Порядок складання фінансової звітності

Порядок складання фінансової звітності

Порядок складання фінансової звітності

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку фінансової звітності

.1 Економічна суть і призначення фінансової звітності

.2 Якісні характеристики фінансової звітності та вимоги до її складання

Розділ 2 Порядок складання фінансової звітності

Розділ 3 Виправлення помилок, відображення змін та впливу інфляції у фінансової звітності.

Висновки

Список використаних літературних джерел

Додатки

ВСТУП

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.98 №1706 у зв'язку з реформуванням системи бухгалтерського обліку із застосуванням національних стандартів та введенням Плану рахунків бухгалтерського обліку відбулися суттєві зміни як у методології бухгалтерського обліку, так і в організації та методах складання фінансової звітності.

Одне зі складних питань на цьому етапі - правильність і достовірність складання річної фінансової звітності відповідно до форм, передбачених національними стандартами. Важливе значення має і трансформування Плану рахунків з системи бухгалтерського обліку, що діяла до 2000 року, а також окремих форм фінансової звітності. Водночас необхідною умовою достовірності фінансової звітності є правильний підхід до порядку виправлення помилок як у бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Для складання фінансової звітності у відповідності до діючих нормативних активів та надання їх користувачам керівництво підприємства формує облікову політику і обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність показників фінансових звітів.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: “Фінансова звітність”.

Об’єкт дослідження - основи бухгалтерського обліку.

Предмет дослідження - фінансова звітність.

Мета дослідження - розглянути мету, завдання, роль та особливості фінансової звітності.

Згідно з метою дослідження було визначено такі завдання:

1)  розглянути суть поняття «фінансова звітність»;

2)      вивчити принципи підготовки фінансової звітності;

)        проаналізувати користувачів фінансової звітності;

)        дослідити порядок подання фінансової звітності;

)        вивчити особливості складання фінансової звітності малих підприємств.

При написанні роботи були використані навчальні посібники з бухгалтерського обліку, фінансам, економіки підприємств та монографії, що присвячені теорії бухгалтерського обліку. Також значну кількість джерел представляють періодичні видання з відповідних дисциплін.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти обліку фінансової звітності

.1 Економічна суть і призначення фінансової звітності

Господарські операції, які щоденно здійснюються підприємствами, оформлюються первинними документами та відображаються в облікових регістрах. Для управління діяльністю підприємства, оцінки її результатів, виявлення резервів зростання обсягу виробництва та підвищення його економічної ефективності складається фінансова звітність.

Відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік фінансову звітність в Україні” фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності та фінансовий стан підприємства.

Користувачі фінансової звітності - це фізичні або юридичні особи, яким необхідна інформація про діяльність підприємства для прийняття рішень. Для вищих організацій звітність є базою вивчення роботи підвідомчих підприємств, основою для координації діяльності підвідомчих установ, планування виробництва на майбутній період. Фінансово-кредитні органи використовують звітні дані для контролю за дотриманням підприємствами фінансово-кредитної дисципліни, правильністю нарахування сум, що підлягають сплати до бюджету, та аналізу ефективності використання отриманих кредитів і коштів цільового фінансування. Керівникам підприємств і виробничих підрозділів дані звітності позволяють проаналізувати результати господарської діяльності та вжити необхідні заходи з їх покращення.

Складання фінансової звітності переважно за квартал не забезпечує оперативності управління, а інформація, яка міститься у фінансовій звітності, є недостатньої для прийняття дієвих рішень вищим управлінським персоналом. Це зумовлює необхідність використання внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності для задоволення потреб користувачів у детальнішій інформації. Форми названих видів звітності затверджуються Наказом про облікову політику підприємства.

Внутрішня бухгалтерська звітність передбачає надання оперативної релевантної інформації відповідно до вимог управлінського персоналу. Така звітність складається бухгалтером-аналітиком, її подання законодавчо не регламентовано.

Управлінська звітність складається управлінцями різних рівнів на основі даних внутрішньої бухгалтерської звітності та містить оцінку результатів діяльності, прогнози щодо напрямів розвитку підприємства. Така звітність систематизує інформацію для прийняття оперативних управлінських рішень з метою координації розвитку підприємства. Вона повинна задовольняти потреби в інформації, чітко визначеній за галузями діяльності та сферою компетенції і відповідності кожного управлінця.

Вимоги до змісту, періодичності та порядку подання звітності для управління повинні визначати самі менеджери; саме від них, як користувачів, залежить структура відображень у звітності даних. А якість внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності, як і якість її аналізу, оцінка результатів цього аналізу від рівня кваліфікації управляння. При цьому менеджеру необхідна не лише економічна освіта, розуміння бухгалтерського обліку, а й знання основ техніко-економічного планування, статистики, аналізу господарської діяльності, фінансового менеджменту, стратегічного управління тощо.

Лише правильне формулювання вимог до звітності дозволяє керівництву підприємства отримати необхідні дані для прийняття управлінських рішень, спрямованих на збереження та раціональне використання матеріальних і трудових ресурсів, грошових коштів.

Фінансова звітність складається з: Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток до річної фінансової звітності.

Суб’єкти підприємницької діяльності відповідно до Закону „Про бухгалтерських облік і фінансову звітність в Україні” повинні надавати:

Річну фінансову звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки до річної фінансової звітності.

ü  Квартальну фінансову звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати.

Суб’єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності складають лише спрощену форму річної звітності - Баланс і Звіт про фінансові результати.

Строки подання фінансової звітності (квартальної і річної) для всіх підприємств встановлені Кабінетом Міністрів України у Порядку подання фінансової звітності. Відповідно до цього документу квартальна звітність подається не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом. Річна - не пізніше 20-го лютого наступного за звітним року. Фінансова звітність (квартальна і річна) подається:

ü  До державних органів статистики;

ü  В органи, до сфери управління яких належить підприємство;

ü  До інших державних органів (за наявності асигнувань з бюджету);

ü  Трудовим колективам за їх вимогою;

ü  Власникам (засновникам) відповідно до установчих документів.

При підготовці річного звіту керівництво підприємства повинно усвідомлювати відповідальність за складений звіт. Керівництво повинно розглядати цей звіт не як чергову звітність перед ще одним контролюючим державним органом, а як звіт про результати діяльності перед власниками підприємства. При підготовці фінансової звітності велике значення має дотримання вимог значимості та суттєвості інформації. Необхідно також забезпечити дотримання якісних характеристик, наведених (в додатку А)

Крім того, фінансова звітність повинна складатися із дотриманням вимог національних або міжнародних стандартів фінансової звітності, встановлених принципів організації обліку та звітності на підприємствах.

Всі звіти обов’язково підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність повинна об’єктивно висвітлювати необхідну користувачам інформацію про фінансовий стан і результати господарської діяльності підприємств, проведені коригування, виправлення облікових даних, причини їх здійснення. Також необхідним є дотримання принципу повного висвітлення, тобто фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатну вплинути на рішення, які на її основі, незалежно від того, відповідно до яких стандартів складається фінансова звітність.

