Фінансування енергоефективних проектів: досвід європейських країн та його імплементація в Україну

  • Вид работы:
    Статья
  • Предмет:
    Мировая экономика, МЭО
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    202,65 Кб
  • Опубликовано:
    2017-10-05
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Фінансування енергоефективних проектів: досвід європейських країн та його імплементація в Україну














ФІНАНСУВАННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНИХ ПРОЕКТІВ: ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН ТА ЙОГО ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ В УКРАЇНУ


Скриль В.В.

Василенко Є.Р.

Анотація

У статті розглянуто питання європейського досвіду щодо фінансування енергоефективних проектів. Узагальнено висновки щодо можливості імплементації цього досвіду в Україну. Зазначено, що існуючі механізми фінансування, які успішно зарекомендували себе в інших державах, придатні і мають бути використані в українських реаліях.

Ключові слова: енергозбереження, енергоефективність, європейський досвід, фінансові механізми, енергоефективні проекти.

Постановка проблеми. Курс на вступ до Європейського Союзу є головним та незмінним зовнішньополітичним пріоритетом України. Однією з основних складових цього процесу є енергобезпека країни. Досягнення хоча б такого рівня енергетичної незалежності, який існує в країнах Європи, можливо за рахунок упровадження енергефективних проектів у всі сфери економіки. В Україні Державною цільовою економічною програмою енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2016 рр. на проекти з підвищення енергоефективності передбачений обсяг інвестицій на загальну суму 28 млрд. євро [1]. Однак попередні роки характеризувалися недосягненням запланованих значень фінансування. За цей час фактично використано лише третину фінансування [1; 2]. Відповідно, ситуація, що склалася на вітчизняному ринку енергоефективних проектів, вимагає додаткового залучення фінансових інвестицій із альтернативних джерел.

Саме імплементація європейського досвіду багатоканальної системи фінансування енергоефективних проектів може дати не лише вже перевірену часом практику, але й дозволить запобігти помилкам у цій сфері та уникнути негативних наслідків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Початок ґрунтовних наукових досліджень питань підвищення енергоефективності припадає на початок 90-х років ХХ ст., з часу здобуття Україною незалежності. Значний внесок у дослідження даної теми зробили праці таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як: Л.С. Беляев, І.А. Вольчин, В.В. Воропай, С.П. Денисюк, М.П. Ковалко, М. Краснянский, Я.Н. Лугинский, Н. Мусис, А.А. Тукенов А.К. Шидловський тощо. Але окремі аспекти досліджуваного питання потребують подальших досліджень.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на велику кількість наукових праць, присвячених дослідженню існуючих механізмів фінансування енергоефективних проектів, досі не вироблений єдиний концептуальний підхід до окресленої проблеми. На сьогодні існують різні протиріччя у підходах до формування механізму фінансової політики у сфері енергозбереження, методів та інструментів економічного стимулювання енергоефективних проектів. Природно, що така вагома для нашої країни проблема потребує подальшого вивчення і визначення шляхів її розв’язання.

На сьогодні невідкладної уваги потребують питання удосконалення існуючих механізмів фінансування енергоефективних проектів з урахуванням кращих європейських практик.

Мета статті полягає у дослідженні досвіду європейських країн щодо фінансового забезпечення енергоефективних проектів, а також виявленні можливостей його застосування для побудови ефективної системи фінансування енергозбереження в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Вагомий позитивний досвід розробки з послідовного і системного впровадження політики енергоефективності та енергозбереження накопичено Європейською спільнотою. Головні напрями цієї політики були пов'язані з упровадженням у всіх напрямах народного господарства енергетично заощадливих технологій і енергозберігаючого обладнання, активізацією використання альтернативних джерел енергії, скороченням технологічних і комерційних втрат при виробництві, транспортуванні та споживанні енергоносіїв. А завдяки реалізації обґрунтованої, послідовної і досить амбітної політики з виконання цілеспрямованих заходів щодо впровадження енергоефективних та енергозберігаючих промислових, транспортних і будівельних технологій, запровадження енергетичного маркування та більш жорстких норм і стандартів енергоспоживання, розширення переліку енергетичних сервісних послуг та нарощення виробництва відновлюваних джерел енергії країнам ЄС вдалося досягти відчутного результату [3].

