Проект організації угідь і сівозмін та впорядкування їх території ТзОВ 'Діброва' Волицької сільської ради Красилівського району Хмельницької області

Реферат

Проект організації угідь і сівозмін та впорядкування їх території ТзОВ "Діброва" Волицької сільської ради Красилівського району Хмельницької області. Шуміхіна К. О. - Дипломний проект. Кафедра землеустрою і кадастру. - ПДАТУ, 2012. - 70 с. текст. част., 8 табл., 29 джерел, 7 арк. граф. част. формату А1.

У дипломному проекті висвітлено науково-методичні основи організації вгідь і сівозмін та впорядкування їх території сільськогосподарського підприємства.

Територія сільської ради де створене господарство розташована в зоні Західного Лісостепу і в кліматичному відношенні характеризується м’яким достатньо зволоженим помірно-континентальним кліматом. В рельєфному відношенні територія господарства розташована в межах Подільського плато, яке є однією із складових частин Волино - Подільської височини і представлений вузько хвилястим із слабо вираженим мікрорельєфом. Територія сільської ради представлена 9-ма агровиробничими групами ґрунтів.

Територія сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Діброва" характеризується відносно великою розораністю території 71,4 %.

На території ріллі сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Діброва" загальною площею 2355,4 га проектом передбачено впровадження двох сівозмін:

§  польова 8-ми пільна сівозміна загальною площею 1796,7 га та із середнім розміром поля 224,6 гектари;

§  кормова 9-ти пільна сівозміна загальною площею 558,7 га та із середнім розміром поля 62,1 гектари.

Вартість валової продукції за проектом збільшилась в 1,3 рази в порівнянні до даних існуючого стану.

Розглянуті питання охорони праці та захисту населення і охорони навколишнього середовища.

Зміст

Вступ

. Методичні основи упорядкування території ріллі сільськогосподарських підприємств

. Характеристика об’єкту

.1 Загальні відомості

.2 Природні умови

. Аналіз основних етапів здійснення земельної реформи на території сільської ради

.1 Аналіз проекту роздержавлення і приватизації земель

.2 Аналіз проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) за рахунок земель колективної власності сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Діброва"

.3 Аналіз існуючого стану використання земель сільськогосподарського підприємства ТзОВ " Діброва"

4. Організація угідь і сівозмін

.1 Встановлення складу та співвідношення угідь

.2 Організація системи сівозмін

. Впорядкування території сівозмін

.1 Проектування полів сівозмін

.2 Розміщення доріг

.3 Розміщення полезахисних лісосмуг

. Впорядкування території культурних пасовищ

.1 Розміщення гуртових ділянок

.2 Проектування загонів чергового спасування

.3 Розміщення скотопрогонів і системи загорожі

.4 Розміщення літніх таборів і джерел водопостачання

7. Охорона природи та навколишнього середовища

.1 Стан ґрунтів та використання земельних ресурсів

7.2 Водні ресурси господарства, їх стан та охорона

.3 Охорона атмосферного повітря

.4 Стан охорони і примноження флори і фауни

Висновки і пропозиції

Бібліографічний список

земельний реформа землеустрій пай

Вступ

Вже понад двадцять років в Україні проходить земельна реформа, яка є важливою складовою аграрної реформи; яка охоплює, крім земельних відносин, відносини власності на матеріально-технічні засоби виробництва та інші аспекти функціонування аграрного сектора, зокрема його взаємовідносини з державою, суміжними сферами економіки, фінансово кредитною системою, тощо. Цільова спрямованість сучасної аграрної реформи направлена на ліквідацію державної монополії земельної власності, відновлення приватної власності на землю та інші засоби виробництва, реанімацію в селян почуття власника і господаря на землі та створення на цій основі умов для реформування за власним розсудом селян існуючих державних і одержавлених колективних сільськогосподарських підприємств у виробничі структури, які базуються на приватній власності, в тому числі в індивідуальні селянські господарства, асоціації, акціонерні підприємства, товариства тощо.

У результаті аналізу стану використання земель в Україні встановлено, що перерозподіл земель у ході земельної реформи дуже вплинув на економіку виробництва. В Україні до реформи склався надзвичайно високий рівень освоєння життєвого простору: до господарського використання залучено понад 92% її території. Тільки близько 5 млн. га (майже 8%) перебуває у природному стані (болота, озера, ріки, гори). За густотою населення Україна наблизилася до середньоєвропейського рівня.

Встановлено, що переважна частина земельних ресурсів перебуває в інтенсивному сільськогосподарському обігу, то саме цей напрям землекористування, науково-технічний рівень землеробства визначає їх якісний стан і соціальну значущість. З ощадливим та ефективним використанням земель сільськогосподарського призначення пов’язані плани економічного і соціального відродження села, можливість швидкої стабілізації економіки, поліпшення стану навколишнього природного середовища.

Одним із основних критеріїв ефективності використання земельно- ресурсного потенціалу є продуктивність угідь, яка визначається урожайністю культур у сівозмінах на сільськогосподарських землях та інших вгіддях і залежить від ґрунтово-кліматичних умов, рівня розвитку продуктивних сил України при забезпеченні оптимальної відповідності фактичної структури землекористування природно-економічним умовам регіонів.

Серед причин, що зумовлюють невідповідність між природним продуктивним потенціалом земель і рівнем його використання в регіонах, є екологічна неузгодженість структури територіального розміщення підгалузей сільського господарства із зональними ґрунтово-кліматичними умовами, невідповідність ґрунтових умов біологічним вимогам культур у сівозмінах, висока сільськогосподарська освоєність і розораність агроландшафтів, деградація екосистем ґрунтового покриву.

Але при формуванні нових землеволодінь створилися нові недоліки у землеволодінні та землекористуванні: черезсмужжя, неправильне розміщення меж, вклинювання тощо. В зв’язку з перерозподілом земель між різними формами власності практично скрізь порушено систему сівозмін, а нестабільність землекористування негативно вплинули на економічну ефективність виробництва, порушила екологічну ситуацію.

Все це на нашу думку пов’язано зі зниженням ролі землеустрою, який в комплексі вирішував питання організації території, особливо тепер, коли вже завершився розподіл земель між різними формами власності, коли необхідно створювати (формувати) нові агроформування на орендних відносинах з приватною формою господарювання.

Отже, проект землеустрою стає єдиним і головним документом, який дає змогу правильно організовувати виробництво і територію, особливо сільськогосподарських підприємств, проводити перерозподіл земель у разі зміни прав на землю, раціонально і ефективно використовувати і зберігати земельні ресурси, визначати напрями інвестицій. При реформуванні сільськогосподарських підприємств, переході до різних форм власності, розвитку багатоукладного господарства, реорганізації і перебудові сільськогосподарського виробництва, кардинальних змінах земельних відносин землеустрій на території реорганізованих господарств набуває нового характеру і змісту.

В даному дипломному проекті поставлено завдання розробити у відповідності з вимогами земельної реформи проект організації угідь і сівозмін та впорядкування їх території на сільськогосподарському підприємстві ТзОВ "Діброва" Волицької сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

При розробці дипломного проекта було використано такі матеріали:

·        проект формування території і встановлення меж Волицької сільської ради;

·        проект роздержавлення і приватизації земель Волицької сільської ради;

·        проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

·        статистичні дані про землю, господарську діяльність сільськогосподарських підприємств на території Волицької сільської ради;

·        технічний звіт ґрунтового обстеження Волицької сільської ради;

·        земельно-кадастрові матеріали;

·        матеріали інвентаризації земель, тощо.

Проект складається з двох частин: текстової і графічної.

Текстова частина включає такі основні розділи як вступ, огляд літератури, спеціальну частину та висновки. В огляді літератури дано теоретичне обґрунтування питань, які розглядаються в дипломному проекті. В спеціальній частині розкривається зміст і обґрунтування проектного рішення. Крім того, виділяються розділи по охороні природи та охороні праці.

Графічна частина проекту включає в себе:

.        Топографічний план території.

.        План агро виробничих груп грунтів.

.        План існуючого використання земель.

.        Проект організації угідь і території сівозмін ТзОВ "Діброва" Волицької сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

1. Методичні та правові основи організації угідь та впорядкування їх території сільськогосподарських підприємств

У зв’язку з орієнтацією економіки України на ринкові відносини, що в свою чергу вимагає радикальних змін форм власності на землю і форм господарювання на ній, з березня 1991 року весь земельний фонд нашої держави оголошено об’єктом земельної реформи, яка передбачає впровадження різних форм власності на землю та надання власникам права самостійно вирішувати питання розпорядження нею. Без приватної власності на землю не можна освоїти ринкову економіку, оскільки земля являється одним з основних видів виробничих ресурсів.

У відповідності до Постанови Верховної Ради УРСР " Про земельну реформу " протягом реформування агропромислового комплексу створена правова база для ринкових перетворень економіки. Утворюються нові форми господарювання на базі приватної власності, змінюється система управління агропромисловим комплексом та сільськогосподарськими підприємствами [20].

Професор Третяк А. М. в зв’язку з цим відмічає, що на сьогодні перед суспільством стоїть складне завдання: організувати використання земель так, щоб, з одного боку, спинити процеси деградації ґрунтів, відновити і поліпшити їх, а з другого - забезпечити підвищення ефективності виробництва за рахунок організації раціонального землеволодіння і землекористування. Воно може бути розв’язане тільки в ході землеустрою, головна мета якого полягає в організації раціонального використання і охорони землі, створенні сприятливого екологічного середовища, поліпшення природних ландшафтів і реалізації земельного законодавства [27].

За період земельної реформи Верховною радою України прийнято ряд законодавчих актів про землю, які докорінно змінюють земельні відносини на селі. Згідно Земельного кодексу України, прийнятого 25 жовтня 2002 року земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об’єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Указом Президента України від 3 грудня 1999 року " Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки " передбачалось протягом грудня 1999 - квітня 2000 року здійснити організаційні заходи щодо реформування КСП на засадах приватної власності на землю та майно у інші організаційно - правові форми: приватні (приватно - орендні) підприємства, селянські (фермерські) господарства, сільськогосподарські товариства, сільськогосподарські кооперативи, тощо.

На організаційній, територіальній та матеріальній основі КСП формуватимуться крупні спеціалізовані сільськогосподарські підприємства, але засновані на добровільних засадах на основі приватної власності та персональної відповідальності за результати праці. [19]

Тут досягається: збереження цілісності майнових комплексів, оптимальна організація сівозмін, соціальна сфера села, підвищується зацікавленість трудівників в ефективному використанні потенціалу господарств, насамперед, земельних ресурсів.

Передбачається відведення єдиним масивом спільної земельної ділянки, утвореної власниками земельних часток (паїв), з метою групового її використання або здачі в оренду.

Указом Президента України передбачається також запровадження для сільськогосподарських підприємств усіх організаційно - правових форм, які використовують землю в сільськогосподарських цілях, обов’язкового укладання договорів оренди з власниками земельних часток (паїв) та майнових паїв із застосуванням орендної плати. Розмір орендної плати за використання земельної частки (паю) у натуральній або грошовій формі визначається за домовленістю сторін, але не повинен бути меншим як один відсоток визначеної відповідно до законодавства вартості земельної частки (паю) [19].

