Розробка моделей оцінки фінансової безпеки комерційного банку

Розробка моделей оцінки фінансової безпеки комерційного банку

Дипломна робота

Розробка моделей оцінки фінансової безпеки комерційного банку

ЗМІСТ

Вступ

1.Теоретичні аспекти забезпечення фінансової безпеки комерційних банків

.1 Сутність і роль фінансової складової у системі забезпечення економічної безпеки банківської діяльності

.2 Система управління фінансовою безпекою комерційного банку

.3 Сутність діагностики фінансової безпеки комерційного банку

. Методи моделювання фінансової безпеки комерційного банку

2.1 Метод аналізу ієрархій

.2 Сутність методів кластерного аналізу

2.3 Характеристика методів багатомірної класифікації з навчанням

3. Розробка моделей оцінки фінансової безпеки комерційного банку

.1 Розробка моделі оцінки рівня фінансової безпеки банку

3.2 Групування банків за рівнем фінансової безпеки на підставі методів кластерного аналізу

.3 Розробка моделей класифікації стану фінансової безпеки банку за допомогою методів дискримінантного аналізу

4. Охорона праці і навколишнього середовища

.1 Загальні питання охорони праці

.2 Управління охороною праці на підприємстві

.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

.4 Промислова санітарія

.5 Електробезпека

.6 Пожежна безпека

.7 Охорона навколишнього середовища

Висновки

Список джерел інформації

Вступ

Особливість безпеки банківської системи України в сучасних умовах полягає в тому, що вона забезпечується в країні з трансформаційною економікою, де ринкові механізми перебувають у стадії становлення. Для цього періоду характерними є політичні, економічні, соціальні кризи, недосконале податкове законодавство, населення слабо орієнтується в реаліях монетарної політики. Все це є підґрунтям для виникнення різного роду небезпечних явищ у банківській системі України: недобросовісна конкуренція, зростання злочинності. За таких обставин виникає потреба у захисті банківської системи як з боку правоохоронних органів, так і силами самих банків, що є закономірним явищем у суспільстві з ринковими відносинами.

Безпека комерційних банків є частиною фінансової безпеки країни. Необхідно відзначити той факт, що банківська система є найважливішою складовою фінансово-кредитної сфери держави. Тобто, по суті, саме стан банківського сектора і визначає рівень фінансово-кредитної безпеки, а отже, багато в чому і рівень фінансової безпеки держави.

Поняття економічної безпеки банківської системи, як правило, визначається як стан, при якому фінансова стабільність і репутація банківських установ не може бути втрачена внаслідок цілеспрямованих дій певної групи осіб або організації як всередині, так і за межами держави, а також через негативні макроекономічні та політичні фактори.

Щодо фінансової безпеки банківської системи, то її розглядають у двох аспектах:

) з погляду фінансових наслідків їх діяльності для країни в цілому та окремих клієнтів і контрагентів;

) з погляду недопущення та запобігання явним і потенційним загрозам фінансовому стану всієї банківської системи країни, Національного банку України й окремих банківських установ.

Фінансова безпека банку - це захист фінансових інтересів банку, його фінансової стійкості і середовища, в якому він функціонує. Сучасні особливості функціонування фінансових ринків зумовлюють зростання ролі фінансової безпеки для кожного комерційного банку. Це питання є складним з огляду на можливість виникнення несприятливих ситуацій на декількох рівнях (макро-, мезо-, та мікрорівні) як окремо, так і комплексно.

Забезпечення фінансової безпеки комерційних банків та їх установ є дуже важливим ще й тому, що підрив довіри до кредитних інститутів негативно впливає на фінансову безпеку всієї країни. Насамперед, слід зазначити, що фінансова безпека банків - проблема не тільки національна, а й міжнародна. Крім того, на макрорівні фінансова безпека комерційних банків в першу чергу потерпає від глобальних та міжнародних фінансових криз, головними причинами яких можуть бути: недостатній контроль над комерційними банками; слабке управління ними; надмірне втручання уряду в справи банку.

Проблема забезпечення економічної безпеки банків достатньо широко розглядається в економічній науковій літературі. Узагальнення сучасної спеціальної літератури показує, що вона присвячена переважно організаційним і правовим аспектам банківської безпеки; крім того, специфічні проблеми стійкості й надійності банків є недостатньо розробленими. У сучасних умовах важливе значення має комплексний підхід до аналізу проблеми забезпечення фінансової безпеки банківської діяльності. Значущість і актуальність проблеми забезпечення фінансової безпеки банку обумовили вибір мети й завдань дипломної роботи.

Метою дипломної роботи є побудова комплексу моделей оцінки фінансової безпеки комерційного банку, який на підставі методів експертного та багатомірного аналізу, дозволяє здійснити діагностику несприятливих тенденцій розвитку банку та сформувати заходи щодо попередження кризових ситуацій.

Поставлене мета дослідження зумовлює необхідність розв’язання наступних завдань:

розглянути поняття економічної та фінансової безпеки банка, особливості управління фінансовою безпекою банку;

провести аналіз систем діагностики фінансової безпеки банку;

провести аналіз сучасних методів моделювання фінансової безпеки банку;

розробити комплекс моделей оцінки рівня фінансової безпеки банку.

Об’єктом дослідження виступають процеси управління фінансовою безпекою банку.

Предметом дослідження є економіко-математичні методи та моделі оцінки фінансової безпеки банку.

Інформаційна база дослідження представлена періодичними виданнями, монографіями з проблеми забезпечення фінансової безпеки банків, статистичними даними Національного банку України.

кластер ієрархічна модель фінансова безпека банк

1. Теоретичні аспекти забезпечення фінансової безпеки комерційних банків

1.1 Сутність й роль фінансової складової у системі забезпечення економічної безпеки банківської діяльності

Економічна безпека банківської діяльності - це стан ефективнішого використання ресурсів задля унеможливлення загроз і забезпечення стабільного функціонування комерційних банків.

Головна мета забезпечення економічної безпеки банку є досягнення максимальної стабільності функціонування, і навіть створення основи і перспектив зростання незалежно від об’єктивних і суб’єктивних загрозливих чинників.

Для досягнення найвищого рівня економічної безпеки банк має проводити роботу з забезпечення стабільності та ефективності функціонування основних її складових.

Основними функціональними складовими економічної безпеки банківської діяльності є [34]:

) Фінансова складова, яка вважається провідною й вирішальною, оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є “двигуном” будь-якої економічної системи. У процесі оцінки поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки підлягають аналізу:

фінансова звітність і результати роботи комерційного банку - платоспроможність, фінансова незалежність, структура й використання капіталу та прибутку;

конкурентний стан комерційного банку на ринку - частка ринку, якою володіє банк; рівень застосовуваних технологій і менеджменту;

ринок цінних паперів комерційного банку - оператори та інвестори цінних паперів, курс акцій і лістинг.

Важливою передумовою охорони фінансової складової економічної безпеки є планування (включаючи й бюджетне) комплексу необхідних заходів та оперативна реалізація запланованих дій.

) Інтелектуальна й кадрова складова - належний рівень економічної безпеки у великій мірі залежить від складу кадрів, їхнього інтелекту та професіоналізму.

Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки охоплює взаємозв'язані і водночас самостійні напрями діяльності того чи іншого банку.

На першій стадії процесу охорони цієї складової економічної безпеки здійснюється оцінка загроз негативних дій і можливої шкоди від таких дій. З-поміж основних негативних впливів на економічну безпеку банку виокремлюють недостатню кваліфікацію працівників тих чи інших структурних підрозділів, Їхнє небажання або нездатність приносити максимальну користь своїй організації. Це може бути зумовлене низьким рівнем управління персоналом, браком коштів на оплату праці окремих категорій персоналу чи нераціональним їх витрачанням.

Процес планування та управління персоналом, спрямований на охорону належного рівня економічної безпеки, має охоплювати організацію системи підбору, найму, навчання й мотивації праці необхідних працівників, включаючи матеріальні та моральні стимули, престижність професії, волю до творчості, забезпечення соціальними благами.

) Техніко-технологічна складова - процес охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки, як правило, передбачає здійснення кількох, послідовних етапів.

Перший етап охоплює аналіз ринку технологій стосовно профілю банку. Другий етап - це аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій.

На третьому етапі здійснюється:

а) оцінка перспектив розвитку ринків банку;

б) прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентоспроможних послуг.

Четвертий етап присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку банку.

На останньому етапі аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів.

Фінансова складова є найважливішою, оскільки фінансова стабільність свідчить про забезпеченість банку власними фінансовими ресурсами, рівень ефективності їх використання та розміщення.

Найважливішою і занадто складною є проблема забезпечення фінансової складової безпеки комерційного банку. З іншого боку, фінансова складова - це результуюча від інших складових, її високий рівень визначається успішністю дій з іншими.

Сутність фінансової складової безпеки банківської діяльності полягає у забезпеченні організаційно-управлінських, режимних, технічних і профілактичних заходів, які гарантують якісний захист прав і інтересів комерційного банку, зростання статутного капіталу, підвищення ліквідності активів, забезпечення повернення кредитів.

Під процесом забезпечення фінансової складової економічної безпеки комерційних банків слід розуміти сукупність заходів, вкладених у запобігання шкоди від негативних впливів різних аспектів фінансово-економічної діяльності. Саме запобігання шкоди, як явно загрозливого економічній безпеці комерційного банку, так й потенційно можливого, становить мету роботи фінансових менеджерів з підтримки стійкості банку.

Негативні впливи, загрозливі для фінансової складової економічної безпеки банку, можуть мати суб’єктивний і об’єктивний характер. До негативних впливів суб’єктивного типу відносяться внутрішні і зовнішні впливи, основу яких становлять усвідомлені дії покупців, безлічі інших суб’єктів ринку з метою заподіяння шкоди фінансово-кредитній установі, і навіть неякісна робота її працівників чи партнерів з бізнесу. На відміну від впливів суб’єктивного характеру, негативні впливи об’єктивного плану є породженням обставин непереборної сили або подібних із нею зі своєї суті, що виступає джерелами виникнення обставин політичного й макроекономічного характеру, тобто обставин, які пов’язані прямо з діяльністю цієї фінансово-кредитної установи чи її співробітників.

У розділенні негативних впливів суб’єктивного типу на внутрішні і зовнішні відбивається характер взаємовідносин винуватців заподіяного з постраждалою фінансово-кредитною установою. Приміром, внутрішнього негативного впливу є помилки, котрі іноді обґрунтовуються діями або бездіяльністю її працівників у важливій сфері, як фінансове планування і управління активами.

Причиною чималої шкоди може бути неефективне управління структурою капіталу, недостатній контроль над співвідношенням позикових засобів і власного капіталу. Серйозною загрозою фінансової безпеки представляють також вади на організації контролю над структурою вкладень, співвідношенням частин фінансового портфеля по ризикованості і середньо виваженої дохідності. У кінцевому підсумку такі помилки, якщо вони відбуваються систематично чи супроводжуються значними наслідками, зазвичай, призводять до втрати організацією самостійності або її банкрутства. До зовнішніх негативних впливів суб’єктивного типу із питань фінансової складової економічній безпеці ставляться прийоми конкурентної боротьби, застосовувані конкуруючими комерційними організаціями, із метою забезпечення собі додаткових переваг над ринком. До поширених видів негативних впливів із боку конкурентів належить цінова конкуренція, підвищення якості та поліпшення споживчих властивостей банківських продуктів, активна рекламна підтримка й сервісні програми, зниження, і навіть такі специфічні і всім доступні види впливів, як економічне шпигунство і, навпаки, поширена практика інтересів органів влади й управління.

Негативні впливи об’єктивного типу, породжені форс мажорними обставинами (стихійними лихами, війнами, масовими заворушеннями тощо) або іншими близькими до них обставинами об’єктивного типу (міжнародними угодами, державними законодавчими актами, блокадами, ембарго, страйками, несприятливою кон’юнктурою цін, курсів обміну валют тощо), виникають рідко й бувають зазвичай важко передбачуваними, але їх потрібно враховувати в своїй діяльності всім підприємцям. Серед заходів, що застосовуються відвернення чи мінімізації шкоди від негативних впливів об’єктивного типу, можна назвати докладне опрацювання форс мажорних застережень в договорах з контрагентами, розробку сценаріїв реагування всіх структурних підрозділів організації на наступ форс мажорних обставин й створення необхідних ресурсних резервів.

Оцінка поточного рівня забезпечення фінансової складової економічній безпеці здійснюється за кількома основними напрямами. Передусім, вивчається фінансова звітність. За підсумками звітних даних аналізується структура і динаміка капіталу організації, рівень її автономії і втрати фінансової незалежності він позикових коштів, ситуація з ліквідністю та платоспроможністю в цей час і на перспективу.

Фінансова звітність є й важливим джерелом даних, необхідним для аналізу структури витрат банку та їх динаміки. Аналізуючи структуру витрат, можна визначити тип стратегії банку і її орієнтацію на високотехнологічні, інтенсивні шляхи розвитку, виявити приховані резерви економії ресурсів [40]. Завершуючи вивчення фінансової звітності, необхідно старанно проаналізувати її прибутковість і рентабельність. Показники прибутковості і рентабельності характеризують ефективність роботи організації, використання капіталу та інших ресурсів, обґрунтованість структури витрат.

Наступний напрям оцінки поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки пов’язаний з вивченням конкурентного становища банку на відповідному ринку й аналізом властивих йому конкурентних переваг. Зібрана інформація є підставою для класифікації конкуруючих суб’єктів залежно від властивих їм конкурентних переваг. Додатковими критеріями до такої класифікації можуть бути фінансові показники діяльності: прибутковість і рентабельність, розмір виплачених дивідендів і величина прибутку, що припадає на одну акцію, динаміка курсової вартості акцій та інших цінних паперів і т.д. [1]

Принципове значення для економічної безпеки кожного банку має визначення довгострокових перспектив розвитку бізнесу, в яких він бере участь, і чітке уявлення про його роль та місце у бізнесі. Починаючи в перспективному плануванні з прогнозування споживчих запитів і переваг, що стосуються банківських продуктів та послуг. У цьому обов’язково враховується можливість появи на ринку нових аналогічних продуктів, зі своїми споживчими властивостями, і, можливо, умови надання банківських послуг. Потім проводиться оцінка загального обсягу й динаміки платоспроможного попиту на продукти. Аналізуються основні тенденції в стратегіях потенційних конкурентів. І врешті-решт конкретизується місце даної кредитної організації на ринку банківських послуг. Система заходів дозволяє забезпечувати економічну безпеку банківської діяльності. Основу цих заходів становить планування та прогнозування. Прогнозні оцінки відбито у стратегічному плані комерційного банку, що містить якісні параметри використання всіх ресурсів. Задля реалізації стратегії забезпечення банківської безпеки визначаються основні тактичні кроки. Найбільш оптимальною представляється розробка кількох альтернативних сценаріїв розвитку комерційному банку і розрахунок показників забезпечення економічної безпеки банківської діяльності кожного з них. Після вибору оптимального варіанта за результатами розрахунків здійснюється складання поточних банківських планів.

