають мету дослідження, дату проведення досліджень, відповідальну особу, а також пишеться звіт про виконання заходу і зазначають, які саме було проведено заходи.

Всі недоліки, скарги, претензії чи побажання можна занести до журналу реєстрації звернень, скарг, претензій та рекламацій. На основі цих записів служба маркетингу будує свою діяльність. Записи журналу допомагають спеціалістам виявити “вузькі місця” у своїй роботі та ліквідувати їх. Першими споживачами продукції підприємства є оптові і роздрібні покупці з різних областей України, закордонні замовники та населення області.

Найбільш значущі конкуренти знаходяться у місті Києві та в східній частині України. Звичайно є лакофарбові заводи і в інших містах України, але в Києві і східному регіоні нашої країни знаходяться потенційні конкуренти, які своєю продукцією завоювали не тільки ринки України, а й успішно виходять на закордонні ринки збуту.

У списку потенційних конкурентів східного регіону України є АТ „Дніпропетровський ЛФЗ”, АТ „Луга-Колор” м. Луганськ, „Тім-Колор” м. Харкова та „Красний Хімік”, „СПЕКТР” м. Дніпродзержинська.

В Києві розташовано не менше заводів, ніж в східному регіоні - це „Лелека-Колор”, ПП „ЕМКА”, „Сула”, ЗАТ „Лакма”, „Композит-сервіс”.

В Житомирській області лакофарбових заводів не має. На сьогоднішній день продукція ПАТ ”Янтар” має стійкий попит. Свою продукцію підприємство реалізує як юридичним особам, так і безпосередньо населенню.

Щодо ціноутворення, то ціни договірні. На заводі розроблена і діє система знижок, що стосується гуртових покупців. Величина знижки залежить від об’єму продаж та строку оплати.

До повноважень відділу матеріально - технічного постачання відносяться такі функції, як:

ведення річних, квартальних і місячних планів випуску продукції;

складання планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

надання даних про норми і залишки незавершеного виробництва;

повідомлення про зміни у виробничих та тематичних планах.

Щодо функцій відділу стандартизації і нормалізації, то до них відносять:

розрахунки економічної ефективності про впровадження нових стандартів, нормалій, інструкцій, технічних умов і іншої технічної документації;

звіти про виконання робіт по розробці стандартів, нормалій, інструкцій технічних умов і іншої технічної документації;

До функцій відділу кадрів відносяться такі, як

оформлення працівника на роботу;

звільнення працівника;

зібрання атестаційної комісії та проведення атестації робочих місць працівників;

направлення на перекваліфікацію робітників;

Установчими документами, що регулюють діяльність підприємства є статут, установчий договір, колективний договір, бізнес - план.

Економічно-плановий відділ на ПАТ „Янтар” складається з головного економіста та економіста.

В їх обов’язки входить:

виконання необхідних розрахунків, забезпечення необхідними початковими даними для розробки перспективних і річних планів економічного і соціального розвитку підприємства, доведення показників плану до відділів підприємства, вести облік і контроль по виконанню;

слідкувати за освоєнням виробництва нових видів продукції та за виробництвом на новому обладнанні;

розробляти техніко-економічні нормативи матеріальних і трудових затрат;

розробляти планово - розрахункові ціни на основні види сировини, матеріалів, палива, енергії використаних у виробництві;

вести облік і готувати періодичну звітність вчасно і по формам, затвердженим Держкомстатом України. Щодо системи оплати праці, то на підприємстві встановлені наступні системи оплати праці:

погодинно-преміальна;

відрядно-преміальна;

посадові оклади;

По погодинно-преміальній системі оплати праці оплачується праця працівників відповідно до окладу (тарифу) у штатному розкладі за фактично відпрацьований час. Конкретні розміри тарифних ставок (відрядних розцінок) робітників і посадових окладів службовців визначається в межах можливих коштів на оплату праці в чіткій відповідності з професіями,кваліфікацією робітників, складністю, і умовами виконаної їх роботи, і встановлюється в кожному випадку окремо для кожного робітника.

Зверх окладу (тарифу) працівнику можуть бути встановлені і виплачені доплати і надбавки згідно "Положення про оплату праці". Розмір зарплати кожного працівника залежить від його особистих результатів праці з врахуванням кінцевих результатів роботи підприємства і максимальними розмірами не обмежуються. Оплата за роботу в нічний та вечірній час проводиться у підвищеному розмірі за кожну годину роботи у:

вечірній час - на 20 % тарифної ставки;

нічний час - на 40 % тарифної ставки;

Також на ПАТ "Янтар" передбачено виплачувати одноразову допомогу працівникам, які виходять на пенсію по віку, або по інвалідності. Виплачується премія і до ювілейних дат, до професійного свята "Дня хіміка" як у грошовому, так і в натуральному виразі. На заводі, також передбачили й те, що працівники по своєму бажанню можуть брати в рахунок зарплати і інших виплат, товари у фірмових магазинах заводу, брати продукцію із складів заводу по відпускних цінах в розмірі до 40 % заробітної плати. Для даного пункту доцільно зробити такі висновки, що у підприємства організаційна структура носить лінійний характер. Працівники всіх відділів працюють відповідально і старанно виконують свої обов’язки. Щодо організації роботи кожного відділу, то до них немає жодних претензій. Підприємство намагається реагувати на всі новинки, які є на ринку праці, впроваджує нові посади, але цього не досить, тому що крім впровадження нових посад і забезпечення підприємства спеціалістами з прогресивним, стратегічним мисленням потрібно змінитися і самому керівнику, у якого дещо застарілі погляди на ринок, на роботу відділу збуту і на маркетингову діяльність. Для ефективного вивчення і аналізу діяльності ПАТ „Янтар”, потрібно більш детально ознайомитись з його економічною діяльністю.

