Оптимізація організаційної структури малого підприємства

Оптимізація організаційної структури малого підприємства

Оптимізація організаційної структури малого підприємства

Вступ

На сьогоднішній день у вітчизняній практиці управління бізнес-структурами склалась ситуація, яка характеризується необхідністю широкого використання інформаційних технологій для ефективного управління корпоративними структурами. Дана тенденція продиктована рядом зовнішніх і внутрішніх економічних факторів, головними з яких вважаються: великий обсяг і динамічність даних, що потребують негайної обробки і аналізу, необхідність швидкого прийняття актуальних рішень, керуючись реальними фактами, реорганізація структури підприємства з метою оптимізації всіх наявних бізнес-процесів і ефективного використання виробничих потужностей, дотримання вимог стандартів серії ISO 9000 «Управління якістю», з метою отримання сертифіката якості і таким чином підвищення авторитету компанії та конкурентоспроможності її продукції на ринку та інші фактори.

У зв’язку з цим ряд провідних компанії України розробив та прийняв на озброєння концепцію вводу в експлуатацію інформаційних систем підтримки бізнесу або систем ERP-класу. Одним із найважливіших модулів такої системи являється модуль управління структурою підприємства. Одним із основних задач цього модулю являється оптимізація кількості персоналу, в залежності від ринку і вимог компанії.

Взагалі, питання оптимізації кількості персоналу являється надзвичайно актуальним для сьогочасного стану багатьох компаній нашої країни (особливо це стосується малих підприємств, а також окремих відділів великих приватних та державних підприємств)також це питання набуває більшої ваги у зв’язку зі збільшенням конкуренції на ринку.

В досконалому ринку зостануться лише ті підприємства, які здатні швидко реагувати на потреби ринку, для цього необхідно докладно знати функціонування структури свого підприємства та мінімізувати затрати на його утримання. Кількість працівників підприємства повинна бути оптимальною. Мало покладатися на інтуїцію або особисті якості людей, необхідно мати під рукою чітку стратегію розвитку, тобто розробити або придбати ефективну інформаційну систему.

Тому необхідність застосування інформаційних систем для підтримки цього процесу значно підвищується.

Однак, з вибором необхідного програмного забезпечення виникає ще одна проблема - яку конкретно систему використовувати. На сьогоднішній день на ринку інформаційних технологій представлено безліч ERP-систем, які відрізняють за якістю, ціною, технічними характеристиками. У зв’язку з цим, виникає необхідність вибрати або розробити ту інформаційну систему, яка б мала найбільшу ефективність, оптимально підходила під структуру системи управління компанією і в найкоротший термін окупила затрати на її реалізацію.

Саме тому виникає потреба в розробці методів оцінки ефективності вводу в експлуатацію інформаційних систем для подальшого аналізу процесів компанії і прийняття рішень щодо можливих поліпшень і вдосконалень.

Оскільки в даній дипломній роботі буде створюватися аналітичний модуль, то він може бути інтегрований, як у вже існуючу інформаційну систему, так і на його базі може бути створена нова інформаційна система на основі детального аналізу організаційної структури компанії, в якій вона застосовується.

Саме розробці такого аналітичного модуля оптимізації цінової та кадрової політики, який би задовольняв як керівника певного відділу, так і керівництво підприємства буде присвячена ця робота.

1.     
Аналіз стану проблеми оптимізації структури підприємства

.1 Обґрунтування теми дипломної роботи

Оптимізація структури цінової та кадрової політики малого підприємства, який забезпечував би максимальну економічну ефективність його функціонування.

Тезиси

структура підприємства базується на плануванні його функціонування

планування роботи підприємства складається з багатьох під проблем (кадрова політика, цінова політика тощо), які сильно пов’язані між собою.

ефективне планування роботи підприємства може бути виконане лише за умови одночасного врахування всіх аспектів його функціонування

запорукою успішності функціонування підприємства забезпечується ефективною цінової та кадровою політикою.

В процесі вдосконалення системи управління компанією, керівництву компанії необхідно отримувати дані про ефективність вливання інвестицій в ту чи іншу сферу діяльності підприємства. Одним із типів інвестицій являються фінансові ресурси, спрямовані на введення в експлуатацію інформаційних технологій для автоматизації основних процесів підприємства. Крім того, вивчивши обстановку на прикладі однієї типової організаційної сфери, топ-менеджмент компанії може прийняти рішень про застосувань тих же методик в інших сферах.

Отже, для керівництва компанії, а також власників основних бізнес-процесів необхідна оцінка ефективності заходів, щодо застосування інформаційних технологій.

Саме тому виникає необхідність знаходження критеріїв ефективності та методик їх розрахунків з досить високою достовірністю. Дана задача розглядається в даній роботі.

Особливістю її розглядання, що підвищує її актуальність являється:

·      Розробка кількісного економічного критерію, що дає наглядність для керівництва всіх рівнів має певний універсалізм;

·        Процесний підхід, що дає можливість розглядати функціонування організаційної системи як цілеспрямованого процесу;

·        Врахування стохастичного характеру протікання процесів.

Таким чином тема дипломної роботи має досить високу актуальність, що зв’язано з її практичною необхідністю. Розглянутий підхід може бути уніфікований не тільки для вибору кадрової та маркетингової політики відділу по роботі з клієнтами, а й для більшості організаційних структур компанії. Крім того розроблений алгоритм може лягти в основу розробки програмного забезпечення ІС для підтримки управлінських рішень у бізнесі.

.2 Аналіз публікацій по темі дипломної роботи

Розглядаючи тематики дипломної роботи всі публікації в даній області можна розділити на чотири категорії:

·   Публікації, що стосуються інформаційних систем і практики їх введення в експлуатацію;

·        Публікації, що стосуються методів системного аналізу і застосування їх для аналізу автоматизованих організаційних систем корпоративних структур.

·        Проблеми відбору кадрів (кадрова політика)

·        Проблеми планування кадрів.

Розглянемо кожен тип окремо.

1)      Публікації, що стосуються інформаційних систем.

В наш час, у зв’язку з розширенням ринку інформаційних систем з’явилось досить багато як монографій так і періодичних видань, що стосуються даної проблематики. І якщо до середини 90-х основним джерелом інформації в галузі застосування інформаційних технологій для управління бізнес-структурами були зарубіжні видання, то на даний момент пальма першості на українському інформаційному просторі належить російським і українським авторам.

Виділимо із загального спектру постійних і періодичних видань ті, які завоювали найбільшу популярність і розглядають питання, близькі до тематики дипломної роботи.

Одним із найяскравіших прикладів монографії, щодо втілення концепції управління ресурсами підприємства за допомогою інформаційних технологій, в тому числі й таким ресурсом як інфраструктура, являється монографія В.С. Гаврилова «Практика внедрения корпоративных стандартов MRP в отечественном бизнес-управлении», - Питер, 2003.

В даній книзі розглядаються питання організації процесу введення в експлуатацію системи ERP- класу, розглядаються необхідні технічні характеристики. Крім того проводиться аналіз умов для введення в експлуатацію інформаційних технологій. дуже важливим являється розгляд автором питання ефективності інформаційних систем і методів її підвищення.

Крім того існують періодичні видання провідних економістів, які розглядають аспекти застосування інформаційних технологій для управління бізнес-процесами та загальний позитивний ефект від цього. Але варто сказати, що більшість розглянутих публікацій стосуються переважно оцінки якісних показників (покращення структури системи управління ) або ж доволі посередніх кількісних (загальний прибуток компанії). Але бракує публікацій, пов’язаних з кількісною оцінкою безпосереднього ефекту від застосування інформаційних систем (зниження затрат на процеси, підвищення їх оперативності).

2)      Публікації, що стосуються методів системного аналізу.

Хоч системний аналіз в нашій країні лише починає займати належне місце серед інших методів дослідження операцій та складних систем і об’єктів.

Серед найбільш актуальних літературних джерел, що стосуються тематики дипломної роботи слід виділити наступні.

Катренко А.В. «Системний аналіз об’єктів та процесів комп’ютеризації». Львів: «Новий світ» -- 2000. Ця книга актуальна тим, що в ній застосовуються методи системного аналізу саме для дослідження інформаційних систем. Розгляд методологій, представлених в книзі дозволив знайти найбільш ефективні методи дослідження характеристик інформаційної системи.

Ще одним літературним джерелом, корисним при написанні дипломної роботи була монографія Б.А. Гладких, В.М. Люханова, Ф. И. Перегудова «Основи системного похода и їх приложение к разработке териториальных автоматизированых систем управления » -- Томск, 1986.

В даній книзі розглядаються особливості моделювання інформаційних систем на основі методів системного аналізу. Підхід, викладений авторами дозволив структуризувати проблему вибору критерію оцінки ефективності ІС

Що стосується математичного апарату для оцінки економічної ефективності, то найбільш корисним літературним джерелом в цьому плані стала книги Д. Филипса та А. Гарсії-Діаса « Методы анализа сетей», -- Мир, Москва, 1984.та Дж.Моудера, та С.Єлмаграби «Методологические основы и математические методы», -- Мир, Москва, 1981.

В даних книгах представлено цілий набір методик для проведення системного аналізу організаційних систем. По суті дані книги являються, мабуть, найкращими джерелами в свої специфіці.

)Публікації що стосуються проблеми відбору кадрів (кадрова політика).

Сучасні підходи для вирішення широкого кола виробничих проблем висвітлені у книзі Р.Б. Чейза, Н.Дж. Эквилайна,.Ф.Якобса ”Производственный и операционный менеджмент”, - Вильямс, Киев, 2003.

) Публікації що стосуються проблеми планування кадрів.

Так як оптимізація нашого підприємства буде направлена на створенні аналітичного модуля оптимізації цінової та кадрової політики управління підприємством, ми звертаємо увагу на літературу присвячену математичним методам прогнозування та оптимізації економічних систем, зокрема дисципліні дослідження операцій. Даній тематиці, починаючи з 60-х років було присвячена значна кількість публікацій, серед яких можна виділити такі як „Займемся исследованем операций”, де на характерних прикладах ілюструється застосування апарату дослідження операцій для вирішення типових проблем прийняття рішень у різних умовах. Більш докладне висвітлення теорії дослідження операцій наведено у книгах Дж.Моудера, та С.Єлмаграби „Введение в исследование операций” и „Исследование операций. Методологические основі и математические методі” та „Исследование операций. Модели и применения”, -- Мир, Москва, 1981..

Таким чином, підсумовуючи аналіз літературних джерел, можна говорити, що існує безліч методик висвітлених у великій кількості публікацій. Тому при виборі методів аналізу слід чітко представляти проблематику і вибрати той метод, який би максимально ефективно допоміг би вирішити поставлену задачу.

.3 Огляд інформаційних систем, що містять модулі управління об’єктами інфраструктури

Як уже відмічалось, на вітчизняному ринку інформаційних технологій існує велика кількість інформаційних систем, в які входять модулі управління інфраструктурою.

Проведемо короткий поверхневий аналіз інформаційних систем.

Взагалі існує два типи корпоративних систем по західній класифікації. Перший тип - Business Management System (BMS) - системи управління бізнесом. Другий тип - Enterprise Resource Planning (ERP).

В свою чергу BMS поділяються на три групи. В першу входять прості системи для автоматизації малих підприємств. Системи цього типу призначені для дуже обмеженого числа стандартних бізнес-процесів. Як правило, вони працюють на одному робочому місці. Наприклад кількість персоналу та ціни, в них реалізується ручним вводом даних в табличні модулі. Вітчизняним прикладом такої системи являється «1С Бухгалтерія».

До другого типу відносяться системи з більшим спектром і глибиною охвату функцій. Вони потребують настройки, яку в більшості випадків проводять спеціалісти фірми-розробника. В такій системі можуть бути описані десятки процесів.

Наступна група систем розрахована на роботу великого числа користувачів. Такі системи застосовуються на середніх підприємствах, не пред’являючи серйозних вимог до функціональності і адаптивності системи управління. В системах даного типу існують окремі інтегровані модулі для управління бізнес-процесами. Прикладом таких системи може бути ADV, що успішно працює в компанії Аснова Холдінг.

Найвищий рівень ієрархії займають системи, які забезпечують планування і управління всіма ресурсами підприємства, будуються на основі MRP/ERP моделей. Системи даного типу не просто проводять обробку інформації, а й також реалізовують концепцію підтримки управлінських рішень за рахунок вбудованих алгоритмів. Крім того існує безліч окремих програмних додатків, які можуть як входити в інтегровану систему управління підприємством, так і представляти собою окрему інформаційну систему. Особливо часто системи такого типу використовуються в тому випадку, коли підприємство за рахунок власних ресурсів веде розробку інформаційної системи.

