Процес пошуків та впроваджень резервів поліпшення фінансових результатів в ПОСП 'Зірка'

Процес пошуків та впроваджень резервів поліпшення фінансових результатів в ПОСП 'Зірка'

ЗМІСТ

прибуток рентабельність стратегія фінансовий

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

.1 Економічний зміст фінансових результатів діяльності підприємства

.2 Нормативно-правове регулювання формування фінансових результатів

.3 Дискусійні питання, щодо формування і використання фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПОСП «Зірка»

2.1 Аналіз фінансового стану досліджуваного підприємства

.2 Аналіз формування і використання фінансових результатів діяльності ПОСП «Зірка»

.3 Оцінка рентабельності діяльності ПОСП «Зірка»

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПОСП «Зірка»

.1 Резерви зростання прибутку ПОСП «Зірка»

.2 Стратегія розвитку підприємства за ринкових умов господарювання

РОЗДІЛ 4. ПРАВОВЕ ТА ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПОСП «Зірка»

.1 Нормативно-правове регулювання охорони праці на підприємстві

.2 Організація охорони праці на ПОСП «Зірка»

.3 Фінансування заходів з охорони праці на ПОСП «Зірка»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

В умовах ринкових відносин, більшість підприємств за основну мету ставлять одержання прибутку. Прибуток підприємства багато в чому залежить від ціни продукції та витрат на її виробництво. Ціна продукції на ринку є наслідком взаємодії попиту та пропозиції. Під впливом законів ринкового ціноутворення, в умовах вільної конкуренції ціна продукції не може бути вище або нижче за бажанням виробника або покупця - вона вирівнюється автоматично. Інша справа - витрати, що формують собівартість продукції. Вони можуть зростати або знижуватися залежно від обсягу споживаних трудових і матеріальних ресурсів, рівня техніки, організації виробництва та інших факторів. Природно, чим вище витрати, тим нижче прибуток і навпаки. Тобто між цими показниками існує зворотний функціональний зв’язок. Отже, виробник має у своєму розпорядженні безліч важелів зниження витрат, які він може пустити в хід при вмілому управлінні.

Ринкова економіка визначає конкретні вимоги до системи управління підприємствами. Необхідно більш швидке реагування на зміну господарської ситуації з метою підтримки стійкого фінансового стану і постійного вдосконалювання виробництва відповідно до зміни кон’юнктури ринку.

Підприємство самостійно планує (на основі договорів, укладених зі споживачами та постачальниками матеріальних ресурсів) свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцію та необхідність забезпечення виробничого та соціального розвитку. Самостійним планованим показником у числі інших став прибуток.

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємств раціонального і економічно обґрунтованого підходу до планування своєї діяльності, до визначення фінансової і виробничої політики, аналізу і оцінки отриманих результатів.

Однією з найголовніших складових фінансової політики підприємства є політика максимізації прибутку.

Розвиток в Україні ринкової економіки суттєво змінив середовище функціонування підприємств, зміст їхньої господарської діяльності. У свою чергу, це докорінно змінило ставлення до прибутку на користь зростання його значення в економіці підприємства та країни. Прибуток виступає не тільки джерелом забезпечення внутрішніх потреб підприємств, але й набуває усе більшого значення у формуванні бюджетів, позабюджетних ресурсів та благочинних фондів. Він є головною рушійною силою ринкової економіки, яка забезпечує інтереси держави, власників, персоналу підприємства. Усе це визначає центральне місце і багатогранну роль прибутку в розвитку ринкової економіки, свідчить про його велику суспільну значимість як на макро-, так і на мікро рівнях. Ринкові умови функціонування підприємств по новому ставлять питання й до процесу управління формуванням прибутку. На сьогоднішній день прибуток - одна з основних форм грошового накопичення, що створюється у галузях економіки: вона займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів і важелів управління і є рушійною силою ринку.

В умовах ринкової економіки для підприємства важливими питаннями є розширення чи скорочення виробництва та реалізації продукції, зростання норми прибутковості, складності податкового, фінансового та бухгалтерського обліку, що викликають потребу в дослідженні вказаних проблем. Необхідність вирішення цих проблем та розробка заходів щодо покращення управління прибутком і обумовили актуальність даної теми. Прибуток суб’єкта господарювання відіграє провідну роль у системі управління його фінансами, а тому незмінно привертає значну увагу дослідників із академічних кіл та практиків фінансового менеджменту, таких як: А.М. Поддєрьогін, І.Н. Герчікова, Г.Г. Кірейцев, Н.П. Любушин, А.Г. Нестеренко, О.Д. Василик, І.А. Бланк і ін.

Актуальність теми випускної роботи обумовлена тим, що в умовах ринкової економіки основа економічного розвитку прибуток - найважливіший показник ефективності роботи підприємства, джерела його життєдіяльності. Однак, не можна вважати, що планування та формування прибутку залишаються винятково в сфері інтересів тільки підприємства. Не в меншій мірі в цьому зацікавлені держава (бюджет), комерційні банки, інвестиційні структури, акціонери та інші власники цінних паперів. Актуальність теми дослідження також обумовлена роллю прибутку підприємства в нарощуванні капіталу, підвищення фінансової стійкості підприємства.

Метою дослідження є шляхи поліпшення фінансових результатів діяльності підприємства та пошук резервів підвищення прибутку та рентабельності за рахунок удосконалення політики формування і розподілу прибутку на підприємстві.

Об’єктом дослідження є процес пошуків та впроваджень резервів поліпшення фінансових результатів в ПОСП «Зірка»

Предметом дослідження є резерви поліпшення фінансових результатів діяльності ПОСП «Зірка»

В процесі досягнення мети дипломної роботи виконувались наступні завдання:

·   визначення економічного змісту та класифікація видів фінансових результатів діяльності підприємства;

·   розгляд нормативно-правового регулювання формування фінансових результатів ;

·   визначення чинників, що впливають, на поліпшення фінансових результатів діяльності суб’єктів господарювання;

·   аналіз фінансового стану підприємства;

·   дослідження процесу формування прибутку підприємства;

·   аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;

·   оцінка рентабельності діяльності підприємства;

·   пошук основних напрямків підвищення ефективності господарської діяльності підприємства;

·   пошук резервів зростання прибутку та рентабельності;

·   вивчення стану охорони праці на підприємстві.

При виконанні даної роботи були використані різні методи економічних досліджень як загальнонаукові, так і специфічні. До перших відносяться методи формальної та діалектичної логіки, до других - статистичні методи.

Дослідження даної теми здійснювалось на підставі фактичних даних, отриманих на підприємстві - фінансова звітність, податкові декларації за 3 останні роки.

Узагальненням дослідження є розробка пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення системи управління прибутком підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Економічний зміст і види фінансових результатів діяльності підприємства

Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності, її доходність і є вирішальними для підприємства. Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів.

В діяльності будь-якого підприємства прибуток відіграє головну роль. Прибуток є основним джерелом інтенсивного і інноваційного розвитку підприємства, реконструкції виробництва, модернізації його матеріально-технічної бази, покращення соціальних стандартів тощо.

Значимість прибутку у діяльності підприємств і в цілому в розвитку економіки країни викликає великий інтерес. Науковці і практики пропонують різні терміни, категорії і показники. Однак, досить часто ці дефініції використовуються без відповідного пояснення й обґрунтування. Це стосується, передусім, термінів і категорій, які характеризують фінансовий аспект визначення сутності прибутку підприємства.

Неоднозначність трактування та підміна категорій і термінів щодо прибутку підприємства є явищем доволі поширеним, набуває негативних тенденцій і призводить до серйозних проблем у сенсі: 1) об'єктивного розкриття сутності економічних явищ і процесів на підприємстві; 2) взаємо порозуміння дослідників; 3) розробки обґрунтованих управлінських рішень; 4) формування єдиних підходів в оцінці та плануванні діяльності підприємства тощо.

Таким чином, проблема полягає в уточненні сутності категорій і термінів, які характеризують прибуток підприємства, пошуку підходів до їх розмежування, конкретизації та систематизації.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Управління розподілом прибутку підприємства включає вирішення таких завдань:

забезпечення збільшення абсолютної суми прибутку після сплати податку на прибуток;

забезпечення збільшення абсолютної суми чистого прибутку підприємства;

Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості управлінських рішень, що стосуються використання одержаного прибутку. Приймаючи ці рішення, власники (менеджери) повинні всебічно зважити напрямки першочергових вкладень, фінансових ресурсів, виходячи з фінансового стану підприємства, рівня його матеріально-технічної бази, соціального розвитку колективу, можливостей прибуткового розміщення коштів па ринку цінних паперів, у грошово-кредитній сфері тощо.

Прибуток, що залишається після сплати податків надходить у повне розпорядження підприємства (у господарській практиці ця частина прибутку називається чистим прибутком). Основні напрямки використання чистого прибутку: технічний розвиток підприємства, соціальний розвиток, матеріальне заохочення , інші витрати.

