Компоненти звітності
|
Призначення
|
Баланс
|
Надання інформації про фінансовий стан банку на
звітну дату.
|
Звіт про фінансові результати
|
Надання інформації про доходи, витрати та фінансові
результати від діяльності за звітний період.
|
Звіт про рух грошових коштів
|
Надання інформації про надходження і вибуття
грошових коштів унаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності
впровадження звітного періоду.
|
Звіт про власний капітал
|
Надання інформації про зміни у складі власного
капіталу протягом звітного періоду.
|
Примітки до фінансових звітів
|
Виклад облікової політики та пояснення інформації,
наведеної у кожному фінансовому звіті.
|
На відміну від інших
суб’єктів економіки банки складають щоденні баланси. Щоденне складання балансу
є особливістю бухгалтерського обліку в банках. Воно забезпечує щоденний і
повний облік банківських операцій та контроль за наявністю грошових коштів і
цінностей, які розміщені в банку.
Також банки складають
місячний балансовий звіт. Він характеризує фінансовий стан банку, відображає
його активи, зобов'язання та власний капітал у грошовому виразі на певну дату.
Усі суми в балансовому звіті розподіляються за ознаками резидентності та виду
валюти.
Активи балансового звіту
банку включають такі основні статті:
1. Валюта, монета і банківські
метали.
2. Дорожні та інші чеки.
3. Кошти на
кореспондентських рахунках у НБУ та в інших банках.
4. Депозити та кредити в
банках.
5. Цінні папери в
портфелі банку на продаж та інвестиції.
6. Кредити та фінансовий
лізинг, надані клієнтам.
7. Інвестиції в
асоційовані та дочірні компанії.
8. Нематеріальні активи.
9. Матеріальні активи.
10. Інші активи.
Зобов'язання в
балансовому звіті відображені за такими статтями:
1. Кореспондентські
рахунки НБУ та інших банків.
2. Депозити та кредити,
отримані від інших банків.
3. Кредити, отримані від
НБУ.
4. Строкові депозити
клієнтів та кошти до запитання.
5. Власні цінні папери.
6. Інші зобов'язання.
Власний капітал банку в
балансовому звіті відображено за статтями: статутний капітал, нерозподілений
прибуток і резерв поточного та минулих років, інші фонди і резерви банку.
Баланси банків
використовують для аналізу й управління їхньою діяльністю, визначення
показників їх ліквідності, управління банківськими ресурсами, аналізу
банківського прибутку. У ринкових умовах баланс банку є засобом не тільки
бухгалтерської звітності, а й комерційної інформації банківського менеджменту,
а також своєрідною рекламою для потенційних клієнтів, що прагнуть на
професійному рівні розібратися в діяльності банку.
Дослідження діяльності
банків необхідно починати з пасиву балансу, який характеризує джерела коштів і
природу фінансових зв'язків банку, оскільки саме пасивні операції значною мірою
визначають умови, форми і напрями використання банківських ресурсів, тобто
склад і структуру активів.
Головною метою аналізу
пасивних операцій банку є визначення ефективності формування ресурсної бази
банку за зниження її вартості та підвищення фінансової стабільності.
Аналіз пасивів банку
починається з визначення співвідношення між капіталом банку і його
зобов'язаннями. Структура ресурсів банку визначає його тактику у формуванні
ресурсів.
На наступному етапі
аналізу вивчаються зміни у структурі пасивних операцій банку.
При цьому визначається:
- питома вага кожного
складника ресурсів банку в їх загальній сумі;
- абсолютне відхилення
загальної суми ресурсів і кожен її складник на звітну дату порівняно з базовим
періодом.
Після вивчення структури
пасивних операцій аналізується кожен її складник. Насамперед проводиться аналіз
власного капіталу банку і виявлення його суми за балансом. Під час
аналізу капітал банку оцінюється в різних аспектах: капітал “брутто”
(балансовий капітал) і капітал “нетто” (регулятивний капітал). Стан капіталу банку характеризується його розміром,
структурою (відносними частками складників) і темпами зростання як капіталу
загалом, так і окремих його складників. На
наступному етапі аналізу вивчаються зміни в структурі балансового капіталу та в
його складниках.
Крім аналізу структури
капіталу, важливо визначити ефективність його використання, для чого можна
скористатися такими показниками:
Прибутковість капіталу=
Розмір кредитних вкладень на 1грн. капіталу=
Під час аналізу наведених показників порівнюються дані на
звітну дату з даними на відповідні дати минулих років.
На наступних етапах
аналізу власного капіталу банку докладно аналізуються достатність банківського
капіталу та зміни, які відбулися в його складниках. Достатність капіталу - це
здатність банку захистити інтереси своїх кредиторів та власників від
незапланованих збитків розмір яких залежить від обсягу ризиків, що виникають у
результаті виконання банком активних операцій.
Додатковими показниками
достатності капіталу можуть бути такі коефіцієнти:
а) К1 - визначає рівень
капіталу в структурі загальних пасивів:
К1=
(1.1)
Рекомендовані значення
знаходяться у межах 0,15-0,20;
б) К2 - співвідношення
чистого капіталу і загальних активів:
К2= (1.2)
Значення цього показника
має бути не меншим 0,04;
в) К3 - коефіцієнт
достатності капіталу - показує максимальну суму збитків, за яких капіталу, що
залишився (чистий нетто-капітал), вистачить для забезпечення надійності коштів
вкладників та інших кредиторів банку. Передбачається, що капітал банку повинен
на 25-30% покривати його зобов'язання. Показник розраховується за такою
формулою:
К3= (1.3)
г) К4 - коефіцієнт
захищеності капіталу, він розраховується за формулою:
К4= (1.4)
Коефіцієнт К4 характеризує
захищеність власного капіталу від інфляції вкладенням коштів у нерухомість,
обладнання та інші матеріальні активи.
Однією з головних проблем
планування капіталу банку є вибір значення співвідношення між власним капіталом
та зобов'язаннями. З одного боку, чим більше це співвідношення, тим вищий
рівень надійності банку. З іншого боку, чим більша частка зобов'язань у
загальній сумі ресурсів банку, тим (за інших рівних умов) буде вищою
прибутковість капіталу. У теорії фінансового аналізу такий ефект називається
ефектом фінансового важеля.
Аналіз статутного
капіталу починається з оцінки його динаміки, тобто зміни його розміру за кілька
років, а також його частки в загальній сумі власного капіталу, у валюті балансу
та в зобов'язаннях банку.
Крім того, в процесі
аналізу формування статутного капіталу вивчається структура акціонерного
капіталу, і, передусім, склад акціонерів банку. Для цього використовуються дані
аналітичного обліку. При цьому враховують, що частка одного акціонера в
загальній сумі статутного капіталу неповинна перевищувати 35%. Цей аналіз дає
можливість визначити, яким фізичним та юридичним особам належить більшість
голосів на загальних зборах акціонерів. Крім того, на початковому етапі аналізу
діяльності банку аналізується оплата статутного капіталу і виявляється ще
неоплачена його частина.
Загальну характеристику
масштабів діяльності банку дає показник приросту статутного капіталу (Кс.к.):
Кс.к = (1.5)
Цей показник дає можливість визначити темпи експансії,
тобто розширення діяльності банку й зміцнення його статусу.
Ефективність використання статутного капіталу визначається
за допомогою таких показників:
- розмір прибутку на 1 грн. статутного капіталу;
- розмір прибутку на одну акцію;
- розмір прибутку на одного акціонера;
- термін окупності акціонерного капіталу.
Значення статутного капіталу в діяльності банку
визначається за допомогою таких показників:
- питома вага статутного капіталу в загальній сумі
капіталу;
- питома вага статутного капіталу у валюті балансу.
Рівень покриття активів за рахунок акціонерного капіталу
характеризується особливим показником - мультиплікатором капіталу (М):
М= (1.6)
Чим вище числове значення
мультиплікатора капіталу, тим істотнішим є потенційний ризик втрат. Для
середнього банку мультиплікатор капіталу становить -15 %, а для великого банку,
фінансового центру - 20-25%.
У процесі аналізу
резервного капіталу банку необхідно:
- перевірити створення
резервного капіталу відповідно до чинного законодавства;
- проаналізувати
тенденції зростання резервного капіталу;
- проаналізувати причини
витрат кожної суми вказаного капіталу (тобто причини, напрямки, заходи).
У загальній сумі
ресурсів, якими володіє банк, переважають зобов'язання банку (рис. 1.1).
фінансова допомога
держави
кредити та депозити інших
банків
кошти кредиторів
різноманітні депозити
розрахунки інших банків
кошти на інвестиційних та
поточних розрахунках клієнтів
цінні папери власного
боргу
кошти в розрахунках
кошти вкладників
Рис. 1.1 Склад
зобов'язань банку
Аналіз зобов'язань банку
проводиться в такій послідовності:
1) визначається загальний
обсяг зобов'язань банку, їх частка в загальних пасивах і динаміка їх зміни за
допомогою стандартних показників (абсолютний приріст, темп зростання та темп
приросту);
2) аналізується частка
окремих складників ресурсної бази (структура зобов'язань) у динаміці
(вертикальний аналіз);
) аналізуються окремі
показники, що характеризують стабільність строкових депозитів, депозитів до
запитання та міжбанківських кредитів;
) визначається ступінь використання
залучених та запозичених коштів;
5) контролюється
дотримання банком нормативів обов'язкового резервування коштів на коррахунку в
НБУ;
6) визначається
раціональність формування ресурсної бази банку з позиції витратності та
стабільності й намічаються окремі напрямки її оптимізації.
Аналізуючи обсяг
зобов'язань банку, важливо дати їх як кількісну, так і якісну оцінку.
Збільшення сум зобов'язань банку свідчить про зростання депозитної бази банку.
Чим вища частка
зобов'язань перед клієнтами банку (підприємств та організацій) на
довгостроковій основі, тим вища стабільна частина ресурсів банку, що позитивно
впливає на його ліквідність і зменшує його залежність від міжбанківських позик.
Проте строкові депозити є дорожчими, що негативно впливає на рентабельність та
прибутковість роботи банку, водночас збільшення частки (понад 30%) банківських
позик підвищує ризик незбалансованої ліквідності, оскільки посилюється
залежність банку від зовнішніх джерел фінансування. Через дефіцит вільних
коштів у суб'єктів господарювання частка міжбанківських кредитів у структурі
зобов'язань досягає 40-50 %.
Висока частка залишків на
рахунках клієнтів знижує стабільність ресурсної бази банку, збільшує потребу у
високоліквідних активах, спонукає банк до посилення трансформації частини
короткострокових ресурсів у більш довгострокові вкладення і цим загострює
проблему ліквідності.
Аналіз окремих видів
залучених ресурсів дає змогу конкретизувати способи підвищення ліквідності та
прибутковості роботи банку. Загальна сума активів - це сума
всіх категорій активів за мінусом суми всіх контрактивних рахунків типу
резервів під можливі збитки від, кредитної діяльності та дисконт за придбаними
цінними паперами. Якісний аналіз активів банку
передбачає аналіз активів банку за ступенями ризику та розрахунок і оцінку
окремих показників. Коефіцієнтний аналіз дає
змогу оцінити стан ліквідності та платоспроможності банку, якість кредитного
портфеля, надійність банку, стан розвитку ресурсної бази, прибутковість роботи
банку.
Аналіз активів банку здійснюється
в такій послідовності:
- вивчається динаміка
зміни загальних активів, у тому числі окремих його статей (горизонтальний
аналіз) ;
- аналізується структура
активів банку за різними класифікаційними ознаками (вертикальний аналіз) ;
- з 'ясовується структура
активів за дохідністю, що характеризує ділову активність банку;
- аналізується структура
активів банку за ліквідністю та за ризикованістю.
На основі горизонтального
аналізу активних операцій банку аналізуються зміни в динаміці через порівняння
даних за різні періоди. Зіставлення даних дає змогу виявити відхилення в
абсолютній сумі і у відсотках за:
основними робочими
активами;
- неробочими активами;
- витратами на власні
потреби;
- іммобілізованими
активами і коштами.
Наведені групування
активів банку дають можливість дати характеристику якісного складу активів
банку.
Вертикальний і
горизонтальний аналіз активних операцій дає змогу виявити зміни у розподілі
агрегованих статей балансу як у динаміці, так і у внутрішній структурі активних
операцій балансу банку і визначити, за рахунок яких операцій зросла
(зменшилася) прибутковість (збитковість), виявити зміни (збереження пріоритетів
у банківській діяльності).
