Дослідження капіталу торгівельного підприємства

Дослідження капіталу торгівельного підприємства

1. Теоретичні аспекти формування капіталу торговельного підприємства

1.1 Капітал торговельного підприємства, принципи його формування

Для здійснювання виробничої діяльності будь-якому підприємству необхідні певні ресурси - матеріальні, фінансові, трудові. Згідно засадам класичної політичної економії матеріальні та фінансові ресурси розглядаються і визначаються як виробничі фонди, або «капітал». Іноземна економічна думка щодо тлумачення сутності та ролі засобів праці, а також і засобів виробництва в цілому вживає термін «капітал». У вітчизняній економічній науці з огляду на засоби праці частіше вживається термін «фонди». Вживання різної термінології - явище не випадкове, не формальне і потребує, цілеспрямованого пояснення з точки зору категоріального апарату.

Зробимо визначення категорії «капітал», що відображає відносини експлуатації (привласнення частки вартості, створеної іншими людьми), а саме, коли власник засобів виробництва, який авансує свої чи позичені гроші на придбання цих засобів виробництва, наймає робітників (купує їхню робочу силу), організовує процес виробництва певної продукції (послуг) і, здійснивши її реалізацію, привласнює додаткову вартість у вигляді прибутку, доходу, створену найманими робітниками [12, с. 77].

Щодо категорії «фонди» виникла і стала вживатись в умовах командно-адміністративної системи як антипод категорії «капітал». Це було обумовлено тим, що відповідно до радянських догм панування державної та кооперативно-колгоспної форм власності, повністю виключається навіть можливість експлуатації, бо кожний робітник розглядався одночасно і як співвласник засобів виробництва, і як учасник виробничого процесу. І тому йому належала вартість усього виробленого продукту, більша частина якого згодом поверталася йому у вигляді зарплати і виплат з суспільних фондів споживання, а менша - використовувалася на утримання державних органів (апарату управління, армії, правоохоронних органів тощо) [32, с. 72].

Ринкова економіка дозволяє перейти до вживання категорії «капітал», проте у вітчизняній економічній літературі продовжується застосування термінів «фонди», «основні фонди». Тому, розглядаючи сутність основних фондів підприємства, ми маємо всі підстави вважати, що в умовах ринкової економіки вони набувають ознаки капіталу.

Капітал - одна з провідних категорій економічної теорії. Це категорія історична, вона відображає конкретний історичний етап розвитку товарного господарства, певні за змістом відносини між товаровиробниками: коли просте товарне виробництво перетворюється у капіталістичне, тобто таке товарне виробництво, де провідні позиції займає капітал.

Багато дослідників вважали, що капітал - це сукупність засобів виробництва, які приносять доход їхньому власникові. А. Сміт розглядав капітал як запас, що використовується для господарських потреб і приносить доход [40, с. 96].

Науковець Д. Рікардо відносився до капіталу як до тієї частини багатства суспільства, що зайнята у виробництві і необхідна для приведення в дію праці [37, с. 9].

Вчений Дж.С. Міль вважав, що капітал - це попередньо накопичений запас продуктів минулої праці, який забезпечує необхідні для виробничої діяльності будівлі, охорону, знаряддя і матеріали, а також харчування та інші засоби існування для робітників на час виробничого процесу [28, с. 35].

Дослідник А. Маршал трактував капітал як сукупність речей, без яких виробництво не могло б здійснюватися з однаковою ефективністю, але які не є безплатними дарами природи [26, с. 120].

Перелічені підходи до визначення капіталу відрізняються тим, що вони звертають увагу лише на речову форму капіталу, хоча навіть з цього боку не врахована така частина капіталу, як грошовий капітал, котрий ніяк не можна ототожнювати з засобами виробництва і який призначається для придбання факторів виробництва, забезпечення безперервності руху капіталу у сферах виробництва та обігу. Отже, капітал - це авансована вартість, яка в процесі свого руху приносить більшу вартість, тобто сама зростає.

Перетворення звичайних грошових знаків на капітал включає як суто технічні, техніко-організаційні, так і соціально-економічні відносини. Якщо розглядати капітал як певне інвестування, що дає змогу отримувати доход, то до нього треба віднести і вкладення коштів у робочу силу. Цей підхід, запропонований Г. Беккером, Дж. Мінсером та іншими вченими, має назву «концепції людського капіталу».

До фізичного капіталу західні економісти відносять засоби виробництва, різні джерела енергії тощо, а до людського капіталу - надбані знання, навички, досвід, енергію людини - працівника тощо. Вкладання, спрямовані на здобуття працівниками освіти, кваліфікації, інформації, на підтримання здоров’я, виховання дітей отримали термін «інвестиції в людський капітал».

Чим вище співвідношення між основним та оборотним капіталом на користь останнього, чим скоріше відбуваються виробничі цикли, тим швидше може обертатися весь авансований капітал. Звідси стає зрозумілим, чому торгівельні капітали, незначні за розміром, починають своє функціонування в тих сферах, де ефективний розмір підприємства не потребує великого капіталу (особливо оборотного), а авансована сума досить швидко повертається назад. І, навпаки, чим триваліший період оберту капіталу, тим більший треба авансувати оборотний, а отже і весь капітал. Для здійснювання виробничої діяльності будь-якому підприємству необхідні певні ресурси - матеріальні, фінансові, трудові. Згідно засадам класичної політичної економії матеріальні та фінансові ресурси розглядаються і визначаються як виробничі фонди, або «капітал».

Щодо визначення торгівельний капітал - одна з провідних категорій економічної теорії. Це категорія історична, вона відображає конкретний історичний етап розвитку товарного господарства, певні за змістом відносини між товаровиробниками: коли просте товарне виробництво перетворюється у капіталістичне, тобто таке товарне виробництво, де провідні позиції займає капітал [10, с. 142].

Тому нову вартість в цілому і додаткову зокрема, створює робоча сила, а засоби виробництва лише переносять свою вартість на продукт, не означає, що постійний капітал не відіграє ніякої ролі у виробництві додаткової вартості. Безпосередньо не створюючи її, він є найважливішим фактором, що впливає на розміри додаткової вартості. Процес праці неможливий без знарядь і предметів праці, отже, і виробництво вартості та додаткової вартості без них неможливе, і навпаки, без живої праці, носієм якої є робоча сила, засоби виробництва не можуть функціонувати.

Таким чином, слід відрізняти дві сторони обговорюваного питання - економічну, де, доцільним є застосування відомого терміну «торгівельний капітал» підприємства, та бухгалтерську, якій більш притаманні терміни «основні засоби», оскільки вітчизняні підприємства за своїм розвитком ще не отримали ознак дійсно капіталістичних. Рівень нематеріальних активів більшості підприємств мізерний, а інтелектуальна власність знаходиться на стадії зародження.

1.2 Фактори, що впливають на структуру капіталу торговельного підприємства

Економічний механізм зв’язку зазначених концепцій дозволяє використовувати в процесі управління підприємством взаємозв’язану систему критеріїв і методів. Використання зазначеної системи дозволяє оптимізувати структуру капіталу з одночасною мінімізацією середньозваженої його вартості і максимізації ринкової вартості підприємства.

В теорії структури торгівельного капіталу виокремлюють такі теоретичні концепції:

традиційна концепція;

концепція індиферентності;

компромісна концепція;

концепція протиріччя інтересів [11, с. 146].

В їх основу покладено різні підходи до можливості оптимізації структури капіталу підприємства та виокремлення пріоритетних факторів, що визначають механізм оптимізації. Традиційна концепція структури капіталу ґрунтується на положенні про можливість оптимізації структури торгівельного капіталу шляхом урахування різної вартості окремих його складових. Теоретичною базою цієї концепції є твердження, що вартість власного капіталу підприємства завжди вище, ніж вартість позичкового капіталу.

Виходячи із більш низького рівня вартості позичкового капіталу в співставленні з власним, дана концепція механізму оптимізації структури капіталу передбачає: за рахунок підвищення питомої ваги позичкового капіталу знижується показник середньозваженої вартості капіталу підприємства і відповідно - підвищується ринкова вартість підприємства (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Формування структури і середньозваженої вартості капіталу відповідно з традиційною концепцією [16, с. 124]

Практичне використання цієї концепції передбачає максимізацію застосування позичкового капіталу в господарській діяльності підприємства (це може призвести до втрати фінансової стійкості та банкрутства). Тому така одно факторна модель формування структури капіталу зазнала критики. В основу концепції індиферентності покладено положення про неможливість оптимізації ні за критерієм мінімізації середньозваженої його вартості, ні за критерієм максимізації ринкової вартості підприємства, оскільки вона не впливає на ці показники. Ця концепція була вперше висунута американськими вченими, які розглядали механізм формування структури капіталу та ринкової вартості підприємства у зв’язку з функціонуванням ринку капіталу. В процесі розробки даної концепції функціонування ринку капіталу має певні обмеження:

ринок є досконалим;

на ринку діє єдина для всіх без ризикова ставка відсотка;

усі підприємства можливо класифікувати за рівнем ризику діяльності на підставі показників розміру очікуваного доходу та ступеня вірогідності його отримання;

вартість залученого капіталу не пов’язана з діючою системою оподаткування прибутку;

до розрахунку вартості окремих елементів капіталу не включено витрати, пов’язані з його купівлею-продажем.

Автори теорії шляхом математичних розрахунків довели, що ринкова вартість підприємства залежить від сумарної вартості його активів. З урахуванням положень і базових умов дана концепція передбачає, що ринкова вартість підприємства, а відповідно й середньозважена вартість його капіталу не залежить від структури капіталу (рис. 1.2.).

У подальших своїх дослідженнях, усунувши низку обмежень, автори даної концепції змушені були визнати, що механізм формування ринкової вартості підприємства знаходиться в певному зв’язку зі структурою його капіталу.

Основними формами цих зобов'язань є короткострокові кредити банків і короткострокові позикові засоби (як передбачені до погашення в майбутньому періоді, так і не погашені у встановлений термін), різні форми кредиторської заборгованості підприємства (по товарах, роботам і послугам; по виданих векселях; по отриманих авансах; по розрахунках з бюджетом і позабюджетними фондами; по оплаті праці; з дочірніми підприємствами; з іншими кредиторами) і інші короткострокові фінансові зобов'язання.

У процесі розвитку підприємства в міру погашення його фінансових зобов'язань виникає потреба в залученні нових позикових засобів. Джерела і форми залучення позикових засобів підприємством дуже різноманітні.

Рис. 1.2. Формування середньозваженої вартості капіталу відповідно до концепції її незалежності від структури капіталу (концепція Ф. Моділ’яні та М.Міллера) [31, с. 58]

Оптимізація структури капіталу є однієї з найбільш важливих і складних задач, розв'язуваних у процесі фінансового управління підприємством. Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і позикових засобів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Процес оптимізації структури капіталу підприємства здійснюється в декілька етапів (рис. 1.3):

Аналіз капіталу підприємства. Основною метою цього аналізу є виявлення тенденції динаміки обсягу і складу капіталу в плановому періоді і їхнього впливу на фінансову стійкість і ефективність використання капіталу.

На першій стадії аналізу розглядається динаміка загального обсягу й основних складених елементів капіталу в зіставленні з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції; визначається співвідношення власного і позикового капіталу і його тенденції; у складі позикового капіталу вивчається співвідношення довго - і короткострокових фінансових зобов'язань; визначається розмір прострочених фінансових зобов'язань і з'ясовуються причини прострочення.

Рис. 1.3. Зміст основних етапів процесу оптимізації структури капіталу підприємства [14, с. 142]

На другій стадії аналізу розглядається система коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства, обумовлена структурою його капіталу. У процесі проведення такого аналізу розраховуються і вивчаються в динаміку наступні коефіцієнти:

а) коефіцієнт автономії. Він дозволяє визначити в якому ступені використовувані підприємством активи сформовані за рахунок власного капіталу, тобто частку чистих активів підприємства в загальній їхній сумі;

б) коефіцієнт фінансового лівериджу (коефіцієнт фінансування). Він дозволяє встановити яка сума позикових засобів залучена підприємством на одиницю власного капіталу;

в) коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів. Він характеризує відношення суми довгострокового позикового капіталу до загальної суми власного капіталу і довгострокового залученого капіталу;

г) коефіцієнт фінансової залежності. Цей коефіцієнт є оберненим до коефіцієнта автономії. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів по фінансуванню підприємства;

д) коефіцієнт маневреності власного капіталу. Він показує, яка частка власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності;

е) коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власним оборотним капіталом. Збільшення величини показника свідчить про зміцнення фінансового стану підприємства;

ж) коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів. Він характеризує рівень забезпечення необоротних активів власними коштами.

