Планування технічних обслуговувань машин
РЕФЕРАТ
на
тему: Планування технічних
обслуговувань машин
ЗМІСТ
1. Вибір
типів засобів діагностики і технічного обслуговування машин в господарствах
2. Визначення об'ємів робіт
по технічному обслуговуванню тракторів в господарствах
3. Робоча документація
спеціалізованої ланки діагностики і технічного обслуговування машин
Використана література
1. Вибір типів засобів діагностики і
технічного обслуговування машин в господарствах
Засоби діагностики і обслуговування сільськогосподарської техніки
вибирають з таким розрахунком, щоб разом з високопродуктивним і ефективним
використовуванням цих засобів забезпечити мінімум грошових витрат на їх зміст.
Пересувні і стаціонарні засоби діагностики і технічного
обслуговування машин оснащені в основному однотипним устаткуванням, приладами,
пристосуваннями і інструментом. Тому при рішенні питання про доцільність
використовування тих або інших типів технічних засобів достатньо порівняти
питомі витрати на їх зміст.
Нижче приведений порівняльний розрахунок витрат на зміст
пересувних ремонтно-діагностичних майстерень і стаціонарних постів діагностики
і технічного обслуговування тракторів, а також кількості засобів, необхідного
для ТО-3.
Загальні річні витрати Сп на зміст пересувної
ремонтно-діагностичної майстерні визначаються з виразу:
Сп =Зп+ Мп+ Оп+ Ап+
Пп
де Зп — заробітна платня обслуговуючого персоналу
пересуванням майстровим; Мп — витрати на придбання матеріалів і
запасних частин для пересувної майстерні; Оп— витрати на технічне
обслуговування і ремонт майстерні; Ап— амортизаційні відрахування на
реновацію і капітальний ремонт майстерні; Пп— витрати на пробіг
майстерні.
Питомі
експлуатаційні витрати Вп на зміст пересувної ремонтно-діагностичної
майстерні:
Вп = Сп / Тп
де Тп — загальний річний час роботи майстрової, ч.
Загальні річні витрати Сс на зміст стаціонарного
поста діагностики і технічного обслуговування:
Сс= Зс+ Мс+ Ос+ Ас+
Пт
де Зс—заробітна платня обслуговуючого персоналу
стаціонарного поста; Мс—витрати на придбання
експлуатаційних матеріалів для устаткування і споруд; Ос — витрати на
технічне обслуговування і ремонт устаткування і споруд поста; Ас — амортизаційні
відрахування на реновацію і капітальний ремонт поста; Пт — витрати на
пробіг тракторів від бригади колгоспу або відділення радгоспу до центральної
ремонтної майстерні, де розміщений стаціонарний пост, і назад.
При розрахунку слід враховувати лише витрати, пов'язані з
виконанням діагностичних і регулювальних робіт, усуненням несправностей і
заміною складових частин об'єкту діагностики і технічного обслуговування
(аналогічні витратам при використовуванні пересувної ремонтно-діагностичної
майстерні).
Питомі експлуатаційні витрати Вс на зміст стаціонарного
поста діагностики і технічного обслуговування:
Вс =Сс
/Тс
де Тс — загальний
річний час роботи поста, ч.
Для
отримання необхідних вихідних даних при розрахунку використовуються наступні
джерела:
заробітна платня обслуговуючого персоналу — на основі діючого
порядку і нормативів;
витрати на придбання матеріалів і запасних частин до діючим нормам
їх витрати і вартості;
витрати на технічне обслуговування і ремонт устаткування і споруд
стаціонарного поста і пересувної ремонтно-діагностичної майстерні — на основі
діючих нормативів;
амортизаційні відрахування — відповідно до діючих норм амортизації
для різних видів устаткування і споруд;
витрати на пробіг ремонтно-діагностичної майстерні від місця
стоянки до пунктів технічного обслуговування і назад і на переїзд тракторів від
бригади (відділення) до центральної ремонтної майстерні і назад — за нормативними
даними або по фактичних середніх витратах, встановлюваних на підставі
бухгалтерського обліку.
