Стратегія інформування у французькому науковому дискурсі
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
СТРАТЕГІЯ ІНФОРМУВАННЯ У ФРАНЦУЗЬКОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ
Красненко О.М.
Постановка проблеми. Наука є точним описом реальних явищ світу, тому науковий дискурс призначений передавати обєктивну інформацію про природу, суспільство та людину, пояснювати факти навколишнього середовища. Загальна його мета окреслюється через поняття «істина-хиба». Ключовими словами є «повідомити про те, що...», чи «пояснити те, що...». Науковий текст реалізує певну комунікативну інтен- цію: 1) повідомити нові результати дослідження, констатувати (опис); 2) розповісти, зобразити (оповідь); 3) порівняти, резюмувати, узагальнити (визначення, пояснення явищ суспільного життя); 4) обґрунтувати, довести, спростувати певні положення, гіпотези (аргументація, міркування). Саме задача переконати шляхом логічного доказу визначає мовні особливості наукового дискурсу (тексту), головними рисами якого є обєктивний аналіз та бездоганна логічність, доказовість та аргументованість, послідовність, ясність та точність мислення, правильність та доцільність, причинно-наслідковий звязок, термінологія [4, с. 6].
Значна увага у галузі комунікативної лінгвістики приділяється проблемам успішної комунікації, зокрема досліджуються не тільки умови, що забезпечують її ефективність, але й причини, що ведуть до порушень акту комунікації та йогоподальшого протікання. З метою досягнення поставленої мети, автор-науковець цілеспрямовано та раціонально надає обєктивну, достовірну інформацію та звертається до інтелектуального, раціонального обґрунтування фактів. Ось чому стратегія інформування є провідною у науковому дискурсі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема комунікативних стратегій розглядається у працях Т.А. ван Дейка, А.Д. Бело- вої, Г.Г. Почепцова, О.М. Ільченко, О.С. Іссерс, К.Є. Калініна, В.Є. Чернявської, І.Ю. Логінова, Дж. Гамперца та інших. У сучасній лінгвістиці науковий дискурс також був предметом дослідження вітчизняних та зарубіжних мовознавців (Р.С. Алікаєв, О.О. Баженова, М.М. Глушко, О.О. Зверєва, О.М. Ільченко, Т.Р. Кияк, М.М. Кожина, І.М. Колегаєва, Н.М. Разинкіна, Е.Ф. Ско- роходько, Л. Славгородська, А. Рей, Ф. Растьє, Ф. Бош, С. Пуда тощо).
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Водночас, комунікативні стратегії і тактики не досліджувалися на матеріалі французьких наукових текстів з міжнародних відносин, а тому потребують вивчення.
Метою нашої розвідки є аналіз тактик стратегії інформування та мовних засобів їх реалізації у науковому дискурсі. Досягнення поставленої мети передбачає реалізацію таких завдань: розглянути різні види інформації та виявити, проаналізувати тактики стратегії інформування у французькому науковому дискурсі.
Виклад основного матеріалу дослідження. У теоретично орієнтованих дослідженнях розрізняють обєктивну / субєктивну, експліцитну / імпліцитну інформацію. І. Р. Гальперін аналізує три види інформації з огляду на її прагматич-не призначення: змістово-фактуальну, змістово- концептуальну та змістово-підтекстову [3, с. 90]. Н. С. Валгіна стверджує, що змістова інформація буває: фактологічною, що відповідає емпіричному рівню пізнання; концептуальною та гіпо-тетичною, що відповідають теоретичному рівню пізнання; методичною, що містить у собі опис способів і прийомів засвоєння інформації; естетичною, яка повязана з категоріями оцінного, емоційного, морально-етичним планом; інструк-тивною, що має орієнтир на певні дії. Ці види інформації окремо або у сукупності містяться у різних видах тексту [2]. Зокрема, наукові тексти характеризуються передусім фактологічною, концептуальною і гіпотетичною інформаціями, а науково-публіцистичні - фактологічною та естетичною.
