Технології раннього навчання Зайцева та Домана. Раннє навчання за допомогою дидактичної гри

Міністерство освіти і науки України

Департамент науки і освіти

Харківської обласної державної адміністрації

Комунальний заклад

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

Кафедра теорії та методики дошкільної освіти

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Технології раннього навчання Зайцева та Домана. Раннє навчання за допомогою дидактичної гри

Студентки 4 курсу 411 д групи

напряму підготовки 6.010101

Дошкільна освіта

Гуменюк Оксани Миколаївни

Керівник: викладач кафедри теорії та методики дошкільної освіти

Пєхарєва С.В.

м. Харків - 2016 рік

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку дошкільної освіти в Україні характерна широка наявність у ньому інноваційних технологій та процесів. Особливості, які зумовили популярність та широке застосування цих технологій, є доступність їх у використанні і максимальна наочність матеріалів.

Проблемою розвитку дітей та раннім навчанням за допомогою дидактичної гри займалися та розробляли методики американський дитячий лікар і психолог Глен Доман, який досліджував психологію розумового розвитку дітей та російський педагог-філолог Микола Зайцев. Методики засновані на принципово нових підходах до навчання грамоти й математики і забезпечують високу його результативність.

Проблемою розвитку дітей раннього віку займалися такі науковці і практики: Л. Артемова, Н. Буркуна, А. Бурова, Н. Дернович та ряд інших. Вони придавали великого значення проблемам розвитку раннього віку, дже ранній вік - вік, в якому відбуваються істотні зміни в розвитку дітей. У ранньому віці дитина оволодіває величезним надбанням людства - мовою. Вітчизняні та зарубіжні психологи приходять до єдиної думки про наявність чутливості дітей цього віку до мовного, сенсорного, розумового, фізичного, естетичного та інших напрямків розвитку. Ранній вік розглядається як унікальний у плані вирішення навчальних, розвиваючих та виховних завдань.

Вивчення особливостей , оптимальних умов, шляхів і засобів навчання, розвитку і виховання дітей раннього віку - це основне завдання інноваційних технологій М. Зайцева та Г. Домана.

Мета: розкрити особливості технологій раннього навчання.

Об’єкт: навчання дітей раннього віку.

Предмет : дидактичні ігри за технологіям Зайцева та Домана.

Завдання:

.        На основі аналізу наукових джерел з теми дослідження розкрити сутність понять «дидактична гра», «технологія», «раннє навчання».

.        Теоретично обґрунтувати необхідність використання дидактичні ігор за технологіями Зайцева та Домана для розвитку дітей раннього віку.

.        Експериментально перевірити вплив дидактичних ігор за технологіями Зайцева та Домана на розвиток дітей раннього віку.

Структура курсової роботи складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків.

Методи дослідження: аналіз літератури з теми дослідження, методи математичної статистики.

РОЗДІЛ 1. ТЕХНОЛОГІЇ РАННЬОГО НАВЧАННЯ М. ЗАЙЦЕВА ТА Г. ДОМАНА

1.1 Концептуальні засади та особливості змісту педагогічної технології М. Зайцева для навчання математики дітей раннього віку

Освітня технологія раннього навчання створена сучасним російським педагогом-філологом Миколою Зайцевим. Вони засновані на принципово нових підходах до навчання грамоти й математики і забезпечують високу його результативність. Особливостями, які зумовили популярність і широке застосування цих технологій, є доступність у використанні і максимальна наочність матеріалів.

Комплекс методичних прийомів технологій М. Зайцева базується на відкриттях і теоретичних узагальненнях про психічні особливості розвитку людини російських учених-фізіологів Івана Сеченова (1829-1905), Івана Павлова (1849-1936), Олексія Ухтомського (1875-1942), невропатолога, психіатра, психолога Володимира Бехтерєва (1857-1927), психолога Олексія Леонтьєва (1903-1979).

На думку І. Сеченова, психічні явища є обов'язковим компонентом будь-якого поведінкового акту, своєрідними складними рефлексами (лат. reflexus -відображення -реакція-відповідь організму на впливи, які здійснюються через нервову систему). Тимчасовість психічних актів у свідомості він пояснював розчленуванням моментів сприймання на окремі ланцюги через рухові реакції. Вивчаючи зародження та формування психіки дитини, Сеченов обґрунтував важливу роль членування сенсорного (лат. sensus -відчуття) потоку і вирішальне значення рухових реакцій [6, с.200].

Спостереження, відкриття й узагальнення І. Сеченова знайшли своє практичне втілення у педагогічних технологіях М. Зайцева. У них сенсорний потік подрібнений на своєрідні «кванти інформації», операції з якими супроводжують ритмічні рухи з періодичними моторно-емоційними акцентами. З орієнтацією на цей принцип М. Зайцев створив навчальні посібники, під час роботи з якими діти цілком звільнені від регламентованої поведінки. Навпаки, їхня навчальна діяльність насичена цікавими ігровими ситуаціями з елементами змагання. У процесі таких занять вони відчувають неабияку радість від досягнутих результатів навчання. Стійкі позитивні емоції сприяють нормалізації та активації всіх функціональних систем організму дитини, а отже її здоров'ю.

До оздоровчих факторів належить і ритмізація діяльності, що виявляється під час навчання грамоти, у ритмічних звукових подразненнях, ритмічних рухових відповідях дітей, у дозованих за певним правилом моторно-емоційних акцентах, у ритмічних рухах кисті дитини [6, с.202].

Важливим у системі оздоровчих ефектів дидактичних прийомів М. Зайцева є формування правильної постави, висока загальна рухова активність, робота над фіксацією погляду тощо. Все це здійснюється на засадах індивідуального підходу до дитини. Педагогічні технології М. Зайцева дистанційовані від вербально-логічного спрямування, яке за традиційних форм і методів навчання часто породжує ефект беззмістовної багатомовності.

В даній методиці враховуються психологічні особливості дітей раннього віку у використанні всіх видів пам'яті: звукової, моторної, зорової, кінестетичної (просторово-рухової), що робить процес навчання нескладним, захопливим [11, с.9]. За твердженням дефектологів, які працюють з малюками, що мають вади психічного розвитку, заняття за системою М. Зайцева забезпечують неабиякі результати в опануванні читання, письма, мови. Тому окремі з цих дітей випереджають своїх здорових однолітків.

