Сучасні тенденції розвитку світового валютного ринку
Міністерство
освіти і науки, молоді та спорту України
Державний
вищий навчальний заклад
Київський
національний економічний університет ім. В. Гетьмана
Кафедра
міжнародних фінансів
Реферат
на
тему:
Сучасні
тенденції розвитку світового валютного ринку
Виконав:
Чедрик А.В.
студент
4 курсу, 6503, 7 групи
Перевірила:
Мусієць Т.В.
Київ
2013 р.
В сучасних умовах глобалізації,
світова економічна система є складним механізмом прямих і зворотних зв’язків,
котрі об’єднують національні економіки окремих держав та їх угрупування. Цей
процес супроводжується постійним зміцненням економічних зв’язків між складовими
та обумовлює тенденцію від дискретних структур до інтегрованого всесвітнього
господарства. Збільшення залежності національних економічних систем від стану
світового реального та фінансового секторів економіки призводить лише до
зростання диспропорцій між країнами з перехідною економікою, країнами, котрі
розвиваються та країнами, що мають статус розвинутих [3,4]. Це також
супроводжується, відділенням фінансового сектору економіки від реального та
глобальною лібералізацією фінансових ринків та міжнародних трансакцій.
Інтенсифікація процесів фінансової
глобалізації та інтеграції національних економічних систем в єдине світове
господарство потребує ієрархічної класифікації, де узагальнюючими результат
господарської діяльності та стану національних економік, служать наступні
індикатори: об’єм валового внутрішнього продукту (ВВП), динаміка приросту ВВП,
ВВП на душу населення, ВВП за паритетом купівельної спроможності. Таким чином,
у якості індикатору розвитку світової економічної системи можна вважати
світовий ВВП. Згідно статистичним даним Всесвітнього Банку (ВБ), за
досліджуваний період з 1998 р. по 2010 р. світовий ВВП зріс на 100, 37% (табл.
1).
Згідно аналізу темпів приросту
світового ВВП до попереднього року (%), кризовими для світової економічної
системи були 1998 р. з падінням на 0, 28%, 2001 р. з результатом у -0, 55% та
2009 р., де падіння склало рекордні для даного показника 4, 08% зниження. Середні
темпи приросту світового ВВП до попереднього року за досліджуваний період
склали 5, 6% та відповідно середні темпи приросту до базисного 1998 р. склали
44, 96%. Цей результат забезпечується збільшенням кількості грошової маси
головної конвертованої валюти світу долару США, що обумовлено зростанням
об’ємів кредитних коштів для підтримки світової економічної системи в кризові
періоди.
Таблиця
1
Таким чином, збільшення об’ємів
світової економіки відбувалося в період з 2002 по 2008 рр., де зростання склало
рекордні 81,85% відносно 2002 р. Це свідчить про досягнення критичного рівня
розвитку світової економічної системи. Відносно приросту до базисного 1998
р.,пік зростання приходиться на 2008 р. з результатом у100,77%, що на 0,40%
більше за результат 2010 р.
Збільшення об’ємів світового ВВП
дозволяє говорити про поступове посилення національних економік країн з
перехідною економікою та країн, що розвиваються. Проте, збільшення залежності
їх стану від можливостей розвитку реального сектору на міжнародному рівні та
потенціалу розвинутих країн для імпортування, що супроводжується теоретичним
збільшенням об’ємів міжнародної торгівлі. Це обумовлює збільшення об’ємів
необхідних операцій з обміну національних валют на головні конвертовані валюти
світу задля здійснення міжнародних розрахунків (рис. 1). Даний факт у поєднанні
зі стійкою тенденцією до інтеграції національних економічних систем у світовий
економічний простір супроводжуються необхідністю постійного удосконалення валютних
відносин, що, у свою чергу, обумовлює зворотній зв’язок між необхідністю
удосконалення принципів функціонування міжнародного валютного ринку (МВР) та
економічним зростанням світової економіки.
Темпи зростання об’ємів міжнародного
валютного ринку значно вищі за темпи зростання світового валового внутрішнього
продукту (рис. 1). За досліджуваний період світовий ВВП зріс на 100,37%, а
об’єм МВР зріс на 160,71%. У кризовому 2001 році, доля МВР від світового ВВП
впала на 23, 77%, це свідчить про зменшення міжнародного товарообігу, що
призвело до значного зменшення об’ємів міжнародних розрахунків. Згідно
статистиці, кризові явища 2009 р., призвели до збільшення долі МВР від
світового ВВП на 53,88% у 2010 р. відповідно до цього показника у 2001 р. Це
обумовлено, відокремленням фінансового сектору економіки від реального та
збільшенням спекулятивних операцій здійснюваних на МВР, що призводить до
поступової дестабілізації світової економічної системи. Сучасний міжнародний
валютний ринок володіє рядом інструментів, котрі представляють собою наступну
систему поділену на дві категорії: валютні угоди та деривативи. Проте на
міжнародному валютному ринку найбільший об’єм займають валютні угоди, а саме:
валютні угоди «спот», форвардні валютні угоди «аутрайт» та валютні угоди «своп»
(рис. 2).