Даючи загальну характеристику всіх наявних типів інформаційних систем, що містять модулі управління інфраструктурою можна говорити, що їх застосування дає можливість значно підвищити характеристики процесів, для автоматизації яких вони застосовуються.

Розглядаючи основні проблеми застосування інформаційних систем слід відмітити такі труднощі як: висока вартість ERP- систем, підвищений рівень кваліфікації персоналу, перебудова і реорганізація деяких етапів бізнес процесу.

Саме тому при виборі тієї чи іншої інформаційної системи аналітики в першу чергу проводять аналіз того середовища, в якому буде застосована ERP-система. Тому для характерним явищем на сучасному етапі розвитку інформаційних технологій являється попередній аналіз організаційної системи з послідуючим вибором типу інформаційної системи.

Що стосується розглядуваного в дипломній роботі аналітичного модуля оптимізації цінової та кадрової політики, варто сказати, що він може бути інтегрований,як у вже існуючу інформаційну систему, так і на його базі може бути створена нова інформаційна система на основі детального аналізу організаційної структури компанії, в якій вона застосовується, що зумовлює її застосування і подальше вдосконалення.

2. Проблематика вибору стратегії підприємства

.1 Сукупне планування виробництва

Сукупне планування виробництва передбачає встановлення темпу виробництва групи або іншої широкої категорії товарів на середньостроковий період (від 6 до 18 місяців). Відповідно до рис. 2.1 сукупний план надає вихідні дані для складання основного плану виробництва.

Рис.2.1 Види планування

Головна мета сукупного плану складається у встановленні оптимального сполучення темпу виробництва, чисельності робочої чинності й обсягу наявних матеріальних запасів. Під темпом виробництва розуміють кількість одиниць продукції, що виготовляють в одиницю часу (у годину, у день). Чисельність робочої чинності - це кількість робітників, необхідне для випуску певного обсягу продукції. Наявні матеріальні запаси являють собою залишок невикористаної в попередньому періоді продукції.

Формалізоване подання завдання сукупного планування: прогнозований попит F, на кожен період / тимчасового обрію планування, рівного Т періодів, визначає обсяг випуску продукції Pt, рівень матеріальних запасів /, і чисельність робітників Wt таким чином, щоб відповідні витрати для періодів t = 1, 2         тут плин усього обрію планування були мінімальними.

Форма сукупного плану в різних компаніях різна. У деяких фірмах він являє собою формалізований звіт, що містить плановані завдання й передумови, на яких вони базуються. В інші, в основному в невеликих фірмах, власник може виконати прості розрахунки необхідної чисельності робітників, які будуть відбиті в штатному розкладі, що замінить йому сукупний план.

Способи складання планів також різні для різних фірм. Загальний підхід укладається в тім, що план становлять, виходячи з корпоративного щорічного плану, як показано на мал. 2.1. Типовий корпоративний план містить розділ, присвячений виробництву, що конкретизує для кожної виробничої лінії такий обсяг випуску продукції на 12-місячний період, який зможе задовольнити прогнозовані продажі. Плановик бере цю інформацію й намагається визначити, що найкраще вирішити це завдання з наявними ресурсами.

Рис 2.2 Фактори виробничого планування

Деякі організації поєднують потреби у випуску широкої номенклатури продукції в еквівалентні одиниці й використають їх як основу сукупного планування. Наприклад, підрозділи компанії General Motors можуть попросити випустити певне кількість у машин всіх типів на особливому встаткуванні. У цьому випадку плановик виробництва візьме середнє по всім модулям число робочих годин, необхідних для зробить одного умовного автомобіля, як основу розрахунку всього сукупного плану. Тоді подробиці плану, до типів моделей, що випускають, будуть відбиті короткострокових виробничих планах.

Інший підхід полягає в тому, щоб розробити сукупний план, моделюючи різні варіанти основного плану виробництва й розраховуючи відповідні потреби у виробничих потужностях. Це дозволяє визначить чи вистачить наявних трудових ресурсів й устаткування кожному робочому центрі. Якщо ресурси неадекватні необхідній потужності, то для кожної виробничої Л1 що визначають потреби в понаднормових роботах, субпідрядах, додатковій робочій силі й т.д.; все це вводиться в попередній варіант плану. Цей план модифікують, використовуючи інтуїтивний метод (спроб та помилок) або математичні методи, і одержують кінцевий варіант плану, у якому мінімізовані (i це завжди сподіваються) всі витрати.

Середовище виробничого планування

На рис. 2.2 показані зовнішні й внутрішні фактори, що утворять середовище виробничого планування Зовнішні фактори перебувають поза безпосередньої впливом плановика.

Якщо у фірмі маркетинг і виробництво тісно зв'язані, для підвищення попиту в періоди низького попиту можна активізувати рекламу й знижувати ціни. Навпроти, у періоди високого попиту можна зменшити рекламну діяльність і підняти ціни до рівня, що забезпечує максимальне одержання прибутку від реалізації виробів або послуг продукція, що доповнює, допомагає перебороти фірмам циклічні коливання попиту. Наприклад, на газонокосарки високий попит навесні й улітку, а низький - восени й узимку. І навпаки, підвищеним попитом восени й узимку й зниженим попитом навесні й улітку користуються, наприклад, снігоходи й снігоочисники. Міняючи по сезонах види продукції, що доповнює, можна згладити коливання попиту. Що стосується сервісу, те тут коливання попиту часто виражаються в годинниках, а не місяцях. Ресторани з високим попитом у періоди ленчу й обіду, часто знижують ціни на сніданки, щоб підвищити попит у ранкові годинники.

Але навіть при такому впливі на попит існують межі, до яких можливе керування попитом. В остаточному підсумку, при складанні виробничого плану плановик на виробництві повинен ураховувати продажі й замовлення, заплановані маркетингом, залишивши собі для маніпулювання в якості змінних внутрішні фактори.

Що стосується керування внутрішніми факторами, то зараз використають новий підхід, що одержав назву адекватної реакції. При цьому підході визначення початку виробництва конкретного виробу засновано на точному аналізі попереднього попиту й виробництва в сполученні з експертною оцінкою майбутнього попиту. Ключовим елементом цього підходу є чіткий поділ виробів на ті, для яких попит досить передбачуваний, і ті, для яких попит практично непередбачений.

Внутрішні фактори розрізняються по своїй керованості. Існуюча виробнича потужність заводу й устаткування в серійному виробництві практично майже незмінна - угоди із профспілками обмежують можливість зміни чисельності робочої чинності. Крім того, виробничу потужність не завжди можна збільшити, якщо вищі керівники встановлюють ліміти на суму коштів, виділюваних на створення матеріальних запасів. Разом з тим, завжди існує деяка гнучкість у керуванні цими факторами й плановики виробництва можуть скористатися наступної однієї з або комбінацією стратегій виробничого планування.

Стратегії виробничого планування. По суті, є три стратегії виробничого планування, у яких використаються три змінні величини: робоча чинність, робочий час, обсяг матеріальних запасів і резервів.

.        Стратегія відстеження попиту. Передбачає узгодження темпу виробництва з обсягом замовлень шляхом найму або звільнення робочої сили залежно від зміни обсягу замовлень. Успіх цієї стратегії залежить від наявності групи добре навчених претендентів, яких можна в будь-який час використати при збільшенні замовлення. Недолік цієї стратегії - робітники можуть знижувати темп роботи з побоювання, що їх звільнять, як тільки будуть виконані замовлення, що підвищили попит.

.        Стратегія гнучкого використання робочого часу. При цій стратегії змінною величиною, що компенсує коливання попиту, є робочий час при незмінній чисельності працюючих. Темп виробництва варіюється за допомогою гнучкого робочого графіка, що передбачає як простої при малому попиті, так і понаднормові роботи - при підвищеному. Ця стратегія дозволяє уникнути емоційних витрат і напруженості через наймання й звільнення, характерних для стратегії відстеження.

.        Стратегія постійного рівня виробництва. Ґрунтується на збереженні постійної чисельності робочої чинності при незмінному рівні виробництва. Недостачі й надлишки продукції згладжуються зміною рівня матеріальних запасів, резервуванням замовлень і втратою обсягів продажів. Персоналу вигідне стійке завантаження робочого часу, незважаючи на те, що вона досягається ціною зниження рівня обслуговування клієнтів і збільшення витрат на матеріальні запаси. При виборі цієї стратегії потрібно також ураховувати, що запаси, що зберігаються, можуть застарівати.

Якщо для згладжування коливань попиту використають одну з вищенаведених змінних, то відповідну стратегію називають чистою, якщо використають більше, те - змішаної. Найчастіше на практиці використають змішану стратегію.

Субпідряд. На додаток до цих стратегій менеджери часто йдуть на передачу частини виробничих завдань субпідрядникам на договірній основі. Ця стратегія аналогічна стратегії відстеження, але найм і звільнення робітників переводиться в русло висновку субпідрядних контрактів. Певний рівень субпідряду бажаний, щоб вирівняти коливання попиту. Однак, якщо зв'язок з постачальником не дуже сильна, виробник частково втрачає контроль над строками виконання замовлень й якістю. Із цієї причини екстенсивне застосування субпідряду можна розглядати як стратегію підвищеного ризику.

2.2 Керування трудовими ресурсами

Наука про керівництво й методи дослідження операцій для рішення завдань керування трудовими ресурсами дотепер не одержали належного розвитку й застосування. Це порозумівається головним чином тим, що при рішенні завдань подібного роду доводиться враховувати безліч різних по ступені важливості факторів, існування яких обумовлене взаємними вимогами, пропонованими колективом, окремими індивідуумами й організацією друг до друга. Із всіх можливих вимог при аналізі й виробітку відповідних рекомендацій у першу чергу необхідно враховувати наступні:

- організація повинна мати ефективну структуру посад і чис- ло співробітників, які змогли б забезпечувати своєчасне виробництво необхідного обсягу продукції необхідної якості, і впливати на членів колективу;

організація повинна ефективно використати трудові ресурси, якими вона розпоряджається;

організація повинна задовольняти основні потреби окремих індивідуумів і створювати умови для максимального прояву їхніх особистих якостей і здібностей;

виробництво товарів і рівень відповідної заробітної плати повинні впливати на якість роботи співробітників організації й діяльність керівних органів.

Перша вимога, безпосереднє відношення, що має, до вибору структури організації й рівня керівництва, пов'язане із плануванням і виконанням робіт.

Друга вимога, що стосуються організації виробництва й керування його циклами, передбачає вивчення тривалості й ходу їхнього виконання, визначення ступеня завантаження й розподіл трудових ресурсів, а також вибір засобів стимулювання, що підвищують продуктивність праці.

Третя вимога, пов'язана з розробкою способів задоволення особистих потреб з вивченням індивідуальних і групових взаємин з урахуванням психологічних факторів.

Четверта вимога, власне кажучи, зводиться до необхідності враховувати соціальні й правові фактори, що істотно впливають на ефективність використання організацією трудових ресурсів, якими вона розташовує.

Поліпшення якості функціонування деякої соціальної системи можливо тільки при ретельному аналізі перерахованих вище вимог. тому що саме вони визначають вид цільових функцій й обмежень, що накладають, а також метод дослідження, і в остаточному підсумку від них залежить реалізація розроблених рекомендацій. Таким чином, керування трудовими ресурсами можливо тільки на науковій основі, і саме цієї мети й покликані служити наука про керівництво й методи дослідження операцій. Для організації поліпшення якості функціонування означає збільшення ефективності виконання роботи її виконавцями як у даний момент часу, так у майбутньому. Для виконавця поліпшення якості функціонування означає збільшення заробітної плати з метою підвищення рівня своїх потреб, а також забезпечення певного суспільного становища й можливості розвитку й реалізації індивідуальних здатностей. Досить часто ці дві точки зору суперечать одна інший, однак іноді вони виявляються взаємопогоджуваними, тобто рішення, що веде до поліпшення функціонування однієї з «конфліктуючих» сторін, приводить також до поліпшення функціонування й іншої. Знаходження таких рішень є однієї з головних завдань науки про керівництво й основну мету більшості досліджень в області соціально-технічних систем, систем планування й керування трудовими ресурсами. Реальне поліпшення функціонування організації можливо на основі теорії прийняття рішень, причому найбільш доступним способом оцінки ефективності застосування методів дослідження операцій в області керування трудовими ресурсами є визначення простору рішень по керуванню такими ресурсами. Цей підхід дозволяє класифікувати методи дослідження операцій, які були використані раніше або можуть бути використані в кожному з підпросторів рішень. Простір рішень у першу чергу визначається наступними функціями, які є основою керування.

