Моделювання фінансових потоків підприємства ЗАТ 'ТЕТЗ-Інвест'

ЗМІСТ

ВСТУП

. МАТЕРІАЛЬНО-ФІНАНСОВІ ПОТОКИ ПІДПРИЄМСТВА

.1 Сутність фінансових потоків підприємства

.2 Зв’язок фінансових і матеріальних потоків підприємства

.3 Моделі й прийоми цільового регулювання фінансових потоків

. МОДЕЛІ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ ПІДПРИЄМСТВА

.1 Модель руху оборотних засобів підприємства

.2 Метод поточно-запасних характеристик короткострокового планування діяльності підприємства

. МОДЕЛЮВАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ ЗАТ «ТЕТЗ-ІНВЕСТ»

.1 Стисла економічна характеристика ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест»

.2 Діагностика фінансової стійкості ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест»

.3 Моделювання фінансових потоків підприємства

. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

.1 Загальні питання охорони праці

.2 Управління охороною праці на підприємстві

.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

.4 Промислова санітарія

.5 Електробезпека

.6 Пожежна безпека

.7 Охорона навколишнього середовища

ВИСНОВКИ

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Будь-який вид підприємницької діяльності чітко орієнтований на одержання прибутку, але будь-який вид діяльності не виключає ризику збитків і банкрутств. Забезпечення стабільності і ефективності функціонування підприємств України в мінливих ринкових умовах в першу чергу залежить від якості і своєчасності прийняття управлінських рішень щодо ведення фінансово-господарської діяльності.

В умовах конкуренції й нестабільного зовнішнього середовища необхідно оперативно реагувати на відхилення від нормальної діяльності підприємства. Підвищення гнучкості і точності управлінських рішень можливе лише за наявністю ефективного інструменту, який дозволяє моделювати сценарії ведення фінансово-господарської діяльності підприємства та здійснювати їх оцінку з вагомими обґрунтуваннями наслідків вибору кожного з них.

Управління фінансовими потоками є тим інструментом, за допомогою якого можна досягти бажаного результату діяльності підприємства.

Таким чином, актуальною задачею стає моделювання фінансових потоків підприємства та прийняття рішення з вибору сценарію підвищення ефективності його функціонування.

Моделювання фінансових потоків є необхідним для фінансового забезпечення розширеного кругообігу виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечували б платоспроможність і фінансову стійкість підприємства. Ринок висуває високі вимоги до якості управління фінансами підприємств, оскільки сьогодні за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність несе саме підприємство. Нераціональне управління фінансами веде до дефіциту оборотних засобів, втрати ринків збуту, виникнення кризи неплатежів, збиткової діяльності, що впливає на конкурентоспроможність підприємства та може спричинити його банкрутство.

Цими обставинами обумовлений вибір теми дослідження.

При всій практичній значущості проблеми моделювання фінансових потоків в сучасній економічній та науковій літературі простежується обмежена кількість досліджень, присвячених аналізу сутності та особливостей фінансових потоків, їх переміщенню та класифікації, проблемам їх комплексного управління та моделювання. Теоретичні та практичні проблеми моделювання фінансових потоків розглядаються досліджуються авторами як Азаренкова Г.М., Майборода О.В., Іванов В.В., Тарицин Д.А., Роуз П.С., Ковалев В.В., Бланк И.А. та інші, математичне підґрунтя моделювання фінансових потоків досліджували Колобов А.А., Омельченко И.Н., Орлов А.И.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування й розробка моделі для здійснення ефективного економічного управління фінансовими потоками підприємства ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест».

Досягнення поставленої в роботі мети потребує реалізації таких завдань:

дослідження теоретичних підходів щодо сутності й взаємозв’язку фінансових і матеріальних потоків підприємства;

дослідження існуючих моделей управління фінансовими потоками підприємства;

створення та розрахунок оптимізаційної моделі фінансових потоків ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» з метою максимізації фінансових результатів та покращення фінансового стану підприємства.

Об’єктом дослідження в роботі є фінансова й виробнича діяльність підприємства.

Предмет дослідження фінансові потокові процеси підприємства.

В роботі було використано такі методи дослідження: системний аналіз, статистичні методи аналітичних розрахунків, методи факторного й економіко-математичного аналізу.

 

1. МАТЕРІАЛЬНО-ФІНАНСОВІ ПОТОКИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність фінансових потоків підприємства

Дослідження будь-якої управлінської проблеми потребує чіткого розуміння економічних категорій, пов’язаних з цією проблемою. Це означає, що перед усе, необхідно визначити сутність поняття «фінансові потоки підприємства». Аналіз існуючих підходів до визначення цього поняття дозволяє стверджувати, що в науковій літературі досі немає чіткого визначення економічного змісту терміна «фінансові потоки підприємства».

У наукових працях сформувалися три підходи до визначення сутності «фінансові потоки», які характеризуються ознаками, що представлені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Характеристика підходів до визначення сутності фінансових потоків[35]

Ознака	1-й підхід Фінансовий потік дорівнює грошовому потоку	2-й підхід Фінансовий потік існує тільки на макрорівні	3-й підхід Фінансовий потік існує на мікрорівні
Перевага	- розглядається на рівні підприємств; - враховується динамічна сутність потоків	- розглядається як макроекономічний механізм; - враховуються відносини, пов’язані з обігом фінансових ресурсів	- розглядається на рівні підприємств; - охоплюються всі фінансові ресурси (не тільки грошові)
Недолік	- окрім грошей не охоплюють рух інших фінансових ресурсів; - не враховуються відносини, які виникають при здійсненні руху фінансових ресурсів	- сфера існування звужується до перерозподільної стадії; - визначаються лише макроекономічні властивості	- не враховуються відносини, які виникають при здійсненні руху; - обов’язковість супроводження товарним потоком

Для визначення сутності «фінансових потоків підприємства» проведемо дослідження таких супутніх категорій і понять як «фінанси», «потік» та «фінансові ресурси».

Фінанси - це узагальнюючий економічний термін, що означає як грошові кошти, фінансові ресурси, що розглядаються в їхнім створенні й русі, розподілі й перерозподілі, використанні, так і економічні відносини, обумовлені взаємними розрахунками між господарськими суб’єктами, рухом грошових коштів, грошовим обігом, використанням грошей. Фінансові ресурси (держави, регіону, підприємства) - це сукупність усіх видів грошових коштів, фінансових активів, що перебувають у розпорядженні економічного суб’єкта. Вони є результатом взаємодії надходжень і витрат, розподілу коштів, їх нагромадження й використання. У свою чергу, потік являє собою масу, що циркулює протягом певного періоду часу.

Виходячи з цих визначень, фінансовий потік можна визначити як рух фінансових ресурсів у процесі здійснення господарських операцій протягом певного проміжку часу, внаслідок якого виникають економічні відносини.

Відокремленість фінансового потоку від понять «фінанси» та «фінансові ресурси» полягає в динамічних ознаках пересування фінансових ресурсів підприємства в процесі здійснення окремої господарської операції.

Більшою мірою цій думці відповідає позиція Іванова В.В. [24, 25], який розглядає фінансовий потік через опис його фінансового оточення, тобто середовище обігу фінансових ресурсів. Зокрема, фінансове оточення визначає такі параметри потоку, як обсяг, вартість, час і напрямок. Так, прихід фінансових коштів являє собою вхідний потік, а відхід - вихідний фінансовий потік. Обсяг потоку визначається еквівалентом коштів, зазначених у його документарному, електронному або якому-небудь іншому інформаційному супроводі. Вартість потоку визначається витратами на його організацію, а час характеризується доступністю для впливу.

Тарицин Д. А. трактує фінансовий потік як потік витрат і доходів компанії протягом певного проміжку часу [52].

Подібної точки зору дотримується Роуз П. С. [46] у визначенні фінансового потоку комерційного банку. На його думку, витрати й доходи кредитної організації являють собою відповідно вихідні й вхідні фінансові потоки.

Вперше здійснила теоретичний і комплексний аналіз фінансових потоків, їхнього руху й управління ними Азаренкова Г.М. На основі аналізу теоретичних та методологічних умов використання та управління фінансовими потоками, вона зробила декілька узагальнюючих висновків[1-3]:

по-перше, розкриття змісту фінансового потоку пов’язане з визначенням поняття «фінансові ресурси», а сутність фінансового потоку, перш за все, полягає у русі та зміні обсягів фінансових ресурсів окремого суб’єкта господарювання;

по-друге, фінансові потоки існують на різних рівнях економічних відносин між різними суб’єктами господарювання;

по-третє, необхідно дати окреме тлумачення терміну «потік» для визначення загального поняття «фінансовий потік»;

по-четверте, для розуміння сутності фінансового потоку необхідним є розгляд тлумачень поняття «грошовий потік».

На основі цього, вона запропонувала визначення терміну «фінансовий потік». Згідно з її твердженням, «фінансовий потік» - це цілеспрямований рух, зміна (обсягів, типів, форм та видів) фінансових ресурсів певного суб’єкта господарювання, який здійснюється спільно з відповідними його грошовими потоками (еквівалентні фінансові потоки) або ні (безеквівалентні фінансові потоки), але обов’язково з урахуванням чинника часу, який позначається на ліквідності зазначених фінансових ресурсів [1-3].

Фінансовий потік є безперервним у часі процесом, який доцільно розглядати у конкретно взятому інтервалі. Зокрема, із закінченням цього інтервалу він не зникає, а переходить з однієї категорії в іншу, змінює напрямок руху.

Поряд з терміном «фінансовий потік» зустрічаються близькі йому поняття, наприклад «грошовий потік», «потік коштів», «рух грошових коштів». Різноманітність зазначених термінів походить від англосаксонського варіанта «cash-flow», у буквальному значенні, що позначає «грошовий потік, потік касової готівки, потік коштів або фінансовий потік».

При цьому в абсолютній більшості випадків автори використовують замість слова «фінансовий» слово «грошовий». Тому що «фінансові ресурси компанії - це сукупність фондів грошових засобів компанії», можна зробити висновок про те, що «фінансові ресурси» і «грошові ресурси» компанії є поняттями тотожними або, принаймні, досить близькими [16]. Із цього випливає, що поняття «потік грошових засобів або ресурсів» близьке поняттю «потік фінансових ресурсів». Нарешті, якщо ми дорівнюємо терміни «грошовий потік» і «потік грошових засобів», можна вважати, що «грошовий потік» і «фінансовий потік» у загальному виді є тотожними поняттями.

Однак, фінансовим потокам притаманні економічні відносини, оскільки грошові відносини звужують роль фінансів до формування і розподілу грошових фондів і накопичень.

Доцільним є твердження Азаренкової Г.М. про те, що фінансовий потік не можна ототожнювати з грошовим. Перш за все, ця відмінність полягає в тому, що грошовий потік може бути виражений лише в еквівалентній формі, тобто, грошовій та товарній формі, у той час, як фінансові потоки бувають ще й у без еквівалентній формі, тобто у формі дотацій, субсидій, а також під час взаємних розрахунків у формі векселів у бюджетній сфері. Проте основні функції фінансового потоку (тобто, його економічну сутність) потрібно розглядати у взаємозв’язку з основними характеристиками грошових потоків.

Таким чином поняття «фінансові потоки» є більш широким у порівнянні з поняттям «грошові потоки» і виражається в русі фінансових ресурсів від одного економічного суб’єкта до іншого з метою їх перерозподілу шляхом створення фінансових схем.

Вивченню й дослідженню окремих аспектів фінансових потоків приділяли увагу й російські вчені, зокрема, Ю. Плущевська і Л. Старикова досліджували фінансові потоки в цілому, як поняття; Л. Павлов і Ю. Любімцев - фінансові потоки в бюджетній сфері; В. Маршак - міжрегіональні фінансові потоки; Білоусова Д. - вплив інфляції на фінансові потоки; В. Суслова - матеріально-фінансові потоки.

Зазначимо, що Ю. Плущевська та Л. Старикова під фінансовими потоками розуміють «зміни фінансових активів та зобов’язання секторів економіки за період здійснення фінансових операцій»[44].Ю. Любімцев визначає фінансовий потік як «рух (переміщення) грошових ресурсів... з однієї економічної структури в іншу, а також між різними складовими однієї і тієї ж структури...в тих формах, у яких в тій або іншій країні здійснюється грошовий потік»[35]. Інші спроби російських вчених дати визначення фінансових потоків не в повному обсязі відображають цілісну економічну природу і сутність терміна.

На сьогоднішній день серед економістів виділяються дві групи вчених, що трактують поняття «фінансовий потік» з погляду основних економічних способів виміру величин: на певну дату (запас або залишок) і за певний період (потік). При першому способі фіксується моментний стан, при другому - рух. Прихильники однієї позиції визначають фінансові потоки як різницю між отриманими й виплаченими компанією фінансовими ресурсами за певний період часу [15, 22]. Деякі економісти, що відносяться до цієї групи, навіть підмінюють вираження «отримані й виплачені фінансові ресурси» на «отримані доходи й понесені витрати», що ще більш некоректно, тому що поняття «приплив і відтік фінансових ресурсів» і «доходи й витрати» є зовсім різними.

Згідно з думкою прихильників іншої позиції, фінансові потоки компанії являють собою рух фінансових ресурсів (оборот) за певний період часу [4, 14, 24, 25]. Однак поняття фінансових потоків як різниці між отриманими й виплаченими компанією фінансовими ресурсами не можна вважати достовірним, оскільки різниця визначається на конкретний момент часу, і представлення в такому виді фінансових потоків ототожнює їх із залишком. Тому що потік означає рух, то фінансові потоки характеризують надходження і вибуття фінансових ресурсів за певний проміжок часу.

У даній роботі «фінансовий потік» визначається, як сукупність розподілених у часі надходжень і виплат фондів коштів і прирівнюваних до них грошових еквівалентів компанії, що генеруються її господарською діяльністю за певний проміжок часу. У якості грошових еквівалентів можуть виступати короткострокові легко реалізовані цінні папери та інші високоліквідні активи або короткострокові пасиви, які можуть бути перетворені в кошти з мінімальними втратами часового й комісійного характеру (еквівалентні втратам, що виникають, наприклад, при переході коштів з безготівкового стану в готівку) [27-29].

Фінансові потоки неоднорідні за складом, напрямках руху, призначенню й рядом інших ознак. Потреба у визначенні найбільш ефективних способів управління фінансовими потоками обумовлює необхідність проведення їх докладної класифікації.

Більшість авторів розглядають фінансові потоки в розрізі видів діяльності:фінансові потоки по операційній діяльності;фінансові потоки по інвестиційній діяльності;фінансові потоки по фінансовій діяльності.

Однак поняття «фінансовий потік компанії» є агрегованим і включає до свого складу численні види цих потоків, що обслуговують господарську діяльність, тому розглянемо наступну класифікацію фінансових потоків. Дана класифікація фінансових потоків (табл. 1.2) являє собою уточнений і доповнений варіант їх класифікації, запропонованої Бланком І.А. [7-9].

Таблиця 1.2 - Ознаки й види класифікації фінансових потоків

Ознаки	Види фінансових потоків
За масштабами обслуговування	- по компанії в цілому; - по окремих структурних підрозділах; - по окремих операціях.
За видами господарської діяльності	- по операційній діяльності; - по інвестиційній діяльності; - по фінансовій діяльності.
За спрямованістю руху	- позитивний (вхідний); - негативний (вихідний); - зустрічний.
За варіативністю спрямованості	- стандартний; - нестандартний.
За методом вирахування обсягу	- валовий; - чистий.
За сферою обігу	- внутрішній; - зовнішній.
За рівнем достатності	- надлишковий; - дефіцитний; - достатній.
За рівнем збалансованості	- збалансований; - незбалансований.
За періодом часу	- миттєвий; - короткостроковий; - середньостроковий; - довгостроковий.
За видом використовуваної валюти	- у національній валюті; - в іноземній валюті.
По значимості у формуванні фінансових результатів	- пріоритетний; - другорядний.
По передбачуваності виникнення	- абсолютно передбачуваний; - передбачуваний; - недостатньо передбачуваний; - непередбачений.
За можливістю регулювання	- регульований; - нерегульований.
По забезпеченню платоспроможності	- ліквідний; - неліквідний.
За методом оцінки в часі	- поточний; - майбутній.
За безперервністю формування	- дискретний; - постійний.
За періодичністю	- одноразові; - регулярні.
За стабільністю часових інтервалів	- регулярний з рівномірними часовими інтервалами; - нерегулярний з рівномірними часовими інтервалами.

За видами господарської діяльності фінансові потоки поділяють на операційні, фінансові та інвестиційні.

Операційні фінансові потоки характеризують приплив (або відтік) фінансових ресурсів, що пов’язані із забезпеченням ритмічного відтворювального процесу. Припливи від операційної діяльності формуються за рахунок виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг), погашення дебіторської заборгованості, одержуваних від покупців авансів. Операційні відтоки - це оплата рахунків постачальників і підрядників, виплата заробітної плати, платежі в бюджет і позабюджетні фонди, сплата відсотків за кредит. Цей перелік містить у собі практично всі поточні операції підприємства, пов’язані з використанням оборотних коштів.

В рамках здійснення фінансової діяльності рух фінансових ресурсів спрямований на підвищення ефективності використання активів підприємства. Фінансові припливи - це суми, виручені від розміщення нових акцій або облігацій, короткострокові й довгострокові позики, отримані в банках або в інших підприємств, цільове фінансування з різних джерел. Відтоки містять у собі повернення позик і кредитів, погашення облігацій, викуп власних акцій, виплату дивідендів. Даний розділ концентрується на зовнішніх джерелах фінансування, щодо незалежних від основної діяльності підприємства. Варто звернути увагу на те, що до фінансових операцій відносяться як довгострокові так і короткострокові позики й банківські кредити, отримані підприємством (у тому числі й заборгованість по векселях). Однак всі витрати по виплаті відсотків за кредит (незалежно від його строку) відносяться до операційної діяльності підприємства.

До економічних відносин, що супроводжують рух ресурсів у рамках інвестиційної діяльності підприємства, належать зв’язки між суб’єктами господарювання з метою отримання доходу (витрат) від реалізації (придбання) основних засобів, нематеріальних активів та ін. Грошові відтоки від інвестиційної діяльності містять у собі оплату основних засобів, капітальні вкладення в будівництво нових об’єктів, придбання підприємств або пакетів їхніх акцій (часток у капіталі) з метою одержання доходу або для здійснення контролю за їхньою діяльністю, надання довгострокових позик іншим підприємствам. Відповідно, інвестиційні припливи формуються за рахунок виторгу від реалізації основних засобів або незавершеного будівництва, вартості проданих пакетів акцій інших підприємств, сум повернення довгострокових позик, сум дивідендів, отриманих підприємством за час володіння ним пакетами акцій або відсотків сплачених боржниками за час користування довгостроковими позиками.

Угруповання фінансових потоків підприємства по видах діяльності значно підвищує аналітичність звітної інформації. Фінансовий менеджер (або кредитор) може бачити, які саме джерела приносять підприємству найбільші грошові надходження і які - споживають їх у більшому обсязі. У нормально функціонуючого підприємства сукупний чистий грошовий потік повинен прагнути до нуля, тобто всі зароблені у звітному періоді кошти повинні бути ефективно інвестовані. Однак до досягнення такого результату ведуть різні шляхи: операційна діяльність може принести значний чистий приплив готівки, що підприємство використає для розширення основних засобів. Але можлива й протилежна ситуація - реалізуючи частину свого основного капіталу, підприємство тим самим перекриває чистий грошовий відтік від операційної діяльності. Останній варіант украй небажаний для підприємства, тому що основним джерелом коштів повинна служити його основна, операційна діяльність, а не розпродаж майна.

За напрямком руху фінансові потоки можна поділити на дві групи: вхідні та вихідні. До першої входять фінансові потоки, що виникають внаслідок поповнення фінансових ресурсів, до другої - внаслідок їх зменшення. Розповсюдженим прикладом припливу фінансових ресурсів є виручка від реалізації готової продукції, відтоку - витрати на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг і оплату податків.

Фінансові потоки за методом числення обсягу розрізняються на валові, які враховують усю сукупність надходжень та витрачань грошових коштів, та чисті, які обчислюються як різниця між позитивними та негативними грошовими потоками (між надходженням та витрачанням грошових коштів).

Залежно від сфери обігу фінансові потоки поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні фінансові потоки існують у рамках підприємства, тобто між структурними підрозділами, всередині промислово-фінансових груп, концерну тощо. Зовнішні ж виходять за рамки підприємства і стосуються інших суб’єктів господарської діяльності.

Якщо надходження грошових коштів істотно перевищують реальну потребу підприємства у їх витрачанні, то формується надмірний фінансовий потік. Якщо надходження істотно нижче реальних потреб підприємства в їх витрачанні, то формується дефіцитний фінансовий потік.

За періодичністю фінансові потоки можна поділити на три групи. До першої належать фінансові потоки, що носять одноразовий (випадковий) характер, наприклад, отримання безповоротної фінансової допомоги, благодійна діяльність та ін.. До регулярних фінансових потоків з невизначеним часом здійснення належить систематичний рух фінансових ресурсів, не лімітований строком виконання. До цієї групи відноситься преміювання робітників за високоякісну роботу. Якщо рух фінансових ресурсів виконується у визначений чинним законодавством або угодою час, ці фінансові потоки належать до постійних потоків з визначеним періодом часу. Це дозволяє контролювати своєчасність здійснення операцій, що пов’язані з рухом цих потоків та не допустити виникнення додаткових витрат, пов’язаних із порушенням термінів виконання платежів. Прикладом таких потоків є кредитні операції, відрахування до бюджетних і позабюджетних фондів.

Наведена класифікація фінансових потоків дозволяє згрупувати фінансові потоки та управляти ними як у цілому, так і в розрізі певних груп потоків.

Узагальнення досвіду провідних науковців дозволяє виділити такі властивості фінансового потоку: швидкість руху, термін (період) руху, обсяг фінансового ресурсу.

Деякі автори оцінюють рух фінансових ресурсів за його швидкістю. [18, 21]. Згідно з визначенням В.О.Меца[38],швидкість фінансового потоку характеризується кількістю обертів фінансового ресурсу в процесі здійснення фінансово-господарських операцій. Так, швидкість повернення дебіторської заборгованості або реалізації складських запасів готової продукції характеризується кількістю обертів фінансових ресурсів за період реалізації продукції.

Разом із швидкістю для фінансових потоків притаманний час руху. [18] На відміну від швидкості період показує час переходу фінансових ресурсів з однієї стадії в іншу, наприклад, скільки часу потрібно для того, щоб сировина та купівельні матеріали були задіяні у виробництві готової продукції. В цьому випадку індикатором служить тривалість виробничого циклу. Для частини фінансових потоків, що характеризують дебіторську заборгованість або складські запаси готової продукції, терміном є час, за який фінансові ресурси повертаються до господарської діяльності підприємства.

Обсягом фінансового потоку виступає сума фінансового ресурсу, який змінюється потягом періоду дії фінансово-господарської операції. Крім цього, кількісною характеристикою фінансового потоку є темпи його приросту або зниження. Особливо це стосується позитивних вхідних фінансових потоків, а саме обсягів виробництва та реалізації продукції. Зменшення обсягів фінансових потоків відбувається через податкові відрахування та обов’язкові збори.

Між наведеними властивостями існує тісний зв’язок. Обсяг фінансових потоків підвищується, якщо швидкість їхнього руху зростає, а термін дії зменшується. Інтенсивне зростання вихідних фінансових потоків у порівнянні з вхідними негативно впливає на швидкість їх обертання. Так, збільшення дебіторської заборгованості за відсутності приросту обсягів реалізації продукції зменшує наявний обсяг фінансових потоків і призводить до зниження ділової активності підприємства. Однак, слід враховувати, що зростання обсягів виробництва впливає на зростання податку на додану вартість, на прибуток, акцизні збори.

 

.2 Зв’язок фінансових і матеріальних потоків підприємства

Фінансові потоки підприємства необхідно розглядати з точки зору їх достатності для забезпечення ефективної діяльності підприємства.

Будь-яке підприємство представляє собою складне поєднання різноманітних ресурсів, організованих та скоординованих з метою виробництва товарів (послуг) для задоволення попиту. Тому в широкому розумінні виробничо-господарська діяльність на підприємстві включає всі процеси, необхідні для створення продукту і доведення його до споживача. Для реалізації цих процесів необхідно приймати рішення і здійснювати визначені дії. Дії спричиняють господарські і фінансові процеси, які повинні відбуватись відповідно до визначених цілей та програм.

Підприємство можна представити як складну, відкриту, соціально-технічну та фінансово-економічну систему, пов’язану специфічними відносинами із зовнішнім середовищем. З національним господарством його пов’язує рух матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів або багато взаємопов’язаних матеріальних, фінансових та інформаційних потоків, які проходять через підприємство

Рух матеріальних та фінансових ресурсів на підприємстві може бути представлений наступним чином (рисунок 1.1)

Рисунок 1.1-Рух матеріальних потоків на підприємстві[54]

На рисунку 1.1. матеріальні потоки на підприємстві та між підприємством і його господарським середовищем позначені стрілками. Матеріальні потоки складаються з товарних потоків (ресурсів і продуктів). Фінансові потоки - це рух вартостей (потоки платежів) (рисунок 1.2)

Відповідно на підприємстві можна виділити дві сфери: виробничо-господарську та фінансово-економічну (виробничі або фінансові процеси). При цьому фінансові процеси - це відбиток виробничих процесів у вартісній або грошовій формі.