Психофізіологічні засади технологій М. Зайцева засновані на визнанні неабияких можливостей дошкільного віку в сприйманні та засвоєнні на чуттєвій основі знань про навколишній світ. Їх автор виходив з того, що для повноцінного формування особистості потрібно задіяти всі органи чуття, забезпечити належний розвиток відчуттів і сприймань як головних способів пізнання дитиною предметів і явищ.

Технології раннього навчання спрямовані на опанування грамоти та математичний розвиток дітей. Технологія навчання грамоти пропонує оригінальний шлях до читання через письмо.

Гра - посібник «Кубики Зайцева» містить 52 картонки, які можна легко скласти в кубики, три таблиці, а також методичні коментарі. Кубики поділяються за різними критеріями:

1.      за об’ємом кубики поділяються на великі і маленькі, великі подвійні, (склеєні один з одним);

2.      за кольровими ознаками. За кольром ккубики розпізнають, послуговуючись такою схемою: «золотий» - жовтий, «залізний»- сірий, «дерев’яно - золотий», «залізо - дерев’яний»;

.        за звучанням наповнювача (кубики Зайцева, що звучать), відсутність звуку;

.        за вібрацією наповнювача, яка спиймається пальцями руки, що тримає кубик;

.        за вагою;

.        за поєднаннями ознак.

Особливості змісту педагогічних технологій М. Зайцева для навчання математики:

Такий самий підхід, як для навчання читання, реалізується і у формуванні в дітей елементарних математичних уявлень [6, с.203].

Гра-посібник «Столік» («Мільярдер») зорієнтована на математичний розвиток дітей. Базується вона на використанні двох наборів картонних смуг (числових стрічок) завдовжки 65 см по 10 шт. у кожному, з рядами чисел: від 0 до 9, від 10 до 19... від 90 до 99, завширшки від 6 до 23см (ширина смуги зростає із збільпіенням значення числового ряду). Відмінність наборів полягає в тому, Що в одному десяток представлений пірамідкою з кружечків, набраних як 4 + 3 + 2 + 1, у другому - двома рядами квадратиків 5 + 5. Застосовують і дві таблиці - зелену, що знайомить з використанням знаків « + «, «-», « = « на елементарних арифметичних прикладах; і червону, яка допомагає дитині зрозуміти математичні дії множення і ділення.

Крім ознайомлення з цифрами, числами і математичними діями, посібник представляє будь-яке число в в межах сотні у чотирьох образах: звуковому, графічному (цифровому), кількісному та компонувальному (можливості поділу одного числа на інші або його складання.

Наприклад, число 47:

Дитина сприймає його (як і будь-які інші числа) у сукупності ознак: сорок сім - чує звуки; бачить, скільки предметів представлено (кружалець, квадратиків); як вони скомпоновані: чотири десятки, сім одиниць (сім складається з чотирьох і трьох у кружальцях або з п'яти і двох у квадратиках), до десяти не вистачає трьох; бачить, як це число виражається цифрами.

Для ознайомлення дітей з числовою стрічкою М. Зайцев пропонує низку вправ:

. Порахуй, переводячи указку з клітинки в клітинку і голосно називаючи числа, від початку до кінця стрічки.

. Порахуй по порядку: 0, 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90 і 100, якщо розташувати картку з написаними на ній цифрами під зображенням нуля. Через деякий час діти можуть рахувати і в зворотному порядку: 100, 90, 80, 70 ... 10, 0, а пізніше - від ста до нуля: 100, 99, 98, 97, ... З, 2, 1, 0. Дітям подобається здійснювати «запуск ракети» із зворотним відліком, щоб, замість «нуль», вигукнути: «Пуск!»

. Покажи, скільки тобі років. Дитина на числовій стрічці показує (як правило, з ентузіазмом), скільки їй років. Аналогічні дії діти виконують, відповідаючи на питання про вік братика, сестрички, тата, мами, родичів, номер свого будинку, квартири, телефону тощо. Назву вулиці вони показують по складовій таблиці (посібник «Кубики Зайцева»).

За допомогою карток і числових стрічок діти вчаться рахувати двійками, трійками, четвірками і т. д. (17, 34, 51, 68, 85), додавати, віднімати, розв'язувати задачі, освоювати десяткові дроби тощо [6, с.205] .

До методичних переваг «Століку» належать логічність побудови, що дає змогу навіть найменшим дітям оволодіти алгоритмами і здійснювати математичні дії з одно- і двозначними числами, та наочність. Гра-посібник допомагає дитині розвивати творчість, рухатися, взаємодіяти з однолітками.

Однією із складових успіху технологій Зайцева є неухильне дотримання принципу «від конкретного до абстрактного, від конкретно-образного до словесно-логічного».

Технології М. Зайцева кардинально відрізняються від традиційних методик розвитку мовлення дітей і формування в них елементарних математичних уявлень. Однак вони засвідчили свою високу результативність, а також можливість застосування не лише в освітніх закладах, а й у домашніх умовах [4, с.9].

1.2    Концептуальні засади та особливості змісту педагогічної технології Г. Домана для навчання математики дітей раннього віку

За переконанням Г. Домана, «основи інтелекту, освіченості людини, життєві перспективи загалом закладаються у перші дитячі роки. Цей період є вирішальним для подальшого життя дитини, і вона вже ніколи не зможе перевершити потенціал, закладений до 5 років».

Дитина долає у своєму розвитку після народження складний і тривалий шлях. Народжується вона безпорадною і вчиться користуватися своїм тілом і мозком після народження. Її мозок на момент народження подібний на чистий аркуш паперу. Від того, що буде зафіксовано на ньому на ранній стадії розвитку, залежатиме обдарованість дитини [4, с.20] .

На думку Г. Домана, «ранній розвиток дитини охоплює два аспекти:

) загальний розвиток;

) навчання читання, математики, основ природничих наук, літератури, мистецтва».

Людський мозок містить приблизно 1,4 млрд. клітин. У новонародженої дитини більшість із них ще не задіяна. У процесі розвитку мозку між його клітинами формуються особливі містки-відростки, які можуть ефективно працювати, лише будучи об'єднаними в систему.

Найактивніше утворюються ці зв'язки в період від народження дитини до трьох років. Тоді з'являється приблизно 70-80 % таких утворень. З їх розвитком розширюються можливості мозку. За перші шість місяців після народження мозок досягає 50 % свого дорослого потенціалу, а до трьох років 80 %. До цього віку розвивається фундаментальна здатність мозку приймати сигнали ззовні, створювати образи зовнішніх явищ і предметів і запам'ятовувати їх, тобто формується основа подальшого інтелектуального розвитку дитини. Це підтверджують випадки з життя дітей, котрі в перші роки після народження перебували серед тварин.

