язки юридичних й фізичних осіб щодо мобілізації та використання фондів фінансових ресурсів;
є підґрунтям для вжиття відповідних заходів щодо виконання правових норм.
Правові норми, що регулюють фінансові відносини, є системою фінансового права, Яка ґрунтується на конституції держави.
Ринкова модель економіки не може існувати і розвиватися без втручання держави в процеси розподілу і перерозподілу з новоствореної вартості в суспільстві. Для цього використовують фінанси, а бюджет є конкретною формою реалізації функцій держави. Спеціальними бюджетними законами є Бюджетний кодекс України та Закон України «Про Державний бюджет України», який приймається щороку. До інших законів, що регулюють бюджетні відносини, можуть бути віднесені два типи законодавчих актів:
а) суто бюджетні, присвячені регулюванню виключно бюджетних відносин;
б) закони, котрі містять деякі норми, що регулюють бюджетну діяльність.
Організаційну роботу із використання чинного законодавства у сфері фінансів здійснюють фінансові органи, котрі очолює Міністерство фінансів.
Управління фінансовою системою
Управління фінансами - це сукупність форм й методів цілеспрямованого впливу держави на формування і використання централізованих й децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні державних органів управління.
Організаційну і методичну роботу із управління фінансами здійснює Міністерство фінансів України. Його повноваження і основні функції визначаються положенням «Про Міністерство фінансів України», яку затверджується Кабінетом міністрів. Воно несе відповідальність за фінансовий стан держави, розробку та реалізацію фінансової політики. Для оперативного управління фінансовою системою держави обирається колегія, склад якої затверджується Кабінетом міністрів.
Ці органи покликані виконувати ряд функцій:
. Підготовку проекту державного бюджету України.
. Організацію використання бюджетів, підготовку звітів щодо їхнього використання.
. Розробку проектів нового законодавства.
. Обґрунтування основних положень фінансової політики держави.
. Здійснення контролю над дотриманням фінансового законодавства.
. Управління оперативною роботою фінансових органів різних рівнів.
. Контроль, ревізію та перевірку фінансово-господарської діяльності всіх державних організацій.
Також Управлінням фінансово-господарською діяльністю в державі займаються, крім вищезазначених організацій фінансові органи державної адміністрації, виконкоми радий, фінансові підрозділи міністерств й відомств, фінансові відділи на підприємствах, державна податкова адміністрація, пенсійний фонд, рахункова палата, контрольно-ревізійне управління тощо.
2. Державні фінанси: сутність, функції та їхнього структура
бюджет державний фінанси
Потрібно завжди памятати, що не діяльність держави у нас собі, а обєктивні потреби суспільного розвитку зумовлюють існування фінансів. Для здійснення своїх функцій держава використовує частину фінансових ресурсів суспільства, котрі приймають форму державних фінансів. У теорії фінансів вже вироблене чітке визначення ролі та призначення державних фінансів у побудові фінансової системи України транзитивного періоду. Узагальнене визначення може бути таким: головне призначення державних фінансів - за допомогою різних фінансових інституцій сприяти успішному економічному і соціальному розвитку держави.
Сутність державних фінансів
Під державними фінансами розуміють сукупність фінансових відносин, котра забезпечує досягнення цілей внутрішньої та зовнішньої політики держави. Ці відносини повязані із формуванням фінансових ресурсів у розпорядження держави, до того числі за рахунок підприємств й приватизації державної власності.
За економічною сутністю, державні фінанси - це система грошових ресурсів, котрі зосереджені до рук держави й призначені для виконання притаманних державі економічних, соціальних й політичних функцій, та сукупність форм й методів, за допомогою які ці фонди формуються.
Під державними фінансами може розумітися також сукупність фінансових інститутів, їхнього звязків й взаємовідносин, котрі забезпечують досягнення поставлених цілей. як центральна підсистема фінансових відносин державні фінанси мають визначені складові: загальнодержавні фінанси, до які належати Державний бюджет, місцеві фінанси, державний кредит, державне страхування, централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси господарюючих субєктів, котрі характеризуються такими ж рисами, як й державні фінанси.
Загальнодержавні фінанси забезпечують фінансування тихих заходів, котрі мають загальнодержавний характер - фінансування діяльності органів державної влади та управління, проведення регулювання соціально-економічного розвитку, здійснення перерозподілу ВВП між територіями, галузями, населенням та ін.
