Здоровий спосіб життя як основа фізичного виховання школярів
КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА МЕТОДИКИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
Курсова робота
Здоровий спосіб життя як основа фізичного виховання школярів
Зміст
Вступ
Розділ І. Теоретичні аспекти здорового способу життя
1.1 Визначення поняття "здоров`я" людини, його компоненти та передумови
1.2 Поняття і складові здорового способу життя людей
1.3 Показники здорового способу життя та засоби впливу на його формування
Розділ 2. Задачі, методи та організація дослідження
Розділ 3. Формування культури здорового способу життя школярів
3.1 Необхідність і умови формування культури ЗСЖ
3.2 Мотиваційні фактори формування ЗСЖ учнівської молоді
3.3 Оцінка стану здоровя та чинників здорового способу життя старшокласників
Висновки
Література
Вступ
Здоровя населення - показник добробуту держави, тому його збереження є завданням державного рівня. Особливої уваги потребує учнівська молодь, усвідомлення нею цінностей здоровя, розуміння визначальної ролі здорового способу життя та формування індивідуальної поведінки кожної молодої людини на цих засадах.
Глобальна вагомість і актуальність даної проблеми викликала необхідність ґрунтовних досліджень феномена здоров`я людини і його складників, пошуку шляхів позитивного впливу чинників ЗСЖ.
Обєкт дослідження: процес формування культури і традицій здорового способу життя школярів.
Предмет дослідження: Зміст роботи позакласних занять, методичні прийоми, що направлені на формування культури здорового способу життя учнівської молоді.
Гіпотеза дослідження: Ми припускаємо, що позакласні заняття, що включають різні методичні прийоми по формуванню традицій і культури здорового способу життя, сприятимуть засвоєнню знань валеологічного характеру і створенню позитивної мотивації до збереження і зміцнення здоровя школярів.
Мета дослідження: виявити умови створення позитивної мотивації до здорового способу життя, вивчити систему методичних прийомів по формуванню понять і знань валеологічного характеру школярів.
Теоретична значущість дослідження визначається тим, що його результати дозволяють розширити і поглибити наукові уявлення про особливості формування культури здорового способу життя школярів.
Положення, що виносяться на захист:
На захист виносяться виділені методичні прийоми, направлені на створення позитивної мотивації до здорового способу життя і формування знань валеологічного характеру школярів.
Ці методичні прийоми сприятимуть оптимізації роботи по формуванню культури здорового способу життя учнівської молоді.
Практична значущість дослідження полягає в розробці змісту програми позакласних занять оздоровчо-педагогічної спрямованості, яка сприяє створенню позитивної мотивації до здорового способу життя і засвоєння знань валеологічного характеру, що, дозволить успішніше розвязати проблему формування культури здорового способу життя учнів різних вікових груп.
Наукова новизна полягає в тому, що на позакласних заняттях, як засіб формування культури здорового способу життя школярів була використана програма оздоровчо-педагогічних занять, направлена на засвоєння умінь і навичок збереження власного здоровя.
здоровий спосіб життя старшокласник
Розділ І. Теоретичні аспекти здорового способу життя
.1 Визначення поняття "здоров`я" людини, його компоненти та передумови
Сучасні уявлення світової науки стосовно феномена здоров`я людини ґрунтуються на новому розумінні актуальності проблеми виживання людства взагалі. Наприкінці ХХ століття лідери світової науки зарахували проблему здоров`я до кола глобальних проблем, вирішення яких обумовлює факт подальшого існування людства як біологічного виду на планеті Земля [1]. Нині у науковому обігу виникло нове визначення - антропологічна катастрофа [24], сутність якої полягає в тому, що згідно з основним біологічним законом кожен біологічний вид вимирає, якщо змінюються умови існування, до яких він був пристосований тисячоліттями в ході еволюції. До останнього етапу розвитку людства (до початку ХХ століття) умови його існування формувала природа, і саме до цих умов організм людини і пристосувався біологічно протягом попереднього еволюційного періоду. Але з того часу як людина охопила своєю діяльністю майже всю планету (ХХ століття) вона почала істотно змінювати умови життєдіяльності, до яких була пристосована в своєму історико-біологічному розвитку [19]. Ці зміни в останній чверті століття, як свідчать об`єктивно дослідження, набули катастрофічного масштабу. За даними медичної статистики підвищення показників захворюваності і смертності спостерігається саме з другої половини ХХ століття, і деякі вчені пов`язують це з тим, що негативні процеси набули планетарного розмаху [15].
Глобальна вагомість і актуальність проблеми викликала необхідність ґрунтовних досліджень феномена здоров`я людини і його складників, пошуку шляхів позитивного впливу.
Поняття здоров`я. За сучасними уявленнями, здоров`я розглядають не як суто медичну, а як комплексну проблему, складний феномен глобального значення. Тобто здоровя визначається як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об`єкт споживання, вкладу капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем. Стан власне системи охорони здоров`я обумовлює в середньому лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість (близько 20%), і найбільше - на умови і спосіб життя (близько 50%) [5, 13, 17].
Звідси походить загальноприйняте у міжнародному співтоваристві визначення здоров`я, викладене в Преамбулі Статуту ВООЗ (1948 р.): "Здоров`я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад.
Крім розглянутого підходу, що став базовим, існує широкий перелік дещо інших підходів до визначення поняття здоровя людини. У своїй праці "5 слагаемых здорового образа жизни" Коршунова Н.А. проводить досить детальний аналіз відомих поглядів, визначень та підходів до поняття здоровя. На її думку, - "у даний час усе більше утверджується точка зору, відповідно до якої здоровя визначається взаємодією біологічних та соціальних чинників, тобто зовнішні впливи опосередковані особливостями функцій організму та їх регуляторних систем. [16].
Існує визначення здоровя як стан оптимальної життєдіяльності людини.
В науковій літературі аналізується понад 200 визначень поняття " здоровя" і дискусія щодо визначення поняття здоровя ще триває, але важливим є визнання того, що здоровя людини не зводиться до фізичного стану, а передбачає психоемоційну врівноваженість, духовне та соціальне здоровя.
Поняття сфер або складових здоровя. Світова наука розробила цілісний погляд на здоров`я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери або складові - фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові невід`ємні одна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров`я людини. Для зручності вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров`я наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного здоров`я. Цей принцип диференціації був закладений у групування індикаторів опитування з урахуванням змісту кожної сфери.
