Логістичний сервіс: значення і сутність

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Маркетинг
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    267,47 Кб
  • Опубликовано:
    2012-09-06
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Логістичний сервіс: значення і сутність

Логістичний сервіс: значення і сутність

Зміст

Вступ

. Мета, завдання та функції логістики

1.1 Види логістики

2. Логістичний сервіс значення і сутність логістичного сервісу

2.1 Структури фірм її організація та керування логістикою в них

.2 Логістична стратегія в області просування продукції

3. Ефективність логістичної системи, методика її оцінювання

3.1 Управління логістичними витратами

Висновок

Використана література

 

Вступ


Ринок є однією з основних категорій сучасної економічної науки. В найбільш загальному розумінні з ринком зв'язують сферу обміну, сукупність наявних та потенційних покупців товару. З поняттям "обмін" звичайно ототожнюють акт отримання якогось бажаного об'єкта з пропонуванням натомість чогось іншого. Тобто ринок - це система економічних відносин, зв'язків господарських суб'єктів, які приймають рішення самостійно. Отже, ринкова економіка може успішно розвиватися лише за умов вільного споживацького вибору, вільного вибору фаху та місця праці, свободи підприємництва. Для функціонування такої економіки потрібна реалізація різноманітних форм власності (приватної, кооперативної, акціонерної, державної тощо) і наявність відповідної інфраструктури. Остання складається з ринку товарів та послуг, ринку засобів виробництва, фінансового ринку.

Перехід до ринкової економіки в Україні по-новому поставив питання діяльності підприємств як суб’єктів ринкових відносин. На теперішній час, коли відбувся розпад старої господарської системи, господарських зв’язків, виникає необхідність розробки нових підходів до діяльності підприємств, які допомагають його ефективному функціонуванню і забезпеченню конкурентоспроможності на ринку.

Однією із характерних тенденцій розвитку сучасного ринку товарів і послуг є всебічний правовий захист інтересів споживачів та посилення відповідальності виробників за якість продукції. На зміну відомому афоризму "хай покупець буде обачливий" прийшов інший - "будь обережний, виробнику". Система договірної, а також позадоговірної відповідальності та страхування побудована таким чином, щоб потерпіла сторона мала повну гарантію відшкодування збитків. Змінився принцип визначення суб'єкта відповідальності за недоброякісний товар. Таким, в першу чергу, вважається не продавець, а безпосередній виробник дефектної продукції. При оцінюванні дефектності виробу першорядним є питання відповідності продукції тим характеристикам, якими споживач керувався, її купуючи. Товар уважається дефектним, якщо його властивості не відповідають тій інформації, яку було отримано від продуцента.

 

1. Мета, завдання та функції логістики


Головна ідея логістики - організація у рамках єдиного потокового процесу переміщення матеріалів та інформації вздовж всього ланцюга від виробника до споживача. Принципи логістичного підходу вимагають інтеграції матеріально-технічного забезпечення, виробництва, транспорту, збуту і передачі інформації про пересування товарно-матеріальних цінностей у єдину систему, що повинно підвищити ефективність роботи у кожній із цих сфер і міжгалузеву ефективність.

Таким чином, мета логістики - це оптимізація циклу відтворення шляхом комплексного, орієнтованого на потребу, формування потоку матеріалів та інформації у виробництві та розподілі продукції [15, с.12].

Відомі дослідники у сфері логістики Е. Мате та Д. Тискьє бачать мету логістики «в оптимізації пропозиції продукції компанією таким чином, щоб ця продукція знайшла свого споживача в найбільш вигідних щодо загальної рентабельності умовах» [19, с. 13].

Найчастіше мету логістичної діяльності пов'язують з виконанням так званих правил логістики. Найбільш розповсюдженим підходом є виділення «шести правил логістики», так званого логістичного міксу (за аналогією з маркетинговим міксом) чи комплексу логістики [4, 10, 29]:

продукт - потрібний продукт;

кількість - у необхідній кількості;

якість - необхідної якості;

час - необхідно доставити у потрібний час;

місце - у потрібне місце;

витрати - з мінімальними витратами. Однак деякі автори дещо розширюють комплекс логістики, додаючи до нього такі елементи як «споживач», тобто потрібному споживачу [36, 46] і «персоніфікованість», що означає розробку системи обслуговування для кожного замовлення [22].

Мета логістичної діяльності буде реалізована, якщо наведені вище правила виконані, тобто забезпечена найкраща і швидка відповідь на ринковий попит при найменших витратах. При цьому необхідно підкреслити, що головна мета логістики є вираженням ідеальної ситуації, якої необхідно намагатися досягти.

Головна мета логістики конкретизується в її завданнях, які за ступенем значимості розділяють на три групи [28, с. 40-42]:

глобальні;

загальні;

часткові (локальні).

Логістика за своєю сутністю в процесі управління господарською діяльністю виконує інтеграційні функції. Тому незалежно від виду логістичної системи до її глобальних завдань відносять:

створення комплексних інтегрованих систем матеріальних, інформаційних, а якщо можливо, й інших потоків;

стратегічне узгодження, планування і контроль за використанням логістичних потужностей сфер виробництва й обігу;

постійне вдосконалювання логістичної концепції в рамках обраної стратегії в ринковому середовищі;

досягнення високої системної гнучкості шляхом швидкого реагування на зміни зовнішніх і внутрішніх умов функціонування.

Вирішення глобальних завдань не може бути реалізоване без постановки і вирішення загальних завдань. Умовою життєздатності логістичних систем усіх видів є розв'язання таких загальних завдань:

здійснення наскрізного контролю за потоковими процесами в логістичних системах;

розробка та удосконалювання способів управління матеріальними потоками;

багатоваріантне прогнозування обсягів виробництва, перевезень, запасів і т.д.;

виявлення незбалансованості між потребами виробництва і можливостями матеріально-технічного забезпечення, а також потребами у логістичних послугах під час збуту і можливостями логістичної системи;

стандартизація вимог до якості логістичних послуг і окремих операцій;

раціональне формування господарських зв'язків;

виявлення центрів виникнення втрат часу, матеріальних, трудових і грошових ресурсів;

оптимізація технічної та технологічної структури транспортно-складських комплексів;

визначення стратегії та технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції;

формалізація актуалізованих (поточних оперативних) логістичних цілей і параметрів функціонування логістичної системи.