1. Комплектування штату організації, тобто набір кандидатів і відбір з їхнього числа осіб, що задовольняють вимогам, які керівництво фірми пред'являє до майбутніх співробітників.

2. Підвищення кваліфікації персоналу, тобто загальна й професійна підготовка й удосконалення.

3. Розподіл трудових ресурсів, тобто розміщення кадрів і призначення на посаду (передбачаються, що задано розклад робіт і список посад, здійснюється більше раціональне закріплення робочих місць і посад).

4. Використання трудових ресурсів, тобто розробка організаційної структури, інформаційних потоків і схем взаємин між співробітниками, стилю керівництва, інструкцій з виконання робіт (припускає ся, що штат співробітників заданий або може бути з прогнозовано й виконано більше раціональний розподіл робіт і посад).

5. Оцінка ефективності персоналу, тобто вимір внеску кожного співробітника в успішну діяльність організації.

6. Оплата й стимулювання персоналу, тобто використання різних (економічних і неекономічних) форм винагороди й заохочення для стимулювання кожного співробітника. Ця функція має безпосереднє відношення до заробітної плати, доходам, просуванню по службі, умовам праці, професійному й суспільному визнанню й соціальним стимулам.

2.3 Комплектування штату організації

Набір кандидатів

Як ми вже відзначали, комплектування - це набір кандидатів і відбір з їхнього числа осіб, найбільш задовольняючим вимогам, які пред'являються до майбутніх співробітників. При виконанні першого із зазначених процесів, які, по суті являє собою формування безлічі кандидатів на одержання роботи, потрібно вирішити відразу кілька завдань, таких, як визначення джерел формування безлічі кандидатів, визначення необхідного числа кандидатів, визначення необхідної кваліфікації й складання розкладу набору кандидатів. У цьому випадку відбір буде складатися в ухваленні рішення, кого з кандидатів варто зарахувати на роботу.

Звичайно ті методи дослідження операцій, за допомогою яких можуть бути вирішені завдання набору, припускають існування щодо великої кількості кандидатів, кожний з яких повинен виконувати порівняно невелике число ідентичних операцій або завдань. Тому вивчення завдання набору варто почати з визначення реакції організації на чисельність персоналу. Ця реакція відбиває взаємозв'язок початкових і кінцевих показників організації по персоналі й може бути використана для мінімізації або витрат на зміст персоналу, або його чисельності. Завдання вибору числа співробітників може бути сформульована в такий спосіб: мінімізація величини N або C(N) за умови, що R(N)≥G, де N - рівень вхідного потоку, що виражає кількістю людей, прийнятих на роботу, обсягом робочих годин, числом угод, укладених з метою реалізації продукції, і т.д.,C(N)- витрати на зміст персоналу залежно від величини N (лінійна функція витрат має вигляд C1+C2N);G - цільовий показник, або необхідний рівень вихідного потоку,R(N) - функція, що характеризує вихідні показники функціонування організації залежно від вхідного потоку. У тих випадках, коли функція R(N) є лінійної, рішення завдання тривіально. Однак у більшості випадків ця функція апроксимується s-образній кривій (Рис. 2.3). Початкова ділянка цієї кривої відповідає вихідному значенню вихідного показника функціонування організації. ділянка, Що Примикає, може бути апроксимовано лінійною функцією й відповідає позитивній реакції організації на зростання рівня вхідного потоку (тобто будь-яке збільшення вхідного потоку приводить до зростання вихідного потоку). Система зберігає позитивну реакцію доти, поки не буде досягнутий стан насичення. Після цього подальше збільшення рівня вхідного потоку практично не приводить до зростання вихідного потоку. При досягненні стану перенасичення при будь-якому збільшенні рівня вхідного потоку вихідний потік скорочується. Остання обставина має місце в тих випадках, коли з ростом числа співробітників швидко збільшуються щільність їхнього розміщення, інформаційне перевантаження, виникають додаткові проблеми взаємин між співробітниками й ін., що в остаточному підсумку приведуть до обмеження продуктивності праці. Наприклад, у торгівлі і інших сферах обслуговування подібна ситуація може виникнути внаслідок надмірних зусиль, спрямованих на реалізацію продукції (ріст реклами, організація нових форм торгівлі й т.д.), що у свою чергу може несприятливо вплинути на думку покупців і відіпхнути потенційних клієнтів.

Науковий підхід до визначення числа людей, прийнятих на роботу, рівня ресурсів робочої сили й робочого часу, а також значень вхідних змінних припускає знаходження найкращого наближення для реакції організації. Таке наближення може бути отримано або шляхом підбора емпіричної кривої, або за допомогою проведення експерименту.

Перший метод виявляється ефективним, якщо ми розташовуємо рядом даних, які показують, які значення вихідних змінних можна одержати при різних рівнях вхідного потоку, використовуваних у деякому завданні або класі подібних завдань. Для оцінки функції реакції організації за допомогою графічних методів або нелінійної регресії можна використати як модель криву Перла-Рида або криву Гомпертца.

Рис.2.3 Реакція організації на чисельність персоналу

Однак, як правило, дані, якими ми розташовуємо, ставляться до досить вузького класу робіт, і повне визначення функції реакції організації можливо здійснити тільки за допомогою додаткових експериментів. У кожному разі необхідно, щоб протягом розглянутого інтервалу часу в організації не мали місця істотні технологічні або організаційні зміни.

Якщо вихідні показники організації (цільова функція) відомі, то визначити, яке число людей варто прийняти на роботу, у загальному випадку можна або за допомогою прямих розрахунків, або за допомогою методів математичного моделювання або графічних методів. Так, Акофф й ін. використали розглянутий підхід для визначення перспективного планування числа продавців, яких варто було б прийняти на роботу в даній сфері обслуговування, і середнього числа угод, яке необхідно було закріпити за кожним продавцем. У результаті проведеного аналізу було встановлено, що область функціонування однієї з організацій залежно від чисельності персоналу відповідала ділянці кривій (Рис. 2.3), розташованому за крапкою насичення. У зв'язку із цим було ухвалене рішення скорочувати, а не збільшувати штат. Річна економія в результаті відмови від передбачуваного додаткового набору продавців приблизно в 25 разів перевищила витрати на вивчення цього питання.

Незважаючи на те що знаходження функції реакції організації є основним етапом рішення завдань по керуванню трудовими ресурсами, досить часто цю функцію вважають лінійної в припущенні однорідності безлічі співробітників. Із всіх існуючих методів дослідження операцій при моделюванні завдань керування трудовими ресурсами найбільше часто використають багатоперіодичну потокову модель, вхідний змінної якої є люди, прийняті на роботу, при цьому існуючий і потенційний персонал представляють у вигляді дискретного набору груп.

Для кожного даного моменту часу розбивка на групи здійснюється по таких важливих показниках, як кваліфікація, вік, утворення, оклад і посада. У результаті одержують сукупність груп, що описує стан системи в момент часу t. Перехід системи з одного стану в іншому, відповідному моменту часу t + T, визначається структурою системи трудових ресурсів я прийнятими до цього моменту часу рішеннями. Протягом будь-якого періоду часу люди роблять в організацію й залишають її, підвищують свою кваліфікацію, старіють; крім того, змінюються посадові оклади, відбувається переміщення по посадах і т.д. Все це приводить до зміни складу груп, тобто до зміни стану системи. Залежно від характеру регулярного або випадкового переходу системи з одного стану в інше потокові моделі, що описують такі системи, можуть бути детермінованими або стохастичними.

.4 Методи дослідження ринку збуту

Збір даних Одержання вторинних даних

З методичної точки зору дослідження ринку збуту може бути підрозділене на первинне (польове дослідження, field research) і вторинне (кабінетне дослідження desk research). Первинне дослідження має своїм предметом залучення й нових, дотепер невідомих даних. У ньому використаються спеціальні методи їх, у тому числі обстеження шляхом опитування й облік попиту. У порівнянні з ним вторинне дослідження орієнтується на одержання й аналіз уже наявних даних, які) тимчасових і витратних міркувань здобувають підвищене практичне значення.

Джерела вторинних матеріалів можуть диференціюватися на внутрішні й зовнішні. Внутрішні джерела включають дані відповідного підприємства. Порівняти їх можна назвати статистику обсягу обороту й збуту, відрядні звіти й т.п.

До зовнішніх джерел ставляться:

•        офіційна статистика (федерального статистичного відомства, земельних комунальних статистичних відомств);

•        статистичні відомства інтернаціональні й наднаціональні інституції]

відомча статистика ;

•        економічні організації й союзи (наприклад, спеціалізовані галузеві j

об'єднання, промислові й торговельні палати);

•        науково-дослідні економічні інститути.

Для вторинного дослідження важливим є зростаюче поширення; даних зовнішніх банків, які можуть прийматися через телекомунікаційні канали в будь-який час й у зручній для користувача формі. Як приклад on-line1 зовнішніх систем даних можуть бути названі:

•        система банку даних IFO;

•        економічні банки даних GENIOS.

Одержання первинних дані Методи збору

Для одержання первинних даних використаються насамперед класичні методи обліку з області емпіричних соціальних досліджень, у тому числі:

•        обстеження шляхом опитування;

Опитування - найпоширеніший метод збору даних. Характерним для нього є систематичний облік словесно переданої інформації. Це може бути опитування.

Обстеження шляхом опитування можна підрозділити на усне опитування, до якого зараховуються пряме й телефонне інтерв'ю, письмовий опитування й комп'ютерні, тобто проведені з використанням комп'ютерів, форми опитування.

•        спостереження.

Крім того, вага частіше використаються, особливо для дослідження поводження споживачів, методи виміру й обліку, засновані на залученні технічних коштів.

Спостереження

Наукове спостереження, будучи протилежністю наївного спостереження, являє собою метод збору даних для дослідження ринку; воно ставиться до невербальних методів одержання даних, значення яких в останні роки сильно зросло. У цілому наукове спостереження складається із тривалих інтервалів спостережень по тим самим досліджуваних ознаках одним або декількома спостерігачами в різні моменти або періоди часу.

Форми спостереження розрізняють у відповідності з наступними характеристиками.

•        Причетне й непричетне спостереження.

При причетному спостереженні спостерігач бере участь безпосередньо у взаємодіях усередині досліджуваних груп. Якщо ж мова йде про непричетне спостереження, то дослідник перебуває поза групою. Він не приймає участі в її взаємодіях.

•        Відкрите й закрите спостереження.

Відкрите спостереження характеризується тим, що особі, що перебуває під спостереженням, відомо про тестування. При закритому спостереженні ця умова відсутнє.

•        Структуроване й неструктуроване спостереження.

При структурованому спостереженні в розпорядженні спостерігача є диференційована система встановлених із самого початку категорій спостереження, які повинні записуватися під час його роботи. Неструктуровані формами спостереження лише грубо задаються головні категорії. Тільки усередині цих рамок дослідник має свободу дій для фіксації своїх спостережень.

У дослідженні ринку спостереження застосовуються при аналізі взаємодії. Зокрема, можна обстежити й відповідно врахувати взаємодії між особами, що беруть участь у процесах колективних рішень про покупку, наприклад, у сімейних рішеннях про покупку.

.5 Політика ціни й умов

Інструменти політики ціни й умов.

Предметом політики ціни є встановлення продажної ціни - однієї з найважливіших умов угод з покупцями. У політику ціни входять, насамперед, політика структури ціни й політика процесу розвитку ціни (поточна політика ціни).

Політика структури ціни характеризується встановленням будови ціни підприємства. Рівні цін фіксують «ширину смуги пропущення», у рамках якої рухається підприємство в його поточних рішеннях за цінами. До них зараховується також політика пропозиції товарів по значно знижених цінах. Пропозиції по значно знижених цінах являють собою пропозиції товарів і послуг з обмеженим за часом зниженням цін. Ці пропозиції є вираженням активної цінової політики. Товари, пропоновані по значно знижених цінах, найчастіше не забезпечують не тільки якої-небудь позитивної різниці між намічуваним виторгом і змінними витратами, але продаються навіть збитково (продаж нижче повної ціни)1. Реалізація у формі продажу товарів по значно знижених цінах припускає обов'язкове документальне обґрунтування потенціалу оферента відносно ціни й пов'язаної з ним потреби в її зниженні. Пропозиція товарів по значно знижених цінах націлює одночасно на побічну позитивну дію як слідство підвищеного напливу покупців. До цінової політики ставиться також установлення напрямних цінових ліній стосовно перепродувачів у рамках рекомендації із цін, формованим вертикальними структурами, фіксація цін кінцевих споживачів по різних торгівельних щаблях (установлення єдиних картельних цін), а також диференціація цін.

