Управління якістю діяльності підприємства
Вступ
Актуальність. В умовах розвитку
міжнародної торгівлі і споріднених їй видів діяльності, усіх окремих
підприємств та галузей економіки на зовнішньому і внутрішньому ринках повністю
залежить від того, наскільки їх продукція або послуги відповідають стандартам
якості. Тому проблема забезпечення і підвищення якості продукції актуальна для
всіх країн і підприємств. Від її вирішення в значній мірі залежить успіх і
ефективність національної економіки. При цьому необхідно враховувати те, що
підвищення якості продукції - задача довгострокова і безперервна. Рівень якості
продукції не може бути постійною величиною. Вироби залишаються технічно
прогресивними, зручними, красивими, модними до тих пір, доки їм на зміну не
прийдуть нові, ще більш досконалі, що обумовлено науково-технічним прогресом в
науці і техніці. Але на кожному часовому етапі якість продукції повинна бути
оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при
відносно мінімальних затратах на її досягнення.
З розвитком науково-технічного прогресу проблема
якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її
традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції,
практично неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого
можлива лише в рамках системи управління якістю. Відомий американський
спеціаліст Едвард Демінг писав ще в 1950 р., що на 85% вирішення проблеми
якості залежить не від людей, а від системи управління якістю.
Таким чином, проблема забезпечення якості діяльності
підприємства є комплексною: науковою, технічною, економічною і соціальною, і у
вирішенні її повинні брати участь висококваліфіковані спеціалісти, які вільно
володіють сучасними методами управління якістю, незалежно від того, в якому
секторі вони працюють: державному чи приватному, на великих підприємствах чи в
малому і середньому бізнесі, тому що загальні принципи організації і
забезпечення високої якості продукції та послуг не залежать від розміру
підприємства.
В сучасних умовах формуються нові види бізнесу
під впливом деталізації діяльності або її кластеризації, яка б могла стати
прибутковою на світовому ринку, але їй не вистачає забезпечення якості
орієнтовно на вимоги споживачів та міжнародних стандартів. Це може бути
обумовлено тим, що підприємці не знають як досягти більш високої якості без
великих витрат, або припускаються деяких помилок при забезпеченні якості своєї
продукції.
Теоретико-методологічні й економіко-організаційні
аспекти управління витратами на забезпечення якості діяльності підприємства у
процесі одержання очікуваних фінансових результатів відображені в роботах
провідних вітчизняних і зарубіжних вчених економістів: І. Ансоффа, Л. Водачека,
З.Ш. Гейлера, А.В. Гличева, Д. Джурана, Л.В. Дікань, Ю.Б. Іванова, Д.С.
Демиденко, В.Е. Ластовецького, Л.А. Матвєєва, В.Ю. Огвоздіна, Г.С. Одінцової,
В.В. Окрепілова, В.С. Пономаренка, О.І. Пушкаря, В.М. Соколенко, С.А. Стукова,
А. Субето, А. Фейгенбаума, З.Ю. Хамдамова, Д. Харрінгтона, А. Яругової та ін.,
однак вони не систематизують між собою складові якості, і при цьому виділяючи
одну із них як домінантну.
Мета роботи провести дослідження діючої
системи забезпечення якості в торгівельному підприємстві та обґрунтувати
напрями її вдосконалення в ПП «Паксервіс»
Для досягнення поставленої мети було вирішено
такі завдання:
§ проведення теоретичного
аналізу понять «якість», «система забезпечення якості»;
§ аналіз існуючих
класифікацій витрат на якість діяльності підприємства та організаційної
структури управління в системі забезпечення якості;
§ виявлення особливостей
забезпечення якості продукції та їх впливу на ефективність діяльності;
§ дослідження методичних
підходів щодо управління якістю продукції;
§ оцінка ефективності
системи забезпечення якості діяльності;
§ розробка методичних
підходів та рекомендацій щодо аналізу напрямів діяльності спрямованої на
забезпечення якості;
§ аналіз умов та факторів
формування якості діяльності підприємства;
§ розробка пропозицій щодо
підготовки підприємства до системи сертифікації з метою забезпечення якісної та
ефективної діяльності.
Об’єкт дослідження - система
забезпечення якості діяльності торговельного підприємства.
Предмет дослідження -
теоретико-методичні та практичні аспекти забезпечення якості діяльності ПП
«Паксервіс».
Підприємство «Паксервіс» було створено з метою
задоволення потреби інших підприємств в упаковуванні із використанням
скотч-стрічок та надання супутніх послуг (перевезення, продажу, тощо).
Підприємство «Паксервіс» функціонує на ринку виробництва пакувальних матеріалів
та надання послуг з пакування різних видів продукції з 2004 року в Україні, і
при цьому в своїй роботі застосовує як вітчизняні матеріали, так й матеріали
іноземного походження. В сучасних умовах конкуруючи за клієнтів серед аналогів
має інтерес до підвищення якості як пакувальних матеріалів, так і якості
надання послуги упакування, де найбільший інтерес до логістичних компаній, де
потрібні водночас декілька видів упаковки з метою збереження продукції та
гарантії безпеки.
Протягом останніх років підприємство розширило
клієнтську базу та напрями діяльності, оскільки до 2008 року надавалися лише
послуги щодо упакування, а в сучасних умовах надаються консалтингові послуги,
послуги з перевезення, переупакування, нанесення маркування на упаковку, здача
в найм пакувальних машин та забезпечення їх пакувальними матеріалами,
короткострокового зберігання, в окремих випадках кур’єрські послуги тощо.
Методи дослідження. Теоретичною та
методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії,
наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених у сфері управління витратами на
забезпечення якості діяльності підприємства. Для досягнення поставленої в
роботі мети було використано такі методи дослідження: теоретичного
узагальнення та порівняння - для уточнення понятійного апарату управління
витратами на забезпечення якості; статистичного аналізу - для проведення
аналізу емпіричних даних і дослідження особливостей забезпечення якості в
умовах трансформаційної економіки; системного підходу формалізації та
економіко-математичного моделювання - для обґрунтування і розробки основних
шляхів підвищення ефективності управління витратами на забезпечення якості
діяльності підприємства.
Інформаційна база. В роботі
використано сучасні публікації актуальних періодичних видань та веб ресурсів,
монографій, фактичну звітність ПП «Пак сервіс» щодо функціонування у 2006-2010
роках.
Новизна магістерської дипломної роботи полягає в
наступному:
обґрунтовано системну оцінку якості діяльності
підприємства на ринку послуг з упакування;
впорядковано показники якості діяльності
торговельного підприємства;
За результатами дослідження було опубліковано
наукову статтю «Стан та тенденції розвитку вітчизняного ринку пакувальних
матеріалів» у збірнику наукових статей студентів КНТЕУ «Менеджмент і
адміністрування».
1. Теоретичні засади управління якістю діяльності
підприємства
.1 Сутність, фактори та напрями формування якості
на підприємстві
Поняття «якість» - є філософською категорією. Ще
давньогрецький філософ Аристотель намагався дати визначення якості. У ХІХ
столітті німецький філософ Гегель дав філософське визначення якості: «Якість є
в першу чергу тотожна з буттям визначеність, так що дещо перестає бути тим, що
воно є, коли воно втрачає свою якість».
Справа в тому, що категорія якості відображає
важливу сторону об'єктивної дійсності об'єкта - визначеність. Одночасно з цим
філософи всіх часів і народів розуміли, що саме якість є основою для
удосконалювання якості продукції, а, отже, розвитку матеріальної культури.
Однак у наш час виявилося, що для практичної
діяльності одних філософських сентенцій недостатньо і для ефективної спільної
діяльності людей термінологію, пов'язану із визначенням якості, необхідно
стандартизувати.
Використання терміна «якість» з філософської
сентенції перейшло в лексикон суто прикладної діяльності - виробництва, але при
цьому зберігається філософський зміст - якість є основою для подальшого
удосконалювання продукції.
У Міжнародному стандарті ІСО 8402 наводиться таке
визначення якості: «Якість - сукупність характеристик об'єкту, що стосуються
його здатності задовольняти встановлені та передбачувані потреби» [9].
У визначенні «якість» містяться два терміни, що
вимагають пояснення. Це терміни «потреба» і «об'єкт». Оскільки існує безліч
визначень цих термінів, обрано було ті визначення, які ми вважаємо найбільш
інформативними і логічно обґрунтованими.
Потреби виникають із незадоволеності вимог
будь-якого споживача (в тому числі - суспільства), необхідних для його
нормальної життєдіяльності, і спрямовані на усунення цієї незадоволеності.
Ринок орієнтований не просто на задоволення
потреб споживачів, а на задоволення платоспроможного попиту, що випливає з його
потреб.
У визначенні якості поняття потреб є вихідним.
Їхні характеристики повинні відповідати характеристикам якості об'єкта і бути
не гірше характеристик, визначених стандартами.
Об'єкт - те, що може бути індивідуально описане
і розглянуте. Об'єктом може бути, наприклад, діяльність чи процес, продукція,
організація, система чи окрема особа, а також будь-яка комбінація з них.
Якість - це економічна категорія, яка відбиває
сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатності
задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення[18].
В умовах ринкових відносин якість забезпечується
і гарантується підприємством. А якщо вона не забезпечується і не гарантується -
підприємство гине: автоматично забезпечує той же ринок, із збалансованим
попитом і пропозицією.
В економічній науці існують різні підходи щодо
визначення якості, які й розглянуто нижче, орієнтовно на різних авторів та різні
підходи.
В 1982 р. в США була видана книга Едварда Демінга
«Якість, продуктивність, конкурентоспроможність», в якій автор виклав свою
концепцію постійного підвищення якості у вигляді 14 знаменитих постулатів.
У міру того, як підвищувалися суспільні потреби
та збільшувалися можливості виробництва щодо їх задоволення, розвивалась і
змінювалась сутність якості. Наприклад, Арістотель (III ст. до н. е.) поняття
якості тлумачив як відмінність між предметами, диференціацію за ознакою «добрий
- поганий». Г. Гегель (XIX ст.) розумів якість так: дещо перестає бути тим,
чим воно є, коли втрачає якість. Відомий японський вчений К. Ісікава (1950 р.)
розглядав якість як те, що реально задовольняє потреби споживачів.
Якість є важливою
ринковою характеристикою, особливо коли йдеться про територіальну
відповідальність підприємства, вона значною мірою впливає на вибір споживача.
У 60-70-ті роки XX ст. вважалося,
що для успішного виробництва продукції достатньо, щоб її було багато і вона
була дешевою. У 80-ті роки стало очевидним, що виникла конкуренція не цін, а
якості. На думку американського вченого А. Фейгенбаума, для 80% покупців якість
промислових і споживчих товарів мала таке саме або навіть більше значення, ніж
ціна (тоді як на початку 70-х років такої думки дотримувались лише 30%
споживачів). Тому одним із перспективних способів більш швидкого продажу
товарів є підвищення їх якості. Водночас термін «якість» дедалі частіше
використовують для визначення ступеня задоволення потреб споживачів у сфері не
лише матеріального виробництва, а й послуг.
Висока якість найдорожча
(це найпоширеніша думка щодо якості). Але практика свідчить, що висока якість
не завжди пов'язана для виробника зі збільшенням витрат. Наприклад, вкладання
значних коштів у наукові дослідження і дослідні розробки може в результаті
забезпечити істотне підвищення якості виробу, а одночасне вдосконалення
виробничих процесів - значне зниження собівартості виробу. Це продемонстрували,
зокрема Японія та Німеччина, а також інші високорозвинені країни світу щодо великого
діапазону промислових товарів масового виробництва - комп'ютерів, побутової
електротехніки і побутових приладів. За останні кілька десятиріч якість цих
виробів помітно поліпшилась, а вартість знизилася.
Акцентування уваги на
якості призводить до зниження продуктивності праці. Думка про те, що якості
можна досягти тільки за рахунок збільшення кількості, була поширеною помилкою
більшості керівників виробництва. Такий погляд поширився з того часу, коли
управління якістю полягало у фізичному огляді кінцевого виробу. У сучасній
структурі управління якістю акцент змістився на попередження недоліків на
етапах розробки і виготовлення продукції. Зусилля, що були витрачені на
підвищення якості і збереження кількості продукції, як правило, сприяють
досягненню вищої продуктивності праці[30].
На якість впливає
культура праці робочої сили. Керівники підприємств перекладають провину за
низьку якість виробів на відсутність розуміння якості і низьку культуру праці
працівників. Це справедливо, якщо керівництво забезпечило:
• всебічне навчання
операторів устаткування;
• докладними інструкціями
щодо роботи всіх працівників;
• засобами для перевірки
або оцінювання результатів дій усіх працівників;
• засобами для
регулювання обладнання або процесу у випадку, якщо результат виявляється
незадовільним.
Якість можна забезпечити
суворою перевіркою. Контроль був першим офіційним механізмом управління якістю
на початку XX ст., тому більшість виробників і досі впевнені, що якість можна
поліпшити за допомогою суворого контролю [42].
На якість діяльності
підприємства впливає багато факторів, які діють і самостійно, і взаємопов’язано
як на окремих етапах життєвого циклу продукції, так і на їх сукупності. Ці
фактори можна об’єднати в чотири групи: технічні, організаційні, економічні та
суб’єктивні.
До технічних факторів
належать: конструкція, схема послідовного зв’язку елементів, система
резервування, схемні рішення, технологія виготовлення, засоби технічного
обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення,
експлуатації та інші.
До організаційних
факторів належать: розподіл праці і спеціалізація, форми організації виробничих
процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок
пред’явлення і здачі продукції, форми і способи транспортування, зберігання,
експлуатації (споживання), технічного обслуговування, ремонту та інші.
Організаційним факторам,
на жаль, ще не приділяється стільки уваги, скільки технічним, тому дуже часто
добре спроектовані і виготовленні вироби в результаті поганої організації виробництва,
транспортування, експлуатації і ремонту достроково втрачають свою високу
якість.
До економічних факторів
належать: ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень затрат на
технічне обслуговування і ремонт, ступінь підвищення продуктивності суспільної
праці та інше [5, с. 125-134].
Економічні фактори
особливо важливі при переході до ринкової економіки. Їм одночасно властиві
контрольно-аналітичні і стимулюючі властивості. До перших відносять такі, що
дозволяють виміряти: затрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і
забезпечення певного рівня якості виробів. Дія стимулюючих факторів приводить
як до підвищення рівня якості, так і до його зниження. Найбільш стимулюючим
фактором є ціна і зарплата. Правильно організоване ціноутворення стимулює підвищення
якості. При цьому ціна повинна покривати всі витрати підприємства на заходи по
підвищенню якості і забезпечувати необхідний рівень рентабельності. В той же
час вироби з більш високою ціною повинні бути високої якості.
В забезпеченні якості
значну роль відіграє людина з її професійною підготовкою, фізіологічними і
емоціональними особливостями, тобто мова йде про суб’єктивні фактори, які
по-різному впливають на розглянуті вище фактори. Від професійної підготовки
людей, які зайняті проектуванням, виготовленням і експлуатацією виробів,
залежить рівень використання технічних факторів. Але якщо в процесі
функціонування технічних факторів роль суб’єктивних слабшає, тому що на цій
стадії процес проходить з використанням сучасної техніки і технології, яка максимально
звільняє технологічний процес від участі людини, то в організаційних факторах
суб’єктивний елемент відіграє вже значну роль, особливо коли мова йде про
способи і форми експлуатації і формування виробів.
Наскільки важливі
суб’єктивні фактори, свідчить поширена серед виробників думка про економічну
вигідність підвищення якості. Якість розглядається при цьому як соціально
бажана мета, але її вплив на підвищення рентабельності вважається мінімальним.
Пояснюється це недостатньою обізнаністю виробників, які допускаються таких
помилок.
На рівень якості продукції впливає значна
кількість факторів, які діють як самостійно, так і у взаємозв’язку між собою,
як на окремих етапах життєвого циклу продукції, так і на кількох. (табл. 1.1).
Таблиця 1.1. Групи факторів, що впливають на
рівень якості продукції [41]
|
Фактори
|
Складові
факторів
|
|
1.
Технічні
|
Конструкція;
схемні вирішення; технологія виготовлення; засоби технічного обслуговування і
ремонту; технічний рівень бази проектування, виготовлення та експлуатації; система
резервування тощо.
|
|
2.
Організаційні (Структурні)
|
Розподіл
праці і спеціалізація; форми організації виробничих процесів; ритмічність
виробництва; форми і методи контролю; форми і способи транспортування,
зберігання, експлуатації (споживання), технічного обслуговування, ремонту та
інші.
|
|
3.
Економічні
|
Ціна;
собівартість; форми і рівень зарплати; рівень затрат на технічне
обслуговування і ремонт; ступінь підвищення продуктивності праці та інше.
|
|
4.
Суб'єктивні (Соціальні)
|
Професійна
підготовка робітника; його фізіологічні та емоційні особливості.
|
Таким чином,
характеризуючи економічну сутність якості діяльності підприємства, фактори, що
впливають, можемо відзначити доцільність застосування функції контролю на
вітчизняних підприємствах з метою збереження досягнутих конкурентних позиції та
по можливості розширення ринкових часток внаслідок новітніх покращень в
діяльності.
1.2 Критерії та система показників оцінювання
якості діяльності підприємства
якість управління
торговельний
Об’єктивна необхідність забезпечення належної
якості у процесі проектування, виготовлення і використання нових виробів
ініціює застосування у виробничо-господарський діяльності підприємств певної
системи показників, що дозволяє визначити і контролювати рівень якості усіх
видів продукції.
Рівень якості - це кількісна характеристика міри
придатності того або іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту
на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов
споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного,
відносного, перспективного і оптимального її рівня.
Абсолютний рівень якості того чи іншого вибору
знаходять шляхом обчислення вибраних для його обчислення показників без їх
порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення
абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні
значення вимірників якості не відображають ступінь його відповідності сучасним
вимогам. Тому поряд з цим визначають відносний рівень якості окремих видів
вироблюваної (проектованої) продукції, порівнюючи її показники з абсолютними
показниками якості кращих аналогічних вітчизняних та зарубіжних зразків
виробів.
Проте рівень якості продукції під впливом
науково-технічного прогресу і вимог споживачів повинен мати тенденцію до
підвищення. У зв’язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів,
виходячи з її перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрямки і темпи
розвитку науки і техніки. По нових видах продукції і перш за все знарядь праці
доцільно визначити також оптимальний рівень якості, тобто такий рівень, за
якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання
(експлуатацію) продукції у певних умовах її споживання була б мінімальною.
Залежно від призначення певні види продукції
мають свої специфічні показники якості. Поряд з цим використовуються показники
для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірники відносного рівня якості
всієї вироблюваної підприємством продукції. З урахуванням таких обставин усі
показники якості виробів поділяються на дві групи: перша - диференційовані
(поодинокі) показники, з яких відокремлюється найбільш розгалужена низка
одиничних показників якості; друга - загальні показники якості всього обсягу
вироблюваної підприємством продукції.
Найбільш складна за кількістю система показників
застосовується для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює
більшість груп одиничних показників і майже всі комплексні вимірники якості.
Поряд із специфічними показниками, властивими лише певному виду виробів, якість
(технічний рівень) знарядь праці характеризується також рядом загальних
показників. До них, в першу чергу, відносять надійність, довговічність,
ремонтопридатність, продуктивність, патентну чистоту тощо.
Для визначення рівня якості виготовлюваних або
освоюваних виробництвом нових виробів застосовують ряд методів: об’єктивний
органолептичний методи використовують для визначення абсолютного рівня якості,
а диференційований і комплексний - відносного рівня якості окремих видів
продукції.
Забезпечення якості включає всі питання, що
впливають на якість продукції. Діюча на підприємстві система забезпечення
якості виробів, що є складовою частиною загальної системи менеджменту якості
підприємства, поширюється на закупівлю сировини і матеріалів, виробництво,
контроль якості, продаж та ін. і передбачає сукупність організаційно-технічних
заходів з метою гарантії відповідності якості.
У зв'язку з посиленням тенденцій глобалізації
ринку та вступом України до Світової організації торгівлі виникає нагальна
потреба в побудові таких систем управління вітчизняними підприємствами, які б
сприяли підвищенню конкурентоспроможності української продукції та національної
економіки в цілому до світового рівня. Щоб витримати боротьбу за споживача з
досвідченими зарубіжними компаніями, українські підприємства повинні знати не
тільки міжнародні вимоги до якості, але і вміти їх перевищувати. Тепер якість -
у центрі ринку, у центрі вимог споживачів, у центрі факторів стабільного
економічного розвитку. Тому не враховувати ці тенденції для України - значить
зневажити допомогою, підказками світу, значить - не бути зацікавленою у виході
і закріпленні на світовому ринку, виходить, по суті, не бути визнаною світом
державою.
Головним завданням економіки промислово
розвинутих країн є підвищення продуктивності праці і поліпшення якості
продукції, що дозволяє при низькій її собівартості забезпечувати високій
прибуток і конкурентоздатність на світовому ринку. Досягнути цього можна лише в
умовах управління якістю продукції (УЯП).
Досвід УЯП промислово-розвинутих країн (США,
Японії, Великобританії, ФРН, Франції та інших), хоч і має певні національні
риси, принципово не відрізняється.
В східноєвропейських країнах УЯП розглядалось як
складова частина загального народногосподарського механізму і вважалось, що розвиток
його відбувається одночасно з удосконаленням управління ним. У зв'язку з цим
основні принципи планування якості і організації системного управління нею, як
правило, оформлялись у вигляді законів або державних стандартів. На сучасному
етапі при переході цих країн до ринкової економіки мають місце зміни в УЯП.
Вони торкнулись, в першу чергу, контролю якості продукції, її оцінки та
сертифікації відповідності.
В США додержуються ідеї комплексного УЯП, яке
розуміють як ефективну систему заходів по розробці, підтриманню і поліпшенню
якості розробленої і виготовленої продукції службами даної організації. Ця
діяльність дозволяє організації проектувати, виробляти і обслуговувати
продукцію найекономічніше і при цьому повніше задовольняти потреби споживача.
Новизна сучасного підходу до УЯП полягає в тому, що здійснюється інтеграція
всіх раніше розроблених і перевірених на практиці методів в добре продуману і
практично здійснювану систему. Діяльність з якості поширюється на всю структуру
організації, має багатогранний характер, в ний приймають участь весь персонал,
всі підрозділи, роботу яких координує відділ управління якістю. Ідея і практика
всебічного контролю сприяє необхідності розробки системи УЯП. Відомий
американській спеціаліст з проблем якості А. Фейгенбаум пише про це так:
«…керівництво підприємством повинно усвідомити, що КС (комплексні системи) УЯП
є не тимчасовим проектом, призначеним для підвищення якості або зниження
витрат. Лише в той момент, коли основні проблеми, пов'язані з підвищенням
якості або зниженням витрат, будуть усунені, система УЯП перетвориться для
керівників підприємства в постійно діючий важіль поліпшення якості продукції».
