Організація системи фінансового моніторингу в банківській системі

Організація системи фінансового моніторингу в банківській системі

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ В БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ

1.1 Сутність та роль фінансового моніторингу в забезпеченні ефективності функціонування банківської системи

.2 Особливості нормативно-правового забезпечення організації фінансового моніторингу в Україні та країнах Європейського Союзу

.3 Порівняльна характеристика організації фінансового моніторингу банківської системи в Україні та країнах Європейського Союзу

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ В БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ: ДОСВІД УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

.1 Сучасний стан банківської системи України як складової фінансового моніторингу

.2 Аналіз стану та розвитку системи фінансового моніторингу в банківській сфері України

.3 Досвід країн Європейського Союзу в сфері моніторингу банківських рахунків

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1 Обґрунтування пропозицій щодо удосконалення системи фінансового моніторингу в банківській сфері України

.2 Удосконалення методичного підходу до оцінювання ефективності фінансового моніторингу

.3 Застосування міжнародних індексів та рейтингів при оцінюванні ефективності організації фінансового моніторингу в країнах ЄС та Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Глобалізація світової економіки, динамічний характер фінансових відносин та стрімкий розвиток технологій платіжних операцій окрім позитивних змін, несуть і значні ризики, зокрема інтенсифікацію процесів відмивання доходів та фінансування тероризму. Ці протиправні дії вийшли за національні межі і стали глобальною загрозою: за оцінками МВФ, сукупний обсяг відмивання коштів складає 2-5% світового ВВП. З метою подолання цієї глобальної проблеми FATF, поряд з іншими міжнародними організаціями, розробляє рекомендації та стандарти фінансового нагляду у сфері протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, які отримали назву фінансовий моніторинг. Слід зазначити, що в сучасних умовах саме фінансовий моніторинг є дієвим засобом реалізації політики держави у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансуванню тероризму. Привабливість інститутів фінансового сектору, особливо банківських установ, для здійснення відмивання коштів та фінансування тероризму обумовлює їх особливу роль у протидії цим загрозливим явищам.

Враховуючі різні історичні умови створення та розвитку систем фінансового моніторингу в країнах світу досить актуальним є дослідження світового досвіду організації фінансового моніторингу та адаптація кращих його методик для удосконалення методів та заходів у сфері протидії відмивання «брудних грошей» у вітчизняній банківській практиці. Від побудови ефективної системи фінансового моніторингу в банківській системі Україні залежить результативність попередження, виявлення та усунення правопорушень у сфері легалізації доходів.

Проблему формування системи фінансового моніторингу та протидії легалізації доходів досліджували такі науковці, як Барановський О. І., Буткевич С. А., Дмитров С. О., Д'яконова І. І., Єгоричева С. Б., Коваленко В. В., Куришко О. О., Хвалінський С. О., Шиян Д. В. та багато інших вчених. Проте, необхідно звернути увагу на недостатність наукового дослідження вітчизняними економістами стосовно організації та ефективності функціонування фінансового моніторингу в банківській діяльності. Дієвість та ефективність такої діяльності також залежить від вивчення та запровадження світового досвіду, і в першу чергу досвіду європейських країн у протидії легалізації доходів.

Метою написання дипломної роботи є узагальнення теоретичних аспектів та практичної реалізації організації системи фінансового моніторингу в банківській системі, а також пошуку напрямків удосконалення системи фінансового моніторингу в банківській системі України з врахуванням досвіду країн європейського співтовариства.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

дослідити сутність та роль фінансового моніторингу в забезпеченні ефективності функціонування банківської системи;

ознайомитися із особливостями нормативно-правового забезпечення організації фінансового моніторингу в Україні та країнах Європейського Союзу;

здійснити порівняльну характеристику організації фінансового моніторингу банківської системи в Україні та країнах Європейського Союзу;

проаналізувати сучасний стан банківської системи України як складової фінансового моніторингу;

провести аналіз стану та розвитку системи фінансового моніторингу в банківській сфері України;

вивчити досвід країн Європейського Союзу в сфері моніторингу банківських рахунків;

розробити пропозиції щодо удосконалення системи фінансового моніторингу в банківській сфері України;

удосконалити методичний підхід до оцінювання ефективності фінансового моніторингу;

обґрунтувати доцільність використання міжнародних індексів та рейтингів при оцінюванні ефективності організації фінансового моніторингу в країнах ЄС та Україні.

Об’єктом дослідження є система фінансового моніторингу в Україні.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти організації фінансового моніторингу в банківській системі України та країе Європейського Союзу.

Методологічною основою для написання дипломної роботи слугували базові положення економічної теорії, а також загальнонаукові методи, що були використані для отримання необхідних результатів, а саме: методи узагальнення, абстрагування та порівняння (при вивченні сутності фінансового моніторингу, аналізі поглядів вітчизняних і зарубіжних учених на цю проблематику та виокремленні авторського визначення цього терміну), історичний і графічний методи (для аналізу системи фінансового моніторингу в Україні та країнах ЄС), методи групування та систематизації (при аналізі ролі та місця оцінки ризику відмивання брудних грошей у системі фінансового моніторингу), методи аналізу і синтезу (для вивчення стану та перспектив розвитку системи фінансового моніторингу банківської сфери), метод порівняння (для визначення ефективності функціонування системи фінансового моніторингу в Україні та в європейських країнах).

Інформаційною базою дослідження є праці провідних сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем банківської діяльності, законодавчі та нормативні документи з питань організації банківської діяльності та фінансового моніторингу, офіційні матеріали органів законодавчої та виконавчої влади; стратегічні програмні документи щодо забезпечення розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму в Україні, річні звіти Національного банку України (НБУ) та Державної служби фінансового моніторингу України (ДСФМУ), довідкові та інформаційні видання професійних організації, ресурси Інтернет.

Наукова новизна результатів дослідження, отриманих особисто автором, полягає у наступному:

–       набуло подальшого розвитку визначення категорії «фінансового моніторингу банківської системи» як системи безперервного спостереження, оцінки, аналізу і прогнозу стану взаємовідносин між суб’єктами банківських операцій, пов’язаних з рухом грошових потоків у сфері дії ризику легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом;

–       вперше запропоновано термін «фінансовий моніторинг» розглядати з різних точок зору, а саме: за економічною сутністю; за інституційною ознакою; за функціональним змістом; у фінансовому аспекті, що дозволить в повній мірі віддзеркалює сутнісні особливості даної категорії;

–       узагальнено досвід Європейських країн в системі нормативно-правового забезпечення та організації фінансового моніторингу, що сприятиме їх гармонізації у вітчизняну практику;

–       доопрацьовано систему організації фінансового моніторингу банківської сфери в частині конкретизації суб’єктів та об’єктів даного процесу, а також виділено предмет фінансового моніторингу в банківській сфері;

–       отримала подальший розвиток система оцінювання ефективності фінансового моніторингу в Україні;

–       досліджено новий ефект щодо застосування міжнародних індексів та рейтингів при оцінюванні результативності організації фінансового моніторингу в країнах ЄС та Україні.

Магістерська дипломна робота викладена на 103 сторінках друкованого тексту, ілюструється 12 рисунками і 23 таблицями та складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел із 82 найменування.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ В БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ

1.1    Сутність та роль фінансового моніторингу в забезпеченні ефективності функціонування банківської системи

Розвиток системи запобігання та протидії легалізації незаконних доходів і фінансування тероризму є важливою складовою стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу та посилення її ролі в побудові єдиної світової мережі запобігання та протидії легалізації «брудних коштів». Питанню легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, приділяється значна увага як на національному, так і на міжнародному рівнях, адже легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом, породжує певні види ризиків, які впливають на функціонування економіки в цілому, і особливо, на банківську систему, як основного фінансового посередника країни.

Міжнародне співтовариство з метою мінімізації негативних наслідків відмивання брудних коштів та фінансування тероризму щорічно розробляє й удосконалює стандарти та методичні рекомендації щодо організації нагляду та контролю у сфері протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, яка отримала назву фінансовий моніторинг [5].

Дослідженню питань здійснення фінансового моніторингу приділяється значна увага вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як Буткевича С.А., Дмитрова С.О., Єгоричева С.Б., Клименка А., Коваленко В.В., Куришка О.О., Маркарян Г.О., Шиян Д.В. та багато інших науковців.

Однак, відсутність єдиного наукового підходу до розуміння поняття фінансового моніторингу в сучасній літературі вказує як на динамічність самого процесу фінансового моніторингу, так і на різноманітність форм та методів легалізації доходів. Для організації ефективного фінансового моніторингу необхідною є систематизація наукових підходів до розуміння поняття «фінансовий моніторинг».

Слід зазначити, що дослідження поняття «моніторинг» (англ. monitoring - контроль, від лат. monitor - той, хто попереджає, застерігає, радник, консультант) засвідчило що це регулярне спостереження за станом природних, технічних і соціальних процесів з метою їх оцінки, контролю та прогнозування. Здійснюється за допомогою електронних та інших технічних засобів. Інформація отримана за допомогою моніторингу є основою для прийняття рішень [7].

У сучасному розумінні сполучення слів «фінансовий моніторинг» остаточно закріпилося у вітчизняному науковому та офіційному колах і використовується в Україні для узагальненого найменування комплексу дій, засобів і заходів, здійснюваних для запобігання відмиванню грошей на об’єктах господарювання, на окремій території або в міжнародних масштабах.

Існують різноманітні науково-методичні підходи до визначення поняття «фінансовий моніторинг» в контексті аналізу процесу легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, систематизація яких наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Науково-методичні підходи до визначення поняття «фінансовий моніторинг»

Дослідження існуючих науково-методичних підходів щодо трактування сутності категорії «фінансовий моніторинг» дозволило систематизувати їх у три групи за такими ознаками: як складова форма фінансового контролю; як сукупність заходів з протидії та запобігання легалізації доходів, які мають сумнівне походження; як інструмент системи управління фінансами.

Слід зазначити, що переважна більшість науковців (Клименко А., Воронова Л., Охрімовський Д., Орлюк О., Користін О., Ковалекно В.) розглядають фінансовий моніторинг з позиції окремої складової державного фінансового контролю, а саме її форми чи методу, і відображає безперервне та системне відстеження діяльності об’єктів фінансової системи чи окремих фінансових операцій. Це дозволяє формувати оперативну звітність за результатами контрольних заходів щодо протидії і запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

Деякі фахівці (Буткевич С., Гаврилишин А., Берізко В., Довгань Ж.) характеризують фінансовий моніторинг як сукупність заходів суб’єктів фінансового моніторингу з метою виявлення, аналізу та перевірки інформації про фінансові операції на предмет віднесення їх до таких, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів незаконного походження, для передання її правоохоронним органам.

Третя група економістів (Коротков Е., Діденко С., Фітуні Л., Зубков В., Бірюков Г., Прошунін М.) поняття фінансового моніторингу досліджують через призму інструментів системи управління фінансами, вказуючи при цьому на мету, об’єкти, суб’єкти чи секторальні особливості здійснення відповідних заходів, щодо легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.

Необхідно зауважити, що в українському законодавстві поняття фінансового моніторингу визначено Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у такому значенні як: сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами державного фінансового моніторингу і спрямовуються на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу [24]. Однак, дане визначення, звужує зміст терміну «фінансовий моніторинг» лише до деталізації його складових, а не розкриває весь комплекс заходів, щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.

Отже, узагальнення існуючих підходів до визначення фінансового моніторингу дозволило нам розглядати дану категорію з різних точок зору (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Авторське бачення категорії фінансовий моніторинг

Сутність фінансового моніторингу банківської системи у контексті запобігання легалізації злочинних доходів можна сформулювати наступним чином: це система безперервного спостереження, оцінки, аналізу і прогнозу стану взаємовідносин між суб’єктами банківських операцій, пов’язаних з рухом грошових потоків у сфері дії ризику легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Слід зазначити, що сучасна банківська система, з точки зору універсальності, є найбільш привабливою для відмивання грошей, оскільки має стійкі зв’язки з іноземними установами, дозволяє швидко виконувати широкий спектр послуг та оперувати значними сумами грошей. У таких умовах, суттєву загрозу для фінансово-економічної безпеки банку становлять дії його клієнтів з активами (грошима), отриманими злочинним шляхом, оскільки вони є джерелом репутаційного та юридичного ризиків. Довіра суспільства до банків та відповідно їх стабільність можуть бути підірвані, якщо у суспільній думці ці фінансові установи асоціюватимуться із злочинцями. Крім того, банки самі можуть зазнати прямих збитків від шахрайства або через необережність у виявленні небажаних клієнтів, або через падіння добропорядності своїх співробітників, пов’язаних із злочинцями [12].

На сучасному етапі до найбільш розповсюджених способів легалізації злочинних доходів у банківській сфері можна віднести: переказ коштів через банківські рахунки в Україні за фіктивними договорами; отримання в банках коштів з рахунків на фіктивних підставах; переказ коштів на банківські рахунки за кордон на підставі фіктивних угод; укладання договорів банківського вкладу; здійснення валютообмінних операцій; укладання кредитних договорів [27].

Відмивання коштів та фінансування тероризму можуть підривати цілісність й стабільність фінансових інститутів та банківських систем, перешкоджати притоку іноземних інвестицій і деформувати потоки міжнародного капіталу. Зазначені явища мають суттєві негативні наслідки для фінансової стабільності країни та динаміки її макроекономічних показників, у результаті чого знижується добробут населення, відбираються ресурси від продуктивної економічної діяльності й навіть спостерігається дестабілізуюча побічна дія на стан економік інших країн [9].

В свою чергу слід відмітити, що запровадження фінансового моніторингу в банківській системі в Україні сприяє підвищенню дієвості національної системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Зокрема, для банківського сектору практична реалізація основних засад фінансового моніторингу дозволить:

забезпечити належний рівень банківської безпеки, як складової фінансової безпеки держави;

запобігти втратам в банківській сфері від дій організованих груп і злочинних організацій;

усунути проведення через банківську систему операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, що підвищить ефективність функціонування банківської системи та розвиток економіки в цілому;

створити позитивний імідж вітчизняної банківської системи;

забезпечити інвестиційну привабливість банків.

Таким чином, дослідження теоретичних засад становлення та розвитку фінансового моніторингу банківської сфери дозволило систематизувати існуючі підходи та визначити його роль і значення для забезпечення ефективного функціонування банківської системи.

1.2 Особливості нормативно-правового забезпечення організації фінансового моніторингу в Україні та країнах Європейського Союзу

У комплексі заходів по запобіганню легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, система фінансового моніторингу займає важливе місце. Необхідно відмітити, що для України це досить нова та специфічна сфера фінансового контролю, і специфіка її полягає, перш за все, в цілях та об’єктах контролю, яка також повинна забезпечуватись і врегульовуватись нормами права. Відносини у сфері організації та здійснення фінансового моніторингу регулюються сукупністю міжнародних та національних нормативно-правових актів, а також локальних нормативних документів в сфері протидії легалізації кримінальних доходів та фінансуванню тероризму. Закони України і підзаконні акти у сфері протидії легалізації коштів, отриманих незаконним шляхом, описують систему протидії відмиванню коштів, визначають функції, права та повноваження суб’єктів фінансового моніторингу та зацікавлених державних органів.

У науковій літературі питання правового забезпечення протидії легалізації (відмивання) доходів злочинного походження досліджували Алієв В.М., Білоус В.Т., Вікулін О.І., Голованов Н.М., Доля Л.М., Тесленко В.І., Кальман О.В., Користін О.Є., Мезенцева І.Є., Нікуліна В.А., Попович В.М., Тосунян Г.А. та інші вчені.

