Проблеми і перспективи розвитку туризму в Україні
Світовий досвід переконує, що туризм - повноправний і надприбутковий компонент економіки. Завдяки мінімальним інвестиційним надходженням туризм здатний забезпечувати максимальну віддачу.
За даними Центру туристичної документації ВТО, кожний чотирнадцятий працюючий у світі зайнятий у сфері, шо надає послуги, в тому числі й послуги на підприємствах національного та міжнародного туристичного бізнесу. У теперішній час оборот коштів з галузі туризму складає понад два трильйона доларів США. Це приблизно 5% світових продаж товарів і 15% послуг, шо надаються кожного року.
Туристичні адміністрації багатьох держав світового співтовариства в повній мірі оцінили важливу роль і значення туризму та проводять усі необхідні заходи щодо його розвитку і вдосконалення: здійснюють пільгове фінансування готельних комплексів і туристичної інфраструктури, будівництво доріг, звільняють від сплати податків терміном на три-п'ять років нещодавно створені туристичні фірми, видають безвідсоткові кредити на будівництво нових об'єктів туризму і підготовку кадрів тощо. Українській владі доцільно використати цей досвід у своїй діяльності.
Готельно-туристична сфера - вельми перспективний ринок праці, який потребує вливання молодих і навчених, із сформованою психологією працювати для інших людей. Вони повинні вміти врегульовувати конфлікти в колективі, бути толерантними, поважати і розуміти інші культури, мови й релігії, вільно володіти іноземними мовами, знати комп'ютерні технології, бути готовими до поглиблення своїх фахових знань. Кожен фахівець повинен бути здатним до розроблення власного продукту і до його реалізації.
Необхідною умовою розвитку туризму в Україні є ефективне функціонування готельної індустрії, що приносить близько 60% усіх доходів від туризму (приблизно 6 - 8% ВВП). Туристичні потоки безпосередньо залежать від стану готельного сектора, якості і ціни основних та додаткових готельних послуг.
Наша вітчизняна туристична сфера завдяки багатим природним, історико-культурним та трудовим ресурсам цілком може претендувати на чільні позиції в економіці держави. Водночас туристична інфраструктура - одна з найскладніших, бо вона охоплює усі галузі економіки, усі види транспорту, культурні й оздоровчі заклади, спортивні споруди, народні промисли тощо. Копітку роботу щодо розвитку туризму можна успішно здійснювати тільки спільними зусиллями причетних до цього структур виконавчої влади.
Для успішної реалізації проектів треба мати добре підготовлений персонал, бо кадрове питання переростає у проблему. Це пов'язано з тим, що радянські фахівці старіють, а гідної заміни їм немає. Сьогоднішні випускники турбізне-сового фаху мають дуже поверхові знання про Україну; слабке уявлення про рекреаційні та історичні ресурси вітчизняного туризму; до театру, музеїв ходять рідко, недосконало володіють іноземними мовами. Тому кадрова сфера та фахово-підготовча база туристки потребує удосконалення.
Туристичний бізнес вимагає ґрунтовних знань від своїх працівників, практичних навиків роботи у туристичній фірмі, готельному господарстві, транспортній компанії. Тут мусить бути гармонія між глибокими теоретичними знаннями й досконалою практичною підготовкою, їх треба через кожні 3-5 років поновлювати. Але в Україні сьогодні немає жодного центру з перепідготовки чи підвищення кваліфікації працівників цієї сфери, толі як Німеччина має їх аж 300.
Істотним недоліком вітчизняних готельних підприємств є низька культура обслуговування, високі ціни за проживання за недосконалого сервісу. Крім того, ціни на готельні послуги в Україні не відповідають їх якості. Щоб усунути цю невідповідність і розв'язати проблеми іміджу України на світовому рівні, треба підвищити вимоги до сертифікації готелів. Звичайно, стандарти, що встановлюють класифікаційні вимоги до сертифікації готелів, не можуть розв'язати проблеми якості обслуговування у підприємствах туристичної індустрії, але вони стимулюватимуть працівників.
Нині рекреаційно-туристичний комплекс реалізує свої можливості на третину. Це зумовлено низкою причин, серед яких: високі податки; невирішеність питань з приватизації землі та захисту приватного капіталу; недостатня державна підтримка суб'єктів державного підприємництва; відсутність системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності у сфері послуг; недостатнє кадрове забезпечення сфери туризму та ін.
Одна з вагомих причин - недостатній рівень розвитку і недосконалість туристичної інфраструктури. За даними 2005 р. з 1254 готельних комплексів у країні тільки незначна частина відповідає сучасним нормам, 80 відсотків готельних підприємств потребують ремонту, номери - реконструкції і переоснащення, технологія обслуговування - автоматизації і комп'ютеризації. Назріла необхідність розвивати мережу комфортабельних готелів і кемпінгів, насамперед уздовж міжнародних транспортних коридорів, що проходять через територію України.
Необхідно створити мережу готелів і туристичних баз цільового при-значення: готелів для індивідуальних туристів та мисливських і рибо-ловних баз, літніх та зимових спортивних баз, готелів для туристів, що приїздять з метою лікування, курортних готелів, ферм для любителів сільськогосподарської праці, транзитних мотелів, дорожніх ресторанів тощо.
Головні стратегічні напрями подальшого розвитку рекреаційно-тури-стичного комплексу України такі:
забезпечення загальнодержавної і регіональної підтримки туризму, залучення до його розвитку як державних, так і підприємств інших форм власності, а також окремих громадян;
створення розвиненої туристичної інфраструктури з метою надання якісних і різноманітних послуг туристам;
забезпечення пріоритетності вітчизняного внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму на основі використання туристичних ресурсів, національної історико-культурної спадщини українського народу;
розвиток інформаційно-рекламної і маркетингової діяльності.
Протягом останніх років було прийнято ряд нормативних актів, які регулюють функціонування галузі загалом і готельного господарства зокрема (Програма розвитку туризму в Україні до 2005 р. тощо).
Але незважаючи на "нормативну заповненість", ще багато аспектів роботи готельної індустрії чекають на увагу з боку держави.
Чинне законодавство, на жаль, містить нечіткі визначення основних понять, що стосуються сфери туристичних послуг, відомчого підпорядкування і т. ін.
Для реалізації туристичного потенціалу України повною мірою держава повинна:
забезпечити туристам комфортні і безпечні умови для приїзду в Україну;
проводити ефективну політику розвитку масового туризму, опрацювати відповідну концепцію;
спростити і прискорити оформлення віз, скасувати візовий режим для країн ЄС, США, Канади, Японії
зменшити готельний збір;
вжити заходів до поліпшення стану визначних пам'яток і створення нових об'єктів масового туризму. Внести зміни до законів про землекористування, до правил видачі відповідних дозволів організаціям суміжних галузей, що дозволить залучати інвестиції у відкриття нових осередків відпочинку;
створити можливості для будівництва та роботи малих мотелів і готелів сімейного типу, які забезпечать збільшення кількості робочих місць для населення і можуть стати джерелом валютних надходжень;
розгорнути реалізацію проектів з будівництва готелів високої категорійност.
Адміністративному складу готелів треба буде вирішити ряд завдань для вдосконалення роботи підприємств (поліпшення організації праці, забезпечення особистої безпеки клієнтів, застосування сучасних інформаційних технологій, розширення набору готельних послуг тощо).
