Фінансова безпека підприємства

Фінансова безпека підприємства

Вступ

Поступовий перехід економіки України на ринкові відносини, спричиняє появу таких проблем, як: ускладнення умов господарювання та зростанню конкуренції між господарюючими об’єктами, що може призвести до погіршенню їх фінансового стану, що у свою чергу, може призвести до банкрутства. Тому необхідним є розробка, впровадження адаптивних механізмів забезпечення фінансової безпеки підприємства, спрямованих на підтримку стійкого функціонування і розвитку його фінансової системи в умовах нестабільного зовнішньоекономічного середовища.

Актуальність теми полягає в тому, що фінансова безпека є одним з головних «ключів» підприємства для ведення стабільної економічної діяльності. Проте, невирішеність проблем у цій сфері не дозволяє забезпечити відповідний рівень фінансового захисту та зростання, і тим самим ускладнює здійснення ефективної реструктуризації економіки. Тому актуальним напрямком сталого функціонування українських підприємств є ефективне управління їх фінансовою безпекою. Саме тому обрана тема дипломної роботи «Фінансова безпека підприємства та основні напрями її зміцнення» є актуальною та важливою як для конкретного підприємства так і для економіки країни в цілому.

Дослідженню управлінням фінансовою безпекою підприємства, її впливами, складовими, розвитком та вдосконаленням присвячено чимало наукових праць, серед яких роботи Ареф’єва О. В. [2,3], Барановського О.І. [4], Блажевича О.Г. [6], Бойкевича О.Р. [13], Васильцева Т.Г. [12], Воробйова Ю.М.[15,16], Демченка І.В.[26], Єрмошенко М.М. [30], Картузова Є.П.[39], Кириченка О.А. [41,42], Мойсеєнко І.П. [59], Мунтіяна В.І. [60], Терещенко О.О. [73], Шлемко В.Т. [77] та ін. У тім у науковій літературі немає єдиного та чітко сформульованого підходу щодо трактування цього поняття, а думки науковців розходяться при визначенні елементів та складових фінансової безпеки підприємства.

Мета дипломної роботи полягає у вивченні теоретичних та практичних аспектів фінансової безпеки підприємства, фінансово-економічного розвитку безпеки підприємства та розробці напрямів її оптимізації та удосконалення.

Реалізація даної мети вимагає постановку і вирішення наступних завдань:

·    розкрити поняття, дослідити місце та роль, сутність та значення фінансової безпеки у економічній структурі підприємства;

·        надати загальну характеристику фінансовій безпеці підприємства, виявити умови її забезпечення;

·        ознайомитися з методичними підходами оцінки фінансової безпеки на підприємстві;

·        провести фінансовий аналіз діяльності підприємства та провести оцінку ймовірності банкрутства;

·        розробити напрями оптимізації фінансової безпеки підприємства.

Об’єктом дослідження є сукупність фінансово-економічних відносин, пов'язаних з формуванням фінансової безпеки на товаристві з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» м. Мелітополь Запорізької області.

Предметом дипломної роботи є теоретичні та практичні умови формування фінансової безпеки підприємства, оцінка її стану та шляхи покращення.

Джерелами інформації для написання дипломної роботи виступили установчі документи підприємства та елементи його фінансової та статистичної звітності: «Баланс» (Форма №1); «Звіт про фінансові результати» (Форма №2); «Звіт про рух грошових коштів», а також монографії, наукові публікації та матеріали конференцій.

Для вирішення поставлених завдань в роботі застосовувались такі методи дослідження, як: метод синтезу (при вивченні основних напрямів сучасних досліджень з теми роботи), теоретико-аналітичний метод (під час вивчення основних складових фінансової безпеки підприємства), метод аналізу (при опрацюванні статистичного матеріалу), горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, метод статистичних порівнянь, метод узагальнення (при формулюванні висновків). Аналіз проводився за допомогою використання пакету прикладних програм MS Excel та MS Word.

Крім того, застосовувалися прийоми спостереження, групування, класифікації та графічне зображення результатів.

Апробація одержаних результатів. Окремі положення, одержані при написанні дипломної роботи, були представлені на конференції студентів напряму підготовки «Фінанси і кредит» ТДАТУ за результатами досліджень 2015 року, III всеукраїнської науково-технічної Інтернет - конференції студентів та магістрантів за підсумками наукових досліджень 2015 року «Організаційно-економічний механізм реалізації стратегічних напрямів розвитку АПК», а також на V Міжнародній науково - практичній конференції студентів та молодих вчених «Розвиток соціально - економічних систем в трансформаційних умовах» (м. Бердянськ, 27 - 28 січня 2016 року) та на Х Міжнародній конференції студентів та молодих вчених «Управління соціально - економічним розвитком регіонів та держави» (м. Запоріжжя, 14 - 15 квітня 2016 року).

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі та нормативно-правові акти, звітні дані досліджуваного підприємства, а також підручники, монографічні дослідження і статті вітчизняних і зарубіжних авторів.

Дослідження охоплює період з 2011 року по 2015 рік.

Дипломна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел (76 найменувань) та 3 додатків .

Матеріали дослідження викладені на 125 сторінках комп’ютерного тексту, містять 31 таблицю, 1 формулу та 11 рисунків.

Розділ 1

Теоретико-методологічні основи фінансової безпеки підприємства

.1 Сутність, значення та складові фінансової безпеки підприємства

Наше сторіччя характеризується стрімкими процесами глобалізації та інтеграції господарської діяльності, що є передумовами формування єдиного глобального світового господарства. Тому, у світовому економічному просторі між країнами йде боротьба за обмежені економічні ресурси та відстоювання економічних інтересів. Такі умови призводять, до виникнення певних загроз та небезпек нашій країні.

Певна недостатність бази державної політики протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам та проблемам посилена, перш за все, внутрішніми політичними, економічними, правовими та соціальними протиріччями. Саме це вимагає детального перегляду стратегії національного розвитку з найширшим урахуванням важливості забезпечення стабільного та поступового розвитку економічних складових первинної ланки економіки [15, c.76-80].

Зрозуміло, що дія внутрішніх та зовнішніх ризиків виявляється передусім на рівні суб’єктів господарської діяльності. Тому, проблему гарантування економічної безпеки підприємства потрібно вважати одним з важливіших елементів та чинників, який багато у чому визначає стан економічної безпеки галузі, регіону та, в цілому, країни. З огляду на важливість торгівлі в системі національної економіки актуальною стає проблема зміцнення економічної безпеки вітчизняних підприємств [19, c. 75].

Безпека - це стан об’єкту захисту, який відрізняється динамічною стабільністю та своєчасною можливістю вплинути на хід подій, з метою збереження цього об’єкту.

Джерела небезпеки - це потенційна можливість порушення функціонування та розвитку об'єкта. Такими джерелами є умови і чинники, вплив яких на об'єкт має негативний характер, або це умови й чинники, які у різній сукупності виявляють чи знаходять ворожі наміри, шкідливі властивості, деструктивну природу [16, c.17-26].

Економічна безпека - найважливіша якісна характеристика економічної системи, яка визначає її здатність підтримувати нормальні умови функціонування, стійке забезпечення ресурсами та розвиток, а також послідовну реалізацію економічних інтересів (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Сучасне розуміння поняття безпека підприємства

На рівні суб’єктів господарювання комплексне дослідження сутності поняття «фінансова безпека» як самостійного об’єкту управління в сучасній літературі ще не отримало відображення і його ідентифікують лише як один з елементів економічної безпеки.

Для більш чіткого розуміння поняття фінансової безпеки підприємства та його ролі, необхідно звернути увагу на те, що фінансова безпека є частиною системи економічної безпеки. В конкретному випадку можна навіть зробити висновок про те, що фінансова безпека підприємства є частиною фінансової безпеки регіону, яка, у свою чергу, входить у фінансову безпеку держави [22, c. 113-115].

Наявність у складі економічної безпеки підприємства фінансової складової має суттєве методологічне і методичне значення. Поняття «фінансова безпека підприємства» має враховувати сутність фінансової безпеки держави, під якою розуміється такий стан фінансово-кредитної сфери держави, який характеризується збалансованістю і якістю системної сукупності фінансових інструментів, технологій і послуг, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних чинників (загроз), здатністю цієї сфери забезпечувати захист національних фінансових інтересів, достатні обсяги фінансових ресурсів для всіх суб’єктів господарювання і населення [40, c.15].

У таблиці 1.1 наведені трактування вчених по кожному з підходів поняття «фінансова безпека підприємства».

Таблиця 1.1

Трактування поняття «фінансова безпека підприємства» за різними авторами

Проаналізувавши таблицю 1.1, ми робимо висновок що, найбільш розповсюдженим є підхід, за яким автори розглядають фінансову безпеку підприємства «як функціональну складову економічної безпеки підприємства, яка полягає у наявності такого його фінансового стану, який характеризується: збалансованістю і якістю фінансових інструментів, технологій і послуг; стійкістю до загроз; здатністю підприємства забезпечувати реалізацію фінансових інтересів, а також місії і завдань достатніми обсягами фінансових ресурсів; а також спрямованістю на ефективний і сталий розвиток». Прихильниками такого підходу є: Чібісова І.В., Козак Л. С. та Багровецька І.В. та інші [54,75].

Неординарний підхід використовує Сорокіна О. М. розглядаючи зміст поняття «фінансова безпека». На її думку, фінансова безпека підприємства визначається як специфічний вид економічних відносин, які виникають між підприємством і суб’єктами його зовнішнього оточення щодо забезпечення оптимального фінансового стану, в якому має перебувати підприємство для реалізації своєї стратегії та який характеризується здатністю підприємства протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам [72, с. 270 - 274].

Виходячи з усього вищесказаного, до понятійного апарату або механізму фінансової безпеки підприємства можна віднести такі основні категорії:

. Об'єктом фінансової безпеки підприємства виступає фінансова діяльність підприємства, безпеку якої необхідно забезпечити (фінансова діяльність - це процес, на який спрямовується функціонування підсистеми забезпечення фінансової безпеки).

. Суб’єкти фінансової безпеки - це керівництво підприємства і його персонал незалежно від займаних посад і виконуваних обов'язків.

. Предмет фінансової безпеки підприємства полягає у діяльності суб'єктів фінансової безпеки як реалізації принципів, функцій, стратегічної програми або конкретних заходів з забезпечення фінансової безпеки, яка спрямована на об’єкти фінансової безпеки.

. Основна мета забезпечення фінансової безпеки випливає із сутності фінансової безпеки підприємства і полягає у безперервному й сталому підтриманні такого стану фінансової діяльності, який характеризується збалансованістю і якістю всіх фінансових інструментів, технологій і фінансових послуг, які використовуються підприємством, стійкістю до впливу внутрішніх і зовнішніх загроз, здатністю фінансової системи підприємства забезпечувати реалізацію його фінансових інтересів, місії і завдань достатніми обсягами фінансових ресурсів, а також - розвиток цієї системи [43, c. 54-58].

До складу фінансових інструментів забезпечення фінансової безпеки підприємства, що визначають його фінансові відносини можна віднести: платіжні інструменти (доручення, акредитив і ін.), кредитні інструменти (угоди про кредитування), депозитні інструменти (депозитні сертифікати, угоди), інвестиційні інструменти (акції, паї), інструменти страхування (страхова угода) [23, c. 131-135].

Методологічний апарат забезпечення фінансової безпеки підприємства може включати такі методи, як: техніко-економічні розрахунки, балансовий, економіко-статистичний, економіко-математичний, експертних оцінок, дисконтованої вартості, амортизації активів, реінжинірингу, логістики, аудиту, оптимізації оподаткування, імітаційної гри.

Важливим елементом забезпечення фінансової безпеки підприємства є інформаційно-аналітична підсистема управління фінансовою безпекою підприємства, яка має містити наступні дані: якісні і кількісні значення індикаторів фінансової безпеки, наявність або потенційність ризиків і загроз, формалізовані фінансові інтереси і стан їхньої реалізації, стратегічний план (стратегія) забезпечення фінансової безпеки підприємства, якісні і кількісні параметри використання фінансових ресурсів, обсяг останніх, а також джерела їх надходження, фінансовий план (бюджет) [46, c. 143-150].

Як і будь-яке управління, управління фінансово-економічною безпекою має здійснюватися за певними правилами, тобто принципами, та на основі відповідних методів управління.

Головними є наступні принципи управління фінансово-економічною безпекою підприємства:

системність побудови - усі елементи системи управління фінансово-економічною безпекою підприємства мають бути взаємопов’язані та взаємоузгоджені;

інтегрованість із загальною системою менеджменту - система управління фінансово-економічною безпекою підприємства має бути органічно інтегрована у загальну систему менеджменту підприємства;

інтегрованість із системою управління економічною безпекою підприємства - система управління фінансово-економічною безпекою підприємства має бути органічно інтегрована у загальну систему управління економічною безпекою підприємства;

спрямованість на стратегічні цілі фінансово-економічного розвитку підприємства - усі прийняті управлінські рішення не повинні суперечити загальній стратегії фінансово-економічного розвитку підприємства;

об’єктивність - управлінські рішення мають розроблятися з урахуванням об’єктивних економічних законів, на основі глибокого аналізу ситуації з застосуванням наукових методів пізнання;

комплексний характер управлінських рішень - усі прийняті управлінські рішення мають бути збалансованими, несуперечливими;

оперативність та динамічність управління - система управління фінансово-економічною безпекою має забезпечувати швидку реакцію підприємства на появу реальних та потенційних загроз та своєчасне прийняття відповідних управлінських рішень;

варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень - кожне управлінське рішення у сфері фінансово - економічною безпеки повинне розроблятися у кількох альтернативних варіантах, враховуючи визначені критерії;

принцип неперервності моніторингу зовнішнього середовища підприємства - моніторинг зовнішнього середовища підприємства у зв’язку з його високим динамізмом та невизначеністю має відбуватися постійно з метою своєчасного виявлення та ідентифікації загроз фінансово-економічним інтересам підприємства;

адекватність реагування на окремі загрози фінансовим інтересам - заходи стосовно реагування на загрози фінансово - економічним інтересам підприємства мають розроблятися відповідно до визначених критеріїв, наприклад, ймовірність реалізації загрози, величина можливих збитків; пріоритетної реакції потребують загрози з високою ймовірністю реалізації та (або) з великим обсягом можливої шкоди підприємству;

гнучкість управління (адаптивність сформованої системи фінансової безпеки) - система управління фінансово-економічною безпекою підприємства, її елементи мусять адаптуватися до змін чинників зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства; розроблені чи прийняті управлінські рішення мають швидко коригуватися, якщо цього вимагає зміна зовнішнього чи внутрішнього середовища підприємства;

ефективність управлінських рішень, що приймаються - витрати на заходи з ліквідації, нейтралізації чи мінімізації загроз фінансово-економічним інтересам підприємства мають бути меншими, ніж можливі збитки від їх реалізації;

законність управлінських рішень - усі прийняті управлінські рішення повинні мати легітимний характер і не суперечити чинному законодавству;

стимулювання та відповідальність персоналу і керівництва за стан фінансової безпеки підприємства - має бути розроблена дієва і ефективна система стимулів та відповідальності посадових осіб за стан фінансово-економічної безпеки підприємства [29, c. 46-58].

.2 Умови забезпечення фінансової безпеки підприємств

Фінансова безпека підприємства є динамічною ознакою фінансового стану підприємства, яка відображає його стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність до сталого й збалансованого розвитку та захисту своїх фінансових інтересів.

Необхідно зауважити, що у науковій літературі виділяють три рівні фінансової безпеки - держави, підприємства та особи. Зона спільних інтересів усіх вказаних суб’єктів обмежується сталим економіко-правовим середовищем. Проте існує суперечність між інтересами різних рівнів економічної безпеки загалом та фінансової зокрема. Так, на рівні підприємства основним інтересом є відтворення процесу виробництва, на рівні держави - перерозподіл ресурсів, а на рівні особи - споживання благ.

Умови забезпечення фінансової безпеки підприємства такі:

високий ступінь гармонізації й узгодження фінансових інтересів підприємства з інтересами оточуючого середовища та інтересами його персоналу;

збалансованість і комплексність фінансових інструментів і технологій,які використовуються на підприємстві;

постійний і динамічний розвиток фінансової системи (підсистеми) підприємства [28, c. 5-9].

Важливою умовою забезпечення фінансової безпеки підприємства є диверсифікація його активів, гармонійний розвиток усіх сфер його діяльності. У кожен момент часу рівень фінансової безпеки підприємства визначається впливом зовнішніх та внутрішніх чинників, якими є:

·    неефективне управління оборотними засобами і структурою капіталу (неякісний управлінський та бухгалтерський облік);

·        відсутність або неефективний контроль за співвідношенням основних та оборотних засобів, власного й залученого капіталу;

·        застосування конкурентами недобросовісних методів і способів у конкурентній боротьбі;

·        відсутність або недостатній контроль за структурою вкладів, співвідношенням часток фінансового портфеля за ризиковістю та прибутковістю;

·        негативний вплив форс-мажорних або близьких до них чинників [59].

Рівень фінансової безпеки характеризує здатність підприємства протистояти її загрозам або усувати збитки від негативних впливів на різноманітні аспекти безпеки. У цьому випадку під загрозою фінансовій безпеці розуміють потенційні або реальні дії фізичних чи юридичних осіб, що порушують стан захищеності суб’єкта підприємницької діяльності та здатні призвести до припинення його діяльності або до фінансових й інших втрат. Загрози відображають зовнішні та внутрішні умови, в яких здійснює свою діяльність підприємство, а також взаємозв’язки підприємства з навколишнім середовищем. Загроза фінансовій безпеці підприємства кількісно може визначатися як величина збитку або інший інтегральний показник, що характеризує ступінь зниження економічного потенціалу підприємства (рис. 1.2).

Важливість проблеми забезпечення фінансової безпеки підприємства визначає такі головні сфери діяльності для створення ефективної системи фінансової безпеки підприємства та механізму її моніторингу, як: стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства; бюджетування як найефективніший метод планування з метою забезпечення безпеки; оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства; організація поточного контролю за виконанням планів (програм) діяльності підприємства та фінансовими бюджетами.

Методом забезпечення фінансової безпеки підприємства виступає спосіб її забезпечення. Метод передбачає наявність інструменту фінансової діяльності, яким є певне фінансове знаряддя (фінансова технологія), що використовується в процесі реалізації відповідного методу.

Важливим кроком на шляху забезпечення фінансової безпеки підприємства є розробка концепції фінансової безпеки.

Концепція фінансової безпеки - це певна сукупність поглядів на забезпечення фінансової безпеки, яка передбачає також комплексне визначення загроз і системне розуміння шляхів їх усунення. Концепція має включати шляхи виявлення й усунення загроз, принципи, які необхідно при цьому застосовувати, сукупність прогнозованих ситуацій зі станом фінансової безпеки, інструменти і технології, потрібні для цього, а також алгоритм забезпечення фінансової безпеки [39, c. 150-154].

Головними функціями управління фінансовою безпекою підприємства як управлінської системи є: організація, аналіз, планування, мотивація та контроль.

Рис. 1.2. Класифікація загроз фінансовій безпеці підприємства

. Організація управління фінансовою безпекою на підприємстві.

Виконання даної функції передбачає:

·    формування організаційної схеми управління фінансовою безпекою, встановлення центрів відповідальності за виконання його завдань;

·        визначення прав, обов’язків, відповідальності керівників та працівників окремих структурних підрозділів за рівень фінансової безпеки підприємства;

·        організація постійного моніторингу рівня фінансової безпеки.

2. Аналіз рівня фінансової безпеки підприємства.

Здійснення цієї функції управління фінансовою безпекою підприємства передбачає аналіз його зовнішнього та внутрішнього середовища з метою виявлення загроз його фінансовим інтересам, оцінку загроз за ймовірністю їх реалізації, можливими наслідками для підприємства, а також розрахунок і оцінку основних показників-індикаторів рівня його фінансової безпеки.

. Планування комплексу заходів для забезпечення фінансової безпеки підприємства.

На основі проведеного аналізу рівня фінансової безпеки підприємства здійснюється стратегічне, поточне (тактичне), оперативне планування фінансової безпеки підприємства. Результатом стратегічного планування має бути стратегія забезпечення фінансової безпеки підприємства. Поточне планування включає розробку поточних фінансових планів підприємства, оперативне - короткострокових фінансових планів підприємства.

. Мотивація прийняття ефективних управлінських рішень щодо забезпечення фінансової безпеки підприємства та їх належної реалізації.

Дана функція передбачає побудову системи стимулювання та штрафних санкцій для суб’єктів управління фінансовою безпекою підприємства та окремих виконавців прийнятих рішень за досягнення чи недосягнення відповідних цілей управління, нормативних показників фінансової безпеки, виконання чи невиконання планових завдань.

. Контроль за реалізацією прийнятих управлінських рішень у сфері фінансової безпеки підприємства [50, c. 70-74].

Здійснення цієї функції управління передбачає попередній, поточний та заключний контроль за ходом реалізації рішень у сфері фінансової безпеки підприємства, і включає, зокрема, вибір контрольних показників, виявлення розмірів відхилень по кожному з них та з’ясування їх причин, прийняття рішень про ліквідацію встановлених відхилень.

Отже, процес управління фінансовою безпекою підприємства зумовлює:

·    постійний моніторинг зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства з метою ідентифікації і прогнозування реальних та потенційних загроз;

·        обґрунтування і комплексне використання найбільш раціональних форм, методів, засобів захисту фінансово-економічних інтересів підприємства;

·        постійний контроль за станом фінансової безпеки та реалізацією заходів, спрямованих на захист фінансово-економічних інтересів;

·        належний рівень підготовки керівництва і персоналу підприємства, формування їхніх компетенцій у сфері фінансової безпеки.

