Проектні пропозиції по озелененню фасадної частини ботанічного саду НЛТУ України

Міністерство аграрної політики України

Екологічний коледж

Львівського національного аграрного університету

 

ПРОЕКТНІ ПРОПОЗИЦІЇ ПО ОЗЕЛЕНЕННЮ ФАСАДНОЇ ЧАСТИНИ БОТАНІЧНОГО САДУ НЛТУ УКРАЇНИ

Пояснююча записка до дипломного проекту

Дипломник Пришляк Ю.А.

Керівник Павлюк Г.М.

Львів 2009

Зміст

Вступ

1. Огляд літератури

2. Урбоекологічний аналіз основних факторів, що впливають на прийоми озеленення та благоустрою об’єкта

2.1 Містобудівельна ситуація

2.2 Характеристика природних умов

2.2.1 Геоморфологічні особливості

2.2.2 Кліматичні умови

2.2.3 Гідрологія

2.2.4 Ґрунтові умови

2.2.5 Рослинний і тваринний світ

2.3 Історичний аналіз

2.4 Архітектурно-планувальний аналіз

2.5 Ландшафтний аналіз

3. Проектні пропозиції

3.1 Загальна планувальна композиція та ландшафтно-просторова організація території

3.2 Формування насаджень

3.3 Благоустрій території

3.4 Агротехнічні заходи по створенню та експлуатації садово-паркового об’єкту

3.4.1 Підготовка території для виконання робіт по агротехніці

3.4.2 Агротехніка посадок

3.4.3 Створення газонів та висаджування квіткових композицій

3.4.4 Роботи по догляду за насадженнями

3.4.5 Обрізка дерев та чагарників

3.5 Захист рослин від хвороб та шкідників

3.6 Механізація робіт по створенню (реконструкції формуванню) насаджень та благоустрою території

3.7 Вартість проекту (кошторис)

4. Охорона праці та техніка безпеки

5. Екологічне обгрунтування об’єкту

Висновок

Література

Додаток

Вступ

В сучасних великих містах з їх розвинутою мережею транспорту, щільною житловою і громадською забудовою створюються умови, що несприятливо впливають на здоров’я людини. Повітря забруднюється газоподібними викидами виробництва, вихлопними газами автомобілів та пилом. Мертва підстилаюча поверхня забудови і замощень погіршує мікрокліматичні умови, особливо в гарячу пору року. Міський шум, що особливо проявляється на вулицях з інтенсивним рухом транспорту, подразнює нервову систему людини, виснажуючи її. На психіку людини негативно впливає також сіро-чорний колір бетонних стін та асфальту.

Зелені насадження виступають найважливішим фактором життєвого середовища людини, її праці, відпочинку й культури. Вони покликані охороняти здоров`я людей, підвищувати їх трудову активність, виховувати і задовольняти культурні потреби у спілкуванні з природою. Загальна урбанізація та дія підприємств важкої та переробної промисловості призводять до збільшення активної ролі рослин у нашому житті. Поряд з цим вони дивують нас загадковістю, світлом і колоритом.

Головним засобом оздоровлення повітря населених місць є широкий розвиток системи озеленення. Дослідженнями встановлено їх вирішальна роль в покращенні складу повітря - збагачення його киснем та очищення від шкідливих домішок. Зелені насадження сприятливо діють на температурний режим та вологість повітря, захищають від сильних вітрів, зменшують міський шум. Сади, сквери, бульвари, парки, зелені насадження в житлових кварталах - краще місце для відпочинку населення та для організації різних масових культурно-просвітницьких заходів.

Значну роль зелені насадження відіграють в архітектурі міста. Декоративні властивості рослин - різноманіття форм, кольору та фактури - відкривають широкі властивості для використання насаджень як одного з засобів архітектурно-планувальної фітомеліорації.

Важливим завданням виконання проекту стало досконале ознайомлення з об’єктом озеленення, оцінка його реального стану на даний час та вирішення можливої реконструкції існуючих насаджень, чи абсолютної перебудови фасадної частини з ціллю створення презентабельного зовнішнього вигляду.

Мета мого дипломного проекту - навчально-практичне та експозиційно-естетичне використання даної території.

1. Огляд літератури

Озеленення населених місць - це комплекс робіт із створення і використання зелених насаджень у населених пунктах, або ж, інакше, система зелених насаджень населених пунктів.

В озелененні за тривалий історичний період сформувалися два основні стильові напрями - регулярний і пейзажний. Перший характеризується мережею прямокутних доріжок, правильної конфігурації партерів, рабаток і клумб, підкресленим домінуванням головної будівлі і, як правило, симетричною віссю. Дерева та чагарники в регулярних садах та парках розміщують чіткими рядами і постійно підстригають. На клумбах створюють орнаментальні рисунки. Інший відрізнявся тим, що тут головною дійовою особою виступала передусім природа в її неповторній красі, в багатстві рослинного матеріалу, його барв та форм. Водойми мали природні звивисті береги. Звивистими були і доріжки, з яких часто відкривалися далекі перспективи оточуючого ландшафту. Дерева і чагарники вільними невеликими групами та гаями з округлими формами. Особлива увага приділялася формуванню мальовничих галявин, лужків і водойм. Зближення або й перемішування обох стилів часто називають еклектика. Це й зрозуміло, адже поділ цих стилів досить умовний. В сучасних парках і садах обидва напрями займають рівноправне місце. У моєму проекті я саме і використала змішаний стиль.

Зелені насадження на ділянках вищих навчальних закладів відіграють, головним чином, санітарно-гігієнічну та архітектурно-планувальну ролі. В їх плануванні можна виділити парадний партер перед головним навчально-лабораторним корпусом, алеї, які об’єднують навчальні, виробничі та спортивні споруди та внутрішній сквер. Господарську зону відокремлюють від решти територій зеленими смугами або високими живоплотами. На вільній від замощення території створюють газони - партерні чи паркові. По периметру ділянки висаджують дерева і чагарники з густою кроною та влаштовують ізолюючі від вулиць, житлових приміщень та споруд стіни.

Існуючі норми проектування передбачають площі земельних ділянок навчальної зони залежно від профілю вузу і контингенту студентів. На 1000 студентів для університетів приймається 5,5-7,5 га, технічних вищих навчальних закладів - 6-8 га, сільськогосподарських - 7-8 га, для медичних, педагогічних, юридичних та інших - 3-4 га.

Площа озеленення земельної ділянки вузу має бути не менше 40%. В разі наближення ділянок до лісу чи парку площу озеленення можна зменшити до 30%.

Зелені насадження поряд із вирішенням завдань рекреаційного характеру відіграють важливу архітектурно-композиційну роль і є одним з основних факторів реалізації генеральних планів. Зелені масиви створюють в усіх зонах і вздовж об’єднуючих їх пішохідних доріжок.

При розташуванні території поблизу швидкісних доріг і магістральних вулиць навчальні корпуси розташовують на віддалі не менше 50м від межі проїжджої частини. Ділянка не має перетинатися зі швидкісними дорогами і магістральними вулицями.

Приблизне співвідношення площ зон території вищого навчального закладу (за виключенням забудови) таке: спортивна - 15-25%, навчально-дослідна - 30-40%, паркова - 45-50%, господарська - 5-10%.

Сквер Лісотехнічного університету спланований у вигляді дендрарію і є навчальною базою студентів. Перед адміністративним корпусом - партерний квітник. Уздовж фасаду - квіткова рабатка, на якій висаджені кулясті біла акація та клен гостролистий. В основу експозицій паркової зони покладений систематичний принцип, що дало можливість представити дерева і чагарники родовими групами: горіх, сосна, клен та ін.

У моєму дипломному проекті я буду використовувати нерегулярне квіткове оформлення. В пейзажних парках, а також у нерегулярних частинах садів і скверів у садово-паркових композиціях використовують квіткові багаторічники і лише в окремих випадках - однорічники. Прийоми їх використання різні: це й одиночні посадки, і групи та масиви. Багаторічники використовують для обрамлення узлісь масивів, куртин і груп, а також доріжок (бордюри і міксбордери). З них формують квітучі луки і квіткові килими нерегулярної форми. У сучасному садово-парковому будівництві широко застосовують ґрунтопокривні рослини.

Одинокі посадки, або ж солітери. Подібно до дерев та чагарників, трав’яні рослини можуть також виступати як солітери. Вони прикрашають або ж підкреслюють найважливіші з точки зору композиції місця: біля входів до будинку, на поворотах і на перетині доріжок, на зелених травниках. В одиночних посадках використовують багаторічники, які мають оригінальні високі стебла, великі та розсічені листки та рясні квіти, кращою віддаллю для огляду цих ефектних рослин - їхня дво-, трикратна висота.

Групи створюють, як правило, з багаторічників одного виду чи сорту, оскільки у випадку цвітіння вся група виглядає як єдина мальовнича пляма. Розміри групи залежать від розміру ділянки, на якій їх висаджують. Посаджені перед групою дерев чи чагарників групи багаторічників забезпечують живий перехід до відкритого простору галявини. Для створення таких груп використовують флокси, дельфініуми, люпин, айстру, рудбекії, хризантеми.

При підборі складних змішаних груп слід брати до уваги висоту, час цвітіння, забарвлення, форму квітів і суцвіть, форму і забарвлення листя та загальний вигляд (габітус) рослин, які входять до групи. Рослини висаджують всередині групи. Якщо група висаджується, наприклад, під стіною будівлі, то високі рослини розміщують на задньому плані, а низькі - спереду.

Масиви, або зарослі. Утворюються з багаторічників, які мають повзуче кореневище та відрізняються від груп значними розмірами. Ці рослини завдяки своїм великим розміром здатні заповнювати простір і прогалини між деревами, виконуючи роль підліска, наприклад, зарості рудбекії посеред кленів.

Узлісся з багаторічників. Деревні та чагарникові групи чисто "підбивають" узліссям з багаторічників, підкреслюючи їх красу. Водночас ці узлісся можуть закривати нижні оголені частини стовбурів та гілок. Обов’язковою вимогою є узгодження забарвлення квітів багаторічників із забарвленням листя дерев і чагарників, а також рясністю, переходом і тривалістю їхнього цвітіння. Наприклад, гармонійно виглядають дельфініуми та червоні півонії поряд з білим садовим жасмином.

Міксбордер (змішаний бордюр) - квітник витягнутої, у більшості випадків прямолінійної форми, що дає підстави віднести його до елементів регулярного планування. Проте він може мати і криволінійну форму, наслідуючи вигини доріжки пейзажного парку. В міксбортерах використовується широкий асортимент багаторічників, цибулькових, а також однорічників, підбір яких має забезпечити безперервне цвітіння.

 

Рис. 1.1 Рабатка

Рис.1.2 Клумба

2. Урбоекологічний аналіз основних факторів, що впливають на прийоми озеленення та благоустрою об’єкта

2.1 Містобудівельна ситуація

Національний лісотехнічний університет єдиний в Україні вищий навчальний заклад лісотехнічного профілю, який з 2004р. відзначив 130-літній ювілей, пройшовши шлях від вищої Крайової школи лісового господарства до визнаного центру лісотехнічної освіти й науки як в Україні, так і за її межами. Він був заснований у 1874р.

Університет розташований у Франківському районі за адресою: вул. Генерала Т. Чупринки, 103. Кількість студентів понад 6000 осіб. Туди можливо доїхати за допомогою маршрутного таксі: №97 та №61, а також трамваїв №3 та №5. Поблизу розташовані гуртожитки. Також у цьому районі знаходяться парк "Піскові озера" та "парк Студентів". Поряд багато житлових будинків садибної забудови. З адміністративних установ тут знаходиться адміністрація Франківського району. По вулиці Повстанській, що відгалужується від Ген. Чупринки, є Львівська гімназія міжнародних відносин. Є декілька дитячих дошкільних установ. Навпроти університету є ще один вищий навчальний заклад - інститут новітніх технологій ім. В. Чорновола.

Рис. 2.1 Вигляд Національного лісотехнічного університету із супутника

Площа Лісотехнічного університету, включаючи дендропарк, складає 6,2га. Рельєф переважно рівнинний. Перед головним корпусом знаходиться партерний квітник. В основу паркової зони покладений систематичний принцип, що дало можливість представити дерева і чагарники родовими групами: горіх, сосна, клен і т.д.