Підприємство в нових умовах оподаткування прибутку зацікавлене в тому, щоб його прибуток, визначений з метою оподаткування, був якомога меншим. Тому в процесі аналізу виявляються причини, які призвели до штучного завищення валових доходів і заниження валових витрат і, отже, зростання оподатковуваного прибутку та податку на прибуток. Серед причин, які призводять до цього, слід насамперед врахувати такі обставини:

якщо підприємство за звітний період допускає приріст балансових залишків покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві, у залишках готової продукції, витрати коштів на суму цього приросту не вважаються валовими витратами, і це спричиняє до збільшення прибутку як об'єкта оподаткування;

якщо підприємство, відвантаживши продукцію покупцеві і не отримавши платежу за неї, не виконує встановлені законом процедури з приводу передачі до судово-господарських органів позовних заяв щодо стягнення боргу або визнання боржника банкрутом, сума відвантаженого товару (наданих послуг) вважається валовим доходом і оподатковується податком на прибуток;

якщо підприємство витрачає кошти на потреби, не пов'язані з веденням його господарської діяльності (їх перелік жорстко регламентується чинним законодавством), ці витрати до складу валових витрат не включаються, що призводить до зростання податку на прибуток;

при реалізації (продажу) товарів пов'язаним особам за цінами, нижчими від звичайних цін на такі товари, валовий доход обчислюється, виходячи із звичайних цін, тобто податок па прибуток зростає. Аналогічно, якщо підприємство має витрати на закупівлю товарів (робіт, послуг) у пов'язаних осіб за цінами, вищими за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), до валових витрат включаються такі витрати за звичайними ціпами, що також збільшує податок па прибуток.

Таким чином, якщо прибуток підприємства є результатом усієї діяльності підприємства (в різних літературних джерелах таку діяльність підприємства характеризують як економічну, господарську, виробничо-господарську, фінансово-економічну тощо), то він є економічною категорією, а якщо частина загального прибутку підприємства є результатом фінансової діяльності, то прибуток є фінансовою категорією. Саме цим визначається відмінність і ієрархія цих категорій, тому важливо уточнити й удосконалити категорійний апарат щодо характеристики й оцінки прибутку підприємства. З теоретико-методологічних і методико-практичних підходів буде вірним в основу цього покласти існуючі загальновизнані зарубіжні та вітчизняні теоретичні праці, а також законодавчі і нормативно-правові акти в галузі економіки та бухгалтерського обліку.

Прибуток як економічна категорія відрізняється від прибутку як фінансової категорії. Перша категорія є більш загальною відносно другої, оскільки узагальнює всі види діяльності підприємства, тоді як фінансова категорія характеризує тільки фінансову діяльність, результатом якої є фінансовий прибуток.

Економічний (загальний) прибуток підприємства складається з операційного, інвестиційного та фінансового прибутку підприємства, що можна відобразити таким чином:

Е.П. = О.П. + І.П. + Ф.П.

де Е.П. - економічний (загальний) прибуток підприємства; О.П., І.П., Ф.П. - відповідно операційний, інвестиційний і фінансовий прибуток підприємства.

Таким чином, викладена точка зору на визначення і класифікацію категорій щодо уточнення й удосконалення сутності прибутку підприємства дозволить більш об'єктивно й обґрунтовано визначати сутність різних економічних явиш, процесів і об'єктів. У подальших дослідженнях необхідно детальніше висвітлити питання оцінки фінансового прибутку підприємства.

Валовий прибуток - це економічний результат діяльності суб’єктів господарської діяльності, що визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і виробничою собівартістю. Під чистою виручкою розуміють різновид кінцевого результату, що визначається вирахуванням із загальної виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) наданих знижок, повернення проданих товарів, податку на додану вартість, акцизного податку. Якщо виробнича собівартість перевищує операційний прибуток, чисту виручку, то це означає, що підприємство замість валового прибутку отримує валовий збиток.

Операційний прибуток - це фінансовий результат від операційної діяльності, який визначається відніманням від валового прибутку операційних витрат, додаванням до одержаного результату інших операційних доходів. До інших операційних доходів належать доходи від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), від операційної оренди активів, від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті, суми штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, які одержано від боржників, або коли є рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення, доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні), суми одержаних грантів і субсидій, інші доходи від операційної діяльності.

До операційних витрат відносять адміністративні (загальногосподарські) витрати, витрати на збут, собівартість реалізованих виробничих запасів, визнані економічні санкції, втрати від операційних курсових різниць, безнадійні борги тощо.

Прибуток або збиток від звичайної діяльності до оподаткування - це результат від фінансової діяльності, що визначається додаванням до операційного прибутку доходу від участі в капіталі, фінансових доходів у формі дивідендів, відсотків, отриманих від фінансових інвестицій, та інших доходів (від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, доходу від не операційних курсових різниць), і відніманням від отриманого результату фінансових витрат у формі відсотків та інших витрат, пов’язаних із залученням позикового капіталу, втрат (збитків) від участі в капіталі та інших витрат (собівартість фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, втрат від не операційних курсових різниць, втрат від уцінки фінансових інвестицій і необоротних активів.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності після оподаткування - це різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток.

Чистий прибуток - це частина балансового прибутку підприємства, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів, відрахувань і інших обов'язкових платежів до бюджету. Чистий прибуток використовується для збільшення оборотних коштів підприємства, формування фондів і резервів, і реінвестицій у виробництво. Чистий прибуток є найважливішим фінансовим показником, який є джерелом подальшого розвитку підприємства. Чистий прибуток повністю залишається у розпорядженні підприємства.

Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тім числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг).

Прибуток - це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу підприємства, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами. По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може ґрунтуватися на показниках прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків).

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).

Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.

1.2 Нормативно-правове регулювання формування фінансових результатів

Функціонування будь-якого господарюючого суб’єкту значно залежить від нормативної бази, що регулює правові та економічні відносини підприємства з державою, з іншими підприємствами та організаціями, з трудовим колективом тощо. Тому одним із важливих питань є огляд нормативно-правової бази з обліку, аналізу і аудиту фінансових результатів господарської діяльності підприємства.

Правова інформація міститься у законодавчих актах вищої юридичної сили, до яких належать закони України, що регулюють діяльність суб’єктів підприємництва у галузі фінансових, господарських та трудових відносин.

Нормативна інформація надходить з постанов Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказів Міністерства фінансів України, Державного Комітету статистики України, інших міністерств та відомств. Нормативна інформація не може вступати в протиріччя з правовою інформацією. Важливим джерелом нормативної інформації щодо фінансових результатів є затверджені наказом Міністерства фінансів України План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування. Серед основних документів даної групи, що містять інформацію про доходи, витрати і прибуток, треба назвати національні і міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, директиви ради Європейського Економічного Союзу, рекомендації науково-практичних конференцій тощо.

Нормативна інформація щодо фінансових результатів діяльності підприємства за напрямками використання має на меті, перш за все, забезпечення таких функцій управління, як аналіз, контрольні прогнозування доходів, витрат та прибутку. Правова, нормативна та довідкова інформація використовується для оцінки, контролю і прогнозування відповідності фінансових результатів чинному законодавству, директивним документам, стандартам бухгалтерського обліку.

Господарським кодексом України визначено основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання. Використовується даний документ для визначення правових основ господарської діяльності підприємства.

Закон України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ”. Визначає правові засоби регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Використовується для організації бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності на підприємстві.

Податковим кодексом передбачено, що податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на: суму валових витрат платника податку; суму амортизаційних відрахувань. Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Сума оподатковуваного прибутку = (Сукупний валовий дохід - доход, що виключаються з валового доходу) - (валові витрати - витрати, що виключаються зі складу валових) - (амортизаційні відрахування - сума амортизаційних відрахувань, що виключаються для цілей оподаткування).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 „ Звіт про фінансові результати ”. Визначається склад і форма Звіту про фінансові результати , а також загальні вимоги до розкриття його статей. Це положення (стандарт) допомагає визначити зміст і форму звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №15 „ Дохід ” . Визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства і її розкриття у фінансовій звітності. Використано для визначення змісту і форми доходу та відображення його в бухгалтерському обліку

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 „ Витрати ”. Визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства і її розкриття у фінансової звітності. Використовується для визначення форми витрат та відображення її в бухгалтерському обліку.

В результаті проведення економіко-правового аналізу та огляду нормативної бази з питань формування та використання фінансових результатів було виявлено достатню кількість джерел, в яких дане питання досліджено всебічно і вичерпно.

.3 Дискусійні питання щодо формування і використання фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств

В сучасних ринкових умовах економічне значення та необхідність фінансових результатів важко недооцінити, так як вони відіграють важливу роль в фінансовій діяльності. Зауважимо, що у здійсненні виробничо-фінансової діяльності господарюючих суб’єктів бере участь велика кількість взаємопов’язаних організаційних, трудових, матеріальних і фінансових чинників. Мета кожного господарюючого суб’єкта - якомога ефективніше їх використовувати. Саме ефективність використання чинників виробництва виражається в кінцевому підсумку в фінансових результатах діяльності господарюючих суб’єктів.

Звернувши увагу на необхідність результатів роботи підприємств, насамперед, бажано дослідити економічний зміст фінансових результатів. Відповідно, огляд літературних джерел свідчить про те, що вчені-економісти мають різноманітні думки, щодо визначення фінансових результатів.