. Від народження до 1 року. У цей період дорослі невиправдано виявляють щодо дитини надмірну опіку, намагаючись утримувати її в теплі, стежачи, щоб вона була чистою і нагодованою, обмежуючи при цьому можливості формування її нервової системи. Натомість дитині необхідно надати майже необмежені можливості для руху і безпосереднього дослідження об'єктів.

. Від 1 до 5 років. У цей період формується інтелект людини. Тому дорослі повинні намагатися якомога повніше задовольняти потребу дитини у все новому матеріалі для вивчення, «який вона прагне засвоїти у всіх доступних їй формах і особливо у мовній - усній або письмовій. Якщо в цей час дитина навчиться читати, то, - на думку Домана, - «перед нею розкриються двері у скарбницю історії, людської писемності, де зберігаються накопичені віками знання» [ 3,с.25].

У структурі інтелекту дослідники виокремлюють такі складові:

.        функціональний інтелект (здібності, які дитина залежно від ситуації використовує або не використовує);

.        потенційний інтелект (здібності, які дитина може задіяти, якщо матиме можливість).

Головними характеристиками, які свідчать про вдосконалення інтелекту, є:

.        здатність до пересування на двох ногах;

.        здатність користуватися мовами;

.        здатність писати за допомогою пальців;

.        візуальна здатність (сприймати зором);

.        аудіальна здатність (сприймати на слух);

.        тактильна здатність (відчувати на дотик).

Від 1 до 5 років дитина повинна навчатися, що зумовлено її унікальною властивістю вбирати всю інформацію з наколишнього середовища. Володіючи такою здатністю, малюк без особливих зусиль може навчитися читати найлегшим і природним способом, говорити іноземними мовами. Надалі ця здатність поступово втрачатиметься. Тому саме в ранній період дитина повинна одержати всю базову інформацію. За твердженням Г. Домана, особистість, чия пам'ять збагачена знаннями, які вона вміє використовувати, є всі підстави вважати обдарованою.

Отже, ранній розвиток має дати дитині таку освіту, яка забезпечить їй глибокий розум і здорове тіло, зробить її кмітливою і доброю.

Очолювані Г. Доманом спеціалісти в галузі розвитку раннього навчання розробили оригінальні технології навчання дітей читання, математики, а також технологію, завдяки якій дитина може оволодіти енциклопедичними знаннями.

Технологія навчання дітей математики за Г. Доманом

Технологію застосовують у ранньому віці (2,5-3 років), оскільки вона дає змогу навчити мозок дитини розрізняти кількість і, як наслідок, усі обчислення здійснювати як операції з множинами, за рахунок чого і досягається їх швидкість. Навчання дітей математики згідно з цією технологією передбачає 5 етапів:

) упізнавання кількості;

) упізнавання рівності;

) розв'язання прикладів;

) упізнавання цифр;

) упізнавання рівності з цифрами.

Суть технології Г. Домана найчіткіше окреслює перший етап. Для впізнавання кількості виготовляють комплект карток з червоними кружальцями, від 1 до 100. Навчання починають з карток, на яких нанесені кружальця від 1 до 5. Дитині тричі на день послідовно показують картки з кількістю кружалець від 1 до 5 і називають відповідне число. Наступного дня проводять три заняття з першим комплектом, додаючи ще один комплект - з картками від 6 до 10. Його також показують тричі на день. Перед кожним наступним показом картки обов'язково перетасовують, щоб їх послідовність була непередбачуваною.

З першими двома комплектами заняття проводять п'ять днів. З шостого в кожному комплекті щоденно одну картку змінюють на нову. Приблизно за 50 днів дитина запам'ятовує всі картки і відрізняє одну від одної [6, с.15].

Відтоді вона зможе сприймати те, що дорослий може лише бачити. З першого погляду вона впізнає 47 кружалець, 47 монеток або 47 мотрійок, виявляючи феноменальну здатність до розрізнення: вона завжди відрізняє 99 кружалець від 98 і 100.

Після ознайомлення з числами та їх записом у мозку дитини виникає бачення відповідної кількості кружалець, тобто вона здатна «бачити» відповідну множину, що дає змогу швидко здійснювати будь-які математичні обчислення. Ця здатність є основою особливих математичних здібностей.

Після подолання п'яти етапів навчання математики розпочинається глибоке вивчення математики за підручниками з математики, алгебри, геометрії, тригонометрії, вищої математики самостійно або з допомогою старших.

Технологія сприяє формуванню в дітей енциклопедичних знань. Суть її полягає у збагаченні розуму дитини різноманітними фактами, які є основою знань. За твердженням Г. Домана, існує певна аналогія між людським мозком і комп'ютером: «Мозок, як і комп'ютер, повністю залежить від набору фактів, закладених у його пам'ять». Факти, які засвоюють діти, він вважає своєрідними «бітами знань». Малюки вивчають і запам'ятовують їх значно швидше й легше, ніж дорослі. Чим менша дитина, тим легше й успішніше це їй дається. Але факти становлять лише основу знань, а не самі знання. Середній набір фактів свідчить про середнє за рівнем знання; великий набір фактів означає, що база для знань перевищує середню [12 ,с.27].

Технологія Домана сприяє засвоєнню дитиною десятків тисяч точних, надзвичайно цікавих фактів («бітів знань»). їх подають на картках розміром 30 х 30 см чітким малюнком, схемою, якісною ілюстрацією, фотографією. На зворотному боці кожної картки розміщують пояснювальний текст, який зачитує дорослий.

Щоб зробити інформацію доступнішою для вивчення дитиною, всі галузі знань Г. Доман поділив на 10 розділів:

. Біологія.

. Історія.

. Географія.

. Математика.

. Фізіологія людини.

. Загальні закони природознавства.

. Музика.

. Мистецтво.

. Мови.

. Література.

Кожний розділ знання поділено на підрозділи і горії.

Для зручності розподілу і вивчення матеріалу кожну категорію розбито на комплекти з 10 карток-бітів із найменуванням кожного біта на звороті. «Пояснювальний текст, що характеризує конкретний біт, має відповідати таким вимогам:

·    інформація в ньому повинна бути точною, тобто містити факти, а не припущення;

·        інформація має бути зрозумілою, термінологічно точною, без двозначності;

·        текст повинен бути цікавим і, по можливості, з гумором» .

