Форми і засоби ведення інформаційної боротьби

Форми і засоби ведення інформаційної боротьби

Вступ

Відповідно до націобезпекознавчого підходу, загрози інформаційній безпеці, з одного боку являють собою організаційний компонент системи державного управління, а з іншого - слугують індикатором ефективності її функціонування. Адже реалізація загроз і переростання їх у небезпеки свідчить про неефективність функціонування даної системи, і навпаки. На сьогодні розглядати будь-які загрози в інформаційній сфері необхідно з урахуванням того контексту, в якому вони виникають і знаходять свій вияв. Найбільш небезпечною на даному етапі розвитку українського суспільства є проведення інформаційних війн - крайньої форми інформаційного протиборства.

Питання формування понятійного апарату у сфері інформаційних відносин ще остаточно не вирішені. І передусім це пов'язано із недостатнім застосуванням методології націобезпекознавства - теорії національної безпеки та її понятійного апарату.

У даній контрольній роботі ми розглянемо поняття "інформаційна боротьба", його співвідношення з іншими спорідненими поняттями, такими як "інформаційна війна", "інформаційне протиборство". Застосування структурного аналізу дозволить виокремити атрибутивні ознаки та встановити кореляційні зв'язки між існуючими поняттями суспільних явищ, що відбуваються в інформаційній сфері.

1. Поняття інформаційних війн

інформаційний безпека зброя

Передусім можна наголосити на тій обставині, що чисельність трактувань даного поняття, має більш глибинні коріння, ніж це здасться на перший погляд. Йдеться про несформованість загальної теорії національної безпеки, а отже і базового висхідного алгоритму будови понятійного апарату. На цю обставину звертало увагу багато дослідників, тому ми лише акцентуємо увагу на тій обставині, що формування понятійного апарату інформаційної безпеки є неможливим без формування даного апарату в рамках загальної теорії національної безпеки "націобезпекознавство", як пропонує називати дану теорію український дослідник В.А.Ліпкан. На цю ж обставину також звертають увагу чисельні дослідники проблем національної безпеки України.

Більш того, його формування має бути обумовлено та співзалежати із останнім. Не можна, наприклад, визначати інформаційну безпеку, використовуючи формулу: захищеність від..., у той час, як поняття національної безпеки (тобто родового поняття) визначається через формулу: управління загрозами та небезпеками. Зрозумілим є той факт, що понятійний апарат відповідних теорій, які слугують інструментом пізнання тих чи інших явищ у конкретних сферах життєдіяльності, не може розвиватися синхронно. Втім, фундаментальні принципи його формування мають бути дотримані. За інших умов казати про формування загальної теорії національної безпеки, а в її межах приватних теорій національної безпеки, зокрема теорії інформаційної безпеки, а отже й науково обґрунтованої цілісної концепції забезпечення національної безпеки стає неможливим.

На сьогодні саме інформаційні війни становлять найбільшу небезпеку нормальному функціонуванню системи національної безпеки. Події січня 2006 року з постачанням газу в Україну супроводжувалися застосуванням прийомів та засобів інформаційної війни Росією, про що було офіційно заявлено посадовими особами, що відповідають за забезпечення безпеки країни. Саме це й обумовлює детальний розгляд нами питань щодо визначення поняття та встановлення сутнісних ознак інформаційної війни.

Вперше термін "інформаційна війна" було введено у 1985 р. у Китаї. В основі теоретичних підходів китайських спеціалістів в області інформаційного протиборства лежать погляди давньокитайського воєнного діяча Сунь-цзи. Він першим узагальнив досвід інформаційного впливу на супротивника. В трактаті "Мистецтво війни" Сунь-цзи писав: "у будь-якій війні, як правило, найкраща політика зводиться до захоплення держави в цілому... Одержати сотні перемог у бою - це не межа мистецтва. Підкорити супротивника без бою - ось це венець мистецтва".

І самим простим прикладом проведення інформаційної операції є той факт, що у переважній більшості підручників та інших наукових і публіцистичних джерелах подано іншу інформацію: начебто, вперше термін "інформаційна війна" з'явився у наш час наприкінці 80-х років XX століття. Він став результатом плідної праці теоретиків збройних сил США та став уживаним після вдало проведеної роботи по знищенню СРСР. Активного застосування даний термін набув під час проведення воєнної компанії США в Іраку у 1991 році, де вперше були не лише застосовані інформаційні технології, а вперше було відверто наголошено на цьому, що спричинило ще більший резонанс.

Передусім, коли йдеться про будь-яку війну, включаючи інформаційну, то слід говорити про певний стан взаємовідносин між супротивниками. Здебільшого, це не є присутнім, тому застосування даного терміну носить Псевдонауковий характер. Для того, щоб детально розібратися у згаданому питанні, слід проаналізувати суспільні відносини в інформаційній сфері, згрупувати за певними ознаками ті з них, які можуть утворювати окремі явища, і вже потім застосовувати термінологію для означення і опису цих явищ за допомогою відповідної термінології.