Як показує досвід, пересувну ремонтно-діагностичну майстерню
доцільно використовувати при значних радіусах обслуговування машин, що
перевищують 10... 12 км від центральної садиби господарства, а також для
заявочного технічного обслуговування, пов'язаного з виявленням і усуненням
несправностей в умовах експлуатації. При невеликих радіусах обслуговування для.
проведення складних видів технічного обслуговування і усунення несправностей
переважно стаціонарний пост діагностики і технічного обслуговування машин.
Середньорічну кількість Ргп тракторів, обслуговуваних
ремонтно-діагностичній майстерні, можна підрахувати по формулі:
Ргп=РсмДКсмηп.в.
де Рсм—кількість тракторів, обслуговуваних одній майстерні
га повну робочу зміну; Д — кількість робочих днів в році;, Ксм — коефіцієнт
змінності (відношення кількості змін до кількості робочих днів за період); ηп.в.
— коефіцієнт використовування робочого часу.
Одна пересувна ремонтно-діагностична майстерня при плановому
обслуговуванні тракторів дозволяє виконати діагностичні і регулювальні роботи з
одночасним усуненням несправностей в середньому для 1,2 трактори в зміну при ηп.в.
= 1.
Приймаючи кількість робочих днів в році, зайнятих на
обслуговуванні тракторів ремонтно-діагностичної майстерні, Д=170 (при
тривалості робочої зміни 8 ч), Ксм=1 (робота в одну зміну) і ηп.в
= 0,7, одержимо:
Рг.п. =1.2*170*1*0.7=143 трактора
Якщо
прийняти річне напрацювання на один трактор рівної в середньому 1050 ч то
при періодичності ТО-3 через кожні 960 ч кількість фізичних тракторів,
обслуговуваних одній ремонтно-діагностичній майстерні, складе:
От.п.=(143*960)/1050=131трактор
При
обслуговуванні тракторів на стаціонарному посту діагностики і технічного
обслуговування коефіцієнт використовування робочого часу декілька вище, ніж при
обслуговуванні за допомогою пересувної ремонтно-діагностичної майстерні (за
вирахуванням витрат часу на переїзди і обслуговування автомашини).
Приймаючи
ηп.в = 0,8, при однозмінній роботі поста одержимо:
Рг.п. =1.2*170*0.8=163трактора
Кількість
фізичних тракторів, обслуговуваних одним стаціонарним постом, складає:
От.п.=(163*960)/1050=143трактор
Знаючи кількість тракторів, що знаходяться в експлуатації,
підраховують необхідну кількість пересувних ремонтно-діагностичних майстрових
або діагностичних установок і стаціонарних постів діагностики і технічного
обслуговування.
Зважаючи на нерівномірне завантаження тракторів протягом сезону в
напружені періоди польових робіт може відчуватися недолік в засобах діагностики
і технічного обслуговування і в обслуговуючому персоналі. Цей недолік
компенсують шляхом організації групового обслуговування двох або декількох
тракторів однією спеціалізованою ланкою одночасно. В цьому випадку продуктивність
праці зростає в 1,3... 1,4 рази. Крім того, в господарствах є трактори, які
завантажені не повністю, унаслідок частих простоїв з організаційних,
технологічних і інших причин, що також створює додаткові резерви.
Пересувні ремонтно-діагностичні майстерні і пости діагностики і
технічного обслуговування тракторів можуть належати як господарству, так і
спеціалізованому підприємству. В цілях найраціональнішого використовування
технічних засобів пересувну ремонтно-діагностичну майстерню КИ-9924 ГОСНІТИ
(КИ-817Д ГОСНИТИ), пересувну
діагностичну установку КИ-4270А ГОСНИТИ (КИ-13905 ГОСНИТИ) або комплект
стаціонарного поста КИ-5308А ГОСНИТИ доцільно мати в господарствах з парком не менше
100...120 тракторів. При меншому парку трактори повинні обслуговуватися засобами
(головним чином пересувними), спеціалізованих підприємств.
