Географія туризму Німеччини

Географія туризму Німеччини

ВСТУП

Актуальність теми. У Німеччині немає теплих морських пляжів, і в її садах не цвітуть лимонні дерева. Однак ця країна завжди приваблювала і вражала туристів.

Щорічно Німеччину відвідують близько 18 млн. туристів, кожен з яких проводить у готелі не менше двох ночей. Найбільш активно відпочивають в Німеччині голландці, американці та англійці. Самими популярні серед зарубіжних туристів німецькі міста - Берлін, Мюнхен, Гамбург і Баден-Баден.

Можна виділити наступні основні фактори, які приваблюють туристів в країну:

. Висока концентрація історичних і культурних пам'яток;

. Спрощений візовий режим (можливість широкого спектра комплексних турів);

. Високий рівень сервісу.

Німеччина - країна, де туристичний сезон триває весь рік, і це не випадково, так як вона вважається найкрасивішою країною Центральної Європи і спогади про відпочинок в Німеччині залишаться надовго.

Німеччина - країна приголомшливо різноманітних ландшафтів, що змінюють один інший на ділянці суші протяжністю 1000 км з півночі на південь (від Північного та Балтійського морів до Альп) і 700 км із заходу на схід. Тут є що досліджувати - від характеру і традицій жителів сільської Баварії до звичаїв берлінців, від незмінних у своїй принади сільських пейзажів до метушливого життя великих міст.

Щоб дізнатися Німеччину краще, необхідно познайомитися з маршрутами, турами та екскурсіями по цій країні.

Сьогодні туризм у Німеччині займає одне з найголовніших місць. Країна приваблює туристів різноманітністю пам'яток і великим вибором туристичних маршрутів по країні. Тому дана тема є актуальною.

Об’єктом дослідження виступає Німеччина як туристична дистинація.

Предметом дослідження є особливості туристичних ресурсів Німеччини.

Звідси за мету курсової роботи ми ставимо характеристику природних і культурно-історичних ресурсів та визначення географії видів туризму.

Завданнями курсової роботи є:

дати визначення поняттю «туристичні ресурси» та відповідну їх класифікацію;

визначити форми і види туризму;

розглянути соціально-економічні передумови розвитку туризму в країні;

дати характеристику природних туристичних ресурсів;

дати характеристику культурно-історичних природніх ресурсів;

визначити географію видів туризму.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕОГРАФІЇ ТУРИЗМУ НІМЕЧЧИНИ

.1 Туристичні ресурси: поняття та класифікація

Трактування поняття «туристичні ресурси» достатньо широке, а номенклатура туристичних ресурсів практично безмежна. Туристичні ресурси - це ті об'єкти природи, історії, культури, поточні події, явища, які можуть бути використані при створенні та реалізації туристичного продукту. Туристичні ресурси - це частина туристсько-рекреаційного потенціалу певної території, яка включена до складу туристичного продукту і підлягає реалізації з туристичною метою. Туристичні ресурси є почасти мотиваційною підставою для вибору певного тур продукту [6, c. 36].

Туристична діяльність на певній території розвивається на основі тих ресурсів, які існують чи можуть бути задіяні або створені в країні. Розрізняють наявні ресурси, що вже використовуються в туристичній діяльності, та потенційні які можуть бути задіяні за певних умов.

За Любіцевою туристичні ресурси поділяються на: природні, інфраструктурні та культурно-історичні, відповідно до таблиці 1.1.

Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти.

Природно-туристичні ресурси мають чітку структуру, що зображена на рисунку 1.1. До них входять водні, бальнеологічні, лісові, орографічні, ландшафтні, флоро-фауністичні та клімато-терапевтичні.

Рис. 1.1 - Природні туристичні ресурси: [2, c. 19]

До природних туристичних ресурсів входять ландшафти, компоненти природи, що використовуються в сфері рекреації і туризму:

геологічні: геологічні відшарування, еталонні ділянки, місця з рідкісними мінералами, виходи на поверхню мінеральних і гідротермальних джерел, кратери вулканів, метеоритні кратери, грязьові вулкани тощо;

гідрологічні: це всі води гідросфери <#"701044.files/image002.gif">

Рис. 1.2 - Структура туристичних ресурсів

туристичний ресурс німеччина курорт

фауністичні: запаси тваринного світу, що історично склалися на певній території, за стан розвитку цього виду ресурсів відповідають мисливські господарства та рибоохоронна інспекція.