.3      Значення дидактичних ігор і занять для виховання дітей раннього віку

Про першорядне значення гри для природного розвитку дитини свідчить той факт, що ООН проголосила гру універсальним і невід'ємним правом дитини. Це, мабуть, спроба якимось чином узаконити гру, показати, що гра може бути важливою тільки тоді, коли вона співпадає з тим, що вважається важливим у світі дорослих. Як дитинство має свій внутрішній смисл і не є просто підготовкою до дорослого життя, так і гра має внутрішню цінність і значення. На відміну від роботи, гра не залежить від заохочення зовні.

Дошкільне дитинство ділиться на три періоди : молодший дошкільний вік ( 3-4 роки), середній дошкільний вік ( 4-5 ), і старший дошкільний вік ( 5-6 ).

Уже в ранньому дитинстві ігрова діяльність започатковується в найдоступніших для дошкільнят формах поведінки. Вона ще не є сюжетно-рольовою грою, оскільки за своїм психологічним розвитком дитина не зовсім готова до неї, а вся увага батьків, вихователів зосереджена на набутті певних сенсорних, рухових, мислительних навичок. У виховному процесі іграшка має бути представлена у всій багатоманітності, а її використання слід пов'язувати з віком дітей, завданнями виховної роботи, індивідуальними особливостями дошкільників. Ігрова терапія - це добре продуманий і підтверджений дослідами підхід, який допомагає дітям справлятися зі своїми проблемами.

Гра має виняткове значення для психічного та розумового розвитку дитини і є ведучою діяльністю в дошкільному віці. Це змушує деяких дослідників переглянути статус гри в житті дітей дошкільного віку [11,с.7] .

Гра є тією універсальною формою діяльності, всередині якої, за визначенням Д.Б. Ельконіна, відбуваються основні прогресивні зміни в психіці та особистості дитини-дошкільника, гра визначає його відношення з оточуючими людьми, готує до переходу на наступний віковий етап, до нових видів діяльності.

Серед розмаїття ігор, які проводяться в дошкільному закладі, значне місце посідають дидактичні ігри. Вони особливі тим, що створюються дорослими й пропонуються дітям, наповнені конкретним змістом і супроводжуються певними правилами. Це - навчальні ігри, й педагоги широко послуговуються ними як засобом виховання та навчання для розширення уявлень дошкільнят, закріплення набутих знань і формування вміння використовувати їх на практиці, для полегшення та пожвавлення процесу навчання. Адже, коли розумове завдання розв'язується в ході доступної для дітей діяльності, яка зберігає ознаки гри, це дарує малим велику радість.

Тож дидактична гра - «одна з форм навчального впливу педагога на дитину». Вона стане йому в добрій нагоді під час засвоєння дітьми будь-якого матеріалу, передбаченого програмою, й має проводитися на заняттях; може входити до музичного заняття, бути одним із елементів прогулянки, а також особливим видом діяльності. Друга мета дидактичної гри - суто ігрова, задля якої діє дитина. Це, зокрема, ігри, в які діти грають самостійно, поза заняттями, коли можуть обирати їх за власним бажанням [11,с.8].

Важливо, щоб обидві мети доповнювали одна одну й забезпечували засвоєння дошкільнятами певних знань.

Наприклад, навчальна мета гри «Що котиться, що не котиться?» - навчити дітей розпізнавати предмети за формою (куб, куля), звернути їхню увагу на властивості предметів. Ставиться нібито лише ігрове завдання - спритно докотити предмет до риски, але зробити це зможе лише та дитина, яка вміє розпізнавати куб і кулю й розуміє, що до риски докотиться лише куля. Отже, засвоєння програмного змісту стає умовою досягнення ігрової мети.

Кожна дидактична гра містить конкретне завдання і, щоб виконати його, необхідно долати труднощі, самостійно діяти в певній ситуації або з певними предметами, набуваючи власного діяльнісного та чуттєвого досвіду.

Зміст дидактичних ігор визначено в чинних програмах. Істотною ознакою дидактичної гри є ігровий задум. Він зацікавлює дітей, збуджує їхню активність, викликає бажання грати. Ігровий задум часто закладений у самій назві гри і є її початком. Так, у грі «Впізнай, що в торбинці» цей задум полягає в тому, щоб намацати рукою якусь іграшку в торбинці й назвати її.

Дидактична гра має певні правила, які водночас виконують важливу роль - визначають характер та спосіб ігрових дій, організують і визначають поведінку та взаємини дітей у грі. Використовувані правила є критерієм правильності ігрових дій, їхньої оцінки.

Специфічний характер дидактичних ігор і занять висуває необхідність у певній регламентації відомостей, потрібних дітям, а також умінь і якостей, які в них слід формувати. Такий матеріал для груп раннього дитинства дає програма виховання в дитячому садку. Програма організовує виховний процес у дошкільному закладі, робить його чітким і результативним. В цьому його перевага перед сімейним вихованням, де не завжди проводиться продумана система впливу на дитину. Дидактичні ігри й заняття дадуть добрий результат лише тоді, коли вихователі ясно усвідомлюють, які завдання можуть бути розв'язані в процесі їх проведення і в чому особливості організації цих занять у ранньому дитинстві.

Дидактичні ігри й заняття дуже важливі для розумового виховання маленьких дітей. Під час занять у дитини виробляються важливі якості, необхідні для успішного розумового розвитку. У малюків поступово формується здатність зосереджуватися на тому, що їм показує і говорить дорослий. Використовуючи схильність маленьких дітей до наслідування, вихователь спонукає їх відтворювати побачені дії, почуті слова. «Розвиток зосередженості і здатності до наслідування - необхідні умови засвоєння дітьми відомостей і вмінь. Це - одне з важливих завдань, яке має розв'язуватися під час занять, тим більше, що не всі діти однаковою мірою оволодівають цими якостями» [11,с.6] .

Спонукаючи до наслідування своїх дій і слів, вихователь учить дітей уважно придивлятися, прислухатися, розуміти й в міру своїх можливостей робити те, що від них вимагають.

Спрямовуючи увагу дітей, збуджуючи їх інтерес, вихователь закладає основи розвитку такої важливої якості, як допитливість. Дістаючи поживу для свого розуму, маленька дитина із задоволенням бере участь у заняттях, чекає їх, радіє їм. На заняттях дитина багато чого дізнається про різні предмети: їхнє призначення, зовнішній вигляд, такі властивості, як форма, колір, величина, вага, якість матеріалу тощо. Розвивається й удосконалюється сприймання дитини.