1.2 Система управління фінансовою безпекою комерційного банку

Забезпечення власної безпеки є одним із постійно діючих напрямів діяльності будь-якої кредитно-фінансової організації. Відповідно управління безпекою виступає як один із необхідних елементів банківського менеджменту. Задля більшої ефективності управління безпекою має здійснюватися у рамках цілісної системи управління. Стратегія забезпечення безпеки - сукупність довгострокових цілей і управлінських підходів, реалізація яких забезпечує захист кредитно-фінансової організації від потенційних загроз розголошення комерційних і банківських таємниць, і навіть нанесення їй будь-яких інших форм шкоди майнового і немайнової характеру. Загальна послідовність реалізації обраної стратегії зображена на рис. 1.1. [38]

Рисунок 1.1 - Загальна послідовність реалізації стратегії

Значна кількість проблем у сфері забезпечення фінансової безпеки комерційних банків призводить до зниження ефективності їх діяльності. Основними проблемами є такі: банки недостатню увагу приділяють контролю над ризиками; уповільнена реакція на кризові ситуації; нездатність здійснювати ефективне фінансове управління.

Механізм управління фінансовою безпекою банку - це сукупність фінансових важелів і методів діагностики, а також нейтралізації кризових явищ для забезпечення стабільної і ефективної діяльності банківської установи. Він повинен вирішувати такі завдання:

) здійснення моніторингу фінансового стану банку для раннього виявлення ознак його кризового стану;

) визначення масштабів кризового стану;

) дослідження основних факторів, що обумовлюють кризовий стан банку;

) розробка і реалізація заходів щодо запобігання криз;

) контроль за виконанням заходів щодо забезпечення фінансової безпеки банку й оцінка отриманих результатів;

) забезпечення стабільної та ефективної діяльності банку як в короткостроковому, так і довгостроковому періодах.

Втрата контролю над станом зовнішнього і внутрішнього середовищ обумовлює розвиток кризових ситуацій у банку. Головною проблемою є те, що про необхідність забезпечення фінансової безпеки згадують тільки тоді, коли вже неможливо уникнути кризи. Тому необхідно інтегрувати систему фінансової безпеки безпосередньо в систему управління банком, що дасть можливість не тільки вживати заходи щодо нейтралізації кризових явищ у діяльності банку, але й здійснювати поточний моніторинг кризового середовища з метою більш швидкого реагування на загрози, що виникають. Це також дозволить впливати на ефективність діяльності банку шляхом оптимізації фінансового управління.

Можна виділити такі компоненти системи фінансової безпеки банку [38]: Мета - забезпечення стабільної, безкризової та ефективної діяльності банку;

Функції:

визначення потенційних проблем, до складу яких входять такі параметри, як ідентифікація проблеми, оцінка її масштабів, визначення факторів, що призвели до виникнення проблеми і можуть погіршити ситуацію;

усунення проблем - вибір необхідних важелів впливу на проблему, а також визначення методів її усунення;

контроль результативності - аналіз ефективності здійснених заходів і повторна перевірка наявності даної проблеми;

забезпечення ефективного фінансового управління шляхом використання відповідного фінансового інструментарію та специфічних методів фінансового управління.

Ключові підсистеми системи забезпечення фінансової безпеки комерційного банку відображені в загальній структурі системи фінансової безпеки банку, яка зображена на рис. 1.2.

Рисунок 1.2 - Система фінансової безпеки банку

Система забезпечення фінансової безпеки банку базується на таких принципах:

) мінливості. Будь-який банк у результаті допущених помилок у фінансовій і управлінській сферах може стати жертвою кризи. Цей принцип пояснює необхідність здійснення діагностичних, а також превентивних заходів щодо забезпечення стабільної й ефективної діяльності банку;

) об’єктивності. Аналітик, який оцінює вірогідність зниження рівня фінансової безпеки, а також виникнення кризової ситуації, повинен робити це на основі певної методики аналізу, а не своїх суб’єктивних міркувань;

) обачності. Принцип передбачає, що формування думок відбувається в умовах невизначеності, тому слід уникати збільшення або зменшення вірогідності настання кризи або порушення фінансової рівноваги;

) безперервності й оперативності. Процес забезпечення фінансової безпеки банку повинен здійснюватися на постійній основі, що дозволяє своєчасно відреагувати на появу негативних факторів внутрішнього та зовнішнього середовища;

) конфіденційності. Результати діагностики вірогідності настання криз і зниження фінансової стійкості повинні бути комерційною таємницею банку, оскільки розголошення даних може викликати негативну реакцію клієнтів, партнерів, контрагентів та інвесторів;

) комплексності та системності. Оскільки фактори, які спричиняють зниження рівня фінансової безпеки банку, обумовлені різними причинами, необхідно оцінювати фінансову ситуацію як взаємодію комплексу змінних усередині організації, відстежуючи при цьому вплив зовнішнього середовища і зміни його стану;

) явності в інтерпретації результатів. Результати аналізу та рекомендації щодо забезпечення фінансової безпеки банку повинні бути чіткими та зрозумілими, щоб уникнути неправильного їх розуміння, і, як наслідок, помилкових дій з боку керівництва;

) альтернативності варіантів розвитку. В умовах нестабільності зовнішнього середовища розвиток подій практично завжди має альтернативний імовірнісний характер. Існує безліч можливих результатів ухваленого рішення з різною вірогідністю їх настання. Тому, ухвалюючи рішення про вибір можливого варіанта усунення кризової ситуації, слід враховувати можливість багатоваріантного розвитку подій. Який з варіантів отримає розвиток заздалегідь невідомо. Отже, необхідно розробити декілька варіантів антикризових заходів і мати в запасі відповідні ринкові стратегії, як мінімум оптимістичну, найбільш вірогідну та песимістичну;

) дотримання компромісу між ступенем ризику і очікуваними результатами, або принцип виправданого ризику. Багатоваріантність розвитку подій пов’язана з ризиком, який зумовлений тим, що неможливо передбачити як всі варіанти розвитку подій, так і вірогідність їх виникнення (фактор невизначеності). Отже, існує вірогідність ухвалення неправильного рішення. При цьому орієнтація на інноваційний розвиток, на агресивну ринкову стратегію пов’язана з підвищеним ризиком. Однак виграш у разі успіху може бути значним, що компенсує високу ризикованість. У ринковій економіці спостерігається прямо пропорційна залежність між результатом і рівнем ризику. Іншими словами, з ряду можливих альтернативних варіантів результат з великим очікуваним доходом є найбільш ризикованим. Водночас необхідно зазначити, що ця залежність у загальному випадку має нелінійний характер і не завжди однозначна.

Схема дії системи фінансової безпеки банку наведена на рис. 1.3. Її основою є діагностика фінансового стану банку та його ризиків, застосування необхідних превентивних і антикризових заходів, а такожздійснення контролю на всіх етапах роботи системи й оцінка її ефективності.

Першим етапом функціонування системи фінансової безпеки є фінансова діагностика банку в частині оцінки рівня його фінансової безпеки. На практиці оцінка здійснюється шляхом розрахунку ряду фінансових показників, виявлення та аналізу внутрішніх і зовнішніх ризиків банку, а також проблемних аспектів у його діяльності. Крім того, необхідно проводити й експертні (якісні) оцінки діяльності банку, оскільки розрахунок лише кількісних показників не дозволяє зробити обґрунтований висновок про рівень фінансової безпеки [41].

Рисунок 1.3 - Схема дії системи фінансової безпеки банку

У результаті діагностики банківський аналітик може отримати обґрунтовані висновки про поточний рівень фінансової безпеки та основні загрози діяльності банку, розробити оптимальну модель поведінки банку в даній ситуації. У разі позитивної оцінки заходи щодо забезпечення фінансової безпеки банку можуть бути обмежені посиленням контролю над проблемними аспектами в роботі банку.

Якщо був отриманий висновок про недостатність рівня фінансової безпеки, аналітику слід оцінити масштаби кризових явищ у банку і на основі результатів діагностики сформувати перелік заходів щодо недопущення кризи в діяльності банку. Цей перелік повинен включати набір фінансових важелів, використання яких є найбільш оптимальним в ситуації, що склалася. Такі важелі є основою для формування фінансових методів, які допоможуть ліквідувати кризові ситуації, а також забезпечать збільшення рівня фінансової безпеки банку, що може проявлятися як в збільшенні його фінансової захищеності, так і в зростанні ефективності діяльності. Після проведення низки превентивних або антикризових заходів необхідно оцінити їх ефективність. Критерієм у даному випадку буде збільшення рівня фінансової безпеки. Практично це здійснюється шляхом проведення повторної діагностики. Аналітик при цьому оцінює не тільки фактичний рівень фінансової безпеки банку, але й зміни рівнів ризиків.

Якщо рівень фінансової безпеки підвищується до прийнятного, то банк продовжує роботу у звичайному режимі. В іншому випадку розробляються нові заходи щодо збільшення фінансової безпеки. Цей цикл може повторюватися кілька разів, доки не буде досягнутий належний рівень фінансової безпеки банку.

Система дозволяє виявляти і боротися з реальними причинами криз, а не їх наслідками. Водночас існування фіктивних і навмисних кризових ситуацій практично неможливо спрогнозувати. Дані ситуації не є нормальними з погляду функціонування банку. Вони генеруються самим банком, що суперечить логіці функціонування системи, оскільки вважається, що банки прагнуть уникати кризових явищ з метою забезпечення стабільності та ефективності своєї діяльності. Крім того, у разі навмисних дій з метою створення кризової ситуації система фінансової безпеки зіткнеться з рядом перешкод для її нормального функціонування, а саме: фальсифікацією даних фінансової звітності, результатів аналізу з боку осіб, які зацікавлені у створенні кризи; ігноруванням сигналів від окремих підсистем системи фінансової безпеки; маніпулюванням даними та ін.

Саме тому система працюватиме з реальними кризовими ситуаціями, зокрема тими, що були зумовлені об’єктивними внутрішніми або зовнішніми факторами за відсутності злого наміру з боку банку.

Враховуючи все вищевикладене, можна сказати, що система управління фінансовою безпекою комерційного банку є сукупністю взаємо пов’язаних діагностичних, інструментальних і контрольних заходів фінансового характеру, які повинні оптимізувати використання фінансових ресурсів, забезпечити належний їх рівень і нівелювати вплив ризиків внутрішнього й зовнішнього середовищ.

1.3 Сутність діагностики фінансової безпеки комерційного банку

Однією з основних складових системи забезпечення фінансової безпеки банку є підсистема діагностики. Саме від її ефективності залежатиме результативність системи. Ця підсистема повинна виконувати такі функції: прогнозування кризи; оцінка вірогідності появи кризи в перспективі; визначення масштабів кризи, а також причин, що її викликали. Підсистема повинна також оцінювати ефективність діяльності банку в цілому та визначати можливі зони неефективної роботи.

Діагностика - це певний набір методичних розробок, які дозволяють на ранніх стадіях виявити кризові ситуації, оцінити ступінь їх загрози для фінансової безпеки банку та фактори, що їх спричинили.

Основна мета даної підсистеми - своєчасно надавати інформацію про можливі проблеми в роботі банку, а також оцінювати рівень його фінансової безпеки.

Завдання, які стоять перед підсистемою діагностики фінансової безпеки [39]:

) аналіз внутрішнього і зовнішнього середовищ банку;

) визначення кризового середовища банку та критичних ризиків;

) оцінка ризиків і можливого настання кризи;

) виявлення проблемних місць у роботі банку на основі даних проведеного аналізу;

) оцінка ефективності діяльності банку;

) формування загальних висновків про рівень фінансової безпеки комерційного банку.

Діагностика фінансової безпеки комерційного банку об’єднує методи кількісного і якісного аналізу, що надає можливість аналітику отримати повну картину фінансового становища банку й оцінити реальний ступінь загрози його фінансовій безпеці. Використання діагностичного інструментарію дозволяє банку не тільки попереджати виникнення кризових ситуацій на початковій стадії, але і визначати їх причини, що створює необхідні передумови для правильного вибору важелів і методів з нейтралізації потенційних криз.

Підсистема діагностики фінансової безпеки наведена на рис. 1.4 [41].

Рисунок 1.4 - Підсистема діагностики фінансової безпеки

Експрес-діагностику необхідно проводити щомісячно, комплексну -щокварталу. Це дозволить, з одного боку, здійснювати поточний контроль за рівнем фінансової безпеки, а з іншого - оптимізувати розподіл зусиль при здійсненні діагностичних заходів.

Діагностика банку проводиться за двома основними об’єктами аналізу:

) результатами діяльності банку за певний період і станом на даний момент часу;

) основними бізнес-процесами банку.

Не можна обмежувати інструментарій діагностики тільки розрахунком фінансових показників. Вони повинні використовуватися на кінцевій стадії діагностики. Оскільки діагностика слугує цілям управління, аналізувати слід не тільки бізнес-процеси, які забезпечують фінансову функцію банку, але й всі основні бізнес-процеси, пов’язані з діяльністю комерційного банку.

В економічній літературі виділяють дві групи методів проведення діагностики - якісні й кількісні.

Якісні методи базуються на використанні експертних оцінок при визначенні певних параметрів. Кількісні методи передбачають розрахунок конкретних показників із подальшою оцінкою і тлумаченням отриманих значень.

Для здійснення експрес-діагностики доцільно використовувати тільки кількісні методи, оскільки вони дозволяють швидко й об’єктивно оцінити поточний стан банку. При проведенні комплексної діагностики необхідно використовувати кількісні та якісні методи.

