Державне управління транспортом в Україні. Транспортна політика

  • Вид работы:
    Методичка
  • Предмет:
    Транспорт, грузоперевозки
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    113,94 Кб
  • Опубликовано:
    2013-10-24
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Державне управління транспортом в Україні. Транспортна політика

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Одеський національний морський університет

Кафедра експлуатації морських портів

Спеціальності:

.100403 «Організація перевезень та управління на транспорті»

.03040101 «Правознавство»






Методичні рекомендації щодо самостійного вивчення дисципліни

«Загальний курс транспорту»

Державне управління транспортом в Україні. Транспортна політика











Одеса - 2012

Методичні рекомендації складені кандидатом технічних наук Решетковим Дмитром Миколайовичем - доцентом кафедри «Експлуатація морських портів» Одеського національного морського університету на підставі робочої програми дисципліни «Загальний курс транспорту» навчального плану стандарту освіти.

Методичні вказівки схвалено кафедрою «Експлуатація морських портів» ОНМУ 24 лютого 2011 р. (протокол №12)

Рецензент - канд.економ.наук, доцент І.В. Раскевіч

ЗМІСТ

Соціально-економічна роль і функції транспорту

Мета, завдання, методи та суб’єкти державного управління транспортом

Основні напрями державного управління транспортом України

Функції державного управління в галузі транспорту

Транспортна політика України та її наближення до норм Європейського Союзу

Державна транспортна політика в галузі безпеки руху

Центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту

Забезпечення та реалізація державної політики на транспорті

Залізничний транспорт

Автомобільний транспорт

Морський и річковий транспорт

Цивільна авіація

Міський електричний транспорт

Трубопровідний транспорт

Транспортні комунікації Одеського регіону

Додаткова література

Питання для самоперевірки

Додаток А. Закон України «Про транспорт»

Додаток Б. Закон України «Про морські порти України» (Витяг)

Додаток В. Положення про Державну інспекцію України з безпеки на морському та річковому транспорті

Додаток Г. Положення про Міністерство інфраструктури України (Витяг)

Додаток Д. Транспортна стратегія України на період до 2020 року (Витяг)

Додаток Е. Положення про Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв’язку Одеської обласної державної адміністрації

Додаток Ж. Положення про Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради

Додаток И. Міська програма розвитку електротранспорту м. Одеси на 2011-2015 роки (Витяг)

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА РОЛЬ І ФУНКЦІЇ ТРАНСПОРТУ

Транспорт - галузь матеріального виробництва, що здійснює комплекс транспортно-технологічних процесів переміщення пасажирів і вантажів.

Значення транспорту для будь-якої країни винятково велике. Він виконує в державі важливі економічні, оборонні, соціально-політичні й культурні функції.

Економічна роль транспорту міститься насамперед у тому, що він є органічною ланкою кожного виробництва, проводить безперервну й масову доставку всіх видів сировини, палива й продукції з пунктів виробництва в пункти споживання, а також здійснює поділ праці, спеціалізацію й кооперацію виробництва. Без транспорту немислимо раціональне розміщення виробництва, освоєння нових територій і природних багатств. Транспорт - важливий фактор економічної інтеграції країн і розвитку міжнародної торгівлі.

З іншого боку, транспорт сам по собі представляє найбільшу галузь народного господарства. Так, основні фонди транспорту становлять близько 15% загальнодержавних, на транспорті трудяться майже 10% загального числа робітників та службовців.

Крім того, для транспорту повністю працюють такі галузі, як локомотиво- і вагонобудування, автомобіле- і суднобудування, авіабудування та ін. Обслуговують транспорт також паливна промисловість, енергетика, металургія тощо.

Усі ці фактори обумовлюють значні транспортні витрати, що відображається на ціні товарів. Так, питома вага транспортних витрат у ціні багатьох масових вантажів становить від 15 до 40%.

Соціально-політичні функції транспорту містяться в його здатності здійснювати обмін матеріальними й духовними цінностями між районами, містами, територіями й цим сприяти їхньому об’єднанню в єдину державу.

Транспорт забезпечує вантажні, побутові й туристичні поїздки, а також медичне обслуговування людей; полегшує їх фізичну працю, зокрема при переміщенні значних обсягів вантажів та інше.

Значне й різноманітне культурне значення транспорту. Насамперед він забезпечує спілкування між континентами, країнами, містами і людьми й сприяє задоволенню їх естетичних потреб і культурному обміну.

Оборонна роль транспорту виділялася й підкреслювалася завжди. За всіх часів транспорт розглядався як один із найважливіших факторів забезпечення обороноздатності держави. Його функціями є перекидання військ і озброєнь, вантажів постачання, забезпечення об’єктів тилових служб і військового виробництва. Він є також органічною частиною багатьох видів військової зброї.

З одного боку, транспорт є частиною інфраструктури ринку, як такою що «фізично» реалізує обмін товарами і послуги населенню, а з іншого боку - він сам як суб’єкт ринку продає свої послуги за рахунок переміщення вантажів і пасажирів. Транспорт цим самим створює ринок транспортних послуг.

Процес транспортування включає дві стадії:

перша - транспортування предмета праці в сфері виробництва;

друга - транспортування продукту зі сфери виробництва в сферу споживання.

Транспорту властиві деякі особливості, що відрізняють його від інших галузей народного господарства:

транспорт не створює нової продукції, а є продовженням процесу виробництва в межах процесу обігу. Процес виробництва продукції закінчується тоді, коли продукція доставлена до місця споживання, тому транспорт є продовженням процесу виробництва, який почався в промисловості й сільському господарстві;

продукцію транспорту - перевезення вантажів і пасажирів не можна нагромадити, створити запаси, тому проблема резервів на транспорті складається в створенні резервів пропускної й провізної спроможності;

продукція транспорту не містить сировини. Частка заробітної плати в її собівартості вдвічі більша ніж у промисловості. Витрати на амортизацію, паливо і електроенергію становлять майже половину всіх експлуатаційних витрат транспорту;

оскільки на транспортному ринку реалізується процес переміщення вантажів і пасажирів, особливе значення мають прискорення й безперервність транспортного процесу, скорочення строків доставки вантажів, і пасажирів, схоронність вантажів, безпека й безвідмовність у роботі всіх ланок транспортного процесу, кожного виду транспорту й транспортної системи в цілому;

скорочення вартості і часу доставки вантажів і пасажирів істотно впливає на економічний підйом держави, розширення торгівлі, підвищення рівня життя населення. Рівень розвитку транспорту в країні визначає рівень її цивілізації;

транспорт негативно впливає на навколишнє середовище. На транспорт припадає 40% викиду в атмосферу шкідливих речовин, причому основна частка належить автомобільному транспорту - до 80%.

Структурно транспорт країни (регіону) можна представити як систему, що складається із двох підсистем - загального й не загального користування.

Транспорт загального користування обслуговує сферу обігу вантажів та населення і, відповідно до діючого законодавства, зобов’язаний здійснювати перевезення вантажів і пасажирів, ким би ці перевезення не були пред’явлені: державним підприємством або установою, громадською організацією, приватним підприємством, підприємцем, або фізичною особою.

Транспорт не загального користування - відомчий, забезпечує внутрішньовиробниче (технологічне) переміщення вантажів, сировини, напівфабрикатів і готової продукції. Відомчий транспорт підприємств називають промисловим.

Транспорт загального й не загального користування представлений залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним, повітряним і трубопровідним видами. Транспорт не загального користування, крім того, може бути представлений спеціальними видами: конвеєрами, підвісними дорогами, пневмо- та гідротранспортом тощо.

МЕТА, ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА СУБ’ЄКТИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТОМ УКРАЇНИ

Метою державного управління транспортом є організаційне забезпечення нормального і безпечного функціонування транспортної системи, яка має ґрунтуватися на поєднанні приватних і публічних інтересів.

Основними завданнями державного управління транспортом є:

забезпечення своєчасного, повного та якісного задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони України;

захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування;

безпечне функціонування транспорту;

дотримання необхідних темпів і пропорцій розвитку національної транспортної системи;

захист економічних інтересів України та законних інтересів підприємств і організацій транспорту та споживачів транспортних послуг;

створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту;

обмеження монополізму та розвиток конкуренції;

координація роботи різних видів транспорту;

ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту та охорони навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту.

Державне управління транспортом України ґрунтується на відповідних правових засадах, які поділяються на нормативно-правові та організаційно-правові (рис. 1).

Нормативно-правову основу державного управління транспортом складає транспортне законодавство України.

Правовий статус та особливості господарської діяльності підприємств транспорту визначаються Конституцією України, Господарським кодексом України та Законами України “Про господарські товариства”, “Про транспорт”, “Про залізничний транспорт”, “Про автомобільний транспорт” та іншими чинними нормативно-правовими актами.

Основні засади діяльності підприємств транспорту визначає Закон України “Про транспорт”, у якому, зокрема, встановлено характер відносин між підприємствами транспорту і органами влади, які будуються на основі податків, податкових пільг, встановлених нормативів та інших економічних засобів. Важливе місце в процесі державного управління транспортом займають підзаконні акти. Наприклад, охорона вантажів і об’єктів транспорту, а також проведення протипожежної профілактичної роботи та контроль за виконанням встановлених вимог пожежної безпеки, ліквідація пожеж на транспорті здійснюються працівниками підприємств транспорту у встановленому порядку (“Положення про службу пожежної безпеки в авіаційному транспорті України”, затверджене Наказом Міністерства транспорту України №336 від 29.10.1996 р.).

Вимоги до спеціальної охорони та супроводу вантажів встановлюються КМ України (Постанова від 22.02.1994 р. №106 “Про забезпечення охорони вантажів, що перевозяться залізничним транспортом”). Порядок охорони та супроводу таких вантажів встановлюється Міністерством інфраструктури України (Наказ “Про охорону і супроводження вантажів, що перевозяться залізничним транспортом України” №18 від 20.01.1997 р.). Перелік військових вантажів, порядок охорони і супроводу їх караулами встановлюються Міністерством оборони України за погодженням з Міністерством інфраструктури України (Наказ міністра оборони України від 9.12.1997 р. №451 “Положення про охорону та супровід військових вантажів при їх перевезенні залізничним і водним транспортом).

Рис. 1

Органи управління можуть здійснювати тільки такі повноваження, які віднесені до їх компетенції. У процесі реалізації своєї компетенції органи управління мають право видавати нормативні акти, що може бути віднесено до юридичного виду управлінської діяльності.

Важливим видом управлінської діяльності є застосування правових норм у конкретних обставинах, що також постає як юридичний вид управлінської діяльності.

Органи управління здійснюють управлінський вплив правовими методами, під якими розуміється спосіб здійснення управлінських функцій відповідно до вимог чинного законодавства і правової доктрини.

Основними правовими методами управління транспортом є адміністративні й економічні.

Серед адміністративних методів можна назвати: видання владних актів (укази Президента; постанови Уряду; накази Міністерства, департаментів окремих видів транспорту тощо).

До економічних методів відносяться такі способи управління, які базуються на використанні економічної заінтересованості підприємств транспорту і окремих їх працівників у результатах роботи.

Економічні методи базуються на майновій і оперативній самостійності підприємств, можливості вибору тих чи інших самостійних рішень у межах, передбачених статутами чи положеннями цих підприємств.

В умовах формування в Україні ринкових відносин співвідношення адміністративних і економічних методів повинно змінюватися на користь останніх.

Адміністративні методи управління повинні бути економічно обґрунтованими, тобто будь-який адміністративний акт планування, регулювання діяльності підприємств транспорту повинен враховувати реальні виробничі умови і опиратися на економічні закони.

Управління транспортною системою України здійснюється за галузево-територіальним принципом.

Організаційно-правову основу державного управління транспортом складає система органів державної влади і місцевого самоврядування, наділених управлінською компетенцією щодо транспорту України. У цій системі виділяються три рівні органів управління:

. Органи державної транспортної політики, до яких належать:

.1 Законодавчий орган - Верховна Рада України.

.2 Вищий виконавчий орган - Кабінет Міністрів України (КМ України).

2. Органи регіональної транспортної політики:

2.1 Місцеві державні адміністрації.

.2 Органи місцевого самоврядування.

3. Органи оперативного державного управління на транспорті:

3.1 Галузевий орган - Міністерство інфраструктури України.

.2 Органи управління підгалузями транспорту.

.3 Спеціалізовані органи державного управління на транспорті. Наприклад, спеціалізованим державним органом транспорту у складі Міністерства інфраструктури України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в умовах воєнного і надзвичайного стану (в особливий період) є Державна спеціальна служба транспорту. Постановою КМ України від 08.09.2004 р. №1190 утворено Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті.

Такий поділ органів управління транспортом здійснюється за рівнем управлінської діяльності (транспортна політика - оперативне управління транспортом).

За територіально-галузевим принципом серед органів державного управління транспортом можна виділити дві групи суб’єктів. Перша група - це центральні галузеві органи управління: Міністерство інфраструктури України, державні служби окремих видів транспорту, органи управління залізниць, органи юридичних осіб - підприємств транспорту.

Друга група суб’єктів - місцеві органи управління. Це місцеві ради, державні адміністрації, інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції (наприклад, підрозділи державтоінспекції).

Відносини підприємств транспорту загального користування з центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування базуються на основі податків, податкових пільг, встановлених нормативів та інших економічних засобів.

Законодавство забороняє місцевим органам влади і самоврядування втручатися у господарську діяльність підприємств транспорту, залучати їх експлуатаційний персонал на інші роботи.

У той же час Закон України “Про транспорт” зобов’язує органи управління транспортом сприяти місцевим органам влади і самоврядування у виконанні ними своїх повноважень щодо соціального та економічного розвитку транспорту, спільно здійснювати заходи щодо захисту навколишнього природного середовища, розробляти і проводити узгоджені заходи для забезпечення безперебійної роботи транспорту у разі стихійного лиха, аварій, катастроф та під час ліквідації їх наслідків, координувати роботу, пов’язану з запобіганням аваріям і порушенням на транспорті, а також організовувати взаємодію різних видів транспорту з метою більш ефективного їх використання, підвищення якості обслуговування.

Органи місцевої влади і самоврядування в межах своїх повноважень надають допомогу підприємствам і організаціям транспорту у поліпшенні використання транспортних засобів відправниками (одержувачами) вантажів і розвитку (у тому числі на пайових засадах) будівельної індустрії, об’єднують кошти підприємств, організацій, колективних господарських підприємств і фермерських господарств, а також бюджетні та позабюджетні кошти для вдосконалення транспортної мережі, будівництва вокзалів, шляхопроводів та інших об’єктів транспорту.

Органи управління транспортом та органи місцевої влади об’єднують кошти державного і місцевого бюджетів та підприємств транспорту для будівництва вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеропортів, пішохідних мостів, тунелей, пасажирських платформ, метрополітенів, придбання пасажирського рухомого складу, утримання і впорядкування шляхів сполучення та інших об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням пасажирів і перевезеннями вантажів.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТОМ УКРАЇНИ

За своїм змістом державне управління транспортом поділяється на дві основні підсистеми:

1. Транспортна політика, основними напрямами якої є:

.1 Організаційно-кадрова політика держави на транспорті

.2 Майнова та інвестиційна політика

.3 Фінансово-кредитна політика

.4 Податкова політика

.5 Тарифна політика

.6 Амортизаційна політика на транспорті

2. Оперативне управління транспортом

2.1 Адміністративно-дозвільна діяльність

.2 Державний нагляд

.3 Адміністративно-розпорядча діяльність

Завдання державного управління реалізуються в процесі повсякденного функціонування органів управління, зв’язаних з підприємствами транспорту управлінськими відносинами.

Державне управління діяльністю транспорту здійснюється перш за все шляхом проведення та реалізації економічної і соціальної політики, включаючи надання дотацій на пасажирські перевезення.

Держава встановлює тарифи на транспортні послуги відповідно до законодавства України. Рівень тарифів на транспорті визначається згідно з нормативними витратами на одиницю транспортної роботи, рівня рентабельності та оплати податків. Розрахунки із споживачами послуг транспорту загального користування проводяться на основі чинних тарифів у порядку, визначеному кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими актами законодавства України.

Відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами КМ України.

Збір за користування шляхами сполучень України транспортними засобами іноземних власників і плата за транзитні перевезення здійснюються в порядку, що встановлюється КМ України.

Особливий режим майна підприємств транспорту проявляється у встановленому особливому порядку набуття та реєстрації прав на транспортні засоби (Цивільний кодекс України визначає транспортні засоби як джерела підвищеної небезпеки, як майно, на яке поширюються режим нерухомого майна (ст. 181) і підвищені вимоги щодо технічного стану цього майна та умов експлуатації). Транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об’єднаннями, установами та організаціями Міністерства інфраструктури України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи. У загальнодержавній власності можуть також перебувати транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту, закріплені за підприємствами, об’єднаннями, установами та організаціями інших міністерств і відомств (відомчий транспорт).

Транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту та дорожнього господарства, закріплені за підприємствами, установами та організаціями місцевих рад, належать до комунальної власності.

Транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту можуть перебувати у власності підприємств, об’єднань, установ, організацій і громадян.

Транспортні засоби, які належать транспортним підприємствам та особам, які здійснюють їх експлуатацію, повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, мати відповідний сертифікат.

Правовий режим земель транспорту має спеціальне регулювання. Землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно з Земельним кодексом України для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об’-єктів транспорту.

Основні засади виконавчо-розпорядчої діяльності визначаються чинним законодавством, зокрема, Господарський кодекс накреслив у ч. 2 ст. 12 засади управління господарською діяльністю взагалі, у т.ч. і транспортною діяльністю. Господарський кодекс засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання визначає:

державне замовлення, державне завдання;

ліцензування, патентування і квотування;

сертифікацію та стандартизацію;

застосування нормативів та лімітів;

регулювання цін і тарифів;

надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Запроваджено режим ліцензування транспортних послуг. Ліцензування вирішує такі завдання: забезпечення безпеки і надійності роботи транспорту; обмеження монополізму та розвиток конкуренції; створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту. Ліцензії на здійснення транспортної діяльності видаються Міністерством інфраструктури України та іншими уповноваженими на це органами в порядку, встановленому КМ України та Міністерством інфраструктури України.

Особливе місце у наглядовій діяльності держави на транспорті займає нагляд за забезпеченням безпеки руху транспортних засобів, який здійснюється в порядку, встановленому КМ України.

Питання безпеки руху транспортних засобів на території України, пов’язані з діяльністю транспорту інших держав, регулюються на основі норм, прийнятих в Україні, та міжнародних договорів України (Конвенція про тривалість робочого часу і відпочинку на дорожньому транспорті №67 від 28.06.1939 р.).

Перевезення пасажирів і вантажів повітряним, а в окремих випадках й іншими видами транспорту, підлягають обов’язковому контролю на відповідність їх вимогам безпеки.

Під безпосереднім державним контролем знаходиться охорона громадського порядку, забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, захист власності від злочинних посягань, державний пожежний нагляд на транспорті забезпечуються органами Міністерства внутрішніх справ України при сприянні підприємств транспорту.

ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ТРАНСПОРТУ

Нормальне і безпечне функціонування транспортної системи, як однієї з найскладніших галузей виробництва, можливе лише за умови відповідного державного регулювання, всебічної державної фінансової, економічної, соціальної та адміністративної підтримки.

Цілі і завдання управління реалізуються в процесі повсякденного функціонування спеціально уповноважених на це органів управління, які пов'язані з підприємствами транспорту управлінськими відносинами і наділені управлінськими функціями.

У процесі управління здійснюються різноманітні за своїм призначенням і характером функції, які формуються на основі обміну організаційних, економічних і технічних потреб транспортного процесу та його управління, а також відповідно до чинного законодавства і компетенції органів управління.

Найбільш узагальненими функціями державного управління для усіх видів транспорту є такі.

1. Функції, пов'язані з експлуатаційною діяльністю транспортних засобів, до яких належать:

координація роботи підприємств, установ та організацій автомобільного, авіа-ційного, залізничного, морського і річкового транспорту, дорожнього господар-ства та їхніх об'єднань;

підготовка і направлення рухомого складу транспортних засобів відповідно до планів перевезень і укладених договорів;

складання і узгодження графіка руху транспортних засобів;

забезпечення розвитку ремонтної бази транспортних засобів і рухомого складу, розроблення і впровадження в практику сучасних засобів автоматики, телеме-ханіки, зв'язку, обчислювальної техніки;

розроблення та впровадження нових маршрутів вантажних і пасажирських перевезень у внутрішньому та міжнародному сполученні;

встановлення технічних вимог до нових видів рухомого складу і обладнання, формування замовлень для промисловості та контроль за їх виконанням;

придбання нового рухомого складу і контейнерів, забезпечення їх капітального ремонту та модернізації.

2. Функції, пов'язані з правовим забезпеченням діяльності транспортної системи:

- розроблення та затвердження в установленому порядку Правил перевезень вантажів, технічні умови навантаження і кріплення вантажів, Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти. Правила дорожнього руху, правила надання послуг, інші нормативні акти, пов'язані з забезпеченням на транспорті норм санітарного стану і гігієни, безпеки руху транспортних засобів, охорони праці та пожежної безпеки, сертифікації і технічної експлуатації рухомого складу, правил поведінки громадян на транспорті та їх безпеки;

затвердження статутів (положень) підприємств, укладення і розірвання контрактів з керівниками підприємств, підготовка та укладення договорів;

участь у розробці і підготовці міжнародних договорів, представлення інтересів транспорту України у міжнародних організаціях;

відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 0.06.2000 р. забезпечення ліцензування діяльності про надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів на всіх видах транспорту.

3. Функції, пов'язані з фінансово-економічною діяльністю:

- формування ринку послуг, утворення нових організаційних структур усіх форм власності;

формування і реалізація єдиної тарифної та цінової політики на транспорті, організація проведення розрахунків за перевезення вантажів і пасажирів, здійснення інноваційної та інвестиційної політики;

управління майном, то перебуває у загальнодержавній власності та закріплення його за підприємствами, здійснення контролю за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна.

4. Функції, пов'язані з соціальним розвитком, охороною навколишнього середовища:

- здійснення добору кадрів у системі Мінтрансу, організація роботи з підготовки і перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників транспортного комплексу і дорожнього господарства;

формування галузевих програм наукових, проектних і проектно-конструкторських розробок, впровадження в практику досягнень науки і техніки та нових технологій;

здійснення заходів, спрямованих на створення безпечних умов праці, соціальний захист працівників транспорту, поліпшення житлових і культурно-побутових умов;

розробка та здійснення заходів, спрямованих на зменшення шкідливого впливу транспорту на навколишнє природне середовище.

5. Функції, пов'язані з адміністративно-політичною діяльністю:

- вжиття заходів щодо розвитку єдиної транспортної системи України, створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів та інфраструктури транспортного комплексу і дорожнього господарства України;

вжиття заходів щодо реалізації галузевого співробітництва України з Європейським Союзом, підготовки пропозицій про укладення та денонсацію міжнародних договорів;

здійснення управління єдиною транспортною системою України в особливий період;

контроль за станом профілактики і попередження правопорушень, додержанням законодавства України та міжнародних договорів;

розробка і здійснення заходів стосовно захисту державної, службової та комерційної таємниці;

організація та забезпечення мобілізаційної підготовки і цивільної оборони на транспорті, розробка заходів на час ліквідації наслідків аварії, стихійного або іншого лиха.

ТРАНСПОРТНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ТА ЇЇ НАБЛИЖЕННЯ ДО НОРМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Європейська інтеграція є одним з основних пріоритетів української державної політики. Проте транспортна система країни все ще не відповідає стандартам і вимогам ЄС і відзначається суттєвим відставанням щодо інфраструктури, обладнання і норм. Україна задекларувала готовність здійснити все можливе для модернізації своєї транспортної системи шляхом підписання та ратифікації низки відповідних міжнародних конвенцій, а також участі в міжнародних організаціях, гармонізації внутрішніх норм і стандартів щодо роботи транспорту з вимогами європейських acquis communautaire (правова система ЄС, яка включає акти законодавства ЄС, але не обмежується ними). Зближення українського права з acquis communautaire ЄС є не тільки інструментом поглиблення економічної кооперації з ЄС, але також важливим засобом підвищення подальшого розвитку України в цілому.

Вже сьогодні є ряд існуючих зобов’язань України, а також політичних та економічних ініціатив, що зумовлюють необхідність приведення параметрів функціонування транспортної системи до європейських норм та стандартів.

Для їх реалізації органами державної влади України затверджені відповідні плани підготовки актів законодавства. Проте актуальними для України залишаються:

ухвалення нової редакції Повітряного кодексу України, який би не суперечив нормам міжнародного повітряного права;

унесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт»;

унесення змін до Закону України «Про дорожній рух».

Необхідно розробити законодавчу базу про особливості функціонування програми ЄС «Єдине Європейське Небо» (SES) в Україні (основні положення можуть бути включені в Повітряний кодекс України), а також ряд постанов Кабінету Міністрів України з метою урегулювання питань організації використання повітряного простору, регулювання шумових викидів повітряних суден та приведення у відповідність з положеннями європейських нормативно-правових актів. Також слід забезпечити правове регулювання підвищення кваліфікації пілотів згідно з вимогами та стандартами Європейського Союзу.