Вихователь розкриває перед дітьми світ доступних їх розумінню явищ природи, розповідає про працю дорослих (побутову працю старших дітей), ознайомлює з деякими засобами пересування. Зрозуміти всі ці явища дитина не може без пояснюючого слова дорослого. Тому «а заняттях ставиться завдання - навчити дітей слухати й розуміти звернену до них мову й самим користуватися мовою.

Особливо добре діти засвоюють відомості про навколишні предмети і явища, коли вони мають змогу не тільки спостерігати, а й активно діяти. Тому навчання різноманітної діяльності входить у програму занять з дітьми. Діти поступово навчаються складати й розбирати пірамідки, складні мисочки тощо, зводити прості споруди з кубиків, користуватися лопаткою, совочком, дерев'яним молоточком. У процесі цієї діяльності в дітей виробляються цілеспрямованість, активність і певна планомірність дій.

Отже, дидактична гра - це практична діяльність, в якій діти використовують знання, здобуті на заняттях. Вона створює життєві умови для різноманітного застосування цих знань, активізації розумової діяльності. Тут також виявляються помилки, яких припустилися діти, й труднощі, з якими вони стикаються. Вихователь допомагає виправити і подолати їх.

Хоча багато дидактичних ігор не вносять нічого нового у знання дошкільнят, проте вони навчають застосовувати їх в інших умовах або містять розумове завдання, розв'язання якого потребує різноманітних форм розумової діяльності. Скажімо, дітям уже відомі ознаки різних пір року, але в дидактичній грі «Пори року» від них вимагається вміння класифікувати сезонні явища, узагальнювати конкретні прояви й визначати узагальнюючі поняття: весна, літо, осінь, зима.

Дидактична гра ефективно допомагає долати відставання у розумовій діяльності в деяких дітей. Організовуючи індивідуальну гру з дитиною, педагог створює сприятливі умови для спілкування з нею, з'ясовує причини недостатньої сформованості певних розумових дій і за допомогою багаторазового вправляння піднімає рівень її розвитку; сприяє формуванню правильних взаємин між дітьми, вмінню разом грати, підпорядковувати свої інтереси інтересам колективу, допомагати одне одному, радіти з успіхів інших.

Окрім того, дидактична гра сприяє розвиткові ініціативи. Ігри типу лото, доміно тощо використовуються самостійно й позитивно впливають на розвиток організаторських здібностей.

Керівництво дидактичними іграми потребує великої педагогічної майстерності й такту, позаяк, розв'язуючи у грі і через гру ряд завдань, вихователь має зберегти її як діяльність цікаву, близьку дітям. Для цього він має насамперед дібрати відповідний дидактичний матеріал: іграшки, картинки, різні предмети. Нагадуємо: в кожному дитячому садку і в групі необхідно мати дидактично обладнану ляльку - з усіма речами вжитку: з білизною, з верхнім та нижнім одягом, головними уборами, взуттям, постільною та столовою білизною тощо. Усі ці речі мають бути певних кольорів, виготовлені з різного матеріалу, відповідати своєму призначенню й піддаватися зусиллям дитячих рук [3,с.12].

Завдяки розмаїттю кольорів та матеріалів створюються значні можливості для гри з лялькою, розвитку дитячого мовлення; простота й доцільність прикрас формує естетичний смак, зручність пристосувань сприяє урізноманітненню дій з предметами, розвиткові самостійності.

Своєю барвистістю, чіткістю розмірів та форм народні дидактичні іграшки приваблюють малят. До них належать: кольорові кульки, мотрійкі, конуси, грибки, кільця, коробочки, башточки тощо. Відповідно до програми виховання і навчання в дитсадку в кожній групі мають бути картинки та серії картин. Бажано, щоб на них було зображено не лише живу істоту, а й довкілля, умови життя.

У дидактичній грі можуть широко використовуватися й звичайні предмети вжитку, а також природний матеріал: листя, квіти, плоди, насіння, камінці, пісок, вода тощо.

Водночас чимало словесних ігор проводиться без іграшок та матеріалів. Вони ґрунтуються на використанні лексики та уявлень, наявних у дітей. Це ігри-загадки, ігри на протиставлення, класифікацію тощо [3,с.14] .

Особливе місце серед дидактичних ігор посідають настільно-друковані ігри. В кожній із них зазначено зміст, правила, ігрові дії, кінцівку; всі елементи гри взаємозв'язані (розрізні картинки, кубики з картинками, лото, доміно, шашки, шахи).

Таким чином, роль дидактичних ігор і занять у розумовому вихованні дітей безсумнівна. Гра - явище соціальне за своїм походженням та змістом, вона є історичним утворенням зумовлена розвитком суспільства, його культури. Це особлива форма життя дитини в суспільстві, у яких діти в ігрових умовах виконують роль дорослих, відтворюючи їхнє життя, працю та стосунки. Характеризуючи гру дошкільнят звернуло увагу на її роль і характер.

математичний дидактичний гра виховання

1.4 Методика проведення дидактичної гри

У керівництві дидактичною грою центральне місце посідає визначення її змісту й завдань, які ставить вихователь. Плануючи роботу з дошкільнятами, він передбачає й ті дидактичні ігри, які можна використати в час творчих ігор. Слід також продумати й визначити місце, роль та зв'язок ігор зі змістом занять, з іншими прийомами навчання та виховання дітей. Дібравши ігри, які відповідають програмовому змісту, слід чітко визначити, які результати бажано одержати за допомогою дидактичної гри, оскільки від цього часто залежать оформлення задуму, ігрові дії, зміст і формулювання правил, хід гри.

Визначивши основні завдання і програмовий зміст, вихователь оформляє ігровий задум, передбачає ігрові дії, тобто робить гру грою завдяки задуму, викликає активний інтерес дітей до неї. З виникненням особистого зацікавлення в дитини з'являються активність і творчі думки, дії і переживання - всі ті прояви, без яких гра неможлива як специфічна діяльність.

Дітям у дидактичній грі подобається сама дія, гальмування в них значно слабкіше, ніж збудження, безпосередня наочність діє сильніше, ніж слово, а тому доцільніше поєднати пояснення правил з показом дії - так званим «пробним ходом». Правила гри малим дітям не повідомляють усі одразу - вони чергуються з ігровими діями, вихователь обмірковує їхню послідовність [3,с.13].

