Соціально-педагогічне забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади здоров’язберігаючої діяльності загальноосвітньої школи

.1 Проблема здоров’язбереження у науковій літературі

.2 Аналіз змісту здоров’язберігаючих технологій

.3 Вікові особливості дітей старшого шкільного віку

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Експериментальне проектування соціально-педагогічного забезпечення здоров’язберігаючої діяльності школи

.1 Аналіз досвіду у роботі загальноосвітніх навчальних закладах зі здоров’язберігаючої діяльності

.2 Моніторинг соціально-педагогічного забезпечення здоров’язберігаючої діяльності загальноосвітньої школи

.3 Програма соціально-педагогічного забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи

Висновки до другого розділу

Загальні висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. Стан здоров’я є показником духовного, соціально-економічного й людино-біологічного добробуту населення, рівня цивілізованості країни. Гуманізація освіти вимагає якісно нового підходу до потреб людини, формування стійких мотивацій до здорового способу життя <#"649074.files/image001.gif">

Рис. 2.1 Схема впливу здоров’я на успішність у навчанні

Хронічний дефіцит рухової активності став реальною загрозою здоров’ю та нормальному фізичному розвитку учнів. Щоб виключити негативний вплив гіпокінезії (малорухливість) на дитячий організм, потрібна рухова активність. Щоденні уроки фізкультури, що ще вчора здавались неможливими, сьогодні - реальність.

Виходячи з навчального плану, за рахунок доданих годин збільшився обсяг теоретичного та практичного розділу програми, який, ясна річ, планується і реалізується не формально, а в повному обсязі і спрямований на виховання в учнів усвідомленого ставлення до свого здоров’я і фізичного розвитку. Розроблено систему виховання свідомого ставлення до свого здоров’я, подану у схемі (Рис. 1.2).

Учні 1-х - 2-х класів крім 5 годин фізкультури мають годину «Основи хореографії», учні 3-х класів відвідують басейн, де опановують мистецтво плавання. Для учнів старших класів (9-11) викладається рекомендований Міністерством освіти і науки України курс «Основи масажу».

У перспективному річному плані роботи школи заплановані фізкультурно-оздоровчі заходи. Як важлива частина комплексного рішення завдання фізичного виховання систематично проводяться фізкультхвилинки, різноманітні ігри на перервах. Комплекси вправ складаються вчителями фізкультури разом зі шкільною медсестрою, яка веде на кожного учня «Паспорт здоров’я», розроблений на основі валеологічної концепції діалектичної єдності стану здоров’я і критеріїв, що його визначають. Це - рівні фізичного розвитку, рухової підготовленості, працездатності і спортивних досягнень, які відбивають функціональні можливості організму (наявність чи відсутність хронічних захворювань і фізичних дефектів, ступінь опірності організму захворюванням, шкідливим впливам тощо).

Рис. 2.2 Система виховання свідомого ставлення до свого здоров’я

На основі даних медичного огляду, спеціальних обстежень, результатів тестування всі діти під час занять фізкультурою поділяються на три групи: основну, підготовчу та спеціальну. Але навіть учні третьої групи відвідують уроки та виконують спеціальні вправи, що розроблені вчителями.

Широкого розмаху в школі набула позакласна робота. Педагогічний колектив намагається різноманітити її форми, враховуючи інтереси дітей. Учні молодших класів займаються в гуртках фізичної культури, які ведуть спортсмени-старшокласники. У школі-ліцеї активно працює орган учнівського самоврядування - учнівський парламент, який працює у всіх напрямках шкільного життя, а також і з питань формування культури здоров’я. Активна робота в цьому напрямку ведеться і шкільним спортклубом «Олімп», педагогічним колективом та батьківською радою школи. Викладаються факультативні курси: «Здорова дитина - щаслива родина», «Перша медична допомога», «Фізкультура і здоров’я». Починаючи з 3-го класу, учні займаються в секціях з 12-ти видів спорту: волейбол, баскетбол, лижі, легка атлетика, аеробіка, боротьба, теніс, шахи, спортивно-прикладні види спорту. У літній період школярі не припиняють займатися спортом: працюють спортивні секції, проводяться спортивні змагання.

Досвід роботи школи засвідчує, що збільшення часу для занять фізкультурою не тільки поліпшує загальний стан здоров’я учнів, а й сприяє підвищенню їх успішності з інших предметів [56, с.111-113].

Отже, можна зробити висновок, що при наполегливій роботі та умілому застосуванні всіх засобів та прийомів здоров’язберігаючої діяльності можливо ефективно виконувати поставлені завдання, а саме зберігати здоров’я дітей та зміцнювати його у процесі навчання.

2.2 Моніторинг соціально-педагогічного забезпечення здоров’язберігаючої діяльності загальноосвітньої школи

Діяльність соціального педагога є дуже важливою у здоров’язберігаючій діяльності школи, тому було проведено дослідження, метою якого було дослідити:

-    рівень підготовки та обізнаність у проблемі здоров’язбереження,

-       роль соціального педагога у здоров’язберігаючій діяльності школи,

-       важливість такої діяльності для учнів,

-       частота, якість та оцінка здоров’язберігаючої діяльності школи,

-       стан матеріального та методичного забезпечення.

Дослідження було спрямоване на реалізацію порівняльного аналізу роботи соціальних педагогів та класних керівників та співставлення результатів із опитуванням учнів, тобто дослідити соціально-педагогічне забезпечення здоров’язберігаючої діяльністі школи.

Генеральна сукупність дослідження: соціальні педагоги школи, класні керівники та учні загальноосвітніх шкіл.

Вибіркова сукупність дослідження. У дослідженні були залучені соціальні педагоги (7 осіб), класні керівники (7 осіб) та учні 9−11 класів (144 особи).

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось на базі загальноосвітніх шкіл міста Житомира, а саме школи №14, 16, 21, 22, 28, 30, 33.

Методи дослідження. Для вивчення даної проблеми використовувались 3 анкети подані нижче (див. Таблиця 2.1). Анкетування проводилось анонімно, в кожній анкеті було по 10 запитань на які були варіанти відповідей або пропонувалось дати свою відповідь.

Таблиця 2.1 Опис анкет для дослідження

Для початку варто дізнатись яке значення вкладають учні загальноосвітніх шкіл в поняття «здоров’я». Дане запитання було відкритим, тому буде виокремлено лише найбільш популярні варіанти відповідей та їх якісний аналіз. Здоров’я - це:

-    стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб;

-       стан живого організму в цілому, при цьому всі органи здатні виконувати свої функції;

-       те, без чого важко вчитися, працювати, займатися улюбленою справою;

-       стан організму, коли гармонійно поєднана фізична, соціальна, психічна і духовна складові;

-       стан людини, коли в неї відсутнє будь-яке нездужання, коли вона має гарний настрій, задоволена своїм життям, бажанням жити, працювати, радіти та відчувати любов.

Отже, всі респонденти визначають «здоров’я» як невід’ємну складову нормальної життєдіяльності без чого неможливо обійтися.

Рис. 2.3 Оцінка стану здоров’я учнів

Учням також було запропоновано оцінити стан власного здоров’я та тим самим виявити який відсоток учнів вважає, що їхнє здоров’я погіршується. Результати показали, що переважна більшість учнів вважає відмінний (27%) та добрий (36%) стан свого здоров’я. А от задовільним та незадовільним, стан власного здоров’я, вважає 9% та 16% учнів відповідно. Ще досить не малий відсоток (12%) учнів чітко не змогли оцінити стан власного здоров’я (Див. Рис. 2.3).

Рис. 2.4 Значення здоров’я у процесі навчання

Опитування про значення здоров’я у процесі навчання показало, що значна більшість респондентів визначають значення здоров’я як першочергове, а саме це 71% соціальних педагогів, 57% класних керівників та 44% учнів. Також соціальні педагоги (14%), класні керівники (29%) та учні (32%) дали відповідь, що здоров’я має другорядне значення у процесі навчання і приблизно по 14% респондентів у кожній групі опитаних виникли труднощі з відповіддю на дане запитання та 11% учнів не вважає, що стан здоров’я впливає на процес їхнього навчання (Див. Рис. 2.4).

Рис. 2.5 Поінформованість про проблему погіршення здоров’я учнів

Рівень та масштаби проблеми здоров’я дітей наштовхують на припущення, що велика кількість спеціалістів та самих учнів просто не знає про таку проблему. Але анкетування спростовує таке припущення, тому що соціальні педагоги (100%) і класні керівники (86%) відповідаючи на питання чи знають вони про проблему погіршення здоров’я учнів, відповіли «так», а лише один класний керівник (14%) відповів, що повністю непоінформований про дану проблему.

А от результати опитування учнів показало зовсім інші результати. Так 61% учнів не знає про проблеми пов’язані з погіршення здоров’я, а 34% учнів все ж поінформовані з даної проблеми. Інші 5% учнів дали власну відповідь та якісно обробивши відповіді їх можна трактувати таким чином, що дані 5% учнів знають про проблему здоров’я, але не у повному обсязі (Див. Рис. 2.5).

Таким чином можна сказати, що інформованість про дану проблему не є тим самим чинником, що може спричинити виникненню та сприяти не вирішенню її.

Рис. 2.6 Здійснення роботи у напрямку здоров’язбереження

Чи працюють соціальні педагоги у напрямку здоров’язбереження також досліджувалось за допомогою опитування соціальних педагогів, класних керівників та учнів. І так більшість усіх 3 груп респондентів дала відповідь, що здійснюють роботу у напрямку здоров’язбереження, а саме: соціальні педагоги (57%); класні керівники (71%); учні (69%).

Варто також зазначити, що на думку 31% учнів в школі не здійснюється робота зі здоров’язбереження, а 14% соціальних педагогів та класних керівників зізнається, що не здійснюють таку роботу. При цьому 29% соціальних педагогів дали власну відповідь і вважають, що здійснюють роботу зі збереження здоров’я учнів, але не дуже часто і не якісно (Див. Рис. 2.6).

Отже, проаналізувавши результати можна сказати, що в школі здійснюється робота зі збереження здоров’я учнів та профілактика його погіршення але ця робота здійснюється не на всі 100%.

Рис. 2.7 Частота проведення шкільних заходів на тему здоров’я

Результати опитування про частоту проведення шкільних заходів показують, що в школах ця тема не є першочерговою, тому і заходи проводяться не досить часто.

Так результати соціальних педагогів показують, що 29% поводить такі заходи дуже часто, 43% − час від часу, 14% − дуже рідко та 14% не проводить.

Класні керівники у переважній більшості (43%) дуже рідко проводять заходи про здоровий спосіб життя та профілактику негативних впливів на здоров’я учнів. Але 14% класних керівників все ж дуже часто їх проводить, а 29% − час від часу та 14% зізнається, що не проводить таких заходів.

Опитування учнів про частоту проведення заходів на теми здоров’я в школі загалом показує, що вони проводяться дуже часто (25%)та час від часу (55%). Лише 15% учнів вважає, що дуже рідко та 3% − не проводиться (Див. Рис. 2.7).

Рис. 2.8 Рівень матеріального і методичного забезпечення школи

За для ефективного виконання та здійснення здоров’язберігаючої діяльності в школі важливе значення відіграє матеріальне і методичне забезпечення школи. Так, соціальні педагоги (71%) та класні керівники (57%) відповіли, що рівень та стан забезпечення задовільний. Повністю на достатньому рівні задоволені матеріальним та методичним забезпеченням 14% соціальних педагогів та 29 класних керівників, а 14% останніх - взагалі не задовольняє. Але при цьому 14% соціальних педагогів відзначає, що не мають необхідних знань як його застосовувати (Див. Рис. 2.8).

Рис. 2.9 Чи задовольняє рівень забезпечення для ефективної здоров'язберігаючої діяльності

Продовжуючи попереднє запитання варто відзначити думки з приводу задоволення рівнем забезпечення саме здоров’язберігаючої діяльності. На це запитання соціальні педагоги (57%) і класні керівники (71%) відповіли, що рівень забезпечення їх не задовольняє, а по 29% соціальних педагогів і класних керівників - задовольняє відповідно. Тому можна сказати, що забезпечення забезпечення шкіл знаходиться на задовільному рівні, але для роботи у напрямку збереження здоров’я воно не може додати ефективності, тому в сучасних умовах проблема соціально-педагогічного забезпечення є актуальною і потребує вирішення (Див. Рис. 2.9).

Рис. 2.10 Наявність власних розробок занять, заходів зі здоров'язберігаючим потенціалом

Так, як із забезпеченням здоров’язберігаючої діяльності в школах постає проблема, то цікаво було дізнатись, чи соціальні педагоги та класні керівники власноруч створюють та впроваждують свої розробки зі здоров’язберігаючим потенціалом в процесі роботи з учнями.

Отже, 57% та 86% опитаних соціальних педагогів та класних керівників, відповідно, говорить, що не розробляє таких занять, заходів, а 43% - розробляє, проти 14% класних керівників. (Див. Рис. 2.10).

Рис. 2.11 Чи існує співпраця між соціальним педагогом та кл.керівниками

Аналізуючи роботу соціального педагога в школі та його завдання, то можна провести паралель із схожими завданнями та роботою класних керівників, а саме у збереженні учнівського здоров’я, тому також досліджувалось чи співпрацює соціальний педагог школи із класними керівниками і навпаки.

На це запитання 86% соціальних педагогів та 71% класних керівників відповіло «так», а 14% і 29% відповідно - ні, не співпрацює. І це вказує на те, що така співпраця існує і має певні перспективи у позитивному результаті здійснення і забезпечення здоров’язбереження в школі (Див. Рис. 2.11).

Рис. 2.12 Потрібність здійснення здоров'язбереження в школі

При опитуванні чи доцільно здійснювати в школі здоров’язберігаючу діяльність 100% соціальних педагогів, 100% класних керівників та 72% учнів вважають, що така діяльність необхідна, а 24% учнів - не потрібна. Тому однозначно можна сказати, що всі розуміють про необхідність та вплив здоров’язберігаючої діяльності школи на стан здоров’я дітей (Див. Рис. 2.12).

Також у процесі проведення моніторингу освітньо-виховної роботи також було досліджено який вплив має на учнів проведення заходів спрямованих на формування здорового способу життя, профілактики шкідливих звичок, тощо. В результаті чого було виявлено, що досить великий відсоток учнів (50%) вважає такі заходи недієвими та не впливає на них, але також варто зазначити, що для іншої половини (42%) ці заходи все ж мають позитивний вплив, а зовсім малий відсоток учнів (8%) вважає, що такі заходи мають негативний вплив (Див. Рис. 2.13).