1.2 Нормативна та законодавча база з організації обліку фінансової звітності

Загальні вимоги до фінансової звітності містяться в П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” та МСФЗ 3 1 „Подання фінансових звітів”. Незважаючи на подібність вимог П(С)БО України та Міжнародних стандартів фінансової звітності щодо складання та подання фінансової звітності, існують відмінності у їх положеннях (див. додаток Б)

Крім наведених відмінностей у вимогах П(С)БО та МСФЗ, слід відмітити і відсутність окремих МСФЗ, які б встановлювали порядок складання та подання Балансу, Звіту про прибутки та збитки, Звіту про зміни у власному капіталі; необхідність складання Приміток до річної фінансової звітності лише описового характеру.

Згідно з П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал. Зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей встановлюються П(С)БО 2 „Баланс”.

Національні стандарти бухгалтерського обліку України розроблялися з урахуванням змісту МСФЗ. Але П(С)БО та МСФЗ не можуть бути ідентичними, зважаючи на особливості ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У (додатку В) виділено основні відмінності між П(С)БО та МСФЗ, призначеними для регулювання порядку складання і подання Балансу.

Відповідно до П(С)БО 2 Баланс має таку структуру:

1)  необоротні активи

2)      оборотні активи                                        АКТИВ

3)      витрати майбутніх періодів

)        власний капітал

)        довгострокові зобов’язання                    ПАСИВ

)        поточні зобов’язання

)        доходи майбутніх періодів

Кожен розділ має статті, для правильного заповнення, яких потрібно розуміти їх зміст. Так, активом вважаються ресурси, які контролюються підприємством у результаті минулих подій. Використання ресурсів призведе до отримання економічної вигоди в майбутньому. Зобов’язаннями є заборгованість підприємства, яка виникла в наслідок подій, що відбулися, та погашення якої призведе до зменшення ресурсів підприємства, що вміщують у собі економічні вигоди. Дані поняття слід чітко розмежувати. Саме тому не дозволяється проводити об’єднання дебіторської та кредиторської заборгованості в Балансі.

Наступним елементом фінансової звітності (згідно з П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”) є Звіт про фінансові результати. Загальні вимоги до розкриття статей даного звіту, а також форма та зміст звіту визначаються вимогами П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати”.

Міжнародними стандартами також передбачено складання Звіту про фінансові результати, але звітна форма, встановлена МСФЗ 1 „Подання фінансової звітності”, має іншу назву - Звіт про прибутки і збитки. Крім назви, згадані звіти відрізняються за формою та змістом (додаток Ж).

Згідно з П(С)БО 3, Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів :

Звіт про фінансові результати дає змогу користувачам, як зовнішнім, так і внутрішнім, оцінити результати діяльності підприємства в минулому, його прибутковість, можливість ефективно використовувати ресурси або ступінь ризику недосягання очікуваної рентабельності діяльності. Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у Звіті про фінансові результати на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Фінансові результати в Звіті визначаються та відображаються у розрізі звичайної та надзвичайної діяльності. В свою чергу доходи, витрати та фінансові результати від звичайної діяльності складаються на підставі цих показників від основної діяльності та інших доході і витрат, податку на прибуток. Згорання доходів та витрат підприємства у звіті не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). Дані про непрямі податки, вирахування з доходу, собівартість, витрати і збитки наводяться у дужках.

Вимогами П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати” передбачено що, для формування інформації для заповнення розділу 3 „Розрахунок показників прибутковості акцій” даного Звіту слід застосовувати положення П(С)БО 24 „Прибуток на акцію”. П(С)БО 24 визначає методологічні засади формування інформації про чистий прибуток на одну просту акцію та її розкриття у фінансовій звітності. Норми П(С)БО 24 повинні застосовувати відкриті акціонерні товариства.

П(С)БО 24 „Прибуток на акцію” встановлює порядок визначення чистого прибутку (збитку) на одну просту акцію, розрахунку скоригованого чистого прибутку на одну просту акцію та обчислення необхідних для цього показників.

У Примітках до річної фінансової звітності, згідно з П(С)БО 24 „Прибуток на акцію”, за кожним класом простих акцій наводиться інформація про: чистий прибуток на одну просту акцію, визначений у результаті перерахунку; скоригований чистий прибуток на одну просту акцію, визначений у результаті перерахунку; узгодження сум, використаних як чисельники при обчисленні чистого прибутку на одну просту акцію, з сумами чистого прибутку (збитку) за певний період; вплив розбавляючи потенційних простих акцій на середньорічну кількість простих акцій в обігу; операцій з простими та потенційними простими акціями, які були здійснені після дати балансу.

Порівнюючи П(С)БО 24 „Прибуток на акцію” та МСФЗ 33 „Прибуток на акцію”, є схожість положень даних документів. Але МСФЗ 33 містить більш деталізовані дані щодо переліку суб’єктів підприємницької діяльності, які повинні дотримуватись вимог МСФЗ 33, види дивідендів на привілейовані акції, які необхідно вираховувати з обчисленого чистого прибутку для визначення базисного прибутку на акцію, умови визнання акцій розбавляючи ми або ж нерозбвляючими.

Розбіжності між П(С)БО 24 та МСФЗ 33 стосуються визнання подій, які впливають на кількість акцій при здійсненні перерахунку чистого прибутку на акцію. У П(С)БО 24 такими подіями визначаються зменшення (збільшення) номінальної вартості акцій (дроблення (консолідація) акцій); злиття підприємств. У МСФЗ 33 уточнюються, що такі зміни в кількості акцій можуть відбуватися без відповідної зміни загальної вартості акцій (тоді й необхідно буде проводити перерахунок).

Таким чином, основними відмінностями вимог П(С)БО та МСФЗ щодо порядку заповнення Звіту про фінансові результати є перелік статей Звіту, їх оцінка та визнання.

Для оцінки активності діяльності підприємства та з метою управління наявними господарськими засобами, всі грошові потоки поділяються на вхідні та вихідні - надходження та видатки. Вони відображаються у Звіті про рух грошових коштів (ф. №3). В Україні порядок складання та подання даного Звіту до відповідних органів, користувачам встановлено П(С)БО 4 „Звіт про рух грошових коштів”.

МСФЗ також передбачено складання Звіту про рух грошових коштів. Розглянемо відмінності між вимогами П(С)БО 4 та МСФЗ 7 щодо складання даного звіту (додаток Л).

Слід відмітити, що П(С)БО і МСФЗ передбачають складання Звіту з використанням прямого та непрямого методів. Разом з тим МСФЗ має рекомендаційний характер і містить детальніші пояснення щодо змісту окремих статей, можливих причин розходження чи невідповідності, виділення окремих статей Звіту.

Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та детальної інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентів за звітний період. Звіт складається для оцінки спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, для прийняття правильних рішень керівництвом підприємства та власниками щодо діяльності господарюючих суб’єктів. Показник грошових потоків використовується як індикатор фінансової стійкості підприємства (показник оцінки потенціалу внутрішніх джерел фінансування) та як індикатор прибутковості (показник фактичної та потенційної прибутковості підприємства).

