Росія. Загальна економіко-географічна характеристика країни

Росія. Загальна економіко-географічна характеристика країни

Реферат

Росія. Загальна економіко-географічна характеристика країни

1.      Географічне положення

географічний адміністративний населення промисловість

Офіційна назва - Російська Федерація.

Росія - євразійська країна: 1/3 території її знаходиться в Східній Європі, 2/3 - в Північній Азії. На заході Росія межує з Норвегією, Фінляндією, Естонією, Латвією,

Білоруссю, на південному заході - з Україною, на півдні - з Грузією, Азербайджаном, Казахстаном, Монголією, Китаєм, КНДР. На сході територія Росії омивається морями тихого, на півночі - Північного Льодовитого океанів, на півдні виходить до Чорного, Азовського та Каспійського морів.

На морські кордони припадає майже 2/3 всіх кордонів країни. Вона також має морські кордони з Японією по Охотському морю та Сполученими Штатами Америки по Беринговій протоці. З площею 17 098 246 км² Росія є найбільшою за територією країною у світі, що охоплює більше однієї восьмої площі Землі, та восьмою за чисельністю країною з населенням 143 мільйони осіб. Вона простягається по всій північній Азії і на близько 26, 5% в Східній Європі. Охоплює дев'ять годинних поясів і включає в себе широкий спектр природних умов і рельєфу. Росія володіє найбільшими у світі запасами мінеральних та енергетичних ресурсів і є лідером з експорту природного газу і видобутку нафти в усьому світі. Росія володіє айбільшими у світі лісовими резервами, а її озера містять близько чверті запасів прісної води у світі.

Росія займає 11-е місце у світовій економіці за номінальним ВВП або 6 місце за паритетом купівельної спроможності, 5-е - за масштабом військового бюджету. Це одна з п'яти визнаних ядерних держав, що має найбільший запас зброї масового ураження. Росія є великою державою і постійним членом Ради Безпеки ООН, членом G8, G20, Ради Європи, Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, Шанхайської організації співпраці, Євразійського економічного співтовариства, Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Світової організація торгівлі (СОТ), і є провідним членом Співдружності Незалежних Держав. До Російської Федерації належить розташована окремо на заході Калінінградська область, яка межує з Литвою й Польщею, омивається водами Балтійського моря. РФ має найдовший кордон у світі.

Площа - 17,075 млн. кв. км.

Російська Федерація знаходиться в межах арктичної, тундрової, лісотундрової, лісової, лісостепової, степової, напівпустельної, субтропічної природних зон. Грунти і рослинність на рівнинних ділянках розподіляються зонально і зони послідовно змінюють одна одну з півночі на південь. Співвідношення тепла» світла, зволоження, якості грунтів в кожній природній зоні створюють певні агрокліматичні умови для сільськогосподарського використання території. Найбільш придатні для землеробства - південь лісової, лісостепова та степова зони. Більша частина території країни спеціалізується на різних видах тваринництва.

Великі запаси земель для нового освоєння є на півдні Західного Сибіру та на Далекому Сході. Нечорноземна зона європейської частини Росії після проведений відповідних меліоративних заходів також може бути інтенсивніше задіяна е сільському господарстві.

2.      Державний устрій

Держа́вний устрій або державний лад - форма політичного устрою країни або держави. Система відносин суспільних та політичних інститутів - класів, прошарків, партій. Ієрархічна структура державної політичної влади - парламент (законодавча влада), уряд (виконавча влада), суд (судова влада), суспільні організації. Державний устрій Російської Федерації - змішана президентсько-парламентська федеративна республіка. Державною мовою слугує російська, але кожна республіка може ввести у своїх межах власну національну мову як другу офіційну.

Символом держави слугує герб та національний прапор:

Герб Російської Федерації затверджений федеральним конституційним законом РФ «О государственном гербе Российской Федерации» 2000 року.

Відповідно до ст. 1 цього Закону герб РФ - чотирикутний, із закругленими нижніми кінцями, і загострений на кінці червоний геральдичний щит із золотим двоголовим орлом, який підняв догори розправлені крила. Орел увінчаний двома малими коронами і - над ними - однією великою короною, які з'єднані стрічками. У правій лапі орла - скіпетр, у лівій - держава.

На грудях орла, у червоному щиті - срібний вершник у синьому плащі на срібному коні, який срібним списом завдає поразки чорному поваленному драконові. Символом російського герба став Георгій Переможець.

Відповідно до ст. 2 цього закону відтворення Державного герба РФ

дозволяється без геральдичного щита, а також в однокольоровому варіанті.