У українському законодавстві чітко розподіляються повноваження щодо фінансової діяльності, що здійснюється Державою через посередництво органів державного управління підприємствами, установами, організаціями. У загальнодержавних фінансах держава, в особі уповноважених фінансових й кредитних установ, сама мобілізує, розподіляє й використовує фонди грошових коштів, фінансуючи народне господарство, соціально-культурну сферу, оборону, управління, створення матеріальних й фінансових резервів. На створення й використання децентралізованих фондів грошових коштів держава уповноважує підприємства, обєднання та міністерства. Ці фонди грошових коштів є фінансами галузей народного господарства. З централізованими смердоті тісно повязані податковими та іншими обовязковими платежами, а при необхідності, фінансуванням із них.
Функції державних фінансів
Головне призначення державних фінансів - через різноманітні фінансові інституції сприяти успішному економічному й соціальному розвитку держави, забезпеченню прав й свобод людини. Досягають цього через методи й форми мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їхнього на розвиток економіки, забезпечення соціальних гарантій населення, утримання армії, органів всіх ланок влади.
Держава будує свою фінансову політику, головним завданням якої є пошук оптимальної моделі перерозподілу фінансових ресурсів із метою прискорення зростання матеріального виробництва й добробуту населення. Для побудови такої моделі потрібно визначити рівень втручання держави у господарську діяльність виробничих структур й рівень зобовязань держави щодо соціального забезпечення своїх громадян. Від цих чинників залежить, котра частка валового національного продукту має зосереджуватися у фінансових інституціях, створюваних Державою.
Державні фінанси як економічна категорія проявляються в функціях, котрі смердоті виконують.
Основні функції фінансової системи: планування; організація; стимулювання; контроль.
Функція планування - передбачає формулювання цілей та вибір шляхів їхні досягнення на підставі розмежування повноважень й предметів відання між Державою, регіонами та органами місцевого самоврядування.
Функція стимулювання базується на діяльності, котра спрямовано реалізацію цілей.
Функції фінансів, повязані із регулюванням реального грошового обігу:
. Розподільна функція, результатом якої є формування та використання централізованих фондів грошових коштів, утримання невиробничої сфери економіки.
. Контрольна функція, котра реалізується за такими основними напрямами:
контролю над правильним й своєчасним перерахуванням коштів у централізовані фонди;
контролю над додержанням заданих параметрів централізованих фондів грошових коштів із урахуванням потреб виробничого й соціального розвитку;
контролю над цілеспрямованим й ефективним використанням фінансових ресурсів.
Склад й структура державних фінансів
Державні фінанси - головна ланка фінансової системи України, Яка охоплює майже 80 відсотків всіх фінансових ресурсів й містить різноманітні фінансові інститути, за допомогою які держава здійснює свою діяльність.
Структура державних фінансів у вчених-фінансистів нашої країни ще немає чіткого визначення, але й більшість погоджується з включенням до неї таких елементів:
) загальнодержавного бюджету - сукупність всіх бюджетів у державі;
) централізованих та децентралізованих фондів цільового призначення;
) фінансів підприємств й організацій державної та комунальної форм власності;
) державного кредиту;
) державного страхування.
За рівнями державні фінанси поділяються на загальнодержавні та місцеві.
Головне заподіяння структурної системи державних фінансів - установлення оптимального співвідношення між її рівнями.
Загальнодержавний бюджет відображає відносини, повязані із мобілізацією, розподілом та використанням централізованих грошових фондів. За рахунок централізованих грошових фондів фінансуються видатки держави на капітальне будівництво, реконструкцію підприємств, структурну перебудову, конверсію, утримується вся невиробнича сфера - освіта, охорона здоровя, фізична культура, спорт, оборонний сектор, управління, правоохоронні органи, соціальне забезпечення громадян, здійснюється багато інших програм.
Децентралізовані державні фінанси (їхні ще називають децентралізованими фондами грошових коштів) є в всіх галузях народного господарства. Нині підприємства та організації всіх форм власності утворюють фонди за рахунок прибутку.
Основою державних фінансів є бюджети різного рівня. Державний бюджет є головною й провідною ланкою фінансової системи та важливою фінансовою категорією. Основний фінансовий документ держави - це план формування й використання фінансових ресурсів на поточний рік для забезпечення завдань й функцій, котрі здійснюються органами державної влади. За матеріальним внеском Державний бюджет - централізований фонд фінансових ресурсів держави, а й за соціально-економічною суттю - основний засіб перерозподілу національного прибутку.
