Ведення державного земельного кадастру на локальному рівні
ВСТУП
Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях.
Документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, витяги з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру, кадастрові плани земельних ділянок та інші документи створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.
Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держземагентство та його територіальні органи.
Держателем Державного земельного кадастру є Держземагентство.
Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держземагентством за погодженням з Мінагрополітики державне підприємство, яке належить до сфери управління Держземагентства.
До складу Держземагентства та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр".
Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.
Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора і власну печатку, форми та опис яких визначаються Мінагрополітики.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.
Під втручанням у діяльність Державного кадастрового реєстратора розуміється прямо не передбачена законодавством дія будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань, яка стосується здійснення Державним кадастровим реєстратором повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр".
До повноважень Державного кадастрового реєстратора Держземагентства належать:
внесення до Державного земельного кадастру;
здійснення реєстрації;
проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства;
узагальнення відомостей про землі в межах державного кордону, територій Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;
надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні;
виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;
оприлюднення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на офіційному веб-сайті Держземагентства;
надання та отримання інформації про об'єкти Державного земельного кадастру в порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами.
До повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держземагентства у районах, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення належать:
) внесення або надання відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі та земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення;
) здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації;
) формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення зберігання поземельних книг;
) присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам;
) здійснення реєстрації;
) проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства;
) узагальнення відомостей про землі в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;
) надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону;
) виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;
) оприлюднення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на офіційному веб-сайті Держземагентства.
Відомостями Державного земельного кадастру є всі відомості, які підлягають внесенню до нього та у порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами, а також відомості, одержані внаслідок їх оброблення, систематизації та узагальнення.
Відомості Державного земельного кадастру поділяються на відомості про:
) геодезичну та картографічну основу Державного земельного кадастру;
) кадастрове зонування земель у межах території України;
) об'єкти Державного земельного кадастру.
Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.
Відомості Державного земельного кадастру підлягають відображенню у документах Державного земельного кадастру.
Відомості про об'єкти Державного земельного кадастру вносяться до нього відповідно до пунктів 66-137 Постанови Кабінет Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру».
Документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, подається Державному кадастровому реєстраторові, що здійснює внесення таких відомостей у паперовій формі та у формі електронного документа.
До Державного земельного кадастру вносяться геодезична та картографічна основа Державного земельного кадастру та відомості про неї.
Геодезичною основою Державного земельного кадастру є координати пунктів державної геодезичної мережі в єдиній державній системі координат.
Для трансформації (перетворення) до єдиної державної системи координат архівних відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, створених в інших системах координат, до Державного земельного кадастру можуть бути внесені додаткові відомості про координати пунктів державної геодезичної мережі у відповідних системах координат.
Картографічною основою Державного земельного кадастру є карти (плани), що складаються у формі і масштабі відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів, виготовлені на замовлення Держземагентства або отримані ним від суб'єктів інформаційної взаємодії та придатні для ведення Державного земельного кадастру.
Відомості про геодезичну та картографічну основу підлягають обов'язковій передачі Держземагентству за його письмовим зверненням центральними органами виконавчої влади, до повноважень яких належить реалізація державної політики з питань топографо-геодезичної і картографічної діяльності, державним підприємством "Державний картографо-геодезичний фонд України" та іншими суб'єктами інформаційної взаємодії.
Відомості про кадастрове зонування земель у межах території України включають:
) номери кадастрових зон і кварталів;
) опис меж кадастрових зон і кварталів (координати точок повороту меж кадастрових зон і кварталів у єдиній державній системі координат);
) площу кадастрових зон і кварталів;
) підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів (електронні копії документів, на підставі яких встановлено такі межі (відповідні накази Держземагентства та його територіальних органів, документація із землеустрою щодо встановлення меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць та рішення уповноважених органів про її затвердження).
РОЗДІЛ 1. ОПИС ВИХІДНОГО МАТЕРІАЛУ, ВКЛЮЧАЮЧИ ДОКУМЕНТИ, ЩО ПОСВІДЧУЮТЬ ПРАВО ВЛАСНОСТИ (КОРИСТУВАННЯ) ЗЕМЛЕЮ
1.1 Порядок оформлення прав на земельні ділянки до 1 січня 2013 р.
За чинним законодавством України оформлення прав на земельну ділянку, включаючи оформлення права власності на неї, передбачає вчинення сукупності юридично значимих послідовно здійснюваних дій, які завершуються реєстрацією відповідного права тавидачею особі документа, що його посвідчує. Зазначена сукупність дій включає:
а) формування земельної ділянки як обєкта права власності чи права користування, яка, згідно з ст. 79 Земельного кодексу України, являє собою частину земної поверхні з певним місцем розташування, установленими межами та визначеними щодо неї правами. Отже, формування земельної ділянки передбачає вчинення дій щодо юридичного відокремлення від земної поверхні її певної частини межовими знаками, позначення її місця розташування та визначення змісту прав на таку частину земної поверхні (по суті, визначення правового режиму ділянки).
Відокремлення частини земної поверхні та формування на її основі окремої земельної ділянки здійснюється шляхом проведення землеустрою - сукупності дій, спрямованих на відмежування земельної ділянки від решти земної поверхні, визначення ліній проходження меж ділянки, привязки поворотних точок (кутів тощо) земельної ділянки до геодезичних пунктів національної геодезичної мережі, відображення просторових параметрів земельної ділянки у землевпорядній документації та перенесення її у електронну форму.
Правовою основою для здійснення землеустрою є Земельний кодекс України (ст.ст. 181-1861 та інші), Закон України «Про землеустрій», Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», Постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266 «Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1420 «Деякі питання реалізації статті 1861 Земельного кодексу України».
Формування земельної ділянки розпочинається з отримання зацікавленою особою - громадянином чи юридичною особою, яка має намір набути у власність чи користування земельну ділянку, що ще не сформована, - дозволу на її формування від того органу влади, який має право надавати земельні ділянки у власність чи користування для певного цільового використання, - дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Після отримання такого дозволу зацікавлена особа має укласти з землевпорядною організацією, тобто, організацією яка має ліцензію на проведення топографо-геодезичних робіт та ліцензію на виконання землевпорядних і земле оціночних робіт), договір на підготовку відповідного проекту землеустрою.
Наступним етапом формування земельної ділянки є погодження проекту землеустрою державою в особі відповідних органів виконавчоївлади районного рівня. До недавнього часу розробники проектів землеустрою мали відвідувати пять таких органів районного рівня та отримати від них погодження проекту землеустрою, зокрема: районні (міські) органи земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронний та санітарно-епідеміологічний орган та орган охорони культурної спадщини. В кінці 2009 р. процедура такого погодження була вдосконалена. Змінами, внесеними до Земельного кодексу України Законом України від 5 листопада 2009 р. № 1702- VI, Кодекс був доповнений статтею 1861, якою передбачене створення у кожному районі та місті (крім міст районного підпорядкування) постійно діючої Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. У своїй роботі Комісія керується нормами Земельного кодексу України, інших нормативно-правових актів, а також Типовим положенням про комісію з розгляду питань, повязаних з погодженням документації із землеустрою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1420 «Деякі питання реалізації статті 1861 Земельного кодексу України».