Проте, необхідно звернути увагу на недостатність наукового дослідження вітчизняними вченими за окремими напрямами загальної проблематики. Досконалість та ефективність такої діяльності певним чином залежить від вивчення світового досвіду та дослідження низки питань і проблем на різних етапах становлення національної системи фінансового моніторингу.

Правове регулювання відносин у сфері організації фінансового моніторингу стосується визначення меж цих відносин, повноважень державних органів, процесуального порядку здійснення фінансового моніторингу. Ознайомлення із чинними законодавством України з питань легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом дало нам можливість виділити три етапи становлення фінансового моніторингу в банківській системі (рис. 1.2).

Характеризуючи перший етап становлення системи фінансового моніторингу, слід зазначити, що його реалізація розпочалася з прийняття Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом» 28 листопада 2002 року. Передумовами введення зазначеного закону стали терористичні події в США, коли проблема боротьби з легалізацією кримінальних доходів та фінансуванням тероризму набула особливої актуальності. Підвищення вимог Міжнародної організації з боротьби з відмиванням грошей (Financial Action Task Force, FATF), Світового банку та Міжнародного валютного фонду стали цілком правомірним наслідком консолідації зусиль світової спільноти в напрямку запобігання та протидії цим суспільно-небезпечним явищам [40].

Рис. 1.2 Періодизація етапів розвитку фінансового моніторингу в Україні (складено особисто автором)

У зв’язку з ратифікацією міжнародних договорів у сфері боротьби з відмиванням грошей в Україні було встановлена кримінальна відповідальність за відмивання доходів, одержаних злочинних шляхом, а також включення до Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та «По банки та банківську діяльність» окремих розділів щодо запобігання використанню фінансової системи з метою легалізації доходів; прийнято спільну постанову Кабінету Міністрів України та Національного банку України «Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)».

Національний банк України з метою забезпечення реалізації основних положень законодавства у сфері легалізації доходів прийняв ряд постанов Правління НБУ «Про схвалення Методичних рекомендацій з питань розроблення банками України програм з метою протидії легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом», «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу».

Також у період 2001-2002 рр. розпочалося становлення національного підрозділу фінансової розвідки - Державного департаменту фінансового моніторингу при Міністерстві фінансів України.

У 2003 році було удосконалено та прийнято в новій редакції Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» та визначено засади створення національної системи протидії відмиванню коштів.

Враховуючи рекомендації FATF щодо імплементації загального законодавства з питань міжнародного співробітництва у сфері запобігання фінансування тероризму в 2005 р. було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання міжнародного співробітництва у сфері запобігання фінансування тероризму», відповідно до якого було змінено структуру підрозділу фінансової розвідки та запроваджено нові інструменти моніторингу, визначено нових суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

Другий етап розвитку цієї сфери (2010-2011 рр.) характеризувався введенням ряду змін у законодавство щодо протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом або фінансування тероризму, в тому числі і до існуючого Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Також відбулася реорганізація Державного комітету фінансового моніторингу України у Державну службу фінансового моніторингу України; удосконалено структуру підрозділу фінансової розвідки, введено нові інструменти для проведення розслідувань та збільшено аналіз операцій на рівні фінансових посередників. З метою забезпечення відповідності вітчизняного законодавства міжнародним стандартам було прийнято Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо інсайдерської інформації» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо арешту активів, що пов'язані з фінансуванням тероризму» що стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, та визначення порядку доступу до таких активів.

Адаптація законодавства України до міжнародних стандартів була реалізована через прийняття Постанови Національного банку України «Про внесення змін до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» якою, передбачено відповідні вимоги щодо внутрішніх процедур і документів банків з питань фінансового моніторингу, у тому числі до електронних анкет за спеціально розробленими формами.

Розробка та прийняття у 2011 році «Стратегії розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму на період до 2015 року» обумовило запровадження Держфінмоніторингом України нової типологій легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочин шляхом.

У 2014 році Україна зіткнулась з політичною, фінансово-економічною та банківською кризою, що спричинило значні зміни в законодавстві у сфері фінансового моніторингу. Тому, на третьому етапі розвитку фінансового моніторингу у 2015 року у новій редакції набрав чинності базовий нормативний акт - Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» [24]. Закон спрямований на забезпечення реалізації положень нових міжнародних стандартів у сфері протидії відмиванню коштів та боротьби з фінансуванням тероризму. Відповідно до даного нормативного акту було удосконалено національне законодавство у сфері фінансового моніторингу, зокрема: запроваджується національна оцінка ризиків системи фінансового моніторингу та вдосконалення ризик-орієнтованого підходу; виділяються заходи по боротьбі з фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення; змінено підхід щодо визначення основних правопорушень (включення податкових злочинів в предикатні); вдосконалені законодавчі аспекти, які впливають на якість розслідування злочинів щодо легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; внесено зміни до Кримінального процесуальний кодекс України (щодо підслідності злочинів з легалізації); введено фінансовий моніторинг національних публічних діячів та посадових осіб міжнародних організацій; встановлено поріг для міжнародних грошових переказів; зняті порогові суми для здійснення фінансового моніторингу ріелторами та нотаріусами; особи, які здійснюють операції з готівковими коштами на суму понад 150 тис грн., виключені з числа суб'єктів первинного фінансового моніторингу за рахунок введення обов'язкового моніторингу таких операцій банківськими установами; поліпшена процедура зупинення фінансових операцій.

Здійснюючи порівняльний аналіз особливостей нормативно-правової бази та відповідальності за порушення законодавства у сфері фінансового моніторингу країн Європейського Союзу слід відміти на певні спільні та відмінні риси організації фінансового моніторингу (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Характеристика нормативно-правової бази організації фінансового моніторингу країн Європейського Союзу

Слід зазначити, що в більшості країн світу, що здійснюють протидію легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, та фінансування тероризму, основою національних систем всіх країн є антилегалізаційне законодавство, що зобов’язує фінансових посередників виявляти в потоці, що проходять через них фінансові операції, які здійснюються з метою відмивання грошей; створено та функціонує спеціальний орган, який оцінює правомірність проведення фінансової операції з точки зору фінансового моніторингу. Також, у більшості аналізованих країн органи фінансової розвідки підпорядковуються міністерству фінансів.

Основними прийнятими та діючими в Латвії нормативними актами у сфері запобігання легалізації доходів, отриманих незаконним шляхом, і фінансуванню терористичної діяльності є:

Закон Латвійської Республіки «Про запобігання легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму» від 13 серпня 2008 р., який регулює і визначає порядок здійснення та дотримання різних спеціальних заходів процедур з метою запобігання легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму, а також визначає коло суб’єктів закону, їх обов'язки, права та відповідальність. У законі враховані вимоги Директив Європейського Союзу (2005/60 / EC і 2006/70 / EC) та адаптовані до нормативних актів Латвії та доповнені нормами національного регулювання;

Правила № 1071 Кабінету Міністрів Латвійської Республіки від 22.12.2008 «Про список ознак незвичайних угод і порядку повідомлення про незвичайних і підозрілих угодах». Правила прийняті відповідно до закону «Про запобігання легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму» і визначають список ознак незвичайних угод і порядок повідомлення компетентних державних органів про незвичайних і підозрілі угоди;

Правила №125 Комісії ринку фінансів і капіталу Латвійської Республіки від 27.08.2008 «Нормативні правила поглибленого вивчення клієнтів». Правила прийняті відповідно до закону «Про запобігання легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму» і визначають випадки, коли фінансові установи повинні проводити поглиблене вивчення клієнтів, порядок і мінімальний обсяг поглибленого вивчення, категорії ризику легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму та відповідні їм ознаки ризику, особливі заходи поглибленого вивчення клієнтів і порядок посиленого нагляду за угодами клієнтів.

У Латвії банки зобов'язані подавати дані про грошових операціях, що мають ознаки схем з відмивання грошей або легалізації злочинних доходів, якщо в угоді використано готівку в сумі 15000 євро. Також, банки зобов'язані подавати звіти про те, які рахунки юридичних осіб - резидентів або представництв іноземних компаній - були відкриті або закриті. Таким чином можна накопичувати статистику по юридичних особах, виявляючи шляхи можливого переміщення грошей [41].

За допомогою інформації про проведення реальних операцій з відмивання грошей виділяються ознаки, за якими угоду можна віднести до розряду підозрілих (сумнівних) (табл. 1.3) [41].

Таблиця 1.3

Ознаки сумнівних банківських операцій в Латвії

Отже найбільш повно описуються якісні ознаки сумнівних банківських операцій, однак вони є складними з точки зору збору інформації та її аналізу в місцях проведення фінансової операції. Кількісний спосіб, будучи простим і більш поширеним, дає обмежену інформацію про реальну фінансової операції.

Особливе місце в цій системі займають операції з готівкою, так як вони, будучи якісними ознаками, прості з точки зору збору інформації.

Окрім того, у Латвії діють спеціальні Правила на предмет фіксації підозрілих операцій, які обов'язково повинні виконуватися всіма учасниками конкретної дії. Так, угода вважається підозрілою, якщо вона відповідає щонайменше одному з таких ознак:

по відношенню до всіх угод клієнта, що знаходяться в підозрі у скоєнні терористичного акту або сприяння у його виконанні, включених до списку, який кредитні та фінансові установи отримують з служби контролю;

відносно кредитних установ: угода, в якій використано готівку в сумі 15000 євро і більше (крім зарплати, соціальних допомог та кредитів, міжбанківських розрахунків); клієнт, що використовуючи кредитні картки або інші розрахункові карти, за місяць зняв готівкою 15000 євро і більше.

Отже, досвід європейських країн з розвиненими фінансовими розвідками свідчить про те, що ефективність їх роботи визначається наявністю відповідної правової бази та ефективністю системи збору, обробки, передачі і надання фінансової інформації, ідентифікації ініціаторів фінансових операцій. Шляхи передачі інформації в різних країнах суттєво впливають на ефективність фінансового моніторингу загалом.

Проаналізувавши чинне законодавство України та європейських країн, зроблено висновок, що на сьогоднішній день Україна в цілому відповідає міжнародним вимогам щодо протидії легалізації злочинних доходів, тому потрібно не просто вдосконалювати нормативно-правову базу протидії відмиванню коштів, а запроваджувати дієву систему заходів щодо підвищення ефективності взаємодії Державної служби фінансового моніторингу України з суб’єктами первинного моніторингу, насамперед банківськими установами і правоохоронними органами.

1.3 Порівняльна характеристика організації фінансового моніторингу банківської системи в Україні та країнах Європейського Союзу

На сучасному етапі економічного розвитку України, який характеризується значною фінансовою та політичною дестабілізацією, що обумовлює зростання обсягів тінізації економіки та фактів фінансування тероризму, актуальним завданням є побудова цілісної та ефективної системи фінансового моніторингу банківської системи, оскільки саме через банківську систему здійснюється левова частка операцій по відмиванню «брудних» грошей. Це зумовлює потребу дієвої системи фінансового моніторингу банківської діяльності, спрямованої на обґрунтування та встановлення тісних взаємозв’язків між усіма її складовими з урахуванням провідного зарубіжного досвіду.

Організація та проведення фінансового моніторингу повинна здійснюватися суб’єктами відповідного виду моніторингу з врахування мети та завдань його проведення, принципів та функцій, які покладено в основу виявлення фінансових операцій з легалізації тіньових доходів та фінансування тероризму.

Суб’єктами фінансового моніторингу є всі суб’єктів, які володіють ініціативою та засобами для проведення фінансових операції і мають можливість контролювати правомірність їх проведення на рівні фінансових установ, контрольно-наглядових органів, законодавчих органів та міжнародних профільних організацій в сфері протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом [24].

Відповідно до чинного законодавства та з врахуванням специфіки моніторингу фінансових операцій виділяють дві категорії суб’єктів: суб’єкти первинного фінансового моніторингу та суб’єкти державного фінансового моніторингу.

При проведенні первинного фінансового моніторингу банківської системи суб’єктами вступають банки, відокремлені підрозділи банків, філії іноземних банків.

Основними завдання суб’єктів первинного фінансового моніторингу банківської системи є: здійснення ідентифікації та вивчення клієнтів у випадках, установлених законом; виявлення забезпечення у своїй діяльності управління ризиками щодо легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму та розробленні критеріїв ризиків; забезпечення своєчасної реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу; повідомлення спеціально уповноваженого органу про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу або сумнівні фінансові операції; наданні на запит спеціально уповноваженого органу додаткової інформації стосовно фінансових операцій, які стали об’єктом фінансового моніторингу; вживання заходів щодо запобігання розголошенню інформації, що подається спеціально уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу; зберіганні всієї документації протягом встановленого терміну (не менше п’яти років після завершення операції); забезпечення розроблення та постійного поновлення правил, програм проведення фінансового моніторингу з урахуванням вимог законодавства; щорічне проведенні внутрішніх перевірок своєї діяльності на предмет дотримання законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; забезпечення підвищення кваліфікації працівників, що забезпечують проведення фінансового моніторингу та виявлення сумнівних операцій [24].

Суб’єкти первинного фінансового моніторингу, відповідно до чинного законодавства, здійснюють обов’язковий та внутрішній фінансовий моніторинг.

Під обов’язковим фінансовим моніторингом розуміють сукупність заходів, з виявлення фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, ідентифікації учасників таких операцій та вивчення їх діяльності, ведення обліку цих операцій та відомостей про їх учасників, обов’язкового звітування про них спеціально уповноваженому органу, а також подання додаткової інформації про фінансові операції та їх учасників, що стали об’єктом фінансового моніторингу з боку спеціально уповноваженого органу.

Внутрішній фінансовий моніторинг - це сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу, з виявлення фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу відповідно до чинного законодавства, із застосуванням підходу, що ґрунтується на проведенні оцінки ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму; ведення обліку таких операцій та відомостей про їх учасників; подання інформації спеціально уповноваженому органу про операції, що мають високий ступінь ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також додаткової інформації про фінансові операції та їх учасників, що стали об’єктом фінансового моніторингу збоку спеціально уповноваженого органу [9].

У системі фінансового моніторингу банківської сфери суб’єктами державного моніторингу є Національний банк України та спеціально уповноважений орган - Державна служба фінансового моніторингу України (ДСФМУ).

У Національному банку України вищезазначені функції покладаються на Департамент фінансового моніторингу, основними напрямками діяльності якого є: забезпечення регулювання та нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за діяльністю банків, філій іноземних банків, небанківських фінансових установ-резидентів, які є платіжними організаціями та/або членами/учасниками платіжних систем ( небанківські установи), у частині надання ними фінансової послуги щодо переказу коштів на підставі відповідних ліцензій, зокрема Національного банку (крім операторів поштового зв’язку в частині здійснення ними переказу коштів); організація і здійснення валютного контролю за банками, філіями іноземних банків, іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв’язку, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій; методологічне та методичне забезпечення виконання банками, філіями іноземних банків, небанківськими фінансовими установами завдань та обов’язків суб’єкта первинного фінансового моніторингу [19].

Окремою ланкою державного фінансового моніторингу є спеціально уповноважений орган - Державна служба фінансового моніторингу України, який, поряд з особливими, лише йому притаманними завданнями й функціями у системі органів державної влади, виконує державне регулювання й нагляд у сфері запобігання та протидії відмиванню злочинних доходів та фінансуванню тероризму щодо тих суб’єктів первинного фінансового моніторингу, для яких законодавчо не визначено органи державної влади, що здійснюють регулювання та нагляд за їх діяльністю [20].

