Грошово-кредитна політика Національного банку
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
з дисципліни
«Гроші та кредит»
На тему: «Грошово-кредитна політика НБУ»
Виконала
Студентка ІІІ курсу, групи 3593-2 Швець Я.С.
Перевірила Батракова Т.І.
Запоріжжя 2015
Вступ
Проблема становлення української національної системи, грошово-кредитних відносин є основоположною у сфеі економічного реформування держви, їх роль на сучасному етапі зростає, оскільки відбувається зростання фінансового сектора, до змін якого особливо чутливим є перехідні економіки. Світова практика нагромадлиа значний досвід грошово-кредитного регулювання, тому важливим є його врахування при розробці та реалізації грошово-кредитної політики в Україні. Політика у сфері грошового обігу та кредиту має велике значення для кожної країни, оскільки, шляхом регулювання пропозиції грошей, вона впливає на перебіг багатьох процесів у країні.
На сьогодні існує чимало різноманітних спроб надати комплкесне визначння грошово-кредитній політиці. Чимало економістів намагалися якомога змістовніше трактувати це поняття. Проте більшість визначень мають певні недоліки, а саме відсутність чіткого формулювання поняття, а також хибність деяких тверджень. Саме тому було б раціонально проаналізувати цю сферу державного впливу й надати більше повне визначення «грошово-кредитної політика».
На сьогодні теоретичні проблеми грошово-кредитної політики також є полем для гострих дискусій між різними економічними школами. До визначення поняття «грошово-кредитна політика» застосовують різні підходи. За визначенням Е.Дж. Долана, «у це поняття включаються всі дії уряду, що впливають на кількість грошец, що перебувають в обігу». Інші автори трактують грошово-кредитну політику як один з двох провідних засобів, за допомогою якого органи влади в ринковій економіці регулрно впливають на темп і напрямок загального економічного зростання, включаючи не лише рівень валового продукту і зайнятості, але й загальний рівень зростання чи падіння цін. [1]
1. Стратегічні принципи монетарної політики
Головним результатом функціонування грошової системи є розроблення і реалізація певної грошово-кредитної політики. Позитивний вплив цієї політики на розвиток економіки визначає ефективність самої грошової системи.
У літературі застосовується кілька підходів до визначення сутності грошово-кредитної політики. Представники одного з них трактують монетарну політику надто вузько - як урядову політику впливу на кількість грошей в обороті. Представники іншого підходу визначають її надто розширено - як один із секторів економічної політики вищих органів державної влади.
Більш повно і точно виражає сутність монетарної політики визначення її як комплексу взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральний банк. Як випливає з цього визначення, монетарній політиці властиві комплексність, різноваріантність регулятивних заходів; спрямованість їх на досягнення певних, заздалегідь визначених суспільних цілей; заходи ці реалізуються центральним банком через механізм грошового ринку.
При такому підході монетарна політика набуває чітких, економічно обумовлених обрисів. Вона має внутрішньо єдину інституційну основу - грошовий ринок і банківську систему. У такому трактуванні монетарна політика являє собою організаційно оформлений регулятивний механізм зі своїми специфічними цілями, інструментами та роллю в економічному регулюванні. [2]
забезпечення можливостей для ефективного функціонування суспільного виробництва;
досягнення економічного зростання.
Стратегія кредитно-грошової політики має бути спрямована на покращання добробуту населення, стримування інфляції, забезпечення зайнятості населення.
Реалізація стратегічних цілей грошово-кредитної політики в сучасних умовах може базуватися на двох основних теоретичних моделях, розроблених західною економічною наукою. Це, насамперед, кейнсіанська модель, в основу якої покладено тезу про те, що вирішальним елементом при забезпеченні грошово-кредитної політики є рівень відсотка за кредитами, зміна якого впливає на обсяги валового продукту.
Друга модель -монетаристська. В її основу покладено тезу про наявність безпосереднього звязку між пропозицією грошей і змінами у валовому внутрішньому продукті. Для цієї моделі головним інструментом регулювання стає сам рівень пропозиції грошей.[3]
Об´єктами монетарної політики є регулювання пропозиції (маси) грошей, ставка відсотку, валютний курс, швидкість обороту грошей та ін.