Дендропарк, що започаткований в 1954 році, містить колекцію 150 таксонів деревних рослин, а також колекції трав’янистих декоративних, лікарських рослин, "Карпатарій”, "Кам’янисту гірку" та "сад першокурсника”, що в загальному налічують 837 представників флори відкритого ґрунту.

Деревна колекція дендропарку включає таких цінних представників східноазіатської дендрофлори, як метасеквойя китайська, модрина японська, акебія п’ятилиста, багряник японський, кельрейтерія волотиста. Північноамериканські інтродуценти представлені туєю велетенською, ліквідамбром стираксовим. привертають увагу декоративні форми аборигенів: вільхи сірої, бузку угорського.

Даний об’єкт є навчальною базою для студентів. Тут можливо проходити практику.

 

Рис. 2.2 Партерний квітник

ботанічний сад озеленення ландшафтний

Рис. 2.3 Навчальний "скляний" корпус

2.2 Характеристика природних умов

2.2.1 Геоморфологічні особливості

Зелена зона Львова займає своєрідне географічне положення: вона розміщена на Головному європейському водорозподіленні Балтійського та Чорноморського басейнів. територія зеленої зони міста характеризується великою різноманітністю ландшафтів і форм земної поверхні. Тут можна виділити декілька найбільш виражених орфографічних елементів: Розточчя, Львівське плато. Львів розташований на крейдових, третинних та четвертинних відкладах. Підошва крейдових відкладів залягає на глибині 300 - 400м на розмитій поверхні відкладів карбону. По віку крейдові відклади відносяться до синонських і являють собою однорідну товщу слабо намулистих піщаних зелено-сірих мергелів. Третинні відклади виступають у вигляді пісковиків, вапняків, гіпсу, досягають місцями 100м товщини і є головним геологічним елементом будови району Львова: з них складаються всі його пагорби (Високий Замок, пагорби Шевченківського гаю, гора Чортова скеля та ін.). Місцями третинні відклади сильно порушені ерозією. Четвертинні відклади найбільш широко представлені лісами, які суцільним шаром покривають Львівське плато, а місцями схили долин.

2.2.2 Кліматичні умови

Район Львова знаходиться під одночасним впливом повітряних мас Євразії і Атлантичного океану. В зимовий і весняний період спостерігається притік континентального арктичного повітря, що пояснюється холодною, безхмарною погодою і низькими температурами. В літньо-осінній період сюди часто проникає морське арктичне повітря, що приносить холодну вологу погоду. Весною і літом іноді пробивається континентальне тропічне повітря, що зумовлює найвищі температури. Морські тропічні маси повітря викликають теплу хмарну погоду з туманами.

На протязі року переважають західні і південно-західні, потім йдуть південно-східні, північно-західні, східні і найменше північно-західних вітрів. Весною вітри всіх напрямків розподілені більш рівномірно, хоч західні та південно-західні переважають. Вітрові дні в році в середньому складають 78%, без вітрові - 22%. Найбільш вітряні - грудень, лютий, червень і листопад; найменше - серпень, травень і січень.

Важливим показником клімату є температурний режим. Найвища температура, яка була відмічена - +37°, найнижча - 35,8°. Число днів з температурою вище 0° - 271; 5° - 215; 10° - 164; 15° - 105. Річна амплітуда температур для Львова становить 20,8°. Середньорічна відносна вологість повітря становить 79%, зимою вона досягає 88 - 97%, а літом знижується до 56%. Середньорічна кількість опадів - 660 мм: в теплий період року випадає 489мм, в холодний - 81мм. Річні та місячні суми опадів дуже відрізняються. Найбільше число сильних опадів припадає на літні місяці, найменше - на зиму. В зимовий період у Львові утворюється більш-менш стійкий сніговий покрив, який лежить від 1,5 до 2,5 місяців. Висота його на початку зими складає в середньому 3 - 5см, потім 6 - 10см, збільшується в січні до 20 - 30см, а в лютому - до 31 - 50см. В перших числах березня він починає танути і в другій половині місяця майже зникає.

2.2.3 Гідрологія

На півдні міста протікає декілька невеликих річок басейну Дністра, серед яких найбільш повноводна Щирець, Зубра і струмок Малечковичі. До річкової системи Вісли належать, крім Полтви та її притоків, річка Білка, струмок Міклашів, який впадає в Білку, і річка Марунька, що протікає у східній та північно-східній околицях міста. У західній околиці є декілька притоків Західного Бугу, річки Намульна і Млинівка, струмка Брюховичанка і Фосса, а у південно-західній - струмок Білогорща, який впадає в річку Верещицю, що належить до басейну Дністра.

Найбільш вагомим фактором, що впливає на формування морфологічних рис львівського пейзажу, є води системи річок і струмків Балтійського басейну, ерозійна сила котрих особливо велика. Найбільшу активність проявила Полтва, котра за допомогою ерозійного впливу прорвалась крізь головний вал Розточчя на лінії Кортумова гора - Високий Замок і своїми струмками, що утворилися з джерел, розмиває схили Львівської котловини. Як наслідок дії цих струмків на м’які материнські породи з’явилися багато чисельні яри і балки, розвиток яких у більшості випадків припинено в останнє десятиріччя.

На території зеленої зони знаходяться чотири типи підземних вод: прісні, мінералізовані, термальні і мінеральні. Їх склад і поширення обумовлені геологічною будовою і геохімічними умовами. Прісні води приурочені до четвертинних відкладів і корінних порід, являються джерелом водопостачання міського і сільського населення. Найбільш багаті водою водні горизонти, які відносяться до акумулятивних терас Дністра. Серед порід верхньокрейдяного віку найбільш багаті водою тріщинуваті мергелі сенонського ярусу. Вони утворюють дуже поширений водоносний горизонт. Важливе значення в оздоровленні міського населення мають лікувальні мінеральні джерела, що знаходяться в межах транспортного доступу міста. Поширені вони у гіпсових породах третинного віку.

2.2.4 Ґрунтові умови

Ґрунтовий покрив в межах зеленої зони чітко підкреслений певними географічними закономірностями і відзначається великим різноманіттям по генезису, механічному складу, фізичним особливостям і родючості. Основний фонд складають дерново-підзолисті, сірі світло-сірі підзолисті ґрунти, зустрічаються дерново-карбонатні і карбонатні чорноземи.

Різноманітні ґрунти в межах зеленої зони потребують уважного підходу, враховуючи біологічні особливості видів, рекомендованих для введення у посадку. У зеленому будівництві важливо знати не тільки характеристику природних ґрунтів, але й рівень їх антропогенних змін. Найбільших змін зазнали великі інженерно-геологічні райони.

Ґрунти тут дерново-середньопідзолені, буроземи середньопідзолені, дерново-глинисті в комплексі з опідзолено-глинистими та болотними ґрунтами та ін.

2.2.5 Рослинний і тваринний світ

Комплексна зелена зона м. Львова - це система зелених насаджень міста та його приміської зони. Всі ці насадження знаходяться на різному рівні антропогенного впливу. У м. Львові лісові масиви місцями проникають на територію забудови, а в приміських лісах можна часто зустріти садово-паркові ландшафти.

Різноманітність і багатство рослинної зеленої зони Львова зв’язані з географічним місцезнаходженням, історією формування рельєфу та кліматичними змінами в попередніх геологічних періодах. Зелена зона міста відноситься до двох геоботанічних округів - Малополіського і Подільського. У Малополіському геоботанічному окрузі знаходиться лише незначна частина лісопаркової смуги. Подільський округ складається із таких геоботанічних районів: Розточчя, Львівське Опілля, Західно-Подільське плоскогір’я.

У межах Львова можна виділити п’ять угруповань рослинності: лісова, лугова, болотна, скальна і степова. Найбільш широко представлені перші три групи. Лісова рослинність представлена широколистяними, мішаними і хвойними лісами. Лісоутворюючими породами цих лісів є дуб звичайний, бук європейський, сосна звичайна і вільха чорна. Лугова рослинність представлена трав’яними формаціями, які ростуть на заплавних луках рік Полтви, Зубри, Верещиці. Торф’яні ценози представлені дрібними осоками та дрібними злаками.

У межах комплексної зеленої зони міста - єдиної системи міських і заміських насаджень - залежно від ступеня впливу людської діяльності на рослинні об’єкти виділяють чотири еколого-фітоценотичні зони (смуги). Перша зона (незначної дії) - включає приміські насадження, великі окраїнні парки і лісопарки, які знаходяться під незначним антропогенним навантаженням. Друга зона (помірного впливу) охоплює міські лісопарки і паркові насадження, крупні зелені масиви обмеженого користування. В третю зону (сильного впливу) входять міські сквери, проспекти, внутрішньо квартальні насадження, які піддаються негативному впливу міського середовища. Четверту (надмірного впливу) зону включають насадження на вулицях та площах житлової забудови та промислових підприємств, вздовж транспортних магістралей.

Від першої зони (оптимальні умови для розвитку деревної рослинності), до четвертої зони (рослини відзначаються слабким розвитком, передчасним опаданням листя, прискореним старінням і відмиранням), життєвість рослин знижується.

Хоча приміські ліси займають значні території, лісистість зеленої зони міста складає всього 21%. Лісові масиви розташовані навкруги міста нерівномірно, прилягають до міської забудови головним чином із сходу (Винниківський лісопарк), заходу (Брюховецький) і частково з південно-заходу (Лапаївський лісопарк). Південні та північні окраїни міста безлісі. Приміські лісові масиви внаслідок розширення їх рекреаційної функції все більше перетворюються в лісопаркові.

Насадження зеленої зони Львова займають площу 42,4 тис. га, із них лісогосподарська частина складає 19,9 тис. га (46,9%), а лісопаркова - 22,5 тис. га (53,1%). У минулому ліси зеленої зони інтенсивно експлуатувались і тепер в основному представлені молодняками - 22,6 тис. га, або 53,4% загальної площі.

Породний склад приміських лісів зеленої зони м. Львова досить різноманітний. Найбільші площі тут займають: бук лісовий (15893 га), дуб звичайний (12195 га), сосна звичайна (6290 га), граб звичайний (2519 га), береза (1690 га), смерека (877 га). У скверах Львова клени займають 20%, липа дрібнолиста - 11%, тополі - 10%, ясени - 8% загального видового складу. Крім основних порід досить часто зустрічаються насадження з переважанням інтродуцентів, а також похідні деревостани.

Своєрідне географічне розташування зеленої зони, багатство її рослинності у значній мірі визначає різноманіття тваринного світу. Найбільш широко представлений клас птахів (нараховується 199 видів), потім ссавці - 71 вид, риби - 47, земноводні - 15, плазуни - 8 видів. В межах зеленої зони з її антропогенними ландшафтами нараховується значно менше видів тварин (птахи - 48, 4 види земноводних). Найбільш багаті фауною змішані високостовбурні ліси. Це пояснюється доброю кормовою базою (чергування в плодоношенні окремих хвойних і широколистяних видів, наявність галявин з багатим трав’яним вкриттям, ягідників, грибниць) чітко виявленою ярусністю і сприятливими мікрокліматичними особливостями.

Уроки масового плодоношення дуба звичайного і бука європейського високої чисельності досягають лісові види гризунів. Все частіше зустрічаються копитні - косуля, кабан.

Багаті фауною і зооценози грабово-дубово-букових та інших молодняків. Вони головним чином представлені птахами і ссавцями. Батрахофауна представлена ропухами звичайною і зеленою, квакшею звичайною; герпетофауна - ящірками приткою і живородячою, вужем звичайним; орнітофауна - вальдшнепом, зозулею звичайною, сорокою, жайворонком лісовим, дроздом чорним, соловейком та ін.; териофауна - їжаком, кротом, бурозубками малою і звичайною, свинею дикою, косулею, зайцем сірим.

Особливе місце займають зооценози міських парків, котрі, нажаль, слабо вивчені і збагаченням яких практично ніхто не займається. Необхідно регулювати чисельність міських тварин, підтримувати її у певних межах.

2.3 Історичний аналіз

Ботанічний сад Національного лісотехнічного університету України (колишнього Лісотехнічного інституту) створений постановою Уряду України від 22 лютого 1991р. на базі дендрарію інституту (вул.О. Кобилянської, 1), дендропарку інституту (вул. Генерала Чупринки, 103) та арборетуму "Страдч" Івано-Франківського учлісокомбінату (Яворівський район на Львівщині). Останні два об’єкти розпочали роботу в післявоєнні 50-60-ті роки XX ст. А дендрарій, що на нинішній вулиці О. Кобилянської, створювався ще в останні чверті XIX ст.