.2 Діагностика фінансово-економічної діяльності підприємства

Економічна діяльність підприємства характеризується багатьма показниками, розрахувавши які можна побачити чітку картину господарської діяльності ПАТ "Янтар". Тому далі розглянемо таблицю 2.2, в якій будуть охарактеризовані основні показники господарської діяльності підприємства.

Таблиця 2.2. Основні економічні показники господарської діяльності підприємства

Згідно даних таблиці 2.2 можна сказати, що ситуація на заводі складається доволі нестабільно тому, що серед основних показників, які характеризують рівень господарської діяльності і повинні зростати спостерігається тенденція до зменшення. Порівняно з 2010 роком у 2012 році зросли обсяги виробництва продукції на 43,04%, в наслідок чого зріс чистий дохід на 41,38%. Фондовіддача, яка виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів збільшилась на 35,57%. А от щодо чистого прибутку, то він зменшився на 16,55%. Зменшилась чисельність працівників на 12 чоловік, але продуктивність праці збільшилась на 48%. Коефіцієнт оборотності оборотних активів, що характеризує швидкість обороту оборотних активів підприємства за сумою доходу, який отримується з кожної гривні активів збільшився на 17,62%. Негативним показником в діяльності ПАТ „Янтар” є те, що рентабельність господарської діяльності, яка показує скільки було отримано прибутку внаслідок господарської діяльності з 1 грн. загальних затрат на даному підприємстві має тенденцію до зменшення і в 2012 році цей показник зменшився на 47,31% Для розвитку підприємства таку ситуацію залишать без змін не можливо.

Після того як було оцінено господарську діяльність ПАТ «Янтар» доцільно б звернути увагу і охарактеризувати активи та зобов’язання підприємства, а саме які виробничі запаси, скільки готової продукції в грошовому еквіваленті, чи є дебіторська заборгованість, чи є зобов’язання по довгостроковим або ж короткостроковим кредитам, а також чи є кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги. Цю інформацію ми подамо в таблиці 2.3

Таблиця 2.3. Характеристика активів підприємства за балансом

Як бачимо з табл. 2.3 майно підприємства у 2012 р. в порівнянні з 2010 р. збільшилось на 2751 тис. грн. Зростання вартості майна відбулось за рахунок збільшення як необоротних так і оборотних активів. Необоротні активи склали у 2012 р. 4753 тис. грн., що менше в порівнянні з 2010 р. на 400 тис. грн. Зменшення вартості необоротних активів у 2012 р. порівняно з 2010 р. відбулось за рахунок зменшення вартості основних засобів на 410 тис. грн. та незавершених капітальних інвестицій на 23 тис.грн. Збільшення вартості нематеріальних активів на 33 тис. грн. не дуже вплинуло на загальну тенденцію. Вартість оборотних активів склала у 2012 р. 13991 тис. грн., що більше в порівнянні з 2010 р. на 3121 тис. грн. Збільшення вартості оборотних активів відбулось за рахунок збільшення вартості виробничих запасів - на 1185 тис. грн., грошових коштів в національній валюті - на 4465,7 тис. грн., іноземній валюті - на 34 тис. грн., готової продукції - на 973 тис. грн., іншої поточної дебіторської заборгованості - на 955 тис. грн., інших оборотних активів - на 14 тис. грн. та товарів - на 208 тис. грн. Основну питому вагу у структурі майна займають оборотні активи. У 2012 р. їх відсоток складає 74,52%, що на 6,7 % більше, ніж у 2010 р. Необоротні активи у структурі майна займають 32,2 %, 30,82 % та 25,32 % у 2010 р., 2011 р. та 2012 р. відповідно, тобто спостерігається тенденція до збільшення оборотних активів у структурі майна підприємства.

Таблиця 2.4. Динаміка показників формування фінансових результатів підприємства

Отже, згідно даних таблиці 2.4 можна зробити такі висновки, що ситуація на заводі складається доволі нестабільно тому, що серед основних показників, які характеризують рівень господарської діяльності і повинні зростати спостерігається тенденція до зменшення. Але при цьому збільшуються обсяги господарської діяльності підприємства, про що свідчить зростання чистого доходу на 41,38%, але зменшення кінцевого фінансового результату (чистого прибутку) на 16,5%. Однак, незважаючи на зростання чистого доходу на 41,38%, валовий прибуток збільшився на 27%, що викликано зростанням собівартості на 44,85%, а отже свідчить про необхідність підвищення ефективності управління витратами підприємства. В іншому випадку в перспективі зростання витрат швидшими темпами, ніж доходів може призвести до негативного фінансового результату основної діяльності підприємства. У той же час, зменшення тенденцій підвищення чистого прибутку (зменшився на 16,5%) є наслідком підвищення інших витрат підприємства, а саме збільшення адміністративних та фінансових витрат на 21,74 та 528,6%. Отже, підприємству потрібно ефективніше використовувати свої ресурси для зменшення витрат. Аналіз фінансової звітності підприємства включає оцінку ліквідності підприємства, яка характеризує фінансовий стан підприємства, а саме чи існує у підприємства фінансова залежність від залученого капіталу, чи підприємство фінансово стабільне. Також цей пункт включає оцінку ділової активності підприємства, що дає можливість розглянути як часто залучається власний капітал у господарську діяльність, чи є у підприємства заборгованість, а також те, як саме працює підприємство: з прибутком чи збитком.