Державні цільові фонди - це фонди грошових коштів, котрі мають цільове призначення й знаходяться у розпорядженні центральних та місцевих органів влади. До системи державних цільових фондів України входити близько 20 фондів. Найбільшими із них є:
. Пенсійний фонд.
. Фонд соціального страхування у звязку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням й похованням.
. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
. Фонд соціального страхування на випадок безробіття.
. Державний інноваційний фонд.
. Фонд соціального захисту інвалідів.
. Фонд охорони навколишнього природного середовища.
Кожен з державних цільових фондів має закріплені доходи та видатки й відповідну систему управління.
Державний кредит - це сукупність відносин, у які держава позичальником коштів, кредитором й гарантом. Найважливішими формами державного кредиту є державні позики, грошово-речові лотереї, використання частини вкладів населення в ощадних установах.
Ця підсистема державних фінансів покликана мобілізувати фінансові ресурси для фінансування витрат з бюджету, котрі не відшкодовуються його доходами.
Існування державного кредиту Веде до утворення державного боргу як сукупності зобовязань держави перед населенням, юридичними особами, іноземними державами й міжнародними організаціями.
Державний борг поділяється на зовнішній та внутрішній. Усі кошти як у межах держави, то й за зовнішніми запозиченнями, спрямовуються на покриття дефіциту бюджету. Мобілізація коштів через державний кредит дає змогу впливати на інфляційні процеси в державі у бік їхнього зменшення. У видатковій частині Державного бюджету щорічно передбачаються видатки на обслуговування державного боргу.
Загальнообовязкове державне соціальне страхування - це система прав, обовязків й гарантій, котра передбачає надання соціального захисту за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків, надання бюджетних коштів та інших джерел згідно з чинним законодавством.
Принципи та роль державних фінансів
Державні фінанси, тобто насамперед система бюджетів держави, в ринкових умовах є одним з найдієвіших інструментів впливу на темпи та пропорції розвитку економіки. Держава впливає на фінансові можливості господарських структур й громадян за допомогою обєктів оподаткування, ставок податків й пільг при оподаткуванні, мобілізуючи доходи до бюджету.
Роль державних фінансів виявляється не меншою мірою у формах й методах мобілізації фінансових ресурсів. Важливе значення має ті, як мобілізуються ресурси, якими каналами та в якій формі відбувається їхні рух, на які засідках смердоті виділяються. Визначення обєкта оподаткування чи обчислення платежів, передбачених пільг, строків оплати, відповідальності за несвоєчасну оплату є механізмом впливу на економічні та соціальні процеси.
Державні фінанси значно впливають на темпи та пропорції розвитку економіки при фінансуванні саме із бюджету й насамперед витрат на розвиток економіки. З бюджету здійснюється фінансування операційних та інших витрат на розвиток агропромислового комплексу, надаються дотації вугільній промисловості, спрямовуються капітальні вкладення в низку обєктів загальнодержавного значення, фінансуються науково-технічні програми.
За допомогою бюджету створюються спеціальні економічні зони, котрі суттєво впливають на прискорення територіального розвитку економіки. Найбільший вплив бюджет має на темпи та пропорції розвитку економіки завдяки фінансуванню соціальних витрат й науки.
Стан державних фінансів - один із головних показників стійкості економіки та досконалості соціальної системи.
Особливе значення має визначення ролі фінансів у реформуванні української економіки, Яка може бути зведена до трьох вирішальних чинників:
) економічної стабілізації;
) адаптації до ринкових перетворень;
) стимулюванню інвестиційної активності.
Фінансова стабільність означає наявність стійких джерел фінансування, можливість притягнення коштів на ринок капіталів, накопичення ресурсів для розширення виробництва та розвитку суспільного сектору економіки.
Фінансова адаптація до ринкових перетворень виражається до того, що держава та підприємства є повноправними учасниками ринку капіталів, виступаючи в ролі кредиторів чи позичальників.
Реформування економіки із метою фінансової адаптації містить:
лібералізацію цін;
приватизацію;
соціальну трансформацію;
інтеграцію до системи.
Інвестиційна активність держави й шкірного підприємства є результатом та індикатором економічного зростання.
Фінанси відіграють вирішальну роль у притягненні інвестицій, створенні сприятливих умів для функціонування ринку капіталів.
Державні фінанси зорієнтовані на такі основні принципи:
єдність законодавчої й нормативної бази;
відкритість й прозорість;
розмежування повноважень й предметів ведення;
цільову зорієнтованість;
науковий підхід до реалізації намічених цілей;
економічність й раціональність;
управління фінансовими потоками на централізованій основі.
