Облік розрахунків з покупцями та замовниками на підприємстві ТОВ 'ЕкоМісто'

Облік розрахунків з покупцями та замовниками на підприємстві ТОВ 'ЕкоМісто'

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи обліку дебіторської заборгованості

.1 Визначення, класифікація та первісна оцінка дебіторської заборгованості

.2 Порядок та методи нарахування резерву сумнівних боргів

Розділ 2. Облік розрахунків з покупцями та замовниками на підприємстві ТОВ «ЕкоМісто»

.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

.2 Організація первинного, аналітичного та синтетичного обліку розрахунків з покупцями і замовниками на ТОВ «ЕкоМісто»

.3 Інвентаризація розрахунків з покупцями та замовниками

Розділ 3. Шляхи вдосконалення обліку розрахунків з покупцями та замовниками

.1 Пропозиції щодо поліпшення організації обліку розрахунків підприємства з покупцями і замовниками

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

У разі ринкової економіки своєї виробничо-фінансову діяльність підприємства щодня здійснюють великий обсяг комерційних операцій. Так чи інакше, вони пов'язані з контрагентськими розрахунками - з одного боку, підприємство виступає покупцем сировини, матеріалів і необхідних послуг задля забезпечення своєї діяльності, з другого - підприємство саме є продавцем, реалізуючи на конкурентом світовому ринку продукцію, товари та іншим споживачам.

Ідеальна модель розрахунків передбачає, що, отримавши гроші від своїх покупців, підприємство спрямовує частина їх на оплату набутого сировини й матеріалів. Насправді, у сприйнятті сучасних ринкових умов правила диктують покупці, й замовники, яким вигідно спочатку отримати товар чи прийняти роботу, і лише потім розплатитися. Щоб утримати свої позиції ринку, постачальники і підрядчики йдуть бажанням клієнтів - і дедалі частіше використовують комерційне кредитування, надають відстрочки платежів тощо. Якщо факт поставок товарів (робіт, послуг) не збігається у часі з отриманням них коштів, у постачальника (підрядчика) виникає дебіторська заборгованість.

Кругообіг обігового капіталу підприємства безпосередньо пов'язані з основними господарськими операціями: (а) купівлі призводить до збільшення запасів сировини, матеріалів, товарів хороших і кредиторську заборгованість; (б) виробництво веде до зростання дебіторську заборгованість і надходження засобів у касу і на розрахунковий рахунок. Всі ці операції багаторазово повторюються, супроводжуються грошовими надходженнями і грошовими платежами.

Отже, рух коштів охоплює період між сплатою грошей за сировину, матеріали (товари) і надходженням грошей від продажу готової продукції (товарів). На його тривалість впливають: період кредитування підприємства постачальниками, період кредитування підприємством покупців, період перебування сировини й матеріалів запасах, період виробництва і збереження готової своєї продукції складі.

Виходячи із зазначеного, можна попередньо констатувати, що бухгалтерський облік розрахунків із покупцями і замовниками (дебіторами) одна із найскладніших ділянок облікової роботи підприємства у силу: (а) частої повторюваності (високої періодичності) даних операцій; (б) великого розмаїття форм розрахунків; (в) великої кількості контрагентів підприємства (покупців і замовників), непостійності їх складу тощо.

Розділ 1. Теоретичні основи обліку дебіторської заборгованості

.1 Визначення, класифікація та первісна оцінка дебіторської заборгованості

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" (далі - ПБО 10). Крім того, при відображені в обліку та фінансовій звітності дебіторської заборгованості необхідно враховувати вимоги інших ПБО:

·   ПБО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності",

·   ПБО 2 "Баланс",

·   ПБО 14 "Оренда",

·   ПБО 19 "Об’єднання підприємств",

·   ПБО 21 "Вплив змін валютних курсів",

·   ПБО 23 "Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін",а також Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Визнання дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Питання визнання дебіторської заборгованості згідно з ПБО охоплює відповідність критеріям визнання та визначенню дебіторської заборгованості.

Критерії визнання дебіторської заборгованості аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, а саме

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо

·   існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та

·   може бути достовірно визначена її сума.

Особливістю визнання поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги є те, що вона визнається одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт чи послуг. Таким чином, для визнання поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги необхідно, щоб виконувалися критерії визнання доходу (ПБО 15, п.8):

·   покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

·   підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

·   сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

·   є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Момент передачі ризиків й вигод, пов’язаних з правом власності на продукцію, товари, роботи, послуги визначається на основі вивчення угоди поставки продукції (товару, послуг), яка укладена між підприємством та покупцем, та обставин операції.

Класифікація дебіторської заборгованості

Одночасно з визнанням дебіторської заборгованості відбувається її класифікація за певними критеріями:

1)   строк погашення та зв’язок з нормальним операційним циклом;

2)   об’єкти щодо яких виникла дебіторська заборгованість;

3)   своєчасність погашення.

Згідно з ПБО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну. При цьому враховуються два критерії: строк погашення та зв’язок з нормальним операційним циклом.

Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг (ПБО 2, п.4).

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Для віднесення дебіторської заборгованості до довгострокової необхідно, щоб виконувалися обидва критерії:

·   не виникає в ході нормального операційного циклу

·   строк її погашення більше 12 місяців;

У разі, якщо строк погашення дебіторської заборгованості, що не виникає в ході нормального операційного циклу, менше року, вона відноситься до поточної.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу, або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Дебіторська заборгованість, яка виникає в ході нормального операційного циклу визнається поточною незалежно від строку погашення. Якщо до поточної дебіторської заборгованості підприємства відноситься дебіторська заборгованість зі строком погашення менше 12 місяців та дебіторська заборгованість зі строком погашення більше 12 місяців з дати балансу, то така інформація повинна бути розкрита у примітках до фінансової звітності.

Для віднесення дебіторської заборгованості до довгострокової або поточної необхідно брати до уваги строк, який залишився до погашення заборгованості від дати балансу.

Дебіторська заборгованість також класифікується за об’єктами щодо яких вона виникла. Згідно з цим виділяють такі види дебіторської заборгованості:

·   заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;

·   заборгованість забезпечена векселями;

·   надані позики;

·   дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;

·   дебіторська заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків);

·   інша дебіторська заборгованість.

Залежно від своєчасності погашення дебіторська заборгованість поділяється на:

·   дебіторську заборгованість, строк оплати якої не настав (строкова дебіторська заборгованість);

·   дебіторська заборгованість не сплачена в строк (прострочена). В тому числі:

·   сумнівна дебіторська заборгованість;

·   безнадійна дебіторська заборгованість.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Класифікація дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за строками непогашення використовується при обчисленні резерву сумнівних боргів та розкривається у примітках до фінансової звітності.

Можна виділити ще два особливі види дебіторської заборгованості:

·   відстрочені податкові активи - сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних періодах і виникає у випадку, коли обліковий прибуток менший за податковий прибуток. Відстрочені податкові активи відображаються у рядку 060 Балансу у складі довгострокової дебіторської заборгованості. Методологічні засади відображення в обліку відстрочених податкових активів регламентуються ПБО 17 "Податок на прибуток" і розглянуті у розділі 2.12 Посібника;

·   витрати майбутніх періодів - витрати, здійснені у звітному періоді, але які будуть визнані витратами у Звіті про фінансові результати у майбутніх звітних періодах згідно з принципом відповідності доходів та витрат. Такі витрати тимчасово відображаються в окремому розділі Балансу. До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо.

