Управління ризиками

Управління ризиками

Вступ

Фінансовий менеджмент як самостійний напрям наукових досліджень і вид управлінської діяльності сформувався внаслідок розвитку підприємництва, трансформацією власності з приватної в корпоративну, розмежування власності та управління, бурхливого розвитку фінансового ринку, вдосконалення фінансових технологій, зростаючих ризиками фінансових потрясінь.

Фінансовий менеджмент є одним із видів функціонального менеджменту і тісно пов'язаний із загальним та іншими видами функціонального менеджменту. Об'єктом фінансового менеджменту є фінансово-господарська діяльність суб'єктів господарювання.

Фінансовий менеджмент є одночасно й організаційною формою, тобто органом управління. Від злагодженої роботи команди фінансових менеджерів залежить процес реалізації фінансової стратегії та політики суб'єкта господарю вання, досягнення визначених цілей та розв'язання окреслених завдань. Чіткий розподіл обов'язків, організація роботи фінансової служби, формування інформаційної бази та своєчасне реагування на відхилення фактичних результатів від запланованих, недопущення зниження індикаторів фінансової безпеки, фінансового стану суб'єкта господарювання - це неповний перелік видів діяльності фінансової команди.

Отже, фінансовий менеджмент - система підходів, принципів та методів розробки, прийняття та реалізації управлінських рішень з питань фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.

1. Теоретична частина

1.1 Управління фінансовими ризиками

Управління фінансовими ризиками є одним з найважливіших функціональних завдань фінансового менеджменту. На практиці цю сферу управління фінансами здебільшого відокремлюють у специфічний напрям діяльності фінансового менеджменту - ризик-менеджмент.

Під ризик-менеджментом слід розуміти систему управління ризиками на підприємстві, що передбачає використання методів та інструментів, спрямованих на виявлення, ідентифікацію ризиків, розрахунок ймовірності їх настання, їх оцінку (визначення можливого розміру фінансових втрат) та нейтралізацію (внутрішнє і зовнішнє їх страхування).

Основна мета управління фінансовими ризиками - мінімізація пов’язаних з ними фінансових втрат. Головними завданнями управління фінансовими ризиками є оптимізація структури капіталу (співвідношення між власними та позичковими джерелами формування фінансових ресурсів) та оптимізація портфеля боргових зобов’язань. Передумовою оптимізації структури капіталу є розрахунок ефекту фінансового левериджу. Оптимізація портфеля боргових зобов’язань досягається на підставі:

диверсифікації кредиторів;

максимізації рівня показника дюрації (середньозваженого строку непогашеної заборгованості);

мінімізації платежів за користування позичковим капіталом.

В процесі фінансової діяльності ризик-менеджмент здійснюється у відповідності з політикою управління фінансовими ризиками - системою цілей і завдань управління ризиками, а також сукупністю методів і засобів досягнення цих цілей. Політика управління фінансовими ризиками знаходить своє відображення у стратегії і тактиці виявлення та нейтралізації ризиків.

Процес управління ризиками

Система управління ризиками включає наступні блоки завдань:

. Ідентифікацію - процес встановлення переліку основних видів фінансових ризиків, що притаманні діяльності конкретного підприємства.

. Оцінку ризиків - відображення наслідків впливу ризиків та ймовірності їх настання в кількісному виразі;

. Нейтралізацію ризиків - вжиття відповідних заходів щодо зменшення ймовірності настання ризиків і зменшення наслідків їх впливу.

Ідентифікація фінансових ризиків є необхідною передумовою оцінки їх рівня в процесі ризик-менеджменту.

На першій стадії ідентифікації в розрізі кожного напрямку господарської діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) і основних господарських операцій визначаються притаманні їм види фінансових ризиків і на цій підставі складається перелік можливих несистематичних ризиків підприємства.

На другій стадії визначається перелік систематичних ризиків, пов’язаних з господарською діяльністю підприємства в цілому.

На третій стадії формується загальний портфель фінансових ризиків пов’язаних з діяльністю підприємства (включає можливі систематичні і несистематичні фінансові ризики).