Звіт про власний капітал містить інформацію про складові власного капіталу і види (причини) змін (збільшення/зменшення) капіталу. Вказівки щодо форми, рекомендації зі складання та подання Звіту містяться в П(С)БО 5 „Звіт про власний капітал”.

За відсутності різниці в назві та вимогах щодо заповнення Звіту, що розглядається, між П(С)БО та МСФЗ (додаток П), еквівалентом Звіту про власний капітал можна було б вважати окремий компонент фінансової звітності (за МСФЗ 1 „Подання фінансових звітів”) „Звіт про зміни у власному капіталі”.

Суттєвими відмінностями Звіту про власний капітал і Змін у власному капіталі є менший обсяг останніх, відсутність у них інформації щодо виправлення помилок та внесення змін, не пов’язаних зі зміною облікової політики підприємства. Положення МСФЗ 1 „подання фінансових звітів” носять більш рекомендаційний характер порівняно з вимогами П(С)БО 5 „Звіт про власний капітал”.

Під Примітками до річної фінансової звітності слід розуміти сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтування статей фінансових звітів, а також іншу інформацію, яка передбачена відповідними П(С)БО. Якщо для підприємства не передбачена обов’язковість оприлюднення річної фінансової звітності, то ним надається додаткова інформація, яка передбачена окремими пунктами деяких П(С)БО.

МСФЗ 27 „Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства” містить ряд уточнень інформації, наведеної в П(С)БО 20 (додаток У).

Отже, МСФЗ містить, на відміну від П(С)БО, роз’яснення щодо порядку врегулювання відмінностей, які виникають при складанні консолідованої звітності.

Основними відмінностями між положеннями П(С)БО 23 „Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін” і МСФЗ 24 „Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін” є наведення МСФЗ 24 детальнішого, ніж в П(С)БО 23, переліку суб’єктів підприємницької діяльності, які належать і не належать до пов’язаних сторін; розгляд ситуацій, коли пов’язаність сторін так чи інакше може чинити вплив на діяльність підприємства, що є зв’язаною стороною. Слід також відмітити різницю в методах оцінки активів і зобов’язань в операціях пов’язаних сторін між МСФЗ і П(С)БО. Так, МСФЗ 24 не передбачає оцінку за балансовою вартістю, але допускає наявність інших методів поряд з першими трьома, які визначені в П(С)БО 23 „Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін”.

МСФЗ 24 „Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін” також передбачено можливість сукупного розкриття інформації про статті, подібні за характером (за виключенням випадків, коли окреме розкриття є необхідним для розуміння впливу операцій зв’язаних сторін на фінансову звітність підприємства, яке їх подає).

Норми П(С)БО 25 „Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва” поширюються на всі підприємництва, які відповідають критеріям віднесення до розряду суб’єктів малого підприємництва, а також представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності.

РОЗДІЛ 2. Фінансова звітність на ВАТ «Електротермометрія»

.1 Економіко-організаційна характеристика ВАТ „Електротермометрія”

Відкрите акціонерне товариство „Електротермометрія” створене на базі Луцького приладобудівного заводу згідно наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України №1123 від 08.08.1994р.

Історія заводу бере свій початок з невеликої ливарно-механічної майстерні, організованої у 1903 році братами-чехами на прізвище Свобода. Першою продукцією були грубні дверцята, втулки для возів, кришки для кухонних плит У післявоєнний час з 1946 року виробляли втулки для поршневих кілець тракторів, автомашин; робили ремонт обладнання лісопильних заводів, млинів, маслобоєнь, цегляних заводів, хлібопекарень. І тільки у 1966 році, коли підприємство отримало назву „Луцький приладобудівний завод” почалося освоєння продукції, яка зробила його відомим на всю країну і за її межами - прилади контролю і регулювання технологічних процесів (термопари і термометри опору).

З 1960 по 1967 рік завод освоїв випуск 88 найменувань 320-ти типорозмірів датчиків температури, засобів обміну рідин.

Подальші роки за рахунок власних капіталовкладень науково-технічні і технічне переоснащення підприємство розширило номенклатуру виробництва, освоїло прилади нової техніки, а саме: 1999 рік - регулятор тиску газу РДГС-10, 1994 - побутовий лічильник обліку холодної і гарячої води - КВ-1,5, 1998 рік - лічильник обліку тепла, які на сьогодні забезпечують стабільність існування підприємства.

Сьогодні ВАТ „Електротермометрія” - це потужне підприємство, що має широкі технологічні можливості в області механообробки, пластмасового, штампувального, збирально-монтажного та інших виробництв. Високі технічні та експлуатаційні параметри приладів забезпечуються сучасною випробувальною базою.

Товариство має самостійний баланс, поточні рахунки у банківських установах, круглу печатку із своїм найменуванням українською мовою, штампи, печатки, фінансові бланки зі своєю назвою, фірмову марку та торговий знак (знак обслуговування), які затверджуються Правлінням Товариства, а також інші реквізити. Товариство відкриває в установах банків рахунки в національній та іноземних валютах для розрахункових операцій за місцем свого знаходження, так і за місцем знаходження своїх філій та представництв. Товариство самостійно обирає банки для здійснення кредитно-розрахункових операцій.

Метою господарської діяльності Товариства є найбільш ефективне використання власного та іншого майна шляхом запровадження сучасних технологій, форм організації виробництва, залучення інвестицій (в тому числі іноземних) для насичення споживчого ринку, задоволення потреб населення в продукції та отримання прибутку для наступного його розподілу відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів Товариства.

Господарська діяльність Товариства реалізується шляхом здійснення фінансової, виробничої, торгівельної, орендної, лізингової, інвестиційної, маркетингової, постачальницької, будівельної, науково-дослідної діяльності, проектної, дилерської, експортно-імпортної, представницької, благодійницької, культурно-освітньої та іншої діяльності, що відповідає меті створення та подальшої діяльності Товариства.

Майно Товариства визначається як виробничі і невиробничі фонди, речі, сукупність речей, гроші, цінні папери, нерухомість, майнові права та інші цінності (включаючи матеріальні активи), які мають вартісне значення, виробляються Товариством або використовуються у діяльності Товариства, відображаються в балансі Товариства і належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Джерелами формування майна у процесі господарської діяльності Товариства є:

доходи, що отримані від господарської діяльності;

кредити (позики) банків та інших фінансових установ;

доходи, що отримані від розміщення чи реалізації цінних паперів;

надходження від діяльності залежних підприємств, заснованих Товариством;

безоплатні та благодійні внески, пожертвування юридичних осіб та громадян;

інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.

Товариство є власником:

майна, набутого у ході корпоратизації державного підприємства Луцький приладобудівний завод;

виробленої продукції; доходів, одержанню від реалізації продукції та від видів господарської діяльності;

доходів від цінних паперів, що обліковуються на його балансі;

безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань національних та іноземних підприємств, організацій та громадян;

іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством України.

Фінансово-господарська діяльність Товариства здійснюється відповідно з цілями, які затверджуються Загальними зборами акціонерів Товариства.