До сфери фізичного здоровя включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.
До сфери психічного здоровя відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров`я пов`язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.
Духовне здоровя залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства - освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва активна антифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду - все це обумовлює стан духовного здоров`я індивіда.
Соціальне здоровя повязано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму - сім`єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв`язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров`я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров`я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров`ї людини. У загальному вигляді соціальне здоров`я детерміноване характером і рівнем розвитку головних сфер суспільного життя в певному середовищі - економічної, політичної, соціальної, духовної.
Зрозуміло, що у реальному житті всі чотири складових - соціальна, духовна, фізична, психічна, і діють одночасно і їх інтегрований вплив визначає стан здоров`я людини як цілісного складного феномена.
Поняття передумов здоровя. До основних передумов здоров`я зараховують вісім чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси. Ті з передумов, наявність (відсутність, недостатність) яких у цілому або частково можливо було визначити засобами опитування, відбивають відповідні індикатори.
Мир. Поняття миру розуміється ширше, ніж відсутність стану війни в державі. Очевидно, що відсутність мирних стосунків в сім`ї, конфлікти з ближнім оточенням, на роботі, де працює людина, наявність конфліктів в громаді або поміж громадами (міжетнічних, міжконфесійних) суттєво зашкоджують усім складовим здоров`я - фізичній, психічній, духовній, соціальній.
Дах над головою. Поняття даху над головою дещо більше, ніж наявність будь-якої домівки. Потрібен певний рівень побутових умов, сталість майнових правовідносин, наявність інших чинників, що створюють відчуття впевненості у майбутньому щодо захисту власного майна від можливих негараздів природного або суспільного походження. Важливим є рівень розвитку соціальних інституцій, дія яких забезпечує відчуття захищеності особистості та її майна (правопорядку, аварій, надзвичайних ситуацій тощо).
Соціальна справедливість, рівність, неупередженість. Наявність цих передумов здоров`я гарантує всім громадянам однакові можливості доступу до послуг соціальних інституцій, рівні громадянські, майнові, соціальні права, неможливість обмежень законних прав і інтересів людини з боку будь-яких сильних або владних структур. Наявність цих передумов створює у людини відчуття захищеності і впевненості в майбутньому, а також надає рівні (в межах чинного законодавства) потенційні можливості в реалізації потреб і здібностей, набуття гідного соціального статусу незалежно від расових, національних, релігійних, майнових, статевих, вікових визначників. І незалежно від ступеня використання цих можливостей конкретними особистостями, сам факт їх наявності у суспільстві справляє позитивний вплив на стан індивідуального і громадського здоров`я.
Освіта. Рівень здоров`я, як правило, безпосередньо пов`язаний з рівнем освіти. Чим вище середній рівень освіти в певному соціальному середовищі, тим кращі узагальнені показники здоров`я воно демонструє. Природно, що піклування про власне і громадське здоров`я неможливо без знання того, чому це необхідно і як це робити. Притому доцільно розуміти поняття освіти в даному контексті не тільки як освіту суто валеологічну, а значно ширше - як загальну освіту в цілому. Чим ширше знання основних природничих, наукових, філософських, гуманітарних положень, тим більше можливостей створювати у суспільстві системне уявлення про проблему здоров`я взагалі. Крім того, поняття освіти потрібно розуміти комплексно: і як надання інформації, і як навчання методам, прийомам і навичкам здорового способу життя, і як виховання в дусі безумовного пріоритету цінностей індивідуального і громадського здоров`я в усіх його проявах, сферах, рівнях.
Харчування. Це поняття розглядається не тільки утилітарно, як засіб ліквідації почуття голоду або мінімальної підтримки життєдіяльності організму. Воно включає забезпечення широким верствам населення доступу до споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, продуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів, спеціальних продуктів і харчових добавок тощо, що поліпшує стан здоров`я і протидіє природному процесу старіння.
Прибуток. Передбачається наявність фінансових можливостей для забезпечення не тільки мінімальних потреб існування, а й для створення в суспільстві послуг і товарів, необхідних для здорового способу життя, забезпечення спроможностей їх споживання.
Стабільна екосистема. Мається на увазі не тільки стабілізація нормальних екологічних умов там, де вони ще не зазнали шкоди від попередньої виробничої діяльності, а й відновлення пошкоджених екологічних утворень з метою запобігання подальшому порушенню екобалансу планети. Лише активна реституційна діяльність може забезпечити у майбутньому стабільність планетарної екосистеми з оптимальними фізико-хімічними параметрами для існування людства.
Сталі ресурси. Поняття містить не лише запобігання вичерпанню енергоресурсів, корисних копалин, виробничій сировини. Мається на увазі зважене господарювання щодо фінансових і матеріальних ресурсів країн, громад, окремих людей, незадіяних ресурсів виробництва, матеріалів та інструментів, інтелектуальних ресурсів, потенціалу громадських і приватних ініціатив. Вихідна теза така - чим більше всіляких ресурсів є в активі певного структурного утворення (людини, громади, організації, регіону), тим більше потенційні можливості спрямування цих ресурсів на заходи стосовно здоров`я.
1.2 Поняття і складові здорового способу життя людей
Сучасні уявлення світової науки стосовно феномена здоров`я людини ґрунтуються на новому розумінні глобальності проблеми виживання людства взагалі. У наукових працях аналізується понад 200 визначень поняття "здоровя. Дискусія щодо цього питання триває й дотепер, але важливим є визнання того, що здоровя людини не зводиться до фізичного стану, а передбачає психоемоційну врівноваженість, духовне та соціальне здоровя. Загальноприйняте у міжнародному співтоваристві визначення здоров`я викладено у Преамбулі Статуту ВООЗ (1948 р.): "Здоров`я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад. До основних передумов здоров`я зараховують вісім чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси.
З позицій викладеного, розуміння феномена здоров`я людини, походить з визначення поняття здорового способу життя (ЗСЖ): це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій - праця, відпочинок, побут. Іншими словами це стиль життя. Стиль життя складається на основі психологічних і психофізіологічних особливостей поведінки людини.