Під час оцінки ризиків базовими величинами, що розраховуються, є величина збитків, яких може зазнати підприємство та ймовірність настання цих збитків. Для визначення цих величин використовують складні алгоритми розрахунків. Результати оцінки ризиків є основою для вибору відповідних заходів їх нейтралізації.

До основних інструментів нейтралізації ризиків слід віднести:

формування відповідних резервів;

диверсифікація ризиків;

хеджування;

страхування ризиків страховими компаніями.

Найпоширенішим інструментом нейтралізації наслідків настання ризиків є використання для цих цілей резервного фонду фінансових ресурсів, що призначений для покриття можливих збитків.

Резерви створюються відповідно до чинного законодавства або установчих документів підприємств за рахунок нерозподіленого прибутку або коштів власників. В окремих випадках джерелом формування резервного фонду можуть бути валові витрати суб’єктів господарювання, що регулюється законодавчими актами з питань оподаткування. Згідно Закону України «Про господарські товариства» на кожному підприємстві, заснованому у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо, повинен бути сформований резервний (страховий) фонд (капітал). Розмір цього фонду регламентується засновницькими документами, але він не може бути меншим 25% статутного капіталу підприємства. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду (капіталу) також передбачається засновницькими документами, але він не може бути меншим 5% суми чистого прибутку підприємств. Для банківських установ, страхових компаній та деяких інших сфер діяльності нормативними актами встановлено особливий порядок формування резервного капіталу. Зазначимо, що додатковий вкладений капітал можна розглядати як резервний капітал, джерелом формування якого є кошти власників.

Зменшення рівня фінансових ризиків можна також досягти, застосовуючи механізм диверсифікації.

Диверсифікація - один зі способів мінімізації фінансових ризиків, який полягає в розподілі ризиків шляхом розширення об’єктів капіталовкладень, асортименту товарів і послуг, фінансових інструментів тощо.

Розрізняють диверсифікацію інвестицій, продукції та виробництва.

При вивченні цього питання слід враховувати, що законодавством встановлені вимоги щодо диверсифікації активів та їх ліквідності у разі, якщо суб’єкти господарювання здійснюють свою діяльність у сфері банківської чи страхової справи, фінансового посередництва та в інших випадках.

Диверсифікація активів може здійснюватися шляхом розподілу значної їх частини між найбільш ліквідними, безпечними і прибутковими категоріями, наприклад:

кошти на поточних рахунках;

банківські вклади (депозити);

нерухоме майно;

цінні папери, що передбачають одержання прибутку;

цінні папери, що емітуються державою;

готівка в межах лімітів залишків каси.

При розробці політики диверсифікації активів слід враховувати принцип обмеженого обсягу окремих їх категорій та необхідність їх диверсифікації. Так, банківські вклади (депозити) повинні бути розміщені не в одному банку, а в кількох. У нерухоме майно рекомендується інвестувати також обмежену суму коштів. Якщо кошти вкладаються у прибуткові цінні папери, то слід дотримуватися принципу диверсифікації видів цінних паперів (акції, облігації) та їх емітентів. У разі збереження значної суми коштів в іноземній валюті їх також слід диверсифікувати.

У практиці фінансового менеджменту для позначення різних методів нейтралізації ризиків зміни цін на окремі елементи активів (страхування валютного ризику, ризику падіння курсу цінних паперів чи зміни цін на готову продукцію або сировину та матеріали) вживається термін «хеджування».

Хеджування - метод страхування цінового ризику за угодами на біржі (товарній, фондовій). Механізм хеджування ризиків полягає в здійсненні зустрічних операцій з купівлі-продажу активів (фінансових інструментів).

До хеджування твердих контрактів належать форвардні, ф’ючерсні та аналогічні щодо них контракти. До хеджування умовних контрактів належать опціони та аналогічні щодо них контракти.

Основні фінансові інструменти хеджування ризиків

Операція хеджування вимагає здійснення трьох біржових угод:

купівлі (продажу) реального товару або цінних паперів з поставкою в майбутньому періоді;

продажу (або, відповідно, купівлі) ф’ючерсних контрактів на аналогічну кількість товарів або цінних паперів;

ліквідацію позиції за ф’ючерсними контрактами в момент поставки реального товару або цінних паперів шляхом укладання зворотної (офсетної) угоди.