Успішність функціонування підприємства багато в чому залежить від якості технологій управління його виробничо-господарською діяльністю, і зокрема - товарно-матеріальними потоками. Розроблені в сфері логістики технології управління матеріальними ресурсопотоками розглядають фінансові потоки, як забезпечуючи функціонування вже існуючих систем, хоча саме при їхній допомозі відбувається управління виробничою діяльністю. Перспективним підходом, що дозволяє орієнтуватися на фінансовий аспект діяльності підприємства протягом усього логістичного процесу, є вплив на матеріальні потоки через управління рухом грошових коштів у логістичних системах.

Рисунок 1.2 - Послідовність етапів руху фінансових ресурсів у процесі операційної діяльності підприємства

а - рух фінансових ресурсів на розширене відтворення;

б - рух фінансових ресурсів в інноваційну або фінансову діяльність;

в - рух фінансових ресурсів для досягнення інших цілей;

-                     безумовний рух фінансових ресурсів, притаманний будь-якій виробничій діяльності;

-                    можливий рух фінансових ресурсів, який залежить від специфіки операційної діяльності.

Основною метою фінансового обслуговування товарних потоків у логістиці є забезпечення їх руху фінансовими ресурсами в необхідних обсягах, у потрібний термін і з використанням найбільш ефективних джерел фінансування.

Будь-яка виробнича діяльність починається із використання фінансових ресурсів на закупівлю сировини, комплектуючих або напівфабрикатів. В т.ч. залежно від тривалості виробничого циклу розмір фінансового потоку може зменшуватись в результаті відтоку фінансових ресурсів в складські запаси.

Підвищити швидкість руху фінансового потоку на відрізку 1 - 2 можна завдяки використанню прогресивного устаткування, раціонального нормування технологічного процесу та створення паралельно-послідовного типу виробництва продукції. Прискорення руху на зазначеному відрізку позитивно впливатиме на собівартість виробництва продукції, а саме на зменшення умовно-постійних витрат, що припадають на даний вид продукції.

На відрізку 1-2 обсяг фінансового потоку зменшується за рахунок митних відрахувань у випадку використання підприємством імпортних комплектуючих.

На відміну від обсягу виробництва обсяг відвантаженої продукції не включає незавершене виробництво та складські запаси готової продукції, що була виготовлена протягом поточного виробничого циклу. Тому в точці 3 розмір фінансового потоку зменшується на приведені запаси і навпаки, розмір відвантаженої продукції збільшується завдяки реалізації готової продукції, що накопичилася на складі протягом часу. Досягнення такого становища залежить від активної маркетингової політики підприємства та еластичності цін на товари, що мають тривалий термін зберігання. На відрізку 2-3 зниження потоку фінансових ресурсів відбувається за рахунок утримання складських запасів.

Обсяг фінансового потоку на відрізку 3-4 залежить від цінової політики підприємства, а саме від ціни, що формується під впливом попиту та пропозиції на даний вид виробу. Якщо виробництво продукції носить рентабельний характер, то дохід від її продажу перевищує обсяг відвантаженої продукції за цінами підприємства. У цьому випадку розмір фінансового потоку підвищується завдяки комплексу робіт, сервісних послуг та комплектуючих виробів, що супроводжують використання зазначеної продукції.

Швидкість руху фінансового потоку на відрізку 3-4 залежить як від самого підприємства, так і від ринкової кон’юнктури. Збільшення життєвого циклу товару відбувається шляхом прискорення реалізації виробу, для задоволення потреб ринку. Однак ступінь віддаленості від безпосередніх споживачів продукції впливає на тривалість транспортних поставок, а це, в свою чергу збільшує тривалість визначеного виробничого процесу.

Обсяг фінансових ресурсів на відрізку 4-5 зменшується через податкові відрахування: податок на додану вартість, акцизні збори та інші відрахування з доходу. Від структури собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат і витрат на збут залежить обсяг фінансового потоку на відрізку 4-5.

В прибутковому режимі діяльності підприємства темпи зростання доходу від реалізації продукції повинні носити випереджаючий характер над ростом витратної частини виробництва продукції. Достатність доходу від реалізації продукції для покриття змінних та постійних витрат приводить до позитивного результату від звичайної діяльності підприємства. Після відрахування податку на прибуток фінансовий потік дорівнює чистому прибутку. Як правило, швидкість руху фінансового потоку на відрізку 4-5 регламентується податковим терміном.

Динаміка основних показників діяльності виробничих підприємств свідчить, що збільшення обсягів виробництва впливає на зростання рівня взаємонеплатежів. Абсолютно очевидно, що зростання виробництва та реалізації продукції супроводжується розширенням споживачів, які характеризуються різним рівнем фінансової дисципліни. Тому швидкість обороту дебіторської заборгованості залежить від політики роботи підприємства із дебіторами.

На відміну від дебіторської заборгованості за несвоєчасні розрахунки підприємство несе збитки у вигляді штрафів, пені та неустойки.

Від наявності та розміру чистого прибутку залежить обсяг фінансового потоку, який спрямовується на розширене відтворення, або на інноваційний шлях оновлення виробництва, або на інші витрати, які пов’язані з маркетинговими заходами та витратами на утримання соціально-побутової сфери.

В рамках здійснення фінансово-господарських операцій кожний окремий фінансовий потік може стати джерелом для формування іншого. Так, наприклад, осяг відвантаженої продукції породжує виникнення дебіторської заборгованості, ліквідація якої є джерелом для розрахунків за власними зобов’язаннями.

Для оцінки ефективності логістичних процесів зазвичай використовують вартісні критерії, беруть до уваги зроблені витрати й отриманий дохід, розраховують показники прибутковості й рентабельності. Значення даних показників будуть суттєво мінятися при різних схемах руху матеріальних і пов’язаних з ними фінансових потоків. Так, залежно від умов поставок, параметрів систем складування й обраних каналів поширення продукції будуть мінятися вартість, обсяг і час матеріальних потоків. Останні, у свою чергу, визначають обсяги й час необхідного фінансування. Вибравши в якості вихідного завдання раціоналізацію руху фінансових потоків, можливо побудувати такі схеми руху матеріальних ресурсів, у яких логістичні витрати в процесах постачання, виробництва й розподілу будуть оптимальними.

Управління фінансовими потоками, необхідними для забезпечення руху матеріальних ресурсів, більш ефективне, якщо процес здійснюється безупинно, протягом усього періоду діяльності підприємства. При цьому важливо планувати витрати фінансових ресурсів на відшкодування логістичних витрат і організовувати залучення засобів із джерел фінансування, контролювати прихід грошового відшкодування за реалізовану продукцію учасникам логістичному ланцюга.

Чітке уявлення структури й складу фінансових потоків допоможе менеджерам оцінювати й планувати витрати в умовах ускладнення виробничих, транспортних і розподільних систем. Для цього для кожної конкретної логістичної системи рух фінансових ресурсів представляють із достатнім ступенем деталізації. Причому, чому більш розгалужені схеми руху матеріальних потоків, тим більш складними будуть відповідні їм ланцюжки руху фінансових потоків, і тим більше трудомістким є процес управління. Підвищити прозорість потокових процесів як в елементарних, так і в комплексних логістичних системах (міжнародних логістичних системах, складських терміналах і розподільних логістичних центрах) можливо також шляхом дослідження й опису фінансового оточення - середовища обігу фінансів підприємства.

Фінансове оточення складається з набору елементів, властивості яких важливо знати при управлінні логістичними процесами. Це пов’язане з тим, що параметри фінансових потоків залежать від структури й властивостей фінансового середовища, зовнішніх і внутрішніх факторів впливу. Зокрема, фінансове оточення визначає такі параметри фінансового потоку, як обсяг, вартість, час і напрямок. Нагадаємо, що обсяг потоку визначається еквівалентом коштів, зазначених у його документарному, електронному або якому-небудь іншому інформаційному супроводі. Вартість потоку визначається витратами на його організацію, а час характеризується доступністю для впливу. Як час, так і напрямок фінансового потоку можна визначити стосовно якого-небудь підприємства, що наприклад організує потік. Тоді прихід фінансових коштів буде вхідним потоком, а відхід - вихідним фінансовим потоком.

Зв’язок фінансових і матеріальних потоків, процесів і робіт у логістичній системі забезпечується ще одним видом потоків - інформаційним. Дані про умови, строки й характерні взаємин учасників логістичного процесу, інформація про рух матеріальних потоків використовується при побудові схем руху фінансових потоків. При цьому переміщення коштів від підприємства до інших учасників логістичного процесу (споживачам і постачальникам, між складськими, портовими й митними терміналами, у логістичних вузлах стикування транспортних потоків) представляють у вигляді спрямованого руху фінансових коштів. Подібні схеми дозволяють визначити послідовність включення джерел фінансування, порядок розподілу вступників ресурсів, виявити вузькі місця в русі потоків.

Наочне представлення руху ресурсів показує, що різні фінансові потоки також взаємозалежні між собою. Так, залучені інвестиції, вкладені у виробництво, вертаються у вигляді виторгу від реалізації. Подібна сукупність двох або більше взаємозалежних фінансових потоків є фінансовою операцією. Для фінансової операції можна розрахувати рентабельність і прибутковість, визначити, наскільки ефективні впливи на потоки, розрахувати ряд інших параметрів, істотних для управління. Наприклад, для розподільного логістичного центру, у якому приплив і витрата фінансових ресурсів відбувається нерівномірно, важливо розрахувати щільність фінансового потоку, яка характеризує інтенсивність діяльності й визначається обсягом результуючого потоку в одиницю часу. А, наприклад, при організації закупівель можна розрахувати часовий розрив між одержанням пропозиції від постачальника й здійсненням передоплати. За результатами фінансових операцій, з урахуванням можливостей і обмежень фінансового оточення, характеристик окремих потоків, можна судити про стійкість логістичних процесів, доцільності технологій і операцій, погодженість руху ресурсів у логістичному середовищі.

Узгодження руху ресурсопотоків - добір обсягу, вартості й часу залучення одних ресурсів під відповідні параметри інших ресурсів - можна здійснювати на основі різних підходів. Наприклад, можливо характеристики матеріальних потоків прийняти за початкові умови й жорстко закріпити, а параметри фінансових - розглядати й підбирати залежно від ситуації, що склалася в логістичній системі. Інший підхід дозволяє гнучко змінювати параметри й фінансових, і матеріальних потоків, виходячи з ефективності фінансових операцій, цілей управління, впливу зовнішнього й внутрішнього середовища. При цьому управління матеріальними потоками здійснюється в тісному зв’язку з управлінням фінансами на стадіях планування, організації й контролю над здійсненням логістичних процесів.

Змінюючи рух ресурсів відповідно до фінансових параметрів, можливо не тільки одержати повне й своєчасне забезпечення виробничої діяльності ресурсами з оптимальних джерел за мінімальною ціною, але й підвищити стійкість підприємства, знизити схильність зовнішнім впливам. У процесах закупівель, поставок, транспортування, складування й збуту орієнтація на фінансові показники дозволяє оптимізувати потокові процеси, виявляти способи й методи скорочення витрат без шкоди для якості продукції.

Так, на стадії планування часто необхідно вибрати з декількох альтернативних технологій і схем оптимальні. Оскільки кожній схемі відповідають певні фінансові потоки, можна порівнювати варіанти по параметрах потоків і показникам фінансових операцій. По кожному варіанту розраховують необхідні обсяги й строки залучення ресурсів, вартість і можливий час використання джерел фінансування. При виборі оптимальних варіантів руху потоків ураховують раціональність розподілу фінансових ресурсів між окремими ланками логістичного ланцюга, порівнюють вартість ресурсопотоків, організаційні й адміністративні витрати, операційні витрати. Склавши плани фінансування, уточнюють первісні плани руху матеріальних потоків і коректують їх для оптимізації загальних логістичних витрат. З урахуванням обмежень зовнішнього середовища (законодавчої бази, тіньового сектору, корпоративних інтересів) знаходять «проблемні» місця в русі фінансових і матеріальних потоків, що вимагають особливого контролю.

Орієнтуватися на параметри забезпечуючих фінансових потоків і оптимальність їх структури можливо також у процесі управління рухом матеріальних ресурсів. Залежно від обраних форм і методів розрахунків між учасниками економічних відносин, залучених банківських і фінансових інструментів формують різні схеми організації потокових процесів. Виходячи з потреб підприємств, що перебувають у ланках логістичних ланцюжків, вибирають способи оплати наданих послуг і реалізованої продукції, домовляються про умови реалізації логістичних операцій (поставки, транспортування, розвантаження, відвантаження).

Ще одним важливим моментом є контроль над фінансовими потоками й оточенням: аналіз кон’юнктури фінансових ринків (процентні ставки по кредитах і депозитам, ринку корпоративних і державних цінних паперів), оцінка вартості й ризику джерел фінансування, виявлення можливих проблем із залученням ресурсів. Зміна вартості ресурсів може привести до виникнення потреби в залученні додаткових джерел фінансування або, навпаки, зниженні їх числа. Наприклад, при зниженні ліквідності може бути ухвалене рішення про перехід на самофінансування й застосування внутрішніх резервів.

Завдання управління фінансовими і матеріальними потоками значно спроститься при наявності єдиного інформаційного середовища на корпоративному рівні. Уже освоєний ряд технологій по управлінню потоковими процесами: системи автоматизації перевезень, управління транспортом, організація документообігу й ряд інших інформаційних логістичних технологій і корпоративних систем автоматизації. Дані системи можуть бути доповнені включенням у них модулів управління фінансовими потоками. Для формалізованого опису фінансових потоків може бути задіяний і відповідний математичний апарат: векторний опис, матричні методи, факторний і функціональний аналіз.

При управлінні рухом фінансових і матеріальних потоків потрібно прагнути як до економії ресурсів, затрачуваних на вплив, так і до максимізації кінцевого результату. По можливості треба домагатися того, щоб одна керуюча дія змінювала параметри як можна більшої кількості потоків. У цьому випадку вирішення проблем буде здійснюватися максимально швидко й з найменшими витратами.

Управління потоками можна вважати ефективним, якщо воно дозволяє вирішувати основні виробничо-господарські завдання підприємства. До таких відносяться: узгодження виробничих і фінансових планів, установлення необхідного рівня запасів, обсягів і строків необхідних ресурсів. Через впливи на потоки можна забезпечувати логістичну систему фінансовими й матеріальними ресурсами, здійснювати залучення й повернення коштів, їх розподіл по напрямках використання. До функцій управління потоками слід також віднести контроль над відповідністю параметрів фінансових і матеріальних потоків, їх вплив на ефективність логістичної діяльності, перевірку оптимальності схем руху ресурсопотоків.

У якості організаційної основи для управління потоками можна використовувати вже існуючі структури учасників логістичних відносин, їх партнерів і конкурентів, інших підприємств. При організаційному супроводі впливів можливо використовувати функції вже діючих відділів і служб, повноваження окремих керівників і виконавців. Використання адміністративних сіток дозволяє проводити погоджене керування ресурсопотоками, залучати для цих цілей персонал, застосовувати напрацьовані технології управління ресурсами.

Одним з підходів, що дозволяють вирішувати перераховані вище завдання, є концепція вузлових впливів, побудована на принципі максимальної результативності впливів на потоки у вузлах. Залучення фінансових ресурсів для забезпечення логістичної системи, зіставлення планів і схем руху потоків, оцінка раціональності процесів можуть бути реалізовані за підтримки концепції вузлових впливів. Однак для її практичного застосування необхідні прикладні технології. Це механізми узгодження планів руху фінансових і матеріальних потоків, технології вибору джерел ресурсів, інструменти контролю й своєчасного коректування відхилень фінансових потоків. Треба визначити, який прикладний інструментарій може бути використаний, і, якщо потрібно, розробити новий. Крім цього слід досліджувати структуру й властивості вузлів, виявити можливості використання окремих вузлів для керування фінансовими потоками.

1.3 Моделі й прийоми цільового регулювання фінансових потоків

Внутрішні завдання фінансового управління компанією полягають в забезпеченні основної й інвестиційної діяльності підприємства фінансовими ресурсами, а також у прогнозуванні її майбутніх потреб і майбутнього фінансового стану.

Ефективно управляти фінансовими потоками означає:

передбачати їх можливий стан на близьку і далеку перспективу;

уміти визначати обсяги та інтенсивність надходження і витрат грошових коштів як в поточному, так і в довгостроковому періодах.

Разом з тим утримання фінансових ресурсів у вигляді грошових коштів пов’язане з певними втратами - з деякою часткою умовності їхню величину можна оцінити розміром упущеної вигоди від участі в якому-небудь доступному інвестиційному проекті. Тому будь-яке підприємство повинне враховувати дві взаємно виключні обставини: підтримка поточної платоспроможності й одержання додаткового прибутку від інвестування вільних коштів. Таким чином, одним з основних завдань управління грошовими ресурсами є оптимізація їх середнього поточного залишку.

Управління фінансовими потоками передбачає цілеспрямований вплив на процеси акумуляції грошових коштів, їх витрачання та перерозподіл з метою збалансування фінансово-господарської діяльності підприємства.

Характерні риси практики управління фінансовими потоками відображають принципи управління, тобто основні правила діяльності, якими керуються органи управління, враховуючи соціально-економічні умови, що склалися.

Принципи управління фінансовими потоками полягають в наступному:

) Достовірність відображення інформації передбачає відповідність даних фінансової звітності реальному руху грошових коштів.

) Комплексність управління передбачає врахування фінансових потоків від усіх видів діяльності.

) Своєчасність, оперативність означає постійний моніторинг наявності, руху, потреби в грошових коштах.

) Маневровість означає забезпечення своєчасності розрахунків, скорочення потреби в позикових коштах.

) Ефективність означає досягнення вищої прибутковості використання грошових коштів внаслідок організаційно управлінських дій.

Згідно із принципами управління формують систему методів управління фінансовими потоками. До складу основних методів управління фінансовими потоками відносять:

аналіз фінансових потоків;

планування та оптимізація;

контроль за рухом грошових коштів;

облік та звітність.

Аналіз фінансових потоків - це сукупність методів формування і обробки даних про фінансові потоки, які дають об’єктивні оцінки стану, тенденцій розвитку, виявлення резервів підвищення ефективності використання грошових коштів та шляхів їх реалізації.

З урахуванням терміну часу, ступеня деталізації об’єктів і показників аналіз може бути перспективним, поточним і оперативним.

З погляду обсягів аналіз може бути тематичний, тобто пов’язаний з визначеною конкретною метою, локальний - пов’язаний з діяльністю окремого підрозділу, комплексний - охоплює всі сторони діяльності підприємства.

Інформаційною базою для аналізу фінансових потоків за звітні періоди є форми бухгалтерської звітності, додатки до них та інші облікові документи.

Аналіз фінансових потоків та оцінка їх впливу на фінансовий стан підприємства визначається системою показників, до яких відносять показники ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості.

Результати аналізу враховуються при плануванні фінансових потоків та їх оптимізації.

Планування фінансових потоків - це процес визначення їх обсягів за видами діяльності, часовими інтервалами та напрямами використання з метою забезпечення максимальної синхронізації надходжень і витрат та платоспроможності підприємства.

У процесі планування досягається оптимізація фінансових потоків, тобто знаходження такого співвідношення між вхідними і вихідними фінансовими потоками, між напрямами й умовами залучення та використанням грошових коштів, яке дає змогу досягти найкращих результатів діяльності (мінімізації витрат, максимізації прибутку).

Контроль за надходженням та використанням грошових коштів є системою спостереження і перевірки процесу надходження та використання грошових коштів з метою визначення відхилень від їх заданих параметрів. Як функція управління контроль об’єктивно необхідний. Він спрямовує процес управління за встановленими ідеальними моделями, коригуючи поведінку підконтрольного об’єкта.

Сутність і значення контролю за фінансовими потоками полягає в тому, що суб’єкт управління здійснює перевірку виконання запланованих параметрів формування грошових фондів, напрямів їх використання, дотримання синхронності надходжень і витрат у встановлені періоди часу, блокує відхилення від заданої програми, а в разі виявлення порушень сигналізує про необхідність коригування системи управління. Таким чином, контроль є засобом отримання інформації про фінансові потоки по каналу зворотного зв’язку, тобто за результатами свого управлінського впливу на об’єкт управління.

У циклі управління фінансовими потоками облік є кінцевою стадією. Він передбачає визначення, реєстрацію на різних носіях та класифікацію інформації про грошові надходження та витрати для отримання підсумкових даних, які відображають досягнутий результат. Результати обліку відображаються у звітності. Таким чином, облік як кінцева стадія в циклі управління є одночасно початковою стадією для наступного циклу. Облік і звітність складають інформаційну базу для аналізу фінансових потоків за звітний період.

Отже, наведені методи управління фінансовими потоками є одночасно етапами процесу управління в цілому. Кожен з цих етапів є вихідним для іншого, як це відображено на рисунку 1.3.

Рисунок 1.3 - Взаємозв’язок методів управління фінансовими потоками

Ефективність управління фінансовими потоками визначається синхронізацією надходжень і виплат, підтримкою постійної платоспроможності підприємства і включає такі складові:

визначення мінімального обсягу грошових коштів, достатнього для обслуговування поточної господарської діяльності;

постійний моніторинг надходження грошових коштів від продажу;

згладження коливань в обсягах надходжень і виплат грошових коштів з метою запобігання платіжної кризи в окремі періоди;

оптимізація системи розрахунків з постачальниками і покупцями, тобто обґрунтування політики надання комерційних кредитів і отримання відстрочок платежів;

вибір напрямків використання тимчасово вільних грошових коштів з метою запобігання втрат від інфляції і упущеної вигоди;

прискорення оборотності грошових коштів за рахунок впровадження організаційно-економічних заходів.

Практична реалізація цих складових управління фінансовими потоками дасть змогу певною мірою знайти компроміс між необхідністю підтримувати певний обсяг грошових коштів для забезпечення ліквідності підприємства і бажанням інвестувати тимчасово вільні кошти для забезпечення їх дохідності.

Управління фінансовими потоками від операційної діяльності включає:

прогнозування вхідних надходжень від реалізації продукції (послуг, робіт);

прогнозування інших вхідних надходжень від операційної діяльності;

оцінювання впливу змін дебіторської заборгованості, доходів майбутніх періодів на обсяги вхідних фінансових потоків від операційної діяльності;

прогнозування вихідних фінансових потоків, які включають платежі постачальникам, погашення кредиторської заборгованості, виплати відсотків, виплати заробітної плати, інші операційні виплати, розрахунки з бюджетом за податками з обороту та з прибутку;

визначення чистого фінансового потоку від операційної діяльності.

Наведені етапи розрахунків використовуються як при плануванні, так і при визначенні фактичних обсягів чистого фінансового потоку від операційної діяльності.

Найвагомішою частиною грошових надходжень підприємства є виручка від реалізації продукції, послуг, робіт, тобто надходження від операційної діяльності. Реалізація продукції - це господарська операція, яка передбачає передачу права власності на продукцію іншому суб'єктові в обмін на еквівалентну суму грошей або боргових зобов’язань.

Прогноз грошових надходжень від реалізації продукції охоплює такі етапи:

вивчення попиту та визначення можливих обсягів продажу за номенклатурою та асортиментом продукції;

обґрунтування рівня цін, який би забезпечував реалізацію та рентабельність продукції;

обґрунтування плану виробництва продукції необхідними виробничими потужностями, трудовими та матеріальними ресурсами;

розрахунки надходжень грошових коштів від реалізації продукції.

Виручка від реалізації продукції визначається з урахуванням запасів готової продукції на початок і кінець планового періоду.

Для визначення суми коштів, що надійшли від покупців, необхідно скоригувати виручку від реалізації продукції на суму змін дебіторської заборгованості та одержаних авансів, оскільки частина продукції продається в кредит або на умовах передоплати:

ГНрп = РП±ДЗ±ОА, (1.1)

де ГНрп - грошові надходження від реалізації продукції;

ДЗ - зміна дебіторської заборгованості (збільшення віднімається, а зменшення додається);

ОА - зміна одержаних авансів (збільшення додається, а зменшення віднімається).

Фінансовий цикл, або цикл обігу готівки, представляє собою час, протягом якого кошти вилучені з обороту. Основні етапи обігу коштів ході виробничої діяльності представлені на рисунку 1.4.

Рисунок 1.4 - Етапи обігу коштів

Логіка представленої схеми полягає в наступному. Операційний цикл характеризує загальний час, протягом якого фінансові ресурси омертвлені в запасах і дебіторській заборгованості.

Оскільки підприємство оплачує рахунки постачальників з часовим лагом, час, протягом якого кошти відвернені з обороту, тобто фінансовий цикл, менше на середній час обігу кредиторської заборгованості.

Скорочення операційного й фінансового циклів у динаміці розглядається як позитивна тенденція. Якщо скорочення операційного циклу може бути здійснене за рахунок прискорення виробничого процесу й оборотності дебіторської заборгованості, то фінансовий цикл може бути скорочений як за рахунок даних факторів, так і за рахунок деякого некритичного уповільнення оборотності кредиторської заборгованості.