Аналіз фінансової стійкості підприємства дозволяє оцінити ступінь стабільності його фінансового розвитку і рівень фінансових ризиків, що генерують загрозу його банкрутства.

На третій стадії аналізу оцінюється ефективність використання капіталу в цілому й окремих його елементах. У процесі проведення такого аналізу розраховуються і розглядаються в динаміку наступні основні показники:

а) період обороту капіталу. Він характеризує число днів, протягом яких здійснюється один оборот власних і позикових засобів, а також капіталу в цілому. Чим менше період обороту капіталу, тим вище за інших рівних умов ефективність його використання на підприємстві, тому що кожен оборот капіталу генерує визначену додаткову суму прибутку;

б) коефіцієнт рентабельності усього використовуваного капіталу. По своєму чисельному значенню він відповідає коефіцієнту рентабельності сукупних активів, тобто характеризує рівень економічної рентабельності;

в) коефіцієнт рентабельності власного капіталу. Цей показник, що характеризує досягнутий рівень фінансової рентабельності підприємства, є одним з найбільш важливих, тому що він служить одним із критеріїв формування оптимальної структури капіталу;

г) капіталовіддачі. Цей показник характеризує обсяг реалізації продукції, що припадає на одиницю капіталу, тобто у визначеній мірі служить показником ефективності операційної діяльності підприємства;

З урахування зазначеного, зміст компромісної концепції капіталу зводиться до того, що за умов реально функціонуючого ринку капіталу цей показник складається під впливом багатьох факторів, які мають протилежну спрямованість впливу на ринкову вартість підприємства. Зазначені фактори за своїм сумарним впливом формують певне співвідношення рівня доходності та ризику використання капіталу підприємства за умов різної структури. Рівень доходності капіталу визначає показник середньозваженої його вартості, а рівень ризику формує показник питомої ваги залученого капіталу в загальній сумі і генерує загрозу банкрутства підприємства.

Точка компромісу, запропонована на рис. 1.4., визначає оптимальну структуру капіталу підприємства за умов мінімального значення показника середньозваженої вартості капіталу. Разом з тим, рівень доходності та ризику в процесі формування структури капіталу кожне підприємство обирає самостійно.

З урахуванням зазначених теорій основними критеріями оптимізації структури капіталу виступають:

оптимальний рівень доходності та ризику;

мінімізація середньозваженої вартості капіталу підприємства;

максимізація ринкової вартості підприємства [7, с. 140].

Рис. 1.4. Формування оптимальної структури капіталу та його середньозваженої вартості відповідно до компромісної концепції

Пріоритетність критеріїв оптимізації структури торгівельного капіталу підприємство визначає самостійно, що передбачає врахування цільової структури капіталу.

Основним джерелом фінансування підприємства є власний капітал. Під власним капіталом розуміють сукупність економічних відносин, що дозволяють включити в господарський оборот фінансові ресурси, які належать або власникам, або самому господарюючому суб'єкту. До його складу входять статутний капітал, накопичений капітал (резервний і додатковий капітали, нерозподілений прибуток) та інші надходження (цільове фінансування, благодійні пожертвування тощо).

Якщо підприємство збиткове, то власний капітал зменшується на суму збитків. Значну частку в складі внутрішніх джерел становлять амортизаційні відрахування від використовуваних власних основних коштів і нематеріальних активів. Вони не збільшують суму власного капіталу, а є засобом його реінвестування. До інших форм торгового капіталу належать прибутки від здавання в оренду майна, розрахунки із засновниками тощо. Вони не відіграють помітної ролі у формуванні торгового капіталу підприємства.

Прибуток повинен створювати умови для самофінансування діяльності, інвестування розширеного відновлення підприємств. Одержання прибутку окремими суб’єктами господарювання свідчить про позитивні макроекономічні тенденції до збільшення валового внутрішнього продукту, доходів державного бюджету. Основним джерелом поповнення торгового капіталу підприємства є прибуток підприємства (рис. 1.5.) [13, с. 30].

Рис. 1.5. Фактори структури капіталу підприємства

Через недостачу внутрішнього фінансування для скорочення потреби в капіталі у виробничій діяльності звертаються до зовнішнього фінансування. Основну частку у складі зовнішніх джерел формування власного капіталу утворює додаткова емісія акцій. Державним підприємства може надати безоплатну фінансову допомогу держава. До числа інших зовнішніх джерел належать матеріальні і нематеріальні активи, які передають підприємству безоплатно фізичні і юридичні особи в порядку добродійності.

На реальну величину власного капіталу впливає також заборгованість засновників із внесками у статутний капітал і вартість акцій, викуплених в акціонерів, з метою їх наступного перепродажу або анулювання. Тому ці статті віднімаються з його суми.

Модель управління прибутком суб'єкта господарювання нерозривно пов'язана із іншими функціональне організаційними блоками фінансового менеджменту на підприємстві, забезпечуючи методологічну основу прийняття управлінських фінансових рішень, при цьому, основу таких рішень складають проблеми фінансування потреби підприємства у капіталі, що безпосередньо пов'язано із необхідністю ідентифікації джерела фінансових ресурсів для її покриття та забезпечення їх мобілізації. Зважаючи, що ефективно функціонуючий суб'єкт господарювання орієнтується на покриття потреби у капіталі на операційну діяльність за рахунок грошових потоків, які генеруються в результаті її здійснення, виникає об'єктивна необхідність узгодження абсолютної величини потреби підприємства у капіталі із параметрами та фінансовими показниками цільового планування та прогнозування прибутку суб'єкта господарювання.

.3 Методика оцінки вартості капіталу торговельного підприємства

Економічна ефективність викриває характер причинно-наслідкових зв'язків виробництва. Вона відображає не сам результат, а то, якою ціною він був досягнутий. Тому ефективність найчастіше характеризується відносними показниками, які розраховуються на основі двох груп характеристик - результатів та витрат. Це не виключає розглядання в системі показників ефективності і самих абсолютних значень вказаних параметрів.

Кількісна характеристика ефективності виробництва (ЕВ) знаходить відображення в загальній формулі (3.1), яка має вигляд:

ЕВ = Е / В,                            (3.1)

де Е - величина економічного ефекту (результату);

В-витрати ресурсів, що забезпечують економічний ефект [23, с. 95].

При цьому слід мати на увазі, що, зазвичай, перелік ресурсів підприємства, котрі визначають його ефективність, не є вичерпним, тобто в конкретних умовах на ефективність діяльності підприємства можуть істотно впливати ті чи інші фактори.

У зарубіжній практиці для характеристики результативності господарювання широко застосовується термін «продуктивність системи виробництва і обслуговування», коли під продуктивністю розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, інформації) для виготовлення різноманітних товарів і надання послуг. Отже, ефективність виробництва і продуктивність системи - це, по суті, терміни-синоніми, що характеризують ті самі результати діяльності. До цього лише можна додати, що загальна продуктивність системи є поняттям ширшим, ніж продуктивність праці та прибутковість виробництва.

До показників порівняної економічної ефективності В.С. Кулішов відносить суму приведених витрат, суму ефекту за звітний рік, індекс початкових інвестицій, величину ефекту від додаткового вкладення коштів.

Цанко Ю.С. ґрунтується на системі показників, яка, на його думку, повинна виконувати чітко визначені функції щодо практичної реалізації вимог критерію ефективності. Він виділяє декілька груп показників ефективності виробництва. Наприклад, до другої групи він відносить натуральні показники ефективності використання землі, робочої сили, основного капіталу і оборотних засобів, тобто ресурсного потенціалу. Їх сукупність дає змогу аналізувати вплив факторів виробництва на його результативність, фінансові результати тощо [25, с. 62].

У рамках даної роботи нами будуть розглянуті проблеми оцінки і виміру економічної ефективності управління конкретної частини виробничих ресурсів, а саме - основного виробничого капіталу.

Показники використання основного капіталу підприємства поділяють на три групи:

) Екстенсивного використання, що відображають рівень використання основного капіталу у часі;

) Інтенсивного використання, що відображають рівень використання основного виробничого капіталу за потужністю (за продуктивністю);

) Інтегрального використання, що враховують сукупний вплив обох факторів - екстенсивних та інтенсивних.

До першої групи показників відносяться: коефіцієнт екстенсивного використання обладнання, коефіцієнт змінності праці обладнання, коефіцієнт завантаження обладнання, коефіцієнт змінного режиму часу роботи обладнання [9, с. 67]. Всі вони розраховуються на підставі загальної кількісної характеристики ефективності виробництва.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (Ке) розраховується за наступною формулою (3.2.), яка має вигляд:

,                     (3.2.)

де Тф - фактичний час роботи обладнання, годин;

Тн - нормативний час роботи обладнання, що установлюється з

урахуванням режиму роботи підприємства та мінімально

необхідного часу для проведення планово-попереджувально-

го ремонту, годин. [8, с. 82].

Екстенсивне використання обладнання визначається коефіцієнтом змінності його праці, який розраховується відношенням загальної кількості відпрацьованих обладнанням даного виду на протязі року верстато-змін до кількості верстатів, що працювали у найбільшу зміну. Обчислений таким чином коефіцієнт змінності показує, у скільки змін в середньому щороку працює кожна одиниця обладнання.

Цей недолік можна подолати, застосовуючи показники інтенсивного використання устаткування, які відображають рівень його використання за потужністю (за продуктивністю). Найважливішим з них є коефіцієнт інтенсивного використання обладнання.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (Кі) визначається на основі паспортних даних обладнання за формулою (3.3.):

,            (3.3.)

де Вф - відношення фактичної продуктивності основного технологічного обладнання;

Вн - нормативної продуктивності.

У більшості випадків частинні (натуральні) показники, до яких відносяться показники екстенсивного і інтенсивного використання обладнання, не можуть бути застосовані, оскільки вони показують лише ступінь використання окремих елементів основного капіталу (машин, устаткування тощо). Тому для визначення ефективності використання всієї маси основного капіталу на підприємстві застосовуються узагальнюючі показники (показники інтегрального використання основного виробничого капіталу).

Найбільш важливим з показників, що характеризують ступінь використання основного виробничого капіталу, є капіталовіддачі (КВ), яка визначається відношенням вартості виробленої продукції (валової, товарної, реалізованої) до середньорічної вартості основного капіталу і розраховується за формулою (3.4.):

,                   (3.4.)

де П - об'єм виробленої продукції, грн.;

Кср - середньорічна вартість основного капіталу, грн. [17, с. 79].

Капіталовіддача (3.4.) показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основний виробничий капітал підприємства, тобто ефективність використання даних засобів виробництва. Аналіз даного показника підтверджує відому точку зору про неможливість розробки будь-якого єдиного вимірювача економічної ефективності використання основного виробничого капіталу, котрий би в повній мірі відображав критерій економічної ефективності їх застосування на підприємстві - ріст суспільної продуктивності праці.

Управління структурою капіталу є однією з найбільш складних і важливих завдань фінансового менеджменту, яке полягає в знаходженні оптимального співвідношення між власним та залученим капіталом за різними оціночними критеріями. Управління акціонерним капіталом передбачає реалізацію головної мети - зростання ринкової вартості підприємства та доходів його власників-акціонерів.

Теорії структури капіталу почали формуватися у 50-60-х роках ХХ століття паралельно з теоріями ринкової вартості підприємства та середньозваженої вартості капіталу, між якими існує тісний взаємозв’язок - саме оптимальна структура капіталу забезпечує максимальну ринкову вартість підприємства за умови мінімальної середньозваженої вартості капіталу та мінімального фінансового ризику [19, с. 76].

Отже, максимізація ринкової ціни акцій та доходів їх власників виступає критерієм прийняття управлінських рішень в фінансово-інвестиційній діяльності акціонерних товариств.

Аналіз різних наукових підходів дає підставу стверджувати, що декілька критеріїв оптимізації ускладнюють прийняття ефективного управлінського рішення для конкретного підприємства щодо доцільності залучення позик.

Метою проведеного дослідження є оцінка ефективності управління структурою капіталу акціонерних молокопереробних підприємств та пропозиції щодо її удосконалення, зокрема, в частині обґрунтування алгоритму досягнення цільової структури капіталу та визначення доцільної межі залучення позик.

Один з наукових підходів, за яким пропонується визначати ринкову вартість підприємства (W), можна сформулювали у формалізованому виді:

 

, або                    (3.5)

де ЧП - чистий прибуток;

ФВ - фінансові витрати на обслуговування кредиту;- середньозважена вартість капіталу;Е - рентабельність власного капіталу;

ВК - власний капітал [10 с. 67].

Як видно з формули, до факторів, які визначають ринкову вартість, можна віднести рентабельність власного капіталу, на яку впливає структура капіталу та ефективність використання позик, ї середньозважена вартість капіталу підприємства.