Дендрарій, що на вул. Генерала Чупринки, закладений він у 50-х роках на місці колишнього монастирського саду (з 1913 по 1940рр. тут був монастир василіанок). Дендропарк містить колекцію 150 таксонів деревних рослин, а також колекції трав’янистих декоративних, лікарських рослин, "Карпатарій”, "Кам’янисту гірку" та "Сад першокурсника”, що в загальному налічують 837 представників флори відкритого ґрунту. Перед головним адміністративним корпусом Лісотехнічного університету, який споруджений у 1906-1908 рр. як гімназія і бурса Українського педагогічного товариства (архітектори Л. Левицький і Т. Обмінський), невеликий парковий масив.

За парковим масивом, на пагорбі невеликий скельний сад, створений за проектом студента-дипломника І. Антаховича з участю японського архітектора з токійської фірми К. Накадзіми, яка збудувала Японський сад у Московському Ботанічному саду із залученням львівських студентів-лісотехніків.

За головним корпусом - будинок наукової бібліотеки, який починав споруджуватися для модерністичної церкви Св. Йоана Богослова у 1937р., проте не був завершений і у 50-х роках реконструйований у бібліотечне приміщення.

Перша паркова зона дендрарію сформувалася в основному після будівництва навчального корпусу бурси в 10-20-х роках XX ст.

2.4 Архітектурно-планувальний аналіз

Ділянка мого проекту має прямокутну форму. Вона розташована між навчальним корпусом та їдальнею. Дана територія є транзитною. Навчальний "скляний" 9-поверховий корпус знаходиться на заході, а фасадна частина Ботанічного саду на сході. На півночі знаходиться схил, і тому там розташовані сходи. Доріжка, що веде зі сходів та з входу до фасаду покрита плитковим покриттям. А доріжка, що знаходиться на південному заході створена з асфальтобетонного покриття.

На північному сході існує схил. З південної сторони розташований тенісний майданчик. На згині доріжки, що веде до парадного входу навчального корпусу, для декоративного вигляду встановлено камінь.

Перед головним адміністративним корпусом Лісотехнічного університету розташований невеликий парковий масив, у якому збереглися вікові буки, граби, платани, ялини та акації. Перед входом - квітковий партер із симетрично висадженими самшитами, які постійно підстригають. Парковий масив відгороджений від головної алеї стриженим живоплотом з туї західної.

У партері та на схилі, яким піднімаються широкі парадні сходи, що обсаджені колоноподібними туями, багато екзотів.

Велично над зеленню здіймається будівля адміністративного корпусу, яка є одним з кращих творінь української сецесії. В архітектурі є елементи народної творчості - дах із заломами, вежа-дзвіниця, трапецієподібні прорізи вікон, які гармонійно поєднуються із сецесійними обрисами фронтонів. За головним корпусом - будинок наукової бібліотеки. Звідси звивиста паркова алея веде через дендрарій до вул. Природної. Правіше - пряма алея, обсаджена колоноподібними туями, яка веде до нижнього майданчика перед навчальним корпусом кафедри ботаніки.

Вздовж вулиць Генерала Чупринки та Природної, розкинулось студентське містечко.

Головна паркова доріжка розпочинається крутими сходами центрального входу. Ця алея з’єднує між собою гуртожитки та їдальню студмістечка, навчальні корпуси, бібліотеку, стадіон та паркові зони. На територію студмістечка можна пройти також паралельною доріжкою, що розташована праворуч від головного входу. Вона з’єднує немовби відокремлений від студмістечка 9-поверховий навчальний корпус з головним корпусом та усією парковою зоною. Ще два входи до парку є з вулиць Природної та Княгині Ольги. Таке густе розташування входів ускладнює охорону дендрарію.

Південніше від парадної зони, на дещо піднятому плато - паркова зона, що оточує "скляний" 9-поверховий навчальний корпус, яка в основному сформувалася у 80-х роках, коли були збудовані комбінат харчування "Верховина”, виробничі майстерні із приміщеннями для ботанічного саду та склади, а також упорядковано стадіон. Після благоустрою цієї території працівники ботанічного саду тут експонували чимало екзотів.

2.5 Ландшафтний аналіз

Ландшафтний аналіз проводиться з метою правильного використання рослин, які вже ростуть на даній ділянці. Якщо правильно пересадити рослини, провести обрізку, лікування, то цілком можливо створити повноцінний об’єкт озеленення.

Дана ділянка відноситься до Ботанічного саду. Будь-яка пересадка або висадка дерев і чагарників повинна супроводжуватися спеціальними актами. Тому я запропонувала квіткове озеленення.

На території об’єкту знаходяться цінні породи такі, як павловнія войлочна (рaulownia tomentosa), стефанандра розсічена (stephanandra incise), виноград лисячий (vitis labrasca), керія японська (кeria japonica), п’ятилистячник кущовий (рentaphylloides fruticosa), хеномелес Маулея (сhaenomeles maulei), гліцинія китайська (wisteria sinensis), жимолость голуба (lonicera coerulta) та ін. Тому недоцільно і пересаджати ці рослини.

Ділянка була створена у 90-х роках. Відбувалась постійна підсадка деревно-кущової рослинності. Також висаджувалися однорічні квіти.

Перелік всіх існуючих насаджень і їх характеристики подані в їх інвентаризаційний відомості у додатку А.

3. Проектні пропозиції

3.1 Загальна планувальна композиція та ландшафтно-просторова організація території

Дана ділянка є транзитною територією. Вона розташована так, щоб легко можна було б пройти з адміністративного корпусу Ботанічного саду до їдальні та до інших навчальних корпусів університету. Йдучи до їдальні ми спускаємось по сходах, у зв’язку з існуючим в даному місці невеликим схилом.

На цій території переважаючими видами є екзоти. На об’єкті використані різні види посадок: групова, рядкова, солітери та вертикальне озеленення.

Створюючи квітник з ґрунтопокривних рослин ми тим самим підкреслюємо будівлю. Він буде естетично виглядати поруч зі деревно-чагарниковою рослинністю.

Також при виході з у ботанічний сад ми виставимо квіткові вази. А для ліан, що в’ються навпроти входу, облаштуємо пристінні трельяжі.

Рис. 3.1 План Ботанічного саду Національного лісотехнічного університету України: 1 - адміністративний корпус; 2 - учбові корпуси; 3 - бібліотека; 4 - їдальня; 5 - гуртожитки; 6 - інші будівлі; 7 - житлові будинки; 8 - спортивний зал.

Дендрарій, що на вул. Генерала Чупринки, закладений він у 50-х роках на місці колишнього монастирського саду (з 1913 по 1940 рр. тут був монастир Василіанок). Перед головним адміністративним корпусом Лісотехнічного університету, який споруджений у 1906-1908 рр. як гімназія і бурса Українського педагогічного товариства (архітектори Л. Левицький і Т. Обмінський), невеликий парковий масив, у якому збереглися вікові буки, граби, платани, ялини та акації. Перед входом - квітковий партер із симетрично висадженими самшитами, які постійно підстригають. Парковий масив відгороджений від головної алеї стриженим живоплотом з туї західної.

За віковим масивом на пагорбі невеликий скельний сад, створений за проектом студента-дипломника І. Антаховича з участю японського архітектора з токійської фірми К. Накадзіми, яка збудувала Японський сад у Московському Ботанічному саду із залученням львівських студентів-лісотехніків. Зліва - невеликі галявини з красивоквітучими чагарниками та декоративною дерев’яною скульптурою. Довкола нового навчального корпусу висаджено багато екзотів, зокрема ліани. Перед корпусом, знизу від пандуса, вздовж вулиці Генерала Чупринки, квіткова рабатка зі стриженими туями. У партері та на схилі, яким піднімаються широкі парадні сходи, що обсаджені колоноподібними туями, багато екзотів: магнолія, оцтове дерево, катальпа, айва японська, скумпія тощо.

Від бібліотеки звивиста паркова алея веде через дендрарій до вул. Природної. Тут окремими групами висаджені головним чином екзоти, серед яких декілька видів горіхів. Правіше - пряма алея, обсаджена колоноподібними туями, яка веде до нижнього майданчика перед навчальним корпусом кафедри ботаніки, де ростуть плакучі верби та сріблясті клени. Тут багато екзотичних чагарникових рослин. За навчальним корпусом колекція квіткових рослин-багаторічників.

Добре озеленене студентське містечко, яке розкинулось вздовж вулиць Генерала Чупринки та Природної. Над студентським стадіоном здіймається розкішна зелень ще досить молодих насаджень, які оберігають схили від ґрунтової ерозії.

Дендрарій на вулиці Генерала Чупринки за характером зелених насаджень можна поділити на декілька зон. Передусім це сформований парковий комплекс, в якому зібрано велику колекцію деревних рослин. Перша його паркова зона сформувалася в основному після будівництва навчального корпусу бурси в 10-20-х роках XX ст.

За квітником і фонтаном, оточеним чотирма платанами - зелений партер, сформований з багаторічників.

Зліва і справа від квіткового партеру стрижений живопліт з туї західної, який тягнеться вздовж головної паркової доріжки, що розпочинається крутими сходами центрального входу, обсадженого колоноподібними туями.

Праворуч від квіткового партеру аж до самого входу тягнеться тінисте насадження, сформоване із вікових дерев - акації, смереки, бука, кленів, платанів. На куті, ближче до стадіону, вікова тополя. Взимку одноманітність листяних насаджень оживляють вічнозелені кипарисовики, туя, тис.

Уздовж фасаду головного корпусу рядкове насадження кулястих кленів та акацій. Лівий бік корпусу прикрашає виноградовик п’ятилистий, що пнеться стіною фасаду.

Південніше від парадної зони, на дещо піднятому плато - паркова зона, що оточує "скляний" 9-поверховий навчальний корпус, яка в основному сформувалася у 80-х роках, коли були збудовані комбінат харчування "Верховина”, виробничі майстерні із приміщеннями для ботанічного саду та склади, а також упорядковано стадіон. Після благоустрою цієї території працівники ботанічного саду тут експонували чимало екзотів - тамарикс, групу гарноквітучих чагарників, а на стінах скляного корпусу південно-східної експозиції - ліани. Екзоти висаджували також на південь від цього корпусу.

Баланс території представлений у додатку Б.

3.2 Формування насаджень

При формуванні насаджень на території об’єкту, ми перш за все виходили з того, що дерева, кущі, квіткові і трав'янисті рослини, які складають основу середовища об'єкту повинні бути органічно пов'язані між собою, і ефектно виглядати у різних створених нами композиціях, гармонійно вписуватись у ландшафт даної місцевості і мають об’єднуватися в одне ціле (Додаток Г, Д).

Квіткове оформлення території виконане у ландшафтному стилі. Квітник розбивається доріжками. Але при цьому він ніби з’єднаний невидимими лініями. Також на території встановлені квіткові вази з однорічників: сальвії блискучої (salvia splendens) та петунії гібридної сорт (petunia hybrid "Blue Beder”).

Давайте розглянемо детальніше квітник неправильної форми. Він складається переважно з ґрунтопокривних рослин. Кольорова гамма різноманітна: біле, жовте, рудувате, червоне, рожеве, пурпурне, фіолетове, бузкове, синє, зелене забарвлення. Рослини підібрані так, щоб цвітіння відбувалось безперервно. Квіти цвітуть від травня до жовтня. А якщо підсаджувати весною першоцвіти, то цвітіння буде аж з ранньої весни.

Нижче наведені описи квіткових рослин, які розташовані у квітнику.

Горлянка повзуча (Аjuga reptans) - невисокий ґрунтопокривний багаторічник, в безсніжні зими листя може відмирати, але навесні швидко відрощують нові. Висота рослини до 20 см. Зацвітає в травні. Під час цвітіння, червоно-коричневе листя, утворюють ідеальний фон для блакитних квіток. Протягом літа квітки з'являються час від часу.

Рис. 3.2 Горлянка повзуча

Переносить затінення, але на відкритих місцях листя набуває інтенсивнішого забарвлення, від прямих сонячних променів може постраждати.

Манжетка альпійська (Аlchemilla alpine) - невибаглива рослина, має широке розповсюдження. Манжетка добре росте і на кам'янистій гірці, і на торф'яній клумбі. Квітка має приємний аромат. Сухі квіти застосовуються як додатковий матеріал для прикрашання букетів.