Для накопичення інформації про дебіторську заборгованість та відображення операцій по ній у Плані рахунків передбачені рахунки класу 1 "Необоротні активи" та класу 3 "Кошти, розрахункові та інші активи". Ці рахунки об’єднуються у відповідні статті, які відображаються у Балансі за встановленою ПБО 2 формою (табл. 1).

Крім того, для обліку дебіторської заборгованості використовується позабалансовий рахунок 071 "Списана дебіторська заборгованість". На цьому рахунку обліковується списана дебіторська заборгованість протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у разі зміни майнового становища боржника.

Дебіторська заборгованість остаточно списується з позабалансового рахунку 071 після вирішення питання щодо визнання винних осіб або у зв’язку із закінченням строку обліку такої заборгованості.

Таблиця 1 - Взаємозв’язок залишків на рахунках бухгалтерського обліку та статей Балансу, за яким відображається дебіторська заборгованість

1.2 Порядок та методи нарахування резерву сумнівних боргів

Жодне діюче підприємство не може обійтися без заборгованостей. Це можуть бути короткострокові і довгострокові, дебіторські або кредиторські заборгованості. Щодня ці заборгованості змінюються, але є такі, що залишаються в обліку надовго: сумнівні та безнадійні борги. На сьогоднішній день існує чимало актуальних нерозв’язаних питань, пов’язаних з обліком дебіторської заборгованості.

Це відповідно обумовлює постійний перегляд нормативних актів і регламентуючих документів, вироблення нових шляхів удосконалення організації та методики обліку розрахунків з дебіторами. На наш погляд можна назвати кілька проблемних питань у цій сфері обліку:

облік довгострокової дебіторської заборгованості згідно з вимогами П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»;

відсутність в обліку деталізації та співвідношення різних видів дебіторської заборгованості у загальній їх структурі;

облік резерву сумнівних боргів з метою наближення бухгалтерського та податкового обліку.

Розглянемо одну з цих проблем: для прийняття управлінських рішень важливе значення має повнота і об’єктивність інформації, пов’язаної з нарахуванням та обліком резерву сумнівних боргів.

Нагадаємо, що за П(С)БО 10 сумнівним боргом є поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. Поточна дебіторська заборгованість є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу) і включається до балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для об’єктивного визначення чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості за товари (роботи, послуги) і розраховується резерв сумнівних боргів.

П(С)БО 10 пропонує два методи нарахування резерву сумнівних боргів:

застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

застосування коефіцієнту сумнівності.

В залежності від кількості дебіторів, на наш погляд, доцільно в обліковій політиці підприємства передбачити один із способів ведення бухгалтерського обліку резерву сумнівних боргів:

по кожному сумнівному дебітору;

по кожній окремій групі сумнівних дебіторів;

в цілому, без аналітики.

Якщо буде обрано спосіб ведення резерву сумнівних боргів без аналітики, то доцільно після інвентаризації дебіторської заборгованості на дату балансу скласти окремий список сумнівних дебіторів в якості додатку до інвентаризаційної відомості, щоб було відомо, на чию користь нараховувалась сума резерву.

Перший метод за П(С)БО 10 нарахування резерву сумнівних боргів є, на наш погляд, самим простим. Його можливо застосовувати на підприємствах з невеликою кількістю дебіторів, де є можливість аналізувати їх платоспроможність. Величина резерву сумнівних боргів визначається повністю на суму сумнівної заборгованості.

Другий метод потребує більше часу. Але на підприємствах з великою кількістю дебіторів він більш доцільний у використанні.

За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується як добуток дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.

П(С)БО 10 рекомендує розраховувати коефіцієнт сумнівності одним з трьох способів:

шляхом визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході підприємства;

проведенням класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення;

визначенням середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3-5 років.

Рахунок обліку резерву сумнівних боргів - контрактивний. Сальдо цього рахунку відображається по рядку 162 балансу. Сальдо рахунку 38 не може бути дебетовим, тобто сума використаного резерву не може перевищувати суму створеного резерву сумнівних боргів.

На нашу думку, потрібно внести зміни в діюче законодавство для стимулювання створення підприємствами цього резерву. Практика показує, що більшість акціонерних підприємств, звітність яких є обов’язковою, не створюють резерву сумнівних боргів, оскільки:

суми, які резервуються, не включаються до валових витрат у податковому обліку, що, в свою чергу, не впливає на зменшення податку на прибуток;

підприємства не хочуть нести додаткові трудові витрати на створення цього резерву.

Отже, створення ефективної моделі обліку дебіторської заборгованості дозволить уникнути ризиків неплатоспроможності і зниження показників ліквідності внаслідок отримання об’єктивної та своєчасної інформації для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Розділ 2. Облік розрахунків з покупцями та замовниками на підприємстві ТОВ «ЕкоМісто»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕкоМісто» займається вивозом сміття в м. Ялта, продажем та орендою контейнерів для сміття, вивозом будівельного сміття, листя, твердих побутових відходів. Юридична адреса товариства: 40007, м. Ялта, вул. Воєводіна, 13. Чисельність співробітників на 01.01.2012 налічує 27 осіб.

Укладення договору з товариством дозволяє створити упорядкований процес вивезення відходів, основною метою якого є збереження навколишнього середовища та охоплення утилізацією відходів всіх клієнтів, що виробляють відходи, а також приватні будинки, дачні регіони і малі підприємства.

ТОВ «ЕкоМісто» є: платником податку на прибуток на загальних підставах; платником ПДВ; платником збору за забруднення навколишнього середовища - за розміщення на полігоні твердих побутових відходів (ТПВ) 4-го класу небезпеки на підставі дозволу, виданого Держуправлінням охорони навколишнього середовища в межах затверджених лімітів.

Підприємство у своїй діяльності керується положенням Конституції України, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного та соціального розвитку України», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми поводження з твердими побутовими відходами», наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України «Про затвердження Рекомендацій щодо підготовки місцевих програм поводження з твердими побутовими відходами», інших нормативно-правових актів міської адміністрації м. Ялта та Статутом товариства.

Згідно з Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) предметом діяльності товариства є послуги зазначені у секції О, коди 90.02.0; 90, а саме санітарні послуги, прибирання сміття та знищення відходів

-  санітарні послуги, прибирання сміття та знищення відходів:

1)      збирання та оброблення побутових і промислових відходів не для подальшого промислового перероблення, а з метою знищення, в результаті чого отримують продукти, які взагалі не мають вартості або мають незначну вартість;

)        захоронення та зберігання відпрацьованого ядерного палива, радіоактивних елементів промислового призначення, а також радіоактивних відходів лікарень;

)        оброблення та знищення заражених, токсичних відходів;

-  збирання та знищення інших відходів

1)      оброблення твердих відходів: збирання та видалення побутових відходів та відходів підприємств, у т. ч. небезпечних, використаних батарейок, уживаної для смаження олії та харчових жирів, використаних мастил суден і станцій технічного обслуговування автомобілів тощо;

)        видалення відходів будівництва та знесення будівель;

)        управління місцями збирання утилю;

)        знищення відходів шляхом спалювання чи іншими способами: подрібнення відходів; вивезення відходів на звалища, смітники, затоплення, захоронення або закопування у землю; оброблення і знищення перехідних радіоактивних відходів, переважно медичного походження, які руйнуються протягом нетривалого періоду; оброблення відходів шляхом компостування рослинних продуктів для видалення і отримання похідного продукту (компосту);

)        знищення товарів, що вийшли з ладу (наприклад, холодильників) для знешкодження шкідливих відходів.