Реальним напрямом підвищення ефективності транспортної системи України є забезпечення більшої відкритості для входження нових транспортних компаній, залучення приватного капіталу, розвитку конкуренції в усіх галузях транспорту (включаючи рухомий склад залізниць), залишаючи державне регулювання ринку лише для елементів, які неможливо елімінувати (монопольні структури) і, які необхідні для забезпечення належного рівня безпеки на транспорті. Для цього варто використати досвід інших країн щодо відкриття ринків транспортних систем для приватного капіталу.

Держава повинна здійснювати моніторинг ефективності роботи усіх видів транспорту та запобігати асиметрії у конкуренції між ними. На відміну від країн ЄС, які наразі занепокоєні повсюдною автомобілізацією, в Україні 80% вантажів перевозиться залізницею, що є певною перевагою, яку варто підтримувати.

Доцільно домагатися включення у ціну для споживачів оплати інших зовнішніх транспортних витрат, таких як витрати на утримання доріг, усунення забруднення довкілля та ліквідацію наслідків дорожньо- транспортних пригод.

Проаналізувати правову систему, яка регламентує транспорт і пов’язане з транспортом будівництво, екологічні та інші питання на предмет їх відповідності законодавству ЄС, щоб при внесенні наступних поправок можна було здійснити необхідні зміни для більшої відкритості української транспортної системи та залучення приватного капіталу.

Транспортна політика також повинна утворювати основу для дій місцевих органів влади стосовно формування інтегрованих систем громадського транспорту в конурбаціях (на міських територіях, що розвиваються дуже швидко). Підтримання ключової ролі залізниці у пасажирському транспорті є особливо важливим у конурбаціях та навколо них.

Доцільно спонукати місцеві органи влади розробляти програми розвитку транспорту з урахуванням розвитку інфраструктури, але з наданням пріоритету громадському транспорту та належному використанню залізниць.

Доречно підготувати загальний план розвитку (Генеральний план) транспорту України, ґрунтуючись на прогнозах обсягу руху, досвіді інших країн та науково-дослідній роботі, проведеній власними науковими установами країни.

ДЕРЖАВНА ТРАНСПОРТНА ПОЛІТИКА В ГАЛУЗІ БЕЗПЕКИ РУХУ

Становлення та розвиток України як демократичної держави, інтеграція її у світові та європейські структури потребує переосмислення суті, місця та ролі державного управління за сучасних умов на підприємствах транспортно-дорожнього комплексу. Державна транспортна політика в галузі безпеки руху реалізується через законодавство України, нормативно-правову й нормативно-технічну базу, вдосконалення системи державного управління, управління державною власністю (об’єктами інфраструктури, підприємствами транспорту) та державне регулювання у сфері відносин і діяльності суб’єктів підприємництва.

У сфері забезпечення безпеки руху серед інших видів транспорту (залізничного, повітряного, морського та річкового) найпроблематичнішим є автомобільний (дорожній рух). Загальну кількість загиблих у дорожньо-транспортних пригодах за останні 10 років можна прирівняти до кількості мешканців середнього обласного центру країни, а число потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (далі - ДТП) значно перевищує кількість жертв від стихійних лих і техногенних катастроф. Така ситуація викликає тривогу в населення і потребує вжиття найрішучіших заходів для ліквідації причин травматизму на дорогах. До того ж порушення Правил дорожнього руху водіями транспортних засобів дедалі частіше супроводжується їхньою агресивною поведінкою стосовно інших учасників дорожнього руху.

Підвищення безпеки дорожнього руху потрібно розглядати як загальнонаціональний пріоритет, спрямований на зниження темпів зростання аварійності порівняно з темпами збільшення автомобільного парку, зменшення тяжкості ДТП і кількості загиблих на дорогах.

Незважаючи на вжиті державою заходи з підвищення відповідальності за порушення законодавства України про дорожній рух, ситуація на автошляхах кардинально не змінилася.

Поліпшити стан безпеки дорожнього руху можна шляхом реалізації єдиної державної політики, що передбачає:

формування громадської думки стосовно дорожньої аварійності як проблеми загальнонаціонального характеру, значне розширення спектру виховних заходів, спрямованих на підвищення дорожньої культури громадян;

створення системи державних стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху з урахуванням міжнародних вимог і угод;

удосконалення технічного регулювання на автомобільному й міському громадському транспорті з метою забезпечення їх конструктивної та експлуатаційної безпеки;

розвиток і поліпшення стану вулично-шляхової мережі, вдосконалення організації дорожнього руху;

навчання дітей у період дошкільного виховання та в початковій школі правильної поведінки як учасників дорожнього руху;

значне підвищення рівня вимог до організацій, що здійснюють підготовку майбутніх водіїв автомобіля;

удосконалення системи надання громадянам права на керування транспортними засобами, а також забезпечення належної якості підготовки водіїв і допуску їх до участі в дорожньому русі;

забезпечення учасників руху інформацією про можливі небезпеки і способи їх подолання;

розвиток систем вчасного сповіщення про ДТП і надання першої невідкладної медичної допомоги потерпілим;

удосконалення структури системи управління безпекою руху на федеральному й регіональному рівнях, поліпшення координації діяльності органів виконавчої влади у сфері безпеки руху;

поліпшення технічного оснащення залізничних переїздів;

удосконалення контрольно-наглядової діяльності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;

приведення заходів адміністративної й кримінальної відповідальності за порушення правил дорожнього руху у відповідність до суспільної небезпеки цих порушень;

розвиток і вдосконалення механізмів страхування з метою гарантованого відшкодування збитку від ДТП і забезпечення систематичної роботи щодо їх запобігання.

Залишаються актуальними питання підвищення безпеки руху на залізничному й повітряному транспорті, морському судноплавстві та судноплавстві на внутрішніх водних шляхах.

Щороку не менш як 15 аварійних випадків трапляється на морському та річковому транспорті. Основними причинами таких випадків є порушення обов’язкових постанов щодо морських торгових портів, загальних та особливих правил плавання по Дунаю, правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах, технічної експлуатації річкового транспорту, статуту служби, а також помилкові дії капітанів, членів екіпажів, незадовільна організація вахтової служби. Аналіз матеріалів аварійних справ засвідчує, що людський чинник є головним у 78 відсотках аварій, що вказує на недостатню роботу судноплавних компаній з підвищення кваліфікації судноводіїв.

Не менш проблемною залишається ситуація в авіаційній галузі. Результати аналізу статистичних даних про авіаційні події, що сталися за останні шість років в Україні, свідчать про значне погіршення стану безпеки польотів під час проведення авіаційних робіт як за абсолютними, так і за відносними показниками аварійності. За даними Міжнародної організації цивільної авіації, відносні показники рівня безпеки польотів у вітчизняній галузі цивільної авіації значно гірші за середні загальносвітові. За останні десять років страхові компанії відшкодували збитків від авіаційних подій на суму понад 160 млн. гривень.

Підвищення ефективності державного управління безпекою на транспорті неможливе без підвищення оперативності та ефективності аварійно-рятувальних робіт у разі дорожньо-транспортних пригод, без удосконалення системи надання екстреної медичної допомоги й створення єдиних чергово-диспетчерських служб.

Державна політика транспортної безпеки України має будуватися на таких принципах:

гарантованого забезпечення державою функціонування й розвитку систем забезпечення безпеки на транспорті;

поширення державного контролю і нагляду в зазначеній сфері на виробників, імпортерів і власників транспортних засобів будь-яких форм власності й видів діяльності;

забезпечення адекватності санкцій (покарань), що застосовуються, до ступеня суспільної небезпеки порушень норм і правил;

координації дій із забезпечення антитерористичної безпеки на транспорті;

координації дій із використання транспорту з метою захисту населення і територій в частині цивільної оборони, у надзвичайних ситуаціях природного і техногенного характеру, а також під час ліквідації їх, наслідків з одночасним недопущенням створення надзвичайних ситуацій під час експлуатації транспортної інфраструктури;

формування єдиних принципів і підходів до професійного добору, підготовки й перепідготовки працівників транспортної сфери, регулювання їх праці;

зміцнення кадрової професійної бази транспортної галузі, вдосконалення системи спеціалізованих навчальних закладів відповідно до перспективних вимог до висококваліфікованих фахівців транспорту.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В ГАЛУЗІ ТРАНСПОРТУ

Міністерство інфраструктури України

Міністерство інфраструктури України - утворене 09.12.2010 р. шляхом реорганізації Міністерства транспорту та зв'язку України <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%83_%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8>.

Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%83_%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8> (крім прав та обов'язків, пов'язаних із реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, надання послуг поштового зв'язку), а також Міністерства культури і туризму України <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8_%D1%96_%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC%D1%83_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8> в частині функцій з реалізації державної політики у сфері туризму. Міністерство інфраструктури України (Мінінфраструктури України) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, метрополітенів, дорожнього господарства, забезпечення підготовки та реалізації в Україні інфраструктурних проектів для виконання завдань і заходів з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, інших міжнародних спортивних подій, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства (центральний орган виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури).

Міністерством керує Віце-прем'єр-міністр України - Міністр інфраструктури України. Через нього КМ України спрямовує і координує діяльність таких центральних органів виконавчої влади:

Державна авіаційна служба України <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%B0%D0%B2%D1%96%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8>

Державна автотранспортна служба України <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8>

Державна служба автомобільних доріг України <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B4%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B3_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8>

Державна служба зв'язку України <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0_%D0%B7%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8>

Державна служба морського та річкового транспорту України <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%82%D0%B0_%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%83_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8>

Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5_%D0%B0%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%B7_%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%8C_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE-2012>

Законодавство про транспорт

Закон України «Про транспорт» від 10.11.1994 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80/print1329864487555850>

Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1955-15/print1321458504904205>

Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000

Закон України «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період» від 20.10.1998 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/194-14/print1321458504904205>

Закон України «Про Державну спеціальну службу транспорту» від 05.02.2004 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/1449-15/print1321458504904205>

Закон України «Про транзит вантажів» від 20.10.1999 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1172-14/print1321458504904205>

Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3353-12/print1328647269953981>

Закон України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» від 04.11.1999 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/1212-14/print1321458504904205>

Постанова КМ України від 24.12.2003 №1989 «Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними»

Постанова КМ України від 04.03.1997 №204 «Про затвердження Порядку здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/204-97-%D0%BF/print1329864487555850>

Постанова КМ України від 16.11.2011 №1402 «Про затвердження Правил транспортування тварин» <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1402-2011-%D0%BF/print1321473369741789>

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НА ТРАНСПОРТІ

ЗАЛІЗНИЧНИЙ ТРАНСПОРТ

Залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

Залізниця - статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.

Організаційна структура

Органом управління залізничним транспортом загального користування, є Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця) <http://www.uz.gov.ua/>, яка була створена на підставі постанови КМ України від 14.12.1991 року №356. До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька <http://www.railway.dn.ua/>, Львівська <http://www.railway.lviv.ua/>, Одеська <http://odz.gov.ua/>, Південна <http://www.pz.gov.ua/>, Південно-Західна <http://www.swrailway.gov.ua/> та Придніпровська <http://www.dp.uz.gov.ua/> залізниці, а також інші підприємства й організації єдиного виробничо-технологічного комплексу, що забезпечують перевезення вантажів і пасажирів.

Укрзалізниця здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученні та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць у сфері організації цього процесу.

Укрзалізниця є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Укрзалізницю очолює генеральний директор, який призначається КМ України.

Безпека на залізничному транспорті

Забезпечення реалізації державної політики з питань безпеки на залізничному транспорті покладено на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, яку було утворено Указом Президента України від 06.04.2011 №370/2011 «Питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/370/2011/print1329864487555850> на базі Державної автотранспортної служби України, яка реорганізовується.

Указом Президента України від 06.04.2011 №387/2011 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/387/2011/print1329864487555850> затверджене Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до цього положення Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України.

Укртрансінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування.

Нормативно-правова база

Закон України від 04.07.1996 №273/96-ВР «Про залізничний транспорт» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/273/96-%D0%B2%D1%80/print1321458504904205>

Закон України від 23.02.2012 №4442-VI «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/273/96-%D0%B2%D1%80/print1321458504904205>

Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом, затверджений Постановою КМ України від 19.03.1997 №252 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/252-97-%D0%BF/print1321458504904205>

Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006 №1196 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0310-07/print1321458504904205>

Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затверджене Постановою КМ України від 29.02.1996 №262 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/262-96-%D0%BF/print1321458504904205>

Постанова КМ України від 06.04.1998 року №457 «Про затвердження Статуту залізниць України» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/457-98-%D0%BF/print1321458504904205>

Постанова КМ України від 18.12.1998 №2013 «Про визначення територіальних меж Львівської та Одеської залізниць на суміжних з Республікою Молдова територіях» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2013-98-%D0%BF/print1321458504904205>

Наказ Міністерства інфраструктури України від 19.03.2012 №170 «Про затвердження Тарифів на перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу залізничним транспортом у внутрішньому сполученні» <http://proukraine.net.ua/transport/railway/%20http:/zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0447-12/print1329864487555850>

Положення про відомчу воєнізовану охорону на залізничному транспорті, затверджене Постановою КМ України від 11.01.1994 №7 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/7-94-%D0%BF/print1321458504904205> Положення про придбання, перевезення, облік, зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї підрозділами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.12.2009 №1336 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0086-10/print1321458504904205>

Положення про сертифікаційну діяльність на залізничному транспорті України, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 01.06.1998 №207

Положення про систему управління безпекою руху поїздів у Державній адміністрації залізничного транспорту України, затверджене наказом Мініс-терства інфраструктури України від 01.04.2011 №27 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0729-11/print1321458504904205> Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення на за-лізничному транспорті, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.04.2006 №337 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0887-06/print1321458504904205>

Правила користування системами водопроводу та каналізації на залізничному транспорті України, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 02.08.1999 №393 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0831-99/print1321458504904205>

Правила пожежної безпеки на залізничному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 21.12.2009 №1322 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0230-10/print1321458504904205>

Порядок здійснення державного пожежного нагляду на об'єктах залізничного транспорту і взаємодії між пожежними підрозділами відомчої воєнізованої охорони Укрзалізниці та підрозділами Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1147-10/print1321458504904205>

Інструкція про порядок взаємодії між органами внутрішніх справ, залізницями України і підприємствами залізничного транспорту під час виявлення крадіжок вантажу та реагування на заяви і повідомлення про такі правопорушення, затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України від 30.08.2010 №404/624 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1074-10/print1321458504904205>

Порядок взаємодії підрозділів відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті та лінійних підрозділів транспортної міліції, затверджений спільним наказом Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства внутрішніх справ України від 09.06.2010 №350/236 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0728-10/print1321458504904205>

Інструкція про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України, затверджена спільним наказом Державної митної служби України, Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 №1019/1143 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1157-08/print1321458504904205>

Інструкція про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з багажем і вантажобагажем, переміщуваними в багажних вагонах, і працівників залізниць України, затверджена спільним наказом Державної митної служби України, Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 №1019/1143

АВТОМОБІЛЬНИЙ ТРАНСПОРТ

Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані на:

забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб'єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності;

забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту;

розвиток та удосконалення нормативної бази діяльності автомобільного транспорту;

визначення загальних засад стратегічного розвитку, системи управління, реформування та регулювання автомобільного транспорту;

визначення пріоритетних напрямів розвитку та шляхів оптимізації діяльності автомобільного транспорту;

захист прав споживачів під час їх транспортного обслуговування;

захист національного ринку транспортних послуг та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту;

створення рівних умов для роботи всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, обмеження монополізму та розвиток конкуренції;

забезпечення зайнятості населення, підготовки спеціалістів і робочих кадрів, охорони праці;

раціональне використання енергетичних та матеріальних ресурсів;

охорону довкілля від шкідливого впливу автомобільного транспорту, проведення науково-технічної роботи, досліджень та розвиток системи статистики.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Система органів державного регулювання та контролю

Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації.

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює КМ України відповідно до своїх повноважень.

Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, видані в межах його компетенції, обов'язкові до виконання на території України.

У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту та урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації формують у приміському та міжміському сполученні мережу автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, та здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.

Органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.

Служба міжнародних автомобільних перевезень здійснює у пунктах пропуску через державний кордон України та у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України контроль за дотриманням ними законодавства України, що стосується виконання міжнародних автомобільних перевезень.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Центральний орган виконавчої влади в галузі автомобільного транспорту

Указом Президента України від 06.04.2011 №387/2011 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/387/2011/print1329864487555850> затверджується Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до цього положення Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України.

Укртрансінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування.

Організація пасажирських перевезень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування

Організація пасажирських перевезень покладається:

на міжнародних та міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), на урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті;

на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), на Раду міністрів Автономної Республіки Крим чи обласні держадміністрації;

на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані:

забезпечувати формування автобусної маршрутної мережі загального користування й мережі таксомоторних стоянок та розробляти перспективи їх розвитку;

організовувати утримання в належному стані проїзної частини автомобільних доріг та під'їздів (на міських автобусних маршрутах загального користування) і в разі завдання матеріальних збитків автомобільному перевізнику, що обслуговує автобусний маршрут загального користування, унаслідок неналежного утримання проїзної частини автомобільної дороги чи під'їзду компенсувати йому збитки;

забезпечувати облаштування необхідною інфраструктурою автобусних маршрутів загального користування, а саме - автопавільйонами, інформаційним забезпеченням пасажирів і підтримувати її в належному технічному та санітарному стані;

забезпечувати розроблення паспортів автобусних маршрутів загального користування з визначенням необхідної кількості автобусів, їх пасажиромісткості, класу, технічних та екологічних показників, розкладу руху. Порядок розроблення та затвердження паспорта маршруту визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту;

проводити конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;

забезпечувати укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу на міських, приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), чи надання дозволу на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), та забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору чи дозволу;

забезпечувати безпечне і якісне обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;

забезпечувати компенсацію втрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право:

достроково розірвати договір з автомобільним перевізником чи позбавити його дозволу в разі порушення ним умов договору чи дозволу і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування (групі маршрутів) автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови - призначати до проведення конкурсу автомобільного перевізника один раз на термін не більше ніж три місяці;

у разі припинення автомобільним перевізником перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування призначати перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови - призначати до проведення конкурсу автомобільного перевізника один раз на термін не більше ніж три місяці;

у разі відкриття автобусного маршруту, який не має паспорта, призначати один раз тимчасового автомобільного перевізника на термін до трьох місяців, після чого за результатами функціонування маршруту приймати рішення щодо доцільності відкриття маршруту та проведення конкурсу;

укладати договір із автомобільним перевізником (на таксі) на право користування облаштованими таксомоторними стоянками та послугами диспетчерських станцій, якщо таксомоторні стоянки та диспетчерські станції є власністю органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Нормативно-правова база

Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2344-14/print1321458504904205>

Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затверджений постановою КМ України від 03.12.2008 №1081 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1081-2008-%D0%BF/print1328647269953981>

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою КМ України від 08.11.2006 №1567 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1567-2006-%D0%BF/print1321458504904205>

Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою КМ України від 18.02.1997 №176 (у редакції постанови КМ України від 26.09.2007 №1184) <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/176-97-%D0%BF/print1321458504904205>

Порядок регулювання діяльності автостанцій, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.09.2010 №700 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1068-10/print1328647269953981>

Порядок визначення класу комфортності автобусів, сфери їхнього використання за видами сполучень та режимами руху, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.04.2007 №285 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0499-07/print1328647269953981>

Положення про ліцензійну картку, що додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.07.2010 №514 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0681-10/print1328647269953981>

наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 02.07.2010 №427 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0562-10/print1328647269953981>

МОРСЬКИЙ И РІЧКОВИЙ ТРАНСПОРТ

Центральний орган виконавчої влади в галузі морського і річкового транспорту

Після розпаду СРСР в Україні як незалежній державі в 1992 році створюється Міністерство транспорту України, а в його складі департаменти за усіма видами транспорту, в тому числі і департамент морського і річкового транспорту.

Відповідно до Указу Президента України від 11.09.1995 №826/95 <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/826/95/print1328300103059067> в структурі Міністерства транспорту України ліквідовується департамент морського і річкового транспорту та утворюється Державний департамент морського і річкового транспорту України, як органа державної виконавчої влади, підвідомчий Міністерству транспорту України.

КМ України своєю постановою від 29.02.1996 №260 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/260-96-%D0%BF/print1328647269953981> затвердив Положення про Державний департамент морського і річкового транспорту України.

Відповідно до Указу Президента України від 13.03.1999 №250/99 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/250/99/print1328647269953981> на базі Державного департаменту морського і річкового транспорту України, який вирішено було ліквідувати, утворюється Державна адміністрація морського і річкового транспорту України, яку відповідно до Указу Президента України від 15.12.1999 №1573/99 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1573/99/print1328647269953981> також ліквідували, а її функції поклали на Міністерство транспорту та зв'язку України.

Постановою КМ України від 5.03.2009 №227 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/227-2009-%D0%BF/ed20090305/print1328647269953981> Утворює Державну адміністрацію морського і річкового транспорту як урядовий орган, що діє у системі Мінтрансзв'язку, на базі Державного департаменту морського і річкового транспорту, що ліквідується.

Державна адміністрація морського і річкового транспорту була ліквідована відповідно до постанови КМ України від 28 березня 2011 року №346 «Про ліквідацію урядових органів» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/346-2011-%D0%BF/print1329864487555850> в зв’язку з утворенням відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2011 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/1085/2010/print1321458504904205> Державної служби морського і річкового транспорту України.

Відповідно до Указу Президента України від 06.04.2011 №370/2011 «Питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/370/2011/print1329864487555850> утворюється Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті на базі Державної служби морського і річкового транспорту України, яка реорганізовується.

Указом Президента України від 08.04.2011 №447/2011 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/447/2011/print1329864487555850> затверджується Положення про Державну інспекцію України з безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до цього положення Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті (Укрморрічінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Віце-прем'єрміністра України - Міністра інфраструктури України.

Укрморрічінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Нормативно-правова база

Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі 1974 року <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_251/print1332703386624521>

Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/176/95-%D0%B2%D1%80/print1329864487555850>

Водний кодекс України від 06.06.1995 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/print1328647269953981>

Закон України «Про морські порти України» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4709-17> від 17.05.2012

Положення про Регістр судноплавства України, затверджене постановою КМ України від 08.06.1998 №814 «Про вдосконалення тех-нічного, класифікаційного і судноплавного нагляду на морському і річковому транспорті» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/814-98-%D0%BF/print1329864487555850>

Положення про робочий час та час відпочинку плаваючого складу морського і річкового транспорту України, затверджене наказом Міністерства інфраструктури України від 29.02.2012 №135 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0445-12/print1332703386624521>

Положення про державну морську лоцманську службу, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 11.09.2000 №498 <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0717-00/print1330274321199864>

Положення про державних річкових лоцманів, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 14.01.2002 №11 <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0091-02/print1330274321199864>

Положення про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 14.12.1998 №497 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0848-98/print1329864487555850>

Правила безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 16.07.2004 №642 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0915-04/print1328647269953981>

ЦИВІЛЬНА АВІАЦІЯ

Центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації

Протягом 20 років незалежності України центральному органу виконавчої влади з питань цивільної авіації неодноразово змінювали назву та завдання, а також змінювалось підпорядкування відомства та його керівництво.

березня 1992 року виходить постанова КМ України №146 «Про створення Державної адміністрації авіаційного транспорту України».

лютого 1993 року виходить постанова КМ України №106, відповідно до якої, Державну адміністрацію авіаційного транспорту України ліквідовують, а її функції і повноваження передають Департаменту авіаційного транспорту Міністерства транспорту України

Відповідно до Указу Президента України від 21.12.1994 №790/94 «Про заходи щодо забезпечення розвитку цивільної авіації України» на базі Департаменту авіаційного транспорту Міністерства транспорту України було утворено Державний департамент авіаційного транспорту України (Укравіатранс).

Відповідно до Указу Президента України від 15.07.2004 року №803/2004 Державний департамент авіаційного транспорту України ліквідовується, а на його базі утворюється Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державіаслужба).

Відповідно до постанови КМ України від 02.11.2006 №1526 на базі Державного департаменту авіаційного транспорту та Державної служби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації Утворити Державну авіаційну адміністрацію як урядовий орган державного управління у складі Міністерства транспорту та зв'язку.

Державна авіаційна адміністрація була ліквідована відповідно до постанови КМ України від 28 березня 2011 р. №346 «Про ліквідацію урядових органів» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/346-2011-%D0%BF/print1321458504904205> в зв’язку з утворенням відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2011 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/1085/2010/print1321458504904205> Державної авіаційної служби України <http://www.avia.gov.ua>. Указом Президента України від 06.04.2011 №398/2011 затверджене Положення про Державну авіаційну службу України <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/398/2011/print1329864487555850>.

Державна авіаційна служба України (Державіаслужба України) є цент-ральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України. Державіаслужба України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.

Державне регулювання діяльності в галузі цивільної авіації

Уповноважений орган з питань цивільної авіації реалізує державну політику і стратегію розвитку авіації України, здійснює державне регулювання діяльності в галузі цивільної авіації за такими напрямами:

) здійснення комплексних заходів щодо забезпечення безпеки польотів, авіаційної, екологічної, економічної та інформаційної безпеки;

) створення умов для розвитку авіаційної діяльності, повітряних перевезень та їх обслуговування, виконання авіаційних робіт та польотів авіації загального призначення;

) організація використання повітряного простору України;

) представництво України в міжнародних організаціях цивільної авіації та у міжнародних відносинах з питань цивільної авіації.