2. Визначення об'ємі робіт по технічному обслуговуванню тракторів в
господарствах
Об'єм робіт по технічному обслуговуванню тракторів визначають
відповідно до кількості палива, що витрачається, структури і кількісного складу
машинно-тракторного парку.
У більшості зон країни польові роботи носять сезонний характер, що
обумовлює значну нерівномірність витрати палива на виконання даних робіт. З
цієї причини міняється і об'єм робіт по технічному обслуговуванню. Тому
роботи спеціалізованих ланок слід планувати окремо для весняно-літнього і осінньо-зимового періодів.
Об'єм робіт по технічному обслуговуванню тракторів і кількість
робітників спеціалізованої ланки розраховують в наступному порядку.
1.
Визначають загальну витрату палива на роботу тракторів за період
весняно-літніх і осінньо-зимовий польових робіт.
2.
Підраховують періодичність Пср технічного обслуговування
тракторів, закріплених за пунктом технічного обслуговування (ПТО), по формулі:
nср= (П1 К1+ П2 К2 +…+ Пn Кn )/ К1+ К2 +…+ Кn
де П1, П2 .... Пn — періодичність
технічого обслуговування тракторів, закріплених за ПТО, кг витраченого палива; К1, К2 .... Кn — кількість
тракторів однойменної марки.
Для кожного виду технічного обслуговування (ТО-1, ТО-2, ТО-3)
підраховують свою періодичність.
3. Підраховують кількість планованих технічних обслуговуванні,
знаючи планований об'єм робіт Q;
а) за весняно-літній період
Zв-.л.ТО-1 =0.75Qв-л/ПсрТО-1
Zв-.л.ТО-2=0.75Qв-л/ПсрТО-2
Zв-.л.ТО-3 =0.75Qв-л/ПсрТО-3
б) за осінньо-зимній період
Zо-.з.ТО-1 =0.75Qо-з/ПсрТО-1
Zо-.з.ТО-2 =0.75Qо-з/ПсрТО-2
Zо-.з.ТО-3 =0.75Qо-з/ПсрТО-3
3. Підраховують
трудомісткість Тср кожного виду технічного обслуговування (ТО-1,
ТО-2 і ТО-3) по формулі:
Тср
= (Т1 k1 + Т2 k2+…+Тn kn )/k1 +k2
+…+kn
де Т1
Т2…Тn— трудомісткість технічного обслуговування
окремого вигляду по марках машин, ч; k1 k2 ... kn — кількість
певного виду технічних обслуговуванні.
5. По даний трудомісткість кожного виду технічного обслуговування
визначають загальну трудомісткість Т технічного обслуговування:
Тв-л ТО-1=ТсерТО-1 Zв-.л.ТО-1
Тв-л ТО-2=ТсерТО-2 Zв-.л.ТО-2
Тв-л ТО-3=ТсерТО-3 Zв-.л.ТО-3
б) за
осінньо-зимній період
То-зТО-1=ТсерТО-1 Zо-.зТО-1
То-зТО-2=ТсерТО-2 Zо-.зТО-2
То-зТО-3=ТсерТО-3 Zо-.зТО-3
6. Визначають сумарну трудомісткість технічних
обслуговуванні по тракторах однойменних марок по кожному періоду окремо і в
цілому за рік.
7.
Підраховують фундацію Ф(ч) робочого часу одного виконавця до формулі:
Ф= D tзм Кзм ηвр
Де D — кількість робочих днів за планований період; tзм— тривалість зміни,
ч; Кзм — коефіцієнт
змінності (відношення кількості змін до кількості робочих днів за період) ; ηвр — коефіцієнт
використовування робочого часу зміни (ηвр = 0,85...0,90).