У філософському розумінні спосіб життя - це синтетична характеристика сукупності типових видів життєдіяльності людей (індивідів та соціальних утворень) у поєднанні з умовами життя суспільства. Спосіб життя охоплює всі сфери суспільства: працю і побут, суспільне життя і культуру, поведінку (стиль життя) людей та їх духовні цінності [11]. Тобто, поведінка, або стиль життя, є одним з найважливіших елементів способу життя в цілому, який не може не впливати на здоровя окремої особи або на здоровя тих чи інших соціальних груп населення.
Поведінка є однією з основних детермінант здоровя, ступінь впливу якої значно перевищує вплив багатьох інших детермінант. За визначенням Замановського Ю.Ф. [12], вона разом з біологією людини, медичною допомогою та навколишнім середовищем відноситься до чотирьох основних чинників, що визначають рівень здоровя. Результати спеціальних досліджень, проведених у 70-х роках у США (McKeown and Lowe, 1974) з метою кількісної оцінки впливу різних чинників на здоровя виявили, що група чинників названих "біхевіоральними" (поведінковими) постійно випереджувала інші. Найважчі хвороби у розвинутих країнах у наш час повязані з індивідуальними звичками, особливо постійними, які у сукупності часто називають способом життя [14].
Звіт ВООЗ про здоровя у світі 1999 р. підтверджує ці дані і свідчить, що захворювання та стани, пов`язані із способом життя людини, є причиною 70-80% смертності у розвинутих країнах і приблизно 40% - в країнах, що розвиваються. Передбачається, що і в країнах, що розвиваються, ситуація погіршуватиметься. Кількість захворювань, пов`язаних із способом життя, зростатиме через те, що мають місце негативні зміни в харчуванні та поведінці середнього класу. Розвиток цивілізації породжує такі зміни в способі життя, які підвищують ступінь ризику виникнення так званих "хвороб сучасної цивілізації, що найбільш розповсюджені в індустріально розвинутих країнах. Це, зокрема, захворювання серцево-судинної системи, окремі типи онкологічних захворювань та ожиріння. Багато з них зумовлені цілою низкою чинників.
Поведінкові чинники можуть бути як сприятливими, так і шкідливими для здоров`я, що залежить від вибору способу життя конкретною особою. Поведінка людини важлива для здоров`я, оскільки впливає на нього безпосередньо через спосіб життя, або опосередковано - через економічні чи соціоекономічні умови, які, безперечно, є основною детермінантою здоровя. Щоб вплинути на поведінку людини, необхідні зусилля з боку самої людини, сімї та суспільства [16].
Складові ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я - фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них - харчування (в тому числи споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень).
Для усвідомлення ЗСЖ важливі поінформованість і можливість доступу до спеціальних профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний процес старіння, наявність належних екологічних умов, інших складових ЗСЖ, що стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а також соціального і духовного здоров`я.
Проблема формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в багатьох соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях. Особливої актуалізації ця проблематика набула у другій половині ХХ століття як у світі в цілому, так й в Україні.
Тенденції розвитку країн колишнього Радянського Союзу протягом 80-90-х років, змусили суспільство по-новому поставитись до складових здоровя та формування здорового способу життя, зокрема учнівської молоді. Слід підкреслити, що цим питанням приділяють увагу різні науки - медицина, гігієна, охорона здоровя, екологія, педагогіка, психологія, соціологія, фізична культура і нова наука - валеологія. Формуванню здорового способу життя в учнівської молоді, формуванню ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя, організації здорового способу життя школярів, медико-біологічним та психолого-педагогічним основам здорового способу життя, принципам формування здорового способу життя молоді присвячені наукові праці та посібники. У деяких школах викладається курс валеології - наука про здоровий спосіб життя.
Ми також акцентуємо увагу на формуванні здорового способу життя саме молоді, оскільки саме у молоді роки відбувається сприйняття певних норм та зразків поведінки, накопичення відповідних знань та вмінь, усвідомлення потреб та мотивів, визначення ціннісних орієнтацій, інтересів та уявлень.
1.3 Показники здорового способу життя та засоби впливу на його формування
Рухова активність. Одним із найважливіших показників здорового способу життя є обсяг фізичних навантажень. Як безпосередні показники рухової активності, що впливають на визначення здорового способу життя (чи нездорового), свідчать індикатори про наявність (чи відсутність), характер і обсяг фізичних навантажень, які дають чіткі підстави для розподілу респондентів стосовно цього аспекту здорового способу життя.
Харчування. Показовим чинником здорового способу життя є структура (якісний склад) продуктів харчування, що вживаються в повсякденному режимі. Уявлення про ці показники дають відповідні індикатори, структуровані за кількістю вживання продуктів в часі і ступенем їх користі для організму.
Шкідливі звички. Питома вага шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю, наркотиків, інших хімічних речовин) у комплексі впливів, що визначають спосіб життя, надзвичайно суттєва. Саме тому цей аспект містить велику кількість індикаторів, які досить повно відбивають спектр проблеми - причини не паління, віковий і кількісний зріз тих, хто палить, паління в оточенні, віковий, кількісний і якісний ознаки вживання алкоголю, віковий і структурний аналіз наркотизації, ступінь поінформованості і усвідомлення шкоди подібних звичок.
Можливості реалізації здорового способу життя. Вивчення проблеми здорового способу життя, звичайно, не може обминути питання, щодо можливостей його реалізації молоддю в існуючих умовах. Але складність вивчення полягає в тому, що питання можливості (неможливості) вести здоровий спосіб життя надзвичайно субєктивне, тому що воно перш за все детерміновано ступенем усвідомлення людиною важливості дій в цьому напрямі. Навіть при відсутності деяких обєктивних умов (комфортне житло, належне харчування, достатній доход тощо) особи з високим рівнем свідомості стосовно здорового способу життя прагнуть діяти заради власного здоровя. І навпаки, за достатньо обєктивних умов нестача особистісних стимулів унеможливлює прагнення бути здоровим. Тому вельми проблематично ставити питання, які б обєктивно висвітлювали реальні можливості (неможливості) реалізації здорового способу життя - ці можливості переважно залежать від самої людини. З іншого боку, існує певний мінімум обєктивних умов життя, який обумовлює можливості реалізації здорового способу життя. Це може бути індикатор добробуту родини, який опосередковано характеризує потенційну можливість реалізації здорового способу життя, індикатор ставлення найближчого оточення до цінностей здоровя теж певний показник такої можливості, оскільки складно вести здоровий спосіб життя при негативному ставленні друзів і знайомих. Певні уявлення щодо цієї можливості дають індикатори ступеня перманентного стресу і захворюваності - хвора або постійно психічно напружена людина обмежена в реалізації здорових дій.