Земельна реформа покладається на землеустрій. Його мета, завдання та зміст регламентуються 182 - 184 статтями Земельного кодексу. Згідно статті 182 мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Землеустрій передбачає:

§ встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно - територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань;

§  розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель;

§  складання схем землеустрою, розроблення техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно - територіальних утворень;

§  обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;

§  складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових;

§  складання проектів відведення земельних ділянок;

§  встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;

§  підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею;

§  складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;

§  розроблення іншої землевпорядної документації, пов’язаної з використанням та охороною земель;

§  здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель;

§ проведення топографо - геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

Казмір П. Г., Мицай М. А. відмічають, що здійснення земельної реформи - це складний і довготривалий процес і щоб реалізувати його успішно та прийти до очікуваного результату, він повинен базуватись на глибоко продуманому та виваженому проведенні необхідного комплексу землевпорядних робіт [12;13].

Основними факторами, які визначають функціонуючу систему використання землі в господарстві являються: природні умови, рівень розвитку науково - технічного прогресу, матеріально - технічні і трудові ресурси господарства. Оскільки вони, окрім природних умов, непостійні і з часом змінюються, то періодично виникає і завдання організації використання земель в господарстві з метою вдосконалення, приведення в оптимальний стан функціонуючої системи використання земель в господарстві. Рішення цього завдання реалізується шляхом розробки проекту внутрігосподарського землеустрою, серцевиною якого є проектне рішення по організації угідь, а саме:

Ø проектування складу і структури земельних угідь;

Ø  проектування системи використання сільськогосподарських угідь;

Ø  проектування заходів щодо освоєння, поліпшення та охорони земель.

Для визначення характеру використання якої - будь площі присутній просторовий фактор, який виражається такими характеристиками, як розмір ділянки, його геометрична форма, конфігурація меж, розміщення відносно інших об’єктів господарств, з якими він має транспортні зв’язки. Тому розв’язання питань використання тієї чи іншої земельної ділянки і визначення її просторових форм і розміщення нероздільні. Ці питання можуть вирішуватись тільки в комплексному взаємозв’язку.

Мета рішення знайти найбільш раціональний вид і спосіб використання кожної ділянки, просторове її розміщення.

Під впливом загального розвитку суспільного виробництва відбуваються зміни земельних відносин, виникають нові умови, нові завдання, які вносять корективу в існуючу систему організації використання земельних ресурсів.

Організація використання земельних ресурсів здійснюється через проекти землевпорядкування.

Організація землеустрою території Волицької сільської ради передбачає упорядкування існуючих земель з метою усунення незручностей у розміщенні меж, внутрігосподарську організацію території із введення економічно обґрунтованих сівозмін, розробку заходів щодо захисту ґрунтів від ерозії, виявлення нових придатних для сільськогосподарського і народногосподарського використання земель, встановлення і уточнення меж населених пунктів, проведення топографо-геодезичних, грантових, геоботанічних та інших досліджень з розробки заходів щодо поліпшення якості ґрунтів.

Як зазначає професор Третяк А. М., організація угідь і сівозмін - одна із головних складових частин проекту внутрігосподарського землеустрою сільськогосподарських підприємств. У процесі її вирішення визначають:

v господарське призначення і характер використання кожної ділянки землі з врахуванням її правового статусу;

v  інтенсивність використання окремих видів угідь і земельних ділянок;

v  систему сівозмін, поліпшення і консервації угідь, зберігання і відтворення родючості ґрунтів, меліоративного, природоохоронного і протиерозійного облаштування території;

v  нормативи, режим і умови використання кожної земельної ділянки [27].

Під організацією угідь і сівозмін мається на увазі встановлення обґрунтованого їх складу, співвідношення, господарського доцільного розміщення на території і диференційованого використання.

Казмір П. Г. стверджує, що основна мета організації угідь і сівозмін - підвищення ефективності і виявлення резервів росту ефективності використання на основі врахування економічних інтересів землевласників і землекористувачів. При цьому необхідно враховувати права на землю громадян і юридичної особи та суворо дотримуватись екологічних вимог. Тут повинні вирішуватись наступні завдання:

1.      Організація раціонального використання всіх земель відповідно до їх природних властивостей, економічних інтересів землевласників, вибору оптимальної структури угідь і посівних площ, розробки комплексу заходів щодо поліпшення угідь.

2.      Забезпечення виконання системи меліоративних, протиерозійних і природоохоронних заходів.

.        Створення сприятливих організаційно-територіальних умов для впровадження прогресивних систем ведення господарства, освоєння передових методів агротехніки і раціональних сівозмін, організації кормової бази, підвищення родючості ґрунтів.

.        Створення умов для оптимальної спеціалізації господарства і його виробничих підрозділів, ефективної організації праці, підвищення продуктивності сільськогосподарської техніки, підвищення ефективності капітальних вкладень тощо [12].

На думку Мицай М. А. використання землі, як головного засобу виробництва в сільському господарстві здійснюється у формі різних угідь і системи сівозмін. Науково обґрунтована організація угідь і системи сівозмін в агроформуванні визначає господарське призначення і характер використання кожної земельної ділянки. Вона тісно пов’язана з організацією всього виробництва конкретного сільськогосподарського підприємства, так як вона відображає спеціалізацію господарства, рівень інтенсивності, технічні процеси в окремих його галузях, а також той комплекс виробничих зв’язків, які існують і розвиваються в агроформуванні [13].

На території України рілля є найціннішим сільськогосподарським угіддям і займає найбільшу площу - 81,2 %, тому ефективність використання земель дуже залежить від ефективності використання ріллі. Водночас орні землі залежно від різних чинників (родючості, рельєфу, зволоження) не є і не можуть бути однорідними, що треба враховувати, проектуючи системи їх використання.

Щодо інтенсивності використання ріллі, виділяють чотири класи:

клас - рілля, придатна для інтенсивного використання, тобто допускає вирощування всіх культур, що культивуються в даній місцевості;

клас - рілля, малопридатна для вирощування овочевих і технічних культур за якістю ґрунтів;

клас - рілля обмеженого використання, що лімітується крутизною схилів або непридатністю ґрунту на схилах більше 3°;

клас - рілля дуже обмеженого використання, коли умови рельєфу не дозволяють вирощувати деякі культури. Це переважно рілля, яка розміщується на схилах більше 5° з малородючими, сильно змитими ґрунтами.

При встановленні системи використання ріллі визначають площі, що непридатні для інтенсивного використання через низьку родючість ґрунтів, незадовільний повітряний режим тощо.

У господарствах з розвинутим тваринництвом і невеликими площами кормових угідь частину ріллі включають у систему культурних пасовищ. Їх площа встановлюється розрахунковим шляхом, виходячи з потреби в кормах і проектної врожайності пасовищ. Враховуючи те, що трави маловимогливі до ґрунту, під пасовища відводять гірші землі.

Розподіл ріллі таким чином є попереднім і уточнюється при організації системи сівозмін, а кінцево - при впорядкуванні їх території. Однак попереднє визначення площі ріллі потрібне, оскільки необхідно встановити розподіл площі за інтенсивністю використання, а отже й попередню структуру посівів сільськогосподарських культур.

Освоєння системи землеробства розпочинається з освоєння системи сівозмін. Сівозміна - науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і пару в просторі і часі. У сівозмінах найбільш вдало поєднується розміщення культур, система застосування добрив, обробітку ґрунту, меліоративні та культуротехнічні заходи. Вирощування різних культур у правильній сівозміні забезпечує їм кращі фіто санітарні умови, захищає ґрунт від ерозії, дозволяє збільшити запас органічної речовини.

Перелік сільськогосподарських культур (в тому числі і пару) в порядку їх вирощування в сівозміні називають схемою сівозміни.

Період, протягом якого сільськогосподарські культури проходять через поле в послідовності, встановленій схемою сівозміни, називають ротацією сівозміни.

Проектування системи сівозмін полягає у визначенні доцільності типів, видів і кількості сівозмін у господарстві, обґрунтуванні їх площі, складанні науково обґрунтованих схем чергування культур для кожної сівозміни.

Визначальними чинниками для встановлення виду і кількості сівозмін є:

      кількість виробничих підрозділів та їх спеціалізація;

      кількість і розміщення населених пунктів;

      кількість і розміщення виробничих центрів;

      умови ґрунтового покриву й рельєфу місцевості;

      наявність і розміщення меліорованих земель;

      існуючий склад, співвідношення і розміщення угідь.

З урахуванням умов у кожному господарстві визначають найбільш доцільну систему сівозмін [12].

Сівозміни поділяються на типи і види. Тип сівозміни визначається його виробничим призначенням, основною продукцією, а вид - співвідношенням основних груп культур і парів. Виділяють три типи сівозмін: польові, кормові і спеціальні.

Польовою називають сівозміну, в якій вирощуються в основному зернові, технічні та кормові культури.

Кормовою називають сівозміну, в якій вирощуються переважно культури для соковитих і грубих кормів.

Сівозміни, в яких вирощують культури, які потребують специфічних умов і прийомів агротехніки називають спеціальними. Це можуть бути овочеві, тютюнові і інші [13].

Територія сівозміни є виробничою площею, і для чіткого здійснення всіх виробничих процесів, пов’язаних з її використанням, вона вимагає певного впорядкування.

Отже, процес упорядкування території сівозмін передбачає:

v  проектування (розміщення) системи полів сівозмін (робочих ділянок);

v  проектування польових доріг;

v  розміщення полезахисних лісосмуг;

v  розміщення лінійних протиерозійних і гідротехнічних споруд;

v  розміщення польових станів і джерел польового водопостачання.

Казмір П. Г. підкреслює, що поля сівозмін, робочі ділянки та польові дороги є безпосередніми елементами упорядкування території сівозмін. Їх проектують незалежно від умов території. Необхідність інших елементів залежить від умов зони та конкретного господарства [12].

Мицай М. А. наголошує при цьму, що структура посівів має важливий вплив на економічну та екологічну ситуацію в сільськогосподарському підприємстві, тому необхідно знайти таке співвідношення культур, при якому вміст органічної речовини (гумусу) залишався б незмінним або збільшувався, що забезпечить підприємству стабільні доходи. Розв’язання цієї проблеми можливе при використанні економіко-математичних методів і моделювання [13].

Всі питання, які необхідно вирішувати при складанні проектів землевпорядкування в ринкових умовах повинні в першу чергу забезпечити оптимальне співвідношення та використання земельних угідь, підвищення або хоча б збереження на тому ж рівні родючості ґрунтів.

Земельна реформа - найважливіше завдання нашого часу. Вирішувати його потрібно спільними зусиллями рад всіх рівнів, вчених, землевпорядних органів, широких кіл громадськості .

В сучасних надзвичайно складних умовах (соціально-економічних, екологічних, політичних та інших) на перспективу повинно надаватись особливе значення розумному упорядкуванню території кожного без винятку агроформуваня. Доки не буде досягнуто елементарних основ екологобезпечного, економічно ефективного землекористування, доти будуть впроваджуватись соціально - економічні і екологічні кризи.

На наш погляд значна частина теоретичних положень заслуговує на увагу, проте слід удосконалювати систему проектних пропозицій, використовувати нові та існуючі напрацювання і технології, котрі пройшли випробування та позитивно себе зарекомендували.