Фінансову безпеку підприємства можна забезпечити двома шляхами: досягненням високої фінансової стійкості підприємства до зовнішніх і внутрішніх загроз, а з іншого боку - створенням відповідної системи захисту від них. Тому функції управління фінансовою безпекою підприємства як спеціалізованої системи менеджменту будуть включати комплекс управлінських дій, що забезпечують досягнення його фінансової стійкості та захищеності його фінансово-економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз (рис. 1.3).

Виходячи з даних рисунку 1.3, ми бачимо, що управління фінансовою стійкістю підприємства включає всі дії з боку управлінської підсистеми, спрямовані на досягнення його прибутковості в цілому та високої фінансової рентабельності зокрема, забезпечення формування необхідного обсягу фінансових ресурсів, забезпечення достатнього рівня фінансової незалежності та платоспроможності, а також інвестиційної активності.

Основним завданням управління прибутковістю є забезпечення прибутковості діяльності підприємства, досягнення високої рентабельності всіх видів активів, власного капіталу. При цьому застосовуються такі механізми управління прибутком від операційної діяльності, як система «взаємозв’язку витрат, обсягу реалізації та прибутку», механізм операційного левериджу (інструмент управління операційним прибутком, заснований на вивченні співвідношення постійних і змінних витрат).

Рис. 1.3. Зміст управління фінансовою безпекою підприємства

Для управління фінансовою рентабельністю підприємства використовується механізм фінансового левериджу (використання позик та привілейованих акцій, що приводить до зростання виробничого ризику власників звичайних акцій).

Управління формуванням фінансових ресурсів підприємства спрямоване на забезпечення суб’єкта господарювання необхідними обсягами фінансових ресурсів і включає визначення потреби у власних фінансових ресурсах; оптимізацію розподілу його прибутку; формування дивідендної політики; вибір джерел зовнішнього фінансування підприємства, залучення позикових ресурсів.

Основними методами управління захищеністю підприємства від зовнішніх та внутрішніх загроз його фінансовій безпеці є: уникнення загрози, ліквідація загрози, мінімізація негативних наслідків реалізації загрози, компенсація заподіяних збитків за рахунок резервних фондів, страхування ризику реалізації загроз зовнішніми організаціями.

Уникнути загрози можна за рахунок відмови від здійснення надто ризикованих фінансових операцій; зміни тих елементів безпосереднього зовнішнього середовища підприємства, які є джерелом загрози (наприклад зміна партнерів, з боку яких є небезпека зриву договірних зобов’язань); використання консервативного типу фінансування активів (за рахунок власного капіталу та довгострокових зобов’язань) тощо [51, c. 32-36].

Якщо ймовірність реалізації загрози фінансовій безпеці підприємства або її наслідки є надто великими, або якщо потенційна загроза є з боку непідконтрольних підприємству факторів його зовнішнього середовища, воно може вдатися до послуг страхових організацій. При страхуванні ризику реалізації загрози фінансовій безпеці підприємства компенсація заподіяних збитків здійснюється за рахунок страхових виплат спеціальними страховими компаніями.

.3 Методичні підходи до оцінки фінансової безпеки підприємства

Незважаючи на певну новизну теоретико-методологічних основ економічної безпеки, окремі методи діагностики стану економічної безпеки підприємства стали досить часто вживаними. Це методи експертної оцінки, аналізу та обробки сценаріїв, оптимізації, багатовимірного статистичного аналізу, теорії штучних нейронних мереж, теоретико-ігрові методи.

Експертними методами при оцінці економічної безпеки суб’єкта господарської діяльності в основному оцінюються інтегральний показник надійності підприємства та рівень підприємницького ризику. Метод аналізу та обробки сценаріїв дозволяє проводити багатоваріантний ситуаційний аналіз економічної безпеки підприємства.

Виходячи з досліджень, що були проведені в підрозділах 1.1 і 1.2, можливо дійти до висновку, що фінансова безпека підприємств залежить від таких основних елементів (показників):

·    обсягів фінансових ресурсів, які можуть акумулювати із різних джерел підприємства;

·        структури капіталу підприємства;

·        обсягів, структури, термінів та спрямованості (вхідні чи вихідні) грошових потоків;

·        обсягів чистого робочого капіталу;

·        рівня показників фінансового стану.

Сценарії виступають певною оцінкою можливого розвитку, вони пов’язують зміни зовнішніх умов із результуючими змінними. Використання засобів математичного моделювання дозволяє уточнювати і конкретизувати початкові прогнози, створювати нові варіанти сценаріїв у межах передбачуваної моделі. При застосуванні цього методу стає можливою побудова ефективних систем підтримки та прийняття рішень, що сприяє розв’язанню багатьох задач забезпечення фінансової безпеки.

Для моделювання фінансової безпеки використовуються також і методи оптимізації, які базуються на побудові алгоритмів знаходження максимумів (мінімумів) функції і точок, в яких вони досягаються, при наявності обмежень та без них. Цей підхід використовується при здійсненні аналітичного опису досліджуваних процесів з метою синтезу певного обраного критерію безпеки. Методи багатовимірного статистичного аналізу дають змогу обчислювати характеристики динаміки розвитку показників економічної безпеки, а також виявляти закономірності минулих тенденцій та оцінювати можливість їх проектування на майбутнє. До цієї групи методів належать: кореляційний, регресійний, коінтеграційний, компонентний, факторний, кластерний, частотний, гармонійний, спектральний та крос-спектральний аналіз, а також аналіз часових рядів. Використання методів теорії штучних нейронних мереж для аналізу фінансової безпеки може пояснюватися їх перспективністю щодо моделювання складних, нелінійних залежностей та вирішення проблем розмірності. Теоретико-ігрові методи використовуються для аналізу багатосторонніх конфліктних ситуацій із урахуванням їх взаємовпливу. Тому цей метод забезпечує непогані результати, коли реальні процеси можливо формалізувати в ігровій постановці [62, c. 52-54].

Зауважимо також, що управління фінансовою безпекою первинної ланки економіки передбачає постійний моніторинг її рівня не лише у межах підприємства загалом, але й за функціональними складовими. Кількісна оцінка останніх має на меті вирішення таких завдань: вибір системи показників оцінки сфер життєдіяльності підприємства; формування граничних значень показників у межах окремих стадій життєвого циклу розвитку підприємства; формування комплексної оцінки рівня безпеки; шкалування комплексної оцінки рівня економічної безпеки. В економічній літературі не існує єдиного підходу до визначення узагальнюючого рівня фінансової безпеки, оскільки складові, які її визначають, дуже різноманітні, а їх вагомість на кожному підприємстві різна. Оцінка фінансової безпеки, як правило, зводиться до детального аналізу за кожною складовою, проте загальний висновок зробити досить складно.

Аналіз літературних джерел дозволив зробити висновок, що існують визначені розбіжності між авторами щодо методичних засад оцінки рівня фінансової безпеки, пов’язані як із вибором критеріїв оцінки, так й із застосуванням різних процедур згортки інформаційного простору ознак і виділенням режимів фінансової безпеки підприємства. Оцінку фінансової безпеки необхідно здійснювати за її складовими, виходячи зі змін зовнішнього та внутрішнього економічного середовища функціонування підприємства.

У сучасній науковій літературі пропонується здійснення функціонального аналізу заходів із організації необхідного рівня економічної безпеки за окремими складовими з використанням відповідного алгоритму:

·    визначення структури негативних впливів за функціональними складовими фінансової безпеки, розподіл об’єктивних і суб’єктивних негативних впливів;

·        фіксація вжитих превентивних заходів для запобігання негативним впливам за всіма функціональними складовими фінансової безпеки;

·        оцінка ефективності вживання заходів з огляду на нейтралізацію конкретних негативних впливів за кожною складовою фінансової безпеки;

·        визначення причин недостатньої ефективності заходів, здійснених для подолання вже наявних і можливих негативних впливів на фінансову безпеку;

·        виявлення не усунених та очікуваних негативних впливів на рівень фінансової безпеки і тих, що можуть з’явитися в майбутньому;

·        опрацювання рекомендацій щодо усунення існуючих негативних впливів та їх запобігання;

·        оцінка вартості кожного з пропонованих заходів щодо усунення негативних впливів та визначення відповідальних за їхню реалізацію.

Для підприємств, що працюють в умовах конкуренції, пропонується виділити такі рівні фінансової безпеки: підтримуючий; мінімальний; дуже низький; низький; середній; високий; дуже високий. Чим ближче величина співвідношення до 1, тим вищим є рівень фінансової безпеки підприємства.

При цьому оцінка рівня безпеки припускає не тільки розрахунок кількісного показника, але і його якісну інтерпретацію [55, c. 113].

У науковій літературі вже давно вдавалися до спроб кількісного оцінювання рівня економічної безпеки підприємства. Це призвело до появи таких підходів: індикаторного, ресурсно-функціонального, забезпечення програмно-цільового управління розвитком підприємства, наявності чистого прибутку, рівня розширеного відтворення ресурсів та майна підприємства, ефективності маркетингової орієнтації підприємства. У цьому контексті варто узагальнити, що рівень економічної безпеки первинної ланки економіки є належним (високим) у тому випадку, коли показники економічної ефективності діяльності є високими, а також, коли підприємство є ліквідним та платоспроможним, гарантується збереженість його майна та інформації, здійснюється планування і прогнозування діяльності.

Так, при індикаторному підході рівень економічної безпеки визначається за допомогою так званих індикаторів. Вони розглядаються як порогові значення показників, що характеризують діяльність підприємства в різних функціональних областях, дотичних до економічної безпеки.

Оцінювання економічної безпеки підприємства встановлюється, виходячи з порівняння фактичних показників його діяльності з індикаторами. Очевидно, що індикаторний підхід запозичено з методики оцінки рівня економічної безпеки держави. Принаймні зазначимо, що формування системи індикаторів і розрахунок інтегрального індикатора економічної безпеки передбачені Концепцією економічної безпеки України.

Оцінювання рівня економічної безпеки підприємства на основі індикаторного підходу припускає визначення з високим рівнем точності бази порівняння - індикаторів. Саме рівень точності індикатора в цьому випадку і є проблемою, адже на сьогодні відсутня методична база визначення індикаторів, які враховують особливості діяльності підприємства, обумовлені зокрема його галузевою приналежністю, формою власності, структурою капіталу, існуючим організаційно-технічним рівнем. А якщо ще додати необхідність постійного уточнення величини індикатора внаслідок постійної динаміки зовнішнього середовища і внутрішніх змін у діяльності суб’єкта господарювання, то проблема ускладнюється.

У цьому випадку виникає необхідність постійного коригування системи показників, що є індикаторами фінансової безпеки підприємства, а це спричиняє збільшення трудомісткості управлінських робіт і вимагає залучення висококваліфікованих фахівців. Відповідно до ресурсно-функціонального підходу оцінка рівня фінансової безпеки підприємства здійснюється на основі оцінки стану використання корпоративних ресурсів за спеціальними критеріями. При цьому як корпоративні ресурси розглядаються чинники бізнесу, а саме ресурси: капіталу (акціонерний капітал і позикові фінансові ресурси), персоналу, інформації й технології, техніки та устаткування, прав (права на використання патентів, ліцензії й квоти на використання природних ресурсів, а також експортні квоти, права на користування землею), роль яких постійно зростає.

Ресурсно-функціональний підхід до оцінки рівня фінансової безпеки підприємства є досить широким. Проте спроба охопити всі функціональні складові діяльності підприємства може призвести лише до «певного розмивання» суті (основ) поняття фінансової безпеки. До того ж, визначення її рівня з використанням сукупного критерію, що розраховується на основі висновків кваліфікованих експертів, не гарантує його об’єктивності, оскільки нереально повністю позбутися суб’єктивної думки експертів. Крім того, відомо, що інтеграція показників із використанням будь-якого з відомих підходів, у тому числі за допомогою частки значущості показників, як це пропонує Міщенко С. М., призводить до зниження точності й достовірності оцінки. Положення і методи цього підходу багато в чому збігаються зі звичайним аналізом ефективності використання наявних у підприємства ресурсів, що не зовсім відповідає вимогам до якісної оцінки безпосередньо його фінансової безпеки та її рівня, а це примушує задуматися над важливістю та доцільністю застосування цього підходу [66, c. 87-90].

В. Забродський запропонував використовувати для оцінки фінансової безпеки підприємства підхід, що відображає принципи та умови програмно-цільового управління і розвитку. Відповідно до нього оцінка фінансової безпеки підприємства ґрунтується на інтеграції сукупності показників, що визначають її рівень. При цьому використовується декілька рівнів інтеграції показників і такі методи їх аналізу, як кластерний та багатовимірний. Підхід відрізняється високим рівнем складності, проводиться, як правило, з використанням методів математичного аналізу і якщо в дослідницькій роботі дозволяє отримати достовірні результати, то в практичній діяльності використання ускладнене. До того ж, оцінка стійкості сукупного інтегрального показника при заданій області його зміни є складною [45, c.58].

Крім того, запропонований автором підхід до оцінки стійкості сукупного інтегрального показника дозволяє оцінити рівень фінансової безпеки підприємства, але швидше з позиції математика, а не менеджера.

Здійснивши аналіз найбільш поширених підходів до оцінки рівня фінансової безпеки підприємства, можна зробити висновок, що їх складно використовувати на практиці в межах запропонованого трактування.

Дещо необґрунтованим із запропонованих в економічній літературі підходів до оцінки рівня фінансової безпеки підприємства є підхід, згідно з яким в якості критерію фінансової безпеки використовується наявність прибутку. У випадку, коли підприємство не отримало прибуток або й зазнало збитків, не можна стверджувати про дотримання інтересів підприємства а, отже, й перебування в економічно безпечній зоні. Навпаки, в цьому випадку перед підприємством реально постає загроза банкрутства. Прибуток підприємства, виступаючи абсолютною величиною, може розглядатися як підстава, передумова для висновку про наявність у підприємства фінансової безпеки.

Такий висновок можна зробити виходячи з того, що наявність прибутку свідчить про позитивні результати використання ресурсів підприємства, тобто дозволяє йому відшкодувати витрати на придбання і продаж товарів, вносити необхідні платежі до бюджетів різних рівнів і, принаймні, забезпечити просте відтворення.

Отримання підприємством прибутку свідчить про узгодження до певної міри його інтересів із інтересами суб’єктів зовнішнього середовища.

Проте абсолютна величина чистого прибутку підприємства не дозволяє встановити рівень цього узгодження і, відповідно, вжити необхідні заходи. До того ж, абсолютна величина прибутку підприємства не дозволяє встановити міру інтенсивності експлуатації його активів, тобто встановити «ціну» отримання прибутку. Очевидно, що при оцінці фінансової безпеки підприємства можуть використовуватися результати порівняння величини отриманого чистого прибутку з вибраними для цієї мети базами порівняння, наприклад із величиною витрачених ресурсів.

У цьому випадку відповідність прибутку підприємства витратам діяльності і величині використаного капіталу встановлюється за допомогою показників рентабельності витрат і загального капіталу, що дозволяє оцінити ефективність господарської діяльності підприємства і, до певної міри, його фінансову стійкість.

Ефективність використання ресурсів підприємства тільки до певної міри характеризує його фінансову безпеку, оскільки відображає не стільки міру гармонізації його інтересів із інтересами суб’єктів зовнішнього середовища, скільки такі його внутрішні особливості діяльності, як рівень прогресивності технологічного процесу, управління ним і персоналом.

Крім того, ефективність господарської діяльності відображає ретроспективний стан фінансової безпеки підприємства, оскільки використовувані при розрахунку показники рентабельності витрат і капіталу відображають попередній стан підприємства. До того ж, ефективність діяльності не враховує повною мірою ринкових позицій підприємства.

Показники рентабельності витрат і загального капіталу, хоч і є за своєю природою більш інформативними, також не дозволяють встановити, наскільки повно дотримані інтереси підприємства, хоча це і можна, проте досить неточно, встановити шляхом порівняння величини цих показників із показниками аналогічних підприємств [67, c. 187].

В економічній літературі можна виділити підхід, згідно з яким для оцінки рівня фінансової безпеки підприємства пропонується використовувати порівняння величини інвестицій суб’єкта господарювання з обсягом засобів, спрямованих на забезпечення фінансової безпеки.

Пропонований підхід ґрунтується на встановленні значення розширеного відтворення капіталу підприємства для дотримання його інтересів, їх узгодження з інтересами суб’єктів зовнішнього середовища. За наслідками оцінки можна встановити рівні фінансової безпеки підприємства.

Узагальнимо вищенаведені теоретичні підходи до оцінки рівня фінансової безпеки підприємства у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Концептуальні підходи до оцінки рівня фінансової безпеки підприємства

З метою усунення цих недоліків можна запровадити методичний підхід до оцінки рівня фінансової безпеки підприємства, при якому діапазон значень рівня безпеки поділений на окремі рівні та стан «потрапляння» підприємства на той чи інший рівень визначається перевищенням фактичних значень окремих показників його діяльності над критичними обмеженнями індикаторів, які є неоднаковими для всіх рівнів, а підібрані виключно з урахуванням того рівня безпеки, який вони характеризують.

Офіційна методика Міністерства економіки України передбачає поділ шкали безпеки на п’ять рівнів, тому доцільно аналогічно розглядати п’ять рівнів у межах діапазону фінансової безпеки суб’єкта господарювання: критичний, перед критичний, низький, задовільний, прийнятний (таблиця 1.3). Критичному рівню безпеки відповідає найнижчий стан, при якому найвищою є ймовірність припинення діяльності підприємства.

Таблиця 1.3

Характеристика станів фінансової безпеки підприємства*

*Примітка: процедура оцінювання передбачає послідовне проходження її етапів за логікою: згори - донизу.

Наголосимо, що нерівномірними (з огляду на безпеку підприємства) є показники ефективності використання ресурсів та, наприклад, збиток. Крім того, наявність злочинного зазіхання на ефективно діюче підприємство може призвести до припинення його діяльності швидше, ніж помірний рівень його конкурентоспроможності. У підприємства на стадії банкрутства суттєво знижується потреба у забезпеченні високого рівня прибутковості праці, витратомісткості і т. п.

Тому, про критично низький рівень фінансової безпеки свідчитимуть передусім індикатори в межах таких функціональних складових, як силова та фінансова (наявність злочинних посягань, рейдерство, неправомірні та незаконні дії з боку органів державного управління і контролю, інших ринкових суб’єктів, збитковість діяльності, незадовільні показники фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності).

Передкритичним визначимо такий стан фінансової безпеки, при якому фінансово-господарська діяльність суб’єкта господарювання неспроможна забезпечити належні обсяги доходу та є збитковою. На цьому рівні найважливішими складовими фінансової безпеки виступають фінансова та інформаційна, нездатність забезпечення належного рівня яких може призвести до зниження безпеки, а отже й до ліквідації підприємства. Індикаторами на цьому рівні забезпечення фінансової безпеки, які свідчать про негативні тенденції у фінансово-господарській діяльності первинної ланки економіки, виступають коефіцієнт автономії та маневрування, а також рентабельність доходу [68, c. 126-129].

При задовільному рівні фінансової безпеки підприємство здатне вести прибуткову діяльність, проте йому бракує висококваліфікованого персоналу, високою є плинність кадрів та низькою - ефективність їх праці. На цьому рівні підприємство неспроможне забезпечити споживачів товарами високої якості, що, у свою чергу, впливає на його імідж та фінансово-господарський стан. Найвищому (прийнятному) рівню безпеки відповідає такий стан функціонування підприємства, при якому проводиться достатньо ефективна фінансово-господарська діяльність із невисокою ймовірністю настання зовнішніх та внутрішніх загроз. За такого стану безпеки підприємством сформована надійна система її забезпечення, що дозволяє управляти всіма її функціональними складовими, своєчасно виявляти та знешкоджувати загрози. Аналіз фінансової складової безпеки підприємства передбачає дослідження фінансового стану і основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою ідентифікації рівня загроз його фінансовим інтересам, а також виявлення резервів підвищення рівня фінансової безпеки підприємства.

У теорії фінансового менеджменту залежно від методів дослідження виділяють такі системи аналізу фінансової безпеки підприємства, як горизонтальний (трендовий) аналіз, вертикальний (структурний) аналіз, порівняльний фінансовий аналіз, аналіз фінансових коефіцієнтів, а також інтегральний фінансовий аналіз.

Оцінювання поточного рівня забезпечення фінансової безпеки підприємства здійснюється на основі детального аналізу загроз негативних впливів на фінансову безпеку і можливих збитків підприємства за реалізації цих негативних впливів, а також існуючої на підприємстві системи аналізу і оцінювання всебічних результатів його фінансово-господарської діяльності.

Оцінювання поточного рівня забезпечення фінансової безпеки підприємства здійснюється за такими напрямами:

·    аналіз фінансової звітності підприємства (дослідження ліквідності, рентабельності, структури прибутку та витрат тощо);

·        аналіз конкурентоспроможності підприємства;

·        аналіз асортименту продукції підприємства;

·        аналіз кваліфікації та потенціалу персоналу, системи управління підприємством;

·        аналіз теперішньої та прогнозованої вартості капіталу;

·        аналіз поставок і клієнтури підприємства;

·        аналіз кредитної політики суб’єкта господарювання;

·        аналіз динаміки цінних паперів підприємства тощо.