Державний прапор РФ - прямокутне полотнище з трьох рівновеликих рьох рівновеликих горизонтальних смуг: верхньої - білого, середньої - синього і нижньої - червоного кольору. Відношення ширини прапора до його довжини 2:3.

Грошова одиниця - рубль.

3.      Адміністративно-територіальний поділ

До складу Російської Федерації входить 89 рівноправних суб'єктів, у тому числі: 21 автономна республіка (Адигея, Алтай, Башкирія, Бурятія, Дагестан, Інгушетія, Кабардино-Балкарія, Калмикія, Карачаєво-Черкесія, Карелія, Комі, Марійська, Мордовія, Північна Осетія, Татарія, Тува, Удмуртія, Хакасія, Чечня, Чувашия, Якутія), 49 областей, 6 країв, 10 автономних округів (Агінський Бурятський, Комі-Перм'яцький, Корякський, Ненецький, Таймирський (Долгано-Ненецький), Усть-Ординський Бурятський, Ханти-Мансійський, Чукотський, Евенкійський, Ямало-Ненецький), одна автономна область (Єврейська), два міста федерального значення - Москва і Санкт-Петербург.

Столиця - Москва (8,434 млн. жителів).

Найбільші міста - Санкт-Петербург (4,239 млн. жителів), Нижній Новгород (1,378), Новосибірськ (1,368), Єкатеринбург (1,278), Самара (1,175), Омськ (1,160), Уфа (1,096), Казань (1,085), Челябінськ (1,083), Перм (1,028), Ростов-на-Дону (1,025), Волгоград (1,003). Загалом налічується 1066 міст, 2070 селищ міського типу (1994 р.).

.        Населення

Населення Російської федерації згідно перепису населення 2010 року становила - 146,8 млн. осіб (2002 р.).

Росія - багатонаціональна держава. Тут проживає понад 100 націй і народностей, що утворюють автономні республіки, краї, національні округи.

Населення по території країни розподіляється нерівномірно, що пояснюється різноманітністю природних умов, історією освоєння, різним рівнем економічного розвитку окремих територій.

географічний адміністративний населення промисловість

Найгустіше заселена європейська частина країни, де проживає 2/3 населення пересічна густота становить 9 чол. на 1 км², а в окремих районах - понад 100 чол. нa 1 км^2. Смуга концентрації населення збігається з районами старого промислового та землеробського освоєння зі сприятливими для життя природними умовами зон мішаних лісів, лісостепу, степу. Водночас освоєння природних багатств, залучення їх у сферу економіки призвело до значних змін у розселенні, що позначилося на розвитку продуктивних сил.

Сучасне розселення в Росії характеризується процесами урбанізації, її можна віднести до високоурбанізованих країн. Міське населення становить 2/3 від усього населення. З початку XX ст. кількість міських поселень зросла майже в 2,5 раза. Нині, в країні понад 1 тис. міст та більш як 2 тис. селищ міського типу. Більша частина міського типу. Більша частина міського населення проживає у великих містах (понад 100 тис. чоловік).

Великі міста утворюють агломерації, найпотужнішими з яких є Московська, до якої входить 81 міське поселення, Петербурзька (55), Єкатеринбурзька (32), Нижньоновгородська (28). Москва і Санкт-Петербург за соціально-економічним, науковим, культурним потенціалом є найбільшими містами не тільки країни, а й Європи та світу.

За рівнем урбанізації в Росії виділяють зони високого, середнього та низького рівнів. Перша об'єднує найбільш урбанізовані території Центру, Північного Заходу, Уралу, Далекого Сходу. Середній рівень мають Поволжя, Волго-Вятський Західносибірський та Східносибірський райони. Низький - Центральночорноземний район, Північний Кавказ, де міське населення становить близько 50%.

Сільське розселення більшою мірою визначається природними умовами, які впливають також і на господарську діяльність. Тому в степовій та лісостеповій зоні найбільша густота сільського населення. Тут села великі як за розміром, так і за людністю (500-1000 чоловік), а в Нечорнозем'ї, навпаки, переважають малі села (до 200 чоловік).

На демографічних процесах у країні позначилась сучасна ситуація в економіці й політиці, пов'язана з переходом до ринкових відносин. Вона призвела до зниження рівня життя, а в психологічній сфері - до втрати впевненості в майбутньому. Це позначилося насамперед на народжуваності, а отже, і на природному прирості населення, який нині в країні становить 0,7%, а в окремих районах (Поволжя, Західний Сибір) має ще нижчі показники.

Водночас у Росії, порівняно з державами Центральної Європи, - незначний рівень безробіття. Структура зайнятості типова для постсоціалістичних країн: більша частина населення зайнята в матеріальному виробництві і тільки третина - у невиробничій сфері.

