Методики оцінки кредитоспроможності

Методики оцінки кредитоспроможності

Вступ

Кредитування завжди було і залишається однією з важливіших сфер в економіці. Воно є основою розвитку малого та середнього підприємництва, прискорює процес залучення коштів і таким чином сприяє безперервному виробництву на підприємствах в незалежності від сезонності та інших факторів, сприяє підвищенню рівня життя населення в цілому. За допомогою регулювання процесів кредитування в державі уряд може впливати на темпи економічного зростання, стимулювати розвиток економіки або пригальмовувати його.

Процеси кредитування невідривно пов’язані з ризиком. Це можливе знецінення грошей, різка зміна валютних курсів та ін., але найбільше уваги приділяється ризику можливості неповернення суми кредиту та відсотків за ним, адже ймовірність виконання позичальником своїх обов’язків за кредитом повністю та у строк дуже важко передбачити. Тому одним із найважливіших способів управління кредитним ризиком є оцінка кредитоспроможності позичальника, адже саме на етапі оцінки можливість уникнути кредитного ризику є найбільшою.

Актуальність роботи обумовлюється стрімким розвитком кредитування в Україні. За даними Національного банку України [6] на 01.01.2011 в Україні зареєстровано 195 банків, з них мали ліцензію на здійснення операцій 175 банки, кредитні операції складають 69,3% активів банків. В умовах збільшення обсягів кредитування для того, щоб залишатись конкурентоспроможними, банки вимушені розробляти нові та нові кредитні продукти та вдосконалювати систему оцінки кредитоспроможності.

За даними Держкомстат України [7] в період з 2005 по 2010 рік відбулось значне збільшення обсягів наданих кредитів але разом із тим збільшилась і кількість прострочених кредитів. Так, до 2008 року відсоток простроченої заборгованості відносно обсягів виданих кредитів знижувався, але починаючи з 2009 почав збільшуватись і на 01.01.2011 склав 11,92% від загальної суми наданих кредитів.

Збільшення обсягів кредитування потребує жорсткості системи оцінювання кредитоспроможності та передбачення усіх можливих ризиків для запобігання можливості дефолту. Тому метою даної роботи є висвітлення теоретичних та практичних аспектів аналізу кредитоспроможності позичальника, а також визначення основних напрямків вдосконалення системи оцінки кредитоспроможності позичальників банками України.

Для досягнення мети необхідно вирішити наступні задачі:

визначити сутність та особливості поняття кредитоспроможність;

розглянути рекомендації Національного банку України щодо оцінки кредитоспроможності позичальників комерційними банками;

розглянути методики оцінки кредитоспроможності позичальників, що використовуються комерційними банками України;

розглянути зарубіжний досвід оцінки кредитоспроможності;

порівняти методики оцінки кредитоспроможності комерційними банками та визначити основні відмінності;

визначити основні напрями вдосконалення системи оцінки кредитоспроможності в комерційних банках України.

Для досягнення мети та вирішення задач були використані такі методи як: діалектичний метод, що визначає вивчення економічних явищ в їх постійному та взаємопов’язаному розвитку; візуально-графічний метод, для наочності використаних даних; аналіз; синтез; статистичний метод та системний підхід.

Об’єктом дослідження є існуючі методики оцінки кредитоспроможності в Україні та закордоном, кількісні показники, що використовуються для оцінки фінансового стану та якісні показники господарської діяльності позичальника, а також основні форми фінансової та іншої звітності, що слугують джерелами інформації для здійснення оцінки кредитоспроможності позичальника.

Предметом дослідження є відмінності та особливості різноманітних методик оцінки кредитоспроможності, їх переваги та недоліки.

Дослідження методик оцінки кредитоспроможності проводилось такими вченими як Вишняков И.В. [15], Єпіфанов А.О. [35], Криклій О.А. та Маслак Н.Г [25], Примостка Л.О. [48] та іншими.

Кредитоспроможність є однією з важливих характеристик фінансово-економічної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки. Якщо підприємство кредитоспроможне, воно має привілеї перед іншими підприємствами такого ж профілю стосовно залучення інвестицій, вибору постачальників, в підборі кваліфікованих кадрів та отримання кредитів. Таке підприємство не має конфліктів з державою та суспільством, оскільки своєчасно виплачує податки до бюджету, внески до соціальних фондів, заробітну плату - робітникам та службовцям, дивіденди - акціонерам, а банкам гарантує повернути кредити та відсоткову плату за них.

1.      Теоретичні основи оцінки кредитоспроможності

1.1 Сутність поняття кредитоспроможність та види методик її оцінки

Проблема вимірювання та оцінки кредитоспроможності клієнтів постала перед банками з самого початку їх існування, адже гарантія повернення кредитів є запорукою стабільної діяльності будь-якої кредитної установи.

Ще наприкінці ХІХ ст. Н.Х. Бунге в роботі «Теорія кредиту» наводить вислів французького банкіра Ло «Довіряючи, ми звертаємо увагу на їх (позичальників) чесність - вона переконує нас в тому, що ми не будемо обдурені, на їх майстерність - вона дає нам надію, що вони не помиляться в розрахунках, на рід занять - цим визначається надія на відсоток, який ми очікуємо» [25, с. 232], тобто кредитоспроможність позичальника, перш за все, ґрунтується на моральних якостях клієнта і його здатності правильно розрахувати свої видатки і здатності відповідати за своїми зобов’язаннями.

За словами Бордюг В.В. [12] питання кредитоспроможності були досить актуальні і висвітлювались в економічній літературі дореволюційного періоду і в працях економістів 20-х років XX століття. У період НЕПу економісти під кредитоспроможністю розуміли, з точки зору позичальника, здатність до здійснення кредитної операції,можливість своєчасного повернення отриманої позики; з позиції банку - правильне визначення розміру допустимого кредиту.

В економічній літературі поняття кредитоспроможності з’явилося знову в 1986-1990 роках, коли в економічних журналах було опубліковано наукові статті та публікації, присвячені цій темі. Це пояснюється тим, що кредитний механізм держави був зорієнтований на кредитомісткість, а не на кредитоспроможність [12]. Тобто поняття кредитоспроможності відповідало часу та періоду в розвитку економіки.

Аналіз літератури [12; 13; 25; 28; 35; 46] показав, що серед вчених немає єдиної думки щодо визначення поняття кредитоспроможності. У зв’язку з чим існують різні підходи до визначення терміну «кредитоспроможність», які базуються на певних критеріях, що формують сутність цього поняття. До них належать: платоспроможність, дієздатність і правоздатність позичальника при здійсненні кредитної операції, ділова репутація, наявність забезпечення кредиту, здатність позичальника генерувати грошові потоки [12].

Бордюг В.В. проаналізувавши близько двадцяти визначення поняття кредитоспроможність сформувала їх у шість груп. На основі схеми Бордюг В.В. та проведеного аналізу складемо схему визначень поняття кредитоспроможність.

А.О. Єпіфанов в своїй монографії «Оцінка кредитоспроможності та інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання» наводить такі приклади тлумачення поняття кредитоспроможності [35, с.9]:

Л.П. Бєлих визначає кредитоспроможність як спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг.

В. Галасюк вважає, що кредитоспроможність - це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності. Отже для банку, який надає позику, важливо, щоб позичальник був не лише платоспроможним, а й кредитоспроможним.

Таким чином важливим є також визначення відмінностей між поняттями платоспроможності та кредитоспроможності. Результати порівняння цих понять приведено в таблиці (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Відмінності поняття «кредитоспроможність» і «платоспроможність» [13]

Таким чином можна сказати, що кредитоспроможність - це наявність у позичальника можливості повернути основну суму кредитного боргу та відсотки за ним повністю та в строк визначений договором, яка обумовлена фінансово-господарським станом підприємства та системою умов, що визначають його діяльність.

На сьогоднішній день Правління Національного банку України дає таке визначення кредитоспроможності позичальника: «Кредитоспроможність - наявність у позичальника/контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки» [2].

За думкою А.О. Єпіфанова таке визначення відповідним чином відображає сутність поняття кредитоспроможності. Його застосування має не лише важливе теоретичне, а й практичне значення, оскільки визначає спрямованість і зміст процесу оцінки кредитоспроможності позичальника, а, отже, і його результати [35, с.10].

Кредитоспроможність позичальника - це багатоаспектне поняття, що залежить від багатьох факторів, які в певній мірі повинні враховуватись при оцінюванні здатності позичальника відповідати за своїми зобов’язаннями.

А.О.Єпіфанов приводить такі основні фактори оцінювання кредитоспроможності:

1)   забезпеченість позичальника власними коштами щонайменше на 50% від загальної суми витрат, які він здійснює;

2)      репутація позичальника (кваліфікація та здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни);

)        оцінка продукції, яка випускається, наявність замовлень на її реалізацію, характер послуг, що надаються (конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію та послуги, обсяги експорту, ступінь залежності попиту на продукцію від сезонності, ін.);

4)      економічна кон’юнктура (перспективи розвитку ринку даного товару чи послуги, позиціювання товару чи послуги позичальника, темпи зростання ринку, сезонність та інші фактори, що впливають на його розвиток) [3, с.11].

Також за думкою А.О. Єпіфанова мають бути враховані такі фактори суб’єктивного характеру:

1)   ефективність системи управління;

2)      ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі;

)        професіоналізм керівництва;

)        склад засновників;

)        погашення кредиторської заборгованості в минулому [3, с.11].

В теорії та практиці банківської справи існує багато підходів до оцінки кредитоспроможності. В залежності від оцінюваних факторів розробляються різні моделі оцінки, але, звичайно, універсального методу оцінки кредитоспроможності не існує, адже умови господарювання постійно змінюються особливо в Україні. Тому найбільш ефективним є використання різних методів оцінки кредитоспроможності в комплексі.

Бордюг В.В. на основі вивчення класифікацій підходів до оцінки кредитоспроможності таких відомих вчених як І. Вишняков, Я. Чайковський, А.Єпіфанов та В.Хрестиніна запропонувала власну класифікацію.