Таблиця 2.5. Оцінка ліквідності та фінансової стійкості

Дані таблиці 2.5 вказують на те, що показники мають стабільний характер. Коефіцієнт автономії, значення якого не повинно бути меншим за 0,5 одиниць у ПАТ «Янтар» становить 0,89 і це означає, що підприємство не має фінансової залежності від зовнішніх джерел. Щодо коефіцієнта фінансової залежності, який має бути меншим за 0,5, ми бачимо, що він становить 1,11. Це означає, що саме стільки одиниць від загальної суми вартості майна припадає на 1 грн. власних коштів ПАТ „Янтар”. Взагалі всі розраховані показники не виходять за рамки нормативів, що вже позитивно характеризує діяльність товариства.

На основі даних таблиці 2.5 помічаємо, що підприємство в змозі погасити свою заборгованість. Коефіцієнт абсолютної ліквідності, який зменшився на 0,2 і зараз має нормативне значення 0,03, вказує на негайну готовність ПАТ «Янтар» погасити поточні зобов’язання без будь-яких проблем. Коефіцієнт швидкої ліквідності характеризує прогнозні платіжні можливості підприємства при умові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами, але на підприємстві цей коефіцієнт зменшився, проте знаходиться вище нормативного значення, що позитивно впливає на стан підприємства. Щодо коефіцієнта покриття, то він також має тенденцію до зменшення, а саме відбулося зменшення до 49%. Робочий капітал є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань. Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування. У нашому випадку спостерігається збільшення робочого капіталу на 21%.

Після вище поданих таблиць доцільно розглянути ділову активність ПАТ «Янтар» (табл.2.6).

Таблиця 2.6. Оцінка ділової активності ПАТ «Янтар»

Коефіцієнт оборотності активів показує скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів. В нашому випадку на підприємстві спостерігається збільшення коефіцієнта оборотності активів майже на 30%, а коефіцієнт оборотності власного капіталу збільшився на 28%. Чим вище коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, тим краще, тому що підприємство швидше одержує оплату по рахунках. На ПАТ «Янтар» він зріс на 40%. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості теж збільшився на 153%, це означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства. В цілому, ситуація, що склалась на підприємстві є сприятливою для його подальшого розвитку.

Оцінку рівня рентабельності підприємства надамо в таблиці 2.7

Таблиця 2.7. Оцінка рентабельності підприємства

Отже, на основі даних таблиці можна зробити висновок, що рентабельність підприємства знизилась. А саме, рентабельність активів, яка показує скільки прибутку припадає на 1 грн. активів, прагне до збільшення, але на підприємстві ця рентабельність зменшилась з 6,00 до 4,5, рентабельність операційної діяльності, яка відображає скільки отримано прибутку від операційної діяльності з 1 грн. операційних витрат у порівнянні з 2010 р. знизилась, але в порівнянні з 2011р. несуттєво зросла. Те ж само можна сказати про рентабельність продукції та господарської діяльності.

.3 Аналіз існуючої системи планування і контролю на підприємстві

Планування - це складний методично-організаційний процес, за якого відбуваються безперервний пошук, оброблення й систематизація інформації та її перетворення в знання про зовнішнє середовище та власні можливості підприємства в контексті його нинішнього функціонування та майбутнього розвитку. Основне завдання планування - розробити програму дій для отримання підприємством максимально можливого прибутку як результату узгодженого здійснення його найважливіших функцій: виробничої, інноваційної, технологічної, організаційної, соціальної та ін.. Всі працівники планово-економічного відділу мають вищу освіту і професіонально виконують свою роботу. До компетенції планово - економічного відділу ПАТ «Янтар» входять такі функції як організація і загальне керівництво над розробкою проектів, перспективних і поточних планів підприємства у відповідності з контрольними цифрами;

розподіл виробничої програми між цехами і службами підприємства;

організація роботи по нормуванню і ціноутворенню на підприємстві;

контроль за правильністю складання відповідними службами і цехами підприємства розрахунків економічної ефективності впровадження нової техніки, раціональних пропозицій;

організовує економічне навчання з метою підвищення кваліфікації робітників всіх економічних служб підприємства. Методи планування - це конкретні прийоми і способи, які використовуються для обґрунтування планових показників.

Найбільш розповсюджені в плануванні отримали такі методи:

• балансовий;

• нормативний;

• економіко-математичний;

• аналітичний.