Для досягнення рівня енергетичної незалежності країн Європи нам на сьогодні невідкладно потрібно удосконалити механізми фінансування енергоефективних проектів. Для цього варто розглянути європейські практики фінансування проектів.

Світовий досвід показує існування таких типів інвестиційних механізмів, які використовуються при фінансуванні енергоефективних проектів (рис. 1).

Рис. 1. Типи інвестиційних механізмів для енергоефективних проектів, що використовуються у світовій практиці [4]

Отже, розглянемо більш детально досвід провідних країн світу у вирішенні проблем ефективного управління енергозбереженням.

Досвід Німеччини. У більшості європейських країн понад 40% первинних енергетичних ресурсів споживається будинками. Це найбільший сектор національної економіки з точки зору енергоспоживання, за яким ідуть промисловість і транспорт. І майже 30% усієї отриманої енергії у Німеччині використовують приватні домовласники. При цьому більше 80% енергії, що витрачається, йде на опалювання приміщень [5, с. 97].

Також постійне зростання цін на газ й інші енергоносії і залежність Німеччини від країн-експортерів дала про себе знати й під час конфлікту між Росією й Україною, що стало приводом для нового витка дебатів про німецьку енергетичну політику.

з 1991 по 2008 р. У Берліні 60% панельних будинків було модернізовано повністю, 25% - частково. Загальні витрати на проведення модернізації панельних будинків у Німеччині склали 6,2 млрд. євро. Витрати на повну модернізацію однієї квартири складають приблизно 23 тис. євро, з цієї суми 8,5 тис. євро направляється на забезпечення показників енергоефек- тивності квартири та будівлі в цілому [4].

Фінансування вищезазначених заходів здійснюється із залученням коштів власників. Для цього власнику надається кредит на 25 років під 3% річних. Частина витрат сплачувалася з Федерального бюджету. Замовник будівництва - власник. У результаті санації річне енергоспоживання будинків та тепловитрати через зовнішні огороджувальні конструкції знизилися до рівня, характерного для сучасних житлових будинків, які будують сьогодні у Німеччині. Але найбільш поширеним та популярним кроком до енергоефективності в будівлях Німеччині, звісно, є будівництво енергоефективних та «пасивних» будинків.

Те, що зараз уважається енергоефективним будинком в Україні, у Німеччині вже стандарт. Жоден будинок, який сьогодні будується у Німеччині, не може мати ізоляції менше, ніж 10 см. Отже, в якомусь сенсі всі вони є енергоефективні. Крім того, близько 20% котеджів, що на сьогодні будуються, - це вже енергопасивне житло.

З початку 1995 р. було введено державний стандарт з енергоспоживання. Це поставило доволі високу планку для будівництва, наблизивши його до енергоефективного. Згодом почалися державні програми підтримки будівництва приватного житла за енергозберігаючими стандартами. Важливо відмітити, що впровадження енергоефективності та енергозбереження у Німеччині фінансують банки та крупні корпорації. Скажімо, якщо хтось захоче сьогодні збудувати енергопасивний чи енергозберігаючий будинок, тоді він може отримати кредит із дуже низьким відсотком. Німецький банк розвитку KfW - це провідний банк сприяння як для внутрішньої економіки, так і для країн, що розвиваються, та країн, що знаходяться у процесі трансформації. Основний капітал KfW складається з частки ФРН (80%) та частки федеральних земель (20%). З власною сумою балансу 350 млрд. євро банк належить до крупних банків Європи та кредитує проекти з енергозбереження при умові надання державних та муніципальних гарантій та працює, як правило, з компаніями, які є підконтрольні державі по проектам, які визначені як пріоритетні на державному рівні. Кредитні ресурси виділяються за ставкою, перша частина якої є умовою виділення засобів від уряду Німеччини (0,75% річних на 40 років з 10-річним льотним періодом на оплату кредиту), друга - комерційний процент KfW. У середньому ставка складає близько 10-12% річних. Власний внесок коштів реципієнту має бути не меншим 20% вартості проекту. Мінімальна сума позики державного сектору - 50 млн. євро та близько 20-30 млн. євро для міст. Основний напрямок фінансування проектів - це реформування інфраструктури житлово-комунального господарства, розвиток місцевого електротранспорту, а також підтримка енергозберігаючих ініціатив [6].

