Облік, аналіз і аудит податку на додану вартість

ВСТУП

Актуальність дослідження. Податок на додану вартість вважається найбільш досконалою сучасною формою непрямого оподаткування і відіграє важливу роль у системі державних фінансів у більшості розвинених країн світу та країн з перехідною економікою. Сам факт його запровадження в Україні можна вважати важливим кроком на шляху формування сучасної податкової системи і розбудови ринкової економіки. На практиці податок на додану вартість (ПДВ) є найбільш проблемним податком, запозиченим з досвіду зарубіжних країн. Так, в Україні через суттєві проблеми щодо справляння ПДВ має місце відволікання оборотних коштів підприємств та створення певної напруги у виконанні бюджету, що свідчить про недосконалість механізму оподаткування. Основними причинами цього є: виникнення зобов’язань по ПДВ до надходження оплати за відвантажені товари в умовах хронічної затримки платежів між підприємствами; несвоєчасне повернення ПДВ експортерам; нераціональний розподіл податкового тиску внаслідок необґрунтованого широкого числа звільнених від сплати податку, значна кількість зловживань платників податку при користуванні пільгами і формуванні податкового кредиту. Тому, актуальним на сьогодні є дослідження суті ПДВ з метою, виявлення суперечностей нормативно-правових актів, які регулюють порядок адміністрування даного податку та порядку формування та визначення доданої вартості відповідно до класичної економічної теорії. Що дасть змогу підвищити фіскальну роль даного податку, уникнути подвійного оподаткування, адже саме з’ясування порядку формування доданої вартості дасть змогу максимально очистити таку вартість до оподаткування від непрямих податків та платежів, що включаються до неї, та спростити порядок ведення бухгалтерського обліку податкового кредиту та податкового зобов’язання з ПДВ.

Метою дослідження є вивчення та засвоєння специфіки організації технології облікового процесу, методів, принципів організації операцій з оподаткування податком на додану вартість, зокрема: систематизація, узагальнення, розширення і закріплення теоретичної підготовки, поглиблення і узагальнення економічних знань з обраної теми дослідження.

Відповідно до поставленої мети сформовано основні завдання магістерської роботи, а саме:

- висвітлення загальної характеристики теоретичних основ обліку та аудиту за розрахунками з податку на додану вартість;

 аналіз законодавчо-нормативної бази з питань дослідження та вимоги до організації обліку та аудиту розрахунків з податку на додану вартість;

оцінка стану організації бухгалтерського обліку розрахунків з податку на додану вартість у КП “ШЕУ Оболонського району” м. Києва;

відображення операцій з обліку податку на додану вартість в обліку та звітності;

дослідження проблемних питань щодо організації обліку розрахунків з податку на додану вартість та розробка пропозицій з удосконалення організації обліку розрахунків з податку на додану вартість на підприємстві;

дослідження системних показників аналізу, їх класифікація, сфера застосування;

обґрунтування важливості інформаційної бази для повного та всебічного аналізу показників діяльності підприємства;

здійснити аналіз системи управління охороною праці;

проаналізувати стан нормативно-правового забезпечення охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях;

визначити небезпечні і шкідливі фактори умов праці;

формування висновків і пропозицій за предметом дослідження дипломної роботи;

Об'єктом дослідження магістерської роботи є відображення в обліку та звітності процесу оподаткування податком на додану вартість (ПДВ).

Предметом дослідження є організація обліку ПДВ у КП “ШЕУ Оболонського району” м. Києва, порядок його відображення у фінансовій та податковій звітності.

Інформаційною база дослідження дипломної роботи слугувала спеціальна література, нормативно-правові джерела (закони України, положення, акти), які носять законодавчий характер, економічна література, конкретна література з бухгалтерського обліку, а також документи які характеризують діяльність і стан підприємства КП “ШЕУ Оболонського району” м. Києва (статут підприємства, баланс, звіт про фінансовий результат, податкова декларація з ПДВ).

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ПДВ

1.1    Економічна суть ПДВ та місце у формуванні бюджету країни

Податок на додану вартість - частина новоствореної вартості, що сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. ПДВ є непрямим податком та одним із різновидів універсальних акцизів.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) митному режимі експорту або реекспорту.

База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з його договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цинами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування.

Сума ПДВ нараховується за формулами:

) на товари, що обкладаються митом та акцизним збором:

ПДВ = (МВ + СМ + САЗ) х 20 %: 100;

) на товари, що обкладаються тільки митом:

ПДВ = (МВ + СМ) х 20 %: 100;

) на товари, що обкладаються акцизним збором:

ПДВ = (МВ + САЗ) х 20 %: 100;

) на інші товари, що не підлягають обкладанню митом та акцизним збором:

ПДВ = МВ х 20 %:100,

де: МВ - митна вартість; СМ - сума ввізного мита; САЗ - сума акцизного збору.

Механізм обчислення ПДВ базується на співставленні сум податкового зобов'язання і сум податкового кредиту і передбачає застосування методу нарахувань.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Важливим елементом у механізмі сплати ПДВ є дата виникнення податкових зобов'язань і права платника на податковий кредит (метод нарахувань).

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника);

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Призначенням податку на додану вартість є:

- по-перше, поповнення доходів державного бюджету країни;

- по-друге, використання податку з метою стимулювання економічного розвитку.

Переваги ПДВ:

1) відсутність подвійного оподаткування і кумулятивного ефекту;

2) рівність умов щодо сплати як виробниками так і продавцями;

3) ритмічне надходження коштів до бюджету держави;

4) регулює розмір зарплати і ціни;

5) стримує кризу перевиробництва і прискорює витіснення з ринку слабких підприємств;

6) включає механізми взаємної перевірки платниками податкових зобов’язань;

7) дає можливість стримувати невиправданий ріст цін.

Недоліки ПДВ:

1) складний механізм нарахування і сплати;

2) складний розвиток виробництва;

3) стримує інфляцію при застосуванні високих ставок;

4) негативно впливає на високотехнічні і наукомісткі виробництва;

5) можливість ухилення в умовах недосконалого бух. обліку;

6) регресивний вплив на малозабезпечені верстви населення;

7) потребує підготовки персоналу податкової служби.

Економічна сутність ПДВ полягає в тому, що ним оподатковують лише додану вартість, як різницю між вартістю продажу та вартістю придбання товару чи послуги на конкретному етапі. Це досягається завдяки тому, що підприємство, яке є платником ПДВ, отримує податковий кредит на всі оподатковувані закупівлі товарів чи послуг у підприємства, зареєстрованого платником ПДВ. Крім цього, ПДВ у сфері зовнішньоекономічної діяльності оподатковується за нульовою ставкою до експорту та через однакове оподаткування імпорту та товарів вітчизняного виробництва.

ПДВ в Україні був введений з 1 січня 1992 р., відповідно до Закону України від 20.12.1991 "Про податок на додану вартість". Проте вже через рік видано Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. "Про податок на додану вартість", який змінив названий вище закон і діяв до 1997 р. До початку 2011 р. основним нормативним документом, що регламентував стягнення податку на додану вартість, був Закон України від 03.04.1997 р., № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість". Введення нового закону з ПДВ було насамперед зумовлене значним падінням фіскальної ефективності податку. Останнім нормативним документом, що регламентує стягнення ПДВ є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р., № 2755-VІ.

У сучасній економічній літературі переваги ПДВ обґрунтовуються завдяки застосуванню стимулів зростання доходів і вибору варіантів господарських рішень. ПДВ - зручний податковий важіль, що дає змогу державі забезпечувати наповнення дохідної частини Державного бюджету за рахунок як простого технічного його збирання, так і наявності широкої бази оподаткування. Необхідно зазначити, що податкова система нашої держави орієнтована на надходження непрямих податків, насамперед ПДВ і акцизного збирання, які залежать не від рівня прибутковості підприємств, а від обсягів реалізації продукції. Оскільки податок на додану вартість в Україні є основним джерелом надходжень Державного бюджету, розглянемо динаміку надходжень ПДВ до Державного бюджету України протягом 2005-2009 рр. (таблиця 1.1.1. ).

Таблиця 1.1.1

Динаміка доходів Державного бюджету України за 2005-2009 рр.

Аналізуючи наведені вище дані, можна стверджувати про важливість застосування ПДВ у податковій сфері України, адже він має значний вплив на формування Державного бюджету країни загалом. Протягом 2005-2009 рр. ПДВ підтверджує статус головного бюджетотвірного податку. Так, обсяг надходжень податку на додану вартість у 2005 р. становив 33,8 млрд грн, а у 2008 р. - 92,1 млрд грн, що у 2,7 раза більше порівняно з 2005 р. Значне зростання суми ПДВ пояснюється тим, що з 2005 р. система оподаткування ПДВ була досить стабільною та принесла прогресивні результати. Крім цього, 2008 р. можна вважати "роком ПДВ", оскільки саме цьому податку приділено найбільше уваги та зроблено істотні кроки з удосконалення його адміністрування.

Податок на додану вартість на сьогодні є головним джерелом податкових надходжень Державного бюджету України. На нього припадає 57 % усіх податкових надходжень і майже 38 % загальних доходів Державного бюджету (дані 2009 р.). Обсяг мобілізації податку до державної скарбниці становить 9,3 % від ВВП. При цьому питома вага в податкових надходженнях має стійку тенденцію до зростання останніми роками в умовах фінансово-економічної кризи, що пояснюється меншою чутливістю ПДВ до змін економічної кон'юнктури.

Визначальними факторами, які вплинули на надходження ПДВ до бюджету, стали: ліквідація вексельних схем розрахунків з ПДВ на кордоні, запровадження розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у межах контрагентів, а також темпи зростання експортно-імпортних операцій, які вдвічі більші, ніж закладалися у бюджеті. Зазначені чинники позитивно вплинули на збір ПДВ загалом у державі.

У 2009 р. обсяг надходжень ПДВ до бюджету почав зменшуватись, що спричинено фінансово-економічною кризою, розпочатою у вересні 2008 р. Сума мобілізованого ПДВ знизилась на 13,24 %, порівняно з 2008 р. Загалом податок на додану вартість займає 30-40 % у доходах Державного бюджету. У структурі доходів бюджету держави цей податок становив у 2009 р. 37,5 %, а у 2008 р. - 39,7 %. Таке зменшення зумовлене передусім скороченням доходів бюджету порівняно з попереднім роком. Загалом у податкових надходженнях ПДВ посідає провідне місце і становить у 2009 р. 56,8 %. Загалом, у 2009 р. надходження ПДВ до Державного бюджету України знизилось, що зумовлено зменшенням імпортних операцій, звуженням сфери виробництва, обмеженням платоспроможного попиту населення внаслідок економічних потрясінь, насамперед інфляцією, що зумовлені економічною кризою.

Отже, можна стверджувати, що роль ПДВ як фіскального засобу в доходах Державного бюджету України є визначною. Ця форма оподаткування перетворилася у вагоме джерело формування державних доходів. Проте ПДВ не приносить такого ж ефективного результату платникам податку, як державі. Виступаючи, по суті, податком на кінцеве споживання, який покладено на громадян та бюджетну сферу, він, за доволі високої ставки і стрімкої інфляції, стає одним із факторів, що стримують розвиток виробництва. Також, ПДВ дещо напружує соціальне становище в країні, особливо це стосується сфери відшкодування цього податку.

1.2 Нормативно-правове регулювання розрахунків з ПДВ

Основним нормативно-правовим документом, що регламентує розрахунки з ПДВ є Податковий кодекс України, а саме розділ V «Податок на додану вартість та підрозділ 2, 3 розділу ХХ «Перехідні положення».

Податковим кодексом України від 2.12.2010р. визначено такі елементи ПДВ: платники, об’єкти оподаткування, база оподаткування, ставки та інше.

Платником податку згідно ст. 180 ПКУ є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник ПДВ;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку (ст. 181 ПКУ)

Якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) платником протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), крім особи, яка є платником єдиного податку.

Якщо особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстрації як платники такого податку.

Об’єктом оподаткування (ст. 185 ПКУ) є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;

- ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

-вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

-з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони;

-з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, для їх подальшого вільного обігу на території України;

-постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об’єкту лізингу.

Ставки податку на додану вартість (ст. 193 ПКУ).

Ставки ПДВ встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 17 відсотків (ст. 10 підрозділу 2 розділу ХХ встановлює, що за податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 01 січня 2014 року - 17 відсотків);

б) 0 відсотків.

Ставка 17 відсотків є основною.

Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з:

- експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства;

- постачання товарів:

а) для заправки або забезпечення морських суден, що:

використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, промислової, риболовецької або іншої господарської діяльності, що провадиться за межами територіальних вод України;

використовуються для рятування або подання допомоги в нейтральних або територіальних водах інших країн;

входять до складу Військово-Морських Сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки;

б) для заправки або забезпечення повітряних суден;

в) для заправки (дозаправки) та забезпечення космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або супутників Землі;

г) для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством;

ґ) постачання товарів/послуг підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного контролю (магазинах безмитної торгівлі (безмитних магазинах)), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

- постачання таких послуг:

а) міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом;

б) послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом;

в) послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси.

Пільги щодо оподаткування ПДВ.

Операції, що звільнені від оподаткування передбачені ст. 197 Податкового кодексу України.

Так, звільняються від оподаткування операції з:

- постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

- постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках;

- постачання:

а) технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), послуги з їх ремонту та доставки; товарів спеціального призначення, у тому числі виробів медичного призначення для індивідуального користування, для інвалідів та інших пільгових категорій населення, визначених законодавством України за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

б) комплектуючих і напівфабрикатів для виготовлення технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), товарів спеціального призначення, у тому числі виробів медичного призначення для індивідуального користування, для інвалідів та інших пільгових категорій населення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

в) легкових автомобілів для інвалідів уповноваженому органу виконавчої влади з їх оплатою за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та коштів фондів загальнообов’язкового державного страхування, а також операції з їх безоплатної передачі інвалідам;

- постачання послуг із доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню (незалежно від способу доставки) на всіх етапах доставки до кінцевого споживача;

- постачання послуг з охорони здоров’я закладами охорони здоров’я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, крім послуг, передбачених ст.197 п.1.5 ПКУ;

- постачання реабілітаційних послуг інвалідам, дітям-інвалідам, а також постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів;

- постачання соціальних послуг (ст. 197 п.1.7 ПКУ);

- постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

- постачання релігійними організаціями культових послуг та предметів культового призначення за переліком;

- інші операції.

Порядок обчислення і сплати ПДВ (ст. 200 ПКУ).

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Податкове зобов’язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником у звітному періоді.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Він складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Дата виникнення податкового зобов’язання і податкового кредиту залежать від виду здійснюваних операцій. Розглянемо деякі з них.

. Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку ( дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої ( дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів (дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг (дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

2. Датою виникнення податкових зобов’язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об’єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

. Датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом.

. Датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

5. Датою виникнення податкових зобов’язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

6. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

а) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

б) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

7. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями.

8. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізингу таким орендарем.

9. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Платник податку зобов’язаний подати покупцеві податкову накладну, що є звітним і одночасно розрахунковим документом. Вона складається в двох примірниках на момент виникнення податкового зобов’язання продавця, тобто з моменту відвантаження товарів, або з моменту оплати, залежно від того, яка операція була перша.

При ввезенні товарів на митну територію України документом, який посвідчує право на отримання податкового кредиту і підтверджує сплату ПДВ є митна декларація.

Якщо податкове зобов’язання має від’ємне значення, то воно відшкодовується з Держбюджету протягом місяця після подання декларації за третій звітний період, а протягом трьох періодів дозволяється зараховувати від’ємну суму в рахунок податкових зобов’язань, або в рахунок минулої податкової заборгованості по ПДВ.

1.3 Огляд літературних джерел з питань щодо обліку і аудиту розрахунків з ПДВ

Важливою складовою процесу розбудови ринкової економіки України та її інтеграції до системи світових господарських зв’язків є формування вітчизняної системи оподаткування, яка забезпечує необхідними фінансовими ресурсами виконання функцій держави. Запровадження в Україні податку на додану вартість можна вважати важливим кроком на шляху формування сучасної податкової системи, оскільки ПДВ вважається найбільш досконалою формою непрямого оподаткування і відіграє важливу роль у системі державних фінансів більшості країн світу.

Отже, одним із найбільш проблемним податком, запозиченим з досвіду зарубіжних країн, є податок на додану вартість. Сам факт його запровадження в Україні можна вважати важливим кроком на шляху формування сучасної податкової системи і розбудови ринкової економіки, оскільки ПДВ вважається найбільш досконалою сучасною формою непрямого оподаткування і відіграє важливу роль у системі державних фінансів більшості розвинених країн та країн з перехідною економікою. Однак в Україні через наявність суттєвих проблем при справлянні ПДВ, які свідчать про недостатню відпрацьованість його механізму, цей важливий податок призвів до відволікання оборотних коштів підприємств та напруги у виконанні бюджету. Причини цього - виникнення зобов’язань по ПДВ до надходження оплати за відвантажені товари в умовах хронічної затримки платежів між підприємствами; несвоєчасне повернення ПДВ експортерам; необхідність виплати величезних сум відшкодування, які через надмірний обсяг експорту по відношенню до ВВП і випереджаюче зростання вимог відшкодування порівняно з надходженнями ПДВ, стають обтяжливими для бюджету; нераціональний розподіл податкового тиску внаслідок необґрунтовано широкого числа звільнень від податку, значна кількість зловживань платників податку при користуванні пільгами і формуванні податкового кредиту.

Свого часу країни, які запроваджували ПДВ, стикалися з подібними проблемами. Їх висвітленню та вирішенню були присвячені роботи таких зарубіжних вчених, як М. Лоре, Ш. Бланкарт, С.Л. Брю, М. Дауні, Е. Доллан, Х. Єсколано, Х. Зи, Б. Кастан’єд, К. Макконнел, Дж. Стігліц, Б. Терра, П. Шом, а також російських вчених А.В. Сігіневич, Д.Г. Черник та ін. Однак в Україні окремі проблеми, пов’язані із застосуванням ПДВ, залишаються невирішеними, не зважаючи на те, що в останні роки вони були предметом гострих дискусій, і на їх вирішення були спрямовані наукові праці таких вчених, як В.Л. Андрущенко, В.В. Буряковський, В.П. Вишневський, П.Т. Гега, А.І. Даниленко, О.Д. Данілов, М.П. Кучерявенко, І.О. Луніна, П.В. Мельник, А.М. Соколовська, С. О. Терьохін, В.М. Федосов, Н.П. Фліссак, Л.М. Шаблиста, О.І. Шитря, а також експертів МВФ, Європейського союзу.

Питання, пов'язані з використанням ПДВ, його роллю у системі оподаткування, а також окремі проблеми застосування цього податку та механізму його справляння виступають предметом дослідження цілого ряду вітчизняних науковців та практиків, зокрема В. Андрущенка, В. Буряковського, В. Геєця, О. Василика, О. Данілова, Т. Єфименко, М. Кучерявенко, І. Луніної, С. Льовочкіна, В. Опаріна, В. Пинзеника, А. Соколовської, Д. Сологуба, В. Суторміної, В. Федосова та ін.

Незважаючи на широкий спектр фахових досліджень, деякі питання щодо механізму справляння ПДВ залишаються актуальними і остаточно не вирішеними. Ряд аспектів механізму справляння ПДВ потребує подальшого більш глибокого дослідження з урахуванням специфіки функціонування податкової системи України. Це, зокрема, виявлення особливостей функціонування ПДВ на сучасному етапі, визначення досконалих форм, методів та принципів застосування податку на додану вартість в Україні, дослідження факторів впливу на динаміку і темпи росту цього податку в доходах бюджету, обґрунтування організаційно-правових та практичних заходів підвищення ефективності механізму справляння податку.

Висновки до розділу І

Отже, можна стверджувати, що роль ПДВ як фіскального засобу в доходах Державного бюджету України є визначною. Ця форма оподаткування перетворилася у вагоме джерело формування державних доходів. Проте ПДВ не приносить такого ж ефективного результату платникам податку, як державі. Виступаючи, по суті, податком на кінцеве споживання, який покладено на громадян та бюджетну сферу, він, за доволі високої ставки і стрімкої інфляції, стає одним із факторів, що стримують розвиток виробництва. Також, ПДВ дещо напружує соціальне становище в країні, особливо це стосується сфери відшкодування цього податку.

Основним нормативно-правовим документом, що регламентує розрахунки з ПДВ є Податковий кодекс України, а саме розділ V «Податок на додану вартість та підрозділ 2, 3 розділу ХХ «Перехідні положення».

РОЗДІЛ ІІ. Облік ПДВ у КП “ШЕУ Оболонського р-ну” м. Києва

.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

Об’єктом дослідження є Комунальне підприємство “Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району” м. Києва (КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва). У своїй діяльності КП «ШЕУ Обольнського р-ну» м. Києва керується Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, декретами, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями Київської міської адміністрації та Статутом підприємства.

Підприємство створено рішенням Міністерства комунального господарства Української РСР, згідно наказу №327 від 02 жовтня 1975 р. і називалось “Шляхово-експлуатаційна дільниця Мінського району м. Києва Управління будівництва і експлуатації автомобільних шляхів м. Києва”, 02 жовтня 2001 року в зв’язку з утворенням нових адміністративних районів у м. Києві, Київська міська рада Рішенням № 54/1488 реорганізувала підприємство в КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва. Засновником підприємства є Київська міська державна адміністрація. Головним управлінням статистики м. Києва за підприємством закріплено ідентифікаційний код 05465258. Місце розташування Підприємства: Україна, 04073, м. Київ, провулок Куренівський, 15а.

Підприємство користується трьома розрахунковими рахунками, що знаходиться у Оболонському відділенні ПАТ “КБ «Хрещатик”, АКБ “Правекс-банк”, Оболонському відділенні ПАТ “АКБ “Київ”. Також відкрито три бюджетних рахунки в УДКС у Оболонському районі м. Києва за КФК 100203 “Благоустрій міст, сіл, селищ”, КФК 170703 “Видатки на проведення робіт, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг”, КФК 240900 “Цільові фонди, утворені Верховною Радою Автономної республіки Крим, органами місцевого самоврядування і місцевими органами виконавчої влади”. Підприємство зареєстроване як платник податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 054652526540). Взято на податковий облік ДПІ в Оболонському районі м. Києва 27.02.2003 р.

Статутним фондом наділяє підприємство Засновник, а саме Міська Рада та на момент утворення підприємства він складав 669 тис.

Головна мета, з якою було створено підприємство, - забезпечення безпечного руху транспорту та пішоходів по закріпленій шляховій мережі.

Предметом діяльності КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва є:

допоміжне обслуговування наземного транспорту;

збирання безпечних відходів;

інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у;

будівництво доріг і автострад;

будівництво трубопроводів;

будівництво житлових та нежитлових будівель.

На даний час підприємство займається будівництвом, реконструкцією, капітальним та поточним ремонтом шляхів, вивезенням сміття з закріпленої території, наданням платних транспортних послуг.

Підприємство має ліцензію на зведення несучих та огороджуючи конструкцій будівель і споруд, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж, та ліцензію на внутрішнє перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Адміністративно-управлінський апарат підприємства складається з: начальника, головного інженера та головного бухгалтера, крім того на підприємстві існує сім підрозділів, по кожному з підрозділів призначено матеріально-відповідальна особа, що несе відповідальність за його діяльність.

Під керівництвом головного бухгалтера перебувають заступник головного бухгалтера, провідний бухгалтер і бухгалтер другої категорії. Для раціонального використання робочого часу обов’язки між працівниками бухгалтерії розподілені так:

-   Заступник головного бухгалтера веде: облік необоротних активів, аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками, облік податкових зобов’язань з ПДВ та нараховує заробітну плату;

-        Провідний бухгалтер веде: аналітичний облік наявності та руху виробничих запасів та МШП, здійснює списання матеріалів на виробничі та господарські потреби за обліковими цінами, що зберігаються у матеріально відповідальних осіб, аналітичний облік розрахунків з постачальниками і підрядниками, облік податкового кредиту з ПДВ;

         Бухгалтер другої категорії здійснює операції що пов’язані з прийманням та видючою готівки з каси підприємства, працює з банками та оформлює платежі через казначейську службу;

         Головний бухгалтер забезпечує раціональну організацію обліку та звітності на підприємстві і в його підрозділах на основі максимальної централізації і механізації обліково-обчислювальних робіт, розробку та здійснення заходів спрямованих на дотримання державної дисципліни. Забезпечує своєчасне складання податкової та фінансової звітності на підставі даних первинних документів і бухгалтерських записів, подання їх у встановленому порядку до відповідних органів. Надає методичну допомогу працівникам підрозділів підприємства з питань бухгалтерського обліку, контролю, звітності й економічного аналізу.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться відповідно до журнально-ордерної форми обліку, при якій накопичення і систематизація документів за господарськими операціями здійснюється в журналах - ордерах.

Для оцінки ефективності діяльності підприємства необхідно зробити аналіз виробничо-господарської діяльності за основними техніко-економічними показниками: динаміка доходів від реалізації продукції, рівня собівартості продукції, валового прибутку, рентабельності підприємства та чистого прибутку його діяльності. Динаміка показників виробничо-господарської діяльності підприємства КП «ШЕУ Оболонського р-ну» м. Києва за 2010 - 2012 рр. наведена у табл. 2.1.1.

Таблиця 2.1.1

Динаміка показників виробничо-господарської діяльності підприємства за 2010 - 2012 рр.

Дохід від реалізації послуг КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва, у 2011 р. склав 20728 тис. грн., що на 1,3 % менше ніж за попередній рік, а у 2012 р. - 19154 тис. грн., що склало 92,4 % від 2011 р. Чистий прибуток, у порівнянні з 2011 р., в 2012 знизився на 1 тис. грн., це зумовлено різким припиненням фінансування з місцевого бюджету. Зниження собівартості послуг обумовлено зменшення рівня виконання робіт з утримання закріпленої за підприємством території району.

Дані про стан активів підприємства КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва за основними показниками (стан та динаміка змін власного та статутного капіталів, необоротних та оборотних активів) за 2010 - 2012 рр. надані в таблиці 2.1.2.

Таблиця 2.1.2

Динаміка активів підприємства КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва за основними техніко - економічними показниками за 2010 - 2012 рр.

Власний капітал підприємства, за період дослідження знизився. Він зменшився в 2011 р. на 5,4 %, а в 2012р. на 8,1 %, це зумовлено збитковістю діяльності підприємства. Статутний капітал не змінювався протягом періоду дослідження.

З метою оцінки фінансового стану підприємства, проведемо оцінку даних, наведених у табл. 2.1.1 і 2.1.2. Для цього розрахуємо основні фінансові показники.

Таблиця 2.1.3

Ключові фінансові показники діяльності підприємства КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва, в динаміці, за 2010 - 2012 рр.

За даними табл. 2.1.1 і табл. 2.1.2. проведена оцінка ключових фінансових показників діяльності підприємства, у динаміці. Наведені дані складені у табл. 2.1.3.

Коефіцієнт фінансової стійкості (платоспроможності або автономії) в динаміці за даними табл. 2.1.3 зменшився внаслідок нарощування підприємством боргів, коливаючись з 2010 р. по 2012 р. в межах 22,2 - 13,3. Він зменшився на 33,8% у порівнянні даних 2010 і 2010 рр., на кінець 2012 р. порівняно з 2011 р. питома вага власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність зменшилась на 9,5%.

Ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами, за показниками коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами, зменшився у 2011 р. порівняно з 2010 р. на 84,6%, а у 2012 р. порівняно з 2011 р., збільшився на 125%. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача), що характеризує ефективність використання основних фондів і показує рівень продукції, що приходиться на 1 грн. основних фондів, зріс на 12,0% у 2011 р. порівняно з 2010 р., хоча у 2012 р. порівняно з 2011 р. зріс усього 103,6%. Оборотність активів підприємства у 2010 р. склала 0,24, у 2011 р. - 0,26 у зв’язку із залученням більшої кількості договірних робіт у 2012 р. - 0,27, але все одно залишається мізерною.

Рентабельність діяльності підприємства знижувалася і склала у 2012р. від 2011 р. лише 82,6%. Зниження показнику зумовлена зниженням фінансування, а договірні роботи не забезпечили достатнього приросту. Рентабельність продукції підприємства у 2012 р. від 2011 р. знизилась і склала 84,2%. З вищенаведеного слідує, що показники рентабельності є доволі низькими. Підприємство не розвивається. Доходи постійно знижуються, приріст зменшується, намітилася тенденція до застою.

Прибутки зменшились, на ряду з зростанням собівартість послуг. Підприємство повинно прорахувати можливі шляхи зменшення собівартості та прорахувати неперспективні послуги з метою підвищення рентабельності діяльності підприємства. Як і інші показники фінансового стану підприємства, рівень прибутку знизився, що показує необхідність застосування нових методів управління підприємством, зокрема, маркетингового управління, бо діяльність підприємства тісно з ним пов’язана.

Адміністративні витрати підприємства зросли й склали, відповідно, 1332 тис. грн. у 2010 р., 1698 тис. грн. у 2011 р. і 2117 тис. грн. у 2012 р. Темп їх приросту майже не змінний 127,5% 2011р до 2010, та 127,7%, 2012р. до 2011р, що характеризує незмінність кадрової політики підприємства.

Дані, представлені в табл. 2.1.1 і табл. 2.1.2, характеризують загальні результати й ефективність виробничо-господарської діяльності КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва за роки, що аналізуються, і є основою для економічного аналізу. Аналіз виробничо-господарської діяльності товариства провадиться з метою виявлення динаміки основних техніко-економічних показників, на підставі даних річних балансів та звітів про фінансові результати підприємства.