Інформаційна війна виникає з нових підходів до застосування інформації, визначення її ролі та місця. Можна виділити два трактування поняття інформаційної війни: гуманітарну і технічну.

Наприклад, М. Павлютенкова зазначає, що у гуманітарному сенсі інформаційна війна становить собою активні методи трансформації інформаційного простору, що знаходить свій вираз у системі нав'язування моделей світу, які покликані забезпечити бажані типи поведінки, а таках на структури породження інформації - процеси міркувань. У той же час технічне трактування даного поняття полягає у тому, що за допомогою спеціальних програм руйнується обладнання, програмне забезпечення тощо.

Отже, аналіз даного бачення певних процесів в інформаційній сфері дозволяв казати про підміну понять, адже війна за своїм значенням означає стан, у якому держави застосовують одна проти одної усі форми тиску з дотриманням дії законів та звичаїв ведення війни . Втім, наведений вище приклад бачення поняття інформаційної війни дає усі підстави стверджувати, що описані вище ознаки не складають даного поняття.

Безперечним є той факт, що формування інформаційного суспільства стає не лише фактом, а все більше починає впливати на формування державної політики інформаційної безпеки. Досягнення тих чи інших цілей виявилося можливим із застосуванням лише інформаційних технологій, які б чинили вплив на суспільну свідомість. Одним з проявів застосування даного методу є сильний часовий пресинг на суб'єктів державного управління, який не залишає їм часу на прийняття виваженого, такого, що відповідає національним інтересам рішення. Відтак, досягнення певних геополітичних та інших важливих цілей уможливлюється за допомогою невійськових методів.

Сумний досвід неприділення належної уваги даним питанням спричинив до розпаду СРСР, могутньої держави, яка до 1991 року разом із США утворювали біполярну систему світу. Саме це дає можливість погодитись із Логіновим О.В., який пропонує розробити концепцію інформаційного стримування.

Нині відсутня розроблена на концептуальному рівні концепція (система теоретико-методологічних засад, положень) забезпечення інформаційної безпеки. Більш того, аналіз сучасної геополітичної обстановки і безпекотрансформаційних процесів дозволяє зробити висновок, що проти України здійснюються широкомасштабні інформаційні акції, спрямовані на дискредитацію, дезорганізацію, підрив іміджу, інформаційну кластеризацію і дестабілізацію нашої держави. І, передусім, цей вплив чиниться на систему державного управління.

Зазначимо, що четверта влада - ЗМІ - відіграла значну роль в укоріненні у свідомості пересічного громадянина терміну "інформаційна війна". При чому під останнім ЗМІ як правило розуміють використання компромату через засоби масової інформації, здебільшого електронні. Ідеальним засобом для цього є Інтернет, який дає можливість розповсюджувати будь-яку інформацію без будь-яких обмежень.

Що стосується іншого розуміння - технічного - то тут обов'язковою умовою є те, що ведення інформаційної війни є результатом узгодженої діяльності з використання інформації як зброї ведення бойових дій у будь-якій сфері життєдіяльності. При цьому інформаційна війна включає наступні дії:

- здійснення впливу на інфраструктуру систем життєзабезпечення - телекомунікації, транспортні мережі, електростанції тощо;

- промисловий шпіонаж - порушення прав інтелектуальної власності, розкрадання патентованої інформації, викривлення або знищення важливих даних, проведення конкурентної розвідки;

- хакінг - злам і використання особистих даних, ідентифікаційних номерів, інформації з обмеженим доступом тощо.

Коли йдеться про інформаційну війну, то слід говорити про існування рішучої і небезпечної діяльності, пов'язаної із реальними бойовими діями. Більш того, за даного випадку постає необхідність у виокремленні декількох підвидів інформаційних війн: кібернетична війна, електронна війна, психотронна війна, психотропна війна, штабна війна, психологічна, енергоінформаційна війна.

Таке розуміння інформаційної війни надає можливість погодитись із визначенням поняття інформаційної війни, яке міститься у керівних документах збройних сил США.

Згідно з Доктриною проведення інформаційних операцій інформаційна війна - дії, що вчинюються для досягнення інформаційної переваги у підтримці національної воєнної стратегії через вплив на інформацію та інформаційні системи супротивника при одночасному забезпеченні безпеки власної інформації і інформаційних систем. Одним з прикладів є існування спеціальної програми запису всіх телефонних дзвінків, що виходять за кордон США на спеціальну апаратуру. За допомогою даної програми всі телефонні дзвінки, що виходять за межі країни записуються, а потім пропускаються через спеціальний пристрій, який за допомогою пошукових систем за ключовими словами здійснює виявлення та ідентифікацію важливої інформації.

