Княгиня Ольга та її внесок в релігію народу
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ
КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ І СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН
ольга русь хрещення візантія
Контрольна робота з дисципліни
„Історія української культури
Тема: „Княгиня Ольга та її внесок в релігію народу
Київ-2016
Я є студенткою ВУЗ - у, який має назву «Національна академія статистики,обліку та аудиту». Для мене,як і для кожної людини,історія культури моєї країни займає важливе місце в моєму житті, адже це історія наших предків-людей, які мали вагомий вплив на наше сьогодення. Для кожної людини знання історії - це ознака освітченості. І я, як людина, яка в майбутньому матиме повну вищу освіту добре це розумію - тому і розвиваю свої знання у цій сфері. При написанні роботи я обрала тему, яка дуже мене хвилює. У роботі йде мова про жінку, яка змогла змінити майбутнє, про гордість українського народу - княгиню Ольгу. Я обрала саме цю тему через те, що ні для кого не секрет, що місце та роль жінки в суспільстві - завжди викликало ажіотаж. Історично склалося, що жінки мають набагато менше впливу на державу, ніж чоловіки. Жінка, на думку більшості, може реалізуватись як особистість лише у материнстві та сімейному житті, а що стосується професійного росту та громадсько-політичної діяльності - вважається вторинним, а княгиня Ольга при своєму житті змогла всім доказати протилежне.
Дуже багато жінок внесли вагомий внесок в історію нації. Це поетеси Леся Українка та Ліна Костенко, художниця Катерина Білокур та багато-багато інших. Деякі філософи вважали, що місце жінки лише у домашньому господарюванні та материнстві. Протягом багатьох століть люди оспівували та прославляли в піснях і віршах образ матері. На їхній погляд, жінка була не спроможна виходити за рамки цього образу матері-берегині. Але українки вже багато століть виявляють і талант материнства, і велич справ. Ні одна жінка так не вплинула на історію Русі як вона -її імявсі знають з самого початку вивчення курсу історії. Найвпливовіша жінка історії минулих літ - Ольга.
Х століття. Стародавня Русь. Напівлегендарний час, напівказкові події, билинні персонажі. Дуже мало відомо про цей період нашої історії, небагато що збереглося в пам'яті людей до того часу, коли писалися перші руські літописи, в яких бувальщина перепліталася з переказами, легендами та народною мовою. Тим ціннішими залишаються відомості, які дійшли до нас. Вони дозволяють хоча б частково реконструювати минуле, скласти уявлення про норов, культуру та звичаї наших предків. Тільки найяскравіші особистості залишаються в пам'яті народній, тільки про них оповідають літописи. Але й серед літописних оповідань, які часто читаються як пригодницький роман, особливо виділяється історія життя і діянь княгині Ольги.
«Переказ нарікав Ольгу хитрою, Церква - святою, Історія - мудрою» - пише Микола Михайлович Карамзін в «Історії государства Русского». Хто ж вона, ця княгиня, видатний державний діяч, перша руська свята, єдина жінка, про яку так багато місця виділено в давньоруських літописах. Саме вона - Ольга -(християнське ім'я - Олена), дружина Ігоря, велика княгиня київська. Після вбивства чоловіка древлянами в 945 році жорстоко придушила їх повстання. У 945-947 встановила розміри данин для древлян і новгородців, організувала адміністративні центри - цвинтарі. Ольга значно розширила українські землі. У 955 році вона відвідала Константинополь і прийняла християнство. Княгиня була міцною опорою для сина.
Вона мужньо управляла державою і за відсутності сина Святослава. У 968 керувала захистом Києва від печенігів. Ніхто не міг припустити, що Княгиня Ольга, перша правителька Київської Русі, прийме хрещення, і це дасть початок прийняття православної віри на Русі. Довгі роки вона бажала провести хрещення Русі, але не наважувалася цього зробити. Її мрію виконав онук Ольги Мудрої - Володимир. Період розквіту Київської Русі - період правління Святої Княгині Ольги.
Народилася Ольга в селі Вибути Псковської землі, в 12 км від Пскова вище по річці Великої. Згідно самому ранньому літопису минулих літ «Повість минулих літ», Ольга була родом зі Пскова. Імена батьків Ольги не збереглися.
Згідно з літописом, в 945 році князь Ігор - чоловік Ольги гине від рук древлян після неодноразового стягнення з них збору «полюддя» (данини, котру це могутнє племя було зобовязане платити Києву). Для Ольги це були дуже важкі часи. Древлянська земля «відпала» від Києва, спадкоємець, князь Святослав був занадто молодий. На плечі княгині лягла вся відповідальність влади. У 945 році Ольга, дружина Ігоря, була визнана законною спадкоємицею престолу, виявилась надзвичайно вольовою та владолюбною особою.