Аналіз зміни загальних
активів за допомогою стандартних показників динаміки передбачає розрахунок
таких з них:
Абсолютний приріст
активів =
= Активи на кінець
періоду - Активи на початок періоду (1.7)
Темп зростання активів = (1.8)
Темп приросту активів = (1.9)
Після аналізу динаміки загальних активів проводиться
горизонтальний аналіз окремих статей активу балансу.
Наступним етапом аналізу є структурний аналіз активів
банку. Для
дослідження структури розміщення банківських ресурсів застосовується метод
групувань. Групування активів банку здійснюється за такими ознаками:
- за видами операцій;
- за строками розміщення;
- за ступенем ліквідності;
- за ступенем ризику;
- за впливом на рівень дохідності банку.
З погляду видів операцій активи банку можна поділити на
п'ять основних категорій (рис.1.2).
Рис. 1.2. Основні види активів банку
За строками розміщення
банківських ресурсів активи балансу банку поділяються на:
поточні активи - це
активи до запитання, які повертаються на першу вимогу кредитора;
- строкові активи - це
кошти, які розміщені банком на певний строк.
- квазістрокові активи -
кошти, які не мають визначеного строку повернення і не можуть бути повернені на
першу вимогу. Вони повертаються тільки за певних умов.
Для визначення відхилень
за статтями балансу, що впливають на стійкість банку, проводиться групування
статей активу балансу за спадним ступенем ліквідності активів. Ліквідність - це
спроможність банку швидко перетворювати свої активи в грошові кошти без втрати
їх вартості з метою виконання боргових зобов'язань. При цьому за ступенем
ліквідності статті активу балансу поділяються на п'ять основних груп:
. Первинні резерви - це
всі касові активи, кошти на кореспондентському рахунку в НБУ.
2. Вторинні резерви або
«некасові» високоліквідні дохідні активи - це цінні папери, які можуть бути
оперативно реалізовані на грошовому ринку і перетворені в грошову форму, тобто
в первинні резерви з мінімальною втратою їх вартості.
3. Інші ліквідні активи -
надані банком кредити та інші платежі, до погашення яких залишилося
не більш одного місяця.
4. Малоліквідні активи -
позикові активи, до погашення яких залишилося більше одного місяця.
5. Неліквідні активи -
капіталізовані активи, фінансові інвестиції, у тому числі фінансові вкладення в
асоційовані і дочірні компанії, дебіторська заборгованість та інші
іммобілізовані кошти.
Первинні та вторинні
резерви формують високоліквідні активи. Високоліквідні активи - це кошти в
касі, у Національному банку України та в інших банках, цінні папери, а також:
активи, що можуть бути швидко проконвертовані у готівкові чи безготівкові
кошти.
Аналізуючи активи за
ступенем ліквідності, необхідно виділити частку кожної групи активів за цією
ознакою в загальних активах банку. При цьому особливу увагу звертають на питому
вагу абсолютно ліквідних активів у загальних та робочих активах. Питома вага
абсолютно ліквідних активів у робочих активах має бути в межах 20-25 %. Склад
робочих активів:
кошти на коррахунку;
- касові активи;
- кошти, розміщені в
інших банках;
- кошти, вкладені у цінні
папери;
надані кредити;
інші активи, що дають дохід
До неробочих активів належать
рахунки, що не приносять дохід банку. До їх складу входять:
- кошти в розрахунках;
- резерви;
- дебітори;
- кошти, вкладені у майно
та господарські матеріали;
- видатки і збитки.
Аналіз структури активних
операцій поділяється на якісний і кількісний.
На основі якісного
розподілу активів і використання методу порівняння визначаються пропорції між
статтями балансу тенденції їх зміни та простежується, якою мірою ці зміни і
відхилення вплинули на ліквідність і прибутковість операцій банку.
Коефіцієнтний (кількісний)
аналіз дає змогу оцінити в динаміці якість активів за такими критеріями як
дохідність, ризикованість, ліквідність, оборотність.
Дохідність активів може
бути проаналізована за допомогою коефіцієнта дохідності (Кдох):
Кдох =
(1.10)
Цей коефіцієнт
характеризує ділову активність банку з погляду ефективності розміщення
ресурсів. У міжнародній практиці вважається, що цей
коефіцієнт має бути вище 93 %. Збільшення частки недохідних активів більше як
на 7 % може призвести банк до банкрутства. Враховуючи специфіку розвитку
українських банків середнє значення цього коефіцієнта коливається в межах 70%.
Аналіз якості активів з
позиції ліквідності можна провести за допомогою коефіцієнта ліквідності
активів.
Клікв.акт = (1.11)
Зважуючи активи за ступенем ліквідності, необхідно
відповідні активи помножити на такі коефіцієнти ліквідності:
- пролонговані кредити - на 0,3;
- прострочені та безнадійні кредити - на 0;
- прострочена та безнадійна дебіторська заборгованість - на
0;
- прострочена та безнадійна заборгованість за операціями з
цінними паперами - на 0;
- основні засоби та нематеріальні активи - на 0,5;
- решта активів -
на 1.
1.3 Методи управління
активами та пасивами банку
За сучасних умов розвитку
банківської діяльності головне завдання полягає в пошуку реальних шляхів
мінімізації ризиків та отримання достатніх прибутків для збереження коштів
вкладників та підтримання життєдіяльності банку. Успішне вирішення цієї
складної проблеми потребує використання багатьох методів, прийомів, способів,
систем та розробки нових підходів до управління активами і пасивами банку.
В усьому світі рівень
ефективності управління активами і пасивами розглядається як один з
найважливіших чинників підвищення стабільності, надійності, ліквідності та
прибутковості діяльності. В умовах жорсткої конкуренції, що супроводжує
розвиток ринкової економіки, необхідно постійно вдосконалювати
системи та форми управління активами і пасивами, швидко оволодівати нагромадженими
в теорії та практиці знаннями, знаходити нові неординарні рішення в динамічній
ситуації. Лише такий підхід до управління забезпечує виграш у конкретному
середовищі або, принаймні нормальні умови розвитку організації. Банківська
діяльність у сучасному світі - одна з найбільш конкурентних, тому успіх та
життєдіяльність банку істотно визначаються рівнем управління.
Діяльність щодо
управління активами і пасивами належить до числа стратегічних планів банку. При
цьому визначаються довгострокові завдання, шляхи розвитку банку, а також
комплекс заходів щодо їх реалізації.
Завдання визначають
вихідні підходи до розвитку банку. Як комерційна структура банк повинен
орієнтуватися на таку діяльність, яка приносить йому прибуток. А величина
прибутку залежить від обсягу та структури активів і пасивів, обсягу прибутків
та витрат, ефективності діяльності банку.
Завдання банку щодо
управління активами і пасивами, зазвичай пов'язуються також із стабільною базою
доходів, а це передбачає акцент на розвиток традиційних послуг банку, на
довгострокове і комплексне обслуговування клієнтів.
Довгострокові завдання
управління банком включають орієнтацію на забезпечення його надійності і
стабільності як умов довіри вкладників до банку.
Надійність банку є
глибинною якісною характеристикою його діяльності, що формується протягом
усього періоду функціонування. Критеріями надійності є достатній обсяг власного
капіталу, якість активів, ліквідність, прибутковість і якість управління
банком, тобто ефективність управління активами і пасивами банку.
Завдання щодо досягнення
надійності банку передбачають урахування всіх факторів, що забезпечують
дотримання вказаних критеріїв.
Поряд з економічними
завданнями, що стоять перед управлінням банком, важливе значення має місце
даного банку в розв'язанні загальногосподарських завдань. Банк об'єктивно
необхідний для розвитку економіки і є важливим її складником. Тільки за умови
активної участі в економічних процесах банк може розвиватися зовнішньо і
внутрішньо.
Управління активами й
пасивами та його результати мають відповідати певним вимогам. Ці вимоги
накладають відбиток на саме управління і повинні обов'язково виконуватися на
кожному етапі. Визначимо найважливіші принципи управління активами й пасивами.
. Управління активами і
пасивами має базуватися на державному підході при оцінюванні економічних
процесів, явищ, результатів діяльності. Інакше кажучи, при управлінні активами
і пасивами необхідно враховувати відповідність державній, економічній,
соціальній, екологічній, міжнародній політиці та законодавству.
2. Управління повинно
мати науковий характер, тобто грунтуватися на положеннях теорії пізнання,
враховувати вимоги економічних законів розвитку, використовувати досягнення НТП
і передового досвіду, новітні методи економічних досліджень.
3. Управління має бути
комплексним. Комплексність управління вимагає охоплення всіх ланок і сторін
діяльності, всебічного вивчення причинних залежностей у діяльності банку.
4. Управління повинно
базуватися на системному підході, коли кожний об'єкт, який досліджується,
розглядається як складна динамічна система, що включає низку певним чином
пов'язаних між собою елементів із зовнішнім оточенням. Вивчення кожного об'єкта
має здійснюватися з урахуванням усіх внутрішніх і зовнішніх зв'язків,
взаємозалежності та взаємно підпорядкованості його окремих елементів.
5. Управління активами і
пасивами має бути об'єктивним, конкретним і точним. Воно має будуватися на
достовірній, перевіреній інформації, що реально відображає об'єктивну
дійсність, а висновки мають бути обгрунтовані точними аналітичними
розрахунками. З цієї вимоги випливає необхідність постійного вдосконалення
процесу збору та обробки інформації з метою підвищення точності і достовірності
розрахунків.
6. Управління покликане
бути дійовим, активно впливати на процес діяльності банку та його результати,
своєчасно виявляючи недоліки, прорахунки, помилки в роботі.
7. Управлінця активами і
пасивами має провадитися за планом, систематично, а не час від часу. З цієї
вимоги випливає необхідність планування управлінської роботи в банку, розподіл
обов'язків щодо її виконання між виконавцями і контроль за її виконанням.
8. Єдність стратегічного
(перспективного) і тактичного (поточного) планування означає відповідність
тактичних планів стратегічним цілям з метою забезпечення безперервності
відповідного процесу.
9. Управління має бути
оперативним. Оперативність означає вміння швидко й чітко оцінювати ситуації,
приймати управлінські рішення і втілювати їх у життя.
10. Моральне і
матеріальне стимулювання творчої активності, успіхів і досягнень всього
колективу та кожного його члена зокрема - умова досягнення високих результатів
діяльності банку.
11. Один з принципів
управління - демократизм. Передбачає участь у процесі управління широкого кола
співробітників банку, що забезпечує більш повне виявлення передового досвіду і
використання ресурсного потенціалу банку.
12. Управління має бути
ефективним, тобто витрати на утримання управлінського персоналу мають давати
багаторазовий ефект.
Активи банку
відрізняються за ступенем ліквідності, прибутковості та ризикованості. Вони як
і будь-які види вкладення коштів, відрізняються різним рівнем ліквідності,
тобто можливістю трансформації в кошти у готівковій та безготівковій формі,
придатні для негайного виконання банком зобов'язань перед вкладниками та іншими
кредиторами, а також швидкістю, з якою може бути проведена ця трансформація.
Так, банкноти і монети в касі банку можуть бути негайно використані для видачі
депозитів приватним вкладникам, довгостроковий же кредит, наданий для
будівництва офіс-центру, не може бути швидко трансформований у кошти на
кореспондентському рахунку банку або готівкові кошти в його касі.
Різні активи банку
характеризуються різним рівнем прибутку, який вони забезпечують. При цьому чим
вищий рівень ліквідності активу, тим меншою мірою він є прибутковим. Найбільший
прибуток банкам дають активи у формі довгострокових кредитів та інвестицій у
цінні папери. Такі активи, як правило, відрізняються високим
ступенем ризику.
Залежно від характеру
джерел коштів усі пасиви банку розрізняються за термінами залучення і вартістю.
Від вартості й термінів залучення коштів залежить спроможність банку
забезпечити їхнє раціональне розміщення і врешті-решт прийнятний дохід
акціонерам банку. Основним джерелом коштів банку, як правило, є депозити фізичних
та юридичних осіб, а крім того кошти центральних (національних) банків,
кредити, залучені в інших комерційних банків, розміщені на ринку облігаційні
позики.
Особливістю пасивів банку
порівняно з іншими компаніями є висока частка коштів, залучених на різних
умовах, що значно перевищує власні кошти банку. У різних країнах центральні
(національні) банки, інші контролюючі органи встановлюють нормативи
співвідношення власних та залучених коштів, що коливаються від 1:10 до 1:100.