Відтак, існування розвиненої системи інформаційної безпеки закладе фундамент для стійкого функціонування системи національної безпеки. На думку деяких дослідників, стрімкий розвиток інформаційних технологій спричинить у майбутньому появу нових за змістом видів війн, які відбуватимуться без жодного пострілу. Особливо наголосимо, що сучасні інформаційні війни спрямовані здебільшого на дезорієнтацію людини, зміну її світогляду, підміну цінностей і перетворення на інформаційного споживача, тобто інформаційного раба.

Цілі інформаційної війни є дещо іншими, аніж війни у звичному розумінні. Якщо за умов ведення звичайної війни, головною метою є фізичне знищення противника та ліквідація його збройних сил. То за умови ведення інформаційної війни відбувається широкомасштабне порушення роботи фінансових, транспортних і комунікаційних мереж і систем, руйнування економічної інфраструктури і підкорення населення країни, що зазнала атаки, зміни світоглядних настанов, зародження сумніву в необхідності та доцільності існування в рамках самостійної, суверенної держави.

У рамках досліджуваних проблем, доцільним є проведення компаративного аналізу понять "інформаційна війна" і "інформаційне протиборство", з метою виокремлення ознак, що споріднюють і різнять їх.

На сьогодні термін "інформаційна війна" використовується у двох площинах:

- у широкому розумінні - для визначення протиборства в інформаційній сфері в засобах масової інформації для досягнення різних політичних цілей;

- у вузькому розумінні - для визначення воєнного протиборства, у військовій інформаційній сфері для досягнення односторонніх переваг в отриманні, зборі, обробці та використанні інформації на полі бою (в операції, битві).

У вітчизняній практиці в широкому розумінні частіше використовують термін "інформаційне протиборство" у вузькому розумінні - "інформаційні воєнні дії".

Інформаційне протиборство - це форма боротьби сторін в інформаційному просторі з використанням політичних, економічних, дипломатичних, військових та інших методів, способів та засобів, для впливу на інформаційне поле супротивника та захисту власного інформаційного поля в інтересах досягнення поставлених цілей.

Ураховуючи дане визначення можна зазначити, що інформаційне протиборство включає в себе три незмінні складові: 1) вплив; 2) аналіз; 3) безпосереднє протиборство.

Основним елементом, від якого залежить ефективність компанії, є аналіз, мета якого полягає в оцінці, стратегічному прогнозуванні та плануванні в аспектах внутрішньополітичного та зовнішньополітичного становища. Що ж стосується "інформаційної війни" то, як всеохоплююча, цілісна стратегія, вона обумовлена все зростаючою значимістю та цінністю інформації у питаннях командування, управління та політики. Також можна послуговуватись визначенням "інформаційної війни" як "комунікативної технології по впливу на масову свідомість з короткочасними та довготривалими цілями".

На Заході інформаційну війну визначають як "нефізичну атаку на інформацію, інформаційні процеси та інформаційну інфраструктуру", причому "ціллю інформаційної війни є вплив на систему знань та уявлень зовнішнього супротивника". Під знанням тут розуміється об'єктивна інформація, загальна для усіх, а під уявленнями - інформація, яка носить суб'єктивний характер. Основним інструментом ведення інформаційної війни є інформаційна зброя.

До "інформаційної зброї" ми будемо відносити, по-перше, засоби інформаційно-технічного характеру, які знищують, перекручують або викрадають інформацію, не зважаючи на систему захисту, обмеження доступу до цієї інформації законних користувачів. По-друге, це безперечно, інформаційно-психологічні засоби, які дезорганізують інформаційні системи, шляхом дезінформації, формування помилкових логічних інформаційних концепцій, інтерпретацій та ін., впливаючи, таким чином, на суспільну думку, на життя суспільства, держави або групи держав в цілому.

Таким чином, інформаційна зброя - це пристрої та засоби, які призначені для нанесення протидіючій стороні максимальної шкоди в ході інформаційної боротьби (шляхом небезпечних інформаційних впливів).

Об'єктами впливу можуть бути: інформаційно - технічні системи, які включають людину, інформаційно-аналітичні системи, які включають людину, інформаційні ресурси, системи формування суспільної свідомості та думки, яка базується на засобах масової інформації та пропаганди, а також психіки людини.

Інформаційна зброя - інструмент встановлення контролю над інформаційними ресурсами потенційного супротивника, тому інформаційна зброя втручається в роботу систем управління та інформаційних систем, систем зв'язку та ін., в цілях порушення їх працездатності, аж до повного виведення їх з ладу, вилучення, перекручення даних, які в них містяться, або цілеспрямованого введення спеціальної інформації. Подеколи інформаційна зброя виступає в ролі розповсюджуваної дезінформації в системі формування суспільної свідомості й прийняття рішень.

Також до інформаційної зброї включають і сукупність спеціальних способів та засобів впливу на психіку суспільства та держави в цілому.

Для проведення будь-якої інформаційної компанії як в міжнародних відносинах, так і на внутрішньому інформаційному полі слід враховувати особливості конкретного інформаційного простору. На початку необхідно розшукати вразливі точки в інформаційному просторі і лише згодом переходити до рішучих дій.