Крім того, опосередкованими індикаторами можливостей вести здоровий спосіб життя може бути запитання - щодо наявності взуття і одягу для занять фізичною культурою. Воно обумовлено не стільки тим, що можливість занять фізичною культурою і спортом залежить від наявності екіпіровки, скільки тим, що молодь потребує достатньо модної екіпіровки, аби не видаватися гірше, ніж однолітки. Тому цей індикатор об`єктивно відбиває не факт наявності (відсутності) будь-якого одягу і взуття для занять фізичною культурою і спортом, а, скоріше, субєктивне сприйняття молоддю своєї можливості займатися. В цьому контексті наявність порядної екіпіровки опосередковано свідчить ще й про певні дії або принаймні прагнення до занять.
Певну інформацію про субєктивну оцінку молоддю наявних обмежень щодо можливостей здорового способу життя дають показники стурбованості питаннями занять фізкультурою і спортом, поінформованості про здоровий спосіб життя, стану довкілля.
Можливі засоби впливу на формування здорового способу життя. З огляду на необхідність впровадження політики здоровя у молодіжному середовищі питання засобів цього впровадження є одним з головних. Індикатори опитування спрямовувались на визначення найбільш впливових, ефективних засобів, на сприйняття їх функціонування молоддю. Характер впливів різних джерел на формування способу життя молоді відбивають індикатори різних джерел інформації та їх ефективності.
Отже, розглянуто основні компоненти чи складові здоровя та здорового способу життя. Але вони не є рівнозначними. Крім того, не існує концепції кількісного виміру "здоровя" як комплексного інтегрального показника. Якщо для оцінки фізичного здоровя людини використовуються інформативні методики, які залежно від віку, статі, фізичного стану, функціональних можливостей організму, рівня підготовленості дозволяють віднести кожного індивіда до одного з пяти рівнів фізичного розвитку, то для психічного, духовного та соціального здоровя методи кількісних оцінок поки що тільки напрацьовується.
Розділ 2. Задачі, методи та організація дослідження
Задачі дослідження:
Відповідно до поставленої мети і висунутої гіпотези у курсовій роботі вирішувались наступні задачі:
вивчити і проаналізувати науково-методичну літературу з даної проблеми;
вивчити рівень культури здорового способу життя школярів за даними літературних джерел;
виявити необхідність і умови формування ЗСЖ школярів;
вивчити умови створення позитивної мотивації школярів до ведення здорового способу життя.
Методи дослідження визначалися відповідно до мети, гіпотези і задач роботи. В ході дослідження застосовувалися як теоретичні методи (вивчення, та аналіз науково-методичної літератури), так і емпіричні (спостереження та анкетування).
Організація дослідження.
Дослідження проводилось під час проходження педагогічної практики (вересень-жовтень 2004 року) в ЗОШ №26 в три етапи.
Перший етап був присвячений аналізу і узагальненню даних науково-методичної літератури з питань ЗСЖ учнівської молоді, складанню програми дослідження, визначенню об'єкту та предмету дослідження. На цьому ж етапі було сформульовані мета та завдання дослідження, розроблена анкета по виявленню умов створення позитивної мотивації школярів до здорового способу життя, вибрані методи дослідження.
Другий етап роботи полягав у проведенні констатуючого педагогічного експерименту, під час якого проводились бесіди і анкетування учнів 10 Б класу з метою вивчення культури ведення здорового способу життя.
На третьому етапі проводили обробку анкетних даних, розробляли систему методичних прийомів по формуванню понять і знань валеологічного характеру.
На основі отриманих даних визначали умови створення позитивної мотивації школярів до ведення здорового способу життя.
Розділ 3. Формування культури здорового способу життя школярів
Формування культури ЗСЖ - це спонука до включення в повсякденне життя індивіда різних нових для нього форм поведінки, корисних для здоров'я. Створення навколо школярів інформаційного середовища ЗСЖ яке не тільки напряму, але і опосередковано могло б впливати на формування його світогляду, оволодіння знаннями, на основі яких можливо грамотно, безпечно і з користю для організму взаємодіяти з навколишнім світом, поступово приведуть до того, що існуючі способи зміцнення здоров'я стають звичними і переростають в потребу.
Але на початку такої роботи завжди стоїть необхідність перебудови управління поведінковою діяльністю дитини. Поза сумнівом, ця область діяльності лежить в полі професійних інтересів і компетенції педагогів. Особливість цього управління наявність інерційних зворотних зв'язків, корекція способу життя має відстрочений ефект, результати можуть виявитися через декілька років, крім того, необхідний постійний контроль за змінами і заохочення позитивних зрушень в стилі життя дитини.
Окрім позитивної мотивації відносно свого здоров'я школярі повинні володіти базовими знаннями про організм, здоров'я і можливі способи його зміцнення.
Педагогічна стратегія формування ЗСЖ повинна сприяти самостійному виробленню переконань на основі знань і досвіду, які мають школярі. Завдяки переконанням створюються спочатку стійка мотивація ЗСЖ, потім валеоготовність і самоконтрольована активність в зміцненні свого здоров'я.
Важливо не тільки накопичувати знання, але і знаходити для них практичне і постійне застосування на рівні природних потреб та звичок. Недостатньо знати і розуміти, важливо жити цим.
З урахуванням цього слід упроваджувати ЗСЖ в повсякденну діяльність школярів на основі формування традицій. З раннього дитинства навколо дітей створювати таке учбово-виховне середовище, яке б було насичене атрибутами, символікою, термінологією, знаннями, ритуалами і звичаями валеологічного характеру.
При організації занять оздоровчо-педагогічного характеру ми пропонуємо виходити з концепції формування культури і традицій ЗСЖ, запропонованої А.А. Дмитрієвим і І.Ю. Жуковіним (1990) [7]. Основними положеннями даної концепції є:
·облік принципів, закладених Л.З. Виготськім;
·цілісність і систематичність придбаних учнями знань валеологічного характеру;
·активне використання позаурочних форм роботи;
·формування практичних навичок і умінь валеологічного характеру;
·систематичний контроль за станом здоров'я і розвитку учнів.