Рекомендація із цін вертикального характеру має місце, якщо оферент дає клієнтам, які одержують товар для перепродажу, вказівки по встановленню цін. Вони виражаються в «ні до чого не зобов'язуючих рекомендаціях із цін». Установка такого роду по товарах, що має товарний знак, є припустимої відповідно до закону проти обмежень конкуренції. Клієнти можуть як підвищувати, так і знижувати необов'язкові попередні ціни, хоча рекомендація із цін фактично являє собою найчастіше їхній верхній поріг.

Установлення єдиних картельних цін по вертикалі, або «єдиних картельних цін другою рукою», має місце, якщо оферент товару пропонує обов'язкову продажну ціну клієнтам, які одержують цей товар для продажу. Такі контракти між самостійними комерсантами по товарах, що має товарний знак, і видавничої продукції, допускалися до кінця 1973 р. З 01.01.1974 р. юридично дозволене встановлення єдиних картельних цін тільки по видавничій продукції. Правовою основою для цього є також закон проти обмежень конкуренції.

Під диференціацією розуміється встановлення різних цін на однакові продукти або однакові послуги. Як критерії диференціації цін прийняті наступні:

•        територіальні;

•        тимчасові;

•        ділові;

•        орієнтовані на покупців.

При територіальній диференціації цін продукти й послуги реалізуються на географічно різних ринках за різними цінами. Тимчасова диференціація цін має місце за умови пропозиції благ у різний термін за різними цінами. Ділова диференціація цін орієнтується на мету, відповідно до якої блага будуть використатися, а диференціація цін, орієнтована на покупців, - на функцію покупця, наприклад, на ланку в торговельній мережі.

Заходи й дієвість підприємницької політики цін перебувають у тісному зв'язку з політикою якості. Політика умов, поряд з гарантійними обіцянками, правами на обмін або повернення роботи, охоплює й знижки, і boni (бонуси, безкоштовні збільшення до великих покупок), а також умови платежу. Знижки варто вказувати як бонифікацію в прейскурантній або довідковій цінах.

Серед них виділяються знижки:

•        за партнерство;

•        функціональна, у тому числі знижка за прийняття на себе певних функцій постачальника по рекламі, сервісу й т.п.;

•        знижка за кількість (знижка із ціни для великого покупця, знижка із ціни за кількість);

•        за час;

•        за асортимент;

•        за валовий оборот;

•        постійному клієнтові;

•        спеціальна (особлива).

Знижка за партнерство являє собою винагороду за включення постачальника в коло постачальницьких організацій. Функціональна знижка ставиться до ланок торговельної мережі, скажемо, оптової або роздрібної торгівлі. На противагу цьому знижка за кількість орієнтується винятково на обсяг закупівлі. Знижка за час ставиться до строків замовлення або покупки товару, наприклад, до замовлень або покупки товарів до початку сезону (перед диспозиційна знижка). Знижка за асортименти є знижкою за керування всіма асортиментами, або - загальною продуктовою лінією виготовлювача. Якщо товарообіг, що зложився в споживача з підприємством протягом певного періоду, є основою надання знижки, мова йде про знижку за валовий оборот; він відповідає бонусу. Знижка постійному клієнтові надається як винагорода за тривалі ділові відносини. Спеціальні знижки - це обмежені за часом поступки в ціні. Важливою спеціальною знижкою є знижка на нововведення, що покликана сприяти введенню на ринок нового продукту.

Сконто являє собою знижку за умови негайної оплати або оплату протягом заздалегідь обговореного короткого строку й за готівку. Він ставиться, таким чином, до фінансового аспекту здійснення процесу покупки. Крім сконто як умови оплати варто згадати види кредитування. При цьому необхідно розрізняти кредитування споживачів і кредит комерсантам.

Кредитування споживачів представлене в угодах на умовах платежу в розстрочку. У якості сучасного «варіанта» у сфері товарів особистого споживання зростаючого значення набуває leasing, хоча в правовому відношенні мова йдучи тут про фінансування з іншою назвою. Функція кредитування підходить також для кредитних карток і карт клієнтів.

З урахуванням значимості для комерсантів виділяються кредит, надаваний постачальником своєму клієнтові, і валютування. При кредитуванні постачальником клієнта останньому встановлюється строк платежу; при валютуванні зарахування за поставлений товар провадиться пізніше. Поряд із цими класичними умовами платежу важливе значення в промисловій сфері має фінансування збуту. Це ставиться насамперед до промисловості, що провадить устаткування, скажемо, машинобудуванню або приладобудуванню.

2.6 Закон попиту

Попит відображає бажання й можливість придбати товар за певною ціною. У його основі лежить гранична корисність товару (приріст корисності, пов'язаної зі споживанням кожної наступної одиниці товару), скоректована на купівельну спроможність споживача.

Крива попиту (D) показує, яке кількість товарів (Q) можуть придбати споживачі при різних рівнях ціни. Крива D демонструє чинність закону попиту: чим вище ціна (P) на товар за інших рівних умов, тим менше обсяг попиту (Q) і навпаки.

Властивості кривій D:

1)      убутна;

2)      2)тангенс кута нахилу негативний;

)        відображає зворотну залежність між P й Q.

Попит зазнає впливу від цінових і нецінових факторів. Ця функція може бути представлена у вигляді формули

де P_a - ціна даного товару; P_n - ціна товарів-замінників; P_m - ціна на товари, що доповнюють; I I - доход покупця; M - смаки й переваги покупця.

Зміна ціни даного товару (P), за інших рівних умов (нецінові фактори незмінні), впливає на величину попиту (та кількість товару, що споживач готовий придбати в цей момент часу, за даних умов), що графічно виражається в русі уздовж кривої попиту. У результаті зниження ціни від P₁ до P₂ відбувається збільшення Q_D від Q₁ до Q₂ (від т. 1 до т. 2 по кривій D) (Рис. 2.4).

Рис. 2.4. Зміна обсягу попиту й функції попиту

Зміна нецінових факторів (P_n, P_m, I, M), при незмінності ціни даного товару, впливає на зміну попиту (функції попиту), що графічно виражається зсувом кривій D (рис. 2.4). Тобто при тій же ціні P₁, але зі зрослими доходами, покупці можуть придбати більшу кількість товару Q₂ > Q₁ (крива D₁) або менше - при зниженні ціни товару-замінника Q₁ < Q₂ (крива D₂).

Попит на товари по-різному реагує на зміну факторів, його визначальних. Ступінь чутливості попиту до зміни різних факторів (ціна товару, доход споживача, ціни товарів-замінників і товарів, що доповнюють) називається еластичністю попиту.. Коефіцієнт еластичності попиту за ціною (пряма еластичність попиту) показує, на скільки зміниться обсяг попиту (DQ_D) при зміні ціни (DP) на 1 %

.

Коефіцієнт E_P(D) завжди негативний, тому що за законом попиту P й Q змінюються в протилежному напрямку.

Еластичність попиту за ціною залежить:

а) від ступеня необхідності (чим вона більше, тим нижче еластичність);

б) кількості товарів-замінників (чим їх більше, тим більше можливість знайти заміну товару, що подорожчав, тобто вище еластичність);

в) факторів часу (чим його більше, тим легше споживачеві відреагувати на зміну ціни, тобто вище еластичність).

В залежності від цих показників розрізняють:

. Нееластичний попит (E_P(D) < 1) - ринкова ситуація, при якій зміна ціни на 1 % викликає незначну зміну обсягу (Q_D) (Рис. 2.5,а).

2.      Еластичний попит (E_P(D) > 1) - ринкова ситуація, при якій зміна P на 1 % (DP=1 %) викликає значну зміну Q_D (Рис. 2.5,б).

Рис. 2.5. Графіки попиту з різною еластичністю за ціною

. Попит одиничної еластичності (E_P(D) = 1) - це ринкова ситуація, при якій зміна ціни на 1 % викликає 1-процентну зміну Q_D (мал. 2.5,в).

. Абсолютно нееластичний попит, що означає абсолютну нечутливість обсягу попиту до зміни ціни E_P(D) = 0): зміна P на 1 % і більше не впливає на зміну Q_D (крива D₀ на мал. 2.5, в).

. Абсолютно еластичний попит, що означає абсолютну чутливість Q_D до найменшої зміни P (E_P(D) = ): незначний ріст P приводить до падіння Q_D до нуля, а незначне зниження P - до збільшення Q_D нескінченно (крива D_¥ на мал. 2.5,в).. Коефіцієнт еластичності попиту по доходу показує, на скільки зміниться обсяг попиту (DQ_D) при зміні доходів споживачів (DI) на 1 %.

.

Залежно від зв'язку між Q_D й I (прямий і зворотна) коефіцієнт E_I(D) може бути позитивним і негативним:

) E_I(D) > 0 означає, що ріст I викликає ріст Q_D (якісний товар: м'ясо, молоко) (крива D₁ на мал. 2.6).

) E_I(D) < 0 означає, що ріст I викликає скорочення Q_D (товари нижчої категорії, наприклад замінники масла), (крива D₂ на Рис. 2.6).

) E_I(D) > 1 означає, що ріст Q_D перевищує ріст I на 1 % (товари розкоші, попит на які формується при певному рівні доходу) - крива D₃.

Рис. 2.6. Варіанти залежності попиту від доходу

III. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту показує, на скільки зміниться обсяг попиту на товар А (Q_DA) при зміні ціни іншого товару (P_B):

.

Знак коефіцієнта E_PB (D_A) залежить від зв'язку між товарами:

якщо товари взаємозамінні (масло/маргарин), те E_PB (D_A) (+) показує, що з ростом P на товар В обсяг попиту на товар А збільшиться (крива D₁ на Рис. 2.7);

–          якщо товари взаємодоповнюючі (фотоапарат/ф.плівка), те E_PB (D_A) (-) показує, що з ростом P на товар В обсяг попиту на товар А скоротиться (крива D₂ на Рис. 2.7).

Рис. 2.7. Криві попиту на взаємозамінні й взаємодоповнюючі товари

3. Методика визначення цінової та кадрової політики підприємства

.1. Вибір критерію на базі якого ґрунтується вибір кадрової стратегія

Кошти отримані підприємством за рахунок продажу своєї продукції, виконання робіт чи надання послуг називаються виторгом підприємства, або виручкою від реалізації товарів, робіт та послуг. Різниця між виторгом фірми та и витратами називається прибутком.

Прибуток е основним стимулом створення й діяльності підприємства, адже саме за рахунок нього окуповуються витрати на виробництво та збут товару, оплачується робота працівників. Від його розмірів залежать можливості підприємця в забезпеченні власної господарської діяльності в умовах конкуренції. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, підприємця в ринкових умовах визначають за основним орієнтиром - прибутком.

Спираючись на вищенаведене у якості критерію функціонування малого підприємства можна застосувати співвідношення

π = max (TR - TC)

де π - чистий прибуток підприємства за певний проміжок часу, TR - виручка (виторг) підприємства за певний проміжок часу; TC - витрати підприємства за певний проміжок часу.

Тобто задачею дипломної роботи є розрахунок структури підприємства, що забезпечує отримання максимального прибутку за певний проміжок часу.

3.2 Вибір математична модель роботи відділу по роботі з клієнтами

Прибуток відділу можна описати співвідношенням

π = TR - TC

Сукупна виручка підприємства формується реалізацією закону попиту. Функція попиту (ФП) являється формальним вираженням залежності обсягу збуту (Q) товару від установлюваної їм ціни (P). Ця функція називається також функцією відповідної дії ціни, інакше - функцією мікроекономічного впливів обумовленого специфікою інструментів:

Q = Q(P).

Вид, або формальна структура ФП, є незалежною від структури ринку, наприклад, від форми ринку, у змісті його морфологічної схеми.