Дані аналітичної таблиці в додатку А дозволили нам зробити наступні висновки:

-  власний капітал у 2005 р. зріс в порівнянні з 2004 р. на 278,7 тис. грн., однак у 2006 р. зменшився на 67,1 тис. грн.. Таке коливання відбулося за рахунок зростання чистого прибутку у 2005 р. на 50,3 тис. грн. і відповідно його зменшення у 2006 р. на 38,0 тис. грн.;

-       обсяг товарної продукції у 2005 році на 5958,88 тис. грн. зріс порівняно з 2004 році, а у 2006 році знизився на 25,5 тис. грн.;

-       виручка від реалізації по роках коливається: у 2005 році зросла на 4767,1 тис грн. порівняно з 2004 роком, а у 2006 знизилась на 20,4 тис. грн. порівняно з 2005 роком, причиною чого було зниження обсягів випуску товарної продукції;

· собівартість реалізованої продукції у 2005 та 2006 році зросла на 3568,4 тис грн. та на 209,4 тис. грн. відповідно, що є негативним так як обсяг реалізації у 2006 р. знизився 20,4 тис. грн.;

· валовий прибуток зріс у 2005 р. на 678,5 тис. грн., що відбулося за рахунок зростання виручки від реалізації і знизився у 2006 р. на 226,4 тис. грн. через зниження виручки і зростання собівартості продукції;

· така ж ситуація спостерігається з чистим прибутком, який збільшився у 2005 р. на 50,3 тис. грн., а у 2006 р. знизився на 38,0 тис. грн.;

· середньооблікова чисельність працюючих щороку зростала на 3 чоловіки і у 2005 р. вона складала 210 чоловік, у 2006 р. - 213. Чисельність працюючих збільшилося за рахунок зростання обсягу випуску продукції;

· фонд оплати праці збільшується у 2005 році на 28381,5 тис. грн. порівняно з 2004 роком та у 2006 році на 46660 тис. грн. порівняно з 2005 роком, що також пов’язано із зростанням виручки від реалізації та чисельності працюючих;

· середньомісячна зарплата зросла у 2005 році на 131,1 тис грн. порівняно з 2004 роком та у 2006 році на 215,9 тис. грн. порівняно з 2005 роком;

· продуктивність праці коливається на протязі періоду, що аналізується. У 2005 році вона зросла на 22,2 тис. грн./чол. порівняно з 2004 роком, а у 2006 році знизилась на 0,7 тис. грн./чол. порівняно з 2005 роком. Це викликано зростанням обсягів випуску продукції у 2005 р. та їх зниженням у 2006 р.;

· середньорічна вартість основних фондів значно зросла у 2005 році на 185,95 тис. грн. порівняно з 2004 роком, а у 2006 році на 2,45 тис. грн. порівняно з 2005 роком;

· вартість оборотних коштів у 2005 році зросла на 167,6 тис. грн. порівняно з 2004 роком за рахунок зростання величини виробничих запасів і готової продукції відповідно на 56,7 тис. грн. і 212,2 тис. грн., а у 2006 році - на 8,2 тис. грн. порівняно з 2005 роком через зростання виробничих запасів на 146,2 тис. грн., дебіторської заборгованості на 337,6 тис. грн., грошових коштів на 0,8 тис. грн.;

· дебіторська заборгованість знизилась у 2005 р. на 112,4 тис. грн., враховуючи те, що виручка від реалізації зросла можна говорити про те, що збільшився приплив коштів від дебіторів, у 2006 р. спостерігається протилежна ситуація - дебіторська заборгованість зросла на 336,0 тис. грн.;

· кредиторська заборгованість знизилась у 2005 році на 85,5 тис. грн. порівняно з 2004 роком, у 2006 році - на 116,0 тис. грн. порівняно з 2005 роком, що свідчить про покращення господарської діяльності підприємства;

· через збиткову діяльність підприємства у 2004 та 2006 роках немає сенсу говорити про рентабельність. У 2005 р. рентабельність основної діяльності склала 2,93 %, що також є досить низьким показником, рентабельність власного капіталу в тому ж році склала 22,5 %.

Дані таблиці в додатку Б дозволяють зробити наступні аналітичні висновки. За аналізований період майно підприємства збільшилося у 2005 році на 63,4 тис. грн. порівняно з 2004 роком і становить 2970,2 тис. грн., у 2006 році - на 650,3 тис. грн. порівняно з 2005 роком і становить 3620,5 тис. грн. Така зміна зумовлена збільшенням оборотних активів у 2005 році на 167,7 тис. грн., у тому числі, запасів на 56,7 тис. грн., готової продукції на 212,2 тис. грн., інших оборотних активів на 8,5 тис. грн., товарів на 14,5 тис. грн., одночасно відбулось зменшення дебіторської заборгованості і грошових коштів відповідно на 93,1 тис. грн. і 11,8 тис. грн.. У 2006 р. зростання майна підприємства на 650,3 тис. грн. стало можливим за рахунок збільшення:

-  необоротних активів на 2002,2 тис. грн.;

-       оборотних активів на 447,3 тис. грн., в тому числі:

-       виробничі запаси - на 146,2 тис. грн.;

-       дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги - на 337,6 тис. грн.;

-       грошові кошти - на 0,8 тис. грн;

-       інших оборотних активів на 11,5 тис. грн.

Загалом за період, що аналізується вартість оборотних активів постійно зростала (на 167,7 тис. грн. у 2005 р. і 447,3 тис. грн. у 2006 р.), що може свідчити про розширення операційної діяльності підприємства.

Аналіз динаміки пасиву балансу свідчить (додаток В), що його основну частину складають позикові кошти, що є негативним явищем оскільки підприємство залежить від зовнішніх джерел фінансування і має низьку фінансову стійкість.

У 2005 р. зростання джерел майна відбулось за рахунок збільшення власного капіталу на 278,7 тис. грн. та поточних зобов’язань за розрахунками на 58,0 тис. грн. Натомість зменшились поточні зобов’язання на 295,3 тис. грн. за рахунок зниження короткострокових кредитів на 154,3 тис. грн., кредиторської заборгованості за товари, роботи , послуги на 85,5 тис. грн. та інших поточних зобов’язань на 33,5 тис. грн.

Зростання пасиву балансу у 2006 р. на 713,7 тис. грн. стало можливим за рахунок збільшення поточних зобов’язань на 797,4 тис. грн. (короткострокові позики зросли на 655,2 тис. грн., векселі видані - на 225,3 тис. грн.).

Позитивним є залучення довгострокових позик, якщо вони будуть використовуватись в обороті підприємства.

Всі ці показники свідчать про те, що підвищення собівартості одиниці продукції за 2004-2006 рр., перш за все зумовлене ростом матеріальних затрат, а вже потім - ростом витрат на оплату праці і відрахувань.

Та незважаючи на це, аналізуючи дані таблиць, можна зробити висновок про успішну діяльність підприємства - ріст виробництва та прибутку.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку покладається на власника підприємства або на вповноважену ним особу. Ведення обліку здійснюють бухгалтери, що мають відповідну освіту та навички практичної роботи.