Часткові завдання в логістиці мають локальний характер. Вони більш динамічні та різноманітні:

оптимізація запасів усіх видів і на всіх етапах товароруху;

максимальне скорочення часу зберігання продукції;

скорочення часу перевезень;

швидка реакція на вимоги споживачів;

підвищення готовності до постачань;

зниження витрат у всіх ланках логістичного ланцюга;

раціональний розподіл транспортних засобів;

гарантування якісного післяпродажного обслуговування;

підтримка постійної готовності до прийому, обробки і видачі інформації;

послідовність і поетапність просування через трансформаційні об'єкти і т.д.

Практична реалізація методології логістики виражається через її функціональні важелі. З концептуальних позицій можна виділити такі функції логістики [31, с. 79-80].

Системоутворююча функція. Логістика є системою ефективних технологій забезпечення процесу управління ресурсами. У вузькому значенні слова логістика утворює систему управління товаро-рухом (формування господарських зв'язків, організація пересування продукції через місця складування, формування і регулювання запасів продукції, розвиток і організація складського господарства).

Інтегруюча функція. Логістика забезпечує синхронізацію процесів збуту, зберігання і доставки продукції з орієнтацією їх на ринок засобів виробництва і надання посередницьких послуг споживачам. Вона забезпечує узгодження інтересів логістичних посередників у логістичній системі. Логістика дозволяє здійснити перехід від часткових завдань до загальної оптимізації.

Регулююча функція. Логістичне управління матеріальними і супутніми потоками спрямоване на економію всіх видів ресурсів, скорочення витрат живої й упредметненої праці на стику різних організаційно-економічних рівнів і галузей. В широкому значенні управлінський вплив полягає в підтримці відповідності поведінки частини логістичної системи інтересам цілого. Чим вищий ресурсний потенціал будь-якої підсистеми, тим більше вона у своїй діяльності повинна орієнтуватися на стратегію логістичної системи. В іншому випадку за умови припинення підсистемою визначеного, наперед заданого рівня автономності може виникнути небезпека руйнування самої системи.

Результуюча функція. Логістична діяльність спрямована на постачання продукції в необхідній кількості, у зазначений час і місце з заданою якістю (станом), за мінімальних витрат. Логістика прагне охопити всі етапи взаємодії ланцюга «постачання-виробництво-розподіл-споживання», інакше кажучи, вона є алгоритмом перетворення ресурсів у постачання готової продукції відповідно до існуючого попиту.

 

1.1 Види логістики

логістичний витрата продукція споживач

Логістика як наука з управління матеріальними, інформаційними та іншими потоками включає в коло своїх інтересів значну частину сфери економічного життя суспільства. У зв'язку з цим для формалізації наукових досліджень і практичних розробок вона розбивається на декілька напрямків [15, 28].

. За масштабами розроблюваних проблем логістика поділяється на:

макрологістику;

мікрологістику.

У сферу досліджень макрологістики включаються процеси, які протікають на регіональному, міжрегіональному, загальнонаціональному і міждержавному рівні.

Логістика на даному рівні виражається в проведенні глобальної логістичної стратегії, яка полягає у формуванні стійких торгово-економічних зв'язків між окремими країнами і регіонами на основі територіального розподілу праці у рамках сформованої спеціалізації та міжгалузевого кооперування,

Ефективність глобальної логістичної стратегії характеризується різними показниками. Наприклад, відношенням обсягу міжрегіональної або зовнішньої торгівлі до обсягу відповідного валового продукту, питомою вагою завезених комплектуючих виробів у загальному обсязі випуску продукції і т.д.

Глобальна логістична стратегія, яка проводиться не однією, а групою країн, може оформлюватися як найважливіші політичні рішення. Яскравим прикладом цього є створення Єдиного європейського співтовариства з єдиним внутрішнім ринком (спрощені та скасовані митні формальності, прискорене впровадження загальноєвропейських стандартів, проголошена рівноправність фірм і компаній країн-учасниць Європейського співтовариства в отриманні державних контрактів у кожній із країн альянсу і т.д.).

Мікрологістика займається комплексом питань з управління матеріальними, інформаційними та іншими потоками, ґрунтуючись на інтересах окремого підприємства або корпоративної групи підприємств, об'єднаних загальними цілями щодо оптимізації господарських зв'язків.

Надалі сутність мікрологістики буде розглянуто більш докладно.

. За характером зон управління логістика поділяється на:

зовнішню;

внутрішню.

Зовнішня логістика займається питаннями регулювання потокових процесів, які виходять за рамки діяльності, але перебувають у сфері впливу суб'єкта господарювання.

Внутрішня логістика спрямована на координацію й удосконалювання господарської діяльності, пов'язаної з управлінням потоковими процесами в межах підприємства або корпоративної групи підприємств.

В економічній літературі найбільш розповсюдженим принципом структуризації логістики є характер господарської діяльності. Відповідно до цього принципу виділяють такі види логістики: закупівельну, виробничу, розподільчу, транспортну, інформаційну і т.д. Однак, на наш погляд, в цьому випадку коректніше вести мову не про види логістики, а про її функціональні області. Зазначені сфери застосування логістики будуть розглянуті нами докладніше в наступних розділах.

Тому в останні роки прерогативою логістики поряд з управлінням матеріальними потоками є й управління сервісними потоками. Крім того, логістичний підхід виявився ефективним і для підприємств, які тільки надають послуги (транспортні, експедиторські, вантажопереробні та ін.).