. Державний бюджет - центральна ланка системи фінансів України
Сутність державного бюджету
Державний бюджет є особливою економічною категорією перерозподільних відносин, Яка повязана із відокремленням частини національного прибутку для використання Державою із метою задоволення потреб суспільства й окремих його державно-територіальних формувань.
За допомогою бюджету здійснюється перерозподіл національного багатства між галузями народного господарства, територіями країні, сферами суспільної діяльності.
Сукупність бюджетних відносин щодо формування та використання бюджетного фонду країни складає також поняття Державного бюджету.
Державний бюджет - це сукупність соціально-економічних відносин, котрі складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу та використання централізованого копійчаного фонду держави.
Формування Державного бюджету здійснюється на основі різних дохідних джерел, основну роль серед які відіграють податки юридичних та фізичних осіб.
Таким чином, Державний бюджет - грошові відносини держави із фізичними та юридичними особами в звязку з формуванням централізованих фінансів, а також відносини, котрі повязані із розподілом й перерозподілом національного прибутку держави, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних установ й заходів, котрі смердоті проводять.
Бюджет як економічна категорія в системі вартісних категорій
Економічним інструментом, завдяки якому проходити розподіл створеного продукту, є ціна. Вона передбачає конкретну кількість грошових коштів, котрі поступають в тієї чи інший сектор економіки чи у тому чи інший грошовий фонд субєктів господарювання.
Однією із вартісних категорій є прибуток підприємств, який виражає обєктивну необхідність визначення й виділення конкретного розміру доходів господарюючих субєктів, що залишаються після їхнього розподілу в розпорядженні підприємств.
Податки - це обовязкові платежі фізичних та юридичних осіб у різні види бюджетів для створення централізованих фондів, що йдуть на задоволення суспільних потреб.
Заробітна плата - це форма грошових відносин, зумовлена необхідністю формування доходів у робітників підприємства, котрі призначені для задоволення індивідуальних потреб.
Кредит як категорія формується за рахунок тимчасово вільних грошей підприємств, організацій, населення.
Роль бюджетові у здійсненні розширеного відтворення
У бюджеті держави акумулюється значна частина знов створеної вартості - національного прибутку, який розподіляється та використовується відповідно до ринкових законів суспільного розвитку для забезпечення розширеного відтворення й задоволення загальнодержавних потреб.
Розподіл національного прибутку через Державний бюджет зумовлений необхідністю створення централізованого відтворення та задоволення інших сукупних потреб суспільства шляхом перерозподілу коштів між галузями виробничої та невиробничої сфер суспільства, а також між економічними регіонами країни.
Перерозподіл національного прибутку як між галузями, то й усередині галузей, здійснюється завдяки державним інвестиціям й пріоритетному фінансуванню окремих видів виробництва, високих технологій тощо.
Зважаючи на перспективи формування бюджету, основною закономірністю відтворення в умовах ринку має статі тенденція збільшення фонду накопичення при розподілі національного прибутку України.
Це дозволяє здійснювати цілеспрямовану інвестиційну політику, укріплювати матеріально-технічну базу виробництва й тім самим збільшувати дохідну частину Державного бюджету України.
Функції бюджету
Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через його функції:
розподільну;
контрольну;
зі забезпечення існування держави.
Зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових коштів між різними підрозділами суспільного виробництва й верствами населення.
Важливо зазначити, що жодна ланка фінансової системи іншого багатовидового (міжгалузевий, міжтериторіальний та ін.) й багаторівневого (державний, республіканський, обласний, міський бюджети) перерозподілу грошових коштів, як бюджет.
Контрольна функція - це здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю народного господарства в процесі планування та використання бюджету.
Функція забезпечення існування держави ставити такі заподіяння:
створення матеріально-фінансової бази функціонування держави;
утримання апарату управління країною, президентської влади, законодавчої та виконавчої влади, правоохоронних й фінансових органів, податкової служби.
Державний бюджет - основний фінансовий план України
Треба розрізняти поняття Державний бюджет як економічна категорія й Державний бюджет як основний фінансовий план країни.
У першому разі йдеться про систему грошових відносин, Яка має обєктивний характер. У іншому - про результат діяльності людей щодо формування та використання централізованих грошових коштів.
Під Державним бюджетом України як фінансовим планом розуміється бюджетний план руху частини сукупного суспільного продукту. Державний бюджет України - Єдиний план створення доходів й здійснення будь-яких витрат держави на суспільні потреби у визначених розмірах й за цільовим призначенням.