Основним методом координації планових показників на ПАТ «Янтар» є балансовий метод, суть якого заключається в забезпеченні пропорційності між потребами і ресурсами за допомогою системи балансів. Він необхідний для забезпечення необхідної пропорційності і координації в розвитку різних продуктів, виробництв, галузей, територій і народного господарства в цілому. Суть кожного балансу - в забезпеченні кількісної відповідності між ресурсами і потребами, господарськими заходами і очікуваними результатами. Балансовий метод в плануванні роботи на ПАТ «Янтар» означає, що план виробництва продукту, ресурсу, в цілому обґрунтовується складанням балансу, в якому попередньо визначаються потреби і джерела задоволення цих потреб. В загальній системі балансів використовуються баланси:

• матеріальні;

• трудові;

• фінансові.

Однопродуктові баланси, які розробляються на підприємстві згідно з конкретними видами матеріальних ресурсів і повинні забезпечувати рівність між об'ємами цих ресурсів по джерелами вступу і потребами в напрямку використання. Зведені баланси - сукупність однопродуктових балансів, об'єднаних за певними ознаками (галузева належність, технологічне призначення продукції). Нормативною базою матеріальних балансів слугує система норм, що визначають міру витрат різних матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції чи на виконання одиниці об'єму певної роботи. Обгрунтованість матеріальних балансів залежить також від повноти і достовірності інформації, що є базою для їх розробки. Інформаційна база планування - це сукупність систематизованих за певними ознаками даних, які використовуються для розроблення планів на різних рівнях управління підприємством. До них належать показники, ліміти, економічні нормативи, відображені у формі, придатній для передачі й обробки за допомогою різних арифметичних та логічних операцій і які складають систему техніко-економічної інформації. Інформація, яка використовується у процесі планування на ПАТ «Янтар», поділяється на внутрішню та зовнішню. Внутрішня інформація, що стосується діяльності підприємства, збирається всередині організації.

Основними джерелами внутрішньої інформації є бухгалтерський та статистичний облік, звітність підприємства, аналіз господарської діяльності. Зовнішня інформація стосується зовнішнього середовища організації і необхідна для прийняття конкретного управлінського рішення. Зовнішня інформація поділяється на вторинну (інформація, що була вже зібрана раніше, опублікована іншими) і первинну (спеціально зібрана інформація вперше). Тому, для планування подальшої діяльності на ПАТ «Янтар» використовуються достатня кількість інформації, необхідної для аналізу та побудови планів.

.4 Планування і контроль продуктивності праці працівників

Дослідження продуктивності праці розпочинаються з оцінки її рівня та динаміки. Дані, що характеризують рівень та динаміку продуктивності праці на підприємстві ПАТ „Янтар” на протязі 2010 - 2012 років та планового періоду наведені в табл. 2.8.

Таблиця 2.8. Рівень та оцінка продуктивності праці ПАТ «Янтар»

Отже, середньорічний виробіток одного працівника у 2012 р. порівняно з 2010р. збільшився на 52752,5 грн. У плановому році планується його підвищення до 40%. Це пов`язано з тим, що відбудеться звільнення працівників, а саме на 18 осіб, порівняно з 2010 р. Проте відбудеться підвищення продуктивності праці на 68%. При цьому зросте обсяг валової продукції на 54%, тобто на 14656 тис.грн. Для аналізу продуктивності праці доцільно розглянути методи її вимірювання на ПАТ «Янтар»

Таблиця 2.9. Методи вимірювання продуктивності праці

Отже, виробіток, який характеризує кількість продукції, що припадає на одного середньооблікового працівника підприємство у плановому році планує збільшити на 74,63%. Трудомісткість, в свою чергу повинна зменшитись на 60%. Вона відображає затрати праці на виготовлення одиниці продукції. Тому чим більший виробіток продукції за одиницю часу, або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці. Динаміку рівня продуктивності праці відображає індекс продуктивності праці І_пп. Тому, І_пп = 372,17/325,38= 1,14. Це свідчить про те, що продуктивність праці робітників у плановому році зросте на 14%, а це позитивно вплине на діяльність підприємства. В таблиці 2.10 зробимо аналіз впливу факторів на продуктивність праці ПАТ «Янтар»

Таблиця 2.10. Аналіз впливу факторів на продуктивність праці

ПП_ум=29362/220=133,46 (тис.грн/ос.) ∆ПП(чис.прац.)=ПП_ум-ПП_{план.пер}=133,46-129,9=3,56 (тис.грн/ос.) ∆ПП(ЧД)=ПП_{план.пер}.-ПП_ум.=146,3-133,46=12,84(тис.грн/ос.) Отже, зменшення чисельності працівників на 6 осіб призведе до збільшення продуктивності праці на 3,56 тис.грн/ос.. Збільшення чистого доходу на 2821,5 тис.грн. призводить до збільшення продуктивності праці на 12,84 тис.грн/ос. Звільнення одного працівника призводить до збільшення чистого доходу на 59,3 грн./ос. При збільшенні чистого доходу на 1 грн продуктивність праці збільшується на 0,45 коп.

Розділ 3. Удосконалення системи планування і контролю продуктивності праці працівників ПАТ «Янтар»

.1 Стан системи планування і контролю продуктивності праці працівників ПАТ «Янтар»

Залежно від того, як і в яких показниках (натуральних чи вартісних) визначається обсяг виготовлюваної підприємством продукції та витрати праці, розрізняють три основні методи вимірювання і обчислення продуктивності праці:

. Натуральний

. Вартісний

. Трудовий.

