Оцінка фінансових ризиків суб’єкта підприємництва та розробка заходів щодо їхнього попередження

Оцінка фінансових ризиків суб’єкта підприємництва та розробка заходів щодо їхнього попередження

Дипломна робота на тему

«Оцінка фінансових ризиків суб’єкта підприємництва та розробка заходів щодо їхнього попередження»

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи оцінки фінансових ризиків суб’єкта господарювання

1.1 Економічний зміст фінансових ризиків суб’єкта підприємництва, сутність, класифікація та умови виникнення

1.2 Методи оцінки фінансових ризиків

.3 Механізми нейтралізації фінансових ризиків

Розділ 2. Оцінка фінансових ризиків з урахуванням фінансового стану суб’єкта підприємництва

.1 Аналіз фінансових ризиків та фінансових результатів

2.2 Вплив дебіторської та кредиторської заборгованості на фінансові ризики суб’єкта підприємництва

.3 Залучені та запозичені кошти і їх вплив на формування фінансових ризиків суб’єкта підприємництва

Розділ 3. Методи управління фінансовими ризиками суб’єкта підприємництва

3.1 Фінансове планування та прогнозування фінансових ризиків суб’єкта підприємництва

3.2 Перспективні напрями прогнозування, уникнення та обліку фінансових ризиків суб’єкта підприємництва

.3 Оптимізація управління ризиками суб’єкта господарювання

Розділ 4. Охорона праці

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Фінансова діяльність підприємства пов'язана з багатьма ризиками. Вплив цих ризиків став особливо відчутним із переходом до ринкової економіки. Серед усіх ризиків діяльності суб'єктів господарювання, фінансові ризики є основними, оскільки ставлять під загрозу подальшу успішну діяльність підприємства. Їхня дія зумовлює зниження фінансових результатів і фінансової стійкості підприємства.

Трактування сутності фінансових ризиків та їхнього місця у системі господарської діяльності підприємства розглядали багато вчених, зокрема Бандурка О.М., Зятковський І.В., Слав’юк Р.А., Терещенко О.О., Філімоненков О.С., Кірейцева Г.Г., Поддєрьогін А.М. та ін.

Однак, в умовах фінансово-економічної кризи, потребує подальшого дослідження проблема вдосконалення системи управління фінансовими ризиками на підприємстві, зокрема управління ризиками, які впливають на фінансові результати його діяльності.

За своєю сутністю, ризик - це усвідомлена можливість небезпеки виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, майна, грошей через випадкові зміни умов економічної діяльності, несприятливі обставини. Причини виникнення фінансових ризиків різноманітні й можуть виникати спонтанно в процесі діяльності підприємства та поділяють на зовнішні та внутрішні. До основних зовнішніх причин формування фінансових ризиків можна віднести такі: слабка і нестабільна економіка країни; економічна криза; інфляція; підвищення рівня конкурентної боротьби; зниження цін на світовому ринку; політичні чинники тощо. Усі ці причини мають зовнішнє, щодо підприємства, походження і тому, їх підприємство контролювати не може. До внутрішніх причин формування фінансових ризиків можна віднести: підвищення витрат на підприємстві, незадовільну фінансову політику підприємства та ін.

Для формування ефективної системи управління фінансовими ризиками їх необхідно попередньо ідентифікувати. Ідентифікація фінансових ризиків полягає у виявленні всіх видів можливих ризиків, пов'язаних із кожною конкретною операцією. При цьому важливо у складі портфеля фінансових ризиків виділити ризики, які залежать від самого підприємства, і зовнішні ризики, які визначаються макроекономічною ситуацією.

Необхідно зазначити, що зовнішні фінансові ризики можуть бути зумовлені загальноекономічними та ринковими чинниками. Внутрішні фінансові ризики підприємства залежать від впливу виробничо-комерційних, інвестиційних і фінансових чинників.

Оскільки підприємство практично не може впливати на зовнішні ризики, то основну увагу необхідно приділяти внутрішнім механізмам нейтралізації ризиків, до яких належать:

диверсифікація, що є процесом розподілу інвестованих коштів між різними об'єктами вкладення капіталу, безпосередньо не пов'язаними між собою. Диверсифікацію здійснюють з метою зниження рівня ризику і втрат доходів;

лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту тощо. Лімітування застосовують для зниження фінансового ризику в кредитній та інвестиційній діяльності підприємства;

самострахування є децентралізованою формою створення натуральних і грошових страхових фондів безпосередньо на підприємствах, особливо тих, чия діяльність піддається ризику. Основне завдання самострахування полягає в оперативному подоланні тимчасових труднощів у фінансово-комерційній діяльності;

хеджування дає можливість зменшити ризик за допомогою укладення відповідної угоди. Найчастіше хеджування застосовують як засіб страхування вартості товарів або прибутку, а також валютних ризиків підприємства. Хеджування є системою економічних відносин учасників фінансового ринку, що пов'язані зі зниженням кредитних та цінових ризиків, яке виникає внаслідок одночасності та протилежного спрямування торгових угод на т ринку і терміновому ринку реального товару.

Окрім зазначених вище методів, для зменшення рівня фінансовоих ризиків підприємство може здійснити їхнє страхування у страхових організаціях. Страхування передбачає захист майнових інтересів суб'єктів господарювання і громадян у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, сформованих зі страхових внесків. Сутність страхування полягає в розподілі збитку між усіма учасниками господарської операції.

Щоб вижити у конкурентному ринковому середовищі, підприємствам необхідно приймати нетрадиційні та сміливі рішення. Однак, це також підвищує рівень економічного і фінансового ризику. За таких умов підприємства мають своєчасно ідентифікувати і правильно оцінювати рівень ризику, ефективно управляти ним з метою обмеження його негативного впливу та мінімізації обсягів фінансових втрат.

Мета дослідження - обґрунтування принципів і методів оцінки фінансових ризиків суб’єкта підприємництва та розробка заходів щодо їхнього попередження.

Відповідно до поставленої мети в дипломній роботі вирішуються наступні задачі:

- розкрити економічний зміст фінансових ризиків суб’єкта підприємництва, сутність, класифікація та умови виникнення;

- розглянути методи оцінки фінансових ризиків;

визначити механізми нейтралізації фінансових ризиків;

здійснити аналіз фінансових ризиків та фінансових результатів;

- провести розрахунки впливу дебіторської та кредиторської заборгованості на фінансові ризики суб’єкта підприємництва;

здійснити аналіз залучених та запозичених кошти і їх вплив на формування фінансових ризиків суб’єкта підприємництва;

- здійснити фінансове планування та прогнозування фінансових ризиків суб’єкта підприємництва;

- розробити перспективні напрями прогнозування, уникнення та обліку фінансових ризиків суб’єкта підприємництва;

дослідити охорону праці на підприємстві.

Предметом дослідження виступають методи оцінки фінансових ризиків суб’єкта підприємництва.

Об’єктом дослідження є процес управління фінансовими ризиками ВАТ "Херсонпромбудсервіс".

Методи дослідження. Для розв’язання визначених завдань, досягнення мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: методи системного аналізу, методи причинно-наслідкового аналізу, методи порівняльного аналізу, методи прямого структурного аналізу, моделювання.

Інформативною базою дослідження виступили праці вітчизняних та зарубіжних фахівців в галузі фінансових ризиків, матеріали спеціалізованої періодичної преси, нормативно-правові матеріали.

Структура роботи. Робота складається із вступу, основної частини, висновків і додатків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження, окреслюються методи та інформативна база дослідження. Основна частина присвячена дослідженню теоретичних та практичних аспектів оцінки фінансових ризиків суб’єкта підприємництва в умовах ринкової економіки. У висновках сформульовано основні результати дослідження та наведено пропозиції щодо покращення управління фінансовими ризиками.

Розділ 1. Теоретичні основи оцінки фінансових ризиків суб’єкта господарювання

.1 Економічний зміст фінансових ризиків суб’єкта підприємництва, сутність, класифікація та умови виникнення

Фінансова діяльність підприємства пов’язана з багатьма ризикам, степінь впливу яких на результати його діяльності значно підвищується з переходом до ринкової економіки. Ризики, що супроводжують цю діяльність, виділяють в окрему групу фінансових ризиків, що відіграють найбільш значиму роль в загальному “портфелі ризиків” підприємства. Збільшення степеня впливу фінансових ризиків на результати фінансової діяльності підприємства пов’язано з швидкою зміною економічної ситуації в країні і кон’юнктури фінансового ринку, розширенням сфери фінансових відносин, появою нових фінансових технологій і інструментів. Ризик - це ймовірність виникнення збитків або недоотримання доходів у порівнянні з прогнозованим варіантом. Ризик -категорія імовірнісна і його вимірюють як ймовірність певного рівня втрат. Ризик-рівень непевності настання будь-якого фінансового випадку.

Основні види підприємницького ризику [17, c.94]:

. Виробничий ризик. Пов’язаний з виробництвом продукції, товарів, послуг із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності. Причини виникнення ризику: можливе зниження передбачуваних об’ємів виробництва, ріст матеріальних та інших витрат, сплата підвищених відрахувань та податків.

. Комерційний ризик.. Виникає в процесі реалізації товарів і послуг. Причини зниження об’ємів реалізації товарів і послуг у результаті зміни кон’юнктури ринку збуту, підвищення закупівельних цін, непередбачене зниження об’єму закупок, втрати товару в процесі обертання, підвищення витрат у процесі обертання (в торгівлі ). У будь-якій господарській діяльності завжди існує небезпека втрат, що випливає із специфіки тих або інших господарських операцій. Небезпека таких втрат - це комерційні ризики. Комерційний ризик означає невпевненість у можливому результаті, невизначеність цього результату діяльності. Складовою частиною комерційних ризиків є фінансові ризики.

. Фінансовий ризик. Виникає у сфері відносин підприємств з банками та іншими фінансовими інститутами. Вони зв’язані з ймовірністю втрат яких-небудь грошових сум або їх недоотриманням.

Фінансовий ризик є однією з найбільш складних категорій, яка пов’язана з здійсненням господарської діяльності, якій властиві наступні основні характеристики [45, c.108]:

. Економічна природа. Фінансовий ризик проявляється у сфері економічної діяльності підприємства, прямо пов’язаний з формуванням його прибутку і характеризується можливими економічними його збитками в процесі здійснення фінансової діяльності. З врахуванням перелічених економічних форм свого прояву фінансовий ризик характеризується як категорія економічна, що займає визначене місце в системі економічних категорій, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності.

. Об’єктивність прояву. Фінансовий ризик є об’єктивним явищем в функціонуванні будь-якого підприємства; він супроводжує майже всі види фінансових операцій і всі напрямки його фінансової діяльності.

. Імовірність реалізації. Проявляється в тому, що ризикова подія може як відбутися, так і ні в процесі здійснення фінансової діяльності підприємства.

. Невизначеність наслідків. Фінансовий ризик може супроводжуватись, як суттєвими фінансовими втратами для підприємства, так і формуванням додаткових його доходів.

. Очікувані несприятливі наслідки. Це пов’язано з тим, що ряд негативних наслідків фінансового ризику визначають втрату не лише доходу, а й капіталу підприємства, що приводить його до банкрутства (тобто до неминучих негативних наслідків для його діяльності).

. Суб’єктивність оцінки. Рівень ризику носить суб’єктивний характер. Ця суб’єктивність, тобто нерівнозначність оцінки даного об’єктивного явища, визначається різним рівнем повноти і достовірності інформаційної бази, кваліфікації фінансових менеджерів, їх досвіду в сфері ризик-менеджменту та іншими факторами.

. Варіабельність рівня. Перш за все фінансовий ризик змінюється в часі, тобто залежить від тривалості здійснення фінансової операції, так як фактор часу безпосередньо впливає на його рівень.

Розглянуті характеристики категорії фінансового ризику дозволяють наступним чином сформулювати його поняття: Під фінансовим ризиком підприємства розуміється ймовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу чи капіталу у ситуацій невизначеності умов здійснення його фінансової діяльності.

Рис. 1.1. Характеристика основних видів фінансових ризиків підприємства [57, c.167]

1. Фінансові ризику класифікуються за такими основними ознаками:

Ризик зниження фінансової стабільності (або ризик порушення рівноваги фінансового розвитку) підприємства. Цей ризик генерується недосконалою структурою капіталу (використання великої частки позичених коштів), що породжують незбалансування вхідних і вихідних грошових потоків підприємства по об’ємах.

Ризик неплатоспроможності (або ризик незбалансованої ліквідності підприємства. Цей ризик генерується зниженням рівня ліквідності оборотних активів, що породжують розбалансування вхідного і вихідного грошових потоків підприємства в часі.

Інвестиційний ризик. Він характеризує можливість виникнення фінансових втрат в процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства. У відповідності до видів цієї діяльності розділяють і види інвестиційного ризику - ризик реального інвестування і ризик фінансового інвестування.

Інфляційний ризик. Цей вид ризику характеризується можливістю обезцінення реальної вартості капіталу (у формі фінансових активів підприємства), а також очікуваних доходів від здійснення фінансових операцій в умовах інфляції.

Процентний ризик. Він полягає в непередбаченій зміні процентної ставки на фінансовому ринку (як депозитної, так і кредитної). Причиною виникнення даного виду фінансового ризику є зміна кон’юнктури фінансового ринку під впливом державного регулювання, зростання чи спад пропозиції вільних грошових ресурсів та інші фактори.

Валютний ризик Даний вид ризику властивий підприємствам, що ведуть зовнішньоекономічну діяльність. Він проявляється в недоотриманні передбачених доходів в результаті безпосереднього впливу зміни обмінного курсу іноземної валюти, що використовується в зовнішньоекономічних операціях підприємства, на очікувані грошові потоки від цих операцій.

Депозитний ризик. Він відображає можливість неповернення депозитних вкладів (непогашення депозитних сертифікатів). Він зустрічається досить рідко і пов’язаний з неправильною оцінкою і невдалим вибором комерційного банку для здійснення депозитних операцій підприємства.

Кредитний ризик. Він має місце у фінансовій діяльності підприємства при наданні ним товарного (комерційного) чи споживчого кредиту покупцям. Формою його прояву є ризик неплатежу чи несвоєчасного розрахунку за відпущену підприємством в кредит готову продукцію, а також перевищення розрахункового бюджету по інкасації боргу.

Податковий ризик. Цей вид фінансового ризику має ряд проявів: ймовірність введення нових видів податків і зборів на здійснення окремих аспектів господарської діяльності; можливості збільшення рівня ставок діючих податків і зборів; зміна строків і умов здійснення окремих податкових платежів; ймовірність відміни діючих податкових пільг у сфері господарської діяльності підприємства

Структурний ризик. Цей вид ризику генерується неефективним фінансуванням поточних витрат підприємства, що обумовлюють високу питому вагу постійних витрат в загальній їх сумі.

Криміногенний ризик. В сфері фінансової діяльності підприємства він проявляється у формі оголошення його партнерами фіктивного банкрутства ; підробки документів, що забезпечують незаконне привласнення сторонніми особами грошових та інших активів; викрадення окремих видів активів власним персоналом та інші.

Інші види ризиків. Ця група ризиків досить громіздка. До неї відносять ризики стихійних лих та інші аналогічні ”форс-мажорні ризики”, які можуть привести не лише до втрати передбачуваного доходу, але й частини активів підприємства (основні засоби, запаси ТМЦ), ризик несвоєчасного здійснення розрахунково-касових операцій; ризик емісійний та інші.

По характеризуючому об’єкту . виділяють наступні групи фінансових ризиків [9, c.103]:

Ризик окремої фінансової операції . Він характеризує в комплексі весь спектр видів фінансових ризиків, властиві певній фінансовій операції (наприклад, ризик властивий придбанню конкретної акції.

Ризик різних видів фінансової діяльності (наприклад, ризик інвестиційної чи кредитної діяльності підприємства).

Ризик фінансової діяльності підприємства в цілому. Комплекс різноманітних видів ризиків, властивих фінансовій діяльності підприємства, визначається специфікою організаційно-правової форми його діяльності, структурою капіталу, складом активів співвідношенням постійних і змінних витрат.

. По сукупності інструментів, що досліджуються фінансові ризики поділяються на наступні групи [46, c.93]:

індивідуальний фінансовий ризик. Він характеризує сукупний ризик властивий, що окремим фінансовим інструментам;

портфельний фінансовий ризик. Він характеризує сукупний ризик, що властивий комплексу однофункціональних фінансових інструментів об’єднаних в портфель (наприклад, кредитний портфель підприємства, його інвестиційний портфель).

. За комплексністю дослідження виділяють наступні групи ризиків:

простий фінансовий ризик. Він характеризує вид фінансового ризику, який не розкладається на окремі його підвиди. Прикладом простого фінансового ризику є інфляційний ризик.

складний фінансовий ризик. Він характеризує вид фінансового ризику, що складається з комплексу його підвидів, що розглядаються. Прикладом складного фінансового ризику є ризик інвестиційний (наприклад, ризик інвестиційного проекту).

. За джерелом виникнення виділяють наступні групи фінансових ризиків:

зовнішній, систематичний або ринковий ризик Цей ризик характерний для всіх учасників фінансової діяльності і всіх видів фінансових операцій. Він виникає при зміні окремих стадій економічного циклу, зміні кон’юнктури фінансового ринку та в інших аналогічних випадках на які підприємство в процесі своєї діяльності вплинути не може. До даної групи ризиків можуть бути віднесені інфляційний ризик, процентний ризик, валютний ризик, податковий ризик і частково інвестиційний ризик (при зміні макроекономічних умов інвестування );

внутрішній, не систематичний або специфічний ризик Він може бути пов'язаний з некваліфікаційним фінансовим менеджментом, неефективною структурою активів і капіталу, недооцінки господарських партнерів, великою схильністю до ризикових фінансових операцій з високою нормою прибутку.

. За фінансовими наслідками ризики поділяються на такі групи :

ризик, що спричиняє лише економічні втрати. При цьому виді ризику фінансові наслідки можуть бути лише негативними (втрата доходу чи капіталу);

ризик втраченої вигоди. Він характеризує ситуацію коли підприємство в силу об’єктивних і суб’єктивних причин, що склалися не може здійснити заплановану фінансову операцію (наприклад, при знижені кредитного рейтингу підприємство не може отримати необхідний кредит і використати ефект фінансового лівериджу).

ризик, що спричиняє як економічні втрати, так і додаткові доходи. Він пов’язаний зі здійсненням спекулятивних фінансових операцій.

. За характером прояву у часі виділяють дві групи фінансових ризиків:

постійний фінансовий ризик. Він характерний для всього періоду здійснення фінансових операцій і пов’язаний з дією постій них факторів. Прикладом такого фінансового ризику є процентний ризик, валютний ризик.

тимчасовий фінансовий ризик. Він характеризує ризик, що носить перманентний характер і який виникає лише на окремих етапах здійснення фінансової операції. Прикладом такого виду фінансового ризику є ризик неплатоспроможності ефективно функціонуючого підприємства.

. За рівнем фінансових втрат ризики поділяються на наступні групи:

допустимий фінансовий ризик. Він характеризує ризик фінансові втрати по якому не перевищують розрахункової суми прибутку по здійснюваній фінансовій операції;

критичний фінансовий ризик. Він характеризує ризик, фінансові втрати за яким не перевищують розрахункової суми валового доходу по здійснюваній фінансовій операції;

катастрофічний фінансовий ризик. Він характеризує ризик фінансові втрати за яким визначаються частковою чи повною втратою власного капіталу.

Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою процес передбачення і нейтралізації їх негативних фінансових наслідків, пов’язаних з їх ідентифікацією, оцінкою, профілактикою і страхуванням.

Управління фінансовими ризиками підприємства засноване на певних принципах, основними із яких є [57, c.173]:

. Усвідомлення прийняття ризиків. Фінансовий менеджер повинен усвідомлено на ризик, якщо він сподівається отримати відповідний дохід від здійснення фінансової операції. Звичайно, по окремим операціям після оцінки рівня ризику можна застосувати тактику “уникнення ризику”, але повністю виключити ризик з фінансової діяльності підприємства неможливо, так як фінансовий ризик-об’єктивне явище, яке властиве більшості господарських операцій.

. Управління ризиками, що приймаються. До складу портфеля фінансових ризиків повинні включатися переважно ті з них, що піддаються нейтралізації в процесі управління незалежно від їх суб’єктивної чи об’єктивної природи. А такі ризики, що не підлягають управлінню, наприклад, ризики форс-мажорної групи, можна лише передати страховику.

. Незалежність управління окремими ризиками. Ризики є незалежними один від одного і фінансові втрати по одному з ризиків портфеля не обов’язково збільшить ймовірність настання ризикового випадку по іншим фінансовим ризикам, тобто фінансові втрати по різним видам ризиків є незалежними один від одного і в процесі управління ними вони повинні нейтралізуватися індивідуально.

. Співставлення рівня ризиків, що приймаються з рівнем доходності фінансових операцій. Підприємство повинно приймати в процесі здійснення фінансової діяльності лише ті види фінансових ризиків, рівень яких не перевищує відповідного рівня доходності по шкалі “доходність-ризик”. Будь-який вид ризику, по якому рівень ризику вище рівня очікуваної доходності (з включенням до неї премії за ризик ) повинен бути підприємством відхилений (або повинні бути переглянути розмір премії за даний ризик ).

. Співставлення рівня ризиків, що приймаються з фінансовими можливостями підприємства. Очікуваний розмір фінансових втрат підприємства, що відповідає тому чи іншому рівню фінансового ризику, повинен відповідати тій частці капіталу, яка забезпечує внутрішнє страхування ризиків. Інакше настання ризикового випадку призведе до втрати певної частини активів, що забезпечує інвестиційну або операційну діяльність підприємства, тобто знизить його потенціал формування прибутку і темпи майбутнього розвитку. Розмір ризикового капіталу, що включає і відповідні внутрішні страхові фонди, повинен бути визначений наперед підприємством і повинен слугувати рубежем прийняття тих видів фінансових ризиків, які не можуть бути передані партнеру по операції чи зовнішньому страховику.

. Економічність управління ризиками. Витрати підприємства на нейтралізацію відповідного фінансового ризику не повинні перевищувати суму можливих фінансових збитків по ньому навіть при найвищому степені ймовірності настання ризикового випадку.

. Врахування факторного часу в управлінні ризиками. Чим довший період здійснення фінансових операцій, тим ширший діапазон супутніх їй ризиків, тим менша можливість забезпечити нейтралізацію їх негативних фінансових наслідків за критерієм економічності управління ризиками. При необхідності здійснення таких фінансових операцій підприємство повинно забезпечити отримання необхідного додаткового рівня доходності по ній не лише за рахунок премій за ризик, але й премій за ліквідність (так як період здійснення фінансових операцій являє собою період “замороженої ліквідності” вкладеної в неї капіталу).

. Врахування фінансової стратегії підприємства в процесі управління ризиками. Система управління фінансовими ризиками повинна базуватися на загальних критеріях вибраної підприємством фінансової стратегії (що відображає його фінансову ідеологію по відношенню до рівня допустимих ризиків ), а також фінансової політики по окремих напрямах фінансової діяльності. Управління ризиками окремих фінансових операцій повинно виходити із відповідних параметрів ризику, що знаходяться в цих планових документах.

. Врахування можливості передачі ризиків. Прийняття ряду фінансових ризиків є неспівставним з фінансовими можливостями підприємства по нейтралізації їх негативних наслідків при ймовірнісному настанні ризикового випадку. Включення таких ризиків в портфель сукупних фінансових ризиків можливо лише у випадку їх часткової чи повної передачі партнерам по фінансовій операції чи страховику.

З врахуванням розглянутих принципів на підприємстві формується спеціальна політика управління фінансовими ризиками.

