Моніторинг екологічного стану ґрунтів сільськогосподарського призначення
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни "Моніторинг і
методи вимірювання параметрів НС"
На тему:
"Моніторинг екологічного стану
ґрунтів сільськогосподарського призначення"
Реферат
Пояснювальна записка до курсової Радченко Л.В.
"Моніторинг екологічного стану ґрунтів сільськогосподарського
призначення" 30 с., 5 табл., 6 мал., 8 літературних джерел.
Мета роботи: Дослідити та
проаналізувати основні джерела забруднення ґрунтів сільгоспугідь, розглянути
методику відбору проб, дати загальну оцінку забруднення ґрунтів України,
запропонувати заходи, щодо їх охорони.
Актуальність теми: Актуальність розглянутого
питання полягає у нагальній необхідності виявлення джерел забруднення ґрунтів,
а як наслідок - попередження виснаження ґрунтів і підвищення врожайності культур.
Об’єкт дослідження: ґрунти
сільськогосподарського призначення.
Метод дослідження: аналітичне опрацювання
літературних джерел.
Практична цінність роботи: Дані матеріали
доцільно використовувати для виявлення причин погіршення родючості ґрунту. А
також проведення заходів, щодо усунення шкідливих елементів в ґрунті.
Зміст: В даній роботі я розглянула основні
джерела забруднення ґрунтів, методику відбору проб при проведення агрохімічного
моніторингу та визначення вмісту важких металів, пестицидів, також оцінку
забруднення ґрунтів України. Запропоновані заходи, щодо поліпшення їх стану.
Зміст
Реферат
Вступ
Розділ І. Основні аспекти ґрунтового моніторингу
1.1 Мета та задачі ґрунтового моніторингу
1.2 Об’єкти і методи моніторингу ґрунтів
Розділ ІІ. Спостереження і аналіз стану ґрунту
2.1 Основні джерела забруднення сільськогосподарських угідь
2.1.1 Забруднення ґрунтів пестицидами
2.1.2 Забруднення ґрунту важкими металами
2.2 Система спостереження за станом забруднення ґрунтів
2.3 Агрохімічний аналіз ґрунту
2.4 Методика і техніка відбору зразків проб ґрунту при проведенні
агрохімічного обстеження сільськогосподарських угідь
2.4.1 Визначення вмісту важких металів в грунті методом
рентгенофлуоресцентного аналізу
2.5 Контроль за забрудненням ґрунтів
Розділ ІІІ. Оцінка стану ґрунтів і заходи щодо охорони
3.1 Оцінка стану забруднення ґрунтів України
3.1.1 Оцінка забруднення ґрунтів України пестицидами
3.1.2 Оцінка ґрунтів за забрудненням важкими металами
3.2 Зведені дані спостереження за станом сільгоспугідь в Київській
області
3.3 Заходи, щодо охорони ґрунтів від забруднення важкими металами
3.4 Заходи, щодо охорони ґрунтів від забруднення хімічними
препаратами
Висновки
Бібліографічний список
Вступ
Проблема збереження ґрунтового покриву
сільськогосподарських угідь та родючості ґрунтів набула загрозливих масштабів.
Це пов’язано зі значною розораністю території, із збільшенням викидів у землі
сільськогосподарських угідь важких металів, пестицидів, викидів стічних вод
промисловості.
Моніторинг земель проводиться з метою оцінки
ефективності родючості ґрунту, прогнозування та оброблення інформації про
сучасний стан сільськогосподарських угідь, розроблення обгрунтованих
рекомендацій щодо запобігання негативним змінам стану земель.
Близько 87% земель України займають сільськогосподарські
угіддя: пасовища, сінокоси та пашні. Тому при розгляданні питань щодо охорони
земельних ресурсів особливу увагу приділяють охороні та захисту, в першу чергу,
орним землям.
За останні десятиріччя майже всі землі
сільськогосподарського використання зазнали відчутної деградації, основними
причинами якої є надзвичайно висока розораність території (54%), посилення
ерозійних процесів (12,5 млн. га змитих, близько 5,0 млн. га деградованих і
понад 19,0 млн. га ерозійно-небезпечних ґрунтів), порушення структури посівних
площ і чергування культур, катастрофічно недопустиме зниження внесення добрив і
хімічних меліорантів.
Помітно знизилась родючість ґрунтів, яка
визначається агрофізичними, агрохімічними і біологічними властивостями. За
даними Укрцентрродючості вміст гумусу щорічно знижується в зоні Полісся на 760,
Лісостепу - 480 і Степу - 810 кг/га, а рівень доступних форм поживних елементів
знизився нижче нижньої допустимої межі у 2-3 рази. Така ситуація вимагає
впровадження оперативної і стратегічної агрохімічної оцінки земель
сільськогосподарського використання.
ґрунт забруднення сільськогосподарське угіддя
Вважаю важливим дослідити та проаналізувати
сучасний стан грунтів сільськогосподарських угідь, основних джерел забруднення
та запропонувати заходи щодо їх поліпшення та охорони.
Розділ
І. Основні аспекти ґрунтового моніторингу
1.1
Мета та задачі ґрунтового моніторингу
Ґрунтовий моніторинг - це система спостережень,
діагностики, кількісної оцінки, прогнозу та контролю за використанням ґрунтів і
земель з метою організації управління їх продуктивністю. Він є складовою
частиною екологічного моніторингу і входить до системи моніторингу суміжних
середовищ і біосфери в цілому.
Мета моніторингу земель:
через проведення довгострокових систематичних спостережень за станом земель та
аналіз екологічного стану земель своєчасне виявити зміни стану земель, оцінити
зміни, спрогнозувати та виробити рекомендації про попередження і усунення
наслідків негативних процесів, забезпечити інформаційне ведення державного
земельного кадастру, землекористування. До основних задач спостережень за
станом ґрунтів можна віднести:
· реєстрацію
сучасного рівня хімічного забруднення ґрунтів, джерела забруднення;
· прогнозування
зміни хімічного складу ґрунтів і оцінка можливих наслідків їхнього забруднення;
· забезпечення
зацікавлених організацій інформацією про рівень забруднення ґрунтів.
З урахуванням викладених
вище задач можна виділити наступні види спостережень:
· режимні, тобто
систематичні спостереження за рівнем вмісту хімічних речовин у ґрунтах протягом
визначеного проміжку часу;
· комплексні, що
включають у себе дослідження процесів міграції забруднюючих речовин у системах
атмосферне повітря - ґрунт, ґрунт - рослина, ґрунт - вода і ґрунт - донні
відклади;
· вивчення вертикальної
міграції забруднюючих речовин у ґрунтах по профілю;
· за рівнем
забруднення ґрунтів у визначених пунктах, намічених відповідно до запитів тих
чи інших організацій.