[16] Система УЯП не розглядається в США як панацея, але на тих підприємствах,
де вона добре розроблена і стабільно функціонує, результати відчутні: продаж
продукції розширюється, репутація фірми зростає, витрати виробництва
зменшуються і зростають прибутки.
Після Другої світової війни Сполучені Штати
Америки безроздільно панували на світовому ринку. Однак до середини 60-х років
їхні конкуренти - ряд країн Західної Європи, але насамперед Японія, стали
поставляти на ринок продукцію більш високої якості.
Оцінка діючих в Україні СУЯ є дуже складним та
неоднозначним питанням, але навіть прагнення значного числа українських
підприємств до формальної сертифікації своїх СУЯ зробить значний позитивний
вплив на менеджмент цих підприємств.
На сьогодні основними сучасними тенденціями
розвитку міжнародної стандартизації систем якості є: поширення та деталізація
тих елементів структури і функціонування підприємства, що входять в систему
якості і підлягають стандартизації в межах стандартів ISO серії 9000, а також
деталізація стандартизованих функцій забезпечення та управління якістю,
розвиток методів, засобів технології проектування систем якості; концентрація
робіт щодо впровадження систем якості, їх сертифікації, акредитації органів з
сертифікації систем якості, підготовки та підвищення кваліфікації персоналу,
підготовки експертів-аудиторів з систем якості у більш визначені та чіткі
організаційні форми через створення міжнародних та регіональних організацій, що
діють на базі відповідних програм; ініціювання з боку найбільш вагомих
міжнародних та регіональних загальноекономічних організацій робіт в галузі
систем якості та застосування стандартів, норм, правил з цієї галузі у своїй
законодавчій та координаційній діяльності і щодо інтеграції економічного
простору, розвитку міжнародної торгівлі, ресурсозбереження, охорони прав
людини, захисту навколишнього середовища тощо; створення найсучасніших
інформаційних систем та мереж для підтримки робіт в галузі якості, та
забезпечення інформованості суспільства, товаровиробників та споживачів щодо
стану справ у цій галузі.
Встановлено вісім принципів управління якістю,
які найвище керівництво може використовувати для поліпшення показників
діяльності організації[12]:
1.
Орієнтація на замовника. Організації залежать від своїх замовників
і тому повинні розуміти поточні та майбутні потреби замовників, виконувати їхні
вимоги і прагнути до перевищення їхніх очікувань.
2.
Лідерство. Керівники встановлюють єдність мети та напрямів
діяльності організації, їм слід створювати та підтримувати таке внутрішнє
середовище, в якому працівники можуть бути повністю залучені до виконання
завдань, що стоять перед організацією.
3.
Залучення працівників. Працівники на всіх рівнях становлять
основу організації, і їхнє повне залучення дає змогу використовувати їхні
здібності на користь організації.
4.
Процесний підхід. Бажаного результату досягають ефективніше, якщо
діяльністю та пов’язаними з нею ресурсами управляють як процесом.
5.
Системний підхід до управління. Ідентифікування,
розуміння та управління взаємопов’язаними процесами як системою сприяє
організації у результативнішому та ефективнішому досягненні її цілей.
6.
Постійне поліпшення. Постійне поліпшення діяльності
організації в цілому слід вважати незмінною метою організації.
7.
Прийняття рішень на підставі фактів. Ефективні рішення
приймають на підставі аналізування даних та інформації.
8.
Взаємовигідні стосунки з постачальниками. Організація та її
постачальники є взаємозалежними, і взаємовигідні стосунки підвищують
спроможність обох сторін створювати цінності.
Ці вісім принципів управління якістю формують
основу стандартів серії ІSО 9000 на системи управління якістю.
А тепер розглянемо доцільність системи управління
якістю. Системи управління якістю можуть сприяти організаціям у підвищенні
задоволеності замовників. Замовники вимагають продукцію, характеристики якої
задовольняють їхні потреби та очікування. Ці потреби та очікування оформлюють
разом у вигляді технічних умов на продукцію і позначають як вимоги замовників.
Вимоги замовників можуть бути зазначені замовником у контракті або визначені
безпосередньо організацією. У кожному з цих випадків саме замовник остаточно
визначає прийнятність продукції. Зміна потреб та очікувань замовників, а також
конкурентний тиск і технічний прогрес змушують організації постійно
вдосконалювати свою продукцію та процеси.
Підхід, що базується на застосуванні систем
управління якістю, спонукає організації аналізувати вимоги замовників,
визначати процеси, які сприяють отриманню продукції, прийнятної для замовника,
і забезпечувати постійний контроль цих процесів. Система управління якістю може
бути основою для постійного поліпшення, яке дозволяє збільшити ймовірність
підвищення задоволеності замовника та інших зацікавлених сторін. Вона дає
організації та замовникам упевненість у її спроможності поставляти продукцію,
яка постійно відповідає вимогам. Оцінюючи ефективність системи забезпечення
якості оцінимо її структуру, яку можна подати пірамідою документації (рис.
1.1).
Рис. 1.1. Ієрархія нормативно-організаційної документації
системи якості
Піраміда документації охоплює сфери діяльності:
організаційна робота, проектування, технічна документація, матеріально-технічне
забезпечення, виготовлення (виробництво), випробування та приймання продукції,
нагляд, збереження, транспортування тощо.
Загальне управління якістю. Задовольняючи свої зростаючі
потреби, сучасний споживач постійно підвищує вимоги до якості продукції.
Рішення та дії споживача характеризуються такими особливостями: порівняно з
ціною перевага віддається якості товару; рекламація кожного дефекту;
вимогливість до постійного поліпшення якості; відмова від контролю продукції на
виході; вимога забезпечення якості продукції у процесі її виготовлення;
чуйність сприйняття зміни в технологічному процесі у виробника; активна
кооперація з виробником для забезпечення необхідної якості продукції; віддавання
стійкої переваги певній продукції, якщо забезпечена її якість.
ТQM (Technology Quality of Management) розглядається як
технологія
підвищення якості і складається з трьох підсистем: 1) основна система охоплює
засоби і методи, що застосовуються для аналізу та досліджень; 2) система
технічного забезпечення передбачає програми та прийоми, які дають змогу навчити
персонал володінню цими засобами та правильному їх застосуванню; 3) система
безперервного розвитку самих принципів та змісту ТQM.
Майже вся продукція і (або) діяльність з послуг та операцій
є процесами. Для функціонування організацій необхідно керувати численними
взаємозалежними процесами. Під «процес ним підходом» розуміють застосування у
межах організації системи процесів разом з їх визначенням та взаємодіями, а
також управління ними.
Перевагою процесного підходу є забезпечуваний ним
неперервний контроль зв’язків окремих процесів у межах системи процесів, а
також їхніх сполучень та взаємодій.
Застосування процесного підходу в межах системи управління якістю
підкреслює важливість: розуміння виконання вимог; необхідність розглядати
процеси з погляду створення додаткових цінностей; отримання результатів
функціонування процесу та його ефективності; постійного поліпшення процесу
об’єктивних вимірювань.
Надалі охарактеризуємо вимоги до системи управління якістю.
Організація повинна визначити і керувати процесами, необхідними для
гарантування відповідності продукції вимогам споживача. З метою впровадження і
демонстрації визначених процесів організація повинна створити систему
управління якістю, що містить вимоги дійсного стандарту. Система має бути
розроблена, упроваджена, підтримуватися в робочому стані й удосконалюватися
організацією.
Організація повинна розробити процедури системи управління
якістю, що описують процеси, необхідні для її впровадження. Масштаб і глибина
процедур системи мають залежати від таких факторів, як розмір і вид
організації; складність і рівень взаємодії процесів; методи, що застосовуються;
навички і підготовка персоналу, що здійснює роботу. Процедури системи
управління якістю повинні включати: процедури рівнів системи, що описують
діяльність для впровадження системи; процедури, що описують послідовність і
характер взаємодії процесів, необхідних для гарантування відповідності
продукції; інструкції, що описують робочу практику і управління діяльністю
процесів.
Рішення завдань кількісної оцінки якості необхідні для
об'єктивного вибору і прийняття управлінських рішень при стандартизації і
сертифікації продукції, плануванні підвищення її якості і т.д. Оцінка якості
розглядається як основа формування всього механізму управління якістю продукції
на всіх стадіях життєвого циклу підприємства (див. табл. 1.2)
Таблиця 1.2. Одиничні показники якості діяльності
підприємства [47].
|
Групи
показників
|
Окремі
показники груп
|
|
Перелік
|
Суттєва
характеристика
|
|
|
Призначення
|
Характеризують
корисну роботу (виконувану функцію)
|
Продуктивність
|
|
|
Потужність
|
|
|
Міцність
|
|
|
Вміст
корисних речовин
|
|
|
Калорійність
|
|
Надійності,
|
Виокремлюють
ступінь забезпечення довго тривалості використання і безпечних умов праці та
життєдіяльності людини
|
Безвідмовність
роботи
|
|
довговічності
|
|
Можливий
термін використання
|
|
і
безпеки
|
|
Технічний
ресурс
|
|
|
Термін
безаварійної роботи
|
|
|
Граничний
термін зберігання
|
|
Екологічні
|
Характеризують
ступінь впливу на здоров'я людини та оточуюче довкілля
|
Токсичність
виробів
|
|
|
Вміст
шкідливих речовин
|
|
|
Обсяг
шкідливих викидів у довкілля в одиницю часу
|
|
Економічні
|
|
Ціна
одиниці виробу
|
|
Відображають
ступінь економічної вигоди виробництва
|
Прибуток
з одиниці виробу
|
|
продуцентом
і придбання споживачем
|
Рівень
експлуатаційних витрат часу і фінансових коштів
|
|
Ергономічні
|
Окреслюють
відповідність техніко-експлуатаційних параметрів виробу антропометричним,
фізіологічним та психологічним вимогам працівника (споживача)
|
Ступінь
легкості керування робочими органами
|
|
|
Можливість
одночасного охоплення контрольованих експлуатаційних показників
|
|
|
Величина
наявного шу- му, вібрації тощо
|
|
Естетичні
|
Визначають
естетичні властивості (дизайн) виробу
|
Виразність
і оригінальність форми
|
|
|
Кольорове
оформлення
|
|
|
Ступінь
естетичності тари (упаковки)
|
|
Патентно-правові
|
Відображають
ступінь використання винаходів при проектуванні виробів
|
Коефіцієнт
патентного захисту Коефіцієнт патентної чистоти
|
|
Економічні
|
Відображають
ефективність виробництва та реалізації
|
Прибуток
|
|
|
Рентабельність
|
|
Соціальні
|
Рівень
розвитку персоналу
|
Лояльність
персоналу
|
|
Якість
навчання персоналу
|
Патріотизм
персоналу
|
|
|
Дотримання
корпоративної культури
|
Обов'язковою умовою функціонування системи якості
є регулярний аналіз із боку вищого керівництва системи якості і її
відповідностей політиці в області якості, тобто офіційна оцінка вищим
керівництвом стану системи якості і її відповідностей політиці в області якості
і цілям.
В основі всіх систем якості лежить «петля
якості». Вона включає 11 етапів, або стадій, життя продукту, на кожному з яких
повинна вироблятися оцінка якості (рис. 1.2).
Перш ніж обговорювати питання про взаємозв'язок
якості продукції з прибутком, отриманим від її реалізації, необхідне розуміння
того, що прибуток не є метою виробничої діяльності, а є наслідком задоволення
потреб споживача.
Рис. 1.2. «Петля якості» або типові стадії
життєвого циклу у системі менеджменту якості [49]
Ефективна, добре структурована система якості
дозволяє організації оптимізувати якість із погляду зменшення різних ризиків,
зниження витрат і зростання прибутку.
Коли підприємець організує своє підприємство, то
в першу чергу він визначає для себе - які потреби своїх майбутніх споживачів
буде задовольняти діяльність підприємства. Якщо розглядати підприємницьку
діяльність у цьому ключі, то прибуток є премією за те, наскільки точно
підприємець зміг вгадати бажання споживачів його продукції найдешевшим для
підприємця способом. І що точніше він вгадає ці потреби, й що повніше продукція
підприємця задовольнить ці потреби, то вище буде прибуток. У цьому випадку
прибуток є наслідком усієї діяльності підприємця.
При такому підході до оцінки підприємницької
діяльності вимоги загального керування якістю, викладені в стандартах ІСО серії
9000, є життєво необхідними для будь-якого підприємства, незалежно від масштабу
бізнесу (малого, середнього чи великого).
Успішна діяльність будь-якого підприємства
забезпечується випуском продукції, що задовольняє вимогам, описаним у
міжнародному стандарті - МС ІСО 9004-1 і викладеним вище. Цей стандарт
стверджує, що ці вимоги до продукції можуть бути забезпечені через проектування
ефективної системи якості на підприємстві. І в той же час прибуток є істотним
чинником підвищення якісних показників продукції підприємства.
Саме ці два процеси - вплив якості на прибуток і
одночасний вплив прибутку на якість є основою успішної роботи підприємства.
Зміна ціни у бік її зниження можлива тільки тоді,
коли виробник має чіткий реалізований план зниження собівартості продукції за
збереження її якісних характеристик. І при цьому виробник передбачає зберегти,
а може навіть і збільшити свій прибуток за рахунок збільшення обороту.
.3 Методичні підходи до управління якістю діяльності
торговельного підприємства
Методи, призначені для управління якістю
діяльності підприємства, можемо систематизувати у таку схему. (рис. 1.3)
Рис. 1.3. Класифікація методів управління якістю
діяльності
ДСТУ ISO 9000-2001 «Системи управління якістю.
Основні положення та словник» описує основні положення систем управління
якістю, які є предметом стандартів серії ІSО 9000, і визначає відповідні
терміни. Наприклад, термін «система управління якістю» визначається як система
управління, яка спрямовує та контролює діяльність організації щодо якості. Дію
цього державного стандарту поширюють на:
а) організації, що прагнуть досягти переваги
завдяки впровадженню системи управління якістю;
б) організації, що прагнуть отримати впевненість
у тому, що їхні постачальники виконуватимуть їхні вимоги до продукції;
в) замовників продукції;
г) усі сторони, зацікавлені в єдиному розумінні
термінології, яку використовують у сфері управління якістю (наприклад,
постачальників, замовників, регламентувальні органи);
д) усі сторони, внутрішні чи зовнішні стосовно
організації, які здійснюють оцінювання або аудит системи управління якістю на
відповідність вимогам ІSО 9001 (наприклад, аудиторів, регламентувальні органи,
органи з сертифікації);
е) осіб, внутрішніх чи зовнішніх стосовно
організації, які провадять консультування або підготовку з питань системи
управління якістю, прийнятної для цієї організації;
ж) розробників відповідних стандартів.
Державні стандарти ISО: 9001 та ISО: 9004 розроблено
як узгоджену пару стандартів на системи управління якістю, призначених
доповнювати один одного, але їх також можна застосовувати окремо. Вони
застосовуються до всіх загальних категорій продукції (обладнанню, програмному
забезпеченню, матеріалам, що переробляються, та послугам). Хоч ці два державні
стандарти мають різні сфери застосування, їхня структура однакова, і це дає
змогу застосовувати їх як узгоджену пару.
Стандарт ISО: 9001 установлює вимоги до системи
управління якістю, які можна застосовувати для внутрішніх цілей організації або
для цілей сертифікації чи контрактних цілей. Він зосереджує увагу переважно на
результативності системи управління якістю з погляду дотримання вимог
замовника.
ДСТУ ISO 9004-2001 містить настанови, які
виходять за межі вимог, наведених в ISO 9001, призначений для того, щоб
одночасно врахувати результативність та ефективність системи управління якістю,
і, таким чином, потенційні можливості поліпшення показників діяльності
організації. Порівняно з ISO 9001, цілі, пов’язані із задоволенням інтересів
замовників і з якістю продукції, розширені і містять задоволеність зацікавлених
сторін та показники діяльності організації.
Цей державний стандарт спрямовано на забезпечення
постійного поліпшення, оцінюване задоволеністю замовників та інших зацікавлених
сторін. Він викладає настанови та рекомендації і не призначений для цілей
сертифікації та регламентувальних чи контрактних цілей і не є настановою щодо
застосування стандарту ISO 9001.
ДСТУ ISO 9004-2001 застосовний до процесів
діяльності організації, отже принципи управління якістю, покладені в його
основу, можуть бути поширені на всі рівні в організації. Процесом вважається
діяльність, у якої використовуються ресурси і якою можна управляти для того,
щоб перетворювати входи на виходи. Часто вхід одного процесу є входом
наступного.
Сучасні умови господарювання вимагають від
кожного підприємства запровадження і дотримання належного (дійового)
комплексного механізму управління якістю діяльності як щодо продукції, так і
стосовно послуг. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що
справляють найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення
виробництва і постачання на ринок конкурентоспроможної продукції, є:
стандартизація і сертифікація виробів; внутрішніх систем якості; державний
нагляд за додержанням стандартів, норм і правил і відповідальність за їх
порушення; внутрішньовиробничий технічний контроль якості [3, с. 21-22].
Іншим важливим елементом забезпечення якості є
сертифікація продукції. Ідея сертифікації і загальне її розуміння відомі давно.
З давніх пір клеймування продукції виробником було підтвердженням високої її
якості. Запевнення продавця покупцю відносно якості продукції також було однією
з найдавніших і простих форм того, що зараз ми називаємо сертифікацією.
В наш час сертифікація стала одним із важливих
механізмів управління якістю, який дає можливість об’єктивно оцінити продукцію,
надати споживачу підтвердження її безпеки, забезпечити контроль за
відповідністю продукції вимогам екологічної чистоти, а також підвищити її
конкурентоздатність. За кордоном безпека продукції для людини і навколишнього
середовища давно підтверджується сертифікацією і, хоч вартість її значна,
виробник змушений одержувати сертифікат для того, щоб мати ринок збуту і уникнути
втрат при продажу своєї продукції. А втрати ці значні: за даними
торгово-промислової палати, вони досягають 25% від обсягу продажу. А в окремих
випадках бувають і вищі.
В Україні прийнято розрізняти обов’язкову і
добровільну сертифікацію. Обов’язкова сертифікація здійснюється в межах
державної системи управління господарюючими суб’єктами, охоплює у всіх випадках
перевірку і випробування продукції з метою визнання її характеристик
(показників) та подальший технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна
сертифікація може проводитись на відповідність продукції вимогам, котрі не є
обов’язковими, за ініціативою самих суб’єктів господарювання (тих або інших
видів діяльності) на договірних засадах.
Останнім етапам здійснення процесу сертифікації
певного виду товару є видача сертифікату відповідності. При наявності
протоколів з позитивними результатами випробувань, сертифікати на системи
якості, або атестату виробництва, залежно від прийнятої схеми сертифікації,
орган з сертифікації продукції оформлює сертифікат відповідності, реєструє його
в Реєстрі Системи та видає заявнику, який після цього має право маркувати
продукцію, тару, упаковку, супровідну документацію та рекламні матеріали знаком
відповідності. Згідно ДСТУ 2296-93 встановлено такі зображення знаку
відповідності:
• для продукції, яка відповідає обов’язковим
вимогам нормативних документів та вимогам, що передбаченні чинними
законодавчими актами України, за якими встановлено обов’язкову сертифікацію
• для продукції, яка відповідає усім вимогам нормативних
документів, що поширюються на дану продукцію.
Знак відповідності, маємо на увазі трилисник,
застосовується також для позначення продукції, яка не підлягає обов’язковій
сертифікації, проте сертифікована з ініціативи виробника (виконавця), продавця
(постачальника) чи споживача продукції (добровільна сертифікація).
Термін дії сертифікату на продукцію, яка
випускається підприємством серійно протягом строку, що встановлений ліцензійною
угодою, визначає орган з сертифікації з урахуванням строку дії нормативних
документі на продукцію, строку, на який сертифікована система якості або
атестоване виробництво.
У випадку, якщо норми, встановленні стандартом на
показник, підтверджений під час сертифікації, змінені на більш жорсткі, то
питання про припинення дії кожної наданої ліцензії вирішує орган з сертифікації
продукції за погодженням з Держстандартом України.
І досі не зрозуміло, чому в Україні вважають
добрим тоном, коли Держстандарт виступає верховним арбітром з питань не тільки
безпеки, а й якості продукції. Тим часом у всьому світі оцінка якості - сфера
впливу громадських організацій захисту справ споживачів [7, с. 20-25].
Багато закордонних фірм витрачають великі кошти і
час на доведення споживачу, що їхня продукція має високу якість. Так, по
закордонних джерелах величина витрат на ці роботи складає близько 1-2% усіх
витрат підприємств-виготовлювачів.
У деяких випадках витрати навіть порівнянні з
витратами на досягнення самої якості. Це робиться не випадково, тому що
сертифікація є дуже ефективним засобом розвитку торгово-економічних зв'язків
країни, просування продукції підприємства на зовнішній і внутрішній ринок
збуту, а також закріплення на них на досить тривалий період часу. Саме все це
визначило широке поширення сертифікації.
Сертифікація з'явилася в зв'язку з необхідністю
захистити внутрішній ринок від продукції, непридатної до використання. Питання
безпеки, захисту здоров'я і навколишнього середовища змушують законодавчу
владу, з одного боку, установлювати відповідальність постачальника (виробника, продавця
і так далі) за введення в обіг недоброякісної продукції; з іншого боку -
встановлювати обов'язкові до виконання мінімальні вимоги, що стосуються
характеристик продукції, що вводиться в обіг. До першого відносяться такі
законодавчі акти, як наприклад, Закон «Про захист прав споживачів», прийнятий в
Україні, чи закон про відповідальність за продукцію, прийнятий у країнах
Європейського Співтовариства. Закони, що встановлюють мінімальні вимоги по
характеристиках, можуть відноситися в цілому до групи продукції чи до окремих
її параметрів. Прикладом таких законів можуть стати закон про іграшки, закон
про електромагнітну сумісність і так далі.
Таким чином, встановлюється обмеження на введення
в обіг продукції, що у цілому чи по яких-небудь окремих параметрах підпадає під
дію законодавчих актів. При цьому говорять, що продукція попадає в законодавчо
регульовану область. Якщо характеристики продукції в цілому і частково не
підпадають під дію національних законів, то така продукція може вільно
переміщатися в межах відповідного ринку, і при цьому говорять, що продукція
попадає в область, законодавчо не регульовану.
У випадку одержання позитивного результату, у
процесі сертифікації видається документ, який називається «сертифікат
відповідності», що підтверджує відповідність продукції всім мінімальним
вимогам, установленим національним законодавством. Даний документ є пропуском
на ринок у законодавчо регульованій області.
Продукція в законодавчо не регульованій області
може безперешкодно переміщатися всередині ринку, і при цьому, до неї офіційно
не пред'явлені вимоги по установленню відповідності. Проте, у контрактній
ситуації, споживач може зажадати від постачальника доказ відповідності
продукції визначеним вимогам, наприклад, відповідності конкретному стандарту чи
групі стандартів, відповідності специфічним вимогам, пред'явленим самим
споживачем (і в тому числі - відповідності умовам контракту). У цьому випадку,
сертифікація третьою стороною також може виступати, як підтвердження виконання
умов, що буде зафіксовано в сертифікаті відповідності конкретним, установленим
споживачем вимогам.