Таким чином, тривалість фінансового циклу (ТФЦ) у днях обороту розраховується по формулі

ТФЦ = ТОЦ - ЧОК = ЧОЗ + ЧОД - ЧОК, (1.2)

, (1.3)

, (1.4)

, (1.5)

де ТОЦ - тривалість операційного циклу;

ЧОК - час обороту кредиторської заборгованості;

ЧОЗ - час обороту виробничих запасів;

ЧОД - час обороту дебіторської заборгованості;

Т - довжина періоду, по якому розраховуються середні показники (як правило, рік, тобто Т=365).

Інформаційне забезпечення розрахунку - бухгалтерська звітність.

Підприємство може отримати інші грошові надходження від операційної діяльності, а саме, дохід від операційної оренди активів, дохід від операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів, дохід від реалізації обігових активів (крім фінансових інвестицій) та інші.

Прогнозування вихідних потоків базується на інформації про собівартість окремих видів продукції, кошториси витрат на адміністративно-управлінські цілі, збут продукції, розрахунки амортизаційних відрахувань, змін кредиторської заборгованості тощо.

ГВп = Срп-А±СЗ±ВА±КЗ, (1.6)

де Срп - собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг;

А - амортизація основних засобів і нематеріальних активів у складі собівартості реалізованої продукції;

СЗ - зміна залишків складських запасів (збільшення додається, зменшення віднімається);

ВА - зміна виданих авансів (збільшення додається, зменшення віднімається);

КЗ - зміна залишків кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги (збільшення віднімається, зменшення додається).

Підприємства здійснюють виплати за іншою операційною діяльністю, тому їх теж необхідно враховувати у складі вихідного грошового потоку.

До складу вихідних грошових потоків відносять суми сплачених відсотків, податків з обороту і податку на прибуток. Прогнозні значення цих показників визначаються, виходячи із запланованих обсягів продажу, умов погашення заборгованості, передбачених кредитними угодами тощо.

Фактична сума сплачених відсотків розраховується на базі фінансової звітності, а саме: форми №1 «Баланс» та форми №2 «Звіт про фінансові результати».

Для визначення сум платежів за ПДВ, акцизного збору враховується зміна заборгованості за розрахунками з бюджетом за цими податками, тобто нараховані суми податків корегуються за формулою

ПДВС = ПДВН±ЗЗ±ДЗП, (1.7)

де ПДВС - сума сплаченого ПДВ;

ПДВН - сума нарахованого ПДВ;

ЗЗ - зміна зобов’язань за ПДВ (збільшення віднімається, зменшення додається);

ДЗП - зміна дебіторської заборгованості за ПДВ (збільшення додається, зменшення віднімається).

У примітках до балансу додається інформація про розрахунки з бюджетом. Дебетове сальдо за розрахунками з бюджетом підлягає відшкодуванню з бюджету в наступному за звітним періоді. Кредитове сальдо свідчить про заборгованість підприємства перед бюджетом за податками.

Сума сплаченого акцизного збору визначається так само.

Для визначення суми сплачених податків на прибуток можна скористатись даними звітності ф. №1 і ф. №2 та примітками до балансу і підставити у формулу

ППС = ППН±ПАВ±ПЗВ±ПЗПП, (1.8)

де ППС - сума сплачених податків на прибуток;

ППН - сума податків на прибуток згідно зі звітом про фінансові результати (ряд. 180);

ПАВ - зміна суми відстрочених податкових активів, які відображаються у балансі в рядку 060 (збільшення додається, зменшення віднімається);

ПЗВ - зміна суми відстрочених податкових зобов'язань, які відображаються у балансі в рядку 460 (збільшення додається, зменшення віднімається);

ПЗПП - зміна поточного зобов'язання з податків на прибуток згідно з примітками до балансу (зменшення додається, збільшення віднімається).

Таким чином, чистий грошовий потік від операційної діяльності (ЧГП_ОД) становить:

ЧГП_ОД = ГН_ОД-ГВП-ГВ_І-CВ-ПДВС-ППС, (1.9)

де ГН_ОД- загальний обсяг грошових надходжень від операційної діяльності;

ГВ_І - грошові виплати за іншими операційними витратами

Якщо мають місце надзвичайні події, то слід врахувати рух коштів у результаті від надзвичайних подій.

Як вже зазначалося, ціль управління фінансовими ресурсами полягає в тому, щоб інвестувати надлишок грошових доходів для одержання прибутку, але одночасно мати їхню необхідну величину для виконання зобов’язань по платежах й одночасному страхуванні на випадок непередбачених ситуацій. Чим більш передбачувані фінансові потоки фірми, тим менше потреба у страхуванні. Управління фінансовими потоками починається з моменту виписки покупцем (дебітором) чека на оплату продукції й закінчується виплатами кредиторам, персоналу, бюджетам й ін. особам.

Для реалізації функції страхування поточного виробничого процесу більшою мірою підходять ліквідні цінні папери. Ліквідні цінні папери приносять фірмі деякий рівень доходу. Сукупність грошових коштів і ліквідних цінних паперів називають готівкою або ліквідними активами. Коли надходження коштів і грошових платежів погоджені на визначену перспективу, фірма може мати відносно невеликі запаси грошових коштів. Але якщо ризик неузгодженостей значний, то необхідні інвестиції в короткострокові ліквідні цінні папери. Звичайно, потрібний обсяг готівки зростає, якщо частина угод оплачується готівкою, і знижується, якщо фірма може швидко одержати кредит на бажаних умовах. Чим вище процентна ставка, тим більше зацікавленість фірми в зниженні готівки.

Мінімальна кількість готівки, яку фірма повинна мати на розрахунковому рахунку й у касі, визначається двома процесами.

Перший - проміжок часу між оплатою рахунку покупцем й інкасуванням коштів. Цей час складається із трьох частин:

час переводу платежів від покупців (дебіторська заборгованість тут не розглядається, покупець оплатив рахунок, але на його пересилання фірмі потрібен певний час, що залежить від форми безготівкових розрахунків й ефективності роботи банків);

час, протягом якого платежі залишаються не інкасованими банками;

час руху грошових коштів до банок, що виконують виплати.

Фірми можуть використати багато методів скорочення періоду інкасації, а отже, і необхідних запасів коштів (електронні переводи, система сейфів й ін.). Але цей період завжди буде мати місце, завжди будуть трансакційні витрати.

Другий - вимоги комерційних банків про утворення компенсаційних (резервних) залишків. Ці залишки визначаються вартістю послуг банку, що веде рахунки й надають кредити. (Наприклад, банк може обслуговувати фірму безкоштовно, якщо незнижуваний залишок на рахунку не менш 10 млн. грн. В іншому випадку фірма оплачує кожну операцію банку).

Логіка аналізу досить очевидна - необхідно виділити по можливості всі операції, що зачіпають рух коштів. Це можна зробити різними способами, зокрема шляхом аналізу всіх оборотів по рахунках коштів. Однак у світовій обліково-аналітичній практиці застосовують, як правило, один із двох методів, відомих як прямий і непрямий методи. Різниця між ними полягає в різній послідовності процедур визначення величини потоку коштів у результаті поточної діяльності:

прямий метод ґрунтується на вирахуванні припливу (виручка від реалізації продукції, робіт і послуг, аванси отримані й ін.) і відтоку (оплата рахунків постачальників, повернення отриманих короткострокових позичок і позик й ін.) коштів, тобто вихідним елементом є виторг;

непрямий метод ґрунтується на ідентифікації й обліку операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів, і послідовному коректуванні чистого прибутку, тобто вихідним елементом є прибуток.

Прямий метод дозволяє судити про ліквідності підприємства, детально розкриваючи рух грошових коштів на його рахунках, але не показує взаємозв’язку отриманого фінансового результату й зміни величини коштів. Тому застосовується непрямий метод аналізу, що дозволяє пояснити причину розбіжностей між прибутком й, наприклад, скороченням коштів за період.

Справа в тому, що в ході виробничої діяльності можуть бути значні доходи/витрати, що впливають на прибуток, але не зачіпають величину коштів підприємства. У процесі аналізу на цю величину й роблять коректування чистого прибутку. Наприклад, вибуття основних засобів й інших необоротних активів пов’язане з одержанням збитку в розмірі їхньої залишкової вартості, що формується на окремому рахунку і потім списується в дебет рахунку «Прибутки та збитки». Величина коштів не змінюється, тому недоамортизована вартість повинна бути додана до величини чистого прибутку. Не викликає відтоку коштів нарахування амортизації; також потрібно враховувати можливість отримання доходів раніше реального надходження коштів (якщо підприємство застосовує метод визначення виторгу по моменту відвантаження товарів і пред'явлення покупцю розрахункових документів).

Грошові потоки від інвестиційної діяльності формуються в результаті реалізації інвестиційних проектів, пов'язаних з технічним переозброєнням підприємства, освоєнням нового виробництва, здійсненням портфельних інвестицій тощо. Слід зауважити, що реалізація інвестиційних проектів передбачає залучення кредитів і позик та їх погашення, здійснення додаткової емісії або залучення додаткового пайового капіталу, тобто проведення операцій, пов’язаних з фінансовою діяльністю. При цьому прибуток, отриманий в результаті втілення інвестиційних проектів, знаходить відображення у складі прибутку від операційної діяльності.

Найбільш придатним інструментом для управління фінансовими потоками від реалізації інвестиційних проектів та фінансової діяльності є план Кеш-Фло (Cash-Flow). Cash-Flow перекладається як «потік готівки» й об’єднує грошові надходження від усіх видів діяльності при реалізації інвестиційних проектів. Таким чином, план грошових потоків, розроблений методом Кеш-Фло, відображає рух грошових коштів та діяльність підприємства в динаміці від одного періоду до іншого.

Кеш-баланс, тобто залишок коштів на рахунку підприємства, формується за рахунок вхідних фінансових потоків (доходів від реалізації продукції, амортизаційних відрахувань, доходів від реалізації активів, внесків у статутний фонд та позик) і вихідних фінансових потоків (витрат на виробництво продукції, операційних витрат, витрат на інвестиції, витрат на обслуговування і погашення позики виплат дивідендів, податків).

Всі надходження і платежі відображаються в плані грошових потоків у періоди часу, які відповідають датам їх здійснення.

У розділі Кеш-Фло від інвестиційної діяльності вказується балансова вартість активів, які є в розпорядженні підприємства на момент впровадження інвестиційного проекту, а також витрати на придбання нових активів, надходження від реалізації активів, які не використовуються у виробництві.

В розділі Кеш-Фло від фінансової діяльності вказуються акціонерний капітал, довгострокові і короткострокові позики. До виплат відносять дивіденди та погашення позик.

Кеш-баланс на кінець періоду дорівнюватиме сумі Кеш-балансу попереднього періоду плюс залишок ліквідних коштів поточного періоду.

Якщо в якомусь із періодів часу Кеш-баланс становитиме від’ємну величину, це означає, що підприємство не в змозі покрити свої витрати, тобто фактично є банкрутом. Таким чином, метою управління фінансовою та інвестиційною діяльністю є забезпечення додатного ліквідного залишку грошових коштів у кожному з періодів часу від початку до кінця реалізації проекту. План фінансових потоків є основним документом для визначення потреби в капіталі, розробки стратегії фінансування підприємства, а також для оцінки ефективності його використання.

Підсумовуючи, можна відзначити, що рух грошових коштів на підприємстві є необхідною умовою його функціонування та потребує особливої уваги в процесі управління. В процесі управління фінансовими потоками необхідно враховувати велику кількість факторів, які впливають на його величину та визначають фінансові характеристики підприємства.

 

2. МОДЕЛІ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Модель руху оборотних засобів підприємства

фінансовий потік матеріальний модель

Фінансове моделювання надає можливість ефективного аналізу складних і невизначених ситуацій, пов’язаних із прийняттям стратегічних рішень, інструмент фінансистів, який дозволяє розглянути велику кількість варіантів і прожити їх без втрати вкладених коштів.

Фінансова модель забезпечує єдиний розв’язок цих завдань:

дозволяє зімітувати грошові потоки планованої діяльності й оцінити майбутній фінансовий стан компанії з урахуванням реалізованих проектів;

показує, звідки будуть братися й на що витрачатися фінансові ресурси компанії, залучене фінансування;

виступає основою для аналізу ризиків і вибудовування системи ризик-менеджменту компанії;

забезпечує безперервну аналітичну роботу: дозволяє оперативно коректувати й вести перерахунок можливих варіантів проекту, сценаріїв розвитку бізнесу;

суттєво заощаджує час, дозволяючи уникнути розгляду неприйнятних варіантів і швидко ухвалити рішення щодо припинення безперспективних інвестиційних проектів.

Оскільки більшість ситуацій виникнення дисбалансів у часі між змінними потребами у фінансуванні й фактичним фінансуванням і ризиків відносяться до руху оборотних коштів, розглянемо моделі руху оборотних коштів.

Розглянемо найпростішу модель руху оборотних коштів підприємств.

Процес моделювання передбачає певне спрощення ситуації, коли несуттєві (з точки зору вирішення конкретних управлінських завдань) деталі ігноруються, а найбільш важливі формалізуються й описуються на спеціальній математичній мові.

У реальному житті чи навряд може існувати повна визначеність. Однак, незважаючи на те що життя повне випадковостей, складне й неоднозначне, дуже часто виникають ситуації, коли ми схильні ігнорувати випадковість. У деяких ситуаціях випадкові впливи на процес управління не враховуються тому, що вони малі й несуттєві. В інших ситуаціях випадкові фактори, які можуть виявити сильний і негативний вплив на діяльність (поломки встаткування, катастрофи, соціальні потрясіння й т.п.), на щастя, відбуваються досить рідко. Тому, якщо не вважати заходів страхування від їхніх наслідків, ми також не схильні враховувати їх у наших щоденних планах.

Підприємство здійснює комерційну діяльність у ринковому середовищі, реалізуючи товари своїм покупцям і поповнюючи запас товарів поставками. Поставки оплачуються з відстрочкою на деякий період часу, тобто на умовах товарного кредиту. У результаті утворюється кредиторська заборгованість постачальникам. На противагу цьому продажі і їх оплата синхронні, товарний кредит покупцям не надається, що відповідає випадку підприємств роздрібної й, почасти, дрібнооптової торгівлі. Інтенсивність потоку продажів обмежується з одного боку наявним запасом (не може бути більше, ніж дозволяє наявний запас), з іншого боку обмежується ринковим попитом (не може перевищувати величини, обумовленої поточним ринковим попитом). Структура внутрішньовиробничих потоків включає потоки продажів, поставок і їх оплати.

Ці потоки утворюють замкнений цикл руху оборотних коштів по ланцюгу запасу товарів, грошових коштів і кредиторської заборгованості постачальникам. З метою виключення деталей, несуттєвих на даному етапі дослідження, підприємство розглядається в умовах, коли весь одержуваний прибуток вилучається, наприклад, у вигляді дивідендів, тобто прибутку як би не існує. Отже, величина власних засобів підприємства незмінна.

Через те, що весь прибуток вилучається, приплив коштів у результаті продажів дорівнює продажам у собівартості.

Підприємство має власні засоби, що разом із кредиторською заборгованістю фінансують активи. Основні засоби, їх придбання й амортизація виключені з розгляду, так, щоб виділити рух оборотних коштів, по можливості, в «чистому виді».

Діяльність підприємства зображується за допомогою змінних величин, розглянутих як функції часу.

Засоби підприємства, активи: Z(t) - запас товарів, грн.; D(t) - грошові засоби, грн.

Джерела засобів: K(t) - кредиторська заборгованість підприємства постачальникам, грн.; S = const - власні засоби, грн., постійна величина.

Потоки засобів характеризуються їх інтенсивностями, які виміряються у вартостях, що переміщаються в потоках в одиницю часу: f_pros(t) - продажі, у собівартості товарів, грн./од. часу; f_pos(t) - поставки товарів, грн./од. часу; f_opl(t)- оплата поставок, грн./од. часу.

Вважається, що продажі, поставки і їх оплата здійснюються безупинно, тобто в будь-який момент часу інтенсивності відповідних потоків мають деякі значення. Це дозволяє вважати інтенсивності потоків безперервними або частково безперервними функціями й зображувати графіки їх змін у часі.

Структура внутрішньовиробничих потоків за таких умов представлена на рисунку 2.1

Рисунок 2.1 - Комерційне підприємство з найпростішим циклом руху оборотних коштів

Математична модель руху оборотних коштів включає залежності між поточними значеннями інтенсивностей потоків і величинами активів - запасу товарів і грошових коштів. Поточна величина активу утворюється як результат припливу вхідних потоків і відтоку вихідних. Для запасу товарів:

 (2.1)

lеt=0 - початковий момент існування підприємства,

Z(0) - запас товарів у початковий момент.

Аналогічно для грошових коштів:

(2.2)

Співвідношення (2.1) і (2.2) зручніше записувати після диференціювання за часом:

 (2.3)

 (2.4)

тобто швидкість зміни активу дорівнює інтенсивності вхідного потоку мінус інтенсивність вихідного.

Через те, що оплата поставок здійснюється з відстрочкою, то функція інтенсивності потоку оплати поставок у точності являє собою функцію інтенсивності поставок, зрушену вправо по осі часу на період відстрочки оплати:

 (2.5)

де Т_К- період відстрочки оплати поставок.

Величину кредиторської заборгованості слід розраховувати аналогічно тому, як це зроблене для активів, тобто як результат припливів і відтоків. Наслідком запису інтегральних співвідношень, аналогічних (2.1) і (2.2), буде необхідність описувати кредиторську заборгованість непозитивними числами.

(2.6)

Визначені інтеграли - це сумарні припливи й відтоки по вхідному й вихідному потоку відповідно, за період від моменту часуt = 0 доt. Припливи оплати відстають в часі від відтоку поставок. Тому залишок - кредиторська заборгованість - буде негативним, враховуючи, що в початковий момент існування підприємства кредиторська заборгованістьK(0)була нульова.

 (2.7)

Розглянуті залежності між інтенсивностями потоків, активами й джерелами засобів, сутність яких полягає в балансі припливів і відтоків стосовно деяких накопичувачів, наочно ілюструються на рисунку 2.2.

Величини активів представлені у вигляді накопичувачів - «ємностей». Вміст «ємностей»- позитивні значення змінних величин. Величина кредиторської заборгованості показана як вилучення з накопичувача, негативне стосовно нульового рівня.

Рисунок 2.2 - Рух оборотних коштів підприємства

У початковий момент існування будь-якого підприємства засоби вносяться в статутний капітал, як правило, у грошовій формі. Таким чином, сума статутного капіталу розглянутого найпростішого підприємства дорівнює сумі коштів D(0) в момент t=0. Оскільки ми прийняли припущення, що весь прибуток вилучається, то сума власних засобів завжди дорівнює статутному капіталу, отже, грошовим коштам D(0) в момент t=0. Аналогічно кредиторській заборгованості, у математичній моделі власні засоби зображуються накопичувачем з негативним умістом:

S=-D(0) (2.8)

Це дозволяє записати рівняння балансу активів і джерел засобів, отримане шляхом почленного додавання виразів (2.1), (2.2) і (2.6):

Z(t) + D(t) + K(t) = Z(0) + D(0) + K(0) (2.9)

Враховуючи, щоZ(0) = 0 таK(0) = 0, тобто у момент початку існування підприємства запасу товарів і заборгованості немає; враховуючи (2.8), виходить рівняння балансу:

Z(t) + D(t) + K(t) = -S

Z(t) + D(t) + K(t) + S =0 (2.10)

Як вже зазначалось, продажі не можуть бути більш того, що дозволяє наявний запас товарів. З іншого боку, при даній інтенсивності потоку продажів запас товарів не може бути нижче деякого рівня.

Оскільки підприємство розглядається в умовах, коли фактор обмеженості пропускної здатності не проявляється, тобто пропускна здатність є «із запасом», взаємозалежність можна представити у вигляді нерівності

 (2.11)

де T_Z - норма оборотності запасу товарів в од. часу, показник оборотності.

Інтенсивність потоку продажів обмежується також ринковим попитом. Мінливе ринкове середовище представляється за допомогою змінної величини r(t), що залежить від часу й позначає максимальне значення інтенсивності потоку продажів, що може досягти підприємство виходячи з поточного ринкового попиту:

 (2.12)

Математична модель доповнюється формальними обмеженнями на незаперечність змінних величин:

 (2.13)

 (2.14)

 (2.15)

Вираз (2.13) означає, що відтік коштів не повинен приводити до їхнього дефіциту, вирази (2.14) і (2.15) фіксують односпрямованість відповідних потоків, що можна розуміти як заборону повернення товарів покупцями й постачальникам.

Отже, розглянуту математичну модель функціонування підприємства можна записати у вигляді наступної системи рівнянь і нерівностей:

 (2.16)

у якій параметрами є T_Z, T_KтаS.

Математична модель однозначно визначає, що протікають процеси при відсутності «притримування» товарів і надлишкового запасу, таким чином, є шість змінних величин (три інтенсивності потоків і три змінні вмісти накопичувачів) і шість рівностей. Нерівності виступають у якості обмежень, що накладаються на процеси, що протікають.

Зазначена система визначає умови, які можуть бути використані в процесі планування. Також, необхідно враховувати, що період оборотності запасу товарів, як правило, більше періоду відстрочки оплати поставок. Тому завдання планування розглядається в умовах T_Z> T_K.

У самому загальному виді завдання планування полягає у формуванні плану функціонування за умови, що відомі початковий стан підприємства й максимальні інтенсивності потоку продажів у кожний момент періоду планування, обумовлені попитом, - прогноз попиту. Таким чином, зміна ринкового середовища вважається відомою, оскільки зміни зв’язуються з передбачуваним фактором сезонності. Через те, що діяльність найпростішого підприємства розглядається в короткостроковій перспективі, період планування менше або дорівнює року, а найбільш загальним критерієм оптимальності планів слід вважати рентабельність власних засобів: відношення річного прибутку до величини власних засобів.

Оскільки за прийнятими припущеннями прибуток повністю вилучається і власні засоби є постійними, а також через прийняте припущення про незмінність цін, рентабельність прямо пропорційна річному обсягу продажів. Тому у якості критерію оптимальності будемо розглядати саме обсяг продажів.

З метою уточнення постановки завдання виконаємо дослідження функціонування найпростішого підприємства в умовах різних, але відомих ринкових обмежень продажів (рис. 2.3), що дозволяє з’ясувати деякі питання одержання оптимальних рішень.

Діяльність підприємства розглядається з моменту його утворення t = 0, послідовно на відрізках часу (ділянках) 1, 2, 3 і 4, позначених у верхній частині рисунка 2.3.

Ринкові обмеження максимальної інтенсивності потоку продажів r(t), зображені у верхній частині рисунка, змінюються, приймаючи значення двох рівнів:підвищеного, що коли максимально допустимі ринком продажі досить великі й свідомо перевищують можливості підприємства (ділянки 1, 3 і 4), і зниженого (ділянка 2 і період часу після закінчення ділянки 4). При підвищеному ринку обмеження як би не існують, тоді як при зниженому ринку вони істотні для діяльності підприємства.

а)

б)в)

Рисунок 2.3 - Дослідження функціонування найпростішого підприємства:

а) - процеси зміни змінних величин, б) - аналіз функціонування до одержання товарного кредиту, в) - аналіз функціонування в умовах товарного кредиту постачальників

При підвищеному ринку можна не враховувати обмеження, записане в математичній моделі у вигляді нерівності (2.12), що й відбиває обмеженість продажів попитом. Тому на ділянці підвищеного попиту 1 продажі в поточний момент обмежуються величиною запасу товарів відповідно до нерівності (2.11). Бажаючи одержати максимум продажів, необхідно мати можливо більший запас товарів. Тому всі засоби підприємства необхідно тримати у вигляді товарів. Саме такий режим функціонування показаний на графіках рис. 5.3 для ділянки 1.

На початку ділянки показаний процес переходу підприємства в цей режим. В моментt=0, коли утворювалося підприємство, у статутний капітал внесена деяка сума засобів S_уст> 0у грошовій формі, що сформувала статутний капітал. На графіку грошових коштів цей стан засобів показаний крапкою D(0). Відповідно до обґрунтованого вище способу математичного моделювання джерел засобів за допомогою непозитивних чисел, у початковий момент діяльностіt = 0власні засобиS< 0, їхня абсолютна величина дорівнює сумі внесених коштів:

S=- S_уст

D(0)=S_уст (2.17)

У початковий моментt = 0 рівняння балансу (2.10) записується у вигляді:

D(0) + S = 0 (2.18)

оскільки в цей момент запаси й кредиторська заборгованість нульові.

Очевидно, максимум продажів вимагає найшвидшої конвертації всіх наявних грошових коштів D(0) у запас товарів. Тобто підприємство має придбати товар на всю наявну суму. На графіку грошових коштів таке придбання показане їхнім стрибкоподібним зменшенням до нульового рівня, на графіку інтенсивності потоку продажів придбання партії умовно зображене у вигляді імпульсу, площа якого дорівнює D(0) = S_уст> 0.