До пріоритетних планів розвитку підприємства, впровадження яких розпочалося нещодавно, належить роздільний збір сміття від населення, переваги та недоліки якого для підприємства наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 - Аналіз доцільності впровадження роздільного збору сміття ТОВ «ЕкоМісто»

Як показує досвід багатьох країн, роздільний збір - це єдине рішення, що надає довгострокові переваги для сміттєзбиральних компаній і характеризується мінімальною кількістю недоліків, якщо розглядати його з урахуванням загальних цілей системи збору вторинної сировини, які, на думку, керівництва ТОВ «ЕкоМісто» мають бути такими:

-   високий відсоток вилучення ресурсно-цінних матеріалів;

-       якість матеріалів, зібраних для переробки;

-       скорочення обсягу відходів, що захороняються на полігонах.

Характеризуючи виробничу діяльність ТОВ «ЕкоМісто» слід зазначити, що місткість контейнерів, використовуваних для приватного сектору, становить від 80 до 340 л, а місткість контейнерів для багатоповерхових будівель - від 500 до 1100 л. Сучасні сміттєприбиральні машини, що знаходяться в автопарку товариства розраховані на 20 м³ з рівнем ущільнення від 3 до 5, при повному завантаженні їх вага становить 26 тонн.

Організаційна структура ТОВ «ЕкоМісто» є типовою для товариств з обмеженою відповідальністю. В цій структурі бухгалтерія безпосередньо підпорядковується директору товариства.

Власне бухгалтерія з урахуванням специфіки роботи підприємства та чисельності його працівників має таку структуру:

-  головний бухгалтер (в обов’язки входить ведення податкового обліку, бухгалтерської та статистичної звітності, ведення обліку витрат на надання послуг та калькулювання їх собівартості, облік доходів, отриманих від надання послуг);

-       бухгалтер І категорії, зайнятий веденням обліку оборотних, необоротних активів, розрахунків.

Отже тип організаційної структури бухгалтерії - лінійна - безпосереднє підпорядкування всіх бухгалтерів головному бухгалтеру.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві здійснюється відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, П(С)БО та облікової політики підприємства, затвердженої наказом керівника товариства 1 січня 2010 року.

У ТОВ «ЕкоМісто» передбачена автоматизована форма обліку. Відповідальність за здійснення облікового процесу несе головний бухгалтер, який підпорядковується керівнику і діє на підставі Посадової інструкції головного бухгалтера.

Основна мета ведення бухгалтерського обліку - складання достовірної, повної та своєчасної звітності, що розкриває фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів та зміни у власному капіталі підприємства. Проаналізуємо деякі показники діяльності товариства на основі даних звітності.

Тривалий простій підприємства негативно вплинув на його економічний та фінансовий стан підприємства (табл. 2.2.).

Аналіз фінансово-економічних показників показав, що дохід від реалізації продукції з 2009 року знизився на 1512 тис. грн., і валовий прибуток підприємства також знизився на 229 тис. грн. Це зумовлено зменшенням обсягу надаваних послуг, а також високими витратами на обслуговування обладнання, рівень якої вже досяг рівня 83%.

Середній темп приросту чистого збитку товариства за аналізований період носить від’ємний характер і становив - 15,6%. При цьому спостерігалось і скорочення вартості основних виробничих фондів - у середньому на 24,2% щороку.

Таблиця 2.2 Фінансово-економічні показники діяльності ТОВ «ЕкоМісто» за 2009-2011 роки

Як відомо для повного та поглибленої оцінки діяльності підприємства недостатньо проведення лише аналізу абсолютних показників діяльності. Тому особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового стану підприємства.

Аналіз показників майнового стану дозволяє охарактеризувати нам його стан як незадовільний, тому що рівень зносу дорівнює 83%, а темпи вибуття в десятки разів перевищують темпи оновлення. Слід також підкреслити, що в цілому знос виробничих фондів зріс на 3,0%, основних засобів - на 5,4% (табл. 2.3).

Аналіз показників рентабельності по даному підприємству проводити не має сенсу в зв’язку з тим, що має місце збитковість підприємства по причині, недоотримання доходів у вигляді розрахунків населення за надані товариством послуги з вивезення та поховання сміття, високого рівня собівартості продукції у тому числі і в зв’язку з високим рівнем зносу.

Таблиця 2.3 - Показники оцінки майнового стану ТОВ «ЕкоМісто» за 2009-2011 роки

Здатність підприємства розраховуватися по своїм боргам, як відомо, характеризують показники ліквідності, розрахунок яких надано в таблиці 2.4. Перш за все, найважливішим показником ліквідності є коефіцієнт покриття. Він показує рівень покриття активами підприємства своїх зобов’язань.

Таблиця 2.4 - Показники ліквідності та платоспроможності ТОВ «ЕкоМісто» за 2009-2011 роки

Крім коефіцієнта покриття, для оцінки рівня ліквідності розраховують коефіцієнти швидкої і абсолютної ліквідності. Зазначені коефіцієнти, розраховані для ТОВ «ЕкоМісто» знаходяться нижче нормативних значень, за аналізований період темпи їх приросту негативні, що свідчить про недостатність власних оборотних активів для погашення зобов’язань підприємства. Чистий оборотний капітал суттєво зменшився на 2104,0 тис. грн.

Досить важливого значення для роботи підприємств в умовах ринкової економіки набуває їх фінансова незалежність від зовнішніх позичкових джерел. Запас джерел власних коштів означає запас фінансової стійкості підприємства при тій умові,що його власні кошти перевищують позичкові. Проаналізуємо відносні показники фінансової стійкості, наведені в табл. 2.5.

Таблиця 2.5 - Показники фінансової стійкості ТОВ «ЕкоМісто» за 2009-2011 роки

Коефіцієнт автономії знизився на 4,2%, що негативно характеризує достатність власних активів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Зменшення коефіцієнта автономії свідчить про фінансову залежність, зниження гарантії погашення підприємством своїх зобов’язань.

Коефіцієнт фінансування збільшився на 4,1% - це означає скільки позичкових коштів залучило підприємство на одну гривню вкладених в активи власних коштів. Зростання показника свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами характеризує рівень забезпечення підприємства власними коштами має тенденцію до зниження - за аналізований період - скорочення на 7,3%, що свідчить про брак власних коштів на підприємстві.

Останнім елементом аналізу фінансового стану є аналіз його ділової активності (табл. 2.6).

Таблиця 2.6 - Показники ділової активності ТОВ «ЕкоМісто» за 2009-2011 роки

Аналіз показників ділової активності дозволяє нам відмітити, що швидкість обертання виробничих запасів зменшилася в середньому на 14,1% тому, що по-перше зменшився обсяг доходу від реалізації, а також, збільшується собівартість надаваних послуг за рахунок зношеності обладнання, зростання вартості паливно-мастильних матеріалів в умовах жорсткої фіксації тарифів на вивезення сміття з боку міської ради.