Розвиток рекреаційно-туристичного комплексу України є пріоритетним напрямком національної економіки і культури, важливим фактором підвищення міжнародного престижу країни, джерелом соціально-еконо-мічного розвитку регіонів, важливою умовою збереження історико-культурної спадщини.[18]
1.2.Загальна характеристика запорізької області
Запорізький регіон розташований на південному сході України вздовж лівого та правого берега славетного Дніпра. Свою сучасну назву місто успадкувало від непокірливих Дніпропетровських порогів, найвідомішими з яких є Старокайдацький, Сурський, Ненаситецький, Вовнигський, Будилівський, Вольний, Школський, або більш популярні у народі під іменем Охи-Вздохи, ці колись грізні пороги були не приборкуванні, і мандрівники, наближуючись до них з півдню, охали, передчуваючи тяжку роботу, ті ж, хто плив з півночі, полегшено зітхали, оминувши камяну перепону. Але все ж ці пороги в 30-х роках минулого століття були приборкані будівниками Дніпрогесу.
Запоріжжя, як і вся Запорізька область в цілому, розташоване у сухій степній зоні. Цей факт визначає рослинність міста, його клімат та особливості природи.
Земля міста багата найплодючішими у світі ґрунтами - чорноземами.
Клімат нашого краю помірно-континентальний, він відзначається підвищеними сухістю і показниками температур, у порівнянні з рештою території України. На рік в середньому припадає 225 сонячних днів, рівень осадків складає 448 мм. В цілому кліматичні умови Запоріжжя максимально сприяє розвитку курортів і туризму.
Територія регіону складає 27,18 тис. км². З півночі на південь місто розтягнулося майже на 35 км., а зі сходу на захід - на 25 км. Місцина, на якій розташовано Запоріжжя, переважно рівнинна, але вона ізрізана балками та байраками.
В місті більш ніж 1300 вулиць, проспектів, бульварів, провулків. Усі вони обєднані у 7 адміністративних районів міста ( Ленінський, Заводський, Орджонікідзевський, Комунарський, Жовтневий, Хортицький, Шевченківський). Якщо ви захочете обійти їх усі пішки, то ваша мандрівка може закінчитися десь через 15 днів.
Сприятливий клімат і вдале географічне місцезнаходження Запоріжжя приваблювали людину з незапамятних часів. Найдавніші стоянки первісних людей у річковій долині Дніпра історики відносять до епохи середнього палеоліту. Наприкінці 15 - початку 16 століть господарювати на землях за дніпровськими порогами стали запорізькі козаки. Неприступний острів Хортиця перетворився в один із центрів формування козацького війська-важливої сили в боротьбі українського народу за незалежність. Саме запорізькі козаки першими створили на території України політичне формування з усіма атрибутами республіки.
Наприкінці 18 ст. землі південної України увійшли до складу Російської імперії. У 1770 році тут була закладена Олександрівська фортеця, що згодом, у 1806 році, перетворилася у місто Олександрівськ.
У 1921 році Олександрівськ був перейменований у Запоріжжя. В місті стали швидко втілюватися стратегічні плані індустріалізації Країни Рад. Бурхливий розвиток економіки і культури краю було перервано Другою світовою війною [1].
Післявоєнне відродження запорізького індустріального комплексу одержало статус Всесоюзного будівництва. Дніпрогес і підприємства чорної та кольорової металургії були успішно розбудовані та оновлені.
Сьогодні Запоріжжя - це обласний центр України з населенням більше 800 тис. чол.
Історичним символом Запорізького самоврядування є двокольоровий герб із зображенням схрещених козацьких мушкетів і лука с трьома стрілами. За основу гербу сьогоднішнього був взятий герб Олександрівська.
Прапор Запоріжжя оформлений у трьох кольорах: зеленому, жовтому і малиновому. Кожен з них має своє смислове значення: зелений колір символізує надію, свободу, радість перемог; жовтий - щедрість, силу, багатство і добробут; малиновий - це колір козацьких подвигів, кров, пролитої за здобуття Україною свободи і незалежності.
Своєрідний картуш, у який вписаний герб, нагадує платину Дніпрогесу, відображаючи вклад громадян 20 сторіччя в створення і розвиток промислового потенціалу Запоріжжя [13].
Першими народами, які заселяли Запорізький край були скіфи, гуни, хазари, половці. Але, як свідчить історія, заселення Запоріжжя почалось в період раннього палеоліту. Вчені дослідили під Запоріжжям 7 стоянок пізнього палеоліту і взяли на облік більш ніж 100 памятників епохи бронзи.
В 4 віці н.е. ці землі захопили гуни, в 6 віці - авари, в 8 віці - хазари. Після розгрому Хазарського каганату в 966 році київським князем Святославом найнебезпечнішими тут стали печеніги.
В середині 11 століття приазовські степи захопили половці. Обєднавшись на острові Хортиця, на початку 12 століття руські князі на річці Молочній розбили половців.
Але дуже скоро стародавня держава зазнала монголо-татарського нашестя. Вдруге зібралися князі на острові Хортиця й зібралися в похід.16 червня 1223 року на річці Калці їх війська були розбиті. Частину населення приазовських степів поневолила Золота Орда, Кримське ханство.
Довгий час землі за дніпровськими порогами належали свободолюбному козацтву. Воно зявилося тут наприкінці 15 століття разом з заснуванням Запорізької Січі на острові Хортиця. Січові ворота, Совутина скеля, урочище Сагайдачного - німі свідки воїнської слави запорізького козацтва. Героїко-романтичне минуле Запорізького краю невідємне від славетних імен гетьмана Богдана Хмельницького, відважного кошового отамана Івана Сірка і легендарного народного героя Байди.
Після того як у 1775 році Запорізьку Січ було ліквідовано, вільні козаки стали селитися навкруги Олександрівської фортеці. Воєнне поселення поступово розросталося. Місцеві жителі займалися землеробством, скотарством, рибальством. Розвивалися ремесла і торгівля.
Навкруги Олександрівська іноземні переселенці, головним чином вихідці з Східної Прусії, заснували декілька колоній. Найчисленнішими були колонії німців-менонитів: Шонвізе, Кічкас, Ейнлаге, Кронсвейде. В 1789 році менонітські колонії були засновані в урочищі острова Хортиця, а згодом й на правому березі Дніпра.
В березні 1921 року місто було перейменоване у Запоріжжя. Разом з заводами і фабриками росло і будувалося місто. На початку 1939 року Запоріжжя стало обласним центром.
Мирний творчий труд Запоріжців зупинила Велика Вітчизняна війна. З жовтня 1941 року гітлерівці увірвалися до міста.
Змінився після закінчення війни архітектурний вигляд міста. Зачарований його новими видами, Олександр Довженко писав «Прикрасно нове Запоріжжя. Є у ньому не тільки вже щось рідне, нове, а й прекрасне нове. Є вже нова естетика в плануванні, архітектурі і вміння користуватися рослинністю». Розвиваючи свою промисловість, Запоріжжя вийшло на міжнародну арену. Продукція його підприємств стала експортуватися в десятки країн. Місто Запоріжжя зберегло базовий індустріальний потенціал і увійшло у нову епоху з відновленими силами.