Політика управління фінансовими ризиками являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає в розробці системи міроприємств по нейтралізації можливих фінансових наслідків ризиків пов’язаних із здійсненням різноманітних аспектів фінансової діяльності.

Формування і реалізація політики управління фінансовими ризиками передбачає здійснення наступних основних міроприємств (рис. 1.2) [17, c.61]:

Рис. 1.2 Основні складові політики управління фінансовими ризиками підприємства [17, c.84]

. Ідентифікація окремих видів ризиків пов’язаних з фінансовою діяльністю підприємства. Процес ідентифікації окремих видів фінансових ризиків здійснюються за наступними трьома етапами:

На першому етапі в розрізі кожного напряму фінансової діяльності (окремих видів фінансових операцій ) визначають властиві їм зовнішні чи систематичні види фінансових ризиків.

На другому етапі визначається перелік внутрішніх або несистематичних (специфічних) фінансових ризиків, які властиві окремим видам фінансової діяльності або намічених фінансових операцій підприємства (ризик зниження фінансової стабільності, ризик неплатоспроможності, структурний ризик, кредитний ризик).

На третьому етапі формується запропонований загальний портфель фінансових ризиків, що пов’язані з майбутньою фінансовою діяльністю підприємства (що включають можливі систематичні і несистематичні фінансові ризики ).

. Оцінка широти і достовірності інформації, необхідної для визначення рівня фінансових ризиків. Вибір методів оцінки рівня фінансових ризиків, а також надійності її результатів багато в чому визначають використовувану в цих цілях інформаційну базу. В процесі оцінки якості цієї інформаційної бази перевіряється її повнота для характеристики окремих видів ризиків; можливість побудови необхідних рядів динаміки (для оцінки рівня ризику, що проявляються в динаміці інфляційного валютного, процентного); можливість співставної оцінки сум фінансових збитків на єдиному рівні цін; надійність джерел інформації (власна інформаційна база, статистичні дані, що публікуються). Недостовірна чи неякісна інформаційна база, яка використовуються в процесі оцінки рівня фінансових ризиків посилює суб’єктивізм такої оцінки, а відповідно знижує ефективність всього наступного процесу ризик-менеджменту.

. Вибір і використання відповідних методів оцінки ймовірності настання ризикової події по окремим видам фінансових ризиків. Вибір конкретних методів оцінки визначаються наступними факторами:

видом фінансового ризику;

повнотою і достовірністю інформаційної бази сформованої для оцінки рівня ймовірності різних фінансових ризиків;

рівнем кваліфікації фінансових менеджерів, що здійснюють оцінку;

технічною і програмою оснащеністю фінансових менеджерів, можливість використання сучасних комп’ютерних технологій проведення такої оцінки;

можливістю залучення до оцінки складних фінансових ризиків квалікованих експертів.

. Визначення розміру можливих фінансових збитків при настанні ризикової події по окремим видам фінансових ризиків.

Розмір можливих фінансових збитків визначається характером здійснення фінансових операцій, обсягом задіяних в них активів (капіталу) і максимальним рівнем амплітуди коливання доходів при відповідних видах фінансових ризиках. На основі цього визначення здійснюється групування здійснюваних (намічених до здійснення) фінансових операцій за розміром можливих фінансових збитків.

Аналіз ризику проводиться у такій послідовності:

. визначення внутрішніх та зовнішніх чинників, що збільшують чи зменшують ступінь певного виду ризику;

. аналіз виявлених чинників;

. встановлення допустимого ступеня ризику;

. аналіз окремих операцій щодо обраного ступеня ризику;

. розробка заходів щодо зниження степеня ризику.

Узагальнену блок-схему процесу управління ризиком зображено на рис. 1.3.

Рис. 1.3 Аналіз та ідентифікація ризику [31, c.127]

Таким чином, нами було розглянуто сутність і класифікація фінансових ризиків, а також принципи управління фінансовими ризиками суб’єкта господарювання. Наступним етапом дослідження буде аналіз фінансового ризику обраного підприємства.

1.2 Методи оцінки фінансових ризиків

Методичною основою ризик-менеджменту є сукупність методів якісного і кількісного аналізу фінансових ризиків (рис. 1.4).

Рис. 1.4.Сукупність методів аналізу фінансових ризиків [48, с. 110]

Якісний аналіз передбачає ідентифікацію ризиків, виявлення джерел і причин їх виникнення, встановлення потенційних зон ризику, виявлення можливих вигод та негативних наслідків від реалізації ризикового рішення. Більш детально охарактеризуємо окремі аспекти якісного аналізу ризиків.

Ідентифікація фінансових ризиків полягає у виявленні всіх видів можливих ризиків, пов’язаних з кожною конкретною операцією. При цьому важливо у складі портфеля фінансових ризиків виділити ризики, які залежать від самого підприємства, і зовнішні ризики, які визначаються макроекономічною діяльністю.

Виявлення факторів ризику доцільно здійснювати за зовнішніми і внутрішніми фінансовими ризиками. Зовнішні фінансові ризики можуть бути зумовлені загальноекономічними та ринковими факторами.

До загальноекономічних факторів слід віднести: загальний спад обсягів виробництва в країні, збільшення рівня інфляції, уповільнення платіжного обороту, недосконалість і нестабільність податкового законодавства, зменшення рівня реальних доходів і купівельної спроможності населення та ін.

Серед ринкових факторів ризику можна виділити: зменшення місткості внутрішнього ринку, падіння ринкового попиту, збільшення пропозиції товарів-субститутів, нестабільність фінансового і валютного ринків, недостатню ліквідність фондового ринку тощо.

Внутрішні ризики підприємства залежать від впливу виробничо-комерційних, інвестиційних і фінансових факторів, основні з яких систематизовано у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Фактори, що визначають внутрішні фінансові ризики підприємства [9, c.294]

Група факторів	Фактори ризику
Виробничо-комерційні фактори	- низька ефективність використання основних виробничих засобів; - невдало вибрана або недостатньо диверсифікована асортиментна структура продукції; - високий рівень матеріаломісткості та трудомісткості продукції; - висока частка постійних витрат; - надмірний обсяг страхових і сезонних запасів; - неефективна цінова політика; - неефективні виробничий менеджмент і маркетинг в цілому
Інвестиційні фактори	- збільшення строків будівництва інвестиційних об’єктів; - суттєві перевитрати інвестиційних ресурсів; - невихід на заплановані обсяги прибутку від інвестиційних проектів; - тривалий строк окупності початкових інвестицій; - невдало сформований фондовий портфель; - неефективний інвестиційний менеджмент в цілому
Фінансові фактори	- неефективна структура капіталу, надмірне залучення позикових коштів; - висока середньозважена ціна капіталу; - недостатність довгострокових джерел фінансування активів; - низька оборотність активів; - недостатня ліквідність активів; - завищений обсяг дебіторської заборгованості; - агресивна дивідендна політика; - неефективний фінансовий менеджмент в цілому

Встановлення потенційних зон фінансових ризиків полягає у порівнянні можливих фінансових втрат із розрахунковою сумою прибутку, доходу, власного капіталу підприємства. Залежно від величини можливих фінансових втрат розрізняють 4 основні зони фінансового ризику (рис. 1.5):

безризикова зона: ризик зовсім незначний, фінансових втрат практично немає, гарантується фінансовий результат в обсязі розрахункової суми прибутку;

зона допустимого ризику: ризик середній, можливі фінансові втрати в обсязі розрахункової суми прибутку;

зона критичного ризику: ризик високий, можливі фінансові втрати в обсязі розрахункової суми валового доходу;

зона катастрофічного ризику: ризик дуже високий, можливі фінансові втрати в обсязі суми власного капіталу.

Рис. 1.5. Зони фінансового ризику [49, c.186]

На відміну від якісного аналізу, кількісний аналіз полягає у визначенні конкретного обсягу грошових збитків від окремих видів фінансових ризиків. Для цього можна використовувати економіко-статистичні, розрахунково-аналітичні, експертні та аналогові.

Економіко-статистичні методи оцінки ризику передбачають вивчення статистики втрат і прибутків на цьому або аналогічному підприємстві. На базі масиву зібраного статистичного матеріалу визначають величину і частоту отримання вигоди та виникнення фінансових втрат. При цьому активно використовують такі інструменти статистичного методу як: дисперсія, стандартне (середньоквадратичне) відхилення, коефіцієнт варіації.

Дисперсія характеризує ступінь коливання показника, що вивчається (в даному випадку - очікуваного доходу від здійснення фінансової операції ) по відношенню до його середньої величини. Розрахунок дисперсії здійснюється за формулою [57, c.191]:

, (1.1)

де δ2 - дисперсія;- значення можливого фінансового результату по розглядуваній фінансовій операції;

 - середнє значення можливого фінансового результату по фінансовій операції;- імовірність виникнення можливого фінансового результату по фінансовій операції;- кількість спостережень.

Середньоквадратичне (стандартне) відхилення. Економічний зміст цього показника полягає в характеристиці максимально можливого коливання досліджуваного параметра від його середнього очікуваного значення. Він розраховується за формулою:

(1.2)

Чим більша величина дисперсії і середньоквадратичного відхилення, тим ризикованіше управлінське рішення.

Коефіцієнт варіації - це відносна величина і розраховується як відношення середньоквадратичного відхилення до середнього фінансового результату.

(1.3)

Він дозволяє визначити рівень ризику, що припадає на одиницю середньо очікуваного значення прогнозованого показника. Необхідність розрахунку даного показника виникає при порівнянні ризикованості декількох альтернатив.

Чим менше значення коефіцієнта варіації, тим більша стабільність прогнозованої ситуації, відповідно, менший ступінь ризику.

Розрахунково-аналітичні методи застосовуються для оцінки окремих видів ризиків і полягають у виборі ключових показників, від яких залежить ступінь ризику, та порівнянні їх фактичних значень з критичними для певного підприємства. Так, ризик втрати фінансової стійкості може оцінюватися на підставі коефіцієнта автономії, ризик неплатоспроможності - шляхом порівнянні фактичних коефіцієнтів ліквідності з їх нормативними значеннями.

Розрахунково-аналітичні методи застосовуються найчастіше. Їхня перевага полягає в тому, що вони досить добре опрацьовані, прості для розуміння та оперують нескладними поняттями. До них належать: метод дисконтування, аналіз окупності витрат, аналіз беззбитковості виробництва, аналіз чутливості, аналіз стійкості тощо.

При використанні методу дисконтування коригуються норма дисконту на коефіцієнт ризику, який отримується методом експертних оцінок. Недолік методу дисконтування в тому, що міра ризику визначається суб’єктивно.

Використання аналізу чутливості передбачає визначення впливу зміни різних факторів на результуючі техніко-економічні показники інвестиційного проекту.

Методом аналізу стійкості визначається зміна основних економічних показників проекту при несприятливій зміні різних факторів. Наприклад, досліджується величина можливого прибутку при зміні цін на сировину та мате ріали, необхідні для виробництва.

У світовій практиці інвестиційного ризик-менеджменту широкого поширення набув такий показник ступеня ризику, як бета-коефіцієнт β (або коефіцієнт чутливості). Він використовується для оцінки систематичного (недиверсифікованого) ризику, пов’язаного зі зміною ринкових цін і рівня дохідності цінних паперів. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою [40, c.419]:

, (1.4)

К - ступінь кореляції між рівнем дохідності по індивідуальному виду цінних паперів ( або по їх портфелю) та середнім рівнем дохідності даної групи фондових інструментів по ринку в цілому;

δі - середньоквадратичне (стандартне) відхилення дохідності по індивідуальному виду цінних паперів (або по портфелю в цілому);

δр - середньоквадратичне (стандартне) відхилення дохідності по фондовому ринку в цілому.

Рівень фінансового ризику окремих видів цінних паперів визначається на основі таких значень бета-коефіцієнтів:

Якщо β= 0, то ризику немає;

0< β<1, то ризик менший від середньо ринкового;

β=1, то ризик перебуває на рівні середньо ринкового для такого виду вкладень;

1< β <2, то ризик вищий за середній.

Як правило, у високорозвинених країнах з ринковою економікою існують спеціалізовані компанії, що займаються розрахунками дохідності β - коефіцієнта акцій провідних компаній, а також середньо ринкової дохідності за окремими фінансовими інструментами. Така інформація регулярно друкується у засобах масової інформації і є базою для прийняття інвестиційних рішень в умовах ризику.

Експертні методи оцінки рівня фінансового ризику застосовуються в тому випадку, якщо на підприємстві відсутні необхідні інформативні дані для здійснення розрахунків економіко-статистичними методами. Ці методи базуються на опитуванні кваліфікованих фахівців (страхових, фінансових, інвестиційних менеджерів відповідних спеціалізованих організацій) з наступною математичною обробкою результатів цього опитування.

У процесі традиційних експертних процедур вирішується таке коло завдань:

прогнозування можливого розвитку подій;

виявлення причин і джерел ризику, оцінювання імовірності настання ризикової події;

аналіз результатів досліджень інших експертів;

розробка сценаріїв дій з нейтралізації ризику.

Останнім часом у практиці ризик-менеджменту широко застосовуються групові методи експертизи: консиліуми, наради, закриті обговорення, бізнес-тренінги, „мозкові атаки”. Дослідження показують, що методи колективної генерації ідей дають на 70 % більше ідей, ніж їх можна отримати від тих самих експертів у процесі індивідуальної експертизи. Незалежно від форми проведення експертних процедур, всі експертні методи базуються на бальній оцінці окремих факторів ризику і визначенні їх частки.

Аналогові методи оцінки фінансового ризику полягають у використанні даних про розвиток аналогічних напрямків діяльності у минулому. Для цього можуть використовуватися звітні документи підприємства у минулі роки, дані публікацій, страхових компаній тощо. Отримані таким чином результати детально аналізуються з метою виявлення потенційних факторів ризику, базуючись на попередньому досвіді. Але при цьому не можна не враховувати ризик екстраполяції минулих тенденцій на майбутні фінансово-господарські процеси, адже фінансова система будь-якого підприємства є дуже динамічною.

1.3 Механізми нейтралізації фінансових ризиків

Дане питання, присвячене нейтралізації ризиків як завершаючому етапу у структурі моделі управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання, визначає теоретико-методологічні та практичні основи управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання на стадії їх нейтралізації. Загалом, вивчення теоретиків методологічні та практичні основи управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання на стадії їх нейтралізації передбачає опрацювання сукупності проблемних питань, які можна об'єднати в наступні узагальнюючі групи, зокрема: визначення поняття нейтралізації ризику та аналіз явища толерантності; обґрунтування базових цілей нейтралізації ризику, а також встановлення фінансове - правових наслідків такої нейтралізації; обґрунтування якісних та кількісних параметрів реалізації стратегії уникнення ризику; використання страхування для нейтралізації фінансових ризиків суб'єкта господарювання; аналіз критеріїв диверсифікації та її вплив на величину фінансових ризиків, що утримуються суб'єктом господарювання; особливості обґрунтування та реалізації стратегій хеджування фінансових ризиків на основі похідних цінних паперів [9, c.317].

. Поняття нейтралізації ризику та толерантність ризику.

Нейтралізація фінансових ризиків як функціональне організаційний елемент моделі управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання представляє собою фінансово-математичну технологію обґрунтування, прийняття, виконання та контролю здійснюється управлінських фінансових рішень щодо реалізації превентивних заходів фінансового, організаційного або правового характеру з метою забезпечення співставності результативності господарської операції суб'єкта господарювання із відповідним рівнем фінансового ризику, нейтралізація фінансовим ризиків здійснюється на основі відповідної стратегії суб'єкта господарювання, що представляє собою функціонально-організаційну форму реалізації привентивних заходів по відношенню до фінансових ризиків такого суб'єкта господарювання.

Загалом, у сукупності основних стратегій нейтралізації фінансових ризиків, що найбільш часто використовуються у сучасній практиці корпоративних фінансів, прийнято виділити дві альтернативні її форми - стратегія уникнення ризику та стратегія утримання ризику. Будь-яка стратегія нейтралізації фінансових ризиків суб'єкта господарювання включає в себе принаймні один (або кілька) методів нейтралізації ризиків як сукупність конкретних фінансово-математичних методик, технологій, способів та прийомів обґрунтування управлінських фінансових рішень щодо реалізації привентивних заходів фінансового, організаційного або правового характеру з метою забезпечення співставності результативності господарської операції суб'єкта господарювання із відповідним рівнем фінансового ризику. Загалом, у сукупності таких методів нейтралізації фінансових ризиків можна виділити кілька основних, у тому числі:

страхування фінансових ризиків; диверсифікація фінансових ризиків;

хеджування фінансових ризиків на основі похідних цінних паперів.

Визначаючи особливості стратегії утримання фінансових ризиків, постає питання щодо рівня фінансового ризику, який приймається на утримання суб'єктом господарювання, а також доцільність такого утримання. Для дослідження даної проблеми у сучасній теорії корпоративних фінансів використовуються поняття толерантності ризику як форма виміру (якісного або кількісного) співвідношення між рівнем цільового показника (як правило, величини прибутку) та рівнем фінансового ризику, що пов'язаний із його досягненням.

. Основні цілі нейтралізації ризику.

Управління фінансовими ризиками на етапі їх нейтралізації передбачає, як вже визначалося раніше, реалізується як системоутворююча сукупність управлінських фінансових рішень превентивного характеру для зменшення або нівелювання потенційних негативних наслідків, ймовірність настання яких визначається ризиком. відповідно, можна стверджувати, що нейтралізація ризиків має здійснюватися із дотриманням сукупності певних критеріїв та принципів, серед яких необхідно виділити такі як інформаційна достовірність, яка передбачає своєчасне та повне представлення фінансової інформації, необхідної для адекватної нейтралізації фінансового ризику; адекватність як форма обґрунтованого використання методу нейтралізації фінансового ризику відповідно до його базових характеристик для; ефективність нейтралізації ризику шляхом максимального попередження (мінімізації) потенційних негативних наслідків, ймовірність настання яких визначається фінансовим ризиком, у просторі та часі (наприклад, попередження збитків або збільшення затрат суб'єкта господарювання) та інші принципи, які визначаються специфікою моделі управління фінансовими ризиками та основними цілями фінансового менеджменту.

Таким чином, на основі визначених вище принципів та критеріїв нейтралізації фінансових ризиків можна обґрунтувати основі цілі та завдання такої нейтралізації, що є типовими для моделі управління фінансовими ризиками суб'єктів господарювання в умовах невизначеності ринкового середовища. такі цілі і завдання можуть передбачати досягнення наступних ефектів, у тому числі [50, c.240]:

розробка та обґрунтування загальної стратегії нейтралізації фінансових ризиків, а також стратегії нейтралізації конкретного виду ризику, у тому числі стратегія уникнення ризику та стратегія утримання ризику (страхування фінансових ризиків; диверсифікація фінансових ризиків; хеджування фінансових ризиків);

інформаційне та методологічне забезпечення прийняття управлінських фінансових рішень в рамках інших функціонально - організаційних блоків, у тому числі шляхом розробки альтернативних сценаріїв розвитку підприємства та оцінки ймовірності їх виконання;

координація та інтеграція із антикризовим фінансовими управлінням суб'єктом господарювання з метод попередження неплатоспроможності, формування фінансової кризи та банкрутства суб'єкта господарювання та ряд інших.

Методологічним забезпеченням виконання визначених вище завдань нейтралізації фінансових ризиків на рівні фінансове - математичних моделей виступає сукупність специфічних методів та систем.

. Поняття стратегії уникнення ризику.

Забезпечення нейтралізації фінансових ризиків суб'єкта господарювання на основі стратегії уникнення ризику передбачає прийняття управлінських фінансових рішень на основі порівняльного аналізу фінансово-математичних моделей альтернативних сценаріїв (наприклад, різних варіантів здійснення окремої господарської операції) з метою визначення безризикового сценарію із наступним прийняттям його у я кості основного. Однак слід відмітити, що існування безризокового сценарію здійснення тієї чи іншої господарської операції в умовах невизначеності ринкового середовища виглядає досить проблематичним, у зв'язку з чим прийнято говорити про відносну безризиковість. Так, наприклад, у якості безризикових активів на ринку цінних паперів прийнято вважати державні цінні папери.

Зважаючи на вище викладене, для суб'єктів господарювання управління фінансовими ризиками на основі стратегії уникнення пропонується здійснювати за наступною схемою, що являє собою сукупність послідовно здійснюваних ітерацій [38, c.215]:

. Визначення, обґрунтування та затвердження максимально прийнятного рівня фінансового ризику суб'єкта господарювання - Rm (існування безризикових альтернативних сценаріїв, як вже відзначалося, є проблематичним).

. Зведення кількісних оцінок рівня фінансового ризику n альтернативних сценаріїв.

. Співставлення рівня фінансового ризику по і-му альтернативному сценарію із максимально прийнятною величиною фінансового ризику Rm.

. Відхилення альтернативних сценаріїв, рівень фінансового ризику для яких перевищує максимально прийнятну його величину.

. Вибір із решти альтернативних сценаріїв варіант із найменшим рівнем фінансового ризику.

Загалом, для оцінки інвестиційної привабливості окремої господарської операції з позицій її ризиковості на основі стратегії уникнення фінансових ризиків можна використати наступну фінансово-математичну модель:>Rm господарська операція є інвестиційне непривабливою, оскільки фінансовий р- к R ризик, що вона генерує, - Risk - перевищує максимально прийнятний рівень ризику для суб'єкте господарювання R.=Rm з позицій ризиковості господарська операція є інвестиційно нейтральною, оскільки фінансовий ризик, що вона Risk - R генерує, - Risk - ідентичний m максимально прийнятний рівень ризику для суб'єкта господарювання Rm, a остаточне управлінське рішень залежить від інших факторів.>Rm господарська операція є інвестиційне привабливою, оскільки фінансовий Risk < R ризик, що вона генерує, - Risk - менший за максимально прийнятним рівень ризику для суб'єкте господарювання R.

. Страхування як форма нейтралізації фінансових ризиків.

Прийняття суб'єктом господарювання певної величини фінансового ризику на утримання як форми нейтралізації таких ризиків ставить проблему попередження ймовірних негативних наслідків для операційної, інвестиційної та фінансової діяльності такого суб'єкта господарювання - реалізації активної стратегії нейтралізації фінансових ризиків, так, активна стратегія нейтралізації фінансових ризиків на противагу пасивній стратегії (стратегії уникнення ризиків) реалізується на основі сукупності спеціальних методів та фінансових технологій, зокрема: диверсифікація фінансових ризиків; хеджування фінансових ризиків та, безпосередньо, страхування фінансових ризиків, в межах чого можна виділити самострахування та комерційного страхування (страхування фінансових ризиків із залученням страхових компаній).

Під самострахування слід розуміти створення певних фондів коштів з метою фінансового покриття потенційних збитків (а також негативних фінансових результатів, додаткових витрат фінансових, матеріальних та інших ресурсів) суб'єкта господарювання - страхового відшкодування. Для цього абсолютна величина фінансових ресурсів для покриття фінансових ризиків, прийнятих на утримання безпосередньо суб'єктом господарювання, розподіляється у просторі та часі і за рахунок певних відрахувань створюється спеціалізований фонд (або кілька фондів) коштів. Типовими варіантами таких фондів коштів є резервний капітал як складова власного капіталу підприємства; забезпечення наступних витрат та платежів; резервні фонди. Розглянемо їх більш докладно.