За результатами оцінки стану земельного фонду
розробляють прогнози т рекомендації, що подаються до органів державної влади та
Держкомзему України для вжиття заходів відведення і ліквідації наслідків
негативних процесів.
Структура, задачі, зміст моніторингу земель
визначені в Положенні про моніторинг земель, затверджених Постановою Кабінету Міністрів
України від 20 серпня 1993 р.
1.2
Об’єкти і методи моніторингу ґрунтів
Об’єктами моніторингу виступають основні типи,
підтипи, роди, види і різновиди ґрунтів, які обираються в межах ґрунтової
провінції і максимальною мірою відображають мозаїчність ґрунтового покриву, всі
види і рівні антропогенних навантажень. Постійними пунктами контролю є природні
об’єкти (ліси, заповідники), еталонні об’єкти (держсортодільниці, варіанти
стаціонарних дослідів, поля господарств, де впроваджено контурно-меліоративну
систему землеробства), звичайні господарства. Враховуючи, що для достовірної
оцінки ґрунтів, і особливо прогнозу їх родючості, необхідна інформація про
клімат, ґрунтотворні породи, води, кількість і якість рослинницької продукції,
перераховані компоненти також включають до об’єктів моніторингу. Такий підхід
дає змогу суміщати ґрунти з іншими елементами середовищ і при аналогічній
розробці моніторингу фауни, флори і людини одержати цілісне уявлення про стан
біосфери.
Стан ґрунтів достовірно діагностується при
наявності такої інформації: зміна структури ґрунтового покриву, трансформації
земельних угідь, оцінка темпів зміни основних властивостей ґрунтів (гумусу, pH,
ємності вбирання, фізичного, водного, повітряного і поживного режимів,
біологічної активності ґрунтів, забруднення); оцінка інтенсивності прояву
ерозії, показників меліоративного стану (якість зрошувальних вод, рівень і
мінералізація підґрунтових вод, засоленість ґрунтів у цілому і зони аерації;
вторинне осолонцювання, темпи спрацьовування осушених торфовищ, трансформація
органічних речовин) і нарешті, оцінка ефективної родючості земель.
Розділ
ІІ. Спостереження і аналіз стану ґрунту
2.1
Основні джерела забруднення сільськогосподарських угідь
До основних джерел забруднення
сільськогосподарських угідь відносять: забруднення ґрунтів важкими металами,
пестицидами, нітратами, радіоактивними елементами. Головною причино забруднення
ґрунтів є наднормативне внесення отрутохімікатів, мінеральних добрив.
2.1.1
Забруднення ґрунтів пестицидами
Ґрунт забруднюється при використанні в сільському
господарстві пестицидів. Відомо, що нормальне зростання рослин визначається
різними фізичними, хімічними і біологічними процесами, які протікають в ґрунті.
Пестициди здатні накопичуватись в рослинах. Крім того, вони зберігають
стійкість в ґрунті тривалий час, що обумовлює їх накопичення в харчових
ланцюгах. Пестициди, або отрутохімікати, за призначенням підрозділяються на
наступні групи:
інсектициди, що є хімікатами для
боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур (тіофос, метафос, карбофос,
хлорофос, карбамати);
- гербіциди, призначені для боротьби з
бур’янами (аміни, карбамати, тріазіни);
фунгіциди, або хімікати для боротьби з
грибковими хворобами рослин (бензимідазол, морфоліни, дітіокарбамати,
тетраметілтіурамдісульфід);
регулятори росту рослин;
дефоліанти, що викликають передчасне
старіння листя рослин. Вони широко застосовуються при механізованій збірці
виляску для прискорення опадання листя у бавовнику.
Одним з перших пестицидів був сумно відомий ДДТ -
дифенілдихлортрихлоретан, дуст. Необхідність застосування пестицидів в
сільському господарстві обумовлена тим, що без них врожайність
сільськогосподарських культур різко падає і складає лише 20-40% від можливої
при їх застосуванні. Важко собі уявити знищення колорадського жука на
картопляних плантаціях без застосування пестицидів.
2.1.2
Забруднення ґрунту важкими металами
Важкими металами називають кольорові метали,
щільність яких більше щільності заліза: свинець, мідь, цинк, нікель, кадмій,
кобальт, хром, ртуть. Особливістю важких металів є те, що в невеликих
кількостях майже всі вони необхідні для рослин і живих організмів. Важкі метали
накопичуються в ґрунті і сприяють поступовій зміні її хімічного складу,
порушенню життєдіяльності рослин і живих організмів. З ґрунту важкі метали
можуть потрапити в організм тварин і людей і викликати небажані наслідки.
Встановлено, що ртуть в ґрунт поступає з деякими пестицидами, побутовими
відходами. Наприклад, одна люмінесцентна лампа містить 80 міліграм ртуті. Сумарні
неконтрольовані викиди ртуті складають 4-5 тис. т/год. Гранично допустима
концентрація ртуті в ґрунті складає 2,1 мг/кг. При постійному надходженні ртуті
в організм в малих кількостях відбувається поразка нервової системи, що
приводить до легкої збудливості і ослаблення пам’яті.
Вельми токсичним для живих організмів є свинець.
З кожної тонни свинцю, що здобувається, до 25кг його поступає в навколишнє
середовище. Величезна кількість свинцю виділяється в атмосферу разом з
вихлопними газами автомобілів при спалюванні етилового бензину, оскільки 1 л
бензину містить до 0,5г тетраетилсвинцю. Забруднення ґрунту і рослин свинцем
уздовж автомобільних доріг розповсюджується на відстань до 200 метрів. Гранично
допустима концентрація свинцю в ґрунті рівне 32 мг/кг. Перевищення цього
показника збільшує вірогідність попадання свинцю в організм людини через
сільськогосподарські продукти, що може привести до поразки центральної нервової
системи, печінки, нирок і мозку. У промислових районах вміст свинцю в ґрунті в
25-27 разів більше, ніж в сільськогосподарських. Забруднення ґрунту міддю і
цинком щорічно складає 35 і 27 кг/км. відповідно. Підвищення концентрацій цих
металів в ґрунті приводить до уповільнення зростання рослин і зниження
врожайності сільськогосподарських культур.
Велику небезпеку для людини представляє
накопичення в ґрунті кадмію. У природі кадмій знаходиться в ґрунті і у воді, а
також в тканинах рослин. Усесвітня організація охорони здоров’я рекомендувала
обмеження дози кадмію, що поступає з їжею в організм людини, до 70 мкг в добу.