Напрями, визначені у пунктах 1-3, реалізуються уповноваженим органом з питань цивільної авіації шляхом:

) розроблення, прийняття та впровадження авіаційних правил України;

) сертифікації суб'єктів та об'єктів авіаційної діяльності;

) ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів повітряним транспортом та надання прав на експлуатацію повітряних ліній і призначень авіаперевізникам;

) здійснення постійного нагляду та інспектування дотримання встановлених законодавством, у тому числі авіаційними правилами України, вимог.

Уповноважений орган з питань цивільної авіації є уповноваженим та незалежним органом щодо забезпечення використання повітряного простору України суб'єктами авіаційної діяльності, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування.

З метою вжиття заходів до забезпечення безпеки авіації уповноважений орган з питань цивільної авіації взаємодіє з правоохоронними органами, виконавчої влади.

Державне регулювання використання повітряного простору України

Реалізацію державної політики у сфері використання повітряного простору України на підставі спільних рішень забезпечують уповноважений орган з питань цивільної авіації та Міністерство оборони України за такими напрямами:

) забезпечення умов для діяльності національних і міжнародних користувачів повітряного простору України;

) впровадження державної політики щодо використання повітряного простору України;

) розроблення правил і процедур цивільно-військової координації під час організації повітряного руху;

) здійснення контролю за дотриманням порядку та правил використання повітряного простору України;

5) забезпечення діяльності та розвитку об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України.

Нормативно-правова база

Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 12.10.1929 (зі змінами відповідно до глави I Гаагського протоколу від 28.09.1955) <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/995_181/print1321458504904205>

Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 року <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_038/print1321458504904205>

Угода про цивільну авіацію та про використання повітряного простору від 25.12.1991 (Мінськ) <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/997_405/print1321458504904205>

Повітряний кодекс України від 19.05.2011 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3393-17/print1321458504904205>

Закон України від 20.02.2003 №545-IV «Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації» <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/545-15/print1321473369741789>

Указ Президента України від 21.12.1994 №790/94 «Про заходи щодо забезпечення розвитку цивільної авіації України» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/790/94/print1321458504904205>

Постанова КМ України від 12.05.2007 №723 «Про затвердження переліку небезпечних предметів і речовин, заборонених до перевезення повітряним транспортом» <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/main/723-2007-%D0%BF/print1321473369741789>

Постанова КМ України від 12.10.2002 №1535 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1535-2002-%D0%BF/print1321458504904205>

Постанова КМ України від 28.12.1996 №1587 «Про серйозні недоліки в роботі та невідкладні заходи щодо поліпшення діяльності цивільної авіації» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1587-96-%D0%BF/print1321458504904205>

Постанова КМ України від 18.12.1995 №1017 «Про порядок повітряного сполучення через державний кордон України» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1017-95-%D0%BF/print1321458504904205>

Положення про використання повітряного простору України, затверджене постановою КМ України від 29.03.2002 №401 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/401-2002-%D0%BF/print1321458504904205>

Правила реєстрації цивільних аеродромів України, затверджені наказом Державіаслужби 25.10.2005 №795

Правила реєстрації цивільних повітряних суден в Україні, затверджені наказом Державіаслужби 31.01.2006 №67 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/z0146-06/print1321458504904205>

Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 23.04.2010 №216 «Про затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0669-10/print1321458504904205>

Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.05.2010 №320 «Про затвердження Положення про нагляд за безпекою польотів у системі організації повітряного руху та змін до деяких нормативно-правових актів» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0446-10/print1321458504904205>

Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.12.2009 №1354 «Про затвердження Правил пошукового та аварійно-рятувального забезпечення польотів у цивільній авіації України» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0140-10/print1321458504904205>

Наказ Міністерства транспорту України від 24.12.1996 №415 «Про організацію повітряних перевезень літерними та підконтрольними рейсами» <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/main/z0132-97/print1321473369741789>

Наказ Міністерства транспорту України від 18.05.2001 №297 «Про затвердження Правил виконання чартерних рейсів» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/z0461-01/print1321458504904205>

Наказ Міністерства транспорту України від 02.04.2002 №219 «Про затвердження Правил визначення робочого часу та часу відпочинку екіпажів повітряних суден цивільної авіації України» <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0390-02/print1321473369741789>

Наказ Міністерства транспорту України від 16.04.2003 №293 «Про затвердження Правил польотів повітряних суден та обслуговування повітряного руху в класифікованому повітряному просторі України» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/z0346-03/print1321458504904205>

Наказ Міністерства транспорту України від 23.09.2003 №736 «Про затвердження Правил авіаційного електрозв'язку в цивільній авіації України» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/z1001-03/print1321458504904205>

Наказ Міністерства транспорту України від 15.04.2004 №311 «Про затвердження Правил радіолокаційного обслуговування» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/z0606-04/print1321458504904205>

Положення про порядок використання аеродромів України, затверджене спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства транспорту України 20.06.2003 №191/446 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0572-03/print1321473369741789>

Правила перевезення пошти повітряними суднами, затверджені спільним наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України, Міністерства транспорту України 08.06.1999 №105/297 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/z0435-99/print1321458504904205>

Правила видачі дозволів на бортові радіостанції цивільних повітряних суден України, затверджені наказом Державіаслужби 20.01.2005 №25 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/z0186-05/print1321458504904205>

Інструкція з продовження терміну дії посвідчення придатності до експлуатації, продовження терміну служби обладнання світлосигнальних систем аеродромів цивільної авіації та аеродромів сумісного базування (використання), затверджена наказом Державіаслужби 01.12.2004 №204 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1632-04/print1321473369741789>

МІСЬКИЙ ЕЛЕКТРИЧНИЙ ТРАНСПОРТ

Державне регулювання діяльності у сфері міського електричного транспорту та його розвитку

Загальне регулювання діяльності у сфері міського електричного транспорту та його розвитку здійснює КМ України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах своїх повноважень.

Забезпечення реалізації державної політики у сфері міського електричного транспорту здійснюють у межах відповідних повноважень центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства і центральний орган виконавчої влади у галузі транспорту.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної політики у сфері міського електричного транспорту, а також розробляють регіональні та місцеві програми його розвитку і забезпечують їх виконання, встановлюють тарифи на проїзд, організовують перевезення пасажирів та здійснюють контроль за ним, встановлюють порядок справляння плати за проїзд, інформують населення про зміни, що стосуються надання транспортних послуг, забезпечують координацію роботи, пов'язаної з функціонуванням міського електричного транспорту та інших видів міського транспорту, створюють належні дорожні умови для здійснення перевезень, реалізують заходи з розвитку, вдосконалення та облаштування маршрутної мережі, виконують інші функції щодо створення безпечних умов діяльності у сфері міського електричного транспорту згідно із законодавством.

Центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства і центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту здійснюють:

контроль за виконанням законодавства про міський електричний транспорт та підготовку пропозицій щодо його вдосконалення;

розроблення державних програм у сфері міського електричного транспорту та забезпечення їх виконання;

розроблення державних програм у сфері міського електричного транспорту та забезпечення їх виконання;

організацію у межах своїх повноважень робіт із стандартизації, метрології та підтвердження відповідності у сфері міського електричного транспорту і забезпечення їх виконання;

розроблення порядку формування тарифів на проїзд;

нормативно-методичне забезпечення експлуатації об'єктів міського електричного транспорту, визначення пріоритетних напрямів науково-технічних досліджень у сфері міського електричного транспорту, впровадження новітніх технологій, виконання функцій державного замовника відповідних науково-технічних робіт;

державний контроль за технічним станом об'єктів міського електричного транспорту та забезпеченням безпеки його руху;

виконання інших функцій, покладених на них згідно із законодавством.

Державний нагляд і контроль у сфері міського електричного транспорту

Основним завданням державного контролю у сфері міського електричного транспорту є забезпечення надання безпечних транспортних послуг та додержання перевізниками законодавства про міський електричний транспорт.

Державний контроль за технічним станом об'єктів міського електричного транспорту (крім метрополітену) здійснює державна технічна інспекція міського електричного транспорту, до системи якої входять Головна державна технічна інспекція міського електричного транспорту та регіональні підрозділи технічної інспекції міського електричного транспорту, а також інші органи контролю згідно із законодавством.

Постановою КМ України від 06.02.1997 №149 «Про вдосконалення системи державного контролю за технічним станом міського електротранспорту та забезпеченням безпеки руху трамвайних вагонів і тролейбусів», затверджені Положення про Головну державну технічну інспекцію міського електротранспорту та Правила проведення державного технічного огляду об'єктів міського електротранспорту <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/149-97-%D0%BF/print1328647269953981>.

Забезпечення реалізації державної політики з питань безпеки на міському електротранспорті покладено на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, яку було утворено Указом Президента України від 06.04.2011 №370/2011 «Питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/370/2011/print1329864487555850> на базі Державної автотранспортної служби України, яка реорганізовується.

Указом Президента України від 06.04.2011 №387/2011 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/387/2011/print1329864487555850> затверджене Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до цього положення Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України.

Укртрансінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА

Закон України «Про міський електричний транспорт» від 29.06.2004 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1914-15/print1328647269953981>

Постанова КМ України від 06.02.1997 №149 «Про вдосконалення системи державного контролю за технічним станом міського електротранспорту та забезпеченням безпеки руху трамвайних вагонів і тролейбусів», якою затверджені Положення про Головну державну технічну інспекцію міського електротранспорту та Правила проведення державного технічного огляду об'єктів міського електротранспорту <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/149-97-%D0%BF/print1328647269953981>

Постанова КМ України від 29.12.2006 №1855 «Про затвердження Державної програми розвитку міського електротранспорту на 2007-2015 роки» <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1855-2006-%D0%BF/print1328647269953981>

Правила надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом, затверджені постановою КМ України від 23.12.2004 №1735 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1735-2004-%D0%BF/print1328647269953981>

Правила користування трамваєм і тролейбусом у містах України, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09.10.2006 №329 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1274-06/print1328647269953981>

Правила експлуатації трамвая та тролейбуса, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 10.12.1996 №103 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0066-97/print1328647269953981>

Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.04.2010 №84 «Про затвердження Методики нормування витрат матеріалів і запасних частин на технічне обслуговування і ремонт рухомого складу міського електротранспорту (трамвай, тролейбус)» <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0456-10/print1328647269953981>

Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.03.2010 №48 «Про затвердження Порядку узгодження в Мінжитлокомунгоспі кандидатур для призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус)» <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0244-10/print1328647269953981>

Наказ Держжитлокомунгоспу України від 06.12.2004 №217 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв трамвая і тролейбуса» <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1596-04/print1328647269953981>

Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 25.07.2007 №96 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус)» <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0906-07/print1328647269953981>

Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 05.03.2007 №191 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги міського електричного транспорту (метрополітену)» <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0276-07/print1328647269953981>

Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.12.2004 №1119 «Про затвердження Правил користування Дніпропетровським метрополітеном» <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0016-05/print1328647269953981>

Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 10.08.2004 №712 «Про затвердження Правил користування Харківським метрополітеном» <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1029-04/print1328647269953981>

ТРУБОПРОВІДНИЙ ТРАНСПОРТ

Систему трубопровідного транспорту України становлять:

магістральний трубопровідний транспорт;

промисловий трубопровідний транспорт.

Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України "Про транспорт" <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_1994_11_10/Z023200.html>, Законом України «Про трубопровідний транспорт» та іншими актами законодавства України.

Основними принципами державної політики у сфері трубопровідного транспорту, враховуючи його пріоритетність в економіці України, є:

забезпечення надійного та безпечного функціонування трубопровідного транспорту;

забезпечення виконання першочергових завдань, спрямованих на підтримку обороноздатності держави;

координація науково-дослідних, пошукових, проектно-конструкторських, експертних та інших інженерних робіт і послуг у цій галузі;

сприяння реконструкції і модернізації діючих об'єктів, оснащення їх сучасним ефективним обладнанням, автоматизованими системами обліку і контролю тощо;

зменшення енергетичної залежності України від держав - експортерів традиційних енергоносіїв (нафти, газу та продуктів їх переробки);

додержання екологічної безпеки трубопровідного транспорту;

захист економічних інтересів України та законних інтересів підприємств і організацій трубопровідного транспорту;

забезпечення якісних та безпечних послуг при транспортуванні енергоносіїв та хімічних продуктів через територію України;

сприяння раціональному транспортуванню вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин;

сприяння міжнародному співробітництву у сфері трубопровідного транспорту.

Магістральний трубопровідний транспорт має важливе народногосподарське та оборонне значення і є державною власністю України.

Державне управління у сфері трубопровідного транспорту здійснюють центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції відповідно до чинного законодавства України.

На особливий період безпосереднє керівництво підприємствами трубопровідного транспорту та контроль за їх діяльністю забезпечуються органами Міністерства оборони України.

Місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень:

погоджують розміщення споруд та інших об'єктів трубопровідного транспорту на землях, наданих у користування підприємствам трубопровідного транспорту згідно із Земельним кодексом України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2004_10_06/an/958/T012768.html>;

вживають заходів щодо безпеки експлуатації підприємствами, установами та організаціями об'єктів трубопровідного транспорту;

беруть участь у складанні та узгодженні планів захисту персоналу і населення, спільних заходів щодо виконання робіт в умовах надзвичайного стану;

забезпечують оповіщення та інформування населення про заходи захисту і правила поведінки в умовах надзвичайного стану, а також під час експлуатації об'єктів трубопровідного транспорту із залученням до цієї роботи спеціалістів підприємств трубопровідного транспорту;

приймають від підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту матеріали виконавчої зйомки і надають їх іншим підприємствам, установам та організаціям у порядку, встановленому КМ України.

Роботи, пов'язані з ліквідацією і попередженням аварійних ситуацій на діючих трубопроводах, виконуються негайно з повідомленням про це відповідних органів державної виконавчої влади, представницьких органів та органів місцевого самоврядування, територіальних штабів Цивільної оборони України.

Державний контроль у сфері трубопровідного транспорту здійснюється відповідними міністерствами та відомствами, органами державного нагляду і контролю та іншими спеціально уповноваженими на те державними органами, а також представницькими органами та органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

Організаційна структура підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту залежить від покладених на них завдань, визначається самими підприємствами, установами та організаціями і затверджується органами, що здійснюють управління майном цих підприємств. Ці органи визначаються КМ України.

Для визначення екологічної безпеки під час розміщення, будівництва нових і реконструкції діючих об'єктів трубопровідного транспорту, а також під час їх експлуатації проводиться обов'язкова державна екологічна експертиза у порядку, встановленому законодавством України.

ТРАНСПОРТНІ КОМУНІКАЦІЇ ОДЕСЬКОГО РЕГІОНУ

В народногосподарському комплексі області одне із провідних місць займає морське господарство, яке має складну міжгалузеву структуру і охоплює різноманітні види та форми господарської діяльності.

Морський та річковий транспорт організаційно представляють Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство» (ДСК ЧМП), ВАТ “Українське Дунайське пароплавство”, судноплавні компанії «Укрферрi» і «Укртанкер», вісім морських торговельних портів: Одеса, Южний, Iллічівськ, Білгород-Дністровський, Iзмаїл, Ренi, Усть-Дунайськ, Іллічівський морський рибний порт.

Відкрите акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» за наявністю матеріально-технічної бази і обсягу виконуваної транспортної роботи являється провідним серед судноплавних компаній України.

Морські порти є підприємствами державної власності, підпорядковані Мiністерству інфраструктури України.

Морські порти з приписаними портопунктами мають причали, підприємства для здійснення вантажних операцій з сухими і наливними вантажами, обслуговують пасажиропотоки та виконують допоміжні функції - бункеровку суден, відстій транспортних, спеціалізованих і службово-допоміжних суден, забезпечення паливом, водою, електроенергією, провiантом та інше.

Морські порти також мають складські приміщення (з закритими і відкритими майданчиками); парк перевантажувального обладнання в складі портальних, плавучих і мобiльних кранів, контейнерних перевантажувачів, спеціалізованого обладнання для перевантаження навалочних вантажів (вугілля, руда), насипних вантажів (зерно, цукор), наливних харчових вантажів (рослинні олії), наванта-жувачів різних видів та інших засобів портової механізації. Судна портового флоту виконують службово-допоміжні операції по обслуговуванню транспортних та спеціалізованих суден в портових водах. Порти також здійснюють транс-портні функції по перевезенню вантажів та пасажирів: автотраспортом у складі вантажних, легкових та спеціалізованих автомашин.

Найбільшими є Одеський, Iллічівський та порт Южний, які переробляють більше 60 млн. тонн вантажів.

Одеський порт має 38 причалів загальною довжиною 8,0 км і приймає судна з осадкою 13,5 метра, а також нафтогавань, що може перероблять 25 млн. тонн нафтопродуктів за рік.ллічівський порт має 28 причалів довжиною 5,5 км і приймає судна з осадкою до 13 метрів.

Порт Южний має 8 причалів довжиною 2,5 км і приймає судна з осадкою до 13 метрів.

Порт Білгород-Дністровський має 9 вантажних причалів довжиною 1,1 км. Через малі глибини порт може приймати судна дедвейтом до 5 тис. тонн.

Дунайські порти Iзмаїльський, Ренійський і Усть-Дунайський, що переробляють щорічно близько 5,5 млн. тонн вантажів, мають 50 причалів довжиною майже 5 км та можуть приймати судна з осадкою до 6 метрів.

До складу морегосподарського комплексу області входять також 5 судноремонт-них заводів: відкриті акціонерні товариства: судноремонтний завод «Україна», Одеський «СРЗ-2», ДП судноремонтного виробництва Iллічівський СРЗ, Iзмаїльський СРЗ і Кiлійський СРЗ.

Кожний із судноремонтних заводів представляє підприємство із замкнутим технологічним циклом, спроможне самостійно здійснювати ремонт суден в повному обсязі. Заводами успішно освоєні та широко застосовуються сучасні технології ремонту (металообробка, зварювання, дефектоскопія, застосування полiмерних матеріалів та клейових композицій, сучасних засобів захисту від корозiї і обростання і т. ін.), а також прогресивні технологічні процеси виготовлення та відбудови суднових двигунів і механiзмів.

Крім судноремонту СРЗ виробляють промислову продукцію - пасажирські катери, нафтосміттєзбірники, великовантажні контейнери міжнародного стандарту, змінно-запасні частини суднового обладнання, литво і поковки для судноремонту.

Порти області транспортними лініями зв'язані більше ніж з 600 портами практично всіх країн світу, що мають виходи до океану (майже 100 держав). З 1978 року діє міжнародна поромна переправа Iллічівськ-Варна (Болгарія), поромні переправи зв'язують Одесу з Туречиною та Грецією, працює поромна транспортна лінія Iллічівськ-Потi-Батумі. В Iллічівську працює нова контейнерна лінія, збудована за участю українських та зарубіжних підприємств.

Значення порту Южний та його зростаюча роль серед інших портів України визначені сприятливим географічним положенням, виходом до регіону Середземного моря, відносною близькістю до основних районів утворення вантажів, зручним транспортним зв'язком з основними залізничними магістралями, цілорічною навігацією та можливостями в прийомі сучасного великотоннажного флоту, що дозволяє створити на Чорному морі єдиний глибоководний порт для суден водотоннажністю до 150 тис. тонн.

Залізничний транспорт

Залізничний транспортний комплекс включає Одеське державне підприємство по перевезенню вантажів та пасажирів Одеської залізниці та Одеське підприємство промислового залізничного транспорту.

Експлуатаційна довжина магістральної залізничної колії в межах області становить 1,1 тис. км, з яких 600 км електрифіковані.

На балансі Одеської залізниці, розташованої на території області, знаходяться 86 залізничних станцій, 3 - локомотивних депо, 3 - вагонних депо та інші лінійні підприємства і організації.

Вагонне депо Одеса - Головна має на своєму балансі більше тисячі пасажирських вагонів.

Парк локомотивів складає 410 одиниць.

В середньому за добу на Одеському державному підприємстві по перевезенню вантажів та пасажирів Одеської залізниці знаходиться біля 10 тис. вантажних вагонів.

Станція Одеса-Головна щодобово приймає та відправляє 30 пар пасажирських та приміських потягів, а в літній період - до 70 пар потягів.

Авіаційний транспорт

Авіаційний комплекс Одеської області представлений трьома базовими авіакомпаніями: державною авіакомпанією "Одеські авіалінії” та приватними компаніями "Таврія", Південні авіалінії”, аеропортами “Міжнародний аеропорт “Одеса”, “Ізмаїл”, “Лиманське”.

На Одеському ринку авіаційних перевезень працюють закордонні авіалінії (“Трансаеро” - Росія”, “Air Moldova International” - Молдова, “Balban” - Болгарія, “Вірменські авіалінії”, “Austian Airlines” - Австрія, “ELAL” - Ізраїль, “Turkish Airlines” - Туреччина), українські авіакомпанії, у статутному фонді яких значні частки належать іноземному капіталу (“АероСВІТ” - українсько-ізраїльське спільне підприємство та “Міжнародні авіалінії України” - українсько-ірландсько-австрійське спільне підприємство).

Державна авіакомпанія “Одеські авіалінії” являє собою цілісний виробничо-технічний комплекс і забезпечує виконання значного обсягу повітряних перевезень та аеропортових послуг при необхідному рівні безпеки польотів.

Літако-вертолітний парк ДАК “Одеські авіалінії” укомплектований ЯК-40, АН-2, ТУ-154 Б, Л-410, МІ-2. Авіакомпанія виконує регулярні чартерні рейси в країни СНД та дальнього зарубіжжя.

Автомобільний транспорт

В області діє 731 автобусний маршрут, у тому числі: 203 - міських, 245 - приміських, 282 - міжміських та міжнародних. Перевезення пасажирів здійснюють 67 акціонерних товариств і приватних підприємств та 936 підприємців-фізичних осіб з чисельністю автобусів понад 4 тисячі одиниць.

Автомобільні дороги

Одеська область має розгалужену мережу автомобільних доріг, що зв'язують обласний центр (м. Одеса) з районними центрами, рядом населених пунктів області та іншими регіонами України.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

. Транспорт у системі суспільного виробництва

. Особливості продукції транспорту

.Транспорт загального і не загального користування

. Законодавство про транспорт

. Основні правові методи управління транспортом

. Мета і завдання державного управління в галузі транспорту

. Організаційно-правова основа державного управління транспортом

. Основні підсистеми державного управління транспортом

. Функції державного управління, пов’язані з експлуатаційною діяльністю транспортних засобів.

. Органи, що здійснюють державне управління в галузі транспорту

. Єдина транспортна система України

. Функції Мінінфраструктури у сфері тарифної політики

. Ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту

. Важливі завдання державної політики України у сфері взаємодії з ЄС

. Організація роботи транспорту у надзвичайних умовах

. Державне регулювання взаємодією підприємств різних видів

. Забезпечення реалізації державної політики на залізничному транспорті

. Державне управління в морському порту

. Система органів державного регулювання та контролю на автомобільному транспорті

. Державне регулювання використання повітряного простору України

. Державне регулювання діяльності у сфері міського електричного транспорту та його розвитку

. Принципи державної політики у сфері трубопровідного транспорту

. Управління транспортним комплексом Одеського регіону

. транспорту

. Принципи транспортної політики України (соціальні принципи)

. Принципи транспортної політики України (економічні принципи)

. Принципи транспортної політики України (екологічні принципи)

. Основні пріоритети Транспортної стратегії України

. Основні напрями реалізації Транспортної стратегії України

. Пріоритети у розвитку морського та річкового транспорту України

ЛІТЕРАТУРА

1. Бенсон Д., Уайтхед Дж. Транспорт и доставка грузов. М.: Транспорт, 1990. - с. 278.

.   Виконавча влада і адміністративне право. За заг. ред. В.Б. Авер'янова. К.: "ІнЮре, 2002."

.   Водний кодекс України. ВВР.1995.

.   Галабурда В.Г. и др. Единая транспортная система\ М.: Транспорт, 2001. - 303 с.

.   Державне управління. Теорія і практика. За заг. ред. В Б Авер'янова. - К.: Юрінком Інтер, 1998.

.   Закон України "Про автомобільний транспорт". ВВР.2001.

.   Закон України "Про залізничний транспорт".ВВР.1996.

.   Закон України "Про транспорт". ВВР. 1996.

.   Зеркалов Д. В. Безпека руху автомобільного транспорту: Довідник / Д.В. Зеркалов, П.Р. Левковець, О.І. Мельниченко, О.М. Дмитрієв. - К.: Основа, 2002. - 360 с.

.   Зеркалов Д.В. Транспортная система Украины. Справочник. - К.: Основа, 2008. - 620 с.

.   Кодекс торговельного мореплавства України. ВВР. 1995.

.   Курзенков Г. Надзор за соблюдением законодательства по обеспечению безопасности в транспортном комплексе // Транспортная безопасность и технологии. - 2008. - №2. - С. 5-7.

.   Макаренко М. Економічна доцільність державного регулювання на транспорті // Економіст. - 2006. - №10. - C. 25-27.

.   Материалы журналов «Судоходство», «Порты Украины», «Транспорт», «Железные дороги мира» и др.

.   Органи державної влади України. За ред. В.Ф. Погорілка. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2002.

.   Основні напрями розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на майбутнє // Транспортні інновації. - 2010. - №3. - C. 9.

.   Повітряний кодекс України. ВВР. 1993.