До повноважень такої Комісії віднесено забезпечення погодження документації із землеустрою відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за принципом «єдиного вікна». З цією метою до складу Комісії входять уповноважені представники районного (міського) органу земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронного та санітарно-епідеміологічного органу, органу охорони культурної спадщини. У разі погодження проектів землеустрою, що розробляються з метою вилучення, надання, зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, водного фонду, земельних ділянок для цілей, пов'язаних із розробкою корисних копалин, до складу Комісії залучається відповідно представник територіальних органів лісового господарства, водного господарства, державного гірничого нагляду.
Комісія здійснює свою діяльність у формі засідань, що проводяться не рідше одного разу на тиждень. Результати роботи Комісії оформлюються висновком, який підписується всіма її членами та скріплюється печатками органів, представники яких входять до її складу. Підставою відмови у погодженні документації із землеустрою може бути невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Погодження документації із землеустрою та підготовка висновків із викладом зауважень до неї здійснюються безоплатно. Документація із землеустрою, погоджена Комісією, вважається такою, що погоджена органами, представники яких входять до її складу.
Однак, у ряді випадків порушується визначений законодавством порядок роботи Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженнямдокументації із землеустрою призвело не до поліпшення, що призводить до погіршення ситуації з розгляду та погодження проектів землеустрою. Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 1861 Земельного кодексу України», висновок Комісії являє собою один документ, на якому ставлять підписи представники вищезазначених органів влади районного (міського) рівня. Однак, у деяких районах представники цих органів влади не збираються раз на тиждень у одному місці, а продовжують працювати на своїх робочих місцях у відповідних органах влади. Тому замовник чи розробник землевпорядної документації змушені «відвідувати» таких посадовців не в одному місці - місці роботи вищезазначеної Комісії - а в пяти різних місцях. Однак, оскільки висновок готується як один документ, то замовник чи розробник землевпорядної документації звертаються до посадовців відповідних органів влади по черзі: спочатку до одного, а потім до іншого. В таких випадках не тільки не забезпечується відповідність роботи Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою принципу «єдиного вікна», а фактично у пять разів збільшується час на погодження землевпорядної документації цієї Комісією. Адже до її створення замовник чи розробник землевпорядної документації міг подавати таку документацію на погодження до кожного з пятірки органів влади одночасно, а не по черзі.
Такі випадки свідчать про грубе порушення посадовими особами органів влади чинного законодавства. Тому при їх виявленні зацікавлені особи повинні звернутися до голови відповідної райдержадміністрації для їх усунення.
1.2 Особливості оформлення прав на земельні ділянки після 1 січня 2013 р
1 січня 2013 року є датою, з якою повязується кардинальне реформування в Україні практики оформлення прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно. Саме в цей день набувають чинності два законодавчі акти, якими запроваджують істотні нововведення у правове регулювання відносин щодо земельної та неземельної нерухомості. Мова йде про Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закон України «Про держаний земельний кадастр». Суть нововведень полягає у тому, що якщо до 1 січня 2013 р. в Україні формування земельних ділянок та оформлення прав на них здійснюється шляхом ведення одного реєстру - Державного реєстру земель, - який веде Державне агентство земельних ресурсів України та його територіальні органи, то після 1 січня 2013 р. формування земельних ділянок фіксуватиметься в Державному земельному кадастрі, а оформлення прав на земельні ділянки - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з ст. 1 Закону «Про державний земельний кадастр», він являє собою єдину державну геоінформаційну систему відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Відповідно державна реєстрація земельної ділянки являтиме собою внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Слід відмітити, що одночасно з введенням в дію Закону «Про державний земельний кадастр» Земельний кодекс України буде доповнений новою статтею 791 (Формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав), якою вперше на законодавчому рівні буде визначене поняття формування земельної ділянки.
Згідно з цією статтею, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Статтею 791 Земельного кодексу України також визначаються випадки, коли має відбуватися формування земельних ділянок. Так, формування земельних ділянок здійснюється:
) шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;
) шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності, яке здійснюється у процесі розмежування земель державної та комунальної власності.
За загальним правилом, формування земельних ділянок здійснюватиметься за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Однак, при поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення їх формування за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. А якщо земельна ділянка була сформована до її державної реєстрації, то винесення в натуру (на місцевість) її меж здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Згідно з ст. 791 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Крім того, всі сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Слід також відмітити, що законодавець, враховуючи факт передачі до 2004 р. громадянам та юридичним особам України земельних ділянок у власність без проведення належної привязки земельних ділянок до пунктів національної геодезичної мережі, включив у зазначену статтю положення, які дозволяють змінювати конфігурацію таких земельних ділянок без проведення їх формування. Так, згідно з п. 12 ст. 791 Земельного кодексу України, межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за проектами землеустрою із впорядкування існуючих землеволодінь. А в пункті 8 цієї статті встановлено, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. По суті наведені положення дають право власникам суміжних земельних ділянок, отриманим у власність до 2004 р., ініціювати уточнення ліній проходження меж таких ділянок без проведення їх нового формування, у спрощеному порядку - на підставі проектів землеустрою із впорядкування існуючих землеволодінь відповідно до ст. 51 Закону України «Про землеустрій».
Однак, проведення державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не надає ділянці юридичної властивості обігоздатності, тобто, властивості бути обєктом цивільних прав (права власності, оренди тощо). Як встановлено у ст. 791 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Тобто, земельна ділянка може бути обєктом цивільних правочинів лише після внесення відомостей про неї до двох інформаційних баз даних - Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Причому, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки може здійснюватися після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Важливою особливості оформлення прав на земельні ділянки після 1 січня 2013 р. є також встановлення нового порядку оформлення земельних прав. Якщо згідно з чинною редакцією ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою, або свідоцтвом про право на спадщину ( у випадку спадкування ділянки), то з 1 січня 2013 р. стаття 126 Кодексу діятиме у такій редакції: Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Слід відмітити, що цим Законом істотно змінюється зміст підтвердження виникнення у особи земельних прав. Так, згідно з ст. 1 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно являє собою офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, існування у особи права на земельну ділянку підтверджуватиметься з 1 січня 2013 р. фактом проведення державної реєстрації такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Однак, при вчиненні правочинів та інших дій щодо земельних ділянок їх власники та користувачі мають подати документ, який підтверджує наявність у них відповідного права. Таким документом, як передбачено у ст. 28 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є витяг з Державного реєстру прав, який надається власникам земельних ділянок на підставі поданої заяви.
Законом також встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Більше того, права земельні ділянки та інше нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають саме з моменту такої реєстрації.
Водночас, права на земельні ділянки та інше нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, тобто, до 1 січня 2013 р., визнаються дійсними навіть у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Таким чином, Закон «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визнає всі права на земельні ділянки, які були зареєстровані до 1 січня 2013 р. Це, зокрема, означає, що видані до 1 січня 2013 р. державні акти на право власності на земельні ділянки зберігатимуть свою чинність і після 1 січня 2013 р. - до тих пір, поки існуватиме відповідна земельна ділянка як обєкт цивільних прав.