Відповідно особливостями активів
банку порівняно з виробничими компаніями є незначна питома вага матеріальних
активів - основних засобів тощо - і висока частка активів у грошовій формі.
Більшу частину активів банку формують фінансові вимоги - різноманітні види
позичок, вкладення в цінні папери тощо, тоді як в активах виробничої компанії
фінансові вимоги представлені дебіторською заборгованістю, скорочення частки
якої прагне кожна компанія, і готівкою, необхідною для виплати заробітної
плати.
Сутність активів та
пасивів банків обумовлюється їхньою роллю в економіці як фінансових
посередників, що акумулюють тимчасово вільні кошти суб'єктів господарської
діяльності і розміщують їх на умовах повернення, строковості і платності в тих
суб'єктів економіки, які потребують цього для забезпечення виробничого процесу.
Основними завданнями сучасного банку є надання різноманітних видів позик своїм
клієнтам, для чого є необхідним залучення коштів із різних джерел на відповідні
терміни; здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнтів і проведення
платежів; здійснення операцій з купівлі та продажу валютних коштів як за
дорученням клієнтів, так і за власний рахунок.
Для виконання цих завдань
банку необхідно забезпечити залучення достатньої кількості коштів із різних
джерел на різні терміни, домогтися оптимального поєднання строків залучення
коштів та їхньої вартості, а також раціонального розміщення коштів у різні види
активів з метою одержання прибутку, водночас підтримуючи необхідний рівень
ліквідності та оптимізації ризиків, які виникають при цьому.
Процес управління
активами і пасивами - це формування стратегії та проведення заходів, які
приводять структуру банківського балансу у відповідність із його стратегічними
цілями. Він пов'язаний із балансуванням багато в чому протилежних інтересів акціонерів
банку та його клієнтів. Перші зацікавлені в максимізації прибутку на вкладений
у банк капітал, який одержують у формі дивідендів, тому вимагають від
керівництва банку збільшення частки дохідних активів та зниження процентних
ставок за депозитами. Клієнти банку, своєю чергою, хотіли б одержувати вищий
дохід на кошти, розміщені на поточних, депозитних та інших рахунках у банку, а
позичати кошти на різні строки під якомога нижчий відсоток. Керівництво ж
банку, з одного боку, повинне забезпечити акціонерам прийнятний рівень
дивідендів, що співвідноситься із доходами на капітал, вкладений в інші
кредитно-фінансові установи, та із середнім доходом, який одержують акціонери
підприємств інших видів діяльності. Якщо це завдання не буде вирішене, то можливий
відплив акціонерного капіталу з даної фінансової установи. З іншого боку,
основний прибуток у різних формах - і у вигляді процентного доходу, і у вигляді
комісійного доходу - банки одержують від операцій з клієнтами, а не від
раціонального розміщення власних коштів, частка яких у пасивах банку незначна.
Тому необхідно запропонувати клієнтам конкурентоспроможні процентні ставки на
депозити і комісійні тарифи. Крім того, необхідно враховувати, що кожен
вкладник є потенційним позичальником, а позичальник - вкладником. Тому банк має
бути спроможним задовольнити потреби клієнтів у кредитних коштах. Нездатність
або небажання банку задовольнити ці потреби призводить до відпливу клієнтури і,
як наслідок, до скорочення пасивів банку, які можуть бути джерелом активів, що
дають прибуток. Проте найбільш ліквідні активи або взагалі не дають доходу, або
дають незначний. Прибуткові активи, як правило, мають низьку ліквідність.
Таким чином, основне
протиріччя, яке має бути розв'язане в процесі управління
активами й пасивами банку, - це протиріччя між прибутковістю та ліквідністю.
Звідси, основним завданням управління активами і пасивами банку є забезпечення
такої їхньої структури, яка дає змогу одержувати прибуток, не виходячи за межі
ліквідності.
Під управлінням активами
розуміються шляхи, методи й порядок розміщення залучених банком коштів з метою
забезпечення рентабельної роботи банку та підтримання його ліквідності. Залежно
від стратегічних завдань банку та обраного ним кола клієнтури керівництво банку
визначає оптимальну для нього структуру активів і пасивів. Процесу управління
активами і пасивами передує впорядкування стратегічного плану банку, в якому
визначаються основні сектори фінансового ринку, де буде працювати банк, а також
основні показники його діяльності у планованому періоді. Стратегія банку
визначається його акціонерами. На її основі будується фінансова модель банку,
тобто оптимальний для досягнення стратегічних цілей плановий баланс, який
затверджується правлінням банку. При організації управління активами і пасивами
їхня структура приводиться у відповідність до запланованої.
Для здійснення управління
активами і пасивами та впровадження методик управління в банку створюється
спеціальний орган комітет з питань управління активами і пасивами (КУАП). Його
завданнями є розробка методик та регламентів, що реалізують функцію управління
активами і пасивами, а також здійснення моніторингу і контролю за реалізацією
зазначеної функції. До складу комітету, як правило, входять керівники
структурних підрозділів банку, безпосередньо відповідальні за проведення
активних і пасивних операцій: начальник кредитного управління, начальник
управління цінних паперів, начальник управління дилінгу, скарбник або начальник
економічного управління, головний бухгалтер, керівники найбільших філій.
Комітет з питань
управління активами і пасивами розробляє методики і регламенти, що стосуються
управління ризиками, провадить моніторинг та аналіз ефективності роботи банку;
встановлює процентні ставки на депозити і кредити; стежить за
дотриманням нормативів, установлених НБУ; провадить аналіз короткострокових
прогнозів за джерелами і напрямками використання коштів; розглядає та аналізує
звітність про відповідність фактично встановлених процентних ставок, установлює
ліміти на окремі види активів і стежить за їхнім дотриманням.
Таким чином, основними принципами управління активами і
пасивами є науковість, комплексність, системність, об'єктивність, точність,
достовірність, дійовість, єдність планів, оперативність, зацікавленість,
демократизм, ефективність. Ними необхідно керуватися при управлінні активами і
пасивами на будь-якому рівні.
РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ РЕСУРСНОЇ БАЗИ ЗГРУ КБ “ПРИВАТБАНК” ТА
ЕФЕКТИВНОСТІ ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ
.1 Організаційна структура ЗГРУ КБ “ПриватБанк”, та
характеристика послуг банку
Комерційний банк ПриватБанк був заснований у 1992 році. На
сьогоднішній день ПриватБанк є банком з найбільш динамічним розвитком в
Україні, і є лідером у банківському рейтингу країни. За даними на 1 жовтня 2006
року розмір чистих активів ПриватБанку складає 20,014 млн. грн. Статутний фонд
банку складає 1,130 млн. грн., власний капітал - 1,918 млн. грн. Кредитний
портфель банку складає 14,948 млн. грн., в тому числі кредити фізичним особам -
5,5 млрд. грн. Фінансовий результат за три квартали 2006 року становив 345,68
млн.грн. В результаті проведених досліджень на ринку банківських послуг
ПриватБанк є найбільш привабливим для жителів України, більше 26% опитаних
вважають послуги ПриватБанку якісними, привабливе обслуговування.
В кінці 2003 року в рамках рейтингу Best Bank Award журналу
Global Finance ПриватБанк визнаний „Найкращим банком 2003 року в Україні”.
Авторитетний міжнародний фінансово-аналітичний журнал „The Banker” за
результатами проведеними в 2000 і 2002 роках дослідженнями, присвоїли ПриватБанку
звання „The Bank of Year”. Інший впливовий журнал - „Euromoney” чотири роки
поспіль - у 1999, 2000, 2001 і 2002 роках визнав ПриватБанк кращим банком
України.
В структуру системи „ПриватБанк” входять:
головний офіс (м. Дніпропетровськ).
філіальна сітка, в якій нараховується біля 200 філіалів і
відділеннь, частина яких об’єднана в 7 регіональних управлінь;
представництва в Молдові, Казахстані, Києві;
дочірні банки - Москоприватбанк (м. Москва, Росія), банк
„Паритате” (м. Рига, Латвія).
Головний офіс є вищим підрозділом системи ПриватБанк, який
має повну господарсько-економічну і адміністративну самостійність і діє на
основі Статуту ПриватБанку.
Управління Головним Офісом і системою ПриватБанку в цілому
здійснюється Правлінням Банку, яке очолює Голова Правління ПриватБанку.
Правління Банку є постійно діючим виконавчим органом загального Скликання
учасників.
Для підготовки і обговорення стратегічних і важливих
тактичних рішень безпосередньо під керівництвом Голови Правління функціонує 6
колегіальних органів:
Правління Банку;
Стратегічний комітет;
Комітет по управлінню активами і пасивами;
Кредитний комітет;
Комітет по інформаційних технологіях;
Бюджетний комітет.
Західне Головне Регіональне управління (ЗГРУ) комерційного
банку „ПриватБанк” є складовою частиною одного з найпотужніших банків в Україні
і діє на підставі Положення про Регіональне правління банку. ЗГРУ КБ
„ПриватБанк” являється універсальним потужним банком, спрямований на
обслуговування приватних і корпоративних клієнтів корпоративної і приватної
власності, в тому числі акціонерних підприємств і підприємств малого бізнесу.
Значні досягнення банку заключаються в розширенні масштабів і
підвищення ефективності діяльності, укріпленні надійності, підвищенні якості і
залучення банківських послуг для клієнтів. Це обумовлено чіткими і ясними
цільовими настановами банку, реалізація яких здійснюється кваліфікованим
персоналом на базі прогресивної системи менеджменту і передових банківських
технологій.
В свою чергу в структуру ЗГРУ КБ „ПриватБанк” входять 12
філій, що розташовані у наступних містах: Івано-Франківськ, Стрий, Жовква,
Буськ, Червоноград, Чернівці, Мукачево, Ужгород, Золочів, Рава-Руська, Сокаль,
Броди.
Організаційна структура управління (рис.2.1) регіональних
підрозділів являє собою сукупність головного регіонального управління,
обласного регіонального управління, філій, відділень і представництв.
Головне регіональне управління це - самостійний господарський
орган управління, що діє згідно „Положення про ГРУ ПриватБанку” затвердженого
Головою Правління банку, якому делеговано право адміністративного,
господарського і фінансово-економічного управління всіма підрозділами банку.
Філія - адміністративно і економічно відокремлений
регіональний підрозділ з чисельністю персоналу більше 100 чоловік. Відділення -
адміністративно відокремлений структурний підрозділ банку, який не має балансу
і виконує обмежену кількість операцій, дозволену Головним Офісом і НБУ. Всі
відділення ПриватБанку діляться на 5 груп - „А”, „Б”, „В”, „Г”, „Ф” в
залежності від кількості персоналу і спектру послуг. Представництво банку -
територіально відокремлений структурний підрозділ банку, який немає права
здійснювати банківську діяльність.
Національна сітка банківського обслуговування ПриватБанку,
включає в себе 1902 філії і відділення по всій Україні, позволяє кожному
клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично в любій точці країни.
Широкий круг зарубіжних партнерів ПриватБанку не тільки демонструє його
визнання в якості повноправного учасника світової банківської системи, але
найголовніше те, що дозволяє задовольнити потреби клієнтів банку, пов’язаних з
їх міжнародною діяльністю. ПриватБанк підтримує кореспондентські відносини з
найкрупнішими зарубіжними банками, ефективно співпрацюючи з ними на різних
сегментах фінансового ринку. ПриватБанк є уповноваженим банком по
обслуговуванню кредитних ліній Світового банку реконструкції і розвитку,
Європейського банку реконструкції і розвитку та Українсько-Німецького Фонду,
направлених на розвиток малого і середнього бізнесу.
Рис.2.1. Графічна модель організаційної структури ЗГРУ ПриватБанк
Для забезпечення швидкої і якісної роботи з клієнтами банку
функціонують наступні основні відділи управління, що виконують наступні
функції:
1) Адміністрація: директор, заступники директора.
- організація діяльності банку;
- визначення і управління загальнобанківською політикою;
координація роботи відділів і управлінь банку.
) Бухгалтерія: безпосередньо бухгалтерія, операційний зал.
бухгалтерський облік діяльності банку;
розрахунково-касове обслуговування клієнтів.
) Каса:
робота з готівкою.
) Інформаційно-комп’ютерний відділ:
систематизація вхідної вихідної інформації, з якою працює
банк;
підтримка, автоматизована обробка інформаційного дня банку;
робота в системі електронного зв’язку;
розробка і адаптація внутрішнього та зовнішнього програмного
забезпечення для відділів управлінь банку;
робота з клієнтами через модемний зв’язок.