Резервний капітал підприємства представляється як одна з форм створення фонду, цільовим призначенням якого є покриття можливих у майбутньому потенційних збитків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, викликані дією сукупності об'єктивних та суб'єктивних факторів, відповідно до чинного законодавства України, формування резервного капіталу є обов'язковим для усіх видів господарських товариств, при цьому джерелом його створення визначено чистий прибуток суб'єкта підприємницької діяльності. Особливості формування та використання резервного капіталу визначається суб'єкта господарювання визначається його статутними документами із врахування відповідних обмежень, зафіксованих у нормативне правових актів України, так, розмір резервного капіталу господарського товариства повинен складати не менше 25% статутного капіталу і має формуватися за рахунок щорічних відрахувань від чистого прибутку підприємства у розмірі не менше 5% його абсолютної величини. Загалом, як вже зазначалося вище, резервний капітал має виключно цільовий характер і може використовуватися для наступних цілей, зокрема: покриття збитків від господарської діяльності; виплата боргів при ліквідації підприємства; виплата дивідендів по корпоративних правах; інші цілі, визначені статутними документами та нормативно-правовими актами.

Аналогічно за функціонально-організаційним навантаженням до резервного капіталу суб'єкт господарювання може створювати резервні фонди спеціального призначення у грошовій та матеріальній формі, наприклад, підприємства створюють резерви під дебіторську заборгованість для попередження негативного впливу у випадку непогашення контрагентом своїх грошових зобов'язань (грошовий резервний фонд) або формування резервного залишку сировини на складі для забезпечення безперервності виробничого процесу (матеріальний або натуральний резервний фонд). дозволяється (див. національні стандарти бухгалтерського обліку) також формування спеціалізованих резервних фондів для забезпечення виконання фінансових зобов'язань перед третіми особами - Розділ 2 Балансу „Забезпечення наступних витрат та платежів." так, підприємство може створювати, зокрема, такі спеціалізовані резервні фонди, зокрема: резервний фонд по гарантійним зобов'язанням; резервний фонд виплат персоналу; резервний фонд по додатковому пенсійному забезпеченні; резервний фонд на здійснення реструктуризації; резервний фонд по обтяжливими та крупними контрактами та інші [17, c.329].

На відміну від самострахування, коли джерелом формування фінансових ресурсів для покриття потенційних збитків являються виключно внутрішні ресурси суб'єкта господарювання, страхування фінансових ризиків із залученням страхової компанії передбачає передачу всього фінансового ризику суб'єкта господарювання або його частини за певну плату (страхову премію) на утримання спеціалізованій фінансовій установі - страховій компанії. За такого варіанту джерелом покриття збитків суб'єкта господарювання в результаті настання несприятливих умов (страхового випадку) являють фінансові ресурси страхової компанії. Загалом, на ринку страхових послуг пропонуються такі види страхування фінансових ризиків: страхування кредитів (товарних, експортних тощо); страхування інноваційних ризиків; страхування депозитних ризиків; страхування відповідальності; страхування на випадок не досягнення планового рівня рентабельності та інші.

. Диверсифікація та її вплив на величину фінансових ризиків.

Особливим напрямком управління фінансовими ризиками (у частині їх нейтралізації), прийнятих суб'єктом господарювання на утримання, являється диверсифікація фінансових ризиків (financial risks diversification) -фінансово-математична модель оптимізації прийняття управлінських фінансових рішень з метою зменшення сукупного фінансового ризику за рахунок його усереднення між складовими, що характеризуються різним рівнем фінансового ризику. Загалом, під диверсифікацією необхідно розуміти специфічну фінансово-математичну технологію обґрунтування управлінських фінансових рішень щодо розподілу сукупного ризику суб'єкта господарювання шляхом розширення сукупності носіїв такого ризику. Слід відмітити, що нейтралізація фінансових ризиків на основі диверсифікації тісно пов'язана із портфельним аналізом (portfolio analysis), при цьому може використовуватися як для диверсифікації фінансових ризиків, що пов'язані з конкретними активами (наприклад, цінні папери), так і ризиків, носіями яких є господарські операції (наприклад, джерела позикового фінансування), таким чином, можна говорити про наступні форми диверсифікації: диверсифікацію активів; диверсифікація джерел капіталу; диверсифікація продукції; диверсифікація боргових зобов'язань; диверсифікація фінансових вкладень та інші.

. Стратегія хеджування ризиків.

Одним із напрямків нейтралізації фінансових ризиків являється активна стратегія нейтралізації із використанням похідних цінних паперів - хеджування фінансових ризиків (risk hedging). У сучасній практиці корпоративних фінансів похідні фінансові інструменти (derivatives) використовуються для страхування ризиків, що пов'язані із потенційною зміною цін на певні активи, зокрема, іноземної валюти, сировини та матеріалів і т.п.

Механізм хеджування фінансових ризиків зміни цін на базові активи полягає в обґрунтуванні управлінських фінансових рішень щодо стратегії здійснення зустрічних торгових операцій з купівлі - продажу базових активів на основі сукупності похідних фінансових інструментів. До основних таких інструментів прийнято відносити наступні [7, c.183]:

форвардні контракти (forwards);

ф'ючерсні контракти (futures);

опціони (options);

своп - контракти (swaps);

варанти (varants)

та деякі інші .

Аналізуючи особливості формування стратегій хеджування фінансових ризиків на основі згаданих вище похідних цінних паперів, необхідно наголосити на наявності фунціонально-організаційних відмінностей у порядку використання похідних інструментів для цілей нейтралізації ризиків зміни цін на базові активів та отримання спекулятивного прибутку. відповідно, ідентифікація та структурування господарських операцій суб'єкта господарювання із похідними цінними паперами як складових елементів стратегії хеджування передбачає дотримання певних ознак та критеріїв, у тому числі:

по-перше, ідентифікація носія фінансового ризику - базового активу, по відношенню до якого існує достатньо високий рівень ймовірності зміни масштабу цін, що, відповідно, формує загрозу негативного впливу на фінансове - господарську діяльність суб'єкта господарювання і, відповідно, вимагає її нейтралізації (хеджування);

по-друге, обґрунтування типу інструмента хеджування ідентифікованого фінансового та однозначне визначення ринкової позиції по відношенню до такого інструменту;

по-третє, оцінка адекватності абсолютної величини хеджу та її достатності для попередження (або покриття) потенційних збитків суб'єкта господарювання в результаті зміни масштабу цін на базові активи.

Таким чином, в цьому розділі дипломної роботи було проведено дослідження економічного змісту фінансових ризиків суб’єкта підприємництва, сутність, класифікація та умови виникнення, також розглянуті методи оцінки фінансових ризиків та механізми нейтралізації фінансових ризиків. В наступному розділі проведемо дослідження фінансово-господарської діяльності обраного підприємства та його фінансових ризиків.

Розділ 2. Оцінка фінансових ризиків з урахуванням фінансового стану суб’єкта підприємництва

.1 Аналіз фінансових ризиків та фінансових результатів

ВАТ «Херсонпромбудсервіс» засноване згідно рішенням Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Херсонській області від 30.10.1995р. №920 шляхом перетворення державного комунального підприємства «Херсонпромбудсервіс» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 17.05.1995р. № 51/93 «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі».

Дочірні та спільні підприємства до складу ВАТ «Херсонпромбуд-сервіс» не входять. ВАТ «Херсонпромбудсервіс» має в своєму складі 7 промислових та допоміжних цехів, підрозділи заводоуправління та складські приміщення, а саме:

. Основні:

-  цех металоформ і оснастки;

-       цех металоконструкцій;

-       механічний цех;

-       цех по виготовленню металевих та броньованих дверей.

. Допоміжні:

-  інструментальний цех;

-       енерго-механічний цех;

-       автотранспортний цех.

А також:

-  монтажну ділянку;

-       ремонтно-будівельну ділянку;

-       охорона;

-       склад сировинних матеріалів;

-       склад готової продукції та інструментів.

Метою діяльності товариства є задоволення потреб промислових підприємств та будівельних організацій у металоформах, металопрокаті, оснастках, товарній арматурі та реалізація, на основі отриманого прибутку, інтересів акціонерів та трудового колективу.

Основні види діяльності підприємства:

-  виготовлення і реалізація металоформ, оснастки та товарної арматури для виробництва залізобетонних конструкцій;

-       виготовлення і реалізація будівельно-монтажної оснастки та нестандартного обладнання для промислових підприємств та організацій;

-       виробництво товарів народного споживання та надання послуг населенню;

-       проведення зовнішньоекономічних операцій;

-       надання виробничих, транспортних, експедиційних, ринкових, посередницьких, брокерських та інших послуг;

-       реалізація столярних виробів, пиломатеріалів;

-       виготовлення металевих конструкцій і виробів для населення.

Основною продукцією ВАТ «Херсонпромбудсервіс» є:

-  металоформи та оснастка для виготовлення залізобетонних конструкцій;

-       освітлювальні опори та металеві огорожі;

-       металеві броньовані двері.

Протягом 15-ти років товариство було провідним у випуску металоформ для залізобетонних конструкцій. Основними споживачами до реформування ВАТ «Херсонпромбудсервіс» були заводи ЗБК м. Херсона та Херсонської області. За всі ці роки на підприємстві постійно вдосконалювалась технологія випуску, методи зварювання, конструктивне виконання металоформ та оснастки з метою зменшення собівартості, підвищення якості та технологічного удосконалення.

В результаті довготривалої співпраці підприємства з основними споживачами виробився певний інтелектуальний потенціал та гнучкі підходи щодо вимог замовників. Значна частина замовлень виготовляється по технічним завданням замовників і являє собою переважно вироби індивідуального виконання. За цей час було запатентовано два нові підходи технологічного зварювання та методика зміцнення жорсткості металоформ за допомогою ексреактивних ребер жорсткості. Крім того були розроблені та введені в експлуатацію металоформи для виготовлення полегшених залізобетонних панелей для перекриття, які дозволили при виробництві економити близько 20% цементно-керамзітного розчину. Також була розроблена та виготовлена металоформа для виготовлення монолітних гаражів.

ВАТ «Херсонпромбудсервіс» приймало активну участь у реконструкції м. Херсон. У 2006 році був виготовлений комплект металоформ та оснастки УБ-1 та УБ-2 для залізобетонної розділювальної смуги доріг.

Таким чином, підприємство є провідним у галузі виробництва та проектування металоформ та оснастки. Об’єктне орієнтування комплектів, яке враховує особливості обладнання заводів ЗБК, доробка та, як правило, пусконалагоджувальні роботи проводяться силами власних спеціалістів ВАТ «Херсонпромбудсервіс», що являється досить вагомим рушієм підвищення конкурентоспроможності виготовляємої продукції.

Виготовлення освітлювальних опор та металевих огорож освоєно ВАТ «Херсонпромбудсервіс» у 2007 році. Освітлювальні опори, що виготовляються підприємством, - досить високотехнологічний продукт. Завдяки використання верстатів внутрішнього плазмового зварювання металоконструкцій (ВВПЗ-4) освітлювальні опори мають підвищену жорсткість конструкції та зменшену масу і матеріаломісткість.

Освітлювальні опори ОП-1, ОП-4, ОП-7,ОП-8/2, ОП-12/П є альтернативною заміною вже застарілих залізобетонних опор, більшість з яких потребує заміни в зв’язку з закінченням строку безпечної експлуатації. Вищевказані опори не піддатливі процесам вивітрювання та мають у 10-12 разів вищий коефіцієнт статичної міцності ніж залізобетонні опори (Акт випробування Державно інституту міцності при Академії наук України від 26 квітня 2006 року №131). Завдяки цьому строк безпечної експлуатації зазначених металевих опор складає 35 років. Основним недоліком металевих опор є те, що вони потребують періодичного фарбування, що збільшує експлуатаційні витрати замовників. Але спеціалістами підприємства розроблений метод покриття металевих опор полімерною фарбою, яка забезпечує гарантований надійний антикорозійний захист на протязі 25 років. Такі освітлювальні опори мають кращий естетичний дизайн, завдяки чому покращується благоустрій вулиць, на яких вони встановлюються.

Виготовлення металевих дверей розпочато на ВАТ «Херсонпромбуд- сервіс» в 2007 році на діючому виробництві, використовуючи наявні потужності. Але збільшення обсягів виробництва даної продукції потребує розширення виробничих площ, закупки та монтажу додаткового обладнання згідно з технологічним циклом.

Для здійснення своєї основної діяльності товариство забезпечує:

¾  проведення науково-технічної політики, що забезпечує підвищення технічного рівня виробництва, удосконалення технології та виробничого процесу;

¾        поліпшення якості продукції, створення та впровадження нового перспективного асортименту металевих виробів;

¾        раціональне використання сировинних, матеріальних та трудових ресурсів, застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів;

¾        підвищення продуктивності праці;

¾        збільшення прибутку;

¾  створення безпечних умов праці на виробництві.

Проведемо аналіз фінансових результатів діяльності підприємства в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Фінансові результати діяльності підприємства ВАТ "Херсонпромбудсервіс" станом на кінець 2009-2011 років, тис. грн

Показник	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення (+,-) 2011 року від:
				2009 рік	2010 рік
1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	10098	11370	13756	+3658,00	+2386
2. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	8440	9475	11506	+3066,00	+2031
3. Валовий прибуток (збиток)	723	1331	1087	+364,00	-244
4. Фінансовий результат від операційної діяльності	58	134	703	+645,00	+569
5. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування	58	137	703	+645,00	+566
6. Чистий прибуток	44	42	496	+452,00	+454

Чистий прибуток в 2009 році дорівнював 44 тис. грн., в 2010 році він зменшився на 2 тис. грн. і підприємство отримало прибуток в розмірі 42 тис. грн. Але розглядаючи 2011 рік чистий прибуток збільшився до 496 тис. грн. Для того, щоб з’ясувати, в результаті чого підприємство отримало більший прибуток розглянемо більш детально фінансові результати.

Доход від реалізації продукції за звітний рік збільшився на 20,99% або на 2386 тис. грн., собівартість реалізованої продукції збільшилась на 2275 тис. грн., отже збільшення менш швидкими темпами вплинуло на збільшення прибутку, але відбулося збільшення податку на додану вартість на 355 тис. грн., в результаті чого валовий прибуток зменшився на 244 тис. грн. до 1078 тис. грн.

Висновок: на збільшення чистого прибутку вплинуло збільшення інших операційних доходів на 661 тис. грн., також позитивним є зменшення адміністративних витрат на 866 тис. грн. Відбулося збільшення витрат на збут на 162 тис. грн. та інших операційних витрат на 552 тис. грн.

У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємств унаслідок їх банкрутства, одним з найважливіших показників фінансового стану є ліквідність.

Фінансовий стан підприємств можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковий перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями. Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна на гроші. Ліквідність підприємства - це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.

Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»). Наступним за рівнем ліквідності активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки у разі необхідності їх швидко можна реалізувати.

Дебіторська заборгованість - теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому.

Найменш ліквідним поточним активом є запаси, бо для перетворення їх на гроші спочатку треба їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Що коротшим є цей період, то вищою буде ліквідність даного виду активів.

Розглянемо коефіцієнти ліквідності у наступній таблиці (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Аналіз ліквідності підприємства ВАТ "Херсонпромбудсервіс" за 2009-2011 рр.

Назва показника	Методика розрахунку	Нормативне значення	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення (+,-) 2011 року від:
						2009 рік	2010 рік
Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності)	Ф.1 (ряд 260 / ряд 620)	>2	5,556	4,325	3,884	-1,673	-0,441
Коефіцієнт швидкої ліквідності	Ф.1(ряд 150+...+ ряд 250) / ряд 620	>1	2,000	2,045	2,448	0,448	0,404
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Ф.1 (ряд 220+ряд 230+ряд 240) / ряд 620	>0.2	0,583	0,475	1,081	0,498	0,607

Аналізуючи дані, наведені в таблиці можна зробити наступні висновки. Коефіцієнти ліквідності визначають рівень платоспроможності підприємства. Майже всі показники ліквідності протягом звітного періоду збільшились - коефіцієнт швидкої ліквідності на 0,404 і його значення протягом 3 років знаходиться більше нормативного, що ж стосується коефіцієнта абсолютної ліквідності то він збільшилися на 0,607 і протягом 3 років вище рекомендованого значення. Коефіцієнт покриття в 2011 році зменшився на 0,441 і протягом 3 років також більше нормативного.

Отже, діяльність підприємства в 2009-2011 роках є абсолютно ліквідною і в 2011 році ліквідність ще покращилась.

Наступним етапом аналізу фінансових показників є аналіз фінансової стійкості підприємства (див. табл. 2.3 та 2.4).

Таблиця 2.3

Абсолютні показники фінансової стійкості підприємства у 2009 - 2011 рр.

Показник	Джерело інформації (форма № 1) або формула для розрахунку	2009 рік, тис.грн.	2010 рік, тис.грн.	2011 рік, тис.грн.
1. Постійні пасиви (ПП)	р. (380 + 430 + 630)	3859	3901	4397
2. Активи, що важно реалізуються (АВР)	р. (080 + 270)	1836	2262	2018
3. Власні обігові кошти (ВОК)	ПП - АВР	2023	1639	2379
4. Довгострокові зобов'язання (ДЗ)	р.480	0	0	0
5. Наявність постійних та довгострокових пасивів для фінансування запасів	ВОК + ДЗ	2023	1639	2379
6. Короткострокові кредити банків (КК)	р. (500 + 510)	0	0	0
7. Загальна сума основних джерел фінансування запасів	ВОК + ДЗ + КК	2023	1639	2379
8 Запаси (3)	p. (100 + ... + 140)	1579	1124	1184
9. Надлишок (нестача) власних обігових коштів	ВОК - 3	444	515	1195
10. Надлишок (нестача) власних обігових коштів та довгострокових зобов'язань	ВОК + ДЗ-3	444	515	1195
11. Надлишок (нестача) основних джерел фінансування запасів	ВОК + ДЗ + КК - 3	444	515	1195

Таким чином можна зробити висновок, що на протязі 2009 - 2011 років підприємство знаходиться в абсолютно стійкому фінансовому стані. Це пов’язано з тим, що у підприємства великі постійні пасиви. В 2011 році відбулося збільшення постійних пасивів за рахунок нерозподіленого прибутку.

Таблиця 2.4

Аналіз фінансової стійкості підприємства ВАТ "Херсонпромбудсервіс" за 2009-2011 рр.

Назва показника	Нормативне значення	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення (+,-) 2011 року від:
					2009 рік	2010 рік
1	2	3	4	5	6	7
Коефіцієнт автономії	більше 0,5	0,90	0,89	0,84	-0,05	-0,05
Коефіцієнт фінансової залежності	менше 0,2	1,12	1,13	1,19	0,07	0,06
Коефіцієнт фінансового ризику	менше 0,5	0,12	0,13	0,19	0,07	0,06
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	більше 0	0,52	0,42	0,54	0,02	0,12
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень	-	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Коефіцієнт довгострокового залучення коштів	0,4	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел	0,6	1,00	1,00	1,00	0,00	0,00

Висновок: згідно таблиці ми бачимо, що підприємство є фінансово незалежним у 2009-2011 р., є маневреність в 2009-2010 роках, на кінець 2011 року платоспроможність збільшилась, тобто підприємство здатне зробити усі платежі за рахунок власних засобів.

Коефіцієнт співвідношення власних та залучених засобів визначає, чи може підприємство залучати до господарського обороту залучений капітал. Як ми бачимо підприємство може отримати короткострокові та довгострокові залучені кошти. У 2011 р. ми бачимо, що власних засобів достатньо для покриття чужих джерел. Наступним аналізом є аналіз ділової активності підприємства (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Аналіз ділової активності підприємства ВАТ "Херсонпромбудсервіс" за 2009-2011 рр.

Назва показника	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення (+,-) 2011 року від:
				2009 рік	2010 рік
1	2	3	4	5	6
Коефіцієнт оборотності активів	1,96	2,18	2,39	0,43	0,21
Коефіцієнт оборотності оборотних активів	3,42	4,12	4,31	0,89	0,19
Коефіцієнт оборотності основних засобів	1,82	1,91	2,13	0,31	0,22
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	2,19	2,44	2,77	0,59	0,33
Коефіцієнт оборотності запасів	5,35	7,01	9,97	4,63	2,96
Коефіцієнт оборотності готової продукції	2,19	2,44	2,77	0,59	0,33
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	14,33	14,48	13,12	-1,21	-1,36
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	19,01	20,22	17,46	-1,55	-2,76

Отже, згідно проведеного аналізу, можна прослідкувати збільшення майже всіх коефіцієнтів протягом 2011 року. Отже ділова активність підприємства покращилась.

Збільшився показник тривалості обороту виробничих запасів в 2011 році. Це свідчить про покращення управління маркетингово-збутової політики підприємства.

Показником, що впливає на фінансові процеси та стан господарських суб’єктів є коефіцієнт оборотності оборотних засобів. Він характеризує швидкість руху оборотних засобів, тобто оборотні засоби за звітний період зробили 2,13 оборотів, а в 2009 році 1,82 оборотів.

В таблиці 2.6 розрахуємо періоди оборотності фінансових ресурсів підприємства.

Таблиця 2.6

Періоди оборотності фінансових ресурсів підприємства у 2009-2011 рр.

Показник	Формула для розрахунку	Напрямок позитивних змін	2009 рік, дні	2010 рік, дні	2011 рік, дні
1	2	3	4	5	6
1. Період оборотності активів	360 /кА	>0, зменшення	183,54	165,22	150,43
2. Період оборотності основних фондів	360/кОФ	>0, зменшення	197,91	188,24	169,06
3. Період оборотності оборотних активів	360 / КОА	>0, зменшення	105,23	87,37	83,48
4. Період оборотності запасів	360 / КЗ	>0, зменшення	67,35	51,35	36,11
5. Період оборотності готової продукції	360 / КГП	>0, зменшення	164,60	147,42	129,81
6. Період оборотності дебіторської заборгованості	360 / КДЗ	>0, зменшення	25,12	24,87	27,44
7. Період оборотності власного капіталу	360 / КВК	>0, зменшення	164,60	147,42	129,81
8. Період обороту кредиторської заборгованості	360 / ККЗ	>0, збільшення	18,94	17,80	20,62

Висновок: майже всі показники періоду оборотності зменшились. Це відбулося в результаті збільшення виробництва та реалізації продукції більш швидкими темпами ніж активів та пасивів.

В наступній таблиці 2.7 проведемо аналіз показників рентабельності підприємства.

Таблиця 2.7

Аналіз рентабельності підприємства ВАТ "Херсонпромбудсервіс" за 2009-2011 рр.

Показник	Джерело інформації	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення (+,-) 2011 року від:
					2009 рік	2010 рік
1	2	3	4	5	6	7
1.Коефіцієнт рентабельності продаж		0,0857	0,1405	0,0945	0,009	-0,046
2.Коефіцієнт рентабельності операційної діяльності		0,0071	0,0157	0,0640	0,057	0,048
3.Коефіцієнт рентабельності капіталу		0,0102	0,0097	0,1032	0,093	0,094
4.Коефіцієнт рентабельності власного капіталу		0,0114	0,0108	0,1195	0,108	0,109
5.Коефіцієнт рентабельності позикового капіталу		0,0991	0,0896	0,654	0,663
6.Коефіцієнт рентабельності необоротних активів		0,0240	0,0205	0,2318	0,208	0,211
7.Коефіцієнт рентабельності оборотних активів		0,0178	0,0183	0,1859	0,168	0,168

В 2010 та 2011 роках всі показники рентабельності мають тенденцію до збільшення, це пов’язано з тим, що підприємство отримує більше чистого прибутку. Розглядаючи 2011 рр. ми бачимо, що всі показники рентабельності, крім рентабельності продаж, покращились порівнянні з 2010 роком капіталу на 0,0,94, операційної діяльності на 0,048, власного капіталу на 0,109, позикового капіталу на 0,663, необоротних активів на 0,211, оборотних активів на 0,168.

Всі розрахунки були занесені в Додаток Г.