Рис. 3.3 Манжетка альпійська

Гости (Нosta) цінуються за декоративне листя. Краще ростуть на тінистих ділянках з злегка кислими або нейтральними ґрунтами. Висаджують групами або поодинокими кущами під деревами, уздовж доріжок, алей. Дуже гарно виглядають біля водоймищ.

Язичник зубчатий (Ligularia dentate) зростає заввишки 120 см. Листя у нього велике, знизу коричнево-пурпурне. Квіткові кошики помаранчеві, квітують з серпня по вересень. Вирощують на злегка затінених ділянках. Після цвітіння пагони обрізають на рівні землі.

Рис. 3.4 Язичник зубчатий

Рис. 3.5 Язичник Преживальсського

Барвінок малий (Vinca minor) - ґрунтопокривний чагарник, що стелиться, вічнозелений, з довгими пагонами, росте повільно, досягає висоти від 0,1 до 0,3 м, ширини - 0,5 м. Листя темно-зелене, шкірясте. Квітки, блакитного кольору, складаються з 5 пелюсток, цвіте в травні, повторно цвіте в липні. Краще росте на родючих ґрунтах. Використовується для посадки в парках, садах. Одна з найбільш цінних ґрунтопокривних рослин для висадки під кронами дерев.

Рис. 3.6 Барвінок малий

Айстра (Aster) - багаторічна або однорічна рослина. Існує багато різновидів, виділяють два основні: весняно-квітучі (ранні) і осінньо-квітучі (пізні). Багаторічні айстри добре виносять напівтінь, але краще ростуть і швидше зацвітають на сонячних місцях. Їм найкраще підходять легкі, періодично зволожувані суглинки. Добре відгукуються на внесення перегною перед посадкою. Айстри засухостійкі, у період бутонізації потребують регулярного поливу. Якщо в цей час полив буде недостатнім, то листя пожовкне і кількість бутонів зменшиться. На одному місці можуть рости 5-6 років. Кожний рік їх рекомендується мульчувати перегноєм. Розмножують айстри вегетативно і насінням. Кожні 3-4 роки потрібно ділити кущі - викопати і відділити рослини одна від одної. Можна розділити кущ лопатою і не викопуючи його. У поділі повинно бути 1-3 нових паростків. Садити і ділити айстри краще весною, тоді вони добре укоріняться і зацвітуть цього ж року. Насінням розмножують рідко.

Гвоздика (Dianthus) відноситься до багаторічних холодостійких рослин. Походить гвоздика з Китаю. Гвоздика вирізняється вузько-ланцетними, срібно-зеленими або сіро-зеленими листками, котрі у високорослих сортів можуть згортатися кільцем назовні. Гвоздики поділяються на групи, що включають різновиди з одноцвітними і двоцвітними бутонами. Необхідна відкрита, сонячна ділянка з добре дренованим ґрунтом. У форм з повторним цвітінням бажано видаляти зів’ялі квітки. Розмножується у лютому-березні насінням (для розсади) або весною діленням.

Лілійник рудуватий (Hemerocallis fulva) - його квітки, що розквітають послідовно одна за одною, в’януть на наступний день. Лілійник морозостійкий. Краще всього росте на сонячній ділянці з родючим, вологим ґрунтом. Розмножується діленням куща восени або весною. Культурні різновиди, вирощені з насіння, втрачають свої декоративні властивості. Ботанічні види легко схрещуються між собою, тому їх слід вирощувати окремо від інших.

Рис. 3.7 Лілійник рудуватий

Чистець візантійський (Stachys byzanthina) - багаторічна рослина 20-60 см висотою, з прямостоячими, чотиригранними стеблами. Листя товсте, звужене до основи, опушене, що надає їм особливу декоративність. Квіти дрібні, рожево-бузкові або бузкові, кожен до 1 см довжиною, зібрані в щільні, колосоподібні суцвіття. Цвіте в червні-вересні. Плодоносить. Плід сухий, розпадається на чотири горішка. Рослина морозостійка, без укриття можна лишати тільки за умови хорошого дренажу.

Рис. 3.8 Чистець візантійський

Королиця звичайна (Leucanthemum vulgaris) - багаторічна рослина, висотою 30-60 см, здебільшого з одним кошиком. Листки прості, довгасті, по краю зубчасті. Кошики великі - 3-5 см у діаметрі. Язичкові квітки білі, трубчасті - жовті. Сім'янки без чубка. Цвіте з травня до кінця літа. Росте на луках, схилах, галявинах, уздовж доріг по всій Україні. Королиця має сплячі бруньки, які розвиваються при пошкодженні рослини. Якщо ранньою весною зрізати стебло королиці під корінь, то з пазух прикореневих листків розвинеться кілька нових пагонів - цього ніколи не буває за нормальних умов розвитку. Білі язичкові квітки - маточкові, добре помітні комахам; трубчасті - двостатеві, в них пиляки дозрівають раніше від маточок. Пиляки зростаються своїми краями і утворюють трубочку, через яку проходить стовпчик маточки, виносячи приймочку над тичинками. Ростовий стовпчик, досягнувши пиляків, виштовхує з них дозрілий пилок, який переноситься комахами на квітки з дозрілими приймочками. На ніч і в дощову погоду кошики закриваються, захищаючи пилок від намокання. Королиця - чудова декоративна рослина.

Рис. 3.9 Королиця звичайна

Для того, щоб отримати хороший газон, велике значення має правильний добір травосуміші. Вона повинна відповідати призначенню та екологічним умовам ділянки. Я пропоную суміш газонних трав: райграс пасовищний, тонконіг лучний, польовиця звичайна, костриця червона (Додаток Е).

Райгас пасовищний (Lolium perenne) - багаторічний низовий кущовий злак. Вологолюбний, краще росте на суглинистих ґрунтах та чорноземах. На одному місці може рости до п'яти років.

Тонконіг лучний (Poa pratensis) - багаторічна або однорічна посухостійка злакова трава з волотистим суцвіттям.

Польовиця звичайна (Agrostis stolonifera) - багаторічна трав'яниста кормова рослина родини злакових із золотистим суцвіттям і коротким кореневищем.

Костриця червона (Festuca rubra) - багаторічний низовий злак. Росте на різних ґрунтах, витримує нетривале надмірне зволоження, на одному місці може культивуватися до десяти років.

3.3 Благоустрій території

У благоустрої території об’єкту чільне місце займають доріжки різної конструкції. Техніка їх влаштування полягає у виїмці корита. Глибину виїмки визначає прийнята конструкція закладка дренажної системи, влаштування основи, а відтак, покриття різними матеріалами. На даному об’єкті викладено асфальтобетонну доріжку та плиткове покриття.

Бетонні доріжки створюють так: на основу із шлаку накладають спочатку один, а через кілька годин другий шар бетону. З метою надання доріжці декоративного вигляду до бетону домішують барвники. Доріжку можна вже експлуатувати не раніше ніж через 48 годин після закінчення робіт (навесні і восени цей термін подвоюють). У перші години після закінчення робіт полотно доріжки потрібно захистити від дощу та прямого сонячного проміння.

Доріжки із плит на бетонній основі створюють так: на основу із шлаку і покладеного на нього шару бетону вкладають у вигляді певного візерунку бетонні, гранітні або вапнякові плити. В отвори між плитами засипають чистий цемент. Після цього доріжку поливають водою.

При будівництві сходів з каменя або плит застосовують два способи кладки: сухий і вологий. При сухому способі укладання елементів виробляється без цементного розчину, а при вологому - змащують цементом. Обов'язковим елементом конструкції є дренаж або дренуючий шар, підстава або фундамент.

Біля даної території розміщений тенісний майданчик, але він у занедбаному стані. Я пропоную відновити його. Для цього потрібно: у межах контуру відведеної під майданчик ділянки виймають ґрунт на глибину 25-35 см, прокладають дрени (віддаль між дренами 10-15 м), а зверху накладають шар завтовшки 12 см із шлаку або щебеню, встановлюють стовпи для поперечної сітки. Далі наносять поверхневий шар, який до вкатування катком має 8 см, а після вкатування - 5 см. Поверхневий шар може являти собою суміш: 70% висівок будівельного сміття, 15% глини, 15% землі.

Вздовж доріжок встановлено ліхтарі на металевій основі. Ліхтарі також використані для підсвічування квітника та низькорослих хвойних чагарників.

Оскільки на даному об’єкті існує велика кількість ліан, я пропоную встановити декілька трельяжів. Решітка може бути вільностоячою або, як у нашому випадку, пристінною, з простим рисунком, оскільки з розстом рослин рисунок закривається повністю.

Для естетичного оформлення можна встановити квіткові вази. Вони призначені для висаджування рясно квітучих і яскравих за забарвленням квіткових рослин.

Для сміття встановлені декілька урн.

3.4 Агротехнічні заходи по створенню та експлуатації садово-паркового об’єкту

3.4.1 Підготовка території для виконання робіт по агротехніці

Спеціальна підготовка території включає очистку, планування, знищення ерозії ґрунту.

Очистку ділянки від сміття роблять з метою видалення із ґрунтового покриву інертних будівельних матеріалів, органічних залишків рослинності, стін і фундаментів існуючих будівель. Особливу увагу звертають на можливість використання відходів для засипки понижених місць території або у вигляді будівельних матеріалів для одягу доріжок, площадок. При загальній очистці ділянки необхідно забрати пні, посухостійкі або ті, які не мають естетичного вигляду дерева, кущі. Ступінь засміченості визначають: на 100 м² площі - 0,5 м³ будівельного сміття - мала засміченість; 1 м³ - середня; 1,5 м³ - сильна.

Планування об’єкту садово-паркового господарства проводять представники будівельної організації по попередній заявці власника. При відводі границь ділянки всі поворотні точки границь і доріг відмічають забивкою металевих трубок діаметром 3-5 см, довжиною 50-70 см. По границях ділянки встановлюють тимчасову огорожу, щоб забезпечити безпеку робіт всередині об’єкту, а також заборонити знаходження посторонніх людей на об’єкті.

Після грубого планування поверхні проводять роботи по прокладці всіх підземних комунікацій. Одночасно обкопують і котловани під будівлі з закладкою фундаментів, ями і траншеї під посадку дерев і кущів з засипкою їх рослинним ґрунтом і встановленням кошиків по центрі ями, і границями траншеї. В тих випадках, коли вся територія має надлишок зволоження, розробляють заходи по меліорації. Дренажі встановлюють по спеціально розробленому проекту, на якому є: дорога прокладки з вказуванням нахилів і їх напрямків. Для постачання садів і парків встановлюють спеціального типу водопровідну систему.

Підготовка ґрунту полягає в заміні або перекопуванні та розпушуванні його верхнього шару, а також внесенні добавок і добрив.

При підвищеному рівні кислотності ґрунту проводять вапнування. Вапнування понижує кислотність ґрунту. Крім того, в глинистому ґрунті вапнування покращує його структуру, прискорює розклад і засвоєння поживних речовин, в піщаному ґрунті понижує вологість і погіршує його структуру, тому вапно вводять з органічними речовинами.

3.4.2 Агротехніка посадок

Порушення технології посадки дерев і чагарників в багатьох випадках є причиною недовговічності, низької декоративності, захворювань, а також загибелі рослин.

Яму під посадку дерева викопують таких розмірів, щоб в ній можна було вільно розмістити коріння дерева. Середня глибина ями становить 70-120 см. Ями під саджанці рекомендується викопувати за 7-10 днів до посадки. Після викопування яму на 2/3 об'єму засипають рослинним ґрунтом. Перед засипкою в дно ями, дещо відступивши від центру, забивають посадочний кіл завтовшки 5-6 см, а потім горбочком насипають землю. Саджанці опускають в яму, на горбик, розправляючи при цьому корені, встановлюючи як можна ближче до посадочного колу. Через яму (з краю на край) перекидають планку, яка вкаже рівень землі по центру ями, при цьому коренева шийка повинна знаходитися на 5-8 см вище рівня планки, щоб після того, як рослина разом із землею осяде, шийка опинилася на рівні поверхні. Коли рослина встановлена на необхідній висоті, яму починають засипати землею. При цьому слід обережно засипати корені, накладаючи землю до кореневої шийки. Землю слід сильно ущільнювати шляхом пошарового ущільнення. Коли яма заповнена, по її периметру встановлюють валик із ґрунту.