) Кредитне управління:
розробка і ведення кредитної політики банку;
аналіз та прогнозування кредитної ситуації;
оформлення, видача кредитів юридичним і фізичним особам;
ведення кредитних справ;
облік кредитних ресурсів розміщених банком;
консультації по кредитуванню в банку;
розробка і фінансування інвестиційних проектів.
організація і обслуговування факторингових, лізингових,
форфейтингових та овердрафтних операцій банку;
розробка і впровадження нових форм кредитування.
) Департамент управління ресурсами:
залучення коштів на депозит від підприємств, установ і
організацій;
залучення коштів на депозит у гривнях і валюті від фізичних
осіб;
управління ресурсами на міжбанківському ринку;
координація співвідношення активів і пасивів банку.
) Правління фінансування міжнародної торгівлі:
надання гарантій;
мікрокредитування;
документарні операції.
) Відділ реклами і спонсорства:
організація реклами діяльності банку;
розгляд і реалізація пропозицій спонсорських вкладень банку.
) Валютне управління:
ведення валютних рахунків клієнтів;
купівля-продаж валют на Українській валютній біржі;
робота через кореспондентські рахунки банку в інших країнах
(120 по країнах СНД, 38 в країнах світу);
робота з готівковою валютою, в тому числі через пункти обміну
валюти.
) Фондовий відділ:
робота з цінними паперами;
залучення і розміщення цінних паперів.
) Управління координації та розвитку філій:
координація роботи філій;
організація обміну інформацією між філіями ЗГРУ;
розробка профілюючих напрямків діяльності філій.
) Господарський відділ:
організація технічного забезпечення продуктивної роботи всіх
підрозділів банку;
підтримка в належному стані основних засобів банку.
Асортимент валютних послуг фізичним особам.
. Випуск та обслуговування пластикових карток;
. Кредит;
. Депозитні вклади;
. Перекази Western Union, PrivatMoney;
. Чеки Global Refund і Thomas Cook;
. Поповнення рахунків абонентів мобільного зв’язку;
. Купівля - продажа валюти;
. Купівля - продажа золота.
). Основні види дебетних платіжних карток які реалізуються
Бізнесом „Роздрібне обслуговування фізичних осіб”:
- Visa Classic & MasterCard Mass;
- Картка миттєвого випуску „Миттєва”;
Картка передплаченого випуску „Найкращий
подарунок”;
Особисті картки;
). ПриватБанк пропонує своїм клієнтам різноманітне
кредитування. Існує 3 види кредитних карток: „Універсальна”, „Подія”, „Товари в
розстрочку”.
). Депозитні вклади. Депозитний вклад відкривається на основі
договору про вклад між банком і фізичною особою. На сьогоднішній день
ПриватБанк пропонує клієнтам широкий спектр вкладів, які умовно можна поділити
на 3 групи: вклади до запитання, термінові вклади, накопичувальні вклади.
4).Грошові перекази Western Union, PrivatMoney. Банківський
переказ є найпоширенішою формою розрахунків у зовнішній торгівлі в Україні. Для
фізичних осіб ПриватБанк пропонує термінові перекази такі як: PrivatMoney,
Western Union.
У ПриватБанку можна відправити або одержати переказ між
Україною та понад 225 країнами світу. Партнери ПриватБанку зі здійснення
термінових переказів - банки та системи грошових переказів Росії, України,
Білорусії, Латвії, Вірменії, Азербайджану, Молдови, Грузії, Кіпру та інших
країн, серед яких: Western Union, PrivatMoney, Анелік, Пошта Росії,
СтранаЭкспресс (Росія), STB-експрес (Росія), Coinstar (Великобританія), Vigo
(США), Ощадбанк Росії, банк УралСиб (Росія), ЗапСибБанк (Росія), банки Credito
Agricola (Португалія), Sanpaolo (Італія) та інші.
5). Чеки Global Refurn і Thomas Cook. Купити дорожній чек в
ПриватБанку просто потрібно предявити паспорт, купити чек у валюті тієї країни,
в яку прнямуєте. ПриватБанк - єдиний банк в Україні, який виплачує кошти по
чеках компанії Global Refund.
6). Поповнення рахунків абонентів мобільного зв’язку. ПриватБанк здійснює поповнення
рахунків контактних абонентів як українських операторів - UMC, Kyivstar,
Wellcom, так і російських - МТС, Білайн, Мегафон.
7). Купівля-продаж валюти. ПриватБанк купує іноземну валюту,
яка знаходиться в обігу і здійснює продажу за рахунок власних коштів в гривні,
згідно з діючим законодавством та інструкції НБУ.
Купівля - продаж готівкової іноземної валюти здійснюється в
пунктах обміну валют з функцією прописної каси, валютних касах банку.
До валюто-обмінних операцій з іноземною валютою належать:
купівля у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів
готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;
продаж фізичним особам - резидентам готівкової іноземної
валюти за готівкові гривні;
- зворотній обмін фізичним особам - нерезидентам
невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;
- конвенція (обмін) готівкової іноземної валюти одної
країни на готівкову іноземну валюту іншої країни.
ПриватБанк надає послуги з купівлі-продажу готівкової
іноземної валюти 2-ої групи Класифікатора і 3-ої групи Класифікатора іноземної
валюти НБУ в операційних касах банку і в пунктах обміну валют.Такі операції
можливі, тільки коли в банках є договір з іноземним банком на інкасацію
іноземної валюти для зарахування її на кореспондентський рахунок банку, який
відкритий в комерційному банку тієї країни, валюта якої знаходиться в обміні на
території України.
). Купівля-продаж золота. ПриватБанк пропонує фізичним особам
наступні операції з банківськими металами: продаж і купівлю золотих злитків
номіналом від 1 до 500 грамів - найвищої проби 999,99 що відповідає світовим
стандартам - і які мають сертифікат якості; роздрібних продаж злитків
здійснюється без надання клієнтом паспортних та інших даних; операції з
банківськими металами не обкладаються податковими зборами.
У ПриватБанку можна:
відкрити металевий рахунок для обліку банківського металу в
порядку й по тарифах аналогічно до валютного рахунку;
купити на вигідних умовах будь-яку кількість банківського
металу;
отримати банківський метал через касу в фізичній формі або
залишити його на металевому рахунку;
зберігати банківський метал: на металевому рахунку -
безкоштовно; за договором відповідального зберігання з урахуванням особливостей
злитків (проба, номер, вага, кількість); в орендному депозитному сейфі;
розміняти банківський метал на злитки різних номіналів;
скористатися послугами банку по перевезенню банківського
металу в будь-який пункт призначення.
Соціальні послуги - централізоване проведення по всій Україні
акцій для пенсіонерів на постійній основі (весняні та осінні акції). ПриватБанк
надає послугу „Регулярні платежі” - автоматична оплата послуг, здійснюється на
регулярній основі (оплата за телефон та інші комунальні послуги, погашення
кредитів і відсотків по них, періодичні поповнення рахунків депозиту чи переказ
коштів на інші рахунки та ін.). Це допомагає клієнтам економити час і витрати
на банківське обслуговування. Для оформлення даної послуги достатньо один раз
звернутися в банк і підписати договір-доручення з вказаними реквізитами
отримувачів і умов переказу грошових коштів.
Послуга MobileBanking дозволяє цілодобово контролювати стан
рахунків і забезпечує безпеку проведення платежів. При підключенні цієї послуги
клієнт буде отримувати SMS-повідомлення кожного разу коли по карті чи по
рахунку пройшла транзакція (поповнення чи списання грошових коштів).
Система електронних платежів Приват-24. Можливості системи:
здійснення внутрішніх банківських платежів на
рахунки фізичних і юридичних осіб, міжбанківські платежі в національній валюті
по Україні;
- контроль залишків на рахунках;
- отримання виписки по рахунках;
комунальні платежі;
конвертація валюти при перерахунку коштів з
використанням пластикових карт;
- відкриття поточних рахунків в національній та
іноземній валюті;
- замовлення пластикових карток з отриманням її у
заздалегідь обраному відділенні банку;
- відкриття депозитів;
- поповнення контрактних мобільних телефонів;
оплата ваучерів.
Для того щоб зарезервуватися в якості користувача системи
Приват24, клієнту необхідно придбати логін і пароль для підключення в Приват24
в будь-якому банкоматі ПриватБанку. Для користування системою клієнту необхідно
мати: персональний компютер з операційною ситстемою Microsoft Windows 2000 чи
Windows XP; інтернет; інтернет-браузер і пластикова картка ПриватБанку.
2.2 Аналіз ресурсної бази ЗГРУ КБ “ПриватБанк”
Формування ринкової фінансово-кредитної системи вимагає від
банків підвищення ефективності діяльності, конкурентоспроможності банківських
інструментів та послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного
прогресу, ефективних форм господарювання й управління банківською діяльністю.
У таких умовах значна роль відводиться аналізу діяльності
банку, за допомогою якого обгрунтовується стратегія і тактика його розвитку,
уточнюються плани та управлінські рішення, здійснюється контроль за їх
виконанням, виявляються фінансові резерви, оцінюються результати діяльності
управлінського персоналу, окремих підрозділів і банку в цілому.
Основними особливостями сучасного аналізу є всебічне вивчення
фінансово-господарської діяльності банків, використання системного підходу до
різних видів аналізу та виявлення резервів розвитку суб’єкта господарювання з
метою ефективного використання ресурсів.
У зв’язку з суттєвими змінами на фінансовому ринку України
зростає роль і значення аналізу банківської діяльності як для самого банку, так
і для його ділових партнерів, клієнтів, акціонерів банку і держави в цілому.
Регулярне проведення банком аналізу своєї діяльності дає змогу йому ефективно
управляти активними й пасивними операціями для максимізації прибутку і
забезпечення стабільного фінансового стану. Це особливо важливо в сучасних
умовах, коли загострилося суперництво банків і небанківських
фінансово-кредитних установ, які виконують різні операції щодо залучення
вільних грошових ресурсів підприємств і населення. Такі установи успішно
конкурують із банками, здійснюючи суто банківські операції, а також операції,
які банки не мають права виконувати згідно до законодавства (страхування,
операції з нерухомістю та ін.). У вітчизняній економічній літературі поки що
немає єдиного підходу до аналізу банківської діяльності комерційного банку.
Немає навіть сталої думки щодо змісту цієї діяльності. У цій ситуації особливої
актуальності набувають дослідження фінансового стану банку. Конструктивна роль
таких досліджень полягає у їх спрямуванні на розроблення цілісного підходу до
оптимізації управління банком.
У загальному обсязі ресурсів якими володіє комерційний банк,
переважають зобов’язання банку. Під зобов’язаннями слід розуміти вимоги до
активів банківської установи, що зобов’язують її сплатити фіксовану суму коштів
у визначений час у майбутньому. У бухгалтерському обліку до зобов’язань включають
кошти на поточних рахунках клієнтів; кредиторську заборгованість,
заборгованість за нарахованими процентами та відстрочену кредиторську
заборгованість за доходами, але не включають доходи, прибуток та
внутрішньобанківські розрахунки.
В економічній літературі зобов’язання заведено поділяти на
залучені та запозичені кошти. Залучені кошти є найбільшою частиною зобов’язань
банку. Це основне джерело формування ресурсів банку, які спрямовуються на
проведення активних операцій. До залучених коштів банку належать залишки коштів
на поточних, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних та
юридичних осіб, вклади до запитання, залишки на пластикових платіжних картках,
кредиторська заборгованість тощо.
Чим вища частка структури зобов’язань перед клієнтами банку
на довгостроковій основі тим, вища стабільна частина ресурсів комерційного
банку, що позитивно впливає на його ліквідність і зменшує залежність від
міжбанківських позик. Проте строкові депозити є дорожчими, що негативно впливає
на рентабельність та прибутковість роботи банку. Необхідно оцінити структуру
залучених депозитних коштів за депонентами (видами вкладників), їх тенденцією
та напрямом здійснення відповідно до депозитної політики (табл. 2.6).
Таблиця 2.6
Динаміка структури зобов’язань (за депонентами) КБ
“ПриватБанк” за 2006-2008рр.