5.      Природні ресурси

Природно-ресурсний потенціал Росії, має велику різноманітність природних умов і багаті природні ресурси. Близько 70% площі зайнято рівнинами.

Гірські області переважають на сході і півдні країни.

Складна геологічна будова зумовлює значну різноманітність корисних копалин, Росія добре забезпечена паливно-енергетичними ресурсами. Тут знаходяться великі поклади вугілля (Кузнецький, східна частина Донецького, Печорський, Іркутський, Південноякутський кам'яновугільні та Кансько-Ачинський і Підмосковний буро. вугільні басейни); нафти і газу (Волго-Уральська, Західносибірська. Північнокавказька, Тімано-Печорська нафтогазоносні провінції). Є значні поклади торфу (Центральна Росія), горючих сланців (Поволжя), урану.

Родовища залізних руд залягають на Уралі, в Сибіру, в європейській частині країни (Курська магнітна аномалія, Кольський півострів). Марганцеві руди є на Уралі, в Західному і Східному Сибіру. Поклади руд кольорових металів - мідних, поліметалічних, олов'яних, алюмінієвих (боксити), дорогоцінних, рідкісних і рідко-земельних знаходяться на Уралі, в Західному Сибіру.

Значні поклади калійної і кам'яної солі зосереджені в Поволжі, Алтаї, Східному Сибіру, фосфоритів і апатитів - на Польському півострові, в європейському Центрі, Сибіру. Крім того, в країні є значні поклади Сибіру. Крім того, в країні є значні поклади сірки, азбесту, алмазів, різноманітних будівельних матеріалів.

Більша частина території країни знаходиться в помірному поясі. Майже повсюдно клімат континентальний. Ступінь континентальності помітно зростає з заходу на схід від помірно континентального в європейській частині країни до різко континентального в Східному Сибіру, що пояснюється зменшенням впливу Атлантичного океану. На півдні Далекого Сходу, який перебуває під впливом морів Тихого океану, клімат мусонний.

Різко континентальний клімат є причиною поширення багаторічної мерзлоти в Сибіру, площа якої перевищує 10 млн км2. Багаторічна мерзлота ускладнює господарське освоєння північно-східних територій.

На відстані понад 400 тис. кілометрів річки Росії придатні для судноплавства та лісосплаву, їх води є основним джерелом водопостачання міст та промислових підприємств, а в південних районах вони використовуються для зрошення. Річки багаті на гідроресурси, особливо в східних районах країни.

6.      Промисловість

Росія має значний економічний потенціал, що становить майже 60% колишнього економічного потенціалу СРСР. Проте за рівнем економічного розвитку країна посідає 25-27 місце в світі. Для господарства Російської Федерації характерна складна багатогалузева структура, в якій переважає промислове виробництво.

У своєму розвитку господарство країни спирається на власну добре розвинуту сировинну базу. На території Росії концентрується 9/10 запасів вугілля і торфу, близько 3/4 горючих сланців, майже 3/4 гідроресурсів та 2/3 залізної руди й понад 9/10 запасів деревини країн колишнього СРСР.

Міжгалузеві комплекси забезпечують Росії відповідне місце в міжнародному та регіональному поділі праці, хоч останнім часом її економіка зазнала значного спа ду. Кризові явища охопили всі галузі виробництва. Причини цього криються в екстенсивному розвитку в попередні десятиліття, в моральному і фізичному зношенні обладнання, застосуванні застарілих енергомістких, трудомістких, екологічно небезпечних технологій, що веде до випуску дорогої й неконкурентоспроможної продукції. Підприємства банкрутують і дуже гострою є проблема взаєморозрахунків між ними та окремими галузями. До того ж вони зв'язані поставками сировини, палива, устаткування, комплектуючих, що були встановлені ще в період командноадміністративної системи СРСР, що за сучасних умов переходу до ринкових форах господарювання призводить до розриву зв'язків, або до їх ускладнення.

В структурі економіки Росії переважає важка промисловість, особливо металургія, хімія, машинобудування та енергетика. Добре розвинута лісова промисловість: лісові ресурси Росії - найбільші у світі. Росія має також найбільші у світі розвідані запаси природного газу і другі за величиною запаси нафти. Великі родовища вугілля є в Республіці Комі, у Східному Сибіру і на Далекому Сході. Росія також багата на залізну руду, боксити, нікель, олово, золото, алмази, платину, свинець і цинк. Багато цих ресурсів знаходиться в Сибіру, де великі відстані, низька заселеність, суворий клімат і багаторічна мерзлота створюють значні труднощі для економічно ефективного видобутку і транспортування сировини на місця переробки та споживання.