Процес організації державного фінансового моніторингу банківської системи України можна представити схематично (рис. 1.3).

Рис. 1.3 Організація державного фінансового моніторингу банківської системи України

Процес первинного фінансового моніторингу, як правило, складається з чотирьох рівнів (рис. 1.4):

на першому рівні моніторинг здійснюють усі співробітники фронт-офісу банку, які обслуговують клієнтів, здійснюють банківські операції клієнтів;

на другому - співробітники підрозділу з фінансового моніторингу філій, відділень, які здійснюють контроль за всіма операціями клієнтів даного підрозділу;

на третьому - підрозділ з фінансового моніторингу головного офісу банку, який здійснює фінансовий моніторинг усіх операцій банку. У деяких банках співробітники внутрішнього аудиту можуть проводити перевірки всіх підрозділів з дотримання законодавчих вимог з попередження легалізації доходів, що отримуються злочинним шляхом;

- на четвертому - голова правління банку, який відповідальний за призначення керівника підрозділу з фінансового моніторингу, дотримання всіх законодавчих норм і процедур у банку щодо запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

Рис. 1.4 Процес організації фінансового моніторингу в банку

Усі фінансові операції клієнтів, згідно із законодавством, реєструються в електронному реєстрі, який, у свою чергу, НБУ направляє за допомогою пошти в Держфінмоніторинг України, де проводиться обробка і збереження відповідної інформації. Відповідно до чинного законодавства об’єктом фінансового моніторингу є дії з активами, пов’язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання цих активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників [19].

Дослідження науково-методичної літератури з питань організації фінансового моніторингу дозволило систематизувати та виділити такі основні об’єкти фінансового моніторингу банківської системи як: фінансові операції на суму, що дорівнює чи перевищує 150000 гривень, або суму, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів зазначеній сумі, фінансові операції, які за своїм змістом можуть бути віднесені до сумнівних чи кримінальних, а також з врахуванням ризиків що супроводжують зазначені фінансові операції [40].

Метою проведення фінансового моніторингу банківської системи є забезпечення додержання чинного законодавства у сфері протидії легалізації доходів, отриманих злочинних шляхом та фінансування тероризму та недопущення проведення сумнівних операцій щодо руху грошей через вітчизняну банківську систему.

Внутрішню основу проведення моніторингу складають основні принципи його реалізації. Здійснення ефективного фінансового моніторингу банківської діяльності забезпечується за умови дотримання таких принципів:

-  наукового обґрунтування методик, які застосовуються в процесі фінансового моніторингу банківських установ, що вимагає постійного вдосконалення методичної бази моніторингу;

-       обмеженої цілеспрямованості формулювання загальної мети, що полягає в регулярному спостереженні і визначенні моменту переходу в граничний стан до порушень;

-       безперервності спостереження - передбачає регулярність й постійність спостережень у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинними шляхом на всіх етапах реалізації відповідних фінансових операцій, що виключає його випадковий характер;

-       оперативності - вимагає швидкого проведення аналітичного дослідження, своєчасного інформування, формування чітких висновків, що виступають основою для своєчасного реагування та зупинення сумнівних фінансових операцій та мінімізації обсягів тіньових процесів;

-       зіставності показників фінансового моніторингу в часі.

Слід зазначити, що сутність фінансового моніторингу проявляється через притаманні йому функції, серед яких слід виділити:

-  організаційно-управлінську (або упорядковуючу), що полягає у визначенні на підставі законодавства системи та порядку фінансового моніторингу, його структури, виконавців, їх завдань, функціональних обов’язків, форм і засобів фінансового нагляду;

-       контролюючу, що реалізується через ідентифікацію та вивчення особи клієнта, який здійснює фінансову операцію, перевірку видів його діяльності, зіставлення з останніми предметів фінансової операції, стосовно якої здійснюється фінансовий моніторинг;

-       аналітичну, яка охоплює: аналіз змісту фінансової операції, її звичайності або незвичайності, заплутаності умов здійснення, економічної невиправданості фінансових операцій або суперечливості звичайній практиці клієнта, оцінку ризику здійснення клієнтом банку легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

-       інформаційну, яка полягає у виявленні та наданні Державній службі фінансового моніторингу України інформації про ознаки наявної або ймовірної сумнівності фінансової операції, а також для її перевірки відповідними засобами;

-       запобіжну, що містить: безпосереднє запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, через здійснення моніторингових дій стосовно окремої фінансової операції; опосередковане запобігання злочинності через запобігання відмиванню «брудних» коштів, отриманих у процесі злочинної діяльності [10].

Проведене дослідження засвідчило, що організація фінансового моніторингу банківської системи України знаходиться на стадії розбудови і має ряд недоліків, які пов’язані з низькою інформаційною прозорістю фінансових посередників; нерозвиненістю організованого фондового ринку; існуванням можливості уникнення оподаткування через операції в офшорних зонах.

З метою удосконалення вітчизняної практики проведемо порівняльний аналіз досвіду провідних країн Європейського Союзу в сфері протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, в контексті можливості його використання в Україні.

Фінансовий моніторинг в Німеччині здійснює підрозділ фінансової розвідки (Zentralstelle für Verdachtsanzeigen), який входить до складу поліції. До його основних завдань входять: збір та аналіз звітів про підозрілі фінансові операції; передача результатів проведеного аналізу до правоохоронних органів; статистичний аналіз звітів про підозрілі фінансові операції та публікація річних звітів про проведену діяльність; інформування суб’єктів первинного фінансового моніторингу про типології та методи відмивання злочинних доходів; взаємодія з підрозділами фінансової розвідки зарубіжних країн. Фінансово-кредитні установи в Німеччині зобов’язані здійснювати ідентифікацію клієнта і у випадку перевищення суми фінансової операції 15000 євро (або у випадку встановлення довгострокових відносин), і у випадку, якщо фінансова операція викликає мотивовану підозру щодо відмивання кримінальних доходів. Слід відмітити, що Центральний банк в Німеччині (Бундесбанк) не має повноважень регулювання та нагляду у сфері протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом та фінансуванню тероризму, оскільки сам відноситься до фінансових установ, які здійснюють комерційні фінансові операції. Таким чином, Бундесбанк, як і інші фінансово-кредитні установи Німеччини зобов’язаний звітувати про підозрілі фінансові операції. Нагляд за діяльністю фінансових установ у Німеччині здійснює Федеральне відомство нагляду за діяльністю фінансових установ (ВаFin) [12, 42, 44].

У Франції спеціалізованим підрозділом фінансової розвідки є TRACFIN, який підпорядковується Міністерству економіки та фінансів та Міністерству бюджету і має засекречену діяльність. TRACFIN як підрозділу фінансової розвідки, парламентом доручено три основних завдання: прийом і захист інформації про незаконні фінансові мережі та операції, які могли б бути спрямовані на фінансування тероризму і відмивання незаконно отриманих коштів; аналіз і обробка фінансової інформації, отриманої від суб’єктів первинного фінансового моніторингу; передача інформації до судової влади, митних та податкових органів. Особливістю системи фінансового моніторингу у Франції є те, що вона не має законодавчо закріплених вимог щодо надання інформації про фінансові операцій в залежності від їх суми, а критеріями дослідження операцій на сумнівність є вмотивована підозра щодо фінансових операцій, які мають ознаки легалізації доходів, зокрема щодо коштів, які можуть мати відношення до незаконної торгівлі наркотиками, організованої злочинності, фінансування тероризму, нанесення шкоди інтересам Європейського Союзу шляхом вчинення шахрайських дій, корупції. Особливої уваги від суб’єктів первинного фінансового моніторингу потребують фінансові операції, які перевищують суму в 150000 євро, та характеризуються складністю проведення або відсутністю економічного сенсу [14, 42].

Центральним елементом системи державного фінансового моніторингу в Польщі є Генеральний інспектор фінансової інформації (Generalny Inspektor Informacji Finansowej - GIIF), підпорядкований Міністерству фінансів. Мета GIIF - отримання, збирання, обробка та аналіз інформації для запобігання легалізації активів незаконного або невизначеного походження, та запобігання фінансуванню тероризму. Згідно польського законодавства обов’язковому фінансовому моніторингу підлягають фінансові операції на суму, що становить 15000 євро і більше [12, 44, 45].

Уповноваженим органом Іспанії в системі державного фінансового моніторингу є Комісія з протидії відмиванню грошових коштів. Суб’єкти фінансового моніторингу зобов’язані надавати інформацію підрозділу фінансової розвідки про операції у випадку, якщо вони пов’язані з передачею готівкових коштів, чеків або інших документів на пред’явника, а також про операції з резидентами офшорних юрисдикцій на суму, що перевищує 30000 євро [12, 14].

Діяльність по протидії легалізації (відмиванню) злочинних доходів в Австрії здійснює спеціальний підрозділ, створений в складі Групи боротьби з організованою злочинністю (EDOK). Цей спеціальний підрозділ розглядає повідомлення щодо підозрілих операцій, що направляються кредитно-фінансовими інститутами. Також в Австрії законодавчо регламентована вимога кредитним організаціям і фінансовим інститутам при встановленні стосунків з клієнтом, відкритті і закритті рахунків, отриманні кредитів тощо з'ясовувати правовий статус і докладні дані про іноземного клієнта [12, 45].

В Італії фінансовий моніторинг покладено на Ufficio Italiano Combi UIC (SAR), що підпорядковується Національному банку Італії. Інформація про фінансову операцію або низку взаємопов’язаних фінансових операцій на суму, що перевищує 12500 євро, повинна бути надана суб’єктом фінансового моніторингу в Об’єднаний інформаційний центр. Згідно з італійським законодавством обов’язковою є ідентифікація юридичних і фізичних осіб при отриманні чи сплаті готівкових коштів (або їх еквівалента), цінних паперів на пред’явника, сума яких перевищує 12500 тис. євро. Така операція може буде здійснена тільки після ідентифікації клієнта. Крім клієнтів, обов’язковій ідентифікації підлягають вигодоотримувачі, від імені або за рахунок яких діє клієнт суб’єкта фінансового моніторингу. У разі ненадання інформації про підозрілу операцію встановлено штрафні санкції до 50% суми операції, про яку не було повідомлено [12, 14, 42].

У Великобританії питаннями фінансового моніторингу опікується підрозділ фінансової розвідки Служба внутрішніх доходів NCIS / ECU, яка підпорядковується Міністерству фінансів Великобританії та взаємодіє з Національною службою кримінальної розвідки, Митно-акцизною службою, Бюро по боротьбі з шахрайством, Службою національних розслідувань. NCIS / ECU Великобританії займається питаннями протидії легалізації доходів, фінансування тероризму, злочинів в сфері грального бізнесу, шахрайств. Проте англійське законодавство забороняє передачу інформації про податкові правопорушення іншим державам [43, 44, 45].

Правові основи фінансового моніторингу на Мальті були закладені у відповідному законі про протидію та запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, та фінансування тероризму ще в 1994 р., проте лише з 2002 року в даній державі було створено спеціалізований орган фінансового моніторингу FIAU. Особливістю діяльності FIAU є незначна кількість фінансових установ, які проводять первинний фінансовий моніторинг.

В Словенії фінансовий моніторинг здійснює Office for Money Laundering Prevention. Гранична сума фінансового моніторингу при проведенні касових операцій складає 30 тис. євро.

Отже, зважаючи на проведені дослідження закордонного досвіду організації фінансового моніторингу, варто зазначити, що організація системи фінансового моніторингу в Україні відповідає світовим стандартам та рекомендаціям міжнародних організацій у сфері боротьби з легалізацією злочинних доходів. Однак, існує ряд переваг систем фінансового моніторингу в окремих країнах, які варто було б застосувати в Україні. Зокрема, зважаючи на досвід Італії є доцільним підпорядкувати фінансовий моніторинг банківської діяльності центральному банку, запровадити автоматизовану ризикоорієнтовану систему обробки інформації. За прикладом Франції забезпечити ефективні механізми збереження отриманої інформації у таємниці. Такі механізми можна розробити за рахунок посилення адміністративної відповідальності уповноважених для роботи з секретною інформацією працівників як органів державного фінансового моніторингу, так і суб’єктів первинного фінансового моніторингу (штрафні санкції, заборона обіймати керівні посади тощо). Крім того, за прикладом Великобританії заборонити передачу інформації про податкові правопорушення іншим державам.

Таким чином, проведений порівняльний аналіз закордонного досвіду організації системи фінансового моніторингу дозволить перейняти найбільш дієві механізми протидії легалізації злочинних доходів та фінансуванню тероризму та визначити основні напрями удосконалення вітчизняної системи фінансового моніторингу.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ В БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ: ДОСВІД УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

2.1 Сучасний стан банківської системи України як складової фінансового моніторингу

На сучасному етапі необхідною умовою стабільного соціально-економічного зростання будь-якої країни є досконалість і дієвість функціонування банківської сфери. Лише надійна і розвинена банківська система може сприяти реструктуризації економіки та її стабілізації в умовах фінансових та політичних шоків. Банківська система є рушійним механізмом економічних перетворень, оскільки забезпечує переміщення фінансових ресурсів між окремими країнами, регіонами, галузями економіки та суб’єктами фінансового ринку.

В основу розбудови сучасної банківської системи України були покладені загальновизнані у світовій практиці принципи:

-  дворівнева побудова: чітке функціональне розмежування між банками першого і другого рівнів;

-       функціонування банків другого рівня на комерційних засадах та на договірних відносинах з клієнтурою;

-       ліквідація монополії держави на банківську справу, можливість створення банків різних форм власності;

-       організація державного контролю і нагляду за банківською діяльністю і покладення цього завдання на центральний банк;

-       незалежність центрального банку від державних органів виконавчої влади;

-       формування загальносистемної інфраструктури забезпечення банківської діяльності.

Як засвідчив аналіз наукової літератури, присвяченої становленню та розвитку вітчизняної банківської сфери, можна виділити 8 основних етапів формування сучасної банківської системи (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Характеристика етапів розвитку банківської системи України

Протягом останніх років відбувається активний процес інтеграції банківської системи України у світову фінансову систему на основі адаптації до єдиних загальновизнаних вимог функціонування та регулювання. Тому в нинішніх умовах стратегічним завданням Національного банку України є розбудова стійкої, ефективної, конкурентоспроможної банківської системи, яка б сприяла довгостроковому економічному зростанню країни, її фінансовій безпеці та була здатна без загроз національним інтересам інтегруватися у світовий фінансовий простір.

Охарактеризуємо детально сучасний етап розвитку банківської системи України з метою аналізу стану та ефективності її діяльності . Світова фінансово-економічна криза та роки посткризового відновлення вітчизняної економіки поставили питання скорочення кількості банків в Україні, їх укрупнення, оптимізацію діяльності, дефіцитності інших кредитно-фінансових інститутів та нерозвиненості фінансового та фондового ринків. У табл. 2.2 представлено динаміку кількості банків протягом періоду 2011-2014 рр.

