єкти дослідження прямо випливають з мети даного реферату.
Творчість письменника в різні часи досліджували: О. Є Осовський., О. О Несмілова., М.М. Бахтін, А.І. Старцев та інші.
1. Загальна характеристика творчості Марка Твена
Марк Твен (справжнє ім'я Сэмюэл Лэнгхорн Клеменс) - видатний американський письменник, сатирик, лектор. Як стверджував сам письменник, псевдонім ним було взято в честь річкової навігації (він був помічником лоцмана на річці Міссісіпі, а в той час так називали мінімальну глибину, необхідну для проходження річкових суден).
Книга Юрія Ракова "Слідами літературних героїв" оповідає, що Марка Твена вважають засновником національної американської літератури. По-перше, його повісті про Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна написані на суто американському матеріалі: типове американське провінційне містечко, типові американські характери та проблеми. По-друге, привертає увагу мова творів - Марк Твен широко вживає у повісті мовлення певного прошарку американців.
Крім того, важливим досягненням Марка Твена є його вміння розкрити читачеві своєрідність американського гумору, яким пронизані сторінки повісті "Пригоди Тома Сойєра" [5,c.31].
Ясен Засурьський у праці "Марк Твен і його роль у розвитку американської реалістичної літератури" запевняє, що Марку Твену, безперечно, належить роль першовідкривача образу дитини в національній літературі Америки. Том Сойєр і Гекльберрі Фінн стали символами невтримної дитячої спраги пригод, неприйняття моралі, нав'язуваної суспільством дорослих. Можна стверджувати, що творчість Марка Твена глибоко досліджена з точки зору її ідейно-художніх та літературних особливостей, проте недостатньо наукових праць, автори яких проводили глибокий аналіз лінгвостилістичних засобів творів Марка Твена, зокрема, "The Аdventures of Tom Sawyer", та розглядали семантичні поля у авторському дискурсі Марка Твена та їх вплив на відображення дитячої мовної картини світу [2, с.87].
марк твен гумор оповідання
У книзі "Основи теорії дискурсу" Михайла Макарова чітко вказано, що авторський дискурс є особливим сполученням ідей, концепцій творця, відображення його світогляду, образного бачення світу та мислення, взаємодія відтвореної реальності з істинною індивідуальністю автора, хоча розбіжність між наміром, задумом митця та результатом творчості є звичайним явищем в історії літератури [3,c.127]. Критичне дослідження цілеспрямованої роботи письменника над мовою твору, вивчення лексики відіграють не менш важливу роль, ніж висловлювання про творчість в листах, щоденниках та літературно-критичних статтях. Зміст твору втілюється в складному комплексі його елементів, в їхній системі. Значення твору не може розглядатися ізольовано від тієї дійсності, в якій він виник. На таких моментах в творчості Марка Твена наголошують тільки М.Л. Макаров, а ще й І.С. Шевченко [7,c.33].
Творчість Марка Твена є досить різноманітною. Його літературна спадщина становить більше 25 томів різноманітних жанрів: починаючи від нарисів, закінчуючи історичними романами.
2. Особливості гумору в творчості Марка Твена
У термінологічній енциклопедії Селиванової йдеться про те,що гумор в літературі - це різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах; узагальнена назва творів, мета яких - розсмішити, викликати гарний настрій.
Досить часто поняття гумору в світовій літературі асоціюється з ім҆ ям Марка Твена. Підтвердження цьому можна знайти в ранніх його оповіданнях. В цих оповіданнях автор зміг передати не лише риси західного фольклору, а й атмосферу радісного західного життя. Вплив західного фольклору став визначальним чинником розвитку творчості М. Твена. Прикладом цього є його твір "Викрадення білого слона" (1882). Твір характеризується сплеском яскравого, насиченого, чудового та неочікуваного гумору, який виривається з творчих глибин свідомості автора.
Гумористичні оповідання Марка Твена начебто переносять читача в особливий світ, де життя буяє. Письменник наче визволяє приховану енергію життя, розкриваючи це через речі та людей. Твену, безперечно, подобається таке "кипіння" життя, безперервний сміх. Будь-що штучне або надумане викликають у письменника протест. Йому ненависні канони, штампи, догми [6,c.94].