Бально-рейтингова оцінка дозволяє прогнозувати своєчасність здійснення майбутніх платежів, ліквідність і реальність оборотних активів, оцінити загальний фінансовий стан підприємства і його стійкість, а також дає можливість визначити межі зниження обсягу прибутку, в яких здійснюється погашення частки фіксованих платежів. Перевагами бально-рейтингових моделей є простота, можливість розрахунку оптимальних значень за окремими показниками, здатність ранжирування підприємств за результатами, комплексний підхід до оцінки кредитоспроможності (використовуються показники, що відображають різні аспекти діяльності позичальника).

Узагальнення кількісних та якісних характеристик позичальника здійснюється за допомогою таких моделей комплексного аналізу: Правило «6С», PARSER, CAMPARІ, PARTS, МEMO RІSK, система 4FC, Правило «5С» поганих кредитів. Ці методики оцінки кредитоспроможності позичальника стали досить популярними завдяки вдалому поєднанню в них аналізу особистих та ділових якостей клієнта [11].

Для оцінки кредитоспроможності позичальника банк складає фінансово-економічну характеристику.

Для складання фінансово-економічної характеристики позичальника банки встановлюють перелік показників та їх нормативних значень залежно від виду кредиту, обсягів і строків кредитування, виду забезпечення.

Фінансово-економічна характеристика позичальника складається за результатами аналізу кількісних показників та якісних характеристик, підтверджених відповідними документами і розрахунками.

Під час розгляду питання про надання кредиту і надалі в процесі обслуговування боргу банк має обрати для аналізу ті показники, які так чи інакше можуть вплинути на виконання зобов'язань за кредитом. Потрібно також визначити рівень імовірного впливу обраних показників на кредитоспроможність позичальника, встановивши для кожного з них нормативні значення та відповідні бали значущості [48, c. 149-150].

Отже, набір показників використовуваних банком при оцінці кредитоспроможності повинен відображати фінансово-господарський стан клієнта з боку ефективності розміщення ним позичкових та інших коштів і готовності ним відповідати за своїми зобов’язаннями за кредитом на умовах складеного договору.

Усі підприємства відрізняються один від одного масштабами, типом виробництва, видом виробничої діяльності, тощо, і вимоги кожного окремого банку до своїх клієнтів є різними, тому створення єдиної універсальної методики не є можливим, тому банки спрямовують свою діяльність на кредитне обслуговування певного типу клієнтів.

При здійсненні кредитування у кожному окремому випадку банк бере на себе певний ризик і правильне визначення банком цього ризику залежить саме від ефективності оцінки ним кредитоспроможності.

Таким чином, необхідним є створення якісного набору показників для об’єктивної оцінки позичальників, який відповідав би умовам, в яких функціонують підприємства України, та охоплював усі сфери діяльності позичальника.

Окрім цього, фінансово-господарський стан підприємства може змінюватись із часом, тому банкам рекомендується проводити його оцінку періодично, найчастіше це раз у квартал, та коректувати кредитну політику відповідно отриманих результатів.

В загальному вигляді процес оцінки кредитоспроможності позичальника в банках України представлений у Додатку Р. Основними джерелами інформації для оцінки кредитоспроможності є фінансова звідність підприємства, кредитна історія, а також загальні відомості про діяльність підприємства та його керівництво для оцінки суб’єктивних показників і якості управління. В результаті здійснення процесу оцінки кредитоспроможності банк отримує результат щодо віднесення позичальника до певного класу і відповідні рекомендації щодо подальшого кредитування.

1.2 Методики оцінки кредитоспроможності в Україні та за кордоном

Згідно Положення «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків»: «Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог цього Положення, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку), яка розроблена банком, є невід'ємним додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування» [4].

Таким чином, кожен банк самостійно розробляє систему оцінки кредитоспроможності спираючись на рекомендації законодавства, власний досвід, певний контингент позичальників та ступінь ризику, що вважає допустимим. Тому необхідним є розгляд методик оцінки кредитоспроможності різних банків для виявлення спільних рис та відмінностей.

Оцінка кредитоспроможності позичальника складається з двох блоків: оцінка кількісних показників, тобто оцінка фінансового стану позичальника, та оцінка якісних показників - рівня менеджменту, конкурентоспроможності підприємства, перспектив розвитку галузі та ін.

Кількісні показники обчислюються за прийнятою в банку методикою кредитоспроможності і урахуванням рівня важливості кожного показника відповідно кредитній політиці банку. Інформаційною основою для обчислення фінансового стану позичальника юридичної особи є офіційна звітність: Форма №1 - баланс підприємства, форма №2 - звіт про фінансові результати, форма №3 - звіт про рух грошових коштів. Для обчислення фінансового стану позичальника-фізичної особи використовують довідку про доходи з місця роботи про середній рівень заробітної платні протягом останніх 6 місяців, а також документи, що підтверджують права власності на нерухомість, цінні папери та інше майно.

Якісні показники розраховуються на основі експертної думки, тому є суб’єктивними і багато в чому залежать від кваліфікації, досвіду експерта та глибини його знань у сфері діяльності даного підприємства.

Здійснимо порівняльну характеристику структури методик оцінки кредитоспроможності вітчизняними банками складеної за прикладом Єпіфанова А.О. [35, c. 44] (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Порівняльна характеристика методик оцінки кредитоспроможності позичальника вітчизняними банками, %

Виходячи з даних таблиці можна побачити, що більшість банків приділяють основну увагу кількісним показникам, тобто оцінці фінансового стану і лише незначна частка приходиться на якісні показники. Лише в методиці АКБ Укрсоцбанк оцінці якісних факторів приділяється найбільша увага.

Не дивлячись на те, що усі методики оцінки кредитоспроможності в комерційних банках мають багато спільних рис, склад показників, що використовується в процесі оцінки як фінансового стану так і моральних якостей позичальника диференційовані. Показники оцінки відрізняються в залежності від того до якої категорії відноситься позичальник: фізична особа, фізична особа підприємець, юридична особа чи банк-контрагент.

Визначення складу показників є одним з найважливіших етапів в розробці системи оцінки кредитоспроможності в банку, адже оцінка великої кількості показників займає багато часу, а замала кількість не дає вірного результату, а отже в обох випадках ефективність оцінки знижується, тобто необхідним є знаходження оптимального співвідношення кількості показників та якості оцінки.

Показники, що використовуються вітчизняними банками для оцінки кредитоспроможності позичальників представлені в Додатку А.

До найбільш вживаних банками показників належать:

-       коефіцієнт автономії;

-       коефіцієнт забезпечення власними засобами;

-       коефіцієнт покриття;

-       коефіцієнт швидкої ліквідності;

-       коефіцієнт абсолютної ліквідності;

-       коефіцієнт рентабельності продажу;

-       коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

-       коефіцієнт кредиторської заборгованості;

-       коефіцієнт оборотності запасів;

-       коефіцієнт оборотності оборотних активів.

Ці фінансові показники найбільш повно характеризують фінансовий стан підприємства та не дублюють один одного [34, с.44].

Складемо порівняльну таблицю показників, що використовуються в ПАТ КБ «Правекс-банк», ПАТ «Національний кредит» та ПАТ «ВТБ Банк» (табл. 1.4).

Таблиця 1.4 Порівняльна таблиця показників використовуваних в методиках ПАТ «Правекс-банк», ПАТ «Національний кредит» та ПАТ «ВТБ Банк»

Зазвичай для оцінки фінансового стану позичальника банками використовується відповідне програмне забезпечення, що забезпечує швидкість прийняття рішень і виключає можливі суб’єктивні фактори.

Наприклад в ПАТ Укрсоцбанк для оцінки фінансового стану позичальника фізичних осіб, фізичних осіб підприємців та юридичних осіб використовується програмний комплекс «Кредитний портфель банку», що відображає такі дані про клієнта [38]: вид заборгованості; валюту заборгованості; прострочені та сумнівні відсотки; ідентифікаційні дані клієнта; вид економічної діяльності клієнта; дані про дати початку та закінчення кредитного договору; клас позичальника; категорія ризику; вартість застави, яку надає клієнт.

Для оцінки фінансового стану клієнтів фізичних осіб в Укрсоцбанку використовується спеціальний довідник «Дохід клієнта-фізичної особи», в якому управляючий комітет роздрібного бізнесу визначає оптимальних місячний дохід клієнта в залежності якого клієнта відносять до певного рівня (відмінний, добрий, середній, задовільний, незадовільний). В 2009 році до відмінного рівня було віднесено клієнтів із місячним доходом 7 500 грн. та вище [37].

Для клієнтів фізичних осіб підприємців та юридичних осіб розраховуються значення коефіцієнту співвідношення сум оборотів по кредиту та коефіцієнту співвідношення сум оборотів по дебету, що порівнюються із спеціальним коефіцієнтом К, який розраховується із використанням програмного комплексу «Аналіз клієнтської бази». Для кожної підсекції видів економічної діяльності клієнтів розраховується окреме значення показника К. Усі розраховані значення К формують довідник «Рівнів перевищення відносних показників оборотів». Відносно даного показника клієнтів ФОП та клієнтів юридичних осіб відносять до певного рівня фінансового стану.

Таким чином можна побачити, що система оцінки фінансового стану позичальника в Укрсоцбанку має спрощений вигляд і основна увага приділяється дослідженню якісних характеристик клієнта. Система оцінки особистих якостей позичальника є комерційною таємницею банку.

Окрім оцінки кредитоспроможності позичальника в момент першого звертання банк також здійснює щоквартальний моніторинг погашення кредиту і змін в діяльності позичальника, результат якого впливає на поточний рівень кредитоспроможності клієнта.

Методика оцінки кредитоспроможності позичальників в Укрсоцбанку значно відрізняється від методик інших банків, здебільшого банки України використовують бально-рейтингові системи оцінки кредитоспроможності.

Наприклад за методикою оцінки фінансового стану позичальників-юридичних осіб банка Європейський [31] оцінка показників діяльності клієнтів відбувається у чотири етапи:

1)   обчислення показників фінансового стану позичальника (коефіцієнти платоспроможності, фінансової стійкості, грошових потоків, ділової активності, фінансових результатів, рентабельності), а також кредитної історії та суб’єктивних показників;

2)      нормування фінансово-економічних показників діяльності позичальника, що диференційовані за видами діяльності. Рейтинг кожного показника приймає значення від 0 до 10;

)        розрахунок інтегрованого показника фінансового стану позичальника;

)        визначення класу фінансового стану за шкалою рейтингів на підставі значення інтегрованого показника.

