Поетика символотворення образів молодої та молодого у весільних піснях Західного Полісся

  • Вид работы:
    Статья
  • Предмет:
    Культурология
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    10,53 Кб
  • Опубликовано:
    2017-08-18
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Поетика символотворення образів молодої та молодого у весільних піснях Західного Полісся















ПОЕТИКА СИМВОЛОТВОРЕННЯ ОБРАЗІВ МОЛОДОЇ ТА МОЛОДОГО У ВЕСІЛЬНИХ ПІСНЯХ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ


Пикалюк Л.А.

Інститут філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

У статті досліджуються особливості поетики весільних пісень Західного Полісся, зокрема способи символотворення образів нареченого та нареченої. Також висвітлюється походження терміну «символ» і вивчаються етапи його розвитку. Характерною особливістю весільних пісень Західного Полісся, як і будь-якого іншого регіону, є те, що їх значення мотивується, в першу чергу, через фонові знання людей. За час свого побутування символи весільних пісень прижилися до такого рівня, що потреба в тлумаченні їх змісту відпала. Автор акцентує увагу на тому, що символіка образів як стійке художнє уявлення виникла в весільній пісні в результаті використання різноманітних художніх засобів, в тому числі й епітетів-прикладок, паралелізмів,персоніфікацій і порівнянь.

Ключові слова: фольклор, Західне Полісся, весільна пісня, наречений, наречена.

Із початком третього тисячоліття інтерес до національної культури в Україні дедалі зростає, оскільки, одночасно із визріванням почуття етнічної самоідентифікації в суспільстві, очевидним фактом постає проблема неминучості втрати автентичної спадщини у її первозданному вигляді. Утратив свої позиції й один з найконсервативніших народних обрядів - весільний. Інформація про його особливості на нинішній день збереглася переважно в пасивній памяті респондентів. Та й така форма інформації цілком самодостатня, щоб на її основі провадити наукові дослідження. Найзбереженішою його частиною виступають пісенні тексти, ці часто неперевершені зразки народної поезії, які свідчать про високий рівень естетизації народними верствами інституту сімї, шлюбу та родинних цінностей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В наші дні дослідженням весільних обрядів та пісенності займалися Неоніла Здоровега (національна специфіка українського весілля), Валентина Борисенко (регіональна специфіка українського весільного обряду), Зоряна Марчук (генеалогія українського весільного обряду). Регіональним особливостям присвячені дисертації та статті Олена Гром-Цвид (символіка західнополіських весільних пісень), Валентини Телеуці (весільний фольклор українського Придунавя), Тетяни Саварин (лемківський весільний фольклор), Віктора Давидюка (регіональна специфіка волинського весільного обряду та хронометрія весільних пісенних текстів, записаних на Волині), Світлани Подолюк (поведінкова характеристика жіночих образів в українському весільному фольклорі).

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Український фольклор, як одна з найважливіших і значущих складових національної культури етносу, потребує осмислення багатьох питань і явищ його історичного розвитку в минулому та процесу побутування, функціонування, змін та новотворення на сучасному етапі. У комплексі таких недосліджених явищ бачимо і весільний фольклор.

Мета статті - на основі фольклорних записів попередників (опублікованих і рукописних) проаналізувати поетику та символіку весільних пісень Західного Полісся як важливої частини української національної духовної спадщини, акцентувавши увагу на образах молодого та молодої.

Виклад основного матеріалу. Первісна людина, обдарована уявою і пізнанням, живучи серед світу природи, відчувала себе її частиною. Людська уява перевтілювала птахів, звірів, рослин, предмети неживої природи у людей, наділяла їх власними якостями і звичками. М. Костомаров писав, що «в людині є потаємне око, яке бачить, що груба матерія містить звязок з духовною сутністю; є потаємний голос, який вказує, в чому полягає цей звязок» [32, с. 59]. Таким чином, предмети та істоти природи, увійшовши у народну поезію, набули особливого духовного значення, стали своєрідним відбиттям світогляду людини, що називається в широкому значенні символом [32, с. 59].

На думку М. Костомарова, поняття про символ не можна змішувати з образом, алегорією чи порівнянням, «це тільки форми, в яких може виражатися символ» [32, с. 59]. Основою народної символіки, що відображена у пісенній творчості, слугувала сама природа, історичне використання відомого предмета у житті предків народу або ж давні вірування людей [32, с. 60].

О. Потебня у праці «Символ и миф в народной культуре» виділив три основні види відношень між символом та конкретним предметом, явищем чи дією: порівняння, протиставлення та причинне відношення [34, с. 6-7].