Зокрема на Заході широко використовується поняття «логістика сервісного відгуку» (service response logistics, SRL), що визначається як процес координації логістичних операцій, необхідних для надання послуг найефективнішим щодо витрат і задоволення запитів споживачів способом [43]. SRL-підхід є найчастіше основним стратегічним елементом менеджменту багатьох закордонних фірм, які надають послуги. Критичними елементами цього підходу є прийом замовлень на послуги і моніторинг надання послуг. Як і матеріальні потоки, потоки послуг поширюються у певному середовищі доставки (для готової продукції - у розподільчій мережі), у якій існують ланки логістичної системи, логістичні канали, ланцюги і т.д. Цю мережу потрібно побудувати так, щоб з максимальною ефективністю задовольняти вимоги клієнтів щодо рівня обслуговування. Прикладами подібних мереж є мережі станцій технічного обслуговування і пунктів автосервісу автомобілебудівних фірм, мережі передпродажного і післяпродажного сервісу більшості фірм, які виробляють промислові електропобутові товари і т.п. [31, с. 68].

Таким чином, предметом логістичного сервісу є певний комплекс (набір) відповідних послуг.

Підсистема обслуговування споживачів займає особливе місце у логістичній системі. Перша особливість цієї підсистеми полягає в тому, що споживач, на якого спрямовано логістичний сервіс, є частиною системи, а не тільки її метою. Тому під час формування підсистеми логістичного сервісу споживачів необхідно розглядати як специфічний структурний елемент, інтегрований зовнішнім середовищем у логістичну систему. Інша особливість підсистеми обслуговування підлягає в тому, що саме вона є базовою у забезпеченні зворотних зв'язків між споживачами і продуцентами логістичних послуг [27, с. 92].

Широка номенклатура логістичних послуг і значний діапазон, у якому може змінюватися їх якість, вплив послуг на конкурентоспроможність фірми і величину витрат, а також деякі інші фактори підкреслюють необхідність для фірми мати точно визначену стратегію в сфері логістичного обслуговування споживачів.

Логістичний сервіс повинен ґрунтуватися на шести основних принципах [29, с. 56-57]:

обов'язковість пропозиції. Підприємство, яке реалізує вироби, які потребують обслуговування, але не пропонує споживачу жодних видів сервісу, приречене на поразку в конкурентній боротьбі;

необов'язковість використання. Підприємство зобов'язане пропонувати, але не може нав'язувати клієнтам сервіс, оскільки вибір покупця повинен бути абсолютно вільним;

еластичність. Пакет наданих послуг повинен бути досить широким - від мінімально необхідних до максимально доцільних;

зручність. Сервіс повинен надаватися в тому місці і в такій формі, що влаштовували б покупця;

раціональна цінова політика. Сервіс повинен бути не стільки джерелом додаткового прибутку, скільки стимулом для придбання товарів і засобом зміцнення довіри покупців до підприємства;

інформаційна віддача. У процесі надання послуг потрібно організувати збір інформації про всі сторони експлуатації товарів, про оцінки клієнтів, про поведінку і форму сервісу конкурентів.

Узагальнено послідовність дій, які забезпечують формування підсистеми логістичного сервісу, полягає у такому [4, с. 331-333]:

) сегментація споживчого ринку, тобто його поділ на конкретні групи споживачів, для кожної з який можуть знадобитися певні послуги відповідно до особливостей споживання;

) визначення переліку найбільш значимих для покупців послуг;

) ранжування послуг, які входять у складений перелік. Зосередження уваги на найбільш значимих для покупців послугах;

) визначення стандартів послуг у розрізі окремих сегментів ринку;

) оцінка послуг, які надаються, встановлення взаємозв'язку між рівнем сервісу і вартістю послуг, які надаються, визначення рівня сервісу, необхідного для забезпечення конкурентоздатності компанії;

) встановлення зворотного зв'язку з покупцями для забезпечення відповідності послуг потребам покупців.

Сегментація споживчого ринку може здійснюватися за географічним фактором, за характером сервісу або за якою-небудь

 

.1 Структури фірм її організація та керування логістикою в них


Для рішення логістичних задач у фірмах створюються логістичні підрозділи, що можуть здійснювати наступні «функції:

1. Розвиток і формування системи. Зміна технології виробництва продукції, технології деяких функціональних областей логістичной системи, організаційної політики фірми в умовах ринку. Визначення стратегії логістичної системи в зв'язку з ринковою політикою фірми. Логістична система функціонує в сфері продажу, транспорту, матеріальних запасів, складської обробки матеріальних ресурсів, кадрової й іншої політики. Ці моменти і формують стратегію логістики. Керуючий логістикою несе відповідальність не тільки за планування і підхід до формування логістки, але і за контроль і виконання стратегічних планів. Адміністрування і координація взаємозалежних функцій. у «організаційній структурі фірми майже всі управлінські функції взаємозалежні з логістичною системою. Тому відділ, чи група логістики повинна тісно взаємодіяти з різними органами фірми в області зовнішнього і внутрішнього, контролю над запасами, складських операцій, розміщення запасів, керування інформаційним потоком і іншими функціями. Вони не тільки повинні взаємодіяти, але і координувати взаємозалежні функції керування з відділом логістики. Формуючи систему логістики і розробляючи її стратегію, необхідно враховувати специфіку різних галузей і інші фактори. В даний час керування системою логістики здійснюється централізовано, чи навпаки, може бути децентрализованно на рівні відділів. Управлінська відповідальність може бути розділена між різними організаційними підрозділами, чи може бути сконцентрована в одного керуючого розподілом.

Рис 2.1 - Структура фірми

Можна виділити деякі структури фірм і організацію керування логістикою в них. Вони представлені на мал.2.1. Слід зазначити, що можливо деякі відхилення від даних схем в організації керування логістикою в різних фірмах, але представлена на малюнках організація найбільш типова.

При організаційній структурі, показаної на мал. 2.1, підрозділ логістики (воно може називатися «керування матеріалами» чи «керування логістикою») несе відповідальність за забезпечення ресурсами процесу виробництва в потрібний момент і в потрібній кількості. Воно має дорадчі функції у відношенні планування і контролю виробництва у виробничих підрозділах. При такій організації керування матеріалами і функції логістики підлеглі чи віце-президенту головному керуючому.