До природно-антропогенних туристичних ресурсів входять національні парки, біосферні та природні заповідники, заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, печерні міста та інше.

До складу культурно-історичних ресурсів відносять архітектурно-історичні, біосоціальні та подійні ресурси. До перших відносять пам’ятки архітектури, що мають історичну, наукову, художню або іншу цінність. Біосоціальні - це об’єкти, що пов’язані з життям та діяльністю відомих особистостей. Останні вказують на знакові події в історії певної території.

Структура туристичних ресурсів достатньо добре розроблена і представлена в літературі.

До класифікації туристичних ресурсів можна застосувати такі підходи:

сутнісний;

діяльнісний;

атрактивний;

ціннісний, оснований на унікальності даного ресурсу;

функціональний, оснований на неповторності туристичних умов і ресурсів в поєднанні з комплексністю їх використання;

еколого-економічний [6, c. 40].

Згідно предметно-сутнісного підходу туристичні ресурси поділяються на: а) природно-рекреаційні; б) культурно-історичні, куди відносяться археологічні, архітектурні пам'ятки, здобутки історії і культури минулого та сучасні архітектурні та техногенні шедеври; інфраструктурні, представлені територією, яка сама є ресурсом, населенням з його традиційною етнічною культурою, втіленою як в традиційну, так і в сучасну систему господарювання, яка забезпечує функціонування туристичної галузі в складі суспільно-географічного комплексу території шляхом розвитку виробничої та соціальної інфраструктури.

Діяльнісний підхід дозволяє класифікувати ресурси за соціально-економічною сутністю, вартісними та трудовими ознаками на: а) туристичні блага, наявність яких об'єктивна і практично не залежить від людської діяльності. Це природно-рекреаційний потенціал території, представлений сприятливим для відпочинку в будь-яку пору року кліматом, мальовничими краєвидами, іншими природно-географічними умовами; б) туристичні ресурси, які включають об'єкти, створені людською працею та об'єкти, до яких докладається людська праця з метою підтримки їх атрактивних якостей; в) туристична інфраструктура, представлена підприємствами розміщення, харчування, транспорту, екскурсійного обслуговування та проведення дозвілля.

За атрактивністю в туристичну діяльність можна виділити: а) об'єкти показу або атрактивні об'єкти, які включають до складу турпродук- ту і використовують як елементи програмного забезпечення турів; б) об'єкти дозвілля, які можуть становити як програмне забезпечення, так і входити до складу додаткових послуг, що надаються в місцях відпочинку.

Відповідно до ціннісного підходу розрізняють світову культурну та природну спадщину та національне культурно-історичне і природне надбання. Поняття культурної і природної спадщини формувалося протягом другої половини XX ст. і оформилось прийняттям у 1972 р. Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини. До Списку всесвітньої спадщини внесено майже 600 об'єктів, з яких 76 % становлять об'єкти культурної, 21 % - природної та 3% - природно-культурної спадщини, що розташовані в більш ніж 110 країнах світу [1, с. 63].

Функціональний підхід до класифікації туристичних ресурсів оснований на комплексному характері туристичного споживання і туристичної діяльності з виробництва тур продукту. Комплексність споживання туристичних ресурсів відтворює мотивацію подорожування і ґрунтується на георозмаїтті. Поняття георозмаїття в його конкретно-територіальному наповненні може розглядатися як «родове» щодо туристичних ресурсів. Таке твердження ґрунтується на розумінні мотиваційної туристичної привабливості певних територій як таких, що є відмінними за комплексом ознак від місця постійного проживання туриста.

Еколого-економічний підхід ґрунтується на оцінці споживчої вартості туристичних благ і ресурсів. Наявність туристичних ресурсів розглядається багатьма авторами як чинник виробництва тур продукту, в той час як ми вважаємо їх неодмінною його складовою, яка, залежно від характеру ресурсу, має певну споживчу вартість.

Наведені підходи і побудовані на їх основі класифікації не вичерпують всієї багатоаспектності туристичних ресурсів, вони лише підкреслюють складність і неоднозначність поняття «туристичний ресурс» при його видимій зрозумілій простоті.

1.2 Форми та види туризму

Досі немає чіткої загальноприйнятої класифікації туризму. Це пояснюється насамперед тим, що практично неможливо виокремити чисті форми і види сучасного туризму.