Перші два види біржових угод здійснюються на початковій стадії операції по страхуванню цінового ризику, а третій їх вид - на стадії завершення. Принцип операції хеджування оснований на тому, що якщо її учасник має фінансові втрати через зміни цін як продавець реального товару або цінних паперів, то він виграє в тих же розмірах як покупець ф’ючерсних контрактів на таку ж кількість товару або цінних паперів і навпаки. В зв’язку з цим на біржовому ринку розрізняють два види операцій страхування цінового ризику - хеджування купівлею і хеджування продажем ф’ючерсних контрактів.

При застосуванні вказаних фінансових інструментів (див табл. 9.1) слід враховувати, що вони можуть використовуватися як з метою нейтралізації ризиків зміни цін на окремі позиції активів, так і в спекулятивних цілях. Фінансовий інструмент використовується як хеджування і враховується в цій якості, якщо:

         точно визначена позиція активів, за якою існує ризик втрат від зміни цін і яку підприємство з цієї причини хеджує;

         фінансовий інструмент точно визначений як хедж у момент його придбання або продажу;

         існує зворотна залежність між зміною ціни на актив і зміною ціни на інструмент, визначений як хедж, у результаті чого ризик втрат від зміни цін на активи суттєво знижується.

Якщо фінансовий інструмент не задовольняє цим вимогам, він визначається як спекулятивний.

2. Практична частина

.1 Задача 1

Грошові витрати підприємства складають 10000 грн. Ставка відсотка по державних цінних паперах дорівнює 13%, а витрати, що пов’язані з кожною іх реалізацією, складають - 1 грн. Використовуючи модель Боумоля, визначити: середній розмір грошових коштів на рахунку (кошик поповнення коштів) та загальну кількість операцій від конвертації цінних паперів у готівку; політику підприємства щодо управління грошовими коштами та їх еквівалентами.

Розв'язання

Визначаємо оптимальну суму грошових коштів на рахунку:

,

де С - оптимальна сума грошових коштів на рахунку, F - витрати, пов’язані з реалізацією державних цінних паперів, Т - грошові витрати підприємства, r - ставка відсотка по державних цінних паперах.

За умовами задачі:  грн.

Середній розмір грошових коштів на рахунку = С/2=392/2=196 грн.

Загальна кількість угод за конвертацією цінних паперів в грошові кошти (к) визначається: к=Т/С

к = 10000/392=26 (угод)

Загальні витрати (ОР) щодо реалізації такої політики управління грошовими коштами складуть:

 грн.

Таким чином, політика фірми щодо управління грошовими коштами така: як тільки кошти на рахунку закінчуються, фірма повинна продати частину цінних паперів на суму 392 грн. Така операція буде виконуватися приблизно раз на місяць. Максимальний розмір грошових коштів на рахунку складе 392 грн., середній - 196 грн.

2.2 Задача 2

Визначити на основі моделі Міллера-Орра діапазон коливань залишку грошових коштів (S), а також оптимальний розмір максимального і середнього залишку грошових коштів на основі наступних даних:

) мінімальний залишок грошових коштів, встановлений на підприємстві на плановий рік - 700 грн.;

) середньоквадратичне (стандартне) відхилення щоденного грошового обігу за даними аналізу за попередній рік складає -116 грн.;

) витрати по обслуговуванню даної операції поповнення грошових коштів складають - 0,7 грн.;

) середньоденна ставка відсотка по короткострокових фінансових вкладеннях складає 0,08%.

Розв'язання

На основі моделі Міллера-Орра діапазон коливань залишку грошових коштів (S) визначається:

За умовами задачі: =3206,6943=620,08 грн. - розмах варіації залишку грошових коштів.

Максимальна середня сума грошових коштів на рахунку ():

= +

За умовами задачі: =700+620,08=1320,08 грн.

=+

- величина залишку грошових коштів на рахунку, до якої потрібно повернутися у випадку, якщо фактичний залишок виходить за межі інтервалу (;):

=700+620,08/3=906,69 грн.

Висновок: залишок коштів на рахунку повинен варіювати в межах (700; 1320,08); при виході за межі інтервалу необхідно відновити кошти на рахунку в розмірі 906,69 грн.