Проаналізуємо досвід Австрії як однієї із заощадливіших країн Західної Європи. У країні місцеві домашні господарства витрачають на опалення житла й гарячу воду щорічно близько 2,5 млрд. євро, з урахуванням додаткової потреби - ще 1,5 млрд. євро. У цілому на це витрачається близько 4,5% бюджету господарств. В Австрії вважають, що використовувати тверде паливо (корисні копалини) невигідно, тому його поступово перестали застосовувати починаючи з 2003 р. Здають свої позиції й дрова, але не остаточно, тому що відомо, що в країні є 450 тис. печей. Але якщо буде ухвалено рішення перевести їх на газ, зміниться весь ринок опалювальних приладів. Це теж ураховано аж до підвищення цін на газ. Досить цікаві розрахунки щодо споживання електроенергії в промисловості. Вони такі ж дуже ретельні, як і в житловому секторі. Статистика свідчить, що австрійська промисловість, яка дає близько 24% валового національного продукту країни, споживає дещо більше 30% електроенергії (це частка від загального кінцевого обсягу споживання). Оскільки більшість австрійських підприємств за місцевими та європейськими вимірами є середніми й малими, у них не вистачає ні чинностей, ні коштів для енергозбереження, тому це бере на себе держава. У країні існує структура організацій, що надають допомогу в питаннях енергозбереження й енергоефективності. Держава через спеціальний банк фінансування комунальних екологічних інвестицій і консалтингових проектів виділяє федеральні субсидії. Ці кошти розподіляються по декількох напрямах: підприємствам на охорону навколишнього середовища й енергозбереження (25%), інвестиції для обладнання ТЕЦ (від 10 до 20%), гранти на поліпшення теплових характеристик старих будинків (25-30%) [49]. Так, усім австрійським суспільством, при активній підтримці законослухняної й дбайливої громадськості у країні досягли такої економії енергоресурсів, що її досвід став міжнародним надбанням [5, с. 98-99].

Досвід Норвегії почався з розробки програм з енергоефективності у кінці 1970-х років із підготовки кількох планів у вигляді звітів у Норвезький парламент (плани з енергоефективності). Норвезька політика підвищення енергоефективності базується на: стимулюванні гнучкості в процедурах енергопостачання, зниженні прямої залежності від електроенергії, яка використовується в опалювальних цілях, збільшенні частки відновлювальних джерел енергії в загальному енергобалансі країни. У 1991-1992 рр. Норвегія провела лібералізацію ринку електроенергії, у рамках якої був задекларований головний принцип енергоефективності - високі ціни на електроенергію, що відображають її реальну вартість, можуть зробити інвестиції в сектор енергоефективності рентабельними, у той час як низькі ціни роблять реалізацію більшості програм у цій сфері неможливими [5, с. 100].

У 2000 р. Парламент Норвегії задекларував ряд процедур і дій з підвищення енергоефективності, серед яких значне зниження обсягів енергоспоживання, розвиток альтернативної енергетики, використання теплових насосів і відпрацьованого тепла, установка вітряних потужностей обсягом 3 ТВт/год. до 2010 р. Особливу увагу було приділено питанням ефективності енергоємних галузей, зокрема житлово-комунального господарства (далі - ЖКГ), скорочення обсягів використання електроенергії для побутового опалення, розвитку відновлюваної енергетики та захисту навколишнього середовища. Для реалізації зазначених цілей 22 червня 2001 р. Королівським Міністерством Нафти і Енергетики Норвегії була заснована компанія ЕМОУЛ вЕ, основною метою якої стало стимулювання учасників ринку фінансовими інструментами, екологічно безпечно і раціонально виробляти і використовувати енергію. Об'єднання функцій з реалізації політики в рамках однієї гнучкої і орієнтованої на ринок організації покликане стимулювати зростання рівня енергоефективності за рахунок мотивації учасників ринку до прийняття рішень про вкладення інвестицій в економічно рентабельні і екологічно безпечні проекти.