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЗАПОРІЗЬКИЙ РЕГІОН
2.1 Туристичні ресурси Запорізького регіону
Регіон розташован на південному сході країни. На півдні вІн омивається водами Азовського моря. Площа - 27,3 тис. кв. км (4% території країни). Область володіє основними видами рекреаційних ресурсів, серед яких - сприятливі кліматичні умови. На узбережжі Азовського моря є зручні піщані пляжі. Джерела мінеральних вод і лікувальні грязі зосереджені переважно в морських лиманах (Молочний та Утлюцький), озерах (Велике і Красне поблизу Бердянська) і затоках.
Також у Запоріжжі багато курортів. Одними з найбільших є Бердянськ та Кирилівка на ціх курортах вже давно відпочивають не тільки мешканці міста та країни але й іноземні гості.
Бердянськ було засновано у 1827 pоці, раніше він був відомий як пристань-порт, здатний одночасно приймати понад 50 кораблів із різних країн. Місто було торговельним центром, у якому налічувалося 200 магазинів-складів і 70 купецьких крамниць. У XIX ст. в місті було 2 готеля, 2 трактира, 15 винних погребів, 3 кавярні, казино. Серед архітектурних памяток області - «Замок у степу» в м. Василівка, неподалік від Запоріжжя. У палацовому комплексі середини XIX ст. збереглися три флігелі, оглядова вежа, стайня. Східний і північний флігелі збудовані у псевдомавританському стилі, західний є зразком неоготики. З 1993 року тут відкрито музей-заповідник «Садиба Попова» (керівника канцелярії князя Г.Потьомкіна).
Кирилівка - селище міського типу Якимівського району Запорізької області, розташоване на узбережжях Азовського моря і Утлюкського та Молочного лиманів.
У 2000-их роках до селища приєдналися значні території сусідського села Азовське (Горіле) та території між ними. Постійне населення становить близько 4 тисяч мешканців. У літні місяці населення Кирилівці зростає до десятків тисяч. Курортна зона розташована на північному сході, на Пересипі, косі між Азовським морем й Молочним лиманом; та на Федотовій косі, що на південний захід від селища, між Утлюкським лиманом й Азовським морем. На продовженні Федотової коси - Бирючому острові розташована дача президента України.
Кирилівка є найближчим морським пляжем для мешканців Запоріжжя й Дніпропетровська. У незалежній України курорт Кирилівки розквіт саме завдяки підприємництву, її близкості до означених міст. Територію на морі почали забудовувати, коли вже існуювали рекреаційні заклади. У селищі почали прокладати асфальтове покриття, що підняло вартість осель і підштовхнуло до модернізації.
На 20-кілометровій прибережній смузі діе бальнеологічний санаторій, близько трьохсот оздоровчих закладів, 14 дитячих центрів. У місті діє зоопарк, луна-парк. Лимани містять багато корисної лікувальної грязі.
На теріторії Запорізької області роозташован один з чотирьох відділів Українського державного степового природного заповідника Національної академії наук України «Камяні Могили». Він був заснований 5 квітня 1927 року як особлива природоохоронна територія місцевого значення, який зараз посів чильне місце як історична і природна памятка України. Район урочища «Камяні Могили» має велику геологічну, біологічну, історико-археологічну і художньо-емоційну цінність. На його теренах створено багато витворів образотворчого і літературного мистецтв, художніх фоторобіт, відеофільмів, ведеться постійна наукова і просвітницька робота. «Камяні Могили» щорічно відвідуют близько 15000 туристів.
Заповідник відрізняється великим розмаїттям біологічних видів, що мешкають тут, 18 видів рослин, що занесені до Червоної Книги України, безперешкодно розвиваються на цій заповідній території. Велику наукову цінність уявляює собою незайманий степ, у межах «Камяних Могил». Окремо вивчаються ґрунти, які утворювалися степовою рослинністю багато тисячоліть. «Камяні Могили» також є цінними з історико-археологічної точки зору. На сьогодні відомо, що в стародавні часи це урочище було культовим для представників ямних, катакомбних і зрубних культур. По всьому периметру заповідник омережений поховальними курганами тих стародавніх культур та цивілізацій. Цікавим також є факт, що на території безспосередньо «Камяних Могил», гранітних виходів не було знайдено жодного поховання.
острів хортиця туризм запорізький
2.2 Архітектура
Запоріжжя починається з Дніпрогесу - це відомо кожному. Дніпрогес не тільки дав початок і визначив масштаби забудови міста, а й став одним з основних вирішальних факторів, які обумовили своєрідність усього вигляду Запоріжжя. Будівництво Дніпровської ГЕС було розпочато у 1927 році. Перший гідроагрегат було введено в експлуатацію 10 жовтня 1932 року, а в 1939 році стали до ладу всі 9 гідроагрегатів станції загальною потужністю 560 тисяч кіловат. ГЄС було зруйновано 18 серпня 1941 року після прориву німецьких військ, в районі Запоріжжя, гребля ДніпроГЕСу була підірвана працівниками НКВС, устаткування машинного залу було знищене. 20 тонн вибухової речовини частково зруйнували греблю викликавши багатометрову хвилю. У плавнях та береговій зоні загинули тисячі людей серед солдатів, а також місцевого населення. Німецьке командування оцінювало свої втрати в живій силі в 1500 чоловік. Виконавці були прийняті за диверсантів і арештовані радянською контррозвідкою, але звільнені тільки після втручання їх керівництва. Для відновлення переправи через Дніпро і електростанції зруйнована частина греблі була відновлена німецькими будівельними частинами, а в літку 1942 замість виведеного з ладу обладненя запрацювало нове, але вже німецького виробництва. По закінченнню війни, у 1944 році, розпочалося відновлення гідроелектростанції, і в березні 1947 року перший агрегат Дніпровської ГЕС було введено в експлуатацію. В 1950 році став до ладу останній 9-й гідроагрегат відродженої електростанції. 22 квітня 1972 року було розпочато будівництво другої черги Дніпровської ГЕС. В 1974 році було введено в експлуатацію перший гідроагрегат, а в 1981 році станція вийшла на повну потужність.
Архітектурною перлиною міста є проспект Леніна - найдовший у Європі. Його довжина складає приблизно 18 кілометрів і саме він складає сердцевину міста. Він - душа і обличчя Запоріжжя.
За останнє десятиліття двадцятого століття капітальне будівництво практично не велося. Архітектурне будівництво рідко виходило за рамки малих форм. Разом с тим було здійснено декілька нових успішних проектів. Увагу привертає будівля Укрсоцбанку із скла та бетону у старій частині міста і асиметричний фасад боулінг-клубу на майдані Свободи.
Визначна памятка архітектури Запоріжжя - концертна зала імені Глінки яка спроектована Г.Вегманом. Прикрасою міста також є Запорізький музично-драматичний театр імені Магара з колонним фасадом.
Разом із резставрацією головного проспекту у Запоріжжі почався архітектурний бум. Відреставровані фасади будівель нової частини міста заново відкрили городянам свою красу, а реконструйовані бульвар Шевченко навпроти мерії і прилягаючий парк стали улюбленими місцями відпочинку городян.
Запоріжжя сьогодні починає грандіозний проект - будівництва нових мостових переходів. Існуючи мости Преображенського по праву вважається одними з найгарніших і Європі. Відроджуються будівництва за індивідуальними проектами [6].