На підприємстві працює головний бухгалтер, який:

забезпечує дотримання на підприємстві єдиних засад ведення обліку і складання фінансової звітності;

організовує контроль за відображенням операцій на рахунках;

- бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачами майна підприємства;

- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку.

Також на підприємстві працюють 10 бухгалтерів і 2 касири. Вони ведуть облік із використанням спеціальних комп'ютерних програм, реєструють та документують господарські операції, узагальнюють облікову інформації для потреб фінансового та податкового обліку, а також складають зовнішню звітності.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві здійснюється для отримання інформації про наявність та оцінку майна, зобов'язань, розмір отриманих доходів та витрат. Система бухгалтерського обліку повинна бути побудована таким чином, щоб після закінчення звітного періоду можна було без значних зусиль сформувати фінансову звітність.

Фінансова звітність складається після закінчення звітного періоду, який ще називають обліковим періодом. Обліковий період на підприємствах триває з початку року (дати заснування) до 31 грудня поточного року. Для потреб складання проміжної звітності звітний період поділяють на квартали. Підприємство також може складати місячну звітність.

Протягом звітного періоду в системі бухгалтерського обліку збирається, опрацьовується та групується економічна інформація про всі господарські операції, що відбулись. Процес опрацювання облікової інформації складається з таких основних етапів, що повторюються в кожному обліковому періоді і становлять цикл обробки інформації.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку способом подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку відкриваються за всіма операціями, за якими є первинні документи на даному підприємстві, з метою їх узагальнення та систематизації.

На підприємстві використовується спрощена та автоматизована форма бухгалтерського обліку.

2.2 Порядок складання фінансової звітності на ВАТ «Електротермометрія»

фінансовий звітність інфляція майно

Першим документом із фінансової звітності на ВАТ «Електротермометрія» є баланс (форма № 1).

Для заповнення статей Балансу використовуються дані залишків за рахунками синтетичного обліку з обліку активів, зобов’язань і власного капіталу (див. додаток Д.).

Особливості заповнення ф. №1:

ü  дебіторська заборгованість, яка пов’язана з продажем продукції, робіт, послуг (незалежно від строку погашення), та інша дебіторська заборгованість, строк погашення якої не перевищує 12 місяців з дати, на яку складається баланс, повинна бути відображена в розділі 2 „Оборотні активи” Балансу, в іншому випадку - в розділі 1 „Необоротні активи”. Такий же підхід застосовується до кредиторської заборгованості перед постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за отримані запаси, обладнання та інші об’єкти необоротних активів, надані послуги;

ü  грошові кошти, які не можуть бути використані протягом 12 місяців з дати балансу внаслідок певних обмежень (наприклад, блокування рахунків), відображається як інші необоротні активи (розділ 1 активу Балансу);

ü  аванси, перераховані забудовником підряднику, включаються до статі „Незавершене будівництво”;

ü  до статті „Довгострокові фінансові інвестиції” інвестори асоційованих, дочірніх і спільних підприємств у рядку 040 наводять суму фінансових інвестицій, яка, відповідно до П(С)БО 12 „Фінансові інвестиції”, має обліковуватися за методом участі в капіталі. Всі інші фінансові інвестиції наводяться у рядку 045;

ü  вартість гудвілу (негативного гудвілу), що виник при придбанні, відображають у Балансі, у описуваному рядку 065 (величина негативного гудвілу наводиться в дужках);

ü  підрядники в статті „Виробничі запаси” відображають суму валової заборгованості замовників за будівельними контрактами, а валова заборгованість підрядників за будівельними контрактами відображається у рядку 610;

ü  вартість товарів у рядку 140 відображається за витратами на придбання (без торговельних націнок), включаючи транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ), які за розділом відносяться до залишку товарів;

ü  підприємства, які відповідно до чинного законодавства є страховиками, у вписуваному рядку 415 наводять суму страхових резервів, у вписуваному рядку 416 - суму часток перестраховиків у страхових резервах в дужках, різниця між якими включається до підсумку розділу пасиву Балансу.

Наступним елементом фінансової звітності є Звіт про фінансові результати.

Звіт про фінансові результати дає змогу користувачам, як зовнішнім, так і внутрішнім, оцінити результати діяльності підприємства в минулому, його прибутковість, можливість ефективно використовувати ресурси або ступінь ризику недосягання очікуваної рентабельності діяльності. Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у Звіті про фінансові результати на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Фінансові результати в Звіті визначаються та відображаються у розрізі звичайної та надзвичайної діяльності. В свою чергу доходи, витрати та фінансові результати від звичайної діяльності складаються на підставі цих показників від основної діяльності та інших доході і витрат, податку на прибуток. Згорання доходів та витрат підприємства у звіті не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). Дані про непрямі податки, вирахування з доходу, собівартість, витрати і збитки наводяться у дужках.

Для складання Звіту про фінансові результати використовують обороти за рахунками витрат і доходів (додаток К).

Для заповнення Звіту про фінансові результати використовують обороти рахунків класу 7 „Доходи і результати діяльності”, 8 „Витрати за елементами”, 9 „Витрати діяльності”. Особливостями заповнення Звіту про фінансові результати (ф. №2) є наступні:

ü  генеральні підрядні організації для визначення чистого доходу вартість виконаних субпідрядниками робіт не вираховують. Вартість таких робіт відображається у складі виробничої собівартості;

ü  виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу собівартість супутньої продукції, яка відпускається на сторону, та на вартість супутньої продукції у вартості можливого використання, яка встановлюється безпосередньо на підприємстві. Виробнича собівартість (прямі матеріальні витрати) продукції та елемент „Матеріальні витрати” не включає вартість зворотних відходів, одержаних під час виробництва. До виробничої собівартості включаються втрати від браку з технологічних причин у межах передбачених норм (технічно неминучий брак). Втрати від браку з інших причин (перевищення норм, постачальники, працівники) включаються до інших операційних витрат;

ü  сума всіх витрат операційної діяльності у розділі 1 може не співпадати з сумою за елементами операційних витрат (розділ 2 форми №2), наприклад, на суму зміни залишків напівфабрикатів власного виробництва, незавершеного виробництва, готової продукції, у зв’язку з різницею щодо включення собівартості товарів, що вибули. Собівартість товарів не включається до елементів витрат розділу 2, якщо вони відображаються у розділі 2. при цьому ТЗВ, включені до первісної вартості (собівартості) товарів і запасів, мають бути відображені в сумі відповідних елементів витрат операційної діяльності (матеріальні, оплата праці, амортизація тощо). До розділу 2 не включаються собівартість (еквівалент за курсом НБУ) реалізованої іноземної валюти та собівартість (балансова вартість) реалізованих матеріальних цінностей;

ü  сума витрат за економічними елементами визначається за вирахуванням тих витрат, які є собівартістю продукції (робіт, послуг) допоміжних та обслуговуючих виробництв і господарств, що спожита в основному або в іншому допоміжному та обслуговуючому виробництвах підприємства.

Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та детальної інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентів за звітний період. Звіт складається для оцінки спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, для прийняття правильних рішень керівництвом підприємства та власниками щодо діяльності господарюючих суб’єктів. Показник грошових потоків використовується як індикатор фінансової стійкості підприємства (показник оцінки потенціалу внутрішніх джерел фінансування) та як індикатор прибутковості (показник фактичної та потенційної прибутковості підприємства).

Порядок відображення руху грошових коштів у Звіті визначається за видами діяльності (додаток М).

При застосуванні наведеної класифікації грошових потоків слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної діяльності залежить, в першу чергу, від характеру основної господарської діяльності підприємства.

Для складання Звіту про рух грошових коштів використовують показники Балансу, Звіту про фінансові результати та дані аналітичного обліку за рахунками обліку активів і зобов’язань.

У Звіті про рух грошових коштів не відображаються: внутрішні зміни у складі грошових коштів; не грошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій).

Звіт про рух грошових коштів може складатися із використанням наступних методів:

1.       Прямого, коли в звіті розкриваються основні грошові надходження і витрати в кореспонденції з рахунками з обліку розрахунків з контрагентами (покупцями, постачальниками, банківськими установами, бюджетом, органами соціального страхування, найманими працівниками та ін.).

2.       Непрямого, при використанні якого сума прибутку (збитку) за звітний період до оподаткування коригуються на зміни на початок і кінець звітного періоду залишків виробничих запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості, що з’явилася за результатами операційної діяльності, доходів і витрат майбутніх періодів, а також на обороти не грошових статей (амортизація необоротних активів, курсові різниці) та інших статей фінансової звітності, пов’язаної з рухом коштів від інвестиційної діяльності.

П(С)БО 4 „Звіт про рух грошових коштів” передбачає застосування непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів для визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності. При використанні непрямого методу чистий прибуток до оподаткування зводиться до проміжного показника операційного доходу до обліку впливу змін в оборотних засобах. Це досягається за допомогою наступних, найбільш розповсюджених коригувань: відновлюються суми амортизаційних відрахувань, відсотків до сплати, збитку від реалізації основних засобів та інших довгострокових активів, як раніше зменшували величину прибутку; виключається дохід від інвестицій, а також суми зменшення оціночних резервів, які раніше були віднесені в кредит рахунку прибутків та збитків.

У випадку застосування непрямого методу вихідною величиною є чистий прибуток (збиток) компанії за звітний період (рік). Як базовий показник можна використати також чисті грошові надходження та виплати від операційної діяльності. Орієнтовний порядок обчислення результатів руху грошових коштів за непрямим методом наведено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Порядок обчислення результату руху грошових коштів від операційної діяльності

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльності при складанні Звіту про рух грошових коштів згідно з вимогами П(С)БО 4 „Звіт про рух грошових коштів” визначається за допомогою прямого методу.

Схему розрахунку грошових потоків, отриманих у результаті інвестиційної діяльності, наведено на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Порядок обчислення надходжень та виплат у рамках інвестиційної діяльності

Рис. 2.3. Порядок врахування надходжень та виплат у межах фінансової діяльності

Звіт про рух грошових коштів завершується розрахунком змін у величині фонду фінансових ресурсів та визначенням його обсягу на звітну дату. Для цього розмір фонду на початок звітного періоду коригується на суму надходжень та виплат від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства за звітний період (рис. 2.4.).

Рис. 2.4. Порядок розрахунку величини змін грошових коштів

Порядок заповнення розділу 1 Звіту про рух грошових коштів наведено в додатку Н.

Особливостями заповнення ф. №3 „Звіт про рух грошових коштів” є наступні:

ü  При заповненні рядків 010, 030, 040, 050, 080, 090, 100, 110 результат розрахунку показників, який відповідає слову в дужках, наводиться у графі 4 „Видаток”. Наприклад, прибуток від не операційної діяльності показується в ряд.050 графи 4, збільшення оборотних активів - у рядках 080 графи 4, а збитки від не операційної діяльності та зменшення оборотних активів відображаються в рядках 050 і 080 графи 3 Звіту про рух грошових коштів;

ü  Прибуток (збиток) від бартерних операцій обчислювати не слід;

ü  Показник зміни забезпечень визначається як різниця між показником на кінець звітного року (графа 4) і показником на початок звітного року (графа 3) за рядком 430 форми №1 „Баланс” (якщо там не створено забезпечень для інвестиційної та фінансової діяльності). За зобов’язаннями, які виникли в підприємства внаслідок минулих подій, обов’язково створюються забезпечення;

ü  Зміни оборотних активів визначаються різницею між даними Балансу на кінець і на початок року у рядках 260 (без включення показників у рядках 190, 220, 230, 240 та інших не операційних оборотних активів, які визначаються вибірково) і наводяться однією сумою у відповідній графі - або 3 „Надходження” або 4 „Видаток” при визначенні цієї різниці не враховується зміна дебіторської заборгованості з поточного податку на прибуток і зменшення дебіторської заборгованості за іншими платежами до бюджету внаслідок зарахування кредиторської заборгованості за поточним податком на прибуток;

ü  При визначенні змін поточних зобов’язань (рядок 100) не слід враховувати показники, зазначені в рядках 500, 510, 590 ф. №1 „Баланс” і зобов’язання за операціями, не пов’язаними з операційною діяльністю, які визначаються шляхом вибірки з аналітичного обліку. Потрібно виключити зміни в зобов’язаннях, які є наслідком не грошових операцій інвестиційної та фінансової діяльності (погашення зобов’язання, наприклад, за сировину передачею основних засобів, акцій), або внаслідок виправлення помилок у зобов’язаннях за минулі роки; не враховується сума зміни зобов’язання з поточного податку на прибуток і зменшення зобов’язань за іншими платежами до бюджету внаслідок зарахування дебіторської заборгованості за поточним податком на прибуток.

У рядку 130 наводиться сума несплачених грошових коштів у порядку погашення зобов’язань за коригування позиками, облігаціями, фінансовою орендою. Сплачений коштами податок на прибуток відображається у рядку 140.

Звіт про власний капітал містить інформацію про складові власного капіталу і види (причини) змін (збільшення/зменшення) капіталу. Вказівки щодо форми, рекомендації зі складання та подання Звіту містяться в П(С)БО 5 „Звіт про власний капітал”.

За відсутності різниці в назві та вимогах щодо заповнення Звіту, що розглядається, між П(С)БО та МСФЗ (додаток П), еквівалентом Звіту про власний капітал можна було б вважати окремий компонент фінансової звітності (за МСФЗ 1 „Подання фінансових звітів”) „Звіт про зміни у власному капіталі”.

Суттєвими відмінностями Звіту про власний капітал і Змін у власному капіталі є менший обсяг останніх, відсутність у них інформації щодо виправлення помилок та внесення змін, не пов’язаних зі зміною облікової політики підприємства. Положення МСФЗ 1 „подання фінансових звітів” носять більш рекомендаційний характер порівняно з вимогами П(С)БО 5 „Звіт про власний капітал”.