До 1 січня 2013 внесення даних про земельні ділянки, реєстрація їх в Автоматизованої системи земельного кадастру та видача документів, що підтверджують права власності фізичної або юридичної особи на дану ділянку здійснювали територіальні органи земельних ресурсів.
З 1 січня до Закону України «Про державний земельний кадастр» було внесено зміни. Згідно з цими змінами видача державних актів на права власності на земельні ділянки скасовані. Функції реєстрації даних про земельні ділянки з прив'язкою до місцевості та внесенням до кадастру виконують органи Земельних ресурсів на місцях.
А ось реєстрацію майнових прав на земельну ділянку відтепер здійснює спеціальний уповноважений орган Мін'юсту України - Український державний реєстр, реєстраційні органи якого також вже створені при територіальних відділеннях Мін'юсту України. І тепер саме ці державні реєстратори видають Свідоцтво про право на нерухоме майно. У даному випадку - на конкретну земельну ділянку.
Оформивши покладену землевпорядну документацію на земельну ділянку, і внісши його до Земельного кадастру в територіальному органі Земельних ресурсів, фізична або юридична особа звертається із заявою про видачу Свідоцтва до територіального органу Держреєстру.
РОЗДІЛ 2. КІЛЬКІСНИЙ ОБЛІК ЗЕМЕЛЬ
На сьогоднішній день, коли відбуваються значні зміни в угіддях та землекористуваннях, слід памятати, що облік земель - це державний захід щодо накопичення, систематизації й аналізу всіх відомостей про кількість, розміщення та господарське використання земельних ресурсів. Облік продовжує вивчення господарського стану земель і починає їх вивчення в природному відношенні.
Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею, складом угідь та правовим статусом.
Облік земель виключно і тільки виникає тоді - коли прийняті в законодавчому полі повноважні рішення. Іншому обліку, тобто запис даних до облікових документів не підтверджених рішеннями в сесійному режимі - місця не може бути, бо це вже з області корупційних діянь.
Державному обліку підлягають усі землі, в межах адміністративно-територіальних одиниць. Для ведення обліку використовуються дані земельно-кадастрових книг та інших земельно-кадастрових документів первинних землеволодінь і землекористувань.
При ведені обліку на місцях під постійним контролем територіальних органів земельних ресурсів знаходиться стан заповнення та оформлення земельно - кадастрової документації. Тому, при поданні річного земельного звіту в першу чергу зверталась увага на оформлення та відповідність відомостей документації, яка представлялась сільськими, селищними, міськими радами.
Основним земельно-кадастровим обліковим документом ради є Земельно-кадастрова книга (ЗКК), за матеріалами якої складають звіт, тому їй необхідно приділяти особливу увагу.
Першочергові вимоги при заповненні та веденні земельно-кадастрових книг:
Заповнення та внесення подальших змін у земельно-кадастрову книгу проводять на основі відповідних рішень та документів. Документами, що підтверджують записи, вважаються Державний акт, план землеволодіння і землекористування, експлікація земель, матеріали крупномасштабної зйомки населених пунктів, акти обмірів площ, основні чи додаткові рішення органів місцевого самоврядування та виконавчої влади.
Всі записи ведуться чорнилом, при цьому ніякі підчистки і виправлення цифр не допускаються. У випадку помилки неправильний запис акуратно закреслюють одною лінією, а нові записують зверху, про що роблять відмітку в кінці книги.
Облік ведеться у міських і селищних радах з точністю до чотирьох знаків після коми (15 кв.м - 0,0015 га), а у сільських - до трьох (100 кв.м - 0,010 га).
Всі сторінки цієї книги повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.
Книги зберігаються в сейфі або спеціальній вогнетривкій шафі.
Земельно-кадастрова книга розрахована на сім років, після чого заповнюється новий екземпляр.
Представник органу виконавчої влади із земельних ресурсів в обовязковому порядку перевіряє правильність ведення земельно-кадастрової книги один раз на рік. Результати перевірки заносяться на спеціально відведених аркушах записом у кінці земельно-кадастрової книги. Особа, яка відповідає за ведення книги, знайомиться з результатами перевірки під розписку і усуває виявлені у веденні записів недоліки.
Слід наголосити, що в окремих районах значна кількість сільських рад веде облік земель по громадянах в земельно - кадастрових книгах старого зразка, що інколи ставить під сумнів достовірність окремих даних (площі земельних ділянок, форма власності, вид угідь). Серед представлених ЗКК найбільш поширеними є недоліки з їх ведення - неакуратність заповнення, відсутність записів про підставу надання чи вилучення земельних ділянок, відсутність посторінкового контролю, або записи простим олівцем та інші - що є неприпустимим.
Щодо складання річних звітів адмінтериторіальних утворень, то найпоширенішими на загал зауваженнями є:
пояснюючі записки неповні, в них не відображені усі зміни, які відбулися протягом року у складі і якості угідь, землекористувачів і землевласників;
порівняльні відомості звіту станом на 01.01.2008 до звіту станом на 01.01.2007, складені зі значними помилками (для прикладу);
відомості додатків (2,3,4) про надання чи вилучення земельних ділянок, як правило, не відповідають зведеним даним в річному звіті.
Ситуація щодо надання достовірних відомостей з приводу використання земельних ділянок на територіях рад потребує систематичного вивчення та контролю з боку територіальних органів земресурсів. Адже, як показали розпочаті роботи з оновлення планового-картографічних матеріалів існують цілі масиви, які втой чи інший спосіб достовірного обліку не знайшли. При цьому хочеться звернути увагу керівників управлінь, що при правильній організації ведення кількісного обліку такі факти не допустимі. Це виражені непрофесійні навики.
Ми повинні памятати, що одне з основних завдань державного земельного кадастру є забезпечення повноти та достовірності відомостей і допущення недоліків при обліку тягне за собою ланцюжок перекручення даних на усіх рівнях.
Одним із основних і відповідальних рівнів при веденні кількісного обліку земель є місцевий, ведення, заповнення даних якого повністю залежить від райуправлінь. Згідно п.12 Перехідних положень ЗКУ землями за межами населених пунктів розпоряджаються райдержадміністрації, а це 1,1 млн.га, або 76% від загальної площі області. Значні площі і інтенсивний рух у використанні земельних ресурсів потребує чіткого, достовірного і оперативного обліку.
Як показали результати аналізу наданих річних районних земельних звітів станом на 01.01.2008 р., в них було допущено ряд, а місцями суттєвих недоліків:
в пояснювальних записках не розкрито причин змін з посиланням на нормативно - правові та нормативні акти (постанови, рішення, розпорядження та ін.);
довідки про зміну сільськогосподарських угідь виконані з суттєвими помилками в частині невідповідності відомостей, приведених у додатку із річним земельним звітом;
допущені неточності у відомостях про населені пункти;
додатки 2, 3, 4 про надання чи вилучення земельних ділянок сформовані з помилками, або відсутні розробні відомості;
ідентифікаційні коди та назви юридичних осіб (землевласників (землекористувачів)), не відповідають даним Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), який ведуть органи державної статистики в Тернопільській області.