8. На
основі проведених розрахунків визначають кількість Р (чол) робітників
спеціалізованої ланки, необхідних для виконання ТО-1 і ТО-2;
а)
для весняно-літній періоду
Рв-л
=(Тв-л ТО-1 +Тв-л ТО-2 )/Ф
б)
для осінньо-зимній періоду
Ро-з
=(То-з ТО-1 +То-з ТО-2 )/Ф
На
підставі виробничо-фінансових завдань бригадам колгоспів і відділенням
радгоспів, а також планового завантаження тракторів з вказівкою кількості
технічних обслуговуванні (по видах) в кожному місяці і по кожному трактору
складають річний план діагностики і технічного обслуговування тракторів,
Відповідно до цього плану і виробничих завдань тракторно-рільничим бригадам
колгоспів і відділенням радгоспів, обумовленими календарними агротехнічними
термінами, складають місячний план-графік діагностики і технічного
обслуговування, в якому наростаючим підсумком проставляють витрату палива або
напрацювання в годиннику і наголошують на даті проведення відповідного
технічного обслуговування. Види і терміни проведення технічних обслуговуванні визначають
з урахуванням напрацювання від останнього ремонту і відповідно до періодичності
технічного обслуговування тракторів.
Час простою трактора на технічному обслуговування планують,
виходячи з трудомісткості і тривалості відповідного виду технічного обслуговування.
Тривалість технічного обслуговування можна визначити орієнтовно розподілом
трудомісткості на кількість робітників спеціалізованої ланки.
Для контролю термінів технічного обслуговування тракторів
користуються жетонами, талонами або огорожними обліково-лімітними книжками,
видаваними трактористу на термін між технічними обслуговуваннями" самим
вчиненим є облік витрати палива і дизельного масла і встановлення термінів
проведення технічного обслуговування по обліково-лімітній книжці, яка містить
16 заправних відомостей і 16 нарядів на проведення технічного обслуговування.
Кількість заправних відомостей і нарядів відповідає числу періодичних технічних
обслуговуванні від початку експлуатації нового або відремонтованого трактора до
ТО-3 або між ТО-3.
3. Робоча документація спеціалізованої ланки діагностики і
обслуговування машин
Основна
робоча документація ланки технічного обслуговування машин включає технологію
технічного обслуговування, керівництво по передремонтній діагностиці машин і
діагностичну карту, Крім того, у розпорядженні майстра по діагностиці
сільськогосподарської техніки і майстра-налагоджувати є технічні описи засобів
вимірювань, правила їх експлуатації.
Технологія технічного обслуговування містить технологічні карти, в
кожній з яких вказані виконавці робіт, трудомісткість їх виконання і технічні
засоби, висловлена методика виконання робіт і технічні вимоги до функціональних
(відновлюваним при технічному обслуговуванні) параметрів полягання.
Керівництво по передремонтній діагностиці машин також складається
з окремих технологічних карт. На відміну від технологічних карт технічного
обслуговування в них приведена методика визначення полягання зносу складових
частин машини головним чином по ресурсних параметрах і вказані технічні вимоги
на вибраковування складових частин, що вичерпали міжремонтний ресурс.
У діагностичну карту (форма 1) записують результати діагностики
складових частин машини, указують характер і об'єм робіт по попередженню і
усуненню відмов, а також наголошують на залишковому ресурсі складових частин,
що забезпечують їх безвідмовну роботу до чергового контролю або ремонту.
Заповнює її майстер-діагност або майстер-налагоджувати в процесі
перевірки технічного полягання складових частин машин. В карту записують
загальні відомості про машину (роздягнув I), зведення тракториста або комбайнера про
основні неполадки, що виникають в процесі роботи (роздягнув II), які можуть бути
взяті до
уваги при
остаточній опеньку технічного полягання машини.