Таблиця 2.2

Динаміка зміни кількості банків України

Джерело: складено на основі [19, 46]

Як свідчать наведені дані станом на кінець 2014 р., в Україні банківську ліцензію мали 163 банки, серед яких 51 банк з іноземним капіталом. Слід відмітити, що протягом звітного року НБУ було відкликано ліцензію 17 банків, в тому числі у 2 банківських установ Криму, що пов’язано з неможливістю здійснювати нагляд та регулювання їх діяльності. Що стосується банків з іноземним капіталом, то протягом досліджуваного періоду їх кількість зросла на 2 установи. Скорочення кількості банків зі 100 % іноземним капіталом з 22 до 19 установ, обумовлено виходом з українського ринку австрійської фінансової групи Erste Group у зв’язку із продажем 100 % акцій українського дочірнього банку АТ «Ерсте Банк», згортання діяльності шведського банку ПАТ «Сведбанк» та кіпрського банку ПАТ «АСТРА БАНК»).

У табл. 2.3 наведено основні показники діяльності банків України за період 2011-2014 рр.

Таблиця 2.3

Основні показники діяльності банків України, млн. грн.

Джерело: складено на основі [19, 46]

Протягом досліджуваного періоду загальні активи банків України збільшилися з 1211540 млн. грн. на кінець 2011 р. до 1520817 млн. грн. на кінець 2014 р., тобто на 25,5 %, що в абсолютному вимірі становить 309277 млн. грн. Як свідчать наведені дані протягом аналізованого періоду зменшення загального обсягу зобов’язань банків в цілому на 7464 млн. грн. Зауважимо, що протягом 2011-2014 рр. відбулося зростання власного капіталу банків на 8285 млн. грн. Проте порівнюючи вартість власного капіталу банків з показником 2013 р., слід відмітити його зниження більше ніж на 5 млн. грн, обумовлено отриманням від’ємного фінансового результату діяльності банків за 2014 р. Питома вага власного капіталу в пасивах банків становила в 2014 р. близько 14 %, що на 2 % менше порівняно з 2011 р.

Світові тенденції у фінансовій сфері та вітчизняна економічна ситуація вплинули на результативність діяльності у банківській системі (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Показники результатів діяльності банків України

Джерело: складено на основі [19]

Зазначимо, що звітний період характеризувався виконанням нормативу достатності регулятивного капіталу банків, що підтверджує наявність можливості поглинання збитків від погіршення якості активів. Адекватність регулятивного капіталу станом на кінець 2014 р. складала 15,6 %, що перевищує з достатнім запасом мінімальне допустиме значення (10 %).

Доходи банків зросли на 67423 млн. грн. і склали на кінець 2014 р. 210201 млн. грн. Слід відмітити, що основною статтею доходів були процентні доходи, основну частку яких становили доходи від кредитування суб’єктів господарювання. Спостерігається негативна тенденція щодо зростання витрат, так протягом 2011-2014 рр. загальний обсяг витрат банків збільшився з 150486 млн. грн. у 2011 р. до 263167 млн. грн. у 2014 р. Зростання було обумовлено збільшенням обсягів відрахувань у резерви на можливі втрати від активних операцій через погіршення якості кредитного портфеля банків. Фінансовий результат діяльності банків у 2014 р. мав від’ємне значення, збиток банківського сектору на кінець звітного періоду становив -52966 млн. грн. Основною причиною такої ситуації є наслідки кредитування банками масштабних проектів та понесених значних втрат внаслідок окупації АР Крим та ситуації на сході України.

Результати діяльності банків напряму залежать від ефективності проведення кредитних та депозитних операцій. У табл. 2.5 представлено динаміку наданих кредитів банками України юридичним і фізичним особам за період 2011-2014 рр.

Таблиця 2.5

Аналіз динаміки наданих кредитів банками України в 2011-2014 рр., млн. грн.

Джерело: складено на основі [19]

Результати проведених розрахунків свідчать, що протягом аналізованого періоду спостерігається зростання обсягу активів банківської системи. За період з 01.01.2011 р. по 01.01.2014 р. обсяг активів збільшився на 262572 млн. грн. Слід відмітити, що майже 70 % даного зростання обумовлено збільшенням обсягів кредитування юридичних та фізичних осіб. Так, станом на кінець 2014 р. банками суб’єктам господарювання було надано кредитів на суму 802582 млн. грн, що майже в чотири рази перевищує показник 2011 р. Також протягом аналізованого періоду спостерігається, хоч і незначне, зростання обсягів кредитування фізичних осіб - на 4390 млн. грн. Звертає увагу збільшення частки простроченої заборгованості за кредитами у загальній сумі кредитів, так якщо в 2011 р. даний показник складав 9,6 %, то на кінець 2014 р. питома вага прострочених кредитів зросла до 13,5 %. Слід відмітити, що характер змін обсягів простроченої заборгованості відповідає динаміці забезпечення кредитними ресурсам потреб суб’єктів господарювання та фізичних осіб: із зростанням обсягів кредитування зростає і прострочена заборгованість банків.

Про поступове відновлення довіри до вітчизняної банківської системи свідчить зростання обсягів депозитних операцій протягом 2011-2014 рр. (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Динаміка складу депозитів, розміщених в банках за період 2011-2014 рр.

Джерело: складено на основі [19]

Як свідчать наведені дані, протягом 2011-2014 р. обсяг депозитних операцій зріс на 270036 млн. грн. і на кінець 2014 р. склав 1168829 млн. грн. Слід відмітити, що основна частка належить коштам фізичних осіб і на кінець 2014 р. становить 35 %, тоді як питома вага депозитів суб’єктів господарювання знаходиться на рівні 22 %. Слід відмітити, що обсяг строкових депозитів залишається ще досить високим, що робить ресурсну базу банків нестабільною і стримує розвиток довгострокового кредитування для розвитку економіки України.

Таким чином, результати проведеного дослідження сучасного стану та розвитку банківської системи України свідчать про наявність у банків певних проблем, зокрема з прибутковістю та ліквідністю, що вкрай негативно впливає на забезпечення безперервності перебігу відтворювальних процесів банківських установ і в той же час обмежує їх можливості щодо інвестування коштів в економіку країни й забезпечення тим самим безперервності відтворення на усіх його стадіях. Однак, слід відмітити, що банківська система є досить привабливою для легалізації доходів одержаних злочинним шляхом, особливо в країнах з високим рівнем депозитів та кредитів у ВВП. Тому одним із основних завдань НБУ як суб’єкта державного фінансового моніторингу є розробка системи заходів щодо протидії операцій з відмивання «брудних» коштів та її термінове впровадження в діяльність вітчизняних банків.

2.2 Аналіз стану та розвитку системи фінансового моніторингу в банківській сфері України

Ефективність роботи банківської системи значною мірою залежить від якості її зовнішнього та внутрішнього моніторингу з метою спостереження, контролю, регулювання та управління її діяльністю.

Проведемо аналіз основних показників діяльності Державної служби фінансового моніторингу України та суб’єктів первинного фінансового моніторингу в розрізі банківських та небанківських установ.

Відповідно до вимог чинного законодавства в сфері протидії легалізації доходів отриманих злочинним шляхом фінансові посередники подають до Державної служби фінансового моніторингу України інформацію про фінансові операції, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу або щодо яких є підозри у причетності до відмивання коштів або фінансування тероризму. Динаміка надання інформації суб’єктами моніторингу щодо фінансових операцій, які згідно нормативно-правових актів є об’єктами моніторингу представлена на рис. 2.1.

Дані, наведені на рис. 2.1 свідчать, що протягом 2014 року ДСФМУ отримала 1297324 повідомлень про фінансові операції, які підлягають фінансовому моніторингу. Слід відмітити, що порівняно з 2010 р. кількість інформувань зросла на 477782 повідомлень, а в цілому протягом досліджуваного періоду від суб’єктів фінансового моніторингу спеціально уповноважений орган отримав інформацію про 5178485 підозрілих операцій.

Рис. 2.1 Динаміка інформування про фінансові операції, що є об’єктами фінансового моніторингу та взяття їх на облік

Джерело: складено на основі [20]

Спостерігається аналогічна тенденція і щодо операцій, які було взято на облік: в 2014 році було обліковано 1287496 фінансових операцій, що на 481072 більше порівно з початком аналізованого періоду. В цілому протягом 2010-2014 рр. державним органом було взято на облік 5123333 повідомлення про операції щодо яких виникли сумніви в прозорості їх проведення. Необхідно зазначити, що із 1297324 інформувань про фінансові операції, які є об’єктами моніторингу лише 9828 операцій не викликали сумнівів, тобто їх не було взято на облік ДСФМУ.

Виконання банками та іншими групами фінансових посередників як суб’єктами первинного фінансового моніторингу інформаційної функції полягає у наданні відповідному центральному органу інформації про сумнівні фінансові операції та сприяння таким чином виявленню злочинної діяльності. Розглянемо динаміку інформувань про сумнівні чи підозрілі фінансові операції в розрізі фінансових посередників за період 2010-2014 рр. (табл. 2.7).

Результати проведеного аналізу, засвідчують, що найбільшу активність в звітуванні про фінансові операції, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, проявляли банки (їх частка складала 97,2 % в загальному обсязі повідомлень), решту 3 % звітів надали небанківські фінансові установи, що може свідчити про досконалість системи організації і чіткої регламентації фінансового моніторингу в банках та відсутність відповідних напрацювань, автоматизованих систем звітування у небанківських фінансових посередниках.

Таблиця 2.7

Кількість повідомлень про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу в розрізі фінансових посередників за період 2010-2014 рр.

Джерело: складено на основі [20]

Позитивної оцінки заслуговує 100 % звітування в електронному вигляді банків і лише близько 85 % електронних звітів від небанківських установ.

Слід відмітити, що існує ряд недоліків в організації дієвого механізму фінансового моніторингу на його первинному рівні, свідчення чого є розподіл прийнятих на облік повідомлень в розрізі ознак фінансового моніторингу (табл. 2.8).

Таблиця 2.8

Розподіл прийнятих на облік Державною службою фінансового моніторингу повідомлень в розрізі ознак фінансового моніторингу за 2010-2014 рр.

Джерело: складено на основі [20]

Аналізуючи кількісні показники прийнятих на облік повідомлень в розрізі ознак фінансового моніторингу, слід зазначити, що найбільшу питому вагу в їх структурі займають повідомлення за ознакою обов’язкового моніторингу, частка яких протягом аналізованого періоду знаходилася в межах 61-71 %, повідомлення про фінансові операції за ознакою внутрішнього моніторингу в середньому складають близько 31 % загального показника. Дані таблиці свідчать, що за ознаками обов’язкового моніторингу питома вага повідомлень зменшилася на 10,8 %, проте в абсолютному вимірі спостерігається зростання кількості інформувань на 202779 повідомлень. За ознаками внутрішнього моніторингу питома вага повідомлень зросла на 10,6 % і на кінець 2014 р. частка інформувань за даною ознакою склала 38,2 %. Відповідно за ознаками обов’язкового та внутрішнього моніторингу спостерігається зменшення питомої ваги даного виду повідомлень на 0,1%. Зазначені особливості розподілу прийнятих на облік Державною службою фінансового моніторингу України повідомлень в розрізі ознак фінансового моніторингу можуть вказувати на завищення граничних сум внутрішнього фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу для збереження клієнтської бази та величини комісійних доходів, а також - на частковий розподіл сум фінансових операцій на декілька платежів для уникнення обов’язкового і внутрішнього фінансового моніторингу.

Відповідно чинного законодавства в сфері протидії легалізації кримінальних доходів суб’єкти первинного фінансового моніторингу зобов’язані стати на облік у Держфінмоніторингу. Інформація щодо складу та структури суб’єктів первинного фінансового моніторингу, які стали на облік у спеціально уповноваженому органі протягом аналізованого періоду наведена в табл. 2.9.

Таблиця 2.9

Склад та структура суб’єктів первинного фінансового моніторингу, які стали на облік у ДСФМУ

Джерело: складено на основі [20]

Наведені склад та структура взятих на облік суб’єктів первинного фінансового моніторингу, дозволяє стверджувати, що чисельність банків, які є суб’єктами первинного фінансового моніторингу в 2014 р. становить 163 установи, що на 13 менше порівняно з 2010 р., що стосується питомої ваги, то даний показник є незначним і в динаміці зменшується. Протягом досліджуваного періоду частка банків в структурі суб’єктів первинного фінансового моніторингу скоротилася з 2,17 % на кінець 2010 р. до рівня 1,25 % на кінець 2014 р. Відповідно в абсолютному та відносному вимірах суб’єктів первинного фінансового моніторингу - небанківських установ - було значно більше.

Повідомлення про фінансові операції, які є об’єктом фінансового моніторингу, отримані ДСФМУ розділяються за ступенем ризику та підлягають ґрунтовному аналізу з урахуванням всієї наявної інформації. За результатами проведеного аналізу формуються досьє для здійснення фінансового розслідування. Досьє аналізується на предмет виявлення підстав вважати, що фінансова операція може бути пов’язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи пов’язана із вчиненням іншого діяння, визначеного Кримінальним кодексом України. Також чинним законодавством передбачено право ДСФМ щодо зупинення фінансових операцій. Динаміка щодо результативності аналізу отриманих повідомлень спеціально уповноваженим органіком представлена на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Динаміка сформованих досьє та припинених фінансових операцій Державною службою фінансового моніторингу за період 2010-2014 рр.

Джерело: складено на основі [20]

На основні наведених графіків можна зробити висновки щодо зростання протягом досліджуваного періоду кількості сформованих досьє, так якщо на кінець 2010 р. спеціально уповноваженим органом за результатами аналізу отриманих повідомлень сформовано 1706 досьє, то за підсумками роботи в 2014 році кількість сформованих досьє зросла на 264 справи і склала 1970 одиниць. Звертає на себе увагу стрімке зростання, більше ніж в 100 разів, кількості припинених фінансових операцій. Так, станом на 01.12.2014 р. кількість рішень та доручень про припинення операцій становить 2406, що на 2384 операції більше порівняно з 2010 р.

Слід зазначити, що аналіз отриманих повідомлень здійснюється із врахуванням додаткової інформації, що одержується на запити Держфінмоніторингу (табл. 2.10).

Таблиця 2.10

Інформація про співпрацю ДСФМУ з НБУ та банківськими установами

Джерело: складено на основі [20]

Таким чином, можна стверджувати про досить результативне функціонування системи фінансового моніторингу в Україні, що підтверджується кількісними характеристика щодо інформування про сумнівні операції, їх подальший аналіз та впровадження заходів щодо припинення фінансових операцій з відмивання «брудних» грошей. Однак це призводить до збільшення ризиків використання банківської системи в процесі легалізації злочинних доходів. Проаналізувавши основні показники практики реалізації фінансового моніторингу в Україні, можна зробити висновок про необхідність у підвищенні якості повідомлень, які надсилаються суб’єктами первинного фінансового моніторингу до ДСФМ, з метою забезпечення відповідності їх кількості тим, які стають предметом формування досьє.

2.3 Досвід країн Європейського Союзу в сфері моніторингу банківських рахунків

Особи, які через свої банківські рахунки намагаються відмивати злочинні доходи, прагнуть представити свої дії як звичайні операції, тому перед банками стоїть надзвичайно важке завдання - відрізнити законні операції від злочинних. Відповідно банк не може застрахувати себе від того, що певна транзакція буде упущена з поля зору відповідального працівника. Запровадивши дієвий механізм фінансового моніторингу, що буде заснований на оцінці ризику, банк може значно підвищити ефективність виявлення незаконних фінансових операцій та вберегти себе від збитків.