Якісну оцінку рівня фінансової безпеки банку можна здійснювати шляхом заповнення анкети. Анкету повинен заповнювати експерт з діяльності конкретного банку. Це може бути представник вищого керівництва або начальник аналітичного відділу банку.

Анкета заповнюється таким чином: по черзі розглядається кожний з наведених критеріїв і виставляється оцінка 0 або 1 залежно від варіанта відповіді на поставлене питання згідно з розподілом балів, поданих у табл. 1.1 [36].

Залежно від кількості набраних балів виділяються наступні класи станів фінансової безпеки банку:

) 25-30 - високий рівень фінансової безпеки банку;

) 20-25 - достатній рівень фінансової безпеки банку;

) 15-20 - низький рівень фінансової безпеки банку;

) менше 15 - критичний рівень фінансової безпеки.

Таблиця 1.1 - Анкета для оцінки рівня фінансової безпеки банку

Якщо загальна оцінка нижча від критичного рівня, необхідно провести комплексний аналіз, який дозволить виявити проблемні місця в діяльності банку.

Повноцінний аналіз штатного режиму проводиться у рамках комплексної (щоквартальної) діагностики. У разі негативних результатів експрес-діагностики необхідно здійснювати наступний рівень діагностики (комплексний) поза чергою. Комплексна діагностика проводиться щокварталу і складається з таких типів аналізу:

) якісний аналіз діяльності банку;

) комплексний аналіз із застосуванням коефіцієнтів.

Для оцінки рівня фінансової безпеки за кількісними методами використовується скорингова методика. Основою даної методики є розрахунок кількості балів, який формується за оцінками фінансових коефіцієнтів і показників.

Кожний банк у процесі роботи прагне знайти межу між прибутковістю і ризиком, які знаходяться в прямій залежності. Тобто свідомо йдучи на великі ризики, банк сподівається отримати значний прибуток. Однак необхідно враховувати, що дуже великі ризики навіть і при значному прибутку роблять діяльність банківської установи залежною від зміни безлічі факторів.

У результаті це може спричинити його неплатоспроможність і, як наслідок, банкрутство. Водночас отримання незначних обсягів прибутку, яке можливе при невисокому рівні ризиків, ставить під сумнів доцільність діяльності даного суб’єкта ринкової економіки, оскільки саме прибуток є основним мірилом ефективності роботи.

Оскільки фінансова безпека банку визначається рівнем його захищеності і ступенем ефективності діяльності, основою побудови методики оцінки фінансової безпеки банку є дві групи показників:

показники, які характеризують ефективність діяльності банку;

показники, які характеризують рівень його захищеності та здатність протистояти кризовим явищам.

У табл. 1.2 [35-40] поданий перелік показників ефективності, який необхідно використовувати в методиці, а також їх розрахунок і коротка характеристика.

Таблиця 1.2 - Показники ефективності діяльності банку

Одним з основних показників, що характеризують ефективність банку, є відношення прибутку до величини активів. Застосування цього показника доречне, оскільки всі інші показники ефективності управління активами вторинні щодо рентабельності активів. Крім того, ці показники в основному визначаються політикою банку та стратегією керівництва у сфері управління активами. По суті з позиції конкретного банку жодна корисна інформація може не надаватися через специфіку його діяльності.

Ще одним важливим показником, що характеризує ефективність діяльності банку, є рівень його маржі, тобто різниця між ставками за кредитами та депозитами. Даний показник фактично характеризує потенціал банку, його можливість здійснювати прибуткову діяльність. Порівняння даного показника з середнім значенням у банківській системі і значеннями конкурентів визначає рівень потенційної конкурентоспроможності банку. Істотне зниження маржі за короткий проміжок часу негативно впливає на рівень фінансової безпеки банку. На думку окремих авторів, значення процентної маржі має становити мінімум 4-5 %.

Існує ряд показників, які дозволяють оцінити в цілому й частково ефективність роботи банківської установи. При цьому найширше використовується класичне визначення ефективності як відношення результату (доходу) до витрат, необхідних для отримання цього результату. З даного визначення випливає, що значення показника ефективності має бути більшим від одиниці. У протилежному випадку банк зможе забезпечити собі лише беззбиткову діяльність (ефективність = 1) або він отримуватиме збитки (ефективність <1). Загальну ефективність роботи банку характеризує відношення сумарних доходів до сумарних витрат. Відповідні значення беруться зі “Звіту про прибутки і збитки”. Цей показник свідчить про здатність банку заробляти достатню кількість коштів для того, щоб покрити понесені витрати і отримати нормальний прибуток. Як конкретний показник використовується зіставлення доходів і витрат за однорідними операціями. Оскільки основні доходи банки отримують від операцій з процентними коштами, а також комісійних операцій, для аналізу доцільно використовувати два показники: ефективність операцій з процентними коштами та ефективність комісійної діяльності.

Наступним критерієм, що дозволяє оцінити ефективність роботи банку, є успішність кадрової політики і дієвість системи оплати праці персоналу банку. Роздуті штати кредитних організацій потребують великих затрат, а надмірні витрати на оплату праці погіршують фінансові показники організації. Порівняно невеликі мобільні колективи, навпаки, здатні генерувати додатковий прибуток для акціонерів. Для кількісної оцінки даного критерію слід використовувати показник рівня прибутку на одного співробітника.

Наступною групою показників, без яких неможливо зробити обґрунтований і зважений висновок про рівень фінансової безпеки банку, є показники захищеності. Перелік, розрахунок і їх стисла характеристика наведені в табл. 1.3 [36]/

Показник ліквідності характеризує здатність банку своєчасно здійснювати платежі за зобов’язаннями. Для фінансової безпеки банківської установи основним є показник миттєвої ліквідності, оскільки саме можливість швидко розрахуватися за поточними зобов’язаннями створює передумови для стабільної діяльності банку. Найменші ознаки нездатності банку виконати свої зобов’язання можуть викликати паніку серед вкладників, що у свою чергу може призвести до банкрутства комерційного банку.

Рівень фінансової безпеки також залежить від якості активів банку. Більшість українських банків - це універсальні кредитні установи, тому основним напрямом їх діяльності є кредитування фізичних і юридичних осіб. Отже, важливим показником є відношення суми проблемних кредитів до загальної величини кредитного портфеля. В умовах банківської системи України даний показник особливо актуальний, оскільки здатний на ранніх стадіях сигналізувати про зниження рівня фінансової безпеки.

Коефіцієнт кредитних ризиків є додатковим показником, що дозволяє оцінити, чи достатньо сформованих резервів для того, щоб покрити можливі збитки за проблемними кредитами. Якщо значення даного коефіцієнта перевищує одиницю, це вказує на погіршення фінансової безпеки банківської установи, оскільки в даному випадку масове неповернення кредитів може призвести до збитків і спровокувати банкрутство банку.

Одним з найважливіших показників рівня захищеності банку є коефіцієнт співвідношення кредитів і зобов’язань. Він характеризує агресивність кредитної політики і рівень кредитної стійкості банку.

Тип кредитної політики, що проводиться банком, здійснює безпосередній вплив на рівень його фінансової безпеки. Оптимальним діапазоном для даного коефіцієнта прийнято вважати 0,53-0,9. Якщо значення нижче 0,53, банківська установа може виявитися неспроможною заробити достатньо коштів для виконання своїх зобов’язань перед вкладниками і кредиторами банку. Якщо ж значення вище 0,9, в даній ситуації практично всі залучені банком кошти використовуються для кредитування. Оскільки кредитування є достатньо ризиковою операцією, рівень фінансової безпеки знижується.

Таблиця 1.3 - Показники, що характеризують рівень захищеності банку

Показник	Розрахунок	Економічний зріст	Норматив
Ліквідність (миттєва)	Високоліквідні активи/ Поточні пасиви	Здатність банку своєчасно виконувати свої зобов’язання за рахунок високоліквідних активів	>20 %
Рівень проблемних кредитів	(Проблемні (прострочені) кредити/Кредитний портфель) × 100 %	Характеризує якість кредитного портфеля. Рівень простроченої заборгованості в ньому	<5 %
Коефіцієнт кредитних ризиків	Сума проблемних кредитів/ Сума резервів під кредитні операції	Рівень покриття резервами потенційних збитків від кредитних операцій	<1
Коефіцієнт співвідношення кредитів і зобов’язань	Коефіцієнт співвідношення кредитів і зобов’язань	Агресивність кредитної політики банку	Оптимально - 0,53-0,9; >0,9 - низька кредитна стійкість; <0,53 - загроза збитків
Коефіцієнт достатності капіталу	(Капітал/ (Зобов’язання + + капітал)) × 100 %	Співвідношення власних і залучених коштів. Чим вище значення, тим більший ризик беруть на себе власники банку	>10 %
Співвідношення отриманих і виданих міжбанківських кредитів	Сума кредитів, виданих іншим банкам/ Сума отриманих міжбанківських кредитів	Характеризує тип кредитної політики, що проводиться банком на ринку міжбанківських запозичень	Якщо 1,4, то це загроза для кредитної і фінансової стійкості банку
Загальна валютна позиція	Відкрита валютна позиція по всіх іноземних валютах гривневому еквіваленті / Капітал банку	Характеризує валютну стійкість банку, наскільки капітал банку покриває можливі збитки у разі несприятливої зміни валютних курсів	<30 %

За останні декілька років вітчизняні банки і компанії істотно збільшили активність на міжнародних фінансових ринках. Отже, важливість контролю за валютною позицією істотно зросла. Це пов’язано як з нестабільністю на міжнародних валютних ринках, так і з невизначеністю в політиці Національного банку України щодо валютного регулювання. Ігнорування даних ризиків може призвести до втрат, тому необхідно здійснювати постійний контроль за рівнем валютних ризиків банку. Основним показником, що характеризує рівень валютного ризику, є відношення величини відкритої валютної позиції до капіталу.

Як база для розробки кількісної методики оцінки фінансової безпеки банку використовується комплексна методика з інтегральним значенням у 130 балів - максимум по 10 балів на кожний із запропонованих показників. Рівень фінансової безпеки визначається за кількістю набраних балів.

Особливість методики полягає в тому, що в ній здійснено спробу подолати один з головних недоліків кількісних методик - жорстку прив’язку до нормативних значень показників і недостатній ступінь врахування динаміки зміни показників. Особливо це стосується виставляння балів.

Для усунення недоліків вводиться поняття “сіра зона” за аналогією з погрішністю у фізиці. Вона характеризує значення показника, при якому важко однозначно оцінити показник. Наприклад, показник рівня проблемних кредитів рекомендується не більше 5 %.

Допустиме значення цього показника у банку 4,8 % формально відповідає нормативу, але реально даний показник у бальному виразі не можна прирівнювати до значення показника, наприклад, в 2 %. Аналогічною є ситуація, якщо показник дорівнює 5,1 %. Формально він не відповідає нормативу, але реально за своєю економічною суттю дуже близький до значення 4,8 %. Якщо не враховувати “сіру зону”, картина для цих двох банків буде діаметрально протилежною. Тому доцільно використовувати як “сіру зону” інтервал ±10 % від нормативного значення. Розподіл балів з урахуванням значення показника наведений в табл. 1.3 [38].

Таблиця 1.3 - Розподіл балів з урахуванням значення показника

У табл. 1.4 наведені конкретні значення “сірих зон” для кожного із запропонованих показників, які розраховані на основі нормативних значень, запропонованих в економічній літературі.

Таблиця 1.4 - Значення “сірих зон” для кожного із запропонованих у методиці показників

Отже, оцінка фінансової безпеки банку здійснюється за такою формулою:

(1.1)

де S - загальна кількість балів;

MAX_i - кількість балів з і-го показника;

t_i - нормативне значення і-го показника;

Z_h - верхня межа “сірої зони”;

Z_l - нижня межа “сірої зони”;

K_i - фактичне значення і-го показника;

D_i - премія/штраф за тенденції зміни і-го показника;

За результатами аналізу банк може отримати один з трьох типів оцінки рівня фінансової безпеки: критичний (менше 80 балів), недостатній (80-110 балів), достатній (110-130 балів). Критична оцінка означає серйозне порушення рівня фінансової безпеки банку. Недостатня оцінка свідчить про наявність ряду проблем у діяльності банку, які в майбутньому можуть стати причиною виникнення кризи. Достатня оцінка відповідає задовільному рівню фінансової безпеки банку.

Слід зазначити, що поряд с рядом переваг, наведені вище методики оцінки та діагностики рівня фінансової безпеки банків мають ряд недоліків. Серед них можна виділити наступні: не враховуються домінантні сфери забезпечення фінансової безпеки (вага окремих факторів при оцінці є однаковою); не враховується зовнішій контур оцінювання (зміна рівня фінансової безпеки в просторовому розрізі). Тому доцільним є застосування методів експертного та багатовимірного статистичного аналізу для вдосконалення методик оцінки рівня фінансової банків на підставі розробки комплексу моделей.

2. Методи моделювання фінансової безпеки комерційного банку

2.1 Метод аналізу ієрархій

Для побудови моделі оцінки фінансової складовою економічної безпеки комерційного банку будемо використовувати метод аналізу ієрархій.

Визначивши безліч чинників () і вибравши набір критеріїв для їх оцінки (), за допомогою цього методу можна шляхом попарного порівняння всіх чинників по всіх критеріях, а також критеріїв по їх відносній важливості один щодо одного отримати глобальні пріоритети кожного чинника (). Алгоритм методу аналізу ієрархій включає наступні основні кроки (рис. 2.1) [14, 15].

Рисунок 2.1 - Алгоритм методу аналізу ієрархій

Крок 1 Декомпозиція мети в ієрархію.

На першому кроці здійснюється декомпозиція мети в ієрархію, яка в найпростішому варіанті може бути представлена таким чином (рис. 2.2):

Рисунок 2.2 - Декомпозиція мети в ієрархію

На першому (вищому) рівні знаходиться загальна мета. На другому рівні знаходяться h чинників або критеріїв, що уточнюють мету, і на третьому (нижньому) рівні - k альтернатив, які повинні бути оцінений по відношенню до критеріїв другого рівня.

Крок 2. Побудова матриць порівнянь показників.

На другому кроці формується матриця, в якій кожний критерій порівнюється по відносній важливості зі всіма іншими. Матриця має наступний вигляд:

(2.1)

де  - число критеріїв.