Найпоширенішими нині методи діагностики банкрутства запропонував у 1968 р. відомий західний економіст Е. Альтман - Z - моделі. За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства (індекс Z) визначається коефіцієнтом покриття Кп і коефіцієнтом автономії (фінансової незалежності) Кавт за формулою:

= - 0,3877 - 1,0736 * Кп + 0,0579 * Кавт, (2.1)

Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50%. Від’ємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z>0, то ймовірність банкрутства перевищує 50% і підвищується зі збільшенням Z.

Ця модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але недостатньо точно прогнозує ймовірність банкрутства. Похибка ∆ Z =  0,65.

За даними фінансової звітності ВАТ "Херсонпромбудсервіс" розрахуємо індекс Z для аналізованого підприємства.= -0,3877 - 1,0736 * 5,556 + 0,0579 * 0,9 = -6,3.= -0,3877 - 1,0736 * 4,325 + 0,0579 * 0,89 = -4,98.= -0,3877 - 1,0736 * 3,884 + 0,0579 * 0,84 = -4,51.

Отже, ймовірність банкрутства протягом трьох років для підприємства не перевищує 50% і є дуже низькою. Також можна зауважити, що ймовірність банкрутства в 2011 році дещо збільшилась в порівнянні з 2010.

Для того щоб прогноз був точніший, у західній практиці фінансового аналізу застосовують п’ятифакторну модель визначення індексу Z.

Модель Альтмана (інтегральний показник рівня загрози банкрутства).

= X1 • 1,2+Х2• 1,4 + Х3 • 3,3 + Х4 • 0,6+Х5•1, (2.2)

де X1- відношення власного оборотного капіталу до підсумку всіх активів підприємства Х1 = (стр.380ф1-стр.80ф1)/стр.280ф1;

Х2 - відношення нерозподіленого прибутку до підсумку всіх активів підприємства Х2 = стр.350ф1/стр.280ф1;

Х3 - рівень дохідності активів Х3 = стр.050ф2/стр.280ф1;

Х4 - коефіцієнт фінансового ризику Х4 = стр.380ф1/(стр.640-стр.380ф1);

Х5 - коефіцієнт оборотності активів Х5 = стр.035ф2/(1/2(гр.3стр.280ф1+гр.4стр.280ф1).

Таблиця 2.8

Нормативне значення показника Z

Імовірність банкрутства	Значення показника Z
Дуже висока імовірність банкрутства	<1,8
Висока ступень імовірності банкрутства	1,81-2,7
Можливе банкрутство	2,71-2,9
Ступень імовірності банкрутства мала	3 і >

 = 1,2*(3859-1836)/4303+1,4*2358/4303+3,3*723/ 4303+0,6*3859/(4303-3859)+1*8440/4303 = 9,062. = 1,2*(3901-2262)/4394+1,4*2400/4394+3,3*1331/4394+0,6* 3901/(4394-3901)+1*9475/((4394+4303)/2) = 9,14. = 1,2*(4397-2018)/5222+1,4*2896/5222+3,3*1087/5222+0,6*4397/ (5222-4397)+1*11506/((5222+4394)/2) = 7,6.

Також, як і в попередніх розрахунків, ці розрахунки показали, що із-за великого власного капіталу та в порівнянні з майном дуже висока виручка від реалізації ймовірність банкрутства протягом 3 років дуже мала, але на кінець 2011 року вона дещо збільшилась.

Крім індексу Альтмана у зарубіжних країнах використовують показник діагностики платоспроможності Конана і Гольдера:

= 0,16х1 - 0,22 х2 + 0,87 х3 + 0,10 х4 - 0,24 х5, (2.3)

де х1 = ;

х2 = ;

х3 =

х4 = ;

х5 = .

Наведемо вірогідності затримки платежів для різних значень Z (табл. 2.9).

Таблиця 2.9

Вірогідність затримки платежів для різних значень Z

Значення Z	+0,210	+0,480	+0,002	-0,026	-0,068	-0,087	-0,107	-0,131	-0,164
Вірогідність затримки платежів, %	100	90	80	70	50	40	30	20	10

= 0,16*1929/5222 - 0,22*1501/5222 + 0,87*0/13756 + 0,10*2174/2250 - 0,24*1087/825 = -0,223.

Отже, вірогідність затримки платежів менше 10%.

У зарубіжній практиці фінансового аналізу відомі також тести на ймовірність банкрутства Лису (Zл) та Таффлера (ZТ).

л = 0,063х1 + 0,092х2 + 0,057х3 + 0,001х4, (2.4)

де х1 = ;

х2 = ;

х3 =

х4 = .

Граничне значення Zл = 0,037. При Zл > 0,037- підприємство має добрі довгострокові перспективи, при Zл < 0,037- є ймовірність банкрутства.

Розрахуємо показник Лису для ВАТ "Херсонпромбудсервіс" за 2011 рік:л = 0,063 * 3204/5222 + 0,092 * 11506/5222 + 0,057 * 2896/ 5222 + 0,001 * 4397/825 = 0,278.

Таким чином, за показником Лису ймовірності банкрутства підприємства практично не існує.

Показник ймовірності банкрутства Таффлера:

Т = 0,03х1 + 0,13х2 + 0,18х3 + 0,16х4, (2.5)

х1 = ;

х2 = ;

х3 =

х4 = .

Якщо ZТ > 0,3 - підприємство має добрі довгострокові перспективи, при ZТ < 0,2 - є ймовірність банкрутства.

Розрахуємо показник Таффлера для ВАТ "Херсонпромбудсервіс" за 2011 рік:Т = 0,03 * 11506/825 + 0,13 * 3204/825 + 0,18 * 825/5222 + 0,16 * 13756/5222 = 1,373.

Тест Таффлера також свідчить, що ймовірності банкрутства не має.

Таким чином, можна зробити висновок, що об'єктивні труднощі в одержанні відповідної інформації роблять створення дієвої моделі прогнозування банкрутства на підставі статистичних даних в Україні проблематичним. Також можна зробити висновок, що для українських підприємств застосування „західних” показників неплатоспроможності і банкрутства є небажаним, так як вони не враховуються специфіку вітчизняного економічного середовища і відповідно не ілюструють реальну картину фінансового стану вітчизняних підприємств.

Розрахунки коефіцієнтів банкрутства по ВАТ "Херсонпромбудсервіс" показали, що в 2009 та 2010 роках діяльність була абсолютно ідеальною, однак в 2011 році фінансовий стан дещо погіршився, але ймовірність банкрутства залишається низькою.

Таким чином, проведені розрахунки показали, що у підприємства не має проблем, але не має постійного партнера по кредитуванню, високі податкові збори та недосконале законодавство, не виконання термінів будування, нестійкий фінансовий стан. Ці проблеми можуть призвести до банкрутства підприємства.

2.2 Вплив дебіторської та кредиторської заборгованості на фінансові ризики суб’єкта підприємництва

Наявність дебіторської заборгованості характеризує стан розрахункової дисципліни і суттєво впливає на стійкість фінансового стану підприємства.

До нестабільності фінансового стану підприємства, зростання дебіторської заборгованості призводить недотримання договірної та фінансової дисципліни. У цьому зв’язку до завдань аналізу включаються виявлення розмірів і динаміки невиправданої заборгованості та причини її виникнення або зростання.

Для проведення аналізу використовуються форма № 1 і 5.

Аналіз дебіторської заборгованості проводиться на основі загальної оцінки динаміки її обсягу в цілому і в розрізі статей (табл. 2.10).

Таблиця 2.10

Склад і рух дебіторської заборгованості ВАТ "Херсонпромбудсервіс" за 2010 рік

Склад дебіторської заборгованості	На початок року	Виникло зобов’язань	Погашено зобов’язань	На кінець року	Зміна ( + , - )
Розрахунки з дебіторами, всього, тис. грн. у тому числі :	589	8077	7946	720	131
за товари, роботи і послуги	429	5241	5213	457	28
за виданими авансами	143	2468	2362	249	106
інша поточна деб. заборгованість	17	368	371	14	-3

З табл. 2.10 випливає, що основне збільшення дебіторської заборгованості відбулося щодо дебіторської заборгованості за виданими авансами на 106 тис. грн.

Таблиця 2.11

Склад і рух дебіторської заборгованості ВАТ "Херсонпромбудсервіс" за 2011 рік

Склад дебіторської заборгованості	На початок року	Виникло зобов’язань	Погашено зобов’язань	На кінець року	Зміна ( + , - )
Розрахунки з дебіторами, всього, тис. грн. у тому числі :	720	9131	8817	1034	314
за товари , роботи і послуги	457	5479	5384	552	95
за бюджетом	0	546	524	22	22
за виданими авансами	249	2891	2684	456	207
інша поточна деб. заборгованість	14	215	225	4	-10

З табл. 2.11 випливає, що основне збільшення дебіторської заборгованості продовжує відбуватися в результаті росту дебіторської заборгованості за виданими авансами на 207 тис. грн. Також продовжує збільшуватися дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги на 95 тис. грн., за 2 роки вона збільшилась на 123 тис. грн.

В умовах ринку підприємства зацікавлені у роботі з покупцями та замовниками, які здатні своєчасно оплачувати рахунки. Однак у сучасній економічній ситуації різко знизилась купівельна спроможність клієнтів. Враховуючи дану обставину, доцільно вести в бухгалтерії відповідний журнал-ордер або відомість обліку розрахунків з покупцями та замовниками. Таким чином можна оцінити якісні параметри дебіторської заборгованості. Необхідно рознести заборгованості за такими градаціями: строк оплати не настав; прострочення від 1 до 30 днів; від 30 до 90 днів; від 91 до 180днів; від 181 до 360 днів; від 360 і більше.

Рис. 2.1. Динаміка структури дебіторської заборгованості за 2010 рік

Рис. 2.2. Динаміка структури дебіторської заборгованості за 2011 рік

Таким чином, проведений аналіз показав, що підприємство розвивається, з кожним роком збільшує обсяги реалізації продукції, але є проблеми з збільшенням дебіторської заборгованості.

Проаналізуємо кредиторську заборгованість, тому що вона займає значну питому вагу в структурі позикового капіталу.

Таблиця 2.12

Аналіз кредиторської заборгованості ВАТ "Херсонпромбудсервіс" за 2011 рік

Кредиторська заборгованість	на початок року		на кінець року		зміни		зміна питомої ваги, відсоткові пункти
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	+/-	ТР, %
1. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	51	11,28	30	4,01	-21	-41,18	-7,28
2. Поточні зобов'язання за розрахунками:	401	88,72	719	95,99	318	79,30	7,28
2.1. З одержаних авансів	305	67,48	547	73,03	242	79,34	5,55
2.2. З бюджетом	95	21,02	127	16,96	32	33,68	-4,06
2.3. З позабюджетних платежів	0	0,00	0	0,00	0	-	0,00
2.4. Зі страхування	0	0,00	0	0,00	0	-	0,00
2.5. З оплати праці	0	0,00	44	5,87	44	-	5,87
2.6. З учасниками	1	0,22	1	0,13	0	0,00	-0,09
2.7. Із внутрішніх розрахунків	0	0,00	0	0,00	0	-	0,00
Всього	452	100,00	749	100,00	297	65,71	0,00

З таблиці 2.12. бачимо, що кредиторська заборгованість підприємства збільшилась на 65,71%, в основному за рахунок збільшення заборгованості з одержаних авансів на 242 тис. грн., в результаті чого питома вага збільшилась на 5,55% до 73,03%. Відбулося зменшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 21 тис.грн. З’явилися зобов’язання з оплати праці в розмірі 44 тис.грн., з бюджетом заборгованість зросла на 32 тис. грн. Оскільки кредиторська заборгованість є джерелом покриття дебіторської, для більш глибокого аналізу необхідно їх провести порівняльний аналіз.

Таблиця 2.13

Порівняльний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості ВАТ "Херсонпромбудсервіс" за 2010 рік

Статті	Дебіторська заборгованість	Кредиторська заборгованість	Перевищення
			дебіторської заборгованості	кредиторської заборгованості
1. Векселі	0	0	-	-
2. За товари, роботи, послуги	457	51	406	-
3. З авансів	249	305	-	56
4. З бюджетом	0	95	-	95
5. З нарахованих доходів	0	*	-	-
6. З позабюджетних платежів	*	0	-	-
7. Зі страхування	*	0	-	-
8. З оплати праці	*	0	-	-
9. З учасниками	*	1	-	1
10. Із внутрішніх розрахунків	0	0	-	-
Всього	706	452	406	151

Таблиця 2.14

Порівняльний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості за 2011 рік

Статті	Дебіторська заборгованість	Кредиторська заборгованість	Перевищення
			дебіторської заборгованості	кредиторської заборгованості
1. Векселі	0	-	-
2. За товари, роботи, послуги	552	30	522	-
3. З авансів	456	547	0	91
4. З бюджетом	22	127	-	105
5. З нарахованих доходів	0	*	-	-
6. З позабюджетних платежів	*	0	-	-
7. Зі страхування	*	0	-	-
8. З оплати праці	*	44	-	44
9. З учасниками	*	1	-	1
10. Із внутрішніх розрахунків	0	0	-	-
Всього	1030	749	522	241

Отже, з таблиць 2.13 і 2.14 бачимо, що в обох випадках спостерігається перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською, тобто на підприємстві можна покрити кредиторську заборгованість за рахунок дебіторської.

За спрямованістю руху коштів виділяють такі види грошових потоків:

додатний грошовий потік (приплив коштів);

від'ємний грошовий потік (відплив коштів).

За методом обчислення обсягу:

валовий грошовий потік - це всі надходження або вся сума витрати коштів в аналізованому періоді;

чистий грошовий потік (ЧГП), що становить різницю між додатним (ДГП) і від'ємним (ВГП) потоками коштів в аналізованому періоді:

ЧГП = ДГП - ВГП. (2.6)

ЧГП може бути як додатною, так і від'ємною величиною.

ДГП2010 = 13990+149+8+18 = 14165 тис. грн.

ДГП2011 = 16817+317+2+30+237 = 17403 тис. грн.

ВГП2010 = 10064+41+1217+493+96+818+411+374 = 13514 тис. грн.

ВГП2011 = 12809+29+1255+684+167+847+421+248 = 16460 тис. грн.

ЧГП2010 = 14165 - 13514 = 651 тис. грн.

ЧГП2011 = 17403 - 16460 = 943 тис. грн.

Як видно з проведених розрахунків на підприємстві надходжень набагато більше ніж відпливів і в 2011 році ця динаміка збільшилась.

Прямий метод спрямований на одержання даних, що характеризують як валовий, так і чистий потік коштів підприємства у звітному періоді. Застосовуючи цей метод, використовують безпосередньо дані бухгалтерського обліку і звіту про рух коштів, що характеризують усі види їхніх надходжень і витрати. Відмінність результатів розрахунку грошових потоків за прямим і непрямим методами стосуються тільки операційної діяльності.

За операційною діяльністю ЧГП прямим методом визначають у такий спосіб:

ЧГПод = ВРРП + Одав + ІНод - Птмц - ЗП - ПП - ІВод,(2.7)

де ВРРП - виручка від реалізації продукції і послуг;

Одав - одержані аванси від покупців і замовників;

ІНод - сума інших надходжень від операційної діяльності;

Птмц - сума засобів, виплачена за придбані товарно-матеріальні цінності;

ЗП - сума виплаченої заробітної плати персоналу підприємства;

ПП - сума податкових платежів у бюджет і в позабюджетні фонди;

ІВод - сума інших виплат у процесі операційної діяльності.

ЧГПод2010 = 11370 + 2181 - 1895 - 8144 - 2262 - 398 - 718 = 134 тис. грн.

ЧГПод2011 = 13756 + 2842 - 2250 - 10419 - 1396 - 560 - 1270 = 703 тис. грн.

Висновок: чистий грошовий потік за операційною діяльність збільшився в 2011 році на 569 тис. грн.

Одна з переваг прямого методу полягає в тому, що він показує загальні суми надходжень та платежів і зосереджує увагу на тих статтях, що генерують найбільший приплив і відплив коштів. Однак цей метод не розкриває взаємозв'язку величини фінансового результату і величини зміни коштів, зокрема не показує, чому виникає ситуація, коли прибуткове підприємство є неплатоспроможним.

Непрямий метод кращий з аналітичного погляду, тому що дає змогу пояснити причини розбіжностей між фінансовими результатами і вільними залишками готівки. Розрахунок чистого грошового потоку за непрямим методом здійснюють шляхом відповідного коригування чистого прибутку на суму змін у запасах, дебіторської заборгованості, кредиторської заборгованості, короткострокових фінансових вкладень та інших статей активу, що належать до поточної діяльності. Джерелами інформації для розрахунку й аналізу грошових потоків за непрямим методом є звітний бухгалтерський баланс і звіт про прибутки та збитки.

За операційною (основною) діяльністю його розраховують у такий спосіб:

ЧГПОД =ЧПОД + А + ∆ДЗ + ∆Зтмц + ∆КЗ + ∆ДМП + ∆Р + АВОД + ∆ АВВ, (2.8)

де ЧПОД - сума чистого прибутку підприємства від операційної діяльності;

А - сума амортизації основних засобів і нематеріальних активів;

∆ДЗ - зміна суми дебіторської заборгованості;

∆ЗТМЦ - зміна суми запасів і ПДВ за придбаними цінностями, що входять до складу оборотних активів;

∆КЗ - зміна суми кредиторської заборгованості;

∆ДМП - зміна суми доходів майбутніх періодів;

∆Р - зміна суми резерву майбутніх витрат і платежів;

∆АВОД - зміна суми одержаних авансів;

∆АВВ - зміна суми виданих авансів.

ЧГПОД2011 = 703 + 518 + 107 + 60 + 55 + 0 + 0 + 207 + 242 = 1892 тис. грн.

Таким чином, непрямий метод наочно показує відмінність між чистим фінансовим результатом і чистим грошовим потоком підприємства. За допомогою ряду коригувальних процедур фінансовий результат підприємства (чистий прибуток або збиток) перетвориться у величину чистого грошового потоку від операційної діяльності.

За інвестиційною діяльністю суму ЧГП визначають як різницю між сумою виручки від реалізації необоротних активів і сумою інвестицій на їх придбання:

ЧГПід = ВРОЗ + ВРНА + ВРДФА + ВРВА + Дод - ПОЗ ± ∆НКБ - ПНА - Пдфа - Пва, (2.9)

де ВРОЗ - виручка від реалізації основних засобів;

ВРНА - виручка від реалізації нематеріальних активів;

ВРДФА - сума виручки від реалізації довгострокових фінансових активів;

ВРВА - виручка від реалізації раніше викуплених акцій підприємства;

Дод - сума одержаних дивідендів і процентів за довгостроковими цінними паперами;

ПОЗ - сума придбаних основних засобів;

∆НКБ - зміна залишку незавершеного капітального будівництва;

ПНА - сума придбання нематеріальних активів;

пдфа - сума придбання довгострокових фінансових активів;

Пва - сума викуплених власних акцій підприємства.

ЧГПід 2010 = -676 тис. грн.

ЧГПід2011 = -285 тис. грн.

За 2011 рік чистий грошовий потік за інвестиційною діяльністю збільшився на 391 тис. грн.

За фінансовою діяльністю прийнято відображати припливи і відпливи коштів, пов'язані з використанням зовнішнього фінансування. Суму ЧГП визначають як різницю між сумою фінансових ресурсів, залучених із зовнішніх джерел, сумою виплаченого основного боргу і сумою виплачених дивідендів власникам підприємства:

ЧГПфд = Звк + Здк + ЗКК + ЦФ - Вдк - Вкк - Вд,(2.10)

де Звк - сума додатково залученого із зовнішніх джерел власного капіталу (грошові надходження від випуску акцій та інших часткових інструментів, а також додаткових вкладень власників);

Здк - сума додатково залучених довгострокових кредитів і позик;

ЗКК - сума додатково залучених короткострокових кредитів і позик;

ЦФ - сума засобів, що надійшли як безоплатне цільове фінансування підприємства;

Вдк - сума виплат основного боргу за довгостроковими кредитами і позиками;

Вкк - сума виплат (погашення) основного боргу за короткостроковими кредитами і позиками;

Вд - сума виплачених дивідендів акціонерам підприємства.

ЧГПфд 2010 = 0 тис. грн.

ЧГПфд 2011 = 0 тис. грн.

Результати розрахунку суми ЧГП за операційною, інвестиційною і фінансовою діяльністю дають змогу визначити загальний його обсяг по підприємству:

ЧГПзаг = ЧГПОД + ЧГПід + ЧГПфд(2.11)

ЧГПзаг 2011 = 1892 - 285 + 0 = 1607 тис. грн.

Перевага непрямого методу визначення ЧГП полягає в тому, що він дає змогу виявити динаміку всіх факторів, які формують величину ЧГП, зате прямий метод дозволяє одержати точніші дані про обсяг і склад грошових потоків.

Також розраховують і аналізують динаміку коефіцієнта ліквідності грошового потоку:

(2.12)

де ДГП - сума додатного грошового потоку;

ВГД - сума від'ємного грошового потоку.

КЛГП2010 = 14165 / 13514 = 1,048.

КЛГП2011 = 17403 / 16460 = 1,057.

Для забезпечення необхідної ліквідності грошового потоку цей коефіцієнт має бути зі значенням, не нижчим від одиниці. Перевищення одиниці буде сприяти зростанню залишків грошових активів на кінець періоду, тобто підвищенню коефіцієнта абсолютної ліквідності підприємства.

Висновок: на підприємстві зменшується залишок грошових активів на кінець 2011 року.

Для оцінювання ефективності грошового потоку підприємства розраховують і аналізують коефіцієнт ефективності грошового потоку, як відношення суми чистого прибутку (ЧП) і амортизації (Ам) до від'ємного грошового потоку (ВГП):

(2.13)

Егп2010 = (42+241) / 13514 = 0,021.

Егп2011 = (496+518) / 16460 = 0,062.

або як відношення суми чистого прибутку і амортизації до середньорічної суми активів підприємства:

(2.14)

Егп2010 = (42+241) / ((4303+4394)/2) = 0,065.

Егп2011 = (496+518) / ((4394+5222)/2) = 0,211.

Ці показники характеризують здатність грошового потоку генерувати самофінансований дохід.

2.3 Залучені та запозичені кошти і їх вплив на формування фінансових ризиків суб’єкта підприємництва

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство завжди використовує залучені кошти, тобто створює борги. Тоді власний капітал визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями. Формула, за якою обчислюється власний капітал набуває такого вигляду:

ВК = Активи - Боргові зобов'язання

Тобто власний капітал - це частина активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Головна мета функціонування капіталу - це його рух. Протягом поточної діяльності підприємства форма його капіталу постійно змінюється. Ці зміни стосуються збільшення (зменшення) як абсолютного розміру капіталу, так і окремих його складових. Постійно здійснюється перетворення одних ресурсів на капітал, інших - на товар або інші види цінностей.

Капітал - це специфічна категорія, яка несе різне навантаження залежно від:

·   етапів життєвого циклу підприємства (статутний і додатковий капітал);

·   джерела формування (власний і залучений);

·   характеру обороту та ліквідності (основний і оборотний);

·   методів визначення (гранична вартість капіталу).

Основу капіталу підприємства складає власний капітал.

Його сума показує лише облікову, а не ринкову вартість прав власників підприємства, оскільки залежить від застосованих методів оцінки активів та зобов'язань підприємства.

Власний капітал є:

·   основним початковим та безстроковим джерелом фінансування господарської діяльності підприємства,

·   джерелом погашення збитків підприємства,

·   показником, що використовуються для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки він демонструє, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства (його незалежності від зовнішніх джерел фінансування), а з іншого - ступінь кредитоспроможності підприємства (забезпеченості вимог кредиторів фактично наявним у підприємства капіталом засновників).