Для досягнення цілей діяльності ЕМОУЛ вЕ Норвезький Парламент заснував Енергетичний Фонд і виділив гранти в розмірі до 5 млрд. крон. (близько 650 млн. євро). Джерело фінансування організації - податок на тарифи з розподілу електроенергії.

Допомога ЕМОУЛ вЕ у підвищенні енергоефективності у сфері ЖКГ. Приватні та державні власники будівель можуть претендувати на гранти на проведення заходів підвищення енергоефективності будівель. ЕМОУЛ вЕ фінансує інвестиційні програми в галузі підвищення енергоефективності державних і муніципальних будівель.

ЕМОУЛ вЕ на регулярній основі проводить інформаційні кампанії про необхідність заощадження енергії для населення, організує навчання та проведення тренінгів для ключового персоналу офісних будівель, промислових об'єктів, об'єктів теплорозподілення тощо.

У впровадженні енергоефективних проектів Польщі існувала зацікавленість з боку банків, які бачили свою вигоду і відчували підтримку з боку уряду країни. Комерційні та державні банки надавали кредити житловим товариствам для модернізації житлового фонду з низьким відсотком (2-10%) під гарантію повернення через тарифну політику. Крім того, товариство могло виграти грант і отримати від держави фінансування на покриття відсотків по кредиту. Безумовно, відповідним процесам сприяла законодавча діяльність держави. За п'ять перших років реформи поляки чітко відрегулювали взаємовідносини у сфері ЖКГ. Після цього в країні різко збільшилася кількість житлових товариств. Станом на 2005 р. їх було близько 107 тис. На кінець ІІ кварталу 2011 р. у Польщі в житлових товариствах перебуває близько 98% багатоквартирних будинків. Подібну практику має і реформа ЖКГ Естонії, що тривала 10 років [7].

На сьогодні для продовження процесу реформування та впровадження енергоефективних проектів у всі галузі економіки створено Фонд «Теплової реновації та капітального ремонту», який функціонує в межах державного банку - Bank Gospodarstwa Krajowego (BGK). BGK зобов'язаний: 1) передбачити у своєму фінансовому плані Фінансовий план Фонду, розробленого на основі консультацій з Міністром фінансів, Міністром навколишнього середовища, і Міністром будівництва та ЖКГ; 2) складати окремий баланс і облік прибутків і збитків Фонду, що має бути включено у фінансову звітність банку.

Заохочувальні виплати здійснюються BGK з коштів Фонду. BGK надає заохочувальні виплати в обсягах, що не перевищують вільні кошти Фонду та в межах, передбачених (у фінансовому плані Фонду) для кожного виду заохочувальних виплат. Управління коштами Фонду здійснює BGK, а позики надаються бан- ками-кредиторами, які співпрацюють з BGK. Інвестори подають заявки на отримання відшкодування частини кредиту до BGK через банк, що надав позику.

Фонд наповнюється за рахунок: 1) коштів державного бюджету в обсязі, який передбачений у Законі про державний бюджет; 2) відсотків з депозитів Фонду в банках; 3) доходів з інвестицій Фонду в цінні папери Державного казначейства або Національного банку, а також в облігації та векселі, гарантії, щодо яких надано Державним казначейством або Національним банком, та цінні папери фондового ринку; 4) благодійні пожертви та спадщина; 5) інші доходи.

У 2013 р. Фонд отримав нарахування з бюджету у розмірі 132,7 млн. злотих (31,7 млн. євро). Від створення Фонду (1998 р.) до 31.12.2013 р. на його рахунок було зараховано суму у розмірі 1 555 млн. злотих (близько 372 млн. євро).

Кошти Фонду можуть витрачатися на такі цілі: покриття заохочувальних виплат; покриття витрат на верифікацію енергоаудиту та аудиту реновації; покриття операційних витрат Фонду; покриття рекламних витрат Фонду.

У модернізації ЖКГ цікавою є практика Чехії. Стимулювання проектів підвищення енергоефективності та використання відновлювальної енергетики в будівлях бюджетної сфери та житлово-комунального комплексу організовано державною Програмою «Зелені заощадження».