Спожита їжа, що містить підвищені дози кадмію, приводить до деформації скелета,
зниження зростання і сильних больових відчуттів в попереку.
2.2
Система спостереження за станом забруднення ґрунтів
Лабораторія спостережень за забрудненням ґрунтів
і моніторингу заснована у 1976 році у складі Київської гідрометеорологічної
обсерваторії.
Проведення спостережень за забрудненням ґрунтів
включає вибіркове визначення токсикантів промислового походження, а також
спостереження за забрудненням ґрунтів сільськогосподарських угідь залишковими
кількостями пестицидів та нітратів, важкими металами, радіонуклідами.
Кожного року лабораторія обстежує ґрунти 20-25
населених пунктів на токсиканти промислового походження (з періодичністю 4-5
років) та землі 35 адміністративних районів на залишкові кількості пестицидів.
2.3
Агрохімічний аналіз ґрунту
Агрохімічний аналіз ґрунту проводиться з метою:
оцінки рівня родючості ґрунту для встановлення
забезпеченості сільськогосподарських культур доступними формами елементів
живлення і потреби у використанні добрив;
визначення агрохімічних властивостей, що
виявляють на взаємодії мінеральних добрив з ґрунтом і дозволяють робити
висновок про необхідність хімічної меліорації, про строки внесення добрив
поглинальну та буферну здатність, реакцію ґрунту,
ступінь кислотності або лужності,
ступінь і характер засолення та ін;
контролю за зміною вмісту в ґрунті поживних
речовин і їх доступності рослинам;
дослідження процесів взаємодії добрив з ґрунтом.
Науково-виробничими підрозділами агрохімслужби по договорах з
сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами, проводиться
агрохімічне обстеження ґрунтів.
Результати обстеження використовуються для
розробки рекомендацій і проектно-кошторисної документації про використання
добрив і хімічних меліорантів.
Агрохімічне обстеження проводять з періодичністю
в 5 років. Елементарна ділянка для середнього зразку ґрунту на Поліссі складає
5 га, в лісостепу 10 га. На зрошуваних ділянках один змішаний зразок відбирають
з 1 - 5 га. Для забезпечення якості агрохімічного обстеження необхідно
правильно відібрати ґрунтовий зразок в полі.
2.4
Методика і техніка відбору зразків проб ґрунту при проведенні агрохімічного
обстеження сільськогосподарських угідь
Змішаний зразок складається з 20 індивідуальних
проб, взятих за допомогою бура. Для цього бур ставлять вертикально до поверхні
ґрунту, ступнею натискають на педаль і занурюють у ґрунт на глибину орного
шару. Пробу пересипають у пронумерований мішок, куди засипають усі
індивідуальні проби. Це буде змішаний зразок масою 0,3 - 0,5 кг. Зверху кладуть
етикетку, на якій простим олівцем записують назву господарства, номер зразка і
номер поля, дату і глибину відбору зразка, прізвище виконавця. Такий самий
запис роблять одночасно в польовому журналі, де додатково записують: тип
ґрунту, рельєф, стан розвитку культурних рослин і ступінь їх забур'яненості. На
карті ґрунтів господарства ставлять номер змішаного зразка і обводять олівцем
елементарну ділянку, з якої його взято. Необхідно, щоб кожна ґрунтова відміна,
яка виділена на карті ґрунтів господарства. Була охарактеризована окремими
змішаними зразками. Розміщення точок для відбирання індивідуальних проб
залежить від конфігурації поля, Якщо воно довге і вузьке, то їх зручно
відбирати по середині полі через певні проміжки; якщо форма поля близька до
квадрата, то індивідуальні проби беруть по діагоналях або в шаховому порядку.
Відбираючи зразки, слід уникати нехарактерних для ділянки місць/ блюдець,
горбів та ін.
Точність агрохімічного обстеження
сільськогосподарських земель залежить від площі елементарної ділянки та
кількості відібраних з неї індивідуальних проб, з яких складається змішаний
(об’єднаний) зразок ґрунту для агрохімічного аналізу. Елементарна ділянка - це
найменша площа, яку можна охарактеризувати однією об’єднаною пробою ґрунту. На
розмір елементарної ділянки окрім строкатості ґрунтового покриву, рельєфу
території, ступеня еродованості ґрунтів, видів культури тощо, впливає також
рівень застосування мінеральних добрив, особливо фосфорних.
До лабораторії зразки ґрунту надходять висушені
до повітряно-сухого стану, подрібнені і просіяні крізь сито з круглими отворами
діаметром І мм. При розбивці полів на елементарні ділянки їх форма повинна
наближатись до прямокутника з співвідношенням сторін не більше 1: 2, однак
часто допускається квадратна і ромбічна форми.
Картографічною основною для відбору проб є план
землекористування господарства. Сітку елементарних ділянок встановленого
розміру наносять на план картографічної основи після огляду полів.
В межах кожної елементарної ділянки прокладають
маршрутний хід, по якому відбирають елементарну пробу. На не еродованих ґрунтах
маршрутний хід прокладають посередині елементарної ділянки вздовж її довгої
сторони. На еродованих ґрунтових відмінах, що розташовані на схилах довжиною
більше 200 м, маршрутні ходи прокладають вздовж схилу, а на більш коротких -
впоперек схилу.
а б
г д
Мал. 1. Схеми прокладення маршрутних ходів:
а) не еродовані ґрунти; б) еродовані ґрунти,
довжина схилу 200 м; в) еродовані ґрунти, довжина схилу менше 200 м; г) лісові
і плодові розсадники.
Після розбивки території та елементарні ділянки
приступають до відбору ґрунтових проб. Відбір ґрунтових зразків дозволяється
проводити упродовж всього вегетаційного періоду. Однак на полях, де норма
внесення кожного виду мінеральних добрив перевищувала 90 кг/га діючої речовини,
проби ґрунту можна відбирати не раніше ніж через 2 місяці після внесення
добрив.
Глибина відбору точених проб на орних землях
визначається потужністю орного шару та глибиною розповсюдження кореневої
системи (в більшості випадків вона складає для зернових культур 0-25 см, для
просапних - 0-30 см).