Постачальник у законодавчо не регульованій
області може проводити сертифікацію своєї продукції незалежною третьою стороною
і за власною ініціативою. При цьому він запитує підтвердження відповідності
своєї продукції характеристикам, обраним на свій розсуд. Оскільки процедура
сертифікації дуже дорога, то вона може викликати або зниження прибутку
постачальника, або збільшення вартості продукції, що у свою чергу може знизити
її конкурентоздатність на ринку. Тому постачальник повинний чітко представляти
механізм отримання вигоди з процедури сертифікації, наприклад, за допомогою
проведення рекламної компанії з залученням висновку незалежної третьої сторони
[13, с. 219].
У керівництві ІСО визначені вісім схем
сертифікації третьою стороною [36, с. 217]:
1. Випробування зразка продукції.
2. Випробування зразка продукції з наступним
контролем на основі нагляду за заводськими зразками, закуповуваними на
відкритому ринку.
. Випробування зразка продукції з
наступним контролем на основі нагляду за заводськими зразками.
. Випробування зразка продукції з
наступним контролем на основі нагляду за зразками, придбаними на відкритому
ринку й отриманими з заводу.
. Випробування зразка продукції й оцінка
заводського керування якістю з наступним контролем на основі нагляду за
заводським керуванням якості й іспитів зразків, отриманих із заводу і
відкритого ринку.
. Тільки оцінка заводського керування
якістю.
. Перевірка партій виробів.
. 100%-овий контроль.
На рівні європейських країн, взаємини суб'єктів
сертифікації регулюються серією європейських стандартів EN 45000. Для
дослідницької лабораторії результатом акредитації є визнання її технічної
компетенції з проведення визначених видів досліджень, у той час як орган по
сертифікації повинний бути визнаний як компетентний і гідний довіри при
функціонуванні у визначеній системі сертифікації продукції. Ціль акредитації
звичайно формулюється в такий спосіб: підвищення якості і професійної
компетенції дослідницьких лабораторій і органів по сертифікації; визнання
результатів іспитів та досліджень і сертифікатів на внутрішньому і зовнішньому
ринках; забезпечення конкурентоздатності і визнання продукції на зовнішньому і
внутрішньому ринках.
Однак, багато дослідницьких лабораторій і органи
по сертифікації не проводять у себе акредитацію, не без підстави вважаючи, що
довіри і визнання компетенції можна досягти з меншими витратами і що зміст в
акредитації може бути тільки тоді, коли в організації є занадто багато вільних
засобів.
Окрім сертифікації передбачена стандартизація
продукції. Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства та
технічних документів, які регламентують правила, процеси, методи виготовлення
та контролю продукції, а також гарантують безпеку життя, здоров’я і майна людей
та навколишнього середовища. Стандартизація якраз і є тією діяльністю, яка
виконує ці функції.
2. Дослідження системи забезпечення якості в ПП
«Паксервіс»
.1 Оцінка стану та тенденцій розвитку
вітчизняного ринку пакувальних матеріалів
Діяльність багатьох виробників сьогодні базується
на принципі: «Упаковка - це теж продукт». Недарма так розвинений ринок упаковки
в Північній Америці та Західній Європі. Споживання упаковки на душу населення в
цивілізованих країнах вражає: краще за всіх «упаковані» американці - 230 кг на
людину в рік, і європейці - в середньому 120 кг. За даними всесвітньої
організації пакувальників (WPO) пакувальна промисловість «важить» близько 2%
сукупного світового продукту. Орієнтовно на зазначене вище, охарактеризуємо
частоту застосування пакувальних матеріалів у табл. 2.1, але при цьому
відмежуємо тару (тара, може бути повернена, а упаковка або знищена, або
слугувати вторинною сировиною).
Таблиця 2. 1. Структура застосування пакувальних
матеріалів в Україні у 2005-2009 рр. [8,9], %
|
Пакувальний
матеріал
|
2005
|
2006
|
2007
|
2008
|
2009
|
|
папір
|
10,3
|
11,2
|
12,3
|
12,55
|
11,69
|
|
картон
|
8
|
19,2
|
8,2
|
8,36
|
7,79
|
|
гофрокартон
|
3,8
|
3,2
|
5,4
|
5,51
|
7,13
|
|
поліетилен
|
4,4
|
2,3
|
4,3
|
4,39
|
4,09
|
|
гнучкий
пластик
|
6
|
5
|
5,4
|
5,51
|
5,13
|
|
жорсткий
пластик
|
19
|
12,3
|
17,1
|
17,33
|
16,25
|
|
дерево
|
4,6
|
4,3
|
6,6
|
6,73
|
7,2
|
|
комбінована
упаковка (дерево+картон)
|
2,3
|
4,2
|
3,9
|
3,98
|
3,71
|
|
комбінована
упаковка (гофрокартон+поліетилен)
|
6,9
|
9,6
|
7,21
|
5,35
|
6,85
|
|
комбінована
упаковка (картон+фольга)
|
6,9
|
6,2
|
5,3
|
5,41
|
5,04
|
|
ПЕТ-упаковка
|
10,6
|
9
|
10,1
|
10,3
|
10,1
|
|
фольга
|
10,9
|
5,7
|
6,2
|
6,32
|
7,3
|
|
тканинна
упаковка (мішковина, віскоза тощо)
|
5,3
|
2,8
|
4,2
|
4,28
|
4
|
|
інший
матеріал
|
1
|
5
|
3,9
|
3,98
|
3,71
|
|
|
Всього
|
100
|
100
|
100
|
100
|
100
|
|
Як свідчать дані табл.
2.1., найчастіше здійснюється оптове упакування у матеріали з полімерів, які
відомі як жорсткий пластик, за умови роздрібного упакування застосовуються
різні види картону, паперу, поліетилени або його аналогу ПЕТ. Ці матеріали
зручні своєю легкістю порівняно з деревом, або застосування деревних піддонів та
ящиків більш екологічне і значно менше шкодить природному оточенню.
Ґрунтуючись на даних
табл. 2.1. визначимо динаміку та абсолютне відхилення у питомій вазі упаковки
протягом періоду дослідження (табл. 2.2).
Таблиця 2.2. Абсолютні
відхилення в структурі обсягів використання упаковки в Україні у 2005-2009
роках%.
|
Пакувальний
матеріал
|
2006/2005
|
2007/2006
|
2008/2007
|
2009/2008
|
|
папір
|
0,9
|
1,1
|
0,25
|
-0,86
|
|
картон
|
11,2
|
-11
|
0,16
|
-0,57
|
|
гофрокартон
|
-0,6
|
2,2
|
0,11
|
|
поліетилен
|
-2,1
|
2
|
0,09
|
-0,3
|
|
гнучкий
пластик
|
-1
|
0,4
|
0,11
|
-0,38
|
|
жорсткий
пластик
|
-6,7
|
4,8
|
0,23
|
-1,08
|
|
дерево
|
-0,3
|
2,3
|
0,13
|
0,47
|
|
комбінована
упаковка
|
1,9
|
-0,3
|
0,08
|
-0,27
|
|
(дерево+картон)
|
|
|
|
|
|
комбінована
упаковка
|
2,7
|
-2,39
|
-1,86
|
1,5
|
|
(гофрокартон+поліетилен)
|
|
|
|
|
|
комбінована
упаковка (картон+фольга)
|
-0,7
|
-0,9
|
0,11
|
-0,37
|
|
ПЕТ-упаковка
|
-1,6
|
1,1
|
0,2
|
-0,2
|
|
фольга
|
-5,2
|
0,5
|
0,12
|
0,98
|
|
тканинна
упаковка(мішковина)
|
-2,5
|
1,4
|
0,08
|
-0,28
|
|
інший
матеріал
|
4
|
-1,1
|
0,08
|
-0,27
|
Як свідчать дані табл.
2.2. попит на папір протягом 2005-2008 років зростав, однак у 2008-2009 році
мав незначне зниження в загальній структурі пакувальних матеріалів.
Попит на картон
змінювався стрибкоподібно: у 2005-2006 році було різке зростання, а потім у
2006-2007 роках різке падіння на 11%, і відповідно було незначне зростання у
2008-2009 роках.
Швидке зростання
споживчого ринку (20% на рік) збільшило попит на упаковку як з боку виробників
і логістів, так і з боку роздрібних мереж. Для них упаковка стала частиною
іміджу, реклами і стандарту обслуговування. Основну частку займає сегмент
харчової упаковки, який складає 70-75%: знижується кількість виробів на вагу,
зростає частка великих продуктових мереж, підвищується попит на нові види
упаковки тривалого зберігання.
Що стосується основних пакувальних матеріалів, то
частка твердих пластиків буде стрімко зростати (42-45% до 2015 р.). Гнучкі пакувальні матеріали посядуть друге
місце зі зростанням на 27-28%. Як зазначалось вище, найбільшого зростання
зазнає Східна Європа і Україна, як транзитна держава, посідатиме чільне місце,
що неодмінно позначиться на вітчизняному ринку пакувальних матеріалів. За
умови, якщо звести всі «плюси» кожного окремого виду упаковки, то на
сьогоднішній день «розвиток упаковки» орієнтовано на три домінанти: міцність,
безпеку, економічність. Природно цей список можна розширити факторами
естетичності, ергономічності тощо. Так само, як окремою темою слід виділити
ексклюзивні види упаковки і ті сегменти, де взагалі може використовуватися
тільки один з видів. Проте, якщо говорити про масове виробництво продуктів,
необхідними і достатніми є тільки перші три фактори. Новий чинник
екологічності, що з'явився в останнє десятиліття, поки не став домінуючим, але
цього можна очікувати через 10-15 років. Якщо цей фактор ще не став домінуючим,
то фактор міцності вже перестає бути таким. Дійсно, супутня упаковка і
логістика, що вдосконалюється, цілком вирішують це питання.
Збереження нинішнього
підходу до регулювання питань поводження з упаковкою та відходами упаковки веде
до назрівання кризової ситуації. З одного боку, на виробництво пакувальних
матеріалів щороку витрачається все більше матеріальних ресурсів (деревини,
деяких металів, нафти, газу), з іншого - ці ресурси, здебільшого, після
разового використання, опиняються на смітниках, які вже нині на 40-50%
складаються з відходів матеріалів упакування. Майже половину маси пакувальних
відходів (48%) становлять папір і картон, 24% - скло, 8% - чорні й кольорові
метали (в основному консервні та банки для газованих напоїв та пива), 5% -
дерево, 15% - полімерні синтетичні матеріали й комбінована тара.
В Україні найбільш
популярна дешева упаковка. В умовах ринку, продавець намагається знизити
собівартість своєї продукції, що стосується і упаковки. Один із найдешевших
видів упаковки - це сітка. У сітку упаковують в основному цибулю, картоплю,
буряк. За допомогою машин, що пропонує світовий ринок, овочі та фрукти можна
упаковувати також в лотки, контейнери, картонні коробки, пакети тощо.
Що стосується дорогої упаковки, то в Україні вже
є низка виробників, які готові випускати продукцію з дорогою упаковкою. А,
отже, на таку упаковку теж є попит.
Таким чином, сьогодні вітчизняний ринок упаковки
для харчових продуктів у цілому регулюється двома основними факторами: безпекою
й економічністю, що відповідно закріплено на рівні національного законодавства.
Причому ключова цінність для кожного товарного ринку визначається в першу чергу
рівнем добробуту та специфікою галузі, для якої вона призначена.
Враховуючи різноманітність тари та упаковки
охарактеризуємо цінові сегменти протягом 2007-2009 років. (рис. 2.1),
скориставшись секторними діаграмами.
р 2008 р
2009 р
Рис. 2.1. Цінові сегменти упаковки протягом
2007-2009 років
Таким чином, в останні роки попит на дешеву
упаковку стрімко зростав, а на упаковку за високою ціною майже зафіксувався, що
вказує на бажання підприємців економити, однак кількість самих підприємців, які
працюють з упаковкою, стрімко зростає, адже це логістичні компанії, компанії
посередники, оптові клієнти тощо, котрим необхідно одержати продукцію у
привабливому та не зіпсованому стані.
Враховуючи те, що протягом 2007-2009 років
відбувалося коливання попиту на упаковку за критерієм ціни, розглянемо графічно
відхилення протягом цього ж періоду (рис 2.2).
Рис. 2.2 Зміна сегментів упаковки в Україні за
критерієм ціни протягом 2007-2009 рр. (%)
Як проілюстровано діаграмою на рис 2.2, за
критерієм ціни на ринку упакування в Україні майже протягом всього періоду
дослідження чітко відмічалась тенденція зростання попиту та задоволення його за
низькою ціною, де частка зросла від 42% у 2007 році до 49% у 2009році.
Ринок консервної склотари можна розділити на три
підсегменти: «преміум», середній і дешевий. У сегменті «преміум» працює тільки
одне підприємство: «Консюмерс-Скло-Зоря» - завод, якому немає рівних за
технологіями не тільки в Україні. Однак основна його спрямованість - пляшка,
банка для консервування займають невелику частку виробництва, а в цілому по
Україні цей показник взагалі мізерний. Клієнтами «Зорі» є ТМ «Ніжин», ТМ
«Чумак» - національні бренди, що виробляють дорогу консервацію і мають
можливість платити за ексклюзивну скляну тару високої якості великі гроші.
Дешевий сегмент представлений двома виробниками: рогачинським та артемівським
заводами склотари. Якість їх продукції досить низька, ціна, відповідно, теж. У
цих підприємств все ще велика частка у виробництві припадає на склобанки з
горловиною СКО. Сьогодні в таку тару пакується продукція дрібних регіональних
консервних заводів зі старим обладнанням і дешевою продукцією. Заводи, які
працюють у середньому ціновому сегменті, в порядку зайнятих на ринку позицій
розташовані таким чином: київський склотарний завод, бучацький склотарний
завод, херсонський склотарний завод, пісковський склотарний завод, житомирський
склотарний завод. Тара цього сегменту достатньо якісна і має доступну ціну.
Заводи виробляють як стандартну тару, розраховану на будь-якого споживача, так
і ексклюзивну - під конкретного замовника. Наприклад, у портфелі ексклюзивів
київського склотарного заводу значаться українські ТМ «Верес», «Арго», «Руна»,
«Майстер Апетит» і багато інших, а також кілька великих російських консервних
брендів» [2,4,6].
Застосування нових технологій дозволяє сьогодні
випускати так звану полегшену тару, що особливо актуально у зв'язку з постійно
зростаючими цінами на енергоносії. На думку експертів, виробництво полегшеного
скла - питання не тільки прибутку, але і збереження позицій на ринку. По-друге,
ринки-споживачі склотари поступово наближаються до насичення, тому процеси
злиття і поглинання будуть відбуватися все інтенсивніше. А це означає, що
концентрація капіталу поступово витіснить з ринку дрібних виробників, які не
зможуть зміцнитися в спеціалізованій ніші.
В упаковці полімери витісняють «класичні»
матеріали - папір, картон, скло, метал та інші. Тут знаходять своє застосування
п’ять основних полімерів - поліетилен, поліпропілен, полістирол,
полівінілхлорид та поліетилентерефталат. Головною перевагою поліетиленової
упаковки (HDPE) для виробників і споживачів є те, що вона, по-перше на 20-40%
дешевше скляної тари, і по-друге, дозволяє істотно скоротити витрати при
транспортуванні.
Недарма найвищий попит на майонез, молоко і
кисломолочні продукти саме в поліетиленових «подушечках». Багато виробників
освоюють фасування майонезу в дой-паки (стоячі поліетиленові пакетики);
незначна частина продукції випускається у пластикових стаканчиках. Адже пакети
з поліетиленових багатошарових плівок є на сьогоднішній день найбільш
економічними, дешевими і зручними упаковками. Така будова забезпечує гарний
захист від УФ світла, кисню та інших газів, які так потрібні для асептичної
упаковки молочних продуктів.
В даний час 16% всього обсягу фасованих рідких
молочних продуктів розливається у пластикові пляшки (як правило з поліетилену
та поліпропілену). А якщо пляшка пофарбована у білий колір, то у вартість
пляшки входить концентрат для фарбування.
У національному виробництві пластмас понад 30%
вироблених пластмас призначається на пакування. Тенденції до захисту
навколишнього середовища стримують використання плівок і стимулюють
розповсюдження пакування з поновлювальних матеріалів (папір, картон). Набувають
популярності речовини, які розкладають живими організмами. Ці матеріали являють
собою пластичні маси з домішкою крохмалю, які після використання піддаються
природному перетворенню на безпечні для середовища елементи.
Для пакування із застосуванням допоміжних засобів
(піддонів, підложок тощо) використовують прозору стретч-плівку. Так пакують
свіжі салати, капусту та ще деякі овочі. На стретч-плівку можна нанести
додаткову супроводжувальну інформацію.
Виробники активно шукають шляхи скорочення своїх
витрат у галузі використання упаковки продукції.
У боротьбі за лідерство
починається переоцінка цінностей на рівні «продавець-покупець» і на одне з
перших місць виходить упаковка, як потужний інструмент впливу на споживача.
Краса упаковки та її
незвичність вже не дивують споживача, особливо, якщо дизайн і форма упаковки свідчать
про низьку функціональності. Ніхто не стане купувати упаковку, яку важко
тримати в руках, покласти в сумку, зберігати в холодильнику[4].
Проте саме пакування для споживачів є одним з
найважливіших чинників під час вибору того чи іншого товару. У супермаркеті, де
товарів і так багато, саме пакування товару приваблює погляд покупця. Зробити
вибір допомагають також етикетки, які містяться на упаковці. Вони можуть багато
чого розповісти про овочі або фрукти.
Та, на жаль, в Україні цьому не приділяється належної
уваги. Під час торгівлі плодоовочевою продукцією мало хто користується
пакуванням. Однак правильно підібрана тара не дозволяє овочам швидко псуватися.
Не запакована продукція не дає жодної інформації про товаровиробника та сам
продукт. Страждає ж від цього сам товаровиробник.
Дуже часто для пакування продукції застосовуються
гофрокартонні ящики, які використовувалися для бананів, цитрусових, яблук тощо.
Така тара не завжди підходить за розміром та типом. Недоліком в такому випадку
є також наявність чужої торговельної марки.
Сучасне пакування разом з рекламними заходами -
це чудовий маркетинговий інструмент, що виконує функції, починаючи від
привабливості і опису товару, закінчуючи здійсненням самого продажу. Виробники
мають використовувати особливості дизайну пакування, щоб повідомити про цінні
властивості продукції, власну торговельну марку. Адже понад половини покупок
здійснюється під дією емоцій, які, передусім, залежать від побаченого.
Український ринок пред'являє наступні вимоги до успішної упаковці: цілісність
образу, «чесність» упаковки, індивідуальність упаковки, інформативність
упаковки (виділення головної інформації, читаність основної інформації про
товар на упаковці з відстані), відповідність принципу концентрації уваги
(єдність образотворчої й інформаційної насиченості лежить в основі успіху
упаковки), можливість внесення змін у дизайн упаковки. За даними маркетингового
агентства щодо специфіки пакування, українці готові купувати паковану продукцію
за умови, якщо її вартість в супермаркеті не буде вищою за базарну ціну більш,
ніж на 10%. При цьому супровід пакування інформацією щодо харчової цінності і
можливих рецептів їх приготування є одним з факторів, який може підштовхнути
споживача купити саме цей товар[6].
Ринок пакувальних матеріалів представлений такими
компаніями: «Альфатер Київ», «Тетра Пак Україна» та Клубом пакувальників, куди
входять ще 80 організацій. Ця проблема для України не нова. Але, на жаль,
протягом останніх 10 років крім потужної протидії професійних асоціацій неконструктивним
діям урядових команд та балачок на всіх рівнях далі справа не пішла.
Нагромадження твердих побутових відходів, а з ними і відходів упаковки на
смітниках та полігонах продовжується, проте системи поводження з відходами
упаковки як не було, так і нема, Закону України «Про упаковку та відходи
упаковки» як не було, так і нема сьогодні. Охарактеризуємо учасників
пакувального ринку України за матеріалом та країною походження. (табл. 2.3)
Таблиця 2.3. Учасники пакувального ринку України
2007-2009років
|
Країна
походження матеріалу (постачальник сировини)
|
Пакувальний
матеріал (продукт)
|
Найвідоміші
виробники упаковки в Україні
|
|
Росія,
Україна, Фінляндія
|
Папір
|
Малинський
картонно-паперовий комбінат
|
|
Україна
|
Картон
|
Малинський
карт-паперовий комб, Ізмаїльский целюлозно-картонний комбінат
|
|
Україна
|
Гофрокартон
|
Малинський
картонно-паперовий комбінат, Ізмаїльский целюлозно-картонний комбінат
|
|
Німеччина,
Росія, Франція
|
Поліетилен
|
Альфатер
Київ, Тетра-Пак Україна
|
|
Німеччина,
Росія, Франція
|
Гнучкий
пластик
|
Жидачівський
ЦПК, «Дунапак-Україна» (спільне укрансько-французьке підприємство)
|
|
США,
Німеччина, Франція, Польща, Італія
|
Жорсткий
пластик
|
«Дунапак-Україна»
|
|
Росія,
Білорусія, Україна
|
Дерево
|
Лісові
господарства України: Луганське, Черкаське, Чернігівське
|
|
Україна,
Росія
|
Комбінована
упаковка (дерево+картон)
|
Малинський
карт-паперовий комб
|
|
Україна,
Росія, Франція, Італія
|
Комбінована
упаковка (гофрокартон+поліетилен)
|
«Дунапак-Україна»
Тетра-Пак
|
|
Україна,
Італія, Франція
|
ПЕТ-упаковка
|
ПАТ
«Славутич», АТ «Оболонь», ПАТ «Львівська Броварня»
|
|
Україна
|
Тканинна
упаковка (мішковина, віскоза тощо)
|
Текстильні
підприємства
|
|
Україна,
Франція
|
Скло
|
«Консюмерс-Скло-Зоря»,
Київський, Черкаський, Житомирський склозаводи
|
|
Інші
країни
|
Інший
матеріал
|
Інші
виробники
|
Завдяки підтримці уряду Франції та посольства
цієї країни в Україні в цьому році на виставці «Пак Експо» працював колективний
стенд французьких компаній. Крім того, ряд цих компаній, а саме Bassompierre
Scientax (обладнання для виготовлення термоформованої упаковки), Latinpack (пакувальні
машини, обладнання для зважування та фасування), Massilly Holding (металева
упаковка), Newtec Packaging (системи пакування та дистрибуції), Saverglass Sas
(скляна упаковка), Sidel (обладнання для виготовлення упаковки) виявили бажання
зустрітися з фахівцями Клубу пакувальників.
Доволі скромно порівняно з розвиненими країнами
використовується алюмінієва банка під пиво то охолоджувальні напої (у неї
розливають напої лише два пив безалкогольні заводи - «Оболонь» і «Славутич»),
проте пивна промисловість є великим споживачем 50-літрових КЕГів.
