Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками на підприємстві

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

.1 Економічний зміст і завдання обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

.2 Нормативно-законодавча база

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика підприємства ПП «Біомед»

Розділ 3. Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками на підприємстві ПП «Біомед»

.1 Організація первинного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками на підприємстві ПП “Біомед”

.2 Організація синтетичного та аналітичного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками на ПП “Біомед”

.3 Взаємозв’язок обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками по інших операціях та бухгалтерської звітності у ПП “Біомед”

.4 Шляхи покращення обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками на ПП “Біомед”

.5 Ревізія розрахунків з постачальниками та підрядниками

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

бухгалтерський облік економічний постачальник

Актуальність теми. Підприємства здійснюють взаєморозрахунки з постачальниками та підрядниками за отриману від них сировину, матеріали, електроенергію, газ, основні засоби тощо.

За отримані товарно-матеріальні цінності, роботи і послуги підприємства проводять оплату постачальникам у грошовій формі або за бартером.

Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить їх здійснення фінансової діяльності.

Ефективна фінансова діяльність організації неможлива без постійного заохочення позикових коштів. Використання позикового капіталу дозволяє суттєво поширити масштаб господарської діяльності, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, підвисити ринкову вартість організації. У своєчасній вітчизняній господарській практиці обсяг позикових коштів може суттєво перевищувати розмір власного капіталу. Позиковий капітал характеризує у сукупності обсяг фінансових зобов’язань організацій, загальну суму боргу, що відображається у 4 і 5 розділах сучасного вітчизняного балансу.

Як юридична категорія, господарське зобов'язання -       це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша сторона зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, зустрічні послуги тощо.

Разом з тим, категорія господарського зобов'язання сприймається в широкому і вузькому розумінні. В першому випадку зобов'язання виникають як управлінський правовий акт замовлення або державний контракт. В другому - із господарського договору, укладеного за простою згодою сторін; з інших підстав, що не суперечать закону за результатами конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу. Господарський договір - це юридичне джерело договірних господарських зобов'язань.

Таким чином, зобов'язально-правові відносини називають договірними, оскільки вони встановлюються договором. В той же час всі договірні відносини-це відносини зобов'язальні. Але далеко не всі зобов'язальні відносини є договірними. Ці поняття не є тотожними. ЦК України називає господарський договір однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов'язань. Але не всі зобов'язання встановлюються договором. Зобов'язання - це цивільно-правові відносини, що встановлюються фактом укладання договору, а тому договір є юридичним фактом.

Об’єктом дослідження є приватне підприємство “Біомед”, метою діяльності якого виступає більш повне насичення споживчого ринку біологічно чистими продовольчими товарами та одержання відповідного прибутку. Підприємство здійснює облік результатів своєї діяльності, веде бухгалтерську і статистичну звітність у порядку, установленому чинним законодавством і несе відповідальність за її достовірність.

Мета курсової роботи полягає в досліджені діючої практики організації бухгалтерського обліку поточних зобов’язань та обґрунтуванні можливих шляхів їх вдосконалення на досліджуваному підприємстві “Біомед”.

Для дослідження зазначеної мети в курсовій роботі потрібно вирішити наступні завдання:

вивчити теоретичну базу, економічну сутність та призначення зобов’язань підприємства,

опрацювати законодавчо-нормативні документи, регламентуючі організацію обліку зобов’язань,

вивчити теоретико-методологічні основи організації обліку зобов’язань,

дослідити стан бухгалтерського обліку зобов’язань на приватному підприємстві “Біомед” та обґрунтувати можливі напрямки вдосконалення цієї ланки облікової роботи,

провести аналіз існуючої системи автоматизації бухгалтерського обліку на досліджуваному підприємстві та запропонувати можливі напрямки його удосконалення.

Інформаційними джерелами при виконані курсової роботи були нормативно-правові акти з питань підприємницької діяльності, організації бухгалтерського обліку і фінансової звітності, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, фінансова звітність ПП “Біомед”.

Курсова робота виконана на ___ сторінках друкованого тексту. Досліджений фактичний матеріал представлений в 2 таблицях, додатках. Опрацьована література включає 20 джерел.

Розділ 1. Теоретичні основи обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

.1 Економічний зміст і завдання обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

Дебіторська заборгованість є собою заборгованості юридичних або фізичних осіб, котрі в результаті минулих подій заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти, та інші активи.

Дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну.

Облік розрахунків з дебіторами регламентується П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість", відповідно до якого поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає під час нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

У балансі поточна дебіторська заборгованість поділяється на заборгованість покупців і замовників та іншу поточну дебіторську заборгованість. Покупці - це фізичні та юридичні особи, які придбають товари (роботи, послуги). Замовники - це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншим учасником договору.

На сьогоднішній день в Україні розповсюджений такий вид розрахунків, як бартерні операції. Товарообмінна (бартерна) операція - це господарська операція суб’єкта підприємницької діяльності, яка передбачає розрахунок за продану продукцію (роботи, послуги) в іншій, ніж грошовій, формі, включаючи різні види погашень (заліку) взаємозаборгованості між сторонами господарської операції без проведення грошових розрахунків. Тобто розрахунок між суб’єктами товарообмінної операції передбачає еквівалентний за вартістю обмін одних товарів (робіт, послуг) на інші.

Поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг і оцінюється за первісною вартістю. У випадку відстрочення платежу з виконанням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів, що підлягають отриманню за товари, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами в період її нарахування.

Дебіторська заборгованість як складова елементу фінансової звітності активу має визнаватися і відображатися у звітності в сумі, яка визначається з урахування оцінки дебіторської заборгованості поточному обліку (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Оцінка поточної дебіторської заборгованості

Зобов'язання - це борги (заборгованість) підприємства, які виникають, головним чином, через придбання товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування.

Поточні зобов'язання - це короткострокові фінансові зобов'язання, які мають бути погашені протягом поточного операційного циклу підприємства чи протягом року з дати складання бухгалтерського балансу (із двох термінів обирають довший). Схематично це визначення можна представити наступним чином (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Визначення поточних зобов'язань відповідно до П(С)БО 11

Це визначення припускає, що поточні зобов'язання буде погашено за рахунок активів, які класифікуються як поточні у тому ж бухгалтерському балансі, що і зобов'язання.

До поточних активів належать грошові кошти та інші ресурси щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на (продані за) грошові кошти чи використані протягом року з дати складання бухгалтерського балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства (із двох термінів обирають довший).

Отже статті включаються до поточних зобов'язань, якщо вони оплачуються на вимогу кредитора, або якщо очікується, що вони будуть ліквідовані протягом одного року.

До поточних зобов'язань належать торговельні рахунки до отримання, короткострокові векселі до сплати, нараховані витрати (заборгованість з заробітної плати, податки до сплати і проценти до сплати), дивіденди до сплати, поточна частина довгострокової заборгованості та отримані авансові платежі (їх ще називають відкладеними доходами, або доходами майбутніх періодів).

Зобов'язання виникають через існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) борги підприємства чи щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству у майбутньому. Зобов'язання також іноді називають боргами або власними фінансовими зобов'язаннями підприємства. Оцінюються поточні зобов'язання за сумою погашення. Багато підприємств купують товари та послуги в кредит без складання формальної кредитної угоди. Такі операції призводять до виникнення заборгованості, відомої як кредиторська заборгованість. В бухгалтерському балансі кредиторська заборгованість відображається як рахунки до сплати.

Купівля в кредит - це придбання товарів з відстроченням платежу. Закупівля як у зовнішній, так і внутрішній торгівлі - це придбання товарів, послуг за дорученням замовника або з метою продажу.

Закупівля необхідних виробничих запасів і товарів може здійснюватися

наступними способами:

=>безпосередньо конкретним підприємством;

=> через агентів, які купують за свій рахунок чи від імені підприємства;

=> через закупівельні бази, які утворені кількома підприємствами.