Програма розділена на три основні сфери підтримки: А. Енергозбереження при опаленні (А1. Повна теплова ізоляція; А2. Часткова теплова ізоляція). В. Будівництво відповідно до енергетично пасивного стандарту. С. Використання відновлювальних джерел енергії для опалення та підготовки гарячої води (С1. Заміна системи опалення для використання енергії біомаси з низьким рівнем викидів вуглекислого газу та впровадження ефективних теплових насосів; С2. Обладнання нових будівель джерелами енергії з низьким рівнем викидів із біомаси та ефективних теплових насосів; С3. Установка сонячних колекторів). Додатково передбачається: Б. Надбавка до субсидії за поєднання заходів - бажано поєднувати деякі заходи та варто субсидувати такі комбінації (але тільки при поточному використанні та не більше одного разу для об’єкту навіть при застосуванні багатьох таких поєднань).

Для фінансового наповнення цієї програми створено Державний екологічний фонд Чехії. Фонд є державною організацією, що адмініструється Міністерством навколишнього середовища. Фонд має окремий банківський рахунок, розпорядження коштами Фонду визначає Міністр.

Управління Фондом здійснює директор, який призначається і звільняється з посади Міністром охорони навколишнього середовища.

Станом на грудень 2013 р. у Фонді працювало 518 робітників, середня місячна зарплата становила CZK 29,690 (близько 1000 євро).

Надходження до Фонду в основному забезпечуються за рахунок: зборів за скиди стічних вод у поверхневі води; зборів за викиди шкідливих речовин у повітря; зборів відповідно до Закону про відходи; зборів від виведення сільськогосподарської землі з земельного фонду (60% від загального обсягу); зборів за фактичне споживання підземних вод (50% від загального обсягу); платежів до державного бюджету за видобуток корисних копалин; штрафів, накладених Фондом та Екологічною інспекцією, за порушення правил і заходів з охорони навколишнього середовища; санкцій, накладених на заявників, які використовують або зберігають кошти Фонду неналежним чином; дотації з державного бюджету; частка податкових надходжень; кредити юридичних осіб; внески вітчизняних та іноземних юридичних і фізичних осіб; інші надходження, визначені загальнообов'язковими правовими нормами, що регулюють різні складові навколишнього середовища.

До доходів Фонду також належать надходження від коштів, що зберігаються на строкових депозитах. Доходи Фонду не належать до державного бюджету. Фонд отримує фінансові ресурси з ЄС, зокрема, з Фонду гуртування (Cohesion Fund) та Європейського фонду регіонального розвитку (European Regional Development Fund).

Програма «Зелені заощадження» у Чеській Республіці спрямована на фінансову підтримку проведення утеплення існуючого житлового фонду, а також встановлення опалення із застосуванням відновлювальних джерел енергії та будівництво згідно зі стандартом енергетично пасивних будинків. Фінансову підтримку впровадження проектів енергозбереження та відновлювальних джерел енергії зосереджено на житлових будівлях усіх форм власності та спорудах бюджетної сфери. Механізм заохочення дозволяє компенсувати власникам або управлінцям житла чи будівель бюджетної сфери частину витрат на реалізацію заходів, що дозволили досягнути зниження споживання енергії щонайменше на 20% при опаленні приміщення або його обмеження до 70 кВттод/м2 за рік. У результаті інвестиційна підтримка енергоефективності в житлово-комунальному секторі здебільшого зосереджується на існуючих будівлях [8, с. 19-20].

Згідно з проведеними оцінками, для енергозбереження в Чехії 89% коштів виділено на утеплення існуючого житла, обсяг субсидій для використання відновлювальної енергетики склав 10%, а на пасивне будівництво виділено 1% фінансових ресурсів.

Отримані дані про досвід країн світу в енергоефективності згуртуємо у таблицю для порівняння їх між собою (табл. 1).

Таблиця 1

Міжнародний досвід фінансування енергоефективних проектів

Країна

Досвід

Німеччина

Виробництво енергії за рахунок використання вугілля й альтернативних джерел енергії. Використання державних дотацій на стимулювання екологічних альтернативних видів енергії й видобуток бурого й кам’яного вугілля. Упровадження енергоефективності фінансується за допомогою банків та великих корпорацій.

Австрія

Фінансування енергоефективності та енергозбереження здійснює держава, виділяючи при цьому федеральні субсидії.