В останнє десятиліття спостерігається чітка тенденція до угруповання і централізації керування всією системою логістики. Такий підхід дозволяє знімати багато конфліктів між різними функціями. Крім того, централізація забезпечує визначені вигоди в області консолідації відвантажень, більш ефективного аналізу витрат логістики. Форма угруповання і ступінь централізації залежать від асортименту продукції і ринкового середовища, у якій функціонує дана форма. Керуючий логістикою звичайно відповідає за такі проблеми:

          транспорт і перевезення;

          контроль запасів і виробничих планів;

          керування продажами і замовленнями;

          обслуговування споживачів і складські операції на регіональних складах;

          керування складським господарством;

          дослідження в області логістики й удосконалювання системи.

Керуючий логістикою контролює процес постачання і відповідний йому інформаційний потік і систему зв'язку (мал.2.6-2.8).







Рис. 2.2 - Інтегрована ланка поставки






Рис 2.3 - Загальний канал розподілу

Процес зміни функцій керуючого логістикою проходить досить болісно. Роль одних організаційно-господарських форм інтеграції зростає, інші - утрачають свою чи значимість зникають зовсім. Цей процес супроводжується зміною державної політики, довгострокових зв'язків і т.д.

Підприємствам у такій ситуації приходиться при аналізі системи фізичного розподілу виходити за власні організаційні рамки.

Виробники засобів виробництва дуже часто контролюють не тільки оптову мережу, але і процес реалізації безпосередньо споживача, створюючи додаткову складську мережу для прямого відвантаження споживачу. Багато компаній і фірми мають безпосередній зв'язок з оптовиками для одержання точної інформації про рівень запасів у каналах розподілу в обсягах продажів.

У загальному виді інтеграційний ланцюжок просування матеріалопотоку від джерела (виробника) до споживачів представлена на мал. 2.3, що показує інтеграційний потік товарів і інформації, а також постачання і фізичний розподіл. У логистической системі загальний канал розподілу можна представити так, як показано на мал. 2.4.

При розробці логистической системи враховуються багато факторів, що роблять на неї вплив. Краще правило для реалізації логістичної стратегії: «Сім разів відміряй - один раз відріж». Хоча темпи рішення задач по просуванню матеріалопотоку можуть бути повільними, однак кінцевий результат буде досить відчутним.

2.2 Логістична стратегія в області просування продукції


Логістика представляє систему, у якій одні підрозділу визначають необхідний обсяг продукції для безперебійної роботи підприємства - постачання, інші - займаються розподілом продукції - збут, треті - здійснюють просування продукції від постачальників до споживачів, четверті - збирають інформацію про постачальників, споживачів, продукцію, транспорті і т.д.

Логистическая стратегія з обліком усіх цих умов прагне організувати вільний розподіл і обмін продукції таким чином, щоб забезпечити оптимізацію попиту і просування при визначеній ціні на товари і послуги.

Для виконання зазначених умов у логистической системі створюються два потоки:

) фізичний потік товарів між виробниками і споживачами;

) комунікаційний (інформаційний) потік, що повинний передувати обміну, супроводжувати його і випливати за ним.

Перший потік, як вказують економісти, створює три типи корисності: корисність стану (упакування), просторова корисність (оптимальне транспортування) і тимчасова корисність (нагромадження продукції й одержання її будь-який час).

Для того щоб досягти пропорційності між попитом та пропозицією, необхідно не тільки організувати фізичний і комунікаційний потоки, але і вивчати і прогнозувати попит, удосконалювати взаємини між підприємствами і фірмами.

Крім попиту та пропозиції, важливим елементом є збутова мережа.

Збутова мережа - це структура, сформована партнерами, що беруть участь у процесі конкурентного обміну, з метою надання товарів і послуг різним потребам.

Збутовий канал виконує визначений набір функцій.

До функцій розподілу, як правило, відносять:

• концентрацію чи розподіл товарів;

• розміщення товарів, сортування і нагромадження;

• перехід володіння товарів від покупця до продавця;

• схоронність і захист товарів, що знаходяться на збереженні;

• ведення переговорів і угод між продавцями і покупцями;

• передачу права власності на товар від продавця до покупця.

У процесі розподілу звичайно функції підрозділяються:

) комерційний, початковий розподіл, тобто функції, що сприяють покупці і продажу, здійсненню передач прав власності і володіння;

) фізичний розподіл, тобто функції збереження, схоронності і транспортування товару. Структура каналу збуту:

) звичайна вертикальна структура (прямої і непрямий канали);

) координована вертикальна структура: інтегрована, коли контролює один виготовлювач; договірна, коли контроль здійснюють трохи м фірм; контрольована, коли контроль здійснюється по всьому ланцюжку (виробник - оптовик - роздрібний торговець).

Структура каналів розподілу (число вертикальних посередників), їхній масштаб (число торгових крапок) і стабільність залежать від економічних факторів. Економічні фактори представляють кожен етап у каналі розподілу, тому для Досягнення економії необхідно визначати оптимальна кількість етапів для одержання продукції. Одним з напрямків досягнення економії є скорочення числа угод.

Стабільність каналу розподілу досягається за умови виконання усіх функцій на задоволення як виробника товарів, так і їхнього покупця.

Товаровиробники зіштовхуються, в основному, із двома підвидами ринку: по-перше, кінцеві споживачі продукції; по-друге, посередники, що надають продукцію кінцевим споживачам.

Кінцеві споживачі, як правило, прагнуть до одержання продукції невеликими партіями з високим ступенем її готовності. Посередники ж частіше ведуть закупівлі великими партіями. На практиці фізичний розподіл фірми використовує і перший, і другий шляху реалізації продукції. При цьому можна виділити три основних види відвантаження споживачу:

) прямі з заводських запасів;

) прямі відвантаження з виробничої лінії;

) відвантаження через складську систему.