Проект організації території ТзОВ "Діброва" Волицької сільської ради, оснований на правовій базі, в яку включені: Земельний кодекс України, Постанови Верховної Ради України та Укази Президента України, які пов’язані з проведенням земельної реформи в Україні.

Основними нормативними документами, які покладені в основу розробки проекту є Указ " Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям " та Указ Президента України " Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки " від 3.12.1999 року. Даним Указом передбачаються організаційні заходи для реформування колективних сільськогосподарських агроформувань на засадах приватної власності на землю та майно. Стан справ у сільському господарстві, незважаючи на всі заходи, які майже щорічно приймаються для покращення ходу земельної реформи, ще не дали особливих зрушень. Відсутність достатньо законодавчо-врегульованої приватної власності перш за все на землю ще не дало можливості інвестувати сільське господарство, оскільки відсутній механізм гарантій повернення вкладень через заставу землі, як це проводиться в усіх країнах з розвинутою ринковою економікою.

2. Характеристика об’єкта

2.1 Загальні відомості

Землі сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Діброва" розташовані на території Волицької сільської ради. На території сільської ради розміщено три населені пункти с. Волиця-1, с. Дубище, с. Новодубище.

Адміністративний центр знаходиться в селі Волиця, яке розташоване на віддалі 8 км від міста Красилів.

На північному заході територія межує з землями Пилипівської сільської ради, на сході - з землями Заставської сільської ради, на півдні - із землями Чепелівської сільської ради.

Конфігурація господарства компактна, фігура неправильної форми.

Масив території Волицької сільської ради має добрий зв’язок як з іншими населеними пунктами району, так і з населеними пунктами сусідніх районів. Територія Волицької сільської ради займає площу 3708,8 га. Землі сільської ради в основному представлені сільськогосподарськими угіддями (за даними проекту роздержавлення і приватизації) (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Експлікація земель в межах сільської ради

Аналізуючи дані таблиці, можна відмітити, що найбільшу площу займають орні землі - 2647,8 га (71,4 %), а кормові вгіддя тільки 296,3 га, що складає 8,0 % від загальної площі території Волицької сільської ради.

.2 Природні умови

Опади, температура повітря, тривалість дня впливають на процес ґрунтоутворення як безпосередньо, так і через рослинність. Температура повітря і опади регулюють і змінюють хід мікробіологічних процесів, спричиняють переміщення розчинних сполук по профілю ґрунту. Внаслідок підвищення температури ґрунту збільшується іонізація води, що в свою чергу прискорює хімічні та біологічні реакції в ґрунті.

У випадку недостатньої вологості і низької температури різко пригнічує мікробіологічна діяльність у ґрунті, ріст і розвиток рослин.

Клімат. Територія сільської ради розміщена в зоні Західного Лісостепу. В кліматичному відношенні характеризується всіма особливостями, які властиві для даного району. В цілому ця зона характеризується м’яким достатньо зволоженим помірно-континентальним кліматом.

За багаторічними даними середня річна температура повітря становить 6,8°С. Абсолютний мінімум температур повітря - 33°, максимум +35°.

Теплий період, тобто період із середньодобовими температурами вище 0° починається в другій декаді березня і закінчується в третій декаді листопада, середня тривалість його - 258 днів. Вегетаційний період продовжується 200-208 днів: період активної вегетації - 153-157 днів, найбільш тепла частина літа - 90-100 днів.

Несприятливі погодні умови для сільськогосподарських культур наступні:

Ø  пізні весняні заморозки на поверхні ґрунту;

Ø  зливові дощі і град в червні, липні і серпні місяцях;

Ø  ранні осінні заморозки на поверхні ґрунту. Найчастіше це буває в кінці лютого і в березні.

Середня кількість атмосферних опадів за рік дорівнює 623 мм. Найбільша їх кількість випадає в червні та липні.

Умови зволожень досить сприятливі для сільськогосподарського виробництва.

На протязі року переважають західні і північно-зіхідні вітри - 38% всіх вітрів. Східні і південно-східні вітри становлять 31% всіх вітрів.

Рельєф. Територія господарства розташована в межах Подільського плато, яке є однією із складових частин Волино - Подільської височини.

Рельєф господарства вузько хвилястий із слабо вираженим мікрорельєфом. Найбільш вирівняна північно-західна, західно-південні і західна частина сільської ради.

Всі плато перетинаються балками південно-західного та північно - східного напрямків. Підґрунтові води на плато залягають на глибині 5-8 м; в днищах балок. Основними ґрунтоутворюючими породами на території господарства являються лесовидні суглинки.

Гідрологічні умови. Важливу роль в процесі ґрунтоутворення відіграють ґрунтові води і води атмосферних опадів.

Особливості зволоження ґрунтів сільськогосподарського підприємства тісно пов’язані з рельєфом. На плато атмосферні опади розподіляються майже рівномірно і просочуються в ґрунт, поповнюючи запаси корисної вологи.

Атмосферні опади, попадаючи на схили, в значній кількості стікають вниз в балочні долини.

В результаті такого перерозподілу ґрунти схилів містять менший запас вологи, ніж ґрунти плато.

Підґрунтові води території господарства знаходяться на глибині 5-8 м і на ґрунтоутворюючий процес не впливають. В днищах балок підґрунтові води наближаються до поверхні, що має вирішальне значення в ґрунтоутворенні.

Неглибокий рівень підґрунтових вод привів до оглеєння не тільки материнської породи, а й верхніх горизонтів ґрунту.

Підґрунтові води тверді та пісні.

Рослинність. Рослинність має провідне значення в процесі ґрунтоутворення і мікроорганізмам ґрунту належить основна роль в утворенні органічної частини ґрунту, яка закріплена у вигляді гумусу.

Ландшафт території підприємства типовий для Лісостепу. В цій зоні з достатнім зволоженням на лесовидних суглинках під покривом лісостепової рослинності сформувались чорноземи опідзолені.

В даний час лісостепова рослинність знищена, а звільнені площі використовують під сільськогосподарські угіддя.

По долинах струмків та на пасовищах збереглася природна трав’яниста рослинність.

На трав’янистому покриві переважають злаки: грястиця збірна, стоколос, тонконіг, тимофіївка лучна, із бобових - конюшина червона, еспарцет лучний, із осокових - осока болотна.

Трав’яниста рослинність активно діє на верхні шари ґрунту., в яких зосереджена основна маса коріння.

Відмерле коріння і залишки надземної частини трав’янистих рослин збагачують ґрунт на органічну речовину, сприяють утворенню структури, накопичення зольних елементів.

Характеристика ґрунтового покриву. Територія господарства розташована в агроґрунтовому районі Західного Лісостепу.

Територія сільської ради представлена 16-ма агровиробничими групами ґрунтів, які детально представлені в подальшій табл. 2.2 та на графічному креслені №2.

Таблиця 2.2 Експлікація агровиробничих груп ґрунтів

Територія сільської ради займає 3708,8 га, проведено обстеження ґрунтового покриву на 2932,0 гектарах землі, що складає 79,1% загальної території. З таблиці видно, що серед обстежених земель найбільшу площу займають чорноземи опідзолені слабозмиті важкосуглинкові ґрунти на лесовидних суглинках - (шифр 49е) - 572,7 га (19,5%); чорноземи опідзолені важкосуглинкові ґрунти на лесовидних суглинках - (шифр 41е) - 520,5 га (17,7%) і чорноземи типові мало гумусні важкосуглинках - (шифр 53е) - 394,4 га (13,5%).

Виділена кількість ґрунтових відмін по своїй природній родючості різна, але усі орні землі потребують внесення органічних і мінеральних добрив, поліпшення структури з проведенням ефективної агротехніки.

Ґрунти характеризуються добрими водно-фізичними властивостями.

3. Аналіз основних етапів здійснення земельної реформи на території сільської ради

На території нашої держави перехід до нових земельних відносин відбувається шляхом проведення земельної реформи, завданням якої є перерозподіл земель між формами власності з одночасним наданням їх у володіння громадянам, користування підприємствам, установам, організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

.1 Аналіз проекту роздержавлення і приватизації земель

Проект роздержавлення і приватизації колективного сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Діброва" Красилівського району Хмельницької області розроблений відповідно до Постанови Верховної Ради України " Про прискорення земельної реформи та приватизації землі " від 13 березня 1992 року.

Перед складанням проекту проведено підготовчі роботи, які включають в себе аналіз земельно-кадастрових, статистичних, планово-картографічних та інших матеріалів, а також польове обстеження земель, що знаходяться в користуванні сільськогосподарського підприємства, з метою визначення даних про фактичний стан використання цих земель, які не можуть передаватись у колективну власність.

При розробці проекту використані такі матеріали:

·   характеристика земельних угідь по схилах місцевості сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Діброва";

·   проект встановлення меж сільських населених пунктів 1993 року;

·   матеріали ґрунтового обстеження 1980 року;

·   технічний звіт по коректуванню планового матеріалу зйомок минулих років.

При польовому обстеженні визначено землі, що підлягають роздержавленню, які входять до складу земельних угідь сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Діброва", а також створений резервний фонд загальною площею 192,6 га, що складає 5,2 % від загальної площі території сільської ради.

Землі резервного фонду залишаються у державній власності і визначені для подальшої передачі їх у власність або надання у користування громадянам, в тому числі і тим, які переселяться для постійного проживання або на роботи в сільській місцевості.

Землі запасу становлять 146,6 гектари.

До земель водного фонду відносяться ставки площею 22,6 гектари.

Так, як основним завданням проекту роздержавлення було розподіл земель між формами власності, то в першу чергу визначалась площа земель, що підлягала роздержавленню.

Площа земель, що підлягають роздержавленню, обчислювалась як різниця між загальною площею земель, яка знаходиться в користуванні колективного сільськогосподарського підприємства та площею земель, що віднесені до державної власності і не підлягають роздержавленню.

Загальна площа земель, що передаються у колективну власність становила 2801,0 га, в тому числі сільськогосподарських угідь 2681,0 га.

Із загальної площі земель, що була передана у колективну власність, визначено землі, які підлягають приватизації - 2681,0 га, і землі загального користування 120,0 га. До земель загального користування віднесено господарські двори, польові шляхи, лісові смуги, лісові і деревно-чагарникові насадження,струмки, ставки, канави, порушені землі, яри, а також інші земельні угіддя, на які обраховувати середню земельну частку визнано недоцільним.

Загальна кількість громадян, включених в списки обрахування середньої земельної частки становить 938 чоловік.

Виходячи із загальної площі земель селянської спілки, на які обраховувалась середня земельна частка, визначена середня земельна частка, яка становить 2,46 га при середньозваженому балі - 43.

Отже, аналіз проекту роздержавлення сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Діброва" показав, що роздержавлення не зробило селянина господарем землі, в той час, як і роздержавлення так і реструктуризація сільськогосподарських колективних господарств, яка була наступним етапом земельної реформи порушили систему раціонального використання угідь, яку передбачав проект землевпорядкування розроблений в кінці 80-х років, в тому числі і систему сівозмін. Значна частина земель не оброблялась, що привело до занепаду аграрного сектора, в тому числі і на території Волицької сільської ради.