Згідно результатів аналізу (рис. 2),
динаміку частки об’єму міжнародного валютного ринку, котрий припадає на
форвардні валютні угоди є доволі млявою, проте, зі стійкою тенденцією до
зростання: у 2001 р. приріст відносно 1998 р. склав 2,12% до загального обсягу
операцій; у 2004 р. відповідно до 2001р. даний показник склав 0,30%; у 2007 р.
відносно 2004 р. спостерігається подовження позитивної тенденції, з показником
у 0,10%, що обумовлено збільшенням об’ємів спекулятивних операцій «спот» та
«своп» на фоні зростання світової економіки; у 2010 р. відносно 2007 р. даний
показник склав 1,03% та досяг рівня у 11,93% від загального об’єму операцій
здійснюваних на міжнародному валютному ринку.
Фінансова криза 2009 р. була
спричинена збільшенням спекулятивних операцій з метою отримання прибутку на
протязі всього досліджуваного періоду та поступовим виведенням частки капіталу
з фінансового ринку для його диверсифікації. Проте, результат 2010 р. у
поєднанні зі зростанням світової економіки можна вважати лише спробою виходу з
кризи. Заходи, які були прийняті для поліпшення стану світової фінансової
системи не мають під собою довгострокового підґрунтя та провокують лише короткострокове
покращення. світовий
валютний своп спот
Згідно з тенденціями, зображеними на
рис. 2., можна стверджувати про певну конкуренцію між валютними угодами «спот»
та «своп». Проте, під час досліджуваного періоду спостерігається переважаюча
частка валютних угод «своп» у загальному обсязі здійснюваних операцій. Це
обумовлено використанням даного виду інструментів валютного ринку для
забезпечення міжбанківських та позабіржових форвардних угод. Відтак, різниця
між валютними угодами «своп» та «спот» у 1998 р. склала 10,90%; у 2001 р.
спостерігається збільшення розриву до рівня у 21,70%; у 2004 р. спостерігається
звуження до рівня 16,70%, що частково обумовлено підвищенням частки форвардних
угод «аутрайт» з результатом у 10,80% та значним підвищенням у даний рік частки
інших інструментів до рівня 7,24% (на 0,89% відносно 1998 р. та на 1,94%
відносно 2001 р.); у 2007 р. спостерігається розрив у 21,40%, що на 0,30%
менший за результат 2001 р.; у 2010 р. спостерігається значне збільшення частки
валютних угод «спот» до рівня 37,43%, що є новим максимумом за досліджуваний
період та на 0,23% більше за результат 1998 р. (попередній максимум). На фоні
цього, частка валютних угод «своп» у 2010 р. досягає нового мінімуму з
результатом у44,34%, що на 3,76% менше за результат 1998 р. Це свідчить про
повернення капіталу фінансових організацій на міжбанківські ринки валют, а
також, про приплив частого капіталу для здійснення спекулятивних операцій з
метою отримання прибутку.
Таким чином, одним з факторів
глобальної інтеграції фінансових ринків є збільшення спекулятивного руху
фінансових потоків, де під впливом збільшення ліквідності міжнародних валют,
спостерігається дестабілізація між реальним та фінансовим секторами економіки.
У цих умовах фінансові організації, спочатку засновані для протидії валютного
ризику, такі як фонди, які використовують техніку хеджування, стали основним
інструментом глобальної фінансової інтеграції. Впродовж досліджуваного періоду
спостерігається поступове зменшення частки дилерів у загальному об’ємі міжнародного
валютного ринку на користь фінансових інститутів (табл. 2).
У 2010 р. частка дилерів знизилась
на 24% відносно базисного 1998 р. та становила 38,9% від загального обсягу.
Згідно даним, спостерігається тенденція до збільшення частки інших фінансових
інститутів, що говорить про їх зацікавленість у стрімко зростаючому
міжнародному валютному ринку відносно фондового та інших фінансових ринків
капіталу. Це обумовлено низькими витратами на здійснення торгів й високу
рентабельність. Таким чином, частка інших фінансових інститутів у 2010 р.
зросла на 28,1% відносно базисного 1998 р. Зростання даної категорії учасників
міжнародного валютного ринку за періодами до попереднього склало: 8,3% у 2001
р., 4,9% у 2004 р., 7,5% у 2007 р. та 7,4% у 2010 р.