Для відбору зразків ґрунту використовують бури
різної конструкції:
2 3 4
Мал. 2 Бури для відбору проб ґрунту
. Качинського;
2. Ізмаїльського;
. Некрасова, 4 - БН25-15
2.4.1
Визначення вмісту важких металів в грунті методом рентгенофлуоресцентного
аналізу
За допомогою методу рентгенофлуоресцентного
аналізу визначають вміст марганцю, міді, цинку, свинцю, заліза, кобальту,
нікелю в пробах ґрунту. Принцип методу. Методика використовує
рентгеноспектральний флуоресцентний аналіз, який реалізується на спектрометрі.
Вимірювання проводиться при слідуючи умовах: температура навколишнього повітря,
С0 від 10 до 30; відносна вологість повітря, % - від 40 до80;
атмосферний тиск, мм. рт. ст. - від 630 до 840. Методика відбору проб. Пробу
ґрунту висушують до повітряно - сухого стану при температурі 105о.
Відбирають наважку масою не менше 25 г і подрібнюють, використовуючи
обладнання, яке не забруднює пробу. Методом трикутника відбирають пробу і
засипають в тарілочку, яка входить в комплект розбірної кювети, що
поставляється з спектрометром, ущільнюють за допомогою скляної пробки. Потім
знов добавляють грунт, вирівнюють склом для формування плоскої поверхні, яка
знаходиться на рівні з краями тарілочки. Останню накривають куском
поліетилентерефталатної плівки товщиною 6 мкм розміром 30*30 см, яку натягують
за допомогою алюмінієвого конічного кільця, що входить до комплекту розбірної
кювети. Підготовлений зразок вставляють в кювету, кювету в спектрометр і
приступають до підготовки наступного зразку.
2.5
Контроль за забрудненням ґрунтів
Контроль за забрудненням
ґрунтів важкими металами.
Закономірні зміни ступеня
грунтів можна виявити на ґрунтово-геоморфологічних профілях, які січуть усю
територію уздовж переважних напрямків вітру, що є цінним методом дослідження
сполучених зв'язків між розподілом забруднюючих речовин у ґрунтах і
середовищем.
Грунтово-геоморфологічні
профілі - це заздалегідь обрана вузька смуга земної поверхні, на якій
установлений зв'язок ступеня забруднення ґрунтів з одним чи декількома
екологічними факторами. Вірогідно встановлено, що техногенні викиди, які
забруднюють ґрунтовий покрив через атмосферу, зосереджуються в поверхневих
шарах ґрунту. Важкі метали сорбуються, як правило, у перших 2.5 см від
поверхні. Забруднення нижніх горизонтів відбувається в результаті обробки
ґрунту (оранки, культивації, боронування), а також унаслідок дифузійного і
конвективного переносу через тріщини, ходи ґрунтових тварин і рослин. Тому
найбільш чітка картина забруднення ґрунтового покриву важкими металами може
бути отримана при відборі проб ґрунтів із глибин 0.10 і 0.20 см на ріллі і
0.2,5; 2,5.5,0; 5.10; 10.20 і 20.40 см на цілині чи старих відкладах.
При спостереженнях за
рівнем забруднення ґрунтів важкими металами в супровідному талоні вказуються
відстані від джерела забруднення чи зовнішньої границі міста, а також напрямок
від джерела забруднення - азимути за 16 напрямкам (північ,
північно-північно-схід, північний схід і т.д.), відзначаються показники рельєфу
місцевості: крутість схилу, їхнє розташування (північна, східна, південна і
західна частина); частина схилу (верхня, середня чи нижня третина); основні
точки і лінії рельєфу території, на якій закладається площадка; вершини,
улоговини, вододіли, заплави. Крім того, вказується глибина залягання ґрунтових
вод, розрахована за глибиною колодязів (відкритих і артезіанських),
сільськогосподарська культура (теперішня і попередня) чи природна рослинність і
їхній стан (задовільне, гарне, незадовільне), а також стан поверхні ґрунту
(наявність чи відсутність мікро підвищень чи мікро знижень, борозен тощо) і
якість її обробки. Проби ґрунтів і супровідні талони до них зберігаються в
лабораторії протягом півтора-двох років.
Критеріями при складанні
переліку забруднюючих ґрунт речовин, що підлягають контролю, є їхня
токсичність, поширеність і стійкість.
Контроль за забрудненням
ґрунтів пестицидами. Застосування пестицидів сприяє підвищенню врожаю від 20 до
60 % при витратах 1.5 % від загальних витрат. Будучи біологічно активними, вони
часто впливають на навколишнє середовище.
Для оцінки площинного
забруднення ґрунтів пестицидами звичайно складається вихідна проба ґрунту, у
яку входять 25.30 проб (виїмок), відібраних у полі по діагоналі ґрунтовим
буром, що занурюється в ґрунт на глибину орного шару (0.20 см). Ґрунт, що
потрапив у пробу з підорного шару, відділяється. Маса ґрунту, відібраного
буром, складає 15.20 кг. Відбір проб ґрунту можна робити лопатою. Якщо
спостереження за забрудненням ґрунту пестицидами здійснюються в садах, то кожна
проба відбирається на відстані 1 м від стовбура дерева. Проби-виїмки, з яких
складається вихідна проба, повинні бути близькі між собою за кольором,
структурою, механічним складом тощо.
З метою вивчення вертикальної
міграції пестицидів, як правило, закладаються ґрунтові розрізи, розміри
(глибина) яких залежать від потужності ґрунтів. Ґрунтові розрізи являють собою
глибокі шурфи, які перетинають усю серію ґрунтових обріїв і підґрунтя, що
розкривають верхню частину, тобто незмінні чи слабко змінені материнські
породи.
В обраному на поверхні
землі місці окреслюють форму шурфу - довгастий чотирикутник зі сторонами
приблизно 0,8 х 1,5.2,0 м. Одна з коротких стінок шурфу до моменту опису
повинна бути звернена до сонця. Ця стінка буде "лицьовою", робочою,
призначеною для вивчення розрізу ґрунту.
Перед узяттям проб ґрунту
здійснюється короткий опис місця розташування розрізу і ґрунтових горизонтів
(вологість, колір, забарвлення, механічний склад, структура, домішки, новоутворення,
включення, розвиток кореневих систем, сліди діяльності тварин, мерзлота). Проби
ґрунту беруться на "лицьовій" стороні, починаючи з нижніх горизонтів.
З кожного генетичного горизонту ґрунту береться один зразок товщиною 10 см.
Площі поля, забруднення
якого характеризує одна вихідна проба ґрунту, для різних категорій місцевості і
ґрунтових умов неоднакові.