В загалі Запоріжжя це великий промисловий центр та технополіс, створений за комплексною схемою. Тут сконцентровані найпотужніші металургійні, машинобудівні, енергетичні, гірничодобувні підприємства та численні науково-дослідні заклади. Одним з найпотужніших підприемств є «Мотор Січ» це підприемство одне із найпотужніших у світі виробників авіаційних двигунів для літаків «Мрія», «Руслан», а також для гелікоптерів Мі-26 та багатьох інших машин. ДП ЗМКБ «Прогрес» імені академіка О.Г.Івченка - один з найбільших у СНД та світі проектувальників авіаційних двигунів та енергетичних установок. Ще одним великим підприемством є Запорізький автомобілебудівний завод (ЗАЗ) - це єдине в країні підприємство, яке має повний виробничий цикл виготовлення автомобілів. На початку свого існування завод будував такі автомобілі, як «Запорожець», «Таврія» й «Славута», а зараз - «Sens», «Lanos», «Forza», «Opel», автобус «I-VAN». Загальний обсяг реалізованої продукції по місту у 2009 році - 37,5 млрд грн.
2.3 Музеї, культура та релігія Запорізького регіону
А для ознайомлення городян і гостей міста з історією Запорозького краю у місті працюють музей запорізького козацтва, краєзнавчий, художній, музей історії запорозького козацтва Національного заповідника
«Хортиця» був відкритий 14.листопада 1983 року, як Музей історії міста Запоріжжя при сприянні М.П.Киценка, П.Т.Тронька та за підтримку громадських організацій, зокрема, письменників М. Рильського, П. Тичини, О.Гончара та інших Авторами проекту музейного приміщення є група архітекторів під керівництвом М.А.Жарікова та В.Г.Стефанчука.
Над оформленням експозиції музею працював український радянський художник - монументаліст, заслужений діяч мистецтв УРСР А.В.Гайдамака. В 1993 році музей був перепрофільований в Музей історії запорозького козацтва.
Фондова колекція музею комплектувалася на матеріалах переданих з Львівського, Луганського, Ровенського музеїв та в ході археологічних та етнографічних експедицій. На сьогоднішній день фондозбірка становить понад 32 тис. музейних предметів.
Експозиційна площа музею становить 1600 м 2.В музеї відкрита для огляду постійна експозиція, 4 діорами, виставки присвячені історії запорозького козацтва.
Перший розділ експозиції музею присвячений археології о. Хортиця. Тут можна ознайомитись з матеріальною культурою людей, які проживали на острові в добу середнього палеоліту (35 тис.р.т), мезоліту (10-7тис.р.т), неоліту (6-4 тис. до н.е.). Представлені знаряддя праці були виготовленні з кременю. Також було знайдено багато посуду виготовленого з глини.
Наступний розділ присвячений виникненню та формуванню запорозького козацтва. Цей процес відбувався наприкінці 14 ст. на півдні українських земель, на території т.зв. «Дикого Поля» під впливом багатьох чинників: політичних, релігійних, соціальних та економічних, поширюється козацтво.
Наступні експозиції присвячений подіям національно - визвольної війни середини 17ст. під проводом Богдана Хмельницького. Після блискучих перемог - під Жовтими Водами, Корсунем та Пилявцями була фактично створена українська держава - Гетьманщина на чолі з гетьманом Б.Хмельницьким. Однією з значних була битва під Берестечком. Місце останньої було досліджено І.Свєшніковим, а деякі речі знайдені на ньому представлені в експозиції музею. Тут можна побачити портрет Б.Хмельницького роботи невідомого художника 18 ст., зброю, люльки, речі польських воїнів ( прапор, шолом, тесак з піхвами ).
В 1736-1739 роках на Хортиці козаками та Російськими військами була споруджена система укріплень для захисту стоянок суден Дніпровської флотилії та Запорозької верфі, збудованої на Малій Хортиці.
Основні потреби січового товариства в ремісничих виробах задовольнялися запорозькими ремісниками. Серед ремесел поширених на Запорозьких Вольностях слід відзначати: гончарство та металообробку. Основна ж маса запорожців проживала за межами Січі: на уходах, в зимівниках - основним заняттям таких козаків було рибальство та бджільництво, скотарство та землеробство. В експозиції є предмети, якими користувались ремісники.
Про січові звичаї розповідає діорама «Військова рада на Січі». Цікавими експонатами музею є козацькі нагробні хрести.
За наказом Катерини ІІ російські війська під керівництвом П.Текелія 4 червня 1775 року зруйнували Запорозьку Січ. Про руйнування Січі, розповість виставка, присвячена історії Запорозьких Вольностей у 18ст. А вже 1789 році, на запрошення царського уряду Хортицю прибули меноніти із прусського міста Данцига, і заснували там колонію, яка проіснувала до 1916 року.
Музей історії запорозького козацтва веде активну виставкову діяльність.
Виставка «Православя на запорозьких землях», на якій представлені видання 17-19 ст., святкове вбрання священнослужителів, українські народні ікони, напрестольні хрести, натільні хрестики, ікони-складні, церковні дзвони.
Завершує огляд музею діорама «Нічний штурм м. Запоріжжя радянськими військами 14 жовтня 1943 року», яка розповідає про події Другої Світової війни.
До найбільш цінних та цікавих зібрань музейних фондів належать:
- колекція камяної скульптури доби бронзи та середньовіччя,
колекція культових предметів: одяг православних священиків, церковне начиння, козацькі надгробні хрести,
колекція іконопису 18 - 20 ст.
колекція одягу та ужиткових тканин 18 - 20 ст.
колекція посуду від доби бронзи до 20 ст.
колекція монет 19 - 20 ст.
колекція самоварів 19 - 20 ст. [12].
Дуже цікавим для відвідування є Обласний краєзнавчий музей міста Запоріжжя. Його було засновано у 1921 році. Перша експозиція була відкрита 15 червня 1923 року, але активний етап розвитку призупинився зі смертю Новицького.
У 1961 році музей переїхав у двоповерхову будівлю на центральному проспекті у старій частині міста. Тут у 1965 році була відкрита експозиція з 22 залів. Ця експозиція представляла дорадянську і радянську історію краю. Музей користувався великою популярністю у гостей і жителів міста, приймаючи до 160 тис. відвідувачів.
У 1977 році музею відвели нове приміщення - колишнє міське земське управління, зведене у 1913 році, одна з найкрасивіших будівель в Запоріжжі, памятник архітектури, яке знаходиться на вулиці Чекістів. У 1977 році тут була відкрита перша краєзнавча виставка. Знадобилось більш ніж 10 років для проектування і проведення повної реконструкції будівлі з ціллю пристосування її для потреб музею.
Фонди музею налічують більш ніж 100 тисяч експонатів. Музею належить одна з найліпших археологічних колекцій в Україні, численні нумізматичні і етнографічні колекції, колекції знаків, плакатів, зброї, предметів биту жителів краю.
В 1991 році було відкрито перший зал нової експозиції, а всього в музеї діють 11 залів експозицій відділів природи, археології і історії.