Туризм можна класифікувати за найрізноманітнішими показниками: за метою, засобами пересування, характером, термінами і тривалістю подорожі, засобами розміщення тощо. У класифікації туристських подорожей і розподілі їх на види вирішальне значення має їхня мета. Щоправда, мандруючи, турист ставить перед собою не одну мету. Втім, залежно від індивідуальних потреб туриста, одна з них переважає.

Форма туризму безпосередньо пов’язана з тим, чи перетинає кордон мандрівник. Таким чином виділяють міжнародний та внутрішній туризм.

Міжнародний туризм - це подорожі за межами держави, він буває в’їзним та виїзним.

Внутрішній туризм - це подорожі в межах країни.

Форми туризму за певними ознаками поділяються на різні види. До цих ознак відносять: мету, тривалість подорожі, вікові рамки, використаний транспорт та інше. Відповідно до цього виникають різні класифікації туризму. За метою подорожі виділяють наступні види туризму:релігійний (подорожі з метою поклоніння святим місцям), спортивний, агротуризм, наркотуризм, алкотуризм, екотуризм (пов'язаний зі збереженням природи), сафарі, благодійний, медичний (подорожі з метою лікування), оздоровчий (подорожі з метою фізичної і психологічної рекреації), з метою пологів, гастрономічний, пізнавальний, пригодницький, освітній (подорожі з метою освіти), ностальгічний, культурний (відвідування культурних обєктів), книжковий, музичний (відвідування музичних фестивалів), толкін туризм.

За ландшафтною і географічною ознакою: гірський, спелеотуризм, сільський, лісовий, сафарі.

За кількістю учасників на груповий та самостійний (сімейний відпочинок також вважається самостійним, оскільки колектив дуже згуртований).

За способом організації на організований та неорганізований.

За соціально-віковою ознакою: дитячій, юнацький, студентський, сімейний, дорослий, для людей з обмеженими можливостями та віком старше 65 років.

За тривалістю: короткостроковий (до тижня), середньостроковий (від тижня до 3 місяців), довгостроковий (від 3 місяців до року).

Рис. 1.3 - Форми і види туризму

За видами пересування: автотуризм, мототуризм, вело, водний, парусний, кінний, лижний, пішохідний, гірський, спелеотуризм, комбінований [3, с. 86]. Різноманіття форм та видів туризму наведено в таблиці 1.3.

Таким чином, можна підкреслити різноманіття форм і видів туризму на сучасному етапі, що слугує вагомою базою для розширення інфраструктури туризму.

1.3 Соціально-економічні передумови розвитку туризму в країні

Німеччина - етнічно однорідна країна. На кордонах з Нідерландами і Данією проживають кілька тисяч датчан і голландців. На сході - близько 100 тис. лужицьких сербів. Майже 5 млн. становлять емігранти з Туреччини, країн Центральної і Східної Європи, що приїхали сюди на заробітки і постійне місце проживання. Еміграція доповнює комплекс соціальних і політичних проблем, тому урядом прийнята система законодавчих заходів щодо регулювання міграційного потоку [5, c. 266-267].

Незважаючи на великі людські втрати під час Другої світової війни (10 млн. чоловік), кількість населення країни відновилося, зокрема, завдяки поверненню репатріантів - німців, що опинилися на територіях інших держав після зміни кордонів. Повернення "етнічних німців" продовжується, зокрема, з території Росії і Казахстану. Динаміку росту населення після війни можна відстежити за допомогою рисунка 1.4.

Рис. 1.4 - Динаміка росту населення Німеччини

Транспортна система Німеччини добре розвинена. Вона забезпечує не тільки внутрішні перевезення, а й транзитні, оскільки країна знаходиться в центрі Європи. Німеччина бере участь у створенні Європейської системи автострад і транс’європейських швидкісних залізниць. Вантажо-і пасажироперевезення здійснюються залізницями, автошляхами і водними шляхами. На водний транспорт припадає близько 20% вантажоперевезень, що виділяє країну за цим показником у Європі. Найбільш важливу роль відіграє річкова система Рейну. Канал Рейн - Везер дав вихід Руру до Північного моря в межах державної території. Середньо-канал, перетинаючи територію з заходу на схід, сполучає річки півночі в єдину транспортну систему. Побудований в 90-і роки канал Рейн-Майн-Дунай сполучає Північне і Чорне моря, утворюючи транс’європейську водну магістраль. Від північного порту Кіль починається глибоководний Кільський канал, за значенням поступається тільки Суецькому і Панамському. Поромні переправи з'єднують Німеччину з Данією, Швецією, Фінляндією, Литвою.