Підприємства, які фінансують свою діяльність тільки за рахунок власного капіталу, уповільнюють оборот своїх фінансових ресурсів. Підприємства, які використовують поряд з власним позиковий капітал, мають вищий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості збільшення рентабельності власного капіталу за умов позитивного ефекту фінансового важеля (ЕФВ). Проте ці можливості не безмежні, вони обмежені необхідністю підтримувати фінансову стійкість та залишатися платоспроможними. Приріст рентабельності власного капіталу за рахунок використання позиченого визначається за формулою:

, (3.6.)

де ROA - рентабельність всього капіталу акціонерного підприємства.

Якщо зробити підстановку в формулу 1, алгоритм ринкової вартості підприємства буде мати вигляд:

 (3.7.)

У підприємства, яке не залучає позик, ефект фінансового важеля дорівнює нулю, а яке неефективно використовує позики він буде негативний, що призведе до зменшення його ринкової вартості.

Таким чином, максимальне значення ринкової вартості досягатиметься за умов, що (ROА + ЕФВ) → max та WACCk → min, тому ринкову вартість підприємства можна вважати цільовою функцією структури капіталу, оптимальне значення якої досягається за максимальної прибутковості власного капіталу та мінімальної середньозваженої вартості капіталу:

 → max. (3.8.)

Детальніше розглянемо фактори, що впливають на ринкову вартість підприємства.

Середньозважена вартість капіталу (WACCk) переважною більшістю науковців з фінансового менеджменту визначається за формулою:

, (3.9.)

де ПВі - питома вага і-тої складової капіталу;

Ві - вартість і-тої складової капіталу [15, с. 163].

ЇЇ рівень буде визначати вартість окремих складових капіталу та його структура. Найбільш складною проблемою в вітчизняних умовах вважається оцінка власного капіталу в зв’язку з практичною відсутністю або нерегулярністю дивідендних виплат та високим рівнем збиткових підприємств. Гіпотеза деяких науковців про нульову ставку власного капіталу на нашу думку є необґрунтованою.

Пропонуємо інший методичний підхід до оцінки власного капіталу акціонерного підприємства, який полягає в тому, що його ціна не може бути нижчою середньозваженої ставки за депозитними вкладами в національній валюті, а для підприємств, рентабельність власного капіталу яких перевищує вказаний показник, її рівень і буде визначати вартість власного капіталу.

В зв’язку з цим для високорентабельних молокопереробних підприємств вартість власного капіталу буде вищою, ніж залученого. Зменшити їх середньозважену вартість капіталу можна за рахунок збільшення в структурі частки залученого капіталу, що дозволить досягти підприємству вищого ефекту фінансового важеля та відповідно ринкової вартості.

Рівень фінансового ризику враховується через ефект фінансового важеля, що визначається за формулою [1]:

, (3.10.)

де ЗК - залучений капітал;зк - вартість залученого капіталу;

 - коефіцієнт фінансового ризику або плече фінансового важеля;

- диференціал фінансового важеля;

(1 - Сп) = 0,75 (при ставці податку на прибуток 21%) - податковий коректор.

Ефективне використання капіталу забезпечується за умови позитивного диференціалу фінансового важеля:

- Wзk > 0, або ROA > Wзk.

В зв’язку з тим, що в різних наукових виданнях для розрахунку ефекту фінансового важеля використовуються неоднакові показники, які здебільшого відсутні в вітчизняній фінансовій звітності, вважаємо за доцільне внести деякі уточнення в формулу його розрахунку. Зокрема, коефіцієнт фінансового ризику слід розраховувати як відношення всього залученого (кредити, позики та кредиторська заборгованість), а не тільки позиченого капіталу, як пропонує більшість авторів, до власного капіталу. З приводу ціни кредиторської заборгованості в науковій літературі зустрічаються неоднозначні думки - одні вважають, що її ціна дорівнює нулю, тоді як інші обґрунтовують платність цього джерела у випадку придбання товарів за умов комерційного кредиту.

2. Дослідження структури і вартості капіталу торговельного підприємства

2.1 Аналіз динаміки і структури капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль»

Товариство з обмеженою відповідальністю ТВФ «Стиль» засновано відповідно до протоколу зборів засновників і установленого договору засновників від 13 грудня 2002 року.

Товариство є юридичною особою з дати його державної реєстрації. Майно товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі товариства.

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку зі своєю назвою, фірмову марку і товарний знак.

Фінансово - економічні показники діяльності підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» представлені в табл. 2.1.

Як видно з даних таблиці 2.1 в цілому за останні роки підприємство має непогані показники діяльності. Але в порівнянні з попередніми роками в звітному періоді відбулося зростання вартості основних засобів на 5,2% в 2012 році, що свідчить про їх оновлення та покращення виробничого процесу. В той же час відбулося зменшення вартості оборотних активів на 11,2% в порівнянні з 2010 роком. Позитивним явищем було збільшення вартості реалізованої продукції на 75,5%, що свідчить про підвищення його фінансової стійкості. Також це говорить про нарощення темпів реалізації на підприємстві, що може позитивно відобразитися на фінансовому стані підприємства.

Також позитивною тенденцією звітного року було збільшення продуктивності праці в порівнянні з попередніми роками на 47,6% в 2011 році та 74,5% в 2012 році, що свідчить про підвищення ефективності діяльності підприємства та ефективність збутової політики.

Таблиця 2.1. Динаміка фінансово-економічних показників діяльності ТзОВ ТВФ «Стиль» за 2010-2012 рр.

Показники		2010 р.	2011 р.	2012 р.
Обсяг основних засобів	Тис. грн.	4114,1	4431,8		4325,5
	Темпи зростання до 2010 р., %	100,0	107,8		105,2
Обсяг оборотних коштів	Тис. грн.	5071,6	5065,9		4503,0
	Темпи зростання до 2010 р., %	100,0	99,8		88,8
Чисельність працюючих	Чоловік	458	450		469
	Темпи зростання до 2010 р., %	100,0	98,3		102,5
Обсяг реалізованої продукції	Тис. грн.	18086,8	26260,8		31735,5
	Темпи зростання до 2010 р., %	100,0	145,2		175,5
Продуктивність праці	Тис. грн./ чол.	39,5	58,3		67,6
	Темпи зростання до 2010 р., %	100,0	147,6		174,5
Собівартість реалізованої продукції	Тис. грн.	13155,1	23252,7		29955,7
	Темпи зростання до 2010 р., %	100,0	176,8		227,1
Прибуток	Тис. грн.	1405,6	93,4		-178,1
	Темпи зростання до 2010 р., %	100,0	6,6		-
Витрати на 1 грн. реалізованої продукції	Грн.	0,73	0,88		0,94
Фондовіддача	Грн.	4,4	5,9		7,3
Рентабельність продукції	%	10,6	0,4		-

Також за звітний період зросла сума виручки від реалізації робіт, товарів та послуг на 75,5%, що говорить про збільшення обсягів реалізації. Ці явища позитивно вплинули і на показники фондовіддачі основних фондів, які зросла на 1,4 грн. в 2012 році, тобто підприємство ТзОВ ТВФ «Стиль» почало ефективніше використовувати власні виробничі фонди. Але в той же час в зв’язку з подорожчанням виробничих запасів зросла собівартість реалізованої продукції на 227,3% в 2012 році. Негативним моментом є те, що темпи зростання собівартості продукції перевищують темпи зростання виручки від реалізації, що свідчить про подорожчання продукції. В даному випадку відбулося зростання витрат на одну гривню реалізованої продукції на 0,06 грн.

Це призвело до значного зниження ефективності виробництва та отримання збитків від діяльності в 2012 році, що є свідченням погіршення ефективності використання ресурсів підприємства.

При аналізі джерел формування капіталу підприємства найчастіше виникають питання щодо загального обсягу фінансових ресурсів, їх структури та динаміки. Також необхідно визначити зміни, що відбулися за звітний період щодо загальної суми фінансових ресурсів, їх складових частин - власних та позикових ресурсів, у тому числі таких, наприклад, як статутний фонд, банківські кредити, довгострокові та короткострокові кошти, залучені через цінні папери, тощо. Дуже важливе значення в аналізі має вивчення змін у співвідношення між власними та залученими фінансовими ресурсами.

Також необхідно дослідити розподіл фінансових ресурсів підприємства на основні, інші необоротні та оборотні кошти (власні та позичені). Належність власних та позикових фінансових ресурсів до основних коштів, необоротних чи оборотних коштів залежить від того, куди вони вкладені або для чого призначені.

Кошти, вкладені в основні засоби, у незавершені капітальні вкладення, а також кошти, призначені на ці цілі (наприклад, амортизаційний фонд, частина невикористаного прибутку, спеціальних фондів), становлять фонд основних засобів. Кошти, що вкладені в у нематеріальні активи і довгострокові фінансові вкладення, становлять фонд інших необоротних активів, і, нарешті, всі інші фінансові ресурси, які за своєю економічною суттю призначені для вкладання в оборотні активи (запаси і затрати, грошові кошти, розрахунки), становлять фонд оборотних коштів.

Результати аналізу структури джерел капіталу показують, на якому переважно капіталі працює підприємство - власному чи позиковому, чи містить в собі структура капіталу, що склалась на підприємстві великий ризик для інвесторів чи сприятлива вона для ефективного використання. Для відповіді на ці питання розглянемо таблиці 2.2; 2.3; 2,4, що містять в собі дані балансу підприємства Ф №1.

Таблиця 2.2. Структура джерел фінансування підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» за 2010-2012 роки

Джерела фінансування	2010		2011		2012		Темп зростання до 2010 року, %
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума тис. грн.	Питома вага, %	Сума тис. грн.	Питома вага, %	2011 р.	2012 р.
1. Всього джерел	15023,4	100,0	16684,0	100,0	15965,4	100,0	111,1	106,3
1.1. Власні	12383,9	82,4	12424,2	74,5	12284,6	76,9	100,3	99,2
1.1.1. Статут - ний фонд	498,4	3,3	498,4	3,0	498,4	3,1	100,0	100,0
1.1.2. Додатковий капітал	10619,6	70,6	9720,7	58,3	9752,2	61,1	91,5	91,8
1.1.3. Резервний капітал	-	-	87,5	0,5	92,2	0,6	-	-
1.1.4. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	1265,9	8,4	2117,6	12,7	1941,8	12,2	167,4	153,4
2. Залучені	2639,5	17,6	4259,8	25,5	3680,3	23,1	161,4	139,5
2.1. Довгострокові пасиви	389,1	2,6	1157,3	6,9	1033,7	6,5	297,5	265,6
2.2. Короткострокові пасиви	2250,1	15,0	3101,2	18,5	2646,6	16,6	137,8	117,6
2.3. Короткострокові кредити	-	-	-	-	200,0	1,3	-
2.4. Розрахунки з кредиторами	2010,2	13,3	2627,4	15,8	1938,9	12,2	131,2	96,9
2.5. Забезпечення наступних виплат та платежів	0,3	0,002	1,3	0,007	0,5	0,003	433,3	166,6
2.6. Інші короткострокові пасиви	247,9	1,7	473,8	2,7	507,7	4,4	176,6	204,8

Для більш детального аналізу зробимо аналітичні таблиці 2.3 та 2.4 по формах власності капіталу, щоб відобразити структуру та питому вагу кожного окремого джерела (рис. 2.1, 2.2, 2.3).

Рис. 2.1. Структура джерел фінансування підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» за 2010 р.

Рис. 2.2. Структура джерел фінансування підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» за 2011 р.

З рис. 2.2. ми бачимо що відсоток додаткового капіталу зменшився до 58%, а розрахунки з кредиторами збільшились до 16%. Нерозподілений прибуток досяг рівня 13%. Довгострокові пасиви зросли до 7%.

Рис. 2.3. Структура джерел фінансування підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» за 2012 р.

Структура джерел фінансування підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» за 2012 р. також основну частку займає додатковий капітал 51%, однак він з кожним зменшує, нерозподілений прибуток ставить 12%.

Аналіз структури власних джерел формування капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» за 2010-2012 роки представлено у табл. 2.3.

Провівши аналіз структури власних джерел формування капіталу підприємства можемо зробити наступні висновки. В цілому за поточний період в порівнянні з попередніми роками відбулося зменшення суми власних джерел фінансування капіталу підприємства на 0,8%. Тобто ТзОВ ТВФ «Стиль» змогло більшу частину свого капіталу сформувати за рахунок власних джерел, що значно вплинуло на підвищення фінансової стійкості підприємства (рис. 2.4, 2.5, 2.6).