.   Правове регулювання сфери транспорту в Європейському Союзі та в Україні: у 2-х т. / Ред. В.Г, Дідик; М-во юстиції України, Державний департамент з питань адаптації законодавства. - К.: Ніка-Прінт, 2006

.   Развадовський В. Функції державного управління транспортною системою України //Право України. - 2004. - №5. - С.121-126.

.   Соболєв Ю.В., Диканб В.Л. Єдина транспортна система: навчальний посібник. Харків: Олант, 2002. - 288 с.

.   Ткаченко А. Державне регулювання діяльності в галузі транспорту //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2004. - №2. - C. 271-277.

.   Транспорт Украины: Справочник.

.   Транспортний комплекс України. Автомобільні дороги: Проблеми та перспективи / За ред. І.В. Юхновського. - К.: Фада, 2004. - 176 с.

.   Юхновський І.Р. Транспортний комплекс України. Залізничний транспорт: Проблеми та перспективи / І.Р. Юхновський; За ред. І.Р. Юхновського. - К.: Фада, ЛТД, 2006. - 288 с.

.   Яцківський Л.Ю., Зеркалов Д.В. Загальний курс транспорту: Навчальний посібник. В двох книгах. - Кн.1. (544 с.), Кн.2. (504 с.) - К.: Арістей, 2007.

Інтернет-ресурси

1. Єдина транспортна система України в особливий період [Електронний ресурс].

.   Транспортная система Украины [Электронный ресурс]. Викладені загальні питання історії становлення і розвитку транспорту України, та коротка характеристика всі його видів.

.   Автомобільний транспорт. Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії [Електронний ресурс].

.   Рост и развитие транспортных систем. Наземный транспорт [Электронный ресурс].

.   Значення транспортного комплексу в народному господарстві [Електронний ресурс].

.   Автомобильный транспорт - Правовое регулирование в Украине [Электронный ресурс].

.   Водний і повітряний транспорт [Електронний ресурс].

.   Громадський транспорт (Україна) [Електронний ресурс].

.   Транспорт України [Електронний ресурс].

.   Громадський транспорт України: проблеми і перспективи [Електронний ресурс].

.   Про шляхи сполучення [Електронний ресурс].

.   История транспорта [Электронний ресурс].

ДОДАТОК А

ЗАКОН УКРАЇНИ Про транспорт

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Транспорт у системі суспільного виробництва

Транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях.

Розвиток і вдосконалення транспорту здійснюється відповідно до державних цільових програм з урахуванням його пріоритету та на основі досягнень науково-технічного прогресу і забезпечується державою.

Стаття 2. Законодавство про транспорт

Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються цим Законом, кодексами (статутами) окремих видів транспорту, іншими актами законодавства України.

Нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Особливості застосування Закону України "Про підприємства в Україні" до підприємств транспорту визначаються цим Законом і актами Кабінету Міністрів України, що видаються на його основі.

Дія цього Закону не поширюється на транспорт, що здійснює технологічні перевезення тільки на території підприємств.

Стаття 3. Мета і завдання державного управління в галузі транспорту

Державне управління в галузі транспорту має забезпечувати:

своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони України;

захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування;

безпечне функціонування транспорту;

додержання необхідних темпів і пропорцій розвитку національної транспортної системи;

захист економічних інтересів України та законних інтересів підприємств і організацій транспорту та споживачів транспортних послуг;

створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту;

обмеження монополізму та розвиток конкуренції;

координацію роботи різних видів транспорту;

ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту;

охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту.

Державне управління діяльністю транспорту здійснюється шляхом проведення та реалізації економічної (податкової, фінансово-кредитної, тарифної, інвестиційної) та соціальної політики, включаючи надання дотацій на пасажирські перевезення.

Місце і роль транспорту у суспільному виробництві визначає необхідність його пріоритетного розвитку, державної підтримки в задоволенні його потреб у транспортних засобах, матеріально-технічних і паливно-енергетичних ресурсах.

Стаття 4. Органи, що здійснюють державне управління в галузі транспорту

Державне управління в галузі транспорту здійснюють центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.

Стаття 5. Відносини підприємств транспорту загального користування з органами влади і самоврядування

Відносини підприємств транспорту загального користування з центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування будуються на основі податків, податкових пільг, встановлених нормативів та інших економічних засобів відповідно до чинного законодавства України.

Втручання у господарську діяльність підприємств транспорту, відволікання їх експлуатаційного персоналу на інші роботи місцевими органами влади і самоврядування не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Органи управління транспортом сприяють органам влади і самоврядування у виконанні ними своїх повноважень щодо соціального та економічного розвитку транспорту, спільно з ними здійснюють програми захисту навколишнього природного середовища, розробляють і проводять узгоджені заходи для забезпечення безперебійної роботи транспорту у разі стихійного лиха, аварій, катастроф та під час ліквідації їх наслідків, координують роботу, пов'язану із запобіганням аваріям і правопорушенням на транспорті, а також організують взаємодію різних видів транспорту з метою більш ефективного їх використання, підвищення якості обслуговування.

Органи влади і самоврядування у межах своїх повноважень подають допомогу підприємствам і організаціям транспорту у поліпшенні використання транспортних засобів відправниками (одержувачами) вантажів і розвитку (в тому числі на пайових засадах) будівельної індустрії, об'єднують кошти підприємств, організацій, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, кооперативів (за їх згодою), а також бюджетні та позабюджетні кошти для вдосконалення транспортної мережі, будівництва вокзалів, шляхопроводів та інших об'єктів транспорту; організують взаємодію різних видів транспорту з метою більш ефективного їх використання, підвищення якості обслуговування.

Будівництво вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеропортів, пішохідних мостів, тунелів, пасажирських платформ, метрополітенів, придбання пасажирського рухомого складу, утримання і упорядкування шляхів сполучення та інших об'єктів, пов'язаних із обслуговуванням пасажирів і перевезенням вантажів, здійснюються з використанням коштів державного і місцевих бюджетів та підприємств транспорту у порядку, встановленому законодавством України, а також з залученням добровільних внесків підприємств і організацій усіх форм власності та громадян.

Стаття 6. Основи господарської діяльності підприємств транспорту

Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями, пароплавствами, портами (пристанями), автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбачено їх статутами.

Підприємства транспорту здійснюють перевезення та надання послуг на основі державних контрактів, державних замовлень і договорів на перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти з урахуванням економічної ефективності провізних та переробних можливостей транспорту.

Транспортне експедирування здійснюється відповідно до законодавства.

Економічні відносини підприємств транспорту, що виникають у процесі перевезення, ґрунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності.

Стаття 7. Тарифи і платежі на транспорті

Тарифи на транспортні послуги встановлюються відповідно до законодавства України.

Рівень тарифів на транспорті визначається відповідно до нормативних витрат на одиницю транспортної роботи, рівня рентабельності та оплати податків. Розрахунки із споживачами послуг транспорту загального користування проводяться на основі чинних тарифів у порядку, визначеному кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими актами законодавства України.

Відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Збір за користування шляхами сполучення України транспортними засобами іноземних власників і плата за транзитні перевезення здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту

Ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту запроваджується з метою:

забезпечення безпеки і надійності роботи транспорту;

обмеження монополізму та розвитку конкуренції;

створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту.

Ліцензії на провадження видів діяльності в галузі транспорту видаються відповідно до законодавства. Разом з ліцензією на кожен автомобільний транспортний засіб видається ліцензійна картка встановленого зразка, яка підтверджує право на надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, багажу автомобільним транспортним засобом на підставі отриманої ліцензії.

Стаття 9. Майно підприємств транспорту

Транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи.

У загальнодержавній власності можуть також перебувати транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями інших міністерств і відомств (відомчий транспорт).

Транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту та дорожнього господарства, закріплені за підприємствами, установами та організаціями місцевих Рад народних депутатів, належать до комунальної власності.

Транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту можуть перебувати у власності підприємств, об'єднань, установ, організацій і громадян.

Стаття 10. Вимоги до транспортних засобів

Транспортні засоби повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, мати відповідний сертифікат.

Стаття 11. Землі транспорту

Землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

Розміщення споруд та інших об'єктів транспорту на землях, наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування.

Підприємства транспорту зобов'язані раціонально використовувати надані їм земельні ділянки, не порушувати інтереси інших землекористувачів (у тому числі орендарів), не допускати заболочення, погіршення якості земель і забруднення їх промисловими та іншими відходами, неочищеними стоками, вживати заходів для захисту ґрунтів від ерозії, здійснювати укріплення ярів, крутих схилів, пісків, а також додержувати інших вимог щодо охорони земель.

Відповідальність за утримання в належному стані земель, наданих у користування підприємствам і організаціям транспорту, і використання їх за цільовим призначенням покладається на керівників (власників) цих підприємств, установ і організацій.

З метою забезпечення належної експлуатації споруд та інших об'єктів транспорту, а також охорони земель від негативного впливу зазначених об'єктів на землях, наданих у користування підприємствам транспорту, можуть встановлюватися охоронні зони з особливими умовами землекористування.

Стаття 12. Обов'язки та права підприємств транспорту

Підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати:

потреби громадян, підприємств і організацій у перевезеннях;

обслуговування пасажирів під час довготривалих перевезень доброякісною питною водою, харчуванням, можливість задоволення інших біологічних потреб;

якісне і своєчасне перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти;

виконання державних завдань (контрактів) щодо забезпечення потреб оборони і безпеки України;

безпеку перевезень;

безпечні умови перевезень;

запобігання аваріям і нещасним випадкам, усунення причин виробничого травматизму;

охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту;

права на пільги громадян щодо користування транспортом.

Підприємства транспорту мають право:

визначати термін і графік перевезень;

призначати регулярні та додаткові рейси і маршрути перевезень;

пропонувати рівень комфорту на вибір самих пасажирів;

вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Стаття 13. Відповідальність підприємств транспорту

Відповідальність підприємств транспорту за невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо перевезення пасажирів, багажу, а також відповідальність перед пасажиром за несвоєчасне подання транспорту визначається кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими законодавчими актами України.

Підприємство транспорту, діяльність якого пов'язана з підвищеною небезпекою, несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок загибелі або ушкодження здоров'я пасажира під час користування транспортом, у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Підприємства транспорту відповідають за втрату, нестачу, псування і пошкодження прийнятих для перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо вони не доведуть, що втрата, нестача, псування або пошкодження сталися не з їх вини. Підприємства транспорту несуть відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, згідно з чинним законодавством України.

Стаття 14. Охорона вантажів і об'єктів транспорту

Підприємства транспорту забезпечують збереження вантажів та багажу з часу їх прийняття для перевезення і до видачі їх одержувачам, якщо інше не передбачено договором.

Охорона вантажів і об'єктів транспорту, а також проведення протипожежної профілактичної роботи та контроль за виконанням встановлених вимог пожежної безпеки, ліквідація пожеж на транспорті здійснюються працівниками підприємств транспорту у встановленому порядку.

Перелік вантажів, що підлягають спеціальній охороні та супроводу, затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок охорони та супроводу таких вантажів встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Перелік військових вантажів, порядок охорони і супроводу їх караулами встановлюються Міністерством оборони України за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Охорона та супровід небезпечних і цінних вантажів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, забезпечуються відправниками або одержувачами вантажів протягом усього шляху руху.

Порядок охорони та супроводу вантажів, що швидко псуються, визначається відправниками (одержувачами) вантажів самостійно і погоджується з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Охорона громадського порядку, забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, захист власності від злочинних посягань, державний пожежний нагляд на транспорті забезпечуються органами Міністерства внутрішніх справ України при сприянні підприємств транспорту.

Стаття 15. Організація роботи транспорту у надзвичайних умовах

Підприємства і організації транспорту вживають невідкладних заходів для ліквідації наслідків стихійного лиха (повінь, пожежа, замети тощо), аварій та катастроф, які призвели до порушення роботи транспорту.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ на транспорті та інші підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Цивільної оборони України, Збройних Сил України подають негайну допомогу у ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф на транспорті та припиненні протизаконного втручання у діяльність транспорту, яке загрожує безпеці життя або здоров'ю людей, безпеці експлуатації транспортних засобів і збереженню вантажів. Збитки, заподіяні транспорту внаслідок навмисного блокування транспортних комунікацій та інших незаконних дій, спрямованих на порушення безперешкодної та безперервної роботи транспортних засобів, відшкодовуються транспортним підприємствам, установам і організаціям винними особами у встановленому законом порядку.

Стаття 16. Безпека на транспорті

Підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.

Працівники, які безпосередньо забезпечують безпеку руху транспортних засобів, повинні мати відповідну професійну підготовку і за станом здоров'я бути здатними якісно виконувати свої обов'язки. Ці працівники, а також працівники, які зазнають впливу шкідливих і небезпечних умов праці, повинні проходити у встановленому порядку медичні обстеження.

Частини території підприємств, вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеродромів і шляхів сполучення, де здійснюється рух транспортних засобів, проводяться маневрові та вантажно-розвантажувальні роботи, є зонами підвищеної небезпеки.

Перебування громадян у цих зонах забороняється. Правила перебування в зоні підвищеної небезпеки і виконання в ній робіт встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту з урахуванням пропозицій заінтересованих організацій та за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування.

Не допускається розміщення об'єктів, пов'язаних з виробництвом, зберіганням, навантажуванням, транспортуванням і розвантажуванням вибухових, легкозаймистих, радіоактивних і отруйних речовин поблизу місць загального користування, споруд, жилих масивів, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні. Мінімальна відстань від таких об'єктів визначається відповідними будівельними нормами та правилами, погодженими з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, відповідними законодавчими актами.

Переобладнання всіх комунікацій, пов'язане з реконструкцією і ремонтом споруд транспорту, розташованих у смузі відведення шляхів сполучення, здійснюється власниками комунікацій за їх рахунок.

Відповідальність за дотримання встановлених нормативів при будівництві та експлуатації газопроводів, нафтопроводів та інших комунікацій, що перетинають залізничні колії та автомобільні дороги або межують з цими коліями і дорогами, несуть власники таких комунікацій.

Підприємства, установи та організації - відправники небезпечних вантажів зобов'язані подати перевізнику достовірну інформацію про вантаж з метою забезпечення безпеки його перевезення та інформацію про заходи на випадок аварій під час перевезення небезпечних вантажів. Підприємства, установи та організації - відправники, перевізники та одержувачі небезпечних вантажів мають виконувати вимоги законодавства щодо забезпечення безпеки їх перевезення та мати засоби і мобільні підрозділи для запобігання виникненню аварійних ситуацій під час перевезення таких вантажів або ліквідації наслідків аварії.

Нагляд за забезпеченням безпеки руху транспортних засобів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Питання безпеки руху транспортних засобів на території України, пов'язані з діяльністю транспорту інших держав, регулюються на основі норм, прийнятих в Україні, та міжнародних договорів України.

Перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти повітряним, а в окремих випадках й іншими видами транспорту, підлягають обов'язковому контролю на відповідність їх вимогам безпеки у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 17. Трудові відносини, соціальний захист і дисципліна працівників транспорту

Стаття 18. Страйки на транспорті

Припинення роботи (страйк) на підприємствах транспорту може бути у разі невиконання адміністрацією підприємства умов тарифних угод, крім випадків, пов'язаних з перевезенням пасажирів, обслуговуванням безперервно діючих виробництв, а також, коли страйк становить загрозу життю і здоров'ю людини.

Стаття 19. Страхування працівників, які здійснюють експлуатацію транспортних засобів, а також пасажирів, багажу і вантажів на транспорті.

Умови і порядок страхування працівників, які здійснюють експлуатацію транспортних засобів, пасажирів, багажу і вантажів на транспорті визначаються чинним законодавством України.

Стаття 20. Звітно-обліковий час на транспорті

На підприємствах транспорту, що безпосередньо беруть участь у перевезеннях, встановлюється єдиний звітно-обліковий час - київський.

Розділ II. ТРАНСПОРТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Стаття 21. Єдина транспортна система України

Єдину транспортну систему України становлять:

транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен);

промисловий залізничний транспорт;

відомчий транспорт;

трубопровідний транспорт;

шляхи сполучення загального користування.

Єдина транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки України.

Стаття 22. Залізничний транспорт і його склад

До складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток.

Стаття 23. Землі залізничного транспорту

До земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту. Уздовж земель залізничного транспорту можуть встановлюватися охоронні зони. Землі залізничного транспорту повинні утримуватися в належному санітарному стані і використовуватися для вирощування деревини, у тому числі ділової, та кормів для тваринництва.

Стаття 24. Морський транспорт і його склад

До складу морського транспорту входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, порти і пристані, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, охорони здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту.

Стаття 25. Землі морського транспорту

До земель морського транспорту належать землі, надані в користування під:

морські порти з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту;

гідротехнічні споруди і засоби навігаційної обстановки, судноремонтні заводи, майстерні, бази, склади, радіоцентри, службові та культурно-побутові приміщення та інші споруди, що обслуговують морський транспорт.

До земель морського транспорту не належать території, насипані або намиті в акваторії за кошти портів.

Спорудження на підходах до портів (каналів) мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів, а також спорудження радіосистем у зоні радіонавігаційних об'єктів погоджується з адміністрацією портів.

Стаття 26. Технічний нагляд за суднами

Технічний нагляд за суднами та їх класифікація незалежно від форм власності судна і його власника здійснюються класифікаційним товариством, обраним за пропозицією судновласника та за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Стаття 27. Річковий транспорт і його склад

До складу річкового транспорту входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, порти і пристані, судна, суднобудівно-судноремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту.

Стаття 28. Землі річкового транспорту

До земель річкового транспорту належать землі, надані в користування під:

порти, спеціалізовані причали, пристані і затони з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують річковий транспорт;

пасажирські вокзали, павільйони і причали;

судноплавні канали, судноплавні, енергетичні та гідротехнічні споруди, службово-технічні будівлі;

берегоукріплювальні споруди і насадження;

спеціальні насадження для вирощування деревини, в тому числі ділової;

вузли зв'язку, радіоцентри і радіостанції;

будівлі, берегові навігаційні знаки та інші споруди для обслуговування водних шляхів, судноремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, майстерні, судноверфі, відстойно-ремонтні пункти, склади, матеріально-технічні бази, інженерні мережі, службові та культурно-побутові приміщення, інші об'єкти, що забезпечують роботу річкового транспорту.

Для робіт, пов'язаних із судноплавством і сплавом на внутрішніх водних шляхах, поза населеними пунктами виділяється у встановленому порядку берегова смуга. Землі берегової смуги не вилучаються у землекористувачів і використовуються відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 29. Технічний, класифікаційний і судноплавний нагляд за річковими суднами

Технічний, класифікаційний і судноплавний нагляд за річковими суднами здійснюється Українською державною інспекцією Регістру та безпеки судноплавства у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 30. Автомобільний транспорт і його склад

До складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, авторемонтні і шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Стаття 31. Землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства До земель автомобільного транспорту належать землі, надані в користування під споруди і устаткування енергетичного, гаражного та паливно-роз-давального господарства, автовокзали, автостанції, лінійні виробничі споруди, службово-технічні будівлі, станції технічного обслуговування, автозаправні станції, автотранспортні, транспортно-експедиційні підприємства, авторемонтні заводи, бази, вантажні двори, майданчики контейнерні та для перечеплення, службові та культурно-побутові приміщення й інші об'єкти, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

До земель дорожнього господарства належать землі, надані в користування під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декоративне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв'язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні споруди та обладнання.

До складу земель дорожнього господарства входять також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

паралельні об'їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди;

майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу;

будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;

придорожні лісосмуги для захисту доріг і вирощування деревини, в тому числі ділової.

Землі, що знаходяться під автомобільними дорогами загального користування та їх спорудами, надаються дорожнім організаціям у користування відповідно до чинного законодавства.

Стаття 32. Авіаційний транспорт і його склад

До складу авіаційного транспорту входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

Стаття 33. Землі авіаційного транспорту

До земель авіаційного транспорту належать землі, надані в користування під:

аеропорти, аеродроми, відокремлені споруди (об'єкти управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки, очисні та інші споруди), службово-технічні території з будівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту;

вертольотні станції, включаючи вертольотодроми, службово-технічні території з усіма будівлями та спорудами;

ремонтні заводи цивільної авіації, аеродроми, вертольотодроми, гідроаеродроми та інші майданчики для експлуатації повітряних суден;

службові об'єкти, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

Стаття 34. Міський електротранспорт і його склад

До складу міського електротранспорту входять підприємства міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, рухомий склад, трамвайні і тролейбусні лінії, ремонтно-експлуатаційні депо, службові приміщення, фунікулери, канатні дороги, ескалатори, заводи по ремонту рухомого складу і виготовленню запасних частин, споруди енергетичного господарства та зв'язку, промислові, ремонтно-будівельні, торговельні та постачальницькі організації, навчальні заклади, науково-дослідні та проектно-конструкторські установи, заклади охорони здоров'я, відпочинку, фізичної культури і спорту та інші культурно-побутові заклади і підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу міського електротранспорту.

Стаття 35. Землі міського електротранспорту

До земель міського електротранспорту належать землі, надані в користування під відокремлені трамвайні колії та їх облаштування, колії і станції фунікулерів, канатних доріг, ескалаторів, трамвайно-тролейбусних депо, вагоноремонтні заводи, споруди енергетичного і колійного господарства, сигналізації і зв'язку, службові і культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи міського електротранспорту.

Стаття 36. Відомчий транспорт

До складу відомчого транспорту входять транспортні засоби підприємств, установ та організацій.

Підприємства та організації, які мають відомчий транспорт, повинні забезпечувати його розвиток і утримання на рівні, що відповідає вимогам безпеки при наданні транспортних послуг.

Відносини підприємств, які мають відомчий транспорт, з підприємствами, установами, організаціями та громадянами, яким вони надають транспортні послуги, та підприємствами транспорту загального користування регулюються кодексами (статутами) окремих видів транспорту.

Стаття 37. Трубопровідний транспорт

Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України "Про трубопровідний транспорт" та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 38. Використання лісових смуг і земель транспортними підприємствами

Поряд з прямим призначенням лісових смуг, що обслуговуються підприємствами транспорту, в лісопосадках може вирощуватися ділова деревина (хвойні дерева, береза, липа тощо).

Підприємства дорожнього господарства повинні проводити на магістральних дорогах з інтенсивним рухом заміну плодових дерев у лісосмугах на породи дерев промислового призначення для запобігання випадкам отруєння плодами дерев, насиченими шкідливими речовинами вихлопних газів автомобільного транспорту.

Керівники підприємств транспорту несуть відповідальність за забруднення земель, прилеглих до транспортних магістралей, бур'янами.

Стаття 39. Взаємодія підприємств різних видів транспорту

Відносини підприємств різних видів транспорту під час перевезень пасажирів, вантажів, багажу, пошти визначаються кодексами (статутами) окремих видів транспорту, а також укладеними на їх основі договорами (вузловими угодами).

Розроблення та укладання вузлових угод здійснюється в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 40. Координація діяльності всіх видів транспорту

Координація діяльності всіх видів транспорту здійснюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Координація діяльності всіх видів транспорту в межах регіонів здійснюється комісіями з координації роботи транспорту, що утворюються органами місцевої влади і самоврядування і діють відповідно до положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розділ III. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 41. Контроль за додержанням законодавства на транспорті

Контроль за додержанням законодавства на транспорті здійснюють відповідні органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень.

Стаття 42. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором, укладеним Україною, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві України про транспорт, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору.

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ, 10 листопада 1994 року

№232/94-ВР

транспортний політика україна одеський

ДОДАТОК Б

ЗАКОН УКРАЇНИ Про морські порти України (Витяг)

Розділ III. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ, УПРАВЛІННЯ В МОРСЬКОМУ ПОРТУ

Стаття 13. Основи державного регулювання діяльності в морському порту

1. Державне регулювання діяльності в морському порту здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень з метою забезпечення:

) безпеки мореплавства, життя і здоров’я громадян;

) порядку в морському порту;

) безпечної експлуатації об’єктів портової інфраструктури у межах території та акваторії морського порту;

) комплексного розвитку та підвищення конкурентоспроможності морських портів;

) належного утримання, ефективного управління та використання об’єктів портової інфраструктури державної власності;

) створення рівних умов для провадження господарської діяльності у морському порту;

) рівного доступу до послуг, що надаються в морському порту;

) недопущення забруднення навколишнього природного середовища, дотримання вимог щодо використання та охорони водних об’єктів у межах території та акваторії морського порту.

. До повноважень Кабінету Міністрів України щодо портової діяльності належать:

) забезпечення провадження державної політики у сфері портової діяльності, спрямування та координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

) відведення акваторії та визначення меж територій морських портів;

) визначення морських портів, відкритих для заходу іноземних суден;

) затвердження Стратегії розвитку морських портів України;

) інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами.

. Основними повноваженнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, щодо портової діяльності є:

) формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері портової діяльності;

) визначення пріоритетів розвитку портової діяльності;

) забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері портової діяльності;

) управління об’єктами портової інфраструктури державної власності;

) формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства;

) призначення капітанів морських портів;

) розроблення Стратегії розвитку морських портів України на основі планів розвитку морських портів;

) здійснення інших визначених законами повноважень.

. Основними повноваженнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті, є:

) реалізація державної політики у сфері безпеки на морському транспорті;

) здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на морському транспорті та в морських портах;

) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері безпеки на морському транспорті;

) надання адміністративних послуг у сфері морського транспорту, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;

) здійснення інших визначених законами повноважень.