Відібрані тим чи іншим
способом проби зсипаються на крафт-папір, потім ретельно перемішуються і
квартуються 3-4 рази. Після квартування ґрунт ретельно перемішується і
поділяється на 6.9 частин, з центрів яких береться приблизно однакова кількість
ґрунту і насипається в полотняний мішечок чи на крафт-папір. Зразок
забезпечується етикеткою і реєструється в польовому журналі, у якому
записуються наступні дані: порядковий номер зразка, місце відбору, рельєф, вид
сільськогосподарського угіддя, площа поля, дата відбору, хто відбирав.
Вихідні проби ґрунтів
повинні аналізуватися в природно-вологому стані. Якщо за якимись причинами
зробити аналіз протягом одного дня не можливо, то проби висушуються до
повітряно-сухого стану в захищених від сонця місцях. У лабораторії з
повітряно-сухого зразка методом квартування береться середня проба масою 0,2
кг. З неї виділяються корені, камені, сторонні включення, потім вона
розтирається в порцеляновій ступці і просівається через сито з отворами
діаметром 0,5 мм, після чого з неї беруть навіску по 10.50 м для хімічного
аналізу.
Контроль за радіоактивним
забрудненням ґрунтів.
Радіоактивні випадіння з
атмосфери, що потрапили на поверхню ґрунту, затримуються в ній. Радіонукліди з
великим періодом напіврозпаду накопичуються в поверхневому шарі ґрунту. Це
дозволяє визначати сумарне значення випадінь за тривалий період часу.
Дослідження вертикального розподілу радіонуклідів по профілю ґрунту дозволяє не
тільки правильно визначити вміст радіоактивних речовин у ґрунті, але й оцінити
потужність дози, викликану гамма-випромінюванням того чи іншого радіонукліда,
визначити швидкість міграції радіонуклідів у ґрунті, виявити низькі рівні
промислового забруднення на тлі глобального чи "свіжі" радіоактивні
випадання на тлі "старого" забруднення, а також кількість
радіонуклідів у ґрунті.
Для контролю за
радіоактивним забрудненням ґрунтів застосовується метод відбору проб ґрунтів з
наступним їхнім гамма-спектрометричним аналізом у лабораторних умовах. Крім
того, у польових умовах може бути також використаний метод безпосереднього
гамма-спектрометричного аналізу гамма-випромінювання що випромінюється ґрунтом,
за допомогою портативного гамма-спектрометра (експрес-аналіз за допомогою
приладів "Белла" і СРП-88).
Відбір проб варто
проводити на відкритих горизонтальних ділянках з непорушеною структурою, при
цьому необхідно стежити, щоб на ці ділянки не міг потрапити ґрунт, змитий із
сусідньої ділянки.
У результаті міграції
радіонукліди проникають у глиб ґрунту. Швидкість такого проникнення залежить
від стану поверхні ґрунту і її вологості. Глибина проникнення на легких ґрунтах
для глобального цезію-137 може досягати 50 см, а для стронцію-90 - 100 см.
Однак основна кількість радіонуклідів зосереджена у верхньому 10-сантиметровому
шарі ґрунту, тому необхідно найбільш ретельно проводити дослідження
вертикального розподілу забруднення в цьому верхньому шарі ґрунту.
У першому випадку
використовують спеціальні пробовідбірники циліндричної форми діаметром 26 см.
Для дослідження вертикального розподілу забруднення відібраний моноліт ґрунту
поділяють на шари. Товщина перших чотирьох шарів повинна складати 0,5 см,
наступних чотирьох шарів - 1 см і останніх двох шарів - 2 см.
Оскільки забруднюючі
радіонукліди можуть потрапити в ґрунт і на глибину більш 10 см, для дослідження
їхнього вертикального розподілу використовується пробовідбірник, що дозволяє
проводити відбір ґрунту на глибині 40.50 см і на орних ділянках. Площа
пробовідбірника 100 см2, висота 70 см. Пробовідбірник має зменшений
діаметр у порівнянні з зазначеним вище. Це зумовлене тим, що на орних ґрунтах і
глибинах більш 10 см зміна вмісту радіонуклідів у ґрунті з глибиною значно
менше, ніж у поверхневому шарі ґрунту. У зв'язку з цим можна проводити
дослідження більш товстих шарів, а отже, лунки для відбору проби можуть бути
меншого діаметра. Крім того, зменшення діаметра пробовідбірника дозволяє
виключити попадання ґрунту з верхніх шарів у нижні.
Після забивання
пробовідбірника в ґрунт, його викопують, розбирають на дві половинки, а
відібрану пробу поділяють на шматки висотою 5 см. Проби упаковують у
поліетиленові мішки і загортають у крафт-папір, прироблюють етикетки з
докладним описом місця відбору проби і стану поверхні ґрунту.
Розділ
ІІІ. Оцінка стану ґрунтів і заходи щодо охорони
3.1
Оцінка стану забруднення ґрунтів України
Ступінь забруднення
ґрунтів хімічними речовинами оцінюється за ГДК цих речовин у ґрунті за
орієнтовно-допустимими концентраціями (ОДК). Гранично припустимі концентрації
затверджені Мінздравом для ряду хімічних речовин і з'єднань, у тому числі для
валового вмісту рухливих і водорозчинних форм ряду хімічних елементів у
ґрунтах. При відсутності ГДК вміст хімічної речовини порівнюється з фоновими
значеннями чи природним геохімічним фоном.
Забруднення ґрунтів
металами оцінюється за рівнем рухливих і водорозчинних металів, біологічним
показником ґрунтів і нагромадженням металів у рослинах. Основним критерієм
забруднення ґрунтів є рівень рухливих і водорозчинних форм металів.
Як граничне навантаження
забруднення ґрунтів металами варто розглядати той рівень, коли вміст їх у
рослинах (їстівних частинах) перевищує відповідні норми ГДК, затверджені для
продуктів харчування. Оцінка забруднення ґрунтів групою забруднюючих металів
виконується відповідно до методики на основі використання сумарного показника
забруднення ґрунтів Zc. При цьому значення Zc зіставляються
з орієнтованою шкалою небезпеки забруднення, що має градації припустимої (до
16), помірковано небезпечної (до 32), небезпечної (до 128) і надзвичайно
небезпечної (понад 128) категорії забруднення, що статистично зв'язано зі
зміною показників здоров'я населення в зонах забруднення.
3.1.1
Оцінка забруднення ґрунтів України пестицидами
У цілому по Україні щорічне збільшення площі
еродованих земель складає в середньому близько 80 тис. га. У складі еродованих
земель налічується 4,7 млн. га середньо - і сильнозмитих, в т. ч.68 тис. га
тих, що повністю втратили гумусовий горизонт. Складний характер має забруднення
грунтів хімічними засобами захисту рослин. Зменшення в 2,5 разу обсягів
використання пестицидів, яке має місце в останні роки, хоч і сприяло зменшенню
забруднення грунтів та продукції отрутохімікатами, становища суттєво не
змінило.