Відповідно до статті 60 <#"883305.files/image008.gif">

Рис. 3.1 Динаміка росту обсягів «відмивання» грошей в Україні за 2003-2012 рр., млн. дол. США

Джерело: [50]

Окрім встановлення обов’язків фінансових установ у сфері запобігання та протидії легалізації доходів є ще кілька причин, що спонукають фінансові установи для розробки та вдосконалення процедури внутрішнього контролю. Так, необхідність виконання вимог FATF, посилення контролю з боку НБУ та Державного комітету фінансового моніторингу, неможливість повноцінної інтеграції у світову банківську систему - це фактори, які дають українським банкам імпульс до розробки власних методик боротьби з легалізацією злочинно отриманих доходів. Крім того, виходячи зі світового досвіду, можна стверджувати, що найголовнішим стимулом для банків у боротьбі з легалізацією є необхідність збереження своєї бездоганної репутації із сторони клієнтів, акціонерів, потенційних інвесторів і контролюючих органів. Таким чином, на даний момент боротьба з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму - є одним із важливих завдань українських фінансових установ та органів державної влади, що здійснюють фінансовий моніторинг [40].

Міжнародний досвід дає змогу виділити низку пріоритетних напрямів діяльності з протидії легалізації кримінальних доходів:

посилення контролю за готівково-грошовими операціями в національній та іноземній валюті;

удосконалення механізмів взаємодії банків, правоохоронних органів і спеціалізованих міжнародних організацій;

розвиток системи спеціалізації і координації діяльності органів влади з вироблення і реалізації стратегії боротьби з транснаціональною організованою злочинністю;

розробка нових механізмів моніторингу й ідентифікації осіб, помічених у зв'язках з організованими злочинними співтовариствами;

розвиток нормативно-правової бази як основи для взаємодії правоохоронних органів із зарубіжними і спеціалізованими міжнародними організаціями [12].

В Україні чинниками формування системи фінансового моніторингу є високий ступінь тінізації економіки, корупція, нерозвиненість фінансового ринку, дублювання повноважень різними органами й відомствами, низька автоматизованість та обмін інформацією, недосконалість законодавчого й організаційного забезпечення, що впливає на ефективність координації діяльності суб’єктів фінансового моніторингу, а імплементація світових стандартів і практики протидії легалізації доходів не має практичного інструментарію реалізації [13].

Враховуючи специфічність протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом у банківській сфері банківський фінансовий моніторинг повинен розглядатися як специфічна форма фінансового контролю, що є інструментом нейтралізації ризику легалізації злочинних доходів в банківській системі і як система управління специфічним ризиком, функціонуюча в умовах наростання загроз залучення банків у процеси легалізації злочинних доходів.

Різноманіття і складність фінансових відносин обумовлюють, на наш погляд, уточнення об’єкта і предмета фінансового моніторингу враховуючи специфіку банківської діяльності.

Так, на нашу думку, специфічним об’єктом фінансового моніторингу є процес протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму.

За підсумками аналізу Департаменту фінансових розслідувань ДСФМУ, найпоширенішими предикатними злочинами у банківській сфері є отримання кредитів з метою розкрадання з використанням фіктивних документів, привласнення грошових коштів за підробленими банківськими документами та цінними паперами, переведення та привласнення грошових коштів із застосуванням банківських комп’ютерних мереж тощо. Тому, предметом фінансового моніторингу в банківській системі повинні бути як окремі фінансові потоки і фінансові операції так і фінансові відносини в цілому.

Узагальнена модель функціонування системи фінансового моніторингу вітчизняної банківської системи представлена на рис. 3.2.

Рис. 3.2 Узагальнена модель системи фінансового моніторингу в банківській системі України

Уточнення, на нашу думку, потребує і механізм взаємодії між суб’єктами фінансового моніторингу. Так, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», система фінансового моніторингу складається з двох рівнів - державного та первинного. Суб’єктами першого рівня постають державні органи, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, серед яких слід виділити Спеціально уповноважений орган - Державну службу фінансового моніторингу України; на другому рівні в межах банківської системи розташовані банки, відокремлені підрозділи банків, філії іноземних банків.

Схема організації фінансового моніторингу, у складі якої виділено підсистему суб’єктів первинного та державного моніторингу, клієнтів фінансових установ, та правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу з організованою злочинністю у сфері легалізації доходів, одержаних злочинних шляхом представлено на рисунку 3.3.

Проведене дослідження взаємозв’язків між елементами цієї системи дозволило виявити, що первинна інформація формується на рівні суб’єктів первинного фінансового моніторингу, які отримують від своїх клієнтів доручення на переказ коштів та здійснення інших фінансових операцій (маркер (1) на рис. 3.3), а також відомості щодо їх фінансового стану.

Серед масиву заявлених фінансових операцій відокремлюються ті, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, про що повідомляється Спеціально уповноважений орган (2). У разі наявності достатніх підстав вважати, що фінансова операція пов’язана з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, або спрямована на фінансування тероризму, інформація подається до правоохоронних органів та розвідувальних органів України для здійснення оперативно-розшукової діяльності (3-4). Крім того, суб’єкт первинного фінансового моніторингу надає на запит суб’єкта державного фінансового моніторингу інформацію, необхідну для перевірки фактів порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (5).

Рис. 3.3 Схема організації фінансового моніторингу в банківській системі з урахування видів суб’єктів фінансового моніторингу

Від суб’єктів державного моніторингу дані потрапляють до Держфінмоніторингу (6). До цього органу надходить інформація від правоохоронних органів про хід розгляду поданих матеріалів (7).

Основною ланкою в системі фінансового моніторингу постає Держфінмоніторинг, де акумулюються масиви даних про фінансову діяльність суб’єктів господарювання, яка може бути пов’язана з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму. Отримана інформація піддається всебічному та комплексному аналізу.

Для забезпечення інформаційної взаємодії державних органів, реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації злочинних доходів функціонує «Єдина державна інформаційна система у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму» (ЄІС) [26]. Незважаючи на широке коло задач, реалізованих в ЄІС, ця система призначена для організації взаємодії суб’єктів державного фінансового моніторингу та правоохоронних органів. При цьому питання інформаційного забезпечення діяльності суб’єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема банків, останні мають вирішувати самостійно. Існуючі програмні продукти для банківського сектору призначені передусім для збору, аналізу та зберігання інформації про фактично проведені транзакції, які підлягають фінансовому моніторингу, та не вирішують проблему запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Проте, на нашу думку, ефективність протидії цьому негативному явищу залежить від побудови грамотної кредитно-фінансової політики банківських та інших фінансових установ.

У рамках забезпечення перспективних напрямків вдосконалення функціонування фінансового моніторингу в банківській системі узагальнено складові елементи, а саме: теоретична база фінансового моніторингу, нормативна база і методичне забезпечення фінансового моніторингу, організаційні структури фінансового моніторингу, науково-дослідна та навчально-методична бази фінансового моніторингу, матеріально-технічне та фінансове забезпечення фінансового моніторингу, інформаційно-комунікаційна інфраструктура фінансового моніторингу 3.4.

Проведене дослідження засвідчило, що в Україні для забезпечення протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, функціонує ієрархічна система фінансового моніторингу, елементи якої взаємодіють між собою, забезпечуючи оперативний обмін інформацією. Представлено різні схеми організації фінансового моніторингу, на основі структуризації об’єктів, суб’єктів, інформаційних потоків між її елементами та напрямки забезпечення.

Рис. 3.4 Напрямки забезпечення організації фінансового моніторингу банківської системи

У конкретизації напрямів державної політики у відповідній сфері та систематизації норм міжнародного й вітчизняного законодавства щодо організаційних засад протидії легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, напрацювання інтегративного національного механізму протидії негативним проявам злочинних дій фінансового характеру, визначення напрямів імплементації міжнародного досвіду подолання загроз фінансової і, урешті-решт, національної безпеки важливу роль займає система організації фінансового моніторингу. У зв’язку з цим боротьба з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, стала одним із найважливіших завдань як окремих держав, так і всього міжнародного співтовариства.

Таким чином, легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму становить серйозну загрозу фінансовій стабільності і безпеці як України, так і будь-якої іншої окремо взятої держави та світової фінансової системи в цілому. В умовах глобалізації фінансових ринків боротьба з цими вельми небезпечними видами злочинності набуває все більш виражених форм і методів, має міжнародний характер і вимагає використання ефективних методів, що постійно удосконалюються, в міжнародному масштабі. Організація ефективної системи протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму як у національному, так і в міжнародному масштабах здатна істотно понизити мотивацію в отриманні таких доходів, і, відповідно, скоротити кількість здійснюваних протиправних дій, виявляти і знищувати джерела «брудних» грошей, а також позбавляти терористичні і злочинні групи необхідного фінансування.

3.2 Удосконалення методичного підходу до оцінювання ефективності фінансового моніторингу

Поступова реалізації євроінтеграційних прагнень України вимагає приведення національного економічного середовища у відповідність до європейських стандартів. Фінансовий моніторинг є важливою і дієвою формою державного фінансового контролю з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, тому його ефективність напряму пов’язана з подоланням тінізації економіки.

Ефективність системи фінансового моніторингу представляє собою ступінь відповідності результатів функціонування фінансового моніторингу поставленій меті й витраченим ресурсам. Оскільки основною метою системи фінансового моніторингу є запобігання та протидія використанню фінансового сектора в процесах легалізації злочинних доходів, то її ефективність можна розглядати як здатність з найменшими витратами запобігати та протидіяти процесам легалізації злочинних доходів та фінансування тероризму.

Як засвідчило дослідження наукової літератури з питань оцінки ефективності фінансового моніторингу, дана проблематика розглядалася вітчизняними науковцями лише поверхнево, уніфікованого підходу на сьогоднішній день не вироблено.

В наукових дослідженнях Куришка О.О. обґрунтовано доцільність практичного впровадження методичного підходу до оцінки ефективності побудови національної системи фінансового моніторингу на основі розрахунку таких показників, як: ступінь нагляду з боку суб’єктів державного фінансового моніторингу за суб’єктами первинного фінансового моніторингу; ефективність діяльності окремих фінансових установ чи інших суб’єктів фінансового моніторингу; ефективність внутрішньої політики суб’єкта фінансового моніторингу в сфері протидії легалізації злочинних доходів [39].

Заслуговує на увагу методика визначення ефективності системи фінансового моніторингу з використанням лінійної математичної моделі інтегрального показника (метод зважених сум) запропонована Д’яконовою І. І. [18]. Використання інтегрального показника дає змогу комплексно оцінити ефективність системи фінансового моніторингу, тому дана методика буде взята за основу. Однак, слід зазначити, що підхід І. Д’яконової має ряд недоліків. Запропоновані критерії і відповідні показники ефективності фінансового моніторингу, а саме «доцільність», «результативність» та «економічність» не враховують всіх напрямків роботи системи фінансового моніторингу. Зокрема, «доцільність» слід визначати на основі співвідношення обсягів арештованого/вилученого майна до ВВП та показника тінізації економіки, розрахованого незалежними експертами.

На нашу думку, доцільно зазначений перелік критеріїв доповнити критерієм «дієвість» - здатність суб’єктів системи фінансового моніторингу забезпечити своєчасне та повне виконання своїх функцій, і розраховувати його на основі таких показників як: робоче навантаження на співробітників Державної служби фінансового моніторингу України (ДСФМУ), результативність міжнародних комунікацій, рівень перепідготовки/підвищення кваліфікації працівників системи фінансового моніторингу та рівень інформаційного забезпечення роботи ДСФМУ. Робоче навантаження визначається як відношення обсягу повідомлень, прийнятих на обробку до чисельності персоналу ДСФМУ; результативність міжнародних комунікацій - інтегральний показник, що базується на даних про направлені та отримані запити до/від підрозділів фінансових розвідок іноземних держав та відповіді на них; рівень перепідготовки/підвищення кваліфікації - кількість представників суб’єктів державного та первинного фінансового моніторингу, що пройшли навчання в Навчально-методичному центрі ДСФМУ; рівень інформаційного забезпечення - кількість електронних повідомлень від суб’єктів первинного моніторингу в загальній кількості повідомлень про фінансові операції, взяті на облік ДСФМУ.

Критерій результативності визначається як здатність приносити кращий результат, ніж в попередні періоди, і визначається за допомогою таких показників як: обсяг повідомлень, відібраних для формування досьє від загальної кількості взятих на облік повідомлень; обсяг узагальнених матеріалів, за якими порушено кримінальні справи від загальної кількості узагальнених матеріалів; обсяг кримінальних справ, за якими винесено вирок суду від загальної кількості кримінальних справ, направлених до суду.

Сутність критерію економічності полягає у мінімізації всіх видів витрат на організацію та функціонування системи фінансового моніторингу. Він обчислюється за показником обсягу бюджетних асигнувань на утримання ДСФМУ у загальному обсязі видатків бюджету [2].

Окремої уваги заслуговує питання визначення обсягу тінізації економіки. В якості показника обрано результати розрахунків Нарашкевічіуте В., Даукшайте А., оскільки вони враховують особливості функціонування економіки України [73] (рис. 3.4). Прогнозний рівень тінізації економіки України на 2015 р. розрахований за допомогою поліноміального тренду: тінізація економіки планується на рівні 56,5 % ВВП.

Рис. 3.5 Прогноз рівня тінізації економіки України в 2015 р., % до ВВП

Джерело: складено на основі [69]

Проведемо практичну апробацію обґрунтовано підходу щодо оцінки ефективності системи фінансового моніторингу України. Критерії та значення відповідних показників ефективності системи фінансового моніторингу за 2010-2014 рр. подані в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Показники ефективності системи фінансового моніторингу за 2010-2014 рр.

Джерело: складено на основі [48]

Наведені в таблиці дані дозволяють зробити висновки щодо динаміки критеріїв результативності, доцільності, дієвості та економічності систем фінансового моніторингу. Так, протягом досліджуваного періоду частка повідомлень відібраних для формування досьє в загальній кількості взятих на облік повідомлень скоротилася на 7,72 % і складала в 2014 р. 15,6 %. Найнижчий рівень даного показника спостерігався в 2012 р. і становив 10,43 %. Зниження спостерігається і по показнику питомої ваги кількості узагальнених матеріалів, за якими порушено кримінальні справи в їх загальній кількості з 58,33 % за даними 2010 р. до 49,83 % у 2014 р. Найменше кримінальний справ за узагальненими матеріалами було порушено в 2012 р., найбільше - у 2013 р. (84,52 %). В розрізі критеріїв результативності спостерігається тенденція до зростання за показником, що характеризує частку кримінальних справ, за якими винесено вирок суду у загальній кількості кримінальних справ направлених до суду. В 2014 р. даний показників мав максимальне значення за весь період дослідження - 91,23 %, що майже на 30 % більше порівняно з даними 2010 р.

За групою показників, що дозволяють оцінити доцільність системи фінансового моніторингу, спостерігається позитивна тенденція до зростання питомої ваги арештованого/вилученого майна у ВВП з 0,02 % у 2010 р. до 0,2 % у 2014 р., в той же час зростає рівень тінізації економіки України.

Аналізуючи наступну групу критеріїв дієвості, слід відмітити, що показник завантаженості персоналу набув максимального рівня в 2014 р., так в одним працівником ДФСМ в звітному році було опрацьовано 6250 справ, що на майже на 4000 справ більше порівно з початком аналізованого періоду. Пройшли перепідготовку та підвищили рівень кваліфікації в 2014 р. 1035 працівників, в цілому за весь аналізований період 5202 співробітники служби пройшли навчання в Навчально-методичному центрі ДСФМУ. Як свідчать наведені розрахунки покращується і рівень співпраці з міжнародними організаціями в сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів отриманих злочинним шляхом та фінансування тероризму.