Щодо дітей старших груп правила мають більш узагальнений характер, але їх треба чітко сформулювати. Якщо в молодших групах правило дидактичної гри безпосередньо пов'язується з показом дії, то для старших дітей це не обов'язково, бо вони здатні запам'ятати правило й уявити його роль у грі.

Старші дошкільники здатні гальмувати безпосередній інтерес, а тому можна одночасно повідомляти їм кілька взаємозв'язаних правил. Якщо в молодших групах одне правило регулює поведінку і спосіб дії всіх дітей, то в старших групах в одній грі можуть співіснувати різні за змістом правила для різних учасників гри. Але всі вони організують поведінку всіх дітей у грі.

Найчастіше в дидактичній грі існують правила, які зобов'язують дітей: діяти по черзі;

·        відповідати, коли запитують;

·        слухати товариша;

·        не заважати грати іншим;

·        виконувати правила;

·        визнавати свої помилки тощо.

Проводячи дидактичну гру, педагог має враховувати індивідуальні особливості вихованців: комусь загадати важчу загадку, а комусь - легшу; сором'язливу дитину слід підбадьорити, а ту, яка недостатньо володіє мовою, частіше залучати до розмови, повторення правил тощо й тим самим розвивати її мовлення. Щоб виконати цю вимогу, слід уже під час підготовки та продумування гри визначити дітей, на яких треба звернути особливу увагу: одних залучити до активної ролі, в інших, навпаки, дещо стримати ініціативу, щоб їх не наслідували, коли гра розгортається в жвавому темпі. Педагог, особливо не дуже досвідчений, бачить жвавих і моторних дітей, але ж він має залучити до активної участі й сором'язливих. Керівництво грою має бути спрямовувальним (через взаємини дітей), але ненав'язливим.

Діти молодшого дошкільного віку ще не можуть самі провести дидактичну гру, реалізувати задум в ігрових діях, дотримуватися змісту, самостійно йти за правилами й керуватися ними. Вихователь, організатор і учасник гри, лише керує нею через роль, правила і через «пробний хід». Від нього вимагається вміння розпочати гру й викликати в дітей інтерес до неї, бажання грати.

Уже від самого початку гри - у повідомленні задуму й змісту - дуже важливі образна лаконічна мова вихователя, чуйна увага до дітей. Повідомляючи дошкільнятам правила гри, педагог формулює їх коротко й виразно; робить «пробний хід». В іграх зі старшими дітьми (якщо тут є елемент змагання) можна запропонувати комусь повторити правила. Слід дати малим змогу зрозуміти, що недостатнє засвоєння правил впливає на хід і результат гри.

У процесі гри велике значення мають темп і ритм. Повільний хід, тривале очікування черги призводять до втоми, а занадто швидкий темп збуджує дітей, спричиняє нечіткість ігрових дій або й сварки. Вихователь, беручи участь у грі, встановлює той жвавий темп, який не викликає поспіху й водночас неважкий для дітей. Виступаючи в ролі учасника гри, він не перестає бути педагогом, спрямовує гру репліками, запитаннями, непомітно підтримує ініціативних дітей і зусилля слабших, створює умови для прояву самостійності. Своїми діями, виконанням правил подає приклад вихованцям, оцінює неправильні дії і запобігає їм. Однак не кожна гра потребує оцінки як такої, бо вона вже є в самому результаті. Аналіз може зруйнувати настрій дітей, знизити ігровий інтерес.

Особливо слід бути обережними щодо оцінювання гри, якщо вона має сюжетний характер і діти виступають у певних ролях. Тож, оцінюючи гру, вихователь має підтримувати радість від неї в усього колективу або групи дітей.

Аналіз дій дітей, від яких залежить результат гри, можна проводити зі старшими дошкільнятами, якщо дидактична гра спортивного характеру або типу «шашки».

Закінчуючи гру, педагог підтримує інтерес до подальших ігор: «Наступного разу ми гратимемо ще цікавіше...»

Кожна гра може мати кілька варіантів, які поступово ускладнюються залежно від результатів розв'язання завдань. Знаючи вимоги програми й особливості дидактичної гри, вихователь створює нові ігри, вводячи їх до фонду педагогічних засобів.

Кожна гра повторюється кілька разів, а також може бути проведена дітьми самостійно. Такі ігри вихователь непомітно заохочує, надає дітям допомогу.

Спонукаючи до наслідування своїх дій і слів, вихователь учить дітей уважно придивлятися, прислухатися, розуміти й в міру своїх можливостей робити те, що від них вимагають.

Спрямовуючи увагу дітей, збуджуючи їх інтерес, вихователь закладає основи розвитку такої важливої якості, як допитливість. Дістаючи поживу для свого розуму, маленька дитина із задоволенням бере участь у заняттях, чекає їх, радіє їм. На заняттях дитина багато чого дізнається про різні предмети: їхнє призначення, зовнішній вигляд, такі властивості, як форма, колір, величина, вага, якість матеріалу тощо. Розвивається й удосконалюється сприймання дитини.

Особливо добре діти засвоюють відомості про навколишні предмети і явища, коли вони мають змогу не тільки спостерігати, а й активно діяти. Тому навчання різноманітної діяльності входить у програму занять з дітьми.

Діти поступово навчаються складати й розбирати пірамідки, складні мисочки тощо, зводити прості споруди з кубиків, користуватися лопаткою, совочком, дерев'яним молоточком. У процесі цієї діяльності в дітей виробляються цілеспрямованість, активність і певна планомірність дій.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ВПЛИВУ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР ЗА ТЕХНОЛОГІЯМИ ЗАЙЦЕВА ТА ДОМАНА НА РОЗВИТОК ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

.1 Форми та методи організації дослідження рівня розвитку логіко-математичних уявлень дітей раннього віку

Завдання експериментального дослідження: дослідити рівень математичного розвитку у дітей раннього віку.

Методи:

. Аналіз спеціальних літературних джерел.

. Методи математичної статистики.

Педагогічний експеримент:

.        констатувальний (діагностика математичного розвитку дітей, відповідність його сучасним вимогам);

.        формувальний експеримент;

.        контрольний експеримент;

Констатувальний експеримент:

На констатувальному експеременті вивчалася та аналізувалася література, підбиралася система ігор та обиралися контрольна та експериментальна група.