Економічні райони

Росія поділяється на 11 великих економічних районів: Північно-Західний, Північний, Центральний, Волго-В'ятський, Центрально-Чорноземний, Поволзький, Північнокавказький, Уральський, Західносибірський, Східносибірський і Далекосхідний.

Видобуток нафти і газу зосереджений у Західному Сибіру, гідроелектростанції, кольорова металургія і лісова промисловість - уСхідному Сибіру. На Далекому Сході видобувають золото, алмази, він славиться рибою і морепродуктами. У Північному районі основними галузями є добування вугілля, нафти, газу, апатитів, нікелю та інших металів, а також заготівля лісу і вилов риби. У Північно-Західному, Центральному, Волго-В'ятському, Уральському і Поволзькому районах розвинуті машинобудування, хімічна, легка, харчова промисловість, енергетика і сфера послуг.

Центрально-Чорноземний район і Північний Кавказ мають розвинуте сільське господарство і харчову промисловість. У промисловості переважають галузі важкої індустрії, яка спирається на потужну паливно-енергетичну базу.

Паливно-енергетичний комплекс країни орієнтований на інтенсифікацію видобутку природного газу, нафти, дешевого вугілля. Сучасний стан цього комплексу подібний до того, який був у США на початку 60-х років: зростання експорту газу, нафти, нафтопродуктів при одночасному падінні їх виробництва. Так, видобуток нафти скоротився з 570 млн тонн в 1991 р. до 300-310 в 1994 p., і за обсягами її видобутку Росія поступається нині Саудівській Аравії та США. Зменшився обсяг експорту нафти і нафтопродуктів у країни СНД та Балтії. Через брак коштів понад 40 тис. свердловин, або третина від загальної їх кількості, законсервовані й можуть бути закриті. Втрати нафти становлять 10% через несправності в трубопроводах.

За оцінками спеціалістів, на Росію припадає 36% світових запасів природного газу, з них 78% знаходяться в Західному Сибіру, 4% - в Східному Сибіру й на Далекому Сході, 7% - в зоні шельфу Охотського, Баренцового, Карського морів, півострова Ямал. Нині головними районами видобутку газу є Західний Сибір (в основному території Ямало-Ненецького національного округу), Повол жя, Північний Кавказ, острів Сахалін.

У Росії продовжує формуватися найбільша в світі загальнодержавна система газопостачання, яка об'єднує близько 200 газових і газоконденсатних родовищ системою магістральних газопроводів довжиною понад 140 тис. кілометрів.

Вугільна промисловість виявилась у найважчому становищі: понад 70% шахт, в яких концентрується близько 50% промислових запасів вугілля, не реконструювались останні 20 років. Припинення державних дотацій у галузь призвело до щорічного зменшення видобутку на 8-10%. Проте нині частка вугілля становить 40% в енергетиці, 15% - в коксохімії, 10-20% - в інших видах енергоспоживання. В умовах, коли нафта й газ стають переважно експортною продукцією, частка вугілля на внутрішньому ринку зростатиме. Основними вугільними басейнами Росії є Кузнецький, Печорський, Південноякутський (перебуває в стадії формування) та Кансько-Ачинський.

В енергетиці країни провідне місце посідають теплові електростанції, які працюють переважно на низькосортному кам'яному та бурому вугіллі, торфі, горючих сланцях, а також на газі (в районах видобутку).

На атомну енергетику припадає близько 11% загального виробництва електроенергії, а в європейській частині країни - 25%. Планується нарощування енергоблоків на діючих АЕС: Кольській, Білібінській, Курській, Калінінській. Балаковській.

Майже 5% від загального виробництва електроенергії дають так звані нетрадиційні виробники електроенергії. Це Кислогубська припливна, Паужетська геотермальна станції, вітрові електростанції різної потужності (їх близько 1500), а також станції сонячного теплопостачання і біоенергетичні установки. Крім Курило-Камчатської зони, де знаходяться основні запаси термальних вод, перспективними є райони Північного Кавказу, півдня Західного Сибіру, Східний Сибір (Бурятія, Тува).

На власній сировинній базі розвивається й металургійна промисловість. У Росії дістала розвиток чорна та кольорова металургія. Основними базами чорної металургії є:

) Уральська, що працює переважно на власній руді та девізному (з Кузбасу і Казахстану) паливі. Тут розміщені комбінати повного циклу, що випускають чавун, сталь, прокат. Основні центри - Магнітогорськ, Нижній Тагіл, Новотроїцьк, Челябінськ.