Із дозволених в 1996 р. до використання
препаратів найбільша частота виявлення їх залишків у грунті спостерігалась по
ТХАН (88% проб); ПХК (83%), симазину (80%), алероксу (74%), атразину (73,9%).
Більш, ніж у 50% зразків ґрунту виявлено присутність залишків ще 11 препаратів,
що свідчить про значну забрудненість грунтів пестицидами. Різке перевищення
допустимого вмісту пестицидів в продукції рослинництва зафіксовано в
Закарпатській, Черкаській областях, критичне - в грунтах Сумської, Луганської,
Донецької, Хмельницької та Херсонської областей. За уточненими на 2001 р.
даними внаслідок Чорнобильської аварії радіоактивними викидами забруднено понад
8,4 млн. га сільськогосподарських угідь, на яких щільність забруднення
радіоактивним цезієм (Сs-137) перевищує 0,1 Кі/км2. Найбільші площі
радіоактивно забруднених грунтів знаходяться в Житомирській (70%) та північних
районах Київської (15%) областей. Решта розподілилась у вигляді радіоактивних
плям різної активності, конфігурації і розміру на території Рівненської, Волинської,
Чернігівської, Вінницької, Черкаської, Тернопільської областей.43,2% площі
земель з осушувальною мережею мають підвищену кислотність; 7,6% - засолені;
10,7% - перезволожені; 12,8% - заболочені; 18,4% - піддано вітровій та 4,6% -
водній ерозії. В Україні за 2001 р. рекультивовано 6788 га порушених земель, з
них під сільськогосподарські угіддя - 2005 га, ріллю - 1164 га, водоймища - 616
га, забудову - 36 га, на рекреаційні цілі - 2437 га. На початок 1997 р.
обліковано 166,3 тис. га порушених земель, з яких 41,3 тис. га - відпрацьованих
у процесі розробки покладів рудних і нерудних копалин, їх переробки, проведення
геологорозвідувальних робіт, при торфорозробках та ін. Для підвищення родючості
малопродуктивних угідь незадовільно використовується знятий і накопичений,
зокрема, на цукрових заводах, родючий грунт: у той час як на кінець 1996 р.
заскладовано 56,6 млн. м3, в т. ч. на цукрових та крохмальних заводах - 19,5
млн. м3, використано 6,0 млн. м3, в т. ч.1,47 млн. м3 накопиченого на цукрових
та крохмальних заводах, тобто відбулося подальше нагромадження
"мертвого" запасу родючого грунту. З метою збереження та підвищення
родючості грунтів у 1996 р. проведено вапнування кислих грунтів на площі 123
тис. га, гіпсування солонцюватих грунтів - 7 тис. га, культуртехнічні роботи -
на площі 37 тис. га, видобуто торфу на добриво 228 тис. т., внесено мінеральних
добрив 525,1 тис. т. діючої речовини, що становить 21 кг/га (з них азотних -
15, фосфорних - 4, калійних - 2). Внесено понад 80 млн. т. органічних добрив,
що становить 3,2 т/га.
Найбільша частота виявлення залишків цих
пестицидів у ґрунті відмічалась по ТХАН (88%), ПХК (83), симазину (80),
аліроксу (74) та атразину (73,9%). Більш як 50% виявлення залишків мали ще 11
препаратів (агелон, 2,4Д, ДДТ, діален, ленацил, прометрин, протразин, трефлан,
фенмедіфам, ептан, ерадикан). Оцінка забруднення залишками пестицидів рослинної
продукції, здійснена на основі даних близько 200 тис. аналізів по 18 культурах,
показала, що в продукції рослинництва в 1980-90 рр. найчастіше виявлялися
залишки семи препаратів (ПХК - 60%, ленацил - 64, атразин - 63, симазин - 55,
алірокс - 54, ситрин - 52, ТХАН - 51%). По окремих культурах залишки пестицидів
найчастіше виявлялися у буряках (50,2%), кукурудзі (50), ячмені, гороху, вівсі
(45%). Перевищення максимально допустимих рівнів (МДР.) в продукції
рослинництва, призначеної для кормових цілей, було найбільшим у пробах моркви
(36,4%), буряків (26,0) та картоплі (12,7), а в продукції харчового призначення
- у зернових (25,3), моркві (27,7) та картоплі (12,5%).
В останні роки спостерігається також суттєве
зниження забруднення овочевої продукції нітратами.
3.1.2
Оцінка ґрунтів за забрудненням важкими металами
Класифікацію ґрунтів за ступенем забруднення
важкими металами, згідно ГОСТ 17.4.3.06-86, проводять за ГДК та фоновим вмістом
металу у грунті.
За ступенем забруднення поділяють на:
) сильно забруднені (вміст важких металів
у декілька разів перевищує ГДК);
2) середньо забруднені (ґрунти, в яких
встановлено перевищення ГДК без видимих змін властивостей);
) слабо забруднені (ґрунти, вміст важких
металів в яких не перевищує ГДК). При оцінці ступеня забруднення грунтів
важкими металами користуються даними гранично-допустимих концентрацій та їх
фонового вмісту в ґрунтах.
3.2
Зведені дані спостереження за станом сільгоспугідь в Київській області
Земельний фонд Київської
області за даними Держкомзему України за станом на 01.01.2004 становить 2812,1
тис. га або 4,7 % площі України. Сільськогосподарські угіддя займають 1675,9
тис. га, у тому числі рілля - 1369,0 тис. га. Розораність території - 48,7 %,
сільськогосподарських угідь - 81,7 %, що є екологічно шкідливим і сприяє
розвитку водної та вітрової ерозії. В області налічувалось 188,8 тис. га
осушених та 43,9 тис. га зрошуваних земель.
У складі земельних угідь
області зосереджено 54,8 % особливо цінних продуктивних земель, у тому числі в
складі орних ґрунтів. Середній вміст гумусу становить 2,9-3,1 %.
За останні роки значно
погіршилась якість ґрунтів, що пов’язано із господарською діяльністю та природними
процесами: ерозією, засоленням, хімічним і радіонуклідним забрудненням тощо, і,
як результат, зниженням їх родючості.
Середньозважений бонітет
ґрунтів ріллі області сягає 50 балів, сільськогосподарських угідь - 46, пасовищ
- 5, сінокосів - 13 балів, що свідчить про їх високу продуктивність.