На ПАТ «Янтар» використовується найбільш поширений метод визначення продуктивності праці - вартісний або ще його називають грошовий. Він ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товарна продукція, валовий оборот, нормативна вартість обробки, чиста, нормативно-чиста і умовно-чиста продукція, валовий дохід). Зміст вартісного методу полягає в тому, що різні види продукції виражаються в вартісному вимірюванні за допомогою встановлених на них цін. Даний метод є найбільш розповсюдженим і застосовується на підприємствах з різноманітною продукцією. Продуктивність праці за цим методом розраховується як відношення вартості виробленої продукції до затрат праці на її виробництво або середньооблікової чисельності працівників підприємства чи структурних підрозділів. Переваги методу:

можливість застосування за умов багатономенклатурного виробництва з широким асортиментом виготовлюваної продукції;

можливість визначення і характеристики динаміки і рівня продуктивності за асортиментом виготовленої продукції по підприємству і в ціпому по галузі промисловості з обчисленням темпів зростання за будь-які проміжки часу. Недоліки методу:

за умови зміни асортименту вироблюваної продукції, а також в умовах спеціалізації і кооперування підприємств спотворюється дійсний показник продуктивності праці;

запропонований показник продуктивності праці залежить від встановлених на продукцію цін, тобто якщо в плановому періоді в порівнянні зі звітним зростає частка продукції, на яку встановлено високі ціни, обсяг валової (товарної) продукції, а відтак і виробіток на одного працівника теж зростають, навіть коли обсяги продукції в натуральному відтворенні та її трудомісткість залишились незмінними;

залежність від змін виробничої структури підприємства (з однієї сторони, розгалуженість виробництва може призвести до ненавмисних втрат при обчисленні загальної валової продукції в цілому по підприємству, з іншої - організація власного виробництва напівфабрикатів всупереч отриманню їх ззовні чи внаслідок об'єднання підприємств збільшує показник валової (товарної) продукції, тим самим збільшуючи показник продуктивності праці);

орієнтація показника продуктивності праці на матеріаломісткість здебільшого на вартість минулої, уречевленої праці (сировини, матеріалів, палива, амортизації) порівняно з вартістю живої праці, що призводить до невідповідності встановлюваних на продукцію цін її трудомісткості на кожному окремо взятому підприємстві, а відтак спотворюється показник валової (товарної) продукції, і, як наслідок, - показник продуктивності праці.

3.2 Шляхи удосконалення планування і контролю продуктивності праці працівників ПАТ «Янтар»

Одним із основних факторів, що впливають на підвищення продуктивності праці є підвищення технічного рівня виробництва, а саме підвищення рівня механізації і автоматизації виробничих процесів; вдосконалення технології і підвищення технологічної оснащеності виробництва; підвищення якості продукції; зміна технічно-конструктивних характеристик виробництва; введення нових видів і покращення використання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива і енергії. На підприємствах України відсоток ручної праці значний, особливо на допоміжних процесах - транспортних, вантажно-розвантажувальних, ремонтних, на контролі тощо. Про низький рівень механізації та автоматизації свідчить той факт, що частка робітників зайнятих на цих процесах, у загальній кількості робітників становить приблизно 46 %. Як наслідок, виникла диспропорція в механізації праці на різних виробничих дільницях.

Важливим засобом здійснення механізації виробництва є модернізація устаткування, тобто оновлення й удосконалення функціонуючого устаткування, незначні зміни його конструкцій. Це можна досягти збільшенням потужності і робочих швидкостей устаткування, механізацією та автоматизацією допоміжних робіт (подача, зняття, транспортування і контроль виробів) і автоматизацією управління устаткування. Одним із елементів вдосконалення технології є хімізація виробництва. Хімізація виробництва вносить докорінні зміни в технологічні процеси, інтенсифікує, прискорює їх, поліпшує техніко-економічні показники виробничих процесів, використання сировини, сприяє підвищенню якості продукції.

Поліпшення використання засобів праці здійснюється за двома принципами:

екстенсивним - збільшення часу їх роботи через скорочення простоїв, введення в дію не використовуваного устаткування, підвищення коефіцієнта змінності в національних розмірах, скорочення строків ремонту тощо;

інтенсивним - поліпшення використання машин та устаткування за одиницю часу через упровадження прогресивних технологічних процесів. Перехід до ринкових відносин має змінити інвестиційну політику держави з метою посилення її впливу на інвестиційний процес за допомогою ринкових регуляторів.

У сучасних умовах для впровадження у виробництво досягнень науково-технологічного прогресу необхідно інвестиції спрямовувати насамперед на реконструкцію і технічне переозброєння діючих виробництв, підвищувати частку витрат на активну частину основних виробничих фондів. Планування і регулювання капітальних вкладень здійснювалося в Україні без урахування процесу відтворення основних фондів і суспільного продукту. Віддавалася перевага новому будівництву на неосвоєних територіях. При цьому майже не відновлювався виробничий потенціал. Власне планування відтворення основних фондів у країні не було. Наслідком такої політики стало те, що виробничий потенціал України через його технічне зношення і технологічну відсталість не відповідає вимогам часу.