Крім того, нижче приведені для аналізу і осмислення упущення, які були виявлені членами робочої групи Головного управління в процесі приймання звітів від райуправлінь земельних ресурсів:
при купівлі - продажу земельних ділянок, в облік були внесені зміни у форми власності (приватна), хоча державні акти на право власності ще не були видані, а рішення конкретні з цього приводу не прийняті;
без відповідних правовстановлюючих документів і згоди землекористувача, вилучено земельну ділянку та безпідставно змінено категорію земель при внесені змін в облікові відомості;
мають місце факти облікування юридичних осіб - землевласників чи землекористувачів в базі даних державної статистичної звітності за формами 6 - зем, 2 - зем, які в свій час припинили діяльність і зняті з державної реєстрації.
Разом з цим, при бажанні, намітилася позитивна тенденція щодо якісного виправлення минулорічних зауважень, як у річних звітах, так і у земельно-кадастровій документації. Зокрема, фактично до усіх змін що відбулися протягом року на території районів були представлені підтверджуючі документи, у пояснювальних записках поліпшився аналіз руху земель - він став глибшим і детальнішим, також стали зрозумілішими по суті наслідки співпраці з органами статистики - назви землевласників і землекористувачів по юридичних особах відображено (в основному) відповідно до даних державного реєстру підприємств.
Але тут, слід привернути вашу увагу до наступного моменту, невідображення в державній статистичній звітності земельних ділянок за видами земельних угідь та видами економічної діяльності. Це саме стосується і земельних ділянок наданих для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
При підготовці облікових відомостей органами місцевого самоврядування ще існує ряд проблематичних місць.
Фактично відсутнє подання звітності власниками землі та землекористувачами виконкомам (радам), про зміни, що відбулися в складі їх землекористування, і як наслідок - невідповідність звітних даних фактичному використанню земель за минулий рік та подальше надання неповних відомостей на державному рівні. Крім того, у ряді районів продовжує існувати проблема при формуванні та наданні державної статистичної та іншої звітності радами базового рівня Управлінням земельних ресурсів у районах.
Про те, що облік земель на території області стає всеохоплюючим, досконалішим і достовірнішим до натури, свідчить аналіз змін, які відбулись протягом року і відображені у даних по власниках і користувачах землі та угіддях згідно форм держстатзвітності (№№ 6-зем, 2-зем). Так, наприклад, відбулись значні зміни у обліку по громадянах, де у звязку з аналізом земельно-кадастрової документації виявилось, що деякі площі помилково або безпідставно обліковувались. Хоча такі уточнення і необхідно проводити, але при цьому посталаще одна проблема - не у всіх випадках проводиться повне (в рамках законодавства) обґрунтування цих дій. Як зясовано, значна частина актів обстеження, інвентаризації, які покладені в основу для прийняття рішень про внесення змін у земельно-кадастрову документацію, складені поверхово, без відповідного землевпорядного вивчення та аналізу документації за попередні роки, без врахування потреб громади та правочинного підтвердження. Така, проводима вибіркова інвентаризація - під конкретно визначеного землевласника чи землекористувача, не може вписатися у вимоги ст. 35 Закону України «Про землеустрій». Тому, тут в першу чергу для райуправлінь постає завдання: допомогти та проконтролювати вчинення адекватних дій, особливо з боку органів місцевого самоврядування.
Ми усі, хто належний до ведення державного земельного кадастру, чітко усвідомлюємо, що без спеціального закону України певний період забезпечення його на належному державному рівні і надалі залишатиметься на відповідальності конкретних визначених особах - спеціалістах територіальних органів земельних ресурсів.
Мною було практично складено каталог координат кутів зовнішніх меж землекористування, за якими можливо вирахувати загальну площу ділянки й периметр (Таблиця 2.1).
Каталог координат кутів зовнішніх меж землекористування
Таблиця 2.1
№ точкиНазва точкиВнутрішні кутиДирекціоні кутиВідстань в метрахКоординатиХYА046°08'55"128°51'48"1009,774 988 409,205 227 907,69175°30'26"133°21'22"24,034 987 775,605 228 693,94183°54'32"129°26'49"669,624 987 759,105 228 711,41179°16'14"130°10'35"21,664 987 333,655 229 228,51179°48'45"130°21'50"184,094 987 319,675 229 245,06090°00'01"220°21'49"55,324 987 200,455 229 385,32272°06'02"128°15'47"608,714 987 158,305 229 349,50263°38'02"044°37'45"54,084 986 781,345 229 827,44095°18'37"129°19'08"204,774 986 819,835 229 865,43089°59'58"219°19'10"51,794 986 690,085 230 023,85268°16'16"131°02'54"149,074 986 650,015 229 991,03180°39'09"130°23'45"69,784 986 552,125 230 103,46180°44'09"129°39'35"391,324 986 506,895 230 156,60270°00'02"039°39'34"45,724 986 257,145 230 457,86091°26'07"128°13'27"215,284 986 292,345 230 487,04179°10'29"129°02'57"180,634 986 159,135 230 656,17178°37'24"130°25'33"204,654 986 045,345 230 796,44089°59'58"220°25'35"37,144 985 912,635 230 952,23271°19'18"129°06'17"1553,594 985 884,365 230 928,15263°15'29"045°50'48"55,324 984 904,455 232 133,72092°29'23"133°21'24"194,654 984 942,995 232 173,42183°52'42"129°28'42"142,114 984 809,355 232 314,95082°18'27"227°10'15"596,094 984 719,005 232 424,64172°55'43"234°14'32"190,884 984 313,775 231 987,47169°55'28"244°19'04"258,634 984 202,235 231 832,57174°51'32"249°27'32"64,484 984 090,155 231 599,50270°00'02"159°27'29"126,284 984 067,525 231 539,12204°18'44"135°08'46"21,924 983 949,275 231 583,43210°23'55"104°44'51"30,114 983 933,735 231 598,88158°35'48"126°09'03"105,374 983 926,075 231 628,00188°09'22"117°59'42"113,394 983 863,915 231 713,08193°33'51"104°25'50"104,334 983 810,695 231 813,21147°06'34"137°19'17"121,654 983 784,685 231 914,25044°58'25"272°20'52"146,494 983 695,255 231 996,71157°56'14"294°24'38"85,124 983 701,255 231 850,35200°30'55"273°53'44"281,694 983 736,435 231 772,84185°32'19"268°21'25"645,724 983 755,575 231 491,80200°30'30"247°50'55"237,664 983 737,055 230 846,34190°12'16"237°38'38"199,624 983 647,445 230 626,22187°00'43"230°37'55"113,864 983 540,605 230 457,59168°29'11"242°08'44"246,224 983 468,385 230 369,56166°35'36"255°33'08"76,674 983 353,345 230 151,87208°01'44"227°31'24"181,924 983 334,215 230 077,62231°14'11"176°17'13"282,264 983 211,365 229 943,45196°21'57"159°55'16"32,244 982 929,695 229 961,73203°50'16"136°05'00"50,524 982 899,415 229 972,80132°00'55"184°04'05"34,154 982 863,025 230 007,84157°34'25"206°29'40"526,074 