Оцінювання рівня фінансової безпеки підприємства повинно базуватися на таких принципах:

·    відповідність параметрів оцінювання змісту процесів у системі фінансової безпеки;

·        комплексність, тобто врахування всіх чинників, що впливають на загрози фінансовій безпеці підприємства;

·        виділення головних елементів наявних або потенційних небезпек і загроз;

·        періодичність оцінювання рівня фінансової безпеки підприємства;

·        можливість застосування необхідних запобіжних, попереджувальних, профілактичних та корегуючих заходів щодо виявлених або потенційних загроз [55, c. 180-195].

Визначення рівня фінансової безпеки у конкретний момент часу, попередження розвитку негативних тенденцій у діяльності підприємства, внесення необхідних коректив і прогнозування розвитку системи фінансової безпеки передбачає вибір обґрунтованої множини її показників-індикаторів.

Серед індикаторів фінансової безпеки виділено: індекси обсягів виробництва, динаміку прибутку, розмір заборгованості, частку на ринку, показники рентабельності, розміри капіталовкладень та довгострокових кредитів.

Більшість дослідників вважає, що оцінювання фінансової безпеки підприємства не повинно зводитися лише до аналізу фінансового стану підприємств. Враховуючи специфіку системи безпеки підприємства, для оцінювання її рівня необхідно використовувати особливі прийоми визначення стану фінансової безпеки підприємства та її загроз. Для цього застосовують індикаторний метод оцінювання рівня фінансової безпеки - використання критичних порогових значень фінансових показників.

Під пороговими значеннями розуміють граничні величини індикаторів фінансової безпеки підприємства, недотримання яких призводить до формування негативних тенденцій у фінансовій системі, викликає виникнення та розвиток загроз його фінансовій безпеці. Необхідно зауважити, що за межами порогових значень індикаторів фінансової безпеки фінансова підсистема підприємства втрачає здатність до динамічного розвитку, стає неліквідною, що, в кінцевому результаті, може призвести до банкрутства. Стан системи фінансової безпеки підприємства характеризують як окремі індикатори, так і їхнє комплексне поєднання. Відповідно, доцільно намагатися виділяти такі порогові значення індикаторів фінансової безпеки, які можуть стати критичними у сукупності з іншими показниками, і такі, перевищення (зниження) яких незалежно від інших спричинить настання кризової ситуації.

Граничні значення індикаторів - це кількісні величини, порушення яких викликає загрозливі процеси в економіці або на підприємстві.

Загалом усі індикатори фінансової безпеки підприємства можна поділити на такі групи:

·    показники платоспроможності (ліквідності);

·        показники фінансової стійкості;

·        показники ділової активності;

·    показники рентабельності [38, c. 37].

Ліквідність підприємства характеризує його здатність перетворити свої активи в гроші для покриття усіх необхідних платежів у термін їх сплати. Проте не варто ототожнювати ліквідність і платоспроможність, оскільки остання передбачає не лише здатність конвертувати активи у засоби платежу, але й характеризує фінансову стійкість підприємства.

Поширеною є думка фахівців про доцільність оцінювання рівня фінансової безпеки через категорію ризику. Так, Глущевський В. В. пропонує здійснювати таке оцінювання з використанням ризику неплатоспроможності, під яким розуміє ризик того, що суб’єкт господарювання, який залучив фінансові ресурси, виявиться неплатоспроможним вчасно погасити зобов’язання, строк сплати яких настав, і, таким чином, може виявитися банкрутом.

Для визначення рівня фінансової безпеки підприємства доцільно виділяти такі рівні ризиків підприємницької діяльності:

. Не ризикова зона (підприємство функціонує стабільно, існують резерви для динамічного розвитку підприємства).

. Зона припустимого ризику (підприємство ризикує втратити балансовий прибуток).

. Зона критичного ризику (підприємство ризикує втратити виручку від реалізації продукції).

. Зона катастрофічного ризику (підприємство ризикує втратити все своє майно) [42, c. 116-124]

На основі такої класифікації ризиків можна виділити такі рівні фінансової безпеки підприємства:

. Нормальний рівень - для забезпечення фінансової безпеки достатньо власних фінансових засобів.

. Нестабільний рівень - для забезпечення фінансової безпеки підприємству потрібні, крім власних фінансових засобів, ще й залучені.

. Критичний рівень - для забезпечення фінансової безпеки недостатньо власних та залучених фінансових засобів.

. Катастрофічний рівень - підприємство визнане банкрутом. На кожному з цих рівнів фінансової безпеки підприємства потрібно розробляти механізми покращення фінансової ситуації на підприємстві [39, c. 135].

Серед проблем, що постають перед підприємством на шляху до досягнення прийнятного рівня фінансової безпеки, виділено переважне використання реакційного підходу; необхідність підвищення якості збору інформації не лише про конкурентів, але й про стан власної діяльності, а також недостатнє аналізування витрат підприємства на економічну безпеку.

Для вирішення цих проблем доцільно використовувати превентивний підхід, який передбачає пріоритетність розроблення шляхів уникнення можливих загроз і мінімізацію негативних впливів, забезпечення прозорості та конфіденційності інформації щодо діяльності підприємства.

Розділ 2

Оцінка фінансової безпеки підприємства

.1 Загальна характеристика підприємства та аналіз ресурсного потенціалу

Товариство з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» (на далі ТОВ «ТНВ») створено шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності засновників. ТОВ «ТНВ» первинно зареєстровано виконкомом Мелітопольської міської ради 29 квітня 1998 року, реєстраційний № 1705.

Місцезнаходження та юридична адреса ТОВ «ТНВ»: 72311 Україна, Запорізька область, м. Мелітополь, шосе Каховське, буд. 27.

Предметом діяльності підприємства є:

* виробництво заготовок з чавунного, сталевого литва та литва легких металів до легкових автомобілів та іншої техніки, запасних частин до них, товарі народного вжитку та іншої продукції;

* виробництво та реалізація технологічного обладнання та продукції виробничо-технічного призначення;

* виробництво та реалізація інструменту для металообробки та технологічної оснастки та обладнання;

* виробництво виробів загального машинобудівного застосування;

* виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт на основі господарських договорів для інших організацій;

* торгівля оптова, роздрібна, комісійна, зовнішня, в тому числі продукцією власного виробництва промисловими та продовольчими товарами;

* зовнішньоекономічна діяльність, виконання експортно-імпортних операцій;

* надання консультативних, сервісних та інших послуг.

* та інше.

Для забезпечення діяльності ТОВ «ТНВ» за рахунок майнових та грошових внесків учасників, створений статутний капітал ( статутний фонд ) в розмірі 239200 ( двісті тридцять дев'ять тисяч двісті) гривень.

Прибуток ТОВ «ТНВ» утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку підприємства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитам банків та облігаціях.

Прибуток ТОВ «ТНВ», за вирахуванням сум по взаємовідносинах з державним бюджетом та сум, направлених на створення та поповнення фондів підприємства, оплату інших витрат, затверджених Зборами Учасників, розподіляється між його учасниками пропорційно їх часткам у статутному фонді.

Дивідендом є частина чистого прибутку підприємства, яка підлягає розподілу між учасниками. Розмір прибутку, який направляється на виплату дивідендів, визначається загальними зборами учасників і сплачується пропорційно їх часткам у статутному фонді. Дивіденди сплачуються за підсумками року і залежать від результатів господарської діяльності ТОВ «ТНВ».

Вищим органом ТОВ «ТНВ» є загальні збори учасників, які складаються з учасників та/або їх представників. Представників учасників можуть бути постійними або призначатися на певний строк. Учасник має право в будь-який час замінити свого представника, сповістивши про це голову товариства.

Кількість голосів кожного з учасників у загальних зборах визначається квоті 1 голос дорівнює 1% частки у статутному капіталі. Загальні збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60% голосів. На загальних зборах можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності підприємства.

Виключною компетенцією загальних зборів є:

* визначення основних напрямів діяльності підприємства, затвердження його планів та звітів про їх виконання;

* внесення змін і доповнень до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;

* створення та відкликання виконавчого органу товариства - директора;

* визначення форм контролю за фінансово-господарською діяльність товариства, обрання та визначення повноважень ревізора;

* затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;

* вирішення питання придбання частки учасника;

* виключення учасника із товариства;

* та інше.

В управлінні підприємством або організацією, що здійснюють будь-які види господарської діяльності в ринковому економічному середовищі, застосовуються різні показники. Їх використання має відображати особливості діяльності підприємства або організації, давати змогу вести певну аналітичну роботу, на основі якої ухвалюються управлінські рішення відповідно до обраної стратегії.

Показники - це кількісна і якісна оцінка становища і результатів господарської діяльності, виражена у певних одиницях виміру.

Розглянемо основні економічні показники діяльності ТОВ «ТНВ» (табл. 2.1).

Виходячи з даних, отриманих у таблиці 2.1, робимо наступні висновки: розмір чистого доходу від реалізації продукції зменшився на 37434,4 тис. грн. (у 2011 році розмір чистого доходу склав 37719 тис. грн., а у 2015 році - 284,6 тис. грн.); розмір собівартості реалізованої продукції збільшився на 41574,3 тис. грн., але це відбулося не через знищення собівартості на виробництво продукції, а через припинення виробництва.

Таблиця 2.1

Основні економічні та фінансові показники діяльності ТОВ «ТНВ»

за 2011-2015 рр., тис. грн.

2011 р.

2012 р.

2013 р.

2014 р.

2015 р.

Відносне відхилення 2015 р. до 2011 р. (%)

Обсяг реалізованих послуг

44912

24106

932

462,5

284,6

0,63

Первісна вартість основних засобів

8022

8424

7953,3

3535,5

2607,9

32,51

Знос основних фондів

3783

4920

5501,2

2974,1

2482,6

65,63

Собівартість реалізованих послуг

41612

29832

609

159,1

37,7

0,09

Валовий прибуток (збиток)

(3893)

(9691)

323

303,4

246,9

6,30

Дебіторська заборгованість

55528

58615

55134,1

55055,6

44370,5

79,91

Кредиторська заборгованість

94797

96795

85480

51770,6

51678,5

54,51

Фінансові результати: прибуток, збиток

(6864)

(2960)

(9450)

(6480,3)

(4919,2)

71,67

* Розраховано автором на основі власних даних

Розмір чистого доходу від реалізації продукції зменшився на 37434,4 тис. грн. (у 2011 році розмір чистого доходу склав 37719 тис. грн., а у 2015 році - 284,6 тис. грн.); розмір собівартості реалізованої продукції збільшився на 41574,3 тис. грн., але це відбулося не через зменшення собівартості на виробництво продукції, а через припинення виробництва; первісна вартість основних засобів зменшилась на 67,49 % ( у 2011 році розмір показника склав 8022 тис. грн., а у 2015 році - 2607,9 тис. грн.); розмір собівартості реалізованих послуг зменшився на 99,91% (у 2011 році розмір показника склав - 41612 тис. грн., а у 2015 році склав - 37,7 тис. грн.); розмір дебіторської заборгованості зменшився на 20,09 % (на момент 2011 року розмір показника склав 55528 тис. грн., а на момент 2015 року - 44370 тис. грн.); розмір кредиторської заборгованості зменшився майже вдвічі: у 2011 році розмір заборгованості кредиторам складав 94797 тис. грн., а у 2015 році - 51678,5 тис. грн.

За даними показниками ми можемо зробити висновок, що підприємство знаходиться на стадії банкрутства, але більш детальний розгляд та аналіз балансу підприємства дасть точні данні.

Активи підприємства - це засоби суб'єкта господарювання, які потрібні для його функціонування у різних формах діяльності з метою одержання прибутку.

Аналіз динаміки та структури активів ТОВ «ТНВ» за 2013-2015 рр. здійснімо за допомогою таблиці 2.2.

Горизонтальний аналіз, проведений у таблиці 2.2, показав, що за період з 2013 р. по 2015 р. динаміка структури активів має тенденцію до спаду: незавершені капітальні інвестиції у 2013 році розміром 342,2 тис. грн. залишилися «замороженими»; розмір основних засобів на момент 2015 року склав 125,3 тис. грн., що на 2326,8 тис. грн. менше ніж у 2011 році; первісна вартість основних засобів у 2015 році зменшилася на 67,2 %; розмір показника інших фінансових інвестицій протягом досліджуваного періоду залишився незмінним - 0,9 тис. грн.

Виробничі запаси підприємства зменшили свій розмір на момент 2015 року, порівняно з 2011 роком, на 979,5 тис. грн. і складають 183,8 тис. грн.; розмір дебіторської заборгованості за роботу, товари і послуги, протягом досліджуваного періоду, залишився на змінним - 87,3 тис. грн.; розмір іншої дебіторської заборгованості, у 2015 році, склав 44283,2 тис. грн., що на 10762 тис. грн. менше ніж у 2011 році. Розмір грошових коштів та їх еквівалентів зменшився на 0,1 тис. грн., тобто зменшився з 62,8 тис. грн., до 62,7 тис. грн.

Протягом досліджуваного періоду з 2013 - 2015 рр., найбільш вагому частину, майже всю частку, займають оборотні засоби підприємства. Розмір частини коливається з 95,3% до 99,7%. Необоротні засоби підприємства, незважаючи на досить малий розмір у 2011 році - 4,7%, зменшилися до 0,3% у 2015 році.

Таблиця 2.2

Аналіз динаміки та структури активів ТОВ «ТНВ» за 2013-2015 рр.

*Розраховано автором на основі власних даних

Будь-який суб'єкт господарювання покриває потребу своїх активів за рахунок власних і залучених джерел (капіталу), які визначаються як його пасиви.

В таблиці 2.3 наведена динаміка та структура пасиву ТОВ «ТНВ» за 2013-2015 рр., тис. грн.

Таблиця 2.3

Аналіз динаміки та структури пасиву ТОВ «ТНВ» за 2013-2015рр.

*Розраховано автором на основі власних даних

У структурі зобов’язань ТОВ «ТНВ» відбулися наступні зміни: розмір нерозподіленого прибутку, у нашому випадку - збитку, зменшився на 25,3 п.п., розмір довгострокових кредитів банків збільшився на 27 п.п., розмір кредиторської заборгованості протягом досліджуваного періоду зменшився на 83,9 п.п.; розмір поточних зобов’язань за розрахунками: з бюджетом збільшився на 16 п.п.; зі страхування збільшився на 35 п.п.; з оплати праці зменшився на 91,1 п.п. Розмір інших поточних зобов’язань збільшився у 3,4 рази. Усього розмір поточних зобов’язань за період з 2013-2015 рр. зменшився на 40 п.п.

Фінансовими ресурсами підприємства називають грошові кошти, що перебувають у розпорядженні підприємства на постійній або тимчасовій основі.

Власні кошти - це кошти підприємств, які постійно знаходяться в обігу й кінцевий строк використання яких не встановлений.

Позичені кошти - це ті, що одержує підприємство на визначений термін, за плату й на умовах повернення. Формуються вони, переважно, за рахунок коротко- і довгострокових кредитів банків.

Залучені кошти - це кошти, які не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно перебувають в їх обігу.

Формуються вони за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості підприємства (табл. 2.4) [33, c. 160-162].

Таблиця 2.4

Склад та обсяг фінансових ресурсів ТОВ «ТНВ» за 2011-2015 рр.

* Розраховано автором на основі власних даних

На основі даних, відображених у таблиці 2.4, будуємо діаграму для більш детального огляду складу та обсягу фінансових ресурсів (рис. 2.1).

На основі проаналізованих даних у таблиці 2.4 та рис. 2.1 робимо наступні висновки: протягом досліджуваного періоду показники власних фінансових ресурсів були від’ємними. Це свідчить про те, що підприємство не має власних ресурсів для відновлення і подальшого ведення стабільної економічної діяльності. Але не можемо не відмітити, що розмір власних ресурсів за період з 2011 р. по 2015 р. збільшився на 130 тис. грн., хоча залишався від’ємним (у 2011 році розмір показника становив (-37079) тис. грн., у 2015 році - (-36949) тис. грн.).

Рис. 2.1. Склад та обсяг фінансових ресурсів ТОВ «ТНВ»

за 2011-2015 рр.*

* Складено автором на основі власних розрахунків

Розмір позикових та залучених фінансових ресурсів свідчить про те, що підприємство існувало лише за рахунок цих ресурсів, що є вкрай негативним. На момент 2015 року, розмір позикових коштів склав - 51679 тис. грн., що на 43100 тис. грн., менше ніж у 2011 році, у якому розмір показника склав - 94797 тис. грн.. Це свідчить про те, що підприємство зменшило обсяги кредитів для погашення своїх термінових зобов’язань.

Розмір залучених фінансових ресурсів збільшився на 6688,7 тис. грн., обсяг фінансових ресурсів цього виду склав, на момент 2015 року, 30013,7 тис. грн..

2.2 Фінансові результати діяльності підприємства та фінансовий стан підприємства

Фінансовий результат - це приріст або зменшення вартості власного капіталу підприємства, що утворюється в процесі його підприємницької діяльності за звітний період.

Вертикальний і горизонтальний аналіз на основі фінансової звітності доцільно здійснювати на початковому етапі економічного аналізу діяльності підприємства. Дуже часто його можна розглядати як допоміжний етап, у ході якого виявляються ті аспекти, які в надалі вимагатимуть поглибленого і всебічного аналізу.

Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей чи їхніх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить обчислення базисних темпів зростання балансових статей або статей звіту про фінансові результати та виявлення найбільш суттєвих змін в структурі майна і напрямів фінансування, що мали місце у даному періоді (табл. 2.5) [34, c. 57-58].

Виходячи з табл. 2.5, робимо наступні висновки: розмір чистого доходу від реалізації продукції зменшився на 37434,4 тис. грн. (у 2011 році розмір чистого доходу склав 37719 тис. грн., а у 2015 році - 284,6 тис. грн.); розмір собівартості реалізованої продукції збільшився на 41574,3 тис. грн., але це відбулося не через знищення собівартості на виробництво продукції, а через припинення виробництва.

Інші операційні доходи зменшилися на 6748,8 тис. грн.(у 2011 році - 7923 тис. грн., а у 2015 році - 1197,6 тис. грн.); розмір інших операційних витрат збільшився на 2241,3 тис. грн., на 55,2 п.п., розмір чистого фінансового результату, у нашому випадку це збитку, збільшився на 1944,8 тис. грн., тобто на 28,4 п.п..

Таблиця 2.5

Горизонтальний аналіз фінансових результатів ТОВ «ТНВ» за 2011-2015 рр., тис. грн.

Таблиця 2.6

Вертикальний аналіз фінансових результатів ТОВ «ТНВ» за 2011-2015 рр.

*Джерело: Складено автором на основі власних даних

Вертикальний аналіз дозволяє виділити з урахуванням галузевої специфіки найбільш важливі для даного підприємства майнові компоненти і джерела фінансових коштів.

Вертикальний аналіз дає уявлення про структуру засобів підприємства і їх джерел, виражених не в абсолютних одиницях, а в частках або відсотках.

За одиницю, або 100 %, приймається валюта балансу, і кожен абсолютний показник розраховується або в частках або відсотках по відношенню до підсумкового показником балансу (табл. 2.6).

Провівши вертикальний аналіз фінансових результатів ТОВ «ТНВ», можемо зробити наступні висновки: протягом досліджуваного періоду, показник чистого доходу від реалізації продукції залишався позитивним, хоча має різку тенденцію до зниження. Проте, кінцевий результат, чистий фінансовий результат, має від’ємний показник. Це пов’язано у першу чергу з тим, що величина показника собівартості реалізованої продукції перевищує показник чистого доходу (у 2011 році величина показника чистого доходу склав 37719 тис. грн., у той час як величина показника собівартості виготовленої продукції - 41612 тис. грн.). У 2015 році величина показника собівартості є меншим за розмір чистого прибутку, але величина показника інших операційних витрат є більшою, і тому кінцевий результат у вигляді чистого фінансового результату є від’ємним.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу зі статтями пасиву. У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за ступенем зростання їх ліквідності, в пасиві зобов'язання розміщені по мірі скорочення термінів (посилення, підвищення строковості) їх погашення. Якщо при такому порівнянні активів вистачає, то баланс - ліквідний і підприємство платоспроможне і навпаки [35, c. 35-40].

Ліквідність - це здатність підприємства розраховуватися зі своїми поточними зобов'язаннями перед закордонними контрагентами шляхом перетворення активів на гроші. Ліквідність підприємства свідчить про наявність грошових коштів для термінового виконання фінансових зобов’язань даного періоду.

Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття боргу) визначається як відношення оборотних активів (запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів, короткострокових цінних паперів і інших високоліквідних активів) до поточних (короткострокових) зобов’язань. Показує, скільки гривень оборотних засобів припадає на кожну гривню короткострокових зобов’язань, характеризує достатність оборотних засобів (активів) підприємства для погашення своїх боргів на протязі року.

Коефіцієнт критичної (швидкої) ліквідності (розрахункова платоспроможність) визначається як відношення швидко реалізованих, легко конвертованих в гроші оборотних активів (без врахування запасів) до поточних зобов’язань. При збільшенні суми оборотних засобів (активів) по відношенню до поточних зобов’язань коефіцієнт вказує на те, що у підприємства достатньо власних оборотних засобів для подальшого продовження господарської діяльності. Зниження коефіцієнта може свідчити про погіршення господарської діяльності підприємства. Водночас, ці причини можуть бути об’єктивними (наприклад, закупівля крупної партії сировини і матеріалів для виробництва продукції або випуск в кінці року рентабельної продукції, яка буде реалізована тільки в наступному році).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (грошової платоспроможності) визначається як відношення суми залишків грошових коштів та їх еквівалентів до суми поточних зобов’язань. Характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати власну короткострокову заборгованість (грошовими коштами) [35, c. 35-40](табл. 2.7).