Збереження власного капіталу є одним з основних показників якості фінансового управління підприємством.

Наступним етапом аналізу буде дослідження пасивів в табл. 2.15.

Таблиця 2.15

Структура та динаміка джерел формування фінансових ресурсів підприємства ВАТ "Херсонпромбудсервіс" за 2009-2011 рр.

Стаття пасиву	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення (+,-) 2011 року від:		2011 рік у % до:
				2009 рік	2010 рік	2009 рік	2010 рік
1. Власний капітал	3859	3901	4397	538	496	113,94	112,71
1.1. Статутний капітал (пайовий капітал)	69	69	69	0	0	100,00	100,00
1.2. Додатковий капітал	1415	1415	1415	0	0	100,00	100,00
1.3. Резервний капітал	17	17	17	0	0	100,00	100,00
1.4. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	2358	2400	2896	538	496	122,82	120,67
2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів	0	0	0	0	0	-	-
3. Довгострокові зобов'язання	0	0	0	0	0	-	-
4. Поточні зобов'язання	444	493	825	381	332	185,81	167,34
4.1. Короткострокові кредити	0	0	0	0	0	-	-
4.2. Кредиторська заборгованість, видані векселі	444	493	825	381	332	185,81	167,34
5. Доходи майбутніх періодів	0	0	0	0	0	-	-
БАЛАНС	4303	4394	5222	919	828	121,36	118,84

Аналізуючи пасив балансу можна зробити висновок, що у підприємства в 2010 році збільшується власний капітал на 42 тис. грн., відсутні довгострокові зобов’язання, негативним є збільшення поточних зобов’язань. Розглядаючи 2011 рік власний капітал збільшився на 496 тис. грн. або на 12,71%. В 2011 році також відбулося збільшення поточних зобов’язань на 332 тис. грн.

В цілому стан підприємства стабільний, це пов’язано з тим, що власний капітал займає 84,2% всіх пасивів.

Внутрішній аналіз структури джерел фінансування пов'язаний з оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства. При цьому основними критеріями вибору є умови залучення позикових ресурсів, їх "ціна", ступінь ризику, можливі напрямки використання і т.д.

У загальному випадку поза залежністю від організаційно-правових типів і форм власності джерелами формування майна будь-якого підприємства є власні і позикові ресурси.

У цілому інформація про розмір власних джерел подана в I розділі пасиву балансу. До них, у першу чергу, відносяться:

- статутний капітал - вартісний відбиток сукупного внеску засновників (власників) у майно підприємства при його створенні. Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і може бути змінений тільки за рішенням засновників підприємства і внесенню відповідних змін в установчі документи.

резервний фонд - джерело власних ресурсів, створюваний підприємством, відповідно до законодавства, шляхом відрахувань від прибутку. Резервний фонд має строго цільове призначення - використовується на виплату прибутків засновникам при відсутності або недостатності прибутку звітного року, на покриття збитків підприємства за звітний рік і ін.

фонди спеціального призначення - джерела власних ресурсів підприємства, утворені за рахунок відрахувань від прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, що не була розподілена підприємством за станом на дату упорядкування звіту.

Дані про склад і динаміку позикових ресурсів відбиваються в II розділі пасиву. Аналіз власних джерел доцільно починати з оцінки їхньої структури і складу за даними балансу і розшифровок до нього. Варто вивчити, чим подані джерела власних ресурсів, обсяг фондів спеціального призначення, інформацію про нерозподілений прибуток. Потім переходять до поелементного вивчення кожного джерела, маючи у вигляді їхню різноманітну роль у функціонуванні підприємства.

Так, при аналізі статутного капіталу насамперед оцінюють повноту його формування, з'ясовуючи, у разі потреби, хто з засновників не виконав (частково виконав) свої зобов'язання по внеску в статутний капітал. Далі варто переконатися в стабільності величини статутного капіталу протягом звітного періоду й відповідності даним, зафіксованим в установчих документах. Очевидно, що аналіз статутного капіталу має свою специфіку в залежності від організаційно-правової форми створення підприємства. На прикладі підприємства ВАТ "Херсонпромбудсервіс", при внутрішньому аналізі фінансових ресурсів вивчимо динаміку і структуру власного і позиченого капіталу, визначимо причини зміни окремих його складових і дати оцінку цим змінам за звітний період.

Таблиця 2.16

Динаміка структури власного капіталу ВАТ "Херсонпромбудсервіс" за 2009-2010 рр.

Джерело капіталу	Сума, тис. грн..		Структура капіталу, %
	На поч. року	На кінець року	На поч. року	На кінець року	Відхилення
Статутний фонд	69	69	1,79	1,77	-0,02
Інший додатковий капітал	1415	1415	36,67	36,27	-0,39
Резервний фонд	17	17	0,44	0,44	0,00
Нерозподілений прибуток	2358	2400	61,10	61,52	0,42
Всього	3859	3901	100,00	100,00	-

З даних наведеної таблиці 2.16 можна зробити висновок, що не відбулося суттєвих змін в структурі власного капіталу, частка статутного фонду зменшилась на 0,02%, іншого додаткового капіталу - на 0,39%. Це відбулося в результаті збільшення нерозподіленого прибутку, в результаті чого його частка стала дорівнювати 61,52%. Статутний фонд займає 1,77% всіх власних джерел капіталу.

Таблиця 2.17

Динаміка структури власного капіталу ВАТ "Херсонпромбудсервіс" за 2010-2011 рр.

Джерело капіталу	Сума, тис. грн..		Структура капіталу, %
	На поч. року	На кінець року	На поч. року	На кінець року	Відхилення
Статутний фонд	69	69	1,77	1,57	-0,20
Інший додатковий капітал	1415	1415	36,27	32,18	-4,09
Резервний капітал	17	17	0,44	0,39	-0,05
Нерозподілений прибуток	2400	61,52	65,86	4,34
Всього	3901	4397	100,00	100,00	-

Отже, структура власного капіталу в 2011 році також як і в 2010 року має незначні зміни. В результаті збільшення нерозподіленого прибутку на 496 тис. грн., статутний фонд зменшив свою частку на 0,2% і став займати 1,57% всіх джерел власного капіталу.

В таблиці 2.18 проведемо розрахунки динаміки структури позикового капіталу ВАТ "Херсонпромбудсервіс" за 2009-2010 рр.

Позиковий капітал підприємства на кінець 2010 року збільшився на 49 тис. грн. Це відбулося завдяки збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 10 тис. грн. Збільшилась частка по одержаним авансам на 10,06% і їх частка в зобов’язаннях становить 61,87%.

Таблиця 2.18

Динаміка структури позикового капіталу ВАТ "Херсонпромбудсервіс" за 2009-2010 рр.

Джерело капіталу	Сума, тис. грн.		Структура капіталу, %
	На поч. року	На кінець року	На поч. року	На кінець року	Відхилення
Розрахунки з кредиторами:
за товари, роботи і послуги не сплачені в строк;	41	51	9,23	10,34	1,11
з одержаних авансів	230	305	51,80	61,87	10,06
з бюджетом;	61	95	13,74	19,27	5,53
по страхуванню;	25	0	5,63	0,00	-5,63
по оплаті праці;	63	0	14,19	0,00	-14,19
з іншими кредиторами.	1	1	0,23	0,20	-0,02
Інші поточні зобов'язання	23	41	5,18	8,32	3,14
Всього	444	493	100,00	100,00	-

Таблиця 2.19

Динаміка структури позикового капіталу ВАТ "Херсонпромбудсервіс" за 2010-2011 рр.

Джерело капіталу	Сума, тис. грн.		Структура капіталу, %
	На поч. року	На кінець року	На поч. року	На кінець року	Відхилення
Розрахунки з кредиторами:
за товари, роботи і послуги не сплачені в строк;	51	30	10,34	3,64	-6,71
з одержаних авансів	305	547	61,87	66,30	4,44
з бюджетом;	95	127	19,27	15,39	-3,88
по оплаті праці;	0	44	0,00	5,33	5,33
з іншими кредиторами.	1	1	0,20	0,12	-0,08
Інші поточні зобов'язання	41	76	8,32	9,21	0,90
Всього	493	825	100,00	100,00	-

В 2011 році відбулися зміни із-за збільшення заборгованості з одержаних авансів на 242 тис. грн., в результаті чого вони збільшили на 4,44% свою частку в позикових джерелах і становлять 66,3%. В результаті цих змін кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги збільшила свою частку на 6,71% і займає 3,64% всіх позикових коштів.

В цілому позиковий капітал збільшився в 2011 році на 332 тис. грн.

Розділ 3. Методи управління фінансовими ризиками суб’єкта підприємництва.

.1 Фінансове планування та прогнозування фінансових ризиків суб’єкта підприємництва

Невід`ємною частиною фінансової діяльності держави і господарюючих суб`єктів є фінансове прогнозування та планування. Прогнозування полягає в тому, щоб певними методами з використанням спеціального інструментарію кількісних оцінок обробити наявну на даний момент інформацію про фінанси, закономірності їх зміни, конкретні умови їх функціонування в даний момент і отримати уявлення про напрямки їх розвитку та стан в майбутньому.

В умовах ринкової економіки прогнозування є науково-аналітичної стадією планування, дослідницькою основою для підготовки планових рішень і завдань плану.

Головні функції фінансового прогнозування на ВАТ "Херсонпромбудсервіс":

¾          науковий аналіз соціальних, економічних і науково-технічних процесів і тенденцій, об`єктивних причинно-наслідкових зв`язків соціально-економічних явищ господарського розвитку в конкретно-історичних умовах, оцінка ситуації, що склалася і виявлення вузлових проблем господарського розвитку;

¾        оцінка дії цих тенденцій в майбутньому і передбачення нових умов і проблем, що вимагають свого вирішення;

¾        виявлення можливих альтернатив розвитку в перспективі, накопичення матеріалу для всебічно обгрунтованого вибору тієї чи іншої можливості розвитку і прийняття оптимального планового рішення, що забезпечує активний вплив на подальший розвиток фінансів.

Прогноз окреслює області та можливості, в рамках яких можуть бути поставлені реальні завдання і цілі, виявляє проблеми, які повинні стати об`єктом розробки в плані. У ньому розглядаються варіанти активного впливу на об`єктивні фактори майбутнього розвитку фінансів. Фінансовий прогноз - це таке дослідження перспективного розвитку, яке не обмежене прийнятим конкретним економічним і політичним рішенням, а тому має попередній, варіантний характер, горизонти його не обмежені рамками планованого періоду.

Розробка прогнозу і формування плану ВАТ "Херсонпромбудсервіс" - взаємопов`язані стадії планової роботи, які, однак, мають специфіку. Різниця між ними полягає в тому, що план - відображення і втілення вже прийнятого господарсько-політичного рішення, а прогноз - пошук можливого реалістичного, економічно вірного рішення. План як підсумок всіх видів і етапів планової роботи повинен бути якісно однозначним, спрямованим на досягнення вже обраних цілей. Прогноз виявляє можливість різних варіантів розвитку, аналізує та обгрунтовує їх. У прогнозі можна розглянути різні принципи фінансової політики і поєднання об`єктивних і суб`єктивних, економічних і позаекономічних факторів. Він не ставить жодних обов`язкових завдань, але містить матеріал, необхідний для їх розробки. Прогнози можуть бути середньостроковими (5-10 років) і довгостроковими (більше 10 років). Однак конкретно часовий горизонт кожного приватного прогнозу визначається в залежності від характеру досліджуваного об`єкта; комплексні прогнози економічного розвитку розробляються відповідно до горизонтів і термінів розробки чергових планів соціально-економічного розвитку.

Фінансове планування на ВАТ "Херсонпромбудсервіс" - це вид фінансової діяльності держави і господарюючих суб`єктів, орієнтованої на досягнення збалансованості між їх грошовими ресурсами та напрямками використання цих коштів. Слід зазначити, що в процесі фінансового планування визначаються не тільки, власне, фінансові пропорції, але і пропорції супутні - натурально-речові, трудові та ін.

Фінансове планування є органічною частиною соціально-економічного планування. Оскільки плануються відносини, що виникають у всіх ланках фінансової системи, то можна говорити про систему фінансових планів: бюджетних, позабюджетних, страхових та ін. При цьому виділяються такі розрізи фінансових планів: загальнодержавний, галузеві, територіальні, фінансові плани окремих підприємств і організацій.

Система фінансових планів ВАТ "Херсонпромбудсервіс" побудована ієрархічно. Центральною ланкою системи є бюджетний план. Державні соціальні позабюджетні фонди також розробляють фінансові плани за своїми доходами і видатками. У плановому порядку мобілізуються і використовуються страхові фонди для відшкодування втрат та усунення ризиків різних учасників страхових відносин. Іншими словами, фінансові плани складаються на всіх рівнях фінансової системи і всіма суб`єктами фінансових відносин.

Проведемо планування та прогнозування адміністративних витрат на підприємства ВАТ "Херсонпромбудсервіс" на 2013 рік та виконання плану в 2011 році в таблицях 3.1 та 3.2.

Таблиця 3.1

Оцінка виконання плану адміністративних витрат ВАТ "Херсонпромбудсервіс" в 2011 році

Найменування показника	план 2011 рік	факт 2011 рік	Абс. відх. +/-	Процент виконання плану
Матеріальні затрати	8046	8196	150	101,86
Витрати на оплату праці	1543	1598	55	103,56
Відрахування на соціальні заходи	556	576	20	103,60
Амортизація	522	518	-4	99,23
Інші операційні витрати	2147	2368	221	110,29
Разом	12814	13256	442	103,45

Таким чином адміністративні витрати в 2011 році більше ніж заплановано на 3,45% або на 442 тис. грн. Це пов’язано з перевиконанням плану по матеріальним витратам на 1,86% та витратам на оплату праці на 3,56%, в результаті чого зросли відрахування на соціальні заходи.

Таблиця 3.2

Прогнозування адміністративних витрат ВАТ "Херсонпромбудсервіс" на 2013 рік

Найменування показника	2011 рік	План 2013	Абс. відх. +/-	Процент до 2011 року
Матеріальні затрати	8196	8469	273	103,33
Витрати на оплату праці	1598	1657	59	103,69
Відрахування на соціальні заходи	576	597	21	103,65
Амортизація	518	536	18	103,47
Інші операційні витрати	2368	2419	51	102,15
Разом	13256	13678	422	103,18

В прогнозованому періоді - 2013 році, планується збільшення виручки від реалізації, що призведе до зростання операційних витрат. В 2013 році вони зростуть на 3,18% в результаті збільшення матеріальних витрат на 3,33% або на 273 тис. грн., інших операційних витрат на 51 тис. грн. та витрат на оплату праці на 59 тис. грн. або на 3,69%.

Проведемо оцінку виконання плану та прогнозування доходів та витрат підприємства за 2009 рік в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Оцінка виконання плану доходів та витрат ВАТ "Херсонпромбудсервіс" в 2011 році

Найменування показника	2011 рік	Факт 2011	Абс. відх. +/-	Темп приросту, %
1	2	3	4	5
Дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	13950	13756	-194	-1,39
Податок на додану вартiсть, тис. грн.	2282	2250	-32	-1,40
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	11668	11506	-162	-1,39
Собівартість реалізованої продукції (товарів,робiт, послуг), тис. грн.	10154	10419	265	2,61
Валовий:
прибуток, тис. грн.	1514	1087	-427	-28,20
Iншi операцiйнi доходи, тис. грн.	2749	2842	93	3,38
Адміністративні витрати, тис. грн.	1295	1396	101	7,80
Витрати на збут, тис. грн.	648	560	-88	-13,58
Інші операційні витрати, тис. грн.	1147	1270	123	10,72
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток, тис. грн.	1173	703	-470	-40,07
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
прибуток, тис. грн.	1173	703	-470	-40,07
Податок на прибуток від звичайної діяльності, тис. грн.	293	207	-86	-29,35
Чистий:
прибуток, тис. грн.	880	496	-384	-43,64

Висновок: планування прибутків на 2011 рік було невдалим - керівник підприємства розраховував отримати більші прибутки від реалізації - на 1,39% більше та не очікував на збільшення витрат. Результат - план чистого прибутку виконано на 56,36%.

Недоліками в плануванні були неточні прогнози фінансових, адміністративних та інших операційних витрат, які в сумі зросли на 224 тис. грн.

Проведемо планування доходів та витрат підприємства на 2013 рік в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4

Прогнозування доходів та витрат підприємства ВАТ "Херсонпромбудсервіс" на 2013 рік

Найменування показника	2011 рік	прогноз 2013	Абс. відх. +/-	Темп приросту, %
1	2	3	4	5
Дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	13756	16872	3116	22,65
Податок на додану вартiсть, тис. грн.	2250	2760	510	22,67
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	11506	14112	2606	22,65
Собівартість реалізованої продукції (товарів,робiт, послуг), тис. грн.	10419	11316	897	8,61
Валовий:
прибуток, тис. грн.	1087	2796	1709	157,22
Iншi операцiйнi доходи, тис. грн.	2842	3169	327	11,51
Адміністративні витрати, тис. грн.	1396	1681	285	20,42
Витрати на збут, тис. грн.	627	67	11,96
Інші операційні витрати, тис. грн.	1270	1390	120	9,45
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток, тис. грн.	703	2267	1564	222,48
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
прибуток, тис. грн.	703	2267	1564	222,48
Податок на прибуток від звичайної діяльності, тис. грн.	207	567	360	173,91
Чистий:
прибуток, тис. грн.	496	1700	1204	242,74

В запланованому році позитивним є те, що збільшаться інші операційні доходи на 11,51%. Негативним - збільшення адміністративних витрат на 20,42%, витрат на збут на 11,96% та інших операційних витрат на 9,45 %.

Враховуючи всі запропоновані заходи, а також проведений аналіз планування доходів та витрат за 2011 рік, було запропоновано новий план на 2013 рік, який дозволить отримати чистий прибуток в розмірі 1700 тис. грн.

3.2 Перспективні напрями прогнозування, уникнення та обліку фінансових ризиків суб’єкта підприємництва

Облік розрахунків щодо страхування ведеться на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням». Для обліку страхування фінансових ризиків рекомендуємо відкрити субрахунок другого порядку, наприклад субрахунок 657 «Розрахунки за страхуванням фінансових ризиків».

По кредиту цього субрахунку відображають нараховані зобов'язання щодо страхування, а також отримані від органів страхування кошти. По дебету - погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві. Аналітичний облік має вестися щодо страхувальників та окремих договорів.

Також зауважимо: якщо настання страхового випадку пов'язане з надзвичайними подіями (стихійними лихами тощо), то можна при нарахуванні доходу від страхового відшкодування використовувати замість субрахунку 719 субрахунок 751, а замість субрахунку 949 - субрахунок 993.

ВАТ "Херсонпромбудсервіс" уклало договір добровільного страхування депозитного вкладу. За договором страхується ризик можливого неповернення повністю або частково депозитного вкладу у зв'язку з банкрутством банку. Договір набуває чинності з моменту внесення страхового платежу. Страхова сума становить 60237грн. (основна сума вкладів та нарахованих процентів). Страхова премія (платіж) - 3011,85грн. (із розрахунку, що страховий тариф - 5 %від 60237грн.). Розмір безумовної франшизи становить 1 % від суми понесених збитків (60237грн. x 7 % = 602,37грн.).

Таблиця 3.5

Відкриття депозиту та страхування ризику

№ з/п		Зміст господарської операцій		Кореспондуючі рахунки		Сума, грн.	Податковий облік
				дебет	кредит		ВД		ВВ
1		2		3	4	5	6		7
Укладення з банком договору строкового банківського вкладу
1		Перераховано основну сума вкладу з поточного рахунка на депозитний рахунок		313	311	60000	-		-
2		Нараховано проценти на суму вкладу		373	732	237	2371		-
3		Відображено фінансовий результат		732	792	237	-		-
Укладення договору страхування банківського вкладу і виплата страхового платежу
4		Перераховано страховий платіж		657	311	3011,85	-		2515,792
5		Відображено суму страхового платежу у складі витрат		92	657	3011,85	-		-
Настання страхового випадку і виплата страхового відшкодування
6		Відображено дохід при настанні страхового випадку за вирахуванням суми франшизи (складено акт настання страхового випадку) (60237-602,37)		377	719	59634,63	-		-
7		Відображено суму застрахованих збитків у складі витрат (складено акт настання страхового випадку - банк визнано банкрутом)		949	373	237	-		237
				949	313	60000	-		60000
8	Отримано страхове відшкодування від страхової компанії за вирахуванням франшизи		311		377	59634,63		59634,63	-
9	Відображено фінансовий результат: - списано дохід, отриманий у результаті настання страхового випадку		719		791	59634,63		-	-
	- списано збитки від неповернення депозитної суми та неотримання процентів за депозитним договором		791		949	60237		-	-

На думку фахівців оптимальною структурою капіталу в нинішній економіці, виступають такі значення від 40 до 50% власного капіталу та від 50 до 60% позикового капіталу. Незважаючи на певний рівень ризику, така структура характеризується низькою вартістю капіталу, а також високим рівнем рентабельності власного капіталу. Крім того, вона дає змогу формувати додаткові активи при сприятливій кон'юнктурі ринку.

Не менш важливим є формування структури активів та підприємств яка дасть змогу покращити показники ліквідності підприємства та, відповідно, мінімізувати ризик зниження неплатоспроможності. При цьому структура активів повинна відповідати структурі активів підприємства.

Оптимізувати структуру майна важливо також для мінімізації кредитного ризику. Зокрема, це стосується дебіторської заборгованості підприємств.

Оскільки підприємства активно займається розбудовою, розвитком та налагодженням роботи власної мережі торгових представництв, то стає очевидним, що амбітних цілей можна досягнути тальки завдяки прогнозуванню та детально розробленому плану розвитку підприємств.

Доцільно здійснювати аналіз ризикованості діяльності та стану безпосередньо підприємств, проектів і стратегій, що ними реалізуються, а також порівняльний аналіз щодо ризикованості діяльності в межах ринкового сегмента, галузі, країни тощо.

Крім того необхідно вживати заходів щодо мінімізації чи нейтралізації фінансових ризиків у майбутньому. До них належать уникнення, диверсифікація, лімітування, внутрішнє та зовнішнє страхування. Причому кожен вид ризику потребує індивідуального рішення залежно від об'єктивних та суб'єктивних обставин.

Важливим є використання зарубіжного досвіду управління фінансовими ризиками. Зокрема, застосування нових методів хеджування (це страхування цінового ризику учасників біржової торгівлі, яке дозволяє мінімізувати їх фінансові втрати шляхом одночасного укладання форвардної та ф'ючерсної угоди на однаковий обсяг однакового товару. розрізняють два види хеджування: хеджування продажем (коротке) та хеджування покупкою (довге)), дотримання принципів управління фінансовими ризиками, врахування психологічних аспектів прийняття рішень в умовах ризику.

Таким чином, дослідження фінансових ризиків суб'єктів господарювання є надзвичайно актуальним і необхідним для ефективного управління їх діяльністю у сучасних умовах. Воно потребує певних затрат часу та ресурсів, проте дає можливість приймати ефективні рішення у сфері фінансової діяльності. Через запровадження заходів підтримки підприємств з боку держави можливо буде знизити фінансові ризики які можуть виникнути на підприємстві. Також чітке усвідомлення та прийняття швидких заходів щодо нейтралізація ризику з боку адміністративного апарату підприємства може скоротити наслідки які може завдати певний ризик на загальний фінансовий стан підприємства.

Для вдосконалення системи управління переліченими фінансовими ризиками потрібно здійснити ряд заходів, до яких належать оптимізація структури капіталу, оптимізація структури активів та пасивів, оптимізація структури дебіторської заборгованості, запровадження системи прогнозування ринкового середовища. Через впровадження таких заходів підприємці не повністю але частково зможуть скоротити фінансові ризики на підприємствах.