Зокрема Богацька Н.М., Темченко М.М. в своїх працях говорять, що фінансові результати відображаюсь мету підприємницької діяльності, її доходність, і є вирішальними для підприємства. Окрім його керівництва і колективу вони цікавлять вкладників капіталу, кредиторів, державні органи, фондові біржі та ін. Основним фінансовим результатом підприємства є його прибуток, іноді його заміняють показником доходу. Крім цих абсолютних показників для оцінки фінансових станів застосовують ряд відносних показників і коефіцієнтів. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. На кожному підприємстві формуються чотири показники прибутку, який істотно розрізняється по величині, економічному змісту і функціональному призначенню . [3]

Було б доречно також взяти до уваги Філімоненкова О.С., який зазначає, що у виробничо-фінансовій діяльності суб'єктів господарювання бере участь велика кількість взаємопов'язаних організаційних, трудових, матеріальних і фінансових факторів. Мета кожного суб'єкта господарювання якомога ефективніше використати ці фактори. Ефективність використання факторів виробництва, зрештою, виявляється у фінансових результатах діяльності суб'єктів господарювання. Економічний підсумок виробничої діяльності суб'єктів господарювання, що виражається у вартісній (грошовій) формі, є фінансовими результатами. Фінансові результати діяльності підприємств характеризуються такими економічними показниками, як валовий і чистий дохід, прибуток. [30]

Леоненко П.М., Юхименко П.І, Ільєнко А.А. дають своє визначення, а саме: показник фінансових результатів виробництва розраховується як відношення загальної суми одержаних фінансових ресурсів у державі до вартості основних і оборотних фондів і фонду заробітної плати. Показник фінансових результатів виробництва дає змогу оцінити ефективність використання залучених до виробничого процесу ресурсів. [12]

Н.Б. Чебанова, Ю.А. Василенко дають визначення, яке є простішим від попередніх, а саме: фінансовими результатами є прибуток або збиток, відповідно одержаний від діяльності підприємства. [32]

Швець В.Г. в своїх роботах зазначає, що фінансовий результат діяльності підприємства характеризується показником прибутку або збитку. Отримання прибутку є основною метою будь-якої підприємницької діяльності. Від розміру отриманого прибутку залежать формування власного капіталу, виконання зобов'язань перед бюджетом, фінансування інвестицій, а також платоспроможність підприємства. Прибуток як головний показник ефективності діяльності підприємства виступає і як критерій визначення рівня виплат дивідендів, як визначальний фактор при встановленні рівня заробітної плати і винагороди адміністрації. [33]

Обсяг прибутку підприємство одержує від основної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Прибуток є головним фінансовим показником господарської діяльності підприємства, його ефективності, прибутковості й платоспроможності.

Візьмемо до уваги думку Ткаченко Н.М, яка говорить що фінансовий результат - це приріст (чи зменшення) вартості власного капіталу підприємства, що утворюється в процесі його підприємницької діяльності за звітний період. [ 29]

Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є збиток або прибуток. Прибуток в основному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (товарів, послуг). Крім того, підприємство може продавати (реалізовувати) інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв та господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують або зменшують розмір прибутку від інвестиційної діяльності.

Прибуток формується поступово протягом фінансово-господарського року. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції, одержаний у вигляді різниці між виручкою від реалізації і витратами на виробництво та збут. На підприємстві можливі доходи, витрати, які не пов`язані з реалізацією, але збільшують або зменшують суму прибутку або збитків, - це фінансові результати, отримані від інвестиційної та фінансової діяльності, а також результати, які пов`язані з надзвичайними подіями.

На думку А.М. Поддерьогіна фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку та рівнем рентабельності. Прибуток підприємства отримують головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності (здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на фінансових та валютних біржах та ін.). Прибуток - це частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб’єкти господарювання після реалізації продукції. Тільки після продажу продукції чистий дохід приймає форму прибутку . [26]

Олійник, О.В. говорить що, ефективність виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства виражається в досягнутих фінансових результатах. Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів. Доходи підприємства - це збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов’язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). [16]

На мою думку, фінансовими результатами все ж таки є не тільки прибуток чи збиток, а й узагальнення економічних показників, а саме валових доходів і валових витрат, незалежно від видів діяльності.

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ і ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПОСП «Зірка»

2.1 Аналіз фінансового стану ПОСП «Зірка»

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Зірка» засноване за рішенням засновника, створене на базі власних землі й майна засновника та орендних майна й землі в громадян України для виробництва сільськогосподарської продукції та товарів на засадах підприємництва.

Організаційно-правова форма підприємства - приватне сільськогосподарське підприємство. Повне найменування підприємства: «Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Зірка», скорочене - ПОСП «Зірка» .

Місцезнаходження підприємства: 11212 с. Горбово, Ємільчинського р-ну, Житомирської області.

Засновником підприємства є громадянин України Канарський Броніслав Францович.

Метою діяльності підприємства є одержання прибутку від виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки і реалізації інших видів господарської діяльності підприємства, для задоволення потреб засновника підприємства і членів трудового колективу.

Предметом діяльності підприємства є:

-       виробництво, заготівля, переробка, зберігання, транспортування і реалізація сільськогосподарської продукції;

-       закупка сільськогосподарської продукції , худоби, товарно - матеріальних цінностей, в тому числі у населення за готівку ,або шляхом товарообміну на взаємно вигідних умовах;

-       виробництво будівельних матеріалів, виконання будівельних, будівельно-монтажних, ремонтних, транспортних та інших робіт, надання послуг населенню та іншим суб’єктам підприємницької діяльності;

-       перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

-       розробка та освоєння технологій по переробці сировини та відходів власного виробництва, корисних копалин тощо.

-       маркетингова торгово-посередницька , науково-дослідницька, проектно- конструкторська діяльність, оптова і роздрібна торгівля;

-       фінансово кредитна, облікова та інша діяльність пов’язана із залученням і використанням грошових коштів, випуском і обігом цінних паперів тощо;

-       сприяння підвищенню вимог до якості продукції та зміцненню експортного потенціалу України;

-       забезпечення взаємовигідних контактів на комерційній основі;

-       зовнішньоекономічна діяльність згідно з чинним законодавством України;

-       інші види діяльності , які не заборонені чинним законодавством .

Майно підприємства складають основні фонди, обігові кошти та інші цінності, вартість яких відображена в балансі підприємства.

Статутний фонд підприємства формується за рахунок разової передачі засновником майна. Статутний фонд підприємства складає 519 тис. гривен.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої комерційної і фінансової діяльності, що вищі показники виробництва і реалізації продукції робіт і послуг, нижча їх собівартість, то вища рентабельність і вищий прибуток, то кращим є фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану з виробництва і реалізації відбувається підвищення собівартості продукції, робіт, послуг, зменшення виторгу і суми прибутку і, як наслідок, - погіршення фінансового стану підприємства його платоспроможності.

Фінансовий стан будь-якого підприємства виражається у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їх джерел.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. Для початку дамо оцінку фінансовому стану ПОСП «Зірка» за досліджуваний період, дані наведені в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1Оцінка фінансового стану ПОСП «Зірка», тис. грн

З таблиці видно, що вартість необоротних та оборотних активів ПОСП «Зірка» зросла, відповідно зросла загальна вартість майна підприємства на 372,00 тис. грн. у 2010 році в порівнянні з 2008 роком.

Збільшилась дебіторська заборгованість підприємства на 106,00 тис. грн., що є негативним показником для підприємства.

Збільшення на 434,00 тис. грн. власного капіталу у 2010 році в порівнянні з 2008 роком, та зменшення у відповідний період залученого капіталу на 451,00 тис. грн. є позитивним для підприємства.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва і дає змогу оцінити стан основних засобів. По досліджуваному підприємству спостерігаємо незначне збільшення даного коефіцієнта на 0,05 у 2010 році в порівнянні з 2008 роком, що є допустимим значенням і говорить про те що стан основних засобів незначно погіршився.

На базовому підприємстві у 2008 році показник матеріаловіддачі склав 1,57, в 2009 році - 1,49, а у 2010 році - 1,57 що показує стабільність у ефективності використання матеріалів у 2010 році і випуск продукції з кожної гривні матеріальних ресурсів залишається таким же.

Крім матеріаловіддачі узагальнюючим показником використання матеріальних ресурсів виступає матеріаломісткість. На ПОСП «Зірка» за даними 2008 року вона склала 0,64, в 2009 році - 0,67, а в 2010 році - 0,64, що показує скільки матеріальних ресурсі припадає на 1 гривню випущеної продукції. Необхідно зазначити, що якщо цей показник буде перевищувати 1, то у виробничому процесі має місце явище перевитрат матеріальних ресурсів.

Отже, фінансовий стан ПОСП «Зірка» за досліджуваний період є задовільним, спостерігаємо поступове підвищення відповідних показників, що характеризує стабільність підприємства з точки зору його прибутковості.

Наступним етапом аналізу є визначення платоспроможності на основі показників ліквідності (табл. 2.1.2.), що є важливим показником фінансової стійкості. Ліквідність - це спроможність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну. Аналіз ліквідності активів підприємства допомагає визначити можливість покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань.

Таблиця 2.1.2 Оцінка ліквідності ПОСП «Зірка»

З таблиці можемо дати такий аналіз показникам ліквідності ПОСП «Зірка» : коефіцієнт покриття за всі досліджувані роки відповідає нормативу, це означає, що на кожну 1 гривню поточних зобов'язань (боргів) підприємство має у 2008 році - 17,84 грн. поточних активів., у 2009 році цей коефіцієнт значно зріс і склав - 29,10 грн. поточних активів та у 2010 році -21,06 грн. поточних активів, що на 3,22 грн. менше від 2008 року,але є достатньо високим коефіцієнтом, що є позитивним для показником для даного підприємства.