982 828,955 230 005,42264°15'23"122°14'17"293,864 982 358,135 229 770,73093°31'51"208°42'26"124 982 201,375 230 019,29179°59'45"208°42'41"124 982 190,855 230 013,52180°00'15"208°42'26"124 982 180,325 230 007,76119°46'43"268°55'43"1201,714 982 169,805 230 001,99112°10'25"336°45'18"124 982 147,335 228 800,49180°00'00"336°45'18"124 982 158,355 228 795,75180°00'00"336°45'18"124 982 169,385 228 791,02258°26'26"258°18'52"68,864 982 180,405 228 786,28169°37'00"268°41'52"570,964 982 166,465 228 718,85091°45'07"356°56'45"1035,164 982 153,485 228 148,04179°00'15"357°56'30"938,024 983 187,175 228 092,89180°42'57"357°13'33"258,344 984 124,585 228 059,20179°28'24"357°45'09"1772,434 984 382,625 228 046,69090°20'06"087°25'03"103,674 986 153,685 227 977,19274°46'20"352°38'43"17,084 986 158,355 228 080,75174°52'51"357°45'52"575,234 986 175,295 228 078,57266°30'58"271°14'54"84,224 986 750,085 228 056,13093°05'40"358°09'15"720,494 986 751,915 227 971,93090°00'00"088°09'14"13,64 987 472,035 227 948,72176°07'11"092°02'03"27,244 987 472,475 227 962,31277°01'22"355°00'41"941,264 987 471,505 227 989,5312240°00'00"19 690,57
Дані вирахування площ контурів заносимо до поконтурної відомості основних земельних угідь (Таблиця 2.2)
Поконтурна відомості основних земельних угідь території Муравлівської сільської ради
Таблиця 2.2
РілляПасовищаВиноградникиСадЛісПід лісосмугамиПід дорогами польовимиПід дорогами магістральними№S,га№S,га№S,га№S,га№S,га№S,га№S,га№S,га194,67444116,31963153,34388123,7815630,91361а4,02701б0,50781в5,80342299,81928123,3425923,71732а2,34882б0,373711б1,60295360,7664109,07935а1,94655б0,80897101,86497а1,55497б0,64811119,013811а3,2058876,1387239,6621153,3438123,781563,710213,0832,33857,4063
За підведеними результатами складаємо загальну експлікацію земель та отримані данні заносимо до таблиці 2.3
Експлікація земель
Таблиця 2.3
№ з/пНазва земель, угідьПлоща угідь, гаСільськогосподарські землі - всього1392,9261з них:сільськогосподарські угіддяРілля876,1387Пасовища239,6621Виноградники153,3438Сад123,7815Не сільськогосподарські землі - всього86,5380з них:Ліс 63,7102Під лісосмугами13,0830Під дорогами польовими2,3385Під дорогами магістральними7,4063Разом1479,4641
Враховуючи данні занесені до таблиць 2.2 та 2.3складаємо процентне співвідношення й результат заносимо до таблиці 2.4
Експлікація земель у процентному співвідношенні
Таблиця 2.4
№ з/пНазва земель, угідьПлоща угідь, га%Сільськогосподарські землі - всього1392,926194з них:сільськогосподарські угіддяРілля876,138759Пасовища239,662117Виноградники153,343810Сад123,78158Не сільськогосподарські землі - всього86,53806з них:Ліс 63,71024Під лісосмугами13,08301,2Під дорогами польовими2,33850,2Під дорогами магістральними7,40630,6Разом1479,4641100
Реформування земельних відносин й існуючої системи землеволодіння та землекористування, перерозподіл земель за формами власності, в тому числі виділення земельних часток (паїв) у натурі, потребують відповідних землевпорядних заходів із визначення прав власників земельних часток при спільному їх використанні.
Розробляючи пропозиції щодо визначення прав власників земельних часток при спільному використанні земель на різному праві, враховують:
наявність, розміщення і площі земельних масивів, які є власністю сільськогосподарських підприємств як юридичних осіб;
наявність розміщення і площі земельних ділянок сільськогосподарських угідь, які перебувають у власності громадян, та форми їх використання сільськогосподарським підприємством, фермерським господарством;
наявність, розміщення і площі земельних ділянок, орендованих у органів виконавчої влади або місцевого самоврядування;
наявність, розміщення і площі земельних ділянок, які є на праві спільної власності (колишня колективна) власників земельних часток (паїв), у тому числі зайнятих об'єктами нерухомого майна.
Проект складають на основі погоджених і затверджених у встановленому порядку результатів інвентаризації земель, унаслідок якої уточнюють розміри земельних часток. У подальшому формують і розміщують масиви земель, які є власністю юридичної особи, розміщують земельні ділянки, що перебувають у власності громадян. Уточнюють розміри земельних часток відповідно до чинного законодавства.
Земельні масиви, що є власністю юридичної особи, формують і розміщують у такий спосіб.
На підставі проведеного аналізу фактичного використання земельних часток установлюють площу сільськогосподарських угідь, що є власністю сільськогосподарської організації як юридичної особи, тобто площу земельних часток, внесених у статутний (складовий) капітал або пайовий фонд і викуплених у власність сільськогосподарською організацією, подарованих сільськогосподарській організації. Зазначені площі сільськогосподарських угідь зараховують до неподільного фонду, який не підлягає поділу на земельні частки.
Ці земельні ділянки доцільно сформувати і розмістити єдиним масивом з обліком економічної і господарської доцільності (розташування тваринницьких ферм, виробничих центрів, місць проживання членів (учасників) сільськогосподарської організації, ринків збуту, транспортних магістралей тощо).
У цей масив бажано залучати землі, використання яких має визначальне значення в забезпеченні основних напрямів його виробничої діяльності.
Щоб не зачіпати інтересів інших власників земельних часток, площу земельного масиву, що відводиться, потрібно формувати з урахуванням якісної оцінки земель, а саме: кількість балів земельного масиву, що відводиться, має бути не більшою від загальної кількості переданих земельних часток (паїв).
Межі земельного масиву встановлюють з урахуванням його компактного розміщення, по можливості поєднуючи з існуючими межами позасівозмінних масивів, полів і робочих ділянок з чітко вираженими на місцевості природними і штучними межами (річками, струмками, каналами, дорогами, лісосмугами тощо).
На підставі даних формування земельного масиву, який є власністю сільськогосподарського підприємства як юридичної особи і внесений до неподільного фонду, складають реєстр земельних ділянок (контурів) сільськогосподарських угідь. Одночасно вказують площі несільськогосподарських угідь, що рекомендуються до передачі сільськогосподарському підприємству.
Земельні масиви, що перебувають у власності громадян, розміщують з урахуванням сформованих форм правових взаємин власників земельних часток із сільськогосподарським підприємством, площі земельних угідь, переданих для використання сільськогосподарському підприємству на тому чи іншому праві, місця проживання громадян, забезпечуючи створення компактних масивів сільськогосподарських угідь.