Суб’єктивні показники визначаються кредитним спеціалістом на основі експертної думки.

За методикою Правекс-банку [30] Клас позичальника визначається за результатами оцінки фінансового стану на підставі загальної суми балів за основними та додатковими (суб’єктивними) показниками. Питома вага суми балів за суб’єктивними показниками не може перевищувати 30 % від визначеної Банком загальної суми балів за результатами оцінки фінансового стану позичальника.

До суб’єктивних показників за методикою Правекс-банка відносяться специфіка діяльності та місце розташування підприємства, об’єкт та строк кредитування, строк функціонування підприємства, ділова репутація вищого керівництва та ін.

За методикою ПАТ «ВТБ Банк» [52] оцінка кредитоспроможності визначається на підставі таких документів:

-    бухгалтерського балансу підприємства (форма №1, №1-м) за звітний та попередній період;

-       звіту про фінансові результати (форма №2, №2-м) за звітний та попередній період;

-       інформація про грошові надходження на всі поточні розрахункові рахунки за 3 (12) останніх місяців;

-       інформації про поточні кредити;

-       іншої інформації, яка надається Позичальником до банку з метою отримання кредиту.

В ПАТ «ВТБ Банк» Оцінка фінансового стану Позичальника передбачає аналіз його фінансово-господарської діяльності за такими напрямками, як платоспроможність, ділова активність, фінансова стійкість, рентабельність діяльності, рівень покриття банківських зобов'язань, а також аналізується динаміка основних фінансових показників.

Крім чисельних показників враховуються фактори суб'єктивного характеру, які відображаються ринкову позицію Позичальника, стабільність його співробітництва з зовнішніми установами (покупці, постачальники, банки).

Оцінка фінансового стану Позичальника в ПАТ «ВТБ Банк» виконується в чотири етапи:

-й етап - обчислення значень показників, які характеризують фінансовий стан Позичальника;

-й етап - індивідуальна бальна оцінка обчислених показників, кожному показнику в залежності від його значення присвоюється індивідуальний бал, котрий для кожного показника обумовлений заданим діапазоном. Загальний діапазон індивідуальних балів - від «0» до «4».

-й етап - обчислення агрегованого показника, який враховує індивідуальні бали кожного показника та вагомість даного показника в загальному результаті.

-й етап - визначення класу Позичальника. Залежно від величини агрегованого показника здійснюється класифікація фінансового стану Позичальника (за класами А, Б, В, Г, Д).

Моніторинг фінансового стану позичальника проводиться ПАТ «ВТБ Банк» щоквартально до 25 березня, до 25 червня, до 25 вересня та до 25 грудня.

Таким чином, існує велика кількість методик оцінки кредитоспроможності. В більшості випадків найважливішими при оцінці кредитоспроможності позичальників банки вважають результати оцінки фінансового стану, не фінансові показники діяльності оцінюються якісно експертами, що призводить до суб’єктивності оцінки та потребує від експертів дуже високої кваліфікації.

В основному банки використовують системи оцінки кредитоспроможності, що базуються бально-рейтинговій моделі прийняття рішень, але усі розробки банків в цьому напрямі є комерційною таємницею, і інформація щодо методик оцінки кредитоспроможності є доступною лише вузькому колу розробників та банківських співробітників, що ускладнює можливості подальших наукових розробок.

Спрямування України до подальшої інтеграції в світове економічне середовище повинно позитивно вплинути на впровадження нових методик оцінки кредитоспроможності.

Досвід зарубіжних країн завжди був прикладом для розробок в Україні у сфері економіки, адже перехід України до ринкових відносин відбувся досить недавно і українські вчені як і законодавці ще не встигли напрацювати достатню інформаційну базу для забезпечення ефективного функціонування економіки.

В світовій практиці існує багато різноманітних методик оцінювання кредитоспроможності. Для прийняття рішення щодо видачі кредиту в зарубіжних країнах використовують досить складну систему показників, яка залежить від характеру позичальника та від періодичності і розміру грошових надходжень на рахунки підприємства. Ці методи є методами комплексного аналізу, тобто узагальнюють кількісні та якісні характеристики позичальника, що є необхідним для забезпечення ефективної оцінки.

Майже усі моделі комплексного аналізу, розроблені зарубіжною практикою, беруть свою назву з початкових букв англійських слів, що відповідають складовим даних методик. Це такі моделі аналізу як «правило 5С», PARTS, CAMPARІ, MEMO RІSK, PARSER, система 4FC та ін. (див. Додаток Б).

В Японії, окрім загальноприйнятих, застосовують також коефіцієнти власності, тобто відношення власного капіталу до підсумку балансу, співвідношення позичкового та власного капіталу, відношення довгострокової заборгованості до власного капіталу, відношення іммобілізованого капіталу до суми власного капіталу та довгострокової заборгованості та ін. [27].

В німецькій практиці використовується модель оцінювання кредитоспроможності позичальника COPF, компонентами якої є: Competіtіon - рівень конкуренції в галузі; Organіzatіon - організація діяльності підприємства; Personnel - персонал підприємства, кадри; Fіnance - фінанси, доходи підприємства [10].

У картотеці Банку Франції чотири розділи:

10 груп підприємств залежно від розміру активу балансу, кожній з яких присвоєно буквене позначення від А до К;

«Кредитна коректування», що включає 7 груп підприємств із шифрами від 0 до 6, що займають свою позицію довіри, судячи з оцінок керівників, власників капіталів і суміжників, з якими підприємство має ділові зв'язки;

3 групи підприємств за їх платоспроможності з шифрами 7,8,9;

«7» - пунктуальність в платежах, відсутність реальних труднощів у грошових коштах протягом року;

«8» - наявність тимчасових труднощів, що не ставлять під загрозу платоспроможність підприємства;

«9» - платоспроможність підприємства сильно скомпрометована;

2 групи всіх клієнтів, векселі та цінні папери яких будуть переобліковані Банком Франції чи ні.

Слід зазначити, що у Франції методики оцінки кредитоспроможності позичальника диференційовані за галузевою ознакою й формою власності, вони різні для фірм і приватних осіб. Необхідно мати на увазі, що угрупування показників кредитоспроможності досить умовна. Мова йде про те, які фінансові показники становлять інтерес для тих чи інших юридичних і фізичних осіб, що мають з ним економічні відносини, в кінцевому підсумку [27].

Також для оцінки кредитоспроможності широко використовують такі методи:

метод «рекурсивної розбивки», запропонований М.Фрідменом, Е.І. Альтманом і Д. Као;

система фінансового аналізу «Дюпон» або «Дюпон-каскад», основним завданням якої є побудова системи взаємопов’язаних і взаємозалежних показників, що характеризують фінансовий стан підприємства та ефективність його діяльності;

модель «нагляду за позиками» (модель Чесира), «Z-аналізу» та «Z-модель Альтмана», що побудовані на основі лінійних багатофакторних регресійних рівнянь і є орієнтиром для віднесення підприємств до групи потенційних банкрутів чи підприємств, які функціонують успішно [46].

Таким чином, у світовій практиці існує дуже багато різноманітних систем оцінки кредитоспроможності, які в основному побудовані за принципом комплексного аналізу кількісних та якісних показників, тому існує необхідність порівняння основних моделей оцінки кредитоспроможності.

Для визначення спільних рис і відмінностей між системами оцінки кредитоспроможності розглянемо порівняльну таблицю (табл. 1.5), що заснована на таблиці, що приведена в монографії А.О.Єпіфанова [35, с. 28] та доповнена системами CAMELS та COPF.

Таблиця 1.5 Критерії оцінювання кредитоспроможності позичальника на основі моделей комплексного аналізу

Як можна побачити з порівняльної таблиці жодна з представлених систем оцінки кредитоспроможності не враховує усіх показників. Найбільше уваги приділяється репутації позичальника та якості менеджменті на підприємстві, наявності забезпечення, можливості погашення кредиту, тобто відтворення відповідних грошових потоків. Мало уваги приділяється терміну кредитування, досвіду керівництва, якості персоналу. Таким чином, кожна система побудована з врахуванням власного розуміння важливості показників автора моделі, національних особливостей розвитку економіки та ведення бізнесу.

Комплексні методики оцінки кредитоспроможності враховують не тільки кількісні а й якісні показники, що є їх перевагою, але необхідно також виділити і ряд недоліків таких систем оцінки:

1)   Суб'єктивізм. Рішення, прийняте експертом, засноване тільки на його особистому досвіді, інтуїції і знаннях, тобто багато в чому суб'єктивно;

2)      Нестабільність результатів та складність визначення найважливіших показників в кожному окремому випадку;

)        Проблема кваліфікації експертів, їх навчання;

)        Можлива кількість прийнятих рішень по кредитам обмежена фізичними можливостями кожного експерта

)        Неможливість складання універсальних методик оцінки кредитоспроможності, адже усі підприємства є дуже диференційовані за галузями та сферами діяльності. Окрім того, це потребує глибоких знань експертів в кожній зі сфер підприємництва.

Таким чином, жодна з існуючих систем оцінки кредитоспроможності не може дати сто відсоткового результату щодо віднесення позичальників до певного класу. Тому кожен банк, базуючись на нормативних рекомендаціях, повинен самостійно розробляти свою систему оцінки кредитоспроможності позичальників враховуючи такі показники як:

-    ступінь економічного розвитку держави;

-       направленість підприємницької та виробничої діяльності кожного окремого регіону;

-       характер позичальників;

-       допустимий рівень кредитного ризику та ін.

Звичайно, для кожного банку дуже важливим є якість персоналу, що займається оцінкою кредитоспроможності, адже від кваліфікації експертів залежить і якість прийнятих рішень, і рівень ризику за кредитними операціями.

1.3 Нормативно-правове забезпечення оцінки кредитоспроможності в банках України

Розроблені Національним банком України рекомендації щодо оцінки кредитоспроможності комерційними банками України, вони викладені в Положенні «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» [4].