У той же час значна тривалість операційного та фінансового циклів пов’язані перш за все з несвоєчасністю та неповнотою розрахунків з підприємством його основних боржників - населення. Тому негайного вирішення потребують проблеми управління дебіторською заборгованістю.

Поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги в 2011 р. становить 874 тис. грн., що на 317 тис. грн. більше ніж у 2009р. Збільшення обсягів дебіторської заборгованості викликає зменшення платоспроможності товариства. Розглянемо детально структуру дебіторської заборгованості (табл. 2.7.).

Таблиця 2.7 - Структура дебіторської заборгованості ТОВ «ЕкоМісто» за 2009-2011 роки

Найбільшу питому вагу в структурі дебіторської заборгованості займає заборгованість за розрахунками з покупцями і замовниками за надані послуги з вивезення та поховання сміття і відходів - порівняно з 2009 р. у 2011 р. вона збільшилась на 26,7%. Середній темп росту цього виду дебіторської заборгованості на фоні зменшення приросту інших видів дебіторської заборгованості та їх питомої ваги складає 125,3%.

Таким чином, проведений аналіз фінансового стану ТОВ «ЕкоМісто» дозволяє зазначити, що :

-  майновий стан підприємства є незадовільним, в зв’язку зі з рівнем зносу 80%, та значним перевищенням темпів вибуття над процесами оновлення основних засобів;

-       товариство є неплатоспроможним та неліквідним, що негативно впливає на його здатності розраховуватись з боргами;

-       підприємство є збитковим за показниками чистого прибутку, показники рентабельності розраховувати недоцільно;

-       ділова активність підприємства характеризується як незадовільна.

Ми вважаємо за доцільне підкреслити, що такий незадовільний фінансовий стан підприємства є наслідком урегульованості тарифів на послуги товариства та зростання собівартості надаваних послуг через зростання зношеності обладнання та вартість паливно-мастильних матеріалів.

2.2 Організація первинного, аналітичного та синтетичного обліку розрахунків з покупцями і замовниками на ТОВ «ЕкоМісто»

дебіторський заборгованість облік замовник

Основними джерелами інформації про стан розрахункових відносин з покупцями і замовниками на ТОВ «ЕкоМісто» служать договори та первинні документи з обліку розрахунків з покупцями і замовниками.

Підставою для здійснення розрахунків за надані товариством послуги є договір, в якому визначаються обов`язки сторін по виконанню умов договору та відповідальність сторін у випадку порушення прийнятих зобов`язань. Це найбільш розповсюджена підстава виникнення зобов`язань.

У договорі вказуються найменування послуг, обов’язки товариства і отримувача послуг, порядок розрахунків та інше.

На суму оплати за надані послуги ТОВ «ЕкоМісто» надає розрахункові документи своїм споживачам, шляхом включення рахунку на оплату до квитанції про оплату комунальних послуг. При розрахунках за інші види послуг можуть бути використані інші види первинних документів.

В цілому ж первинні документи по розрахунках з покупцями та замовниками різняться від виду операцій - виникнення чи погашення заборгованості.

-  виникнення заборгованості:

1)      накладні;

2)      податкові накладні;

)        рахунки;

)        рахунки-фактури;

)        акти виконаних робіт, послуг;

)        товарно-транспортні накладні;

)        товарні накладні;

-       погашення заборгованості:

1)      виписки банка;

2)      платіжні доручення;

)        прибутковий касовий ордер;

)        векселі.

Особливістю встановлення тарифів та проведення розрахунків за надані послуги ТОВ «ЕкоМісто» є те, що тарифи на послуги підприємства згідно з відповідно до статей 7 та 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. №1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів», підпункту 2 пункту «а» статті 28 та частиною 1 статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлюються виконавчим комітетом Сумської міської ради (табл. 2.8). Чинні на даний момент тарифи затверджені додатком до рішення виконавчого комітету міської ради від 3 червня 2010 р №285.

Таблиця 2.8 - Тарифи на послуги ТОВ «ЕкоМісто»

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками в ТОВ «ЕкоМісто», як зазначено в Наказі про облікову політику, ведеться за кожним контрагентом.

Регістром аналітичного обліку розрахунків з споживачами продукції на підприємстві є реєстр дебіторів. В даному реєстрі міститься перелік дебіторів товариства, вказана їх заборгованість на зазначену дату, тобто заносяться залишки по дебету і кредиту рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками». У разі погашення заборгованості покупцем він виключається з числа дебіторів і вже не числиться по підприємству як боржник.

Крім реєстру, на підприємстві ведеться журнал обліку реалізації послуг споживачам. У кінці місяця підводяться підсумки, які повинні співпадати з записами в журналі-ордері по 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» за відповідний місяць.

У ТОВ «ЕкоМісто» синтетичний облік розрахунків з покупцями та замовниками організований у відповідності з вимогами П(С)БО «Дебіторська заборгованість» та на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого Наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999р. №291, на підприємстві розроблений робочий план рахунків.

Синтетичний облік поточної дебіторської заборгованості ведеться на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», який має такі субрахунки:

-  361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

-       362 «Розрахунки з іноземними покупцями».

По дебету рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображається продажна вартість наданих послуг, включаючи податок на додану вартість. По кредиту - сума платежів, що надійшли на рахунок підприємства в банківських установах, в касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за отримані послуги.

На субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій в договорі.

Надаючи послуги, ТОВ «ЕкоМісто» отримує дохід, у результаті чого виникає податкове зобов’язання. Для синтетичного обліку ПДВ підприємством використовується субрахунок 641 «Податкове зобов’язання». Для обліку доходу застосовується субрахунок 701 «Дохід від реалізації готової продукції». Виручка від наданих послуг надходить на поточний рахунок підприємства при безготівковій формі розрахунку чи в касу, якщо заборгованість погашається готівкою. Для відображення таких операцій використовуються рахунки 301 «Каса» та 311 «Поточний рахунок».

На суму оплати за надані послуги та по нарахованому податковому зобов’язанню в ТОВ «ЕкоМісто» складаються бухгалтерські проводки наведені в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 - Кореспонденції з обліку розрахунків з покупцями та замовниками за надані послуги ТОВ «ЕкоМісто»

Невід’ємною частиною синтетичного обліку поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги є облік резерву сумнівних боргів. Для цього Планом рахунків передбачено рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів» та рахунок 944 «Сумнівні і безнадійні борги».

Вже декілька років на ТОВ «ЕкоМісто» має місце безнадійна заборгованість дебіторів, що викликає неплатоспроможність та порушує фінансову стійкість підприємства. Списання безнадійних боргів на витрати періоду приведе до значних збитків і кризового фінансового стану підприємства. Але до цього часу керівництво підприємства ще не приймало заходів щодо поліпшення становища.