) Центральна, використовує залізні руди КМА та паливо з Донбасу і Печорського басейну. Поряд з традиційними доменними виробництвами дістали розвиток нові технології (електрометалургія, виробництво феросплавів, порошкова металургія). Центри - Москва, Електросталь, Новолипецьк, Старий Оскол.

) Сибірська, що розвивається на власній сировині. Найпотужніші підприємства, що виробляють чавун, сталь, прокат, концентруються в Новокузнець-ку. Сталь і прокат дають також підприємства Новосибірська, Красноярська, Комсомольська-на-Амурі.

Металургійні підприємства Росії спеціалізуються на випуску окремих марок сталі, прокату, що зумовлює широкий обмін продукцією та розгалужені зв'язки щодо збуту. За цією продукцією Росія посідає четверте місце в світі.

Підприємства кольорової металургії розміщені на Уралі (мідна та алюмінієва промисловість), Кольському півострові (нікелево-кобальтова, алюмінієва), Північному Кавказі (свинцево-цинкова), Східному Сибіру та Далекому Сході (свинцево-цинкова, нікелево-кобальтова, олов'яна, титано-магнієва, алюмінієва). Саме в східних районах зосереджені нові родовища (Удоканське міднорудне). На базі електроенергії потужних ГЕС (Красноярськ, Іркутськ, Братськ) розвивається алюмінієва промисловість.

В Якутії добувають алмази. За обсягами їх виробництва Росія посідає одне з провідних місць у світі.

Металургійна промисловість майже всюди поєднується з хімічною промисловістю, виробництвом будівельних матеріалів. Хімічна промисловість Росії спеціалізується як на продукції основної хімії (передусім це - мінеральні добрива, лаки, фарби, кислоти), так і на продукції хімії полімерних матеріалів (пластмаси, синтетичний каучук, хімічні та штучні волокна, гумо-технічні вироби). В цілому визначає розміщення підприємств хімічної промисловості різноманітна сировинна база. Основними районами її розвитку є Центральна Росія, Поволжя, Урал, Західний Сибір. У Західному Сибіру є перспективи щодо розвитку галузі на основі комплексного використання ресурсів нафти і газу.

Машинобудування є однією з провідних галузей промисловості Росії. Воно має багатогалузевий динамічний характер, віддзеркалюючи в своїйструктурі зміни потреб господарства країни. Машинобудуванню властива глибока спеціалізація та широке кооперування виробництва.

Машинобудування та металообробка - одна з найстаріших галузей промисловості Росії. Ще у царській Росії вона розвивалася переважно в Центральному Петербурзькому та Уральському районах. Під час індустріалізації машинобудівні виробництва перемістилися в східні райони - Сибір, Далекий Схід, а науково-технічний прогрес істотно змінив галузеву структуру, підвищив роль середнього і точного машинобудування.

Важке машинобудування тяжіє до металургійних баз, тому переважно концентрується на Уралі (Єкатеринбург, Орськ), в Сибіру (Красноярськ, Іркутськ), в Центральній Росії (Бєлгород), де виробляють устаткування для гірничої та металургійної промисловості, енергетики. Історичним центром енергетичного машинобудування є Санкт-Петербург.

Транспортне машинобудування, зокрема виробництво локомотивів, вагонів зосереджене в Центральній Росії (Коломна, Брянськ, Твер), на Північному Кавказі (Новочеркаськ), Уралі (Нижній Тагіл). Суднобудування тяжіє до морських (Санкт-Петербург, Астрахань, Мурманськ, Владивосток) тарічкових портів (Нижній Новгород, Волгоград, Тобольськ).

Сільськогосподарське машинобудування орієнтується на споживача.

Переважає виробництво зернових (Ростов-на-Дону, Таганрог, Красноярськ), льоно - та картоплезбиральних (Центральний район) комбайнів.

Для галузей середнього машинобудування характерне широке кооперування і технологічна спеціалізація. Автомобілебудування, орієнтуючись у розміщенні на трудові ресурси, починало розвиватись у центрі європейської частини Росії (Москва, Брянськ), згодом перемістилося на схід і нині його основним районом є Поволжя. Тут випускають великовантажні (Набережні Човни), середньовантажні (Нижній Новгород, Ульяновськ) та легкові автомобілі (Тольятті, Нижній Новгород), автобуси.

Виробництво тракторів розміщене в Поволжі (Волгоград, Чебоксари), в Центральній Росії (Володимир, Липецьк, Санкт-Петербург), на Уралі (Челябінськ) та в Сибіру (Рубцовськ). Верстатобудування історично склалося в Центральній Росії (Москва, Санкт-Петербург), а нині розвинуте повсюдно, часто визначаючи спеціалізацію економічного району, вузла, центру.