Потім приступають до зовнішнього огляду складових частин,
прослуховують механізми при роботі вхолосту і під навантаженням. Результати
огляду і прослуховування записують в розділ III карти. Основний розділ
діагностичної карти — роздягнув IV. В графі 2 цього розділу перераховані складові
частини, що підлягають обов'язковому контролю при ТО-3 тракторів або ТО-2
комбайнів. В графі 3 вказані одиниці вимірювання параметрів технічного
полягання машин. Результати вимірювань до і після виконання планово-запобіжних
робіт і усунення відмов (регулювань, очищення, промивки, Заміни, ремонту
складових частин) записують відповідно в графи 4 і 5.
У діагностичну карту заносять лише результати вимірювань
параметрів полягання найважливіших складових частин трактора або комбайна, по
який прогнозують залишковий ресурс.
У карту включені також параметри, значення яких істотно впливають
на техніко-економічні характеристики машини.
Залежно від полягання об'єкту діагностики в графі 6 роблять
наступні дометуй: І — справно; РГ — потрібне регулювання, Про — потрібне
очищення, П — необхідна промивка, З — необхідна заміна, РМ — потрібен ремонт.
Якщо виявиться, що об'єкт діагностики справний і значення
зміряного параметра знаходиться в межах, що допускаються, то в графі 5 роблять
прочерк, а в графі 6 ставлять букву І (справно). В решті випадків виконують
регулювальні або інші планово-запобіжні роботи, усувають несправності.
Результати повторних вимірювань заносять в графу 5, а в графі 6 указують вид роботи.
При вимірюванні зазорів в нижніх н верхніх головках шатунів в
діагностичну карту записують найбільше значення зазора, по якому потім
визначають остаточний ресурс кривошипно-шатунного механізму. Те ж
саме відноситься до нещільності клапанів газорозподілу і сумарного кутового
зазора в механізмах силової передачі.
У тих випадках, коли не вимагається давати кількісну оцінку
полягання об'єкту діагностики, графи 4 і 5 не заповнюють (в них роблять
прочерки).
Якщо
умовне позначення, проставлене в графі б, не дає повної відповіді, яка складова
частина підлягає технічному обслуговуванню або яку несправність слід усунути,
то, окрім перерахованих позначень, указують найменування складової частини, що
вимагає втручання.
У графі 7 роблять помітку про виконання планово-запобіжних робіт і усунення
несправностей, вказаних в графі 6. Якщо робота виконана, ставлять букву В
(виконано). Якщо об'єкт діагностики справний (не вимагається ніяких втручань),
то в графі 7 роблять прочерк.
У розділ V записують несправності складових частин машини, що не увійшли
до розділу IV. Там же указують види необхідних робіт по усуненню несправностей
і роблять відмітки про їх виконання.
Відповідно до результатів діагностики майстер-діагност визначає
залишковий ресурс основних складових частин, а також дає висновок про
необхідність ремонту складових частин, ресурс яких вичерпаний повністю або до
межі, що допускається.
Залишковий ресурс складових частин трактора або комбайна в
годиннику або кілограмах витрати палива, а також перелік складових частин, що
підлягають ремонту, указують в розділі VI діагностичної карти.
ВИКОРИСТАНА
ЛІТЕРАТУРА
1.
Ящура
А.И. Система технического обслуживания и ремонта общепромышленного
оборудования. — Москва: Энас, 2008. — 360 с.
2.
Техническое
обслуживание и ремонт дорожно-строительных работ [Текст] : [Учеб. пособие для
ПТУ] / Е.Г.Гологорский, В.В.Колесниченко. - [Б. м.] : Высш. шк., 1991. - 286 с.
: ил. - Библиогр.: с. 284.
3.
Бельских,
В.И. Справочник по техническому тракторов [Текст] обслуживанию и М.:
диагностированию /В.И. Бельских Россельхозиздат, 1986. 389 с.
4.
Лудченко
О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів: організація і управління. –
К.: Знання-Прес,2004. – 478 с
5.
Лудченко
А.А. Основы технического обслуживания автомобилей. – К.: Высшая школа, 1987 –
399 с.