Одним із способів поступового віднесення безнадійних боргів на витрати є розрахунок резерву сумнівних боргів. Його формування пояснюється необхідністю оцінки, яка може бути отримана від їх реалізації чи використання (вигода, втілена в активі, дорівнює сумі коштів, які будуть отримані в кінцевому результаті)

П(С)БО 10 передбачено три способи розрахунку резерву сумнівних боргів:

-  виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

-       на основі класифікації дебіторської заборгованості за термінами її непогашення;

-       за питомою вагою визнаних безнадійних боргів за реалізовану продукцію, товари, послуги у чистому доході.

Підприємство застосовує перший названий спосіб розрахунку резерву сумнівних боргів - визначення величини резерву виходячи з платоспроможності окремих дебіторів. ТОВ «ЕкоМісто» на дату складання фінансової звітності проводить вивчення платоспроможності за кожним дебітором і виводить за ними індивідуальний коефіцієнт сумнівності, за яким потім визначає суму резерву за даною заборгованістю. Сума резервів за кожним дебітором буде становити загальну суму резерву сумнівних боргів по підприємству. При цьому розраховуються такі показники:

-  відсоток безнадійних боргів (ВББ) щодо оплати дебіторської заборгованості кожним дебітором за попередні періоди;

-       суму дебіторської заборгованості за звітний період (ДЗП).

Резерв сумнівних боргів (РСБ) обчислюється за формулою (2.1).

РСБ = ((ВББ х ДЗП)/100)хn, (2.1)

де n - кількість дебіторів, що заборгували підприємству.

При застосуванні даного способу визначення коефіцієнту сумнівності носить досить суб’єктивний характер, оскільки платоспроможність будь-якого дебітора можна вивчити тільки приблизно.

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати в складі інших операційних витрат. Для обліку резерву сумнівних боргів на товаристві використовують рахунок 38. За кредитом рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» відображається створення резерву сумнівних боргів у кореспонденції з рахунками обліку витрат, за дебетом - списання сумнівної заборгованості в кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості або зменшення нарахованих резервів у кореспонденції з рахунком обліку доходів.

Аналітичний облік на рахунку 38 ведеться в розрізі окремих боржників виходячи з прийнятого у товаристві способу його розрахунку. Кореспонденції підприємства з обліку резерву наведені у таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 - Кореспонденції з обліку резерву сумнівних боргів ТОВ «ЕкоМісто»

Таким чином, можна зробити висновок, що організація обліку розрахунків з покупцями і замовниками ТОВ «ЕкоМісто» знаходиться на належному рівні. Бухгалтерією підприємства ведеться фіксація усіх фактів, пов’язаних з договірною роботою та безпосереднім наданням послуг споживачам у первинних документах. Аналітичний облік заборгованості за розрахунками зі споживачами послуг ведеться у розрізі кожного дебітора. Синтетичний облік, порядок визнання та оцінки дебіторської заборгованості відповідає чинній законодавчій базі.

Не зважаючи на задовільний стан організації обліку на ТОВ «ЕкоМісто» нами виявлено недоцільність розрахунку резерву сумнівних боргів за обраним в обліковій політиці товариства методом. Мова йде про розрахунок коефіцієнту сумнівності на основі визначення платоспроможності окремих дебіторів. Зі зростанням обсягів сумнівної дебіторської заборгованості і, відповідно, кількості дебіторів розрахунки за даним методом є доволі трудомісткими, а встановлення платоспроможності дебіторів з урахуванням специфіки роботи підприємства є суб’єктивним і утрудненим.

2.3 Інвентаризація розрахунків з покупцями та замовниками

Інвентаризація - це спосіб виявлення в урахування тих засобів і джерел (чи його відсутність), котрі знайшли документального відображення нинішнього року обліку.

Зазвичай, інвентаризують товарно-матеріальні цінності, кошти й інші господарські кошти, та його джерела.

Відповідно до Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996-XIV від 16.07.99 р. Підприємство задля забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку, і фінансової звітності мають проводити інвентаризацію активів та зобов'язання, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і - оцінка.

Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, коли її провидіння обов'язковий відповідно до законодавством.

Проведення інвентаризації обов'язковий:

· При передачі майна державного підприємства, установи у найм, приватизації майна державного підприємства, соціальній та деяких випадках, передбачених законодавством;

· Перед упорядкуванням річний бухгалтерської звітності, крім майна, інвентаризація якого проводилася раніше 1 жовтня звітного року;

· При зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі);

· При встановленні фактів розкрадань чи зловживань псування цінностей, і навіть за розпорядженням судово-слідчих органів;

· Що стосується пожежі чи стихійного лиха.

Відповідальність за організацію проведення інвентаризації несе керівник підприємства, який має створити необхідні умови на її проведення стислі терміни, визначити об'єкти, кількість і продовжити терміни інвентаризації. Крім випадків, коли його проведення обов'язковий.

Інвентаризація проводиться виходячи з Інструкції про інвентаризацію коштів та інших документів, розрахунків й інших статей балансу. Затверджено наказом головного управління Державного казначейства України №90 від 30.10.98 р.

При інвентаризації розрахунків із покупцями і замовниками інвентаризаційна комісія виявляється виходячи з документів (рахунків-фактури, відомостей за відвантаженням та її реалізації продукції, книги обліку депонентів, журналів) залишки сум, які на відповідних рахунках. Далі визначають терміни виникнення боргу рахунках дебіторів вдається виявити особи, винних у недогляді термінів позовної давності. Позовна давність - період (3 року) протягом якого підприємство проти неї вимагати дебіторської заборгованості. Усім дебіторам підприємства - кредитори направляють виписки із розрахунків про заборгованість, (акти звіряння), яка по них значиться. Підприємства дебітори зобов'язані протягом 10 днів після отримання виписок підтвердити залишок заборгованості чи повідомити про своє розбіжностей.

За розрахунками з постачальниками перевіряють, не чи прийшли матеріали, що у шляху, а, по неотфактурованим поставкам повинні прагнути бути надіслані від постачальників рахунки - фактури.

Результати інвентаризаційних розрахунків оформляються актом інвентаризації розрахунків із покупцями і замовниками (у одному примірнику).

У акті вказується найменування проінвентарних рахунків, заборгованість з закінченими термінами позовної давності, суми непогашеною заборгованості. До акту додається довідка, у якій відбивається такі дані: найменування й адреса дебіторів; внаслідок чого значиться заборгованість; відколи; суми дебіторську заборгованість; документи, які підтверджують заборгованість (акти звіряння розрахунків із печаткою та підписами керівника підприємства міста і головного бухгалтера), і особи, які винні в пропуску термінів позовної давності.

На акт інвентаризації розрахунків із покупцями і замовниками подано у вигляді таблиці (табл. 2.11)

При інвентаризації встановлено таке:

Таблиця 2.11 Акт №1 інвентаризації розрахунків із покупцями і замовниками на 1 квітня 2011 року

Безнадійна дебіторська заборгованість списується у вирішенні керівника підприємства на результати фінансово-господарську діяльність. Списання заборгованості внаслідок неплатоспроможності боржника перестав бути причиною для анулювання заборгованості. Ця заборгованість може відбиватися за балансом протягом 5 років після списання для контролю над можливістю її вилучення у разі зміни майнового стану боржника. Причому у бухгалтерський облік виходячи з акта інвентаризації розрахунків із покупцями і замовниками буде зроблено запис зі списання дебіторської безнадійної заборгованості:Дт -949;Кт-36.