Показники
|
2006рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
Відхилення 2008-2006рр.
|
|
|
тис.грн
|
%
|
тис.грн
|
%
|
тис.грн
|
%
|
абсолютне
|
%
|
1. Кошти фізичних осіб
|
14395,3
|
47,2
|
23775,0
|
46,8
|
26107,0
|
48,9
|
11711,7
|
1,7
|
|
2. Кошти юридичних осіб
|
10486,7
|
34,4
|
14318,6
|
28,2
|
15669,6
|
29,3
|
5182,9
|
-5,1
|
|
3. Кошти бюджетних та позабюджетних фондів
|
4300,1
|
1,4
|
889,3
|
1,7
|
883,3
|
1,6
|
453,3
|
0,2
|
|
4. Кошти банків
|
3299,4
|
10,8
|
6137,6
|
12,1
|
6994,7
|
13,1
|
3695,2
|
2,3
|
|
5. Цінні папери
|
810,9
|
2,6
|
2932,2
|
5,8
|
2683,6
|
5,1
|
1872,7
|
2,5
|
|
6. Інші зобов’язання
|
1066,5
|
3,6
|
2769,8
|
5,4
|
1070,2
|
2,0
|
3,7
|
-1,6
|
|
7. Усього зобов’язань
|
30489,1
|
100
|
50822,5
|
100
|
100
|
22919,5
|
-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
За даними таблиці 2.6 видно, зобов’язання банку на кінець
2008 року становлять 53408,5 тис.грн, і порівняно з зобов’язаннями 2006 року
вони зросли на 22919,5 тис.грн. Безумовно, такий значний приріст ресурсної бази
банку можна розцінювати, як високоефективну роботу депозитного відділу щодо
залучення ресурсів. При чому зростання відбувалося за рахунок приросту коштів
фізичних осіб, що є позитивною тенденцією. Проте спостерігається значне
зменшення коштів юридичних осіб на 5,1% у 2008 році у порівнянні з 2006. Такий
спад рівня зобов’язань пояснюється критичною фінансово-економічною ситуацією в
країні у 2008 році.
Рис. 2.1. Структура зобов’язань (за депонентами) за 2008 р.
Фінансовий потенціал комерційного банку характеризується
обсягом і структурою його необоротних та оборотних активів, що формуються за
рахунок готівкових фінансових ресурсів. Обгрунтоване оптимальне розміщення
фінансових ресурсів під час здійснення активних операцій є одним з
найважливіших принципів забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності
та ліквідності банку.
Активні операції являють собою розміщені банками власного
капіталу та залучених ресурсів з метою отримання прибутку, забезпечення
діяльності та підтримання необхідного рівня ліквідності. Загальні активи та
динаміку їх зміни, ми розглянемо у таблиці 2.7.
Таблиця 2.7
Динаміка зміни загальних активів КБ “ПриватБанк” за
2006-2008рр.
Показники
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
1. Абсолютний приріст активів тис.грн
|
11719117
|
22443195
|
4455606
|
2. Темп зростання активів, %
|
150
|
170
|
110
|
3. Темп приросту активів,%
|
5
|
70
|
10
|
Дані таблиці 2.7 про позитивну динаміку абсолютного приросту
активів банку, проте у 2008 році спостерігаємо значне зниження темпу приросту
активів з 70% у 2007 році до 110% у 2008 звітному році, та відповідно динаміка
зростання активів за звітний період знизилася на 50%.
Дослідження активів банку полягає у використанні аналітичних
прийомів, спрямованих на визначення загального обсягу коштів, які перебувають у
розпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді. Динаміку,
склад та структуру активів КБ “ПриватБанк” ми розглянемо та проаналізуємо у
таблиці 2.8.
Таблиця 2.8
Динаміка, склад, та структура активів комерційного банку
“ПриватБанк” у 2006-2008 рр. (тис.грн)
Показник
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
Відхилення 2008-2006 р.
|
|
тис.грн
|
%
|
тис.грн
|
%
|
тис.грн
|
%
|
Абсо лютне
|
%
|
1. Грошові кошти
|
2520,7
|
7,7
|
3934,1
|
7,4
|
3216,4
|
4,9
|
695,7
|
-2,8
|
2. Кошти в НБУ
|
21,4
|
0,1
|
1175,7
|
2,2
|
2371,4
|
3,6
|
2350,1
|
3,5
|
3. Кошти в інших банках
|
2252,7
|
6,9
|
7131,9
|
13,5
|
5454,8
|
8,4
|
3202,1
|
1,5
|
3.1. Залишки на коррахунках
|
1631,7
|
5,0
|
5971,5
|
11,3
|
3921,7
|
6,0
|
2290,0
|
1,0
|
3.2. Депозити та кредити
|
620,1
|
1,9
|
1160,5
|
2,2
|
1533,0
|
2,4
|
912,1
|
0,5
|
4. Портфель цінних паперів
|
1028,0
|
3,1
|
965,5
|
1,8
|
964,3
|
1,5
|
-63,6
|
-1,6
|
4.1. Цінні папери для продажу
|
133,8
|
0,4
|
810,3
|
1,5
|
2,9
|
0,1
|
-130,9
|
-0,3
|
4.2. Цінні папери для інвестицій
|
894,1
|
2,7
|
155,1
|
0,3
|
961,4
|
1,5
|
67,3
|
-1,2
|
5. Кредитний портфель
|
25708,0
|
78,3
|
37953,2
|
71,7
|
51355,4
|
78,6
|
25647,4
|
0,3
|
6. Основні засоби
|
1227,5
|
3,7
|
1447,3
|
2,7
|
1435,1
|
2,2
|
207,7
|
-1,5
|
7. Нематеріальні активи
|
83,0
|
0,3
|
86,5
|
0,2
|
3,8
|
0,1
|
-79,2
|
-0,2
|
8. Інші активи
|
206,1
|
0,6
|
263,6
|
0,5
|
504,5
|
0,8
|
298,3
|
0,2
|
Усього активів
|
32841,3
|
100
|
52957,8
|
100
|
65305,8
|
100
|
32464,5
|
|
Рис. 2.2. Динаміка склад та структура активів комерційного
банку у 2008 р.
Дані таблиці 2.8 свідчать, що динаміка грошових коштів у 2008
році у порівнянні з 2006 зменшилася, і становить -2,8%, портфелю цінних паперів
на -1,6%, у свою чергу спостерігається незначне зростання кредитного портфеля
на 0,3%. Також тенденція зменшення прослідковується у нематеріальних активах на
-0,2% та основних засобів на -1,5%.
Викликає занепокоєння зменшення портфеля цінних паперів як у
загальних активах за абсолютним обсягом, так і питомою вагою. Особливої уваги
потребує інвестиційна діяльність банку, яка разом з кредитною є основною.
Зниження нематеріальних активів банку відбулося в результаті їх зношування за
період, що аналізується, тоді як приросту їх не спостерігалося.
Значний темп приросту інших активів вимагає уважного
дослідження. Особливо, якщо його спричинило зростання дебіторської
заборгованості. Дебіторську заборгованість становлять кошти, тимчасово вилучені
з обороту, тому бажаним є скорочення його, при наймі, стабілізація її питомої
ваги в загальних активах банку. Слід мати на увазі, що висока питома вага інших
активів є найнегативнішою ознакою в діяльності банку.
Підбиваючи підсумок, можна сказати, що динаміка, склад і
структура активів відповідає основним принципам і напрямам розвитку банку, але
розвиток активів далі вимагає їх коригування у напрямі підвищення питомої ваги
кредитно-інвестиційного портфеля й уповільнення темпів приросту основних
засобів та інших активів.
До складу власного капіталу банку входять резервний капітал
та інші фонди і резерви. Резервний капітал формується в процесі подальшої
діяльності банку. Він призначений для покриття непередбачених збитків за всіма
статтями активів та позабалансових зобов’язань. Наявність резервного капіталу
забезпечує фінансову стійкість банку, що у свою чергу, позитивно впливає на
підвищення його платоспроможності та зменшує вірогідність банкрутства банку.
Інші фонди, призначені для розширення матеріально-технічного забезпечення діяльності
банку, вирішення соціальних питань та матеріального стимулювання його
працівників, банки мають право створювати самостійно з урахуванням вимог
чинного законодавства.
Підсумовуючи все сказане, можна узагальнені результати
аналізу спеціальних фондів та резервів відобразити у таблиці 2.9.
Таблиця 2.9
Характеристика спеціальних фондів та резервів, що входять до
власного капіталу КБ “ПриватБанк” за 2006-2008рр.
Показники
|
2006рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
1. Сукупний власний капітал, тис. грн
|
2082,0
|
2713,3
|
4228,3
|
2. Чистий прибуток, тис. грн
|
506,2
|
15834,2
|
354,7
|
3. Загальні резерви, сума
|
1016,1
|
810,1
|
810,1
|
у % до суми власного капіталу
|
50
|
30
|
20
|
4. Резерви переоцінки, сума
|
354,0
|
289,1
|
289,1
|
у % до суми власного капіталу
|
20
|
10
|
10
|
5. Спеціальні фонди, сума
|
308,2
|
333,7
|
333,7
|
у % до суми власного капіталу
|
10
|
10
|
10
|
6. Відрахування чистого прибутку до резервів та
спеціальних фондів, сума
|
1399,0
|
848,3
|
252,0
|
у % до суми власного капіталу
|
70
|
30
|
10
|
Дані табл. 2.9 свідчать про те, що частка загальних резервів
та спеціальних фондів у сукупному власному капіталі банку є незначна. Те ж саме
можна сказати і про результати переоцінки. За звітний період це пояснюється
зокрема тим, що прибуток банку становив незначну суму, а збільшення сукупного
власного капіталу пояснюється новою емісією акцій.
Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик, які
класифікуються на основі різних критеріїв, пов’язаних з різними чинниками
кредитного ризику або із способами захисту від нього. Управління кредитним
портфелем дає змогу балансувати та стримувати ризик усього портфеля,
контролювати ризик, притаманний тим чи іншим ринкам, клієнтам, позиковим
інструментам, кредитам та умовам діяльності.
Аналізуючи кредитний портфель особливу увагу приділяють
питомій вазі міжбанківських кредитів у загальному обсязі. При цьому зростання
даного коефіцієнта вважається позитивним явищем, оскільки означає зменшення
ризику, але як правило, міжбанківські кредити є менш прибутковими (табл. 2.10).
Таблиця 2. 10
Структури кредитного портфеля КБ “ПриватБанк” за видами
позичальників у 2006-2008 рр.
Найменування статті витрат
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
Відхилення 2008-2006 рр.
|
|
тис.грн
|
%
|
тис.грн
|
%
|
тис.грн
|
%
|
тис.грн
|
%
|
1. Юридичні особи державної форми власності
|
6520,7
|
15,0
|
9357,2
|
19,6
|
7229,5
|
14,0
|
708,7
|
1,0
|
2. Юридичні особи змішаної форми власності
|
7020,3
|
16,1
|
8242,4
|
17,3
|
10221,5
|
20,0
|
3201,1
|
3,9
|
3. Юридичні особи недержавної форми власності
|
13541,1
|
31,1
|
1955,5
|
25,0
|
12215,2
|
23,8
|
-1325,9
|
-7,3
|
4. Фізичні особи
|
16452,6
|
37,8
|
18139,2
|
38,0
|
21689,3
|
42,2
|
5236,7
|
4,4
|
5. Міжбанківські кредити
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
Разом
|
43534,8
|
100
|
47694,3
|
100
|
51355,4
|
100
|
7820,6
|
-
|
Як свідчать дані таблиці 2.10 міжбанківські кредити в
аналізованому періоді ненадавалися. Найбільше зросла частка кредитів виданих
фізичним особам 42,2% у 2008 році, і у порівнянні з 2006 роком вонам
збільшилася на 4,4%. Також у 2008 році порівняно з 2006 роком зросла сума
кредитів виданих юридичним особам змішаної форми власності на 3,9%, та
юридичним особам державної форми власності +1%, хочу у 2-му випадку зростання
дуже незначне. Якщо проаналізувати кредити надані юридичним особам недержавної
форми власності, то спостерігається їх динамічний спад у 2008 році у порівнянні
з 2006 роком на 7,3%.
Питома вага кредитів іншим позичальникам незначна. Кредити
фізичним особам посідають незначне місце в структурі кредитного портфеля і
мають тенденцію до зниження.
2.3 Оцінка ефективності
використання ресурсів бази ЗГРУ КБ “ПриватБанк”
В умовах становлення
фінансового ринку в Україні, реструктуризації банківської системи, комерційні
банки повинні здійснювати зважену реалістичну стратегію подальшого розвитку,
адаптованого до вимог ринку. Вибір оптимального шляху формування ресурсної
бази, який враховуватиме адекватну економічну ситуацію і сприятиме надійному розв’язання
дилеми “прибутковість-ліквідність”, є одним з основних завдань комерційного
банку.