Рівень бюджетних асигнувань на утримання ДСФМУ коливається в межах від 0,006 % загальних видатків державного бюджету в 2014 р. до 0,01 % в 2011 р., ці кошти спрямовуються на оплату праці працівників, на забезпечення діяльності та функціонування Державної інформаційної та інформаційно-аналітичної системи ДСФМУ, оновлення технічного ресурсу єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму та на утримання Навчально-методичного центру ДСФМУ.

Для розрахунку інтегрального показника ефективності системи фінансового моніторингу потрібно провести нормалізацію показників. Під час розрахунку необхідно забезпечити інформаційну односпрямованість показників. Для проведення нормалізації показники слід поділити на стимулятори (прямий зв’язок між інтегральною оцінкою та показником) та дестимулятори (обернений зв’язок). Показниками стимуляторами є: група показників результативності, обсяг арештованого майна, рівень міжнародних комунікацій, підвищення кваліфікації, рівень інформаційного забезпечення. До показників дестимуляторів слід віднести рівень тінізації, показник робочого навантаження на одного працівника ДСФМУ, бюджетні витрати на утримання ДСФМУ.

Згідно методики, нормалізацію показників слід проводити за максимальними для індикаторів-стимуляторів та мінімальними для індикаторів-дестимуляторів значеннями динамічного ряду індикаторів, що дозволить утримувати нормовані значення індикаторів у діапазоні [0; 1] за наступною формулою.

де zi - нормалізований показник ефективності системи фінансового моніторингу;- фактичне значення і-го показника;- максимальне значення і-го показника;- мінімальне значення і-го показника.

Наступним кроком є визначення вагових коефіцієнтів нормалізованих показників та обчислення агрегованих показників ефективності за критеріями. Оскільки показники результативності вихідних та вхідних міжнародних комунікацій майже ідентичні за суттю, їх доцільно об’єднати в один показник результативності міжнародних комунікацій. Вага обох показників однакова і буде дорівнювати 0,5. Об’єднання проведено за тією ж формулою, за якою відбудеться розрахунок агрегованих показників та інтегрального індексу:

  (3.2)

де zi - нормалізовані показники ефективності системи фінансового моніторингу;

аi - вагові коефіцієнти.

Для визначення вагових коефіцієнтів нормалізованих показників у межах окремих агрегованих показників, а також вагових коефіцієнтів агрегованих показників - у межах інтегрального показника варто скористатися правилом Фішберна, яке дає можливість визначити рівень значущості показників на основі їхнього ранжування.

Відповідно, для проранжованої в порядку убування їх значущості системи показників рівень вагомості i-го показника (ri) варто визначати за правилом Фішберна [78]:

 (3.2)

де N - загальна кількість параметрів в комплексному показнику;

і - порядковий номер показника в проранжованій системі.      

Правило Фішберна відображає той факт, що про рівень значимості показників невідомо нічого крім того, що рівень значущості соціально-економічної ефективності є більшим від рівня значущості бюджетної ефективності, в свою чергу останній перевищує рівень значущості фінансової ефективності. Тоді кількісна оцінка рівнів значущості відповідає максиму ентропії наявної інформаційної невизначеності про об'єкт дослідження.

Результати розрахунків - агреговані показники ефективності та інтегральний індекс ефективності - приведені в табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Оцінка інтегрального показника ефективності фінансового моніторингу за період 2010-2014 рр.

Джерело: складено на основі [48]

Результати розрахунку інтегрального показника ефективності фінансового моніторингу в динаміці за період 2010-2014 рр. унаочнено на рис. 3.5.

Рис. 3.6 Динаміка інтегрального показника ефективності системи фінансового моніторингу протягом 2010-2014 рр.

Отже, ефективність системи фінансового моніторингу протягом досліджуваного періоду була нерівномірною, не відслідковувалися стабільні тенденції і коливалась в межах від 60,2 % до 79,1 %. Слід відмітити, що найвищий рівень ефективності системи фінансового моніторингу відмічався в таких роках: 2014 р. - 79,1 %, 2010 р. - 77,21 %., 2013 р. - 73,5 %. Низька ефективність діяльності суб’єктів фінансового моніторингу відмічається протягом 2011 -2012 р. 66,1 % та 60,2 % відповідно.

Таким чином, фінансовий моніторинг є важливою і дієвою формою державного фінансового контролю з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Ефективність фінансового моніторингу є основоположною характеристикою функціонування системи протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом і визначається як здатність з найменшими витратами запобігати та протидіяти процесам легалізації злочинних доходів та фінансування тероризму.

В результаті розрахунку ефективності системи фінансового моніторингу з’ясовано, що ефективність системи фінансового моніторингу протягом досліджуваного періоду була нерівномірною, без чіткого напрямку тренду і коливалась в межах 60,2 % - 79,1 %. Водночас, можна виділити періоди високої (2010 р. та 2013-2014 р.) і низької ефективності (2011-2012 рр.). Основними причинами падіння ефективності було зниження критеріїв результативності і доцільності.

З метою підвищення ефективності системи фінансового моніторингу необхідно збільшити штат працівників ДСФМУ з метою зменшення робочого навантаження, надалі розширювати і укріплювати міжнародні зв’язки, проводити стажування працівників системи фінансового моніторингу у відповідних установах країн ЄС з метою переймання та впровадження провідного досліду у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, необхідно послідовно і рішуче проводити конвергенцію національного законодавства з відповідними нормами ЄС.

3.3 Застосування міжнародних індексів та рейтингів при оцінюванні ефективності організації фінансового моніторингу в країнах ЄС та Україні

Поступова реалізації євроінтеграційних прагнень України вимагає приведення національного економічного середовища у відповідність до європейських стандартів. Крім того, значні фінансові втрати від легалізації незаконно отриманих доходів актуалізують потребу у застосуванні відповідних превентивних і запобіжних заходів, що можуть сприяти детінізації економіки. Фінансовий моніторинг є важливою і дієвою формою державного фінансового контролю з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, тому його ефективність напряму пов’язана з подоланням тінізації економіки.

У комплексі заходів по запобіганню легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму, система фінансового моніторингу займає важливе місце. Глобалізаційні тенденції розвитку світової економіки та людства загалом зумовили формування системи факторів, що визначають виникнення легалізації, одержаних злочинним шляхом як суспільно-економічного феномена. Фактори появи та розвитку даного явища можна розподілити на об’єктивні та суб’єктивні. До об’єктивних факторів доцільно віднести ті чинники, дія яких визначається зовнішнім впливом і не може бути змінена окремим суб’єктом фінансового моніторингу (як суб’єктом первинного так і державного моніторингу). До об’єктивних факторів легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом у банківській сфері належать:

1) кризові явища у світовій економіці, які спричиняють економічну нестабільність, поширення нелегальних форм економічної діяльності тощо;

) економічна, соціальна, політична глобалізація, що розширює можливості для отримання доходів, одержаних злочинним шляхом і можливості для їхнього приховування та переведення до категорії легальних;

) розвиток глобальних комунікаційних і банківських мереж, які прискорюють терміни здійснення фінансових операцій, полегшують доступ до різноманітних банківських послуг; розширюють географію контрагентів таких операцій, що, у свою чергу, ускладнює ідентифікацію походження коштів, щодо яких здійснено багатоступеневу фінансову операцію;

) збільшення масштабів економічної злочинності, результатами якої є отримання нелегальних доходів;

) поглиблення соціально-економічної нерівності як у рамках певної країни, так і між країнами з різним рівнем соціально-економічного розвитку;

) функціонування інтеграційних об’єднань з вільним рухом капіталів між країнами - учасницями інтеграційного блоку;

) розповсюдженість територіальних утворень з особливим режимом господарювання та оподаткування (спеціальні економічні зони, офшорні зони, податкові гавані та ін.);

8) недосконалість механізмів контролю над операціями за участю міжнародних фінансових інституцій [21].

Суб’єктивні фактори легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму охоплюють чинники, які засновуються на діяльності окремих суб’єктів таких злочинів або суб’єктів протидії їм. До суб’єктивних факторів належать:

) підвищення обізнаності фізичних і юридичних осіб щодо можливостей отримання та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму;

) поширення міжсуб’єктних зв’язків у економічному середовищі та пов’язане із цим поширення інформації щодо механізмів, каналів легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та щодо уникнення протидіючого впливу з боку суспільних інститутів;

) посилення психологічної привабливості грошей та можливостей отримання з їхньою допомогою різноманітних матеріальних благ;

4) зростання рівня корумпованості в органах влади та правоохоронних органах більшості країн світу [29].

Комплексна оцінка дієвості системи протидії відмивання грошей країни передбачає, по-перше існування обґрунтованої системи показників-індикаторів, що характеризують стан та ефективність здійснення відповідних заходів у даній сфері, по-друге - наявність статистичної бази, що дозволить в подальшому визначити проблеми у створенні та забезпеченні ефективної системи функціонування фінансового моніторингу.

На нашу думку, в якості індикаторів функціонування системи фінансового моніторингу доцільно використовувати міжнародні індекси та рейтинги, які частіше всього використовуються у міжнародних співставленнях для оцінки ефективності боротьби з відмиванням грошей та фінансування тероризму у країнах світу: глобальний індекс тероризму (The Global Terrorism Index), індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index), індекс протидії відмиванню грошей (AML index), динаміка рівня тіньової економіки.

Глобальний індекс тероризму (The Global Terrorism Index) вимірює рівень терористичної активності всередині тієї чи іншої країни за чотирма основними показниками: кількість терористичних інцидентів, кількість загиблих, кількість потерпілих, рівень матеріального збитку. В таблиці 3.3 представлено динаміку даного показника за період 2011-2014 рр. в розрізі країн ЄС та України.

Таблиця 3.3

Глобальний індекс тероризму в країнах ЄС та Україні за період 2011-2014 рр.

Джерело: складено на основі [49]

Серед досліджуваних країн в 2014 р. найвищій рівень терористичної активності спостерігається в Україні і становить 2,95, що обумовлено ситуацією на сході країни. Слід також зазначити, що в 2014 р. Україна посідала 51 місце зі 162 країн, що було обрано для дослідження. Протягом аналізованого періоду найвищого значення індекс тероризму в Україні відмічається в 2013 р. і дорівнює 3,14. Серед країн Балтії лише в Естонії відбувалися події, що використовуються при формуванні індексу тероризму. Так, за даними 2014 р. індекс тероризму в Естонії становив 0,16, що на 0,5 пунктів менше порівняно з 2011 р., і в міжнародному рейтингу дана країна посідала 109 місце. Литва та Латвія характеризуються відсутністю подій терористичного характеру, про що свідчить нульове значення індексу та в загальному рейтингу посідають 124 місце.

Зіставлення фактичних даних в розрізі окремих країн з шкалою встановленою Transparency International дозволяє поєднати їх за рівнем тероризму:

- перша група - відсутні події терористичного характеру, при якому індекс тероризму складає 0 % (Литва, Латвія);

-   друга група - низький рівень тероризму - від 0,1 до 4 (Естонія (0,16), Нідерланди (0,58), Кіпр (2,3), Італія (2,55), Болгарія (2,58), Франція (2,67), Україна (2,95));

-   третя група - високий рівень тероризму - більше 4.

Корупція є складним суспільно-економічним явищем, що виступає одним із основних факторів формування тіньової економіки. Оцінка рівня корупції на макроекономічному рівні здійснюється на основі розрахунку та порівняння значення індексу сприйняття корупції, який щороку визначається та формується Transparency International. Це складний індекс, який базується на поєднанні результатах опитувань та оцінюванні корупції, зібраних впливовими організаціями по всьому світу. Бали країни у індексі вказують на рівень сприйняття корупції в державному секторі за шкалою від 0 до 100, де 0 означає високий рівень корупції, а 100 - її відсутність. Рейтинг країни визначає її позицію по відношенню до інших країн в індексі сприйняття корупції та може суттєво змінюватись залежно від конкретної кількості країн, охоплених даний критерієм. Значення індексу сприйняття корупції в деяких країнах ЄС та Україні за період 2011-2014 рр. наведено в табл. 3.4.

Подані в таблиці дані засвідчують, що в 2014 р. найменш корумпованими державами серед представлених були Нідерланди та Люксембург, у яких індекс сприйняття корупції складав 83 та 82 відповідно. Проте спостерігається негативна динаміка щодо зростання рівня корумпованості в державному секторі зазначених країн. В загальному рейтингу Нідерланди знаходяться на 8 місці, а Люксембург на 9 місці зі 175 країн.

Колишні республіки СРСР, що увійшли до Євросоюзу, розмістилися у верхній частині рейтингу: Естонія з 69 балами зайняла 26 місце, Литва з 58 балами - 39 місце, Латвія з 55 балами - 43 місце.

Таблиця 3.4

Індекс сприйняття корупції в країнах ЄС та Україні за період 2011-2014 рр.

Джерело: складено на основі [49]

Звертає на себе увагу критична ситуація, що склалася в Україні, яка входить до групи країн «Підвищені ризики» і має найгірший показник серед країн Європі. В 2014 році Україна посіла 142 місце в рейтинговому списку, порівнюючи з показниками 2013 р. вона піднялася на 2 позиції вверх, що є свідчення хоч і незначного, але покращення ситуації з корумпованістю влади. Слід відмітити, що за висновками експертів, зниження оцінки індексу сприйняття корупції лише на один пункт призводить до відтоку з країни капіталу, що дорівнює 0,5 % ВВП країни. Для України ці цифри означають втрату щороку щонайменше 20 млрд. грн.

За індексом сприйняття корупції обрані для дослідження країни можна поділити на три групи:

- перша група - з низьким рівнем, понад 66 балів (Нідерланди (83), Люксембург (82), Франція (69), Естонія (69));

-   друга група - з середнім рівнем - від 31-65 балів (Кіпр (63), Литва (58), Латвія (55), Італія (43), Болгарія (43));

-   третя група - з високим рівнем, до 30 балів - (Україна (26)).

Організація національної системи фінансового моніторингу у великій мірі визначає стан і ефективність боротьби з відмиванням грошей, економічною злочинністю, розповсюдженням тіньового сектора. Тому дослідження показників тінізації економіки дає можливість визначити рівень ефективності функціонування національної системи фінансового моніторингу країни (табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Динаміка рівня тіньової економіки в країнах ЄС та Україні за період 2011-2014 рр., %

Як свідчать наведені дані, найменший рівень тіньової економіки за даними 2014 р. спостерігається в таких країна, як: Люксембург - 8,1 % ВВП, Нідерланди - 9,2 % ВВП, Франція - 10,8% ВВП. В прибалтійських країнах рівень тіньової економіки наближається до рівня країн з розвиненою економікою. В цілому слід відмітити позитивну тенденцію щодо зниження рівня тінізації економіки в країнах ЄС протягом аналізованого періоду.

В Україні за підсумками 2014 року рівень тіньової економіки досяг максимального рівня за останні 8 років та склав 42 % ВВП, що на 7 % більше в порівнянні з 2013 роком. Слід зазначити, що така ситуація є наслідком військового конфлікту на території України, фінансової дестабілізації та збільшення адміністративного тиску та «панічних» настроїв у бізнес-середовищі. За показником тіньової економіки (вище 40 %) Україна зрівнялась з країнами Африки та Латинської Америки.