Головними субєктами грошово-кредитної політики в Україні виступає Національний банк, а також Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Міністерство економіки, які визначають основні макроекономічні показники (обсяг ВВП), розмір бюджетного дефіциту, платіжний та торгівельний баланси, рівень зайнятості та ін. Але Національний банк розробляє основоположні засади грошово-кредитної політики і здійснює контроль за її реалізацією.
Стратегічні, проміжні й тактичні цілі монетарної політики, узгодження і координація їх дії реалізуються вибором методів та інструментів. Загалом, інструменти грошово-кредитного регулювання економічних процесів поділяють на два види(Див. рис. 1):
а) інструменти опосередкованого впливу на грошовий ринок і економічні процеси (операції на відкритому ринку, регулювання норм обов´язкового резервування, відсоткова політика рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти);
б) інструменти прямого впливу (установлення обмежень або заборони на пряме кредитування Національним банком потреб державного бюджету, прямий розподіл кредитних ресурсів, що їх надають комерційні банки, між пріоритетними галузями і регіонами). При цьому застосування інструментів опосередкованої дії неухильно розширюється, а інструментів прямої дії скорочується.
Рисунок 1
Стратегічна мета монетарної політики полягає у досягненні і підтриманні у середньостроковій перспективі низьких стабільних темпів інфляції (5% на рік із допустимим відхиленням +-1 процентний пункт) та стійкої динаміки курсу національної валюти з врахуванням необхідності подолання стагфляційних процесів в економіці і поступовому переході до інфляційного таргетування.
Стратегічні підходи, які потребують в тому числі і законодавчих змін, полягають у наступному.
Забезпечення інституційної та операційної незалежності Національного банку вимагає на даному етапі:
розширення повноважень Ради Національного банку для посилення контролю за ризиками монетарного регулювання;
самостійного прогнозування Національним банком динаміки цін і визначення інфляційних орієнтирів та координації цих процесів з Урядом;
встановлення обмежень на обсяг державних цінних паперів, який може знаходитись у портфелі Національного банку для запобігання монетизації дефіциту державного бюджету за рахунок надмірної грошової емісії;
оптимізації організаційної структури Національного банку з метою посилення методологічного і організаційного забезпечення монетарного регулювання в умовах поступового переходу до інфляційного таргетування і плаваючого валютного курсу.
Підвищення довіри учасників ринку та суспільства в цілому до Національного банку, який відіграватиме вагому роль в забезпеченні довіри до держави, діючи поза політикою і приватними бізнес-інтересами; проводитиме ефективну політику у сфері монетарного, валютного і банківського регулювання; враховуватиме соціальні обмеження і ризики під час розроблення та здійснення заходів щодо стабілізації грошово-кредитного ринку і банківської системи; реалізовуватиме професійну комунікаційну стратегію у взаємодії із суспільством; керуватиметься виключно конституційними цілями і законодавчо визначеними пріоритетами.
Процес обмеження адміністративних важелів і вирішення завдань економічної політики в Україні на перших порах (1991-1994 pp.) здійснювався переважно кейнсіанськими методами і передбачав надмірне втручання органів державного управління в господарські процеси. Водночас недооцінка інфляції та перебільшення можливостей фіскально-бюджетного механізму вирішення соціально-економічних завдань привели до гіперінфляції, значного спаду рівня виробництва і зубожіння народу. Окремі заходи і в цей час носили монетарний характер, але з 1994 р. вони набули систематизованого характеру і знайшли відображення у проголошенні курсу макроекономічної стабілізації, прискоренні ринкових реформ і формуванні ринкового механізму саморегулювання.
Але переважне збереження в Україні кейнсіанського підходу у фіскально-бюджетній сфері та управління монетарною сферою на основі монетаристського підходу привели до розриву між реальною економікою та грошово-кредитним сектором і обмежили позитивні наслідки антиінфляційної політики переважно монетарною сферою. [4]
Головною метою грошово-кредитної політики є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Для її реалізації Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Це передбачає збереження купівельної спроможності національної валюти шляхом підтримання у середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких, стабільних темпів інфляції, забезпечення цінової передбачуваності у здійсненні довгострокового планування та прийнятті управлінських рішень щодо економічного та соціального розвитку.
Завданням грошово-кредитної політики у середньостроковій перспективі є зниження темпів інфляції до 5% на рік із допустимим відхиленням ±1 процентний пункт.