Середня глибина ями для чагарників становить 30-60 см. Чагарники висаджуються в раніше підготовлені котловани, котрі заповнюють ґрунтом на 15-20 см вище поверхні ділянки з врахуванням усадки. Корені при посадці вільно розподіляються по ґрунту у відкритій ямі, а потім засипають землею. Землю пошарово ущільнюють носком ноги. Після посадки по периметру котловану влаштовують ґрунтовий валик для утримування води. Норма поливу - 20-30 л на одну рослину. Поверхню посадкового місця вкривають дрібним торфом або рубленою травою.

Товщина родючого шару для влаштування квітника повинна бути не менше 20-40 см. Спочатку планують, очищають ділянку, потім засипають ґрунт, заправлений добривами (гній - 80, азот - 10, фосфор - 9, калій-10 г/м2). Підготовку ґрунту здійснюють за 2-3 тижні до посадки. Перед посадкою ґрунт вирівнюють граблями, розбивають на ділянки з розмірами в залежності від видів рослин.

Рано навесні висівають однорічники з добрим вегетаційним періодом (флокси та ін.). Насіння цинії та інших теплолюбних однорічників висівають у другій декаді травня.

3.4.3 Створення газонів та висаджування квіткових композицій

В залежності від способу використання та локалізації, розрізняються наступні види газонів:

декоративні - килимові, паркові, лучні

для відпочинку

спортивні (для футболу, хокею, тенісу, гольфу).

Газони декоративні створюються для отримання гарних композицій, призначених для прогулянок і відпочинку. Ці газони повинні характеризуватися не тільки декоративними особливостями (щільний і гарного кольору дерен), але і витримувати помірні навантаження на ґрунт відпочиваючими. Вони повинні мати здатність рівномірно відростати після покосу. Трави повинні бути достатньо посухостійкими, що пов'язано зі складністю поливу великих площ.

Килимові газони є необхідним фундаментом для квіткових клумб і надають гідності архітектурним спорудам. Для цих газонів дуже важливий ретельний догляд. Косити їх слід не рідше одного разу на 7-10 днів до висоти 3-4 см, а в

посушливі періоди досить часто поливати. Для закладки цих газонів частіше використовують один або два види трав (наприклад, вівсяниця довголиста, польовиця звичайна). Необхідно підтримувати зелень круглий рік, роблячи заходи по підтриманню щільного, густого покриву та забезпечення рівномірного його відростання.

Паркові газони закладаються на великих площах, призначених для прогулянок і відпочинку. Трава коситься рідко - кілька разів за період вегетації. У висівних сумішах трави повинні мати досить високу посухостійкість і не сприйнятливість до зміни погодних умов (вівсяниця червона, вівсяниця овеча, вівсяниця тростинна, польовиця тонка).

Газони лучні є парковими газонами, догляд за якими повинен бути постійним. За період вегетації їх косять три рази. Ці газони є багаторічними, на них протягом тривалого часу з'являються рослини, характерні для зборів лугових трав (трави низькі і високі, будякові). Зовнішній вигляд цих газонів змінюється протягом сезону вегетації.

Газони для відпочинку - це газони, призначені для помірної експлуатації і є чимось середнім між парковими та спортивними газонами. Зазвичай, вони закладаються на великих площах і призначені для відпочинку, ігор, культурних заходів і спортивних вправ. Із-за великої різниці основ, на яких закладаються газони, на їх засів використовується кілька видів трав (наприклад, вівсяниця червона, овеча, тростинна, польовиця тонка, костриця лучна, райграс пасовищний).

Газони спортивні. Практично це майданчики для змагань з трав'яним підґрунтям, що вимагає певної локалізації та ботанічного складу трави в залежності і від спортивної дисципліни (виду спорту), для якої газон призначений.

Рис. 3.10 Декоративна група

До створення квітників приступають в саму останню чергу, коли проведені всі підготовчі роботи по будівництву господарських приміщень, прокладанню доріжок, зведенню огорож. Слід уточнити, що на етапі планування ділянки під квітник вибирають добре освітлені місця. Висівати пізньою осінню можна насіння більшості холодостійких однорічників і деяких багаторічників так, щоб вони не встигли прорости до морозів. Насіння при цьому слід витрачати в два рази більше, закладати перегноєм, торфом або грудочками землі. Для альпійських та кам'янистих гірок, бордюрів в осінній період висаджують такі холодостійкі багаторічники як водозбір, айстра, гвоздика, мак і анемона альпійська, а також камнеломку. Для бордюрів і клумб висаджують, наприклад, деревій, гайлардію пречудову, мальву, м’яту, мак, коров'як, вівсяницю, пшінку і ін. Відмінно підходять для висіву у бордюри; холодостійкі однорічники: трясучку, зайцехвіст, агератум, сад також прикрасять космея, диморфотека, чорнобривці, іпомея, сальвія.

Рис. 3.11 Нерегулярне квіткове оформлення

Дрібно-цибулинні рослин (проліски, шафран, цибулька гадюча, пушкінії, хіонодокси, білоцвіти і ін.) висаджують в осінній період, оскільки їх цвітіння починається в квітні, коли на північних ділянках саду ще лежить сніг. Для регулювання площі цвітіння на території саду весною, коли стебла рослин поки ще помітні на газоні, роблять пересаджування цибулинних. Восени можна тільки підсаджувати рослини на заздалегідь вибрані і підготовлені вільні місця на газонах.

 

Рис. 3.12 Міксбордер

Рис. 3.13 Клумба

З кінця серпня до середину вересня можна висадити в ґрунт нарциси, тюльпани, лілії, гіацинти, півонії, півники і значну кількість різноманітних за забарвленням трав, дерев та чагарників. Найбільша кількість посадкових робіт припадає на літньо-осінній період, від яких залежить, як виглядатиме наш сад весною і влітку.

3.4.4 Роботи по догляду за насадженнями

У весняний та весняно-літні періоди максимального росту коренів рослини слід забезпечувати їх елементами ґрунтового живлення та водою (Додаток В).

В осінній період, а також наприкінці літа під час активізації росту коренів, рослини потрібно забезпечити фосфором, калієм та водою, що підвищує стійкість рослинного організму в зимовий період.

Органічні добрива розподіляють рівномірно по пристовбурній площі, дещо відступивши від кореневої шийки рослини. Після розподілу, добрива вносять в ґрунт, тобто перекопують поверхню площадки.

Всі порізи кори та деревини необхідно зрізати гострим садовим ножем для того, щоби поверхня рани була рівною. На цю поверхню слід нанести шар масляної фарби на олії, а ще краще змастити садовою замазкою. Для попередження сонячного опіку кору рослин з ніжною корою можна фарбувати сумішшю ґрунту і гашеного вапна. Пошкоджену при опіках кору зрізують гострим ножем та замазують масляною фарбою. Розчищену порожнину дупла, яке утворилося в результаті бактеріальної гнилі, покривають 3-5% розчином мідного купоросу, 3% розчином кремній органічної смоли і т.д. Дупла покривають кам'яновугільним лаком, а потім у порожнечу закладають пломбу.

Формувальна обрізка - цей вид обрізки застосовують з метою збереження крони рослини або надання їй відповідної форми, у молодому віці проводять слабу обрізку, так звану прищипку пагонів, на одну, на дві, іноді на три бруньки, не більше 20-30% річного приросту, в середньому віці проводять укорочення пагонів до 50% довжини річного приросту.

Санітарну обрізку проводять на протязі всього періоду вегетації, вилучаючи при цьому гілля біля самої їх основи; пагони вилучають над брунькою, ретельно зберігаючи її.

Розрізняють три основних типи чагарників: з зимуючими квітковими бруньками; з не зимуючими або літніми; як з зимуючими та і з літніми.

До першого типу належать чагарники, обрізку яких проводять влітку після цвітіння. В порядку проріджування вирізають окремі старіючі скелетні гілки, вкорочують надмірно довгі пагони поточного року.

Чагарники другого типу обрізають в період спокою, тобто пізньою осінню або рано навесні, до розпускання бруньок. Вкорочують частину минулорічних пагонів із зберіганням в їх основі декількох бокових бруньок. Обрізку чагарників третього типу проводять після цвітіння, потрібно вирізати старі пагони.

Санітарна обрізка спрямована на вилучення хворих, сухих та пошкоджених гілок. Її проводять щорічно протягом вегетаційного періоду.

Заходи по догляду за газонами включають в себе - полив, механічну обробку дернини, внесення добрив, боротьбу із шкідниками, ремонти та скошування.

Полив газону здійснюють за допомогою шлангів з розпилюючими насадками, підключених до водопровідної мережі на невеликих ділянках. Загальна кількість поливів за сезон може складати від 5 до 20 разів та більше. На піщаних ґрунтах поливи повторюють кожні 5-7 днів. Поливають газони відразу ж після сковування травостою.

Без регулярного скошування не може бути досягнуто нормального травостою і стійкого дернового покриву. Кращий час для стрижки ранок або вечір. Ремонт газонів направлений на відновлення дернового покриву.

Молодий газон необхідно скошувати в період, коли пагони досягнуть висоти 15-20 см. Кратність скошування партерних та звичайних газонів - 1 раз на декаду, в середньому на сезон травостій скошують 5-10 разів. Останній раз у сезоні газони скошують приблизно за 25-30 днів до настання морозів, невеликі ділянки скошують ручними косарками з шириною захвату 30 см.

Основний профілактичний захід по боротьбі з бур'янами - систематичне скошування травостою.

Прочісування - обробка поверхні дернини за допомогою спеціальних металічних або спеціальних ротаційних щіток, при якій з поверхні газону вилучаються сміття, стара відмерла трава.

Проколювання - обробка за допомогою спеціальних борін або голчастих катків, що забезпечують руйнування щільного шару, який перешкоджає нормальній життєдіяльності травостою. Роблять 200 проколів на 1 м² газону.

При землюванні газону на поверхню наносять шар перегною завтовшки не більше 2-4 см. Роботу проводять через кожні 2-3 роки, восени після останнього скошування.

Ремонт газонів включає в себе відновлення травостою на локальних ділянках. До поточного ремонту відносяться роботи по рихленню витоптаних ділянок, підсипці родючого ґрунту, вирівнюванні поверхні та підсіву насіння газонних трав з їх наступним закопуванням. Проріджені травостої підсівають після рихлення дернини та внесення добрив з наступним поливом. Поверхню газону обробляють дисковими боронами, вносять добрива та прикотковують.

Найбільш інтенсивним та регулярним повинен бути полив квітників в період росту, бутонізації та цвітіння, а також розвитку органів рослин. Відносна вологість ґрунту в ці періоди повинна складати 70-80% для вологолюбних рослин та 60-70% для посухостійких. Норма поливу для однорічників складає 15-20, для багаторічників-30-40 л/м² квітника. Кратність поливу у період інтенсивного росту може коливатися від 3-5 разів на сезон в лісовій зоні, до 7-10 разів в степовій.

Для збереження вологи, збільшення повітрообміну проводять рихлення квітників. Перше рихлення здійснюють рано навесні, як тільки просохне верхній шар ґрунту, в подальшому рихлення проводять до змикання рослин по мірі ущільнення поверхні ґрунту та проростання будяків.

Мульчування - агроприйом, який значно покращує умови росту багаторічників. В якості мульчі використовують торф або торфокомпости. Мульчу наносять по поверхню квітника, якщо квітник новий шаром 2,5-3 см; якщо він 4-5 річний 5-8 см. Строк мульчування: початок весни - перед розвитком нових пагонів; повторність мульчування 1 раз на 2-3 роки.

Ріст і розвиток квіткових трав'янистих рослин визначається правильним забезпеченням їх елементів мінерального живлення - азотом, фосфором та калієм. Азотне живлення сприяє потужному росту пагонів, надає листю темно-зеленого кольору, це уповільнює процес старіння рослин. Азотні добрива вносять весною та на початку літа.

Фосфорне живлення підвищує морозостійкість багаторічників прискорює цвітіння та плодоношення. Фосфорні добрива вносять у борозни при посадці або восени при рихленні ґрунту на глибину 8-10 см. В літній період фосфорні добрива вносять в розчинному вигляді.

Калійні добрива підвищують стійкість рослин до морозостійкісті та сприяють кращому поглинанню азоту з ґрунту та накопиченню крохмалю в цибулинах, бульбоцибулинах та кореневищах.

Боротьбу з бур'янами необхідно вести систематично. Значну частину будяків вилучають при рихленні ґрунту.