.2 Організація обліку та документування операцій з ПДВ

Основою забезпечення успішної діяльності підприємства є чіткий механізм обліку господарських процесів, у тому числі в частині бухгалтерського обліку, який включає в себе не тільки фіксування господарських операцій, але й етапи обігу документів, у яких вони зафіксовані.

Документообіг на КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва здійснюється в чотири етапи:

) складання документів в первинних підрозділах;

) передача оформлених документів для перевірки і опрацювання до бухгалтерії підприємства;

) рух документів при обробці і здійсненні на їх підставі облікових записів;

) рух документів від місця обробки до місця зберігання; архіву.

З метою упорядкованості руху та своєчасного одержання первинних документів для записів у бухгалтерському обліку наказом начальника КП ШЕУ Оболонського району встановлений Графік документообігу, копія наказу в додатку.

З даного графіка видно, як в бухгалтерії підприємства здійснюється рух документів і реєстрація господарських операцій на різних ділянках обліку, терміни подання документації, а також виконавці і відповідальні особи.

Проте графіком документообігу не передбачено як здійснюватиметься рух первинних документів з обліку розрахунків за податками і платежами, зокрема за ПДВ. Відсутній запис про опрацювання даних бухгалтерських документів, складання оборотно-сальдових відомостей по рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами” та його аналітиці.

Єдиний організаційний регламент, який відображає ведення обліку розрахунків за податками і платежами, зокрема ПДВ, є Робочий план рахунків КП ШЕУ Оболонського району (див. таблицю 2.2.1).

Таблиця 2.2.1

Витяг з робочий план рахунків, обліку розрахунків за податками і платежами

На протязі всього періоду існування обліку був і залишається традиційним носієм бухгалтерської інформації аркуш паперу встановленого зразка. Натомість за останні десятиріччя поняття носія облікової інформації значно трансформувалося у звязку із розвитком обчислювальної техніки. Так, на сьогодні різного роду облікові дані можуть зберігатися як на магнітних, так і на лазерних дисках.

Але як би не змінювалися носії облікової інформації, сам документ, як свідчення факту здійснення господарської операції, залишається незмінним. Виходячи з цього, можна ствердити, що залишається і документація як елемент методу бухгалтерського обліку.

Порядок документального відображення господарських операцій, а також вимоги щодо оформлення документів регламентується “Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

У вказаному нормативному документі зазначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Для оформлення різного роду господарських операцій, в тому числі з обліку податку на додану вартість, які здійснюються на підприємстві, використовують різні за своєю формою і змістом бухгалтерські документи.

Облік податку на додану вартість на КП ШЕУ Оболонського району здійснюють на підставі первинного документа податкової накладної.

Податкова накладна податковий документ, що підтверджує виникнення податкового зобов’язання у платника податку в зв’язку з продажем товарів, робіт, послуг і одночасно підтверджує право на податковий кредит у покупця платника податку у зв’язку з придбанням таких товарів, робіт, послуг.

Оскільки КП ШЕУ Оболонського району є платником ПДВ і в залежності від господарських операцій виступає як покупцем товарів (робіт, послуг), так і продавцем, на підприємстві мають місце два види податкових накладних.

В будь-якому разі податкову накладну складають у двох примірниках (оригінал і копія), оригінал якої видається покупцю.

У випадку, коли КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва виступає продавцем товарів (робіт, послуг), відповідальна особа виписує податкову накладну (див. додаток ) за датою надходження коштів на поточний рахунок підприємства від покупця, або відвантаження товарів чи виконання робіт і послуг, порядковий номер якої відповідає порядковому номеру в Розділі І. «Видані податкові накладні» в «Реєстр виданих та отриманих податкових накладних». Оригінал накладної в даному випадку видається ПП “Рекламне Агенство”Мастер Медіа” після перевірки надходження грошей на рахунок підприємства за випискою банку, на основі якої на податковій накладній вказують дату її виписки, також дата виписки накладної може вказуватись за датою видаткової накладної. Відповідно до пункту 11 Підрозділу 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу якщо сума ПДВ перевищує 10 тисяч гривень вона підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 днів.

Здійснюючи придбання товарів (робіт, послуг), КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва від підприємства продавця (в даному випадку ПП “Вантажівка”) отримує оригінал податкової накладної (див. додаток), виписаної останнім. Зазначений документ підприємство зберігає у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов’язань із сплати податків. Порядковий номер даної накладної підприємство заносить у Розділ ІІ. «Отримані податкові накладні» в «Реєстр виданих та отриманих податкових накладних».

Відповідно до пункту 11 Підрозділу 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу якщо сума ПДВ перевищує 10 тисяч гривень вона підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 днів. додаток

У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва звертається протягом поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. До заяви підприємство додає копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг).

На основі податкових накладних КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва веде “Реєстр виданих та отриманих податкових накладних” в електронному та паперовому вигляді, ведення якого регламентується Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1002. В даному реєстрі зазначаються номер за порядком, дата виписки (отримання) податкової накладної, порядковий номер, найменування контрагента його індивідуальний податковий номер, загальна сума постачання включаючи ПДВ, база оподаткування, сума ПДВ і він є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1002 передбачено, що платники ПДВ повинні вести окремий облік операцій з продажу і придбання, що обкладаються податком, звільнених від оподаткування та операцій, вартість яких не включається у валові витрати виробництва (обігу) чи не підлягає амортизації, імпортних і експортних операцій у спеціальному реєстрі.

Реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Реєстр ведеться особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Реєстр ведеться в електронному вигляді у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби, та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.

Платники податку щомісяця в строки, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких встановлено звітний податковий період (квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Облік продажу товарів (робіт, послуг) підприємство здійснює Розділі І. “Видані податкові накладні” в “Реєстр виданих та отриманих податкових накладних” у момент виникнення податкових зобов’язань, датою виникнення яких є будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплати товарів, що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів.

У разі продажу товарів за готівкові грошові кошти з наступною видачею покупцеві товарного чека датою виникнення податкового зобов’язання у продавця є дата оприбуткування коштів у касі платника податку. Операції в Розділі І. “Видані податкові накладні” в “Реєстр виданих та отриманих податкових накладних” обліковують за датою, зазначеною на товарному чекові.

Для обліку розрахунків з бюджетом, зокрема з ПДВ, підприємство застосовує Оборотно-сальдову відомість, в якій групується інформація з первинних документів і відображаються записи за кредитом рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами» субрахунок 6415 “ПДВ”.

Дана відомість автоматично поповнюється новим записом в програмі “1С:Підприємство” при кожному занесенні первинних документів. В кінці кожного місяця відомість формують і виводять на паперові носії, які підписуються особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку.

Так як бухгалтерський облік на підприємстві КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва ведеться практично автоматизовано, то складання Головної книги замінене формуванням в програмі “1С:Підприємство” виключно Оборотно-сальдової відомості, яка складається з даних оборотів на рахунках бухгалтерського обліку після занесення до неї оборотів зі всіх журналів.

Оборотно-сальдова відомість по рахунку 6415 наведена в додатку .

Слід зазначити також, що фінансова звітність за різні періоди формується автоматизовано в програмі “1С:Підприємство”, виходячи з наявних в базі даних.

Що стосується податкового обліку, як уже було сказано, всі розрахунки здійснюються вручну, оскільки програма “1С:Підприємство” розрахована для ведення виключно бухгалтерського обліку.

Проте, на підприємстві КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва має місце програма “Податкова звітність 1.30.15”, яка розроблена Державною податковою адміністрацією України для формування і подання податкової звітності.

Слід зазначити, що впровадження на підприємстві автоматизованої системи подання податкової звітності та реєстру виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді має такі переваги:

приведення до єдиних стандартів документообігу щодо ведення обліку податкових накладних, реєстру отриманих і виданих податкових накладних та податкової декларації з ПДВ при одночасному здійсненні оподатковуваних та не оподатковуваних ПДВ операцій;

автоматизація та упорядкування документообігу при нарахуванні ПДВ по операціях з основними фондами (придбання, продаж, ліквідація);

упорядкування податкового обліку по операціях з придбання товарів і послуг у нерезидентів;

автоматизовані обробка та аналіз реєстру отриманих і виданих податкових накладних;

скасування необґрунтованих виїзних перевірок;

перехід від адміністративного до функціонального методу управління процесами оподаткування.

Таким чином, дана програма дещо полегшує процес складання і подання підприємством податкової звітності, її перевірку, аналіз і контроль, проте ведення податкового обліку в ній не закладено. А це, в свою чергу, не скорочує трудового навантаження на працівників бухгалтерії щодо здійснення податкових розрахунків, зокрема з ПДВ.

Перерахування відповідних податків на підприємстві здійснюється на підставі платіжних доручень. Крім того, про сплату податків можуть свідчити виписки банку.

2.3 Аналітичний і синтетичний облік ПДВ

Бухгалтерський облік податку на додану вартість регламентовано в наказі Міністерства фінансів України “Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість” від 01.07.1997 р. №141.

Ця Інструкція встановлює правила (кореспонденцію рахунків) бухгалтерського обліку податкових зобов’язань та податкового кредиту відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Для відображення у бухгалтерському обліку інформації про податкові зобов’язання, податковий кредит та розрахунки з бюджетом з податку на додану вартість використовують активно-пасивний синтетичний рахунок 64 “Розрахунки за податками й платежами” та субрахунки до нього: 641 “Розрахунки за податками”; 643 “Податкові зобов’язання”; 644 “Податковий кредит”.

На кредиті рахунку № 64 “Розрахунки за податками й платежами” відображаються нараховані платежі до бюджету, на дебеті - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

На субрахунку № 641 “Розрахунки за податками” ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість, інші податки).

На субрахунку № 643 “Податкові зобов'язання” ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню).

На субрахунку № 644 “Податковий кредит” ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов'язання.

Облік податку на додану вартість у системі рахунків передбачає розмежування не тільки за поділом на податкові зобов’язання і податковий кредит, але і за термінами їх виникнення.

Дати виникнення податкових зобов’язань, а також дати виникнення права платника ПДВ на податковий кредит визначені статтею 187 Податкового кодексу України.

Для аналітичного обліку цих розрахунків в КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва застосовують окремий субрахунок 6415 “Розрахунки за податком на додану вартість”, за кредитом якого відображають суми податкових зобов’язань, а за дебетом податковий кредит.

В КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва використовується заліковий метод обчислення ПДВ. Основу обчислення складає вартість оподатковуваного обороту, тобто вартість реалізованої продукції без включення в неї самого податку при обов'язковій наявності права на відрахування податку, сплаченого постачальникам за придбані товарно-матеріальні цінності.

Відображення нарахування ПДВ в КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва розглянемо у таблиці 2.3.1.

Таблиця 2.3.1

Методологія кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку

У регістрах бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами, записи в яких здійснюються на підставі первинних документів (податкових накладних, митних декларацій, платіжно-розрахункових документів, накладних тощо) суми податку на додану вартість виділяються в окремі графи.

Суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, визначають як різницю між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якими поставками (продажем) продукції, товарів, робіт, послуг протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту, що підлягає відшкодуванню у звітному періоді.

Згідно статті 196.1.6. Податкового кодексу України КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва не вносить до податкових зобов’язань суми фінансування з місцевого бюджету, які призначаються для виплати заробітної плати.

Відображення ПДВ при фінансуванні з місцевого бюджету в КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва розглянемо у таблиці 2.3.2.

Таблиця 2.3.2.

Методологія кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку при фінансуванні з місцевого бюджету

Сплата до бюджету податкових зобов’язань підприємства КП ШЕУ Оболонського району з ПДВ згідно з Податковою декларацією з податку на додану вартість відображається наступним записом: Д-т 6415 К-т 311.

Сплата ПДВ за податковий період проводиться підприємством не пізніше 30 числа місяця, що настає за звітним періодом. У разі несвоєчасної сплати податку виникають податковий борг, пеня та штрафні санкції.

2.4 Податковий облік ПДВ та відображення у фінансовій і податковій звітності

Податковий облік - це система групування інформації для визначення податкової бази за податками на підставі первинних документів, згрупованих у відповідності з порядком, передбаченим діючим податковим законодавством.

Податковий облік ведеться з метою формування повної та достовірної інформації про порядок обліку господарських операцій, що були проведені платником протягом звітного періоду з метою оподаткування, а також забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів для контролю за вірністю нарахування, повнотою та своєчасністю перерахування податків до відповідних бюджетів.

Законодавчо сформульовані лише загальні принципи організації податкового обліку. Як його вести кожен бухгалтер має визначити самостійно. Якщо, наприклад, для ведення бухгалтерського обліку затверджені певні форми реєстрів обліку (журнали-ордери тощо), то в податковому обліку таких форм не існує.

Головна задача податкового обліку - сформувати повну та достовірну інформацію про те, як врахована для цілей оподаткування господарська операція.

Підтвердженням даних податкового обліку є:

первинні облікові документи;

аналітичні реєстри податкового обліку;

розрахунок податкової бази тощо.

Об'єктом оподаткування є додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість певних товарів.

В КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва, в зв'язку з переходом на національні стандарти, найбільш раціональним вбачається варіант формування оподатковуваної бази шляхом коригування фінансового прибутку на суми доходів та витрат, які з метою оподаткування виключаються чи додаються до даних фінансової звітності, і на цій основі визначається об'єкт оподаткування.

Звітність завершальний результат фінансового, виробничого, податкового та статистичного обліку. Вона призначена для використання зовнішніми і внутрішніми користувачами.

Податкова звітність сукупність дій платника податку по складанню, веденню і поданню документів, які містять інформацію про результати діяльності платника податку, його майновий стан і фіксують процес обчислення податку, а також суму, яка має бути сплачена до бюджету. Податкова звітність складається платником податків самостійно і подається до податкових органів за результатами звітного періоду у встановлені законодавством терміни.

Основним звітним документом з ПДВ на КП КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва є Податкова декларація з податку на додану вартість (див. додаток ).

Порядок заповнення Декларації з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25.11.11 № 1492 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1342) "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість"

Особливістю заповнення Декларації з податку на додану вартість є те, що вона заповнюється тільки за звітний період без наростаючого підсумку з початку року.

Декларація з податку на додану вартість складається зі вступної частини, чотирьох розділів та восьми додатків.

Вступна частина містить: назву декларації, звітний період за який вона подається, звітний період за який виправляється помилка, назву платника податку, код ЄДРПОУ, індивідуальний податковий номер, номер свідоцтва про реєстрацію платником податку, податкову адресу, назву податкової служби до якої подається декларація.

У Розділі 1 “Податкові зобов’язання” відображаються операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою; операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, що не є об’єктом оподаткування. Також відображається об’єм послуг отриманих від нерезидента, місце постачання визначено на митній території України, коригування податкових зобовязань. В цьому розділі визначається сума податкових зобов’язань платника податку за звітний період.