Інформаційна зброя повинна враховувати варіанти протидії і чим більше варіантів протидії враховано, тим більше імовірності успіху в той чи іншій інформаційній агресії. Також необхідно підкреслити, що специфікою інформаційної війни (як форми інформаційного протиборства) є те, що вона ведеться, на відміну від збройної боротьби як у мирний, так і у воєнний час. Вона націлена на всі можливості та фактори ураженості, які неминучо виникають при зростанні залежності від інформації, а також на використання інформації у найрізноманітніших конфліктах. Об'єктом уваги стають інформаційні системи (включаючи відповідні лінії передач, центри обробки та людський фактор цих систем), а також інформаційні технології, які використовуються в системах озброєння. Таким чином, можна виділити наступні сфери інформаційного протиборства: політична, дипломатична, воєнна, технологічна, соціальна, ідеологічна.

Інформаційна війна має наступальні та оборонні складові, але, починаючи з цільового проектування та розробки своєї архітектури командування, управління, комунікації, комп'ютерів та розвідки, яка забезпечує особам, які приймають рішення, відчутну інформаційну перевагу у різноманітних конфліктах. Інформаційна війна може бути спрямована проти трьох елементів, комп'ютер; програмне забезпечення; людина.

Однією з головних цілей інформаційної війни є подавлення в людині морального творчого початку.

На міжнародній арені інформаційні війни ведуться: між державами та блоками держав; між міжнародними корпораціями, транснаціональними корпораціями та міжнародними фінансовими групами; між міжнародними корпораціями, ТНК і міжнародними фінансовими групами з державами; між терористичними організаціями та державами; між міжнародними корпораціями, ТНК і міжнародними фінансовими групами; між злочинними організаціями; між злочинними організаціями та державами.

Взагалі ж технології інформаційної ери певним чином зрівняли індустріальні, постіндустріальні та доіндустріальні країни: всі вони мають доступ до інструментарію, необхідного для ведення інформаційної війни, а отже, і виступають як суб'єктами, так і об'єктами інформаційної війни, а отже і забезпечення інформаційної безпеки.

2. Поняття та зміст інформаційного протиборства

Інформаційне протиборство - суперництво соціальних систем (країн, блоків країн) в інформаційній сфері з приводу впливу на ті або інші сфери соціальних відносин і встановлення контролю над джерелами стратегічних ресурсів, у результаті якого одна група учасників суперництва отримує переваги, необхідні їм для подальшого розвитку.

За інтенсивністю, масштабами та засобами, які використовуються, виділяють наступні ступені інформаційного протиборства: інформаційна експансія, інформаційна агресія та інформаційна війна.

Інформаційна експансія - діяльність із досягнення національних інтересів методом безконфліктного проникнення в інформаційну сферу з метою:

поступової, плавної, непомітної для суспільства зміни системи соціальних відносин за зразком системи джерела експансії;

- витіснення положень національної ідеології і національної системи цінностей і заміщення їх власними цінностями й ідеологічними установками;

- збільшення ступеня свого впливу та присутності, встановлення контролю над стратегічними інформаційними ресурсами, інформаційно-телекомунікаційною структурою і національними ЗМІ;

- нарощування присутності власних ЗМІ в інформаційній сфері об'єкта проникнення і т.п.

Інформаційна агресія - незаконні дії однієї зі сторін в інформаційній сфері, спрямовані на нанесення супротивнику конкретної, відчутної шкоди в окремих областях його діяльності шляхом обмеженого та локального по своїх масштабах застосування сили.

Ознаки інформації агресії:

) виключення із засобів інформаційної дії самих небезпечних видів, що не дозволяють надійно контролювати розміри, завдається збитку - інформаційної зброї;

) обмеження розмірів простору, об'єктів інформаційної інфраструктури та соціальних груп, що піддаються ураженню інформаційною дією (агресія зачіпає інформаційний простір держави-жертви не цілком, а тільки його частину);

) обмеження за метою (переслідує локальну, приватну мету) і часу (як правило, агресія припиняється після повного досягнення агресором усієї поставленої конкретної мети й рідко набуває затяжного характеру), а також по силах і засобах, що залучаються.

Інформаційна війна найвищий ступінь інформаційного протиборства, спрямований на розв'язання суспільно-політичних, ідеологічних, а також національних, територіальних та інших конфліктів між державами, народами, націями, класами й соціальними групами шляхом широкомасштабної реалізації засобів і методів інформаційного насильства (інформаційної зброї).

Можна вважати, що в інформаційній сфері агресія переростає у війну в тому випадку, якщо одна зі сторін конфлікту починає широко застосовувати проти своїх супротивників інформаційну зброю. Цей критерій дозволяє виділити з усього різноманіття процесів і явищ, що відбуваються в інформаційному суспільстві такі, які представляють для його нормального (мирного) розвитку найбільшу небезпеку.