Стаття 14. Організація судноплавства в акваторії морського порту

1. Організація судноплавства в акваторії морського порту здійснюється на основі розподілу функцій забезпечення безпеки мореплавства та нагляду (контролю) за безпекою мореплавства.

. Нагляд за мореплавством у морському порту здійснюється капітаном морського порту, який очолює службу капітана морського порту.

. Повноваження, порядок призначення та інші питання щодо функціонування капітана морського порту, служби капітана морського порту визначаються Кодексом торговельного мореплавства України.

. Безпека мореплавства в акваторії морського порту забезпечується адміністрацією морських портів України, власниками морських терміналів і гідротехнічних споруд, судновласниками, іншими суб’єктами господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту, відповідно до законодавства і правил, визначених обов’язковими постановами по порту.

Стаття 15. Адміністрація морських портів України

1. Адміністрація морських портів України утворюється з метою:

) утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об’єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту;

) надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки;

) організації та забезпечення безпечної експлуатації об’єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту;

) організації та забезпечення безпеки мореплавства;

) збору та обліку даних, що вносяться до Реєстру морських портів України;

) організації розроблення та виконання плану розвитку морського порту, підготовки пропозицій щодо його вдосконалення;

) організації та координації аварійно-рятувальних робіт;

) організації робіт з підйому затонулого майна в акваторії морського порту;

) забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

) забезпечення проведення робіт з ліквідації наслідків забруднення території та акваторії морського порту;

) надання допомоги потерпілим;

) визначення районів обов’язкового використання буксирів;

) справляння та цільового використання портових зборів;

) координації своєї діяльності та діяльності капітана морського порту, лоцманської служби, власників морських терміналів, портових операторів, інших суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, у разі виникнення стихійного лиха, аварій, катастроф, інших надзвичайних ситуацій, що потребують взаємодії;

) забезпечення створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту;

) контролю і підтримання оголошених глибин.

. У процесі своєї діяльності адміністрація морських портів України укладає договори щодо модернізації, реконструкції та будівництва об’єктів портової інфраструктури, інші договори, що відповідають цілям її утворення, у тому числі господарські договори з питань забезпечення своєї діяльності.

. Голова адміністрації морських портів України призначається на посаду та звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Керівник адміністрації морського порту (начальник морського порту) призначається на посаду та звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, за поданням голови адміністрації морських портів України. Керівник адміністрації морського порту (начальник морського порту) діє на підставі положення про адміністрацію морського порту, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Стаття 16. Фінансування діяльності адміністрації морських портів України

1. Фінансування діяльності адміністрації морських портів України здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються нею відповідно до цього Закону, плати за надання послуг та орендної плати, інших незаборонених законодавством джерел.

. Фінансування певних напрямів діяльності, зокрема модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об’єктів портової інфраструктури, може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 17. Обов’язкові постанови по порту

1. Обов’язкові постанови по порту приймаються адміністрацією морських портів України за погодженням з капітаном морського порту та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті.

. Обов’язкові постанови по порту містять специфічну для кожного морського порту інформацію про:

) межі зони нагляду, території та акваторії морського порту, у тому числі інформацію про глибини в акваторії морського порту та на підходах до морського порту, технічні можливості морського порту щодо приймання суден;

) райони обов’язкового та необов’язкового лоцманського проведення, категорії суден і вимоги до капітанів суден, що звільняються від обов’язкового лоцманського проведення, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту;

) порядок плавання суден в акваторії морського порту, на каналах і фарватерах (якщо вони не встановлені у правилах плавання, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту), включаючи правила заходу суден до морського порту і виходу з морського порту, порядок подання інформації про прибуття та відхід суден, порядок користування засобами зв’язку в акваторії морського порту, порядок надання лоцманських послуг;

) правила стоянки суден, включаючи координати місць для якірної стоянки на рейді, правила швартування та відшвартовування;

) правила і встановлені місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт, порядок здійснення в морському порту технічного обслуговування та ремонту суден;

) правила забезпечення безпеки та порядку в морському порту, порядок охорони суден та портових засобів;

) правила охорони навколишнього природного середовища;

) правила проведення днопоглиблювальних робіт;

) вимоги санітарного та карантинного режиму за поданням підрозділу державної санітарно-епідеміологічної служби в морському порту;

) вимоги протипожежного режиму в морському порту;

) порядок сходження на берег осіб суднового екіпажу та їх перебування на території морського порту і портового міста під час стоянки судна;

) іншу інформацію, пов’язану із забезпеченням безпеки мореплавства в морському порту.

. Порядок проходження санітарно-карантинного, прикордонного та митного контролю повинен відповідати міжнародним стандартам та враховувати зобов’язання України за міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

. Якщо в морському порту відкрито пункт пропуску через державний кордон України, адміністрація морських портів України в обов’язкових постановах по порту за поданням органів охорони державного кордону та митних органів оприлюднює встановлений порядок проходження прикордонного та митного контролю.

. Обов’язкові постанови по порту є обов’язковими до виконання всіма юридичними і фізичними особами, які перебувають у морському порту, після їх обов’язкової державної реєстрації та опублікування в Повідомленнях мореплавцям України. Адміністрація морських портів України зобов’язана опубліковувати обов’язкові постанови по порту, усі зміни, внесені до них, у Повідомленнях мореплавцям України.

6. При прийнятті обов’язкових постанов по порту або внесенні змін до них не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав суб’єктів портової діяльності, передбачених Конституцією <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/ed20120517> та законами України. Обов’язкові постанови по порту підлягають обов’язковій державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, і набирають чинності через 10 днів з дня їх реєстрації, якщо в них не встановлено іншого строку набрання ними чинності. Обов’язкові постанови по порту можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

Президент України В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 17 травня 2012 року, №232/94-ВР

ДОДАТОК В

ПОЛОЖЕННЯ про Державну інспекцію України з безпеки на морському та річковому транспорті (Витяг)

. Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті (далі - Укрморрічінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України.

Укрморрічінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. 2. Укрморрічінспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та КМ України, наказами Міністерства інфраструктури України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України.

3. Основними завданнями Укрморрічінспекції є:

1) реалізація державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті; 2) здійснення відповідно до законодавства державного нагляду (контролю) за безпекою на морському та річковому транспорті;

) внесення пропозицій щодо формування державної політики з безпеки на морському та річковому транспорті;

) надання адміністративних послуг у сфері морського та річкового транспорту.

. Укрморрічінспекція відповідно до покладених на неї завдань:

) реалізує державну політику у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, вносить пропозиції щодо її формування та впровадження у сфері міжнародного співробітництва;

) за дорученням Міністерства інфраструктури України бере в установленому порядку участь у діяльності міжнародних організацій та забезпечує виконання зобов'язань, що випливають з членства в таких організаціях;

) за дорученням Міністерства інфраструктури України бере участь у розробці міжнародних договорів;

) здійснює правову роботу;

) узагальнює практику застосування законодавства у сфері безпеки на морському та річковому транспорті; розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Віце-прем'єр-міністру України - Міністру інфраструктури України, який спрямовує та координує її діяльність;

) здійснює організацію роботи та контроль за виконанням загальнодержавних програм, планів, заходів у сфері безпеки на морському та річковому транспорті;

) приймає рішення про проведення службового розслідування та проводить службове розслідування;

) організовує ведення діловодства та архіву в апараті Укрморрічінспекції відповідно до встановлених правил;

) організовує роботу зі зверненнями громадян, Громадської приймальні Укрморрічінспекції та проведення особистого прийому громадян посадовими особами;

) забезпечує ведення бухгалтерського обліку і звітності в апараті Укрморрічінспекції;

) здійснює контроль за ефективністю використання бюджетних коштів;

) забезпечує здійснення державної політики у сфері охорони державної таємниці;

) здійснює забезпечення зв'язку з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськістю та засобами масової інформації, інформаційного наповнення власного офіційного веб-сайту Укрморрічінспекції, поширення серед засобів масової інформації офіційної інформації про діяльність Укрморрічінспекції;

) веде облік і аналіз катастроф, аварій, пригод на морському та річковому транспорті;

) проводить експертизу умов транспортування небезпечних вантажів на морському та річковому транспорті;

) затверджує профілактичні заходи щодо попередження катастроф, аварій, інших аварійних подій на морському та річковому транспорті;

) веде облік пожеж транспортних засобів на морському та річковому транспорті;

) видає ліцензії на право здійснення господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу морським та річковим транспортом;

) здійснює контроль за дотриманням ліцензійних умов при здійсненні господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу морським та річковим транспортом;

) веде електронну базу даних про осіб, які пройшли спеціальне навчання для працівників суб'єктів перевезення небезпечних вантажів морським та річковим транспортом;

) здійснює контроль за укладенням договорів обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів морським та річковим транспортом;

) здійснює нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища морським та річковим транспортом;

) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства та стандартів на морському та річковому транспорті;

) проводить сертифікацію на морському та річковому транспорті

) веде журнал обліку суден (крім риболовних суден), зареєстрованих у державному судновому реєстрі України й Судновій книзі України;

) здійснює державний контроль і нагляд за дотриманням законодавства про судноплавство на суднах, в морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України;

) здійснює державний нагляд за торговельним мореплавством;

) здійснює контроль за забезпеченням безпеки перевезення вантажів, пасажирів та багажу на морських і річкових судах;

) здійснює контроль і нагляд за дотриманням правил користування засобами морського та річкового транспорту;

) здійснює контроль і нагляд за дотриманням правил з охорони порядку і безпеки руху на морському та річковому транспорті;

) здійснює контроль і нагляд за дотриманням правил утримання та експлуатації баз (споруджень) для стоянки маломірних суден;

) здійснює контроль і нагляд за дотриманням правил, які забезпечують безпеку експлуатації суден на внутрішніх водних шляхах;

) здійснює контроль і нагляд за дотриманням правил, спрямованих на забезпечення збереження вантажів на морському і річковому транспорті;

) здійснює контроль за навігаційно-гідрографічним забезпеченням судноплавства в територіальну морі, внутрішніх морських водах і на внутрішніх водних шляхах України;

) здійснює нагляд за станом морських шляхів;

) реєструє судна в Державному судновому реєстрі України з видачею свідоцтва про право плавання під Державним Прапором України (судновий патент) та реєструє судна в Судновій книзі України з видачею суднового білета і видає свідоцтва про виключення з Державного суднового реєстру України та Суднової книги України (крім риболовних суден) у порядку, визначеному законодавством;

) здійснює контроль держави прапору за виконанням міжнародних договорів України з безпеки судноплавства та запобігання забрудненню довкілля із суден, що плавають під прапором України, незалежно від форми власності (крім риболовних суден);

) здійснює контроль держави порту за відповідністю суден, що заходять у порти України, територіальне море та внутрішні води, незалежно від їх прапора, стандартам безпеки мореплавства та запобігання забрудненню довкілля із суден;

) перевіряє готовність аварійно-рятувальних служб, служб загальної безпеки відомчої пожежної охорони на морському і річковому транспорті до проведення роботи із запобігання і ліквідації наслідків аварій, пожеж, актів тероризму, піратства, катастроф та інших подій;

) здійснює контроль за проведенням підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та дипломування плавскладу морських, річкових і маломірних суден, робітників берегових підприємств морського і річкового транспорту, робота яких пов'язана із забезпеченням безпеки судноплавства та запобіганням забрудненню довкілля із суден;

) розглядає справи про адміністративні правопорушення: про порушення правил з охорони порядку і безпеки руху на морському транспорті, правил користування засобами морського транспорту, правил з охорони порядку і безпеки руху на річковому транспорті і маломірних суднах, правил випуску судна в плавання або допуск до керування судном осіб, які не мають відповідного документа, правил, що забезпечують безпеку експлуатації суден на внутрішніх водних шляхах, правил реєстрації торговельних суден, правил користування річковими і маломірними суднами, правил утримання баз (споруд) для стоянки маломірних суден, правил пожежної безпеки на морському і річковому транспорті, допуск до керування річковим або маломірним судном осіб, які перебувають у стані сп'яніння, передачу керування судном особі, яка перебуває у стані сп'яніння, керування річковими або маломірними суднами судноводіями у стані сп'яніння, у тому числі вчинене особами, які не мають права керування плавучими засобами, ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння, порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на морському і річковому транспорті, перевезення ручної кладі понад установлені норми на морському і річковому транспорті;

) погоджує правила плавання маломірними суднами на водних об'єктах;

) надає дозвіл на проведення спортивних заходів, водних свят;

) надає дозвіл на особливі перевезення внутрішніми водними шляхами;

) організовує здійснення навчання та перевірку знань посадових осіб, до функціональних обов'язків яких входять організація роботи з питань безпеки судноплавства на морському і річковому транспорті та державний нагляд;

) здійснює реєстрацію баз для стоянки маломірних (малих) суден;

) здійснює нагляд за функціонуванням служби регулювання руху суден та лоцманського проведення;

) здійснює державний нагляд за дотриманням правил реєстрації операцій зі шкідливими речовинами на суднах, морських установках;

) здійснює видачу Синопсису судна;

) здійснює контроль за функціонуванням систем радіонавігації та спостереження морської рухомої служби, у тому числі Глобальної морської системи зв'язку, в разі лиха;

) здійснює контроль за проведенням аварійно-рятувальних робіт, пошуку і рятування на морі в зоні відповідальності України;

) здійснює контроль і нагляд за забезпеченням функціонування системи дальньої ідентифікації та контролю за місцезнаходженням суден українського прапору;

) здійснює загальне керівництво та контроль за дипломуванням спеціалістів морського флоту;

) реєструє лінії закордонного плавання;

) видає відповідно до законодавства суднові документи;

) виконує функції експертної організації з питань безпеки судноплавства, запобігання забрудненню довкілля із суден; надає експертні висновки із зазначених питань щодо проектів правил, норм, стандартів, планів і проектів будівництва, реконструкції та модернізації об'єктів морського і річкового транспорту, у тому числі судноплавних шляхів, портів, гідротехнічних споруд воднотранспортного комплексу, різного функціонального призначення, що використовуються з метою забезпечення безпеки судноплавства, судноплавних шлюзів, мостів, підводних та надводних переходів, баз для стоянок суден, берегових об'єктів зв'язку, навігації, спостереження тощо;

) видає дозвіл про втрату права плавання під Державним Прапором України;

) видає дозволи суднам на захід до річкових портів України під прапорами держав, з якими не укладені міжнародні договори про судноплавство на внутрішніх водних шляхах;

) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

. Укрморрічінспекція з метою організації своєї діяльності:

) забезпечує в межах повноважень здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх здійсненням в Укрморрічінспекції;

) здійснює в установленому порядку добір кадрів в Укрморрічінспекцію, формує в установленому порядку кадровий резерв Укрморрічінспекції, організовує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації державних службовців та працівників Укрморрічінспекції, а також осіб, включених до кадрового резерву;

) організовує планово-фінансову роботу в Укрморрічінспекції;

) забезпечує у межах повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням в Укрморрічінспекції, а також мобілізаційну підготовку, мобілізацію та контроль за здійсненням цих заходів;

) організовує в Укрморрічінспекції роботу з укомплектування, зберігання, обліку та використання архівних документів.

. Укрморрічінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку:

) залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, у тому числі на договірній основі, працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади;

) одержувати інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб;

) скликати наради, створювати комісії та робочі групи;

) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, в тому числі урядовими, системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами.

. Укрморрічінспекція реалізує свої повноваження безпосередньо та через свої міжрегіональні територіальні органи.

. Укрморрічінспекція у процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами, організаціями.

. Укрморрічінспекція у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства інфраструктури України та доручень Міністра, видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписує Голова Укрморрічінспекції.

. Укрморрічінспекцію очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України, та звільняє з посади Президент України.

Структуру апарату Укрморрічінспекції затверджує її Голова за погодженням із Віце-прем'єр-міністром України - Міністром інфраструктури України. Штатний розпис, кошторис Укрморрічінспекції затверджує її Голова за погодженням із Міністерством фінансів України.

Укрморрічінспекція є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Глава Адміністрації Президента України С. ЛЬОВОЧКІН

ДОДАТОК Г

ПОЛОЖЕННЯ про Міністерство інфраструктури України (Витяг)

. Міністерство інфраструктури України (Мінінфраструктури України) є Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України.

Мінінфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, метрополітенів, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв'язку, забезпечення підготовки та реалізації в Україні інфраструктурних проектів для виконання завдань і заходів з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, інших міжнародних спортивних подій, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства (центральний орган виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв'язку, туризму та інфраструктури).

2. Мінінфраструктури України у своїй діяльності керується Конституцією <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80> та законами України, актами Президента України та КМ України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України, а також цим Положенням.

3. Основними завданнями Мінінфраструктури України є:

формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах транспорту,

використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв'язку;

формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері підготовки та реалізації в Україні інфраструктурних проектів для виконання завдань і заходів з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, інших міжнародних спортивних подій;

формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства;

участь у межах своїх повноважень у формуванні та забезпеченні реалізації державної тарифної політики та політики державних закупівель у сфері надання послуг поштового зв'язку.

4. Мінінфраструктури України відповідно до покладених на нього завдань:

.1 у сфері регулювання інфраструктурної галузі:

4.1.1 визначає пріоритетні напрями та здійснює відповідні заходи щодо формування та реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, метрополітенів, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв'язку, забезпечення підготовки та реалізації в Україні інфраструктурних проектів для виконання завдань і заходів з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, інших міжнародних спортивних подій, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства та забезпечує нормативно-правове регулювання у цих сферах, у тому числі з питань діяльності Міністерства і центральних органів центральної виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Віце-прем'єр-міністром України - Міністром інфраструктури України;

.1.2 затверджує стратегії, програми розвитку авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту, дорожнього господарства, поштового зв'язку, метрополітенів, міського електричного транспорту та туризму;

.1.3 забезпечує взаємодію підприємств різних видів транспорту, вантажовласників, експедиторських структур щодо організації та своєчасного забезпечення в повному обсязі перевезень вантажів, а також задоволення потреб населення в пасажирських перевезеннях;

.1.4 затверджує в межах компетенції нормативно-правові акти щодо оптимізації внутрішніх, зовнішньоторговельних, транзитних транспортних потоків та функціонування транспортних вузлів на логістичних принципах, з організації функціонування пунктів пропуску на державному кордоні України, спрощення процедури перетину державного кордону;

.1.5 затверджує галузеві стандарти, технічні умови та будівельні норми;

.1.6 затверджує програми впровадження у підгалузях енергозберігаючих технологій, нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії, альтернативних видів палива;

.1.7 затверджує програми розвитку та розбудови національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні;

.1.8 визначає пріоритетні напрями розвитку галузі транспорту, дорожнього господарства, поштового зв'язку, туризму та курортної сфери;

.1.9 інформує та надає роз'яснення щодо здійснення державної політики у галузі транспорту, дорожнього господарства, поштового зв'язку, туризму та курортній сфері;

.1.10 формує та реалізує єдину державну економічну, тарифну, інвестиційно-кредитну та соціальну політику у галузі транспорту, дорожнього господарства та туризму, а також формує в межах компетенції пріоритетні напрями інноваційно-інвестиційної політики;

.1.11 розробляє галузеві методичні рекомендації щодо фінансового планування та підвищення ефективності фінансово-економічної діяльності;

.1.12 затверджує прогнозні (планові) показники діяльності служб та підприємств, що входять до сфери управління Міністерства, а також звіти про їх виконання;

.1.13 подає на розгляд до Міністерства фінансів України пропозиції щодо формування державного бюджету в частині фінансового забезпечення діяльності Міністерства і підвідомчих служб;

.1.14 вносить на розгляд та затвердження КМ України фінансові плани підприємств, що є суб'єктами природних монополій, та підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень;

.1.15 здійснює функції головного розпорядника коштів державного бюджету, передбачених на утримання Міністерства і реалізацію покладених на нього функцій;

.1.16 затверджує фінансові плани підприємств, що належать до сфери управління Міністерства;

.1.17 затверджує форми звітності про оперативну діяльність служб та підприємств, що належать до сфери управління Міністерства;

.1.18 затверджує порядок створення та функціонування професійних пенсійних фондів у галузі транспорту;

.1.19 затверджує державні соціальні стандарти в галузі транспорту, забезпечення населення об'єктами інфраструктури транспорту;

.1.20 розробляє та впроваджує державну політику у сфері міжнародного співробітництва з питань транспорту, дорожнього господарства, поштового зв'язку, туризму та курортної сфери;

.1.21 здійснює заходи, спрямовані на розвиток транс'європейських транспортних мереж, транснаціональних осей, інтеграцію транспортної системи України до європейської та світової транспортних мереж, розвиток інфраструктури туризму, зокрема за напрямами національної мережі міжнародних транспортних коридорів та основних транспортних магістралей;

.1.22 бере участь у діяльності міжнародних організацій, розробляє та укладає міжнародні договори та виконує функції Морської адміністрації України, Адміністрації залізничного транспорту;

.1.23 узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції Міністерства, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законів України, актів Президента України, КМ України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та КМ України;

.1.24 здійснює внутрішній фінансовий контроль (як в апараті Міністерства і центральних органах виконавчої влади, так і на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління Міністерства;

.1.25 здійснює організацію роботи та контроль за виконанням загальнодержавних програм, планів, заходів з питань запобігання корупційним, економічним та іншим правопорушенням;

.1.26 приймає рішення про проведення службового розслідування та проводить службові розслідування;

.1.27 забезпечує організацію, методичну, експертно-аналітичну, інформаційну та іншу діяльність з питань загального діловодства та обмеженого користування документами з грифом "Для службового користування";

.1.28 здійснює організаційно-методичне керівництво вищими навчальними закладами, що перебувають у його підпорядкуванні, формує державне замовлення на підготовку ними фахівців, аспірантів та докторантів;

.1.29 затверджує порядок створення, підготовки й підтримання в готовності спеціальних формувань підприємств (об'єднань, установ і організацій транспорту й транспортної інфраструктури, призначених для забезпечення функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період;

.1.30 спрямовує, координує та здійснює методичне забезпечення проведення заходів щодо виконання завдань із мобілізаційної підготовки в галузі транспорту;

.1.31 здійснює координацію та методичне забезпечення проведення заходів з підготовки єдиної транспортної системи України до сталого функціонування та з технічного прикриття, відбудови найважливіших об'єктів і споруд оборонного значення єдиної транспортної системи України в особливий період та заходів щодо переведення транспорту, транспортної інфраструктури на відповідний режим роботи у разі запровадження в державі особливого періоду;

.1.32 здійснює координацію та методичне забезпечення проведення заходів щодо виконання завдань з функціонування підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту, системи цивільної оборони в галузі транспорту;

.1.33 затверджує регламент Міністерства та центральних органів виконавчої влади, які спрямовуються та координуються Віце-прем'єр-міністром України - Міністром інфраструктури України;

.1.34 виконує функції компетентного органу України у сфері перевезення небезпечних вантажів, затверджує нормативно-правові акти з питань перевезення небезпечних вантажів та здійснює контроль за їх виконанням;

.1.35 проводить службові розслідування обставин і причин катастроф та аварій з тяжкими наслідками на транспорті;

.1.36 затверджує положення про систему управління безпекою на транспорті та відповідні галузеві програми у сфері безпеки;

.1.37 проводить державну політику щодо зменшення шкідливого впливу діяльності транспорту на довкілля;

.1.38 проводить єдину науково-технічну політику у сфері пожежної безпеки;

.1.39 затверджує плани підготовки об'єктів Міністерства до сталої роботи в осінньо-зимовий період;

.1.40 затверджує план заходів щодо запобігання можливим терористичним актам та актам незаконного втручання в діяльність галузі, а також здійснює облік та аналіз незаконних втручань у діяльність галузі;

.1.41 затверджує положення оперативного штабу Міністерства з реагування на надзвичайні ситуації у транспортно-дорожньому комплексі;

.1.42 формує політику щодо впровадження страхування на транспорті;

.1.43 затверджує програму зі створення належних умов для доступу людей з інвалідністю до об'єктів транспортної інфраструктури;

.1.44 здійснює нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища;

.1.45 затверджує інструкції про порядок надання, використання і захисту кодів експедиторських організацій;

.1.46 здійснює контроль за станом здатності й готовності Державної спеціальної служби транспорту до виконання покладених на неї обов'язків в особливий період;

.1.47 затверджує інструкцію про організацію забезпечення та надання житлових приміщень військовослужбовцям Державної спеціальної служби транспорту та членам їх сімей;

.1.48 затверджує зведений план технічного прикриття найважливіших об'єктів єдиної транспортної системи України;

.1.49 забезпечує охорону та оборону в умовах надзвичайного стану та особливого періоду об'єктів державного значення національної транспортної системи України, вирішує в межах своїх повноважень питання готовності до функціонування мереж поштового зв'язку загального користування у разі виникнення надзвичайної ситуації, в умовах надзвичайного стану та особливого періоду, забезпечує в особливий період переведення мереж поштового зв'язку на відповідний режим роботи;

.1.50 визначає учасниками бойових дій працівників підприємств, установ та організацій Міністерства;

.1.51 затверджує правила носіння форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту;

.1.52 затверджує умови виплати грошового забезпечення й заохочення військовозобов'язаним, військовослужбовцям;