До середнього машинобудування належить і військово-промисловий комплекс (ВПК), діяльність якого та розміщення підприємств донедавна вважалися державною таємницею. Основні райони зосередження ВПК - Урал (20%), Центральна Росія (17%), Волго-Вятський район (13%), північно-західні райони Росії (10%). У Москві третина підприємств та майже половина наукових установ зв'язана з військовим виробництвом. Нині ВПК зазнав значної перебудови в зв'язку з конверсією, яка відкрила можливості використання великого науково-технічного потенціалу для потреб економіки країни.

Електротехнічна, радіотехнічна, електронна промисловість, приладобудування, виробництво обчислювальної техніки, новітні виробництва (робототехніка, біотехнології тощо) концентруються в районах з розвинутим науковим потенціалом, забезпеченим кадрами високої кваліфікації - в Центральній Росії (Москва, Санкт-Петербург), на Уралі (Єкатеринбург), в Сибіру (Новосибірськ).

У Росії сприятливі умови для розвитку лісового комплексу. Близько 65% території країни розташовано в зоні лісів. У європейській частині Росії це темнохвойна тайга, в азіатській - світло-хвойна, представлена цінними породами дерев (кедр, модрина), на південному заході - мішані ліси. Розвинуті всі ланки лісового комплексу: заготівля, механічна та хімічна обробка. На значній сировинній базі Працює целюлозно-паперова промисловість. Виробництва концентруються переважно на півночі європейської частини країни та Уралі, у Західному та Східному Сибіру, Далекому Сході.

Легка промисловість, зокрема текстильна, є однією з найстаріших галузей господарства, що визначала спеціалізацію країни ще на початку століття.

Підприємства текстильної промисловості використовують в основному довізну сировину (крім льонy). Спеціалізуються на випуску льняних, бавовняних та шовкових тканин. Налагоджене швейне, взуттєве, трикотажне виробництва. Основним районом концентрації підприємств легкої промисловості є Центральна Росія (Іваново, Орєхово-Зуєво, Москва, промисловості є Центральна Росія (Іваново, Орєхово-Зуєво, Москва, Ярославль, Твер). Другий район розвитку легкої промисловості, який також майже повністю використовує довізну сировину, формується в Сибіру (Барнаул, Бійськ, Красноярськ).

7.      Сільське господарство

Агропромисловий комплекс Росії базується на розвинутому сільському

господарстві та потужному переробному виробництві харчової промисловості. Росія - значний виробник зерна, м'яса, масла, інших видів сільськогосподарської продукції, посідає за обсягами цієї продукції 2- 4 місце в світі.

У структурі сільського господарства переважає тваринництво. Зернові вирощують на родючих чорноземних грунтах лісостепової та степової зон.

Під цими культурами знаходиться 3/5 посівних площ, з них більша частина - під пшеницею. Вона є основною культурою в Поволжі, Центральному Чорнозем'ї, Західному Сибіру, на Північному Кавказі, Уралі, Далекому Сході.

Основними технічними культурами, що мають велике значення для господарства Росії, є льон-довгунець, коноплі, соняшник, соя, гірчиця, цукрові буряки, тютюн та махорка. Льон-довгунець вирощують на підзолистих та суглинистих грунтах Нечорноземної зони Центральної Росії. Це найбільший у світі масив цієї культури, що е основою розвитку традиційного для країни лляного виробництва. Соняшник як провідна олійна культура дає найкращі врожаї на чорноземних грунтах Північного Кавказу, Центрального Чорнозем'я, Поволжя. Соя - традиційна харчова культура

Далекого Сходу, а як кормова вирощується в південних районах країни.

Гірчиця тяжіє до сухих південних районів (Нижнє Поволжя, Ставропілля).

На вирощуванні цукрових буряків спеціалізуються три великі території: Центральне Чорнозем'я, Північний Кавказ і Поволжя. Майже повсюдно культивують картоплю, але більша частина посівів припадає на центральні райони європейської частини. Картоплярство й овочівництво є галузями спеціалізації приміських зон. Великі площі під овочами знаходяться на Північному Кавказі.

Райони Північного Кавказу і пониззя Дону спеціалізуються на садівництві, виноградарстві, а Краснодарський край - на вирощуванні чаю і цитрусових, Нижнє Поволжя - баштанних культур.

Розвиток і напрям тваринництва залежить від кормової бази. Природні пасовища займають понад 20% території країни. На соковитих кормах лісової і лісостепової зон розвивається скотарство молочного та молочно-м'ясного напрямів.