Згідно Положення [4] критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог Положення [4], у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку), яка розроблена банком, є невід'ємним додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування. Ці документи повинні подаватися на вимогу вповноважених працівників Національного банку для перевірки достовірності оцінки фінансового стану позичальників, правильності їх класифікації та достатності резервів під кредитні ризики. Відсутність чи неподання цих документів для ознайомлення повноваженим працівникам Національного банку вважається підставою для негативних висновків щодо якості активів та управління банку.

Якщо банк здійснює довгострокове кредитування інвестиційних проектів, то внутрішні положення банку мають містити правила щодо порядку видачі такого кредиту, методики оцінки інвестиційного проекту, методики аналізу бізнес-плану реалізації інвестиційного проекту та його самоокупності, порядку проведення обстеження позичальника, методики оцінки його інвестиційної кредитоспроможності, визначення схем кредитування інвестиційних проектів і регламенту підготовки прийняття рішень про надання інвестиційного кредиту.

В Положенні [4] викладені основні якісні та кількісні характеристики позичальників юридичних та фізичних осіб, параметри оцінювання фінансового стану позичальника-юридичної особи, а також правила віднесення позичальника до того чи іншого класу кредитоспроможності відповідно проведених розрахунків.

Фінансово-економічна характеристика позичальника - юридичної особи включає такі показники [4]:

-    місія і основні цілі об'єкту дослідження, внесок у розвиток регіону, суспільна і соціальна активність, напрям діяльності;

-       загальні відомості: організаційно-правова форма; історія підприємства (динаміка розвитку, зв'язки); взаємодія з іншими підприємствами; статутною фонд; основні і оборотні засоби, знос і завантаження основних фондів; структура управління, кадровий склад (структура чисельності персоналу, освіта, кваліфікація і досвід управлінської команди); перспективи розвитку;

-       характеристика продукції: найменування продукції (послуг), призначення, сфера застосування, основні споживачі, перспективність випуску, можливість експорту або імпортозаміщення, короткий опис і основні споживчі характеристики, конкурентоспроможність (сильні і слабкі сторони конкурентів), міра готовності (лише ідея, науково-технічна документація, маркетинг, стадія життєвого циклу), патентоспроможність, наявність сертифікату якості, безпека і екологічність, умови постачання, упаковка, гарантії (гарантійний термін, види гарантій), сервіс (передпродажне, післяпродажне обслуговування, експлуатація (консультації, вчення), особливості оподаткування, наявність пільг і т.д.;

-       асортиментний аналіз продукції, що випускається, ранжирування по величині і якості різних ознак (ціна, собівартість, змінні витрати, рентабельність, об'єми продажів і так далі);

-       основні показники виробничо-господарської і фінансової діяльності (рівень, динаміка, тенденції, взаємозв'язки);

-       показники масштабу виробництва (обсяг виробництва, основні і оборотні засоби, чисельність тих, що працюють);

-       показники ефективності роботи (вироблення і прибуток на того, що одного працює, фондовіддача, коефіцієнт завантаження активної частини основних фондів, показники оборотності оборотних коштів, витрати на рубель випуску, рентабельність і ін.);

-       фінансово-економічні показники (обсяг виробництва і продажів, прибуток і її структура, показники рентабельності продажів, активів, власного капіталу, об'єм продажів на 1 грн. фонду заробітної плати, оборотність оборотних коштів, коефіцієнти стійкості, ліквідності і др.).

У процесі оцінювання фінансового стану позичальника - юридичної особи НБУ рекомендує враховувати та аналізувати в динаміці такі основні економічні показники діяльності [4]:

-    платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної і загальної ліквідності);

-       фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

-       обсяг реалізації;

-       обороти за рахунками (співвідношення чистих надходжень за рахунками та суми кредиту, наявність рахунків в інших банках, наявність картотеки неплатежів);

-       склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості;

-       собівартість продукції;

-       прибутки та збитки;

-       рентабельність;

-       кредитна історія позичальника.

Банк під час здійснення оцінки фінансового стану позичальника зобов'язаний ураховувати основні показники, а також має право встановлювати додаткові (суб'єктивні) показники.

Установлені банком додаткові (суб'єктивні) показники, які використовуються ним для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи або фізичної особи-підприємця, мають ураховувати особливості видів економічної діяльності зазначених позичальників [4].

Фінансово-економічна характеристика об’єкту дослідження банків при наданні кредиту з часом може змінюватись, але зазвичай не дуже суттєво, особливо якісні показники фінансової стабільності та кредитоспроможності. Щодо підприємств такі пункти характеристики як організаційна форма та напрям діяльності є незмінними.

Якщо немає достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку фінансового стану позичальника - юридичної особи, або відповідних документів та інформації щодо оцінки фінансового стану фізичної особи, а також належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювалася кредитна операція, то такі позичальники мають класифікуватися не вище класу "Г" [4].

Фінансовий стан позичальника оцінюється за допомогою обов’язкових кількісних критеріїв. Такі параметри оцінювання фінансового стану позичальника, як платоспроможність, фінансова стійкість, рентабельність характеризуються кількома показниками (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Параметри оцінювання фінансового стану позичальника [4].

Класифікація позичальників - юридичних осіб (у тому числі банків) здійснюється за результатами оцінки їх фінансового стану (див. Додаток В).

Розрахунок кількісних показників дозволяє зарахувати позичальника до одного з класів кредитоспроможності, що визначають ризикованість надання кредиту.

Позичальник/контрагент банку, проти якого порушено справу про банкрутство, а також банки, в яких відкликано банківську ліцензію, не можуть бути віднесені до класу, вище ніж клас "Г".

Результати оцінки фінансового стану позичальників/контрагентів банку мають зберігатися в банку відповідно до строків зберігання документів з кредитування, встановлених законодавством України, особливо щодо великих кредитів, кредитів пов'язаним з банком особам (інсайдерам).

Фінансово-економічна характеристика позичальника як сукупність якісних показників, та оцінка фінансового стану, як сукупність кількісних показників кредитоспроможності позичальника є основою для прийняття рішення про надання кредиту. Класифікація позичальників за рівнем кредитного ризику, що спирається на оцінку фінансового стану позичальника, є зручним та ефективним методом оцінки платоспроможності та прийняття рішення про кредитування [4].

Для спрощення процедури оцінки кредитоспроможності Національний банк України розробив Національну рейтингову шкалу (додаток Д) для класифікації позичальників та окремих боргових інструментів. Національна рейтингова шкала передбачає надання довгострокових і короткострокових кредитних рейтингів. При цьому виділяються два рівні рейтингів: інвестиційний і спекулятивний.

Рейтингові оцінки, отримання яких відповідно до закону є обов'язковим, мають право визначати виключно уповноважені рейтингові агентства та/або міжнародні рейтингові агентства (разом - Рейтингові агентства). Міжнародні рейтингові агентства обов'язково повинні бути визнані Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку [1, ст. 4-1].

Таким чином, Національний банк України рекомендує комерційним банкам використовувати певний мінімум показників і визначає їх нормативні значення, але не визначає як банки повинні оцінювати важливість даних показників в своїх методиках. Окрім того нормативні значення даних показників повинні коливатись в залежності від виду діяльності позичальника.

Процес визначення кредитоспроможності комерційними банками ускладнюється тим, що за самостійно розробленими банками методиками та критеріями оцінки часто завищується класс позичальників, що призводить до штучного підвищення реального фінансового стану позичальників, тому класифікація одного і того ж позичальника в різних банках істотно відрізняється.

2.      Сучасна практика оцінки кредитоспроможності позичальника

2.1 Аналіз кредитного портфелю та ефективності кредитних операцій ПАТ «ВТБ Банк»

Кредитні операції є основними активними операціями абсолютної більшості комерційних банків України. Зазвичай більше половини активів представляють собою саме кредитні вкладення, в середньому по банківській системі України на 01.01.2011 кредити склали 69,3% [6] загальних активів банків. Тому більше половини успіху будь-якого комерційного банку залежить саме від ефективності кредитних операцій.

В процесі надання кредитів юридичним та фізичним особам, банкам контрагентам, органам державної влади та місцевого самоврядування комерційний банк формує кредитний портфель. Формування оптимального кредитного портфелю є одним з головних завдань кожного банку в процесі здійснення своєї діяльності.

Аналіз кредитного портфелю банку включає аналіз його структури та динаміки, розрахунок та аналіз коефіцієнту кредитної активності та темпів приросту кредитних вкладень.

Аналіз структури кредитного портфелю та динаміки змін у структурі здійснюється за допомогою групування окремих складових портфелю за певними ознаками: за видами кредитів, за галузевою ознакою, за видами забезпечення та кредитної якості кредитів.

За видами кредитів ПАТ «ВТБ Банк» виділяє кредити надані юридичним особам, фізичним особам підприємцям, іпотечні кредити фізичних осіб та споживчі кредити фізичних осіб. Розглянемо структуру та динаміку кредитного портфелю ПАТ «ВТБ Банк» за видами кредитів за період 2007-2009 рр. (Додаток Е).

За даними таблиці видно, що найбільшу частку в кредитному портфелі займають кредити надані юридичним особам, в 2007 році їх частка склала 89,11%, в 2008 - 85,45%, в 2009 - 86,87%, що говорить про орієнтацію кредитної політики банка на роботу із юридичними особами. Наступним за значимістю є споживче кредитування фізичних осіб їх доля на 31.12.2009 склала 8,58% кредитного портфелю банку. Іпотечне кредитування фізичних осіб займає дуже малу частку, але їх частка в структурі портфелю зростає і якщо в 2007 році іпотечні кредити займали лише 1,87% кредитного портфелю, то до кінця 2009 року їх часка зросла до 3,55%, також зростає і номінальна сума наданих іпотечних кредитів. Кредити надані фізичним особам-підприємцям займають в портфелі банка найменшу частку і хоча їх сума зростає як номінально так і у відношенні до загальної суми кредитного портфелю на 31.12.2009 їх частка склала лише 1%.

Щодо динаміки кредитного портфелю спостерігається позитивний темп приросту за всіма статтями. Дуже швидким зростанням характеризується кредитний портфель банку в 2008 році порівняно із 2007. Темп приросту загальної суми кредитів в 2008 році склав 174%, тобто кредитний портфель зріс майже втричі. Найбільш стрімкий зріст в 2008 році спостерігався за статтями іпотечні кредити фізичним особам, де темп приросту склав 418,15%, та кредити фізичним особам-підприємцям - 301,26%. Таке різке збільшення обсягів кредитного портфелю говорить про розширення масштабів кредитної діяльності банка.