На мал2 представлена лінійна функція попиту; у ній характеризуються Рн - гранична ціна й Qs - обсяг насичення; він є типовим для ситуацій дефіциту. характеризує емпіричну функцію попиту Гутенберга для продукту із групи продовольчих товарів. При цьому мова йде про «двувогнутої» функції попиту. У ній знаходить вираження потенціал залучення клієнтів. Скажемо, підвищення ціни усередині так називаної монополістичної сфери, тобто в «місцях надламу», веде до значно менших втрат обсягів, чим поза цією сферою.

Рис.2 Лінійна функція попиту

Сукупну виручка від роботи відділу можна виразити за допомогою виразу

TR = Σ Qi(Рі)*(1+Рі)

де Qi(Рі) - об’єми продаж і-тої категорії товару

Рі - торгова націнка і-тої категорії товару

Сукупні затрати від роботи відділу можна виразити за допомогою виразу

TC = Σ TC_j

де TC_j - об’єми j-тої категорії затрат

Серед затрат вирізняються такі як:

- затрати на закупку товару

TC₁ = Σ TR/(1+ Рі)

затрати на функціонування підприємства (складування та доставка товару, оренда офісу, канцелярія, зв’язок, транспортні розходи тощо)

TC₂ = TC₀ + TC(TC₁) + TC(W)

TC₀ - постійні затрати (оренда офісу, інші відділи)

TC(TC₁) - затрати, що залежать від кількості товарного обороту (оренда складських приміщень, доставка товару тощо)

TC(W) - затрати, що залежать від кількісного та якісного складу відділу (зарплата, премії тощо).

3.3 Вирішення задачі визначення потреб у кадрах

Робота менеджеру по роботі з клієнтами нормується обсягом середньомісячного плану продажу, що залежить від категорії менеджера (роздрібна, середньо-оптова та крупно-оптова торгівля).

Таким чином потреба підприємства у кадрових ресурсах задається виразом

Nk= Qk/Qkm

де Nk - кількість менеджерів k-тої категорії, є цілим числом;

Qk - загальна кількість товару реалізує мого менеджерами k-тої категорії;

Qkm - норма об’ємів продажу товару менеджером k-тої категорії.

В залежності від кількості менеджерів певної категорії затрати підприємства на заробітну плату визначаються виразом

TC(W) = ΣNk(Wk+wk(Q))

Wk - фіксована ставка менеджера k-тої категорії

wk(Q) - премія від кількості реалізованого товару

Для підтримки роботи менеджеру затрати на його супровід визначаються виразом

TC4 = ΣNk*TCk+TC(Q)

 - затрати на забезпечення менеджера, що не залежать від об’єму проданої продукції (канцелярські вироби, засоби зв’язку тощо)

TC(Q) - затрати на забезпечення менеджера, що залежать від від об’єму проданої продукції (транспортні видатки та ін)

.4 Вибір методу оптимізації кадрового складу відділу

Так як функція прибутку має у загальному випадку має нелінійний вигляд, то у якості методу оптимізації доцільно використовувати метод перебору.

Метод перебору або рівномірного пошуку є найпростішим із прямих методів мінімізації й полягає в наступному.

Відрізок [a,b] розбивається на n рівних частин крапками розподілу:

=a+i(b-a)/n, i=0,...n

Обчисливши значення F(x) у крапках xi, шляхом порівняння знаходиться крапка xm, де m - це число від 0 до n, таку, що

(xm) = max F(xi) для всіх i від 0 до n.

Погрішність визначення крапки максимуму xm функції F(x) методом перебору не перевершує величини ε=(b-a)/n.

Завдяки тому, що сучасна обчислювальна техніка має значну розрахункову потужність крок крапок розподілу можна вибрати дуже малим і використання цього методу є найбільш доцільним.

4. Вирішення задачі визначення кадрової політики підприємства

.1 Вихідні данні

Для врахування еластичності попиту у якості кривої залежності попиту від доданої вартості товару використовується вираз вигляду

Q=Q₀*exp(-E*P)

Q - попит на дану категорію товару виражений у грошових одиницях

P- додана вартість заданої категорії товару у відсотках

Q₀ - загальна потреба ринку у даній категорії товару

E- коефіцієнт, що характеризує еластичність попиту

Графічне зображення даної залежності має вигляд

Рис.4.1. Крива залежності об’ємів продажу від доданої вартості

За результатами аналізу фінансової документації реально існуючого підприємства „N”, функціонуючого за регіональним принципом, об’єм ринку київського регіону i-тої категорії товару був оцінений у обсязі 5 млн. грн. на місяць. Для планування роботи підприємства використовується критерій максимуму бухгалтерського прибутку (різниця між виторгом та зовнішніми витратами підприємства).

Як показує досвід розподілу ринку між потребами споживачів в залежності від об’єму закупок загальний обсяг ринку можна розділити на 3 категорії:

-  роздрібний (50% загального обсягу)

-        середньо-оптовий (30% загального обсягу)

         крупно-оптовий (20% загального обсягу)

На основі даних наданих підприємством „N” в залежності від категорії щомісячна зарплата менеджера вираховується наступним чином:

-  роздрібний - 1000 грн/міс + 2% від обсягу проданого товару

-        середньо-оптовий - 1500 грн/міс + 2% від обсягу проданого товару

         крупно-оптовий - 2000 грн/міс + 2% від обсягу проданого товару

Середні норми продажу по категоріям наступні

-  роздрібний - 50000 грн/міс

-        середньо-оптовий - 100000 грн/міс

         крупно-оптовий - 150000 грн/міс

Затрати на забезпечення менеджерів в залежності від категорії:

-  роздрібний - 500 грн/міс + 1% від обсягу проданого товару

-        середньо-оптовий - 750 грн/міс + 1% від обсягу проданого товару

         крупно-оптовий - 1000 грн/міс + 1% від обсягу проданого товару

Затрати на інші відділи (відділ доставки, бухгалтерія, керівництво тощо), постійні затрати та затрати на податкове навантаження для безпосереднього визначення вимагають чітких умов функціонування підприємства і не піддаються загальному визначенню та в даній роботі не обраховуються, а визначаються на рівні 15% від обсягу проданого товару (на підставі досвіду функціонування подібних підприємств).

Середня зміна торгової націнки в залежності від категорії ринку дорівнює 5%. По даним маркетингового відділу прийняті наступні середні торгові націнки:

-  роздрібний - 34%

-        середньо-оптовий - 29%

         крупно-оптовий - 24%

Кількість менеджерів відповідної категорії

-  роздрібний - 10

-        середньо-оптовий - 5

         крупно-оптовий - 2

Загальний прибуток є комерційною таємницею.

За результатами аналізу фінансових документів коефіцієнт еластичності ринку був оцінений у розмірі 2,195. При цьому чистий прибуток підприємства „N” від реалізації i-тої категорії товару при вищенаведених умовах був оцінений у розмірі 256 тис.грн.

На базі алгоритму викладеному у розділі 3 була створена комп’ютерна програма, текст якої наведено у додатку №1.

.3 Результати модулювання

Результати роботи програми представлені на наступних рисунках

Рис.4.2. Крива залежності прибутку підприємства від торгової націнки

На рис. 4.2. наведено крива залежності прибутку підприємства від початкової торгової націнки, яка дорівнює торговій націнці при крупно-оптовій торгівлі. Торгові націнки для роздрібної та середньо-оптової торгівлі вираховуються виходячи з маркетингових міркувань (для наведених даних вони беруться з кроком 5%).

Аналізуючи графік залежності загального прибутку відділу можна зробити висновок, що спираючись на політику максимальних об’ємів продажів керівництво підприємств не завжди зважає на затрати, пов’язані з забезпеченням відповідної інфраструктури, яка необхідна для успішного функціонування підприємства, що призводить до збільшення збитків та зменшення загального прибутку підприємства.

При збільшенні торгової націнки загальний прибуток підприємства зростає до певної межі, після якої прибутки починають зменшуватися.

Для розуміння цього ефекту необхідно проаналізувати залежність об’ємів продажу від розміру торгової націнки, що наведені на рис. 4.3.

Рис. 4.3. Положення підприємства на ринку

При збільшенні торгової націнки, в зв’язку з законом попиту загальні об’єми продажу i-тої категорії товару починають зменшуватися, що призводить до зменшення бухгалтерського прибутку, проте загальні обсяги прибутку підприємства зростають. Це відбувається за рахунок зменшення затрат на забезпечення інфраструктури підприємства, що можна оцінити за допомогою рис. 4.4., на якому наведено залежність необхідної кількості менеджерів з продажу відповідної категорії в залежності від торгової націнки, що формує об’єми продажу підприємства і, відповідно, кількість робочих місць.

Рис 4.4. Залежність кількості менеджерів від займаного сегменту ринку

Потрібно зважати на те, що необхідна кількість місць вираховується виходячи з мінімальних норм об’ємів продажу і є максимально можливою та не враховує особисті здібності окремого менеджерів, при цьому реальна кількість робочих місць може значно зменшитися.

.4 Визначення кадрової політики (в залежності від теперішньої ситуації у компанії)

Таблиця 4.1

Зведені показники діяльності підприємства

Для зручності аналізу отриманих даних основні характеристики роботи підприємства зведено у таблицю.4.1

Як випливає з таблиці 1 за допомогою розробленого аналітичного модуля оптимізації цінової та кадрової політики можна значно підвищити прибутки підприємства за рахунок збільшення торгових націнок до відповідного рівня, при цьому зменшення обсягів продажу продукції компенсується зменшенням затрат на функціонування інфраструктури підприємства.

5. Охорона праці

5.1 Небезпечні та шкідливі виробничі фактори при експлуатації і ремонті системи

Розглянута інформаційна система експлуатується в офісних умовах.

Згідно ГОСТ 12.0.003-74 (ССБТ Небезпечні і шкідливі виробничі фактори, класифікація) при технічній експлуатації і ремонті (ТЕ і Р) розробленої системи мають місце наступні небезпечні і шкідливі виробничі фактори (Н і ШВФ): фізичні і психологічні. Даний ГОСТ визначає також групи хімічних і біологічних факторів.

Розглянемо небезпечні та шкідливі фактори які можуть виникнути при технічній експлуатації пристрою діагностики.

Небезпека складається в можливості ураження людини електричним струмом в наслідку пробою ізоляції, обриву струмоведучих проводів, замикання на корпус блоку.

Гострі краї, задирки і шорсткість на поверхні блоку. Небезпека складається у випадках зачіпання таких поверхонь, ударах о гострі краї, що може привести до псування шкірного покриву, травмам.

Висока температура приміщення сприяє сильному потовиділенню з організму, а висока відносна вологість - поганому випару вологи з поверхні шкіри в процесі праці. Опір вологої шкіри малий і струм, що протікає через тіло людини буде зростати, тому що буде різко знижуватися загальний електричний опір людини. Зміна температури поверхонь устаткування приводить до зміни температури мікроклімату, що у свою чергу впливає на самопочуття людини.

Не якісне виконання з'єднань електропроводки, може привести до короткого замикання, іскріння а в наслідку - до електричного опіку.

Недолік або відсутність природного освітлення робить істотний вплив на центральну нервову систему, що керує всією життєдіяльністю людини.

5.2 Технічні заходи по виключенню або обмеженню впливу на технічний персонал небезпечних та шкідливих виробничих факторів

Розроблена система розміщена таким чином, щоб забезпечити максимальну безпеку при технічній експлуатації і ремонті, згідно системі стандартів безпеки праці ССБТ ГОСТ 54.71.004-85 (Технічне обслуговування систем автоматики, електричного, радіо - і приборного обладнання); ГОСТ 12.1.019-79 (Електрична безпека. Загальні вимоги).

Вкажемо міри безпеки, які запровадженні при розробці системи:

для забезпечення нормативної роботи електричного пристрою і захисту від уражень електричним струмом застосовується ізоляція струмоведучих частин; БПВЛ - 0,88 - 2,5 мм. кв.

Підбор елементів електричної схеми зроблений таким чином, щоб не виникло перегріву елементів у процесі роботи. Підбір усіх резисторів виконаний на номінальну потужність, що запобігає їхньому перегріву або ушкодженню.

Конструкція та матеріали проектованої системи виключають можливість випадкового дотику до струмоведучих частин. Необхідно також звернути увагу на можливість поразки обслуговуючого персоналу електричним струмом. Це буде мати місце в тому випадку, якщо торкнутися одночасно двох точок з різними електричними потенціалами. У нашому випадку можуть мати місце двох або однополюсний дотик. При цьому необхідно стежити за станом ізоляції проводів, тому що це має велике значення при однополюсному дотику. Ці положення враховані при технічній експлуатації та у правилах по техніці безпеки.