Виходячи з даних таблиці та рисунку, ми можемо зробити вкрай негативний висновок щодо розміру показника коефіцієнта абсолютної ліквідності (грошової платоспроможності).

Таблиця 2.7

Аналіз ліквідності ТОВ «ТНВ» за 2011-2015 рр.

*Розраховано автором на основі власних даних

Протягом досліджуваного періоду, розмір показника жодного разу не увійшов до нормативного значення, що свідчить про недостатність грошових засобів для погашення поточного боргу у підприємства. Розмір показника за останні три року зменшився з 0,0007 до 0,0012, що є негативним для підприємства.

Виходячи з даних розрахованих у таблиці 2.7, будуємо графік проаналізованих ліквідних показників ТОВ «ТНВ» для детальнішого розгляду (рис. 2.2).

Розмір загального коефіцієнту покриття, протягом досліджуваного періоду, за винятком 2014 року, був нижче нормованого показника (0,66 - 0,86). Це свідчить, про те, що у підприємства немає достатньої кількості оборотних засобів (активів) для погашення короткострокових зобов’язань протягом року. На кожну гривню короткострокових зобов’язань припадає лише від 0,66 грн. до 0,86 грн..

Рис. 2.2. Динаміка показників ліквідності ТОВ «ТНВ»

за 2011- 2015 рр.*

*Складено автором на основі власних розрахунків

Розмір показника коефіцієнту швидкої ліквідності свідчить про те, що у підприємства достатньо власних оборотних коштів для продовження подальшої господарської діяльності.

Платоспроможність підприємства свідчить про наявність грошових коштів упродовж достатнього періоду часу для вчасного виконання фінансових зобов’язань. Це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання. При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства зі строковими зобов'язаннями.

Коефіцієнт автономії характеризує частку власників підприємства у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вищим є значення цього показника, тим вища фінансова стійкість підприємства, тим більш стабільним та незалежним є становище від зовнішніх джерел фінансування і кредиторів.

Коефіцієнт фінансування показує, скільки позикових коштів залучило підприємство на 1 грн. вкладених в активи власних коштів. При цьому залучені джерела фінансування не розподіляються на довгострокові та короткострокові.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотним коштами показує яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власного капіталу.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована [55, c. 110-112].

Таблиця 2.8

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) ТОВ «ТНВ»

за 2011-2015 рр.

*Розраховано автором на основі власних даних

За даними таблиці 2.8, будуємо графік динаміки показників платоспроможності ТОВ «ТНВ» за 2011-2015 рік (рис. 2.3).

Виходячи з даних розрахованих у таблиці та зображених на графіку, можемо зробити наступні висновки: розмір коефіцієнта платоспроможності свідчить дозволяє судити про те, що підприємство дуже сильно залежить від зовнішніх джерел фінансування, і з кожним роком ситуація погіршувалася.

Рис. 2.3. Динаміка показників платоспроможності ТОВ «ТНВ»

за 2011-2015 рр.*

* Складено автором на основі власних розрахунків

На момент 2015 року, розмір показника був менший за нормативне значення на 1,31 та нижчий ніж показник 2011 року на 0,35; розмір коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами, порівняно із 2011 роком, збільшився на 0,08. Це обумовлено тим, що підприємство отримує грошові кошті за реалізоване обладнання.

Коефіцієнт фінансування, як і коефіцієнт платоспроможності, має тенденцію до спаду. Це говорить про те, що кожен рік підприємство зменшувало обсяг позикових коштів які залучало для вкладення в активи власних коштів. На момент 2011 року розмір цього показника склав (- 0,31), а на момент 2015 року (-0,45).

Розмір коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами показує, що підприємство не спроможне фінансувати оборотні активи за рахунок власного капіталу. Винятком став лише показник 2014 році. Саме в цьому році підприємство почало продавати своє обладнання для погашення заборгованостей.

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється, насамперед, у швидкості обороту його коштів. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних коефіцієнтів оборотності, основними з яких є :

·    коефіцієнт оборотності активів;

·        коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

·        коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

·        коефіцієнт оборотності матеріальних запасів;

·        коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача);

·        фондомісткість;

·        коефіцієнт оборотності власного капіталу [15, c. 76-80].

Коефіцієнт оборотності активів відображає швидкість обороту сукупного капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів за аналізований період відбувається повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів відображає число оборотів товарно-матеріальних запасів підприємства за аналізований період.

Зниження даного показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Фондомісткість - це показник, зворотний фондовіддачі, який показує величину вартості основних фондів, що припадає на одиницю продукції, випущену підприємством. Показник відображає ефективність використання основних фондів підприємством.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу характеризує ефективність використання власного капіталу підприємства [20, c. 73-76].

Таблиця 2.9

Аналіз ділової активності ТОВ «ТНВ» за 2011-2015 рр.

*Розраховано автором на основі власних даних

Виходячи з даних таблиці 2.9, робимо наступні висновки, щодо показників ділової активності ТОВ «ТНВ»: показник коефіцієнту оборотності активів, за досліджуваний період, зменшився з 0,58 до 0,006, що свідчить про зниження, майже зупинення, швидкості оборотності сукупного капіталу підприємства; коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості зменшився на 0,65 порівняно із 2011 роком (0,62); коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості зменшився на 0,77 і на момент 2015 року склав 0,02; коефіцієнт оборотності матеріальних запасів збільшився на 9,94 ( на момент 2011 року, розмір показника склав - 10,1, а на момент 2015 року - 0,17); показник фондовіддачі стрімко знизився протягом досліджуваного періоду, що свідчить про неефективне використання підприємством основних засобів. У 2011 році показник склав 4,91, а у 2015 році - 0,09, тобто відбулося дуже стрімке падіння на 4,82.

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників:

·    коефіцієнт рентабельності активів;

·        коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

·        коефіцієнт рентабельності діяльності;

·        коефіцієнт рентабельності продукції.

Коефіцієнт рентабельності активів характеризує ефективність використання активів підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу характеризує ефективність вкладення засобів в дане підприємство.

Коефіцієнт рентабельності діяльності характеризує ефективність господарської діяльності підприємства.

Коефіцієнт валової рентабельності - характеризує віддачу у вигляді валового прибутку на 1 грн. вкладених коштів [38, c. 35 - 38] (табл. 2.10)

На основі аналізу показників рентабельності ТОВ «ТВН», наведених у таблиці 2.10, можемо зробити наступні висновки: рентабельність активів підприємства, на момент 2011 та 2015 року залишилася незмінною, але розмір показника свідчить про неефективне використання активів підприємства (-0,11); коефіцієнт рентабельності власного капіталу, у 2015 році відповідно до 2011 року, зменшився на 0,02, що є меншим від нормативу та свідчить про неефективність вкладання засобів у підприємство.

Таблиця 2.10

Аналіз рентабельності ТОВ «ТНВ» за 2011-2015 рр.

Для детального розгляду динаміки валової рентабельності та показників фінансових результатів (див. табл. 2.5) побудуємо графік рис. 2.4.

За даними наведеними у таблиці та зображеними на графіку, бачимо, що показник валової рентабельності, на протязі досліджуваного періоду зростає, але цей зріс обумовлений зупинкою виробництва, тобто підприємство припинило виробляти продукцію, тому собівартість значно зменшилася.

Рис. 2.4. Динаміка показників фінансових результатів та валової рентабельності ТОВ «ТНВ» за 2011-2015 рр.

.3 Оцінка ймовірності банкрутства та фінансової безпеки підприємства

Банкрутство або неплатоспроможність є категоріями ринкової економіки, що характеризують фінансовий стан суб’єктів господарювання. Згідно з Законом України «Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під банкрутством розуміють визнану арбітражним судом неспроможність суб’єкта господарювання виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами та з обов’язкових платежів протягом трьох місяців після настання визначеного терміну сплати, а також відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

З метою запобігання банкрутству та визначення симптомів фінансової кризи треба провести економічний аналіз діяльності суб’єкта господарювання за якомога триваліший період часу його фінансування, визначити негативні та позитивні фактори ділової активності, внутрішніх і зовнішніх чинників економічної нестабільності, повноти реалізації економічного потенціалу тощо [41, c. 6 - 9].

Отже, для оцінки стану ймовірності банкрутства підприємства ТОВ «ТНВ», у якості об’єкта дослідження, нами були відібрані три дискримінантні моделей відомих зарубіжних економістів та одна модель вітчизняного вченого - економіста:

·    модель Альтмана;

·        модель Ліса;

·        модель Таффлера і Тішоу;

·        модель Терещенка [73, c. 115-123].

У США найбільш широко розповсюдженим підходом до аналізу ризику банкрутства підприємства є підхід Альтмана, який полягає в наступному:

·    формується набір окремих фінансових показників підприємства, які на підставі попереднього аналізу мають найбільше відношення до властивості банкрутства. Сукупність таких показників (N) у N-вимірному просторі, утворює гіперплощину, яка щонайкраще відокремлює успішні підприємства від підприємств-банкрутів, на підставі даних дослідженої статистики. Рівняння цієї гіперплощини має вигляд:

, (2.1)

де, - фінансові показники бухгалтерської звітності;

 - отримані в результаті аналізу ваги;

·    здійснюючи паралельне перенесення площини, можна спостерігати, як перерозподіляється число успішних і неуспішних підприємств, що потрапляють в ту або іншу частину, відсічену даною плоскістю. В залежності від значення Z-показника по певній шкалі проводиться оцінка вірогідності банкрутства:

·        якщо Z < 1,81 - вірогідність банкрутства дуже висока;

·        якщо 1,81 < Z < 2,675 - вірогідність банкрутства середня;

·        якщо 2,675 < Z < 2,99 - вірогідність банкрутства невелика;

·        якщо Z > 2,99 - вірогідність банкрутства дуже низька.

Проведемо розрахунок ймовірності банкрутства по моделі Альтмана:

Z2011 = 1,2×0,90 + 1,4×(-0,63) + 3,3×0,57 + 0,6×(-0,38) + 1,0×0,94 = 2,8

Z2012 = 1,2×0,94 + 1,4× (-0,46) + 3,3×0,25 + 0,6×(-0,31) + 1,0×0,29 = 1,4

Z2013 = 1,2×0,95 + 1,4× (-0,5) + 3,3×0,01 + 0,6×(-0,33) + 1,0×0,01 = 0,3

Z2014 = 1,2×0,95 +1,4× (-0,83) +3,3×0,01 + 0,6×(-0,45) + 1,0×0,01 = -0,2

Z2015 = 1,2×0,99 +1,4× (-0,39) +3,3×0,01 + 0,6×(-0,28) + 1,0×0,01 = 0,5

Виходячи з даних розрахунків, будуємо таблицю 2.11 оцінки ймовірності банкрутства ТОВ «ТНВ».

Таблиця 2.11

Оцінка ймовірності банкрутства ТОВ «ТНВ» за 2011-2015 рр.

(модель Альтмана)

*Розраховано автором на основі власних даних

Проаналізувавши результати розрахунків по моделі Альтмана, ми бачимо, що фактичне значення Z-Альтмана протягом всього досліджуваного періоду має дуже велику різницю у показниках: у 2011 році показник склав 2,8, що свідчить про невелику ймовірність банкрутства; за показником 2012 року ми робимо висновок, що ймовірність банкрутства знизилися до середньої; протягом трьох останніх років показник не перевищує теоретичне значення 1,8, що свідчить про те, що підприємство характеризується поганим фінансовим станом і відповідно ймовірність банкрутства дуже висока.

Британський економіст В. Ліс розробив чотири факторну модель оцінювання фінансового стану. При  рівень фінансового стану вважається високим, а ймовірність банкрутства невеликою.

Проведемо розрахунок ймовірності банкрутства по моделі Ліса:

Z2011 = 0,063×0,90 + 0,092× (-0,06) + 0,057× (-0,63) + 0,001× (-0,38) = 0,01

Z2012 = 0,063×0,94 + 0,092× (-0,01) + 0,057× (-0,46) + 0,001× (-0,31) = 0,03

Z2013 = 0,063×0,95 + 0,092× (-0,08) + 0,057×(-0,5) + 0,001× (-0,33) =0,02

Z2014 = 0,063×0,95 + 0,092× (-0,11) + 0,057× (-0,83) +0,001× (-0,45) = 0,002

Z2015 = 0,063*0,99 +0,092*(-0,09) + 0,057*(-0,39) + 0,001*(-0,28) = 0,03

Виходячи з даних розрахунків, будуємо таблицю 2.12 оцінки ймовірності банкрутства ТОВ «ТНВ».

Таблиця 2.12

Оцінка ймовірності банкрутства ТОВ «ТНВ» за 2011-2015 рр..

(модель Ліса)

*Розраховано автором на основі власних даних

Проаналізувавши результати розрахунків за таблицею 2.12, спостерігаємо наступну тенденцію: за моделлю Ліса, величини показників протягом всього досліджуваного періоду не перевищують теоретичне значення 0,037, тому робимо висновок, що ймовірність банкрутства дуже висока.

За методикою британських вчених Р. Таффлера і Г.Тішоу для оцінки ризику банкрутства підприємств використовується чотирьох факторна прогнозна модель розрахунку Z-показника. Якщо величина Z-показника більше за 0,3, ризик банкрутства невеликий та спостерігається стійке фінансове становище; якщо менше за 0,2, ризик банкрутства великий.

Проведемо розрахунок ймовірності банкрутства по моделі Таффлера:

Z2011 = 0,53×(-0,07) + 0,13×0,90 + 0,18×1,14 + 0,16×0,79 = 0,41

Z2012 = 0,53×(-0,01) + 0,13×0,94 + 0,18×1,17 + 0,16×0,25 = 0,37

Z2013 = 0,53×(-0,06) + 0,13×0,95 + 0,18×1,21 + 0,16×0,01 = 0,35

Z2014 = 0,53×(-0,002) + 0,13×0,95 + 0,18×1,43 + 0,16×0,01 = 0,38

Z2015 = 0,53×(-0,001) +0,13×0,99 + 0,18×0,92 + 0,16×0,01 = 0,29

Виходячи з даних розрахунків, будуємо таблицю 2.13 оцінки ймовірності банкрутства ТОВ «ТНВ».

Таблиця 2.13

Оцінка ймовірності банкрутства ТОВ «ТНВ» за 2011-2015 рр.

(модель Таффлера і Тішоу)

*Розраховано автором на основі власних даних

Проаналізувавши результати розрахунків у таблиці 2.13, спостерігаємо наступну тенденцію: по моделі Таффлера і Тішоу, критичне значення Z не спадає до критичного значення 0,2, але у 2015 році показник стає нижчим за 0,3, що свідчить про середній ризик банкрутства. Протягом періоду 2011-2014 роки, розмір показників свідчить про гарний фінансовий стан на підприємстві.

Модель О. Терещенка має три нормативні значення для оцінки ймовірності банкрутства на підприємстві:

·    коли ZТЕР > 2 - банкрутство не загрожує;

·        коли 1 < ZТЕР < 2 - фінансова стійкість порушена;

·        коли 0 < ZТЕР < 1 - існує загроза банкрутства.

Тобто, коли ZТЕР >2 - у підприємства непогані довгострокові перспективи, а якщо 0 < ZТЕР < 1 - банкрутство більш ніж ймовірне [73,c. 115].

Проведемо розрахунок ймовірності банкрутства по моделі Терещенко:

ZТЕР2011 =1,5×0,9+0,08×(-0,6)+10×0,79+5×(-0,13)+0,3×(-0,13)+0,1×(-0,18) = 8,5

ZТЕР2012 =1.5×0,8+0,08×(-0,4)+100,25+5×(-0,05)+0,3×(-0,02)+0.1×(-0,15) = 3,4

ZТЕР2013 =1,5×0,8+0,08×(-0,2)+10×0,01+5×(-3,8)+0,3×(-0,10)+0,1×(-6,02) = -18,3

ZТЕР2014=1,5×0,7+0,08×(-0,4)+10×0,01+5×(-3,9)+0,3×(-0,11)+0,1×(-14,01)=-19,8

ZТЕР2015 =1,5×1,1+ 0,08×0,1+10×0,01+5×(-3,4)+0,3×(-0,08)+0,1×(-17.28) = - 16,9

Виходячи з даних розрахунків, будуємо таблицю 2.14 оцінки ймовірності банкрутства ТОВ «ТНВ».

На основі проведених розрахунків та отриманих даних у попередніх таблицях, ми побудуємо зведену таблицю 2.15 оцінки ймовірності банкрутства, де розмістимо показники до відповідної групи ймовірності банкрутства.

Таблиця 2.14

Оцінка ймовірності банкрутства ТОВ «ТНВ» за 2011-2015 рр.

(модель Терещенка)

Спираючись на дані згруповані у таблиці 2.15, будуємо діаграму, на якій відобразимо динаміку ймовірності банкрутства підприємства за всіма розрахованими моделями (рис. 2.5).

Таблиця 2.15

Порівняльна характеристика результатів моделювання банкрутства підприємства з використанням різних методик

Рис. 2.5. Динаміка показників ймовірності банкрутства ТОВ «ТНВ»

за 2011-2015 рр.*

Графік включає в себе дві шкали відображення даних розрахунку, оскільки модель Терещенко О.О. має зовсім інші одиниці вимірювання ніж моделі зарубіжних вчених. Відображення даних моделі Терещенко О.О. зображенні на графіку праворуч.

За даними діаграми 2.5 та таблиці 2.15, робимо висновок, що три моделі з чотирьох обраних нами для проведення оцінки ймовірності банкрутства ТОВ «ТНВ» показали, що підприємство є банкротом, що свідчить про спад його фінансової діяльності та порушення механізму фінансової безпеки підприємства.

Розділ 3

Напрямки зміцнення фінансової безпеки підприємства

.1 Розробка плану фінансової санації підприємства

В умовах мінливого і конкурентного ринку жодне підприємство, велике або мале, не застраховане від невдач у бізнесі або спаду виробництва. Підступних ситуацій для невдач дуже багато: несумлінні дії конкурентів, різке погіршення загальних умов ведення бізнесу, необачні дії самого підприємства та інші. Але хтось досягає успіху - долає фінансові труднощі та відновлює свою фінансово-економічну діяльність, а хтось програє у цій боротьбі - стає банкрутом і безповоротно втрачає бізнес.

Головна відмінність між успішними та невдачливими підприємствами - у їхній активності, тобто спроможності протистояти консолідованому тиску кредиторів, умінні виявляти свої власні резерви та використовувати їх з максимальною користю. Пасивне підприємство при настанні критичної фінансової ситуації приречене на банкрутство [73, c. 148 -156].

У фінансовому словнику санацію трактують як оздоровлення фінансового стану підприємства через здійснення системи заходів для попередження його банкрутства чи підвищення конкурентоспроможності.

Зазвичай здійснюють санацію через структурну перебудову виробництва, зокрема через зміну номенклатури продукції, подрібнення підприємства, зміну ринків збуту, злиття підприємства, що є на грані банкрутства, з більш потужними, випуск нових акцій та облігацій для мобілізації капіталу, інші заходи. [74, c.69-74].

Ряд іноземних економістів, спеціалістів з питань виведення підприємств з фінансової кризи дотримуються думки, що санація як економічна категорія виражає комплекс послідовних, взаємопов’язаних заходів фінансово-економічного, організаційно-правового, виробничо-технічного, соціального характеру, які спрямовані на подолання фінансової кризи на підприємстві і відновлення чи досягнення його прибутковості і конкурентоспроможності в довгостроковому періоді.

В Україні внаслідок недосконалого законодавства, відсутності необхідного техніко-методичного забезпечення процесів санації, дефіциту кваліфікованих спеціалістів велика кількість потенційно життєздатних підприємств стають потенційними банкрутами.

Тому особливе місце в процесі санації підприємств займають організаційні та техніко-економічні заходи поряд з заходами фінансово-економічного характеру. Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і ліквідація причин їх виникнення, відновлення чи збереження ліквідності і платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, покращення структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів для проведення заходів виробничо-технічного і організаційного характеру [68, c. 38-43].

Цілісний погляд на етапи розробки санаційної концепції окремого підприємства являє собою так звана «класична модель санації», яка широко використовується як основа для розробки фінансового оздоровлення суб’єктів господарювання у країнах з розвинутою ринковою економікою. У відповідності з класичною моделлю санації процес фінансового оздоровлення підприємств починається з виявлення і аналізу причин і факторів фінансової кризи. На основі даних носіїв інформації (первісні бухгалтерські документи, рішення зборів акціонерів, фінансові плани тощо) визначаються зовнішні і внутрішні фактори кризи, а також фінансового стану фірми, глибина кризи.

Використання внутрішніх фінансових резервів і інструментів стабілізації дозволяє не тільки суттєво знизити загрозу банкрутства, а й значною мірою зменшує потребу в залученні капіталу з зовнішніх джерел.

По-перше, в зв’язку з тим, що здійснення капітальних вкладень є складовою частиною процесу фінансового оздоровлення підприємства, внутрішні джерела санації співпадають з внутрішніми джерелами фінансування капітальних вкладень: прибутку від реалізації основної продукції, фондів, нематеріальних активів і матеріальних цінностей, надходження від здачі майна в оренду, інших позареалізаційних операцій, а також амортизаційні відрахування. По-друге, використання внутрішніх фінансових резервів є необхідною умовою залучення зовнішнього капіталу.