Земельні ділянки, що відповідають земельним часткам, право користування якими внесено в статутний капітал підприємства, доцільно формувати єдиним масивом. Розміщують їх компактно із земельним масивом сільськогосподарських угідь, що перебувають у власності сільськогосподарського підприємства.
Сільськогосподарські угіддя, які сільськогосподарське підприємство використовує на умовах оренди, варто розміщувати з урахуванням термінів оренди.
Якщо в складі землекористування є сільськогосподарські угіддя, передані під час приватизації земель органами місцевого самоврядування в оренду сільськогосподарському підприємству, то потрібно визначити місце розташування цих земельних ділянок.
Розробляючи проектні пропозиції, слід також ураховувати побажання власників земельних часток щодо розпорядження ними після закінчення терміну правових відносин із сільськогосподарським підприємством.
Якщо до моменту розроблення проектних пропозицій щодо впорядкування землекористування сільськогосподарського підприємства виникає потреба у виділенні земельних ділянок для організації селянських господарств власників земельних часток, то ці питання також розглядають, а їх відповідне рішення відображають у проекті землеустрою.
Власність на несільськогосподарські угіддя має бути оформлена відповідно до вимог Земельного кодексу України.
Конкретні види і площі несільськогосподарських угідь можуть бути передані у власність громадянам за рішеннями органів виконавчої влади або місцевого самоврядування.
Несільськогосподарські угіддя передають у власність з урахуванням:
побажань громадян і юридичних осіб;
розміщення їх продуктивних земель;
побажань суміжних землекористувачів;
природно-екологічного значення і доцільного господарського використання цих земель;
створення територіальних умов для формування раціонального землекористування.
Межі переданих у власність сільськогосподарських і несільськогосподарських угідь доцільно поєднувати з чітко вираженими на місцевості природними і штучними межами (річками, струмками, каналами, дорогами, лісосмугами тощо).
Вкраплені в ділянки продуктивних земель контури несільськогосподарських угідь, як правило, передають повністю власникам сільськогосподарських угідь, усередині яких вони знаходяться.
Якщо на суміжні несільськогосподарські угіддя претендують кілька громадян і юридичних осіб, то ці угіддя розподіляють між ними пропорційно площі сільськогосподарських угідь, переданих у власність, з урахуванням господарської доцільності і взаємної домовленості.
Якщо громадяни і юридичні особи не побажали одержати у власність несільськогосподарські угіддя, то розробляють пропозиції щодо зарахування їх до земель запасу, лісового або водного фонду, інших категорій.
Несільськогосподарські угіддя (ліси, річки, водойми, міжсільські дороги, земельні ділянки під об'єктами історії і культури, території загального користування та ін.), які за своїми природно-екологічними умовами або правовим статусом не можуть бути передані у власність громадянам і юридичним особам, заносять до земель відповідних категорій.
Розглядаючи питання про передачу земель, які займають міжгосподарські і внутрішньогосподарські дороги, установлюють їх приналежність, правовий статус, склад об'єктів, що вони обслуговують. Значну частину доріг, розташованих на території сільськогосподарських підприємств, використовують переважно садівничі товариства та інші організації, що не оформили земельне відведення і права на їх влаштування. На основі проведеного аналізу встановлюють їх приналежність і правовий статус (передають у власність сільськогосподарським підприємствам, оформляють відведення землі відповідним організаціям тощо).
При розробленні пропозицій, пов'язаних з освоєнням несільськогосподарських угідь для виробництва сільськогосподарської продукції, за укрупненими показниками визначають види, обсяги і вартість культуртехнічних робіт з освоєння цих земель у різні види продуктивних земель із зазначенням частки фінансування за рахунок коштів громадянина (юридичної особи) і органів місцевого самоврядування.
Результати проведених робіт, пов'язаних із передачею несільськогосподарських угідь у власність, відображають:
на кресленні проекту впорядкування землекористування;
у реєстрі ділянок (контурів) несільськогосподарських угідь, переданих громадянам і юридичним особам у власність або інші категорії, що включаються в землі;
у відомості заходів щодо освоєння земельних угідь, що раніше вибули із сільськогосподарського обігу, переданих громадянам і юридичним особам у власність;
у пояснювальній записці до проекту.
Матеріали з передачі несільськогосподарських угідь погоджують з юридичними особами і власниками земельних часток, яким передають у власність ці угіддя, зацікавленими підприємствами й органами місцевого самоврядування, яким намічають передати несільськогосподарські угіддя, що мають природно-екологічне або суспільно-господарське значення, а також з районним комітетом із земельних ресурсів і землеустрою.
Межі і площі земельних ділянок під об'єктами нерухомості встановлюють на основі матеріалів інвентаризації земель з урахуванням фактичного функціонального призначення об'єктів, затвердженої проектно-технічної і будівельно-планувальної документації або норм відведення земель.
При встановленні фактичних меж і площ земельних ділянок під відповідними об'єктами нерухомості в межі цієї земельної ділянки вносять землі, які безпосередньо зайняті об'єктом нерухомості, і прилеглі до цього об'єкта нерухомості території, необхідні для забезпечення його функціонування з урахуванням дотримання технологічних вимог щодо їх експлуатації, протипожежної безпеки, санітарних та інших норм.
Установлюючи площу земельних ділянок під об'єктами нерухомості, можна використовувати нормативи, норми відведення, проектно-технічну документацію та ін.
За відповідності фактичних розмірів земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості, нормативам її межі установлюють за фактичним використанням. Якщо ж фактична площа земельної ділянки перевищує встановлену або менша за неї, то за згодою власника нерухомості за ним закріплюється земельна ділянка за фактичним використанням. У разі незгоди власника об'єкта нерухомості йому передають земельну ділянку площею, що відповідає нормам відведення земель або проектно-технічної документації й забезпечення функціонування об'єкта нерухомості.
За матеріалами встановлення меж і площі ділянок складають реєстр земельних ділянок, на яких розташовані відповідні об'єкти нерухомості, із зазначенням функціонального призначення конкретного об'єкта нерухомості, його номера і площі (фактичної і за встановленими нормами і формами передачі, безоплатно або за плату).
Місце розташування і погоджені з власником об'єктів нерухомості площі земельних ділянок відображають на проектному кресленні.
За результатами проектування складають зведену експлікацію земель, у якій відображають проектні площі земельних угідь, у тому числі за формами власності:
♦ у власності юридичної особи;
♦ громадян, які використовують сільськогосподарське підприємство на умовах оренди і права власності;
♦ органу місцевого самоврядування, що передані сільськогосподарському підприємству в оренду;
♦ громадян, що не використовували свої права з реалізації земельних часток;
♦ неоформлені у власність - незатребувані земельні частки;
♦ у власності громадян, що збільшили особисті господарства;
♦ передані у фонд перерозподілу земель.