Таблиця 2.3. Аналіз структури власних джерел формування капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» за 2010-2012 роки

Джерело капіталу	2010		2011		2012		Темп зростання до 2010 року, %
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума тис. грн.	Питома вага, %	Сума тис. грн.	Питома вага, %	2011 р	2012 р.
1. Власні джерела	12384,2	100,0	12424,2	100,0	12284,6	100,0	100,3	99,2
1.1. Статутний фонд	498,4	4,2	498,4	4,0	498,4	4,1	100,0	100,0
1.2. Додатковий капітал	10619,6	85,7	9720,7	78,2	9752,2	79,4	91,5	91,8
1.3. Резервний капітал	-	-	87,5	0,7	92,2	0,75	-	-
1.4. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	1265,9	10,2	2117,6	17,0	1941,8	15,8	167,4	153,5

Рис. 2.4. Структура власних джерел формування капіталу підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» за 2010 р.

З рис. 2.4. ми бачимо що у структурі капталу переважає додатковий капітал 85%, далі нерозподілений прибуток 10%, і лише постійно становив 4% статутний капітал.

Рис. 2.5. Структура власних джерел формування капіталу підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» за 2011 р.

На рис. 2.5. представлено зміни за 2011 рік, де ми бачимо що додатковий капітал зменшився до 78%, а от нерозподілений прибуток збільшився до 17%, статутний капітал не змінився.

Діяльність відбулася за стабільної суми резервного капіталу та зменшення суми нерозподіленого прибутку на 17% у 2011 році та 16% у 2012 році, що дало змогу підприємству розширити власні можливості по фінансуванню своєї діяльності. В той же час розмір статутного фонду не змінився і становив протягом трьох років 4%.

Негативним моментом в структурі власних джерел формування капіталу підприємства було зменшення суми додаткового капіталу, що значно зменшило можливості підприємства по фінансуванню своєї діяльності власними коштами. В цілому підприємство ТзОВ ТВФ «Стиль» має достатню кількість власних фінансових ресурсів для формування активів та ведення стабільної фінансово-господарської діяльності.

Рис. 2.6. Структура власних джерел формування капіталу підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» за 2012 р.

Таблиця 2.4. Аналіз структури позикових джерел формування капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» за 2010-2012 рр.

Джерело капіталу	2010		2011		2012		Темп зростання до 2010 року, %
	Сума тис. грн.	Питома вага, %	Сума тис. грн.	Питома вага, %	Сума тис. грн.	Питома вага, %	2011 р.	2012 р.
1. Позикові	2639,5	100,0	4259,8	100,0	3680,8	100,0	161,4	139,5
1.1. Довгострокові пасиви	389,1	14,8	1157,3	27,2	1033,7	28,1	297,5	265,5
1.2. Короткострокові пасиви	2250,1	85,2	3101,2	72,8	2646,6	71,8	137,8	117,6
1.3. Короткострокові кредити	-	-	-	-	200,0	5,4	-	-
1.4. Розрахунки з кредиторами	2010,2	75,8	2627,4	61,7	1938,9	52,7	131,2	96,9
1.5. Забезпечення наступних виплат та платежів	0,3	0,01	1,3	0,03	0,5	0,01	433,3	166,6
1.6. Інші короткострокові пасиви	247,9	9,3	473,8	11,1	507,7	13,8	176,6	204,8

З табл. 2.4. ми бачимо що позикові кошти постійно збільшуються якщо у 2010 становив 2639,6 тис. грн. у 2012 році становив 3680,8 тис. грн тобто ріст був 39,5%. а у 2011 році аж 61,4%. Найбільшим показником стали довгострокові пасиви які в порівнянні з 2010 року у 2012 році зросли на 165,5%, що є негативним фактором. Загалом лише один показник не показав негативну тенденцію а саме розрахунки з кредиторами де відсоток сягнув до 3,1% за останні три роки.

По підприємству ТзОВ ТВФ «Стиль» на кінець 2011 року значне місце в структурі оборотних коштів займають короткострокові пасиви, їх загальна сума зросла на 37,8% та на 17,8% в 2012 році. Негативною тенденцією по підприємству можна назвати збільшення суми довгострокових кредитів при одночасному зростанні суми короткострокових. В той же час позитивним моментом є зниження суми кредиторської заборгованості на кінець 2012 року на 3,1%. Це свідчення покращення фінансових можливостей підприємства, хоча кредиторська заборгованість є дешевим джерелом фінансування капіталу підприємства.

Для глибшого розуміння процесу формування і зміни джерел капіталу, що відбувається на підприємстві необхідне більш детальне їх дослідження, що включає порівняльний аналіз джерел формування та засобів за різними напрямками.

2.2 Оцінка вартості капіталу торговельного підприємства

У ринковій економіці фінансові ресурси (капітал) вкладаються в будь - які види діяльності виключно за критерієм максимуму прибутку. Прибутковість, тобто, ефективність використання капіталу, має назву рентабельність. Власники капіталу підприємства, його менеджери (в тому числі, наприклад керівництво акціонерного товариства) повинні оцінювати будь-які рішення в сфері управління наявними коштами, порівнюючи витрати з прибутком, тим більше, що фінансові ресурси завжди обмежені певними обсягами, а одержаний прибуток - це фінансовий ресурс для здійснення нових вкладень і одержання нових прибутків.

Провівши аналіз джерел формування основного капіталу підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль», слід зазначити, що весь основний капітал сформований за рахунок власних джерел. Це говорить про достатність власних джерел для фінансування основного капіталу та наявність значних можливостей по покращенню його стану. Також можна відмітити, що після покриття всієї вартості основного капіталу залишається певна сума власних джерел фінансування, яка буде використана на формування оборотних активів підприємства. Негативним моментом є зменшення вартості основного капіталу поряд зі зниженням розміру власних джерел фінансування.

На рис. 2.6 відображена динаміка зміни коефіцієнтів рентабельності ТзОВ ТВФ «Стиль». Таким чином, можна зробити висновок, що з позиції рентабельності підприємство, що є об'єктом дослідження, перебуває у задовільному стані, крім того позитивним є той факт, що всі показники, які проаналізовано мають тенденцію до зростання.

Так, наприклад, рентабельність активів підприємства збільшилася в період 2010-2012 рр. з 0,96% до 8,38%. Також значно покращилися показники рентабельності власного капіталу (з 1,46% до 17,17%), рентабельності діяльності (з 0,85% до 4,48%), рентабельності продукції (з 7,47% до 13,25%).

Рис. 2.6. Динаміка зміни коефіцієнтів рентабельності ТзОВ ТВФ «Стиль»

Дослідження зміни абсолютних показників прибутку товариства мають бути доповнені дослідженням основних факторів, що вплинули на такі зрушення, табл. 2.5.

Таблиця 2.5. Розрахунок впливу факторів на зміну загального обсягу прибутку ТзОВ ТВФ «Стиль» у 2011-2012 роках.

Фактори	Формула розрахунку	Вплив на зміну прибутку у 2011 році
		розрахунок	сума, тис. грн.
Обсяг товарообігу	(7019-7212,4)* *3,18/100-6,142
Середній рівень валового доходу	7019,0*(9,50-9,55) /100-3,496
Середній рівень витрат обігу	(6,38-6,39) *7019,0/ 100-0,830
Сума інших операційних доходів	17,4-0,017,400
Сума інших операційних витрат	8,9-0,08,900
Сума інших позареалізаційних доходів	6,0-3,22,800
Сума інших позареалізаційних витрат	15,0-1,713,300

Результати розрахунків показують, що завдяки зростанню інших операційних та інших позареалізаційних доходів підприємство отримало додатковий прибуток у сумі відповідно 17,4 та 2,8 тис. грн. Зменшення обсягів інших операційних та позареалізаційних витрат також позитивно відбилося на зміні валового прибутку: він збільшився на 8,9 та 13,3 тис. грн. відповідно. А ось вплив інших чинників у цей період був негативним: зменшення товарообігу на 193,4 тис. грн. призвело до втрат прибутку у розмірі 6,1 тис. грн., а зменшення рівня валового доходу на 0,05% при одно часовому підвищенні рівня витрат обігу 0,01% призвело до зменшення суми прибутку на 3,5 та 0,8 тис. грн. відповідно.

Пошук оптимального плану серед множини допустимих варіантів представляє собою розрахункову математичну задачу оптимізації асортименту за обраним критерієм.

В натуральному вигляді будь - яка оптимізаційна задача формується так: потрібно максимізувати або мінімізувати цільову функцію, на зміні якої накладені обмеження

Так, прибуток від реалізації залежить від зміни обсягу реалізації, рівня валового доходу та рівня витрат обігу. На загальну суму прибутку, крім того, впливають доходи та витрати, отримані від іншої операційної діяльності, а також результати від здійснення позареалізаційних операцій.

У 2010 році динаміка майже всіх факторів позитивно позначилася на величині прибутку: його загальне зростання на 136,5 тис. грн. було викликано на 24,3 тис. грн. збільшенням товарообігу, на 84,7 тис. грн. - рівнем валового доходу, на 20,7 тис. грн. - зменшенням витратомісткості обороту, на 3,4 та 3,9 тис. грн. - зростанням відповідно інших операційних та позареалізаційних доходів.

Абсолютна величина прибутку виступає узагальнюючим підсумковим показником, що характеризує обсяг фінансових коштів підприємства для розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами, формування власних фондів підприємства. Але цей показник не відображає ступеня ефективності господарської діяльності підприємства. Тому для отримання більш глибоких та коректних висновків щодо фінансових результатів діяльності ТОВ «ТП-Інвест», необхідно провести аналіз показників рентабельності.

Максимальний виробничий ефект визначається критерієм оптимізації, який і визначає цільову функцію.

Існують наступні етапи постановки і рішення задачі оптимізації.

. побудова економіко - математичної моделі:

а) збір інформації, підготовка її до побудови моделі;

б) вибір критерію оптимізації;

в) вибір обмежень і побудова їх в загальному вигляді;

г) аналітичний і табличний вигляд моделі з реальними коефіцієнтами.

. Знаходження оптимального рішення задачі (за допомогою симплекс - методу).

. Аналіз результатів рішення і практичні рекомендації [7, с. 183].

В оптимальному плані випуску продукції вибір критерію оптимізації здійснюється відповідно з метою вирішення задачі. Критерієм оптимізації можуть бути різні вартісні й натуральні показники:

. Максимальний випуск продукції у натуральному виразі:

jmax, (2.1)

де п - кількість випускаємої продукції, тис. т;- випуск продукції j - того виду, т.

. Максимальний прибуток підприємства у вартісному виразі:

jj,  (2.2)

де Сj - ціна одиниці (1 т) j - того виду продукції, грн./т.

. Максимальний прибуток підприємства:

jj, (2.3)

де Pj - питомий прибуток;- того виду продукції, тис грн.

. Мінімальні витрати на виробництво продукції:

, (2.4)

де Sj, - питома собівартість;- того виду продукції, тис грн. [12, с. 29].

Крім функції мети, в моделі використовуються обмеження, так як ресурси, якими володіє підприємство в більшості випадків обмежені, а також асортимент випуску повинен розраховуватися з урахуванням попиту на продукцію. Обмеження обираються в залежності від ресурсів, які використовуються для випуску виробничої програми підприємства.

Ефективність виробничої і господарської діяльності промислових підприємств оцінюється за допомогою системи економічних показників (обсяг продукції у натуральному і вартісному виразі, витрати на виробництво, рентабельність продукції, прибуток, витрати на 1 гривню).

За критерієм оптимізації прийнято максимальний прибуток і виходячи з цього, задамо цільову функцію F:

 (2.5)

де Рj; - прибуток по j - му виду продукції, тис. грн.;- шуканий оптимальний випуск j - того виду продукції, т.

 (2.6)

де Dj - оптова відпускна ціна - того, виду продукції, тис грн.;

Сj - собівартість одиниці j-го виду продукції, тис грн. [2, с. 92].