Аналого-цифровий перетворювач являє собою плату, на якій змонтовано електричну схему. АЦП має невелику потужність, що виключає загрозу враження струмом персоналу. Підключається до електричної мережі змінного струму за допомогою штепсельних роз’єднувачів, конструкція яких запобігає неправильному з’єднанню, і виключає можливість утворення аварійних ситуацій людським фактором.

Для під’єднання до системи контролю електричних мереж використані волоконно-оптичні кабелі. Затрати при їх установці менші ніж затрати на установку металічних кабелів, оскільки їх транспортування і використання складають ¼ від таких витрат для звичайних металевих кабелів, а трудоємність вдвічі менша.

При використанні таких кабелів нема необхідності в експлуатації устаткування для захисту електричних кабелів від витоків, пробоїв і замикання на землю.

Будь-які зовнішні електричні перешкоди: дзвін, ехосигнал або електромагнітні перешкоди не мають впливу на оптичний зв’язок, бо волоконно-оптичні кабелі не генерують власних електричних шумів і відсутні проблеми перехресних перешкод.

Волоконно-оптичні кабелі прокладені в кабельних траншеях. У АЦП використаний операційний підсилювач 544УД2А і невисока напруга (менше 42 В), як важлива міра електробезпеки системи контролю електричних мереж. Це дає перевагу в можливості обслуговування системи без використання індивідуальних засобів захисту.

Система контролю електричних мереж обладнана звуковою і світловою попереджувальною сигналізацією. Обладнано запобіжниками, кінці проводів про маркіровані, дотримані всі правила при монтажі, що виключають можливість перетирання, замикання.

В місцях можливих перетирань проводів присутня подвійна ізоляція.

Плати покриті лаком, що забезпечує їх вологостійкість і запобігає корозії. Корпус системи контролю виготовлений з металу, покрашений, на ньому нанесені необхідні написи. Для повної безпеки персоналу корпус пристрою заземлений.

5.3 Розрахунок захисного заземлення

Захисне заземлення - це електричне з’єднання з землею або її еквівалентом, металічних неструмопровідних частин, які можуть опинитися під напругою.

Мета захисного заземлення - понизити струм, який протікає через людину (І_л) при дотику до заземленого корпусу пристрою діагностики, коли там виникне U_дот (напруга дотику) у результаті пошкодження або пробою ізоляції струмо- провідних частин.

Розрахунок контуру у лабораторії зводиться до визначення числа вертикальних заземлювачів та довжини сполучної смуги. За правилами опір контуру заземлення не повинний перевищувати 4Ом для напруги живлення до 1000 В. В най несприятливих умовах опір одиночного заземлювача визначимо по формулі

.

У якості заземлювача вибираємо стержень:

- довжина ;

діаметр ;

відстань від поверхні землі до половини довжини стержня

;

- питомий опір ґрунту

.

Кількість одиночних заземлювачів  розрахуємо по формулі

,

де - значення контурного заземлення, що нормує, згідно

ПУЕ-86,

- коефіцієнт використання одиночного заземлювача

для стержнів

Опір сполучної смуги, що з'єднує одиночні заземлювачі, визначимо по формулі

 ;

де  - довжина смуги ;

 - відстань між стержнями ;

- глибина закладення смуги

.

Рис. 5.1. Заземлюючий стержень

Опір штучного контурного заземлення визначимо по формулі

,

де  - коефіцієнт використання з’єднуючої полоси в контурі із вертикальних електродів;

.

Розраховане значення опору заземлюючого контуру задовольняє вимогам електробезпеки.

Побудуємо схему заземлюючого контуру.

Рис.5.2. План заземлюючого контуру

Метеорологічні умови - оптимальні та допустимі температури, відносна вологість та швидкість руху повітря, які встановлюються для робочої зони виробничих приміщень у залежності від температури зовнішнього повітря, категорії роботи по важкості та по надлишкам явного тепла в лабораторії.

Допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень з незначними надлишками явного тепла приведені в таблиці 5.1. ( ДСТ 12.1.005-88 ).

Таблиця 5.1

Норми параметрів повітря робочої зони для легких фізичних робіт

.4 Розрахунок освітленості приміщення

Від виробничого освітлення в значній мірі залежить продуктивність, якість та безпека праці.

Освітленість робочих місць та якість освітлення проектуємо у відповідності зі СНИП 11-4-79 і ССБТ ОСТ 5472003-79.

Штучне освітлення застосовується в темний час доби і нормується мінімальною величиною освітленості.

При розрахунку освітленості по методу визначення коефіцієнта використання світлового потоку знаходимо світловий потік кожної лампи по нормованій мінімальній горизонтальній освітленості.

,

де F - світловий потік лампи, мм;- площа приміщення, S=24 м² ;- коефіцієнт запасу, ДО=1,3;- коефіцієнт нерівномірності освітлення,=1,1 (для люмінесцентних ламп);

h - коефіцієнт використання світлового потоку, h=0,184;- кількість ламп;

Коефіцієнт використання світлового потоку  визначимо через індекс приміщення  та через позитивні значення коефіцієнта відображення поверхонь приміщення .

,

де А и В - довжина і ширина приміщення;

Н_р - висота підвісу світильників над робочою поверхнею.

,

Число світильників - 3 шт;

Мінімальне висвітлення Е_min=20ЛК;

Коефіцієнт запасу ДО=1,5;

Число ламп у світильнику N=3;

Коефіцієнт нерівномірності освітлення для ламп накалювання=1,15

.

Вибираємо лампу потужністю 60Вт і світловим потоком 220Лм.

5.5 Забезпечення пожежної та вибухової безпеки в розроблюваному проекті

Порушення норм керівництва по експлуатації систем може створити умови для виникнення пожежі. Вкажемо причини виникнення пожежі: перевантаження проводів електромережі, що викликає нагрівання струмоведучих части, само загоряння ізоляції; неякісне виконання паяння та без абзацу з’єднання проводів, що призводить до короткого замикання та само загоряння; неправильний вибір перерізу з’єднувальних проводів, несправність заземлення.

Резистори вибрані по допустимій потужності. Конденсатори по допустимій робочій напрузі.

З метою зниження небезпеки виникнення пожежі в розробленому блоці застосовані негорючі та мало горючі матеріали. По ступеню вогнестійкості приміщення відносяться до категорії 1В.

Для відвернення можливих пожеж в лабораторії, звичайно, використовується протипожежна сигналізація РНД-1, з використання вогнегасника ОУ-2.

Засоби боротьби з вогнем розташовуються в самій лабораторії (вогнегасники ОХП-10) і в коридорі поверху (пожежний рукав).

Основні методи попередження пожеж: організаційні, експлуатаційні, технічні, режимні.

Оскільки розроблена плата керування є частиною електро-обчислювального комплексу, то необхідно використовувати правила техніки безпеки, вказані в наступних документах:

ГОСТ 12.2.003-91 ССБТ. Обладнання виробниче. Загальна техніка безпеки.

ГОСТ 12.4.011-89 ССБТ. Засоби захисту працюючих. Загальні вимоги та класифікація.

.6 Інструкція по техніці пожежної та вибухової безпеки

Згідно вимог ДНАОП 0.00-4.15-98 “Положення про розробку інструкцій з охорони праці”.

Загальні вимоги

. До роботи з пристроєм допускаються особи інженерно-технічного складу, які вивчили проектуємий пристрій, інструкцію по охороні праці (ОП) та техніці безпеки (ТБ), а також, що здали залік по ТБ і ПБ.

. Інструктаж по ОП і ТБ проводиться не менше одного разу на рік та оформляється в журналі реєстрації інструктажу на робочому місті.

. Позаплановий інструктаж по ОП і ТБ проводиться: при порушенні оператором вимог безпеки праці; при зміні умов праці; при зміні правил по ОП та ТБ.

. Для уникнення поразки електрострумом та псування апаратури категорично забороняється: проводити паяння без заземлення; з’єднувати та роз’єднувати кабельні та інші роз’єми при включеному живленні; проводити ремонтні роботи при включеній апаратурі.

Обов’язки працівників до початку роботи

. З системи управління та регуліровки, забрати всі непотрібні для роботи речі;

. Зробити загальний огляд блоків та пристроїв динамічного стенду, перевірити кріплення і справність всіх складових частин прибору.

. Ознайомитись з інструкцією по експлуатації динамічним стендом.

Обов’язки працівників під час роботи

. Включення ДС здійснювати згідно порядку, який викладено в інструкції по експлуатації динамічним стендом.

2. Переключення та наладку ДС проводити в порядку, що вказаний в описі ДС.

3. Ремонт ДС проводити згідно з інструкціями вузлів та блоків, що входять в ДС.

Обов’язки працюючих по закінченні робіт

1. Виключення ДС проводити в порядку, що викладено в інструкції по експлуатації ДС.

Обов’язки працівників при аварійній ситуації

. Негайно припинити роботу. Виключити електроживлення та звернутися в медсанчастину при необхідності.

. При враженні електричним струмом необхідно: швидко вивільнити потерпілого від дії електричного струму; вимкнути живлення працюючого пристрою, якщо це зробити неможливо, то слід вивільнити потерпілого за допомогою якого-небудь предмету, який не проводить струм, чи за допомогою сухого одягу; якщо потерпілий знепритомнів, але дихає, потрібно покласти його на сухе рівне місце, вивільнити від одягу, що мішає диханню, забезпечити доступ свіжого повітря; при відсутності дихання та серцебиття необхідно терміново зробити штучне дихання та зовнішній масаж серця (штучне дихання не переривати до приходу лікаря).

. При виникненні пожежі:

негайно відключити обладнання від електромережі;

повідомити по телефону пожежну частину чітко вказавши адресу і можливість кращого доступу до об’єкту;

до приїзду пожежників гасити пожежу.

6. Охорона навколишнього середовища

.1 Основні екологічні проблеми України

В умовах науково-технічного прогресу значно ускладнились взаємов­ідносини суспільства з природою. Людина отримала можливість впливати на хід природних процесів, підкорила сили природи, почала опановувати майже всі доступні відновні і невідновні природні ресурси, але разом з тим забруднювати і руйнувати довкілля.

За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), із більш ніж 6 млн. відомих хімічних сполук практично використовується до 500 тис. сполук; із них біля 40 тис. мають шкідливі для людини властивості, а 12 тис. є токсичними.

До кінця XX в. забруднення навколишнього середовища відходами, викидами, стічними водами всіх видів промислового виробництва, сільського господарства, комунального господарства міст набуло глобального характеру і поставило людство на грань екологічної катастрофи.

Втручання людини у природні процеси різко зростає і може спричи­няти зміну режиму ґрунтових і підземних вод у цілих регіонах, поверхне­вого стоку, структури грунтів, інтенсифікацію ерозійних процесів, акти­візацію геохімічних та хімічних процесів у атмосфері, гідросфері та літосфері, зміни мікроклімату тощо. Сучасна діяльність, наприклад, буді­вництво гідротехнічних споруд, шахт, рудників, доріг, свердловин, водойм, дамб, деформація суші ядерними вибухами, будівництво гігантських міст, обводнення і озеленення пустель, та інші повсякденні аспекти діяльності людини, вже викликали значні видимі і приховані змінидовкілля.

В історичному плані виділяють декілька етапів зміни біосфери люд­ством, які увінчались екологічними кризами та революціями, а саме:

· вплив людства на біосферу як звичайного біологічного виду;

· надінтенсивне полювання без змін екосистем у період становлення людства;

· зміни екосистем внаслідок процесів, що відбуваються природнім шляхом: випасання, посилення росту трав шляхом випалювання тощо;

· інтенсифікація впливу на природу шляхом розорювання грунтів та вирубування лісів;

· глобальні зміни всіх екологічних компонентів біосфери в цілому.

Вплив людини на біосферу зводиться до чотирьох головних форм:

) зміна структури земної поверхні (розорювання степів, вирубування лісів, меліорація, створення штучних водойм та інші зміни режиму поверхневих вод тощо),

) зміна складу біосфери, кругообігу і балансу тих речовин, які її складають (добування корисних копалин, створення відвалів, викиди різних речовин у атмосферу та водойми),

) зміна енергетичного, зокрема теплового, балансу окремих регіонів земної кулі і всієї планети,

) зміни, які вносяться у біоту (сукупність живих організмів) внаслідок знищення деяких видів, руйнування їх природних місць існування, створення нових порід тварин та сортів рослин, переміщення їх на нові місця існування тощо.