Розділ 2 “Податковий кредит” відображає об’єми придбаних з ПДВ чи без ПДВ на митній території України чи ввезених (пересланих) з-за кордону товарів, основних фондів і нематеріальних активів. В цьому розділі визначається сума податкового кредиту платника податку за звітний період.

У Розділі 3 “Розрахунки за звітний період” розраховується різниця між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом, а також визначаються напрямки відшкодування, якщо сума податкового кредиту є більшою за суму податкових зобов’язань. (грошовими коштами на поточний рахунок, в рахунок майбутніх платежів з ПДВ)

Розділ 4 заповнюється податковим органом і містить відомості про проведення даних з нарахуванням або відшкодуванням податку в особовому рахунку платника та відмітку про проведення перевірки.

У Додатку 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість(Д1)» Розділ І Коригування податкових зобов'язань, Таблиця 1 Коригування податкових зобов’язань згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу. Розділ ІІ Коригування податкового кредиту, Таблиця 2 Коригування податкового кредиту згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу, Таблиця 3 Коригування податкового кредиту згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу за обсягами придбання товарів/послуг, необоротних активів, включених у рядок 15 декларації.

У Додатку 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)» відображається залишок від’ємного значення попереднього звітного податкового періоду.

Додатку 3 «РОЗРАХУНОК СУМИ БЮДЖЕТНОГО ВІДШКОДУВАННЯ (Д3)» сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

У Додатку 4 «ЗАЯВА про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4)» відповідно до статті 200 розділу V ПКУ вказується сума, що підлягає відшкодуванню, період за який відшкодовується ПДВ, та реквізити на які потрібно провести відшкодування.

У Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» розшифровується рядки 1, 10, 14.1,15 Декларації в розрізі контрагентів з вказанням їх індивідуального податкового номера, обсяг поставки без ПДВ, суми ПДВ. Розділ І Податкові зобов'язання, Розділ ІІ Податковий кредит.

У Додатку 6 до Податкової декларації, відображається: Таблиця 1 Пункт 3 декларації "Операції, що не є об'єктом оподаткування (стаття 196 розділу V Кодексу)"; Таблиця 2. Пункт 4 декларації "Операції з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України"; Таблиця 3. Пункт 5 декларації "Операції, які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди))"; Таблиця 4. Розрахунок показників щодо належності підприємства (організації) до підприємства (організації) інвалідів.

Додаток 7 Розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7). Таблиця 1. "Розрахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях" для ряд.1: застосовується протягом поточного календарного року для визначення податкового кредиту при заповненні рядків 15.1 та/або 16.6.1 декларації (товари/послуги, необоротні активи); розраховується у декларації за січень (I квартал), для ряд.2: застосовується протягом поточного календарного року для визначення податкового кредиту при заповненні рядків 15.1 та/або 16.6.1 декларації (товари/послуги, необоротні активи); розраховується у декларації звітного періоду, у якому вперше декларуються неоподатковувані операції, для ряд.3.1: застосовується для перерахунку за підсумками календарного року (товари/послуги, необоротні активи); розраховується у декларації за грудень (IV квартал) (у разі зняття з обліку - у декларації останнього податкового періоду, коли відбулося таке зняття), для ряд.3.1 - 3.3: застосовується для перерахунку за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому необоротні активи почали використовуватися (введені в експлуатацію); розраховується у декларації за грудень (IV квартал) (у разі зняття з обліку - у декларації останнього податкового періоду, коли відбулося таке зняття). Таблиця 2. "Перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях" - здійснюється за підсумками поточного календарного року і результати відображаються у декларації за останній податковий період року (у разі зняття платника з обліку - у декларації за останній податковий період, коли відбулося зняття з обліку). Таблиця 3 "Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях" заповнюється при перерахунку частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях за результатами одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію). Таблиця 4 "Розрахунок розподілу сум податку на додану вартість, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з отриманням товарів /послуг, при постачанні яких застосовуються одночасно касовий метод визначення податкових зобов’язань і податкового кредиту та загальні правила визначення податкових зобов'язань і податкового кредиту" здійснюється платниками, які застосовують касовий метод визначення податкових зобов’язань та податкового кредиту згідно з пунктом 187.10 статті 187 розділу V Кодексу.

Додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) " заповнюється відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу заявляю про відмову продавця товарів/послуг надати податкову, або заявляю про порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, до заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Створення Податкової декларації з податку на додану вартість у програмі 1с:Підприємство починається з формування "Реєстру виданих та отриманих податкових накладних"(Додаток). Для формування даного реєстру обирають пункт меню "Отчеты", "Регламентированая отчетность", "Реестр налоговых накладных" обирається період і формується реєстр.

Наступним кроком є формування Додатку 5 "Розшифровка податкового зобов’язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів", потім формується сама декларація та додатки до неї, КП ШЕУ Оболонського району, крім Додатку 5 подає, ще Додатки 1, 2, 3 та 6. (Додаток)

Звітним періодом з ПДВ в КП ШЕУ Оболонського району є місяць.

Податкову декларацію з податку на додану вартість підприємство подає незалежно від того, виникло в звітному періоді у нього податкове зобов’язання чи ні, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Після підготовки підприємством КП ШЕУ Оболонського району податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються електронні цифрові підписи (далі ЕЦП) посадових осіб підприємства у такому порядку: першим ЕЦП головного бухгалтера, другим ЕЦП керівника, третім ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки підприємства.

Після накладення ЕЦП підприємство здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів Державної податкової служби (далі ДПС) через телекомунікаційні канали зв’язку. Другий примірник податкового документа в електронному вигляді та на паперових носіях зберігається на підприємстві.

Після одержання від підприємства податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату. Після чого на підприємство надсилаєються квитанції.

Перша квитанція є підтвердженням передачі підприємством податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва, з якої було надіслано податкову звітність. Якщо на електронну адресу підприємства не надходить перша квитанція, або надходить з зауваженням, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням прийняття податкових документів від КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва до бази даних ДПС для підприємства є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі.

В ній зазначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність його затвердженому формату електронного документа, результати перевірок ЕЦП, інформація про підприємство, дата і час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування й надсилання підприємству.

Якщо надіслані податкові документи сформовано підприємством з помилкою, то КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва отримує другу квитанцію в електронному вигляді в текстовому форматі про неприйняття податкових документів із зазначенням причин.

Що стосується термінів подання податкових документів в електронному вигляді, то вони можуть бути надіслані до органів ДПС в будь-який зручний для підприємства час, за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі.

Така схема подання підприємством податкової звітності має ряд переваг і недоліків.

Серед переваг подання звітності в електронному вигляді виділяють такі: економія робочого часу та коштів на придбання бланків, гарантоване оперативне відстеження змін до форм звітності, і не тільки податкової, арифметичний контроль за показниками декларації, без паперова технологія подання звітності, уникнення витрат часу на черги при поданні звітності, надходження підтвердження прийняття звітності та інші.

Основним недоліком електронної звітності є випадки порушення обміну інформацією внаслідок несправності каналів зв’язку або перебоїв у мережах живлення. В таких ситуаціях звітність може вважатися незданою, якщо підприємством не отримано квитанції про приймання звітності. І хоча вини підприємства у цьому немає, відповідати за неподання звітності буде воно.

Тому, зважаючи на можливі проблеми, відправляти звітність бажано за кілька днів до настання граничного терміну її подання.

Відображення податку на додану вартість у фінансовій звітності з затвердженням Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (Наказ Міністерства Фінансів України від 07.02.2013 р. № 73), змінилось. В формі № 1 Баланс (Звіт про фінансовий стан) змінився тільки код рядку в Активі з 250 на 1190 «Інші оборотні активи» відображається дебетове сальдо за транзитними рахунками для обліку ПДВ - 643, 644, в Пасиві з 550 на 1620 «Розрахунки з бюджетом» відображається заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, куди входить і ПДВ. В формі 2 Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) рядок 015 де відображався ПДВ виключено, тепер у новій формі застосовують рядок 2000 куди одразу потрапляє чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). В формі 3 Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом) змінився код рядка з 115 на 3116 відображається сума зобов’язання з ПДВ за звітний період.

Висновки до розділу ІІ

податок доданий вартість облік

Організація бухгалтерського обліку на КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а також здійснюється відповідно до прийнятого на підприємстві Наказу “Про облікову політику КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва.

Основою забезпечення успішної діяльності підприємства є чіткий механізм обліку господарських процесів, у тому числі в частині бухгалтерського обліку, який включає в себе не тільки фіксування господарських операцій, але й етапи обігу документів, у яких вони зафіксовані.

З метою упорядкованості руху та своєчасного одержання первинних документів для записів у бухгалтерському обліку на КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва встановлений Графік документообігу, проте як здійснюватиметься рух первинних документів з обліку розрахунків за податками і платежами ним не передбачено.

Єдиний організаційний регламент, який відображає ведення обліку розрахунків за податками і платежами, зокрема ПДВ, є Робочий план рахунків КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва, яким для обліку податкових зобов’язань з податку на додану вартість передбачено субрахунок 6415 “Розрахунки за податком на додану вартість”.

Для оформлення різного роду господарських операцій, в тому числі з обліку податку на додану вартість, які здійснюються на підприємстві, використовують різні за своєю формою і змістом бухгалтерські документи.

Первинним документом з обліку ПДВ є податкова накладна, документ, яка фіксує факти здійснення господарських операцій.

Для обліку розрахунків з бюджетом, зокрема з ПДВ, підприємство застосовує Оборотно-сальдову відомість, в якій групується інформація з первинних документів і відображаються записи за кредитом рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами”, складення Головної книги в програмі “1с Підприємство”.

Основними формами податкової звітності, яку подає підприємство КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва з ПДВ, є Податкова декларація з податку на додану вартість, формування яких здійснюється з використанням програмного продукту “Податкова звітність 1.30.15”.

РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ І АУДИТ РОЗРАХУНКІВ З ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ У КП «ШЕУ ОБОЛОНСЬКОГО РАЙОНУ» М.КИЄВА

.1 Система аналітичних показників, інформаційна база та основні методи економічного аналізу

В економічному аналізі використовується система аналітичних показників. Класифікація показників необхідна для вірного застосування інструментарію економічного аналізу.

В залежності від покладених в основу вимірювачів показники розподіляються на натуральні і вартісні. В промисловості натуральні показники застосовуються для кількісної характеристики продукції, що виробляється, в матеріально-речовинному складі і залежать від фізичних властивостей продукції. Натуральні показники виражаються в штуках, тонах, метрах погонних, метрах квадратних, декалітрах і т. ін. До натуральних також відносяться такі показники, як кількість одиниць обладнання, виробничі площі і т. ін. Натуральні показники більш об’єктивно відображать результати діяльності або ресурси виробництва, але їх застосування обмежене зіставленням однорідної продукції, однакового обладнання.

Сферу застосування натуральних показників дозволяють розширити умовно-натуральні показники (різновид натуральних показників). Прикладами умовно натуральних показників можуть бути 1 т умовного палива, тисяча умовних банок, умовні пари взуття, умовні катушки.

Вартісні показники є більш розповсюдженими. До найважливіших вартісних показників, що характеризують результати діяльності підприємства, відносяться валова, товарна, чиста, реалізована продукція, прибуток. Вартісні показники також широко використовуються для узагальненої характеристики ресурсів, наприклад, вартість основних засобів, норматив оборотних засобів.

За своїм змістом показники поділяються на кількісні і якісні. Кількісні показники показують обсяг ресурсу або результату, наприклад, обсяг виготовленої продукції, чисельність працівників, вартість основних засобів, кількість встановленого устаткування. Якісні показники -- це в основному показники, які характеризують співвідношення результатів і витрат або ресурсів, і використовуються для оцінки економічної ефективності трудових, матеріальних і грошових витрат, наприклад, продуктивність праці, рентабельність, витрати на 1 грн. товарної продукції, фондоозброєність праці, матеріаломісткість продукції, показники якості продукції, які є досить різноманітними і залежать від галузевої приналежності та технологічних особливостей того чи іншого виробництва.

Показники розподіляються також на загальні і специфічні. До загальних відносяться показники, що характеризують результати діяльності підприємств усіх галузей економіки, наприклад, товарна, валова, реалізована продукція, витрати, собівартість, прибуток, рентабельність. Специфічні показники характеризують результати діяльності підприємств окремих галузей народного господарства.

Показники поділяються на абсолютні і відносні. Відносні показники визначаються у відсотках, коефіцієнтах або індексах. Абсолютні показники поділяються на натуральні (умовно-натуральні) і вартісні.

При вивченні причинно-наслідкових зв'язків показники поділяються на факторні і результативні. Якщо показник розглядається як результат впливу декількох причин і виступає як об'єкт дослідження, то він називається результативним. Показники, що визначають величину результативного показника, називаються факторними.

Наприклад, якщо продуктивність праці розглядається як результат дії обсягу виробництва продукції в натуральному виразі, ціни одиниці продукції і чисельності промислово-виробничого персоналу, продуктивність праці є результативним показником, усі інші показники будуть факторними, тобто тими, що визначають величину продуктивності праці.

По способу формування розрізняють показники:

нормативні;

планові;

облікові;

аналітичні (оціночні).

Усі показники, використовувані в аналізі, тісно взаємопов'язані між собою і застосовуються в комплексі, що забезпечує всебічну оцінку досягнутих результатів.

При формуванні системи показників необхідно дотримуватися ряду вимог: у систему повинні входити декілька часткових показників та один узагальнюючий; системі має бути властива інтегрованість, що дозволяє застосовувати її при програмно-цільовому управлінні економікою і будувати «дерево цілей» економічного та соціального розвитку підприємств; необхідна достатня кількість показників; усі показники повинні бути адекватними (тобто реально відбивати процеси і явища, що відбуваються), динамічними, порівняльними та якісно однорідними, забезпечувати однозначне розуміння досліджуваних явищ і процесів тощо.

Глибина і результативність економічного аналізу залежать від обсягу, своєчасності та якості використовуваної інформації. Інформація - це впорядковані повідомлення про кількісний та якісний стан речей чи явищ, сукупність даних і знань про них. Вона може бути виражена за допомогою цифр, букв та інших символів. У економіці інформація відображає процеси і явища господарської діяльності людей, закономірності функціонування ринку і його складових елементів тощо. Для одержання, опрацювання, збереження і використання інформації витрачаються праця і матеріальні ресурси. Тому інформація має, крім споживної цінності, ще й вартість, яка повинна відшкодовуватися сторонніми її користувачами. Інформація, яка використовується в економічному аналізі, має відповідати певним вимогам. Перша - це якість, вірогідність даних, тобто їх відповідність реальному стану речей і явищ. Досягається це шляхом усунення передумов викривлень інформації, застосуванням більш досконалих систем реєстрації, методів її вимірювання та прийомів наступного контроля. Друга вимога - це повнота і різнобічність даних. Збір якомога більшої кількості даних, однак, може створити проблему зайвої інформації. Надлишок інформації до того ж підвищує витрати на її фіксацію, опрацювання і зберігання. Третя вимога - це оперативність, своєчасність і безпрервність надходження данних. Інформація повинна надходити до користувача, перш ніж застаріє, інакше вона частково аби повністю втрачає свою корисність. Четверта вимога - це порівнюваність даних за складом, у часі й просторі. В першу чергу слід вказати на проблему порівняння вартісних показників і застосування одиниць їх вимірювання. П'ята вимога - це доступність, гласність даних. Проте не завжди можна одержати все необхідне для виконання аналітичних досліджень. І, якщо аналіз усе-таки проводиться в умовах певного браку даних, це не може не зашкодити якості роботи і висновків.