Порядок і форми розрахунків між постачальником і покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена та важлива основа виникнення зобов’язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин у ринковій економіці. Постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива,запасних частин, МШП), надають послуги (подачу електроенергії, газу, води тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо). Підрядники - спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об’єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.

Розрахунки з постачальниками є кредиторської заборгованістю за товари, роботи, послуги за умов наступної оплати або іншого погашення зобов’язань. У випадку здійснення передоплати в бухгалтерському обліку виникає дебіторська заборгованість за авансами виданими.

З метою підвищення надійності поставок при виборі постачальника потрібно враховувати ряд умов, серед яких :

=> цінова конкурентоспроможність (включаючи витрати на зберігання, транспортування і страхування);

=>умови платежу; гарантійні строки;

=> ремонті після продажне обслуговування;

=> відповідність продукції постачальника стандартам якості;

=> можливість закупок безпосередньо у виробників або оптовиків;

=> географічне місце розташування; основні види діяльності та

фінансовий стан;

=> виробнича потужність та обсяги випуску продукції за останні роки.

Якщо спеціалізоване стороннє підприємство виконує будівельно - монтажні роботи, то розрахунки з таким підприємством належать до розрахунків з підрядниками.

.2 Нормативно-законодавча база

Аналіз нормативно-законодавчої бази обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками представлений в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Нормативно-законодавча база обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика підприємства ПП «Біомед»

Приватне підприємство “Біомед” засноване у 1998 році (фактично діє з жовтня 2000 року) для здійснення господарської діяльності, скерованої на виконання для об’єднань, підприємств, виробничих колективів та громадян, послуг та робіт у вирішенні медичних, медико-біологічних, науково-технічних, виробничих та соціальних проблем, а також з метою одержання прибутків від основних видів діяльності.

Предметом діяльності підприємства відповідно до статуту (додаток 10) є:

1 торговельна діяльність у сфері оптової роздрібної, комісійної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів;

2 створення кафе, барів, ресторанів та інших підприємств громадського харчування;

3 створення та організація профільних, універсальних, комерційних та комісійних магазинів, здійснення фірмової торгівлі, розвиток нових прогресивних форм торгівлі та послуг, включаючи консигнацію, торгівлю по каталогам, посилочну та оптову торгівлю, лізинг, торгівлю в кредит, відкриття магазинів в вільній митній зоні;

4 м’ясопереробне виробництво;

5 рибопереробне виробництво;

6 виробництво, заготівля, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції та продукції тваринництва, закупівля у населення за готівку необхідних товарів та матеріалів;

7 виробнича діяльність по переробці пластмас;

8 металообробне виробництво;

9 швейне виробництво;

10  виготовлення пива, алкогольних напоїв, а також виготовлення та реалізація спирту етилового, коньячного і плодового;

11  виготовлення тютюнових виробів;

12  закупівля та реалізація промислових товарів народного споживання, агропромислової та господарської продукції народних промислів та ремесел;

13  надання різноманітних консалтингових послуг, в тому числі інформаційних, маркетингових, брокерських, агентських тощо;

14  міжнародні перевезення пасажирів і вантажів залізничним та автомобільним, повітряним, річковим, морським транспортом;

Структуру підприємства зображено в додатку 1.

На даний момент основним видом діяльності підприємства є роздрібна торгівля харчовими добавками. Це передбачає, зокрема, ведення бухгалтерського обліку.

На підприємстві вже автоматизовано задачі бухгалтерського обліку “Склад” та “Реалізація товару”. Це здійснено засобами СУБД Microsoft Visual FoxPro 5.0.

Задача “Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками” вирішується на підприємстві у торговому відділі і не є автоматизована. Призначення задачі - видача фінансової інформації про діяльність підприємства і формування звітних документів.

Наявність дебіторської заборгованості має суттєвий вплив на стійкість фінансового стану підприємства.

Завдання аналізу полягають також у тому, щоб виявити розміри і динаміку невиправданої заборгованості, причини її виникнення або зростання.

Зовнішній аналіз стану розрахунку з дебіторами базується на даних форм № 1 і № 2. Для внутрішнього аналізу використовують дані аналітичного обліку рахунків, призначених для узагальнення інформації про розрахунки з дебіторами.

Аналіз стану дебіторської заборгованості починають із загального оцінювання динаміки її обсягу загалом і за статтями.

Для аналізу складу і руху дебіторської заборгованості використаємо дані ПП “Біомед” табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Склад і рух дебіторської заборгованості ПП “Біомед”

Аналіз руху дебіторської заборгованості по складу дав змогу встановити, що її збільшення виникло переважно при розрахунках за товари, роботи і послуги. Сума неоплачених покупцями і замовниками рахунків збільшилася на 57,9 тис. грн.., або на 1,2%, та становила на кінець періоду 298,4 тис. грн. Виявлена тенденція призводить до залежності підприємства від фінансового стану партнерів.

При аналізі стану розрахунків за даними аналітичного обліку слід виявити випадки визначити обсяг прихованої дебіторської заборгованості, що виникла внаслідок попередньої оплати матеріалів постачальникам без відповідного їх відвантаження підприємству.

З метою своєчасного отримання оплати за поставлену продукцію і запобігання неплатежам використовуються подання знижок договірної ціни при оплаті наперед і різні форми довготермінового погашення дебіторської заборгованості: продаж боргів банку (факторинг); одержання позики в банку на оплату зобов'язань, що перевищують залишок засобів на його розрахунковому рахунку (овердрафт), облік векселів (дисконт).

При зниженні обсягу дебіторської заборгованості важливо визначити, чи не стало це наслідком її списання на збитки, а також чи є відповідні документи для виправдання.

З наведених даних видно, що фінансово-господарська діяльність ПП “Біомед” ведеться на належному рівні.

Розділ 3. Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками на підприємстві ПП «Біомед»

.1 Організація первинного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками на підприємстві ПП “Біомед”

Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин по товарних операціях служать первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядчиками. При купівлі товарів укладається договір купівлі-продажу.

Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками проводяться на підставі документів постачальника: накладних, рахунків-фактур, рахунків, актів прийнятих робіт, послуг, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, якщо в розділі “Відомості про вантаж” неможливо перерахувати всі найменування товару.

У додатку 11 наведено приклад рахунку-фактури. Цей документ поєднує в собі 2 частини: рахунок, який є вимогою оплатити товар, і накладну, що підтверджує поставку товару. Він може бути виписаний лише за умови наступної оплати. В інших випадках рахунок і накладна виписуються окремо та можуть надходити від постачальника в різні терміни.

Рахунок і рахунок-фактура є розрахунковими документами, які повинні бути акцептовані.

Акцепт розрахункових документів - це надпис уповноваженої особи (акцептанта) на рахунку, який засвідчує згоду оплатити рахунок. Після цього покупець надає своєму банку платіжне доручення на оплату придбаного товару та отримує виписку уповноваженого банку про списання грошових коштів з поточного рахунку. Якщо оплата товару проводиться готівкою через підзвітну особу, то заповнюється видатковий касовий ордер (ВКО) на видачу готівки під звіт та звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (з квитанцією до прибуткового ордеру, чеком реєстратора розрахункових операцій (РРО), копією розрахункової квитанції з відміткою "сплачено").

Розрахункові документи, які надає підприємство-постачальник покупцю на суму оплати за отриману продукцію, виконанні роботи та наданні послуги на ПП “Біомед” акцептовуються.

Акцепт розрахункових документів - надпис уповноваженої особи (акцептант) на рахунку, який засвідчує, згоду прийняти рахунок до платежу. Після цього ПП “Біомед” надає своєму банку платіжне доручення на оплату придбаного товару і отримує виписку банку про списання грошових коштів з поточного рахунку. Якщо оплата товару проводиться готівкою через підзвітну особу, то заповнюють видатковий касовий ордер на видачу готівки під звіт та авансовий звіт про використання виданої готівки (з квитанцією до прибуткового ордеру, чеком РРО, копію чеку з відміткою “сплачено”).

Підставою для оприбуткування та оплати придбаного товару також є документ, що підтверджує його якість (сертифікат, посвідчення про якість товару, тощо).

