Тенденції наголошування у східнослобожанських говірках
Тенденції наголошування у східнослобожанських говірках
Галина Кобиринка (Київ)
Українська мова має виразні діалектні акцентуаційні риси, які увиразнюють особливості діалектного членування мови нашого народу. Про це свідчать і дескриптивні, і лексикографічні, лінгвогеографічні, текстографічні праці.
Дослідження системи наголошування східнослобожанських говірок є актуальним, оскільки, сформувавшись унаслідок взаємодії переселенських середньонаддніпрянських, східнополіських, частково подільських та південноросійських говірок, можна простежити і структурний звязок з цими говірками, а також явище інтерференції, адже це ареал активної взаємодії з суміжними російськими говірками [Хрестоматія 2011: 6]; закономірно постає запитання: чи відобразився такий вплив на наголошуванні ?.
Східнослобожанські говірки репрезентовані в різноаспектних дослідженнях (І.Манжури, М.Сумцова, О.Вєтухова, В.Іванова, Б.Шарпила, О.Маштабей, З.Сікорської, Т.Терновської, К.Глуховцевої, В.Ужченка, Д.Ужченка, В.Лєснової, І.Ніколаєнко, І.Магрицької, Т.Сердюкової та ін.). Однак різні структурні рівні цього ландшафту представлені не однаково. Науковці з різною повнотою виявляли основні ознаки східнослобожанських говірок у фонетиці, граматиці, лексиці, протиставляли наголошеним голосним ненаголошені, однак акцентуаційні особливості повнозначних частин мови цих говірок залишаються не дослідженими, попри відомостей про те, що особливістю окремих слобожанських говірок є «пересунення наголосу в поодиноких словоформах (грáбки, хворóст, жайворóнок, шчáвел′, цебер, к′íс′:а, за н′огó)» [Гриценко 2007: 632].
Саме недослідженість акцентного рівня слобожанського говору в цілому та східнослобожанських говірок зокрема, спонукала зясувати акцентну поведінку іменників, прикметників, займенників, дієслів, прислівників цих говірок, адже кожна частина мови має свої закономірності, тенденції в наголошуванні.
У дослідженні сконцентровано увагу на наголошуванні іменників у формі Н. відм. мн. (׀ï³ñíÿ - ï³ñ׀í³), îñê³ëüêè â óêðà¿íñüê³é ìîâ³ òà ¿¿ ãîâ³ðêàõ ³ñíóº òåíäåíö³ÿ ïåðåíîñèòè íàголос у цій формі на закінчення; акцентних типах, які диференціюють український діалектний простір, зокрема: а) наголошування дієслів 1-ої особи однини теперішнього чсу (׀ëþáëþ - ëþá׀ëþ); á) наголошування дієслова бути в минулому часі однини та множини (бу׀ëà - ׀áóëà, áó׀ëè - ׀áóëè); â) íàãîëîøóâàííÿ ïðèñâ³éíèõ çàéìåííèê³â ó ôîðì³ Р. відм. одн. (мо׀ãî - ׀ìîãî). Водночас звернуто увагу й на наголошування росіянізмів.
Джерелом дослідження послугували лексикографічні (Словник українських східнослобожанських говірок Глуховцева К.Д. та ін., Словник весільної лексики українських східнослобожанських говірок (Луганська область) Магрицька І.), текстографічні (Українські східнослобожанські говірки: сучасні діалектні тексти. Навчальний посібник), дескриптивні (Глуховцева….) праці.
Для зіставлення в часовому зрізі було використано лінгвогеографічну працю - Атлас української мови, т. 3 (далі - АУМ, т. 3, ч. 1, 3), оскільки діалектні особливості наголошування слів, граматичних форм, а також фрагментів іменникових і дієслівних парадигм слобожанських в цілому та східнослобожанських говірок зокрема, зафіксовано на картах АУМ. Про це свідчать карти 3 т., 1 ч. АУМ, зокрема: № 27 (׀æàĭâîðîíîê / æàĭâî׀ðîíîê), № 28 (х׀âîðîñò, õâî׀ðîñò), № 29 (шча׀âåë', ø׀÷àâåë'). Наголошування зображено також як супровідну рису на фонетичних, морфологічних і лексичних картах: № 31 (׀öåáåð, цеб׀ðî, це׀áåð) - це׀áåð Тошківка, Сабівка, Дякове, може, від пд-зх цей тип? № 33 (глуш׀êî, глуш׀ìàí), ¹ 42 (׀ê'³ñ':à, ê'³׀ñ':à), ¹ 43 (׀³ìéà, ³ì ׀éà), ¹ 51 (çà ׀éîãî, çà éî׀ãî), ¹ 58 (íî׀ñ'ó, êî׀ñ'ó, ïðî׀ñ'ó), № 87 (гр'а׀ä'³ë', ã׀ð'àä'³ë'), ¹ 88 (÷åèðåèñ׀ëî, ÷åè׀ðåñëî (Дякове, Шпотине, Великоцьк)), № 92 (граб׀êè, ã׀ðàáêè; ãðàá׀ë'³, ã׀ðàáë'³). г׀ðàáë'³ ó Á³ðþêîâå Ñâåðäëîâñüêîãî ð-íó,
Лексико-семантичну функцію наголосу слобожанського говору в цілому ілюструє к. № 136 (могил׀êè - ׀ìîãèëêè). Ìåòîäîì ðåêàðòîãðàôóâàííÿ ïðî³ëþñòðîâàíî é äåÿê³ àêöåíòí³ êðèâ³ ³ìåííèõ, çàéìåííèêîâèõ ³ 䳺ñë³âíèõ ïàðàäèãì íà âñüîìó óêðà¿íñüêîìó îáøèð³ (ñèíòåòè÷íà ê. ¹ 22, 3 ò., 3 ÷.). До слів, які диференціюють український діалектний простір належать також кропи׀âà - у досліджуваних говірках [АУМ, т. 3, ч. 3, к. № 51]
Õî÷à çàãàëîì â ÀÓÌ ïîð³âíÿíî íåâåëèêèé îáñÿã àêöåíòîëîã³÷íî¿ ³íôîðìàö³¿, ùî çóìîâëåíî ñïåöèô³êîþ ç³áðàíîãî ìàòåð³àëó, àëå òàê³ ñâ³ä÷åííÿ óìîæëèâëþþòü àêöåíòîëîã³÷íî ïðîòèñòàâèòè àáî ³äåíòèô³êóâàòè ñõ³äíîñëîáîæàíñüê³ ãîâ³ðêè ç ³íøèìè óêðà¿íñüêèìè ãîâ³ðêàìè, ç³ñòàâèòè ç ë³òåðàòóðíèì ñòàíäàðòîì, à òàêîæ, ÿê áóëî çàçíà÷åíî âèùå, ïðîñòåæèòè äèíàì³êó ÷è ñòàòèêó àêöåíòíîãî òèïó îêðåìèõ ñë³â.