Символіка образів західнополіських весільних пісень як стійке художнє явище має декілька способів вираження, формування яких найбільше залежить від часового чинника. Найпростішим, а тому й найдавнішим серед них, є паралельне подання образу-символу та пояснення його семантики в тексті тієї ж пісні. Приклад такого «тлумачення» символіки знаходимо в весільній пісні «Як з калинойки дві квітойки, Перша квітойка - молодий Іванко, друга квітойка - молода Маруся». Молода і молодий - головні персонажі весілля, тому символіка цих образів вирізняється не лише предметно-тематичним розмаїттям, а й застосуванням різних способів символотворення.

Найрідше у весільних піснях Західного Полісся використовується в символотворенні звичайні порівняння. Переважно вони застосовуються в змалюванні статичних образів чи ситуацій. (Сидить Галя на посаженьку, як на калинойци квітка [21]. Калиновий квіт - один із найпопулярніших символів молодої пари на Поліссі, особливо в центральній його частині. На Західному Поліссі менше. Попри це мотив двох квіток, що ростуть з однієї гілки, аналогічний весільному гільцю, прикрашає навіть рушники та рукави жіночих сорочок [29, с. 234]. Отже, й тут цей двоєдиний символ молодої пари не чужий.

За художніми функціями порівняння дуже близькі до паралелізму (аналогія, уподібнення, спільність характерних рис), проте глибше увиразнюють зображуване: Ой куда ж ти, моя мамко, оддаєш, оддаєш / Як тую билиночку у болото пхаєш. / А як теї билиночци у болоти гнити, / То так мені молодеї на чужини житии [6].

Як бачимо, паралелізм розвивається на основі порівняння і також містить символічний звязок між паралельно зображеними образами із різних сфер життя, їхніми якостями або діями.

Значно частіше символ твориться на основі паралелізму. З нашої точки зору, знаходження аналогії між різними субєктами та ситуаціями і є найраніша стадія символотворення. Такий спосіб не претендує вбачати повну тотожність предметів та ситуацій, а тільки зауважує їхню подібність. Візьмімо хоча б для прикладу най- відоміше порівняння молодої подружньої пари з парою голубів: «Голуб і голубка ще не парувались, / Наші молодята ще не цілувались» [20]. Тут підмічена тільки схожість ситуації, а не перекодування молодих в орнітоморфні символи.

Особливо плідно вправляється людська уява в порівнянні з певними явищами ритуальних дій під час весілля. («Сокілко вилітає, / Іванко виїжджає» [31]). «Там коло стайни місячик сяє, / То там Володька коня сідлає» [30, с. 71]; «З раю, раю сонечко грає, / Молодий Іванко коня сідлає» [30, с. 69]; «Ой з граєм, граєм сонечко сходить/ Уже Іванко з хлібом виходить» [30, с. 72];Сіли пчілоньки да й на яблуньку, / дай, Боже, на цвіт добрий. / Сіли дітоньки на посадоньку, /дай, Боже, на вік довг... [26, с. 60]; («Всі сади цвітуть, всі сади цвітуть, / Яворе, розвивайся. / Коника ведуть, сі- делце несуть, / Парубцю, вибирайся») [27].

У деяких текстах пісень ці ознаки поєднуються: Ой ти, рибонько краснопіра, / Що ти собі думаєш? / Рибачиньки йдуть, - / Ти в море втікаєш? / Ой ти, дівонька, ти молоденькая, / Що ти собі думаєш? / Сватоньки йдуть, - / Ти в комору втікаєш? [4]

Розташовуючись у суміжних частинах тексту, паралельні зображення створюють єдиний поетичний образ, дозволяють краще передати емоційний стан дівчини напередодні вступу у нове життя. У деяких піснях зміна стану молодої подається зміною вигляду символу, який її уособлює. Дуже поширений образ дівчини-калини, до прикладу, може мати один стан на початку весілля («Ой, зацвіла калинойка, зацвіла») [29, с. 33] і зовсім інший після вінця («Ой січана калинонька, січана, Ой звінчана Марусенька, звінчана») [31].

Деякі паралелізми є складнішими за своєю суттю, бо подають паралельні зображення не тільки самих образів, а й їхніх дій, переходів з одного стану в інший. Так, наприклад, порівнюється сіяння, дозрівання та буяння пшениці із адаптуванням дівчини в новій сімї: Посіяли пшениченьку на новині, / Кєдаємо дівойку на чужині. / Нехай наша пшениченька тут роста, / Нехай наша дівонька тут жива. / Нехай наша пшениченька колоситься. / Нехай наша дівонька віселиться [18].

У весільних піснях Західного Полісся трапляється вираження символів застосуванням заперечного паралелізму. Щодо подружньої пари, то значно частіше в такий спосіб описується молодий: «То не місячик світить, / То не соніко сходить. / Молодейкий Василько / Кругом столика ходить». «Вой ни рій гуде, / Вой ни пчолойка по полю. / Їде Володька із дружиною додому» [37, с. 202]. Значно рідше трапляється ця форма в означенні молодої: «Ни ластовойка поза стіллічком літає, / Ой то дівойка свою родену вітає» [18].