При виявленні нестачі або дефекту товарів приймання не припиняється, а складається акт, в якому зазначаються наступні реквізити: особи, які беруть участь в прийманні, дата, час початку і закінчення приймання. Місце складання акту, номер контракту, місця партії, найменування, адреса постачальника, найменування покупця, кількість товару по кожній позиції асортименту, невідповідність якості, комплектності та інших даних супровідних документів, стан тари, упаковки в маркування тари.

Документи, що оформлюються при перерахуванні коштів, залежать від форм розрахунків: платіжне доручення, акредитив, інкасо, ВКО та інші платіжні документи.

Таким чином, якщо підприємство вирішило придбати ті чи інші товарно-матеріальні цінності, то про таку подію свідчать принаймні два різні документи: банківський (касовий) документ про оплату їх вартості та накладна про надходження від постачальника. Банківський документ про оплату хоча й містить відомості про конкретний товар, однак жодним чином не свідчить про фактичне надходження цих товарів, так само як накладна про надходження не може свідчити про оплату їх вартості.

Первинними документами з обліку розрахунків по інших операціях є розрахунки бухгалтерії, договори про закупку товарів у кредит, договори оренди, платіжні доручення, ВКО, довідки бухгалтерії, довідки про середньомісячну заробітну плату для отримання товару у кредит, рахунки на сплату за оренду приміщення, тощо.

.2 Організація синтетичного та аналітичного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками на ПП “Біомед”

Аналітичний облік розрахунків з постачальниками і підрядниками на ПП “Біомед” ведеться за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

Аналітичний облік розрахунків забезпечує чіткий контроль своєчасності розрахунків по кожній поставці товарів. аналітичний облік ведеться за місцями зберігання і обліковими (товарними) партіями, при визначенні ознак яких береться до уваги: характер товару, можливість зберігання партії в процесі перевезення, перевалки, зберігання вантажу.

Розрахунки з постачальниками і підрядниками у ПП “Біомед” ведеться, як правило, після відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг або одночасно з ними.

Для обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і наданні послуги Планом рахунків і робочим планом ПП “Біомед” передбачено рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”.

По кредиту цього рахунку відображається заборгованість за отримані від постачальників і підрядників товарно-матеріальних цінностей, прийняті роботи, послуги, по дебету - її погашення, списання, тощо.

До рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками” на підприємстві відкрито такі субрахунки:

“Розрахунки з вітчизняними постачальниками”,

“Розрахунки з іноземними постачальниками”.

На субрахунку 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” підприємство веде облік розрахунків за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і наданні послуги з вітчизняними постачальниками і підрядниками.

Субрахунок 632 “Розрахунки з іноземними постачальниками” передбачено підприємством у робочому плані у разі ведення розрахунків з іноземними постачальниками і підрядниками за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

Торговельні рахунки до сплати виникають через придбання товарів для подальшого продажу і отримання послуг протягом нормальної операційної діяльності підприємства. Термін “рахунки до сплати” застосовують в обліку саме у значенні “торговельні рахунки до сплати”.

Вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей, виконаних робіт, наданих послуг відображається на рахунках обліку товарно-матеріальних цінностей або витрат без врахування суми ПДВ, вказаної в документах постачальника.

Незалежно від методу оцінки товарно-матеріальних цінностей, прийнятого на підприємстві, рахунок 63 кредитується згідно з документами постачальника в межах суми акцепту. У випадку, коли рахунок постачальника був акцептований і оплачений до надходження вантажу, а при прийняті товарно-матеріальних цінностей виявилась їх недостача проти відфактурованої кількості, невідповідність цін та якісних показників, обумовлених в угоді, арифметичні помилки, брак отриманих товарно-матеріальних цінностей, робиться проводка на суму недостачі, неякісних товарів, помилки тощо:

Дебет 374 “Розрахунки за претензіями”,

Кредит 631 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”.

Операції по оплаті рахунків постачальників відображаються по дебету рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”.

Аналізуючи документацію ПП «Біомед» воно одержало аванс від ПП Коваленко. Для наочного уявлення порядку відображення на рахунках бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками представлено таблицю 3.1.

Таблиця 3.1. Витяг з Журналу реєстрації господарських операцій з обліку розрахунків з постачальниками за товар на ПП “Біомед” за березень 2011 року

Відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій по невідфактурованих поставках і товарних запасів, що знаходяться в дорозі має ряд особливостей.

Невідфактурованою вважається поставка матеріальних цінностей від постачальника до пред’явлення розрахункового документу, на підставі якого здійснюється оплата.

У цьому випадку матеріальні цінності оприбутковуються за купівельними (або обліковими) цінами:

Дебет рахунку 20 “Виробничі запаси”, 22 “Малоцінні швидкозношувані предмети”, 28 “Товари”,

Кредит рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”.

Суми податку на додану вартість по цих цінностях будуть обліковуватися в тому звітному періоді, в якому надійдуть розрахункові документи:

Дебет рахунку 64 “Розрахунки за податками й платежами”,

Кредит рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”.

При надходженні розрахункового документу постачальника на ПП “Біомед” раніше зроблений запис вартості матеріальних цінностей за купівельними (обліковими) цінами сторнують і здійснюють додатковий запис на суму рахунку, що пред’явлений до оплати.

Невідфактуровані поставки на підприємстві визначаються в кінці місяця на підставі даних про фактичні надходження матеріальних цінностей і розрахункових документів, пред’явлених для оплати. Постачальника терміново повідомляють про таку поставку, висилають йому листа та акт при приймання товарів.

Отже, у новій системі обліку визнання зобов’язань при придбані підприємством матеріальних та нематеріальних цінностей, послуг здійснюється із дотриманням принципу відповідності.

Для цього використовується метод нарахування, дотримання якого, з точки зору визнання зобов’язань по відношенню до своїх кредиторів, вимагає від підприємства правильного визначення моменту переходу права власності на відповідні цінності або моменту отримання послуг.

Саме у момент переходу права власності, який визначається, наприклад, умовами контракту, при відсутності одночасного розрахунку у грошовій формі з постачальниками та підрядниками виникають зобов’язання за отриманні активи. І для обліку таких зобов’язань слід використовувати, як зазначалося, рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”.

На рахунку 68 “Розрахунки за іншими операціями” ведеться облік зобов’язань, що не можуть бути відображені на рахунках 63 - 67. у тому числі на рахунку 68 відображаються:

зобов’язання за отриманими авансами (субрахунок 681),

зобов’язання за розрахунками з дочірніми підприємствами (субрахунок 682 “Внутрішні розрахунки”). По кредиту субрахунку 682 “Внутрішні розрахунки” відображаються зобов’язання материнського (головного) підприємства перед дочірніми підприємствами за одержані від них товари (роботи, послуги), за нарахованою заробітною платою, відсотками тощо.

Аналізуючи документацію ПП «Біомед» воно одержало аванс від ПП Коваленко.

ПП “Біомед” у своїй діяльності виступає як покупець, і як продавець (постачальник). Тому слід на прикладі господарських операцій з приводу відвантаження товарів і отримання за них авансу продемонструвати відображення таких операцій у бухгалтерському обліку (таблиця 3.2).

Аналітичний облік розрахунків з іншими кредиторами ведеться окремо за підприємствами. Організаціями, установами та фізичними особами, з якими здійснюються розрахунки.

Таблиця 3.2. Витяг з Журналу реєстрації господарських операцій з приводу обліку одержаного авансу від покупця на ПП “Біомед” за жовтень 2011 року

3.3 Взаємозв’язок обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками по інших операціях та бухгалтерської звітності у ПП “БІОМЕД”

Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками на ПП “Біомед” здійснюється у Журналі 3 і Відомості аналітичного обліку 3.3 (Додаток 7).

В журналі 3 відображаються обороти по кредиту рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”. Записи в цьому Журналі здійснюються на підставі підсумкових даних Відомості 3.3 та первинних документів.