Попередні результати досліджень свідчать про необхідність функціонування фінансової безпеки суб’єкта підприємництва як відкритої системи, що обумовлює також використання санаційного підходу при його використанні [60, c. 274-277].

Розглядаючи різні санаційні заходи, до яких удаються сьогодні сучасні підприємства, найпоширенішими та найактуальнішими можна назвати:

. Скорочення поточних зобов’язань до яких відносять:

·    скорочення рівня витрат на виробництво і реалізацію продукції, у тому числі за рахунок зменшення обсягів виробництва нерентабельної чи тієї, яка не користується попитом, продукції, скорочення апарату управління тощо;

·        пролонгація короткострокових банківських кредитів й іншої кредитної заборгованості;

·        скорочення обсягів капітальних вкладень, у тому числі витрат на капітальний ремонт;

·        прискорення оборотності оборотного капіталу;

·        відстрочка виплати дивідендів і винагород за виробничі результати.

2. Збільшення ліквідних активів до яких відносять:

·    реалізацію частини основних фондів підприємства, яка безпосередньо не бере участі в процесі виробництва;

·        використання оберненого лізингу (операція, яка передбачає продаж основних фондів лізингової компанії з одночасним отриманням назад таких основних фондів в оперативний чи фінансовий лізинг);

·        ліквідацію портфеля короткострокових фінансових вкладень;

·        оптимізацію структури оборотного капіталу (у тому числі за рахунок реалізації надлишкових запасів товарно-матеріальних цінностей, сировини, незавершеного виробництва);

·        реорганізацію маркетингових служб з метою підвищення ефективності їх функціонування в напрямі збільшення обсягів збуту продукції;

·        рефінансування дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо) [58, c. 143-150].

3. Переоцінка основних засобів, що представляє собою відображення реальної та достовірної вартості основних засобів бюджетних установ відповідно до їх ринкової вартості.

. Переоцінка основних засобів передбачає:

·    дооцінку (збільшення вартості активів);

·        уцінку (зменшення вартості активів).

5. Укладання нових контрактів та пошук інвестиційних проектів дає можливість підприємству за допомогою вкладених коштів реконструювати або модернізувати виробництво, нормалізувати свою фінансово-економічну діяльність. Пошук нових контрактів для підприємства означає пошук потенційних споживачів продукції, розширення ринків збуту та можливий вихід на нові зв’язки.

Для нашого проекту покращення фінансового стану ТОВ «ТНВ», доцільно обрати дооцінку основних засобів, рефінансування дебіторської заборгованості та пошук інвесторів у наше підприємство, оскільки це є найперспективнішими напрямами відновлення економічної діяльності підприємства.

Основні засоби (ОЗ) - матеріальні активи, які утримуються з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. Основні засоби - це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним та моральним зносом [57].

З фінансової точки зору, основні фонди - це вартість матеріально-речовинних цінностей, що використовуються підприємствами у виробничій та невиробничій сферах діяльності тривалий час (понад рік), адже саме вартість таких активів є об’єктом їх облікового відображення.

Групою основних засобів є сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання об’єктів основних засобів, а справедливою вартістю при цьому є сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов’язання за звичайних умов на певну дату.

Рис. 3.1. Схема відображення в обліку результатів переоцінки

У складі необоротних активів (основних засобів) бюджетних установ та організацій обліковуються: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний та господарський інвентар, обчислювальна техніка, музейні цінності виставок, бібліотечні фонди, спеціальні інструменти та спеціальні пристосування, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські та суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об’єктами промислової власності, інші матеріальні та нематеріальні активи довготривалого використання [57].

Для проведення дооцінки основних засобів на підприємстві ТОВ «ТНВ» обираємо окремі засоби для виготовлення продукції, які переліченні у таблиці 3.1. Повний перелік основних засобів підприємства наведений у додатку А.

Базою визначення коефіцієнту для проведення дооцінки основних засобів, стали: темп інфляції (див. рис. 3.2) на момент 2015 року, а також на справедливі ціни на об’єктів основних засобів для виробництва продукцію на ринку металургійної промисловості.

Рис. 3.2. Динаміка індексу інфляції за 2011- 2015 рр.

Таблиця 3.1

Проведення дооцінки основних засобів ТОВ «ТНВ»,

на кінець 2015 року

Виходячи з розрахунків таблиці 3.1, бачимо, що за кожним окремим видом основних засобів вдалося отримати суму дооцінки: електричний кран вдалося дооцінити на 7176,4 грн., комплект дозаторів, загалом, вдалося дооцінити на суму у 4121,4 грн., сума дооцінки комплекту кокілів для литва становила 688,6 грн., сума дооцінки індукційної печі склала 1814,4 грн., шафу керування вдалося дооцінити на 947,1 грн. Загалом, сума дооцінки обраних основних засобів склала 1748 грн.

Другим санаційним заходом для покращення фінансового стану підприємства ТОВ «ТНВ», обираємо стягнення дебіторської заборгованості.

Стягнення дебіторської заборгованості є суттєвим моментом внутрішньої стабілізації суб’єкта господарювання. Багато підприємств, які опинились на межі банкрутства, мають непомірно великий рівень дебіторської заборгованості, що є суттєвим резервом відновлення платоспроможності.

Тому фінансовий менеджмент підприємств повинен використовувати всі існуючі можливості її погашення. Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є: факторинг, облік векселів, продаж векселів на фондовому ринку, форфейтинг (трансформація комерційного кредиту в банківський шляхом індосаменту перевідного векселя на користь банку).

Крім того, треба виконати комплекс процедур з примусового стягнення дебіторської заборгованості, у тому числі шляхом звернення з позовом в арбітражний суд.

Етапи стягнення дебіторської заборгованості зводяться до наступних:

·    досудове врегулювання і повернення заборгованості, що виникла;

·        підготовка позовної заяви і спрямування її до суду, участь в судовому процесі;

·        виконавче виробництво.

Розглянемо поетапно заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості.

Перш за все, як вже вказувалося вище, у разі виявлення проблемної або безнадійної заборгованості необхідно максимально оперативно зібрати інформацію про боржника і розробити механізм забезпечення відшкодування боргу. Так, в ході досудового врегулювання питання про виникнення заборгованості до боржника застосовуються наступні методи:

·    безпосередній контакт і психологічний тиск на боржника шляхом регулярних зустрічей з останнім, організація зустрічей на рівні керівництва і, можливо, засновників компанії. Також на даному етапі необхідно відправити претензію боржникові, причому рекомендованим листом з повідомленням, хоча в даний час, згідно чинному законодавству, напрям претензії не є обов’язковим. Можливий також варіант напряму копії позовної заяви боржникові без фактичного подання позову до суду. Такий крок може стимулювати боржника до відшкодування заборгованості, що виникла;

·    застосування методів юридичної дії шляхом звернення до правоохоронних органи (рекомендується звернутися з письмовою заявою, в якій боржникові інкримінується скоєння злочину у формі шахрайства). Як показує практика, перспективи порушення кримінальної справи практично немає, за винятком випадків дійсного заволодіння боржником майном, або правом на нього, грошовими коштами кредитора шляхом обману або зловживання довірою. У будь-якому випадку проведення дослідчої перевірки може виступити як стимулятор виплати боргу.

·        при наявній нагоді оперативно проводиться вилучення залишків товарів в складських приміщеннях, місцях зберігання або реалізації. Вилучаються також грошові кошти, отримані від реалізації товару, майно, яке може бути використане як відшкодування;

·        розповсюдження інформації щодо неплатоспроможності боржника, іншої інформації, здатної дискредитувати ділову репутацію останнього (або загроза розповсюдження такої інформації);

·        дія на боржника за допомогою використання його родичів, знайомих, спрямоване, в першу чергу, на систематичне нагадування щодо необхідності максимально швидкого погашення заборгованості

Під час проведення вищезгаданих заходів рекомендується одночасно встановити місцезнаходження активів боржника, його рухоме і нерухоме майно, рахунки в банках, участь керівників або засновників підприємства-боржника у складі засновників інших комерційних структур [65, c. 194 -197].

Особливу увагу варто звернути на майно в заставі, оскільки його не зможе конфіскувати навіть державний виконавець.

На момент 2015 року, розмір дебіторської заборгованості ТОВ «ТНВ» склав 44617 тис. грн. (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Динаміка розміру дебіторської заборгованості

за 2011-2015 рр. (тис. грн.)

*Складено автором на основі власних розрахунків

За даними динаміки розміру дебіторської заборгованості, бачимо, що протягом 2011-2014 років розмір заборгованості підприємству, що досліджується, змінювався несуттєво, але на 2015 рік, розмір заборгованості зменшився на 11242,2 тис. грн., що свідчить про початок повернення заборгованих коштів у ТОВ «ТНВ», що є для підприємства дуже позитивним, оскільки за рахунок такої великої дебіторської заборгованості можна погасити власні довгострокові або короткострокові зобов’язання. Це, в свою чергу, підштовхне підприємство до початку відновлення своєї діяльності та виходу із так званої зони банкрутства.

Третім санаційним заходом для покращення фінансового стану підприємства ТОВ «ТНВ» обираємо ведення договору інвестиційного займу, кошти якого будуть цілеспрямовані на закупівлю обладнання та модернізацію виробництва (додаток Б).

За умовами договору, Інвестор (ТОВ «Металург-Сервіс») передає Організації (ТОВ «ТНВ») у власність грошові кошти в сумі 45 000 000 грн. (сорок п’ять мільйонів грн.) далі - «інвестиційні кошти».

Організація зобов’язана забезпечити можливість здійснення Інвестором контролю за цільовим використанням Інвестиційних засобів шляхом надання Інвестору щомісячного письмового звіту про те, на які цілі були спрямовані інвестиційні кошти.

ТОВ «Металург-Сервіс» та ТОВ «ТНВ», разом іменовані «сторони», уклали додаткову угоду до інвестиційного договору № 1404-09 / 1 від 23.12.15 р. про наступне:

. На виконання п. 3.1 інвестиційного договору № 1404-09 / 1 від 23.12.15 р. «Сторони» домовилися направити кошти на покупку ливарного обладнання згідно переліку, наведеного у табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Перелік придбаного обладнання за договором інвестиційного займу

*Складено автором на основі додатку Б

За даними таблиці 3.2 бачимо, що підприємство отримує 31 300 000 грн. на закупівлю нового обладнання для виробництва продукції, отже ці кошті розмістимо у Формі №1 «Баланс-Проект» за кодом 1010 «Основні засоби».

. На виконання п. 3.1 інвестиційного договору № 1404-09 / 1 від 23.12.15 р. «Сторони» домовилися направити кошти на покупку матеріалів для виробництва згідно переліку, наведеного у табл. 3.3.

Виходячи з даних таблиці 3.3, бачимо, що за умовами договору, «Сторони» дійшли рішення про виділення 10 600 000 грн. на придбання матеріалів для виробництва продукції, отже ці кошті розмістимо у Формі №1 «Баланс-Проект» за кодом 1100 «Запаси».

Таблиця 3.3

Перелік придбаних матеріалів за договором інвестиційного займу

*Складено автором на основі додатку Б

. На виконання п. 3.1 інвестиційного договору № 1404-09 / 1 від 23.12.15 р. «Сторони» домовилися направити кошти оплату послуг з доставки обладнання та його монтажу згідно переліку, наведеного у табл. 3.4.