Покращення управління виробництвом також впливає на підвищення рівня продуктивності праці. Управління виробництвом включає в себе: - вдосконалення організаційної структури: а) об`єктів управління (створення об`єднань, укрупнення цехів, ділянок, введення без цехової структури, зміни в принципах побудови цехів і виробничих ділянок підприємства в співвідношенні між цехами, раціоналізацію планування підприємства, забезпечення пропорційності між всіма ділянками підприємства з метою прибирання „вузьких місць”). Кожне робоче місце повинне займати мінімальні, але достатні площі і обсяги виробничих приміщень в залежності від габаритів станків, обладнання і предметів праці. При загальному плануванні робочих місць в цеху необхідно створити потрібну для конкретного виробництва ширину і розміщення транспортних проїздів і проходів, які повинні бути, як правило, наскрізними і без тупиків. б) апарату управління і укрупнення, спеціалізація відділів і служб, прибирання дублювання функцій, впровадження типових структур, покращання оперативно-виробничого планування, впровадження автоматизованих систем управління.

В систему покращання управління виробництвом включається вдосконалення організації виробництва, а саме: зміна внутрішньозаводського кооперування і спеціалізації виробництва (спеціалізація цехів, ділянок, робочих місць, укрупнення партій). вдосконалення організації допоміжних служб (покращення організації складського господарства, раціоналізація транспортних потоків, централізація і спеціалізація промислового транспорту, енергетичного, інструментального і ремонтного господарства, раціональна експлуатація інструменту і організація централізованого його заточування); удосконалення організації матеріально-технічного постачання (своєчасне і комплексне забезпечення матеріально-технічного постачання матеріалами, напівфабрикатами, паливом і енергією.

Покращення організації праці, як механізм підвищення продуктивності праці включає в себе:

удосконалення організації і обслуговування робочих місць (впровадження типових проектів організації робочих місць робітників і службовців, а також організації праці на ділянках і в цехах);

удосконалення кооперації праці. впровадження передових прийомів і методів праці, покращення оплати праці (включаючи системи матеріального заохочення і умов праці; Крім того:

підвищення кваліфікації робітників, інтенсивності парці, набуття практичних навичок;

покращення використання робочого часу.

3.3 Наслідки впровадження запропонованих заходів та їх вплив на процес планування продуктивності праці працівників

Для розв’язання проблеми, щодо підвищення продуктивності праці ПАТ «Янтар» пропонується в одному цеху повністю замінити одну лінію новою, сучасною, повністю автоматизованою, з мінімальним використанням людських ресурсів, а на інших лініях провести капітальний ремонт. Загалом на підприємстві працює 3 цехи в кожному є по 2 лінії. У 2013 році в одному з цехів була проведена повна заміна однієї лінії. Тому загалом товариству потрібно окрім заміни ще однієї лінії зробити ремонт 4 ліній. У цехах працює 226 працівників річний фонд оплати праці, яких становить 3524000 грн. Окрім робітників, за кожну лінію окремо несе відповідальність ще по одній особі, а так як ліній є 6, то і відповідно 6 чоловік за них відповідають. Їх річний фонд оплати праці становить 100800 грн., і звісно в кожному цеху є майстер цеху, а так як на підприємстві працює 3 цехи, то і відповідно є 3 майстри цехів. Їх річний фонд оплати праці становить 52200 грн. В сумі річний фонд оплати праці всіх вище перелічених працівників складає 3677000 грн. без відповідних відрахувань встановлених чинним законодавством. Так, у зв’язку із заміною та ремонтом ліній планується скоротити простої ліній на 90 %, відповідно до характеристик нової лінії можливо буде скоротити працівників, що працюватимуть на даній лінії і при тому збільшити продуктивність праці.

Проведемо розрахунок економічного ефекту від вжитих заходів.

1.          Розрахуємо приведені витрати до вдосконалення:

В1 = С1 + Ен * К1, (3.1)

де В1 - витрати до удосконалення, грн.;

С1 - собівартість виробленої продукції до удосконалення, грн.;

Ен - прийнятий для інвестицій коефіцієнт ефективності капіталовкладень, який приймається в межах 1,5;

К1 - капітальні вкладення;

Оскільки капіталовкладення до удосконалення залишались незмінними, то К1 = 5171000. Отже,

В1 = 24 227 000+ 5171000 * 0,15 =25002650(грн.)

2.        Розрахуємо приведені витрати після удосконалення:

В2 = С2 + Ен * К2, (3.2)

Д

е В2 - витрати після удосконалення, грн.;

С2 - собівартість виробленої продукції після удосконалення з урахуванням, що простої зменшаться на 90%, а фонд оплати праці зросте разом із нарахуваннями, грн.;

С2 = Сн + ОП, (3.3)

де Сн - виробнича собівартість за умови, що простої зменшаться на 90%. Згідно таких умов простої будуть становити 10% від виробничої собівартості,

Сн = 25002650 * 0,1 = 2500265(грн.)

Тоді, за умови зменшення простоїв на 90%, виробнича собівартість буде складати:

Сн = 2500265 * 0,9 = 2250238,5(грн.)

Сн = 2500265 - 2250238,5= 250026,5(грн.)

ОП - оплата праці за рік з нарахуваннями згідно чинного законодавства працівників тих цехів, в яких проводиться заміна і ремонт ліній, грн.;

ОП = (4350 + 8400 + 293667) * 1,37 * 12 = 5037495,48 (грн.)

Отже, С2 = 5037495,48+ 250026,5 =5287521,98 (грн.)