Після поставки партії запас товарів стає таким, що дорівнює S_уст, продажі максимальні й дорівнюють максимально припустимим при даній величині запасу, їх інтенсивність на ділянці 1 визначається таким чином:

 (2.19)

Той факт, що вираз (2.11) який представляє собою нерівність, використаний для розрахунків інтенсивності збуту у випадку строгої рівності, означає, що можливості продажів використовуються «по максимуму», без будь-якого штучного їхнього обмеження й навмисного «притримування» товару. На графіку ліворуч унизу рисунку2.3 крапка A відповідає виразу (2.19).

В процесі продажів товари витрачаються. Тому їх запас поповнюється потоком поставок такої ж інтенсивності, що означає негайне витрачання грошових коштів після одержання виручки на оплату поставок і нульовий запас грошових коштів. Поставки і їх оплата синхронні, засоби рухаються через блок дебіторської заборгованості «транзитом», і цей блок як би не існує. Даний режим функціонування, підтримуваний на ділянці 1, показаний на рисунку, і очевидно, що він забезпечує максимум продажів. У структурній схемі потоків для функціонування на ділянці 1 три потоки - продажів, поставок і їх оплати - являють собою один потік.

На ділянці 2 у моментt₃ ринок зменшився до величиниr₁, що є меншою, чим продажі на ділянці 1:

 (2.20)

Із двох нерівностей математичної моделі (2.11) і (2.12) що обмежують продажі, актуальною стає (2.12), і максимальна інтенсивність, досяжна на ділянці 2 з умови ринкового попиту, дорівнює r₁(рис. 2.3, б, лінія CB). Для цієї інтенсивності продажів запасS_уст, що зберігався на попередній ділянці 1, стає надлишковим. У цих умовах існує дві можливості:

увесь виторг негайно направляти на поповнення запасу, як це було на ділянці 1;

враховуючи надмірність запасу, тимчасово припинити поставки, зменшивши таким чином запас.

При реалізації першої можливості запас залишається на попередньому рівніS_уст, тому що є рівність припливу й відтоку. При цьому інтенсивність потоку продажів і, отже, оплати поставок слід підтримувати максимально можливою й такою, що дорівнює r₁. Таке функціонування підприємства показане на початковому відрізку [t₃, t₄] ділянки 2 і зображується крапкою B на діаграмі ліворуч унизу.

Друга можливість реалізується після моменту t₄, коли поставки й синхронна з ними оплата були тимчасово припинені, у той час як продажі зберігалися максимально можливими й такими, що дорівнюютьr₁. У результаті запас товарів зменшується зі швидкістю продажівr₁, а грошові кошти нарощуються від нульової величини з такою ж швидкістю. Зменшення запасу може тривати лише до величини, що відповідає крапці C (рис. 2.3, унизу), і дорівнює, виходячи з (2.11) r₁T_Z. В іншому випадку стане позначатися обмеженість продажів попитом і продажі не можна буде підтримувати на максимальному рівні r₁. Тому час, протягом якого поставки були припинені, розраховується як

 (2.21)

де в чисельнику лівої частини записана величина надлишкового запасу. За цей час кошти зросли до рівня

 (2.22)

який визначається як добуток швидкості на час росту. Як видно, грошові кошти зростають на таку ж суму, що й зменшення запасу. Враховуючи нульову кредиторську заборгованість і сталість власних засобів

Z(t) + D(t) = const (2.23)

отже, рівні й протилежні за знаком збільшення Z(t) таD(t). На діаграмі періоду нульових поставок відповідає рух від крапки B до крапки C, приріст грошових коштів (2.22) може бути знайдений безпосередньо по діаграмі.

Після поновлення поставок, щоб підтримувати необхідний запас, їх інтенсивність повинна дорівнювати продажам, що й показане на кінцевому відрізку ділянки 2. Обидві можливості, з надлишковим запасом і без такого, забезпечують однаковий обсяг продажів, і тому рівноцінні стосовно розглянутого завдання.

На графіках і діаграмі показані крайні випадки без надлишкового запасу товарів і без грошових коштів. Можливі також проміжні випадки, з меншим періодом нульових поставок, що приведе до часткової конвертації надлишкового запасу в грошові кошти. При цьому крапка, що зображує стан підприємства, буде перебувати на відрізку CB усередині нього.

В кінці ділянки 2 ринок вертається до колишнього підвищеного рівня й тому до моментуt₁ підприємство функціонує так само, як на ділянці 1.

В моментt₁ підприємство одержує можливість користування товарним кредитом. Надання відстрочки оплати товарів на періодT_K означає, що на відрізку [t₁, t₁+T_K]оплата поставок тимчасово припиняється. Це приводить до росту грошових коштів і виникнення кредиторської заборгованості. У випадку грошових коштів постійний приплив дорівнює продажамS_уст/T_Z, відтік у вигляді оплати поставок відсутній, отже, кошти лінійно збільшуються зі швидкістю припливу й за часT_Kзростають із нульового рівня до S_уст(T_K/T_Z). Аналогічно, величина кредиторської заборгованості за цей час змінюється лінійно й стає негативною (відтік під час відсутності припливу) і дорівнює по абсолютній величині цьому ж значенню.

Таким чином, на ділянці 3 виникає новий стан підприємства зі збільшеними в результаті товарного кредиту джерелами засобів і відповідним ростом активів на цю же суму. Активи зростають за рахунок росту грошових коштів при «старому» рівні запасу, продажів і поставок, тому існує можливість відповідно до (2.11) збільшити продажі, конвертуючи актив у вигляді грошових коштів у запас товарів.

Тому що бажано забезпечити максимум продажів, то таку конвертацію бажано зробити якнайшвидше. Очевидно, швидше всього це можна зробити шляхом одноразової поставки партії товарів, що здійснюється в моментt₂.

Необхідно враховувати, що величина партії поставки товарів може перевищувати наявну суму грошей. Це відбувається в періоди, коли приплив грошових коштів перевищує відтік: приплив збільшується в результаті поставки партії й приросту запасу товарів, а відтік залишається на попередньому, зниженому рівні ділянки 3, оскільки протягом періоду Т_К (надання товарного кредиту) оплачуються «старі» поставки. Відповідно, величина партії, позначувана через Х, знаходиться в такий спосіб. Інтенсивність потоку продажів на ділянці 4, на підставі (2.11):

 (2.24)

Швидкість росту грошових коштів, дорівнює інтенсивності продажів мінус інтенсивність оплати:

 (2.25)

Сума грошових коштів до моменту оплати партіїt₂ + T_Kдорівнює грошовим коштам на ділянці 3 плюс при рості ця сума має дорівнювати величині партії:

 (2.26)

Інтенсивність продажів дорівнює:

 (2.27)

На ділянці 4 реалізується максимально можлива інтенсивність продажів, тому можна розрахувати максимальний приріст продажів, одержуваний за рахунок товарного кредиту в порівнянні з випадком, коли відстрочка оплати поставок не надається:

 (2.28)

Це вираження дозволяє з’ясувати, як змінюється приріст продажів при різних значеннях періоду відстрочки оплати. Якщо значенняT_Kнаближається до значенняT_Z, то згідно (2.28) приріст продажів прагне до нескінченності. Якщо значенняT_Kнаближається до нуля, то до нуля прагне й приріст.

Одержання максимальних продажів на ділянці 4 аналізувалося шляхом дослідження процесів, що відбуваються в часі в системі потоків підприємства. Умови забезпечення максимальних продажів можна одержати також на базі обліку балансу активів і джерел засобів за допомогою діаграми (рис. 2.3, в), яку можна вважати розвитком графічного аналізу (рис. 2.3, б) на випадок товарного кредиту. Аналіз ґрунтується на спільному зображенні графіків залежностей джерел засобів і величини активів від інтенсивностей потоків.

Ліва пряма лінія, що проходить через початок координат, показує залежність запасу, тобто потреби у фінансуванні, від величини потоку, що відкладається по вертикальній осі; при цьому величина запасу відзначається по горизонтальній осі. Права пряма лінія може інтерпретуватися як сумарне фінансування, що складається з постійної частини S_уст і змінної лінійної складової фінансування товарним кредитом, прямо пропорційної потоку.

Права лінія має менший нахил до вертикальної осі, тому що T_Z> T_K, і тому лінії мають крапку перетинання D. Ця крапка визначає шукану максимальну інтенсивність потоку продажів.

Аналогічно тому, як крапкаDдіаграми зображує стан підприємства на ділянці 4, за допомогою крапокH іGможна відобразити функціонування на ділянках 1 і 3 відповідно.

В моментt₅ринок зменшується до величини, меншої, чим інтенсивність продажів на ділянці 4. Це означає, що із двох нерівностей (2.11) і (2.12) актуальною стає остання, тобто фактором, що обмежує продажі, виявляється не величина запасу, а ринок.

Безпосередньо після моменту зменшення ринку, в області праворуч від крапкиt₅ на осі часу, продажі стають рівними ринкуr(t), і, отже, виявляються менше, чим продажі й поставки на ділянці 4. У ці ж моменти малої області оплата поставок залишається рівною поставкам на ділянці 4, тобто менше продажів, оскільки оплата відстає від поставок. Отже, відтік коштів, у вигляді оплати, стає більше припливу по поставках. Тому що в моментt₅запас грошейD(t₅)нульовий, то в результаті виникає дефіцит грошових коштів. Це можна інтерпретувати як ситуацію неплатоспроможності: поставки не можуть бути оплачені в строк. Дефіцит виникає незалежно від того, на скільки сильно ринок зменшився в порівнянні із продажами на попередній ділянці, оскільки на ділянці 4 грошові кошти дорівнюють нулю. Якщо на ділянці 4 був би деякий запас коштів, то виникнення дефіциту не було б неминучим. Однак максимум продажів на цій ділянці не досягається.

Таким чином, максимум продажів на ділянці 4 досягнено ціною неприпустимо високого ризику неплатоспроможності, враховуючи, що вплив ринку у вигляді різких падінь попиту спостерігається часто й повсюдно.

Через це функціонування підприємства в крапціD (рис. 2.3 <#"658895.files/image034.gif"> (2.29)

де  - різниця між максимальними продажами та інтенсивністю потоку продажів у крапці «1» («недобір максимальних продажів»);

 - зниження продажів стосовно максимуму.

T_Z/T_K> 1

Зменшуючись із цією швидкістю, грошові кошти за час T_K мають бути повністю витрачені.

Оцінити значення величини можливого зниження продажів можна, якщо з’ясувати значення коефіцієнтаT_Z/T_K. Ці можливі значення визначаються із відомого інтервалу практично реалізованих значень аналітичного коефіцієнта покриття, що розраховується як відношення суми оборотних активів до суми поточних (короткострокових) пасивів. Якщо підприємство перебуває в крапці D (рис. 2.3, в), то

 (2.30)

де К_П - коефіцієнт покриття, у чисельнику записана сума активів, а в знаменнику - пасив у вигляді суми кредиторської заборгованості.

Виконавши елементарні перетворення правої частини (2.28), одержимо:

 (2.31)

Відомо, що коефіцієнт покриття змінюється в межах 1,5-2,0, і тому:

 (2.32)

Зниження продажів відповідно до виразу (2.27) можливо лише на величину, що дорівнює або складає половину первісного «недобору максимальних продажів» . З іншого боку, значення цього первісного «недобору» не може становити значну частину від максимальних продажівS_УСТ/(T_Z - T_K).Таким чином, різке, «східчасте» зниження продажів у моментt₅без виникнення дефіциту грошових коштів можливо лише на незначну величину, тоді як реальні падіння ринку у зв’язку із сезонними факторами можуть бути суттєво більшими. Отже, функціонування підприємства на ділянці 4 з деяким запасом коштів (що складають, виходячи із практично відомої оцінки, одиниці відсотків від зобов’язань) приводить до неприйнятно високого ризику. Зниження ризику можливо, якщо збільшити запас грошових коштів на ділянці 4, однак цей шлях означає зниження продажів.

Колобов А.А. пропонує інший шлях вирішення проблеми, що полягає в завчасному й поступовому зниженні продажів до моменту падіння ринку. Переваги цього шляху в тому, що втрати продажів можуть мати місце лише на частині ділянки 4, тоді як на іншій частині продажі можуть перебувати поблизу максимальних. Очевидно, цей шлях прийнятний, лише оскільки можливе прогнозування моменту падіння ринку, зокрема, у зв’язку із сезонними факторами.

Характер зменшення продажів згодом (рис. 2.4) нагадує сходи з шириною й висотою щаблів, що збільшуються.

Рисунок 2.4 - Завчасне поступове зниження продажів

Для реалізації такого східчастого управління синхронне зменшення продажів і поставок повинне здійснюватися штучно. Можна очікувати, що час, необхідний для завчасного поступового зниження продажів, збільшується зі зменшенням початкового запасу грошових коштів, тому що збільшується число «щаблів сходів».

Отже, аналіз управління потоками по типу «сходів» виявляє принципову можливість функціонування підприємства в умовах істотного різкого падіння ринку із частковим збереженням продажів поблизу максимуму на попередній ділянці підвищеного попиту де фактором, що обмежує продажі, є обмеженість джерел засобів. Для цього тривалість ділянки підвищеного попиту повинна бути досить велика.

Таким чином, виникає питання про поліпшення управління по типу «сходів». Наприклад, поступове зниження продажів може бути плавним, а не східчастим.

Виконане дослідження завдання планування найпростішого підприємства дозволяє зробити ряд висновків у відношенні деяких причин можливого зниження ефективності функціонування й охарактеризувати планування в цих умовах.

Питання про відповідність фінансування й потреби в ньому в умовах товарного кредиту постачальників вирішується графоаналітичним методом за допомогою діаграми (рис. 2.3, в). Діаграма дозволяє розрахувати максимальну інтенсивність потоку продажів, яка досяжна при фінансуванні власними засобами й товарним кредитом з постійним періодом відстрочки оплати поставок.

Якщо дозволяє ринок, ця інтенсивність забезпечує максимум продажів і рентабельності власних засобів, більшу, ніж під час відсутності поставок у кредит. Однак у цих умовах необхідно планувати продажі трохи занижені в порівнянні з максимально досяжними, що забезпечить зниження ризику неплатоспроможності при можливому зниженні попиту.

Якщо в якості обмежень продажів виступає ринковий попит, діаграма дозволяє з’ясувати надмірність фінансування й можливі межі конвертації надлишкового запасу товарів у запас грошових коштів без зниження рентабельності. З погляду мінімізації ризиків у цьому випадку бажано мати більший запас грошових коштів.

Різкі (однак передбачувані) зміни ринкового попиту приводять до суттєво різних наслідків як у частині ризиків, так і відносно планування.

Випадок, коли ринкові обмеження продажів змінюються з рівня, меншого, чим дозволяє фінансування, на більший, можна назвати сприятливим. І перехід слід планувати у вигляді одноразової поставки партії в момент збільшення безперервної інтенсивності потоку поставок, що забезпечує максимальну рентабельність.

Випадок зменшення ринкових продажів до рівня, меншого чим дозволяє фінансування, містить потенційну небезпеку ситуації неплатоспроможності й вимагає плавного переходу продажів і поставок до зниженого рівня.

Процеси, що виникають при цих переходах у системі внутрішньовиробничих потоків, можна назвати перехідними. При цьому модель найпростішого підприємства безінерційна при необхідності збільшення продажів і проявляє певну інерцію при їхнім зниженні.

 

.2 Метод поточно-запасних характеристик короткострокового планування діяльності підприємства

Концепція поточно-фінансових структур (ПФС) ґрунтується на строго кількісному представленні системи засобів, джерел і потоків засобів підприємств у вигляді мережі, у вузлах якої перебувають накопичувачі, аналогічні укрупненим фінансовим рахункам, а дуги мережі зображують потоки засобів, що відповідають проводкам. Застосування концепції ПФС і її розвиток дозволяють сформулювати й розв’язати ряд завдань, що обґрунтовують прийоми короткострокового планування для умов типового підприємства, зокрема, з урахуванням виробничо-фінансових ризиків.

У рамках цієї концепції розробляються необхідні прийоми математичного опису системи засобів, джерел і потоків засобів підприємства, а також способи відповідного графічного представлення.

Потоки засобів представляються безперервними змінними величинами - векторами й зображуються у вигляді ліній, стосовно яких визначений позитивний напрямок руху коштів (рис. 2.5).

Рисунок 2.5 - Потоки й накопичувачі засобів

На рисунку показано три потокиf₁(t),f₂(t) таf₃(t), для яких позитивні напрямки позначені стрілками. Значення змінних величин дорівнюють інтенсивностям потоків і вважаються позитивними, коли засоби рухаються в напрямку стрілок, і негативними а якщо ні.

За допомогою блоків накопичувачів зображуються аналоги укрупнених облікових рахунків, уміст яких представляє залишок рахунків - сальдо у вигляді безперервних змінних величин, на рисунку цеS₁(t),S₂(t) таS₃(t). Сальдо рахунків є дебетовим, якщо підсумкові припливи засобів більше підсумкових відтоків, і кредитовим, якщо відтік більше. Тому значення змінних величин, що зображують залишки, вважаються позитивними у випадку дебетового сальдо й негативними у випадку сальдо кредитового. Таким чином, при позитивному значенні вмісту блок-накопичувач зображує засоби підприємства, його активи, а при негативному - джерела засобів.

Одиниці виміру засобів і джерел - вартісні, наприклад, гривні, інтенсивності потоків виміряються в одиницях вартості, ділених на одиниці часу.

Відповідно до методу подвійного запису будь-який рух коштів може бути зафіксований у вигляді так званої простої проводки з дебетом одного рахунку й кредитом іншого, тому відповідні до таких проводок потоки завжди виходять із одного накопичувача й входять в іншій. У результаті поточно-фінансові структури підприємства виявляються замкненими.

Швидкість зміни вмісту накопичувача дорівнює сумарній інтенсивності припливів і відтоків.

ПФС зображуються графічно за допомогою спеціально розроблених умовних позначок (рис. 2.6).

У системах засобів підприємств існують функціональні залежності між інтенсивностями потоків, наприклад, потік податку на прибуток становить певну частину потоку оподатковуваного прибутку. Наявність функціональної залежності зображують знаком «вентиля» на лінії потоку (рис. 2.6, а), а пунктирна лінія показує передачу інформації про аргументи функції.

Кружок, звідки виходить пунктирна лінія, позначає відбір інформації. Інтенсивність потоку може функціонально залежати від величини вмісту накопичувача (рис. 2.6, б) або залежати одночасно від декількох аргументів (рис. 2.6, д).

Злиття й розщеплення потоків відповідають алгебраїчним підсумовуванням інтенсивності.

Рисунок 2.6 - Умовні позначки ПФС:

а), б) - функціональні залежності, в), г) - злиття й розщеплення потоків, д) - функціональні залежності з декількома аргументами, е) - агрегування накопичувачів

Неважко бачити, що як метод подвійного запису бухгалтерського обліку, так і концепція ПФС реалізують закон збереження засобів: якщо десь є приплив засобів, то десь повинен бути відтік засобів у такій же кількості. При такому розумінні руху коштів очевидні правила агрегування (рис. 2.6, е), згідно з якими кілька накопичувачів можна представити одним накопичувачем - агрегатом із умістом, рівним алгебраїчній сумі вмістів агрегуємих блоків.

У результаті придбання активів якогось різновиду, наприклад, матеріалів (рис. 2.7), кількість грошових коштів зменшується, а кількість матеріалів у вартісному вимірі збільшується на цю ж суму. Актив одного різновиду перетворюється, «перетікає» в інший, при цьому інтенсивність потоку цього «перетікання» представляється змінною величиною , що вимірюється, наприклад, у тисячах гривень у тиждень.

Рисунок 2.7 - Придбання матеріалів: f(t) - потік засобів придбання матеріалів

Зображення інтенсивності потоку у вигляді функції часу означає, що в кожний момент інтенсивність має деяке миттєве числове значення, яке можна представити у вигляді графіка.

В результаті внесення грошових коштів у статутний капітал підприємства (рис. 2.8) кількість грошових коштів збільшується, а сумарне вилучення з накопичувача, що зображує статутний капітал, по абсолютній величині збільшується як результат відтоку засобів. Оскільки в методології ПФС вилучення з накопичувача зображується негативними числами, змінна величина, що представляє вміст статутного капіталу, є негативною й збільшується по абсолютній величині на внесену суму грошей. Потікf(t)може бути потоком продажів акцій підприємства.

У випадку, коли власник вилучає засоби зі статутного капіталу у вигляді грошей, ПФС (рис. 2.8) залишається незмінною, а інтенсивність потоку вилучення засобівf(t)слід вважати негативною, відповідно напрямку руху коштів, протилежному стрілці на рисунку.

Рисунок 2.8 - Утворення статутного капіталу: f(t) - потік коштів, внесених у статутний капітал

ПФС виробництва продукції (рис. 2.9) можна вважати композицією найпростіших структур рис. 2.7 конвертації активів одних видів в інші. У цьому випадку вартість незавершеного виробництва складається з вартості матеріалів, відпущених у виробництво, і заробітної плати робітників, зайнятих у виготовленні продукції.

Рисунок 2.9 - Виробництво продукції:

f₁(t) - витрата матеріалів у виробництво, f₂(t) - випуск готової продукції,f₃(t) - потік заробітної плати робітників, f₄(t) - придбання матеріалів,поставки й оплата синхронні

У процесі реалізації продукції (рис. 2.10) потік виторгу f₂(t) складається з потоку собівартості реалізованої продукції f₁(t)і потоку валового прибутку f₃(t):

f₂(t) = f₁(t) + f₃(t)

 

У результаті відтоку по потоку прибутку із правого нижнього накопичувача в ньому утворюється вилучення засобів, що відповідає кредитовому сальдо рахунку «реалізація», абсолютна величина негативного вмісту збільшується, представляючи в такий спосіб нагромадження прибутку від реалізації.

Рисунок 2.10 - Реалізація й прибуток:

f₁(t) - продажі готової продукції, у собівартості, f₂(t) - виручка від продажів, f₃(t) - прибуток валовий, f₄(t) - закриття рахунку реалізації наприкінці облікового періоду

По потоку f₄(t) у його позитивному напрямку наприкінці облікового періоду одноразово переміщається сума, що дорівнює прибутку, накопиченому в блоці реалізації, що відповідає закриттю однойменного рахунку. У результаті вміст блоку стає рівним нулю, а негативний уміст накопичувача прибутку облікового періоду збільшується на суму накопиченого валового прибутку. Отже, прибуток у ПФС представляється як негативний уміст накопичувачів, як це й повинне бути у відповідності з методологією ПФС стосовно до джерел засобів.

ПФС придбання й амортизації основних засобів (рис. 2.11, ліворуч) складається із двох не зв’язаних одна з одною структур, оскільки в бухгалтерському обліку для первісної вартості основних засобів і їх накопиченого зношування існують окремі рахунки. Зношування основних засобів в обліку розглядається як джерело, і тому в ПФС відповідний блок має негативний уміст. Якщо є необхідність зобразити основні засоби по залишковій вартості, то накопичувачі, обведені пунктирною рамкою, агрегуються, уміст агрегату стає рівним сумі агрегуємих умістів, тобто, з урахуванням від’ємності накопиченого зношування, залишкова вартість основних засобів дорівнює первісній за мінусом зношування.

Рисунок 2.11 - Основні засоби й амортизація: f₁(t) - придбання основних засобів, f₂(t) - амортизація основних засобів

У ПФС позичок банку (рис. 2.12) окремий потік f₁(t) є для основних сум позички, і окремий - для відсотків. Якщо f₁(t)>0, то це одержання позички, якщо f₁(t)<0, то це повернення.

Рисунок 2.12 - Позички банку:

f₁(t) - потік основної суми позички, f₂(t) - відсотки за користування позичкою, 1 - одержання позички, 2 - строк позички, 3 - повернення позички

Коли сума отримана, але не повернута, уміст накопичувача позичок негативний й зображує джерело засобів. Потік f₂(t)представляє сплату відсотків банку. У результаті сума грошових коштів підприємства зменшується, а відповідні витрати можуть зменшувати прибуток, реалізуючи приплив у накопичувач прибутку, або (як це показано на рисунку) можуть відноситись на незавершене виробництво. Одержання й повернення позичок зазвичай являють собою одноразові господарські операції, тому в моменти часу, коли немає одержання або повернення засобів, інтенсивність потоку f₁(t)дорівнює нулю (рис. 2.12, праворуч). На графіку одержання позички зображене у вигляді позитивного «імпульсу», площа якого чисельно дорівнює сумі позички, так що припливи й відтоки засобів, рівні певному інтегралу від інтенсивності потоку, саме будуть дорівнювати величині запозичення.

У розглянутій вище ПФС придбання матеріалів (рис. 2.7) передбачалося, що надходження активу на підприємство й оплата поставок синхронні. У випадку поставок на умовах товарного кредиту оплата може відставати від фактичного надходження на значний період часу й тому виникає необхідність ураховувати засоби в розрахунках (рис. 2.13).