Враховуючи ситуацію, яка склалася при реформуванні ТзОВ "Колос" його члени і мешканці на території Волицької сільської ради прийняли колективне рішення, спираючись на чинне законодавство України, що кожен громадянин України має право вибору будь - якої форми господарювання на своїй землі, про створення сільськогосподарського виробничого кооперативу.

Мета виробничого кооперативу полягає в одержанні прибутку на основі сумісної діяльності своєю безпосередньою трудовою участю.

3.2 Аналіз проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) за рахунок земель колективної власності ТзОВ "Діброва" розроблений на основі договору №13-15 з власниками сертифікатів Волицької сільської ради від 08 червня 2004 року та " Технічного завдання…" .

При розробці проекту були використанні:

·   проект роздержавлення і паювання земель ТзОВ "Діброва" - 1995 року;

·   матеріали ґрунтового обстеження - 1980 року;

·   проект утворення та формування території сільської ради;

·   шкала бонітування ґрунтів орних земель, багаторічних насаджень та природних кормових угідь - 1993 рік.

Розрахунок площ земельних часток (паїв) проводився згідно " Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям " затверджених наказом Держкомзему України від 20.12.1996р. №11.

Для складання проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) використовувалась " Технічна документація по уточненню розміру земельної частки (паю) та її вартості по колишньому сільськогосподарському підприємству ТзОВ "Діброва", згідно якої передбачено вилучити 18,4 га ріллі колективної власності, яка знаходиться на перезволожених землях, само залужена, що прилягає до природних сіножатей - перевести в сіножаті загального користування .

Змиті крутосхили ріллі площею 28,1 га вилучено та переведено в пасовища загального користування. Рілля площею 1,1 га, що знаходиться біля господарського двору і зайнята під гноєсховищем, вилучена та переведена в інші забруднені сільськогосподарські угіддя. Перезволожені, заболочені та частково змиті пасовища площею 39,1 га перевести в пасовища загального користування. 2,0 га пасовищ зайнятих під скотопрогонами перевести в господарські шляхи. Ділянки пасовищ площею 2,7 га знаходяться біля ставку, виділити в прибережну смугу.

Ріллю на змитих землях та з малопродуктивними ґрунтами загальною площею 24,4 га трансформувати в пасовища, що паюються. Встановлено, що за рахунок уточнення площ при геодезичній зйомці, площа земель колективної власності збільшилась на 0,58 га.

З врахуванням вилучення та трансформації площ земель, що підлягають паюванню становить 2681,0 га, з них ріллі - 2308,6 га та пасовищ - 264,8 га, в результаті чого земельна частка (пай) складає 2,94 умовних кадастрових гектарів, в тому числі по ріллі 1,66 у.к.га, по пасовищах - 0,47 у.к.га.

Враховуючи зміни, що відбулись у кількісному і якісному складі земельних угідь колишнього колективного сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Діброва" на території Волицької сільської ради Красилівського району Хмельницької області проведено уточнення їх грошової оцінки, а також вартості і розміру земельної частки (паю).

3.3 Аналіз існуючого стану використання земель сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Діброва"

У результаті реформування на території земельних часток (паїв) передано у власність громадянам 2681,0 га, з яких площа ріллі становить 2308,6 га і площа пасовищ - 264,8 га. На паях створено нову виробничо-господарську структуру - сільськогосподарське підприємство ТзОВ "Діброва". Членами спілки власників стали громадяни, які зробили внесок частки свого майна до статутного фонду підприємства, а також здали йому в оренду свої земельні частки (паї) загальною площею 2681,0 га.

Статутний фонд спілки було поділено на частки, розмір яких залежить від внеску кожного учасника та визначається установчими документами.

Земельні вгіддя сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Діброва" представлені ріллею -2355,4 га, пасовищами - 264,8 га, сінокосом - 31,5 га та садом - 76,1 га.

Ув’язавши розміщення ґрунтів із розміщенням угідь на графічних матеріалах, приходимо до висновку, що днища балок і середньо змиті та сильно змиті ґрунти були виведені з інтенсивного обробітку під час уточнення розмірів земельних часток (паїв). В основному на них були створенні пасовища, які підлягають паюванню.

Провідними галузями сільськогосподарського виробництва в господарстві являються рослинництво і тваринництво. В рослинництві основну роль відіграють виробництво зерна та цукрових буряків. В тваринництві переважає виробництво молока та м’яса. У сільськогосподарському підприємстві ТзОВ "Діброва" утримується 140 голів корів та 100 голів молодняка старше року, які в перспективі пропонується випасати на існуючих пасовищах для забезпечення худоби кормами.

Існуючі еколого - економічні показники окремих галузей господарства показані в нижченаведеній таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 Посівні площі, врожайність та вихід продукції в умовному зерні

Щоб розрахувати вихід продукції рослинництва у грошовому виразі, пропонується вихід продукції в умовному зерні з 1 га ріллі помножити на реалізаційну ціну озимої пшениці - 120 грн. В такому випадку вихід продукції рослинництва в грошовому виразі становитиме 4260,0 грн/га.

Дослідження стану використання земель показали, що в умовах неорганізованої території земельних угідь, відсутності сівозмін та відповідного управління землекористуванням і виробництвом позитивних тенденцій і не могло бути. Тому виникла потреба розроблення проекту організації угідь та впорядкування їх території сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Діброва".

4. Організація угідь і сівозмін та впорядкування їх території в ТзОВ "Діброва"

Основним завданням організації угідь є обґрунтування такого рівня використання землі, як головного засобу виробництва в сільському господарстві, за якого будуть створені сприятливі умови для раціонального природокористування, у тому числі й оптимального співвідношення угідь з метою розширеного способу виробництва.

Змістом організації угідь є:

v  визначення складу і структури сільськогосподарських угідь;

v  проектування систем використання сільськогосподарських угідь;

v  проектування заходів щодо освоєння, поліпшення та охорони земель.

При вирішенні питань організації угідь враховується просторовий чинник, який характеризується такими поняттями, як розмір ділянки, його геометрична форма, конфігурація меж, розміщення відносно рельєфу місцевості, ґрунтів та інших елементів проекту, з якими запроектована ділянка має виробничі, транспортні зв’язки. Тому вирішення питань використання та просторового розміщення угідь не можна розривати, оскільки вони взаємопов’язані.

.1 Встановлення складу та співвідношення угідь

У процесі землеустрою сільськогосподарського підприємства встановлення складу і співвідношення угідь є основним питанням організації угідь. яке залежить від природних умов та спеціалізації господарства. Оптимальний склад і співвідношення угідь повинні забезпечити екологічну стабільність землекористування та економічну ефективність виробництва.

Тому в процесі внутрігосподарського землевпорядкування слід вивчити існуючий склад і намітити план удосконалення цієї структури.

Площі, склад і розміщення сільськогосподарських угідь господарства повинні забезпечити необхідні територіальні умови для інтенсивного використання земель під час виробничої діяльності.

Склад сільськогосподарських угідь для господарства повинен врахувати:

§  фактичний стан угідь, щільність їх техногенного забруднення, морфологічні і генетичні ознаки ґрунтового покриву, механічний склад, вміст гумусу і поживних речовин, агрофізичні і фізико - хімічні властивості ґрунтів;

§  передбачувану спеціалізацію виробничої діяльності;

§  інтенсивність переходу забруднюючих речовин з ґрунту в рослинність, можливості застосування ефективних і економічних контрзаходів, спрямованих на зниження техногенного забруднення сільськогосподарської продукції.

Склад сільськогосподарських угідь визначається, з одного боку, наявністю змитих земель та земель, розташованих на схилах більше 5°, що підлягають консервації (залуженню) і земель на схилах більше 7°, що підлягають вилученню із сільськогосподарського виробництва), з іншого - розрахунком площі кормових угідь, необхідної для забезпечення тваринництва зеленими і грубими кормами.

При встановленні складу угідь враховуються потреби земель для внутрішньогосподарських і технологічних доріг та інших елементів інженерної інфраструктури, забезпечення обмежень і обтяжень у землекористуванні господарства, а також для забезпечення природоохоронних заходів.

Аналіз фактичного складу угідь сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Діброва" свідчить про велику розораність території - 86,1 %.

Беручи до уваги матеріали ґрунтових обстежень, можна сказати, що інтенсивно використовуються чорноземи опідзолені слабозмиті важкосуглинкові ґрунти на лесовидних суглинках - (шифр 49е) - 572,7 га; чорноземи опідзолені важкосуглинкові ґрунти на лесовидних суглинках - (шифр 41е) - 520,5 га і чорноземи типові важкосуглинкові ґрунти на лесовидних суглинках - (шифр 53е) - 394,4 га.

Проектом передбачено виробничий напрямок господарства - зерново-буряковий з розвинутим м’ясо-молочним тваринництвом, в якому переважатимуть зернові культури та цукрові буряки та в існуючих господарських приміщеннях (фермах) розмістити поголів’я худоби: всього голів ВРХ - 240 голів, в тому числі 140 голів корів, 100голів молодняка старше 1 року. Виробництво товарної рослинницької продукції буде здійснюватися на ріллі, яка в структурі угідь займає 71,4%. Отже для реалізації проектних рішень по ТзОВ "Діброва" було встановлено такий склад та співвідношення угідь (табл.. 4.3. )

Таблиця 4.3. Склад і структура угідь в ТзОВ "Діброва"

Забезпечення худоби кормами буде проводитись за рахунок існуючих пасовищ та культурами, які вирощуватимуться в системі кормової сівозміни.

Культурне пасовище - це кормове угіддя з високопродуктивним і цінним у кормовому сенсі травостоєм, яке зберігається в такому стані тривалий час і використовується переважно для випасання худоби. Оранка і посів багаторічних трав як найшвидший шлях піднесення продуктивності кормових угідь ще не створює культурного пасовища. Посіви багаторічних трав перетворюються в травостій, властивий багаторічним культурним пасовищам, лише після певного періоду і за умови застосування раціонального випасу, систематичного удобрення й догляду за поверхнею.

4.2 Організація системи сівозмін

Особливості землеустрою полягають у відповідності агроландшафтних масивів за підтипами землекористування з елементами організації території (сівозмін, пасовищезмін, сінокосозмін, полів, робочих ділянок тощо) і визначення на цій основі способів використання і охорони земель.

Відомо, що стабілізувальна функція ландшафту підсилюється системою землеробства та її головною ланкою - сівозмінами. Вони мають відповідати таким вимогам:

§  давати нетоварну рослинну масу, здатну компенсувати втрати органічної речовини із ґрунту;

§  складатися із культур, які мають фіто меліоративні властивості, здатні в поєднанні з технічними способами поліпшити фізичні властивості ґрунтів;

§  бути у максимально доцільному ступені насиченими рослинами-азотофікаторами;

§  формувати в цілому конкурентоспроможне землеробство.

Такі сівозміни сприяють зниженню доз внесення мінеральних добрив, а органічні добрива можуть бути спрямовані на розширене відтворення органічної речовини в ґрунті і підвищення його родючості. У цьому разі середньостабілізувальна сівозміна стає матрицею для формування ґрунтозахисної системи землеробства, основною ланкою еколого-ландшафтної організації території. При складанні науково - обґрунтованих схем чергування культур в сівозмінах в ТзОВ "Діброва" враховувались біологічні особливості кожної культури, перспективи розвитку господарства, що сприятиме поповненню і кращому використанню поживних речовин ґрунту, захисту від ерозії, попередженню розповсюдження бур’янів, хвороб і шкідників сільськогосподарських культур. Визначальними чинниками для встановлення виду і кількості сівозмін були:

§ кількість виробничих підрозділів та їх спеціалізація;

§  кількість і розміщення населених пунктів;

§  кількість і розміщення виробничих центрів;

§  умови ґрунтового покриву й рельєфу місцевості;

§  наявність і розміщення меліоративних земель;

§  існуючий склад, співвідношення і розміщення угідь.