Водночас металева аерозольна упаковка для
українського виробника - поки що екзотика. Інший сектор металевої упаковки -
кришки - сильно залежний від розвитку сегменту склотари.
Оскільки більшість продукції переробної промисловості
розливається в традиційні банки, то й найбільший обсяг українського ринку
зосереджений у виробників традиційних кришок СКО - приблизно на кількість 800 -
100 млн умовних банок. Кришок «твіст-оф» продається удесятеро менше (на 75-80
млн. ум. банок), однак кількість їх з року в рік зростає на 10-15%, та й
конкуренція на цьому ринку доволі відчутна.
В цілому ж ринок паперової упаковки вже
сформувався за рахунок продуктів, що традиційно її використовують. Серед нових
споживачів цієї продукції - хіба що ресторани швидкого харчування. Домінують на
ринку паперових мішків і пакетів торгові підрозділи і дилери фірм-виробників,
переважно іноземних (Росія, Фінляндія).
Цінова ситуація в цьому сегменті ринку упаковки
сприятлива для покупців. Подібна продукція за останні пів року попри інфляцію
здешевшала на 2-7%, а націнка знизилася настільки, що багато посередників
перейшли на інший товар. Натомість ринок картонної тари швидко розвивається.
Торік в Україні за даними ДАХК «Укрпапірпром», вироблено 195,7 млн. кв. м
картонних ящиків. 2010 року Жидачівський ЦПК, другий у країні виробник тарного
картону (перший - Рубіжнянський картонно-тарний комбінат) планує збільшити його
випуск ще на 16,7%.
Попит на картонну тару зростає так швидко завдяки
ширшому застосуванню для упаковки дрібних партій товару. Зокрема повністю
перейшли з поліетиленового ящика на картонний виробники вин і великою мірою -
виробники горілки.
В Україні з’явилося близько сотні невеликих
виробництв полімерної (зокрема пакувальної) плівки. Інтенсивно розвиваються й
потужні виробництва. Так, у травні 2009 року концерн «Стирол» запустив дві
лінії з виробництва термозсідної і надміцної (4-шарової) пакувальної плівки.
Саме завдяки полімерній плівці пакувальники
освоїли таку цілину, як розфасовка сипких товарів (крупи, цукор, макарони) для
роздрібного покупця (зазвичай - по 1 кг). Тепер розфасовуються майже всі обсяги
цих продуктів, а відтак зростання попиту на полімерну плівку вже не буде таким
бурхливим.
У цілому полімерні матеріали чітко поділяються на
тару й упаковку. Для упаковки використовують поліпропіленову плівку,
стретч-плівку (з поліетилену або ПВХ), поліетилен (термозсідна плівка) і вже
згаданий орієнтований полістирол, а також новинку на українському ринку -
освітлений поліпропілен, з якого виготовляють, зокрема, прозорі стаканчики.
Тару випускають з ПЕТу (пляшки для безалкогольних
напоїв), полістиролу (стаканчики і коробочки для йогуртів, сметани, м’яких
маргаринів тощо) і поліетилену (ящики, видувні флакони і банки).
Найпоширеніший вид полімерної упаковки -
поліпропілен, в який пакують практично всі обсяги сипких харчових продуктів. З
поліпропілену виробляють плівку для невеликих пакетів, а також мішки. Водночас
найшвидшими темпами розвивається ринок стретч-плівки, в яку загортають і
пакують покупки в супермаркетах та інших роздрібних торгових точках.
Бурхливий розвиток переживає й виробництво
полімерної тари. У 2008 році суттєво зросло виробництво поліетиленової видувної
тари (флаконів, банок, каністр, бочок) завдяки розвитку вітчизняної індустрії
побутової хімії, косметики, засобів захисту рослин, лаків і фарб.
Завойовує прихильність виробників тара зі
спіненого полістиролу. Наприклад, 2009 року монопольний вітчизняний виробник
полістиролу, з якого виготовляють не лише тару, а й різноманітні пластмасові
вироби - концерн «Стирол», - збільшив поставки цього полімеру на український
ринок втричі (з 9,5 до 28,4 тис. т).
Традиційно велику частку пакувальних матеріалів у
виробництві соків становить картон (87%), який, за прогнозами аналітиків, у
найближчій перспективі домінуватиме на ринку СНН. 2009 рік продемонстрував
лояльність споживачів до упаковок місткістю 0,5 л (ТМ «Соки Біола» і «Садочок»)
- частка продажу соків у таких порціях зросла з 1% (2003 року) до 6%. Однією з
тенденцій ринку СНН 2009 також стало виведення упаковок великих, сімейних,
об’ємів (1,5-2 л).
Водночас може збільшитися частка ПЕТ-пляшок (4,6%
ринку упаковки), оскільки ними повною мірою скористався новий гравець - ЗАТ
«Ерлан» (ТМ «Соки Біола»), який прийшов на ринок влітку 2009 року і за півроку
відвоював 43% нижчого за середній цінового сегменту ринку. Утім, пакувальний
чинник навряд чи є визначальним в успіху ТМ «Соки Біола».
Отже, в сучасних умовах спостерігається тенденція
до здешевлення упаковки та накладання на неї додаткових маркетингових функцій.
Надалі дослідження буде здійснюватися на
мікрорівні, тобто перейдемо до аналізу діяльності ПП «Паксервіс», яке можна
вважати традиційним представником галузі.
.2 Дослідження організаційного механізму
управління якістю в ПП «Паксервіс»
На підприємстві ПП «Паксервіс» діє комплексна
система управління якістю продукції і ефективним використанням ресурсів (КСУЯП
і ЕВР), яка базується на наступних принципах:
§ управління якістю
продукції і ефективне використання ресурсів на всіх етапах життєвого циклу
продукції та на всіх рівнях управління підприємством;
§ комплексність (одночасна
реалізація взаємопов’язаних технічних, організаційних, економічних, соціальних
та ідеологічних заходів при управлінні якістю продукції і ефективного
використання ресурсів з обов’язковим забезпеченням охорони навколишнього
середовища).
В управлінні якістю беруть участь всі підрозділи
і громадські організації підприємства. Найменування підрозділів і посадові
особи показані на схемі рис. 2.1).
Рис. 2.1. Організаційна структура ПП «Паксервіс»
Розподілення функцій і задач управління якістю
показано в структурно-функціональній схемі.
По кожній функції встановлені конкретні цілі,
визначена посадова особа, яка відповідає за її досягнення, вказані стандарти
підприємства, що регламентують виконання функції, і визначені всі підрозділи
(посадові особи), для яких стандарт є обов’язковим.
Функціонування КСУЯП (Котрольна систему
управління якістю процесів діяльності) і ЕВР (ефективне використання ресурсів)
регламентується комплексом стандартів підприємства. Стандарти підприємства
діляться на спеціальні, які охоплюють окремі стадії життєвого циклу продукції,
і загальні, які регламентують питання, визначаючи порядок робіт, що
забезпечують якість праці і продукції на всіх етапах діяльності підприємства.
Ефективність функціонування КСУЯП і ЕВР в значній
мірі визначається складом стандартів, що в неї входять, тому робота по розробці
та впровадженню нових стандартів підприємства має дуже важливе значення.
Основним джерелом формування номенклатури стандартів є аналіз якості продукції
та технології її виготовлення. Після проведення цього аналізу на основі
принципів наукової організації праці з урахуванням досягнень науки, техніки та
передового досвіду розробляють чітку послідовність виконання кожного виду
робіт. Стандарти підприємства періодично змінюються за складом та змістом, що
пов’язано з тим, що з часом у виробництві з’являються нові «вузькі місця», які
потребують свого вирішення, а також з необхідністю впровадження нових, більш
раціональних способів виконання стандартизованих раніше робіт.
Контроль досягнення цілей і задач підприємства в
галузі якості продукції і ефективного використання ресурсів здійснюється
керівником підприємства.
В разі необхідності представництво апарату
управління організовує комісію по проведенню аналізу причин, які заважають
досягненню поставлених цілей і задач, а також розробку і виконання з
удосконалення системи.
Також до функцій КСУЯП і ЕВР відносяться
здійснення правового забезпечення; технологічної підготовки виробництва;
організації матеріально-технічного забезпечення; раціонального використання
трудових ресурсів.
Організаційно-технічною основою системи є
стандарти всіх категорій і «Комплексний план науково-технічного прогресу,
підвищення ефективності виробництва і соціально-економічного розвитку
колективу».
Контроль за дотриманням вимог КСУЯП і ЕВР, а
також наявність необхідних умов для їх дотримання здійснюється керівниками
підрозділів.
Розробку заходів щодо удосконалення методів
контролю якості виготовлення продукції, впровадження прогресивних методів
контролю, виявлення причин і винуватців браку здійснює відділ технічного
контролю.
В сучасних умовах підприємства ВТК є контролюючою
організацією, головний обов’язок якої полягає в запобіганні випуску продукції,
що не відповідає стандартам підприємства та інструкційно-технологічним картам,
технічним описам.
ВТК виконує такі завдання, як регулювання
відносин із замовниками, регулювання якості виробів, що випускаються, координація
робіт всіх відділів, виробничих ділянок підприємства. що направлена на
забезпечення стабільного високого рівня якості продукції підприємства. ВТК
контролює якість сировини, напівфабрикатів по всьому виробничому циклу, а також
здійснює контроль якості готової продукції.
До функцій ВТК відноситься контроль за
дотриманням технологічної дисципліни, за відповідністю продукції вимогам
інструкційно-технологічних карт, технічним описам моделей; контроль за
відповідністю методів обробки вимогам нормативно-технічної документації;
кінцевий контроль готової продукції.
Структура управління якістю показана на рис. 2.2.
Рис. 2.2. Ієрархічна структура управління якістю
діяльності ПП «Паксервіс»
Відділ технічного контролю очолює начальник ВТК,
що підпорядковується головному інженеру.
До обов’язків начальника ВТК відноситься:
забезпечення безперервної роботи відділу і виконання задач, які на нього
покладені; здійснення керівництва всім контрольним апаратом ВТК, правильний
підбір та здійснення розстановки робітників, систематичний контроль за їх
діяльністю; організація технічного навчання робітників ВТК з метою підвищення
кваліфікації з питань управління якістю продукції.
Начальник ВТК повинен здійснювати повсякденний
контроль за роботою всіх відділів та цехів з забезпечення якості діяльності
цехів; інформувати керівництво підприємства і цехів про всі випадки
пред’явлення до прийому відділу технічного контролю недоброякісної продукції,
дефектів порушень технологічної дисципліни і недоліків в організації
виробництва, вимагаючи проведення заходів з їх усунення. Начальник ВТК
проводить аналіз рекламацій на продукцію підприємства, встановлює причини
випуску недоброякісної продукції.
Технолог зобов’язаний здійснювати постійний
контроль за якістю продукції, що випускається, в технологічних процесах;
здійснювати класифікацію дефектів, давати оцінку якості на даній ділянці.
Технолог має право призупиняти виготовлення
продукції, яка не відповідає нормативно-технічній документації, і відразу
інформувати про це начальника ВТК; вимагати від майстрів і робітників
дотримання технологічної дисципліни; вимагати від технологів цехів належності
технологічного обладнання на робочих місцях; вимагати від механіків справності
обладнання і устаткування.
Виконання вимог до скотч-стрічки неможливе без
проведення суворого контролю конструктивних і технологічних параметрів виробів.
При цьому необхідно виходити з того, що якість продукції закладається при
розробці проекту, забезпечується під час її виготовлення та підтримується в
процесі експлуатації.
Функціонально-вартісної аналіз якості пакувальних
матеріалів на ПП «Паксервіс» при їх виробництві проводиться в кілька етапів, і
при цьому враховується і сам процес упакування на замовлення клієнта.
На першому, підготовчому, етапі
уточнюють об'єкт аналізу - носій витрат або ж центр їх формування, що особливо
важливо при обмеженості ресурсів за сучасних умов. Даний етап завершується,
якщо знайдений варіант із низкою в порівнянні з іншими собівартістю і високою
якістю.
На другому, інформаційному, етапі
збираються дані про досліджуваний об'єкт (призначення, техніко-економічні
характеристики) і складових його блоках, деталях (функції, матеріали,
собівартість). Вони йдуть декількома потоками за принципом відкритої
інформаційної мережі. У мережу інформація з поліпшення якості виробу і зниженню
витрат на його виробництво надходить з конструкторських, економічних
підрозділів підприємства і від споживача до керівників відповідних служб.
Оцінки і побажання споживачів акумулюються в маркетинговому відділі. У процесі
роботи вихідні дані обробляються, перетворюються у відповідні показники якості
і витрат, проходячи всі зацікавлені підрозділи, і надходять до керівника
проекту.
На третьому, аналітичному, етапі
докладно вивчаються функції виробу, у нашому випадку скотч-стрічки для
сполучення складових упаковки (їхній склад, ступінь корисності), його вартість
і можливості її зменшення шляхом відсікання другорядних і марних функцій. Це
можуть бути не тільки технічні, але й органолептичні, естетичні й інші функції
виробу чи його деталей, вузлів. Для цього доцільно використовувати принцип
Ейзенхауера - принцип АВС, відповідно до якого функції поділяються на:
А - головні, основні, корисні;
В - другорядні, допоміжні, корисні;
С - другорядні, допоміжні, марні.
Одночасно нівелюються або ж взагалі відсутні
колишні витрати, які не співпадають за періодом здійснення. Використання
табличної форми розподілу функцій полегшує такий аналіз. Складемо таку таблицю
для пакувальних матеріалів ПП «Паксервіс», (в табл. 2.4. увагу приділено
скотчевій стрічці).
Таблиця 2.4. Розподіл службових функцій у процесі
виробництва скотч-стрічки за принципом АВС на ПП «Паксервіс»
|
Деталі
|
Функції
|
РАЗОМ
по деталі
|
Попередній
висновок
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
|
|
Власне
скотч-стріка
|
А
|
В
|
В
|
С
|
1С
|
-
|
|
Рулон
тримач
|
В
|
С
|
А
|
С
|
2С
|
Вдосконалити
|
|
Хлястик-запобіжник
залипання
|
В
|
А
|
В
|
С
|
1С
|
-
|
|
Упакованя
для зберігання або перевезення
|
С
|
В
|
В
|
А
|
1С
|
-
|
|
Разом
по функції
|
1С
|
1С
|
-
|
3С
|
-
|
-
|
|
Попередній
висновок
|
-
|
-
|
-
|
зміна
|
-
|
-
|
У підсумкові графи заносяться дані про кількість
другорядних, допоміжних, марних функцій за деталями, що дозволяє зробити
попередній висновок про їхню необхідність для ПП «Паксервіс».
Далі можна побудувати таблицю вартості деталей за
кошторисом чи найбільш важливими його статтями і оцінити вагомість функцій
кожної деталі у взаємозв'язку з витратами на їхнє забезпечення. Це дозволить
виявити можливі напрямки зниження витрат шляхом внесення змін у конструкцію
виробу (тримач скотч стрічки), технологію виробництва, заміни частини власного
виробництва деталей і вузлів, заміни одного виду матеріалів іншим, більш
дешевим чи економічним в обробці, зміна постачальника матеріалів, розміру їхніх
постачань тощо.
Угруповання витрат на функції по факторах
виробництва дозволять виявити першочерговість напрямків зниження собівартості
виробу. Такі напрямки доцільно деталізувати, ранкуючи їх за ступенем
значимості, визначеної експертним шляхом (було проведено фокус-групу серед
клієнтів, які звертають за послугою упакування більше 2-х разів на місяць), і
зіставляючи з витратами, вибирати шляхи здешевлення продукції. Для цього можна
скласти таблицю 2.5.
Таблиця 2.5. Зіставлення коефіцієнтів значимості
функцій при виробництві скотч-стрічки орієнтовно на вартість на ПП «Паксервіс»
у 2008-2009 роках
|
Ранг
функції
|
Значимість,
%
|
Частка
затрат на функцію в заг. затратах, %
|
Коефіцієнт
затрат на функцію
|
|
1.
Підготовка орієнтовно на розміри
|
40
|
40
|
1
|
|
2.
Власне упакування
|
30
|
50
|
1,67
|
|
|
3.
Вирівнювання за стандартами
|
15
|
5
|
0,33
|
|
|
4.
Фіксація для підвищення функціональності
|
10
|
3
|
0,3
|
|
|
5.
Узгодження правил користування
|
5
|
2
|
0,4
|
|
|
РАЗОМ
|
100
|
100
|
-
|
|
Зіставивши питому вагу витрат на функцію в
загальних витратах і значимість відповідної йому функції, можна обчислити
коефіцієнт витрат на кожну функцію.
Оптимальним вважається Кз/ф =1. Кз/ф < 1
бажаніше, ніж Кз/ф > 1.
При істотному перевищенні даного коефіцієнта
одиниці необхідно шукати шляхи здешевлення даної функції (у нашому прикладі це
друга функція).
Результатом проведеного функціонально-вартісного
аналізу є варіанти рішення, у яких необхідно зіставити сукупні витрати на
вироби, що є сумою елементних витрат, з якою-небудь базою.
Цією базою можуть, наприклад, служити мінімально
можливі витрати на виріб.
На четвертому, дослідницькому, етапі
оцінюються пропоновані варіанти розробленого виробу, в нашій ситуації це
підвищення міцності липкості скотч стрічки на момент упакування.
На п'ятому, рекомендаційному, етапі
відбираються найбільш прийнятні для даного виробництва варіанти розробки й
удосконалення виробу.
З цією метою було побудовано матрицю (додаток А),
призначену для урахування значимості функцій виробу - скотч-стрічка на ПП
«Паксервіс» у 2008-2009 роках.
З урахуванням значимості функції виробу, його
вузлів, деталей і рівня витрат за допомогою ціноутворення, ґрунтуючись на
знанні попиту на продукцію, визначається рівень її рентабельності.
Усе це в сукупності служить меті ухвалення
рішення про вибір до виробництва скотч стрічки з підвищеною швидкістю злипання
та протистояння волозі, а також інших напрямків і масштабу його удосконалення.
Таблиця 2.6. Дані опитування покупців щодо
додаткового упакування із застосуванням ущільненої скотч стрічки порівняно зі
звичайною на ПП «Паксервіс»
|
Показники
|
Покупці
учасники фокус-групи
|
|
№1
|
№2
|
№3
|
№4
|
№5
|
№6
|
№7
|
№8
|
№9
|
№10
|
|
Ціна
скотч стрічки на тримачі, грош. од.
|
4
|
4
|
4,5
|
4,5
|
6
|
8
|
5,5
|
5,5
|
5,5
|
5
|
|
Варіант
комплектації
|
1
|
2
|
2
|
3
|
4
|
5
|
3
|
4
|
5
|
2
|
|
Ціна
приладу для пакування зі стрічкою, грош. од.
|
5
|
5
|
7
|
7
|
7,5
|
4
|
4,5
|
6
|
6
|
7,5
|
|
Варіант
комплектації
|
3
|
3
|
5
|
6
|
6
|
3
|
1
|
5
|
5
|
5
|
|
Ціна
стрічки з додатковим укомплектуванням, грош. од.
|
5,5
|
5,5
|
5,5
|
4,5
|
6,5
|
6,5
|
6,5
|
8
|
5
|
5
|
|
Варіант
комплектації
|
3
|
5
|
4
|
3
|
4
|
5
|
6
|
4
|
5
|
Дані наведені в табл. 2.6 про результати
опитування, проведеного фахівцями ПП «Паксервіс», як впливає комплектування
пакувальних пакетів для різних виробів із ущільною скотч-стрічкою орієнтовно на
попит на дану послугу щодо пакування та наміру здійснити повторний вибір.
Додаткові необхідні розрахунки приведені в табл.
2.7. Тоді, підставивши отримані значення, будемо мати такі коефіцієнти
кореляції щодо удосконаленої скотч-стрічки та звичайної на користь першої:
S(xx)=57.467; S(yy)=39.741; S9xy)=36.233
R=36.233/ SQR (57.466*39.741)=0.758
Значення r, рівне величині +0,758, свідчить про
наявність високої позитивної кореляції між удосконаленим товаром - скотч
стрічкою та звичайною скотч стрічкою, що є одним з показників його якості, і
ціною на нього, у якій утілені витрати (див. табл. 2.7).
Таблиця 2.7. Показники для розрахунку коефіцієнта
кореляції ущільненої скотч стрічки порівняно зі звичайною.
|
X
|
X2
|
Y
|
Y2
|
XY
|
|
1
|
1
|
4
|
16
|
4
|
|
2
|
4
|
4
|
16
|
8
|
|
2
|
4
|
4,5
|
20,25
|
9
|
|
3
|
9
|
4,5
|
20,25
|
13,5
|
|
4
|
16
|
6
|
36
|
24
|
|
5
|
25
|
8
|
64
|
40
|
|
3
|
9
|
5,5
|
30,25
|
16,5
|
|
4
|
16
|
5,5
|
30,25
|
22
|
|
5
|
25
|
5,5
|
30,25
|
27,5
|
|
2
|
4
|
5
|
25
|
10
|
|
3
|
9
|
5
|
25
|
15
|
|
3
|
9
|
5
|
25
|
15
|
|
5
|
25
|
7
|
49
|
35
|
|
6
|
36
|
7
|
49
|
42
|
|
6
|
36
|
7,5
|
56,25
|
45
|
|
3
|
9
|
4
|
16
|
12
|
|
1
|
1
|
4,5
|
20,25
|
4,5
|
|
5
|
25
|
6
|
36
|
30
|
|
5
|
25
|
6
|
36
|
30
|
|
5
|
25
|
7,5
|
56,25
|
37,5
|
|
3
|
9
|
5,5
|
30,25
|
16,5
|
|
4
|
16
|
5,5
|
30,25
|
22
|
|
5
|
25
|
5,5
|
30,25
|
27,5
|
|
4
|
16
|
4,5
|
20,25
|
18
|
|
3
|
9
|
6,5
|
42,25
|
19,5
|
|
4
|
16
|
6,5
|
42,25
|
26
|
|
5
|
25
|
6,5
|
42,25
|
32,5
|
|
6
|
36
|
8
|
64
|
48
|
|
4
|
16
|
5
|
25
|
20
|
|
5
|
25
|
5
|
25
|
25
|
|
∑116
|
∑506
|
∑170,5
|
∑1008,75
|
∑695,5
|
В даному випадку показник якості має числові
характеристики, то відповідно при побудові індексів їх можна використовувати як
відзеркаленість питомої ваги витрат.