Степова зона спеціалізується на м'ясо-молочному і м'ясному тваринництві.

Вівчарство дістало розвиток у південних степових та деяких гірських районах, особливо в Поволжі та на Північному Кавказі. Свинарство і птахівництво розвинуті повсюдно. В тундрі основний напрям тваринництва - оленярство. На Алтаї розводять кіз, маралів, у горах Бурятії й Туви - яків.

Традиційною, хоч і трохи забутою галуззю, є конярство, яке колись розвивалося повсюдно. Нині племінних коней розводять на конезаводах, що переважно зосереджені в лісостеповій та степовій зонах. Табунне утримання характерне для Бурятії, півдня Якутії.

Залежно від спеціалізації сільського господарства розвивається й харчова тва розвивається й харчова про-мисловість. Повсюдно діють підприємства м'ясної, маслоробної, молочної, молоч-конcepвнoї, хлібопекарської, кондитерської промисловості, пивоваріння, інші галузі переважно споживчої орієнтації.

Певну територіальну спеціалізацію мають галузі сировинної орієнтації: цукрова (Центральне Чорнозем'я, Північний Кавказ, південь Поволжя), олійна (Північний Кавказ), плодоовочеконсервна (Північний Кавказ, Поволжя), виноробна, чайна (Північний Кавказ).

Російське сільське господарство, яке виробляє більше ніж одну п'яту валового національного продукту країни, спеціалізується по регіонах. Три п'ятих орних земель засіваються пшеницею, ячменем, вівсом і житом. Основними виробниками зерна є Поволжя, Північний Кавказ, Центрально-Чорноземний район і Західний Сибір.

Вирощуються також технічні культури (особливо соняшник, цукровий буряк, льон), овочі (усередній смузі та на північному заході) і баштанні культури (на півдні).

Транспорт

Залізниці, більша частина яких розташована у Європейській Росії, перевозять три чверті всіх вантажів. Річковий та автомобільний транспорт перевозять близько 15% вантажів. У багатьох районах Півночі і Далекого Сходу єдиним видом транспорту є авіація. Економічна криза кінця 1990-х років фактично ізолювала більшість північних регіонів від центру, оскільки внаслідок погано розвинутої інфраструктури держава неспроможна була оплачувати транспортування вантажів.

За останній рік зовнішньоторговельний оборот товарами і послугами між Україною та Росією становив понад 11 млрд. дол. США. У структурі товарообороту 9,5 млрд. дол. становлять товари, а 2,16 млрд. дол. - послуги. На сьогоднішній день у загальному обсязі експорту України близько 28% становить експорт машин та устаткування, 26,5% - метали і вироби з них, продовольча продукція і сільськогосподарська сировина - 18,5%. Основу імпорту з Росії становлять мінеральні продукти: в загальному обсязі їх 62% - це нафта і нафтопродукти, газ, руди тощо; машини й устаткування - 17,5%.

У внутрішніх вантажоперевезеннях друге місце посідає річковий транспорт.

Найбільш значним є Волго-Камський басейн, де обробляється 2/3 річкових вантажів країни (переважно нафта, ліс, будівельні матеріали).

Морський транспорт забезпечує розвиток внутрішніх зв'язків (Північний морський шлях) і зовнішньоекономічну діяльність. Значними портами є Санкт-Петербург, Новоросійськ, Владивосток, Архангельськ. Портом п'яти морів вважається Москва.

В європейській частині Росії поєднання всіх видів транспорту утворило такі потужні транспорті вузли, як Москва, Санкт-Петербург, Нижній

Новгород, Самара, Волгоград, Єкатеринбург. В азіатській транспортні вузли зосереджені переважно на півдні - Омськ, Новосибірськ, Хабаровськ.

У Східному Сибіру та на Далекому Сході переважає повітряний транспорт у поєднанні з автомобільним, річковим, а на узбережжі Тихого океану - з морським. Значними транспортними центрами тут є Якутськ, Магадан, Анадир, Петропавловськ-Камчатський.

Переважно сухопутний транспорт забезпечує зв'язки Російської Федерації з усіма країнами-сусідами, експортуючи сировину та обладнання. Імпортує Росія вугілля, сталь, прокат, устаткування та комплектуючі для розвитку важкої промисловості, харчові продукти (зерно, цукор, олію, вовну, бавовну тощо).

8.      Історичні факти

882 р. - Похід князя Олега на Київ, об'єднання північної та південної Русі в єдину державу.

-989 рр.. - хрещення Русі.

р. - Перша згадка в літописі про Москву.

липня 1240 р. - Розгром шведів на Неві новгородським князем Олександром (Невським).