Враховуючи вищевикладені вимоги і пропозиції щодо організації системи сівозмін на території ріллі сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Діброва" передбачено впровадження двох сівозмін. При проектуванні сівозмін насамперед враховувалась можливість компактного розміщення їх поблизу відповідних населених пунктів та розміщення відносно ґрунтів.

На землях, поблизу села Волиця-1 запроектовано кормову 9-ти пільну сівозміну площею 558,7 га з середнім розміром поля 62,1 га та наступним чергуванням культур:

)        багаторічні трави - 62,1 га;

2)      багаторічні трави - 62,1 га;

)        озима пшениця - 62,1 га;

)        кормові коренеплоди - 62,1 га;

)        однорічні трави на зелений корм - 62,1 га;

)        гречка - 62,1 га;

)        овес - 62,1 га;

)        кукурудза на зерно - 30,0 га + кукурудза на силос - 32,1 га;

)        ярий ячмінь з підсівом багаторічних трав - 62,1 га;

Біля с. Волиця - 1 на кращих ґрунтах запроектовано польову 8-ми пільну сівозміну загальною площею 1796,7 га з середнім розміром поля 224,6 га.

Та наступним чергуванням культур в сівозміні:

)        багаторічні трави - 224,6 га;

2)      багаторічні трави - 224,6 га;

)        озима пшениця - 224,6 га;

)        цукровий буряк - 224,6 га;

)        горох - 150,0 га + вика - 74,6 га;

)        озима пшениця - 150,0 га + озиме жито - 74,6га;

)        цукровий буряк - 150,0 га + картопля - 74,6 га;

)        ярий ячмінь з підсівом багаторічних трав 224,6 га.

В комплексі заходів по підвищенню культури землеробства особливе значення має впровадження і освоєння сівозмін з економічно обґрунтованою структурою посівних площ. Структура посівних площ господарства розроблена на основі науково - обґрунтованих схем чергування культур в сівозмінах з врахуванням планової структури і завдання на складання проекту. Детальна структура посівних площ в розрізі сівозмін наведена в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1. Баланс і структура посівних площ

Як видно з таблиці, головне місце в структурі посівних площ посідають зернові, зокрема озима пшениця - 436,7 га або 18,5 %. Серед технічних культур в структурі посівних площ цукрові буряки займають 374,6 га або 15,9 % і картопля - 74,6 га чи 3,1 % від всієї посівної площі. Серед кормових культур: багаторічні трави - 573,4 га, кукурудза на силос - 32,1 га та кормові коренеплоди, які займають 62,1 гектари.

Впровадження передбаченої проектом структури посівних площ і чітке дотримання порядку чергування культур в сівозмінах в комплексі з агротехнічними заходами приведуть до значного підвищення урожайності вирощуваних культур, захисту ґрунтів від ерозії, зменшення забур’яненості полів, а також хвороб та шкідників сільськогосподарських культур.

4.3 Впорядкування території сівозмін

Територія сівозміни є виробничою площею, і для узгодженого й чіткого здійснення всіх виробничих процесів, пов’язаних з її використанням, вона вимагає певного впорядкування.

Процес упорядкування території сівозмін передбачає:

· проектування (розміщення) системи полів сівозмін (робочих ділянок);

·        проектування польових доріг;

·        розміщення полезахисних лісосмуг;

·        розміщення лінійних протиерозійних гідротехнічних споруд;

·        розміщення польових станів і джерел польового водопостачання.

Поля сівозмін, робочі ділянки та польові дороги є безпосередніми елементами упорядкування території сівозмін. Їх проектують незалежно від умов території. Необхідність інших елементів залежить від умов зони та конкретного господарства.

Проектування полів сівозмін

Основними характеристиками поля є: площа, форма, розмір співвідношення сторін, розміщення щодо рельєфу місцевості, однорідного ґрунтового покриву, умов зволоження тощо.

Поля сівозмін запроектовано по-можливості рівновеликими, із співвідношенням сторін 1: 2, що забезпечить можливість виконання механізованих польових робіт при високій продуктивності машинно-тракторних агрегатів, правильній організації праці та мінімальних транспортних витратах. Експлікація земель по полях сівозмін показана в таблиці 4.3.1.

Таблиця 4.3.1 Експлікація земель по полях сівозмін

При розміщенні полів враховувались елементи існуючої організації території - дороги, меліоративні канали, різні споруди та господарські об’єкти.

Деякі поля сівозмін запроектовані набором існуючих контурів і тому складаються з декількох робочих ділянок. Такий варіант проектування полів дає можливість не ділити на ще менші контури окремі угіддя.

Рівновеликість полів сівозмін на площі орних земель забезпечує постійність посіву сільськогосподарських культур, однаковий обсяг польових робіт. Однак значення рівновеликості полів було суттєвим у той час, коли в господарстві запроваджувалася одна сівозміна і деяка частина робіт виконувалася вручну. Зараз, коли одна і та ж культура розміщується в декількох сівозмінах, а виробничі процеси механізовані, доцільно, щоб поля були цільними, компактними, хоч і не рівновеликими за площею земельної ділянки. В умовах розчленованості орних земель балками, дорогами допускається відхилення від середнього розміру поля 10-15%. Характеристика полів за рівновеликістю подається нижче.

Таблиця 4.3.2. Характеристика полів за рівновеликістю

У запропонованих сівозмінах відхилення від середнього розміру поля є допустимим, хоча навіть значне відхилення від середнього розміру сівозміни пояснюється недопустимістю подрібнення цілісних масивів контурів.

Всі поля сівозміни мають добрий зв’язок між собою, який здійснюється за допомогою існуючих та проектних шляхів, а з виробничими центрами і населеними пунктами - по існуючих магістральних дорогах.

Всі поля сівозмін запроектовані з якомога однорідними за складом і якістю ґрунтів, умовами зволоження та витратами вологи.

Розміщення доріг

Функціональне призначення дорожньої мережі полягає в тому, щоб забезпечити доїзди до кожного об’єкту, на якому утворюються вантажі. Основна частина перевезень в сільськогосподарських підприємствах виконується автомобільним транспортом, який потребує створення мережі автомобільних доріг.

Мережа автомобільних доріг поділяється на дві групи: дороги загального користування і внутрігосподарські дороги.

Дороги загального користування будуються і впорядковуються для перевезення всіх вантажів. Вони забезпечують транспортні зв’язки між всіма центрами територій в тому числі і між сільськогосподарським центром. Вони в певній мірі використовуються і для внутрігосподарських перевезень, але їх чинність недостатня, щоб забезпечити транспортний зв’язок між всіма об’єктами господарства.

По території Волицької сільської ради проходять автомобільні шляхи загального користування з твердим покриттям. По них здійснюється зв’язок з районним та обласним центрами, пунктами здачі та переробки сільськогосподарської продукції, а також полями сівозмін.

Для забезпечення внутрігосподарських зв’язків в ТзОВ "Діброва" створена низова мережа доріг - внутрігосподарських. За своїм значенням і технічним рівнем вони поділяються на основні і польові. Основні внутрігосподарські дороги забезпечують зв’язок об’єктів господарства (центрів, масивів угідь) з дорогами загального користування, а також внутрігосподарські зв’язки по основних напрямках. Їх запроектовано шириною 5-6 м.

Допоміжні польові дороги, які забезпечують вивезення врожаю, доставку органічних та мінеральних добрив запроектовано шириною 4-5 м.

Лінії обслуговування, які використовуються для проїзду машинно-тракторних агрегатів, запроектовано шириною 4-5 м.

Внутрігосподарські дороги разом з дорогами загального користування створюють на території господарства одну систему шляхової мережі, яка забезпечує проїзд до полів сівозмін, господарських центрів, пунктів здачі і переробки сільськогосподарської продукції.

Для виконання своїх важливих функцій існуюча дорожня мережа на території господарства і сільської ради в цілому потребує перш за все постійного догляду за якістю проїжджого полотна.

Розміщення полезахисних лісосмуг

Розміщення лісосмуг залежить від ґрунтів і рельєфу. На рівнинних землях відстань між основними лісосмугами на супіщаних ґрунтах 350-400 м, на суглинкових ґрунтах - 550-650 м.

В умовах складного рельєфу проектують водорегулюючі прибалкові, прияружні лісосмуги. Відстань між водо регулюючими лісосмугами залежить від крутизни схилу і механічного складу ґрунту. На схилах 2-3° вона становить 200-300 м, більше 3° - 150-200 м.

Прибалкові лісосмуги проектують на межі ґрунтозахисної сівозміни. Лісосмуги проектують навколо водоймищ і господарських дворів.

Ширина полезахисних лісосмуг - 7,5-12,5 м, водо регулюючих - 12,5-15 м, прибалкових - 12,5-15 м.

.4 Впорядкування території культурних пасовищ

У зміст проекту впорядкування території культурних пасовищ входять такі елементи:

v розміщення гуртових ділянок;

v  проектування загонів чергового спасування;

v  розміщення літніх таборів;

v  розміщення скотопрогонів і системи загорожі;

v  розміщення джерел водопостачання і водопійних майданчиків.

Усі ці питання повинні вирішуватись взаємопов’язано, комплексно. В ТзОВ "Діброва" поряд із розміщенням окремих елементів упорядкування території пасовищ проект передбачає розробку пасовищезмін і порядок використання пасовищ.

Використання пасовищ з року в рік лише під випас веде до зрідження травостою, збіднення його ботанічного складу, випадання з нього верхових злаків і одночасно до розмноження бур’янів. Це становище нами пропонується виправити періодичним наданням відпочинку пасовищам і застосування сінокосіння. Раціональне чергування цих двох способів використання кормових угідь - випасу та сінокосіння - дозволяє підтримувати протягом тривалого часу високу продуктивність пасовищ, регулювати геоботанічний склад травостою. Поряд із чергуванням систем використання на культурних пасовищах нами пропонується застосовувати правильне загінне випасання, регулювати інтенсивність спасування, проводити належний догляд. Комплекс заходів раціонального використання кормових угідь та догляду за ними визначається пасовищезміною. Пасовищезміна - це науково обґрунтована система використання пасовищ, що передбачає чергування випасу, поточного догляду, сінокосіння та відпочинку в поєднанні із систематичним проведенням заходів щодо поліпшення травостою.

У різних зональних умовах, на різних типах пасовищ склалися дещо різні методичні підходи до розробки і проектування пасовищезміни.

Розміщення гуртових ділянок

Основні питання, які вирішуються при розміщенні гуртових ділянок, - це формування випасних груп худоби, визначення площі випасних ділянок та територіальне розміщення цих ділянок відносно рельєфу, ґрунтового і геоботанічного покриву, ситуації та інших природних і просторових умов.