Рис. 2.13 Вплив на учнів проведення заходів на теми здоров'я

Такі результати свідчать про те, що іноді проведення таких заходів не впливає на свідомість дітей та не має позитивного впливу у вирішенні даної проблеми. Тому варто ретельно готуватись до них та можливо готувати самі заходи разом із учнями рахуючись з їхніми думками, інтересами та побажаннями, щоб такі заходи були більш привабливі, цікавіші та ефективніші для дітей.

Рис. 2.14 Причини погіршення стану здоров’я учнів

Про причини погіршення здоров’я учнів ми опитали в самих учнів, так як дорослі педагоги уже їх добре знають. Результати показали, що на думку учнів головною причиною погіршення здоров’я є неправильний спосіб життя (43%), шкідливі звички (33%) та відсутність місць та часу для дозвілля (24%). Також є інші причини такі як велике навчальне навантаження (15%), яке шкідливо впливає на стан здоров’я, емоційне навантаження (12%), стан навколишнього середовища (6%) та інші причини (6%). (Див. Рис. 2.14).

Такі результати свідчать, що з дітьми і надалі варто проводити різноманітні виховні години та заходи на формування у дітей правильного і здорового способу життя, проводити превентивні заходи щодо шкідливих звичок та застосовувати у процесі навчання здоров’язберігаючі технології.

Рис. 2.15 Оцінка діяльності у напрямку здоров'язбереження

Підсумовуючи проведене дослідження варто дати оцінку сьогоденної роботи школи по здоров’язбереженню, а саме роботі соціального педагога та його вкладу у цю роботу.

В загальному більшість респондентів вважає, що соціальний педагог справляється зі своєю роботою у напрямку здоров’язбереження учнів і оцінюють цю роботу «добре» (Див. Рис. 2.15), а саме класні керівники - 57%, учні - 22% та власна думка соціальних педагогів - 43%.

Але відсоток тих, хто вважає таку роботу задовільною, теж не мало (14% соціальних педагогів та 40% учнів). Приблизно цьому відповідає оцінення роботи на відмінно (14% соціальних педагогів, 29% класних керівників та 17% учнів), а 29%, 14% та 6 % соціальних педагогів, класних керівників та учнів відповідно, не змогли дати відповідь на дане запитання.

Отже, можна зробити висновок, що класні керівники і учні та самі соціальні педагоги вважають, що здійснюють свою роботу у напрямку здоров’язбереження добре, але потрібно і надалі проводити різноманітні заходи у даному напрямку діяльності школи задля збереження і зміцнення здоров’я учнів. Адже результати на інші задані запитання показуть, що існує багато проблем, які потрібно вирішити за для ефективної роботи школи зі збереження і підтримки здоров’я учнів школи.

2.3 Програма соціально-педагогічного забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи

Формування у підростаючого покоління мотивації до здорового способу життя потребує системної комплексної роботи, яка спрямована на діагностику, корекцію функціонального, психофізіологічного та духовно-морального стану людини. Сформовані знання, вміння й навички забезпечують необхідний рівень працездатності, моралі та духовності кожного, й в першу чергу - дитини. Вони дають змогу зберегти та зміцнити здоров’я та сприяють свідомому ставленню до власного здоров’я [37]. Тому було розроблене соціально-педагогічне забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи, і схема, якої зображена нижче (Див. Рис. 2.16).

Мета: формування готовності в учнів до здоров’язбереження.

Завдання:

-  організація моніторингу здоров’я та стану навчального середовища;

-       формування знань в учнів про здоровий спосіб життя;

-       упровадження сучасних технологій діагностики оздоровлення і реабілітації.

На основі аналізу наукових праць було виділено і покладено в основу експериментальної програми наступні принципи:

Принцип інтегративності − передбачає єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного навчання батьків. Здійснення гуманних, стійких і єдиних вимог до дітей з боку різних соціальних інститутів, посилення педагогічного впливу на них, підвищення спільними зусиллями ефективності виховного процесу.

Принцип послідовності, систематичності, варіативності форм і методів соціально-педагогічної роботи передбачає: свідомість, самодіяльність і творчу ініціативу учнівської молоді, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю; зв’язок виховання з життям, трудовою діяльністю народу і продуктивною працею; прищеплення любові до праці і до людей праці; розвиток у дітей і молоді трудових навичок і вмінь, готовності до життєвої адаптації в умовах ринкових відносин.

Рис. 2.16 Схема соціально-педагогічного забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи

Принцип індивідуалізації та диференціації навчально-виховного процесу означає врахування у виховній роботі рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку вихованців, стимулювання активності, розкриття творчої індивідуальності кожного.

Принцип неперервності − це забезпечення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини. Нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формування цілісної та всебічно розвиненої особистості.

Принцип природо-відповідності означає врахування багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, учнівської та студентської молоді, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.

Принцип оздоровчої спрямованості полягає у створенні належних умов для навчально-виховного процесу, який у свою чергу спрямований на поліпшення та зміцнення стану фізичного і психологічного здоров`я дітей.

Компонентами здоров’язбережувального освітнього процесу є:

Аксіологічний компонент акцентує увагу на суб’єктивні й ціннісній позиції вчителя у навчально-виховному процесі. Аксіологія (в перекладі з грецької - цінність) - теорія цінностей, розділ філософії, який вивчає питання, пов’язані з природою цінностей, їх місцем у реальності, зі структурою ціннісного світу [1]. Тобто вивчаються зв’язки різних цінностей між собою, з соціальними, культурними факторами, зі структурою особистості.

На сучасному етапі розробляється нова галузь педагогіки - педагогічна аксіологія - наука про освітні цінності, про систему значень, норм, канонів, еталонів, ідеалів, які регулюють освітні процеси й упливають на формування певних особистісних якостей учасників навчально-виховного процесу, їх природу, функції, взаємозв’зки.

Мотиваційний (вольовий) компонент передбачає, що педагог здійснюватиме заходи, спрямовані на стимулювання в учнів інтересу, потреби в розв'язанні визначених завдань. Причому стимулювання повинне породжувати внутрішній процес виникнення в учнів позитивних мотивів навчання. В єдності стимулювання і мотивації закладений зміст стимулюючо-мотиваційного компоненту навчального процесу.

Діяльнісний компонент найповніше відображає процесуальну сутність навчання і виховання. Саме в діяльності педагогів та учнів і реалізуються завдання засвоєння школярами широкого соціального досвіду людства. Діяльнісний компонент реалізується за допомогою певних методів, засобів і форм організації навчання та виховання:

У діяльності загальноосвітньої школи будуть здійснюватись такі форми роботи:

Навчально-виховні заходи на теми здоров’я, формування здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок. Передбачає роботу вчителів та соціальних педагогів з учнями організовуючи тренінгові заняття, виховні години, дискусії, бесіди та демонстрація відеолекторію. За допомогою таких форм роботи та їх проведення учням можна донести інформацію про негативний вплив шкідливих звичок та вживання алкоголю, правил гігієни, збереження здоров’я та його зміцнення. Навчально-виховні заходи, які можна використовувати у здоров’язберігаючій роботі:

-  Тренінг «Цінність життя. Цінність у житті» (Додаток Г) спрямований на популяризацію й пропаганду здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров’я як важливої складової загального здоров’я, формування безпечної репродуктивної поведінки та адекватної репродуктивної мотивації, закладання основ відповідального батьківства як головних складових системи планування сім’ї та виховання дітей.

-       Тренінг «Моє ставлення до тютюнопаління» (Додаток Ґ) за допомогою якого в учнів можна формувати навички критичного мислення, вміння відстоювати свою позицію, аргументувати її та формувати негативне ставлення до тютюнопаління.

Підвищення педагогічної майстерності вчителів, батьків, що сприятиме в подальшому ефективно навчати та виховувати дітей, не забуваючи про їх здоров’я. а також постійно вдосконалювати методики викладання, програми навчання і виховання та формування знань, умінь і навичок необхідних для забезпечення здорового та сприятливого середовища для дитини. Таку роботу можна проводити за допомогою лекцій (валеологічне навчання вчителів), семінарів («Шляхи оздоровлення учнів школи», «Спортивні досягнення школи», «Педагогічна майстерність, «Методологія здоров’язбереження»), круглих столів (обмін досвідом та навчально-методичним забезпеченням), тощо. Прикладом такої роботи є орієнтований план семінару для:

-       План семінару «Чинники, що впливають на репродуктивне здоров’я молоді» (Додаток Є).

Організація дозвіллєвої діяльності учнів сприяє залученню дітей до інших видів занять та корисно впливає на стан фізичного, психічного та соціального здоров’я учнів, а також дозволяє всебічно розвиватись дитині як особистість. Саме за допомогою екскурсій («Екскурсія до зали слави українських спортсменів», «Екскурсії на екологічні виробництва»), тематичних акцій, днів здоров’я, концертів («День здоров’я», «Олімпійський лелека», «Здоровий спосіб життя - це здорово!»), виставок, майстер-класів, волонтерській та трудовій діяльності, роботі в секціях і гуртках (спортивні секції ДЮСШ та екологічні гуртки)дитина може розвивати свої задатки та уміння.

Партнерство з родинами, що сприяє встановленню дружніх контактів з родиною учня та залучення їх до роботи за для здоров’язбереження дитини, що можна реалізувати за допомогою різних тренінгів, семінарів, родинних заходів (турпоходи батьків із класом, конкурсна проограма «Найсильніша сім’я школи», «Моя сім’я − здорова», «Сімейні спортивні змагання»,), природоохоронних акцій, тощо. Саме за допомогою такої роботи учнівське здоров’я буде зміцнюватись не тільки силами педагогічного колективу, а й з допомогою батьків, які краще знають своїх дітей та особливості правильного подання інформації. Прикладом такої роботи є:

-       Виховний захід «Подбай про своє здоров’я» (Додаток Д), який повинен спонукати учнів до аналізу свого способу життя та своєї родини, викликати бажання вести здоровий спосіб життя.

Позакласна робота спрямована на позанавчальну діяльність учнів у сфері здоров’язбереження та формування здорового способу життя, тобто це можуть бути уроки рефлексії, екологічні прогулянки (відвідування парків, бюотанічного саду, уроки на свіжому повітрі), дослідницькі проекти («Що таке наркотики?», «Вплив шкідливих звичок на здоров’я», «Зміцнення здоров’я. Загартування» та інші) на яких учні самостійно, або з допомогою вчителя працюють у даному напрямку, а саме збереження і зміцнення здоров’я, прикладом такої роботи є урок-тренінг:

-       Урок-тренінг «Алкоголь і здоров’я» (Додаток Е) метою якого є надання учням достовірної інформацію про негативний вплив алкоголю на організм людини; розвінчати поширені міфи про користь алкоголю для здоров’я людини; обговорити причини, з яких люди починають вживати алкоголь. Відпрацювати та розвивати навички, що запобігають вживанню алкоголю.

Рекламно-інформаційні кампанії у співпраці із засобами масової інформації, що сприяють активному включенню учнів до здоров’язберігаючої діяльності, отримання нових знань та досвіду, а також залучають учнів до популяризації здорового способу життя, заняття фізкультурою та загалом зміцненням і збереження здоров’я дітей та дорослих. Акції можна проводити на теми: «Зупинимо СНІД», «Ми проти тютюнопаління, ми за здоров’я», «Стоп, наркотику», «Здоров’я - це сила», «Здорова нація - здорова Україна» тощо.

Зустрічі із спеціалістами та відомими людьми є ефективними для подання учням позитивного прикладу та обміну думками, ідеями щодо здоров’язбереження та розробки превентивних заходів для учнів школи.

Моніторинг стану здоров’я учнів та пов’язаних з ними процесів за допомогою анкетування та тестування, що дає змогу контролювати стан здоров’я учнів та робити висновки щодо ефективності здоров’язберігаючої діяльності школи, а також на основі цього виявляти недоліки та змінювати їх і покращувати програми здоров’язбереження учнів загальноосвітньої школи.

Також здоров’язберігаюча діяльність школи передбачає використання у своїй роботі певної сукупності методів:

Метод соціальної діагностики (соціологічне опитування). Опитування це найбільш поширений і незамінний спосіб отримання інформації про життєвий світ людини, її наміри, мотиви, думки, події, результати людської діяльності тощо. Специфіка соціологічного опитування полягає в тому, що, опитавши певну кількість індивідів і зібравши їхні суб'єктивні думки, дослідник за допомогою спеціальної дослідницької техніки та процедур отримує інформацію про соціально типову думку, виводить осереднену картину дійсності. Застосовуючи метод опитування, соціальний педагог здобуває достовірне, об'єктивне й унікальне знання про певні суспільні процеси.

Метод соціальної профілактики (превенція) − робота, спрямована на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я дітей та молоді й запобігання такому впливу. Соціальна профілактика ґрунтується на виявленні несприятливих психобіологічних, психолого-педагогічних, соціальних умов, що зумовлюють відхилення в психічному та соціальному розвитку молоді, в її поведінці, стані здоров'я, а також в організації життєдіяльності й дозвілля.

Методи соціального контролю (соціальний нагляд, опіка, рейд). Соціальний контроль − це нагляд, здійснюваний цілим колективом за соціальними діями окремих індивідів, що допомагає зберігати і передавати нащадкам моральні закони, норми і правила поведінки, традиції і звичаї, які становлять зміст культури і без яких не можлива практика соціальних відносин, життєдіяльність суспільства. Соціальний контроль складається із соціальних норм, приписівщодо поведінки в суспільстві та санкцій − засобів заохочення й покарання, що стимулюють людей додержуватись таких норм і приписів.

Організаційно-розпорядчі методи (нормування, інструкція, контроль і перевірка виконання). Організаційно-розпорядчі методи, які ще називають адміністративними, спрямовані на використання таких мотиваторів трудової діяльності, як почуття обов'язку, відповідальності, в тому числі адміністративної. Характерними особливостями організаційно-розпорядчих методів є прямий вплив на керований об'єкт, обов’язковий характер виконання вказівок, розпоряджень, наказів керівників для підлеглих, суворо визначена відповідальність за виконання (невиконання) вказівок і розпоряджень.