Під забрудненням навколишнього середовища розуміють надходження в біосферу будьяких твердих, рідких і газоподібних речовин або видів енергії (теплоти, звуку, радіоактивності і т.п.) у кількостях, що шкідливо впливають на людину, тварин і рослини як безпосередньо, так і непрямим шляхом.

Безпосередньо об'єктами забруднення (акцепторами забруднених ре­човин) є основні компоненти екотопу (місце існування біотичного угру­повання):

· атмосфера,

· вода,

· грунт.

Опосередкованими об'єктами забруд­нення (жертвами забруднення) є складові біогеоценозу:

· рослини,

· тварини,

· гриби,

· мікроорганізми.

Втручання людини в природні процеси в біосфері, котре викликає небажані для екосистем антропогенні зміни, можна згрупувати за наступними видами забруднень:

· інгредієнтне забруднення - забруднення сукупністю речовин, кількісно або якісно ворожих природним біогеоценозам (інгредієнт складова частина складної сполуки або суміші);

· параметричне забруднення пов'язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (параметр навколишнього середовища одна з його властивостей, наприклад, рівень шуму, радіації, освітленості);

· біоценотичне забруднення полягає у впливі на склад та структуру популяції живих організмів;

· стаціальнодеструкційне забруднення (стація- місце існування популяції, деструкція руйнування) викликає зміну ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування.

За даними Міністерства природних ресурсів і екології, у нашій кра­їні щороку утворюється майже 2 млрд т різних відходів, 2/3 з яких розкривні, шахтні та інші гірські породи. Тільки переробка сільськогос­подарської сировини дає щороку 450 мли т відходів. Зростання населення і масштабів виробництва спричинило виникнення регіональних екологі­чних проблем. Головними причинами екологічної напруги стали: широкомасштабна розробка надр і видобуток мінеральної сирови­ни (Кривий Ріг, Донбас, ЛьвівськоВолинський басейн, Прикарпаття); спорудження каскаду водосховищ на Дніпрі, що призвело до замулення його природної екосистеми; катастрофа на Чорнобильській АЕС. необмежене нарощування в минулі десятиріччя потужностей атомної енергетики; необгрунтоване осушення заболочених і перезволожених терито­рій на Поліссі; надмірна концентрація виробництва у містах, особливо великих; відставання темпів лісовідновлення від вирубки лісів па Поліссі і в Карпатах; масове проведення зрошувальних меліорацій у Причорномор'ї, що призвело до процесів засолення, зменшення родючості грунтів і висна­ження водних ресурсів.

Однією з найважливіших нині є проблема охорони повітряного басейну, основними забруднювачами якого є транспорт, енергетичні й хімічні підприємства. Почастішали випадки викидів в атмосферу оксиду вуглецю, вуглекислого газу, діоксиду сірки, пилу, різних оксидів та радіонуклідів. Особливо гостро стоїть питання охорони атмосфери в промис­лових районах, центрах металургійної й хімічної промисловості.

Винятково важливою є охорона водних ресурсів. Джерелами забру­днення внутрішніх вод неочищеними стоками є передусім промислові та комунальні підприємства, сільське господарство. Особливо забруднюють­ся водойми мінеральними добривами й пестицидами. Збільшення споживання води зумовлює її дефіцит. У зв'язку з цим проблема забезпе­чення населення чистою прісною водою є однією з найгостріших. До найважливіших природоохоронних об'єктів належать Дунай, Тиса, Дніпро, Дністер, Південний Буг, Чорне й Азовське моря.Складовою проблеми охорони навколишнього середовища є охо­рона земельних ресурсів. Для розвитку сільськогосподарського виробництва винятково велике значення мас раціональне використання землі, відновлення її родючості, максимальне зменшення вилучення сіль­ськогосподарських угідь для промислового, житлового й транспортного будівництва. Особливу роль у стабілізації земельного фонду сільського господарства відіграє рекультивація відпрацьованих кар'єрів і золовідвалів.

Першочерговою є охорона рослинного світу, особливо лісів. Зна­чення лісу для життя і діяльності людини важко переоцінити, тому найважливішим завданням є регулювання лісокористування, підтриман­ня продуктивності лісів. З цією метою здійснюються заходи лісовідновлення. Для збереження видів унікальної природи створюються національні парки (Карпатський, Шацький та ін.).

Проблема охорони тваринного світу зумовлена зниженням запа­сів цінних видів риби, хутрових звірів, диких тварин, які не завдають шкоди людині. В зв'язку з цим на відповідні органи покладено обов'язки конт­ролю і регулювання правил мисливства та рибальства. Ухвалено відповідні рішення законодавчих органів.

Зростання масштабів видобутку мінеральних ресурсів висуває про­блему охорони надр. Слід передбачити раціональне використання надр і зменшення втрат корисних компонентів при видобутку і переробці. Для цього потрібно впроваджувати комплексне використання мінеральної сировини, широко застосовувати сучасні ефективні технології видобутку і переробки бідних руд, утилізацію відходів.

Загострення цих проблем робить необхідним розв'язання пробле­ми дальшого співіснування людини й природи на основі раціонального використання природних ресурсів. Під раціональним природокористуван­ням розуміють таку його форму, коли воно дозволяє передбачити результатні наслідки функціонування системи «людинаприрода». Його рівень визначається ефективністю використання природних ресурсів і ста­ном навколишнього середовища. Воно вимагає якнайміцнішого зв'язку між НТП і реалізацією заходів, спрямованих на мінімізацію негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище і природоохоронної активізації виробничої діяльності.

Основними джерелами забруднення природних вод є:

· Атмосферні води, які несуть значні кількості полютантів (забрудню­вачів), що вимиваються з повітря і мають переважно промислове поход­ження. При стіканні по схилах, атмосферні та талі води додатково захоплюють з собою значну кількість речовин. Особливо небезпечні стоки з міських вулиць та промислових майданчиків, які несуть значну кількість нафтопродуктів, сміття фенолів, різних кислот.

· Міські стічні води, що включають переважно побутові стоки, які містять фекалії, детергенти (поверхневоактивні речовини), мікроорган­ізми, у тому числі патогенні.

· Промислові стічні води, що утворюються у самих різноманітних галузях виробництва, серед яких найбільш активно споживає воду чорна металургія, хімічна, лісохімічна, нафтопереробна промисловості. При технологічних процесах утворюються такі основні види стічних вод, а саме:

− реакційні води, що утворюються у процесі реакцій з виділенням води, забруднені як вихідними речовинами, так і продуктами реакцій,

− води, що містяться у сировині та вихідних продуктах (вільна або зв'язана вода),

−промивні води після миття сировини, продуктів, тари, обладнання, маточні водні розчини,

− водні екстрагени та адсорбенти,

− охолоджені води, що не контактують з технологічними продуктами, а використовуються у системах зворотного водопостачання,

− побутові води води їдалень, душових, туалетів, пралень тощо,

− атмосферні опади, що стікають з території промислових підприємств.

За останні декілька десятків років ґрунтові води стали одним із найважливіших ресурсів. Вони є джерелом значної кількості питної води, яка використовується у побуті, а також іде на зрошення. Звичайно, ґрунтові води раніше володіли достатньо високими якостями і без очищення задовольняли вимоги до питної води, але випадки забруднення високоякісних ґрунтових вод отруйними речовинами стають все більш частими. Ґрунтові води вимивають із ґрунтів значну кількість забрудню­вачів, які грунт не може затримати.

Головними джерелами забруднення і забруднюючими речовинами ґрунтових вод вважають:

· неправильно розташовані звалища та інші сховища отруйних речовин;

· підземні резервуари та трубопроводи (особливу небезпеку станов­лять втрати бензину на АЗС);

· пестициди, що застосовуються на полях, у садах, на газонах тощо;

· сіль, якою посипають тротуари і вулиці під час ожеледі;

· мазут на дорогах для зв'язування пилу;

·надлишки стічних вод та каналізаційного мулу.

Таким чином, забруднення водних екосистем є більшою небезпекою, ніж забруднення атмосфери з наступних причин:

· процеси регенерації або самоочищення протікають у водному середовищі набагато повільніше, ніж у повітряному;

· джерела забруднення водойм більш різноманітні;

· природні процеси, які відбуваються у водному середовищі і підда­ються впливу забруднень, більш чутливі самі по собі й мають більше значення для забезпечення життя на Землі, ніж атмосферні.

Найважливішим наслідком забруднення води є те, що, потрапляючи у водойми, забруднювальні речовини спричинюють зниження її якості.

Якість води це сукупність фізичних, хімічних, біологічних та бактеріологічних показників, які обумовлюють придатність води для використання у промисловому виробництві, побуті тощо.

Чинним в Україні водним законодавством регламентується викорис­тання води певної якості. Не дозволяється, зокрема, застосовувати пит­ну воду для охолодження блоків ТЕС, скидати у водойми стічні води із вмістом цінних відходів, які можна вилучити за допомогою спеціальних технологій. На підприємствах ефективним вважається зворотне водокористування, коли їх власні стічні води після локального очищення (на місці) повторно використовуються в технологічному циклі, і забруднені стоки взагалі не потрапляють у водойми.

На території України нараховується близько 73 тис. річок, переважно невели­ких, лише 125 в них мають довжину понад 100 км. На кожен квадратний кілометр території України припадає 250 м річок.

Водозабезпеченість України ресурсами місцевого стоку з розрахунку на 1 лю­дину становить 1000 м3 на рік, причому у ПівденноЗахідному економічному районі вона майже у 7 разів вища, ніж у Південному, і у 3 рази вища, ніж у ДонецькоПридністровському.

Головним водним джерелом України є Дніпро. Водні ресурси його басейну становлять 80 % усіх водних ресурсів України. Середній багаторічний об'єм його стоку в гирлі дорівнює 53 км3. У маловодні роки він зменшується до 43,5 км3, а в дуже маловодні - до 30 км3. Дніпро забезпечує водою не тільки водоспожпвачів у межах свого басейну, а і є головним, а інколи і єдиним джерелом водопостачання великих промис­лових центрів півдня і південного сходу України.

Для системи водопостачання в басейні Дніпра використовуються поверхневі і підземні води. Основним джерелом поверхневих вод є малі річки, яких у басейні Дніпра налічується 15380 загальною довжиною 67 156 км. Розподіл водних ресурсів тут дуже нерівномірний. Найкраще забезпечена водою верхня частина басейну, де в середній за водністю рік її припадає 219 тис. м3. Для регулювання річкового стоку в часі й просторі в басейні Дніпра створено штучні водойми шість великих водосховищ із загальним об'ємом води 44 км3. Об'єм підземних вод в українській частині басейну становить 12,8 км3/рік (35 млн м3/добу). Експлуатаційні запаси підземних вод, тобто розвіданих і затверджених до використання, становлять лише 2,6 км3/рік. Максимальна кількість підземних вод зосереджена в Чернігівській області, проте частка розві­даних водних підземних ресурсів тут незначна 6 %.

Найбільшими забруднювачами вод України є (% від всього обсягу зливу в ріки):

· електроенергетика 43%;

· комунальне господарство 19,5%;

· сільське господарство 16,6%;

· чорна металургія 9%;

· хімія і нафтохімія 3%;

· інші 8,9%.

Встановлено, що стан водних ресурсів для 44 % з числа басейнових річок Дніпровської системи є катастрофічним. Якість води у більшості річок класифікується як забруднена і брудна за хімічними та бакте­ріальними показниками. Перевищення граничне допустимих концен­трацій забруднювальних речовин у водних об'єктах спостерігається прак­тично на всій території Дніпровської системи, в багатьох з них стан екологічних систем визначають як початок екологічного регресу.

Дуже забруднені також басейни річок Західного Бугу, Приазов'я, Сіверського Дінця. Середньорічний вміст забруднювальних речовин у воді цих річок значно перевищує граничне допустимий рівень (ГДК), а за деякими інгредієнтами сягає 10 ГДК і більше.

Зростає також вплив інтенсивної господарської діяльності людини на підземні води. Найбільші порушення в гідрогеохімічній обстановці спостерігаються в економічно розвинених районах Дніпропетровської та Запорізької областей з високим рівнем розвитку промисловості та великою густотою населення. Головними джерелами забруднення є накопичувачі промислових та побутових рідких і твердих відходів, міне­ралізовані шахтні та рудникові води, мінеральні добрива, засоби захис­ту рослин, накопичувачі відходів на тваринницьких комплексах і фер­мах. З накопичувачів у підземні води потрапляють розчини різних со­лей, нафтопродукти, ароматичні речовини та ін.