Музей - визнаний науковий і методичний центр краєзнавчої роботи в області, здійснює широку наукову-дослідницьку роботу з вивчення історії і природи краю. Його результати втілюються в експозиціях, виставках, музейних лекціях, екскурсіях. Музей видає науково-теоретичний щорічник «Музейний вісник», наукові матеріали висвітлюються на сторінках місцевих газет, в телепередачах. Щотижня на ТК «Алекс» виходить цикл передач з краєзнавства «У місті Z» [15].
Запоріжжя живе багатим культурним життям. Прихильників мистецтва порадують численні виставки, художній салони, сучасні кінотеатри. Увечері гостинно розкриває свої двері музично-драматичний театр ім. Магара. Для дітей працює ляльковий театр, театр юного глядача, цирк та дитяча залізна дорога [14].
Запорозька обласна філармонія - одна з найбільших концертних організацій України - заснована в 1939році. Сьогодні в її творчому складі: академічний симфонічний оркестр, козацький ансамбль пісні і танцю «Запорожці», камерний оркестр «Мініатюра», три концертні групи музично-тематичного лекторію, артисти оригінального жанру, що працюють з дитячою аудиторією.
Симфонічний оркестр є гордістю Запоріжжя і гідним представником України і національного музичного мистецтва за кордоном.
Творчість козацького ансамблю пісні і танцю «Запоріжці» спрямована на відродження забутих фольклорних шедеврів і козацьких обрядів.
Камерний оркестр «Мініатюра» під керівництвом народного артиста України Вячеслава Реді створено з солістів провідних музикантів-виконавців академічного симфонічного оркестру. Колективу властиві професіоналізм, ансамблева культура, сценічність, артистична захопленість, уміння повною мірою розкрити емоційний лад та музичний образ творів, що виконуються.
У репертуарі камерного ансамблю музика І.С.Баха, А.Вівальді, Д.Россіні, П.І.Чайковського, популярні класичні та естрадні мініатюри.
Творчі колективи, концертні лекційні групи та солісти філармонії ведуть різноманітну музично-просвітницьку діяльність, запрошуючи на концерти, музичні лекторії, театралізовані виступи учнів загальноосвітніх та музичних шкіл, студентів, всіх, хто любить музичне мистецтво.
Філармонія розташована в Концертному залі імені М.Глинки. Будинок споруджений на початку 50-х років за проектом лауреата державної премії, архітектора Г.Г.Вегмана та інженера В.Г.Шапильского. Автор встановленого у 1955 році памятника М.Глинці - скульптор А.Страхов.
Концертний зал ім. М.Глинки - один з кращих концертних залів Європи, має чудові акустичні можливості. В оформленні глядачевої зали, фойє, портиків застосовані ліпні роботи, що додає архітектурі будівлі особливої святковості [16].
В культурному просторі Запорізької області з середини 80-х років ідея збереження та розвитку козацьких традицій набуває практичного втілення завдяки діяльності культурного центру «Хортиця».
Початком цієї благородної справи стало створення фольклорно-етнографічного кінного театру «Запорізьки козаки». За цей час сформовано діючий колектив, в активі якого системна робота з розвитку кінноспортивного мистецтва, туристичного обслуговування іноземних круїзів, функціонування традиційних козацьких ремесел - ковальства, зброярства, гончарства.
Завдяки культурному центру «Хортиця» Запоріжжя має тепер чудову історичну памятку - запорізьку «чайку».
У 2003 році на території кінного театру відтворена «Козацька залога» -різновид базового військового укріплення, повязаного з господарською діяльністю запорізьких зимівників. Починаючи з 15-16 ст., запорізькі козаки активно використовують територію Нижнього Подніпровя. Острів Хортиця стає одним з важливих пунктів цього процесу, що пояснюється його природно-географічними особливостями, відіграє роль передового форпосту, де знаходились козацькі залоги - невеликі деревяно-земляні укріплення. В середині двору залоги (форпости) мали просторі будівлі, подібно до січових куренів «Без комірок і перегородок, з сіньми і однією через сіни комірчиною для поклажі». В «Козацькій залозі» на о. Хортиця розташована постійно діюча експозиція, яка вміщує найкращі витвори образотворчого мистецтва та предмети народної творчості, знайдено місце для влаштування різноманітних виставок та виступів ансамблю бандуристів «Хортиця».
Керівник центру - кандидат історичних наук Валерій Козирєв - подвижник, якому не байдужий нинішній стан культури, виховання молоді, розвитку історичної науки.
Кінно-спортивний театр, запорізька «чайка», «Козацька залога» - це початок формування унікального культурно-просвітницького комплексу на острові Хортиця, яким з натхненням і завзяттям опікується культурний центр «Хортиця», обравши для себе велику і благодатну справу - зберегти та відтворити природні багатства Хортиці - колиски запорозького козацтва, архітектуру, побут та козацькі традиції наших славних предків [12].
Запорізький цирк.
Перші згадки про циркові вистави, які проводилися у місті Олександрівську у тимчасових балаганах,датуються 20-ми роками 19ст. У довоєнний час в Запоріжжі функціонував літній цирк. Під час Великої Вітчизняної війни він був зруйнований.
У 1948 році відновлення цирку проводилося методом народного будівництва, і вже 26 травня 1948 році в місті Запоріжжі відкрився відновлений літній цирк на території парку Металургів.
У грудні 1966 році почалося будівництво нового приміщення цирку на 200 місць. 20 травня 1972 року стаціонарний Запорізький цирк почав свою роботу у новій будівлі по вул. Рекордній 41.
В Запорізькому державному цирку створений джазовій колектив під керівництвом диригента-директора цирку С.Д.Кравця. За період з 2000 по 2003 рік оркестр цирку представляв свої нові музикальні програми не тільки запоріжцям, а й численним гостям міста та столичній публіці.
На сьогоднішній день цирк став одним з центральних організаторів видовищних заходів для дітей та дорослих міста. На протязі 2007 року цирк відвідують близько 125 тисяч глядачів, і їх чисельність з кожним роком росте. І головне, що Запорізький цирк буде цікавим для відвідуванням також і гостям міста, адже цирк розмовляє особливою - мовою радощів, веселощів і дитинства [17].
Фестиваль «Акорди Хортиці».
В Запоріжжі ось вже кілька років з великим успіхом проходить Всеукраїнський фестиваль дитячого та юнацького виконавчого мистецтва «Акорди Хортиці». Він проводиться кожного року під час весінніх шкільних канікул. Лауреати фестивалю нагороджуються дипломами та отримують цінні подарунки від виконавчого комітету Запорізької міської ради. Це єдиний дитячий фестиваль, в якому одна з головних номінацій - гра соліста з симфонічним оркестром. Солісти, музиканти-початківці - отримують можливість здійснити відмінний старт у своєму професіональному житті, граючи з одним із найкращих колективів України - Запорозьким академічним симфонічним оркестром під керівництвом народного артиста України Вячеслав Реди. Вперше фестиваль пройшов у 2001 році під назвою «Синій птах».
Памятка України «Запорозька Січ».
Запорозька Січ це збірна назва ряду козацьких фортець (кріпостей) за дніпровими порогами, центрів козацької вольниці і самоврядування краю XVI-XVIII ст, основа формування Війська Запорізького Низового, твердиня і оплот україно-руського люду.