Психодіагностичні методи (тести, анкети) Тестування, анкетування − це дослідження певних психологічних якостей і властивостей особи шляхом використання психологічних тестів та анкет Психодіагностичні методи використовуються для оцінки поточної ситуації (стану справ) або визначення перспектив (прогнозу) розвитку досліджуваних процесів.

Методи навчання (словесні, наочні, практичні методи) − це упорядковані способи діяльності педагогічних працівників й учнів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-виховних завдань. У методах навчання виокремлюють два види: метод навчання як інструмент діяльності вчителя для виконання навчальної функції − викладання; а також метод навчання як спосіб пізнавальної діяльності учнів з оволодіння знаннями, уміннями та навичками − учіння.

Методи виховання (позитивний приклад, переконання, заохочення і покарання, привчання, гра, самовиховання) − це сукупність засобів і прийомів, що впливають на психіку вихованця відповідно до заданої мети. Так, метод переконання − це вплив на наявні у працівника стимули з використанням логічних та психологічних прийомів з ціллю перетворення завдання у свідомий обов´язок, внутрішню потребу працівника виконувати доручення. А за допомогою методу привчання, який передбачає певну до деталей продуману організацію життя і діяльності вихованців − їхнього навчання і відпочинку, праці та спортивних ігор, можна сформувати у вихованців позитивні переконання та самосвідомість. Процес самовиховання, який є вищим етапом виховного процесу, дозволяє цілеспрямовано працбвати над розвитком і самовдосконаленням людини від підліткового віку до зрілості.

Методи організації соціально-педагогічної взаємодії (методи спілкування, цілепокладання, оцінки самореалізації, організації діяльності) дозволяють ефективно взаємодіяти з учнями школи у навчально-виховному процесі. [62, с. 90].

Засоби:

-    навчально-методичне забезпечення;

-       відеофільми, презентації;

-       раціональне харчування;

-       режим праці і відпочинку;

-       гімнастичні снаряди, засоби для заняття спортом.

Саме для ефективної діяльності повинні бути створені педагогічні умови, які сприятимуть здоров’язбереженню учнів:

Формування ціннісного ставлення до здоров’я до власного здоров’я передбачає розкриття істотних зв’язків і залежностей, які існують між станом здоров’я людини та її способом життя, рівнем знань про здоров’я, настроєм, стосунками з іншими людьми. Пріоритети в загальній системі роботи мають бути віддані навчально-виховній діяльності. Основне її завдання - розвиток в учнів усвідомлення цінності здоров’я і здорового способу життя, що сприяють становленню активної особистості у якої буде сформоване сприйняття власного здоров’я як особистісної цінності, намагатиметься свідомо коригувати свою поведінку щодо здорового існування. Тобто, буде бережно ставитися до власного здоров’я і здоров’я оточуючих; прагнути до адекватного сприйняття знань і навичок по його охороні, їх втіленню у повсякденне життя.

Валеологізація виховного процесу та змісту освіти у процесі вивчення навчальних дисциплін в умовах інтенсивного використання новітніх інформаційних технологій навчання, підвищити рівень фізичного, психічного і духовного здоров’я учнів та зменшити рівень загальної захворюваності дітей засобами валеологічної освіти. Це означає, що вся навчальна, виховна, позакласна робота тісно пов’язана з піклуванням про здоров’я кожної дитини, прищеплення школярам навичок здорового способу життя та попередження шкідливих звичок.

Організація валеопедагогічного моніторингу полягає в тому, щоб сприяти самоаналізу, самооцінці вчителем власної здоров’язберігаючої діяльності з учнями, батьками, громадськістю, функціями якого є оцінювання поточного стану діяльності педагога й учня, спостереження за динамікою педагогічного процесу. Такий підхід до вивчення особистості учня та його стану здоров’я, учбової ситуації напрямлений перед усім на осмислення реальних учбових можливостей: показника навченості, навчання, пізнавальних інтересів, мотивів учіння до збереження здоров’я, а також на встановлення причин погіршення стану здоров’я окремих учнів, показника задоволеності учнів і вчителів освітнім процесом, емоційного стану учнів, характеру внутрішньо-шкільних взаємовідносин, педагогічної культури учителів з точки зору збереження і зміцнення здоров’я учнів.

Інфраструктура школи:

-  матеріально-технічне забезпечення школи (забезпечення школи теоретико-методичними матеріалами для організації здоров’язберігаючого навчального процесу, технічними засоби для ефективного виконання завдань навчально-виховного процесу);

-       спортивно-оздоровча база школи (наявність спеціально обладнаних приміщень та місць для оздоровлення та заняття різними видами спорту, спортивний інвентар);

-       соціально-психологічна служба (спеціалісти соціально-психологічної підготовки, соціальні педагоги, психологи та практичні психологи);

-       моніторингова служба (здійснення контролю та перевірка стану здоров’я учнів у процесі навчання в школі, а також внесення необхідних змін у навчально-виховний процес за допомогою аналізу результатів моніторингу);

-       медично-діагностична служба (забезпечення медичного контролю за станом здоров’я учнів з медичної точки зору, а також надання такої допомоги).

Очікуваний результат: сформованість до здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи, а саме зміцнення і збереження здоров’я.

Отже, на основі та за допомогою даної програми можна здійснюювати в загальноосвітніх школах здоров’язберігаючу діяльність, тим самим працювати над вирішення проблем зі здоров’ям учнів та займатись його зміцненням.

Висновки до другого розділу

Дослідження стану здоров’я школярів та діяльності школи у напрямку збереження і зміцнення здоров’я учнів свідчить про необхідність активного використання здоров'язберігаючих технологій в навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл. Зміст здоров'язберігаючих технологій вельми різноманітний і включає заходи, які направлені на збереження основних складових здоров'я учнів, головним чином на фізичне здоров'я. Ефективність використання здоров'язберігаючих технологій залежить від професійної підготовленості педагогів, а також від взаємодії між педагогами учнями і батьками.

Використання результатів цих досліджень дає можливість спроектувати відповідну програму соціально-педагогічної технології з формування здорового способу життя, ґрунтуючись на інтегративному та особистісно орієнтованому підходах до визначення змісту освіти і виховання.

Зазначене вище дозволяє дійти важливого висновку про те, що назріла необхідність розробити уніфіковане міждисциплінарне предметне поле шкільної програми, у рамках якої знаходили б відображення проблеми здорового способу життя, збереження здоров’я та його зміцнення як у контексті формувального, так і діагностичного спрямувань Відтак, процес здоров’язбереження учнівської молоді постає інтегрованим, таким, що має забезпечувати інтеграцію природничих та гуманітарних знань.

Певними предметно-методичними підвалинами може слугувати програма соціально-педагогічного забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи, яка постає інтегративним в силу єдиного актуального завдання (подолання згубних звичок та пропаганда на цій основі здорового способу життя), яке спрямовується на всі верстви населення, у тому числі на підлітків.

загальноосвітний школа здоров’язбереження

Загальні висновки

. Проведений аналіз наукової літератури з проблем дослідження дозволяє дійти висновку про багатоаспектність, багатогалузевий, міждисциплінарний характер проблеми збереження здоров’я учнів та його зміцнення під час навчально-виховного процесу школи.

Створення здоров’язберігаючого освітнього середовища є головною передумовою зміцнення здоров’я учнівської молоді, що передбачає раціональне планування навчального навантаження на дитину; вміле поєднання її рухової активності з розумовою діяльністю, організацію збалансованого харчування, що широко описано і вивчено в багатьох наукових працях та літературі.

Таким чином, в наукових дослідженнях із педагогіки і психології представлений достатній методологічний і теоретичний потенціал для вивчення проблеми здоров’язбереження та формування здорового способу життя в учнів загальноосвітньої школи та організація здоров’язберігаючої діяльності.

. Аналіз стану здоров'я школярів та діяльності школи у напрямку збереження і зміцнення здоров’я учнів свідчить про необхідність активного використання здоров'язберігаючих технологій в навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл. Зміст здоров'язберігаючих технологій вельми різноманітний і включає заходи, які направлені на збереження основних складових здоров'я учнів, головним чином на фізичне здоров'я. Ефективність використання здоров'язберігаючих технологій залежить від професійної підготовленості педагогів, а також від взаємодії між педагогами учнями і батьками.

Отже, соціальний педагог як активний учасник збереження здоров'я на державному, суспільному, особистісному рівнях повинен докласти певних зусиль до виконання поставлених завдання зі збереження учнівського здоров’я, а саме зберігати здоров’я дітей та зміцнювати його у процесі навчання.

Використання результатів цих досліджень дає можливість спроектувати відповідну програму соціально-педагогічної технології з формування здорового способу життя, ґрунтуючись на інтегративному та особистісно орієнтованому підходах до визначення змісту освіти і виховання.

. Зазначене вище дозволяє дійти важливого висновку про те, що назріла необхідність розробити уніфіковане міждисциплінарне предметне поле шкільної програми, у рамках якої знаходили б відображення проблеми здорового способу життя, збереження здоров’я та його зміцнення як у контексті формувального, так і діагностичного спрямувань Відтак, процес здоров’язбереження учнівської молоді постає інтегрованим, таким, що має забезпечувати інтеграцію природничих та гуманітарних знань.

Певними предметно-методичними підвалинами може слугувати програма соціально-педагогічного забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи, яка постає інтегративним в силу єдиного актуального завдання (подолання згубних звичок та пропаганда на цій основі здорового способу життя), яке спрямовується на всі верстви населення, у тому числі на підлітків.

Список використаної літератури

1.      Абушенко В. П. Аксиология. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://metromir.ru/voc/phylosofy.php?litter=A&mode=word&id=48&num=4

2.       Автомонов Ю. Г. Открытая концепцыя здоровья / Ю. Г. Автомонов, А. Б. Котова, В. М. Белов, В. И. Гриценко, Л. М. Козак, О. Г. Пустовойт, Б. М. Терещук. - Тернопіль : Підручники-посібники, 1999. - 63 с.

3.      Акмеология 98 : Юбилейная научная сессия. Акмеология образования / Под ред. Н. В. Кузьминой, А. И. Зимичева. - СПб. : Санкт-Петербургсуая Акмеологическая Академия, 1998. - 218 с.

4.      Амосов Н. М. Раздумья о здоровье / Н. М. Амосов. - М. : Физкультура и спорт, 1987. - С. 63-70.

5.       Ананьев В. А. Практикум по психологии здоровья. Методическое пособие по первичной специфической и неспецифической профилактике / В. А. Ананьев. - СПб. : Речь, 2007. - 320 с.

6.       Андреев Ю. А. Три кита здоров’я / Ю. А. Андреев. - М. : Физкультура и спорт, 1991. - 366 с.

7.       Апанасенко Г. Л. Валеологія як наука / Г. Л. Апанасенко, Л. А. Попова Валеологія. - 1996. - №1. - С. 4-9.

8.      Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях : Навч. посіб. О. В. Безпалько. - К., 2003. - 134 с.

9.      Безруких М. М. Здоровьесберегающая школа. / М. М. Безруких. - М. : Московский психолого-социальный институт, 2004. - С. 83.

.        Беспалько В. Слагаемые педагогической технологии / В. Беспалько. - М. : Педагогика, 1989. - 213 с.

11.     Бєсєдіна А. А. Становлення та розвиток європейської мережі шкіл сприяння здоров’ю / А. А. Бєсєдіна // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. - 2011. - №8(18). - С. 47-52.

12.    Білюнас А. В. Вікові особливості розвитку учнів старших класів / А. В. Білюнас // Збірник наукових праць Бердянського педагогічного університету. Бердянськ : БДПУ, 2012. - №3. - 294 с. - Серія : «Педагогічні науки».

13.    Бобрицька В. І. Здоров’язберігальні технології в системі вищої педагогічної освіти / В. І. Бобрицька // Основи здоров’я та фізична культура. № 9. - 2007. - С. 18-21.

14.    Большая Советская Энциклопедия. (В 30 томах) / Гл. ред. А. М. Прохоров. - М. : Сов. энциклопедия, 1972. Т. 9. Евклид - Ибсен. - 1972. - С. 158.

15.    Бондаренко І. Й. Збереження здоров’я учнів у процесі фізичного виховання / І. Й. Бондаренко // Здоров’я через освіту. Матеріали міжгалузевої регіональної науково-практичної конференції, 22 квітня 2009 року. - Т. 1. - С. 287-292.

16.     Брехман И. И. Валеология - наука о здоровье / И. И. Брехман. - М. : Физкультура и спорт, 1990. - 208 с.

17.    Вакуленко О. В. Здоровий спосіб життя як соціально-педагогічна умова становлення особистості у підлітковому віці / О. В. Вакуленко. - К., 2001. - 170 с.

18.    Варданян М. Р. Имидж педагога как фактор здоровьесбережения субъектов образовательного процесса в основной школе : автореф. дис. канд. педаг. наук : спец. 13.00.01 / М. Р. Варданян. - Омск, 2007. - 23 с.

19.    Ващенко О. М. Школа соціально адаптованої особистості - Школа здоров’я / О. М. Ващенко // Здоров’я та фізична культура. - 2012. - №18 (258). - С. 4-10.

20.    Волчек М. Г. Обучение математике младших школьников в условиях здоровьесбережения : автореф. дис. канд. педаг. наук: спец. 13.00.02 / М. Г. Волчек. - Новосибирск, 2006. - 21 с.

.        Глебова Е. И. Здоровьесбережение как средство повышения эффективности обучения студентов вуза : дис. канд. пед. наук : спец. 13.00.01 / Е. И. Глебова. - Екатеринбург, 2005. - 182 с.

22.     Горащук В. П. Організація навчально-виховного процесу з валеології в загальній середній школі / В. П. Горащук. - Луганськ : Альма-матер, 2001. - 111 с.

23.    Горчак С. И. К вопросу о дефиниции здорового образа жизни / С. И. Горчак // Здоровый образ жизни. Социально-философские и медико-гигиенические проблемы. - Кишинев : Штинца, 1991. - С. 36-38.

24.    Добрянська О. В. Формування свідомого ставлення до власного здоров’я та охорони довкілля в системі еколого-гігієнічного виховання підлітків / О. В. Добрянська // Гігієна населених місць. - 2009. - №53. - С. 259-275.

25.     Дубравін І. В. Вікова та педагогічна психологія : навч. посіб. / Дубравін І. В. - М. : Академія, 2002.

26.     Зайченко І. В. Педагогіка [навч. посібн.] / І. В. Зайченко. - К. : Освіта України, 2009. - 620 с.