Нині відсутні міжнародні та національні правові норми, які дозволяють в мирний час (за відсутності офіційного оголошення війни з боку агресора) юридично кваліфікувати ворожі дії іноземної держави в інформаційній сфері, що супроводжуються нанесенням збитку інформаційній або іншій безпеці країни, як акції інформаційної агресії або інформаційної війни. Крім того, відсутні чіткі, однозначні, закріплені юридично критерії оцінки отриманого в результаті інформаційної агресії або інформаційної війни матеріального, морального, іншого збитку. Це дозволяє в мирний час активно використовувати самий небезпечний і агресивний арсенал сил і засобів інформаційної війни - як основний засіб досягнення політичної мети.

Беззаперечним лідером на шляху впровадження в практику концепції інформаційного протиборства є США. Досить сказати, що витрати, в цій країні на реалізацію даної концепції до 2005р., становлять понад 17 млрд доларів. Концепція інформаційного протиборства США на воєнному рівні була покладена в основу при розробці аналогічних концепцій провідних західних країн, а також керівних документів НАТО по цих питаннях.

Налагоджену систему психологічних операцій мають не тільки провідні, а також суміжні з Україною держави, такі як Румунія, Польща, Туреччина. Вже сьогодні вони за складом, технічним оснащенням та чисельністю здатні застосовувати як традиційні, так і новітні форми інформаційно-психологічного впливу.

У Війську Польському задачі надання інформаційно-психологічного впливу на війська і населення супротивника для досягнення політичних, військових і пропагандистських цілей покладені на центральну групу психологічних дій (ЦГПД) (Centraоna Grupa Dzialan Psychologicznych, місце дислокації м. Бидгощ). Центральна група психологічних дій складається з керування (штабу), а також з інформаційно-аналітичних, теле- і радіомовних, редакційно-видавничих і тилових підрозділів.

До останнього часу Росія не мала власної державної концепції з проблем інформаційного протиборства. Деякі російські фахівці вважають, що саме її відсутність була одним із факторів розпаду СРСР і поразки у "холодній війні".

"Доктрина інформаційної безпеки Росії" була підписана президентом Російської Федерації лише у вересні 2000 року. її головною особливістю є врахування інтересів трьох основних об`єктів національної безпеки: особи, суспільства та держави.

Забезпечення інформаційної безпеки та впровадження основних положень Доктрини здійснюється Управлінням інформаційної безпеки при Раді безпеки РФ. її експерти вважають, що для забезпечення інформаційної безпеки РФ необхідно створення особливого координаційного органу, який матиме право контролювати розробку і застосування інформаційної зброї, а також міжвідомчого аналітичного центру з проблем інформаційно-психологічних технологій на базі ФСБ, МВС, ЗС та Ради безпеки РФ.

Досвід проведення останніх локальних війн і збройних конфліктів в Югославії, Афганістані, Іраку показав неминучість і високу ефективність заходів інформаційної боротьби.

З огляду на це, прогнозується подальше зростання ролі інформаційних та психологічних операцій в забезпеченні національних інтересів провідних країн світу. За оцінками експертів інформаційна зброя є одною з головних загроз інформаційній безпеці держави. На сьогодні вже більше 20 країн планують і здійснюють різноманітні інформаційні операції. А сумарні витрати на розробки в галузі інформаційної зброї перевищують 120 млрд доларів на рік.

3. Форми і засоби ведення інформаційної боротьби

Сьогодні інформаційна боротьба (ІБ) в Україні знаходиться на стадії становлення. Її сутність ще продовжує корегуватись та розвиватись, що можливо призведе в недалекому майбутньому до появи зовсім інших уявлень і базових визначень. Складність ІБ обумовлена багатогранністю проявів інформації та інформаційних процесів. Подальший розвиток інформаційної боротьби наприкінці XX сторіччя пов'язаний зі змінами в галузі інформаційних технологій та зростанням ролі інформації в усіх сферах життєдіяльності суспільства і держави. В збройних силах провідних країн світу інформаційна боротьба трансформується в окремий інтегрований вид стратегічного (оперативного) забезпечення операцій а в подальшому як окремий вид боротьби. Відповідно з'являються нові форми ведення інформаційної боротьби: інформаційна операція, спеціальна інформаційна операція.

Для аналізу сучасних форм ведення інформаційної боротьби розглянемо документи США "JOINT DOCTRINE FOR INFORMATION OPERATIONS (Joint Pub 3-13)". "Об'єднана доктрина інформаційних операцій" визначає основні цілі інформаційної боротьби, об'єкти на які спрямований інформаційний вплив, та форми ведення інформаційної боротьби. Зрозуміло, що інформаційна операція це комплексна форма ведення інформаційної боротьби, яка змінюється в часі відповідно фазам розвитку подій і складається з декількох взаємопов'язаних складових.