Коефіцієнт швидкої ліквідності по всіх роках більше нормативного значення - 0,5, це означає, що на кожну гривню поточної заборгованості підприємство має у 2008 році - 2,66 грн., у 2009 році -3,60 грн. та у 2010 році -2,28грн. ліквідних активів. Хоча спостерігаємо зменшення даного коефіцієнта у 2010 році в порівнянні з попередніми, все одно це є достатньо високим показником за мірками більшості галузей.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно. На досліджуваному підприємстві цей коефіцієнт по всім рокам відповідає нормативному значенні, це є позитивним показником для підприємства.

З наведених даних можна зробити висновок, що досліджуване підприємство є платоспроможним і в змозі покрити свої зобов’язання в довгостроковому періоді.

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Розглянемо показники, що характеризують ділову активність та надійність підприємства , дані наведені в таблиці 2.1.3.

Таблиця 2.1.3 Оцінка ділової активності ПОСП «Зірка»

Проаналізувавши таблицю можемо зробити такий висновок . Показник оборотності активів показує, скільки разів за період обертається капітал, вкладений в активи підприємства. Ріст даного показника говорить про підвищення ефективності їхнього використання. В даному випадку коефіцієнт оборотності оборотних активів поступово зменшився і у 2010 році становив 0,62,що на 0,22 менше від показника у 2008 році - це означає про зниження ефективності використання активів підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу показує ефективність використання власного капіталу підприємства. По даному підприємству спостерігаємо зниження даного показника на 0,15 у 2010 році в порівнянні з 2008 роком, це говорить про зниження ефективності використання власного капіталу підприємства.

Отже, проаналізувавши фінансову звітність ПОСП «Зірка» за 2008-2010 рр., можна сказати, що підприємство є стабільним з точки зору прибутковості, але спостерігається незначне коливання в сторону зменшення коефіцієнтів оборотності активів та власного капіталу.

2.2 Аналіз формування і використання фінансових результатів діяльності ПОСП «Зірка»

Прибуток ПОСП «Зірка» формується внаслідок здійснення звичайної діяльності , яка в свою чергу поділяється на операційну діяльність , фінансову діяльність , іншу звичайну діяльність. Прибуток від основної діяльності формується від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, усіх форм інвестування. Ураховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або стабілізувати її на певному рівні.

На величину прибутку впливають як зовнішні фактори, так і фактори внутрішнього характеру. До зовнішніх факторів належать: стан товарної та ринкової кон’юнктури, коливання попиту та пропозиції, зміна еластичності попиту, рух цін на ринку, рівень конкуренції на продукцію, рівень державного регулювання економіки.

До факторів внутрішнього характеру належать: рівень витрат виробництва, обсяг реалізації продукції, доля ринку певного підприємства, якість товарів, конкурентоспроможність товарів, стратегія та політика ціноутворення на підприємстві, технічний та організаційний рівень виробництва.

Розглянемо динаміку розвитку підприємства за допомогою основних економічних показників, поданих у таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.2.1 Фінансові результати ПОСП «Зірка» , тис. грн

З даних таблиці видно, що ПОСП «Зірка» постійно нарощує обсяги реалізованої продукції, але в 2010 р. виручка від реалізації продукції знизилася до 1013 тис. грн., це 78тис.грн. менше ніж дохід від реалізації у 2008 р.

Чистий дохід від реалізації продукції поступово зменшився порівняно з 2008 р., у 2010р. зменшився на 183 тис. грн. або на 82,14%. Важливу роль у формуванні чистого доходу відіграє частка ПДВ у грошовій виручці, як видно з таблиці ПДВ у 2010 р. становить 171 тис. грн., це на 105 тис. грн. більше ніж у 2008 р. що є негативним для підприємства.

Собівартість реалізованої продукції значно не зменшилась . У 2010 році вона склала 846 тис. грн., що на 64 тис. грн. менше від показника 2008 року. Зроблені розрахунки показують, що відбувається тенденція зниження частки собівартості в реалізованій продукції.

Прибуток, розрахований від реалізації продукції у вигляді різниці між чистим доходом та собівартістю реалізованої продукції називається валовим, на досліджуваному підприємстві він зменшився на 119 тис. грн. у 2010 р. порівняно з 2008 р. У 2010 році спостерігаємо валовий збиток у розмірі 4 тис. грн.

Внаслідок недостатньо ефективної фінансової діяльності на ПОСП «Зірка» значно знизились інші операційні доходи ,що у 2008 році складали 389 тис. грн., а вже у 2010 році - 196 тис. грн.

За рахунок чистого прибутку підприємство формує ряд цільових фондів, кошти яких спрямовували на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснювалося безпосередньо. Бачимо, що чистий прибуток ПОСП «Зірка» у 2010 році різко зменшився на 208 тис. грн. в порівнянні з 2008 роком і склав лише 43 тис. грн.

Отже внаслідок впливу таких факторів, як ПДВ, собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, податок на прибуток, ПОСП «Зірка» при досить високій виручці від реалізації отримало досить низький чистий прибуток.

Для більш наочного зображення динаміки зростання основних фінансових показників діяльності ПОСП «Зірка» побудовано діаграму (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Динаміка основних показників ПОСП «Зірка», тис. грн

З рисунку видно, що підприємство нарощувало доходи від реалізації товарів до 2008року, але у 2009 році спостерігається тенденція до зменшення прибутку, це пов’язано з кризою. Тому керівництву необхідно звернути увагу на перегляд політики здійснення господарської діяльності та зміну пріоритетів розвитку

Проаналізувавши фінансову звітність підприємства за останні 3 роки, можна сказати, ПОСП «Зірка» є прибутковим, має збалансовані активи та пасиви, але динаміка розвитку підприємства незначна, тобто воно є досить стабільним в функціональному аспекті. У величині фінансових результатів безпосередньо віддзеркалюються усі аспекти діяльності господарюючого суб'єкта: технологія і організація виробництва, система внутрішнього та зовнішнього управління, особливості діяльності.

Дані таблиці свідчать, що у 2008 році найбільший прибуток підприємство отримало від реалізації молока - 115,00 тис. грн. та вівса - 15,00 тис. грн.. У 2009 році найбільший прибуток принесла реалізація ВРХ - 103,00 тис. грн. та озимої пшениці -16,00 тис. грн. У 2010 році спостерігаємо зниження прибутку від реалізації у порівнянні з попередніми роками, найбільший прибуток підприємству принесла реалізації ВРХ - 16,00 тис. грн.

В загальному у 2010 році в порівнянні з 2008роком прибуток від реалізації зменшився, зокрема від реалізації жита на 3,00 тис. грн. , вівса - 13,00 тис. грн., молока - 145,00 тис. грн., хоча є і позитивні зміни , від реалізації пшениці ПОСП «Зірка» отримало на 4 тис. грн. прибутку більше, а також від реалізації ВРХ на 25,00 тис. грн. більше у 2010році в порівнянні з 2008 роком.

2.3 Оцінка рентабельності ПОСП «Зірка»

Рентабельність - це рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках. Підприємство вважають рентабельним, якщо доходи від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва і, крім того, забезпечують суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Основні завдання аналізу (оцінки) рентабельності:

-       оцінити ефективність діяльності підприємства на поточний момент;

-       виявити зміни рентабельності протягом певного періоду;

-       визначити чинники, які вплинули на зміну рентабельності;

-       визначити резерви зростання рентабельності.

Рентабельність оцінюють з різною метою залежно від потреби (зовнішньої чи внутрішньої). Найчастіше оцінюють рентабельність підприємств потенційні інвестори з метою доцільності інвестування коштів. Для державних підприємств така оцінка може здійснюватися на державному рівні з метою виявлення можливостей підвищення рентабельності за наявності негативних тенденцій у державному секторі.

Даними для проведення аналізу рентабельності підприємства є Звіт про фінансові результати, зокрема такі його статті:

-       виручка від реалізації;

-       собівартість реалізованої продукції;

-       витрати на збут, адміністративні та інші операційні витрати;

-       прибуток від операційної діяльності;

-       прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;

-       прибуток від звичайної діяльності ;

-       чистий прибуток

Дані для розрахунку показників рентабельності наведені в таблиці 2.3.1

Таблиця 2.3.1 Дані для проведення розрахунків показників рентабельності, тис. грн

Для оцінки рентабельності ПОСП «Зірка» розглянемо основні показники рентабельності та методи їх розрахунку:

.        Рентабельність за валовим прибутком (маржинальним доходом). Визначається як відношення валового прибутку (маржинального доходу) до чистого доходу. Показує, скільки гривень (копійок) валового прибутку при падає на 1 грн. чистої виручки. Може визначатися й у процентах. Чим вище цей показник, тим краще.

.        Рентабельність за операційним прибутком. Визначається як відношення суми операційного прибутку до чистого доходу (виручки) від реалізації. Показує, скільки гривень (копійок) операційного прибутку припадає на 1 грн. чистого доходу (виручки). Може визначатися й у процентах. Чим вище цей показник, тим краще.

.        Рентабельність за чистим прибутком. Визначається як відношення суми чистого прибутку до чистого доходу (виручки) від реалізації . Ці показники називають також показниками рентабельності реалізованої продукції за валовим, операційним і чистим прибутками або показниками рентабельності реалізованої продукції.

.        Рентабельність активів. Визначають як відношення чистого прибутку до середньої величини активів підприємства. Показує, скільки чистого прибутку припадає на 1 грн. вкладених активів (інвестицій). Може визначатися у процентах. Цей показник називається також рентабельністю інвестицій.

.        Рентабельність необоротних активів. Визначається як відношення чистого прибутку до середньої величини необоротних активів . Характеризує величину чистого прибутку, що припадає на кожну гривню необоротних активів. Може розраховуватися у процентах. Зростання є позитивним результатом.