27.    Закон України «Про загальну середню освіту» // Початкова школа. - 1999. - №8. - С. 1-11.

28.    Закопайло С. А. Формування здорового способу життя і його цінностей у старшокласникі [Методичні рекомендації] / С. А. Закопайло. - Переяслав-Хмельницький : Буклет, 2001. - 58 с.

.        Здоровьесберегающие технологии в системе общего образовани Ставропольского края / Под. ред. Г.М. Соловьева. - Ставрополь : Сервисшкола, 2003. - 496 с.

.        Изаак С. И. Управление физкультурно-оздоровительной работой. / С. И. Изаак, М. Х Индреев., М. Н. Пуховская - М. : Олимпия Пресс, 2005 - С. 25.

31.     Іонова О. М. Функції шкільної освіти і здоров’я дитини / О. М. Іонова // Валеологія : сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку : Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. Конф. - Харків : ХНУ, 2005. - Т.1. - С. 98-103.

32.    Казин Э. М. Основы индивидуального здоровья человека / Э. М. Казин, Н. Б. Глинова, Н. А. Литвинова. - М. : Владос, 2000. - 190 с.

33.    Капица П. Л. Эксперимент, теория, практика / П. Л. Капица // Статьи, выступления. - М. : Наука, 1981. - 495 с.

34.     Ковальов Н. Є. Введение в педагогику / Н. Є. Ковальов, М. В. Матюхіна, К. Т. Патріна. - М. : Просвещение, 1975. - С. 25-45.

35.     Компетентнісний підхід у сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи : Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О. В. Овчарук. - К. : К.І.С., 2004. - 112 с.

36.     Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інформаційний збірник МОН України. - 1996. - №10. - С. 3-16.

37.    Концепція загальнодержавної цільової соціальної програми «Здорова нація» на 2009 - 2013 роки. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 травня 2008 р. №731-р

38.     Концепція неперервної валеологічної освіти в Україні // Шкільний курс «Валеологія» : Зб. матеріалів. - К. : Освіта, 1994. - 94 с.

39.    Коршок С. І. Впровадження здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховний процес / С. І. Коршок // Психологічна газета. - 2010. - №7. - С. 3-8.

.        Крутова О. Воспитание: новые подходы к вечной теме. Философия и этика воспитания / О. Крутова. - М. : ВЛАДОС, 1993. - 183 с.

.        Курмышев Г. В. Влияние природосообразного образования на здоровье учащихся / Г. В. Курмышев // Ноосферное образование - фундамент устойчивого развития общества. - Севастополь : Изд-ль Кручинин Л. Ю., 2007. - С. 121-125.

.        Лапаєнко С. Формування ціннісних орієнтацій старших підлітків на здоровий спосіб життя / С. Лапаєнко // Теоретико-методологічні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. - К. : Пед. думка, 1999. - С. 176−182.

.        Лисицын Ю. П. Здоровье человека - социальная ценность / Ю. П. Лисицын, А. П. Сахно. - М. : Місль, 1989. - 272 с.

.        Лукашевич М. П. Соціалізація. Виховні механізми і технології [Навч-метод. посіб.] / М. П. Лукашевич. - К. : ІЗМН, 1998. - 112 с.

45.     Макрушин О. П. Взаємодія шкільного педагога-психолога з підлітками та старшокласниками / О. П. Макрушин // Питання психології. - 2005. - №12.

46.     Маслова Н. В. Ноосферное образование / Н. В. Маслова. - М. : Инст. Хододинамики, 2002. - 338 с.

47.    Меламент Л. Ю. Концепція удосконалення роботи з питань збереження та зміцнення здоров’я населення / Л. Ю. Меламент, В. М. Пономаренко // Стратегія формування здорового способу життя : [матеріали конференції]. - К., 2000. - С. 13-17.

.        Меламент Л. Ю. Концепція удосконалення роботи з питань збереження та зміцнення здоров’я населення / Л. Ю. Меламент, В. М. Пономаренко. - К., 2000. - С. 13-17.

49.     Науменко Ю. Концепция образования, формирующегоздоровье школьников / Ю. Науменко // Директор школы. - 2004. - №5. - С.96-103.

50.    Науменко Ю. В. Здоров’язберігаюча діяльність школи / Ю. В. Науменко // Педагогіка. - 2005. - №6. - С. 37-44.

51.    Національна доктрина розвитку освіти. Довідково-методисне видання / Упоряд. Б. М. Терещук, В. В. Скиба. - Харків : Торсінг Плюс, 2005. - 688 с.

.        Образование в области здоровья и укрепления здоровья среди детей, подростков и молодёжи России / Под. ред. Л. К. Дёмина, Н. А. Дёминой. - М., 1999. - 164 с.

53.    Омельченко С. О. Здоров’я людини та його джерела / С. О. Омельченко Рідна школа. - 2007. - №7-8 (930-931). - С. 22-23.

.        Оржеховська В. М. Методологічні засади діяльності освітнього закладу, спрямованої на на здоров’я / В. М. Оржеховська, О. О. Єжова // Педагогіка і психологія. Вісник АПН України. - 2009. - №4. - С. 5-17.

.        Паффенберг Р. С. Здоровый образ жизни / Р. С. Паффенберг, Э Олсен. - К. : Олимпийская литература, 1999. - 320 с.

56.     Полулях А. В. Інновації у формуванні здорового способу життя школярів сучасного загальноосвітнього закладу / А. В. Полулях // Вісник ЖДУ . - Житомир, 2008. - №37. - С. 111-113.

57.    Попов С. В. Валеология в школе и доме / С. В. Попов. - СПб., 1998. - 245 с.

58.     Професійно-педагогічна освіта : інноваційні технології та методики : [Монографія] / За ред. О. А. Дубасенюк. - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. - 560 c.

59.    Пустолякова Л. З турботою про здоров’я дитини. Освітній портал України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://osvita.ua/school/upbring/284

60.    Савченко О. Я. Реформування шкільної освіти і реалізація її оздоровчої функції / О. Я. Савченко // Шлях освіти. - 2002. - №1. - С. 2-6.

61.    Свириденко С. Навчаємо бути здоровими: позакласна робота: 5-9 кл. / С. Свириденко. - К. : Шк. Світ, 2007. - С. 107-111.

.        Сейко Н. А. Соціальна педагогіка : Методичний посібник / Н. А. Сейко. - Житомир : Житомир. держ. пед. унів., 2002. - 260 с.

63.    Сериков Г. Н. Здоровьесбережение в гуманном образовании / Г. Н. Сериков. - Екатеринбург; Челябинск, 1999. - 242 с.

.        Сериков С. Г. Обеспчение паритета образованности и здоров’я учащихся в теории и практике образования : дис. д-ра. пед. наук : спец. 13.00.01,13.00.04 / С. Г. Сериков. - Челябинск, 2002. - 385 с.

65.    Слипченко Ф. Ф. Основы культуры здоровья [Учебн. пособие] / Ф. Ф. Слипченко, А. С. Вульфович, Е. А. Шульгин. - Волгоград : Изд-во ВГИПКРО, 2004. - 154 с.

.        Советова Е. В. Оздоровительные технологии в школе / Е. В. Советова - Ростов н/Д : Феникс, 2006. - С. 5-26.

67.     Соловйова О. В. Закономірності розвитку пізнавальних здібностей школярів : Вікова та педагогічна психологія / О. В. Соловйова // Питання психології. - 2004. - № 3.

68.    Суворова Н. В. Послевузовская підготовка учителя к организации здоровьесберегающего обучения : дис. канд. пед. наук : спец. 13.00.08 / Н. В. Суворова. - Красноярск, 2006. - 208 с.

69.    Сущенко Л. П. Соціальні технології культивування здорового способу життя людини. - Запоріжжя : ЗДУ, 1999. - 308 c.

.        Технологии социальной работы : учебник / под общ. ред. проф. Е. Холостовой. - М. : ИНФРА, 2001. - 400 с.

.        Тішакова Л. Система оздоровчої роботи в навчальному закладі / Л. Тішакова, І. Колованова // Прктика управління закладом освіти. - 2009. - №12. - С. 29.

72.     Толстих Т. І. Становлення соціальної зрілості школярів нарізних етапах розвитку / Т. І. Толстих // Психологія і школа. - 2004. - №4.

73.    Трагедія, якої можна уникнути. Подолання в Україні кризи здоров’я людини. Досвід Європи. - К. : ВЕРСО-04, 2009. - 72 с.

74.    Харламов И. Ф. Педагогика [Учебн. пособие] / И. Ф. Харламов. - М. : Политиздат, 1986. - 519 с.

.        Цимбал Н. М. Практикум з валеології. Методи зміцнення фізичного здоров’я / Н. М. Цимбал. - Тернопіль : Навч. книга - Богдан, 2000. - 168 с.

.        Челах Г. Є. Організація здоров’язберігаючого освітнього простору / Г. Є. Челах // Здоров’я через освіту. Матеріали міжгалузевої регіональної науково-практичної конференції, 22 квітня 2009 року. - Т. 1. - С. 41-43.

.        Чернишов О. І. Стратегічні напрямки здоров’язбереження в освіті / О. І. Чернишов // Здоров’я через освіту. Матеріали міжгалузевої регіональної науково-практичної конференції, 22 квітня 2009 року. - Т. 1. - С. 13-17.

.        Чикин С. А. Что такое здоровье? / С. А. Чикин, Г. И. Царегородцев. - М. : Знание, 1976. - 18 с.

79.     Шеховцева Л. М. О психофизиологических особенностях конституциональных типов / Л. М. Шеховцева // Функциональная морфология. - Новосибирск, 1984. - С. 132-138.

80.    Шиян О. І. Сучасні підходи до впровадження освітньої політики з питань забезпечення здорового способу життя молоді у Європейському регіоні / О. І. Шиян // Теоретичні та прикладні питання державотворення: Зб. наук. праць. - 2011. - №8. - С. 137-141.

81.     Burgher M. S. The European Network of Health Promoting Schools the alliance of education and Health / M. S. Burgher, V. B. Rasmussen, D. Riwet. - Copenhagen, 1999. - 18 p.

82.    Grad F. Preamble of the Constitution of the World Health Organization / F. Grad // Bulletin of the World Health Organization, 2002. - №80 (12). - Р. 981-982.

83.     Obomsawin R. Health For All. Fulfilling the Vision of Wholeness For Humanity Into the 21st Century / R. Obomsawin // The Canadian International Development Agency NGO Division Sponsored «Spirituality & Development Dialogue» - 1996. - 60 p.

84.     Ottawa Charter for Health Promotion. First International Conference on Health Promotion [Electronic resource] / Ottawa, Canada, 17-21 November 1986. Access mode : http://www.who.int/healthpromotion/conferences/previous ottawa/en.

Додатки

Додаток А

Анкета для соціального педагога загальноосвітньої школи

Анкетування анонімне, вказувати своє прізвище не потрібно!

Дайте відповідь на запитання, вибравши відповідь та вкажіть її у відповідній колонці.

Освіта:  Вища

Середня

Стаж роботи:  Нещодавно працюю

1 рік

2-3 роки

4-5 роки

Більше 5 роківСтать:

Чоловіча

ЖіночаВік:

20-25 років

25-35 років

35-45 років

Додаток Б

Анкета для класного керівника загальноосвітньої школи

Анкетування анонімне, вказувати своє прізвище не потрібно!

Дайте відповідь на запитання, вибравши відповідь та вкажіть її у відповідній колонці.

Освіта:  Вища

СередняСтаж роботи:  Нещодавно працюю

1 рік

2-3 роки

4-5 роки

Більше 5 роківСтать:

Чоловіча

20-25 років

25-35 років

35-45 років

Додаток В

Анкета для учнів загальноосвітньої школи

Анкетування анонімне, вказувати своє прізвище не потрібно!

Дайте відповідь на запитання, вибравши відповідь та вкажіть її у відповідній колонці.

Клас:  8 клас

9 клас

10 клас

11 класВік:  15 років

16 років

17 років

18 роківСтать:

Чоловіча

Додаток Г

Тренінг «Цінність життя. Цінності у житті»

Останнім часом з'являється дуже багато різноманітних просвітницьких і профілактичних тренінгів з питань здорового способу життя серед дітей та підлітків. Тим не менш, питання щодо репродуктивного здоров'я підростаючого покоління залишаються практично невисвітленими. Запропонований тренінг орієнтований на формування комплексу життєвих навичок та умінь щодо збереження репродуктивного здоров’я.

Основна мета тренінгу є розвиток пізнавального інтересу підлітків до унікальності людини як живої істоти, до унікальності ресурсів організму людини, можливостей власного організму; визначення цінностей сучасних молодих людей, створення умов для усвідомлення ними цінності життя, важливості репродуктивного потенціалу; формування позитивної самооцінки на основі знань про особливості психосексуального розвитку; формування відповідальності за власне існування.

Структура заняття

План-конспект проведення заняття

1.      Привітання. Знайомство. Вправа «Мій портрет» (10 хв.)

Мета: Познайомити учасників, створити в групі доброзичливу атмосферу.

Педагог-тренер роздає кожному учаснику аркуш А-4 і пропонує створити свій портрет у вигляді зірки, на променях якої коротко написати:

- ім’я, яке подобається, коли вас ним називають;

-        кредо або вислів, який вам подобається;

         образ або графічний символ, з яким ви себе асоціюєте.

На виконання завдання дається 5 хв. Далі педагог-тренер пропонує кожному коротко презентувати свій портрет. Після цього учасники прикріплюють їх на плакат «Наша група».

2.      Прийняття правил роботи групи.

Вправа «Давайте дружити» (15 хв.)

Педагог-тренер об’єднує учасників у п’ять підгруп і пропонує скласти невеликий список побажань до групи, які б відповідали на запитання:

Якими мають бути учасники групи, як поводитись, що робити для того, щоб можна було створити атмосферу дружби?

На виконання 5 хв.

Далі кожна підгрупа виносить на загальне обговорення і приймаються загальні правила.

3.      Очікування.

Педагог-тренер зазначає, що сьогодні на занятті буде йти розмова про людину, про те, що вона собою являє, у чому полягає феномен її природи, чому існує таке поняття, як «феномен людини».

Далі пропонує визначити, що кожен із учасників очікує від заняття, і записати свої очікування на стікерах. Після цього учасники зачитують свої очікування і прикріплюють їх на плакат «Наші очікування».