Німеччина - високорозвинена індустріальна держава. При обмежених сировинних ресурсах економіка країни великою мірою орієнтована на експорт. Визначальним чинником досягнення високої конкурентоздатності створюваної продукції стало забезпечення її високої якості. В останнє десятиріччя відзначається зростання економічних показників, що свідчить про динамічний розвиток господарського комплексу країни.

Валовий національний продукт 2307,20 млрд. євро, третє місце у світі за потужністю національного господарства. Приріст ВНП становив +2,7%. Валовий внутрішній продукт на 1 душу населення становив 28012 євро.

Структура ВНП: послуги - 69,2%, промисловість і будівництво -29,9%, сільське господарство -1,0%. Експорт (2006 р.) - 896,05 млрд. євро. Товари, що експортуються: верстати, автомобілі, хімікати, метал і сталепрокат, продукти харчування, текстиль. Регіони промисловості виділені на карті (Додаток А). Основні партнери по зовнішній торгівлі - країни ЄС 56.4%, США 9,4%, Японія 1,9%. Частка ФРН у світовому імпорті - 9%, в експорті - 11%. В останні роки роз ширюються зв'язки з країнами Центральної Європи. У країни, що розвиваються, Німеччина постачає машини та обладнання, а одержує звідти сировину та напівфабрикати. Імпорт: 731,48 млрд. євро. Товари, що імпортуються: верстати, автомобілі, хімікати, метали, текстиль. Імпорт з країн: ЄС 52,2%, США 8,1%, Японія 4,9%. За статистикою Німеччина займає за ІРЛП - 5-те місце [8, с. 9]. Туризм в Німеччині забезпечує 8 відсотків ВВП країни. Поряд з торгівлею це - найбільший сектор у сфері послуг[11, с. 7]. Тут діють в основному підприємства малого і середнього бізнесу, що відкриває широкі можливості для підприємців-початківців. Щорічно Німеччину відвідують близько 18 млн. туристів. Найбільш популярні серед зарубіжних туристів німецькі міста - Берлін, Мюнхен, Гамбург і Баден-Баден. Галузь туризму займає друге місце після автомобілебудування. Слід зазначити, що Німеччина стає все більш популярним туристським напрямком. Загалом варто зазначити високий рівень розвитку Німеччини в порівнянні з іншими країнами Європи та світу. Не зважаючи на відносну сировинну бідність їй вдається займати перші місця у світових рейтингах за рівнем життя населення та оборотами виробництва.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ГЕОГРАФІЇ ТУРИЗМУ НІМЕЧЧИНИ

.1 Характеристика природних туристичних ресурсів

На півдні Німеччини простягаються пагорби і гори, а на півночі - велика рівнина. Різноманітність рельєфу відображає складність геологічної будови, багато в чому визначає різницю в ґрунтовому покриві, кліматі, формуванні річкової мережі.

Територія країни підвищується з півночі на південь і ділиться на 5 ландшафтних зон: Північно-Німецька низовина з яскраво вираженими формами льодовикового рельєфу; Середньо середньовисотні гори і височини (Рейнські Сланцеві гори висотою до 880 м, Везерські гори, Тюрінгський Ліс, в центрі країни - масив Гарц, на сході - Рудні гори на кордоні з Чехією та Баварський Леc); Південно-західне Німецьке середньогір'я (масиви Шварцвальд, Оденвальд, Шпессарт та ін); Південно-Німецьке Передальпійське плоскогір'я (Швабсько-Баварське плато висотою від 600 м на півночі до 300 м на півдні, Дунайська низовина); Баварські Альпи - передові хребти Східних Альп з широким розвитком льодовикових і карстових форм рельєфу. У межі Німеччини входять північні хребти Альп. На заході переважають низькі хребти, складені пісковиками, але в Баварії, на південь від Мюнхена, представлені також Північні Вапнякові Альпи. Тут знаходиться найвища точка Німеччини - гора Цугшпітце (2962 м) [3, c. 86].

Кліматичні умови Німеччини сприятливі для проживання населення і ведення господарства. Країна розташована в помірній зоні. Клімат помірний, морський і перехідний від морського до континентального. У гірських районах виявляється висотна кліматична поясність. Суворість зим наростає з видаленням від морського узбережжя, але сильні морози рідкість. Середня температура січня на рівнинах від -4 до -2 ° С, в Альпах - до -5 ° С, липня на рівнинах +16 ... +20 ° С, у високогір'ї до +14 ° С. При поширенні над Європою антициклону, приносить маси холодного повітря з Сибіру, ​​спостерігаються низькі температури. Наприклад, на Північно-Німецької низовини температури знижуються до -12 ° С. Влітку температури підвищуються в південному напрямку, і найвищі показники відзначаються на Верхньорейнської низовини. Середня температура липня там 19 ° С.