У табл. 2.8 наведено дані про заплановану і
фактичну вартість скотчевої стрічки на тримачі, використовуваного для виробництва
пакувальних матеріалів ПП «Паксервіс»
Таблиця 2.8. Вартість скотчевої стрічки для
функціонального пакувального комплекту
|
Фактичні
показники
|
Планові
покзанки відповідно до вимог клієнітв
|
|
Ширина
стрічки, мм.
|
вартість
без підготовки, грош. од.
|
Ширина
стрічки, мм.
|
вартість
без підготовки, грош. од.
|
|
|
3,05
|
48
|
4,62
|
42
|
|
|
3,16
|
48
|
4,50
|
42
|
|
|
2,86
|
50
|
4,43
|
44
|
|
|
2,71
|
50
|
4,81
|
42
|
|
|
2,62
|
50
|
4,12
|
44
|
|
|
2,53
|
50
|
4,01
|
44
|
|
|
2,24
|
52
|
3,88
|
46
|
|
|
2,02
|
52
|
3,67
|
46
|
|
|
1,95
|
52
|
3,30
|
48
|
|
|
1,83
|
52
|
3,21
|
48
|
|
|
∑24,97
|
∑504
|
∑40,55
|
∑446
|
|
Витрати на дану сировину в порівнянні з планом
зросли на 13%:
(504 - 446)/446 · 100% = 13%.
Однак з таблиці видно, що внаслідок зменшення
товщини сталевого листа на виготовлення виробу його потрібно менше на 100% -
24,97/40,55 ·100% = 38,42%. Можна розрахувати індекси витрат з урахуванням
якості і проаналізувати вплив на нього обох факторів: зміни витрати нової
сировини і його вартості.
Тоді для даної ситуації при оцінці нової та
старої скотч-стрічок маємо такі результати:
Ік=0,61446
Таким чином, з урахуванням споживання більш
якісної сировини для вдосконаленої скотч стрічки індекс витрат з урахуванням
якості склав 69,7%, тобто витрати знизилися в порівнянні з планом на 30,3%
(100,0% - 69,7%).
Таким чином, зниження склало 38,6% (100,0% -
61,4%).
Зміна ж вартості нового якісного матеріалу для
вдосконаленої скотч-стрічки, викликана підвищенням трудомісткості його обробки
й оплати трудозатрат, дорівнює:
Iz=1252,16/1104,48=1,13371
Тобто вартість матеріалу підвищилася на 13,4%
(113,4% - 100,0%).
Перевірити можна в такий спосіб:
0,61446*1,13371=0,6966, що підтверджує правильність
здійснених обчислень. Для оцінки якості і конкурентоздатності виробу можливо
також застосування методу бальної оцінки і методу питомої ціни.
Відносні показники розміру браку і втрат від браку розраховують
процентним відношенням абсолютного розміру браку чи втрат від браку відповідно
до виробничої собівартості товарної продукції на ПП «Паксервіс»
Розглянемо ситуацію на ПП «Паксервіс», що наведено в табл.
2.9.
Таблиця 2.9. Динаміка показників браку для
звичайної скотч-стрічки на ПП «Паксервіс» протягом 2007-2009 років, грн.
|
№ п/п
|
Показник,
грн.
|
Роки
|
Відхилення
|
|
|
2007
рік
|
2008
рік
|
2009рік
|
Абсолютне
|
Відносне,
%
|
|
1
|
Собівартість
кінечного браку
|
19000
|
20 000
|
24 000
|
1 000
|
4 000
|
5,26
|
20
|
|
2
|
Витрати
на виправлення браку
|
9500
|
10 000
|
7 500
|
500
|
-2 500
|
4,48
|
-25
|
|
3
|
Абсолютний
розмір браку
|
28500
|
30 000
|
31 000
|
1 500
|
1 000
|
3,35
|
3,33
|
|
(р. 1 +
р. 2)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4
|
Вартість
браку по ціні використання
|
5700
|
6 000
|
6 500
|
300
|
500
|
4,56
|
8,33
|
|
5
|
Суми,
стягнені з осіб - винуватців браку
|
|
-
|
1 500
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
6
|
Суми,
стягнені з постачальників
|
|
-
|
8 000
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
7
|
Абсолютний
розмір втрат від браку (р. 3 - р. 4 - р. 5 - р. 6)
|
22800
|
24 000
|
14 700
|
1 200
|
-9 300
|
5,26
|
-38,75
|
|
8
|
Валова
(товарна) продукція по виробничій собівартості
|
380000
|
400 000
|
420 000
|
20 000
|
20 000
|
5,26
|
5
|
|
9
|
Відносний
розмір браку (р3 / р. 8 * 100)
|
7,5
|
7,5
|
7,5
|
0
|
0
|
5,26
|
0
|
|
10
|
Відносний
розмір втрат від браку (р. 7 / р. 8 * 100)
|
5,7
|
6
|
3,5
|
0
|
-3
|
4,48
|
-41,67
|
З табл. 2.9 можна зробити висновок, що основною
причиною браку виявилося постачання неякісної сировини чи інших видів
матеріальних ресурсів. У 2009 році, ґрунтуючись на досвіді 2008 року, виробник
склав договір на постачання матеріалів, що передбачає компенсацію у випадку
їхньої низької якості, що і дозволило скоротити абсолютний розмір утрат від
браку на 9 300 грош. од. (24 000 - 14 700) чи на 38,75% (14 700 / 24 000 ·
100%). Відносний розмір утрат від браку знизився на 2,5%.
Політика підприємства ПП «Паксервіс» споконвічно
спрямована на високу якість продукції та послуг. Однак брак, що є його
протилежністю, може виникнути на будь-якім підприємстві, що також необхідно
враховувати.
Рекламації порівнюють по вартості і по кількості
з минулим періодом. Їх розраховують на 100, 1000, 10000 виробів у залежності
від обсягу виробництва скотч-стрічки на ПП «Паксервіс». Поява рекламації
наносить виробнику не тільки матеріальний, але і моральний збиток, позначаючись
на його репутації.
Можна також визначити вартість придатної
продукції, що могла б бути отримана при відсутності браку (∑q). Для цього
необхідно фактичний обсяг товарної продукції в планових цінах (q1*Pпл)
помножити на частку остаточного браку виробничої собівартості (d о.б.).
Нехай для нашого приклада q1*Pпл = 500 000 грош. од. Тоді
Менеджери повинні рекомендувати керівництву ПП «Паксервіс»
знайти підприємство, що поставляє більш якісну сировину для даного виробництва.
Однак витрати, пов'язані з вирішенням проблем по
виникненню, запобіганню браку, іноді можуть перевищувати витрати, що несе підприємство,
якщо брак не усунутий. Для цього варто ретельно проаналізувати витрати на
запобігання різних дефектів і їхнє усунення. У цьому можуть допомогти крива
Парето і додаткові графіки, що відбивають витрати, пов'язані з цими
дефектами, оцінки витрат, пов'язаних з вирішенням проблем, і оцінки часу, що
необхідний для вирішення проблем.
2.3 Аналіз умов та факторів формування
якості діяльності підприємства
Одними з базових чинників, які впливають на якість, є
економічні та фінансові чинники з позиції підприємства. Отже, проаналізуємо
фінансово-економічний стан підприємства за останні 5 років, та ланцюгове
відхилення.
Таблиця 2.10. Оцінка фінансового стану ПП
«Паксервіс» у 2006-2010 роках [дод. В], тис. грн.
2006
|
2007
|
2008
|
2009
|
2010
|
|
1.
Загальна вартість активів (майна).
|
37804,3
|
39794
|
41399
|
44182
|
48158,4
|
|
2.
Вартість необоротних активів.
|
24305,8
|
25585
|
26313
|
29290
|
31926,1
|
|
3.
Вартість оборотних (мобільних) активів.
|
13498,6
|
14209
|
15086
|
14892
|
16232,3
|
|
4.
Дебіторська заборгованість.
|
3359,2
|
3536
|
3036
|
2089
|
2277
|
|
5.
Власний капітал.
|
34335,9
|
36143
|
38996
|
42440
|
46259,6
|
|
6.
Залучений капітал.
|
3468,5
|
3651
|
2403
|
1742
|
1898,8
|
|
7.
Фондоозброєність:
|
|
|
|
|
|
|
- (за
оплатою праці)
|
8,2
|
8,6
|
8,16
|
6,41
|
7
|
|
-
середньооблікового працівника
|
107
|
112,59
|
91,27
|
92,8
|
101,2
|
|
8.
Вартість основних засобів:
|
|
|
|
|
|
|
-
первісна
|
44471,4
|
46812
|
48725
|
52689
|
57431
|
|
-
залишкова
|
24066,4
|
25333
|
26195
|
29233
|
31864
|
|
9.
Коефіцієнт зносу основних засобів.
|
0,4
|
0,46
|
0,46
|
0,45
|
0,5
|
|
10.
Матеріаломісткість господарської діяльності.
|
0,7
|
0,73
|
0,76
|
0,73
|
0,8
|
|
11. Трудомісткість
господарської діяльності.
|
0,1
|
0,12
|
0,08
|
0,09
|
0,1
|
|
12.
Фондомісткість господарської діяльності.
|
0,1
|
0,07
|
0,07
|
0,07
|
0,1
|
|
13.
Матеріаловіддача.
|
1,3
|
1,37
|
1,31
|
1,36
|
1,5
|
|
14.
Коефіцієнт співвідношення:
|
0
|
|
|
|
0
|
|
-
необоротних і оборотних активів.
|
1,7
|
1,8
|
1,74
|
1,97
|
2,1
|
|
-
оборотних і необоротних активів.
|
0,5
|
0,56
|
0,57
|
0,51
|
0,6
|
|
15.
Середньооблікова чисельність працівників.
|
213,8
|
225
|
287
|
315
|
343,4
|
Згідно даних, наведених в табл. 2.10 та 2.11.
загальна вартість активів підприємства на кінець 2009 року склала 44182 тис.
грн.
Таблиця 2.11. Відхилення показників фінансового
стану ПП «Пак сервіс» у 2006-2010 роках
|
Показники
|
Абсолютне
відхилення, тис. грн.
|
Відносне
відхилення, Т пр.%
|
|
|
2007/2006
|
2008/2007
|
2009/2008
|
2010/2009
|
2007/2006
|
2008/2007
|
2009/2008
|
2010/2009
|
|
1.
Загальна вартість активів (майна).
|
1989,7
|
1605,0
|
2783,0
|
3976,4
|
5,3
|
4,0
|
6,7
|
9,0
|
|
2.
Вартість необоротних (довгострокових, постійних) активів.
|
1279,3
|
728,0
|
2977,0
|
2636,1
|
5,3
|
2,8
|
11,3
|
9,0
|
|
3.
Вартість оборотних (мобільних) активів.
|
710,5
|
877,0
|
-194,0
|
1340,3
|
5,3
|
6,2
|
-1,3
|
9,0
|
|
4.
Дебіторська заборгованість.
|
176,8
|
-500,0
|
-947,0
|
188,0
|
5,3
|
-14,1
|
-31,2
|
9,0
|
|
5.
Власний капітал.
|
1807,2
|
2853,0
|
3444,0
|
3819,6
|
5,3
|
7,9
|
8,8
|
9,0
|
|
6.
Залучений капітал.
|
182,6
|
-1248,0
|
-661,0
|
156,8
|
5,3
|
-34,2
|
-27,5
|
9,0
|
|
Фондоозброєність:
|
|
- (за
оплатою праці)
|
0,4
|
-0,4
|
-1,8
|
0,6
|
5,3
|
-5,1
|
-21,4
|
9,0
|
|
-
середньо об. працівника
|
5,6
|
-21,3
|
1,5
|
8,4
|
5,3
|
-18,9
|
1,7
|
9,0
|
|
8.
Вартість основних засобів:
|
|
-
первісна
|
2340,6
|
1913,0
|
3964,0
|
4742,0
|
5,3
|
4,1
|
8,1
|
9,0
|
|
-
залишкова
|
1266,7
|
862,0
|
3038,0
|
2631,0
|
5,3
|
3,4
|
11,6
|
9,0
|
|
9.
Коефіцієнт зносу основних засобів.
|
0,0
|
0,0
|
0,0
|
0,0
|
5,3
|
0,0
|
-2,2
|
9,0
|
|
Матеріаломісткість
господарської діяльності.
|
0,0
|
0,0
|
0,0
|
0,1
|
5,3
|
4,1
|
-3,9
|
9,0
|
|
Трудомісткість
господарської діяльності.
|
0,0
|
0,0
|
0,0
|
0,0
|
5,3
|
-33,3
|
12,5
|
9,0
|
|
Фондомісткісь
господарської діяльності.
|
0,0
|
0,0
|
0,0
|
0,0
|
5,3
|
0,0
|
0,0
|
9,0
|
|
13.
Матеріаловіддача.
|
0,1
|
-0,1
|
0,1
|
0,1
|
5,3
|
-4,4
|
3,8
|
9,0
|
|
14.
Коефіцієнт співвідношення:
|
|
-
необоротних і оборотних активів.
|
0,1
|
-0,1
|
0,2
|
0,2
|
5,3
|
-3,3
|
13,2
|
9,0
|
|
-
оборотних і необоротних активів.
|
0,0
|
0,0
|
-0,1
|
0,0
|
5,3
|
1,8
|
-10,5
|
9,0
|
|
Середньооблікова
чисельність працівників.
|
11,3
|
62,0
|
28,0
|
28,4
|
5,3
|
27,6
|
9,8
|
9,0
|
В порівнянні з 2007 роком вартість активів
збільшилась на 4388 тис. грн. або 11,03%.
Це свідчить про те, що підприємство розвивається
і має стабільний фінансовий стан.
Вартість необоротних активів у 2009 році в
порівняння з 2007 роком збільшилась на 3705 тис. грн., або на 14,48%; оборотних
активів на 683 тис. грн. або 4,81%.
Дебіторська заборгованість за аналізований період
зменшилась на 1447 тис. грн., або на 40,92%, це є позитивний показник, який
свідчить про виважену політику керівництва підприємства щодо дебіторів.
Власний капітал підприємства збільшився на 6297
тис. грн., або на 17,42%, внаслідок чого відпала потреба в залученні додаткового
запозиченого капіталу, сума якого скоротилась на 1909 тис. грн., або 52,29%.
Вартість основних засобів збільшилась на 5877
тис. грн., або на 12,5%, проте коефіцієнт зносу основних засобів свідчить, що
основні активи підприємства зношені на 45% (2005 р.) і потребують більш
інтенсивного оновлення.
Матеріаломісткість господарської діяльності є
дуже високою - 0,73 (2009 р.), а трудомісткість досить низькою - 0,09 (2009
р.).
Коефіцієнти співвідношення необоротних і
оборотних активів та оборотних і необоротних активів свідчать, що підприємство
займається виробничою діяльністю (необоротних активів більше, ніж оборотних),
що характерно для всіх виробничих підприємств.
Середньооблікова чисельність працівників за
аналізований період збільшилась на 90 осіб, або на 40%, що свідчить про
збільшення обсягу виробництва.
Для того, щоб проаналізувати ліквідність
підприємства, розглянемо таблицю 2.12.
Таблиця 2.12. Оцінка ліквідності ПП «Паксервіс» у
2006-2010 роках
|
Показники
|
Норматив
|
2006
|
2007
|
2008
|
2009
|
2010
|
|
1.
Загальний коефіцієнт покриття (платоспроможності)
|
>1
|
3,70
|
3,89
|
6,28
|
12,13
|
13,22
|
|
2.
Коефіцієнт швидкої ліквідності.
|
>0,5
|
1,02
|
1,07
|
1,48
|
2,12
|
2,31
|
|
3.
Коефіцієнт незалежності (забезпеченої) ліквідності.
|
>0,5
|
1,05
|
1,11
|
2,24
|
4,68
|
5,10
|
|
4.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності.
|
>0,2
|
0,10
|
0,10
|
0,22
|
0,42
|
0,46
|
|
5.
Частка оборотних активів в загальній сумі активів.
|
за
планом
|
0,34
|
0,36
|
0,36
|
0,34
|
0,37
|
|
6.
Частка виробничих запасів в оборотних активах.
|
0,44
|
0,46
|
0,44
|
0,47
|
0,51
|
Загальний коефіцієнт покриття на протязі аналізованого
періоду має сталу тенденцію до збільшення. Це свідчить про достатність у
підприємства обігових коштів для погашення боргів протягом року.
Коефіцієнт швидкої ліквідності становить: у 2007
р - 1,07; у 2008 р. - 1,48; у 2009 р. - 2,12. На протязі аналізованого періоду
він становив нормативне значення (> 0,5). Цей коефіцієнт свідчить про те,
скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових
боргів.
Таблиця. 2.13. Відносні показники зміни
ліквідності ПП «Паксервіс» у 2006-2010 роках
|
Показники
|
Абсолютне
відхилення
|
Відносне
відхилення
|
|
2007/2006
|
2008/2007
|
2009/2008
|
2010/2009
|
2007/2006
|
2008/2007
|
2009/2008
|
2010/2009
|
|
1.
Загальний коефіцієнт покриття (платоспроможності)
|
0,19
|
2,39
|
5,85
|
1,09
|
1,05
|
1,61
|
1,93
|
1,09
|
|
2.
Коефіцієнт швидкої ліквідності.
|
0,05
|
0,41
|
0,64
|
0,19
|
1,05
|
1,38
|
1,43
|
1,09
|
|
3.
Коефіцієнт незалежності (забезпеченої) ліквідності.
|
0,06
|
1,13
|
2,44
|
0,42
|
1,05
|
2,02
|
2,09
|
1,09
|
|
4.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності.
|
0,01
|
0,12
|
0,2
|
0,04
|
1,05
|
2,2
|
1,91
|
1,09
|
|
5.
Частка оборотних активів в загальній сумі активів.
|
0,02
|
0
|
-0,02
|
0,03
|
1,05
|
1
|
0,94
|
1,09
|
|
6.
Частка виробничих запасів в оборотних активах.
|
0,02
|
-0,02
|
0,03
|
0,04
|
1,05
|
0,96
|
1,07
|
1,09
|
Що стосується коефіцієнта абсолютної ліквідності,
то: у 2007 році цей показник становив менше нормативу (норматив 0,2; показник
0,10), проте у 2008 та 2009 роках його значення збільшилось і становило
відповідно 0,22 та 0,42. Цей показник свідчить про готовність підприємства
негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.
Частина оборотних активів в загальній сумі
активів та частина виробничих запасів в оборотних активах на протязі
аналізованого періоду майже не змінюються і їх значення свідчать, як вже
зазначалося раніше, про те що підприємство займається виробничою діяльністю
(необоротних активів більше). За даними таблиці 2.14 проведемо аналіз ділової
активності підприємства.
Таблиця 2.14. Оцінка ділової активності ПП
«Паксервіс» у 2006-2010 роках тис грн.
|
Показники
|
2006
|
2007
|
2008
|
2009
|
2010
|
|
1.
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
|
39430,7
|
41506
|
63528
|
81265
|
88578,9
|
|
2.
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
|
32857,7
|
34587
|
52938
|
67718
|
73812,6
|
|
3.
Фактичні обсяги виробництва продукції (робіт, послуг)
|
24632,6
|
25929
|
33518
|
37986
|
41404,7
|
|
4.
Валовий фінансовий результат від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг).
|
|
|
|
|
|
|
-
прибуток
|
5398,85
|
5683
|
8682
|
11804
|
12866,4
|
|
-
збиток
|
|
|
|
|
|
|
5.
Чистий фінансовий результат:
|
|
|
|
|
|
|
-
прибуток
|
1444,95
|
1521
|
3321
|
5911
|
6442,99
|
|
-
збиток
|
|
|
|
|
|
|
6.
Продуктивність праці (по оплаті праці).
|
11,153
|
11,74
|
16,49
|
14,84
|
16,1756
|
|
7. Фонд
оплати праці.
|
|
|
|
|
|
|
-
річний
|
2797,75
|
2945
|
3210
|
4562
|
4972,58
|
|
-
місячний
|
233,149
|
245,42
|
267,5
|
380,17
|
414,385
|
|
8.
Фондовіддача.
|
1,3015
|
1,37
|
2,02
|
2,32
|
2,5288
|
|
|
9.
Коефіцієнт оборотності оборотних активів.
|
2,318
|
2,44
|
3,51
|
4,55
|
4,9595
|
|
|
10.
Тривалість обороту оборотних активів.
|
142,5
|
150
|
104
|
80
|
87,2
|
|
|
11.
Коефіцієнт оборотності власного капіталу.
|
0,912
|
0,96
|
1,36
|
1,6
|
1,744
|
|
|
12.
Тривалість обороту власного капіталу.
|
361,95
|
381
|
269
|
229
|
249,61
|
|
Таблиця 2.15. Відхилення показників ділової
активності ПП «Паксервіс» у 2006-2010 роках тис. грн..
|
|
Абсолютне
відхилення
|
Відносне
відхилення, % т пр.
|
|
Показники
|
2007/2006
|
2008/2007
|
2009/2008
|
2010/2009
|
2007/2006
|
2008/2007
|
2009/2008
|
2010/2009
|
|
1.
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
|
2075,3
|
22022,0
|
17737,0
|
7313,9
|
5,3
|
53,1
|
27,9
|
9,0
|
|
2.
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
|
1729,4
|
18351,0
|
14780,0
|
6094,6
|
5,3
|
53,1
|
27,9
|
9,0
|
|
3.
Фактичні обсяги виробництва продукції (робіт, послуг)
|
1296,5
|
7589,0
|
4468,0
|
3418,7
|
5,3
|
29,3
|
13,3
|
9,0
|
|
4.
Валовий фінансовий результат від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг).
|
|
-
прибуток
|
284,2
|
2999,0
|
3122,0
|
1062,4
|
5,3
|
52,8
|
36,0
|
9,0
|
|
5.
Чистий фінансовий результат:
|
|
-
прибуток
|
76,1
|
1800,0
|
2590,0
|
532,0
|
5,3
|
118,3
|
78,0
|
9,0
|
|
-
збиток
|
|
6.
Продуктивність праці (по оплаті праці).
|
0,6
|
4,8
|
-1,7
|
1,3
|
5,3
|
40,5
|
-10,0
|
9,0
|
|
7. Фонд
оплати праці.
|
|
-
річний
|
147,3
|
265,0
|
1352,0
|
410,6
|
5,3
|
9,0
|
42,1
|
9,0
|
|
-
місячний
|
12,3
|
22,1
|
112,7
|
34,2
|
5,3
|
9,0
|
42,1
|
9,0
|
|
8.
Фондовіддача.
|
0,1
|
0,7
|
0,3
|
0,2
|
5,3
|
47,4
|
14,9
|
9,0
|
|
9.
Коефіцієнт оборотності оборотних активів.
|
0,1
|
1,1
|
1
|
0,4
|
5,3
|
43,9
|
29,6
|
9,0
|
|
10.
Тривалість обороту оборотних активів.
|
7,5
|
-46
|
-24
|
7,2
|
5,3
|
-30,7
|
-23,1
|
9,0
|
|
11.
Коефіцієнт оборотності власного капіталу.
|
0
|
0,4
|
0,2
|
0,1
|
5,3
|
41,7
|
17,6
|
9,0
|
|
12.
Тривалість обороту власного капіталу.
|
19,1
|
-112
|
-40
|
20,6
|
5,3
|
-29,4
|
-14,9
|
9,0
|
З наведених даних бачимо, що підприємство в
період з 2007 по 2009 рік суттєво збільшило випуск готової продукції, внаслідок
чого зросла валова виручка та чистий доход підприємства (відповідно на 39759
тис. грн. або 96% та 33131 тис. грн. або 96%). Фактичні обсяги виробництва
продукції збільшились на 12057%, або 47%; збільшення виручки на 96% свідчить
про те, що було збільшено ціни на продукцію підприємства.