. Вправа «Людина - це… » (20 хв.)

Мета: надати учасникам можливість замислитися над особливостями і унікальністю сутності «Людини».

Хід вправи

Педагог-тренер запитує в учасників , як вони розуміють значення слова «феномен»?

Після короткого обговорення педагог-тренер дає визначення цього поняття. Феномен (грецьке сл. - являється ) - незвичайне явище, рідкісний факт, який важко збагнути.

Далі педагог-тренер об’єднує учасників у чотири підгрупи і пропонує створити інформаційний плакат «Людина це - …»

На виконання дається 10 хв.

На наступному етапі підгрупи презентують свої напрацювання.

Запитання для обговорення:

         Чи легко було виконувати це завдання? Чому?

         Як ви гадаєте для чого вчені і спеціалісти різних галузей, психологи, соціологи, медики та ін. вивчають особливості людської натури?

5.      Інформаційне повідомлення «Феномен людини» 10 хв.

Філософська думка завжди проявляла особливий інтерес до вивчення проблеми людини і людського. Яка своєрідність людської істоти? Як в ній пов’язані природне і соціальне, індивідуальне і родове? На що націлені думки і дії людини? Чого вона бажає, у що вірить, на що сподівається? До усвідомлення цих та інших питань людського буття незмінно звертається кожне покоління людей, прагнучи виробити нові шляхи, цілісний підхід до осягнення людини. Відомий західний мислитель ХХ ст. Е.Кассірер писав про три розуміння людини, які не стикуються між собою: релігійне, філософське і наукове. В релігії людина представлена як деяка недосконала подоба Бога, яка усвідомлює і переживає свою недосконалість, і тому здатна пробачити недоліки та гріхи інших людей. Вихідним пунктом філософського осягнення людини стає пізнаюче “Я”, яке завдяки власній автономії, свободі та розумності, оволодіває світом в свідомості і практиці. Наука характеризує людину як вершину еволюції живих істот. Філософія відмічає серйозні вади, притаманні науково-природничому розумінню людини:

а) як біологічна істота вона значно слабша у порівнянні з багатьма тваринами і, разом з тим, стала сильнішою за них;

б) немає природжених інстинктів, які забезпечують виживання, однак володіє здатністю гнучкої адаптації;

в) не народжується завершеною людською істотою, а змушена ставати нею в процесі культурного розвитку.

Філософія вбачає в ній духовну, розумну, діяльну істоту. Людині притаманні релігійна віра, ціннісні орієнтації, пам’ять про минуле і надія на майбутнє, почуття гумору, переживання своєї смертності. Завдяки розуму вона здатна контролювати свої інстинкти і потяги. Створюючи науку і техніку людина не тільки осягає закони дійсності, але й перетворює її. Багатоманітність, різнорідність, суперечливість людського одночасно стимулює і утруднює усвідомлення його цілісної визначеності.

Кожна людина періодично стикається з необхідністю вирішувати життєво важливі для себе завдання.

Поняття “феномена людини” звичайно фіксує зовнішню відмінність людини як живої істоти від решти живого, від інших живих істот. Природа людини дуже суперечлива. Людина - цілісна істота, і тому підкоряється природнім закономірностям. Своєрідність тілесної організації обумовлює її інстинкти, потяги, пристрасті. Разом з тим, людині притаманні моральність і свідомість. Вона здатна розрізнювати прояви добра і зла, прекрасного і потворного, що і визначає скерованість вільного вибору її дій. Людина може пізнавати і розуміти оточуючу дійсність, себе, інших людей. Поняття “сутності людини” характеризує її глибинні, специфічні, суто людські якості, які зовні проявляються в її природі.

Однозначної відповіді на питання про походження людини (антропогенез) немає. Тому існують різні варіанти його розгляду.

Людина виникає, коли стає творцем символів, створюючи свій символічний світ: світ міфів, мови, мистецтва, науки. Вона живе і розвивається не просто у фізичному, природному середовищі, а перш за все у світі цих символічних феноменів, які належать до сфери культури.

Концепції, які аналізують положення людини у світі, розрізняються розумінням вищого пріоритету світу (Бог, природа, суспільство тощо). Положення людини характеризується специфікою її взаємовідношення з таким пріоритетом.

Космоцентризм абсолютизує значущість Космосу, природи. Антична натурфілософія всю увагу приділяла Космосу - світовому ладу, характеризуючи його як живе, тілесне, матеріальне ціле. Людина - це мікрокосм, частина макрокосмосу, яка має певні особливості. Пізніше, в епоху Відродження, на перший план виходить пантеїстичний природоцентризм, який оцінював людину як своєрідну піщинку Всесвіту.

Характер вибору, дій, відповідальності особи багато в чому залежить від стану її внутрішнього, духовного світу, від її ціннісних орієнтацій. Ціннісні орієнтації - це світоглядні, моральні, політичні переконання, принципи поведінки, глибокі і постійні прихильності людини. Сукупність склавшихся, сталих ціннісних орієнтацій утворює своєрідний стрижень свідомості, який забезпечує стійкість особи, наслідування певного типу поведінки і діяльності. Саме тому ціннісні орієнтації є дуже важливими регуляторами поведінки індивідів. І тому в будь-якому суспільстві різними шляхами здійснюється цілеспрямований вплив на ціннісні орієнтації особи. Криза особи в сучасному світі тісно пов’язана з необхідністю перегляду старих і наробки нових ціннісних орієнтацій. Людина повинна зберегти свою самобутність, індивідуальність і разом з тим змінювати свій внутрішній світ, постійно нарощувати особистісний потенціал.

6.      Групове обговорення «Що є цінного в житті людини» Педагог-тренер записує на плакаті «Цінності життя людини» усі висловлювання учасників щодо їхнього розуміння життєвих цінностей. Всі названі цінності обговорюються. Особливо звернути увагу на цінність особистого здоров’я.

- Чому здоров’я є індивідуальною життєвою цінністю кожної людини, але разом з цим і суспільною цінністю?

7.      Вправа «Мої цінності» ( 10 хв.)

Мета: підвести учасників до усвідомлення особистих життєвих цінностей. Формувати відповідальне ставлення до власного здоров’я та життя.

Хід вправи:

Педагог-тренер роздає кожному учаснику аркуш А-4 і запитує:

Як ви гадаєте, де або в чому зберігають цінності (сейф, скриня тощо) і пропонує кожному намалювати цей предмет на аркуші. Далі треба на малюнку записати або зобразити в малюнках перелік власних, важливих цінностей.

Запитання для обговорення:

- Про що видумали коли виконували це завдання?

-        Подивіться на зображення своїх цінностей. Чи можете ви сказати, які для вас більш важливі, а які менш? Чому? Що це за цінності?

Чому здоров’я є цінністю?

Висновок:

Цінності формуються протягом усього нашого життя - це своєрідний фундамент, на якому ми стоїмо і живемо. Вони відіграють визначальну роль смислів і символів, становлять основу індивідуальних і колективних суджень і вчинків. Вони є сенсом життя. Саме тому одна з найважливіших цінностей - це здоров’я.

8.      Підсумки (5 хв)

Педагог-тренер пропонує кожному учаснику відповісти на запитання:

- Що найбільше мені сподобалось на занятті?

Відповіді записати на маленьких аркушах. Далі всі учасники по колу озвучують свої записи і прикріплюють їх на плакат із зображенням сонця.

На завершення всі стають у коло і висловлюють один одному свої побажання.

Висновок:

Хочеться зазначити, що проведення тренінгів сприяє формуванню навичок здорового способу життя підлітків у період становлення їх репродуктивної поведінки з метою покращення їх репродуктивного здоров'я через підвищення загальних адаптаційних можливостей та оптимізації життєдіяльності.

Безперечно, проблеми збереження репродуктивного здоров'я далеко виходять за межі сфери освіти та охорони здоров'я. На нашу думку, тільки системний підхід може дати цілісне уявлення про загальні проблеми репродуктивного потенціалу у сфері збереження здоров'я нації, забезпечити взаємодію між окремими ланками і фахівцями та надати нові можливості щодо реалізації профілактичних заходів та корекції порушень репродуктивного здоров'я.

Актуальним та доцільним, на нашу думку, є подальше втілення у практику тренінгових занять з профілактики та корекції виявлених порушень репродуктивної поведінки молоді, що допоможе їм зберегти власне здоров'я, реалізувати свій репродуктивний потенціал та стати повноцінним членом суспільства.

Додаток Ґ

Тренінг «Моє сталення до тютюнопаління»

. ОРГАНІЗАЦІЙНІ МОМЕНТИ

Тренінг потребує певної організації. Якщо ви проводите його в класі, доведеться переставити парти, звільнивши місце у центрі кімнати.

-       Стільці розставляють колом..

-       Ліквідуйте «барикади» і «гальорку».

-       У кімнаті має бути класна дошка звичайна або спеціальна - фліп-чарт.

-       Підготуйте крейду, скотч, фломастери, клейкі і неклейкі папірці розміром 5 х 5 см, безпечні шпильки, скріпки, кнопки, серветки (на випадок, якщо у когось здадуть нерви) і роздаткові матеріали.

-       Вам знадобляться аркуші паперу формату А2 або А3, на яких ви записуватимете правила групи, очікування учасників та виконуватимете групові завдання.

-       Також підготуйте достатню кількість аркушів формату А4 або попросіть учасників принести з собою зошити чи блокноти для записів.. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ТРЕНІНГУ: (2-3хв.)

Мета: формувати навички критичного мислення, вміння відстоювати свою позицію, аргументувати її, формувати негативне ставлення до тютюнопаління.

Завдання:

-    проінформувати і закріпити знання про шкідливий вплив тютюнопаління;

-       навчити відстоювати свою точку зору, аргументувати її;

-       навчити діяти в нових непередбачених ситуаціях;

-    навчити бачити суть проблеми, пов'язаної з негативною дією тютюнопаління на організм людини.

Обладнання: крейда, скотч, фломастери, клейкі і неклейкі папірці розміром 5х5 см, безпечні шпильки, скріпки, кнопки, шкала «Ставлення до тютюнопаління», листи А-4 (в кількості учасників тренінгу).. ОБ’ЄДНАННЯ В ГРУПИ (2-3 хв.)

Як об'єднуватися в групи? Об'єднання у групи - один із звичних ритуалів тренінгу. Розрахуйте учасників на котиків, собачок, мишок і голубів. Потім запропонуйте заплющити очі і лише за допомогою характерних звуків об'єднатися в групи. Ця вправа не лише допомагає сформувати групи, а й чудово знімає м'язове і психологічне напруження дітей.. ДОМОВЛЕНІСТЬ ПРО ПРАВИЛА (2-3 хв.)

Для результативного і ефективного тренінгу важливо досягнути двох, на перший погляд несумісних, цілей. З одного боку, треба створити атмосферу відкритості, розкутості й дружнього співробітництва, а з іншого - забезпечити демократичну дисципліну, тобто свідоме виконання певних правил, зрозумілих і добровільно прийнятих кожним чи принаймні більшістю учасників. Тому на початку тренінгу необхідно встановити правила поведінки. Ви можете запропонувати учасникам розробити правила, зосередивши їхню увагу на наведених нижче аспектах.

-    Не перебивати - уважно слухати одне одного і поважати різні думки.

-       Поважати особисте життя - кожен має право не відповідати на запитання, яке стосується його особистого життя.

-       Бути доброзичливими - ставитися одне до одного доброзичливо і поважати почуття інших.

-       Зберігати конфіденційність - не обговорювати поза межами групи ті моменти особистого життя, які стали відомими на тренінгу.

-       Бути толерантними - не можна змушувати людину замовкнути лише тому, що її погляди не збігаються з поглядами інших.

-       Право на анонімність - кожен має право ставити запитання анонімно.. ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ (ПРОСВІТНИЦЬКИЙ). ОЧІКУВАННЯ УЧАСНИКІВ (2-3 хв.)

Після оголошення мети тренінгу зверніться до учасників з проханням письмово висловити свої очікування. Це можуть бути різні побажання, наприклад, добре провести час, щось дізнатися, чогось навчитися, знайти нових друзів, отримати позитивні емоції тощо.

Мета: визначити очікування і отримати зворотний зв'язок.

Слухачі отримують стікери. Вони записують на них те, що очікують від цього тренінгу, і прикріплюють до намальованого на аркуші паперу сонця. Наприкінці тренінгу очікування, які справдилися, залишають на сонці, а ті, що не справдилися, на хваринку.

Можна поділити очікування учасників на кілька тематичних груп і прикріпити папірці у вигляді променів навколо усміхненого сонячного диска.

Що ви очікуєте від цього тренінгу (Висловіть свої очікування письмово)

Наприклад, Цей тренінг навчить мене… (аналізувати, робити висновки, визначати ставлення до свого здоров’я). ЗНАЙОМСТВО (5-7 хв.)

Це одна з ключових вправ. її проводять не лише з незнайомою групою, а й з тими, хто давно знає одне одного. Ми радимо проводити знайомство на початку кожного тренінгу.

Учасники записують своє ім'я у стовпчик і навпроти кожної літери пишуть слово, яке починається з неї і характеризує цю людину. Наприклад, ВІКТОР - Вольовий, Ініціативний, Красномовний, Терплячий, Оригінальний, Рішучий. Потім по черзі зачитують написане. Пам'ятайте, що під час виконання цієї вправи критика недоречна. Навіть якщо не надто старанний учень назвав себе працьовитим, це свідчить про те, що він хотів би стати таким. Тому не критикуйте його і не дозволяйте сміятися іншим, а, навпаки, підтримайте це бажання.. ІНТЕРАКТИВНІ ТРЕНІНГОВІ ВПРАВИ

Тест «Що я знаю про тютюнопаління» (15 хв.)

Тема сьогоднішнього заняття зрозуміла, тому давайте спробуємо з’ясувати, що ж вам відомо про цю звичку. Постарайтеся щиро відповідати на питання анкети, а потім ми обговоримо на скільки ви ознайомлені з даним питанням.

Питання анкети «Що я знаю про тютюнопаління»

Необхідно на наведені нижче питання відповісти: «правильно» або «неправильно».

1.   Одна з головних причин паління - прагнення бути таким, як усі.

2.      Люди, що не курять ,змушені страждати на захворювання дихальної системи внаслідок пасивного куріння .

.        Паління допомагає розслабитися , коли людина нервує.

.        У легенях людини, що викурює щодня протягом року пачку цигарок, осідає один літр тютюнової смоли.