На капітальний ремонт 4 ліній потрібно по 20 тис. грн. на кожну, тобто

* 4 = 80000(грн.), а на купівлю нової лінії потрібно 371000 грн. Разом на купівлю і реконструкцію ліній потрібно 80000 + 371000 = 451000(грн.)

Отже, приведені витрати після удосконалення складуть

В2 = 5287521,98 + 451000 * 0,15 = 5355171,98(грн.)

Тоді, економічний ефект від оновленого обладнання буде складати:

Ер = В1 - В2, (3.4)

де Ер - економічний ефект, грн.;

Ер = 25002650 -5355171,98 =19647478,02 (грн.)

Таким чином економічний ефект від оновлення ліній становитиме 19647478,02 грн.

3. Продуктивність праці працівників підприємства визначаємо як співвідношення виручки до кількості працюючих:

ПП = Впр / ЧП, (3.5)

де ПП - продуктивність праці, тис. грн.;

Впр - виручка від реалізації продукції, грн.;

ЧП - чисельність працівників, осіб;

ПП = 35466000 / 226 = 156929,2 (грн.)

. Балансовий прибуток - це прибуток від реалізації продукції, тобто це різниця між виручкою та повною собівартістю:

П = Впр - (С + В), (3.6)

де П - балансовий прибуток, грн.;

П = 35466000 - (24227000 + 3932000) = 7307000(грн.)

Всі вище проведені розрахунки доцільно було б звести в таблицю 3.1, що надасть змогу охарактеризувати всі показники.

Таблиця 3.1. Прогнозовані показники господарської діяльності АТЗТ „Янтар”

Дані таблиці вказують на те, що на підприємстві доцільно було б провести вище перераховані зміни, тому що в результаті їх проведення становище підприємства міняє кардинально своє фінансове становище. Виручка зростає на 11,2% при тому, що зменшуються витрати на виготовлення продукції на 4,4%. Також зростає показник продуктивності праці на 12,6% при зменшенні чисельності персоналу на 6 чоловік. На цьому фоні покращується показник рентабельності на 0,5п.п.

Отже, з усього, що було вище сказано по даному розділу випливає один висновок, що при реалізації виявлених резервів, при поступовій заміні обладнання та при лояльній політиці держави підприємство зможе випускати якісну продукцію по нижчим цінам і поступово виходити на міжнародний ринок, покращуючи весь час своє фінансове становище та забезпечуючи стабільними доходами своїх працівників.

Висновки та пропозиції

Об'єктом досліджень даної роботи було публічне акціонерне товариство Коростенський завод „Янтар”, яке спеціалізується на виробництві фарб та лаків. Характеризуючи дану галузь, слід сказати, що свої найстрашніші часи вона вже пережила і сьогодні спостерігається певне підвищення попиту на лакофарбову продукцію. Проте, в сучасних умовах нарощування обсягів виробництва неможливе без запровадження новітніх технологій. У хімічній промисловості щорічно освоюється до 500 нових видів товарної продукції. Тому для забезпечення зростання обсягів необхідно вводити нове, високопродуктивне обладнання. ПАТ „Янтар” є дуже потужним підприємством, яке має на меті завоювати не тільки ринки всієї України, а й закордонні ринки також. На даний час ПАТ „Янтар” працює на законних засадах і в своїй діяльності керується чинним законодавством та статутом. Основний вид діяльності - виготовлення лакофарбової продукції. Організаційна структура не складна, але має недоліки, основним з них є відсутність стратегічного відділу, який у наш час виконує досить значну роботу у різних напрямках діяльності підприємства. На сьогоднішній день ПАТ „Янтар” займає одне з лідируючих місць на ринку лакофарбової продукції (42% від загального обсягу продаж в 2012 році). Серед основних переваг, що виділяють підприємство з поміж інших виробників даного виду продукції хотілося б виділити наступні:

·   активна політика по забезпеченню виробничого процесу сировиною та матеріалами;

·   розгалужена система постачальників;

·   високопрофесійний склад управлінського та виробничого персоналу, що мають значний досвід роботи в даній галузі; - висока якість продукції при середньоринкових цінах. Та незважаючи на всі переваги підприємство на даному етапі свого розвитку є малорентабельним, але намагається підвищити свою рентабельність шляхом заміни застарілого обладнання, організацією аналітичної роботи, впровадженням у виробництво нових видів фарб, лаків, товарів побутової хімії.

Рівень управління продуктивності праці на підприємстві характеризується підвищенням продуктивності праці, якщо оцінювати показник по чистому доходу. Аналіз даного показника показує, що підприємство має значні резерви подальшого підвищення продуктивності праці за рахунок неповного використання матеріально - технічних та організаційних можливостей. Для найповнішого використання резервів зростання продуктивності праці товариству потрібно розробити програму управління продуктивністю, в якій необхідно визначити конкретні терміни і заходи по виявленню і реалізації резервів, спланувати витрати на ці заходи і очікуваний економічний ефект від впровадження виявлених резервів. Для того, щоб програма ефективно функціонувала необхідно призначити відповідальних виконавців. Враховуючи фактичну ситуацію яка склалася на підприємстві, необхідно застосувати наступні методи підвищення продуктивності праці:

1)      послідовність в прийняті рішень та дій;

2)      авторитарний спосіб прийняття рішень;

)        послідовне та неухильне скорочення чисельності працівників;

)        реконструкція та модернізація основних фондів;

)        контроль за якістю сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, що використовуються у виробництві;

)        планування продуктивності праці;

)        безумовна матеріальна відповідальність за невиконання плану продуктивності праці;

)        матеріальна винагорода за збільшення продуктивності праці;

)        постійне навчання персоналу;

)        покращення дисципліни;

)        пошук та оцінка резервів зростання продуктивності праці;

)        розробка організаційно-технічних заходів щодо реалізації резервів і безпосереднє їх впровадження.