Чистий прибуток підприємства за аналізований
період збільшився на 289%(!). Продуктивність праці на підприємстві збільшилась
на 26%. Фонд оплати праці виріс на 5%. Тривалість обороту оборотних активів
зменшилась майже вдвічі з 150 днів у 2007 р. до 80 днів у 2005 р., що є
позитивним показником. Також зменшилась на 153 дні тривалість обороту власного
капіталу.
Можна зробити висновок, що показники ділової
активності підприємства за аналізований період суттєво покращились.
За даними таблиці 2.16 проведемо аналіз рівня
ефективності господарської діяльності ПП «Паксервіс».
Таблиця 2.16. Оцінка ефективності господарської
діяльності ПП «Паксервіс» у 2006-2010 роках як прояву якості діяльності (грн.).
|
Показники
|
2006
|
2007
|
2008
|
2009
|
2010
|
|
1.
Рентабельність (прибутковість) виробничих витрат. тис. грн
|
18,68
|
19,66
|
19,62
|
21,11
|
23,01
|
|
2.
Рентабельність (прибутковість) господарської діяльності.%
|
10,67
|
11,23
|
16,55
|
23,92
|
26,07
|
|
3.
Рентабельність (прибутковість) підприємства.%
|
4,39
|
4,62
|
6,81
|
9,85
|
10,74
|
|
4. Чиста
рентабельність (прибутковість) виручки від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг).%
|
4,18
|
4,4
|
6,27
|
8,73
|
9,52
|
|
5.
Рентабельність активів.%
|
5,58
|
5,87
|
9,91
|
15,56
|
16,96
|
|
6.
Коефіцієнт окупності виробничих витрат.
|
1,14
|
1,2
|
1,2
|
1,21
|
1,32
|
|
7.
Адміністративні витрати на 1 грн. собівартості реалізованої продукції
(товарів, робіт, послуг). грн
|
0,05
|
0,05
|
0,03
|
0,02
|
|
8.
Коефіцієнт окупності активів.
|
0,83
|
0,87
|
1,28
|
1,53
|
1,67
|
Як зазначалося вище, на рівень якості впливають
фактори різного характеру та результату дії. На даний час проаналізуємо їх
вплив орієнтовно на дані контролю.
При пасивному контролі установлюється лише
відповідність (або невідповідність) різних параметрів якості продукції вимогам
тих чи інших нормативних документів (НД), на основі чого готова продукція
поділяється на придатну і непридатну (браковану).
При активному контролі результати
контрольних вимірювань використовуються для корегування роботи устаткування та
усунення інших причин, що спричиняють відхилення від вимог НД, і при цьому не
лише фіксують появу браку, а й запобігають його повторенню.
Постачальники відповідають за якість продукції,
яку вони постачають, але, оскільки вони не завжди забезпечують її високу
якість, більшість промислових підприємств організують у себе вхідний контроль.
Його особливість полягає у тому, що контролер, як правило, не знає умов
виробництва у постачальника і не може безпосередньо впливати на процес
виготовлення продукції. При поточному контролі здійснюється
спостереження, оцінювання та регулювання ходу технологічного процесу.
Наближення тих чи інших параметрів продукції до граничних значень свідчить про
те, що у технологічному процесі часом можуть виникати неполадки. У цьому
випадку слід вживати відповідних заходів, які б запобігли виникненню браку.
Cyцільний контроль у ряді випадків
на ПП «Паксервіс» не можна застосовувати, оскільки у процесі контролю деякі
вироби руйнуються або змінюють властивості. Але і для усіх інших виробів
суцільний контроль коштує дорого, вимагає великих витрат часу. Тому неминучим є
вибірковий контроль, при якому перевіряється лише частина виробів з
контрольованої партії. Вибірковий контроль доцільний лише в тому разі, якщо
його режим старанно обґрунтований технічними та економічними міркуваннями.
З метою забезпечення високої якості продукції
контрольні служби, а іноді і представники замовника здійснюють так званий
«летючий» контроль усіх стадій виробництва, тобто контроль продукції або
процесу, строк проведення якого не регламентований.
Винятково велику роль відіграє оперативний
контроль за якістю продукції з боку майстрів, начальників цехів. Керівник,
звичайно, не може контролювати все та замінити роботу контрольного персоналу та
самоконтроль робітників. Тому він повинен вибрати невелику кількість
найважливіших «точок» контролю робочих місць, операцій, видів продукції.
Потрібно визначити також періодичність контролю. Мінімальна кількість
найважливіших «точок» перевіряється щодня, а решта - щотижня, щодекади, раз у
місяць або ще рідше.
Контроль за якістю продукції та дотриманням технології
здійснюється працівниками технічного контролю підприємства, які реалізують такі
види контролю: за якістю надходження на підприємство сировини та
напівфабрикатів, нагляд за правильністю їх маркування, складування та
зберігання; дотриманням установленої технології та правильності оформлення
відповідної документації щодо якості продукції; якістю внутрізаводської
продукції (напівфабрикатів і заготовок) на відповідність їх галузевим
стандартам, стандартам підприємств ПП «Паксервіс» і технічним умовам; якістю
виробленої продукції на відповідність її державним, галузевим стандартам,
технічним умовам і зразкам.
Розглядаючи динаміку впливу засобів вимірювальної
техніки, в т.ч. спеціалізованих, на якісні показники виробів, потрібно
відмітити, що найбільша ефективність досягається на тому підприємстві,
метрологічна служба якого найбільш розвинута. В цьому можна впевнитися на
конкретних прикладах діяльності метрологічної служби таких галузей, які стоять
вище середнього рівня як за оснащенням, так і за показником капіталовкладень
(це приладобудівельна, радіоелектронна, машинобудівна, авіаційна промисловість,
випуск космічних апаратів). Найбільша залежність від рівня розвитку засобів і
методів контролю спостерігається в тих галузях, які мають вирішальний вплив на розвиток
національної економіки.
Існує декілька варіантів розрахунку економічної
ефективності від впровадження нової вимірювальної техніки, однак найбільш
прийнятною є методика, яка застосовується для розрахунку економічної
ефективності від впровадження винаходів. При цьому враховуються всі статті
витрат, які змінюються у зв'язку з використанням нових методів або
вимірювальних пристроїв та інших технічних засобів.
На аналізованому підприємстві ПП «Паксервіс»
показник річної економічної ефективності становить:
По цеху №1 Е = ((84 - 75) - 0,15 (31011-29400)) х
2300 = - 534980.
По цеху №2: Е = ((65-63) - 0,15 (3445-3420)) х
3200 = - 5600.
По цеху №3: Е = ((140-135) - 0,15 (41200-37560) х
1655 = - 89355.
Якщо впровадження нової вимірювальної техніки не
потребує нових капіталовкладень, тобто К1 = К2 = 0, то економічну ефективність
якості діяльності підприємства, можна обчислити за формулою:
Е=(С1-С2) Nр
Так вираховується економічна ефективність
впровадження нової вимірювальної техніки, наприклад, де використовуються
спеціалізовані пристрої для потреб виробничого контролю. Аналогічним методом
розраховується також економічна ефективність від впровадження стандартизації,
тобто співставленням витрат до і після введення нових стандартів.
У стандарті розглядається лише те вимірювальне
обладнання, що використовується при випробуваннях і контролі.
Використовуємо «SPACE» - аналіз середовища
функціонування ПП «Паксервіс» для перебування стратегій організації, виходячи з
виявлених сильних і слабких сторін, погроз і можливостей. Ми можемо визначити
за допомогою «SPACE» - матриці стратегію, яку використовує організація, навіть
не підозрюючи про це.
При побудові «SPACE» - матриці звичайно
використовують такі групи показників: фінансова сила (FS);
конкурентна перевага (СА); стабільність середовища (ES);
виробнича сила (IS).
Кожна група показників оцінюється експертами за
10 бальною шкалою, де - 1 - незадовільно, 10 - ідеально, знак «-» це негативний
вплив фактора, знак «+» - позитивний. Будуємо «SPACE» - матрицю на основі
раніше визначених факторів (табл. 2.17).
Таблиця 2.17. Згрупування факторів за
координатами для «SPACE» - матриці для ПП «Паксервіс» у зовнішньому середовищі
|
Внутрішня
стратегічна позиція
|
Зовнішня
стратегічна позиція
|
|
Фінансова
сила, FS
|
Оцінка,
балів
|
Стабільність
середовища, ES
|
Оцінка,
балів
|
|
1
Можливість одержання кредитів
|
1
|
1 Стабільні зв'язки з партнерами
|
2
|
|
2
Платоспроможність організації
|
-3
|
2
Стабільність сезонного впливу
|
1
|
|
3
Державна підтримка (компенсації)
|
-5
|
3
Стабільність законодавства
|
-6
|
|
4
Наявність фінансових ресурсів
|
-1
|
4
Стабільність цін постачальників
|
2
|
|
5
Власні резервні фонди
|
-3
|
5
Наявність сировинної бази
|
4
|
|
6
Стабільність відносин з банком
|
5
|
6 Попит
на ринку
|
3
|
|
7
Структура оборотних коштів
|
-4
|
7
Стабільність зовнішньоекономічних зв'язків
|
-4
|
|
Середня
оцінка
|
-1,43
|
Середня
оцінка
|
0,29
|
|
1 Імідж
підприємства
|
3
|
1
Можливість розширення виробництва
|
2
|
|
2
Канали розподілу
|
-1
|
2
Стабільність виробництва
|
3
|
|
3 Ціна
реалізації
|
1
|
З Стан
сировинної бази
|
4
|
|
4
Якість обслуговування
|
-3
|
4
Можливість економії ресурсів
|
-8
|
|
5
Наявність кваліфікованих керівників та їх мотивація
|
-2
|
5
Кваліфікований персонал
|
2
|
|
6
Забезпечення внутрішньою інфраструктурою
|
4
|
6
Виробничий досвід
|
2
|
|
7 3
адоволення потреб споживача
|
3
|
7
Можливість модернізації виробництва
|
-7
|
|
Середня
оцінка
|
0,71
|
Середня
оцінка
|
-0,57
|
|
Оцінка
за позицією
|
-0,72
|
Оцінка
за позицією
|
-0,28
|
Орієнтовно на від’ємні показники даних матриці
можемо відзначити, що частина лояльних клієнтів перейшли до конкурентів.
Надалі було здійснене повторне дослідження та
внесене до «SPACE» - матриці через 4 місяці досліджень після покращення
скотч-стрічки за технічними параметрами та проходження навчання персоналом, а
все ще відсутності жорсткого моніторингу за його діяльністю та без
відслідковування порушення дій при обслуговуванні.
На основі поданих оцінок, які були одержані
експертним методом, можна побудувати «SPACE» - матрицю і нанести вектор, що
характеризує наявну стратегію, яка є в даний період на розглянутому
підприємстві На основі поданих експертних оцінок, що характеризують подальшу
стратегію підприємства, була побудована нова «SPACE» - матриця (табл. 2.18) і
вектор, що характеризує пропоновану стратегію.
Таблиця 2.18. Згрупування факторів з координатами
для «SPACE» - матриці
|
Внутрішня
стратегічна позиція
|
Зовнішня
стратегічна позиція
|
|
Фінансова
сила, FS
|
Оцінка,
балів
|
Стабільність
середовища, ES
|
Оцінка,
балів
|
|
1
Можливість одержання кредитів
|
7
|
1
Стабільні зв'язки з партнерами
|
5
|
|
2
Платоспроможність організації
|
5
|
2
Стабільність сезонного впливу
|
4
|
|
3
Державна підтримка (компенсації)
|
4
|
3.
Стабільність законодавства
|
7
|
|
4
Наявність фінансових ресурсів
|
5
|
4
Стабільність цін постачальників
|
6
|
|
|
|
|
|
6
Стабільність відносин з банком
|
7
|
6.
Попит на ринку
|
5
|
|
7
Структура обігових коштів
|
3
|
7
Стабільність зовнішньоекономічних зв'язків
|
6
|
|
Середня
оцінка
|
5
|
Середня
оцінка
|
5,86
|
|
Конкурентна
перевага, СА
|
Оцінка,
балів
|
Виробнича
сила, IS
|
Оцінка,
балів
|
|
1 Імідж
підприємства
|
7
|
1
Можливість розширення виробництва
|
5
|
|
2Канали
розподілу
|
3
|
2
Стабільність виробництва
|
7
|
|
З Ціна
реалізації
|
5
|
З Стан
сировинної бази
|
8
|
|
4
Якість обслуговування
|
5
|
4
Можливість економії ресурсів
|
3
|
|
5
Наявність кваліфікованих керівників і їхня мотивація
|
3
|
5
Кваліфікований персонал
|
5
|
|
6
Забезпечення внутрішньою інфраструктурою
|
7
|
6
Виробничий досвід
|
5
|
|
7
Задоволення потреб
|
5
|
7
Можливість модернізації виробництва
|
5
|
|
Середня
оцінка
|
5,14
|
Середня
оцінка
|
5,43
|
|
Оцінка
за позицією
|
10,14
|
Оцінка
за позицією
|
11,29
|
В даній ситуації, саме ці стратегії, на думку
експертів, можуть дозволити ПП «Паксервіс» досягти успіху в адаптації до ринку
та збереження позицій щодо якості продукції, орієнтовно на дослідження скотч
стрічки.
2.4 Оцінка ефективності системи забезпечення
якості діяльності ПП «Паксервіс»
Кінцевим аналітичним завданням забезпечення
якості скотч-стрічки на ПП» Паксервіс» є одержання стратегічних висновків для
формування менеджерами ефективного стратегічного плану дій. Для цього їм
необхідно сформулювати узагальнені висновки за результатами всіх попередніх
етапів аналізу, визначити загальну ситуацію компанії на перспективу й
установити, на чому варто сфокусувати свою увагу в розвитку чи розробленні
стратегії.
Оцінюючи ефективність системи забезпечення якості
оцінимо її структуру.
Рис. 2.7. Система загального управління якістю діяльності
ПП «Пак сервіс», запропонована автором та прийнята до впровадження
На рис. 2.7 наведено взаємозв’язок складових ТQM, які дають
широке уявлення про якість. Концепція ТQM та концепція ІSO взаємодоповнюють
одна одну. При цьому стандарти ІSO встановлюють певний мінімум вимог, що мають
бути виконані у відносинах між виробником та споживачем продукції, яка
згадувалась у теоретичному розділі.
Враховуючи те, що для функціонування системи якості
здійснення упакування скотч-стрічкою було інвестовано, то відповідно оцінимо їх
ефективність. Відповідно умовам виробничої ситуації на ПП «Паксервіс».
приймається, що чистий річний зворотний грошовий потік, тобто щорічне
повернення засобів (інвестованих коштів у 2007 році) однаково і його розмір
можна визначити за формулою, лише частину зафіксовану на скотч-стрічку без
термострічки:
Pft= At + (
Sv + SПТ)* VФ * Jv
*(1 - Н/100), (2.1)
грн
де At - річні амортизаційні відрахування по
основних фондах, що обумовлені інвестиційним проектом, грн.;
Річні амортизаційні відрахування по основних фондах
визначаються:
, (2.2)
А
= 
грн.
де J1, J2, J3 -
інвестиційні витрати відповідно в 1-й, 2-й, 3-й роки здійснення інвестиційного
проекту, грн.;
Т - тривалість експлуатаційної фази проекту, років.
Sv - зниження собівартості одиниці продукції при
збільшенні річного обсягу виробництва і реалізації продукції, грн./од.
Очікувану зміну собівартості одиниці продукції можна визначити, виходячи з
особливостей тих груп витрат, на які впливають виробничі показники, що
змінюються при реалізації інвестиційного проекту інвестиційного проекту
впливають, користуючись методом індексів. Зміна собівартості одиниці продукції Sv при реалізації проекту
відбувається за рахунок зменшення умовно-постійних витрат при збільшенні обсягу
виробництва і може бути визначена по формулі:
, (2.3)
грн./од.
де DSv
- зміна собівартості одиниці продукції при зміні обсягу виробництва, грн. /од.;уп
- індекс зміни умовно-постійних
витрат;
уп =(100+DИуп)/100, (2.4)
уп =(100+4,2)/100=1,042
де DИуп
- зміна умовно-постійних витрат при реалізації проекту, %v - індекс зміни обсягу виробництва;
V=(100+DV)/100, (2.5)
V= (100+16)/100=1,16
де DV
- зміна обсягу виробництва при реалізації проекту, %;
- питома
вага умовно-постійних витрат у собівартості продукції, частки одиниці;
S ф - собівартість одиниці продукції
до реалізації проекту, грн./од;
SПТ - зміна собівартості одиниці продукції внаслідок
зміни продуктивності праці і середнього рівня заробітної плати при реалізації
проекту, грн./од. Визначається по формулі
, (2.6)
грн./од.
де JЗП - індекс зміни
середньої заробітної плати працюючих;
JЗП=(100+DЗП)/100, (2.7)
ЗП=(100+6)/100=1,06
де DЗП - зміна середньої
заробітної плати при реалізації проекту, %ПТ - індекс зміни
продуктивності праці
ПТ=(100+DПТ)/100, (2.8)
ПТ=(100+12)/100=1,12
де DПТ - - зміна продуктивності
праці при реалізації проекту, %.Ф - обсяг виробництва продукції до
реалізації проекту, одиниць
Н - ставка податку на прибуток, %.
Оскільки розрахункові значення чистих річних
поворотних грошових потоків в усі роки однакові, сучасне значення кумулятивного
(сумарного за всі роки експлуатаційної фази проекту) зворотного грошового
потоку можна визначити за допомогою сучасного стандартного значення ануїтету за
формулою:
, (2.9)
= 1,55
де АPt, k - стандартне сучасне
(поточне) значення ануїтету 1 грошової одиниці (ануїтет-фактор) за t років при
ставці дисконтування k, рівної вартості кредитних ресурсів у частках одиниці.
Оскільки чисті зворотні грошові потоки починаються не з
1-го року реалізації проекту, а після закінчення інвестиційної фази, то сучасне
значення кумулятивного зворотного грошового потоку можна визначити, віднявши з
ануїтету за весь життєвий цикл проекту ануїтет за період інвестування, коли
зворотні грошові потоки відсутні, за формулою
, (2.10)
36756829,89 грн.
де B - сучасне значення кумулятивного (сумарного за всі
роки експлуатаційної фази проекту) зворотного грошового потоку, грн.; F - число
років інвестування проекту;- тривалість експлуатаційної фази проекту, років.
Тобто згідно з розрахунками отримали, що щорічне повернення
інвестиційних коштів становить 19761736,5 грн., а річні амортизаційні
відрахування 10450000 грн. Проаналізувавши вихідні дані можна зробити висновок,
що при реалізації проекту на 90% вигіднішим є зміна собівартості одиниці
продукції за рахунок зменшення умовно-постійних витрат при збільшенні обсягу
виробництва, ніж зміна її внаслідок зміни продуктивності праці і середнього
рівня заробітної платні.
3. Напрями вдосконалення системи забезпечення
якості діяльності ПП «Паксервіс»
.1 Вдосконалення інформаційної системи
забезпечення якості діяльності підприємства (з використанням ЕОМ)
Вирішенню завдання підвищення якості продукції та
обслуговування клієнтів слугують такі елементи системи якості діяльності
підприємства: проголошена нова економічна політика і ті кардинальні економічні
реформи, що проводяться. Спад в економіці буде зупинено, почнеться підйом
промислового виробництва, і тоді виникне проблема виходу української продукції
на світовий ринок, вирішення завдань забезпечення її конкурентоспроможності.
Уже це може виявитися неможливим для виконання, якщо не буде підготовлена
необхідна теоретична і методологічна база, яка в Україні для умов ринкової
економіки майже відсутня. Тому наукові розробки і дослідження проблем
забезпечення якості продукції саме для цих умов є дуже актуальними і
представляють безсумнівний інтерес.
Особливу ж актуальність має розробка проблем
забезпечення якості складних наукомістких пакувальних матеріалів орієнтовно на
вид продукції, для якої він призначений, які у першу чергу визначають
можливості виходу країни на світовий ринок.
Дослідження і розробка теоретичних, методологічних
та інших аспектів забезпечення якості цих виробів, як яскравого представника
сучасної наукомісткої і високотехнологічної продукції, можуть бути широко
використані як найбільш спільні для вирішення проблем якості практично
будь-яких видів промислової продукції, передусім, пакувальних матеріалів.
Все це вимагає нового ефективного
науково-обгрунтованого підходу для розробки нових форм і методів удосконалення
систем забезпечення, а саме:
. Визначити найбільш важливі напрями
удосконалення систем забезпечення якості промислової продукції із урахуванням
особливостей цих виробів і запропонувати конкретні шляхи їх реалізації;
. Обрати і обґрунтувати науково-методичну базу
побудови сучасних організаційних структур систем забезпечення якості;
. Розробити моделі складу і методи організації
розробки систем забезпечення якості і побудови їх нормативно-технічної бази на
основі стандартизації;
. Розробити на базі обраної методології і
системного підходу функціональну і організаційну структуру систем метрологічного
забезпечення виробництва і контролю якості продукції;
. Розробити методи визначення оптимальних обсягів
і послідовності операцій технічного контролю, вибору контрольованих параметрів
за інформаційним критерієм повноти контролю;
. Запропонувати методику вибору засобів
метрологічного забезпечення контролю якості нової техніки за критерієм
економічної ефективності.
На прикладах, взятих з діяльності підприємства ПП
«Паксервіс», можемо визначити оригінальні методи і засоби, що сприяють
підвищенню ефективності діяльності підприємства, а саме:
. Запропонувати підхід до засобу забезпечення
якості, який дозволяє комплексно вирішувати проблему якості як для етапу
виробництва, так і для етапу експлуатації;
. Запропонувати нові методи і моделі складу і
організації розробки систем забезпечення якості, побудови їх
нормативно-технічної бази на основі стандартизації, що відповідають сучасним
міжнародним вимогам, викладеним у стандартах ІSО серії 9000;
. Розробити методи визначення оптимальних обсягів
і послідовності операцій виробничого контролю, вибору контрольованих параметрів
виробів за інформаційним критерієм повноти контролю, що дають можливість
вирішувати питання підвищення ефективності цих важливих функцій забезпечення
якості на проектно-розрахунковій основі;
. Розробити методику вибору варіантів засобів
метрологічного забезпечення технічного контролю за економічними критеріями.
Аналіз тенденцій розвитку методів забезпечення
якості продукції вказують на те, що єдиним правильним підходом до вирішення
проблем забезпечення якості продукції є створення на підприємствах
спеціалізованих, професіональних систем забезпечення якості, які відповідають,
як мінімум, вимогам міжнародних стандартів. Разом з цим необхідно побудувати
структурну схему взаємодії служб по забезпеченню якості, одна з яких зображена
в додатку Г.
Алгоритм побудови таких схем наступний.