У сільськогосподарському підприємстві ТзОВ "Діброва" утримується 140 голів корів та 100 голів молодняка старше року, які пропонується випасати на існуючих пасовищах. Тому на площі 127,2 га створено культурні пасовища.

Перед розрахунком площі гуртових ділянок розроблено схему пасовищезміни. Для гурта корів вибрано чотирьохрічну пасовищезміну, а для молодняка старше року п’ятирічну пасовищезміну.

При розрахунку площі гуртових ділянок враховано площу нетто і площу брутто. Площа нетто (П_нетто) представляє собою площу пасовищ, з якої одержують продукцію, тобто корисну площу. Ця площа складається з площі, що використовується безпосередньо під випас, і площі зайнятої під страховими і відпочиваючими загонами. Вона розрахована за формулою:

П_нетто = К_нетто(Н·М·Д:У),

де К_нетто - коефіцієнт схеми пасовищезміни;

Н - кількість голів в гурті;

М - добова потреба одної голови худоби в зеленій масі,ц;

Д - тривалість пасовищного періоду, днів;

У - урожайність зеленої маси, ц/га.

Площа брутто представляє собою загальну площу гуртової ділянки, в яку входить П_нетто, а також площа під скотопрогонами, літніми таборами, водопійними майданчиками. Площа брутто розрахована за формулою:

П_брутто = К_брутто(Н·М·Д:У),

де К_брутто - коефіцієнт схеми пасовищезміни.

Так, для гурту корів в 140 голів при тривалості пасовищного періоду 165 днів, проектній врожайності пасовищ 200 ц з гектара, добовій нормі годівлі однієї голови 60 кг зеленої маси і чотирьорічній пасовищезміні із схемою ВВВС:

П_нетто = 1,33(140·0,6·165:200) = 92,2 га;

П_брутто = 1,385(140·0,6·165:200) = 96,0 га.

Отже, загальна площа пасовищ, яка необхідна для випасання гурту корів становить 147,5 га, закріплена - така ж, тобто забезпечення корів пасовищами складає 100%.

Для гурту молодняка старше 1 року в 100 голів при тривалості пасовищного періоду 160 днів, проектній врожайності пасовищ 200 ц з гектара, добовій нормі годівлі однієї голови 35 кг зеленої маси і п’ятирічній пасовищезміні із схемою ВВВВС:

П_нетто = 1,25(100·0,35·160:200) = 35,0 га;

П_брутто = 1,29(100·0,35·160:200) = 36,1 га.

Отже, загальна площа пасовищ, яка необхідна для випасання гурту молодняка старше 1 року становить 36,1 га, закріплена - 36,1 га, тобто забезпечення молодняка старше 1 року пасовищами складає 100 %.

Нестача у зелених кормах буде поповнюватись з кормової сівозміни.

Після визначення складу гуртів і розрахунку площ гуртових ділянок, ми перейшли до їх розміщення на території господарства, враховуючи вікові групи худоби. Гуртові ділянки для корів розміщєні ближче до ферм, на відстані не більше 1,5-2,0 км, щоб не зазнавати втрат молока. Гуртові ділянки для молодняка ВРХ старше 1 року розміщені на дещо більшій відстані від ферми (до 2-2,5 км). При більшій відстані втрачатиметься приріст живої маси молодняка ВРХ за рахунок перегонів.

При розміщенні гуртових ділянок враховано рельєф, ґрунтовий покрив пасовищ, компактність, розмір і форму, конфігурацію, а також форму і співвідношення сторін ділянки.

Проектування загонів чергового спасування

Під час проектування загонів чергового спасування вирішуються такі основні питання: визначається кількість загонів, встановлюється їх площа і розміри, проводиться територіальне розміщення загонів і визначається система їх використання.

Загальна кількість загонів чергового спасування (З) включає загони, призначенні безпосередньо під випас (Л), і відпочиваючі та страхові загони (С). таким чином,

З = Л+С.

Кількість загонів чергового спасування, призначених безпосередньо під випас, прямо пропорційна циклу спасування в одному загоні (Ч):

Л = Ц:Ч.

Цикл спасування складається з періоду поновлення травостою (В) і періоду одноразового спасування ділянки (Ч):

Ц = В+Ч.

Підставивши ці значення в загальну формулу кількості загонів чергового спасування, одержимо:

З = (В+Ч):Ч+С.

Період травостою залежить від зони розміщення господарства, типу пасовищ і визначається такими природними чинниками, як клімат, рельєф, ґрунтовий покрив, рівень залягання ґрунтових вод. Для умов України період поновлення травостою коливається в межах 24-30 дні. Тривалість випасання на одному загоні рекомендується приймати 2-4 дні.

Загальну кількість загонів чергового спасування для гуртів корів доцільно приймати більшою - 12-25, а для молодняку ВРХ меншою - 10-16 загонів.

Враховуючи вищенаведені вимоги до розрахунку кількості загонів чергового спасування визначено кількість загонів для гуртової ділянки молодняка старше року (п’ятирічна пасовищезміна):

З = (28+4):4+2 = 10 загонів.

Для корів (чотирьохрічна пасовищезміна):

З = (24+3):3+3 = 12 загонів.

Знаходимо середній розмір загонів чергового спасування відповідно гуртам:

П_нетто(корів):З = 92,2:12 = 7,7 га;

П_нетто(мол. ст.1р):З = 35,0:10 = 3,5 га.

Виходячи з кількості загонів і прийнятої схеми пасовищезміни, складається графік використання пасовищ за роками (наприклад, для корів) - таблицях 4.4.1. - 4.4.2.

Таблиця 4.4.1. Графік використання загонів (чотирьохрічна пасовищезміна)

Таблиця 4.4.2. Графік використання загонів (п’ятирічна пасовищезміна)

Із приведеного графіку чотирьохрічної пасовищезміни для 12 загонів 9 використовується під випас і 3 загони - відпочиваючі і страхові, а п’ятирічної пасовищезміни для 10 загонів 7 використовується під випас і 3 загони - відпочиваючі і страхові.

Територіальне розміщення загонів чергового спасування здійснюється з таким розрахунком, щоб їх конфігурація , напрям, розміри і співвідношення сторін задовольняли вимоги раціонального використання пасовищ.

Розміщення скотопрогонів і системи загорожі

Одночасно з проектуванням гуртових ділянок і загонів чергового спасування розміщуються і скотопрогони. Вони повинні забезпечувати зручний прогін худоби від тваринницьких ферм і літніх таборів до загонів чергового спасування, місця водопою і назад, попередження витопчення травостою. Розміщають скотопрогони так, щоб вони обслуговували можливу більшу площу, а самі займали меншу площу. Найбільш досконалі прямолінійні скотопрогони, без зайвих згинів і поворотів, або з тупими кутами повороту.

Менша протяжність скотопрогонів забезпечується, якщо загони примикають до них своєю короткою стороною.

Ширина скотопрогонів залежить від навантаження худоби, що переганяють на ньому. Магістральні скотопрогони, які обслуговують декілька (чотири - п’ять) гуртів проектують шириною до 15 м, а потім по мірі зменшення навантаження, магістральні скотопрогони звужуються: для трьох гуртів до 12 м, для двох гуртів - до 10 м. внутрігуртові скотопрогони проектуються шириною 8-10 м.

В даній ситуації в обох гуртових ділянках будуть проектуватись лише внутрігуртові скотопрогони шириною 8 м, оскільки по них переганятиметься тільки по одному гурті худоби.

Одночасно з розміщенням скотопрогонів і інших елементів впорядкування території культурних пасовищ проектується система огорожі. Зовнішня межа пасовищної ділянки, межі гуртових ділянок загонів, а також скотопрогонів огороджуються постійною огорожею - 4-5 міліметровим гладким оцинкованим дротом в три ряди на висоті 30, 60 і 100 см.

Для міжзагонної загорожі використовуватимуть переносну електроогорожу "Електропастух" - це дротяна загорожа, по якій пропускається струм напругою 6-12 вольт.

Розміщення літніх таборів і джерел водопостачання

Якщо пасовищна ділянка віддалена від тваринницьких ферм на відстані, що перевищує допустиму відстань перегонів окремих вікових груп тварин, то передбачається проектування літніх таборів. При розрахунках площі враховувуються норми площ для будівництва літніх таборів (на 1 голову молодняка ВРХ - 40-50 м²).

Одним із не менш важливих питань організації культурних пасовищ є питання організації водопою худоби. Літом корови випивають 60-70 л води на добу, молодняк ВРХ - 35-40 л.

Водопій худоби на пасовищах може бути організований як шляхом влаштування водопійних майданчиків, так і за допомогою пересувних автопоїлок.

Для гурта корів і молодняка старше 1 року спеціальні джерела водопостачання проектом не передбачені.

5. Економічна ефективність проекту

Саме нестандартним переплетенням різних технологічних засобів обробітку землі із застосуванням ручної праці і характеризується аграрна економіка України. Технологічна багатоукладність викликає неоднорідність процесів, рівнів усуспільнення та відособлення виробництва продукції.

Це своєю чергою диктує функціонування різних форм власності господарювання і підприємництва. Відповідно різними є підходи до аналізу та результатів оцінки землі.

В приватному секторі найважливішим для власника землі є прибуток у різних його формах - валовий, чистий, балансовий, до оподаткування і після сплати платежів і процентів. Для найманого ж працівника результатом є заробіток, кількість вкладеної праці. А для колективу - валовий дохід, рівень добробуту.

Якщо ж відкинути ці особливості, то під результатом розуміють той економічний ефект, який отримує власник, господарство в результаті використання землі. Використовувати землю ефективно - значить одержувати максимальну віддачу на засоби і ресурси, що затрачені, а значить і на одиницю земельної площі, як головного ресурсу в сільськогосподарському виробництві.

Основними показниками рівня ефективності використання земель є валовий і чистий доходи з розрахунку на 1 га чи 100 га сільськогосподарських угідь.

Для успішного розвитку господарство ринкового типу повинно отримувати максимальні прибутки. Їх отриманню сприяють ряд чинників, пов’язаних з розміром землекористування, кількісним і якісним станом сільськогосподарських угідь, матеріальними і трудовими ресурсами.

Тому критерієм економічної ефективності використання земель є одержання максимуму продукції кращої якості з кожного гектара сільськогосподарських угідь з мінімальними затратами на виробництво продукції при умові збереження і покращення ґрунту.

Перерозподіл земель за формами власності, створення селянських (фермерських) господарств, розширення діяльності ОПГ громадян, формування нових сільськогосподарських підприємств на правах оренди обов’язково привело до більш ефективного використання землі, збільшення урожайності сільськогосподарських культур на 18 - 20%.

Після запровадженням системи сівозмін, яка враховує властивості ґрунтів, рельєф, умови зволоження тощо, в господарстві підвищується урожайність культур, що дає не аби - який результат і у виробництві продукції. Розрахунок виробництва продукції в сільськогосподарському підприємстві ТзОВ "Діброва" подається у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 Розрахунок виробництва продукції в умовному зерні по проекту

З проведених розрахунків в даній таблиці можна зробити висновок, що вартість валової продукції в сільськогосподарському підприємстві ТзОВ "Діброва" з 1 га ріллі в становить 47,2×120=5664 грн, що свідчить про збільшення вартості валової продукції у 1,3 рази в порівнянні з даними існуючого стану.