У якості невідомих в задачі виступають х1x2 х3 х4 х5 хб х7 х8 - види продукції що вробляються. Функція цілі - максимум прибутку - буде дорівнювати сумі прибутку від кожного продукту:

В даній задачі введені наступні обмеження:

. Обмеження по обладнанню:

х1+х2+х4+х6<13231

х3+х5+х7+х8<14167

. Обмеження по собівартості:

X1+753X2+740X3+740X4+802X5+811X6+753X7+753X817297197

. Попит задаємо у вигляді простих співвідношень:

X1260

X211200

X31200

X4300

X550

X6900

X74000

Таблиця 2.6. Ефективність оптимізації ТзОВ ТВФ «Стиль»

Показники	Од. виміру	До Оптимізації	Після оптимізації	Відхилення
				+,-	%
Випуск продукції всього	т	503,66	523,81	20,15	4
Витрати	тис. грн.	458,33	462,29	3,96	1
Прибуток	тис. грн.	80,71	83,86	3,15	3,9
Рентабельність	%	17,61	18,14	0,53	3,01
Витрати на 1 грн. продукції	коп.	91,21	91,2	-0,01	-0,01

Проаналізувавши табл. 2.6, ми бачимо, що після оптимізації відбулися наступні зміни в показниках: випуск продукції збільшився на 758,44 т; прибуток збільшився на 3,15 тис. грн. і становить 83,86 тис. грн.; витрати на 1 грн. обсягу виробництва зменшилися на 0,01 коп.; рентабельність збільшилася на 3,01%. Після прорахунку всіх показників ефективності оптимізації виробничої програми можна зробити висновки, що оптимальна структура асортименту, отримана при розв'язанні задачі оптимізації, може бути використана при розробленні плану виробництва продукції на наступний рік. Таким чином, ми отримали математичну модель оптимального плану випуску продукції, яка підтверджує можливість зростання рентабельності підприємства.

2.3 Аналіз чинників, що впливають на структуру і вартість капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль»

Фінансовий стан - сукупність показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів. Але мета аналізу полягає не тільки в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан підприємства, але й в тому щоб постійно здійснювати заходи щодо його покращання. Аналіз фінансового стану відображає конкретні напрямки здійснення цих заходів, надає можливість виявлення найважливіших аспектів та найбільш слабких позицій в фінансовому стані конкретного підприємства. У відповідності з цим результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші засоби покращення фінансового стану конкретного підприємства в конкретний період його діяльності. [26]

Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він визначає конкретну здатність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює, в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів.

Методи оцінки платоспроможності та фінансової стійкості підприємства базуються на досить великий кількості показників, похідних від структури активів та пасивів балансу підприємства. Самі поняття «платоспроможність» та «фінансова стійкість» досить умовні і не мають чітких меж. Вважають, що платоспроможність виражається коефіцієнтами, які вимірюють співвідношення оборотних активів або окремих їх елементів з короткостроковою заборгованістю, тобто які показують в якій мірі активи здатні покрити борги підприємства. [26]

Платоспроможність - це здатність підприємства заплатити по своїм боргам в разі одночасного пред'явлення вимог щодо платежів з боку всіх кредиторів.

Платоспроможність підприємства, як правило, визначається такими показниками:

) Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал.) показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на конкретну дату:

                                                 (2.7)

де ГК - грошові кошти;

ПФВ - поточні фінансові вкладення;

КЗ - короткострокова заборгованість.

К а.л 2010 р. = 981,7 / 2250,1 = 0,43

К а.л 2011 р. = 236,4 / 3101,2 = 0,07

К а.л 2012 р. = 166,0 / 2646,6 = 0,06

Показник у 2011 році зріс до 0,07, однак у 2012 році зменшився 0,06.

) Коефіцієнт критичної оцінки (проміжної ліквідності) характеризує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок-готівки, але й за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи або надані послуги:

                                                 (2.8)

ДЗ - дебіторська заборгованість.

К к.о. 2010 р. =(981,7 + 2333,4) / 2250,1 = 1,07

К к.о. 2011 р. =(236,4 + 2352,9) / 3101,2 = 0,83

К к.о. 2012 р. =(166,0 + 2716,6) / 2646,6 = 1,08

Коефіцієнт критичної оцінки зменшився до 0,83 у 2011 році, при цьому в 2012 році зросла до 1,08.

) Коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) дозволяє встановити, в якій мірі поточні активи покривають короткострокові зобов'язання:

                               (2.9)

ТМЦ - товарно-матеріальні цінності.

К п. л. 2010 р. =(981,7 + 2333,4 + 1751,4) / 2250,1 = 2,25

К п. л. 2011 р. = (236,4 + 2363,9 + 2298,9) / 3101,2 = 1,57

К п.л. 2012 р. =(166,0 + 2716,6 + 1521,9) / 2646,6 = 1,66

Якщо у 2010 році підприємство швидко покривав короткострокові зобов’язання при цьому в 2012 році зменшився до 1,66.

) Коефіцієнт чистої виручки (Кчв) показує перспективну платоспроможність підприємства і вимірює долю вільних грошових коштів у виручці:

                                                     (2.10)

Ам - амортизація;

ЧВ - чиста виручка (без врахування ПДВ та акцизу) [7, с. 66].

К чв за 2010 р. = (1405,6 + 333,0) / 18086,8 = 0,09

К чв за 2011 р. = (93,4 +372,3) / 26260,8 = 0,02

К чв за 2012 р. = (0 + 493,6) / 31735,5 = 0,015

) Величина власного оборотного капіталу (ВОК), який визначається за наступною формулою:

ВОК = 1 р. Пасиву + 3 р. Пасиву - 1 р. Активу

ВОК 2010 р. = 12383,9 + 389,1 - 9937,3 = 2835,7 тис. грн.

ВОК 2011 р. = 12424,2 + 1157,3 - 11589,8 = 1991,7 тис. грн.

ВОК 2012 р. = 12284,6 + 1033,7 - 11423,0 = 1895,3 тис. грн.

Зведемо всі показники ліквідності підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» до табл. 2.7.

Як показали розрахунки коефіцієнтів, на кінець 2012 року жоден з показників ліквідності не відповідає нормативному значенню. Хоча в попередньому періоді показники платоспроможності та ліквідності значно перевищували нормативні значення. Отже, можна вважати, що підприємство на протязі останнього року було неліквідним, і не могло по першій вимозі кредиторів погасити свої зобов’язання. При цьому негативним явищем є зниження коефіцієнта чистої виручки, який показує частину вільних грошових ресурсів підприємства у виручці від реалізації продукції. Негативною тенденцією було зниження розміру власного оборотного капіталу в 2011 році, який має важливе значення для стійкого фінансового стану підприємства, та подальше зниження його розміру у 2012 році.

Таблиця 2.11. Показники ліквідності підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» за 2010-2012 рр.

Нормативне значення

2010

2011

2012

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,2 - 0,25

0,43

0,07

0,06

Коефіцієнт проміжної ліквідності

Більше 1

1,07

0,83

1,08

Коефіцієнт покриття

Більше 2

2,25

1,57

1,66

Коефіцієнт чистої виручки

0,09

0,02

0,015

Власний оборотний капітал (ВОК)

2835,7

1991,7

1895,3

Фінансова стійкість показує стан фінансових ресурсів підприємства, їх структуру та використання, які забезпечують розвиток підприємства на базі зростання прибутку, капіталу при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності на допустимому рівні.

Фінансову стійкість підприємства можна оцінити за допомогою таких показників;

Коефіцієнт забезпечення запасів та витрат власними оборотними коштами (Кз):

                                               (2.12)

К з 2010 р. = 2835,7 / 1751,4 = 1,61

К з 2011 р. = 1991,7 / 2298,9 = 0,86

К з 2012 р. = 1895,3 / 1521,9 = 1,24

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів (Км) показує. яка частина власних коштів вкладена в найбільш мобільні активи:

                                                (2.13)

де ВК - власні кошти.

К м 2010 р. = 2835,7 / 12383,9 = 0,22

К м 2011 р. = 1991,7 / 12424,2 = 0,16

К м 2012 р. = 1895,3 / 12284,6 = 0,15

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами поточних активів (Кзв)

                                                (2.14)

К зв 2010 р. = 2835,7 / 5071,6 = 0,55

К зв 2011 р. = 1991,7 / 5065,9 = 0,39

К зв 2012 р. = 1895,3 / 4503,0 = 0,42

) Коефіцієнт автономії (Ка)

                                        (2.15)

К а 2010 р. = 12383,9 / 15023,4 = 0,82

К а 2011 р. = 12424,2 / 16684,0 = 0,74

К а 2012 р. = 12284,6 / 15965,4 = 0,76

) Коефіцієнт співвідношення позикового капіталу до власного (Кс):

                                                    (2.16)

де ПК - позиковий капітал

К с 2010 р. = 2639,2 / 12383,9 = 0,21

К с 2011 р. = 4259,8 / 12424,2 = 0,34

К с 2012 р. = 3680,8 / 12284,6 = 0,29

Зведемо всі показники фінансової стійкості підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» до табл. 2.8.

Таблиця 2.8. Показники фінансової стійкості підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» за 2010-2012 рр.

Показники	Нормативне значення	2010	2011	2012
Коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними коштами	0,6 - 0,8	1,61	0,86	1,24
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,5	0,22	0,16	0,15
Коефіцієнт забезпечення власними коштами поточних активів		0,55	0,39	0,42
Коефіцієнт автономії	Більше 0,5	0,82	0,74	0,76
Коефіцієнт співвідношення власних та позикових коштів	Менше 1	0,21	0,34	0,29

Розрахунок коефіцієнта забезпечення запасів та затрат власними оборотними коштами свідчить про достатність власних коштів, необхідних для формування запасів. По всіх періодах даний показник знаходиться в межах нормативного значення. Але в деяких періодах створюються наднормативні запаси, які негативно впливають на ефективність використання оборотного капіталу. Зокрема на кінець звітного періоду даний коефіцієнт досяг наднормативного значення, що свідчить про стабільність забезпечення підприємства запасами сировини, але в той же час призводить до зниження ефективності використання поточних активів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу не відповідає нормативному значенню, й зменшується в динаміці, що говорить про те, що дуже мала частина власного капіталу знаходиться в мобільній формі, і відповідно у підприємства існує невелика можливість здійснення маневру цими коштами. При значному розмірі дебіторської та кредиторської заборгованості це створює певний ризик для стабільної діяльності підприємства.

Нормативне значення коефіцієнта автономії складає більше 0,5. Це означає, що підприємство може покрити всі зобов’язання власними коштами.

По нашому підприємству цей коефіцієнт значно перевищує нормативне значення, що свідчить про незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Але зниження коефіцієнта автономії на кінець 2012 року в порівнянні з попереднім періодом свідчить про можливість виникнення в майбутньому фінансових ускладнень. В першу чергу це пов’язано зі зниженням коефіцієнту маневреності власного капіталу.

Нормативне значення коефіцієнта співвідношення власних та позикових коштів дорівнює 1.

По підприємству ТзОВ ТВФ «Стиль» коефіцієнт значно нижче нормативного значення, що свідчить про перевагу власних коштів над позиковими. В цілому на кінець звітного періоду він дорівнював 0,29.

Тобто на 1 грн. власних коштів припадало 0,29 грн. позикових. Але зростання цього показника на кінець 2012 року свідчить про збільшення частки позикових в обороті підприємства.

3. Шляхи оптимізації структури капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль»

3.1 Прогнозування вартості власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль»

В сучасних умовах неможливо назвати сферу людської діяльності, у якій у тій або іншій мірі не використовувались б методи моделювання. Особливо це стосується сфери управління різноманітними системами, де основними є процеси прийняття рішень на базі відповідної інформації.

Економіко-математичні методи і моделі застосовують з метою знаходження найкращого рішення, тобто рішення, яке є оптимальним.

Розглянемо модель тренда для прогнозування залежності між величиною власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» та його нерозподіленим прибутком, тобто спрогнозуємо зміни даної залежності, яка має наступний вигляд:

У(х) = а * t + в (3.1)

де коефіцієнт а - означає абсолютний приріст власного капіталу за визначений період [27, с. 37].

Для більш глибокого аналізу використаємо модель, основою якої є залежність власного капіталу від нерозподіленого прибутку. Лінійне кореляційне рівняння, яке описує залежність між прибутком та загальною сумою власного капіталу відображено у табл. 3.1 [36, с. 139].

Лінійне кореляційне рівняння, яке описує залежність між прибутком та загальною величиною власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» має наступний вигляд:

У = -544,68 х + 8230,4 (для власного капіталу)

У = -558,57х + 2057,9 (для нерозподіленого прибутку)

Таблиця 3.1. Вихідні дані для побудови трендової моделі

Показники	Значення
	2010 рік	2011 рік	2012 рік
Власний капітал	48395	41616	38251
Нерозподілений прибуток (збиток)	610	609	603

Виходячи з отриманих даних, зменшення прибутку на 558,57 тис. грн. призведе до зменшення власного капіталу Товариства на 544,68 тис. грн. Як бачимо, темпи зменшення власного капіталу майже не відрізняються від темпів зменшення нерозподіленого прибутку.

Коефіцієнт достовірності апроксимації по власному капіталу достатньо високий - 0,9405, тобто можна зробити висновок, що дана модель достовірно відображає обрану закономірність, а по прибутку - 0,9182, що підтверджує зроблені висновки.