Назва походить від слова січ - деревяна фортеця, кріпость, город, частокол, засік. Звідси пішов вислів - уходити, тікати на Січ в часи Великого Литовського і Руського князівства, Речі Посполитої, Кримського ханства. З часом назва Запорозька Січ почала сприйматись як побутова назва незалежної адміністративно-територіальної і господарської одиниці, держави, війська, офіційно відомої під назвою Військо Запорізьке Низове. В історії людства можна багато відповідників даному утворенню, зокрема «піратські» держави Середземноморя часів античності, варварські городи-фортеці часів Середньовіччя, зокрема у вікінгів, селянські республіки і вільні міста Прибалтики і Північної Європи, «піратські» твердині в Порт-Роялі і на Тортузі в часи Нового часу.
Історико-археологічний заповідник «Камяна Могила».
«Камяна Могила» це світова памятка древньої культури в Україні поблизу Мелітополя селища міського типу Мирне у Запорізькій області над річкою Молочною, Національний історико-археологічний заповідник. Пагорб, що тисячоліттями служив людям вівтарем для відправлення релігійних обрядів, містить декілька тисяч унікальних стародавніх наскельних зображень - петрогліфів.
Перші письмові відомості про унікальну памятку історії і природи належать до кінця XVIII ст. У 1778 році біля 2Камяної Могили» встановили поштову станцію. У 1793 році на карті Мелітопольського повіту Таврійської губернії це місце позначалося «Камінь-Ююн-Таш», що в перекладі з тюркського означає «камінь збору» (історичне місце збору татарських орд для експансії на землі України та Польщі). У 1837 році тут побував відомий російський академік П.І.Кьоппен, який писав про памятку: «Камяна Могила». Так в Мелітопольському повіті називається горб, що складається з величезних куп пісковика, і знаходиться на правому березі ріки Молочної. Навалені тут природою камені то виступають із землі вертикально, то, відхиляючись у протилежні боки, утворюють начебто навіси. У одному місці між скель, що обросли мохом, знаходиться проміжок на зразок вулиці і саме тут колись був вхід до печери, в якій один з моїх провідників, що був в дитинстві пастухом і нерідко з товаришами тут проводив час, бачив на стінах написи, з яких один був завдовжки з аршин або більше, складаючи один рядок; в інших місцях були висічені окремі слова. Вхід до цієї печери занесений піском близько 1822 року».
У кінці ХІХ ст. археолог М.І.Веселовський (1848-1918), відомий своїми розкопками скіфських курганів, зайнявся дослідженнями камяного «кургану». Зазначимо, що аналогічно з горбами-курганами (давніми похованнями, могилами) отримала свою назву і «Камяна Могила», хоча власне могилою вона не є. У «Звіті археологічної комісії» за 1890 рік М.І.Веселовський описує роботи по проникненню в печери, аналізує відкриті гроти і малюнки, прорізані на плитах стелі. У 1934-1938 роках дослідження В.М.Даниленка і Отто Миколайовича Бадера дозволили виявити гроти з унікальними печерними зображеннями, що дало можливість краще зрозуміти побут і культуру народів, які у давнину населяли український степ. Сім польових сезонів (1951-1957 роках) віддав вивченню памятки видатний український археолог Михайло Рудинський (1887-1958 роках). Він підготував чудову монографію «Камяна Могила», яка привернула до памятки увагу світової наукової громадськості.
Сьогодні обєкт перетворено у музей, а вивчення унікальних гротів, наскельних зображень і написів продовжує дослідницька група при створеному заповіднику (керівник Б.М.Михайлов).
Релігія.
З незапамятних часів люди хотіли зрозуміти таємницю всесвіту і зародження життя на землі. Справжній розквіт релігійної свідомості припадає на часи козацької християнської республіки. Волелюбні козаки були глибоко віруючими людьми і сповідали спільну релігію - православя.
Півторастолітня історія існування міста Олександрівська була благодатним часом для мирного співіснування багатьох релігійних конфесій. У місті було 7 соборів і церков, костьолів, кірха і 3 синагоги. Сьогодні в Запорізькому регіоні зареєстровано біля 800 релігійних організацій. Переважну більшість традиційно становить християнські общини різних конфесій: православні, протестантські, католицькі.
Серед мешканців Запоріжжя немало таких, що сповідують світові релігії: іслам, буддизм та іудаїзм. Але православя до цього часу залишається домінуючою релігією на території Запоріжжя. Запорізьку єпархію української православної церкви очолює Архієпископ запорізький і мелітопольський Василій.
На колишній Соборній площі поряд з вулицею Анголенко відроджується Свято-Покровського кафедральний собор. У колишньому парку Пушкіна побудовано католицький собор Бога Отця Милосердного, а в парку Металургів відкрила двері для віруючих Новоапостольська протестантська церква.
В цілому Запоріжжя - місто помірковано - релігійне. Конфесії гармонізують суспільство, спрямовують прихожан у духовному самопізнанні, проповідують доброту і терпимість, любов до країни і до ближнього.
2.4 Острів Хортиця - зона відпочинку та одне з «Семи чудес України»
Острів Хортиця - найбільший острів на р. Дніпра. Його довжина - 12,5 км, найбільша ширина - до 3 км. Походження назви Хортиця має декілька версій: від імені словянського бога Хорса: від давньогрецького «хорсос» - півень: від тюркської «орда», «орта», «орт» - серединний, або той, що знаходиться недалеко від м. Орда ( городовище 14-15 ст.)
Це єдина комплексна історико-культурна та природна памятка, що охоплює період історії людства від добі мезоліту (30-20 тис.р.до н.е.) до 20 ст. Зважаючи на свою унікальність, заповідник «Хортиця» занесений до Державного реєстру нерухомих памяток України як памятка національного значення. На його території нараховується 63 памятки археології та історії, з них 33 памятки поставлено на державний облік. На його території розташовані 63 памятки археології та історії [11].
Багато памяток повязано з історією козацтва. Велика кількість повязана з подіями російсько-турецької війни 1735-1739 років, в якій брали безпосередню участь запорізькі козаки. Судно першої половини 18 ст. виявлено, досліджено та знаходиться у стані реставрації та консервації, адже воно викликає великий інтерес туристів-українознавців та іноземних туристів. Унікальність памятки полягає в тому, що вона залишилась майже непошкодженою, чим представляє велику історично-наукову , культурну та історичну цінність.
Район острова Хортиця з повним правом можна розглядати як своєрідний геологічний памятник Порожистого Придніпровя, який дивом зберігся після масового втручання людини у природу, тому острів Хортиця і прилягаючі скелясті утворення у 1974 році були обявлені геологічним заказником «Дніпровські пороги».
Мальовничі поглиблення з пологими травянистими схилами та густим чагарником на дні представляють собою ледь не найпрекрасніше явище хортицької природи. Більш ніж два десятка великих і малих балок розсікають береги Хортиці зі східної та західної сторони. Майже у всіх балок є свої імена. Найвідомішими є Капралка, Совутина, Корнейчиха, Куца, Вербова та інші. І майже о кожній у народі ходять легенди, багато з яких повязані із запорізьким козацтвом.
Острів Хортиця - це найкрасивіший і найбагатший острів Дніпра. Його неповторність полягає у рідкісному сполученні на одній території різноманітних природних комплексів: найрідніші на сьогодні цілинні степи, байрачні та плавневі ліси, цінна нескельна рослинність, рідкі та зникаючі види рослин, в тому числі релікти та ендеміки р. Дніпро, памятки геології, включаючи виходи найдавніших докембрійських кристалічних порід. На території острова налічується та охороняється девять природно-територіальних комплексів: плавневі ліси та луки, скелясті відокремлення гранітів, балки, нагорні діброви, висячі болота, озерні комплекси.