В 2009 році темпи приросту сповільнились, але залишились позитивними, окрім споживчих кредитів наданих фізичним особам, де темп приросту склав -11,46%.

За період 2007-2009 роки тенденцію до постійного збільшення мають резерви під знецінення кредитів. В 2008 році резерви збільшили на 291,72% порівняно із 2007, а в 2009 на 327,27% порівняно із 2008 і склали 13,09% від загальної суми кредитного портфелю. Велика частка резервів в структурі портфелю говорить про підвищення ризикованості здійснюваних кредитних операцій, що пов’язане із негативними явищами в економіці країни і зокрема банківській сфері.

Важливим видом аналізу кредитного портфелю банку є аналіз структури портфеля за галузевою ознакою. В кредитному портфелі ПАТ «ВТБ Банк» за видами економічної діяльності виділяються кредитні вкладення в виробництво, нерухомість, торгівлю, сільське господарство та кредити що надані домогосподарствам, тобто фізичним особам.

Розглянемо структуру та динаміку кредитного портфелю ПАТ «ВТБ Банк» за галузевою ознакою (Додаток Ж).

Внутрішнє кільце на діаграмі відображає структуру кредитного портфелю в 2007 році, середнє - в 2008 році, зовнішнє - в 2009 році.

Як видно з діаграми найбільшу частку займають кредити в торгівлю та інші види економічної діяльності. Під іншими видами слід розуміти галузі господарства вкладення в які не є значними і тому вони об’єднані в одну групу, зокрема кредити в готельно-ресторанний бізнес, транспорт та кредити нерезидентам.

За період 2007-2009 рр. зросла частка кредитів у виробництво, нерухомість та кредитів наданих домогосподарствам. В 2008 році порівняно із 2007 номінальний обсяг кредитів за цими статтями збільшився більш ніж в 4 рази. В 2009 році темп приросту значно зменшився але зберіг позитивну динаміку. Темп приросту кредитів в торгівлю в 2009 році склав 124,26%, в виробництво 104,33%, в нерухомість 103,49%.

За досліджуваний період зменшилась частка кредитів в інші види економічної діяльності, хоча темп приросту номінального обсягу за цією статтею в 2008 році склав 244,79%, а в 2009 - 94,07%

Треба виділити, що не дивлячись на те, що Україна історично є сільськогосподарською країною, кредитування цієї галузі не є досить поширеним, зокрема в кредитному портфелі ПАТ «ВТБ Банк» кредити надані в сільське господарство в 2007 та 2008 роках займали лише 2%, а в 2009 році їх доля зменшилась до 1%. Хоча темп приросту номінального обсягу наданих кредитів має позитивну тенденцію, він є повільнішим ніж темп приросту кредитних вкладень в інші види економічної діяльності. В 2008 році порівняно із 2007 кредити надані в сільське господарство збільшились на 275,37%, а в 2009 порівняно із 2008 на 59,71%.

Таким чином, кредитний портфель ПАТ «ВТБ Банк» досить добре диверсифікований за галузевою ознакою, однак вкладення більш третини коштів в торгівлю може бути ризикованим, адже цей вид діяльності є досить нестабільним і залежить від багатьох факторів.

Наступним етапом аналізу є аналіз кредитного портфелю є аналіз за видами забезпечення. Кредит може бути забезпечений гарантією (поручництвом) або заставою.

В якості застави може виступати нерухоме майно житлового та комерційного призначення, цінні папери, грошові депозити, інше майно та майнові права.

Розглянемо кредитний портфель ПАТ «ВТБ Банк» за видами забезпечення (Додаток З). За даними таблиці більше 95% кредитів наданих ПАТ «ВТБ Банк» є забезпеченими.

За період 2007-2009 рр. частка незабезпечених кредитів дещо збільшилась і якщо в 2007 році вона склала 2,41% від загального обсягу кредитного портфелю, то в 2008 вже 4,37%, а в 2009 - 4,47%. Обсяг незабезпечених кредитів зріс і номінально: в 2008 році на 497,84%, а в 2009 - на 106,57% порівняно із 2008.

У якості забезпечення кредитів в ПАТ «ВТБ Банк» виступають гарантії та поручництва та застава. Більша частка кредитів є забезпеченою заставою. Кредити забезпечені гарантіями та поручництвами складають менше 1% в загальному обсязі наданих кредитів, але в 2008 році їх частка склала 2,62%, а номінальний приріст 1186,52%.

В структурі видів застави в кредитному портфелі ПАТ «ВТБ Банк» найбільша частка належить кредитам забезпеченим нерухомістю не житлового призначення, в 2007 році їх частка склала 75,80%, в 2008 - 70,19%, в 2009 - 73,36%. Зростає частка кредитів забезпечених нерухомістю житлового призначення, якщо в 2007 році їх частка склала 5,39%, то в 2008 році - вже 6,46%, а в 2009 році - 8,61% від загальної суми кредитного портфелю. Обсяг кредитів забезпечених житловою нерухомістю значно зріс і номінально: в 2008 році порівняно із 2007 на 327,88%, в 2009 році порівняно із 2008 на 138,95%.

Дуже мала частка кредитів забезпечена цінними паперами, вона складає приблизно 0,01%, що може бути пов’язано із нерозвиненістю фондового ринку в Україні.

Найпривабливішим видом забезпечення для банків є депозитні вкладення, адже цей вид застави є самим ліквідним та не потребує великих витрат у разі неповернення кредити на відміну від забезпечення нерухомістю. Але не дивлячись на це частка кредитів забезпечених депозитами в кредитному портфелі ПАТ «ВТБ Банк» не є значною. В 2007 році вона склала 4,77% від загальної суми наданих кредитів, в 2008 році - 5,44%, а в 2009 році - 2,93%. Зменшення частки кредитів забезпечених депозитними вкладами в 2009 році пов'язаний із кризовими моментами в економіці цього періоду, і банківській системі зокрема, і збільшенням недовіри вкладників до банків.

Не менш важливим є аналіз якості кредитного портфеля, а саме аналіз прострочених кредитів. Розглянемо кредитний портфель ПАТ «ВТБ Банк» за строками простроченої заборгованості (Додаток И). Як можна побачити за період 2007-2009 рр. частка поточних та не знецінених кредитів в кредитному портфелі банку зменшилась і якщо в 2007 році їх частка складала 90,31% кредитного портфелю, то в 2008 році - 87,52%, а в 2009 році вона склала вже 74,33%. Паралельно зросла частка прострочених знецінених кредитів в 2009 році майже в 10 разів більше ніж в 2008 і склала 21,49% загального кредитного портфелю банку.

В структурі прострочених кредитів найбільшу частку займають кредити із затримкою платежу більш ніж пів року, що негативно відображається на якості кредитного портфелю та ефективності діяльності банку в цілому.

Також в починаючи з 2008 року в складі кредитного портфелю з’явились кредити умови яких були переглянуті протягом року і в 2009 році частка таких кредитів склала вже 47,46% загального обсягу наданих кредитів, що говорить про негативні тенденції в якості кредитного портфелю. У зв’язку із кризовими явищами в економіці банк вимушений переглядати кредитні договори, що негативно відображається не тільки на витратах банку але й на його репутації.

Для оцінки характеру кредитної політики банку та спрямованості його діяльності оцінимо показник кредитної активності банку, що визначається як частка кредитних вкладень в загальному обсязі активів банку. Дані показника кредитної активності банку представлені в Додатку М. Як можна побачити як загальний обсяг активів, так і обсяг кредитів наданих ПАТ «ВТБ Банк» має тенденцію до зростання.

На основі даних діяльності банку в 2006-2010 рр. було побудовано прогноз динаміки розвитку кредитної діяльності банку.

Прогноз динаміки загального обсягу активів банку здійснений на основі логарифмічної функції. Ступінь відповідності емпіричних даних та запропонованої кривої росту показує коефіцієнт апроксимації.

Динаміка загального обсягу активів має стабільну тенденцію до зростання, що є дуже позитивним. За прогнозними даними в 2011 році загальний обсяг активів банку повинен зрости приблизно на 11%.

Однак для аналізу кредитної діяльності банку треба також оцінити і спрогнозувати динаміку обсягів кредитування. Із достовірністю 90% прогноз динаміки обсягів кредитування.

Динаміка обсягів наданих кредитів має аналогічну тенденцію як і динаміка обсягів активів. За прогнозованими даними в 2011 році кредитний портфель банка збільшиться приблизно на 13%. Темп зростання обсягів кредитування більший ніж темп зростання загальних активів, що говорить про збільшення показника кредитної активності і якщо в 2010 році він склав 80,78%, то за прогнозованими даними в 2011 році його значення досягне приблизно 82,43%.

Таким чином кредитну політику ПАТ «ВТБ Банк» можна охарактеризувати як агресивну, проведення банком такої політики є досить ризикованим і потребує ефективного управління кредитними ризиками, що у противному випадку може призвести зо значних втрат.

Для комплексного аналізу та оцінки кредитної діяльності банку необхідним є також аналіз її ефективності.

Оцінимо ефективність кредитної політики банку за показниками дохідності кредитних операцій, питомої частки доходів від кредитної діяльності в структурі доходів банку взагалі, рентабельності кредитних операцій.

Дохідність кредитних операцій банку оцінюється як відношення доходів отриманих від кредитної діяльності до суми кредитних вкладень банку за наступною формулою (2.1):

Даний коефіцієнт є універсальним показником, що характеризує ефективність вкладень у кредитні операції і показує, скільки банк отримує доходів з кожної гривні, вкладеної саме в кредитні операції [56, c. 164].

Питома вага (частка) доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів розраховується за формулою (2.2):

Аналізуючи даний показник доцільно порівняти його значення зі значенням коефіцієнта кредитної активності. Якщо коефіцієнт питомої ваги кредитних доходів вищий коефіцієнта питомої ваги кредитів у дохідних активах, це свідчить про те, що ефективність кредитних операцій вища, ніж ефективність інших банківських операцій.