Матриця  агрегує думки експертів щодо взаємної пріоритетності критеріїв (). Елементи матриці формуються таким чином:

(2.2)

Під зворотними величинами розуміється, що якщо елемент матриці С з індексом mn ціле позитивне число від 1 до 9, то елемент з індексом nm буде зворотним числом: Ѕ, 1/3 ј, 1/5, 1/6, 1/7, 1/8 або 1/9. Дані матриці необхідно побудувати як для аналізу груп, так і для аналізу чинників усередині групи.

Крок 3. Оцінка однорідності матриць.

Необхідність цього кроку обумовлена тим, що кількісна (кардинальна) і транзитивна (порядкова) однорідність може бути порушена, оскільки людські відчуття не можна виразити. Наприклад, при зіставленні критеріїв експерт може показати, що критерій А володіє більш високим рівнем значущості, ніж критерій Б, критерій Б більше критерію В, проте В важливіше, ніж А. Зокрема це може трапитися, коли критерії А, Б, В близькі по рівню значущості.  Однорідність думок оцінюється індексом однорідності (ІО) у відповідність з наступною формулою:

(2.3)

де  - максимальне власне число кожної матриці

 - кількість аналізованих критеріїв або альтернатив.

Якщо для матриці парних порівнянь відношення однорідності , то це свідчить про істотне порушення логічності думок, допущене експертом при заповнення матриці, тому експерту пропонується переглянути дані, використані для побудови матриці, щоб поліпшити її однорідність. Якщо відношення однорідності знаходиться в допустимих межах (), то здійснюється перехід до четвертого кроку алгоритму.

Крок 4. Побудова ранжируваного вектора.

Для побудови даного вектора необхідно знайти головний власний вектор, тобто власний вектор відповідний максимальному власному числу . Після того як побудований головний власний вектор необхідно провести його нормування і тоді отриманий вектор міститиме вагу кожної альтернативи і критерію.

Після цього проводиться повторення алгоритму вже для окремих критеріїв.

Спочатку здійснюється порівняння наявних альтернатив по кожному з критеріїв. Для цього необхідно побудувати матриці  для кожного критерію (). Ці матриці відображатимуть думки експертів про те, які пріоритети по кожному критерію мають альтернативи. Нижче на прикладі матриці  (порівняння альтернатив по першому критерію) показана їх структура.

(2.4)

Матриці  (порівняння альтернатив по критеріях  складаються аналогічно. Елементи матриць визначаються шляхом експертного попарного порівняння альтернатив один з одним по кожному критерію. Тоді елементи матимуть наступні значення:

 (2.5)

Після цього здійснюється ранжирування альтернатив по кожному з критеріїв. Його зміст ідентичний третьому кроку алгоритму. Результатом реалізації цього кроку є вектора локальних пріоритетів, отримані в результаті обробки матриць парних порівнянь . Потім оцінюється узгодженість думок експертів щодо рівня значущості кожної з альтернатив по даній безлічі критеріїв. Для цього, як було відзначене вище, використовуються індекси однорідності.

Заключним кроком є синтез пріоритетів. Для цього локальні пріоритети перемножуються на пріоритет відповідного критерію на вищестоящому рівні і підсумовуються по кожному елементу. Це дає глобальний пріоритет елемента :

.(2.6)

Результатом реалізації цього кроку є вектор пріоритетності альтернатив:

.(2.7)

Отриманий вектор можна вважати оцінкою значущості альтернатив. Чим вище ця оцінка, тим більший вплив має відповідний фактор на рівень фінансової безпеки банку.

2.2 Сутність методів кластерного аналізу

Кластерний аналіз з'явився порівняно недавно - у 1939 р. Його запропонував вчений К. Тріон. Дослівно термін "кластер" в перекладі з англійської "cluster" означає гроно, згусток, пучок, група [11-13].

Особливо бурхливий розвиток кластерного аналізу відбувся у 60-х роках минулого століття. Передумовами цього були поява швидкісних комп'ютерів та визнання класифікацій фундаментальним методом наукових досліджень.

Кластерний аналіз - це метод багатомірного статистичного дослідження, до якого належать збір даних, що містять інформацію про вибіркові об'єкти, та упорядкування їх в порівняно однорідні, схожі між собою групи.

Отже, сутність кластерного аналізу полягає у здійсненні класифікації об'єктів дослідження за допомогою численних обчислювальних процедур. В результаті цього утворюються "кластери" або групи дуже схожих об'єктів. На відміну від інших методів, цей вид аналізу дає можливість класифікувати об'єкти не за однією ознакою, а за декількома одночасно. Для цього вводяться відповідні показники, що характеризують певну міру близькості за всіма класифікаційними параметрами.

Мета кластерного аналізу полягає в пошуку наявних структур, що виражається в утворенні груп схожих між собою об'єктів - кластерів. Водночас його дія полягає й у привнесенні структури в досліджувані об'єкти. Це означає, що методи кластеризації необхідні для виявлення структури в даних, яку нелегко знайти при візуальному обстеженні або за допомогою експертів.

Основними завданнями кластерного аналізу є:

розробка типології або класифікації досліджуваних об'єктів;

дослідження та визначення прийнятних концептуальних схем групування об'єктів;

висунення гіпотез на підставі результатів дослідження даних;

перевірка гіпотез чи справді типи (групи), які були виділені певним чином, мають місце в наявних даних.

Кластерний аналіз потребує здійснення таких послідовних кроків [12]:

) проведення вибірки об'єктів для кластеризації;

) визначення множини ознак, за якими будуть оцінюватися відібрані об'єкти;

) оцінка міри подібності об'єктів;

) застосування кластерного аналізу для створення груп подібних об'єктів;

) перевірка достовірності результатів кластерного рішення.

Кожен з цих кроків відіграє значну роль у практичному здійснення Визначення множини ознак, які покладаються в основу оцінки об'єктів, у кластерному аналізі є одним із найважливіших завдань дослідження. Мета цього кроку повинна полягати у визначенні сукупності змінних ознак, яка найкраще відображає поняття подібності. Ці ознаки мають вибиратися з урахуванням теоретичних положень, покладених в основу класифікації, а також мети дослідження.

При визначенні міри подібності об'єктів кластерного аналізу використовуються чотири види коефіцієнтів: коефіцієнти кореляції, показники віддалей, коефіцієнти асоціативності та ймовірносні, коефіцієнти подібності. Кожен з цих показників має свої переваги та недоліки, які попередньо потрібно врахувати. На практиці найбільшого розповсюдження у сфері соціальних та економічних наук здобули коефіцієнти кореляції та віддалей.

В результаті аналізу сукупності вхідних даних створюються однорідні групи у такий спосіб, що об'єкти всередині цих груп подібні між собою за деяким критерієм, а об'єкти з різних груп відрізняються один від одного.

Кластеризація може здійснюватися двома основними способами, зокрема за допомогою ієрархічних чи ітераційних процедур.

Ієрархічні процедури - послідовні дії щодо формування кластерів різного рангу, підпорядкованих між собою за чітко встановленою ієрархією. Найчастіше ієрархічні процедури здійснюються шляхом агломеративних (об'єднувальних) дій. Вони передбачають такі операції:

послідовне об'єднання подібних об'єктів з утворенням матриці подібності об'єктів;

побудова дендрограми (деревоподібної діаграми), яка відображає послідовне об'єднання об'єктів у кластери;

формування із досліджуваної сукупності окремих кластерів на першому початковому етапі аналізу та об'єднання всіх об'єктів в одну велику групу на завершальному етапі аналізу.

Ітераційні процедури полягають в утворенні з первинних даних однорівневих (одного рангу) ієрархічно не підпорядкованих між собою кластерів.

Найбільш відомими та широко застосовуваними методами [11]

формування кластерів є:

одиничного зв'язку;

повного зв'язку;

середнього зв'язку;

метод Уорда.

Метод одиничного зв'язку (метод близького сусіда) передбачає приєднання одиниці сукупності до кластера, якщо вона близька (знаходиться на одному рівні схожості) хоча б до одного представника цього кластера.

Метод повного зв'язку (далекого сусіда) вимагає певного рівня подібності об'єкта (не менше граничного рівня), що передбачається включити у кластер, з будь-яким іншим.

Метод середнього зв'язку ґрунтується на використанні середньої відстані між кандидатом на включення у кластер і представниками наявного кластера.

Згідно методу Уорда приєднання об'єктів до кластерів здійснюється у випадку мінімального приросту внутрішньогрупової суми квадратів відхилень. Завдяки цьому утворюються кластери приблизно одного розміру, які мають форму гіперсфер.

Оптимальною прийнято вважати кількість кластерів, яка визначається як різниця кількості спостережень і кількості кроків, після якої відстань об'єднання збільшується стрибкоподібно.

Кластерний аналіз, як і інші методи вивчення стохастичного зв'язку, вимагає численних складних розрахунків, які краще здійснювати за допомогою сучасного програмного забезпечення, зокрема з використанням програмного продукту Statistica 6.0.

Загальну схему проведення кластерного аналізу можна подати у вигляді наступного алгоритму, який складається з наступних етапів:

Етап 1. Перш ніж використовувати будь-який з методів кластерного аналізу, необхідно виконати наступні попередні процедури:

Процедура 1. Стандартизація і нормування даних призначені для того, щоб привести всі показники до однієї величини (зробити їх порівнянними). Дана процедура здійснюється по наступній формулі:

 ,(2.8)

де x_ij - i-а реалізація j-ї ознаки,

 - середнє арифметичне j-ї ознаки,

 - стандартне відхилення j-ї ознаки.

Процедура 2. Знаходження матриці відстаней. Матриця відстаней D являє собою матрицю розмірністю nxn, кожен елемент якої характеризує віддаленість того або іншого об'єкта від іншого. Ця матриця виглядає наступним чином:

(2.9)

де d_su - відстань між об'єктами s і u, .

Існує досить велика кількість варіантів розрахунку даної відстані основні з яких представлені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 - Характеристика близькості об'єктів

Найменування показника	Формула	Характеристика
Кількісні шкали (відстані)
Лінійна відстань	Найкраще виділяються «плоскі» кластери, розташовані на гіперплощинах
Евклідова відстань	Геометрично найкраще поєднує об'єкти в кулястих скупченнях
Відстань Махаланобіса	Використовується, коли після нормування зберігається велика різниця в дисперсіях, яку необхідно нівелювати
Номінальні шкали (міри подібності)
Коефіцієнт Хеммінга	Для порівняння об'єктів у змішаних шкалах найменувань і порядку
Коефіцієнт Роджерса-Танімото	Якщо важлива тільки наявність властивості, а не її відсутність
Довільні шкали
Мера близькості Журавльова	Фактично здійснюється перехід від кількісних шкал до якісних
Мера близькості Вороніна	Підвищує змістовну обґрунтованість розрахунків

Примітки:

1  - значення l-ї ознаки у i-го об’єкта, l=; i,j=;

 - вектор-стовпець значень всіх ознак на i-му об’єкті;

W^-1 - матриця, обернена до коваріаційної;

 - загальна кількість значень властивостей, що співпадають, (нулевих та одиничних, де 1 - наявність властивостей, 0 - відсутність);

 - кількість співпадаючих одиничних властивостей;

 - кількість одиничних значень властивостей;

; де  - значення порога для l-го признака;

= - мера близькості об’єктів по l-му признаку;

 - інформаційна вага признака, розрахована певних чином.

Етап 2 Використання того або іншого методу кластерного аналізу в залежності від цілей дослідження. Одним із найбільш поширених способів проведення ітераційних процедур ось уже понад сорок років виступає метод k-середніх (розроблений у 1967 р. Дж. МакКуіном). Застосування його потребує здійснення таких кроків:

розділення вихідних даних досліджуваної сукупності на задану кількість кластерів;

розрахунок Евклідової відстані кожної одиниці сукупності до визначених центрів тяжіння кластерів та побудова матриці відстаней, яка ґрунтується на метриці відстаней. Використовують різні метрики відстаней, наприклад: Евклідова відстань (проста і зважена), Манхеттенська, Чебишева, Мінковського, Махалонобіса тощо;

–   визначення нових центів тяжіння та нових кластерів

Вибір даного методу кластеризації обґрунтований наступними перевагами:

даний метод не будує геометричні кластери, що дозволяє уникнути їхнього перетинання і, як наслідок, влучення одного й того самого елемента в кілька кластерів;

дозволяє формувати задану кількість кластерів, що полегшує економічну інтерпретацію отриманих результатів.

Використання методу k-середніх ґрунтується на двох критеріях:

Мінімізація відстані всередині кластера між його елементами.

Максимізація відстані між центрами кластерів. Використання даного критерію дозволяє виділити кластери, що знаходяться на максимально можливій відстані друг від друга

2.3 Характеристика методів багатомірної класифікації з навчанням

Існують такі основні методи багатомірної класифікації з навчанням як дискримінантний аналіз. Дискримінантний аналіз є розділом багатовимірного статистичного аналізу, який дозволяє вивчати відмінності між двома і більш групами об'єктів по декількох змінних одночасно. Дискримінантний аналіз - це загальний термін, що відноситься до декількох тісно зв'язаних статистичних процедур. Ці процедури можна розділити на методи інтерпретації міжгрупових відмінностей - дискримінації і методи класифікації спостережень по групах. При інтерпретації потрібно відповісти на питання: чи можливо, використовуючи даний набір змінних, відрізнити одну групу від іншої, наскільки добре ці змінні допомагають провести дискримінацію і які з них найбільш інформативні?

Методи класифікації пов'язані з отриманням однієї або декількох функцій, що забезпечують можливість віднесення даного об'єкту до однієї з груп. Ці функції називаються класифікуючими і залежать від значень змінних таким чином, що з'являється можливість віднести кожний об'єкт до однієї з груп. [12, 13]

Задачі дискримінантного аналізу можна розділити на три типи. Задачі першого типу часто зустрічаються в медичній практиці. Припустимо, що ми маємо в своєму розпорядженні інформацію про деяке число індивідуумів, хвороба кожного з яких відноситься до одного з двох або більш діагнозів. На основі цієї інформації потрібно знайти функцію, що дозволяє поставити у відповідність новим індивідуумам характерні для них діагнози. Побудова такої функції і складає задачу дискримінації.

Другий тип задачі відноситься до ситуації, коли ознаки приналежності об'єкту до тієї або іншої групи втрачені, і їх потрібно відновити.

Задачі третього типу пов'язані з прогнозом майбутніх подій на підставі наявних даних. Такі задачі виникають при прогнозі віддалених результатів лікування, наприклад, прогноз виживання оперованих хворих.