Різноманітність природних комплексів стала причиною надзвичайного видового багатства рослинного і тваринного світу. Флора і фауна Хортиці відрізняється значною видовою різноманітністю (21% від загальної кількості флори України та 48% від загальної кількості фауни хребетних тварин України). Останнє стає ще більш переконливим при порівнянні з флорами природних заповідників, спеціально організованих для збереження дикої природи [11].
Рослинний світ острова на сьогодні представлений 1092 видами, з яких 33 види рідкісних та 105 ендемічних. На острові Хортиця зареєстровано 245 видів хребетних тварин, з них 2 види занесені до Червоної книги МСОП, 4 види - до Європейського Червоного списку «Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої флори та фауни, які знаходяться під загрозою знищення», 12 видів - до Червоної книги України. З настанням весни в степу, по днищам байраків зацвітають тюльпани, яких на острові Хортиця 2 види: дібровний та гранітний. Вони, квітнуть разом навесні і представляють собою фантастичне видовище - білі та жовті квітки на яскраво - зеленому фоні ярової трави.
Острів є перспективним для екологічної реставрації степових екосистем. Тому його степи представляють великий науковий та практичний інтерес. Наукові співробітники відділу охорони природи заповідника активно проводять роботу по відтворенню природно-історичного середовища острова Хортиця доби козацтва.
З метою охорони природного середовища о. Хортиця регулярно проводяться екодесанти по очищенню території острова від побутового сміття. Спільно з місцевими органами проводяться рейди з метою попередження порушень заповідного режиму: незаконної рубки дерев, збору первоцвітів та лікарських рослин, незаконного полювання та лову риби, розведення вогню, руху транспортних засобів. Активну участь у заходах з охорони природи острова беруть учні та студенти навчальних закладів міста. Саме ці заходи допомагають зберігати первинний природний стан національного заповіднику, роблячи його надзвичайно привабливим місцем для перспективного розвитку туризму.
Острів Хортиця без сумніву вабить до себе туристів багатою історією, красою, унікальністю. Але також він вабить до себе і своєю таємничістю, загадковістю, адже на сьогодні день на острові існує велика кількість не до кінця досліджених памятників старовини.
К рукотворним культовим памяткам людської цивілізації щорічно зїжджаються десятки тисяч туристів. Можливо, що в недалекому майбутньому одним з таких туристських центрів, наряду, скажімо, з пірамідами Єгипту, тибетськими храмами чи британським Стоунхенджем стане й легендарний о. Хортиця. Адже в північній частині острова були знайдені стародавні памятники ритуального характеру.
Археологів особливо заінтересували знахідки, які відображають культуру поселенців і датуються епохою раннього бронзового віку. Святилище, виявлене в 1992 році, є ідеально правильним, викладеним з граніту яйцем: в центрі його «жовток», який представляє з себе пустоту, всередині якої знаходиться ямка. В цьому поглибленні стоїть ритуальна посудина прямокутної форми, яка орієнтована чітко по сторонам світу. В цьому ж році в пятдесяти метрах від першого святилища виявлено ще одне, тільки у два рази більше - майже сім метрів у довжину. В центрі «жовтка» - катакомбної культури (18-16вв. до н.е.). Поряд з цим святилищем - комплекс, який представляє з себе камяну конструкцію у вигляді двох спіралей, зєднаних між собою. Центральна символізує яйце, а навкруги неї асиметрично викладений стилізований символ змії.
Ще одною цікавою памяткою старовини є так званий чорний камінь.
Він знаходиться на острові здавен. Вага цієї величезної брилі приблизно становить біля пяти тон. Примітно, що камінь відноситься до групи габроїдів, яких у наших краях немає. Найблище місто, де такий матеріал міг мати місце, Черкаська область. Виникає питання - хто, коли і чому привіз цей камінь на Хортицю?
За словами дослідників, камінь знаходиться на Запорізькій землі десь більше чотирьох - пяти тисяч років.
За формою чорний камінь нагадує рибу, до того ж уся його поверхня вкрита продовгуватими борознами й точеними виїмками, які в точності нагадують луску. Скоріше за все, камінь призначався для святилищ на острові. Народ, який населяв наш край, наші далекі пращури, у ті часи називався аріями, а наша місцевість - Оріяною. Вважають, що риба була головним діючим лицем одного з арійських міфів.
В червні 2002 року Чорний камінь був перевезений у внутрішній двір Хортицького музею. Тепер кожний бажаючий може подивитися на це камяне диво. І таких бажаючих виявляється дуже багато. Також привабливою для відвідування місциною є Чорна скала. Тут, за легендою, загинув князь київський Святослав. Так пише про його героїчну смерть Семен Скляренко, український письменник, у своєму романі «Святослав»: «З мечем у руці князь Святослав вийшов уперед. За ним пішли ще пятеро. Вони йшли проти сотні ворогів… Впав воєвода Бождар, впали три отроки, впав Микула. Залишився один Святослав… Але й один він йшов уперед - з мечем у правій руці, зі щитом у лівій. Підскочив до нього якийсь печеніг і перебив ліву руку - князь київський випустив щит, але мав ще меча. Декілька стріл впилося йому в груди, але Святослав йшов далі… і зненацька, як зламаний спис, впав на землю… Святославу віддавали погребальні почесті так, як і всім дальнім та близьким його предкам. На високу кручу острова Григорія (Хортиці), до священного дуба, під яким зазвичай приносили жертви, витягнули лодью, засипали її свіжою травою, прикрасили квітами, на носі зробили подобу княжого столу, застелили його багряними килимами і там поклали тіло князя Святослава, накривши знаменом…»
Сьогодні, в честь героїчної загибелі на наших землях князя Святослава, його памятник височіє на одному з берегів Дніпра, нагадуючи нам славу і відвагу давніх часів.
Хоч які б справи покликали туристів в наше місто, вони ніколи не обходять увагою 700-літній Запорізький дуб - унікальну природну памятку, нашу святиню, що залишається живою всупереч літам і людському нехлюйству і водночас завдяки людській доброті. Козаки, за легендою, перед визначними походами збиралися піл дубом, щоб набратися його живлячої, зміцнюючої енергії та відвагою. Тут зупинився у 1648 році перед походом на Жовті Води гетьман Богдан Хмельницький. І саме тут за повірям козаки написали славнозвісне письмо турецькому султану:
«Ти - шайтан турецький, проклятого чорта і товариш і самого диявола секретар. Який же ти у біса лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Ти не будеш гідним синів християнських мати під собою; ми не боїмося твого війська, будемо битися з тобою на землі і на воді. Ти пивовар вавилонський, колісник македонський, пивовар ієрусалимський, «козолуп» олександрійський, свинар Великого і Малого Єгипту, сагайдак татарський, кат каменецький, ворюга подільський, самого аспіду онук і всього миру і під миру блазень, а нашого бога дурень, свиняча морда, кобиляча с..а, різницька собака, нехрещений лоб, взяв би тебе чорт! Так тобі, плюгавцю, відповіли козаки! Негідний єси матері вірних християн!