Формувальний експеримент:

На формувальному експеременті проводилась робота з вибраними групами,з метою виявлення рівня математичного розвитку перед початком експерименту, а також після його закінчення.

Для вирішення поставлених цілей і завдань було вирішено провести роботу з розвитку математичних уявлень за технологією Зайцева. Основні акценти на наочність чисел, їх вимова, повторення і запам’ятовування. Все дається просто і цікаво, потрібно тільки слідувати запропонованим прикладів.

Завдання 1 :

Матеріал: приготуйте числові картки з написаними на кожній картці по одній цифрі та 10 різних предметів (шишки, однакові іграшки, камінчики тощо), 1 аркуш картону або щільного паперу, пластмасові цифри, нарізані невеликі кола (можна замінити гудзиками).

Хід гри: набрати кілька предметів до 10, назвати отримане число, вимовляти разом з малюком, показати її на пластмасових цифрах, відкласти на картон гудзиками отримане число, весь час, промовляючи цю цифру. А тепер найголовніше в курсі гри з математикою: дитина з числових карток сама повинна вибрати цифру і відкласти картку в сторону.

Завдання 2 :

Матеріал: стрічка цифр з посібника «Стосчет»

Хід гри: Розкладіть стрічку на всю довжину, так щоб вийшла «змійка» . Промовляйте числа, показуючи їх на стрічці. Дитина теж промовляє і дивиться, на яку цифру показують. Потім дитина вже сама показує цифру, називає її.

Завдання 3 :

Матеріал: деяка кількість однакових предметів (іграшкові маленькі солдатики, насіння, сухі горошини, дрібні камінчики, все те, чим можна заманити дитини), пластмасові цифри, аркуш картону, на якому будуть моделюватися цифри, і невеликі кружечки (можна замінити гудзиками).

Хід гри: рахуємо предмети в такій послідовності: один, два і так далі. Слово «раз» вимовляти не слід. Називаємо число полічених предметів. Показуємо і називаємо отриману пластмасову цифру. Відкладаємо на аркуші картону таку ж кількість нарізаних гуртків, якою вийшла цифра.

Завдання 4:

Мета: навчити дітей розпізнавати предмети за формою (куб, куля).

Матеріал: звернути їхню увагу на властивості предметів.

Хід гри: Ставиться нібито лише ігрове завдання -спритно докотити предмет до риски, але зробити це зможе лише та дитина, яка вміє розпізнавати куб і кулю й розуміє, що до риски докотиться лише куля. Отже, засвоєння програмного змісту стає умовою досягнення ігрової мети.

Після формувального експерименту з експериментальною групою дітей був проведений контрольний експеримент, метою якого було виявлення успішності навчання математичним уявленням по запропонованими дидактичними іграми.

-10 балів - дитина оперує властивостями об'єктів, виявляє залежності та зміни в групах об'єктів у процесі групування, порівняння; сосчитывает предмети в межах 10. Встановлює зв'язки збільшення(зменшення) кількості, чисел, розмірів предметів по довжині, товщині, висоті, і т. д. Виявляє творчу самостійність у практичної, ігрової діяльності, застосовує відомі йому способи дії в іншій обстановці.

-7 балів - дитина розрізняє, називає, узагальнює предмети за виділеними властивостями. Виконує дії по угрупованню, відтворення фігур. Узагальнює групи предметів за кількістю (числа), розміром. Самостійно здійснює дії, з до зміни кількості, числа, величини. Може у висловлюваннях, поясненнях.

-3 бали - дитина розрізняє предмети за окремим властивостям, називає їх, групує у спільній з дорослим діяльності. Користується числами в межах 3-5, допускає помилки. Виконує ігрові практичні дії в певній послідовності; зв'язку між діями (що спочатку, що потім) не встановлює.

Контрольний експеримент:

На контрольному експерименті проводилося узагальнення, математична обробка отриманих результатів. В якості основного методу дослідження використовувалася діагностика математичного розвитку дітей раннього віку.

Передбачалась розробка системи математичного розвитку дітей 2-3 років. При проведенні контрольного експерименту вирішувались наступні завдання:

.        створити розвиваюче середовище; визначити найбільш оптимальний підхід для дітей 2-3 років;

.        скласти систему ігор;

.        експериментально апробувати вплив розробленої системи ігор на формування математичних уявлень.

Для вирішення поставлених цілей і завдань було вирішено провести ігри з розвитку математичних уявлень за методикою Зайцева. Основні акценти на наочність чисел, їх вимова, повторення і запам’ятовування. Все дається просто і цікаво, потрібно тільки слідувати запропонованим прикладів.

Матеріал: приготуйте числові картки з написаними на кожній картці по одній цифрі та 10 різних предметів (шишки, однакові іграшки, камінчики тощо), 1 аркуш картону або щільного паперу, пластмасові цифри, нарізані невеликі кола (можна замінити гудзиками).

Хід гри: набрати кілька предметів до 10, назвати отримане число, вимовляти разом з малюком, показати її на пластмасових цифрах, відкласти на картон гудзиками отримане число, весь час, промовляючи цю цифру. А тепер найголовніше в курсі гри з математикою: дитина з числових карток сама повинна вибрати цифру і відкласти картку в сторону.

Завдання 2 :

Матеріал: стрічка цифр з посібника «Стосчет»

Хід гри: Розкладіть стрічку на всю довжину, так щоб вийшла «змійка» . Промовляйте числа, показуючи їх на стрічці. Дитина теж промовляє і дивиться, на яку цифру показують. Потім дитина вже сама показує цифру, називає її.

Завдання 3 :

Матеріал: деяка кількість однакових предметів (іграшкові маленькі солдатики, насіння, сухі горошини, дрібні камінчики, все те, чим можна заманити дитини), пластмасові цифри, аркуш картону, на якому будуть моделюватися цифри, і невеликі кружечки (можна замінити гудзиками).

Хід гри: рахуємо предмети в такій послідовності: один, два і так далі. Слово «раз» вимовляти не слід. Називаємо число полічених предметів. Показуємо і називаємо отриману пластмасову цифру. Відкладаємо на аркуші картону таку ж кількість нарізаних гуртків, якою вийшла цифра.

Завдання 4:

Матеріал: предмети за формою (куб, куля), звернути їхню увагу на властивості предметів.