Основною метою дискримінації є знаходження такої лінійної комбінації змінних (надалі ці змінні називатимемо дискримінантними змінними), яка б оптимально розділила дані групи. Лінійна функція називається канонічною дискримінантою функцією з невідомими коефіцієнтами:

 (2.10)

де  значення дискримінантної функції для m-го об'єкту в групі k;

 значення дискримінантної змінної для m-го об'єкту в групі k.

З геометричної точки зору дискримінантні функції визначають гіперплощини в p-мірному просторі. В окремому випадку при p=2 вона є прямою, а при p=3 - площиною.

Коефіцієнти першої канонічної дискримінантної функції вибираються так, щоб центроїди різних груп якомога більше відрізнялися один від одного. Коефіцієнти другої групи вибираються також, але при цьому накладається додаткова умова, щоб значення другої функції були некорельовані із значеннями першою. Аналогічно визначаються і інші функції. Звідси витікає, що будь-яка канонічна дискримінантна функція має нульову внутрішньогрупову кореляцію. Якщо число груп рівно g, то число канонічних дискримінантних функцій буде на одиницю менше числа груп. Проте із багатьох причин практичного характеру корисно мати одну, дві або ж три дискримінантних функції. Тоді графічний вигляд об'єктів буде представлений в одно-, двух- і тривимірних просторах. Таке уявлення особливо корисно у разі, коли число дискримінантних змінних p велике в порівнянні з числом груп g.

Для отримання коефіцієнтів канонічної дискримінантної функції потрібен статистичний критерій розрізнення груп. Очевидно, що класифікація змінних здійснюватиметься тим краще, чим менше розсіяння крапок щодо центроїда усередині групи і чим більше відстань між центроїдами груп. Зрозуміло, що велика внутрішньогрупова варіація небажана, оскільки в цьому випадку будь-яка задана відстань між двома середніми тим менш значуща в статистичному значенні, чим більше варіація розподілів, відповідних цим середнім. Один з методів пошуку якнайкращої дискримінації даних полягає в знаходженні такої канонічної дискримінантної функції d, яка б максимізувала відношення міжгрупової варіації до внутрішньогрупової

 (2.11)

де B - міжгрупова і W - внутригрупова матриці розсіяння спостережуваних змінних від середніх.

Іноді (2.9) замість W використовують матрицю розсіяння T з'єднаних даних.

В моделі дискримінації повинні дотримуватися наступні умови:

) число груп: ;

) число об'єктів в кожній групі: ;

) число дискримінантних змінних: ;

) дискримінантні змінні вимірюються в інтервальній шкалі;

) дискримінантні змінні лінійно незалежні;

) ковариаційні матриці груп приблизно рівні;

) дискримінантні змінні в кожній групі підкоряються багатовимірному нормальному закону розподілу.

Дискримінантний аналіз є найважливішим інструментом системи раннього попередження та методом прогнозування банкрутства (стану, який характеризується втратою фінансової безпеки) економічних об’єктів. Найбільше поширення отримали дискримінанті моделі прогнозування банкрутства підприємств.

Розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз.

Однофакторний дискримінантний аналіз. В основі однофакторного (одновимірного) аналізу покладене сепаратне дослідження окремих показників (які є складовою певної системи показників) та класифікація підприємств за принципом дихотомії. Віднесення підприємства до категорії "хворих" чи "здорових" здійснюється у розрізі окремих показників у відповідності до емпірично побудованої шкали граничних значень досліджуваного показника. Наприклад, згідно зі шкалою значень показника рентабельності активів, граничне значення цього показника складає 2%. Це означає, що підприємства, в яких рентабельність активів >2% за цим критерієм вважаються "здоровими", якщо ж значення цього показника <2%, то підприємство відноситься до групи суб'єктів господарювання, яким загрожує фінансова криза.

Найбільш відомими моделями однофакторного дискримінантного аналізу є системи показників Бівера та Вайбеля.

Система показників Бівера

В основі досліджень американського економіста В. Бівера покладено 30 найбільш часто вживаних у фінансовому аналізі показників. За ознакою однорідності ці показники були згруповані в шість груп. Із кожної групи Бівер вибрав по одному, найбільш типовому показнику, які й склали систему прогнозування банкрутства:

) Відношення Cash Flow до позичкового капіталу.

) Відношення чистого прибутку до валюти балансу.

) Відношення позичкового капіталу до валюти балансу.

) Відношення оборотних активів до поточних зобов'язань (показник покриття).

) Відношення робочого капіталу до валюти балансу.

) Відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов'язаннями до витрат підприємства (без амортизації).

З використанням матеріалів аналізу 79 фінансово неспроможних і такого ж числа фінансово спроможних підприємств Бівер розробив шкалу граничних значень для кожного із приведених показників для американських підприємств.

Система показників Вайбеля

В основі досліджень, здійснених П. Вайбелем протягом 1960-1971 років покладено аналітичні матеріали по 72 швейцарських підприємствах будівельної, металургійної, легкої та годинникової галузей виробництва, половина з яких була у фінансовій кризі. Класифікацію підприємств за цією системою пропонується здійснювати з використанням таких показників:

)Відношення позичкового капіталу до валюти балансу.

)Відношення оборотних активів до поточних зобов'язань (показник покриття).

)Відношення Cash Flow до поточних (короткострокових) зобов'язань.

)Відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов'язаннями до витрат підприємства (без амортизації).

)Відношення середнього залишку кредиторської заборгованості до вартості закупок.

)Відношення середніх залишків виробничих запасів до величини затрат на сировину (матеріали).

Головним суперечливим моментом однофакторного дискримінантного аналізу є те, що значення окремих показників може свідчити про позитивний розвиток підприємства, а інших - про незадовільний. Така ситуація унеможливлює об'єктивне прогнозування банкрутства.

Багатофакторний дискримінантний аналіз. В процесі аналізу підбирається ряд показників, для кожного з яких визначається вага в так званій "дискримінантній функції". В загальному вигляді, лінійну багатофакторну дикримінантну функцію можна представити в такій формі:

Z = a0 + a1x1 + a2x2 + a3x3 + .......+ anxn,

а1, а2, а3 ......, аn - коефіцієнти (ваги) дискримінантної функції;

х1, х2, х3......., хn - показники (змінні) дискримінантної функції.

Величина окремих ваг характеризує різний вплив окремих показників (змінних) на загальний фінансовий стан підприємства. Віднесення аналізованого підприємства до групи "хворих" чи "здорових" залежить від значення дискримінантної функції.

Найбільш відомими моделями прогнозування банкрутства на основі багатофакторного дискримінантного аналізу є модель Альтмана (1968), модель Беермана (1976), система показників Бетге-Хуса-Ніхауса (1987), модель Краузе (1993).

Модель Альтмана

Модель прогнозування банкрутства, розроблена американським економістом Е. Альтманом має також назву "розрахунок Z-показника" і є класичною в своїй сфері, оскільки включена до більшості підручників, що присвячені фінансовому прогнозуванню та оцінці кредитоспроможності підприємств. Побудована Альтманом дискримінантна функція має такий вигляд:

Z = 0,012 X1 + 0,014 X2 + 0,033 X3 + 0,006 X4 + 0,999 X5,

де X1 - робочий капітал/ валюта балансу;- сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та резервного капіталу / валюта балансу;- звичайний прибуток до оподаткування + проценти за кредит / валюта балансу; - ринкова вартість підприємств (ринкова вартість корпоративних прав) / позичковий капітал;- чиста виручка від реалізації продукції/ валюта балансу.

Провівши аналіз 33-х пар промислових підприємств з обсягом валюти балансу від 1 до 25 млн. дол. США, Альтман зробив наступний висновок щодо інтерпретації значень Z-показника:

Таблиця 2.2 - Значення показника Альтмана

Значення Z	Ймовірність банкрутства
До 1,8	Висока
1,81-2,67	Не можна однозначно визначити
2,67 і вище	низька

Модель Беермана

В Німеччині вперше застосував методологію багатофакторного дискримінантного аналізу при дослідженні фінансового стану підприємств у 1976 році професор університету м. Мюнстер Клаус Беерман. Свої висновки він базував на емпіричному дослідженні 21 підприємства, половина з яких були збиткові та знаходилися у фінансовій кризі. Основні характеристики дискримінантної функції Беермана наведено в табл. 2.3.

Таблиця 2.3 - Параметри дискримінантної функції

Показник	Вага
Х1=Позичковий капітал/валюта балансу	+0,077
Х2=Чистий прибуток/валюта балансу	+0,813
Х3=Чистий прибуток/позичковий капітал	+0,124
Х4=чистий прибуток/чиста виручка від реалізації	-0,105
Х5=Cash-flow/позичковий капітал	-0,063
Х6=Чиста виручка від реалізації/валюта баланса	+0,061
Х7=запаси/чиста виручка від реалізації	+0,268
Х8=Сума амортизації/вартість основних засобів на кінець періоду	+0,217
Х9=Введені основні засоби/сума амортизації	+0,012
Х10=заборгованість за банківськими позиками/позичквий капітал	+0,165

Одержані значення інтегрального показника Беерман рекомендує інтерпретувати наступним чином (горизонт прогнозування 1 рік): > 0,32 - підприємство знаходиться під загрозою банкрутства;

,32 > Z > 0,236 - неможливо чітко ідентифікувати, потребує додаткового якісного аналізу < 0,236 - підприємству не загрожує банкрутство.

Модель оцінки ймовірності банкрутства українських підприємств

Для оцінки ймовірності банкрутства вітчизняних підприємств рекомендується до використання дискримінантна функція із шістьома змінними: = 1,04*X1+0,75*X2+0,15*X3+0,42*X4+1,8*X5 -0,06*X6 - 2,16,

де Х1 - коефіцієнт покриття;

Х2 - коефіцієнт фінансової автономії;

Х3 - коефіцієнт оборотності капіталу;

Х4 - коефіцієнт рентабельності операційних продажів;

Х5 - коефіцієнт рентабельності активів;

Х6 - коефіцієнт оборотності позичкового капіталу.

Модель розроблена на основі аналізу фінансових показників 850 українських підприємств усіх видів економічної діяльності. Використання цієї моделі дозволяє з високим рівнем ймовірності спрогнозувати майбутній фінансовий стан підприємства, а отже, оцінити ймовірність його банкрутства. Для наведеної дискримінантної моделі рекомендується наступний "ключ інтерпретації" значень інтегрального показника:<= -0,55 - фінансовий стан підприємства є незадовільним (знаходиться у фінансовій кризі або вона йому загрожує);

,55 <= Zi <= 0,55 - однозначних висновків щодо якості фінансового стану підприємства зробити неможливо, необхідний додатковий експертний аналіз;> 0,55 - фінансовий стан підприємства є задовільним.

У разі, якщо значення показника Zі знаходиться в межах, для яких однозначні висновки щодо якості фінансового стану зробити неможливо, рекомендується додатково застосувати експертні методи аналізу. В рамках чого аналізується динаміка основних абсолютних показників фінансового стану підприємства за два-три роки: валюта балансу; робочий капітал; обсяг виручки від реалізації; величина чистого прибутку (збитку); чистий грошовий потік від операційної діяльності. За результатами додаткового аналізу базовий показник Zi коригується на коефіцієнт зміни основних абсолютних показників. Для визначення вагомості впливу окремих абсолютних показників на коефіцієнт коригування можна застосувати загальну методологію дискримінантного аналізу. Скоригований за результатами додаткового експертного аналізу інтегральний показник слід інтерпретувати таким же чином, як це рекомендується вище.

3. Розробка моделей оцінки фінансової безпеки комерційного банку

3.1 Розробка моделі оцінки рівня фінансової безпеки банку

Для побудови моделі оцінки використаємо алгоритм, який наведений в п. 2.1

Крок 1 Декомпозиція мети в ієрархію.

Декомпозиція цілі в ієрархію наведена на рис. 3.1

Рисунок 3.1 - Декомпозиція цілі в ієрархію

Визначимо умовні позначення показників на третьому рівні (табл. 3.1)

Таблиця 3.1 - Умовні позначення показників фінансової безпеки банку

Економічні нормативи діяльності	Нормативне значення	Умовне позначення
Група показників стабільності
Норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1)	min 10 млн. грн.	X11
Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2)	min 8%	X12
Норматив адекватності основного капіталу (Н3)	min 4%	X13
Економічні нормативи діяльності	Нормативне значення	Умовне позначення
Група показників ліквідності
Норматив миттєвої ліквідності (Н4)	min 20%	X21
Норматив поточної ліквідності (Н5)	min 35%	X22
Норматив короткострокової ліквідності (Н6)	min 20%	X23
Група показників ризику
Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)	max 25%	X31
Норматив «великих кредитних ризиків» (Н8)	max 800%	X32
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9)	max 5%	X33

Крок 2 Побудова матриць порівнянь показників.

На цьому кроці сформуємо загальну матрицю порівнянь між групами та усередені груп. Дані таблиці наведено в табл. 3.2

Таблиця 3.2 - Матриці порівнянь

Серед груп	Для першої групи	Для другої групи	Для третьої групи

Крок 3 Оцінка однорідності матриць.

Оцінка однорідності матриць здійснюється за допомогою індексу однорідності, який розраховано в табл. 3.3

Таблиця 3.3 - Індекс однородності

Серед груп	Для першої групи	Для другої групи	Для третьої групи

Оцінка індексу однорідності свідчить про однорідність матриць порівнянь, так як всі його значення менші ніж 0,1.

Крок 4. Побудова ранжируваного вектора.

За допомогою нормування було отримано ранжируваний вектор (табл. 3.4)

Таблиця 3.4 - Ранжування альтернатив

Серед груп	Для першої групи	Для другої групи	Для третьої групи

Пріоритет, який отримав кожний з досліджуваних показників фінансової безпеки банку, наведений в табл. 3.5.