Якщо відвантаження конкретному споживачу менше оптимальних для прямих постачань, то застосовується система постачання через склади. Це дозволяє знизити витрати по розподілі і поліпшити обслуговування. Такі склади, як правило, роблять ряд послуг споживачу. По суті справи вони перетворюються в розподільні центри, що акумулюють запаси і що забезпечують визначений рівень обслуговування споживачів.

Але просування продукції в каналах розподілу не завжди закінчується в момент її одержання споживачем. Частина продукції може бути повернута назад по різних причинах; наприклад, ушкодження продукції внаслідок поганого транспортування, неправильного маркірування, неправильного методу розподілу (порушення температурного режиму й ін.) чи внаслідок надання споживачу права повернення продукції відповідно до зміни потреби в ній. У будь-якому випадку функціями фізичного розподілу є прийом і розміщення поворотної продукції, а також відправлення її не доробку.

Масштаби поворотного процесу і його ефективність залежать від виду продукції, що розподіляється, і каналів розподілу. Налагодити повернення промислових товарів по прямих і коротких каналах легше, ніж через складні канали розподілу.

Основним етапом у поверненні продукції є її розміщення на складах виробника. Повернення може здійснюватися безпосередньо зі складів, що належать компанії (коли дефект виявлений до відвантаження) чи з первинних складів розподільників, контрольованих компанією. У такому випадку розміщення поворотної продукції є для керуючих розподілом, чи просто переміщенням з одного складу на інший, чи переміщенням у рамках одного складу. Процес повернення у випадку доставки і розміщення продукції зі складів посередників складніше. Самий дорогий процес повернення - той випадок, коли продукція вже знаходиться в споживача.

Механізм поворотного розміщення продукції промислового призначення характеризується, в основному, установленням прямих зв'язків між виробником і споживачем, що забезпечують ремонт, переміщення продукції, пряму оплату рахунків, накладних і т.д. Керування матеріальним забезпеченням є своєрідним «дзеркальним відображенням» фізичного розподілу. Ця функція логістики сприяє просуванню продукції до місця виробництва.

Потреби виробництва визначаються замовленнями. Агент із закупівлі вибирає постачальників, що задовольняють фірму по багатьом параметрам (ціни, доставка, якість). Замовлення на постачання, відповідним чином оформлений, відсилається фірмі-постачальнику. Це замовлення містить основну необхідну інформацію (обсяг постачань, спосіб доставки, необхідна дата постачання і т.д.). Далі постачальник обробляє замовлення і готує його до відвантаження. Весь процес обробки замовлення представлений у табл. 2.1.

Таблиця 2.1- Процеси обробки замовлення

Одержання замовлення

Обробка і зборка замовлення

Додаткова діяльність по придбанню відсутніх на складі товарів

Доставка замовлення

а) комплектування

а) обробка транспортних накладних

а) придбання товарів, відсутніх на складі

а) відвантаження зі складу

в) передача замовлення складам

в) оплата боргу і урегулирование претензій с) зборка замовлення на складах




Оплата доставки обмовляється в договорі. Якщо вартість доставки включається в ціну продукції, то доставка виробляється постачальником. Після одержання продукції вона проходить контроль якості і неї розміщають на складі (якщо постачання йде в запас) чи надходить безпосередньо в процес виробництва. Схема постачання підприємства в спрощеному виді представлена на рис. 2.5.

Вибір постачальника залежить у першу чергу від ціни і якості одержуваної продукції, далі від тривалості зв'язку з постачальником, географічного місця розташування фірми-постачальника. Останній фактор також має немаловажне значення, тому що навіть незалежно від того, чи входять транспортні витрати в ціну чи продукції ні, віддаленість постачальників від споживача впливає на швидкість доставки вантажу.

Рис. 2.5 - Просування товарів і інформації в каналах виробництва,

3. Ефективність логістичної системи, методика її оцінювання

Логістична система підприємства забезпечує потрібний набір послуг за максимально можливого зменшення асоційованих витрат, зумовлених виконанням логістичних операцій. Через це логістична політика розробляється з врахуванням двох факторів - бажаного рівня логістичного  сервісу і мінімальної величини логістичних витрат, а мета логістичного менеджменту полягає у встановленні балансу між цими двома складовими, вигідного як споживачу, так і генератору матеріального потоку.

Це підводить нас до визначення сутності ефективності логістичної системи. Ефективність логістичної системи - це показник (або система показників), який характеризує якість роботи логістичної системи за заданого рівня логістичних витрат.

Зростаюча зацікавленість у підвищенні ефективності всього логістичного ланцюжка висуває підвищені вимоги і до системи оціночних показників, яка у даному випадку повинна забезпечувати інтегральну оцінку логістичних процесів.

Слід зазначити, що в спеціальній літературі немає єдиної думки щодо питання визначення ефективності функціонування логістичної системи. Найчастіше основним критерієм ефективності функціонування логістичної системи вважають мінімізацію логістичних витрат. Без сумніву, орієнтація на мінімізацію витрат є актуальною, але за умови досягнення необхідного рівня логістичного сервісу. Через це, на наш погляд, заслуговують на увагу рекомендації з оцінювання результатів логістичної діяльності американських спеціалістів, які пропонують багатокритеріальну оцінку функціонування логістичної системи [2, с. 593-605].

Умовно показники, які характеризують переміщення матеріального потоку, можна об'єднати у такі групи.

Витрати. Фактична величина витрат, пов'язаних з виконанням певних логістичних операцій найбільшою мірою відображає результати логістичної діяльності. Величину витрат, як правило, виражають або загальною грошовою сумою витрат, або грошовою сумою з розрахунку на одиницю продукції (питомі витрати), або часткою в обсязі продажів. За кордоном аналіз логістичних витрат зазвичай здійснюється у відсотковому відношенні до ВНП (для країни в цілому) або обсягу продажів готової продукції фірми (галузі). Сутність логістичних витрат та їх склад докладніше буде розглянуто нами нижче.