Чинний урядовий прогноз на 2015 рік (постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2014 р. № 404 у редакції постанови від 14.02.2015 р. № 76) містить три сценарії розвитку ситуації, відповідно до яких приріст індексу споживчих цін (у розрахунку грудень до грудня попереднього року) може скласти відповідно 26,7%, 38,1% та 42,8%. Очевидно, що жодне з наведених значень не може бути використане у якості цілі грошово-кредитної політики, оскільки навіть найнижче з них суперечить поняттю цінової стабільності.
За таких умов, основним завданням грошово-кредитної політики на 2015 рік є максимально можливе зниження темпів інфляції у річному вимірі з метою зламу висхідного тренду в її динаміці та створення підґрунтя для досягнення середньострокової цілі. Як операційні орієнтири грошово-кредитної політики розглядатимуться кількісні критерії ефективності та індикативні цільові показники програми співпраці з МВФ за чистими міжнародними резервами, чистими внутрішніми активами та монетарною базою.
Цілями Національного банку також є сприяння стабільності банківської системи і підтримка економічного зростання, якщо це не перешкоджає забезпеченню цінової стабільності.
Загострення соціально-політичної ситуації протягом минулого року, військова агресія, анексія Криму і бойові дії на сході країни унеможливили ведення керованої економічної діяльності на частині території країни. Звуження внутрішнього попиту і несприятлива зовнішня конюнктура призвели до скорочення реального ВВП за підсумками 2014 року на 6,8%. Накопичений за попередні роки дефіцит поточного рахунку платіжного балансу, відплив капіталу з країни та депозитів з банківської системи посилили девальваційний тиск на національну валюту. Національний банк в умовах обмеженості міжнародних резервів був змушений відмовитись від практики утримання валютного курсу в жорстких межах. Однак, внаслідок недооцінки системних ризиків та недостатньо виваженої грошово-кредитної політики це призвело до глибоких валютної і банківської криз.
Враховуючи наявність вагомих обєктивних дестабілізуючих факторів немонетарного характеру Рада Національного банку України, разом з тим, визначила, що суттєвими чинниками погіршення ситуації у грошово-кредитній сфері були також недостатньо послідовні і неефективні дії Правління Національного банку України. Основні засади грошово-кредитної політики на 2014 рік не було виконано, здійснення грошово-кредитної політики не відповідало меті забезпечення стабільності національної грошової одиниці та пріоритету збереження цінової стабільності. Таким чином, першочерговим завданням є виправлення помилок, допущених у сфері монетарного, валютного і банківського регулювання.
Ключова особливість поточного року, яка повинна визначати тактику грошово-кредитної політики, полягає в тому, що економіка увійшла в стан стагфляційної макроекономічної динаміки, тобто процеси зниження виробництва ВВП поєднуються із значним зростанням цін. Це потребує, з одного боку, заходів щодо зниження інфляції, з іншого - підтримки економічного зростання. Для подолання кризи і забезпечення цінової стабільності Національному банку необхідно проводити стратегічно і тактично виважену монетарну політику (що є підгрунтям стійкої курсової динаміки і зниження інфляції) з поступовим переходом до інфляційного таргетування.
Відновлення і надійне забезпечення повноцінної роботи ключових елементів інфраструктури грошово-кредитного ринку, зокрема валютного і кредитного міжбанківських ринків, для сприяння валютній, банківській стабільності та зниженню інфляції в умовах плаваючого курсу. Це передбачає:
неприпустимість дій, що можуть призвести до ускладнення припливу валютних коштів в країну і розвитку тіньових валютних ринків;
ефективне застосування валютних інтервенцій для згладжування пікових коливань обмінного курсу;
прийняття нового закону про валютний контроль та регулювання з метою гармонізації із законодавством ЄС та забезпечення поступового скасування обмежень на рух капіталу;
розвиток інструментів страхування валютних ризиків (зокрема через законодавче врегулювання ринку деривативів);
зменшення рівня доларизації як за активами, так і за пасивами банків; подолання фрагментації міжбанківського кредитного ринку, яка призвела до блокування ефективного перерозподілу ліквідності між банками та створила ризики для фінансової стабільності.
Підвищення ефективності застосування кредитного каналу емісії і операцій на відкритому ринку як основних засобів регулювання ліквідності банківської системи для забезпечення валютної і цінової стабільності, що передбачає, зокрема:
оптимізацію обсягів операцій рефінансування і мобілізації коштів за прозорими критеріями ефективного управління ліквідністю банківської системи;
підвищення ефективності процентної політики, що передбачає формування оптимального коридору процентних ставок для забезпечення контрольованості ставок грошового ринку.