.        Фізичні вправи нейтралізують шкоду, викликану палінням.

.        Однієї пачки цигарок достатньо, щоб участився пульс, підвищився кров’яний тиск, порушилося нормальне кровопостачання і циркуляція повітря в легенях.

.        Більшість курців одержують від паління задоволення і не збираються кидати палити.

.        Тютюнопаління є однією з основних причин захворювань серця.

.        Більшість підлітків можуть самостійно кинути палити в будь-який час.

.        Hемає нічого страшного, якщо підлітки «бавляться» цигарками, вони легко можуть зупинитися до того, як паління стане звичкою.

Обговорення: відзначити на дошці кількість правильних і неправильних відповідей, вислухати точку зору кожного учасника з проханням довести свою власну позицію.

Вправа «Модель здоров’я». (5-7 хв.)

Всім групам пропонується образно зобразити модель здоров’я, в яку можуть входити всі складові (фізична, психічна, соціальна, духовна, особистісна складова здоров’я). 10 хв.

Групи презентують модель.

Групи обмінюються своїми моделями. Далі, група, якій дісталася чужа модель, руйнує її, тобто імпровізує чинники, що руйнують здоров’я (розривають аркуш, який готувала інша група).

Після цього розірваний аркуш повертається авторам, вони намагаються відновити зруйноване здоров’я.

-    Спробуйте відновити своє здоров’я.

-       Що ви відчували, коли руйнувалось ваше здоров’я?

-       Що ви відчували, коли руйнувалось здоров’я інших?

-       Чи легко відновити зруйноване здоров’я?

Вправа «Чому люди палять?»

Необхідно з’ясувати фактори, що впливають на бажання почати палити і наслідки паління. Об’єднуємо учасників у 2-3 групи. Наприклад, за кружечками різного кольору. Робота в групах (10 хв.) На аркушах паперу написати відповіді на питання, чому люди починають палити і чому продовжують це робити. Кожна група презентує свою роботу.

Висновок: усі причини, що змушують людину палити і сприяють продовженню процесу тютюнопаління, можна об’єднати в кілька груп:

-  соціальні;

-       фізіологічні;

-       психологічні;

-       виховні;

-       пізнавальні.

Обговорення: чи може людина обійтися без паління, яким способами можна вийти з ситуації, яка склалася, не починаючи палити?

IX. ЗАВЕРШЕННЯ ТРЕНІНГУ (5-10 хв.)

Підсумок Повернемось до початку заняття … Чи виправдалися наші сподівання щодо сьогоднішнього заняття?

Як отримати і використовувати зворотний зв'язок

У цьому проекті ви матимете змогу отримати зворотний зв'язок як безпосередньо від учасників тренінгу, так і за допомогою спеціальних процедур оцінювання.

-    Завершуючи кожен окремий тренінг, запропонуйте учасникам продовжити фразу: «На цьому тренінгу я...» (усвідомила, що..., дізнався про те...).

-       Попросіть їх проаналізувати власні очікування і по черзі висловитися, справдилися вони (повною мірою, частково), не справдилися чи виявилися недоречними, і відобразити стікерами на «сонці» чи «хмаринці».

Навчились? Чи позбавилися своїх побоювань?

Виразіть своє відношення до сьогоднішнього заняття (різнокольоровий килимок: красний колір, жовтий, фіолетовий)

Додаток Д

Виховний захід «Подбай про своє здоров'я»

Мета: спонукати учнів до аналізу способу життя свого та своєї родини, викликати бажання вести здоровий спосіб життя.

Вступ

Сьогоднішня виховна година - має бути вільне спілкування. Нікого з вас до неї не готували заздалегідь. Кожен може висловити свою думку, поставити запитання, дати пораду, поділитися досвідом.

Щоб розкрити цю тему розмова піде про те, як ви розумієте це, чи переконанні у доцільності, більше того - у необхідності вести здоровий спосіб життя.

Щоб не відхилятися від головної думки розмови, пропонуємо основні питання, на які ви повинні давати відповіді. У процесі розмови ви можете поставити запитання, які виникатимуть у вас.

Основні питання за писані на дошці зліва. Справа, на закритій частині дошки, записані відповіді. Але відкриємо ми їх тоді, коли ви дасте свої відповіді, висловите своє бачення. Відкривши, проаналізуємо, чого ви не врахували, на що не звернули уваги або чим можна доповнити те, що записано.

Питання (Відповіді)

1.     Що є найбільшою цінністю у житті людини? Здоров’я.

2.      Що таке здоров'я? Стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад.

.        Від чого залежить наше здоров'я? Від спадковості - 20%. Від медицини - 10%. Від екології - 20%. Від способу життя - 50%.

.        Чи звернули ви увагу від чого найбільше залежить здоров'я? Чи погоджуєтеся ви з цим?

.        Що таке спосіб життя? Співвідношення праці і відпочинку, харчування, сон, характер спілкування з людьми.

.        Який спосіб життя ви вважаєте здоровим? Який зберігає і зміцнює здоров'я (фізичне і моральне).

.        Назвіть основні складові здорового способу життя. Фізична і розумова праця, здорове харчування, дотримання гігієни та режиму фізкультури, загартування.

.        В якому розумінні можна стверджувати що "праця створила людину"? Працюючи. Людина не лише створює необхідні для забезпечення життя матеріальні засоби, а й сама розвивається, духовно зростає, удосконалюється.

.        Яка праця на вашу думку важливіша фізична чи розумова? Як без однієї так і без другої немислиме людське життя.

.        Для чого потрібно дотримуватися гігієни та режиму? Для профілактики захворювань, для забезпечення нормальної роботи всіх ланок нашого організму.

.        Яке харчування ви вважаєте повноцінним?

а)     2-3 рази в день вживати гарячу першу страву;

б)      щоденно їсти фрукти та овочі;

в)      не переїдатися.

12.   12. Як підтримувати свою фізичну форму? Виконувати ранкові зарядки, відвідувати уроки фізкультури, щоденно активно рухатися, проводити вихідні на свіжому повітрі (спортивні ігри, туристичні походи тощо).

13.    13. Скільки часу потрібно витрачати на сон? Не менше 8 годин на добу

Учитель. Як бачимо, більшість із вас правильно розуміє і сприймає суть здорового способу життя. Але, як виявляється, перешкодою цього є багато спокус. Людині потрібні і знання, і культура, і сила волі, щоб протистояти їм. Тому слід пам'ятати очевидне: щастя, до якого всі ми прагнемо, неможливе без здоров'я, здоров'я неможливе без піклування про нього, а піклуватися потрібно вміти і хотіти. Треба знати, що для здоров'я корисне, а що шкідливе, що від Бога, а що від лукавого, який шлях веде до розквіту і гармонії сили та краси, а який - у прірву.

Наостанок хочу дати вам декілька порад великого українця, всесвітньовідомого лікаря Миколи Амосова:

1.   У більшості хвороб винна не природа, не суспільство, а сама людина. Найчастіше вона хворіє від лінощів і жадібності, але іноді й від не усвідомлення ціни здоров'я.

2.      Не сподівайтеся на медицину. Вона непогано лікує деякі хвороби, але не може зробити людину здоровою.

.        Щоб не хворіти, погрібні власні зусилля, постійні та значні. Замінити їх не можна нічим. Людина, на щастя, настільки досконала, що повернути здоров'я можна завжди, тільки необхідні зусилля повинні зростати з віком і поглибленням хвороб.

.        На жаль, здоров'я, як важлива мста, постає перед людиною, коли смерть стає близькою реальністю. Однак, людину зі слабким характером навіть смерть не може надовго залякати.

.        Основними складниками здоров'я є фізичні навантаження, обмеження у харчуванні, загартування, час і вміння відпочити. І ще - щасливе життя! На жаль, без перших умов людина здоров'я не забезпечить. А якщо немає щастя в житті, то де знайти стимули для зусиль, щоб напружуватись і голодувати? На жаль!

.        Природа милостива: досить 20-30 хв. фізкультури у день, але такої, щоб задихнутися, спітніти і щоб діяльність пульсу збільшилася, вдвічі.

.        Треба обмежувати себе в їжі.

.        Уміти розслаблятися - наука, але до неї потрібен ще характер. Якби він був!

.        У народі кажуть, що здоров'я - щастя вже само собою, а хвороба нещастя.

Чи варто битися за здоров'я? Подумайте!

Додаток Е

Урок-тренінг «Алкоголь і здоров’я»

Мета. Надати учням достовірну інформацію про негативний вплив алкоголю на організм людини; розвінчати поширені міфи про користь алкоголю для здоров’я людини; обговорити причини, з яких люди починають вживати алкоголь. Відпрацювати та розвивати навички, що запобігають вживанню алкоголю.

Обладнання. Підручник, роздатковий матеріал, листи А2, А4, олівці, плакат «Наші правила», м’яч .

Терміни і поняття. Звичка, корисні та шкідливі звички, чинник ризику, вчинок, свідомі і несвідомі звички.

Домашнє завдання. Доповнити плакат «Відмова від алкоголю»

Структура заняття

. Знайомство

·    Вчитель пропонує стати учасникам у коло. Перекидаючи один одному м’яч, треба звернутись до когось з учасників на ім’я і закінчити фразу: «Я хочу сказати, що сьогодні ти досягнеш успіху, якщо ... ».

·        Читання листа-застереження за бажанням.

2. Очікування

Педагог-тренер повідомляє тему та мету заняття, і пропонує учасникам висловити свої особисті очікування від їх роботи під час заняття, взаємодії групи. Учасники записують їх на стікерах, вирізаних в формі хмаринок, а після того, як всі очікування будуть прочитані, приклеїти їх на великому аркуші, на якому може бути намальовано пейзаж (схематично).

3. Мозковий штурм « Яка поведінка сприяє здоров’ю, а яка не сприяє?»

Педагог пропонує учасникам відповісти на запитання:

·    Як слід поводитись людині, яка прагне зберегти своє здоров'я та здоров'я оточуючих?

·        Яка поведінка, дії і вчинки людини не сприяють здоров'ю, є шкідливими для здоров'я власного і оточуючих?

У дві колонки записуються всі пропозиції учасників відповідно до кожного запитання.

Підсумовуючи, вчитель підкреслює, що здоров'я багато в чому залежить від власних дій людини, а серед шкідливих вчинків, зокрема, можна визначити вживання алкоголю.

. Інформаційне повідомлення «Алкоголь - загроза здоров’ю »

Алкоголізм - захворювання, викликане систематичним вживанням спиртних напоїв, що характеризується патологічним потягом до них, розвитком психічної (нездоланний потяг) і фізичної залежності (появою абстинентного синдрому при припиненні вживання). У випадках тривалого впливу хвороба супроводжується стійкими психічними і соматичними розладами.

Дана проблема стала особливо актуальна для нашої країни в останні 5 - 6 років, коли в зв'язку з політичними й економічними реформами кількість хворих цією недугою різко зросло.

У формуванні алкогольної залежності вирішальну роль грають наступні фактори:

) соціальні фактори: культурний і матеріальний рівень життя, стреси, інформаційні перевантаження, урбанізація;

) біологічні: спадкова схильність. За даними дослідження до 30% дітей, чиї батьки зловживали алкоголем, можуть стати потенційними алкоголіками;

) психологічні: психоемоційні особливості особистості, здатність до соціальної адаптації і протистояння стресам.

За різними даними 40 - 70% злочинів підлітки скоюють у стані сп'яніння, при цьому 8 із 10 порушень як правило припадає на протиправні дії, вчинені після пиятики, в компанії старших. Підліток, який випив, втрачає сором і відповідальність за свої вчинки. Батька, який пиячить, зовсім не хвилює доля дітей.

У 89,7% підлітків, які перебувають на обліку в нарколога, були несприятливі сімейні обставини, зокрема у 67,3% підлітків - батьки були алкоголіками, у 5% - наркоманами, у 2,7% -засуджені, в 11% - один з батьків має психічне захворювання, у 59,4%випадків підліток виховується в неповній сім'ї.

Вживання алкоголю з 15 років призводить до більш тяжких форм алкоголізму, ніж у тих, хто почав систематично пиячити після 30 років. Відомо, що алкоголік - це людина, яка запрограмована на алкоголь, звикла до спиртного, відчуває потребу в ньому і вживає його систематично.

5. Вправа « Алкоголізм - загроза здоров'ю »

Тренер об'єднує учасників у три підгрупи за словами « Захистимо власне здоров'ю », кожна з груп отримує карту-схему, на якій схематично зображено організм людини з відповідними органами, поруч написані твердження щодо руйнівного впливу алкоголю на організм людини .

Завдання: штрихами замалювати органи, про які повідомляється в інформації, що вони зазнають руйнівного впливу алкоголю на організм людини. Час на підготовку - 5 хвилин ( роздатковий матеріал додається).

. Вправа „10 заповідей здоров’я”.

Мета: звернути увагу учасників на власні звички та необхідність здорового способу життя, закріплення знань, отриманих на занятті.

Хід вправи:

1.   Тренер запитує в учасників: „Що таке заповідь?” Учням пропонується уявити себе мудрецями, які жили в давнину і дати 10 настанов заповідей для зміцнення здоров’я. Після закінчення тренер пропонує одній групі учасників назвати свої заповіді і записати їх на дошці, інші учасники груп доповнюють цей перелік.

2.      Потім учні роблять висновок, які заповіді найважливіші (акцент робиться на ті, що найбільше повторюються).

7. Взаємо навчання в середніх групах за методом «Карусель ».

Вчитель об’єднав учнів у 4 підгрупи (5 або 6 - в залежності від кількості учнів, тоді окремі теми будуть повторюватися) за принципом кольорів, а кожний колір має розбивку на номера від 1 до 4. Кожна група отримує завдання:

·    прочитати інформацію. Через 5 хвилин один учень під номером 1 з першої групи переходить по колу в групу номер два, а номер 1 з другої групи в номер три і т.д. Група знайомить прибульця з матеріалом, який вони прочитали, а прибулець розповідає їм свій матеріал. По сигналу вчителя проходить обмін номерами 2 і так до п’ятого учасника.

·        коли групи повертаються до початкового складу всі її учасники обмінюються інформацією, яку отримали в ході подорожі:

1.   Причини вживання алкоголю

2.   Із чого починається пияцтво

3.      Стадії й форми сп’яніння й алкоголізму

.        Алкоголізм не звичка, а хвороба

8. Рефлексія. Підсумки

На цьому тренінгу я дізнався( лась) про……

Причини вживання алкоголю.