Відомості аналітичного обліку ведуться в цілому за синтетичним рахунком. Отже, Відомість 3.3. призначена для аналітичного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками за отримані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і наданні послуги, що відображаються на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”. Протягом місяця записи у відомості здійснюються по мірі визнання зобов’язання по матеріальних цінностях, нематеріальним активам, роботам і послугам і проведення розрахунків з постачальниками і підрядниками на підставі первинних документів (товарно-транспортних накладних, накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, актів приймання матеріалів, робіт, послуг, прибуткових і видаткових касових ордерів, виписок банку тощо).

По кредиту рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками” відображається заборгованість за отримані від постачальників і підрядників товарно-матеріальних цінностей, прийняті роботи, послуги, по дебету - її погашення, списання, тощо. Сальдо на кінець місяця приводиться по кожному постачальнику і підряднику і переноситься до графи 6 Відомості 3.3 на наступний місяць.

У графі 20 Відомості 3.3 відображається загальна сума, яка належить до сплати постачальнику, підряднику за отримані товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активи, прийняті роботи і послуги.

Підсумки граф 13 - 19 (рядок “Всього по рахунку 63) цієї Відомості переносяться до графи 10 розділу І Журналу 3.

При побудові нової системи обліку зобов’язань також вадливо мати на увазі необхідність узгодження між рахунками та статтями фінансової звітності.

На підставі щомісячних даних у Журналах і Відомостях аналітичного обліку перед складанням бухгалтерської звітності бухгалтер ПП “Біомед” складає оборотно-сальдову відомість, де за певний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік) як і по всіх рахунках, що застосувалися протягом даного періоду, так і по рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками” вказуються сальдо на початок звітного періоду, обороти по дебету і кредиту, сальдо на кінець.

На підставі оборотно-сальдової відомості складається баланс (форма № 1), де в рядку 530 “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги” показується сума заборгованості постачальниками і підрядникам за матеріальні цінності, виконанні роботи і наданні послуги (крім заборгованості, що забезпечена векселями).

Облік розрахунків по інших операціях також ведеться у розділі І Журналу 3 і Відомості 3.5. Відомість 3.5 призначена для аналітичного обліку внутрішніх, внутрішньогосподарських розрахунків, розрахунків за нарахованими відсотками, по авансах отриманих та інших операціях, які відображаються на рахунку 68 “Розрахунки по інших операціях”.

Підсумки граф 15 - 20 (рядок “Всього”) цієї Відомості переносяться до графи 11 розділу І Журналу 3.

В балансі розрізнене сальдо по цьому рахунку відображається у рядках 540, 600 і 610 розділу ІV. У рядку 540 “Поточні зобов’язання за одержаними авансами” відображається сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг) - сальдо по субрахунку 681 “Розрахунки за авансами одержаними”.

У рядку 600 “Поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків” відображається заборгованість підприємства пов’язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків - сальдо по субрахунках 682 “Внутрішні розрахунки” і 683 “Внутрішньогосподарські розрахунки”.

І, у рядку 610 “Інші поточні зобов’язання” відображається сума зобов’язань. Які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі “Поточні зобов’язання” - сальдо по субрахунках 684 “Розрахунки за нарахованими відсоткам”, 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”.

3.4 Шляхи покращення обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками на ПП “БІОМЕД”

Основними недоліками у роботі ПП “Біомед” з обліку розрахунків за поточними зобов’язаннями є те, що не всі товарно-матеріальні цінності підприємство отримувало правильно. Тобто іноді супровідні документи підприємство отримувало пізніше, ніж отримувало товар і оприбуткувало його неналежним чином (без складання акту).

Також недоліком можна назвати не налагоджену систему розрахунків за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і наданні послуги. Так, є декілька постачальників, які отримали від ПП “Біомед” грошові кошти по виставлених рахунках на оплату, але документів не надали і ці суми залишаються з минулих періодів не закритими.

В якості пропозиції щодо удосконалення бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками, по інших операціях, слід запропонувати здійснити автоматизацію бухгалтерського обліку, встановленням бухгалтерської програми (наприклад, “1С: Підприємство”). Тому що багато помилок у бухгалтерському обліку даного підприємства через ведення самостійно розробленої примітивної програми (в EXCEL розроблені таблиці по кожному місяцю у розрізі постачальників і підрядників, обороти до них заносяться вручну, іноді не в той рядок, так само сальдо іноді переносилося з помилками).

Отже, автоматизація бухгалтерського обліку на підприємствах є дуже зручним засобом обробки первинних паперових документів, а разом з цим швидкого опрацювання даних і сформування певних звітів. Також в деяких випадках доопрацьовані бухгалтерські комп’ютерні програми дозволяють здійснити аналіз діяльності підприємства за допомогою тих самих комп’ютерних програм. На теперішній час автоматизація бухгалтерського обліку, а разом з ним і аналізу та аудиту, серед підприємств дуже поширена, скорочує затрати ручної праці, часу на обробку документів і прийняття своєчасних управлінських рішень. А наявність в штаті оператора або програміста скорочує витрати на обслуговування з автоматизації бухгалтерського обліку на підприємстві.

Таким чином, бухгалтерія - головне джерело і головний споживач інформації на підприємстві, тому зберігання даних в єдиному уніфікованому регістрі, побудованому на принципі подвійного запису, має сенс. Однак в окремих програмних продуктах обробка та накопичення первинної документації спочатку здійснюються шляхом простої реєстрації, а потім виконується формування фінансових проводок.

У цьому разі за умови коректної побудови бази даних первинних документів, яка дає змогу будувати й обробляти міждокументні та міжреквізитні зв’язки, можна не формувати фінансових проводок під час введення документів. До того ж технічно на великих та багато профільних підприємствах, які не обмежуються комп’ютерізацією фінансового обліку, а проводять комплексну автоматизацію господарської діяльності, і де дані оперативного (або, іншими словами, первинного) обліку безпосередньо використовуються всіма економічними службами, це може забирати значну частину ресурсів обчислювальних систем. Доцільніше в кінці звітного періоду формувати зведені проводки з синтетичного обліку для складання фінансової звітності, а для потреб управління користуватися спеціальними аналітичними механізмами.

На складання звітності, як обов’язкової, так і управлінської, в умовах ведення паперового обліку витрачається досить багато часу. Саме тому підприємці часто не можуть вчасно отримати звіти, які є основними носіями інформації для прийняття управлінських рішень, на їх отримання витрачається значна кількість часу та зусиль облікових працівників. Автоматизований облік відкрив перед обліковцями та керівниками доволі широкі можливості щодо оперативності та якості складання звітності.

Комп’ютеризація принципово не змінює елементів методу фінансового обліку. Найбільш зміни відбуваються в технології обробки облікової інформації, що виражається в порядку побудови комп’ютерних форм фінансового обліку.

.5 Ревізія розрахунків з постачальниками та підрядниками

Джерелами розрахунків для контролю розрахунків за товарними операціями є первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками (накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, пакувальні листи, акти прийнятих робіт, послуг, податкові накладні, товарно-транспортні накладні іноземних постачальників, документи про сплату мита, зборів і податків), а також договори купівлі-продажу, вантажні митні декларації, довідки бухгалтерії про курсові різниці, рекламаційні акти тощо.

Під час ревізії застосовують спосіб вибіркової перевірки документів і записі у облікових регістрах. Однак рахунки з обліку доходів і втрат, втрат, зносу, резервів, торгової націнки перевіряють суцільним методом, оскільки зловживання переважно бувають на зазначених рахунках. Основним документом, який визначає правовий режим розрахункових взаємовідносин постачальників і підприємств-споживачів щодо поставки товарів, є договір. Тому перевірці розрахунків з кожним постачальником і підрядником має передувати вивчення договірних відносин, зокрема, правильності оформлення договорів, проектно-кошторисної документації, титульних списків.