У разі декорування стін споруд для підтримання витких рослин (ліан) влаштовують спеціальні пристосування. Виткі рослини швидко використовують поживні речовини з ґрунту і потребують регулярного підживлення, а глибоке залягання кореневої системи - щедрого поливання. Наземні частини витких рослин потрібно обприскувати чистою водою, яка не тільки освіжає рослини, а й змиває з листя пил і шкідників. Обприскування або поверхневий полив роблять лише вранці.

Обов'язковим прийомом догляду за виткими рослинами є регулярне обрізування. У загущених кущів вирізають старі гілки, які заважають росту молодих пагонів.

Ранньоквітучі ліани рекомендується обрізувати одразу після цвітіння. Вирізають, як правило, всі квітконосні гілки на рівні верхніх ступенів осьової системи, а також слабкі й загущені скелетні гілки й пагони. Проте, у цьому разі залишають достатню кількість пагонів для забезпечення цвітіння ліан у наступному році.

Ліани які цвітуть пізно доцільно обрізувати на початку весни на рівні початкових ступенів осьової системи. Це забезпечує утворення, ріст нових пагонів та їхнє цвітіння у поточному році.

Деревовидні ліани, які вирощуються заради декоративності листя чи осіннього забарвлення, обрізують восени (листопадні) або навесні (вічнозелені). Обрізування пагонів і гілок, що віддаляються від наміченого для озеленення простору, проводять в міру виявлення його впродовж сезону.

3.4.5 Обрізка дерев та чагарників

Це один з основних заходів по догляду за надземною частиною дерев. Розрізняють такі види обрізки:

санітарна;

формувальна;

омолоджуюча.

На даному об’єкті доцільно застосовувати формувальну обрізку з метою збереження крон дерев і надання їй відповідної форми. Формування крони дерева полягає в наступному. В молодому віці здійснюють слабку обрізку на одну, дві, часом три бруньки, але на більше 20-30% щорічного приросту; між старим і новим зрізом пагону необхідно залишати 5см. В середньому віці здійснюють вкорочування пагонів до 50% довжини щорічного приросту. В швидкоростучих видів роблять більш сильну обрізку (60-70% щорічного приросту), що збільшує розмір листя.

Формувальну обрізку хвойних здійснюють для деяких видів (ялина, ялівець, туя), які використовують в живих огорожах. Ялини обрізують один раз в рік наприкінці росту пагонів.

Формувальну обрізку в швидкоростучих видів здійснюють щорічно, в повільно-ростучих - раз на два роки.

При формуванні штучних крон дерев здійснюють сильну обрізку, що й переходить в стрижку.

Форма крони дерева залежить від догляду за нею в перші 20 років.

Для чагарників застосовують ті ж самі види і обрізки, що і для дерев. На даному об’єкті доцільно застосовувати формувальну обрізку з метою надання чагарникам бажаної форми, обмеження надмірного росту, регулювання інтенсивності цвітіння і плодоношення, запобігання загущеності, а також профілактики і захисту від шкідників та хвороб.

Формування чагарників починають з першого року посадки. При обрізці необхідно знати час утворення і розпускання квіткових бруньок та їх місцерозташування на пагоні.

Живі огорожі в молодому віці обрізають 2-3 рази на сезон. В старшому віці швидкоростучі обрізають 4-6 разів на сезон, повільно ростучі - до 3-ох разів. Першу обрізку здійснюють в березні - квітні до розпускання бруньок, наступні - по мірі втрати виразності поперечного профілю огорожі.

3.5 Захист рослин від хвороб та шкідників

Шкідники і хвороби спричиняють значну шкоду рослинам, що призводить до зниження їх декоративності, зміні композицій та погіршенню загального вигляду рослин, а інколи - їх відмиранню. Хвороби, викликані грибами, вірусами, бактеріями, спричиняють ослаблення рослин, порушення їх фізіологічних процесів. Рослини втрачають свій естетичний вигляд, що негативно впливає на емоційний стан людини.

Всі декоративно-естетичні якості зелених насаджень і окремих рослин можуть проявитися тільки при відповідному догляді за ними. Особливо догляд необхідний для насаджень з великим видовим складом деревно-чагарникових і трав’янистих рослин, так як при цьому збільшується кількість шкідників та збудників хвороб.

При організації робіт по захисту рослин необхідно враховувати і екологічні особливості проростання рослин в містах, де існують погані умови для росту рослин, але добрі для розвитку шкідників і збудників хвороб.

Головне завдання озеленювачів - не допускати зниження рівня життєвості, а точніше - опору рослинних організмів до хвороб та шкідників.

Для правильного проведення заходів боротьби необхідно навчитися визначати збудників хвороб і знати методи боротьби з ними.

До системи заходів з боротьби із шкідниками і хворобами зелених насаджень належить:

а) добре організована служба нагляду та прогнозу масової появи та поширення шкідників та хвороб;

б) заходи із підвищення стійкості насаджень;

в) заходи із насичення зелених насаджень комахоїдними птахами та ентомофагами.

У системі заходів із захисту зелених насаджень одними із найголовніших є санітарно-профілактичні. Їх завдання полягає в усуненні джерел інфекцій і недопущенні виникнення вогнищ шкідників та хвороб.

У зеленому господарстві все частіше використовують біологічні методи боротьби зі шкідниками рослин, зокрема збагачення зелених насаджень хребетними та безхребетними ентомофагами.

Хребетні ентомофаги - це передусім птахи, які захищають насадження від шкідливих комах. Одним із способів приваблювання птахів є створення зручних місць для гніздування шляхом посадки чагарників у вигляді огорож, груп, куліс, а також розвішування шпаківень та дуплянок, підгодовування птахів взимку та створення штучних водойм для водопою влітку.

До безхребетних ентомофагів належать вороги шкідливих комах - паразити та хижаки. Серед хижаків відомі жуки з родини сонечок, які поїдають тлю, червиці і щитівку. Жужелиці живляться гусеницями і личинками інших комах. Захисниками зелених насаджень є мурашки, злато голівки, мухи-тахіни тощо.

Найбільш розповсюджені шкідники рослин наступні:

Попелиця - пошкоджує гвоздику, духмяний тютюн, королицю та інші культури. Заходи боротьби: при першій появі попелиці пошкодженні рослини починають обприскувати відваром або настоєм інсектицидних рослин, повторюючи його раз в два тижні. рослини

Трав’янисті блішки - пошкоджують в основному молоде листя і суцвіття, висмоктуючи сік. Заходи боротьби: обприскування нікотин-сульфатом в пропорції 1-2 гр. на 1л. води з додаванням 4-5 гр. господарського мила.

Павутинний кліщ - уражає нижні сторони листя, викликаючи спочатку пожовтіння і коричневі плями, а потім опадання. Заходи боротьби: прибирання і спалювання всіх рослинних решток і сміття заражених кліщем, обпилювати сірчаним порошком або розчином вапна (1:1).

Слимаки і слизи - поїдають всі м’які частини рослини.

Капустяна білянка - пошкоджує багатьох однорічних рослин. Заходи боротьби: знищення яйцекладок гусениць, випускати трихограми при появі на рослинах яйцекладок, ефективна також обробка 1% - м ентобактерином; проти гусениць молодшого віку застосовують настої хрону, полину, чемериці і помідорів.

Найбільш розповсюдженими хворобами рослин є:

Бактерії - являють собою непомітні одноклітинні організми, які при сприятливих умовах надзвичайно швидко розмножуються, особливо швидко бактерії, розвиваються при підвищеній температурі і високій вологості. Заходи боротьби: знищення заражених рослин, видалення наростів з наступною дезінфекцією ран розчином мідного купоросу.

Загнивання - цибулинних рослин, викликається деякими видами грибків і бактерій, інфекція зберігається в землі на поражених рештках і хворих цибулин. Заходи боротьби: зберігання цибулин в сухому повітряному приміщенні при температурі не вище 5-7 *С.

Сіра гниль - викликається переважно одним із видів грибка, перші ознаки хвороби: видно на листі і стеблах з’являється підсихання яке поступово заражує всю рослину. Заходи боротьби: видалення і спалення уражених рослин та глибокий обробіток землі.

Вірусна мозаїка - з’являються на листі у великій кількості світло-зелені розпливчасті плями різної форми і розмірів, заражені рослини знищують.

Також захист рослин можливо проводити за допомогою препарату, який називається "Провадо”.

"Провадо" - це комбіновані інсектицидні палички, які захищають декоративні рослини від шкідників та забезпечують їх основними поживними речовинами.

"Провадо" використовується на:

декоративних рослинах, що вирощуються у ґрунті, проти сисних шкідників, таких як білокрилка, щитівки, червеці, попелиці, клопи, цикади, трипси;

декоративних рослинах, що вирощуються у гідропонній культурі, проти попелиць та білокрилки;

у житлових та офісних приміщеннях, а також у зимових садах.

При наявному ураженні, препарат діє проти попелиць вже через 3-4 дні, а проти білокрилок - через один тиждень. Також проти щитівок та червців інсектицидна дія проявляється через декілька днів. Проте, видиму дію (висихання шкідників) можна спостерігати лише через три тижні.

Рис. 3.14 Білокрилки

Рис. 3.15 Щитівки

Рис. 3.16 Червеці

Рис. 3.17 Попелиці

Рис. 3.18 Клопи

Рис. 3.19 Цикадки

Обробку проти білокрилок, щитівок та червців у разі необхідності, слід повторити приблизно через 6 тижнів.

Завдяки системній дії, діюча речовина розповсюджується після засвоєння через коріння по всій рослині.

Таким чином охоплюється також шкідники, що живуть приховано. Продукт має істотну тривалість дії до 10 тижнів і гарно переноситься рослинами.

3.6 Механізація робіт по створенню (реконструкції формуванню) насаджень та благоустрою території

Озеленення об’єкта, догляд за насадженнями, регулювання росту і розвитку рослин, надання їм потрібних розмірів та форм, догляд за газонами, квітами, деревами і чагарниками здійснюється з використанням спеціальних машин та ручних знарядь.

Для обробітку і підготовки ґрунту доцільно використовувати мотокультиватор PRIMO 60 RS 2. Модель двигуна SYBARY EX 17. Робоча глибина 32 см, ширина 60-80 см. Вага мотокультиватора 57 кг.

У декоративному садівництві велику роль відіграє естетичний вигляд газонів. Фірма BOSCH випустила газонокосарку ROTAK 43 LI з літій-іонним акумулятором. Вона не поступається місцем кабельним моделям, забезпечує легке зрізання високої та густої трави. При цьому акумуляторна газонокосарка дає змогу вільно переміщатись по території, працювати в місцях, віддалених від електромережі. Її перевага над бензиновими газонокосарками - екологічність. Оскільки джерелом енергії є електрика, інструмент не виробляє шкідливих викидів. Важливо і те, що косарка має низький рівень шуму.

Лійка. Основне призначення - полив рослин. Сама зручна модель - металічна або пластмасова 10 - літрова лійка з довгим носиком. Якість поливу з лійки можна збільшити шляхом використання різних розпилюючих насадок.

Шланг - незамінний при поливі віддалених ділянок. Зберігають його на барабані, що забезпечує повну його готовність і знижує ймовірність пошкодження за час його зберігання. Найкращим є шланг з нейлоновою обмоткою.

Лопати загального призначення, універсальні та садові використовуються для копання ям для садіння, траншей, канав, перекопування пристовбурних кругів і смуг, міжрядь, роботи на грядках та інших видів робіт. Копальна лопата призначена для викопування саджанців, при пересаджуванні молодих дерев та кущів. Такі лопати повинні мати підвищену міцність полотна та ручки.

Совкова лопата (шуфель) потрібна при розкиданні чи перекиданні сипучих матеріалів - пухкої землі, торфокрихти, піску. Вона повинна бути легкою, добре заточеною, з ручкою на 10-15 см довшою ніж у штикової лопати.

Садово-городні вила виготовляються з чотирма плоскими чи округленими ріжками, виготовленими з пружинистої сталі. Вони використовуються замість штикових лопат при перекопуванні пухких, добре окультурених ґрунтів на грядках, пристовбурних смугах, кругах, а також при роботі з навозом, перегноєм чи компостом. Працювати з вилами легше, ніж з лопатами, крім того, вони не пошкоджують коріння дерев і кущів.

Розпушувачі ручні бувають різної ширини захвату, мають від 3 до 5 прямих чи зігнутих зубів. Використовуються для опушення і розробки верхнього шару ґрунту на глибину до 10 см на грядках, під деревами і біля кущів.

Мотики призначені для опушення і обробки верхнього шару ґрунту, підрізання та знищення бур’янів.