Другий висновок - інформаційна боротьба ведеться не тільки в ході військового конфлікту, але ж ще задовго до його початку та після завершення. На етапі підготовки до збройної боротьби заходи інформаційної боротьби проводяться в першу чергу на державному рівні з метою створення бажаних воєнно-політичних та економічних умов для початку агресії. З іншого боку, вона є ефективним засобом запобігання і стримування військових конфліктів. До основних особливостей ведення інформаційної боротьби в цей період можна віднести: обмеженість у використанні сил, способів і засобів інформаційного впливу на противника; дотримання існуючих норм міжнародного права, тісну взаємодію силових відомств та інших державних структур при проведенні заходів інформаційної боротьби. З початком військових (бойових) дій сили і засоби інформаційної боротьби вирішують завдання з використанням їх усього можливого арсеналу, включаючи знищення об'єктів інформаційної інфраструктури противника.

Після досягнення воєнно-політичної мети інформаційна боротьба спрямована на: стабілізацію соціально-політичної обстановки в країні противника; нейтралізацію осередків опору; лояльне ставлення до перетворень в країні світової спільноти.

Інформаційна боротьба набуває активного стратегічного характеру, ведеться без обмежень у просторі та часі, та характеризується економічною доцільністю, нелетальністю дії та високою ефективністю щодо досягнення воєнно-політичної мети.

Актуальне питання для інформаційної безпеки України це можливе проведення проти неї інформаційної операції. У вказаному документі (Joint Pub 3-13) наступальна інформаційна операція складається:

. Operations Security (OPSEC) - Захист інформації про план операції, про елементи, які суттєво впливають на досягнення успіху, про союзні сили, аби таким чином уповільнити процес прийняття рішення противником. (JP 3-54 "Joint Doctrine for Operations Security")

. Military deception - введення в оману. Використання усіх можливих засобів для введення в оману противника стосовно ходу операції, ключових точок місцевості, напрямків основних зусиль. Уповільнює процес прийняття рішення противником через його системи збору і аналізу інформації. (JP 3-58 "Joint Doctrine for Military Dйception")

. Electronic Warfare (EW) - РЕБ. Використання спрямованої електромагнітної енергії для впливу на противника та захист власних радіосистем. (JP 3-51 "Electronic Warfare in Join Military Operations")

. Physical attack / destruction. Атака та фізичне знищення. Використання зброї проти визначених цілей для досягнення більшої ефективності інформаційної операції

5. Computer network attack (CNA) - Атака на комп'ютерні мережі

. Psychological Operations (PSYOP) - психологічні операції. Забезпечують умови для відновлення порядку, підтримку дружньо налаштованого населення. Вплив на противника та нейтралізація психологічного впливу з його боку. Психологічні операції повинні підтримувати заходи по введенню противника в оману. (JP 3-53 "Doctrine for Joint Psychological Operations")

. Public Affairs (PA) - Суспільні відносини. Інформування власної і іноземної аудиторії про свої цілі, дружні війська, хід операції. РА не використовують для введення в оману чи розповсюдження дезинформації. (JP 3-61 "Doctrine for Public Affairs in Joint Operations")

. Civil Affairs (CA) - цивільні відносини. Встановлення військовим командуванням дружніх стосунків з місцевими органами управління, населенням, місцевим лідерами в районі своїх інтересів. CA & PSYOP можуть бути поєднані. (JP 3-57 "Doctrine for Joint Civil Affairs ")

У мирний час, в умовах обмежень у використанні сил, способів і засобів кількість складових інформаційної операції зменшується до чотирьох. Computer network attack (CNA). Psychological Operations (PSYOP). Public Affairs(PA). Civil Affairs (CA). Це ті види інформаційного впливу, які несуть постійну загрозу інформаційній безпеці України. З них найбільш небезпечні - це атаки на комп'ютерні мережі та психологічні операції, в межах яких, як вважають фахівці, сформувався самостійний вид зброї - інформаційна зброя.

Відповідно до одного з існуючих визначень інформаційна зброя - це сукупність засобів і технологій, призначених для ведення інформаційної боротьби. За об'єктами впливу інформаційну зброю можна поділити на два основних класи:

. Інформаційно-технічна зброя, що впливає на інформаційні ресурси, інформаційну інфраструктуру збройних сил, держави в цілому.

. Інформаційно-психологічна зброя, що впливає на морально-психологічний стан людини, соціальних та інших груп населення, суспільства в цілому.

Інформаційна зброя може характеризуватись такими показниками, як цілеспрямованість, вибірковість, розосередженість, масштабність впливу, досяжність, швидкість доставки, комплексність впливу на людей, технічні засоби і системи, можливість регулювання (дозування) "потужності" впливу тощо. їй. притаманні такі особливості:

- скритність - можливість досягти мети без видимої підготовки та об'явлення війни;

- масштабність - можливість нанести непоправного збитку, не визначаючи національних кордонів та суверенітетів;

- універсальність - можливість багатоваріантного використання як військовими, так і цивільними структурами країни, що нападає, проти військових і цивільних об'єктів країни, яка підлягає нападу;

- економічність - вигідне для атакуючої сторони співвідношення витрат, необхідних на розробку засобів впливу, і одержуваного при цьому ефекту, порівняного з очікуваною катастрофою для країни, яка підлягає нападу.