Норвегія

Досвід країни характеризується як процес забезпечення енергоефективності з урахуванням усіх аспектів лібералізованих ринків, цільового планування й захисту навколишнього середовища.

Польща

Отримання кредитів від комерційних та державних банків для модернізації житлового фонду з низьким відсотком (2-10%) під гарантію повернення через тарифну політику. Створення Фонду теплової реновації та капітального ремонту, який став основним фінансовим донором.

Чехія

Організовано державну Програму «Зелені заощадження». Створено Державний екологічний фонд Чехії, який отримує фінансування від міжнародних організацій.

Досліджено групу країн - Німеччину, Австрію, Норвегію, Польщу, Чехію. Визначено, що у більшості країн не віддається перевага техніко-технологічній стороні проблеми чи організаційно-економічній. Скоріш за все, вплив цих складових на загальний процес майже рівний. Але в загальній енергозбережній діяльності в Європі фактор інженерно-технічного забезпечення діє достатньо стабільно, а більш мобільні позиції характерні для організаційно-економічних факторів.

Орієнтуючись на зарубіжну стратегію використання інновацій в проектах енергозбереження, маємо констатувати, що досить вагоме місце в ній посідає інноваційна складова та сто відсоткове забезпечення прозорості. В Україні ж стан енергозбереження в Україні досить низькі, головним чином через недостатню фінансову забезпеченість підприємств, низьку платоспроможність та прорахунки в проведенні реформ. Саме тому на державному рівні слід сформувати нові механізми і моделі енергозбереження і більш змістовно та детально включити фінансову складову у заходи з енергозбереження.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Дослідженнями визначено, що передові європейські країни не тільки придають велике значення впровадженню енергоефективних проектів, але й масштабно, в постійному режимі державного впливу, проводять заходи практичного втілення інноваційних програм і проектів у всіх сферах діяльності. Наведені конкретні приклади впровадження окремих проектів і отримані результати їх ефективності. Сформовано позиції щодо завдань використання європейського досвіду щодо фінансування енергоефективних проектів

На основі вивчення світового досвіду до основних пріоритетів діяльності у сфері енергозбереження можна віднести: надійність енергопостачання; законодавство та нормативну базу; упровадження високоефективних енергозберігаючих заходів; інформованість суспільства; оперативне управління енергозбереженням; забезпечення прозорості та фінансове наповнення проектів.

Основними інструментами світової практики у сфері енергозбереження є адміністративні заходи - законодавчо закріплені норми та ініціативи. Якщо говорити про Україну, то слід зазначити, що за умови реалізації існуючого потенціалу енергозбереження можливо підвищити конкурентоспроможність вітчизняної економіки, відновити виробництво і створити додаткові робочі місця. Необхідно використовувати досвід європейських країн, які мають свої традиції з енергозбереження. Заходи та інструменти, що успішно зарекомендували себе в інших державах, придатні і мають бути використані в українських реаліях.

фінансовий енергозбереження інвестиційний

Бібліографічний список:

1. Рижкова Г.В. Банківське кредитування як джерело фінансування проектів підвищення енергоефективності підприємств / Г.В. Рижкова // Вісник Запорізького національного університету. - 2012. - № 1(13) [Електронний ресурс].

2.       Державна цільова економічна програма енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2016 рр.

3.       Слупський Б.В. Завдання впровадження європейських норм і стандартів з енергоефективності та енергозбереження в Україні / Б.В. Слупський Енергозбереження в ЄС. [Електронний ресурс].

4.       Сурменелян О.Р Світовий досвід управління енергозбереженням / О.Р Сурменелян // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики. - 2013. - № 2(22). - С. 96-108.

5.       Енергоефективність у Німеччині - можливості для України [Електронний ресурс].

6.       Стеценко А.А. Зарубіжний досвід реалізації державних програм у сфері житлово-комунального господарства / А.А. Стеценко [Електронний ресурс].

Коментарі та пропозиції НЕЦУ щодо Статуту Державної спеціалізованої установи «Фонд енергоефективності» / Національний екологічний центр України. - К., 2015. - С. 20.

Похожие работы на - Фінансування енергоефективних проектів: досвід європейських країн та його імплементація в Україну

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!