Рисунок 2.13 - Розрахунки з постачальниками й виникнення кредиторської заборгованості підприємства постачальникам:

f₁(t)- поставки до оплати, f₂(t)- оплата після поставок

Тому що потік поставок f₁(t)випереджає потік оплатиf₂(t), то вилучення засобів з накопичувача здійснюється раніше припливу, що анулює вилучення, у результаті чого вміст накопичувача виявляється негативним, тобто виникає джерело засобів. Аналогічно, у випадку передоплати надходження грошей випереджає надходження матеріалів і блок розрахунків представляє дебіторську заборгованість постачальника підприємству, тобто актив з позитивним умістом. Подібним чином формується ПФС поставок готової продукції (або товарів) покупцям, коли типова відстрочка оплати поставок з виникненням дебіторської заборгованості (рис. 2.14).

Рисунок 2.14 - Розрахунки з покупцями й виникнення дебіторської заборгованості: f₁(t) - поставки до оплати, f₂(t) - оплата після поставок

Проблеми й особливості фінансового управління кожного окремого підприємства неповторні й різноманітні, як різноманітна господарська діяльність. Незважаючи на це, у фінансовому управлінні різними підприємствами є багато загального й характерного, оскільки подібні об’єкти управління - система засобів, джерел і потоків засобів:

рух коштів у циклі «гроші-товар-гроші» - оборотному циклі, що служить основою існування підприємства. До цього циклу можна віднести постійні й змінні витрати, прибуток, податки, дивіденди, а також нагромадження нерозподіленого прибутку;

рух основних коштів, включаючи придбання й амортизацію;

внесення засобів у статутний капітал підприємства. Характерне внесення засобів у грошовій формі; можливий зворотний процес вилучення зі статутного капіталу, наприклад, шляхом викупу власних акцій;

використання позикових засобів у вигляді короткострокових позичок.

Аналізувати таку типову систему засобів зручно, уважаючи, що це засоби деякого гіпотетичного підприємства, яке буде нижче називатися типовим.

Функціонування типового підприємства як процес руху коштів у мережі потоків, накопичувачів і джерел засобів за допомогою поточно-фінансової методології представляється у вигляді поточно-фінансової структури що виконує функцію принципової схеми системи потоків (рис. 2.15).

Рисунок 2.15 - Засоби, джерела й потоки засобів підприємства:

f_pro- продажі, f_vir - виручка, f_pros - продажі, у собівартості, f_pez - змінні витрати, f_oppz - оплата змінних витрат, f_val - валовий прибуток, f_poz - постійні витрати, f_prich - чистий прибуток, f_prid - оподатковуваний прибуток, f_nalo - податок на прибуток, f_prip - прибуток після сплати податку, f_div - дивіденди, f_prin - нерозподілений прибуток, f_am - амортизація, f_os - придбання основних засобів, f_ust - рух коштів по статутному капіталу, f_prit - приплив грошових коштів

Спочатку розглядається формування ПФС оборотного циклу з одержанням і розподілом прибутку, тобто формування частини всієї ПФС підприємства. Оборотні кошти рухаються по зовнішньому замкненому контуру, послідовно приймаючи форму запасів і витрат (матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції або запасу товарів), дебіторської заборгованості покупців за реалізовані в кредит товари, грошей і кредиторської заборгованості підприємства постачальникам.

Потоки, що утворюють оборотний цикл, - це продажі f_proі продажу в собівартості f_pros, виручка f_vir, оплата змінних витрат f_oppz, змінні витрати f_pez.

Потоки продажів і продажів у собівартості зображують собою той самий матеріальний потік реалізованих товарів, вимірюваний у цінах продажів і в собівартості відповідно:

_pro = C_prodхN (2.33)_pros = C_sebхN (2.34)

 

де N- потік продажів у натуральних одиницях виміру, наприклад, шт./місяць, C_prod - ціна продажів одиниць товару, C_seb - собівартість одиниці товару.

У випадку типового підприємства, що виробляє продукцію, змінні витрати f_pez- це в основному вкладення в матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби й заробітну плату робочих відрядників; у випадку чисто комерційної діяльності основна частина змінних витрат - поставки товарів. І в тому, і в іншому випадку оплата змінних витрат відстає від їхнього здійснення, тому що в типовому підприємстві поставки оплачуються з відстрочкою, і виплата заробітної плати відстає від її нарахування. Як правило, є підстави вважати, що величина відставання буде постійною:

f_oppz(t) = f_pez(t-T_K) (2.35)

На поточно-фінансовій структурі (рис. 2.15) залежність (2.33) показана знаком функції на потоці оплати змінних витрат з одержанням інформації про їхнє поточне значення.

Згадане вище випередження випуску готової продукції змінними витратами відрізняється від випадку заборгованості тим, що час випередження T_Z, основну частину якого становить тривалість виробничого циклу, або періоду оборотності товарів у випадку торгівлі, не можна вважати постійним. З ростом інтенсивності потоку тривалості циклів збільшуються: виробничий цикл зростає при наближенні до граничної пропускної здатності (виробничої потужності) через виникнення великих черг перед робочими місцями, а оборотність запасу товарів погіршується через перевантаження торговельного апарата й транспортних шляхів:

 

f_pros(t) = f_pez[(t-T_Z(f_pros)] (2.36)

де у виді T_Z(f_pros)записана функціональна залежність випередження від навантаження, ця залежність позначена на рисунку2.15 знаком функції.

Часове зрушення потоків при проходженні дебіторської заборгованості аналогічне випадку кредиторської й на ПФС також зображується знаком функції

f_vit(t) = f_pro (t-T_B) (2.37)

де T_B - період відстрочки оплати продажів.

Валовий прибуток (маржинальний дохід) дорівнює різниці між продажами й собівартістю проданих товарів

f_val = f_pro- f_pros (2.38)

Цьому вираженню на діаграмі відповідає злиття потоків продажів у собівартості й валового прибутку. Валовий прибуток розщеплюється на постійні витрати й чистий прибуток, інакше кажучи, чистий прибуток - залишок після витрати частини валового прибутку на постійні витрати

f_prich = f_val- f_poz (2.39)

Із чистого прибутку віднімається амортизація, виходить оподатковуваний прибуток (прибуток до оподатковування)

f_prid = f_prich- f_am (2.40)

Величина амортизації може залежати від величини чистого прибутку: так, якщо чистий прибуток дорівнює нулю, то нулю дорівнює й потік амортизації. Залежність може бути досить складною й зображена у вигляді знака функції на потоці амортизації; пунктир символізує одержання інформації про величину чистого прибутку.

Потік податку на прибуток розраховується по величині оподатковуваного прибутку шляхом множення на ставку оподатковування, що зображене у вигляді функціональної залежності потоку податку від потоку оподатковуваного прибутку

f_nalo= f_nalo(f_prid) (2.41)

Прибуток, що залишився після сплати податку на прибуток, називаний прибутком після сплати податку, дорівнює

f_prid= f_{prid -} f_nalo (2.42)

Структура й співвідношення потоків у зв’язку зі сплатою дивідендів аналогічні: потік дивідендів становить певну частку від прибутку після оподатковування частина прибутку, що залишився після сплати дивідендів, f_prip називається нерозподіленим прибутком.

Нерозподілений прибуток, накопичуючись, стає частиною власних засобів.

Як видно, передбачається синхронність у часі постійних витрат і їх оплати, а також нарахування податку й дивідендів і їх сплати. Реально, однак, оплата зазвичай відстає в часі, так що утворюється пасив, що називається рахунками нарахувань. Проте припущення про синхронність не спотворює суми пасивів, оскільки відповідні засоби, хоча й трохи раніше за часом, будуть зображуватися в тій же кількості у вигляді нерозподіленого прибутку.

Далі формується повна ПФС підприємства (рис. 2.15), що включає в себе сформовану ПФС оборотного циклу. Рух основних коштів і засобів по статутному капіталу зображується блоком основних засобів Vі двома потоками, що частково охоплюють оборотний цикл: це придбання основних засобів f_os і внесення засобів у статутний капітал f_ust. Потік амортизації «плавно» зменшує величину основних засобів; у момент придбання основних засобів уміст накопичувача грошових коштів стрибкоподібно зменшується, а основних засобів - збільшується на ту ж суму, тому що в типовому підприємстві ця операція виконується «миттєво». Внесення засобів у статутний капітал виражається в збільшенні абсолютної величиниSі значення Dна те саме число.

Поточно-запасні характеристики (ПЗХ) зображують графічно залежність величини вмісту накопичувача від інтенсивності потоку, що проходить через накопичувач у встановленому режимі функціонування, коли G(t) = const, (тобтоG’(t) = 0, де G(t) - уміст накопичувача, і, отже, інтенсивність сумарного вхідного потоку постійна й дорівнює інтенсивності сумарного вихідного (рис. 2.16)

f_вх(t_∞)= f_вих(t_∞)=f(t_∞)=const

де у вигляді функцій від t_∞ позначені межі цих функцій приt→∞. Сталість потоку f(t_∞)випливає з того, що режим функціонування встановився.

У випадку типового підприємства ПЗХ дебіторської й кредиторської заборгованості являють собою прямі лінії, ПЗХ запасів і витрат асимптотично наближається до рівня максимальної пропускної здатності (максимальної виробничої потужності).

Кут нахилу прямолінійної ділянки ПЗХ визначається показником оборотності. У випадку запасів і витрат характер графіка ПЗХ можна пояснити ростом тривалості виробничого (або торговельного) циклу зі збільшенням інтенсивності потоку.

Рисунок 2.16 - Поточно-запасні характеристики:

а) - накопичувач, б) - ПЗХ дебіторської заборгованості, в) - ПЗХ кредиторської заборгованості, г) - ПЗХ запасів і витрат

У випадку дебіторської й кредиторської заборгованості оборотність і нахил графіків визначаються періодами відстрочки оплати.

Вихідне положення розробки методу ПЗХ у тому, щоб аналізувати встановлені режими руху коштів в оборотному циклі, спільно розглядаючи ПЗХ усіх елементів типового підприємства, і при цьому враховувати як баланс засобів і джерел засобів, так і інші кількісні співвідношення, обумовлені ПФС.

Розглянемо типове підприємство, що випускає продукцію (рис. 2.15) у випадку, коли продукція реалізується покупцям без відстрочки оплати. ПФС для цього випадку відрізняється від зображеної на рисунку2.15 відсутністю блоку дебіторської заборгованості й самостійного потоку виторгу f_{vіr}, що відстає в часі від потоку продажів. Під час відсутності відстрочки продажів виторг і продажі синхронні.

Функціонування типового підприємства включає рух оборотних коштів у циклі грошових коштів, кредиторської заборгованості й запасів і витрат (оборотному циклі), епізодичне придбання основних засобів і також епізодичне внесення коштів у статутний капітал. У методі ПЗХ використовується поняття стабільного функціонування підприємства, під яким розуміється діяльність протягом досить тривалого часу з постійною інтенсивністю потоків у циклі руху оборотних коштів. Отже, стабільне функціонування не виключає придбання основних засобів і руху коштів по статутному капіталу.

Для аналізу стабільного функціонування можна користуватися ПЗХ засобів і джерел засобів, що перебувають в оборотному циклі, тому що дотримуються рівності вхідних і вихідних потоків, при яких коректне застосування ПЗХ.

У типовому підприємстві оборотний цикл представлений потоками продажів у собівартостіf_pros, змінних витрат f_pezі оплати змінних витрат f_oppz, а засобами й джерелами в оборотному циклі є запаси й витрати Z, грошові кошти Dі кредиторська заборгованість K.

Типове підприємство функціонує стабільно, якщо інтенсивність потоку продажів постійна протягом досить тривалого відрізка часу, тому що в якості кількісних моделей запасів і витрат Zі кредиторської заборгованості Kприйняті чисті запізнювання: якщо протягом тривалого часу інтенсивність потоку продажів має деяке постійне значення

f_pro(t)= const (2.43)

то постійному значенню буде дорівнювати потік продажів у собівартості f_prosі, із часом, йому стане дорівнювати випереджальний потік змінних витрат

f_pez(t)=f_pros(t)

де  та- відповідно собівартість і ціна продажу одиниці продукції.

Аналогічно у випадку кредиторської заборгованості, потік оплати змінних витрат приймає це ж постійне значення. Таким чином,

(2.44)

Інтенсивність потоку, обумовленого цим виразом, однозначно пов’язана з потоком продажів і може бути названа інтенсивністю потоку в оборотному циклі (циклі «гроші-товар-гроші») в умовах стабільного функціонування. Величина потоку в оборотному циклі характеризує ступінь виробничого навантаження підприємства, яке не може бути занадто великим через обмежену пропускну здатність виробничих потужностей і каналів руху товарів, і не може бути занадто низьким з економічних причин.

У момент часу стабільного функціонування, коли немає руху коштів по статутному капіталу й придбання основних засобів, тобто

f_ust(t)= 0, f_os(t)= 0 (2.45)

можна вважати, що для блоку грошових коштів є єдиний вхідний потік f_pritі єдиний вихідний потік f_oppz(рис. 2.15), тому чистий приплив коштів дорівнює

f_prit- f_oppz (2.46)

З іншого боку, інтенсивність вхідного в грошові кошти припливу засобів f_prit визначається як сума потоків:

f_prit(t)= f_pros(t) + f_am(t)+f_prit(t) (2.47)

Підставляючи праву частину (2.45) в (2.44), одержуємо чистий приплив коштів, враховуючи, що

 

f_oppz(t)= f_pros(t), f_am(t)+ f_prin(t).

Отже, для типового підприємства положення «чистий приплив коштів дорівнює прибутку плюс амортизація» справедливо, якщо функціонування стабільне, і в цей момент потоки придбання основних засобів і руху по статутному капіталу нульові.

Чистий прибуток дорівнює різниці між валовим прибутком і постійними витратами:

f_prich(t)= f_val(t) + f_poz(t) (2.48)

Валовий прибуток у свою чергу виражається через інтенсивність потоку в оборотному циклі

 (2.49)

Після підстановки правої частини (2.49) в (2.48):

 (2.50)

На поточно-фінансовій діаграмі рис. 2.15 потік постійних витрат розщеплюється вліво на величину валового прибутку, а його частина, що залишилася, тече вправо по лінії потоку чистому прибутку у напрямку, протилежному позитивному, позначеному стрілкою, тобто потік чистого прибутку зображує збиток. У цьому випадку потік амортизації нульовий, тому що немає прибутку, і з цієї ж причини стають нульовими потоки податку й дивідендів. Потік нерозподіленого прибутку, що виходить із блоку власних засобів, стає негативним, і власні засоби зменшуються по абсолютній величині (якщо в цей час немає руху коштів по статутному капіталу). Це означає, що рух вправо ПЗХ кредиторської заборгованості змінюється на рух уліво зі швидкістю одержання збитків.

Підсумовуючи проведене дослідження існуючих моделей фінансових потоків, можна відзначити:

оскільки найбільш типові ситуації, що пов’язані з дисбалансом надходжень та витрачань грошових коштів, характерні для короткого періоду часу, проблеми моделювання фінансових потоків ми розглядали для короткого періоду часу та акцентували увагу на оборотних коштах підприємства;

за умови різкого падіння ринку доцільно мати певний запас грошових коштів для забезпечення платоспроможності підприємства. Для визначення величини можливого зниження продажів застосовують моделі планування оборотних коштів за критерієм максимізації рентабельності та мінімізації ризики неплатоспроможності;

для короткострокового планування діяльності підприємства може застосовуватись метод поточно-запасних характеристик. У рамках концепції поточно-фінансових структур (ПФС) розробляються необхідні прийоми математичного опису системи засобів, джерел і потоків засобів підприємства, а також способи відповідного графічного представлення.

Моделювання доцільно здійснювати починаючи з максимально спрощених умов, поступово ускладнюючи їх.

3. МОДЕЛЮВАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ ЗАТ «ТЕТЗ-ІНВЕСТ»

3.1 Стисла економічна характеристика ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест»

Закрите акціонерне товариство «ТЕТЗ-Інвест», яке є об’єктом дослідження, функціонує за адресою: 86603, Донецька обл., м. Торез, вул. Леніна, 296. Форма власності підприємства - колективна. Підприємство має організаційно-правові атрибути, властиві йому як господарюючому суб’єкту: самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з найменуванням. Підприємство має у власності відособлене майно, що враховане на його самостійному балансі, має право від свого імені здобувати й здійснювати майнові й особисті немайнові права, мати обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту.

Предметом діяльності підприємства згідно статуту є:

.52.1 Виробництво (без ремонту) машин i обладнання для добувної промисловості;

.10.1 Виробництво двигунів, генераторів i трансформаторів;

.10.2 Ремонт (спеціалізований) двигунів, генераторів i трансформаторів електричного струму.

Закрите акціонерне товариство «ТЕТЗ-Інвест» (Торезький електротехнічний завод) є провідним в Україні й країнах СНД виробником вибухозахищеного пускового електроустаткування, що використовується у вугільних шахтах, небезпечних по газу (метану) і вугільному пилу, а також устаткування для інших галузей народного господарства.

Заснований завод в 1949 році. Спочатку виконував замовлення, пов’язані з ремонтом і відновленням шахт Донбасу. В 1950 році підприємство переходить на нову, більш складну програму - налагоджує випуск вибухозахищеної електроапаратури для вугільної промисловості й інших галузей народного господарства. В 1961 році Торезький електротехнічний завод одержав свідоцтво на товарний знак, який дотепер є відмінною рисою виробів підприємства.

На сьогоднішній день ЗАТ «ТЕТЗ-ІНВЕСТ» (Торезький електротехнічний завод) - це сучасне підприємство зі спеціалізованою технологією й потужним виробництвом. Виробничі ділянки (механічна, складальна, штампувальна), відділи й служби підприємства націлені на швидке і якісне виконання замовлень споживачів. Кваліфікований відділ головного конструктора й служба головного технолога успішно вирішують найсерйозніші завдання для максимально повного задоволення запитів і потреб замовників.

Політика ЗАТ «ТЕТЗ-ІНВЕСТ» (Торезький електротехнічний завод) - це постійний розвиток і вдосконалювання конструкції апаратів. Враховуючи потребу в принципово нових апаратах на базі оригінальних і сучасних комплектуючих виробів, на заводі розробляються й створюються модифікації потужнішої пускової апаратури не тільки для вугільної промисловості, але й для інших галузей господарства.

Починаючи із другого півріччя 2006 року завод розпочав серійний випуск пускачів вибухозахищених іскробезпечних серії ПВІТ- М номінальні струми від 10 до 630А.

Пускач рудниковий вибухобезпечний - комутаційний апарат <#"658895.files/image061.gif">2,442,14-0,3

Тривалість обороту

147,5168,22+20,72

Коефіцієнт оборотності запасів

2,642,48-0,16

Тривалість обороту запасів

136,4145,2+8,8

Коефіцієнта відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість

0,580,23-0,35

Кількість оборотів дебіторської заборгованості

4,178,62+4,45

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

28,9810,31-18,67

Оборотності дебіторської заборгованості підвищує платоспроможність підприємства. Оборотність кредиторської заборгованості уповільнилась. Збільшення тривалості обороту кредиторської заборгованості веде до зменшення потреби підприємства в коштах, необхідних для фінансування оборотних активів, однак може вплинути на рівень фінансової незалежності підприємства.

Таким чином можна визначити, що для підприємства характерні позитивні тенденції розвитку та що підприємство має сприятливі умови для подальшого функціонування та підвищення ефективності діяльності.

 

.2 Діагностика фінансової стійкості ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест»

Однією з важливих характеристик діяльності підприємства є рівень залежності від кредиторів та інвесторів, тобто фінансова стійкість підприємства.

У ринкових умовах, коли господарська діяльність підприємства і його розвиток здійснюється за рахунок самофінансування, а при недостатності власних фінансових ресурсів - за рахунок позикових засобів, важливою аналітичною характеристикою є фінансова стійкість підприємства.

Фінансова стійкість - це певний стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність.

Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка величини й структури активів і пасивів. Це необхідно, щоб відповісти на питання: наскільки підприємство незалежне з фінансової точки зору, росте або знижується рівень цієї незалежності й чи відповідає стан його активів і пасивів завданням його фінансово-господарської діяльності [21].

Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або недостатність джерел засобів для формування запасів і витрат, що визначається у вигляді різниці величини джерел засобів і величини запасів і витрат.

Розрахунки за даними ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» виконано з використанням електронної таблиці MS-Excel, результати розрахунків відбито в таблиці 3.3.

Що вищим є значення коефіцієнту концентрації власного капіталу, то більше підприємство є фінансово стійким, стабільним і незалежним від зовнішніх кредиторів.

Щодо рівня залучення позичених коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Найбільш поширено таку: частка власного капіталу має бути не меншою за 0,6 (60%). У підприємств з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають охочіше кошти, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів.

Таблиця 3.3 - Аналіз показників фінансової стійкості ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» у 2010 році

Показник	Порядок розрахунку	Нормативне значення	2010		Зміна
			Початок року	Кінець року
1	2	3	4	5	6
Коефіцієнт концентрації власного капіталу		> 0,6	0,51	0,53	0,02
Коефіцієнт фінансового ризику		< 1	0,97	0,88	-0,09
Коефіцієнт маневреності власного капіталу		0,4-0,6	0,35	0,24	-0,11
Коефіцієнт структури залученого капіталу			0,68	0,68	0
Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними коштами		>0,1	0,77	0,75	-0,02
Коефіцієнт співвідношення необоротних та власних коштів		0,5…..0,8	0,65	0,76	0,11
Коефіцієнт відношення виробничих активів і вартості майна		> 0,5	0,50	0,66	0,16

Проте це не скрізь так: японським компаніям, наприклад, властива висока частка залученого капіталу (до 80%). А значення цього показника в Японії в середньому на 58% вище, ніж, наприклад, в американських корпораціях. Це пояснюється тим, що інвестиції там мають різну природу: у США основний потік інвестицій надходить від населення, в Японії - від банків. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про велику міру довіри до корпорації з боку банків, а значить і про фінансову надійність. Низьке значення цього коефіцієнта свідчитиме про неспроможність отримати кредити в банку, що є певною пересторогою для інвесторів і кредиторів [21, 32].

Коефіцієнт концентрації власного капіталу збільшився у порівнянні з початком року на 0,02 і становить 0,53, що менше нормативного значення. Тобто частка власних засобів в загальній структурі джерел формування майна складає 53% проти 60% нормативу. Однак, з нашої точки зору, по-перше, тенденція зміни показника є позитивною, по-друге, переважання власного капіталу над позиковим хоча б на один відсоток вже виводить підприємство з зони ризику та абсолютної фінансової залежності. Тому значення показника наприкінці 2010 року будемо вважати прийнятним.

Коефіцієнт фінансового ризику характеризує кількість грошових одиниць позикових засобів в розрахунку на одну грошову одиницю власного капіталу. Оскільки нормальною вважається ситуація, коли власних засобів підприємство має більше, коефіцієнт фінансового ризику має бути менше одиниці, що ми й спостерігаємо за результатами розрахунків у кінці 2010 року.

Значення коефіцієнту маневреності може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив 0,4....0,6). На досліджуваному підприємстві коефіцієнт маневреності власного капіталу протягом періоду дослідження був менше нормативу, однак величиною додатною. Це означає, що власні засоби частково використано для фінансування необоротних активів, а близько 30% спрямовано на фінансування оборотних активів. Підприємство має можливість маневрувати власними засобами, однак ці можливості обмежуються, про що свідчить зменшення коефіцієнту маневреності.

Аналіз структури залученого капіталу дозволяє визначити, що позиковий капітал сформовано за рахунок і довгострокових кредитів і поточних зобов’язань. У поєднанні з додатним значенням показника власного оборотного капіталу це означає, що формування оборотного капіталу відбувалось за рахунок власних засобів, довгострокових кредитів та частково за рахунок поточних зобов’язань (що позитивно характеризує фінансову стійкість), оборотний капітал підприємства сформовано як за рахунок перманентних джерел так і поточних зобов’язань підприємства, тобто при погашенні поточних зобов’язань підприємство має джерела, що дозволять йому продовжити діяльність.

Ці висновки підтверджено також результатами розрахунків коефіцієнта забезпеченості оборотних засобів власними засобами (значення показника знаходиться в межах нормативу і на початку і наприкінці 2010 року) та коефіцієнта співвідношення необоротних та власних коштів (значення показника менше одиниці, тобто вартість необоротних засобів менше вартості власних коштів, є їх надлишок).

Коефіцієнт відношення виробничих активів і вартості майна показує, що більша частина вартості майна забезпечує процес виробництва. Значення показника є в межах нормативу протягом всього періоду дослідження.

Найбільш загальним показником фінансової стійкості є надлишок або недостатність джерел засобів для формування запасів і витрат, тобто різниця між величиною запасів і величиною витрат.

У ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» у 2010 році склалася наступна ситуація (табл. 3.4)

На початку 2010 року у підприємства спостерігається перевищення величини власних та довгострокових основних джерел формування запасів і витрат, але недостатність власних джерел формування запасів. Зміна показника відбулася в значній мірі за рахунок збільшення джерел власних засобів (+1801) та більш інтенсивного збільшення вартості запасів (+3615). Внаслідок зазначених факторів збільшився дефіцит власних оборотних засобів на 5394 тис. грн. Через скорочення довгострокових зобов’язань джерела формування запасів власні та довгострокові скоротились на -1860 тис. грн., хоча цих джерел було достатньо для формування запасів.