Відповідно до встановленої градації за обсягом тіньової економіки досліджувані країни можна згрупувати у такий спосіб:

- перша група - з низьким рівнем, який не перевищує 19 % ВВП (Люксембург (8,1), Нідерланди (9,2), Франція (10,8));

-   друга група - з критичним рівнем - від 20 до 40 % ВВП (Італія (20,8), Латвія (24,7), Кіпр (25,7), Естонія (27,1), Литва (27,1), Болгарія (31,0));

- третя група - з катастрофічним рівнем - понад 40 % ВВП (Україна (41,0)).

Отже, тіньова економіка виступає індикатором неефективності державного управління та несприятливих умов ведення бізнесу, а також інструментом збагачення окремих суб’єктів ринку, близьких до влади під час стійкого економічного розвитку. Однак, в період існування загроз національній безпеці та військових конфліктів на території країни зміна обсягів тіньової економіки, з одного боку, віддзеркалює тенденції до її перетворення на кримінальний бізнес, а з іншого - є реакцією бізнесу на зростання ризиків щодо його знищення.

Індекс протидії відмиванню грошей (AML index) розробляться базельським інститутом управління з 2012 р., та містить інформацію щодо ризиків, пов’язаних з відмиванням грошей, тобто показує географічні джерела походження кримінальних доходів, щодо яких здійснюються фінансові операції, які мають на меті їхню легалізацію. При цьому, значення індексу 10 відповідає найвищому ступеню ризику відмивання доходів, а індекс рівний 0 свідчить про найнижчий рівень ризику (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Індекс протидії відмиванню грошей (AML index) в країнах ЄС та Україні за період 2013-2014 рр.

Джерело: складено на основі [81]

Наведені значення індексу протидії відмиванню грошей в 2014 р., дозволяють стверджувати, що Естонія, Литва, Болгарія, Франція, Латвія, Кіпр виступають найменш вірогідними джерелами кримінал доходів, оскільки значення показника складає менше 5. Україна характеризується досить високим значенням AML index серед аналізованих країн 6,65, що дозволяє її віднести до країн які виступають джерелами походження тіньових чи кримінальних доходів.

За значенням індексу протидії відмиванню грошей нами було виділено такі групи:

- перша група - з низьким рівнем, значення індексу знаходиться в межах від 0 до 2;

- друга група - середнім рівнем - 2,1-4,5 (Естонія (3,19), Литва (3,67), Болгарія (3,79));

-   третя група - помірний рівень - 4,6 - 7 (Франція (4,79), Латвія (4,98), Кіпр (5,0), Нідерланди (5,02), Італія (5,23), Люксембург (5,93), Україна (6,56));

-   четверта група - високий рівень - понад 7.

Узагальнення проведеного аналізу макроекономічних індикаторів функціонування системи фінансового моніторингу подано в табл. 3.7.

Таблиця 3.7

Оцінка функціонування системи фінансового моніторингу в раїнах ЄС та Україні

К - катастрофічний, Кр - критичний, В - високий; П - помірний, С - середній, Н - низький

Як свідчать результати проведеного аналізу можна досліджувані країни можна поєднати в три групи :

- перша - країни, що характеризуються ефективною та дієвою системою фінансового моніторингу (3НП, 2СКр, 2СП);

-   друга - країни, система фінансового моніторингу, яких потребує активізації своєї діяльності (НСКрП, НСКрС );

-   третя - країни, з недосконалою системою фінансового моніторингу (НВКП).

Отже, високі значення показників тінізації економіки України, корупції та обсягу та рівня легалізації доходів свідчать про недостатню ефективність функціонування національної системи фінансового моніторингу в нашій країні. Тому, з метою підвищення дієвості та ефективності функціонування системи фінансового моніторингу необхідно запроваджувати міжнародну систему протидії легалізації кримінальних доходів, яка має враховувати інтереси усіх учасників світової спільноти, застосовувати сучасні методи боротьби з відмиванням «брудних» грошей та сприяти гармонізації національних політики в даній сфері.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження було сформульовано висновки, що відображають вирішення поставлених мети та завдань.

Слід зазначити, що сучасний стан протидії легалізації злочинних доходів характеризується активним розвитком процесів фінансового моніторингу, що зумовлює необхідність дослідження напрямків підвищення його ефективності. В даній дипломній роботі проведено теоретичне дослідження сутності та ролі фінансового моніторингу в банківській системі, охарактеризовано та узагальнено основні положення нормативно-правової бази щодо організації фінансового моніторингу в Україні та окремих європейських країнах, визначено основні складові елементи процесу організації фінансового моніторингу в Україні та проаналізовано досвід деяких країн Європи в даній сфері. Здійснивши дослідження та узагальнивши зарубіжний і вітчизняний досвід запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом і організації фінансового моніторингу в банківській системі, у дипломній роботі було встановлено, що міжнародне співтовариство з метою мінімізації негативних наслідків відмивання брудних коштів та фінансування тероризму щорічно розробляє й удосконалює стандарти та методичні рекомендації щодо організації нагляду та контролю у сфері протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

Дослідження існуючих науково-методичних підходів щодо трактування сутності категорії «фінансовий моніторинг» дозволило систематизувати їх за такими ознаками: як складова форма фінансового контролю; як сукупність заходів з протидії та запобігання легалізації доходів, які мають сумнівне походження; як інструмент системи управління фінансами. Однак, автором запропоновано термін «фінансовий моніторинг» розглядати з різних точок зору, а саме: за економічною сутністю; за інституційною ознакою; за функціональним змістом та у фінансовому аспекті, що дозволить більш точно вказати на основні характеристики даної категорії. При цьому під фінансовим моніторингом банківської системи слід розуміти систему безперервного спостереження, оцінки, аналізу і прогнозу стану взаємовідносин між суб’єктами банківських операцій, пов’язаних з рухом грошових потоків у сфері дії ризику легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Узагальнення поглядів вітчизняних науковців, а також урахування провідного європейського досвіду дозволило встановити, що провідну роль в легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, в Україні відіграють банки як фінансові посередники, що пов’язано із наявністю значних фінансових потоків у вигляді готівки та безготівкових розрахунків, можливістю приховувати фінансові операції з легалізації доходів та маніпуляцією існування банківської таємниці при наданні інформації про можливі фінансові операції з легалізації доходів зовнішнім користувачам.

Слід відмітити, що вивчення нормативної бази дозволило зробити висновок, що відносини у сфері організації та здійснення фінансового моніторингу регулюються сукупністю міжнародних та національних нормативно-правових актів, а також локальних нормативних документів в сфері протидії легалізації кримінальних доходів та фінансуванню тероризму. Так, у більшості країн Європейського Союзу прийнято базовий закон у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму, створено спеціалізовані органи фінансової розвідки та налагоджені міждержавні зв’язки в даній сфері.

Система заходів протидії відмиванню грошей у цих країнах базується на таких основних принципах: встановлюється мінімальний розмір грошово-валютної операції, при перевищенні якого всі операції подібного роду підлягають реєстрації банківською (або іншою фінансовою) установою з метою можливої подальшої перевірки; розробляється та вводиться у дію перелік ознак, за якими з’ясовують, чи пов’язана здійснювана грошово-валютна операція з відмиванням грошей; на працівників банківських (або інших фінансових) установ, через які здійснюються такого роду фінансові операції, покладається відповідальність за інформування правоохоронних та контролюючих органів; уряди країн уповноважують один із органів виконавчої влади координувати діяльність усіх правоохоронних та контролюючих органів у сфері боротьби з відмиванням грошей.

Банківський сектор є тією складовою світової фінансової системи, що дає можливість легалізувати значну частку нелегальних грошових ресурсів, які згодом можуть бути спрямовані на підтримку терористичних угруповань, або включаються до законного грошового обігу. Тому, з огляду на важливість банківської сфери, все більшої актуальності набуває питання всебічного дослідження питання організації ефективного банківського нагляду в процесі здійснення фінансового моніторингу.

Результати проведеного аналізу сучасного стану банківської системи України засвідчили, що станом на кінець 2014 р. в Україні банківську ліцензію мали 163 банки, серед яких 51 банк з іноземним капіталом. Основні показники результативності їх діяльності свідчать про збитковість банківської системи України у 2014 р., неефективну структуру депозитів, основу частку яких складають на короткострокові вкладення (60 %). Звертає на себе увагу високий рівень кредитів та депозитів у ВВП (64 % та 43 % відповідно), що робить вітчизняну банківську систему вразливою до наслідків реалізації тіньових схем легалізації доходів отриманих злочинним шляхом.

Рівень залучення банківської сфери України до процесів відмивання брудних грошей залежить від ефективності організації зовнішнього та внутрішнього моніторингу фінансових операцій через банківські установи.

В роботі було проведено аналіз стану та розвитку системи фінансового моніторингу в банківській сфері, який засвідчив про зростання активності банків в інформуванні Державної служби фінансового моніторингу про сумнівні фінансові операції, при цьому їх частка у загальній структурі повідомлень складає 97,2 % від загальної кількості. Позитивною рисою є звітування банками виключно в електронному вигляді. Слід зазначити, що у 2014 р. всі банківські установи, які мали ліцензії НБУ стали на облік в спеціальному органі фінансового моніторингу як суб’єкти первинного фінансового моніторингу, проте їх частка складала лише 1,25 % від загальної кількості зареєстрованих суб’єктів. Встановлено, що між ДСФМУ, НБУ та банківськими установами існує тісна співпраця у даній сфері, про що свідчать статистичні дані, а саме: за результатами 2014 р. 188 банкам відправлено 47940 запитів, за результатами яких 4803 фінансові операції стали об’єктам дослідження.

Інтенсивний розвиток глобалізаційних процесів у банківській системі сприяє підвищенню кількості фінансових трансакцій, що зумовлює появу нових викликів та загроз, які пов’язані з формуванням незаконних фінансових потоків. Однією із зазначених процедур є відкриття та обслуговування банківських рахунків. Проведені дослідження дозволили зробити висновок, що через моніторинг банківських рахунків встановлюється законне чи незаконне походження переказаних коштів, що в свою чергу, дає підстави для звинувачення у відмиванні грошей. Процедура моніторингу банківських рахунків здійснюється із урахуванням основних характеристик: органу, що здійснює перевірку рахунку клієнта; виду злочину; періоду затримки; методології затримки і індикаторів національної оцінки ризиків. Аналіз руху коштів по банківських рахунках дозволяє виявити сумнівні операції та проінформувати відповідні підрозділи фінансової розвідки і правоохоронні органи про підозрюваних осіб та можливості їх притягнення до кримінальної справи.

Процес організації фінансового моніторингу як складова частина комплексу запобігання та протидії відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом в сучасних умовах вимагає постійного вдосконалення його механізмів. Банківський фінансовий моніторинг повинен функціонувати із метою прогнозування і попередження небезпечних явищ діяльності окремого банку та сприяти ефективності і банківської системи країни, повинен забезпечувати аналітичною інформацією центральний банк (НБУ), і дозволяти контролювати внутрішню політику ризик-менеджменту кожного банку.

На основі дослідження та узагальнення науково-методичних підходів до оцінки ефективності системи фінансового моніторингу виділено основні критерії оцінювання її ефективності: результативність, доцільність дієвість, економічність. Використовуючи методи економіко-математичного моделювання було сформовано інтегральний показник ефективності системи фінансового моніторингу в Україні. Практична апробація обґрунтованої методики дозволила встановити, що протягом досліджуваного періоду не має чіткої тенденції щодо зміни значення даного показника і його величина коливалась в межах від 60,2 % до 79,1 %, при цьому найвищий рівень відмічався в 2014 р. - 79,1 %, а найнижчий у 2012 р. - 60,2 %. Позитивними факторами, що обумовили таку ситуацію є покращення показників результативності фінансового моніторингу, збільшення обсягів арештованого/вилученого майна у ВВП, підвищення рівня інформаційного забезпечення та активізація міжнародного співробітництва в сфері протидії (легалізації) відмивання тіньових доходів.

З метою підвищення рівня результативності організації вітчизняної системи фінансового моніторингу було обґрунтовано доцільність застосування міжнародних індексів та рейтингів при оцінюванні її ефективності. На основі вивчення зарубіжного досвіду в дипломній роботі було рекомендовано використовувати індикатори, які найчастіше вживаються у міжнародних співставленнях для оцінки ефективності боротьби з відмиванням грошей та фінансування тероризму у країнах світу: глобальний індекс тероризму (The Global Terrorism Index), індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index), індекс протидії відмиванню грошей (AML index), рівень тіньової економіки. Аналіз динаміки зазначених індикаторів дозволив провести систематизацію європейських країн та України за рівнем терористичної активності, корумпованості влади, обсягом тіньової економіки, а також привабливості в сфері відмивання тіньових доходів. На основі проведених розрахунків та з врахування розподілу досліджуваних країн за рівнем значень обраних індикаторів встановлено, що Нідерланди, Франція, Литва, Латвія - це країни з ефективною та дієвою системою фінансового моніторингу. Система фінансового моніторингу, що сформована у Італії, Кіпрі, Болгарії та Естонії, на нашу думку, потребує впровадження системи заходів щодо активізації своєї діяльності. Звертає на себе той факт, що відповідно до проведеного дослідження Україна була віднесена до країн з недосконалою системою фінансового моніторингу.

Дослідження показало, що у зв’язку з об’єктивними причинами надмірної закритості банківської системи деталізоване вивчення всіх наявних причин і можливих наслідків відмивання грошей є утрудненим, а тому призводить до фрагментарного вивчення процесів здійснення державного фінансового моніторингу банківської системи та не сприяє формуванню дієвого механізму оцінюванню потенційних ризиків протидії відмиванню грошей.

Отже, з метою підвищення ефективності системи фінансового моніторингу України, на нашу думку, слід вітчизняну практику боротьби з тіньовими та кримінальними доходами в більшій мірі адаптувати до європейських стандартів шляхом підпорядкування фінансового моніторингу банківської діяльності Національному банку України, запровадження автоматизованої ризикоорієнтованої системи обробки інформації, посилення заходів у сфері збереження отриманої інформації у таємниці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Аналітичний огляд банківської системи України за 2014 рік / Національне рейтингове агентство «Рюрік». - Режим доступу: <http://rurik.com.ua/documents/research/bank_system_4_kv_2014.pdf>.

.        Андрійчук І.В. Шляхи удосконалення діяльності державного фінансового моніторингу з питань відмивання доходів держаних злочинним шляхом та фінансування тероризм / Науковий журнал «Науковий огляд». - Режим доступу: http://int­konf.org/konf042013/218­andrychuk­v­shlyahi­udoskonalennya­dyalnost­derzhavnogo­fnansovogo­montoringu­z­pitan­vdmivannya­dohodv­oderzhanih­zlochinnim­shlyahom­ta­fnansuvannya­terorizmu.html

.        Аржевітін С. Відплив капіталу з України: причини та наслідки подолання / С. Аржевітін // Вісник Нац. банку України. - 2010. - Січень. - С. 3-7.

4.      Балануца О.О. Місце і роль фінансового моніторингу в Україні як основоположного чинника ефективної боротьби держави з легалізацією (відмиванням коштів) та фінансуванням тероризму / О. О. Балануца // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. - 2011. - № 1. - С. 35-42.

.        Барановський О.І. «Відмивання» грошей: сутність та шляхи запобігання / НАН України; Інститут економічного прогнозування. - Х.: Форт, 2003. - 472 с.

.        Берізко В.М. Щодо питання понятійного апарату „фінансовий моніторинг” / В.М. Берізко // Право України. - 2006. − № 12. - С. 52-53.