.1.53 затверджує нормативно-правові акти з питань державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності та здійснює контроль за їх виконанням;

.1.54 координує та контролює діяльність органів державного ринкового нагляду Міністерства;

.1.55 утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути, в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства;

.1.56 виконує у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

.1.57 здійснює інші повноваження, визначені законами України та пов'язані з виконанням покладених на Міністерство Президентом України завдань;

4.2 у сфері ліцензування:

4.2.1 затверджує ліцензійні умови і порядок здійснення контролю за додержанням ліцензійних умов провадження:

туроператорської діяльності;

господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу залізничним, авіаційним, морським та річковим транспортом;

господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт" <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2344-14>;

.2.2 затверджує положення про ліцензійну картку, що додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом, та про ліцензійну раду;

4.3 у сфері тарифної політики:

4.3.1 затверджує порядок встановлення, сплати та використання:

тарифів на послуги міського електричного транспорту та метрополітену;

зборів та плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України;

портових зборів;

тарифів на використання річкових портових гідротехнічних споруд і зборів за спеціалізовані послуги;

тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України;

тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України й пов'язані з ними послуги;

тарифів на перевезення залізничним транспортом вантажів транзитом через територію України;

тарифів на перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні (крім приміських перевезень);

аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України та ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України;

зборів за аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден у повітряному просторі України;

автостанційного збору;

вартості послуг, які надаються автостанцією перевізникові;

тарифів на приймання та доставку вітчизняних періодичних друкованих видань за передплатою;

.3.3 затверджує розмір портових зборів;

.3.4 затверджує тарифи на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України;

.3.5 затверджує тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України й пов'язані з ними послуги;

.3.6 затверджує тарифи на перевезення залізничним транспортом вантажів транзитом через територію України;

.3.7 затверджує тарифи на перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні (крім приміських перевезень;

.3.8 затверджує розмір аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України;

.3.9 затверджує розмір зборів за аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден у повітряному просторі України;

.3.10 встановлює порядок внесення та розмір плати за весь час перебування транспортного засобу в межах стаціонарного пункту габаритно-вагового контролю;

.3.11 затверджує методику розрахунку тарифів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом;

.3.12 затверджує порядок справляння та розмір зборів за видачу суднових документів;

.3.13 установлює розмір зборів і порядок видачі посвідчення про право власності на судно;

.3.14 установлює розмір збору за користування послугами служби регулювання руху суден і порядок його сплати;

.3.15 установлює розмір збору за реєстрацію судна в Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України, будь-яких наступних змін, раніше зроблених записів у них про зареєстроване судно, порядок стягнення такого збору;

.3.16 установлює розмір ставки пені за прострочений фрахт, що стягується в морських портах України;

.3.17 установлює розміри плати за підтвердження кваліфікації моряків;

.3.18 установлює за погодженням з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України плату за використання річкових портових гідротехнічних споруд та збори за спеціалізовані послуги, які надаються в річкових портах (на причалах України (причальні, корабельні, якірні й адміністративні;

.3.19 ухвалює розмір зборів і порядок видачі пасажирського посвідчення, якщо судно перевозить більше 12 пасажирів;

.3.20 ухвалює розмір зборів і порядок видачі суднового санітарного посвідчення;

.3.21 установлює розміри знижок до граничних акордних ставок плати за виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з транзитними вантажами в портах України;

.3.22 затверджує порядок справляння та розмір лоцманського збору;

.3.23 затверджує розмір лоцманської винагороди;

.3.24 затверджує порядок справляння та розмір збору із суден, що користуються послугами служби регулювання суден;

.3.25 затверджує розмір плати за послуги морських агентських організацій всіх форм власності;

.3.26 установлює розмір ставки пені за прострочений фрахт, що стягується в морських портах України;

.3.27 затверджує за погодженням із Міністерством економічного розвитку і торгівлі України тарифи на приймання та доставку вітчизняних періодичних друкованих видань за передплатою;

.3.28 затверджує за погодженням із Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Пенсійним фондом України тарифи на оплату послуг, пов'язаних із виплатою і доставкою пенсій та грошової допомоги населенню, що виплачуються з коштів Пенсійного фонду України;

4.9 у сфері морського та річкового транспорту:

.9.1 видає дозвіл на захід у територіальні води України ядерному судну;

.9.2 затверджує зразки бланків типових реєстраційних суднових документів;

.9.3 затверджує зразки документів осіб командного складу і суднової команди морських суден, що засвідчують належну кваліфікацію для займання посади на судні та ідентифікують їхніх власників;

.9.4 затверджує зразки документів, що підтверджують проходження судном технічного нагляду, та положення про синопсис судна;

.9.5 затверджує інструкцію про порядок видачі, зберігання і знищення посвідчення особи моряка та перелік морських, річкових портів України, капітани яких мають право видавати посвідчення особи моряка;

.9.6 затверджує інструкцію з боротьби за живучість суден внутрішнього плавання;

.9.7 затверджує інструкцію з огляду баз для стоянки маломірних (малих суден;

.9.8 затверджує інструкцію про звільнення від виконання вимог міжнародних конвенцій під час конвенційної сертифікації суден України;

.9.9 затверджує інструкцію про огляд суден, які здійснюють плавання (експлуатуються на внутрішніх водних шляхах України;

.9.10 затверджує інструкцію щодо здійснення контролю за виконанням судноплавними компаніями України нормативних актів з питань безпеки судноплавства;

.9.11 затверджує інструкцію щодо пломбування в морських і річкових портах України суднових запірних обладнань, призначених для скидання забруднюючих речовин та вод, які містять ці речовини;

.9.12 затверджує інструкцію про реєстрацію ліній закордонного плавання;

.9.13 затверджує інструкцію про схвалення типів суднового радіо і навігаційного обладнання;

.9.14 затверджує інструкцію щодо приймання і скидання водяного баласту в акваторії річкових внутрішніх водних шляхів України;

.9.15 затверджує перелік документів, які подаються до Регістру судноплавства України при реєстрації судноплавних гідротехнічних споруджень і гідротехнічних споруджень портів, суднобудівних і судноремонтних заводів, що перебувають в експлуатації;

.9.16 затверджує перелік морських торговельних портів, які здійснюють проведення державної реєстрації суден;

.9.17 затверджує перелік районів обов'язкового лоцманського проведення, категорій суден, що звільняються від обов'язкового лоцманського проведення;

.9.18 затверджує положення про підготовку та надання інформації щодо вантажу для його безпечного морського перевезення;

.9.19 затверджує положення про ведення єдиного державного реєстру документів моряків;

.9.20 затверджує положення про визначення вітрильних плавзасобів як спортивних вітрильних суден і порядок їх обліку;

.9.21 затверджує положення про державну морську лоцманську службу;

.9.22 затверджує положення про інспекцію з підготовки і дипломування моряків;

.9.23 затверджує положення про класифікацію, порядок розслідування і облік аварійних морських подій із суднами;

.9.24 затверджує положення про лоцмана-оператора служби регулювання руху суден;

.9.25 затверджує положення про навігаційне забезпечення судноплавства на внутрішніх водних шляхах України;

.9.26 затверджує положення про навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавання у внутрішніх морських водах, територіальному морі і винятковій (морській економічній зоні України;

.9.27 затверджує положення про організацію і порядок здійснення технічного нагляду за промірними роботами на акваторіях і підхідних каналах до портів, суднобудівних і судноремонтних заводів і судноплавних шляхах України;

.9.28 затверджує положення про систему управління безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті;

.9.29 затверджує положення про розслідування та облік транспортних подій на внутрішніх водних шляхах України;

.9.30 здійснює загальне керівництво та контроль за проведенням державної реєстрації суден (крім риболовних;

.9.31 затверджує порядки ведення Книги реєстрації підготовки та Суднової книги України;

.9.32 затверджує порядок видачі дипломів і кваліфікаційних посвідчень;

.9.33 затверджує порядок видачі дозволів суднам під прапорами держав, з якими не укладені міжнародні договори про судноплавство на внутрішніх водних шляхах;

.9.34 затверджує порядок видачі і носіння нагрудних знаків "Капітан далекого плавання" і "Судновий механік першого розряду";

.9.35 затверджує порядок видачі кваліфікаційних документів особам командного складу суден персоналу яхт, які не займаються комерційними перевезеннями, і особам суднової команди морських суден;

.9.36 затверджує порядок видачі, зберігання бланків типових форм реєстраційних документів та знищення зіпсованих;

.9.37 затверджує порядок видачі, перевірки й визнання свідоцтва, що посвідчує наявність забезпечення відповідальності оператора ядерного судна щодо заподіяної ядерної шкоди;

.9.38 затверджує порядок застосування знижок до портових зборів і зборів та плат за послуги, які надаються круїзним пасажирським суднам закордонного плавання в морських торговельних портах Дунайського регіону;

.9.39 затверджує порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення щодо державної реєстрації суден і невиконання законних вимог посадових осіб органів морського і річкового транспорту;

.9.40 затверджує порядок підтвердження кваліфікації й дипломування осіб командного складу суден, персоналу яхт, які не займаються комерційними перевезеннями, і осіб суднової команди морських суден;

.9.41 затверджує порядок присвоєння ідентифікаційного номера Міжнародної морської організації суднам, які мають право плавання під Державним Прапором України;

.9.42 затверджує порядок присвоєння судну назви і ідентифікаційного номера суднової станції супутникового зв'язку, позитивного сигналу та номера вибірного виклику суднової станції;

.9.43 затверджує порядок реалізації майна, що становить багаж, не затребуваний протягом трьох місяців від дня приходу судна в порт призначення;

.9.44 затверджує порядок справляння і розмір зборів за реєстрацію судна в Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України та будь-які зміни зроблених у них записів, а також за видачу суднових документів;

.9.45 затверджує порядок узгодження реєстрації торговельних суден;

.9.46 затверджує правила безпеки та охорони праці на судні (крім риболовних;

.9.47 затверджує правила безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих суден;

.9.48 затверджує правила здійснення контролю за дотриманням вимог з безпеки мореплавства;

.9.49 затверджує правила контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства;

.9.50 затверджує правила оформлення вантажних перевізних документів на перевезення морським транспортом;

.9.51 затверджує правила перевезення вантажів, пасажирів, пошти і багажу морським та річковим транспортом;

.9.52 затверджує правила реєстрації операцій із шкідливими речовинами на суднах, морських установках і в портах України;

.9.53 затверджує правила судноплавства на внутрішніх водних шляхах України;

.9.54 затверджує правила технічної експлуатації портових гідротехнічних споруджень;

.9.55 затверджує статут служби на морських суднах;

.9.56 затверджує термін і порядок зберігання вантажів у морських портах України до прийняття їх одержувачем;

.9.57 затверджує технічний опис бланків документів моряків;

.9.58 затверджує типове положення про службу регулювання руху суден;

.9.59 затверджує форми списку осіб суднового екіпажу (суднова роль, списку пасажирів, суднового радіо- і машинного журналу та правила їх ведення;

.9.60 затверджує форму журналу обліку суден (крім риболовних, які плавають під Державним Прапором України;

.9.61 затверджує форму санітарного журналу і правила його ведення на суднах;

.9.62 установлює мінімальний склад екіпажу судна (крім риболовних, при якому допускається вихід судна в море, та внутрішні водні шляхи;

.9.63 затверджує положення про Національний центр дальньої ідентифікації та контролю за місцезнаходженням суден і його функціонування з використанням існуючої системи приймання сигналів суднових систем тривожного сповіщення;

.9.64 надає дозволи на відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, будівництва або будь-якої роботи в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів;

.9.65 затверджує порядок здійснення технічного нагляду за суднами, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства;

.9.66 затверджує форми та порядок видачі суднових документів;

.9.67 затверджує положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння;

.9.68 затверджує перелік морських портів України (за винятком риболовних портів, відкритих для заходження іноземних суден;

.9.69 затверджує порядок діяльності підприємств та організацій усіх форм власності на території морського порту (за винятком риболовних портів;

.9.70 затверджує положення про капітана морського торговельного порту;

.9.71 затверджує положення про інспекцію державного портового нагляду;

.9.72 затверджує порядок розслідування морських аварійних подій;

.9.73 видає документ щодо скасування розпоряджень капітана морського торговельного порту;

.9.74 установлює райони обов'язкового лоцманського проведення, категорії суден, що звільняються від обов'язкового лоцманського проведення;

.9.75 затверджує зразок лоцманської квитанції;

.9.76 утворює служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден;

.9.77 затверджує правила плавання в зоні дії служби регулювання руху суден і порядок руху суден у цій зоні;

.9.78 затверджує положення про національного координатора навігаційних попереджень України;

.9.79 затверджує інструкцію про особливості відряджень членів екіпажів суден (інших транспортних засобів та порядок виплати сум, що направляються на харчування членів екіпажів суден (інших транспортних засобів;

4.9.80 затверджує перелік обов'язкового радіообладнання торговельних суден, які не здійснюють міжнародні рейси та не підпадають під вимоги Міжнародної конвенції СОЛАС-74/78 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_251>;

.9.81 затверджує правила пропуску суден через судноплавні шлюзи України;

.9.82 затверджує положення про відомчу пожежну охорону об'єктів морського і річкового транспорту України;

.9.83 затверджує положення про ведення реєстру посвідчень особи моряка України;

.9.84 затверджує порядок видання обов'язкових для виконання посадовими особами приписів щодо усунення порушень вимог нормативно-правових актів з питань безпеки судноплавства та контролює їх виконання;

.9.85 затверджує порядок припинення дії підтверджень дипломів та позачергової перевірки компетентності осіб командного складу морських суден;

.9.86 затверджує положення про організацію та порядок здійснення державного технічного нагляду за судноплавними гідротехнічними спорудами та гідротехнічними спорудами портів, суднобудівних та судноремонтних заводів, що перебувають в експлуатації;

.9.87 затверджує положення про схвалення оцінок і планів охорони портових засобів та видачу актів про відповідність портових засобів;

.9.88 затверджує типове положення про об'єктову аварійно-рятувальну службу підприємств морського та річкового транспорту;

.9.89 затверджує порядок обліку та використання коштів від портових зборів;

.9.90 затверджує положення про огляд підприємств, організацій та установ, що проводять підготовку моряків;

.9.91 затверджує положення про навчання та перевірку знань посадових осіб, які здійснюють державний нагляд за забезпеченням безпеки судноплавства на морському і річковому транспорті;

.9.92 затверджує порядок видачі, зберігання і знищення посвідчення члена екіпажу;

.9.93 затверджує порядок сплати маякового збору;

.9.94 затверджує перелік портових засобів, які підпадають під дію Міжнародного кодексу з охорони суден та портових засобів;

.9.95 затверджує правила пожежної безпеки на морських суднах України;

.9.96 затверджує правила технічної експлуатації судноплавних гідротехнічних споруд;

.9.97 затверджує правила запобігання забрудненню із суден внутрішніх водних шляхів України;

.9.98 затверджує порядок справляння плати за проходження суден шлюзами;

.9.99 затверджує положення про підготовку і перепідготовку державних морських лоцманів і лоцманів - операторів служб регулювання руху суден;

.9.100 затверджує правила реєстрації операцій зі шкідливими речовинами на суднах, морських установках і в портах України;

.9.101 затверджує перелік категорій посад працівників підприємств, установ та організацій морського і річкового транспорту, заснованих на державній формі власності, для яких установлюються зразки форменого одягу і знаки розрізнення;

.9.102 затверджує порядок атестації інструкторів, які здійснюють спеціальну або спеціалізовану підготовку моряків;

.9.103 затверджує перелік обов'язкового суднового навігаційного обладнання та систем для торговельних суден валовою місткістю менше 150 одиниць, які здійснюють будь-які рейси, та інших суден, що не здійснюють міжнародні рейси;

.9.104 покладає обов'язки на визнану організацію в сфері охорони суден та портових засобів на морі;

.9.105 затверджує керівництва із застосування заходів контролю до іноземних суден, які відвідують порти України;

.9.106 затверджує положення про систему морської безпеки;

.9.107 затверджує порядок організації охорони морських та річкових портів;

.9.108 затверджує положення про Службу морської безпеки порту (портового засобу;

.9.109 затверджує положення про воєнізовану охорону на об'єктах морського і річкового транспорту;

.9.110 затверджує положення про Декларацію з охорони;

.9.111 затверджує положення про систему подачі сигналів від суднових систем тривожного оповіщення;

.9.112 затверджує галузевий стандарт щодо берегових систем забезпечення та контролю безпеки судноплавства в територіальному морі та на внутрішніх водних шляхах;

.9.113 затверджує технічні вимоги до тренажерного обладнання, призначеного для підготовки та перевірки знань осіб командного складу та суднової команди;

.9.114 затверджує національний план пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному районі України;

. Мінінфраструктури України з метою організації своєї діяльності:

) здійснює в межах повноважень разом із відповідними центральними органами виконавчої влади контроль за цільовим та ефективним використанням державних коштів, передбачених для реалізації проектів, виконання програм;

) виступає державним замовником наукових досліджень комплексного характеру з питань, що належать до його повноважень;

) сприяє відповідно до законодавства забезпеченню виконання міжнародних договорів України, адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу з питань, що належать до компетенції Міністерства; здійснює в межах своїх повноважень заходи щодо імплементації в національне законодавство положень міжнародних договорів, стороною яких є Україна, надає пропозиції щодо розвитку міжнародного співробітництва та укладення міжнародних договорів України;

) координує та здійснює методологічне забезпечення діяльності структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій з питань, що належать до його повноважень;

) здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, майном підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за діяльністю господарських структур;

) реалізує у межах своїх повноважень державну політику стосовно державної таємниці, здійснює контроль за її збереженням в апараті Міністерства, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;

) забезпечує в межах своїх повноважень боротьбу з корупцією;

) здійснює претензійно-позовну роботу, звертається до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів, а також інтересів держави у відповідних сферах;

) здійснює в установленому порядку добір кадрів, формує кадровий резерв, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників Міністерства, а також здійснює реалізацію кадрової політики на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери управління Міністерства;

) розглядає в установленому законодавством порядку звернення громадян з питань, що належать до його повноважень;

) оприлюднює інформацію про діяльність Міністерства, в тому числі через засоби масової інформації і власний веб-сайт, організовує в установленому порядку виставкову та видавничу діяльність, проведення конкурсів, семінарів, конференцій, конгресів з питань, що належать до його компетенції;

) здійснює в межах своїх повноважень контроль за станом охорони праці на підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери його управління.

. Мінінфраструктури України для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку:

) залучати до виконання робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, у тому числі на договірній основі, працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади;

) держувати в установленому законодавством порядку необхідні для виконання покладених на нього завдань інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб;

) скликати наради, створювати комісії та робочі групи;

) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, в тому числі урядовими, системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами;

) скасовувати відповідно до закону накази керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, підконтрольних та підзвітних Міністерству, з питань, що належать до його компетенції;

) утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати для забезпечення виконання покладених на нього завдань відповідні підприємства, установи і організації.

. Мінінфраструктури України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, а також з органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, підприємствами, установами, організаціями.

. Мінінфраструктури України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80> та законів України, актів і доручень Президента України, актів КМ України видає накази, які підписуються Віце-прем'єр-міністром України - Міністром інфраструктури України.

Накази Мінінфраструктури України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1160-15>.

Накази Мінінфраструктури України нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації.

Накази Мінінфраструктури України, видані в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Глава Адміністрації Президента України С. ЛЬОВОЧКІН

ДОДАТОК Д

ТРАНСПОРТНА СТРАТЕГІЯ УКРАЇНИ на період до 2020 року (Витяг)

Загальна частина

Транспорт є однією з базових галузей національної економіки, ефективне функціонування якої є необхідною умовою для забезпечення обороноздатності, захисту економічних інтересів держави, підвищення рівня життя населення.

На сьогодні галузь транспорту в цілому задовольняє потреби національної економіки та населення у перевезеннях, проте рівень безпеки, показники якості та ефективності перевезень пасажирів і вантажів, енергоефективності, техногенного навантаження на навколишнє природне середовище не відповідають сучасним вимогам.

Серйозними проблемами галузі транспорту є значний знос основних виробничих фондів, зокрема рухомого складу, недостатній обсяг інвестицій, необхідних для оновлення та забезпечення інноваційного розвитку матеріально-технічної бази галузі, обмеженість бюджетного фінансування та амортизаційних відрахувань, недосконалість механізму лізингу, низький рівень використання транзитного потенціалу держави.

Невідкладного вирішення потребують питання технічного переоснащення та модернізації об'єктів інфраструктури залізниць, аеропортів та морських портів, забезпечення розвитку мережі автомобільних доріг загального користування відповідно до темпів автомобілізації країни.

Протягом останніх двадцяти років протяжність автомобільних доріг практично не збільшувалася, їх щільність значно менша, ніж у розвинутих країнах. Незадовільним є стан автомобільних доріг, зокрема 51,1 відсотка доріг не відповідають вимогам до рівності, 39,2 відсотка - до міцності. Середня швидкість руху на автомобільних дорогах у 2-3 рази нижча, ніж у західноєвропейських державах.

Потребує реформування система управління залізничним, морським та автомобільним транспортом, дорожнім господарством.

Низьким є рівень безпеки перевезень. Значно гірші в порівнянні з країнами ЄС показники аварійності на автомобільному транспорті. Літаки вітчизняних авіакомпаній неодноразово включалися до "чорного списку" авіакомпаній, яким заборонено здійснювати рейси до країн ЄС. Через незадовільне управління безпекою судноплавства Державний Прапор України включений до "чорного списку" Паризького меморандуму.

Мета Стратегії

Метою Стратегії є визначення концептуальних засад формування та реалізації державної політики щодо забезпечення стабільного та ефективного функціонування галузі транспорту, створення умов для соціально-економічного розвитку країни, підвищення конкурентоспроможності національної економіки і рівня життя населення.

Основні принципи та напрями реалізації Стратегії

Стратегія ґрунтується на дотриманні таких основних принципів:

забезпечення доступності транспортних послуг для всіх верств населення, зокрема осіб з обмеженими фізичними можливостями, малозабезпечених громадян;

узгодження планів розвитку транспортної інфраструктури з генеральною схемою планування території України, планами використання земельних ресурсів;

реалізація жорсткої антимонопольної політики;

лібералізація ціноутворення на ринку транспортних послуг;

функціонування транспортних підприємств на засадах самоокупності;

концентрація фінансових ресурсів на виконанні основних завдань розвитку галузі транспорту;

компенсація з державного та місцевих бюджетів витрат, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій громадян;

забезпечення екологічної безпеки, обов'язкового дотримання екологічних стандартів і нормативів під час провадження діяльності у галузі транспорту;

стимулювання розвитку енергозберігаючих і екологічно безпечних видів транспорту.