О. Потебня вважав, що порівняння із запереченням передбачає позитивне, ґрунтовне твердження, а тому воно є новішим за звичайне» [34].

За час свого побутування символи у весільних піснях прижилися до такого рівня, що потреба у тлумаченні їхнього змісту відпала. Він став загальнозрозумілим. Функціонування у тексті пісні образу-символу без будь-яких спроб його пояснення - ще один спосіб вираження символіки.

Деякі з пісень вже повністю обходяться застосуванням символів без паралельних зображень. Наприклад: (Проступітеся зори, / Проступітеся зори, / Бо місяця ведем, / Сюда й туда сяє, / Коло зороньки стає [30, с. 96]. «Ой на ставу, на ставочку / Зловив лебідь лебідочку. / Як посадив коло себе, / То так любить, як сам себе [18]. «Ведемо тура з ложа, за нею Мати Божа, / Налужили корунойку / На її головойку» [30, с. 200]).

Іноді символи настільки тісно переплітаються з реальними образами, що відрізнити межу між символічним і реальним неможливо: «Ой на село, Василейку, на село, / Щоби тебе сонейко обняло, / Ясна зіройка засвітила, / Молода дівчинойка полюбила [30, с. 76].

Вибір символу для весільної пісні значною мірою корелюється обрядовим контекстом. Дії, які відбуваються до кульмінаційного моменту весілля, як і самі весільні чини переважно передаються космогонічно-астральними символами: «Ой, вийди, ясний місяце з зорою, / Принесе, Боже, мого сина із жоною» [11]

Та коли молода залишає батьківський дім, її символіка одразу набуває «хатніх» ознак («полетіло од нас гускою» [24], «полетіло тетерицею» [24],) Перед обрядом «комори» - Молодий наш, як бичок, / Молода - теличка» [28, с. 183]. «Там півень сокоче, / Молодий спати хоче. / Там курка сокоче, / Молода спати хоче» [30, с. 198]. А вже в обряді «комори» молода - це хіба «ріпойка»: «Ой у коморі ріпойка сиділа, / Ходімо поглядімо,чи ще вона ціла. / Ой, се ціла - китайка червона, А се не ціла - нагайка готова» [30, с. 200]. В хаті молодого молода вже почувається «як бджілка на медочку» [8].

Виходячи із наведених пісенних текстів, ми бачимо, що метафора та персоніфікація увиразнюють символіку образів і мають чи не найбільше значення у їх творенні, розумінні та тлумаченні.

Висновки та перспективи дослідження. Отже, характерною властивістю символіки образів весільних пісень Західного Полісся, як і будь-якого іншого регіону, є та, що їхнє значення мотивується передусім через фонові знання людей. Ще Я. Автамонов наголошував, що «народ для своїх образів бере здебільшого те, що має перед очима, і те, що вражає якою-не- будь своєю властивістю» [1, с. 286]. Символіка образів як стійке художнє уявлення виникла у весільній пісні в результаті використання різних художніх засобів, серед яких найголовніші - епітет-прикладка, художній паралелізм, метафора, персоніфікація та порівняння.

Практичне значення нашого дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані при розробці навчальних курсів фольклористики, народознавства, фольклористичного краєзнавства у вищих навчальних закладах та знадобляться для глибших теоретичних опрацювань художньої специфіки західнополіських весільних пісень.

весільний пісня фольклор символіка

Список літератури

1.Автамонов Я. Символика растений в великорусских песнях // Журнал министерсва народного просвещения. - Спб., 1902. - Ч. 344, ноябрь-декабрь. - С. 286.

2.Архів АПВЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од.зб. 6. (зап. К. Задорожня від Г.Ф. Дроздик 1928 р.н. у с. Залізниці Любешівського р-ну).

3.Архів ПВНЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од.зб. 10. (зап. К. Денисюк від П.В. Мазур 1911 р.н. у с. Красці Ратнівського р-ну).

4.Архів ПВНЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од.зб. 10. (зап. Л. Боруцька, Л. Дудко від К.В. Собатович 1909 р.н. у с. Невірі Любешівського р-ну).

5.Архів ПВНЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од. зб. 11. (зап. від Теклі Галух 1919 у с. Пульмі Шацького р-ну).

6.Архів ПВНЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од.зб. 12. (зап. від О.К. Лізарук 1924 р.н. у с. Нуйні Камінь-Каширського р-ну).

7.Архів ПВНЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од.зб. 12. (зап. від Н.К. Лізарук 1922 р.н. у с. Нуйні Камінь-Каширського р-ну).