Окрім економічної ефективності за проектом будуть створені територіальні умови для ефективного використання земель.

6. Охорона праці

Сьогоднішнє сільськогосподарське виробництво характеризується використанням великої енергії, потужних механізмів, які при необізнаному і неакуратному їх використанні можуть загрожувати здоров’ю і життю людей, що виконують виробничі операції. При проведенні робіт в сільськогосподарському виробництві необхідно суворо дотримуватись вимог охорони праці та техніки безпеки.

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально - економічних, організаційно - технічних, гігієнічних та лікувально - профілактичних заходів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Поліпшення умов праці є один з основних ресурсів росту її продуктивності та економічної ефективності виробництва. Великих збитків сільськогосподарському виробництву завдає виробничий травматизм і професійна захворюваність.

Необхідною умовою запобігання цьому на виробництві повинна стати профілактична діяльність на основі глибокого аналізу стану охорони праці, що характеризується наявністю на робочих місцях небезпечних виробничих факторів і умов, при яких вони можуть шкідливо діяти на людей. Система охорони праці повинна ґрунтуватись на державних стандартах безпеки праці, галузевих і стандартах підприємств.

Виконання польових механізованих робіт для вирощування сільськогосподарських культур повинно виконуватись з вимогами галузевих стандартів.

До управління тракторами і комбайнами, які працюють на схилах, допускаються трактористи не нижче другого класу із стажем роботи не менше 3 років, які пройшли спеціальне навчання і інструктаж по техніці безпеки.

При створенні захисних лісових насаджень лісокультурні роботи слід проводити у відповідності з " Правилами техніки безпеки і виробничої санітарії в лісовій промисловості і лісовому господарстві ".

.1 Аналіз стану охорони праці в господарстві за останні три роки

В сільськогосподарському підприємстві ТзОВ "Діброва" Волицької сільської ради Красилівського району Хмельницької області робота з питань охорони праці розроблена в комплексі заходів по створенню безпечних та здорових умов праці, які включають наступні заходи:

§ паспорт санітарно - технічного стану виробничих приміщень, транспортних засобів, окремих робочих місць;

§  розроблена 32-х годинна програма, згідно якої проводиться навчання працівників господарства з питань охорони праці.

Ця програма передбачає: проаналізувавши показники та причини виробничого травматизму та стану захворюваності, розробити заходи по оздоровленню працівників, які порушують існуючі норми та правила охорони праці. Щорічно заключати колективні угоди між управлінням сільськогосподарського підприємства та профспілкою із соціальних питань охорони праці.

При виконанні польових робіт, в тому числі агротехнічних, протиерозійних заходів, необхідно керуватись " Правилами техніки безпеки при виробництві та після збирального обробітку продукції рослинництва в системі Держагропрому ".

Робота тракторів і комбайнів згідно цих правил загального призначення допускається на полях, ухил яких не перевищує 7°.

Проїзд і робота машин по ділянках полів і шляхів, над якими проходять повітряні лінії електропередач дозволяється в тому випадку, коли згідно всіх правил охорони праці виконанні вимоги.

Складні роботи в охоронних зонах повітряних ліній електропередач треба виконувати згідно вказівок по забезпеченні електробезпеки при виконанні робіт поблизу повітряних ліній електропередач. Ділянка, призначена для здійснення певних робіт повинна бути більшою ніж відстань між опорами електропередач.

.2 Проект заходів по покращенню умов і безпеки праці при виконанні топографо-геодезичних та землевпорядних робіт

На території Волицької сільської ради Красилівського району Хмельницької області знаходиться декілька господарських дворів, які розміщені в основному за межами населеного пункту. Господарські двори розміщені так, що пануючі вітри відносять усі речовини, що забруднюють навколишнє середовище в сторону від населеного пункту. Так що люди дихають відносно чистим повітрям.

Господарські центри розміщений на рівнинних територіях. Вони мають тісний зв’язок з населеним пунктом, житловою зоною, районними та обласними центрами за допомогою доріг районного значення.

При проектуванні полів в сільськогосподарському господарстві враховувались вимоги ГОСТ 46.01-41.83, ГОСТ 46.31-108.81 та інші. Вони були підготовленні передчасно для роботи машин та тракторних агрегатів.

На полях були позначенні знаками безпеки по ГОСТ 12.40-16.86 і пофарбовані у два кольори, висотою 2,5-3 м. Щоб попередити перевертання машин мітки встановлюються на віддалі не менше ширині поворотної смуги агрегату від бровки поперечних схилів, розмитих ділянок, ярів.

При виконанні польових сільськогосподарських робіт, в тому числі - агротехнічних, протиерозійних заходів керуються " Правилами техніки безпеки "(ПТБ-88).

Умови виконання польових топографо - геодезичних робіт різко відрізняються від умов праці на стаціонарних підприємствах, господарствах.

Праця в польових умовах тісно пов’язана з природою. Один із важливих заходів по охороні праці і техніки безпеки в експедиційних умовах є санітарія і гігієна праці, які повинні виконуватись усіма учасниками експедиції.

Для споживання води на місці стоянки повинні бути бочки з кип’яченою водою, тому усі польові підрозділи необхідно забезпечити посудом для кип’ятіння води. В безводних районах приходиться миритися з поганою якістю води, тоді не слід пити сиру воду. Воду потрібно кип’ятити впродовж 5-10 хвилин.

При мінусовій морозній погоді потрібно використовувати теплий одяг, тому краще використовувати спальні мішки. Спати на траві чи землі категорично забороняється.

Для безпечного ведення робіт необхідно забезпечувати польові бригади комплексом справних інструментів, обладнанням захисних засобів.

Запобігання травматизму в польових умовах можна лише з дотриманням техніки безпеки. Людина сама відповідає за своє життя, тому нехтувати правилами техніки безпеки - загроза життю!

Відповідно до проведеного аналізу стану та умов праці при проведенні обстеження території Волицької сільської ради стан визнано як задовільний.

Згідно цього для охорони праці працівників в господарстві ми можемо визначити три головні вимоги:

§ обов’язково кожен працюючий повинен ознайомитись з технікою безпеки;

§  вимога доброго і якісного обладнання, яке в подальшій праці не створювало перешкод працюючому;

§  згідно погодних умов відпочинок: тобто влітку при жарі 35° в обідній час працівники повинні відпочивати, створити максимально вигідні години праці вранці або увечері коли жара спадає.

7. Охорона природи та навколишнього середовища

Охорона природи включає систему правових економічних заходів, що спрямовані на зменшення забруднення навколишнього середовища через господарську діяльність. Охорона природи регулюється законом України "Про охорону природного навколишнього середовища від 25 червня 1991 року №1264-7. В сільському господарстві важливе значення має система заходів, спрямована на раціональне використання земель, захист їх від шкідливих антропогенних викидів, а також на підвищення родючості ґрунтів.

Господарська діяльність суспільства, спрямована на вирощування необхідної кількості екологічно чистих продуктів харчування, супроводжується руйнівним впливом на основні екологічні чинники довкілля: землю, воду, повітря, природні фіто і зооценози. Технологій вирощування сільськогосподарських культур, які включають в себе обробіток ґрунту, використання неорганічних добрив, хімічних засобів боротьби з шкідниками і хворобами повинна опрацьовуватись з глибоким знанням справи науково обґрунтовано, щоб зберегти життєве середовище екологічно чистим, придатним для життєдіяльності людей. Важливе місце в охороні природи належить економічному моніторингу, систематичному спостереженню за станом природних чинників.

.1 Стан ґрунтів та використання земельних ресурсів

Волицька сільська рада розміщена в зоні західного Лісостепу. В кліматичному відношенні характеризується всіма особливостями, які властиві для даного району. В цілому ця зона характеризується м’яким достатньо зволоженим помірно-континентальним кліматом. В процесі формування ґрунтів рельєф відіграє значну роль в поєднанні з кліматичними умовами, грунтоутворюючими породами, зволоженням та діяльністю людини, що призводить до утворення різних ґрунтів. Формування ґрунтів тут відбувалось в умовах двох протилежних процесів ґрунтоутворення: підзолистого і болотного. Тому в залежності від інтенсивності прояву того чи іншого процесу і утворились різні типи і підтипи ґрунтів з характерними для них агрохімічними властивостями і відповідною природною родючістю. Враховуючи категорії земель, крутизну схилів, агротехніку вирощування сільськогосподарських культур, для земель сільської ради розроблено комплекси обробітку ґрунту і поліпшення угідь. На території сільської ради агротехнічні заходи застосовуються для збереження та збільшення вмісту гумусу, використовуються бактеріальні добрива для інокуляцій насіння бобових багаторічних трав з метою збагачення ґрунтів на азот. На території Волицької сільської ради актуальним є питання наявності ґрунтів з високою кислотністю, які вимагають хімічної меліорації шляхом вапнування. Зустрічаються випадки забруднення ґрунтів пестицидами, мінеральними добривами, розчинними паливо - мастильними матеріалами, стічними водами тваринницьких ферм з надмірним вмістом гноївки, а також стоками промислових, зокрема переробних підприємств, побутовими стоками. Все це призводить до деградації ґрунтів, ускладнює їх обробіток, знижує їх родючість, виводить певні площі землі і з сільськогосподарського вжитку, зменшує площі орних земель. В цю групу екологічних змін можна віднести і так звану промислову ерозію, яка є наслідком добування на території сільської ради сірки. Гідромеліоративні роботи дозволяють поповнити баланс орних земель, сінокосів та пасовищ, але одночасно вони корінним чином змінили економічну ситуацію.

.2 Водні ресурси господарства, їх стан та охорона

Одним із найважливіших екологічних чинників є вода, без якого життя на землі не можливе. Вода це основа життя людини, тому її треба зберігати.

Щоб запобігти забрудненню води, господарські двори і ферми розміщають якнайдалі від водних джерел з дотриманням усіх умов охорони.

Забруднення поверхневих вод та підземних вод призводить до зміни фізичних властивостей, що шкідливо впливає на людину, природу і сільськогосподарське виробництво.

Всі речовини, що забруднюють води і які викликають у них якісні зміни розподіляються на: мінеральні, органічні, бактеріальні і біологічні.

На території Волицької сільської ради водні джерела постійно накопичують продукти ерозії, від чого поступово німіють , втрачають свою економічну роль. Щоб ця роль зберігалась, у сільській раді систематично здійснюються заходи запобігання замулювання річки і водоймищ. Серед них виділяють протиерозійну організацію території, задержання схилів, лісомеліоративні заходи.

.3 Охорона атмосферного повітря

Атмосферне повітря належить до категорії невичерпних ресурсів, однак господарська діяльність людини впливає на атмосферу і змінює склад повітря. Ці зміни можуть бути настільки суттєвими, що виникає потреба охорони повітряного басейну.

Основними джерелами забруднення Волицької сільської ради є викидні гази двигунів тракторів, автомобілів, комбайнів та інших машин, які використовуються на виробництві, викиди побутових підприємств - копальні цехи з переробки сільськогосподарської продукції, випаровування у повітря шкідливих газів з тваринницьких ферм, зокрема при несвоєчасній чистці приміщень та неправильному зберіганні та використанні, втратах на машинних дворах, у майстернях, накопичення у тваринницьких приміщеннях аміаку, вуглекислого газу та шкідливих мікроорганізмів при відсутності належної вентиляції.