2.3 Задача 3

Підприємство планує отримати таку виручку від реалізації продукції в кредит за місяцями (грн.).

За фактичними даними 25% покупців проводили оплату протягом поточного місяця, 35% - протягом місяця, наступного за поточним; 40% - протягом другого місяця. Що йде за поточним. Потрібно визначити прогнозні розміри дебіторської заборгованості на 01.04 та на 01.07.

Розв'язання

Таким чином, дебіторська заборгованість на 01.04 - 112350 грн., на 01.07 - 112930 грн.

Одноденна виручка від продажу продукції (в грн.)

у 1 кварталі (97000+97500+97800)/90=3247,7 грн.;

у 2 кварталі (98000+98200+98200)/90=3271,1 грн.;

за 1 півріччя (97000+97500+97800+98000+98200+98200)/180=3259,44 грн.

Середній період погашення дебіторської заборгованості (в днях):

у 1 кварталі 112350/3247,7=35 днів;

у 2 кварталі 112930/3271,1=35 днів;

за 1 півріччя 112930/3259,44=35 днів.

Розрахунок показує, що строк надання кредиту рівний 35 днів.

Структура дебіторської заборгованості за строками її виникнення

Дані таблиці показують, що на 01.04 буде переважати дебіторська заборгованість із строком виникнення від 0 до 30 днів, на 01.07 - із строком від 31 до 60 днів. На основі здійснення розрахунків можна скласти планову відомість непогашених залишків.

Планова відомість непогашених залишків

2.4 Задача 4

Підприємство реалізує інвестиційний проект вартістю 1 млн. грн. Структура інвестиційного капіталу: 65% - за рахунок емісії акцій, 45% формується за рахунок банківського кредиту. Ставка податку - 25%. В процесі реалізації проекту до нього внесені зміни, які вимагали додаткового фінансування - 400000 грн. Керівництво підприємства, знайшовши додаткові джерела фінансування, вирішило зберегти первинну структуру капіталу. Однак, якщо на момент прийняття рішення про здійснення первинного проекту кредитори вимагали 25%, акціонери - 17%, то в даний момент кредитує коштує 27%, а акціонери згодні придбати додаткові акції лише при виплаті дивідендів на рівні 20%, вважаючи, що саме такий рівень доходу вони могли б отримати, вклавши свої кошти в інші акції з тим же рівнем ризику. Розрахувати показник WACC для первинного інвестиційного проекту і з урахуванням зазначених змін (маржинальну вартість додаткових інвестицій). Зробіть висновки.

Розв'язання

,

ризик хеджування грошовий капітал

де WACC - середньозважена вартість капіталу, %,- вартість і-го джерела коштів, %,- частка і-го джерела коштів в загальній сумі капіталу, %,- кількість джерел.

За умовами завдання:=0,65*0,17+0,45*(1-0,25)*0,25=19,5%=0,65*0,20+0,45*(1-0,25)*0,27=22,1%

Таким чином, маржинальна вартість додаткових інвестицій складе 22,1% проти 19,5% за раніше залученими інвестиціями. Зростання вартості капіталу обумовлене загальним подорожанням капіталу на ринку.

2.5 Задача 5

На підставі наведеного річного виробничого балансу підприємства «Акрополіс», наведеного в таблиці розрахувати:

)        власні оборотні кошти;

)        поточні фінансові проблеми;

)        потенційний і реальний надлишок/дефіцит коштів;

)        суму необхідного короткострокового кредиту, якщо буде виявлено дефіцит коштів.

Баланс підприємства «Акрополіс» на 31.12 поточного року

Розв'язання

1.   Власні оборотні кошти визначаються як різниця між постійними пасивами і постійними активами.

За умовами задачі:

ПП=СК+РК+ДЗ=11500+10500+11500=33500 тис. грн.

ПА=ОЗ= 13000 тис. грн.

ВОК=33500-13000= 20500 тис. грн.

2.     Поточні фінансові потреби розраховуються як різниця між поточними активами (без грошових коштів) і поточними пасивами.

За умовами задачі: Пот. А=9900+9700+10100+11300=41000 тис. грн.

Пот.П=10700 тис. грн.