Числа не знаємо, тому календаря не маємо, місяць на небі, рік у книзі, а день в нас такий же як і у вас, поцілуй за те ось куди нас!.. так написав Кошовий отаман Іван Сірко з усім кошем запорізьким»
Кажуть, що навіть Адольф Гітлер вбачав у ньому символ нескореності словянського духу, наказав розпиляти і вивезти до рейху. Та не вдалося.
Дуб, свідок не однієї епохи, пережив і часи повного забуття, коли тут влаштували сміттєзвалище, що призвело до усихання дерева. На щастя, нині визначна памятка не обділена увагою: завдяки зусиллям місцевої влади та благодійного фонду «Запорізькі святині» зроблено консервацію, поблизу зведено історико-культурний центр. Також поряд з дубом побудували козацьку капличку. Мальовнича околиця міста в заплаві річки Верхня Хортиця стала для запоріжців улюбленим місцем відпочинку. Наче відповідаючи на турботу, дуб патріарх ожив, випустивши гілку, яка зеленіє над сивою короною .
У 2007 році острів було названо одним з «Семи чудес Украины». Для кожного українця острів Хортиця є святинею нашого народу. Це високе звання Хортиці повязують із Запорозьким козацтвом. А нещодавно, завдяки численним дослідженням памяток археології, Хортицю відкрили в її споконвічному значенні як острів святилищ наших предків.
Останні 5 тисяч років Хортиця була постійно заселена людьми. Знаходять тут і свідчення і про перебування скіфів, і покинуті козачі фортеці.
В середні віки Хортиця була ключовим центром на торговому шляху «З варяг у греки». Візантійці добре знали Хортицю, серед них вона називалася островом Святого Георгія. Після революції 1917 року Хортиця була оголошена Національним парком.
ВИСНОВКИ
Ознайомившись можна з упевненістю сказати, що Запорізький регіон це регіон з особливою красою, особливою історією, так, як у самому місті Запоріжжя є і щонайдовший проспект в Європі, і найкрасивіший острів - острів Хортиця, і історія, яка почалася з козацтва. Загалом куди ні поглянь в кожному куточку є своя таємниця, своя родзинка. Тому Запорізький регіон заслуговує на те, щоб його любили і поважали.
Запоріжжя - індустріальне місто, але й в той самий час є і туристичним. І в цьому не повинно виникати сумнівів. А тим, у кого вони все ж таки виникли, я пропоную переглянути сторінки стародавньої історії міста, просякнуту героїчними подвигами козаків і не менш визначними трудовими подвигами тих відчайдушних і працьовитих людей, що так завзято будували Дніпрогес - початок нової епохи нашого міста. Відчуйте той вільнолюбний, бунтівний дух часів у кожному куточку Запоріжжя - у вулицях, будинках, у водах Дніпра, в обличчях людей…
Пройдіться по найдовшому і одному з найгарніших проспектів Європи, водночас споглядаючи цікаву, неповторну архітектуру міста, одного з найзеленіших у країні. Зайдіть до одного з численних парків Запоріжжя - там ви зможете відпочити, поглибитися у свої думки на фоні природи, або, навпаки, розважитися, поспілкуватися з друзями, посидіти у кафе, барі або ресторані - у місті багато таких, що спеціалізуються на національній кухні.
У Запорізькому регіоні велика кількість історичних памятників. Всі вони варті уваги, адже вони розповідають про славний і непереможний дух нашого народу, віддають пошану тим, хто героїчно загинув захищаючи свої землі . Але є й нові, модерні, збудовані за розробками сучасних архітекторів. Як наприклад памятник - парк « Фонтан життя », який буде цікавим для відвідування як молоді, так і людям похилого віку - глибина задуму цієї неповторної архітектурної памятки вразить кожного.
Авжеж неможливо, згадуючи туристські ресурси Запорізького регіону, не згадати головні його перлини - острів Хортиця, історико-археологічний заповідник «Камяна Могила», Дніпрогес та Запорізьку Січ . Острів Хортиця це величний, прекрасний, неповторний витвір природи, про цю колиску історії України, про осередок волі і сили, яким був цей острів на протязі всього існування, можна говорити годинами. Але, як то кажуть, краще один раз побачити, ніж сто раз почути. Тим більше, що мальовнича Хортиця завжди відкрита і цікава для відвідування - і влітку, і взимку ви знайдете тут неймовірну кількість міст, як можна відвідати, величезну кількість загадок, які й понині не розгадані. І не просто відвідати - насолодитись! Як от наприклад памяткою природи «700-річний Запорізький Дуб» - цим величним і могутнім патріархом землі Запорізької. Стільки він пережив і стільки побачив на своєму віку, а все ж і досі радує нас своїм видом, наповнює своєю потужною енергією - енергією подвигів і перемог.
Тому Запоріжжя та Запорізький регіон є одними з тих місць, які не можливо не подивитися, не зупинитися хоча б на декілька днів.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
- Велінов Ю.А. Хортиця - острів у вселіграні епох та шляхів: Посібник Запоріжжя, 2005
- Клименко Н.В. Запорожье туристское: Днепропетровск, 1982
- Клименко Н.В. Запорожье - путеводитель: Справочник. -
Днепропетровск, 1978
- Симко О., Ходин. А. Туристический маршруты Запорожья. -
Днепропетровск, 1971
- Супруненко В.П. Запорожский край: популярная энциклопедия. -
Запорожье, 2003
6. Сушко В.П. Запорожский край: популярная энцеклопедия. Запорожье,2003
.Хитняк А.А. Запорожская область - Киев, 1950
- Зайцева В.М. Гурова Д.Д. Туристські ресурси України Посібник. - Запоріжжя, 2010
Офіційний сайт Вікепедії - [Електронний ресурс] - Режим доступу до сайту: <http://uk.wikipedia.org/wiki//> [Посилання дійсне на 20.03.2013)
Офіційний сайт Памятників Запоріжжя - [Електронний ресурс] - Режим доступу до сайту: <http://mapia.ua/ua/zaporizhzhya/pamyatki/zaporizkiy-dub--613039//> [Посилання дійсне на 20.03.2013)
Офіційний сайт Вікепедії - [Електронний ресурс] - Режим доступу до сайту: <http://uk.wikipedia.org/wiki//> [Посилання дійсне на 20.03.2013)
Офіційний сайт Вікепедії - [Електронний ресурс] - Режим доступу до сайту: <http://ru.wikipedia.org/wiki/>/,герб міста [Посилання дійсне на 20.02.2013)
Офіційний сайт Вікепедії - [Електронний ресурс] - Режим доступу до сайту: <http://uk.wikipedia.org/wiki//> культура Запоріжжя [Посилання дійсне на 20.03.2013)
Офіційний сайт Вікепедії - [Електронний ресурс] - Режим доступу до сайту: <http://uk.wikipedia.org/wiki//> Запорізький_краєзнавчий_музей [Посилання дійсне на 20.03.2013)
Офіційний сайт Запорізької філармонії <http://www.zotic.zp.ua/filarmonija.html//> [Посилання дійсне на 20.03.2013)
Офіційний сайт Запорізького цирку <http://www.circus.internet.zp.ua//> [Посилання дійсне на 20.03.2013)
Офіціальний сайт Туризм для студента <http://tourism-book.com/books/book-34/chapter-1372/> [Посилання дісне 20.03 2013)