Одночасно ця заборгованість враховується 5 років за дебету забалансового рахунки «Списання на збитки заборгованості неплатоспроможних боржників». Суми, знайдені внаслідок вилучених раніше списаної на збитки заборгованості, відбивають по дебету рахунків з обліку коштів - 30, 31 і кредиту рахунків 746 «Фінансові результати» - інші прибутки від звичайній діяльності. У цьому одночасно проводиться запис за кредитами забалансового рахунки 07 «Списані активи». Аналітичний облік за рахунком 07 ведеться окремо в кожному боржникові.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення обліку розрахунків з покупцями та замовниками

.1 Пропозиції щодо поліпшення організації обліку розрахунків підприємства з покупцями і замовниками

Виникнення дебіторської заборгованості в певних межах є нормальною ознакою діяльності підприємства, але не в тих випадках, коли відбувається її безконтрольне зростання і систематичне несвоєчасне погашення, як у випадку ТОВ «ЕкоМісто».

Проблема підприємства не лише у тому, що борги не повертаються, а і у тому, що досить складно оцінити суму ймовірної безнадійної заборгованості, розрахувати резерв для її списання і, тим більше, списати її у бухгалтерському обліку. Огляд численних публікацій щодо питань безнадійної дебіторської заборгованості в економічній літературі, наукових статтях та спеціальних виданнях дозволяє стверджувати про актуальність даного питання, що підтверджується результатами фінансового аналізу підприємства.

Таким чином, прострочена і безнадійна дебіторська заборгованість породжує проблеми, пов’язані як із станом платоспроможності, так і з організацією обліку. Більш детально зупинимося на питанні розрахунку і обліку резерву сумнівних боргів.

Методика розрахунку резерву сумнівних боргів запропонована у додатку до П(С)БО 10, але на практиці вона майже не використовується, це доводить її недосконалість. Цю думку поділяють чимало теоретиків і практиків з обліку, які пропонують свої методи вирішення зазначеної проблеми. Зокрема І. Зимній пропонує формувати резерв сумнівних боргів лише для тієї дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої закінчується в наступному за звітним році. Таким чином автор дещо звужує поняття «сумнівний борг», бо до сумнівної він відносить лише ту дебіторську заборгованість, яка вже два роки обліковується на балансі підприємства. При визначенні мети нарахування резерву автор не згадує про принцип обачності, а зазначає, що резерв необхідний лише для того, щоб виявити і списати дебіторську заборгованість після закінчення строку позовної давності. Таким чином запроваджений автором метод є занадто спрощеним і не дає змоги об’єктивно і точно сформувати резерв сумнівних боргів.

Т. Жолобчук у своїй статті пропонує для розрахунку резерву сумнівних боргів скористатися методикою, розробленою Національним банком України. Слід зазначити, що формування резервів для банків є обов’язковим, крім того, розроблена методика практикується не один рік, вона вже випробувана. Для застосування методики НБУ слід спочатку класифікувати дебіторську заборгованість за групами ризику залежно від строків її непогашення згідно з укладеними договорами, а за відсутності договірних умов - залежно від строків її перебування на балансі підприємства. Класифікація дебіторської заборгованості є спільним моментом у розрахунках резерву на підставі П(С)БО та Положення НБУ. Різниця полягає у тому, що згідно з П(С)БО, коефіцієнт сумнівності розраховується самостійно, виходячи з суми безнадійної дебіторської заборгованості, а в Положенні НБУ розмір резерву у відсотках вже встановлений. Запропонований автором метод також має за мету спростити розрахунок резерву, дійсно основна проблема - це визначення коефіцієнту сумнівності, але даний метод має деякі недоліки. Коефіцієнти, що застосовуються банками доволі значні (0,2; 0,5; 1), а якщо розраховувати резерв за методикою П(С)БО 10, то коефіцієнт майже ніколи не перевищує 0,4.

У багатьох публікаціях автори пропонують звернутися до міжнародних стандартів (В.Іванов, В.Батищев[4]). У результаті виник третій спосіб розрахунку резерву - за загальним відсотком від залишку первинної вартості усієї дебіторської заборгованості.

Батищев В. у своїй статті [4] доводить, що наведені у П(С)БО 10 формули для розрахунку резерву не є точними і економічно «безпечними» для того, щоб їх застосовувати. Перш за все він звертає увагу на те, що показник, розрахований у П(С)БО 10 не має економічної сутності. А саме, при розрахунку коефіцієнту сумнівності в якості бази розрахунку (знаменник дробу) прийнята дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи на кінець n-го місяця обраного для дослідження періоду. У той же час, для розрахунку коефіцієнту сумнівності використовується фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість за n-й місяць. Автор зазначає, що для розрахунку коефіцієнта сумнівності за визначений місяць залишок дебіторської заборгованості за відповідною класифікаційною групою на кінець цього місяця ніякої ролі не відіграє. Для підтвердження у статті наводиться приклад - ситуація, коли дебіторська заборгованість відповідної групи на початок місяця виявилася повністю списаною як безнадійна, а нова дебіторська заборгованість у цьому місяці не виникла. Таким чином залишок дебіторської заборгованості на кінець місяця виявився нульовим. З умови прикладу П(С)БО 10 незрозуміло, чому повинен дорівнювати коефіцієнт сумнівності відповідної групи за цей місяць. У результаті чиста вартість реалізації відповідної групи дебіторської заборгованості на десятки років наперед повинна відображатися в сумі, що дорівнює нулю.

Наступний аспект використання наведеної у П(С)БО формули пов’язаний з порядком визначення коефіцієнта сумнівності для кожної групи дебіторської заборгованості. У П(С)БО 10 коефіцієнт сумнівності по кожній групі пропонується розраховувати як середньоарифметичну величину коефіцієнтів сумнівності цієї групи за кожний місяць періоду, що аналізується. Формула розрахунку передбачає ділення суми коефіцієнтів сумнівності відповідної групи, розрахованих за кожний місяць, на кількість місяців періоду, що аналізується.

У прикладі П(С)БО 10 при визначенні коефіцієнта сумнівності відповідної групи дебіторської заборгованості деякі місячні коефіцієнти сумнівності не беруть участі в розрахунках, оскільки у цих місяцях безнадійна заборгованість в окремих групах була відсутня, але виникає питання: наскільки точно такий підхід відображає оцінку дебіторської заборгованості. Адже при цьому не враховується розмір якісної дебіторської заборгованості, яка протягом досліджуваного періоду не містить безнадійної заборгованості.

Викликає сумніви також обраний для прикладу період дослідження - останні півроку, при цьому коефіцієнти розраховуються щомісяця. На думку Батищева В. це пояснюється тим, що підприємство кожного місяця складає статистичну звітність за формою №1-Б і повинне щомісячно розраховувати резерв і визначати коефіцієнти. Він вважає це недоцільним. Ми погоджуємося з ним, але лише у тому, що стосується коефіцієнтів. Дійсно, кожного місяця їх визначати складно, а у більшості випадків і неможливо, бо списання заборгованості не відбувається так часто, але резерв необхідно перераховувати щоразу при складанні звітності. Перерахунок пов’язаний зі зміною дебіторської заборгованості, а не коефіцієнту сумнівності. Розрахований коефіцієнт можна застосовувати протягом декількох звітних періодів, тому правильне його визначення має велике значення.