Проблеми з інформацією виникають не лише у разі її відсутності, перекручень, а й у зв'язку з обмеженнями щодо порядку і використання, впровадженням різного роду комерційних, службових, державних та інших таємниць. Обмеження доступу до даних підприємств і перетворення значного їх масиву в конфіденційну інформацію мають вагомі причини. В першу чергу, це перекручення даних обліку з метою ухилення від сплати податків. Це і різні порушення законів і правил при виконанні господарських операцій, відхід комерційних структур в "тінь", оборот та відмивання брудних грошей тощо.

Повертаючись до питання оперативності інформації як найважливішої її властивості, слід підкреслити, що тільки завдяки комп'ютеризації виробництва забезпечується дійсна оперативність і доступність інформації. Комп'ютерні технології вносять також суттєві зміни у зміст і методику вирішення аналітичних завдань на підприємстві. Висока швидкість виконання розрахункових та логічних операцій дає змогу обробляти великі обсяги аналітичної інформації та дуже плідно й своєчасно використовувати її в управлінні виробництвом.

Широке застосування ПЕОМ не тільки поліпшує оперативність і доступність інформації, але й розширює перелік конкретних питань економічного аналізу, зміщує його напрям із традиційної оцінки діяльності за минулі періоди до вивчення поточних та майбутніх ситуацій з метою сприяння розробці обґрунтованих і зважених управлінських рішень. Така спрямованість аналізу спостерігалася з початку 60-х років. Проте посправжньому реалізувати це стало можливо лише в умовах застосування сучасної комп'ютерної техніки. У процесі аналітичного дослідження використовують великі обсяги різної інформації. Основними джерелами є:

) планово-нормативна (матеріали бізнес-планів, норми витрат і нормативи, прейскуранти цін і тарифів, законодавчі акти, інструкції, договори, технологічна документація тощо);

) дані бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку та звітності;

) внутрішня позаоблікова інформація (накази, виробниче листування, довідки про перевірки та акти ревізій (аудиту), протоколи виробничих нарад, доповідні записки та ін.);

) зовнішня інформація (звітні дані споріднених підприємств і матеріали галузевих видань, збірники статистичних матеріалів як вітчизняних, так і закордонних установ, дані переписів і анкетних обстежень);

) дані особистих спостережень аналітика (виробничі екскурсії, хронометраж робочого дня, опитування працівників підприємства).

Економічна інформація може мати табличну, графічну чи текстову форму. Всю інформацію поділяють також на внутрішню і зовнішню, початкову, базову та похідну розрахункову. Існують й інші групування економічної інформації.

Більшість інформації, яка використовується в аналізі, має форму показників. Причому глибина аналізу та обґрунтованість висновків і заходів за його результатами значною мірою залежать від добору показників, які у своїй сукупності формують цілі системи. Уся система показників дає кількісні та якісні характеристики різних сторін господарської діяльності підприємства або окремих економічних явищ і процесів. Кількість показників може зростати через диференціацію або їх інтеграцію залежно від мети і змісту аналізу, глибини вивчення відповідних об'єктів та процесів.

Вся підібрана для аналізу інформація і, насамперед, показники обліку і звітності мають бути ретельно перевірені за формою і змістом. При перевірці за формою встановлюється правильність оформлення документів і звітів з погляду повної наявності й заповнення всіх реквізитів, таблиць, підписів, арифметичних сум, підсумків; відповідність і спадкоємність цифр, перенесених з інших документів та попередніх років; узгодженість цифр у різних формах звіту і взаємозалежних величин. Проводячи таку перевірку, користуються засобами логічного та арифметичного контролю. При цьому логічний контроль в більшості випадків установлює лише наявність помилки, а інший арифметичний контроль показує розмір помилки. При перевірці інформації за змістом, а вона може бути здійснена лише на підприємстві, встановлюють відповідність звіту даним бухгалтерського обліку, а достовірність самого обліку перевіряють його відповідністю реальному стану речей та процесів на підприємстві. Ця перевірка більш складна і є елементами ревізії або аудиту. Констатуючи недостатню якість інформації, слід сказати про природу можливих помилок. Здебільшого вони можуть бути наслідком недосконалої первиної реєстрації або наступної небездоганої обробки даних. При цьому розрізняють випадкові і систематичні помилки. Більш небезпечними є систематичні помилки, які мають характер постійних викривлень в одному напрямі. Ці помилки бувають незловмисними та зловмисними. Останні виникають через свідоме спотворення даних з метою збільшення обсягів виконаних робіт (приписки) чи навпаки, приховування доходів (для ухилення від оподаткування) тощо. Пересвідчившись у достовірності інформації, можна розпочати сам аналіз діяльності підприємств.

Мететод економічного аналізу - системне, комплексне та безперервне вивчання, оцінка та узагальнення впливу факторів на результати діяльності будь-якого економічного об’єкта шляхом опрацювання спеціальними прийомами відповідної інформації з метою обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень для підвищення ефективності виробництва.

Розрізняють традиційні (логічні), економіко-математичні методи та методи експертної оцінки.

Традиційні (логічні) методи: порівняння, деталізації, елімінування, статистичні методи.

Порівняння - це науковий метод пізнання, у процесі якого невідоме (досліджуване) явище, предмети зіставляють із уже відомими, раніше для виявлення загальних ознак або відмінностей між ними.

Порівняльний аналіз може бути: горизонтальним (використовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня показників від базового та оцінки відхилень), вертикальним (застосовується для вивчення структури економічних явищ та процесів шляхом розрахунку питомої ваги складових у загальному цілому, співвідношення складових цілого між собою, а також впливу факторів на рівень результатних показників шляхом порівняння їх розмірів до і після зміни відповідного фактора), трендовим (застосовується при дослідження рядів динаміки, тобто при вивченні темпів зростання і приросту показників за ряд років до рівня базисного року).

Суть методу деталізації полягає в розкладання, розчленуванні загальних показників на складові.

Елімінування - це усунення, виключення дії всіх факторів на відхилення за результатним показником, окрім одного. До нього відносять прийом ланцюгових підстановок, спосіб різниць, прийом відсоткових різниць.

Суть прийому ланцюгових підстановок полягає в послідовній заміні планової величини кожного із взаємодіючих факторів фактичною і в порівнянні результатів, які послідовно одержують при кожній такій заміні.

Спосіб різниць ґрунтується на визначенні різниць між фактичними і плановими (базовими) частковими показниками і множенні їх по кожному показнику на абсолютні значення іншого взаємопов’язаного з ними часткового показника.

Існують привила, за якими обчислюють вплив факторів на відхилення за загальним показником.

Для визначення ступеня впливу зміни кількісного показника на відхилення за загальними показником потрібно різницю за кількісним показником помножити на планове значення якісного показника.

Для того, щоб визначити вплив зміни якісного показника на відхилення за загальним, потрібно різницю за якісним показником помножити на фактичне значення кількісного показника.

Статистичні методи аналізу включають метод середніх величин, метод відносних величин, метод групування, індексний метод, балансовий метод.

У середній величині знаходять відображення загальні, характерні, типові ознаки досліджуваних явищ за відповідною ознакою. За допомогою відносних величин можна глибше зрозуміти суть і характер відхилень від базових показників. Суть методу групування - поділ загального числа сукупності об’єктів на якісні однорідні групи за відповідними ознаками з метою вивчення її структури або взаємозв’язку між компонентами. Індексний метод базується на відносних показниках. Балансовий прийом аналізу полягає в установленні рівноваги між кількома однорідними і взаємопов’язаними показниками для виявлення значення одного з них за відомими значеннями інших.

Аналітичні групування в свою чергу поділять на: типологічні (розподіл на однорідні групи або класи), структурні ( для вивчення складу та структури сукупності)та факторні (встановлює причинно-наслідкові зв’язки між ознаками явищ та факторів, які впливають на їх змину).

Економіко-математичні методи: кореляційний аналіз, регресійний аналіз, дисперсійний аналіз, методи математичного програмування та інші математичні методи.

Кореляційний аналіз дозволяє виявити зв’язок між окремими явищами або показниками та виміряти його міцність. Регресійний аналіз показує, як змінюється залежний показник при зміні будь-якого з незалежних показників (факторів). Дисперсійний аналіз - метод аналізу результатів, які залежать від різних одночасно діючих факторів, вибору найважливіших з них та оцінки їх впливу.

Методи експертної оцінки: метод колективних експертних оцінок, метод «мозкової атаки», метод синектики, метод контрольних запитань, метод колективного блокнота, метод аналогій, метод інверсії та інші.

Всі ці методи ґрунтуються на використанні професійного досвіду та інтуїції спеціалістів.

3.2 Розробка та методика аналізу розрахунків з ПДВ на підприємстві

Однією з найбільших статей доходу бюджету держави є надходження від сплати податку на додану вартість. Він становить п’яту частину частину від ціни на продукцію, що встановлена підприємством.

Для дослідження розрахунків з бюджетом з ПДВ доцільно проводити як ретроспективний так і перспективний економіко-математичний аналіз. В першому випадку можна визначити динаміку витрат на сплату податку, тенденцію його розвитку, здійснити контроль за виконанням попередніх планів, дослідити причини відхилень від планових показників та вжити необхідні заходи для оптимізації даних витрат. Перспективний аналіз допоможе спрогнозувати стан розрахунків з ПДВ в майбутньому, скласти план витрат на наступні періоди та уникнути небажаних результатів.

Для проведення аналізу розрахунків з ПДВ можна скористатися наступними прийомами економічного аналізу, логічна обробка інформації, факторний аналіз (детермінований (функціональний) і стохастичний (кореляційний)), способи оптимізаційного вирішення економічних завдань.

Розглянемо можливість застосування методів логічної обробки інформації для аналізу розрахунків з ПДВ. Логічна обробка інформації передбачає отримання висновків без проведення значних розрахунків та знаходження складних коефіцієнтів. Одним із видів логічної обробки даних є порівняння показників отриманих в різні періоди діяльності (планових з фактичними, поточних з минулорічними тощо). Таке порівняння дозволяє керівнику та податковим органам прослідкувати динаміку сплати податків та зборів, визначити абсолютні, відносні та структурні показники розрахунків з ПДВ.

Наступним видом логічної обробки даних є табличне або графічне подання аналітичної інформації. Дані методичні прийоми дозволяють унаочнити інформацію, спростити її сприйняття, полегшити проведення аналітичних робіт.

Методику аналізу розрахунків з бюджетом можна представити наступними послідовними етапами:

Перший етап - Збір інформації необхідної для аналізу. Джерелами інформації для аналізу розрахунків з ПДВ є первинна документація бухгалтерського обліку, планові розрахунки на поточний період, аналітичні таблиці минулих періодів, облікові регістри, звітність, акти звірок даних з податковими органами, банківськими установами, контрагентами підприємства. Для аналізу розрахунків з ПДВ актуальною є інформація поточного та минулих періодів. Зокрема для розрахунку показників динаміки доцільно отримати інформацію за як можна більший період діяльності підприємства. На даному етапі отриману інформацію необхідно систематизувати, обробити і оформити в зручну для аналізу форму. Такими формами найчастіше виступають аналітичні таблиці, які містять згруповані дані. Вони полегшують сприйняття інформації та сприяють підвищенню ефективності процесу аналізу.

На другому етапі проводять порівняння показників за різні періоди діяльності: планових з фактичними, фактичних з минулорічними тощо. Якщо досліджується група підприємств, то порівнюються також аналогічні показники різних підприємств, найбільші і найменші значення показників у групі. Таке порівняння дає змогу визначити тенденції розвитку економічних процесів, визначити шляхи поліпшення діяльності підприємства відносно конкурентів. Порівняння може бути горизонтальне, вертикальне, трендове, одновимірне, багатовимірне. Горизонтальний порівняльний аналіз використовують для визначення абсолютних і відносних відхилень значень фактичного показника від планового, показника попереднього чи базового періоду, середнього рівня чи аналогічного показника конкурентів. На даному етапі необхідно визначити систему показників, які характеризують напрям та інтенсивність зміни явища в часі, а саме: відсоток виконання плану, темп росту та темп приросту витрат на платежі до бюджету.

Вертикальний порівняльний аналіз дозволяє визначити структуру економічних явищ і процесів - частку складових у значенні загального показника, співвідношення частин цілого між собою.

Трендовий порівняльний аналіз дозволяє вивчити відносні темпи росту і приросту показників за певний період до рівня базового періоду, тобто при дослідженні рядів динаміки.

При одновимірному порівняльному аналізі проводять зіставлення за одним або декількома показниками певного підприємства чи декількох підприємств за одним показником. Наприклад, порівнюють величину всіх податків, зборів та інших платежів підприємства між собою.

Заключним етапом буде узагальнення отриманих результатів та підбиття підсумків стосовно аналізу розрахунків підприємств з бюджетом та позабюджетними фондами. На основі отриманих висновків від аналітиків управлінці, обліковці та інші зацікавлені особи приймають відповідні рішення.

Розглянемо динаміку розрахунків по податку на додану вартість КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва.

Таблиця 3.2.1.

Динаміка обсягу податку на додану вартість КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва.

Як видно з табл. 3.2.1. за три роки діяльності підприємства доходи від реалізації продукції, а відповідно і податок на додану вартість зменшується, але зменшення доходу і ПДВ відбувається не пропорційно. Непропорційність зменшення доходу і ПДВ зумовлена застосування підприємством з 2011 року норм статті 196.1.6. ПКУ в якій передбачено, що виплати в грошовій формі заробітної плати за рахунок бюджету не є об’єктом оподаткування. В 2012 році ПДВ склав 92 тис. грн., що свідчить про зменшення порівняно з 2010 та 2011 роками відповідно на 1440 тис. грн. (74,4%) та 1843 тис. грн. (4,75%). Значне зменшення ПДВ відбулося в 2011 році на 1440 тис. грн. (74,4%) порівняно з 2010 роком.

Податкові зобов’язання, після виключення фінансування на заробітну плату, обчислимо діленням обсягу доходу від реалізації на шість. Різниця між податковим зобов’язанням та податковим кредитом сплачується в бюджет (або повертається з бюджету). В 2010 році в КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва податковий кредит відсутній, податкові зобов’язання повністю сплачуються в бюджет, що становить 1935 тис. грн. В 2011 - 2012 роках різниця між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом зменшувалась тому до бюджету було сплачено 495 тис. грн. та 92 тис. грн.. відповідно.