9.Архів ПВНЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од.зб. 12. (зап. О. Степанчук від В. Дудік 1939 р.н. у с. Черчі Камінь- Каширського р-ну).

10.Архів ПВНЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од.зб. 12. (зап. О. Степанчук від В. Дудік 1939 р.н. у с. Черчі Камінь- Каширського р-ну).

11.Архів ПВНЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од.зб. 13. (зап. М.М. Мельник, Л.І. Сахарук від М.Я. Соколової 1934 р.н. у с. Невірі Любешівського р-ну).

12.Архів ПВНЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од.зб. 14. (зап. від О. Кравчук 1928 р.н. у с. Лісові Маневицького р-ну).

13.Архів ПВНЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од.зб. 14. (зап. від П.В. Ковальчук 1923 р.н. у с. Березичах Любешівського р-ну).

14.Архів ПВНЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од.зб. 14. (зап. від П.В. Ковальчук 1923 р.н. у с. Березичах Любешівського р-ну).

15.АрхівПВНЦ.-Ф.5.- Опр.1.-Од.зб.17-37. (зап. від Є.Г. Гребенчук у с. Малій Осниці Маневицького р-ну).

16.АрхівПВНЦ.-Ф.5.- Опр.1.-Од.зб.4. (зап. від А.С. Гурко 1922 р.н. у с.Локутках Любомльського р-ну).

17.АрхівПВНЦ.-Ф.5.- Опр.1.-Од.зб.2. (зап. від А.С. Гурко 1922 р.н. у с.Локутках Любомльського р-ну).

18.Архів ПВНЦ.-Ф. 5. - Опр. 1. -Од.зб. 27. (зап. від П.В. Ковальчук 1923 р.н. ус. Березичах Любешівського р-ну).

19.Архів ПВНЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од.зб. 30. (зап. Т. Прасюк від А.Д. Сіжук 1930 р.н. у с. Нуйні Камінь- Каширського р-ну).

20.Архів ПВНЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од.зб. 37. (зап. від Л.С. Мартинюк у смт. Цумані Ківерцівського р-ну).

21.Архів ПВНЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од.зб. 4 (зап. М. Дячук від Федори Петрівни Бубели 1919 р.н. у с. Кримні Старовижівського р-ну).

22.Архів ПВНЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од.зб. 4. (зап. від Л.П. Вовк 1918 р.н. у с. Боровні Камінь-Каширського р-ну).

23.Архів ПВНЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од.зб. 5. (зап. Л.П. Трушик від М.Ф. Трушик 1907 р.н. у с. Седлищі Любешівського р-ну).

24.Архів ПВНЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од.зб. 14. (Зап. Р. Глущук від К.Т. Черевко 1931 р.н. у с. Залізниці Любешівського р-ну).

25.Архів ПВНЦ. - Ф. 5. - Опр. 1. - Од.зб. 9. (зап. К. Денисюк від Є.Г. Денисюк 1936 р.н. у с. Красках Ратнівського р-ну).

26.Весілля у Сварицевичах (Етнографічний опис із народних уст) // Фольклористичні зошити - С. 60.

27.Весілля у селі Серкизів // Фольклористичні зошити. - Вип. 8. - 2005. - С. 124.

28.Гром О. Еротична символіка в контексті весільного обряду Західного Полісся // Полісся: етнікос, традиції, культура. - Луцьк, 1997. - С. 183. (смт. Цумань Ківецівського р-ну).

30.Денисюк І. Пісні з-над берегів Турського озера. - С. 29.

31.Запис Т. Приступи, Н. Франків, Н. Курей у с. Сереховичах Старовижівського р-ну.

32.Костомаров М. Словянська міфологія: Вибр. праці з фольклористики та літературознавства. - К.: Либідь, 1994. - С. 59.

33.Пісні Тернопільщини. Календарно-обрядова та родинно-побутова лірика / Упор. С.І. Стельмащук, П.Г. Мед- ведик. - Вип. 1. - К.: Музична Україна, 1989. - С. 156.

34.Потебня А. О некоторых символах в славянской народной поезии / Потебня А. Символ и миф в народной культуре / Сост., подг. текстов, ст. и коммент. А.Л. Топоркова. - М.: Лабиринт, 2000. - С. 6-7.

35.Рибак Ю. Весільні «передладканки» в традиції Надбужжя // Фольклористичні зошити. - Луцьк, 2005. - Вип. 8. - С. 57. (с. Гупали Любомльського р-ну).

36.Сербинівське весілля. Записала, транскрибувала та впорядкувала Раїса Цапун. - Рівне: «Перспектива», 2001. - С. 24.

37.Старовижівське весілля // Фольклористичні зошити. - Луцьк, 2005. - Вип. 8. - С. 202.

Похожие работы на - Поетика символотворення образів молодої та молодого у весільних піснях Західного Полісся

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!