Рентабельність кредитної діяльності розраховується за формулою (2.3). Зростання даного коефіцієнта характеризує високу якість менеджменту в банку.

Приведемо розрахунки коефіцієнтів ефективності кредитної політики у вигляді таблиці (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Показники ефективності кредитної політики банку

З таблиці видно, що дохідність кредитних операцій зростає кожного року, також в 2009 році збільшилась рентабельність кредитної діяльності порівняно з попередніми роками і склала 178%, що говорить про якісний менеджмент в банку.

Питома вага доходів від кредитної діяльності вища ніж коефіцієнт кредитної активності, що говорить про високу ефективність кредитних операцій. Отже кредитні політику банку в цілому можна оцінити як ефективну.

Таким чином у разі здійснення ефективного управління кредитними ризиками тенденція розвитку банку повинна зберегти позитивну динаміку.

2.2 Аналіз та оцінка кредитоспроможності позичальників - юридичних осіб за методиками банків України

Згідно Положення [4] комерційні банки України на основі рекомендацій НБУ самостійно розробляють методики оцінки кредитоспроможності позичальників.

Розглянемо декілька методик оцінки кредитоспроможності позичальника що розроблені і використовуються банками України.

Найчастіше банками України для оцінки кредитоспроможності позичальника використовуються бально-рейтингові системи. Розглянемо використання бально-рейтингових методик на прикладі банків ПАТ КБ «Правекс-банк», ПАТ «Національний кредит» та ПАТ «ВТБ Банк».

Розрахунок показників здійснюється на основі даних фінансової звітності, а саме форма №1 «Баланс» (Додаток К) та Форма №2 «Звіт про фінансові результати» (Додаток Л).

Розрахуємо показники за методикою розрахунку ПАТ КБ «Правекс-банк» (Додаток М), оформимо розрахунки у вигляді таблиці (табл. 2.2).

кредитоспроможність позичальник ризик інвестиційний

Таблиця 2.2 Основні показники оцінки фінансового стану позичальника ЗАТ «Хладопром»

Розрахунок коефіцієнту достатності оборотів неможливий без наявної кредитної угоди, тому приймемо за запитувану суму кредиту умовну суму в 100 тис. грн. Строк кредитування приймемо за 12 міс. Як видно з розрахунків «вузькими місцями» при оцінці фінансового стану ЗАТ «Хладопром» стали зниження коефіцієнтів рентабельності та приросту прибутків.

Оцінимо якісні (суб’єктивні) показники діяльності ЗАТ «Хладопром». Результати оцінки представимо в табл 2.3.

Таблиця 2.3 Суб’єктивні показники оцінки фінансового стану ЗАТ «Хладопром»

Таким чином, за аналізом кредитоспроможності згідно методики ПАТ КБ «Правекс-банк» ЗАТ «Хладопром» отримав загальну суму балів 257, що відповідає класу Б. Фінансова діяльність підприємства може бути оцінена як добра, але вірогідність підтримки її на високому рівні мала, тому діяльність підприємства потребує постійного контролю, адже потенційні недоліки, що має підприємство та негативні тенденції в діяльності можуть призвести по подальшого погіршення фінансового стану і можливості дефолту за кредитом.

Для порівняння методик оцінки кредитоспроможності в банках України оцінимо кредитоспроможність ЗАТ «Хладопром» за методикою ПАТ КБ «Національний кредит» [32].

Методика оцінки кредитоспроможності ПАТ КБ «Національний кредит» передбачає розрахунок кількісних та якісних показників діяльності підприємства, при цьому найбільша увага приділяється саме показникам фінансового стану та їх динаміці (додаток Н). Результати оцінки фінансового стану ЗАТ «Хладопром» представимо у вигляді таблиці (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Аналіз об’єктивних показників фінансового стану ЗАТ «Хладопром»

Оцінка суб’єктивних показників діяльності підприємства основується на таких факторах як оцінка фінансового стану підприємства з точки зору керівника, досвід керівної роботи у адміністрації підприємства, ринкова позиція, ділова репутація та ринкова політика підприємства. Сума балів за суб’єктивними показниками ЗАТ «Хладопром» складає 60 балів.

Загальна сума балів за оцінкою кредитоспроможності ЗАТ «Хладопром» згідно методики ПАТ КБ «Національний кредит» складає 765 балів що дозволяє віднести ЗАТ «Хладопром» до класу позичальників А. За методикою оцінки кредитоспроможності ПАТ КБ «Національний кредит» підприємство-позичальник ЗАТ «Хладопром» було віднесено до найвищого класу кредитоспроможності, що визначає його господарську діяльність як дуже добру, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди;; вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника - бездоганна. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні.

Оцінимо кредитоспроможність ЗАТ «Хладопром» за методикою ПАТ «ВТБ Банк», що є одним з лідерів кредитування юридичних осіб в Україні.

За методикою ПАТ «ВТБ Банк» для розрахунку кредитоспроможності позичальника використовуються показники, що об’єднані в наступні групи; показники платоспроможності, ділової активності, фінансової стійкості, рентабельності, покриття банківських зобов’язань та показники динаміки. Методика розрахунку даних показників представлена в Додатку К.

Окрім цих показників методика оцінки кредитоспроможності ПАТ «ВТБ Банк» передбачає також оцінку суб’єктивних показників діяльності, таких як кредитна історія, період функціонування підприємства, його взаємодія з постачальниками та покупцями та ін. (Додаток К).

Розрахуємо кредитоспроможність ЗАТ «Хладопром» за методикою ПАТ «ВТБ Банк» (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 Оцінка кредитоспроможності ЗАТ «Хладопром», методика ПАТ «ВТБ Банк»

За методикою оцінки ПАТ «ВТБ Банк» ЗАТ 2Хладопром» отримав високу оцінку, яка відповідає класу позичальника «А».

Методика ПАТ «ВТБ Банк» відрізняється від методик інших банків тим, що вагомість кожного показника в методиці надається окремо, тобто сума балів за кожним показником коливається від 1 до 4 балів, а потім помножується на вагу даного показника в загальній оцінці.

При порівнянні методик можна виявити переваги та недоліки кожної з методик. В методиці оцінки кредитоспроможності ПАТ КБ «Правекс-банк» багато уваги приділяється показникам динаміки, причому темпи зміни розраховуються за певними статичними показниками (наприклад, коефіцієнт оборотності активів, коефіцієнт рентабельності продажу) та враховують дані за три періоди на кінець звітного періоду, на початок звітного періоду (кінець попереднього періоду) і на початок попереднього періоду.

На відміну від ПАТ КБ «Правекс-банк» в ПАТ «Національний кредит» та ПАТ «ВТБ Банк» показники динаміки розраховуються за певними статтями звітності, тобто розглядається збільшення або зменшення абсолютних показників діяльності позичальника (наприклад, власного капіталу, виручки).

Таким чином порівнюючи методики оцінки кредитоспроможності банками України можна зробити висновок, що розрахунок кредитоспроможності запропонований Національним банком України є лише рекомендованим мінімумом показників необхідних для оцінки і їх є замало для ефективного визначення ефективності господарської діяльності підприємства і визначення його можливості розрахуватись за зобов’язаннями

Комерційні банки України проводять більш глибокий аналіз кредитоспроможності позичальників. Важливість кількісних та якісних показників кредитоспроможності позичальника визначається згідно із кредитною політикою банка.

3. Напрямки вдосконалення оцінки кредитоспроможності позичальника банка

.1 Розробка експрес методики оцінки кредитоспроможності

Сучасні процеси в економіці світу спрямовані на розвиток системи послуг та якості обслуговування клієнтів, тобто в умовах жорстокої конкуренції споживачі послуг все більше уваги звертають саме на якість сервісу та додаткових послуг.

Одним із дуже важливих моментів при кредитному обслуговуванні, а також конкурентною перевагою будь-якого банку є швидкість прийняття рішень щодо надання кредиту. Саме тому банки все ширше використовують в своїй діяльності комп’ютерну техніку та постійно розробляють нові програмні продукти для підвищення швидкості прийняття рішень.

При прийнятті рішення про надання кредиту найважливішим етапом є оцінка кредитоспроможності, цей етап зазвичай є найскладнішим та тривалим. Тому для підвищення швидкості прийняття рішень, а також економії робочого часу працівників і, таким чином, підвищення ефективності процесу оцінки кредитоспроможності взагалі необхідним є розроблення експрес методики оцінки кредитоспроможності.

Зазвичай при оцінці кредитоспроможності банки використовують від 25 до 40, а в деяких банках до 80, показників. Однак не всі показники однаково впливають на загальний результат оцінки, тому доцільним є першочерговий аналіз найвпливовіших показників. Експрес оцінка кредитоспроможності передбачає використання 10 основних показників, що є визначальними при прийнятті рішення.

Для визначення найважливіших показників було проаналізовано та порівняно методики оцінки кредитоспроможності ПАТ КБ «Правекс-банк», ПАТ «Національний кредит» та ПАТ «ВТБ Банк» (Додаток А). Аналіз методик показав, що при оцінці фінансового стану позичальника усі три банки використовують 8 основних показників, більшість з яких рекомендована до використання Національним банком України. Таким чином, основними показниками при оцінці кредитоспроможності є:

-       коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності;

-       коефіцієнт маневреності власних коштів;

-       коефіцієнт незалежності;

-       коефіцієнт автономності;

-       достатність оборотів по рахунках до зобов'язань;

-       оборотність дебіторської заборгованості;

-       динаміка виручки від реалізації;

-       коефіцієнти рентабельності продажу, активів, власного капіталу.

В статті комплексна експрес-методика оцінки кредитоспроможності підприємств з урахуванням приналежності до виду економічної діяльності [58] Гриценко Л.Л., Боярко І.М. та Ліштван В.Л. на основі дослідження 16 методик оцінки кредитоспроможності різних банків виявили 10 показників, що найчастіше використовуються (табл. 3.1)

Таблиця 3.1 Основні фінансові показники, що найчастіше використовуються у методиках аналізу фінансового стану позичальників

Автори вказують на те, що певні показники (табл. 3.1), а саме коефіцієнт оборотності оборотних активів, коефіцієнт абсолютної ліквідності та коефіцієнт оборотності запасів використовувати при оцінці кредитоспроможності недоцільно.