Таблиця 3.4

Перелік робіт з обладнанням згідно інвестиційного договору

№ п/п	Послуги з доставки та монтажу	Вартість послуг з ПДВ, грн.
1.	Послуги з доставки	500 000,00
2.	Монтаж обладнання	2 600 000,00
	ВСЬОГО:	3 100 000,00 Виходячи з даних таблиці 3.4, бачимо, що за умовами договору, «Сторони» дійшли рішення про виділення 3 100 000 грн. на доставку та монтаж обладнання для виробництва продукції, отже ці кошті розмістимо у Формі №1 «Баланс-Проект» за кодом 1125 «Дебіторська заборгованість за товари, послуги». Виходячи з результатів запропонованих санаційних заходів щодо покращення фінансового стану ТОВ «ТНВ», розглянемо, як саме вплинуть запропоновані заходи на стан підприємства. 3.2 Стратегія формування розвитку підприємства на засадах фінансової безпеки В умовах глобалізації світової економіки значно зростає вплив ризиків у фінансово-господарській діяльності підприємств, що у свою чергу актуалізує проблематику фінансової безпеки. Трансформаційні процеси завжди характеризуються надмірними ризиками та загрозами, у зв’язку з чим значна кількість підприємств має неналежний рівень захищеності свого майна та інтересів від впливу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища. Гостра проблема нестачі фінансових ресурсів для ведення бізнесу, нестабільна політико-економічна ситуація в державі, надзвичайно високий рівень конкуренції - всі ці обставити ставлять перед підприємством вимоги щодо створення ефективної системи формування і забезпечення фінансової безпеки підприємства. Тому побудова системи фінансової безпеки та створення умов для її забезпечення представляються одними з найбільш актуальних напрямів сучасної економічної науки [24, c. 54-57]. Зростання рівня ризику ведення бізнесу та ускладнення умов функціонування підприємств актуалізують питання формування інформаційно-аналітичного забезпечення фінансової безпеки підприємства. В ринкових умовах господарювання важливе місце в забезпеченні економічної безпеки підприємства займає саме його фінансова складова, оскільки, в першу чергу, від наявності власних джерел фінансування, ефективності використання майна підприємства, його здатності вчасно розраховуватися з боргами залежить його фінансова безпека. Важливим елементом забезпечення фінансової безпеки підприємства є її інформаційно-аналітичне забезпечення. Для розгляду впливу запропонованих санаційних заходів на структуру балансу, розглянемо Форму №1 «Баланс» підприємства ТОВ «ТНВ» на момент 31 грудня 2015 року та за його показниками розрахуємо матричну модель оцінки взаємозв’язку елементів фінансової рівноваги за ліквідністю та рентабельністю (табл. 3.5). Таблиця 3.5 Форма №1 «Баланс» ТОВ «ТНВ» на 31 грудня 2015 року, тис. грн. АКТИВ Код рядка На початок звітного року На кінець звітного року 1 2 3 4 І. Необоротні активи Основні засоби 1010 561,4 125,3 Довгострокові фінансові інвестиції 1030 0,9 0,9 Усього за розділом І 1095 562,3 126,2 ІІ. Оборотні активи Запаси 1100 255,6 183,8  у тому числі готова продукція 1103 158,1 138,5 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 1125 87,3 87,3 Інша поточна дебіторська заборгованість 1155 54968,3 44283,2 Гроші та їх еквіваленти 1165 70,1 62,7 Інші оборотні активи 1190 477,9 - Усього за розділом ІІ 1195 55859,2 44671,0 Баланс 1300 56421,5 44743,2 ПАСИВ І. Власний капітал Зареєстрований (пайовий) капітал 1400 239,2 239,2 Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 1420 (22666,1) (37188,2) Неоплачений капітал 1425 - - Усього за розділом І 1495 (22426,9) (36949) ІІ. Довгострокові зобов’язання, цільове фінансування та забезпечення 1595 27077,8 30013,7 ІІІ. Поточні зобов’язання Поточна кредиторська заборгованість за:  товари, роботи, послуги 1615 7668,2 6824,4  розрахунками з бюджетом 1620 1528 1605,5  розрахунками зі страхування 1625 4341,4 4992,5  розрахунками з оплати праці 1630 1936 325,9 Інші поточні зобов’язання 1690 36297 37930,2 Усього за розділом ІІІ 1695 51770,6 51678,5 Баланс 1900 56421,5 44743,2 * Складено автором Для наглядності дослідження та оцінки взаємозв’язку індикаторів фінансової рівноваги та ефективності фінансового управління підприємством запропонована матрична модель (табл. 3.7), розрахунок якої побудований на основі «Балансу» ТОВ «ТНВ» за 31 грудня 2015 року. Таблиця 3.6 Показники для розрахунку матричної моделі за даними Форми №1 «Баланс» станом на 31 грудня 2015 року Абревіатура показника Пояснення показника Розмір показника за балансом (тис. грн.) А актив 44743,2 ДЗ довгострокові зобов’язання 30013,7 КЗ короткострокові зобов’язання 51678,5 ЧОК (ОА - КЗ) чистий оборотний капітал -7061,5 ОА оборотні активи 44617,0 ПФП (З + НЗ + ГЗ + ДЗтр + КЗтр) поточні фінансові потреби 7158,2 З запаси 183,8 НЗ незавершене виробництво - ДЗтр дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 87,3 КЗтр кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 6824,4 ГЗ грошові засоби 62,7 СК статутний капітал 239,2 ВК власний капітал (36949,0) П прибуток (4919,2) Матрична модель дозволяє досліджувати стан та визначити зони фінансової рівноваги. Так, в області фінансової рівноваги входять підприємства, які за результатами фінансово-економічної діяльності потрапляють в квадрат 1-9 матриці фінансової рівноваги, тобто виключаються стани кризи хоча б по одному типу фінансової рівноваги. . Абсолютна (ідеальна) фінансова рівновага (квадрат 1) досягається при ідеальному стані по першому та другому типам фінансової рівноваги. . Відносна фінансова рівновага (квадрати 2 та 3) передбачає що виконується умова оптимальності по одному типу фінансової рівноваги. . Потенційно можлива фінансова рівновага (квадрати 4, 5, 6) передбачає такі стани: станичну рівновагу за перспективною ліквідністю, ідеальний стан фінансової стійкості при назріванні кризи ліквідності, ідеальний стан ліквідності за фінансової нестійкості. . Балансуюча фінансова рівновага (квадрати 7 та 8) передбачає виконання умов перспективної фінансової стійкості у стані назрівання кризи платоспроможності та умов статичної рівноваги у стані фінансової нестабільності. . Нестійка фінансова рівновага (квадрати 9-12) характеризує поєднання стану фінансової нестійкості та назрівання кризи ліквідності. . Порушення фінансової рівноваги (квадрати 14-16) характеризує повний дисбаланс фінансової стійкості та стрімке наближення підприємства до стадії банкрутства [56, c. 178 - 182]. Використаємо наведенні дані у таблиці 3.6 для розрахунку таблиці 3.7 та роздивимося відповідність за умови матричної моделі. Виходячи з таблиця 3.7, бачимо, що на підприємстві дуже складна ситуація, оскільки порівняння показників «Балансу» ТОВ «ТНВ» в умовах відповідності призвели до наступних результатів: підприємство «знаходиться» у квадратах 14 та 16, які характеризують ТОВ «ТНВ», як підприємство-банкрут, з присутнім високим ризиком неефективності реструктурізаційних заходів та націленістю на ліквідацію підприємства. Про це свідчить такі умови відповідності: ·    стан фінансової кризи (виконуються чотири умови з чотирьох); ·        стан фінансової нестійкості та ризик збитковості ( виконується п’ять умов з дев’яти); ·        криза фінансової стійкості та платоспроможності ( виконується дві умови з трьох). За цими умовами робимо висновок, що фінансова безпека і потребує найскорішого відновлення, що дасть змогу підприємству відновити свою економічну діяльність. Розглянувши сформовану ситуацію на підприємстві, застосуємо запропоновані нами санаційні заходи та відобразимо їх у Формі №1 «Баланс-Проект» (табл. 3.8). За даними таблиці 3.8 спостерігаємо наступні зміни у структурі балансу: дооцінену вартість основних засобів, 14768 грн., відображаємо у «Основних засобах» активу балансу, а також у пасиві у графі «Додатковий капітал»; за умови інвестиційного договору, підприємство отримує 31300000 грн. на придбання обладнання для виробництва продукції («Основні засоби» + 31300000 грн.), 10600000 грн. на придбання матеріалів для виробництва продукції («Запаси» +10600000 грн.) та кошти на доставку і монтаж обладнання для виробництва продукції («Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» + 3100000 грн.). У зв’язку з цими змінами у активі балансу, відображаємо загальну суму інвестованих коштів у пасиві («Довгострокові зобов’язання, цільове фінансування та забезпечення» +45000000 грн.). Розмір дебіторської заборгованості зменшився на 2000000 грн. («Інша дебіторська заборгованість» (-20000000) грн.). Таблиця 3.7 Матрична модель оцінки взаємозв’язку елементів фінансової рівноваги за ліквідністю та рентабельністю станом на 31 грудня 2015 року Ситуації другої фінансової рівноваги Ситуації першої фінансової рівноваги Стан та умова відповідності Ідеальний стан (А - ДЗ - КЗ > СК; ВК > СК; П > 0) Стан статичної рівноваги (А - ДЗ - КЗ = СК; ВК = СК; П = 0) Стан назрівання фінансової кризи (А - ДЗ - КЗ < СК; ВК < СК; П < 0; |П|< СК; |П| = СК) Стан фінансової кризи (А - ДЗ - КЗ < СК ВК < СК; П < 0; |П| > СК) Ідеальний стан (ЧОК > 0; ПФП < 0; ГЗ > 0) 1. Стійкий розвиток, рівновага за рентабельністю та ліквідністю 2. Просте відтворення, рівновага за ліквідністю 5. Збиткова діяльність, викликана необґрунтованим формуванням збиткових оборотних активів 10. Загроза банкротства, криза в управлінні активами Стан перспективної ліквідності та фінансової стійкості (ЧОК > 0; ПФП > 0; ГЗ > 0; ЧОК > 0; ПФП > 0; ГЗ = 0) 3. Стійкий розвиток з перспективою зберігання вартості підприємства 4. Просте відтворення з можливими негативними наслідками у майбутньому 7. Збиткова діяльність с поглибленим розривом за показниками ліквідності 12. Перспектива банкротства Стан фінансової нестійкості та ризик збитковості (ЧОК < 0; ПФП < 0; ГЗ > 0; ЧОК < 0; ПФП < 0; ГЗ = 0; ЧОК < 0; ПФП > 0; ГЗ > 0) 6. Агресивна політика формування короткострокових фінансових результатів з розривом за показниками ліквідності 8. Неефективне фінансове управління, ризик ліквідності та банкротства 9. Кризове становище, високий ризик ліквідності та банкротства 14. Направленість на банкротство, високий ризик неефективності  реструктурізаційних заходів Криза фінансової стійкості та платоспроможності (ЧОК < 0; ПФП > 0; ГЗ = 0) 11. Загроза банкротства, криза в управлінні активами 13. Кризове становище, високий ризик ліквідності та банкротства 15. Направленість на банкротство, високий ризик неефективності  реструктурізаційних заходів 16. Націленість на ліквідацію підприємства За її рахунок, теоретично покриваємо кошти у графі балансу «Довгострокові зобов’язання, цільове фінансування та забезпечення» +20000000 грн. За рахунок списаної кредиторської заборгованості, яка не була повернута власниками через арбітражний суд, зменшуємо розмір графи балансу «Непокритий збиток», оскільки непокрита кредиторська заборгованість відноситься до збитків підприємства («Інші поточні зобов’язання» (-15000000) грн.). Таблиця 3.8 Форма №1 «Баланс-Проект» ТОВ «ТНВ» АКТИВ Код рядка На кінець звітного року Проект І. Необоротні активи Основні засоби 1010 125,3 31440 Довгострокові фінансові інвестиції 1030 0,9 0,9 Усього за розділом І 1095 126,2 31440,9 ІІ. Оборотні активи Запаси 1100 183,8 10783,8  у тому числі готова продукція 1103 138,5 138,5 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 1125 87,3 3187,3 Інша поточна дебіторська заборгованість 1155 44283,2 24283,2 Гроші та їх еквіваленти 1165 62,7 62,7 Усього за розділом ІІ 1195 44671,0 38317 Баланс 1300 44743,2 69758 ПАСИВ І. Власний капітал Зареєстрований (пайовий) капітал 1400 239,2 239,2 Додатковий капітал 1410 - 14,8 Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 1420 (37188,2) (22188,2) Усього за розділом І 1495 (36949) (21934,2) ІІ. Довгострокові зобов’язання, цільове фінансування та забезпечення 1595 30013,7 55013,7 ІІІ. Поточні зобов’язання Поточна кредиторська заборгованість за:  товари, роботи, послуги 1615 6824,4 6824,4  розрахунками з бюджетом 1620 1605,5 1605,5  у тому числі з податку на прибуток 1621 - -  розрахунками зі страхування 1625 4992,5 4992,5  розрахунками з оплати праці 1630 325,9 325,9 Інші поточні зобов’язання 1690 37930,2 22930,2 Усього за розділом ІІІ 1695 51678,5 36678,5 Баланс 1900 44743,2 69758 Використаємо наведенні дані у таблиці 3.9 для розрахунку таблиці 3.10 та роздивимося відповідність за умови матричної моделі. Таблиця 3.9 Показники для розрахунку матричної моделі за даними Форми №1 «Баланс-Проект» Абревіатура показника Пояснення показника Розмір показника за балансом (тис. грн.) А актив 69758 ДЗ довгострокові зобов’язання 55013,7 КЗ короткострокові зобов’язання 36678,5 ЧОК (ОА - КЗ) чистий оборотний капітал 1638,5 ОА оборотні активи 38317 ПФП (З + НЗ + ГЗ + ДЗтр + КЗтр) поточні фінансові потреби 20857,9 З запаси 10783,8 НЗ незавершене виробництво - ДЗтр дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 3187,3 КЗтр кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги ГЗ грошові засоби 62,7 СК статутний капітал 239,2 ВК власний капітал (21934,2) П прибуток (4919,2) Таблиця 3.10 Матрична модель оцінки взаємозв’язку елементів фінансової рівноваги за ліквідністю та рентабельністю за проектними даними Ситуації другої фінансової рівноваги Ситуації першої фінансової рівноваги Стан та умова відповідності Ідеальний стан (А - ДЗ - КЗ > СК; ВК > СК; П > 0) Стан статичної рівноваги (А - ДЗ - КЗ = СК; ВК = СК; П = 0) Стан назрівання фінансової кризи (А - ДЗ - КЗ < СК; ВК < СК; П < 0; |П|< СК; |П| = СК) Стан фінансової кризи (А - ДЗ - КЗ < СК; ВК < СК; П < 0; |П| > СК) Ідеальний стан (ЧОК > 0; ПФП < 0; ГЗ > 0) 1. Стійкий розвиток, рівновага за рентабельністю та ліквідністю 2. Просте відтворення, рівновага за ліквідністю 5. Збиткова діяльність, викликана необґрунтованим формуванням збиткових оборотних активів 10. Загроза банкротства, криза в управлінні активами Стан перспективної ліквідності та фінансової стійкості (ЧОК > 0; ПФП > 0; ГЗ > 0; ЧОК > 0; ПФП > 0; ГЗ = 0) 3. Стійкий розвиток з перспективою зберігання вартості підприємства 4. Просте відтворення з можливими негативними наслідками у майбутньому 7. Збиткова діяльність с поглибленим розривом за показниками ліквідності 12. Перспектива банкротства Стан фінансової нестійкості та ризик збитковості (ЧОК < 0; ПФП < 0; ГЗ > 0; ЧОК < 0; ПФП < 0; ГЗ = 0; ЧОК < 0; ПФП > 0; ГЗ > 0) 6. Агресивна політика формування короткострокових фінансових результатів з розривом за показниками ліквідності 8. Неефективне фінансове управління, ризик ліквідності та банкротства 9. Кризове становище, високий ризик ліквідності та банкротства 14. Направленість на банкротство, високий ризик неефективності  реструктурізаційних заходів Криза фінансової стійкості та платоспроможності (ЧОК < 0; ПФП > 0; ГЗ = 0) 11. Загроза банкротства, криза в управлінні активами 13. Кризове становище, високий ризик ліквідності та банкротства 15. Направленість на банкротство, високий ризик неефективності  реструктурізаційних заходів 16. Націленість на ліквідацію підприємства Беручі до уваги зміни за проектом у Формі №1 «Баланс», розрахуємо дані для умов відповідності матричної моделі та порівняємо їх з результатами розрахунку моделі наявного балансу підприємства. Використаємо наведенні дані у «Баланс-Проект» для розрахунку таблиці 3.10 та роздивимося відповідність за умовами матричної моделі. Бачимо, що на підставі проведених санаційних заходів та реструктуризації балансу, ситуація на підприємстві набула певних позитивних змін: якщо до проведення антикризових заходів підприємство потрапляло під категорій підприємств з порушеною фінансовою рівновагою (квадрати 14 та 16), які характеризували ТОВ «ТНВ», як підприємство-банкрут, то за змінами, до яких привів проект, ТОВ «ТНВ» потрапило під категорію підприємств з нестійкою фінансовою рівновагою. Про це свідчить виконання наступних умов станів матричної моделі: ·    стан фінансової кризи (виконуються чотири умови з чотирьох); ·        стан назрівання фінансової кризи ( виконуються чотири мови з п’яти); ·        стан перспективної ліквідності та фінансової стійкості ( виконуються п’ять умов з шести). Для точнішого аналізу порівняння результатів до запропонованих антикризових заходів та після їх проведення, розрахуємо ряд показників, які відносяться до інтегральної оцінки фінансового стану підприємства. Система показників складається з коефіцієнтів ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності та рентабельності (таблиця 3.11). Виходячи з даних таблиці 3.11, робимо наступні висновки: після проведення санаційних заходів коефіцієнт загальної ліквідності збільшиться на 0,18, що свідчить про підвищення здатності підприємства забезпечити свої короткострокові зобов’язання з найбільш легко реалізованої частини активів - оборотних коштів. Це відбудеться внаслідок збільшення розміру оборотних активів та зменшення розміру поточних зобов’язань. Розмір коефіцієнту швидкої ліквідності зменшиться на 0,09 за рахунок збільшення розміру запасів підприємства, а також зменшення поточних зобов’язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності збільшиться на 0,0068. До цього призведе також зменшення розміру поточних зобов’язань за проектом. Таблиця 3.11 Показники інтегральної оцінки фінансового стану ТОВ «ТНВ» Показники Рекомендоване значення 2015 рік Проект Абсолютне відхилення Графічне зображення відхилення Показники ліквідності Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) 1-2 0,86 1,04 + 0,18 Коефіцієнт швидкої ліквідності 0,5-0,7 0,86 0,75 - 0,09 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,2-0,25 0,0012 0,002 + 0,0068 Показники фінансової стійкості Коефіцієнт маневреності власного капіталу 0,4-0,5 -0,02 6,58 + 6,56 Коефіцієнт забезпечення ВОК 0,4-0,5 -0,16 0,04 + 0,2 Коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів 0,4-0,6 -2,2 -4,1 - 1,9 Показники ефективності використання ресурсів Коефіцієнт рентабельності активів - -0,01 -0,085 - 0,075 Коефіцієнт рентабельності власного капіталу - 0,17 0,17 - - Показники ділової активності Коефіцієнт оборотності оборотного капіталу - 0,006 0,007 + 0,001 Коефіцієнт оборотності власного капіталу - -0,01 -0,01 - - * Розраховано на основі власних розрахунків Найсуттєвіше збільшення спостерігається за показником коефіцієнту маневреності власного капіталу - на 6,56. Цей ріст обумовлений підвищенням розміру запасів підприємства, збільшенням оборотних активів та зменшенням поточних зобов’язань. Коефіцієнт забезпечення власними оборотним капіталом збільшиться на 0,2. Розмір коефіцієнту співвідношення залучених та власних коштів зменшиться на 1,9 у зв’язку зі збільшенням поточних зобов’язань, а є від’ємним він тому що, проект призведе лише до збільшення суми власного капіталу, але через великий розмір непокритого збитку - показник залишиться негативним. За проведеними дослідженнями та розрахунками бачимо, що відновлення фінансової безпеки підприємства ТОВ «ТНВ» починається з проведення антикризових заходів, які наведені вище. Реалізація фінансової безпеки суб’єкта підприємництва потребує певного керування та організації. В основі такої організації має бути цільовий підхід щодо забезпечення основного призначення фінансової безпеки. З огляду на інтерпретацію фінансової безпеки як системи важелів, інструментів та способів функціонування суб’єкта підприємницької діяльності, що стало забезпечує його фінансові інтереси, останні можуть бути покладені в основу такої організації у якості мети, що має бути досягнута. Отже, щоб усі перераховані заходи в кризових ситуаціях були впроваджені в дію і при цьому були отримані необхідні результати в стислі строки і з мінімальними ресурсами, необхідно вжити такі заходи: . Покращити якість інформації, адже забезпечення своєчасною, повною iнформацiєю на всіх етапах прийняття рішень успішно сприяє подоланню кризової ситуації. . Підвищити здатність швидкої реакцiї завдяки передбаченню кризової ситуацiї. Раптовість кризи i негативність її наслiдкiв вимагають вiд управлiнцiв термінового аналізу iнформацiї. Будь - якi виявлення симптомів кризової ситуації повиннi бути негайно розглянутi i своєчасно врахованi. . Здійснювати стратегічне планування. В умовах динамічно змінюваного середовища воно є найважливішим чинником стійкості й розвитку підприємства. . Формувати бюджет компанії. Планування витрат і передавання повноважень із управління витратами менеджерам підрозділів дозволить значно знизити витрати компанії. . Підвищити якість групових рішень, організувати обговорення проблем з урахуванням різних точок зору, щоб знизити ймовiрнiсть диктату лідера. . Організувати менеджерів у групи по подоланню кризи. Робота, яка ведеться для подолання кризи, вимагає напруженої роботи великої кiлькостi учасників найрiзноманiтнішого рівня i є важким завданням для керiвництва. . Проводити профілактику кризових ситуацій за такими напрямами: фінансово-господарська дiяльнiсть; культура управлiння фiрмою; iнновацiйна активність; моніторинг зовнiшнього i внутрішнього середовища фiрми i критерiї прийняття рiшень [37, c. 111- 114]. Виходячи з розрахунку запропонованих вище антикризових заходів, робимо високо, що у ТОВ «ТНВ» є гарні перспективи щодо виходу на рівень стабільної фінансово-економічної діяльності і беручи до уваги запропоновані заходи щодо посилення фінансової безпеки, підприємство може захистити себе від повернення до стану банкрутства. Розділ 4 Охорона праці та безпека життєдіяльності .1 Нормативно-правова база з охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях підприємства Згідно Закону України «Про охорону праці» № 191-VIII від 12.02.2015 охорона праці - це система організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та інших обов`язкових для виконання підприємствами (організаціями) і їх посадовими особами підприємств, які направлені на забезпечення прав робітників і службовців на здоров`я і безпеку умов праці. Відповідно до ст. 3 Конституції України і Закону «Про охорону праці» основним принципом державної політики є пріоритет життя і здоров’я робітників відносно будь-яких результатів виробничої діяльності [13]. Зростання якості та продуктивності праці відбувається за рахунок підвищення фонду робочого часу. У своїй діяльності товариство з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» (надалі ТОВ «ТНВ») м. Мелітополь, Мелітопольського району, Запорізької області, користується правовим забезпеченням, яке регулює держава. Згідно статті 27 «Документи, що належать до нормативно-правових актів з охорони праці» такими є правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для виконання. ТОВ «ТВН» м. Мелітополь, Мелітопольського району, керується наступними нормативно-правовими актами з охорони праці згідно «Покажчик нормативно-правових актів з питань охорони праці» станом на 05.01.2015 р. (таблиця 4.1) [8, 11, 69]. Таблиця 4.1 Основні нормативно-правові акти, якими керується в своїй ТОВ «ТНВ» м. Мелітополь, Мелітопольського району в сфері охорони праці Позначення нормативного акту Назва нормативного акту Призначення НПАОП 0.00-1.28-10 Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин Регулює правила поводження та розміщення електронно-обчислювального приладдя на підприємстві НПАОП 0.00-1.51-88 Правила будови і безпечної експлуатації фреонових холодильних установок Регулює порядок розміщення на експлуатації охолоджувальних пристроїв на основі фреону (холодильники, кондиціонери) НПАОП 0.00-4.03-04 Положення про Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці Визначає порядок ведення, доступу та використання даного реєстру НПАОП 0.00-4.11-07 Типове положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці Регламентує діяльність осіб, якім наймані працівники делегували повноваження щодо забезпечення охорони праці на підприємстві НПАОП 0.00-4.12-05 Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці Визначає, як необхідно проводити навчання персоналу і перевірку його знань з охорони праці НПАОП 0.00-4.15-98 Положення про розробку інструкцій з охорони праці Визначає основні моменти процесу розробки інструкцій з охорони праці на підприємстві НПАОП 0.00-7.11-12 Загальні вимоги стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників Визначає основні вимоги, які пред’являються до роботодавців щодо забезпечення охорони праці на їх підприємствах НПАОП 0.00-7.11-12 Загальні вимоги стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників Визначає основні вимоги, які пред’являються до роботодавців щодо забезпечення охорони праці на їх підприємствах НПАОП 0.00-4.09-07 Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства Визначає основні засади створення та повноважень комісії з охорони праці на підприємстві НПАОП 0.00-4.14-94 Положення про опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці Регулює порядок роботи щодо зміни державної нормативної бази з охорони праці НПАОП 0.00-4.21-04 Типове положення про службу охорони праці Дає визначення службі охорони праці, її основним повноваженням та обов’язкам на підприємстві Крім того, ТОВ «ТНВ» м. Мелітополь, Мелітопольського району, Кодексом законів України про працю, який регулює взаємовідносини між роботодавцем та працівником (в тому числі і в питаннях безпеки праці); Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності», що регулює правила та порядок здійснення роботодавцем страхування робітників на випадок нещасного випадку при виконанні ним службових обов’язків; Законом України «Про пожежну безпеку»; внутрішнім «Положенням про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, а також пожежно-технічного мінімуму», «Положенням про