Обслуговування споживачів/якість. Наступна група логістичних показників належить до обслуговування споживачів. Ці показники характеризують відносну здатність фірми задовольняти запити і потреби споживачів. До таких сервісних показників можна віднести: ймовірність та величину дефіциту, частоту пошкоджень продуктів, вартість пошкоджених продуктів, кількість претензій від споживачів, час реакції на претензії споживачів, час задоволення претензій споживачів, відношення кількості повернень до кількості замовлень, вартість повернутих товарів, рівень недопоставок, рівень браку в постачаннях, частку некомплектних постачань, ча1-стку постачань із запізненням, частку передчасних постачань, частку постачань в зазначений термін, час реакції ланцюга постачань (час необхідний на внесення відповідних коректувань в оперативні плани через зміни ринкового попиту і збільшення виробництва продукції на 20%).

Особливе місце серед показників цієї групи займає тривалість логістичного циклу. Логістичний цикл виражається періодом часу, необхідним для оформлення замовлення на постачання певного товару, його виготовлення, включаючи придбання необхідних для цього засобів виробництва, і безпосередньо на доставку замовленої продукції на склад споживача або до іншого місця призначення.

Серед сучасних підходів до оцінки сукупної ефективності всіх операцій, спрямованих на задоволення споживачів, все більший інтерес викликає концепція досконалого замовлення. Досконале замовлення - це найвищий критерій якості логістичних операцій, оскільки «досконале замовлення» виступає мірилом загальної ефективності всієї інтегрованої діяльності фірми, а не окремих функцій. Цей показник характеризує, наскільки рівномірно і безперебійно відбувається виконання замовлення на всіх етапах, тобто наскільки налагоджено весь багатоетапний процес управління замовленням і чи не виникають у ньому збої.

Досконале замовлення - це організація роботи, яка відповідає таким нормативам:

) повна доставка всіх виробів за всіма замовленими товарними позиціями;

) доставка в необхідний споживачем строк із допустимим відхиленням 1 день;

) повне і акуратне ведення документації щодо замовлення;

) бездоганне дотримання погоджених умов постачання (якісна установка, правильна комплектація, готовність до використання і відсутність пошкоджень).

Сьогодні найкращі логістичні організації демонструють рівень досконалого замовлення в 55-60% усіх своїх операцій, тоді як більшості інших не вдається досягнути і 20% [2, с.598].

Продуктивність. З погляду логістики продуктивність вимірюється відношенням між кінцевим результатом роботи системи «на виході» (тобто обсягом виготовлених продуктів або послуг) і обсягом ресурсів «на вході», які використовує система для отримання цього результату. Серед показників продуктивності можна назвати такі: кількість відвантажень на одного працівника, відношення обсягу продажів до фонду оплати праці, кількість замовлень на одного торгового працівника і т.д.

При цьому показники продуктивності потрібно розглядати в системі з іншими логістичними показниками. Так, приймальники замовлень можуть показати високу продуктивність виконуваної операції, але через брак часу для уважного вислуховування побажань кожного клієнта це може призвести до низького ступеня вдоволення споживачів.

У системі оцінювання ефективності логістичної системи продуктивність важлива ще і тому, що вона є непрямою характеристикою напруженості та потужності матеріального потоку в логістичній системі.

Активи. Предметом оцінювання активів є ефективність використання капіталу, вкладеного в споруди та устаткування, а також обігового капіталу, пов'язаного у запасах. Оцінка управління активами показує, наскільки швидко обертаються ліквідні активи (зокрема запаси) і наскільки успішно основні засоби окупають вкладені в них інвестиції. Типовими показниками ефективності управління логістичними активами є: тривалість операційного циклу, обертання запасів (в обертах і днях), витрати на підтримку запасів, рівень застарілих запасів, рентабельність сукупних активів, рентабельність обігового капіталу, рентабельність основного капіталу, рентабельність інвестицій і т.д.

Комплексна оцінка ефективності логістичної системи може бути доповнена розрахунком логістичних показників «на місцях», тобто в окремих функціональних сферах шляхом розрахунку різних техніко-експлуатаційних, техніко-технологічних і економічних показників.

Перераховані логістичні показники призначені для внутрішньої оцінки функціонування логістичної системи. Однак, крім внутрішніх логістичних показників, які важливі для управлінського контролю над всіма аспектами діяльності логістичної системи, для виявлення і реалізації споживчих очікувань як постійних орієнтирів діяльності, а також для освоєння передового досвіду інших галузей можуть бути використані й зовнішні системи оцінки.

Так, найважливішим компонентом діяльності логістичних систем є регулярне вивчення сприйняття їх роботи споживачами. Для цього фірми самостійно або із залученням фахівців здійснюють цільові дослідження. У ході подібних досліджень вивчається робота фірми та її конкурентів у цілому або за окремими напрямками. Типове дослідження дає комплексну оцінку сприйняття споживачами таких аспектів логістичної діяльності, як тривалість логістичного циклу, доступність інформації, способи вирішення виникаючих проблем, сервісна підтримка продукту і т.д.

Також надзвичайно важливу роль у комплексній оцінці результатів діяльності відіграє порівняльний аналіз, як засіб співставлення власних продуктів, послуг і методів роботи з аналогічними показниками конкурентів, а також провідних фірм суміжних і несуміжних галузей. У ході аналізу визначаються ключові показники діяльності і, якщо це можливо, відслідковуються їх минулі та поточні значення.

Закордонний досвід проведення порівняльного аналізу виробив три основні методи його проведення. Перший полягає у використанні опублікованих логістичних даних, які містяться в аналітичних оглядах, періодичній пресі та університетських дослідженнях. Другий метод заснований на двосторонньому співробітництві з не конкуруючими фірмами у своїй або суміжних галузях для взаємного вивчення наявного досвіду з метою пошуку можливостей удосконалювання діяльності. Третій метод передбачає об'єднання з іншими організаціями з метою систематичного обміну даними для порівняльного аналізу. Створення і підтримка подібних союзів вимагає значних зусиль, але і дає більший ефект, ніж два попередніх методи.

 

.1 Управління логістичними витратами


Одним з основних критеріїв ефективності логістичної системи, без сумніву, є величина логістичних витрат.

Логістичні витрати - це витрати, пов'язані з виконанням логістичних операцій.