.        Рентабельність оборотних активів в RОА. Визначається як відношення чистого прибутку до середньої величини оборотних активів .

.        Рентабельність виробничих фондів. Визначається як відношення валового або чистого прибутку до середньої величини виробничих фондів . Показує величину валового (чистого) прибутку, що припадає на кожну гривню виробничих ресурсів (фондів) підприємства.

.        Рентабельність власного капітал. Розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

.        Рентабельність позикового капіталу. Визначається як відношення чистого прибутку до середньої величини позикового капіталу.

.        Рентабельність діяльності підприємства . Визначає, який прибуток одержало підприємство на 1 грн. капіталу, тобто характеризує ефективність використаних ресурсів підприємства.

Проведені розрахунки показників рентабельності і термінів окупності інвестицій ПОСП «Зірка» показані у таблиці 2.3.2

Таблиця 2.3.2 Показники рентабельності ПОСП «Зірка», %

Отже аналіз показників рентабельності показує, що рентабельність за валовим прибутком зменшилась на 0,1169% у 2010 р. Рентабельність за операційним прибутком знизилася на 0,2617 % у 2010р. . Рентабельність за чистим прибутком зменшилась на 0,1937% . Рентабельність інвестицій зменшилась на 0,0519%. Рентабельність необоротних активів зменшилась на 0,1061%. Рентабельність оборотних активів збільшилася на 0,4850%. Рентабельність виробничих фондів зменшилась на 0,148%. Рентабельність власного капіталу зменшилась на 0,0979%. Рентабельність позикового капіталу зменшилась на 0,4973%. Рентабельність діяльності підприємства зменшилась на 0,0992 %. Отже можна зробити висновок, що на підприємстві спостерігається стабільне зниження усіх показників рентабельності, що зв’язане з кризовим становищем держави.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПОСП «Зірка»

.1 Резерви зростання прибутку ПОСП «Зірка»

Для забезпечення зростання прибутку потрібно відшукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Визначення резервів зростання прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розробки заходів щодо їх мобілізації.

У процесі виявлення резервів виділяють три етапи:

1)   аналітичний, на якому виявляють і кількісно оцінюють резерви;

2)   організаційний, коли розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, спрямованих на забезпечення використання виявлених резервів;

3)   функціональний, коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.

Збільшення прибутку на ПОСП «Зірка» можливе за рахунок:

-   збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

-       зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції;

Резерв зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу продукції розраховують за формулою:

де  - планова сума прибутку на одиницю і-ї продукції; ∆Р - додатково реалізована продукція, тис. грн.

Якщо прибуток розраховано на 1 грн. продукції, то суму резерву його зростання в результаті збільшення обсягу реалізації розраховують за формулою:

де Рф - фактичний обсяг реалізації; ∆Р(р.з) - резерв збільшення реалізації продукції

Визначити резерви зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації вказаних видів продукції на ПОСП «Зірка» (табл. 3.1.1.).

Таблиця 3.1.1 Резерви зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції

Дані табл. 3.1.1. свідчать, що резерви збільшення прибутку за рахунок зростання обсягу реалізації всіх видів продукції становитимуть 5397,67 грн.

Іншим важливим напрямом пошуку резервів збільшення прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Для пошуку й підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості аналізують звітні дані щодо витрат на виробництво за калькуляціями, користуючись методом порівняння фактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами та нормативами за видами витрат (сировини й матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів), нормативами використання виробничих потужностей, обладнання, нормами непрямих матеріальних витрат, капітальних вкладень тощо.

Величину резервів визначають порівнянням досягнутого рівня з нормативною величиною:

∑С(р.з) = Сlі - Сні

де ∑С(р.з) - резерв зниження собівартості продукції за рахунок і-го виду ресурсів; Сlі - фактична величина використаного і-го виду ресурсу; Сні - нормативна величина використаного і-го виду ресурсу.

Тоді загальну величину виявлених резервів зниження собівартості продукції визначимо за такою формулою:

Резерви зниження собівартості продукції будуть водночас резервом збільшення прибутку, а отже, розрахунки резерву зростання прибутку здійснюють за формулою:

∑РЗпс = См (Рl + Pп)

де ∑РЗпс - резерв зростання прибутку; См - можливе зниження витрат на 1 грн. продукції; Рl - реалізована продукція за звітом; Pп - можливе зростання обсягу реалізації.

Визначимо резерви зростання прибутку на ПОСП «Зірка» за рахунок зниження собівартості реалізованої продукції (табл. 3.1.2.).

Таблиця 3.1.2 Резерви зростання прибутку на ПОСП «Зірка» за рахунок зниження собівартості реалізації продукції

Дані табл. 3.1.2. свідчать, що резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості всіх видів продукції становитимуть 95177,86 грн.

Після розрахунку загальної величини резервів зниження собівартості продукції за всіма калькуляційними статтями потрібно деталізувати резерви збільшення прибутку за рахунок зниження затрат живої та уречевленої праці за окремими напрямами.

Підрахунок зростання прибутку за рахунок виявлених резервів зниження собівартості можна проводити за такими напрямами:

. Впровадженням організаційно-технічних заходів можна отримати економію протягом 12 міс. з моменту їх повного впровадження

. Зменшення чисельності працівників - захід, який може забезпечити економію за багатьма напрямами через те, що він передбачає:

-       збільшення продуктивності праці, а отже, збільшення обсягу виробництва з меншою чисельністю працівників;

-       зміну трудомісткості продукції;

-       більш повне використання фонду робочого часу.

. Економія коштів на оплату праці за рахунок впровадження досягнень науково-технічного прогресу (зниження трудомісткості)

. Зменшення прямих матеріальних витрат.

. Зниження умовно-постійних витрат, яке може спостерігатися у зв’язку із зростанням обсягу випуску продукції.

. Підвищення якості продукції

Використання цих резервів можливе за допомогою розробки системи оперативних заходів.

3.2 Стратегія розвитку підприємства за ринкових умов господарювання

Одним з найбільш актуальних завдань сучасного розвитку економіки України є створення умов ефективного і динамічного переходу до ринкових відносин. При цьому дуже важливою є реорганізація надмірної концентрації і монополізації виробництва, удосконалювання організаційних і структурних відносин, перегляд застарілих командних економічних зв'язків і методів керування.

Ринкова економіка формує нові вимоги до підприємства і його працівників. Ці вимоги диктуються не тільки могутньою ринковою конкуренцією і високими стандартами якості товарів, що випускаються підприємством, але і необхідністю гнучкої реакції фірми на швидко мінливі ринкові і виробничі ситуації.

Стратегія підприємства є основою стратегічного планування, за допомогою якої на підприємстві зважується комплекс проблем, пов'язаних з цілеспрямованою переорієнтацією випуску продукції нової номенклатури й асортименту, впровадженням і використанням нових технологій, розвитком маркетингу, удосконалюванням структури керування підприємством, своєчасною і якісною підготовкою і перепідготовкою кадрів.

В умовах переходу до ринку ПОСП «Зірка» повинна розробити стратегію своєї господарської діяльності на найближчу, так і довгострокову перспективу, реалізація якої забезпечить йому виживання, конкурентоздатність та стабілізацію фінансового стану.

При розробці та обґрунтуванні економічної стратегії виникає необхідність зміни пріоритетів, що в свою чергу обумовлює необхідність зміни технології обґрунтування показників, що прогнозуються. Ця проблема вирішується в рамках стратегічного планування.

На думку керівництва ПОСП «Зірка», стратегічне планування є єдиним засобом прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Приймаючи обґрунтовані і систематизовані планові рішення, керівництво знижує ризик прийняття неправильного рішення через помилкову або недостовірну інформацію про можливості підприємства або про зовнішню ситуацію.

Стратегічне планування - це одна із функцій управління, що являє собою процес вибору цілей організації і шляхів їх досягнення. Процес стратегічного планування забезпечує основу для керування членами організації. Стратегічне планування являє собою набір дій і рішень, початих керівництвом, що ведуть до розробки специфічних стратегій. Можна виділити чотири основні види управлінської діяльності в рамках процесу стратегічного планування:

-       розподіл ресурсів;

-       адаптація до зовнішнього середовища;

-       внутрішня координація;

-       організаційне стратегічне передбачення.

Декілька основних тез, що відносяться до стратегії, повинні бути зрозумілі і, що більш важливо. прийняті керівництвом. Стратегічний план повинен ґрунтуватися великими дослідженнями і фактичними даними. Щоб ефективно конкурувати в сьогоднішньому світі бізнесу підприємство повинно постійно займатися збором і аналізом величезної кількості інформації про галузь, конкуренцію та інші фактори.

Стратегічний план надає підприємству певність, індивідуальність, що дозволяє йому залучати визначені типи працівників, і в той же час, не залучати працівників інших типів. На ПОСП «Зірка» доцільно проводити стратегічне планування за наступними етапами:

1.  Місію підприємства можна сформулювати як задоволення потреби населення у сільськогосподарській продукції.

Необхідність вибору місії обумовлена тим, що підприємство, насамперед, створено для виконання загальнолюдської місії яка дозволить реалізувати певні потреби споживачів.

2.  Виходячи з місії ПОСП «Зірка» можна визначити цілі:

Головна ціль підприємства - збільшення маси прибутку.

Специфічні цілі підприємства відображають систему цілей, які є умовою досягнення головної цілі підприємства:

Життєво-необхідна ціль підприємства - отримання мінімального прибутку, який забезпечить збереження статутного фонду підприємства.