стимулювання роботи з охорони праці на підприємстві», «Положенням про навчання з питань охорони праці працівників підприємства» [12,14]. Своєчасне дотримання вимогам нормативних актів підприємства не тільки допомагає бездоганно вести роботу підприємства, але й контролювати травматизм та професійну захворюваність в усіх підрозділах підприємства та вчасно приймати необхідні заходи щодо усунення їх причини. .2 Аналіз небезпечних факторів та ситуацій при виконанні виробничого процесу Шкідливі умови праці - це умови праці, які характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, перевищують гігієнічні нормативи і мають несприятливий вплив на організм працюючого підприємства і (чи) його потомство. Сучасні інформаційні технології на сьогоднішній день розвиваються дуже швидко, що зумовлює зміни в організації діяльності будь-якої установи незалежно від сфери діяльності. В наш час майже все організації, підприємства та установи використовують у своїй роботі комп’ютерну техніку. Зручність доступу до інформації, ведення електронного документообігу, широкі можливості використання програмного забезпечення в роботі зумовлюють те, що ступінь виконання робіт, які здійснюються за використання комп’ютерної техніки, невпинно зростає. Це має багато позитивних моментів, як то: прискорення здійснення обчислювальних операцій, спрощення доступу до інформаційного зв’язку, зменшення використання паперових носіїв інформації, вивільнення робочого часу за рахунок перекладання функціональних операцій на програмне забезпечення тощо [69]. Проте, технічний прогрес комп’ютерних технологій зумовлює й появу негативних факторів впливу на людину: при тривалій безперервній роботі перед монітором погіршується зір; через сидячий спосіб роботи з’являються проблеми із поставою, серцево-судинною системою; шкідливе електро-магнітне випромінювання та тепловіддача внутрішнього устаткування комп’ютера через спалення кисню в приміщенні негативно впливають на загальне самопочуття тощо. Але, оскільки використання комп’ютерної техніки так міцно вкоренилося в нашому житті, відмовитись від неї вже просто неможливо та недоцільно. І тому для зменшення шкідливого впливу на людину негативних факторів при роботі з комп’ютерним устаткуванням необхідно дотримуватись законодавчо розроблених стандартів , правил та вимог при користуванні електронно-обчислювальними машинами [11]. Для створення оптимальних метеорологічних умов необхідно в першу чергу зменшити тепловиділення в джерелі, що частково передбачено при конструюванні. Крім цього, необхідно забезпечити певну площу і об'єм виробничого приміщення: між кожним робочим місцем повинен бути прохід шириною не менше 1 м, площа на одного працюючого складає 6 м2 і об'єм 19,5 м3. ЕОМ можуть бути розміщені таким чином, щоб теплові потоки від них не були направлені на оператора або його сусідів, обмежити кількість ЕОМ в одному приміщенні, не можна користуватися опалювальними системами, які розташовані на підлозі [13]. Для забезпечення нормованих мете реологічних умов використовують опалення, кондиціювання повітря і припливно-витяжну вентиляцію, та застосовують установки або прилади зволоження та штучної іонізації. ТОВ «ТНВ» м. Мелітополь, Мелітопольського району, стан повітря робочої зони відповідає вимогам, оскільки діє справна система вентиляції та кондиціонування повітря, необхідна відстань між робочими місцями дотримується. Приміщення для роботи з ВДТ повинні мати природне та штучне освітлення. Природне освітлення має здійснюватись через світлові прорізи, орієнтовані переважно на північ чи північний схід і забезпечувати коефіцієнт природною освітленості (КПО) не нижче ніж 1,5%. Необхідно використовувати одностороннє бокове природне освітлення з площею світлових прорізів - 25% від площі підлоги. Віконні прорізи обладнують регульованими пристроями (жалюзі, завіски, зовнішні козирки), а робочі столи розміщують подалі від вікон і таким чином, щоб вікна були зліва від них. Штучне освітлення в приміщеннях з робочими місцями, обладнаними ВДТ ЕОМ та ПЕОМ, має здійснюватись системою загального рівномірного освітлення яскравістю 300 лк\м2. У виробничих та адміністративно-громадських приміщеннях, у разі переважної роботи з документами, допускається застосування системи комбінованого освітлення (крім системи загального освітлення додатково встановлюються світильники місцевого освітлення) [13]. ТОВ «ТНВ» м. Мелітополь, Мелітопольського району виконуються необхідні нормативи з освітлення робочого місця, вікна виходять на північний схід, встановлені загальні та індивідуальні засоби освітлення. В таблиці 4.2 приведені допустимі рівні шуму при роботі з ЕВМ та ВДТ. Оскільки за комп’ютерами на підприємстві працюють лише оператори комп’ютерного набору та оператори обробки інформації, для них визначені наступні нормативи рівнів шуму [7,8,69]. Таблиця 4.2 Допустимі рівні звуку, еквівалентні рівні звуку, рівні звукового тиску в октавних смугах частот Вид трудової діяльності, робочі місця Рівні звукового тиску, дБ в октавних смугах із середньо геометричними частотами, Гц 31,5 63 125 250 500 1000 2000 4000 8000 Рівні звуку, еквівалентні рівні звуку дБА/дБАекв Оператори в залах обробки інформації на ЕОМ та оператори комп'ютерного набору 96 83 74 68 63 60 57 55 54 65 Електробезпека - це система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики. Електробезпека будівель та приміщень, де розміщені робочі місця операторів, повинна відповідати вимогам Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Державного нагляду охорони праці від 09.01.98 N 4. Все устаткування для їх обслуговування, ремонту та налагодження, електропроводи і кабелі мають відповідати електробезпеці зони за ПВЕ та мати апаратуру захисту від струму короткого замикання. Заземлені конструкції, що знаходяться в приміщеннях, де розміщені робочі місця операторів (батареї опалення, водопровідні труби, кабелі із заземленим відкритим екраном), мають бути надійно захищені діелектричними щитками або сітками з метою недопущення потрапляння працівника під напругу. Лінії електромережі ВДТ, ЕОМ і ПЕОМ виконуються як окрема групова трипровідна мережа, шляхом прокладання фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників (заземлення або занулення), причому площі перерізу нульового робочого і нульового захисного провідника повинні бути не меншими за площу перерізу фазового провідника [11, 12, 14]. На ТОВ «ТНВ» м. Мелітополь, Мелітопольського району можна порекомендувати покращити стан електробезпеки та замінити електропроводку на сучасну, встановити для кожного комп’ютеру пристрій аварійного живлення та встановити більшу кількість розеток, щоб зменшити навантаження на кожну одиницю. .3 Заходи безпеки праці при виконанні виробничих процесів Якщо згадати, що в середньому робочий день офісного працівника складає 7-8 годин (як передбачено нормами Кодексу законів про працю України <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/322-08>) при п’яти- або шестиденному робочому тижні, можна зробити висновок, наскільки багато часу доводиться проводити віч-на-віч з комп’ютером [64]. Перелік нормативно-правових актів, щодо безпеки роботи працівників з використанням комп’ютерів, а також хто і в якому обсягу має відповідати за порушення даних вимог , є досить широким. Так, обов’язки роботодавця щодо забезпечення працівникам комфортних та безпечних умов для здійснення роботи, а також права працівників на такі умови передбачено частиною 2 ст. 2 та ч. 1 ст. 21 КЗпП, а також ст. 13 Закону України «Про охорону праці» <http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2694-12>. Даний закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Більшість актів у даній сфері становлять акти підзаконного рівня, а саме, численні правила, інструкції, державні санітарні правила і норми (ДСанПІН)тощо, якими врегульовуються окремі моменти щодо власне конструкції електронно-обчислювальної техніки, особливостей облаштування приміщень для роботи з нею та низки інших подібних вимог [12, 13]. На сьогодні до основних підзаконних актів у даній сфері можна віднести: Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду «Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин» від 26.03.2010 № 65 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0293-10>;  Примірну інструкцію з охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджену наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.09.2013 № 443. Під час регламентованих перерв рекомендується виконувати комплекси вправ для очей, рук, хребта, поліпшення мозкового кровообігу тощо. Про виявлення несправності обладнання або інших факторів, які створюють загрозу для життя або здоров'я працівників, необхідно негайно інформувати свого безпосереднього керівника. Залежно від джерел світла, освітлення буває таких видів: ·    природним - створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; ·        штучним - створюється електричними джерелами світла; ·        суміщеним - при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним. 4.4 Безпека в надзвичайних ситуаціях Одне з головних завдань цивільного захисту на підприємстві - це проведення заходів, що спрямовані на підвищення стійкості об’єкту в НС природного і техногенного характеру. У ТОВ «ТНВ» м. Мелітополь, Мелітопольського району основним небезпечним явищем потенційно може бути пожежа в приміщенні, оскільки основна робота проводиться саме там. Серед можливих небезпечних об’єктів, що можуть призвести до пожежі, безумовно, є електроприлади. Характер роботи підприємства (а це, переважно, офісна робота) зумовлює інтенсивне використання комп’ютерів та освітлювальних пристроїв, які при тривалій роботі мають здатність до нагріву. Особливо актуальним це питання стає в спекотні періоди року, коли додатковий нагрів електроприладів зумовлюється високою температурою оточуючого повітря. Через це підвищується ризик перегріву комп’ютера, розплавлення ізолюючих матеріалів на внутрішніх деталях та їх послідуючого займання. Зважаючи на те, що розмір приміщення підприємства є невеликим, розповсюдження пожежі може статися надзвичайно швидко. Особливу небезпеку становить, крім того, токсичний ядучий дим, що утворюється внаслідок згоряння пластику на ізоляційних матеріалів проводки. Крім того, електроприладам властиве самозаймання внаслідок короткого замикання або стрибка напруги в електричній мережі. Ще одним фактором, що може сприяти розповсюдженню полум’я, є близьке знаходження від потенційних джерел займання стелажів із паперовою документацією та віконних занавісок, які здатні до швидкого займання [11, 14]. Зважаючи на це, в якості превентивних дій щодо запобігання пожежі в приміщенні підприємства внаслідок самозаймання електроприладів можна рекомендувати розташувати комп’ютери так, аби крізь вентиляційні отвори вільно циркулювало повітря, - наприклад, відсунути задню стінку системного блоку подалі від стіни а бокову не притуляти до стінок столу . Якщо ж навіть після цього нагрів системного блоку не зменшиться, варто звернутись до спеціалістів за встановленням додаткового охолоджуючого елементу всередині системного блоку. В літній же час особливо уважно варто стежити за вчасним видаленням накопиченого пилу з системного блоку, оскільки він погіршує тепловіддачу та затримує тепло на робочих деталях всередині системного блоку. Крім того, аби запобігти займанню комп’ютера через збій в електромережі, варто встановити портативні прилади безперервного живлення акумуляторного типу для кожного комп’ютера. Вони не займають багато місця, а в разі зникнення напруги або її різкого стрибка здатні захистити електроприлад від негативної дії такого явища та дають змогу безпечно звершити роботу комп’ютера. Також комп’ютер, розташований біля вікна, варто перемістити в інше місце або замінити занавіски на металеві жалюзі, аби запобігти пожежі внаслідок займання занавіски. Оскільки використання одночасно великої кількості електроприладів супроводжується посиленням навантаження на електрокомунікації, їх перевантаження також здатне спричинити пожежу. Тому, аби убезпечити приміщення від пожежі внаслідок перевантаження електричної мережі, варто замінити внутрішньо офісні електричні кабелі на такі, що розраховані на 10 кВт потужності замість нинішніх 5, та провести заміну електрощитової з встановленням автоматичних реле аварійного відключення живлення при перевантаженні більше 10 кВт [8,69]. Відповідальність за проведення інструктажів та виконання вимог щодо протипожежної безпеки покладена на керівника підприємства згідно Закону «Про пожежну безпеку» та внутрішнього «Положення про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, а також пожежно-технічного мінімуму», розробленого на підприємстві [14]. Розділ 5 Нормативно-правове регулювання забезпечення фінансової безпеки підпрєимтсва Правове регулювання підприємництва є загальною проблемою сучасного і майбутнього соціально-економічного життя країни. Товариство з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» (надалі ТОВ «ТНВ») має право здійснювати свою діяльність відповідно до предмету своєї діяльності, яка є частиною діяльності України і регулюється законами України та іншими прийнятими до них нормативно - правовими актами. ТОВ «ТНВ» діє на підставі статуту, має відокремлене майно , самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, та інші необхідні реквізити. Адреса: м. Мелітополь, Каховське шосе 27, Мелітопольського району, Запорізької області. Діяльність підприємств в Україні регулюється за допомогою господарського законодавства та законом України «Про господарські Товариства». Воно охоплює як господарські закони у власному значенні, так і інші нормативні акти з питань господарської життєдіяльності. Зауважимо, ТОВ «ТНВ» у процесі своєї роботи використовує діючу законодавчу та нормативно-правову базу до якої входить: . Конституція України (яка, регулює законодавчу та нормативно - правову базу стосовно економічної та фінансової сфери країни, захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів.) [1]; . Цивільний кодекс України (яким регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників); . Господарський кодекс України (який забезпечує зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами) [5]; . Кодекс законів про працю України (регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини) [6]; . Податковий кодекс України (регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства) [9]; Основою ефективного розвитку підприємництва є забезпечення фінансової безпеки як основної складової економічної безпеки підприємства. Питання державного регулювання та нормативно-правового забезпечення фінансової безпеки підприємств в Україні залишається недостатньо вирішеним питанням у ролі державного регулювання у забезпеченні фінансової безпеки, тобто у законодавстві України не існує чітко сформованого закону або постанови про фінансову безпеку підприємства, її формулювання можна вивести з різних законів, що торкаються фінансової діяльності підприємства [4]. У зв’язку із цим першочергового значення набуває забезпечення на підприємствах комплексної системи фінансової безпеки, яка стала б запорукою досягнення і підтримання найважливіших фінансових показників на рівні, необхідному для створення передумов ефективного функціонування в поточному та перспективному періодах. Особливо гостро ця проблема виникає в ситуації, що пов’язана з підприємницьким ризиком, недобросовісною конкуренцією, а також слабкістю або відсутністю необхідної законодавчої бази діяльності суб’єктів господарювання. Побудова результативної системи фінансової безпеки підприємства можлива за умови вивчення правового поля, в якому функціонує підприємство. Отже, за сучасних умов правове регулювання безпеки підприємницької діяльності набуває важливого значення є актуальним питанням дослідження [2]. Правове забезпечення фінансової безпеки суб’єктів підприємництва на сьогоднішній день є складною і важливою проблемою, вирішення якої, у свою чергу, дасть можливість економічно розвиватися та фінансово стабілізуватися підприємствам. У зв’язку з цим, необхідно вивчити основи її забезпечення та критерії виявлення загроз, які можуть негативно вплинути на фінансово-економічне становище. Саме тому для вирішення цього питання важливого значення набуває правове забезпечення фінансової безпеки суб’єктів підприємництва в Україні [3]. Держава здійснює регулювання всього комплексу відносин, забезпечуючи необхідні умови для узгодження інтересів держави, регіону, підприємства й особи. Фінансова безпека підприємництва є структурною характеристикою проблем взаємоузгодження державного регулювання та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності й суспільства, оцінкою структурної збалансованості розвитку економіки . Отож держава повинна виступати координатором і регулятором забезпечення фінансової безпеки. Визначальна роль держави в цьому контексті зумовлена, зокрема, наявністю в її органів державно-владних повноважень, головні з яких закріплено Конституцією України, що наділяють їх правом видавати юридичні акти, які є обов’язковими для виконання іншими суб’єктами права, у тому числі підприємствами, установами й організаціями (перш за все це стосується законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів). Основними функціями держави в контексті регулювання питань фінансової безпеки суб‘єктів підприємництва в Україні є: захист прав власності, забезпечення вільного підприємництва, стимулювання ділової активності, боротьба з монополістичними тенденціями, забезпечення законності та правопорядку в господарській сфері, регулюванні грошового обігу, зовнішньоекономічній діяльності. Окрім указаних вище функцій, пов‘язаних з питаннями фінансової безпеки суб‘єктів підприємництва, держава виконує ще ряд, а саме: сертифікацію, стандартизацію, патентування, квотування [10]. На сьогоднішній день в Україні немає окремого правового документа, який би регулював відносини між суб‘єктами права по підношенню до захисту бізнесу від зазіхань, як з боку злочинних угруповань, так і з боку корумпованих владних структур. Тож норми права, які регулюють вказані відносини знаходяться в окремих Законах України та в підзаконних нормативних актах. І це, у свою чергу, негативно позначається на соціально-економічному становищі держави, підприємств. Слід зазначити, що на міжнародному рівні є законодавчі акти, що регулюють певні питання, пов‘язані з фінансової безпекою суб‘єктів підприємництва. Так, одним з основоположних актів щодо банкрутства підприємств є Європейська конвенція ― «Про деякі міжнародні аспекти банкрутства». Цей документ у випадку відкриття процедури банкрутства в одній з держав, що приєдналися до Конвенції, регулює такі аспекти: ·    здійснення деяких повноважень конкурсного керівника відносно розпорядження майном боржника на території інших держав-учасниць Конвенції; ·        відкриття вторинного банкрутства в інших державах-учасницях; ·        передавання інформації кредиторам, які перебувають на території інших держав-учасниць, і порядок подання ними претензій до боржника. Також цим документом пояснюються міжнародні аспекти відкриття справи про банкрутство, непрямої міжнародної компетенції, часткової оплати вимог кредиторів, багато уваги приділяється питанню вторинного банкрутства підприємств [1, 27]. Основою нормативно-правової бази регулювання фінансової безпеки суб’єктів підприємницької діяльності є Конституція України. Ґрунтуючись на основних засадах Конституції, уряд України будує державну політику. Правові засади, які здійснюють опосередкований вплив на фінансову безпеку суб’єктів підприємництва, визначаються статтею 92 Конституції України, а саме: правовий режим власності; правові засади та гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; засади зовнішньоекономічної діяльності і митної справи; організація державної статистики. З метою системного підходу до захисту економічних інтересів у 1997 р. Верховною Радою України було прийнято Концепцію національної безпеки України. У прийнятій Концепції розглядаються основи національної безпеки України, об’єкти та принципи забезпечення національної безпеки, загрози національній безпеці, основні напрями державної політики національної безпеки України та система національної безпеки України. Звісно, ця концепція не здійснює прямого впливу на фінансову безпеку суб‘єктів підприємництва, але опосередкований вплив має [10]. Зазначимо, що Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про основи національної безпеки України», який набрав чинності з 30 липня 2003 року. Окремо фінансову безпеку цей Закон не визначає. Однак наведено деякі складові фінансової безпеки суб‘єктів підприємництва, а саме: критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі [2]. Деякі аспекти, що стосуються фінансової безпеки суб‘єктів підприємництва висвітлює Господарський кодекс України. Забезпечення фінансової безпеки держави, підприємства визначається V розділом Бюджетного кодексу України - «Контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні правопорушення». Окремі питання регулювання фінансової безпеки підприємств висвітлені в Податковому кодексі України, прийнятому у грудні 2010 року. Переваги Податкового кодексу визначаються позитивними змінами таких індикаторів: створення умов для активізації підприємницької діяльності, зниження рівня корупції, здійснення реальних кроків на шляху становлення правової держави, ефективне використання коштів державного бюджету, що надійшли від сплати податків і зборів, раціоналізація структури державних видатків із метою збільшення обсягу державних інвестицій у людський капітал [9]. Суспільні відносини, пов’язані з забезпеченням безпеки бізнесу, регулюють Закони України: «Про цінні папери і фондову біржу», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про інвестиційну діяльність», «Про підприємства в Україні» та ін. [3]. В Україні, на жаль, на сьогодні відсутні ґрунтовні законодавчі розробки, що регулюють фінансову безпеку підприємства. З існуючих законодавчих актів найбільше уваги приділяється питанням банкрутства підприємств. Нині з урахуванням усіх поправок та змін Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює умови, порядок відновлення платоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності-боржника або визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Цей закон дає визначення ряду термінів: ·    неплатоспроможність; ·    боржник; ·        банкрутство; ·        суб’єкт банкрутства (банкрут); ·        кредитор; ·        конкурсні кредитори; ·        поточні кредитори; ·        грошове зобов’язання; ·        безспірні вимоги кредиторів; ·        досудова санація; ·        розпорядження майном боржника; ·        розпорядник майна; ·        санація; ·        реструктуризація підприємства; ·        керуючий санацією; ·        арбітражний керуючий; ·        мирова угода [3]. Адекватна протидія загрозам фінансовій безпеці суб’єктів підприємницької діяльності потребує від персоналу підприємства чи залучених фахівців спеціальних умінь та навичок. Понад це, є необхідність правової регламентації відповідної діяльності щодо захисту інтересів підприємства. Права та обов’язки служб безпеки суб'єктів господарювання не визначені ані на рівні закону, ані на рівні підзаконного нормативно-правового акта. Хоча відповідний законопроект (проект Закону про служби безпеки суб'єктів господарювання) зареєстровано у Верховній Раді від 30.03.2006 р. за № 9264, і спрямований на визначення правових, організаційних та управлінських основ функціонування служб безпеки су’єктів господарювання, порядку їх взаємодії з іншими суб’єктами, які здійснюють діяльність щодо убезпечення прав, обов'язків і гарантій служб безпеки у зв'язку із здійсненням цієї діяльності [10]. Проведені дослідження підтверджують, що на сьогодні в Україні фінансова безпека суб’єктів підприємництва недостатньо регулюється державою. Основними принципами забезпечення фінансової безпеки підприємства мають стати: ·    первинність закону під час діяльності із забезпечення фінансової безпеки; ·        необхідність розробки, прийняття і реалізації державної стратегії забезпечення фінансової безпеки; ·        збалансованість фінансових інтересів особи, підприємства, держави; ·        використання методології стратегічного планування для безпеки фінансово-кредитної сфери; ·        необхідність постійного відстеження загроз фінансовій безпеці тощо [27, c. 231 -236]. На сьогодні в Україні фінансова безпека суб’єктів підприємництва недостатньо регулюється державою. Відсутні в необхідному обсязі відповідні законодавчі акти, що, звісно, негативно впливає на рівень фінансової безпеки підприємств. Вважаємо за необхідне здійснити комплексну ревізію підходів, сформулювати цілісну та зрозумілу політику держави стосовно фінансової безпеки підприємства. Від так - розробити базові стратегічні документи та на цій основі систематизувати та реформувати увесь масив законодавства, державних програм, механізмів та інструментів державної підтримки та стимулювання розвитку захисту безпеки підприємств. Висновки фінансовий безпека банкрутство санація В сучасних умовах переходу країни до ринкової економіки, одним з головних факторів забезпечення успішного фінансово-економічного розвитку підприємства є фінансова безпека. Своїм впливом на підприємство фінансова безпека забезпечує ведення стабільної економічної діяльності, зміцнення