За своїми економічними показниками інформаційна зброя може бути віднесена до різновиду асиметричної зброї.

На сьогодні інформаційно-технічна зброя визначається як засоби знищення, викривлення або викрадання інформаційних масивів, видобування з них необхідної інформації після подолання системи захисту, обмеження або заборони доступу до них законних користувачів, дезорганізації роботи технічних засобів, виводу з ладу телекомунікаційних мереж, комп'ютерних систем, усіх засобів високотехнологічного забезпечення життя суспільства і функціонування держави.

Засоби несанкціонованого збору інформації дозволяють здійснити несанкціонований доступ до комп'ютерних систем, визначати коди доступу, ключі до шифрів, чи іншу інформацію про зашифровані дані. До них відносяться програмні продукти типу "KNOWBOT" та "TRAP DOOR". Програмні продукти типу "KNOWBOT" (пошуковий робот) здатні переміщуватися в інформаційній мережі від комп'ютера до комп'ютера і при цьому розмножуватися, створюючи копії. Знайшовши цікавлячу його інформацію, "KNOWBOT" залишає в цьому місці свою копію, що збирає інформацію й у визначений час передає її. З метою виключення виявлення в програмних продуктах такого типу можуть бути передбачені функції самопереміщення і самознищення.

Програмні продути типу "TRAP DOOR" (програми-пастки, програми-закладки) призначені для збору та передачі інформації про ключі даних та паролі. Вони, звичайно, вмонтовуються в програмні продукти широкого вжитку (офісні та сервісні програми, операційні системи, локальні модулі онлайнових комп'ютерних ігор тощо).

Створені і постійно модернізуються спеціальні технічні пристрої, що дозволяють зчитувати інформацію з моніторів комп'ютерів. Перспективним є також створення мініатюрних спеціалізованих комплексів збору, обробки і передачі інформації, що можуть впроваджуватися під виглядом звичайних мікросхем до складу всіляких радіоелектронних пристроїв.

Засоби перекручування і знищення інформації включають численні комп'ютерні віруси. Особливу небезпеку становлять останні різновиди вірусів типу "WORM", які, на відміну від звичайних вірусів, являють собою не закінчену програму, а набір стандартних команд операційної системи (сценарій), що значно ускладнює процеси їх знаходження та нейтралізації.

До засобів порушення функціонування комп'ютерно-телекомунікаційних мереж відносяться "Логічні бомби", "Бомби електронної пошти" - атаки на відмову в обслуговуванні (DoS attacks) і т.д.

Логічна бомба являє собою управляючу програму, що перебуває в неактивному стані до одержання команди на виконання визначених дій на зміну чи руйнування даних, а також порушення нормального функціонування інформаційно-обчислювальних систем. Бомби електронної пошти - це програми, що спричинюють різке зростання обсягу повідомлень електронної пошти з метою перевантаження серверів. Саме в такий спосіб був заблокований у березні 1999 р. на троє діб сервер НАТО. Невідомий адресат регулярно надсилав на адресу Північноатлантичного блоку близько 2000 телеграм на день, що переповнило електронну "поштову скриньку" серверу. Аналогічно діють атаки на відмову в обслуговуванні.

В окремий різновид програмно-технічної зброї відносяться програмні продукти типу "TROJAN HORSE" (троянський кінь). Програмні продукти даного типу здатні відкривати повний доступ до цікавлячого комп'ютера при роботі в мережах різного типу.

Інформаційна зброя, як і інформаційна боротьба з розвитком суспільства та інформаційних технологій набули відповідних змін

На перспективу, враховуючи, що розвиток сучасної комп'ютерної техніки дійшов до створення штучного інтелекту, очікується поява "інтелектуальної" інформаційно-технічної зброї.

Відповідно з документами США психологічна операція є складовою інформаційної операції організується і проводиться згідно (JP 3-53 "Doctrine for Joint Psychological Operations") "Доктрини об'єднаних психологічних операцій".

Інформаційно-психологічні операції (ІПсО) розглядаються як форма ведення психологічної боротьби та передбачають використання складної сукупності різних видів, способів і прийомів інформаційно-психологічного впливу, тобто впливу інформацією. ІПсО починають проводиться в мирний час, активізуються в загрозливий період і повною мірою розгортаються у ході бойових дій.

ІПсО в мирний час (загрозливий період) провадяться для досягнення наступних цілей:

ізоляція ймовірного противника на міжнародній арені;

підрив морально-психологічного стану військовослужбовців і населення противника;

посилення антивоєнних і антиурядових настроїв у країні противника;

консолідація населення й особового складу власних збройних сил і країн-союзників.