У господарстві, яке розміщене на території Волицької сільської ради ведеться контроль за роботою паливної апаратури спеціальними приладами. Тваринницькі приміщення обладнанні відповідними вентиляційними приладами, які не допускають накопичення в приміщеннях аміаку.

.4 Стан охорони і примноження флори і фауни

Серед заходів щодо охорони флори і фауни важливими є запровадження біологічних методів захисту рослин з метою зменшення внесення хімічних засобів, які спричиняють негативні екологічні зміни довкілля, сприяють загибелі корисних тварин і рослин.

На території сільської ради запровадженні прогресивні біологічні і інтегровані методи боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами рослин.

Значні втрати птахів і звірів спостерігаються в час збирання хлібів, сінокосіння. Тому необхідно звернути увагу на організацію загінок для комбайнів та сінокосарок, щоб запобігти попаданню звірів під ріжучі апарати машин. Важливе значення має час збирання сіна, треба добитись, щоб він менше співпадав з загоном гніздування птахів. Необхідно звернути увагу на збереження місць гніздування птахів, що живляться шкідниками рослин, створення штучних місць для закладки гнізд.

Продуктивність і санітарний стан лісових насаджень в Волицької сільській раді є задовільний.

Вищевикладені природоохоронні заходи спричиняють покращенню екологічної ситуації, оздоровлення оточуючих ландшафтів, естетичному вигляду довкілля.

Висновки і пропозиції щодо охорони природи

В даному розділі ми розглянули питання охорони навколишнього природного середовища.

Цей розділ дуже важливий при розробці дипломного проекту, адже природа потребує дуже бережливого ставлення до неї.

Отже, необхідно здійснити раціоналізацію використання природних ресурсів господарства ґрунту, води, повітря, рослинних і тваринних ресурсів, природних копалин, покращення стану охорони та стану використання цих земель.

Але у нас є пропозиції щодо проекту. В господарстві пропонуються більш використовувати органічні і сидеральні добрива, що приведуть до покращення родючості ґрунту і зменшить забруднення навколишнього середовища, яке і так вже забруднене.

Також пропонуємо на слабо змитих ґрунтах застосовувати сидеральні добрива і органічні з метою покращення родючості ґрунту.

З метою запобігання розмиву берегів річки рекомендується створити прибережні смуги шириною до 150 м. З метою зменшення забруднення повітря вихлопними газами автотранспорту дотримуватись правил експлуатації автомобільного транспорту.

Висновки і пропозиції

Проведений аналіз заходів щодо реалізації земельної реформи і проекту організації угідь та впорядкування їх території ТзОВ "Діброва" Волицької сільської ради Красилівського району Хмельницької області дозволяє зробити такі висновки:

1.      Територія господарства розміщена в зоні Західного Лісостепу і в кліматичному відношенні характеризується м’яким достатньо зволоженим помірно-континентальним кліматом.

В рельєфному відношенні територія господарства розташована в межах Подільського плато, яке є однією із складових частин Волино-Подільської височини.

Рельєф господарства вузько хвилястий із слабо вираженим мікрорельєфом. Найбільш вирівняна північно-західна, західно-південні і західна частина сільської ради.

Територія сільської ради представлена 9-ма агровиробничими групами ґрунтів. Із загальної площі сільської ради 3708,8 га проведено обстеження ґрунтового покриву на 2932,0 гектарах землі, що складає 79,1% загальної території. Серед обстежених земель найбільшу площузаймають чорноземи опідзолені слабозмиті важкосуглинкові ґрунти на лесовидних суглинках - (шифр 49е) - 572,7 га (19,5%); чорноземи опідзолені важкосуглинкові ґрунти на лесовидних суглинках - (шифр 41е) - 520,5 га (17,7%) і чорноземи типові мало гумусні важкосуглинках - (шифр 53е) - 394,4 га (13,5%).

. Територія Волицької сільської ради займає площу 3708,8 га. Найбільшу площу займають орні землі -71,4%, а кормові вгіддя тільки 7,9 %. Площа лісів - 3,2 % всієї площі.

.        У результаті реформування на території сільської ради створено нову виробничо-господарську структуру - сільськогосподарське підприємство ТзОВ "Діброва" на основі оренди земельних часток (паїв). Членами спілки стали громадяни, які зробили внесок частки свого майна до статутного фонду спілки, а також здали їй в оренду свої земельні частки (паї) загальною площею 2681,0 га строком на 15 років.

4.      У структурі угідь селянської спілки найбільшу площу займає рілля - 71,4%, що свідчить про високу розораність території, мала площа кормових угідь - 7,9%.

5.      Провідними галузями сільськогосподарського виробництва в господарстві являються рослинництво і тваринництво. В рослинництві основну роль відіграють виробництво зерна, цукрових буряків. В тваринництві переважає виробництво молока, м’яса.

.        Враховуючи матеріали ґрунтових обстежень та передбачену проектом спеціалізацію виробничої діяльності розраховано проектну структуру посівних площ, яка б забезпечувала худобу кормами і на існуючих пасовищах створено 127,2 га культурних пасовищ.

На території ріллі сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Діброва" загальною площею 2355,4 га проектом передбачено впровадження двох сівозмін:

§  поблизу села Волиця-1 запроектовано кормову 9-ти пільну сівозміну площею 558,7 га з середнім розміром поля 62,1 га;

§  запроектовано польову 8-ми пільну сівозміну загальною площею 1796,7 га з середнім розміром поля 224,6 га;

7.      На культурних пасовищах запроектовано дві гуртові ділянки з подальшим впорядкуванням їх території:

гуртова ділянка площею брутто 96,0 га для гурта корів з чотирьохрічною пасовищезміною;

гуртова ділянка площею брутто 36,1 га для гурту молодняка старше 1 року.

. Після запровадження системи сівозмін, яка враховує властивості ґрунтів, рельєф, умови зволоження тощо, в господарстві підвищилась урожайність культур, що дало не абиякий результат і у виробництві продукції. Вартість валової продукції за проектом збільшилась у 1,3 рази в порівнянні з даними існуючого стану, тобто із 4260 грн/га ВВП збільшилась до 5664 грн/га.

Окрім економічної ефективності за проектом будуть створені територіальні умови для ефективного використання угідь.

Хотілось би внести ще декілька пропозицій щодо реалізації даного проекту : в боротьбі із забрудненням ґрунтового покриву продуктами хімічних засобів захисту рослин і мінеральними добривами першочергове значення необхідно надати суворому дотриманню рекомендованих сівозмін, технологій вирощування сільськогосподарських культур.

Бібліографічний список

1.      Богіра М.С. Питання удосконалення охорони та організації раціонального використання земель в умовах ринкової економіки//Вісник Львівського ДАУ: землевпорядкування і земельний кадастр. - 2007, - №10. С.131 - 135.

2.      Богіра М.С. Порушення охорони ландшафтів - причини й результати//Землевпор. Вісн. - 2008. - №1. - С.47-50.

3.      Богіра М.С. Землевпорядкування в ринкових умовах: еколого-економічний аспект. Монографія. - Львів: Львівський національний аграрний університет, 2008. - 225с.

.        Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар /За ред.. В.І.Семчика. - К.: Ін-Юре, 2003. - 676с.

.        Закон України "Про землеустрій." Офіційний вісник України. - 2003. - №125.

.        Дроздяк М.В., Казьмір П.Г. Просторова організація аґроландшафтів: Навч.посібник. - Львів, 2007. - 185с.

.        Казьмір П.Г. Протиерозійна організація території сівозмін: Навч. Посібник. - Львів: ЛДАУ, 2007. - 141с.

.        Казьмір П.Г. Землевпорядкування сільськогосподарських підприємств (агроформувань). Вісник ЛДАУ: землевпорядкування і земельний кадастр, 2002. - №5. - С. 5-12.

.        Казьмір П.Г., Богіра М.С. Упорядкування території сівозмін. Лекція. - Львів: ЛДАУ, 2000. - 28с.

.        Казьмір П.Г., Кисіль В.Г., Ярмолюк В.І. Організація і впровадження сівозмін у господарствах ринкового типу. - Вісник ЛДАУ. - Львів, 2007. - С.155-159.

.        Казьмір П. Г. Організація території фермерських господарств.-Дубляни, 2007.

.        Казьмір П.Г., Казьмір Л.П. Землевпорядне проектування: організація вгідь і сівозмін та впорядкування території сівозмін: Курс лекцій. - Львів: ЛДАУ, 2007.

.        Мицай М. А. Теоретичні основи землевпорядного проектування. Курс лекцій., ЛДСГІ, 1995.

.        Майорова Т.В., Інвестиційна діяльність: підручник [для студ. вищ. навч. закл.]; - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 472 с.

.        Наукові і методичні основи управління земельними ресурсами: Монографія /За ред..д.е.н. А.Я.Сохнича. - Львів: Українські технології, 2007. - 237с.

.        Осипчук С.О. Про охорону земель в Україні //Землевпоряд. Вісн. - 2006. - №2. - С.28-36.

.        Охорона праці. Навч.посібник. Г.М.Гриняк, С.Д.Лахман, Д.А.Буцько, В.А.Лущенков, В.І.Ряботягов. - К.: Урожай, 1994. - 272с.

.        Пістун І.П., Березовецький А.П., Ковальчук Ю.О. Охорона праці в галузі сільського господарства /землевпорядкування і геодезія/: Навч.посібник. - Суми: ВТД "Українська книга", 2006. - 375с.

.        Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки : Указ Президента України. №1529/99 від 3 грудня 1999р.//Сільський час.-1999.-10 грудня.

.        Постанова Верховної ради УРСР "Про земельну реформу".№2200-12 від 13 березня 1992р.//Збірник законодавчих актів і нормативних документів.-1998.

.        Указ Президента України "Про порядок паювання земель, наданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям." Київ. 8.09.95.№720/95.

.        Сохнич А.Я., Тібілова Л.М. Екологізація землекористування// Землевпорядний вісник, 2005. - №2. - С.19-23.

.        Снітинський В.В., Сявавко М.С., Сохнич А.Я. Землекористування та екологія: аспекти підтримки прийнятих рішень. - Львів, 2002. - 584с.

.        Ступень М.Г., Богіра М.С. Шляхи вдосконалення раціонального використання земель сільгосппризначення /на прикладі Львівської області/ // Землевпорядний вісник. - 2007. - №5. - С.33-36.

.        Ступень М.Г. Державний земельний кадастр: сучасний стан і шляхи його вдосконалення: Монографія. - Львів: Українські технології, 2005. - 176с.

.        Третяк А.М. Землевпорядне проектування: Теоретичні основи і територіальний землеустрій: Навч. Посібник. - К.: Вища освіта, 2006.

.        Третяк А.М. Економіка землекористування та землевпорядкування. Навч. Посібник. - К.: ТОВ ЦЗРУ, 2004.

.        Третяк А.М., Другак В.М., Колганова І.Г. Землевпорядне проектування: впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та їх угідь. - Київ: ТОВ "ЦЗРУ", 2007. - 246с.

.        Ярмолюк В.І. Землевпорядне проектування: упорядкування території кормових угідь: Навч.посібник. - Львів: ЛДАУ, 2006. - 131с.