Шляхом перевірки записів у журналі 3 з рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» й у розрахунково-платіжних документах виявляють дату виникнення та характер кожної операції, правильність застосування цін, тарифів і торгових націнок, своєчасність і повноту оприбуткування матеріальних цінностей, своєчасність розрахунків і обґрунтування пред’явлених претензій. У разі необхідності застосовують контрольну інвентаризацію матеріальних цінностей, що надійшли, зустрічну звірку розрахунково-платіжних документів і документів щодо оприбуткування цінностей. Таку саму зустрічну звірку документів і облікових записів можна зробити й у постачальників.

У всіх випадках слід встановити реальність кредиторської заборгованості постачальниками, її відповідність даним фінансової звітності. Щодо заборгованості за кожним постачальником і підрядником виявляють дотримання строків позовної давності.

Ревізору слід встановити правильність відображення на статтях балансу відповідних залишків заборгованості. Для цього зіставляють залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту саму дату за даними аналітичного обліку з залишками за синтетичним рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», Головною книгою, балансу. У випадку розбіжностей слід перевірити реальність і документальну обґрунтованість заборгованості за кожним постачальником і підрядником зокрема. Такі розбіжності можуть виникати внаслідок занедбаності обліку розрахункових операцій або зловживань.

Ревізія розрахунків з оплати праці. За ринкових умов господарювання поставлено завдання подальшої активізації соціальної політики, удосконалення, забезпечення обґрунтованої диференціації в оплаті праці. У зв’язку з цим оплата праці має бути поставлена в залежність від конкретного внеску кожного працівника в кінцеві результати праці. Правильна організація за витрачанням коштів на оплату праці є одним із важливих завдань ревізії. Дійовий контроль за використанням трудових ресурсів і коштів на оплату праці значною мірою сприяє зростанню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни та ефективному застосуванню встановленої системи оплати праці.

Основними завданнями ревізії є перевірка:

дотримання нормативно-правових актів при нарахуванні оплати праці, утримань із неї й правильності ведення бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці;

правильності організації праці, дотримання встановлених розцінок, ставок і окладів;

своєчасності й правильності нарахування і виплати заробітної плати згідно з діючою системою оплати праці;

правильності здійснення розрахунків з органами соціального страхування.

Під час ревізії доцільно не лише виявити порушення й зловживання, а й знайти резерви економного витрачання коштів на заробітну плату.

Як правило, ревізію з оплати праці здійснюють вибірковим способом. Їх рекомендується організувати в такій послідовності.

Насамперед перевіряють стан трудової дисципліни, організацію праці і ведення особових справ працівників. Потім - використання затвердженого фонду заробітної плати (штатний розклад, ставки, нарахування й виплати, посадові оклади, розцінки, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та заохочувальних і гарантійних виплат).

Відтак перевіряють стан обліку розрахунків з робітниками й службовцями щодо оплати праці та відрахувань на соціальне страхування. При цьому перевіряють правильність складання розрахунково-платіжних відомостей, звітів з питань праці й розрахункових відомостей щодо відрахувань на соціальне страхування.

Перевіряючи розрахунки з оплати праці, ревізор керується Кодексом Законів про працю України; Законом України «Про оплату праці», Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995 р. №323; Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженою наказом Мінстату №171 від 07.07.1995 р.; Положенням про мови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці і Мінфіну від 28.06.93 №43 та ін.

Основними джерелами ревізії є: штатні розклади, посадові оклади, тарифні сітки, розцінки, нормативи виробітку;

основні форми первинної облікової документації для визначення кількісного складу працівників (наказ чи розпорядження про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; особиста картка; наказ чи розпорядження про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати; особові рахунки та інші документи, які затверджені у встановленому порядку, що характеризують кількість працівників та їхній дохід у грошовій, натуральній формі, а також розміри пільг і компенсацій);

генеральні та галузеві угоди; трудові угоди, колективні договори, облікові листи, довідки й розрахунки для нарахування заробітної плати;

реєстри синтетичного й аналітичного обліку (журнал-ордер № 5, Головна книга до рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці»);

фінансова, оперативна й статистична звітність тощо.

Перевірка дотримання встановлених норм погодинної, відрядної оплати праці, оплати за сумісництвом, суміщенням професій і за роботу в надурочний час.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Встановлено, що розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та фінансово-господарської діяльності підприємства.

Для перевірки правильності нарахування й виплати заробітної плати ревізору слід ретельно ознайомитися з встановленими нормами для різних видів оплат.

Наприклад, мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці(обсяг робіт). До такої заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється й переглядається згідно із Законом України «Про оплату праці».

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на території України для підприємств усіх форм власності й господарювання та фізичних осіб.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки і є основою формування й диференціації розмірів заробітної плати.

Оплата працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата праці здійснюється за результатами індивідуальних і колективних робіт. Причому форми й системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством за угодами.

Особи, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. При цьому умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств визначаються Кабінетом Міністрів України. Розмір доплат за суміщення професій (посад) або за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених колективним договором.

За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. Тобто за відрядною системою оплату праці за роботу в надурочний час виплачується доплата в розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою - за всі відпрацьовані надурочні години. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається. Ревізору слід керуватися вищевказаними положеннями нормативних актів з оплати праці.

Якщо виявлено розбіжності між даними синтетичного і аналітичного обліку, слід встановити їх причини. Основними причинами розходжень можуть бути: підробки в розрахунково-платіжних і платіжних відомостях для приховування розкрадання грошей з каси шляхом змови бухгалтера і касира. Сам спосіб розкрадання полягає в завищенні загальної суми грошей в останній колонці розрахунково-платіжної відомості «До видачі на руки». Таку підробку можна виявити підрахунком підсумків у розрахунково-платіжних відомостях як по рядках (горизонталі), так і по стовпчиках (вертикалі). Кінцеві підсумки звіряють із сумою, показаною у видатковому касовому ордері й у первинних документах щодо нарахування заробітної плати (розрахунках).

У такому разі арифметичної перевірці підлягають:

розрахунково-платіжна (платіжна) відомість;

видатковий касовий ордер;

журнал обліку прибуткових і видаткових касових ордерів;

касова книга (звіт касира);

табелі обліку робочого часу, довідки й розрахунки для нарахування заробітної плати, наряди на оплату праці тощо.

Можуть бути випадки розкрадання грошей шляхом привласнення депонованих сум. Для цього касир разом із бухгалтером підробляють підпис депонента в розрахунково-платіжній відомості або у видатковому касовому ордері чи депонентській відомості.

У цьому випадку слід звірити депоновані суми за такими документами:

реєстр депонованих сум;

депонентська відомість;

видатковий касовий ордер;

особистий рахунок та картка депонента;

журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів;

касова книга й звіт касира;

документ про прийняття на роботу або звільнення з роботи (наказ, розпорядження);

розрахунково-платіжні відомості за попередній період із підписами депонентів.

Ревізуючи можуть також викликати окремих депонентів для підтвердження ними відповідних сум. Ревізор перевіряє: правильність нарахування заробітної плати таким чином:

з’ясовує правильність застосування розцінок способом зіставляння з документом, де вони передбачені, а також уточнює, чи відповідають стаж працівника, його розряд, тип підприємства, сезон, асортимент продукції тощо розцінкам;

встановлює, чи правильно підраховано обсяг виконаної роботи й кількість робочого часу шляхом їх зіставлення з обліковими листами, нарядами, картами, подорожніми листками, табелем виходу на роботу, актами здавання-приймання виконаних робіт та іншими документами, прикладеними до журналу №5 для нарахування заробітної плати;

арифметично перевіряє правильність нарахованої суми шляхом множення розцінок на кількість днів роботи, на суму товарообороту, на кількість виробленої продукції тощо.

Доцільно також перевірити, чи зафіксовані в розрахункових відомостях на оплату праці за другу половину місяця усі раніше виплачені протягом цього місяця суми (аванс, відпускні, допомога при тимчасовій втраті працездатності), записані в журнал №1 з рахунка 30 «Каса».