На ВАТ "Херсонпромбудсервіс" власний капітал займає більшу частину пасивів підприємства, тому є можливість взяти кредит в банку для збільшення реалізації, що призведе до збільшення чистих прибутків, але спочатку необхідно керівництву підприємства розробити стратегічний план по використанню кредитних засобів.

3.3 Оптимізація управління ризиками суб’єкта господарювання

Управління фінансовими ризиками на ВАТ "Херсонпромбудсервіс" є одним з найважливіших функціональних завдань фінансового менеджменту. На практиці цю сферу управління фінансами здебільшого виокремлюють у специфічний напрям діяльності фінансового менеджменту - ризик-менеджмент.

Під ризик-менеджментом слід розуміти систему управління ризиками на підприємстві, що передбачає використання методів та інструментів, спрямованих на виявлення, ідентифікацію ризиків, розрахунок ймовірності їх настання, їх оцінку (визначення можливого розміру фінансових втрат) та нейтралізацію (внутрішнє і зовнішнє їх страхування).

Основна мета управління фінансовими ризиками на ВАТ "Херсонпромбудсервіс" - мінімізація пов’язаних з ними фінансових втрат. Головними завданнями управління фінансовими ризиками є оптимізація структури капіталу (співвідношення між власними та позичковими джерелами формування фінансових ресурсів) та оптимізація портфеля боргових зобов’язань. Передумовою оптимізації структури капіталу є розрахунок ефекту фінансового левериджу.

Оптимізація портфеля боргових зобов’язань досягається на підставі:

диверсифікації кредиторів;

максимізації рівня показника дюрації (середньозваженого строку непогашеної заборгованості);

мінімізації платежів за користування позичковим капіталом.

В процесі фінансової діяльності ризик-менеджмент здійснюється у відповідності з політикою управління фінансовими ризиками - системою цілей і завдань управління ризиками, а також сукупністю методів і засобів досягнення цих цілей. Політика управління фінансовими ризиками знаходить своє відображення у стратегії і тактиці виявлення та нейтралізації ризиків.

Процес управління ризиками є досить складним (рис. 3.1).

Рис. 3.1 Процес управління ризиками на ВАТ "Херсонпромбудсервіс"

Система управління ризиками на ВАТ "Херсонпромбудсервіс" повинна включати наступні блоки завдань:

ідентифікацію - процес встановлення переліку основних видів фінансових ризиків, що притаманні діяльності конкретного підприємства.

оцінку ризиків - відображення наслідків впливу ризиків та ймовірності їх настання в кількісному виразі;

нейтралізацію ризиків - вжиття відповідних заходів щодо зменшення ймовірності настання ризиків і зменшення наслідків їх впливу.

Ідентифікація фінансових ризиків є необхідною передумовою оцінки їх рівня в процесі ризик-менеджменту.

На першій стадії ідентифікації в розрізі кожного напрямку господарської діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) і основних господарських операцій визначаються притаманні їм види фінансових ризиків і на цій підставі складається перелік можливих несистематичних ризиків підприємства.

На другій стадії визначається перелік систематичних ризиків, пов’язаних з господарською діяльністю підприємства в цілому.

На третій стадії формується загальний портфель фінансових ризиків пов’язаних з діяльністю підприємства (включає можливі систематичні і несистематичні фінансові ризики).

Під час оцінки ризиків базовими величинами, що розраховуються, є величина збитків, яких може зазнати підприємство та ймовірність настання цих збитків. Для визначення цих величин використовують складні алгоритми розрахунків. Результати оцінки ризиків є основою для вибору відповідних заходів їх нейтралізації.

До основних інструментів нейтралізації ризиків на ВАТ "Херсонпромбудсервіс" слід віднести:

формування відповідних резервів;

диверсифікація ризиків;

хеджування;

страхування ризиків страховими компаніями.

Найпоширенішим інструментом нейтралізації наслідків настання ризиків є використання для цих цілей резервного фонду фінансових ресурсів, що призначений для покриття можливих збитків.

Резерви створюються відповідно до чинного законодавства або установчих документів підприємств за рахунок нерозподіленого прибутку або коштів власників. В окремих випадках джерелом формування резервного фонду можуть бути валові витрати суб’єктів господарювання, що регулюється законодавчими актами з питань оподаткування. На кожному підприємстві, заснованому у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо, повинен бути сформований резервний (страховий) фонд (капітал). Розмір цього фонду регламентується засновницькими документами, але він не може бути меншим 25 % статутного капіталу підприємства. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду (капіталу) також передбачається засновницькими документами, але він не може бути меншим 5 % суми чистого прибутку підприємств. Для банківських установ, страхових компаній та деяких інших сфер діяльності нормативними актами встановлено особливий порядок формування резервного капіталу. Зазначимо, що додатковий вкладений капітал можна розглядати як резервний капітал, джерелом формування якого є кошти власників.

Зменшення рівня фінансових ризиків можна також досягти, застосовуючи механізм диверсифікації.

Диверсифікація - один зі способів мінімізації фінансових ризиків, який полягає в розподілі ризиків шляхом розширення об’єктів капіталовкладень, асортименту товарів і послуг, фінансових інструментів тощо.

Розрізняють диверсифікацію інвестицій, продукції та виробництва.

При вивченні цього питання слід враховувати, що законодавством встановлені вимоги щодо диверсифікації активів та їх ліквідності у разі, якщо суб’єкти господарювання здійснюють свою діяльність у сфері банківської чи страхової справи, фінансового посередництва та в інших випадках.

Диверсифікація активів може здійснюватися шляхом розподілу значної їх частини між найбільш ліквідними, безпечними і прибутковими категоріями, наприклад:

кошти на поточних рахунках;

банківські вклади (депозити);

нерухоме майно;

цінні папери, що передбачають одержання прибутку;

цінні папери, що емітуються державою;

готівка в межах лімітів залишків каси.

При розробці політики диверсифікації активів слід враховувати принцип обмеженого обсягу окремих їх категорій та необхідність їх диверсифікації. Так, банківські вклади (депозити) повинні бути розміщені не в одному банку, а в кількох. У нерухоме майно рекомендується інвестувати також обмежену суму коштів. Якщо кошти вкладаються у прибуткові цінні папери, то слід дотримуватися принципу диверсифікації видів цінних паперів (акції, облігації) та їх емітентів. У разі збереження значної суми коштів в іноземній валюті їх також слід диверсифікувати.

Розділ 4. Охорона праці

фінансовий ризик підприємництво

В Україні функціонує багаторівнева система управління охороною праці СУОП, функціональними ланками якої є відповідні структури державної законодавчої та виконавчої влади різних рівнів, управлінські структури підприємств, трудові колективи, професійні спілки, добровільні громадські об'єднання працівників і спеціалістів з охорони праці. Ефективне функціонування цієї системи можливе за наявності прямих і зворотних зв'язків між її окремими ланками та чіткого виконання повноважень щодо питань охорони праці в межах кожної окремої ланки системи.

Кінцевою метою функціонування системи управління охороною праці є підготовка, прийняття та реалізація рішень щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці. При цьому кожна ланка системи здійснює підготовку, прийняття та реалізацію цих рішень відповідно до свого рівня та функціональних обов'язків у системі управління охороною праці.

За спрямованістю комплексу вирішуваних питань усі ланки системи управління охороною праці можна розділити на дві групи:

ланки, які забезпечують вирішення законодавчо-нормативних, науково-технічних, соціально-економічних та інших загальних питань охорони праці;

ланки, в функціональні обов'язки яких входить забезпечення безпеки праці в умовах конкретних галузей і виробництв.

Треба відмітити деяку умовність такого поділу, оскільки між ланками прямий і зворотний зв'язок, а ланки другої групи не позбавлені права ініціативної постановки і обґрунтування вирішення окремих питань з охорони праці, які входять до їх компетенції.

До першої групи ланок системи управління охороною праці входять органи державної законодавчої ініціативи і органи державного управління в галузі охорони праці, в тому числі:

¾        Верховна Рада України;

¾        Кабінет Міністрів України;

¾        Комітет по нагляду за охороною праці України;

¾        міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

¾        місцеві державні адміністрації, місцеві ради народних депутатів.

Верховна Рада України за своєї ініціативи і у взаємодії з відповідними структурами державної виконавчої влади визначає державну політику в галузі охорони праці, вирішує питання удосконалення і розвитку законодавчої бази охорони праці, соціальні питання, пов'язані зі станом умов та охороною праці.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці, виходячи зі стану охорони праці в державі організує розробку загальнодержавних програм щодо поліпшення цього стану, затверджує ці програми та контролює їх виконання, визначає функції органів державної виконавчої влади щодо вирішення питань охорони праці та нагляду за охороною праці.

Для вирішення цих питань при Кабінеті Міністрів України функціонує Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем’єр-міністр України.

Комітет по нагляду за охороною праці України (Держнаглядохоронпраці) здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі, розробляє за участю відповідних органів державні програми в галузі охорони праці, координує роботу державних органів та об'єднань підприємств з питань безпеки праці, опрацьовує і переглядає спільно з компетентними органами систему показників та обліку умов і безпеки праці, здійснює міжнародне співробітництво з питань охорони праці та нагляд за охороню праці в державі тощо.

Рішення Комітету по нагляду за охороною праці України, що належить до його компетенції, обов'язкові для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями, місцевими радами народних депутатів та підприємствами.

Міністерство праці та соціальної політики України здійснює державну експертизу умов праці, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці, бере участь у розробці нормативних актів про охорону праці.

Інші міністерства та центральні органи державної виконавчої влади, як ланки системи управління охороною праці, визначають науково-технічну політику галузі щодо питань охорони праці, розробляють і реалізують комплексні заходи щодо поліпшення безпеки праці, здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці, співпрацюють з галузевими профспілками щодо вирішення питань безпеки праці, фінансують опрацювання і перегляд нормативних актів про охорону праці, організовують у встановленому порядку навчання та перевірку знань правил і норм охорони праці керівними працівниками і спеціалістами галузі, створюють, за необхідністю, професійні воєнізовані аварійно-рятувальні формування, здійснюють внутрівідомчий контроль за станом охорони праці.

Для забезпечення виконання викладених вище функцій в апаратах міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.

Місцеві державні адміністрації і ради народних депутатів у межах підвідомчої їм території забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці, формують за участю профспілок місцеві програми заходів щодо поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці. Для забезпечення виконання названих функцій при місцевих органах державної виконавчої влади створюються відповідні структурні підрозділи.

Управлінські структури ВАТ "Херсонпромбудсервіс" забезпечують в умовах конкретних виробництв реалізацію вимог законодавчих і нормативних актів про охорону праці з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці, попередження виробничого травматизму та професійних захворювань, вирішують весь комплекс питань з охорони праці, пов'язаних з даним виробництвом. У своїй діяльності щодо охорони праці управлінські структури підприємств взаємодіють з комісією з питань охорони праці підприємства (при наявності такої), з профспілками підприємства та уповноваженими трудових колективів.

До основних функцій управлінських структур ВАТ "Херсонпромбудсервіс" як ланки в системі управління охороною праці відносяться:

¾        організація та координація роботи в галузі охорони праці;

¾        контроль за станом охорони праці та функціонування СУОП;

¾        облік, аналіз та оцінка показників стану охорони праці;

¾        стимулювання діяльності з охорони праці.

Організація та координація робіт у галузі охорони праці передбачає формування системи управління охороною праці, встановлення обов'язків та порядку взаємодії осіб, які беруть участь в управлінні, а також в прийнятті та реалізації управлінських рішень.

Планування робіт з охорони праці включає визначення завдань підрозділам і службам.

Контроль за станом охорони праці спрямований на перевірку стану умов праці, виявлення відхилень від вимог стандартів, норм та правил з охорони праці, перевірку виконання службами та підрозділами своїх обов'язків у галузі охорони праці та на прийняття ефективних заходів щодо ліквідації недоліків.

Облік, аналіз та оцінка показників стану охорони праці і функціонування СУОП є основою для розробки та прийняття управлінських рішень керівниками всіх рівнів.

Стимулювання діяльності щодо охорони праці на ВАТ "Херсонпромбудсервіс" треба спрямовувати на створення зацікавленості працівників у забезпеченні безпечних та здорових умов праці на робочих місцях. Види, форми матеріального та морального стимулювання розробляє адміністрація підприємства разом з профспілками та трудовим колективом.

Основними напрямами діяльності управлінських структур ВАТ "Херсонпромбудсервіс" щодо управління охороною праці є: навчання працівників охороні праці; забезпечення безпеки виробничого устаткування, виробничих процесів; забезпечення безпеки будівель та споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту; забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку працівників; організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників; санітарно-побутове обслуговування працівників; професійний відбір кадрів.

Навчання та підготовка працівників є однією з умов високопродуктивної праці без травм та аварій. Це навчання проводиться згідно з чинними нормативами органів державного нагляду за охороною праці та галузевими нормативами. Безпека експлуатації виробничого устаткування і виробничих процесів досягається дотриманням положень стандартів, норм та правил охорони праці, а за необхідністю - впровадженням більш безпечних машин та технологій.

Безпека праці стосовно виробничих будівель та споруд досягається дотриманням вимог будівельних норм та правил у процесі їх проектування, будівництва, експлуатації та ремонту, а також вимог інших нормативів щодо виробничих приміщень.

Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці досягається ліквідацією причин виникнення шкідливих факторів на робочих місцях та застосуванням ефективних заходів і засобів індивідуального і колективного захисту. Забезпечення засобами індивідуального захисту здійснюється відповідно до діючих норм та установленого порядку їх видачі, зберігання та користування.

Забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку передбачається для всіх працівників з урахуванням специфіки їх праці, перш за все для працюючих з підвищеним фізичним та нервово-емоційним навантаженням, умов монотонності праці, наявності небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників передбачає попередні (при влаштуванні на роботу) і періодичні медичні огляди, лікувально-профілактичне харчування та здійснення лікувально-профілактичних заходів з метою попередження професійних захворювань працівників.

Санітарно-побутове обслуговування передбачає забезпечення працівників санітарно-побутовими приміщеннями згідно з діючими нормами.

Професійний добір націлений на встановлення фізіологічної та психофізіологічної відповідності людини окремим професіям (шофери, економіст, інженер, тощо). Закон України «Про охорону праці» забороняє укладення трудового договору з громадянином за наявності протипоказань щодо виконання роботи, на яку він претендує.

Кожний стан має власні відмітні ознаки, і від того, в якому з них знаходиться організм людини, залежать результати його трудової діяльності і здоров'я.

Санітарно-гігієнічні умови формуються під впливом на людину навколишнього середовища (шкідливі хімічні речовини, запорошена повітря, вібрація, освітлення, рівень шуму, інфразвук, ультразвук, електромагнітне поле, лазерне, іонізуюче, ультрафіолетове випромінювання, мікроклімат, мікроорганізми, біологічні чинники). Приведення цих чинників у відповідність з сучасними нормами, нормативами і стандартами є передумовою нормальної працездатності людини.

Сприятливі санітарно-гігієнічні умови праці сприяють збереженню здоров'я людини і підтримці стійкого рівня його працездатності. Робота по поліпшенню умов праці припускає в першу чергу вдосконалення техніки, технології і фізико-хімічних властивостей сировини, а також подальше вдосконалення виробничих процесів з урахуванням комплексу санітарних норм, стандартів і вимог.

В поняття метеорологічні умови (мікроклімат) виробничого середовища входять температура, вогкість, рух повітря і його барометричний тиск. Підвищені або знижені проти норми температура і вогкість повітря викликають додаткові виробничі витрати енергії людини, знижують продуктивність праці. Систематичні охолоджування і прогрівання організму можуть привести до різних захворювань.

Холодними виробництвами вважаються такі, в яких тепловиділення від навколишніх предметів, людей, сонячного проміння не перевищує 20 ккал на 1 м3 в годину. При низькій температурі знижується рухливість кінцівок, притупляється увага, організм витрачає додаткову енергію на підтримку нормальної температури.

При високій температурі частішає дихання, порушується водний і сольовий баланс організму в результаті рясного виділення поту, температура тіла може підійматися до 39 °С. Втрати води в гарячих виробництвах досягають 5-8 л в зміну, тобто 7-10% ваги людини.

Для створення сприятливого мікроклімату на робочих місцях і у виробничих приміщеннях необхідно герметизувати устаткування, укрити і ізолювати поверхню випаровування рідин, теплоізольованість джерела тепла, а також автоматизувати і механізувати процеси з надмірним виділенням тепла і вологи.

Шум і вібрація з фізичної точки зору багато в чому схожі, але один сприймається слухом, інша - дотиком. В даний час шум - один з найпоширеніших чинників зовнішньої, у тому числі виробничого середовища. Шум характеризується силою (рівнем) звуку, визначуваної в децибелах (дБ), частотою в герцах (Гц) і інтервалом частот в октавах. При цьому рівень інтенсивності звуку викликає у людини різні відчуття. Так, при 50-60 дБ виникає відчуття спокою і комфорту, при 60-80 - лише відчуття зручності, шум в 90 дБ - цілком прийнятний, 100 дБ - відчуття галасливості, 110 дБ - дискомфорт, 120 дБ - відчуття тривоги, 130 дБ - болісне відчуття.

Найбільший вплив надають високочастотні звуки навіть при однаковій силі (рівні). Шкідлива дія шуму позначається на нервовій і серцевосудинній системах, на роботі органів травлення, підвищує кров'яний тиск, притупляє увагу і приводить до швидкого стомлення. При цьому рівень інтенсивності звуку викликає у людини різні відчуття.

Вібрація супроводжує багато виробничих процесів. Вона викликає захворювання суглобів, може порушити рухові рефлекси людини. Характеризується частотою (в Гц) і амплітудою (в мм).

Вібрації неоднаково впливають на людину, при цьому по характеру дії слід розрізняти місцеву і загальну вібрації. Загальна вібрація викликає струс підлоги, стін, місцева вібрація впливає на обмежену ділянку тіла.

Для зменшення шуму і вібрацій на робочих місцях, ділянках і в цехах ВАТ "Херсонпромбудсервіс" необхідно перш за все усунути причини утворення вібрацій в самому їх джерелі. З цією метою застосовуються різні конструктивні рішення при модернізації устаткування і технологічних процесів. Зниження інтенсивності шуму і вібрації досягається: за допомогою облицьовування стін, стель звукопоглинаючим і звукоізолюючим покриттями; виключення або зменшення різкої зміни тиску, вихрових рухів в машинах і устаткуванні; вживання пружинних амортизацій; відведення "галасливих" цехів за межі приміщень, де працюють люди; точної підгонки всіх деталей і відладки їх роботи, вживання глушників і індивідуальних засобів захисту і т. д.

Психофізіологічні умови - величина фізичної, динамічної і статичної навантажень, робоча поза, темп роботи, напруженість уваги, напруженість функцій аналізаторів, монотонність, нервово-емоційна напруга, естетичний (прибирання туалетів, робота з гноєм, екскрементами і т. д.) і фізичний дискомфорт (використання індивідуальних засобів захисту, змінність). Обмеження і регламентація фізичних зусиль, оптимальне поєднання фізичної і розумової роботи надають значний вплив на зниження стомлюваності робітників.

Естетичні умови (колірне оформлення інтер'єрів приміщень і робочих місць, озеленення виробничих і побутових приміщень, прилеглих територій, забезпечення спецодягом і ін.). Всі ці чинники надають дію на працюючого через створення емоційного виробничого фону. Приємно, легше і продуктивний працюється на робочому місці, оснащеному сучасним устаткуванням, в конструкції якого враховані ергономічні вимоги, коли дотриманий естетично виразний зовнішній вигляд устаткування, механізмів, інструменту, приміщень, робочого одягу.

Виробничий інтер'єр є естетично оформленим архітектурно-художнім внутрішнім простором промислових будівель. Створення виробничого інтер'єру ВАТ "Херсонпромбудсервіс" вимагає:

·             чіткої композиції внутрішнього простору і раціонального планування робочих місць;

·             систематизованого розміщення основного технологічного устаткування і доцільної прокладки внутрішніх проходів, проїздів, санітарно-технічних і технологічних комунікацій.

·             оптимальної системи освітлення і "колірного клімату", тобто забарвлення поверхонь і предметів в приміщенні;

·             загального впорядкування приміщення (зон відпочинку, візуальної інформації і т. д.).

При створенні виробничого інтер'єру слід враховувати: призначення будівлі, його об'єм і площа; особливості технологічного процесу; режим праці і відпочинку; характер устаткування; психологічна і естетична дія різних поєднань композицій і кольорів на людину; кліматичні особливості і т.д.

Колірне оформлення грає важливу роль в створенні сприятливої виробничої обстановки. Умовно воно виконує дві функції, будучи засобом інформації і засобом психологічного комфорту.

Як засіб інформації колір використовується для орієнтації працюючих у виробничому середовищі і при експлуатації устаткуванні. Орієнтація у виробничому середовищі припускає вживання кольору для позначення маршрутів руху, маркіровки комунікацій і забезпечення безпеки працюючих. Відповідно до призначення кольорів (червоний - забороняючий, жовтий - застережливий, зелений - приписуючий, синій - вказуючий) встановлюються і відповідні знаки.

Орієнтації робітника при експлуатації устаткування сприяє правильне забарвлення елементів останнього залежно від ролі в трудовому процесі. При цьому доцільно використовувати не більше трьох кольорів: один - для органів управління (жовтий, приглушений оранжевий); інший - для частин, що створюють фон оброблюваної деталі (сталь і чавун - кремовий, бронза і мідь сіро-голубої і т. д.) і третій - для решти офарблюваних поверхонь (корпуси устаткування - салатний і зелено-голубий).

На ВАТ "Херсонпромбудсервіс" використовуються лікарняні листи:

Для догляду за хворим членом родини листок непрацездатності видається лікарем одному з працюючих членів родини або іншій працюючій особі, що фактично здійснює догляд.

Для догляду за дорослим членом родини та хворою дитиною старше 14 років при лікуванні в поліклінічних амбулаторних умовах листок непрацездатності видається на строк до трьох днів. У вигляді виключення, залежно від важкості захворювання та побутових умов, цей строк може бути продовжений за рішенням лікарсько-консультаційної комісії (ВКК), а у випадку її відсутності - головного лікаря, але не більше семи календарних днів.

Для догляду за хворою дитиною віком до 14 років листок непрацездатності видається на період, протягом якого дитина має потребу в догляді, але не більше 14 календарних днів, а для догляду за дитиною, постраждалою в результаті аварії на ЧАЕС, на весь період її хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування.

Якщо в родині хворіють двоє або більше дітей одночасно, то для догляду за ними видається один листок непрацездатності.

Працюючій особі, що здійснює догляд за дитиною віком до трьох років, дитиною-інвалідом віком до 16 років, у випадку хвороби матері (опікуна або іншого члена родини, що перебуває у відпустці з догляду за дитиною віком до трьох років, виховує дитину-інваліда віком до 16 років), листок непрацездатності видається на весь період, протягом якого вона за висновком лікаря не може здійснювати догляд за дитиною.

У випадку стаціонарного лікування дітей віком до шести років, важкохворих дітей більш старшого віку (6-14 років) або дітей віком до 14 років, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (СНІД) і потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС, одному з працюючих членів родини або іншій працюючій особі, що здійснює догляд за дитиною, видається листок непрацездатності на період, необхідний для перебування в стаціонарі або для догляду за дитиною.

Листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами видається за місцем спостереження за вагітною з 30 тижнів вагітності відразу на 126 календарних днів (70 календарних днів до передбачуваного дня пологів і 56 - після).