Враховуючи земельну ділянку яка була надана мені складаю експлікацію земель за формами власності на землю та отримані дані заношу до Таблиці 3.1
Експлікація земель за формами власності на землю
Таблиця 3.1
№ з/пНазва землевласника, землекористувачаЗагальна площа, гав т.ч. за формами власностідержавнакомунальнаприватнаАТ "Добриня"99,209299,2092ДП "Укравтодор"5,80345,8034ТОВ "Проект"189,296189,296СК "Дружба нородів"153,3438153,3438ТОВ "Ал'янс"229,5653229,5653ЗАТ "Ворлд"215,1339215,1339ВАТ "Мир"148,3878148,3878ДЛГ "Лісове"23,717323,7173СГК "Промінь"123,3425123,3425ЗАТ "Приват"104,0679104,0679ДЛГ "Лісове"30,913630,9136СТ "Дружба"123,7815123,7815ДЛГ "Лісове"9,07939,0793ДП "Водограй"22,219622,2196ДП "Укравтодор"1,60301,6030Разом1479,4641350,7479438,1246690,5916
Далі, враховуючи значення таблиці 3.1 визначаємо площі землевласників за угіддями та отримані дані вписуємо у таблицю 3.2
Експлікація земель за угіддями
Таблиця 3.2
№ з/пНазва землевласника, землекористувачаЗагальна площа, гав т.ч. за формами угіддяс/г всьогоЗ нихне с/г всьогоЗ нихрілляпасовищавиногр.садліслісосм.дор. пол.дор. маг.1.2.3.4.5.6.7.8.9.10.11.12.13.АТ "Добриня"99,209294,674494,6744----4,53484,02700,5078-ДП "Укравтодор"5,8034-----5,8034---5,8034ТОВ "Проект"189,296186,5735186,5735---2,7225-2,34880,3737-СК "Дружба народів"153,3438153,3438--153,3438------ТОВ "Ал'янс"229,5653229,5653113,2457116,3196-------ЗАТ "Ворлд"215,1339212,3785212,3785----2,75541,94650,8089-ВАТ "Мир"148,3878148,3878148,3878--------ДЛГ "Лісове"23,7173-----30,913630,9136---СГК "Промінь"123,3425123,3425-123,3425-------ЗАТ "Приват"104,0679101,8649101,8649---2,2030-1,55490,6481-ДЛГ "Лісове"30,9136-----23,717323,7173---ДП "Укравтодор"1,603-----1,6029---1,6029СТ "Дружба"123,7815123,7815---123,7815-----ДЛГ "Лісове"9,0793-----9,07939,0793---ДП "Водограй"22,219619,013819,0138---3,2058-3,2058--Разом1479,46411392,9261876,1387239,6621153,3438123,781586,538063,710213,08302,33857,4063
РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ЗМІН ЗА ОБЛІКОВИЙ ПЕРІОД
Земельний баланс - метод обліку і аналізу наявності та динаміки земельного фонду на сільськогосподарському підприємстві, в групі підприємств, в районі, області, країні. Баланс земель складають за окремими видами угідь або за землекористувачами. Баланс земельних угідь з розчленуванням земельної площі за угіддями дає можливість вивчати їхню структуру та трансформацію - перехід з одного виду в інший внаслідок меліоративних і агротехнічних заходів тощо. Трансформацію угідь або перетворення одних в другі проводять в різних цілях.
Баланс відіграє важливу роль при оцінці раціональності використання угідь. Баланс земельного фонду за землекористувачами дає уявлення про розподіл земельної площ між категоріями землекористувачів, що має значення при вивченні аграрних відносин і організаційної структури сільського господарства. На сьогоднішній день, коли відбуваються значні зміни в угіддях та землекористуваннях, слід пам'ятати, що облік земель - це державний захід щодо накопичення, систематизації й аналізу всіх відомостей про кількість, розміщення та господарське використання земельних ресурсів.
Завданням даного розділу курсового проекту є складання балансу площ за угіддями та за формами власності, враховуючи всі наявні угіддя Муравлівської сільської ради.
На початок облікового періоду беруться дані обліку кількості та якості земель по території сільської ради до моменту виконання проекту землеволодінь та землекористувань. На основі розрахунків вносять корективи в попередньо встановлені площі ріллі, сінокосів, пасовищ, і складають баланс площ угідь по проекту. Баланс площ - це різниця між площею угіддя на початок звітного періоду та площею відповідного угіддя на кінець звітного періоду.
При аналізуванні змін, що відбулися за обліковий період, проводимо трансформацію угідь. Трансформація земель - це перевід земельних угідь з одного виду використання в другий. Переведення здійснюється з менш цінних угідь в більш цінні і навпаки. Цей процес обумовлюється інтенсифікацією виробництва або доцільністю при цьому максимально зберігати оброблювальні ґрунти або використовувати родючі ґрунти.
Трансформація угідь проводиться з метою збільшити площі більш цінних угідь, змінити розміщення угідь з урахуванням ґрунтів, рельєфу, попередження ерозійних процесів, компактного розміщення проектного масиву, створення великих масивів однорідного використання.
Усі отримані розрахунки щодо балансу площ по угіддям та по формам власності заносимо до таблиць 4.1 та 4.2.
Баланс площ по угіддям
Таблиця 4.1
№ з/пНазва угідьПлоща на початок звітного періодуПлоща на кінець звітного періодуБаланс +,-Сільськогосподарські землі, з них:1392,92611392,9261сільськогосподарські угіддяРілля875,5707876,13870,5680Пасовища238,8237239,66210,8384Виноградники153,3438153,34380Сад123,7815123,78150Не сільськогосподарські землі, з них:86,538086,5380Ліс64,281463,7102- 0,5712Під лісосмугами13,083013,08300Під дорогами польовими2,33852,33850Під дорогами магістральними7,40637,40630Разом1479,46411479,4641
Баланс площ по формам власності на землю
Таблиця 4.2
№ з/пФорма власності на землюПлоща на початок звітного періодуПлоща на кінець звітного періодуБаланс +,-Державна1479,4641350,7479- 1128,7162Комунальна0438,1246438,1246Приватна0690,5916690,5916Разом1479,46411479,4641
РОЗДІЛ 5. ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СТАТИСТИЧНОЇ ЗВІТНОСТІ
Наказом Держкомзему "Про первинний облік земельних ділянок на основі застосування кадастрових номерів та стандарту бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру" від 12.10.2000 № 133 облік земельних ділянок на основі кадастрових номерів було запроваджено у складі державного земельного кадастру.
Облік кількості та якості земель сам по собі не має легалізуючого (правоустановчого) значення, крім випадків, коли він здійснюється у формі реєстрації. Реєстрація земель є не єдиною формою обліку. Облік земель ведеться також на основі різного роду обстежень, даних статистичної звітності тощо: див. ст. 12 ЗУ "Про державну статистику", накази Держкомстату № 126 від 27.07.1992 "Про затвердження форм державної статистичної звітності по земельних ресурсах", № 377 від 05.11.1998 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми № № 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)".