Зміст ІПсО в загрозливий період конкретизується в залежності від політичних і військових цілей конфлікту, військово-політичної обстановки на ТВД; розмаху діяльності опозиційних політичних партій, дисидентського та пацифістського рухів, а також особливостей психології, звичаїв, традицій і релігійних вірувань народу в країні противника.

У ході бойових дій ІПсО переслідують наступні головні цілі:

підрив морально-психологічного стану особового складу збройних сил противника;

послаблення наступального пориву або здатності до завзятої оборони противника;

деморалізація частин противника, що відходять, спонукання особового складу оточених (відсічених) підрозділів до здачі в полон.

Основними об'єктами ІПсО виступають:

) військовослужбовці противника;

) населення противника;

) населення і військовослужбовці нейтральних і союзних держав.

) військовослужбовці та населення своєї країни.

У межах психологічної боротьби сформувалася інформаційно-психологічна зброя. Під інформаційно-психологічною зброєю розуміють засоби і технології, які реалізують інформаційні впливи на психіку, в першу чергу, свідомість особи, соціальних груп, з метою впровадження необхідних ідеологічних і соціальних установок, формування помилкових стереотипів поводження та прийняття рішень, трансформації в потрібному напрямку їхніх настроїв, почуттів, волі.

На сьогодні, за механізмами реалізації фахівці виділяють наступні види психофізичних впливів на психіку особи:

) пропагандистський,

) нейролінгвістичний,

) психоаналітичний,

) психотронний,

)психотропний,

6) психогенний.

Перші чотири з яких мають безпосередньо інформаційну основу.

Пропагандистський та нейролінгвістичний впливи на об'єкти (групи об'єктів) може здійснюватись:

- друкованими засобами - шляхом підготовки і видання друкованої продукції (листівок, газет, буклетів і т.п.) на відповідній поліграфічній базі та її розповсюдження авіаційними, повітроплавальними, ракетно-артилерійськими, піротехнічними й іншими засобами, а також шляхом підготовки матеріалів і публікацій для поширення у засобах масової інформації;

- за допомогою електронних засобів - шляхом підготовки і передачі по теле- і радіоканалам, комп'ютерним мережам, телеграфним, телефонним, іншим лініям зв'язку, а також через штатні військові засоби спеціальних програм (передач), через входження у мережі бойового управління і канали зв'язку об'єктів (груп об'єктів) впливу через військові (корабельні) радіозасоби;

- безпосереднім (опосередкованим) спілкуванням - шляхом підготовки і передачі через штатні звукомовні засоби програм усного мовлення, а також організації мітингів, семінарів, проведення бесід, лекцій, доповідей і т.п., з використанням образотворчих засобів

- шляхом виготовлення спеціальних плакатів, транспарантів, наклейок, фотостендів, сувенірів з відповідною символікою і текстами на іноземних мовах, у перспективі - голографічних зображень тощо.

Психоаналітичний вплив здійснюється шляхом безпосереднього спілкування, а також за допомогою електронних засобів.

Новітнім видом інформаційно-психологічної зброї є психотронна зброя - спеціальні технічні засоби (психотронні генератори), які використовують вплив так званих енергоінформаційних полів. Окремо розглядають психотронні генератори, психотронні формоутворюючі генератори, спінори і генератори, ретранслятори енергії космосу, багатополярні генератори.

інформаційний безпека зброя

Аналіз даного бачення певних процесів в інформаційній сфері дозволяв казати про підміну понять, адже війна за своїм значенням означає стан, у якому держави застосовують одна проти одної усі форми тиску з дотриманням дії законів та звичаїв ведення війни . Втім, наведені вище приклади бачення поняття інформаційної війни дає усі підстави стверджувати, що описані вище ознаки не складають даного поняття.

Нині відсутня розроблена на концептуальному рівні концепція (система теоретико-методологічних засад, положень) забезпечення інформаційної безпеки. Більш того, аналіз сучасної геополітичної обстановки і безпекотрансформаційних процесів дозволяє зробити висновок, що проти України здійснюються широкомасштабні інформаційні акції, спрямовані на дискредитацію, дезорганізацію, підрив іміджу, інформаційну кластеризацію і дестабілізацію нашої держави. І, передусім, цей вплив чиниться на систему державного управління.

Взагалі ж технології інформаційної ери певним чином зрівняли індустріальні, постіндустріальні та доіндустріальні країни: всі вони мають доступ до інструментарію, необхідного для ведення інформаційної війни, а отже, і виступають як суб'єктами, так і об'єктами інформаційної війни, а отже і забезпечення інформаційної безпеки.

Література

1. Психологические/информационные операции [Текст] :/ Почепцов Г.Г. - М., 1999г. - 98с.

2. Информационная война [Текст] :/ Расторгуев С.П.. - М. 1998г. - 143с.

3. Інформаційна політика [Текст] : навчальний посібник / Чукут С.А., Почепцов Г.Г. - друге видання, - К.: Знання, 2008р. - 531с.

. http://pidruchniki.com/18000102/politologiya/informatsiyni_viyni#617