О. І. Беляєва виділяє такі три типи інформації (у Р. Д. Шакірової - знання), які слугують підставою оцінки достовірності висловлювання [1, с. 163;
]: 1) безпосередня, епістемічно обєктивна інформація, що будується на чуттєвому відображенні обєктивної дійсності та внутрішньому стані мовця, на його власному знанні чи досвіді. Вона базується на сенсорних даних, котрі фік-суються памятю з моменту народження протягом усього життя: A partir de 1995, la thèse de la socialisation progressive semble pourtant simposer pour les fonctionnaires de lUnion comme pour les fonctionnaires des Etats membres [11, с. 57];
)непряма опосередкована інформація, яка не дозволяє стверджувати, що зміст пропозиції відповідає дійсності, але на основі неї мовець може шляхом логічного міркування робити оцінку її вірогідності. Р. Д. Шакірова називає його вивідним знанням, що базується на умовиводі в результаті інтелектуальної діяльності людини [6, с. 93]. Ці знання детерміновані здатністю людини до синтезу нових знань на базі фонових знань та аналізу ситуації. На відміну від безпо-середніх знань, які вказують на ступінь повноти інформації, ці знання характеризуються таким параметром, як ступінь субєктивної впевненості мовця у вірогідності повідомлення: Selon le Stockholm International Peace Institute (Sipri), la France arrive en deuxième position des exportateurs darmes pour lannée 1998, derrière les Etats-Unis, mais devant la Russie [16, с. 21];
)інформація, одержана «з інших рук», є вторинною на противагу першим двом, які є первинними по відношенню до мовця. Цей тип інформації дозволяє мовцю передати роль субєкта оцінки ІІІ особі: Pour les gouvernements du Benelux, comme laffirme le ministre des Affaires étrangères des Pays-Bas, Joseph Luns, en 1961, «le processus engagé par le traité de Rome doit conduire à lunité politique sous la forme dune intégration, qui seule peut donner aux petits Etats les garanties dont ils ont besoin» [11, с. 18].
Ураховуючи різні види інформації, стратегія інформування реалізується через використання тактик, які вказують на обєктивний погляд на предмет:
)постановка актуальної проблеми;
)обєктивне представлення подій та створення загальновідомої ситуації;
а також тактики з субєктивним представленням подій:
)подання найважливішої інформації;
)висловлювання власної думки / власного ставлення до проблеми;
)збереження автентичності «чужих» висловлювань;
)чітке структурування інформації
та можливою, особливо у науково-публіцистичних текстах, є
)тактика введення в оману.
Тактика постановки актуальної проблеми. Будь-яке наукове повідомлення, незалежно від жанру й обєму містить звороти, які формулюють мету та задачі дослідження, а також указують на існування актуальної проблеми. Як правило, ці висловлювання складаються з двох частин: перша (формальна) відображає сам факт орієнтованості статті, цілеспрямований, прагматичний характер. До її складу входять звороти: le but / lobjet / lobjectif de cette étude / ce livre / cet article est de présenter / montrer / exposer / développer / mettre au point... Друга ж частина, конкретно-змістова, описує експліцитно цю ціль: Le parti pris adopté ici consiste à présenter la construction européenne à travers trois catégories dacteurs efficients [11, с. 3].
У французьких наукових текстах з міжнародних відносин переважно використовуються висловлювання: dans... on se propose, nous nous proposons, nous étudions / examinerons / considérons / consacrons, звороти: il sagit de, il est question de, le problème se pose тощо: Il sagit dabord des institutions communautaires, à commencer par la Commission, qui peuvent se servir dune faire avancer un programme daction [11, с. 66].
Для опису мети дослідження науковець найчастіше використовує дієслова та дієслівні вирази:envisager, considérer, étudier, explorer, examiner, montrer, mettre au point, développer, accorder toute leur importance à, proposer des réflexions, aborder, souvrir sur une analyse, démontrer тощо. Наприклад: Beaucoup déditeurs considèrent quavec léquipe Ahmadinejad au pouvoir, lédition iranienne vit une des périodes les plus noires de son histoire [15, с. 31].