Перспективна ціль - досягнення максимально-можливого прибутку.

Поточна ціль - отримання необхідного прибутку, що забезпечить задовільний фінансовий стан підприємства.

Це цілі, що стосуються маси прибутку, але її досягнення можливо лише в умовах розвитку всіх видів діяльності підприємства. Тому можна визначити цілі виробництва, комерційної діяльності, соціальні, інноваційні.

Ціль виробництва - збільшення обсягів виробництва, ріст обсягів закупівлі сировини і матеріалів, зниження витрат виробництва проведення ефективної асортиментної політики.

Ціль комерційної діяльності - збільшення обсягу реалізації товарів, налагодження ефективних зв'язків з постачальниками, вибір оптимальних постачальників, стабілізація та зменшення цін на продукцію за умови зростання прибутку, зниження витрат обігу та інше.

Соціальна ціль - створення умов праці, що сприяють високій продуктивності та ефективності, збільшення коштів на соціальний розвиток колективу, створення ефективної системи оплати праці, забезпечення безперебійності виплат заробітної плати.

Інноваційна ціль - впровадження нових технологій виробництва, модернізація та реконструкція потужностей підприємства, впровадження нових видів високоефективного обладнання.

. Аналіз зовнішнього середовища являє собою процес, за допомогою якого розроблювачі стратегічного плану контролюють зовнішні стосовно товариства фактори, щоб визначити можливості і загрози для підприємства.

Слід уважно дослідити фактори, що не керуються з боку підприємства (такі як рівень інфляції, законодавство та постанови Уряду щодо питань фінансово-господарської діяльності підприємства, існуючий стан економіки країни та інше).

Крім того, є фактори зовнішнього середовища, якими підприємство може керувати, наприклад, робота з контрагентами ринку - постачальниками та споживачами.

Маркетинг. При обстеженні функції маркетингу заслуговує на увагу сім загальних областей для аналізу і дослідження:

.        Частка ринку і конкурентоздатність.

.        Розмаїтість і якість асортименту виробів.

.        Ринкова демографічна статистика.

.        Ринкові дослідження і розробки.

.        Перепродажне і після продажне обслуговування клієнтів.

.        Ефективний збут, реклама і просування товару.

.        Прибуток.

Фінанси \ Бухгалтерський облік. Аналіз фінансового стану може принести користь підприємству і сприяти підвищенню ефективності процесу стратегічного планування. Детальний аналіз фінансового стану може виявити вже наявні і потенційні внутрішні слабості підприємства, а також відносне положення підприємства в порівнянні з його конкурентами.

Виробництво. Дуже важливим для тривалого виживання підприємства є безупинний аналіз управління виробництвом. Метою управління є гарантія того, що взятий на себе ризик повинен бути обґрунтованим ризиком, що врешті-решт повинно забезпечити максимальну віддачу від затрачених ресурсів.

Трудові ресурси. Джерела більшості проблем в підприємстві можуть бути в остаточному підсумку виявлені в людях. Якщо підприємство має кваліфікованих співробітників і керівників із добре мотивованими цілями, воно в стані визначення різноманітних альтернативних стратегій. У противному випадку варто домагатися поліпшення роботи, тому що дана слабість із найбільшою можливість буде наражати на небезпеку майбутню діяльність організації.

. На наступному етапі розробки стратегічного розвитку підприємства визначаються: визначальна стратегія та система стратегій, що забезпечують реалізацію визначальної стратегії. При цьому обирається визначальна стратегічна модель розвитку підприємства, яка в найбільшій мірі відповідає можливостям цього розвитку.

На основі проведеного економічного та маркетингового дослідження, керівництво та основні служби підприємства дійшли висновку, що в сучасних умовах найбільш доцільною є стратегія “ обмежений ріст ”. Стратегічною альтернативою, якої притримуються більшість підприємств, є обмежений ріст. Для стратегії обмеженого росту характерно встановлення цілей від досягнутого, скоригованих з урахуванням інфляції.

На ПОСП «Зірка» пріоритетними стратегіями обрано:

“ стратегію забезпечення” - що формує систему матеріально-технічного забезпечення підприємства;

“стратегію виробництва” - що визначає пріоритетні напрямки розвитку виробничо-технологічного процесу;

“стратегію просування та збуту” - що сприяє створенню найбільш ефективної системи і каналів реалізації продукції;

“асортиментну стратегію”, що сприяє формуванню найбільш ефективного асортименту виробництва продукції;

“цінову стратегію”, що є умовою ефективності виробничої та комерційної діяльності та задоволення споживчого попиту.

Після визначення пріоритетних стратегій розвитку доцільно розробити найбільш ефективні шляхи їх реалізації. Для цього слід забезпечити найбільш ефективні організаційні умови, напрямки економічної діяльності, форми фінансово-господарської діяльності.

На цьому наступному етапі ПОСП «Зірка» повинна конкретизувати обрані стратегії у відповідних показниках фінансово-господарської діяльності. Це процес безпосереднього планування, де розробляється система планів підприємства з конкретними показниками діяльності.

Слід визначити, що ПОСП «Зірка» доцільно сформувати:

-       стратегічний план (на 2-5 років), в якому відображено конкретизацію стратегічних цілей та стратегій розвитку товариства;

-       тактичний план (на 1 рік) відображає завдання тактичної політики. Він містить у собі основні показники фінансово-господарської діяльності товариства;

-       оперативний план (до 3-х місяців - 1 кварталу) забезпечує цілеспрямовану реалізацію конкретних тактичних завдань;

На заключному етапі проводиться оцінка розробленої стратегії товариства. Вона проводиться по таким основним параметрам, як узгодженість стратегії з зовнішнім середовищем, внутрішня збалансованість стратегії, можливість реалізації стратегії з огляду на наявний ресурсний потенціал підприємства, прийнятний рівень ризику, що пов'язано з реалізацією стратегії та результативність стратегії.

Розробка стратегії діяльності ПОСП «Зірка» дозволяє приймати ефективні маркетингові та управлінські рішення у всіх сферах діяльності товариства з тим, щоб реалізувати стратегічну ціль функціонування товариства.

На ПОСП «Зірка» найбільш проблематичним є напрямок роботи з матеріально-технічного забезпечення. Оскільки в рамках проведеного обмеженого дослідження не представляється можливість провести обґрунтування всіх стратегій, то доцільно буде розробити “стратегію забезпечення”, як найбільш важливу.

Розділ 4. Правове та фінансове забезпечення охорони праці на ПОСП «Зірка»

.1 Нормативно-правове регулювання охорони праці на підприємстві

Одна з найважливіших державних задач - охорона життя та здоров’я громадян в процесі їх трудової діяльності, створення безпечних та нешкідливих умов праці. Адже охорона праці має, безперечно, важливе економічне значення - це і висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці тощо.

Охорона праці, як визначено в ст.1 Закону України „Про охорону праці” - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Законодавство про охорону праці являє собою систему взаємопов’язаних нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики охорони праці. Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закон України “Про охорону праці”, Закон України “Про охорону здоров’я”, Закон України “Про пожежну безпеку”, Кодекс законів про працю України, Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла Конституцію України, в якій до основних прав громадянина віднесено права на належні, безпечні і здорові умови праці і на забезпечення у разі втрати працездатності (статті 43 та 46).

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозалежних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Законодавство про охорону праці складається з Закону України “Про охорону праці” від 21.11.2002 р., Кодексу законів про працю України, Законів України: “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, “Про пожежну безпеку”, інших законодавчих і нормативно-правових актів.

Основні права громадян на охорону праці проголошені Конституцією України, прийнятою Верховною Радою 28.06.1996 року. Конституція України визначає:

-      кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється (стаття 43);

-        кожен, хто працює, має право на відпочинок (стаття 45);

         громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також в інших випадках, передбачених законодавством (стаття 46).

Закон України “Про охорону праці”:

-      проголошує принципи державної політики в галузі охорони праці та гарантії прав громадян на охорону праці;

-        встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні; встановлює компетенцію й повноваження державних органів управління охороною праці, повноваження і права органів держнагляду і громадського контролю;

-      регулює використання праці неповнолітніх (не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я; неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду; вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом);

-        регулює використання праці інвалідів (підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників);

-      регулює відносини між роботодавцем і працівником із питань безпеки, гігієни праці та стану виробничого середовища.

У Кодексі законів про працю основними розділами, присвяченими охороні праці, є: “Охорона праці”, “Гарантії і компенсації”, “Праця жінок”, “Праця молоді”, “Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю”. У ньому конкретизовані нормативні положення Закону України “Про охорону праці” та інших чинних законів.

Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” [3] визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Закон України “Про пожежну безпеку” визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Власники підприємств, організацій, установ або уповноважені ними органи розробляють на основі державних нормативно-правових актів про охорону праці і затверджують власні нормативні акти підприємства про охороні праці, що діють у межах підприємства, установи або організації.

Нормативні акти підприємства спрямовані на побудову чіткої системи управління охороною праці та забезпечення в кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці, встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях.

Крім указаного на підприємствах діють “Правила внутрішнього трудового розпорядку”, яких усі працюючі зобов’язані дотримуватися. Важливі питання і заходи щодо охорони праці включаються також у колективні договори та в угоди з охорони праці, які укладаються між адміністрацією і профспілковою організацією або трудовим колективом і затверджується на загальних зборах трудового колективу.