Таблиця 3.5 - Вагові коефіцієнти груп показників и показників усередині груп

Фактор	Умовне позначення	Вага
Група показників стабільності		0,648
Норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1)	X11	0,487
Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2)	X12	0,364
Норматив адекватності основного капіталу (Н3)	X13	0,149
Група показників ліквідності		0,122
Норматив миттєвої ліквідності (Н4)	X21	0,211
Норматив поточної ліквідності (Н5)	X22	0,321
Норматив короткострокової ліквідності (Н6)	X23	0,468
Фактор	Умовне позначення	Вага
Група показників ризику		0,230
Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)	X31	0,484
Норматив «великих кредитних ризиків» (Н8)	X32	0,168
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9)	X33	0,349

Аналіз даної таблиці дозволяє зробити ряд висновків:

) найбільш значущою групою є перша група показників, а саме показники стабільності (вага цієї групи показників складає 0,648), найменш значущою - показники ліквідності (0,122);

) серед першої групи найбільш значущим є показник мінімального розміру регулятивного капіталу (0,487);

) серед другої групи найбільш значущим є норматив короткострокової ліквідності (0,468);

) серед третьої групи найбільш значущим є норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (0,484).

Таким чином, на забезпечення фінансової складової економічної безпеки найбільший вплив, за думкою експертів, оказують норматив мінімального розміру регулятивного капіталу, норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності, норматив короткострокової ліквідності.

Модель оцінки рівня фінансової безпеки банку з урахуванням отриманих пріоритетів груп показників и показників усередині груп має вид:

 (3.1)

де - коефіцієнти значущості кожної групи;

 - значення факторів.

Слід відзначити, що комплексний показник змінюється в межах від 0 до 1. Таким чином, побудований аналітичний показник позволяє досліджувати фінансову безпеку комерційного банку.

Для використання моделі (3.1) введемо обмеження на значення показників Х:

 (3.2)

Динаміка кожного показника за чотири роки для досліджуваного банку - Кредитпромбанку - наведена в табл. 3.6

Таблиця 3.6 - Динаміка показників

Фактор	2008	2009	2010	2011
Норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1)	0,5	0,5	1	1
Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2)	0,5	0,5	0,5	1
Норматив адекватності основного капіталу (Н3)	0	0	0,5	0,5
Норматив миттєвої ліквідності (Н4)	0	0,5	0,5	0,5
Норматив поточної ліквідності (Н5)	0	0	0,5	0
Норматив короткострокової ліквідності (Н6)	0	0,5	1	1
Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)	0	0,5	0,5	0,5
Норматив «великих кредитних ризиків» (Н8)	0,5	0,5	0,5	0,5
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9)	0	0,5	0,5	1

Підставивши ці дані в формулу 3.1, отримуємо динаміку показника фінансової безпеки (рис. 3.2).

Рисунок 3.2 - Динаміка показника фінансової безпеки

Проведені дослідження дозволяють зробити висновки про збільшення рівня фінансової безпеки досліджуваного банку.

Таким чином, побудована модель дозволяє здійснювати комплексну оцінку фінансової безпеки банку с урахуванням вагових коефіцієнтів факторів, які оказують найбільш сильний вплив на рівень фінансової безпеки.

3.2 Групування банків за рівнем фінансової безпеки на підставі методів кластерного аналізу

В дипломній роботі передбачається групування комерційних банків України за рівнем фінансової безпеки з використанням методу кластерного аналізу («таксономия», «автоматична класифікація»). В перекладі з англійського слово “cluster” означає «кисть», «пучок», «група». Існують різноманітні визначення кластерного аналізу. Проте, всі вони зводяться до наступного: кластерний аналіз - це метод багатовимірного статистичного аналізу, який дозволяє упорядкувати досліджувані об'єкти в однорідні групи [17]. В результаті застосування кластерного аналізу з'являються групи, елементи усередині яких «схожі» між собою за заданими критеріями, а елементи з різних груп значно відрізняються один від одного. Критерієм об'єднання в групи може бути максимальна «схожість» елементів, або їх «несхожість» (при подвійній задачі). Кластерний аналіз дозволяє виявити або підтвердити наявність певної структури (під структурою системи розуміємо сукупність її елементів і їх відношення) в досліджуваній сукупності, яка дає підставу для перевірки і підтвердження гіпотези про існуючі закономірності в досліджуваній системі [17].

Задача кластерного аналізу полягає в розбитті безлічі об'єктів, описуваних деякими ознаками, на кластери так, щоб кожний об'єкт належав одній і лише одній підмножині розбиття. В нашому випадку цими об'єктами є комерційні банки України, стан фінансової безпеки яких характеризується коефіцієнтами стабільності, ліквідності, ризику. При цьому в кожній підмножині розбиття об'єкти лежать щільно один до одного і є схожими, тоді як об'єкти, що належать різним підмножинам, є різнорідними.

У принципі задача кластерного аналізу зводиться до розробки певного правила, або алгоритму, за допомогою якого можна здійснювати розбиття об'єктів на групи. При цьому залишається невідомо, чи дійсно знайдені угрупування є якнайкращими.

Як було зазначено в розділі 2, методи кластерного аналізу можна розділити на ієрархічні, агломеративні і дивізимні. Окрім цього окрему групу складають ітеративні методи (метод k-середніх, метод пошуку згустків та ін.) [17].

Одним із зручних методів ітерації еталонного типу є метод k-середніх, який і буде використаний в дипломній роботі. Він заснований на принципі мінімізації внутрікласової дисперсії. Відмінною рисою цього методу є те, що спочатку дослідником задається кількість кластерів, на які розбивається сукупність. На такому кроці задається початкове розбиття об'єктів, і визначаються центри ваги кластерів. Потім на основі міри схожості між об'єктами визначається новий склад кожного кластера. Після переліку всіх об'єктів перераховуються центри ваги кластерів. Процедура повторюється до тих пір, поки така ітерація не дасть такий же склад кластерів, який і попередня. Цим добивається розбиття об'єктів на групи, дисперсії усередині яких мінімальні.

Одна з переваг, яку надає досліднику кластерний аналіз, - це можливість використовування великої кількості ознак, які характеризують досліджувану сукупність [19].

Недоліком даного методу є відсутність статистичного критерію значущості для перевірки гіпотези, чи дійсно об'єкт належить даній групі.

Перед тим, як буде використаний кластерний аналіз, нам необхідно знайти ті ознаки, якими характеризуватимуться комерційні банки. В нашому випадку - це показники ліквідності.

В ППП Statistica в модулі Cluster Analysis проведемо кластеризацію банків, стан фінансової безпеки яких описується розрахованими коефіцієнтами. Задаємо початкові параметри (рис. 3.3).

Рисунок 3.3 - Завдання змінних і кількості кластерів

Використовуємо метод k-середніх і задаємо кількість кластерів рівну трьом. Отримуємо наступні результати аналізу (рис. 3.4).

З рис. 3.4 видно, що у вікні результатів відмічено кількість кластерів, кількість банків і кількість ітерацій.

Рисунок 3.4 - Результати аналізу

В табл. 3.6 наведені елементи кожного кластеру.

Таблиця 3.6 - Розбиття комерційних банків України по кластерах

Кластер	Елементи кластерів (номера банків)
1	1	2	3	4	5	6	7	10	12	14	15	16	17	18
	22	23	24	25	26	27	29	30	32	33	34	39	41	42
	43	44	45	46	47	48	49	51	52	54	55	57	58
	59	63	64	65	67	69	70	71	72	74	75	76	78	79
	80	82	83	85	86	87	88	90	91	92	93	94	95	96
	99	100	102	103	105
2	8	9	11	13	19	20	21	28	35	36	37	40	50	56
	61	62	66	81	84	89	98	101	104
3	31	38	60	68	73	77	97

На рис. 3.5 представлений графік середніх значень коефіцієнтів для кожного кластеру.

Рисунок 3.5 - Графік середніх значень коефіцієнтів для кожного кластеру

На підставі аналізу табл. 3.6 і рис. 3.5 робимо висновки про те, що в третю групу потрапили банки з найвищим рівнем фінансової безпеки, в другу групу потрапили банки з середнім рівнем, а в першій групі представлені банки з найбільш низьким щодо інших банків рівнем.

3.3 Розробка моделей класифікації стану фінансової безпеки банку за допомогою методів дискримінантного аналізу

Основною метою дискримінантного аналізу є ухвалення рішення про те, які змінні розрізняють (дискримінують) маючи сукупності. Дискримінантний аналіз є статистичним апаратом для вивчення відмінностей між групами (сукупностями) об'єктів по відношенню до декількох змінних одночасно (багатовимірний аналіз) [17]. Дискримінація проводиться при сукупностях, які є, і вибірках із кожної з них. Задача полягає у виробленні заснованого на наявних вибірках правила, що дозволяє приписати деякий новий об'єкт до правильної сукупності в тому випадку, якщо наперед невідомо, до якої сукупності він належить. Іншими словами, необхідно побудувати модель, що дозволяє краще всього передбачити, до якої сукупності належатиме новий елемент.

Термін «дискриминантний аналіз» є загальним, оскільки визначає декілька зв'язаних статистичних процедур. Їх можна розділити на методи інтерпретації міжгрупових відмінностей і методи класифікації спостережень по групах. При інтерпретації необхідно відповісти на питання: чи можливо, використовуючи дані характеристики (змінні), відрізнити одну групу від іншої; наскільки добре ці характеристики дозволяють провести розрізнення і які з них найбільш інформативні. Метод класифікації пов'язаний з отриманням декількох функцій, що дозволяють віднести даний об'єкт до однієї з груп. Ці функції залежать від значень характеристик таким чином, що кожний об'єкт можна віднести до однієї з груп [18].

Алгоритм процесу аналізу можна представити таким чином:

a)    збір інформації і проведення вибірки з подальшим аналізом;)       побудова дискримінантних функцій з використанням різних коефіцієнтів, визначення числа функцій, подальша перевірка значущості і інтерпретація для пояснення відмінностей між класами;

c)      класифікація з метою визначення приналежності нового об'єкту до того чи іншого класу.

Дискриминантний аналіз дозволить нам визначити моделі, за допомогою яких можна класифікувати стани фінансової безпеки банків на підставі значень фінансових показників. В ППП Statistica вибираємо модуль Discriminant Analysis і працюємо в ньому. До заданих даних, комерційних банків і коефіцієнтів, додаємо новий стовпець, в якому указуємо номер кластера, до якого належить банк. Це буде змінна, по якій здійснюватиметься групування. Потім починаємо аналіз (рис. 3.6).

Рисунок 3.6 - Завдання початкових параметрів аналізу

Вибираємо змінну, по якій буде здійснюватися групування, і незалежні змінні. Кількість груп рівна трьом. Отримуємо наступні результати аналізу (табл. 3.7).

Таблиця 3.7 - Результати дискримінантного аналізу

Discriminant Function Analysis Summary (dip_klast.sta)
No. of vars in model: 3; Grouping: N (3 grps)
Wilks' Lambda: ,10858 approx. F (6,200)=67,824 p<0,0000
	Wilks'	Partial	F-remove			1-Toler.
	Lambda	Lambda	(2,100)	p-level	Toler.	(R-Sqr.)
H4	0,2762	0,3931	77,1850	0,0000	0,9354	0,0646
H5	0,1133	0,9581	2,1867	0,1176	0,9315	0,0685
H6	0,2040	0,5323	43,9305	0,0000	0,8737	0,1263

Як видно з отриманих результатів (табл. 3.7) значення статистики Уїлкса близько до 0, що свідчить про добру дискримінацію. Оскільки значення лямбди Уїлкса по можливості повинне бути якомога ближче до нуля (Wilks' Lambda = 0,10858), а значення F критерію (критерію Фішера) більше табличного значення (F = 67,824 > 3,04), то можна зробити висновок, що дана класифікація коректна. З табл. 3.7 видно, що рівень значущості (p-level) для всіх коефіцієнтів малий, тобто вони є добрими дискримінантами. Рівень толерантності (Toler) у всіх показників знаходиться в граничних межах (<0,4). Оскільки всі критерії значущі, то ми можемо виявити залежність переходу банку з одного кластера в іншій від змін значень показників.

Для перевірки коректності вибірок подивимося результати класифікаційної матриці (табл. 3.8).

Таблиця 3.8 - Класифікаційна матриця

Classification Matrix (dip_klast.sta)
Rows: Observed classifications
Columns: Predicted classifications
	Percent	G_1:1	G_2:2	G_3:3
	Correct	p=,33333	p=,33333	p=,33333
G_1:1	97,3333	73	2	0
G_2:2	95,6522	1	22	0
G_3:3	85,7143	0	1	6
Total	96,1905	74	25	6