Розглядаючи підприємства, як виробничо-господарські організації (ВГО), слід
встановити основні системоутворюючі елементи, передусім, такі як. цілі і
показники діяльності ВГО в галузі забезпечення якості продукції.
Сформувати структуру системо утворюючих елементів
з врахуванням конкретних особливостей ВГО. Вона включає в себе структури як
керованої, так і керуючих підсистем, які, у свою чергу, включають у себе, як
ієрархічні підсистеми нижчого порядку, систему забезпечення якості та її
підсистеми: техніко-методичного управління, технічного контролю продукції,
метрологічного забезпечення виробництва та інші. Таким чином забезпечується
єдиний науково-методичний підхід до формування структурних елементів.
Наявність загальної системної моделі ВГО та її
управляючої підсистеми дозволяє збудувати модель складу вже конкретної системи
управління якістю. На цій основі виділені наступні елементи, що визначають
склад діючих систем забезпечення та управління якості продукції:
ª зовнішня
директивна, регламентуюча, правова і нормативно-технічна документація, звітна
документація, ініціативні плани та пропозиції;
ª організаційна
система, що включає організаційну структуру і функціональні підсистеми
управління якістю, внутрішня організаційно-методична, регламентуюча і правова
документація;
ª загальне ресурсне
забезпечення, в тому числі, методичне і теоретичне, алгоритмічне і програмне,
технологічне, метрологічне і кваліметричне, матеріальне;
ª інформаційне
забезпечення, що включає інформаційно-методичне забезпечення, вхідну і вихідну
інформацію про функціонування керованої системи;
ª внутрішня
управлінська документація щодо поточної діяльності елементів системи.
Модель складу системи забезпечення якості, що
відповідає цим вимогам, приведена на рис. 3.1.
Рис. 3.1. Запропонована модель складу системи
забезпечення якості діяльності ПП «Паксервіс»
При цьому модель складу системи повинна
будуватися за схемою замкненого контура управління і за прийнятою класифікацією
цілей управління якістю продукції.
Однією з найважливіших проблем створення
ефективно функціонуючих систем управління якістю продукції є раціоналізація їх
розробки на основі системного підходу і врахування наступних стадій:
впровадження, освоєння, експлуатації і модернізації. Вирішення зазначених
питань пов'язано із
створенням моделі організації розробки, впровадження і вдосконалення систем
забезпечення якості. Ця модель базується на методології і досвіді проектування
складних систем і систематизує процеси розробки з урахуванням особливостей об'єкта проектування.
Як показали дослідження і досвід, розробку
системи забезпечення якості доцільно об"єднати у наступні взаємопов'язані
етапи: перед проектна підготовка; ескізне проектування; технічне проектування;
робоче проектування; експериментальне опрацювання і впровадження системи.
Взаємозв’язок робіт і етапів найкращим чином може
бути визначено типовою сітьовою моделлю. Ефективна діяльність щодо забезпечення
якості продукції можлива лише за умови наявності розвиненої
нормативно-технічної бази системи регламентуючої документації, така система
повинна відповідати наступним принципам:
вимоги орієнтовно дотримання регламентованих
вимог;
керованість, відкритість та динамічність;
здатність до структуризації;
організаційно-методична підготовленість на різних
рівнях управління;
типовість та уніфікованість елементів;
узгодженість із системами регламентуючих
документів більш високого рівня.
Аналіз існуючих форм регламентуючих документів
показав, що вищезгадані принципи задовольняє система документів, ключовим
елементом якої є стандарти підприємства (СТП), гармонізовані з міжнародними
стандартами серії ІSО 900-10000.
Сучасна система забезпечення якості має складну
функціональну і організаційну структуру. В ній найбільш важливу, базову роль
відіграють функції технічного контролю якості продукції і метрологічного
забезпечення виробництва. Тому цим функціям і організаційним структурам, що їх
реалізують, повинна приділятись підвищена увага.
У рамках організаційного аспекту якості зміни на
базі загальної теорії системного проектування велика роль належить методичним
основам побудови функціональної системи метрологічного забезпечення виробництва
і формування організаційних структур контролю якості продукції. Це приведе до
якісної зміни основних цілей метрологічної діяльності - переходу від вирішення
окремих, суто обслуговувальних завдань щодо забезпечення вірогідності
вимірювань, до вирішень цілого комплексу завдань, що суттєво впливають на
функціонування підприємства і рівень кінцевих результатів, що призведе до
підвищення ефективності роботи підприємства, де системи, яка в найкоротші
терміни та з мінімальними витратами фінансових і людських ресурсів на програмне
й апаратне забезпечення зможе забезпечити розрахунок показників для оцінки
ефективності організаційного управління на підприємстві.
Оскільки передбачається, що програмний продукт
повинен буде обробляти и зберігати значний об’єм даних, то доцільно зберігати
цю інформацію певним образом в базах даних. Завдання бази даних полягає в
зберіганні в одному місці всіх даних, що становлять для деякого підприємства
інтерес, до того ж таким чином, котрий свідомо виключає їхню надмірність.
Зберігання множених копій даних в різних місцях підприємства загрожує
можливістю виникнення неузгодженості між приблизно ідентичними наборами даних.
В добре спроектованій базі даних виключається надмірність даних, ймовірність
зберігання суперечливих даних зводиться до мінімуму. Тоді програмний продукт,
що розробляється, можна віднести до класу систем управління базами даних
(СУБД). Будь-яка СУБД ґрунтується на певній моделі даних.
Враховуючи, що програмне забезпечення нове, то
порівняти з минулим на ПП «Парксервіс» немає можливості. Кінцевий програмний
продукт, має у собі містити відомості про:
· клієнтів
· асортимент
· постачальників
· замовлення клієнтів
· замовлення посачальників
· оплата клієнтів
· оптлата постачальників
· заборгованність клієнтів
· заборгованість
постачальників
· рекламації
Пропоную наступний вигляд програмного продукту,
який має на меті вдосконлення інформаціїної системи забезпечення якості
діяльності підприємства
Головна сторінка, що містить ключові каталоги
інформації (рис3.2.)
Рис. 3.2. Модель головної сторінки програмного продукту
інформаційної системи забезпечення якості діяльності ПП «Паксервіс»
Моделі підкаталогів прогрманого продукту забезпечення якості
діяльності ПП «Паксервіс», представлені рис. 3.3, рис3.4.
Рис. 3.3. Модель сторінки підкаталогу «асортимент»,
програмного продукту інформаційної системи забезпечення якості діяльності ПП
«Паксервіс»
Рис. 3.4. Модель сторінки підкаталогу «рекламація»,
програмного продукту інформаційної системи забезпечення якості діяльності ПП
«Паксервіс»
Кінцевий програмний продукт зебезпечить:
· можливість проведення якісного розрахунку
з клієнтами та постачльниками
· забезпечення належного виконаннядоговірних
зобовязань з клієнтами та постачальниками
· надання користувачу необхідної інформації
щодо діяльності підприємства
· збереження та перегля даних, щодо заданих
критеріїв
· забезпечення якості діяльності
підприємства ПП «Паксервіс»
.2 Підготовка підприємства до сертифікації
системи якості діяльності підприємства
Під створенням систем
управління якістю розуміється її розроблення та впровадження у діяльність
підприємства [10]. Як правило, рішення про
створення системи якості приймає керівництво підприємства під впливом вимог
конкретних замовників або ситуації на ринках збуту. Таким чином, СУЯ може бути
ініційовано як за бажанням керівництва вдосконалити діяльність підприємства, зменшити
невиробничі витрати, так і на вимогу споживачів. Тому розробка системи якості в
основному полягає в тому, щоб спочатку з урахуванням рекомендацій стандартів
ISO 9001:2000 визначити склад необхідних функцій системи якості, а потім
визначити структури, що виконують або будуть виконувати ці функції. Після цього
розробляються нові та переробляються або використовуються наявні нормативні
документи для виконання всіх функцій. При цьому слід чітко усвідомити, що
стандарт дає уточнення, що потрібно робити вищому керівництву, як треба це
робити.
Створення СУЯ на
підприємстві - це не можливість виготовляти найкращу та найбільш
конкурентоспроможну продукцію (найчастіше можна зустріти саме таке помилкове
розуміння необхідності впровадження системи), а можливість дати гарантію, що
якість виготовленої продукції є стабільною та зорієнтованою на конкретного
споживача.
Для впровадження СУЯ необхідно:
) розробити документацію системи, яка повинна
відповідати вимогам стандарту ISO 9001;
) привести практичну діяльність підприємства у
відповідність з документацією.
Документація СУЯ розробляється для того, щоб
формально закріпити відповідальність за здійснення певних процесів організації
при створенні якості. Згідно із вимогами стандарту ISO 9001:2000, система
управління якістю являє собою мережу процесів.
Саме з цих кроків, що передують діям,
безпосередньо пов’язаним із впровадженням СМЯ згідно з вимогами стандарту ISO, і доцільно
розпочинати роботи в даному напрямі. Вимоги стандарту ISO 9001:2000 до СМЯ
чітко регламентуються за 4-ма елементами:
ü відповідальність
керівництва;
ü управління
ресурсами;
ü випуск продукції
(саме за даним елементом підприємство має право вибору щодо опису та
документування певних процесів, залежно від того, які етапи життєвого циклу
реалізуються в процесі виготовлення продукції);
ü вимірювання,
аналізування та поліпшення.
За даними елементами розробляється документація
СУЯ, а також забезпечується погодженість і сумісність процесів планування, управління,
забезпечення й поліпшення якості з визначенням їх змісту та взаємодії.
Кожен напрям діяльності має свої особливості, і разом вони являють собою чотири
основні функціональні підсистеми системи якості, які й виступають основними її
складовими.
Процес створення СУЯ на
підприємстві є складним і зазвичай довготривалим процесом, а його подальший
розвиток і перехід до TQM може взагалі тривати роками. У загальному вигляді
етапи розроблення систем якості можна представити таким чином:
1. Визначення елементів системи якості. На цій стадії спочатку
необхідно провести ретельний аналіз процесу створення продукції та представити
його у вигляді докладного переліку етапів робіт.
2. Визначення складу
структурних підрозділів системи якості. Для цього необхідно проаналізувати
функції, що виконуються наявними підрозділами, і порівняти їх із переліком
функцій (елементів), котрі включено в систему якості, що створюється з
урахуванням рекомендацій ISO 9000. У результаті визначаються підрозділи -
виконавці за кожною функцією і кожним підрозділом, його нові функції офіційно включаються
у функціональні обов’язки. Після визначення функцій та їх виконавців система
якості набирає цілком чіткого виду, який може бути представлено на двох схемах:
структурній і функціональній.
3. Розроблення структурної схеми системи якості,
яка будується на основі структурної схеми підприємства та дає можливість
показати «пристрій» системи - склад і взаємозв’язок усіх структурних
підрозділів, що виконують функції в системі якості. Окремим блоком можна
показати керівне ядро системи якості - службу якості, а до неї, як було
відмічено, включаються відділ технічного контролю, метрологічна служба, служба
стандартизації, а також відділ управління якістю, що виконує функції
організації, координації та методичного управління роботою з якості.
4. Розроблення функціональної
схеми управління якістю, котра, на відміну від структурної схеми, що показує
устрій системи якості, дозволяє наочно представити процес управління якістю.
. Визначення складу та
стану документації системи якості, коли після встановлення, Хто і Що повинен
робити в системі якості, треба сказати, Як, якими методами це повинно робитися,
згідно з якою документацією. Це найбільш об’ємна й рутинна робота у процесі
розроблення системи якості.
. Розроблення внутрішньої
системи документації - це розробка та коригування конкретних нормативних
документів, у яких має бути викладено методи виконання функцій і завдань у
системі якості. На цьому етапі відбувається наповнення системи якості
необхідним внутрішнім змістом, а також інформаційне узгодження документів СМЯ
та їх аналіз, спрямовані на перевірення того, наскільки повним є розроблений
пакет документів.
. Упровадження документації
СМЯ, тобто набуття документами статусу обов’язкових для виконання через видання
відповідного наказу першого керівника підприємства.
. Перевірення СМЯ.
Як правило, процес
створення на підприємстві СМЯ завершується її сертифікацією. Отже, останнім
етапом її розробки можливо вважати організацію і проведення сертифікації СМЯ на
відповідність стандартам ISO 9001:2000 авторитетним органом із сертифікації.
Згідно з вимогами ISO 9001:2000, документація СМЯ
повинна містити:
а) документовані виклади політики й завдань у
сфері якості;
б) настанови з якості;
в) документовані методики, які вимагаються
стандартом;
г) документи, потрібні організації для
забезпечення ефективності планування та виконання процесів і управління ними
(процедури та інструкції);
д) протоколи якості.
Як правило, у документації описується більшість
важливих процесів, дій та видів діяльності підприємства. Повний опис усіх процесів
СМЯ матиме ряд суттєвих переваг як внутрішніх (можливість ефективно управляти
процесами, використання як навчальних матеріалів, впевненість у стабільному
виконанні процесів), так і зовнішніх (можливість довести ефективність процесів
споживачам, органам із сертифікації тощо).
Терміни впровадження та відповідальні особи
вказані в матриці відповідності, яка буде наведення при характеристиці
забезпечення якості функціонування ПП «Паксервіс» у найближчій перспективі.
Орієнтовно на вище зазначене можемо скласти табл. 3.1., де відповідним
чином буде зафіксовано виконавців та витрати на проведення заходів, спрямованих
на підвищення якості діяльності ПП «Паксервіс».
Таблиця 3.1. План заходів щодо підвищення якості діяльності
підприємства ПП «Паксервіс» спрямованих на організацію сертифікації
|
Заходи
|
Термін
виконання
|
Відповідальна
особа
|
Виконавці
|
Витрати,
грн.
|
|
Узгодження
відносин із сертифікуючими органами з метою фіксації досліджень
|
2.01.11-15.01.11
|
Керівник
відділу відносин з громадськістю та державними органами
|
маркетологи
|
2500
|
|
Збір
інформації від клієнтів (виявлення побажань та рекомендацій)
|
2.01.11
- .2.02.11
|
Інженер
з якості та досліджень
|
Робітники
цехів, що формують та готують до випуску скотч-стріку
|
3640
|
|
Збір
даних про якість продукції та послуг (порівняльні дані)
|
5.02.11-2.02.11
|
Інженер
з якості та досліджень
|
інженер
з якості та досліджень та представники органу сертифікації з базою даних
винаходів, працівники задіяні у виробництві
|
4500
|
|
Збір
даних про послідовність дій та технологію виробництва скотч-стрічки
|
Інженер
з якості та досліджень, представники органу сертифікації
|
Робітники
цехів, що формують та готують до випуску скотч-стрічу
|
4500
|
|
Емпіричні
дослідження напрямів покращення
|
5.02.11-2.02.11
|
Інженер
з якості та досліджень, представники органу сертифікації
|
Інженер
з якості та досліджен, представники органу сертифікації
|
3820
|
|
Введення
покращення та його пілотний запуск
|
5.02.11-2.02.11
|
Інженер
з якості та досліджень, представники органу сертифікації
|
Інженер
з якості та досліджен, представники органу сертифікацїі
|
1500
|
|
Виявлення
реакції клієнтів та представників органу сертифікації
|
2.02.11-15.02.11
|
Інженер
з якості та досліджень, представники органу сертифікації
|
Маркетологи
та працівники відділу збуту
|
5000
|
|
Вибір
оптимального варіанту та збереження зразків продукції та документації щодо
технології виробництва
|
2.02.11-15.02.11
|
Інженер
з якості та досліджень, представники органу сертифікації
|
Інженер
з якості та досліджень, представники органу сертифікації
|
1850
|
|
Підготовка
та одержання сертифікатів на технологію виробництва стрічки, як запорука
якості діяльності підприємства
|
15.02.11-20.02.11
|
Інженер
з якості та досліджень, представники органу сертифікації
|
Інженер
з якості та досліджень, представники органу сертифікації
|
Одержання
коштів та завершена процесів
|
Однак крім зазначених витрат в процесі підвищення
якості обслуговування буде змінена трудомісткість, і як наслідок фінансові
результати.
Здійснимо розрахунок економічної ефективності
здійснення сертифікації діяльності підприємства ПП «Паксервіс». У такій
послідовності:
1. Розрахунок витрат на розробку СМЯ з
урахуванням кількості робочого часу, використаного на різні види робіт.
Суму для кожного виду робіт розраховують за
формулою:
(3.1.)
де 
- трудомісткість виконання відповідного
виду робіт;
- оклад за виконання відповідного виду робіт;
n - кількість робіт
Розрахунок витрат на теоретичну та аналітичну роботу з
урахуванням кількості робочого часу, використаного на різні види робіт наведено
в таблиці 3.2.
Таблиця 3.2. Розрахунок витрат на роботу
|
Види
робіт
|
Трудомісткість,
Т, год.
|
Оклад,
Окі, гр./люд/год
|
Сума,
грн.
|
|
Огляд
літератури
|
24
|
300/22*8=1,7
|
24*1,7=40,8
|
|
Консультації
з викладачами
|
64
|
350/22*8=1,98
|
64*1,98=126,72
|
|
Консультації
зі спеціалістами в галузі стандартизації та сертифікації
|
100
|
350/22*8=1,98
|
100*1,98=198
|
|
Робота
в бібліотеках та Internet
|
34
|
300/22*8=1,7
|
34*1,7=57,8
|
|
Збір
даних
|
40
|
300/22*8=1,7
|
40*1,7=68
|
|
Вивчення
вимог до СМЯ
|
16
|
300/22*8=1,7
|
16*1,7=27,2
|
|
Розробка
структури СМЯ
|
24
|
300/22*8=1,7
|
24*1,7=40,8
|
|
Аналіз
та систематизація
|
32
|
300/22*8=1,7
|
32*1,7=54,4
|
|
Висновки
та рекомендації
|
24
|
300/22*8=1,7
|
24*1,7=40,8
|
Загальна сума буде дорівнювати:
=40,8+126,72+198+57,8+68+27,2+40,8+54,4+40,8=654,52
. Відрахування на соціальне страхування Відрахування на
соціально-економічні заходи розраховується за формулою:
Нсс=* Рсс, (3.2.)
де Рсс=37,5% процент відрахувань на соціальне
страхування
Нсс=654,52*0,375=245,445 (грн.)
. Розрахунок матеріальних витрат на документацію процесу
сертифікації наведено в таблиці 3.3
Таблиця 3.3. Матеріальні витрати
|
Види
матеріальних витрат
|
Вартість,
грн.
|
|
1.
Ксерокопії
|
30
|
|
2.
Транспортні витрати
|
100
|
|
3.
Придбання документації
|
100
|
|
разом
|
230
|
Загальні витрати на проведення роботи щодо
розробки СМЯ обчислюються за формулою:
СТАР=+ Нсс+Мв=654,52+245,445+230=1129,965=1130
(грн.)
. Визначення трудомісткості розробки СМЯ.
Трудомісткість розробки СМЯ у людино-днях (люд/дн) для
організації - основного розробника - визначається за формулою:
Тд= Тб2(1+Кн+ Кі+
Кп+ Кк+ Кзт)* К1* К2
де Тд - базовий норматив трудомісткості власне
розробки СМЯ люд/дн.;
Кн - коефіцієнт новизни, який враховує ступінь
новизни і прогресивність системи;
Кі - коефіцієнт інформаційної ємності СМЯ, який
враховує підвищення трудоємності його розробки у випадку збільшення кількості
показників і джерел інформації, які використовуються під час розробки;
Кп - коефіцієнт складності узгодження, який
враховує підвищення трудоємності розробки СМЯ під час збільшення кількості
організацій, яким необхідно направити проект СМЯ на відкликання та узгодження;
Кк - коефіцієнт конструктивної складності
питань, стосовно вхідних чи вихідних даних, які враховують зріст трудомісткості
розробки СМЯ під час збільшення трудоємності виникаючих питань;
Кзт - коефіцієнт затвердження, який враховує
кількість підрозділів, керівники яких беруть участь в розробці;
К1 - коефіцієнт, який враховує розробку одного
проекту СМЯ;
К2 - коефіцієнт, який враховує об`єм документів
у листах.
Значення всіх перерахованих коефіцієнтів надані в таблиці
3.4.
Таблиця 3.4. Значення коефіцієнтів згідно даних
Державного Комітету України по нагляду за охороною праці
|
Назва
показників
|
Значення
за емпіричними даними
|
|
Тб2
- базовий норматив трудомісткості розробки СМЯ люд-дн.
|
220
|
|
Кн
- коефіцієнт новизни
|
0,05
|
|
Кі
- коефіцієнт інформаційної ємності
|
0,04
|
|
Кп
- коефіцієнт складності узгодження
|
0,04
|
|
Кк
- коефіцієнт конструктивної складності питань
|
0,08
|
|
Кзт
- коефіцієнт затвердження
|
0,1
|
|
К1
- коефіцієнт складності, який враховує розробку одного проекту
|
1
|
|
К2
- коефіцієнт, який враховує об`єм документів у листах
|
1
|
Трудомісткість розробки структури бази даних
складе
Тд =220
(1+0,05+0,04+0,04+0,08+0,1)*1*1=288,2 (люд/дн.)
. Визначення вартості робіт щодо сертифікації
діяльності ПП «Паксервіс»
Вартість робіт визначається на основі
трудомісткості цих робіт за формулою:
Сбд=Зср*(Тд/N)*(1+Кнз+Кнв),
де Зср - середньомісячна заробінта
платня робітника організації - розробника, грн.;
Тд - загальна трудомісткість розробки,
люд/дн.;
N - середня кількість робочих годин за місяць
поточного року;
Кнз - коефіцієнт начислень на
заробітну платню, який враховує всі види нарахувань і податків, які встановлені
чинним законодавством;
Кнв - коефіцієнт накладних витрат.
Вихідні дані для розрахунку вартості розробки СМЯ
наведені в таблиці 3.5.
Таблиця 3.5. Вихідні дані для розрахунку вартості
розробки системи управління якістю діяльності підприємством
|
Назва
показників
|
Значення
|
Джерело
інформації
|
|
Зср
- середньомісячна заробітна платня робітника організації - розробника, грн.;
|
350
|
Середньомісячна
заробітна платня працівника науки за даними управління статистики
|
|
N - середня кількість робочих
годин за місяць поточного року;
|
176
|
Розрахунок
|
|
Кнз
- коефіцієнт начислень на заробітну платню
|
0,375
|
У
відповідності з діючим законодавством
|
|
Кнв
- коефіцієнт накладних витрат
|
0,30
|
Дані
замовника
|
Тоді вартість робіт буде дорівнювати
Сбд=
350*(288,2/176)*(1+0,375+0,3)=350*1,64*1,675=961,45
Сумарні витрати на розробку СМЯ складуть:
= СТАР+Сбд=1130+961,45=2091,45
. Розрахунок ефективності впровадження запропонованої
системи менеджменту якості.
Особливістю розрахунку економічної ефективності розробки
СМЯ є визначення основного показника - економічного ефекту, який
характеризується різницею між вартісною оцінкою результату і витрат:
Е=Р-В
де Е - економічний ефект;
Р - результат;
В-витрати.