Найвищою ставкою ринку овернайт буде ставка Національного банку за кредитами овернайт. Це спрятиме виконанню центральним банком функції кредитора останньої (а не першої) інстанції і запобігатиме використанню цих операцій для інших цілей, окрім технічної функції згладжування одноденних розривів ліквідності та виконання банківських нормативів. Найнижчою ставкою грошового ринку буде ставка Національного банку за депозитними сертифікатами овернайт. Це забезпечить:
вихід із спіралі структурного профіциту ліквідності та непродуктивної емісії,
створить монетарне підгрунтя для відновлення мотивації до кредитування банками реального сектору.
розвиток інструментарію та вдосконалення практики застосування операцій Національного банку на відкритому ринку для забезпечення провідної ролі цього каналу в управлінні ліквідністю банківської системи;
активізацію використання інструментів рефінансування для структурної підтримки відновлення економічного зростання і сприяння економічній політиці Уряду, якщо це не перешкоджатиме цілям забезпечення цінової стабільності.
. Основні завдання грошово-кредитної політики на 2015 рік
Виходячи з пріоритетної мети забезпечення цінової стабільності в середньостроковій перспективі та враховуючи особливості стану економіки, основним завданням грошово-кредитної політики на 2015 рік є зменшення темпів інфляції до рівня, який сприятиме відновленню довіри суспільства до національної валюти та зниженню інфляційних очікувань.
Як операційні орієнтири грошово-кредитної політики розглядатимуться кількісні критерії ефективності та індикативні цільові показники програми співпраці з МВФ за чистими міжнародними резервами, чистими внутрішніми активами та монетарною базою. Верхня межа приросту монетарної бази на 2015 рік встановлена на рівні 90,8 млрд. грн. або 27%. Зазначені показники можуть коригуватися у випадку зміни умов зовнішніх запозичень, фінансування критичного енергетичного імпорту, перегляду обсягів кредитування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, купівлі Національним банком державних облігацій, випущених з метою рекапіталізації банків.
Для виконання основного завдання вживатимуться ефективні заходи щодо стабілізації ситуації на валютному ринку, повернення у легальну площину усього масиву валютообмінних операцій та забезпечення стабільних меж коливань обмінного курсу за рахунок оптимізації монетарної політики, банківського регулювання і нагляду, послаблення валютних обмежень, а також впровадження стимулюючих заходів для повернення валютної виручки експортерів в країну. У разі збереження девальваційного тиску - для стабілізації валютних очікувань і дотримання стійкої динаміки курсу - можливим є використання режимів м'якої курсової прив'язки або керованого курсу.
Необхідною умовою забезпечення збалансованості грошового ринку є підвищення довіри до Національного банку та банківської системи, а також відновлення міжбанківського кредитного ринку як ефективного інституту перерозподілу ліквідності. Цьому сприятимуть заходи щодо рекапіталізації банків, виважені дії у сфері банківського нагляду, поміркованість у прийнятті рішень стосовно визнання банків неплатоспроможними та забезпечення рівного доступу банків до ресурсів Національного банку за прозорими критеріями. [5]
Основними завданнями процентної політики є створення стимулів для відновлення позитивної динаміки депозитів в банківській системі, сприяння збалансуванню валютного і міжбанківського кредитного ринків, зниження інфляції та недопущення зменшення мотивації банків до кредитування реального сектору внаслідок високоприбутковості операцій за депозитними сертифікатами Національного банку. Виконання цих завдань передбачає:
підтримання позитивного реального рівня ставок за активними операціями Національного банку;
в умовах режиму гнучкого обмінного курсу облікова ставка ставатиме головним інструментом регулювання ринку, а зміна її рівня сигналізуватиме про напрямок монетарної політики;
недопущення порушення мотивації банків до кредитування реального сектору економіки внаслідок високоприбутковості операцій за депозитними сертифікатами Національного банку.