квітня 1242 р.. - Розгром німецьких лицарів на Чудському озері князем Олександром Невським (Льодове побоїще).

вересня 1380 р. - Куликовська битва (Мамаєва побоїще). Битва закінчилася поразкою ординців. Мамай втік до Криму, де був убитий.

р. - Установа патріаршества на Русі.

р. - Обрання на царство Михайла Романова.

-1654 рр. - Визвольна війна на Україну і входження її до складу Росії.

Січень 1654 р. - Переяславська рада вирішила питання про входження Лівобережної України до складу Росії.

-1725 рр.. - правління Петра I.

- введення нового календаря.

, 27 червня - перемога над шведами під Полтавою. У битві шведи втратили 9 тис. чоловік убитими.

-1761 - правління Єлизавети I Петрівни.

- заснування Московського університету.

-1796 - правління Катерини II Олексіївни (у минулому Ангальт-цербтской принцеси Софії Фредеріки Августи), яка сіла на трон в результаті гвардійського перевороту 29 червня 1762.

- установа Запорізької Січі.

р., 12 червня - 21 грудня Вітчизняна війна.

р., 26 серпня Битва при Бородіно.

, 14 грудня - повстання декабристів у Петербурзі.

р., 19 лютого - скасування кріпосного права.

р. - Винахід А.С. Поповим радіозв'язку.

-1872 рр. - Подорож М.М. Миклухо-Маклая на острови Океанії.

-1888 рр. - Подорож Н.М. Пржевальського в Центральну Азію.

-45 р.р - Велика Вітчизняна війна (Друга Світова війна)

сент. - 1964 жовтень. - Перебування при владі М.С. Хрущова.

р. - 1982 р. - перебування при владі Брежнєва.

12 червня - прийняття Декларації про суверенітет Росії.

8 грудня. - Утворення СНД.

.        Цікаві факти

Релігія. Переважна більшість населення - православні християни; значну частину неслов'янських жителів становлять мусульмани-суніти.

Основні релігії: православ'я (Російська православна церква), іслам, католицизм, протестантство, іудаїзм, буддизм тощо.

Трамвайне господарство Києва відкрито в 1892. Це перша електрична трамвайна мережа на території України, а зважаючи на те що Київ тоді входив до складу Російської імперії, то і в Російській імперії. В Москві трамваї почали ходити через 7 років в 1899, а в Санкт-Петербурзі - через 15 років в 1907.

Маленьке містечко під назвою Мирне, що в Якутії, знають далеко за межами Росії, причому цікавляться ним справжні багатії. Річ у тому, що саме тут розташований величезний алмазний кар'єр, а точніше, шахта відкритого типу з видобутку алмазів. 23 грудня 1980 року в кар'єрі «Мир» добули найбільший у Росії алмаз. Важить він 342,5 карата (понад 68 г.), і називається «XXVI з'їзд КПРС».

Сам кар'єр «Мир» - один із найглибших у світі. У глибину він сягає 515 метрів, діаметр - 1200 метрів, а довжина спіральної дороги - 8 км.

Москва найдорожче місто у світі. На другому місці Сеула, а на третьому місці Токіо. А от найдорожчий мегаполіс США займає десятий рядок.

В. Путін щоранку починає з каші, причому вона весь час буває різна: вівсяно, рисова, гречана…

У Росії є єдиний в світі пам'ятник клізмі.

користувачів Вконтакте вказали, як місце свого проживання - Санкт-Петербург, що майже в два рази перевищує населення Північної столиці.

Кріп люблять тільки в Росії. Він не експортується, бо іноземці його ненавидять.

У Росії існує 50 000 рублів однією монетою.

При розробці автомобіля «Перемога» планувалося, що назва машини буде «Родина». Дізнавшись про це, Сталін іронічно запитав:

«Ну і почім у нас буде Батьківщина?». Тому назву змінили на «Перемога».

Використана література

1. Большая Советская Энциклопедия, т. 37. М.: 1956

. Большая Советская Энциклопедия, т. 22. М.: 1978

. Страны и народы, т. 21. М.: 1983

. География, справочные материалы. М.: 1989

. М. Сидоров Федерализм реальный и мнимый // Экономическая газета, 1995, № 5

. В. Машков Страсти по бюджету // Аргументы и факты, 1995, №11

. К. Кумм. Макроэкономика, т. 1. Таллинн, 1991

. География СССР, 9 класс. М.: 1991

. Конституция Российской Федерации (проект) // Аргументы и факты, 1993, №48

. Н. Михайлов. Десятилетие перестройки глазами социолога // Независимая газета, 1995, 11 апреля