Система валеологічної роботи має на увазі відповідальність всього педагогічного колективу за рівень фізичного розвитку, стан здоров'я і формування культури ЗСЖ дітей і вимагає науково-методичного підходу в учбово-педагогічному процесі.
3.1 Необхідність і умови формування культури ЗСЖ
З літературних джерел ми встановили, щоб бути здоровим, потрібні здорові життєві навички та здорові звички. Вже не доводиться доказувати, що принципи ЗСЖ - необхідні умови здоров'я. За словами академіка Е. Чазова, проблема тепер в тому, щоб ці принципи засвоїв і виконував кожний. Особливо це важливо, щоб це розуміли і дотримувались учні. Сьогодні, людині початку 21 століття, доводиться вчитися. здоровью!
При цьому необхідно врахувати, що спосіб життя людини не складається сам по собі залежно від обставин, а формується протягом життя цілеспрямовано і постійно.
Здоровим бути нікого силою не примусиш.Л.М. Толстой писав "Смішні люди які палять, пють, обжираються, не працюють і перетворюють ніч на день, про те вимагають, щоб доктор зробив їх здоровими, не дивлячись на їх хворий спосіб життя.
Н.М. Амосов (1979) вважає, що головна перешкода розповсюдженню ЗСЖ - це психіка людей, яка чинить опір обмеженням і навантаженням, поки немає реальної необхідності. Він говорить: "Режим обмежень і навантажень - так я називаю спосіб життя, що забезпечує здоров'я. Навантаження потрібні, щоб від детренованості не загаснули резерви. Потрібно упорядкувати спосіб нашого бурхливо поточного життя, інакше регулюючі системи (нервова і ендокринна) не справляться зі все більш зростаючими навантаженнями.
Доктор Гуревич К.М. (1995) виділяє 4 групи умов негативного відношення людей до закликів вести ЗСЖ [25].
Перша група характеризується індивідуальними особливостями конкретної людини (системою його життєвих цінностей, сукупністю звичок, рівнем освіти, характером інформованості, особливостями виховання, ступенем особистої зацікавленості, станом здоров'я).
Друга група умов пов'язана з особливостями суспільства, в якому живе людина (політичний і економічний устрій, характер історичних звичок і культурних традицій, особливості побуту, рівень суспільної свідомості і добробут).
Третя група умов визначається особливостями місцевого оточення - соціального, етнічного, демографічного, екологічного, географічного і т.д. Сюди ж можна віднести правила, стереотипи, традиції, спосіб життя і стиль поведінки окремих груп суспільства, до яких належить людина (перш за все сім'я).
Четверта група умов, що визначають відношення людини до агітації за ЗСЖ, пов'язана з самою агітацією. Бажання або небажання людей слідувати певній пораді залежить не тільки від цих людей, але і від характеру поради, від його форми і змісту.
ЗСЖ у філософській літературі трактується як "сукупність типових видів життєдіяльності індивіда, яка розглядається в єдності з умовами життя.А. А. Дмитрієв (1990) вважає, що у зв'язку з цим визначенням можна достатньо чітко виявити умови, форми діяльності, поведінки, спілкування, інтереси, потреби, звичаї, традиції в середовищі учнівської молоді. Основними категоріями при цьому будуть їх учбова діяльність, спілкування з однолітками, батьками, вчителями, виконання домашніх завдань, дозвілля, рухова діяльність, харчування і сон. В цих вельми загальних категоріях способу життя школяра, як відзначає автор, закладені величезні можливості формування ЗСЖ.
3.2 Мотиваційні фактори формування ЗСЖ учнівської молоді
Які ж мотивації лежать в основі формування стилю здорового способу життя людей?
Соковня-Семенова (2000) виділяє наступні види мотивації:
. САМОЗБЕРЕЖЕННЯ. Коли людина знає, що, та або інша дія напряму загрожує її життю, вона цю дію не чинить.
Формулювання мотивації "Я не скоюю певні дії, оскільки вони загрожують моєму здоров'ю і життю".
. ПІДКОРЕННЯ ЕТНОКУЛЬТУРНИМ ВИМОГАМ. Людина живе в суспільстві, яке протягом довгого часу відбирало корисні звички, навики, виробляло систему захисту від несприятливих чинників зовнішнього середовища.
Формулювання мотивації "Я підкоряюсь этнокультурным вимогам тому що хочу бути рівноправним членом суспільства, в якому живу. Від мого здорового способу життя залежать здоров'я і благополуччя інших. "
. ОТРИМАННЯ ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД САМОУДОСКОНАЛЕННЯ.
Формулювання мотивації "Відчуття здоров'я приносить мені радість, тому я роблю все, щоб зазнати це почуття".
. МОЖЛИВІСТЬ ДЛЯ САМОУДОСКОНАЛЕННЯ.
Формулювання мотивації "Якщо я буду, здоровий, я зможу піднятися на більш високий ступінь суспільної сходинки".
. ДОСЯГНЕННЯ МАКСИМАЛЬНО МОЖЛИВОЇ КОМФОРТНОСТІ.
Формулювання мотивації "Я здоровий, мене не турбує фізична і психічна незручність".
Академік Е.А. Чазов стверджує: "Непросто позбутися звичок, закріплених протягом багатьох років. От чому так важливо формувати навички ЗСЖ з дитинства.
Правильна організація вище вказаних умов несе в собі величезну можливість для формування культури ЗСЖ у дітей.
Діти у віці до одинадцяти років дуже довірливі і схильні навіюванню. Якщо дитину весь час лякати хворобами і нещастями, то ми не розвинемо у неї бажання бути здоровою, а викличемо постійний страх перед хворобами. Дитина повинна рости з свідомістю, що від її навичок в області гігієни і санітарії залежить накопичення здоров'я.
У дитини можна виробити охоронні стереотипи, закріплені через отримання задоволення. "Я знаю, про користь виконання фіззарядки і роблю це усвідомлено, самостійно, і це приносить мені задоволення, - подібного роду міркування прискорюють навчання і приносять користь для психічного і соматичного здоров'я.