Таблиця 3.9 - Таблиця класифікацій

Observed	G_1:1	G_2:2	G_3:3		Observed	G_1:1	G_2:2	G_3:3
Classif.	p=,33333	p=,33333	p=,33333		Classif.	p=,33333	p=,33333	p=,33333
G_1:1	1,397	17,180	108,761	46	G_1:1	1,310	4,377	68,105
G_1:1	0,428	14,310	98,041	47	G_1:1	0,913	15,559	104,899
G_1:1	0,411	14,055	98,329	48	G_1:1	0,821	16,135	100,570
G_1:1	3,180	22,619	122,595	49	G_1:1	0,625	13,665	95,174
G_1:1	1,008	6,670	74,650	50	G_2:2	18,550	1,828	32,711
G_1:1	0,705	15,193	102,868	51	G_1:1	1,109	16,566	107,147
G_1:1	0,133	10,554	90,513	52	G_1:1	0,553	14,500	97,089
G_2:2	25,901	4,158	29,128	53	G_1:1	1,064	6,104	72,349
G_2:2	10,752	1,782	56,094	54	G_1:1	0,312	8,248	78,081
G_1:1	0,113	11,777	91,171	55	G_1:1	0,387	8,068	79,520
G_2:2	5,498	1,619	55,198	56	G_2:2	7,917	0,946	42,584
G_1:1	1,554	17,060	108,778	57	G_1:1	0,836	5,578	76,878
G_2:2	5,470	0,829	52,110	58	G_1:1	1,446	12,070	81,874
G_1:1	0,612	15,051	101,552	59	G_1:1	2,578	3,406	63,585
G_1:1	0,988	7,456	84,451	60	G_3:3	122,808	76,757	17,306
G_1:1	0,634	11,659	95,564	61	G_2:2	30,974	7,400	40,660
G_1:1	2,302	20,215	116,890	62	G_2:2	13,754	8,016	39,859
G_1:1	0,185	7,411	80,379	63	G_1:1	0,989	9,859	80,683
G_2:2	9,581	1,643	57,741	64	G_1:1	0,548	14,355	97,062
G_2:2	5,819	0,727	50,031	65	G_1:1	0,111	7,978	81,051
G_2:2	3,065	68,020	66	G_2:2	17,154	1,259	37,699
G_1:1	0,801	5,000	71,997	67	G_1:1	0,333	13,422	95,239
G_1:1	0,984	4,809	72,178	68	G_3:3	61,243	22,466	10,082
G_1:1	2,600	4,714	61,839	69	G_1:1	0,007	10,137	87,458
G_1:1	0,713	8,730	76,180	70	G_1:1	1,035	11,380	94,742
G_1:1	0,724	13,703	100,898	71	G_1:1	1,740	5,370	68,257
G_1:1	4,708	2,620	53,437	72	G_1:1	0,080	11,381	91,380
G_2:2	5,184	1,648	55,952	73	G_3:3	162,572	99,234	20,578
G_1:1	0,536	12,255	95,154	74	G_1:1	2,027	6,280	82,549
G_1:1	1,165	17,456	107,471	75	G_1:1	0,580	15,085	100,574
G_3:3	135,078	74,743	30,547	76	G_1:1	1,462	10,056	82,877
G_1:1	0,047	11,024	89,115	77	G_3:3	159,710	120,729	48,285
G_1:1	5,724	6,347	53,273	78	G_1:1	0,253	7,638	81,818
G_1:1	0,600	15,060	100,939	79	G_1:1	0,460	14,035	98,612
G_2:2	11,356	3,796	36,780	80	G_1:1	0,956	9,840	79,743
G_2:2	5,180	1,211	58,601	81	G_2:2	7,134	2,013	47,845
G_2:2	10,199	0,642	51,144	82	G_1:1	0,194	11,669	92,536
G_3:3	16,109	13,164	15,949	83	G_1:1	0,914	14,448	102,255
G_1:1	0,438	10,740	86,638	84	G_2:2	12,920	4,802	68,655
G_2:2	13,818	0,539	39,733	85	G_1:1	1,854	4,615	74,027
G_1:1	0,186	11,544	93,201	86	G_1:1	0,284	13,181	95,641
G_1:1	1,548	18,715	109,736	87	G_1:1	0,608	6,111	78,596
G_1:1	0,837	13,801	101,908	88	G_1:1	2,186	6,515	68,918
G_1:1	2,821	21,239	119,833	89	G_2:2	21,961	3,535	32,217
G_1:1	0,280	11,892	89,492	90	G_1:1	4,865	4,407	59,285

З класифікаційної матриці (табл. 3.8) видно, що об'єкти були правильно віднесені до виділених груп (відсоток правильної класифікації складає близько 100%).

Аналіз таблиці класифікації випадків (табл. 3.9) дозволяє зробити висновок про те, які комерційні банки були віднесені неправильно до тієї або іншої групи (некоректно віднесені банки позначаються зірочкою (*)). З таблиці видно, що банки під номерами 21 і 27 були неправильно класифіковані.

Для підвищення якості дискримінанатних моделей з вибірки вилучаються об’єкти, які знаходяться на границі кластерів. Для цього за допомогою метрики Махаланобіса (Squared Mahalanobis distances), квадрат відстаней Махалонобіса, визначаться відстань від всіх n об'єктів до центру тяжіння кожної групи (вектор середніх), які визначаються по повчальній вибірці. Віднесення i-ого об'єкту до j-ї групи вважається помилковим, якщо відстань Махаланобіса від об'єкту до центру його групи значно вище, ніж від нього до центру інших груп, а апостеріорна вірогідність попадання в свою групу нижче за критичне значення. В цьому випадку об'єкт вважається некоректно віднесеним і повинен бути виключений з вибірки.

Процедура виключення об'єкту з вибірок полягає в тому, що в таблиці початкових даних у того об'єкту, який повинен бути виключений з вибірки (він помічений “*”), забирається номер приналежності до цієї групи, після чого процес тестування повторюється. По припущенню, спочатку викреслюється той об'єкт, який найбільш не підходить до певної групи [19].

При видаленні чергового об'єкту з групи потрібно пам'ятати, що при цьому зміщується центр тяжкості групи (вектор середніх), оскільки він визначається за спостереженнями, що залишилися. Після видалення чергового банку із списку вибірок не виключено, що з'являться нові некоректно віднесені банки, які до видалення були правильно віднесені. Тому дана процедура повинна бути покроковою, необхідно видаляти на кожному кроці лише по одному об'єкту, і повертати його назад у вибірку, якщо при видаленні цього об'єкту відбулися дуже сильні зміни (більшість банків, які були віднесені як правильні, позначається як некоректно віднесені банки).

Покрокове видалення неправильно віднесених об'єктів (21-го і 27-го) не дало бажаних результатів. Після кожного видалення з'являлася ще більша кількість некоректно віднесених банків. Тому раціонально залишити дані об'єкти в їх колишніх групах.

Внаслідок всіх операцій одержуємо наступну систему дискримінантних функцій (табл. 3.10).

Таблиця 3.10 - Дискримінантні функції

Classification Functions; grouping: N (dip_klast.sta)
	G_1:1	G_2:2	G_3:3
	p=,33333	p=,33333	p=,33333
H4	7,3016	16,4598	28,1378
H5	15,8470	17,5705	23,8028
H6	18,4420	27,6880	62,5873
Constant	-18,4348	-35,3887	-107,6293

З табл. 3.10 витікає, що перша група комерційних банків України, яка характеризується низьким рівнем фінансової безпеки щодо інших банків, описується наступною моделлю:

y1 = -18,4348 + 7,3016*Н4 + 15,847*Н5 + 18,442*Н6.

В формулі вільний член має відмінне значення, а найбільший коефіцієнт при показнику Н6, тобто він має найбільшу вагу.

Друга група банків, що характеризується середнім щодо інших банків рівнем фінансової безпеки, описується моделлю:= -35,3887 + 16,4598*Н4 + 17,5705*Н5 + 27,688*Н6.

В формулі вільний член також має відмінне значення, а найбільший коефіцієнт при показнику Н6, тобто він має найбільшу вагу.

Третя група банків, яка характеризується високим щодо інших банків рівнем фінансової безпеки, описується наступною моделлю:= -107,6293 + 28,1378*Н4 + 23,8028*Н5 + 62,5873*Н6.

В формулі вільний член має відмінне значення, а найбільший коефіцієнт при показнику Н6, тобто він має найбільшу вагу.

Використовуючи отримані функції, можна віднести новий банк до певної групи за рівнем фінансової безпеки. Алгоритм віднесення нового банку до певної групи полягає в наступному:

a)    розраховуємо показники стану фінансової безпеки банку на основі статей балансу;

b)      підставляємо показники в дискримінантні функції. Найбільше значення дискримінантної функції відповідає кластеру, до якого можна віднести банк.

Дискримінантний аналіз дозволяє достатньо ефективно розв'язати проблему віднесення нового об'єкту до певної групи залежно від характеристик даного об'єкту.

4. Охорона праці і навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці

Підвищення технічної оснащеності підприємств, застосування нових матеріалів, конструкцій і процесів, збільшення швидкостей і потужностей машин робить вплив на характер і частоту нещасних випадків і захворювань на виробництві. Праця людини в сучасному автоматизованому і механізованому виробництві є процесом взаємодії людини і машини, причому центральне місце належить людині - оператору. Поліпшення умов праці, підвищення його безпеки впливають на результати виробничої діяльності: продуктивність праці, якість і вартість продукції, що випускається, а також приводить до зниження виробничого травматизму, професійних захворювань, зберігає здоров'я працівників і одночасно приводить до зменшення витрат на оплату пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці.

В існуючому законодавстві [1 ] велику увагу надається питанням захисту працюючих від дії небезпечних і шкідливих чинників виробничого середовища. В законі України про охорону праці» (2002г.) сказано, що державна політика базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Використовуються економічні методи для управління охороною праці на підприємстві. Створюються національні, галузеві, регіональні програми з питань охорони праці, враховуючі різні напрями економічної і соціальної політики держави. Встановлюються єдині нормативи по охороні праці для всіх підприємств, організацій незалежно від форм власності. Створюються страхові фонди.

4.2 Управління охороною праці на підприємстві

Працедавець зобов'язаний створити на робочому місці, в кожному структурному підрозділі, умови праці, відповідні нормативно-правовим актам. З цією метою працедавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадовців, які забезпечують рішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх виконання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці;

організовує атестацію робочих місць на відповідність нормативним актам з охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів у разі зміни умов праці;

упроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації і автоматизації виробництва, дотримує вимоги ергономіки, використовує позитивний досвід в області охорони праці і тому подібне;

забезпечує належний зміст будівель і споруд, виробничого устаткування і оснащення, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, які можуть привести до нещасних випадків, професійних захворювань, і забезпечує здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, дає оцінку технічного стану виробничого устаткування і оснащення;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти по охороні праці, які діють в межах підприємства (далі - акти підприємства). Встановлює послідовність виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів по охороні праці, забезпечує безкоштовно працівників нормативно-правовими актами і актами підприємства по охороні праці;

здійснює контроль за дотриманням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими засобами виробництва, використовуванням засобів колективного і індивідуального захисту, виконанням робіт щодо вимог по охороні праці;

організовує пропаганду безпечних прийомів праці і співпраці з працівниками в області охорони праці;

передбачає термінові заходи для надання допомоги потерпілим, привертає при необхідності професійні аварійно-рятівні формування у разі виникнення на підприємстві аварій і нещасних випадків.

Працедавець несе безпосередню відповідальність за порушення відзначених вимог[1 ].

4.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

В даному розділі розглядається робоче місце з використанням персонального ЕОМ при виконанні дипломної роботи.

Характеристика приміщення, в якому знаходиться комп'ютер: розміри приміщення: - площа: S = 6 × 10 = 60 м²; - об'їм: V = 6 × 10 × 3,5 = 210 м³.

Згідно [2 ], норма площі на одного працюючого не повинна бути менше 6 м². В приміщенні, що розглядається, вісім робочих місць, таким чином необхідна площа: S_необх. = 6 × 8 = 48м². Отже, приміщення відповідає вимогам [2 ]. Приміщення розташовано на другому поверсі чотириповерхової будівлі.

Приміщення пожежонебезпечне, категорії В, оскільки в ньому знаходяться тверді матеріали, що згорають [3 ]. Відповідно до обліку категорії пожежонебезпечності і поверховості будівлі, в якій розміщено дане приміщення, ступінь вогнестійкості будівлі - ІІ [4 ].

Перелік основних небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які зустрічаються на робочому місці, що розглядається, надано в таблиці 4.1 [5 ]

Таблиця 4.1- Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

Найменування чинників	Джерела виникнення	Характер дії на організм людини	Нормований параметр
1	2	3	4
Шум	Принтери, сканери, системні блоки	Розлади ЦНС, зниження слуху	Рівень звуку Lр, дБА
Вібрація	Системні блоки ЕОМ	Розлади серцево-судинної системи, ЦНС	Рівень виброшвидкості Lv, дБ
М'яке рентгенівське випромінювання	Монітори ЕОМ	Стомлення, захворювання органів зору,	Еквівалентна доза, Р, мкР/ч
Електромагнітне випромінювання	Монітори ЕОМ	Пониження кров'яного тиску	Напруженість, Е, В/м
Ультрафіолетове інфрачервоне випромінювання	Монітори ЕОМ	Головний біль, сонливість, запаморочення.	Інтенсивність теплових випромінювань Е, Вт/м2
Електростатичне поле	Комп'ютерна техніка	Головний біль, погіршення зору	Напруженість, Е, кВ/м
Яскравість екрану	Монітор	Стомлення очей	Не більше 40 кд/м2
Підвищена іонізація повітря	Комп'ютер	Опромінювання	Кількість іонів в 1см3 n+ =1500 - 3000 n- = 3000 - 5000
Напруга в електромережі	Штучне освітлення	Поразка електрик-ним струмом	Uпр ≤ 36
Монотонність праці	Безперервна робота на ЕОМ	Стомлення ЦНС	-

4.4 Промислова санітарія

Метеорологічні умови вибираються відповідно до вимог [6 ]. При роботах операторського типу, пов'язаних з великою нервово-емоційною напругою, передбачені оптимальні значення параметрів мікроклімату в приміщенні. Енерговитрати складають 139 Вт, оскільки роботи виконуються сидячи. Категорія виконуваних робіт - Iа. Оптимальні норми температури, відносної вологості, швидкості руху повітря в приміщенні в холодний і теплий період року для категорії робіт Iа надані в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 - Оптимальні параметри мікроклімату

Период роки	Категорія виконуваних робіт по енерговитратах	Температура, 0С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Теплий	I а	40 - 60	0,1
Холодний	I а	22 - 24	40 - 60	0,1

Для забезпечення параметрів мікроклімату в межах норми, оптимального рівня іонізації [n⁺ = (1500 ÷ 3000), n^― = (3000 ÷ 5000)] в см³ повітря [2 ], концентрації пилу нижче встановленого значення ГДК = 4 мг/м³, в даному приміщенні передбачені прилади зволоження і штучної іонізації повітря, а також кондиціонування повітря [7 ]. Вид опалювання - центральний.

Джерела надходження води - міський водопровід, діюча каналізація - господарсько-побутова [8 ] .

Передбачено природне і штучне освітлення в приміщенні, в якому розташовано робоче місце. За найменшим розміром об'єкту розрізнення, характеристики фону і контрасту об'єкту розрізнення з фоном встановлюємо розряд зорових робіт - IIIв

Природне освітлення - односторонньо бічне. Нормативне значення коефіцієнта природної освітленості визначаємо по наступній формулі:

 % ( 4.1 )

де е_N - коефіцієнт природної освітленості; _н - коефіцієнт природної освітленості для III розряду зорових робіт;

m_N - коефіцієнт світлового клімату (0,9);

 номер групи забезпеченості природним світлом

Необхідну сумарну площу світлових отворів в приміщенні з одностороннім бічним освітленням, має розміри: L=10 м, В= 6 м, H=3,5 м визначаємо по формулі:

 м²; (4.2)

_ок- світлова характеристика вікна _ок = 13,5;

к_з - коефіцієнт запасу, враховуючий зниження освітленості в процесі експлуатації скла, к_з = 1,4;_п - площа підлоги приміщення; S_п = L·В= 10 · 6 = 60м²;

к_зд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон протилежними будівлями, к_зд = 1;

 - загальний коефіцієнт світлопроникнення;

 (4.3)

коефіцієнт, що враховує вид матеріалу, що пропускає світло 0,8;

коефіцієнт, що враховує вид палітурки; 0,8;

коефіцієнт, що враховує вид несучих конструкційних матеріалів, при бічному освітленні; 1;

коефіцієнт, що ураховує втрати світла в сонцезахисних пристроях; 0,65;

- коефіцієнт, що враховує вплив відображеного світла при бічному освітленні, r₁ =3,0;

0,8·0,8·1·0,65 =0,416

Сумарна площа світлових отворів S₀ = 16,36 м²

Штучне освітлення - загальне рівномірне. Як джерела світла використовуємо люмінесцентні лампи типу ЛТБ 80-2. Нормативне значення освітленості для IIIв розряду зорових робіт Е_min складає 300 лк. Загальне освітлення виконано у вигляді переривчатих ліній світильників ЛП033 виконання 001 прямого світла (П) з дзеркальними екранними сітками і відбивачами. Основні характеристики освітлення, що передбачено в приміщенні надані в таблиці 4.3 [9 ].