Напевно, Ви неодноразово чули вираження: «вип'ємо, зігріємося». Вважається в побуті, що спирт є гарним засобом для зігрівання організму. Недарма спиртне часто називають «гарячливими напоями». Вважається, що спирт має лікувальну дію не тільки при простудних, але й при цілому ряді інших захворювань, у тому числі шлунково-кишкового тракту, наприклад при виразці шлунку. Лікарі ж навпаки вважають, що виразковому хворому категорично не можна приймати алкоголь. Де істина? Адже невеликі дози спиртного дійсно викличуть апетит. Або інше, існуюче серед людей переконання: алкоголь збуджує, підбадьорює, поліпшує настрій, самопочуття, робить бесіду більше жвавої й цікавої, що немаловажне для компанії молодих людей. Недарма спиртне приймають «проти утоми», при нездужаннях, і практично на всіх святах. Більше того, існує думка, що алкоголь є висококалорійним продуктом, що швидко забезпечує енергетичної потреби організму, що важливо, наприклад, в умовах походу й т.п. А в пиві й сухих виноградних винах до того ж є цілий набір вітамінів й ароматичних речовин. У медичній практиці використають бактериостатичні властивості спирту, уживаючи його для дезінфекції (при уколах і т.п.), готування ліків, але аж ніяк не для лікування хвороб.

Отже, алкоголь приймають для підняття настрою, для зігрівання організму, для попередження й лікування хвороб, що зокрема як дезінфікує засіб, а також як засіб підвищення апетиту й енергетично коштовний продукт. Де тут правда й де омана? Один з пирогівських з'їздів російських лікарів прийняв резолюцію про шкоду алкоголю: «...немає жодного органа в людському тілі, який би не піддавався руйнівній дії алкоголю; алкоголь не володіє жодним такою дією, що не могло бути досягнуте іншим лікувальним засобом, що діє корисніше, безпечніше й надійніше, немає такого хворобливого стану, при якому необхідно призначати алкоголь на скільки-небудь тривалий час».

Так що міркування про користь алкоголю - досить розповсюджена омана. Взяти хоча б очевидний факт - порушення апетиту після стопки горілки або провина. Але це тільки на короткий час, поки спирт викликав «запальний сік». Надалі прийом алкоголю, у тому числі пива, тільки шкодить травленню. Адже спиртне паралізує дія таких важливих органів як печінка й підшлункова залоза. Видатний психіатр і суспільний діяч, борець із алкоголізмом, академік Володимир Михайлович Бехтерев (1857-1927) так охарактеризував психологічні причини пияцтва: «Вся справа в тому, що пияцтво є віковим злом, воно пустило глибокі коріння в нашому побуті й породило цілу систему диких питних звичаїв. Ці звичаї вимагають пиття й частування вином при всякому випадку». Потреба в алкоголі не входить до числа природних життєвих потреб людини, як, наприклад, потреба в кисні або їжі, і тому сам по собі алкоголь не має спонукальної сили для людини. Потреба ця, як і деякі інші «потреби» людини (наприклад, паління) з'являється тому, що суспільство, по-перше, робить даний продукт й, по-друге, «відтворює» звичаї, форми, звички й забобони, пов'язані з його споживанням. Зрозуміло, що ці звички не властиві всім однаковою мірою. Це : самозахист від будь - яких проблем( слабкий перетворюється на дужого, боягузливий - на хороброго), спроба втекти від чогось, що гнітить, або само покарання за свої вчинки, смерть близької людини або пішов хтось із подружжя, що супроводжується почуттям глибокого відчаю. Інша група людей п’є для задоволення, тому що не вміють радіти душею і серцем. На алкоголізм страждають перш за все ті, хто втратив життєві орієнтири, хто позбавлений творчих здібностей і рефлексу мети.

Із чого починається пияцтво.

Приводи першого прилучення до алкоголю різноманітні. Але простежуються їхні характерні зміни залежно від віку. До 11 років перше знайомство з алкоголем відбувається або випадково, або його дають «для апетиту», «лікують» вином або ж дитиною сам із цікавості пробує спиртне (мотив, головним чином властивим хлопчикам). У більше старшому віці мотивами першого вживання алкоголю стають традиційні приводи: «свято», «сімейне торжество», «гості» і т.д. З 14-15 років з'являються такі приводи, як «незручно було відстати від хлопців», «друзі вмовили», «за компанію», «для хоробрості» і т.д. Хлопчиськам властиві всі ці групи мотивів першого знайомства з алкоголем. Для дівчинок типова в основному друга, «традиційна» група мотивів.

Звичайно це буває, так сказати, «безневинна» рюмочка на честь дня народження або іншого торжества. І хоча це відбувається за згодою батьків, у колі родини, все-таки й таке прилучення дітей до вина небезпечно. Адже коштує раз доторкнутися до спиртного, як уже знімається психологічний бар'єр і підліток уважає себе вправі випити з товаришами або навіть одному, якщо з'являється така можливість. Недарма в народі говорять: «ріки починаються зі струмочка, а пияцтво з рюмочки». У цілому мотиви вживання спиртного підлітками діляться на дві групи. В основі мотивів першої групи лежить бажання додержуватися традицій, випробовувати нові відчуття, цікавість і т.п. Формуванню цих мотивів сприяють деякі властивості психіки неповнолітніх, що пробуджується в них почуття дорослості, бажання бути як всі, прагнення наслідувати старшим і т.п. Віковими особливостями підлітків у певній мері можна пояснити й уживання ними спиртних напоїв «для хоробрості». Цей мотив пов'язаний з відсутністю в неповнолітніх життєвого досвіду, знань, що дозволяють їм вільно вступати в спілкування з навколишніми (наприклад, з особами більше старшого віку, дівчинами). Особливої уваги заслуговує друга група мотивів споживання алкоголю., які формують пияцтво як тип поводження правопорушників. У число цих мотивів входить прагнення позбутися від нудьги. У психології нудьгою називають особливий психічний стан особистості, пов'язане з емоційним голодом. У підлітків цієї категорії істотно ослаблений або втрачений інтерес до пізнавальної діяльності. Підлітки, що вживають спиртне майже не займаються суспільною діяльністю. Істотні зрушення спостерігаються в них у сфері дозвілля. Ці хлопці менше цікавляться художньою літературою, рідко беруть участь у самодіяльності, майже не бувають у театрі, втрачають інтерес до серйозної музики, живопису. Нарешті, деякі підлітки споживають спиртне, щоб зняти із себе напруга, звільнитися від неприємних переживань. Напружений, тривожний стан може виникнути у зв'язку з певним положенням їх у родині, шкільному колективі. Проведення вільного часу переважно Ь друзями характерно для підлітків. І хоча підліткові групи складаються стихійно, їх становлять хлопці, близькі за рівнем розвитку, запитам й інтересам. Але якщо підліткова група не об'єднана якоюсь корисною діяльністю, у ній переважає «порожнє» часопроводження нудьгуючих неповнолітніх і така група ставати сприятливим ґрунтом для розпиття спиртних напоїв. Алкоголізм - це хвороба тих соціально - політичної системи, яка не розкрила творчий потенціал своїх громадян, не забезпечила їм якість життя, не дала освіти, роботи, почуття гідності.

Стадії й форми сп'яніння й алкоголізму.

Як часто деякі люди з гордістю відзначають у себе й своїх товаришів підвищену стійкість до спиртного, вважаючи, що це пов'язане з фізичним здоров'ям. А насправді підвищена стійкість до спиртного - перша ознака алкоголізму, що починається, симптом серйозного .захворювання. Для алкоголіка що чарка, що склянка, що пляшка провина - усе єдино. Уже від чарки спиртного він приходить у своєрідний стан ейфорії - порушення, що тільки підсилює його прагнення випити, а потім наступні дози мало міняють його зовнішній вигляд, хоча в організмі відбуваються помітні зрушення. Спочатку алкоголік проявляє надзвичайну активність, намагаючись «позачергово» випити чергову стопку, починає буйствувати або дуріти. Але от остання крапля переповняє межі стійкості, алкоголік «відключається» від зовнішнього миру, упадаючи в забуття. Втрата контролю за кількістю випитого, непомірна жадібність до спиртного й супровідне це неконтрольоване, розв'язане, нерідко цинічне поводження - стійкі ознаки алкоголізму.

У п'яниці ослаблена воля - і не тільки до обмеження прийому алкоголю, але й стосовно інших, ділових сторін повсякденного життя. Нерідко під час святкових застіль можна спостерігати, як люди після випитих спиртних напоїв поводяться розв'язано, їхні рухи стають більше незграбними. Відразу помітний вплив на них алкоголю. І якщо запитати його учасників як часто вони випивають, більшість відповість, що нерегулярно. Однак навіть після однократного прийому алкоголю в людей ніч проходить неспокійно, а на ранок вони встають розбитими, з опухлою особою й хворою головою. Робочий день, як правило, виявляється зіпсованим, а якщо людина по роботі пов'язаний з механізмами, наприклад з верстатом або автомашиною, уважай, що в цей день у нього різко підвищений ризик аварії або навіть катастрофи. У працівників розумової праці після прийому алкоголю грунтовно погіршуються розумові процеси, падає швидкість і точність обчислень, як говорять, робота валиться з рук. Отже, навіть після нерегулярного, випадкового вживання алкоголю наступають серйозні неполадки в організмі, що свідчать про важке його отруєння. Якщо ж уживання алкоголю приймає систематичний характер, людина п'є по будь-якому випадку, вишукуючи будь-який привід, щоб напитися, то це вже називається побутовим пияцтвом. Для п'яниці не має значення зміст святкової події, йому байдуже чи схвалюють його поводження інші. У цій стадії прилучення до спиртного значною мірою змінюється відношення питущі до навколишньої, до загальноприйнятих і припустимих норм поводження. Для п'яниці найближчими людьми стають собутильники, нехай навіть вони вперше виявилися за одним столом. Час, місце й обстановка, у якій люди п'ють, гублять значення. Таким чином, різниця між епізодичним прийомом спиртного й пияцтвом полягає не тільки в кількості випитого за один раз, але й у психологічній установці питущі. У першому випадку людина відзначає яка-небудь урочисту або значну подію, а в другому - п'є тільки щоб привести себе в стан сп'яніння. Якщо вчасно утримати людину від пияцтва, це попереджає його падіння й розвиток алкоголізму.

Алкоголізм не звичка, а хвороба.

Алкоголізм - важка хронічна хвороба, у більшості випадків важковиліковна. Вона розвивається на основі регулярного й тривалого вживання алкоголю й характеризується особливим патологічним станом організму: нестримним потягом до спиртного, зміною ступеня його перенесення й деградацією особистості. Для алкоголіка сп'яніння представляється найкращим психічним станом. Це потяг не піддається розумним доводам припинити пити. Алкоголік направляє всю енергію, засоби й думки на добування спиртного, незважаючи на реальну обстановку (наявністю грошей у родині, необхідність виходу на роботу й т.п.). Раз випивши, він прагне напитися до повного сп'яніння, до безпам'ятства. Як правило, алкоголіки не закушують, у них втрачається блювотний рефлекс і тому будь-яка кількість випитого залишається в організмі. У зв'язку із цим говорять про підвищеність перенесення алкоголю. Але насправді цей патологічний стан, коли організм втратив здатність боротьби з алкогольною інтоксикацією шляхом блювоти й інших механізмів захисту. На пізніх етапах алкоголізму перенесення спирту раптово знижується й у запеклого алкоголіка навіть малі дози вина викликають той же ефект, що більші кількості горілки в минулому. Для цієї стадії алкоголізму характерно важке похмілля після прийому алкоголю, погане самопочуття, дратівливість, злостивість. Під час так званого запою, коли людина п'є щодня, протягом багатьох днів, а те й тижнів, патологічні явища настільки виражені, що для їхньої ліквідації потрібна медична допомога. Алкоголізм не звичка, а хвороби. Звичка контролюється свідомістю, від її можна позбутися. Пристрасть до алкоголю перебороти складніше через отруєння організму. Близько 10 відсотків людей, що вживають алкоголь, стають алкоголіками. Алкоголізм - хвороба, що характеризується психічними й фізичними змінами в організмі. Алкоголізм розвивається за такою схемою:

1)      Початкова фаза: сп'яніння з випаданням пам'яті, «затьмарення». Людина постійно думає про спиртне, йому здається, що випив недостатньо, він п'є «взапас», у нього розвивається жадібність до алкоголю. Однак він зберігає визнання своєї провини, уникає розмов про свою тягу до спиртного.

)        Критична фаза: втрата контролю над собою після першого ж ковтка алкоголю. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір всім спробам запобігти його бажанню випити. У людини розвивається зарозумілість, агресивність. Він обвинувачує навколишніх у своїх лихах. У нього починається запій, його друзями стають випадкові собутильники. Він змушений піти з постійної роботи, втрачає інтерес до всього, що не має відносини до спиртного.

)        Хронічна фаза: щоденне похмілля, розпад особистості, помутніння пам'яті, плутаність думки. Людина п'є сурогати алкоголю, технічні рідини, одеколон. У нього розвиваються безпідставні страхи, біла гарячка, інші алкогольні психози.

Одним з характерних ускладнень під час запою є біла гарячка. Біла гарячка - найбільше що часто зустрічається алкогольний психоз. Вона виникає звичайно в стані похмілля, коли в п'яниці з'являються несвідомий страх, безсоння, тремтіння рук, кошмари (погоні, нападу й т. д.), слухові й зорові обмани у вигляді шумів, дзвінків, руху тіней. Симптоми білої гарячки особливо виражені вночі. У хворого починаються яскраві переживання застрашливого характеру. Він бачить плазуючих навколо комах, пацюків, що нападають на нього чудовиська, бандитів, відчуває біль від укусів, ударів, чує погрози. Він бурхливо реагує на свої галюцинації: обороняється або біжить, рятуючись від переслідування. Удень галюцинації трохи загасають, хоча хворий залишається збудженим, у нього трясуться руки, він метушливий і не може спокійно сидіти на одному місці. Іншою формою психозу є алкогольне марення. Він виникає й після короткочасного пияцтва, але на відміну від білої гарячки не супроводжується галюцинаціями. Таких хворих переслідують нав'язливі думки. Найчастіше це марення підозрілості, переслідування, ревнощів. П'яниці, наприклад, здається, що проти нього влаштований змова. Не бачачи виходу з положення, що створилося, він може скінчити життя самогубством.