Таким чином, до експрес методики необхідно включити найбільш використовувані показники, що, відповідно, є невід’ємними в процесі оцінки кредитоспроможності (табл.3.2).

Таблиця 3.2 Показники експрес-оцінки кредитоспроможності позичальника

Не менш важливим, ніж відбір необхідних показників (табл. 3.2) при розробці експрес методики, є правильна оцінка отриманих результатів та їх інтерпретація.

В досліджуваних методиках використовувались два типи оцінки показників - інтегральна оцінка та бальна оцінка.

Значення коефіцієнтів для інтегральної оцінки розраховуються банком самостійно на основі дослідження власної бази даних позичальників, тому частка певного показника в інтегральному варіюється в залежності від якості бази даних та типу клієнтів. Використання коефіцієнтів отриманих досліджуваними банками в розробленій експрес-методиці не є можливим, адже кількість показників та їх значення для загальної оцінки змінились.

При використанні бальної оцінки показників кожному значенню показника присвоюється певний бал та за сумою балів визначається клас кредитоспроможності. Кількість балів, що призначається кожному значенню певного показника, також розраховується банком на основі досліджень, але на відміну від інтегральної оцінки бальна є дуже складно обґрунтованою.

В своїй статті [58] Гриценко Л.Л., Боярко І.М. та Ліштван В.Л. пропонують експрес-методику оцінки кредитоспроможності на основі інтегрального методу, де значенням показників призначається певна кількість балів від 0 до 100 та вагомість показника визначається на основі його місця в рейтингу.

Як було сказано раніше, Національним банком України було розроблено Національну рейтингову шкалу для спрощення процедури оцінки кредитоспроможності, за допомогою якої можна присвоїти позичальнику довгостроковий та короткостроковий кредитний рейтинг. Експрес-методика представлена в статті [58] не співвідноситься із національною рейтинговою шкалою, що є недоліком та ускладнює її широке використання.

Таким чином, необхідним є використання альтернативного виду оцінки показників, що був би аргументованим та співвідносився із Національною рейтинговою шкалою.

Широко використовуваним методом є ранжування значень показників та їх оцінка на основі шкального методу.

Для оцінки показників експрес методики доцільно використати інтервальну шкалу значень і встановити рейтинговий бал за відповідністю значення показника певному інтервалу. Така шкала була розроблена в дисертації Лебідь О.В. [57]. Шкала дозволяє оцінити отримані значення показників та співвіднести їх із Національною рейтинговою шкалою.

Шкала оцінки показників запропонованої експрес-оцінки кредитоспроможності представлена в Додатку С.

За представленою методикою максимальна сума балів, що може отримати позичальник складає 100 балів.

Сумарний бал отриманий позичальником відповідатиме визначеним класам наступним чином (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 Рейтингова шкала сумарного балу для визначення класу кредитоспроможності позичальника

Для визначення практичного значення запропонованої методики та її відповідності отриманим раніше результатам розрахуємо кредитоспроможність ЗАТ «Хладопром» за представленою методикою (табл. 3.4).

Таблиця 3.4 Результати розрахунку кредитоспроможності ЗАТ «Хладопром» за експрес-методом

Таким чином, за запропонованою методикою і результатами розрахунків (табл. 3.2) підприємство ЗАТ «Хладопром» отримало клас кредитоспроможності «А», а за національною рейтинговою шкалою клас «uaAA», що говорить про те, що даний позичальник характеризується дуже високою кредитоспроможністю порівняно із іншими українськими позичальниками. «Вузьким місцем» в кредитоспроможності даного позичальника є показники платоспроможності, тобто дуже низька ліквідність.

Отримані результати збігаються із результатами отриманими за методикою ПАТ «ВТБ Банк» та ПАТ «Національний кредит», що говорить про можливість використання даної методики.

Експрес оцінка кредитоспроможності не є альтернативою повної та комплексної оцінки кредитоспроможності, а є першим етапом оцінки, що дозволяє на ранніх стадіях процесу оцінки кредитоспроможності відсіяти позичальників із низькою кредитоспроможністю.

Зазвичай, банки не зацікавлені у видачі кредитів позичальникам із класом кредитоспроможності Д та Г, тому при використанні експрес-методики як першого етапу роботи із позичальником розподілення потенційних клієнтів на 5, а тим паче на 10 класів є недоцільним, тому пропонується класифікація позичальників на три класи, з двома із яких потенційно можливі кредитні відносини, а позичальникам, що будуть класифіковані як із низькою кредитоспроможністю, надання кредитів не рекомендується.

Розділення позичальників на «поганих» та «добрих» за експрес методикою можна зобразити у вигляді графіку. Графік побудовано за допомогою вбудованих функцій MS Excel, що визначають нормальність розподілу сукупності.

Дослідивши кредитоспроможність 30 підприємств України було з’ясовано, що підприємства за своєю кредитоспроможністю розподіляються за нормальним законом, тобто більшість підприємств мають середню кредитоспроможність і можуть буди віднесені до класів «Б» та «В».

Позичальники, що отримали за експрес-оцінкою сумарний бал нижче 33 не рекомендуються до кредитування.

Висновки

Дослідження показало, що кредитоспроможність є дуже складним та багатоаспектним поняттям. Існують численні тлумачення поняття кредитоспроможність, але основним вважається те, що викладено в законодавчих актах України. Загалом кредитоспроможність можна розглядати з трьох основних аспектів це спроможність позичальника, система умов або фінансово-господарський стан, що забезпечують можливість виконання позичальником своїх обов’язків за кредитом в строки та на умовах передбачених кредитною угодою.

В досвіді українських та закордонних банків існують різні методики оцінки кредитоспроможності, які можна розділити на дві великі групи це класифікаційні чи статичні моделі та моделі комплексного аналізу. В зарубіжній практиці найчастіше використовуються моделі комплексного аналізу, адже вони є найперспективнішими. В банках України найчастіше використовують бально-рейтингові системи оцінки та більше уваги приділяють оцінці кількісних показників фінансового стану позичальників.

Аналіз кредитоспроможності - це не просто розрахунок п'яти і більше коефіцієнтів і порівняння результатів з нормативами, а набагато більш трудомісткий процес, що вимагає багато часу і висуваючи високі вимоги до кваліфікації працівника банку.

Таким чином, при оцінюванні кредитоспроможності клієнта необхідно враховувати такі чинники:

-       оцінка кредитоспроможності повинна мати характер експрес-аналізу: проводитися часто, максимально швидко та охоплювати максимум інформації;

-       доцільно створити незалежні від банків структури для проведення експрес-аналізу кредитоспроможності підприємств;

-       для комплексної оцінки необхідно визначити поточну та перспективну кредитоспроможність позичальника. Поточна кредитоспроможність оцінюється шляхом порівняння розрахованих коефіцієнтів і показників з їх оптимальними значеннями (встановлення відповідальності оптимальним тенденціям зміни). Щоб дати прогнозну оцінку кредитоспроможності позичальника, слід проаналізувати виявлені тенденції зміни оборотності і рентабельності діяльності підприємства (якщо не відбудеться суттєвих змін щодо умов її здійснення і правового статусу позичальника);

-       ефективність аналізу кредитоспроможності залежить від частоти його проведення, компетентності й досвіду банківського працівника.

Оцінка кредитоспроможності відіграє важливу роль, як для банківської установи, так і для власне позичальника. Метою здійснення оцінки кредитоспроможності позичальника для банківської установи є уникнення кредитних ризиків від неповернення кредиту. Для позичальника - отримання кредиту на найбільш вигідних умовах.

Достовірність оцінки кредитоспроможності позичальника істотно впливає як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку загалом, що є дуже важливим адже проведення кредитних операцій значною мірою впливає на положення банку.

В ході проведеного дослідження було визначено, що методика оцінювання кредитоспроможності за рекомендаціями Національного банку України включає лише необхідний мінімум показників та не є ефективною для оцінки кредитоспроможності позичальника на практиці, адже для усіх показників існують лише нормативні значення та визначити вплив рівня певного показника на загальний рівень кредитоспроможності неможливо, тому визначення кредитоспроможності є загальним та описовим. Комерційні банки України проводять більш глибокий аналіз кредитоспроможності із використанням численних показників фінансового стану та моральних якостей клієнта. Важливість цих показників визначається кредитною політикою банка. Так наприклад політика ПАТ КБ «Національний кредит» та ПАТ «ВТБ Банк» є більш лояльною і за методикою оцінки кредитоспроможності досліджуваний позичальник ЗАТ «Хладопром» був зарахований до класу А, в той же час за методикою ПАТ КБ «Правекс-банк» цього позичальника було віднесено до класу Б, що говорить про більш жорсткі умови надання кредиту.

Українська банківська система, не дивлячись на кризові моменти, характеризується стрімким збільшенням обсягів кредитування, що обумовлює необхідність якісної оцінки кредитоспроможності, для забезпечення уникнення великих обсягів простроченої заборгованості, що мають місце на сьогоднішній день в багатьох банках, в майбутньому.

Сучасний стан економічних відносин в світі характеризується спрямованістю до підвищення якості обслуговування, а також підвищення швидкості прийняття рішень. Для економії часу та трудових ресурсів запропоновано ввести експрес-методику оцінки кредитоспроможності, що буде попереднім етапом комплексної оцінки та дозволить відсіяти позичальників із низьким рівнем кредитоспроможності ще на початку роботи із позичальником.

Таким чином, в ході дослідження було визначено, що перспективними напрямами розвитку методик оцінки кредитоспроможності позичальника та управління кредитними ризиками в цілому є використання різноманітних рейтингових оцінок, удосконалення процесу оцінки кредитоспроможності на основі створення експрес-методики. Для української системи кредитування необхідно розроблення власної системи управління кредитними ризиками, основаної на зарубіжному досвіді але з національними особливостями.