розроблення і запровадження заходів монетарної політики, орієнтованих на спрямування структурного профіциту банківської ліквідності для використання реальним сектором економіки;
використання оптимального коридору ставок за щоденними операціями постійної дії для ефективного впливу на конюнктуру міжбанківського кредитного ринку: нижньою межею коридору буде ставка Національного банку за депозитними сертифікатами овернайт, яка буде найнижчою на грошовому ринку, а верхньою - ставка Національного банку за кредитами рефінансування овернайт. Ці ставки окреслюватимуть діапазон для встановлення ставок міжбанківського ринку;
під час встановлення ставок за монетарними операціями Національний банк, виконуючи функцію кредитора останньої (а не першої) інстанції, керуватиметься пріоритетністю розвитку міжбанківського кредитного ринку і мінімізацією обсягів операцій постійного доступу для виходу із спіралі структурного профіциту ліквідності і непродуктивної емісії;
дієвість процентних важелів впливу посилюватиметься шляхом активного використання операцій на відкритому ринку з метою формування оптимального рівня ліквідності банківської системи. Підвищенню ефективності застосування зазначеного інструменту сприятиме обмеження максимального обсягу ОВДП, що може знаходитись у портфелі Національного банку.
З огляду на недостатню розвиненість ринку державних цінних паперів, що обмежує ефективність операцій на відкритому ринку, вагому роль у регулюванні ліквідності банків відіграватимуть кредитно-депозитні операції Національного банку. У якості основного інструменту кредитування банків використовуватимуться щотижневі тендери з рефінансування, вартість ресурсів на яких переважно визначатиметься виходячи з рівня облікової ставки. монетарний грошовий національний банк
Обсяги операцій Національного банку з рефінансування і мобілізації коштів будуть приведені до обґрунтованих рівнів, виходячи з прозорих критеріїв оптимального управління ліквідністю банківської системи та недопущення використання рефінансування Національного банку для проведення спекулятивних операцій на валютному ринку.
За необхідності Національний банк може надавати додаткову підтримку банкам шляхом збільшення обсягу стандартних монетарних операцій та використання додаткових тимчасових механізмів підтримання ліквідності. Такі інструменти, у разі їх запровадження, базуватимуться виключно на прозорих тендерних процедурах із рівним доступом до них усіх банківських установ.
В міру прогресу у досягненні основної мети грошово-кредитної політики, а також стабілізації банківської системи вживатимуться заходи з підтримки діяльності Уряду щодо відновлення економічного зростання. Така робота концентруватиметься, насамперед, на розробці і реалізації програми активізації кредитування банками реального сектору економіки, а також в напрямі сприяння у виконанні Урядом окремих зобовязань в рамках програми співпраці з МВФ.
Суттєвий вплив на цінову динаміку чинитимуть окремі заходи у сфері адміністративно-регульованих цін і тарифів. Національний банк обмежено реагуватиме на такі цінові зміни, виходячи з припущення, що структурні реформи (у тому числі підвищення тарифів на енергоносії), зумовлюючи коливання цін у короткостроковому періоді, у середньостроковій перспективі сприятимуть відновленню цінової стабільності через усунення диспропорцій та покращення показників ефективності функціонування відповідних галузей економіки.[6]
Висновки
Визначенням терміну «грошо-кредитна політика» займались чимало видатних економістів. Проте проаналізувавши субєкти і обєкти грошово-кредитної політики було б доцільно включити ці поняття безпосередньо до визначення терміну. Тож можна зробити висновок, що більш повно і точно виражає сутність грошово-кредитної політики визначення її як політики Національного банку, направленої на зміну маси грошей, ставки процентів, валютного курсу, швидкості обігу грошей і інших показників грошового обороту і ринку позикових капіталів з метою забезпечення економічного зростання країни.
Однією з функцій НБУ є впровадження грошово-кредитної політики. Основною метою грошово-кредитної політики є реалізація системи заходів у сферах грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості та вирівнювання платіжного балансу.
Цілі грошово-кредитної політики визначаються залежно від рівня розвитку економічних взаємовідносин у державі. Їх можна поділити на три групи: стратегічні, проміжні, тактичні.
Специфіка перехідної економіки України істотно деформує механізм грошово-кредитної політики та знижує його ефективність порівняно з розвинутими ринковими економіками. Тому грошово-кредитна політика України потребує особливого підходу, орієнтованого на країну перехідного періоду.
Список використаної літератури
Монетарна політика Національного банку України /Стельмах В.С. [ та ін.]; під ред. В.С. Стельмаха - К.; Центр наукових досліджень НБУ, 2009. - 402 с.
Савлук М.І., Мороз А.М. та ін. Гроші та кредит Підручник ; за наук. ред. М. І. Савлука. - 6-те вид., перероб. і доп. - К. : КНЕУ, 2011. - 589 с.