Хід гри: Ставиться нібито лише ігрове завдання - спритно докотити предмет до риски, але зробити це зможе лише та дитина, яка вміє розпізнавати куб і кулю й розуміє, що до риски докотиться лише куля. Отже, засвоєння програмного змісту стає умовою досягнення ігрової мети.

Контрольний експеримент:

Після формувального експерименту з експериментальною групою дітей був проведений контрольний експеримент, метою якого було виявлення успішності навчання математичним уявленням по запропонованими дидактичними іграми.

-10 балів - дитина оперує властивостями об'єктів, виявляє залежності та зміни в групах об'єктів у процесі групування, порівняння; рахує предмети в межах 10. Встановлює зв'язки збільшення(зменшення) кількості, чисел, розмірів предметів по довжині, товщині, висоті, і т. д.

-7 балів - дитина розрізняє, називає, узагальнює предмети за виділеними властивостями. Виконує дії по угрупованню, відтворення фігур. Узагальнює групи предметів за кількістю (числа), розміром. Самостійно здійснює дії, з до зміни кількості, числа, величини. Може у висловлюваннях, поясненнях.

-3 бали - дитина розрізняє предмети за окремим властивостям, називає їх, групує у спільній з дорослим діяльності. Користується числами в межах 3-5, допускає помилки. Виконує ігрові практичні дії в певній послідовності; зв'язку між діями (що спочатку, що потім) не встановлює.

2.2 Математична обробка та аналіз результатів

Експериментальне дослідження було проведено на базі комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад № 158 Харківської міської ради».

У дослідженні брали участь дві однорідні групи дітей, кожна з яких налічувала по десять дітей віком 2-3 років.

В результаті педагогічного експерименту було виявлено, що спочатку показники розумового розвитку дітей експериментальної і контрольної груп мали приблизно однаковий потенціал, рівні можливості. Середні значення показників констатувального експерименту наведені в таблиці 2.1.

Результати дослідження експериментальної групи Таблиця 2.1

Таким чином, виконана робота з формування у дітей математичних уявлень дала свої позитивні результати. Отримані дані дають можливість припустити, що у дітей в досліджуваних групах відбувся приріст в середніх показниках математичного розвитку.

Поліпшення показників в експериментальній групі обумовлено використанням запропонованої нами системи дидактичних ігор за методикою Зайцева.

Стабільна, систематична робота в цьому напрямку дозволила підвищити рівень математичних знань у дітей експериментальної групи, у них був сформований відповідний рівень умінь і навичок.

Дослідження показало, що розроблена нами система роботи з математичного розвитку дітей з урахуванням сучасних вимог «Базового компоненту дошкільної освіти» сприяла підвищенню рівня математичного розвитку дітей.

ВИСНОВКИ

З вище сказаного можна зробити такі висновки:

На основі аналізу наукових джерел з теми дослідження було розкрито сутність понять «дидактична гра», «технологія навчання», «раннє навчання».

Дидактична гра -це практична діяльність, в якій діти використовують знання, здобуті на заняттях. Вона створює життєві умови для різноманітного застосування цих знань, активізації розумової діяльності.

Технологія навчання - це система методів, способів та прийомів, яка забезпечує оптимальну реалізацію навчального процесу.

Раннє навчання - всілякі технології раннього розвитку дитини, які дозволяють всебічно розвивати дитину з раннього віку. Комплекс оригінальних методичних прийомів технологій М. Зайцева базується на відкриттях і теоретичних узагальненнях про психічні особливості розвитку людини російських учених-фізіологів І. Сеченова,І. Павлова , О. Ухтомського, невропатолога, психіатра, психолога В. Бехтерєва , психолога О. Леонтьєва.

Спостереження, відкриття й узагальнення І. Сеченова знайшли своє практичне втілення у педагогічних технологіях М. Зайцева. У них сенсорний потік подрібнений на своєрідні «кванти інформації», операції з якими супроводжують ритмічні рухи з періодичними моторно-емоційними акцентами.

Було теоретично обґрунтувано необхідність використання дидактичні ігор за технологіями Зайцева та Домана для розвитку дітей раннього віку. Навчальна діяльніcть дітей раннього віку насичена цікавими ігровими ситуаціями з елементам змагання, дидактичними іграми. У процесі таких занять вони відчувають неабияку радість від досягнутих результатів навчання. Стійкі позитивні емоції сприяють нормалізації та активації всіх функціональних систем організму дитини отже її здоров'ю.

Експериментально перевірено вплив дидактичних ігор за технологіями Зайцева та Домана на розвиток дітей раннього віку. Передбачалась розробка системи математичного розвитку дітей 2-3 років. При проведенні контрольного експерименту вирішувались наступні завдання:

.        створити розвиваюче середовище; визначити найбільш оптимальний підхід для дітей 2-3 років;

.        скласти систему ігор;

Для вирішення поставлених цілей і завдань було вирішено провести ігри з розвитку математичних уявлень за методикою Зайцева. Основні акценти на наочність чисел, їх вимова, повторення і запам’ятовування.

Отже технології раннього навчання дітей за технологіями Зайцева та Домана дозволяють всебічно розвивати дитину з раннього віку.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Артемонова Л., Дидактичні ігри і вправи у дитячому садку / Артемонова Л., О. Янківська. - К., 1997. - 127 с.

. Буракова А. Педагогічні інновації в дошкільній освіті / А. Буракова, 1999. (Дошкільне виховання). - (№7).

. Бурова В. Дидактичні ігри: організація та керівництво // Дошкільне виховання. - 2002. - С.12-14.

. Буркуна Н. Інноваційні технології - дошкільнятам / Н. Буркуна, Л. Бовтрук Дошкільне виховання. - 1995. - С.25.

. Дидактичні ігри і заняття з дітьми раннього віку - К., 1975. - 160 с.

. Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології / І. Дичківська. - К, 2004.

. Доман Г. Гармоничное развитие ребенка / Г. Доман. - М., 1996. - 538 с.

. Зайцев Н. Письмо. Чтение. Сет / Н. Зайцев., 1997. - 242 с.

. Зайцев Н. Сенсація? Трудно поверить? / Н. Зайцев // Педагог. вестник. - 1994. - С. С.43-65.

. Олійник Л. Ознайомлення дітей раннього віку з сенсорними еталонами / Л. Олійник // Дошкільне виховання. - 1996. - С. С.18-19.

. Тютюнников А. До гармонії навчання, виховання, гри / А. Тютюнников // Дошкільне виховання. - 1994. - С. С.8-10.