Основними напрямами реалізації Стратегії є:

розвиток транспортної інфраструктури шляхом:

забезпечення розвитку мережі автомобільних доріг, насамперед автомагістралей та обходів населених пунктів;

підвищення пропускної спроможності основних залізничних ліній, транспортних вузлів, залізничних і автомобільних під'їздів до морських портів, вулично-дорожньої мережі великих міст;

модернізації промислового залізничного транспорту;

будівництва та реконструкції мостів у мм. Києві, Дніпропетровську, Запоріжжі, Миколаєві та Херсоні;

будівництва дільниць метрополітену в мм. Києві, Харкові, Дніпропетровську та Донецьку;

будівництва та реконструкції терміналів (насамперед контейнерних) у морських портах;

створення мережі логістичних центрів;

забезпечення підготовки транспортної мережі до проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу;

оновлення рухомого складу транспорту шляхом:

формування раціональної структури парку рухомого складу з урахуванням потужності, вантажопідйомності, пасажиромісткості, спеціалізації транспортних засобів;

пріоритетного оновлення рухомого складу, призначеного для здійснення соціально значущих пасажирських перевезень (пільгових категорій громадян, мешканців сільської місцевості, осіб з обмеженими фізичними можливостями);

упровадження транспортних засобів, сервісні, технічні та економічні показники експлуатації яких відповідають сучасним європейським вимогам до безпечності, екологічності та енергоефективності транспорту;

поліпшення інвестиційного клімату шляхом:

створення сприятливих умов для забезпечення привабливості галузі транспорту для залучення інвестицій, зокрема іноземних, з метою оновлення та модернізації матеріально-технічної бази галузі;

забезпечення розвитку державно-приватного партнерства;

залучення інвестицій на умовах концесії;

удосконалення механізму лізингу для забезпечення оновлення рухомого складу транспорту;

забезпечення доступності та підвищення якості транспортних послуг шляхом:

розроблення та упровадження державних соціальних стандартів і нормативів транспортного обслуговування;

забезпечення з урахуванням світового досвіду швидкої доставки вантажів, прискорення руху пасажирського транспорту;

скорочення часу, необхідного для оброблення вантажів у портах та пунктах пропуску через державний кордон;

упровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій на базі глобальної навігаційної системи;

забезпечення розвитку інтермодальних перевезень;

збільшення обсягу та номенклатури вантажів, що перевозяться в контейнерах;

запровадження електронного документообігу;

удосконалення механізму сертифікації операторів вантажного транспорту;

створення комплексних інформаційних систем управління, контролю та ідентифікації вантажів і контейнерів, повідомлення про прибуття;

оснащення транспортних засобів супутниковими навігаційними системами, інтегрованими до єдиної системи координатного управління;

оптимізації маршрутів авіаційного, автомобільного та залізничного транспорту;

організаційно-правового забезпечення укрупнення автомобільних перевізників та створення мережі комплексних автотранспортних підприємств;

упровадження прозорого механізму тарифного регулювання, розроблення та затвердження порядків (методик) формування і зміни тарифів;

поліпшення обслуговування осіб з обмеженими фізичними можливостями;

створення системи безготівкових розрахунків за допомогою смарт-карт за проїзд у міському транспорті загального користування;

створення єдиної системи державного регулювання та контролю за діяльністю з перевезення пасажирів на таксі та автомобілями на замовлення;

розроблення програми навчання та підвищення кваліфікації водіїв і диспетчерів таксі, внесення відповідних змін до Класифікатора професій;

інтеграція вітчизняної транспортної системи до європейської та міжнародної транспортних систем шляхом:

забезпечення розвитку експорту транспортних послуг, ефективного використання транзитного потенціалу, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного транспорту на міжнародному ринку транспортних послуг;

приєднання і забезпечення виконання міжнародних транспортних конвенцій та угод;

гармонізації вітчизняного законодавства з транспортним законодавством ЄС;

розроблення та упровадження відповідно до міжнародних вимог технічних та технологічних регламентів і стандартів;

уніфікації вимог до перевізників;

забезпечення співробітництва з ЄС з метою розвитку міжнародних транспортних коридорів та осей, визначених Групою високого рівня Європейської Комісії;

забезпечення розвитку співробітництва з Польщею, Білоруссю та іншими державами з питань організації контрейлерних перевезень;

забезпечення експлуатаційної сумісності транспортних мереж України та сусідніх держав;

забезпечення співпраці у використанні систем супутникової навігації у рамках Угоди про співробітництво щодо цивільної глобальної навігаційної супутникової системи (ГНСС) між Україною та Європейським співтовариством, його державами - членами;

укладення двосторонніх угод про транспортне сполучення між Україною та державами - членами ЄС;

інтеграції цивільної авіації до Спільного авіаційного простору;

спрощення процедури переміщення вантажів через державний кордон та обґрунтоване скорочення часу, необхідного для проведення контрольних процедур у пунктах пропуску через державний кордон, приведення умов роботи таких пунктів пропуску у відповідність з європейськими нормами;

модернізації інфраструктури пунктів пропуску через державний кордон;

створення багатофункціональної комплексної системи "Електронна митниця";

створення з використанням електронних баз даних митних органів ЄС системи міждержавного обміну інформацією для забезпечення ефективної роботи пунктів пропуску через державний кордон;

упровадження автоматизованої системи переходу залізничного рухомого складу з широкої на вузьку колію;

удосконалення системи використання митної статистики з метою проведення моніторингу та прогнозування транзиту вантажів;

створення у пунктах пропуску через державний кордон ефективної системи контролю за ваговими і габаритними параметрами автотранспортних засобів;

підвищення ефективності державного управління у галузі транспорту шляхом:

реформування системи державного управління залізничним транспортом, автомобільними дорогами загального користування та морськими торговельними портами, удосконалення діяльності автостанцій;

забезпечення державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання у галузі транспорту відповідно до європейських стандартів та утворення після реформування залізничного транспорту органу регулювання у зазначеній галузі;

підвищення кадрового потенціалу та рівня соціального захисту працівників транспорту;

проведення структурних реформ, спрямованих на розвиток та удосконалення ринкових відносин у галузі транспорту;

створення конкурентного середовища на ринку транспортних послуг;

забезпечення координації роботи різних видів транспорту;

створення умов для забезпечення швидкого переміщення транзитних вантажів;

удосконалення системи ліцензування окремих видів діяльності у галузі транспорту;

реалізації ефективної тарифно-цінової політики, спрямованої на збалансування інтересів транспортних підприємств і споживачів їх послуг;

мінімізації шкідливого впливу транспорту на навколишнє природне середовище;

забезпечення безпеки транспортних процесів шляхом:

удосконалення державної системи забезпечення безпеки на транспорті;

утворення у системі центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту органу державного нагляду (контролю) за безпекою на транспорті;

упровадження сучасних інформаційних технологій здійснення контролю за безпекою на транспорті, створення супутникових систем контролю та регулювання руху транспортних засобів;

удосконалення порядку допуску суб'єктів господарювання до провадження діяльності з перевезення пасажирів і вантажів;

підвищення рівня облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів з метою забезпечення безпеки дорожнього руху;

підвищення вимог до безпечності конструкцій транспортних засобів;

удосконалення та розвитку державної системи забезпечення безпеки проведення операцій, пов'язаних з перевезенням небезпечних вантажів, розроблення відповідних нормативно-правових актів, створення реєстру небезпечних вантажів;

підвищення екологічності та енергоефективності транспортних засобів шляхом:

застосування міжнародних екологічних норм для транспортних засобів і моторних палив;

забезпечення використання енергоефективних, екологічно безпечних та альтернативних видів рідкого та газового палива;

оптимізації строку експлуатації, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів;

удосконалення системи оподаткування залежно від екологічності та енергоефективності транспортних засобів;

зменшення впливу шуму та вібрації на навколишнє природне середовище;

використання в містах енергоефективних видів транспорту - електричного, залізничного, річкового;

запровадження механізму стимулювання споживання альтернативних видів рідкого та газового моторного палива.

Пріоритети розвитку видів транспорту

Пріоритетами розвитку морського транспорту є: технічна та технологічна модернізація морського транспорту відповідно до міжнародних стандартів та вимог шляхом:

розроблення генерального плану розвитку морських торговельних портів;

розширення мережі спеціалізованих терміналів у портах;

будівництва нових і поглиблення існуючих водних шляхів та акваторій морських портів для безперешкодного проходження суден великого дедвейту;

завершення будівництва глибоководного суднового ходу Дунай - Чорне море;

підвищення конкурентоспроможності морського транспорту шляхом:

створення службово-допоміжного, технічного, рятувального флоту;

підвищення рівня безпеки судноплавства, використання нових екологічно чистих видів суднового палива;

підвищення ефективності проведення логістичних операцій у морських портах;

модернізації та розвитку інфраструктури портів;

реформування системи управління морським транспортом шляхом:

прийняття Закону України "Про морські порти" та внесення змін до Кодексу торговельного мореплавства України;

розроблення, затвердження та виконання галузевої програми розвитку морських портів;

реорганізації державних підприємств (морських торговельних портів), створення державних та морських адміністрацій портів;

визначення переліку об'єктів інфраструктури портів, що передаються державним адміністраціям портів;

визначення правових та організаційних засад діяльності портових операторів;

визначення особливих умов розвитку і функціонування морських портів, що мають стратегічне значення для держави та розташовані у вузлових пунктах міжнародних транспортних коридорів, відповідно до міжнародних стандартів;

підвищення безпеки мореплавства та забезпечення екологічної безпеки шляхом:

установлення та дотримання правил судноплавства українською частиною Азовського моря і Керченської протоки;

удосконалення системи державного управління у сфері безпеки судноплавства відповідно до зобов'язань держави прапора, держави порту і прибережної держави;

приведення берегових систем технічного та інформаційного забезпечення безпеки судноплавства у відповідність з міжнародними вимогами;

створення єдиної системи моніторингу надводної обстановки у Чорному та Азовському морях;

навігаційно-гідрографічного та гідрометеорологічного забезпечення судноплавства згідно з міжнародними вимогами;

створення та упровадження енергозберігаючих технологій на морському транспорті шляхом:

використання вітрогенераторів і сонячних фотоелементів на об'єктах автономного енергопостачання замість дизельних генераторів;

створення та упровадження установок для виготовлення альтернативних видів палива, переробки нафтовмісної вторинної сировини для подальшого використання в котлоагрегатах.

Пріоритетами розвитку внутрішнього водного транспорту є:

удосконалення законодавства з питань судноплавства на внутрішніх водних шляхах;

затвердження і виконання Державної програми розвитку внутрішніх водних шляхів;

забезпечення експлуатаційної надійності судноплавних гідротехнічних споруд (шлюзів), проведення планово-попереджувальних ремонтів;

оновлення і модернізація технічного та спеціального флоту;

удосконалення систем навігаційного забезпечення судноплавства на внутрішніх водних шляхах та оперативного технологічного зв'язку;

модернізація та будівництво річкового флоту;

створення річкової інформаційної системи та забезпечення її функціонування у взаємодії із системою моніторингу надводної обстановки;

підвищення рівня провізної спроможності внутрішнього водного транспорту шляхом збільшення навігаційного періоду, застосування криголамів, створення безпечних умов для цілодобового руху суден;

забезпечення гарантованих габаритів суднових ходів на всій протяжності транзитних водних шляхів;

створення та ведення реєстру річкових гідротехнічних споруд.

Пріоритетами розвитку міського транспорту є:

забезпечення розвитку міського пасажирського транспорту загального користування шляхом:

оновлення і модернізації рухомого складу;

стимулювання розвитку екологічно чистих видів транспорту (трамвай, швидкісний трамвай, тролейбус, метро, "легке метро", монорейковий транспорт тощо);

будівництва паркінгів і стоянок для автомобілів;

виділення на проїзній частині вулиць окремих смуг для руху пасажирського транспорту загального користування та створення велосипедних доріжок;

удосконалення системи забезпечення оплати проїзду у міському транспорті;

довгострокове планування розвитку міської та приміської транспортної мережі шляхом:

розроблення схем транспортного сполучення;

підвищення рівня пропускної спроможності вулично-дорожньої мережі;

утворення центрів регулювання руху міського транспорту;

створення транспортних систем управління рухом міського транспорту;

розроблення програм підвищення безпеки руху міського транспорту;

Фінансове забезпечення Стратегії

Реалізація Стратегії здійснюється за рахунок власних коштів підприємств галузі транспорту, коштів державного і місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Очікувані результати

Реалізація Стратегії дасть змогу:

модернізувати транспортну систему та підвищити ефективність її функціонування;

задовольнити потребу національної економіки і населення у перевезеннях та підвищити якість і доступність транспортних послуг;

забезпечити своєчасність доставки вантажів;

удосконалити систему управління галуззю транспорту;

збільшити пропускну спроможність транспортної мережі;

підвищити рівень безпеки на транспорті;

зменшити на 30 відсотків обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферу;

зменшити на 15-20 відсотків енергоємність транспорту, зокрема автомобільного - з 43,6 до 34,8 грама умовного палива на 1 тонно-кілометр, залізничного - з 10,32 до 8,75 грама умовного палива на 1 тонно-кілометр;

прискорити темпи інтеграції вітчизняної транспортної системи до європейської та світової транспортних систем, максимально використати транзитний потенціал держави.

ДОДАТОК Е

ПОЛОЖЕННЯ

про управління море-господарського комплексу, транспорту та зв’язку Одеської обласної державної адміністрації

(затверджено розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 25.06.2011 р. №493/А-2011)

. Загальні засади

Управління море-господарського комплексу, транспорту та зв’язку Одеської обласної державної адміністрації (далі - Управління) є структурним підрозділом Одеської обласної державної адміністрації,що утворюється головою Одеської обласної державної адміністрації, підзвітне та підконтрольне голові Одеської обласної державної адміністрації та заступникові голови обласної державної адміністрації згідно з розподілом обов’язків.

Управління забезпечує реалізацію державної політики у сфері транспорту, море-господарського комплексу та зв’язку. Координує діяльність транспортного, море-господарського та авіаційного комплексів, підприємств та установ зв'язку.

Управління взаємодіє з Міністерством інфраструктури України, Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті, Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державною авіаційною службою України, з іншими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.

. Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства інфраструктури України, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної авіаційної адміністрації України, розпорядженнями та дорученнями голови обласної державної адміністрації,рішеннями обласної ради і цим положенням.

. Основним завданням Управління є:

.1 Забезпечення на території області:

реалізації державної політики у сфері транспорту, море-господарського комплексу та зв’язку;

координація роботи підприємств море-господарського комплексу, транспорту та зв’язку;

сприяння органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у вирішенні питань соціально-економічного розвитку області.

.2 Розроблення та виконання:

заходів, спрямованих на ефективну взаємодію усіх видів транспорту, координація діяльності підприємств та організацій морського, залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового транспорту, підприємств та установ зв'язку, підприємств, що надають послуги із працевлаштування на судна під українським та іноземними прапорами;

проектів цільових обласних програм розвитку морського і річкового господарства, транспортної інфраструктури, об'єктів та систем зв'язку на основі прогнозів потреб населення і суспільного виробництва у відповідних послугах;

напрямів і проведення єдиної економічної науково-технічної, соціальної, в тому числі з питань підготовки кадрів, політики в море-господарському комплексі, транспортній інфраструктурі, підприємствах зв'язку;

пропозицій спрямованих на виконання актів Президента України та Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України та Міністерства інфраструктури України щодо розвитку і реформування економіки та вжиття заходів для розвитку підприємств море-господарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв'язку.

.3 Вивчення, пошук та надання пропозицій щодо залучення згідно з державним і регіональним інтересами іноземних інвестицій, сучасних зарубіжних технологій для розвитку море-господарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв'язку області.

. Управління відповідно до покладених на нього завдань:

.1 Аналізує стан і тенденції економічного і соціального розвитку області, бере участь у визначенні його пріоритетів, у проведенні структурних змін, а також формуванні напрямів інвестиційної політики, готує голові обласної державної адміністрації та його заступнику згідно з розподілом обов’язків, Міністерству інфраструктури України, Державній інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Державній інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та Державній авіаційній адміністрації України пропозиції, спрямовані на забезпечення економічної безпеки держави, сталого розвитку і детінізації економіки.

.2 Сприяє створенню умов для рівноправного розвитку всіх форм господарювання та розвитку підприємництва на території області, надає консультаційну, інформаційну та іншу допомогу суб'єктам підприємницької діяльності, розробляє разом з громадськими організаціями та підприємствами регіональні програми підтримки підприємництва, сприяє їх виконанню, формуванню ринку транспортних і транспортно-експедиційних послуг, послуг зв'язку.

4.3 Забезпечує:

державну підтримку підприємствам, організаціям морського господарства, транспортної інфраструктури та зв'язку при виконанні ними завдань щодо задоволення потреб населення, суспільного виробництва у відповідних послугах і продукції;

реалізацію в межах своєї компетенції державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням в управлінні;

формування автобусної маршрутної мережі загального користування та розробляє перспективи її розвитку;

безпечне і якісне обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

.4 Вживає заходів щодо забезпечення дотримання Конституції і законів України, інших актів законодавства підприємствами і організаціями морського господарства, транспортної інфраструктури та зв'язку незалежно від форм власності і підпорядкування.

.5 Через відповідні міністерства, відомства сприяє матеріально-технічному та фінансовому забезпеченню підпорядкованих підприємств.

.6 Здійснює розробку регіональних комплексних і цільових програм розвитку всіх видів транспорту, об'єктів і систем зв'язку та забезпечує їх реалізацію.

.7 Сприяє підприємствам і організаціям у налагодженні та розширенні міжрегіональних економічних зв'язків, надає пропозиції до проектів відповідних угод.

.8 Бере участь:

у реалізації заходів, пов'язаних з роздержавленням, реструктуризацією і демонополізацією підприємств та організацій;

у підготовці пропозицій щодо утворення і функціонування спеціальних економічних зон, запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку, аналізує економічні та соціальні наслідки їх функціонування та територій пріоритетного розвитку і подає відповідну інформацію голові обласної державної адміністрації та його заступнику, згідно з розподілом обов’язків;

у розробці генеральних схем транспортного розвитку міст і області в цілому, організовує погодження проектів будівництва важливих об'єктів море-господарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв'язку, виходячи з інтересів держави й регіону;

у підготовці і проведенні наукових, практичних конференцій, симпозіумів з проблем, що належать до його компетенції;

у впровадженні програмного та методичного забезпечення функціонування інформаційно-аналітичних систем, що використовуються для дослідження стану економічного і соціального розвитку області;

у виконанні заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації, планує, організовує мобілізаційну підготовку підприємств.

у перевірці ефективності використання державного майна, яке перебуває у користуванні підприємств та подає пропозиції керівництву облдержадміністрації про поліпшення стану справ на підприємствах, в організаціях та установах щодо зміцнення керівництва окремих підприємств.

.9 Вносить пропозиції відповідним органам стосовно зміни цін і тарифів на перевезення пасажирів і багажу автобусами і послуги зв'язку.

.10 Затверджує паспорти автобусних маршрутів, розклад руху пасажирського транспорту всіх форм власності на внутрішньо обласній автобусній мережі.

.11 Сприяє вирішенню питань про створення оптимальних умов для роботи морських торговельних портів, підприємств транспорту області з метою завантаження вільних потужностей перевантажувальних комплексів і надає допомогу в залученні додаткових експортно-імпортних вантажопотоків.

.12 Організовує і координує проведення науково-технічних і науково-дослідницьких робіт, сприяє впровадженню нових технологій, спрямованих на розв'язання важливих проблем море-господарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв'язку.

.13 Розробляє пропозиції щодо вдосконалення системи підготовки (перепідготовки) кадрів(спеціалістів) у сфері транспорту, зв’язку та управління море-господарського комплексу, транспорту та зв’язку Одеської обласної державної адміністрації, бере участь у впровадженні заходів з перепідготовки управлінських кадрів для сфери підприємництва.

.14 Вживає заходів для соціального захисту працівників підприємств і організацій море-господарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв'язку.

.15 Спільно з іншими структурними підрозділами Одеської облдержадміністрації бере участь у залученні іноземних партнерів, надає пропозиції про утворення спільних підприємств та фондів у море-господарському комплексі, транспорті та зв'язку.

.16. Співпрацює з підприємствами, організаціями і установами області, що надають послуги з працевлаштування на судна під українським та іноземними прапорами, аналізує ефективність їхньої діяльності.

.17 Виконує функції організатора перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території району, але не виходять за межі області, а також на внутрішньо обласних автобусних маршрутах загального користування. Вводить в дію рішення конкурсного комітету щодо визначення переможця конкурсу.

.18 Укладає від імені обласної державної адміністрації договори:

на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу на приміських та міжміських автобусні маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньо-обласні маршрути) та забезпечує контроль за виконанням ними умов договорів;

з власниками автостанцій щодо обслуговування пасажирів на внутрішньо-обласних автобусних маршрутах та розриває їх у встановленому чинним законодавством порядку.

.19 Має право:

достроково розірвати договір з автомобільним перевізником у разі порушення ним умов договору і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування (групі маршрутів) автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови - призначати до проведення конкурсу автомобільного перевізника один раз на строк не більше ніж три місяці. З цього приводу видаються накази;

у разі припинення автомобільним перевізником перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування призначати перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови - призначати до проведення конкурсу автомобільного перевізника один раз на строк не більше ніж три місяці. З цього приводу видаються накази;

у разі відкриття автобусного маршруту, який не має паспорта, призначати один раз тимчасового автомобільного перевізника на строк до трьох місяців, після чого за результатами функціонування маршруту приймати рішення щодо доцільності відкриття маршруту та проведення конкурсу. З цього приводу видаються накази;

.20 Надає органам місцевого самоврядування пропозиції щодо розміщення та будівництва автостанцій та касово-диспечерських пунктів обслуговування автобусів на внутрішньо-обласній автобусній маршрутній мережі.

.21 Готує голові обласної державної адміністрації та його заступнику згідно з розподілом обов’язків пропозиції щодо:

розміщення на території області нових, реконструкції, розширення, ліквідації діючих підприємств та інших об'єктів виробничого і невиробничого призначення;

визначення місць облаштування пристаней, причалів, пунктів базування маломірного флоту та інших плавзасобів на підставі інформації, наданої районними державними адміністраціями та виконавчими комітетами рад міст обласного значення;

від значення пpацiвникiв підприємств і організацій морського господарства, транспортної інфраструктури, підприємств зв'язку деpжавними нагоpодами, застосовує згiдно iз законодавством iншi фоpми моpального i матеpiального заохочення за досягнення у виpобничiй діяльності;

погодження кандидатур на посаду керівників підприємств державної форми власності, які підпорядковані Міністерству інфраструктури України;

вдосконалення законодавства України з питань, що належать до компетенції Управління.

.22 Організовує:

впровадження автоматизованої системи управління та диспетчеризації автобусів, що працюють на міжміських внутрішньо-обласних автобусних маршрутах загального користування;

роботу комісій, координаційних рад, робочих груп, комітетів, утворених головою обласної державної адміністрації з питань, що належать до компетенції Управління.

.23 Забезпечує оприлюднення інформації про свою діяльність та прийняті рішення, систематично веде облік документів, що перебувають у володінні Управління.

.24 Виконує інші функції згідно з покладеними на нього завданнями.

. Управління має право:

.1 Здійснювати в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, законодавчих та інших нормативних актів з питань, вирішення яких віднесено до його компетенції.

.2 Подавати голові обласної державної адміністрації пропозиції про скасування розпоряджень голів районних державних адміністрацій з питань, які належать до компетенції Управління та суперечать чинному законодавству.

.3 Залучати спеціалістів інших підрозділів обласної державної адміністрації, підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції.

.4 Одержувати від інших структурних підрозділів обласної державної адміністрації, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, документи та інші матеріали, а від органів державної статистики - безплатно дані, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

.5 Скликати в установленому порядку наради, конференції, семінари з питань, що належать до його компетенції.

Управління під час виконання своїх обов’язків має право одержувати від підприємств незалежно від форм власності відомості, що не становлять комерційної таємниці.

. Управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою обласної державної адміністрації за погодженням з Міністерством інфраструктури України.

.1 Начальник управління має заступника - начальника відділу автомобільного транспорту та безпеки руху, який за його поданням призначається на посаду і звільняється з посади головою обласної державної адміністрації.

. Начальник управління:

.1 Здійснює керівництво діяльністю Управління, несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань щодо законності прийнятих рішень, визначає ступінь відповідальності працівників.

.2 Видає в межах своєї компетенції накази, організовує і контролює їх виконання.

.3 Дiє вiд iменi Упpавлiння, пpедставляє його у всiх установах та організаціях, укладає договоpи, угоди, вiдкpиває pозpахунковi рахунки та pеєстpацiйнi pахунки в органах деpжавного казначейства.

.4. Затверджує положення про стpуктуpнi пiдpоздiли та функцiональнi обов'язки пpацiвникiв Управління.

.5. Розпоpяджається коштами в межах затвеpдженого коштоpису витpат на утpимання Упpавлiння.

.6. Призначає на посаду та звільняє з посади пpацiвникiв Упpавлiння.

.7. Для розгляду наукових рекомендацій і пропозицій щодо основних напрямків діяльності Управління, обговорення найважливіших програм та вирішення інших питань в Управлінні може утворюватися наукова рада і відповідні комісії.

.8 Управління утримується за рахунок коштів Державного бюджетуУкраїни.

. Упpавлiння є юpидичною особою, має самостiйний баланс, pозpахунковi pахунки в установах банку, pеєстpацiйнi pахунки в установах деpжавного казначейства, печатку iз зобpаженням Деpжавного геpба Укpаїни i своїм найменуванням.

ДОДАТОК Ж

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДЕПАРТАМЕНТ ТРАНСПОРТУ, ЗВ'ЯЗКУ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

(нова редакція)

м. Одеса - 2011 рік

. ДЕПАРТАМЕНТ ТРАНСПОРТУ, ЗВ'ЯЗКУ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ДОРОЖНЬО-ГО РУХУ ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - Департамент) є виконавчим органом Одеської міської ради (далі - міська рада) і створюється відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Департамент підзвітний та підконтрольний Одеській міській раді, підпорядкований виконавчому комітету Одеської міської ради та Одеському міському голові.

. Департамент у своїй діяльності керується Конституцією України, актами Президента України, законами України, постановами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, рішеннями Одеської міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями Одеського міського голови, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

. Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Державного казначейства України, бланки, кутовий штамп, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Місцезнаходження Департаменту: 65004, місто Одеса, Думська площа, 1.

Офіційна електронна адреса Департаменту: deptks@gmail.com

. Департамент є правонаступником департаменту транспортного комплексу та зв’язку Одеської міської ради.

. Фінансування видатків Департаменту здійснюється за рахунок коштів бюджету міста.

. Департамент має повну назву:

українською мовою - ДЕПАРТАМЕНТ ТРАНСПОРТУ, ЗВ'ЯЗКУ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ;

російською мовою - ДЕПАРТАМЕНТ ТРАНСПОРТА, СВЯЗИ И ОРГАНИЗАЦИИ ДОРОЖНОГО ДВИЖЕНИЯ ОДЕССКОГО ГОРОДСКОГО СОВЕТА;

Скорочена назва Департаменту:

українською мовою - ДТЗОДР ОМР;

російською мовою - ДТСОДД ОГС.

. Основними завданнями Департаменту є:

.1 Участь у формуванні та реалізації у м. Одесі державної політики у сферах транспорту, телекомунікацій.

.2 Впровадження заходів щодо сприяння розвитку, вдосконаленню та організації ефективного функціонування вулично-дорожньої мережі міста у межах «червоних ліній» та інфраструктури дорожньо-транспортного комплексу міста, телекомунікаційних мереж.

.3 Проведення єдиної політики в питаннях розвитку підприємств дорожньо-транспортного комплексу, телекомунікацій.