Порядок заповнення листка непрацездатності (далі - ЛН) викладений в Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженій спільним наказом Мінздраву України, Мінпраці України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406. Цим самим наказом затверджений зразок листка непрацездатності.

Лицьова сторона бланка ЛН заповнюється лікарем, а зворотна сторона - за місцем роботи застрахованої особи.

При прийнятті ЛН варто звернути увагу на період тимчасової непрацездатності, наявність позначок про порушення режиму, всіх необхідних підписів і печаток на лицьовій стороні листка.

Розповімо про заповнення зворотної сторони ЛН (див. зразок на наступній сторінці).

Зворотна сторона ЛН поділена на чотири частини. Перша частина містить відомості про характер роботи (постійна або тимчасова), період відсутності співробітника, неробочі дні в періоді відсутності та дату виходу на роботу. Ці дані заповнюються табельником або особою, уповноваженою вести табель. Друга частина заповнюється відділом кадрів і містить відомості про страховий стаж, необхідні для визначення розміру допомоги з тимчасової непрацездатності. Відомості про страховий стаж (період, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала або за неї сплачувалися страхові внески) заносяться з трудової книжки. Періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і час перебування застрахованої особи у відпустці з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку також включаються до страхового стажу.

Заповнення третьої частини здійснюється комісією з соціального страхування або особою, уповноваженою вирішувати питання про призначення допомоги. У випадку ухвалення позитивного рішення про призначення допомоги тут указується розмір допомоги у відсотках від середньої заробітної плати (доходу) застрахованої особи залежно від страхового стажу.

Четверта частина зворотної сторони ЛН заповнюється бухгалтерією підприємства. До таблиці «Довідка про заробітну плату» заносяться дані про нараховану заробітну плату в місяцях розрахункового періоду (як визначити розрахунковий період, поговоримо нижче), на підставі яких розраховується середня заробітна плата. У таблиці «Належить до виплати» вказується, за який період виплачується допомога, кількість робочих днів, розмір допомоги у відсотках від середньої заробітної плати і сума.

Зазначені дані засвідчуються підписами керівника та головного бухгалтера підприємства.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в листі від 20.03.2006 р. № 01-16-557 щодо заповнення ЛН роз’яснив наступне:

Для спрощення роботи бухгалтерії підприємства в частині оформлення листків непрацездатності для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологам дозволяється не заповнювати розділ листка непрацездатності «Довідка про заробітну плату», якщо розрахунок середньої заробітної плати проводиться автоматизовано. При цьому до листка непрацездатності обов’язково додається розрахунок, оформлений аналогічно листку непрацездатності, засвідчений підписом керівника і головного бухгалтера та печаткою.

Навчання та інструктажі з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці.

Навчання, перевірка знань та проведення інструктажів з питань охорони праці організується для всіх працівників при прийнятті на роботу та в процесі роботи, в тому числі при переведенні працівників на іншу роботу на тому ж підприємстві.

Порядок та види навчання, інструктажів, порядок перевірки знань з питань охорони праці всіх працівників регламентуються чинними нормативними документами органів державного нагляду за охороною праці - Держнагляду з охорони праці, санепіднагляду, держпожнагляду тощо. - На підприємствах з урахуванням вимог чинних нормативів органів державного нагляду за охороною праці щодо навчання, розробляються та затверджуються їх власниками відповідні положення підприємств і щорічні плани-графіки навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці.

Вивчення основ охорони праці проводиться в усіх закладах освіти за програмами, погодженими з Держнагляду з охорони праці. Заклади освіти формують знання, навички з безпеки праці, відповідальне ставлення до охорони життя та здоров'я людей на виробництві. Особлива увага при цьому приділяється професіям, що пов'язані з роботою в небезпечних та шкідливих умовах.

Усі працівники при прийомі на роботу та періодично протягом роботи проходять на підприємстві навчання у формі інструктажів з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, ознайомлення з правилами поведінки на випадок аварії;

Власник підприємства зобов'язаний надати робітникові примірник інструкції з охорони праці за його професією або приладнати її на робочому місці працівника.

Особи, які поступають на роботи з підвищеною небезпекою, або на роботи, що потребують професійного добору, в тому числі і в гірництві, окрім інструктажів до початку роботи повинні пройти спеціальне попереднє навчання з охорони праці. Особи, які раніше працювали на гірничих підприємствах, і студенти гірничотехнічних навчальних закладів перед виробничою практикою також проходять спеціальне навчання.

Спеціальне попереднє навчання проводиться за програмами, розробленими з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог відповідних нормативів службою охорони праці підприємства за участю фахівців, відповідальних за експлуатацію даного виду небезпечного устаткування чи за виконання небезпечних робіт. Спеціальне попереднє навчання закінчується перевіркою знань відповідно до чинних нормативів.

Перед перевіркою знань на підприємстві організуються заняття, лекції, семінари, консультації. У складі комісії з перевірки знань з охорони праці повинно бути не менше ніж три особи, які в установленому порядку пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

Посадові особи відповідно до ДНАОП 0.00-8.01-93 «Перелік посад посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці» на початку виконання своїх обов'язків, а також періодично, один раз на три роки, проходять навчання з питань охорони праці, техногенної безпеки та надзвичайних ситуацій на виробництві. Згідно з чинним типовим положенням Держнагляду з охорони праці щодо навчання з цих питань, навчання та перевірка знань посадових осіб може проводитись у навчальних закладах або безпосередньо за місцем їх роботи, що регламентується згаданим вище положенням залежно від категорії (посад) посадових осіб.

Оцінка ефективності системи управління <http://ohrana-trud.com/dodlekcz/2-dodlekczmater/57-upravlnnya-oxoronoyu-pracz.html> охороною праці ВАТ "Херсонпромбудсервіс" включає оцінку соціальних, соціально-економічних, інженерних (технічних) і економічних показників, які характеризують стан виробничого середовища до і після проведення заходів з охорони праці.

Висновки

ВАТ «Херсонпромбудсервіс» засноване згідно рішенням Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Херсонській області від 30.10.1995р. №920 шляхом перетворення державного комунального підприємства «Херсонпромбудсервіс» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 17.05.1995р. № 51/93 «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі».

Чистий прибуток в 2009 році дорівнював 44 тис. грн., в 2010 році він зменшився на 2 тис. грн. і підприємство отримало прибуток в розмірі 42 тис. грн. Але розглядаючи 2011 рік чистий прибуток збільшився до 496 тис. грн.

Доход від реалізації продукції за звітний рік збільшився на 20,99% або на 2386 тис. грн., собівартість реалізованої продукції збільшилась на 2275 тис. грн., отже збільшення менш швидкими темпами вплинуло на збільшення прибутку, але відбулося збільшення податку на додану вартість на 355 тис. грн., в результаті чого валовий прибуток зменшився на 244 тис. грн. до 1078 тис. грн.

На збільшення чистого прибутку вплинуло збільшення інших операційних доходів на 661 тис. грн., також позитивним є зменшення адміністративних витрат на 866 тис. грн. Відбулося збільшення витрат на збут на 162 тис. грн. та інших операційних витрат на 552 тис. грн.

Коефіцієнти ліквідності визначають рівень платоспроможності підприємства. Майже всі показники ліквідності протягом звітного періоду збільшились - коефіцієнт швидкої ліквідності на 0,404 і його значення протягом 3 років знаходиться більше нормативного, що ж стосується коефіцієнта абсолютної ліквідності то він збільшилися на 0,607 і протягом 3 років вище рекомендованого значення. Коефіцієнт покриття в 2011 році зменшився на 0,441 і протягом 3 років також більше нормативного.

Отже, діяльність підприємства в 2009-2011 роках є абсолютно ліквідною і в 2011 році ліквідність ще покращилась.

На протязі 2009 - 2011 років підприємство знаходиться в абсолютно стійкому фінансовому стані. Це пов’язано з тим, що у підприємства великі постійні пасиви. В 2011 році відбулося збільшення постійних пасивів за рахунок нерозподіленого прибутку.

Підприємство є фінансово незалежним у 2009-2011 р., є маневреність в 2009-2010 роках, на кінець 2011 року платоспроможність збільшилась, тобто підприємство здатне зробити усі платежі за рахунок власних засобів.

В 2010 та 2011 роках всі показники рентабельності мають тенденцію до збільшення, це пов’язано з тим, що підприємство отримує більше чистого прибутку. Розглядаючи 2011 рр. ми бачимо, що всі показники рентабельності, крім рентабельності продаж, покращились порівнянні з 2010 роком капіталу на 0,0,94, операційної діяльності на 0,048, власного капіталу на 0,109, позикового капіталу на 0,663, необоротних активів на 0,211, оборотних активів на 0,168.

Основне збільшення дебіторської заборгованості продовжує відбуватися у 2011 році в результаті росту дебіторської заборгованості за виданими авансами на 207 тис. грн. Також продовжує збільшуватися дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги на 95 тис. грн., за 2 роки вона збільшилась на 123 тис. грн.

Кредиторська заборгованість підприємства збільшилась на 65,71%, в основному за рахунок збільшення заборгованості з одержаних авансів на 242 тис. грн., в результаті чого питома вага збільшилась на 5,55% до 73,03%. Відбулося зменшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 21 тис.грн. З’явилися зобов’язання з оплати праці в розмірі 44 тис.грн., з бюджетом заборгованість зросла на 32 тис. грн. Оскільки кредиторська заборгованість є джерелом покриття дебіторської, для більш глибокого аналізу необхідно їх провести порівняльний аналіз.

Чистий грошовий потік за операційною діяльність збільшився в 2011 році на 569 тис. грн. За 2011 рік чистий грошовий потік за інвестиційною діяльністю збільшився на 391 тис. грн.

Головні функції фінансового прогнозування на ВАТ "Херсонпромбудсервіс":

¾          науковий аналіз соціальних, економічних і науково-технічних процесів і тенденцій, об`єктивних причинно-наслідкових зв`язків соціально-економічних явищ господарського розвитку в конкретно-історичних умовах, оцінка ситуації, що склалася і виявлення вузлових проблем господарського розвитку;

¾        оцінка дії цих тенденцій в майбутньому і передбачення нових умов і проблем, що вимагають свого вирішення;

¾        виявлення можливих альтернатив розвитку в перспективі, накопичення матеріалу для всебічно обгрунтованого вибору тієї чи іншої можливості розвитку і прийняття оптимального планового рішення, що забезпечує активний вплив на подальший розвиток фінансів.

Прогноз окреслює області та можливості, в рамках яких можуть бути поставлені реальні завдання і цілі, виявляє проблеми, які повинні стати об`єктом розробки в плані. У ньому розглядаються варіанти активного впливу на об`єктивні фактори майбутнього розвитку фінансів. Фінансовий прогноз - це таке дослідження перспективного розвитку, яке не обмежене прийнятим конкретним економічним і політичним рішенням, а тому має попередній, варіантний характер, горизонти його не обмежені рамками планованого періоду.

Розробка прогнозу і формування плану ВАТ "Херсонпромбудсервіс" - взаємопов`язані стадії планової роботи, які, однак, мають специфіку. Різниця між ними полягає в тому, що план - відображення і втілення вже прийнятого господарсько-політичного рішення, а прогноз - пошук можливого реалістичного, економічно вірного рішення. План як підсумок всіх видів і етапів планової роботи повинен бути якісно однозначним, спрямованим на досягнення вже обраних цілей. Прогноз виявляє можливість різних варіантів розвитку, аналізує та обгрунтовує їх. У прогнозі можна розглянути різні принципи фінансової політики і поєднання об`єктивних і суб`єктивних, економічних і позаекономічних факторів. Він не ставить жодних обов`язкових завдань, але містить матеріал, необхідний для їх розробки. Прогнози можуть бути середньостроковими (5-10 років) і довгостроковими (більше 10 років). Однак конкретно часовий горизонт кожного приватного прогнозу визначається в залежності від характеру досліджуваного об`єкта; комплексні прогнози економічного розвитку розробляються відповідно до горизонтів і термінів розробки чергових планів соціально-економічного розвитку.

Фінансове планування на ВАТ "Херсонпромбудсервіс" - це вид фінансової діяльності держави і господарюючих суб`єктів, орієнтованої на досягнення збалансованості між їх грошовими ресурсами та напрямками використання цих коштів. Слід зазначити, що в процесі фінансового планування визначаються не тільки, власне, фінансові пропорції, але і пропорції супутні - натурально-речові, трудові та ін.

Адміністративні витрати в 2011 році більше ніж заплановано на 3,45% або на 442 тис. грн. Це пов’язано з перевиконанням плану по матеріальним витратам на 1,86% та витратам на оплату праці на 3,56%, в результаті чого зросли відрахування на соціальні заходи.

В прогнозованому періоді - 2013 році, планується збільшення виручки від реалізації, що призведе до зростання операційних витрат. В 2013 році вони зростуть на 3,18% в результаті збільшення матеріальних витрат на 3,33% або на 273 тис. грн., інших операційних витрат на 51 тис. грн. та витрат на оплату праці на 59 тис. грн. або на 3,69%.

Планування прибутків на 2011 рік було невдалим - керівник підприємства розраховував отримати більші прибутки від реалізації - на 1,39% більше та не очікував на збільшення витрат. Результат - план чистого прибутку виконано на 56,36%.

Недоліками в плануванні були неточні прогнози фінансових, адміністративних та інших операційних витрат, які в сумі зросли на 224 тис. грн.

В запланованому році позитивним є те, що збільшаться інші операційні доходи на 11,51%. Негативним - збільшення адміністративних витрат на 20,42%, витрат на збут на 11,96% та інших операційних витрат на 9,45 %.

Враховуючи всі запропоновані заходи, а також проведений аналіз планування доходів та витрат за 2011 рік, було запропоновано новий план на 2013 рік, який дозволить отримати чистий прибуток в розмірі 1700 тис. грн.

Система управління ризиками на ВАТ "Херсонпромбудсервіс" повинна включати наступні блоки завдань:

ідентифікацію - процес встановлення переліку основних видів фінансових ризиків, що притаманні діяльності конкретного підприємства.

оцінку ризиків - відображення наслідків впливу ризиків та ймовірності їх настання в кількісному виразі;

нейтралізацію ризиків - вжиття відповідних заходів щодо зменшення ймовірності настання ризиків і зменшення наслідків їх впливу.

Ідентифікація фінансових ризиків є необхідною передумовою оцінки їх рівня в процесі ризик-менеджменту.

На першій стадії ідентифікації в розрізі кожного напрямку господарської діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) і основних господарських операцій визначаються притаманні їм види фінансових ризиків і на цій підставі складається перелік можливих несистематичних ризиків підприємства.

На другій стадії визначається перелік систематичних ризиків, пов’язаних з господарською діяльністю підприємства в цілому.

На третій стадії формується загальний портфель фінансових ризиків пов’язаних з діяльністю підприємства (включає можливі систематичні і несистематичні фінансові ризики).

Список використаних джерел

1.              Конституція України від 28 червня 1996 р. / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К. : Парлам. вид-во, 2006. - 207 с. - (Бібліотека офіційних видань).

2.      Цивільний кодекс України / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К. : Парлам. вид-во, 2006. - 207 с. - (Бібліотека офіційних видань).

.        Господарський кодекс України / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К. : Парлам. вид-во, 2006. - 207 с. - (Бібліотека офіційних видань).

4.              Податковий кодекс України від 02.12.2010 p., №2755-VI. [Електронний ресурс]. -Доступний з http://www.rada.gov.ua.Аранчій В. І. Фінансова діяльність підприємств: Навч. пос. / В. І. Аранчій, В. Д. Чумак, О. Ю. Смолянська. - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 240с.

.                Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К. : Парлам. вид-во, 2006. - 207 с. - (Бібліотека офіційних видань).

.                Бандурка О.М. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. / О.М. Бандурка, М.Я. Коробов, П.І. Орлов. - К.: Либідь, 2002. - 384 с.

7.              Бланк И.А. Управление капиталом: Учебный курс. / И.А. Бланк. - К: Элъга, Изд-во Ника-Центр, 2004. - 576 с.

8.      Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учеб. курс. / И.А. Бланк. - К.: Ника-Центр, Элъга, 2009. - 528 с.

.        Вітлінський В.В. Концептуальні засади ризикології у фінансовій діяльності / В.В. Вітлінський // Фінанси України. - 2009. - № 3. - С. 4.

.        Воробйов ЮМ. Формування власного фінансового капіталу підприємств // Фінанси підприємства. - 2009. - № 6. - 332 с.

11.            Глазова З.І. Сутність та структура власного капіталу підприємств як концептуальна основа їх фінансової діяльності // Труди Всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. - Донецьк: ДонНТУ, 2009. - Ч. 2. - С. 92-94.

12.    Говоров А.А. Проблеми функціонування акціонерних товариств і їх власного капіталу // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил: Збірник наукових праць кафедри управління трудовими ресурсами і розміщення продуктивних сил ТАНГ. - Тернопіль: Економічна думка, 2007. - С.333-339.

.        Дупай М.М. Організація та напрямки аналізу капіталу підприємства // Проблеми державного будівництва в умовах європейського шляху розвитку незалежної України: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Випуск 6. - Київ, 2009. - С. 72-77.

14.  Жулега М.Л. Методология финансового состояния предприятия : монография. / М.Л. Жулега. - Санкт-Петербург, 2008. - 223 с.

15.            Загородній А.Г. Фінансовий словник. - 2-ге вид., виправлене і доповнене. / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко. - Львів: Вид-во «Центр Європи», 2007. - 576 с.

16.    Зятковський І.В. Фінанси підприємств. / І.В. Зятковський - Тернопіль: Економічна думка, 2002 - 400 с.

.        Іваненко Д.Ю. Економічний аналіз фінансової стійкості підприємства // Вісник ЖДТУ. Економічні науки.-2010. - № 4 (26). - С.218-227

.        Іваненко Л.І. Причинні чинники динаміки цільової структури капіталу підприємств як потенціал підвищення ефективності їх підприємницької діяльності // Вісник Львівської державної фінансової академії: Збірник наукових статей. Економічні науки. / Гол. ред. Буряк П.Ю. - Львів: ЛДФА. - 2008. - № 7. - С. 152-159.

.        Квасницька Р.С. Забезпечення фінансової стійкості підприємства раціональною структурою його капіталу // Вісник Хмельницького державного університету. - 2009. - № 1, Ч. 2, Т. 2. - С. 204-209.

.        Квасницька Р.С. Інструментарій та методи оптимізації цільової структури капіталу підприємства // Економіст. - 2008. - № 5. - С.73-75.

.        Квасницька Р.С. Концептуальні основи збереження капіталу суб’єктів господарювання // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2009. - № 6. - С. 158-159.

.        Квасницька Р.С. Управління капіталом підприємства через призму еволюції його визначення та змісту як економічної категорії // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Вип. 56. - Донецьк: ДонНТУ, 2003. - С. 223-229.

.        Королюк Т.М. До питання природи власного капіталу: історичний аспект // Галицький економічний вісник. Науковий журнал. - 2009. - №1. - С. 40-53.

.        Косіюк О.М. Планування трансформаційних змін та управління підприємствами в умовах невизначеності та ризику // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2010.- Т. 1, № 5, Ч. 2.- С. 78-82.

.        Котова Н.Н. Формування та використання резервного капіталу підприємств. // Вісник Рівненського державного технічного університету. Економіка. Збірник наукових праць. Випуск 3(16).-Рівне.-2007.-С.55-60.

.        Кротов О.І. Питання управління та оцінки майна товариств з обмеженою відповідальністю.-Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. - Спец. Вип.: Удосконалення економічної роботи на сільськогосподарських підприємствах в умовах перехідної економіки.-К.:КНЕУ, 2007.-С.444-448

27.  Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств : навч. посіб. / Л.А. Лахтіонова. - К.: Вид-во КНЕУ, 2006. - 340с.

28.            Машкіна Д.Л. Порядок зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України”. - Том ІІ. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2007. - С. 145-146

29.    Орлова Д.Б. Оцінка фінансового стану підприємств через призму структури їх капіталу // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2010. - № 1. - С. 206-208.

.        Основи бізнесу: Навчальний посібник. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця, К.В. Романчук. - Житомир: ПП “Рута”, 2004. - 364 с.

.        Панасюк В.М., Питель С.В. Управління капіталом акціонерного товариства // Проблеми економіки України: Збірник наукових праць. - Випуск 8 / Від. за вип. Пушкар М.С. - Тернопіль: Карт-бланш, 2010. - С. 29-31.

.        Пилипенко О.І. Економічний аналіз фінансової стійкості підприємства // Вісник ЖДТУ. Економічні науки.-2010. - № 4 (26). - С.218-227.

.        Пилипенко О. І. Концепції та принципи збереження капіталу відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності // Вісник ЖДТУ. Економічні науки.-2009. - № 3 (25).- С.211-215.

.        Пилипенко О.І. Економічна сутність капіталу підприємства // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Україна наукова, 2003”. Том 21. Економіка. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2009. - С.60-62.

35.            Плікус І.Й. Система моніторингу для фінансового прогнозу діяльності підприємства. // Фінанси України. - 2010. - № б. - С. 35-44.

36.            Поліщук І.Р. Сучасний стан та особливості управління власним капіталом підприємства: обліковий аспект // Зимові читання, присвячені ідеям П.П. Німчинова та І.В. Малишева. Збірник тез та текстів виступів на Другій всеукраїнській науковій конференції, присвяченій видатним вченим в галузі бухгалтерського обліку д.е.н., проф. І.В. Малишеву, д.е.н., проф. П.П. Німчинову. - Житомир: ЖДТУ, 2007. - С. 67-69.

37.    Родионова В.М., Шлейников В.И. Финансовый контроль: Учеб. / В.М. Родионова, В.И. Шлейников. - М.: ИД ФБК-Пресс, 2008. - 320 с.

.        Романюк С.Д. Організація управління оптимізацією структури капіталу підприємств // Матеріали Х Міжнародної науково-практичної конференції “Управління організацією: регіональні аспекти” /За ред. В.Г. Герасимчука. - К.: ІВЦ В-во „Політехніка”, 2009. - С. 134-135.

39.  Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства : навч. посіб. - 2-ге видання. / Г.В. Савицька. - К.: Вид-во "Знання", 2007. - 662 с.

41.    Сергєєв М.В. Аналіз рентабельності власного капіталу // Економіка і ринок: облік, аналіз, контроль / Науковий журнал ТАНГ. - Випуск 1 / За редакцією д.е.н., професора Фаріона І.Д.. - Тернопіль: Економічна думка, 2009. - С. 415-418.

.        Слав’юк Р.А. Фінанси підприємств. / Р.А. Слав’юк.- К.: ЦУЛ, 2002. - 460 с.

43.  Статистичний щорічник України за 2010 рік. - К.: Вид-во "Консультант", 2011. - 576с.

44.            Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. / О.О. Терещенко. - К.: КНЕУ, 2003. - 554 с.

45.    Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємства: Навчально-методичний посібник. / О.О. Терещенко. - К.: КНЕУ - 2008. - 412с.

46.  Удосконалення оцінки фінансової стійкості будівельних підприємств України // Науковий вісник НЛТУ України №19 глава 9, 2010. - 384 с.

47.            Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. / О.С. Філімоненков. - К.: Ельга, Ніка - Центрн, 2002. - 360 с.

48.    Фінанси підприємств. Навч. посібн. / За ред. Г.Г. Кірейцева. - К.: ЦУЛ, 2002. - 268 с.

.        Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. метод. пос./ О.О. Терещенко, Я.І. Невмержицький, А.П. Куліш та ін.; За заг. ред. О. О. Терещенка. - К.: КНЕУ, 2006. - 312 с.

.        Фінансовий менеджмент: Навч. метод. посіб. / А.М. Поддєрьогін та ін. - К.: КНЕУ, 2008. - 294 с.