Треба мати дерев’яні і металеві граблі. Металеві використовують для вирівнювання поверхні ґрунту після перекопування, мілкого опушення, руйнування кірки, поверхневого внесення добрив. Дерев’яними граблями вигрібають сміття, вичісують відмерлі пагони і листя рослин.

Ножі застосовують при обрізуванні сухих та загустілих гілок дерев та кущів, для вирізування гілок та пагонів, обрізування коренів саджанців.

Секатори (садові ножиці) застосовують для обрізування гілок і пагонів завтовшки не більше 15 мм. Найбільш поширені секатори односторонні, в яких один клинок ріжучий, а другий - опорний. Краї клинків повинні щільно прилягати. Заточують ріжучу частину секатора в розібраному вигляді з боку фаски і підправляють на дрібнозернистому бруску. При обрізуванні ріжучий клинок повинен бути зверху гілки, яка зрізується.

Пили садові застосовують для спилювання товстих сухих, зламаних, хворих та зайвих гілок.

3.7 Вартість проекту (кошторис)

Таблиця 3.1. Вартість на посадковий матеріал

№ п/п		Назва матеріалу		Одиниці виміру		Кількість	Витрати на одиницю виміру, грн.		Всього, грн.
Вартість посадкового матеріалу
Трав'янисті рослини
1	Айстра кущова		шт.		55		8.0		440
2	Айстра Фаррері		шт.		47		17.0		799
3	Барвінок малий		шт.		124		5.0		620
4	Гвоздика торочкова		шт.		54		810
5	Горлянка повзуча		шт.		167		5.0		620
6	Госта подорожникова		шт.		78		26.0		2028
7	Госта яйцевидна		шт.		78		18.0		1404
8	Королиця звичайна "Маy Queen”		шт.		56		13.0		728
9	Лілійник рудуватий		шт.		14		17.0		238
10	Манжетка альпійська		шт.		45		12.0		540
11	Петунія гібридна "Blue Beder”		шт.		32		8.0		256
12	Сальвія блискуча		шт.		24		9.0		216
13	Очиток столоновидний		шт.		175		4.0		700
14	Чистець візантійський		шт.		60		8.0		480
15	Язичник зубчатий "Отелло”		шт.		11		19.0		209
16	Язичник Преживальського		шт.		6		19.0		114
Газонні трави
17	Костриця червона		кг		0,625			25.0	16
18	Польовиця звичайна		кг		0,75			20.0	15
19	Райграс пасовищний		кг		0,75			12.0	9
20	Тонконіг лучний		кг		0,375			17.0	7
Вартість матеріалу
21	Асфальто-бетонне покриття		м²		17			160.0	2720
22	Плиточне покриття		м²		112,5			120.0	13500
Садово-парковий інвентар
23	Трильяжі		шт.		3			155.0	465
24	Урни		шт.		3			160.0	480
25	Ліхтарі		шт.		5			340.0	1700
Разом на посадковий матеріал									10249
Разом на матеріали									17935
Разом по кошторису									28184

4. Охорона праці та техніка безпеки

Роботи по озелененню у містах і населених пунктах потребують обережності, так як при цих роботах повинна бути забезпечена безпека не тільки для робітників, але й для людей, котрі знаходяться поблизу місць, де виконуються роботи по озелененню.

Усі роботи так чи інакше пов’язані з посадкою дерев, обрізкою гілок, підготовкою ґрунту і т.д., які проводяться в містах і населених пунктах повинні виконуватися під керівництвом і безпосереднім наглядом майстра, який до початку роботи зобов’язаний оглянути ділянку, визначити заходи, котрі є небезпечними і відповідно до цього встановити зону, яку загороджують попереджуючими або заборонними знаками.

Підготовка ґрунту передбачає виконання робіт з використанням засобів великої та малої механізації. До виконання робіт допускаються тільки технічно справні машини та механізми, укомплектовані згідно правил їх використання. Всі роботи проводять суворо у відповідності з технологічною картою.

При копанні траншей і посадкових ям вручну робітники повинні знаходитися один від одного на відстані не менше 3м. При рознесенні саджанців дерев до місць посадки їх слід нести корінням донизу.

При ручній посадці розсади розпушуйте ґрунт і робіть ямки за допомогою спеціального інструменту. Не виконуйте ці роботи руками.

Перед скошуванням газонів газонокосарками необхідно оглянути газон і прибрати сторонні предмети, які можуть заважати безпечній роботі (каміння, дошки тощо). Перед початком роботи необхідно перевірити справність газонокосарки, відсутність механічних ушкоджень. Під час роботи забороняється заходити спереду газонокосарки. Забороняється залишати газонокосарку з ввімкнутим двигуном без нагляду. При переміщенні з газону на газон необхідно відключати ріжучий механізм.

Обрізка дерев і чагарників виконується під керівництвом бригадира або майстра. Зона обрізки повинна бути огороджена. Робітники повинні бути забезпечені рукавицями, захисними окулярами, поясами і касками.

Чагарники та живу огорожу обрізають кущорізами або спеціальними секаторами. До робіт на кущорізах допускаються робітники, що пройшли спец навчання. Перед початком роботи необхідно очистити ділянку від каміння. Забороняється виконувати обрізку при відсутності візуального контакту з робочим органом кущоріза, очищати робочий орган при ввімкненому двигуні. При виконанні обрізки відстань між робітниками повинна становити не менше 3 м.

5. Екологічне обгрунтування об’єкту

Одним із основних елементів благоустрою населених пунктів є зелені насадження. Крім естетичного, вони мають ще й величезне санітарне значення. захищають міста і села від диму, вихлопних газів, пилу тощо. Зелений масив приміської зони є резервуаром чистого повітря для населеного пункту. Парки, сади, алеї і бульвари - це своєрідні легені, які очищають забруднене повітря, створюють сприятливий мікроклімат і оздоровлюють довкілля. Вдале поєднання різних рослин дозволяє значно зменшити шкідливі санітарні фактори урбанізації. Так, насадження дерев і кущів значно зменшують амплітуду температурних коливань, збільшують у спекотні дні вологість повітря, покращуючи таким чином теплообмін людини і її самопочуття.

Зелені насадження мають меліоративне, водоохоронне і вітрозахисне значення. Зменшуючи силу вітру, завдяки величезній фільтрувальній поверхні листяного покриву, дерева сприяють осіданню пилових частинок. Повітря на озеленених вулицях в 4 рази чистіше, ніж на ділянках, які не мають зеленого покриву.

Не менш важливою є гігієнічна здатність зелених насаджень зменшувати розповсюдження шуму. У даному випадку зелені насадження служать екранами, які відбивають звукову хвилю. При цьому частина звуку ними ж поглинається і розсіюється.

Зелені насадження - ефективний засіб регулювання сили й напрямку вітрових потоків. Вони можуть виконувати як захисну так відгороджувальну функцію на шляху надзвичайно сильних вітрів, так і сприяти циркуляції повітряних потоків за рахунок відмінностей в нагріві поверхні зеленого масиву і відкритих просторів.

Зелені насадження виступають найважливішим фактором життєвого середовища людини, її праці, відпочинку і культури. Вони покликані охороняти здоров’я людей, підвищувати їх трудову активність, виховувати і задовольняти культурні потреби у спілкуванні з природою.

Територія належить до Ботанічного саду НЛТУ, тому збереження рідкісних рослин та екзотів на даній ділянці це найголовніше завдання кожного.

Висновок

Озеленення є одним із стародавніх напрямків господарської діяльності. Це зумовлено тим, що природа є джерелом життя. Вона дає нам продукти харчування і саме найголовніше - це кисень. Крім цього зелені насадження мають позитивний вплив на людину як на психоемоційному так і в санітарно-гігієнічному відношенні.

Значну роль зелені насадження відіграють в архітектурі міста. Декоративні властивості рослин - різноманіття форм, кольору та фактури - відкривають широкі властивості для використання насаджень як одного з засобів архітектурно-планувальної фітомеліорації.

Важливим завданням виконання проекту стало досконале ознайомлення з об’єктом озеленення, оцінка його реального стану на даний час та вирішення можливої реконструкції існуючих насаджень, чи абсолютної перебудови фасадної частини з ціллю створення презентабельного зовнішнього вигляду.

Мета мого дипломного проекту - навчально-практичне та експозиційно-естетичне використання даної території.

У проекті ми використали нерегулярне квіткове оформлення, створивши квітник неправильної форми. Він складається переважно з ґрунтопокривних, та низькорослих рослин. Кольорова гамма різноманітна: біле, жовте, рудувате, червоне, рожеве, пурпурне, фіолетове, бузкове, синє, зелене забарвлення. Рослини підібрані так, щоб цвітіння відбувалось безперервно і створювало ефект саду безперервного квітування. Квіти цвітуть від травня до жовтня. А якщо підсаджувати весною першоцвіти, то цвітіння буде аж з ранньої весни.

Тут ми висадили такі рослини як гости, айстру кущову, гвоздику, горлянку повзучу, манжетку альпійську, язичник зубчатий, барвінок малий, лілійник рудуватий, чистець візантійський, королицю звичайну та ін.

Також на територію пропонуємо встановити квіткові вази з однорічників: сальвії блискучої та петунії гібридної.

З південної сторони даної території розміщений тенісний майданчик, який знаходиться у не дуже привабливому стані, тому ми пропонуємо частково відновити його.

Оскільки на даному об’єкті висаджена велика кількість ліан, ми запропонували встановити декілька трельяжів для їх привабливішого вигляду. Пристінна решітка, для підтримки ліан запроектована з простим рисунком, оскільки з ростом рослин рисунок закривається повністю. Для сміття ми встановили декілька урн. А для того, щоб рослини гарно виглядали не тільки у день, але й у вечері додатково встановили декілька ліхтарів.

Зелені насадження виступають найважливішим фактором життєвого середовища людини, її праці, відпочинку і культури. Вони покликані охороняти здоров’я людей, підвищувати їх трудову активність, виховувати і задовольняти культурні потреби у спілкуванні з природою.

Територія належить до Ботанічного саду НЛТУ, тому збереження рідкісних рослин та екзотів на даній ділянці це найголовніше завдання кожного.

Облаштувавши територію згідно запропонованого проекту, можна з впевненістю сказати, що насадження, які будуть проростати на ній, впливатимуть на мікроклімат даної території і створюватимуть приємну ауру відпочинку студентам та людям, які працюють у Національному лісотехнічному університеті.

Отже, все вищенаведене дає можливість стверджувати, що завдання було виконане, враховуючи всі вимоги та стандарти.

Література

1. Боговая И.О., Теодоронский В.С. Озеленение населенных мест. - М.: ВО Агропромиздат, 1990.

. Боговая И.О., Фурсова Л.М. Ландшафтное искусство. - М.: В. О Агропромиздат, 1990.

. Бродович И.О., Бродович М.М. Атлас дерев и кущів Заходу України - Львів.

. Гостев В.Ф., В.Ф. Юскевич. Проектирование садов и парков. - М.: Стройиздат, 1991.

. Залесская Л.С., Микулинс В.М. Ландшафтная архитектура. - М.: Стройиздат, 1979.

. Заячук В.Я. Дендрологія. Голонасінні: Навчальний посібник. - Львів: ТзОВ Фірма Камула, 2005.

. Заячук В.Я. Дендрологія. Покритонасінні: Навчальний посібник. - Львів: ТзОВ Фірма Камула, 2004.

. Заяць В.А., Давидов В.Д. та ін. Садово-городні ділянки. Ужгород: Карпати, 1993.

. Івченко А.І., Мазепа М.Й., Мельник Ю.А. та ін. Словник таксономічних назв деревних рослин. - Львів: Світ, 2001.

. Крохин В.И., и др. Озеленение населенных мест. Справочник. - М.: Стройиздат, 1987.

. Кучерявий В.П. Дерева, чагарники, ліани в ландшафтній архітектурі. Навчальний посібник. - Львів: Кварт. 2004.

. Кучерявый В.А. Зеленая зона города. - К.: Наукова думка, 1981.

. Кучерявий В.А. Сади і парки Львова. - Львів: Світ, 2008

. Попов Ю.В. Охорона праці в зеленому будівництві.

. Попов Ю., Молодов В. Садовый дизайн. Энциклопедия садовых растений. - М.: Издательский дом "Ниола 21-й век”, 2004.

. Теодоронский В.С. Садово-парковое строительство и хозяйство. - М.: Стройиздат, 1989.