Як вже наголошувалося, можливість формування культури ЗСЖ залежить від потреб дитини. Ієрархія потреб величезна. Але що вельми важливо для педагогів і психологів, це те, що вони не існують, ізольовано один від одного, вони змінються і удосконалюються залежно від зростання загальної культури дітей, їх знань про дійсність і відношення до них.
Отже, ми можемо впливати на їх формування і задоволення, а значить, і на стан і розвиток здоров'я учнів. Але для цього повинні бути створені оптимальні умови, які сприятимуть забезпеченню загального комфорту учасників освітнього процесу, особливо позитивних настроїв у школярів.А. А. Ярулов (1998) вважає, що такі умови можуть бути створені, якщо основну увагу надавати задоволенню однією з основних потреб дитини в індивідуальному емоційно-ціннісному супроводі розвитку його особистості, у тому числі і в ході учбової і виховної діяльності.
Дана потреба характеризується можливостями задоволення складових її змісту домагань на увагу, визнання, конструктивне спілкування, успішність в діяльності, пошану, підтримку, співпрацю, прояв активності, самостійності і інших.
Колесов В.Д. (1982) відзначає, що окрім позитивної мотивації відносно свого здоров'я дитина повинна володіти базовими знаннями про організм, здоров'я і можливі шляхи його зміцнення. Автор рекомендує при формуванні ЗСЖ демонструвати дітям відомий аналог (модель). В ідеалі для дітей з урахуванням їх конституціональних особливостей, статі і віку такими моделями могли б служити норми поведінки і стану здоров'я батьків, педагогів, знаменитих діячів науки, мистецтва, спортсменів. Таких моделей, на жаль, дуже часто діти з різних причин не можуть знайти ні в сім'ї, ні в засобах масової інформації. Саме тому, школа повинна стати для школярів "школою здоров'я", де вони зможуть придбати знання, практичні уміння і навики, необхідні для збереження і зміцнення свого здоров'я [15].
Не дивлячись на труднощі теперішнього часу, школа може і повинна грати активну роль в зміцненні здоров'я дітей і твердженні ЗСЖ (Грегор О. 1991) [6].
У зв'язку з цим, як одна з складових освіти виділяється валеологічна освіта - система освітніх заходів, направлених на формування валеологічного мислення і ЗСЖ людини. Найближчою метою особисто-орієнтованої валеологічної освіти є вироблення індивідуальної поведінкової стратегії, заснованої на стійкій мотивації ЗСЖ. Реалізація цієї найближчої мети складає основу загальної валеологічної освіти. Останнє призначене для забезпечення рівних стартових можливостей всім громадянам у виборі індивідуального ЗСЖ (В.В. Колбанов, 1999) [14].
Таким чином, формування культури ЗСЖ - це спонука до включення в повсякденне життя учнів різних нових для них форм поведінки, корисних для здоров'я, зміна, а то і зовсім відмова від багатьох шкідливих для здоров'я звичок, оволодіння знаннями, на основі яких можна грамотно, безпечно і з користю для здоров'я почати вести ЗСЖ, поступово добиваючись, щоб ці повсякденні форми зміцнення здоров'я стали звичними (В.Р. Запорожченко, 1990).
Щедріна А.Р. (1989) [32] вказує на те, що формування культури ЗСЖ - проблема комплексна. Не може йтися лише про способи і методи зміцнення здоров'я, профілактики захворювань. Необхідне підвищення ролі особових якостей людини в свідомому і вольовому ухваленні принципів ЗСЖ, а турбота про здоров'я, його зміцненні повинні стати ціннісними мотивами поведінки. При цьому виникає необхідність перебудови управління поведінковою діяльністю дитини, особливо дитини з проблемами в розвитку. Поза сумнівом, ця область діяльності лежить в полі професійних інтересів і компетенції педагогів (Колесов В.Д., 1982) [15].
А.А. Дмитриев (1990) вказує на те, що однією з пріоритетних задач школи є концентрація зусиль всього педагогічного колективу на формуванні ЗСЖ школярів. Це торкається умов мешкання, харчування, режиму, учбово-пізнавальної діяльності, занять фізичною культурою і спортом та ін [7].
Для оцінки стану здоровя учнів і частоти захворюваності ми використовували такі джерела інформації як, журнали відвідування навчальних занять, медичні довідки про звільнення від уроків фізкультури, результати масових медичних оглядів, які проводяться в школах і підліткових медичних закладах. Провівши бесіди з медпрацівниками школи та проаналізувавши вище вказані документи ми отримали дані які свідчать про рівень здоровя школярів досліджуваного класу. Із загальної кількості учнів (32 чоловік) досліджуваного 10 Б класу 22,3 % мають різні нозологічні форми захворювання. Найбільш поширеними хронічними захворюваннями є хронічний гастрит, аденоїди ІІ ступеня та гіпертрофія щитовидної залози. Дослідженням встановлено, що в середньому, кожен учень протягом року пропускає від 5 до 12 днів через хворобу.50 % -80 % дітей хворіють від одного до трьох разів на рік і близько 10 % більше чотирьох разів.
Крім того, є багато випадків коли школярі звертаються до лікаря під час занять. Поширеними скаргами є різні розлади шлунково-кишкового тракту, головна біль, кровотеча з носа, порушення менструального циклу у дівчат.
Слід зауважити, що рухова активність у період росту і розвитку школярів, поряд з іншими факторами здорового способу життя, є чинником, що сприяє підвищенню резистентності організму до несприятливих умов навколишнього середовища.
Судячи з анкети хронометражу тижневої РА, проведеного нами в досліджуваному класі ми встановили, що додатково фізичною культурою займаються 15,2% учнів 10-Б класу, 94,8% школярів до таких занять ставляться байдуже.
В процесі педагогічного експерименту (анкетування і бесіди) було встановлено, що рухова активність молодших школярів вища з рухову активність старшокласників.
В результаті дослідження ми отримали такі дані: низьку активність показують 73,25% першокласників і 65,66% десятикласників, середню - 18,84% першокласників і 22,34% десятикласників, високу - 7,25% першокласників і 13,95% десятикласників. Ці цифри говорять про те, що велике число дітей, не займаються фізичною культурою і спортом регулярно. Секційна робота в школі ведеться на низькому рівні. Якщо додаткові (секційні) заняття фізичною культурою в школі можна починати з другого класу, після адаптації малюків до школи, учбового процесу, то мале число старшокласників що займаються фізичною культурою виправдати нічим.