Рис. 3.1. Модель залежності величини власного капіталу від розміру чистого прибутку

Співвідношення коефіцієнту при х та вільного елементу надає нам значення середнього темпу зменшення показника. Для прибутку і для власного капіталу середній темп зміни (зменшення) складатиме:

Тобто щороку при незмінній тенденції прибуток зменшуватиметься на 27,2%, а власний капітал на 6,6%.

Таким чином, проаналізувавши наведену модель, бачимо, що за незмінних умов ТзОВ ТВФ «Стиль» через деякий проміжок часу стане збитковим, тобто збанкрутує і власний капітал буде дорівнювати нулю.

Отже, Товариству для покращення свого фінансового стану потрібно розробити політику управління чистим прибутком на основі розрахунку обсягу реалізації продукції, який забезпечить необхідний об’єм прибутку.

Таблиця 3.2. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції, що забезпечує досягнення необхідного рівня прибутку

Показники	Періоди
	2012 рік	2013 рік	2014 рік
1	2	3	4
Сума прибутку, що планується	154,8	607,8	896,7
Сума постійних витрат	1786,5	1718,1	2384,3
Сума змінних витрат	11796,3	12911,1	11935,5
Сума податкових платежів за рахунок прибутку	46,4	182,3	268,8
Рівень змінних витрат до обсягу реалізації, %	85,6	83,7	77,0
Необхідний обсяг реалізації продукції, що забезпечить запланований обсяг прибутку	13784,0	15419,3	15485,3

Задаючи той чи інший темп приросту обсягу продукції завжди можна визначити, у яких розмірах має бути сума операційного прибутку. У зв’язку із ситуацією, що склалася на ТзОВ ТВФ «Стиль» у 2010-2012 році, розрахуємо необхідний обсяг реалізації продукції, що забезпечить запланований об’єм прибутку, (табл 3.2).

Враховуючи, що чистий прибуток є джерелом поповнення власного капіталу, то після стабілізації обсягу власного капіталу його розмірів можна буде нарощувати за рахунок чистого прибутку.

Розрахуємо нову величину власного капіталу для ТзОВ ТВФ «Стиль» після проведення заходів по рентабельності виробництва і росту прибутку. Розрахунки наведені в табл. 3.3.

Таблиця 3.3. Розрахунок нової величини власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» на 2012-2014 рр.

Показники	Періоди
	2012 рік	2013 рік	2014 рік
1	2	3	4
Статутний фонд	8000	8394,6	8394,6
Інший додатковий капітал	4810,7	4810,5	4810,5
Резервний капітал	87,0	87,0	87,0
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	154,8	607,9	896,7
Вилучений капітал	(-)	139,5	-
Всього	13052,5	14039,5	14188,8

Лінійне кореляційне рівняння, яке описує залежність між прибутком та загальною сумою власного капіталу відображено на рис. 3.2. та у таблиці 3.4

Таблиця 3.4. Вихідні дані для побудови трендової моделі з прогнозом

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік
Власний капітал	48395	41616	38251
Нерозподілений прибуток (збиток)	610	609	154,8

Лінійне кореляційне рівняння, яке описує залежність між новим прибутком та новою загальною величиною власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» має наступний вигляд:

У = 370,9х + 6057,2 (для власного капіталу)

У = 370,55х - 188,8 (для прибутку)

Рис. 3.2. Модель залежності величини власного капіталу від розміру чистого прибутку

Лінійне кореляційне рівняння, яке описує залежність між новим прибутком та новою загальною величиною власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» має наступний вигляд:

У = 370,9х + 6057,2 (для власного капіталу)

У = 370,55х - 188,8 (для прибутку)

Виходячи з проведених розрахунків, збільшення прибутку на 370,55 тис. грн. збільшить власний капітал Товариства на 370,9 тис. грн. Таким чином, темпи збільшення власного капіталу і прибутку майже не відрізняються. Коефіцієнт достовірності апроксимації по власному капіталу достатньо високий - 0,9921, тобто можна зробити висновок, що дана модель достовірно відображає обрану закономірність, а по прибутку - 0,9840, що підтверджує зроблені висновки.

Співвідношення коефіцієнту при х та вільного елементу надає нам значення середнього темпу збільшення показника. Для прибутку і для власного капіталу середній темп зміни (збільшення) складатиме:

Тобто щороку при незмінній тенденції прибуток збільшуватиметься на 196,3% а власний капітал на 6,1%.

Таким чином, проаналізувавши побудовану модель, бачимо, що за незмінних умов ТзОВ ТВФ «Стиль» через деякий проміжок часу буде збільшувати свій прибуток і за рахунок цього нарощуватиме розмір власного капіталу.

Необхідність підвищення ефективності і наукової обґрунтованості управлінських рішень при управлінні виробничо-фінансовою діяльністю підприємств випливає з об'єктивних умов розвитку економіки України на сучасному етапі. На даний час управління підприємствами як складними соціально-економічними системами і радикальна реформа економіки неможлива без інформатизації процесів управління, широкого використання математичних моделей, нових інформаційних технологій для одержання й аналізу інформації, планування ресурсів, аналізу виробничо-фінансового стану, підготовки рішень управління, що здатні враховувати особливості підприємств і підвищують ефективність управлінської діяльності [34, с. 74].

Сьогодні все більше підприємств роблять ставку на професійність своїх співробітників і нові технології. Важко уявити собі більш сприятливий грунт для запровадження комп’ютерних технологій, ніж підприємницька діяльність. Майже всі завдання, які виникають у процесі роботи підприємства, піддаються автоматизації. Швидка і безперебійна обробка значних потоків інформації є одним із головних завдань будь-якої великої фінансової організації.

Тому необхідна наявність обчислювальної мережі, яка дозволяє обробляти інформаційні потоки, що все збільшуються і збільшуються. Крім того, підприємства мають достатні фінансові можливості для використання найсучаснішої техніки. Однак не слід вважати, що підприємство готове витрачати величезні суми на комп’ютеризацію. Відповідно до загальносвітової практики, в середньому затрати підприємства на комп’ютеризацію складають не менше 17% від загальної суми річних витрат [39, с. 36].

Інтерес до розвитку комп’ютеризованих підприємницьких систем визначається, головним чином, стратегічними інтересами. Як показує практика, інвестиції в такі проекти починають приносити прибуток лише через певний період часу, необхідний для навчання персоналу та адаптації системи до конкретних умов. Вкладаючи кошти в програмне забезпечення, комп’ютерне і телекомунікаційне обладнання та створення бази для переходу до нових обчислювальних платформ, підприємства, в першу чергу, прагнуть до здешевлення і прискорення рутинної роботи та перемоги в конкурентній боротьбі.

Нові технології допомагають підприємствам, інвестиційним фірмам та страховим компаніям змінити відносини з клієнтами і знайти нові засоби для отримання прибутку. Аналітики сходяться на думці, що нові технології найбільш активно впроваджують інвестиційні фірми, потім йдуть банки, а останніми їх приймають на озброєння підприємства. Інтеграція нових систем у розподілену архітектуру локальних та глобальних мереж.

Підприємницькі комп’ютерні системи на сьогоднішній день набули найбільшого розвитку серед галузей прикладного мережевого програмного забезпечення (ПЗ). Потрібно відзначити, що БС - дуже вигідний ринок для будь-якого виробника комп’ютерів та ПЗ.

Сьогодні БС дозволяють автоматизувати практично всю підприємницьку діяльність. На світовому ринку існує маса готових БС. Основним завданням, яке стоїть перед службою автоматизації, є вибір оптимального рішення і підтримка працездатності вибраної системи.

У нашій країні ситуація дещо інша. При виникненні підприємницької сфери в Україні питанням автоматизації спочатку приділялось недостатньо уваги. Більшість підприємств пішли шляхом створення власних систем. Такий підхід має свої переваги і недоліки. До перших слід віднести: відсутність необхідності у великих фінансових вкладах на придбання БС, пристосованість БС до умов експлуатації (до існуючих ліній зв’язку), можливість постійної ефективної модернізації системи. Недоліки такого підходу очевидні: необхідність в утриманні великого комп’ютерного штату, несумісність різних систем, відставання від сучасних тенденцій розвитку і багато іншого.

Однак є приклади придбання та успішної експлуатації банками дорогих банківських систем. Сьогодні найбільш популярними є змішані рішення, при яких частина модулів БС розробляється комп’ютерним відділом банку, а частина закуповується у незалежних виробників [44, с. 142].

Широко використовуються спеціалізовані потужні або універсальні комп’ютери, які об’єднують декілька локальних мереж (LAN). У БС застосовується міжмережевий обмін і віддалений доступ до ресурсів центрального офісу підприємств для виконання операції «електронних платежів». Підприємницькі системи повинні мати засоби адаптації до конкретних умов експлуатації. Для підтримки оперативної роботи банку БС повинна функціонувати в режимі реального часу OLTP (On-Lіne Transactіon Processіng).

Основні функції БС (реалізуються у вигляді незалежних модулів однієї системи): автоматизація всіх щоденних внутрішньо фірмових операцій, ведення бухгалтерії та складання підсумкових звітів; комунікація з філіями та іногородніми відділеннями; аналітичний аналіз усієї діяльності підприємства і вибір оптимальних у даній ситуації рішень; автоматизація роботи підприємства на ринку цінних паперів; автоматизація процесів оперативного отримання необхідної інформації, яка впливає на фінансову ситуацію в режимі OLTP.

Таким чином, будь-яка підприємницька система є складним комплексом, що об’єднує сотні окремих комп’ютерів, LAN, WAN.

Часто головним завданням комп’ютерного підрозділу підприємства є вибір найкращого рішення із запропонованих на ринку варіантів БС або вибір стратегії розробки чи модернізації існуючої БС.

3.2 Перспективи оцінки вартості умов залучення і прогнозування вартості позикового капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль»

Для оцінки ефективності використання залучених коштів розрахуємо систему аналітичних показників:

) коефіцієнт співвідношення між довгостроковим і короткостроковим залученим капіталом, представлено у формулі 3.5.

КДК/КК= Довгостроковий залучений капітал / (3.5.)

Короткостроковий залучений капітал

КДК/КК2010 р.= 535 893/1 102 652 = 0,49;

КДК/КК 2011 р.= 444 162/536 564 = 0,83;

КДК/КК 2012 р.= 976 439/799 728 = 1,22.

Зростання цього коефіцієнта в 2012 році свідчить про зменшення залежності акціонерного товариства від короткострокових джерел та збільшення залежності від довгострокових джерел формування капіталу.

) коефіцієнт залучених коштів представлено у формулі 3.6.

Кз.к = Короткострокові залучені кошти/ Оборотні активи (3.6.)

Кз.к. 2010 р.= 1 102 652/2 229 900 = 0,49;

Кз.к. 2011 р.= 536 564/1 717 688 = 0,31;

Кз.к. 2012.= 799 728/1 993 374 = 0,40.

Динаміка цього показнику показує, що на кінець 2011 року підприємство було некредитоспроможним, на кінець 2012 року ситуація майже не поліпшилася і кредитоспроможність підприємства залишається на низькому рівні.

) узагальнюючий коефіцієнт фінансової стійкості

Кф.с. 2010 р.= (6 543 521+535 893)/8 187 646=0,86;

Кф.с. 2011 р.= (7 073 066+444 162)/8 056 200=0,93;

Кф.с. 2012 р.= (7 616 574+976 439)/9 394 251=0,91.

Так як узагальнюючий коефіцієнт фінансової стійкості відповідає нормативу (70%), то дані обчисленого коефіцієнта свідчать проте, що із року в рік ситуація в компанії поліпшується, так як дані коефіцієнта зростають.

Фактична виплата дивiдендiв за 2012 рік запланована у період з 01.06.2011 по 01.12.2011.

Так як акції були реалізовані на суму 13 557 127,5 грн., а в 2012 році сума нарахованих дивідендів склала 43 727, то можна розрахувати вартість джерела капіталу «звичайні акції» без коригування на рівень витрат на розміщення акцій.2011= D1 / Ро = 43 727/13 557 127,5 =0,003 або 0,3%;2012= D2 / Ро =85 336 /13 557 127,5 =0,006 або 0,6%.

Зниження вартості джерела «прості акції» пов’язано із зниженням обсягів дивідендів, що в свою чергу стало наслідком зниження прибутку на 1 акцію з 0,034 грн за 2011 рік до 0,044 грн. за 2012 рік.

Так як вартість джерела коштів «нерозподілений прибуток» кількісно дорівнює вартості джерела коштів «звичайні акції» (нової емісії), а нерозподілений прибуток при розрахунку вартості включає умовно всі джерела власних засобів, за винятком статутного капіталу, то її можна розрахувати скоригувавши вартість джерела «прості акції» на вартість розміщення нових акції. Припустимо, що вартість розміщення нових акцій складатиме 2% від номінальної вартості акцій.