На території Київської
області значних розмірів набули процеси деградації ґрунтів. У цілому площа
деградованих ґрунтів орних земель становить 667,6 тис. га загальної площі
ріллі. Найбільш загрозливими явищами є ерозія ґрунтів, забруднення хімічними
речовинами і промисловими викидами. Площа дефляційно небезпечних земель
становить близько 746,1 тис. га або 26,5 % від загальної кількості
сільгоспугідь. Водній ерозії піддано 1733 тис. га або 6,2 %. Інтенсивне руйнування
ґрунтів внаслідок водної та вітрової ерозії, підтоплення і засолення тісно
пов’язане з нераціональною водогосподарською та виробничою діяльністю.
Внаслідок високої
розораності сільськогосподарських угідь (81,7 %) щорічно зростає еродованість
орних земель. Змив родючого шару становить 10-12,5 т/га ріллі, втрати гумусу -
2,8-3,2 млн т. У ґрунтах області істотно знизився вміст гумусу внаслідок
нестачі мінеральних та органічних добрив. Якщо в 1980-1990 pоках в області в
середньому вносили по 8-12 т органічних і 140-180 кг діючої речовини
мінеральних добрив, що майже відповідає дозам, рекомендованим агромінімумом, то
зараз відповідно 100-120 кг/га і 36 кг. За останні 15 років площа еродованих
земель збільшилась майже на 22 %. Нині водною і вітровою ерозією охоплено майже
506,7 тис. га сільськогосподарських угідь, що становить 18 % всієї площі.
Аналіз якісного стану
ґрунтів орних земель області свідчить про високу придатність наявних земель для
вирощування сільськогосподарських культур, але оцінка земельно-ресурсного
потенціалу показала екологічну розбалансованість ландшафту і нераціональне
використання землі.
На районному, зональному
та регіональному рівнях визначено масштаби деградованості орних земель
Київської області. Оцінку цього процесу зроблено за ступенем прояву і
територіального поширення основних видів деградації з урахуванням їх впливу на
режими і властивості ґрунтів та навколишнє середовище.
Глибока криза, в якій останніми роками перебуває
вітчизняне сільське господарство, супроводжується посиленням деградації
ґрунтового покриву. Підраховано, що тільки один з кожних десяти гектарів
сільськогосподарських угідь перебуває у задовільному екологічному стані. Така
ситуація вимагає негайного впровадження практичних заходів, спрямованих на
збереження родючості та припинення деградації ґрунтів. Однак для розроблення
ефективної системи ґрунтоохоронних заходів необхідні об’єктивна оцінка
фактичного екологічного стану сільськогосподарських земель та прогноз його
подальших змін.
Оцінка екологічного стану орних земель Київської
області за ступенем прояву та територіальним поширенням ґрунтових деградаційних
процесів засвідчила, що за сучасних умов землекористування превалюючими видами
деградації ґрунтів області є дегуміфікація та виснаження орного шару на азот,
фосфор і калій. Інтенсивність їх прояву характеризується великими щорічними
втратами гумусу та поживних елементів, дефіцит яких з початку 90-х років
минулого століття постійно збільшувався. У 2001 році втрати гумусу пересічно по
області становили 450 кг/га, а сумарна різниця між кількістю внесених і
втрачених внаслідок виносу основних елементів живлення сягала майже 100 кг/га,
що зумовлено катастрофічним зменшенням обсягів застосування органічних і
мінеральних добрив (відповідно у 5 і 12 разів порівняно з 1990 роком). За
оцінкою, особливо інтенсивно збіднюються на гумус ґрунти районів лівобережного
Лісостепу (4,2 бала) та зони Полісся (4,0 бала). Найбільших втрат поживних
речовин зазнали орні землі лісостепової частини області і в першу чергу
правобережні райони, в яких виснаження на азот, фосфор і калій оцінюється
відповідно 4,2, 3,1 та 4,1 бала за п’ятибальною шкалою.
Найбільш шкодочинним, хоча й менш поширеним видом
деградації в області, є водна ерозія. Змиті ґрунти займають 11 % площі орних
земель. Процеси засолення та осолонцювання в області поширені майже на 42 тис.
га ріллі, переважно в районах лівобережного Лісостепу. Більшість цих ґрунтів
малозаселені (містять не більше 0,2 % солей), тому оцінка засоленості як
деградаційного процесу, що знижує родючість ґрунтів, не перевищує 1,0 бала для
всіх природно-сільськогосподарських зон області.
У зв’язку з катастрофою на Чорнобильській АЕС в
екологічному аспекті сільськогосподарські землі Київщини найбільше потерпають
від забруднення радіонуклідами. Площі орних земельних угідь зі щільністю
забруднення 137Cs понад 1 Кі/км2 і 90Sr понад
0,2 Кі/км2 становлять відповідно 15,8 та 3,3 % загальної площі орних
земель області. Найбільш забрудненими радіонуклідами є райони Поліської зони -
Вишгородський, Іванківський та Поліський. У лісостеповій частині області
істотно постраждали Кагарлицький, Рокитнянський, Богуславський та
Білоцерківський райони. Найменш ураженими виявилися райони перехідної території.
Пересічно по області показник забрудненості ріллі радіонуклідами цезію склав
2,3 бала, стронцію - 1,4 бала.
Проведення інтегральної оцінки екологічного стану
орних земель за ознаками територіального стану, поширення та інтенсивності
прояву деградаційних процесів дозволило порівняти загальну деградованість ріллі
Київської області на районному та зональному рівнях. У найгіршому екологічному
стані опинилися землі поліської зони (Д=2,3 бала), де три райони з чотирьох
характеризуються високою деградованістю ґрунтового покриву. Напружений
екологічний стан мають орні землі лісостепової частини області (Д=2,1 бала),
більша частина яких характеризується значною, а шість районів - високою
деградованістю. У трохи кращому стані перебувають орні угіддя міжзональної території
(Д=1,9 бала), а ґрунтовий покрив Києво-Святошинського району оцінюється як
найменш деградований серед інших районів області.
Таким чином, для зони Полісся найбільш значимими
виявилися процеси дегуміфікації, виснаження на калій, забруднення радіонуклідами,
підкислення та перезволоження. На території лісостепової зони значних масштабів
набули такі процеси, як виснаження ґрунту на поживні елементи, дегуміфікація,
ерозія та дефляція, забруднення 137Cs, підкислення та засолення.
Найбільш негативно на родючість ґрунтів перехідної смуги впливають процеси
дегуміфікації, виснаження на основні елементи живлення рослин, підкислення та
перезволоження.