4. Державні доходи
Сутність й джерела створення державних доходів
Державні доходи - це система грошових відносин, Яка повязана із формуванням фінансових ресурсів у розпорядження держави й державних підприємств.
Доходи є фінансовою базою діяльності держав. Треба розрізняти поняття «державні доходи» й «доходи державного бюджету», котрі не є ідентичними одне одному. У першому разі мова йде про більш широку групу відносин, бо у склад державних доходів, крім доходів державного бюджету, входять доходи державних підприємств й фінансові ресурси державних позабюджетних фондів.
Фінансові ресурси, котрі акумулюються Державою, називаються централізованими й формуються за рахунок податкових надходжень й неподаткових доходів, наприклад, доходів від зовнішньоекономічної діяльності, державного майна, митних зборів, платежів населення тощо. Ресурси, котрі залишаються в розпорядженні підприємств, називаються децентралізованими, смердоті утворюються із грошових доходів й накопичень самих підприємств.
Державні доходи виражають відносини розподілу та перерозподілу національного прибутку. Водночас державні доходи являють собою сукупність грошових коштів, котрі концентруються до рук держави для виконання нею її функцій.
Всі джерела доходів поділяються на дві групи - внутрішні та зовнішні.
Внутрішні джерела - національний дохід й національне багатство, котрі створюються усередині країни та використовуються для здійснення.
Зміст й основи класифікації державних доходів
Державні доходи класифікуються за основними ознаками:
. За джерелами утворення доходів:
отримані від розподілу новоствореної вартості; що входять у склад фонду відшкодування; від реалізації національного багатства.
. За соціально-економічними ознаками:
від господарської діяльності;
від використання природних ресурсів; від зовнішньоекономічної діяльності; від банківської діяльності;
від реалізації дорогоцінних металів;
державне мито;
митні платежі;
збори та інші неподаткові доходи;
від громадян тощо.
. За методом залучення коштів: податкові надходження; державні цільові фонди;
доходи від операцій із капіталом;
офіційні трансферти.
. За умовами формування: безповоротні; поворотні.
За рівнем централізації: централізовані; децентралізовані.
Основними видами державних доходів є податки. Податкова система України базується на поєднанні прямих й непрямих податків.
Дохідна частина бюджету не є величиною постійною.
Існують й інші види класифікації доходів, наприклад, юридична та фінансова.
Склад доходів державного бюджету
Склад доходів Державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та Законом про Державний бюджет на відповідний рік.
До доходів загального фонду Державного бюджету належати тих, що призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків й не спрямовуються на конкретну мітку. Доходи спеціального фонду Державного бюджету призначені лише для цільового фінансування.
Доходи бюджетів формуються за рахунок сплати фізичними та юридичними особами податків, зборів та інших обовязкових платежів, надходжень із інших джерел, котрі встановлено законодавством України.
Структура державного бюджету залежить від економічного й соціального розвитку держави.
У розпорядженні держави перебувають централізовані фінансові ресурси:
а) бюджетної системи;
б) державних фінансових інститутів (Центробанку, державних фінансових органів, державних кредитних установ);
в) централізованих й децентралізованих фондів цільового призначення.
З метою визначення обсягів фінансових ресурсів країни й напрямів їхні використання складається баланс фінансових ресурсів й витрат держави. Відмінність балансу від зведеного бюджету полягає до того, що крім централізованих фінансових ресурсів, котрі мобілізуються через фінансову систему, в ньому відображаються й децентралізовані фінансові ресурси, зосереджені у субєктів господарювання й населення.
Баланс фінансових ресурсів й витрат держави є фінансовою програмою економічного та соціального розвитку держави. Метою розробки балансу фінансових ресурсів держави є балансування доходів та витрат держави, перевірка економічного обґрунтування розрахунків державного бюджету, балансу грошових доходів й витрат населення, платіжного балансу та інших фінансових балансів.
Зведений фінансовий баланс держави - це система фінансових планів, що містить:
а) фінансові плани підприємств (баланс доходів й видатків) всіх форм власності;
б) кошториси господарських організацій, котрі повністю фінансуються за рахунок Державного бюджету;
в) Єдиний кошторис доходів й витрат невиробничої сфери (освіта, охорона здоровя та інше);
р) фінансові плани організацій, котрі займаються страхуванням;
За останні роки у складі доходів державного бюджету значне місце займають:
податкові доходи:
податок на додану вартість - 26 % (план 2005 р.); податок на прибуток - 22 % (план 2005 р.); акцизний збір - 11 % (план 2005 р.);
неподаткові надходження: 27 % (план 2005 р.);
Плата надання державних послуг (консульські збори, за надання ліцензій, патентів, інших державних дозволів);
адміністративні збори й платежі; податкові та адміністративні штрафи; надходження від операцій з клієнтами; бюджетні трансферти;
доходи державних цільових фондів;
інші доходи.