Зважаючи на виявлений у підрозділі 2.2 недолік при використанні ТОВ «ЕкоМісто» методу розрахунку резерву сумнівних боргів на основі класифікації дебіторів за її платоспроможністю, та з урахуванням проаналізованих підходів науковців щодо цього питання, обґрунтуємо доцільність використання методу визначення резерву сумнівних боргів виходячи зі строків непогашення дебіторської заборгованості. Щодо методу визначення резерву виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, то використання його на практиці товариства проблематичне, оскільки необхідні дані про фінансове становище цих дебіторів. Такий метод доцільно використовувати тільки для підприємств, які мають обмежене коло постійних покупців, налагоджені довірчі партнерські відносини з ними і достовірну інформацію про їх фінансовий стан. У всіх інших випадках слід застосовувати метод класифікації дебіторської заборгованості.

Розрахунок резерву за цим методом запропоновано в П(С)БО 10. Проте, приклад розрахунку резерву за стандартом потребує вдосконалення. Перш за все, формула розрахунку коефіцієнту сумнівності викликає невпевненість обраною базою розрахунку - знаменником дробу. За базу прийнято дебіторську заборгованість на кінець місяця. Економічно і логічно правильно було б розраховувати показник сумнівності як відношення фактично списаної заборгованості за період до початкового сальдо. За таких умов коефіцієнт даватиме змогу визначати, яка частина заборгованості із непогашеної стає безнадійною і показник сумнівності матиме економічний зміст. Проведемо розрахунок резерву сумнівних боргів за даними прикладу(табл. 3.1).

Таблиця 3.1 - Приклад визначення величини резерву сумнівних боргів на основі класифікації дебіторської заборгованості згідно з П(С)БО

Існує ще одна невідповідність. Згідно з П(С)БО 10 коефіцієнт сумнівності слід розраховувати як середньоарифметичну величину коефіцієнтів сумнівності. На наш погляд, більш точним був би розрахунок коефіцієнта як середньозваженої величини. Для цього формулу розрахунку слід представити у вигляді:

Кс = S Бзн : SДзн (3.1)

де Кс - коефіцієнт сумнівності,

Бзн - фактично списана за період безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи,

Дзн - дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи на початок періоду.

Щодо значення коефіцієнту у П(С)БО 10 вказано про його, як правило, зростання при збільшенні термінів непогашення дебіторської заборгованості. Р. Грачова зазначає, що це не зовсім так. Коефіцієнт сумнівності може зростати від періоду до періоду, залежно від зростання фактично непогашених боргів по відношенню до загального обсягу заборгованості. Автор вважає, що терміни непогашення - важливий фактор, але він відіграє дещо іншу роль, зокрема впливає на показник оборотності капіталу (знижує його, що, звісно, погано для будь-якого підприємства). Ми вважаємо, що термін непогашення для розрахунку резерву має значення. Метод розрахунку резерву сумнівних боргів на підставі класифікації дебіторської заборгованості має в основі поділ заборгованості саме за строками непогашення, і коефіцієнт визначається окремо для кожної групи заборгованості, тому твердження про те, що термін непогашення не впливає на значення коефіцієнту не обґрунтоване.

У запропонованому нами розрахунку, а також у наведеному в П(С)БО 10 прикладі коефіцієнт сумнівності зростає зі збільшенням терміну непогашення, це підтверджує той факт, що ймовірність списання безнадійної заборгованості тим більша, чим більший термін її прострочення чи термін обліку на балансі, якщо строків оплати договором не передбачено.

Наступним кроком після розрахунку коефіцієнту при визначенні резерву є обчислення величини резерву. Для цього слід знайти суму добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи і коефіцієнта сумнівності відповідної групи (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 - Розрахунок коефіцієнту сумнівності за удосконаленою методикою і за прикладом П(С)БО

У таблиці 3.3 запропоновано розрахунок величини резерву за вдосконаленою методикою і методикою П(С)БО. Від того, яка методика розрахунку застосовується, залежить результат: сума резерву відрізняється і чим більше сальдо дебіторської заборгованості, тим більша різниця.

Таблиця 3.3 - Розрахунок суми резерву сумнівних боргів

Розглянувши запропоновану П(С)БО 10 методику і запропонувавши її вдосконалення ми не змінювали період спостереження. У прикладі стандарту обрано період спостереження останні півроку, при цьому коефіцієнт сумнівності знаходиться для кожного місяця, а потім визначається середня величина. На практиці рідко яке підприємство кожного місяця списує дебіторську заборгованість і тим більше визначає коефіцієнт. У більшості випадків дебіторська заборгованість визнається безнадійною і списується з балансу після закінчення строку позовної давності, тому ми вважаємо, що доцільно обрати для спостереження і для розрахунку резерву трирічний період. Тим більше, що П(С)БО 10 не визначено конкретний термін і підприємство може вибирати його самостійно, а розглянутий у додатку до П(С)БО 10 приклад не повинен обмежувати свободу вибору бухгалтерів при виборі найбільш доцільного терміну. Про це наголошує у своєму дослідженні і О.В. Кравченко.

Враховуючи всі наведені вище положення нами було здійснено розрахунок резерву сумнівних боргів за методом класифікації дебіторської заборгованості з використанням вдосконаленої методики для ТОВ «ЕкоМісто» (табл. 3.4).

Таблиця 3.4 - Розрахунок резерву сумнівних боргів ТОВ «ЕкоМісто» за удосконаленою методикою на 31.12.2011р.

Періодом спостереження було обрано 2009-2011 рр. Дебіторська заборгованість, що була на початок обраного періоду групується за строками непогашення. До кінця трирічного періоду вся заборгованість стає або погашеною, або списаною як безнадійна. Зокрема на досліджуваному підприємстві за вказаний період була списана заборгованість дебітора Б і В. При цьому ця заборгованість відносилася до різних груп, тому необхідно визначити суму фактично списаної заборгованості в розрізі кожної групи. Коефіцієнт сумнівності за групами розраховується шляхом ділення сум списаної безнадійної заборгованості на початкове її сальдо. Величина резерву за групами визначається множенням коефіцієнту сумнівності на суму дебіторської заборгованості на дату складання звітності. Заборгованість, що має підприємство станом на 31.12.2011 р. класифікується в залежності від термінів непогашення. Сума дебіторської заборгованості в кожній групі помножується на відповідний коефіцієнт. Загальна величина резерву дорівнює сумі резервів за групами.

Згідно з П(С)БО 10 розрахована величина резерву повинна переглядатися щоразу на звітну дату, тобто щоквартально, залежно від змін суми, складу та сумнівності дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги. Відповідно попередньо створений резерв або збільшується, або зменшується. Слід також враховувати залишки резерву. При цьому коефіцієнт сумнівності можна використовувати протягом декількох звітних періодів. Для виявлення стійких і об’єктивних значень коефіцієнтів іноді доцільно виконати розрахунок за декілька трирічних періодів і розрахувати загальні коефіцієнти за групами.