Князювання Ольги помітно вплинуло й на відносини Русі з іншими країнами, насамперед Візантією. На відміну від своїх попередників, Ольга намагалась розв'язувати проблеми, що виникали, не силою зброї, а шляхом переговорів, не прагнула загарбувати чужі землі. Насамперед вона боролася за підвищення авторитету Русі, її визнання на той час державами рівноправною.
Ця жінка зробила спробу ввести країну у сферу міжнародних відносин у Центральній Європі. Окрім запровадження християнства вона також мала клопотатись про встановлення відносин «миру й дружби» з Германією - могутньою європейською державою. Ольга до кінця свого життя фактично управляла Руссю.
Просто змиритися зі смертю коханого чоловіка Ольга не змогла, й вирішила помститися вбивцям. Давньоруський літописець докладно викладає помсту Ольги за смерть чоловіка.
-а помста княгині Ольги: Свати, 20 древлян, прибули у човні, яку кияни віднесли і кинули в глибоку яму на подвір'ї терема Ольги. Сватів - послів закопали живцем разом з човном. Ольга подивилася на них з терема і запитала: « Чи задоволені честю ? » А вони закричали: «Ох! Гірше нам смерть, ніж Ігореві».
-а помста: Ольга попросила для поваги надіслати до неї нових послів з найкращих мужів, що й було з повагою виконано древлянами. Посольство зі знатних древлян спалили в лазні, поки ті милися, готуючись до зустрічі з княгинею.
-а помста: У 946 році Ольга вийшла з військом у похід на древлян. За Новгородської Першої літописі київська дружина перемогла древлян в бою. Ольга пройшлася по Древлянській землі, встановила данини і податки, після чого повернулася до Києва. У "Повісті минулих літ" літописець зробив вставку в текст Початкового зводу про облогу древлянській столиці Іскоростеня, після безуспішної облоги протягом літа Ольга спалила місто за допомогою птахів, до яких веліла прив'язати запальні засоби. Частина захисників Іскоростеня були перебиті, інші підкорилися. Страшну розправу Ольги з древлянами можна частково виправдати тим, що вона мстилася їм не тільки як жінка-вдова, яка втратила коханого чоловіка, а й тим, що помста за смерть коханого була її боргом перед ним.
Особливе значення набуло хрещення Ольги. За свідченням Літописця, вона «з малих років шукала мудрістю, що є найкраще в світі цьому, і знайшла дорогоцінну перлу - Христа». Але справа не тільки в тому, що княгиня, прихильна до християнства, знайшла правдиву віру, незважаючи на своє язичницьке оточення. Її хрещення стало не тільки приватною справою літньої благочестивої жінки, але набуло важливого політичного значення і сприяло зміцненню міжнародного положення Русі.
У 954 році княгиня Ольга вирушила до Царгороду з метою релігійного паломництва і дипломатичної місії. Там її вразила велич християнських храмів і зібраних в них святинь. Таїнство хрещення над нею вчинив Патріарх Константинопольський Феофілакт, а хресним став сам імператор. Ім'я руській княгині наречене було на честь святої цариці Єлени, яка знайшла Хрест Господній. Патріарх благословив новохрещену княгиню хрестом, вирізаним з цілісного шматка Животворящого древа Господнього з написом: «Обновися Руська земля Святим Хрестом, його ж прийняла Ольга, благовірна княгиня».
Після повернення з Візантії Ольга ревно несла християнське благовістя язичникам, стала споруджувати перші християнські храми: в ім'я святого Миколи над могилою першого київського князя - християнина Аскольда і Святої Софії в Києві над могилою князя Діра, храм Благовіщеня у Вітебську, храм в ім'я Святої і Живоначальної Трійці в Пскові, місце для якого, за свідченням літописця, було їй вказано понад «Лучем Трісіятельного Божества» - на березі річки Великої вона побачила що сходять з неба «три пресвітлих променя».
Померла велика княгиня Київська 11 липня 969 року. Поховали її за християнським звичаєм, в одній із побудованих нею в Києві церков. Багато із того, що задумала, але не змогла здійснити княгиня Ольга, продовжив її онук, Володимир Великий, який хрестив усю землю Руську.
Особисто для мене Ольга є прикладом для наслідування, адже саме вона змогла доказати своїми вчинками нам те, що жінки також творять історію і можуть правити Світом, не дивлячись на свою жіночність та ніжність. Вірити чи ні в історію цієї жінки - це особиста справа кожної людини, але на мою думку, ми повинні вірити історії Княгині Ольги, адже не кожна жінка змогла б витримати такі тяжкі випробування долі,при цьому зробивши вагомий внесок в долю нашої країни.