Висновок
Головне призначення державних фінансів - сприяння успішному економічному і соціальному розвитку держави, забезпеченню прав й свобод людини за допомогою різних фінансових інституцій. Це досягається завдяки методам й формам мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їхні для розвитку економіки, забезпечення соціальних гарантій населення, утримання армії, організацій всіх ланок влади.
Державні фінанси можна визначити як систему грошових відносин, котра містить у собі державний й місцевий бюджети, централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення, фінанси підприємств й організацій державної й комунальної форм власності, державний кредит, державне майнове та особисте страхування. Основою державних фінансів є бюджети різних рівнів. Державний бюджет є головною й провідною ланкою фінансової системи та важливою фінансовою категорією. Основний фінансовий документ держави - план формування й використання фінансових ресурсів на поточний рік для забезпечення завдань й функцій, котрі здійснюються органами державної влади. Ринкова модель економіки не може існувати і розвиватися без втручання держави в процеси розподілу і перерозподілу знов створеної вартості в суспільстві. Для цього використовуються фінанси, а бюджет є конкретною формою реалізації функцій держави.
За рівнями державні фінанси поділяються на загальнодержавні та місцеві. Головне заподіяння структурної системи державних фінансів - установлення оптимального співвідношення між її рівнями.
Визначення ролі фінансів у реформуванні української економіки можна звести до наявності трьох вирішальних чинників: економічної стабільності, адаптації до ринкових перетворень, стимулювання інвестиційної активності.
Бюджет як річний фінансовий план являє собою кошторис доходів й видатків держави, затверджений органами законодавчої й представницької влади у вигляді закону. Склад державних доходів визначається Бюджетним кодексом України та Законом України про Державний бюджет на поточний рік. Головним матеріальним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, котрі використовуються органами влади для перерозподілу національного прибутку та утворення бюджетних доходів, є податки, державний кредит та емісія грошей.
Державні видатки визначаються соціально-економічною моделлю, функціями та економічним станом держави. Реформування економіки із метою фінансової адаптації містить лібералізацію цін, приватизацію, соціальну трансформацію, інтеграцію до системи.
Матеріали даного конспекту лекцій можна використовувати для самостійного вивчення основних питань щодо ролі та призначення державних фінансів у складі фінансової системи України, їхнього сутності, функцій та структури, визначення державного бюджету як економічної категорії в системі вартісних категорій, особливостей формування доходів й видатків згідно з Бюджетним кодексом України.
Список літератури
1.Конституція України: Прийнята на пятій сесії Верховної Заради України 28 червня 1996 р. - До.: Преса України, 1997. - 80 з.
.Бюджетний кодекс України / Міністерство фінансів України. - До., 2009. - 91 з.
.Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» // Відомості Верховної Заради України. - 2007. - № 7-8.
.Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси: Навч. посібник. - 2-ге вид., переробл. й допов. / За заг. ред. В.Д. Базилевича. - До.: Атіка, 2007. - 368 з.
.Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - До.: Центр навч. літ., 2004. - 608 з.
.Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - До.: НІОС, 2009. - 416 з.
.Державний комітет статистики України за 2009 рік / За ред.
.Про. Григоровича. - До.: Консультант, 2009. - 632 з.
.Державні фінанси в транзитивній економіці: Навч. посібник / М.І. Карлін, Л.М. Горбач, Л. Новосад та ін.; За заг. ред. д.е.н., проф. М.І. Карліна. - До.: Кондор, 2003. - 220 з.
.Карпінський Б.А., Герасименко О.В. Фінансова система: Навч. посібник. - До.: Центр навч. літ., 2008. - 184 з.
.Кудряшов В.П. Фінанси: Навч. посібник. - Херсон: Олді-
.плюс, 2008. - 352 з.
.Пабат М.Г. Державні та муніципальні фінанси: Навч.-метод. посібник. - Донецьк: ДонДАУ, 2002. - 240 з.
.Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посібник. - 2-ге вид., переробл. й допов. - До.: ЗнанняПрес, 2003. - 523 з.