Причинами відхилень між даними аналітичного й синтетичного обліку з рахунка з оплати праці можуть також бути перекручення даних внаслідок зловживань (завалювання видатку грошей шляхом вилучення з фонду споживання різних виплат і утримань); неповне утримання авансів; повторне списання грошових документів з віднесенням виплат за ними в дебет рахунка; зменшення дебіторської заборгованості або збільшення кредиторської заборгованості під час перенесення сальдо із однієї розрахункової відомості до іншої.

Порушення щодо оплати праці виникають у зв’язку з:

неправильним визначенням обсягів виконаних робіт (виявляють зіставленням обсягів робіт, вказаних у первинних документах з обліку праці, з аналогічними показниками технологічних карт, документів щодо оприбуткування готової продукції або контрольним обміром фактично виконаних робіт);

неправильним застосуванням норм виробітку, тарифних ставок, посадових окладів і розцінок (визначають зіставленням зі збірниками виробітку і тарифікаційними довідниками);

неправильним таксуванням окремих документів з обліку праці (виявляють контрольним таксуванням);

включенням у документи з обліку праці прізвищ осіб, які не брали участь у виконанні конкретних робіт (виявляють зіставленням прізвищ працівників зі списковим складом підприємства, бригади, цеху, а також опитування окремих осіб, звіркою підписів);

внесення в документи з обліку праці посадових осіб, непередбачених штатним розкладом (встановлюють зіставленням цих документів з штатним розкладом).

Дійовий контроль за використанням коштів на оплату праці значною мірою сприяє зростанню продуктивності праці й зміцненню трудової дисципліни.

Витрачання коштів на оплату праці може бути успішно здійснення за умови вивчення правильності розрахункових показників із питань праці (чисельності працівників за групами й категоріями, стану нормування праці, продуктивності праці, використання робочою часу й коштів на оплату праці). Спочатку доцільно вивчити затверджені штатні розклади, встановити можливі штатні надмірності чисельності працівників, невідповідність окремих посад фактично виконуваній роботі, завищені розміри посадових окладів тощо.

Для встановлення можливих відхилень - перевитрат чи економії фонду оплати праці, слід порівняти кошторисні дані зі звітними показниками. Показники з питань праці, подані у квартальних і річних звітах, слід зіставити з даними бухгалтерського обліку. При цьому ревізор користується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318. За цим положенням до складу прямих витрат на оплату праці включено заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть безпосередньо бути віднесені до конкретного об'єкта витрат.

У зв’язку з цим важливим питанням ревізії є перевірка правильності застосування норм, посадових окладів і тарифних ставок, встановлених розцінок, а також положень про оплату праці й виплату винагород.

Дотримання тарифних сіток і ставок, посадових окладів можливо встановити шляхом їхнього порівняння зі штатним розкладом і перевіркою даних розрахунково-платіжних відомостей, табелів обліку використання робочого часу й розрахунку заробітної плати.

Ревізор аналізує показники продуктивності праці й виявляє фактори, які впливають на зниження витрат на оплату праці (систематичне виконання завдань з випуску й реалізації продукції, впровадження прогресивних технологій, дотримання штатно-кошторисної дисципліни, підвищення продуктивності праці тощо.

Організацію контролю за використанням трудових ресурсів і коштів на оплату праці показано на рисунку 1 на прикладі перевірки використання фонду оплати праці.

Під час ревізії фонду оплати праці ревізор керується змінами в обліку витрат виробництва і доходу (виручки). Розмір коштів, які спрямовуються на оплату праці й включаються у виграти виробництва, визначають самі суб’єкти підприємницької діяльності.

При погодинної оплаті праці перевіряється правильність, тарифних ставок або умов контракту, а при відрядній - виконання кількісних і якісних показників роботи, правильність норм і розцінок.

Під час перевірки табелів обліку використання робочого часу та інших первинних документів з нарахування; заробітної плати слід з'ясувати, чи не було випадків внесення в них вигаданих (підставних) осіб.

Доцільно також перевірити правильність відрахування на соціальне страхування, а також утримань із заробітної плати: податку на доходи фізичних осіб, за виконавчими документами, дорученнями зобов’язаннями за придбані товари в кредит; за письмовими дорученнями про переказ страхових внесків за договорами особистого страхування, авансів, виданих у рахунок заробітної плати, на відшкодування збитків, заподіяних підприємству, перерахування в Ощадбанк на рахунки особистих вкладів за заявою працівника підприємства тощо.

Перевірка правильності нарахування основної заробітної плати починається з перегляду відомості, на основі якої робилися нарахування. Перевірці підлягають усі документи, прикладені до журналу-ордера №5, за яким роблять бухгалтерський запис у кредит рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці». Слід з'ясувати, чи правильно записані в журналі номери балансових рахунків і субрахунків. Далі здійснюється перерахунок зазначених підсумків, а також підсумків усіх утримань з робітників і службовців сум для видачі на руки. Відтак перевіряються підсумки «Всього», за відомістю зіставляються з Головною книгою як з кредиту, так і з дебету рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» та інших рахунків, зазначених у журналі №5. Крім того, на основі відомості вибірково перевіряється правильність запису сум, що підлягають видачі окремим працівникам. При встановленні розбіжностей правильність сум, що підлягають видачі, перевіряється в усіх працівників. Така, перевірка зумовлена тим, що ревізори виявляли випадки, коли за домовленістю з окремими одержувачами грошей нечесні облікові працівники з метою крадіжки грошей механічно збільшували їм суми, що підлягали видачі, з відповідним зменшенням сум у інших працівників. Збільшення і зменшення в цілому здійснювалось на однакову суму і, таким чином, не впливало на загальний підсумок документа.

Слід також звернути увагу на правильність розрахунків щодо чергових відпусток. Насамперед перевіряють дотримання закону про надання чергових відпусток відносно їх своєчасності, особливо стосовно матеріально відповідальних осіб. Потім перевіряють, чи нема випадків фіктивної передачі цінностей надання відпусток за два роки й більше; чи є резерв працівників для заміни осіб, що йдуть у відпустку, чи правильно встановлено суму відпускних (перевіряють правильність оплати за попередні 12 місяців).

У всіх випадках збереження середньої заробітної плати і забезпечення допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або у зв'язку з вагітністю й пологами середньомісячна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше 2 календарних місяців, середня заробітна, плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх 2 календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

При обчислюванні середньої заробітної плати враховуються: основна заробітна плата; доплата й надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, високі виробничі досягнення, умови праці, вислугу років тощо); виробничі премії, суми податків, стягнення аліментів.

Щорічна основна відпустка надається працівникам за фактично відпрацьований рік, який відлічується з дня: укладання трудового договору. Тривалість відпусток з 1 січня 1997 р. розраховується в календарних днях. Свої особливості має перевірка правильності відрахування на соціальне страхування.

Страхові внески на державне соціальне страхування нараховуються на фонд оплати праці та інші виплати.

Внески не нараховуються на такі види виплат працюючим:

компенсації за невикористану відпустку;

вихідна допомога при звільненні;

компенсаційні виплати (добові за відрядженням);

вартість безкоштовно переданих квартир і комунальних послуг;

вартість виданого спецодягу;

заробітна плата за дні роботи без винагороди за працю;

суми відшкодування шкоди відносно стану здоров’я;

стипендії, допомоги молодим фахівцям, дивіденди за акціями;

нарахована сума матеріальної допомоги;

допомога сім’ям з дітьми, що виплачується з бюджету, тощо.

Страхові внески сплачують у дні одержання заробітної плати.

Не внесені страхувальником у встановлені строки платежі вважаються недоїмкою і стягуються у безспірному порядку. Пеня нараховується починаючи із наступного дня після одержання плати і по день сплати платежу. Безспірне стягнення сум обов’язкових платежів, штрафів та інших фінансових санкцій здійснюється відповідно до чинного законодавства (Закон України «Про систему оподаткування»).

Під час документальної ревізії ревізор перевіряє правильність кореспонденції рахунків, на яких відображаються розрахунки за відрахуванням на соціальне страхування. За кредитом рахунка 65 «Розрахунки за страхуванням» відображають суми нарахованих страхових внесків по дебету рахунків 66 «Розрахунки з оплати праці», 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків», 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках» тощо; за дебетом рахунка «Розрахунки за страхуванням» - з кредиту рахунків 31 «Рахунки в банках», 66 «Розрахунки з оплати праці» та ін.