Інші закони системи законодавчих актів, спрямованих на реалізацію конституційного права громадян на безпеку праці, регламентують вимоги до вирішення окремих питань охорони праці: пожежної безпеки, радіаційного захисту, виробничої санітарії, епідемічної безпеки, охорони здоров’я. Дотримання вимог цих законодавчих актів є обов’язковим при вирішенні питань безпеки праці в конкретних умовах.

4.2 Організація охорони праці на ПОСП «Зірка»

Виконуючи ст.17 Закону України «Про охорону праці», система управління охороною праці на ПОСП «Зірка» призначена для забезпечення у кожному структурному підрозділі, на кожному робочому місці умов праці відповідних Трудовому законодавству, а також забезпечення прав працівників, гарантованих цим законодавством.

Управління охороною праці є цільовою підсистемою загальної системи управління підприємством.

Система управління охороною праці (СУОП) на ПОСП «Зірка» є комплексом нормативних документів, які організують дію посадових осіб, спеціалістів і працівників на забезпечення:

• приведення умов безпеки праці до нормативних вимог і підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві;

• безпечних та здорових умов праці робітників, постійного зниження травматизму, аварій та професійних захворювань;

• гнучкої структури управління охороною праці на підприємстві, яка має властивість безперервного її удосконалення;

• розробки і впровадження автоматизованої системи управління охороною праці на базі персональних комп’ютерів і сучасних засобів

Найбільш важливі функції в СУОП - організація і координація робіт в галузі охорони праці, які включають наступні елементи:

• взаємодія керівництва та структурних підрозділів з охорони праці;

• чіткий розподіл функцій, обов’язків, прав і відповідальності в галузі охорони праці, які покладаються на адміністративні та технічні служби,

• організація, координація і контроль службою охорони праці,

• забезпечення виконання планів робіт по охороні праці і всіх вимог законодавчих актів, положень, правил стандартів, інструкцій та іншої нормативної документації з охороні праці,

Впровадження СУОП забезпечує виконання таких задач:

• удосконалення організації робіт в області охорони праці на всіх рівнях управління виробництвом;

• встановлення єдиного порядку навчання робітників безпечним методам роботи і перевірки знань по охороні праці;

• забезпечення безпечної експлуатації виробничого обладнання і виробничих процесів;

• дотримання вимог охорони праці на стадії проектування, будівництва, реконструкції та приймання в експлуатацію об’єктів виробничого призначення;

• нормалізацію санітарно-гігієнічних умов праці і санітарно-побутового обслуговування працюючих;

• забезпечення своєчасного і правильного розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, аналіз та ліквідація причин їх появлення;

• мотивація службовців, інженерно-технічних робітників і посадових осіб в роботі по забезпеченню безпечних умов праці;

• забезпечення дотримання працівниками правил, норм і інструкцій по охороні праці;

• підвищення відповідальності посадових осіб, спеціалістів і робітників за безпеку праці.

Управління охороною праці здійснюють:

• на підприємстві в цілому - генеральний директор;

• в цехах, на виробничих дільницях та в службах - керівники відповідних підрозділів і служб.

Організаційно-методичну роботу з управління охороною праці, оперативне керівництво, підготовку управлінських рішень та контроль за їх виконанням здійснює служба охорони праці, яка безпосередньо підпорядкована генеральному директору.

Службу охорони праці очолює начальник служби, який підпорядкований генеральному директору. Начальнику ОП підпорядковуються 3 спеціалістів, що виконують всі належні функції з охорони праці.

Планування робіт з охорони праці здійснюється службою охорони праці сумісно з керівництвом підприємства, плановим відділом, керівниками структурних підрозділів. Фінансуються ці роботи з фонду розвитку підприємства, згідно Колдоговору ця сума має становити 0,5% від суми виторгу за реалізовану продукцію періоду.

Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці, що діють в Україні. При укладенні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунено, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров’я.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки.

За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівників, які за станом здоров’я потребують надання легшої роботи, власник повинен відповідно до медичного висновку перевести, за їх згодою, на таку роботу тимчасово або без обмеження строку. Оплата праці при переведенні працівників за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботу або виплата їм допомоги по соціальному страхуванню провадяться згідно з законодавством.

Усі працівники підлягають обов’язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань. Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).

Із фонду соціального страхування здійснюються виплати сум, що належать потерпілому працівникові, за період його тимчасової непрацездатності або в порядку відшкодування шкоди та одноразової допомоги. Власник зобов’язаний повернути зазначені суми до фонду соціального страхування, якщо нещасний випадок або професійне захворювання сталося з його вини.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

При роз’їзному характері роботи працівника йому виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Власник може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникам пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством.

Протягом дії трудового договору власник повинен своєчасно інформувати працівника про зміни у виробничих умовах та в розмірі пільг і компенсацій, включаючи й ті, що надаються йому додатково.

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змиваючи та знешкоджуючі засоби.

Власник зобов’язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.

Власник компенсує працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник зобов’язаний замінити їх за свій рахунок.

Власник зобов’язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, у повному розмірі втрачений заробіток відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім’ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.

Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше п’ятирічного заробітку працівника на його сім’ю, крім того, не менше однорічного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка народилася після смерті.

Якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більш як на п’ятдесят процентів. Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією по розслідуванню нещасного випадку.

Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування (в тому числі санаторно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, по догляду за ним та інші види медичної і соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, що видається у встановленому порядку; надає інвалідам праці, включаючи непрацюючих на підприємстві, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок, а при можливості - за рахунок підприємства.

За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або визнання їх у встановленому порядку інвалідами. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи власник зобов’язаний забезпечити відповідно до медичних рекомендацій його перепідготовку і працевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи.

Якщо власник не має можливості працевлаштувати на своєму підприємстві осіб, які частково втратили працездатність, але не стали інвалідами, він зобов’язаний відрахувати цільовим призначенням до Державного фонду сприяння зайнятості населення кошти у розмірі середньорічної заробітної плати працівників за кожне нестворене робоче місце для таких осіб. Працевлаштування цих осіб здійснюється державною службою зайнятості населення.

Час перебування на інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи за шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більш як на п’ятдесят процентів. Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією по розслідуванню нещасного випадку.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під моральною втратою потерпілого вважаються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджуються Міністерством охорони здоров’я України за погодженням з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні. Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються чинним законодавством.

В разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник зобов’язаний вжити погоджених з органами державного нагляду заходів, що забезпечать безпеку працівників.

У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків власник зобов’язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці.

Перелік таких робіт затверджується Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійних захворювань і аваріям.

Власник, який створив нове підприємство, зобов’язаний одержати від органів державного нагляду за охороною праці дозвіл на початок його роботи.

Власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій до положення, яке розробляється Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за участю профспілок і затверджується Кабінетом Міністрів України. Розслідування проводиться за участю представника профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а у випадках, передбачених законодавством, також за участю представників органів державного нагляду, управління охороною праці та профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку або професійного захворювання власник складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов’язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок або професійне захворювання чи незгоди потерпілого або іншої заінтересованої особи із змістом акта питання вирішується у порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів. Органи по розгляду трудових спорів при необхідності одержують відповідний висновок представника органу державного нагляду, або органу державного управління охороною праці, або профспілкового органу.

4.3 Фінансування заходів з охорони праці на ПОСП «Зірка»

На ПОСП «Зірка» за 2008-2010 рр. впроваджено 6 проектів з оздоровлення умов праці, на що витрачено 1915 грн. на 7 робочих місцях з шкідливими факторами. На 2011 рік передбачено фінансування в сумі 2100 грн. на впровадження 2 проектів, а саме:

встановлення витяжної вентиляції у цехах зберігання продукції;

впровадження проекту побутового комплексу в старому виробничому корпусі.

Стан фінансування заходів з охорони праці можна проаналізувати за допомогою таблиці 4.3.1

Таблиця 4.3.1 Витрати на заходи з охорони праці на ПОСП «Зірка», грн

Аналізуючи дану таблицю, можна зробити висновки, що за 2008-2010рр. фінансове забезпечення заходів з охорони праці трохи погіршилось, загальні витрати на охорону праці зменшились на 7,1%.

Аналізуючи стан охорони праці в ПОСП «Зірка» слід зазначити, що підприємство за єдиною державною системою показників обліку умов і безпеки праці, затвердженою наказом від 31.03.94р. №27, подає 2-ві форми звітності:

форма №1-ПВ «Звіт про стан умов праці, та компенсації за роботу в шкідливих умовах»;

форма №1-УБ (відомча) «Звіт про стан умов та безпеки праці».

Отже, підсумовуючи вище наведену інформацію, можна сказати, що стан охорони праці в ПОСП «Зірка» задовільний. А тому, для поліпшення стану охорони праці необхідно:

·   суворо дотримуватись правил безпеки на робочих місцях;

·   згідно графіку проводити інструктажі з охорони праці, проводити навчання працівників;

·   створити фонд грошових коштів на витрати по охороні праці згідно Закону України «Про охорону праці» 0,5% від суми реалізованої продукції;

·   замінити шкідливі речовини та матеріали нешкідливими, а також герметизувати шкідливі процеси;

·   знизити рівень шуму та вібрації;

·   організовувати планово-попереджувальний ремонт устаткування, технічні огляди та випробування транспортних та вантажопідіймальних засобів, посудин, що працюють під тиском та ін.

Але, нажаль, на даний момент підприємство переживає для себе не найкращі часи і тому, виділяти кошти на заходи щодо охорони праці, в такому об’ємі як потрібно, немає можливості.