Середньорічна кількість опадів в цілому по країні становить 600-700 мм. На Північно-Німецької низовини їх випадає 600-750 мм, в середньовисотних горах з навітряного західного боку набагато більше, з підвітряного східної (наприклад, у Гарці) - менше, в Альпах - 1000-2000 мм і більше[11, с. 10]. Максимум опадів на північному заході припадає на осінь, мінімум - на весну, південніше максимум припадає на літо і мінімум - на зиму. У горах і на узбережжі часті тумани. Тривалість залягання снігового покриву наростає з видаленням від моря і підвищенням місцевості в горах. Засухи рідкісні, часті повені, викликані дощами і бурхливим таненням снігу і льоду в горах.

Німеччина особливо багата на мінеральні води, що робить ії центром лікувального туризму з 18-го століття. Налічується близько 300 курортів, деякі з яких мають світове значення. Серед найбільш відомих виділяють Баден-Баден, Віс-Баден, Вільдбад, Баденвайєр, Бад-Наухайм, Аахен, Оберхоф, Дамс, Штрамт та інші. Щорічно до Німеччини приїздить більше 1 млн. чоловік з лікувальною метою.

Вихід до Північного та Балтійського морів дає змогу розвитку купально-пляжного туризму, але здебільшого ці курорти місцевого значення. Це пов’язано з тим, що моря доволі холодні, відповідно не можуть конкурувати з курортами Середземного моря. Зокрума виділяють такі курорти як Кампен і Ліст на Північному морі та Граль-Мюриц на Балтійському морі.

Судноплавні річки дають змогу розвитку круїзного туризму в Німеччині. Щонайдовший тур здійснюється по Рейну: з Роттердама в Нідерландах і до Базеля в Швейцарії. Дуже романтична ділянка між Кельном і Майнцем, а також поїздка по Мозелю. У будь-якому пункті круїз можна на якийсь час перервати для ближчого ознайомлення із знаменитими центрами виноробства, до яких відносяться, наприклад, Кенігевінтер, Бахарах, Ассманхаузен і Рюдехсхайм.

Відомі в Німеччині райони туризму пов’язані з долиною Рейну, Баварією, Шварцвальдом, Балтійським побережжям. Район середньовисотних гір Шварцвальд є одним з улюблених місць проведення канікул і відпусток в Німеччині. Південь країни цікавий великими озерами. Балтійське побережжя чарує своєю красою. Суворий ландшафт з піщаними дюнами і будиночками, дахи яких покриті очеретом, неспокійне море, кораблі на рейді - все це має свою неповторну красу. У курортних місцях на Балтійському морі знаходиться понад тисяча санаторіїв, будинків відпочинку, туристських баз.

Озера здебільшого розташовані в передгір’ї Альп. Вони також спонукають до розвитку туризму. Зокрема такі озера, як Боденське, Хімзєє, Штернбергерзєє, Аммерзєє.

Природі тут відведено великі заповідники. В Німеччині приділяється першочергова увага турботі про природне середовище і про чистоту екології. Саме завдяки цьому тут є де прогулятися первісними лісами і походити верховими болотами, познайомитися в річкових долинах з численними рідкісними видами тварин і рослин і насолодитися співом ранніх птахів.

У Німеччині близько 500 охоронюваних територій. Найбільше значення представляють так звані природні парки, які не тільки служать охороні природи, але одночасно є основними районами відпочинку і туризму. Розташовуються вони переважно в гірничо-лісових місцевостях, але у відносній близькості від великих міст. Їх загальна площа - 65 тис.км. Прикладами таких місць стануть: Парк Тиргартен (Берлін), Олімпійський парк (Мюнхен), Ботанічний сад (Гамбург), Озеро Альстер (Гамбург), Ауенвальд і Ауензеє <#"701044.files/image005.gif">

ДОДАТОК Б

Гірськолижні курорти Німеччини

ДОДАТОК В

Біосоціальні ресурси

ДОДАТОК Г

Об’єкти охорони ЮНЕСКО

ДОДАТОК Д

Карта видів туризму

ДОДАТОК Е

Карта основних центрів пізнавального туризму