У сучасних умовах господарювання, за наявності конкуренції як невід’ємного елемента ринкової економки та складнощів реалізації послуг підприємства, використовуючи форми послідовної оплати. При цьому у підприємства виникають податкові зобов’язання по ПДВ, а коштів на їх сплату фактично не поступило. Таким чином у підприємств з’являється дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги, яка виступає важливою складовою оборотного капіталу. Але по закінченню податкового періоду виникає кредиторська заборгованість по ПДВ строк сплати якої настав. При цьому підприємство згідно з законом повинно нарахувати і сплатити пеню за несвоєчасну сплату ПДВ, виходячи з 120% облікової ставки НБУ. При аналізі поточних активів особливе місце посідає вивчення динаміки, складу, структури, причин, строків існування і давності створення дебіторської заборгованості.

Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Для ПДВ нормальна заборгованість до 30 числа наступного місяця за звітним. Наявність простроченої заборгованості, збільшення дебіторської заборгованості, призводить до створення фінансових труднощів, нестачі фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати тощо.

Розглянемо частку ПДВ в розрахунках з бюджетом КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва додаток таблиця 3.2.2. Стан розрахунків з бюджетом по КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва.

З табл. 3.2.2 видно, що в 2011 році дебіторська заборгованість по ПДВ переважала над кредиторською. Таке становище свідчить про ускладнення розрахункової дисципліни та про значне відволікання коштів з обороту. В 2010 та 2012 роках кредиторська заборгованість переважала над дебіторською, що свідчить про налагоджування розрахункової дисципліни та залучення більшої частини оборотних коштів.

Бухгалтерія підприємства КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва, здаючи податкову декларацію з відємним значенням ПДВ протягом трьох звітних періодів, в кінці неї ставила відмітку про порядок здійснення повернення ПДВ:

- шляхом зарахування в рахунок платежів по ПДВ та іншим платежам (повне або часткове);

шляхом перерахування на рахунок в установу банку;

шляхом видачі казначейського чека.

Та протягом одного місяця може розраховувати на повернення ПДВ, але КП «ШЕУ Оболонського району», не подає розрахунків про відшкодування до ДПІ.

3.3 Основні методики зовнішнього аудиту розрахунків з ПДВ

22 квітня 1993 року з’являється Закон України „Про аудиторську діяльність”№3125-12. Надалі цей закон удосконалювався за рахунок змін і доповнень, внесених Законами України від 14 березня 1995року №81/95-ВР та від 20 лютого 1996 року №54/96-ВР. Даний Закон дає визначення поняття аудит, аудиторська фірма, аудиторський висновок та визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні. Його дія поширюється на усі господарюючі суб’єкти незалежно від форм власності та видів діяльності, органи державної виконавчої влади.

Оскільки аудиторська діяльність як така породжена ринковою економікою і є складовою частиною механізму цієї економіки, то закономірно, що саме в таких умовах вона зарекомендувала себе з найкращого боку.

Значення аудиту в умовах ринкової економіки важко переоцінити. Адже потреба в послугах аудитора виникає в кожному з наступних випадків:

можливість подання необ’єктивної інформації з боку адміністрації у випадках конфлікту між нею і користувачами цієї інформації (власниками, інвесторами, кредиторами);

залежність наслідків прийнятих рішень від якості інформації;

необхідність спеціальних знань для перевірки інформації;

відсутність у користувачів інформації доступу для оцінки її якості.

Всі ці передумови привели до виникнення суспільної потреби в послугах незалежних експертів, які мають відповідну підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл на право надання такого роду послуг.

Надзвичайна популярність аудиту в ринкових умовах господарювання пояснюється тією роллю, яку він відіграє для економіки:

по-перше, незалежний аудит виступає своєрідним гарантом достовірності фінансової інформації для її користувачів. Так, адже у ході аудиторської перевірки установлюється точність відбиття у фінансових звітах фінансового становища і результатів діяльності підприємства, відповідність ведення бухгалтерського обліку встановленим вимогам і критеріям, дотримання підприємством чинного законодавства. Така інформація потрібна, перш за все, дійсним власникам підприємства, а також кредиторам, яких цікавить фінансово-економічне становище „рідних” підприємств та організацій, але які звичайно не мають доступу до облікових записів та не мають відповідного досвіду. Також інформація про дійсний стан підприємства потрібна для встановлення довірчих відносин підприємствам-партнерам та іншим об’єктам господарювання, які контактують з даним підприємством.

по-друге, незалежний аудит часто відіграє роль незалежного консультанта, який поряд із перевіркою фінансової звітності дає професійну оцінку стану справ. Враховуючи те, що аудитор бачить стан справ на підприємстві з боку стороннього споживача, йому легше помітити прорахунки і недоліки, а виходить, і дати кваліфіковану пораду з усунення майбутніх або вже зроблених помилок, адже при наданні професійних послуг аудитор повинен керуватися інтересами клієнта. Особливо корисними для керівництва можуть бути рекомендації незалежних консультантів в процесі проведення перетворень, які не зустрічають широкої підтримки всередині організації.

У сучасній економічній ситуації, що склалась в Україні, особливого значення набуває проведення аудиту розрахунків з бюджетом. Адже, враховуючи величезну кількість податків і платежів, несформованість і недосконалість податкового законодавства, можна зрозуміти, що бухгалтер підприємства практично не в змозі простежити абсолютно всі зміни в законодавстві (а також різні трактування спірних моментів). До того ж саме у питанні податкових відношень суб’єктів господарювання з державною казною виникає найбільше зловживань та непорозумінь. І справа професійної честі аудиторів і збереження повної довіри до них з боку клієнтів, громадськості і державних органів - неустанне стеження за змінами у законодавстві та неухильне дотримання „букви закону” у всіх аспектах. Отож, ті підприємства що співпрацюють з аудиторськими фірмами, швидше й оперативніше можуть реагувати на зміни законодавства.

Від своєчасності та повноти розрахунків загалом і з бюджетом зокрема залежить успіх здійснення усієї виробничої та фінансової діяльності будь-якого підприємства. Щоб розрахунки проводились вчасно і в повному обсязі на підприємстві потрібно налагодити контроль за їх повнотою та своєчасністю, ззовні.

На початку перевірки розрахунків підприємства з бюджетом аудитор шляхом усного опитування встановлює, за якими саме податками і платежами ведуться розрахунки з бюджетом. Після цього за кожним видом податку чи платежу перевіряється стан внутрішнього контролю розрахунків з бюджетом та правильність визначення бази оподаткування з використанням прийомів прослідковування, звірки документів та регістрів бухгалтерського обліку.

При проведенні аудиту операцій із зобов'язань доцільно проводити інвентаризацію зобов'язань перед бюджетом. Ця процедура полягає у виявленні за відповідними документами залишків заборгованості по розрахунках з бюджетом і ретельній перевірці сум, що обліковуються на відповідних рахунках. При цьому встановлюються терміни виникнення даної заборгованості, їх реальність і осіб, що винні в пропущенні термінів її погашення. Специфіка процесу інвентаризації полягає в тому, що поряд з бухгалтерською інформацією перевіряється відповідність здійснених операцій діючим законодавчо-правовим актам.

Невід'ємною частиною перевірки розрахунків з бюджетом є документальний контроль. В ході документальної перевірки аудитор повинен ознайомитись з переліком податкових органів, з якими підприємство веде розрахунок, вивчити динаміку заборгованості і встановити, чи відповідають дані, отримані в результаті проведених розрахунків даним бухгалтерського обліку. В результаті з'ясовується якість внутрішнього контролю за розрахунками з боку бухгалтерії:

Документальну перевірку розрахункових операцій проводять у такій послідовності:

 за даними аналітичного обліку рахунку 64 „Розрахунки за податками і платежами" звіряють суми заборгованості підприємства по податках і платежах з даними, які аудитор повинен запросити у податкових органів для підтвердження належних їм сум;

 звіряють залишок заборгованості по розрахунках з бюджетом, яка обліковується на балансі на початок періоду перевірки з підсумком залишків всіх податків і платежів в облікових регістрах;

 перевіряють записи з розрахунків за податками і платежами у відповідних регістрах, правильність відображення кореспондуючих рахунків, а також документи, які були підставою для цих записів;

 перевіряють законність проведеного нарахування, списання та зарахування відповідної суми по кожному з платежів.

Загальну перевірку операцій за податками і платежами проводять у наступній послідовності:

 встановлюється правильність застосування ставок, визначення бази оподаткування, законності і обґрунтованості пільг з нарахування податків і платежів до бюджету. Ці процедури здійснюються шляхом прослідковування і перерахунку сум, порівняння з нормативними матеріалами, вивчення характеру виробництва, категорії підприємства, тощо.

 перевіряється правильність ведення обліку за рахунком 64 „Розрахунки за податками і платежами", відповідність записів аналітичного обліку по даному рахунку записам в Головній книзі і формах бухгалтерської звітності. Під час перевірки заборгованості по розрахунках з бюджетом дані, отримані на підприємстві, звіряються з даними, які були подані до податкової інспекції та інших органів звітності. При цьому увага приділяється правильності визначення і повноті перерахування платежів. За журналом 2 доцільно перевірити дотримання черговості перерахування податків та обов'язкових платежів, своєчасність подання платіжних документів до банку.

Слід зауважити, що виявлені в процесі аудиту шляхом точного зіставлення недоплати підлягають внесенню до бюджету із нарахуванням пені, а в разі переплати, за заявою платника податку, проводиться залік надлишку в рахунок наступних платежів або повернення йому на розрахунковий рахунок.

При нарахуванні на суму невчасно сплачених платежів пені складається наступна бухгалтерська проводка:

на суму нарахованої пені

Д-т 949 „Інші витрати операційної діяльності"

К-т 64 „Розрахунки за податками і платежами"

на суму перерахованої пені

Д-т 64 „Розрахунки за податками і платежами"

К-т 311 „Поточні рахунки в національній валюті"

перевіряється правильність повноти та своєчасності перерахування (сплати) податків, зборів, платежів до бюджету шляхом перевірки платіжних документів, податкових декларацій, тощо; перевіряється правильність використання обов'язкових нормативних умов і складання бухгалтерських проводок по виділенню ПДВ, його сплати постачальникам, а також нарахування та перерахування до бюджету податків, зборів та обов'язкових платежів шляхом прослідковування, звірки даних облікових регістрів, які кореспондують з рахунком 64.

Оскільки податків і платежів, які сплачують підприємства України до бюджету є надзвичайно багато, і оскільки нарахування та сплата їх проводиться за різними термінами, ставками та методиками і пільги щодо них теж надзвичайно диференційовані, то і аудит розрахунків з бюджетом, відповідно, потрібно проводити по кожному податку чи платежу відокремлено.

Податок на прибуток - одне з основних джерел надходження коштів в бюджет і при проведенні контролю розрахункових взаємовідносин з бюджетом цьому податку приділяють значну увагу.

При аудиторській перевірці правильності нарахування і сплати податку на прибуток аудитору необхідно знати статус платника податків, характер і види його основної діяльності, тощо. Безпосередньо ж при перевірці спершу потрібно переконатись в тому, що оподатковувана сума прибутку розрахована правильно, тобто собівартість реалізованої продукції відповідає дійсності.

В процесі перевірки бази оподаткування аудитор повинен насамперед переконатись в правильності обліку валового прибутку, а потім тієї його частини, яка безпосередньо обкладається податком. Точність визначення валового прибутку, сума якого складається з прибутку від реалізації продукції, основних засобів, іншого майна та доходів від позареалізаційних операцій за мінусом витрат по цих операціях залежить від правильності відображення в обліку виручки від реалізації, затрат виробництва і інших затрат. При аналізі фактичного прибутку аудитору необхідно також співставити ідентичність балансових даних про прибуток з його обліком в головній книзі, журналах по рахунку 98 „Податок на прибуток" і по звіту про фінансові результати.

Після перевірки правильності обліку валового прибутку аудитор повинен перевірити правомірність застосування підприємством пільг щодо податку на прибуток. Пільги застосовуються тільки в залежності від фактично проведених витрат і вони мають певні обмеження. В зв'язку з цим аудитор повинен дослідити кожен випадок зменшення підприємством оподатковуваного прибутку і встановити його відповідність діючому законодавству.

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг. При проведенні аудиту розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість основною метою перевірки є встановлення повноти нарахування і сплати податку. Для цього аудитору під час перевірки необхідно вирішити наступні завдання:

встановити, чи є підприємство платником податку;

з'ясувати законність застосування пільгового оподаткування;

підтвердити правильність і повноту визначення об'єктів оподаткування;

переконатись у правильності відображення розрахунків з ПДВ у бухгалтерському обліку і податковій звітності.

В умовах нашої економіки, що розвивається, та ще не сформованого податкового законодавства, в Україні на протязі декількох років було прийнято ряд законів та інших нормативно-правових актів з питань обліку податку на додану вартість, що докорінно відрізняються. Це призвело до того, що аудиторам доводилося розглядати декілька підходів до перевірки правильності розрахунків з бюджетом з ПДВ. Проте на сьогоднішній день аудит розрахунків з ПДВ для періоду з 20.12.1992р. по 01.10.1997р. уже не є актуальним, оскільки термін позовної давності по цих податках давно минув. Що ж стосується періодів з 01.10.98р. по 01.04.2001р., та періоду після 01.04.2001р., то варто зазначити, що в першому випадку при проведенні аудиту розрахунків з бюджетом з ПДВ варто керуватись Законом України „Про податок на додану вартість", а в іншому - Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Аудитор в процесі перевірки підприємства щодо розрахунків по ПДВ спершу повинен визначити, чи є підприємство платником податку, якими видами діяльності воно займається, а також чи має воно пільги з оподаткування на додану вартість. Надалі перевіряється правильність визначення і відображення в бухгалтерських документах об'єкта оподаткування та ставок податку. Слід особливу увагу звернути на те, що об'єктом оподаткування є обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), адже від того, наскільки правильно вони визначені, залежатиме достовірність оподатковуваної бази. Також тут значну роль відіграє диференціація обсягів продажу за різними податковими ставками. Отож необхідно окремо виділити реалізацію товарів, які обкладаються податком за ставкою 20%, 0% і не оподатковуються.

При перевірці слід простежити за повнотою і правильністю, своєчасністю нарахування ПДВ на продаж товарів (робіт, послуг) без оплати, або з частковою оплатою їх вартості, за бартерними операціями, а також за натуральними виплатами в рахунок оплати праці фізичним особам. В цих випадках аудитор повинен переконатись, що база оподаткування визначалась виходячи з фактичної ціни, але не нижче за звичайну ціну. Згідно з законом датою виникнення податкових зобов'язань під час здійснення таких операцій вважаються будь-яка з подій, що сталась раніше:

дата відвантаження товарів чи дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг);

дата оприбуткування платником податків товарів чи дата оформлення документів, що засвідчують факт одержання робіт (послуг).