Коли автор уважає за необхідне звернути увагу читача на певний тезис (або навіть ціле судження), використовується зворот зобовязання у поєднанні з дієсловами, які мають значення «констатації» (з відтінком «виділення»: noter, remarquer, mentionner, souligner, retenir, constater): il faut noter que..., il importe de remarquer..., il est à noter, il est important de souligner, il est intéressant de noter: Il importe toutefois de souligner que le morcellement de ces territoires ethniques se combine avec les connexions occultes de diverses mafias, serbes, bosniques et croates [...] [9, с. 31].
Науковцями широко використовуються звороти il ne faut pas oublier, il faut se souvenir (rappeler, mentionner, tenir compte), які апелюють до знань читача, встановлюють логічний звязок між старою та новою інформаціями, допомагають краще зрозуміти внутрішній звязок між окремими положеннями висловлювання. Окрім того, вони слугують засобами активізації уваги: Auparavant, il faut rappeler la forte implatantation des groupements transnationaux dans lEurope continentale [11, с. 82].
Обєктивна констатація факту, нейтральна причина, найчастіше зустрічається і передається як будь-якими неособовими дієслівними формами: дієприкметником теперішнього, минулого часів, герундієм, так і підрядними реченнями із сполучниками parce que, du fait que: Parti laïque, Israël Beitenou a été longtemps désigné comme «russophone», parce quil attirait des immigrés récents des ex-républiques soviétiques (plus de 1 million) [15, с. 60].
Під обєктивними розуміють те, що існує поза свідомістю субєкта, не повязане зі станом носія точки зору та виключає його з тексту як особистість разом із місцем, свідомістю, перспективою. Як правило, добре обізнаний науковець займає обєктивну позицію, а розповідь відбувається від третьої особи, немовби ззовні. Отже, тактика обєктивного представлення подій полягає у відсутності в тексті позначень людей, з позицій яких відтворюється зміст, і реалізується ходами, що відображають ступінь узагальнення інформації у наукових працях.
Досвідчений науковець володіє повними знаннями про те, що відбулося, і може проаналізувати отримані дані та подати висновки в узагальненому вигляді. Цей хід реалізується формами множини іменників (membres de lUE, les Allemands de lEst, les femmes, les enfants), займенників (nous, vous, ils, notre, leur, ces, cettes), прислівниками із значенням узагальнення (en générale, généralement, dune manière générale, au total).
Безособистісному, обєктивному характеру представлення наукового пізнання відповідають асертиви, а також пасивні конструкції. Використання пасивного стану відображає той екстра- лінгвальний факт, що предмети реального світу є для науки передусім обєктом, на який направлена його пізнавальна діяльність. Пасивні конструкції є цікаві своєю зміною субєкта й обєкта, завдяки чому зміщується акцентування у смислі речення. Більш того, пасив уводиться з метою уникнення називання агента дії, що автоматично знімає відповідальність за сказане.
Таким чином, обєктивність викладу наукової інформації є важливою для підняття престижу науковця, спеціаліста з міжнародних відносин і досягається завдяки використанню великої кількості форм пасивного стану дієслова, а також займенникових дієслів із пасивним значенням. Наприклад: Les compétences sont alors partagées entre le Conseil des ministres [...] et le Parlement [...] [11, с. 75].
Використання фактів без аргументації як загальновідомих створюють очевидну ситуацію. Автор представляє якусь точку зору, оцінку, думку не як одиничну, що належить лишесубєкту мовлення, а як загальновідому. Цей прийом В.Є. Чернявська називає «створення семантичного поля «свої» [5]. Створення очевидної, загальновідомої ситуації реалізується за допомогою таких прислівників, як bien sûr, en effet, toujours, конструкцій il est de notoriété publique, il est bien connu, il est clair.
Тактика представлення найважливішої інформації. Оцінка наукового явища, факту щодо значущості, будучи субєктивною, одночасно має чітку комунікативну направленість. Вона відображає намір автора активізувати увагу читача на важливих моментах викладу інформації. Коментуючи повідомлення, мовець часто використовує прикметники зі значенням важливості (important, prioritaire, essentiel, majeur, significatif, capital, central, exceptionnel), які вхо-дять до складу таких конструкцій: Substantif + к^е / rester + adjectif та безособові конструкції il est adjectif. Наприклад: Cependant, la Russie est trop importante pour être ignorée, négligée ou caricaturée [15, с. 105].