Таблиця 3.4 - Аналіз фінансової стійкості ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» у 2010 році

Показники	Умовні позначення	На початок 2010 року	На кінець 2010 року	Зміна
1	3	4	5
Власні засоби	ВК	19342	21143	+1801
Необоротні активи	НА	12506	16086	+3580
Наявність власних оборотних засобів	ВОК	6836	5057	-1779
Довгострокові зобов’язання	ДД	12782	12701	-81
Наявність власних та довгострокових джерел формування запасів	ВДД	19618	17758	-1860
Короткострокові зобов’язання	КД	1500	494	-1006
Загальна величина основних джерел формування запасів	ЗД	21118	18252	-2866
Запаси	З	13391	17006	+3615
Недостатність (надлишок) ВОК	ΔВОК	-6555	-11949	-5394
Недостатність (надлишок) ВДД	ΔВДД	6227	752	-5475
Недостатність (надлишок) ЗД	ΔЗД	7727	1246	-6481
Тривимірний показник фінансової ситуації (ряд.9, ряд.10, ряд.11)		(0,1,1)	(0,1,1)

При фактичному достатньо значному збільшенні запасів (+3615) підприємство наприкінці 2010 року має достатню кількість нормальних засобів для формування запасів, запаси формуються за рахунок власних засобів та довгострокових позикових засобів.

За допомогою цих показників визначається трикомпонентний показник типу фінансової ситуації.

Можливе виділення 4-х типів фінансових ситуацій:

. Абсолютна стійкість фінансового стану. Цей тип ситуації зустрічається вкрай рідко. Він являє собою крайній тип фінансової стійкості й відповідає наступним умовам: ФВ ≥ 0; ФТ ≥ 0; ФО ≥ 0; тобто S= {1,1,1};

. Нормальна стійкість фінансового стану, що гарантує платоспроможність: ФВ< 0; ФТ ≥ 0; ФО ≥ 0; тобто S={0,1,1};

. Нестійкий фінансовий стан, пов’язаний з порушенням платоспроможності, але при якому все-таки зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів за рахунок скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів: Фс<0; Фт<0;Фо ≥ 0;тобто S={0,0,1};

. Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на грані банкрутства, оскільки в даній ситуації кошти, короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості: Фс<0; Фт<0; Фо<0; тобто S={0,0,0}.

Дані таблиці показують, що підприємство має нормальний фінансовий стан. У ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» трикомпонентний показник фінансової ситуації на початку 2010 року S={0,1,1}, наприкінці року S={0,1,1}.

Фінансовий стан підприємства можна оцінювати з точки зору короткострокової і довгострокової перспективи. У першому випадку критерієм оцінки фінансового положення є ліквідність і платоспроможність підприємства.

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань. Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості. [21, 32]

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Щоб визначити, чи достатньо у підприємства грошей для погашення його зобов’язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона «стійкою» (наприклад, борг постачальнику, з яким існують довгострокові зв’язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.

При оцінці ліквідності визначають коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує погашення поточних (короткострокових) зобов’язань за рахунок поточних активів. Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на 1 гривню поточних зобов’язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов’язання, підприємства вважаються успішно функціонуючим. Світова практика стверджує, що цей показник оптимальний в межах 2,0-2,5. Такий підхід пояснюється тим, що при ліквідації активів їхня продажна ціна становить приблизно половину їхньої ринкової вартості. Іншими словами, якщо вартість активів знизиться наполовину, то виручки, що залишиться, буде достатньо для погашення поточної заборгованості в тому випадку, якщо до ліквідації коефіцієнт був рівний 2:1.

Коефіцієнт термінової ліквідності на відміну від попереднього коефіцієнту враховує якість оборотних активів. У його розрахунку враховується найбільш ліквідні поточні активи. Світова практика визначає, що цей коефіцієнт не повинен бути меншим за 1,0. Однак ця оцінка має умовний характер.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності констатує, яка частина поточних (короткострокових) зобов’язань може бути погашена негайно.

Ці коефіцієнти, які розраховуються на основі даних форм №1 «Баланс» шляхом зіставлення поточних активів і поточних зобов’язань підприємства, характеризують достатність поточних активів для погашень боргів протягом року (таблиці 3.5).

Таблиця 3.5 - Аналіз показників платоспроможності підприємства

Показник	Порядок розрахунку	Початок 2010 року	Кінець 2010 року	Нормативне значення
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,0210,0160,2-0,35
Проміжний коефіцієнт ліквідності	3,092,160,7-1,5
Загальний коефіцієнт ліквідності	4,344,022-3

В рамках аналізу платоспроможності необхідно звернути увагу на статті, що характеризують готівку в касі і на розрахункових рахунках в банку. Це закономірно, адже вони виражають сукупність готівкових грошових коштів, тобто майна, яке має абсолютну цінність. Ці ресурси найбільш мобільні, вони можуть бути включені в фінансово-господарську діяльність у будь-який момент, тоді як інші види активів нерідко можуть включатися лише через певний проміжок часу.

Як видно з таблиці 3.5 отримані значення коефіцієнтів абсолютної ліквідності є нижче нормативних. Це означає, що підприємство має недостатньо ліквідних засобів для погашення найбільш термінових зобов’язань. Так, за рахунок найбільш ліквідних активів (грошових коштів та короткострокових цінних паперів) підприємство здатне погасити тільки близько двох відсотків термінових зобов’язань замість 20 за нормативом. Залучення до розрахунків дебіторської заборгованості дозволяє звання на початку 2010 року та вдвічі наприкінці 2010 року. Це значно перевищує нормативу, хоча зміни протягом року є негативними.

Значення загального коефіцієнта ліквідності свідчить, що загальна вартість оборотних активів більш ніж вчетверо перевищує вартість термінових зобов’язань, що достатньо для нормального функціонування підприємства.

Підбиваючи підсумки, можна відзначити, що підприємство функціонує прибутково, стабільно, не має ознаки критичної неплатоспроможності, має нормальний фінансовий стан.

Проведені розрахунки є необхідними для створення моделі фінансових потоків. Процес моделювання фінансових потоків є елементом процесу планування діяльності підприємства і має забезпечити утримання та покращення фінансової стійкості підприємства.

3.3 Моделювання фінансових потоків підприємства

Переважний обсяг фінансових потоків формується в процесі обігу оборотних засобів підприємства. Кошти витрачаються на закупівлю сировини та матеріалів (формується вихідний потік), з них виготовляється готова продукція, яка реалізується і в процесі реалізації формується вихідний потік. Більш докладно рух фінансових потоків розглянуто у другій главі роботи.

Моделювання фінансових потоків має базуватися на результатах аналізу ринків збуту. Тому для визначення можливого обсягу реалізації та збуту продукції підприємства проведемо дослідження щодо визначення місткості ринку.

Для забезпечення стабільної роботи необхідно провести дослідження ринків збуту продукції, які можуть гарантувати отримання прибутку.

Виконаємо розрахунки для такої номенклатурної позиції підприємства як пускачі вибухозахищені іскробезпечні. Як вже зазначалось, основними споживачами продукції ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» є підприємства добувної промисловості.

Аналіз статистичних даних про соціально-економічний розвиток України свідчить про неухильне зростання обсягів робіт добувної промисловості у період до 2010 року. За даними Держкомстату України в 2006р. обсяги добувних робіт збільшилися відносно 2005 р. на 5,8%, в 2007 році зростання склало +2,6%. У 2008 році було скорочення обсягів добувної промисловості (-4,3%), у 2009 році обсяги добувної промисловості скоротились ще на 10,6%. У 2010 році темпи приріст продукції добувної промисловості склав +3,7% [39].

У січні-липні 2011р. вироблено продукції добувної промисловості на суму 79785,3 млн. грн., що на 5,9% більше відповідного періоду попереднього року. За 7 місяців поточного року шахтарями України добуто 47,7 мільйона тонн вугілля, що на 3,2 мільйони тонн більше встановленого завдання й на 1,9 мільйона тонн більше, чим за той же період минулого року.

Таким чином має місце відновлення попиту на продукцію, пов’язану з технічним забезпеченням підприємств добувної промисловості (рисунок 3.1).

Рисунок 3.1 - Динаміка обсягів діяльності підприємств добувної промисловості - основних споживачів продукції ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест»

З наведених даних видно, що на збільшення обсягів продукції підприємств добувної промисловості впливає фактор зростання цін на продукцію. Однак спостерігається й збільшення фізичних обсягів реалізації.

Постійно зростаючий попит на продукцію підприємства, зумовлений не тільки розширенням діяльності підприємств, але й необхідністю заміни зношеного обладнання, що забезпечує стабільний ринок збуту для продукції підприємства «ТЕТЗ-Інвест».

Передумов для зміни тенденцій не спостерігається.

Слід зазначити що обраний для виробництва товар перебуває в стадії росту життєвого циклу, що забезпечує перспективу росту ринку збуту продукції.

Сегментом ринку для товарів, вироблених ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест», з географічної точки зору є, в першу чергу, Донецької області. В рамках виділеного сегмента ринку основними покупцями на товар є:

гірничодобувні підприємства;

посередники.

Результати проведених різного роду досліджень, метою яких було максимально охарактеризувати сегмент ринку збуту для реалізації планованої до виробництва продукції, дозволяють зробити висновок, що Україна має потужний гірничодобувний потенціал і займає одне з провідних місць серед європейських країн з видобутку зал. і марганцевих руд, кам’яного і бурого вугілля, руд кольорових і рідкісних металів, самородної сірки, кам’яної та калійної солей, виробництву феромарганцю і глинозему.

В Україні у великих обсягах ведеться видобуток кам’яного вугілля (2% від світового видобутку), залізних (4%) і марганцевих (10%) руд, урану, титану, цирконію, германію, графіту (4%), каоліну (18%), брому, вохри, нерудної металургійної сировини (кварцити, флюсові вапняки і доломити), хімічної сировини, облицювального каменю (граніти, габро, лабрадорити і ін.), скляного піску. В значній кількості видобувають з надр вуглеводневу сировину, буре вугілля, торф, цементну сировину, карбонатну сировину для хімічної і харчової промисловості, тугоплавкі і вогнетривкі глини, сировину для будівельних матеріалів, йод, бром, різноманітні мінеральні води, дорогоцінні і виробні камені, п’єзокварц і ін.

Донецька область - найбільший район вугільної промисловості. Найбільшими вуглевидобувними підприємствами є об'єднання «Донецьквугілля» і «Макєєввугілля», а також шахти Засядько й Краснолиманська.

Для прогнозування обсягу реалізації продукції на майбутній період ми використали метод екстраполяції, застосувавши його до динаміки обсягу виконаних робіт за 2009-2010 роки.

Метод екстраполяції являє собою встановлення певних тенденцій розвитку досліджуваного явища, виражених, як правило, у кількісних показниках (часто у вигляді темпів росту) за попередній період і поширення цих тенденцій на прогнозований період. Перевагою цього методу є його простота.

Вихідні дані: обсяги виробництва продукції за 2009-2010 роки (щотижневі дані). Дана статистика характеризується тим, що значення обсягів виробництва та реалізації не мають вираженого сезонного характеру, однак характеризуються зростаючим трендом. Вихідна інформація представлена в таблиці 3.6. З огляду на те, що підприємство виробляє різні модифікації пускачів вибухозахищених, продукція підприємства не завжди є стандартною, розрахунки було виконано за усередненими цінами.

Таблиця 3.6 - Фактичні обсяги виробництва продукції в натуральних одиницях

Тижні	Фактичні обсяги продажів, шт.	Тижні	Фактичні обсяги продажів, шт.	Тижні	Фактичні обсяги продажів, шт.
1	2	3	4	5	6
2009 рік
1	5	19	8	37	4
2	4	20	4	38	2
3	6	21	10	39	14
4	1	22	8	40	32
5	0	23	2	41	10
6	4	24	6	42	6
7	5	25	4	43	10
8	0	26	5	44	12
9	3	27	10	45	0
10	14	28	10	46	8
11	2	29	12	47	3
12	12	30	8	48	4
13	6	31	4	49	10
14	6	32	22	50	4
15	10	33	3	51	6
16	4	34	4	52	4
17	4	35	6
18	4	36	8
2010 рік
1	8	19	12	37	6
2	4	20	10	38	2
3	10	21	6	39	8
4	12	22	2	40	6
5	14	23	2	41	4
6	6	24	10	42	2
7	12	25	6	43	12
8	0	26	6	44	14
9	4	27	4	45	12
10	2	28	4	46	16
11	18	29	8	47	12
12	12	30	10	48	14
13	0	31	12	49	12
14	8	32	8	50	4
15	4	33	2	51	2
16	16	34	6	52	4
17	4	35	14
18	8	36	22

Для побудови прогнозу на наступний період необхідно визначити наявність чи відсутність сезонних коливань та загальну тенденцію зміни обсягів реалізації. Графік фактичних обсягів реалізації досліджуваної продукції представлено на рисунку 3.2.

Як видно з рисунку, обсяги продажів не мають чіткої залежності від періоду року. Спостерігаються значні коливання обсягів реалізації відповідно до активності роботи менеджерів зі збуту та укладених договорів.

Однак можна відзначити загальну тенденцію до зростання обсягів реалізації протягом досліджуваного періоду.

Для уточнення тенденції зміни показника застосуємо згладжування часового ряду.

Одним з найбільш широко відомих методів згладжування часових рядів є метод ковзних середніх. Застосовуючи цей метод, можна елімінувати випадкові коливання й одержати значення, відповідні до впливу головних факторів.

Рисунок 3.2 - Динаміка обсягів реалізації пускачів вибухозахищених ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест»

Рішення даного завдання було здійснено в середовищі MS Excel, що дозволило істотно скоротити кількість розрахунків і час побудови моделі.

Графік, побудований за ковзною середньою представлено на рисунку 3.3.

Отриманий тренд недостатньо апроксимує фактичні дані, однак дозволяє визначити загальну тенденцію росту.

Рисунок 3.3 - Графік ковзної середньої обсягів реалізації пускачів вибухозахищених ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест»

Робота під конкретні замовлення значно утруднює прогнозування показників на майбутні періоди. З одного боку, наявність надлишкових запасів на складах при відсутності замовлень веде до невиправданих витрат, пов’язаних зі зберіганням цих запасів. З іншого боку, якщо надходить замовлення, а підприємство не має в наявності продукції, клієнти можуть відмовитись чекати виготовлення продукції та будуть шукати інші шляхи задоволення потреби. Тому підприємству необхідно обрати виважену політику щодо формування запасів.

Для побудови моделі фінансових потоків приймемо умовно наявність постійного ринкового попиту на продукцію. Тоді, в окремі періоди часу підприємство може зіштовхнутися з необхідністю утримувати надлишкові запаси, а в окремі періоди, може зіштовхнутися з проблемою дефіциту. Однак, з нашої точки зору, можливі втрати компенсуються в моменти, коли підприємство зможе максимально задовольнити потреби споживачів за рахунок сформованих запасів. Прогнозні обсяги ринкового попиту визначено виходячи з індексу зростання річних обсягів виробництва та реалізації продукції та рівномірного розподілу отриманого значення протягом року за тижнями.

Модель достатньо динамічна та може коригуватись за фактом настання певних подій, однак в кожних нових умовах буде отримано оптимальне рішення.

Середньозважена ціна на продукцію складає 5,5 тис. грн.

Значення r(t) складає 60,5 тис. грн.

Інтенсивність потоку продажів у моделі залежить від ринкового попиту r(t)і величини запасу товарів Z(t). Тобто продажі не можуть перевищувати ринкові обмеження, а також максимальну величину, яку дозволяє поточний запас товарів:

f_proi= ≤ r_i (3.1)

 (3.2)

де T_Z- показник оборотності запасу товарів, вимірюваний в одиницях часу.

За розрахунками, представленими в таблиці 3.2, оборотність запасів у днях складає 145,2, відповідно в тижнях цей показник складає 20,7 (145,2 / 7) тижнів.

Цей вихідний параметр в моделі використано для визначення межі інтенсивності потоку продажів поряд зі значеннями, що характеризують ринок.

Відповідно до формалізованої постановки завдання, у якості змінних управління обрано величину інтенсивності поставок.

Згідно з методологією поточно-фінансової структури кількісні зв’язки між умістом блоків та інтенсивностями потоків задаються в наступному виді: швидкість зміни вмісту блоку дорівнює різниці інтенсивностей вхідних і вихідних потоків:

 (3.3)

 (3.4)

 (3.5)

 (3.6)

Необхідно відзначити, що в побудованій моделі розрізнено потоки від продажів  і потоки продажів в собівартості  У даному випадку це зумовлене тим, що підприємство має недостатньо грошових коштів. Тому недоцільно отримувані з виручкою від реалізації продукції грошові кошти одразу вилучати з обороту.

У зв'язку з тим, що, згідно з методологією поточно-фінансової структури, активи являють собою ненегативні величини, а джерела засобів - непозитивні, маємо

 (3.7)

 (3.8)

 (3.9)

 (3.10)

Приймаємо, що ресурси, які поставляються постачальниками й товари, що реалізуються покупцям не можуть бути повернуті назад:

 (3.11)

 (3.12)

 (3.13)

Функція потоку оплати поставок являє собою зрушену вправо по осі часу на період T_K функцію поставок. Функція надходження коштів від реалізації являє собою зрушену вправо по осі часу на період T_Dz функцію реалізації.

З таблиці 3.2 коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості у 2009 році складає 28,98 у 2010 році 10,31. Відповідно тривалість обороту кредиторської заборгованості в днях складає у 2009 році 12,4 днів, у 2010 році 34,9 дні, а в тижнях це складає відповідно 1,7 та 4,9 тижні. В розрахунках приймемо T_Kтаким, що дорівнює 4,9 тижні. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості у 2009 році складає 4,17 у 2010 році 8,62. Відповідно тривалість обороту дебіторської заборгованості в днях складає у 2009 році 86,3 днів, у 2010 році 41,8 день, а в тижнях це складає відповідно 12,3 та 5,9 тижнів. В розрахунках приймемо T_Dzтаким, що дорівнює 5,9 тижнів.

Оскільки потік оплати за поставлені ресурси не може бути від’ємним в моделі задамо ще одне обмеження:

 (3.14)

Істотною обставиною є факт впливу процесу функціонування до деякого моменту на процес функціонування після цього моменту. Такий вплив виникає, оскільки в даний теперішній момент оплачуються попередні поставки. Тому процес функціонування підприємства після початку планового періоду залежить від процесу функціонування на відрізку до початку планового періоду. Отже, виникає необхідність задати стан підприємства до моменту не як значення інтенсивностей потоків і вмісту накопичувачів, а як спеціальним чином обумовлений та заданий вихідний процес функціонування.

Оскільки досліджуване підприємство має певну історію господарювання, то вихідні параметри для моделі ми беремо зі звітних даних за попередній період.

Так, за даними 2010 року було розраховано оборотність запасів, кредиторської та дебіторської заборгованості.

T_Z= 20,9 тижнів

T_K = 4,9 тижні

T_Dz = 5,9 тижнів

Початковий запас товарів, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості визначено зі звітних даних, що формують баланс ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» за 2010 рік:

Z₀ = 1200 тис. грн.

D₀ = 84 тис. грн.

K₀ = -1095,7 тис. грн.

Таким чином, уточнена постановка завдання має такий вигляд: для виробничої системи знайти план поставок у плановому періоді, що забезпечує максимум продажів, за таких умов:

до початку планового періоду виробнича система перебувала у відомому стані функціонування;

після закінчення планового періоду виробнича система перебуває в деякому стані функціонування;

попит на товари змінюється в момент часу усередині планового періоду.

У формалізованому виді завдання можна представити таким чином:

Дано:

параметри підприємства T_Z= 20,9 тижнів; T_K = 4,9 тижні; T_Dz = 5,9 тижнів.

початковий стан підприємства:Z₀ = 1200 тис. грн.; D₀ = 84 тис. грн.; K₀ = -1095,7 тис. грн.

- ринок на періоді планування.

Знайти:

, що задовольняє рівняння (3.2 - 3.7) та забезпечує максимум продажів при виконанні обмежень (3.8 - 3.15).

Розрахунки виконано в середовищі MS Excel з використанням пошукового оптимізатора Пошук розв’язку (Solver). Програма не тільки знаходить розв’язок, але й гарантує, що він буде найкращим.

Параметри в середовищі MS Excel задано на окремому аркуші наступним чином (таблиця 3.7).

Таблиця 3.7 - Параметри моделі оптимізації обсягів поставок ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест»

Позначення	Найменування	Одинці виміру	Значення
f0	Початкова інтенсивність потоків	тис. грн./ тиждень	49,5
ТК	Термін консигнації (відстрочки платежу)	тижні	4,9
ТZ	Оборотність запасів	тижні	20,7
D0/Z0	Початковий залишок грошових засобів у частках від початкового запасу товарів		0,07
	Розрахункові параметри
Z0	Початковий запас товарів	тис. грн.	1200
D0	Початковий залишок грошових засобів	тис. грн.	84
K0	Початкова кредиторська заборгованість	тис. грн.	-1095,7

Результати застосування пошукового оптимізатора Пошук розв’язку представлено в додатку В.

На аркуші «Потоки» задано початкові дані та розрахункові формули, що визначають значення окремих складових моделі фінансових потоків ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест».

Зразок заповнення аркуша «Потоки» надано в таблиці 3.8.

Аналізуючи отримані результати (додаток В) можна зробити наступні висновки.

За рахунок нарощування грошових коштів та зменшення сум кредиторської заборгованості підприємство нарощує власний оборотний капітал (рис. 3.4). В розрахунках представлено приріст власного оборотного капіталу за рахунок операцій по визначеній номенклатурній позиції.

Рисунок 3.4 - Динаміка власних оборотних засобів підприємства

Збільшення грошових коштів відбувається за рахунок приєднання до них частини виручки від продажу продукції після оплати поставлених ресурсів (рис. 3.5). Однак, необхідно відзначити, що протягом тривалого періоду часу впродовж року підприємство має дефіцит грошових засобів.

Рисунок 3.5 - Динаміка грошових засобів підприємства

Таблиця 3.8 - Зразок заповнення аркуша «Потоки»

Ум.  позн.	Потоки	тижні
		1	2	3	4	5	6
fpos	Поставки ресурсів в кредит	=Параметри!D2	0	0	0	0	0
r	Ринок, тис. грн.	60,5	=C4	=D4	=E4	=F4	=G4
fpro	Реалізація товарів	=Параметри!D2	=МИН(C8/ Параметри!$D$4;D4)	=МИН(D8/ Параметри!$D$4;E4)	=МИН(E8/ Параметри!$D$4;F4)	=МИН(F8/ Параметри!$D$4;G4)	=МИН(G8/ Параметри!$D$4;H4)
fpros	Реалізація товарів в собівартості	=C5*0,72	=D5*0,72	=E5*0,72	=F5*0,72	=G5*0,72	=H5*0,72
	Надходження від реалізації	43,14	42,115	52,6	46,7	48,4	=C5
Z	Запас товарів, тис. грн.	=Параметри!D7	=C8+D3-D6	=D8+E3-E6	=E8+F3-F6	=F8+G3-G6	=G8+H3-H6
fopl	Оплата поставок	236,2	185	285,5	229,7	=C3	=D3
D	Грошові засоби	=Параметри!D8	=C10+D5-D9	=D10+E5-E9	=E10+F5-F9	=F10+G5-G9	=G10+H5-H9
К	Кредиторська заборгованість	=Параметри!D9	=C11+D9-D3	=D11+E9-E3	=E11+F9-F3	=F11+G9-G3	=G11+H9-H3
S	Власні оборотні засоби	=-C8-C10-C11	=-D8-D10-D11	=-E8-E10-E11	=-F8-F10-F11	=-G8-G10-G11	=-H8-H10-H11

До кінця прогнозного року сума грошових коштів складає 388,87 тис. грн., що практично на 100% покриває кредиторську заборгованість підприємства. Таким чином відновлюється платоспроможність підприємства.

Сума кредиторської заборгованості зменшується порівняно з попереднім роком майже вдвічі, що забезпечує підвищення рівня поточної платоспроможності підприємства (рис. 3.6).

Рисунок 3.6 - Динаміка кредиторської заборгованості підприємства

В моделі ми свідомо не задавали умову рівності поставок та продажів. Оскільки підприємство не завершує діяльність на початок наступного періоду доцільно мати певний запас ресурсів для продовження діяльності. За результатами розрахунків отримали, що за розрахунковий період продажі на 339,65 тис. грн. (1498,8 - 1838,45) перевищують поставки ресурсів, враховані за собівартістю. Це означає, що підприємство зменшує запас ресурсів, однак він залишається достатнім для забезпечення безперервної діяльності.

Формування запасів відбиває динаміку обсягу продажів (рис. 3.7, 3.8).

Рисунок 3.7 - Динаміка формування запасів підприємства

Рисунок 3.8 - Динаміка реалізації продукції підприємства

Необхідно відзначити, що через відсутність сезонних коливань інтенсивність поставок достатньо рівномірна, відсутні періоди, пов’язані з необхідністю разових значних закупівель.

За отриманих значень поставок підприємство отримає 2553,4 тис. грн. виручки від реалізації продукції визначеної номенклатурної позиції. За інших рівних умов таке рішення є найкращим.