Людмила Мішина у своїй праці "Принцип зображення дитини в повістях марка Твена" стверджувала, що у М. Твена існувало чітке уявлення про характер його творчої місії, як гумориста. Він чітко вірив, що "чисті гумористи не виживають", і якщо гуморист хоче, "щоб його твори жили вічно, то повинен вчити і проповідувати".
В оповідання М. Твена жаба "водить плечем, наче француз", карманий годинник віддає, як дідова зброя і змушують свого власника покласти на груди вату. Твори М. Твена характеризуються спостережливістю, гостротою поетичного бачення, проявляється увага до деталей з метою їх точного висвітлення. Наприклад, автор встигає помітити, що сердитий дід, який вривається в редакцію сільськогосподарської газети,і перед тим як пустити в справу палицю, ставить шляпу на підлогу та витягує з карману червону шовкову хустинку. Він бачить і дерев ҆яний ящик з піском, і чугунну пічку з дверцятами, і костюм редактора, що датується "приблизно 1848 роком", і його "шевелюру", в яку енергійний діяч преси "в пошуках потрібного слова часто запускав руки в волосся". Реалістична переконливість цих спостережень, пластична випуклість твенівських замальовок не мають більше аналогів в американській літературі [4,c.49].
Марина Єлізарова запевняє нас, що однією з характерних рис Твена є повільна манера викладення розповіді. Так, в "Приборканні велосипеда" незначна подія в житті героя, яка не варта уваги, розростається до масштабів своєрідної "Іліади", в якій розкриваються всі перипетії, етапи, переходи.
Письменник особливо любить показувати дійсність через сприйняття простодушної людини, "простака", який бачить речі в їх справжньому вигляді, та в наївній манері розповідає про життєві враження. Цей прийом для Марка Твена має універсальне значення.
"Простак" є центральним героєм більшості розповідей автора. Твен створив таку маску, довірливої, не спокушеної людини, яка на кожному кроці потрапляє в безглузді ситуації. В своїй свідомості "простак" бачить все по - іншому, ніж інші люди. Саме тому М. Твен любить викладення від першої особи. (Наприклад, твір "Коли я служив секретарем", 1868 р.)
Уже в ранніх оповіданнях Твена "простак" був небезпечною фігурою "для американського способу життя". Його погляди проникали в приховані глибини суспільного життя США, стаючи, то невдалим претендентом на пост губернатора ("Як мене обирали в губернатори",1870 р.), то бідним працьовитим китайцем, який був пригнобленим в "країні свободи" ("Приятель Голдсміта знову в чужій країні", 1870), то несміливим співробітником американської преси ("Журналістика в Тенесі", 1869) [1,c.68].
Висновки
Марк Твен досить швидко отримав славу першого гумориста Америки, яка з часом міцніла та розширювалась. Сам автор був переконаний, "щоб його твори жили вічно, то повинен вчити і проповідувати".
Мішина Л.А., Шевченко І.С., Раков Ю.Р., Єлізарова М.А. та інші вважають, що Марк Твен є засновником національної американської літератури. Його творчість - це неабиякий внесок в світову літературу. Засурьський Я.Н. запевняє, що Марку Твену належить роль першовідкривача образу дитини в національній літературі Америки.
Том Сойєр і Гекльберрі Фінн стали символами невтримної дитячої спраги пригод, неприйняття моралі, нав'язуваної суспільством дорослих. А гумор Марка Твена став взірцем для письменників сучасності.
Список використаної літератури
1.Елизарова М.А. История зарубежной литературы конца XIX - начала XX веков. - М: Просвещение, 1970. - 650 с.
2.Засурский Я.Н. Марк Твен и его роль в развитии американской реалистической литературы. - М: Наука, 1987. - 238 с.
.Макаров М.Л. Основы теории дискурса / М.Л. Макаров. - М.: ИТДГК "Гнозис", 2003. - 280 с.
.Мишина Л.А. Принцип изображения ребёнка в повестях Марка Твена. - Днепропетровск: Зоря, 1978. - 110 с.
.Раков Ю.Р. По следам литературных героев. - М: Худ. литература, 1974. - 145 с.
.Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О.О. Селіванова. - Полтава: Довкілля-К, 2010. - 844 с.
.Шевченко И.С. Дискурс как мыслекоммуникативное образование / И.С. Шевченко, Е.И. Морозова // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2003. - № 586. - 33 - 38 с.