Засобами підкреслення важливого та корисного у процесі оформлення оцінної інформації є інтенсифікатори значення оцінних лексем (прикметників, прислівників), до яких можна віднести прислівники si, fort, trop, très, tant, bien, тощо. Використання підсилювачів оцінного значення можна також віднести до застосування впливу на переконання читача в тому, що виклад матеріалу здійснюється докладно, а тому мовець має змогу впевнено висловлювати свою думку.
Звороти, як засоби логічного виділення, виділяють та фокусують увагу читача на важливості нових фактів, на стрижневих моментах наукової праці; домінують такі моделі ce... qui, ce... que, ce qui (que)... cest: Ce que le 11 septembre a ajouté à ce tableau [...] cest la possibilité dattentats [...] [15, c. 182]. Отже, спеціаліст із міжнародних від-носин, заперечуючи одну причину, виділяє підсилювальним зворотом справжню.
Важливість підкреслюється завдяки: 1) вставним виразам типу dune manière significative, en premier lieu; 2) словосполученнями: (grande) question (clé / déterminante), un enjeu (un atout) majeur / essentiel, le caractère prioritaire, lune des questions centrales, une prérogative dexception, une importance primordiale, un impératif stratégique, lun des thèmes-phares, le rôle pivot / moteur, un rôle international de premier plan тощо.
Якщо суттєвим (або хоча б цікавим) є якийсь момент процесу наукового пізнання, його аналізу, то використовуються безособові конструкції: il est intéressant danalyser, de constater, dobserver détudier qch / que: Mais il paraît également intéressant détudier les situations internes, lévolution des opinions publiques, les luttes pour le pouvoir dans les principaux pays de la région [15, с. 8].
Тактика висловлювання власної думки / ставлення до проблеми реалізується завдяки використанню: 1) займенників першої особи (je, а також nous, on): Au final, on peut estimer que le Président de la Convention a su jouer de son autorité et de son sens du calendrier pour amener les travaux à bon port [14, с. 24]; мовний інформування текст висловлювання
3)неозначено-особових (on sait que...) або безособових конструкцій (il est certain /clair / vrai / évident / probable тощо): Il est clair que le climat général de violences et daffrontements qui se répand dans toute la région a pesé sur la situation intérieure des pays [15, c. 9];
4)модальних прислівників certainement, évidemment, probablement, vraiment, а також прислівникових зворотів sans (aucun) doute, bien sûr та інших, за допомогою яких автор виражає своє субєктивне ставлення до достовірності на-укового повідомлення: A nouveau prioritaire, la relation avec les Etats-Unis est sans doute pour lui un choix stratégique [13, с. 60];
)авторських уточнень: La dernière décennie a en outre été marquée par la prolifération des accords commerciaux régionaux (ACR selon la terminologie de lOrganisation mondiale de commerce [OMC]) [15, с. 53];
)вставних слів de mon point vue, pour ma part, à ma connaissance, à vrai dire, pour moi, selon moi, à mon avis, які французький учений Андре Боріло називає «прислівниками сильної думки» (adverbes dopinion forte), що входять до підкатегорії епістемічних прислівників і вважає, що вони сигналізуючи субєктивну точку зору мовця, виконують прагматичну функцію, а саме помякшують категоричний зміст висловлювання [8, с. 31-40]. Уживані в першій особі, ці вставні слова неодмінно належать до світу думок мовця, а саме представляють його віру, знання, судження. За їх допомогою спеціаліст із міжнародних відносин висловлює експліцитно власне бачення, ставлення до повідомлювальної інформації: Si les preuves de cette cession nont pas à ma connaissance été apportées, il reste que le rapport du 26 novembre 2001 [13, с. 78].
Адресант демонструє своє субєктивно емоційне ставлення до фактів дійсності за допомогою вставних слів à lévidence, en vain, le cas échéant, curieusement, pire, mieux, sans surprise: La période post-retrait syrien du Liban nest pas uniquement caractérisée par lhabituelle faiblesse des institutions de lEtat libanais, mais, pire, par un vide institutionnel - sans pr