Ревізор здійснює контроль за своєчасним і повним надходженням страхових внесків та інших платежів, а також правильності витрачання коштів.

Такий контроль здійснюється шляхом перевірки:

бухгалтерських документів про нараховану заробітну плату та інші виплати, на які нараховуються страхові внески;

платіжних доручень на перерахування сум страхових внесків та інших платежів на відповідний рахунок;

касових документів на оплату вартості путівок на лікування та відпочинок, виданих за рахунок коштів соціального страхування;

актів про нещасні випадки, пов’язані з виробництвом, відповідності фінансових звітів за коштами соціального страхування за балансовим рахунком 65 «Розрахунки за страхуванням», субрахунком 652 «За соціальним страхуванням».

В акті ревізії зазначається, як виявлено порушення щодо нарахування страхових внесків, обчислення й виплати допомоги, записується сума додатково нарахованих внесків, пені та вказуються суми витрат, які не можуть бути прийнятими до заліку в рахунок страхових внесків.

Ревізор також перевіряє дотримання встановленого строку перерахування страхових внесків. У разі подання підприємством розрахункової відомості із запізненням більш ніж на 10 днів, органи страхування не приймають до заліку в рахунок страхових внесків середньомісячну суму витрат, включених до цієї розрахункової відомості.

Під час перевірки виплати премій слід встановити:

чи виконані умови, згідно з якими премія може бути виплачена;

чи правильно визначено коло працівників, які підлягають преміюванню;

чи правильно застосовано нормативи й визначено суму премій як у цілому по організації, так і щодо окремих працівників.

Ревізія розрахунків за податками і платежами. Рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами» призначено для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в доход бюджету.

У кредит цього рахунку записують суми, які підлягають внесенню в доход бюджету, а в дебет - внесені платежі.

Рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами» має такі субрахунки:

«Розрахунки за податками» (податок на прибуток, ПДВ та ін.);

«Розрахунки за обов’язковими платежами» (збори, обов’язкові платежі);

«Податкові зобов’язання» (сума ПДВ, визначена із суми попередньої оплати);

«Податковий кредит» (сума ПДВ, на яку зменшується податкове зобов’язання).

Кредитове сальдо показує заборгованість перед бюджетом, дебетове - переплату бюджету.

Оскільки аналітичний облік на рахунку 64 здійснюють за видами платежів, це дає змогу ревізору перевірити правильність розрахунків за кожним видом платежів.

Відомча контрольно-ревізійна служба покликана в процесі перевірки допомогти підприємству уникнути фінансових санкцій з причини неправильного вирахування і несвоєчасної сплати податків і платежів, тобто вжити профілактичні заходи.

Основним завданням ревізії є перевірка правильності проведення відповідних розрахунків платежів у бюджет і державні цільові фонди та своєчасності їх перерахування відповідно до чинного законодавства.

Під час проведення ревізії розрахунків за податками й платежами ревізори керуються Податковим кодексом України, Законами України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», «Про державну податкову службу», Податковий кодекс, «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Положенням про ведення касових операцій, новим Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та затвердженими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Основними джерелами ревізії є: декларації, довідки й розрахунки за окремим видами платежів, виписки банку з прикладеними до них документами про перерахування належних сум у бюджет і в державні цільові фонди, бухгалтерські записи з рахунків 64 «Розрахунки за податками і платежами», 65 «Розрахунки за страхуванням», 70 «Доходи від реалізації», 79 «Фінансові результати», 80 «Матеріальні витрати», 90 «Собівартість реалізації», журнали, відомості, Головна книга і баланс з рахунка 64 «Розрахунки за податками і платежами», акти перевірок тощо.

Насамперед ревізор перевіряє якість постановки й ведення бухгалтерського обліку розрахунків за податками і платежами. Для цього ревізор повинен з’ясувати:

чи забезпечує постановка бухгалтерського обліку на підприємстві перевірку достовірності звітних даних про доходи (прибуток) підприємства;

правильність відображення в бухгалтерського обліку результатів попередньої перевірки (з боку ревізора, податкового інспектора та ін.);

відповідність показників балансу даним Головної книги, регістрів синтетичного і аналітичного обліку, а також даним, відображеним у деклараціях і розрахунках, поданих у державну податкову адміністрацію (ДПА);

правильність визначення валового доходу, валових видатків, прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), прибутку від іншої реалізації;

правильність проведення інвентаризацій розрахунків за податками і платежами і відображення їх результатів в обліку і звітності;

реальність даних обліку про затрати на виробництво, які відносяться на валові витрати (амортвідрахування, матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування, видатки майбутніх періодів, поза виробничі видатки, інші витрати);

правильність реалізації готової продукції;

об’єктивність визначення валових затрат з метою оподаткування;

правильність складання декларацій, розрахунків за податками і платежами на підставі перевіреної фактичної інформації й реально відображеної в обліку і звітності (за податком на прибуток, податком на додану вартість, акцизним збором, прибутковим податком, місцевими податками і зборами);

своєчасність і повноту стягнення пені за несвоєчасність внесення в бюджет податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

Ревізор перевіряє правильність здійснених бухгалтерських записів щодо розрахунків за податками. Зокрема:

внески з прибутку до бюджету відображаються щомісяця шляхом запису в дебет рахунка 98 «Податок на прибуток» і в кредит рахунка 641 «Розрахунки за податками»;

суму ПДВ, що підлягає сплати в бюджет, записують у дебет рахунка 70 «Доходи від реалізації» з кредиту рахунка 64 «Розрахунки за податками і платежами»;

розрахунки з інших платежів показують за дебетом рахунків 66 «Розрахунки з оплати праці» (на суму податків, утриманих із заробітної плати працівників підприємства), 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (на суму простроченої кредиторської заборгованості) і кредитом рахунка 64 «Розрахунки за податками».

Слід також уточнити правильність виведення оборотів і сальдо за кожним видом платежів на кінець звітного періоду, для чого дані аналітичного обліку зіставляють із записами в журналах і Головної книзі за рахунками синтетичного обліку.

Одним із важливих завдань ревізора є перевірка правильності нарахування і повноти сплати податку на прибуток.

Висновок

Отже, ефективна фінансова діяльність організації неможлива без постійного заохочення позикових коштів. Використання позикового капіталу дозволяє суттєво поширити масштаб господарської діяльності, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, підвисити ринкову вартість організації. У своєчасній вітчизняній господарській практиці обсяг позикових коштів може суттєво перевищувати розмір власного капіталу.

Зобов’язання - це обов’язок чи відповідальність діяти певним чином. Воно виникає тільки тоді, коли актив отримано, або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив. Також вивчення обліку і аудиту зобов’язань є актуальним на сьогодення.

Об’єктом дослідження в курсовій роботі є приватне підприємство “Біомед”, метою діяльності якого виступає більш повне насичення споживчого ринку біологічно чистими продовольчими товарами та одержання відповідного прибутку.

Здійснюючи бухгалтерський облік поточних зобов’язань слід ретельно вивчати нормативні документи, добре в них орієнтуватися і справно їх виконувати для запобігання небажаних помилок.

Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин по товарних операціях служать первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядчиками. При купівлі товарів укладається договір купівлі-продажу.

Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками проводяться на підставі документів постачальника: накладних, рахунків-фактур, рахунків, актів прийнятих робіт, послуг, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, якщо в розділі “Відомості про вантаж” неможливо перерахувати всі найменування товару.

Первинними документами з обліку розрахунків по інших операціях є розрахунки бухгалтерії, договори про закупку товарів у кредит, договори оренди, платіжні доручення, ВКО, довідки бухгалтерії, довідки про середньомісячну заробітну плату для отримання товару у кредит, рахунки на сплату за оренду приміщення, тощо.