ПФП=41000-10700=30300 тис. грн.

3.       Потенційний надлишок/дефіцит коштів - це різниця між 1 і 2.

За умовами задачі: 20500-30300= -9800 тис. грн.

Тобто, дефіцит коштів.

4.       Реальний дефіцит готівки обчислюється на базі потенційного дефіциту з урахуванням грошових коштів та довгострокових вкладень, інших оборотних активів і залученого короткострокового кредиту.

За умовами задачі: (-9800) - 10500+1150+1150+9800=-8200 тис. грн.

З урахуванням необхідності сплати кредиту та залученням ліквідних активів у підприємства спостерігається нестача коштів в розмірі 8200 тис. грн.

В цілому, оскільки поточні фінансові потреби більше власних оборотних коштів, постійних пасивів не вистачає для забезпечення нормального функціонування підприємства. Таким чином, 9800 тис. грн. - це і є необхідна сума короткострокового кредиту.

.6 Задача 6

Дивіденди за акціями з постійним коефіцієнтом зростання чотири роки тому становили 12 грн. останні сплачені дивіденди дорівнюють 18 грн. Визначити очікувану доходність акції Ка, якщо її ринкова вартість - 80 грн.

Розв'язання

Якщо останні сплачені дивіденди становлять , очікувані дивіденди , коефіцієнт зростання - d, то взаємозв’язок між дивідендами за різні періоди матиме вигляд:

=, звідси

За умовами задачі: =0,1067.

Дохідність акції визначаємо з моделі М. Гордона.

 або 35,57%.

2.7 Задача 7

Підприємство «Алфавіт» планує на 3-й квартал поточного року такі показники витрачання та надходження коштів:

Доход від реалізації готової продукції -1750 тис. грн.

Придбання основних матеріалів - 1020 тис. грн.

Витрати на заробітну плату -1070 тис. грн.

Витрати на перевезення готової продукції - 1090 тис. грн.

Витрати на проведення рекламних заходів - 1180 тис. грн.

Витрати на будівництво нового цеху - 1060 тис. грн.

Витрати на закупівлю нового устаткування - 1200 тис. грн.

Доход від реалізації старого устаткування - 1015 тис. грн.

Витрати на сплату податків - 1075 тис. грн.

Отримання довгострокового кредиту 1350 тис. грн.

Складіть поточний бюджет підприємства на 3-й квартал поточного року. Зробіть висновки щодо доходної та витратної частини бюджету. Розробіть заходи стабілізації стану, якщо вони нерівні.

Розв'язання

Поточний бюджет підприємства (тис. грн.)

Доходна частина бюджету підприємства нижча за витратну, тому можна вважати стан роботи підприємства не стабільним.

2.8 Задача 8

Підприємство «Крона» протягом року реалізувало продукції на 485 тис. грн., у т. ч. ПДВ. Підприємство не є платником акцизного збору, не давало знижки своїм покупцям. Проте було повернуто продукції на 11 тис. грн., в т. ч. ПДВ. Знайдіть суму чистого доходу від реалізації продукції і валовий прибуток підприємства за такими вихідними даними.

Вихідні дані для розрахунку собівартості реалізованої продукції та товарів, тис. грн.

Розв'язання

Розрахунку собівартості реалізованої продукції та товарів, тис. грн.

ЧД = Дохід від реалізації продукції - ПДВ та інші вирахування з доходу.

За умовами задачі:

Доход від реалізації продукції = 485-11=474 тис. грн.

Валовий прибуток становитиме: Чистий доход - Виробнича собівартість реалізованої продукції =

2.9 Задача 9

Визначте на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю «Горін» прибуток, поріг рентабельності, валову маржу, запас фінансової стійкості, операційний важіль, якщо виручка від реалізації - 44500 грн., змінні витрати - 12889,1 грн., постійні витрати - 17824,97 грн.

Розв'язання

2.10 Задача 10

Підприємство «Ресурс» отримало такі доходи та здійснило витрати на інвестиційну, фінансову та іншу діяльність протягом звітного періоду:

Ставка податку на прибуток 25%. Знайдіть фінансовий результат від звичайної та операційної діяльності.