Згідно статистичним даним, валюти за
часткою в об’ємі операцій на міжнародному валютному ринку розташовані в такому
порядку (табл. 3). Це дозволяє віднести до категорії міжнародних валют
канадський долар (5, 30%), швейцарський франк (6, 40%) та австралійський долар
(7,60%); до категорії ключових валют: фунт стерлінгів (12,90%), японську єну
(19,00%); до домінуючих євро (37,00%) та долар США (84,90%). Різке зниження у
2001 р. частки інших валют на 46,0% є результатом введення євро у 1999 р.
Це дозволило об’єднати низку
національних валютних систем створивши єдину сильну валюту. Проте, на даний
момент, відіграти позиції у долара США вона є не спроможною, що обумовлено
процесом доларизації національних економік починаючи з прийняття
Бреттон-Вудської угоди.
Таблиця
2
Таблиця
3
Розрив між частками євро та долару
США за роками склав: у 2001 р. - 52,0%; у 2004 р. 50,6%; у 2007 р. - 48,4%, у
2010 р. - 45,8%, що складає 22,9% від загального об’єму міжнародного валютного
ринку. Проте, американський іпотечний борг - є індикатором, який провокую
виникнення глибокої системної кризи світової фінансової системи. Звести до
мінімуму вірогідність виникнення даної кризи, зараз може дозволити лише жорстка
реструктуризація економіки США, проте її проведення суперечить інтересам
міжнародної еліти (Франція, Великобританія, Німеччина, Італія, Японія, Канада,
США), та кредиторів самої Америки у короткостроковій перспективі. Таким чином,
доларизація національних економік, переважання долару США в об’ємі міжнародних
розрахунків та прив’язка цін до його курсу сировинних ринків, боргових
платежів, торгових та кредитних угод забезпечує стійкі позиції долару США у
середньостроковій перспективі (на ближчі 10-15 років). Кожна з країн світової
еліти, зараз залежать від вартості долару США на міжнародному ринку валют, тому
його забезпечення й існування є важливим для продовження стійкого економічного
розвитку. Проте, в довгостроковому тренді дана валюта не зможе виконувати свої
функції у повному обсязі. Тому трансформування міжнародного валютного ринку у
перспективі є неминучим та може бути засноване на засадах теорії конкуренції
між валютами та валютними парами союзниками.
Обсяг міжнародного валютного ринку
за валютними парами (табл. 4), дозволяє виявити залежність між валютами та
побудувати вірогідну схему подальшого розвитку існуючих зв’язків між світовими
валютами. Об’єм валютної пари долар США та Євро починаючи з 2001 року займає
лідируючі позиції: у 2001 р. цей показник склав 30%, у 2004 р. - 28%, у 2007 р.
- 27% та у 2010 р. відповідно 28%. Конкуренція між двома сучасними провідним
валютами доларом США та євро є однією з найбільших в сучасних умовах
міжнародного валютного ринку.
Міжнародні економічні відносини між
державами світу, дозволяють виробити ряд спостережень, котрі демонструють
залежність національних економік від курсу валют-союзників. Таким чином,
валютні курси за наступними валютними парами USD/CAD, USD/JPY, USD/ CHF,
AUD/USD забезпечують прогноз тенденції валютного курсу за валютним парами
GBPUSD, EURUSD. У зв’язку з тим, що EUR та GBP є валютами-союзниками, великий
крос-курс між ними не є вигідним Британії та Європейському Союзу, а отже,
пробиття ними своїх рівнів опору та підтримки в однин бік провокує зниження USD
по відношенню до AUD.
Таблиця
4
Таким чином, вбачаючи певні
закономірності в теорії конкурентних валют та валютних пар союзників майбутня
схема міжнародного валютного ринку може виглядати таким чином (рис. 4).
Проте, наведена схема є лише спробою
прогнозування трансформаційних процесів міжнародного валютного ринку при
збереженні сучасних тенденцій. Сама ідея валют пар союзників дозволяє зробити
припущення, що в подальшому влада країн емітентів та міжнародне співтовариство
буде реально вбачати необхідність трансформування валютного ринку та зробить це
збільшивши об’єм на ринках саме конкурентної валюти до долару США - євро.
Список використаних джерел:
1.
The World bank, база даних [електронний ресурс] - Режим доступу: http: //
data.worldbank.org/.
.
Буторина О.В. Международные валюты: интеграция и конкуренция / О.В. Буторина -
М.: Издательский Дом «Деловая литература», 2003. - С. 120-145.
.
Пруський О. Конкуренція євродолара та можливості застосування золота у світовій
валютній системі / Пруський О. - Вісник ТАНГ, 2005. - №2