Додаток Є

План семінару «Чинники, що впливають на репродуктивне здоров’я молоді»

Мета: сформувати про чинники, що впливають на репродуктивне здоров'я молоді

Базові поняття й терміни: чинник; чинники, які впливають на репродуктивне здоров'я молоді.

План

Ι. Організаційний етап. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності для учнів.

ΙΙΙ. Огляд навчального матеріалу.

1. Чинники впливу на репродуктивне здоров'я молоді

. Вплив нікотину на репродуктивне здоров'я підлітків

. Вплив алкоголю на репродуктивне здоров'я підлітків

. Вплив раннього статевого життя на репродуктивне здоров'я. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь.

-    Якими чинниками визначається репродуктивне здоров'я підлітка?

-       Що може призводити до порушення репродуктивного здоров'я?

-       Як паління впливає на репродуктивне здоров'я людини?

-       Як алкоголь впливає на репродуктивне здоров'я людини?

-       Як наркотики впливають на репродуктивне здоров'я людини?

-       Чому, знаючи про шкоду паління, люди все ж таки курять?

-       Чому, знаючи про шкоду алкоголю, люди все одно п'ють?

-       Чому, знаючи про шкоду наркотиків, люди їх приймають?

Додаток Ж

ПРОГРАМА ВСТУПНОГО ІНСТРУКТАЖУ

з охорони праці та безпеки життєдіяльності в навчальному закладі

. Загальні відомості

.1. Трудова дисципліна ґрунтується на свідомому і сумлінному виконанні правил.

.2. Працівники (назва закладу) (далі - заклад) приймаються на роботу за трудовим договором, контрактом або на конкурсній основі згідно до чинним законодавством. Вони можуть працювати за сумісництвом згідно з чинним законодавством України.

.3. Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи (раз на три роки) проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності (пожежна і радіаційна безпека, техніка безпеки при виконанні робі, що можуть привести до травмування, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правильні дії при виникненні аваріях тощо) та періодично інструктажі (вступний - один раз при оформленні на роботу, первинний, повторний, позаплановий та цільовий).

.4. Допуск до роботи осіб, які не пройшли спеціального навчання, інструктажів і перевірки знань з охорони праці та безпеки життєдіяльності, забороняється.

.5. Працівники зобов’язані:

виконувати правила внутрішнього розпорядку, дотримуватися дисципліни праці, трудитися сумлінно;

виконувати вимоги з охорони праці та безпеки життєдіяльності, передбачені відповідними правилами та інструкціями;

берегти обладнання, інвентар, матеріали, навчальні посібники, тощо, виховувати у дітей бережливе ставлення до майна закладу;

у встановлені строки проходити медичний огляд.

.6. Коло обов’язків (робіт), що їх виконує кожен працівник закладу за своєю спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, визначається посадовими та функціональними інструкціями і положеннями, затвердженими в установленому порядку тарифно-кваліфікаційними довідниками посад службовців і тарифно-кваліфікаційними довідниками робіт і професій робітників, положеннями і правилами внутрішнього розпорядку закладу.

.7. У закладі для вчителів за погодженням з профспілковим комітетом встановлений п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для окремих педагогічних працівників і обслуговуючого персоналу робочий тиждень (день) визначається графіками роботи.

.8. Час початку і закінчення роботи встановлюється у відповідності з режимом робочого дня і затверджується директором закладу. Робочий час педагогічних працівників визначається навчальним розкладом, графіком роботи.

.9. Тривалість робочого дня обслуговуючого персоналу і робітників визначається графіком змінності, який складається відповідно до встановленої тривалості робочого часу на тиждень.

.10. На бажання працівника, який працює у святковий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

.11. Необхідність підвищення рівня безпечних умов праці у закладі, як одного із навчально-виховних закладів зумовлена особливою турботою про збереження життя і здоров’я підростаючого покоління. У процесі навчання учні оволодівають різносторонніми знаннями, вони також залучаються до суспільне корисної, продуктивної праці. У зв’язку з цим, першочерговим є завдання створення здорових і безпечних умов праці й навчання.

.12. Охорона здоров’я і життя учнів під час навчально-виховного процесу закладу, при залученні їх до суспільно корисної праці організовується так, щоб заздалегідь виключити можливі несприятливі наслідки, а заходи щодо виконання вимог норм, правил та інструкцій з техніки безпеки, щоб мали попереджувальний, профілактичний характер, тобто виключали б ситуації, які можуть призвести до травматизму.

.13. Обов’язковим у роботі з охорони праці та безпеки життєдіяльності в закладу є навчання та інструктування про безпечні методи праці працюючих і безпечні методи навчання для учнів.

.14. Виконання вимог правил з техніки безпеки вчителями та викладачами і класними керівниками закладу, завідуючими кабінетами, адміністрацією та іншими працівниками є обов’язковим у роботі, яка спрямована на організацію безпечних та здорових умов праці співробітників, а також збереження життя та здоров’я учнів - під час проведення занять у навчальних кабінетах, лабораторіях, спортивних залах, інших навчальних приміщеннях закладу та в період проведення навчальних заходів (екскурсії, практичне навчання на свіжому повітрі, змагання тощо) за межами закладу.

. Основні положення Закону "Про охорону праці", Кодексу законів про працю та інших нормативних актів про охорону праці (Основні законодавчі акти з охорони праці).

.1. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону праці, їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності визначає Закон України "Про охорону праці", введений в дію Верховною Радою з 14 жовтня 1992 р. із змінами від 2002 року Закон "Про охорону праці" поширюється на всіх громадян, що працюють (ст. 2).

.2. Закон проголошує, що кожен працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я, або для людей, які його оточують (ст. 7. вищезазначеного закону).

.3. Працівникам видається безплатно за встановленими нормами спецодяг та інші засоби індивідуального захисту на таких видах робіт (ст. 10. вищезазначеного закону).

на роботах, пов’язаних із забрудненням;

на роботах, що здійснюються в несприятливих температурних умовах;

на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці.

.4. Якщо нещасний випадок трапиться внаслідок невиконання працівником вимог нормативних актів про охорону праці, виділяється розмір допомоги, який визначається комісією з розслідування нещасного випадку.

.5. У разі смерті потерпілого встановлюється такий розмір одноразової допомоги його сім’ї: не менше п’ятирічного заробітку працівника на його сім’ю, і, крім того, не менше однорічного заробітку на кожного утриманця потерпілого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті (ст. 11. вищезазначеного закону).

.6. Закон передбачає також відшкодування моральних збитків працівникові, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до них, порушили нормальні життєві зв’язки потерпілого.

. Кодекс законів про працю України - основний закон національного трудового законодавства

.1. Законодавство про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянином України права розпоряджатися своїми здібностями продуктивної і творчої праці, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форми власності.

.2. Працівники мають право на:

відпочинок згідно з законами про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки;

здорові і безпечні умови праці;

матеріальне забезпечення у порядку соціального страхування у старості, при хворобі, втраті працездатності, а також матеріальну допомогу у разі безробіття;

об’єднання у професійні спілки;

вирішення колективних трудових конфліктів.

.3. Закон України "Про охорону здоров’я населення" визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи охорони здоров’я населення в Україні. Згідно цього закону громадяни зобов’язані:

піклуватися про своє здоров’я і здоров’я своїх дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян;

проходити своєчасні профілактичні щеплення та медичні огляди;

надавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які потрапили в умови, що загрожують їхньому життю і здоров’ю.

. Загальні правила електробезпеки

.1. Електробезпека - це система організаційних і технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електричної електрики.

.2. Електротравма - це травма, викликана впливом електричного струму або електричної дуги.

.2.1. Особливості електротравматизму:

організм людини не наділений властивістю, за допомогою якої можна було б визначити наявність електроструму;

електротравма може виникнути без безпосереднього контакту зі струмо-провідниками, частинами устаткування (ураження через електричну дугу, крокову напругу, тощо);

електричний струм, проходячи через тіло людини, діє не тільки в місцях контактів і на шляху проходження через організм, а й на центральну нервову систему, що спричиняє ураження внутрішніх органів (порушення нормальної діяльності серця, зупинку дихання тощо).

дія електричного струму на організм людини супроводжується зовнішнім ураженням тканин та органів у вигляді механічних ушкоджень електричних знаків, електро-металізації шкіри, опіків.

електричний струм, проходячи через організм людини, спричиняє термічну, електролітичну та біологічну дії.

термічна дія струму виявляється в опіках окремих ділянок тіла, в нагріванні до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку, що стає причиною серйозних функціональних розладів.

електротермічна дія струму виявляється в розкладанні органічної рідини крові, що призводить до значних порушень її фізико-хімічного складу.

біологічна дія струму виявляється у подразненні і збудженні живої тканини організму, що супроводжується мимовільним скороченням м’язів.

тривалість проходження струму через організм впливає на кінцевий результат ураження: чим довше проходження струму, тим більша можливість тяжкого і смертельного наслідку.

правильне користування електроенергією виключає випадки ураження електричним струмом.

.3. Основні вимоги, яких потрібно дотримуватись при користуванні електроенергією:

захист від коротких замикань (автомати, пробкові запобіжники) у електропроводці повинен бути завжди справним.

заміна заводських запобіжників, навіть тимчасово, усілякими металевими провідниками ("жучками") може стати причиною нещасного випадку чи пожежі.

.4. Основною умовою безпечного застосування електроенергії у приміщеннях є справний стан ізоляції електропроводів, електроприладів і апаратів, електричних щитків, вимикачів, штепсельних розеток, лампових патронів і світильників, а також електрошнурів, з допомогою яких вмикають в електромережу електроприлади, тому необхідно слідкувати за станом ізоляції, забезпечуючи своєчасний ремонт.

.5.Щоб уникнути пошкодження ізоляції, забороняється:

підвішувати електропровід на цвяхах, металевих і дерев’яних предметах;

перекручувати проводи;

закладати провід і шнури за газові і водопровідні труби, за батареї опалення;

витягати за шнур вилку з розетки.

.6. У приміщеннях, де електропроводка зроблена закритим способом під штукатуркою, забивання у довільні місця стіни цвяхів (костилів) для підвішування штор, картин та інших предметів, а також пробивання отворів і борінок може призвести до пошкодження схованої електропроводки і ураження електричним струмом. Тому всі подібні роботи треба виконувати, попередньо переконавшись у відсутності в даному місці електропроводки.

.7. Освітлювальну арматуру і електролампи небезпечно чистити від забруднення і пилюки при ввімкненому вимикачі, тобто під напругою, мокрими чи вологими ганчірками. Чистку треба виконувати при вимкненому вимикачі сухою ганчіркою, стоячи на підставці, яка не проводить електроструму.

.8. Пошкоджені вимикачі, лампові патрони, штепсельні розетки, електроприлади і апарати заборонено замінювати під напругою. Для цього прилад, апарат слід вимкнути з електромережі, а при ремонті електропроводки - викрутити запобіжник (чи вимкнути автомат). Цю роботу повинна виконувати особа, яка обізнана з правилами ремонту.

.9. При користуванні переносними приладами, електроінструментами небезпечно одночасно торкатись батареї опалення, водопровідних труб та інших заземлених металевих конструкцій, тому що при пошкодженні ізоляції електричного приладу через тіло людини, яка доторкнулась до названих металевих конструкцій, пройде небезпечний для організму струм.

.10. Небезпека ураження електричним струмом може виникнути також у таких випадках:

при користуванні електроприладами із пошкодженою ізоляцією, електроплитками із відкритою спіраллю;

саморобними електропечами, електроводонагрівачами, при заповненні водою електронагрівальних приладів (чайників, каструль, самоварів, тощо), вже ввімкнених в електромережу;

при порушенні порядку ввімкнення приладу у електромережу необхідно електрошнур спочатку підключити до приладу, а потім до мережі, а не навпаки;

при застосуванні оголених кінців проводу замість штепсельних вилок.

.11. Діти, не усвідомлюючи небезпеки, доторкаються до електроприладів, ввімкнених у електромережу, і часто отримують опіки й більш серйозні травми. Необхідно виключити можливість доступу дітей до електроприладів і відкритих розеток.

.12. Особливо обережним треба бути при користуванні електроенергією у вологих приміщеннях, у приміщеннях із земляною, цегляною і бетонною підлогою (підвали, ванна кімната, вбиральня та ін.), які є добрим провідником струму, бо за таких умов небезпека ураження електричним струмом збільшується. Тому в санвузлах та інших подібних приміщеннях не дозволяється встановлювати вимикачі і штепсельні розетки, користуватись ввімкненими в електромережу різними електронагрівальними приладами (плитками, камінами, рефлекторами), пральними машинами і переносними світильниками, а також використовувати стаціонарні світильники без запобіжної арматури.

. Основи гігієни та санітарії

.1. Санітарія - це система організаційних і технічних заходів, спрямованих на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання захворювань та отруєнь.

.2. До організаційних заходів санітарії належать:

дотримання вимог охорони праці жінок та осіб віком до 18 років;

проведення попередніх та періодичних медичних оглядів;

забезпечення працюючих у шкідливих умовах лікувально-профілактичним обслуговуванням.

.3. Технічні засоби , які використовуються для виконання санітарних вимог передбачають:

систематичне підтримання чистоти у приміщеннях і на робочих місцях;

розробку та конструювання обладнання, що виключає виділення пилу, газів та пари, шкідливих речовин у приміщеннях;

влаштування систем вентиляції та кондиціювання робочого місця із шкідливими умовами праці;

забезпечення захисту працюючих від шуму, вібрації, різних видів випромінювання.

.4. Граничні норми підіймання та переміщення вантажів вручну для жінок становлять 10 кг , для підлітків віком 16-17 років встановлені такі граничні норми переміщення та підіймання важких речей: для юнаків - 12,6 кг; для дівчат - 6,3 кг.

.5. Забороняється використання побутових приміщень не за призначенням. Усі побутові приміщення повинні мати на видному місці укомплектовані аптечки. Дезінфекцію побутових приміщень необхідно здійснювати не рідше одного разу на місяць.

.6. Працівник має право:

одержувати інформацію про стан свого здоров’я на основі висновків медичної комісії;

відмовитись від роботи, яка протипоказана йому згідно з медичними висновками.

.7. Працівник зобов’язаний проходити в установленому порядку і термінах медичні огляди та виконувати медичні рекомендації.