За результатами проведеного анкетування було встановлено, що інтерес до проблем здорового способу життя виявляють більше половини учнів досліджуваного класу. Це видно з варіантів відповідей на запитання "Як часто Ви обговорюєте стан свого здоровя в колі своїх друзів" (âàð³àíòè відповідей "обговорюю часто" та "обговорюю дуже часто" обрали 51% респондентів
Слід зазначити, що дівчата більш уважно ставляться до свого здоровя порівняно з юнаками (52 та 44% відповідно).
Журнали, газети і телепрограми, як вагомий чинник впливу на спосіб життя, важливі для учнів старших класів (такими, що впливають "значною мірою" або "вирішальним чином, вважають 25% респондентів). Для багатьох учнів визначальний вплив на спосіб життя справляють кумири мистецтва - 24% сприймають його як "значний" і "вирішальний. Сприйняття кумирів спорту як приклад для наслідування, відзначили 28% респондентів. Юнаки набагато частіше за дівчат схильні вбачати у видатних спортсменах чинник, що визначає спосіб життя - відповідно 37 та 26% зазначили, що кумири спорту "значною мірою" або "вирішальним чином" впливають на формування способу їх життя.
Âèñíîâêè
Âèâ÷åííÿ ³ àíàë³ç íàóêîâî-ìåòîäè÷íî¿ ë³òåðàòóðè ïî ïðîáëåì³ ôîðìóâàííÿ êóëüòóðè ÇÎÆ øêîëÿð³â äîçâîëèëè íàì çðîáèòè íàñòóïí³ âèñíîâêè:
çäîðîâ'ÿ ëþäèíè (ñòàí ïîâíîãî ô³çè÷íîãî, äóõîâíîãî ³ ñîö³àëüíîãî áëàãîïîëó÷÷ÿ) çàëåæèòü â³ä ñïîñîáó æèòòÿ (äî 70%), ñïàäêîâîñò³ (15%), íàâêîëèøíüîãî ñåðåäîâèùà (8-10%), ìåäèöèíè (8-10%);
îñíîâíîþ çàäà÷åþ â çáåðåæåíí³ ³ çì³öíåíí³ çäîðîâ'ÿ ä³òåé º ôîðìóâàííÿ ó íèõ êóëüòóðè ÇÑÆ. Ñïîñ³á æèòòÿ äèòèíè ìîæíà ââàæàòè çäîðîâèì, ÿêùî âîíà àêòèâíî ³ñíóº â óìîâàõ ñïðèÿòëèâîãî ïñèõîô³çè÷íîãî ïðîñòîðó, íå ïðîÿâëÿþ÷è ïî â³äíîøåííþ äî ñåáå ³ ïðîñòîðó àãðåñèâíîñò³ â íåáåçïå÷íèõ ôîðìàõ;
âàæëèâî çíàòè ³ ïàì'ÿòàòè, ùî çäîðîâ'ÿ ëþäèíè, ÿêà íå ñòðàæäຠïðèðîäæåíèìè àáî ïðèäáàíèìè çàõâîðþâàííÿìè, ïîòð³áíî â ïåðøó ÷åðãó îõîðîíÿòè ³ óêð³ïëþâàòè, à çäîðîâ'ÿ ëþäèíè, ùî ìຠíåäóãè, ïîòðåáóº êîðåêö³¿;
ñàìîñò³éí³ ïåðåêîíàííÿ ùîäî çáåðåæåííÿ ñâîãî çäîðîâ'ÿ ó ä³òåé âèðîáëÿþòüñÿ íà îñíîâ³ çíàíü ³ äîñâ³äó, ÿê³ íàáóâàþòüñÿ â øêîë³. Âñå öå ïðèâîäèòü äî ôîðìóâàííÿ âàëåîëîã³÷íî¿ êóëüòóðè, ÿê ÷àñòèíè êóëüòóðè øêîëÿðà â ö³ëîìó;
äàíèé ïðîöåñ áóäå á³ëüø åôåêòèâíèì, ÿêùî â éîãî îñíîâ³ áóäóòü ïîêëàäåí³ íàêîïè÷åííÿ òðàäèö³é ÇÑÆ;
îòæå, îñíîâíîþ çàäà÷åþ â çáåðåæåíí³ ³ çì³öíåíí³ çäîðîâ'ÿ ä³òåé º ôîðìóâàííÿ ó íèõ êóëüòóðè ÇÎÆ, ùî çíàõîäèòüñÿ â êîìïåòåíö³¿ ïåäàãîã³÷íèõ ïðàö³âíèê³â.
ÏÐÀÊÒÈ×Ͳ ÐÅÊËÌÅÍÄÀÖ²¯
Êîìïëåêñíà ìåäèêî-ñîö³àëüíà ³ ïåäàãîã³÷íà ðîçðîáêà ÷èííèê³â âïëèâó, àíàë³ç ñòðóêòóðíèõ åëåìåíò³â ñïîñîáó æèòòÿ, ïîâ'ÿçàíèõ ç ôîðìóâàííÿì çäîðîâ'ÿ, äîçâîëèëà íàì îá´ðóíòóâàòè ðåêîìåíäàö³¿ ïî âäîñêîíàëåííþ ñïîñîáó æèòòÿ øêîëÿð³â ³ çàïðîïîíóâàòè ðàö³îíàëüí³ ïîâåä³íêîâ³ ìîäåë³.
Âàæëèâî íå ò³ëüêè íàêîïè÷óâàòè çíàííÿ, àëå ³ çíàõîäèòè ¿ì ïðàêòè÷íå ³ ïîñò³éíå çàñòîñóâàííÿ íà ð³âí³ ïðèðîäíèõ ïîòðåá òà çâè÷îê. Íåäîñòàòíüî çíàòè ³ ðîçóì³òè, âàæëèâî æèòè öèì.