Розв'язання

Фінансовий результат від операційної діяльності складає:

Поп = Пвал + Пін - Вадм - Вз - Він = 150+8-45-29-6=78 тис. грн.

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування:

Пзвич = Поп+Дфін+Дін-Вфін-Він=78+20+6,5-30-32=42,5 тис. грн.

Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування:

Пзвич = 42,5*(1-0,25)=31,88 тис. грн.

Висновок

Господарський механізм нашої держави неухильно рухається в напрямку утворення саморегульованої економіки, використання різних форм власності та ринкових важелів. Для забезпечення успіху в цих, ще досить незвичних для наших господарників, умовах необхідно пильно стежити за найменшими змінами в сфері фінансів. Той, хто хоче займатися бізнесом, повинен вивчати дедалі складніші методи з метою можливо найточнішого передбачення ситуації у конкурентній боротьбі. Адже ситуації постійно змінюються як в самій організації, так і навколо неї. Своєчасне виявлення змін в житті суспільства, фінансовій сфері дає змогу оперативно формувати відповідні реакції на ці зміни.

В умовах ринкової економіки суттєво підвищується значимість ефективного управління фінансовими ресурсами. Від того, наскільки ефективно і доцільно вони трансформуються в основні та обігові фонди, а також в засоби стимулювання робочої сили, залежить фінансовий рівень підприємства в цілому, його власників та працівників. Фінансові ресурси в цих умовах набувають першочергового значення, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальним часовим лагом в будь-який інший вид ресурсів. Роль фінансових ресурсів важлива на всіх рівнях управління (стратегічному, тактичному, оперативному), але найбільшого значення вони набувають в плані стратегії розвитку підприємства.

Керування є процесом вироблення і здійснення керуючих впливів. Керуючий вплив - це вплив на об'єкт керування, призначений для досягнення мети керування. Вироблення керуючих впливів включає збір, передачу й обробку необхідної інформації, прийняття рішень. Здійснення керуючих впливів охоплює передачу керуючих впливів і при необхідності перетворення їх у форму, безпосередньо сприйману об'єктом керування.

Менеджмент у всіх своїх рішеннях керується економічними міркуваннями. Тому будь-яка дія менеджменту - це захід економічного характеру. В основі менеджменту лежать цілеспрямований пошук, безупинне навчання й організація роботи для найбільш ефективного використання всіх ресурсів, у тому числі фінансових. Фінансовий менеджмент є частиною загального менеджменту.

Фінансовий менеджмент можна визначити як систему раціонального й ефективного використання капіталу, як механізм керування рухом фінансових ресурсів. Фінансовий менеджмент спрямований на збільшення фінансових ресурсів, інвестицій і нарощування обсягу капіталу.

Список джерел

1.   Крейнина М.Н. Финансовьій менеджмент: Учебное посо-бие. - М.: Изд-во «Дело и Сервис», 2001. - 400 с.

2.       Управління фінансовими ризиками: Навч. посіб. - 2-ге вид., виправ. Рекомендовано МОН / Пікус Р.В. - К., 2011. - 598 с.,

.        Брігхем Є.Ф. Основи фінасового менеджменту. - Київ, «Молодь», 1997.

.        Вітлінський В.В., Великоіваненко Г.І. Фінансовий ризик і методи його вимірювання // Фінанси України. - 2000. - №5. - С. 13-23.

.        Клапків М.С. Методи ідентифікації фінансових ризиків // Фінанси України. - 2000. - №1. - С. 39-46.

.        Примостка Л. Управління фінансовими ризиками // Економіка. Фінанси. Право. - 1999. - №2. - С. 10-13.

.        Ризик і структура капіталу // Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Фінанси зарубіжних корпорацій. - К.: Либідь, 1993. - С. 189-191.

.        Управление финансовыми рисками // Бланк И.А., Основы финансового менеджмента. Т.2. - К.: Ника-Центр, 1999. - С. 200-256.

.        Фінансовий ризик // Андрійчук В., Бауер Л. Менеджмент: прийняття рішень

і ризик: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 1998. - С. 255-273.

10. Юхимчук С.В., Азарова А.О. Багаторівнева система оцінки фінансового ризику // Фінанси України. - 1998. - №11. - С. 55-63.