У ґрунтових водах Дон­басу виявлено значні перевищення концентрацій (до 60 ГДК) арсену і свинцю, в Придністров'ї - високотоксичного талію - 5001000 ГДК. В цілому в Україні існує 193 стабільних осередки забруднення підзем­них вод. Найбільші з них у районах:

· Дніпропетровська Дніпродзержинська стічними водами об'єктів хімічної і металургійної промисловості;

· Новомосковська Павлограда шахтними водами та стоками тва­ринницьких комплексів;

· Кривого Рогу шахтними водами та стічними водами металургій­них заводів;

· Житомира Рівного стічними водами підприємств хімічної і лег­кої промисловості та господарськопобутовими.

.2 Екологічні аспекти використання інформаційних систем

Розроблювана інформаційна система прямим чином на екологічний стан навколишнього середовища не впливає. Але не треба забувати про непрямий вплив, який в деяких випадках буває більш руйнівний для навколишнього середовища. А саме:

споживання інформаційною системою електроенергії, призводить до електромагнітного забруднення навколишнього середовища;

після закінчення терміну експлуатації системи та під час її утилізації, деякі матеріали (гетинакс, ізоляція дроту, тощо) довго не розкладаються і залишаються присутніми у навколишньому середовищі, таким чином забруднюючи його.

.3 Природоохоронні заходи, що знижують викиди шкідливих речовин, випромінювань тепла, твердих і рідких відходів

Основні принципи захисту навколишнього середовища від забруднення, у тому числі й атмосферного повітря, складаються з розробки комплексу заходів, що обмежують чи виключають надходження шкідливих речовин в атмосферу. Людство тільки порівняно недавно усвідомило і прийшло до необхідності поступового переходу промислових підприємств на безвідходну технологію, що цілком виключає чи наближає до прийнятого рівня забруднення атмосферного повітря і навколишнього середовища.

Для зменшення впливу розроблюваної інформаційної системи на навколишнє середовище необхідно вжити наступні заходи:

зменшити споживчу електроенергію (за рахунок використання сучасної елементної бази);

використовувати матеріали, які можна переробити та використати вдруге;

зменшити масу матеріалів, які використовуються.

Всі ці заходи значно підвищать екологічну безпеку системи, що проектується.

.4 Визначення відверненого еколого-економічного збитку навколишнього природного середовища.

У діяльності підприємств і організацій важливим показником є економія електроенергії. З метою економії енергетичних ресурсів у нашій країні введений перехід на літній та зимовий час. При проектуванні яких-небудь систем, агрегатів, устаткування необхідно звертати увагу на такий важливий фактор і показник, як його споживана потужність. Чим вона буде менше, тим менше і збиток, нанесений навколишньому середовищу.

Розрахунок витрати електричної енергії пристрою в залежності від його потужності, кількості годин роботи, з урахуванням коефіцієнта завантаження, витрат у мережах і коефіцієнта корисної дії обчислюється за формулою:

де: W - споживана енергія; [кВт*год]

S Мп - сумарна потужність пристрою; [кВт]

Фд - дійсний фонд часу устаткування; [год]

в - коефіцієнт відновлення;

Кз - коефіцієнт завантаження;

Квм - коефіцієнт втрати в мережах;

h - коефіцієнт корисної дії.

Розрахунок проводиться для базового і проектованого пристроїв. Приймемо для коефіцієнтів наступні значення:

Кз = 0,75

Кв = 0,8

Квм = 0,05

h = 0,85

Сумарна потужність пристроїв:

базового Мпб = 210 Вт = 0.21 кВт

проектуємого Мпр = 100.5 Вт = 0.1 кВт

Дійсний фонд часу устаткування

для базового Фдб = tб n = 4 ´36 = 144

для проектуємого Фд пр = t р n = 2 ´36 = 72

Підставимо значення:

Еколого-економічний відвернений збиток буде дорівнювати:

Уе відв = Ур(Wб - Wр) = 0.15 ´ (22.47 - 5.19) = 0.26 грн.

де: Ур - питомий економічний збиток, рівний 0.15 грн. за 1 кВт год

Еколого-економічний розрахунок показав, що при впровадженні розробленої установки в експлуатацію можна одержати відвернений економічний збиток від економії електроенергії рівний:

Уе відв = 0.26грн.

оптимізація ціновий кадровий керування

Висновки

1. З приведених розрахунків видно, що розроблена у даному дипломному проекті система не утворює істотного впливу від споживання електроенергії навколишньому середовищу, який дорівнює 0,15 грн. на 1 кВт*год.

. При подальшому розширенні можливостей об’єкта необхідно враховувати нормативи та вимоги екологічної безпеки.

У вітчизняній практиці управління бізнес-структурами склалась ситуація, яка характеризується необхідністю широкого використання інформаційних технологій для ефективного управління корпоративними структурами.

Зроблено стислий огляд та порівняння можливостей сучасних інформаційних систем підтримки бізнесу

Також виконано огляд літератури, присвяченій тематиці дипломної роботи.

З’ясувалося, що при плануванні структури кадрової політики та цінової політики підприємства зазвичай використовується критерій максимуму бухгалтерського прибутку, що не завжди призводить до стратегічної цілі комерційної структури - отримання максимального прибутку.

Була розроблена методика аналізу роботи комерційного підприємства з врахуванням ринкової ситуації та внутрішніх факторів (кадровий склад, забезпечення інфраструктури тощо).

Детальний аналіз роботи комерційної структури показав, що спираючись на політику максимальних об’ємів продажів керівництво підприємства не завжди зважає на затрати, пов’язані з забезпеченням відповідної інфраструктури, яка необхідна для успішного функціонування підприємства, що призводить до збільшення збитків та зменшення загального прибутку підприємства.

Розроблено алгоритм, що забезпечує максимізацію прибутку при певних ринкових умовах, що враховує затрати на функціонування підприємства, за рахунок оптимізації кадрової структури та цінової політики.

В результаті виконання дипломної роботи на базі алгоритму було розроблено аналітичний модуль підтримки прийняття рішень про оптимізацію кадрового складу та цінової політики підприємства, що може бути інтегрований, як у вже існуючу інформаційну систему, так і на його базі можна створити власну.

Результати моделювання показали, що користуючись розробленим алгоритмом можна значно підвищити прибутки підприємства та його ефективність за рахунок оптимізації структури підприємства.

Список літератури

1. Бердій Я.І., Джигирей В.С., Кидисюк А.І. та ін. «Основи екології та охрана навколишнього природного середовища» Навчальний посібник для вузів. Л, 1999г.

. Білявський Г.О. та ін. «Основи загальної екології»: Підручник/ Г.О. Білявський, М.М. Падун, Р.С. Фуррдуй. - 2-е вид., зі змінами., К.: Либідь, 1995.-368с.

. В.С. Гаврилова «Практика внедрения корпоративных стандартов MRP в отечественном бизнес-управлении», - Питер, 2003.

. «Экономика природопользования» / Под. Ред. Т.С. Хачатурова, М.: Изд-во МГУ, 1991, 271 с.

. Катренко А.В. «Системний аналіз об’єктів та процесів комп’ютеризації». Львів: «Новий світ» -- 2000

. Б.А. Гладких, В.М. Люханова, Ф.И. Перегудова «Основы системного похода и их приложение к разработке территориальных автоматизированных систем управления » - Томск, 1986.

. Д. Филипса та А. Гарсії-Діаса « Методы анализа сетей», -- Мир, Москва, 1984

.Дж. Моудера, та С.Єлмаграби « Исследование операций. Модели и применения », - Мир, Москва, 1981.

.Дж. Моудера, та С. Єлмаграби « Исследование операций. Методологические основы и математические методы», - Мир, Москва, 1981.

. Охрана труда. «Методические указания по дипломному проектированию для студентов факультета всех специальностей». - К.: КМУГА, 2000

. Протоєрейский А.С. «Безопасность труда в авиации». Конспект лекций. - К.: КМУГА, 2000. - 228с.

. Р.Б. Чейза, Н.Дж. Эквилайна, Р.Ф. Якобса «Производственный и операционный менеджмент», - Вильямс, Киев, 2003. Методологический центр ЭКОЛАЙН

Додаток 1

Програма розрахунку чистого прибутку підприємства

[Nm,Pr,Vf,Tov]=firma(Perc,Vm,Sm,PercM,Vr,SSpr);=Vr*exp(-SSpr*Perc); % Обєми продажу=round(Vf/Vm); % Розрахунок кількості менеджерів=Vf*sign(double(Nm>0)); % =Vf/(1+Perc); % Обєми товарного обороту=Nm*Sm+PercM.*Vf; % Розрахунок зарплати менеджера=Zm*0.5; % Розрахунок затрат на менеджера=Tov*0.15; % Розрахунок затрат на інфраструктуру=(Vf-Tov-Zm-Zs-Logis); % Розрахунок чистого прибутку

Додаток 2

Програма розрахунку функціонування підприємства

=[0.00:0.001:1];=50000=100000=150000=1000=1500=2000=0.02 =5000000=0.5*Vr=0.3*Vr=0.2*Vr=0.10=0.05=2.195ii=1:length(Perc),

[Nm1(ii),Pr1(ii),Vf1(ii),Tov1(ii)]=firma(Perc(ii)+Nroz,Vm1,Sm1,PercM,Vr1,SSpr);

[Nm2(ii),Pr2(ii),Vf2(ii),Tov2(ii)]=firma(Perc(ii)+Nsopt,Vm2,Sm2,PercM,Vr2,SSpr);

[Nm3(ii),Pr3(ii),Vf3(ii),Tov3(ii)]=firma(Perc(ii),Vm3,Sm3,PercM,Vr3,SSpr);=Pr1+Pr2+Pr3;=Vf1+Vf2+Vf3;=Tov1+Tov2+Tov3;=Vr1+Vr2+Vr3;=Perc(find(Pr==max(Pr)))=Nm1(find(Pr==max(Pr)))=Nm2(find(Pr==max(Pr)))=Nm3(find(Pr==max(Pr)))=max(Pr)=Vf1(find(Pr==max(Pr)))=Vf2(find(Pr==max(Pr)))=Vf3(find(Pr==max(Pr)))=find((Vf1-Tov1)==max(Vf1-Tov1));=find((Vf2-Tov2)==max(Vf2-Tov2));=find((Vf3-Tov3)==max(Vf3-Tov3));(1)(2,2,1);(Perc+Nroz,Nm1,Popt+Nroz,Nmopt1,'or')on(Perc+Nsopt,Nm2,Popt+Nsopt,Nmopt2,'og')(Perc,Nm3,Popt,Nmopt3,'ok')off(2,2,3);(Perc+Nroz,Vf1,Perc+Nroz,Vf1-Tov1,Popt+Nroz,Vfopt1,'or')on(Perc+Nsopt,Vf2,Perc+Nsopt,Vf2-Tov2,Popt+Nsopt,Vfopt2,'og')(Perc,Vf3,Perc,Vf3-Tov3,Popt,Vfopt3,'ok')(Perc([F1 F2 F3]),[(Vf1(F1)-Tov1(F1)) (Vf2(F2)-Tov2(F2)) (Vf3(F3)-Tov3(F3))],'*g')offon (2,2,2);(Perc,Pr,Popt,Propt,'or',Perc(F3),Pr(F3),'*g')on(2,2,4);=text(0,0.5,...

{['Доля рынка (объем рынка):'],...

['Оптовый: ' num2str(Vfopt3/Vr3*100) '% (' num2str(Vr3/1000) ' тыс.грн)'],...

['Мелко-Оптовый: ' num2str(Vfopt2/Vr2*100) '% (' num2str(Vr2/1000) ' тыс.грн)'],...

['Розничный: ' num2str(Vfopt1/Vr1*100) '% (' num2str(Vr1/1000) ' тыс.грн)'],...

['Всего: ' num2str((Vfopt1+Vfopt2+Vfopt3)/Vr*100) '% (' num2str(Vr/1000) ' тыс.грн)'],...

[''],...

['Оптовый: ' num2str(Nmopt3) ' чел'],...

['Мелко-Оптовый: ' num2str(Nmopt2) ' чел'],...

['Розничный: ' num2str(Nmopt1) ' чел'],...

['Всего: ' num2str(Nmopt1+Nmopt2+Nmopt3) ' чел'],...

[''],...

['Чистая прибыль: ' num2str(Propt/1000) ' тыс.грн']})(ff,'FontName','Courier');off

Додаток 3

Зовнішній вигляд програми