Економічний ефект від розробки СМЯ складається за рахунок
економії робочого часу на проведення перевірок роботи всієї організації. Тому
економія буде дорівнювати:
Е=Т*n (3 ср/N*8)*(1+ Кнз+ Кнв)
де Т - тривалість проведення розробки СМЯ;
n - кількісне зменшення робіт з даними.
Е=24*32 (350/22*8)*(1+0,375+0,3)=24*32*1,98*1,675=2547
(грн.)
Визначимо економічний ефект від розробки СМЯ:
Ееф=Е-Ен=2547,072-0,15*2091,45=2233,35 (грн.)
Термін окупності витрат на впровадження СМЯ складе:
Ток= Е/= 2547/2091,45=1,2
Коефіцієнт ефективності складає:
Кеф=/Е = 2091,45/2547=0,8
Отже, з наших розрахунків, які приведені вище, можна
зробити висновок, що витрати на проведення аналітичних робіт по розробці
структури СМЯ доцільні. Економічний ефект від розробки СМЯ дорівнює 2233,35
(грн.).
Коефіцієнт економічної ефективності характеризує
прибутковість проекту, в нашому випадку це розробка СМЯ, і дорівнює він 0,8. На
кожну вкладену гривню на впровадження СМЯ ми отримаємо ефект в розмірі 0,8.
В цілому, підготовка підприємства до сертифікації системи
якості діяльності, дає нам можливість дати гарантію що якість виготовленої
продукції є стабільною та зорієнтованою на споживача.
.3 Забезпечення якості діяльності
підприємства ПП «Паксервіс»
Документація системи якості являє собою ієрархічну
систему, у якій документом найвищого рівня є політика та цілі в галузі якості.
Що стосується змісту політики якості, слід розуміти, що оформлюється вона у
формі короткої заяви керівника підприємства (як правило, на одній сторінці) і
доводиться до робітників як самостійний документ. Керівництво організації
повинно забезпечити, щоб політика у сфері якості за своїм змістом і структурою
відповідала меті організації; містила зобов’язання щодо задоволення вимог та
постійного поліпшення результативності системи управління якістю; була
поширеною та зрозумілою на всіх рівнях організації; аналізувалася з погляду її
постійної придатності. Політика якості повинна запевнити замовників у тому, що
на підприємстві вірно визначено напрями робіт і цілі в галузі якості та обрано
реальні засоби для їх досягнення. Усе це може позитивно позначитися на якості
продукту, ефективності роботи підприємства, показниках його фінансової
діяльності, і, як наслідок, - на задоволенні всіх зацікавлених сторін.
Аудит якості процесу - аналіз елементів
процесу, оцінювання його повноти, правильності вибору умов проведення й
можливої ефективності. Під час проведення аудиту всього процесу певний час
приділяється аудиту продукції. Такий аудит націлено на результати, що
отримуються на виході процесу. Цьому видові аудиту присвячено значну й важливу
частину аудиту системи якості.
Незалежний аудит процесу - найбільш поширений і
зручний, такий, що приносить найшвидші та найплідніші результати. Причина в
тому, що постачальник скоріше погодиться з необхідністю змін у конкретному
процесі, ніж із необхідністю займатися глибокими проблемами системи управління,
що виявляються в результаті аудиту системи.
Аудит процесу:
ü менш широкий, ніж
аудит системи;
ü зазвичай є
спрямованим на один або кілька конкретних процесів виробництва продукції;
ü вимагає меншого
обсягу планування, ніж аудит системи;
ü може виявитися
дуже корисним у вдосконаленні процесу, що розглядається;
ü менш формальний,
ніж аудит системи;
ü можна виконати за
час від однієї години до двох днів.
Цей вид аудиту засвідчує відповідність
стандартам, методам, процедурам або іншим вимогам.
Аудит системи якості - документована
діяльність, що здійснюється для отримання перевіренням та оцінюванням
об’єктивних доказів того, що елементи системи якості, котрі застосовуються,
відповідають їй, що вона розвивається, документується та ефективно
використовується відповідно до конкретних вимог. Аудит системи спрямовано на
всю систему забезпечення якості як результату діяльності керівництва, і таким
чином включає в себе аудит процесу. Отже, це найбільш трудомісткий вид аудиту.
Зазвичай він триває від двох до п’яти днів. Проводиться для того, щоб з’ясувати
на основі об’єктивних доказів, чи втілюються в життя система управління якістю
та плани організації та чи відповідають вони пред’явленому до них набору вимог.
Обов’язки та вимоги у зв’язку з плануванням і
проведенням аудиту, повідомленням про одержані результати та їх реєстрації
повинні визначатися у документованій методиці. Аудит може проводитися
індивідуально чи командою аудиторів.
У результаті перевірення аудитором СМЯ
складається список невідповідностей, що являє собою: 1) невідповідності обраним
стандартам із серії ISO 9000; 2) потенційні невідповідності (коли ряд заходів
знаходиться на межі невідповідності). Доказом невідповідності можуть бути
отримані аудитором дані після проведення інтерв’ю, перевірення документації,
спостереження за діяльністю й умовами у сфері, яка перевіряється. Після
проведення аудиту складається рапорт аудиту.
Необхідно також відзначити особливу роль
внутрішнього
аудиту.
Внутрішній аудит є найвищою формою
контролю керівництвом системи менеджменту якості підприємства. Результати
внутрішніх перевірень є основою вхідних даних для аналізу з боку керівництва та
дозволяють організації декларувати свою відповідність ISO 9000. Тому
важливим є питання, як правильно запланувати, організувати й провести
перевірення, а потім проаналізувати їх результати.
Внутрішні перевірки можна будувати за
загальносистемними елементами ISO 9000 чи за структурними підрозділами.
У першому випадку перевіряється виконання вимог документації всіх рівнів, що
відповідає визначеному елементу. У другому - перевіренню підлягають усі
елементи системи якості, властиві тому чи іншому підрозділові. Слід зазначити,
що на практиці більше половини причин невідповідностей знаходиться у сфері
взаємодії між структурними підрозділами.
Враховуючи необхідність наявності системи
управління на ПП» Пакрсервіс» охарактеризуємо очікувані зміни, орієнтовно на
дані аналізу, здійсненого у попередньому розділі, орієнтовно на ущільнену
скотч-стрічку.
Як зазначалося вище, важливу роль в якості
послуги упакування відіграє обладнання, зокрема тип тримача скотч стрічки. На
даний момент спрогнозуємо оцінку ущільненої стрічки та нового тримача,
ґрунтуючись на пілотному запуску проекту, спрямованого на підвищення якості
скотч стрічки та обслуговування покупців у 2011-2012 роках (табл. 3.2.)
Таблиця 3.2. Дані опитування покупців щодо
результату застосування нового обладнання в процесі додаткового упакування із
застосуванням ущільненої скотч стрічки на ПП «Паксервіс»
|
Показники
|
Покупці,
які приймали участь у дослідження
|
|
№1
|
№2
|
№3
|
№4
|
№5
|
№6
|
№7
|
№8
|
№9
|
№10
|
|
Ціна
скотчової стрічки на тримачі, грн.
|
4
|
4
|
4,5
|
4,5
|
6
|
8
|
5,5
|
5,5
|
5,5
|
5
|
|
Варіант
комплектації
|
4
|
4
|
4
|
4
|
4
|
5
|
4
|
4
|
5
|
2
|
|
Ціна
приладу для пакування зі стрічкою, грн.
|
5
|
5
|
7
|
7
|
7,5
|
4
|
4,5
|
6
|
6
|
7,5
|
|
Варіант
комплектації
|
4
|
6
|
5
|
6
|
6
|
3
|
5
|
5
|
5
|
5
|
|
Ціна
стрічки з додатковим укомплектуванням, грн.
|
5,5
|
5,5
|
5,5
|
4,5
|
6,5
|
6,5
|
6,5
|
8
|
5
|
5
|
|
Варіант
комплектації
|
5
|
5
|
5
|
4
|
5
|
5
|
5
|
5
|
5
|
5
|
Отже, зіставивши з попередніми показниками
аналізу, можемо відзначити, що внаслідок підвищення рівня якості, покупці більш
високо оцінили варіанти у комплектації, що позначилося на кількості замовлень
на грошових надходженнях. (див. табл. 3.2)., при цьому дані, щодо структури
замовлення належать до комерційної таємниці підприємства і не підлягають
публічному розголошенню.
Надалі орієнтовно на поступовість процесів на ПП
«Паксервіс» було спрогнозовано дані за допомогою статистичного методу трендів,
зі збереженням проявленої тенденцїі нерівномірного зростання.
Отже, як свідчать дані табл. 3.2, будуть
покращуватися, як абсолютні, так і відносні показники діяльності ПП»
Паксервіс».
Таблиця 3.2. Очікувані фінансові результати
внаслідок зміни структури замовлення скотч-стрічки з тримачем
|
Показники
|
2010,
факт
|
Прогноз
результатів
|
|
|
2011,
очікув.
|
2012,
прогн.
|
2013,
прогн.
|
|
1.
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
|
81265
|
83459,16
|
86380,23
|
96745,85
|
|
2.
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
|
67718
|
69546,39
|
71980,51
|
80618,17
|
|
3.
Фактичні обсяги виробництва продукції (робіт, послуг)
|
37986
|
39011,62
|
40377,03
|
45222,27
|
|
4.
Валовий фінансовий результат від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг).
|
|
|
|
|
|
-
прибуток
|
11804
|
12122,71
|
12547,00
|
14052,64
|
|
-
збиток
|
|
|
|
|
|
5.
Чистий фінансовий результат:
|
|
|
|
|
|
-
прибуток
|
5911
|
6070,60
|
6283,07
|
7037,04
|
|
-
збиток
|
|
|
|
|
|
6.
Продуктивність праці (по оплаті праці).
|
14,84
|
15,24
|
15,77
|
17,67
|
|
7.
Коефіцієнт оборотності власного капіталу.
|
1,6
|
1,64
|
1,70
|
1,90
|
|
8.
Тривалість обороту власного капіталу.
|
229
|
235,18
|
243,41
|
272,62
|
При цьому виявимо залежності в тенденціях
скориставшись рівняннями апроксимації. (рис. 3.5.)
Рис. 3.5. Вплив продуктивності праці на якість продукції
та чистого доходу ПП «Паксервіс» у найближчій перспективі
Враховуючи специфіку того, що саме персонал буде
забезпечувати якість послуг, якість функціонування обладнання, і як наслідок
якість продукції дослідимо графічно взаємозв’язок чистого доходу та
продуктивності праці за показниками темпів їх приросту.
Результати аналізу використовуються службою
якості й інших підрозділів у розробленні поточних і перспективних планів,
програм із підвищення якості продукції та послуг. Усі ці моменти є
обов’язковими для функціонування та розвитку СМЯ. Однак за умов лише
формального підходу до їх використання вони принесуть мало користі, а також
інколи можуть і зашкодити.
На завершення, необхідно відзначити, що потенціал
СУЯ є дуже великим. Вона дозволяє постійно формувати нові елементи в діяльності
організації, підвищувати її рівень розвитку та впевненіше дивитися в майбутнє,
сприяючи досягненню успіху підприємством.
Висновки і пропозиції
В сучасних умова, коли Україна стала членом СОТ і
прямує до ЄС актуальним виступає питання якості не лише готової продукції, а й
підприємства як функціональної системи, що продукує та реалізує продукцію, яка
користується попитом у населення і слугує джерелом надходження коштів не лише
для підприємства, а й для держави у формі фіскальних потоків.
Якість товарів та послуг - це складний
соціально-економічний феномен, в якому фокусується сполучення інтересів
споживача та виробника. На успіх на ринкові, тобто на успіх у споживача, можуть
розраховувати тільки ті виробники, які спроможні оперативно задовольняти різні
і досить нестабільні потреби споживачів. Виграш конкретному виробникові
забезпечують переваги його системи управління якістю. Через це в розвинутих
регіонах світу протягом декількох десятків років економічну конкуренцію
поступово заміняла конкуренція стратегій розвитку виробництва та конкуренція
систем забезпечення якості продукції та послуг. Тривалість цього процесу
свідчить про те, що від усвідомлення проблеми до фактичного розв’язання її
довелося пройти не легкий шлях. Його наслідком є той факт, що системи
забезпечення якості продукції в наш час сприймаються підприємствами, що
конкурують, як активна складова їхнього виробничого потенціалу. Дійсно, якщо ці
системи функціонують ефективно, то вони забезпечують скорочення виробничих
витрат за рахунок їх зниження за такими позиціями, як відходи виробництва,
усування браку, гарантійний ремонт виробів, доробка технічної документації,
створення страхових запасів, відмови клієнту. А витрати ці надто великі в усіх
країнах.
Головна перевага ефективної системи забезпечення
якості полягає в тому, що вона гарантує портфель замовлення виробникові, тобто
його виживання в умовах ринкових відносин та конкурентної боротьби. Неабияке
значення для виживання має також зниження обсягу та питомої ваги прихованого
виробництва, пов’язаного з переробкою продукції, та лагодження браку, тобто
підвищення загальної ефективності діяльності підприємства. Ось чому центр ваги
конкурентної боротьби за ринок збуту явно переміщується у бік якості продукції
та послуг, особливо - засобів виробництва. У розвитку суспільного виробництва
промислово розвинутих країн поряд із законом підвищення продуктивності праці
діє тенденція випередження у підвищенні якості засобів виробництва. Стійкість
цієї тенденції пов’язана з існуванням прямої залежності між прибутком на
інвестиційний капітал та якістю продукції: високоякісна продукція дає приблизно
на 40% більше прибутку, ніж продукція низької якості.
Тобто виробництво високоякісної продукції дає
потрійний зиск: зниження виробничих витрат, підвищення чистого доходу,
розширення вітчизняних ринків збуту та вихід на міжнародний ринок.
Тому доки підприємці не зрозуміють справжньої
необхідності у забезпеченні якості діяльності підприємства вони будуть
продовжувати втрачати свої можливі доходи.
У даній роботі було сформовано теоретичні засади
управління якістю діяльності підприємства. Розглянуто сутність, фактори
формування якості. Дослідження системи забезпечення якості в ПП «Паксервіс» і
надано оцінку ефективності системи забезпечення якості діяльності, розроблено і
запропоновано інформаційну систему забезпечення якості діяльності підприємства
з використанням ЕОМ. Розроблення плану заходів підготовки підприємства до
сертифікації системи якості діяльності.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про
внесення змін до Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів та
продовольчої сировини»
2. Декрет Кабінету
Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» №1704-VI
(1704-17) від 05.11.2009, ВВР, 2010, №5, ст. 41}
3. Закон України
«Про підтвердження відповідності»,
від 15 січня 2009 року №882-VI
5. Декрет Кабінету Міністрів
України «Про стандартизацію і сертифікацію» // Діло, 11.05.93 р.
6. Закон України «Про
охорону праці» // Голос України, 16.10.1992 р.
7. Закон України «Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»
// Голос України, 23.12.2004 р.
8. Закон України «Про
пожежну безпеку» // Голос України, 18.11.1997 р.
9. ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ
ПО НАГЛЯДУ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ./ Н А К А З/ «13 «жовтня 1994 р №103/ «ПРО
ЗАТВЕРДЖЕННЯ ОРІЄНТОВНИХ НОРМАТИВІВ ТРУДОМІСТКОСТІ ТА ВАРТОСТІ РОБІТ ЩОДО
ОПРАЦЮВАННЯ ДЕРЖАВНИХ НОРМАТИВНИХ АКТІВ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ»
10. ISО 9000: 2000 «Системи
управління якістю. Основні положення та словник». Він скасовує та замінює ISО
8402:1994.
11. ISO 9001: 2000
«Системи управління якістю. Вимоги». З його введенням скасовуються та
замінюються ISO 9001: 1994, ISO 9002: 1994, ISO 9003: 1994
12. ISO 9004: 2000 «Системи
управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності». Видання цього
стандарту скасовує та замінює ISO 9004 - 1: 1994, який зазнав технічного
перегляду. Назву було замінено для того, щоб відбити всеохопленість системи
управління якістю. Порівняно з попередніми стандартами ISO 9001 та ISO 9004
тепер утворюють узгоджену пару стандартів з управління якістю.
13. ДСТУ ISO 9000-2001
Системи управління якістю. Основні положення та словник. Цей стандарт замінює
ДСТУ 3230-95 «Управління якістю та забезпечення якості. Терміни та визначення».
14. ДСТУ ISO 9001-2001
Системи управління якістю. Вимоги. Цей стандарт замінює ДСТУ ISO 9001-95
«Системи якості. Модель забезпечення якості в процесі проектування,
розроблення, виробництва, монтажу та обслуговування», ДСТУ ISO 9002-95 «Системи
якості. Модель забезпечення якості в процесі виробництва, монтажу та
обслуговування», ДСТУ ISO 9003-95 «Системи якості. Модель забезпечення якості в
процесі контролю готової продукції та її випробувань».
15. ДСТУ ISO 9004-2001
Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності. Цей стандарт
замінює ДСТУ ISO 9004-1-95 «Управління якістю та елементи системи якості.
Частина 1. Настанови».
16. ДСТУ ISO 14001-97 Системи
управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх
застосування.
17. ДСТУ ISO 9001-95 Системи
якості. Модель забезпечення якості в процесі проектування, розроблення,
виробництва, монтажу та обслуговування. Діє до 15.12.2003 р. під час
сертифікації.
18. ДСТУ 3921. 1-1999 (ISO
10012-1: 1992) Вимоги до забезпечення якості засобів вимірювальної техніки.
Частина 1. Система метрологічного забезпечення засобів вимірювальної техніки.
19. ДСТУ 3921. 2-2000 (ISO
10012-2: 1997) Забезпечення якості засобами вимірювальної техніки. Частина 2.
Настанови щодо контролю процесів вимірювань.
20. ДСТУ ISO 10011-1-97
Настанови щодо перевірки систем якості. Частина 1. Перевірка.
21. ДСТУ ISO 10011-2-97
Настанови щодо перевірки систем якості. Частина 2. Кваліфікаційні вимоги до
аудиторів з систем якості.
22. ДСТУ ISO 10011-3-97
Настанови щодо перевірки систем якості. Частина 3. Управління програмами
перевірок.
23. ДСТУ 1.1-2001 Державна
система стандартизації. Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та
визначення основних понять.
24. Державна система
стандартизації. - К.: Держстандарт України, 2004.-120с
25. Держстандарт України
«Державна система стандартизації» - К. - 1994.-180 с.
26. Гаркавенко С.С.
Маркетинг: Підруч. для вузів. - К.: Лібра, 2006.-220 с.
27. Герасимчук В.Г.
Маркетинг: теорія і практика: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2004.-420 с.
28. Кардаш В.Я. Маркетингова
товарна політика: Навч. посіб. - К.: Вид-во КНЕУ, 2007.-185 с.
29. Завіновська Г.Т.
Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2006. - 200 с.
30. Економіка підприємства:
Зб. практ. задач і конкретних ситуацій: Навч. посібник / За ред. С.Ф.
Покропивного. - К.: КНЕУ, 2009. - 328 с.
31. Казанцев А.К.,
Подлесных В.И., Серова Л.С. Практический менеджмент: В деловых играх,
хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 2008 -
367 с.
32. Кожекин Г.Я.,
Синица А.М. Организация производства: Учеб. пособие. - Минск: Экоперспектива,
2008. - 334 с.
33. Ильенкова С.Д., Гохберг
Л.М., Ягудин С.Ю. и др. Инновационный менеджмент. Учебник. - М.; Изд. «Банки и
биржи», ЮНИТИ, 1997 г. - 456 с.
34. Менеджмент систем
качества: Учеб. пособие / М.Г. Круглов, С.К. Сергеев, В.А. Такташов и др. - М.:
ИПК Издательство стандартов, 1997. - 368 с.
35. Ребрин И.Ю. Управление
качеством. Учебное пособие. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2004.-258 с.
36. Щедріна Т. «Оптимальні механізми
стандартизації і сертифікації продукції в умовах ринкової економіки» Журн.
Розбудова держави - 2007.-152 с.
37. Онищенко Н. «Сертифікація
по-українськи: платять усі» // Галицькі контракти - 2010 - №5-с. 23-27
. Єськов П.О. Українська асоціація
якості - запорука якості в Україні. // Факти, 25.10.2005 р. с. 3-4
39. Долинская М.Г. Маркетинг и
конкурентоспособность промышленной продукции. - М.: Изд-во стандартов,
1991.-312 с.
40. Жариков В.Д. Прогнозирование
потребности в оборудовании. - М.: Экономика, 2006.-125 с.
. Шаповал М.І. Основи
стандартизації, управління якістю і сертифікації. Підручник. 2-е вид. - К.:
Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 2008. - 152 с.
. Кайфман Ю.І. «Управління якістю і
забезпечення якості» Довідник. - К. - 2006.-256 с.
. Покропивний С.Ф. «Економіка
підприємства» Т2. - К. - 2005
. Шаповал М.І. «Основи
стандартизації, управління якістю і стандартизації» - К. - 2008
45. Дубров А.М. Последовательный анализ в
статистической обработке информации. - М.; Статистика, 1976. - 243 с.
46. Ильенкова Н.Д. Спрос: анализ и
управление. - М.; Финансы и статистика, 2008 г. - 215 с.
. Кардаш В.Я. Стандартизация и
управление качеством продукции. - К.: Вища школа, 1985. - 189 с.
. Карначева Т.Г. Оценка затрат на
качество продукции // Автоматизация и современные технологии, №6, 2009 - с. 15-16
. Крылова Г.Д. Зарубежный опыт
управления качеством. - М: Издательство стандартов, 1992 - 298 с.
. Лапидус В.А. Звезды качества //
Стандарты и Качество. - 2009. - №7. - с. 47-53.
. Лаштдуо В.А. Статистические
методы, всеобщее управление качеством, сертификация и кое-что еще…, Стандарты и
качество. - 2009, №4, с. 68-70.
. Переалина Н.С. Качество в системе
маркетинга. - М.: Система, 1992. - 200 с.
. Рабинович П.М. Резервы
предприятия и статистика. - М.; Статистика, 1967. - 298 с.
. Фейгенбаум. А. Контроль якості
продукції. К.: Діло, 2005. - 318 с.
. Швец В.Е. «Менеджмент качества» в
системе современного менеджмента. Стандарты и качество, 2007, №6, с. 48.
56. Кошонько О.В. Оцінка систем управління
якістю.-Режим доступу:
http://intkonf.org/koshonko-ov-otsinka-sistem-upravlinnya-yakistyu/
57. The Total Quality Index: Toyota. - Режим доступу.
- http://autoukr.kiev.ua/view/article/826.html
58. MEASUREMENT ISSUES IN THE CONSUMER
PRICE INDEX*. - Режим доступу. - http://www.bls.gov/cpi/cpigm697.htm
. http://www.qualitydigest.com/
60. http://www.qualityforall.net/facilitation.html
. http://deming.com.ua/index.php?
id=54
. http://quality.eup.ru/
. http://www.quality-journal.ru/