На підприємстві за розробленим алгоритмом можуть бути побудовані фінансові потоки, пов’язані з виробництвом та реалізацією інших видів продукції. Тоді сукупні фінансові потоки будуть представляти собою арифметичну суму змодельованих потоків.

Підбиваючи підсумки можна відзначити, що змодельовані фінансові потоки, які забезпечують рух оборотних засобів досліджуваного підприємства, позитивно впливають на його платоспроможність та фінансову стійкість.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці

Перебуваючи на роботі, людина витрачає комплекс життєвих сил і енергії не лише на досягнення певних результатів праці, але і на реакцію організму, пов’язану з умовами праці.

В умовах ринку ослаблення централізованого контролю над умовами праці загострило проблеми охорони праці працівників. Через те, що мова йде про здоров’я й життя кожного конкретного працівника, то на окремому підприємстві питання охорони праці здобувають відтінок турботи про людину як про виробничий ресурс, який повинен бути якісним і максимально рентабельним (поліпшення умов праці впливає на підвищення продуктивності праці, якість продукції, що випускається, зменшення числа аварій, зниження плинності кадрів, зниження травматизму, профзахворювань і пов’язаних із цим економічних втрат), а в масштабах держави виливаються в необхідність збереження здоров’я й генофонду нації, як природних передумов економічного процвітання держави. Тому проблеми охорони праці повинні вирішуватися як на макро- так і на мікрорівнях.

На сьогоднішній день питання охорони праці працівників регулюються Законом України «Про охорону праці» N 2694-XII від 14.10.1992. Державний нагляд за охороною праці здійснює Державний комітет України з нагляду за охороною праці. З 1994 року функціонує Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці, а також територіальні експертно-технічні центри (ЕТЦ) для проведення діагностики встаткування, експертизи проектів, ліцензування й сертифікації виробів, робіт і послуг, навчання й атестації фахівців.

Питання охорони праці в даній дипломній роботі розглядаються на прикладі ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест».

4.2 Управління охороною праці на підприємстві

На досліджуваному підприємстві створена спеціальна служба охорони праці, що відповідає діючому законодавству з охорони праці.

Так, відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону праці» На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Контроль та відповідальність за забезпечення охорони праці на підприємстві несе керівник підприємства.

Основними завданнями забезпечення охорони праці на підприємстві є: виконання правових, організаційно технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на попередження нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у процесі праці. Відповідальний за охорону праці планує заходи щодо техніки безпеки й виробничої санітарії, їх фінансування, відповідає за своєчасне забезпечення робітників спецодягом, спецвзуттям, індивідуальними засобами захисту, очолює роботу комісії з перевірки знань по техніці безпеки. Також він проводить лекції, інструктажі з техніки безпеки, веде облік нещасних випадків у спеціальному журналі «Журналі реєстрації нещасних випадків», аналізує причини виробничого травматизму, щомісяця складає звіти про стан охорони праці на підприємстві.

Відповідальний за охорону праці на підприємстві у своїй діяльності керується законодавством про працю, міжгалузевими й галузевими актами про охорону праці. Він має право припиняти роботи, що ведуться з небезпечними порушеннями правил безпеки, а також видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи, скасувати які може тільки керівник підприємства.

4.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

У даній роботі організація охорони праці розглянута на прикладі бухгалтерії. Бюро розташоване в двоповерховому будинку з несучими стінами із червоної цегли на другому поверсі. Приміщення, у якому розташована бухгалтерія має наступні розміри: довжина - 5 м, ширина - 3 м, висота - 3 м. У приміщенні є три вікна з пластиковими склопакетами. Приміщення обставлене дерев’яними меблями (стіл, стільці, шафи, полиці). Робочі місця бухгалтерів обладнані комп’ютерною технікою, а саме:

робоче місце головного бухгалтера обладнане комп’ютером з такими характеристиками: процесор Іntel Core 2 Duo E8400 (3GHz). Оп.пам’ять 4Gb DDR2 Kingston pc-6400 М.плата Gigabyte GA-P35-S3G. Жест.диск 500Gb ST3500320AS Barracuda 7200. Відео карта Palit GeForce 9600GT 1024MB DDR3 DVI TV-Out Корпус Thermaltake VG7400BNSE Soprano black 400W ATX 12V SECC Оптичний привід DVD+-R/RW+СDRW NEC <AD-7203A-0B> MULTI LabelFlash black.

робоче місце касира обладнане комп’ютером з такими характеристиками: Intel Celeron 1.8GHz /SDRAM 256Mb /HDD 40Gb /MB Asus P4B (6xPCI, 1xAGP, 1xCNR, 3xDIMM,Sound, LAN, LPT, 2xCOM), 2xUSB, Video NVIDIA RIVA TNT2 Model 64 Pro 32Mb /CD-ROM /ATX InWin /Win2003.

З периферійних пристроїв в бухгалтерії встановлено принтер: Canon LBP1120 (лазерний).

Крім того є телефон та вогнетривкий сейф.

Перелік основних небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які зустрічаються на робочому місці, що розглядається, надано в таблиці 4.1.

Для такої діяльності передбачаються умови праці з урахуванням вимог норм ДНАОП 0.00 - 1.31 - 99.

В бухгалтерії працює дві особи (за станом на грудень 2010 р.), отже площа приміщення, що доводиться на одного працівника становить 7,5 м², що задовольняє вимогам норм ДНАОП 0.00 - 1.31 - 99, у яких найменше припустиме значення площі приміщення на одного працюючого становить 6 м² (пункт 2.1.8).

Таблиця 4.1- Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

Найменування чинників	Джерела виникнення	Характер дії на організм людини	Нормований параметр
1	2	3	4
Шум	Принтери, сканери, системні блоки	Розлади ЦНС, зниження слуху	Рівень звуку Lр, дБА
Вібрація	Системні блоки ЕОМ	Розлади серцево-судинної системи, ЦНС	Рівень виброшвидкості Lv, дБ
М'яке рентгенівське випромінювання	Монітори ЕОМ	Стомлення, захворювання органів зору,	Еквівалентна доза, Р, мкР/ч
Електромагнітне випромінювання	Монітори ЕОМ	Пониження кров'яного тиску	Напруженість, Е, В/м
Ультрафіолетове інфрачервоне випромінювання	Монітори ЕОМ	Головний біль, сонливість, запаморочення.	Інтенсивність теплових випромінювань Е, Вт/м2
Електростатичне поле	Комп'ютерна техніка	Головний біль, погіршення зору	Напруженість, Е, кВ/м
Яскравість екрану	Монітор	Стомлення очей	Не більше 40 кд/м2
Підвищена іонізація повітря	Комп'ютер	Опромінювання	Кількість іонів в 1см3 n+ =1500 - 3000 n- = 3000 - 5000
Напруга в електромережі	Штучне освітлення	Поразка електрик-ним струмом	Uпр ≤ 36
Монотонність праці	Безперервна робота на ЕОМ	Стомлення ЦНС	-

Обсяг приміщення, що припадає на одного працюючого, дорівнює 22,5 м³, що також задовольняє вимогам нормативу (20м³). Санвузол, що включає туалет і вмивальник розташований на цьому ж поверсі.

4.4 Промислова санітарія

Розташування приміщення бухгалтерії на другому поверсі задовольняє вимогу пункту 2.1.7 ДНАОП 0.00 - 1.31 - 99 (неприпустиме розташування приміщень для роботи з відеотерміналами й ЕОМ у підвалах і цокольних поверхах)

На людину, що працює у вище описаному приміщенні, можуть впливати такі небезпечні й шкідливі фактори: підвищений рівень шуму на робочому місці (вікна виходять на вулицю з інтенсивним рухом автотранспорту), підвищена запиленість (пил, що утворюється при роботі з документацією), небезпечне ураження в електричній мережі, недостатність природного світла, недостатня освітленість робочої зони.

Метеорологічні умови в даному приміщенні практично завжди відповідають оптимальним і навіть припустимим (норми регулює ДЕРЖСТАНДАРТ ССТБ 12-1-005-88).

Мікроклімат регулюється в холодну пору року через систему опалення (приміщення приєднане до загальноміської системи опалення), влітку застосовується кондиціонування повітря.

Незважаючи на те, що велика площа вікон у холодну пору року створює умови для додаткового припливу холодного повітря, а в тепле - для надмірного перегрівання приміщення, наявність склопакетів та системи кондиціонування дозволяють утримувати метеорологічні умови в межах нормативів.

У приміщенні встановлено настінний кондиціонер LG G18LHT:

Тип по кількості блоків: спліт-система4

Кількість внутрішніх блоків: 1;

Режим: охолодження/обігрів/осушення;

Дистанційне керування: +;

Споживана потужність: 1,95 кВт;

Потужність у режимі охолодження: 5.28 кВт;

Потужність у режимі обігріву: 5.72 кВт;

Рівень шуму внутрішнього блоку: 40 Дб;

Рівень шуму зовнішнього блоку 54 Дб.

У таблиці 4.2 зведені середні нормальні й фактичні значення параметрів метеорологічних умов на робочому місці.

Таблиця 4.2 - Оптимальні й фактичні метеорологічні умови

Період року	Температура в приміщенні		Відносна вологість,%		Швидкість руху повітря, м/сек
	середня за нормативами	фактична	середня за нормативами	фактична	середня за нормативами	фактична
У холодний період	22-24	22	40-60	40	0,1	0,1
У теплий період	23-25	25	40-60	40	0,1	0,2

Також підтримка мікроклімату здійснюється у теплий період шляхом екранування вікон за допомогою жалюзі та систематичного вологого прибирання приміщення.

Таким чином, мікроклімат у даному приміщенні утримується в межах нормативів.

Істотну роль у зниженні виробничого травматизму відіграє правильно виконана система освітлення. Вона створює нормальні умови роботи й підвищує загальну працездатність організму. Виробниче освітлення характеризується рядом кількісних і якісних показників відповідно до ДБН В.2.5-28-2006 (на заміну СНіП ІІ-4-79). Існує два джерела освітлення - природне й штучне. Природне освітлення за своїм спектральним складом є найбільш сприятливим. Велика площа вікон (три вікна шириною по 2м і висотою по 1,8м) у весняно-літній період забезпечує нормальне природне освітлення приміщення протягом всього робочого дня. Однак у похмурі дні й узимку виникає потреба в штучному освітленні.

Штучне освітлення приміщення з робочими місцями, обладнаними відеотерміналами ЕОМ загального і персонального користування, повинне бути обладнане системою загального рівномірного освітлення. У виробничих і адміністративно-суспільних приміщеннях, де переважають роботи з документами, допускається вживати систему комбінованого освітлення (додатково до загального освітлення встановлюються світильники місцевого освітлення).

Для визначення необхідного числа світильників використовується наступний алгоритм:

 (4.1)

N - число світильників;_min - мінімальна нормована освітленість, лк;- площа приміщення, кв. м.;

К_зап - коефіцієнт запасу;- коефіцієнт мінімальної освітленості;

Ф_л - світловий потік лампи світильника, лм;- число ламп у світильнику;- коефіцієнт використання світлового потоку.

Значення E_mіn визначається по відповідній таблиці норм освітленості й ураховує ряд параметрів: мінімальний розмір об’єкта розрізнення, у цьому випадку від 0,5 до 1 мм; контраст предмета із фоном - середній, характеристика фону - середня. Виходячи з вище перерахованих параметрів характер зорової роботи в бухгалтерії можна охарактеризувати як роботу середньої точності, розряд ІV, підразряд «Г». У такий спосіб мінімальна освітленість при загальному штучному освітленні E_mіn = 200 лк.

Площа приміщення S = 15 м².

Величина К_зап ураховує старіння ламп, забруднення й старіння світильників і також визначається по таблиці. К_зап = 1,3, коефіцієнт мінімальної освітленості Z = 1,1.

Число ламп у світильнику визначається відповідно до тих, що є в наявності n = 2.

Для визначення величини коефіцієнта використання світлового потоку необхідно взяти до уваги величини коефіцієнтів відбиття стелі - Р_п, стін - Р_с, підлоги - Р_р, а також індекс приміщення, який розраховується по наступній формулі:

 (4.2)

- індекс приміщення;- площа приміщення, м;- розрахункова висота, м;- довжина приміщення, м;- ширина приміщення, м.

Під розрахунковою висотою розуміється висота підвісу світильника над робочою поверхнею, розрахована по формулі:

 (4.3)

де H - висота приміщення, м;_c - звис світильника, м;_p- висота робочої поверхні.

Для бухгалтерії:

Приміщення бухгалтерії має білу стелю, світлі стіни та темно-сіру підлогу, відповідно коефіцієнти відбиття дорівнюють 70%, 50%, 20%). За таблицею 4.3 коефіцієнт використання дорівнює І = 0,44

Лампи використовуються люмінесцентні 18 Вт, в одному світильнику 2 лампи.

Коефіцієнт використання світлового потоку І=0,44; світловий потік лампи у світильнику Ф_п = 1150 лм.

Таким чином, необхідна кількість світильників складає:

Таблиця 4.3 - Визначення коефіцієнту використання світлового потоку

стеля	80	80	70	70	50	50	30
стіни	50	30	50	30	50	30	30	0
підлога	30	10	20	20	10	10	10	0
0,6	36	28	35	29	33	28	28	23
0,8	42	33	40	33	38	32	31	26
1	47	37	44	37	41	36	35	29
1,25	52	41	49	42	45	40	39	33
1,5	57	45	53	46	49	44	43	37
2	63	51	58	52	54	49	48	42
3	76	63	70	65	64	61	60	55
5	89	75	81	78	74	72	71	68

Висновок: для оптимального освітлення бухгалтерії площею 15 м² необхідно п’ять люмінесцентних світильників із двома лампами в кожному.

Джерелом шуму для даного приміщення є вулицю з інтенсивним рухом автотранспорту, що перебуває на невеликому видаленні від вікон відділу. Однак, використання сучасних склопакетів практично нівелює це джерело шуму.

Джерелом аеродинамічного шуму, який може виникнути в розглянутому приміщенні, є кондиціонер.

У приміщеннях з ЕОМ рівні звукового тиску, рівні звуку й еквівалентні рівні звуку на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДЕРЖСТАНДАРТ 12.1.003 ССБТ «Шум. Загальні вимоги безпеки», СН 3223-85 «Санітарні норми припустимих рівнів шуму на робочих місцях», затверджених Міністерством охорони здоров’я СРСР, ГР N 2411-81 «Гігієнічні рекомендації із установлення рівнів шуму на робочих місцях з урахуванням напруженості й ваги праці», затверджених Міністерством охорони здоров’я України.

Рівні шуму на робочих місцях осіб, які працюють із відеотерміналами й ЕОМ, визначені ДСанПіН 3.3.2-007-98.

Рівень шуму в даному приміщенні перебуває в межах норми (до 60 Дб).

Водопостачання в будинку, у якому розташовано приміщення бухгалтерії, здійснюються з міського водопроводу. Каналізація також є частиною міської каналізації.

4.5 Електробезпека

При проектуванні систем електропостачання, при монтажі силової електроустаткуванні і електричного освітлення в будівлях і приміщеннях для ЕОМ необхідно дотримуватися вимог нормативно-технічної документації (ПУЕ, ПТЕ, ПТБ і ін.).

Рід струму - змінний, напруга в мережі 220 / 380В. ЕОМ є однофазним споживачем електроенергії від трифазної чотирьох провідної мережі з глухо заземленою нейтралью змінного струму частотою 50 Гц. По ступені небезпеки поразки електричним струмом приміщення ставиться до приміщень з підвищеної небезпеки.

Персональний комп’ютер може бути джерелом небезпеки ураження електричним струмом, тому до роботи допускаються особи, що пройшли відповідний інструктаж. Для усунення можливості дотику людину до струмоведучих частин, усі рубильники встановлені в закритих корпусах. Для забезпечення безпеки дотику людину до металевих струмоведучих частин застосоване захисне заземлення.

 

.6 Пожежна безпека

Важливим елементом охорони праці на підприємстві є забезпечення пожежної безпеки. Пожежна безпека у ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» забезпечується системою запобігання пожежі, системою пожежного захисту й організаційно-технічними заходами (відповідно до ДСТ 12-1-004-91).

Причинами, які можуть викликати пожежу в розглянутому приміщенні можуть бути несправності електропроводки й приладів; коротке замикання електричних мереж; перегрів апаратури, блискавка. Система запобігання пожежі містить у собі контроль і профілактику ізоляції, забезпечення наявності плавких вставок і запобіжників в електронному встаткуванні, використання заземлення для захисту від статичної напруги.

Система пожежного захисту включає наявність первинних засобів пожежогасіння. Бухгалтерія оснащена порошковим вогнегасником.

Організаційно-технічні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки на підприємстві включають проведення інструктажів, наявність засобів наочної агітації, відведення спеціальних місць для паління, строгий контроль над дотриманням норм пожежної безпеки.

Приміщення оснащене протипожежною сигналізацією.

У цілому по підприємству можна зробити наступні висновки: заходи, що забезпечують охорону праці на підприємстві проводяться відповідно до законодавства про працю.

4.7 Охорона навколишнього середовища

На робочому місці, що розглядається, відсутні відходи, що забруднюють навколишнє середовище, оскільки устаткування (ПЕВМ, принтер) не є джерелом забруднення навколишнього середовища. Проте при виробленні ресурсу устаткування стає повторною сировиною і підлягає утилізації.

 

ВИСНОВКИ

Відповідно по поставленої мети в роботі було виконано наступні завдання.

. Було досліджено теоретичні підходи щодо сутності й взаємозв’язку фінансових і матеріальних потоків підприємства. Визначено, що в науковій літературі досі немає чіткого визначення економічного змісту терміна «фінансові потоки підприємства».

У роботі «фінансовий потік» визначено, як сукупність розподілених у часі надходжень і виплат фондів коштів і прирівнюваних до них грошових еквівалентів компанії, що генеруються її господарською діяльністю за певний проміжок часу.

Підприємство в роботі розглядається як складна, відкрита, соціально-технічна та фінансово-економічна систему, пов’язана специфічними відносинами із зовнішнім середовищем. Відповідно на підприємстві виділяється дві сфери: виробничо-господарська та фінансово-економічна (виробничі або фінансові процеси). Фінансові процеси є відбитком виробничих процесів у вартісній або грошовій формі.

Внутрішні завдання фінансового управління компанією полягають в забезпеченні основної й інвестиційної діяльності підприємства фінансовими ресурсами, а також у прогнозуванні її майбутніх потреб і майбутнього фінансового стану.

Управління фінансовими потоками передбачає цілеспрямований вплив на процеси акумуляції грошових коштів, їх витрачання та перерозподіл з метою збалансування фінансово-господарської діяльності підприємства.

.Досліджено існуючі моделі управління фінансовими потоками підприємства. Визначено, що фінансове моделювання надає можливість ефективного аналізу складних і невизначених ситуацій, пов’язаних із прийняттям стратегічних рішень, інструмент фінансистів, який дозволяє розглянути велику кількість варіантів і прожити їх без втрати вкладених коштів.

Оскільки більшість ситуацій виникнення дисбалансів у часі між змінними потребами у фінансуванні й фактичним фінансуванням і ризиків відносяться до руху оборотних коштів, в роботі розглянуто моделі руху оборотних коштів.

Оскільки моделювання передбачає певне спрощення ситуації, моделювання проводилось для умовного найпростішого підприємства.

Виконане дослідження завдання планування найпростішого підприємства дозволяє зробити ряд висновків у відношенні деяких причин можливого зниження ефективності функціонування й охарактеризувати планування в цих умовах:

оскільки найбільш типові ситуації, що пов’язані з дисбалансом надходжень та витрачань грошових коштів, характерні для короткого періоду часу, проблеми моделювання фінансових потоків ми розглядали для короткого періоду часу та акцентували увагу на оборотних коштах підприємства;

за умови різкого падіння ринку доцільно мати певний запас грошових коштів для забезпечення платоспроможності підприємства. Для визначення величини можливого зниження продажів застосовують моделі планування оборотних коштів за критерієм максимізації рентабельності та мінімізації ризики неплатоспроможності;

для короткострокового планування діяльності підприємства може застосовуватись метод поточно-запасних характеристик. У рамках концепції поточно-фінансових структур (ПФС) розробляються необхідні прийоми математичного опису системи засобів, джерел і потоків засобів підприємства, а також способи відповідного графічного представлення.

Моделювання доцільно здійснювати починаючи з максимально спрощених умов, поступово ускладнюючи їх.

. В роботі обґрунтовано та розраховано оптимізаційну модель фінансових потоків ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» з метою максимізації фінансових результатів та покращення фінансового стану підприємства.

Закрите акціонерне товариство «ТЕТЗ-Інвест» (Торезький електротехнічний завод) є провідним в Україні й країнах СНД виробником вибухозахищеного пускового електроустаткування, що використовується у вугільних шахтах, небезпечних по газу (метану) і вугільному пилу, а також устаткування для інших галузей народного господарства.

За результатами аналізу було визначено, що для підприємства характерні позитивні тенденції розвитку та що підприємство має сприятливі умови для подальшого функціонування та підвищення ефективності діяльності. Оцінка фінансового стану дозволила діагностувати нормальний фінансовий стан підприємства однак було виявлено проблеми з абсолютною ліквідністю підприємства.

Проведені розрахунки стали базою для створення моделі фінансових потоків.

Модель фінансових потоків побудована виходячи з прогнозів обсягів реалізації продукції в наступному періоді та вихідних параметрів, якими характеризується підприємство на початок періоду моделювання.

В результаті застосування оптимізаційної моделі та розрахунків, з використанням середовища MS Excel було отримано модель фінансових потоків, яка забезпечує рух оборотних засобів досліджуваного підприємства, позитивно впливає на його платоспроможність та фінансову стійкість.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1.     Азаренкова Г.М. Теоретичні та методологічні передумови управління фінансовими потоками // Вісник Української академії банківської справи. - 2002.-№1. - С. 34-38.

2.      Азаренкова Г.М. Фінансові потоки в системі економічних відносин: Монографія. - Х., 2006. - С.75.

.        Азаренкова Г.М. Фінансові ресурси та фінансові потоки. Теоретичний аналіз. - Х., 2003. - С.55.

4.      Балабанов И. Т. Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта / И. Т. Балабанов. - 2-е изд., доп. М.: Финансы и статистика, 2003. - 451 с.

.        Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Під ред.. О.М. Бандурки - К.: Либідь, 1998. - 312 с.

.        Біла О.Г. Фінансове планування і прогнозування: навч. посібник. - Львів : Компакт-ТВ, 2005. - 312 с.

7.      Бланк И.А. Основы финансового менеджмента: в 2-х томах. - 3-е изд. - К. : Эльга <http://www.chtivo.ru/chtivo=8&cmpid=4111.htm>, Ника-Центр, 2007.- 624 с.

.        Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.1.- К.: Ника-Центр, 2004. - 573 с.

.        Бланк И.А. Управление активами и капиталом предприятия. - К.: Омега-Л Эльга, 2003. - 448 с. - (Серия «Энциклопедия финансового менеджера»).

.        Бланк И.А. Управление денежными потоками. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2007. - 752 с.

.        Бобылева А.З. Финансовый менеджмент. Пособие по финансам для менеджеров / А.З. Бобылева. М.: Изд-во РОУ, 2001. - 426 с.

.        Бочаров В.В. Финансовый анализ. -- СПб.: Питер, 2004. - 240 с.

.        Бригхэм Ю. Ф. Энциклопедия финансового менеджмента: Пер. с англ. М.: РАГС: Экономика, 1998. - 497 с.

.        Волков О.И. Экономика предприятия / О.И. Волков. М.: Инфра-М, 2001. - 501 с.

.        Гребельний В.И. Финансы предприятий: учеб. пособ.- 2-е изд. с измен. и доп. - К. : Изд-во Европ. ун-та, 2004. - 232 с.

.        Григорьева Е.М., Перепечкина Е.Г. Финансы корпораций / под ред. Г.А. Тактарова. - Москва: Финансы и статистика, 2006. - 288 с.

17.    Гриньова В.М. Фінанси підприємств: навчальний посібник. - 3-є вид., переробл. і допов - Х : ВД «ІНЖЕК», 2004. - 432 с.

18.    Долгов С.И. Финансы, деньги, кредит. Учебник (для вузов по экономическим специальностям) / Под ред. О.В. Соколовой, С.А, Бортинев, А.В. Беликова. - М.: юрист, 2000. - 484 с.

19.    Економіка підприємства: підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К. : КНЕУ, 2001. - 528 с.

.        Економіка підприємства: підручник / Швиданенко Г.О., Васильков В.Г., Гончарова Н.П. та ін. ; за заг. ред. Г. О. Швиданенко. - К. : КНЕУ, 2009. - 598 с.

.        Економічний аналіз: Навч. Посібник/М.А.Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбатюк; За ред. Акад. НАНУ, проф. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2001.-540с.

22.    Ефимова О.В. Финансовый анализ / О.В. Ефимова. М.: Бухгалтерский учет, 2000. -364 с.

23.    Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Верховна Рада України, вiд 14.05.1992 №2343-XII (із змінами і доповненнями). [веб-сайт]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2343-12. - Титул заголовка з екрану.