Політика в галузі охорони праці повинна бути незмінною основою всієї праце охоронної діяльності на підприємстві. Основними елементами політики у галузі охорони праці будь-якого виробництва, великого чи малого, можуть бути: пріоритетність безпеки і гігієни праці, здоров'я працівників і демонстрація керівництвом підприємства як на словах, так і на ділі своєї прихильності до цих пріоритетів; неприпустимість усунення недоліків у виробництві за рахунок зниження рівня безпеки праці; творчий підхід до питань охорони праці, схвалення будь-яких розумних ініціатив, реалізація яких знижує можливості виникнення нещасних випадків і профзахворювань, зводить до мінімуму причини небезпек, властивих виробничому середовищу; позитивне сприйняття будь-яких зусиль й ініціатив щодо забезпечення безпеки праці усіма працівниками підприємства, у т. ч. і керівництвом, навіть якщо вони не знайшли реалізації; відповідність роботи з охорони праці вимогам законодавства держави.

Система керування охороною праці на ПОСП «Зірка» розроблена з урахуванням особливостей його виробничої діяльності і вписується в існуючу структуру і схему керування підприємством у цілому. Суб'єктами керування є служби, відділи, посадові особи; об'єктом керування - діяльність функціональних служб і структурних підрозділів по забезпеченню безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, у цехах і на підприємстві в цілому.

ВИСНОВКИ

Господарська діяльність підприємства передбачає використання значних виробничих та фінансових ресурсів. Для того, щоб стабільно здійснювати процес виробництва продукції на підприємстві, постійно мають бути фінансові ресурси в грошовій формі. Так, підприємство повинне отримувати позитивний фінансовий результат від фінансово-господарської діяльності. При формуванні прибутку та управлінні його формуванням фінансовим менеджерам необхідно дбати про позитивний фінансовий результат, а також про нормальний рівень рентабельності та про фінансову стійкість підприємства.

Прибуток підприємства посідає особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі доходів підприємства різних сфер діяльності і визначенні результатів господарської діяльності та при висвітленні інформації про фінансовий стан. Прибуток відносять до складу фінансових результатів, оскільки він є результатом фінансово-господарської діяльності, і необхідний підприємству для продовження діяльності.

Найбільш поширеними видами прибутку є валовий прибуток, прибуток від операційної діяльності та чистий прибуток. Елементи, які включаються до складу прибутку, визначаються ПСБО «Фінансові результати».

При написанні випускної роботи було визначено, наскільки досліджуване підприємство ефективно здійснює свою діяльність, а саме проаналізовано систему управління формуванням та розподілу прибутку.

Метою діяльності ПОСП «Зірка» є одержання прибутку від виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки і реалізації інших видів господарської діяльності підприємства, для задоволення потреб засновника підприємства і членів трудового колективу.

Умовою виживання підприємства в умовах нестабільної ринкової економіки та досить жорсткої конкуренції є його фінансова стійкість, тобто здатність розвиватись на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності. Розраховані показники свідчать про фінансову стійкість підприємства, адже вони відповідають загальноприйнятим нормативам, хоча в 2010 році спостерігається незначне їх коливання в сторону зменшення.

ПОСП «Зірка» є прибутковим підприємством, як показують дані аналізу фінансового стану підприємства за 2008-2010 рр., прибуток підприємства щорічно збільшується пропорційно зростанню виручки від реалізації. Також ПОСП «Зірка» є ліквідним та фінансово стійким. Також при оцінці запасів було виявлено, що їх вартість щорічно зростає, хоча у 2010 році ці показники дещо зменшились, це є сигналом ймовірної кризи в господарській діяльності підприємства і керівництво має вжити своєчасних та ефективних заходів, щоб вийти з даної ситуації та наростити обсяг прибутку.

Також, на мою думку, слід приділити значну увагу вивченню ринку, удосконалення рекламної діяльності. Поглиблене вивчення ринку дозволить максимально оптимізувати суму прибутку. Так, я вважаю за потрібно зменшити асортимент товарів, бо деякі товари та товарні групи мають дуже повільну швидкість обороту, підвищити її можливо лише за рахунок проведення широкої рекламної кампанії, яка на даний момент та в найближчому майбутньому є економічно недоцільна.

Для того, щоб приймати рішення з питань управління в динамічних ринкових ситуаціях адміністрації потрібна своєчасна, оперативна і аналітична інформація про наявність виробничих запасів, витрати, доходи і результати діяльності підприємства.

Який би метод управління прибутком не вибрало керівництво ПОСП «Зірка», існують мінімальні вимоги, щоб дана система просто була керованою і забезпечила можливість реалізувати різні методи планування прибутку. Крім того, їх виконання, як правило, зразу ж безпосередньо позначається на собівартості продукції. Ці вимоги торкаються наладки необхідної логістики операцій, а також постановки управлінського обліку.

Економічне використовування матеріальних ресурсів може зробити для даного підприємства вирішальний вплив на зниження витрат виробництва, собівартості продукції, а отже підвищення прибутковості і рентабельності роботи підприємства. Доведення витрат до реально необхідного і достатнього рівня сприяє тому, що вивільняється оборотних коштів, залученню додаткових матеріальних ресурсів у виробництво, а тим самим і створює умови для випуску додаткової кількості продукції.

З метою підвищення якості проведення контролю доцільно чітко визначити його об’єкти. Так, стосовно до процесу формування прибутку, увага повинна бути спрямована на дотримання норм витрат, раціональність використання матеріалів у виробництві, підвищення цін.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.      Азаренкова Г.М. Фінанси підприємств: Навчальний посібник / Г.М. Азаренкова - К., 2009. - 123с.

.        Білик М.Д. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. / М.Д. Білик - К.: КНЕУ, 2008. - 392 с.

.        Богацька Н.М., Темченко М.М. Фінансові результати діяльності підприємства / Н.М Богацька., М.М Темченко - К., 2009. -324с.

.        Варава Л.Н. Теоретичні аспекти формування прибутку/ Л.Н. Варава // Економіка підприємств.-2010.№3.- с.52-60

.        Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці / М.П. Гандзюк , Є.П. Желібо, М.О. Халімовський - К., 2008. - 26с.

.        Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст.144

.        Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник / Г.Г Кірейцев .- К: ЦУЛ, 2009.- 496с.

.        Керб Л.П. Основи охорони праці: Навчальний посібник / Л.П. Керб - К., 2007. - 63с.

.        Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради України ВВР, 1998, N 43-44, ст.268

.        Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. / М.Я. Коробов - К.: Знання, 2010. - 278 с.

.        Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств / Л.А. Лахтіонова - К.: КНЕУ, 2010.- 119с.

.        Леоненко П.М., Юхименко П.І. Економічна історія: Навчальний посібник/ П.М. Леоненко, П.І. Юхименко -К.,2010. - 203с.

.        Лень Г.С. Стратегічне планування як складова частина фінансового механізму підприємства / Г.С.Лень // Стратегія економічного розвитку сільськогосподарських підприємств.-2009.-Вип.7.-с.409-420.

.        Максимова Т.І. Економічний аналіз прибутку : Підручник - М, Фінанси і статистика/ Т.І. Максимова - К.: Знання, 2007. - 96с.

.        Нестеренко А.Г. Прибутки і рентабельність на торговому підприємстві: Навч. посібник./ Нестеренко А.Г. - Львів, ЛБІ НБУ, 2009. - 26с.

.        Олійник О.В. Економічний аналіз: підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів / О.В. Олійник- К.: Знання, 2009. - 269с.

.        Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посібник./ Г.О Партин, А.Г. Загородній - Львів, ЛБІ НБУ, 2009. - 456с.

.        Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 13-14, N 15-16, N 17, ст.112

.        Подольська, В.О. Фінансовий аналіз : навч. посіб. / В.О. Подольська, О.В. Яріш. - К. : Центр навч. л-ри, 2007. - 488 с.

.        Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 40, ст.365

.        Про охорону праці : Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 49, ст.668

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 "Звіт про фінансові результати"// Відомості Верховної Ради України ВВР, 1999, N 397/3690

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід"// Відомості Верховної Ради України ВВР, 1999, N 860/4153

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» // Відомості Верховної Ради України ВВР, 2000, N 27/4248

.        Положення про розслідування та ведення обліку нещасних випадків професійних захворювань і аварій на виробництві // Відомості Верховної Ради України ВВР, 2004 р., N 1112

.        Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник / 3-тє вид., перероб. та доп. / А.М. Поддєрьогін - К.: КНЕУ, 2010. - 157с.

.        Радіонова В.М. Фінансова стійкість підприємства : Підручник / В.М. Радіонова - К.: “Академія”, 2009. - 115с.

.        Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. Посібник / Терещенко О.О. - КНЕУ, 2003. - 554с.

.        Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Навч. посібник. / Н.М.Ткаченко. - К., 2009.- 56с.

.        Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч. посіб./ О.С. Філімоненков , -МАУП., 2007. - 112-124с.

.        Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз: Підручник / Ю.С. Цал-Цалко ЦУЛ., 2008. - 214-216с.

.        Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник/ Н.В. Чебанова, Ю.А. Василенко - К.: “Академія”, 2009. - 145с.

.        Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник/ В.Г. Швець - К.: Знання, 2008. - 215с.

.        Ширягіна О.Е. Методика аналізу фінансових результатів підприємства / О.Е. Ширягіна // Формування ринкових відносин в Україні. - 2010. - № 5. - С. 60-64.