3.3
Заходи, щодо охорони ґрунтів від забруднення важкими металами
У тих випадках, коли концентрація важких металів
{за винятком молібдену і селену) у ґрунті перевищує допустимі межі, їх
токсичність можна блокувати шляхом зміни рН ґрунту до нейтральної або
слаболужної реакції, застосовуючи вапнування кислих ґрунтів, вносячи вапнякові
матеріали. Крім того, для зниження концентрації важких металів рекомендується
плантажна оранка на 40-50 см з винесенням на поверхню нижніх горизонтів
ґрунтів, які містять менше важких металів. До радикальних заходів боротьби із
забруднення ґрунтів належить видалення поверхневого забрудненого шару ґрунту,
покриття його незабрудненим шаром не менше ЗО см, який би виключав переміщення
металів із ґрунту в рослини. Можливе також застосування деяких рослин, які
осаджують і знешкоджують надлишок важких металів у ґрунті.
До агротехнічних прийомів боротьби із
забрудненістю ґрунтів важкими металами належать вапнування і внесення
органічних добрив. Завдяки вапнуванню вдається у декілька раз зменшити вміст
свинцю в сільськогосподарських культурах, які вирощують на забруднених ґрунтах.
Вапно найбільш ефективне на ґрунтах, забруднених кадмієм.
Високими властивостями детоксикації
характеризуються гній, торф, компости, а також цеоліти.
Велику роль у локалізації важких металів
відіграють зелені насадження. Так, садіння вздовж автомагістралей суцільної
смуги з глоду і клена польового знижує вміст свинцю в овочах, які вирощують у
зоні впливу автострад, на 30-50%.
Існує і ряд біологічних методів, наприклад:
вирощування рослин, які слабо реагують на надлишок важких металів у ґрунті;
вирощування на забруднених ґрунтах культур, які не вживають тварини та люди.
Найбільш забруднені ділянки необхідно відводити під заліснення і вирощування
декоративних рослин.
3.4
Заходи, щодо охорони ґрунтів від забруднення хімічними препаратами
При грамотному, науково обґрунтованому і
раціональному застосуванні мінеральних добрив підвищуються родючість ґрунту і
урожайність сільськогосподарських культур без зниження якості продукції.
Надмірне внесення азотних добрив зумовлює
підвищення концентрації нітратів у ґрунтових водах. Ґрунт і ґрунтові води
забруднює також і надлишок амонійного азоту, джерелом якого є відходи
тваринництва і міські стічні води. Аномально високі концентрації азоту в
ґрунтах і природних водах мають місце навколо хімічних заводів, які виробляють
азотні добрива.
Щоб зменшити надлишок азоту в ґрунтах і природних
водах, слід розширювати площі бобових культур, застосовувати повільно діючі
форми азотних добрив, виготовляти компости з органічних решток. Основними
заходами охорони ґрунтів від забруднення є внесення науково обґрунтованих доз
добрив, їх оптимальні форми, строки внесення, раціональне застосування.
Основними заходами захисту ґрунтів від
забруднення пестицидами є синтез і застосування малотоксичних і нестійких
сполук, зменшення їх доз. Вже розроблено кілька способів, які дають змогу
зменшити дози внесення пестицидів, не знижуючи їх ефективності: застосування
пестицидів одночасно з іншими агротехнічними заходами, застосування
перспективних форм отрутохімікатів, відмова від авіаційного і збільшення
наземного способу внесення.
Для захисту ґрунту від забруднення удосконалюють
способи застосування пестицидів. В останні роки значно скоротилось використання
пороховидних препаратів і збільшився асортимент у вигляді емульсії і змочуваних
порошків, які застосовуються шляхом обприскування, а також препаратів у вигляді
гранул.
Знизити фітотоксичність залишків гербіцидів
можуть також внесені у ґрунт різні речовини, які впливають на гербіциди. Такий
вплив, зокрема, має активоване вугілля. Використання його в дозі від 150 до 600
кг/га істотно знижує або повністю усуває фітотоксичну дію залишків гербіцидів
на картоплі, цукрових буряках тощо.
Висновки
Таким чином, на підставі
аналізу даних про стан забруднення ґрунтів, можна сказати, що
сільськогосподарські угіддя зазнають значної деградації, спостерігається
тенденція до забруднення ґрунтів важкими металами та пестицидами.
За даними моніторингу вміст важких металів на
землях сільськогосподарського використання в більшості регіонів України не
перевищує їх кларкових значень і лише в приміських зонах Запорізької,
Луганської, Донецької, Харківської та деяких інших областей на
сільськогосподарських угіддях відмічається підвищена концентрація свинцю,
кадмію, нікелю, марганцю та інших елементів, у т. ч. з 2-5-кратними
перевищеннями ГДК.
Пропоную, що для проведення робіт, пов’язаних з
моніторингом агроекологічного стану ґрунтів та якості продукції, необхідне
покращання матеріально-технічної бази проектно-пошукових станцій хімізації
сільського господарства регіонів.
Також, встановити на полях вирощування
сільгосппродукції пункти відбору проб, контролювати викиди від пересувних
джерел забруднення.
Бібліографічний
список
1. Постанова
Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 року № 391 про затвердження
Положення про державну систему моніторингу довкілля (із змінами).
2. Методика
суцільного ґрунтово-агрохімічного моніторингу сільськогосподарських угідь
України \\ О.О. Созінов, Б.С. Прістера - Київ, 1994. - С.56, 101.
. Моніторинг
і методи вимірювання параметрів навколишнього середовища\\ В.М. Ісаєнко, Г.В.
Лисиченко, Т.В. Дудар, Г.М. Франчук. - Київ: "НАУ-друк", 2009. -
С.257. Экология и контроль состояния природной среды\\ Израель Ю.А. - М:
"Гидрометеоиздат", 1984. - С.177.
. Анненков
Б.Н. ‚ Юдинцев Е.В. Основы сельскохозяйственной радиологии - М.:
"Агропромиздат" ‚ 2010. - С.256
. Временные
методические рекомендации по контролю загрязнения почв (под редакцией С.Г.
Малахова) - М. ‚ 1983. - ч.1‚ С.127.
. Стан
родючості ґрунтів України та прогноз його змін за умов сучасного землеробства.
За ред. .В. В. Медведєва - Х: Штрих, 2011. - С.98
. Мониторинг
почв Украины \\ Медведєв В.В. - Х.: Антиква, 2002. - С.428.
. Родючість
ґрунтів. Моніторинг та управління \\ В.В. Медведєв - Київ: "Урожай”, 2008.
- С.3, 153, 232.