Óíàñë³äîê äîñë³äæåííÿ çàêîíîì³ðíîñòåé íàãîëîøóâàííÿ ó ñõ³äíîñëîáîæàíñüêèõ ãîâ³ðêàõ çÿñîâàíî, ùî â öèõ ãîâ³ðêàõ, ÿê ³ â ïåðåâàæí³é á³ëüøîñò³ óêðà¿íñüêèõ ãîâ³ðîê, íàãîëîñ â³ëüíèé, ð³çíîì³ñíèé, íàãîëîøåíèì ìîæå áóòè áóäü-ÿêà ìîðôåìà (ïðåô³êñ, êîð³íü, ñóô³êñ ÷è çàê³í÷åííÿ) ÷è ñêëàä (ïåðøèé, äðóãèé ³ ò.ä.). Ñëîâåñíèé íàãîëîñ ìîæå áóòè íåðóõîìèì ³ ðóõîìèì.
Ó äîñë³äæóâàíèõ ãîâ³ðêàõ â ³ìåííèêàõ ó ôîðì³ Í. â³äì. ìí. 䳺 òåíäåíö³ÿ ïåðåíîñèòè íàãîëîñ íà çàê³í÷åííÿ, ïîð.: áàò׀êè, âîĭñ׀êà, æèåí³׀õè, íèò׀êè, ïëàò׀êè, ïàñòó׀õè, ïó÷׀êè, ðóøíèå׀êè, ñòî׀ëè øèø׀êè [Òåêñòè: 11, 14, 18, 24]; áà׀áè, áðè׀ë³, â.³í׀êè, âî¢׀êè, ãîëó׀áè, æ.³í׀êè, êîõ׀òè, ñîðî÷׀êè [Ñò.: 48, 56, 68, 78, 86]; áèå÷׀êè, êðà¿́ (êðàÿ́) [Ñë.]; ãíîó׀é³ íî׀ñèòè îñòàíí³é äåíü âåñ³ëüíîãî ãóëÿííÿ, çàðîá׀ëàòè ìîãîðè׀÷³ âèêîíóâàòè îáðÿä âåñ³ëüíîãî âèêóïó [Ìàãðèöüêà: 94, 58]. Öþ òåíäåíö³þ â³äîáðàæåíî é íà êàðòàõ ÀÓÌ: âî׀ëè, ñòî׀ëè, âî¢׀êè, õîëî׀äè, âîðî׀ãè, ãîëî׀ñè [ÀÓÌ, ò. 3, ÷. 3, ê. ¹ 22]. Ïðî³ëþñòðîâàí³ ïðèêëàäè ñâ³ä÷àòü, ùî ïðîòèñòàâëåííÿ ïàðàäèãì îäíèíè ³ ìíîæèíè â³äáóâàºòüñÿ ³ çà äîïîìîãîþ çàê³í÷åííÿ, ³ çà äîïîìîãîþ íàãîëîñó (îäí. ׀áàòêî - ìí. áàò׀êè), ùî ïðîÿâëÿºòüñÿ íå ò³ëüêè â ïåðåíåñåíí³ íàãîëîñó íà çàê³í÷åííÿ ó ôîðì³ Í. â³äì. ìí., à é íàâïàêè - ïåðåíîñèòè íàãîëîñ ó ìíîæèí³ ³ç çàê³í÷åííÿ íà êîð³íü, ïîð.: îäí. âåðáà́ - ìí. âǻðáè, âî׀äà - ׀âîäè, ãî׀ðà - ׀ãîðè, äîñêà́ - äî́ñêè [Ñë.]. ijþ ö³º¿ òåíäåíö³¿ çàçíàâ ³ìåííèê ñ׀âàäáà, ÿêèé â ë³òåðàòóðí³é ðîñ³éñüê³é ìîâ³ ìຠ³íøèé àêöåíòíèé òèï, ïîð.: Í. â³äì. ìí. ñâàä׀áè [Òåêñòè: 20]. Çàçíà÷èìî, ùî òåíäåíö³ÿ ïåðåíîñèòè íàãîëîñ íà çàê³í÷åííÿ â ³ìåííèêàõ ó ôîðì³ Í. â³äì. ìí. ïåðåïë³òàºòüñÿ ç äèôåðåíö³éíîþ ôóíêö³ºþ íàãîëîñó - ôîðìîðîçð³çíþâàëüíîþ (çà äîïîìîãîþ íàãîëîñó ðîçð³çíÿþòü ôîðìè Ð. â³äì. îäí. òà Í. â³äì. ìí. (Ð. â³äì. îäí. 'áàáè, âå