Дані статистичної звітності широко використовують органи земельних ресурсів для визначення правового режиму тієї чи іншої земельної ділянки, органи податкової служби для стягнення земельного податку за фактичне використання земельних ділянок. Слід враховувати, що такий підхід не в усіх випадках може вважатися вірним. У разі розбіжностей облікових даних із правоустановчими документами, затвердженою містобудівною та землевпорядною документацією безумовну перевагу мають саме останні документи, документація. Тому абсолютно безпідставним є, наприклад, оподаткування як сільськогосподарських угідь площі газону на території промислового підприємства лише тому, що за даними статистичної звітності дана ділянка рахується як "сіножать" (подібні ситуації у правозастосовчій практиці є непоодинокими).
У спеціальній літературі слушно зазначається, що наявний матеріал з обліку земель (форми 2-зем, 6-зем) насправді часто є обліком землекористувачів, а не земель. Статистична звітність виходить із припущення, що землекористувач здійснює землекористування згідно із основними видами своєї економічної діяльності. Це припущення є слушним, проте воно не завжди справджується.
Відомості обліку земель переважно призначені вміщувати інформацію про площі земельних угідь різного цільового призначення.
Дані про якість земель отримуються під час їх інструментального та інших видів обстеження. Наприклад, метою інвентаризації земель (кадастрового землеустрою) є збір інформації про функціональне призначення та фактичне використання земельної ділянки, інформації про наявні обмеження, перелік правових, агротехнологічних, екологічних обмежень (див. Вказівку Держкомзему "Про склад вихідної інформації з інвентаризації земель в населених пунктах (кадастровий землеустрій)" від 25.09.1997 № 50).
Ведення державного земельного кадастру кодексом покладено на Держземагентство як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин і, зокрема, здійснює ведення та адміністрування державного земельного кадастру.
Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечується Держземагентством (пп. 15 п. 4 Положення про Держземагентство), в той час як адміністратором є ДП "Центр ДЗК" (ст. 6 ЗУ "Про Державний земельний кадастр"
Так, кадастрові зйомки, грошову оцінку земель, бонітування грунтів тощо здійснюють суб'єкти господарювання, що мають ліцензію на виконання землевпорядних робіт (див. коментар до ст.ст. 198,199,201 ЗКУ).
Зауважимо, що у світі існує досвід, коли державні органи передали роботи з безпосереднього збору та обробки просторової інформації приватним спеціалізованим компаніям. Державні агентства виконують функції замовника, контролюють якість даних, несуть відповідальність за збереження та розповсюдження даних, надають передбачені законом базові послуги з їх використання. В багатьох країнах базова інформація, отримана за рахунок державного бюджету (фактично за рахунок платників податків), надається користувачам безплатно.
ЗУ "Про Державний земельний кадастр" прийнято лише в 2012 році, більша частина норм діє з 01.01.2013. Створений з 2013 року державний земельний кадастр фактично не містить усієї сукупності даних про земельні ділянки, накопичених за попередні роки. Крім того, наявна інформація нерідко містить помилки та неточності.
Правове регулювання ведення державного земельного кадастру, окрім коментованої глави та підзаконних нормативно-правових актів, що розвивають її положення, здійснюється також положеннями ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст. 23), ГКУ (ст. 149). Див. також ПКМ від 01.11.2000 № 1619 "Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів", ПКМ "Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель" від 23.05.2012 № 513, наказ Держкомзему, Мінфіну, Мінекономіки № 97/298/124 від 15.06.2001 "Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг", наказ Держкомзему від 23.05.2003 № 135 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", затв. Держкомземом Тимчасові методичні вказівки по складанню кадастрових планів обмежень і обтяжень щодо використання земель від 04.08.1999.
Закінчуємо написання розділу 5 «Ведення державної статистичної звітності» у вигляді практичного заповнення форм 6-зем. та 2-зем., які знаходяться у додатку № 1 до курсового проекту.
РОЗДІЛ 6. ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ЗЕМЕЛЬ
земельний кадастр власність землекористування
Реєстрація земельних ділянок - це правова сторона земельного кадастру. Вона забезпечує дотримання принципів недоторканості земельного фонду країни й охорону прав власників та землекористувачів на надані їм в установленому порядку землі.
Реєстрація - це внесення в реєстри (списки, описи, переліки, відомості, спеціальні книги) записів про особи, предмети, певні факти тощо з метою обліку, падания їм законної сили.
Державна реєстрація - це процес, необхідний для виникнення, зміни, переходу, обмеження і припинення прав власності або інших прав.
Таким чином, державна реєстрація земельних ділянок - це система юридичних та технічних дій із закріплення прав власників землі та землекористувачів на земельні ділянки та нерухомість відповідно до чинного законодавства, на основі документів, що підтверджують ці права.
З 1 січня 2013 р. встановлено, що формування земельних ділянок фіксуватиметься в Державному земельному кадастрі, а оформлення прав на земельні ділянки - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Як встановлено у ст. 791 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Тобто, земельна ділянка може бути обєктом цивільних правочинів лише після внесення відомостей про неї до двох інформаційних баз даних - Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Причому, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки може здійснюватися після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Важливою особливості оформлення прав на земельні ділянки з 1 січня 2013 р. є також встановлення нового порядку оформлення земельних прав. Стаття 126 Кодексу діятиме у такій редакції: Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Слід відмітити, що цим Законом істотно змінюється зміст підтвердження виникнення у особи земельних прав. Так, згідно з ст. 1 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно являє собою офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, існування у особи права на земельну ділянку підтверджуватиметься з 1 січня 2013 р. фактом проведення державної реєстрації такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Однак, при вчиненні правочинів та інших дій щодо земельних ділянок їх власники та користувачі мають подати документ, який підтверджує наявність у них відповідного права. Таким документом, як передбачено у ст. 28 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є витяг з Державного реєстру прав, який надається власникам земельних ділянок на підставі поданої заяви.
Законом також встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Більше того, права земельні ділянки та інше нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають саме з моменту такої реєстрації.Відповідно до ст. 202 Земельного кодексу України Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.
У положенняхЗУ «Про Державний земельний кадастр»від 07.07.2011 № 3613-VI, а саме статті 24 йдеться мова про наступне:
. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій з рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).
. Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
. У разі надання відмови з підстави, визначеної абзацом другим частини шостої цієї статті, заявнику повідомляється найменування та адреса органу, до повноважень якого належить здійснення державної реєстрації земельної ділянки.
. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.
. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.
. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.
. У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзаці третьому цієї частини, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний термін повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки.
А устатті 25 того ж самого закону йдеться мова про наступне:
. Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку:
а) кадастровий номер;
б) площа;
в) місцезнаходження ;
г) склад угідь;
ґ) цільове призначення ;
д) нормативна грошова оцінка;
е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки;
є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;
ж) кадастровий план земельної ділянки;
з) дата державної реєстрації земельної ділянки;
и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей;
і) інформація про власників земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
ї) дані про бонітування ґрунтів.
. Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки.
. Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній формі.
. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
. До Поземельної книги в паперовій формі долучаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї.
. Форма Поземельної книги та порядок її ведення визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Закінчуючи розділ шостий курсового проекту практично заповнимо поземельну книгу, яка буде міститись у додатку № 2 до цієї роботи.