2011=D1 / Ро - rfc=43 727 /(13 557 127,5 -271142,55) = 0,003 або 0,3%2012=D2 / Ро - rfc =85 336 /(13 557 127,5 -271142,55) = 0,006 або 0,6%

Щодо вартості джерел залученого капіталу, ТзОВ ТВФ «Стиль» у 2011 році залучала до своєї діяльності довгостроковий банківський кредит у КБ «Хрещатик» у місті Києві припустимо під 22% річних у сумі 443 053 тис. грн., за 2012 рік компанія зменшила розмір довгострокового кредиту до 975 330 тис. грн, тобто взяла 532 277 додатково тис. грн. Таким чином вартість довгострокового банківського кредиту буде однакова за два роки і складатиме при податку на прибуток 25%:

= Ir x (1-T) = 22%*(1-0,25) = 16,5%.

Компанія має у складі своїх пасивів короткострокові зобов’язання - це борги, строк погашення яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, у підприємства має бути достатньо грошей для сплати, але так як вони не відносяться до поняття «капітал», то при розрахунку середньозваженої вартості капіталу (WACC) (табл. 3.3, 3.4) сукупна величина пасивів зменшиться, тобто з позиції розрахунку вартості капіталу беруться до уваги лише платні джерела фінансування.

Таблиця 3.3. WACC на кінець 2011 року

Джерело засобів	Балансова оцінка, тис. грн.	Частка, %	Вартість джерела, %
Прості акції	13557	0,22	0,3
Нерозподілений прибуток	5 730 518	92,62	0,3
Довгострокові кредити	443 053	7,16	16,5
Сума	6 187 128	100

WACC2011=∑kj*dj= 0,3*0,0022 + 0,3*0,9262 + 16,5*0,0716 = 15%

Таблиця 3.4. WACC у 2012 року

Джерело засобів	Балансова оцінка, тис. грн.	Частка, %	Вартість джерела, %
Прості акції	13 557	0,19	0,6
Нерозподілений прибуток	6 277 206	86,39	0,6
Довгострокові кредити	975 330	13,42	16,5
Сума	7 266 093	100,00%

=∑kj*dj = 0,6*0,0019 + 0,6*0,8639+ 16,5*0,1342 = 27,3%

Збільшення середньозваженої вартості капіталу зумовлене залученням довгострокових кредитів банку та зростанням вартості джерела «прості акції».

Таким чином, показник середньозваженої вартості капіталу складається на підприємстві під впливом багатьох факторів, основними із яких є:

середня ставка процента, що склалась на фінансовому ринку;

доступність різних джерел фінансування (кредитів банків; комерційного кредиту; власної емісії акцій та облігацій тощо);

галузеві особливості операційної діяльності, що визначають тривалість операційного циклу та рівень ліквідності активів, які використовуються;

відношення обсягів операційної та інвестиційної діяльності;

рівень ризику, що здійснюється за рахунок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Показник WACC показав, що рівень витрат на підтримку економічного потенціалу акціонерної компанії за наявної структури джерел засобів, вимог інвесторів та кредиторів, дивідендної політики складає 27,3%, тобто підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення WACC.

3.3 Обґрунтування оптимальної структури капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль»

Одна з головних задач фінансового менеджменту є максимізація рівня рентабельності власного капіталу при заданому рівні фінансового ризику. Дана задача реалізовується різними методами. Одним з основних механізмів реалізації цієї задачі є «фінансовий леверидж».

Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством позикових коштів, яке впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовим леверидж являє собою об'єктивний чинник, виникаючий з появою позикових коштів в обсязі капіталу, що використовується підприємством та дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал.

Основними показниками оцінки фінансового левериджу є:

ефект фінансового важеля;

сила дії фінансового важеля.

Ефект фінансового важеля полягає в підвищенні рентабельності використання власного капіталу за рахунок залучення позикового капіталу, незважаючи на його платність.

Для розрахунку ефекту фінансового важеля використовують формулу:

ЕФВ(бо)=(ЕРа - Рфв) ПК/ ВК                                               (3.2)

ЕФВ - ефект фінансового важеля без врахування оподаткування;

ЕРа - економічна рентабельність активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;

Рфв - рівень фінансових витрат;

ПК - сума позикового капіталу, що використовується підприємством;

ВК - сума власного капіталу підприємства.

Для нового підприємства ефект фінансового важеля визначається за формулою:

ЕФВ=(СЗЦВК-СЗЦПК) ПК/ВК                                 (3.3)

СЗЦВК - середньозважена ціна власного капіталу;

СЗЦПК - середньозважена ціна позикового капіталу.

ЕФВ(о)=(ЕРа-Рфв) ПК/ ВК (1-Ко)                              (3.4)

ЕФВ(о) - ефект фінансового важеля з урахуванням оподаткування;

Ко - коефіцієнт оподаткування.

В формулі ефекту фінансового важеля розрізняють складові: податковий коректор фінансового важеля; диференціал фінансового важеля; плече важеля.

Податковий коректор фінансового важеля (1 - Ко) визначається як зміна ефекту фінансового важеля у зв’язку з різним рівнем оподаткування.

Податковий коректор фінансового левериджу практично не залежить від діяльності підприємства, оскільки ставка податку на прибуток встановлюється законодавче. Разом з тим, в процесі управління фінансовим левериджем диференційований податковий коректор може бути використаний в наступних випадках:

а) якщо по різних видах діяльності підприємства встановлені диференційовані ставки оподаткування прибутку;

б) якщо по окремих видах діяльності підприємство використовує податкові пільги по прибутку;

в) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у вільних економічних зонах своєї країни, де діє пільговий режим оподаткування прибутку;

У цих випадках, впливаючи на галузеву або регіональну структуру виробництва (а відповідно і на склад прибутку по рівню її оподаткування), можна знизивши середню ставку оподаткування прибутку підвищити вплив податкового коректора фінансового левериджу на його ефект (при інших рівних умовах).

Диференціал фінансового важеля (ЕРа-Рфв) характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром процента за кредит. Диференціал фінансового важеля є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового важеля.

Плече фінансового важеля (ПК/ВК) характеризує суму позикового капіталу, що використовується підприємством, з розрахунку на одиницю власного капіталу.

Загальний висновок можна зробити наступний: безумовно необхідно, використовувати запозичені кошти, але використовувати їх необхідно в разі неможливості використання власних.

Збільшувати ж їх долю необхідно лише до певної межі за якою, ефективність від їх використання починає знижуватися, а ризик втрати відповідно збільшуватися.

Спробуємо провести оптимізацію структури капіталу підприємства за допомогою критерію максимізації рентабельності власного капіталу підприємства. Для проведення таких оптимізаційних розрахунків скористаємося механізмом фінансового левериджу.

Провівши розрахунки коефіцієнта рентабельності власного капіталу (коефіцієнта фінансової рентабельності), можна зробити висновок, що при зростанні рентабельності активів до 10,0%, залучення додаткових фінансових ресурсів доцільне при такій ставці відсотків за кредит. Це призводить до постійного збільшення рентабельності власного капіталу за рахунок ефекту фінансового важеля. Відповідно це позитивно відображається на фінансовому стані підприємства та знижує фінансовий ризик. Тому у підприємства є два шляхи покращення свого становища та знаходження додаткових джерел фінансування:

підвищення рентабельності активів підприємства за рахунок інших шляхів;

знаходження більш дешевих джерел фінансування своєї діяльності.

Таблиця 3.6. Розрахунок показника рентабельності при незмінній сумі власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль»

Показники	Варіанти розрахунку
	1	2	3	4	5
Власний капітал	12284,6	12284,6	12284,6	12284,6	12284,6
Можлива сума позикового капіталу	3680,3	4000,0	4500,0	5000,0	5500,0
Загальна сума капіталу	15965,4	16284,6	16784,6	17284,6	17784,6
Коефіцієнт співвідношення власного та позикового капіталу	0,29	0,32	0,36	0,40	0,45
Відсоток за кредит, %	8,0	8,0	8,0	8,0	8,0
Коефіцієнт економічної рентабельності активів	10,0	10,0	10,0	10,0	10,0
Сума валового прибутку без відсотків за кредит	1596,5	1628,5	1678,5	1728,5	1778,4
Сума сплачених відсотків за кредит	294,4	320,0	360,0	400,0	440,0
Прибуток після сплати відсотків	1302,1	1308,5	1318,5	1328,5	1338,4
Ставка податку на прибуток	0,21	0,21	0,21	0,21	0,21
Сума податку на прибуток	273,4	274,79	276,89	278,99	281,06
Чистий прибуток	1028,7	1033,71	1041,61	1049,51	1057,34
Рентабельність власного капіталу, %	8,374	8,415	8,479	8,543	8,607

Так як у підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» не має можливості оптимізувати структуру за рахунок позикових джерел, можливо необхідно провести оптимізацію структури власного капіталу.

Попередні розрахунки свідчать про недоцільність залучення позикових коштів, тому що через низьку рентабельність активів ефект фінансового важеля дорівнює нулю. Тому спробуємо профінансувати діяльність ТзОВ ТВФ «Стиль» за рахунок збільшення суми власного капіталу.

Так як підприємство є відкритим акціонерним товариством, то суму власного капіталу можна збільшити за рахунок додаткового випуску акцій. При цьому для успішної реалізації додаткових акцій передбачається встановлення ставки доходу на сплачений акціонерний капітал на рівні 2%. Ціна використання позикових джерел складає 8% (на рівні діючої ставки НБУ).

Маючи на даний момент в своєму розпорядженні певну суму власного капіталу, підприємство може спланувати розширення своєї діяльності за рахунок залучення позикових коштів.

При цьому ціна на кредитні ресурси складається на рівні 8%, на рівні діючої ставки Національного Банку України. При цьому підприємство планує, що рівень рентабельності його діяльності сягне значення минулого звітного періоду 10%.

Необхідно визначити, яке співвідношення власного та позикового капіталу дасть найвищий показник фінансової рентабельності власного капіталу. При цьому необхідно зазначити, що на даний момент підприємство має можливість по залученню як позикового, так і власного капіталу.

Але в даній ситуації скористаємося можливістю по залученню тільки позикових джерел фінансування. Сума ж власного капіталу залишається поки що незмінною.

Спробуємо провести оптимізацію структури капіталу підприємства шляхом зменшення долі позикових коштів та збільшення питомої ваги власних джерел фінансування через збільшення власного капіталу (табл. 3.7).

Таблиця 3.7. Розрахунок показника рентабельності при нарощенні суми власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль»

Показники	Варіанти розрахунку
	А	Б	В	Г	Д	Е
1	2	3	4	5	6	7
Власний капітал	12284,6	12965,4	13715,4	14465,4	15215,4	15965,4
Сума позикового капіталу	3680,3	3000,0	2250,0	1500,0	750,0	-
Загальна сума капіталу	15965,4	15965,4	15965,4	15965,4	15965,4	15965,4
Коефіцієнт співвідношення власних та позикових коштів	0,29	0,23	0,16	0,10	0,04	0,0
Операційний прибуток	1228,5	1296,5	1371,5	1446,5	1521,5	1596,5
Ставка відсотків за кредит, %	8,0	8,0	8,0	8,0	8,0	8,0
Рівень дивідендних виплат, %	2,0	2,0	2,0	2,0	2,0	2,0
Сума відсотків за кредит	294,5	240,0	180,0	120,0	60,0	-
Сума дивідендів	245,7	259,3	274,3	289,3	304,3	319,3
Загальна сума фінансових витрат	540,2	499,3	454,3	409,3	364,3	319,3
Прибуток	688,3	797,2	917,2	1037,2	1157,2	1277,2
Ставка податку на прибуток	0,21	0,21	0,21	0,21	0,21	0,21
Сума податку на прибуток	144,5	167,4	192,6	217,8	243,0	268,2
Чистий прибуток	543,8	629,8	724,6	819,4	914,2	1009,0
Рентабельність власного капіталу, %	4,426	4,857	5,283	5,664	6,008	6,320

Отже, провівши оптимізацію структури джерел фінансування підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» за допомогою критерію максимізації рівня фінансової рентабельності можна зробити висновок, що при низькій рентабельності використання активів підприємства одним із шляхів зростання рентабельності власного капіталу є зменшення долі позикового капіталу та збільшення долі власного акціонерного капіталу. Звичайно, це на даний момент позитивно вплине і на фінансовий стан, стабілізуючи його.

В той же час невикористання підприємством залучених коштів обмежує його розвиток, робить неможливим використання такого джерела збільшення рентабельності власного капіталу, як ефект фінансового важеля.