Для оцінювання
ефективності та повноти використання банком зобов’язань застосовуються такі
показники:
- ступінь
використання платних пасивів;
- ступінь
використання сукупних зобов’язань.
Аналіз наведених
показників здійснюється у динаміці, а також порівнюючи фактичні показники з їх
нормативними значеннями. Для розрахунку впливу факторів на показники
ефективності використання зобов’язань банку використовується спосіб ланцюгових
підстановок.
У діяльності банку
важливим моментом є не тільки формування ресурсів, а й ефективне їх розміщення.
Тому одним з основних напрямів аналізу банківської діяльності є аналіз його
активних операцій. Він і має сприяти підвищенню ефективності управління
активами банку.
Дослідження активів банку полягає у використанні аналітичних
прийомів, спрямованих на визначення загального обсягу коштів, які перебувають у
розпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді.
Для того, щоб дати оцінку ресурсній базі потрібно
проаналізувати ефективність та повноту її використання (табл.2.11).
Таблиця 2.11
Аналіз ефективності та повноти викорнистання ресурсної бази
КБ “ПриватБанк” (тис.грн)
Показники
|
2006 р.
|
2007 р.
|
2008 р.
|
Відхилення
|
|
|
|
|
2007 р. від 2006 р.
|
2008 р. від 2007 р.
|
1. Дохідні активи
|
33777,2
|
56211,4
|
60667,1
|
+22434,2
|
+4455,7
|
2. Платні пасиви
|
37065,5
|
61600,3
|
67925,7
|
+24534,8
|
+6325,3
|
3. Сукупні зобов’язання
|
30489,00
|
50822,5
|
53408,5
|
+20333,5
|
+2586,0
|
4. Коефіцієнт використання платних пасивів
|
0,91
|
0,91
|
0,89
|
0
|
-0,02
|
5. Коефіцієнт використання зобов’язань
|
1,1
|
1,1
|
1,1
|
0
|
0
|
За даними табл. 2.11 ми можемо зробити висновки, про
динамічне розширення ресурсної бази банку у 2006-2007 рр., проте у 2008 році
спостерігається спад цієї динаміки. Коефіцієнт використання платних пасивів
становить 0,91, і знаходиться в межах норми не менше 0,90. Проте у 2008 р.
спостерігається незначне його зменшення на -0,02. Значення коефіцієнта
використання зобов’язань є стабільними та нормативно допустимими. Проте КБ
«ПриватБанк» необхідно звернути увагу на доцільність додаткового залучення
ресурсів за умови повного та ефективного їх розміщення.
За формулами розглянутими у пункті 1.2. проаналізуємо
динаміку коефіцієнтів достатності капіталу (табл. 2.12).
Таблиця 2.12
Динаміка коефіцієнтів достатності капіталу КБ “ПриватБанк” за
2006-2008рр.
Показники
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
Відхилення 2008-2006 р.
|
1. Коефіцієнт рівня капіталу в структурі загальних
активів
|
0,10
|
0,09
|
0,12
|
0,20
|
2. Коефіцієнт співвідношення чистого капіталу і
загальних активів
|
0,03
|
0,05
|
0,04
|
3. Коефіцієнт достатності капіталу
|
0,02
|
0,03
|
0,07
|
0,05
|
4. Коефіцієнт захищеності капіталу
|
0,40
|
0,28
|
0,20
|
-0,20
|
За даними таблиці 2.12 ми бачимо, що за звітний період зросли
всі коефіцієнти достатності капіталу, окрім коефіцієнта захищеності капіталу,
даний показник у 2008 році в порівнянні до 2006, знизився у двічі.
Для визначення ефективності використання ресурсної бази
банку, важливо визначити ефективність використання капіталу (табл. 2.13)
Таблиця 2.13
Динаміка показників структури капіталу КБ “ПриватБанк” за
2006-2008рр.
Показники
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
Відхилення 2008-2006р.
|
1. Прибутковість капіталу
|
0,15
|
0,28
|
0,05
|
-0,1
|
2. Розмір кредитних вкладів на 1 грн. капіталу
|
7,8
|
7,4
|
7,1
|
-0,7
|
За даними таблиці 2.13 бачимо, що за звітний період
прибутковість капіталу знизилася на -0,1, зниження розміру кредитних вкладів на
1 грн. капіталу є більш значним, і становить 0,7.
Приріст статутного капіталу дає можливість визначити темпи
експансії, тобто розширення діяльності банку. Рівень прокриття активів за
рахунок акціонерного капіталу характеризується таким показником, як
мультиплікатор капіталу (табл. 2.14)
Таблиця 2.14
Характеристика масштабів роботи КБ “ПриватБанк” за
2006-2008рр.
Показник
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
Відхилення 2008-2006 р.
|
Приріст статутного капіталу
|
0,17
|
0,31
|
0,21
|
0,4
|
Мультиплікатор капіталу
|
16,2
|
20,7
|
14,3
|
-1,9
|
Аналізуючи показник приросту капіталу(табл. 2.14), ми бачимо,
що за звітний період прослідковується розширення діяльності банку та зміцнення
його статусу, проте у 2008 році спостерігається різкий спад приросту капіталу,
що може негативно відобразитися на його статусі та іміджі. За рахунок
акціонерного капіталу аналізуємо мультиплікатор капіталу, і можемо зробити висновки,
що у 2006-2007рр. він знаходився у допустимих межах норми 16,2-20,7%. Проте у
2008 році прослідковується різке зниження рівня покриття активів до 14,3%,
такий результат є занизьким навіть для банку середнього рівня.
Якими важливими для банку не були б цілі та пріоритети,
реалізовані у процесах комплексного управління активами і пасивами, банк є
підприємницькою структурою, тому його головна мета - отримання доходу та
прибутковість діяльності. Доходи комерційного банку - це зростання економічних
вигід протягом періоду, що аналізуються, в результаті реалізації банківського
продукту та іншої діяльності банку у вигляді збільшення активів або зменшення
зобов’язань. Загальна оцінка доходів банку за їх напрямами як це передбачено у
звіті про фінансові результати здійснюється за допомогою таблиці 2.15.
Таблиця 2.15
Загальна оцінка структури і динаміки доходів КБ “ПриватБанк”
2006-2007рр.
Показники
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
Відхилення 2008-2006 рр.
|
|
тис.грн
|
%
|
тис.грн
|
%
|
тис.грн
|
%
|
тис.грн
|
%
|
Процентний дохід
|
1887,3
|
51,0
|
3094,9
|
53,9
|
835,8
|
53,0
|
-1051,5
|
2,0
|
Комісійний дохід
|
1349,9
|
36,5
|
2181,6
|
40,1
|
603,2
|
38,2
|
-746,7
|
1,7
|
Торговельний дохід
|
346,5
|
9,3
|
355,9
|
6,6
|
108,6
|
6,9
|
-237,9
|
-2,4
|
Дохід у вигляді дивідендів
|
9,2
|
0,2
|
0,7
|
0,1
|
-
|
-
|
-9,2
|
-0,2
|
Усього доходів
|
3702,2
|
100
|
5344,3
|
100
|
1578,1
|
100
|
-2124,0
|
-
|
Дохід від участі в капіталі
|
0,4
|
0,1
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-0,4
|
-0,1
|
Інший дохід
|
119,0
|
3,2
|
-29,2
|
-0,5
|
30,5
|
1,9
|
-88,5
|
-1,3
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дані таблиці 2.15 свідчать, що у 2008 році порівняно з 2006
роком загальні доходи зменшилися на 2124,0 тис.грн. Зменшення відбулося за
рахунок усіх показників дохідності. Незначні позитивні результати мають лише
комісійні доходи, які зросли на 1,7% , та процентні доходи +2%, в основі яких є
надходження плати за наданими кредитами , розміщеними депозитами та за цінними
паперами. Очевидно, що у 2008 році показники дохідності є критично низькими, а
доходи від дивідендів та від участі в капіталі взагалі відсутні.
Аналогічно загальному аналізу доходів банку здійснюється
аналіз рівня витрат за окремими операціями за період, що аналізується.
Відповідно до принципу прибутковості доходи банку повинні перевищувати витрати,
тому загальна оцінка динаміки витрат банку містить аналіз коефіцієнтів, які
характеризують стабільність діяльності та її прогнозування. До таких показників
належать:
1) коефіцієнт дієздітності банку Кд, який визначається
співвідношенням витрат і доходів. Оптимальне значення Кд не повинно
перевищувати 0,95, збільшення до 1,0 і вище свідчить про погіршення
дієздатності банку, тобто він стає збитковим;
2) коефіцієнт режиму економії витрат Ке, який є
співвідношенням темпів збільшення витрат і темпів зростання доходів. Рівень
показника Ке більше 1 свідчить, що банк дотримується режиму економії, в іншому
випадку - не дотримується.
Аналіз коефіцієнтів здійснюється за допомогою табл. 2.16.
Таблиця 2.16
Загальна оцінка структури витрат КБ “ПриватБанк” за
2006-2008рр. (тис.грн)
Показники
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
Темпи зростання
|
1. Витрати банку
|
3195377
|
3810001
|
1223451
|
119,2
|
32,1
|
2.Доходи банку
|
3702185
|
5344298
|
1578133
|
144,3
|
29,5
|
3. Коефіцієнт дієздатності
|
0,86
|
0,71
|
0,71
|
82,5
|
50,4
|
4. Коефіцієнт режиму економії
|
-
|
-
|
-
|
0,8 р.
|
1,1 р.
|
Дані табл. 2.16 показують, що якщо у 2007 році темпи
зростання доходів (144,3) перевищували зростання витрат (119,2), то у 2008 році
ми бачимо протилежне. Витрати на 1 грн. доходів зменшилися з 0,86 до 0,71 у
2007році порівняно з 2006, у 2008 році ситуація не змінилася. Темпи зростання
коефіцієнта дієздатності становить 82,5 у 2007, та 50,4 у 2008 році. Це
свідчить про недотримання банком режиму економії який у 2008 році перевищив 1,1
раза.
Підчас аналізу непроцентних витрат особлива увага
приділяється оцінці динаміки витрат на заробітну плату та експлуатаційні
витрати, зміна яких багато в чому визначається рівнем інфляції та станом економіки
країни. Але надмірне скорочення статей таких витрат може негативно вплинути на
якість обслуговування.
Банку необхідно зменшувати витрати, які мають значну частку в
обсязі непроцентних витрат, але робити це необхідно без шкоди для своєї
діяльності. Так, недоцільно занадто скорочувати загально адміністративні
витрати та витрати на персонал, потрібно зосередити зусилля на зменшенні
штрафів, пені непередбачених витрат тощо. Аналіз непроцентних витрат
здійснюється постатейно через порівняння або динаміку за звітними роками з
використанням аналітичної таблиці 2.17, а до резервів їх зменшення вносять
невиправдані витрати.
Таблиця 2.17
Характеристика непроцентних витрат КБ “ПриватБанк” за
2006-2008рр.
Найменування статті витрат
|
2006 рік
|
2007 рік
|
2008 рік
|
Відхилення 2008-2006 р.
|
|
тис.грн
|
%
|
тис.грн
|
%
|
тис.грн
|
%
|
тис.грн
|
%
|
1. Комісійні витрати
|
101,3
|
3,2
|
259,6
|
6,7
|
62,1
|
6,6
|
-39,2
|
-37,0
|
2. Загально- адміністративні витрати
|
705,7
|
21,5
|
9569,3
|
24,6
|
262,3
|
28,1
|
-443,4
|
6,6
|
3. Витрати на персонал
|
828,2
|
25,3
|
1322,2
|
34,1
|
416,4
|
44,6
|
-411,8
|
19,3
|
4. Інші витрати
|
240,0
|
7,3
|
495,5
|
12,8
|
168,5
|
18,0
|
-222,0
|
10,7
|
5. Відрахування до резервів
|
1399,0
|
42,7
|
848,3
|
21,8
|
25,2
|
2,7
|
-1396,3
|
-40,0
|
6. Разом непроцентних витрат
|
3274,2
|
100
|
3882,0
|
100
|
934,5
|
100
|
-2339,7
|
-
|
Дані таблиці 2.17 свідчать про значне зростання рівня
непроцентних витрат. Комісійні витрати у 2008 році у співвідношенні до 2006
року зросли 3,4%, Загально-адміністративні витрати збільшилися на 6,6%, витрати
на персонал зросли на 19,3%. Аналіз структури фактичних витрат показує, що
незважаючи на абсолютне збільшення усіх видів непроцентних витрат відрахування
до резервів зменшилися на 4%, що негативно позначиться на можливих витратах за
кредитно-інвестиційним портфелем банку.