Що ж стосується перевірки законності відшкодування ПДВ, то тут датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається перша з наступних:

дата списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів

дата отримання податкової накладної

Аудитор, розраховуючи суми податкового кредиту, повинен звернути увагу на наступне:

суми ПДВ, сплачені (нараховані) у звітному періоді у звязку з придбанням основних засобів, включаються до складу податкового кредиту цього звітного періоду, незалежно від термінів введення в експлуатацію основних фондів;

не включаються до податкового кредиту суми податку за операціями з товарами (роботами, послугами), звільненими від оподаткування;

за товари (роботи, послуги), які частково використовуються в оподатковуваних операціях до суми податкового кредиту відносять суми податку в частині використання;

до складу податкового кредиту не включаються суми податку, сплачені за придбані товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва.

Важливим етапом при проведенні аудиту розрахунків з бюджетом з ПДВ є перевірка підтвердження сум, включених до податкового кредиту, первинними документами. Необхідно також зіставити суми ПДВ, вказані в податкових накладних з книгами обліку придбання і продажу товарів (робіт, послуг). Дані книг обліку придбання і продажу товарів мають відповідати аналітичним і синтетичним регістрам бухгалтерського обліку.

Правильність відображення в бухгалтерському обліку розрахунків з бюджетом по ПДВ проводиться наступним чином:

порівнюються дані журналів-ордерів з Головною книгою, а також співставляються дебетові та кредитові обороти на рахунку 64, показані в обліку та нараховані аудитором;

дані оборотів на рахунку 64, за Головною книгою порівнюються з сумами, зазначеними у декларації по ПДВ;

при виявленні відхилень чи порушень необхідно помилки згрупувати і визначити їх характер: обман чи помилка, суттєвість впливу на кінцеві результати, можливість виправлення. При цьому складається звіт, де відображені у вигляді таблиць та відомостей усі етапи обліку податку на додану вартість: від первинних документів, журналів-ордерів до декларації.

З метою встановлення правильності складання та своєчасності пред'явлення до податкової інспекції звітності за видами податків, зборів і обов'язкових платежів, аудитор може використати прослідковування, складання альтернативних розрахунків, перевірку дат пред'явлення та отримання письмових запитів від органів державної податкової інспекції.

Окрім особистого застосування прийомів і способів перевірки, аудитор повинен перевірити результати попередньо проведених перевірок на підприємстві органами державної податкової інспекції з метою встановлення обґрунтованості пред'явлених підприємству фінансових санкцій.

Поточний контроль за фінансовою та господарською діяльністю підприємства здійснює КК “Київавтодор”, в особі спеціаліста відділу контролю та ревізії.

КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва не має внутрішнього аудитора, функції якого частково виконує спеціаліст контрольно-ревізійного відділу корпорації. Тому на підприємстві повинен щорічно проводиться зовнішній аудит із залученням аудиторської фірми, але в зв’язку з відсутністю коштів на його проведення кожні два роки перевірка здійсноється тільки корпорацією.

Перед початком перевірки ревізор формує загальний план ревізії, що служить основою для підготовки програми ревізії. Він передбачає визначення терміну проведення ревізії, складання графіка проведення ревізії, зазначення дати надання письмової інформації про результати ревізії й довдки про проведену перевірку.

Пропозиції ревізора, оформлені довідкою перевірки (Додаток), підприємству КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва після здійснення ревізії полягають в наступному: переглянути облікову політику, зокрема щодо розрахунків за податками і платежами; оформляти наявні документи на підприємстві відповідно до вимог; внести зміни стосовно форм облікових реєстрів; оновити документальну базу бухгалтерського програмного забезпечення; деталізувати графік документообігу на підприємстві; розробити посадові інструкції для працівників бухгалтерії; запровадити ведення податкового обліку та документальне його оформлення на підприємстві як одну з підсистем бухгалтерського обліку, організувати оперативний контроль за веденням податкового обліку.

Висновки до розділу ІІІ

Практика аналізу оподатковування підприємств показала ефективність проведення так званої структуризації податків, в результаті якої формується всебічна інформація про кожний податок і визначення на цій основі можливості скорочення податкового навантаження.

Аналіз податкового навантаження на КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва було проведено на основі таких показників: частка податкових платежів у доході від реалізації продукції; відношення всіх податків, що сплачуються підприємством, до суми витрат; відношення всіх податків, що сплачуються підприємством, до його чистого прибутку.

У сучасних умовах господарювання гостро постала проблема сплати податків, розмір яких іноді дорівнює загальному прибутку підприємства. Тому важливим аспектом діяльності кожного підприємства є оптимізації його податкового середовища.

КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва має можливість використати наступні прийоми податкової оптимізації: використання «пробілів» законодавства; застосування податкових пільг; правильне формування облікової політики; зміна строку сплати податків; правильне укладання договорів.

Передумовою ефективного розвитку будь-якого вітчизняного підприємства, незалежно від форми власності, є функціонування системи внутрішнього контролю.

Відповідно до Статуту КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва органами управління та контролю на підприємстві є: Київська міська державна адміністрація.

Поточний контроль за фінансовою та господарською діяльністю підприємства здійснює КК “Київавтодор”, в особі спеціаліста відділу контролю та ревізії.

З наведеного вище видно, що КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва не має внутрішнього аудитора, функції якого частково виконує спеціаліст контрольно-ревізійного відділу корпорації. Тому на підприємстві повинен щорічно проводиться зовнішній аудит із залученням аудиторської фірми, але в зв’язку з відсутністю коштів на його проведення кожні два роки перевірка здійсноється тільки корпорацією.

Перед початком перевірки ревізор формує загальний план ревізії, що служить основою для підготовки програми ревізії. Він передбачає визначення терміну проведення ревізії, складання графіка проведення ревізії, зазначення дати надання письмової інформації про результати ревізії й довдки про проведену перевірку.

Пропозиції ревізора підприємству КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва після здійснення ревізії полягають в наступному: переглянути облікову політику, зокрема щодо розрахунків за податками і платежами; оформляти наявні документи на підприємстві відповідно до вимог; внести зміни стосовно форм облікових реєстрів; оновити документальну базу бухгалтерського програмного забезпечення; деталізувати графік документообігу на підприємстві; розробити посадові інструкції для працівників бухгалтерії; запровадити ведення податкового обліку та документальне його оформлення на підприємстві як одну з підсистем бухгалтерського обліку, організувати оперативний контроль за веденням податкового обліку.

РОЗДІЛ ОХОРОНА ПРАЦІ НА КП “ШЕУ ОБОЛОНСЬКОГО РАЙОНУ” М.КИЄВА

4.1 Система управління охороною праці в організації

Система охорони праці є невід’ємною складовою управління підприємством. Організація заходів, спрямованих на забезпечення безпеки праці та уникнення виробничого травматизму, на КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва є об’єктивною необхідністю і важливою складовою трудової діяльності працівників даної установи. Соціально-економічний аспект функціонування системи охорони праці реалізується у вигляді зростання продуктивності праці та збереженні здоров’я і працездатності трудових ресурсів.

Метою охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях є здійснення ефективного управління охороною праці, що гарантує збереження здоров’я і працездатності працівників КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва та попередження нещасних випадків.

Виходячи з вищезазначеної мети, необхідно вирішити наступні завдання: здійснити аналіз системи управління охороною праці; проаналізувати стан нормативно-правового забезпечення охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях; визначити небезпечні і шкідливі фактори умов праці; оцінити можливості виникнення надзвичайних ситуацій, їх профілактику та усунення.

Джерелами інформації для написання даного розділу були нормативно-правові акти України та внутрішні акти і положення КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва, що регулюють питання охорони праці.

За організацію та управління охороною праці на аналізованому підприємстві відповідальна служба з охорони праці.

Відповідно до вимог Типового положення про СОП на КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва створено СОП, працівники якої в своїй діяльності керуються законодавством України, нормативно-правовими актами з охорони праці, колективним договором та актами з охорони праці, що діють в межах банку.

З огляду на те, що число працюючих у підприємства перевищує 50 чоловік, розрахуємо чисельний склад СОП на 01.01.2012 за формулою 4.1:

(4.1)

де Рср - середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві - 294 чол.;

Ф - ефективний річний фонд робочого часу спеціаліста з охорони праці, що дорівнює 1820 годинам, який враховує втрату робочого часу на можливі хвороби, відпустку тощо;

Кв - коефіцієнт, що враховує шкідливість та небезпечність виробництва, який розраховується за формулою 4.2:

,   (4.2)

де  - чисельність працюючих зі шкідливими речовинами незалежно від рівня їх концентрації - 90 чол.;

 - чисельність працюючих на роботах підвищеної небезпеки (що підлягають щорічній атестації з охорони праці) - 125 чол..

У даному випадку вищезазначений коефіцієнт дорівнює 0,75. Таким чином, чисельність СОП в КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва станом на 01.01.2012 становить 1 чоловіка.

На КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва розроблено графіки комплексних та цільових перевірок, графіки перевірки знань та графіки перевірки стану умов праці у підрозділах. Під час прийняття на роботу всі працівники інформуються під підпис про умови праці на робочому місці та про пільги та компенсації за роботу в таких умовах.

Для дотримання норм законодавства про працю та охорону праці, з метою забезпечення контролю і проведення аналізу стану охорони праці, аварійності і травматизму, на підприємстві проводиться ряд заходів та робіт.

Виконання вимог законодавчих і нормативних актів з охорони праці, промислової санітарії і пожежної безпеки закладено в системі управління охороною праці підприємства і її підсистем, розробленої на основі Закону України «Про охорону праці» і «Галузевої системи управління охороною праці для підприємств Міністерства промислової політики».

Згідно з Законом України «Про охорону праці» на підприємстві розроблені комплексні заходи по досягненню нормативів безпеки, гігієни праці і підвищення рівня охорони праці, які включені у колективний договір на 2012 рік.

Проведемо аналіз наявності та відповідності переліку нормативно-правових актів існуючим вимогам, за результати якого можна зробити наступні висновки:

-    наявна на КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва нормативно-правова база з охорони праці та безпеки надзвичайних ситуаціях відповідає вимогам чинного законодавства України і наявна у повному обсязі;

-       всі надруковані примірники положень, нормативів, журналів та постанов зберігаються у кабінеті охорони в одному примірнику, а також розміщенні у внутрішній мережі КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва (в електронному вигляді).

Ефективність СОП на КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва знаходиться на досить високому рівні. Для подальшого підвищення її ефективності служба з охорони праці має переглянути структуру витрат на охорону праці. Інакше кажучи, варто спрямовувати зусилля на зменшення показників недоцільних витрат, що у майбутньому сприятиме зменшенню загальних витрат на охорону праці внаслідок покращення працездатності та стану здоров’я працівників підприємства, а також зменшення кількості випадків виробничого травматизму та профзахворювань.

Найкращим чином реалізуються організаційні заходи, заходи з пожежної безпеки, дотримання законодавчих норм з охорони праці.

4.2 Аналіз небезпечних і шкідливих факторів умов праці в організації

Відповідно до теми дипломної роботи об’єктом аналізу умов праці є відділ бухгалтерії КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва. Приміщення відділу знаходиться на другому поверсі. Загальна площа приміщення становить 21 м2, висота - 3,6 м, приміщення має два вікна. Кількість працюючих у приміщенні - 4 чоловіка. Отже, на одного працюючого в приміщенні припадає: 5 м2 робочої площі. Згідно із СНиП 2.09.04 - 87 на кожного працюючого в управлінських приміщеннях повинно припадати не менше 4 (м2/чол.) робочої площі. Висота приміщення - не менше 2,5 м. Таким чином нормативи забезпечення працюючих робочою площею у відділі дотримано.

У приміщенні розташовано 4 комп’ютери та копіювальний апарат. Напруга джерела живлення комп’ютерів у приміщенні - 220 В. Окрім того, у приміщенні розташовано 6 письмових столів, одна шафа для зберігання документів та шафа для одягу. Система опалення - центральна, вентиляція природна, освітлення як і природне, так і штучне.

За небезпекою ураження електричним струмом управлінське приміщення відділу належить до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом працюючих .

Відповідно до ГОСТ 12.1.045-84 ССБТ , НРБУ-97 та ДСанПіН 3.3.2.007-98 в КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва на сьогодні діють такі норми:

-    іонізуючого випромінювання: потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 0,05 м від екрана та корпуса відеотермінала не перевищує 7,74 х10-12А/кг (100 мкР/год), що відповідає еквівалентній дозі 0,1 мбер/год;

-       напруженості електростатичного поля: гранично допустима напруженість електростатичного поля на робочих місцях з ВДТ (як у зон екрана дисплея, так і на поверхнях обладнання, клавіатури, друкувального пристрою) не перевищує рівнів 20 кВ/м;

-    неіонізуючого електромагнітного випромінювання: напруженість електромагнітного поля на відстані 0,50 м навкруги ВДТ не перевищує за електричною складовою у діапазоні частот 30 МГц-50 МГц − 10 В/м; за магнітною складовою       у діапазоні частот 30 МГц-50 МГц − 0,3 А/м;

-       іонізації повітря: n+ 2300 на 1 см3 (2500000000 на 1 м3), n- 4000 на 1 см3.

На рівень звукового тиску у відділі впливають: друкувальні та копіювальні пристрої, ПК, автомашини за вікном. Відповідно до ДСанПіН 3.3.2.007-98 приміщення планово-економічного відділу за видом трудової діяльності та робочого місця відноситься до програмістів ЕОМ, тому рівень звуку у приміщенні не повинен перевищувати 50 дБА, що зазвичай, не викликає шкідливого впливу на людину в процесі її трудової діяльності. Для захисту від автомобільного шуму у відділі стоять пластикові вікна, які попереджують проникнення шуму з вулиці.

Відповідно до ГОСТ 12.1.012-78 за видом вібрації робота у відділі бухгалтерії підприємства відноситься загальної вібрації 3, типу «в», що означає критерій - «комфорт». Тобто вібраційне навантаження працівників відділу не впливає на організм та на зменшення продуктивності праці.

Робоче місце працівника планово-економічного відділу відповідає вимогам ДСанПіН 3.3.2.007-98 щодо нижчезазначених пунктів:

-    конструкція робочого столу відповідає сучасним вимогам ергономіки і забезпечує оптимальне розміщення на робочій поверхні використовуваного обладнання (дисплея, клавіатури, принтера) і документів;

-       висота робочої поверхні робочого столу з ВДТ становить 700 мм, а ширина і глибина - 600 мм та 800 мм відповідно;

-       робочий стілець підйомно-поворотний, регульований за висотою, з кутом нахилу сидіння та спинки;

-       робочий стіл має простір для ніг заввишки 600 мм, завширшки - 600 мм, завглибшки 500 мм, на рівні простягнутої ноги - 650 мм;

-       екран ВДТ розташовується на оптимальній відстані від очей користувача - 600 мм;

-       персональний комп’ютер і його перефирійні пристрої (принтер, сканер, ксерокс) розташовані на основному робочому столі, зліва. Принтер при цьому не перешкоджає працівнику добре бачити зображення на моніторі;

-       клавіатура розташовується на поверхні столу на відстані 200 мм від краю, звернутого до працюючого.