Тому на даний час головним завданням для ТзОВ ТВФ «Стиль» є знаходження шляхів підвищення рентабельності активів та пошук дешевих джерел фінансування діяльності. Найбільш дешевим джерелом є кредиторська заборгованість, але її розмір повинен чітко контролюватися, щоб це не призвело до банкротства підприємства.

Висновки

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні основні висновки:

. Власний капітал підприємства - важлива фінансова характеристика будь-якого підприємства. На його розмір звертають особливу увагу всі зацікавлені сторони, тому що по ньому можна судити про фінансову стійкість, незалежність, можливості підприємства. Завдяки цьому, важливе значення одержують облік і аналіз власного капіталу, що і були розглянуті в даній дипломній роботі.

. В процесі організації своєї діяльності перед підприємством постійно виникає необхідність вибору оптимальних варіантів прийняття рішень в сфері фінансів з багатьох альтернатив. Для вибору найбільш оптимального варіанту треба ретельно вивчити всі можливі наслідки його реалізації. Висновок про ефективність роботи фінансових ресурсів витікає із співставлення досягнутого результату господарської діяльності підприємства з сумою та структурою цих ресурсів, що були в розпорядженні підприємства. Досягнення оптимальної структури капіталу, тобто максимальної ринкової вартості підприємства, є одним з найбільш важливих та складних завдань фінансового менеджменту.

. Проведений аналіз механізму формування та використання власного капіталу підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» засвідчив нестачу власних джерел формування капіталу. Фінансова стійкість даного підприємства невисока, про що свідчать всі отримані коефіцієнти, зокрема коефіцієнт фінансової стійкості - про залежність від зовнішніх фінансових джерел. Розрахунки показників ефективності використання власного капіталу засвідчили, що в цілому ефективність використання капіталу підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль» дуже низька, тому підприємству необхідно віднайти резерви її підвищення. Крім того, проведені розрахунки по оптимізації розміру власного капіталу засвідчили необхідність нарощення саме загального розміру власного капіталу, що позитивно впливає на рентабельність його використання.

. Розглянувши динаміку фінансово-економічних показників діяльності ТзОВ ТВФ «Стиль» можна зробити такі висновки: обсяг основних засобів у 2011 році зменшився у порівнянні з 2010 роком на 3,9%, а у 2012 році - збільшився у порівнянні з 2010 роком на 11,9%, що є позитивним результатом в діяльності підприємства.

Раціональне формування джерел фінансових ресурсів підприємницьких структур для фінансування необхідного обсягу затрат (як і базового рівня доходів) є одним із найважливіших завдань фінансів цих структур. За умов ринку фінансові ресурси оптимізуються для підвищення фінансової вартості підприємства, що залежить від чистої рентабельності власних коштів та норми розподілу на дивіденди.

При вирішенні питання оптимізації структури капіталу використовують два важливих поняття: фінансова структура і капіталізована структура підприємства. Під першим терміном, як правило, розуміють спосіб фінансування активів підприємства взагалі, тобто за рахунок усіх джерел фінансових ресурсів, а другий термін має вужче значення, і обмежується лише довгостроковими пасивами.

Щоб оптимізувати структуру власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» використали оптимізацію по критерію мінімізації його вартості.

Процес цієї оптимізації базується на оцінці власного капіталу при різних умовах його залучення і здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості власного капіталу.

Таким чином, оптимальна структура власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» у 2012 році, що формується з різних джерел, досягається за умови, коли розмір фінансових ресурсів, залучених із зовнішніх джерел сягає 397,5 тис. грн., тобто 25%, оскільки вартість власного капіталу найнижча - 22,5 тис. грн. А розмір фінансових ресурсів, залучених з внутрішніх джерел сягає 1399,6 тис. грн., тобто 75%.

Отже, мінімальна вартість власного капіталу ТзОВ ТВФ «Стиль» досягається при співвідношенні внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування 25%: 75%. Така структура власного капіталу є оптимальною і дозволить максимізувати реальну ринкову вартість Товариства, забезпечуватиме фінансову стійкість його роботі. При подальшому зростанні частки зовнішніх джерел фінансування вартість власного капіталу буде зростати, що може мати негативні наслідки.

Остаточне рішення, що приймається з цього питання, дозволяє сформувати на майбутній період показник «цільової» структури капіталу, у відповідності з яким буде здійснюватися наступне його формування, шляхом залучення фінансових ресурсів з різних джерел.

Оскільки ТзОВ ТВФ «Стиль» є збитковим підприємством, то можна виділити дві основні причини, які вплинули на це. По-перше, Товариство працює на ринку, де панує жорстка конкуренція і тому змушене використовувати систему знижок при реалізації товару. По-друге, збільшується обсяг витрат при зменшенні обсягу виробництва і реалізації продукції.

Для підвищення ефективності діяльності було розроблено ряд заходів, сприятливих для покращення роботи підприємства та збільшення прибутку від операційної та фінансової діяльності.

Зокрема перш за все потрібно провести аналіз дебіторської заборгованості, особливо тих, хто розраховується несвоєчасно. Для цього можна запропонувати такі заходи: треба визначити склад дебіторів з урахуванням їх репутації, платоспроможності, обмежити розмір дебіторської заборгованості в розрахунку на одного клієнта, забезпечити покриття дебіторської заборгованості шляхом страхування, забезпечення векселями, використанням штрафних санкцій. Це дозволить повернути власні кошти підприємства, що належать підприємству і таким чином не збільшувати суму позичкових коштів, особливо кредиторської заборгованості.

Крім того, необхідно використовувати на підприємстві математичні моделі оптимізації, які дозволяють сформувати оптимальний розмір запасів та зменшити потребу у власному капіталі для фінансування його діяльності.

Крім того, необхідно провести реструктуризацію активів підприємства шляхом реалізації зайвого майна, яке не використовується в виробничому процесі. Це дозволить вивільнити з обігу значну частину власних фінансових ресурсів і направити їх на розвиток діяльності підприємства, що в подальшому позитивно вплине на його прибутковість та стабільність його фінансового стану.

Дослідження теоретичних основ основи формування структури капіталу виявили, що раціональна структура джерел фінансових ресурсів будь-якого підприємства для фінансування необхідного обсягу затрат та бажаного рівня доходів є одним з найважливіших завдань фінансів цього підприємства. Структура капіталу підприємства залежить від багатьох факторів, серед яких: темпи росту обороту підприємства, умови оподаткування, загроза поглинання підприємства, стан сучасного ринку капіталу, структура активів підприємства та його прибутковість.

Провівши аналіз джерел формування основного капіталу підприємства ТзОВ ТВФ «Стиль», слід зазначити, що весь основний капітал сформований за рахунок власних джерел. Це говорить про достатність власних джерел для фінансування основного капіталу та наявність значних можливостей по покращенню його стану. Також можна відмітити, що після покриття всієї вартості основного капіталу залишається певна сума власних джерел фінансування, яка буде використана на формування оборотних активів підприємства. Негативним моментом є зменшення вартості основного капіталу поряд зі зниженням розміру власних джерел фінансування.

Головним завданням для ТзОВ ТВФ «Стиль» є знаходження шляхів підвищення рентабельності активів та пошук дешевих джерел фінансування діяльності. Найбільш дешевим джерелом є кредиторська заборгованість, але її розмір повинен чітко контролюватися, щоб це не призвело до банкротства підприємства.

Список джерел

1. Конституція України 1996 року (із змінами від 01.02.2011 року).

2. Податковий Кодекс України №2755-VI від 02.12.2012 року (із змінами та доповненнями).

3. Господарський Кодекс України №436-IV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями).

4. Цивільний Кодекс України №435-IV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями).

5. Закон України «Про банки та банківську діяльність» №2121-III від 07.12.2000 (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради. - 2000. - №12.

6. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради. - 1999. - №7.

7. Атавова А. Перспективи використання внутрішніх джерел торгівельних підприємств в Україні // Підприємництво, господарство і право. - 2012. - №7, С. 138-141.

8. Бандурка О.М. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. - 2-ге видання, перероб. і доп. - К.: Либідь, 2003. - 384 с.

9. Борщ Л.М. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. - 318 с.

10. Бужин О.О. Основні фактори торгівельного процесу // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №1. - С. 140-145

11. Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / - Житомир: ПП «Рута», 2008. - 380 с.

12. Воробйов Ю.М. Особливості формування фінансового капіталу підприємств // Фінанси України. - 2011. - №2. - С. 77-85.

13. Воробйов Ю.М. Теоретичні основи власного капіталу підприємств // Фінанси України. - 2012. - №7. - С. 62-68

14. Ворст І. Економіка фірми / Пер. з датської А.Н. Чеканського, О.В. Рождественського - М.: Висш. школа, 2012. - 496 с.

15. Горфинкель В.Я. Экономика предприятия: Учебник - М.: Высшая школа, 1994. - 261 с.

16. Енгстлер П. Ринкова економіка для бізнесменів-початківців / Пер. з нім. О. Логвиненка. - К.: Вік. 2009. - 233 с.

17. Єгупов Ю.А. Методичні проблеми планування в торгівельних підприємствах // Вісник соціально-економічних досліджень: Збірник наукових праць 2009. - с. 142-147.

18. Карлберг К. Бизнес-анализ с помощью Excel. Пер. с англ. - М.: Издательский дом «Вильямс», 2008. - 480 с.

19. Кенэ Ф. Избранные экономические произведения. М., Соцэкгиз, 1960. - 242 с.

20. Ким М.Д. Производственные мощности и эффективность их использования. - Ташкент: Узбекистан, 1991. - 128 с.

21. Климко Г.Н. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник /. - К: Вища школа. Знання, 2010. - 743 с.

22. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. - 378 с.        

23. Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика. - К: Ніка-Центр, 2002. - 216 с.

24. Маркс К., Соч., т. 25, ч. 1. - 545 с.

25. Мартинишин Я.М. Економічна модель машини та сутність ремонтно-технічного обслуговування / Актуальні проблеми економіки. - 2012. - №1. - С. 176-181.

26. Маршал А. Принципы политической економии. - М., 1984. - 234 с.

27. Мельник Л.Г. Визначення економічної ефективності виробництва за узагальнюючими показниками // Економіка АПК. - 2010. - №5. - С. 39.

28. Миль Дж. Основы политической экономии. - М., 1980. - т. 1. - с. 148.

29. Павловська О.В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємства // Фінанси України. - 2010. - №11. - С. 54-61.

30. Панасюк В.М. Управління капіталом акціонерного товариства // Проблеми економіки України: Збірник наукових праць. - Тернопіль: Карт-бланш, 2012. - С. 29-31.

31. Пилипенко О.І. Економічна сутність капіталу підприємства // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Україна наукова, 2012». - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2012. - С. 50-62.

32. Питель С.В. Організація та напрямки аналізу капіталу підприємства // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Випуск 6. - Київ, 2011. - С. 72-77.

33. Поддерьогін А.М. Фінанси підприємств. Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. - 4-те вид. переробл. та доповн. - К.: КНЕУ, 2004. - с. 362

34. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства - вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

35. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Вікар, 2001. - 178 с.

36. Пуленко І.Г. Ефективне використання основного капіталу // Регіональний збірник наукових праць з економіки. - Донецьк: ТОВ «Юго-Восток», Лтд, 2006, с. 138-143.

37. Рикардо Д. Соч. т. 1. - М., 1941. - с. 9-10.

38. Святодух В. Власний капітал // Баланс. - 2011. - №49. - С. 55-68.

39. Слав’юк Р.А. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - К.: «Центр навчальної літератури», 2007. - 460 с.

40. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. - 205 с.

41. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 554 с.

42. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. - 360 с

43. Ястремський О. Основи мікроекономіки. - К.: Знання, 1998. - 714 c.

44. Яцків М.І., Теорія економічного аналізу. - Львів: Світ, 1993. - 216 с.

45. Adams J. Risk. UCI. Press Ltd London 1995. - 228 p. (pp 7-25).

46. Шеремет А.Д., Суйц В.П. «Аудит. Навчальний посібник», Москва, 2004 р., «Інфра-М». 318 с.

47. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навч. пос. - К.: Видавництво А.С.К., 2003. - 240 с.

48. http://www.rada.gov.ua - Офіційний сайт Верховної Ради України.

49. http://www.kmu.gov.ua - Офіційний сайт Кабінету Міністрів України.

50. http://www.minfin.gov.ua - Офіційний сайт Міністерства фінансів України.

51. www.bank.gov.ua - Офіційний сайт Національного Банку України.

52. http://www.ukrstat.gov.ua - Офіційний сайт Державної служби статистики.

53. www.smida.gov.ua - Сайт інформаційного сервісу Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку.

вартість торгівельний капітал прогнозування