Отже, оптимізація ресурсної бази банку повинна здійснюватись
за допомогою прийомів лінійного програмування. Причому за основу оптимізації
повинні братися два такі критерії: витратність та стабільність ресурсів.
Оптимальною буде така структура ресурсів, коли за наявних умов
забезпечуватиметься максимальна стабільність ресурсної бази за її мінімальної
відносної вартості.
У процесі формування оптимальної ресурсної бази банку
насамперед необхідно визначити пріоритети окремих видів ресурсів, для чого
здійснюється структурний аналіз ресурсної бази банку. Ефективність оптимізації
забезпечуватиметься тільки за умови врахування всіх наявних обмежень на ресурси
та молжливостей їх залучення.
РОЗДІЛ ІІІ. УПРАВЛІННЯ РЕСУРСНОЮ БАЗОЮ ЗГРУ КБ “ПРИВАТБАНК”
НА ОСНОВІ СТРАТЕГІЧНОГО ПІДХОДУ, ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ
ДІЯЛЬНОСТІ
.1 Розробка ресурсної стратегії ЗГРУ КБ “ПриватБанк” на
основі планування портфелю послуг, що складають основу ресурсної бази
Стратегічний менеджмент має величезне значення в
життєдіяльності кожної фінансової організації, зокрема банків, оскільки
зростання конкуренції та збільшення агресивності банків у онкурентній боротьбі
потребують нових підходів до розробки і впровадження банківських продуктів,
механізмів та новітніх форм залучення додаткового капіталу. Формування
стратегії і вибір чіткого інструментарію її реалізації є основою управління та
найбільш об’єктивною ознакою ефективного менеджменту організації.
Сучасні комерційні банки - розвинені фінансово-кредитні
установи, які орієнтовані на діяльність відповідно до міжнародних стандартів і
практики функціонування провідних банків світу. В умовах посилення міжнародної
конкуренції банки повинні швидко реагувати на плинність зовнішнього середовища
і зміну потреб клієнтів. Упровадження ефективного стратегічного управління
дасть можливість банкам адаптуватись до змін зовнішнього середовища і
забезпечити збільшення не лише своїх прибутків, а й задовольнити різноманітні
потреби клієнтів банку. Проблемою практичного аспекту функціонування банку
залишається те, що стратегічне управління на благо фінансової установи не
можливе без знання і наявності добре обгрунтованої теоретичної бази його
впровадження.
Весь процес стратегічного управління банком можна розбити на
три основні етапи: 1) стратегічний аналіз; 2) розробка стратегії; 3) реалізація
стратегії.
У сукупності ці принципові етапи становлять єдиний ланцюг і є
складовими замкнутого циклу стратегічного управління, заснованого на реалізації
основних принципів стратегічного управління, до яких можна віднести такі.
Перспективність. Стратегічне управління спрямоване на
довгострокову перспективу, тому наслідки схвалюваних стратегічних рішень будуть
значущими для банку впродовж тривалого часу. З огляду на це необхідно уникати
стратегічних помилок, оскільки їх наслідки неможливо змінити або виправити.
Стійкість. Обираючи стратегію розвитку, керівництво банку
послідовно реалізує її, підпорядковуючи свої тактичні дії стратегічним
пріоритетам. Стратегічне управління здійснюється в умовах невизначеності і
“рознесене ” у часі. Відповідно керівництво банку має бути готовим до
проведення корегуючих змін, узгоджених із загальною концепцією розвитку.
Реалізованість. Розроблена стратегія має враховувати реальні
можливості банку.
Поетапність. Упровадження стратегії в життя відбувається
поетапно: рішення довгострокових завдань відбувається через реалізацію
середньо- і корострокових цілей. Поставлених цілей можна досягти тільки за
рахунок послідовної роботи, постійно контролюючи відповідність реалізації
стратегії на кожному етапі розвитку.
Комплексність. Для формування адекватної та ефективної
стратегії необхідно враховувати велику кількість чинників, вивчаючи зовнішнє
середовище, а також враховуючи при цьому внутрішні процеси банку. Тому
керівництву банку необхідно налагодити систему збору й аналізу інформації, яка дозволить
своєчасно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища.
Пріоритетність. Стратегія розвитку банку є пріоритетною і
визначає підпорядковану побудову оперативних планів діяльності банку. Але коли
необхідно швидко ухвалювати рішення відповідно до вимог сучасності, поточні
інтереси переважають над стратегічними. Тому керівництву важливо навчитися
дотримуватися розробленої стратегії.
Стратегічний аналіз дає змогу виявити поточний і оцінити
можливий майбутній стан кредитної організації, визначити рівень впливу
зовнішнього і внутрішнього середовища. Він необхідний для того, щоб забезпечити
менеджерів потрібною інформацією для розробки стратегії банку.
Пошук найбільш ефективних інструментів аналізу діяльності
роботи організації дозволив у процесі дослідження створити велику кількість
ріноманітних ключових систем показників. Ми ж зупинимося на методі розробленому
фахівцями Бостонської консалтингової групи (BCG) у 60-х роках.
Отже, ми побудували
матрицю “зростання - частка ринку”, яка характеризує фактичний стан портфеля
видів діяльності організації (3.1).
Рис. 3.1 Матриця BCG КБ “ПриватБанк”
Отже дану матрицю можна
охарактеризувати наступним чином:
послуги, які знаходяться в квадраті
1-«Дикі кішки» мають хорші перспективи але потребують більшої ’’розкрутки’’
так, наприклад, “Лізинг” та “Факторинг”, які є порівняно новими на ринку і тому
потребують більших інвестицій;
“Емісія цінних паперів” та “Операції
з валютою” являються лідерами на ринку тобто дають можливість банку для
отримання довгострокових прибутків і тому є найкращою сферою діяльності,
важливим в даному випадку є утримання лідерства на ринку;
квадрат « Дійна корова» охоплює такі
послуги “Кредити” та “Депозити”, що дає можливість зробити висновок, що ці
послуги приносять банку стабільний високий прибуток хоча темп зростання на
ринку невисокий.
Побудова даної матриці дає змогу
проаналізувати фактичний стан портфеля видів діяльності і використання
портфельного аналізу відкриває можливості оцінити різні види діяльності
підприємства, вибрати інвестиційні стратегії для кожного з них, прийняти
рішення про коригування діяльності підприємства.
Для більш ефективної роботи банку, та
примноження його ресурсної бази ми побудуємо рекомендовану матрицю BCG
(рис.3.2).
Рис. 3.2. Рекомендована матриця BCG
КБ “ПриватБанк”
Отже, рекомендовану матрицю можна
охарактеризувати наступним чином:
послуги, які знаходяться у квадраті
“Дикі кішки” займаюить досить хиткі позиції, але перспективи у них привабливі.
Для завоювання ринку банку необхідно інвестувати досить значні кошти, у якість
надання таких послуг, аби перевести “диких кішок” у “зірки”;
“Емісія цінних паперів” та “Депозити”
- це послуги, що поєднують високі перспективи зростання ринку з сильними
позиціями банку на цьому ринку. Це потенційна можливість отримання
довгострокових прибутків і тому є найкращою сферою для інвестування. Цей напрям
пов’язаний із великими витратами на вдосконалення послуг і забезпечення
максимального розширення ринку;
квадрат « Дійна корова» охоплює такі
послуги “Кредити” та “Операції з валютою”, що дає можливість зробити висновок,
що ці послуги приноситимуть банку стабільний високий прибуток, хоча зростання
тут непередбачається. Щоб зберегти свою частку на ринку потрібні підтримуючі
інвестиції, а прибуток скеровувати у інші послуги, наприклад “Лізинг” чи
“Факторинг”.
Ми пропонуємо саме таку матрицю, оскільки темпи зростання
ринку послуги “Депозити” є досить динамічними, тож, на нашу думку, така
тенденція буде продовжуватися.
Найбільш відповідальною частиною банківського управління є
планування, в процесі якого виробляється банківська політика, що визначає дії
на перспективу. Стратегічне планування - це одна з функцій управління ресурсами
та діяльністю банку в цілому. Стратегічне планування забезпечує основу для всіх
управлінських рішень, функцій організації, мотивацій і контролю, які
орієнтовані на розроблення стратегічних планів. Уміле керування передбачає, що,
приймаючи будь-яке рішення, керівник банку має зважити його вплив на кінцеві
результати діяльності банку. Основною складовою управління банківською
діяльністю в сучасних умовах, на нашу думку, має стати стратегічне планування,
спрямоване на встановлення довгострокових цілей і розробку планів поточної
діяльності.
|
Місія
|
|
|
|
|
|
Оцінка ресурсної стратегії
|
|
Реалізація ресурсної стратегї
|
|
Вибір ресурсної стратегії
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Економічний напрямок
|
|
Адміністративний напрямок
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1.Формування бюджету. В ЗГРУ КБ “ПриватБанк”
проводиться розробка кошторисів, враховуються усі витрати та надходження
коштів
|
|
2.Використання системи економічних показників, які
характеризують діяльність як функціональних підрозділів, так і ЗГРУ КБ
“ПриватБанк” в цілому.
|
|
3.Управління цілями. Згідно цього методу кожен
керівник нижчих ланок має чітко поставлені цілі, що забезпечує досягнення
цілей, які поставлені перед керівниками вищої ланки.
|
|
1.Тактика. В ЗГРУ КБ “ПриватБанк” тактика
створюється на середньому рівні управління і сприяє покращенню роботи.
|
|
2.Політика. Політикою ЗГРУ КБ “ПриватБанк” є теза
про те, що кожен працвник є спеціалістом своєї справи і взмозі виконати
поставлені перед ним завдання кваліфіковано і ввстановлені строки.
|
|
3.Процедура. Існує чітка система процедур, тобто
дій, які треба приймати в конкретній ситуації, щоб уникнути "винаходу
колеса".
|
|
4.Правила. В ЗГРУ КБ “ПриватБанк” діє ряд правил,
які визначають, що повинно бути зроблено в конкретній специфічній ситуації.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис 3.3. Графічна модель планування реалізації ресурсної
стратегії в ЗГРУ КБ “ПриватБанк”
В умовах динамічного зовнішнього середовища економіки можливі
негативні наслідки управлінських помилок незмірно збільшуються. У поєднанні з
традиційно високим рівнем ризикованості банківського бізнесу це визначає
особливу роль і фундаментальне значення стратегічного планування. Прийняття
тактичних і оперативних управлінських рішень, які не базуються на системі
стратегічних настанов і принципів, супроводжується посиленням тенденцій
непослідовності і стихійності розвитку банку, перетворюючи його на сукупність
реактивних дій, спрямованих на ситуаційне пристосування і не пов’язаних у межах
єдиної цілеспрямованої лінії поведінки. Саме тому потребує подальшого
вдосконалення питання методики формування стратегічного планування розвитку
банківської установи.
При створенні відповідного внутрішнього середовища і
зовнішнього оточення діяльності банку, фірми чи організації головне завдання
полягає в чіткому розумінні ідей, завдань і методів їх розв’язання. Щоб зусилля
щодо виконання робіт були успішними, кожен виконавець повинен насамперед
усвідомлювати результати своєї роботи, а це і є функцією планування. Вона
виступає основною в переліку всіх функцій управління. Для неї характерним є
вибір відповідного образу дій з майбутніх альтернатив як для банку в цілому,
так і кожного його підпрозділу. Тому необхідно поставити цілі, до яких прагне
банк, завдання, що випливають з цих цілей, та шляхи їх розв’язання. Отже, плани
повинні забезпечувати раціональний шлях до насамперед визначених цілей.
У сучасному світі мінливість стала основною характеристикою
фінансових ринків. Тому й стратегічне планування перетворилося на обов’язкову
складову ефективного управління банком. Графічна модель стратегічного
планування КБ “ПриватБанку” наведена у додатку.
Мета планування полягає у тому, щоб навести міст між існуючим
станом банку і тим становищем, якого він хоче досягти у майбутньому. Зрозуміло,
що точно передбачити майбутнє важко, отож фактори, що перебувають поза
контролем, можуть порушити усі продумані плани. Однак за відсутності планування
перебіг подій може зміститися в русло випадковості. Слід відзначити, що
планування вимагає великих затрат розумових сил, необхідних для визначення
образу дій, а приймаючи рішення слід виходити із поставлених цілей, власних
знань, можливостей і, звісно, очікуваних результатів.