При цьому для прийняття обґрунтованих рішень під час управління логістичною системою в складі загальних логістичних витрат враховуються також втрати прибутку від замороження (іммобілізації) матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва і готової продукції в запасах, а також збиток від недостатнього рівня якості постачання, виробництва, дистрибуції готової продукції споживачам і логістичного  сервісу. Цей збиток зазвичай оцінюється як зменшення обсягу продажів, скорочення частки ринку, втрата прибутку, втрата клієнтів і т.п. Таким чином до складу логістичних витрат, крім фактичних витрат, входять і витрати втрачених можливостей (навіяні).

Витрати втрачених можливостей (навіяні витрати) характеризують втрачену вигоду, пов'язану з тим, що обмежений обсяг ресурсів може бути використаний тільки певним чином, що виключає застосування іншого можливого варіанту, який забезпечує отримання прибутку.

Основна проблема, яка виникає під час виділення логістичних витрат полягає в тому, що традиційна бухгалтерська практика класифікації та обліку основних видів витрат, як правило, не містить адекватної інформації для ідентифікації витрат, пов'язаних з логістичними процесами. Причина полягає в тому, що традиційні системи обліку агрегують логістичні витрати в інші групи корпоративних витрат, що не дозволяє провести їх детальний аналіз, врахувати всі наслідки прийнятих управлінських рішень, а також їх вплив на загальну ефективність логістичної системи. Все це обумовлює той факт, що логістичні витрати знаходяться поза контролем керівництва підприємств.

Існуючі принципи класифікації логістичних витрат відрізняються один від одного насамперед складом логістичних операцій, у процесі виконання яких вони виникають. На наш погляд більшість розглянутих підходів до виділення логістичних витрат мають істотні недоліки.

По-перше, у складі логістичних витрат не враховані виграти на формування й управління інформаційним потоком, що є одним із об'єктів застосування логістичних операцій, хоча такий підхід суперечить самій сутності логістичних витрат. По-друге, недостатня увага приділяється витратам, які виникають у каналах розподілу. Ігнорування таких витрат також не може бути визнано за доцільне, оскільки в умовах ринкової економіки, де збут є «вузьким» місцем,, розмір цих витрат може бути значним.

Враховуючи вищесказане, ми пропонуємо класифікацію логістичних витрат, яка ґрунтується на таких твердженнях. Логістичні витрати були згруповані нами за укрупненими групами логістичних операцій - логістичними функціями: постачанням, виробництвом і збутом. Через те, що транспортування, зберігання запасів і складування є інтегрованими логістичними функціями, і витрати, які супроводжують їх виконання можуть виникати багаторазово протягом всього логістичного ланцюга, ці витрати були виділені нами окремо. Для поділу витрат на переміщення безпосередньо матеріального потоку і витрат на інформаційне забезпечення цього процесу було виділено групу витрат на підтримку підсистеми інформаційного забезпечення, куди було включено всі адміністративні витрати через характер управлінської праці, а також витрати на навчання логістичного персоналу всіх рівнів.

Необхідно відзначити, що запропонована класифікація не є вичерпною, оскільки виділення тих або інших витрат або груп витрат залежить від виду логістичної системи, завдань управління та оптимізації в конкретних логістичних ланцюгах і каналах.

Цікавий закордонний досвід організації управлінського обліку логістичних витрат, який передбачає кілька принципів ведення такого обліку залежно від мети подальшого використання [2, с. 575].

Загальноприйнятий спосіб компонування логістичних витрат, обчислених за видами діяльності, полягає у співставленні конкретних витрат з конкретними керованими подіями. Наприклад, якщо об'єктом аналізу є замовлення споживача, всі витрати, породжені відповідним функціональним циклом, включаються в загальні витрати логістики. Типові об'єкти аналізу в калькуляції логістичних витрат за видами діяльності - це замовлення споживачів, канали розподілу, продукти і послуги з доданою вартістю. Спосіб розподілу витрат залежить від об'єкта аналізу, обраного для вивчення.

) Групування функціональних витрат означає, що всі витрати на прямі і непрямі логістичні послуги, виконані за конкретний оперативний період, зводяться в звіті в одну основну категорію з докладним розбиттям на підкатегорії. Таке компонування звіту про загальні витрати дозволяє порівнювати показники за кілька періодів.

) Групування розподілених витрат призначене для співставлення загальних логістичних витрат з натуральними показниками діяльності. Наприклад, загальні логістичні витрати можна враховувати з розрахунку на тонну, центнер, одиницю продукту, замовлення, номенклатурну категорію продуктів або інші натуральні величини, які використовуються для порівняльного аналізу результатів роботи.

) Групування постійних і змінних витрат надзвичайно корисне для виявлення причетності логістичних витрат до поточних або потенційних операцій. Цей метод компонування полягає у зарахуванні витрат до постійних або змінних для приблизної оцінки масштабу змін в операційних витратах, які утворилися внаслідок коливання логістичної продуктивності. Поділ витрат на постійні та змінні став розповсюдженим інструментом управління витратами в різних моделях логістичних систем.

Основним принципом, на якому будується управління логістичними витратами є концепція загальних витрат.

Вперше концепція загальних витрат або повної вартості була введена Говардом Льюісом, Джеймсом Каллітоном і Джейком Стілом у роботі [47]. Вони показали, як підхід з позицій загальних витрат виправдує використання дорогого повітряного транспорту. Основна теза полягала в тому, що якщо швидкість і надійність авіаперевезень дозволяє знизити або зовсім усунути інші витрати (зокрема, на складування і зберігання запасів), високі транспортні витрати обґрунтовані зниженням загальних витрат. Схема Льюіса, Каллітона та Стіла описує аналіз співвідношень між різними видами витрат і показує, як загальні витрати можуть бути знижені завдяки ретельній інтеграції логістичних операцій.