.4 Надання пропозицій, розробка та впровадження заходів щодо покращення інвестиційного клімату для залучення коштів у розвиток інфраструктури дорожньо-транспортного комплексу, телекомунікацій та зв’язку.

.5 Забезпечення організації обслуговування населення підприємствами дорожньо-транспортного комплексу, телекомунікацій.

.6 Розробка та організація реалізації цільових і комплексних програм.

.7 Створення та експлуатація інформаційних систем, систем управління на транспорті.

8. Департамент відповідно до покладених на нього завдань:

.1 Представляє інтереси Одеської міської ради, її виконавчого комітету в межах наданих повноважень у відносинах з міжнародними (міжурядовими) організаціями, державними органами, місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, фізичними особами з питань співробітництва у сферах дорожньо-транспортного комплексу, телекомунікацій.

.2 Координує та контролює в межах, визначених Конституцією та законами України, додержання суб’єктами господарювання правил транспортного обслуговування, надання та отримання телекомунікаційних послуг.

.3 Виконує функції уповноваженого органу з контролю за діяльністю підпорядкованих, підзвітних, підконтрольних комунальних підприємств, установ та організацій, в межах, визначених чинним законодавством України, рішеннями міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями Одеського міського голови, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

.4 Здійснює аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств дорожньо-транспортного комплексу, телекомунікацій, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Одеси.

.5 Відповідно до законодавства забезпечує формування кадрового резерву керівників комунальних підприємств.

.6 Забезпечує системність та комплексне вирішення питань з керівниками комунальних підприємств та служб комунальної власності територіальної громади м. Одеси, які входять до сфери управління Департаменту.

.7 Приймає участь у розробці та реалізації окремих розділів Програми соціально-економічного розвитку м. Одеси, відповідних галузевих програм; бере участь у розробці окремих розділів інших регіональних програм щодо перспектив розвитку дорожньо-транспортного комплексу та телекомунікацій.

.8 Формує та подає на затвердження в установленому порядку зведений тематичний перелік науково-дослідних та проектних робіт за відповідними напрямами та програмами, що фінансуються з бюджету міста.

.9 Надає пропозиції до переліку об’єктів у сфері транспорту та телекомунікацій, що потребують залучення інвестицій.

.10 У межах своїх повноважень організовує проведення торгів на закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти; здійснює закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти.

.11 Узагальнює практику застосування законодавства України з питань, що належать до компетенції Департаменту, розробляє та подає на розгляд міської ради, її виконавчого комітету відповідні пропозиції.

.12 Здійснює відповідно до законодавства України заходи щодо реалізації єдиної державної економічної, тарифної, інвестиційної, науково-технічної, кадрової та соціальної політики в галузі транспорту, у сфері надання телекомунікацій послуг.

.13 Готує проекти нормативних актів з питань дорожньо-транспортного комплексу, телекомунікацій.

.14 Створює рівні умови, обмеження монополізму та розвиток конкуренції для роботи всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту та телекомунікацій. Розробляє і реалізовує заходи щодо налагодження взаємодії та координації діяльності у сфері транспорту та телекомунікацій.

.15 Організовує створення та супроводження електронних інформаційних ресурсів, баз даних у сферах транспорту та телекомунікацій.

.16 Контролює та погоджує питання проектування, будівництва та експлуатації телекомунікаційних мереж.

.17 Надає пропозиції про встановлення тимчасових обмежень щодо функціонування телекомунікаційних мереж, а також переведення транспорту, дорожньо-транспортної інфраструктури на відповідний режим роботи в умовах надзвичайних ситуацій та надзвичайного стану.

.18 Відповідно до законодавства організує і контролює роботу, пов'язану з безпекою руху транспортних засобів.

.19 Надає пропозиції щодо правового регулювання: перевезень пасажирів, вантажів, багажу, безпеки руху транспортних засобів, технічної експлуатації рухомого складу, функціонування морського порту, інших причалів, що розташовані у межах міста, питань будівництва, реконструкції та експлуатації об'єктів інфраструктури автомобільних шляхів сполучення.

.20 Координує роботу інспекцій, служб та підприємств, що здійснюють заходи щодо організації дорожнього руху.

.21 Здійснює реалізацію прав та обов’язків, віднесених Законами України "Про дорожній рух", "Про автомобільні дороги" до компетенції органів місцевого самоврядування.

.22 Здійснює контроль за обладнанням доріг та вулиць технічними засобами регулювання дорожнього руху.

.23 Здійснює контроль за впровадженням на виявлених аварійно небезпечних ділянках та місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод відповідних заходів з удосконалення організації дорожнього руху.

.24 Бере участь у розслідуванні причин аварійних подій і катастроф на транспорті, у межах своєї компетенції та в порядку, визначеному законодавством.

.25 Бере участь в організації робіт з усунення наслідків надзвичайних ситуацій на об'єктах дорожньо-транспортного комплексу та зв'язку.

.26 Надає пропозиції за погодженням з відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху щодо тимчасових обмежень руху транспортних засобів при проведенні ремонтних та інших робіт на вулицях і дорогах міста.

.27 Здійснює координацію та контроль роботи всіх перевізників, незалежно від форм власності, які здійснюють вантажні або пасажирські перевезення на адміністративній території м. Одеси відповідно до норм чинного законодавства України.

.28 Забезпечує формування мережі міських автобусних маршрутів загального користування та веде їх реєстр. Затверджує паспорти автобусних маршрутів загального користування.

.29 Здійснює організацію пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування. Проводить конкурси з визначення перевізника пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування.

.30 Формує та веде реєстр стоянок таксі на території м. Одеси, затверджує паспорти стоянок таксі.

.31 Погоджує влаштування та здійснює контроль за організацією роботи місць для паркування, стоянок (у тому числі таксі), стоянок відстою автомобільного, вантажного, технологічного та пасажирського транспорту.

.32 Контролює облаштування та підтримку в належному санітарно-технічному стані складових транспортної інфраструктури міста.

.33 Укладає договори перевезень на автобусних маршрутах загального користування з автомобільними перевізниками - переможцями конкурсу на міських автобусних маршрутах загального користування та забезпечує контроль за виконанням умов договорів.

.34 Укладає договори про організацію надання транспортних послуг на пасажирські перевезення міським електричним транспортом.

.35 Погоджує видачу документів дозвільного характеру на встановлення малих архітектурних форм, інших об’єктів, прокладання нових та ремонт існуючих мереж у межах «червоних ліній» вулиць і доріг міста.

.36 В межах компетенції здійснює контроль за організацією та якістю транспортного обслуговування, дотриманням законодавства в сфері дорожньо-транспортного комплексу та зв’язку. Організовує розробку та впровадження заходів щодо поліпшення організації дорожнього руху в м. Одесі.

.37 Готує перелік спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів та подає його на затвердження в установленому порядку.

.38 Здійснює контроль за укладанням з юридичними та фізичними особами договорів на справляння місцевого збору за місця для паркування транспортних засобів.

.39 Погоджує кандидатури для призначення на посаду керівників підприємств, установ та організацій, що діють у сферах транспорту та зв’язку, розташованих на території м. Одеси та які перебувають у державній власності.

.40 Затверджує маршрути і графіки руху міського пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгоджує ці питання стосовно приміського, міжміського та транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством.

.41 Залучає на договірних засадах підприємства, установи та організації, що не належать до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту та зв'язку.

.42 Сприяє діяльності Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

.43 Здійснює контроль за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами транспорту, зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об'єктах у сферах транспорту та телекомунікацій.

.44 Приймає рішення про скасування виданого Департаментом документу дозвільного характеру на експлуатацію об'єктів у сферах транспорту та телекомунікацій у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства.

.45 Здійснює в межах повноважень контроль за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сферах транспорту та телекомунікацій.

.46 Організує за рахунок коштів бюджету міста Одеси та інших джерел будівництво, реконструкцію та ремонт зупинок громадського транспорту. Проводить конкурс з визначення балансоутримувача зупинок міського громадського транспорту.

.47 Виконує або делегує на конкурсній основі генеральній (підрядній) будівельній організації функції замовника на будівництво, реконструкцію та ремонт зупинок міського громадського транспорту.

.48 Залучає на договірних засадах підприємства, установи та організації незалежно від форм власності до участі у створенні, розвитку та реконструкції об'єктів транспортного обслуговування та телекомунікацій.

.49 Приймає участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у сферах транспорту та телекомунікацій у порядку, встановленому законодавством.

.50 Зупиняє у випадках, передбачених законом, будівництво у сферах транспорту та телекомунікацій, що проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

.51 Здійснює функції замовника з розробки та реалізації загальноміських програм розвитку міського транспорту, в тому числі, але не виключно, організації та створення систем управління дорожнім рухом, пасажирським транспортом у м. Одесі.

.52 Виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів у сфері дорожньо-транспортного комплексу, інженерно-транспортної інфраструктури та зв'язку.

.53 Виконує інші завдання в сфері транспорту та зв'язку відповідно до чинного законодавства України.

9. Департамент в межах своєї компетенції має право:

.1 Представляти Одеську міську раду, її виконавчий комітет у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями та установами незалежно від форм власності, фізичними особами з питань, що належать до його компетенції.

.2 Вимагати та отримувати від підприємств, установ та організацій, що не перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Одеси інформацію з питань, віднесених до його відання.

.3 Розглядати й узгоджувати плани підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, здійснення яких може викликати негативні соціальні, екологічні та інші наслідки; підготовлювати до них висновки та вносити пропозицій до відповідних органів.

.4 Залучати на договірних засадах кошти підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, розташованих на території м. Одеси, та кошти населення, а також бюджетні кошти на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої (транспортної, телекомунікаційної) інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

.5 Скликати та проводити у встановленому порядку наради та обговорення з питань, що належать до його компетенції, запрошувати на них представників структурних підрозділів Одеської міської ради, підприємств, організацій, установ, громадських організацій.

.6 Залучати спеціалістів структурних підрозділів Одеської міської ради, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань, що належать до компетенції Департаменту, в тому числі й на договірних засадах.

.7 Виступати в судових, державних органах та органах місцевого самоврядування, а також неурядових організаціях закордонних держав та міжнародних організаціях з питань, які належать до його компетенції.

.8 Вносити у встановленому порядку на розгляд Одеської міської ради, її виконавчого комітету, державних органів, установ пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правових актів, що регулюють діяльність суб'єктів у сфері дорожньо-транспортного комплексу, телекомунікацій, інформатизації, захисту інформації.

.9 Здійснювати управління підприємствами та їх об’єднаннями, організаціями та установами, що підпорядковані Департаменту, і координувати діяльність структурних підрозділів Одеської міської ради, з питань, що належать до сфери повноважень Департаменту.

.10 Здійснювати в межах міста Одеси контроль на автобусних маршрутах загального користування у міському, приміському й міжміському сполученні, пунктом призначення яких є місто Одеса.

.11 Щомісячно затверджувати звіти про роботу міських автобусних маршрутів у звичайному режимі руху та в режимі маршрутного таксі, а також трамвайних та тролейбусних маршрутів.

.12 Вимагати відшкодування збитків, завданих закриттям руху понад встановлені терміни виконання робіт на вулицях і дорогах міста.

.13 Розробляти і подавати Одеському міському голові пропозиції щодо:

проектів державного та місцевих бюджетів, місцевих програм соціально-економічного розвитку;

проектів програм реформування й розвитку у сферах дорожньо-транспортного комплексу та зв’язку.

.14 Проводити перевірки дотримання вимог чинного законодавства в сферах транспорту та телекомунікацій, складати акти про порушення вимог чинного законодавства та приписів про вжиття заходів з усунення порушень.

. Департамент у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з постійними комісіями Одеської міської ради, депутатами міської ради, органами місцевого самоврядування, структурними підрозділами Одеської міської ради, а також з підприємствами, установами, організаціями та об'єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами.

. Департамент може набувати членство в асоціаціях органів місцевого самоврядування та їх добровільних об'єднаннях.

. Департамент очолює директор. Директор департаменту має заступників.

Директор Департаменту:

.1 Діє без доручення від імені Департаменту та представляє його інтереси у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, фізичними особами.

.2 Здійснює керівництво діяльністю Департаменту, укладає та підписує договори, де стороною виступає Департамент, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Департаменту завдань, визначає ступінь відповідальності працівників Департаменту.

.3 Готує та подає на затвердження в установленому порядку штатний розпис та кошторис доходів і витрат на утримання Департаменту.

.4 Затверджує положення про структурні підрозділи Департаменту, посадові інструкції працівників Департаменту.

.5 Вносить подання щодо призначення (звільнення) керівників комунальних підприємств, їх об’єднань, служб, установ і організацій комунальної власності, які входять до сфери управління Департаменту, вносить пропозиції щодо застосування до них заходів заохочення та накладення дисциплінарних стягнень.

.6 Видає в межах своєї компетенції накази та доручення, організовує і контролює їх виконання; затверджує протоколи нарад, засідань комісій, експертних та робочих груп тощо.

.7 Розпоряджається бюджетними асигнуваннями на утримання Департаменту; несе відповідальність за їх цільове використання.

.8 Забезпечує дотримання працівниками Департаменту законодавства України з питань державної служби та боротьби з корупцією.

. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Департаменту, може утворюватися колегія у складі директора Департаменту (голова колегії), його заступників, а також інших працівників Департаменту. До складу колегії можуть входити керівники інших структурних підрозділів Одеської міської ради, депутати Одеської міської ради, представники органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та об’єднань громадян за їх згодою. Склад колегії погоджується з керуючим заступником міського голови та затверджується наказом директора Департаменту. Рішення колегії впроваджується в життя наказами директора Департаменту.

. Для розгляду пропозицій і рекомендацій щодо реалізації основних напрямів діяльності та вирішення інших проблемних питань, в Департаменті можуть утворюватися наукові ради, комісії, робочі групи. Їх склад та положення про них затверджує директор Департаменту.

. Департамент утримується за рахунок коштів бюджету міста Одеси.

Гранична чисельність працівників Департаменту затверджується Одеською міською радою.

. Майно Департаменту складають основні та оборотні кошти, а також інші матеріальні та фінансові ресурси, вартість яких позначається у балансі Департаменту.

Майно Департаменту є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси та закріплюється за ним на праві оперативного управління.

. Ліквідація або реорганізація Департаменту здійснюється за рішенням Одеської міської ради у порядку, встановленому чинним законодавством.

. Зміни і доповнення до цього положення вносяться в порядку, установленому для його прийняття.

ДОДАТОК И

Міська програма розвитку електротранспорту м. Одеси на 2011-2015 роки (Витяг)

Додаток до рішення Одеської міської ради від 29.04.2011р. №717-VI

Мета бюджетної програми:

- створення належних умов для надання населенню доступних, якісних та безпечних послуг з перевезення трамваями та тролейбусами;

забезпечення сталого функціонування і подальшого розвитку міського електротранспорту;

збільшення питомої ваги електротранспорту у міських пасажирських перевезеннях, пріоритетний його розвиток для зменшення рівня забруднення довкілля у місті-курорті Одесі;

підвищення рівня технічного оснащення КП «Одесміськелектротранс» та ефективності його роботи.

Визначення проблем

КП «Одесміськелектротранс» (КП «ОМЕТ») кваліфікується як ремонтно-експлуатаційне підприємство, предметом основної діяльності якого є здійснення пасажирських перевезень трамваєм та тролейбусом.

Виконуючи цільову міську виробничу програму щодо надання транспортних послуг населенню, КП «ОМЕТ» здійснює пасажирські перевезення на 21 трамвайному та 12 тролейбусних маршрутах, загальною протяжністю 310 км та 210 км відповідно.

Весь рухомий склад працює в загальному режимі руху та забезпечує перевезення 22-х пільгових категорій пасажирів. Надання безкоштовних транспортних послуг пільговим категоріям пасажирів компенсується за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів не в повному обсязі, у зв’язку з чим не покриваються витрати на їх перевезення. Це негативно відображається на фінансовому стані підприємства. Збитковість КП «ОМЕТ» обмежує можливість оновлення основних фондів та рухомого складу, призводить до неефективної роботи на ринку міських пасажирських перевезень. Так, наприклад, 95% трамвайних вагонів та 85% тролейбусних машин відпрацювали нормативний технічний ресурс і продовжують експлуатуватися.

Через перепрофілювання заводу з ремонту трамваїв та тролейбусів КП «ОМЕТ» залишилося без ремонтної бази, внаслідок чого близько 80% трамваїв та 30% тролейбусів експлуатуються без капітальних ремонтів.

Теперішній технічний рівень трамвайних колій та системи енерго-постачання не в повній мірі відповідає вимогам Правил експлуатації трамвая та тролейбуса. Так, за результатами перевірки Запорізької технічної державної інспекції 195,7 км (98,4%) трамвайних колій і 161,73 км (80,5%) контактної мережі трамвая та 111,2 км (74%) контактної мережі тролейбуса не пройшли Державний технічний огляд. При цьому, 81,47 км трамвайних колій та 52,6 км контактної мережі трамвая і тролейбуса потребують капітального ремонту.

На тягових підстанціях більша частина основного обладнання працює з 1968 року без заміни, а управління підстанціями здійснюється фізично й морально застарілими системами телемеханіки.

Так, через моральний та фізичний знос основних засобів протягом останніх 15 років у роботі міського електротранспорту склалася тенденція до зниження обсягів перевезень пасажирів, погіршилися показники якості та безпеки транспортного обслуговування.

Тому подальше виконання транспортного перевезення населення міста можливо лише за умови розроблення концептуальних напрямків і відповідних програм їх подальшої реалізації.

Обґрунтування шляхів і засобів розв’язання проблем

Забезпечення належного рівня перевезень пасажирів міським електротранспортом передбачається розв’язати шляхом:

. Організації ефективного управління міським електротранспортом:

- здійснення органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування функцій замовника послуг з перевезень пасажирів відповідно до вимог Закону України «Про міський електричний транспорт»;

вирішення питань розвитку маршрутної мережі;

ефективне використання та розвиток ремонтної інфраструктури підприємства, належне утримання рухомого складу, забезпечення безпеки руху та поліпшення якості надання транспортних послуг.

. Забезпечення беззбиткового функціонування підприємства:

вирішення центральними та місцевими органами виконавчої влади питань щодо повного відшкодування з державного та місцевого бюджетів втрат підприємства від безоплатного перевезення окремих категорій громадян, а також від установлення тарифів на проїзд у міському електротранспорті, рівень яких не покриває витрат з перевезення пасажирів;

збільшення власних доходів підприємства шляхом здійснення органами місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством, регулювання граничних рівнів тарифів на проїзд для різних видів транспорту;

підвищення ефективності роботи із збору плати за проїзд;

збільшення надходжень від розміщення реклами на транспорті, надання інших додаткових послуг;

зменшення витрат на експлуатаційну діяльність шляхом оптимізації чисельності працівників підприємства, підвищення якості технічного обслуговування і ремонту об’єктів міського електротранспорту, впровадження заходів з енергозбереження.

. Оновлення, технічного переоснащення та розвитку електротранспорту м. Одеси:

оновлення трамвайних вагонів і тролейбусів, що вичерпали свій технічний ресурс, шляхом закупівлі сучасного рухомого складу;

будівництво та реконструкція трамвайних ліній;

придбання спецтехніки та обладнання для модернізації трамвайних вагонів;

реконструкція та капітальний ремонт енергетичних об’єктів міського електротранспорту.

. Розвитку маршрутної мережі міського електротранспорту:

удосконалення схем організації руху міського електротранспорту з метою збільшення обсягів пасажирських перевезень.

Метою Програми є:

- створення належних умов для надання населенню доступних, якісних та безпечних послуг з перевезення трамваями та тролейбусами;

забезпечення сталого функціонування і подальшого розвитку міського електротранспорту;

підвищення рівня технічного оснащення підприємства та ефективності його роботи;

збільшення питомої ваги електротранспорту у міських пасажирських перевезеннях та пріоритетний його розвиток для зменшення рівня забруднення довкілля у місті-курорті Одесі.

Для досягнення зазначеної мети Програми передбачається:

- будівництво нових тролейбусних ліній та завершення реконструкції існуючих;

придбання нового рухомого складу на умовах співфінансування державного бюджету та бюджету міста;

відновлення технічного ресурсу та модернізація існуючого парку рухомого складу міського електротранспорту;

капітальний ремонт основних об’єктів з метою ліквідації аварійного стану трамвайних колій, контактної мережі;

заміна обладнання тягових підстанцій;

впровадження новітніх технологій, передусім енергозберігаючих, у процесі реконструкції та модернізації трамвайних вагонів і тролейбусних машин, контактної мережі, тягових підстанцій, трамвайних колій, інших об’єктів, призначених для надання пасажирам транспортних послуг;

будівництво вагоноремонтних майстерень та нового трамвайного депо;

удосконалення діючої системи організації руху із застосуванням нових електронних можливостей;

удосконалення системи збору плати за проїзд.

Виконання Програми дасть можливість забезпечити:

- реалізацію державної політики у сфері міського електротранспорту;

збільшення пробігу рухомого складу та обсягів пасажирських перевезень;

підвищення ефективності використання основних засобів;

розвиток та збереження мережі міського електротранспорту, його сталу та ефективну роботу;

підвищення якості та безпеки транспортних послуг, що надаються міським електротранспортом;

доведення зносу основних фондів міського електротранспорту до рівня експлуатаційної безпеки;

розв’язання транспортної проблеми та поліпшення екологічного стану міста Одеси.

Обсяги очікуваних результатів виконання програми наведені в таблицях.

Пробіг:

Наймен. виду рухомого складу

Одиниця виміру

Роки



2010

2011

2012

2013

2014

2015

Трамвай

тис. км

6238

7600,0

7900,0

8200,0

8560,0

9000,0

Тролейбус

тис. км

4794

5231,0

5700,0

6350,0

6720,0

7200,0


Перевезення пасажирів:

Наймен. виду рухомого складу

Одиниця виміру

Роки



2010

2011

2012

2013

2014

2015

Трамвай

тис. осіб

48231,5

53762,2

58662,8

63402,4

66186,0

69588,0

Тролейбус

тис. осіб

38794,8

42319,0

46538,4

51371,5

54368,8

58848,0

Інвентар:

Наймен. виду рухомого складу

Одиниця виміру

Роки



2010

2011

2012

2013

2014

2015

Трамвай

од.

263

223

231

239

247

255

Тролейбус

од.

169

177

185

192

198

206


Випуск в робочі дні:

Наймен. виду рухомого складу

Одиниця виміру

Роки



2010

2011

2012

2013

2014

2015

Трамвай

од.

105,5

111,5

124,7

138,6

153,2

168

Тролейбус

од.

105,5

122,1

128,6

136,6

144,2


Коефіцієнт використання рухомого складу:

Наймен. виду рухомого складу

Одиниця виміру

Роки



2010

2011

2012

2013

2014

2015

Трамвай


0,46

0,5

0,54

0,58

0,62

0,66

Тролейбус


0,62

0,65

0,66

0,67

0,69

0,7


Ремонт трамвайних колій:

Найменування

Одиниця виміру

Роки



2010

2011

2012

2013

2014

2015

Зменшення відрізків трамвайних колій, які не відповідають вимогам ПЕТТ

км

81,47

73,7

61,8

52,35

43,9

33,5


Ремонт контактної мережі:

Найменування

Одиниці виміру

Роки



2010

2011

2012

2013

2014

2015

Ліквідація відрізків контактної мережі, які не відповідають вимогам ПЕТТ

км

52,6

40,5

27,7

13,4

-

-


Ремонт кабельних ліній:

Найменування

Один. виміру

Р о к и



2010

2011

2012

2013

2014

2015

Ліквідація відрізків кабельних ліній, які не відповідають вимогам ПЕТТ

км

50,8

42,8

35,4

27,9

20,5

11,5

Організація виконання та контролю за ходом виконання Програми

Головним виконавцем Програми є комунальне підприємство «Одесміськелектротранс». Поточний контроль за виконанням Програми здійснює департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради. Контроль за виконанням заходів, завдань, цільовим використанням коштів та досягненням очікуваних результатів Програми в цілому здійснюється головним виконавцем Програми, головним розпорядником та постійною комісією Одеської міської ради з транспорту, дорожнього господарства, зв’язку та морегосподарського комплексу.

КП «Одесміськелектротранс» готує щоквартальні звіти про хід виконання Програми, які мають бути розглянуті постійною комісією Одеської міської ради з транспорту, дорожнього господарства, зв’язку та морегосподарського комплексу, та надає їх управлінню економіки, промисловості та інвестицій Одеської міської ради у місячний термін після закінчення терміну реалізації кожного етапу Програми.

Підсумковий звіт про виконання Програми оголошується комунальним підприємством «Одесміськелектротранс» на засіданні виконавчого комітету Одеської міської ради та на сесії Одеської міської ради відповідно до регламентів.

Щорічний звіт виконання відповідного етапу виконання Програми, а також підсумковий звіт головний виконавець публікує у засобах масової інформації та розміщує на офіційному сайті міської ради у місячний термін після закінчення етапу або Програми.

Проектом Програми розвитку міського електротранспорту м. Одеси на 2011-2015 роки заплановані заходи на загальну суму 712 609,0 тис. грн., у тому числі:

за рахунок державного бюджету - 480 750,0 тис. грн.;

за рахунок бюджету м. Одеси - 53 077,9 тис. грн.;

за рахунок власних коштів підприємства - 178 781,1 тис. грн.

Похожие работы на - Державне управління транспортом в Україні. Транспортна політика

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!