Порядок заповнення Звіту про власний капітал з використанням субрахунків плану рахунків наведено в додатку Р. Користувачі звітності потребують правильної та повної оцінки фінансового стану підприємства за рік. За цих умов суттєво зростає роль такої складової річного бухгалтерського звіту як Примітки.

Під Примітками до річної фінансової звітності слід розуміти сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтування статей фінансових звітів, а також іншу інформацію, яка передбачена відповідними П(С)БО.

Процес складання приміток умовно можна поділити на три основні етапи:

1)      Аналіз вимог до змісту приміток, встановлених діючими нормативними актами;

2)      Вибір необхідних розділів, „інформаційних блоків” Приміток; збір, обробка інформації для включення до обраних розділів; вибір форми надання інформації, підготовка графічного матеріалу;

)        Заключні процедури.

У розділі „Облікова політика” в примітках до річної фінансової звітності необхідно описати принципи оцінки статей звітності та методи обліку щодо окремих статей звітності.

При прийняття рішення при необхідність розкриття певного аспекту облікової політики підприємство повинно враховувати, чи допоможе розкриття інформації користувачам зрозуміти вплив операцій та подій, наведених у звітах, на результати діяльності та фінансовий стан. Серед аспектів облікової політики може міститися інформація про: визнання доходів; принципи консолідації, включаючи дочірні підприємства; об’єднання підприємств; спільні підприємства; визначення та амортизацію матеріальних та нематеріальних активів; будівельні контракти4 інвестиційну власність; оренду; витрати на наукові дослідження та розробки; запаси; податки, включаючи реструктуризовані; витрати на оплату праці; визначення грошових коштів та їх еквівалентів; облік за умов інфляції.

Крім того, затверджено типову форму фінансової звітності №5 „Примітки до річної фінансової звітності”. Дані цієї звітності призначені для деталізації та розкриття змін, які відбулися з активами, зобов’язання, власним капіталом підприємства за звітний період, змісту та призначення отриманих (чи нарахованих) доходів, проведених витрат. Форма №5 „Примітки до річної фінансової звітності” складається з десяти розділів (додаток Т.).

Для заповнення розділів форми №5 „Примітки до річної фінансової звітності” бухгалтеру слід використовувати дані аналітичного обліку. Підприємства, для яких обов’язковість оприлюднення річної фінансової звітності та консолідації звітності встановлена законодавством, крім форми №5, наводять всю іншу інформацію, розкриття якої передбачено всіма П(С)БО.

2.3 Виправлення помилок, відображення змін та впливу інфляції у фінансовій звітності

Порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності в Україні регулюється П(С)БО 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”. Норми цього стандарту застосовуються для юридичних осіб всіх форм власності (крім бюджетних установ).

Дата балансу - дата, на яку складено баланс підприємства (звичайно датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду). Наприклад, баланс підприємства складається на 31.03, 30.06, 30.09, 31.12 звітного року.

Облікова оцінка - попередня оцінка, яка використовується підприємствами для розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами.

Подія після дати балансу - подія, яка відбувається між датою балансу та датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, яка вплинула чи може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Орієнтований перелік подій після дати балансу наведено в додатку до П(С)БО 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”.

У П(С)БО 6 розглядаються помилки двох видів:

1)      Ті, що допущені під час складання звітів у попередніх періодах;

2)      Ті, що відносяться до попередніх періодів.

Виправлення помилок у фінансовій звітності здійснюється відповідно до розділу 2 П(С)БО 6 у наступному порядку (рис. 3.1.)

Рис. 3.1. Порядок виправлення помилок у фінансової звітності

Сума коригування допущеної суттєвої помилки, яка належить до попередніх періодів, відображаються у Звіті про власний капітал, який складається за формою, наведеною в додатку до П(С)БО 5 „Звіт про власний капітал”:

ü  За статтею „Нерозподілений прибуток” на початок звітного року (графа 8);

ü  Ряд. 030 „Виправлення помилок”;

ü  Ряд. 040 „Інші зміни”.

Крім того, у П(С)БО 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” визначається вплив подій дати балансу на дані бухгалтерського обліку та фінансову звітність господарюючих суб’єктів, розглядаються випадки необхідності коригувань необхідних активів і зобов’язань та методи здійснення коригувань, наводиться інформація про події після дати балансу, які не вимагають зміни облікових даних і фінансової звітності. П(С)БО 6 передбачено, що якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити діяльність або просто неможливість її продовження, то фінансова звітність складається без застосування принципу безперервної діяльності.

Порядок виправлення помилок і внесення змін до фінансової звітності, яка складається відповідно до вимог міжнародних стандартів, регулюється положенням МСФЗ 8 „Чистий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни в обліковій політиці” і МСФЗ 10 „Події після дати балансу”. Суттєвими відмінностями П(С)БО 6 від МСФЗ 8 є наступні:

ü  Вимоги МСФЗ 8 щодо класифікації та розкриття інформації про екстраординарні статті, про певні статті в межах прибутку і збитків від звичайної діяльності;

ü  Розгляд змісту ретроспективних і перспективних змін в обліковій політиці, порядок їх відображення в обліку та фінансової звітності.

Також МСФЗ 8 „Чистий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни в обліковій політиці” визначено, що підприємству, у випадку припинення діяльності слід розкривати інформацію про характер припиненої діяльності, дату, форму (продаж, закриття) припинення діяльності, прибуток (збиток) від припинення відповідних операцій і принципи облікової політики, використаної для оцінки величини згаданих результатів.

П(С)БО 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” від МСФЗ 10 „Події після дати балансу” має наступні відмінності:

ü  Вимагається обов’язкове розкриття інформації про дату затвердження фінансових звітів до випуску та про те, хто дав дозвіл на затвердження;

ü  Передбачено, що об’єднання великих компаній після дати балансу або вибуття великого дочірнього підприємства; істотні придбання і продаж активів або експропріація значної кількості активів урядом; зміни ставок податків або податкових законів, прийнятих або оголошених після дати балансу, не вимагають коригувати фінансову звітність, але вони є настільки важливими, що не розкриття інформації про них вплинуло б на здатність користувачів фінансової звітності належно оцінювати та приймати рішення. Але на відміну від МСФЗ 10, П(С)БО 6 містить приблизний перелік подій після дати балансу.

Порядок коригування фінансової звітності, яка оприлюднюється, на вплив інфляції та загальні вимоги до розкриття інформації про неї у Примітках до річної фінансової звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 22 „Вплив інфляції”.

За значного рівня інфляції в державі, звітність про результати операційної діяльності та фінансовий стан у національній валюті без її перерахунку не є корисною. Тому виникає необхідність здійснення перерахунку показників фінансової звітності. У системі МСФЗ прийнятий стандарт для визначення порядку коригування форм фінансової звітності за функціонування та складання підприємством звітності в умовах гіперінфляції - МСФЗ 29 „Фінансова звітність в умовах гіперінфляції”, призначений для будь-якого підприємства, яке складає звітність у грошовій одиниці країни в умовах гіперінфляції. Не дозволяється подавати інформацію, яка підлягає висвітленню згідно з МСФЗ 29, у вигляді додатку до перерахованих фінансових звітів. Але, згідно з МСФЗ, необхідність здійснення перерахунку фінансових звітів за порядком, передбаченим цим стандартом, є питання суджень. Наведемо основні відмінності у положеннях П(С)БО та МСФЗ щодо складання звітності в умовах інфляції (додаток Ц).