Таким чином, проблема управління продуктивності праці на підприємстві є досить складною. Її успішне вирішення сприятиме покращенню результативності господарської діяльності підприємства, а також досягненню ним перспективних цілей розвитку.

Список використаної літератури

1.      Андреюк Н.В. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник / Н.В.Андреюк, І.В. Минчинська.- Ірпінь: Національна академія держ. податкової служби України, 2005. - 162с.

.        Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероблене. / В.Г. Андрійчук. - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

.        Акулов М.Г. Економіка праці і соціально трудові відносини. Навч. посіб./ М.Г. Акулов А.В. Драбаніч, Т.В. Євась - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 328 с.

.        Ареф’єва О.В. Фінансовий менеджмент: Навч.-метод. посіб. / О. В. Ареф’єва.- К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2006. - 94с.

.        Бойчук І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник /І.М. Бойчук, М.І., Хопчан, Ю.В.Піч.- К.: „Каварелла”; Львів: „Новий світ - 2000”, 2001.- 298 с.

.        Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник- Вид. 2-ге, доповн. і переробл./ І.М. Бойчик. - К.: Атіка, 2007. - 528 с.

.        Волкова І.А. Облік зовнішньоекономічної діяльності: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / І.А. Волкова, М.В. Реслер, О.Ю. Калініна. - К. : Центр учб. л-ри, 2011. - 299 с.

.        Гетьман О.О. Економіка підприємства: Навч. посіб.- 2-ге видання. / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 488 с.

.        Гринчуцький В.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник./ В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В. Погріщук- К.: Центр учбової літератури, 2010. - 304 с.

.        Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. / О.А. Грішнова- К.: Знання, 2004. - 535с.

.        Господарський кодекс України від 16.01.2003.[Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/

.        Закон України "Про оплату праці України " № 144 від 24 берез.1995 р. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/

.        Закон України «Про захист прав споживачів» 01. 12. 2006р.[Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/

.        Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» з 1 січня 2008р.[Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/

.        Закон України « Про охорону навколишнього середовища » 09. 02. 2006р. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/

.        Іванілов О.С. Економіка підприємства: підручник 2-ге вид / О. С. Іванілов.- К.: Центр учбової літератури, 2011. - 728 с.

.        Іохін В.Я. Экономическая теория: введение в рынок и микроэкономический анализ: Учебник. / В.Я. Іохін.-М.: ИНФРА, 1997. - 512 с.

.        Іляш О.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навчальний посібник/ О.І. Іляш, С.С. Гринкевич.- К.: Знання, 2010.-476с.

.        Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/

.        Калина І.В. Менеджмент продуктивності./ І.В. Калина -К.:МАУП,2005.-232с.

.        Качан Є.П. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб. / Є.П. Качан, О.П. Дяків, О.М. Островерхов- К.: Знання, 2008. - 407 с.

.        Ковальчук І.В. Економіка підприємства : навч. посібник- К. / І.В. Ковальчук: Знання, 2008. - 679 с.

.        Кравчук О.М.Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва. Навч. посіб./ О.М. Кравчук, В.П. Лещук. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 504 с.

.        Мочерний С.В. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2./ С.В. Мочерний. - К.: Академія, 2004 - 848 с.

.        Мочерний С.В.Основи підприємницької діяльності. Посібник./ С.В. Мочерний, С.І. Чеботар, О.А. Устенко. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2001- 280с.

.        Немцов В.Д. Стратегічний менеджмент: Навч. посібник./ В.Д. Немцов, Л. Є. Довгань.- К., 2002-215с.

.        П (С)БО № 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".[Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/

.        Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник: У 2-х т. / С.Ф. Покропивний.- К.: Хвиля-Прес, 1995. - Т. 1 - 400с.; Т. 2 - 280с.

.        Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник: Видання 2-ге, перероб. та доп./ С.Ф. Покропивний.- К.: КНЕУ, 2001. - 528с.

.        Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання: Підручник./ П.Я. Попович.- Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 454 с.

.        Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник./ М.С. Пушкар. - Тернопіль: Карт-бланш. 2002. - 628 с.

.        Рижиков В.С. Економіка підприємства: Навч.посібник./ В.С. Рижиков, В.А. Панков, В.В.Ровенська - Київ: Видавничий дім «Слово», 2004.-253с

.        Семернікова І. О.Економіка підприємства. Навчальний посібник./ І. О.Семернікова, Н.В. Кравченко.- Херсон: ОЛДІ - плюс, 2003. - 312с.

.        Сідун В.А. Економіка підприємства. Навчальний посібник./ В.А. Сідун, Ю.В. Пономарьова. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003 - 436 с.

.        Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: навч. посібник./ Ю.С. Цал-Цалко. - Житомир: ЖІТІ, 2002. - 647с.

.        Шваб Л.І. Економіка підприємства: Підручник./ Л.І. Шваб. - К.: Каравела, 2011. - 416с.