7.      Бірюкова І.Г. Основні проблеми фінансового моніторингу у протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом / І.Г. Бірюкова // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). - 2012. - № 1(56). - С. 235-241.

8.      Борисенкова А.В. Системи державного фінансового моніторингу: зарубіжний досвід / А.В. Борисенкова // Вісник НАДУ. - 2011. - № 2.

9.      Бормотова М.В. Дослідження сутності поняття фінансовий моніторинг / М.В. Бормотова, К.О. Мухіна // Вісник економіки транспорту і промисловості. - № 50. - 2015 р. - С. 214-217.

.        Буткевич С.А. Первинний фінансовий моніторинг: сучасний стан і перспективи розвитку / Державна податкова служба України Національний університет державної податкової служби України Національна академія правових наук України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ndi­fp.asta.edu.ua/thesis/39/#.VUxty47tmko

.        Буткевич С.А. Удосконалення системи первинного фінансового моніторингу (організаційно-правові аспекти) / С. А. Буткевич // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ, 2010. - № 1.

.        Буткевич С.А. Фінансовий моніторинг: зарубіжний досвід та українська модель : монографія / Буткевич С.А. - Сімферополь : Кримнавчпеддержвидав, 2012. - 314 с.

.        Васильчак С.В. Фінансовий моніторинг в Україні / С.В. Васильчак, С.В. Теплий // Науковий вісник НЛТУ України. - 2009. − Вип. 19.13. - С. 302-306.

14.    Васюк М. <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%92%D0%B0%D1%81%D1%8E%D0%BA%20%D0%9C$> Роль фінансового моніторингу для забезпечення фінансової безпеки України / М. Васюк // Економіст <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9615978>. - 2015. - № 5. - С. 51-53.

.        Вороніна Р.М. Теоретико-методичні засади організування первинного фінансового моніторингу / Р.М. Вороніна // Вісник Національного університету «Львівська політехніка», 2009. - № 649. - С. 12-19.

.        Воронова Л.К. Финансовое право : учеб. пособие [для студентов юрид. вузов и факультетов] / Л.К. Воронова, И.Е. Криницкий, Н.П. Кучерявенко. - Х. : Право, 2006. - 384 с.

.        Гаврилишин А.П. Щодо питання понятійного апарату „фінансовий моніторинг” / А.П. Гаврилишин // Організаційно-правове забезпечення діяльності контролюючих та правоохоронних органів у сфері господарювання : проблеми сьогодення і перспективи розвитку : матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Ірпінь : Національний університет ДПС України, 2008. - 588 с.

.        Д’яконова І. Методика оцінки ефективності фінансового моніторингу /І. Д’яконова, Д. Шиян// Вісник Української академії банківської справи. - Суми: ДВНЗ “Українська академія банківської справи Національного банку України”, 2013. - № 1(34). - С. 10-16

.        Діденко С. В. Оптимізація управління ризиками в системі фінансового моніторингу банку / С. В. Діденко // Вісник Університету банківської справи Національного банку України № 3 грудень 2008. - С. 128-131.

.        Довгань Ж. Індикатори та моніторинг фінансової стійкості банківської системи / Ж. Довгань // Вісник Тернопільського національного економічного університету. - 2011. - № 2. - С. 31-41.

.        Дондик Н.Я. Проблеми боротьби з відмиванням грошових коштів або іншого майна, одержаного незаконним шляхом / Н.Я. Дондик // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, 2009. - № 1. - С. 46-52.

.        Дребот Н.П., Сідельник О.П. Боротьба з легалізацією коштів, одержаних злочинним шляхом в Україні / Н.П. Дребот, О.П. Сідельник // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. - 2009. - № 25.

.        Дубко Ю.В. Діяльність Держфінмоніторингу України у сфері запобігання та протидії економічній злочинності / Ю.В. Дубко, С.А. Буткевич // Південноукраїнський правничий часопис : Наук. журнал. - 2008. - № 4. - С. 246-249.

24.    Єгоричева С.Б. Організація фінансового моніторингу в банках навч. посіб. / С.Б. Єгоричева. - К.: Центр учбової літератури, 2014. - 292 с.

25.    Єрмоленко О.А. Фінансовий моніторинг в Україні / О.А. Єрмоленко, Н.М. Лисьонкова // Вісник економіки транспорту та промисловості. - 2012. - № 37. - С. 23-26.

.        Жабинець О. Й. Особливості здійснення в Україні фінансового моніторингу легалізації отриманих злочинним шляхом доходів / О. Й. Жабинець // Науковий вісник НЛТУ України. - 2009. - Вип. 19.4. - С. 282-289.

27.    Зубков В.А. Формирование и развитие системы финансового мониторинга в Российской Федерации: Монография. - М.: Университетская книга, 2008. - 322 с.

.        Каднічанська В.М Фінансовий моніторинг у банку: навчально-методичний посібник для організації самостійної роботи студентів спеціальності 8.050105 «Банківська справа», освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» - Харків: ХІБС УБС, 2012. - C. 102.

.        Качка Т. Боротьба з відмиванням грошей: Комплексний порівняльно-правовий аналіз відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу в сфері боротьби та запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом / Т. Качка. - К. : Реферат, 2004. - 288с.

30.    Клименко А. Фінансовий моніторинг - особлива форма фінансового контролю / А. Клименко // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 4. - С.101-105.

.        Коваленко В.В. Міжнародний досвід у сфері запобігання та протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму : монографія / В.В. Коваленко, С.О. Дмитров, А.В. Єжов. - Суми: УАБС НБУ, 2007. - 140 с.

.        Колдовський М.В. Світовий досвід боротьби з відмиванням грошей банківського сектора в сучасних умовах глобалізації фінансових ринків / М.В. Колдовський // Європейський вектор економічного розвитку : зб. наук. пр. - № 1 (4). - Д. : ДУЕП, 2008. - С. 26-32.

.        Коломієць І.В. Державний фінансовий моніторинг в Україні: сучасний стан і шляхи вдосконалення / І.В. Коломієць // Форум права. - 2010. - № 1. - С. 164-169.

.        Користін О.Є. Відмивання коштів: теоретико-правові засади протидії та запобігання в Україні : монографія / О.Є. Користін. - К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2007. - 448 с.

.        Коротков Э.М. Концепция менеджмента / Э.М. Коротков. - М.: Дека, 1997. - 304 с.

36.    Кравченко О.В. Фінансовий моніторинг у банках: сутність, значення, регулювання / О.В. Кравченко // Соціально­економічні проблеми сучасного періоду України. Фінансовий ринок України: стабілізація та євроінтеграція : зб. наук. праць / НАН України. Ін­т регіональних досліджень. - Львів, 2010. - Вип. 1 (81). - С. 270-276

.        Кубах Т.Г. Організаційний аспект участі банківського сектора економіки в легалізації доходів / Т.Г. Кубах // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. - 2008. - № 24.

38.    Куришко О.О. Аналіз світового досвіду у сфері протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, у контексті можливості його використання в Україні / О.О. Куришко // Фінансовий простір. 2013. - № 2 (10). - C. 8-15.

39.    Куришко О.О. Особливості розвитку системи фінансового моніторингу в Україні / О.О. Куришко // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - № 1. - С. 267-275.

.        Куришко О.О. Показники діяльності суб’єктів фінансового моніторингу / О. О. Куришко // Матеріали наукової Інтернет-конференції «Економіка ХХІ століття: сучасні тенденції та перспективи розвитку» (м. Ірпінь, 20 грудня 2011 р.) / Національний університет Державної податкової служби України. - Ірпінь. - 2011. - С. 185-187.

.        Левшаков С.В. Вплив світового досвіду на становлення фінансового моніторингу в Україні / С.В. Левшаков // Європейський вектор економічного розвитку. - 2010. - № 1. - С. 92-100.

.        Мещеряков А.А. Протидія легалізації доходів в умовах кризи / А.А. Мещеряков // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. - 2009. - № 26.

.        Міжнародні стандарти з протидії відмиванню доходів та фінансуванню тероризму і розповсюдженню зброї масового знищення : Рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). Затверджені Пленарним засіданням FATF 16.02. 12 р. - Режим доступу : http://www.sdfm.gov.ua/content/file/site_docs/2012/22.03.2012/1.pdf

.        Москаленко Н.В. Банківська система України у контексті боротьби з відмиванням незаконних доходів / Н.В. Москаленко // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. - Вип. 2 (64). (Збірник наукових праць). - Львів, 2007.

45.    Орлюк О.П. Фінансове право. Академічний курс : підручник / О.П. Орлюк. - К. : Юрінком Інтер, 2010. - 808 с.

46.    Отмывание грязных денег: международные и национальные системы противодействия / [Рымарук А.И., Лысенков Ю.М., Капустин В.В., Синянский С. А.]; под ред. проф. А.И. Рымарука. - К. : Юстиниан, 2003. - 544 с.

.        Офіційний сайт Державної служби фінансового моніторингу України. - Режим доступу: http://www.sdfm.gov.ua.

.        Офіційний сайт Financial Transaction and Report Analysis Center. - Режим доступу : http://www.fintrac.gc.ca/fintrac-canafe/ definitions/money-argent-eng.asp

50.    Охрімовський Д. Проблеми застосування ст. 209 Кримінального кодексу України / Д. Охрімовський // Вісник податкової служби України. - 2010.

.        Павліченко Є.В. Класифікація суб’єктів фінансового моніторингу / Є.В. Павліченко // Форум права. - 2007. - № 3. - С.190-194.

52.    Панасовська С.Г. Роль державного фінансового контролю в забезпеченні економічної ефективності / С.Г. Панасовська // Фінанси. - 2009. - №3. - С. 19-23.

53.    Пасечник В. Анализ законодательных актов Латвии в сфере обнаружения и противодействия проведению подозрительных сделок в финансовой сфере / В. Пасечник // RESEARCH and TECHNOLOGY - STEP into the FUTURE. - 2010. - Vol. 5, No 1. - Р. 46-50.

.        Патюта І.М. Особливості адаптації міжнародного досвіду у боротьбі з легалізацією (відмиванням) коштів, одержаних злочинним шляхом, у банківській системі України / І.М. Петюта // Вісник ДонНУЕТ. - № 3(55). - 2012.

.        Петрук О.М. Зарубіжний досвід організації фінансового моніторингу та перспективи його впровадження в Україні / О.М. Петрук, О.В. Смагло // EUROPEAN COOPERATION. - Vol. 2(2). - 2015. - С. 89-99.

56.    Петрук О.М. Особливості розвитку системи фінансового моніторингу / О.М. Петрук, К.Д. Левківська // Вісник ЖДТУ. - 2013. - № 2. - С. 288-292.

57.    Про банки і банківську діяльність. Закон України від 07.12.2000 № 2121-III.

.        Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.14 р. № 1702-VII.

59.    Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу. Постанова правління НБУ від 26.06.2015 № 417.

.        Протидія легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму: навч. посіб. / С.Г. Гуржій, С.М. Клюшке, В.М. Кірсанов та ін.; Держфінмоніторингу України. - К.: Такі справи, 2008. - 560 с.

61.    Прошунин М.М. Финансовый мониторинг в системе противодействия легализации преступных доходов и финансированию терроризма (российский и зарубежный опыт) : автореф. дисс. на соиск. учен. степ. докт. юрид. наук : спец. 12.00.14 Административное право, финансовое право, информационное право / М.М. Прошунин. - Москва, 2010. - 44 с.

.        Ревенков П.В. Противодействие легализации преступных доходов в Европе / П.В. Ревенков, А.Н. Воронин // Международные банковские операции. - № 5. - 2009. - С. 48-54.

63.    Репетько О. О. Методологічні підходи до розмежування форм і методів фінансового контролю в теорії та практиці державного управління / О.О. Репетько // Державне управління: теорія та практика. - 2010. - № 1. - С. 1-8.

64.    Ритіс K. Особливості методів оцінки тіньової економіки у контексті оцінки конкурентоспроможності країни / K. Ритіс, Д. Ейтмантитє, В. Кошеленко// Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. - Маріуполь: ДВНЗ “Приазовський державний технічний університет”, 2013. - Вип. 1, Том. 1. - С. 264-267

.        Синюгіна Н.В. Особливості застосування економетричної моделі проведення фінансового моніторингу в об’єднуючому фазовому просторі / Н.В. Синюгіна // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики : збірник наукових праць. - Х. : ХІБС УБС НБУ, 2010. - Вип. 1 (8). - Ч. ІІ. - С. 128-132.

66.    Стрельбицька Л.М. Основи безпеки банківської системи України та банківської діяльності : монографія / за ред. М.П. Стрельбицького. - К.: Кондор, 2004. - 600 с.

67.    Сухонос В.В. Легалізація злочинних доходів у банківській сфері і боротьба з нею / В.В. Сухонос // Правовий вісник Української академії банківської справи. - 2012. - № 1. - С. 149-153.

68.    Сюркало Б.І. Напрями вдосконалення системи державного фінансового моніторингу. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=77936

.        Тенденції тіньової економіки в Україні. Звіт департаменту економічної стратегії та макроекономічного прогнозу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. - Режим доступу: www.me.gov.ua/Documents/Download?id.

70.    Тридід О. Закордонний досвід моніторингу банківських рахунків / О. Тридід, К. Орєхова // Вісник НБУ. - № 11. - 2014. - С. 52-58.

.        Фитуни Л.Л. Финансовый мониторинг : учеб.-метод. пособие / Л. Л. Фитуни ; под общ. ред. А.Т. Никитина, С.А. Степанова ; М-во труда и соц. развития РФ, Междунар. независимый эколого-политол. ун-т. - М. : МНЭПУ, 2002. - С. 326.

72.    Фінансовий моніторинг у банку : навчальний посібник / за ред. Дмитрова С.О., Коваленко В.В. - Университетская книга. - 2008. - 336с.

.        Хвалінський С.О. Ефективність системи протидії легалізації незаконних доходів в контексті євроінтеграції / С.О. Хвалінський // Ефективна економіка. - № 12. - 2014. - Режим доступу : http ://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3642 <http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3642>.

.        Хмелюк А.А. Практика реалізації фінансового моніторингу в Україні / А. А. Хмелюк // Економічний аналіз. - Том 20. - 2015. - С.218-225.

.        Чуніхіна Л.М. Первинний фінансовий моніторинг в банках України як засіб запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально­виконавче право» / Л.М. Чуніхіна. - Львів, 2007. - 18 с.

.        Шиян Д.В. Система забезпечення фінансового моніторингу в банку / Д.В. Шиян // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. - 2011. - Випуск 2(54). - Серія «Економіка». - С. 223-231.

77.    Financing of Terrorism / Council of Europe.- 27 May 2013. - Access mode: http: // www.coe.int/t/dghl/monitoring/moneyval/Activities/2013_AnnualReport_en.pdf.

.        Council of Europe. Annual report of MONEYVAL’Sactivities 2013: MONEYVAL Committee of Experts on the Evaluation of Anti-Money Laundering Measures and the

79.    Fishburn P. Utility Theory for Decision Making / P. Fishburn. - John Wiley and Sons, New York, - 1970.

80. Global Financial Integrity: Отток "грязных" денег из Украины ускорился .- Режим доступу: http://bin.ua/top/149528-global-financial-integrity-ottok-gryaznyx-deneg.html

81.    Obstruct Terrorism. - Режим доступу : http://www.fincen.gov/statutes_regs/patriot/index.html

.        Official site: The Basel AML Index. - Режим доступу : http://www.index.baselgovernance.org/index/Index.html#ranking 25.