Çíà÷íó êîðèñòü äëÿ ôîðìóâàííÿ çäîðîâîãî ñïîñîáó æèòòÿ îòðèìóºòüñÿ øëÿõîì ðàö³îíàëüíîãî âèêîðèñòàííÿ íîâîââåäåíü â îáëàñò³ ³íôîðìàö³¿ òà ³íôîðìàö³éíèõ òåõíîëîã³é, ÿê³, çîêðåìà, ñïðÿìîâàí³ íà ìîëîäü òà ï³äë³òê³â. Öå ïîòðåáóº òàêîæ çàëó÷åííÿ â÷èòåë³â, êåð³âíèê³â ñïîðòèâíèõ òà ðîçâàæàëüíèõ óñòàíîâ. ²íøèìè ñëîâàìè, çàêîíîäàâñòâî ìຠñïðèÿòè ñòâîðåííþ òà ðåàë³çàö³¿ ö³ë³ñíî¿, ñêîîðäèíîâàíî¿ ñîö³àëüíî¿ çàîõî÷óâàëüíî¿ ïðîãðàìè. Òàêà ñîë³äàðí³ñòü ìîæå ïðèâåñòè äî ðåàëüíèõ óñï³õ³â â ôîðìóâàíí³ çäîðîâîãî ñïîñîáó æèòòÿ, ÿêùî ì³ñöåâ³ îðãàíè âëàäè â³çüìóòü íà ñåáå çàáåçïå÷åííÿ ïåðñîíàëîì, ìàòåð³àëüíèìè òà ô³íàíñîâèìè ðåñóðñàìè.
Óïðîâàäæåííÿ ÇÑÆ â ïîâñÿêäåííó ä³ÿëüí³ñòü øêîëÿð³â çä³éñíþâàòè íà îñíîâ³ ôîðìóâàííÿ òðàäèö³é. Äëÿ öüîãî ââàæàºìî çà íåîáõ³äíå íàâêðóãè ä³òåé ç íàéðàí³øîãî äèòèíñòâà ñòâîðþâàòè òàêå ó÷áîâî-âèõîâíå ñåðåäîâèùå, ÿêå á áóëî íàñè÷åíå àòðèáóòàìè, ñèìâîë³êîþ, òåðì³íîëî㳺þ, çíàííÿìè, ðèòóàëàìè ³ çâè÷àÿìè âàëåîëîã³÷íîãî õàðàêòåðó.
Ïðè îðãàí³çàö³¿ çàíÿòü îçäîðîâ÷î-ïåäàãîã³÷íîãî õàðàêòåðó ìè ïðîïîíóºìî âèõîäèòè ç êîíöåïö³¿ ôîðìóâàííÿ êóëüòóðè ³ òðàäèö³é ÇÎÆ, çàïðîïîíîâàíî¿ À.À. Äìèòðèºâèì ³ ².Þ. Æóêîâèíèì (1999). Îñíîâíèìè ïîëîæåííÿìè äàíî¿ êîíöåïö³¿ º:
·îáë³ê ïðèíöèï³â, çàêëàäåíèõ Ë.Ç. Âèãîòñüê³ì;
·ö³ë³ñí³ñòü ³ ñèñòåìàòè÷í³ñòü îòðèìàííÿ ó÷íÿìè çíàíü âàëåîëîã³÷íîãî õàðàêòåðó;
·àêòèâíå âèêîðèñòàííÿ ïîçàóðî÷íèõ ôîðì ðîáîòè;
·ôîðìóâàííÿ ïðàêòè÷íèõ íàâèê³â ³ óì³íü âàëåîëîã³÷íîãî õàðàêòåðó;
·ñèñòåìàòè÷íèé êîíòðîëü çà ñòàíîì çäîðîâÿ ³ ðîçâèòêîì øêîëÿð³â.
˳òåðàòóðà
1.Àéðàïåòîâ Ñ.Ã. Çäîðîâüå, ýìîöèè, êðàñîòà. 3-å èçä., èñïð. è äîï. Ì.: Ìîëîäàÿ ãâàðäèÿ, 1977. 96ñ.
2.Àìîñîâ Í.Ì. Ðàçäóìüÿ î çäîðîâüå. 2-å èçä. Ì.: Ìîëîäàÿ ãâàðäèÿ, 1979. 191ñ.
.Àíòðîïîâà Ì.Â. Ãèãèåíà äåòåé è ïîäðîñòêîâ. 6-å èçä., ïåðåðàá., è äîï. Ì.: Ìåäèöèíà, 1982. 176ñ.
.Áåëåöêàÿ Â.È., Ãðîìîâà Ç.Ï., Åãîðîâà Ò.È., Øêîëüíàÿ ãèãèåíà: Ó÷åáíîå ïîñîáèå äëÿ ñòóäåíòîâ áèîëîãè÷åñêèõ ñïåöèàëüíîñòåé ïåäàãîãè÷åñêèõ èíñòèòóòîâ. Ì.: Ïðîñâåùåíèå, 1983. 160ñ.
.Ãèãèåíà äåòåé è ïîäðîñòêîâ/Ïîä ðåäàêöèåé Â.Í. Êàðäàøåíêî. Ì.: Ìåäèöèíà, 1980. 440ñ.
.Ãðåãîð Î. Æèòü íå ñòàðåÿ (Èñêóññòâî âåñòè çäîðîâûé îáðàç æèçíè. Íå ñòàðåòü - ýòî èñêóññòâî.): Ïåð. ñ ÷åøñêîãî/Ïðåäèñëîâèå Í.Á. Êîðîñòåëåâà. Ì.: Ôèçêóëüòóðà è ñïîðò, 1991. 271ñ.
.À.À. Äìèòðèåâ À.À., Æóêîâèí È.Þ. Îçäîðîâëåíèå ó÷àùèõñÿ ñðåäñòâàìè ôèçè÷åñêîé êóëüòóðû. Êðàñíîÿðñê, 1990. 81ñ.
.Åñëè õî÷åøü áûòü çäîðîâ: ñáîðíèê/ñîñòàâèòåëü Èñàåâ À.À. Ì.: Ôèçêóëüòóðà è ñïîðò, 1988. 352ñ.
.Çàïîðîæ÷åíêî Â.Ã. Îáðàç æèçíè è âðåäíûå ïðèâû÷êè. Ì.: Ìåäèöèíà, 1984. 32ñ.
.Çäîðîâüå íàðîäà - áîãàòñòâî ñòðàíû. Ì.: Ñîâåòñêàÿ Ðîññèÿ, 1989. 128ñ.
.