24.    Иванов В. В., Кусакин С. П., Гутарева Е. Ю. Механизмы управления финансовыми потоками в системе узловых воздействий / Экономика и коммерция. 2000. Вып. 2. - 115 с.

25.    Иванов В.В., Кусакин С.П. Подходы к разработке механизмов управления финансовыми потоками предприятия // Логинфо. - 2001. - №11. - ноябрь. - С. 18-19.

26.    Клебанова Т.С., Бондар О.М., Мозенков О.В.Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління / за ред. О.В. Мозенкова - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2003. - 272 с.

27.    Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. М.: Финансы и статистика, 2004. - 648 с.

.        Ковалев В.В. Финансовый анализ : Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности.- 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Финансы и статистика, 1998. - 512 с.

.        Ковалев В.В. Финансовый менеджмент: теория и практика. - М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. - 1024 с.

.        Колобов А. А., Омельченко И. Н., Орлов  А. И.  <http://www.ozon.ru/context/detail/id/3830616/>Менеджмент высоких технологий: Учебник для вузов <http://www.ozon.ru/context/detail/id/1720743/>. - М.: Экзамен <http://www.ozon.ru/context/detail/id/857441/>, 2008. - 624с.

.        Колчина Н.В. Финансы предприятий: Оборотный капитал коммерческой организации / Под ред. Проф. Н.В. Колчиной; 2-ое изд., перераб. и доп. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 487 с.

32.    Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. - 2-е вид., перероб. і допов. - Х. : Фактор, 2009. - 224 с.

33.    Крамаренко Г. О. <http://sevntu.com.ua/cgi-bin/irbis64r_72/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=BOOK&P21DBN=BOOK&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=3&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=0&S21STR=%D0%9A%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%93.%20%D0%9E.> Фінансовий аналіз и планування: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К. : Центр навч. літ-ри, 2003. - 224 с. : ил.

34.    Крейнина Н.Н. Финансовый менеджмент / Н.Н. Крейнина. М.: «Дело и Сервис», 2004. -367 с.

35.    Майборода О.В. Особливість визначення та сутність фінансових потоків підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 184. Т.3 - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С. 659-670.

.        Майборода О.В. Системні засади до управління фінансовими потоками на підприємстві // Вестник Национального технического университета «ХПИ»: Сб. научн. Тр. Тематический выпуск «Технический прогресс и эффективность производства». - Х., 2003. - №20’2003. - С, 84-88.

.        Майборода О.В.Управління фінансовими потоками підприємства. - Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит. - Українська академія банківської справи НБУ, Суми, 2006.

.        Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: навч. посіб. - К. : Вища шк., 2003. - 280 с. : ил. - Бібліогр.: с. 277-278.

.        Офіційний сайт Державної служби статистики України // ukrstat.gov.ua

.        П(C)БО №4. "Звіт про рух грошових коштів" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №87 от 31.03.99 //<http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0398-99>

.        П(С)БО №2 "Баланс" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №87 от 31.03.99 N 87 від 31.03.99.// http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0396-99

.        П(С)БО №3 "Звіт про фінансові результати" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №87 от 31.03.99.// http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0397-99

.        П(С)БО №7 "Основні засоби" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №92 от 27.04.00.// http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0288-00

44.    Плущевская Ю., Старикова Л. Исследование финансовых потоков в российской экономике // Вопросы экономики. - 1997. -№12. - С.117-131.

45.    Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток». Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2000 р. №353. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 січня 2001 р. за №47/5238 (із змінами і доповненнями, останні з яких унесено наказом Міністерства фінансів України від 14 жовтня 2008 року №1238). //http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0047-01

46.    Роуз Питер С. Банковский менеджмент. Пер. с англ. со 2-го изд. М.: Дело, 1997.- 768 с.

.        Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб. пособие. - 7-е издание, исправленное. - Мн. : Новое знание, 2002. - 704 с.

.        Самсонов Н.Ф. Финансовый менеджмент / Н.Ф. Самсонов. М.: ЮНИТИ. 2003. - 308 с.

.        Сафронов Н.А. Экономика предприятия / Н.А. Сафронов. М.: Юристь. 2001. - 296 с.

50.    Семенов Г.А. Фінансове планування і управління на підприємствах: навч. посібник для внз. - К. : Центр навч. літ., 2007. - 431 c. : iл.

51.    Сорокина Л.А. Анализ денежных потоков на предприятии. - М.: ЮНИТИ, 2004. - 216 с.

.        Тарицын Д. А. Управление финансовыми потоками при проектном кредитовании // http://university.tversu.ru/conferencejubilee/121101/Taricin.doc.

.        Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: навч.посіб. - К. : МАУП, 2004. - 328 с.

.        Фінанси підприємств: навчальний посібник / ред. Г. Г. Кірейцев. - 2-е вид., перероб. і доп. - К. : ЦУЛ, 2002. - 268 с.

.        Фінанси підприємств: підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк, С.О. Булкакова та ін. ; кер. кол. авт. і наук. ред. А. М. Поддєрьогін. - 7-ме вид., без змін. - К. : КНЕУ, 2008. - 552 с.

.        Фінансовий менеджмент: Підручник / М.Д. Білик, Л.Д. Буряк, Н.Ю. Невмержицька; Кер. кол. авт. А.М. Поддєрьогін. - К. : КНЕУ, 2005. - 536 с.

.        Шеремет О.О. Фінансовий аналіз: навчальний посібник. - К. : КОНДОР. - 2005. - 196 с.

.        Закон України «Про охорону праці» N 2694-XII від 14.10.1992

59.    Правила охраны труда во время эксплуатации электронно-вычислительных машин. Утвержденные приказом Государственного Комитета Украины по надзору за охраной труда 10.02.99 N 21 (ДНАОП 0.00-1.31-99)

60.    Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98 N 7 (v0007282-98) (ДСанПіН 3.3.2-007-98).

.        ДЕРЖСТАНДАРТ ССТБ 12-1-005-88

.        ДБН В.2.5-28-2006 «Інженерне обладнання будинків і споруд Природне і штучне освітлення»

.        ДЕРЖСТАНДАРТ 12.1.003 ССБТ «Шум. Загальні вимоги безпеки»,

.        СН 3223-85 «Санітарні норми припустимих рівнів шуму на робочих місцях», затверджених Міністерством охорони здоров’я СРСР, ГР N 2411-81 «Гігієнічні рекомендації із установлення рівнів шуму на робочих місцях з урахуванням напруженості й ваги праці», затверджених Міністерством охорони здоров’я України.

Додаток А

		Дата	01.01.2011
Підприємство	Закрите акціонерне товариство "ТЕТЗ-Iнвест"	за ЄДРПОУ	31173861
Територія	Донецька 86603 м. Торез вул. Леніна, 196	за КОАТУУ	1414700000
Організаційно-правова форма господарювання	ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ	за КОПФГ	10
Орган державного управління	УКРАЇНСЬКІ МІЖГАЛУЗЕВІ ОБ'ЄДНАННЯ, КОНСОРЦІУМИ, АС	за СПОДУ	7794
Вид економічної діяльності	Виробництво електророзподільної та контрольної апаратури	за КВЕД	31.20.1
Одиниця виміру:	тис. грн.	Контрольна сума
Адреса:	Донецька 86603 м. Торез вул. Леніна, 196

Баланс станом на 2010 рік

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
- залишкова вартість	010	11	23
- первісна вартість	011	14	44
- накопичена амортизація	012	(3)	(21)
Незавершене будівництво	020	518	467
Основні засоби:
- залишкова вартість	030	11967	15576
- первісна вартість	031	37498	42479
- знос	032	(25531)	(26903)
Довгострокові біологічні активи:
- справедлива (залишкова) вартість	035	0	0
- первісна вартість	036	0	0
- накопичена амортизація	037	(0)	(0)
Довгострокові фінансові інвестиції:
- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040	0	0
- інші фінансові інвестиції	045	10	20
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	0	0
Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості	055	0	0
Первісна вартість інвестиційної нерухомості	056	0	0
Знос інвестиційної нерухомості	057	(0)	(0)
Відстрочені податкові активи	060	0	0
Гудвіл	065	0	0
Інші необоротні активи	070	0	0
Гудвіл при консолідації	075	0	0
Усього за розділом I	080
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100	4635	6817
Поточні біологічні активи	110	0	0
Незавершене виробництво	120	2493	3649
Готова продукція	130	4410	2984
Товари	140	1853	3556
Векселі одержані	150	0	0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
- чиста реалізаційна вартість	160	8330	3203
- первісна вартість	161	8334
- резерв сумнівних боргів	162	(4)	(5)
Дебіторська заборгованість за рахунками:
- за бюджетом	170	6	1764
- за виданими авансами	180	2666	344
- з нарахованих доходів	190	0	0
- із внутрішніх розрахунків	200	0	0
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	796	770
Поточні фінансові інвестиції	220	0	0
Грошові кошти та їх еквіваленти:
- в національній валюті	230	90	30
- у т.ч. в касі	231	0	0
- в іноземній валюті	240	0	54
Інші оборотні активи	250	218	460
Усього за розділом II	260
III. Витрати майбутніх періодів	270	1	0
IV. Необоротні активи та групи вибуття	275	0	0
Баланс	280
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	150	150
Пайовий капітал	310	0	0
Додатковий вкладений капітал	320	0	0
Інший додатковий капітал	330	0	2
Резервний капітал	340	773	773
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	18419	20218
Неоплачений капітал	360	(0)	(0)
Вилучений капітал	370	(0)	(0)
Накопичена курсова різниця	375	0	0
Усього за розділом I	380	19342	21143
Частка меншості	385	0	0
II. Забезпечення наступних виплат та платежів
Забезпечення виплат персоналу	400	0	0
Інші забезпечення	410	0	0
Сума страхових резервів	415	0	0
Сума часток перестраховиків у страхових резервах	416	0	0
Цільове фінансування	420	0	0
Усього за розділом II	430	0	0
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків	440	3542	4137
Інші довгострокові фінансові зобов’язання	450	0	0
Відстрочені податкові зобов’язання	460	152	265
Інші довгострокові зобов’язання	470	9088	8299
Усього за розділом III	480	12782	12701
ІV. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків	500	1500	494
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	510	0	0
Векселі видані	520	0	0
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	1096	3657
Поточні зобов’язання за розрахунками:
- з одержаних авансів	540	616	59
- з бюджетом	550	1056	672
- з позабюджетних платежів	560	0	0
- зі страхування	570	472	305
- з оплати праці	580	1050	613
- з учасниками	590	0	0
- із внутрішніх розрахунків	600	0	0
Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу	605	0	0
Інші поточні зобов'язання	610	90	73
Усього за розділом IV	620	5880	5873
V. Доходи майбутніх періодів	630	0	0
Баланс	640

Керівник                         Iорданов Ігор В'ячеславович

Головний бухгалтер      Матюк Антоніна Михайлівна

Звіт про фінансові результати за рік. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	56891	54379
Податок на додану вартість	015	4456	5142
Акцизний збір	020	(0)	(0)
	025	(0)	(0)
Інші вирахування з доходу	030	(0)	(0)
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	52435	49237
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	040	(37710)	(31762)
Валовий прибуток:
- прибуток	050	14725	17475
- збиток	055	(0)	(0)
Інші операційні доходи	060	1575	256
У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності	061	0	0
Адміністративні витрати	070	(4464)	(3462)
Витрати на збут	080	(2277)	(2073)
Інші операційні витрати	090	(4643)	(1880)
У т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності	091	(0)	(0)
Фінансові результати від операційної діяльності:
- прибуток	100	4916	10316
- збиток	105	(0)	(0)
Доход від участі в капіталі	110	0	0
Інші фінансові доходи	120	5	0
Інші доходи	130	1101	958
Фінансові витрати	140	(2391)	(1111)
Втрати від участі в капіталі	150	(0)	(0)
Інші витрати	160	(5)	(22)
Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті	165	0	0
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
- прибуток	170	3626	10141
- збиток	175	(0)	(0)
У т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності	176	0	0
У т.ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності	177	(0)	(0)
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	(1515)	(1812)	185	0	0
Фінансові результати від звичайної діяльності:
- прибуток	190	2111	8329
- збиток	195	(0)	(0)
Надзвичайні:
- доходи	200	0	0
- витрати	205	(0)	(0)
Податки з надзвичайного прибутку	210	(0)	(0)
Частка меншості	215	0	0
Чистий:
- прибуток	220	2111	8329
- збиток	225	(0)	(0)
Забезпечення матеріального заохочення	226	0	0

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Матеріальні затрати	230	22522	18378
Витрати на оплату праці	240	10696	8473
Відрахування на соціальні заходи	250	3819	3087
Амортизація	260	2119	1200
Інші операційні витрати	270	4691	3655
Разом	280	43847	34793

. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статті	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Середньорічна кількість простих акцій	300	1000	1000
Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310	1000	1000
Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію	320	2111	8329
Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію	330	2111	8329
Дивіденди на одну просту акцію	340	0	0

Керівник                        Iорданов Ігор В'ячеславович

Головний бухгалтер     Матюк Антоніна Михайлівна

Додаток Б

Коди
		Дата	01.01.2010
Підприємство	Закрите акціонерне товариство "ТЕТЗ-Iнвест"	за ЄДРПОУ	31173861
Територія	Донецька 86603 м. Торез вул. Леніна, 196	за КОАТУУ	1414700000
Організаційно-правова форма господарювання	ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ	за КОПФГ	10
Орган державного управління	УКРАЇНСЬКІ МІЖГАЛУЗЕВІ ОБ'ЄДНАННЯ, КОНСОРЦІУМИ, АС	за СПОДУ	7794
Вид економічної діяльності	Виробництво електророзподільної та контрольної апаратури	за КВЕД	31.20.1
Одиниця виміру:	тис. грн.	Контрольна сума
Адреса:	Донецька 86603 м. Торез вул. Леніна, 196

Баланс станом на 2009 рік

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
- залишкова вартість	010	0.2	10.6
- первісна вартість	011	1.7	14.2
- накопичена амортизація	012	(1.5)	(3.6)
Незавершене будівництво	020	377.9	518.2
Основні засоби:
- залишкова вартість	030	9167.9	11967.1
- первісна вартість	031	33645.3	37498.4
- знос	032	(24477.4)	(25531.3)
Довгострокові біологічні активи:
- справедлива (залишкова) вартість	035	0	0
- первісна вартість	036	0	0
- накопичена амортизація	037	(0)	(0)
Довгострокові фінансові інвестиції:
- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040	0	10.2
- інші фінансові інвестиції	045	0	0
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	0	0
Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості	055
Первісна вартість інвестиційної нерухомості	056
Знос інвестиційної нерухомості	057	()	()
Відстрочені податкові активи	060	0	0
Гудвіл	065
Інші необоротні активи	070	0	0
Гудвіл при консолідації	075
Усього за розділом I	080
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100	3236.7	4634.9
Поточні біологічні активи	110	0	0
Незавершене виробництво	120	1943.1	2493.4
Готова продукція	130	4979.8	4409.9
Товари	140	495.5	1852.6
Векселі одержані	150	0	0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
- чиста реалізаційна вартість	160	2267.7	8329.5
- первісна вартість	161	2272.2	8334
- резерв сумнівних боргів	162	(4.5)	(4.5)
Дебіторська заборгованість за рахунками:
- за бюджетом	170	0.9	6.3
- за виданими авансами	180	1112.4	2666.1
- з нарахованих доходів	190	0	0
- із внутрішніх розрахунків	200	0	0
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	233.7	795.7
Поточні фінансові інвестиції	220	0	0
Грошові кошти та їх еквіваленти:
- в національній валюті	230	18.3	90.4
- у т.ч. в касі	231
- в іноземній валюті	240	575.4	0
Інші оборотні активи	250	45.1	218.2
Усього за розділом II	260
III. Витрати майбутніх періодів	270	8.5	1.4
IV. Необоротні активи та групи вибуття	275
Баланс	280
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	150	150
Пайовий капітал	310	0	0
Додатковий вкладений капітал	320	0	0
Інший додатковий капітал	330	0	0
Резервний капітал	340	773.2	773.2
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	11178.3	18419.5
Неоплачений капітал	360	(0)	(0)
Вилучений капітал	(0)	(0)
Накопичена курсова різниця	375
Усього за розділом I	380	12101.5	19342.7
Частка меншості	385
II. Забезпечення наступних виплат та платежів
Забезпечення виплат персоналу	400	0	0
Інші забезпечення	410	0	0
Сума страхових резервів	415	0	0
Сума часток перестраховиків у страхових резервах	416	0	0
Цільове фінансування	420	0	0
Усього за розділом II	430	0	0
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків	440	0	3542.3
Інші довгострокові фінансові зобов’язання	450	0	0
Відстрочені податкові зобов’язання	460	322.2	152
Інші довгострокові зобов’язання	470	8948.5	9087.7
Усього за розділом III	480	9270.7	12782
ІV. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків	500	999.8	1499.9
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	510	0	0
Векселі видані	520	0	0
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	653.1	1095.7
Поточні зобов’язання за розрахунками:
- з одержаних авансів	540	162.3	615.9
- з бюджетом	550	777.8	1056.4
- з позабюджетних платежів	560	0	0
- зі страхування	570	103.6	472.4
- з оплати праці	580	284.4	1049.7
- з учасниками	590	0	0
- із внутрішніх розрахунків	600	0	0
Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу	605
Інші поточні зобов'язання	610	109.9	89.8
Усього за розділом IV	620	3090.9	5879.8
V. Доходи майбутніх періодів	630	0	0
Баланс	640

Керівник                         Iорданов Ігор В'ячеславович

Головний бухгалтер      Матюк Антоніна Михайлівна

Звіт про фінансові результати за рік. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	54378.8	34394
Податок на додану вартість	015	5141.1	3447.7
Акцизний збір	020	(0)	(0)
	025	(0)	(0)
Інші вирахування з доходу	030	(0)	(0)
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	49237.7	30946.3
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	040	(31762.4)	(19026.9)
Валовий прибуток:
- прибуток	050	17475.3	11919.4
- збиток	055	(0)	(0)
Інші операційні доходи	060	256.5	502.9
У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності	061
Адміністративні витрати	070	(3462.2)	(2687.2)
Витрати на збут	080	(2073.6)	(999)
Інші операційні витрати	090	(1879.8)	(2178.7)
У т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності	091	()	()
Фінансові результати від операційної діяльності:
- прибуток	100	10316.2	6557.4
- збиток	105	(0)	(0)
Доход від участі в капіталі	110	0	0
Інші фінансові доходи	120	0.3	1.5
Інші доходи	130	958.6	829.9
Фінансові витрати	140	(1111.3)	(1175.7)
Втрати від участі в капіталі	150	(0)	(0)
Інші витрати	160	(22.4)	(0)
Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті	165
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
- прибуток	170	10141.4	6213.1
- збиток	175	(0)	(0)
У т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності	176
У т.ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності	177	()	()
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	(1812.2)	(792.8)
Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності	185	0	0
Фінансові результати від звичайної діяльності:
- прибуток	190	8329.2	5420.3
- збиток	195	(0)	(0)
Надзвичайні:
- доходи	200	0	0
- витрати	205	(0)	(0)
Податки з надзвичайного прибутку	210	(0)	(0)
Частка меншості	215
Чистий:
- прибуток	220	8329.2	5420.3
- збиток	225	(0)	(0)
Забезпечення матеріального заохочення	226

. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Матеріальні затрати	230	18377.5	11876.6
Витрати на оплату праці	240	8473.3	6912.2
Відрахування на соціальні заходи	250	3087.5	2531.5
Амортизація	260	1200	860.3
Інші операційні витрати	270	3656.9	2055.4
Разом	280	34795.2	24236

. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статті	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Середньорічна кількість простих акцій	300	0	0
Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310	0	0
Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію	320	0	0
Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію	330	0	0
Дивіденди на одну просту акцію	340	0	0

Керівник                         Iорданов Ігор В'ячеславович

Головний бухгалтер      Матюк Антоніна Михайлівна

Додаток В

Таблиця В.1 - Оптимізація обсягу поставок ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест»

Потоки	№ з/п	Тижні
		1	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17
Поставки ресурсів в кредит, fpos	1	49,50	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	41,15	44,12	44,86	45,62	46,39	47,17
Ринок, тис. грн. r	2	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50
Реалізація товарів, тис. грн. fpro	3	49,50	57,97	55,95	54,01	52,13	50,32	48,57	46,88	45,25	43,67	42,15	40,69	41,26	41,96	42,66	43,38	44,12
Реалізація товарів в собівартості, тис. грн. fpros	4	35,64	41,74	40,29	38,89	37,53	36,23	34,97	33,75	32,58	31,44	30,35	29,30	29,71	30,21	30,72	31,24	31,76
Надходження від реалізації	5	43,14	42,12	52,60	46,70	48,40	49,50	57,97	55,95	54,01	52,13	50,32	48,57	46,88	45,25	43,67	42,15	40,69
Запас товарів, тис. грн. Z	6	1200	1158,26	1117,97	1079,09	1041,55	1005,33	970,36	936,61	904,03	872,58	842,23	854,09	868,50	883,15	898,05	913,20	928,60
Оплата поставок, тис. грн. fopl	7	236,2	185	285,5	229,7	49,50	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	41,15	44,12
Грошові засоби, тис. грн. D	8	84	-43,03	-272,57	-448,27	-445,64	-395,32	-346,75	-299,88	-254,63	-210,96	-168,80	-128,11	-86,85	-44,90	-2,23	0,00	0,00
Кредитор. заборгов-ть, тис. грн. К	9	-1095,7	-910,7	-625,2	-395,5	-346	-346	-346	-346	-346	-346	-346	-387,15	-431,27	-476,13	-521,74	-526,98	-530,03
Власні оборотні засоби, тис. грн. S	10	-188,30	-204,53	-220,20	-235,32	-249,92	-264,01	-277,61	-290,73	-303,40	-315,63	-327,43	-338,82	-350,38	-362,12	-374,07	-386,22	-398,57

№ з/п	Тижні
	18	19	20	21	22	23	24	25	26	27	28	29	30	31	32	33	34	35	36
1	47,96	48,77	49,60	50,43	51,28	52,15	53,03	53,92	54,82	55,72	56,62	57,43	58,14	58,73	57,68	55,97	54,02	20,57	6,08
2	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50
3	44,86	45,62	46,39	47,17	47,96	48,77	49,60	50,43	51,28	52,15	53,03	53,92	54,82	55,72	56,62	57,43	58,14	58,73	57,68
4	32,30	32,84	33,40	33,96	34,53	35,12	35,71	36,31	36,92	37,55	38,18	38,82	39,47	40,12	40,76	41,35	41,86	42,28	41,53
5	41,26	41,96	42,66	43,38	44,12	44,86	45,62	46,39	47,17	47,96	48,77	49,60	50,43	51,28	52,15	53,03	53,92	54,82	55,72
6	944,27	960,20	976,40	992,87	1009,62	1026,65	1043,96	1061,57	1079,46	1097,63	1116,07	1134,68	1153,36	1171,97	1188,88	1203,49	1215,65	1193,94	1158,49
7	44,86	45,62	46,39	47,96	48,77	49,60	50,43	51,28	52,15	53,03	53,92	54,82	55,72	56,62	57,43	58,14	58,73	57,68
8	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
9	-533,14	-536,29	-539,50	-542,77	-546,09	-549,46	-552,89	-556,37	-559,91	-563,48	-567,07	-570,58	-573,91	-576,92	-577,98	-576,51	-572,39	-534,23	-482,63
10	-411,13	-423,90	-436,89	-450,10	-463,53	-477,19	-491,07	-505,19	-519,55	-534,16	-549,00	-564,10	-579,45	-595,05	-610,90	-626,98	-643,26	-659,71	-675,85

№ з/п	тижні																Разом
	37	38	39	40	41	42	43	44	45	46	47	48	49	50	51	52
1	0,00	0,00	0,00	0,00	13,52	8,55	7,53	0,00	54,82	80,19	72,53	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	1498,83
2	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50	60,50
3	55,97	54,02	52,14	50,33	48,58	47,54	46,30	45,05	43,49	44,62	46,94	48,81	47,12	45,48	43,90	42,37	2553,40
4	40,30	38,89	37,54	36,24	34,97	34,23	33,34	32,44	31,31	32,13	33,80	35,15	33,92	32,74	31,60	30,51
5	56,62	57,43	58,14	58,73	57,68	55,97	54,02	52,14	50,33	48,58	47,54	46,30	45,05	43,49	44,62	46,94
6	1118,19	1079,30	1041,76	1005,52	984,07	958,39	932,58	900,14	923,65	971,72	1010,45	975,30	941,38	908,63	877,03	846,52
7	55,97	54,02	20,57	6,08	0,00	0,00	0,00	0,00	13,52	8,55	7,53	0,00	54,82	80,19	72,53	0
8	0,00	0,00	31,57	75,82	124,39	171,93	218,23	263,29	293,25	329,32	368,74	417,55	409,85	375,14	346,50	388,87
9	-426,67	-372,65	-352,078	-346	-359,52	-368,08	-375,59	-375,59	-416,89	-488,54	-553,54	-553,43	-498,72	-418,53	-346	-346
10	-691,53	-706,65	-721,25	-735,34	-748,94	-762,25	-775,22	-787,83	-800,01	-812,50	-825,65	-839,31	-852,51	-865,24	-877,53	-889,39