Список використаної літератури

1.   Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 № 448/96-ВР, із змінами внесеними 07.10.2010. - [електронний ресурс]. - режим доступу: zakon.rada.gov.ua

2.      Закон України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» від 23.06.2005 № 2704-ІV із змінами внесеними 19.10.2010. - [електронний ресурс]. - режим доступу: zakon.rada.gov.ua

.        Постанова Кабінету Міністрів України «Питання державного регулювання діяльності бюро кредитних історій»: від 04.11.2009 № 1174. - [електронній ресурс]. - режим доступу: zakon.rada.gov.ua

.        Постанова Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» N 279 від 06.07.2000, із змінами внесеними 28.12.2008. - [електронний ресурс]. - режим доступу: zakon.nau.ua.

.        Положення Національного банку України «Про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою CAMELS» N 171, 08.05.2002, із змінами внесеними 23.02.2005. - [електронний ресурс]. - режим доступу: zakon.nau.ua.

.        Національний банк України. - [електронний ресурс]. - режим доступу: www.bank.gov.ua

.        Державний комітет статистики України. - [електронний ресурс]. - режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

.        Інформація про функціонування ЄІС "Реєстр позичальників" за станом на 01.11.2010. - [електронний ресурс]. - режим доступу: www.bank.gov.ua

.        Андрєєва Г. Практичні аспекти застосування скорингу для оцінки кредитного ризику // Фінансовий ринок України, 2006. - №4(30). - с. 7-10

.        Андрушків Т. Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальників банками України в період розвитку економічної кризи / Т. Андрушків, Н. Андрушків // Наука молода, 2008. - №10. - с. 91-95.

.        Бодрецкий М. Требования к финансовому состоянию предприятия при обращении в банк за кредитом // Главбух, 2008. - № 51 (602) . - с. 6

.        Бордюг В.В. Теоретичні основи оцінки кредитоспроможності позичальника банку / В.В. Бордюг // Вісник університету банківської справи національного банку України. - 2008. - № 3. - с.112-115

.        Брітченко І. Оцінка кредитоспроможності емітента корпоративних облігацій / Брітченко І., Перепелиця Р. // Вісник Національного банку України. - 2005. - № 11. - с. 52-56

.        Бугель Ю. Основні шляхи вдосконалення сучасних методів оцінки кредитоспроможності позичальника // Банківська справа. - 2007. - №4. - с. 54-59

.        Вишняков И. В. Методы и модели оценки кредитоспособности заемщиков: учеб. пособие по специальности 060400-Финансы и кредит / И.В.Вишняков. - СПб. : [б. и.], 1998. - 51 с.

16.    Дмитриева Е. Варианты и порядок внедрения скоринговых моделей в банках для кредитования физических лиц // Финансовая консультация, 2008. - №21. - с. 11-15.

.        Інформація щодо освіти та стажу роботи посадових осіб емітента (ЗАТ Хладопром) - [електронний ресурс]. - режим доступу: www.stockmarket.gov.ua.

.        Ковальов О.П. Світовий досвід управління кредитним ризиком і можливості його використання в Україні // Актуальні проблеми економіки, 2006. - №3(57). - с. 11-18.

.        Колісник М.К., Кобилецька О.І. Проблеми та перспективи функціонування бюро кредитних історій в Україні // Науковий вісник НЛТУ України. - 2009. - Вип. 19.2. - с. 208-219.

.        Коношенкова Т. Як проаналізувати показники ліквідності та платоспроможності підприємства // Податкове планування, 2009. - №12. - [електронний ресурс]. - режим доступу: www.nalogovnet.com

.        Кочетов В.М. Основи аналізу діяльності банку.- К.: КНЕУ, 2003.- 264с.

.        Кравченко В.П. Удосконалення оцінки кредитоспроможності позичальника / В.П. Кравченко, В.І. Кравченко // Наукові праці КНТУ. Економічні науки, 2010. - №17. - [електронний ресурс]. - режим доступу: www.nbuv.gov.ua

.        Кредитний ризик комерційного банку: Навч. Посіб./ В.В. Вітлінський, О.В.Пернарівський, Я.С. Наконечний; За ред. В.В. Вітлінського. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. - 251с.

.        Кредитування та контроль: Навч. Посіб. / А.В. Хмеленко, В.Я. Вовк. - 2-ге вид., стереотип. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006. - 240 с.

.        Криклій О.А.. Банківські операції: Підручник / Ред. Міщенко В.І.; Слав`янська Н.Г.- К.: Знання, 2006.- 727 с.- (Вища освіта ХХІ століття).

.        Кузьменко Л.В., Кузьмін В.В., Шаповалова В.М., Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. / Херсон: К-89 Олді-плюс, 2003. - 240 с.

.        Кулик О. Теоретичні засади визначення кредитоспроможності позичальника за споживчим кредитом // Підприємництво, господарство і право, 2009. - №12. - с. 231-234

.        Ли. О.В. Об оценке кредитоспособности заемщика // Деньги и кредит, 2005. - №2. - с. 50-54.

.        Матеріали Міжнародної конференції з питань діяльності бюро кредитних історій - [електронний ресурс]. - режим доступу: www.leasіng.org.ua

.        Методика оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи ПАТ КБ «Правекс-банк». - 2009.

.        Методика оцінки фінансового стану позичальників - юридичних осіб АКБ «Європейський». - 2008.

.        Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи // Рішення правління ПАТ КБ «Національний кредит», 2009.

.        Нужна І. Оцінка кредитоспроможності позичальника банку - конкурентний аналіз // Регіональна економіка, 2005. - №2. - с. 200-205

.        Опис бізнесу акціонерного товариства закритого типу «Хладопром» - [електронний ресурс]. - режим доступу: www.stockmarket.gov.ua.

.        Оцінка кредитоспроможності та інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання [Текст]: Монографія / А.О. Єпіфанов, Н.А. Дехтяр, Т.М. Мельник, І.О. Школьник та ін.. / За ред.. доктора економ. наук А.О. Єпіфанова. - Суми: УАБС НБУ, 2007. - 286 с.

.        Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності: Навчально-методичний посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 347 с

.        Пищулин А.С. Кредитный скоринг: проблемы и решения // Корпоративные системы, 2005. - №6. - с. 14-16

.        Порядок оцінки фінансового стану клієнтів та здійснення щоквартального аналізу відповідності операцій клієнтів їх фінансовому стану та суті діяльності в АКБ «Укрсоцбанк». - 2009.

39.    Прийдун Л. Бюро кредитних історій у системі заходів щодо оптимізації роботи банків з управління кредитним ризиком // Вісник ТНЕУ, 2009. - №1. - с. 117-125.

.        Прийдун Л. Перспективи оптимізації управління кредитним ризиком з урахуванням банківської практики розвинутих країн // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє, 2008. - с. 93- 99.

.        Прокопенко І. Ф., Ганін В. І., Соляр В. В., Маслов С. І. Основи банківської справи: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 410 с.

.        Скибенко Я.П. Створення єдиного бюро кредитних історій в Україні - примха чи необхідність? // Правове регулювання економіки. Збірник наукових праць, 2008. - [електронний ресурс]. - режим доступу: www.nbuv.gov.ua

.        Сколотяний Ю. Добро і зло кредитних бюро // Дзеркало тижня, 2006. - №29 (608). - [електронний ресурс]. - режим доступу: www.dt.ua.

.        Скоринг в Украинских банках / Украинский банковский портал - [електронний ресурс] - режим доступу: banker.ua

.        Слав'юк, Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 460 с.

.        Тарасюк І.Ю. Оцінка кредитоспроможності позичальника: зарубіжний та вітчизняний досвід / Тарасюк І.Ю. // Регіональні перспективи, 2003. - №6. - с. 24-27.

.        Трубович Е. О кредитном бюро в Беларуси // Все о финансах в Белоруси, 2009. - [електронний ресурс]. - режим доступу: іnfobank.by

.        Фінансовий менеджмент у банку / Примостка Л.О. Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2004. - 468 с.

.        Чайковський, Я. Аналіз кредитоспроможності позичальника банківської установи / Я. Чайковський // Журнал європейської економіки. - 2005. - 4, № 3. - С. 328-346.

.        Череп А. Бюро кредитних історій: проблеми та перспективи подальшого розвитку // Економічній вісник університету. Збірник наукових праць учених та аспірантів, 2009. - №12. - [електронний ресурс]. - режим доступу: www.nbuv.gov.ua

.        Шевченко Р. І. Кредитування і контроль: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002. - 183 с.

.        Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи (для суб’єктів малого бізнесу) ПАТ ВТБ Банк. - Протокол засідання правління ВАТ ВТБ Банк від 07.10.2009 №117 зі змінами від 18.05.2010 №82. - 2010.

.        Годовой фінансовый отчет ВАТ «ВТБ Банк» за 2007 год. - [електронний ресурс]. - режим доступу: #"648301.files/image004.gif">

Коефіцієнт поточної ліквідності

Коефіцієнт загальної ліквідності

2. Показники фінансової стійкості

Коефіцієнт маневреності власних коштів

Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів

Коефіцієнт співвідношення зобов’язань перед фінансовими установами до власного капіталу

3. Показники ділової активності

Темп приросту виручки від реалізації

Темп приросту оборотності дебіторської заборгованості

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Темп приросту оборотності кредиторської заборгованості

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

Коефіцієнт оборотності активів

Коефіцієнт оборотності необоротних активів

Коефіцієнт оборотності основних засобів

Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних цінностей

 4. Показники оборотів за рахунками

Коефіцієнт достатності оборотів   Нсм - середньомісячні надходження на рахунки позичальника за винятком кредитних засобів;

Ск - сума кредиту та відсотки за ним;- кількість місяців дії кредитної угоди;

Додаток 13

Таблиця 13.1 Методика розрахунку об’єктивних показників фінансового стану позичальника ПАТ «Банк національний кредит»

Аналіз грошових потоків позичальника      Нсм - середньомісячні надходження на рахунки позичальника за винятком кредитних засобів;

Ск - сума кредиту та відсотки за ним;- кількість місяців дії кредитної угоди;

Зм - щомісячні умовно-постійні зобов’язання позичальника;

Додаток 14

Таблиця 14.1 Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи ПАТ «ВТБ Банк»

Додаток 15

Рис. 15.1. Загальна схема процесу оцінки кредитоспроможності

Рис. 15.2. Декомпозиція основного блоку процесу оцінки кредитоспроможності позичальника

Додаток 16

Таблиця 16.1 Інтервальна шкала для оцінки кредитоспроможності позичальника за експрес-методикою