Концепція загальних витрат проста і доповнює поняття логістики як інтегрованої системи, її суттю є те, що всі витрати розглядаються як здійснювані одночасно для забезпечення необхідного рівня обслуговування. Під час порівняння альтернативних підходів витрати за деякими функціями збільшаться, за деякими - зменшаться або залишаться на колишньому рівні. Мета полягає в знаходженні альтернативи, яка характеризується найнижчими загальними витратами. Таким чином, концепція аналізу загальних витрат націлює зусилля на мінімізацію не часткових, а загальних витрат.

Ефективне управління логістичними витратами передбачає організацію дієвої системи їх контролю. Рекомендації щодо контролю над логістичними витратами полягають у таких твердженнях [22, с. 226]:

. Зусилля необхідно концентрувати на контролі витрат у місцях їх виникнення.

. Дані про різні види витрат потрібно обробляти по-різному.

. Ефективним шляхом до скорочення витрат є скорочення недоцільних видів діяльності (процедур, робіт, операцій). Спроби знизити рівень додаткових витрат рідко бувають ефективними.

. Ефективний контроль над витратами вимагає, щоб діяльність підприємства оцінювалася в цілому, при цьому потрібно мати уявлення про результати діяльності у всіх функціональних сферах логістики.

 

Висновок


Існуюча нині Система управління матеріальними потоками є традиційною. При розробці логістичних моделей, орієнтованих на використання на загальноекономічному просторі колишнього СРСР, необхідно враховувати ряд особливостей. Перша полягає в тому, що територія застосування цих моделей досить велика, і це ускладнює проектування логістичних моделей, сприяє збільшенню обсягів запасів і транспортно-заготівельних витрат. Друга особливість - це нерозвинута інфраструктура (засоби транспорту і зв'язку, обладнані склади, пакувальне устаткування). Разом з уповільненням обороту матеріальних об'єктів це спричиняє великі втрати, пошкодження матеріальних цінностей. Необхідно враховувати, що відсоток їх збереження буде значно нижчим, ніж у нормативах, прийнятих на Заході. З розвитком матеріально-технічної бази сфери обороту дія цього фактора послаблюється. Третя особливість полягає у високому ступені концентрації виробництва та споживання на великих підприємствах. З одного боку, це сприяє інтенсифікації матеріальних потоків, а з іншого - уповільнює реакцію та гнучкість через зміну потреб клієнтів. Малі підприємства мають велику перевагу у реакційній спроможності, оскільки вони експлуатують здебільшого просте, універсальне устаткування та інструментарій, а нововведення не спричиняють тривалих і збиткових простоїв. Четверта особливість - високий ступінь концентрації управління, що знижує реакційну спроможність виробництва на змінюваний попит. Концентрація управління має прояв в обмеженій самостійності виробничих і постачальницько-збутових підприємств та організацій, в необхідності узгоджувати прийняті рішення з вищими органами управління. У цьому відношенні малі підприємства мають значну перевагу, оскільки скорочується час диспозиції за рахунок оперативності прийняття відповідних рішень, прискорюється надходження документів та оперативної інформації. П'ята особливість полягає у низькому ступені інтеграції виробництва. Вона виявляється в об'єднанні багатьох проміжних етапів технологічного циклу, намаганні досягнути максимального ступеня готовності продукції до кінцевого споживання. На багатьох підприємствах поряд з основною продукцією виготовляються технологічне оснащення, інструмент, інші засоби виробництва. При регулюванні матеріальних потоків провідну роль відіграє виробнича логістика як найбільш комплексна ланка логістичної моделі великого підприємства. Шоста особливість - це слабка насиченість ринку. Дія цього фактора полегшує проектування і функціонування маркетинг-логістики, але створює великі складнощі для постачальницької логістики. Сьома особливість полягає у відсутності резервів виробничих потужностей і має вияв у нагромадженні великих резервів матеріальних ресурсів у вигляді матеріалів, сировини, що значною мірою перешкоджає гнучкості виробництва і свідчить про низький рівень інтенсивності матеріальних потоків.

Концепція логістики в управлінні матеріальними потоками тільки-но починає застосовуватися в Україні. Необхідною умовою успішного її розвитку є підготовка висококваліфікованих фахівців, спроможних здійснювати проектування автоматизованих систем логістики і застосовувати їх на підприємствах та у постачальницько-збутових організаціях.

2. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с анг.- М.: Прогресс, 1998 - 736 с.

3. Котлер Ф. Управление маркетингом: Пер. с анг. - М.: Экономика, 1999 - 224 с.

4. Крылова Г.Д., Соколов М.И. Маркетинг. Теория и 86 ситуаций. Учеб. посибие для вузов. М.: Юнити - Дана - 513 с. 1999 г.

5. Маджаро С. Международный маркетинг.- М.: Междунар. отношение, 1997 - 263 с.

6. Маркетинг і стратегія конкуренції: Навч. посібник / І.В. Совельєв, В.П. Дяченко, В.Є. Куриляк. - К.: НИКВО, - 1999 - 72 с.

7. Маркетинг/ Упоряд., вступ. ст. А.І. Кредисова. - К.: Ураїна, 1999 - 399 с.

8. Международные экономические отношения.- В 2-х томах. - Т1 - Под.общ. ред. Р.И. Хасбулатова - М.: Изд-во “Новости”, 1998 - 159 с.

9. Ноздрева Р.Б, Цышчко Л.И. Маркетинг: как побеждать на рынке. М.: Финансы и статистика, 1998 - 30 с.

10. Троуде В.Р. Маркетинг. - Рига: Авто - 1998 - 348 с.

11. Самуельсон П. Економіка. - Львів: Світ, 1999 - 493 с.

12. Н.В. Куденко. Цільовий ринок фірми. Сутність і стратегії вибору // Маркетинг в Україні №3, 2001 р.

13. О.П. Луцій. Н.В. Васюткіна. Споживці оцінки ринку продуктів харчування в Україні // Маркетинг в Україні №2, 2003 р.

14. Н.В. Коловкіна. Стимулювання збуту: теорія, практика і перспективи // Маркетинг в Україні №2, 2003 р.

Похожие работы на - Логістичний сервіс: значення і сутність

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!