На сучасному етапі розбудови вітчизняної банківської системи
вкрай актуальним є питання залучення інвестицій та вдосконалення управління
банківською інвестиційною діяльністю, з метою максимізації прибутків та розширення
ресурсної бази.
Змістом управління банківською інвестиційною діяльністю є
забезпечення банківського інвестиційного бізнесу всіма необхідними ресурсами та
організація технологічного циклу інвестування в цілому, в тому числі
розроблення нових і вдосконалення наявних банківських технологій, продуктів і
послуг, забезпечення належного рівня якості обслуговування клієнтів,
використання сучасних технічних засобів та методів зв’язку.
Для українських комерційних банків управління банківською
інвестиційною діяльністю на цьому етапі потребує такого стилю роботи, в основі
якого лежить пошук нових можливостей, вміння залучати і використовувати для
вирішення поставлених завдань ресурси із різних джерел, добиваючись бажаного
результату за мінімальних затрат.
На нашу думку, в Україні вдосконалення управління банківською
інвестиційною діяльністю має здійснюватись також на основі вивчення, аналізу і
впровадження досвіду кращих вітчизняних та іноземних банків, які використовують
реінжиніринг та бенчмаркетинг для підвищення ефективності результатів роботи.
Динамічність сучасного банківського бізнесу, яка проявляється
в істотних змінах у технологіях, ринках продажу банківських продуктів і
потребах клієнтів, зумовлює неослабний інтерес українських теоретиків і
практиків банківського менеджменту до сучасних інструментів та методів
управління, зокрема тих, які сприяють вдосконаленню управління банківською
інвестиційною діяльністю. Одним із основних напрямів створення ефективної
системи управління банківською інвестиційною діяльністю ми вважаємо
використання процесного підходу, в межах якого використовується концепція
реіжинірингу бізнес-процесів. Основним у концепції реінжинірингу для
банківської інвестиційної діяльності є оптимізація бізнес-процесів.
На нашу думку, мета реінжинірингу банківської інвестиційної
діяльності - відмовитись від неефективних старих правил організації й ведення
бізнесу, для чого необхідно виявити і замінити їх новими, які б відповідали
сучасним вимогам.
Ми з’ясували, що одним із основних засобів реінжинірингу
банківської інвестиційної діяльності є інформаційні технології. Використання
комп’ютерних технологій і сучасних методів зв’язку дає змогу не тільки
прискорити надання послуг клієнтам, а й дає змогу домогтися принципово нової
якості ведення бізнесу за умови. Перегляду піддаються практично всі здійснювані
банком операції.
ПриватБанк пропонує своїм клієнтам комплекс банківських
послуг нового покоління: управління банківськими рахунками і отримання
інформації про їх стан через Інтернет.
Сучасні технології програмно-апаратного захисту знаходяться
на рівні , що забезпечує 100% гарантію конфідеційності операцій і збереження
коштів.
INTERNET-BANKING для корпоративних клієнтів. Комплект інсталюючих
файлів можна безкоштовно отримати на сайті ПриватБанку www.privatbank.com.ua
<#"698316.files/image044.gif">(3.8)
де - емпіричні (вхідні) дані показника,
-
теоретичні (розраховані за рівнянням регресії).
Множинна лінійна регресія розраховується за такою методикою.
) Знаходження
За методом найменших квадратів коефіцієнти рівняння множинної регресії є розв’язками системи 3-х лінійних рівнянь з 3
невідомими (системи нормальних рівнянь):
(3.9)
Економетрична інтерпретація параметрів рівняння множинної регресії
значення коефіцієнта регресії показує,
що при збільшенні значення (основних
фондів) на 1 тис. Грн. І деякому фіксованому (середньому) значенні (оборотних фондів) очікується збільшення середнього
значення (прибутку) на тис.грн;
значення коефіцієнта регресії показує,
що при збільшенні значення (оборотних
фондів) на 1 тис.грн і деякому фіксованому (середньому) значенні (основного капіталу) очікується збільшення середнього
значення (прибутку) на тис.грн;
значення коефіцієнта регресії економічного
змісту немає.
Множинний коефіцієнт детермінації R
можна обчислити за формулою:
=
1-
Множинний коефіцієнт кореляції R= - вказує на щільність або тісноту кореляційного
зв’язку між прибутком підприємств та основним капіталом і оборотними фондами в
сукупності.
Мультиколінеарність означає існування тісної лінійної залежності або
сильної кореляції між двома або більше пояснювальними змінними (факторами)
моделі. Від наявності чи, навпаки, відсутності мультиколінеарності залежить
необхідність перетворення чи уточнення переліку пояснювальних змінних.
Ознаки мультиколінеарності
1. Якщо серед парних коефіцієнтів кореляції
пояснюючих змінних є такі, рівень яких наближається до множинного коефіцієнта
кореляції або дорівнює йому, це свідчить про можливість існування
мультиколінеарності. Інформацію про парну залежність може дати систематична
матриці коефіцієнтів парної кореляції, або, як її ще називають, матриця
кореляції нульового порядку r. В той же час явища мультиколінеарності в жодному
разі не зводиться лише до існування парної кореляції між пояснюючими змінними.
2. Загальна перевірка передбачає застосування визначника
(детермінанта) матриці r, який називається детермінантом кореляції і
позначається . Числові значення детермінанта кореляції міститься на
інтервалі .
. Якщо =0, то існує повна мультиколінеарність.
У разі =1 мультиколінеарність відсутня.
Чим ближче до нуля, тим певніше можна стверджувати, що між
пояснюючими змінними існує мультиколінеарність. Незважаючи на те, що числове
значення зазнає впливу дисперсії пояснюючих змінних, цей
показник можна вважати точковою мірою рівня мультику лінеарності.
. Коли коефіцієнт детермінації R,
який обчислено для регресійних залежностей між однією пояснюючою змінною та
іншими такими змінними, близький до одиниці, то можна говорити про наявності
мультиколінеарності.
. Якщо FF, то мультиколінеарна
з іншими, тобто залежить від інших незалежних змінних і треба вирішити питання
про вилучення з переліку змінних однієї з них.
. Якщо tt, то і
тісно пов’язані між собою.
. Аналізуючи F- і t-критерії, можна зробити висновок, яку із
змінних треба вилучити з розгляду в побудованій моделі (треба при цьому
виходити і з економіко-логіко-теоретичних міркувань).
ВИСНОВКИ
Таким чином, за проведеним у роботі дослідженням можна
зробити наступні висновки:
1) Оптимізацію процесу управління ресурсною базою
комерційного банку слід вважати необхідною умовою зміцнення стійкості усієї
кредитної системи країни, підвищення довіри до неї з боку інвесторів,
вкладників і кредиторів, а також зростання її ролі у стимулюванні
збалансованого розвитку усіх галузей і секторів господарства та інтенсивного
розвитку зростання економіки України загалом. Пов’язане із ним зростання попиту
на кредит об’єктивно зумовлює потребу впровадження нових прогресивних
банківських та інформаційних технологій у процес залучення ресурсів та їх
найбільш ефективне використання.
) Основними принципами управління активами і пасивами є
науковість, комплексність, системність, об'єктивність, точність, достовірність,
дійовість, єдність планів, оперативність, зацікавленість, демократизм,
ефективність. Ними необхідно керуватися при управлінні активами і пасивами на
будь-якому рівні.
3) Оптимізація ресурсної бази банку повинна здійснюватись за
допомогою прийомів лінійного програмування. Причому за основу оптимізації
повинні братися два такі критерії: витратність та стабільність ресурсів.
Оптимальною буде така структура ресурсів, коли за наявних умов
забезпечуватиметься максимальна стабільність ресурсної бази за її мінімальної
відносної вартості.
) У процесі формування оптимальної ресурсної бази банку насамперед
необхідно визначити пріоритети окремих видів ресурсів, для чого здійснюється
структурний аналіз ресурсної бази банку. Ефективність оптимізації
забезпечуватиметься тільки за умови врахування всіх наявних обмежень на ресурси
та молжливостей їх залучення.
ПриватБанк - соціально важливий банк. Проводячи послідовну
політику укріплення стабільності банку і удосконалення якості обслуговування,
ПриватБанк є одним з пріоритетних напрямків своєї роботи розвитку комплексу
сучасних послуг для індивідуального клієнта. На сьогоднішній день банк пропонує
громадянам України більше 150 видів самих сучасних послуг, серед яких поточні,
депозитні операції, карткові продукти, різноманітні програми споживчого
кредитування, які здійснюються в партнерстві з ведучими торговими,
рієлтерськими компаніями і автовиробниками. ПриватБанк є уповноваженим
Правлінням України банком по виплаті пенсій і соціальної допомоги громадянам, а
також виплаті компенсацій жертвам нацистських переслідувань. На сьогоднішній
день пенсію і соціальні виплати в ПриватБанку отримують більше мільйона
чоловік.
Національна мережа банківського обслуговування. Національна
мережа банківського обслуговування ПриватБанку, включає в себе близько 2 168
філій і відділень по всій Україні, дозволяє будь-якому клієнту отримати
найвищий рівень обслуговування практично в будь-якому куточку країни. Широке
коло закордонних партнерів ПриватБанку не тільки демонструє його визнання в
якості повноправного учасника світової банківської системи, але і, саме
головне, дозволяє найбільш широко задовільняти потреби клієнтів банку,
зв’язаних з їх міжнародною діяльністю. ПриватБанк підтримує кореспондентські
відносини з найбільшими іноземними банками, ефективно співпрацюючи з ними на
різних сегментах фінансового ринку. ПриватБанк є уповноваженим банком по
обслуговуванню кредитних ліній Світового банку реконструкції і розвитку,
Європейського банку реконструкції і розвитку і Українсько-Німецького фонду,
направлених на розвиток малого і середнього бізнесу. ПриватБанк - лідер в сфері
введення передових банківських послуг.
ПриватБанк є признаним лідером вітчизняного ринку платіжних
карт. На сьогоднішній день банком випущено більше 5,1 млн. пластикових карт. В
сфері обслуговування пластикових карт банку працює 3 317 банкоматів, понад 16
тис. торговельно-сервісних точок. Наявність широкої сітки обслуговування
карткових продуктів дозволяє ПриватБанку активно вводити послуги по
автоматизованій видачі корпоративним клієнтам заробітної плати з використанням
пластикових карт.
Інноваційна політика ПриватБанку орієнтована на введення на
українському ринку принципово нових, передових банківських послуг, які
представляють клієнтам нові можливості управління своїми фінансами. ПриватБанк
перший в Україні запропонував своїм клієнтам послуги інтернет-банкінгу
„Прива24” і GSM-банкінгу, а також послуги по продажі через мережу своїх
банкоматів і POS- терміналів електронних ваучерів провідних операторів
мобільного зв’язку.
ПриватБанк - сучасний універсальний банк. Завдяки генеральній
ліцензії Національного Банку України на проведення банківських операцій,
ПриватБанк здійснює весь спектр наявних на вітчизняному ринку послуг по
обслуговуванню корпоративних і приватних клієнтів згідно з міжнародними
стандартами. Довгострокова зацікавленість клієнта - головний пріоритет роботи
банку. З клієнтами працює висококваліфікована команда спеціалістів і
персональні менеджери, які несуть відповідальність за забезпечення якісного
обслуговування, оперативне і точне виконання потреб клієнта.
банк ресурсний стратегія прибутковість
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України “Про банки та банківську
діяльність” від 07.12.2000 р. №2112-111
2. Закон України “Про систему оподаткування” від
25.06.1991 р. №1251-ХІІ
. Закон України “Про папери та фондову біржу”
від 18.06.1991 р. №1201-ХІІ
. Закон України “Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність” від 16.07.1999 р. №996-ХІV
. Положення про порядок формування та
використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене
постановою Правління НБУ від 06.07.2000 р. №279
. Положення про кредитування, затверджене
постановою Правління НБУ від 28.09.1995 р. № 246 (зі змінами)
Література:
7. Череп А.В., Андросова О.Ф. Банківські операції: Навч.
посібник. - К.: Кондор, 2008. - 410 с.
9. Журнал “Банківська справа”. - 2008 №5. (ВКАЗАТИ СТАТТЮ, А
ПОТІМ ВЖЕ ЖУРНАЛ. НАПРИКЛАД: Гончарук А. Новий підхід до управління
ефективністю у промисловості України // Економіка України. -2006. -№ 11.
-С.36-41.
10. Бюлетень НБУ. - 2008. - №2. - с.117.
11. Бюлетень НБУ. - 2008. - №2. - с.123.