Вважаємо, що запропонована методика розрахунку резерву сумнівних боргів на ТОВ «ЕкоМісто» з аналізом трирічного періоду є найбільш ефективною, економічно обґрунтованою і придатною для використання на практиці. Її застосування дасть змогу правильно і просто розрахувати резерв, що забезпечить вчасне і правильне складання звітності бухгалтерами, при цьому складена звітність буде відповідати всім задекларованим принципам. Користувачі фінансової звітності при цьому матимуть можливість отримати достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства.

Висновки

Ефективне управління дебіторською заборгованістю підприємства його функціонування в значній мірі залежить від правильно організованого її обліку і аудиту. В умовах ринкової економіки при спрямованості підприємства на збільшення обсягів надання послуг, кількості споживачів та завойованої частини ринку якісна і своєчасна інформація про стан розрахунків з дебіторами має велике значення.

У першому розділі дипломної роботи було розглянуто теоретичні основи обліку дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями і замовниками, а саме досліджено категоріальний апарат стосовно обраної теми, сутність, класифікація дебіторської заборгованості та фактори, що обумовлюють її виникнення.

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи. Методологічні засади обліку дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями і замовниками закладені у П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», а також МСФЗ 7 «Фінансові інструменти:розкриття», МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання» та МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка». Метою аудиту розрахунків підприємства з покупцями і замовниками є встановлення правильності ведення розрахунків з покупцями і замовниками за отримані товарно-матеріальні цінності, прийняті виконані роботи й надані послуги.

У другому розділі роботи розглядаються питання організації обліку та аудиту дебіторської заборгованості на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкоМісто».

Досліджуване підприємство належить до галузі комунального господарства і спеціалізується на наданні послуг з вивозу сміття в м. Суми, продажу та оренди контейнерів для сміття, вивозу будівельного сміття, листя, твердих побутових відходів.

У своїй діяльності структурний підрозділ керується діючим законодавством України, Статутом товариства.

Структурний підрозділ, що здійснює оперативний і бухгалтерський облік діяльності товариства, веде відомчу, оперативну і статистичну звітність має просту лінійну структуру.

Щодо фінансового стану підприємства, то за результатами діяльності протягом 2009-2011 рр. підприємство є збитковим, що підтверджується як аналізом абсолютних, так і відносних показників.

Аналіз показників ліквідності та платоспроможності дає змогу зробити висновок, зазначені показники не відповідають нормативам.

Аналіз показників ділової активності свідчить про зменшення оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості, що є негативним явищем, і воно є наслідком зниження платоспроможності підприємства.

Також можна зазначити про погіршення майнового стану підприємства зі зростанням коефіцієнтів вибуття та зносу основних виробничих фондів. Особлива увага була приділена аналізу стану дебіторської заборгованості, який засвідчив негативну тенденцію до її нарощення.

Причинами такого незадовільного фінансового стану є урегульованість тарифів на послуги товариства, зростання собівартості надаваних послуг через зростання зношеності обладнання та вартості паливно-мастильних матеріалів.

Організація бухгалтерського обліку поточної дебіторської заборгованості та її аудиту на підприємстві в цілому відповідає вимогам П(С)БО та закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Проте у ній можна виявити деякі недоліки:

-  недосконалість розрахунку резерву сумнівних боргів товариства, що може призвести до недостовірного відображення в обліку і звітності суми чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості та створює загрозу збитків від несвоєчасного та неповного формування резерву;

-       низький рівень організації внутрішнього аудиту розрахунків з покупцями і замовниками, в силу його безсистемності та обмеженості обраних аудиторських процедур.

У третьому розділі роботи з метою усунення даних недоліків були розроблені шляхи удосконалення обліку дебіторської заборгованості На нашу думку, резерв сумнівних боргів - це коригуюча стаття, яка в першу чергу застосовується для правильної оцінки дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Завдяки обчисленню резерву підприємство дотримується принципу обачності і правильно відображає дебіторську заборгованість у Балансі, а користувачі фінансової звітності мають змогу отримати достовірну інформацію про стан розрахунків з дебіторами.

Щодо методики розрахунку резерву сумнівних боргів для ТОВ «ЕкоМісто», розроблено удосконалену методику, що враховує сучасні підходи науковців та виражається в використанні модифікованого методу класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення.

На відміну від методики розрахунку коефіцієнту сумнівності за цим методом, викладеній у П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» ми пропонуємо розраховувати коефіцієнт сумнівності як відношення фактично списаної заборгованості за період до початкового сальдо. За таких умов коефіцієнт даватиме змогу визначати, яка частина заборгованості із непогашеної стає безнадійною і сам коефіцієнт матиме економічний зміст.

А саме, коефіцієнт сумнівності зростає зі збільшенням терміну непогашення, це підтверджує той факт, що ймовірність списання безнадійної заборгованості тим більша, чим більший термін її прострочення чи термін обліку на балансі, якщо строків оплати договором не передбачено.

Список використаних джерел

1.     Андрєєва, Г. І. Економічний аналіз [Текст] : навчально-методичний посібник / Г. І. Андрєєва. - К. : Знання, 2008. - 257 с. - ISBN 978-966-346-365-0.

2.     Аудит (основи державного, незалежного професійного та внутрішнього аудиту) [Текст] : підручник / Нац. центр обліку та аудиту Нац. Академії статистики, обліку та аудиту, Одеська нац. академія харчових технологій, Одеський держ. економ. ун-т; ред.: В. В. Немченко, О. Ю. Редько. - К. : ЦУЛ, 2012. - 540 с. - ISBN 978-611-01-0279-7.

3.     Бандурка, О. М. Фінансова діяльність підприємств [Текст]: навчальний посібник / О. М. Бандурка, М. Я.Коробов, П. І.Орлов, К. Я. Петрова. - К.: Либідь, 1998. - 312 с.

4.     Батищев, В. Некоторые особенности начисления и учета резерва сомнительных долгов [Текст] / В. Батищев, Ю. Бакун, С. Максутов // Бухгалтерский учет и аудит. - 2009. - №7. - С. 40-45.

5.      Бернар, И. Толковый экономический и финансовый словарь: французская, русская, английская, немецкая терминология [Текст] / Й. Бернар, Ж.-К. Колли.- В 2-х т. - Т. 1: пер. с - М.: Междунар. отношения. - 1997.- 567 с.

6.      Бєлокоз, О. Відмінності між вітчизняними та міжнародними підходами до оцінки дебіторської заборгованості торговельних підприємств [Текст] / О.Бєлокоз // Галицький економічний вісник. - 2010. - №3(28). - С.197-201. - (інформаційно-аналітичне забезпечення підприємницької діяльності).

.        Білик, М.Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємства [Текст] / М.Д.Білик // Фінанси України. - 2003. - №12. - С. 24-36.

8.     Білик, М. Д. Фінансовий аналіз [Текст] : навчальний посібник / М. Д. Білик, О.В. Павловська, Н.М. Притуляк, Н.Ю. Невмержицька. - К. : КНЕУ, 2005. - 592 с. - ISВN 966-574-799-1.

9.     Бланк, И.А. Финансовый менеджмент: учебный курс [Текст]/ И. А. Бланк. - К.: Ника-Центр, Ольга, 2002. - 528 с.

10.    Будинки і споруди. Проектування банків і банківських сховищ ВБН В.2.2.-00032106-1-95 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"696991.files/image001.gif">

Рисунок Б.1 - Способи розрахунку резерву сумнівних боргів