Суттєвим є визначення МСФЗ 29 „Фінансова звітність в умовах гіперінфляції” порядку коригування звітів, складених у історичній вартості, порядок вибору, розрахунку та використання загального індексу цін (тоді як у П(С)БО наводиться лише визначення індексу інфляції), але в МСФЗ не визначено порядок коригування статей Звіту про власний капітал.

П(С)БО 22 „Вплив інфляції” поширюється на ті господарюючі суб’єкти, які відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність. Відповідно до цього стандарту коригуються показники річної звітності, але тільки в тих випадках, коли кумулятивний приріст інфляції становить більше 90 %.

Кумулятивний приріст - визначається добутком індексів інфляції за період, що складається з трьох останніх років, включаючи звітний.

Індекс інфляції - визначається та оприлюднюється центральним органом виконавчої влади в галузі статистики - Держкомстатом.

Основна концепція даного П(С)БО полягає у тому, щоб навести всі показники фінансової звітності у зіставному грошовому вимірнику на дату коригування шляхом застосування коефіцієнта коригування. Коригуються показники річної фінансової звітності, які визначаються за даними записів на рахунках бухгалтерського обліку. Тобто підприємство спочатку, як завжди, складає річну фінансову звітність на підставі даних регістрів і рахунків бухгалтерського обліку, а після цього коригуванням її показників за методикою, визначеною П(С)БО 22 „Вплив інфляції”, коригує звітність.

Датою коригування є дата на яку складається фінансова звітність за рік, в якому кумулятивний приріст інфляції перевищує 90 % (31 грудня звітного року). Результати коригуються в регістрах, і на рахунках бухгалтерського обліку не відображаються.

Коефіцієнт коригування є показником, отриманим шляхом ділення індексу інфляції на дату балансу (кінець звітного року) та індексу інфляції на дату визнання (переоцінки) відповідної статті звітності.

Для різних видів операцій, показників різних форм фінансової звітності застосовуються неоднакові методики коригування (додаток Ш).

У примітках (поясненнях) до скоригованої фінансової звітності зазначається: факт коригування; сума коригування амортизації основних засобів; розрахунок коригування собівартості реалізованої продукції (робіт, товарів, послуг); індекси інфляції на дату коригування та її показники протягом поточного та попереднього звітних періодів, які були використані для коригування фінансової звітності.

ВИСНОВКИ

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасного бухгалтерського обліку - фінансову звітність. Вивчення та аналіз низки літературних джерел дають можливість зробити певні висновки та узагальнення.

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за Звітний період.

Поняття бухгалтерської звітності - більш широке, адже фінансова звітність (тобто форми № 1-4 плюс примітки) - це всього лише її різновид.

Фінансова звітність призначена для загального користування зовнішніми користувачами та передбачена Законом. Ст. 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює перелік організацій, які зобов'язані оприлюднювати фінансову звітність шляхом її публікації. Однак крім відкритої для зовнішніх користувачів існує ще й закрита звітність. Вона задовольняє інтереси власника, її призначення - забезпечити ефективне управління внутрішніми підрозділами, прийняття оперативних рішень на рівні цехів, дільниць, бригад тощо. Це досягається шляхом створення системи додаткового внутрішньогосподарського або управлінського обліку. Тому в ст. 14 визначені суб'єкти, які зобов'язані надавати фінансову звітність вузькому колу осіб: органам, в сферу управління яких вони входять, власникам (засновникам) та трудовим колективам на їх вимогу, або органам, що уповноважені трудовим колективом, - раді трудового колективу, профспілковому комітету тощо. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до чинного законодавства.

Її зміст забезпечує задоволення потреб користувачів в інформації, що необхідна для:

- прийняття рішень щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами;

- прийняття рішень щодо участі в капіталі підприємства;

- оцінки якості управління;

- оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

- оцінки забезпеченості зобов'язань підприємства;

- визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

- регулювання діяльності підприємства.

Форма та зміст фінансової звітності, принципи її підготовки, вимоги до визнання, оцінки та розкриття окремих її елементів та методологія їх обліку визначаються положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (далі П(С)БО 1).

Суб'єкти підприємницької діяльності повинні надавати різні види фінансової звітності.

Згідно зі ст. 12 П(С)БО 1 звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. При цьому існує таке поняття, як проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період та складається наростаючим підсумком з початку року.

Квартальна звітність (вона є скороченою) складається тільки з Балансу і Звіту про фінансові результати. Суб'єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом кварталу і за рік складають спрощену форму звітності - Баланс і Звіт про фінансові результати.

У фінансовій звітності повинна бути зазначена валюта, в якій відображаються елементи звітності, та одиниця її виміру. Згідно з Законом бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться кожним підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються лише на даних бухгалтерського обліку. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Фінансові Звіти відображають фінансові результати операцій та інших подій, об'єднуючи їх у відповідні групи за економічними характеристиками.

Список використаних літературних джерел

1. Сук Л.К., Сук П.Л. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. - К.: Знання, 2005. - 471 с.

. Мисака Г.В., Шарсанська В.М. Бухгалтерський облік . Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 400 с.

. Нашкерскьа Г.В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2004 - 464 с.

. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік. Навч. посіб. 2-ге вид., перероб.; допов. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 628 с.

. Должанський М.І., Должанський А.М. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: Навч. посіб. - Л.: Львівський банківський інститут НБУ, 2003 - 494 с.

. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб. / За ред. М.В. Кужельного. - К.: АСК, 2001 - 272 с.

. Велш Г.А., Шорт Д.Г. Основи фінансового обліку / Пер. З англ.. О. Мініка, О. Ткач. - К.: Основи, 1999. - 943 с.

. Бухгалтерський облік: фінансова звітність в Україні: Навч. посіб. / За ред. С.Ф. Голова. - Д.: ТОВ „Баланс - Клуб”, 2000 - 768 с.

. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: КНЕУ, 2001 - 334 с.

. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник. - К.: АСК, 2001 - 784 с.

ДОДАТКИ

Додаток А.

Основні показники виробничо-господарської діяльності за період

-2006 років

Додаток Б

Горизонтальний та вертикальний аналіз активу балансу на 2004-2006 рр.

Додаток В

Горизонтальний та вертикальний аналіз пасиву за період

-2006 років

Додаток Г

Баланс підприємства за 2006 рік

Баланс підприємства за 2006 рік

Додаток д

Баланс підприємства за 2007 рік

Баланс підприємства за 2007 рік

Додаток е

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ЗА 2007 рік, тис. грн

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Додаток ж

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ЗА 2007 рік, тис. грн

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