фінансового сектору підприємства, збереження фінансово-економічної структури підприємства від можливих або наявних внутрішніх та зовнішніх загроз, що можуть ускладнити діяльність та привести його до занепаду або банкротства. . Фінансова безпека підприємства представляє собою функціональну складову економічної безпеки підприємства, яка полягає у наявності такого його фінансового стану, для якого характерні такі ознаки, як: збалансованість та якість фінансових інструментів, технологій і послуг; стійкість до загроз; спрямованість на ефективний і сталий розвиток;здатність підприємства забезпечувати реалізацію фінансових інтересів та здатність швидко реагувати і адаптуватися під зміни в економічному середовищі. До складу фінансових інструментів, що забезпечують фінансову безпеку підприємства та визначають його фінансові відносини можна віднести: платіжні інструменти (доручення, акредитив і ін.), кредитні інструменти (угоди про кредитування), депозитні інструменти (депозитні сертифікати, угоди), інвестиційні інструменти (акції), інструменти страхування. . Головною передумовою існування фінансової безпеки є наявність різного рівня та форм загроз, що можуть дестабілізувати економічну діяльність підприємства. Рівень фінансової безпеки характеризує здатність підприємства протистояти її загрозам або усувати збитки від негативних впливів на різноманітні аспекти безпеки. Під загрозою фінансовій безпеці розуміють потенційні або реальні дії фізичних чи юридичних осіб, що порушують стан захищеності суб’єкта підприємницької діяльності та здатні призвести до припинення його діяльності або до фінансових й інших втрат. Умови забезпечення фінансової безпеки підприємства включають в себе наступні завдання: високий ступінь гармонізації й узгодження фінансових інтересів підприємства з інтересами оточуючого середовища та інтересами його персоналу; наявність на підприємстві стійкої до загроз фінансової системи, яка спроможна забезпечувати реалізацію: фінансових інтересів, місії і завдань; збалансованість і комплексність фінансових інструментів і технологій,які використовуються на підприємстві; постійний і динамічний розвиток фінансової системи (підсистеми) підприємства. . Напрями проведення оцінки фінансової безпеки підприємств є індивідуальними - їх необхідно вести шляхом відбору необхідних для конкретного суб’єкта фінансових коефіцієнтів та побудови інтегрального зведеного показника, який може бути покладено в основу подальшого оцінювання рівня фінансової безпеки підприємства. Для оцінювання стану фінансової безпеки на конкретних підприємствах можуть бути застосовані не всі використовувані показники, а лише ті, які найбільш точно відповідають поставленим вимогам та у найбільшій мірі відображають результати фінансово-господарської діяльності підприємства і, по можливості, не суперечать один одному. Практичне застосування оцінки фінансової безпеки дозволить отримувати об’єктивну інформацію щодо фінансового стану підприємств та визначати конкретні напрямки підвищення рівня їх фінансової безпеки. . Товариство з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» створено шляхом об’єднання майна та підприємницької діяльності засновників. Предметом діяльності підприємства є: * виробництво заготовок з чавунного, сталевого литва та литва легких металів до легкових автомобілів та іншої техніки, запасних частин до них, товарі народного вжитку та іншої продукції; * виробництво та реалізація технологічного обладнання та продукції виробничо-технічного призначення; . Проведений горизонтальний аналіз показав, що за період з 2013 по 2015 рік динаміка структури активів має тенденцію до спаду. У структурі зобов’язань ТОВ «ТНВ» відбулися наступні зміни: розмір нерозподіленого прибутку, у нашому випадку - збитку, зменшився на 12539 тис. грн., розмір довгострокових кредитів банків збільшився на 6371,6 тис. грн.., розмір кредиторської заборгованості, зменшився на 35355,3 тис. грн. На основі аналізу складу та обсягу фінансових ресурсів робимо наступні висновки: протягом досліджуваного періоду показники власних фінансових ресурсів були від’ємними. Це свідчить про те, що підприємство не має власних ресурсів для відновлення і подальшого ведення стабільної економічної діяльності. Розмір позикових та залучених фінансових ресурсів свідчить про те, що підприємство існувало лише за рахунок цих ресурсів, що є вкрай негативним. На момент 2015 року розмір позикових коштів склав 51679 тис. грн., що на 43100 тис. грн. менше, ніж у 2011 році. Це свідчить про те, що підприємство зменшило обсяги кредитів для погашення своїх термінових зобов’язань. Розмір залучених фінансових ресурсів збільшився і на момент 2015 року склав 30013,7 тис. грн. Розмір загального коефіцієнту покриття протягом досліджуваного періоду, за винятком 2014 року, був нижче нормованого показника (0,66-0,86). Це свідчить, що на кожну гривню короткострокових зобов’язань припадає лише від 0,66 грн. до 0,86 грн. Розмір показника коефіцієнту швидкої ліквідності свідчить про те, що у підприємства достатньо власних оборотних коштів для продовження подальшої господарської діяльності; розмір коефіцієнта платоспроможності свідчить дозволяє судити про те, що підприємство дуже сильно залежить від зовнішніх джерел фінансування, і з кожним роком ситуація погіршувалася. На момент 2015 року розмір показника був менший за нормативне значення на 1,31 та нижчий, ніж показник 2011 року на 0,35. За розрахованими даними аналізу ділової активності робимо наступні висновки, щодо показників ділової активності ТОВ «ТНВ»: показник коефіцієнту оборотності активів, за досліджуваний період, зменшився з 0,58 до 0,006, що свідчить про зниження, майже зупинення, оборотності сукупного капіталу підприємства; коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості зменшився на 0,65; коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості на момент 2015 року склав 0,02; коефіцієнт оборотності матеріальних запасів збільшився на 9,94; показник фондовіддачі стрімко знизився протягом досліджуваного періоду, що свідчить про неефективне використання підприємством основних засобів. Аналіз показників рентабельності ТОВ «ТВН» свідчить, що рентабельність активів підприємства на момент 2011 та 2015 року залишилася незмінною, але розмір показника свідчить про неефективне використання активів підприємства; коефіцієнт рентабельності власного капіталу, у 2015 році є меншим від нормативу та свідчить про неефективність вкладання засобів у підприємство. . З метою запобігання банкрутству та визначення симптомів фінансової кризи треба провести економічний аналіз діяльності суб’єкта господарювання за якомога триваліший період часу його фінансування, визначити негативні та позитивні фактори ділової активності, внутрішніх і зовнішніх чинників економічної нестабільності, повноти реалізації економічного потенціалу. Проаналізувавши результати розрахунків усіх чотирьох моделей банкрутства обраних для аналізу ТОВ «ТНВ», бачимо, що кожною з них фактичне значення характеризує поганий фінансовий стан підприємства і відповідно ймовірність банкрутства досліджуваного підприємства. . За результати проведення дооцінки, бачимо, що за кожним окремим обраним видом основних засобів, вдалося отримати суму дооцінки, що позитивно вплине на структуру активу проектованого баланс підприємства. Динаміка розміру дебіторської заборгованості, свідчить про початок повернення заборгованості досліджуваному підприємству змінювався несуттєво, що є для підприємства дуже позитивним, оскільки за рахунок такої великої дебіторської заборгованості можна погасити власні довгострокові або короткострокові зобов’язання. Це, в свою чергу, підштовхне підприємство до початку відновлення своєї діяльності та виходу із, так званої, зони банкрутства. За даними інвестиційного договору, бачимо, що підприємство отримує 31 300 000 грн. на закупівлю нового обладнання для виробництва продукції; виділення 10 600 000 грн. на придбання матеріалів для виробництва продукції; виділення 3 100 000 грн. на доставку та монтаж обладнання для виробництва продукції. . Матрична модель дозволяє досліджувати стан та визначити зони фінансової рівноваги. Так, в області фінансової рівноваги входять підприємства, які за результатами фінансово-економічної діяльності потрапляють в квадрат 1-9 матриці фінансової рівноваги, тобто виключаються стани кризи хоча б по одному типу фінансової рівноваги. Підприємство «знаходиться» у квадратах 14 та 16, які характеризують ТОВ «ТНВ», як підприємство-банкрут, з присутнім високим ризиком неефективності реструктурізаційних заходів та націленістю на ліквідацію підприємства. Про це свідчить такі умови відповідності: стан фінансової кризи (виконуються чотири умови з чотирьох); стан фінансової нестійкості та ризик збитковості (виконується п’ять умов з дев’яти); криза фінансової стійкості та платоспроможності (виконується дві умови з трьох). Виходячи з даних матричної моделі за «Баланс-Проектом», бачимо, що на підставі проведених санаційних заходів та реструктуризації балансу, ситуація на підприємстві набула певних позитивних змін: якщо до проведення антикризових заходів підприємство потрапляло під категорію підприємств з порушеною фінансовою рівновагою (квадрати 14 та 16), які характеризували ТОВ «ТНВ», як підприємство-банкрут, то за змінами, до яких привів проект, ТОВ «ТНВ» потрапило під категорію підприємств з нестійкою фінансовою рівновагою. Про це свідчить виконання наступних умов станів матричної моделі: стан фінансової кризи (виконуються чотири умови з чотирьох), стан назрівання фінансової кризи (виконуються чотири мови з п’яти), стан перспективної ліквідності та фінансової стійкості (виконуються п’ять умов з шести). . Реалізація фінансової безпеки суб’єкта підприємництва потребує певного керування та організації. В основі такої організації має бути цільовий підхід щодо забезпечення основного призначення фінансової безпеки. З огляду на інтерпретацію фінансової безпеки як системи важелів, інструментів та способів функціонування суб’єкта підприємницької діяльності, що стало забезпечує його фінансові інтереси, останні можуть бути покладені в основу такої організації у якості мети, що має бути досягнута за допомогою: покращення якості інформації, адже забезпечення своєчасною, повною iнформацiєю сприяє подоланню кризової ситуації; підвищення здатності швидкої реакцiї завдяки передбаченню кризової ситуацiї; здійснення стратегічне планування; формування бюджет компанії; підвищення якість групових рішень, організувати обговорення проблем з урахуванням різних точок зору, щоб знизити ймовiрнiсть диктату лідера; організування менеджерів у групи по подоланню кризи та проведення профілактики кризових ситуацій за такими напрямами: фінансово-господарська дiяльнiсть; моніторинг зовнiшнього i внутрішнього середовища фiрми. Список використаних джерел .     Конституція України: Закон вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР - [Електронний ресурс] - http://www. zakon.rada.gov.ua. 2.       Закон України «Про основи національної безпеки України»: від 19.06.2003 р. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.zeda.zakon.ua). № 984-IV-ВР. - К., 2003. .        Закон України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом » № 1499-IV: станом на 17 лютого 2013 р. (зі змінами) - [Електронний ресурс] - http://www. zakon.rada.gov.ua. 4.   Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542-III - [Електронний ресурс] - http://www. zakon.rada.gov.ua 5.   Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436- IV (Редакція станом на 03.02.2013) - [Електронний ресурс] - http://www.rada.gov.ua. .     Кодекс законів про працю України // Затверджується Законом № 322-VIII від 10.12.71 ВВР, 1971, додаток до № 50, ст. 375; 7.       НАПБ А.01.001-2004. Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні: наказ МНС України від 30.12.2014 N 1417 [Електронний ресурс] / МНС України // Режим доступу: <http://zakon.rada.gov.ua/> 8.   НПАОП 40.1-1.21-98. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів: наказ Мінпраці України від 09.01.1998 № 4 [Електронний ресурс] / Мінпраці України // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0093-98 9.       Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VІ. - [Електронний ресурс] - http://www.rada.gov.ua. .        Постанова Верховної Ради України від 18.07.1995 р. № 532-95-п « Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України». 11.     Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин (НПАОП 0.00-1.28-10): наказ Держгірпромнагляду від 26.03.2010 р. № 65 [Електронний ресурс] / Держгірпромнагляд України // Режим доступу: <http://document.ua/>/ .        Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-XIV (редакція від 01.01.2011): Закон України [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1105-14/ <http://zakon.rada.gov.ua/> .        Про охорону праці: закон України від 21.11.2002 р. № 229-IV [Електронний ресурс] / Верховна Рада України // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2694-12/page/ <http://zakon.rada.gov.ua/> 14. Про пожежну безпеку: Закон України від 17.12.1993 № 3745-XII .     Амосов О. Ю. Фінансова безпека підприємства в сучасних умовах: теоретичний аспект/ О. Ю. Амосов// Проблеми економіки. − 2011. − № 4. − С. 76-80. 16.     Ареф’єва О. В. Реструктуризація системи управління фін.ресурсами підприємства / О. В. Ареф’єва // Актуальні проблеми економіки. − 2001. - № 11-12. - С. 17-26. 17. Ареф’єва О.В. Наукові основи формування економічної безпеки підприємств // Недержавна система безпеки підприємства як суб’єкт національної безпеки України. - К.: Видавництво Європейського університету, 2001. - 480 с. 18.     Барановський О.І. Фінансова безпека: монографія. Інститут економічного прогнозування/ О.І. Барановський. - К. : Фенікс, 1999. - 338 с. 19. Бердар М.К. Забезпечення фінансової безпеки суб'єктів підприємництва / М. Бердар // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Економіка. - 2011. - № 124/125. - С. 73-76. .     Блажевич О. Г. Фінансова безпека підприємств: визначення мінімально необхідного рівня / О. Г. Блажевич // Науковий вісник: Фінанси. Банки. Інвестиції. − 2010. − № 3. − С. 25-31. .     Бланк І. А. Управління фінансовою безпекою підприємства / І. А. Бланк. - К.: Ніка-Центр, Ельга, 2006. - 776 с. 22.     Бондаренко Є. К. Визначення стану фінансової безпеки підприємств сфери матеріального виробництва/ Є. К. Бондаренко// Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ. − 2012. − № 2. − С. 113-122. 23. Ванькович Д.Р. Роль фінансової безпеки підприємства в управлінні його фінансовими ресурсами // Актуальні проблеми економіки перехідного періоду. - 1999. - Вип. 4. - С. 131 - 135. 24.     Варналій З.С. Економічна безпека: [навчальний посібник]. / за ред. З.С. Варналія. - К.: Знання, 2009. - 647 с. 26.     Васильців Т. Г. Фінансово-економічна безпека підприємств України: стратегія та механізми забезпечення: монографія / Васильців Т. Г., Волошин В. І., Бойкевич О. Р., Каркавчук В. В., [за ред. Т.Г. Васильціва]. - Львів: ВИДАВНИЦТВО, 2012. -386 с. 27. Вихристюк О. С. Нормативно-правове забезпечення регулювання економічної безпеки підприємств. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/npmaup/2010_2/pdf_files/ .     Воробйов Ю.М. Фінансовий механізм у системі управління підприємством/ Ю. М. Воробйов// Вісник КНУ: Зб. наук. праць. Серія «Економіка». - 2004. - Вип. 71. - С. 5-9. 29.     Воробйов Ю.М. Фінансова безпека будівельних підприємств : монографія / Воробйов Ю.М., Воробйова О.І., Блажевич О.Г. - Сімферополь : ВД «АРІАЛ», 2013. - 180 с. .        Глущевський В. В. Методологічні основи концепції управління ризиками підприємницької діяльності / В. В. Глущевський // Фінанси України. - 2009. − № 10. - С. 116-124. .        Горячева К.С. Фінансова безпека підприємства. Сутність та місце в системі економічної безпеки / Горячева К.С.// Економіст. - 2003.- №8.- С.65-67. 32. Горячева К.С. Формування механізму забезпечення фінансової безпеки підприємства / К.С. Горячева // Менеджер. - 2004 . - №2 (28). - С. 96-103. .     Гривківська О. В. Теоретичні підходи до визначення фінансової безпеки сільського господарства / О. В. Гривківська// Формування ринкових відносин в Україні. − 2010. − № 4. − С. 160-162. .     Гривківська О.В. Забезпечення фінансової безпеки сільського господарства / О.В. Гривківська - Тернопіль: Астон, 2012. - 340 с. .     Гринюк Н.А. Методичні підходи до обґрунтування індикаторів оцінки рівня фінансової безпеки підприємництва / Н.А. Гринюк // Проблеми науки.- 2008. - №6. - С. 35-40. 36.     Гукова А.В. Управління підприємством: фінансові та інвестиційні рішення. / А.В. Гукова, І.Д. Анікіна // Курс лекцій для бакалаврів. Навчальний посібник. - К. : КВІЦ, 2007. - 478 с. .        Гусєв В. С. Економіка і організація безпеки господарюючих суб'єктів / В. С. Гусєв. - СПб. : ВД «Зачарований мандрівник», 2001. - 224 c. 38.     Демченко І.В. Фінансова безпека суб’єктів господарювання: сутність та умови виникнення / І.В. Демченко // Науковий вісник: фінанси, банки, інвестиції. - 2010. - №1 (6). - c. 35-38. 39. Донець Л.І., Ващенко Н.В. Економічна безпека підприємства / Л.І. Донець, Н.В. Ващенко. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 240 с. .     Економіка підприємства: підруч. / [М. Г. Грещак, В. М. Колот, А. П. Налівайко та ін .; за заг. ред. С. Ф. Покропивного]. - [2-ге вид., перероб. та доп.]. - К .: КНЕУ, 2000. - 528 с. 41.     Євдокимов Ф.І. Узагальнююча оцінка фінансової складової рівня економічної безпеки підприємства / Ф. І. Євдокимов, О. В. Мізіна, О. О. Бородіна // Економічні праці ДонНТУ. - Донецьк: Вид-во ДонНТУ, 2002. -Вип. 47.-С. 6-12.- (Серія економічна). .        Єпіфанов А. О. Фінансова безпека підприємств і банківських установ [Текст] : Ф59 монографія / за заг. редакцією д-ра екон. наук, проф. А. О. Єпіфанова, // А. О. Єпіфанов, О. Л. Пластун, В. С. Домбровський та ін. - Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”,2009. - 295 с. 43. Єрмошенко М.М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення / М.М. Єрмошенко. - К.: Видавничий центр КНТЕУ, 2001. - 310 с. .     Журавка О.С., Бондаренко Є.К. Теоретичні аспекти формування системи фінансової безпеки підприємства / О.С. Журавка, Є.К. Бондаренко // Всеукраїнський науково-виробничий журнал Інноваційна економіка. - 2012. - № 4. - С. 234-236. 45.     Забродський В. А. Власність, економічна безпека і держава / В. А. Забродський, М.О.Кизим//Економічнакібернетика.-2000.-№3-4. - С. 58-63. 46.     Захаров О. І. Організація та управління економічною безпекою суб’єктів господарської діяльності: Навч. посіб. / О. І. Захаров, П. Я. Пригунов. − К., 2008. − 257 с. .        Іванов А. Економічна безпека підприємства / А. Іванов, В. Шликов. - М., 1995. - 265 с. .        Іванюта Т. М. Економічна безпека підприємства: навч. посіб. / Т. М. Іванюта, А. О. Заїчковській. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 256 с. 49.     Картузов Є. П. Визначення фінансової безпеки підприємства: поняття, зміст, значення і функціональні аспекти / Є. П. Картузов // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - № 8. - С. 172-181. 50.     Квятківський Ю. В. Критерії оцінки фінансової безпеки суб’єктів аграрної сфери/ Ю. В. Квятківський// Економіка АПК. − 2009. − № 11. − С. 70 - 74. .        Кириченко О. А. Вплив інфляційних процесів на фінансову безпеку підприємства / О. А. Кириченко, Ю. Г. Кім // Економіка та держава. - 2009. - № 1. - С. 32 - 36. .        Кириченко О.А. Вдосконалення управління фінансовою безпекою підприємств в умовах фінансової кризи / О.А. Кириченко // Финансовые рынки и ценные бумаги. - 2009. - №16. - С. 22 - 28. .        Клейнер Г. Б. Підприємство в нестабільному економічному середовищі: ризики, стратегії, безпека / Г. Б. Клейнер, В. Л. Тамбовцев, Р. М. Качалов. - М.: Економіка, 1997. - 226 с. 54.     Козак Л.С. Концептуальні та методичні засади формування механізму забезпечення фінансової безпеки підприємства / Л.С. Козак, І.В.Багровецька // Економіка і управління. - 2008. - №13. - С.97-101. .        Козаченко А. В. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення / А. В. Козаченко, В. П. Пономарьов, А. Н. Ляшенко. - К.: Лібра, 2003. - 280 с. 56.     Костирко Л.А. Діагностика потенціалу фінансово-економічної стійкості підприємства: Монографія / Л.А. Костирко. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Х.: Фактор, 2008. - 336 с. .        Кудрицька Ж.В. Cистема управління фінансовою безпекою підприємства. [Електронний ресурс] / Ж.В.Кудрицька // Ефективна економіка. 2012. №1. Режим доступу до журналу: http://www.economy.nayka.com.ua 58.     Кудрицька Ж. В. Управління фінансовою безпекою підприємств при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності [Електронний ресурс] / Ж. В. Кудрицька, В. В. Здоровцев // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія : Економіка. - 2011. - Вип. 10. - С. 143-150. 59.     Кульпінський С. В. Роль фінансової безпеки України в поглибленні інтеграційних стосунків з європейськими країнами / С. В. Кульпінський // Фінансова консультація. - 2000. - № 5. - С. 34-38. .        Куцик В. І. Суть і аналіз фінансово-економічного стану підприємства в сучасних умовах [Текст] / В. І.Куцик, Н. В. Борисенко // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України : зб. наук.-техн. пр. - Львів : НЛТУ України, 2009. - Вип. 19.13. - С. 274-277. 61.     Куцик В. І. Фінансова безпека підприємства як самостійний об'єкт управління: проблеми забезпечення [Текст] / В. І. Куцик, А. І. Бартиш // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України : зб. наук.-техн. пр. - Львів, 2011. - Вип. 21.4. - С. 250-254. 62.     Кучеренко О.О. Фінансова безпека в системі економічної безпеки підприємства / О.О. Кучеренко // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми та перспективи розвитку підприємництва» 14-15 грудня 2007р.- Харків: ХНАДУ, 2007. - Ч.1. - с. 52-54. .        Лаврова Ю. В. Фінансова безпека підприємства: класифікація загроз / Ю. Лаврова: Економічний аналіз. - 2011. - № 9, Ч 2. - С. 274-277. .        Ліцензійні умови провадження страхової діяльності: Розпорядження ДФП від 28.08.2003 № 40 [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0805-03/ 65. Матвійчук Л. О. Структура системи фінансової безпеки в управлінні підприємством/ Л. О. Матвійчук // Вісник Хмельницького національного університету. − 2010. − № 6, T. 3. - С. 194-197. 66.     Міщенко С. М. Система забезпечення економічної безпеки організації: Автореф. дис. / Канд. екон. наук: 08.00.05 «Економіка та управління народним господарством» / Сергій Миколайович Міщенко; [Донський гос.техн.ун-т]. - Ростов н / Д: - 2004. - 197 с. 67. Мойсеєнко І.П., Марченко О.М. Управління фінансово-економічною безпекою підприємства : навч. посібник. - Львів, 2011. - 380 с. .     Мунтіян В.І. Економічна безпека України / В.І. Мунтіян. - К. : КВІЦ, 1999. - 464 с. 69.     Наказ Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження Примірної інструкції з охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин» від 5.09.2013 № 443 - Режим доступу: http://minrd.gov.ua/data/normativ/000/000/62827/Prim_rna_nstrukts_ya.doc; 70. Папехін Р.С. Фактори фінансової стійкості і безпеки підприємств / Р. С.Папехін // Автореф. дис. канд. екон. наук: Волгоградський державний університет. - В.: ВДУ, 2007. - 16 с. 71.     Пономаренко О. Е. Теоретичні аспекти фінансової безпеки підприємств / О. Е. Пономаренко. - Економіка розвитку. - 2010. - №1 (53) - С. 77-80. .        Сорокіна О.М. Зміст дефініції «фінансова безпека»/ О.М.Сорокіна // Торгівля і ринок України - 2009. - Вип.28.Т.3. - с.270-274. 73. Терещенко О.О. Антикризове фінансове управління на підприєм-стві: монографія / О.О. Терещенко. - К.: КНЕУ, 2008. - 272 с. .     Терещенко С.І. Моделі оцінки платоспроможності підприємств / С.І. Терещенко // Фінанси України. - 2001. - № 7. - С. 69-74. 75.     Чібісова І.В. Механізм забезпечення фінансової безпеки підприємства / І.В. Чібісова, Є.М. Івашина // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ppei/2011_31/Chibis.pdf .        Шлемко В.Т. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення: монографія / В.Т. Шлемко. - К.: НІСД, 1997. - 144 с. Похожие работы на - Фінансова безпека підприємства   Ораторское искусство А. Ф . Кони СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Економічні погляди Ф . Лассаля СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Ф 'ючерсні контракти СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Московская школа языкознания Ф . Ф . Фортунатова СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Духовные связи Ф .И.Тютчева и Ф .Н.Глинки СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе ... концепта "сон" в поэтической картине мира Ф . Сологуба СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Проекции романистики Ф .М. Достоевского в русской культуре... СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Нужна качественная работа без плагиата? Другие дипломные работы по экономической теории Не нашли материал для своей работы? Поможем написать уникальную работу Без плагиата! Узнайте © 2003 - 2022 «Библиофонд» Обратная связь Пользовательское соглашение Политика конфиденциальности Полная версия Помощь по учебным работам Консультация по курсовой работе Консультация по дипломной работе ВКР Консультация по реферату Консультация по отчетам о практике