Аналітичний облік розрахунків з постачальниками і підрядниками на ПП “Біомед” ведеться за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

Аналітичний облік розрахунків забезпечує чіткий контроль своєчасності розрахунків по кожній поставці товарів. аналітичний облік ведеться за місцями зберігання і обліковими (товарними) партіями, при визначенні ознак яких береться до уваги: характер товару, можливість зберігання партії в процесі перевезення, перевалки, зберігання вантажу.

Розрахунки з постачальниками і підрядниками у ПП “Біомед” ведеться, як правило, після відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг або одночасно з ними.

Для обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і наданні послуги Планом рахунків і робочим планом ПП “Біомед” передбачено рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”. По кредиту цього рахунку відображається заборгованість за отримані від постачальників і підрядників товарно-матеріальних цінностей, прийняті роботи, послуги, по дебету - її погашення, списання, тощо.

До рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками” на підприємстві відкрито такі субрахунки: 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” та 632 “Розрахунки з іноземними постачальниками”.

На рахунку 68 “Розрахунки за іншими операціями” ведеться облік зобов’язань, що не можуть бути відображені на рахунках 63 - 67, у тому числі на рахунку 68 відображаються: зобов’язання за отриманими авансами (субрахунок 681), зобов’язання за розрахунками з дочірніми підприємствами (субрахунок 682 “Внутрішні розрахунки”). По кредиту субрахунку 682 “Внутрішні розрахунки” відображаються зобов’язання материнського (головного) підприємства перед дочірніми підприємствами за одержані від них товари (роботи, послуги), за нарахованою заробітною платою, відсотками тощо.

Аналітичний облік розрахунків з іншими кредиторами ведеться окремо за підприємствами. Організаціями, установами та фізичними особами, з якими здійснюються розрахунки.

Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками на ПП “Біомед” здійснюється у Журналі 3 і Відомості аналітичного обліку 3.3.

В журналі 3 відображаються обороти по кредиту рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”. Записи в цьому Журналі здійснюються на підставі підсумкових даних Відомості 3.3 та первинних документів.

Відомості аналітичного обліку ведуться в цілому за синтетичним рахунком. Отже, Відомість 3.3. призначена для аналітичного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками за отримані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і наданні послуги, що відображаються на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”. Протягом місяця записи у відомості здійснюються по мірі визнання зобов’язання по матеріальних цінностях, нематеріальним активам, роботам і послугам і проведення розрахунків з постачальниками і підрядниками на підставі первинних документів (товарно-транспортних накладних, накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, актів приймання матеріалів, робіт, послуг, прибуткових і видаткових касових ордерів, виписок банку тощо).

На підставі оборотно-сальдової відомості складається баланс (форма № 1), де в рядку 530 “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги” показується сума заборгованості постачальниками і підрядникам за матеріальні цінності, виконанні роботи і наданні послуги (крім заборгованості, що забезпечена векселями).

Облік розрахунків по інших операціях також ведеться у розділі І Журналу 3 і Відомості 3.5. Відомість 3.5 призначена для аналітичного обліку внутрішніх, внутрішньогосподарських розрахунків, розрахунків за нарахованими відсотками, по авансах отриманих та інших операціях, які відображаються на рахунку 68 “Розрахунки по інших операціях”.

В балансі розрізнене сальдо по цьому рахунку відображається у рядках 540, 600 і 610 розділу ІV. У рядку 540 “Поточні зобов’язання за одержаними авансами” відображається сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг) - сальдо по субрахунку 681 “Розрахунки за авансами одержаними”.

У рядку 600 “Поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків” відображається заборгованість підприємства пов’язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків - сальдо по субрахунках 682 “Внутрішні розрахунки” і 683 “Внутрішньогосподарські розрахунки”.

І, у рядку 610 “Інші поточні зобов’язання” відображається сума зобов’язань. Які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі “Поточні зобов’язання” - сальдо по субрахунках 684 “Розрахунки за нарахованими відсоткам”, 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”.

Основними недоліками у роботі ПП “Біомед” з обліку розрахунків за поточними зобов’язаннями є те, що не всі товарно-матеріальні цінності підприємство отримувало правильно. Тобто іноді супровідні документи підприємство отримувало пізніше, ніж отримувало товар і оприбуткувало його неналежним чином (без складання акту). Також недоліком можна назвати не налагоджену систему розрахунків за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і наданні послуги.

В якості пропозиції щодо удосконалення бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками, по інших операціях, слід запропонувати здійснити автоматизацію бухгалтерського обліку, встановленням бухгалтерської програми (наприклад, “1С: Підприємство”). Тому що багато помилок у бухгалтерському обліку даного підприємства через ведення самостійно розробленої примітивної програми (в EXCEL розроблені таблиці по кожному місяцю у розрізі постачальників і підрядників, обороти до них заносяться вручну, іноді не в той рядок, так само сальдо іноді переносилося з помилками).

Отже, автоматизація бухгалтерського обліку на підприємствах є дуже зручним засобом обробки первинних паперових документів, а разом з цим швидкого опрацювання даних і сформування певних звітів. Також в деяких випадках доопрацьовані бухгалтерські комп’ютерні програми дозволяють здійснити аналіз діяльності підприємства за допомогою тих самих комп’ютерних програм. На теперішній час автоматизація бухгалтерського обліку, а разом з ним і аналізу та аудиту, серед підприємств дуже поширена, скорочує затрати ручної праці, часу на обробку документів і прийняття своєчасних управлінських рішень. А наявність в штаті оператора або програміста скорочує витрати на обслуговування з автоматизації бухгалтерського обліку на підприємстві.

Список використаних джерел

1.       Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (Із змінами, внесеними згідно із Законами N 4279-VI (4279-17) від 22.12.2011)

2.       Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99р. № 996-ХІV.

3.      Про підприємства в Україні: Закон України від 27.03.91р. № 14.

.        Про ствердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів: постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.98р. № 1706.

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.06.99 № 391/3684.

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.06.99 № 396/3689.

7.       Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.05.99р. № 137, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.06.99р. № 392/3685.

8.      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 “Зобов’язання”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. № 20, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000р. № 85/4306.

.        План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. № 291, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.99р. № 892/4185.

.        Порядок надання фінансової звітності: постанова Кабінету Міністрів України 28.02.2000р. № 419.

.        Про примітки до річної фінансової звітності: наказ Міністерства фінансів України від 29.11.2000р. № 302.

.        Бухгалтерський фінансовий облік /За ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир, 2000.

.        Грачева Р.Е. Энциклопедия бухгалтерского учета. - К.: Галицкие Контракты, 2009.

.        Даньків Й.Я. та ін. Бухгалтерський обліку галузях економіки: Навч. посібник / Й.Я. Даньків, М.Р. Лусно, М.Я. Остап’юк. - К.: Знання - Прес, 2008.

.        Должанський М.І., Должанський А.М. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: Навч. посібник для вищ. навч. закл. /Нац. Банк України, Львів. банк. ін-т. - Львів: ЛБІ, НБУ, 2008.

.        Завгородний В.П. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в системе управления предприятием. - Ваклер, «ДИ-КСИ», 1997.

.        Організація бухгалтерського обліку. Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів. / За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. - 3-тє вид, доп. і переробл. - Житомир: ПП “Рута”, 2002.

.        Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі. - Луганськ: Промдрук ДСД “Лугань”, 2000.

.        Курсом реформ - учет 2000: Учеб. - практ. пособие: [В 2ч.]/[ Л. Шевченкова и др.]. - Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2000.

.        Посібник з переходу на нову систему бухгалтерського обліку. - К., 2000.

.        Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Практичний посібник. - К.: Лібра, 1999.

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Контекст-діаграма системи обліку і аналізу розрахунків з постачальниками і підрядниками

Додаток 4

Діаграма 1-го рівня системи обліку і аналізу розрахунків з постачальниками і підрядниками

Додаток 5

Діаграма 2-го рівня для процесу 1 “Ввід даних”

Додаток 6

Додаток 7

Додаток 8

Баланс

Додаток 9

Звіт про фінансові результати

Додаток 10