Таблиця 4.3- Характеристика освітлення

Площа підлоги, м2	Розряд зорових робіт	Освітлення
		природне		штучне
		Вид освітлення (верхнє, бічне)	КЕО еN %	Мінімальна освітленість, Еmin, лк
60	IIIв	бічне	1,8	300

Шум є одним з найпоширеніших на виробництві шкідливих чинників. У відповідності з [10] на робочому місці при рішенні завдань потребуючої концентрації уваги рівні звуку і еквівалентні рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБА. Відповідно з [11] рівень вібрації для категорії 3, тип „в”, в умовах „комфорту” не повинна перевищувати 75 дБ. Для зменшення рівня звуку і вібрації застосовуються демпфуючі матеріали (гумова прокладка під принтер). Шумопоглинальні засоби застосовуються не спаленні або тяжко спаленні спеціальні перфоровані плити, панелі, мінеральна вата та інші.

Комп'ютер і в першу чергу монітор є джерелами:

електростатичного поля;

слабих електромагнітних випромінювань в низькочастотному і високочастотному діапазонах (2 Гц …400 Гц);

рентгенівського випромінювання;

ультрафіолетового, інфрачервоного і випромінювання видимого діапазону.

Згідно [12], встановлюються гранично допустимі значення напруженості електричного і магнітного полів частотою 50 Гц залежно від часу перебування персоналу в приміщенні. Напруженість електричного поля не перевищує 5 кВ/м, напруженість магнітного поля на робочому місці не перевищує 8 кА/м, а напруженість електростатичного поля не перевищує 20 кВ/м [13], що дозволяє не регламентувати час перебування в приміщенні.

Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 0,05 м від екрану не перевищує 0,1 мбер/час [14]. Рівні всіх можливих випромінювань достатньо низькі і не перевищують діючі норми. На робочому місці, що вивчається, розміщений найбезпечніший монітор, в якому створений додатковий металевий внутрішній контур, замкнутий на вбудований захисний екран.

При організації робочого місця за комп'ютером дотримувалися наступні розміри:

відстань від підлоги до сидіння крісла дорівнює 440 мм;

відстань від сидіння крісла до нижнього краю робочої поверхні 330 мм;

відстань від очей до дисплея 550 мм;

простір для ніг 770 мм;

відстань від ніжки столу до краю робочої поверхні столу 640 мм;

М - відстань між передньою поверхнею тіла і краєм робочої поверхні столу 80 мм;

відстань від очей до документації 500 мм;

оптимальна зона моторного поля 360 мм;

висота робочої поверхні 800 мм;

кут огляду документів 30^!.

Екран дисплея по висоті розташований на столі так, що кут між нормаллю до центру екрану і горизонтальною лінією погляду складає 20^!. Кут спостереження екрану в горизонтальній площині не перевищує 60^° [14,15].

Передбачені перерви, що регламентуються, для відпочинку тривалістю 15 хвилин після кожних двох годин роботи.

4.5 Електробезпека

При проектуванні систем електропостачання, при монтажі силової електроустаткуванні і електричного освітлення в будівлях і приміщеннях для ЕОМ необхідно дотримуватися вимог нормативно-технічної документації (ПУЕ, ПТЕ, ПТБ і ін.).

Рід струму - змінний, напруга в мережі 220 / 380В. ЕОМ є однофазним споживачем електроенергії від трифазної чотирьох провідної мережі з глухо заземленою нейтраллю змінного струму частотою 50 Гц. По ступені небезпеки поразки електричним струмом приміщення ставиться до приміщень з підвищеної небезпеки [16].

Працівник, що поступає на роботу, обов'язково проходить ввідний і первинний інструктаж по техніці безпеки в цілях профілактики нещасних випадків, а також знайомиться з інструктажем по дотриманню заходів техніки безпеки при роботі з ПЕВМ.

4.6 Пожежна безпека

Категорія приміщення по вибухо-пожежонебезпеки - В [3 ], вогнестійкість будівлі - II [4 ]. Зона класу приміщення П-IIа. Ступінь захисту оболонки для вказаної пожежонебезпечної зони - IР44[17].

Можливими причинами пожеж в приміщенні може бути несправність електропроводки і електроустаткування, коротке замикання в мережі, зберігання горючих матеріалів, блискавка і т.д.

Згідно [18] пожежна безпека забезпечується системами запобігання пожежі, пожежного захисту і організаційно-технічними заходами.

В системі запобігання пожежі передбачені наступні заходи: контроль і профілактика ізоляції, наявність плавких запобіжників в устаткуванні, блискавкозахист будівлі. Для даного класу пожежонебезпечної зони приміщення П-IIа, з урахуванням кількості грозових годин у рік (20 годин), встановлено ІІ категорію блискавкозахисту [19].

Система пожежного захисту передбачає забезпечення вогнегасниками -ВВК-8.

Організаційними заходами пожежної профілактики є навчання виробничого персоналу протипожежним правилам, видання необхідних інструкцій і плакатів, засобів наочної агітації.

4.7 Охорона навколишнього середовища

На робочому місці, що розглядається, відсутні відходи, що забруднюють навколишнє середовище, оскільки устаткування (ПЕВМ, принтер) не є джерелом забруднення навколишнього середовища. Проте при виробленні ресурсу устаткування стає повторною сировиною і підлягає утилізації[20].

Висновки

Слабкість економічної системи і втрата фінансової безпеки, відсутність конструктивних методів захисту банківської діяльності визначає її нестійкість. Серед проблем захисту банківської діяльності від загроз зовнішнього й внутрішнього характеру дедалі більше актуалізується необхідність забезпечення охорони фінансових ресурсів, захисту і розбазарювання майна комерційного банку, створення його фінансової безпеки. Для комерційних банків особливо значимими є такі умови ефективної і безпечної діяльності, як забезпечення повернення кредитів, підвищення прибутковості, підтримка ліквідності, зниження банківських ризиків. Напружена криміногенна обстановка країни, поява в Україні активно діючих структур економічної розвідки, міжнародна організована злочинність визначають актуальність аналізованої у роботі проблеми на найближчу перспективу.

В першому розділі були розглянуті теоретичні основи управління фінансовою безпекою банку: поняття економічної безпеки банку; фінансової безпеки, як складової економічної безпеки; структура системи управління фінансовою безпекою банку; сутність діагностики фінансової безпеки банку.

Другий розділ присвячений огляду сучасних методів моделювання рівня фінансової безпеки банку.

В третьому розділі за допомогою методу аналізу ієрархій побудовано модель оцінки рівня фінансової безпеки комерційного банку. Ця модель містить критерії (групи показників) та альтернативи (самі показники) та дозволяє здійснити комплексу оцінку рівня фінансової безпеки банку з урахуванням змін показників в динаміці. Проведений аналіз показав, що в досліджуваному банку спостерігається постійне збільшення показника рівня фінансової безпеки, що дозволяє говорити про його ефективну діяльність.

Для визначення рівня фінансової безпеки в просторовому розрізі на підставі методів кластерного аналізу банки України були розбиті на три групи, які характеризуються різним рівнем фінансової безпеки. За допомогою дискриминантного аналізу були знайдені моделі, якими описується кожна група банків. Групування банків необхідне для визначення місця досліджуваного банку серед інших банків України. Ця інформація буде корисна як для працівників банку для формування його політики, так і для потенційних клієнтів, які зацікавлені у виборі надійного фінансового партнера.

Список джерел інформації

1. Азоев Г.А. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. М - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. - 298 с.

. Ансофф И. Стратегическое управление / Под ред. Л.И. Евенко. - М.: Экономика, 1989. -354 с.

. Гапоненко А.Л., Панкрухин А.П. Стратегическое управление. - М.: Омега-Л, 2004. - 472 с.

. Кильдишев Г.С., Аболенцев Ю.И. Многомерные группировки. - М.: Статистика, 1978. - 160 с

. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента.-М.: Финанси и статистика, 1994.

. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента.-К.,1999.-Т.1,2

. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. -М.: ИНФРА-М, 1996

. Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 471 с.

. Системи фінансового моніторингу. Методологія проектування: Монографія / за ред. О.В. Мозенкова. - Х.: ВД „ІНЖЕК”, 2005. - 152 с.

. Джексон П. Введение в экспертные системы: Пер. с англ. - М.: Вильямс, 2001. - 624 с.

. Дубров А.М., Мхитарян В.С., Трошин Л.И. Многомерные статистические методы. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 352 с.

. Іващенко П.О., Семеняк І.В., Іванов В.В. Багатовимірний статистичний аналіз. - Х.: Вид-во „Основа”, 1992. - 144 с.

. Кендалл М., Стюарт А. Многомерный статистический анализ и временные ряды: Пер. с англ. - М.: Наука, 1973. - 900 с.

. Кини Р.Л., Райфа Х. Принятие решений при многих критериях: предпочтения и замещения: Пер. с англ. / Под ред. Шахова. - М.: Радио и связь, 1981. - 560 с.

. Макаров И.М., Виноградская Т.М., Рубчинский А.А, Соколов В.Б. Теория выбора и принятия решений: Учебное пособие. - М.: Наука, 1982. - 328 с.

. Математика и кибернетика в экономике: Словарь-справочник / Отв. ред. Н.П. Федоренко. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Экономика, 1975. - 700 с.

. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: Дело, 1992. - 704 с.

. Мирошник И.В., Никифоров В.О., Фрадков А.Л. Нелинейное и адаптивное управление сложными динамическими системами. - СПб.: Наука, 2000. - 168 с.

. Рогальский Ф.Б., Курилович Я.Е., Цокуренко А.А. Математические методы анализа экономических систем. Книга 1. - К.: Наукова думка, 2001. - 436 с.

. Бланк И. А. Управление финансовой безопастностью предприятия / Бланк И. А. - К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. - 784 с.

. Папехин Р. С. Индикаторы финансовой безопасности предприятий / Папехин Р. С. - Волгоград: Волгоградское научное изд-во, 2007. - 16 с.

. Ареф’єва О. В. Планування економічної безпеки підприємств / Ареф’єва О. В., Кузенко Т. Б. - К.: вид-во Європ. Ун-ту, 2004. - 170 с.

. Барановський О. І. Фінансова безпека: монографія / Барановський О. І. Інститут економічного прогнозування. - К: Фенікс, 1999. - 338 с.

. Горячева К. С. Механізм управління фінансовою безпекою підприємста : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.06.01 “Економіка, організація і управління підприємствами” / Горячева К. С. - К.: НАУ, 2006. - 17 с.

. Методологічні засади державного регулювання фінансово-економічного розвитку / Плескач В. Л., Кулик А. В. // Фінанси України. - 2009. - № 10. - С. 27.

. Финансовая безопасность предприятия как объект управления / Загорельская Т. Ю. // Наук. праці ДНТУ. - Донецьк, Дон НТУ, 2006. - № 103-4. - С. 215-218.

. Управління фінансовою безпекою підприємств / Кракос Ю. Б., Разгон Р. О. // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі : проблеми теорії та практики. - 2008. - № 1. - С. 86-96.

. Соотношение публичноправового и частноправового регулирования несостоятельности в законодательстве Германии / Свириденко О. // Право и економика. - 2007. - № 1. - С. 103-106.

. Стратегічне управління фінансовою безпекою підприємства / Судакова О. І. // Економічний простір. - 2008. - № 9. - С. 140-148.

. Барановський О.І. Банківська безпека: проблема виміру / О.І. Барановський // Економіка і прогнозування. - 2006. - №1. - С. 7-25.

. Юденков Ю.Н. Регулирование параметров учёта и контроля в кредитних организациях / Ю.Н.Юденков // Экономика и математические методы. - 2008. - №1. - С. 83-90.

. Концепция безопасности коммерческого банка [Електронний ресурс] / А. Брединский. - Режим доступа: http://www.bre.ru/security/7576.html

. Концепция безопасности и принципы создания систем физической защиты важних промышленных объектов [Електронний ресурс] / С. Алаухов, В. Коцеруба. - Режим доступа: http://www.bre.ru/security/11576.html

. Тарханова Е.А. Устойчивость коммерческих банков / Е.А. Тарханова - Тюмень: Вектор Бук, 2003. - 186 с.

. Примостка Л. Управління активами і пасивами комерційного банку / Л. Примостка // Вісник НБУ. - 2001. - №2. - С. 39-43.

. Корнієнко Ю. В. Фінансова безпека банків як об’єкт наукового доcлідження / Ю. В. Корнієнко // Фінанси, облік і аудит [Електронний ресурс] : зб. наук. праць / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана" ; відп. ред. А. М. Мороз. - К.: КНЕУ, 2011. - Вип. 17. - С. 108-114.

. Барановський, О. І. Фінансова безпека [Текст] / О. І. Барановський ;Ін-т екон. прогнозування. - К. : Фенікс, 1999. - 338 с.

. Артеменко Д. А. Механизм обеспечения финансовой безопасности банковской деятельности / Автореф. дис. канд. экон. наук. - Ростов-на-Дону, 1999.

. Основы экономической безопасности (Государство, регион,предприятие, личность) / Под ред. Е. А. Олейникова. - К.: Молодь,2001. - 680 с.

. Зачосова Н.В. Особливості забезпечення фінансової безпеки комерційних банків в Україні / Н.В. Зачосова // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції - 2011 - №4.- с. 74-78.

. Хитрін О. І. Фінансова безпека комерційних банків // Фінанси України. - 2004. - № 11. - С. 118-124.