.        Фоменко Р.О. Формування статутного капіталу акціонерного товариства // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. Збірник наукових праць кафедри управління трудовими ресурсами і розміщення продуктивних сил ТАНГ. - Тернопіль: Економічна думка, 2009. - С. 252-254.

.        Червоненко Е.Ф. Економічна сутність капіталу підприємства // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Україна наукова, 2003”. Том 21. Економіка. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2008. - С. 60-62.

.        Черкасов І.С. Основні напрямки оптимізації структури капіталу підприємств України // Збірник матер. між нар. наук. конф. “Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах”. - Черкаси: Видавничий відділ ЧДУ ім. Б. Хмельницького, 2008. - С. 121-123.

.        Шаліков Н.І. Проблеми формування акціонерного капіталу в Україні // Вісник Вінницького державного сільськогосподарського інституту. -2008. - № 2. - С. 130-134.

.        Шацька В.М., Квасницька Р.С. Комплексний системний підхід до класифікації капіталу як шлях до оптимізації ефективності діяльності підприємств // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Щорічник. - Тернопіль: Збруч, 2009. - С. 139-147.

.        Шацька В.М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. / В.М. Шацька, Р.С. Квасницька. - Хмельницький: Хмельницький державний університет, 2003. - 263 с.

57.            Шевчук Н. Капітал підприємства: формування та ефективність функціонування. //Ринок цінних паперів України. - 2010. - № 5, 6. - С. 39-43.

58.  Шеремет О.О. Фінансовий аналіз : навч. посіб. / О.О. Шеремет. - К.: Вид-во "Кондор", 2007. - 193с.

Додатки

Додаток А

			Коди
		Дата	01.01.2012
Підприємство	ВАТ "Херсонпромбудсервіс"	за ЄДРПОУ	00293290
Територія	м. Херсон	за КОАТУУ	8038900000
Організаційно-правова форма господарювання		за КОПФГ	233
Орган державного управління		за СПОДУ	0
Вид економічної діяльності		за КВЕД	26.12.0
Одиниця виміру:	тис. грн.	Контрольна сума
Адреса:	73000, Україна, м.Херсон, вул.Клари Цеткін, 18

Баланс станом на 2011 рік

Актив		Код рядка	На початок звітного періоду		На кінець звітного періоду
1		2	3		4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
- залишкова вартість		010	0		0
- первісна вартість		011	0		0
- накопичена амортизація		012	0		0
Незавершене будівництво		020	1		0
Основні засоби:
- залишкова вартість		030	2248		2015
- первісна вартість		031	5269		5538
- знос		032	3021		3523
Довгострокові біологічні активи:
- справедлива (залишкова) вартість		035	0		0
- первісна вартість		036	0		0
- накопичена амортизація		037	0		0
Довгострокові фінансові інвестиції:
- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств		040	0		0
- інші фінансові інвестиції		045	0		0
Довгострокова дебіторська заборгованість		050	0		0
Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості		055	0		0
Первісна вартість інвестиційної нерухомості		056	0		0
Знос інвестиційної нерухомості		057	0		0
Відстрочені податкові активи		060	13		3
Гудвіл		065	0		0
Інші необоротні активи		070	0		0
Гудвіл при консолідації		075	0		0
Усього за розділом I		080	2262		2018
II. Оборотні активи
Виробничі запаси		100	153		265
Поточні біологічні активи		110	0		0
Незавершене виробництво		120	381		304
Готова продукція		130	486		497
Товари		140	104		118
Векселі одержані		150	0		0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
- чиста реалізаційна вартість		160	457		552
- первісна вартість		161	457		584
- резерв сумнівних боргів		162	0		32
Дебіторська заборгованість за рахунками:
- за бюджетом		170	0		22
- за виданими авансами		180	249		456
- з нарахованих доходів		190	0		0
- із внутрішніх розрахунків		200	0		0
Інша поточна дебіторська заборгованість		210	14		4
Поточні фінансові інвестиції		220	0		0
Грошові кошти та їх еквіваленти:
- в національній валюті		230	234		892
- у т.ч. в касі		231	3		3
- в іноземній валюті		240	0		0
Інші оборотні активи		250	54		94
Усього за розділом II		260	2132		3204
III. Витрати майбутніх періодів		270	0		0
IV. Необоротні активи та групи вибуття		275	0		0
Баланс		280	4394		5222
Пасив	Код рядка			На початок звітного періоду		На кінець звітного періоду
1	2			3		4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300			69		69
Пайовий капітал	310			0		0
Додатковий вкладений капітал	320			0		0
Інший додатковий капітал	330			1415		1415
Резервний капітал	340			17		17
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350			2400		2896
Неоплачений капітал	360			0		0
Вилучений капітал	370			0		0
Накопичена курсова різниця	375			0		0
Усього за розділом I	380			3901		4397
Частка меншості	385			0		0
II. Забезпечення наступних виплат та платежів
Забезпечення виплат персоналу	400			0		0
Інші забезпечення	410			0		0
Сума страхових резервів	415			0		0
Сума часток перестраховиків у страхових резервах	416			0		0
Цільове фінансування	420			0		0
Усього за розділом II	430			0
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків	440			0		0
Інші довгострокові фінансові зобов’язання	450			0		0
Відстрочені податкові зобов’язання	460			0		0
Інші довгострокові зобов’язання	470			0		0
Усього за розділом III	480			0		0
ІV. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків	500			0		0
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	510			0		0
Векселі видані	520			0
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530			51		30
Поточні зобов’язання за розрахунками:
- з одержаних авансів	540			305		547
- з бюджетом	550			95		127
- з позабюджетних платежів	560			0		0
- зі страхування	570			0		0
- з оплати праці	580			0		44
- з учасниками	590			1		1
- із внутрішніх розрахунків	600			0		0
Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу	605			0		0
Інші поточні зобов'язання	610			41		76
Усього за розділом IV	620			493		825
V. Доходи майбутніх періодів	630			0		0
Баланс	640			4394		5222

Звіт про фінансові результати за 2011 рік

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття		Код рядка	За звітний період		За попередній період
1		2	3		4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)		010	13756		11370
Податок на додану вартість		015	2250		1895
Акцизний збір		020	0		0
		025	0		0
Інші вирахування з доходу		030	0		0
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)		035	11506		9475
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)		040	10419		8144
Валовий прибуток:
- прибуток		050	1087		1331
- збиток		055	0		0
Інші операційні доходи		060	2842		2181
У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів		061	0		0
Адміністративні витрати		070	1396		2262
Витрати на збут		080	560		398
Інші операційні витрати		090	1270		718
У т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів		091	0		0
Фінансові результати від операційної діяльності:
- прибуток		100	703		134
- збиток		105	0		0
Доход від участі в капіталі		110	0		0
Інші фінансові доходи		120	0		0
Інші доходи		130	0		4
Фінансові витрати	140			0	0
Втрати від участі в капіталі	150			0	0
Інші витрати	160			0	1
Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті	165			0	0
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
- прибуток	170			703	137
- збиток	175			0	0
У т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів	176			0	0
У т.ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів	177			0	0
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180			207	95
Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності	185			0	0
Фінансові результати від звичайної діяльності:
- прибуток	190			496	42
- збиток	195			0	0
Надзвичайні:
- доходи	200			0	0
- витрати	205			0	0
Податки з надзвичайного прибутку	210			0	0
Частка меншості	215			0	0
Чистий:
- прибуток	220			496	42
- збиток	225			0	0
Забезпечення матеріального заохочення	226			0	0

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Матеріальні затрати	230	8196	6266
Витрати на оплату праці	240	1598	1391
Відрахування на соціальні заходи	250	576	572
Амортизація	260	518	241
Інші операційні витрати	270	2368	2323
Разом	280	13256	10793

Керівник	Луцейко Юрiй Степанович
Головний бухгалтер	Сiмашева Наталiя Валентинiвна

Додаток Б

Коди
		Дата	01.01.2011
Підприємство	ВАТ "Херсонпромбудсервіс"	за ЄДРПОУ	00293290
Територія	м. Херсон	за КОАТУУ	8038900000
Організаційно-правова форма господарювання		за КОПФГ	233
Орган державного управління		за СПОДУ	0
Вид економічної діяльності		за КВЕД	26.12.0
Одиниця виміру:	тис. грн.	Контрольна сума
Адреса:	73000, Україна, м.Херсон, вул.Клари Цеткін, 18

Баланс станом на 2010 рік

Актив		Код рядка	На початок звітного періоду			На кінець звітного періоду
1		2	3			4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
- залишкова вартість		010	0			0
- первісна вартість		011	0			0
- накопичена амортизація		012	0			0
Незавершене будівництво		020	4			1
Основні засоби:
- залишкова вартість		030	1813			2248
- первісна вартість		031	4640			5269
- знос		032	2827			3021
Довгострокові біологічні активи:
- справедлива (залишкова) вартість		035	0			0
- первісна вартість		036	0			0
- накопичена амортизація		037	0			0
Довгострокові фінансові інвестиції:
- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств		040	0			0
- інші фінансові інвестиції		045	0			0	050	0			0
Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості		055	0			0
Первісна вартість інвестиційної нерухомості		056	0			0
Знос інвестиційної нерухомості		057	0			0
Відстрочені податкові активи		060	19			13
Гудвіл		065	0			0
Інші необоротні активи		070	0			0
Гудвіл при консолідації		075	0			0
Усього за розділом I		080	1836			2262
II. Оборотні активи
Виробничі запаси		100	181			153
Поточні біологічні активи		110	0			0
Незавершене виробництво		120	744			381
Готова продукція		130	549			486
Товари		140	105			104
Векселі одержані		150	0			0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
- чиста реалізаційна вартість		160	429			457
- первісна вартість		161	429			457
- резерв сумнівних боргів		162	0			0
Дебіторська заборгованість за рахунками:
- за бюджетом		170	0			0
- за виданими авансами		180	143			249
- з нарахованих доходів		190	0			0
- із внутрішніх розрахунків		200	0			0
Інша поточна дебіторська заборгованість		210	17			14
Поточні фінансові інвестиції		220	0			0
Грошові кошти та їх еквіваленти:
- в національній валюті		230	259			234
- у т.ч. в касі		231	14			3
- в іноземній валюті		240	0			0
Інші оборотні активи		250	40			54
Усього за розділом II		260	2467			2132
III. Витрати майбутніх періодів		270	0			0
IV. Необоротні активи та групи вибуття		275	0			0
Баланс		280	4303			4394
Пасив	Код рядка			На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2			3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300			69	69
Пайовий капітал	310			0	0
Додатковий вкладений капітал	320			0	0
Інший додатковий капітал	330			1415	1415
Резервний капітал	340			17	17
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350			2358	2400
Неоплачений капітал	360			0	0
Вилучений капітал	370			0	0
Накопичена курсова різниця	375			0	0
Усього за розділом I	380			3859	3901
Частка меншості	385			0	0
II. Забезпечення наступних виплат та платежів
Забезпечення виплат персоналу	400			0	0
Інші забезпечення	410			0	0
Сума страхових резервів	415			0	0
Сума часток перестраховиків у страхових резервах	416			0	0
Цільове фінансування	420			0	0
Усього за розділом II	430			0	0
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків	440			0	0
Інші довгострокові фінансові зобов’язання	450			0	0
Відстрочені податкові зобов’язання	460			0	0
Інші довгострокові зобов’язання	470			0	0
Усього за розділом III	480			0	0
ІV. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків	500			0	0
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	510			0	0
Векселі видані	520			0	0
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530			41	51
Поточні зобов’язання за розрахунками:
- з одержаних авансів	540			230	305
- з бюджетом	550			61	95
- з позабюджетних платежів	560			0	0
- зі страхування	570			25	0
- з оплати праці	580			63	0
- з учасниками	590			1	1
- із внутрішніх розрахунків	600			0	0
Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу	605			0	0
Інші поточні зобов'язання	610			23	41
Усього за розділом IV	620			444	493
V. Доходи майбутніх періодів	630			0	0
Баланс	640			4303	4394

Звіт про фінансові результати за рік

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	11370	10098
Податок на додану вартість	015	1895	1658
Акцизний збір	020	0	0
	025	0	0
Інші вирахування з доходу	030	0	0
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	9475	8440
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	040	8144	7717
Валовий прибуток:
- прибуток	050	1331	723
- збиток	055	0	0
Інші операційні доходи	060	2181	2066
У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності	061	0	0	070	2262	1816
Витрати на збут	080	398	421
Інші операційні витрати	090	718	494
У т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності	091	0	0
Фінансові результати від операційної діяльності:
- прибуток	100	134	58
- збиток	105	0	0
Доход від участі в капіталі	110	0	0
Інші фінансові доходи	120	0	0
Інші доходи	130	4	0
Фінансові витрати	140	0	0
Втрати від участі в капіталі	150	0	0
Інші витрати	160	1	0
Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті	165	0	0
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
- прибуток	170	137	58
- збиток	175	0	0
У т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності	176	0	0
У т.ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності	177	0	0
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	95	14
Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності	185	0	0
Фінансові результати від звичайної діяльності:
- прибуток	190	42	44
- збиток	195	0	0
Надзвичайні:
- доходи	200	0	0
- витрати	205	0	0
Податки з надзвичайного прибутку	210	0	0
Частка меншості	215	0	0
Чистий:
- прибуток	220	42	44
- збиток	225	0	0
Забезпечення матеріального заохочення	226	0	0

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Матеріальні затрати	230	6266	7165
Витрати на оплату праці	240	1391	1397
Відрахування на соціальні заходи	250	572	585
Амортизація	260	241	260
Інші операційні витрати	270	2323	544
Разом	280	10793	9951

Керівник	Луцейко Юрiй Степанович
Головний бухгалтер	Сiмашева Наталiя Валентинiвна

Додаток В

Звіт про рух грошових коштів за 2011 рік

Стаття	Код рядка			За звітний період	За аналогічний період попереднього року
I. Рух коштів у результаті операційної діяльності
Надходження від:
Реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010			16817	13990
Погашення векселів одержаних	015			0	0
Покупців і замовників авансів	020			0	0
Повернення авансів	030			317	149
Установ банків відстотків за поточними рахунками	035			2	8
Бюджету податку на додану вартість	040			0	0
Повернення інших податків і зборів (обов'язкових платежів)	045			30	18
Отримання субсидій, дотацій	050			0	0
Цільового фінансування	060			0	0
Борників неустойки (штрафів, пені)	070			0	0
Інші надходження	080			237	0
Товарів (робіт, послуг)	090			12809	10064
Авансів	095			0	41
Повернення авансів	100			29	0
Працівникам	105			1255	1217
Витрат на відрядження	110			0	0
Зобов'язань з податку на додану вартість	115			684	493
Зобов'язань з податку на прибуток	120			167	96
Відрахувань на соціальні заходи	125			847	818
Зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів)	130			421	411
Цільових внесків	140			0	0
Інші витрачання	145			248	374
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	150			943	651
Рух коштів від надзвичайних подій	160			0	0
Чистий рух коштів від операційної діяльності	170			943	651
II. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності
Реалізація:
- фінансових інвестицій		180	0		0
- необоротних активів		190	0		0
- майнових комплексів		200	0		0
Отримані:
- відсотки		210	0		0
- дивіденди		220	0		0
Інші надходження		230	0		0
Придбання:
- фінансових інвестицій		240	0		0
- необоротних активів		250	285		676
- майнових комплексів		260	0		0
Інші платежі		270	0		0
Чистий рух коштів до надзвичайних подій		280	-285		-676
Рух коштів від надзвичайних подій		290	0		0
Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності		300	-285		-676
III. Рух коштів у результаті фінансової діяльності
Надходження власного капіталу		310	0		0
Отримані позики		320	0		0
Інші надходження		330	0		0
Погашення позик		340	0		0
Сплачені дивіденди		350	0		0
Інші платежі		360	0		0
Чистий рух коштів до надзвичайних подій		370	0		0
Рух коштів від надзвичайних подій		380	0		0	390	0		0
Чистий рух коштів за звітній період		400	658		-25
Залишок коштів на початок року		410	234		259
Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів		420	0		0
Залишок коштів на кінець року		430	892		234

Керівник	Луцейко Юрiй Степанович
Головний бухгалтер	Сiмашева Наталiя Валентинiвна

Звіт про рух грошових коштів за 2010 рік

Стаття	Код рядка	За звітний період	За аналогічний період попереднього року
I. Рух коштів у результаті операційної діяльності
Надходження від:
Реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	13990	0
Погашення векселів одержаних	015	0	0
Покупців і замовників авансів	020	0	0
Повернення авансів	030	149	0
Установ банків відстотків за поточними рахунками	035	8	0
Бюджету податку на додану вартість	040	0	0
Повернення інших податків і зборів (обов'язкових платежів)	045	18	0
Отримання субсидій, дотацій	050	0	0
Цільового фінансування	060	0	0
Борників неустойки (штрафів, пені)	070	0	0
Інші надходження	080	0	0
Товарів (робіт, послуг)	090	10064	0
Авансів	095	41	0
Повернення авансів	100	0	0
Працівникам	105	1217	0
Витрат на відрядження	110	0	0
Зобов'язань з податку на додану вартість	115	493	0
Зобов'язань з податку на прибуток	120	96	0
Відрахувань на соціальні заходи	125	818	0
Зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів)	130	411	0
Цільових внесків	140	0	0
Інші витрачання	145	374	0
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	150	651	0
Рух коштів від надзвичайних подій	160	0	0
Чистий рух коштів від операційної діяльності	170	651	0
- фінансових інвестицій	180	0	0
- необоротних активів	190	0	0
- майнових комплексів	200	0	0
Отримані:
- відсотки	210	0	0
- дивіденди	220	0	0
Інші надходження	230	0	0
Придбання:
- фінансових інвестицій	240	0	0
- необоротних активів	250	676	0
- майнових комплексів	260	0	0
Інші платежі	270	0	0
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	280	-676	0
Рух коштів від надзвичайних подій	290	0	0
Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності	300	-676	0
III. Рух коштів у результаті фінансової діяльності
Надходження власного капіталу	310	0	0
Отримані позики	320	0	0
Інші надходження	330	0	0
Погашення позик	340	0	0
Сплачені дивіденди	350	0	0
Інші платежі	360	0	0
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	370	0	0
Рух коштів від надзвичайних подій	380	0	0
Чистий рух коштів від фінансової діяльності	390	0	0
Чистий рух коштів за звітній період	400	-25	0
Залишок коштів на початок року	410	259	0
Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів	420	0	0
Залишок коштів на кінець року	430	234	0

Керівник	Луцейко Юрiй Степанович
Головний бухгалтер	Сiмашева Наталiя Валентинiвна

Додаток Г

Показники фінансово-господарської діяльності підприємства ВАТ "Херсонпромбудсервіс" за 2009-2011 рр.

Показники	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення (+,-) 2011 року від:		2011 рік у % до:
				2009 року	2010 року	2009 року	2010 року
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Капітал, тис. грн.
1.1. Власний капітал:	3859	3901	4397	538	496	113,94	112,71
- у тому числі власний оборотний капітал	1501	1501	1501	0	0	100,00	100,00
Нерозподілений прибуток	2358	2400	2896	538	496	122,82	120,67
1.2. Позиковий капітал	444	493	825	381	332	185,81	167,34
- у тому числі: поточні зобов’язання за розрахунками	444	493	825	381	332	185,81	167,34
2. Ресурси
2.1. Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	1813	2248	2015	202	-233	111,14	89,64
2.2. Середньорічна вартість оборотних активів, тис. грн.	2467	2132	3204	737	1072	129,87	150,28
2.3. Середньооблікова чисельність працівників, чол.	53	53	57	4	4	107,55	107,55
2.4. Фонд оплати праці, тис. грн.	1397	1391	1598	201	207	114,39	114,88
3. Економічні показники
3.1. Виручка від реалізації, тис. грн.	10098	11370	13756	3658	2386	136,22	120,99
3.2. Обсяг випуску продукції, тис. грн.	8440	9475	11506	3066	2031	121,44
3.3. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	7717	8144	10419	2702	2275	135,01	127,93
3.4. Витрати, тис. грн.
- від операційної діяльності;	2731	3378	3226	495	-152	118,13	95,50
- від інвестиційної діяльності;	0	0	0	0	0	-	-
- від фінансової діяльності.	0	1	0	0	-1	-	0,00
3.5. Витрати на 1 грн. виручки від реалізації, коп.	27,04	29,72	23,45	-3,59	-6,27	86,71	78,91
3.6. Прибуток (збиток), тис. грн.:
- валовий прибуток (збиток)	723	1331	1087	364	-244	150,35	81,67
- від операційної діяльності;	58	134	703	645	569	1212,07	524,63
- від звичайної діяльності до оподаткування,	58	137	703	645	566	1212,07	513,14
- від звич. діяльн. після оподаткування;	44	42	496	452	454	1127,27	1180,95
- чистий прибуток (збиток).	44	42	496	452	454	1127,27	1180,95
3.7. Продуктивність праці, грн.	190528,3	214528	241333,3	50805,03	26805,03	126,67	112,49
3.8. Середньомісячна заробітна плата, грн.	2196,54	2187,11	2336,26	139,72	149,15	106,36	106,82
3.9. Фондовіддача основних засобів, грн.	4655,27	4214,86	5710,17	1054,91	1495,32	122,66	135,48
3.10. Рентабельність, %
- продажу	0,4357	0,3694	3,6057	3,1700	3,2363	827,51	976,11
- основних засобів	2,4269	1,8683	24,6154	22,1885	22,7471	1014,27	1317,51
- оборотних активів	1,7835	1,9700	15,4806	13,6971	13,5107	867,97	785,83
- виробничих ресурсів	2,3965	1,8568	24,5788	22,1823	22,7220	1025,61	1323,74
- трудових ресурсів	83,0189	79,2453	870,1754	787,1566	790,9302	1048,17	1098,08
- господарських ресурсів	1,0280	0,9589	9,5037	8,4757	8,5448	924,45	991,10
- витрат	0,4211	0,3645	3,6350	3,2139	3,2705	863,15	997,30
- активів	1,3479	3,0496	13,4623	12,1144	10,4127	998,76	441,44
- власного капіталу	1,1402	1,0766	11,2804	10,1402	10,2038	989,34	1047,74
- власного оборотного капіталу	2,9314	2,7981	33,0446	30,1133	30,2465	1127,27	1180,95
- перманентного капіталу	1,1402	1,0766	11,2804	10,1402	10,2038	989,34	1047,74
- авансового капіталу	1,0225	0,9558	9,4983	8,4757	8,5424	928,89	993,70
3.11. Оборотність оборотних активів, - дні	105,23	87,37	83,48	-21,75	-3,89	79,33	95,54
- кількість обертів	3,42	4,12	4,31	0,89	0,19	126,06	104,66
4. Фінансові коефіцієнти
- автономії	0,90	0,89	0,84	-0,05	-0,05	93,89	94,84
- маневруваності	0,52	0,42	0,54	0,02	0,12	103,21	128,78
- фінансової залежності	1,12	1,13	1,19	0,07	0,06	106,51	105,44
- абсолютної ліквідності	0,583	0,475	1,081	0,50	0,61	185,35	227,79
- термінової ліквідності	2,00	2,04	2,45	0,45	0,40	122,42	119,75
- загальної ліквідності	5,56	4,32	3,88	-1,67	-0,44	69,90	89,80
- трансформації капіталу	2,35	2,59	2,63	0,29	0,05	112,25	101,80
Тривалість операційного циклу, дні	92,47	76,22	63,55	-28,93	-12,67	68,72	83,37
Період окупності капіталу	97,80	104,62	10,53	-87,27	-94,09	10,77	10,06
Z-показник вірогідності банкрутства Е. Альтман	-6,30	-4,98	-4,51	1,79	0,47	71,55	90,55