В цілому робочому місцю в даному відділі за гігієнічною класифікацією можна дати клас «Оптимальні умови праці».

З огляду на те, що однією з причин швидкої зорової втомлюваності є низький рівень освітлювання робочого місця, здійснимо аналіз загального освітлення приміщення. Усі столи розміщенні правильно - світло падає зліва (див.рис. 5.1) . Це полегшує роботу працівників і не спричиняє додаткової зорової напруженості.

Рисунок 4.1 - Схема приміщення для аналізу достатності природного освітлення

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світлового поясу, в якому розташована Україна (), визначається у відсотках за наступною формулою:

(4.3)

де,  - нормоване значення КПО для III світлового поясу (  = 1,5 % згідно з СНиП II - 4 - 79 );- коефіцієнт світлового клімату ( для України m = 0,9 );

с - коефіцієнт сонячності (з урахуванням розміщення вікон с = 0,815 ).

Тоді: = 1,5*0,9*1 = 1,1%.

Для визначення достатності природного освітлення потрібно розрахувати фактичне значення КПО наступним чином:

,          (4.4)

де SВ - площа всіх вікон у приміщенні, м2 (2*1,5*1,5=4,5 м2);- площа підлоги приміщення, м2 (21 м2);

τз - загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу, беремо τз = 0,5;- коефіцієнт який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення;

hв - світлова характеристика вікна;

Кбуд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками (будинків немає - отже, Кбуд = 1);

Кз - коефіцієнт запасу ( Кз = 1,4 ).

Для розрахунку коефіцієнта r1 необхідно розрахувати такі параметри:

) відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна: 3,5/1,5 = 2,3;

) відношення відстані до розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення: 3/3,5 =0,9;

) середньозважений коефіцієнт відбиття ρ стелі, стін, підлоги: ρсз = 0,4;

) відношення довжини приміщення до його глибини: 6/3,5 = 1,7.

Звідси r1 = 0,82.

Здійснивши аналогічні розрахунки, з’ясуємо, що hв = 12,1.

Отже, . Таким чином фактичне значення природного освітлення на 0,05% перевищує нормативне, тобто додаткових заходів для підвищення освітленості вживати не треба.

Для оцінки ефективності штучного освітлення в приміщенні необхідно порівняти значення фактичного освітлення та нормованого значення за СНиП ІІ-4-79. Нормоване значення освітлення для адміністративного приміщення при загальному освітленні становить при використанні газорозрядних ламп - 300 лк, при використанні ламп розжарювання - 200 лк.

Значення фактичного освітлення, лк, у приміщенні можна знайти за допомогою методу коефіцієнта використання світлового потоку з формули:

,  (4.5)

де Fл - світловий потік однієї лампи, лм (для люмінесцентних ламп типу ЛБ 40 - 3120 лм)

ηв - коефіцієнт використання світлового потоку (для світильників, які використовуються в адміністративних будівлях для традиційних розмірів приміщення і кольорового оздоблення взято середнє значення 0,5);- кількість світильників у приміщенні, яке досліджується, 4 шт.- кількість ламп у кожному світильнику, 2 шт.;- площа приміщення, 21 м2;- коефіцієнт запасу, k = 1,75;- коефіцієнт нерівномірності освітлення (для люмінесцентних ламп z = 1,1).

Отже, люкс, що підтверджує достатність освітлення в приміщенні.

Не менш важливим аспектом охорони праці є дослідження стану вентиляції. У відповідності зі СниП 2.09.04-87, при об’ємі робочого приміщення 20 м3 і більше на одного працюючого повітрообмін повинен становити не менше L' = 20 м3/год (у досліджуваному випадку 25,2 м3/чол.). Очевидно, необхідний повітрообмін має становити 3*20=60 м3/год. За даними атестації робочих місць фактичний повітрообмін становить 145 м3/год влітку та 412 м3/год взимку, тобто в 2,4 рази перевищує норму влітку та в 6,8 взимку.

Здійснимо аналіз стану виробничого травматизму та професійних захворювань. У процесі аналізу було здійснено ознайомлення зі змістом актів про нещасний випадок ф. Н-1, професійних захворювань на виробництві - за ф. 7-Т та лікарняних листів за останні три роки (див. табл. 4.2.1)

Таблиця 4.2.1

Динаміка показників стану виробничого травматизму та професійних захворювань

Таким чином, аналіз даних таблиці показує доволі часті випадки професійних захворювань та травматизму як для такого масштабу виробництва.

4.3 Безпека в надзвичайних ситуаціях на досліджуваному об’єкті

Приміщення бухгалтерії за небезпекою виникнення пожежі відповідно до Снип 2.01.02-85 належить до категорії В (пожежонебезпечні - в ньому наявні легкозаймисті речовини - папір, дерево, пластмаса; пожежа також можлива у випадку несправності електроприладів та комп’ютера), а за класифікацією робочих зон приміщень з вибухової та пожежної безпеки - до класу В-ІІ.

Можливими причинами пожежі можуть бути:

-       виникнення струмів короткого замикання, що може спричинити загоряння наявних легкозаймистих речовин;

-       займання паперу, дерева через необережне поводження з вогнем;

-       поширення вогню з сусідніх приміщень.

З метою попередження пожежі необхідно усунути можливість виникнення короткого замикання та розробити правила безпечної поведінки із вогнем.

У разі виникнення пожежі своєчасно та з мінімальними наслідками дають можливість загасити її наявні пожежна сигналізація та вогнегасники.

План евакуації працівників та матеріальних цінностей на випадок пожежі наведений у додатку. Зазначено також місце розташування щитів з інвентарем для гасіння. Вогнегасники, ящик з піском, гаки, лопати, лом і сокира входять у комплект щита.

Будівля КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва та її приміщення забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками (9), ящиками з піском (3 шт.), пожежними відрами (3 шт.), совковими лопатами (6 шт.) та пожежним інструментом (гаками - 9 шт., ломами - 6 шт., сокирами - 6 шт.). Вогнегасники розміщені у коридорах біля входів-виходів з приміщення, захищені від попадання прямих сонячних променів та безпосередньої дії опалювальних та нагрівальних приладів. Відстань між місцями розташування вогнегасників становить в середньому 15 м. Всі вогнегасники в КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва повітняно-пінні ВПП-9(з), строком дії до 2017 року.

В КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва у кожному кабінеті розміщено автоматичну пожежну сигналізацію. Системи оповіщення про пожежу в передають сигнали одночасно по всьому будинку. Кількість оповіщувачів - 2 шт., що забезпечує необхідну чутність у всіх місцях перебування людей. Система штучних вентиляційних комунікацій розміщена у гаражах. На випадок пожежі вона може автоматично відключатися.

Евакуаційні шляхи і виходи є вільними, і у разі виникнення пожежі зможуть забезпечити безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у приміщенні банку. Ширина коридорів управління - 1,5 м, дверей - 0,8 м, сходових майданчиків - 2 м, кількість евакуаційних виходів у банку - 2. Двері на шляхах евакуації відчиняються в напрямку виходу з будівлі чи приміщення. Сходові марші і площадки мають справні огорожі із поручнями, мають евакуаційне освітлення.

Таким чином, при виникненні пожежі на КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва є необхідні засоби щодо нейтралізації його поширення, існує якісна система евакуації, попередження пожежі, а також заходів, які сприяють зниженню пожежної небезпеки в банку.

Отже, на КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва постійно проводяться профілактичні організаційні заходи щодо пожежної безпеки, до яких належить навчання персоналу правилам пожежної безпеки, розміщення на робочих місцях необхідних інструкцій і плакатів, планування евакуації персоналу на випадок пожежі та ін.

В цілому на підприємстві добре налагоджена система охорони праці, керівництво надає всі можливості для поліпшення умов праці.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Отже, можна стверджувати, що роль ПДВ як фіскального засобу в доходах Державного бюджету України є визначною. Ця форма оподаткування перетворилася у вагоме джерело формування державних доходів. Проте ПДВ не приносить такого ж ефективного результату платникам податку, як державі. Виступаючи, по суті, податком на кінцеве споживання, який покладено на громадян та бюджетну сферу, він, за доволі високої ставки і стрімкої інфляції, стає одним із факторів, що стримують розвиток виробництва. Також, ПДВ дещо напружує соціальне становище в країні, особливо це стосується сфери відшкодування цього податку.

Основним нормативно-правовим документом, що регламентує розрахунки з ПДВ є Податковий кодекс України, а саме розділ V «Податок на додану вартість та підрозділ 2, 3 розділу ХХ «Перехідні положення».

Бухгалтерський облік як ядро інформаційної системи і важливіша функція управління не може розвиватися без раніше окресленої стратегії спрямованої на підвищення його оперативності, дієвості, ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Організація бухгалтерського обліку на КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а також здійснюється відповідно до прийнятого на підприємстві Наказу “Про облікову політику КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва.

Основою забезпечення успішної діяльності підприємства є чіткий механізм обліку господарських процесів, у тому числі в частині бухгалтерського обліку, який включає в себе не тільки фіксування господарських операцій, але й етапи обігу документів, у яких вони зафіксовані.

З метою упорядкованості руху та своєчасного одержання первинних документів для записів у бухгалтерському обліку на КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва встановлений Графік документообігу, проте як здійснюватиметься рух первинних документів з обліку розрахунків за податками і платежами ним не передбачено.

Єдиний організаційний регламент, який відображає ведення обліку розрахунків за податками і платежами, зокрема ПДВ, є Робочий план рахунків КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва, яким для обліку податкових зобов’язань з податку на додану вартість передбачено субрахунок 6415 “Розрахунки за податком на додану вартість”.

Для оформлення різного роду господарських операцій, в тому числі з обліку податку на додану вартість, які здійснюються на підприємстві, використовують різні за своєю формою і змістом бухгалтерські документи.

Первинним документом з обліку ПДВ є податкова накладна, документ, яка фіксує факти здійснення господарських операцій.

Для обліку розрахунків з бюджетом, зокрема з ПДВ, підприємство застосовує Оборотно-сальдову відомість, в якій групується інформація з первинних документів і відображаються записи за кредитом рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами”, складення Головної книги в програмі “1с Підприємство”.

Основними формами податкової звітності, яку подає підприємство КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва з ПДВ, є Податкова декларація з податку на додану вартість, формування яких здійснюється з використанням програмного продукту “Податкова звітність 1.30.15”.

Практика аналізу оподатковування підприємств показала ефективність проведення так званої структуризації податків, в результаті якої формується всебічна інформація про кожний податок і визначення на цій основі можливості скорочення податкового навантаження.

Аналіз податкового навантаження на КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва було проведено на основі таких показників: частка податкових платежів у доході від реалізації продукції; відношення всіх податків, що сплачуються підприємством, до суми витрат; відношення всіх податків, що сплачуються підприємством, до його чистого прибутку.

У сучасних умовах господарювання гостро постала проблема сплати податків, розмір яких іноді дорівнює загальному прибутку підприємства. Тому важливим аспектом діяльності кожного підприємства є оптимізації його податкового середовища.

КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва має можливість використати наступні прийоми податкової оптимізації: використання «пробілів» законодавства; застосування податкових пільг; правильне формування облікової політики; зміна строку сплати податків; правильне укладання договорів.

Передумовою ефективного розвитку будь-якого вітчизняного підприємства, незалежно від форми власності, є функціонування системи внутрішнього контролю.

Відповідно до Статуту КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва органами управління та контролю на підприємстві є: Київська міська державна адміністрація.

Поточний контроль за фінансовою та господарською діяльністю підприємства здійснює КК “Київавтодор”, в особі спеціаліста відділу контролю та ревізії.

З наведеного вище видно, що КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва не має внутрішнього аудитора, функції якого частково виконує спеціаліст контрольно-ревізійного відділу корпорації. Тому на підприємстві повинен щорічно проводиться зовнішній аудит із залученням аудиторської фірми, але в зв’язку з відсутністю коштів на його проведення кожні два роки перевірка здійсноється тільки корпорацією.

Перед початком перевірки ревізор формує загальний план ревізії, що служить основою для підготовки програми ревізії. Він передбачає визначення терміну проведення ревізії, складання графіка проведення ревізії, зазначення дати надання письмової інформації про результати ревізії й довдки про проведену перевірку.

Пропозиції ревізора підприємству КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва після здійснення ревізії полягають в наступному: переглянути облікову політику, зокрема щодо розрахунків за податками і платежами; оформляти наявні документи на підприємстві відповідно до вимог; внести зміни стосовно форм облікових реєстрів; оновити документальну базу бухгалтерського програмного забезпечення; деталізувати графік документообігу на підприємстві; розробити посадові інструкції для працівників бухгалтерії; запровадити ведення податкового обліку та документальне його оформлення на підприємстві як одну з підсистем бухгалтерського обліку, організувати оперативний контроль за веденням податкового обліку.

В ході проведення дослідження з обліку розрахунків з податку на прибуток та ПДВ на підприємстві КП “ШЕУ Обольнського р-ну” м. Києва з моменту отримання підприємством первинних документів до моменту складання і подання фінансової і податкової звітності, виникало безліч непорозумінь, що негативно відбивається на механізмі ведення підприємством облікових розрахунків, і відповідно тягне за собою ряд незручностей і помилок.

Для їх усунення підприємству рекомендується переглянути наявну облікову політику, в якій слід описати яким чином здійснюватиметься облік розрахунків з податків та платежів, зокрема ПДВ. Провести прив’язку бухгалтерських рахунків для обліку податків і платежів (зокрема рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами” та субрахунки до нього), які відображаються в Робочому плані рахунків до облікової політики. Необхідно також вказати принципи та методику ведення податкового обліку, а також описати схему документування господарських операцій, що матимуть відношення до об’єкта оподаткування ПДВ.

Підприємству також рекомендується розробити і затвердити Графік документообігу щодо ділянки обліку розрахунків за податками і платежами. Постає потреба у створенні необхідних документів для обліку валових доходів і валових витрат, зокрема Відомості обліку валових доходів і Відомості обліку валових витрат.

Що стосується власне самих розрахунків з обліку ПДВ, підприємство може ввести в Робочий план рахунків окремі субрахунки, що відображали б інформацію про операції, що оподатковуються і звільняються від оподаткування відповідним податком.

Таким чином, запропоновані в ході дослідження заходи щодо покращення стану бухгалтерського і податкового обліку на підприємстві, а також зменшення податкового навантаження, мають вагоме значення для ефективної діяльності облікового та іншого персоналу, оптимального функціонування підприємства, та досягнення основної мети господарювання отримання максимального прибутку.