. Хессайон Д.Г. Все об альпинарии и водоеме в саду - М.: Кладезь - Букс. 2003.

. Хессайон Д.Г. Все о декоративноцветущих кустарниках - М.: Кладезь-Букс, 2005.

. Хессайон Д.Г. Все о саде, за которым легко ухаживать. - М.: Кладезь-Букс, 2002.

. Хессайон Д.Г. Все о цветах в вашем саду - М.: Кладезь - Букс. 2000.

. Ян Ван дер Неер. О самих популярних хвойних растениях. - Санкт-Петербург: СЗКЭО "КРИСТАЛ". Москва "ОНИКС", 2006.

. Ян Ван дер Неер. Все о садовых цветах. - Санкт-Петербург: СЗКЭО "КРИСТАЛ". Москва "ОНИКС", 2005.

Додаток

Додаток А

Інвентаризаційна відомість

№ п/п	Назва українсько-латинська	Вид рослинних угруповань	Кількість, штук	Висота, м.	Форма крони	Репродуктивні властивості		Абориген, екзот	Декоративні ознаки	Стан	Примітка
1	2	3	4	5	6	7		8	9	10	11
Хвойні дерева
1	Туя західна Thuja occidentalis L.	С і Г	5	1,5-4	яйцеподібна, пірамідальна	декоративні		А	форма крони, хвоя, шишки	З	-
Листяні дерева
2	Катальпа овальна Catalpa ovata L.	С	1	2,5	овальна	декоративна		Е	листя, квіти, плоди	З	-
3	Павловнія войлочна Paulownia tomentosa Thunb.	С	1	1,5	яйцеподібна	декоративна		Е	листя, квіти, плоди	З	-
Хвойні чагарники
4	Туя східна Thuja orientalis L.	С	1	1	кулеподібна	декоративна		Е	форма крони, хвоя, шишки	З	-
5	Ялівець звичайний Juniperus communis L.	С	4	0,5-1,5	колоноподібна	декоративні		А	форма крони, хвоя, шишки	З	-
6	Ялівець козацький Juniperus sabina L.	С	1	0,5	сланка	декоративний		А	форма крони, хвоя	З	-
Листяні чагарники
7	Бузок звичайний Syringa vulgaris L., сорт "M-me Lemoine”	С	2	1	яйцеподібна		декоративний	А	суцвіття	З	-
8	Жимолость їстівна Lonicera edulis Turcz.	Г	2	1	розпростерта		декоративна	А	плоди	З	плодоносить
9	Калина звичайна Viburnum opulus L.	Г	3	1,8	яйцеподібна		декоративна	А	суцвіття, плоди	З	плодоносить
1	2	3	4	5	6		7	8	9	10	11
10	Керія японська Keria japonica L., f. "Pleniflora”	С	2	1,3	розпростерта		декоративна	Е	квіти	З	-
11	П’ятилистячник кущовий Pentaphylloides fruticosa L.	С	1	0,5	яйцеподібна		декоративний	Е	квіти, плоди	З	плодоносить
12	Свидина кровавочервона Swida sanguine L.	С	1	1,8	декоративна	А	листя	З	-
13	Стефанандра розсічена Stephanandra incisa Thumb.	Г	5	1,3	розпростерта		декоративна	Е	форма крони, листя, квіти	З	-
14	Форзиція середня Forsythia intermedia L.	Г	2	1,3	розпростерта		декоративна	Е	квіти	З	-
15	Хеномелес Маулея Chaenomeles maulei Mast.	Г	1	0,8	сланка		декоративний	Е	квіти, плоди	З	-
16	Чубушник садовий Philadelphus coronaries L.	С	1	1,2	розпростерта		декоративний	А	квіти	З	-
17	Шипшина зморшкувата Rosa rugosa Thumb.	Г	2	0,5-1	розпростерта		декоративна	А	квіти, плоди	З	плодоносить
Ліани
18	Актинідія гостра Actinidia arguta Mig.	Г	1	11	в’юнка		декоративна	Е	форма крони, квіти, плоди	З	плодоносить
19	Виноград лисячий Vitis labrasca L.	Г	1	8	в’юнка		декоративний	А	форма крони, плоди	З	-
20	Гліцинія китайська Wisteria sinensis L.	Г	1	10	в’юнка		декоративна	Е	форма крони, суцвіття	З	-
21	Жимолость голуба Lonicera coerulta L.	Г	2	1,2	в’юнка		декоративна	Е	форма крони, суцвіття	З	плодоносить
22	Жимолость Тельмана Lonicera tellmaniana L.	Г	1		в’юнка		декоративна	Е	форма крони, суцвіття	З	-
23	Ломиніс звичайний Clematis vitalba L.	Г	1	4	в’юнка		декоративний	Е	форма крони, квіти	З	-

Примітка: А - абориген; Е - екзот; З - задовільний; С - солітер; Г - групова

Додаток Б

Баланс території

№ п/п	Найменування	Сучасний стан		За проектом
		м²	%	м²	%
1	Будинки та споруди в тому числі: будівлі	27,6	5,5	27,6	5,5
2	Покриття доріг, майданчиків в тому числі: асфальтобетонне покриття	17	3,4	17	3,4
	плиткове покриття	112,5	22,3	112,5	22,3
	сходи	25	4,9	25	4,9
3	Озеленення в тому числі: дерева	5,2	1	5,2	1
	чагарники	23,46	4,6	23,46	4,6
	ліани	14	2,8	14	2,8
	газони	265,49	52,2	228,74	45,3
	квітники	15	3	51,75	10,2
	Загальна площа	505,25	100	505,25	100

Додаток В

Асортимент деревно-чагарникових рослин

№ п/п	Назва виду		Вид  угрупування	Кількість, шт.
	українська	латинська
Хвойні деревні породи
1	Туя західна	Thuja occidentalis L.	С, Г	5
Листяні деревні породи
2	Катальпа овальна	Catalpa ovata L.	С	1
3	Павловнія войлочна	Paulownia tomentosa Thunb.	С	1
Хвойні чагарники
4	Туя східна	Thuja orientalis L.	С	1
5	Ялівець звичайний	Juniperus communis L.	С	4
6	Ялівець козацький	Juniperus sabina L.	С	1
Листяні чагарники
7	Бузок звичайний, сорт "M-me Lemoine”	Syringa vulgaris L., "M-me Lemoine”	С	2
8	Жимолость їстівна	Lonicera edulis Turcz.	Г	2
9	Калина звичайна	Viburnum opulus L.	Г	3
10	Керія японська	Keria japonica L., f. "Pleniflora”	С	2
11	П’ятилистячник кущовий	Pentaphylloides fruticosa L.	С	1
12	Свидина кровавочервона	Swida sanguine L.	Г	1
13	Стефанандра розсічена	Stephanandra incisa Thumb.	Г	5
14	Форзиція середня	Forsythia intermedia L.	Г		2
15	Хеномелес Маулея	Chaenomeles maulei Mast.	Г		1
16	Чубушник садовий	Philadelphus coronaries L.	С		1
17	Шипшина зморшкувата	Rosa rugosa Thumb.	Г		2
Ліани
18	Актинідія гостра	Actinidia arguta Mig.	Г		1
19	Виноград лисячий	Vitis labrasca L.	Г		1
20	Гліцинія китайська	Wisteria sinensis L.	Г		1
21	Жимолость голуба	Lonicera coerulta L.	Г		2
22	Жимолость Тельмана	Lonicera tellmaniana L.	Г		1
23	Ломиніс звичайний	Clematis vitalba L.	Г		1

Примітка: С - солітер; Г - групова посадка.

Додаток Г

Запроектований асортимент квіткових рослин

№ п/п	Назва рослин	Кількість		Всього, шт.
		м²	шт. /м²
1	Айстра кущова	3,4	16	55
2	Айстра Фаррері	1,85	25	47
3	Барвінок малий	4,94	25	124
4	Гвоздика торочкова	2,7	20	54
5	Горлянка повзуча	6,67	167
6	Госта яйцевидна	7,75	10	78
7	Госта подорожникова	4,24	12	51
8	Королиця звичайна "Маy Queen”	4,62	12	56
9	Лілійник рудуватий	1,65	8	14
10	Манжетка альпійська	2,78	16	45
11	Очиток столоновидний	3,65	48	175
12	Петунія гібридна "Blue Beder”	0,7	46	32
12	Сальвія блискуча	0,9	27	24
13	Чистець візантійський	3	20	60
14	Язичник зубчатий `Отелло`	3,5	3	11
15	Язичник Преживальського	1	6	6

Додаток Д

Біоморфоекологічні показники з вирощування багаторічних та однорічних культур

№ п/п	Назва рослин	Висота рослин, см	Термін цвітіння	Забарвлення	Освітлення	Вологість	Морозостійкість	Ґрунти	Використання в озелененні	Способи розмноження
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
1	Айстра кущова Aster dumosus L.	15-40	IX-X	пурпурово-червоне, рожеве, фіолетове, біле	С	В	3	свіжий та родючий	для клумб, кам’янистих гірок, низьких бордюрів	діленням куща
2	Айстра Фареррі Aster farreri W. W. Smith et Pink	20-40	VI-VIII	сине	С, Т, НТ	НВ	3	свіжий, вологий, родючий, з перегноєм	клумба, бордюр, альпійська гірка	діленням куща
3	Барвінок малий Vinca minor L.	10-20	V-VI	голубе і фіолетово-голубе	С, Т, НТ	НВ	3	свіжий, помірно вологий	килимові композиції	діленням куща
4	Гвоздика торочкова Dianthus plumaris L.	25-30	VI-VII	Рожеве, пурпурне, біле	С	В	3	не кислий, добре дренований	клумба, бордюр, альпійська гірка	насінням, діленням куща
5	Горлянка повзуча Ajuga reptans L.	15-20	VI	бузково-голубе, сіро-зелене з жовтим	Т, НТ	В	3	свіжий, вологий, родючий, з перегноєм	клумба, кам’янисті сади	діленням куща
6	Госта яйцевидна Hosta ovata L.	50-60	VI-VIII	блідо-бузкове	Т, НТ	В	3	вологий, глинистий, легко окислений	бордюри, одиничні та групові посадки, біля водойм	діленням куща
7	Госта подорожникові Hosta plantadinea L.	25-35	VII-VIII	темно-бузкове	Т, НТ	В	3	вологий, глинистий, легко окислений	бордюри, одиничні та групові посадки, біля водойм	діленням куща
8	Королиця звичайна Leucanthemum vulgaris "Маy Queen”	40-50	VII-VIII	біле	С	В	3	вологий, рихлий, родючий	рабатки, групові посадки	насінням, діленням куща
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
9	Лілійник рудуватий Hemerocallis fulva L.	55-65	VI-VII	жовто-рудувате	Т, НТ, С	НВ		вологий, глинистий, легко окислений	квітники, міксбортери, солітери	діленням куща
10	Манжетка альпійська Alchemilla alpina L.	20-35		жовто-зелене	С, Т, НТ	НВ		свіжий, вологий, родючий, з перегноєм	бордюри, одиничні та групові посадки, біля водойм	діленням куща
11	Очиток столоновидний Sedum stoloniferum L.	30-50	VIII-IX	Червоне, рожево-червоне	С, НТ	НВ	3	в міру сухий, родючий	бордюри, міксбортери, альпійські гірки	насінням, діленням куща
12	Чистець візантійський Stachys byzanthina L.	20-60	VI-IX	світло-бузкове	С	НВ	3	дернистий	бордюри, килимові композиції, букети	діленням куща
13	Язичник зубчатий `Отелло` Ligularia dentata `Otello`	50-65	VII-IX	жовте	С, НТ	НВ	3	свіжий, вологий, родючий, з перегноєм	квітники, міксбортери, солітери	діленням куща
14	Язичник Преживальського Ligularia przewalskii (Maxim.) Diels.	50-60	VII-IX	жовте	С, НТ	НВ	3	свіжий, вологий, родючий, з перегноєм	квітники, міксбортери, солітери	діленням куща

Примітка: С-сонячне місце; Т - тінь; НТ - напівтінь; В - вологостійка; НВ - напіввологостійка; 3 - не вимерзання;

Додаток Е

Асортимент газонних трав

Вид газону	Українська назва	Латинська назва	Участь у травосуміші, %
Партерний	Костриця червона	Festuca rubra	25
	Польовиця звичайна	Agrostis stolonifera	30
	Райграс пасовищний	Lolium perenne	30
	Тонконіг лучний	Poa pratensis	15